Оборонний вісник №7/2019 by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

№

2019

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

№

2019

ЗМІСТ АКТУАЛЬНО

«ЛАБІРИНТИ» БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

В НОГУ З ЧАСОМ

Засновник: ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: «Оборонний вісник»: 49893

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ ЛОГІСТИКИ

ТЕХНОЛОГІЇ КАДРІВ

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013

(для викладачів предмету «Захист Вітчизни» загальноосвітніх навчальних закладів)

А ЯК У НИХ?

НЕ ЧИСЛОМ, А ВМІННЯМ

АРХІТЕКТУРА БЕЗПЕКИ

ПІСЛЯ «БРЕКЗИТУ»

Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Видається з 2010 року. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції. При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове.

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НОВИНИ

«Шилка»: три варіанта модернізації Довідка «Шилка» — зенітна самохідна установка радянського виробництва, що призначена для знищення повітряних цілей, що летять зі швидкістю до 450 м/с Бойова маса:

21 тонна Екіпаж:

4 особи Озброєння:

23-мм чотирилюфна зенітна гармата Швидкострільність:

11 постр/сек (кожна з гармат) Максимальна дальність пострілу:

угору 1500 м, поземно 2500 м Боєкомплект:

2000 пострілів (на всі 4 гармати разом) Швидкість по шосе:

50 км/год Швидкість по перетятій місцевості:

30 км/год Подоланний рів:

2,5 м

ПОЛЬОВІ МОБІЛЬНІ КОНТЕЙНЕРИ Для створення максимально комфортних умов для військових у районі ООС, Збройними Силами України замовлені польові мобільні приміщення (контейнери), де має бути система кондиціонування й обігріву. За розмірами і формою польові мобільні приміщення нагадують великий контейнер. Ці спецконтейнери встановлюватимуть там, де їх можна буде закопати у землю та замаскувати від ворожої артилерії.

ослідний зразок модернізованої зенітної самохідної установки 3СУ-23-4М-А1 «Шилка» пройшов визначальні відомчі випробування та готовий до підконтрольної експлуатації. Модернізація, яка проведена державним підприємством «Арсенал», передбачає встановлення на установку нової багатофункціональної радіолокаційної станції з цифровою антенною решіткою замість аналогової РЛС і заміну спеціалізованої аналогової обчислювальної системи на сучасну цифрову. Також установку обладнано навігаційною системою, системою за-

СЕРІЙНЕ ВИГОТОВЛЕННЯ «ОБЕРІГ-С» Державне підприємство «Новатор» розпочало серійне виготовлення системи «Оберіг-С», що призначена для захисту бронетехніки та автомобілів від радіокерованих вибухових пристроїв. «Оберіг-С» здатна заглушити будь-яку передачу команди на підрив через радіостанції та мобільні телефони у діапазоні від 20 до 4000 МГц. Фактично, у зоні його роботи, не працює жодний приймач, який приводить в дію детонатор вибухівки.

безпечення та блоком цифро-аналогових перетворювачів. «Арсенал» за договором з Міноборони проводить дослідно-конструкторську роботу щодо модернізації «Шилки» з 2015 року. Модернізація передбачена у трьох варіантах. Другий варіант додатково до нововведень першого передбачає встановлення устаткування на установку оптико-локаційної системи, що має в своєму складі телевізійний та тепловізійний канали, а також лазерний далекомір. У третьому варіанті додається ракетний канал із чотирма ракетами «Ігла».

ВИПРОБУВАННЯ МАЙСТЕРЕНЬ Фахівці Державного науководослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, випробовують модернізовані танкоремонтні майстерні ТРМ-80, які призначені для проведення демонтажно-монтажних, зварювальних, слюсарно-механічних робіт, а також для підзарядки акумуляторних батарей при військовому ремонті танків у польових умовах. Основні покращення — економія палива та заміна робочого обладнання на сучасні зразки.

СУЧАСНИЙ БЕЗПІЛОТНИК Повітряні Сили ЗСУ отримають перший безпілотний комплекс ACS-3, який здатний долати відстань у 2500 км та вести розвідку перебуваючи у повітрі протягом 20 годин. БпАК ACS-3 (Raybird-3) розроблений українською компанією «АВК «Скаетон» та з 2016 року допущений до експлуатації в ЗС України. А ще у березні 2019 році, 383 окремий полк дистанційнокерованих літальних апаратів, який здійснює експлуатацію безпілотників у Повітряних Силах, отримав також перші турецькі ударні безпілотники Bayraktar TB2.

№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

За новим Законом Нова Стратегія національної безпеки має з’явитися до 20 листопада та вперше буде створена на основі нового Закону «Про національну безпеку України». Закон встановлює чіткі терміни підготовки Стратегії, а саме максимум 6 місяців після вступу новообраного Президента на посаду. Відповідно до Закону «Про національну безпеку України», до підготовки Стратегії залучаються Апарат Ради національної безпеки і оборони України. Нагадаємо, що діюча Стратегія національної безпеки України була затверджена 6 травня 2015 року. Згідно із Стратегією, основними напрямами державної політики у вказаній сфері є відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно-визнаного державного кордону України, створення ефективного сектору безпеки і оборони та підвищення обороноздатності країни, в тому числі завдяки поглибленню оборонно-промислового та військово-технічного співробітництва з державами-членами НАТО і ЄС та досягнення повної незалежності від Росії у питаннях виробництва озброєнь та військової техніки. Одними із основних цілей Стратегії є забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу та формування умов для вступу в НАТО.

ВІРА В УСПІХ У червні 2019 року переважна більшість українців повірила в успішність реформ в Україні, і така віра в успіх реформ з’явилася вперше з 2015 року. Отже, на запитання «Чи вірите Ви в успіх реформ в Україні?» відповіді респондентів розподілилися наступним чином:

5,9%

16,5%

10,6%

43,8% 23,2% Так, я в цьому впевнений Загалом вірю, хоча є сумніви Загалом не вірю, проте якась частка надії ще є Ні, зовсім не вірю в успіх Важко сказати

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» №7/2019

«Ягорлик»: стрільба зі всього До

кінця 2020-го на півдні Херсонщини закінчиться будівництво сучасного державного випробувального полігону, придатного для стрільб з усієї наявної номенклатури озброєння Сухопутних військ, Повітряних Сил та ВМС, а також випробування перспективної зброї великої дальності ураження. Утілювати проект розпочали наприкінці минулого року: розробили концепцію, підготували проектну документацію, провели низку тендерів, підписали договори з підрядниками. Створенням полігону займаються провідні фахівці Повітряних Сил. На сьогодні уже побудовано низку об’єктів інфраструктури, зокрема пункт управління. Завершуються роботи й з оснащення робочих місць управління авіацією й ведення протиповітряного бою сучасними технічними засобами, які є на озброєнні українського війська. Встановлено і модуль навчального корпусу, обладнано ґрунтову злітно-посадкову смугу.

Крім того, триває процес укомплектування особовим складом. Уже призначено керівництво полігону, яке займається відбором кандидатів і формуванням підрозділів відповідно до затвердженого штату. Державний випробувальний полігон «Ягорлик» будують з використанням найкращих технологій енергоефективності та автономності. Він матиме власну електростанцію, що генеруватиме електроенергію за допомогою сонця та вітру й артезіанські свердловини. Його оснастять сучасними вимірювально-обчислювальними комплексами. Інфраструктуру утворюватимуть казарми покращеного планування на дві з половиною сотні осіб, гуртожиток на 100 місць, навчальний корпус, лазні, їдальні, автостоянки, пункт управління, штаб полігону і КПП. Передбачене і зведення технічно-складської зони з продовольчими та промисловими складами, пожежним депо, навісами для вантажної автотехніки, а також двох вертолітних майданчиків.

«Наш головний пріоритет — подолання, не боротьба, а саме подолання корупції. І у нас непросте завдання — відновити довіру людей, створити ефективну систему запобігання проявам корупції, утвердження принципів верховенства права, чесності, непідкупності та справді дієвого громадського контролю». Володимир Зеленський, Президент України

АКТУАЛЬНО

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

«ЛАБІРИНТИ» БЕЗПЕКО Трансформаційні процеси, що відбуваються в геополітичному просторі з початку ХХІ століття, ініціюють також зміни в світовому безпековому середовищі

Сиротенко А.М., генерал-лейтенант, начальник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, кандидат технічних наук

Богданович В.Ю., доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

дним з основних процесів сьогоднішньої світової політики і міжнародних відносин, що впливають на безпекове середовище, є глобалізація, яка супроводжується ширшим і енергійнішим виходом на міжнародну арену недержавних дійових осіб та організацій, як конструктивних, так і деструктивних. №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Загрози, що генеруються деструктивними недержавними дійовими особами або організаціями, видозмінюють традиційні загрози, що генеруються державами. Поряд зі збройними силами суверенних держав воюють різного роду недержавні військові формування, приватні військові компанії та самопрого№7/2019

лошені «квазідержави». Військова сила застосовується тоді, коли не вдалося досягти поставленої мети невійськовими методами. Іншим новим феноменом зовнішнього безпекового середовища є так звана демократизація світу, вході якої держави-експортери демократії можуть прикривати благородними намі-

рами свої корисливі інтереси стосовно розповсюдження контролю і впливу – як політичного, фінансового, так і воєнно-економічного. Для сфери міжнародної безпеки це означає появу феномена «гуманітарне втручання». Іншим наслідком цього явища стає зростання вимог до «гуманізації» застосування військової сили: по скорочен-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ню «супутніх втрат» серед цивільного населення, забороні «негуманних» або «не вибіркових» видів озброєнь тощо. Наприклад, у Сирії вперше була розроблена і апробована на практиці нова форма застосування військових формувань збройних сил РФ – гуманітарна операція. Безпекове середовище переживає стрімке зростання кількості стратегічних концепцій досягнення поставлених цілей реалізації геополітичних інтересів провідними країнами світу, від «стратегії знищення» і «стратегії змору» до стратегій «глобальної війни», «ядерного стримування» і «непрямих дій». Наприклад, США і їх союзники розглядають воєнні дії наступального характеру, такі як «глобальний удар», «багатосферна битва», використовують технології «кольорових революцій» та «м’якої сили». Останнім часом Пентагон розробляє принципово нову стратегію ведення воєнних дій, яку назвали «троянський кінь». Її суть полягає в активному використанні «протестного потенціалу п’ятої колони» в інтересах дестабілізації обстановки з одночасним нанесенням ударів високоточною зброєю по найбільш важливих об’єктах.

Міжнародна злочинність — від відмивання грошей і торгівлі людьми та людськими органами до наркоторгівлі і таємної торгівлі зброєю — виявляється тісно пов’язаною з іншими глобальними загрозами, зокрема міжнародним тероризмом»

Важливим чинником є науковотехнологічний прорив з далекосяжними наслідками в економічній, соціальній, політичній, ідеологічній, воєнній областях життєдіяльності людства. Комп’ютеризація і інформаційна революція відкрили дорогу для науково-технічної революції у військовій справі. Останніми роками все більше зростає значення якості озброєнь, які все важче компенсувати їх кількістю. Збільшується розрив між передовими в технологічному плані країнами і рештою світу. Загострюється криза міжнародного права, що здійснює істотний вплив на поведінку дійових акторів у сфері міжнародної безпеки. Загрози транснаціонального тероризму висунули на передній план якісно нову проблему «превентивних ударів». Неконтрольована міграція створює етнополітичну нестабільність в державах, що розвиваються, і додаткове навантаження на соціальну сферу в розвинених країнах. Розвиток транскордонних зв’язків робить сучасні суспільства більш уразливими до різного роду епідемій та створює можливості для формування транскордонних злочинних співтовариств. Міжнародна злочинність – від відмивання грошей і торгівлі людьми та

людськими органами до наркоторгівлі і таємної торгівлі зброєю – виявляється тісно пов’язаною з іншими глобальними загрозами, зокрема міжнародним тероризмом. Сучасні технології призвели до актуалізації дуже старих загроз безпеці, таких як піратство або работоргівля. Работоргівля перетворилася на вигідний бізнес, особливо на Близькому і Середньому Сході, а захоплення заручників з подальшим використанням їх у пропагандистських цілях стали однією з технологій сучасного тероризму. Українська криза 2014 року продемонструвала, що процес формування багатополярного світу необов’язково проходитиме безконфліктно. Санкції, накладені на Росію США, Європейським Союзом, Японією і низкою інших країн, очевидно, підривають процес глобалізації і абсолютно в іншій площині ставлять питання економічної та інформаційної безпеки. Зовнішнє середовище безпеки на початку ХХІ століття набуло нелінійного характеру і значно ускладнилося завдяки упровадженню провідними державами світу нових підходів до вибору методів і засобів реалізації своїх геополітичних інтересів. Перш за все це стосується формулювання стратегічних цілей, вибору методів і спосо№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

бів розв’язування і запобігання війнам та воєнним конфліктам, місця і ролі в них військової сили. У сучасному світі яскраво проявляється трансформація політичного насильства. У ньому все більш виразної ролі набувають невоєнні засоби. Особливе значення надається засобам зловмисної інформаційної дії на суспільства інших держав. У результаті межа між станом війни і миру сьогодні поступово стирається, в зв’язку з чим стає складніше відстежити акт агресії і ефективно відповісти на нього. Зросла затребуваність історично поширених форм непрямого протиборства держав, здійснюваного через підтримку повстанських і терористичних рухів. Одним з чинників, що визначають вектор розвитку глобального безпекового середовища і необхідність модернізації системи забезпечення воєнної безпеки, стало розповсюдження в глобальному масштабі, в першу чергу в країнах За-

