Оборонний вісник №6/2020

ЗМІСТ ВИКЛИКИ ХХІ СТОЛІТТЯ

НА ГОРИЗОНТІ ВІЙНИ 4.0

АКТУАЛЬНО

ГЕОПОЛІТИКА

ВІДБУДУВАТИ ПІСЛЯ ЗРУЙНУВАННЯ…

ЧИ БУДЕ ЄВРОСОЮЗ БЕЗ НАТО?

10

ВИКЛИК УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВУ

МІННА НЕБЕЗПЕКА

4

ТЕРОБОРОНА

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: «Оборонний вісник»: 49893

18

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

24

Засновник: ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

28

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2543 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — директор Національного інституту стратегічних досліджень, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор політичних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

КОРЕНДОВИЧ В.С. — професор кафедри командноштабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РАДКОВЕЦЬ Ю.І. — військовий експерт, кандидат військових наук, доцент, генераллейтенант запасу

№6/2020

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

1

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НОВИНИ

Т-72АМТ : модернізована міць Довідка Т-72АМТ — варіант модернізації основного бойового танку Т-72А Київським бронетанковим заводом Бойова маса:

41 (44,5) тонн Екіпаж:

3 особи Двигун/потужність :

В-46-6/840 к.с. Швидкість по шосе:

до 60 км/год

Д

Швидкість по бездоріжжю:

35 км/год Головне озброєння:

125-мм гладкоствольна гармата 2А46 Темп вогню:

8 постр./хв. Боєкомплект:

39 пострілів Інше озброєння:

12,7-мм НСВТ; 7,62-мм ККТ

РЕСТАРТ ПРОГРАМИ UNIFIER Канада відновлює тренування бійців ЗС України в межах програми UNIFIER, раніше призупиненої через коронавірус. Канадські військові інструктори прибудуть до України в середині червня. Упродовж 14 днів вони будуть знаходитися на карантині, перш ніж приєднатися до місії. В рамках операції UNIFIER майже 200 канадських військовослужбовців із 2015 року проводять заняття з українськими військовими та представниками силових відомств. За цей час підготовлено понад 17 тис українських воїнів.

2

ержпідприємство «Київський бронетанковий завод» проводить завершальний етап випробувань модернізованого танка Т-72АМТ. Він серійно виготовляється на «Київському бронетанковому заводі» та є модернізованою версією радянського танку Т-72А. На початку цього року підприємство відвантажило Збройним Силам 30 бойових машин. Модернізований танк отримав посилений захист завдяки встановлен-

СПІЛЬНІ НАВЧАННЯ У ЧОРНОМУ МОРІ В акваторії Чорного моря відбулися спільне тренування типу PASSEX за участю патрульного катеру України «Старобільськ» (Р191) та корвету Румунії Contraamiral Horia Macellariu (F-265). Під час спільних маневрів у відкритому морі, моряки відпрацювали низку завдань з підвищення взаємосумісності відповідно до стандартів НАТО. Основна увага приділялась удосконаленню навичок та дій екіпажів кораблів під час виконання завдань у складі корабельних груп.

ню нового покоління динамічного захисту «Ніж», сучасні прилади нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, оновлений нічний приціл 1К13, комплект з цифрової радіостанції Aselsan та супутникової навігаційної апаратури СН-3003 «Базальт». Крім того, було покращено й ходові можливості бронемашини. Зокрема танк отримав нові обрезинені та з резинометалевим шарніром гусениці, більш потужний двигун В-84-1 на 840 к.с.

ВОГНЕМЕТ ДЛЯ ПІХОТИ Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів (Сумська обл., м. Шостка) продовжує модернізацію реактивних піхотних вогнеметів. На основі РПВ-16 створюються два нові зразки: легкий штурмовий вогнемет РПВ-18 та вогнемет підвищеної дальності й могутності РПВ-20ПДМ. РПВ-16 – це український реактивний піхотний вогнемет одноразового використання з термобаричним боєприпасом. Ця переносна зброя здатна знищувати живу силу супротивника навіть за потужними укриттями на відстані близько одного кілометра.

НОВІ РОБОЧІ МІСЦЯ Держпідприємство «НВО «Павлоградський хімічний завод» відновлює роботи з утилізації ракетного палива та створення компонентів для нових вітчизняних ракетних комплексів, зокрема таких як «Вільха», «Нептун» та інших. Крім того, окремо Уряд виділив кошти для утилізації ракетного палива. Завдяки цьому буде створено понад 500 нових робочих місць, при запуску всіх програм на заводі в повному обсязі, підприємству знадобиться ще приблизно півтори тисячі нових працівників.

№6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Військова допомога У Сполучених Штатах Америки затвердили пакет безпекової допомоги Україні на 2020 рік у розмірі 250 млн доларів за програмою «Ініціатива безпекової допомоги Україні» (USAI). Цьогорічний пакет безпекової допомоги передбачає надання Україні, серед іншого, засобів контрбатарейної боротьби, транспортних засобів, медичного обладнання, здійснення підготовки підрозділів ЗС України тощо. Надані американською стороною засоби сприятимуть посиленню бойової спроможності української армії, але головне — допомога США спрямована на збереження життя і здоров’я українських воїнів, які борються з російською агресією. Окремий акцент у цьогорічному пакеті безпекової допомоги робиться на підтримці Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що дуже важливо в умовах агресивної поведінки РФ в акваторіях Чорного й Азовського морів.

ЩАСТЯ Є Більше половини українців вважають себе щасливими. Порівняно з 2018 роком, відсоток щасливих людей в Україні у 2020 році зріс на 6 відсотків. На запитання «Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною» відповіді респондентів розподілилися наступним чином:

2%

16%

68%

14% Так І так, і ні Ні Важко сказати

Дані: Київський міжнародний інститут соціології №6/2020

Україна - партнер НАТО з розширених можливостей П

івнічноатлантична рада визнала Україну партнером з розширених можливостей НАТО. Цей статус є частиною ініціативи НАТО з оперативної сумісності з партнерами, покликаної підтримувати і поглиблювати співробітництво між членами Альянсу і партнерами, які роблять значні внески в операції і місії на чолі з НАТО. Як партнер з розширеними можливостями, Україна зможе отримати доступ до програм і навчань з оперативної сумісності, обміну розвідувальною інформацією тощо. Україна тепер належить до шести партнерів з розширеними можливостями, разом з Австралією, Фінляндією, Грузією, Йорданією і Швецією. Кожен з партнерів має індивідуально побудовані відносини з НАТО на основі сфер взаємної зацікавленості. Ще у 2014 році, на саміті в Уельсі, Альянс запровадив механізм Партнер-

ства з розширеними можливостями з діалогу та співпраці ЕОР (Enhanced Opportunities Partnership). Метою цього партнерства є покращення взаємодії між державами-членами Альянсу з ключовими країнами-партнерами. Приєднання України до цієї програми НАТО відкриває двері до більш глибокої співпраці між Києвом та Брюсселем, а також дозволить збільшити взаємосумісність українських військових з підрозділами збройних сил держав-членів Альянсу. Статус партнера з розширених можливостей надається тим країнам, які зробили вагомий внесок в операції та місії під керівництвом НАТО. Як зазначають у Брюсселі, Україна, як багаторічний партнер НАТО, надавала власні військові підрозділи для операцій союзників, у тому числі в Афганістані та Косово, а також для Сил реагування НАТО та постійно бере активну участь у навчаннях Альянсу.

«Наша мета незмінна — повноправне членство в Альянсі. Їй підпорядковується оборонна реформа. Саме у цьому напрямі розвиваються Збройні Сили України. Розробляється програма переходу на сучасні види озброєнь, яка базуватиметься на науковому підході щодо оцінки загроз та кроків, які здійснюються на шляху переозброєння Збройних Сил України. Впровадження цієї програми дасть можливість адекватно реагувати на сучасні виклики і загрози». Андрій Таран, Міністр оборони України

3

ВИКЛИКИ ХХІ СТОЛІТТЯ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НА ГОРИЗОНТІ В Створення, розвиток і загибель держав, як свідчить світова історія, супроводжуються війнами. Як приклад, за роки, що минули після Другої світової війни на планеті відбулося біля 300 воєнних конфліктів, де пряму участь взяло близько 90 держав

4

№6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ВІЙНИ 4.0

Мосов С.П., заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

Гурак С.П., військовий експерт

У

новому тисячолітті через різні причини загальна кількість воєнних конфліктів не зменшилась, а продовжує набирати оберти. Основною формою протиборства у воєнних конфліктах є збройна боротьба, яка перебуває в постійному розвитку, що вказує на необхідність своєчасної реакції на зміни співвідношення та значимості різних її складових. Це відноситься, у першу чергу, до озброєння і військової техніки, розвиток яких базується, як правило, на ландшафті промислових революцій. Одним з трендів сучасного світу вважається четверта індустріальна революція, що охопила всі галузі промисловості та сфери життєдіяльності людини. Термін «Індустрія 4.0» став використовуватися в якості синоніму четвертої промислової революції, суть якої полягає в тому, що сьогодні відбувається з’єднання матеріального світу з віртуальним, у результаті чого народжуються нові кіберфізичні комплекси, об’єднані в одну цифрову екосистему. Четверта промислова революція формує ландшафт для все більшої автоматизації всіх процесів і етапів виробництва: цифрове проектування виробу, створення його віртуальної копії, спільна робота інженерів і дизайнерів у єдиному цифровому конструкторському бюро, віддалене налаштування обладнання на підприємстві під технічні вимоги для випуску цього конкретного «розумного» продукту, автоматичне замовлення необхідних компонентів у потрібній кількості тощо. Після продажу виробник не забуває про свій продукт, як це було раніше в класичній моделі, бо він контролює умови використання, може змінювати налаштування віддалено, оновлювати програмне забезпечення, попереджати клієнта про мож№6/2020

5

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

За превентивний мораторій на автономні системи озброєння виступають 26 держав, включаючи Австралію, Бразилію і Китай»

ливі поломки тощо, а під кінець циклу використання – приймає продукт на утилізацію. Індустрія 4.0 поклала початок для створення потужного науково-технічного та виробничого ландшафту для якісно нової «гонки озброєнь», суть якої полягає в розробці та створенні різноманітних за призначенням роботів, які здатні повністю замінити людину на полі бою. На технічній мові такі роботи, що отримали назву «роботиубивці», визначають як «смертоносна автономна зброя» (САЗ). Автономні системи озброєння мають низку незаперечних і притаманних саме їм переваг. Їм не потрібні фінансове та продовольче забезпечення, як військослужбовцям. Вони не хворіють як люди, не страждають від посттравматичного синдрому і здатні цілодобово брати участь у бойових діях при

6

будь-яких кліматичних умовах та в будь-яку пору року. Вони будуть мати надлюдські рефлекси, швидкість і точність, їх не треба буде евакуювати з території противника, як це відбувається, наприклад, з екіпажами збитих літаків (вертольотів). Вони бездоганно виконають будь-який наданий їм наказ, бо людина вважається слабкою ланкою у війні. Вони не будуть творити звірства і порушувати міжнародне гуманітарне право, що роблять люди під час війни, скоюючи військові злочини. Вони будуть ідеальними солдатами, моряками і пілотами… Стратегічні автономні системи озброєння – давня мрія військових. Вони надають можливість планування операцій, масштаб яких не обмежений трудовими ресурсами. Один оператор-програміст, наприклад, здатний управляти великою кількістю (сотня-

ми і, навіть, тисячами!) автономних систем озброєння. Вони, фактично, індустріалізують війну, нададуть велику кількість небачених стратегічних можливостей, а також замінять на полі бою солдат і відповідну командну ланку, а також будуть завжди здатні брати участь у найризикованіших місіях. Все це можна визначити одним терміном – «війна 4.0». Історія воєнних технологій є, у тому числі, історією прагнення до дистанціювання від супротивника. Психологічна обумовленість прагнення людини до безконтактності в боротьбі за своє існування була визначальною при створенні зброї. З давніх часів, коли фізична сила окремої людини була значущою як для її існування в племені, так і для добування їжі шляхом полювання на звірів, прагнення до перемоги вимагало винаходження чогось нового й особливого, що надалі отримало назву – зброя. Завдяки винайденню зброї фізично слабка людина, яка зазвичай відчувала тваринний страх перед більш сильною людиною, могла врешті решт її перемогти. При цьому фізично сильною могла бути не тільки людина, але і звір. І якщо в боротьбі з могутнім левом людині досить було мати примітивні види зброї, то в боротьбі з собі подібним, потрібні були прояви великої винахідливості з метою створення нових видів зброї для перемоги. Так виникла холодна зброя. Винайдення китайцями пороху створило основу для розробки різноманітної вогнепальної зброї, використання якої значно збільшило дистанцію між військами, а також надало можливість атакувати противника не тільки з суші, а й з повітря і моря, з під води і з під землі, а також через космос. Сучасні безпілотні літальні апарати (далі – БПЛА) дозволяють наносити удари по противнику віддалено, не ризикуючи життям екіпажу. Наприклад, БПЛА Predator: екіпаж БПЛА, який виконував бойове завдання над Афганістаном, здійснював дистанційно управління з території США. Автономні системи озброєння забезпечать якісно новий крок до дистанціювання людини від війни. Війна 4.0 – це ситуація, коли на полі бою будуть воювати і знищувати противника автономні роботи, не залучаючи до цього людину. Це кардинально вплине на зміну природи війни, а також на відношення до неї, як до соціального явища. Разом з прагненням до новітнього рівня озброєнь і військової техніки з боку військових, що відповідають тер№6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

