__MAIN_TEXT__

Page 1

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

8

2016


ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

8

2016


ЗМІСТ Сучасні технології

ІТ-структура армії

4

Кадровий менеджмент у Збройних Силах України

Оцінювання персоналу

Підготовка кадрів

Безпілотна авіація

Професіограма артилериста

Удар з повітря

16

Сектор безпеки і оборони України

Актуально

Досвід стратегічного планування

Дефіцит води

24

8

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

20

28

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СИТНИК Г.П. — завідувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

КОРЕНДОВИЧ В.С. — заступник Голови Місії України при НАТО з оборонних питань, радник-посланник

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

Воробйов Г.П. — тво начальника Національного університету оборони України, генерал-полковник, кандидат історичних наук

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

№8/2016




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Помічник танкістів Довідка БРЕМ-1 призначена для евакуації застряглої і пошкодженої техніки та забезпечує ремонт і технічне обслуговування в польових умовах Екіпаж:

3 особи Вага:

41 т Потужність двигуна:

840 л. с. Кліренс:

457 мм Швидкість (по пересіченій місцевості):

35-45 км/год Запас ходу (по пересіченій місцевості):

460-650 км Подоланий підйом:

300 Подоланий рів:

2,6-2,8 м Подоланий брід:

1,2 м

БПЛА «Сокіл-2» В Україні проходить стадію льотних та наземних випробувань для Збройних Сил України БПЛА контейнерного старту багаторазового застосування «Сокіл-2». Розробник – НТУУ «КПІ» та ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч». Навігація здійснюється автоматично за допомогою системи GPS, а при необхідності «Сокіл-2» може управлятися оператором вручну. БПЛА «Сокіл-2» входить до складу комплексу розвідки, що встановлюється на бойовій машині типу БМП або БТР.



Д

ержпідприємство «Львівський бронетанковий завод» передав Міністерству оборони чергову партію з трьох БРЕМ-1. Це броньована ремонтно-евакуаційна машина, призначена для евакуації пошкоджених танків із зони ведення вогню противника. Машина оснащена крановою установкою та приладдям для буксирування. БРЕМ-1 додатково обладнаний електрозварювальним та газозварювальним обладнанням і блоками з поліспастів, що забезпечують тягову спроможність до 100 т. — Завод є єдиним підприємством України, яке ремонтує та виготовляє

Нелетальна допомога У рамках програми «Ініціативи з відновлення довіри в Європі» (ERI) американське оборонне відомство передало Збройним Силам України значну кількість найсучасніших безпілотних літальних апаратів RQ-11B Analog Raven Systems загальною вартістю понад 12 млн доларів США. Відзначається, що на даний момент українські бойові розрахунки цих БПЛА вже пройшли навчання в США і готові прийняти нову техніку. Надана допомога є нелетальною, оскільки безпілотники не оснащені озброєнням.

інженерну спеціалізовану техніку. Ці машини – незамінні на передовій. Вони допомагають швидко вирішувати низку важливих завдань», – зазначив директор заводу Роман Тимків. Львівський бронетанковий завод також ремонтує і виготовляє інженерну машину розгородження – ІМР-2; броньовану машину розмінування БМР-2; броньовану модернізовану пожежну машину ГПМ-72. ДК «Укроборонпром», до складу якого входить Львівський бронетанковий завод, за 2 роки передав для силових відомств України 12 716 одиниць озброєння та військової техніки.

Літак дальнього радіолокаційного виявлення Конструкторським бюро Антонова для потреб військової авіації Повітряних Сил України ведуться роботи по проекту літака дальнього радіолокаційного виявлення та управління (АВАКС). При кооперації із західними виробниками спеціального обладнання для ведення розвідки і наведення, можливе створення літака АВАКС на базі Ан-178 зі збільшеним часом польоту до 10 годин. При цьому, сучасна електроніка дозволяє виявляти навіть наземні цілі на дальності до 450 кілометрів.

Приціл для кулеметів ДП «Ізюмський приладобудівний завод» (Харківська обл.) завершує роботи над прицілом коліматора ПКП-12,7 (для кулеметів калібром 12,7). Серед недавно створених виробів – модернізовані прилади систем управління вогнем українських БТР-3 і БТР4, сучасний оптико-електронний приціл ОЕП-ВМ, обладнаний тепловізійним каналом. Крім цього, модернізований прилад наведення ПН-ALL для систем управління озброєнням протитанкових керованих ракет Falarick 90, 105 і 120 мм.

№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

«Молот» від «Маяку» ПАТ «Завод «Маяк» отримав держзамовлення від Міноборони на виготовлення 280 штук 120-мм мінометів «Молот». На сьогодні 120 уже виготовили і відправили у війська. 36 – готові до відвантаження, протягом вересня планується завершити виконання державного замовлення. Процес виробництва і доопрацювання міномета триває. Недоліки усуваються у ході випробувань, також враховуються зауваження бійців АТО, які отримали цей міномет на озброєння. Найбільше нарікань було на якість ствола. Першу партію мінометів 120-го калібру М120-15 «Молот» українським військовим ПАТ «Завод Маяк» відвантажив 3 березня 2016 року. Міномет має замінити радянські аналоги, які були на озброєнні української армії. Вартість міномета 483 тисячі гривень. Вперше «Молот» презентували в рамках XII Міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя і безпека-2015». Його скорострільність становить 12 постр./хв, а дальність ураження цілей – понад 7 км. Міномет оснащений сучасним прицілом MUM 706 M. В бойовому положенні його вага становить 210 кг.

Відновлення миру на Донбасі Більшість населення України орієнтується на досягнення компромісу як на шлях подолання збройного конфлікту на Донбасі. Отже, розподіл відповідей на питання: «Як Ви вважаєте, чи треба задля миру йти на компроміси з Росією та керівниками самопроголошених Донецької та Луганської республік?» виглядає наступним чином:

22,5%

Кінологічні розрахунки для армії У

Збройних Силах України підготовлено 120 кінологічних розрахунків, які беруть участь в роботі з розмінування у зоні АТО, а також виконують завдання у складі українських миротворчих контингентів. Для мінно-пошукової служби найкраще підходять такі породи собак, як лабрадори, ретривери і спанієлі, а також універсальні породи — німецькі та бельгійські вівчарки. Власне навчання складається із загального курсу дресирування та спеціалізованого навчання. Навчання триває від декількох місяців до року, до того ж, як правило, разом із собакою вчать і кінолога. У бойових умовах собака виявляє міни в три-п’ять разів швидше, ніж це робить людина з

міношукачем. Усього з початку АТО військові сапери знешкодили в зоні АТО понад 117 тис. вибухонебезпечних пристроїв. Крім того, компанія «Українська Броня», що спеціалізується на виробництві засобів індивідуального захисту, розробила бронежилет для собак. Конструкція бронежилету «К9» розроблена таким чином, щоб його можна було швидко надягати, а в разі необхідності, навіть, переносити собаку – для цього призначені спеціальні плечові лямки та ручки. Жилет має більшу площу захисту (42 кв.дм.), меншу вагу (приблизно 1,1 кг) та ціну, ніж у іноземних аналогів, і при цьому є комфортним для собаки.

47,3%

12,3% 17,8%

Мир – за всяку ціну, треба погоджуватися на будь-які компроміси – з ким завгодно і про що завгодно Задля миру варто погоджуватися на компроміси, але – не на всі Насправді мир на Донбасі може встановитися лише з позиції сили – коли одна зі сторін переможе Важко сказати

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічна служба Центру Разумкова №8/2016

«Європейський союз продовжив санкції стосовно Російської Федерації на знак підтримки територіальної цілісності України. Наші українські друзі мають знати, що вони не самотні, тому що ЄС готовий підтримати їх». Жан-Клод Юнкер, Голова Єврокомісії




Сучасні технології

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ІТ-структура армії

Враховуючи тенденції розвитку та використання інформаційних технологій та зростаючі вимоги щодо оперативності надання інформації для прогнозування розвитку ситуацій і забезпечення оперативного управління, в Міністерстві оборони України інтенсивно впроваджуються та використовуються електронні системи, бази даних, реєстри, архіви, аналітичні системи, системи моніторингу

Гудима О.П., полковник, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, начальник відділу інформаційних ресурсів Управління інформаційних технологій Міністерства оборони України

П

ротягом останніх років в Україні прийнята ціла низка законодавчих актів, які сприяють розвитку та впровадженню інформаційних систем у сфері національної безпеки і оборони України, розвитку ІТ-технологій для реалізації



Шиятий О.Б., підполковник, офіцер відділу інформаційних ресурсів Управління інформаційних технологій Міністерства оборони України

отримання та обміну інформацією і підвищення функціональності органів державної влади. Відповідно до Указу Президента України № 555/2015 від 24 вересня 2015 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України

• • •

від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» основними завданнями, що сприяють розвитку ІТ-технологій є: створення єдиної системи видової розвідки з відповідною інфраструктурою отримання та обробки інформації в режимі часу, наближеного до реального; створення цілісного сектору безпеки і оборони держави, як головного елементу системи забезпечення воєнної безпеки, інтеграція спроможностей його складових для своєчасного і ефективного реагування на наявні та потенційні загрози; забезпечення матеріально-технічної бази системи управління сектором безпеки і №8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Необхідно створити єдину захищену ІТ-структуру, яка забезпечить централізацію всіх існуючих в Міністерстві оборони та Збройних Силах України інформаційних та інформаційно-аналітичних систем, програмних комплексів та баз даних на базі єдиної захищеної та катастрофостійкої технологічної платформи

»

Схема ІТ-структури Центр обробки даних

Апаратура криптографії

Мал. 1 •

Інформаційно-телекомунікаційна мережа

Користувачі

№8/2016

оборони України за допомогою Головного ситуаційного центру України, мережі відомчих ситуаційних центрів; здійснення координації відповідно діяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування і громадян в інтересах ліквідації воєнного конфлікту і відсічі збройній агресії; забезпечення інформаційної складової воєнної безпеки шляхом запровадження ефективної системи заходів стратегічних комунікацій у діяльність органів сектору безпеки. Відповідно до Указу Президента України № 287/2015 від 26 травня 2015 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України» основними завданнями, що сприяють розвитку ІТ-технологій є: забезпечення централізованого управління сектором безпеки і оборони та міжвідомчої координації і взаємодії у мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці та в особливий період; удосконалення державної системи стратегічного планування, створення єдиної системи моніторингу, аналізу, прогнозування та прийняття рішень у сфері національної безпеки і оборони, забезпечення ефективної координації та функціонування єдиної системи ситуаційних центрів профільних органів державної влади сектору безпеки і оборони; посилення координації розвідувальних органів та їх взаємодії між собою, зокрема

для підготовки узгоджених розвідувальних оцінок; • забезпечення інтегрованої системи оцінки інформаційних загроз та оперативного реагування на них; • здійснення протидії інформаційним операціям проти України, маніпуляціям суспільною свідомістю і поширенню спотвореної інформації; • виявлення суб’єктів інформаційного простору, що створені та/або використовуються Росією для ведення інформаційної війни проти України, та унеможливлення їхньої підривної діяльності; • забезпечення кібербезпеки і безпеки інформаційних ресурсів; • забезпечення безпеки критичної інфраструктури; • забезпечення обміну інформацією між державними органами, приватним сектором і населенням стосовно загроз критичній інфраструктурі та захисту інформації у цій сфері. Відповідно до Указу Президента України №5/2015 від 12 січня 2015 року «Про Стратегію сталого розвитку «України-2020» основним завданням, що сприяють розвитку ІТ-технологій є створення ефективної державної системи кризового реагування (мережі ситуаційних центрів центральних органів виконавчої влади) за провідної ролі Ради національної безпеки і оборони України. Відповідно до Указу Президента України № 92/2016 від 14 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України» основними завданнями, що сприяють розвитку ІТ-технологій є: • створення єдиної платформи захищених електронних комунікацій органів державної влади; • забезпечення розвитку • інформаційно-комунікаційних технологій, які використовуються для потреб сектору безпеки і оборони. Відповідно до Указу Президента




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

При впровадженні нової інформаційної та інформаційно-аналітичної системи виникає необхідність розгортання нової технічної складової з створенням комплексної системи захисту інформації

»

України № 240/2016 від 6 червня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» основним завданням, що сприяють розвитку ІТ-технологій є створення ефективної системи оперативного (бойового) управління, зв’язку, розвідки та спостереження. Необхідно відзначити, що у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України єдина інформаційна платформа відсутня, а наявні розрізнені інформаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи не дозволяють реалізувати виконання поставлених завдань у повному обсязі. Нині в Міноборони створюється ряд інформаційних та інформаційноаналітичних систем у сферах медицини і логістики. Роботи виконуються відповідно до стандартів, але зазначені системи створюються на різних технологічних платформах. За час участі Збройних Сил України в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з’ясувалось, що на фактори, які впливають на спроможність адекватно протистояти агресії противника, суттєво впливає рівень впровадження інформаційних технологій. Найбільш помітно це у сферах управління, розвідки, матеріально-технічного, медичного та інформаційного забезпечення. На сьогодні в Міністерстві оборони України використовуються або знаходяться на стадії впровадження наступні інформаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи: • офіційний веб-портал Міністерства оборони України в мережі Інтернет; • захищена система електронного документообігу «Седо-М»; • інформаційно-аналітична система планування мобілізаційного розгортання Збройних Сил України; • інформаційно-аналітична система автоматизованого обліку особового складу «Персонал»; • інформаційно-аналітична система підтримки оборонного планування «Ресурс»;