ходу, приватних військових компаній (ПВК). Більшість з них мають щонайтісніші неформальні канали взаємодії із спецслужбами і урядовими колами своїх країн і часто використовуються як інструмент опосередкованого залучення до регіональних конфліктів. ПВК створюють додатковий попит на певні види озброєнь і військової техніки, здійснюють власне виробництво деяких їх видів, виступають посередниками в операціях по їх постачанню, як по легальних, так і по нелегальних каналах. Необхідність протидії агресивним недержавним суб’єктам формує попит на спеціальні бойові системи для боротьби з ними в умовах асиметричних конфліктів. Самі вони імпортують значні об’єми озброєнь по каналах чорного ринку, розробляють власні бойові системи і адаптують ті, що використовуються в тактиці диверсійно терористичної та партизанської війни. Ключові напрями реформування збройних сил провідних держав світу пов’язані з розвитком мережевих механізмів управління операціями, впровадженням бойових інформаційних систем, безпілотних апаратів, що діють у всіх середовищах, роботизованих бойових систем, переходом до «стратегії активної оборони», яка передбачає комплекс заходів превентивної нейтралізації загроз безпеці держави. Загальною тенденцією стало скорочення чисельного складу збройних сил і забезпечення їх максимальної мобільності, зміщення акценту на використання підрозділів Сил спеціальних операцій і інструментів ведення інформаційно психологічної війни. Бурхливий розвиток тактики контртерористичного і контрповстанського протиборства, обумовлений необхідністю вирішувати бойові завдання пере-

важно в умовах міського середовища, з урахуванням розповсюдження мережецентричної моделі ведення бою в її високо і низько технологічних версіях – усе це має бути враховано під час реформування системи забезпечення воєнної безпеки України в осяжній перспективі. На сьогодні зовнішні та внутрішні безпекові середовища характеризуються катастрофічною для національної безпеки України нестабільністю та невизначеністю, що ставить її на межу розпаду в політичному просторі та дефолту в економічному просторі, суттєво нівелює її можливості щодо силового захисту фундаментальних національних інтересів та забезпечення воєнної безпеки. Відсутність політичної волі щодо оновлення механізму використання гарантій безпеки, наданих Україні за добровільну відмову від ядерної зброї, що була на її території, деструктивно впливає на зовнішнє безпекове середовище та його ефективне використання в інтересах зміцнення воєнної безпеки України. Загострення відносин між Росією і Заходом, в світлі української кризи, є віддзеркаленням системної трансформації міжнародних відносин, пов’язаної як мінімум з трьома ключовими тенденціями світового розвитку останніх 20 років: зміщенням центру світової політики з Євро Атлантики (з центром у США) в Азіатсько-тихоокеанський регіон (з центром в Китаї), розосередженням ресурсу впливу в світовій політиці по різних сферах, а також зміцненням поліцентричної структури міжнародних відносин. Ускладненню зовнішнього безпекового середовища сприяють дії США та деяких інших європейських держав щодо нарощування військових баз

Українська криза 2014 року продемонструвала, що процес формування багатополярного світу необов’язково проходитиме безконфліктно» №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НАТО та розміщення баз ПРО США поблизу західних кордонів України, орієнтованих на перехоплення балістичних ракет над територією України. Для України як перехоплення російських (або інших) ракет, так і відповідні, у тому числі превентивні, заходи Росії (або країни, проти якої спрямовані ці системи ПРО) створюють дві групи масштабних загроз: 1) перехоплення відбуватиметься над територією України з усіма наслідками, що з них випливають (незгорілі в атмосфері уламки ракет перехоплювачів і боєголовок падатимуть на територію країни, не виключено їх влучення в об’єкти критичної інфраструктури, у тому числі атомні електростанції, підприємства хімічної промисловості тощо, що може завдати країні й її населенню великих втрат); 2) у ході контрзаходів у відповідь, спрямованих на знищення баз ПРО, не виключається завдавання «помилкових» ракетно-авіаційних ударів по об’єктах, розташованих на території України й інших країн. Подібне вже спостерігалося в ході завдавання ракетних ударів НАТО по Югославії, коли ракета потрапила на територію Болгарії. Аналіз існуючих і прогноз на довгострокову перспективу майбутніх сценаріїв розвитку воєнно-політичної обстановки (ВПО) є дуже важливим політичним, економічним і воєнним завданням, вирішенням якого будуть визначатися рівні як воєнної, так і національної безпеки держави, її економічне і соціальне благополуччя.

У другому десятилітті XXI століття проблема прогнозування сценаріїв розвитку ВПО набула особливо гострого характеру. Воєнні конфлікти і війни на Близькому і Середньому Сході, в Україні показали, що відбувся істотний перелом в розвитку ВПО: різко загострилися існуючі і з’явилися нові потенційні і актуальні загрози. Зазначене потребує обґрунтування нових засад систематизації основних тенденцій змін безпекового середовища, відстеження трансформації цілей у війнах ХХІ сторіччя, прогнозування ролі й місця найбільш пріоритетних загроз національній безпеці й обґрунтування потреби у нових підходах до процесу вироблення політики національної безпеки та оборони в умовах ускладнення безпекового середовища. Війна проти державності ведеться в глобальних масштабах, має глобальні цілі, і це додає їй глобального розмаху. Крім того, вона ведеться проти всіх державотворчих складових, в усіх життєво-важливих сферах життєдіяльності держави, у фізичному, ментальному і духовному просторах, які визначально формують внутрішнє безпекове середовище, що робить цю війну тотальною. Державу можна знищити, не оголошуючи їй війни і не ведучи проти неї традиційних військових операцій, а лише використовуючи політичні, інформаційні, економічні та психологічні засоби. Наприклад, революція, перепрограмування свідомості правлячої еліти на антидержавницький курс, зміна режи-

му і встановлення маріонеткового уряду, який, виконуючи волю агресора, діє в антинаціональних інтересах і знищує державність. У цілому всі ці способи зводяться до впливу на владу або силовими методами (революція), або несиловими – шляхом насадження корупції або її формування з уже корумпованих осіб або заздалегідь підготовлених агентів впливу. У будь-якому випадку тут включається зовнішня сила, що реалізує чинник зовнішнього управління. Збереження державності залежить від правильного передбачення розвитку воєнно-політичної і стратегічної обстановки в інтересах своєчасного виявлення воєнних небезпек і загроз і своєчасного реагування на них. Не можна виграти війну, не прийнявши її виклик, без відповідної стратегії. Щоб створити таку стратегію, необхідно вивчити стратегію супротивника і подивитися, за якими напрям-

Загальною тенденцією стало скорочення чисельного складу збройних сил і забезпечення їх максимальної мобільності, зміщення акценту на використання підрозділів Сил спеціальних операцій і інструментів ведення інформаційно психологічної війни»

№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для успішного вирішення цих складних завдань в Україні необхідно суттєво реформувати систему військової освіти і першочергово впровадити підготовку аналітиків для сектора безпеки і оборони.

ками і яким чином він організовує свої наступальні дії. Правляча еліта не повинна допускати виникнення в душі народу ідеологічної порожнечі. Як територія держави, що піддалася депопуляції, якщо там не буде своїх, буде окупована чужими, так і територія масової свідомості, якщо там не буде державницької ідеології, буде окупована її антиподом. Державницька ідеологія, доведена до народу, проста і зрозуміла йому, народжує в його свідомості ясну перспективу. А з перспективою пов’язана надія, устремління в майбутнє, усвідомлення сенсу життя і бажання жити. Слід назвати ще один шлях знищення державності, що широко використовується, – це позбавлення народу його історії. Окупація і руйнування держави відбувається через окупацію і руйнування історичної свідомості. Не знаючи історії, не можна зрозуміти суть сучасної війни, а не розуміючи цієї суті, не можна виробити стратегію її ведення. Людина живе надією на майбутнє і спогадом про минуле. У XXI столітті ми спостерігаємо формування нового середовища і інформаційного простору, що містить домени інформації і когніції, спираючись на медійне середовище, а також фінансову сферу. Воно вже стало міжнародним доменом торгівлі і комунікації, впливаючи на позиції країни у світовій владній ієрархії. Інформаційний простір міцно зайняв місце у списку базових елементів національної потужності. Посилення позиції країни в інформаційному просторі збільшує питому вагу традиційних елементів національної потужності – дипломатії, військової, економічної сфер. Проте нове середовище має і важливі відмінності. У першу чергу це стосується вартості доступу до нього. Крім того, інформа№7/2019

ційний простір багато в чому контролюється не стільки державами, скільки корпораціями, інститутами і навіть окремими особами. І якщо морський і повітряний простори визначаються і обмежуються відповідним фізичним середовищем, інформаційний немає розмірності і розширюється постійно. Очевидно, що інформаційний простір не скасовує боротьби в традиційних сферах, але він може вплинути і впливає на ефективність цієї боротьби і, отже, умови досягнення політичної перемоги в XXI столітті. Використовуючи інформаційний простір, агресивно налаштована держава дестабілізує внутрішню безпеку держави-мішені шляхом організації та проведення на її території диверсійно терористичних дій. Для протистояння таким діям необхідно адекватно удосконалити систему територіальної оборони, її структуру, способи побудови, обґрунтувати комплекс заходів щодо утримання її у постійній готовності до недопущення диверсійно терористичної діяльності в зоні її відповідальності. Для досягнення більш високого рівня ефективності забезпечення воєнної безпеки в умовах швидкоплинного сучасного безпекового середовища необхідно розробити систему прогнозних сценаріїв розв’язування і ведення воєнних конфліктів для кожного евентуального противника, що, у свою чергу, буде служити основою для розроблення відповідних форм і способів застосування військових сил та засобів сектора безпеки і оборони. Необхідно уточнити суть і зміст воєнної стратегії, принципи стратегічного стримування та запобігання війні, підготовки до війни та її ведення, а також постійно удосконалювати організацію оборони держави.

ВИСНОВКИ Середовище безпеки в XXI століття виявляється якісно складнішим і потребує готовності до протидії більш складним загрозам як окремій людині, так і суспільству та державі. До таких загроз належать «гібридні» загрози. Їх особливістю є суворо цілеспрямований, адаптивний щодо держави-мішені і конкретної політичної ситуації характер. Комплекс «гібридних» загроз володіє низкою характеристик, що забезпечують його ефективне застосування на всіх етапах так званої «гібридної» війни. Такий комплекс завдяки унікальній синергетиці може мати набагато більшу руйнівну силу, ніж проста сума загроз, що містяться в ньому. Ця особливість зумовлює їх могутній руйнівний потенціал. Синергетичний ефект від дії загроз цього виду забезпечується реалізацією системи комплексних і взаємозалежних підготовчих і подальших заходів, пов’язаних з координацією діяльності значної кількості учасників, що діють на території країни-мішені та поза її межами. Успіху сприяє ефективне використання чинників, що обумовлюють високу динаміку розвитку обстановки і додають процесам контрольованої спрямованості з використанням як невійськових, так і військових рішень. На найближчу перспективу та на період до 2030 року слід очікувати стійку тенденцію до посилення інформаційно психологічних впливів на населення та особовий склад сил сектора безпеки і оборони, у тому числі у вигляді спеціальних інформаційних операцій, розширення спектра невійськових засобів порушення сталого економічного розвитку та провокування соціально-політичної нестабільності в державі в інтересах збереження зовнішнього управління державою. Цілеспрямований характер і висока динаміка переходу «гібридних» загроз із категорії потенційних у реально діючі вимагають нових підходів до організації моніторингу «гібридних» загроз та їх оцінювання, ретельного попереднього опрацьовування на державному рівні, зокрема сектором безпеки і оборони, заходів із протидії всьому спектру загроз національним інтересам та національній безпеці, чому будуть присвячені наступні публікації.

В НОГУ З ЧАСОМ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ ЛОГІСТИКИ

Важливим у реформуванні оборонного відомства є впровадження у військах сучасних інформаційних технологій, адаптація найкращих практик та підходів провідних держав-членів НАТО, комплексна автоматизація процесів бойового управління, зв’язку, розвідки та управління оборонними ресурсами

Беляченко В.В., старший науковий співробітник

дним з напрямів комплексної автоматизації основних процесів управління ЗС України є створення автоматизованої системи управління логістичним

Педан Ф.Ф., старший науковий співробітник

забезпеченням ЗСУ (АСУ ЛЗ ЗСУ). Створення АСУ ЛЗ ЗСУ безпосередньо впливає на дотримання основних принципів логістичного забезпечення, зокрема, на пріоритетність, ефектив-

Романченко О.А., старший науковий співробітник

ність, гнучкість, прозорість, координацію, співробітництво, функціональну сумісність та стійкість. Недостатня ефективність існуючої системи логістичного забезпечен№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ня (ЛЗ) – неприпустимо довгий цикл проходження інформації про предмети постачання, інфраструктуру ЛЗ, особовий склад та фінансові операції, що призводить до недостатньо обґрунтованих управлінських рішень на всіх рівнях через систематичну затримку та неузгодженість даних про поточний, перспективний та сценарний стан оборонних ресурсів. Управління компонентами та підсистемами ЛЗ, розподіл обов’язків між учасниками логістичного ланцюга, врахування наявних ресурсів, запланованих згідно плану надходження, а також очікуваних витрат та прогнозованих втрат, забезпечення командування інформацією про ресурси в умовах ведення бойових дій, коли оперативна ситуація змінюється динамічно, безперервно та в умовах активної протидії противника здійсненню безперебійного постачання з використанням кібератак, дезінформаційних та інформаційнопсихологічних атак на військовослужбовців та цивільне населення, вимагають використання найсучасніших методів і засобів військової логістики та надійних інформаційних технологій для скорочення циклу ЛЗ і отримання переваги над ворогом в ході операції. Загроза початку конвенційної війни з РФ у випадку невирішення нею задачі ліквідації української державності методами гібридної війни та потенційна загроза застосування зброї масового ураження ще більше загострює актуальність створення та удосконалення АСУ ЛЗ ЗСУ, яка має поєднувати переваги централізованих, децентралізованих та автономних інформаційних підсистем управління. Світова тенденція зі створення великомасштабних автоматизованих систем управління оборонними ресурсами в державах-членах НАТО та інших розвинутих країнах бере свій початок з другої половини 90-х років з автоматизації процесів управління взаємопов’язаних функціональних сфер в межах окремих програмно-технічних рішень (ПТР) та подальшої передачі даних на нові програмно-апаратні платформи, або інтеграції ПТР попередніх поколінь шляхом використання інтеграційних програмних рішень в єдину інформаційну систему з використанням програмних платформ класу ERP. Подальший розвиток концепцій архітектури інформаційного середовища та стрімкий розвиток програмних та апаратних засобів зробив можливим завершення життєвих циклів програмних систем попередніх поколінь з повним переходом даних про оборонні ресурси №7/2019

