__MAIN_TEXT__

Page 1

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

6

2016


ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

6

2016


ЗМІСТ Кадровий менеджмент у війську

Професіоналізація армії

4

Сектор безпеки і оборони України

Уніфікація стратегічного планування

Забезпечення Збройних Сил України

Доктринальні зміни

12

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

Захист від негативного інформаційно-психологічного впливу

16

Війна за мізки

20

Проект SALIS

Нові технології

Хто стане третім зайвим? 26

Зброя завтрашнього дня

28

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СИТНИК Г.П. — завідувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

КОРЕНДОВИЧ В.С. — заступник Голови Місії України при НАТО з оборонних питань, радник-посланник

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

Воробйов Г.П. — тво начальника Національного університету оборони України, генерал-полковник, кандидат історичних наук

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

№6/2016




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Броньована «Варта» Довідка Спеціалізований бронеавтомобіль «Варта» — український бронеавтомобіль виробництва концерну «Бронетехніка України» Екіпаж:

3 особи Десант:

8 осіб Колісна формула:

4х4 Кліренс:

400 мм Озброєння:

12,7-мм кулемет НСВТ Швидкість по шосе:

120 км/год Потужність двигуна:

270 к.с., (1200Нм) Подоланний брід:

1,5 м Запас ходу:

1200 км (по шоссе)

Тактична медицина До кінця року Міністерство оборони спрямує 50 мільйонів гривень на закупівлю 145 одиниць броньованої медичної евакуаційної техніки. Також в навчальному центрі Сухопутних військ «Десна» за програмою TCCC (Tactical Combat Casualty Care — «Тактична медицина») проходять підготовку 158 санітарних інструкторів. Всього за програмою ТССС з тактичної медицини підготовлено понад 1100 санінструкторів.



С

пецпідрозділи КОРД МВС України отримали першу партію спеціалізованих броньованих автомобілів для перевезення особового складу «Варта». Бронеавтомобіль представили наприкінці 2015 року, але з того часу він пройшов цикл жорстких випробувань, доопрацювання і тепер випускається в модернізованому варіанті. Розробникам вдалося довести автомобіль до серійного виробництва. Поки ним будуть оснащені спецпідрозділи КОРД (МВС закупило 10 таких автомобілів).

Кулемет від «Маяку» На озброєння армії надійшов новий кулемет вітчизняного виробництва Маяк КМ-7,62, в якому значно зменшена вага і підвищена зручність експлуатації, порівняно з початковим кулеметом Калашникова. У КМ-7,62 вдалося вдосконалити декілька характеристик: зі ствола зникло ребрування, змінено конструкцію полум’ягасника і потиличника приклада, підвищено ефективність рукоятки перезарядження, вдосконалено спускову скобу, також завдяки поздовжнім ребрам кришка ствольної коробки стала жорсткішою.

Автомобіль відноситься до класу MRAP (англ. Mine resistant ambush protected – захищений від підриву і атак із засідок) – колісних бронемашин з посиленим протимінним захистом. Машина даного типу має великий дорожній просвіт та V-образне днище. Для надійного захисту екіпажу та десанту в бронекапсулі використовувалася броня 560 щільності виробництва шведської фірми ARMOX. «Варта» проходила випробування на полігоні в січні-квітні поточного року. Ціна бронеавтомобіля – 5,8-6 млн гривень (приблизно $ 237 тис.).

Танки для ЗС України Державне підприємство «Харківський бронетанковий завод» планує передати ЗС України 14 одиниць танків типу Т-80 та 21 одиниць модернізованих танків Т-64 до кінця першого півріччя. Крім того, фахівці ДП «Харківський бронетанковий завод» встановлюють і випробують модернізований прилад спостереження ТПН1-49-23 наводчика танку Т-64. Цей прилад дозволяє розпізнавати танк, машину чи людину вдень і вночі на дистанції до 3000 м. У нього встановлені вузли тепловізійного каналу на основі неохолоджуваного мікроболометру.