каталог предметів постачання Збройних Сил України «КПП»; • інформаційно-аналітична система підтримки планування розвитку озброєння «Клеопатра»; • інформаційно-аналітична система «Майно-Житло»; • інформаційно-аналітична система з надання достовірної інформації, необхідної для приймання ефективних рішень «Ствол-М/1»; • інформаційно-аналітична система збору даних оборонного планування «Русло1С»; • інформаційно-аналітична система формування графіку стратегічного розгортання та оцінювання боєздатності «Ефес»; • програмний виріб створення і ведення бази даних паспортів потенційно небезпечних об’єктів «Небезпека»; • програмний комплекс інформаційно-технічної підтримки процесів управління фінансуванням «Дельта». Тривають роботи щодо створення (збільшення кількості) автоматизованих робочих місць (АРМ). Зазначена кількість інформаційних та інформаційно-аналітичних систем вимагає значної кількості матеріальних витрат на впровадження, використання і підтримку. При впровадженні нової інформаційної та інформаційно-аналітичної системи виникає необхідність розгортання

нової технічної складової з створенням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), що будується відповідно до вимог існуючої нормативної бази у сфері технічного захисту інформації. Так, наприклад, захищена система електронного документообігу «СедоМ» була розгорнута на базі інформаційно-телекомунікаційної системи з відповідними АРМами, головним сервером, та створенням відповідного КСЗІ. Теж саме здійснювалось при розгортанні автоматизованої системи управління Збройних Сил України «Дніпро», інформаційно-довідкової системи «Інтернет». І ці системи практично однакові за принципами побудови технологічні платформи, різні лише за завданням. Так, рішенням проблеми є створення єдиної захищеної ІТ-структури, що забезпечить централізацію всіх існуючих в Міністерстві оборони та Збройних Силах України інформаційних та інформаційно-аналітичних систем, програмних комплексів та баз даних на базі єдиної захищеної та катастрофостійкої технологічної платформи з скороченням кількості обслуговуючого особового складу та чергових змін, що збільшить економію державних коштів. Впровадження запропонованого рішення при створенні нової системи №8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• •

• •

• •

(інформаційно-аналітичної системи) виключає необхідність створення технічної складової, зменшує витрати на створення КСЗІ, завдяки створенню КСЗІ на єдину технологічну платформу. Основним елементом (ядром) єдиної захищеної ІТ-структури є центр обробки даних. Призначенням центру обробки даних є забезпечення єдиною масштабованою, високонадійною обчислювальною системою автоматизовані системи Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Центр обробки даних повинен мати наступні функції: • технічне забезпечення обробки і зберігання відкритих та категорованих даних, відповідно до вимог з безпеки інформації Держспецзвя’зку; • технічне та програмне забезпечення розгортання і роботи сервісів, програмних комплексів, інформаційних та інформаційно-аналітичних систем на основі віртуалізації та «хмарних» технологій, з наданням можливості опрацювання відкритої та категорованої інформації відповідно до вимог з безпеки інформації; • інфраструктурне забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання; • інфраструктурний захист технічного обладнання від впливу зовнішніх негативних факторів та порушень захисту інформації; №8/2016

моніторинг параметрів та стану елементів інфраструктури, технічного обладнання; технічне забезпечення та контроль з транспортування даних між інформаційними та інформаційно-аналітичними системами і віддаленими користувачами. Основними задачами центру обробки даних є: забезпечення фізичного розміщення телекомунікаційного обладнання (серверного, комутаційного обладнання, систем зберігання даних тощо); забезпечення технологічних умов для роботи обчислювального обладнання; забезпечення безперебійного надання інформаційних послуг протягом заданого інтервалу часу у разі впливу зовнішніх і внутрішніх негативних факторів; забезпечення можливості моніторингу основних параметрів та стану компонентів технологічної структури; забезпечення технічного захисту інформації, у тому числі забезпечення захисту обладнання та інформації від зовнішніх електромагнітних випромінювань і перешкод; забезпечення фізичного захисту інформації за рахунок резервного копіювання (міграції) даних на віддалені ресурси;

забезпечення роботи, за технологією Virtual Desktop Infrastructure (VDI), користувачів сервісів, програмних комплексів, інформаційних та інформаційно-аналітичних систем. Так, центри обробки даних функціонують в цивільних організаціях діяльність яких пов’язана з інформаційною діяльністю. На території України основними комерційними центрами обробки даних є: «Парковий» – • комерційний центр обробки даних з наданням всебічних сервісів замовникам, на сьогодні має КСЗІ на «хмарний» сервіс; «Мобілайн» – • забезпечення роботи телекомунікаційної мережі та надання сервісних послуг замовникам; «DENOVО» – • є найпотужнішим центром обробки даних із надання сервісних послуг замовникам; «BEMOBILE» – центр обробки даних із надання сервісних послуг замовникам. Треба зазначати, що побудова зазначеної ІТ-структури надасть можливість швидкої реалізації будь-яких проектів у сфері інформатизації. Мал. 2

Схема єдиної захищеної ІТ-структури Центр обробки даних Мережа АРМів користувачів

Публічна мережа Міжмережевий екран

ІТ-сервіси ІТ-сервіси системи безпеки Засоби керування вразливості

Антивірусна система

Захист баз даних та веб-додатків

Захист від витоку конфіденційної інформації

Моніторинг, захист та управління доступом

Система управління подіями ІБ

Корпоративний каталог

Об’єднанні комунінакції

СУБД

Моніторинг

Корпоративна пошта

Корпоративний портал

Спеціалізовані програмні системи

Управління ПК, серверами

Віртуалізація

Серверні платформи

Віртуалізація робочих місць користувачів

Резервне копіювання та відновлення

Система збереження даних




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Кадровий менеджмент у Збройних Силах України

Оцінювання персоналу

Для ефективного оцінювання персоналу необхідні важливі дослідження, які всебічно характеризують діяльність, якою буде займатися людина та критерії за якими буде оцінюватися особистість. Це стосується не лише цивільного сектору, а й військових колективів — як стройових частин, так і органів управління

Вєтров В.І., заслужений працівник освіти України,кандидат військових наук, доцент, провідний науковий співробітник

Ємцов А.А., полковник, начальник відділу, магістр державного управління, магістр військового управління

У

теорії кадрового менеджменту П. Друкер відокремлює п’ять складових: 1) кадрова політика; 2) набір персоналу; 3) відбір персоналу; 4) навчання персоналу; 5) розстановка кадрів. Оцінювання персоналу неможливо не враховувати у складі кадрового менеджменту, але й неможливо відокремити його як самостійну складову. Саме разом з іншими складовими



• • • •

кадрового менеджменту оцінювання персоналу грає вирішальну роль. Ця роль визначається тим, що без цієї процедури: неможливо здійснити якісний набір персоналу серед людського ресурсу держави; неможливо визначити придатність кандидата до загальних вимог військової службитадо вимог конкретної посади; неможливо визначити рівень освіти та терміни навчання до успішного виконання обов’язків за призначенням; без оцінювання якостей та потенціалу пер№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

соналу неможливо здійснювати ефективну, зрозумілу та раціональну розстановку кадрів – управляти кар’єрою військовослужбовця або працівника ЗС, не можливо встановлюва-

ти добрі та ділові стосунки у колективі, підрозділі, частині. Провідні країни світу (Велика Британія, Німеччина, Іспанія, США, Франція), використовуючи технології кадрового менеджменту у питаннях оцінювання особового складу випереджають нас на декілька кроків. Вони мають велику базу науково обґрунтованих паспортів посад, систему оцінних критеріїв, спеціальні кадрові центри, які займаються питаннями вивчення, оцінювання, підготовки та підбору персоналу на відповідні посади за рівнями їх придатності, підготовленості, професіо-

док виникнення у неї певних потреб. Діяльність відноситься до специфічної форми активності (властивої людині й суспільству), що перетворює дійсність. Аналіз основних проблем психології праці доводить, що одною з головних проблем є аналіз, вивчення професійної діяльності. Саме аналіз діяльності, аналіз результатів діяльності, покладено в основі вивчення всіх проблем, пов’язаних з персоналом, умовами праці, озброєнням та військової технікою. До проблем, пов’язаних з персоналом відносяться: 1) питання залучення (призову, наймання),

налізму, з урахуванням особистісних психологічних якостей. Оцінювання людини здійснюється з перших кроків її життя у суспільстві у системі освіти. Системи освіти ПКС вже на початковому рівні починають вивчати дитину з метою визначення її здібностей та спрямованості, а на середньому рівні вже чітко визначають до яких видів навчання та діяльності здатна та чи інша особа і кому може бути рекомендовано отримання вищої освіти. В Україні ця робота знаходиться на початковій стадії впровадження Для здійснення ефективного оцінювання персоналу необхідно провести ряд важливих заходів та досліджень, які всебічно характеризують діяльність, якою буде займатися людина, обрати критерії з оцінювання діяльності та саме такої людини, особистості.

відбору) персоналу необхідного рівня розвитку і розстановки кадрів; 2) підготовки та перепідготовки (навчання різних видів та рівнів); 3) управління кар’єрою військовослужбовця (просування по посадах, кар’єрне зростання, нагородження, матеріальне заохочення); 4) ефективне використання можливостей військовослужбовця для досягнення вищих результатів діяльності, час та причини звільнення з військової служби. До проблем, пов’язаних з умовами діяльності, віднесені питання підвищення ефективності діяльності персоналу, кадрів за рахунок втілення питань психології, соціології, безпеки військової служби, способів ведення бойових дій. До проблем, пов’язаних з озброєнням та військової технікою, віднесені питання раціоналізації при проектуванні нових зразків озброєння та військової техніки, розробки нових прийомів та умов її експлуатації, бойового застосування. У межах перерахованих проблем розглядаються конкретні завдання та визначаються необхідність та перспективність тих чи інших видів діяльності, необхідність та перспективність конкретних посад. Аналіз професійної діяльності здійснюється в рамках професіографії, на

Науковий підхід до персоналу Діяльність людини – динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з’являються внаслі№8/2016




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Поки існують реальні й потенційні джерела зовнішньої й внутрішньої небезпеки для країни й фактори, що сприяють переростанню цієї небезпеки в безпосередню військову загрозу, військова служба в Збройних Силах буде найнеобхіднішою діяльністю» підставі професіографічних досліджень, вивчення змісту, завдань, функцій, вимог кожної окремої посади (спеціальності) та профілю діяльності. Найважча робота Реформування Збройних Сил, розподіл обов’язків між органами управління неможливо без виконання таких заходів. Поки існують реальні й потенційні джерела зовнішньої й внутрішньої небезпеки для країни й фактори, що сприяють переростанню цієї небезпеки в безпосередню військову загрозу, військова служба в Збройних Силах буде найнеобхіднішою діяльністю. Від результатів військової діяльності, від її стану буде залежати не тільки безпека особистості, суспільства й держави, але й доля самого їхнього існування, життя на своїй землі. Військова діяльність ставиться до самої складної й важкої діяльності. Вона не нормована тривалістю робочого часу, суворо регламентована встановленим порядком, правилами й нормами його дотримання, жадає від військово-

10

службовців повної самовіддачі, високого професіоналізму й особливої відповідальності за виконання широкого кола професійних функціональних обов’язків. Крім того, військова діяльність обмежує для військовослужбовців багато прав і свобод людини й громадянина. Труднощі військової служби, військової діяльності в наші дні збільшуються соціально-економічними, політичними, моральними проблемами в країні, слабкою правовою й соціальною захищеністю військовослужбовців. Головні ж труднощі військової діяльності полягають у тому, що вона в остаточному підсумку призначена безпосередньо забезпечити бойову готовність Збройних Сил України на рівні, що забезпечує безпеку держави. Військова діяльність − це й найнебезпечніша діяльність. Військовослужбовці є першим об’єктом поразки з боку противника. Всі засоби ураження спрямовані, насамперед, проти живої сили. Більшу небезпеку для військовослужбовців приховують у собі озброєння й бойова техніка самих збройних сил. Ступінь цієї небез-

пеки у вирішальному ступені залежить від рівня професійної придатності й підготовленості військовослужбовців до виконання посадових обов’язків. Військово-професійна діяльність відрізняється специфікою мотивів здійснення, засобів, цілей і результатів, які досягаються певною військовою організацією. Структуру військово-професійної діяльності можна подати як цілісну єдність предметних, педагогічних, психологічних, фізіологічних компонентів та їх всебічних зв’язків, що реалізують цю діяльність. Підґрунтя відбору кадрів Цілий ряд військових спеціальностей може висувати особливу вимогу до інших різноманітних особливостей особистості: лідерства, акуратності, організованості, педантичності й, у окремих випадках, товариськості або замкнутості. Залежно від спеціальності і умов, в яких виконуються функціональні обов’язки (мирний час, бойові дії, стресові ситуації та ін.) відбувається формування вимог стосовно відповідних характеристик людини. Профілі діяльності вимагають різних професійно-важливих якостей, а їх вивчення та оцінка у військовослужбовця дає змогу встановити ступень придатності його до відповідного профілю діяльності (командний, штабний, інженерно-технічний, викладацький, гуманітарній або допоміжний профіль) №8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

або посади (командир батальйону або начальник штабу бригади, льотчик або технік літака, лікар або медична сестра тощо). Характер діяльності військовослужбовця визначається змістом компетенцій та службово-бойовими функціями. Кожен профіль діяльності має свої і тільки йому належні компетенції, службово-бойові функції та типові задачі діяльності. Проблема визначення характеристик військовослужбовця, спроможного якісно та ефективно вирішувати конкретні задачі діяльності на посаді, (на якій посаді обов’язково повинен бути офіцер, а на якій сержант), ще вимагає свого ретельного вивчення та обґрунтування. Це залежить від визначення необхідного рівня його придатності, потенціалу, рівня підготовленості. А це впливає на систему освіті (вибір виду системи, обсяг держзамовлення, зміст освіти, терміни та методи навчання) в залежності від посад призначення. Структура проблем окремої особистості обумовлена рівнем та розвитком його мотиваторів (мотивів та стимулів) тож завдання кадрових менеджерів складається з того, що потенційних кандидатів на заміщення відповідних посад необхідно знаходити та оцінювати ще на стадії набору персоналу у рамках професійного відбору. Мотивація розглядається під різними кутами зору, оскільки вона охоплює різні сторони життя, діяльності та взаємодії і окремої особи, і колективів будь якої природи. Мотивація – це функція управління, яка є процесом створення у персоналу внутрішнього потягу до дій спрямованих на досягнення цілей підрозділу, частини. Одним з видів новітніх технологій кадрового менеджменту повинно стати вивчення та оцінювання рівня та спрямованості мотивації – як функції управління, яка є процесом створення у персоналу частини (установи) внутрішньої спонуки до дій для досягнення цілей бойової підготовки. Система мотивації військовослужбовця складається з матеріальних (по-