в єдине інформаційне середовище на базі сучасних ERP-систем. Система такого класу об’єднує в єдиному програмному середовищі та інформаційному просторі найважливіші процеси логістичного забезпечення та повсякденної діяльності, розвитку та застосування збройних сил (оборонне планування, управління логістикою, фінансами, оргструктурою та особовим складом, технічним обслуговуванням та ремонтом обладнання, інфраструктурою) і створює можливість для побудови інформаційно-аналітичних систем та систем підтримки прийняття рішень. Сучасні автоматизовані системи логістичного забезпечення сил оборони держав-членів НАТО створюються у відповідності до вимог стосовно функціональності, архітектури, процесів, процедур та стандартів НАТО і враховують основні принципи сучасних військових логістичних концепцій. Погляди командування збройних сил США щодо завдань, які мають виконувати АСУ ЛЗ сформовані з огляду на принципи і загальну концепцію логістики операцій та досягнення інформаційних технологій. До основних принципів логістики,

• • •

• • • •

•

дотримання яких має забезпечити армію США оперативну доступність, глибину і тривалість бойових дій, свободу дій командування і довгу витривалість необхідну для рішучих дій, входить: інтеграція об’єднує усі елементи логістичного забезпечення, що забезпечує злагодженість командування силами; прогнозування вміння передбачити вимоги операції до забезпечення, не очікуючи повного чи часткового замовлення; реактивність здатність швидко реагувати на зміну вимог до логістичного забезпечення та правильно відповідати на потреби у підтримці у потрібному місці в необхідний час; простота процесів та процедур процесів логістичного забезпечення; економність підтримка ресурсів, які може використовувати командування для досягнення максимально можливого ефекту; живучість здатність захистити персонал, ОВТ та запаси; безперервність досягається системою інформаційно інтегрованих мереж, що об`єднують елементи логістики, управління персоналом та медичної підтримки операцій; імпровізація спроможність до адаптації

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Сучасні автоматизовані системи логістичного забезпечення сил оборони держав-членів НАТО створюються у відповідності до вимог стосовно функціональності, архітектури, процесів, процедур та стандартів Альянсу»

• •

•

логістичного забезпечення до несподіваних ситуацій під час операції. Відповідно до цих принципів функціональність АСУ ЛЗ має відповідати таким вимогам: централізація інформації про потреби бойових підрозділів у матеріалах та засобах (МтЗ); забезпечення доступу до постійно обновлюваної інформації від різних джерел централізованої бази даних логістичного забезпечення (відстеження запасів, стану і місця розташування боєприпасів, ПММ та іншого майна); планування логістичного забезпечення на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях; взаємодія з постачальниками МтЗ і підрядниками з доступом посадових осіб до постійно підтримуваної загальної бази забезпечення і системи електронного моніторингу руху предметів постачання; взаємодія і інтеграція інформації об’єднаних і видових систем забезпечення збройних сил, включаючи систему постачання зброї і матеріальних засобів, фінансового, медичного, технічного забезпечення і перевезення; взаємодія процесів забезпечення угруповань сил і оперативного управління ними, а також надання можливості командуючим оперативними формуваннями вибору з більшого числа тактичних варіантів дій; взаємодія інформаційних систем логістики держав-членів НАТО, а також союзни-

ків США, під час спільного врегулювання конфліктів і криз. Кінцевою метою є створення єдиної, адаптивної, повністю синхронізованої інформаційної інфраструктури системи логістичного забезпечення бойових дій у децентралізованих «мережецентричних» умовах. Військове відомство США на удосконалення, підтримку існуючих інформаційних систем та розробку нових здійснює астрономічні витрати, проте інформатизація процесів управління оборонними ресурсами, військами та ОВТ є і продовжує бути пріоритетним напрямком. Створення нових і модернізація існуючих компонентів АСУ ЛЗ США на основі передових інформаційних технологій, використання виконавцями кращих практик проектного менеджменту та залучення постачальників інформаційних сервісів з одночасним посиленням кібербезпеки дозволяє підвищити ефективність управління тилом збройних сил США, скоротити час на одержання і всебічну оцінку відомостей про МтЗ на всіх етапах їх руху від планування до використання або експлуатації під час застосування армії, підвищити ефективність кадрового, медичного і фінансового забезпечення, а також покращити взаємодію з аналогічними системами союзників. Тому цілком логічним рішенням командування збройних сил США та

інших держав-членів НАТО було впровадження і застосування підходів до планування та управління оборонними ресурсами, які реалізовані у системах ERP-класу з доопрацюванням постачальниками індустріальних програмних платформ програмними рішеннями, що реалізують особливості управління особовим складом, формування оргструктур збройних сил та контингентів і планування операцій. Збройні сили США використовують програмні рішення ERP-класу — (SAP, Oracle, Peoplesoft), Великої Британії — (Oracle, IFS), Канади — (SAP, Peoplesoft), Бундесвер — (SAP) тощо. Різноманітність постачальників пояснюється різними підходами до вибору програмної реалізації окремих функціональних сфер та різною готовністю постачальників програмних рішень задовольнити потреби військових організацій. Зокрема, в США нині діє програма створення повністю інтегрованої ERP-системи логістичного забезпечення з побудовою єдиного віртуального органу логістики (Joint Logistics Enterprise) на базі технології корпоративного сховища даних (EDW – Enterprise Data Warehouse) та інтеграції різнорідних інформаційних систем успадкованих з 90-х та початку 2000 років. Моніторинг діяльності Міноборони та Збройних Сил України проведений у 2016-2018 роках, виявили низку проблем при здійсненні логістичного забезпечення та заходів автоматизації процесів логістики, насамперед: 1. Відсутність об’єднаної системи логістики, недосконалість системи управління ЛЗ ЗСУ не дозволяла на високому рівні здійснювати ЛЗ. 2. Неоптимальний розподіл відповідальності та повноважень щодо організації ЛЗ в структурах ОВУ Міноборони та Генштабу, що знижувало ефективність системи логістичного забезпечення та системи управління в цілому, передбачається подолати шляхом організації структур планування ЛЗ (Головне управління логістики), структур забезпечення (Тил, Озброєння) та структур управління силами і засобами оперативної логістики (Командування сил логістики). 3. Недостатній рівень постачання ресурсів для забезпечення заходів щодо розвитку, підготовки та застосування військ (сил) у поєднанні з надмірністю обсягів, неактуальністю нормативно-правової бази в умовах особливого періоду призводили до зниження боєздатності військ (сил). 4. Відсутність інтегрованої АСУ ЛЗ ЗСУ значною мірою не дозволяла використовувати знання та управлінський досвід командування на всіх рівнях управління, можливості сил №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

та засобів ЛЗ, раціонально керувати матеріально-технічними та іншими ресурсами і, як наслідок, обмежувала оперативність реагування військ (сил) на загрози та обмежувала можливості виконання бойових завдань. 5. Незадовільний рівень застосування в ОВУ сучасних інформаційних технологій, програмних та технічних рішень. Наявних елементів автоматизації ЛЗ недостатньо для забезпечення автоматизованої підтримки завдань обліку предметів постачання та оперативного планування ЛЗ. Відсутність інтегрованої АСУ ЛЗ ЗСУ призводила до застосування спрощених методів управління складними системами, заснованих на інтуїції та особистому досвіді і діючій нормативній базі управлінських рішень, які спрямовувались на вирішенні окремих поточних задач. 6. Заходи стосовно автоматизації процесів управління ЛЗ ЗСУ станом на 2018 рік мають фрагментарне та несистематичне ресурсне забезпечення. Нормативне регулювання діяльності зі створення АСУ базується на стандартах, що незабаром стануть неактуальними в зв’язку з практично завершеним процесом гармонізації державних стандартів з міжнародними в сфері програмної інженерії і настанням «перехідного періоду». Станом на 2018 рік дослідно-конструкторські роботи щодо створення єдиної інформаційної системи, спроможної підтримати життєвий цикл предметів постачання в ході ЛЗ ЗСУ від стадії оборонного планування до інтеграції на інформаційному рівні з автоматизованими системами управління військами (АСУВ) при застосуванні військ і до утилізації та відчуження надлишкового військового майна, не

№7/2019

США на удосконалення, підтримку існуючих інформаційних систем та розробку нових здійснює астрономічні витрати, проте інформатизація процесів управління оборонними ресурсами, військами та ОВТ є і продовжує бути пріоритетним напрямком»

проводились, хоча наукове обґрунтування, планування та підготовка до таких робіт шляхом включення в державне оборонне замовлення здійснювались. Таким чином, є ризик невиконання у повному обсязі до завершення 2020 року завдань Стратегічного оборонного бюлетеня 1.4.6 щодо інтеграції АСУВ, як складових перспективної системи C4ISR, з системою управління оборонними ресурсами та 1.4.8 щодо створення єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами, яка комплексно охопить весь ланцюг ЛЗ. Шлях вирішення завдань Стратегічного оборонного бюлетеня зі створення та удосконалення АСУ ЛЗ ЗСУ має враховувати досвід провідних державчленів НАТО, поточний стан інформаційних систем, що підтримують окремі складові життєвого циклу оборонних ресурсів, перспективні розробки та плани щодо розгортання удосконалених та нових інформаційних систем. Досвід провідних держав-членів НАТО щодо автоматизації ЛЗ свідчить про широке використання багатофункціональних систем класу ERP, адаптованих постачальниками програмно-апаратних рішень та їх партнерами до рівня галузевих рішень для організацій сектору оборони і безпеки. Врахування світового досвіду, дотримання Основних положень логістичного забезпечення ЗСУ, Концепції відомчих програм створення ЄАСУ ЗСУ, єдиної ін-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

формаційної системи управління оборонними ресурсами та інформаційної інфраструктури на період до 2020 року, при створенні та удосконаленні АСУ ЛЗ ЗСУ, як складової ЄАСУ ЗСУ дозволить досягти цілей: • повної ситуаційної обізнаності органів військового управління на всіх рівнях про логістичні ресурси (повноцінне охоплення ресурсів, оперативне відстеження наявності, місця розташування матеріальних запасів і засобів їх доставки) в режимі реального часу на основі єдиної бази даних та інформаційно-комунікаційного простору; • своєчасного реагування на поточні та прогнозовані потреби угруповань сил (ситуаційна адаптивність), швидкої та адресної доставки і розподілу засобів забезпечення з відмовою від завчасного створення значних запасів засобів логістичного забезпечення; • підвищення боєготовності військ (сил) та ресурсного забезпечення бойових дій протягом тривалого часу; • повної інтеграції заходів з управління ресурсами і засобами ЛЗ в ході бойових дій (операцій); • ефективного і передбачливого планування процесів технічного обслуговування і ремонту, забезпечення експлуатаційної надійності та ремонтопридатності; • скорочення термінів ремонту, обслуговування/модернізації озброєння, військової техніки та матеріальних засобів, зменшення обсягів потрібних запасних частин та майна; • досягнення найбільшої однорідності процесів функціонування АСУ ЛЗ як в режимі мирного так і воєнного часу; • взаємодії із зовнішніми АС та інформаційними системами через інтеграційні шлюзи та підвищити рівень інтероперабельності від 2 до 3 відповідно до Доктрини комунікаційних та інформаційних систем союзницьких формувань AJP-6. Вважаємо доцільним досягти значного скорочення термінів створення АСУ ЛЗ ЗСУ на основі використання вже існуючого досвіду провідних країн і держав-членів НАТО; зменшення проектних ризиків шляхом врахування чинників успіху проектів; використання апробованих систем ERP-класу, що мають відповідні екосистеми підтримки, значний проектний досвід в секторі безпеки і оборони та кадровий потенціал. Навіть з врахуванням несприятливих фінансових, технологічних і нормативних чинників, необхідно невідкладно здійснювати дослідно-конструкторські розробки зі створення АСУ ЛЗ ЗСУ на базі

сучасних програмно-апаратних платформ і під час робіт вжити заходи щодо попередження ризиків і подолання проблем: • недостатньої зрілості кадрового забезпечення з боку оборонного відомства в сфері проектного менеджменту та програмної інженерії; • невизначеності і ризиків перехідного періоду відходу попередніх і настання дії нових нормативних документів зі створення програмних систем; • фрагментарності та недостатньої інтегрованості/інтероперабельності існуючих локальних інформаційних систем; • організаційної невизначеності і кадрової незабезпеченості надійної системи підтримки інформаційних систем управління оборонними ресурсами. Функціональну архітектуру АСУ ЛЗ ЗСУ пропонується реалізувати на базі комплексів засобів автоматизації (КЗА) які необхідно розподілити за рівнями управління та обсягами доступу до інформації на три групи – тактичну, оперативну, стратегічну. Кожний різновид КЗА має надавати можливість