БПЛА «Ятаган-2» Безпілотний літальний апарат «Ятаган-2» розроблений в ініціативному порядку недержавним об’єднанням Альянс «Нова Енергія України». Новий безпілотник – це ударний апарат, який здатний нанести точковий удар на відстані до 3 км. Дрон складений всередині труби разом з крилами, які розгортаються відразу, як тільки пристрій злітає. «Ятаган-2» може запускатися з руки або використовуватися в якості ударного засобу на нових бронетранспортерах і бойових машинах піхоти.

№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Український «Нептун» В Україні створюють протикорабельний ракетний комплекс «Нептун». Протикорабельна ракета має контейнерний старт. Контейнер схожий на стандартний — від ракет ЗРК С-300. До розробки «Нептуна» на даному етапі залучені лише вітчизняні фірми. «Нептун» є засекреченою розробкою. Але вже відомо, що він випускатиметься у двох варіантах: корабельному і береговому. Створення нового ПРК цілком зможе розв’язати проблему захисту морських рубежів України. До того ж його випуск не потребує настільки тривалого часу, як будівництво фрегата або крейсера. Вже виготовлені перші льотні зразки нової крилатої ракети. В середині 2016 року буде проведено перші випробування новітньої української протикорабельної крилатої ракети «Нептун» розробки Державного Київського конструкторського бюро «Луч». Виробництво перспективного ракетного озброєння відбувається при кооперації з іншими українськими підприємствами, в тому числі з Харківським авіаційним заводом, підприємством «Мотор Січ» та іншими. Крилата ракета «Нептун» призначена для ураження бойових надводних кораблів і транспортних суден зі складу ударних груп (конвоїв) або поодиноких водотоннажністю до 5000 т і аналогічна по конструкції російській протикорабельній ракеті Х-35 зі складу комплексу «Бал-Е».

ситуація в країні При оцінці ситуації в країні та перспектив її розвитку в найближчому майбутньому переважна більшість українців вважає, що ситуація в країні розвивається у неправильному напрямі. Отже, розподіл відповідей на питання: «Як Ви вважаєте, події в Україні розвиваються у правильному чи неправильному напрямі?» виглядає наступним чином:

14,2%

13,6%

72,2%

У правильному напрямі У неправильному напрямі Важко відповісти

Дані: Центр Разумкова №6/2016

Евакуація за «Каспером» У

Збройних Силах України триває випробовування нової системи інформаційного забезпечення евакуації «Каспер». Система являє собою спеціальні маячки, що вмикаються бійцями в разі поранення, та планшети, на яких через супутник візуально виводяться на карті координати пораненого. Такі планшети передбачається мати у медиків тактичної ланки на кожному етапі евакуації – від санінструктора на опорному пункті до начальника медпункту бригади. Дана розробка дозволяє до мінімуму скоротити час на виклик евакуатора чи отримання необхідних даних для прийняття рішення щодо надання допомоги. До того ж вона може, за необхідності, адаптуватись із системою «Е-здоров’я». Кожне автоматизоване робоче місце дозволяє оперативно отримувати та передавати інформацію про пораненого, характер поранення, планувати необ-

хідні засоби для евакуації, включаючи «броню» та автомобільний транспорт, та навіть визначати лікувальний заклад, куди цей конкретний поранений має бути доставленим. Відповідно, кожен військовослужбовець, який знаходиться у бойових умовах, забезпечується індивідуальною електронною карткою, яка містить всі необхідні персональні дані – від групи крові до протипоказань щодо застосування препаратів. І головне – кожен боєць матиме маленький прилад з червоною кнопкою, яка вмикає спеціальний маячок. Наразі система «Каспер» проходить випробування в одній з механізованих бригад Сухопутних військ. Всі підсистеми та обладнання розроблені українськими виробниками. Система є інтегрованою, вона підтримує практично усі види зв’язку, пройшла випробування в ході командно-штабних навчань та в зоні АТО.

