__MAIN_TEXT__

Page 1

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник №

7

2015


ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник №

7

2015


ЗМІСТ Актуально

Спорядження для бою

Технології «гібридної війни»

Soldier of the Future

4

12

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Передплатний індекс:

49893

Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Проект «ОВ»: На захисті Державного кордону

Система патріотичного виховання

Зробити кордон недоторканим

час патріотизму

24

28

Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СИТНИК Г.П. — завідувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

КОРЕНДОВИЧ В.С. — заступник Голови Місії України при НАТО з оборонних питань, радник-посланник

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ТЕЛЕЛИМ В.М. — начальник Національного університету оборони України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

№7/2015




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Т-80БВ «одягає» тільняшку Довідка Т-80 — основний бойовий танк виробництва СРСР. Перший у світі серійний танк з єдиною газотурбінною силовою Екіпаж:

3 чол. Бойова маса:

43,7 т Гармата:

125-мм гладкоствольна 2А46М-1 Скорострільність гармати:

до 12 пострілів/хв Боєкомплект:

38 вистр. Кулемети:

1х12,7-мм НСВТ, 1х7,62-мм ПКТ Двигун/потужність:

ГТД-1000ТФ/1110 к.с. Швидкість:

70 км/год Запас ходу:

500 км

Звільнення від ввізних зборів Верховна Рада звільнила від ввізних зборів і від оподаткування ПДВ операції з імпорту матеріалів для виготовлення касок і бронежилетів. Прийняття Закону дозволить здешевити тканини для виготовлення шоломів та бронежилетів. Термін дії Закону поширюється на час проведення антитерористичної операції.



П

ерша партія танків Т-80БВ, яка була відновлена на харківському заводі імені Малишева, готова до передачі десантній бригаді. Нагадаємо, що раніше за існуючим штатом у десантних підрозділах не було передбачено танкових підрозділів. Рішення про посилення десантників танками було прийнято нещодавно. В українській армії не було на озброєнні Т-80. Але ці танки знаходи-

«Козак-2» Національна Гвардія уклала контракт на поставку 22 одиниць бронеавтомобілів «Козак-2». Бронеавтомобілі в підрозділах з’являться до кінця року. Бронеавтомобіль «Козак-2» був вперше представлений наприкінці 2014 року. Потім до конструкції були внесені зміни відповідно до побажань силових структур. Зараз «Козак-2» вже поставлені в Держприкордонслужбу та відправляються в зону АТО. Броньовик створений зусиллями конструкторів київського НПФ «Практика» на шасі IVECO Cargo 4x4.

лися на зберіганні в Україні ще з часів виведення радянських військ зі Східної Європи. Одна з переваг танку —це висока швидкість, яку танк розвиває завдяки газотурбінному двигуну потужністю в 1100 к.с. Т-80БМ обладнаний активним захистом «Контакт», комплексом керованого танкового ракетного озброєння для боротьби з високозахищеними наземними цілями на великих дистанціях.

Sea Force від США Сполучені Штати Америки передали спецпідрозділам та пошуково-рятувальній службі ВМС України п’ять швидкісних катерів Willard Sea Force 730 і Sea Force 11M. В комплекті — витратні матеріали, запчастини та інструменти, а також гарантійне сервісне обслуговування від виробника. Вартість одного Sea Force 11M становить близько $850 тис., а Sea Force 730 коштує приблизно 350 тис. На кожному катері стоїть навігаційна РЛС Furuno. Є станини під 7,62-мм кулемети.

«Укроборонпром» не виконує план За підсумками роботи за п’ять місяців поточного року, підприємства ДК “Укроборонпром” не виконали на 25% план роботи з ремонту озброєнь та військової техніки. Не відремонтувано 43 одиниці бойової техніки та озброєнь, включаючи 7 БТР-80, 8 БТР-70, 12 БМП-2, 6 БМ-21 «Град». Протягом 2014-2015 років Збройні Сили України отримали 20 одиниць БТР-3 і 25 — БТР-4. Але у зв’язку з конструктивними недоробками, які були виявлені у ході експлуатації, на ходу залишилося лише 18 одиниць.

№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Квартири для військовослужбовців Міністерство оборони планує цього року придбати і побудувати понад 3 тис. квартир для військовослужбовців Збройних Сил України. Оборонним бюджетом передбачено 1,140 млрд. грн. на будівництво та придбання житла для військовослужбовців. За період з 1992-1995 років було збудовано та отримано 39 тис. квартир — у середньому 9750 квартир за рік; за 19961998 роки було збудовано та отримано 8 тис. — у середньому 2666 квартир на рік; за 1999-2002 роки побудовано та отримано 14 тис. квартир — у середньому 3500 квартир за рік; за 2003-2010 роки — побудовано та отримано 24 тис. — у середньому 3000 квартир на рік. Загалом за період 1992-2010 роки побудовано та отримано 85 тис. квартир. За 2011-2013 роки побудовано та отримано 1766 квартир — у середньому 588 квартир за рік. На квартирному обліку ЗСУ перебувають 44387 сімей безквартирних військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби в запас або відставку. Такий стан справ забезпечення житлом сімей військовослужбовців ЗС України є катастрофічним.

Електронна база призовників У

Міністерстві оборони України розроблено та ініційовано зміни до законодавства щодо створення електронної бази призовників. Уже розроблено програмне забезпечення та виділено кошти. Система має запрацювати після підписання відповідного закону. Електронна база призовників українських військкоматів за наказом міністра оборони була знищена у 2012 році, залишалася тільки паперова база, яку теж намагалися знищити.

Не катувати! Більшість українців проти тортур над терористами:

22%

16% 48% 14% вважають неприпустимим застосування тортур до терористів в ході АТО вважають тортури прийнятними вважають можливим їх використання в деяких випадках не змогли визначитися

Дані: Amnesty International №7/2015

Нагадаємо, що в Україні 18 червня стартувала заключна, шоста хвиля часткової мобілізації. Її тривалість становить 60 днів, призвати планують 50 тис. осіб. Передбачається, що до лав армії в рівних пропорціях потраплять як військовозобов’язані, які мають досвід військової служби, так і ті, хто раніше не служив. За даними військової прокуратури, лише під час четвертої хвилі мобілізації від призову ухилилися понад 39 тис осіб.

«Ми рекомендуємо продовжити конституційну реформу задля децентралізації влади в Україні, що відповідає Мінським домовленостям, з особливим наголосом на відображенні у Проекті Конституції України особливостей самоврядування у деяких районах Донецької і Луганської областей». Ангела Меркель, Федеральний канцлер Німеччини




Актуально

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Технології «гібридної війни» Сучасний світ перебуває в стані системної нестійкості, розбалансованості та хаосу. До викликів і загроз епохи холодної війни додалися якісно нові небезпеки і загрози, які носять глобальний характер

Сівоха І.М., начальник науководослідного відділу центру воєнностратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. І. Черняховського

В

ійна, як соціальне явище, не зникло з життя людства і в ХХІ столітті, а лише трансформувалося, втрачаючи старі й набуваючи нові риси. Світ у жодному разі не став більш стабільним й передбачуваним, війни безупинно трясуть нашу планету. Розпалювання націоналістичних пристрастей, ідейна нетерпимість, релігійна ворожнеча отруюють свідомість мільйонів людей. Невипадково



Ворович Б.О., кандидат військових наук, доцент, провідний науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. І. Черняховського

війни починаються в головах людей і тільки потім виливаються назовні. І за одну мить, в історичному змісті, благополучні колись країни й регіони, опиняються в стані розрухи, деградації й хаосу. Якщо відставити убік політичну сутність сучасних воєнних конфліктів, то всі вони мають якісь загальні риси, відмінні від традиційних війн минулого. Насамперед сучасні війни вини-

Леонов В.В., кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, центру воєнностратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. І. Черняховського

кають, як правило, у форматі внутрішньодержавного конфлікту й швидко здобувають міжнародний вимір. Військові конфлікти нового типу не мають виразно виражених часових параметрів: у них немає чіткого початку й кінця. Ці конфлікти можуть жевріти роками, раптово переходити в «гарячу» стадію, а потім на якийсь час загасати, щоб знову загостритися в майбутньому. №7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Асиметричний характер сучасної війни Технології війн ХХІ століття суттєво відрізняються багатьма факторами від війн минулого століття. Навіть локальні війни за останні два десятиліття у Євразії, Африці відрізняються деякими рисами від війни, яка відбувається в Україні. На сьогоднішній день проблема є в тому, що у відкритих вітчизняних виданнях не має ретельного, системного аналізу вищезгаданих війн та загроз. Розв’язання вищезгаданої проблеми дозволить сприяти забезпеченню національної безпеки України завдяки своєчасного прийняття рішення на запобігання та усунення загроз «гібридної війни». Феномен «мережецентричної війни», «партизанської війни», «гібридної війни», «війни керованого хаосу» само №7/2015

по собі не є щось принципово нове для фахівця – і особливо для фахівця в області полемології та політичних технологій. Ще в середині минулого століття військовий теоретик Євген Месснер писав: «Надо перестать думать, что война – это когда воюют, а мир – когда не воюют. Можно быть в войне, не воюя явно... Современная форма войны есть мятеж. Это – отклонение от догм классического военного искусства. Это – ересь. Но мятежевойна – еретическая война... Насилие (устрашение и террор) и партизанство – главные «оружия» в этой войне... Теперь регулярное войско лишилось военной монополии; наряду с ним (а может быть, больше, чем оно) воюет иррегулярное войско, а ему секундируют подпольные организации. Воевание партизанами, диверсантами,

террористами, вредителями, саботёрами, пропагандистами примет в будущем огромные размеры….. От офицера требуется способность к быстрому творческому бою, где нет шаблона, нет справочника, нет совещаний, а есть правильная оценка, ясное провидение, изощрённая находчивость… В мятежевойне, полной беспорядка, импровизация боевых построений и действий будет законом. Не об уничтожении живой силы надо думать, а о сокрушении психической силы. В этом вернейший путь к победе в мятежевойне». Залишається тільки осмислити й синтезувати результати існуючих праць стосовно до сучасності. Серед сучасних вітчизняних дослідників —це В. Телелим, Д. Музиченко, Ю. Пунда, Ю. Радковець. Але ґрунтовних, системних дослід-




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Воєнні дії в ході сучасних військових конфліктів набувають асиметричного характеру, коли в збройному протистоянні зіштовхуються регулярні збройні сили й іррегулярні формування

»

жень цієї проблеми поки що не проводилося. Разом з тим, події в Криму та на Південному Сході України в 2014-2015 роках показали, що даною проблемою необхідно займатися системно й постійно. Зрозуміло, що система державного управління, економіка, воєнна організація держави, у тому числі збройні сили та інститути цивільного суспільства повинні діяти скоординовано, щоб не допустити «керованого хаосу», так само як і функціонувати в умовах такої загрози. Воєнні дії в ході сучасних військових конфліктів набувають асиметричного характеру, коли в збройному протистоянні зіштовхуються регулярні збройні сили й іррегулярні формування. Це вимагає від регулярних військ відповідної спеціальної підготовки для дій проти іррегулярних формувань. Одночасно створюються умови для спеціальних дій і широкого застосування сил спеціальних операцій. Воюють усі В умовах сучасної війни розцвітає таке явище, як «приватизація війни». До традиційних двох сторін воєнного конфлікту додаються інші актори – незалежні племена, батальйони «ополченців» та інші збройні формування, найчастіше іррегулярного типу. Діючи самостійно, не підкоряючись ні одній стороні конфлікту, ці формування активно сприяють нагнітанню хаосу й перешкоджають процесам мирного врегулювання. У силу специфіки складу учасників військового конфлікту самі воєнні дії часто ведуться з військової точки зору непрофесійно. Лідери іррегулярних формувань не мають, як правило, спеціальної військової підготовки й воюють «за поняттями», що вносить додатковий хаос і плутанину, приводить до невиправданих жертв із усіх боків. Хаос у зоні військового конфлікту проявляється в першу чергу у відсутності злагодженої системи управління військами й силами. Планування бойових дій здійснюється наспіх і безсистемно, за причиною обстановки, яка швидко змінюється, випадковості ситуацій, які складаються, що в цілому негативно від-



бивається на їхньому результаті. У ході воєнних дій сторони широко застосовують весь арсенал доступного їм озброєння, не замислюючись про наслідки й не зупиняючись перед порушенням норм і принципів міжнародного гуманітарного права. У якості цілей для ураження нерідко вибираються ключові об’єкти інфраструктури, хімічні підприємства й інші екологічно небезпечні об’єкти. При цьому головною жертвою війни керованого хаосу стає мирне населення. Раптово втягнуте в стан війни населення виявляється перед вибором: бігти куди очі дивляться або залишатися під бомбуваннями й обстрілами. Старі, жінки й діти гинуть першими. Масові страти, терор і залякування, насильства й грабежі стають жорстокою реальністю. Соціально-економічна деградація районів і цілих країн, у вергнутих у стан війни, особливо при відсутності міжнародної допомоги й підтримки здобуває затяжний і незворотний характер. Виникає гуманітарна катастрофа. Однак варто визнати, що проведення такої війни вимагає тривалих багаторічних підготовчих дій. Адже необхідно підірвати моральні підвалини найбільш активної частини населення, вселити йому абсур-