користувачам залежно від повноважень виконувати свої функції в одному з чотирьох компонентів інформаційної підтримки ЛЗ, зокрема, при застосуванні ЗСУ, здійсненні повсякденної діяльності, мобілізації та оборонному плануванні. Спільними для усіх компонентів АСУ ЛЗ ЗСУ є функціональні сфери (модулі): • «Інформаційно-аналітичне забезпечення логістики»; • «Закупівельна логістика»; • «Матеріальне забезпечення»; • «Відновлення ОВТ»; • «Транспортна логістика»; • «Інженерно-інфраструктурне забезпечення»; • «Кодифікація»; • «Управління надлишковим військовим майном»; • «Керування життєвим циклом майна». Компонент, що використовується під час застосування військ є ключовим для оцінки ефективності діяльності всього ланцюга ЛЗ у підтримці виконання ЗСУ першочергової задачі

№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

– збройної відсічі агресору і звільнення окупованих територій. Тому цей компонент повинен мати КЗА з можливістю інформаційної взаємодії з додатковими програмними модулями (інтерфейси з СПЗ та/або автоматизованими системами управління військами), які забезпечують комплексне вирішення задачі підготовки військ до ведення БД, планування бойових операцій, синхронізації дій командування. Такими об’єктами взаємодії, зокрема, мають бути модулі: • «Організації роботи штабів та ОВУ»; • «Інформаційного обміну»; • «Ведення і відображення оперативної та логістичної обстановки за допомогою геоінформаційних технологій»; • «Електронного документообігу» на ПУ; • «Навчання та тренування». Компонент підтримки повсякденної діяльності спрямований на інформаційну підтримку виконання функціональних процесів: КЗА тактичного рівня (у підрозділах): • поточний облік ОВТ і МтЗ та складський облік;

№7/2019

•

підтримка процесів руху, списання і утилізації ОВТ і МтЗ; КЗА оперативного рівня (у середній ланці): • аналіз і прогноз витрат матеріальних засобів підлеглими підрозділами; • складання планів постачання (відповідно до предметів постачання); • складання звітності і надання узагальненої інформації про логістичну діяльність підлеглих підрозділів і Виду збройних сил в цілому – фінансові показники і інші показники логістичної діяльності, динаміка і тенденції їх змін; • контроль виконання розпоряджень вищого керівництва стосовно логістичної діяльності. КЗА стратегічного рівня (на верхньому рівні): • розрахунки потреби в ОВТ і МтЗ, підтримка процесів постачання і закупівлі ОВТ; • аналіз діяльності складових відомства – витрати і виконання плану; • аналіз фінансової діяльності відомства – основні фінансові показники, динаміка і тенденції їх змін, взаєморозрахунки; • оптимізація матеріальних, фінансових і інформаційних потоків, реальна оцінка вартості логістичних операцій; • складання узагальненої звітності і надання інформації про логістичну діяльність відомства в цілому вищому керівництву держави – для формування бюджетного запиту. КЗА стратегічного рівня повинні забезпечити використання та відображення оперативних даних, отримувані в режимі реального часу з оперативних систем, що автоматизують основні види діяльності ЗСУ, а також інших доступних джерел даних, які можуть знадобитися при ухваленні стратегічних рішень. Компонент мобілізації спрямований на інформаційну підтримку ЛЗ заходів мобілізації. Компонент оборонного планування спрямований на інформаційну підтримку завдань довгострокового, середньострокового та короткострокового планування щодо нарощування спроможностей та реагування на загрози. Аналітична складова верхнього рівня є програмно-технічним комплексом, що користується даними, зібраними всіма компонентами АСУ ЛЗ ЗСУ. Функціями аналітичних систем є збір і надання даних для аналізу по всіх видах діяльності, зокрема даних щодо стану мобілізаційних ресурсів; моніторингу рівня забезпеченості військових формувань при плануванні операцій, що надає можливість, наприклад, сценарного аналізу при оборонному плануванні; аналізу ефективності ЛЗ застосування ЗСУ після завершення операції та під-

тримати впевненість командування у правильності прийняття рішень. ВИСНОВКИ Логістичні системи військового призначення є масштабнішими і різноманітнішими системами порівняно з логістичними системами цивільного призначення і є: • ієрархічними; • територіально розгалуженими та ешелонованими; • гнучкими за місцями розташування і доставки; • з підвищеними ризиками зловмисного втручання та втрат. Практичний досвід держав-членів НАТО в області автоматизації оборонних відомств та розробки АСУ свідчить, що ключовим підходом до автоматизації процесів ЛЗ є перехід від локальних програмно-технічних рішень для окремих наборів функцій на різних управлінських рівнях до інтегрованої АСУ оборонними ресурсами, що охоплює усю управлінську вертикаль від Міноборони та Генштабу ЗС України до окремого підрозділу, військовослужбовця та працівника ЗСУ. АСУ ЛЗ ЗСУ має охоплювати усі види діяльності з врахуванням Основних положень логістичного забезпечення ЗСУ і за своїм обсягом дотримуватись рекомендацій AJP-6 щодо комунікаційно-інформаційних систем держав-членів НАТО. Процес проектування та реалізації АСУ ЛЗ ЗСУ вимагає залучення підготовленого кадрового ресурсу не тільки з боку виконавця, а і з боку організації-замовника, дотримання стандартів проектного менеджменту систем і програмної продукції, якості створення програмної продукції, управління проектними ризиками та використання апробованих в секторі безпеки і оборони програмнотехнічних рішень. Концептуальне проектування, прототипування та реалізацію АСУ ЛЗ ЗСУ необхідно здійснювати з врахуванням необхідності досягнення інтероперабельності з вже існуючими програмно-технічними рішеннями, що прийняті на озброєння. Для забезпечення супроводу АСУ ЛЗ ЗСУ як гетерогенної програмно-технічної системи, необхідно дотримуватись сучасних стандартів інтеграційного, інфраструктурного, комунікаційного сервісу з врахуванням дотримання безпекового режиму, для чого необхідно створити відповідні організаційні структури у складі МОУ з належним ресурсним забезпеченням і повноваженнями.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Управління людськими ресурсами, персоналом, управління кар'єрою є процесом соціального управління, який реалізується як процес впливу на суспільство, соціальні групи, окремих індивідів для упорядкування їх діяльності, підвищення рівня організованості будьякої системи

ТЕХНОЛОГІЇ КАДРІВ Вєтров В.І., кандидат воєнних наук, доцент, провідний науковий співробітник, заслужений працівник освіти України

Вранешич О.В., науковий співробітник

истема управління персоналом збройних сил реалізує свої заходи та завдання через технології кадрового менеджменту, якими повинна керуватися служба персоналу (G-1): пошук, прийом, відбір, навчання, оцінка персоналу, розстановка кадрів. Ефективною або результативною можливо рахувати таку систему управління персоналом, яка повинна мати, як мінімум, три особливості. По-перше, система управління повинна відображати соціальну стратегію розвитку суспільства з урахуванням

наявності та якості людських ресурсів держави і потрібного потенціалу кадрового резерву військ в умовах зростання вимог до адаптаційних можливостей кожної людини та активної зміни професійно-кваліфікаційних характеристик умов бойової діяльності, зразків озброєння та військової техніки. По-друге, вона повинна враховувати небезпечний й перехідний стан часу, оскільки саме на цю систему покладається відповідальність за компетентність персоналу, що спроможний врахувати сучасний період та стан Збройних Сил України та перемагати стереотипи у професійному мисленні при переході до стандартів НАТО. По-третє, система управління персоналом повинна забезпечувати підтримку та відтворення кадрового потенціалу підрозділу, частини (установи) при створенні резерву кандидатів та визначення їх придатності до виконання відповідних функціональних обов’язків на посадах призначення, разом із забезпеченням умов для реалізації особистісних якостей (мотивації, здатностей, спроможностей) кожної окремої людини, що реалізується через управління її кар’єрою. Оцінка системи управління персоналом може бути здійснена через вплив рівня компетентності, професіоналізму, особистісних та колективних побажань

персоналу, взаємовідносин у колективах, задоволення персоналу соціальнопобутовими та матеріальними умовами виконання завдань діяльності на досягнення за цей рахунок кращих результатів дій підрозділу, частини (установи) – результати бойової підготовки та бойової готовності військ. На практиці, служба персоналу вважає, що її завданням є лише розстановка кадрів, у той час як інші технології кадрового менеджменту не підпадають під її вплив та контроль. За поглядами держав-членів НАТО модель кадрового менеджменту виглядає таким чином, як це викладено на мал. 1. У систему управління персоналом входять наступні підсистеми, кожна з яких призначена для виконання відповідних функцій та завдань (див. мал. 2). Для оцінки системи управління персоналом необхідно виділити головні функції та зміст підсистем системи управління, оскільки відбір параметрів та критеріїв залежить від змісту завдань, які виконуються її підсистемами (див. мал. 2.) 1. Стратегічне управління та кадрове планування – вироблення політики по персоналу, аналіз чисельності та потрібній кількості персоналу; оцінка способів залучення на військову службу в залежності від виду комплектування збройних сил; планування №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

розвитку персоналу, включаючи кар’єрне зростання та формування кадрового резерву на підставі оцінювання. 2. Пошук, найм (призов), відбір, прийом – аналіз складу та стану людських ресурсів держави, як джерела надходження персоналу до збройних сил; визначення наявності потрібних фахівців за напрямками діяльності, спеціальностями, рівнем підготовленості; професійний психологічний відбір та оцінювання контингенту кандидатів за мірою придатності до виконання відповідних посадових обов’язків. 3. Мотивування та стимулювання – врахування стану ринку праці та економічної ситуації, визначення методів та способів мотивування та стимулювання майбутнього персоналу до якісної, багаторічної, відповідальної військової служби, фінансове та матеріальне забезпечення заходів мотивування. 4. Адаптація персоналу – коучинг, створення умов, які забезпечують короткострокову адаптацію до умов військової служби та вимог, які вона пред’являє у повсякденної та бойової діяльності. 5. Навчання персоналу – в залежності від наявності та рівня розвитку професійно важливих якостей, які визначені під час відбору та адаптації персоналу, направлення на навчання та підвищення кваліфікації до навчальних центрів, академій, університетів, контроль та оцінювання якості навчання. 6. Оцінювання та атестування персоналу – постійне та систематичне оцінювання результативності діяльності на посаді кожного військовослужбовця на протязі служби з метою визначення його потенціалу та можливостей кар’єрного зростання, оцінювання рівня бойової готовності підрозділів, частин, яка залежить від рівня підготовленості та професіоналізму персоналу, кадрів. 7. Добір та розстановка кадрів – створення дієвого резерву та його реалізація у вигляді планової ротації військовослужбовців в залежності від службових досягнень, набуття досвіду, особистісних якостей (наприклад лідерства), потенціалу, отримання військових звань, часу потрібного для якісного виконання завдань на посаді, стажу військової служби, віку, стану здоров’я військовослужбовця. 8. Моральний стан – відповідальне відношення до виконання посадових обов’язків, відсутність міжособистих конфліктів, порушень військової дисципліни, відданість присязі, повага до законів держави. 9. Безпека діяльності – професіоналізм у бойовому застосуванні, діях та експлуатації зразків озброєння, мірах протипожежної безпеки, виконання правил внутрішнього розпорядку. До змісту кожної підсистеми необхідно надати деякі показники, які дадуть змогу оцінити кожну підсистему та систему управління персоналом в цілому. №7/2019

На сьогодні у Збройних Силах України ще не склалася така єдина система управління персоналом, оскільки органи, які виконують завдання окремих підсистем, розподілені між різними рівнями військового управління, структурами та не впливають реально один на одного та інші органи системи. Так, підсистема стратегічного управління та кадрового планування чітко не визначена в органах військового управління, хоча питання та її завдання вирішуються. Мабуть тому ми досі не маємо чітких уявлень про структуру та порядок комплектування Збройних Сил України (контракт або призов, воєнкомати або територіальні центри комплектування). Система військової освіти, яка в системі управління персоналом повинна відповідати за розвиток всього персоналу, не знаходиться у підпорядкуванні або складі органу управління персоналом, а органи, які відповідають за соціально-побутове забезпечення взагалі не згадюються при розгляді системи управління персоналом. Це також стосується питань збереження здоров’я персоналу, хоча у стратегічної моделі управління персоналом НАТО таке питання входить до функції G-1. Існуючи заходи щодо аналізу результатів діяльності окремих елементів системи управління персоналом використовують лише деякі кількісні показники, які не дають можливості здійснити реальну оцінку успішності діяльності всієї системи. За підсумками проведення аналізу щорічного оцінювання встановле-

• • • • • • •

•

но, що у Збройних Силах України оцінено 100% осіб офіцерського складу, які підлягали оцінюванню із них: займаній посаді відповідають – 99,3% рекомендовані до зарахування в Резерв – 38% рекомендовані до зарахування на навчання – 2% рекомендовані до залишення на займаній посаді (переміщення на рівнозначну посаду та інше) – 58,6% займаній посаді не відповідають – 0,7% рекомендовані до переміщення на нижчу посаду – 0,55% рекомендовані до звільнення з військової служби – 0,15%. Недоліками такого аналізу, на нашу думку, є: не встановлено рівень підготовленості персоналу, якій займаній посаді відповідає: наявність «відмінників», оцінених «добре» або «задовільно» за спеціальностями, посадами; % класних спеціалістів, спортсменів; відсутність інформації про склад та реалізацію складу Резерву за спеціальностями та посадами, на підставі чого формується резерв, на підставі середнього балу, або на підставі визначеної кількості появи вакантних посад на протязі року; кількість (38%) зарахованих до Резерву не показує, що забезпечені всі потреби військ по якісному комплектуванню посад, до того ж вони всі залишилися на займаних посадах. Разом з тим аналіз складу Резерву показує, що кількість зарахованих до Резерву офіцерів на різні посади коливається від одного до 8 кандидатів на одну посаду;

СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ, СТРАТЕГІЧНА МОДЕЛЬ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ (G-1)

Мал. 1

Планування персоналу Аналіз стану рабочочої сили — людських ресурсів Планування професій Визначення вимог до кандидатів Укомплектовування персоналом Розвиток персоналу Навчання (система освіти) Управління кар'єрою Призначення

Цілі та оцінка результатів кожної складової

Залучення Аналіз ринку праці Вербування, відбір та класифікація, облік персоналу

Зобов'язання Компенсації Виплати Здоров'я Оцінка виконавської поведінки

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Мал. 2

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ 1. Стратегічне управління та кадрове планування 9. Безпека діяльності

2. Пошук, найм, призов, відбір, прийом

8. Моральний стан

7. Добір та розстановка кадрів

Система управління персоналом з підсистемами

організація процесу управління персоналом

6. Оцінювання та атестування персоналу •

не визначаються категорії посад, які більш потрібні у резервуванні та чому існує практично постійний некомплект посад молодших офіцерів (дефіцит людських ресурсів, мотивація молоді, прорахунки у плануванні); • не визначено причини зарахування на навчання – механічне виконання плану від можливостей системи освіти або необхідність підвищення кваліфікації певної категорії офіцерів; • які причини не відповідності займаній посаді, переміщенню на нижчу або навіть звільнення з військової служби. За три роки показники рівня підготовленості (за середнім балом щорічного оцінювання) для командирів батальйонів деяких частин, змінювалася наступним чином: 2011 – 37,8 бали, 2012 рік – 38,5 бали, 2013 рік – 41,3 бали. У той час показники рівня підготовленості командирів бригад виглядали наступним чином 40.3, 38.8, 45.4 бали відповідно. Це дуже обмежений обсяг даних, але й він викликає необхідність встановити причини цього явища. Такі питання й багато інших, давали б змогу оцінювати реальні успіхи або недоліки служби персоналу у вирішенні своїх професійних завдань. Відсутність загальноприйнятої методології оцінки управління персоналом, кадрами вимагає зробити пошук інших оптимальних методик, технологій і інструментарію оцінки в залежності від особливостей та умов діяльності, завдань, особливостей комплектування структур, оцінка діяльності яких проводиться. Оцінювання системи управління персоналом необхідно проводити за допомогою комплексу параметрів, які

3. Мотивування та стимулювання

4. Адаптація персоналу

5. Навчання персоналу ґрунтуються на зборі достатньо аналітичних даних за визначений період. Перш за все, у вигляді «визначеного періоду» необхідно зупинитися на періоді у 3-5 років (Іспанія – до 7 років), що дасть змогу отримати інформацію про наявні зміни у стані справ об'єкту оцінювання. Існуюча система Щорічного оцінювання (один рік), без детального аналізу результатів змін стану потенціалу, рівня професіоналізму та підготовленості персоналу, кадрів об'єкту оцінювання, не дає фактичного матеріалу для оцінювання системи управління персоналом. Результати інспекційних заходів (з періодом у 6 років) залишаються у звітах та не створюють картину діяльності системи управління персоналом. У вигляді комплексу параметрів, показників та критеріїв доцільно використовувати методи та критерії оцінювання стану бойової підготовки та бойової готовності військ за методикою інспекційних заходів (див. «Інструкцію»). Способи виміру показників оцінювання системи управління персоналом можуть застосовуватися ті, що використовуються при оцінюванні результатів перевірок, виконання бойових нормативів та перевіркою рівня професійної підготовки персоналу об’єктів оцінювання: військовослужбовці різних категорій, підрозділи родів військ та частині (з’єднанння, установи). Методи статистичного аналізу при порівнянні результатів оцінювання з визначеними критеріями покаже, якою мірою й за рахунок коректування яких складових системи управління може бути досягнута вища ефективність системи управління.

Розглянемо деякі з основних елементів інспекційних заходів Стан бойової підготовки. Бойова підготовка об’єктів перевірки в ході проведення інспекційних заходів оцінюється під час навчань, тренувань, бойових стрільб (пусків), польотів, контрольних занять з предметів навчання, виконання навчально-бойових завдань, вправ і нормативів. На тактичні навчання підрозділи виводяться в повному складі зі штатним озброєнням, військовою технікою та передбаченими запасами матеріальних засобів. Підрозділи повинні бути укомплектовані особовим складом не менш як на 90% їх списочної чисельності. Предмет навчання бойової підготовки визначається відповідними програмами та курсами підготовки. Стан бойової підготовки військової частини визначається за рівнем підготовки органу управління (штабу) об’єкта перевірки, рівнем підготовки підпорядкованих військових частин (підрозділів) і станом навчально-матеріальної бази та оцінюється: • «відмінно», якщо за рівнем підготовки орган управління (штаб) об’єкта перевірки оцінюється як такий, що «готовий до виконання завдань за призначенням», не менше 50% перевірених основних військових частин (підрозділів) оцінено «відмінно», а решта – «добре», стан навчально-матеріальної бази оцінено «задовільно»; • «добре», якщо за рівнем підготовки орган управління (штаб) об’єкта перевірки оцінюється як такий, що «готовий до виконання завдань за призначенням», не менше 50% перевірених основних військових №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

• •

•

частин (підрозділів) оцінено не нижче ніж «добре», а решта – «задовільно», стан навчально-матеріальної бази оцінено «задовільно»; «задовільно», якщо за рівнем підготовки орган управління (штаб) об’єкта перевірки оцінюється як такий, що «обмежено готовий до виконання завдань за призначенням», більшість перевірених основних військових частин (підрозділів) оцінено позитивно, при цьому не більше однієї основної військової частини (одного основного підрозділу) та двох військових частин (двох підрозділів) забезпечення оцінено «незадовільно», стан навчальноматеріальної бази оцінено «задовільно»; «незадовільно», якщо не виконано вимоги на оцінку «задовільно». Рівень професійної підготовки офіцерського складу об’єкта перевірки (структурного підрозділу об’єкта перевірки) визначається за загальною оцінкою з предметів навчання та загальною оцінкою за індивідуальну підготовку генералів та офіцерів і оцінюється: «відмінно», якщо загальна оцінка з предметів навчання та загальна оцінка за індивідуальну підготовку генералів та офіцерів – «відмінно»; «добре», якщо загальна оцінка з предметів навчання та загальна оцінка за індивідуальну підготовку не нижче ніж «добре»; «задовільно», якщо загальна оцінка з предметів навчання та загальна оцінка за індивідуальну підготовку не нижче ніж «задовільно»; «незадовільно», якщо загальна оцінка з предметів навчання або загальна оцінка за індивідуальну підготовку генералів та офіцерів – «незадовільно». Рівень професійної підготовки

№7/2019

офіцерського складу об’єкта перевірки, організаційна структура якого складається з управлінь, окремих відділів, відділень та служб, оцінюється: • «відмінно», якщо не менше 90% перевірених структурних підрозділів отримали позитивну оцінку і не менше 50% – «відмінно»; • «добре», якщо не менше 80% перевірених структурних підрозділів отримали позитивну оцінку і не менше 50% – не нижче ніж «добре»; • «задовільно», якщо не менше 70% перевірених структурних підрозділів отримали позитивні оцінки; • «незадовільно», якщо не виконано вимоги на оцінку «задовільно». Якщо до перевірки предметів професійної підготовки залучається менше п’яти структурних підрозділів об’єкта перевірки, тоді рівень професійної підготовки офіцерського складу об’єкта перевірки визначається за середнім балом та оцінюється: • «відмінно», якщо середній бал рівня підготовки підрозділів, які перевірялися, не нижче ніж 4,6; • «добре» – якщо середній бал рівня підготовки підрозділів, які перевірялися, не нижче ніж 3,6; • «задовільно» – якщо середній бал рівня підготовки підрозділів, які перевірялися, не нижче ніж 2,6; • «незадовільно» – якщо середній бал рівня підготовки підрозділів, які перевірялися, нижче 2,6 або коли два і більше підрозділів оцінені «незадовільно», незалежно від середнього балу. Крім того існує добре перевірена система бойових нормативів, яка дає змогу дати повну оцінку підготовленості та придатності персоналу, а відповідно й якість діяльності всіх органів системи управління персоналом по забезпеченню необхідного потенціалу військ для виконання їх бойових завдань. Нормативи бойової підготовки розроблені згідно з вимогами статутів, порадників, керівництв та інструкцій на основі досвіду навчання військ з урахуванням тактико-технічних характеристик озброєння, військової техніки і середньої натренованості військовослужбовців (підрозділів). Відпрацювання нормативів на заняттях і навчаннях сприяє удосконаленню прийомів і способів дій при виконанні поставленого завдання, швидкому оволодінню особовим складом озброєнням та військовою технікою, скороченню термінів приведення їх у повну бойову готовність.

Так, нормативи для механізованих підрозділів для різних категорій військовослужбовців передбачають наступні дії та їх оцінку: • Прийняття рішення на бій (оборону або наступ), оформлення його і необхідних розрахунків на карті. • Час відраховується від доповіді про з’ясування бойового завдання (бойового розпорядження) до доповіді про закінчення роботи. • Для командира роти: 30 хв., 35 хв., 40 хв. Заняття окопу, траншеї, позиції (вогневої позиції), опорного пункту, району оборони або вказаного місця: • Рота в бойовому (перед бойовому) порядку знаходиться на відстані не менше 1500 м під час дій у пішому порядку і не менше 2500 м під час дій на машинах від переднього краю опорного пункту. Взводи і відділення послідовно виконують усі дії згідно з нормативами. Прийнявши доповіді про готовність від командирів взводів, командир роти по радіо доповідає командиру батальйону. • 30 хв., 35 хв., 40 хв. Приготування до стрільби вночі з використанням нічного прицілу під час дій у пішому порядку. • При виконанні нормативу той, хто навчається, приєднує до зброї нічний приціл, включає живлення, регулює видимість місцевості та сітки прицілу, за необхідністю знімає діафрагму з прицілу. • Ручний кулемет 25 с., 32 с., 38с. А також багато що іншого за всіма напрямками діяльності військ. Всі перераховані дії постійно виконуються військами у системі бойової підготовки та при підведенні підсумків – щотижневе, щомісячне, щорічне і відмічається у журналах бойової підготовки. Завдання для фахівців служб персоналу, а головне, органу вищого рівня Служби персоналу (м.б. Кадрового центру) аналізувати ці дані та проводити оцінювання своєї діяльності та її результатів на підставі якості діяльності підрозділів, частин, Збройних Сил України. Необхідно чітко зрозуміти, що управління персоналом це не лише факт призначення кандидата з кадрового Резерву на конкретну посаду, а весь процес від пошуку та відбору кандидатів з обсягу людських ресурсів держави, оцінюванню професійно важливих якостей, їх підготовки (навчання), визначення придатності до нової посади і, лише потім, як завершальний етап – призначення на посаду при збігу якостей кандидата з вимогами, що пред’являються до нього цією посадою.

А ЯК У НИХ?

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Чеські збройні сили пройшли глибоку трансформацію на початку XXI століття. В основному зміни були зумовлені процесом інтеграції та адаптації Чехії до Європейських стандартів, а саме — приєднанням до НАТО 12 березня 1999 року та до Євросоюзу 1 травня 2004 року

НЕ ЧИСЛОМ, А ВМІННЯМ 20

№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Черних Ю.О., кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

аслідком такої трансформації у системі військової освіти та підготовки стало її реформу-

вання. Військові навчальні заклади в Чехії дають можливість майбутньому військовослужбовцю здобути не тільки суто військові знання, але і відповідну повну загальну середню або вищу освіту. Військові навчальні заклади є складовою загальної системи освіти країни. Цим система військової освіти в Чехії вигідно відрізняється, наприклад, від англійської або французької систем військового навчання, де загальну освіту і професійні знання особа здобуває в цивільних коледжах та університетах, а військові навчальні заклади, як правило, дають, переважно, військово-спеціальні знання. Військові навчальні заклади в Чехії поділяються на середні та вищі. На цей час єдиним середнім військовим навчальним закладом є Середнє технічне училище міністерства оборони, що розташоване в м. Моравське Тршебове. У цьому військовому навчальному закладі курсанти навчаються чотири роки та отримують повну середню освіту та відповідну військову професію. Випускник училища отримує право на присвоєння військового звання «прапорщик» і можливість або проходити військову службу на певних посадах у відповідних підрозділах збройних сил, або продовжити навчання у вищому військовому навчальному закладі з подальшою перспективою отримання первинного офіцерського звання. Єдиним вищим військовим навчальним закладом в Чехії є Університет оборони (м. Брно). Рівень освіти, одержаної в Університеті оборони, відповідає відповідному рівню освіти, що здобувається у цивільному університеті, оскільки цивільна складова освітньої програми викладається в повному обсязі з врахуванням майбутньої професійної діяльності. Крім того тут вивчаються спеціальні військові навчальні дисципліни та проводиться практичне закріплення необхідних професійних знань і практичних навичок. Університет здійснює підготов№7/2019

Черних О.Б., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ку офіцерських кадрів, які проходять військову службу в збройних силах та інших силових структурах Чеської республіки. Навчання організовано за ступневою схемою з відповідними освітніми рівнями: «бакалавр»; «магістр»; «доктор філософії». Крім того університет проводить наукові дослідження в інтересах міністерства оборони. В цілому, військова освіта в Чехії, як й в Україні, з питань організації навчання за акредитованими напрямками підпорядковується міністерству освіти. Слід зазначити, що Університет оборони діє у рамках національного законодавства щодо вищої освіти та разом з Академією поліції є одним з двох державних навчальних закладів, тоді як решта є приватними. Освіта, здобута в Університеті оборони, цілковито відповідає освіті в цивільних закладах і дає можливість офіцерам отримати спеціальність, що забезпечує подальшу

