Оборонний вісник №8/2019 by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

№

2019

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

№

2019

ЗМІСТ ВОЄННА РОЗВІДКА УКРАЇНИ

SAPIENS DOMINABITUR ASTRIS

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

В ПАВУТИННІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 10

Засновник: ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: «Оборонний вісник»: 49893

АЛЬТЕРНАТИВИ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

МАЙНО НАДЛИШКОВИМ НЕ БУВАЄ

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013

(для викладачів предмету «Захист Вітчизни» загальноосвітніх навчальних закладів)

А ЯК У НИХ?

ЦІЛКОМ ТАЄМНО

АРМІЯ СЛОВАЧЧИНИ: 20 ПРОГРЕС ПІСЛЯ ВСТУПУ В НАТО

БЮДЖЕТ НА РОЗВІДКУ

Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Видається з 2010 року. Загальний наклад – 2543 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції. При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове.

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НОВИНИ

ПТРК Javelin: довга дорога до України Довідка Javelin – американський переносний протитанковий ракетний комплекс, призначений для ураження бронетехніки та літальних апаратів, що заходять на посадку Обслуга:

1-3 чол. Бойова маса:

22,3 кг Максимальна ефективна дальність:

2500 м Мінімальна ефективна дальність:

65 м в режимі атаки за прямою Час приведення в бойову готовність:

менше 30 с Час перезаряджання:

менше 20 с Калібр ракети:

127 мм Маса ракети:

10,128 кг Бронепробивність:

понад 600 мм

ONCILLA ЗАМІСТЬ «ДОЗОР-Б» Міністерство оборони замість українських «Дозор-Б» закуповує польські Oncilla. Згідно з держоборонзамовленням на 2018 і 2019 роки, Міноборони закуповує польські БТР Oncilla (аналог ТКБМ «Дозор-Б»). За період з 2017 по 2019 роки не закуплено жодного «Дозор-Б», який був розроблений у Харківському конструкторському бюро з машинобудування ім. Морозова. Виготовляли броньовик на Львівському бронетанковому заводі. Лише у 2016 році до ЗС України було передано першу і поки що єдину партію «Дозор-Б» у складі 10 бронемашин.

країна звернулася до США із запитом про продаж більшої кількості протитанкових ракетних комплексів Javelin. За словами тимчасового повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора, на сьогодні країни узгоджують умови додаткових поставок протитанкових ракетних комплексів Javelin для українських військових. Також у липні спецпредставник Держдепартаменту США Волкер заявив, що урядові оборонні відомства США і України вивчають потреби української армії у нових системах озброєння. Він запевнив, що немає жодних перешкод для постачання

РЕФОРМА ХАРЧУВАННЯ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ Окружний адміністративний суд Києва зупинив реформу харчування в Збройних Силах України: дію наказу Міноборони щодо переходу військових частин на харчування за новою системою у 2019 році призупинено. Нагадаємо, що перехід на нову систему харчування розпочато у 2017 році, за нею вже харчуються близько 60 тисяч у понад 70 військових частинах та навчальних закладах. На 2019 рік передбачено переведення ще 284 частин із загальною чисельністю близько 50 тисяч осіб.

Україні летального оборонного озброєння. Як відомо, наприкінці 2017 року адміністрація президента США Дональда Трампа ухвалила рішення про продаж Україні летальної зброї, у тому числі протитанкових ракетних комплексів Javelin. 1 березня 2018 року Держдепартамент США схвалив продаж Україні 210 протиракетних комплексів Javelin і 37 пускових установок до них на загальну суму близько 47 млн доларів. Поставка американських ПТРК Україні була забезпечена на умовах, що оборонне озброєння не буде використовуватися на лінії зіткнення на Донбасі.

ДУШ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ Міноборони оголосило про початок масової закупівлі спеціальних душових кабін для використання у польових умовах — вже закуплено 84 спеціальних душових кабін, до кінця року придбають ще 300. Більшість з них відправлять у район проведення ООС, адже ці душові кабіни можна встановлювати навіть в окопах, бліндажах, на блокпостах тощо. За допомогою твердопаливного котла понад сімдесят літрів води у резервуарі душової кабіни за 20 хвилин нагрівається до 60˚С. Час повного розгортання установки складає 15 хвилин.

УНІФІКОВАНИЙ НАМЕТ У Збройних Силах України завершилися випробування намету каркасного уніфікованого для медичних підрозділів. Намет має корисну площу 90 кв.м і в ньому вільно можна розмістити до 30 ліжок. Замість брезенту виробник використав ПВХ (полівінілхлорид). Це дозволяє значно подовжити термін експлуатації виробу, проте для обігріву в холодну пору року унеможливлює використання «буржуйок». Тому в конструкції передбачено підключення спеціальних обігрівачів та кондиціонерів.

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Школа загальновійськової підготовки У 169-му Навчальному центрі з четвертого кварталу цього року розпочинається перехід на тримісячну програму загальновійськової підготовки солдата для військовослужбовців контрактної служби. В центрі вже розпочався курс «Інструктора базової загальновійськової підготовки солдата» для інструкторів та командирів, що проводитимуть відповідну підготовку. Програма курсу для викладачів, яка передбачає 6 тижнів навчання, була підготовлена з урахуванням рекомендацій інструкторів збройних сил Литовської Республіки. Аби зберегти стандарти викладання навчальної програми на курсі буде присутній інструктор з Литви. Школа загальновійськової підготовки створена на основі західного досвіду (у США подібні курси називаються United States Army Basic Training), за яким новобранець прибувши на військову службу вивчає та засвоює основні навички необхідні для військовослужбовця. Це тактична медицина, тактика, вогнева підготовка, маскування, бойова підготовка та інше. Під час проходження курсу, військовослужбовці отримують необхідний рівень навичок для стрільців, а от для отримання інших військово-облікових спеціальностей передбачені інші курси.

ПРО МАТЕРІАЛЬНЕ Найбільше громадяни України задоволені своєю сім'єю, дітьми, стосунками із оточенням, особистим життям та своїми знаннями і вміннями. Зокрема, своєю сім'єю задоволені 77%, а от найбільшою мірою опитані не задоволені рівнем добробуту та рівнем матеріальної забезпеченості. Отже, на запитання «Якою мірою задовольняє/ не задовольняє рівень вашої матеріальної забезпеченості?» відповіді респондентів розподілилися наступним чином:

2,3%

7,7%

31%

14,4% 18,9%

25,7%

Цілком задовольняє Більше задовольняє, ніж не задовольняє Наскільки задовольняє, настільки й не задовольняє Більше не задовольняє, ніж задовольняє Цілком не задовольняє Важко сказати

Дані: Київський міжнародний інститут соціології №8/2019

Крейсер, який не побачив моря

ідписано доручення про демілітаризацію крейсера «Україна». Як повідомив генеральний директор «Миколаївського суднобудівного заводу» Валерій Калашников незабаром розпочнуться роботи з демілітаризації недобудованого ракетного крейсера проекту 1164 шифр «Атлант», що знаходиться недобудованим на території підприємства. Процес демілітаризації займе до 3 років. Окрім робітників Миколаївського суднобудівного заводу, будуть також залучені фахівці низки інших підприємств. Демонтоване озброєння та обладнання буде використано на кораблях Військово-Морських Сил ЗС України. Ракетний крейсер проекту 1164 шифр «Атлант» було спущено на воду 11 серпня 1990 року. Він закладався як ракетний крейсер «Комсомолець», 23 березня 1985 року був перейменований на «Адмірал флоту Лобов», з 1998 року — «Україна». З червня 2011 року — без назви.

Фактично роботи з будівництва корабля були зупинені у 90-х роках минулого століття. Після цього неодноразово лунали заяви про його добудову, створення музею чи продаж Росії як країні — експлуатанту однотипних крейсерів. Основне проектно заплановане озброєння крейсера складається із зенітного ракетного комплексу C-300Ф «Форт» (за наявною інформацією не було встановлено), 16 пускових установок протикорабельних ракет «П-1000 Вулкан» (в Україні ракет цього типу на озброєнні не перебувало). Крім того, на кораблі встановлено низку електроннотехнічного обладнання, наприклад гідроакустична станція МГ-335 «Платина», яка також використовується на флагмані ВМС ЗС України – фрегаті «Гетьман Сагайдачний» та радіолокаційних станцій управління вогнем МР-123 «Вимпел», що призначена для управління вогнем артилерійських установок калібрами 30, 57, 76 та 100 мм.

«Своїм шансом змінити країну ми обов’язково скористаємося — протягом найближчих п’яти років Україна кардинально зміниться, а вітчизняна економіка щороку зростатиме на 5-7%. За цей час ми інвестуємо в нашу інфраструктуру щонайменше 20 млрд доларів, щоб привести до ладу 24 тис. км доріг, забезпечити розвиток п’яти морських портів, потроїти потужність нашого військовопромислового комплексу». Володимир Зеленський, Президент України

ВОЄННА РОЗВІДКА УКРАЇНИ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

SAPIENS DOMINABITUR Сучасна українська воєнна розвідка включає до свого складу стратегічні та оперативнотактичні компоненти, спроможна вести розвідувальну діяльність у всіх сучасних сферах протистояння та бойових дій

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ASTRIS

Мудрий пануватиме над зірками

Гасло українських розвідників №8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Куницький С.В., військовий експерт

оєнна розвідка України пройшла стрімкий шлях розвитку від розрізнених розвідувальних структур оперативного та тактичного рівнів колишньої Радянської армії, які залишилися на території суверенної Україна, до повноцінних і потужних сучасних розвідувальних структур у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО України). Головна цінність спецслужби – співробітники, їх самовіддана діяльність та значний досвід. Обов’язковими рисами українського воєнного розвідника є його патріотизм, професіоналізм та вірність інтересам народу України. Саме це дозволяє йому виконувати свої обов’язки у складних небезпечних умовах збройного протистояння російському агресору, діяти у непростих ситуаціях під час закордонних місій. Професіоналізм базується не тільки