дну думку, що якщо сьогодні всіх убивати, усе ламати й руйнувати, то завтра саме собою наступить світле майбутнє! Події, які в 2014 році стрімко розгорнулися в Україні, є результатом багаторічної роботи спецслужб всіх країн, хто був зацікавлений у цих подіях. Діапазон загроз У військово-політичному контексті поняття «гібридна війна» може поєднувати широкий діапазон дій, які здійснюються противником з використанням військових і іррегулярних формувань із одночасним залученням цивільних компонентів. У роботах експертів зустрічається близьке до цього поняття «війни керованого хаосу», використання якого, як представляється, вимагає чіткого наукового обґрунтування. Широке поширення одержує також поняття «гібридні загрози», які визначаються як загрози, які створюються противником, здатним одночасно та адаптивно використовувати традиційні й нетрадиційні засоби для досягнення власних цілей. Стратегії «гібридних війн» і рекомендації із протистояння «гібридним загрозам» протягом останніх років розробляються в США, державах№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

членів НАТО та Росії. При цьому робиться висновок про принципові зміни в характері війни. Суть змін зводиться до посилення впливу на підготовку, хід і результат «гібридної війни» як військової, так і іррегулярної складової контингенту з одночасним залученням потенціалу цивільних компонентів. Сьогодні поняття «гібридних війн і загроз» з наукових статей переходять у деякі офіційні й робочі документи як США, держав-членів НАТО так і РФ. Наприклад, у пункті 13 Підсумкової декларації саміту НАТО, що відбувся в м. Уельсі на початку вересня 2014 року, уперше на високому офіційному рівні йшла мова про необхідність підготовки Альянсу до участі у війнах нового типу – гібридних війнах (hybrid warfare). На думку фахівців Альянсу, такі війни містять у собі проведення широкого спектру як прямих бойових дій, так і таємних операцій, які здійснюватимуться за єдиним планом збройними силами, партизанськими й іншими іррегулярними формуваннями при участі різних цивільних компонентів. В інтересах удосконалювання здатності союзників протистояти новим гібридним загрозам (hybrid warfare threats), №7/2015

документом вимагається налагодити тісну координацію між міністерством внутрішніх справ, залучати сили поліції й жандармерії для припинення нетрадиційних загроз, пов’язаних із пропагандистськими кампаніями, кібератаками й діями місцевих сепаратистів. Проведення навчань для відпрацьовування дій у гібридній війні називається одним із пріоритетів альянсу. У Латвії, зокрема, для цілей підготовки й координації таких навчань створений спеціальний центр (Strategic Communications Centre of Excellence). Поняття «гібридні загрози» поєднує широкий діапазон ворожих обставин і намірів, таких як: • кібервійна; • сценарії асиметричних конфліктів низької інтенсивності; • глобальний тероризм; • піратство; • незаконна міграція; • корупція; • етнічні й релігійні конфлікти; • безпека ресурсів; • демографічні виклики; • транснаціональна організована злочинність; • проблеми глобалізації; • поширення зброї масового знищення (ЗМЗ). В концепції НАТО, що одержала назву «NATO’s Bi-Strategic Command Capstone Concept» (2010), «гібридні загрози» визначаються як загрози, які створюються противником, здатним одночасно та адаптивно використовувати традиційні й нетрадиційні засоби для досягнення власних цілей. Таким чином, для завдань забезпечення національної безпеки України в сучасних умовах важливо враховувати можливість адаптивного й систематичного використання однієї із згаданих або інших загроз чи комбінації декількох з них противником, що переслідує довгострокові політичні цілі. Таким противником може бути окрема держава, міжнародна організація або група зацікавлених країн, а також деякі не державні актори. Важливим кроком НАТО щодо підготовки до війн нового типу є рішення про формування в складі Сил початкового залучення (СПЗ) загальновійсько-

вих Сил швидкого розгортання (СШР) Very High Readiness Joint Task Force, що перебувають у 48-годинній готовності до дій. Разом з підрозділами сухопутних військ, авіації й флоту в їхньому складі планується мати сили спеціальних операцій. Багатофункціональний склад СШР дозволяє припустити, що це формування може залучатися для рішення двох принципово різних завдань. Одне з них буде полягати в запобіганні диверсійно-розвідувальних дій противника в загрозливий період та боротьбі з іррегулярними формуваннями на власній території. Друге завдання може складатися з організації підривної роботи на території противника за рахунок створення іррегулярних мережевих структур із залученням заздалегідь створених людських і матеріальних ресурсів. Система «гібридних загроз» включає загрози різного типу: традиційні, нестандартні, масштабний тероризм, а також підривні дії, у ході яких використовуються технології для протистояння військовій силі. Особливістю «гібридних загроз» є їх строго цілеспрямований, адаптивний стосовно держави-мішені й конкретний політичній ситуації характер. Такі загрози формуються під конкретну країну, як шиється костюм за індивідуальним замовленням. Ця особливість надає «гібридним загрозам» унікальну синергетику й обумовлює їх потужний руйнівний потенціал. Цілеспрямований характер і висока динаміка переходу «гібридних загроз» з категорії потенційних до реально діючих вимагають ретельного попереднього пророблення заходів з протидії на державному рівні. Російські воєнні експерти Ю.Н. Балуевский і М.М. Хамзатов у статті «Глобалізація й військова справа», опублікованої в «НВО» №27 за 2014 рік, також заявляють, що сьогодні воєнні дії припускають погоджені в просторі і часі впливи за ключовими елементами системи національної безпеки противника на всій його території різновидовими (різновідомчими) тактичними угрупованнями, які керуються з єдиного стратегічного центру. При цьому тактичними одиницями можуть бути не

Основні характерні риси «гібридних загроз» Джерела загроз Держава. Терористична організація. Структури трансатлантичної організованої злочинності. Олігархічні клани і т.п.

Склад загроз Склад загроз визначається можливостями і цілями того, хто їх формує, а також уразливими місцями об’єкту впливу.

Табл. 1

Масштаб (розмах) загроз Межі (зони) впливу загроз залежать від кількості й доступності об’єктів загроз, а також можливостей їхнього попереднього розкриття.




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Важливим кроком НАТО щодо підготовки до війн нового типу є рішення про формування в складі Сил початкового залучення (СПЗ) загальновійськових Сил швидкого розгортання (СШР) Very High Readiness Joint Task Force, що перебувають у 48-годинній готовності до дій»

тільки регулярні частини й підрозділи, але й різнотипні іррегулярні військові формування, приватні військові компанії (ПВК), що сьогодні має місце на Сході України, і навіть сугубо цивільні структури. Система «гібридних загроз» формується відповідно до заздалегідь підготовленого стратегічного задуму й впливає на широкий спектр цілей противника. Кінцева мета полягає в підриві сукупної потужності держави, позицій і впливу уряду усередині країни й на міжнародній арені. Таким чином, на відміну від інших видів загроз, система «гібридних загроз» орієнтується на строго обраний об’єкт впливу (конкретну країну-мішень), має чіткий формат і певну кінцеву мету, а також являє собою ядро стратегічного задуму операції. Успішна реалізація комплексу загроз залежить від наявності джерела, здатного забезпечити необхідні сили й засоби, а також можливості доступу до них. Такий синергетичний ефект застосування «гібридних загроз» обумовлює їхню особливу



небезпеку для всієї системи забезпечення національної безпеки країни. «Гібридні загрози» мають характерні риси (табл. 1), які забезпечують їх ефективне застосування на всіх етапах гібридної війни. «Кумулятивний ефект» від впливу загроз цього типу забезпечується реалізацією системи комплексних і взаємозалежних підготовчих і виконавчих заходів, пов’язаних з координацією діяльності значної кількості учасників, які діють на території країни-мішені та за її межами. Успіху сприяє вміле використання факторів, що обумовлюють високу динаміку розвитку обстановки й додання процесам необхідної спрямованості. В основі стратегії «гібридних війн» лежить цілеспрямована робота із прогнозування й стратегічного планування. Ознаки конфліктів Останнім часом у провідних країнах світу з’явилося поняття «війна керованого хаосу». Розглянемо деякі аспекти цієї проблеми.

По-перше, не існує її однозначного розуміння експертним співтовариством, як частини теорії й практики військового мистецтва. Численні публікації, присвячені новим формам і способам ведення війн і збройних конфліктів, пропонують досить суперечливі точки зору із цих питань. Автори з легкістю оперують поняттями «кольорові революції», «непрямі дії», «латентні дії», «громадянська війна», «війни керованого хаосу», «повстанські дії», «мережні дії» і т.п. При цьому, по суті, мається на увазі якась сукупність форм збройного протиборства, що інспіроване і фінансується із-за кордону, з використанням у тому числі іррегулярних формувань, розподілених у просторі і в часі, але, як правило, об’єднаних єдиним задумом і єдиною системою управління. Такі дії, через неочевидну їхню ув’язку між собою, втягнутого в них цивільного населення, відсутності у першій фазі збройного протистояння з офіційною владою (що підтверджують події в Криму), наявності глибокої «димової завіси» під різними гаслами, які дуже складно №7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

робота адміністрації місцевого управління з підтримки життєдіяльності на території, охопленої військовим конфліктом?

класифікувати з погляду сучасної теорії воєнної конфліктології. Тим важливіше сьогодні дати точні визначення таким діям, розробити обґрунтований понятійний апарат, запропонувати їх основні характерні ознаки, признаки та закономірності, відмінності від традиційних війн і збройних конфліктів. Найбільш істотними ознаками воєнних конфліктів є: • причини та протиріччя, які привели до їхнього виникнення; • склад конфліктуючих сторін; • політичні та стратегічні цілі сторін конфлікту; • шляхи досягнення цих цілей; • застосовувані види зброї й військової техніки; • просторовий розмах і тривалість; • застосовувані форми та способи дій сил; особливості конфліктів; • періодизація війн, конфліктів; • можливі наслідки. Розкриття кожної із цих ознак стосовно до війн нового типу дозволило б зняти існуючі невизначеності в підхо№7/2015

дах до оцінки змістовної частини таких війн і конфліктів. По-друге. Розглядаючи військові конфлікти останніх десятиліть, як складні суспільно-політичні явища, не можна забувати, що протиборчими сторонами по обидва боки в них виступають не тільки збройні сили й збройні формування (законні або незаконні), а такі війни ведуться також державами, навіть якщо одна з таких держав виступає в ролі «замовника» (офіційно не декларуючи свою роль і участь). Тому при розгляді можливих дій, які стоять перед країною, яка зазнала агресії, необхідно оцінити роль і місце всіх інших компонентів військової організації держави. Варто чітко зрозуміти, які завдання при підготовці та в умовах військового конфлікту, на прикладі України, повинні вирішувати органи військового й політичного керівництва: державні й місцеві органи влади, оборонно-промислового комплексу (ОПК) країни і інші структури, які залучені до цього процесу. Як повинна бути організована

Нові виклики — нові заходи протидії В умовах неодмінних супутників усіх військових конфліктів останніх десятиліть – гуманітарних катастроф, колапсу економіки, зруйнованого житлово-комунального господарства, медичного та інших видів забезпечення – підготовка до виконання цих завдань повинна бути організована завчасно. Особливо важливим представляється забезпечення безпеки й стійкого функціонування підприємств ОПК, паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), складів і арсеналів зброї та боєприпасів, які попали в зону конфлікту. Ці питання є вкрай складними й вимагають детальної розробки для кожного з можливих сценаріїв розвитку подій, на кожній території, що є потенційно небезпечною в плані загроз виникнення військових конфліктів нового типу. У зв’язку із цим було б доцільно звернутися до досвіду організації цивільної оборони у колишньому СРСР, територіальної оборони в інших країнах, військових адміністрацій у зонах конфліктів, адаптуючи їх до умов України та уточнити порядок організації мобілізаційної підготовки населення, територій і економіки держави. Але починати, звичайно, необхідно із серйозних досліджень і коригування нормативно-правової бази, що визначає питання забезпечення воєнної безпеки держави й національної безпеки країни в цілому. Слід зазначити, що стратегія «гібридних війн» розробляється, як країнами альянсу, так і РФ протягом декілька десятків років (приблизно з початку 90-х років минулого століття), однак і дотепер немає чіткого єдиного визначення такої війни. У загальному виді «гібридною війною» називають, наприклад, вид партизанської війни, яка поєднує сучасні технології й сучасні методи мобілізації. «Гібридна війна» визначається також як основний метод дій в асиметричній війні, що ведеться на трьох вибіркових видах поля бою: серед населення конфліктної зони, населення в тилу й міжнародному співтоваристві. «Гібридну війну» можна визначити і як сукупність заздалегідь підготовлених та оперативно реалізованих державою дій військового, дипломатичного, інформаційного характеру, спрямованих на досягнення стратегічних цілей. При цьому важливо відзначити, що для гіб-