«Європейський Союз буде виступати за територіальну цілісність України і не визнає незаконну анексію Криму і Севастополя. А припинення конфлікту в Україні — один з головних пріоритетів ЄС. Для стабілізації ситуації на Сході України необхідно, щоб усі сторони повною мірою виконували всі положення Мінських угод». Федеріка Могеріні Верховний представник Європейського Союзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки




Кадровий менеджмент у війську

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Професіоналі Однією з важливих складових частин військового будівництва є комплектування армії професійно підготовленим особовим складом. Перехід Збройних Сил на контрактний спосіб комплектування не означає завершення професіоналізації. Професіоналізація армії — комплексний процес, у якому комплектування за контрактом є лише одним з елементів

Собко А. В., полковник, начальник управління призову та комплектування Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України

Скорик В. А., полковник, начальник відділу супроводження переходу на військову службу за контрактом Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України

В

одночас, процес переходу від одного способу комплектування до іншого є надзвичайно складним, витратним і потребує розв’язання низки проблем як економічного так і соціального характеру. Професійна армія – це якісно навчений персонал, укомплектований на контрактній основі, мотивований до військової служби можливістю інтенсивних навчань (тренувань) на сучасній бойовій техніці та гідним всебічним



забезпеченням (конкурентне грошове забезпечення, забезпечення житлом або можливість його придбання, медичне забезпечення, соціальні гарантії членам сімей, тощо). В умовах проведення Антитерористичної операції, яка на даний час триває на Сході України та з метою забезпечення збереження суверенітету і територіальної цілісності держави, гостро стоїть питання створення боєздатних, мобільних, якісно підготовлених, всебічно забезпечених, професійних

Збройних Сил, здатних швидко реагувати на реальні і потенційні загрози національній безпеці у воєнній сфері. Реалізувати завдання щодо створення професійних Збройних Сил неможливо без впровадження умов професіоналізації, основними серед яких є: • створення збалансованої у співвідношенні затратність/ефективність системи залу№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ізація армії

чення та відбору кандидатів на військову службу за контрактом; застосування ефективної системи кадрового менеджменту, спрямованої на забезпечення потреб Збройних Сил у комплектуванні в особовому складі, у тому числі цільове комплектування пріоритетних посад під час дії особливого періоду; впровадження сучасних автоматизованих технологій підготовки та прийняття кадрових рішень, моделювання кар’єрного зростання військовослужбовця; перерозподіл повноважень між офіцерським та сержантським складом шляхом збільшення кількості завдань і функцій сержантів у підготовці та тренуванні

№6/2016

підлеглого особового складу, а також підвищення рівня відповідальності сержантів за якісне виконання завдань підпорядкованих підрозділів; • удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу, забезпечення належного рівня командирської і фахової підготовки шляхом впровадження безперервної ступеневої підготовки військових фахівців; • приведення кількісних та якісних показників особового складу у відповідність з економічними потребами Збройних Сил, зумовленими їх завданнями та перспективами розвитку; • забезпечення мотивації до прийняття та подальшого продовження військової служби, підвищення престижу військової професії, удосконалення системи військово-професійної орієнтації молоді, формування і розвитку у неї свідомої мотивації щодо захисту України. Детальні дослідження чинників які, впливають на кількісні та якісні показники прийому на військову службу за контрактом, а також можливі шляхи їх

вирішення, особливо в умовах підвищеного ризику збереження цілісності і суверенності нашої держави, на даний час у доступних джерелах не зустрічаються, хоча і мають практичний інтерес. В ідеалі вирішення цієї проблеми мало б полягати у створенні системи кадрового менеджменту, яка була б здатна оперативно та ефективно забезпечувати гармонію інтересів кожного військовослужбовця з інтересами військової організації, як державної інституції. Це означає застосування відповідної системи стимулів, як матеріальних (гідне грошове забезпечення, винагорода за продовження контракту), так і нематеріальних, що існують у будь-якій іншій професії, які були б достатніми для того, щоб військовослужбовець залишався на службі доти, доки в цьому буде потреба. Розглядаючи спосіб комплектування Збройних Сил України особовим складом виключно на контрактній (добровільній) основі, як реальну перспективу, необхідно визначити основні умови, які забезпечують дві фундаментальні складові процесу комплектування: • наявність широкого кола потенційних кандидатів на військову службу за контрактом, з метою дотримання балансу кількість/якість у ході відбору;




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Пріоритетним напрямом створення фонду службового житла є переобладнання вивільнених будівель під казарми поліпшеного типу та сімейні гуртожитки

»

Табл. 1

Показники прийняття громадян на військову службу за контрактом та звільнення з військової служби у 2002-2013 роках Звільнено з військової служби за контрактом