на теоретичних знаннях, але й живому досвіді від минулого до сучасності. Безумовно, значний внесок для розбудови розвідувальних структур зробили ветерани розвідки, вони творчо інтегрували багатий досвід часів Другої світової війни, післявоєнних років ХХ століття, а також миротворчих операцій сучасності. Але мирний період раптово завершився агресією Росії у лютому 2014 року. Воєнна розвідка постала перед значним викликом, небезпечним для самого існування суверенної та незалежної України. Ці умови безжалісно та прямо вимагають відповіді на питання, якою повинна стати воєнна розвідка успішної та переможної України? Без славослів’я, характерного для святкувань, ми повинні знайти кращий шлях до ефективності сучасних структур воєнної розвідки України. Насамперед, потрібно обов’язково врахувати стрімкі зміни в українському суспільстві після приходу до влади в Україні нового керівництва з його прагматичним підходом та націленістю саме на високий результат. Саме цього й вимагає народ України, тільки таким чином й можна побудувати ефективну державу та її розвідувальні структури. Слід також звернути увагу на по-

дальше зростання напруженості довкола України, як безпосередньо біля державних кордонів, на тимчасово окупованих українських територіях, так й у глобальному вимірі протистояння провідних країн світу. Хибний принцип «моя хата з краю» або подальше слідування застарілим радянським стандартним підходам, в наш час є смертельно небезпечними. Особливо у діяльності розвідки. Це твердження на адресу деяких закликів щодо «швейцарської» або «фінської» моделі нейтральності, або «кращих» стандартів Радянської армії. Це просто об’єктивно не можливо з огляду на геополітичне становище, а також рішучі стратегічні цілі країни-агресора, яка намагається відновити хоча-б у якій-небудь формі колишній СРСР. Рух керівництва РФ на цьому напрямі ніколи не зупинявся, він лише змінював форми та методи. Спочатку були конфлікти низької інтенсивності в Молдові, внутрішня колоніальна війна в Чечні, потім настала черга відвертої війни 2008 року у Грузії. Як апогей, збройне захоплення РФ українського Криму та початок масштабної гібридної війни у 2014 році. Проти України й досі ведеться гібридна війна з використанням штатних підрозділів російської армії та найманців на території окупованих

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

районів Донецької та Луганської областей. Обстріли з окупованих територій свідомо не припиняються. За планами Кремля розгортається потужне військове угруповання російських військ на всій протяжності державних кордонів України. Україна, яка досі залишається поза межами захисту НАТО у складній геополітичній ситуації, потребує вивірених і негайних дій у сфері національної безпеки, у тому числі в діяльності її розвідувальних структур. Саме тому виданий Указ Президента України від 9 серпня 2019 року «Про Порядок проведення огляду розвідувальних органів України». З огляду на виклики, спробуємо окреслити кращий досвід іноземних країн, які мають схожі загрози національній безпеці. Окрім, безумовно вартих уваги стандартів та підходів провідних країн НАТО, все ж таки зупинимося на діяльності Ізраїлю, який вимушений вести збройну боротьбу у схожих умовах із значно чисельнішими та агресивними країнами регіону Близького Сходу. Цей приклад має особливу цінність для України, внаслідок того, що №8/2019

Ізраїль спирається на власний силовий потенціал, підкріплений окремими дієвими двосторонніми союзними домовленостями з провідними країнами заходу, в першу чергу із США. Реальне забезпечення

Обов’язковими рисами українського воєнного розвідника є його патріотизм, професіоналізм та вірність інтересам народу України»

національної безпеки України на даний час може використовувати саме таку модель, про що свідчать вже існуючі двосторонні угоди України у сфері безпеки із США, Великою Британією, Польщею та країнами Балтії. Таким чином, для визначення заходів з підвищення ефективності системи воєнної розвідки України можна використати досвід діяльності воєнної розвідки Ізраїлю АМАН (Agaf haModi'in), яка, разом з МОССАД (зовнішня розвідка) та ШІН БЄТ (контррозвідка), входить до складу основних ізраїльських спецслужб. Спецслужба АМАН, як структурний підрозділ Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), здійснює функції центрального органу управління воєнною розвідкою в ЦАХАЛ, відповідальна за виявлення воєнних та інших загроз національній безпеці, у тому числі терористичних дій (на основі поділу повноважень спецслужб), підготовку національної розвідувальної оцінки щодо обстановки у воєнно-політичній сфері та надання поточних розвідувальних відомостей для потреб вищого керівництва країни та збройних сил, а також проведення інших заходів розвідки. Окрім набору завдань в рамках функціонування стандартного розвідувального циклу відзначимо особливості, які, за відкрити-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для підвищення ефективності розвідувальних заходів воєнної розвідки України доцільно використовувати передовий досвід іноземних країн, у тому числі й воєнної розвідки Ізраїлю» ми даними, характерні саме для АМАН, зокрема: • планування та проведення агентурної розвідки у країнах-об’єктах розвідки та в терористичних організаціях, отримання відомостей за допомогою допиту військовополонених; • забезпечення інформаційної безпеки в ЦАХАЛ; • формування політики здійснення заходів щодо введення противника в оману (дезінформація), підготовка та виконання планів подібних заходів; • планування, розробка та проведення заходів психологічної війни; • визначення інструкцій для діяльності військової цензури; • планування та проведення дій в області картографії, включаючи надання карт, інших картографічних даних всім підрозділам ЦАХАЛ. В умовах гібридної війни РФ проти України не буде зайвим відзначити

досвід покладання на АМАН, окрім суто військових завдань, завдань з боротьби з тероризмом, інформаційної безпеки, боротьби у кіберпросторі, психологічних операцій, цензури та картографічного забезпечення. Для цього утворені відповідні структури: • Служба розвідки, якій підпорядкована власна школа розвідки; • аналітичний підрозділ, у складі якого є штатна контрольна структура з критичного аналізу висновків і змісту зведень аналітичного підрозділу; • підрозділ з електронної розвідки (підрозділ 8200); • підрозділ збирання та розшифровки даних повітряної та космічної розвідки (підрозділ 9900); • підрозділ збору інформації через агентурні мережі та інформаторів; • підрозділ інформаційної безпеки; • військова цензура.

Суто оперативними підрозділами є відділ оперативного управління, підрозділ з особливих операцій, центр психологічних операцій та спецпідрозділ «Саєрет Маткал» (контртерористична діяльність). Особлива увага приділяється операціям в кіберпросторі як однієї з найважливіших сфер протиборства. Підрозділ 8200 АМАН відомий тим, що у 2009 році спільно з Агентством національної безпеки США зупинив функціонування центрифуг на іранському заводі із збагачення урану в Ірані шляхом використання вірусної атаки Stuxnet і, таким чином, значно уповільнив реалізацію іранської ядерної програми. Підготовка кадрів для боротьби у кіберпросторі здійснюється на спеціальних курсах підготовки в училищі «Ашалім», де готують спеціалістів для проникнення в захищені комп’ютерні системи. У підпорядкуванні АМАН також знаходяться підрозділи розвідувального управління ВПС, ВМС та підрозділив розвідки в Північному, Центральному та Південному військових округах. Військова (тактична) розвідка підпорядкована Командуванню №8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

мо факт значної уваги використанню нового напрямку дій – стратегічних комунікацій в інтересах національної безпеки. Зазначена діяльність дозволяє посилити напрям протидії саме інформаційним заходам гібридної агресії РФ проти України, забезпечувати ефективні заходи за стандартами НАТО у сфері виконання розвідувальних завдань. ВИСНОВКИ Воєнна розвідка України забезпечує виконання завдань із захисту інтересів національної безпеки та здійснює заходи з постійного підвищення ефективності виконання розвідувальних завдань відповідно до існуючих та прогнозуємих умов обстановки. Для підвищення ефективності розвідувальних заходів воєнної розвідки України доцільно використовувати передовий досвід іноземних країн, у тому числі й воєнної розвідки Ізраїлю АМАН, а також нарощувати двостороннє та багатостороннє співробітництво з відповідними спецслужбами країн-партнерів. Умови гібридної війни проти України вимагають використання новітніх форм протидії агресії в інформаційній та інших сферах, у тому числі використання прийомів та методів стратегічних комунікацій. сухопутних військ ЦАХАЛ. Важливо, що про діяльність воєнної розвідки Ізраїлю поширюється вкрай мало матеріалів у відкритій пресі (діє підрозділ цензури), але керівник АМАН має авторитет не менший за авторитет керівника зовнішньої розвідки МОССАД. Повертаючись до співробітництва з провідними країнами НАТО, зазначимо, що можливість отримання розвідувальних даних цих партнерів вже значно розширює можливості воєнної розвідки та інших спецслужб України. Так, нещодавно, розвідувальне забезпечення під час морських навчань ВМС України з партнерами Sea Breeze 2019 забезпечував розвідувальний корабель ВМС Франції Dupuy de Lome. Відомо, що він використовується Управлінням воєнної розвідки Франції DRM для ведення радіо- та радіотехнічної розвідки. Франція докладає значних зусиль для підвищення своїх розвідувальних спроможностей у космічному просторі. Зокрема, у грудні 2018 року в рамках проекту Composante Spatiale Optique на орбіту був виведений французький супутник CSO-1, що може бути використано й Україною №8/2019

за умов співпраці в рамках програм загальноєвропейської оборони. В якості перспективного партнера України у сфері отримання відомостей військового характеру безумовно є США, які окрім значних розвідувальних спроможностей у космічному просторі, розробляють гіперзвуковий безпілотний розвідувальний літак SR-72. Зазначимо, що цей факт викликав значну занепокоєність в РФ. Звертаючи увагу на новітні підходи воєнної розвідки країн-партнерів України, відзначи-

ОГОЛОШУЄ ВСЕАРМІЙСЬКИЙ КОНКУРС “КРАЩИЙ ВИНАХІД РОКУ” Умови конкурсу розміщені на офіційному сайті Міністерства оборони України www.mil.gov.ua в розділі “Діяльність” у рубриці “Наші конкурси” за темою: Всеармійський конкурс “Кращий винахід року” Прийом конкурсних матеріалів здійснюється до 1 жовтня 2019 року

на адресу: 03049, Повітрофлотський проспект, 28, м. Київ, Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних Сил України. Контактні телефони: (044) 271 08 73, (Кур’єр 21373), тел./факс: (044) 520 12 84

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В ПАВУТИННІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Для успішного протистояння зовнішнім і внутрішнім ризикам та забезпечення надійного захисту національних інтересів держави необхідно ретельно вивчати вплив глобальної інформаційної системи на воєнну безпеку суспільства як найважливішої складової нацбезпеки країни