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ридної війни є необхідність розробляти нові системи зброї та військової техніки з впровадженням сучасних новітніх технологій. (В табл. 2 наведені схожості та відмінності між традиційними (класичними) та «гибрідними війнами»). Для організації протидії «гібридним війнам» важливо заздалегідь визначити заходи щодо забезпечення національної безпеки й координації зусиль з протидії загрозам з міжнародними організаціями, наприклад, з ООН, ОБСЄ, ЄС та НАТО, підтримка з боку яких надзвичайно важлива для обґрунтування легітимності дій окремої країни або групи держав. Цілеспрямований характер і висока динаміка переходу гібридних загроз із категорії потенційних до реально діючих вимагають ретельного попереднього пророблення на державному рівні заходів протидії. При цьому важливо мати на увазі наступні обставини: • на сьогодні в РФ розроблені й впроваджуються інноваційні адаптивні технології «гібридних війн» і «гібридних загроз», що представляють загрозу національній безпеці країнам, які мають спільний кордон з нею; • важливим завданням України повинно

бути розуміння небезпеки й завчасне вироблення адекватних заходів протидії. У системі забезпечення національної безпеки країни важливо вчасно розкрити місця, уразливі для цього виду загроз, а також провести аналіз з метою визначення можливого складу «гібридних загроз», які можуть бути сформовані для впливу на державу; • заходи, які прийняті, мають здійснюватися в руслі підготовки країни й Збройних сил до всього спектру можливих конфліктів сучасності. З урахуванням згаданих обставин, доцільно здійснити науково-практичне обґрунтування впливу глобалізації, особливостей внутрішньої обстановки в країнах-сусідах України, визначити можливі способи застосування «гібридних загроз» у відношенні нашої держави. Особливу увагу варто приділити розкриттю вразливих місць для застосування цих технологій і виробленню превентивних заходів протидії «гібридної війни», яка ведеться проти України. Заходи протидії «гібридним загрозам» вимагають взаємодії із широким спектром партнерів – окремими державами й міжнародними організаціями, а також залучення внутрішніх ресурсів, включаючи систему територіальної оборо-

В новій воєнній доктрині у ст.12, 14 РФ визначає Україну як одну з головних загроз національній безпеці Росії, що ставить вимоги до воєнної безпеки України. Тим більше, що вже сьогодні РФ реалізовує технологію «гібридної війни» проти України»

10

ни, надійний захист кордонів, а також залучення світового співтовариства, освітніх установ, використання можливостей публічної дипломатії. В новій воєнній доктрині у ст.12, 14 РФ визначає Україну як одну з головних загроз національній безпеці Росії, що ставить вимоги до воєнної безпеки України. Тим більше, що вже сьогодні РФ реалізовує технологію «гібридної війни» проти України. У плані підготовки нашої держави до нового типу війни потрібно не тільки новий тип мислення командного складу, але й нова структура, як Збройних Сил України, так і всієї воєнної організації держави. У внутрішньополітичному плані повинна вестися робота з консолідації країни й нації на основі об’єднуючих цінностей, з формування у громадян почуття національної гідності та відповідальності за країну. Причому необхідно впроваджувати в суспільну свідомість думку про те, що найважливішою цінністю нації є держава. До цієї ж діяльності варто віднести розвиток економіки й підвищення рівня добробуту громадян. Треба додати потужний імпульс військовому будівництву з урахуванням перспектив застосування військової сили, виходячи із ситуації, яка виникла, і може виникнути не тільки завтра, але й через кілька десятиліть. В умовах постійного й потужного інформаційного впливу, що легко стає ангажованим і руйнівним, особливо важливо забезпечити надійний захист від організованої інформагресії проти України.

№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Порівняльна таблиця схожостей та відмінностей між традиційними (класичними) та «гибрідними (новими) війнами» Найменування

Традиційні (класичні) війни

Нові війни

1

2

3

Табл. 2

Схожості Причини виникнення Боротьба за переділ світу; перерозподіл світових ресурсів; поневолення народів; отримання прибутків від воєнних замовлень війн виробниками озброєння та воєнної техніки; релігійна та етнічна конфронтація. Учасники війн та Збройні сили держави або коаліції держав (воєнні блоки). воєнних конфліктів Мета ведення війн та військових Збереження ідеології (демократія чи соціалізм). Руйнування держави (соціальних, політичних, економічних основ). конфліктів Методи ведення Максимальна напруга можливостей (воєнних, економічних, соціальних) в ім’я перемоги у війні. Ігнорування (агресором) війн та військових міжнародних норм ведення бойових дій, діючих угод і досягнутих домовленостей. конфліктів Форми (підтримки) фінансування війн та Повне фінансування державою або коаліцією держав. військових конфліктів Відмінності Причини виникнення Протистояння двох протилежних війн соціально-економічних систем – капіталізму та соціалізму; перерозподіл ресурсів (територій, матеріальних цінностей, населення); прагнення до поширення влади.

Боротьба за переділ світу; перерозподіл світових природних ресурсів (земля, вода, нафта, газ та інш.); економічна та політична експансія; глобалізація й розвиток новітніх технологій; нові види потужної зброї (у т. ч. масового знищення), з використанням яких класичні війни стають украй небезпечними як для самого агресора, так і для навколишнього світу; особистий деспотизм лідерів держав, сучасний тероризм, піратство та наркобізнес.

Учасники війн та Регулярні збройні сили держав воєнних конфліктів або коаліції держав (воєнні блоки).

Регулярні збройні сили та іррегулярні збройні формування, спеціальні служби, приватні охоронні компанії, корпорації, клани, злочинні угруповання, найманці, джихадисти, «збройові барони», напіввійськові формування й т.д.

Мета ведення Збереження геополітичних війн та військових інтересів або ідеології (демократія конфліктів чи соціалізм), державного будівництва.

Дезинтеграція та заміна керівництва держави-противника, включення її до сфери свого впливу. Сприяння доступу до державної влади певних соціальних (політичних) груп населення або еліт (як місцевих, так і транснаціональних), політична мобілізація навколо ідентичності. Підкорення (інтеграція) економіки та території в ринок розвинутої держави або групи (блоку) держав.

Методи ведення Захоплення території в ході війн та військових вирішальних боїв; конфліктів насильство проти угруповань противника, вигнання (полонення, знищення) цивільного населення країни для встановлення контролю над певним районом або захопленою територією.

Агресія без офіційного оголошення війни; приховування країною-агресором своєї участі в конфлікті. підривання державної влади країни-об’єкту агресії, в т. ч.: підкуп впливових урядовців, політичних діячів і керівництва силових структур; просування агентів впливу на посаді в державних органах влади; розпалювання протистояння між різними політичними силами і встановлення контролю над ними (в першу чергу, з числа ідеологічно близьких і корумпованих партій і рухів); внесення розколу серед населення країни-противника шляхом стимулювання внутрішніх протиріч політичного, міжнаціонального і міжрелігійного характеру (зокрема, у рамках створення і підтримки різних партій, рухів і організацій визначеного, в т. ч. екстремістського толку); усебічне послаблення країни-об’єкту агресії, підривання довіри населення до влади, а також поширення в суспільстві протестних і сепаратистських настроїв методом провокації соціально-економічних і інших проблем (у т. ч. шляхом застосування елементів торговельно-економічних і енергетичних війн); дискредитацію зовнішньої і внутрішньої політики країни-противника, нав’язування її керівництву і населенню певних ідей і цивілізаційних цінностей шляхом проведення активної інформаційної кампанії із застосуванням спеціальних методів «зомбування» суспільства з широким залученням як державних, так і неурядових організацій; відсутність наявної лінії зіткнення, взаємні заходи політичного і економічного тиску (при формальному збереженні зв’язків між обома країнами); широка пропаганда і контрпропаганда із застосуванням «брудних» інформаційних технологій; атаки в кібернетичному просторі захоплення території за допомогою спеціальних операцій, через установлення контролю над населенням; насилля проти місцевого цивільного населення, страх, мародерство та грабежі примушують покидати місця постійного проживання жителів іншої ідентичності або з іншими поглядами.

Форми (підтримки) Повністю підтримувалися фінансування війн та (фінансувалися) державою або військових конфліктів коаліцією держав.

№7/2015

Джерелами підтримки (фінансування) стають офіційні або приховані політичні, суспільні, фінансово-економічні, бізнес-корпорації, злочинні організації, міжнародні фонди, наркокартелі, підтримка з боку діаспор і інші. А також — грабежі й мародерство, розкрадання гуманітарної допомоги, наркотрафік, контрабанда ресурсів, викрадення людей і т.д.

11


Спорядження для бою

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Soldier of the Future

Військові сили НАТО реалізують спільні програми, які спрямовані на зменшення кількості персоналу, модернізацію та реструктуризацію оперативних можливостей. В рамках даних програм з’явився проект під назвою «Солдат майбутнього» (Future Soldier, Soldier of the Future)

Лурін І. А., керівник Департаменту з питань охорони здоров’я та соціальної політики Адміністрації Президента України, доктор медичних наук, професор, генерал-майор медичної служби запасу Верба А.В., директор Військовомедичного департаменту Міністерства оборони України (Головний державний санітарний лікар Міністерства оборони України), кандидат медичних наук, полковник медичної служби Хоменко І.П ., заступник начальника Національного військовомедичного клінічного центру «ГВКГ» — Головний хірург Міністерства оборони України, доктор медичних наук, професор, полковник медичної служби

Тарабан І. А., професор кафедри хірургії №1Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор

12

№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ц

е — загальний термін, що позначає міжнародний військовий проект, ініційований США і союзними країнами НАТО у 1990-х роках. Його сенс полягає у збільшенні ефективності дій солдата, ґрунтуючись на технологічних досягненнях ХХІ ст., у тому числі систем позиціонування і навігації, систем нічного бачення, поліпшених систем ціленаведення, систем моніторингу психофізіологічних параметрів стану бійця, на новітніх розробках в галузі наноматеріалів для створення легкої динамічної броніекіпіровки, що виконує опорні функції екзоскелета.

№7/2015

Наявну на даний час в Збройних Силах України екіпіровку можна умовно віднести до І покоління. При цьому необхідно відзначити, що всі елементи розроблялися окремо, не взаємопов’язано, а їхня вага перевищує 34 кг. Це стало основною причиною розробки бойової екіпіровки військовослужбовців ІІ покоління. При розробці повинні враховуватись досвід бойових дій, підсумки порівняльних випробувань вітчизняних і зарубіжних елементів, а також результати ініціативних розробок підприємств промисловості. На сьогодні кілька десятків країн реалізують національні програми створення свого «солдата майбутнього». Так, системи індивідуальних бойових комплектів розробляються в США (Nett Warrior), Німеччині (IdZ), Франції (FELIN), Великобританії (FIST), Канаді (ISSP), Іспанії (COMFUT), Португалії (Soldado do Futuro), Італії (Soldato Futuro), Росії (Ратник), Білорусі (Солдат — боевые системы), Польщі (ISW Tytan), Чехії (Voják 21-století), Нідерландах (VOSS), Бельгії (BEST), Норвегії (NORMANS), Швейцарії (IMESS), Швеції (MARKUS), Фінляндії (Warrior 2020), Данії (DANES), Ізраїлі (ANOG), Ірані (SARV), Австралії (Land 125), Сінгапурі (ACMS), ПАР (African Warrior), Індії (F-INSAS), Бразилії (COBRA), Японії (ACIES), Малайзії (SAKTI), Румунії (RIFS), Сербії (Vojnik budućnosti-10), Словакії (PIBS) та в інших країнах. Практично скрізь екіпіровка солдата — це комплексне рішення з 510 підсистем, включаючи засоби захисту, ведення вогню, зв’язку, управління, а також життє- і енергозабезпечення та інше. Боєць, одягнений у бойову екіпіровку, стає одиницею єдиної мережі управління, здатної вести двосторонній обмін даними з командуванням. Усі системи екіпіровки націлені на підвищення

13


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ситуаційної поінформованості солдат за рахунок застосування навігаційних приладів, цифрових біноклів, карт, різних оптичних і інфрачервоних приладів, поліпшення їхнього рівня взаємодії за допомогою сучасних засобів зв’язку. У сучасних умовах ведення бойових дій все більше предметів екіпіровки постійно знаходиться на військовослужбовці. Причому значущість, кількість і вартість елементів екіпіровки ростуть досить швидко. За словами американського бригадного генерала Марка Брауна, в 1940-і рр. солдати вирушали на війну в формі, з гвинтівкою, каскою, скаткою і фляжкою. Їхне спорядження важило 16 кг і коштувало в сучасних цінах $170. У ході війни у В’єтнамі додався бронежилет, оновилась зброя, і екіпіровка стала коштувати вже $1100. Під час війни в Іраку і Афганістані американці обов’язково забезпечувались бронежилетами та касками з композитних матеріалів, захисними окулярами, вогнетривкою формою, включаючи рукавички і черевики, приладами нічного бачення, лазерними указками. В їх спорядження входило понад 80 предметів загальною масою 34 кг. На сьогодні, згідно з оцінками експертів, екіпірування американського піхотинця коштує від $28 тис. до 60 тис. дол. США і його вартість надалі буде зростати. Сучасна бойова екіпіровка являє собою функціонально і конструктивно об’єднані елементи систем ураження, управління, захисту, життєзабезпечення та енергозабезпечення, що призначені для виконання військовослужбовцем своїх функціональних обов’язків як у складі підрозділів, так і самостійно. Основним принципом таких комплектів є запровадження до солдатського спорядження сучасних інформаційних технологій, завдяки чому значно підсилюється інформаційний зв’язок і покращується координація