Прийнято на військову службу за контрактом

2002

5 715

6 618

2003

1 625

4 375

2004

11 416

5 817

2005

6 726

6 775

2006

6 582

6 929

2007

5 218

6 545

2008

5 671

6 346

2009

5 446

4 128

2010

7 022

5 571

2011

5 996

6 262

2012

4 455

2 368

2013

5 529

12 056

2014

*

11 985

*

14 914

Роки

2015

Під час дії особливого періоду (2014-2015 р.р.) звільнення з військової служби призупинено. Кількість військовослужбовців, звільнених за підставами частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» протягом зазначеного періоду, не можуть бути джерелом для об’єктивного дослідження та аналізу *



мотивація до тривалого проходження військової служби за контрактом (укладання наступних контрактів). По-перше, це стан та ефективність заходів залучення потенційних кандидатів на військову службу за контрактом. По-друге, це матеріальні мотиви – конкурентоспроможне на ринку праці грошове утримання, пільги, гарантії і компенсації. Кар’єра професійного військового повинна стати аналогічною кар’єрі в бізнесі: на початку оклад краще ніж у цивільних колег та ровесників і чим далі просування по службі, тим матеріальна мотивація вище. По-третє, це службове житло та соціальна інфраструктура. Пріоритетним напрямом створення фонду службового житла є переобладнання вивільнених будівель під казарми поліпшеного типу та сімейні гуртожитки. Крім того, важливою є інша складова військової соціальної інфраструктури – дитячі садки, школи, заклади спорту та культури. Все це працює на привабливість військової служби і потребує тісної взаємодії з місцевими органами влади та удосконалення інфраструктури військових містечок, спираючись на аутсорсинговий підхід. По-четверте, це уклад військової служби. Контрактник виконує функціональні обов’язки військової служби лише в рамках контракту. Це є ключовим. В контракті чітко прописані умови служби, зокрема, унормування службо-

вого часу та права особи, в тому числі її право на відпочинок. Загальновідомо, що контрактник не повинен виконувати господарські функції (прибирання території, робота вантажника, поточний ремонт приміщень, тощо) – це апріорі не може бути передбачено контрактом. Його головне завдання – бойова підготовка, експлуатація закріпленої бойової техніки та озброєння, виконання завдань за призначенням, які повинні займати 90 % його службової діяльності. Причому усі вищезазначені умови необхідно створювати (впроваджувати) комплексно та одночасно. Без цього, професійність контрактної армії буде умовною, значна кількість контрактників – буде звільнятися з військової служби при першій можливості, що ускладнить процес планування та організації комплектування. На кількісні і якісні параметри відбору кандидатів на військову службу за контрактом суттєво впливатимуть фактори не повної відповідності мотивації такої військової служби очікуванням громадян, та випадками недотримання державою задекларованих зобов’язань. Свідченням цього є намагання проведення переходу ЗС України на контрактний спосіб комплектування, починаючи з 2002 року. Показники прийняття громадян на військову службу за контрактом нівелювалися показниками звільнення військовослужбовців (табл. 1), що не дозволяло збільшити укомплектованість ЗС України військовослужбовцями за контрактом. Лише у 2013 році вдалося переламати ситуацію, в основному за рахунок значного збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям за контрактом, у Високомобільних десантних військах, Військово-Морських Силах та військових частинах спецпризначення, – вдвічі (на 100 %) та в решті військ – на 60 %. З метою з’ясування основних причин, які негативно впливають на процес комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом проаналізуємо наявність та ефективність зазначених основних умов функціонування професійної армії. №6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Складові залучення потенційних кандидатів на контракт Важливими складовими залучення потенційних кандидатів на військову службу за контрактом є: • стан популяризації військової служби в суспільств та якість проведення рекламних заходів; • стан військово-патріотичного виховання громадян; • престижність та соціальний статус військової професії; • грошове забезпечення; • забезпеченість військовослужбовців за контрактом житлом; • уклад військової служби; • організація дозвілля військовослужбовців та членів їх сімей; • гнучкість законодавчих норм щодо критеріїв відбору, термінів контрактів, тощо. Слід зазначити, що ефективність від реалізації заходів цих складових до 2014 року була надзвичайно низькою. Збройні Сили України залишились фактично «сам – на – сам» у процесах професіоналізації. Заходи популяризації та рекламування військової служби за контрактом здійснювались в основному на відомчому рівні Збройних Сил України з виходом в основному на регіональні телеканали, виготовленням відомчої рекламної поліграфічної та відеопродукції. Вагомих державних заходів популяризації та реклами військової служби з системним виходом на центральні телевізійні канали та інший популярний медіапростір нажаль не відбувалось. Ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання (у тому числі військово-патріотичного) в Україні створено не було. Навчальний предмет шкільної програми «Захист Вітчизни» був другорядним і змістовної ролі в площині військовопатріотичного виховання молоді не ніс. Крім того кількість навчальних годин предмету у загальноосвітніх навчальних закладах було скорочено з 140 до 70. Такі дії призвели до поступової втрати ефективності проведення допризовної підготовки, погіршення навчально-матеріальної бази допризовної підготовки та втрати досвідчених викладачів. Ці та інші чинники зумовили непрестижність і низький соціальний статус військової професії (у порівнянні з такими, наприклад, професіями, як програміст, юрист, фінансист, менеджер з продажу, офісний працівник тощо). З початком агресивних дій Російської Федерації щодо України, проведенням Антитерористичної операції №6/2016