міну «війна 4.0», виникають ґрунтовні заперечення проти створення САЗ. Це обумовлюється, у першу чергу, потребою в перспективі передати САЗ значну кількість повноважень, у тому числі в прийнятті рішень щодо життя і смерті людини на полі бою. Поява навіть простих за конструкцією САЗ є підставою для кардинальної зміни поглядів на озброєння і початку нової хвилі в світовій «гонці озброєння», що вже спостерігалося після винаходження китайцями пороху і створення американцями атомної бомби. Кожна хвиля гонки озброєння характеризувалася якісно новим негативним стрибком щодо швидкості та ефективності вбивства людей, а також кількісних показників їхньої загибелі. Для кожного театру воєнних дій (на землі, в повітрі, в космосі, на воді та під водою) відбувається розроблення та випробування різноманітної САЗ. На озброєнні низки країн вже стоять системи з елементами штучного інтелекту – від безпілотників і роботів-вартових до апаратів для знешкодження вибухових пристроїв. При цьому продовжується розвиток штучних нейронних мереж, що дозволяє штучному інтелекту самонавчатися. Прикладом САЗ можна вважати розробку південнокорейських фахівців – робота-вартового (Intelligent Surveillance and Guard Robot) SGR1, здатного автоматично виявляти і знищувати порушників державного кордону. В одну систему об’єднані два апарати з функціями спостереження, стеження, стрільби і розпізнавання голосу. Роботи забезпечені відео- та ауді-

№6/2020

ообладнанням, датчиками тепла і руху, а також кулеметом (дистанція поразки 2 км) і гранатометом калібру 40 мм. Іншим прикладом може служити зенітно-артилерійський корабельний комплекс Mark 15 Phalanx, розроблений американською фірмою «General Dynamics», який є всепогодною автоматичною системою зброї, що забезпечує автономний пошук і виявлення цілей у призначеному секторі стрільби, оцінку ступеня їх загрози, вибір найбільш небезпечної для корабля цілі, захоплен-

Смертельна автономна зброя є прикладом того, як технологічні зміни здатні загрожувати фундаментальним людським цінностям, на яких тримається наше суспільство»

ня, супровід і визначення параметрів її руху, відкриття вогню, автоматичне коректування стрільби в замкнутому контурі, припинення вогню і захоплення нової цілі. Такі країни, як США, Велика Британія, Росія, Китай і Ізраїль активізували програми з розробки САЗ. Водночас багато інших держав вкладають значні кошти в адаптацію технології штучного інтелекту для військових потреб. САЗ досить швидко перетвориться на нову зброю масового знищення. Сьогодні кожна держава має свою армію для виконання функції захисту своєї території та суверенітету, а також, на жаль, і для завоювання інших держав. Для професійного виконання функцій з особовим складом збройних сил треба проводити навчання, бойову підготовку, ідеологічно озброїти, забезпечити всіма видами матеріально-технічного, фінансового і продовольчого забезпечення тощо. А в умовах розповсюдження САЗ одному програмісту будуть підвладні сотні і тисячі засобів ураження противника. Водночас, для підготовки армії «роботів-убивць» достатньо навчити одного робота, а потім завантажити програмне забезпечення у всі інші аналогічні роботи, не витрачаючи значного часу та інших ресурсів для їх професійної підготовки та ідеологічного виховання, як це трапляється з людьми. Відразу після завантаження програмного забезпечення «робот-убивця» готовий до практичного застосування. Важливо, що САЗ може стати більш загрозливою зброєю, ніж ядерна зброя. Так, для створення ядерної зброї по-

7

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

трібно мати відповідних науковців, конструкторів і фахівців, потужну матеріально-технічну та виробничу бази, фінансову підтримку, а також обслуговування, надійне зберігання й охорону такої зброї. На відміну від ядерної зброї, САЗ нічого такого не потребує. На теперішній час для створення найпростішої САЗ достатньо купити в вільному продажу дрон і запрограмувати його нейромережу на пошук, відстеження та напад на будь-який об’єкт чи людину. Програмне забезпечення для розпізнавання образів, у тому числі обличчя людини, встановлене вже у багатьох смартфонах. Для перетворення дрона на САЗ на його борту може бути розміщена потужна вибухівка. Таким чином, вже сьогодні, шляхом суміщення декількох існуючих сучасних технологій можна отримати просту, недорогу и досить небезпечну САЗ. На думку американських фахівців, якщо завести вантажівку з десятьма тисячами таких дронів в Нью-Йорк, то можна організувати атаку не менш масштабну, ніж 11 вересня 2001 р., і знищити тисячі жителів міста. При цьому не вимагається значної точності від застосування такої армади дронів. Людство не застраховане від потрапляння САЗ до рук терористів, країн-ізгоїв, окремих людей, які будуть готові використати таку зброю проти мирного населення заради досягнення своїх цілей. САЗ може перетворитися на ідеальний засіб для подавлення волі цивільного населення. На відміну від людей, автономні системи озброєння будуть здатні згідно заданої терористом програми творити звірства і здійснювати геноцид… До теперішнього часу залишається не відомим, як створити таку САЗ, яка б виконувала вимоги міжнародного гуманітарного права. Закони вимагають, щоб під час війни під загрозою могли бути лише комбатанти, а не мирні мешканці – некомбатанти, вимагають діяти пропорційно виниклій загрозі, приймати і поважати тих, хто здався в полон, а також тих, хто не здатний продовжувати воювати внаслідок отриманих поранень. Якщо навіть припустити появу в майбутньому етичної САЗ, то ніхто не може бути застрахований від несанкціонованого фізичного чи програмного доступу до комп’ютера САЗ – результат дії такого принципу, як «зовнішнє доповнення». Крім потрапляння САЗ до терористів можуть виникнути інші загрози – це помилки у функціонуванні САЗ. Робот у цивільному середовище, наприклад у

8

виробництві, знаходиться, як правило під фактично повним контролем людини. Район ведення бойових дій – це зовсім інше середовище, що характеризується максимальною невизначеністю та неоднозначністю, де контроль з боку людини за діями САЗ буде обмеженим або зовсім відсутнім. На теперішній час навіть під управлінням віддалених пілотів імовірність виникнення помилки при застосуванні ударних БПЛА досить значна. Так, розслідування, проведене журналістами The Intercept, показало, що в ході операції «Приголомшливий удар» у 2013 р. на 35 убитих ударними дронами переслідуваних цілей довелося більше 200 «побічних» призовного віку. Цей факт викликає купу питань щодо можливих наслідків від помилок комп’ютерів САЗ. Імовірність помилки і фатальних наслідків може посилюватися за рахунок великої швидкості дії САЗ, навіть у випадках, коли віддалено такою зброєю буде управляти людина, бо вона не зможе встигнути втрутитися і запобігти помилці. На стратегічному рівні поява САЗ може призвести до створення загроз геополітичній стабільності в світі. Так, наприклад, від «роя» невеликих за розміром автономних ударних безпілотників на теперішній час дуже складно буде захиститися, а точніше, практично не можливо. Загроза, яку вони являють собою, може спровокувати одну з супротивних сторін до раптового нападу. Висока ймовірність виникнення такої

атаки, як і розуміння неможливості її відбиття, здатні призвести до зростання ймовірності застосування значної за своєю силою зброї, враховуючи ядерну зброю з боку іншої сторони. Виникнення такої ситуації гіпотетично можливе для Республіки Корея і Корейської Народно-Демократичної Республіки. Цей приклад дозволяє зробити висновок про те, що поява САЗ може призвести з великою ймовірністю до порушення існуючого балансу воєнних потенціалів у світовому масштабі. Це обумовлюється тим, що будь-якій державі необов’язково буде мати статус провідної економічно розвинутої наддержави, щоб утримувати велику і сучасно озброєну армію. Це можна досягнути, навіть маючи незначні можливості. САЗ, за думкою військових експертів, з часом перетвориться на такий собі автомат Калашникова майбутнього. На відміну від ядерної зброї, САЗ легко виробляти і вона значно дешевше за собівартістю, що обумовлює її

Автономні системи озброєння забезпечать якісно новий крок до дистанціювання людини від війни. Війна 4.0 — це ситуація, коли на полі бою будуть воювати і знищувати противника автономні роботи, не залучаючи до цього людину»

№6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

швидку появу і на так званому чорному ринку озброєнь. Проблемність створення і прийняття на озброєння армії різноманітних САЗ обумовлюються їх безпосереднім попаданням у простір так званої кібернетичної війни. За визначенням американських фахівців з розвідки, кібернетичну війну слід розглядати в якості різновиду інформаційної війни, яка включає в себе операції зі спотворення, блокування, псування та знищення інформації, що міститься в комп’ютерах і комп’ютерних мережах. Кібератаки з боку противника вже сьогодні здатні не лише ввести помилки у програмне забезпечення САЗ, зупинити дію САЗ, але і знайти способи перепрограмування та спрямування САЗ проти тих, хто її застосував. Найгіршим наслідком цього може стати масове вбивство некомбатантів – цивільного населення. Масштабність загроз національній безпеці, обумовлених кібератаками, було оцінено Міністерством оборони США ще в період 1993-1994 рр., коли команда хакерів, створена воєнним відомством, провела тривалу несправжню кібератаку на комп’ютери свого відомства. Результат був приголомшливим, тому що під контроль хакерів було взято 7860 з 8932 атакованих систем – 88%. При цьому переважна більшість адміністраторів і користувачів у Пентагоні навіть не розуміли, що їхні комп’ютери «захопили». Таким чином, забезпечення кібербезпеки САЗ треба вважати ще одним №6/2020

проблематичним питанням, особливо в умовах світового поширення тероризму. САЗ – це машина, і вона не може понести відповідальність за порушення міжнародного гуманітарного права. Виникають питання, що виходять за межі відповідальності тих, хто буде розгортати автономні системи озброєння: хто понесе юридичну відповідальність, якщо в результаті функціонування САЗ буде здійснено військовий злочин – інженер, оператор-програміст, виробник чи командир, який надав команду приведення зброї в дію? Кого будуть переслідувати за військові злочини в Гаагському суді? Якщо відповідальність не може бути визначена, як того вимагає міжнародне гуманітарне право, чи можна визнати розгортання САЗ законним чи етично виправданим? Міжнародний комітет червоного хреста (далі – МКЧХ) закликає держави розглядати принципові правові та етичні проблеми, пов’язані із застосуванням САЗ, до того, як буде відбуватися їх подальша розробка або застосування в умовах збройного конфлікту, як того вимагає міжнародне гуманітарне право. МКЧХ стурбований можливими гуманітарними наслідками використання САЗ, а також тим, наскільки можливо застосовувати її, не порушуючи норм міжнародного гуманітарного права. За превентивний мораторій на автономні системи озброєння виступають 26 держав, включаючи Австралію, Бразилію і Китай. Відкритий лист з

підтримкою їх позиції підписали понад 230 організацій у всьому світі, серед яких 137 займаються штучним інтелектом і робототехнікою, і близько 3000 підприємців і вчених, зайнятих у сфері штучного інтелекту. Серед них, наприклад, засновник компаній Tesla і Space X Ілон Маск, а також компанія Deep Mind (належить Google). Головна ідея, яку вони відстоюють, це заборона на відкриття цього ящика Пандори, який буде досить складно закрити при виникненні війн 4.0. Проти заборони висловлюються держави, які активно інвестують у використання штучного інтелекту для військових потреб: США, Ізраїль, Росія і Велика Британія, що викликає велику стурбованість у світі. Підводячи підсумок, слід зазначити, що кожна промислова революція завжди мала і буде мати два наслідки: позитивний і негативний. Позитивний – це нова інноваційна технологічна хвиля в інтересах розвитку економіки і покращення життєдіяльності суспільства, а негативний проявляється в створенні людиною новітньої зброї для знищення собі подібних. Смертельна автономна зброя є яскравим приклад того, як технологічні зміни здатні загрожувати фундаментальним людським цінностям, на яких тримається наше суспільство. Це вимагає попереджувальної заборони САЗ, враховуючи жахливі наслідки застосування хімічної зброї в Першій світовій війні й ядерного бомбардування Хіросіми та Нагасакі.

9

АКТУАЛЬНО

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ВІДБУДУВАТИ ПІСЛЯ ЗРУЙНУВАННЯ…

Для вирішення проблеми якісного укомплектування військ особовим складом протягом багатьох років робилося чимало, але це питання й досі залишається актуальним для армії. Отже, які ж є оптимальні шляхи розв’язання цього «болючого» для Збройних Сил України питання Крилов С.А., начальник управління призову та комплектування — заступник начальника Головного управління особового складу Генерального штабу Збройних Сил України (у 2008-2013 рр.), полковник запасу

М

инуло три роки з моменту введення в дію Указом Президента України від 22 березня 2017 року №73/2017 Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року. Тож цілком природним є інтерес до стану справ у напрямку досягнення стратегічних цілей Державної програми, зокрема, завдання щодо професіоналізації та створення необхідного військового резерву Збройних Сил України. Проте,

10

Гудим В.М., начальник Головного штабу — перший заступник Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України (у 1996-2003 рр.), генерал-лейтенант запасу

сподіваємось сьогодні саме той час, коли фахівцям Генштабу буде цікаво побачити сучасну ситуацію з комплектуванням військ з іншого ракурсу та почути поради тих, хто займався цим напрямком діяльності у попередні роки. Перш за все, зупинимося лише на одному з визначальних сегментів у питанні професіоналізації – відбір кандидатів для укомплектування посад рядового і сержантського складу та на підготовку майбутніх офіцерських кадрів.