Богданович В.Ю., доктор технічних наук, професор

Ворович Б.А., кандидат технічних наук, доцент

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ьогодні стан інформаційної безпеки характеризується збільшенням масштабів застосування як окремими державами так і міжнародними організаціями інформаційних технологій у військово-політичних цілях, в тому числі для здійснення дій, що суперечать міжнародному праву та спрямованих на підрив суверенітету, політичної та соціальної стабільності, територіальної цілісності і становлять загрозу миру, №8/2019

глобальній та регіональній безпеці. Воєнна безпека держави (ВБД) на сьогодні й надалі залишається одним із пріоритетних напрямів забезпечення суверенітету України, її територіальної цілісності та недоторканості кордонів. Зміна характеру воєнних загроз на сучасному етапі розвитку військового мистецтва, а також форм та способів ведення збройної боротьби, гібридний характер дій противника висуває перед системою забезпечення воєнної безпе-

ки держави нові вимоги щодо її забезпечення у всіх сферах. Водночас змін потребують форми та способи застосування Збройних Сил України в умовах нових викликів та загроз ВБД. Соціальна стабільність суспільства і його національна безпека визначаються сьогодні тим, яким змістом наповнений інформаційний простір, в якому здійснюють свою діяльність як окремі індивіди, соціальні групи, організації, так і держави, політичні угруповання та

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

сили. Сучасні способи впливу на масову свідомість людей старі як світ, і треба тільки створити міф і змусити в нього повірити, але в сучасних умовах інформаційного суспільства зробити це стало набагато легше, простіше, і в підсумку інформаційно-мережеві війни стали реальною загрозою безпеці держави. Величезні перспективи позитивного, пов’язаного з поширенням гуманістичних цінностей і утвердженням цінностей миролюбства, несуть нові інформаційні технології. Такі технології відкривають широкі можливості взаємозбагачення культур і розвитку людини в руслі мирного співробітни-

цтва, але на практиці ці технології не використовуються. Та інакше й бути не могло, оскільки створення глобальної мережі було підпорядковане, як написано в «Національній стратегії для нового століття» США (1997 р.), створенню «умов, необхідних для процвітання наших інтересів і цінностей». Відповідно, нічого дивного немає в тому, що сьогодні Всесвітня «павутина» використовується США в суто своїх інтересах. У зв’язку з цим закономірно виникає питання: що таке «мир» в умовах, коли в інтернет-просторі розпалюються інформаційні війни, здійснюється масований інформаційний вплив на

Поняття «мирний і воєнний стан» переплелося в віртуальному просторі, породивши страшне явище «інформаційна війна», яка здатна втягнути в ареал воєнноінформаційних дій мільйони людей за стислий період часу» масову свідомість, і навіть відбувається віртуальна мобілізація, що формує так звані диванні війська. Долі цілих народів і держав щогодини знаходяться під загрозою в той момент, коли розгортаються заплановані певними силами «інформаційні операції» на догоду пануючим на міжнародній арені політичним силам. Поняття «мирний і воєнний стан» переплелося в віртуальному просторі, породивши страшне явище «інформаційна війна», яка здатна втягнути в ареал воєнно-інформаційних дій мільйони людей за стислий період часу. Відстані, кордони, часові та інші перешкоди миру реального в віртуальному просторі нічого не значать, тому, інформаційна зброя стала могутньою зброєю XXI ст., під прицілом якої знаходиться як окремий індивід, так і людство в цілому. №8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

в змінах на рівні масової свідомості і поведінки, а й у військово-політичних стратегіях держав. Так, сьогодні з усією очевидністю слід констатувати зростання впливу збройних сил не тільки у воєнних, а й в політичних процесах, і на цьому тлі актуальною є проблема конституційного закріплення застосування збройних сил для регулювання внутрішніх і міжнародних відносин. Оскільки воєнна безпека забезпечується перш за все політикою безпеки держави, механізмами політичного контролю і політичної волі, відбиваючись на рівні обороноздатності країни, правомірно вживати термін «воєнно-політична безпека», що значно розширює і поглиблює перспективи наукового супроводження процесу забезпечення національної безпеки країни, під якою, розуміється спеціально створена в країні і конституйована сукупність інститутів і установ, а також методів і напрямків їх діяльності щодо забезпечення надійного захисту національних інтересів держави. У контексті даного розуміння національної безпеки воєнна безпека постає як структурний елемент національної безпеки, що відповідає за здатність держави і її збройних сил успішно

протистояти зовнішнім і внутрішнім ризикам, які загрожують забезпеченню надійного захисту національних інтересів суспільства та держави. Забезпечення воєнної безпеки неможливо без розвитку воєнної сфери суспільства і вдосконалення її основних структурних компонентів, таких, як: • інституційно-управлінський (воєнно-політичне керівництво країни); • воєнно-силовий (військові формування держави); • ресурсний (оборонно-промисловий комплекс); • професійно-кадровий (система військової освіти, навчання і виховання військовослужбовців); • військово-науковий (військова наука); • інфраструктурний та інші.

Світовим лідером у здійсненні глобальних інформаційних впливів виступають США, які цілеспрямовано ведуть інформаційні війни вже багато десятиліть»

Поняття миру в даний час стало хитким, нестійким і концептуально розмитим, оскільки очевидно, що війни, крім реальних військових дій, які, на жаль, ще мають місце в суспільстві, перемістилися також у віртуальний простір. У ньому також розгортаються «військові» дії та події, відбуваються баталії за панування над масами і їх свідомістю. Основною зброєю в цій війні стають інформаційні та комунікаційні технології. Не варто забувати про те, що інформаційна війна може поширюватися та розгортатися і в сфері культури. Через інформаційні канали ворожих держав сьогодні інтенсивно здійснюється культурна експансія проти України, що слід розглядати не інакше, як прояв загрози зовнішнього характеру національній безпеці країни. До того ж дана загроза знаходить відображення в системі внутрішніх культурних зв’язків і відносин, цінностей і норм українського суспільства. Світовим лідером у здійсненні глобальних інформаційних впливів виступають США, які цілеспрямовано ведуть інформаційні війни вже багато десятиліть. Іншими словами, поняття війни розширило свої концептуальні рамки з моменту формування глобальної інформаційної системи, однак поширення віртуальних війн в мережі Інтернет має найреальніші наслідки і не тільки №8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Розвиток зазначених компонентів воєнної сфери необхідно для її зміцнення як ключового фактору забезпечення воєнної та нацбезпеки держави. Національна безпека також безпосередньо пов’язана, перш за все, з політичним іміджем держави, який в сучасному інформаційному суспільстві багато в чому формується під впливом ЗМІ. Цілком очевидно, що сильна, самодостатня і самостійна в проведенні міжнародної політики Україна може протистояти розпалюванню міжнаціональних конфліктів і пропаганди расистських і ксенофобських настроїв та ідей; вчинення злочинів, в тому числі пов’язаних з несанкціонованим доступом до автоматизованих систем підтримки прийняття управлінських рішень в системах забезпечення національної та воєнної безпеки. Можливості безмежного руху інформації все частіше використовуються для досягнення геополітичних, військово-політичних, а також терористичних, екстремістських, кримінальних та інших протиправних цілей на шкоду міжнародній безпеці і стратегічній стабільності. Одним з основних негативних чинників, що впливають на стан інформаційної безпеки, є нарощування можливостей інформаційно-технічного впливу на інформаційну інфраструк-

Наростає інформаційний вплив на населення, в першу чергу на молодь, з метою розмивання традиційних духовноморальних цінностей»

туру в воєнних цілях. Одночасно з цим посилюється діяльність організацій, що здійснюють розвідку щодо роботи наукових організацій і підприємств держави, в тому числі оборонно-промислового комплексу. Поширюються масштаби використання спеціальними службами державагресорів засобів інформаційно-психологічного впливу, спрямованого на дестабілізацію внутрішньополітичної та соціальної ситуації в різних регіонах світу і приводить до підриву суверенітету і порушення територіальної цілісності держав. В цю діяльність втягуються релігійні, етнічні, правозахисні та інші організації, а також окремі групи громадян, при цьому широко використовуються можливості інформаційних технологій. Відзначається тенденція до збільшення в зарубіжних засобах масової інформації обсягу матеріалів, що містять негативну, хибну (підривну) оцінку державної політики, керівництва держави, проти якої здійснюється агресія. Наростає інформаційний вплив на населення, в першу чергу на молодь, з метою розмивання традиційних духовно-моральних цінностей. Різні терористичні і екстремістські організації широко використовують механізми інформаційного впливу на індивідуальну, групову і суспільну

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

свідомість з метою нагнітання міжнаціональної і соціальної напруженості, розпалювання етнічної і релігійної ненависті або ворожнечі, пропаганди екстремістської ідеології. Зростають масштаби комп’ютерної злочинності, перш за все в кредитнофінансовій сфері, збільшується число злочинів, пов’язаних з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі в частині, що стосується недоторканності приватного життя, особистої і сімейної таємниці, при обробці персональних даних з використанням інформаційних технологій. При цьому методи, способи і засоби вчинення таких злочинів стають все витонченішими. ВИСНОВКИ В результаті проведеного аналізу основних чинників, які визначають інформаційну безпеку у воєнній сфері, встановлено, що: • найбільш потужним впливом на забезпечення воєнної безпеки України є інформаційний, що здійснюється через глобальні інформаційні мережі; • інформаційна безпека (ІБ) виступає системоутворюючим чинником, поєднуючи в єдиному інформаційному просторі всі інші сфери воєнної безпеки держави, тому ІБ має зайняти чільне місце у загальній структурі воєнної безпеки держави, а система її забезпечення – одне з ключових місць у СЗВБД; • значна частина зовнішніх інформаційних загроз (ІЗ) фактично є різновидом воєнних загроз і саме ці загрози №8/2019

•

є одними з найнебезпечніших для СЗВБД; сучасні ІЗ є системними і високоорганізованими, можуть наносити суттєві збитки національним інтересам у сфері воєнної безпеки, тому протидіяти їм також можливо лише системно; у провідних державах світу інформаційну безпеку розглядають виключно з позицій системного підходу, їх СЗІБ мають ієрархічну побудову, причому з наявною підсистемою активних дій в інформаційному просторі. Разом з цим виявлено, що на цей час, як у державі, так і у ЗС України, немає цілісної системно структурованої реально функціонуючої СЗІБ з усіма необхідними підсистемами, які б виконували всі функції забезпечення ІБ та ведення інформаційної боротьби;