садовий оклад, грошове утримання, житло, одяг, пільги, пенсійне забезпечення тощо) та нематеріальних (соціальній захист, заохочення, визнання, повага, підвищення кваліфікації, навчання) видів стимулювання, які також можливо поділити за групами. Так, матеріальні стимули можливо поділити на грошові (грошове утримання, пільги, премії) та не грошові (харчування, медичне обслуговування, безкоштовній проїзд, покращення умов діяльності). Військовослужбовці, в залежності від особистості, розрізняються в своєму відношенні до різних форм заохочень: те, що ефективно стимулює одного військовослужбовця, виявляється малодійовим по відношенню до іншого. Тому проблема оцінювання військовослужбовця є багатоаспектною

проблемою, яку необхідно розглядати з точки зору різних наукових дисциплін: соціології, соціальної психології, філософії, економіки, права, політології, а систематичне, основане на наукових підходах проведення оцінювання якостей та результатів діяльності військовослужбовців є однією з важливіших умов підвищення ефективності функціонування військового підрозділу. Таким чином використання оцінних технологій кадрового менеджменту передбачає зміну у підходах до розробки систем стимулювання військової служби, систем оцінювання, які б включали до себе та чітко визначали роль, місце, градацію та критерії таких понять, як: 1) професійна підготовленість; 2) професійна придатність; 3) потенційні можливості, рівні компетенції; 4) професійно-важливі, ділові, професійні та морально-психологічні якості; 5) рівень та спрямованість мотивації; 6) результати діяльності та результати виконання функціональних обов’язків. Система оцінювання повинна базуватися на аналізі відповідності вимог посади та результатів виконання військовослужбовцем функцій за даною посадою і спрямовуватися на повне використання та розвиток потенціалу окремого військовослужбовця, на планування його кар’єри, на сприяння того, щоб кожен військовослужбовець мав можливість розкрити свій особистісний та кваліфікаційний потенціал. У такому випадку основною формою роботи з персоналом, кадрами є робота відповід-

Військово-професійна діяльність відрізняється специфікою мотивів здійснення, засобів, цілей і результатів, які досягаються певною військовою організацією» №8/2016

11


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

них конкурсних, експертних комісій, спеціально підготовлених експертів з оцінки. Система оцінювання ділових, професійних та морально-психологічних якостей може якісно працювати якщо вона має інформацію про склад та структуру професійно важливих якостей військового фахівця, спиратися на об’єктивні критерії і багатий практичний досвід осіб, що використовують ці критерії і готують матеріали для прийняття рішення (членів атестаційної комісії, фахівців з управління персоналом – кадрових менеджерів, експертів). Професійна готовність Оцінювання військовослужбовців дуже важливе для якісного відбору кандидатів для просування по службі. Значну допомогу командиру в реальному оцінюванні (особливо індивідуально-психологічних) якостей підлеглого повинна надати психологічна служба або психолог. До речі, психолог повинен бути не в кожній роті (у ролі колишнього «замполіта») – це забагато, потрібно 5-7 психологів на бригаду. Але справжніх психологів, які займаються виключно вивченням психологічного стану у

12

підрозділах, психічного здоров’я всіх військовослужбовців – від солдата до командира, як це робиться у збройних силах провідних країн світу. Система оцінки професійно важливих якостей (ділових, професійних і морально-психологічних), для використання заходів управління кар’єрою, визначення готовності до виконання посадових обов’язків, повинна складатися з підсистем: 1) підсистема вивчення і створення професіограми (психограми) посади і її психологічного паспорту, як першого оціночного інструменту достатньо універсальної (типової) посади, тобто посади, яка сприймається як посада, що найбільш відповідає великому переліку інших, але споріднених посад: командири взводів, рот (батарей)СВ за зразками озброєння, зв’язківці деяких груп та типів озброєння, військовослужбовці хімічних частин визначеного рівня посад, льотчики різних типів літаків, авіаційні техніки, командири БЧ ВМС тощо; 2) підсистема визначення критеріїв оцінки діяльності військовослужбовця під час проходження ним військової служби на різних посадах, у різних умовах військової служби: несенні вартової та внутрішньої служби, виконанні планів бойовій підготовки, несенні бойового чергування, участі у навчаннях, бойових діях, миротворчих акціях, контр терористичних операціях тощо. 3) підсистема вивчення курсанта (слухача) і формування у нього (прищеплення) необхідних професійно важливих якостей під час навчання у навчальному закладі. Ретельне вивчення людини і оцінки рівня розвиненості професійно важливих якостей у військової частині (вербувальному пункті, військкоматі) при залученні до військової служби за контрактом після закінчення цивільного навчального закладу. Кінцевим результатом функціонування підсистеми є створення об’єктивної випускної атестації з переліком рівня розвиненості професійно важливих якостей майбутнього сержанта, офіцера. 4) підсистема вивчення військовослужбовця: його потенціалу, (можливостей, здібностей, властивостей) і професійного досвіду, під час проходження ним військової служби

у підрозділі, частині, з’єднанні на різних посадах, для прийняття рішення про подальше його використання для направлення його на навчання, у тому числі за кордон, або просування його за службою, в залежності від рівня професійної готовності, на вищу або іншу посаду. Професійна готовність військовослужбовця відображається у його поведінці, яка включає не тільки бойову, операційну, а й особистісну складові і може бути описана поведінковими характеристиками, які відповідають структурі професійної діяльності − від найбільш загальних складових (напрямів, функцій) до спеціалізованих відповідно до конкретних завдань. Профпридатність та оцінювання Але підготовленість до виконання посадових обов’язків ще не говорить про придатність військовослужбовця до якісного виконання обов’язків за посадою. Серед невирішених досі загальних проблем комплектування Збройних Сил, проблем пов’язаних із заходами управління кар’єрою військовослужбовців залишається питання визначення ступеня придатності кандидатів до виконання майбутніх посадових обов’язків, визначення рівня їх компетентності. На сьогодні реалізація цього питання за рахунок існуючих систем професійного відбору при прийомі на військову службу, атестуванні та щоріч-

№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ному оцінюванні військовослужбовців є вкрай суб’єктивною, не ефективною і напрямки залежить від взаємовідносин між командиром, підлеглим та старшими начальниками. Професійна придатність – сукупність психологічних та психофізіологічних властивостей, а також відповідних компетенцій, які несуть у собі спеціальні знання, вміння, навички та необхідний досвід для досягнення ефективних результатів військової діяльності. До поняття професійної придатності необхідно також додати мотиваційну спрямованість військовослужбовця, задоволення своєю службою та результатами її оцінки під час атестування. Професійна придатність — це не природжена якість людини. Вона формується в ході тривалої професійної діяльності, що протікає в певних соціально-економічних умовах. З часом формуються не лише окремі функціональні системи і психічні процеси людини (професійне сприйняття, пам’ять, мислення і ін.), але і його особистість. Час, необхідний для формування професійної придатності, залежить від природних даних людини, рівня її мотивації і отриманої підготовки (знань, умінь, навичок, досвіду – тобто компетенцій). У різних професіях і за

№8/2016

різних умов кожен з цих чинників має окрему питому вагу в загальній картині професійної придатності людини. Це означає, що формування професійно придатної людини — завжди індивідуальний процес. Далеко не кожна людина може в прийнятні терміни опанувати деякі професії, навіть при забезпеченні високого рівня його професійної підготовки і мотивації. Професійна придатність до цих професій може сформуватися лише при певних природних даних Професійну придатність людини можливо визначити лише завдяки особистісного вивчення людини, що здійснюється при вступі людини до військової служби, до військового навчального закладу, при призначенні на іншу, частіше, вищу посаду, при відпрацюванні заходів бойової та гуманітарної підготовок.

аналізу відгуків на випускників вищих військових навчальних закладів у віці 22- 25 років, адаптаційний період до готовності якісно виконувати посадові обов’язки коливається від 6 до 12 місяців. Для інших вікових показників цей період буде іншим. Оцінка результатів діяльності згідно з вимогами Статутів ЗС України, здійснюється командирами щоденно, щотижнево, щомісячно, за період навчання, а також здійснюється щорічне оцінювання. Одним з найбільш простих та ефективних способів оцінки є оцінка кінцевих результатів діяльності. Для різних категорій військовослужбовців кінцеві результати діяльності відрізняються в залежності від функцій, які вони реалізують під час виконання заходів військової служби: своєчасність прийняття рішення, технічний стан комплексу оз-

Час, необхідний для формування професійної придатності, залежить від природних даних людини, рівня її мотивації і отриманої підготовки знань, умінь, навичок, досвіду — тобто компетенцій» У ПКС розрізняють декілька видів придатності людини за показниками: 1) здатність до аналізу й прогнозування, до якої відносять: розумову жвавість, швидке сприйняття змісту ситуації, наявність передбачення середньої та далекої перспективи. 2) колективізм та переконливість: чуття ліктя, згуртованість і зразковість. 3) ретельність та досягненість: ініціативність та наполегливість у досягненні поставленої мети. Головним показником придатності та якостей військовослужбовця визначається придатність до виконання відповідних обов’язків наступного вищого рівня, що в свою чергу вимагає оцінювання його потенціалу, як майбутньої можливості. Формування професійної придатності завжди особистий процес для кожного військовослужбовця. Рівень професійної придатності у кожної людини свій, а це в свою чергу визначає і рівень особистого потенціалу військовослужбовця. Як свідчить досвід

броєння, управління вогнем, управління літаком або кораблем, відпрацювання документу тощо. Оцінка результатів діяльності є життєво необхідною процедурою для системи кадрового менеджменту, тому не можливо повністю провести будьякі реформи у Збройних Силах України, якщо розробка ефективної системи оцінки результатів діяльності не буде визнана найбільш пріоритетною сферою, а впровадження новітніх кадрових технологій й надалі буде носити фрагментарний характер. Оцінка результатів діяльності дає змогу визначити внесок окремого військовослужбовця або органу управління до результатів діяльності підрозділу, частини (установи): рівень спеціальної, вогневої або фізичної підготовки й окремого військовослужбовця й підрозділу в цілому; рівень бойової готовності підрозділу (частини, установи) тощо. Оцінка результатів діяльності не повинна залежати від суб’єктивізму начальника, що можливо при оцінки ділових якостей військовослужбовця. При об’єктивному оцінюванні результативності досягнути показники діяльності конкретного військовослужбовця необхідно порівнювати із запланованими показниками для даного виду діяльності. Такими показниками, які повинні бути доведені до військовослужбовця до початку діяль-

13


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ності є зміст паспортів посад, посадові інструкції, функціональні обов’язки, нормативи бойової підготовки, вимоги Інструкцій по експлуатації, Інструкції по перевірці та інспектуванню військ, які в конкретних показниках (час, кількість, відсотки) відображають конкретні результати діяльності і водночас необхідний рівень оволодіння уміннями, навичками військовослужбовцями. При оцінці результатів діяльності показники, що характеризують діяльність конкретного військовослужбовця необхідно порівняти з передбаченими показниками: нормативів бойової роботи, досягнутий результат стрільби з різних видів озброєння, водіння техніки, часу на виконання тактичних завдань − якість виконання типових завдань діяльності. У такому випадку прояв результативності діяльності здійснюється у конкретних кількісних показниках (кількість, відсотки, час). Система оцінювання покликана підвищити ефективність діяльності всіх військовослужбовців. Оцінка результатів діяльності дозволяє встановити відповідність можливостей людини, її якостей, встановленим вимогам та нормативам, які забезпечують виконання посадових обов’язків на іншому, вищому рівні. Система оцінювання повинна надати можливість уявити і індивідуальні проблеми військовослужбовця і загальні, які характерні для всього підрозділу або групі посад, спеціальностей. При розробці системи оцінювання військовослужбовця та результатів його діяльності необхідно вирішити, на підставі яких критеріїв робитиметься оцінка, іншими словами, що саме в якостях військовослужбовця та результатах його діяльності потрібно оцінити. Іноземний підхід У збройних силах провідних країн світу (Велика Британія, Іспанія, США, Франція) у частинах є спеціальна категорія експертів, які безпосередньо займаються питаннями оцінки діяльності військовослужбовця, роботу виконують комісії для розгляду питань кадрового менеджменту. Такими комісіями є: Вищі Ради видів ЗС, Комітети оцінювання, комісії по відбору кандидатів на вищі посади, комісії для розгляду кандидатур на присвоєння чергових військових звань, тимчасові комітети оцінювання у підрозділах, центрах та закладах. Всі вони керуються єдиними документами, нормативами і критеріями, які разом з тим, мають особливості для різних видів та родів військ, спеціальностей, посад (сапери і льотчики, командири і техніки тощо).