Для аналізу нинішньої ситуації потрібно трохи зануритися в історію питання… Проблема із забезпеченням якісного комплектування військ особовим складом виникла не раптово. Архаїчна система комплектування дісталась українському війську у спадщину з радянських часів. Принципи роботи військових комісаріатів формувалися ще у 60 роках минулого століття та були розраховані на комплектування багатомільйонної армії. Навіть за часів незалежності України, попри всі зміни, які відбулися у державі, вітчизняні військкомати продовжували функціонувати у зручному для себе режимі пасивного очікування за принципом: працюю з тим, хто прийшов. Оптимізація структури та запровадження прогресивних методів у повсякденної діяльності військових №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

комісаріатів стало вимогою часу. Але запроваджені у 2003-2006 роках «суперечливі реформи» (об’єднання зон відповідальності, скорочення майже вдвічі чисельності персоналу військових комісаріатів) не тільки не принесли користі, а набули руйнівних ознак та створили передумови для поетапного руйнування системи військового обліку. За таких умов, військові комісаріати виявилися неспроможними у новому чисельному складі забезпечувати виконання на відповідному рівні функцій щодо якісного укомплектування військ людськими ресурсами. Поверховість проведення приписки молоді до призовних дільниць призвела до втрати керованості процесом військового обліку, а виконання кількісних показників, визначених Генеральним штабом ЗС України, з призову на строкову службу та відбору кандидатів для проходження військової служби за контрактом з року в рік відбувалося у режимі авралів. Про якість призовного контингенту навіть не доводилося говорити. Такий підхід врешті-решт створив передумови деструктивного впливу на стан бойової готовності військ та дестабілізацію кадрового потенціалу. Ситуацію ускладнювало системне недофінансування потреб оборони у обсягах визначених Законом України від 06.12.1991 року №1932 – XII «Про оборону України» (не менше 3% від запланованого обсягу ВВП). Бюджетні обмеження призводили до нівелювання та спрощення бойової підготовки, згортання спланованих заходів розвитку та модернізації озброєння і військової

техніки. Створення чинників мотиваційної привабливості військової служби у черговий раз розглядалось як другорядне питання. Як наслідок, за період 2003-2006 років на військову службу за контрактом було прийнято близько 24 тисяч осіб, разом з цим звільнилося з різних причин 26,3 тисячі військовослужбовців за контрактом, з них понад 50% не вислужили першого терміну контракту. Тобто, неконтрольована плинність кадрів зводила нанівець результати з відбору на військову службу за контрактом та спричиняла колосальні фінансові втрати. За орієнтовними розрахунками, витрати на одного військовослужбовця за контрактом під час проходження підготовки у навчальному підрозділі становили на той час, близько 30 тисяч гривень. Таке марнотратство в умовах обмеженого фінансування оборонного відомства було неприпустимим. Саме тому керівництвом держави було підтримано пропозиції оборонного відомства дослідити процеси, що відбувалися у військах під час проведення експерименту з переходу визначених підрозділів ЗС України до комплектування військовослужбовцями за контрактом у 2005-2006 роках (розпорядження Президента України від 16.05.2005 року №1043/2005рп). На базі військових частин сухопутного, повітряного та морського компоненту (30 омбр, 7 авбрбр, 36 обр БО, вдк «Костянтин Ольшанський») був проведений практичний експеримент. У ході його проведення розглядався широкий спектр завдань, це і фінансове обґрунтування та визначення перспек-

тивного обрису майбутніх професійних Збройних Сил України, підготовка аналітико-прогностичних матеріалів та моніторинг виконання комплексних заходів, які спрямовувались на забезпечення мотиваційної складової тривалого проходження військової служби. Значна увага приділялася створенню фонду службового житла та будівництву елементів інфраструктури військових містечок, забезпеченню відповідних умов проходження військової служби та чіткому регламентуванню службового часу, формуванню нових службових взаємовідносин між різними категоріями військовослужбовців, оптимізації заходів бойової підготовки з урахуванням переходу до комплектування виключно за контрактом тощо. Під час пілотного проекту особлива увага приділялася пошуку оптимальних шляхів переходу з поточного стану комплектування військ на нові принципи комплектування, із урахуванням майбутньої перспективи — професіоналізації Збройних Сил. Головним пріоритетом було створення функціональної структури, діяльність якої дозволила б досягти підвищення кількісних і якісних показників військовослужбовців за контрактом та впровадити механізм, який унеможливлює надходження до військ осіб, що не відповідають вимогам за встановленими показниками (стан здоров’я, фізична підготовленість, психологічні і морально-ділові якості). В цілому мета експерименту, яка полягала у переході визначених підрозділів до комплектування виключно на професійній основі, була досягнута та зроблено

СЛУЖУ ЗА КОНТРАКТОМ: ЯК ЦЕ БУЛО

№6/2020

11

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

8000

Моніторинг змін чисельності військовослужбовців за контрактом ЗМІНИ ЧИСЕЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА КОНТРАКТОМ (2005‐2011 роки) (2005-2011 роки)

ЧИСЕЛЬНІ ПОКАЗНИКИ (ОСІБ)

7000 6000

6775 6726

6929

6545

7022 6346

6582

6262 5446

5671

5000

5218

4000

5996 5571

4128

3000 2000 1000 0 РОКИ

2005

2006

2007

Звільнено

першу практичну спробу створити обрис майбутніх професійних Збройних Сил України. Саме у цей період, у другому півріччі 2005 року, на базі відділів обліково-призовної роботи обласних військових комісаріатів було сформовано територіальні центри комплектування особовим складом (ТЦКОС). Ідея їх створення була запозичена в арміях провідних країн світу, які вже мають багатий практичний досвід переходу на контрактну службу та використовують для забезпечення потреб військ в особовому складі, так званні, вербувальні підрозділи. Разом з цим, у варіанті з ТЦКОС ніхто не намагався на осліп, один в один, копіювати існуючі прототипи. За допомогою іноземних військових радників відбувалися дуже важливі для військовослужбовців, задіяних у розбудові нової системи комплектування, заходи міжнародного військового співробітництва. Цілком відкрито ділилися власним досвідом створення ефективної системи залучення до військової служби фахівці вербувальних підрозділів США, Німеччини, Великої Британії, Польщі, Франції, Угорщини, Литви. Разом з цим, зусилля, що спрямовувались на вирішення питання підняття результативності відбору на військову службу за контрактом, нівелювались низкою інших завдань, покладених на військові комісаріати та не розглядались керівництвом військових комісаріатів як пріоритетне. Відсутність елементу активного пошуку, гонитва за забезпеченням будь-якою ціною виконання кількісних планових показників призводило до поверховості у вивчені кандидатів. Результат не змусив довго себе чекати – кількість прийнятих на військову службу знов ледь перекривала натовп тих, хто звільнявся. Проте шляхом спроб і помилок продовжувався пошук оптимального варіанту нової вербувальної структу-

12

2008

2009

2010

2011

Прийнято

ри, спроможної налагодити ефективну роботу з відбору кандидатів для проходження військової служби за контрактом та на навчання у військовому виші. Відділом моніторингу, який був створений у структурі головного кадрового органу Генерального штабу ЗС України (на той час — Головне управління особового складу) у динаміці відслідковувались доцільність та ефективність комплексних заходів: впровадження маркетингових досліджень, рекрутингових та комунікаційних заходів. Особлива увага приділялася аналізу стану кадрової ситуації та її причинний зв'язок з мотиваційної складової і достроковим звільненням. Практичний етап впровадження нової вербувальної системи розпочався з моменту виходу Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року №1054 «Про затвердження Положення про територіальний центр комплектування військовослужбовцями за контрактом». Урешті-решт вдалося переконати скептиків та розпочати заходи щодо формування (у два етапи: І етап з 01.06.2008 — 11 ТЦК; ІІ етап з 01.11.2008 — 14 ТЦК), відокремлених від військових комісаріатів, нових організаційноштатних структур та створення розгалуженої мережі вербувальних підрозділів, які безпосередньо підпорядковувались Генеральному штабу. За рахунок чисельності військових комісаріатів було сформовано 25 ТЦК штатною чисельністю 634 осіб (75 офіцерів, 425 сержантів та старшин та 134 працівників), які було розміщено із урахуванням адміністративно-територіального устрою. Нові підходи до процесу залучення на військову службу почали будувати на активному пошуку кандидатів. Відбір здійснювався цілеспрямовано із урахуванням реальної потреби військ, пріоритет надавався укомплектуванню сержантських посад та тих, які визна-

чають бойову готовність. Пріоритетом в роботі, на той час, стала сувора вимога начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗС України генерала армії України С.О. Кириченка – забезпечити дотримання якісних показників відбору військовослужбовців за контрактом. Значну увагу під час формування та подальшого функціонування ТЦК було приділено фаховій підготовці персоналу вербувальних підрозділів. Першим кроком стало розгортання такої специфічної підготовки на 1 офіцерських курсах (м. Миколаїв), м’яко кажучи, «прямо з коліс». Впровадження нового порядку комплектування дозволило вивільнити командування військових частин від невластивих функцій з організації пошуку кандидатів, агітації, оформлення громадян на військову службу за контрактом та організації їх подальшої підготовки за військово-обліковими спеціальностями. Вперше і, на жаль, востаннє за роки незалежності вдалося створити конкурс кандидатів для вступу на підготовку у військові виші, і це стосувалося не тільки престижних ВВНЗ. Відмінністю зазначеної системи комплектування від попередньої стало: • активний пошук кандидатів для проходження військової служби за контрактом та на підготовку офіцерських кадрів; • застосування програмного комплексу для автоматизації та прискорення процесу пошуку вакантних посад (АПК «Контрактник»); • встановлення персональної відповідальності персоналу ТЦК щодо забезпечення якості відбору кандидатів згідно визначених вимог (особовий склад ТЦК мав персональні печатки з номерами, що дозволяло відслідковувати та оцінювати ефективність роботи кожного); • керованість заходами підготовки (перепідготовки), із загальної кількості відібраних кандидатів 13,5 тисяч осіб, за розподілом Генерального штабу ЗС України, було направлено за визначеним переліком спеціальностей на підготовку в навчальні військові частини, з них понад 12 тисяч осіб (близько 90%) пройшли підготовку за ВОС, які визначають бойову готовність; • використання різноманітних видів (каналів) розповсюдження цільової реклами військової служби за контрактом. Впровадження нових принципів роботи ТЦК вимагали також внесення коректур у порядку організації діяльності ТЦК. Довелося відійти від типового розпорядку дня та впроваджувати гнучкий графік робочого часу посадових осіб ТЦК, бо основне навантаження припадало не на роботу в офісі, а в центрах зайнятості населення, навчальних закладах, на ярмарках вакансій та навіть №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

на вулиці. Саме такий підхід сприяв досягненню результативності діяльності ТЦК, набуттю персоналом ТЦК практичного досвіду. Протягом майже трьох років, за умови системного недофінансування спланованих заходів та нескінченних обіцянок підняття грошового забезпечення військовослужбовцям за контрактом, персонал ТЦК довів спроможність виконувати складні завдання, навіть незалежно від зовнішніх чинників. Для порівняння: грошове забезпечення військовослужбовця за першим контрактом протягом п’яти років стійко трималося на позначці 1461 грн, що було менше за середньостатистичний рівень заробітної плати у цивільному секторі (у 2008 році на 35% та у 2012 році на 53%). В умовах обмеженого фінансування заходів професіоналізації, низької мотиваційної привабливості військової професії у суспільстві та за існування відчутного дисбалансу грошового забезпечення, персоналом ТЦК було відібрано понад 15 тисяч осіб. Багато це або ні, якщо взяти до уваги той факт, що у зв’язку із фінансовими обмеженнями спеціальну фахову підготовку пройшло лише 90 інструкторів ТЦК (21% від загальної чисельності) – вирішуйте самі… До речі, планові показники відбору (які щороку визначаються командуванням рекрутингу сухопутних військ США) для вербувальника коливаються у межі 4-6 кандидатів на рік, а дехто з інструкторів ТЦК за рік перетинали позначку у 100 кандидатів (Вінницькій та Хмельницькій ТЦК, ТЦК в Автономній Республіці Крим). Звісно, це вдавалося не усім (середньостатистичні річні показники становили 25-30 осіб). Моніторинг показників стану кадрової ситуації засвідчував ефективність обраної вербувальної системи комплектування. Так, за період 2009-2011 років, кількість військовослужбовців за контрактом звільнених з військової служби, з числа осіб відібраних персоналом ТЦК, склала лише 4,4 % (812 осіб) від загальної кількості звільнених за цей період (18,5 тисяч осіб). Протилежна ситуація відбувалася у попередні, 2006-2008 роки, кількість звільнених становила 17,5 тисяч осіб (88,2% від кількісті прийнятих на військову службу за контрактом). Уникнення додаткових витрат, пов’язаних з відрядженням військовослужбовців на навчання та введення у навчальних центрах посади «курсант», яка передбачала найнижчий тарифний розряд, що дозволяло заощаджувати щороку з бюджету Міністерства оборони України близько 45-50 млн гривень. Тандем ТЦК та навчальних центрів став своєрідним фільтром, який створював перешкоду надходженню у війська «випадкових» людей, не спрямованих №6/2020

на довготривалу військову службу, або тих, хто не засвоїв за період навчання військової спеціальності. За статистикою, з числа осіб, з якими інструкторами ТЦК проводились бесіди, вивчення особистих документів та перевірки відповідності кандидата за станом здоров’я, фізичної підготовленості, моральнопсихологічним критеріям, відбирався лише один кандидат з 10-15 осіб. Наступним етапом випробувань були навчальні військові частини (центри). Рівень засвоєння програми фахової підготовки, дисциплінованість військовослужбовця, здатність переносити значні фізичні та психологічні навантаження під час оволодіння військовими навичками були визначальними критеріями перед відправленням курсантів до військових частин. Будь які відхилення від встановлених вимог – розірвання контракту, і це з часом стало нормою. Всій вертикалі, задіяній у створенні нової системи комплектування та безпосередньо на місцях, доводилось опановувати незвичний напрямок діяльності – рекламний маркетинг. Мова йде про розміщення рекламного контенту, націленого на певну аудиторію, а саме: друкована презентаційна (іміджева) продукція, вуличні рекламні носії, контекстна та тізерна реклама, відеоролики, реклама на ТБ і онлайн-радіо, використання Інтернет ресурсів та ЗМІ, ведення веб-сайту (Інтернет вербування).