Відстані, кордони, часові та інші перешкоди миру реального в віртуальному просторі нічого не значать, тому, інформаційна зброя стала могутньою зброєю XXI ст., під прицілом якої знаходиться як окремий індивід, так і людство в цілому» • науково-методологічний апарат щодо побудови та функціонування СЗІБ в загальній СЗВБД і досі перебуває на стадії формування; • у державі поки немає законодавчих основ створення і функціонування єдиної загальнодержавної СЗІБ, а у Міністерстві оборони України чинну відомчу нормативно-правову базу щодо побудови і функціонування СЗІБ у воєнній сфері до кінця не сформовано; • на державному рівні відсутні нормативні документи, якими було б введено єдину термінологію у сфері інформаційної безпеки держави.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

АЛЬТЕРНАТИВИ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Питання забезпечення потреб оборони залишається одним з найбільш пріоритетних завдань держави, а пошук можливих шляхів забезпечення цих потреб не втрачає своєї актуальності і сьогодні Ригорчук О.В., полковник, начальник управління утилізації надлишкового військового майна – заступник начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України Жупінський П.О., підполковник, заступник начальника відділу фінансового моніторингу, оціночної діяльності та договірної роботи Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України

Шемчук В.А., підполковник, кандидат педагогічних наук

сновним джерелом фінансового забезпечення потреб оборони є видатки державного бюджету України за загальним та спеціальним фондом. В свою чергу, суттєвим джерелом наповнення спеціального фонду виступала реалізація рухомого надлишкового військового майна Збройних Сил. Разом з тим, з початком військових дій на сході нашої держави, воєнно-політичним керівництвом було прийнято рішення щодо повернення значних обсягів надлишкового військового майна на потребу армії. Так, було повернуто майже всі зразки озброєння та військової техніки (ОВТ), які не перейшли в стан морально застарілих, та за своїм технічним станом підлягали ремонту та модернізації. Також повернули військове майно, яке

МАЙНО НАДЛИ можливо було використовувати для ремонту ОВТ. Разом з тим, у ЗС України залишаються значні обсяги накопиченого надлишкового (непридатного для подальшого використання) рухомого військового майна. Це і зразки ОВТ, і різноманітні боєприпаси, небезпечні хімічні речовини, компоненти ракетного палива тощо. Це майно потребує значних ресурсних витрат, необхідних для його утримання (зберігання та обслуговування), але з іншого боку – воно може виступати джерелом задоволення потреб армії. Необхідно зазначити, що окремі види такого майна, як боєприпаси, небезпечні хімічні речовини, компоненти рідкого ракетного палива тощо, є джерелом підвищеної небезпеки та можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища,

життя і здоров’я людини, та потребують (доволі недешевих) спеціальних методів і засобів поводження з ними. Окремі види майна (наприклад продукти харчування) мають доволі обмежені терміни придатності та при тривалому зберіганні можуть прийти в стан, непридатний для подальшого використання чи переробки. Зазначені факти беззаперечно вказують на необхідності раціонального використання надлишкового (непридатного для подальшого використання) рухомого військового майна. Одним з альтернативних джерел забезпечення потреб Збройних Сил України є наступні способи найбільш доцільного (оптимального) управління надлишковим (непридатним для подальшого використання) рухомим військовим майном та організація сис№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ИШКОВИМ НЕ БУВАЄ теми управління цим майном. Перш за все, відчуження та подальша реалізація надлишкового (непридатного для подальшого використання) рухомого військового майна відбувається шляхом укладання відповідних договорів комісії. В результаті виконання зазначених договорів комісії на спеціальні рахунки Міністерства оборони України перераховуються кошти отримані від реалізації військового майна за вирахуванням витрат комісіонера, пов’язаних з реалізацією майна (передпродажна підготовка, маркетингові дослідження, транспортування тощо), сплачених податків і зборів, а також відповідного розміру комісійної винагороди. Зазначені витрати компенсуються шляхом утримання певної суми коштів, які отримані в результаті реалізації зазначеного військового майна без залучення №8/2019

коштів державного бюджету. Таким чином, МО України отримує фінансовий ресурс для забезпечення потреб оборони шляхом перерозподілу видатків за спецфондом державного бюджету. Переваги зазначеного способу: • відсутність необхідності залучення коштів державного бюджету; • отримання високоліквідного ресурсу (гро-

З початком військових дій на сході нашої держави, воєнно-політичним керівництвом було прийнято рішення щодо повернення значних обсягів надлишкового військового майна на потребу армії»

шових коштів) який можна розподіляти на забезпечення різних потреб ЗС України; • швидкоплинність процесу. Недоліки способу: • ризик неповного наповнення спецфонду державного бюджету через складну прогнозованість об’ємів реалізації; • ризик заниженої вартості реалізації в наслідок недобросовісних дій комісіонера; • можливість застосування лише до ліквідних видів надлишкового військового майна. Переробка (утилізація) військового майна. Переробці підлягає військове майно, реалізація якого ускладнена через неможливість встановлення його реальної цінності (відходи із вмістом ДГМ, окремі зразки непридатного ОВТ тощо), або яке є джерелом підвищеної небезпеки, а його реалізація не забезпечує своєчасного вилучення необхідних обсягів з місць зберігання

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

(боєприпаси, компоненти ракетного палива), інші види військового майна. Джерелом фінансування заходів щодо переробки військового майна можуть виступати кошти державного бюджету з відповідної підпрограми, або частина коштів, отриманих в наслідок реалізації продуктів переробки (банківські метали, супутні матеріали, види чорних та кольорових металів тощо). Результатом виконання заходів переробки є отримання різних видів продуктів переробки, які можуть використовуватись за наступними напрямками: • реалізація; • забезпечення потреб Збройних Сил. Наприклад, окремі блоки вузли та механізми можуть використовуватись для ремонту та відновлення несправних чи пошкоджених зразків ОВТ; • використовуватись в якості сировини, яка надається (окремі деталі, блоки вузли та механізми, вибухові речовини різної дії тощо) для виготовлення на підприємствах оборонно-промислового комплексу нових зразків ОВТ, боєприпасів іншого військового майна. В окремих випадках, при переробці, наприклад при термічній обробці, ліквідні продукти переробки не утворюються. Такі види переробки можуть застосовуються для знешкодження не-

безпечних хімічних речовин, компонентів ракетного палива тощо. Таким чином, МО України при здійсненні переробки, з одного боку, може забезпечувати власні потреби щодо вилучення (знешкодження) надлишкового майна підвищеної небезпеки, з іншого, в результаті реалізації продуктів переробки оборонне відомство отримує фінансовий ресурс для забезпечення інших потреб оборони. Переваги зазначеного способу: • плановість виконання заходів; • вилучення значних обсягів надлишкового (непридатного до подальшого використання) надлишкового військового майна; • можливість отримання ліквідних продуктів переробки з неліквідних видів надлишкового військового майна;

•

• • • • •

•

залучення підприємств оборонного комплексу до виконання заходів з переробки надлишкового військового майна (створення/утримання робочих місць, розроблення нових технологій). Недоліки способу: необхідність залучення коштів державного бюджету, які спрямовуються на потреби оборони; недосконала прогнозованість отримання об’ємів продуктів переробки; мала частка отриманих грошових коштів від реалізації продуктів переробки у порівнянні з вартістю майна; ризик заниженої вартості реалізації продуктів переробки в наслідок недобросовісних дій комісіонера; підвищений вплив небезпечних факторів на навколишнє середовище. Іншим напрямком управління надлишковим (непридатним для подальшого використання) рухомим військовим майном може бути його використання за такими напрямами: за прямим призначенням. В загальному – це повернення надлишкового військового майна в потребу Збройних Сил. Зокрема, відстріл артилерійських снарядів при проведенні навчань, випробувань тощо; за іншим військовим призначенням. Наприклад, використання артилерійських снарядів для мінування;

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ОРІЄНТОВНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ РУХОМИМ НАДЛИШКОВИМ ВІЙСЬКОВИМ МАЙНОМ Рухоме надлишкове майно ВІДЧУЖЕННЯ (РЕАЛІЗАЦІЯ)

ПЕРЕРОБКА (УТИЛІЗАЦІЯ)

Витрати

Заходи відчуження (реалізація)

Заходи переробки (утилізація)

Дохід спеціального фонду

Продукти переробки

ВИКОРИСТАННЯ

Видатки державного бюджету

Процес використання

За прямим призначенням

За військовим призначенням

За непрямим призначенням

Дохід спеціального фонду

Витрати

Реалізація Безоплатна передача Дохід спеціального фонду

Забезпечення потреб Збройних Сил України •

за непрямим призначенням. Наприклад, використання артилерійських снарядів в інших галузях для проведення вибухових робіт. Використання надлишкового військового майна дає змогу забезпечити потреби оборони без залучення коштів державного бюджету. Крім того, зазначений спосіб може надавати альтернативні джерела отримання фінансового ресурсу, або альтернативним способом позбавлення від надлишкового військового майна, що в свою чергу забезпечує економію коштів пов’язану з його зберіганням та утриманням. Переваги зазначеного способу: • можливість задоволення потреб без залучення коштів державного бюджету; • можливість задоволення потреб за короткий проміжок часу; • створення прихованих резервів для задоволення окремих потреб оборони; • нешаблонність прийняття управлінських рішень; • можливість задоволення інших потреб держави з одночасним зменшенням кількості надлишкового військового майна; • дослідження альтернативних шляхів використання майна. Недоліки способу: • відсутність належної нормативної урегульованості з зазначеного питання; №8/2019

•

необхідність проведення тривалих досліджень; • відсутність практики застосування зазначеного способу. Проведений аналіз моделі свідчить про наявність значних відмінностей між існуючими та наведеними способами управління надлишковим військовим майном. Дана проблематика вимагає залучення до процесу управління надлишковим майном фахівців різних напрямків. Крім того, переважну більшість надлишкового військового майна можливо спрямовувати на забезпечення потреб оборони різними способами. Відповідно виникає потреба у визначенні найбільш ефективного способу управління. Таким чином, за такої моделі, безумовним є необхідність комплексного підходу та централізованого управління надлишковим військовим майном. Саме таке управління надлишковим військовим майном надасть змогу значно підвищити рівень задоволеності потреб оборони. Окрім того, зазначене питання потребує додаткового вивчення із залученням широкого спектру фахівців, а саме, науковців, практиків, командирів, обліковців, фінансистів, економістів тощо.