можливу кар’єру в цивільному секторі. Програми, напрями та навчальні модулі університету аналогічні тим, котрі використовуються в цивільних вищих навчальних закладах. Освітні програми розробляються відповідно до Болонської угоди й враховують нові тенденції в освітній політиці ЄС. При цьому, значний наголос робиться на проведення викладацьким складом наукових досліджень та інноваційних розробок. Питанням військової освіти та підготовки військ опікуються два окремих посадовця високого рівня. Тоді як питання військової освіти підпадає у сферу відповідальності заступника міністра оборони з кадрової роботи, підготовкою військ опікується начальник генерального штабу та підпорядковані йому структури, як це наведено на мал. 1. Крім того, функціонує школа професійної підготовки військової поліції, що підпорядкована Головному управлінню військової поліції, що не входить до складу генерального штабу. Університет оборони здійснює підготовку за двома основними напрямами. Перший – акредитована університетська освіта за всіма трьома рівнями, визначеними відповідно до Болонської угоди, що фактично означає — трирічний бакалаврат, два роки магістерської програми та трирічну аспірантуру (ад’юнктуру). Другий напрям – неакре-

СИСТЕМА ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ ТА ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Мал. 1

Міністр Оборони Заступник Міністра оборони з кадрових питань

Начальник генерального штабу

Департамент кадрової політики

Агенція з питань забезпечення особового складу

Департамент освіти Університет оборони Центр фізичної підготовки і спорту Об’єднаний інститут РХБЗ

Центр підвищення кваліфікації персоналу Середнє технічне училище Міноборони Центр безпеки та військовостратегічних досліджень

Командування Об’єднаних сил

Головне управління військової політики Школа професійної підготовки військової поліції

Командування підготовки військ (сил) — Військова академія

Центр мовної підготовки

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Мал. 2

ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ УНІВЕРСИТЕТУ ОБОРОНИ м. Брно

м. Градеце Кралове

Факультет економіки та менеджменту

Факультет військових технологій

Центр безпеки та військово-стратегічних досліджень

Центр фізичної підготовки та спорту

Центр мовної підготовки

дитовані післядипломні курси для офіцерів, як постійна (упродовж кар’єри) освіта військовослужбовців збройних сил. У цьому контексті університет проводить певні курси для офіцерів рівня «капітан» та вище. Університетські освітні програми (бакалаврат, магістратура чи аспірантура (ад’юнктура) потребують акредитації незалежної акредитаційної ради, яка створюється урядом країни й відповідає за оцінку структури, якості та змісту навчальних програм, викладацького складу і матеріальної бази як у цивільних, так і у військових вищих навчальних закладів. Якщо програма не проходить акредитації, то вона не може використовуватися для навчання і здобуття певного освітнього рівня. Виходячи з цього, через жорсткі вимоги щодо акредитації навчальних закладів потрібні високопрофесійні викладачі, щоб забезпечити відповідність диплому про вищу освіту, отриманого в Університеті оборони, дипломам цивільних вищих навчальних закладів.

Факультет військової медицини Об’єднаний інститут РХБЗ

м. Вишков

На цей час в університеті акредитовано сім навчальних програм, шістнадцять навчальних факультативів і дванадцять навчальних модулів (спеціалізацій) в програмах підготовки бакалаврів, магістрів та докторів філософії в наступних галузях знань: загальновійськова; військове управління; економіка; інженерія; медичне обслуговування. Університет оборони засновано 1 вересня 2004 року. Він об’єднав три існуючих на той час навчальні установи: Військовий університет сухопутних військ (м. Вишков), Військову академію (м. Брно) та Військово-медичну академію (м. Градец Кралове). Новостворений університет складався з трьох факультетів: військового лідерства (м. Брно); військово-технічного (м. Брно); військово-медичного (м. Градец Кралове). Основні навчальні підрозділи Університету оборони та місця їх розташування представлені на мал. 2. Факультет економіки й менеджменту здійснює підготовку бакалаврів, магістрів та докторів філософії (кандида-

тів наук) із застосуванням відповідних акредитованих навчальних програм. За програмою військового управління здійснюється підготовка командирів сухопутних підрозділів, зокрема командирів механізованих/танкових підрозділів, загальновійськових командирів, командирів розвідувальних підрозділів, командирів інженерних, артилерійських підрозділів тощо. Крім того, на факультеті викладається освітня програма управління інформаційними ресурсами. За навчальною програмою національної оборонної економіки вивчаються такі дисципліни: логістика, надання послуг, управління кадровими ресурсами, економіка, управління якістю ресурсів, військово-транспортна економіка, захист населення, митна справа та менеджмент. На факультеті військових технологій проводиться підготовка курсантів за університетськими бакалаврськими та магістерськими програмами за десятьма напрямами: озброєння та боєприпаси, бойова та спеціальна техніка, №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

літаки і ракетне озброєння, інженерні технології, бойове застосування хімічних речовин, управління повітряним рухом, авіаційні електросистеми, системи радіолокаційного виявлення, системи зв’язку та інформації, системи протиповітряної оборони, топографія (картографія), метеорологія та матеріально-технічне забезпечення. Факультет військової медицини здійснює підготовку спеціалістів за магістерською програмою у взаємодії із цивільними медичними і фармацевтичними факультетами цивільних медичних навчальних закладів за акредитованими програмами: загальної військової медицини, військової стоматології, військової фармацевтики та менеджменту охорони здоров’я, а також за напрямом «військова медицина та реанімація». Загальні предмети вивчаються військовими та цивільними слухачами разом та викладаються цивільними викладачами. Спеціальна військова складова забезпечується військово-медичним факультетом. Факультет відповідає за викладання навчальної програми бака№7/2019

лаврату у сфері військово-медичного управління. Основне завдання факультету – доатестаційна підготовка військових лікарів, які надалі упродовж трьох років вивчатимуть спеціальний курс, потрібний для завершення навчання в університеті. Навчання відбувається паралельно з їхньою роботою, щоб після проходження професійної атестації вони мали б можливість працювати без проходження інтернатури. Окреме місце в структурі університету займають Об’єднаний інститут РХБЗ, Центр безпеки та військовостратегічних досліджень, Центр мовної підготовки, Центр фізичної підготовки та спорту, Навчальний полк. Якщо напрямки діяльності факультетів відповідають сукупності напрямів діяльності кафедр і логічно випливають з їх назв, то призначення зазначених вище підрозділів університету розглянемо окремо. Основними задачами Об’єднаного інституту РХБЗ є: • підготовка офіцерських кадрів для військ РХБЗ та фахівців для державної адміні-

страції, особливо для пожежної рятувальної служби Чеської Республіки, у сфері РХБЗ, проведення тренінгів вітчизняних та зарубіжних фахівців РХБЗ; • проведення прикладних наукових досліджень в галузі захисту людини від сучасних і перспективних видів зброї масового знищення, інших бойових токсичних сполук та промислових небезпечних речовин; • нормативна, консультативна та експертна діяльність. Інститут складається з двох відділів: хімічного та радіаційного захисту; хімічних військ і технічного та економічного розвитку. Основним завданням Центра безпеки та військово-стратегічних досліджень є проведення освітніх та науководослідницьких заходів, зокрема в галузі вивчення безпеки, військової стратегії, стратегічного управління та лідерства. Центр розробляє та поширює стратегії у сферах безпеки та оборони Чеської Республіки та її коаліційних партнерів. Освітня діяльність центра здійснюється в різних формах безперервного навчання офіцерів та державних службовців, виходячи з потреб збройних сил та інших державних органів Чеської Республіки. Це досягається шляхом організації проведення відповідних навчальних курсів, у тому числі в галузі національної безпеки, військової стратегії, стратегічного управління та стратегічного лідерства. Центр проводить навчання за такими напрямками: підготовка слухачів за акредитованими навчальними програмами; курс для старших офіцерів; курс для офіцерів генерального штабу; курс для фахівців стратегічного управління обороною. В Університеті оборони розроблено наступні програми, навчання за якими організується на відповідних курсах у центрі: «Безпека та збройні сили»; «Політика безпеки і оборони держави»; «Структура безпеки»; «Менеджмент кібербезпеки»; «Оборонне планування та планування можливостей»; «Збройні конфлікти та загрози безпеці»; «Політика та міжнародні відносини»; «Проблеми міжнародної безпеки»; «Сучасне стратегічне мислення»; «Введення в теорію безпеки»; «Командування та управління в інформаційну епоху»; «Військова стратегія»; «Вивчення особливостей ведення війни»; «Оперативне мистецтво та загальна тактика». Курс для старших офіцерів — це кар’єрний курс, призначений для офіцерів у званні капітана, які мають передумови для займання певних командирських та штабних посад. Курс є загальним для всіх спеціальностей.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Метою курсу є підготувати офіцера до: • командування батальйоном, дивізіоном, ескадрилью; • виконання управлінських функцій на рівні керівника відділу штабу бригади, полку, крила, компоненту сили, агенції, генерального штабу; • вивчення функціонування військових підрозділів оперативного рівня, у тому числі до рівня узгодження дій з генеральним штабом; • призначення на відповідні посади в національних представництвах та персоналу НАТО/ЄС/ОБСЄ/ООН. Мета навчальних програм — підготувати офіцера оперативного рівня до самостійного розвитку свого креативного мислення, удосконалити його аналітичні навички, в тому числі вміння приймати рішення та орієнтуватися в поточній соціально-політичній, військово-економічній та військовій діяльності в національному та міжнародному середовищі. При цьому, основна увага приділяється розвитку компетенцій, необхідних для успішного управління підрозділами та відділами, управління персоналом, здатності концептуально розробляти, впроваджувати та керувати кадровими процесами тощо. До навчання на курсі можуть бути допущені офіцери — випускники ад’юнктури чи магістратури зі ступеням володіння англійською мовою на рівні щонайменше 3,2,3,2 (за стандартом STANAG 6001). Офіцери повинні пройти навчання на курсах підвищення кваліфікації для молодших офіцерів або їх іноземного еквіваленту. У навчанні можуть брати участь представники збройних сил інших держав на основі певних угод між міністерством оборони Чеської Республіки та міністерством оборони іншої держави. Курс для офіцерів генерального штабу призначений для старших офіцерів у військовому званні не нижче підполковника, які мають передумови для призначення на командні та керівні посади, що передбачають наявність у кандидата для призначення військової освіти стратегічного рівня. Курс є загальним для офіцерів всіх спеціальностей. Метою курсу є підготувати офіцера до виконання функцій: • командування на рівні бригади, полку, крила; • офіцера на рівнях агентства, генерального штабу; • командування в національних представництвах у НАТО/ЄС/ОБСЄ/ООН. Випускник отримає навички стратегічного військового управління, під-

готовки та безпеки і захисту держави, а також здатності концептуально розробляти, впроваджувати та керувати процесом побудови та розвитку оборонної сфери країни. Основна увага приділяється розвитку компетенцій, необхідних для успішного стратегічного командування та управління військовими організаціями, а також вирішення питань безпеки та оборони держави в цілому. До навчання на курсі можуть бути допущені офіцери — випускники ад’юнктури чи магістратури зі ступеням володіння англійською мовою на рівні щонайменше 3,3,3,3 (за стандартом STANAG 6001). Офіцери повинні пройти навчання на курсах для старших офіцерів або їх іноземного еквівалента. Курс для фахівців стратегічного управління обороною призначений для державних службовців міністерства оборони або інших державних органів, пов’язаних з виконанням обов’язків у сфері державного захисту на рівні стратегічного управління. Мета програми навчання – підвищення знань та вмінь фахівців у страте-

гічному управлінні обороною, зосереджуючись при цьому на вдосконаленні та коригуванні її систем і процесів; вдосконаленні компетенцій для проведення стратегічного аналізу зовнішнього середовища та оцінки внутрішніх характеристик державної оборонної системи, формулюванні сучасного напряму державної оборонної системи та розробленні стратегічних документів для захисту держави. Основна увага приділяється розвитку компетенцій, необхідних для успішного стратегічного мислення при вирішенні питань безпеки та захисту держави в цілому. Центр мовної підготовки надає такі основні види послуг, що пов’язані з мовною підготовкою особового складу в секторі безпеки та оборони: • забезпечення отримання університетської освіти (для курсантів університету); • проведення додаткових занять на курсах іноземних мов (англійська, німецька, французька), підготовка курсантів університету до проходження мовних тестів згідно зі стандартом НАТО STANAG 6001;

№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

вивчення і вдосконалення знання іноземних мов протягом усього життя (для військовослужбовців і працівників Чеської армії). Тестування мовних навичок та оцінка підсумків проведення мовних тестів відбувається згідно з стандартами НАТО STANAG 6001. Викладання іноземної мови – це частина підготовки курсанта в університеті. При цьому англійська мова має пріоритет серед інших мов, вона вивчається на протягом 1-го – 5-го семестрів навчання. Курсант повинен здати іспит із знання англійської мови на рівні 2222 (за стандартом STANAG 6001) до кінця 5-го навчального семестру. На протязі 6-го – 9-го семестрів вивчається друга іноземна мова, яка включена до навчальної програми. Курсанти можуть вибирати німецьку або французьку мови. У 9-му семестрі передбачений іспит зі знання другої іноземної мови на рівні 1111 (за стандартом STANAG SLP). Для вивчення і вдосконалення знання іноземної мови військовослужбовцями та працівниками Чеської армії