Відмінністю системи комплектування стало використання різноманітних видів (каналів) розповсюдження цільової реклами військової служби за контрактом»

До речі, усі ці напрацювання разом із позитивними практичними результатами досягнутими ТЦК в комплектуванні Збройних Сил отримали свого часу високу оцінку іноземних військових радників. Не відомо, що спонукало у вересні 2012 року керівництво Генерального штабу ЗС України прийняти суб’єктивне рішення щодо руйнування вербувальної системи та запровадити трирівневу систему комплектування військовослужбовцями за контрактом (районний військовий комісаріат – обласний військовий комісаріат – військова частина). У той же період було запроваджено підготовку громадян до військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу безпосередньо у військових частинах. Це відбувалося на тлі скорочення майже утричі чисельності навчальних військових частин (центрів). За відсутності розвинутої навчально-матеріальної бази, підготовленого викладацького складу та матеріально-технічного забезпечення процесу навчання, командири військових частин були не спроможні власними силами організувати повноцінну фахову підготовку осіб, які приймалися на військову службу. Протягом 2013 року у такий спосіб було «підготовлено» майже 2 тисяч осіб. Такі противекторні рішення відкинули Збройні Сили України на десять років у зворотному напрямі… Процес відбору кандидатів для проходження військової служби за контрактом було нівельовано та знов відбувалося у «ручному режимі» та лише за територіальним принципом. Автоматизований програмний комплекс «Контрактник» в роботі з пошуку та підбору вакантних посад перестав застосовуватися і був безповоротно втрачений після розформування ТЦК. Нехтування ризиками, врешті-решт призвело до зниження рівня бойової готовності. У якому стані знаходилися Збройні Сили України на початок анексії Криму та розвязання Російською Федерацією збройного конфлікту на сході України, не слід навіть нагадувати. Екскурс у минуле було зроблено не випадково… Указом Президента України від 6 червня 2016 року №240/2016 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України». Однією із стратегічних цілей оборонної реформи визначені професіоналізація сил оборони та створення необхідного військового резерву, що є необхідною умовою для формування кадрового потенціалу Збройних Сил України та інших складових сил оборони, комплектування їх підготовленим та

13

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

мотивованим особовим складом, створення, утримання та розгортання стратегічного резерву Збройних Сил України. Реалізація цього завдання, зокрема передбачає впровадження комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих на переформування військових комісаріатів у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), функції яких повинні трансформуватися від адміністративно-примусових у рекрутингові та соціально-сервісні. Здається, мета зрозуміла, терміни та відповідальних визначено. Залишилось дізнатись: Але що відбувається насправді? Навіть не знаємо, як сприймати… Чи то зла посмішка долі, чи то дійсно якесь дивне перевантаження свідомості відбулося… Саме в стінах Чернігівського ОВК восени 2012 року за підсумками проведення командно-мобілізаційних навчань готувалось рішення, яке, до речі, було сформовано заздалегідь у тодішнього керівництва Генерального штабу недоцільності подальшого функціонування структури ТЦК, у зв’язку із низькою ефективністю роботи. Час минув, пройшло 4,5 роки. І саме Чернігівському ОВК перепала можливість довести зворотне. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року №492-р «Про реалізацію пілотного проекту щодо утворення територіального центру комплектування та соціальної підтримки» запроваджено реалізацію (з 01.08.2017 по 30.12.2017) пілотного проекту на базі Чернігівського ОВК та Козелецького РВК. До речі, спектр завдань, які необхідно було опрацювати у ході експерименту, дійсно великий: апробація функціонування місцевих органів військового управління в новій організаційно-штатній структурі; забезпечення впровадження ефективної системи обслуговування та надання сервісних послуг військовозобов’язаним, резервістам, військовослужбовцям, ветеранам війни та військової служби, пенсіонерам з числа військовослужбовців Збройних Сил та членам їх сімей; удосконалення порядку комплектування військ (сил) особовим складом та організація оборонно-мобілізаційної роботи. Невідомо, як вдалося впоратися за п’ять місяців з цією відповідальною місією. Але згідно зі звітами, мета пілотного проекту була досягнута, ефективність та соціальна підтримка визначених верств населення забезпечена, кардинальні зміни у свідомості населення щодо позитивного сприйняття військового комісаріату в оболонці «Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки» відбулися. Невже саме зміна в назві,

14

що стосується соціальної підтримки, відіграла таку визначальну роль? СПРОБУЄМО РОЗІБРАТИСЯ… Мовою оригіналу: «Створено і здійснюється активне адміністрування сторінки ТЦК та СП у соціальній мережі Facebook, яку щодня відвідують до 600800 користувачів…». Навіть стає цікаво, як вдалося зачепити пересічних громадян актуальністю теми – військова служба за контактом та створити за оцінками один із найбільш популярних не тільки в регіоні, а й по всій країні інформаційний контент. Хоча відвідуваність сайту, в пошукових системах, свідчить про зворотне, що і не дивно. Бо та нісенітниця, яка викладена на сторінці в Facebook Чернігівського ТЦК та СП може спричинити навпаки зворотній ефект. Тому, переконані, що ніхто з керівників, які хизуються цією «візитною карткою», цю сторінку взагалі не відвідували. Мовою оригіналу: «За статистикою звернень найбільше турбують людей питання приписки, проведення призову, порядку проходження військової служби за контрактом, соціальних пільг, оформлення пенсійних справ тощо...». Мабуть, хтось із прихильників ТЦК та СП підкаже, яка соціальна підтримка у стінах цих установ відбувалася, окрім функціональних завдань, визначених Положенням про військові комісаріати (Постанова КМУ від 3 червня 2013 року № 389, зі змінами)? Декларуєте дійсно

важливі речі, тоді потрібно починати щось робити в цьому напрямі. Мовою оригіналу: «Попередній аналіз проведення експерименту з функціонування ТЦК показав, що в цілому загальна картина сприйняття суспільством діяльності місцевих органів військового управління покращилась». Оптимізм у цьому реченні явно присутній, але хід проведення призовних кампаній та відсутність черг бажаючих поповнити лави ЗС України у статусі військовослужбовця за контрактом свідчать, на жаль, про зворотне… Мовою оригіналу: «Інструкторами ТЦК та СП застосовуються ефективні інноваційні заходи вербування на військову службу. Завдяки запровадженню нових процесів рекрутингу громадян, обсяги виконання планових завдань з відбору та прийняття на військову службу за контрактом Чернігівським ТЦК та СП зросли та призвели до перевиконання планових завдань з відбору». Переконані, розмову про стрімке нарощування показників відбору вести було зарано. Зростанні рейтингу на 15-20 % (за невеликих планових показниках відбору) — це хибний привід для самозаспокоєння. Лякає інше. Першопрохідці — Чернігівський, Рівненський та Одеський ТЦК та СП, на жаль, за показниками відбору кандидатів на військову службу за контрактом не стали кращими ні у 2018 році, ані в 2019 році. Виключення №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

склав тільки Дніпропетровський ТЦК та СП, який і тоді, коли мав назву ОВК, забезпечував стабільно високі показники щодо відбору. З рештою відбувається зворотна ситуація. Одеський ТЦК та СП з великими потугами тримається у середині рейтингу обласних військових комісаріатів, зате Чернігівський та Рівненський ТЦК та СП входять до групи антирейтингу. Можливо не варто так драматизувати ситуацію, яка дійсно неординарна, але цифри — річ переконлива. Насамперед, переформування військових комісаріатів матиме на меті не лише організаційні, функціональні та структурні зміни або зміну назви місцевого органу військового управління. В першу чергу, це спрямовано на досягнення ментальних змін у свідомості персоналу структур, що утворюються, трансформацію їх практичної діяльності та специфіки забезпечення якісного укомплектування Збройних Сил України з урахуванням сучасних викликів та загроз, застосування у практичній діяльності сучасних передових інформаційних технологій. Чесно кажучи, дуже б хотілось, аби гасло «Перші – серед рівних» стало візитівкою новостворених ТЦК та СП. Здається, перше враження, що все безповоротно зайшло у глухий кут, але ні, потрібно починати імпровізувати та шукати шляхи виходу з цієї ситуації. По-перше, розпочати потрібно з нормативно-правового врегулювання пи№6/2020

тань створення повноважень та порядку функціонування ТЦК та СП. На жаль, усе пішло якось не так. Поверховий підхід командування Сухопутних військ ЗС України – відповідального за створення ТЦК та СП, у визначенні реального спектру завдань та їх пріоритетності став провальним фактором у питанні правового регулювання діяльності ТЦК та СП. Навіть у пояснювальній записці до проекту Закону України не визначено переконливих причин та детального обґрунтування необхідності прийняття законопроекту… Окрім цього, у прикінцевих положеннях законопроекту зазначено, що відповідний Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і у той же час «створення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на базі військових комісаріатів визначаються відповідними програмами розвитку Збройних Сил України». Це насамперед означає, що фактичне утворення відповідних центрів відкладається на невизначений термін. За таких умов прийняття проекту взагалі втрачає сенс, оскільки військові комісаріати можуть продовжувати функціонувати протягом багатьох років після його прийняття. З огляду на зазначене, проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку зі створенням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на базі військових комісаріатів від 09.11.2018 № 9285 (реєстраційний №10008 від 06.02.2018 року), відхилений ВР України 05.02.2019 року і згідно статті 95 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та вважається знятим з розгляду. За висновком Головного науковоекспертного управління Верховної Ради запропоновані законопроектом зміни фактично зводяться до перейменування «військових комісаріатів» на «обласні, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки». Нелогічним також виглядає статус керівника «обласних, територіальних (місцевих) центрів комплектування та соціальної підтримки», який з незрозумілих міркувань залишаться «військовим комісаром». Де-факто, заходи переходу протягом 2018 року, 111 військових комісаріатів у Чернігівській, Дніпропетровській, Рівненській та Одеській областях на нові організаційно-штатні структури ТЦК та СП (4 обласного рівня та 107 районного рівня) не мали під собою нормативноправового підґрунтя. По-друге, наступною перешкодою на шляху реалізації оперативних цілей стало впровадження сучасної автоматизованої системи обліку призовних ресурсів. Не новина, що існуюча на сьогодні

система обліку, яка застосовується в роботі військових комісаріатів, практично без змін залишається ще з радянських часів і асоціюється зі стосом паперів. На відміну, у розвинутих європейських країнах ефективно застосовується електронно-автоматизована система загального обліку людських ресурсів, яка дозволяє швидко виявляти особу, яка «цікавить» з будь-яких питань військове відомство, і оперативно приймати стосовно неї відповідне рішення.

14 квітня 2017 року Президент України підписав законопроект про створення «Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних», поставивши крапку в багаторічному законодавчому процесі. Тож що зараз заважає повноцінному запровадженню в повсякденній діяльності Збройних Сил автоматизованої системи «Оберіг», яка, здана в експлуатацію ще у березні 2019 року. Досі, «головним болем» військових комісаріатів залишається організація відбору кандидатів для проходження військової служби за контрактом. Переконані, що ця робота повинна базуватися на активному пошуку потенційних кандидатів із застосуванням автоматизованого програмного комплексу, з допомогою якого інструктори-вербувальники повинні отримувати відправні дані у процесі пошуку та підбору вакантних посад. Це прописні істини і з цього потрібно починати та спланувати відповідний фінансовий ресурс на створення програмного комплексу для автоматизації та прискорення процесу пошуку вакантних посад військовослужбовців за контрактом. У іншому випадку ця робота і далі буде здійснюватися у «ручному режимі», а процес відбору зведено до досягнення за будь-яких умов лише планових кількісних показників без урахування реальної потреби у військах. А задекларований принцип роботи нових вербувальних підрозділів: «Пошук того, хто потрібен ЗС України та відповідає вимогам щодо проходження військової служби» – залишиться лише гаслом. По-третє, успішність роботи щодо залучення на військову службу напряму залежить від підбору персоналу вербувальних підрозділів та рівня їх підготовки до виконання функціональних завдань. Саме з підбору інструкторів-напрямківців для конкретного виду, у минулому, починалося формування ТЦК. Велика вдячність керівництву видів ЗС України, які у той непростий час підтримали ідею та направили кращих сержантів в ТЦК для покращення якісних та кількісних показників відбору у інтересах видів та родів військ. На сьогодні підготовка військовослужбовців ЗС України, відібраних на

15

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

РЕКЛАМНІ КАМПАНІЇ ЩОДО ВЕРБУВАННЯ МОЛОДІ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ У КРАЇНАХ НАТО ФРАНЦІЯ

посади інструкторів-вербувальників ТЦК та СП, здійснюється на базі Національної академії Сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного за напрямком «Підвищення кваліфікації фахівців з питань відбору на військову службу за контрактом». Здається, прописні істини, але дослідження та напрацювання алгоритмів діяльності інструкторів під час пілотного проекту повинні були стати підґрунтям для коригування програм підготовки персоналу ТЦК та СП. Особливу увагу під час підготовки необхідно приділити набуттю інструкторами та керівним складом вербувальних підрозділів навичок з рекрутингу, збору та аналізу інформації, визначення цільових аудиторій та груп впливу, створення розгалуженої мережі контактів, проведення співбесід, ораторської майстерності та вмінню переконувати, адміністративної обробки інформації та перевірки достовірності анкетних даних, оформлення особових справ, ведення персональної бази даних, алгоритмів проведення пропагувальних та рекламних заходів. Важливим елементом підготовки повинна стати практика роботи з засобами зв’язку, обладнанням та оргтехнікою, які будуть використовуватися інструкторами в їх повсякденній практичній діяльності. Вміле використання ґаджетів, окремих форматів подачі матеріалу для соціальних мереж, SMS и MMSрозсилка, надання реклами у застосунках, месенджерах, онлайн-іграх, ведення веб-сайту (інтернет вербування), онлайн-діджитал (digital) – це сучасні професійні критерії, які висуваються для персоналу вербувальних підрозділів. Для досягнення ефективності такої підготовки навчальну програму потрібно скоригувати у еквівалентному співвідношенні: мінімум теорії (30%) та максимум практики (70%). Якісний добір персоналу ТЦК та СП – запорука ефективності діяльності ТЦК та СП. Доречним кадровим надбан-