14

На погляд західних фахівців, за рахунок відповідальної роботи кар’єрних менеджерів (які мають спеціальну освіту з багатьох гуманітарних дисциплін), атестаційні документи повинні об’єктивно відображати якості військовослужбовця і дозволяти більш раціонально управляти їхньою кар’єрою, а командирам давати рекомендації і впливати на кар’єрне планування. Система навчання та підготовки військовослужбовця є одним із головних елементів в їх успішній кар’єрі. В армії США не має різниці у порядку та змісту оцінювання військовослужбовця у будь-яких умовах його службової діяльності тому, що оцінювання здійснюється постійно, за кожну дію військовослужбовця і за великим обсягом критеріїв. Відповідно до ADRP 6-22 і ADP 6-0 вимоги щодо характеристик об’єднують якості і вміння, які вимагаються від офіцерів. Загальне визначення кожної якості або вміння відображаються у додатковій оціночній формі/анкеті. Розглянемо окремі ключові критерії (вибірково), оскільки критеріїв більш ніж 20, до того ж кожен критерій поділяється на 8 – 16 підкритеріїв: А. Характер: військові цінності, співпереживання, бойовий дух і дисципліна. Відокремлюють сім цінностей: вірність, обов’язок, повага, безкорисливе служіння, честь, щирість і особиста мужність. B. Особистість: військова і професійна значимість, фізична підготовка, впевненість, здатність до швидкого відновлення сил. C. Інтелект: розумова спритність, здоровий глузд, інноваційний потенціал, міжособистісний такт, ерудиція. D. Лідерство: веде за собою інших, викликає довіру, впливає далеко за межі підпорядкування, подає особистий приклад, спілкується, використовує доцільні методи впливу, щоб спонукати до дії інших, створення атмосфери довіри (завоювання поваги/авторитету). E. Розвиток: Створює сприятливий мікроклімат. Підтримує честь офіцера (військовослужбовця). Сприяє колективній роботі і командним досягненням, щоб побудувати довіру. Забезпечує надання точної оцінки. F. Досягнення: отримання результатів тощо. Підготовка до оцінювання (атестування), кількість вакансій, хід атестування, його результати зі списком достойних військовослужбовців, публікуються у інформаційних бюлетенях міністерств оборони. Згідно до Королівського Наказу (Іспанія) щодо Оцінки Особового Складу Збройних Сил і Надання Підвищень, оцінка військовослуж-

бовця проводяться з такими цілями: a) Визначити наявність достатнього рівня підготовки задля отримання підвищення. b) Відібрати кандидатів на підготовчі курси до призначення. c) Призначити військовослужбовців на командні посади у підрозділі, центрі або якомусь закладі, що вимагають великої відповідальності та професійних компетенції. d) Виявити недостатню професійну підготовку не лише окремого військовослужбовця а відповідної категорії. e) Виявити слабкість психологічних якостей та морально-психологічного стану підрозділів, частин. Періодичність проведення оцінок для військовослужбовців залежить від мети їхнього проведення та від категорії військовослужбовців, оскільки задля отримання підвищення, необхідно щоб пройшов достатній час (згідно до 31 статті Королівського Наказу – 4-6 років), а також необхідно достатній час обіймати відповідну для цього посаду (відповідно до 33 статті Королівського Наказу – 2-3 роки). Оцінка проводиться групою експертів і націлена на з’ясування здібностей кандидата, №8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Оцінка результатів діяльності є життєво необхідною процедурою для системи кадрового менеджменту»

що дають йому право претендувати на інші посади, зокрема на підвищення за посадою. Комісії оцінюють професійні якості, психофізіологічний стан і інші показники службової діяльності за декількома групами показників (Іспанія – 10, Велика Британія – 17). Наприклад у Іспанії використовуються наступні елементи оцінювання: 1) Професійні військові якості: загальні, особливі. 2) Особисті якості: інтелектуальні, якості характеру, фізичні, соціальні. 3) Професійна репутація: серед командування, серед підлеглих. 4) Попередня служба. 5) Професійна підготовка та курси підвищення кваліфікації. 6) Мовні курси. 7) Перелік попередніх посад. 8) Нагороди та подяки. 9) Інші заохочення. 10) Стягнення. У Франції визначають, що атестування – це захід командування, яке полягає в оцінюванні моральних, розумових і професійних даних військовослужбовця, його фізичного стану, №8/2016

характеру проходження служби та його здатності виконувати в даний час і надалі посадові обов’язки вищого рівня. У процесі атестування визнається потенціал і придатність військовослужбовця до виконання майбутніх посадових обов’язків у інших галузях (профілях) діяльності: оперативна (командний та штабний), інформаційні комунікації (інженерно-технічний, викладацький), людські ресурси, та міжнародні відносини (гуманітарний), тилова (допоміжний). У бланку атестування зазгачається процес атестування, який складається з наступних частин: 1) рівень отриманих результатів за атестаційний рік – рівень опанування посадою та якість виконання посадових обов’язків; 2) види придатності та компетентності – готовність виконання обов’язків у інших профілях діяльності; 3) потенціал військовослужбовця у конкретній галузі діяльності – оцінка його можливості виконувати обов’язки на посадах вищого рівня; 4) висновки та зауваження – об’єктивне оцінювання військовослужбовця та пропозиції

щодо подальшого його використання, як рекомендацій кадровому органу для прийняття кадрових рішень. Аналіз результатів атестування у військовій частині (з’єднанні, об’єднанні), Збройних Силах дає можливість оцінити їх кадровий потенціал та вирішувати питання комплектування військ підготовленим персоналом для якісного виконання завдань захисту Вітчизни, а також: • оцінювати якість підготовки фахівців системою військової освіти, рівень бойової підготовки підрозділів, • оцінювати рівень підготовленості та придатності військовослужбовців до виконання посадових обов’язків; • формувати Резерв кандидатів для просування по службі найбільш придатних фахівців-професіоналів; • формувати плани переміщення військовослужбовців на посади, плани підвищення кваліфікації; • приймати кадрові рішення щодо призначення на посади, направлення на навчання; • визначати якісний склад персоналу (рівень професіоналізму, освіти, моральні та індивідуально-психологічні якості, наявність бойового досвіду, розподіл за віком тощо); • встановити обсяг резерву на кожну конкретну посаду, чисельність якісно підготовлених фахівців, які спроможні виконувати обов’язки на більш високих посадах. направлення на навчання, для майбутнього зайняття більш високих посад; • здійснити інші заходи управління персональною кар’єрою військовослужбовця тобто визначити тих, хто за своїми якостями вимагають переміщення на інші, більш придатні для них посади, або за обсягом діяльності, або за змістом (перехід на командну, штабну, технічну, викладацьку посаду); • визначити військовослужбовців, які за своїми якостями не відповідають вимогам військової служби, вимогам посаді (звільнення з лав Збройних Сил, переміщення на нижчу посаду.. Тож, в якості висновку необхідно зазначити, що саме удосконалення механізму атестування військовослужбовців є головним кроком на шляху до створення реальної системи кадрового менеджменту у ЗС України.

15


Підготовка кадрів

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для успішного ведення бойових дій в умовах АТО командний склад повинен володіти знаннями, навичками, уміннями та якостями, які забезпечують високий рівень прийняття ефективних рішень

Професіограма артилериста Колесніков В.О., генерал-лейтенант, кандидат військових наук, професор, заслужений працівник освіти України, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Жупінський П.О., підполковник, старший науковий співробітник, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

рофесіограма (лат. professio – спеціальність, gramma – записую) – опис особливостей певної професії, який розкриває зміст професійної діяльності, а також перелік вимог, які дана професія вимагає від людини. Професіограма – це по суті документ, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об’єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та про-

фесійно важливих особистісних якостей спеціаліста. Процес створення професіограм базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження. Управлінське рішення командира синтезується при поєднанні аналітики, логіки, волі, мотивації, інтелектуальних здібностей, наявних комунікаційних зв’язків, функціональних обов’язків та повноважень командирів різних ланок управління в реальних умовах обстановки. Прийняття рішень самостійно та ви-

П

16

конання наказів – є критично важливим. Ціна швидкості реакції і способу реагування – життя, а для командира це також життя його підлеглих. Кожному офіцеру доводиться просуватись по професійній площині починаючи з навчального закладу, де він, ще курсантом, опановує обрану спеціальність. Майже кожен крок на цьому шляху пов’язаний зі здійсненням процесу управління, основою якого є прийняття управлінських рішень. Управлінські рішення, які доводиться приймати офіцерові, відрізняються за інформативним наповненням, складністю процесу їх реалізації, ступеню відповідальності, наслідками та іншими ознаками. Найбільша динаміка таких змін спостерігається при «просуванні» офіцера по вертикальній осі військово-професійної площини. Тому, для проведення аналізу, ми обрали зміни в професіограмах офіцерів-артилеристів різних ланок управління: тактичній (на прикладі посади командира батареї), оперативно-тактичній (на прикладі посади командира артилерійського полку (бригади),

№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

оперативно-стратегічній (на прикладі посади командувач ракетних військ і артилерії). В умовах сьогодення, особливого значення набувають проблеми визначення комплексу професійних знань, навичок та умінь офіцера Збройних Сил України, необхідних для ефективного виконання завдань в реальних умовах обстановки. Розглянемо основні вимоги до офіцераартилериста (див табл. 1), для обґрунтування раціональних шляхів і педагогічних умов підвищення ефективності підготовки майбутніх офіцерів у ВВНЗ. Слід зауважити на таку особливість, що чим вище посада тим більше нівелюється різниця між суміжними артилерійськими спеціальностями, просуваючись по кар’єрних сходинках, офіцеру доводиться опановувати основні особливості інших артилерійських (і не тільки) спеціальностей. Основною та першочерговою відмінністю професіограм офіцерів різних ланок управління виступають їх головні функціональні обов’язки, якими перш за все є здійснення управління підпорядкованими підрозділами (частинами, військами) (див. табл. 2). Тому і рішення будуть поділятись: • для офіцерів тактичної ланки управління – тактичні рішення; • для офіцерів оперативно-тактичної ланки управління – оперативно-тактичні рішення, інколи тактичні рішення; • для офіцерів оперативно-стратегічної ланки управління – оперативно-стратегічні, інколи оперативно-тактичні. Але, слід пам’ятати, що існують випадки коли прийняття тактичного рішення тягне за собою стратегічні наслідки. Досвід проведення АТО це неодноразово підтверджував. Не останнє значення, щодо якості виконання обов’язків, має робоче місце. Розглянемо відмінності та особливості робочих місць офіцерів різних ланок управління. Для офіцера тактичної ланки управління це, як правило, тимчасове укриття (бліндаж, перекрита щілина тощо), або командирська машина управління. Офіцерам даної ланки доводиться часто переміщуватись (змінювати позицію). Крім того, робоче місце характеризується жорсткими мікрокліматичними умовами (протяги, перепади температури, підвищена вологість тощо). Жорсткими є і фізіологічні фактори робочого місця (перевищення шумності та вібрації, недостатній рівень освітленості, можливість опромінення та інші). Дещо покращуються умови робочого місця офіцера оперативно-тактичної ланки управління. Як правило, воно розміщується на командному пункті, або в штабі оперативного угруповання військ та знаходиться на більшому віддаленні від передових позицій, перебуває під менш інтенсивним вогневим впливом противника. Відповідно поліпшенні гігієнічні умови робочого місця (зменшується зашумленість та задимленість, покращується освітлення, умови відпочинку тощо). Робоче місце офіцера оперативно-стратегічної ланки управління розміщується, переважно, поза зоною бойових дій. Воно є

№8/2016

найбільш стаціонарним та комфортним за своїми умовами. Спостерігається тенденція щодо підвищенні рівня прийняття рішення, покращуються умови в яких вони приймаються. Але існують і виключення. Слід пам’ятати, що робочі місця офіцерів різних ланок управління можуть змінюватися в залежності від завдань, обстановки, та інших факторів. Так, наприклад, офіцери оперативно-тактичної чи оперативно-стратегічної ланок управління можуть виконувати завдання на передових позиціях наших військ (проведення рекогносцировки, організація взаємодії тощо). Рухові функції офіцерів різних ланок управління також будуть відрізняться. Так,

для тактичної ланки управління характерними будуть мінливі рухові функції – від довготривалої нерухомості (малорухомості) до тривалих рухових функцій. Для офіцерів оперативно-тактичної ланки управління тривалість рухових функцій зменшується, разом з тим, зменшується і тривалість нерухомості. Діяльність офіцерів оперативно-стратегічної ланки, в цілому, характеризується малорухомістю. Відображену тенденцію доцільно враховувати в процесі підготовки офіцерів до прийняття рішення, як в умовах ВВНЗ, так і в інших умовах. Розглянемо психограму офіцера, як складову – професіограми. У професії офіцера-артилериста важли-

Табл. 1

Основні вимоги до офіцера-артилериста Ланки управління Перелік вимог

Оперативнотактична

Тактична

Оперативностратегічна

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ФАХІВЦЯ Громадянство Орієнтовний вік (років)

України від 21 до 29

від 29 до 42

Стать

від 34 до 45

чоловіча

ЗАГАЛЬНА І СПЕЦІАЛЬНА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА (ОСВІТА) Кваліфікація Рівень військової освіти

бакалавр, спеціаліст тактичний

денна – 4 роки, заочна – 2 роки (за Термін навчання у ВВНЗ наявності вищої освіти бакалавр, молодший спеціаліст)

магістр

магістр

оперативно-тактичний

оперативностратегічний

денна – 2 роки, заочна – 3 роки

денна – 2 роки, заочна – 3 роки

ЗНАННЯ, ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ТА ВМІННЯ Знання порядку бойового застосування, основ та правил стрільби і управління вогнем

до артилерійського дивізіону включно

до артилерійського полку включно

за весь рід військ

Попередній досвід проходження служби у підрозділах артилерії

не обов’язковий

обов’язковий на посадах включно до шпк – «майор»

обов’язковий на посадах включно до шпк – «полковник»

Бойовий досвід

не обов’язковий

бажаний

обов’язковий

Володіння зброєю

АК-74, ПМ, РГД-5, Ф-1

Знання ТТХ, будови правил застосування і експлуатації, ремонту ОВТ та боєприпасів до них: ОВТ підрозділу (частини)

досконало

інше РАО

детально

досконало знати ОВТ підрозділів та частин РВіА

Знання ТТХ та принципів застосування РАО іноземних армій: ймовірного (реального) противника інших армій

детально

досконало

загальні положення

детально

Знання політичної обстановки: в Україні в сусідніх державах та світі

детально загальних тенденцій

загальної обстановки

детальної обстановки

Знання особливостей місцевості, кліматичних умов: в Україні в сусідніх державах в світі

досконало детально загальні особливості

досконало детально

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Основні функції військово-професійної діяльності офіцера-артилериста

Табл. 2

Ланки управління Тактична

Оперативно-тактична

Оперативно-стратегічна

ОСНОВНІ ВИДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Бойова виконання покладених завдань ураження противника в бою

щодо

вогневого

організація планування вогневого ураження противника вогнем підпорядкованих підрозділів в операціях

загальне керівництво діями підрозділів і частин РВіА

Навчально-бойова організація бойової підготовки у підрозділі, участь у заходах старших начальників

організація бойової та мобілізаційної підготовки у підпорядкованих підрозділах, участь у заходах старших начальників

загальне керівництво бойовою та мобілізаційною підготовками у підрозділах та частинах РВіА, участь у заходах вищого військового керівництва

Виховна безпосередня участь у виховній підпорядкованим особовим складом

роботі

з

проведення виховної роботи з окремими категоріями військовослужбовців (командирами підрозділів, начальниками служб та ін.)