А ЯК У НИХ?

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Уліч В.Л., кандидат педагогічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, полковник запасу

Черних Ю.О., кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Черних О.Б., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

На відміну від швидкого розпаду Радянського Союзу та кривавої дезінтеграції колишньої Югославії, лідерам Чехословаччини вистачило мудрості та мужності виконати «цивілізоване розлучення» — у 1991му було вирішено до січня 1993 року поділити державу на незалежні Чеську та Словацьку республіки

ідповідно мала поділитися і Чехословацька народна армія (ЧНА). Щоб уникнути ексцесів, було вирішено ділити все військове майно у пропорції 2 до 1, відповідно, де б не розташовувалися ті чи інші військові частини, види зброї та бойової техніки. Сильними сторонами новоствореної словацької 50-тисячної армії були збалансованість за чисельністю і оснащенням, досить сучасне озброєння, забезпечення потужною військовою промисловістю, здатною виробляти щонайменше основні види наземної вій-

АРМІЯ СЛОВАЧ ПРОГРЕС ПІСЛЯ ВСТУПУ В НАТО №8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ЧЧИНИ: №8/2019

ськової техніки, і чудова інфраструктура, зокрема й навчальна. Але й слабких сторін вистачало. Основна з них, як не дивно, – далеко не найкращий вишкіл офіцерських кадрів. Так уже історично склалося, що командні посади в колишній ЧНА переважно обіймали чехи. Разом з цим, куди більшою проблемою стало опрацювання військової доктрини. Адже в нових геополітичних умовах супротивників у Словаччини не виявилося, а внутрішньоекономічні труднощі не сприяли збільшенню військових витрат. Проте вже з 1994 року країна стала учасником програми НАТО «Партнерство заради миру», а також брала участь у різних миротворчих операціях, наприклад на Кіпрі й на Голанських висотах. При цьому збройні сили республіки стали поступово скорочувати. Уже до 29 березня 2004 року, тобто на час вступу Словаччини до НАТО, вони не перевищували 30 тисяч військовослужбовців. На відміну від інших східноєвропейських країн, Словаччина дуже неохоче вступила до Альянсу. І хоча уряд країни й узяв на себе всі зобов’язання, які передбачає членство у НАТО, цілком їх дотримуватися не прагне і досі. Як мінімум це виражається в повній відмові Словаччини закуповувати в провідних країнах Заходу військову техніку (крім допоміжних одиниць, насамперед автомобілів). Офіційний аргумент – наявних арсеналів на найближчу перспективу цілком досить для забезпечення обороноздатності країни. І справді, зразки військової техніки радянського та чехословацького виробництва модернізовані під стандарти НАТО і якщо виводяться з бойового складу – то лише внаслідок вичерпання ресурсу. Так, із 275 танків Т-72 постійно експлуатуються тільки 30 одиниц. З 22 винищувачів МіГ-29 – відповідно 12 літаків, а от бойові вертольоти Мі-24 експлуатуються всім складом – 16 одиниць. І список цей можна продовжувати, особливо з урахуванням низки оригінальних проектів модернізацій, запропонованих словацькими конструкторами. Так, на базі Т-72 створено універсальний танк «Модерна», здатний за допомогою двох дистанційно керованих малокаліберних зенітних гармат боротися з вертольотами. Знаменита колісна самохідна гаубиця «Дана» чехословацької розробки, одержавши ствол натовського 155-міліметрового калібру та сучасні засоби керування вогнем, перетворилася на «Зузану». За тактико-технічними характеристиками вона не поступається аналогічним системам західних країн. Але куди більший резонанс у НАТО викликала відмова Словаччини у 2011

році підтримувати військовий бюджет за прийнятою у Альянсі нормою – 2% від ВВП. Уряд країни, посилаючись на економічну кризу, знизив його до 1%. Ані погрози чиновників із Брюсселя, ані економічні чи військово-політичні зваби так і не змогли змінити позицію словацького керівництва. Сьогодні чисельність словацького війська складає 17,5 тисяч осіб (у 2001 році – 33 тис. осіб), з яких 4,8 тис. – цивільний персонал. У 2002-2005 рр. відбувся перехід від загального військового обов’язку до комплектування армії за контрактом. У вересні 2016 р. Рада безпеки і уряд Словацької Республіки затвердили так звану «Білу книгу», підготовлену міністерством національної оборони (МНО), яка підсумовувала результати реалізації попередньої версії цього документа і визначала нові пріоритети на шляху підвищення оборонної спроможності країни. Згідно з прийнятим раніше «Довгостроковим планом національної оборони до 2030 р.», на модернізацію збройних сил Словацької Республіки передбачається виділити майже 6,5 млрд. євро. Зараз бюджет МНО складає 1,1% ВВП Словаччини (близько 900 млн. євро). Очікується, що цей рівень збільшиться до 1,6% ВВП у 2020 р. та 2% ВВП до 2024 р. Також завершено розробку нової військової доктрини, в якій зазначається кардинальна зміна характеру зовнішніх загроз для Словацької Республіки. До основних з них словацьке керівництво відносить наявність політичної, економічної і соціальної нестабільності в районах, що знаходяться в безпосередній близькості від національної території. При цьому конкретні країни, від яких виходять потенційні загрози, не вказуються. Крім того, в якості нових загроз, здатних дестабілізувати обстановку в світі і регіоні, розглядаються діяльність радикальних екстремістських організацій, поширення зброї масового знищення. У доктрині наголошується, що в умовах значного зниження ймовірності розвязання широкомасштабної війни найбільшу небезпеку становлять локальні військові конфлікти різної інтенсивності, які можуть зашкодити інтересам Словаччини. Крім того, основними загрозами для безпеки країни є: економічні кризи, соціально-політичні потрясіння, загострення етнічних проблем, техногенні та екологічні катастрофи. У зв’язку з цим передбачається використання збройних сил Словакії не тільки для забезпечення захисту країни від зовнішніх загроз, а й в інтересах вирішення внутрішніх завдань.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

До стратегічних ціей політики безпеки віднесені збереження суверенітету Словаччини, а також недоторканність її сухопутних кордонів і повітряного простору. Досягти цих цілей передбачається за допомогою зміцнення стабільності в регіоні, розвитку військового співробітництва з провідними державами Заходу, приведення словацьких збройних сил у відповідність з існуючими загрозами і інтеграції у військову структуру НАТО. Відповідно до конституції Словаччини верховним головнокомандувачем збройними силами є Президент країни. У мирний час загальне керівництво армією Словацької Республіки здійснює міністр оборони (цивільна особа), а оперативне управління військами — начальник генерального штабу через командування видів збройних сил і сил підтримки. У разі оголошення воєнного чи надзвичайного стану загальне управління країною переходить від уряду до ради безпеки, який очолює голова уряду. Збройні сили Словаччини в даний час складаються з сухопутних військ, військово-повітряних сил і сил підтримки. Військової реформа перебудувала органи вищого військового управління, спростила їх структуру, усунула функціональний дублювання і забезпечила ефективне керівництво збройними силами. Сухопутні війська (понад 9 тисяч осіб) складаються з 2 механізованих бригад, бригади підтримки, окремого розвідувального полку, артилерійського дивізіону, інженерного батальйону і батальйону хімічного захисту. На озброєнні у сухопутних військах – радянські танки «Т-72» (30 одиниць) та БМП-1 і БМП-2 (136 одиниць), чехословацько-польські БТР «ОТ-64» та словацькі Tatrapan (15). Артилерія складається з вітчизняних 155-мм самохідних артилерійських установок (САУ) Zuzana і 152-мм Dana чеського виробництва. Недавно закуплена партія 84-мм шведських ручних протитанкових гранатометів Carl-Gustaf останньої модифікації та чеських автоматів BREN. У планах МНО — придбання 81-ї нової бронемашини (більш за все, це буде БТР AMV фінського виробництва), універсальних БТР Aligator німецького виробництва та модернізація 18 бойових розвідувальних машин Svatava чехословацького виробництва, пристосованих для потреб створеного батальйону швидкого реагування. На озброєнні у ВПС (майже 4 тисячі осіб) стоять 12 винищувачів «Міг29АС/УБС» радянського виробництва,

Курсанти зобов’язуються проходити військову службу протягом 9 років у збройних силах або на іншій державній службі» 15 чехословацьких навчальних літаків L-39, 2 італійсько-американські транспортні літаки C-27J, 5 модернізованих десантно-транспортних вертольотів «Mi-17» та 4 вертольоти «Mi-17», призначені для пошуково-рятувальних операцій (усі – радянського виробництва). Їх ресурс вичерпується у 2019 р., тому на їх заміну Словаччина закупить 7 американських вертольотів Black Hawk UH-60M. Всього ж для підтримання оперативних можливостей авіації потрібно, як мінімум, 18 вертольотів. Братислава розглядає два варіанти придбання нових багатоцільових літаків: американського F-16 або шведського JAS-39C/D Gripen. Договір з РФ про обслуговування техніки, виробленої в СРСР, закінчується восени 2019 р. Як і в Чехії, у Словаччині використовуються радянські зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) «2K12» («Куб») та «С-300ПМУ» (5 батарей і 1 батарея, відповідно). Крім того, в експлуатації знаходяться радянські переносні зенітно-ракетні комплекси «Ігла-2» та «Стріла-2М», які використовуються разом із автоматизованою системою управління Astra словацького виробництва на базі словацького БТР Tatrapan. Згадана вище «Біла книга» наголошує на важливості зміцнення ППО і передбачає заміну або модернізацію ЗРК. Планується теж закупити 3-4 трикоординатні радіолокаційні