16

НІМЕЧЧИНА

ням ТЦК та СП треба розглядати випускників Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (факультети телекомунікаційних систем та інформаційних технологій) та Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (військового гуманітарнолінгвістичного факультету, зокрема кафедри військової журналістики). По-четверте, нехтування питаннями інформаційного забезпечення. Сьогодні, як ніколи потрібно акцентувати увагу на пропаганді і рекламі військової служби, тому що формування позитивного іміджу Збройних Сил — один з найголовніших чинників успішності кампанії щодо залучення на військову службу та на підготовку офіцерських кадрів у військових вишах. І з цим потрібно погодитися. Як додатковий аргумент наведемо низку прикладів із зарубіжного досвіду рекламування військової служби.. Безпосередньо в США з військовою тематикою видається більш 2,5 тисяч газет, загальним тиражом понад 102 мільйонів екземплярів. Міноборони видає 20 журналів і ще 80 випускається різними видами збройних сил. Телевізійна служба ПС США має близько 200 радіо і 100 телевізійних станцій, на військових кораблях функціонує до 70 теле- і радіостанцій; використовуються супутники, що дозволяє вести цілодобові передачі з охопленням практично усіх військовослужбовців у різних куточках світу. В Сухопутних військах на потужну рекламно-маркетингову кампанію щорічно витрачається 40 мільйонів доларів. Рекламний бюджет Командування морської піхоти збройних сил США (близько 100 мільйонів доларів) розподіляється: • 10% – централізоване виготовлення рекламної продукції та забезпечення рекламних заходів на національному рівні; • 10% – забезпечення рекламою на місцевому рівні;

•

30% – забезпечення заходів відбору (WEB-сайт, телефоні розмови, реклама поштою); • 50% – рекламні ролики на ТV, радіо, зовнішня реклама, підтримка WEB-сайту в Інтернеті. Рекламна кампанія «Стратегія на 360°» у збройних силах Франції, що проводилась у 2010-2012 роках, здійснювалась з використанням сучасних медіа та комунікаційних технологій, адаптованих для охоплення молоді. При цьому головне завдання не просто сподобатись, а переконати у виборі професії військового. До рекламних заходів залучались як центральні канали телебачення, так і регіональні, а також радіо, преса та різноманітна друкована продукція. Широко використовувався спеціальний сайт в Інтернеті, адаптований під всі види смартфонів, який насичений соціальними мережами, web серіалами та відеоматеріалами про збройні сили Франції. Загальний бюджет тільки на 2011 рік в рамках кампанії складав 9,1 мільйонів євро, з яких 7,5 мільйона євро призначені на закупівлю медійного простору на національному та регіональному рівні. В збройних силах Швеції для реклами використовуються більш ніж 300 радіостанцій, що працюють на усіх діапазонах, 800 телевізійних передавачів, що транслюють першу і другу програми телебачення, а також близько 150 газет тиражом понад 4 мільйони екземплярів. Військовим відомством Швеції на найближчі роки передбачається створення запасів устаткування й матеріалів, сучасних засобів оперативного друку, із розширенням сектора їхнього застосування, а також подальший розвиток дослідницької роботи в рекламному секторі із залученням науково-дослідних центрів різних відомств. У Великій Британії керівництво процесом відбору кандидатів для проходження військової служби за контрактом покладено на штаби видів збройних сил, кожний з яких має свої, розташовані №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

у великих містах вербувальні пункти, а також пункти зв’язків з університетами і коледжами. На забезпечення їх рекламної діяльності щорічно з військового бюджету витрачається близько 9 мільйонів фунтів стерлінгів. Німеччина не є виключенням. На напрямок вербування молоді для проходження служби в Бундесвері Уряд Німеччини виділяє – близько 27 мільйонів євро на рік. До цієї діяльності задіяні навіть цивільні організації, комерційні структури, підприємства, державні служби зайнятості. В розпорядженні вербувальних структур, окрім великих можливостей виготовлення поліграфічної та сувенірної рекламної продукції (від аркуша паперу, ручки та буклети з символікою та логотипами Бундесверу), є пересувні виставковоінформаційні центри, модулі для проведення великих заходів, стенди для демонстрації фільмів у форматі 3D, стенди з виставкою озброєння і техніки, тренажери для водіння автомобілів, літаків, БМП, БТР. Всебічно продумано питання використанням можливостей ЗМІ (радіо-теле-відео, Інтернет, мобільні телефони). Але такий підхід до застосування найсучасніших засобів та методів рекламування не є винятковим тільки для країн, де існує потреба у відборі значної кількості поповнення. Так, щорічна потреба у відборі особового складу до лав збройних сил Естонії складає близько 400 осіб, але витрати на рекламу становлять 130 тисяч євро. Основна її ціль — підтримка у свідомості військовослужбовців і широких кіл громадськості привабливого іміджу збройних сил і військової служби. Досвід країн світу свідчить про взаємозалежність системності, ефективності та масовості рекламних кампаній для забезпечення кількісноякісних показників відбору на військову службу за контрактом. Основним контингентом для роботи має стати молодь вікової категорії 1425 років, які підпадають під системний вплив військової реклами. Саме професійний підхід до питань формування у суспільстві привабливого іміджу збройних сил та патріотичної налаштованості молоді, є тим реальним чинником, що впливає на показники відбору на військову службу. Важливою запорукою успішності та ефективності рекламно-пропагандистської діяльності в арміях провідних країн світу, окрім коштів, є добре підготовлені на профільних курсах менеджери. Тож у разі коригування навчальних планів кафедри військової журналістики Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, дехто з випускників зможе стати опорою персоналу ТЦК та СП в №6/2020

організації рекламно-маркетингових заходів. На часі переосмислення ролі та місця пропаганди і реклами військової служби, як у площині діяльності вербувальних підрозділів, що потрібно зробити це крізь призму сучасних суспільних реалій та загроз. І, головне… Впевнені, що в умовах сьогодення задум створення ТЦК та СП не данина моді, а виважене управлінське рішення нарешті створити ефективну вербувальну систему комплектування та привернути увагу військовозобов’язаним, резервістам, військовослужбовцям, ветеранам війни та військової служби, пенсіонерам силових структур та членам їх сімей у площині правового та соціального захисту та надання сервісних послуг. Не сподіваємось на конструктивне сприйняття порад, але потрібно перебороти внутрішні застарілі стереотипи і почати створювати відокремлену вертикаль вербувальних підрозділів, які повинні працювати у інтересах усіх видів та родів військ. Навіть є в кого позичити ідеї, наживо подивитися на сучасні підходи рекрутингових підрозділів армій провідних країн світу та вибрати власний перспективний варіант вербувальних підрозділів. Адже хочемо в черговий раз застерегти від хибного шляху – намагання сформувати вербувальні структури на архаїчних останках військових комісаріатів та підпорядкувати їх Командуванню Сухопутних військ ЗС України. Це буде стратегічною помилкою. До речі, як вдалий приклад – Держприкордонслужба України, яка з 2008 року успішно вирішує питання добору персоналу 7 окремими регіональними центрами комплектування та 25 представництвами. Окремі побажання досягти позитиву у сервісному обслуговуванні та подолання стереотипів бюрократичного сприйняття військових комісаріатів. Ресепшен, м’які меблі, пандуси, термі-

нали (бокси) реєстрації відвідувачів це усе доречно. Рішення багатьох проблем знаходиться на поверхні: впровадження сучасних електронних систем документообігу – дозволить звільнитися від залишеного ще з радянських часів стосу паперів; застосовування електронно-автоматизованої системи загального обліку людських ресурсів, використання інтернет ресурсів та телекомунікаційна складова допоможе досягти «перемоги» над ірраціональною втратою часу відвідувачами в чергах. Зробіть крок на зустріч, перебудуйте роботу на вирішення їх нагальних проблем; не соромтеся відвідувати інвалідів та ветеранів війни та по можливості вирішуйте їх проблеми на дому, адже навіщо створювати їм зайві труднощі, які виникають при відвіданні ними військкомату. Налагодження тісної співпраці з Міністерством у справах ветеранів, Мінсоцполітики, Міністерством охорони здоров’я, Пенсійним фондом та місцевими адміністраціями у площині вирішенні різнопланових питань правового та соціального захисту військовозобов’язаних, резервістів, військовослужбовців, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів силових структур та членів їх сімей стануть хорошим надбанням та сприятиме формуванню позитивного статусу усіх нововведень. Безперечно, що ці напрямки потребуватимуть значних фінансових ресурсів та всебічної підтримки з боку держави. Втрачено багато часу, але впевнені, — іншого шляху забезпечити якісне укомплектування національного війська на сьогодні не має, і не варто соромитись озирнутися назад, з такою дилемою Збройні Сили уже стикалися і свого часу знайшли оптимальне рішення… І треба нарешті зрозуміти простий постулат — ПРОФЕСІОНАЛІЗМ УМОВНОСТЕЙ НЕ ПРИПУСКАЄ. Знову ж таки ця публікація не заради розмови, а з певним сподіванням на позитивні зрушення у цьому напрямку.

17

ГЕОПОЛІТИКА

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ЧИ БУДЕ ЄВРОСО Зусилля Євросоюзу та НАТО у галузі безпеки та оборони суттєво сприяють європейській безпеці, тому активізується спільна робота та нарощування можливостей для захисту від нової реальності гібридних загроз

Речич С.Л., полковник, радник Представництва України при Європейському Союзі, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Закінчення. Початок у «ОВ» №5 (2020 р.)

У

грудні 2016 року в штабквартирі НАТО в Брюсселі відбулися зустрічі на рівні міністрів закордонних справ, в рамках яких було проведене засідання Північноатлантичної ради (ПАР) за участю Високого представника ЄС з закордонних справ і політики безпеки Ф. Могеріні. У ході засідання було схвалено заяву

18

про імплементацію Спільної Декларації, підписаної Президентом Європейської Ради, Президентом Європейської комісії та Генеральним секретарем НАТО у Варшаві 8 липня 2016 року, прийняте в рамках Варшавського саміту НАТО. У заяві, зокрема, підкреслено, що ЄС та НАТО зіткнулися з серією безпрецедентних безпекових викликів, які походять з Півдня та Сходу, відзначено необхідність спільного їх подолання, що дозволило б уникнути зайвого ду-

блювання. Загальна мета ЄС та НАТО залишається незмінною: збереження миру і стабільності та зміцнення безпеки громадян. Прийнято рішення щодо посилення політики безпеки і оборони Європейського Союзу. Зазначено, що Європа має всі інструменти, ресурси та мудрість для подолання загроз та труднощів, з якими вона стикається. ВЗАЄМОДІЯ З НАТО Важливими в контексті взаємодії №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ОЮЗ БЕЗ НАТО?

з НАТО є два рішення, прийняті напередодні: реалізація Глобальної стратегії ЄС та План дій з питань оборони ЄС, який сфокусований на підтримку розвитку спроможностей. Зазначене знайшло своє практичне відображення у схваленні пакету конкретних пропозицій щодо посилення співпраці між НАТО та ЄС. Пакет пропозицій, спільно розроблений НАТО та ЄС, містить 42 заходи посиленої вза№6/2020

ємодії в рамках 7-ми сфер співробітництва: 1) протидія гібридним загрозам (за 4-а напрямами – ситуаційна обізнаність, стратегічні комунікації, реагування на кризові ситуації, посилення стійкості); 2) операційне співробітництво, включно з морським компонентом; 3) кібербезпека та захист; 4) оборонні спроможності; 5) оборонна промисловість та дослідження; 6) навчання;

7) розбудова спроможностей у сфері безпеки та оборони. Серед іншого, пакет пропозицій передбачає: • посилення співробітництва в регіоні Середземного моря; • збільшення кількості навчань і досліджень у сфері кібербезпеки; • посилення співробітництва для покращення оборонних спроможностей країн-партнерів; • узгодження дій у питанні розвитку оборонних спроможностей обох організацій.