№7/2019

протягом життя діють відповідні мовні центри з дислокацією у містах Брно, Вишков, Оломоуц, Градец Кралов, Прага тощо. Підготовка тих, хто навчається в університеті, з фізичного виховання та спорту забезпечується Центром фізичної підготовки та спорту. Фізична підготовка є одним з ключових напрямків у підготовці майбутніх офіцерів. У випадку нездачі певних нормативів з фізичної підготовки курсант відраховується з університету. Навчальний полк є організаційним підрозділом, який об’єднує курсантів всіх форм університетських та інших навчальних програм, крім здобувачів освітнього рівня доктора філософії. Завданням навчального полку є: організація життєвого режиму тих, хто навчається, відповідно до нормативно-правових актів, базових нормативних документів та внутрішніх правил міністерства оборони та Університету оборони; вирішення питань щодо відповідності навчальної програми вимогам, що існують у Чеської армії. Всі курсанти, які навчаються в університеті, поділяються на 10 навчальних підрозділів, кожен з яких має свого командира. Спеціальна підготовка тих, хто навчається, проводиться на навчальних базах. Навчально–тренувальна база у м. Вишков включає: • мультимедійний зал, призначений для проведення конференцій і урочистих зборів, місткістю до 420 осіб; • кінотеатр – мультимедійний зал, призначений для проведення розважальних та навчальних заходів, місткістю до 360 осіб; • чотири навчальні аудиторії – лекційні приміщення, призначені для підготовки курсантів, місткістю до 130 осіб, кожна; • спеціалізовані класи для індивідуальної та

спеціальної підготовки курсантів, а також для набуття тими, хто навчається, практичних навичок. • зал тренажерів, який є основним комплексом для підготовки військових фахівців Чеської армії в області моделювання і тренажерних технологій. Для організації підготовки військовослужбовців застосовуються тренажери для стрільби, водіння вантажної та броньованої техніки (типу «екіпаж»), а також спеціальні тренажери для підготовки фахівців з напрямків: артилерія; водіння броньованих машин; керування механізованими підрозділами; водолазної підготовки. Тренажери для підготовки військових пілотів є одними з найбільш сучасних та застосовуються не лише для підготовки пілотів для Чеської армії, а й під час підготовки іноземних фахівців. База підготовки у м. Бржезина призначена для проведення практичних заходів базової підготовки курсантів університету, професійних курсів для військовослужбовців Чеської армії, а також підготовки фахівців для участі в операціях закордоном. База має у своєму складі стрільбище, тренажерні комплекси, водний полігон, полігон для важкої гусеничної техніки та інше військове обладнання. Також він включає табір для підготовки особового складу до проведення операції – це закритий комплекс, який використовується впродовж всього року і призначений для проведення заходів, пов’язаних з виживанням військовослужбовців та окремих військових підрозділів в умовах підвищеної складності, а також проведення спеціальних заходів. База підготовки – спеціальний тренувальний комплекс, який дозволяє здійснювати підготовку особового складу всіх видів та родів військ (інже-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

нерних, хімічних, військових медиків тощо). Полігон для тактичної підготовки «Єсенін» – тренувальний комплекс, де знаходиться багатоповерхова будівля, кілька менших за розміром будівель, гаражів, цехів та інших споруд, характерних для розташування у місті. Використовується для підготовки підрозділів до діяльності в закритому просторі та в будівлях, з можливістю використання ручної зброї з навчальними боєприпасами. Універсальний навчальний тренажер «Колізей» – призначений для тренування висадки десантних і розвідувальних підрозділів та підготовки пілотів бойових і транспортних вертольотів, дозволяє здійснювати практичну висадку за допомогою тросів на будівлю. Стрілецький тир – головний стрілецький полігон, де передбачена можливість стрільби з різних видів стрілецької зброї, метання гранат та стрільби з мінометів, стрільби з бойових машин. Полігон у м. Болетіце призначений для підготовки підрозділів Чеської армії до ведення бойових дій на висотах 700-1200 м над рівнем моря. Об’єкт розташований в безпосередній близькості від водосховища Ліпно в передгір’ях Шумави. Його унікальністю є розміщення у типовій гірський і лісистій місцевості, з можливістю відпрацювання навиків ведення бойових дій підрозділу в населеному пункті. Полігон регулярно використовується зарубіжними під-

Табл. 2

ВАРТІСТЬ НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ ОБОРОНИ Напрямок навчання

Вартість навчання у місяць*

Військовий пілот

30 000

Військова медицина

12 000

Інші галузі

9 000

*тис. крон 26

Табл. 1

ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ ТА ГРОШОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСАНТІВ Курс навчання

Військове звання

Грошове забезпечення*

1 курс

рядовий

13.420

2 курс

капрал

13.900

3 курс

молодший сержант

14.370

4 курс

ротний

14.840

5 курс

сержант

15.310

6 курс

старший сержант

15.780

*тис. крон розділами для підготовки механізованих підрозділів у гірській місцевості. Полігон у м. Городище за своєю площею є найбільшим військовим полігоном в Чеській Республіці. Унікальністю цього полігону є можливість відпрацювання вправ з переміщенням підрозділів на місцевості з підтримкою артилерії, авіації та важкої броньованої техніки. Це єдиний полігон, який дозволяє проводити стрільби зенітних ракетних комплексів з ефективною дальністю стрільби до 12 км. Полігон у м. Лібава використовується як науково-дослідна база для проведення випробувань та модернізації озброєння і військової техніки Чеської армії. На полігоні наявні стрільбища для різних видів озброєння, а також водні полігони для проведення навчань та випробувань, пов’язаних з подоланням водних перешкод, а також з керуванням танком під водою. На навчання до університету за бакалаврськими программами приймаються випускники середнього технічного училища міністерства оборони, які проходять військову службу в званні прапорщика, та інші особи, які отримали повну середню освіту. До навчання за військовим спрямуванням допускаються лише особи, що відповідають таким вимогам: мають громадянство Чеської Республіки; вік старше 18 років; відсутність кримінальної відповідальності; відповідність медичним вимогам; виконання кваліфікаційних вимог, встановлених для певних посад; відсутність або припинення членства в політичній партії, русі чи профспілці. Вступний внесок за участь у приймальної компанії складає 400 крон. Після успішного складання вступних іспитів до початку першого навчального року першокурсники проходять восьмитижневу базову військову підготовку. Курс проводиться в навчальному центрі, що розташований у м. Вишков. Метою курсу є набуття

ними основних навиків для кожного військовослужбовця — виживання у незнайомої місцевості та ведення бою. Впродовж навчання здобувачі військової освіти зобов’язані брати участь у щорічних польових тренінгах, які включають до себе, серед іншого, і комплексну тактичну підготовку. Після проходження двомісячної базової військової підготовки курсанти зараховуються до штату університету при умові укладання ними контракту про подальший мінімальний термін проходження військової служби у збройних силах після завершення навчання в університеті, який дорівнює два строки навчання (для військових пілотів – три строки навчання). Лише за виконання всіх перелічених умов кандидати стають курсантами Університету оборони. Під час навчання (залежно від курсу навчання) курсанти отримують чергові військові звання та певне місячне грошове забезпечення у сумі, що наведена у табл. 1. Якщо особа не виконує зобов’язання щодо проходження військової служби відповідно до підписаного до початку навчання контракту, вона зобов’язана компенсувати міністерству оборони кошти, що витрачені на організацію її навчання, залежно від напряму навчання, тривалості навчання та строку проходження військової служби. Сума коштів при їх поверненні у залежності від напрямку навчання приведена у табл. 2. Військове навчання в університеті має свої особливості. Так, складова, що відповідає за освіту (цивільна і загальновійськова), повинна бути акредитованою. Спеціальну військову підготовку (друга складова) курсанти проходять на різних навчальних базах, в тому числі й тих, які підпорядковуються університету, за неакредитованими навчальними програмами. Це пояснюється вимогами до акредитації вищої освіти в Чехії. Так, для провадження акредитованої освіт№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ньої діяльності на вищому рівні освіти для кожного напрямку необхідний певний гарант якості освіти, який здійснює відповідну наукову діяльність і має публікацій у виданнях, що входять до наукометичних баз Scopus чи WoS. Зрозуміло, що публікувати наукові статті у військовому напрямку в них практично неможливо. Тому на факультетах університету для забезпечення цих вимог, в основному, здійснюються публікації у галузі економіки, іноземних мов, авіації (цивільної) тощо. Відтак викладачі університету в обов’язковому порядку зобов’язані займатись як навчальною, так і науковою діяльністю. Видавнича складова наукового процесу в міжнародних виданнях здійснюється за рахунок фінансування науково-дослідних робіт, в межах яких і здійснюються наукові публікації. З 2007 року, набувши статусу університету, що входить до програми Еразмус+, Університет оборони був залучений до міжнародної програми обміну студентами та викладачами. Сьогодні найбільш тісне міжнародне співробітництво підтримується з військовими навчальними закладами країн Центральної Європи. В 2013 році було підтверджено високу якість освітньонаукової діяльності університету, що окремо відмічено у додатку до дипломів випускників. Крім того, двосторонні угоди лежать в основі співпраці з низкою військових університетів, а саме школи Сен-Сір у Франції, університету оборони в Белграді, медичної академії Бундесвера.

№7/2019

Основні напрями діяльності Командування підготовки військ (сил) – Військової академії у м. Вишков – неакредитовані форми військової освіти, початкова військова підготовка, тобто забезпечення отримання первинних військових знань та навичок, які необхідні для проходження особою військової служби, курси підвищення кваліфікації, що є однією з вимог для призначення військовослужбовця на нову посаду. Зокрема, це курси для сержантів (OR 3-5), курси для командирів відділень, курс для прапорщиків (OR 6-8), штабний курс для прапорщиків (OR-9), офіцерські курси (OF 1-2 чи так званий прикладний курс для курсантів Університету оборони). Крім того, тут здійснюється професійна, спеціалізована та цільова курсова підготовка, яка виходить з потреб окремих посад у військах (механізованих частин, артилерії, ВПС, інженерів тощо). До структури Командування підготовки військ (сил) – Військової академії належать: управління (підготовки; професійної підготовки; кар’єрної підготовки; транспортної підготовки; доктрин), а також навчальний батальйон і центр підготовки та моделювання. Важливої складової Командування підготовки військ (сил) – Військової академії є координація зусиль у підготовки публікацій з військової тематики. У цьому контексті багато зроблено для спрощення процесу розробки нової структури доктрин і тактичних видань, включно з навчальними посібниками з

індивідуальної та колективної підготовки в різних сферах. Видання з питань колективної підготовки містять вимоги для всіх основних видів озброєння відповідно до переліку завдань НАТО, а також програми для професійної та спеціалізованої підготовки. Командування підготовки військ (сил) – Військова академія виступає також основним центром накопичення досвіду, набутого в операціях. При цьому, Військова академія здійснює огляд статей, які видані у Чехії, щодо підготовки, операцій, доктрин, набутого досвіду та інших подібних тем. Крім того, проводиться огляд відповідного матеріалу, що наявний у мережі Інтернет, у тому числі англійською мовою. Стосовно запровадження нових сучасних тенденцій в організації підготовки згадаймо щонайменше дистанційне (on-line) навчання. Нині пропонується близько 400-500 різних навчальних курсів, спрямованих здебільшого на підтримання рівня освіти та підготовки в Університеті оборони, Командуванні підготовки військ (сил) – Військовій академії. Таким чином, існуюча система військової освіти і підготовки у Чехії успішно пройшла період трансформації збройних сил до вимог НАТО, використовує досвід підготовки військових фахівців у розвинутих державах-членах Альянсу з урахуванням особливостей національної системи освіти. Вона забезпечує підготовку кадрів за всіма необхідними військовими спеціальностями.