14

Future Force Warrior розробляли у рамках трансформації армії як інтегровану «систему систем», яка буде доповнювати та цілком інтегруватися до Future Combat Systems. Серед нововведень Future Force Warrior — облягаюча тіло «динамічна» броня, екзоскелет, який підвищує вантажопідйомність, датчики фізіологічного стану бійця і водневі паливні елементи для живлення електроніки

»

дій військовослужбовців підрозділу. У складі перспективного спорядження містяться засоби зв’язку, навігаційні системи, прилади нічного бачення, лазерні далекоміри, електронні карти, а також засоби індивідуального захисту (бронежилети, шоломи й інше), удосконалена стрілецька зброя й уніформа, виготовлена із застосуванням термостатичних тканин, що захищають від перегріву або переохолодження. В економічно і технологічно розвинених країнах НАТО інтенсивно ведуться роботи над перспективною бойовою екіпіровкою військовослужбовців. Найбільш масштабні та результативні програми, що повною мірою відображають загальні тенденції та основні напрямки науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в галузі створення бойового комплекту піхотинця, розгорнуті в США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Іспанії, Швеції. США Одним із найамбіційніших військових проектів початку третього тисячоліття стала програма Future Combat Systems — основна програма модернізації для армії Сполучених Штатів у 2003-2009 рр. Вся програма, яка замислювалася до 2030 р., була задумана, щоб створити нові бригади, оснащені перспективними екіпажними і безекіпажними транспортними засобами, пов’язаними безпрецедентно швидкісними і гнучкими мережами на полі бою. Проте у червні 2009 р. програму було скасовано, замінено окремими програмами в складі Програми модернізації бригадних тактичних груп (Army brigade combat team modernization). Серед проектів, пов’язаних із розробкою нового спорядження для солдатів, №7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Під час застосування в бойових умовах в Іраку комплекти Land Warrior і Mounted Warrior дозволили значно підвищити рівень поінформованості солдат у міських умовах, а також поліпшити координацію при виконанні бойових завдань

»

раніше за інші, у 1994 р., було розпочато програму Land Warrior. Орієнтовна вартість одного комплекту Land Warrior становила близько $70 тис.. До 2003 р. в США створено два типи комплектів Land Warrior: Block 1 і Block 2. Останній, призначений для солдатів «страйкер»-бригад (мобільних військових з’єднань, що комплектуються колесними бойовими броньованими машинами Stryker), згодом було вирішено зробити основним та надати йому нову назву — Mounted Warrior. У складі комплекту Mounted Warrior, випуск якого здійснювався компанією General Dynamics C4 Systems, — комп’ютер, нашоломний дисплей, монокулярна оптична система, навушники й мікрофон, GPS-навігатор, радіостанція, блок живлення й система керування озброєнням. Це давало змогу солдату (навіть залишаючись в укритті) вести спостереження за полем бою завдяки відео- й інфрачервоній камерам, закріпленим на автоматичній гвинтівці, зображення від яких передається на дисплей. Весь підрозділ разом із бронемашинами Stryker складав єдину інформаційну систему. Роль бойових машин, крім перевезення солдат і вогневої підтримки, полягала ще й у забезпеченні інформаційного обміну між підрозділами (своєрідні «інформаційні вузли» бойового простору). Перші польові випробування 440 №7/2015

комплектів Land Warrior і 147 комплектів Mounted Warrior відбулися у травні 2006 р. Але результати програми показали низьку її ефективність за відсутності необхідних технологій, і у лютому 2007 р. було заявлено про можливе її закриття. Однак, у червні 2007 р. почалося вип-

робування 200 комплектів Land Warrior і Mounted Warrior у ході патрулювання в міських умовах і в пустелі 4-ю «страйкер»-бригадою в Іраку. Результати випробувань слугували розробці модернізованого варіанту комплекту, що включав технічні інновації та був значно легшим (3,2 кг порівняно з 4,5 кг). До нового комплекту було додано систему визначення місця розташування снайперів «Бумеранг» (Boomerang sniper detection system), клавіатуру на блоці керування зроблено компактнішою. Оновлені комплекти (900 комплектів Land Warrior та 300 Mounted Warrior) було поставлено в армію США у жовтні 2009 р. Під час застосування в бойових умовах в Іраку комплекти Land Warrior і Mounted Warrior дозволили значно підвищити рівень поінформованості солдат у міських умовах, а також поліпшити координацію при виконанні бойових завдань. Проте, за відгуками солдат, комплект заважав приймати рішення в екстремальних умовах; були скарги на

Система Nett Warrior оснащена переговорним пристроєм, комп’ютером, монітором і спеціальним інтерфейсом для координації дій солдатів командиром загону на відстані і спілкування з ними голосом, текстовими повідомленнями або передачі зображення іншим членам групи»

15


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Базовий варіант комплекту IdZ-ES, за винятком керамічної броні, додаткових елементів й устаткування для окремих завдань, важить усього 6,5 кг. Комплект являє собою модульну конструкцію, тому військовослужбовець може взяти тільки необхідне для виконання конкретного завдання устаткування

»

затруднення з передачею команд за допомогою апаратури, незручність, ненадійність, часте вимикання через слабкі елементи живлення. Третьою фазою модернізації системи Land Warrior вважається об’єднання з проектом Future Force Warrior (попередня назва Objective Force Warrior) у лютому 2005 р. Future Force Warrior розробляли у рамках трансформації армії як інтегровану «систему систем», яка буде доповнювати та цілком інтегруватися до Future Combat Systems. Серед нововведень Future Force Warrior відзначали облягаючу тіло «динамічну» броню, екзоскелет, який підвищує вантажопідйомність, датчики фізіологічного стану бійця і водневі паливні елементи для живлення електроніки. У цілому на проект Land Warrior було витрачено близько $500 млн. У 2008 р. армія США почала розробку нового проекту Ground Soldier Ensemble — модифікації системи Land Warrior з метою зменшення ваги і підвищення функціональності за допомогою використання більш легких компонентів, сенсорів і біометричних технологій. 14 червня 2010 р., у день 235-ї річниці заснування армії США, проекту було дано нову назву Nett Warrior, на честь полковника Роберта Нетта, нагородженого Почесною Медаллю Конгресу США у період Другої світової війни. Основним завданням системи є відображення місця розташування бійців на полі бою, з виведенням докладної інформації на планшет командира. Система оснащена переговорним пристроєм, комп’ютером, монітором і спеціальним інтерфейсом для координації дій солдатів командиром загону на відстані і спілкування з ними голосом, текстовими повідомленнями або передачі зображення іншим членам групи. У лютому 2014 р. командування армії США закупило 7 тис. планшетів Samsung Galaxy Note II для забезпечення навігації і відображення даних про

16

місцезнаходження бійців з відмітками на електронній карті в складі системи Nett Warrior. Їх використання дозволить командуванню передавати бійцям точні дані про завдання, супротивника, сусідні підрозділи та інші дані про бойову обстановку. Солдати будуть бачити карту місцевості з відмітками про розташування сил. В планшетах відключені модулі бездротового та мобільного зв’язку. Замість них використаний канал стандартної переносної рації Rifleman Radio. Як показують дослідження, тактичні планшети підвищують боєздатність підрозділів за рахунок отримання оперативної інформації з поля бою, а також покращують взаємодію сусідніх підрозділів. В інших країнах концепції проектів, поштовхом до розробки яких слугували програми США в області індивідуальних бойових комплектів, фактично були

подібні до американських та орієнтовані на інтеграцію солдатів до цифрової системи керування боєм. Франція Франція й Німеччина розпочали роботу над власними проектами майже відразу ж після США — у другій половині 1990-х рр. і досягли високих результатів. На початку 2000 р. у Франції були проведені польові випробування основних елементів комплекту програми FELIN (Fantassin a Equipements et Liaisons INtegres). Комплект першого покоління FELIN-I — це комплект індивідуальної екіпіровки, що відрізняється модульною конструкцією і відкритою архітектурою. У його складі — бронежилет з навісними додатковими пластинами і ранцем з резервуаром питної води. Обмундирування зшите №7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

зі спеціальної вогнестійкої тканини, яка пропускає повітря і виводить піт, а її просочення відлякує комах. Тканина обмундирування маскує бійця навіть в інфрачервоному спектрі. Спеціальні окуляри полегшують прицілювання і пристосовані як для денного, так і нічного бачення, а також працюють в режимі інфрачервоного підсвічування цілі. Заснований на модульній концепції, комплект підходить для всіх видів бойових операцій. 50 перших дослідних зразків комплекту в вересні 2007 р. були поставлені у французькі миротворчі сили, дислоковані в Афганістані, та до кінця 2008 р. проведені польові випробування на базі трьох батальйонів, задіяних у цьому регіоні. Окрім Афганістану, випробування комплектів нової екіпіровки в бойових умовах було також проведено в районах зі складним кліматом — Французькій Гвіані, Джібуті й Альпах. На кінець 2009 р. дві третини піхотних полків були обладнані новими комплектами, а у 2010 р. — цілком укомплектовані. Проект FELIN постійно розвивається і доповнюється новими елементами. Так, у червні 2012 р. на Міжнародному салоні озброєнь «Eurosatory-2012» Франція продемонструвала екзоскелет «Солдата майбутнього». У січні 2013 р. сухопутні війська країни отримали першу броньовану бойову машину піхоти VBCI, пристосовану для перевезення військовослужбовців в екіпіровці FELIN. Основним підрядником програми

№7/2015

FELIN є компанія Sagem. Наприкінці 2014 р. Sagem повністю поставила екіпіровку FELIN для 17 полків. Одягнути солдата в сучасну екіпіровку FELIN коштує 38 тис. євро, а з урахуванням витрат на розробку ціна піднімається до 49 тис. євро. Загальна ціна проекту в 2012 р. склала 1,1 млрд. євро. Нещодавно Генеральна дирекція з озброєння Міністерства оборони Франції (Délégation Générale pour L’Armement) оголосила про укладення з компанією Sagem контракту на проведення удосконалень. Комплект FELIN V1.3 являє собою оновлену конфігурацію, розроблену з метою оптимізації бойових і розвідувальних можливостей системи. Серійне виробництво версії FELIN V1.3 почнеться в першій половині 2016 р. Модернізація реалізується на базі практичного досвіду застосування індивідуальної екіпіровки FELIN підрозділами ЗС Франції в ході недавніх бойових операцій. Модернізація програмного забезпечення надасть нові можливості для груп снайперів і мінометних підрозділів вогневої підтримки. Крім того, пропонується розробити новий варіант конструкції розвантажувального жилета і полегшену модульну захисну екіпіровку, що підвищить мобільність військовослужбовця та

знизить його візуальну помітність. За певних умов маса нової версії FELIN скоротиться на 40% при забезпеченні захисту, необхідного для проведення бойових операцій. Німеччина Що стосується Німеччини, то перший варіант екіпіровки IdZ (Infanterist der Zukunft) був прийнятий на озброєння німецької армії в 2004 р., коли консорціум EADS Defense Electronics отримав 70 млн євро від бундесверу на поставку 196 комплектів IdZ. У 20062007 рр. 1600 комплектів IdZ V1 було поставлено та апробовано військовослужбовцями бундесверу в Афганістані, Косово і Конго. У вересні 2006 р. бундесвер уклав контракт вартістю $34,4 млн. з компанією Rheinmetall Defence Electronics на розробку прототипу комплекту другого покоління IdZ-ES (Infanterist der Zukunft — Erweitertes System) з поставкою перших 20 одиниць до травня 2007 р. Згодом комплекти пройшли випробування в Афганістані. Угоду на постачання досерійної версії комплекту було підписано з компанією в 2009 р. Базовий варіант комплекту IdZ-ES, за винятком керамічної броні, додаткових елементів й устаткування для

Практичний досвід застосування індивідуальної екіпіровки FELIN підрозділами збройних сил Франції в ході бойових операцій є підґрунтям для модернізації цієї системи»