19

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Схвалений пакет пропозицій оприлюднено у форматі «Заяви щодо імплементації Спільної декларації, підписаної Президентом Європейської ради, Президентом Єврокомісії та Генеральним секретарем НАТО». За підсумками засідання була проведена спільна прес-конференція Високого представника ЄС із закордонних справ і безпекової політики Ф. Могеріні та Генерального секретаря НАТО Є. Столтенберга. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЛАСНУ БЕЗПЕКУ Тематика зовнішньої безпеки та оборони розглядалася також під час засідання Європейської ради 15.12.2016 року, за підсумками якої були ухвалені висновки, серед основних сигналів яких слід визначити такі: • ЄС має взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку, у тому числі шляхом виділення додаткових ресурсів, а також з урахуванням національних умов та правових зобов’язань. Держави-члени, які одночасно є членами НАТО, мають дотримуватися керівних принципів Альянсу у питаннях видатків на оборону; • заклик до держав-членів зміцнити співпрацю щодо розвитку необхідних спроможностей та прийняти рішення, які будуть сприяти доступу до цих спроможностей. Рада очікує всеосяжного перегляду Афінського механізму до кінця 2017 року; • внесення пропозицій щодо розвитку цивільних спроможностей; параметрів скоординованого державами-членами щорічного оборонного огляду; процесу розвитку

20

військових потенціалів з урахуванням наукових досліджень і технологій; створення системи постійного оперативного планування і управління спроможностями на стратегічному рівні, розгортання сил швидкого реагування; нарощування спроможностей у сфері безпеки і розвитку з метою схвалення відповідного рішення в першій половині 2017 року. Європейський оборонний фонд сприятиме реалізації Спільної політики безпеки і оборони ЄС, доповнюючи Глобальну стратегію з питань безпеки і оборони, в якій викладені нові пріоритети та визначено першочергові заходи з їх виконання. Фонд сприятиме реалізації Спільної декларації ЄС-НАТО, підписаної Президентом Європейської Ради, Президентом Єврокомісіїї та Генеральним секретарем НАТО. За підтримки Парламенту та держав-членів ЄС, Європейський оборонний фонд може швидко стати двигуном, який надасть поштовх зміцненню безпеки та оборони ЄС. ПРОТИДІЯТИ ЗАГРОЗАМ РАЗОМ Заслуговує на увагу черговий (третій) звіт про хід реалізації спільного плану заходів, схваленого Радами ЄС та

Активна взаємодія в кібернетичній галузі відбувається завдяки обміну концепціями та доктринами, інформацією про попередження про загрози »

НАТО 6.12.2016 року та 5.12.2017 року розглядався у ході засідання 8.06.2018 року, під час якого було затверджено відповідні висновки. Рада нагадала про раніше прийняті висновки, зокрема в листопаді 2016 року, березні, травні та листопаді 2017 року. Враховуючи, що ЄС та НАТО продовжують стикатися зі спільними викликами для безпеки, Рада ЄС привітала продовження тісної співпраці з НАТО на стратегічному та оперативному рівнях, направлене на врегулювання кризових ситуацій задля підтримки міжнародного миру та безпеки, а також розвитку оборонних спроможностей. На додаток до спільного набору із 42 пропозицій щодо посилення співпраці між НАТО та ЄС, схваленого 6 грудня 2016 року Радою ЄС та НАТО, цей набір доповнився спільним набором нових 32 пропозицій подальших дій щодо імплементації Спільної декларації, які були схвалені обома Радами 5.12.2017 року. Нові пропозиції включили такі напрямки як антитероризм, жінки, мир та безпека, та військова мобільність.

20 із 74 схвалених пропозицій для співробітництва сфокусовані на протидії гібридним загрозам. Встановлені регулярні робочі контакти між гібридною секцією (EU Hybrid Fusion Cell), гібридним аналітичним підрозділом НАТО (NATO Hybrid Analysis Branch) та Європейським центром досконалості (European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats) в Гельсінкі для боротьби з гібридними загрозами. Для ситуаційної обізнаності щомісячно проводяться відеоконференції між пер-

№6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

соналом відповідних географічних і тематичних груп Єдиного розвідувальноаналітичного підрозділу ЄС (EU's Single Intelligence Analysis Capacity) та відділу спільної розвідки та безпеки НАТО (NATO's Joint Intelligence and Security Division). Крім того мають місце регулярні стратегічні дискусії між НАТО та ЄС. На початковому етапі знаходяться співробітництво з питань прав жінок, миру та безпеки. Організована взаємодія у сфері протидії тероризму та стратегічних комунікацій. В оперативному співробітництві, включаючи морські питання, налагоджена співпраця та координація на тактичному та оперативному рівнях між операцією EUNAVFOR Sophia та операцією Sea Guardian. Активна взаємодія в кібернетичній галузі відбувається завдяки обміну концепціями та доктринами, інформацією про існуючі та заплановані навчальні та освітні курси, показники загрози, обміни попередженнями про загрозу та оцінки, крос-брифінги, включаючи кібер-аспекти кризового менеджменту та регулярні зустрічі. З питань оборонних спроможностей докладаються зусилля, спрямовані на забезпечення узгодженості результатів між Планом розвитку спроможностей ЄС (CDP), Скоординованим щорічним оборонним оглядом (CARD) та відповідними процесами НАТО, такими як Процес оборонного планування НАТО (NDPP) та Процес планування та оцінки сил Партнерства заради миру (PARP). Штаби НАТО та ЄС працюють разом, щоб забезпечити узгодженість результатів та термінів. Щоквартальні експертні зустрічі персоналу ЄС та НАТО забезпечують взаємодоповнюваність та уникнення непотрібного дублювання шляхом координації багатонаціональних проектів і програм. Конкретні приклади, що підтримують декілька пріоритетів оборонного планування НАТО були визначені в таких галузях, як дозаправка в повітрі, де ініціативи ЄС повністю відображені у відповідній дорожній карті НАТО, морська ситуативна обізнаність (MSA), протидія саморобним вибуховим пристроям (C-IED), дистанційно пілотовані авіаційні системи (RPAS) та медична допомога. Після паралельного затвердження Стратегії військової авіації в контексті Єдиного Європейського неба (SES), робота продовжується, як передбачено, у відповідних імплементаційних планах, розроблених в координації з Євроконтролем. Що стосується досліджень у сфері управління повітряним рухом Єдино№6/2020

го Європейського неба (ATM SESAR), яке є технічною основою SES, координація триває в контексті корегування Майстер-плану АТМ. Персонал ЄС продовжує брати участь у роботі Координаційної групи з управління безпекою повітряного руху НАТО-Євроконтроль, зосередженої на питаннях аерокосмічної безпеки, в тому числі кібербезпеки, та у Європейській стратегічній координаційній платформі Європейського агентства з безпеки авіації (EASA). На рівні персоналу продовжуються обговорення таких напрямків, як дистанційно пілотовані літальні апарати (RPAS), складові повітряного руху. Продовжується робота над розробкою керівних принципів, найкращих практик та гармонізованих підходів до визнання військової служби льотної придатності (МАА). Також продовжується робота щодо виявлення проектів, де здійснювана діяльність з стандартизації може бути узгоджена з метою уникнути дублювання у розробці стандартів. Тісне залучення відповідних штабів до Стандартної архітектури для Системи солдата є конкретним прикладом у цьому відношенні. Персонал НАТО та ЄС працює над забезпеченням узгодженості між зусиллями НАТО та ЄС з питань поліпшення військової мобільності. Діалог персоналу ЄС і НАТО продовжується з питань оборонної промисловості та досліджень, включаючи питання доступу малих та середніх підприємств до ланцюга оборонного постачання та інновацій, а також залучення промисловості до певних галузей. Продовжується практика проведення паралельних та скоординованих навчань, у тому числі з кібер-елементами та базуючись на гібридному сценарії, які матимуть однакову загальну ціль – синхронізувати

діяльність двох організацій в кризових ситуаціях, зокрема в гібридному контексті. Приділено значну увагу створенню оборонних та безпекових спроможностей, та посиленню політичного діалогу між ЄС та НАТО. Існує постійна практика взаємних запрошень на відповідні міністерські зустрічі. Співпраця продовжується у прозорості з державамичленами ЄС та членами НАТО шляхом регулярної звітності відповідних Рад та Комітетів. З метою подальшого розвитку та зміцнення співпраці продовження роботи щодо повного залучення та підтримки союзників по НАТО та держав-членів ЄС залишається ключовим завданням. У рамках реалізації Глобальної стратегії ЄС питання співробітництва ЄС у галузі безпеки та оборони активно обговорювалося в ході засідання Ради ЄС 19 листопада 2018 року. Розглянуті питання реалізації Глобальної стратегії ЄС у цій сфері, включаючи Постійне структуроване співробітництво (PESCO), Скоординований щорічний оборонний огляд (CARD), діяльність Європейського оборонного фонду, питання військової мобільності, цивільний пакет СПБО та пропозиції щодо створення Європейського мирного фонду. Рада також ухвалила Висновки з питань безпеки та оборони в контексті Глобальної стратегії ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики та відзначила прогрес, досягнутий в контексті поточної діяльності в рамках Підготовчого проекту з досліджень в галузі оборони (PADR), Європейської програми розвитку оборонної промисловості (EDIDP) та майбутнього Європейського оборонного фонду. Визнаючи прогрес у забезпеченні узгодженості між ініціативами ЄС щодо сприяння Європейському оборонному співробітництву

21

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

(CARD, PESCO, Європейський оборонний фонд) з метою підтримки імплементації Пріоритетів розвитку спроможностей ЄС та сприяння досягненню Рівня прагнень ЄС в галузі безпеки та оборони Рада закликала до посилення зусиль у цьому напрямку. Високому представнику ЄС запропоновано до середини 2019 року представити доповідь про взаємодію, взаємозв’язок та узгодженість між цими ініціативами, включаючи координацію між установами та органами на рівні ЄС, а також враховуючи отримані відповідні уроки та звітування державчленів ЄС. ЗАГАЛЬНИЙ ВНЕСОК У БЕЗПЕКУ Оскільки країни ЄС мають єдиний комплект сил, який вони можуть використовувати у різних форматах, розвиток оборонних спроможностей держав-членів в рамках ЄС також буде сприяти зміцненню цих спроможностей, потенційно доступних для ООН та НАТО. Посилаючись на свої висновки про співробітництво між ЄС та НАТО від 8 червня 2018 року, підкреслено, що зусилля ЄС та НАТО у галузі безпеки та оборони суттєво сприяють європейській безпеці, що передбачає як пільги, так і відповідальність, а також для цих держав-членів сприяючи справедливому розподілу оборонних витрат. Підтверджено, що між ЄС та НАТО і надалі буде забезпечуватися узгодженість та взаємна підтримка у повній відповідності до принципів взаємодії, взаємності та автономії при прийнятті рішень обома організаціями. У зв’язку з цим Рада привітала другу Спільну декларацію про співробітництво між ЄС та НАТО, підписану 10 липня 2018 року Президентом Європейської Ради, Президентом Європейської комісії та Генеральним секретарем НАТО, та поточну роботу щодо імплементації спільного набору пропозицій, що охоплюють 74 заходи, і наголосила на важливості забезпечення швидкого та видимого прогресу в усіх сферах. Зазначено про важливий внесок Афінського механізму у фінансування військових місій та операцій ЄС та закликано якнайшвидше завершити поточний огляд цього механізму. Посилаючись на свої висновки від 18 травня 2017 року «Про Безпеку та оборону в контексті Глобальної стратегії ЄС», та до завершення цього огляду Рада погодилася, що Декларацію Ради ЄС щодо спільного фінансування розгортання Бойових груп ЄС буде продовжено до 31 грудня 2020 року.

17 червня 2019 року у Люксембурзі

22

відбулося чергове засідання Ради ЄС із закордонних справ. У ході засідання обговорені питання Глобальної стратегії ЄС та затверджені висновки з питань безпеки та оборони. Відзначено, що після запуску Глобальної стратегії ЄС у червні 2016 року, ЄС здійснив новаторські кроки вперед у сфері безпеки і оборони. В ході засідання значну увагу було приділено питанням протидії гібридним загрозам, включаючи питання протидії прокремлівській дезінформації; військовій мобільності; оперативному співробітництву, включаючи морські питання; кібербезпеці та захисту; оборонним спроможностям; оборонній промисловості та дослідженням; навчанням; нарощуванню потенціалу оборони та безпеки; посиленню політичного діалогу між ЄС та НАТО. Заявлено про очікування на швидке прийняття та впровадження Європейського оборонного фонду після загального погодження питання довгострокового бюджету ЄС на 2021-2027 роки (МFF). Підкреслено щодо важливості фонду для сприяння підвищенню кон-

курентоспроможності, ефективності та інноваційного потенціалу європейської оборонної технологічної та промислової бази в усьому Союзі. Щодо співробітництва між ЄС та НАТО взято до уваги, що партнери поділяють спільні цінності та продовжують стикатися зі спільними безпековими викликами. Висновки також стосуються питань узгодженості між оборонними ініціативами ЄС (CARD, PESCO, Європейським оборонним фондом), співпрацею між ЄС та ООН, партнерством, положеннями про взаємну допомогу та солідарність відповідно до Лісабонського договору (стаття 42.7 та стаття 222), кіберзахисту та ситуаційної обізнаності. З огляду на рішення, прийняті в ході засідань Ради ЄС протягом 2019 року, головна увага зосередилась на виконанні започаткованої у 2016 році Глобальної стратегії ЄС та подальшому започаткуванні основних оборонних ініціатив ЄС – переглянутого Плану розвитку спроможностей (CDP), Скоординованого щорічного оборонного огляду (CARD), Постійного структурованого №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

співробітництва (PESCO) та Європейського оборонного фонду (EDF), серії нових ініціатив для прискорення Європейського оборонного співробітництва через спільне планування, розвиток, закупівлі та оперативні спроможності. Зроблено важливий висновок про те, що настав час підвести підсумки реалізації цих інструментів та оцінити їх майбутні перспективи. У впровадженні нових інструментів центральну роль зіграло Європейське оборонне агентство, яке і надалі буде займатися цією роботою, будучи «архітектором» Плану розвитку спроможностей, Секретаріатом CARD та частиною Секретаріату PESCO разом із Європейською службою зовнішньої діяльності. Військовий штаб ЄС, зі свого боку, виконує роль європейського центру для спільних оборонних проектів, є керівником Підготовчих дій з питань оборонних досліджень (Preparatory Action on Defence Research, PADR) та постачальником експертних знань для Європейської програми розвитку промислового оборонного виробництва (European №6/2020

Defence Industrial Programme, EDIDP).