здійснення загального керівництва щодо виховання особового складу, визначення (уточнення) основних напрямів виховної роботи

Адміністративно-господарська управління фінансовим господарством (розпорядник заходи з організації служби військ, ведення батарейного загальне керівництво адміністративно-господарсьбюджетних коштів ІІІ рівня); господарства кою діяльністю у підрозділах та частинах РВіА організація ведення діловодства та інше Військово-технічна організація вивчення, експлуатації та утримання організація вивчення, експлуатації та утримання в в боєготовому стані ОВТ частини; організація боєготовому стані ОВТ підрозділу; раціоналізаторська раціоналізаторської та винахідницької робота; та винахідницька робота; вдосконалення навчальновдосконалення навчально-матеріальної бази матеріальної бази підрозділу частини

загальне керівництво вивченням, експлуатацією та утриманням в боєготовому стані ОВТ підрозділів та частин РВіА; загальне керівництво раціоналізаторською та винахідницькою роботою у підрозділах та частинах РВіА; загальне керівництво вдосконаленням навчально-матеріальної бази

Службово-розпорядча здійснення управління підрозділом щодо виконання покладених завдань шляхом віддання відповідних наказів і розпоряджень (віддаються, переважно в усній формі)

здійснення управління підрозділом щодо виконання покладених завдань шляхом віддання відповідних наказів і розпоряджень (віддаються, в усно, або письмово)

здійснення загального керівництва підрозділами та частинами РВіА, щодо виконання покладених завдань шляхом віддання відповідних наказів, розпоряджень, настанов, директив (віддаються у письмовій формі)

Контрольно-виконавча перевірка кінцевих результатів управління, визначені компетенцією в межах його відповідальності вими військово-професійними якостями є: високий рівень професійної підготовки, точність, акуратність, дисциплінованість, пунктуальність, відповідальність, схильність до роботи з технікою, аналітико-синтетичність розуму, математичні здібності. Військові в зоні бойових дій мають бути у постійній готовності, їм притаманна постійна пильність та контроль. Безумовно, все це накладає свої особливості на їх бойову підготовку. Основні зусилля при підготовці особового складу офіцери спрямовують на прищеплення їм знань по спеціальності. Для артилерійських формувань характерна велика самостійність бойової діяльності, більш суворий розподіл функціональних обов’язків особового складу при бойовій роботі, тісна залежність загального успіху від навичок (відпрацьованих до автоматизму) кожного окремо взятого спеціаліста та обмеженість часу для виконання вогневих задач. Різні вимоги ставляться до рівня гнучкості мислення, оперативної та довготривалої пам’яті, уваги, швидкості сприймання інформації. Так для офіцера тактичної ланки управління найбільші вимоги ставляться до рівня оперативної пам’яті та зосередженої

18

уваги, професійно-управлінського мислення основним змістом яких при прийнятті управлінських рішень є проведення складних математичних розрахунків в умовах суворого обмеження часових показників, з урахуванням загальної тактичної обстановки, завдань і обмежень встановлених старшим начальником, під безпосереднім вогневим впливом противника. У офіцера оперативно-тактичної ланки управління акцент зміщується до рівня гнучкості мислення, який у поєднанні зі збалансованим співвідношенням оперативної та довготривалої пам’яті необхідний для пошуку раціональних управлінських рішень при плануванні та в ході проведення операцій, виконанні заходів всебічного забезпечення підпорядкованих підрозділів тощо. Для оперативно-стратегічної ланки управління при прийнятті стратегічних управлінських рішень першочергового значення набувають: рівень аналітично-синтетичного, прогностичного мислення та рівень довготривалої пам’яті, які необхідні для проведення всебічного та детального аналізу факторів, що впливають на прийняття рішення, а також далекоглядного прогнозування можливих наслідків прийняття рішення.

У зоні бойових дій виконання наказів є вкрай важливим для особистої безпеки і успіху завдання. Військові, які за рангом можуть приймати рішення, віддають накази, що стосуються життя або смерті інших людей, навіть за відсутності усієї необхідної інформації. Відзначимо, що загальною і обов’язковою вимогою до офіцерів всіх ланок управління буде наявність у них добре розвинутого критичного та творчого мислення, необхідні для вирішення складних, нестандартних проблем, шляхом пошуку інноваційних альтернатив та прийняття найбільш ефективних та оптимальних управлінських рішень. Мова та мовлення, як вищий психічний пізнавальний процес – для всіх ланок управління характеризується використанням військово-професійного лексикону. Більшість бойових команд (наказів, розпоряджень) формалізовані, послідовність їх віддання певною мірою узгоджена. Офіцерам всіх рівнів підготовки необхідно володіти чіткою дикцією (вимовою). Вольова напруга зростає прямопропорційно кар’єрному просуванню офіцера та обумовлюється навантаженнями пов’язаних з виконанням своїх обов’язків за посадою.

№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Чим вище посада, тим більше функцій, тим більше вольова напруга, яка потребує більших вольових зусиль. Рівень емоційної напруги різний – від помірного до надвисокого, в залежності від умов в яких виконуються завдання (бойова обстановка, повсякденна діяльність, навчання тощо), характеру завдань, професійного та бойового досвіду, а також особистих якостей офіцера. Емоційна напруга зростає аналогічно до вольової – чим вище посада, тим вище емоційна напруга. До основних причин, які викликають емоційну напругу відносять такі: • ризик та небезпека для життя і здоров’я; • особиста відповідальність за життя і здоров’я підлеглих і сторонніх осіб в разі помилкових (невірних), або несвоєчасних дій; • виникнення несподіваних ситуацій; • вимушений темп роботи; • підвищена відповідальність за виконання завдань; • дії в екстремальних умовах (вогневий та психологічний вплив противника, жорсткий ресурсний дефіцит, тощо). Найбільш поширеною причиною стомлення – є нервово-психічне навантаження. У професіограмах офіцерів всіх рівнів підготовки (ланок управління) характерними помилками в роботі є: • помилкове, або несвоєчасне прийняття рішення; • помилки в оцінці обстановки; • розрахункові помилки. Основними причинами помилок офіцерів є: • недостатній рівень професійної підготовки; • низька емоційно-вольова стійкість; • перевантаження або дефіцит інформації; • негативний бойовий досвід.

Таким чином, управлінське рішення як результат разумової діяльності командира – це раціональне відображення фактів дійсності, спроможність охоплювати думкою всю ситуацію спрямовувати її на вироблення, прийняття і здійснення ефективних управлінських рішень. Мотивуючим фактором для офіцерів при здійсненні такої діяльності є відповідні системи кар’єрних та соціологічних показників (див. табл. 3). Так, наприклад, військове звання залежить від посади, яку займає офіцер, призначення на посаду залежить від рівня освіти, досвіду, результатів (характеристиці) діяльності на попередній посаді тощо. В ході просування по службі поліпшуються і соціологічні характеристики. У таблиці 3 також відображено основний перелік протипоказань щодо професійної придатності офіцера. За наявності таких протипоказань, навіть одного з перелічених, існують ризики щодо здійснення ефективної управлінської діяльності, зокрема своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Для запобігання цим ризикам необхідно проводити регулярний контроль за наявністю у офіцерів протипоказань до професійної діяльності, особливо при здійсненні відбору кандидатів до вступу у ВВНЗ на різні рівні підготовки, а під час проходження служби – при участі офіцера в бойових діях (проведення АТО, миротворчі місії тощо), інших травмонебезпечних ситуаціях (ліквідація аварій, катастроф, проведенні розмінування тощо), сімейних та побутових проблемах. Висновки Для покращення ефективності управлінської діяльності офіцерів всіх ланок уп-

равління необхідно переглянути підходи у ВВНЗ щодо підготовки офіцерів до прийняття управлінських рішень в бойових умовах (екстремальних ситуаціях). Організувати роботу щодо підготовки детальних професіограм для офіцерів різних ланок управління та спеціальностей, а також оновлювати професіограми відповідно до реалій часу. Програму підготовки офіцерів всіх рівнів військової освіти (тактичний, оперативно-тактичний, оперативно-стратегічний) варто складати та уточнювати відповідно до детального аналізу професіограм офіцерів-артилеристів різних ланок управління. Також професіограми доцільно буде використовувати при запровадженні стандартів НАТО в системі підготовки офіцерів, здійсненні розподілу навчальних і виховних функцій між військовими коледжами та навчальними центрами родів військ. Крім того, для організації якісної підготовки офіцерів до прийняття ефективних та оптимальних рішень у нестандартних ситуаціях враховуючи досвід АТО пропонується: • на курсах підвищення кваліфікації проводити з офіцерами різних спеціальностей заняття щодо формування навичок з розвитку умінь прийняття ефективних рішень у складних (нетипових) ситуаціях; • на практичних заняттях з підготовки офіцерів різних спеціальностей використовувати проведення активних форм розвитку творчого мислення і опанування навичками психічної саморегуляції; • залучати до проведення занять офіцерів, які мають відповідний бойовий досвід (фаховий) в зоні проведення АТО (або інший бойовий досвід) в якості викладачів, інструкторів, експертів тощо.

Кар’єрні та соціологічні показники, протипоказання офіцера-артилериста Показники, характеристики

Табл. 3

Ланки управління Тактична

Оперативно-тактична

Оперативно-стратегічна

лейтенант – майор

майор – полковник

полковник – генерал-лейтенант

від командира взводу до начальника штабу дивізіону

командир дивізіону – командир артилерійської бригади

начальник артилерії оперативного командування, командувач РВіА

Категорія підпорядкованого підрозділу

від вогневого взводу до артилерійської батареї

від артилерійського дивізіону до артилерійського полку (бригади)

від декількох артилерійських полків (бригад) до РВіА Сухопутних військ ЗС України

Умови вступу для отримання наступного рівня підготовки

проходження служби на посадах шпк «майор» строком не менше 2 років

проходження служби на посадах шпк «полковник» строком не менше 2 років

отриманий ОСР достатній для просування на посади вищого військового керівництва

КАР’ЄРА Військові звання Перелік основних посад

СОЦІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Оплата праці Речове забезпечення Мед. обслуговування Продовольче забезпечення Відпустки

стабільне грошове забезпечення за рахунок державних коштів забезпечення військовою формою одягу відповідно до норм забезпечення безоплатне лікування та забезпечення ліками постановка на котлове забезпечення в разі несення служби в добовому наряді, бойових чергувань, навчаннях, бойових діях щорічна чергова відпустка строком відповідно до вислуги років, інші види відпусток згідно норм чинного законодавства ОСНОВНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

емоційно-вольова та нервово-психічна нестійкість до навантажень, які пов’язані зі службою; уповільнений темп пізнавальних процесів (сприймання, увага, пам’ять, мовлення, мислення, уява); виражені акцентуації характеру (гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний та ін.); низький рівень ерудиції; психічні відхилення від норми; різні види залежності (алкогольна, наркотична, азартні ігри тощо); відсутність інтересу до військово-професійної діяльності.

№8/2016

19


Безпілотна авіація

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Удар з повітря Однією із тенденцій розвитку системи бойового (оперативного) забезпечення дій сухопутних військ є активне використання безпілотних авіаційних комплексів

20

№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

тримці частин і підрозділів в режимі реального часу. Алімпієв А.М., генерал-майор, начальник Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, кандидат технічних наук

Тюрін В.В., полковник, начальник інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, кандидат військових наук, доцент Коршець О.А., підполковник, доцент кафедри Повітряних Сил інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, кандидат технічних наук

Мартинюк О.Р., підполковник, ад’юнкт кафедри авіації інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ефективний інструмент сучасних війн Досвід застосування безпілотників у локальних війнах і збройних конфліктах сучасності, аналіз останніх наукових розробок військових фахівців провідних країн світу щодо перспектив їх подальшого розвитку та бойового застосування, дозволяє зробити такі висновки: 1. Особливостями ведення війн останніх десятиріч стало масове використання невеликих за розміром, малопомітних і з відносно невеликою тривалістю польоту безпілотних літаків розвідників для отримання розвідувальної інформації з метою ураження наземних, а в перспективі й повітряних об’єктів. 2. Військове керівництво більшості країн світу розглядає безпілотні авіаційні комплекси (БПАК) як один з найбільш ефективних і перспективних видів озброєння та військової авіаційної техніки, який може забезпечувати суттєве підвищення бойових можливостей армійської авіації. 3. У збройних силах країн НАТО безпілотна авіація стала складовою повітряної розвідувальної тріади поряд з космічною розвідкою та пілотованою розвідувальною авіацією, а також важливою складовою армій цих країн. Досвід гібридної війни в Донецькій та Луганській областях нашої країни яскраво демонструє нагальну потребу

у нових ефективних безпілотних технологіях, які збережуть не тільки військову техніку, але, і що найголовніше, життя українських вояків. Нажаль, до сьогодні військовим фахівцям не вдалось дійти до єдиної позиції з приводу вимог, що висуваються до БПАК для прийняття їх на озброєння ЗС України, їх вартості та призначення. Питання ускладнюється відсутністю узгодженості в концептуальній площині та нормативно-правовому полі. Отже, не зважаючи на можливості українського обороннопромислового комплексу зі створення повного циклу виробництва БПАК, розробка та впровадження безпілотників в рамках сучасних проектів ускладнюється неоднозначним тлумаченням питань щодо призначення різних класів БПЛА з відповідними завданнями та характеристиками.