Табл. 2

Показники прийняття на військову службу за контрактом з числа цивільної молоді і військовозобов’язаних, військовослужбовців строкової військової служби та призваних по мобілізації Прийнято на військову службу за контрактом з числа: цивільної молоді та військовозобов’язаних

військовослужбовців строкової військової служби

2006

5 604

1 325

2007

5 647

898

2008

5 248

1 098

2009

3 678

450

2010

5 167

404

Роки

військовослужбовців призваних по мобілізації

2011

5 749

513

2012

2 031

337

2013

10 483

1 573

2014

8 832

2 808

345

2015

10 541

651

3 722

у Донецькій та Луганській областях, стан популяризації військової служби в суспільстві на державному рівні кардинально змінився, що в свою чергу обумовило значне підвищення престижності та соціального статусу військової професії. Свідченням цього є високі показники прийняття на військову службу за контрактом у 2014 та 2015 роках (табл. 2), незважаючи на те, що основні зусилля військових комісаріатів було переорієнтовано на проведення часткової мобілізації. З метою підвищення ефективності шкільного навчального курсу «Захист

Вітчизни», постановою Верховної Ради України від 2014 року у загальноосвітніх навчальних закладах збільшено кількість годин на вивчення шкільної програми «Захист Вітчизни» до 105 годин (1,5 години на тиждень). Указом Президента України у 2015 році введено в дію «Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», яка передбачає: • удосконалення нормативно-правової бази стосовно національно-патріотичного виховання дітей і молоді; • забезпечення оптимальної скоординова-

Порівняння укладу життя до призову та після Уклад життя до призову

Табл. 3

Зміна укладу життя після призову

Наявність сталого зручного мікросвіту, Потрапляння людини в чужий для неї мікросвіт звичного для людини за багато років (інколи психологічно неприйнятний) Гнучкий графік роботи, який дозволяє Жорсткий та тривалий розпорядок дня, який поєднувати декілька видів заробітку не дає можливості додаткового заробітку Особливості військової служби, які Гарантований відпочинок у вихідні та святкові передбачають виконання обов’язків протягом дні доби та у вихідні і святкові дні Наявність вільного від роботи часу для Брак позаслужбового часу для перебування з перебування з родиною, зайняття особистими родиною, зайняття особистими справами справами у неробочий час Неможливість виконання іншої роботи поза Ведення домашнього (фермерського) службою, зокрема ведення домашнього господарства (фермерського) господарства Необхідність виконання жорстких статутних Відсутність статутних вимог дисципліни і вимог дисципліни і внутрішнього порядку внутрішнього порядку (навіть, якщо вони не до вподоби) Відсутність необхідності безумовного Необхідність безумовного підкорення підкорення командирам (начальникам) командирам (начальникам)