Development

ВИСНОВКИ Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що на базі домовленостей, досягнутих протягом 2016-2019 років, значна увага була приділена процесу планування спроможностей, прирівненого до Процесу оборонного планування НАТО, питанням розвитку військової мобільності, протидії гібридним загрозам, тероризму та кібербезпеці. Впродовж минулого року проведена низка сумісних навчань, мета яких полягала у гармонізації цивільних та військових компонентів ЄС і НАТО, перевірці інфраструктури кризового реагування, у т.ч. з протидії загрозам CBRN. НАТО та ЄС планують продовжувати спільну роботу та нарощувати можливості для захисту від нової реальності гібридних загроз. 74 напрямки сумісних зусиль охоплюють широкий спектр, починаючи від політичного діалогу, гібридної та кіберзагрози до оперативної співпраці на театрі дій, розвитку потен-

ціалу, підтримки партнерів, стратегічних комунікацій та навчань. Європейський центр з протидії гібридним загрозам, до роботи якого планує долучитися Україна за пропозицією європейської сторони, активно працює в цьому напрямку. З питань військової мобільності у ЄС продовжувалась робота з визначення ключових ланок Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T), які необхідні для перекидання військової техніки, а також потреби їхньої модернізації для пришвидшення транскордонного руху. Крім того, визначалася інфраструктура для переміщення небезпечних вантажів. Домовлено, що держави-члени ЄС на постійній основі відстежуватимуть потреби військових компонентів НАТО і відповідно діятимуть у рамках національних планів військової мобільності. Впродовж року відбулись навчання, визначені так звані «мережеві контактні пункти». Як очікується, узгоджені стандарти та правила будуть підготовлені до 2024 р. На жаль, має місце невизначеність ЄС у питанні участі третіх держав у проектах в рамках Постійного структурованого співробітництва ЄС (PESCO). Важливим стало рішення, ухвалене у листопаді минулого року, про розширення кількості проектів PESCO за рахунок включення 13 нових проектів, п’ять з яких зосереджуватимуться на реалізації тренувань у таких сферах як кібербезпека, медицина, хімічна, біологічна, радіологічна та ядерна оборона, а решта спрямовуватимуться на посилення координації дії Європейського Союзу на морі та у повітряному просторі. Таким чином, станом на сьогодні у стадії імплементації знаходяться вже 47 проектів, 17 з яких були ухвалені 6 березня 2018 року, 17 були ухвалені 20 листопада 2018 року та 13 нових проектів було ухвалено 12 листопада 2019 року. Враховуючи зацікавленість нашої держави до участі у запропонованих проектах таке рішення могло б бути корисним як для України, так і для держав-членів ЄС. Триває перший повний цикл Скоординованого щорічного оборонного огляду (CARD), розпочався перший конкурс проектів Європейської програми розвитку оборонної промисловості (EDIDP). На сьогодні важливо, щоб ці різні інструменти реалізовувалися узгоджено та ефективно. Основна відповідальність за успіх їх реалізації лежить на європейських установах та органах. Україні, враховуючи її рух шляхом євроінтеграції надзвичайно важливо вивчати та використовувати досвід Європейського Союзу та держав-членів ЄС у сфері безпеки та оборони.

23

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ВИКЛИК УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВУ

МІННА НЕБЕЗПЕКА

За минуле століття Україна пережила дві війни. Ще й до сьогодні ми знаходимо на нашій території вибухонебезпечні предмети – залишки першої та другої світових війн

Герасименко І.Л., народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки

О

крім цього, у період «холодної війни» на території України Радянською Армією проводились значні за масштабами заходи, наслідки яких й досі повністю не ліквідовані. На жаль, сьогодні ми переживаємо ситуацію, коли Російська Федерація порушуючи всі вимоги міжнародного права веде збройну агресію проти України, підтримуючи терористичні угруповання на Сході держави.

24

Сільд І.В., експерт з питань протимінної діяльності

Внаслідок таких дій з боку Російської Федерації значна територія Донецької та Луганської областей забруднена вибухонебезпечними предметами. За попередніми оцінками площа тільки звільненої території, яка вважається небезпечною від вибухонебезпечних предметів, складає близько 7 000 км2 на якій проживає близько 1,5 млн громадян нашої держави. Крім того площа території, яка тимчасово непідконтрольна нашій державі

та є небезпечною, складає близько 14 000 км2. За наявною інформацією ці території заміновані та забруднені вибухонебезпечними предметами, та будуть потребувати розмінування після встановлення на цій території державного контролю. До того ж, постійні обстріли з боку незаконних збройних формувань, які проводяться у порушення Мінських домовленостей, призводять до нових руйнувань та забруднення території нашої держави. Слід також звернути увагу, що в результаті анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, існує велика ймовірність встановлення ними мінно-вибухових загороджень вдовж адміністративного кордону Криму та Херсонської області. Наявність мін та боєприпасів, що не розірвалися, впливає на життя мільйо№6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

нів людей на Сході України, становить загрозу життєво важливим об’єктам цивільної інфраструктури, перешкоджає свободі пересування, перекриває доступ до засобів існування та обмежує можливості для вільного розвитку суспільства. На сьогодні Україна входить до числа країн з найбільшою у світі кількістю жертв від мін та інших вибухонебезпечних залишків війни. Щомісяця кількість таких жертв перевищує кількість постраждалих у результаті активного конфлікту. Підриви на мінах, вибухонебезпечних залишків війни і боєприпасах, що не розірвалися, були основною причиною жертв серед дітей, склавши у 2016-2018 роках близько двох третин від усіх зареєстрованих випадків смерті і травм в наслідок ведення бойових дій, через що багато дітей залишилися з інвалідністю на все життя. У доповіді, опублікованій Женевським міжнародним центром з гуманітарного розмінування, Україна посіла перше місце у світі за кількістю жертв вибухів протитранспортних мін, випередивши Афганістан і Сирію. Сьогодні в нашій державі проводяться заходи щодо зменшення мінної небезпеки на Сході країни. Основні зусилля спрямовані на розмінування місцевості в інтересах забезпечення функціонування систем життєзабезпечення населення, ліній електропередач, газо- і водопроводів, теплоцентралей, а також автомобільних доріг і залізничних колій на території Донецької та Луганської областей. Виконання зазначених завдань проводиться силами Збройних Сил України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної спеціальної служби транспорту. Також залучено декілька міжнародних неурядових організацій, таких як The HALO Trust, DDG та FSD. Всього для виконання завдань з розмінування на Сході України задіяні близько 90 розрахунки загальною чисельністю до 800 осіб. У зоні конфлікту групами розмінування були проведенні заходи із очищення (перевірки) ділянок місцевості загальною площею близько 36 015 га та знешкоджено понад 472 111 од. вибухонебезпечних предметів. Крім розмінування значні зусилля спрямовані на інформування населення про мінну небезпеку, наданні допомоги та соціальної реабілітації жертв, які постраждали від мін та вибухонебезпечних предметів. Але виконання заходів у цій сфері в повній мірі не вдосконалене через відсутність в Україні ефективної системи №6/2020

протимінної діяльності та чіткої координації дій центральних органів виконавчої влади та операторів протимінної діяльності. Що таке протимінна діяльність? Відповідно до Міжнародних стандартів протимінної діяльності, яких наша держава повинна дотримуватися відповідно до взятих міжнародних зобов’язань, протимінна діяльність – комплекс заходів, спрямованих на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів на розвиток адміністративно-територіальних одиниць та включає п’ять основних складових, а саме: • розмінування та знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів; • навчання ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами; • допомога постраждалим; • проведення пропаганди заборони використання та застосування протипіхотних мін; • знищення запасів мін, вибухових речовин та боєприпасів. З метою побудови ефективної системи протимінної діяльності в Україні 22 січня 2019 року Президент України підписав Закон України від 6 грудня 2018 року № 2642-VIII «Про протимінну діяльність в Україні», що набув чинності 25 січня 2019 року. Зазначеним Законом визначаються правові та організаційні засади здійснення протимінної діяльності в Україні, а також особливості державного регулювання у відповідній сфері. Зокрема, у Законі визначається перелік об’єктів та суб’єктів протимінної діяльності, поря-

док їх створення, організаційні та процедурні засади діяльності; вимоги до фахівців у сфері протимінної діяльності і розмінування та їх обов’язки; джерела фінансування протимінної діяльності; порядок обліку операторів протимінної діяльності, надання допомоги постраждалим особам (жертвам) від вибухонебезпечних предметів, визначення статусу територій для потреб протимінної діяльності. Крім того, у Законі передбачені норми, які регулюють питання демократичного цивільного контролю у сфері протимінної діяльності, національних інтересів України у сфері протимінної діяльності, засади міжнародного співробітництва та здійснення господарської діяльності у сфері протимінної діяльності, в тому числі страхування відповідальності під час здійснення робіт з розмінування та публічних закупівель у сфері протимінної діяльності. Законом також визначаються істотні умови договору про закупівлю робіт та (або) послуг в сфері протимінної діяльності та пропонується встановити відповідальність за порушення законодавства у сфері протимінної діяльності як суб’єктів протимінної діяльності, так і фахівців у сфері протимінної діяльності та розмінування. Водночас реалізація положень цього Закону призведе до створення складної системи протимінної діяльності. Законом передбачено створення Національного органу з питань протимінної діяльності, який є постійно діючим міжвідомчим колегіальним органом та утворюється Кабінетом Міністрів України. На Національний орган з питань про-

25

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

тимінної діяльності покладено обов’язок забезпечення координації заходів щодо управління та регулювання протимінної діяльності в Україні. Організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Національного органу з питань протимінної діяльності здійснюватиме Кабінет Міністрів України. У складі Національного органу з питань протимінної діяльності утворюється Комісія з питань акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їх відповідності вимогам акредитації, яка є постійно діючим колегіальним органом. Також Законом передбачено створення Центру протимінних операцій (уповноважений оперативний орган протимінних операцій) – новий центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується національним органом з питань протимінної діяльності та основним завданням якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері протимінної діяльності. У складі Центру протимінних операцій створюватиметься Інспекція з контролю якості протимінної діяльності яка виконуватиме контрольно-наглядову (інспекційну) функцію, спрямовану на забезпечення його діяльності у здійсненні ним повноважень, передбачених цим Законом. Порядок контролю якості протимінної діяльності, структура та посадовий склад інспекції з контролю якості затверджується національним органом з питань протимінної діяльності за пропозицією центру протимінних операцій.

26

Не дивлячись на те, що наявність Закону є важливим для функціонування системи протимінної діяльності, діючий Закон суттєво ускладнює створення цієї системи, оскільки має ряд норм, що не узгоджуються з чинним законодавством, а саме – передбачається, що одноосібним розпорядником коштів, які можуть бути сплановані на протимінну діяльність в загальному та спеціальному фондах державного бюджету, буде новостворений Центральний орган виконавчої влади – Центр протимінних операцій. З урахуванням того, що акредитування та контроль операторів з протимінної діяльності Законом передбачається покласти на Національний орган з питань протимінної діяльності та підпорядкований йому Центр протимінних операцій, виникають питання щодо дотримання принципу неупередженості, який є основним в гарантії якості. Як результат, жодного з цих органів не утворено через складність реалізації норм Закону та відсутність коштів у Державному бюджеті України. Після прийняття Закону Верховною Радою України, зацікавленими Центральними органами виконавчої влади була надана експертна та юридична оцінка цього законодавчого акту, яка була узагальнена Кабінетом Міністрів України та направлена до Адміністрації Президента України перед підписанням його головою держави. У висновку Уряду чітко зазначені рекомендації Президенту України скористатися правом «вето» стосовно Закону та направити його на доопрацювання з врахуванням пропозицій Уряду. Зазначене обґрунтовувалось тим, що низка положень Зако-

ну не відповідають вимогам Конституції України та багатьом діючим Законам України. На жаль, в адміністрації Президента України не дослухались до пропозицій Уряду. На сьогодні, зацікавленими центральними органами виконавчої влади продовжується проводитися значна робота щодо виконання заходів протимінної діяльності, але відсутність імплементації діючого Закону не дозволяє в повному обсязі використовувати наявний потенціал через неефективність існуючої системи протимінної діяльності в державі, здатної координувати діяльність всіх операторів протимінної діяльності та керувати процесами у цій сфері. Така ситуація неприпустима, тому що це призводить до затягування темпів поліпшення соціально-економічних умов життєдіяльності населення звільнених територій Донецької та Луганської областей та, найважливіше, до нових жертв та постраждалих від мін та вибухонебезпечних предметів. На жаль, з моменту набрання чинності зазначеним Законом від мін та вибухонебезпечних предметів постраждало близько 50 цивільних осіб. Для поліпшення ситуації у сфері протимінної діяльності, побудови ефективної системи у цій сфері, узгодження деяких положень діючого Закону із чинним законодавством (Конституцією України, законами України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та «Про стандартизацію»), наприкінці 2019 року була створена робоча група із залученням представників зацікавлених центральних органів виконавчої влади, неурядових організацій та міжнародних експертів у сфері протимінної діяльності. За результатами роботи робочої групи 18 грудня 2019 року до Верховної Ради України групою народних депутатов України був внесений законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про протимінну діяльність в Україні» (реєстраційний № 2618). Основною метою внесення змін до чинного Закону є створення прийнятних умов для побудови ефективної системи протимінної діяльності із спрощеною вертикаллю управління та координації у цій сфері та без необхідності витрачання додаткових коштів з Державного бюджету України шляхом: • створення Центру протимінної діяльності – №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№6/2020

СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Верховна Рада України Кабінет Міністрів України Структурний підрозділ, визначений Міністерством оборони України для забезпечення роботи Національного органу • Координація операцій ПМД; • Підготовка плануючих документів, їхнє подання на погодження в НО ПМД та на затвердження до КМУ; • Узагальнення інформації в системі Управління інформацією.