• • • • •

Про питання класифікації З метою подальшої детальної класифікації, визначено основні складові БПЛА, який може бути планером або квадрокоптером, а саме: стійкий корпус; двигуни (бензинові чи електричні); батареї чи системи подачі палива; блок передачі одностороннього сигналу для керування (кодування) (О -> БПЛА) – Transmitter; блок приймання сигналу на БПЛА (декодування) – Receiver;

В

сучасній бойовій обстановці безпілотні літальні апарати (БПЛА) більш ефективно і оперативно, в порівнянні з пілотованими літаками-розвідниками, виконують завдання тактичної повітряної розвідки та радіоелектронної боротьби, наведення, цілевказівки та корегування вогню всіх бойових засобів, бойового управління та зв’язку, метеорологічної, радіаційної та біологічної розвідки з мінімальними втратами живої сили та бойової техніки в інтересах командування різних видів та родів військ. Командування авіації Сухопутних військ Збройних Сил України вбачає перспективи розвитку цього роду у модернізації вертольотів Мі-8 і Мі-24, яку активно виконують вітчизняні державні оборонні підприємства. Враховуючи досвід антитерористичної операції на Сході України, сьогодні пропонується застосовувати малі БПЛА з борту модернізованих вертольотів Мі-8 і Мі-24. Це забезпечить ефективну розвідку об’єктів з метою нанесення ударів при авіаційній під№8/2016

У збройних силах країн НАТО безпілотна авіація стала складовою повітряної розвідувальної тріади поряд з космічною розвідкою та пілотованою розвідувальною авіацією» 21


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Досвід гібридної війни в Донецькій та Луганській областях нашої країни яскраво демонструє нагальну потребу у нових ефективних безпілотних технологіях, які збережуть не тільки військову техніку, але, і що найголовніше, життя українських вояків» •

блок передачі та перетворення сигналу від оператора в рухи рулів та на мотори БПЛА – Servo; • блок визначення БПЛА свого місцезнаходження – GPS-модуль; • блок передачі одностороннього сигналу про місцезнаходження (БП -> O) – Transmitter; • блок приймання сигналу про місцезнаходження та позиціонування на карті – Receiver + Soft; • відеокамера або записуючий пристрій; • блок передачі сигналу від відеокамери (БПЛА -> O) – Video Transmitter – Receiver; • камера високої роздільної здатності з фокусуванням; • блок передачі сигналу управління/фокусування камери (O -> БПЛА) – Transmitter – Receiver – Servos. Отже, перейдемо до розгляду основних класів БПЛА, що застосовуються в сухопутних військах армій різних країн світу. Клас «Ближнiй розвiдник» Основна функція: постійна розвідка переднього краю на будь-якій місцевості, виявлення засідок перед початком маршу. Застосовується в ситуаціях, коли потрібна оперативна інформація в найближчій глибині на висоті 30-50 метрів. Основні характеристики: • двигуни – електричні; • дальність управління з пульту і передачі відеоінформації – до 2 км в умовах прямої видимості; • польотна стеля – до 100 м; • порядок передачі відеоінформації – на пульт оператора. Такі розвідники не знайшли широкого використання в іноземних арміях. Вони досить вразливі до стрілецької зброї, але мають ряд переваг: порівняно невисока вартість, простота виготовлення та експлуатації. В якості прикладу можна навести DJI Phantom 2 Vision+ з польотним часом 25 хвилин та передачею відеоінформації через сучасний гаджет обладнаний Wi-Fi на відстань до 700 м. Покращити тактико-технічні

22

характеристики можливо за рахунок більш місткої батареї, яка дозволить збільшити час перебування в повітрі. Сьогодні існує безліч пропозицій готових квадрокоптерів (500$ – 1000$) та FPV-камер вартістю $120, що можуть передавати зображення за допомогою Wi-Fi на відстань до 1 км. Такі дрони можуть комплектуватись тепловою камерою або камерою нічного бачення для контролю периметру військових баз та розташування військ вночі. Клас «Коригувальник вогню (Патрульний)» Основна функція – зависання в заданій точці на великій висоті впродовж тривалого часу, при цьому залишаючись малопомітним. Може використовуватись для контролю визначеної території. Основні характеристики: • польотна стеля – 1000-5000 м; • дальність застосування – до 20 км; • час польоту до 5 годин; • двигуни – бензинові. Передачу потокового відеозображення на базову станцію забезпечують декілька зфокусованих HD-камер. Безпілотні літальні апарати класу «Коригувальник вогню (Патрульний)» може зависати в заданій точці місцевості в ході бойових дій на великій висоті впродовж тривалого часу та вирішувати завдання розвідки і корегування дій підрозділів армійської авіації. Наприклад, для виконання подібних завдань в США використовують бензинові планери типу Scan Eagle, які можуть знаходитись в повітрі до 24 годин. Слід зауважити, що за умов наявності універсального RQ-11 Raven, мова про який піде нижче, планери Scan Eagle використовуються армією США для контролю морських акваторій та супроводу

кораблів. Такі БПЛА використовувались також для боротьби з сомалійськими піратами. Клас «Оперативний батальйонний розвідник» Переважна більшість БПЛА цього класу – це електричні планери, які можуть здійснювати контрольований політ на дальність до 10 км впродовж 45-90 хвилин і передавати відеозображення та GPS-сигнал про своє місце свого знаходження на пульт оператора. Основні характеристики: • корпус планеру – стійкий; • запуск – з руки; • двигуни – електричні; • час польоту – до 90 хвилин; • дальність дії (дальність управління та передачі відеозображення) – до 10 км. Це найпоширеніший клас в армії США. Базова модель, яка використовується – Raven («Ворон»). Таких БПЛА було побудовано близько 19 000 та продовжується їх модернізація. До БПАК (станції спостереження) входить три БПЛА та машина з операторами. В комплекті кожного планера є запасна змінна батарея, що дозволяє його застосовувати відразу після приземлення. В армії РФ, в основному, використовуються БПЛА «Елерон» та «Груша», які є військовими аналогами комерційного БПЛА Zalla. Клас «Тактичний бригадний розвiдник» Основне завдання – попередня розвідка місцевості та стаціонарних воєнних об’єктів противника на глибину до 70 км. Запис інформації при відеоспостереженні здійснюється на картку. Управління БПЛА здійснюється в автоматичному режимі польоті (автономний політ) по GPS-точкам. Також можливе №8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

оперативне управління БПЛА та фотозйомка через супутник з пересиланням фотознімків в режимі реального часу з командного пункту бригади при вогневій підтримці авіації. Основні характеристики: • двигун планеру – бензиновий; • запас польотного часу БПЛА – 3 год; • дальність застосування БПЛА – до 60 км; • носій для запису інформації при відеоспостереженні – картка; • управління БПЛА – автоматичний режим (автономний політ по GPS-точкам). Прикладом цього класу БПЛА в армії США є RQ-7 Shadow, що виготовляється ізраїльською фірмою AAI з такими основними характеристиками: • довжина – 3,4 м; • розмах крила – 4,3 м; • споряджена вага – 170 кг; • крейсерська швидкість – 130 км/год; • дальність застосування – 109 км; • тривалість польоту – до 9 годин (Increased En-durance); • польотна стеля – 4 500 м. Окрім традиційних способів підвіски ракет на вертольотах, фірма МВВ (Німеччина) досліджує можливість їх розміщення на рухомій турельній установці. На бойовому вертольоті ВО-105 випробовується турельна установка англійської фірми «Лукас», модифікована для підвіски чотирьох керованих ракет «Стінгер». У Великій Британії розглядається варіант оснащення бойових вертольотів АН.1 «Лінкс» шведськими ЗРК RBS.70.

№8/2016

Безпілотний літальний апарат «Тінь» що комплектується лобовою інфрачервоною камерою, а також оглядовою камерою з інфрачервоним фільтром та лазерною указкою, здатний передавати зображення з камери на відстань більше 100 км на частоті 500-1000 MHz в зоні прямої радіо- видимості. Вартість БПАК, який складається з трейлера контролю польотів та 4 БПЛА становить $15,5 млн., вартість одного БПЛА – $750 000. Очевидно, що такі БПЛА, особливо з можливостями оперативної передачі зображення, були б корисними для ЗС України. Проте, велика вартість окремого БПЛА та всього БПАК є неприйнятною для українського оборонного бюджету. Отже, більш привабливими для ЗС України є моделі з записом відеозображення на картку пам’яті. Вартість створення таких БПЛА знаходиться в межах до 10 000$. При цьому, бензиновий планер забезпечить необхідну дальність застосування для виконання поставлених завдань. Його вартість коливається від $2000 до $4000. За основу для створення такого БПЛА в інтересах ЗС України доцільно обрати проект Ardu Plane з можливістю подальшої подальшої його модернізації. Вартість такого БПЛА не повинна перевищувати $1000. Фактично, найскладніша частина – потужна Transmitter & Receiver пара, для управління польотом із землі. Програмне забезпечення та набір стандартних частин мають бути реалізовані в межах $100.

Клас «Стратегічний штурмовик-розвiдник» Основними завданнями цього класу БПЛА є політ на значну відстань, та завдання ракетного удару. При польоті на висоті 20 000 метрів такий БПЛА спроможний моніторити територію площею до 1000 км, що дозволяє використовувати його для контролю сухопутних кордонів, морських акваторій або територій окремих країн. Основні характеристики: • двигуни – турбогвинтові; • дальність польоту – до 5000 км; • час польоту – до 25 год.; • польотна стеля – 15 000 м; • технології малопомітності типу «Стелс»; • вартість одиниці БПЛА – $2млн-$20 млн. Першим представником цього класу вважають американський MQ-1 Predator, який застосовується з 1995 року. Всього США було збудовано близько 360 одиниць таких БПЛА (285 RQ-1, 75 MQ-1). При цьому, вартість одиниці становить $4 млн; дальність польоту – до 740 км; максимальна тривалість застосування – 14 годин. На озброєнні армії США є нове покоління БПЛА цього класу, а саме БПЛА MQ-9 Reaper. Цей літальний апарат з польотною стелею 15 км і автономним часом польоту 16-28 годин спроможний долати відстань до 6000 км і нести корисне навантаження до 1700 кг з крейсерською швидкістю 250 км/год. Ще одним представником цього класу є БПЛА нового покоління MQ-1C Gray Eagle вартістю $21,5 млн. та максимальною тривалістю польоту 30 годин. Військово-промисловий комплекс РФ проводив відповідну роботу зі створення в даному класі БПЛА «Дозор600», але проведені розробки не мали практичної реалізації. Сьогодні оборонне відомство РФ зосередило увагу на створенні нового БПЛА, для якого передбачається сумісність з ГЛОНАСС. Слід зазначити, що розробка українських БПЛА в цьому класі є передчасною. Потреба БПЛА такого класу за прогнозами українських фахівців може з’явитись за два-три роки. Безліч напрацювань зі створення цього класу БПЛА для українського війська слід реалізувати вже після закінчення конфлікту на Сході держави. Наявний в Україні виробничий та науковий потенціал вже сьогодні може відтворити майже повний цикл створення українських БПАК та забезпечити розвиток даної галузі на ближчі 10-15 років. А спільне використання малих БПЛА сумісно з вертольотами може стати одним з вагомих напрямів підвищення.

23


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Сектор безпеки і оборони України Сурков О.О., кандидат військових наук, начальник науково-дослідного відділу (проблем стратегічного планування розвитку ЗС України) Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

Саганюк Ф.В., кандидат юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник, начальник науководослідного відділу

Мірошниченко В.Я., старший науковий співробітник

Коваленко В.А., підполковник, старший науковий співробітник

Досвід стратегічного планування

В секторі безпеки і оборони України має бути єдина консолідована система стратегічного планування, як функціональної моделі в тісній інтеграції її з аналогічними системами усіх силових відомств та структур держави

В

ивчення стратегічних документів держав-членів НАТО, зокрема США, привертає увагу певна відмінність деяких визначень і понять та термінів, що використовуються в НАТО від загальновживаних в Україні. Про це, зокрема йдеться у публікації Женевського центру демократичного контролю над збройними силами. Глосарій НАТО та словник військових термінів США не мають, наприклад визначення терміну «оборонна (воєнна) політика». Словник же міністерства оборони США визначає національну політику (national policy) як широкий комплекс заходів та керівних вказівок, затверджених керівництвом держави для забезпечення національних інтересів. В Україні поняття «національної політики» законодавчо теж не визна-

24

чено. Разом з тим у деяких наукових працях воно вживається в суперечливих варіантах. Наприклад, у науковонавчальному виданні «Концептуальні основи та елементи національної безпеки» поняття національної політики визначається, як «цілеспрямована діяльність у сфері національних відносин», «свідома дія державних і суспільних організацій» тощо. У той же час поняття «воєнна політика», яка є складовою національної політики, чинною Воєнною доктриною визначається як діяльність суб’єктів забезпечення національної безпеки держави, що пов’язана із запобіганням воєнних конфліктів, організацією та здійсненням військового будівництва і підготовкою Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального при-

значення для збройного захисту національних інтересів. Із історії питання Теоретичні та практичні аспекти цієї проблеми і створення ефективної системи забезпечення національної безпеки у Сполучених Штатах Америки опрацьовуються тривалий час. З метою консолідації різноманітних інтересів оборонних відомств Конгрес США в 1947 році прийняв закон «Про національну безпеку». Структурно він мав три частини. Перша передбачала створення Департаменту оборони (Міністерство оборони), об’єднавши усі національні військові інституції, зокрема Військове міністерство і міністерство військовоморських сил та Повітряні сили США. Одночасно в структурі управління зб№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