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

окремих завдань, важить усього 6,5 кг. Комплект являє собою модульну конструкцію, тому військовослужбовець може взяти тільки необхідне для виконання конкретного завдання устаткування. В цілому, проект IdZ-ES, подібно до європейських та міжнародних аналогів, складається з трьох основних елементів — захисту, ситуаційної обізнаності і системи зв’язку і зброї. Модульне обладнання зв’язку дозволяє передавати голосові та відеодані. Цифровий дисплей інтегрований з системою GPS і дозволяє відображати в реальному часі наземну ситуацію з передачею в центри командування і управління боєм. Повноцінна екіпіровка німецького солдата майбутнього за проектом IdZ-ES містить: • автомат HK G36 виробництва німецької компанії Heckler and Koch; • лазерну систему з установкою на зброї; • вбудовану в розвантажувальний жилет комп’ютерну інформаційну систему командування, управління і зв’язку (С41); • підсистему захисту очей і вух; • підсистеми захисту від ядерної, біологічної та хімічної зброї; • балістичний захист і підсистему захисту від ударів; • систему нічного бачення. Одна з найважливіших підсистем — це навігаційний помічник зв’язку NavICom C41, розроблений європейською компанією Thales. Ця система визначає місце розташування солдата і його товаришів, місцезнаходження мінних полів (визначених заздалегідь іншими датчиками) та інші зони небезпеки, а також бойові цілі, їх координати, траєкторію і присутність ворожих, дружніх або нейтральних військових сил. Додаткові компоненти бойової екіпіровки IdZ, такі як визначення місцезнаходження ворожих снайперів і моніторинг стану здоров’я бійця, можуть бути вбудовані в систему. IdZ-ES призначений для інтеграції піхотного відділення (чисельністю до 10 осіб) і використовуваних відділенням бронемашин (Puma, Boxer) до мережевої системи бойового управління, що забезпечує можливість отримання розвідувальної інформації, обміну даними, передачі команд управління і дозволяє більш ефективно планувати і проводити бойові операції. Федеральне управління оборонних технологій і закупівель Німеччини (Bundesamt für Wehrtechnik und Beschaffung) уклало з Rheinmetall Defence 14 червня 2012 р. контракт на поставку перших 30 комплектів IdZ-ES

18

(під назвою Gladius) для 300 військовослужбовців. Вартість даної угоди склала близько 50 млн євро. Контракт включав опціон на поставку ЗС Німеччини 60 додаткових комплектів Gladius, який був реалізований в січні 2013 р.. Продовженням системи IdZ є система нового покоління Warrior 21, що також розробляється концерном EADS. Warrior 21 представляє модульну систему, в якій використано технології, сумісні з розробками інших програм озброєння, що проводяться EADS. Такі як, наприклад: • система командування та управління FAUST;

FIS Heer (інформаційна система майбутнього, управління інформацією, подібне до проекту SIMACET в Іспанії); • SATCOMBw (супутникова система зв’язку ЗС Німеччини); • А400М (новий європейський стандарт повітряних сил); • NH90 (багатоцільові військові гелікоптери середнього розміру) і, в проекті, безпілотні літальні апарати. • Warrior 21 адаптується відповідно до особистих потреб конкретних ЗС, але при цьому в першу чергу ґрунтується на системі IdZ. Так, у липні 2014 р. компанія Airbus Defense and Space (колишній підрозділ EADS) для збройних сил Швейцарії за№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В сучасних умовах для забезпечення домінування солдата на полі бою він повинен бути екіпірований на $70-80 тис. Аналогічні екіпіровки французьких і німецьких підрозділів обходяться в 50-60 тис. євро за комплект

»

«солдата майбутнього» британці почали в 2003 р. Головною особливістю проекту FIST є система комунікації Bowman, яка надає захищений бездротовий канал для одночасного пересилання голосових розмов і даних. Завдяки цьому командири можуть бачити те ж, що і їх солдати, — останні мають камери на своїх шоломах. Вартість одного комплекту FIST з усіма додатковими опціями становить близько 84 тис. євро. Розробкою екіпіровки займаються компанії Thales і QinetiQ. Велика частина устаткування, що входить в комплект FIST, на даний момент пройшла успішне тестування (у тому числі в Афганістані). Планується, що у 2015 р. комплект бойової екіпіровки поставлятиметься в армію.

вершила розробку спроектованої на базі Warrior 21 за модульним принципом з відкритою архітектурою екіпіровки «солдата майбутнього» IMESS. Окрім засобів індивідуального бронезахисту та камуфляжної уніформи, до складу IMESS входить система радіозв’язку TacLAN, а також оптоелектроніка з денним та нічним прицілом. Контракт з компанією на розробку екіпіровки IMESS було укладено Міністерством оборони Швейцарії в 2007 р. Вартість досерійних зразків склала $160 млн. В ході другого етапу тривалістю в 2 роки швейцарські військові проводитимуть польові випробування екіпіровки. У таких країнах, як Швеція, Іспанія №7/2015

і Австралія, проекти бойових комплектів перебувають на стадії випробування через пізній початок реалізації розробки (Австралія — 2004 р., Швеція — початок 2006 р., Іспанія — жовтень 2006 р.). Проте, завдяки скороченням термінів пошуку концептуальних рішень і розробки необхідних технологій період до початку випоробувань було значно скорочено. Велика Британія Британський проект «солдата майбутнього» FIST (Future Integrated Soldier Technology) вважається найдорожчим і найтривалішим серед європейських проектів. Розробку своєї системи

Російська Федерація Розробки перспективного спорядження для збройних сил Російської Федерації ідуть у рамках відповідної федеральної цільової програми. Вимоги до спорядження опрацьовані головним ракетно-артилерійським управлінням Міністерства оборони РФ за участю відповідних структур інших силових відомств, а також профільних науково-дослідних організацій. На даний час розробкою комплекту екіпіровки солдата майбутнього в РФ займається понад 20 підприємств. Першим зразком бойового комплекту індивідуального екіпірування став комплект «Барміца», призначений для діючих в бойових умовах військовослужбовців мотострілкових підрозділів Сухопутних військ, Повітрянодесантних військ і частин спеціального призначення. У комплекті враховані вимоги максимальної уніфікації, сполучуваності елементів екіпіровки між собою і з бойовою технікою, багатофункціональності їх використання. Комплект містить бронежилет «Забрало», здатний витримати кулю, випущену з АК-74 з відстані 10 м. До спеціальних елементів виживання нової екіпіровки відносяться фільтр для очищення води, комплект для роботи в нічних умовах, індивідуальне джерело тепла і маскувальний макіяж.

19


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Вперше екіпіровка «Ратник» була представлена в рамках авіасалону МАКС-2011 і вже восени 2012 року пройшла випробування в ході навчань «Кавказ-2012

»

«Барміца» містить індивідуальні засоби зв’язку, розвідки, навігації та життєзабезпечення. У комплект включені нові 5,45-мм автомати АН-94 «Абакан» і 7,62-мм єдині кулемети «Печеніг». Також в комплект входить нова малогабаритна радіостанція, призначена для забезпечення відкритого або закритого радіотелефонного зв’язку в ланці управління «командир роти — командир взводу — командир відділення — солдат». Бойовий комплект індивідуальної екіпіровки «Барміца» пройшов випробування й поставляється у війська. У той же час вже розроблений більш досконалий комплект екіпіровки «Ратник». Він містить 10 підсистем. У порівнянні з «Барміцею», цей комплект забезпечує кращий захист, відрізняється набагато ширшим набором спорядження та обладнання, удосконаленою апаратурою зв’язку й навігації, значно насиченіший електронікою, що забезпечує обмін інформацією й віддання наказів відповідно до концепції battle space. При цьому комплект має прийнятну масу. Вперше екіпіровка «Ратник» була представлена в рамках авіасалону МАКС-2011 і вже восени 2012 р. пройшла випробування в ході навчань «Кавказ-2012». З 2013 р. почалися попередні та державні випробування бойового комплексу захисту бійця в 10 військових частинах Міноборони РФ. Загалом до складу комплектів бойової екіпіровки «Ратник» входить 59 модернізованих або створених заново елементів екіпіровки військовослужбовців: стрілка, механіка-водія, розвідника і солдатів інших спеціальностей. Всі вони умовно розділені на елементи системи ураження, захисту, життєзабезпечення, енергозабезпечення та засоби управління, зв’язку та розвідки. Основу нової екіпіровки становить арамідний комбінезон «Пермячка», який здатний витримати пряме попадання осколків гранат, мін або снарядів, а також деякий час витримувати вплив відкритого полум’я. Комбінезон «Ратника» здатний захищати бійця не тільки в фронтальній і бічних проекціях, але і закриває інші вразливі місця: шию, кисті рук, а також плечі. Крім того, в комплект входить

20

спеціальний багатошаровий шолом, який може врятувати життя бійця при прямому влученні кулі пістолета Макарова, випущеної з відстані 5-5,5 м, і бронежилет з керамічними бронепластинами, здатними зупинити кулі автомата АК74 і гвинтівок СВД. Всі елементи комплекту можна комбінувати. Загальна вага стандартного варіанту з комбінезона і бронежилета п’ятого класу захисту становить близько 10 кг, максимального — з шоломом, штурмовим бронежилетом шостого класу захисту, бронещитками для плечей і стегон — близько 20 кг. В цілому, комплект нової бойової екіпіровки зможе прикрити приблизно 90% поверхні тіла солдата. «Дихаюча» конструкція нового комплекту екіпіровки передбачає можливість його безперервного носіння протягом, як мінімум, 48 год. Тканина просякнута спеціальною речовиною, яка пропускає повітря, але утримує вологу. Спроектовано також зимовий варіант екіпіровки з елементами утеплення і теплозабезпечення. Бронекостюм блокує випромінювання в ультрафіолетовому та інфрачервоному спектрах, що робить бійця невидимим в тепловізійний приціл. Крім бронезахисту, даний комплект включає елементи маскування (зима/ літо), транспортний жилет, рейдовий рюкзак і ще близько 20 предметів. При цьому, у разі необхідності весь комплект екіпіровки можна буде скинути практично одним рухом за кілька секунд. Система управління комплекту «Ратник» представлена засобами зв’язку, впізнання, обробки і відображення інформації, орієнтування, навігації. Солдат з’єднується в мережецентричну систему і може управлятись командирами і своєчасно передавати їм

всю необхідну інформацію. Боєць отримує можливість стежити за полем бою, передавати координати цілей і відеозображення. Спеціальний комунікатор дозволяє визначати місце розташування бійця за допомогою супутникових систем ГЛОНАСС і GPS, що дозволяє здійснювати завдання цілевказівки, орієнтування на місцевості та ряд інших прикладних розрахунків. Система життєзабезпечення комплекту «Ратник» доповнена захисними окулярами, здатними витримати влучення осколка діаметром близько 6 мм, що летить зі швидкістю близько 350 м/с, гарнітурою для захисту слуху, комплектом захисту колінних і ліктьових суглобів, індивідуальним фільтром для очищення води, комплектом автономних джерел тепла та іншими складовими. До комплекту також входять набори засобів ураження та енергозабезпечення. Система ураження містить сучасну модифікацію автомата Калашникова або зовсім нового зразку штурмову гвинтівку з підствольним гранатометом, оптичними прицілами денного і нічного бачення, а також окремий відеомодуль, що дозволяє солдату вести вогонь з укриття. Республіка Білорусь Білоруська розробка функціонально відрізняється тим, що цей комплекс цілком інтегрований до автоматичної системи управління тактичної ланки управління. Всі компоненти комплексу (за винятком стрілецької зброї) вироблені підприємствами військово-промислового комплексу Республіки Білорусь. Комплекс «Солдат — бойові системи» дозволяє істотно підвищити бойові можливості військовослужбовців, взаємодію та координацію дій в бою. За його допомогою можливе вирішення завдань №7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

забезпечення висування по заданому маршруту, топогеодезичної прив’язки, цілевказівки, нанесення, відображення і масштабування тактичної обстановки, передачі бойових наказів, сигналів і команд бойового управління. Програмне забезпечення комплексу надає повну інтеграцію з взаємодіючими підрозділами, пунктами управління і, що вкрай важливо, з безпілотними авіаційними комплексами та програмно-апаратними засобами передових авіаційних навідників. До складу екіпіровки військовослужбовця входять такі засоби, як біометричні датчики, нашоломна система індикації, оптико-електронний прицільний комплекс, кишеньковий планшетний комп’ютер, засоби зв’язку, сполучення і електроживлення. Для автоматичного визначення і передачі типу та координат об’єктів супротивника потрібно не більше 15 с, для збору та передачі інформації про підрозділ, формування та доведення сигналів бойового управління — не більше 10 с. Взаємодія між бійцями і командиром відділення здійснюється за допомогою широкосмугової радіомережі, що дозволяє передавати сигнали і команди бойового управління, бойові документи, фото- і відеоінформацію, а також цифровий звук. Взаємодія у ланці відділення — взвод здійснюється з використанням радіозасобів ультракороткохвильового діапазону. Вперше комплекс застосовано в бойових умовах за призначенням у 2013 р. в рамках спільних заходів оперативної підготовки збройних сил Республіки Білорусь. Даним комплексом були оснащені військовослужбовці підрозділу сил спеціальних операцій, які діяли у складі повітряного десанту. Україна В Україні Інститутом кібернетики імені В. М. Глушкова Національної академії наук України спільно з Інститутом медицини праці Національної академії медичних наук України та Українською військово-медичною академією в інтересах ЗС України пропонується розробити і створити систему підвищення живучості бійця ХХІ сторіччя, яка вбудовується в екіпіровку і здійснює дистанційний моніторинг стану боєздатності військовослужбовця (мал. 1). Передбачено, що така екіпіровка повинна відповідати вимогам світових стандартів. Система дистанційного моніторингу містить медичні сенсори і датчики, що вбудовані в екіпіровку та передають дані на віддалений комп’ютер або мобільну систему. На віддаленому комп’ютері медичні дані обробляються і за результатом обробки оцінюється №7/2015