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• •

• • •

• •

ної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання; здійснення заходів, спрямованих на підвищення престижу військової служби; упорядкування та вдосконалення системи допризовної військової підготовки, підготовки з військово-облікових спеціальностей. Крім того, з початком АТО та необхідністю залучення максимального числа кандидатів на військову службу за контрактом (для комплектування в першу чергу посад бойових спеціальностей), було внесено низку змін до нормативно-правових актів щодо гнучкості критеріїв відбору, термінів контрактів, а саме: збільшення граничного віку прийняття на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду – до 60 років; можливість прийняття на військову службу за контрактом із числа військовослужбовців, призваних під час мобілізації. можливість прийняття на військову службу за контрактом рядового складу осіб з базовою середньою освітою (раніше не нижче повна загальна середня освіта); на військову службу за контрактом сержантського та старшинського складу – з повною загальною середньою освітою (раніше не нижче вища освіта) впровадження нового терміну контракту – до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; впровадження короткострокового контракту терміном на 6 місяців – для військовослужбовців за призовом, строкової військової служби, які вислужили одинадцять місяців, та осіб, звільнених з військової служби протягом дії особливого періоду. Крім того, впроваджено додаткові фактори матеріального стимулювання для мотивації щодо укладання контрактів, зокрема: збереження місця роботи та середнього заробітку на строк до фактичної демобілізації для осіб, яких прийнято на військову службу за контрактом під час кризової ситуації; збереження місця роботи та середнього заробітку на строк укладеного контракту для осіб, яких призвано під час мобілізації та які підлягають звільненню, але продовжують військову службу шляхом укладання контракту; збереження пенсії на строк до завершення особливого періоду для осіб з числа призваних під час мобілізації, яких прийнято на військову службу за контрактом під час кризової ситуації. грошова винагорода для осіб, яких призвано під час мобілізації, при вступі на військову службу за контрактом (рядовому складу – 8 мінімальних зарплат, сержантам та старшинам – 9 мінімаль-



них зарплат, офіцерам – 10 мінімальних зарплат). (Розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378 гривень на місяць. Левова частка вищезгаданих пільг та критеріїв були впроваджені з метою максимального залучення на військову службу за контрактом військовослужбовців, призваних під час мобілізації, які поступово звільнялися з військової служби на протязі 2015 року (призвані під час першої, другої та третьої черг часткової мобілізації). Разом з цим, результати прийняття на військову службу за контрактом військовослужбовців, призваних під час мобілізації свідчать про недостатню ефективність вжитих заходів. Поясненням цьому факту за даними соціологічних опитувань та порівняльного аналізу є як об’єктивні так і суб’єктивні фактори. Основним об’єктивним фактором є психологія проходження військової служби за призовом. Призов на військову службу (без згоди особи – по суті примушення) здійснюється з пріоритетним очікуванням закінчення терміну служби (примушення). Тобто звільнен-

ня в запас є найбільш бажаною подією за весь період військової служби. Військовослужбовець та його сім’я на протязі усієї служби очікують цього моменту, як безперечного факту, що повинен відбутися у визначений термін. Тому для кардинальної зміни такої мотивації (тобто продовження військової служби, коли решта товаришів залишать військову службу) потрібні дуже серйозні стимули, як для конкретного військовослужбовця, так і для його сім’ї. Ще одним об’єктивним фактором небажання військовослужбовців, призваних під час мобілізації (середній вік 30-45 років), укладати контракт є кардинальна відмінність укладу їхнього життя до призову, від укладу військової служби (табл. 3). Проведений вище аналіз продуктивності джерел комплектування військ (сил) військовослужбовцями за контрактом, надає підстави вважати, що основні зусилля необхідно зосереджувати на залученні на військову службу саме цивільних громадян (військовозобов’язаних та громадян призовного віку). №6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Контрактник не повинен виконувати господарські функції — його головне завдання — бойова підготовка, експлуатація закріпленої бойової техніки та озброєння, виконання завдань за призначенням, які повинні займати 90% службової діяльності»