станції (РЛС) на суму близько 100 млн. доларів на заміну радянських двокоординатних РЛС «П-37» та радіовисотомірів «ПРВ-11». Сили спеціальних операцій входять до складу збройних сил держав-членів Альянсу і безпосередньо використовуються для чутливих дискретних операцій. Профіль сил спеціальних операцій складається з унікальних особливостей, які вимагають національні та коаліційні інтереси. Вимоги до функціонування сил спеціальних операцій, які в Словаччині представляє 5-й полк спеціального призначення, визначаютьдо його основні завдання: • підтримка готовності підрозділу до складу Сил реагування НАТО — NRF / VJTF-2019 • підготовка та утримання підрозділу в готовності до виконання завдань по призначенню та реалізації кризових ситуацій; • введення нових видів озброєнь та їх підготовка до використання; • забезпечення та підтримання необхідного рівня оперативної готовності полку. Словацький ВПК, подібно до чеського, переживав складні часи через відсутність достатньої кількості замовлень та обмеження можливостей, викликаного нав’язуванням йому невигідних угод з російськими компаніями з обслуговування та ремонту радянського озброєння. Але останнім часом ситуація стала покращуватися. У 2015 р. підприємства ZVS Holding a.s. та ZVS Impex a.s. об’єдналися з приватною фірмою MSM Martin і створили групу компаній MSM, яка працює на оборонну промисловість. ZVS Holdings a.s. є відомим виробником боєприпасів та стрілецької зброї. Фірма EVPŬ Defense — розроб№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ник дистанційно-керованого бойового модуля TURRA-30, постачає, в основному, електронні, оптоелектронні системи та системи управління. Компанія Konstrukta Defense нещодавно представила 155-мм самохідну артилерійську установку EVA. У пакеті пропозицій також 81-мм та 98-мм міномети. Загалом збройні сили Словаччини характеризуються як дуже компактні, дешеві й досить боєздатні. І хоча Словаччина в НАТО вважається «найнепокірнішим членом», щонайменше в галузі захисту від хімічної зброї та в саперних операціях рівних її військовослужбовцям у блоку практично немає. Трансформація збройних сил Словацької республіки, що пов’язана з вступом країни до Північноатлантичного альянсу, торкнулась й системи військової освіти. Було прийнято рішення щодо створення на базі Військової академії, яка функціонувала у Ліптовскому Мікулаші з 1993 до 2004 роки, Академії збройних сил імені генерала Мілана Растіслава Штефаніка. У попередні роки (1973-1993 рр.) у Ліптовскому Мікулаші функціонував військовий навчальний заклад – Вища військова технічна школа. Академія збройних сил імені генерала Мілана Растіслава Штефаніка – єдиний державний вищий військовий навчальний заклад, який забезпечує повний цикл підготовки офіцерів для словацьких збройних сил, їх професійне вдосконалення у процесі проходження військової служби, включаючи

№8/2019

мовну підготовку. Одночасно, протягом чотирирічного перехідного періоду, на базі академії функціонував навчальний та тренувальний центр «Національна академія оборони маршала Андрея Хадіка». Він припинив своє існування у 2008 році в результаті інтеграції з Академією збройних сил. Академія збройних сил є окремим підрозділом у структурі збройних сил країни. Ректор академії призначається президентом Словацької республіки, на підставі пропозицій сенату Академії. Він підпорядковується міністру оборони та є підзвітний сенату академії. Головними завданнями Академії збройних сил є: • забезпечення здобуття вищої освіти майбутніми офіцерами, їх виховання в дусі патріотизму, з почуттям особистого обов’язку, відповідальності, чесності, моралі та відданості інтересам батьківщини та їх подальша безперервна освіта; • опрацювання та розвиток нових творчих підходів для застосування та поширення нових знань за допомогою наукових досліджень; • розвиток міжнародного співробітництва; сприяння розвитку спільних проектів з навчальними закладами, зокрема іноземними військовими навчальними закладами, забезпечення мобільності персоналу та курсантів. В академії здійснюється підготовка офіцерських кадрів усіх спеціальностей за виключенням авіаційного та військово-медичного напряму. Ці військові фахівці здобувають освіту в інших вищих навчальних закладах згідно з договора-

ми між Академією та цивільними ВНЗ, а саме: фахівці авіаційного напрямку – на авіаційному факультеті Технічного університету в м. Кошице (Словаччина), військові медики – на військовомедичному факультеті Університету оборони в м. Брно (Чеська Республіка). Підготовка офіцерів в академії здійснюється за наступними спеціальностями: • «Безпека та оборона держави»; • «Електронні системи озброєння»; • «Електронні системи»; • «Управління військовими організаціями»; • «Комп’ютерні системи, мережі та послуги»; • «Військовий зв’язок та інформаційні системи»; • «Системи озброєння, зброя та її частини». Авіаційний факультет Технічного університету (м. Кошице) здійснює підготовку фахівців за наступними спеціальностями: • «Пілот (пілотування тактичних літаків)»; • «Пілот (пілотування гелікоптера)»; • «Пілот (пілотування транспортних літаків)». • «Експерт з управління повітряним рухом»; • «Експерт інженерної авіаційної служби зі спеціального авіаційного обладнання»;

В Академії відсутня власна база практичної військової підготовки — потреби у цьому покриває навчально-мобілізаційна база у м. Мартін»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

«Експерт інженерної авіаційної служби з електричного авіаційного обладнання»; • «Експерт інженерної авіаційної служби для авіаційної техніки з електромеханічним обладнанням»; • «Експерт інженерної авіаційної служби для авіаційної техніки з оптико-електронним обладнанням». Військово-медичний факультет Університету оборони (м. Брно, Чеська Республіка) здійснює підготовку фахівців освітнього рівня «магістр» за наступними спеціальностями: «Загальна військова медицина»; «Військова стоматологія». Академія збройних сил повністю інтегрована у загальну систему вищої цивільної освіти країни та виконує всі вимоги нормативно-правових документів, які регулюють відносини у системі цивільної освіти. Керівними органами академії є командування, вчена рада та сенат. До складу вченої ради академії входять 16 членів зі складу навчального закладу та 7 членів з інших установ. Сенат академії функціонує у такому складі: голова сенату, 10 представни-

ків з постійного складу академії, 5 осіб зі складу тих, хто навчається, секретар сенату. Навчання майбутніх офіцерів здійснюється на наступних кафедрах: • менеджменту; • електроніки; • інженерної механіки; • інформатики; • суспільних наук та мов; • фізичного виховання та спорту; • безпеки і оборони. В Словацькій республіці існує три шляхи отримання вищої військової освіти та первинного офіцерського звання: • 5-ти річний термін навчання в Академії збройних сил (за контрактом між академією та цивільними ВНЗ – для спеціалістів військової авіації та військових медиків) за схемою «3+2» (3-х річний термін для здобуття освітнього рівня «бакалавр» та 2-х річний термін для отримання освітнього рівня «магістр»). Така модель підготовки забезпечує основну потребу словацьких збройних сил в офіцерських кадрах. Варто зауважити, що завершення

навчання за освітнім рівнем «бакалавр» є проміжним етапом підготовки та не дозволяє тим, хто навчається, продовжити військову службу в якості офіцера; • 2-х річний термін навчання в Академії збройних сил (Авіаційному факультеті Технічного університету) осіб, які отримали вищу освіту освітнього рівня «бакалавр» в інших цивільних ВНЗ за спорідненими спеціальностями, з метою здобуття освітнього рівня «магістр»; • навчання на курсах при видовому ВВНЗ осіб, які мають освітній рівень «магістр» за спорідненою цивільною спеціальністю. Такий курс може тривати до 1 року в залежності від спеціальності. Цей шлях, в основному, застосовується для підготовки офіцерських кадрів рідкісних військових спеціальностей. В академії навчаються особи, які здобувають первинне офіцерське звання та офіцери словацьких збройних сил і військовослужбовці країн-партнерів, які здійснюють своє професійне вдосконалення на різноманітних курсах підготовки. Підготовку спеціалістів в інтересах національної економіки навчальний заклад не здійснює.

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В академії здійснюється підготовка понад 300 курсантів, які після закінчення навчання, призначаються на первинні офіцерські посади, що на цей час забезпечує щорічну потребу національних збройних сил. При цьому планується збільшення чисельності тих, хто навчається, до 500 осіб, що пов’язане з подальшим реформуванням словацької армії. Основною умовою прийому до академії (для здобуття освітнього рівня «бакалавр») є отримання особою повної середньої освіти або повної середньої професійної освіти. Кандидати, які прийняті на навчання, стають професійними солдатами підготовчої державної служби. Процедура прийому складається з відбору до підготовчої державної служби професійного солдата та вступного іспиту. До процедури відбору особи для прийому до підготовчої державної служби професійного солдата (здійснюється Управлінням персоналу збройних сил) входять: медична експертиза кандидата, яку здійснює лікарська комісія

№8/2019

збройних сил; психологічне тестування; екзамен з фізичної підготовки. На навчання приймаються особи не старші 25 років. Вступний іспит проводиться у формі письмових тестів з математики та англійської мови для всіх спеціальностей. Його складають усі претенденти на навчання – незалежно від академічних досягнень у середній школі. Кандидати, які допущені до навчання в академії, отримають статус професійних військовослужбовців підготовчої державної служби. Професійний військовослуж-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

бовець у підготовчій державній службі отримує грошове забезпечення в розмірі 50% від грошового забезпечення військовослужбовця 2-го ступеня. Навчання, проживання та харчування під час навчання безкоштовні. Курсанти зобов’язуються, за письмовою угодою, після закінчення підготовчої державної служби, проходити військову службу протягом 9 років у збройних силах або на іншій державній службі. У випадку невдалого завершення навчання вони відшкодовують витрати на матеріальне та фінансове забезпечення за період навчання. Основоположною вимогою для присвоєння первинного військового звання є не лише успішне засвоєння навчальної програми, а й виконання військової програми підготовки. Військова програма являє собою набір військових та навчальних заходів, що проводяться поза межами акредитованої навчальної програми, мають окремий зміст та набір правил. Військова програма є незалежним, систематичним і цілеспрямовано організованим процесом підготовки офіцерів до військової служби. З точки зору важливості вона є вагомим фактором у формуванні військового духу, набутті необхідних військових знань, навичок, вмінь та компетенцій. Формує військову дисципліну, практичні навички щодо управління і керівництва, моральні та вольові якості курсантів тощо. Військова програма курсантів продовжує базову військову підготовку, яку курсант проходить після вступу до академії. Базова військова підготовка триває 7 тижнів і завершується на навчально-мобілізаційній базі у м. Мартін. Метою базової військової підготовки є навчання курсантів базовим знанням та практичним навикам поводження зі зброєю та військовою технікою, створюючи тим самим передумови для їх подальшого професійного зростання в академії. Навчання завершується тестуванням та урочистим складанням військової присяги в м. Мартін. Військова служба курсантів починається з дати прийому на державну службу, що відповідає даті початку навчання в академії. У день вступу до академії кандидат на навчання зараховується на військову службу та йому присвоюється звання військовослужбовця І-го ступеня. Для навчальних груп, які навчаються в академії, військова програма ділиться на два етапи. На I-у етапі (бакалаврат) програма навчання орієнтована на всебічну освітню підготовку. Вона включає сукупність навчальних предметів з оглядом тем та окремих