стан військовослужбовця за критерієм «боєздатний/небоєздатний». Наявність в українській армії такої екіпіровки дозволить підвищити живучість і боєздатність як окремих бійців, так і військових підрозділів у цілому. На етапі розробки системи підвищення живучості будуть вбудовані в екіпіровку наступні медичні сенсори (датчики): • сенсор частоти пульсу; • сенсор частоти дихання; • сенсор температури тіла; • оксигемометр; • сенсори кардіосигналів; • сенсор тиску; • акселерометр; • модуль визначення географічних координат. Слід зауважити, що організація збору даних про біологічний та фізіологічний стан військовослужбовців здійснюватиметься шляхом самоорганізації модулів бездротового зв’язку екіпіровок у бездротову сенсорну мережу. Розроблення та створення системи підвищення живучості бійця ХХІ сторіччя і, на цій основі, створення но-

вої екіпіровки військовослужбовців ЗС України, яка відповідає сучасним вимогам, дозволить підвищити їх живучість під час ведення бойових дій шляхом здійснення дистанційного моніторингу стану боєздатності та надання вчасної медичної допомоги у разі поранення (травмування). На сьогодні концепції так званої екіпіровки «солдата майбутнього» успішно реалізуються в збройних силах понад 20 провідних держав світу. За оцінками американських експертів, в сучасних умовах для забезпечення домінування солдата на полі бою він повинен бути екіпірований на $70-80 тис. Аналогічні екіпіровки французьких і німецьких підрозділів обходяться в 50-60 тис. євро за комплект. Завдання в майбутньому повинні вирішуватись відповідно принципам комплексного підходу шляхом інтеграції всіх елементів екіпіровки до єдиного перспективного бойового комплексу модульного типу, використання якого дозволить істотно підвищити бойові можливості особового складу ЗС України.

made i n Ukraine

Мал. 1

Медичні датчики

• • • • • •

Датчик тиску Датчик температури тіла Датчик частоти пульсу Датчик рівня кисню в крові Датчик реєстрації електроенцефалограми Датчик реєстрації електрокардіограми

Датчики зовнішнього впливу та параметрів оточуючого середовища

• • • • • • •

Датчик радіаційного фону Аналізатор хімічних речовин Гігрометр Датчик температури повітря Фотодатчик Аненомент Аналізатор біологічних речовин Засоби тактичної обстановки та місцеположення

• • •

Датчик місцезнаходження Радіопередавач зібраних параметрів Радіопередавач фото/відео даних 21


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

28040, Lesa (NО)

PARNISARI INDUSTRIA • лідер на світовому ринку з 1949 року; • найновіші технології; • італійська якість матеріалів і роботи; • індивідуальний підхід до клієнта; • оптимальне співвідношення «ціна – якість».

БРОНЕЖИЛЕТИ ЗОВНІШНЬОГО НОСІННЯ (ТАКТИЧНІ) БРОНЕЖИЛЕТИ СКРИТОГО НОСІННЯ (VIP) БАЛІСТИЧНІ ШОЛОМИ

МОДЕЛЬ КОМБАТ •

• • • •

Ступінь захисту – NIJ STD 0101.03/ ІІIА (при додаванні додаткових пластин з композитних матеріалів – ступінь захисту IV). Матеріал Kevlar або Gold Flex. Захисна поверхня 5246 см2. Зовнішня оболонка – водовідштовхувальна. вага бронежилета не перевищує: IV класу – 6 кг; V класу – 7 кг; VI класу – 8 кг. На базі даної моделі розроблено бронежилет здатний витримати удар бронебійно-запальною кулі. 22

• • • • • •

МОДЕЛЬ ALFA 2

Ступінь захисту – NIJ STD 0101.03/ ІV. Матеріал Gold Flex Захисна поверхня 3100 см2. Зовнішня оболонка – водовідштовхувальна. Вага бронежилета – 2,6 кг +2,5 кг ступінь ІV. В змозі стримати кулю калібру 30.06, 30.06 APM2, вагою 10,60 гр. при швидкості 875 м/с.

• • •

БАЛІСТИЧНІ ШОЛОМИ

Ступінь захисту – NIJ STD 0101.03/ ІІIА. Вага – 1,3 кг/2 розмір. Шоломи для підрозділів спеціального призначення мають додаткові пристрої для кріплення навісного обладнання.

№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Italy –Via Opifici, 2 tel.: +393398502408, e-mail: info@parnisari.com

PROTEZIONI BALISTICHE •

корпоративний імідж у всьому світі, розвинена клієнтська база – перші особи держав, елітні військові підрозділи, поліція і охоронні структури багатьох країн світу (США, Канада, Швейцарія, Австрія, Німеччина, Італія, Саудівська Аравія, Туреччина, Китай, Іран, Мексика, Марокко, Ірак і багато інших); • відповідність найсуворішим військовим стандартам, максимальна наближеність бронежилета по зручності до звичайного одягу, можливість прихованого використання, оснащення системою «Антітравма» і розвантажувальною системою «MOLLE» та спеціальні моделі для жінок; • надсучасне виробництво, власні запатентовані технології, менша вага ніж у інших виробників та гарантована відповідність кожної пластини заявленим характеристикам; • повний технологічний цикл від розробок ескізів, виготовлення експериментальних зразків, тестування до сертифікації та можливість залучення виробничих потужностей замовника; • увага до клієнта, його побажань і можливостей, широкий вибір вигляду, ступеню захисту і комплектації продукції, гнучка система знижок.

№7/2015

Офіційний представник PARNISARI INDUSTRIA PROTEZIONI BALISTICHE в Україні Тел. (+39) 3890-0038-08, 23 Тел. (+38) 093-590-60-05


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Проект «ОВ»: На захисті Державного кордону

Зробити кордон недоторканим

Процес об’єднання Європи шляхом впровадження принципів Шенгену неможливий без урахування геополітичного розташування України та тенденцій прикордонної безпеки на спільних кордонах, що є важливою вимогою вступу до Шенгенського союзу Тимошенко Р. І., генерал-майор, кандидат військових наук, старший науковий співробітник, начальник центру воєнностратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. І. Черняховського

24

Ворович Б. О., генерал-майор у відставці, кандидат військових наук, доцент, провідний науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. І. Черняховського

Рогов П. Д., полковник запасу, кандидат технічних наук, центр воєнностратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. І. Черняховського

№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Д

ля України питання прикордонної безпеки, з огляду на євроатлантичну інтеграцію України, є дуже актуальним. Ця актуальність обумовлена такими чинниками: по-перше, ми маємо один з найбільших за протяжністю кордон з Євросоюзом, майже 1400 кілометрів; по-друге, інтереси України і Європейського співтовариства щодо безпеки спільних кордонів співпадають, і в першу чергу у питаннях надійного контролю «зеленого» кордону, пунктів пропуску та ефективної протидії організованій транскордонній злочинності. Крім цього, з кожним роком стає дедалі роль Державної прикордонної служби в системі захисту економічних інтересів України стає дедалі значимішою. Накопичений досвід, результати діяльності, а також динамізм змін обстановки диктують необхідність розвитку прикордонної безпеки України та розвиток Державної прикордонної служби України зокрема. Прискорення розвитку обумовлено умовами сьогодення. Згідно Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на неї покладаються завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Державна прикордонна служба України є однією зі складових сектору безпеки і оборони України. Метою розвитку Державної прикордонної служби України як правоохоронного органу спеціального призначення, є гарантовано забезпечувати недоторканість державного кордону, зокрема, шляхом ефективної координації діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави із захисту державного кордону в мирний час та в межах компетенції брати участь в обороні держави у воєнний час. Основними цілями розвитку Державної прикордонної служби є мінімізація загроз прикордонній безпеці і забезпечення у перспективі готовності держави до охорони майбутніх зовнішніх кордонів Європейського Союзу на сході, півночі та півдні України. Головними шляхами її розвитку передбачається: • вдосконалення механізму залучення в мирний час з’єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України до здійснення заходів з посилення охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; • забезпечення у перспективі готовності до охорони зовнішніх кордонів Європейського Союзу на Сході, Півночі та Півдні України; №7/2015

побудова системи охорони державного кордону на східній та південній ділянках з урахуванням реальних і потенційних воєнних загроз, у тому числі в умовах «гібридної війни», яка ведеться сусідньою державою з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права; • нарощування щільності органів та підрозділів Державної прикордонної служби на ділянках кордону, посилення їх спроможностей та технічного оснащення. На теперішній час основними реальними та потенційними загрозами у сфері безпеки державного кордону України є: • перехід підрозділів збройних сил, інших регулярних або нерегулярних формувань іншої держави на територію України без її дозволу; • нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося; • виникнення прикордонних (включаючи суходіл, повітряний, морський, у тому числі нейтральний простір) збройних інцидентів (провокацій, сутичок), що зумовлені ескалацією економічних, політичних, соціальних, етнічних або релігійних протиріч у відносинах між державами; • різке зростання потоку нелегальних мігрантів до України або через її територію внаслідок збройних конфліктів або скрутного економічного становища в інших країнах; • ввезення в Україну зброї, боєприпасів, вибухових речовин, радіоактивних та наркотичних засобів, засобів масового ураження; • зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою і озброєнням нового покоління Державної прикордонної служби України, що загрожує зниженням її боєздатності та послаблення охорони державного кордону; • незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України. Зміна пріоритетів загроз потребуєперегляду функцій та завдань різних відомств, а також зміни підходів стосовно безпеки на державному кордоні. Першочерговим для Державної прикордонної служби України є: • формування та реалізація сучасної прикордонної політики європейського зразка, зокрема приведення прикордонного законодавства України до норм європейського права; • забезпечення готовності до цього людських ресурсів, технічного переоснащення, інфраструктури державного кордону; • інформаційної інтеграції; • якісно нового рівня прикордонного співробітництва.

Кордон України

кiлометрiв складає загальна протяжність кордонів України

4247,86 кiлометрiв Сухопутний

542,396 кiлометрiв з Республiкою Польща

98,5кiлометрiв з Словацькою Республiкою

135,1кiлометрiв з Угорською Республiкою

1222 кiлометрiв з Республiкою Молдова

638,4кiлометрiв з Румунiєю

1084,2кiлометрiв з Республiкою Бiлорусь

2292,6кiлометрiв з Росiйською Федерацiєю

1351,6кiлометрiв Морський

1053,1кiлометрiв у Чорному морi

249,6кiлометрiв в Азовському морi

49 кiлометрiв у Керченськiй протоцi

1414,73 кiлометрiв Рiчковий Сьогодні в державі відпрацьовано багато нормативно-правових актів, яки визначають діяльність Державної прикордонної служби України. Одним з важливіших є Концепція розвитку Державної прикордонної служби України (ДПСУ) на період до 2015 р., якою передбачено виконання низки завдань, одним з яких є створення сучасної системи інформаційного забезпечення

25


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Військовий спосіб охорони державного кордону України є адекватною мірою запобігання численним новим загрозам та викликам загрозам на держкордоні України

»

оперативно-службової діяльності прикордонних підрозділів. Це, насамперед, впровадження єдиної інформаційної телекомунікаційної системи ДПСУ, сучасних методів інформаційно-аналітичної діяльності в управлінні прикордонними підрозділами охорони кордону, системи управління загрозами та ризиками; створення аналітичних підрозділів для обробки інформації та переоснащення прикордонних підрозділів новими технічними засобами охорони кордону, перехід до нової, технічної тактики охорони дер-жавного кордону. А саме:– створення нових мобільних прикордонних загонів; оснащення їх сучасними зразками озброєння та військової техніки; вдосконалення механізму залучення для посилення охорони держкордону з’єднань, військових частин та підрозділів ЗС України; побудова системи охорони держкордону на східній та південній ділянках та нарощування на них щільності підрозділів Держприкордонслужби. Розвиток Державної прикордонної служби здійснюватиметься поетапно: на першому етапі (до кінця 2017 року): • побудова системи охорони державного кордону на східній та південній ділянках з урахуванням реальних і потенційних воєнних загроз, у тому числі в умовах так званої «гібридної війни», що ведеться з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права шляхом: • створення системи суцільних інженерних споруд, облаштування місць несення служби та опорних пунктів прикордонних підрозділів; • впровадження сучасних інформаційних технологій в систему управління та забезпечення захисту інформаційних ресурсів; • зменшення ділянок відповідальності відділів прикордонної служби, розгортання нових підрозділів охорони державного кордону та створення їх інфраструктури; • модернізація відомчої системи висвітлення надводної обстановки та створення суцільної зони спостереження на морській ділянці державного кордону, розвиток інформаційної взаємодії з ВійськовоМорськими Силами;

26

• •

• • • • • •

формування нових мобільних прикордонних підрозділів (підрозділів швидкого реагування); організація спільної оперативної охорони державного кордону з державами-членами Європейського Союзу – Республікою Польща, Словацькою Республікою, Румунією та Угорщиною, а також з Республікою Молдова шляхом: запровадження спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон; організації спільного патрулювання державного кордону; впровадження спільних механізмів з питань обміну інформацією та аналізу ризиків; розвитку співпраці оперативних органів; розширення мережі та функцій контактних пунктів на спільному кордоні; інтенсифікації співробітництва з прикордонною службою Республіки Білорусь на центральному, територіальному і місцевому рівнях; вдосконалення механізму залучення у мирний час до посилення охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, припинення збройних та інших провокацій на державному кордоні підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України та правоохоронних органів; розширення повноважень оперативних органів Державної прикордонної служби, формування дієвих механізмів оперативного співробітництва та обміну інформацією з іншими правоохоронними органами у сфері забезпечення прикордонної безпеки; удосконалення системи прикордонного контролю шляхом створення у пунктах пропуску через державний кордон підсистем з функціями обробки інформації про осіб, які перетинають державний кордон, та їхніх паспортних документів з використанням електронних носіїв інформації, у тому числі з функцією біометричного контролю; запровадження порядку попереднього інформування про пасажирів у пунктах пропуску через державний кордон (пунктах контролю) для залізничного сполучення;