США в літературі окреслюють наступним чином (мал. 1). На основі Стратегії національної безпеки США будується система національних пріоритетів у сфері безпеки. Тут зазначається необхідність системних, комплексних підходів до стратегічного планування та реалізації Стратегії національної безпеки, що враховують зміни, які відбуваються у світі. Стратегія може змінюватися залежно від ситуації. Основну тактично-коригувальну функцію виконують щорічні звернення президента США. Стратегічне планування нацбезпеки У лютому 2015 року оголошено нову Стратегію національної безпеки США, яка складається із шести розділів: введення, безпека, досягнення успіху, цінності, міжнародний порядок, висновки. На основі цієї Стратегії розробляються Національна стратегія оборони та галузеві стратегії інших складових національної безпеки, які в сукупності утворюють другий рівень системи керівних документів з питань стратегічного планування. Національна стратегія оборони США затверджується міністром оборони. Вона визначає мету та основні завдання військової політики держави. Нині у США діє національна стратегія оборони, яка прийнята в 2012

році. Вона викладена на 8 сторінках та складається з таких розділів: введення, виклики глобальній безпеці, головна місія американських збройних сил, розвиток об’єднаних сил до 2020 року, висновки. Інші галузеві стратегії забезпечують протидію окремим секторальним загрозам національної безпеки. Національна воєнна стратегія США розробляється з урахуванням основних положень Національної стратегії оборони та є базовим керівним документом третього рівня, який затверджується Головою Об’єднаного комітету начальників штабів збройних сил США. Вона визначає загальний порядок застосування збройних сил держави для реалізації цільових установок та шляхи реалізації цілей і визначених завдань. За допомогою цих цільових установок начальники штабів родів військ та командувачі територіальних командувань визначають необхідні можливості згідно з якими об’єднаний штаб оцінює імовірні ризики. У червні 2015 року у США затверджено нову національну воєнну стратегію. Це невеликий за обсягом документ, що займає усього 17 сторінок. Загальна спрямованість її направлена на збереження впливу США у світі та розвиток потужних, боєздатних збройних сил з постійним поєднанням політико-дипломатичних, військових, економічних,

Ієрархія документів стратегічного планування США ройними силами формувався вищий військовий орган – Об’єднаний комітет начальників штабів видів збройних сил держави. Друга частина передбачала утворення Ради національної безпеки, яка стала координаційно-розпорядчим органом державного управління. Вона покликана здійснювати оцінку, аналіз та впорядкування гігантського потоку дипломатичної і розвідувальної інформації. Зведена інформація доводиться до президента США з метою прийняття виважених рішень, що стосуються основних аспектів внутрішньої, зовнішньої та воєнної політики. Третя частина закону передбачала створення Центрального розвідувального управління. Найвищий рівень у ієрархії стратегічних документів після Конституції США належить Стратегії національної безпеки, яку затверджує новообраний президент. Вона є керівним документом для виконавчої гілки влади. У загальному вигляді ієрархічну структуру стратегічного планування №8/2016

Президент

Стратегія національної безпеки

Національна стратегія боротьби зі зброєю масового ураження Міністр оборони

Національна стратегія боротьби з тероризмом

Інші функціональні стратегії

Інші міністерства

Національна стратегія оборони

Стратегія територіальної та цивільної оборони

Голова Об’єднаного комітету начальників штабів

Мал. 1

Інші функціональні стратегії та плани

Стратегії за сферами діяльності

Національна воєнна стратегія Національна воєнна стратегія боротьби зі зброєю масового ураження

Інші функціональні стратегії та плани

25


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Процес планування стратегічних документів у США Фази процесу системного планування, програмування, бюджетного забезпечення та виконання

Стратегія національної безпеки

Чотирирічний оборонний огляд з урахуванням Національної стратегії оборони, відповідно до зводу законів США розділ 10 §118

ідеологічних та інших інструментів впливу на безпекову обстановку. Оборонна і воєнна стратегії США значною мірою спираються на висновки і рекомендації Чотирирічного оборонного огляду, який є стратегічним планом розвитку збройних сил на наступні чотири роки. Чотирирічний Огляд, на прохання Конгресу США, обов’язково оцінюється головним бюджетно-контрольним управлінням. Вироблення цього доку-

Рекомендації голови об’єднаного комітету начальників штабів, командувачів видів збройних сил, координаційного комітету експортного контролю

Національна воєнна стратегія

• • • • • •

Мал. 2

Керівні вказівки для оборонного планування, відповідно до зводу законів США розділ 10 §113 (g)

Закон «Щодо планування національної оборони на рік» має такі розділи: визначення ролі США у світі, національні інтереси та цілі; оборонна стратегія; парадигма процесу планування сил; глобальна військова присутність США; створення військової структури США ХХІ сторіччя; ефективність роботи міністерства оборони та управління ризиками.

безпечити вимоги до поточних операцій та оперативних планів. Як показує аналіз стратегічного планування США, Галузева стратегія вищого рівня ієрархії є загальною для організацій нижчого рівня. Наприклад, Національна стратегія оборони США є загальною для міністерства оборони й одночасно є галузевою в структурі системи національної безпеки США. Функціональні стратегії забезпечують ефективну діяльність державного апарату в певному напрямі, а в системі національної безпеки – протидію окремим загрозам національним інтересам США. Цей досвід може бути корисним для використання в ході стратегічного планування у секторі безпеки і оборони України, яке має здійснюватись за цим форматом на основі функціонального призначення, визначеного у додатку до Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України. Сукупність керівних документів стратегічного планування забезпечення національної безпеки США має досить чітку структуру та ієрархію з розподілом їх саме за функціональною та га-

У червні 2015 року у США затверджено нову національну воєнну стратегію. Загальна спрямованість її направлена на збереження впливу США у світі та розвиток потужних, боєздатних збройних сил»

менту регламентується законом США «Щодо планування національної оборони на рік» та законодавчим документом, що визначає процедури стратегічного планування США на загальнодержавному рівні, яким є закон «Про ефективність та результати діяльності уряду». (Загальний вигляд порядку планування щодо вироблення стратегічних документів представлений на мал. 2). Закон «Про ефективність та результати діяльності уряду» визначає ієрархію суб’єктів стратегічного планування виконавчої влади, а також конкретні часові рамки щодо підготовки планових документів. Він складається з таких розділів: • коротка анотація, отримані дані та цілі; • здійснення стратегічного планування; • складання щорічних планів ефективності та механізм звітування; • управлінська підзвітність та гнучкість; • пілотні проекти; • поштова служба; • законодавче забезпечення та нагляд Конгресу; • здійснення підготовки; • запровадження закону; • технічні та узгоджувальні додатки.

26

Окремий розділ присвячений заяві голови Об’єднаного комітету начальників штабів збройних сил США. Цікавим є й те, що під час розроблення цього стратегічного документу застосовуються такі принципи: • аналіз та побудова документа за принципом «згори – вниз» (top-down) (на відміну від методів розробки попередніх документів (bottom-up); • дотримання «помірного» рівня розробки (не перевантаження зайвими дослідженнями); • керування стратегією, що базується на питаннях, які є дійсно принциповими; • дотримання чотирьох вищеозначених рівнів загроз; • вироблення інструкції, яка може бути виконаною. При цьому у варіанті підходу «згори-вниз», інтереси, цілі, та стратегія визначають рішення щодо структури збройних сил. У варіанті підходу «знизу-вгору» зосереджується увага на покращенні існуючих оборонних спроможностей та відповідних систем озброєння – вдосконалюється перш за все спроможність за№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

лузевою класифікацією. На кожному рівні ієрархії одночасно формуються та реалізуються загальні, галузеві та функціональні стратегії. І це може бути прикладом організації розробки системи керівних документів стратегічного рівня у сфері забезпечення національної безпеки та впровадження сучасних методів стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України. Аналіз стратегічних документів з планування протидії воєнним загрозам США свідчить, що серед основних напрямів удосконалення системи стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України можна виділити наступні: • використання теорії стратегічного планування у процесах розроблення та реалізації стратегічних документів усіх рівнів; • створення в секторі безпеки і оборони України єдиної консолідованої системи стратегічного планування, як функціональної моделі в тісній інтеграції її з аналогічними системами усіх складових сектора безпеки і оборони; • чітке визначення переліку, ієрархії, призначення та відпрацювання стратегічних

№8/2016

документів в секторі безпеки та оборони; визначення відповідальних виконавців за відпрацювання стратегічних документів та порядку і періодичності (можливості) їх корегування.

Висновок Досвід Сполучених Штатів Америки у створені, функціонуванні та розвитку системи стратегічного планування доцільно також використати в Україні під час вдосконалення системи стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України. В першу чергу це повинно стосуватись чіткого структурування (ієрархії) відпрацювання стратегічних документів та чіткого визначення фундаменту (підвалин), на який спиратиметься цей документ. Але цей порядок необхідно унормувати відповідним законом і детально регламентувати певним підзаконним нормативно-правовим актом, наприклад Положенням про організацію та здійснення стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України. Важливими та необхідними кроками в цьому сенсі, які слугува-

тимуть покращенню усієї роботи над стратегічними документами також можуть бути: • закріплення на законодавчому рівні керівних принципів та вимог щодо вироблення стратегічних документів та їх формалізації у відповідних формах; • вироблення та затвердження єдиного понятійного апарату в системі стратегічного планування в секторі безпеки та оборони на кшталт так званого «словника НАТО»; • вироблення єдиних методичних рекомендацій та правових норм щодо організації та здійснення стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України. Отже, аналіз законодавчих та інших стратегічних документів США з питань стратегічного планування в секторі безпеки і оборони, координації дій визначених суб’єктів, особливо в умовах кризових ситуацій, а також ефективного розподілу між ними функціональних завдань і відповідальності заслуговує впровадження цього досвіду в секторі безпеки і оборони України, що передбачено зазначеною вище Річною національною програмою співробітництва Україна-НАТО.

27


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Актуально

Дефіцит води

Нестача водних питних ресурсів стає однією з найбільш актуальних і надзвичайно важливих проблем — співвідношення між наявністю прісної води і попитом на неї досягло критичної позначки та перетворюється в гострий дефіцит, який приховує в собі загрозу соціальних хвилювань і військових конфліктів

Костенко Г.Ф., кандидат військових наук, доцент, полковник у відставці

ти, пов’язані з проблемою доступу до питної води. Зокрема, такий прогноз міститься в матеріалах міжнародного конгресу, який відбувся в м. Бонн в березні 1998 р. з проблем водної політики, в якому взяли участь понад 50 держав Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії.

ійськові експерти багатьох країн намагаються відповісти на питання: що може стати причиною виникнення нових військових конфліктів в новому столітті? Найчастіше вони називають територіальні суперечки, расові та етнічні проблеми, релігійні протиріччя. З недавніх пір до числа найбільш ймовірних причин виникнення воєн в XXI столітті вони відносять і конфлік-

Від надлишку до дефіциту Моніторинг військових конфліктів показує, що в останній час загострення дефіциту питної води, як основного продукту харчування, стає новою причиною складних соціальних хвилювань і конфліктів. Встановлено, що проблема забезпечення населення питною водою назрівала давно внаслідок загострення протиріччя між швидким збільшенням споживання в зв’язку з ростом насе-

В

28

лення планети і зменшенням запасів якісної питної води через дії негативних екологічних процесів. Тема нестачі водних питних ресурсів в даний час стає однією з найбільш актуальних і надзвичайно важливих для розгляду не тільки з точки зору продовольчої безпеки країн і народів, а й як важливий інструмент політичної боротьби. Співвідношення між наявністю ресурсів прісної води і попитом на них досягло критичної позначки і в ряді випадків перетворилося в гострий дефіцит, який приховує в собі загрозу соціальних хвилювань і військових конфліктів. Ще недавно прісна вода була в надлишку і її витрата носила неконтрольований характер, а в даний час дефіцит питної води стає глобальною, що постійно загострюється, проблемою, яка до того ж ускладнює запобігання військовим конфліктам. Так, напри№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

клад, центральним питанням у врегулюванні арабо-ізраїльського конфлікту є зняття окупації з Голанських висот, з яких Держава Ізраїль подає для свого населення до 80% питної води. На порозі «водних війн» Сучасні дослідники прийшли до висновку, що збереження наявного фонду прісноводних ресурсів і пошук нових їх джерел – одна з найбільш актуальних завдань в новому столітті. З цієї причини багато сучасних вчених назвали XXI століття «століттям води», а їх песимістичне крило – століттям «водних війн». Як писала американський політолог Сандра Поустель, «Забудьте про нафту. Справедливий розподіл прісної води ставить таку ж вибухову і далекосяжну політичну головоломку, як і глобальна зміна клімату». Суть проблеми полягає в тому, що питна вода поряд з енергоносіями стає важливим фактором міждержавних відносин, механізмом політичного впливу. У перспективі значення цього чинника ще більше зростатиме. Забезпеченість водними ресурсами є однією з неодмінних складових національної безпеки. Інша її складова проблема продовольчого забезпечення тісно пов’язана з першою. Обидві ці обставини – вода і продовольство практично завжди присутні у внутрішньо- і зовнішньополітичної політики країн, оскільки є постійним елементом економіки і способом політичної взаємодії з сусідніми країнами. Згідно з різними оцінками, зараз понад 1 млрд людей у ​​світі не мають достатнього доступу до водних ресурсів, а через 15-20 років від нестачі води можуть страждати до половини населення планети. До 2025 року близько 3 млрд. чоловік будуть жити в країнах, що зазнають проблеми з водою, а до 2050 року, за підрахунками ООН, з проблемою дефіциту води зіткнеться 2/3 населення планети. При цьому необхідно взяти до уваги глобальні зміни клімату, які можуть загострити ситуацію. За даними ООН, вже близько 2 млрд чоловік на землі не мають прямого доступу до питної води, гостра її нестача відзначається в 80 країнах світу. Погано очищена, яка містить хвороботвор-