АРХІТЕКТУРА БЕЗПЕКИ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Паливода В.О., головний консультант відділу проблем розвитку сектору безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

Правоохоронні органи та спецслужби Великої Британії за 45 років перебування країни у ЄС глибоко вкорінилися у загальноєвропейські механізми безпеки

акож Велика Британія відіграла ключову роль у розвитку багатьох спроможностей, які зараз використовуються для полегшення співпраці та обміну специфічними даними між державами-членами Європейського Союзу. Однак у країні, яка збирається найближчим часом вийти з міжнародної організації, все ще існує суттєва невизначеність щодо її майбутнього місця в архітектурі безпеки ЄС. Тепер Лондон має прийняти рішення щодо мінімального доступу до європейських баз даних, а Брюссель повинен вирішити, чи готовий він створити прецедент, що дозволить третім країнам отримати доступ до інструментів ЄС, як частину нового, індивідуального підходу до безпекової сфери. На думку експертів Об’єднаного королівського інституту досліджень проблем оборони та безпеки, існує три можливих сценарії для обміну інформацією між правоохоронними органами Великої Британії та Євросоюзом на різних рівнях доступу. ВАРІАНТ № 1 У разі реалізації сценарію так званого «жорсткого «Брекзиту»» (без угоди про врегулювання відносин), Лондон втратить доступ до всіх інформаційних систем і баз даних, створених на підставі загальноєвропейського права, що значно обмежить спроможності британських правоохоронних органів. Сполучене Королівство може потім розпочати переговори з ЄС щодо відновлення обмеженого доступу до певних інструментів на правах третьої країни. «Відрізання» Лондона від усіх інформаційних систем Євросоюзу, безсум-

ПІСЛЯ «Б №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

БРЕКЗИТУ» №7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

нівно, підірве британські та європейські правоохоронні можливості, оскільки ці інструменти використовуються для забезпечення безперешкодного обміну даними між органами держав-членів, відповідальними за реалізацію правових норм. До того ж, Велика Британія є одним з найбільших постачальників інформації правоохоронного характеру для баз даних ЄС, і такий крок може завдати шкоди безпеці держав-членів рівною мірою, якою шкодить безпеці Сполученого Королівства. Шенгенська інформаційна система (SIS-II) дозволяє надавати інформацію в реальному часі всім правоохоронним органам країн-учасниць щодо осіб, які становлять інтерес, предметів, технічних транспортних засобів та виданих Європейських ордерів на арешт (EAW). У 2017 р. Велика Британія внесла понад 1,4 мільйона записів до цієї системи, і майже 10 тисяч співпадінь було зафіксовано у випадку попереджень, внесених до SIS-II іншими країнами. Втрата доступу до SIS-II позбавить британські правоохоронні органи можливості взаємного обміну інформацією в режимі реального часу з державами-членами ЄС. Наприклад, особа, яка знаходиться у розшуку в одній з цих держав-членів, може вільно перетнути кордони Сполученого Королівства, оскільки база даних ЄОА не буде синхронізована з аналогічними базами даних Великої Британії. Інформаційна система Європолу (EIS) — це централізована база даних, створена у 2005 р. і доступна на 22 мовах. Вона містить інформацію про вчинені тяжкі міжнародні злочини; організовані злочинні формування і засоби, які використовуються для вчинення злочинів; про підозрюваних осіб та засуджених. EIS, насамперед, використовується для перевірки інформації про конкретну осо-

бу або об’єкт інтересу (наприклад, автомобіль, телефон або повідомлення електронної пошти) за межами національної або організаційної юрисдикції. Втрата доступу до EIS означатиме позбавлення права британських слідчих користуватися централізованим порталом та перевіряти наявність інформації про об’єкти інтересу в системах інших держав-членів Євросоюзу. Влада Сполученого Королівства повинна буде подати окремі заявки до кожної держави-члена, щоб перевірити, чи мають вони відповідні дані. Мережа безпечного обміну інформацією Європолу (SIENA) — це платформа, яка дозволяє забезпечити швидкий безперервний доступ у режимі 24/7 для пошуку інформації щодо підозрілих осіб, транснаціональних злочинів, виявлення та встановлення зв’язків між кримінальними провадженнями. Інформація, що вноситься в систему, звіряється з наявною в базі даних, і у випадку виявлення співпадіння про це повідомляється оперативний підрозділ Європолу. При цьому, завдяки доступу до цієї бази, експерти Європолу можуть надавати необхідну інформацію безпосередньо на місці події злочину шляхом використання можливостей мобільного офісу (ноутбук із доступом до інформаційних баз даних Європолу). SIENA з’єднує британські правоохоронні органи з 1200 агентствами в 47 країнах і дає можливість відділенням із протидії відмиванню активів (AROs) обмінюватися інформацією про активи, які були заморожені або конфісковані в країнах ЄС. Якщо правоохоронні органи Великої Британії втратять доступ до SIENA, вони стануть залежними від двосторонніх механізмів обміну інформацією, що вплине на оперативність вирішення завдань, які стоять перед ними.

Європейська інформаційна система кримінальних реєстрів (ECRIS) надає можливість швидкого обміну інформацією про осіб, засуджених у країнахчленах ЄС. У 2014-2016 рр. Сполучене Королівство було однією з трьох держав, які найбільш активно користувалися цією системою. Якщо Велика Британія втратить доступ до ECRIS, то відповідні запити до країн-членів Євросоюзу не будуть автоматизованими, а дані не будуть надаватися у стандартному форматі. Брюссель не буде зобов’язаний дотримуватися термінів реагування на запити, а це означатиме, що британська сторона може довго чекати відповіді про кримінальну історію затриманої особи. Дані, що стосуються обліку пасажирів (PNR), дають можливість взаємного обміну інформацією між країнами-членами Євросоюзу і полегшують роботу відповідних структур. За відсутності угоди, країна втратить доступ до цієї бази даних, яку свого часу сама ж допомагала розвивати. Обмін інформацією між Сполученим Королівством та окремими країнами-членами Євросоюзу ускладниться і стане повільнішим, що зменшить шанси на виявлення, а у разі потреби, затримання підозрілих пасажирів. Крім того, Велика Британія не зможе використовувати можливості Прюмської конвенції про активізацію транскордонного співробітництва, зокрема у боротьбі з тероризмом, транскордонною злочинністю та нелегальною міграцією (відома як Шенген-III), яка унормувала обмін даними про ДНК, відбитки пальців і реєстрацію транспортних засобів у режимі реального часу. Британським правоохоронним органам доведеться обмежитися двосторонніми контактами через офіцерів зв’язку Національного агентства боротьби зі злочинністю при посольствах та інформаційними системами Інтерполу, які менш інтегровані у порівнянні з їхніми аналогами в ЄС. Результатом цього стало б значне звуження контролю за злочинцями та підозрюваними у межах всієї Європи. Беручи до уваги всі обставини, важко спрогнозувати сценарій, при якому наслідки розбіжностей не завдали б істотної шкоди безпеці як Сполученого Королівства, так і цілого континенту. ВАРІАНТ № 2 Якщо угода про врегулювання відносин буде підписана до виходу Великої Британії з Євросоюзу, то вона збереже доступ до всіх інформаційних систем ЄС протягом перехідного періоду. Тим часом Сполучене Королівство може домовитися про нові умови обмеженого доступу до певних інструментів ЄС вже

№7/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Лондон прагне до підписання спеціального договору про внутрішню безпеку, за яким після закінчення перехідного періоду отримає постійний доступ до більшості інформаційних систем ЄС » після закінчення перехідного періоду і на правах третьої країни поза межами Шенгенської зони. У цій ситуації Велика Британія потрапить у категорію, подібну до таких країн, як США, Канада та Австралія, але з більш обмеженим доступом, ніж країни Шенгенської зони, які не є членами Євросоюзу (Норвегія та Швейцарія). Такий варіант означав би серйозну втрату оперативних можливостей, але не такою мірою, як при відсутності згаданої вище угоди. Для доступу третіх країн до певних інструментів ЄС, таких як SIS-II, EIS, PNR і Шенген-III, прецеденти існують, але їх немає стосовно доступу до ECRIS. Рівень наданого доступу відрізняється залежно від інструменту та країни, причому повний доступ до будь-якої інформаційної системи ЄС отримують лише країни, що входять до Шенгенської зони. Норвегія та Швейцарія мають повний доступ до SIS-II i Шенген-III, але не мають права голосу у робочих групах та комітетах експертів на рівні ЄС. Якщо Сполучене Королівство претендуватиме на такий самий статус, який мають країни Шенгенської зони, це вимагатиме від №7/2019

Брюсселя створення нового прецеденту. На сьогодні немає жодної гарантії, що переговорники з ЄС підуть на такий крок, і якщо це трапиться, то процес буде юридично складним і довгим. Деякі треті країни, які не належать до Шенгенської зони, такі як США та Канада, мають угоди з Європолом, які забезпечують їм непрямий доступ до EIS, але дані повинні передаватися лише через спеціальну групу уповноважених представників цієї міжнародної організації. Що стосується PNR, то тільки США, Канада та Австралія уклали угоди, що забезпечують передачу даних авіакомпаніями органам третіх країн, але ці угоди мають обмежений характер (зокрема, не передбачають взаємного обміну даними PNR). Якщо нова угода не буде укладена до закінчення перехідного періоду, то передбачається, що Лондону залишать постійний доступ до деяких систем протягом обмеженого часу: до SIS-II — до трьох років; до SIENA — не більше одного року. Водночас Велика Британія буде зобов’язана відшкодувати Євросоюзу кошти за фактичні витрати, понесені у зв’язку із впровадженням засобів для забезпечення цього процесу. Якщо до закінчення перехідного періоду все-таки вдасться укласти угоду про гарантування постійного доступу до цих інструментів (на рівні країн Шенгенської зони), Сполученому Королівству за використання згаданих систем необхідно буде робити фінансові внески до бюджету ЄС. Сума цих внесків визначена Брюсселем і передана британському уряду, який її не розголошує.

В Євросоюзі сподіваються, що протягом перехідного періоду буде досягнута домовленість про надання Великій Британії обмеженого доступу до ECRIS та PNR, як США та Австралії. З точки зору безпеки, ЄС зацікавлений в отриманні даних про осіб, засуджених у Сполученому Королівстві, а також у продовженні співпраці Лондона зі структурами країн-членів Євросоюзу, що ведуть облік пасажирів. На сьогодні ще не вироблено жодної правової основи для доступу третьої країни до ECRIS та PNR. У разі, якщо такий прецедент буде створений, то Великій Британії прийдеться дорого заплатити за використання тих систем, у розвитку яких Лондон відіграв ключову роль. ВАРІАНТ № 3 Лондон прагне до підписання нового, спеціального договору про внутрішню безпеку, за яким Сполучене Королівство після закінчення перехідного періоду отримає постійний доступ до більшості (якщо не до всіх) інформаційних систем ЄС. Бажання британського уряду є амбітним, але Євросоюз не дав жодного сигналу про готовність надати такий безпрецедентний доступ для третьої країни. Це також може виявитися проблематичним з юридичної точки зору. Бази даних і системи, до яких хоче мати доступ Велика Британія, функціонують на основі європейського права і рішень Суду Євросоюзу. Отже, ЄС треба буде розробити нові правові механізми для того, щоб Сполучене Королівство дотримувалося правил, що регулюють використання цих інструментів та пов’язаних з ними

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

законів про захист персональних даних. Що стосується доступу до SIS-II та Шенген-III, Лондон вимагає такого ж статусу, який мають країни Шенгенської зони, що не входять до Євросоюзу. Водночас британський уряд просить Брюссель створити прецедент, що дозволяє третій країні отримати повний доступ до можливостей PNR, ECRIS, EIS та інших інструментів, якими на сьогодні користуються лише країни-члени ЄС. Зрозуміло, що для Великої Британії найбільш вигідним є підписання нового договору про внутрішню безпеку, який мінімізував би шкоду від «Брекзиту» у правоохоронній сфері. У Лондоні вважають, що такий договір може стати частиною законодавства Євросоюзу, а переговори про його підписання будуть вестися відповідно до процедури, встановленої ст. 218 Договору про функціонування ЄС. Проте, як викладено в Політичній декларації про майбутні відносини між ЄС та Сполученим Королівством, будь-які нові домовленості повинні відображати зобов’язання, які Велика Британія візьме на себе, наприклад, у сфері адаптації засад і механізмів врегулювання спорів та застосування права, зокрема, ролі Суду Євросоюзу у тлумаченні права ЄС. Таким чином, для ведення переговорів щодо договору про внутрішню безпеку попередньо необхідно було б унормувати функцію Суду Євросоюзу або іншого відповідного органу з необхідними юридичними повноваженнями щодо врегулювання спорів та застосування права. Крім того, для проведення переговорного процесу потрібен час, а успішність завершення переговорів жодним чином

не гарантується. Однак, незважаючи на всі юридичні та політичні труднощі, це може бути єдиним життєздатним варіантом для обох сторін, щоб підтримати поточний рівень безпеки у Великій Британії та ЄС. Сполучене Королівство зробило значний внесок у розвиток інформаційних систем і баз даних ЄС, а жодна зі сторін не зацікавлена у непотрібному ускладненні в обміні цією критичною інформацією. СПЕЦСЛУЖБИ На відміну від правоохоронної сфери, спецслужби країн-членів Євросоюзу не створили ні наднаціональних структур (Розвідувальний і ситуаційний центр ЄС навряд чи можна брати до уваги), ні спільних баз даних чи інформаційних систем. Співробітництво відбувається на двосторонній основі, і воно має обмежений характер. За словами колишнього Генерального директора британської MI-6 Роберта Соерса, «жодна розвідслужба не стане ризикувати своїми джерелами. Кожен раз, коли будь-яка інформація передається іншій стороні, починається полювання на агентуру. Агента можуть ідентифікувати, заарештувати, піддати тортурам, нарешті, просто вбити». А глава Національної комісії з контролю за безпекою Франції Жан-Марі Деларю стверджує, що «розвідка за природою своєю схильна притримувати інформацію. Інформація — це влада, це сила. У розвідці немає друзів, є тільки вороги». Структури, на зразок Бернського клубу (створений у 1971 р., об’єднує 28 держав ЄС, Швейцарію і Норвегію),

відіграють роль неофіційного форуму керівників спецслужб, де відбувається обмін досвідом і думками та обговорення актуальних питань розвідувального співтовариства. Жодних обов’язкових для виконання рішень там не приймається. Пропозиції окремих країн-членів Євросоюзу створити Європейське розвідувальне агентство гальмувалися, передусім, Лондоном. Та й допомоги від «братів менших» найстаріші у світі британські спецслужби особливо не потребують. До того ж Велика Британія, як з’ясувалося, щоб бути у курсі позиції Брюсселя стосовно «Брекзиту», займалася «дружнім» шпигунством проти своїх партнерів по ЄС. Отже, вихід Сполученого Королівства зі складу Євросоюзу навряд чи позначиться на співробітництві спецслужб, які продовжать обмінюватися (у разі потреби) необхідною інформацією в існуючому форматі. Не дивлячись на «Брекзит», Велика Британія залишається впливовим світовим гравцем: постійним членом Ради безпеки ООН, шостою найбільшою економікою світу, ядерною державою, ключовим членом НАТО (у м. Молесворт розташований Центр узагальнення розвідданих Альянсу), а також культурною супердержавою. У зв’язку з цим Україні потрібно вже зараз шукати шляхи налагодження співпраці з правоохоронними органами «незалежного» від ЄС Сполученого Королівства та зміцнювати наявні контакти з британським розвідувальним співтовариством на основі двосторонніх відносин.

№7/2019