модернізації системи автоматизованої ідентифікації іноземців та осіб без громадянства, яким раніше було відмовлено у праві в’їзду в Україну в пунктах пропуску через державний кордон; • підвищення боєздатності Державної прикордонної служби України щодо її спроможності виконання завдань із захисту державного кордону, шляхом: • удосконалення системи комплектування особовим складом на основі поєднання екстериторіального і територіального принципів; • створення механізму підготовки вузькопрофільних спеціалістів за державним замовленням у навчальних закладах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України; • уніфікації та технічного переоснащення органів та підрозділів Держприкордонслужби сучасними зразками озброєння і військової техніки, засобами зв’язку та інформатизації; • оновлення та модернізації корабельногокатерного складу Морської охорони та парку авіаційної техніки; • уніфікації системи спеціальної підготовки молодших спеціалістів та особового складу мобільних підрозділів; • формування сучасної системи логістики, ефективного управління матеріальними ресурсами; на другому етапі (до кінця 2020 року): • обладнання державного кордону з Російською Федерацією сучасними засобами технічного спостереження та контролю. Завершення формування нових мобільних прикордонних підрозділів (підрозділів швидкого реагування); • побудова спільної системи оперативної охорони державного кордону з державами-членами Європейського Союзу: Республікою Польща, Словацькою Республікою, Румунією та Угорщиною, а також із Республікою Молдова; • впровадження європейських норм і стандартів у систему прикордонного контролю та систему підготовки особового складу; • завершення модернізації системи зв’язку та інформатизації, оновлення та модер№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

нізації корабельного-катерного складу Морської охорони та парку авіаційної техніки, запровадження безпілотних авіаційних систем та безпілотних плавальних засобів в охороні державного кордону; • забезпечення інформаційної інтеграції відомчої системи висвітлення надводної обстановки на морській ділянці державного кордону в загальнодержавну автоматизовану систему висвітлення надводної та підводної обстановки вздовж морського узбережжя України; • забезпечення готовності Державної прикордонної служби України до охорони тимчасово неконтрольованих ділянок державного кордону після відновлення територіальної цілісності України. Доцільно взяти на озброєння багаторічний досвід охорони державного (зокрема, сухопутного) кордону колишнього СРСР, США, Ізраїлю, заснований на: • військовому способі охорони кордону; • використанні технічних засобів інженерно-технічного обладнання кордону, що не вимагають підстроювання і технічного обслуговування (або вимагають мінімум) та видають сигнал тривоги автоматично; • використанні перспективних технічних засобів охорони, використанні систем дистанційного спостереження наземного і повітряного базування. Разом з тим необхідно підвищити оперативну складову охорони державного кордону при збереженні сигналізаційної складової та забезпечення надійного виявлення підготовлених порушників і малопомітних транспортних засобів, забезпечуючи високу ефективність використання залучених сил та засобів до охорони державного кордо-

№7/2015

ну. При цьому взяти за основу технічні ідеї підвищення ефективності охорони, прийняті, у тому числі, з урахуванням справжнього досвіду США, Ізраїлю, Туркменістану і минулого досвіду СРСР, будівництво уздовж кордону з РФ електронного трирядного сигналізаційного загородження. У місцях, де будівництво огорожі ускладнене або недоцільно, прикордонну смугу посилити радіоканальною сигналізацією, безпілотними авіаційними комплексами розвідувального типу та аеростатами з телекамерами, радіометрами, тепловізорами і радарами (радіолокаційними станціями виявлення малопомітних рухомих наземних та повітряних цілей). При цьому головний упор робити не на розвідувально-пошукові заходи, а на сигналізаційне прикриття державного кордону за допомогою технічних засобів охорони, зокрема сигналізаційного комплексу вітчизняного виробництва КС200В та інших засобів і систем. При облаштуванні та охороні державного кордону України рекомендується широко використовувати телеспостереження у видимому та інфрачервоному діапазоні (у тому числі з функцією автоматичного виявлення), радіолокаційні станції (у тому числі кругового огляду, з автоматичним детектуванням наземних рухомих малопомітних цілей), безпілотні авіаційні комплекси на основі малопомітних літальних апаратів. У перспективі для охорони кордону слід розробити і впровадити автоматичну систему виявлення та знищення порушників, нових засобів повітряної розвідки, систем надійного виявлення глибоких підкопів.

Система охорони та інженерно-технічного контролю кордону повинна постійно удосконалюватися і розвиватися. Основні зусилля з удосконалення системи інженерно-технічного контролю треба спрямувати на: • удосконалення чинного законодавства з урахуванням вимог часу; • розробку нової моделі охорони державного кордону; • автоматизацію процесу прикордонної служби, прикордонного контролю та створення вздовж державного кордону суцільної зони візуального, радіотехнічного, інфрачервоного, інших видів спостереження; • інженерно-технічних споруд та безперервної лінії сигналізаційного спостереження. Військовий спосіб охорони державного кордону України є адекватною мірою запобігання численним новим загрозам та викликам на держкордоні України. Його суть можна визначити як «тотальний суцільний контроль периметра» з одночасним удосконаленням системи інженерно-технічного контролю за допомогою нових та перспективних технічних засобів охорони, зокрема сигналізаційного комплексу вітчизняного виробництва. При обґрунтуванні вимог до нової системи охорони державного кордону України необхідне вибіркове впровадження світового досвіду з облаштування сухопутних кордонів та максимально використовувати досягнення вітчизняних підприємств, фірм і організацій з розроблення, виробництва і впровадження засобів інженерно-технічного контролю та охорони кордону, їх обслуговування, ремонту та утилізації.

27


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Система патріотичного виховання

Українська держава сьогодні потребує відродження та підняття на більш ефективний рівень системи патріотичного виховання. У час, коли на Сході України іде війна, надто дорогою ціною дається нашій державі побудова нового суспільства

час патріотизму Василенко С. М., кандидат історичних наук, доцент кафедри військової підготовки Миколаївського національного університету ім. В.О.Сухомлинського

А

ктуальність теми зумовлюється процесом формування в України єдиної політичної нації. Патріотичне виховання спрямоване на забезпечення цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. При цьому важливо, щоб об’єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й вдосконалення суверенної правової держави і громадянського суспільства здійснювалось саме на базі демократичних цінностей, які в свою чергу мають лежати в основі патріотичного виховання. Під системою патріотичного виховання необхідно розуміти сукупність органів державної влади та громадських організацій та їх діяльність щодо формування у громадян України високої патріотичної свідомості, почуття вірності Вітчизні, готовності до виконання конституційного та громадського обов’язку по захисту інтересів держави. Головним

28

Заболотний В.Д., старший науковий працівник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України

завданням патріотичного виховання є формування та розвиток особистості, якій присутні якості громадянина-патріота. Для розвитку особистості громадянина та захисника Вітчизни необхідно більш активно включати в цю роботу органи місцевого самоврядування, громадські рухи та організації, засоби масової інформації, наукові та творчі союзи. За всіх часів патріотизм вважається найціннішою якістю кожної людини. Стародавній філософ Цицерон повчав: „Нам дорогі батьки, дорогі діти, близькі родичі, але всі уявлення про любов до них з’єднанні в одному слові – Вітчизна. Чітка ідеологічна направленість та патріотизм населення завжди були і залишаються ознаками могутності держави, саме за цими поняттями визначається її імідж. Тому послідовний і цілеспрямований рух нашої країни щодо правильного виховання суспільства вимагає особливої і першочергової уваги.

Патріотичне виховання має на меті формування справжнього патріота з глибоким розумінням громадянського обов’язку, готовністю у будь-який час стати на захист Вітчизни, спонукати молодь до фізичного самовдосконалення, вивчення бойових традицій та героїчних сторінок історії українського народу. Чи є патріотизм сьогодні? Звичайно, так. Теперішня боротьба за незалежність і суверенність держави на Сході України неабияк об’єднала армію з народом. Люди різних професій і статків підтримують українське військо, аби наші воїни дали гідну відсіч російському агресору і сепаратистам. Відомі випадки, коли пересічні українці продавали квартири, автомобілі, віддавали свої заощадження, аби придбати необхідні речі для своїх захисників. Деякі бізнесмени-патріоти навіть перепрофілюють свої приватні підприємства задля потреб українських бійців. Щодня з’являються нові факти всенародної підтримки армії, жертовності та відданості справжніх патріотів. Проблемні питання Збройних Сил України з лишком компенсуються патріотичним піднесенням українців, які намагаються не тільки надавати посильну допомогу у вигляді коштів, матеріаль№7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

но-технічних засобів, але й відстоювати інтереси Української держави зі зброєю в руках. Свідоцтвом цього є той факт, що тільки за період з березня по травень 2014 року на рахунки Міністерства оборони України на матеріально-технічне та медичне забезпечення від юридичних, фізичних осіб і мобільних операторів надійшло 126,2 млн. грн. Про сьогоднішній патріотизм в зоні антитерористичної операції на Сході України досить вірно сказав військовий капелан отець В.Зелінський: «я дуже чітко бачив, як саме тут народжувалася якась нова сакральна естетика українського майбутнього – спільного для всіх нас, доволі різних, об’єднаного подвигом тих, хто сьогодні тут жертвує своїм життям не за ту чи іншу ідеологічну бутафорію, а за саме життя – за найрідніших, найдорожчих, за найбільш людське, за все те, що, зрештою, називаємо Батьківщиною. На фронті не люблять пафосу. Про патріотизм тут не говорять, його демонструють – тихо і спокійно, впевнено і зовсім природно». Головним інститутом, що організує та забезпечує діяльність системи патріотичного виховання громадян України є держава. Вирішення проблеми патріотичного виховання повинно початися з розробки нормативно-правової бази патріотичного виховання усіх громадян України. У відповідних законодавчих актах необхідно чітко прописати склад та завдання апарату, систему цілей, завдань та принципів створення та функціонування патріотичного виховання, порядок управління системою, створення відповідних підсистем, обов’язки та відповідальність органів влади усіх рівнів, а також порядок фінансування. За часи існування незалежної Ук-

№7/2015

раїни створювалась і відповідна нормативно-правова база з питань патріотичного виховання. На жаль, її напрями змінювались зі зміною векторів політики і більшість рішень і рекомендації залишились тільки на папері. Першою спробою стала затверджена постановою КМУ від 15 вересня 1999 року №1697 «Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства». Далі при президентстві Л.Кучми прийнято Указ Президента №1092 від 15.11.2001 року «Про національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2000-2005 рр.», хоча і до цього часу відсутня єдина громадська організація українського козацтва, з єдиною структурою метою та завданнями. У 2002 році Указом Президента України №948/2002 від 25.10.2002 року прийнята «Концепція допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання молоді». Чи стали такі базові положення цієї концепції, як «…Курс допризовної підготовки доцільно визначити з урахуванням досвіду її проведення загальним обсягом не менш як 140 навчальних годин у навчальних закладах усіх категорій, з них 18-30 годин на проведення навчально-польових занять» нормою

життя? Ні! Навпаки, кількість годин з кожним роком зменшувалась. Або ствердження що «озброєння, боєприпаси військове майно видаються Міністерством оборони України у користування навчальним закладам через органи постачання оперативних командувань і військові комісаріати відповідно до норм, установлених програмами допризовної підготовки, погодженими з цим Міністерством». Давайте спитаємо у керівництва навчальних закладів, що і коли з матеріальної бази від Міноборони вони в останній раз отримали? Тільки зараз, коли Україна знаходиться у стані війни, ми змушені повернутись до вирішення цих проблем. При президентстві В.Ющенка прийнята «Концепція національно-патріотичного виховання молоді на 2009-2015 рр.», яка підписана чотирма міністерствами, але наступні можновладці визнали її досить занаціоналізованою і поступово забули про неї. У вересні 2011 року з’являється проект «Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення на 2013-2017 роки». Згідно нього, починаючи з 2013 року з Державного бюджету повинно було б щорічно виділятися 40 млн. грн. на патріотичне виховання населення, що б дало змогу на проведення цілеспрямованих конкретних програм та заходів з патріотичного виховання молоді, розвиток матеріальної бази, створення додаткових центрів та клубів та ін. Але вже тоді став не зовсім зрозумілий підрахунок очікуваних результатів. Тому дану концепцію у