Національний орган з питань протимінної діяльності під головуванням Міністерства оборони України (міжвідомчий допоміжний орган КМУ, який діє за колегіальним принципом) • планування координація, управління, регулювання ПМД

•

Визначення потреби та пропозицій щодо розподілу коштів

Державний бюджет Донорська допомога

Контроль якості

Оцінка відповідності

Контроль якості

Центр ГР (МВС)

Оцінка відповідності

Національне агентство з акредитації України

Список пріоритетів

ФІНАНСУВАННЯ

Центр ПМД (МОУ) Акредитація

на існуючих фондах Міністерства оборони України; • створення Центру гуманітарного розмінування – на існуючих фондах Міністерства внутрішніх справ України; • виключення положень Закону щодо утворення нового центрального органу виконавчої влади (Центру протимінних операцій); • виключення положень Закону щодо утворення нових органів з повноваженнями, притаманними центральним органам виконавчої влади. Крім того, законопроектом передбачається приведення окремих положень Закону у відповідність з нормами чинного законодавства, зокрема, в частині термінології у сфері протимінної діяльності, акредитації органу з оцінки відповідності, сертифікації операторів протимінної діяльності, стандартизації у сфері протимінної діяльності, створення системи контролю якості тощо. Після прийняття зазначеного проекту Закону система протимінної діяльності буде побудована наступним чином (див. схему). Організацію координації діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій незалежно від форми власності (крім тих, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади), що залучаються до проведення заходів у сфері протимінної діяльності буде здійснювати утворений Кабінетом Міністрів України міжвідомчий допоміжний орган (Національний орган з питань протимінної діяльності), який діятиме за колегіальним принципом під головуванням Міністерства оборони України. Після відновлення територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону, рішенням Кабінету Міністрів України, головування у національному органі з питань протимінної діяльності, передається Міністерству внутрішніх справ України. Планування та практичну організацію і координацію здійснення заходів протимінної діяльності здійснюватиме центр протимінної діяльності та центр гуманітарного розмінування. Утворення двох центрів дозволить уникнути створення корупційних умов у сфері протимінної діяльності та здійснювати незалежний контроль якості виконання заходів у цій сфері шляхом перехресного його проведення. Фінансування заходів протимінної діяльності буде здійснюватись без залучення додаткових коштів з державного бюджету України, а саме:

ЦОВВ Виконання заходів ПМД за напрямками діяльності Акредитація

Оператори ПМД (урядові, неурядові)

центральних органів виконавчої влади – у межах загального обсягу бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний період; • неурядових організацій – за рахунок прямого надходження коштів від донорів. Така побудова організації виконання завдань у сфері протимінної діяльності дасть можливість упорядкувати систему

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування протимінної діяльності в державі та поряд з цим оптимально використовувати кошти держбюджету, що виділятимуться для здійснення запропонованих заходів, а також дозволить здійснити повне очищення території Сходу України, як звільненої на теперішній час, так й після завершення Операції об’єднаних сил без додаткового фінансового навантаження.

27

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для України в умовах обмежених фінансовоекономічних можливостей варто звернути увагу на організацію та підготовку територіальної оборони, як із найбільш економічних та ефективних резервів підтримання на належному рівні обороноздатності держави

ТЕРОБОРОН

28

№6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Крикун П.М., головний консультант відділу воєнної і воєнноекономічної політики

У

НА

№6/2020

тримання сил територіальної оборони обходиться державі дешевше, ніж утримання регулярних військ, зокрема у США – у 6 разів, у Данії та ФРН – у 10 разів. Значних успіхів у організації та підготовці територіальної оборони досягли США, Польща, Німеччина, Франція, Туреччина, Канада, Швеція, Фінляндія, Угорщина, Литва, Латвія, Румунія та Болгарія. Так, у США функції територіальної оборони покладено на Національну Гвардію. Це потужний військовий і правоохоронний інститут, що виконує завдання із забезпечення національної безпеки у складі армії, і являє собою організований резерв збройних сил США. Гвардія має складові компоненти на території усіх штатів і підпорядкована губернаторам (існує підпорядкування частки сил федеральним органам влади). Комплектується військовослужбовцями на добровільній основі, які проходять мотивовану службу у резерві та можуть бути закликані до дійсної служби за наказом губернаторів або військового командування. Законодавством Національна Гвардія наділена правом виконувати завдання із забезпечення безпеки, як у військовій, так й в цивільній сферах. Особливістю Національної Гвардії є те, що окрім внутрішньодержавних функцій, її можливо використовувати для підсилення військових контингентів, задіяних за межами США. У Польщі війська територіальної оборони це окремий рід військ, який входить до складу сухопутних військ і складаються з 17 бригад – 16 у кожному воєводстві та одна додаткова у Варшаві. Нині війська територіальної оборони нараховують майже 22 тисячі солдатів, але кількість має зрости до 50 тисяч. У цих військах служать добровольці, які мають захищати «малі батьківщини», якщо буде загроза іноземної агресії. Також їх залучають у разі природних катаклізмів чи інших надзвичайних ситуацій. Цей новий тип збройних сил продовжує нарощувати спроможності і поступово стає важливим елементом системи безпеки та оборони. В Угорщині війська за-

Павленко В.І., заступник завідувача відділу воєнної і воєнноекономічної політики, кандидат військових наук

хисту тилу складають військові частини центрального і обласного підпорядкування. У Румунії створення сил територіальної оборони передбачено лише під час війни. У Німеччині армія комплектується за змішаним принципом: регулярні війська – за вільним наймом, а війська територіальної оборони – за призовом, строкова служба у яких складає до 6 місяців, далі – служба у резерві. До того ж на постійній основі утримуються 10% військ (за контрактом), решта надходить по мобілізації. Організаційна структура військ територіальної оборони відповідає воєнно-адміністративному розподілу держави. Головне завдання військ територіальної оборони – підготовка резерву для армії, формування бойових частин для сухопутних військ, ведення територіальної оборони держави. Не менш цікавим для залучення асоційованих громадських об’єднань для територіальної оборони України є досвід Швеції. Роль частин територіальної оборони у цій країні виконує народне ополчення (Hemvärnet) – військовий резерв збройних сил Швеції, організований відповідно до адміністративно-територіального поділу королівства. У мирний час завдання ополчення полягають у проведенні аварійнорятувальних і пошукових операцій, реагуванні на надзвичайні ситуації, охороні комунікацій, обороні важливих промислових об’єктів від нападу і диверсій. У разі виникнення війни ополчення відповідає за ідентифікацію цілей і наведення артилерії, захист критичної інфраструктури (військові бази, аеродроми, склади боєприпасів). Морський підрозділ ополчення проводить патрулювання островів і прибережних районів, здійснює аварійно – рятувальні і пошукові операції на морі та охорону портів. На службу в ополченні на добровільній основі приймаються особи, які досягли 18 – річного віку. Батальйони ополчення формуються із жителів місцевих громад, оскільки вони добре орієнтуються на своїй території. Бажаючі служити проходять спеціаль-

29

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ну перевірку через органи безпеки і поліції, мають позитивно характеризуватися органами місцевого самоврядування. Хоча служба в ополченні є добровільною, у ополчення існує система стимулювання. За участь у тренуваннях і навчаннях тривалістю до 2 днів (принаймні, 6 годин на день) виплачуються добові у сумі 72 крони (8,02 євро). Якщо роботодавець за цей період не виплачує бійцеві заробітної плати, йому виплачується відповідна компенсація. У разі, коли тренування і навчання тривають понад 3 доби, бійці отримують грошову винагороду, яка може становити 130 крон, а в разі втановлення обов’язкового соціального страхування – до 760 крон на день. Офіцерський склад та інструктори, які проводять заняття у навчальних центрах ополчення, заохочуються неоподаткованими преміями у розмірі від 3500 крон (за 4 дні роботи) до 11 375 крон (за 13 днів). Складовою частиною сухопутних військ збройних сил Литви є добровольчі сили національної оборони – війська територіальної оборони. Їх основне завдання підготовка резервістів, а у разі виникнення кризових ситуацій – охорона і оборона стратегічних об’єктів та інфраструктури країни. Війська налічують в своєму складі близько 500 професійних військовослужбовців і 4800 добровольців, які регулярно залучаються на обов’язкові збори. Підрозділи територіальної оборони мають на озброєнні як стрілецьку зброю, так і засоби боротьби з броньованою технікою противника. Ще одним елементом системи територіальної оборони Литви є громадська воєнізована організація – Союз литовських стрільців, покликана навчати цивільне населення методам самооборони. Сьогодні Союз налічує понад 10 тисяч членів (в основному, чоловіки у віці 40-50 років). Ядро організації складають військовослужбовці, які знаходяться у запасі. Члени Союзу мають особисту зброю і військову уніформу, щотижня проводять навчання. Основною метою союзу є підтримка регулярної армії у разі збройної агресії з боку іншої держави. В цілому результати вивчення досвіду держав-членів НАТО і ЄС дозволяють зробити такі висновки. Перший. На цей час діє велика кількість національних моделей те-

30

риторіальної оборони, які суттєво різняться за своєю приналежністю до певних державних структур, своїм призначенням та переліком покладених на них завдань, організацією управління, комплектування та забезпечення. Стосовно назви сил територіальної оборони. У Польщі та Угорщині сили територіальної оборони мають назву війська територіальної оборони, Німеччина – сили територіальних завдань, Швеція та Румунії – сили територіальної оборони, у Фінляндія – війська місцевої оборони, США та Латвія – Національна Гвардія, у Франції – Національна жандармерія, у Туреччині – Жандармерія (за деякими джерелами – жандармські війська).

У США передбачено, що сили територіальної оборони можуть виконувати окремі бойові завдання разом із збройними силами» Щодо організаційної приналежності сил територіальної оборони до збройних сил, інших військових формувань та правоохоронних органів країни. У США, Канаді, Німеччині, Польщі, Швеції, Фінляндії, Угорщині, Латвії, Болгарії сили територіальної оборони (війська територіальної оборони, територіальні війська, національна гвардія, жандармерія) входять до складу національних збройних сил. У Франції та Туреччині сили територіальної оборони (жандармерія) мають подвійне підпорядкування. У мирний час вони підпорядковуються Міністерству внутрішніх справ, а в особливий період – Міністерству оборони.

та завданнями сили територіальної оборони зарубіжних країн, що розглядаються, можна умовно поділити на дві основні групи: • оборона території та підтримка дій союзницьких військ у її межах. Такий підхід застосовується США, Німеччиною, Францією; • підтримка та забезпечення бойових дій збройних сил. Сприяння військам у виконанні завдань та звільнення їх від виконання непритаманних завдань. Такий підхід реалізовано у Швеції, Фінляндії, Польщі, Латвії, Румунії, Болгарії. У таких країнах, як США, Німеччина, передбачено, що сили територіальної оборони можуть виконувати окремі бойові завдання разом із збройними силами. У Польщі, Швеції, Фінляндії, Франції, Угорщині, Латвії, Румунії, Болгарії на сили територіальної оборони покладені завдання щодо забезпечення розгортання військ, посилення охорони державного кордону, боротьби з десантами, диверсійними силами противника та незаконними збройними формуваннями, охорони і оборони важливих державних та військових об’єктів і комунікацій. У Фінляндії, Швеції, Латвії, Литві додатково на сили територіальної оборони покладено завдання щодо ведення партизанських, диверсійних дій на окупованій противником території. Крім того, у США, Канаді, Франції та Туреччині силами територіальної

Відносно призначення та переліку завдань, які покладаються на сили територіальної оборони. В цілому, за призначенням №6/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

оборони виконуються завдання в мирний час, а саме: запобігання та ліквідація наслідків природних та техногенних катастроф, забезпечення безпеки та громадського порядку на території держави, ліквідація масових заворушень та безпорядків, охорона державних об’єктів. Що стосується організації управління силами територіальної оборони. Безпосереднє керівництво силами територіальної оборони покладається: • на міністерство оборони у США, Канаді, Польщі, Німеччині, Туреччині (в особливий період), Франції (в особливий період); • на генеральний штаб у Румунії; • на об’єднаний штаб збройних сил у Латвії; • на командування (головне командування, штаб) сухопутних військ у Фінляндії, Угорщини, Болгарії. Відносно принципів побудови територіальної оборони. У зарубіжних країнах світу, що розглянуті, реалізовано адміністративно-територіальний принцип побудови територіальної оборони. Комплектування сил територіальної оборони здійснюється, зазвичай, за змішаним принципом: • за призовом, контрактна служба на постійній основі, служба в резерві на добровільній основі у Німеччині, США та Туреччині; №6/2020

У Німеччині армія комплектується за змішаним принципом: регулярні війська — за вільним наймом, а війська територіальної оборони — за призовом, строкова служба у яких складає до 6 місяців, далі — служба у резерві» •

за змішаним принципом (контрактна служба на постійній основі, служба в резерві) – у Канаді та Румунії: • тільки служба в резерві – у Швеції, Фінляндія, Угорщина, Польща. Стосовно порядку забезпечення сил територіальної оборони. У Канаді, Туреччині, Фінляндії та Франції сили територіальної оборони забезпечуються за рахунок органів управління, у підпорядкуванні яких вони знаходяться. У США та Польщі сили територіальної оборони забезпечуються за рахунок органів управління, у підпорядкуванні яких вони знаходяться, а також місцевих органів влади (керівництв штатів, органів місцевого самоврядування, приватних фірм). Другий. Підходи до організації та

підготовки територіальної оборони різноманітні, але водночас можна виділити певні загальні риси: війська територіальної оборони це особлива складова регулярної армії; територіальна оборона організовується і ведеться на національній території держави; фінансові витрати на утримання військ територіальної оборони менші, аніж на утримання інших складових регулярних військ, і розподіляються між державним та місцевим бюджетами; повна або часткова мобілізація резервістів, якими комплектуються війська територіальної оборони, здійснюється в загрозливий період або з оголошенням воєнного стану; переважно вільний доступ до зброї, яка зберігається вдома, або на підприємстві, що дозволяє мати високу ступінь готовності до дій. З огляду на наведене, рекомендується: • при опрацюванні проекту Закону України «Про територіальну оборону України» враховувати підходи і принципи організації територіальної оборони держав-членів НАТО і ЄС; • при розробці основ організації територіальної оборони України розглядати проведення її заходів не тільки в особливий період, як це визначено законодавчо, але й завчасно в мирний час.

31

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

32

№6/2020