ні бактерії, питна вода стає причиною загибелі, як мінімум, 5 млн. чоловік щорічно. Згідно з документами міжнародних наукових конференцій, 97% всіх водних ресурсів планети становить морська вода і лише 3% – прісна, причому 2% припадає на пакові льоди Арктики і Антарктики. Однак 1% води, що залишається, цілком достатньо для забезпечення життєдіяльності майбутніх поколінь, якщо вона не буде забруднюватися і використовуватися марнотратно. У XXI столітті більше двох десятків країн світу, зокрема арабських, зіткнулися з найгострішим дефіцитом питної води. Про це йдеться в матеріалах семінару «Гідроресурси Близького Сходу», що завершився в м. Дамаск. Населення цього регіону вже досягло 300 млн. чоловік при прогнозованому рівні споживання 200 л води в день на кожного. Навіть в цих умовах потреби в цілющої вологи будуть задовольнятися тільки наполовину. Присутні на семінар екс-

Табл. 1

Наявність води в поверхневих і підземних джерелах* 1985 рік

2020 рік (прогноз)

Єгипет

1240

600

Ізраїль

396

258

Йорданія

484

91

Ірак

6580

2570

Ліван

1850

1000

Сирія

3350

1211

Туреччина

4108

2340

Країна

Бахрейн

119

50

Катар

125

46

Кувейт

92

36

Оман

1635

605

Саудівська Аравія

180

56

м3 на одну людину в рік

*

За даними ООН, вже близько 2 млрд чоловік на землі не мають прямого доступу до питної води, гостра її нестача відзначається в 80 країнах світу» №8/2016

29


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

перти закономірно запитують: а що ж станеться ще через чверть століття, коли в світі буде жити 500 млн. арабів враховуючи, що вісім сусідніх країн контролюють до 85% водних ресурсів річок, які протікають по території арабських держав? У 1998 року в м. Каїр на міжнародній конференції з проблем водопостачання, вчені з 32 країн Азії та Африки висловили необхідність прийняття термінових і скоординованих заходів для недопущення майбутньої кризи. До середини XXI ст. Китай, можливо, буде відчувати відчутний брак води. Про це йдеться в спеціальній доповіді Академії наук КНР і ряду національних інститутів. У документі підкреслюється, що від «водяної кризи» країну можуть врятувати тільки термінові заходи, так як вже на сьогодні від нестачі води «страждають близько 300 великих міст КНР». Перелік подібних фактів можна

риться, що будівництво на них гребель не можна розглядати інакше, як порушення міжнародних правових норм і законодавства, як зазіхання на законні права сусідніх (арабських) країн по використанню вод цих річок . Свого часу лівійський лідер Муамар Каддафі угледів в турецько-ізраїльському військовому співробітництві прагнення встановити контроль над джерелами річок Тигр і Євфрат. Лідер Джамахірії звинуватив Ізраїль ще і в намірі «підібратися до нільських вод за рахунок поширення свого впливу в таких африканських країнах, як Уганда і Ефіопія, а також в державах Африканського рогу і Судані». За життя Каддафі вдалося вирішити одну з найважливіших проблем регіону – забезпечення основних населених пунктів країни прісною водою. Понад 25 мільярдів доларів бюджетних коштів було витрачено ним на систему видобутку води з гігантської підземної прісноводної

лінзи під Сахарою і її транспортування до районів споживання по підземним трубопроводам загальною протяжністю близько 4 тисяч кілометрів. Що ще раз підтверджує гостроту проблеми. У Туреччині опублікована доповідь, підготовлена науково-дослідним центром сухопутних військ Туреччини, яка має гриф «Для службового користування», в якій робиться висновок про те, що «головною загрозою для планети стануть країни третього світу», а також говориться: «Якщо не вжити екстрених заходів, майбутнє стане невизначеним. Наші потенційні вороги повинні бути в центрі пильної уваги». Далі в ньому стверджується, що «екологічні негаразди можуть стати причинами виникнення проблем, пов’язаних із забезпеченням безпеки... Боротьба за питну воду, рибу і родючі землі може привести до вимушеної міграції населення і збройних конфліктів між сусідніми країнами». Військові не виключають мож-

У XXI столітті більше двох десятків країн світу, зокрема арабських, зіткнулися з найгострішим дефіцитом питної води»

продовжити, але не тільки вони створюють найбільшу напруженість, небезпечну військовими конфліктами. Сьогодні в світі діє понад 40 тис. гребель, що регулюють потік річок, що серйозно позначається на економічному розвитку посушливих регіонів. Греблі та дамби побудовані на 200 великих річках, що перетинають державні кордони. При цьому по третині з них відсутні міжнародні договори, що регулюють водокористування. Конфлікти, пов’язані із забезпеченням доступу до прісної води, на думку спеціалістів, найбільш вірогідні на Близькому Сході, де протікають такі повноводні річки, як Тигр і Євфрат. Вони беруть початок в Туреччині, яка при бажанні може регулювати подачу води в північні райони Іраку і Сирії, причому практикує подібні дії вже сьогодні. Згідно з даними американського щотижневого журналу «Тайм», в південно-східній частині турецької провінції Анатолія планується спорудити ще 22 греблі з гідроелектростанціями, що може на третину обмежити обсяг води, що надходить до Сирії та Іраку. Ірак виступив із засудженням проведеної Туреччиною політики по використанню вод річок Тигр і Євфрат. У поширеній в травні 2008 році заяві офіційного представника іракського МЗС гово-

30

№8/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ливість виникнення конфлікту між Туреччиною і Сирією при вирішенні питання про розподіл вод Євфрату і Тигра. Ізраїль, у свою чергу регулює подачу води з джерел на Західному березі р. Йордан і окупованих сирійських Голанських висотах, звідки надходить 2/3 питної води, що використовується країною. Це постійно веде до конфліктів, і багато іноземних фахівців вважають, що Сирія не відмовиться від свого права на Голанські висоти, а Тель-Авів не поступиться нікому права контролювати джерела води, що знаходяться на цих територіях. Про ступінь залежності Ізраїлю від джерел питної води свідчить інцидент, що стався 14 квітня 1998 року. З ладу було виведено головний і єдиний трубопровід, по якому прісна вода надходить в центральний район пустелі Негев. Він забезпечує водою не тільки розташовані там населені пункти і армійські бази, але також промислові

№8/2016

Мал. 2

Динаміка зростання попиту на воду* Країна

1985 рік

2020 рік

2030 рік

Єгипет

59500

72400

112800

Ізраїль

1926

2113

3600

Йорданія

0,499

1075

1700

Ліван

0,859

1448

3106

Сирія

3530

6521

13365

Саудівська Аравія

6883

8498

14915

на період 1985 — 2030 рр. (у млн. м3)

*

підприємства і ферми. В результаті диверсії десятки тисяч людей протягом тривалого часу були позбавлені питної води. Становище ще більше погіршилося у зв’язку з незвичайною навіть для тих місць спекою. Підняті по тривозі військовослужбовці забезпечили доставку питної води в буксируваних єм-

ностях і автоцистернах з інших районів. Міністр внутрішньої безпеки Ізраїлю А. Кахалані розцінив цей акт як «заздалегідь сплановану і цілеспрямовану диверсію». Представники органів безпеки заявляли, що не в змозі контролювати водопровід протяжністю декілька десятків кілометрів. Західні спостерігачі вважають імовірним конфлікт між Ефіопією, Суданом і Єгиптом за води Блакитного Нілу. Ефіопія, населення якої досягло 60 млн. чоловік, стоїть на порозі демографічного вибуху і тому вже сьогодні заявляє про свої права на води притоку Нілу, необхідні для зрошення полів і вироблення електроенергії. Єгиптяни побоюються, що Ефіопія, де бере початок Ніл, може перекрити його в верхів’ях, в результаті чого сама повноводна ріка регіону обміліє. Міжнародні експерти не виключають, що в разі такого розвитку подій Єгипет не зупиниться перед застосуванням військової сили. Використання ресурсів однієї з найбільших річок Африки – Замбезі – країнами, прилеглими до її басейну, втягнуть їх в затяжний конфлікт, якщо не буде прийнято радикальних заходів. Опубліковане ще в 1998 році дослідження екологів Міжнародного союзу охорони природи і людини закликає ці держави терміново знайти шляхи для діалогу, що дозволить вирішити проблему збалансованого використання потенціалу річки. Замбезі протікає через шість країн Півдня Африки – Анголу, Ботсвану, Замбію, Зімбабве, Мозамбік і Намібію. На ній розташовані дві найбільші в регіоні ГЕС Каору-Басса в Мозамбіку і Кариби на кордоні. Планується побудувати на ній ще кілька гребель, а в Зімбабве мають намір відвести воду з річки для зрошення посушливої ​​провінції Мотабелеленд. У зв’язку з цим різко загострилися відносини між Замбією і Зімбабве. Фактично дві південноафриканські країни стали на грань «водної війни». Причина – початок будівництва

31


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

зімбабвійською стороною трубопроводу від р. Замбезі другого за величиною міста країни – Булавайо. Проект вартістю $437 млн. (тобто близько $1 млн. за кілометр, так як протяжність трубопроводу складає 450 км) повинен забезпечити водою місто і прилеглі до нього посушливі землі. Однак проти цього рішуче виступають Замбія і Ботсвана, які вважають що відтік такої кількості води з основного русла р. Замбезі значно скоротить частку їх водних ресурсів. Особливо активно виступила Замбія, керівництво якої вважає, що здійснення зімбабвійського проекту ставить під загрозу всю програму розвитку південних і південно-західних районів країни і загрожує зниженням потужності лівінгстонської ГЕС і падінням рівня води водоспаду Вікторія – основного джерела доходів від туризму в цій частині Замбії. З огляду на ці обставини, експерти припускають створення регіональної ради з використання води. Значним кроком в даному напрямку є недавно сформована «водна комісія» в рамках Співтовариства розвитку південноафриканських держав. Країнам басейну р. Замбезі рекомендовано прийняти закони, які допомогли б уникнути спокуси вирішити «водне» питання за допомогою зброї. Діяльність людини, спрямована на задоволення своїх потреб у питній воді, за оцінками фахівців, може призвести не тільки до військових конфліктів, але і до серйозних екологічних катаклізмів. Експерти бачать вихід в проведенні переговорів і консультацій як на двосторонній, так і на багатосторонній основі і в підготовці всеосяжного міжнародного документа, що регламентує рівноправний доступ в XXI столітті до ресурсів прісної води всього людства. Таким чином напружена ситуація, пов’язана з запасами водних ресурсів і їх використанням, спостерігається в багатьох регіонах світу вже сьогодні. Тільки за останнє півстоліття в світі відбулося понад 500 суперечок через воду. Майже чотири десятки країн світу географічно відчувають дефіцит води – це країни, що розташовані в посушливих зонах. У підсумку вони сильно залежать від води, яка надходить ззовні. Водні ресурси все впевненіше стають міжнародним товаром, вартість якого в XXI ст. може перевищити вартість вуглеводневої сировини – нафти і газу. У найближчі десятиліття суперництво окремих держав за доступ і контроль над водними ресурсами збільшиться. Ще в середині 1980-х років секретні служби США встановили, принаймні, 10 районів в світі, де війни могли спалахнути через виснаження

32

запасів водних ресурсів. До них в першу чергу були віднесені Близький Схід і Аравійський півострів. На думку колишнього помічника президента США з водних ресурсів Джойс Старр «водна безпека незабаром постане в один ряд з воєнною безпекою». Як видно з таблиці 1, в більшості із зазначених країн кількість води зменшилася нижче критичного рівня, і водний дефіцит стає однією з найскладніших проблем для їх урядів. Одночасно зі зниженням обсягів води зростає попит на воду через швидке зростання населення, продовження процесу індустріалізації і задоволення сільськогосподарських потреб. Висновки Очевидно, що запобігання криз з водопостачанням в доступному для огляду майбутньому може стати найпершим національним завданням для багатьох країн, що спонукає їх до пошуку колективних заходів для недопущення браку водних ресурсів і спільних дій для припинення гострих протиріч. Вода – це продукт харчування і засіб виробництва, яке в зв’язку з його нестачею має бути використано в інтересах всього народу найкращим і найбільш ефективним чином. Необхідно обмежити приватне володіння водними ресурсами і сконцентрувати всі операції з ними в руках держави. Досягнення зазначених цілей пов’язано з вирішенням наступних завдань: • формування ефективної структури органів державного управління використанням і охороною водного фонду (реформування водокористування, включаючи реструктуризацію відповідних міністерств, створення владних структур та інших важелів регулювання у водогосподарському секторі, управління водними ресурсами, соціально відповідальну комерціалізацію, децентралізацію, підготовку правової бази – водогосподарських законів, генеральних планів , контролю та інформаційних систем управління); • створення водогосподарської інфраструктури у вигляді сукупності суб’єктів, які здійснюють водогосподарську діяльність і забезпечують облаштування і утримання

• •

водних об’єктів, безпечну експлуатацію гідротехнічних споруд; створення механізму стійкого фінансового забезпечення реалізації водогосподарських та водоохоронних програм і заходів; розробка і застосування методів обліку водних ресурсів і їх якості в складі національного багатства на основі повної вартісної оцінки; забезпечення державної підтримки водогосподарської науки як найважливішої складової частини технологічного циклу відтворення, використання та охорони водних ресурсів; розвиток правової бази та створення умов для стимулювання інноваційного та інвестиційного процесу у водному господарстві; забезпечення державної підтримки в областях водогосподарської та водоохоронної діяльності, вдосконалення економічних методів державного регулювання використання і охорони водного фонду та перехід до раціонального поєднання їх використання поряд з адміністративними методами; розвиток системи моніторингу водних об’єктів та водогосподарських споруд, створення єдиної системи державних інформаційних ресурсів в галузі водокористування, впровадження систем підтримки прийняття управлінських рішень (контроль управління водними ресурсами, включаючи організацію з охорони та використання басейнів річок, інформаційний обмін, підтримку регіонального співробітництва, гармонізацію водної політики).

№8/2016

Profile for Defense bulletin

Оборонний вісник №8/2016  

Оборонний вісник №8/2016  

Advertisement