29


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Вирішення проблеми патріотичного виховання повинно початися з розробки нормативно-правової бази патріотичного виховання усіх громадян України» «переліку оціночних показників реалізації програми патріотичного виховання» можливо зрівняти з «справжнісіньким радянським п’ятирічним планом, який треба було не просто виконувати, а «перевиконувати». Так згідно з документом, передбачені концепцією заходи збільшать кількість українців, які безумовно вважають себе патріотами, з 31% в 2013 році до 48% в 2017. За задумом авторів концепції, кількість населення, яке пишається українською мовою, за 4 роки зросте з 17% до 35%. Ці цифри і здобутки знову залишились на паперах та у мріях колишніх можновладців. Тому сьогоднішня влада, у складний час для України, не повинна знову займатися популізмом, а створити дієву систему патріотичного виховання для усіх верств населення. А створюючи своє, необхідно брати і позитивний досвід у наших сусідів. Наприклад, Польща та Росія мають значні напрацювання у сфері патріотичного виховання населення. В Росії прийнята Державна програма «Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2011-2015рр.», в якій підкреслюється, що для подальшого розвитку системи патріотичного виховання необхідні удосконалення законодавства, модернізація матеріально-технічної бази патріотичного виховання, підвищення рівня організаційно-методичного забезпечення, рівня професійної підготовки організаторів і спеціалістів патріотичного виховання, розвиток системи патріотичного виховання в трудових колективах, більш активніше залучення до цієї роботи засобів масової інформації, культури, більш широке використання можливостей мережі «Інтернет» для патріотичного виховання. Польським урядом розроблена і реалізується програма, яка має назву «Патріотизм завтрашнього дня». Відповідно до неї у різних містах Польщі місцева влада влаштовує дні національного прапора. У агітаційних роликах на телебаченні та на радіо лунають пісні про те, що Польща перетвориться на державу, яка базуватиметься на принципах верховенства права, солідарності та справедливості. Програма спрямована здебільшого на молодих людей, яких закликають залишатися на Батьківщині та будувати тут своє майбутнє. Патріотичне виховання у Польщі розпочинається з дошкільного віку. Дітей ще з садочка вчать, як виглядає прапор, вчать з ними слова національного польського гімну,

30

виховують у них локальний патріотизм. Дошкільнят водять по музеях рідного міста, показують пам’ятники, знайомлять з місцевими героями, з місцевими традиціями. Дитину вчать розуміти, ким вона є, пізніше її почуття патріотизму розширюється до містечка, згодом до воєводства, і врешті – до держави загалом. Невже нам це не потрібно? Патріотичне виховання —це процес систематичний, цілеспрямований, всебічний, до якого повинні залучатися всі верстви населення. За словами засновника англійського емпіризму Френсіса Бекона: «Любов до Батьківщини починається з сім’ї». Дитячий садок, школа —це державний рівень. Все починається ще з шкільних років і, в першу чергу, на таких предметах як «Захист Вітчизни», «Історія України», «Фізична культура». На які інституції потрібно звернути особливу увагу в діяльності системи патріотичного виховання? В першу чергу на ті, які користуються найбільшою довірою і повагою серед українців. Згідно з результатами дослідження центру Разумкова, оприлюдненими 19 травня 2014 року, «найчастіше довіру українці висловлюють до церкви (65,6% опитаних), українським засобам масової інформації (61,5%) і Збройним Силам України (58,9%). Яку ж політику до них проводить влада з позицій патріотичного виховання: 1) Відношення до церкви. Сьогодні, переживши експерименти більшовиків над народом, мусимо констатувати факт глибокої зруйнованості нашого релігійного життя, причому руйнування храмів супроводжувалося руйнуванням душ. Однак наш народ все ж повертається до релігії. Відродження духовності на цьому шляху є надійною запорукою оздоровлення нашої нації, становлення нашої державності. Практика ефективного співробітництва держави і Церкви у встановленні духовної опіки над Збройними силами не є новою для України. Аналіз історичного досвіду показує, що подібна співпраця мала свої позитивні прояви і в часи Українського козацтва, і за Російської імперії, і в нетривалу пореволюційну добу незалежності України, тому позитивним сьогодні є те що наказом Міністерства оборони України №40 від 27.01.2015 року пройшло реєстрацію в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 року за №161/26606 «Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України». Причому, як вказано в положенні, одним з основних

завдань військового священика (капелана) є: «виховання у військовослужбовців високого патріотичного почуття та бойового духу на основі морального і духовного потенціалу релігійної та культурної спадщини українського народу». Створення капеланської служби передбачається не тільки у війську, але також у Національній гвардії та Державній прикордонній службі. Про це йдеться в Розпорядженні Кабміну України від 02.07.2014 року №677-р. 2) Роль засобів масової інформації у патріотичному вихованні неможливо переооцінити. Ми повинні розуміти, що у війнах четвертого-шостого поколінь до традиційних сфер ведення бойових дій: суша, море, повітря – приєднується нова сфера – інформаційна. У перспективі, за оцінками фахівців, інформаційна боротьба на рівні збройних сил поступово вийде за межі виду забезпечення й стане видом воєнних дій. Інформаційна зброя буде системноруйнівною, тобто зможе виводити з ладу бойові, економічні та соціальні системи. Програючи інформаційну війну ми отримали війну справжню. Донбас і Крим, та й, власне, весь південь і схід України через бездіяльність, непатріотизм українських можновладців усі 23 роки незалежності не були в єдиному українському інформаційному просторі. Вони жили під впливом російських новин, російських політиків, журналістів, акторів, митців, підживлених ностальгією за радянським часом. Скажімо, у Криму всі роки була одна українська радіостанція – «Бриз», дві українські газети – «Флот України» та «Кримська світлиця». №7/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для порівняння: гетьман Павло Скоропадський лише за 8 місяців своєї влади відкрив у Криму, який тоді формально не належав до Української Народної республіки, три українські газети! Візьмемо теперішній Донбас. Заступник голови чернігівської «Просвіти» імені Т.Шевченка Олександр Шевченко, який воював в зоні АТО кулеметником 41-го батальйону територіальної оборони, безуспішно намагався купити у визволеному Артемівську (Донецька область) хоч якусь українську газету. Саме тому провідні сучасні держави мають в рядах своїх Збройних Сил потужні структури, що займаються державною пропагандою. Її сучасну актуальність підтверджують слова 37го президента США Річарда Ніксона: «Долар, вкладений у пропаганду більш ефективний, ніж десять доларів вкладених у зброю». Створення художніх фільмів, серіалів, пісень, віршів, художніх творів патріотичної тематики, активне використання соціальних мереж – обов’язкові складові майбутньої системи патріотичного виховання в Україні. 3) Проблеми реформування збройних сил є проблемами сучасної України. Якщо армія не відповідає сучасним стандартам, то держава не може вважати себе захищеною. Реформа армії повинна починатись зі створення кваліфікованого офіцерського корпусу. Офіцер – як основа любої армії, повинен бути високоосвіченою людиною, патріотом Батьківщини, спеціалістом, який знайомий з сучасними технологіями, здатністю до самоосвіти, навчанню та вихованню підлеглих. №7/2015

Психологи стверджують, що саме в юнацькі роки формується непорушний фундамент ціннісних категорій та життєвих «маяків» особистості. Для підготовки юнаків у минулому функціонували пажеські та кадетські корпуси (з 1943 року – Суворовські та Нахімовські училища). В усі часи, починаючи з кадетських корпусів, держава піклувалася про патріотичне виховання майбутніх поколінь своїх захисників. І сьогодні завданням держави є створення еліти молоді, для якої патріотизм є головною складовою особистості. Для формування такої еліти необхідна система, однією з напрямків якої є відродження кадетського виховання і освіти. Саме ці заклади освіти відіграють значну роль у забезпеченні соціального захисту та надання державної підтримки у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних родин, дітей військовослужбовців, учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Вони стали підґрунтям для формування у молоді високої патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання громадського і конституційного обов’язку щодо захисту національних інтересів України. Головне завдання ліцеїв – виховання справжніх патріотів України, адже це той надійний фундамент, на якому базується держава. Нехай не всі випускники у майбутньому одягнуть офіцерські

погони чи стануть контрактниками, але вони стануть дійсно національно свідомими громадянами. Цілком зрозуміло, що значну роль у підготовці офіцерівпрофесіоналів та патріотів своєї держави відіграють вищі військові навчальні заклади. В процесі освітньої підготовки високопрофесійних військових кадрів необхідно виділити такі найважливіші напрями виховної роботи, як: • аксиологізацію (формування ціннісного ядра особи військовослужбовця); • професіоналізацію (розкриття перед ним можливостей для вдосконалення, зростання в його військовій діяльності); • соціалізацію (створення передумов для швидкої адаптації особи у військовому колективі, для гармонізації її стосунків з «іншими»). Аксиологізація має на меті перебудувати духовний світ військовослужбовця на базі пріоритетності військової ідеології, його патріотичних цінностей. Саме на це направлена Концепцію ідеологічної роботи у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 5 лютого 2013року. Як зазначено в Концепції, ідеологічна робота в Збройних Силах – це цілеспрямована діяльність органів військового управління, командирів, штабів, органів по роботі з особовим складом усіх рівнів щодо формування у військовому середовищі системи світоглядних ідеалів, цінностей та орієнтирів в інтересах ефективного вирішення завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Відповідно до вимог сучасної військової освіти, згідно Концепції, необхідно «до липня 2013-го року внести зміни до освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних та навчальних програм підготовки військових спеціалістів у військових навчальних закладах щодо збільшення обсягу гуманітарних дисциплін до 20-25% від загального бюджету навчального часу, для військових фахівців гуманітарного напряму – до 50-60%», але, на жаль, це ще не впроваджено у життя. При збільшенні обсягу гуманітарних дисциплін необхідно приділяти особливу увагу проблемам військової педагогіки, військової психології, військової історії, культурології, виявляти і загострювати ціннісно-смисловий зміст суспільно-державної і соціально-правової підготовки військовослужбовців. Система виховання патріотизму в Збройних Силах України повинна будуватись на:

31


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вивченні, пропаганді та втіленні в життя кращого досвіду військово-патріотичного та фізичного виховання допризовної молоді у країнах світу, використовуючи досвід українського народу; • активізації в навчальних закладах, військових частинах Збройних Сил та інших військових формуваннях створення та діяльності музеїв бойової слави, роботу пошукових загонів та груп; • налагодження шефської роботи підприємств, установ, закладів з військовими частинами Збройних Сил та іншими військовими формуваннями, а також з ветеранами війни і праці, людьми похилого віку; • залучення молоді, громадськості до догляду та впорядкування меморіальних комплексів, могил загиблих воїнів, пропаганда героїзму українських воїнів в тому числі при діях в АТО; • поширення різноманітності військових ритуалів патріотичної спрямованості; • відновлення роботи військово-патріотичних клубів, дитячих флотилій, клубів юних льотчиків, юних рятувальників тощо. Все це і багато іншого є складовими системи виховання патріотизму, як основи зміцнення держави та консолідації суспільства. Як висновок необхідно визначити, що, незважаючи на деякі зусилля до проблем патріотичного виховання, в Україні ще відсутній комплексний і збалансований підхід до вирішення цих завдань. Ще не створена цілісна система, для чого необхідно скоординувати зусилля

32

законодавчої та виконавчої влади, всіх зацікавлених громадських організацій, вітчизняної педагогічної науки. Ефективність роботи цієї системи залежить від участі в ній перших осіб держави на всіх рівнях, широке використання потенціалу науки, культури та мистецтва, передових інформаційно-комунікаційних технологій, оновлення нормативно правової бази. Необхідними ефективними кроками в удосконаленні системи патріотичного виховання слід вважати: • розробка стратегічної програми розвитку країни в гуманітарній сфері; • розробка ефективних програм патріотичного виховання на державному та регіональних рівнях; • створення координаційного центру, який би був об’єднуючим фактором в органах державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій та іншими структурами з питань патріотичного виховання; • всіляка підтримка та допомога в створенні, функціонуванні, фінансуванні центрів патріотичного виховання, клубів, секцій, гуртків та інших закладів; • розвиток кадетської освіти, як базової основи в підготовці молоді до державної служби;

покращення стану викладання в школах предмету «Захист Вітчизни», удосконалення навчально-матеріальної бази; • створення системи підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів, як надійного резерву захисників та патріотів своєї Батьківщини; • активне залучення засобів масової інформації, сучасних інформаційніх технологій, можливостей культури та мистецтва; • розроблення ефективної програми покращення здоров’я нації, боротьби за здоровий спосіб життя, фізичної загартованості та культури; • підвищення іміджу Збройних сил України та ідеологічної складової у вихованні військовослужбовців, особливо офіцерського корпусу; • розроблення та впровадження системи воїнських ритуалів, заснованих на бойових традиціях українського народу; • увіковічення пам’яті воїнів, загинувших при захисті Вітчизни, ведення пошукової роботи, пропаганда героїзму та саможертовному служінню суспільству і державі; • відродження релігійної складової в системі патріотичного виховання та ін. Ми повинні на найвищому рівні чітко розуміти перспективи розвитку країни в гуманітарній сфері, без чого всі ініціативи будуть приречені на провал.

Головне завдання ліцеїв — виховання справжніх патріотів України, адже це той надійний фундамент, на якому базується держава»

№7/2015

Profile for Defense bulletin

Ov 07 2015 ukr  

Ov 07 2015 ukr  

Advertisement