вправ, що необхідні для отримання мінімальних теоретичних знань та практичних навичок на рівні основних бойових навичок солдата та керівництва невеликою групою (командою) військовослужбовців. Бюджет часу створює умови для успішного завершення навчання за основними видами бойової підготовки. На II-у етапі (магістратура) військова програма орієнтована на професійне навчання, набуття навичок з планування та управління діями військового підрозділу. Практична складова проводиться у формі практики у військових частинах збройних сил Словацької республіки відповідно до професійних вимог з кожної військової спеціальності. Після успішного закінчення навчального закладу, курсант допускається до тимчасової державної служби і йому присвоюється звання «поручник» (код НАТО – OF-1). Навчання у системі військової осві-

ти Словацької республіки здійснюється протягом всього періоду військової служби шляхом стаціонарного навчання у ВВНЗ, навчання на курсах підвищення кваліфікації, які передують призначенню на нову посаду та отриманню чергового військового звання. Навчання проводиться у Центрі професійної військової освіти, що є одним з основних підрозділів Академії збройних сил, який забезпечує навчання протягом усієї військової кар’єри офіцера. Освітній центр забезпечує підготовку офіцерських кадрів, співробітників міністерства оборони та інших міністерств, державних службовців. Навчання офіцерів та працівників міністерства оборони здійснюється у формі кар’єрних, професійних, короткострокових навчальних курсів, інтенсивних професійних курсів англійської мови. Центр здійснює підготовку на кур№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Наявність серйозних фінансових проблем може відстрочити виконання деяких вартістних програм закупівель нової військової техніки» •

сах, які передують отриманню військового звання та відповідають тактичному, оперативному та стратегічному рівням освіти: офіцерські курси для випускників військових шкіл, первинний офіцерський командно-штабний курс, вищий командно-штабний курс, а також короткострокових курсах професійної підготовки. Крім того академія здійснює підготовку офіцерів на міжнародному курсі для штабних офіцерів – ISOC (Міжнародний Officers’ Course), який включений в структуру Центру професійної військової освіти. Тобто виконує роль Навчального центру «Партнерство заради миру» та забезпечує професійну підготовку та підготовку професійних військовослужбовців країн НАТО. В Академії є непогана спортивна база — критий плавальний басейн, дві спортивні зали, стадіон. Але водночас у навчальному закладі відсутня власна база практичної військової підготовки. №8/2019

Частково потреби у цьому покриває навчально-мобілізаційна базі у м. Мартін, який розташований на відстані 70 км від м. Ліптовскі Мікулаш. Структура навчально-мобілізаційній бази: • підрозділ мобілізаційного поповнення; • навчальний підрозділ військових місій; • навчальний центр повітряних військ та військ протиповітряної оборони; • центр підтримки та забезпечення навчань; • навчальний центр авіаційної підготовки; • сержантська академія; • військовий тренувальний центр Турецьки Врх; • військовий тренувальний центр Камєніца на Чірохоу. Можливості тренувального центру Турецьки Врх: • стрільбище бойових машин піхоти; • піхотне стрільбище; • танкодром; • містечко для підготовки фахівців інженерних підрозділів;

містечко для тренування підривної справи та мінування; • мале хімічне містечко; • бойова стежка військовослужбовця. Можливості тренувального центру Камєніца на Чірохоу: • танкове стрільбище; • піхотне стрільбище; • майданчик для метання ручних гранат; • автодром для водіння бойових машин; • тактичне поле; • тренувальний центр взаємодії авіації з наземними підрозділами. Сучасні технологій, які використовуються у навчальному процесі, забезпечуються матеріально-технічною базою Центру моделювання Академії збройних сил. Основу бази складають комп’ютерні тренажери та симулятори, що підтримують CAX-комп’ютерні ефекти (сукупність систем автоматизованого проектування). Моделювання кризових катастроф засобами центру дозволяє здійснювати пошук, одержувати та перевіряти оптимальні рішення в галузі безпеки, керувати кризовими ситуаціями, зниженням рівня ризику виникнення кризових ситуацій та підвищенням ефективності їх вирішення тощо. В цілому реалізація планів реформування збройних сил Словаччини дозволила привести їх чисельність і бойовий склад у відповідність з характером сучасних загроз, підвищити можливості щодо вирішення завдань врегулювання військових конфліктів і забезпечила повне інтегрування в військову організацію НАТО. Разом з тим наявність серйозних фінансових проблем може відстрочити виконання деяких вартістних програм закупівель нової військової техніки та планів професіоналізації словацьких збройних сил. У зв’язку з цим, визнано за необхідне більш активно залучати для вирішення цих завдань військовий і економічний потенціал союзників по НАТО, збільшити надходження до військового бюджету від експорту національної військової продукції і реалізації нерухомості міністерства оборони, розширити залучення позабюджетних коштів та підвищити ефективність використання виділених на оборону асигнувань.

ЦІЛКОМ ТАЄМНО

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

БЮДЖЕТ НА РОЗВІДКУ До середини 70-х років минулого століття вся діяльність розвідувальних служб США фінансувалася виключно з бюджету відповідних федеральних міністерств, у структурі яких ці служби знаходилися

Паливода В.О., головний консультант відділу проблем розвитку сектору безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

ри цьому питання про бюджет тієї чи іншої розвідувальної служби фактично вирішувалося керівником міністерства, який не завжди прислухався до рекомендацій глави розвідувального співтовариства (РС) та інших посадових осіб, відповідальних за розвідувальну діяльність в національному масштабі. У 1976 р. для централізації бюджетного фінансування розвідувальної діяльності національного значення вико-

навчим указом президента Джеральда Форда була заснована Національна програма зовнішньої розвідки (National Foreign Intelligence Program — NFIP). В середині 80-х років, для того щоб систематизувати і консолідувати всю розвідувальну діяльність тактичного рівня, здійснювану переважно в рамках міністерства оборони, на додаток до NFIP була заснована програма «Тактична розвідка і пов’язана з нею діяльність» (Tactical Intelligence and Related Activities — TIARA), а у 1995 р. наказом міністра оборони була створена Об’єднана програма військової розвідки (Joint Military Intelligence Program — JMIP). На початку ХХІ століття традиційні програми фінансування РС США зазнали деяких змін. Законом «Про розвідувальну реформу та протидію тероризму» від 2004 р. NFIP була перейменована в

Національну розвідувальну програму (National Intelligence Program — NIP). У 2005 р. міністерство оборони вирішило об’єднати дві свої окремі програми в єдину Військово-розвідувальну програму (Military Intelligence Program — MIP). Однак відповідні зміни в законодавство були внесені лише у 2010 р. з прийняттям необхідних поправок до закону «Про національну безпеку» від 1947 р. На сьогодні асигнування на потреби РС США здійснюються в рамках закритої частини федерального бюджету країни (з 2007 р. оприлюднюються лише загальні дані) і розподіляються за двома ключовими програмами — NIP та MIP. У свою чергу, по лінії NIP реалізується 12 програм (4 — військового та 8 — невійськового характеру), а по лінії MIP – 10 програм. Шість спецслужб, що входять до складу РС США, фінансуються за рахунок як NIP, так і MIP. №8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Видатки на діяльність РС США є досить значними. Так, сума базових та додаткових коштів для забезпечення ключових розвідувальних програм за останні п’ять років становила: • у 2015 р. – $66,8 млрд ($50,3 млрд для NIP та $16,5 млрд для MIP); • у 2016 р. — $70,7 млрд ($53 млрд для NIP та $17,7 млрд для MIP); • у 2017 р. — $73 млрд ($54,6 млрд для NIP та $18,4 млрд для MIP); • у 2018 р. — 81,5 млрд. доларів (59,4 млрд. доларів для NIP і 22,1 млрд. доларів для MIP); • у 2019 р. – $81,1 млрд ($59,9 млрд для NIP і $21,2 млрд для MIP). У порівнянні з витратами на оборону, витрати, пов’язані з розвідкою, залишалися відносно постійними протягом останніх років і становили приблизно 11% від загального оборонного бюджету. Згідно з американським законодавством (зокрема, з виконавчим указом президента США від 4 грудня 1981 р. «Розвідувальна діяльність США») в рамках NIP виділяються кошти на діяльність або проекти РС в цілому, або його окремих органів, які здійснюються на підставі узгодженого рішення Директора національної розвідки (ДНР) і глав федеральних міністерств і відомств, або ДНР і президента США. За цією бюджетною програмою відбувається фінансування військового та цивільного компонентів РС США стратегічного рівня, а саме таких спецслужб, як: • Розвідувальне управління міністерства оборони (РУМО); • Агентство національної безпеки (АНБ) міністерства оборони; • Національне управління військово-космічної розвідки (НУВКР) міністерства оборони; • Національне агентство геопросторової розвідки (НАГР) міністерства оборони; • Центральне розвідувальне управління (ЦРУ); • Федеральне бюро розслідувань (ФБР) міністерства юстиції; • Розвідувальний відділ Управління боротьби з наркотиками (УБН) міністерства юстиції; • Бюро розвідки і досліджень (БРД) Державного департаменту; • Розвідувальне управління Берегової охорони (РУБО) міністерства внутрішньої безпеки; • Управління розвідки і аналізу (УРА) міністерства внутрішньої безпеки; • Управління розвідки і контррозвідки (УРКР) міністерства енергетики; • Управління контртерористичної і фінансової розвідки (УКТФР) міністерства фінансів. №8/2019

В рамках військового компонента здійснюється фінансування наступних програм. Загальна програма військової розвідки (General Defense Intelligence Program — GDIP) передбачає всебічну організацію розвідувальної діяльності в інтересах забезпечення національної безпеки США, ведення агентурної, вимірювально-сигнатурної і «медичної» розвідок (оцінка ризиків появи в світі нових інфекційних захворювань; роботи зі створення нових біотехнологій та медичних препаратів; питання захисту навколишнього середовища), ефективне використання об’єктів інфраструктури РС (зокрема, підтримку в стані боєготовності об’єднаної системи зв’язку

і передачі розвідувальної інформації РУМО США «Джейвікс»), ведення військової контррозвідки. Національна програма геопросторової розвідки (National Geospatial Intelligence Program — NGIP) націлена на вирішення завдань накопичення, обробки і довгострокового зберігання даних видової розвідки (обстановка в районах бойових дій; координати мобільних цілей у масштабі часу, близькому до реального; картографічне, топогеодезичне і навігаційне забезпечення збройних сил США), формування і передачу в органи державного і військового управління кінцевих інформаційних продуктів. Національна програма військо-

Асигнування на потреби спецслужб США здійснюються в рамках закритої частини федерального бюджету країни (з 2007 р. оприлюднюються лише загальні дані)»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

во-космічної розвідки (National Reconnaissance Program — NRP) реалізується в інтересах отримання, накопичення та первинної обробки розвідувальної інформації, що добувається технічними засобами, а також своєчасного та якісного планування запусків штучних супутників Землі з метою підтримки орбітального угрупування на рівні, що забезпечує рішення всього спектра покладених на нього завдань (розрахунок параметрів орбіт, забезпечення запусків розвідувальних супутників і їх функціонування на орбітах, управління роботою бортової розвідувальної апаратури, координація програм розробки і закупівлі космічних апаратів). Об’єднана криптографічна програма (Consolidated Cryptological Program — CCP) включає проведення заходів з ведення радіо- і радіотехнічної розвідки (технічний аналіз перехоплених сигналів, їх дешифрування, накопичення і обробка отриманих даних), виявлення та реєстрацію електромагнітних випромінювань, що супроводжують функціо-

нування зарубіжних технічних систем і пристроїв, а також розробку і впровадження обладнання, призначеного для підвищення захищеності систем зв’язку. Спеціальна розвідувальна програма (Special Reconnaissance Program — SRP), яка передбачає створення, виробництво і використання спеціальних технічних засобів збору розвідувальної інформації в інтересах виконання всього спектра завдань, покладених на РС США. В рамках цивільного компонента здійснюється фінансування наступних програм. Програма забезпечення управлінської діяльності Апарату ДНР (Community Management Account — CMA) передбачає фінансування цієї структури та всіх посадових осіб, які здійснюють координацію діяльності РС у сферах своєї відповідальності. Програма забезпечення діяльності ЦРУ (Central Intelligence Agency Program — CIAP) включає асигнування на ведення агентурної розвідки, розвід-

ки на основі аналізу відкритих джерел інформації, організацію і проведення таємних операцій, розробку і експлуатацію систем збору, аналізу і обробки інформації, підготовку оперативного складу, а також на матеріально-технічне забезпечення об’єктів ЦРУ. Крім того, виділяються кошти в спеціальний резервний фонд ЦРУ для вирішення непередбачених завдань. Програма підтримки пенсіонерів та інвалідів ЦРУ (CIA Retirement and Disability Program — RDP) призначена для виплати пенсій співробітникам, які не включені в державну систему пенсійного забезпечення. Програма Державного департаменту передбачає фінансування БРД, діяльність якого спрямована на забезпечення керівництва країни інформацією з військово-політичних, економічних, науково-технічних та інших питань. Програма міністерства юстиції передбачає виділення асигнувань ФБР для вирішення завдань щодо захисту території і населення від терористичних атак, протидії іноземним розвідкам, бо-

№8/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ротьби з економічним, промисловим та іншими формами шпигунства. Кошти також виділяються в інтересах Розвідувального відділу УБН для протидії нелегальному виробництву, транспортуванню і збуту наркотиків як на території США, так і за їх межами. Програма міністерства внутрішньої безпеки включає кошти, що забезпечують функціонування УРА, яке відповідає за вирішення завдань щодо захисту важливих об’єктів критичної інфраструктури США, оцінку існуючих

Загальна програма військової розвідки передбачає всебічну організацію розвідувальної діяльності в інтересах забезпечення національної безпеки США, ведення агентурної, вимірювальносигнатурної і «медичної» розвідок» і потенційних терористичних загроз з урахуванням інформації, що надають інші структури РС, а також правоохоронні органи та приватні компанії. В рамках цієї ж програми виділяються кошти для РУБО для збору та аналізу інформації в інтересах боротьби з незаконним обігом зброї, наркотиків та нелегальною міграцією. Програма міністерства енергетики забезпечує діяльність УРКР і націлена на вирішення низки завдань: оцінки стану і перспектив розвитку ядерних озброєнь зарубіжних країн і проблем ядерного тероризму, забезпечення енергетичної безпеки, утилізації ядерних відходів, захисту інтелектуальної власності, аналізу та нейтралізації кіберзагроз об’єктів критичної інфраструктури. Програма міністерства фінансів передбачає виділення коштів в інтересах УКТФР. Цей підрозділ забезпечує збір, аналіз і оцінку інформації про канали фінансування діяльності, що становить загрозу національній безпеці США (в першу чергу з боку терористичних угруповань), своєчасне доведення до керівництва РС інформації про тенденції розвитку валютних ринків і світової економіки, а також про діяльність підлеглих периферійних структур (зокрема, в Афганістані та Іраку). В рамках бюджетної програми MIP виділяються кошти на діяльність або проекти Пентагону в області розвідки і контррозвідки для всебічного забезпечення потреб військ (сил) на №8/2019

оперативному і тактичному рівні. У повному обсязі фінансуються розвідувальна діяльність Апарату міністра оборони, розвідувальних підрозділів видів збройних сил (сухопутних військ (СВ), військово-повітряних сил (ВПС) військово-морських сил (ВМС), Корпусу морської піхоти (КМП) і Об’єднаного командування Сил спеціальних операцій (ССО) збройних сил США. Крім того, враховуються заявки, які стосуються виконання відомчих проектів РУМО, АНБ, НУВКР і НАГР, для забезпечення діяльності частин і підрозділів оперативно-тактичної ланки. Апарат міністра оборони формує заявки на фінансування та реалізацію розвідувальних програм загальної спрямованості, націлених, зокрема на: • створення передових засобів виявлення різного призначення (Advanced Sensor Application Program); • оцінку сучасних зразків озброєння і військової техніки, а також матеріалів, які можуть бути використані при створенні перспективних систем зброї (Foreign Material Acquisition and Exploration Program); • розробку тактичних систем зв’язку нового покоління (Horizontal Fusion Program). У СВ виділення коштів проводиться для забезпечення діяльності Командування розвідки і безпеки, яке відповідає за ведення розвідки (агентурна, видова, радіо- і радіотехнічна), контррозвідки, аналіз розвідувальної інформації, організацію та проведення інформаційних

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

операцій в інтересах формувань СВ різного призначення, а також розробку інформаційно-аналітичних документів з питань розвитку озброєння і військової техніки іноземних держав. У ВПС цільовий розподіл асигнувань здійснюється з урахуванням завдань Управління розвідки, спостереження та рекогносцировки. До них відносяться: керівництво підрозділами космічної, повітряної і наземної розвідки та координація їх діяльності; контроль за розвитком засобів повітряно-космічного нападу противника і дотриманням договорів в області стратегічних озброєнь; ведення інформаційних операцій; оцінка структури і потенціалу ЗС іноземних держав щодо ведення бойових дій в повітряному, космічному і кібернетичному просторі. У ВМС фінансування здійснюється на основі пропозицій Управління військово-морської розвідки. У сферу його відповідальності входить: аналіз, обробка та узагальнення даних і забезпечення розвідувальною інформацією органів тактичної, оперативної та стратегічної ланок; відстеження діяльності ВМС іноземних держав (стан, опера-

Існуючий механізм фінансування спрямований на досягнення високого рівня взаємодії і координації роботи всіх спецслужб під єдиним керівництвом»

тивні можливості, характер діяльності і технічні досягнення в кораблебудуванні і військово-морському озброєнні), збір і оцінка відомостей про склад і можливості експедиційних сил іноземних держав, форми та способи ведення бойових дій вірогідним противником у кіберпросторі. У КМП необхідні асигнування виділяються для забезпечення діяльності Розвідувального управління, до основних завдань якого належать: загальна організація планування і керівництво розвідувальною та контррозвідувальною діяльністю, проведення інформаційних операцій в інтересах підрозділів КМП, забезпечення безпеки зв’язку і радіоелектронної боротьби. В Об’єднаному командуванні ССО кошти виділяються на підставі заявки Розвідувального управління штабу ССО, що відповідає за координацію дій підлеглих формувань, ведення спеціальної розвідки, інформаційне забезпечення бойових дій, а також за підготовку пропозицій щодо вдосконалення існуючих та створення нових засобів для ведення повітряної розвідки, обробки, аналізу та надання інформації. На відміну від інших бюджетних програм, розгляд і затвердження яких проходить відкрито і гласно, обговорення параметрів фінансування діяльності РС США відбувається в обстановці цілковитої таємності. Слухання в профільних комітетах Конгресу проводяться виключно в закритому режимі в спеціальних приміщеннях, доступ до яких має вкрай обмежене коло осіб

з числа законодавців і їх помічників. Для обґрунтування прогнозованих потреб в коштах на засідання комітетів запрошуються ДНР, глави структурних елементів національної розвідки та їх заступники. При цьому ці посадові особи мають право не розкривати деталей і змісту найбільш «чутливих» з точки зору інтересів національної безпеки США операцій і проектів, представляючи законодавцям лише загальні відомості про їх характер і спрямованість. Загалом існуючий механізм фінансування РС США спрямований на досягнення високого рівня взаємодії і координації роботи всіх спецслужб під єдиним керівництвом ДНР з метою збереження РС як одного з ключових інструментів забезпечення глобального американського лідерства. Після закінчення «холодної війни» деякі американські політики закликали скоротити розмір розвідувального бюджету. У 1996 р. це питання вивчала так звана парламентська комісія Аспіна-Брауна. Згідно з її висновком, завдання уряду, для вирішення яких використовуються результати роботи розвідки, настільки різноманітні, що видається фактично нереальним визначити об’єктивний баланс між загрозами національній безпеці США і діяльністю розвідки. А отже, при плануванні бюджетних витрат на РС доцільно керуватися, в першу чергу, тим, яку суму грошей нація готова витратити на розвідку, і наскільки це відповідає національним уявленням про місце і роль США на міжнародній арені.

№8/2019