Джерелами відбору кандидатів на військову службу за контрактом є: • цивільні громадяни (військовозобов’язані, громадяни призовного віку та жінки); • військовослужбовці, призвані під час мобілізації; • військовослужбовці строкової військової служби. Порівняльні показники (Табл. 3) свідчать про непродуктивність другого та третього джерел через згадані об’єктивні так і суб’єктивні фактори (щороку приймалось не більше 1-2 % від списочної чисельності). Разом з цим, продовжується пошук шляхів збільшення мотивації щодо укладання контрактів зазначеними категоріями військовослужбовців. Так, з 6 жовтня2015 року внесені зміни до законодавства та впроваджено можливість підписання контракту терміном на 6 місяців для військовослужбовців за призовом та строкової військової служби, які вислужили не менше одинадцяти місяців. Крім того розглядається питання збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям. №6/2016

Забезпеченість контрактників житлом Держава забезпечує військовослужбовців та членів їх сімей, які проживають разом з ними службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі військовослужбовці мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці

рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні – у сімейних гуртожитках. Для інших військовослужбовців та членів їх сімей військова частина зобов’язана орендувати житло або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Переобладнання вивільнених будівель під казарми поліпшеного типу та сімейні гуртожитки є вигідним з багатьох точок зору, насамперед з економічної – з огляду на середню вартість переобладнання одного квадратного метру та терміни введення в експлуатацію, які вдвічі менші в порівнянні з будівництвом нового житла. На превеликий жаль, сьогодні економічний потенціал держави не дозволяє в короткі терміни забезпечити створення обсягів житлового фонду відповідно існуючим потребам. Станом на жовтень 2015 року під




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

З метою підвищення ефективності шкільного навчального курсу «Захист Вітчизни» у загальноосвітніх навчальних закладах збільшено кількість годин на вивчення шкільної програми «Захист Вітчизни» до 105 годин (1,5 години на тиждень)» службове житло для військовослужбовців за контрактом переобладнано 38 казарм ємністю 4863 ліжко-місць або 1010 блок-секцій. В той же час, станом на 1 жовтня 2015 року не забезпечено житлом (жилими приміщеннями) 66% військовослужбовців за контрактом рядового та сержантського складу, які змушені проживати у батьків (родичів) або піднаймати (наймати) житло. Реалізація планів будівництва службового житла обмежується бюджетними асигнуваннями. Компенсація за оренду житла військовослужбовцям за контрактом рядового сержантського складу не передбачено, а середня вартість піднаймання 1-кімнатної квартири становить близько 2400 грн. на місяць (в залежності від регіону). Реалізація права на постійне житло ускладнена наявністю значної кількості безквартирних військовослужбовців, які знаходяться на квартирному обліку (так звана черга на отримання житла, яку протягом тривалого часу так і не вдається скоротити). Порядок та умови надання військовослужбовцям кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири)

10

визначаються Кабінетом Міністрів України, але на цей час практично не реалізуються. Уклад військової служби Модернізація стилю проведення службового часу потребує кардинальних змін, зокрема: • впровадження принципово іншого розпорядку дня та розрахунку службового часу; • внесення змін до статутів Збройних Сил України; • опрацювання нових програм бойової підготовки; • розробки нових нормативних документів; • іншої психології взаємовідносин прав та обов’язків між командирами та підлеглими; • широкого впровадження аутсорсингу в питаннях забезпечення повсякденної життєдіяльності військових частин. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не повинна перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України. Для військовослужбовців встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Вихідні, свят-

кові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов’язків. Військовослужбовцям, які виконували службові обов’язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Разом з цим, у військових частинах продовжуються непоодинокі випадки використання командирами (начальниками) військовослужбовців у позаслужбовий час. Водночас, нормативно-правовими актами України непередбачено будь-якої відповідальності командирів (начальників) за недотримання існуючих правових норм тривалості службового часу. Крім того, необхідно забезпечувати наповнення виконанням обов’язків усього службового часу, причому визначати конкретні завдання відповідно до умов контракту, а не примушувати виконувати безглузду роботу або тримати військовослужбовців, які нібито виконали усі визначені на поточний день завдання, незайнятими до завершення службового часу. 3 метою посилення контролю за дотриманням існуючих правових норм тривалості службового часу, підвищення якості соціально-правового захисту військовослужбовців, стимулювання якості управлінських рішень військового керівництва, зменшення об’єму існуючого непродуктивного службового навантаження на військовослужбовців, утвердження престижу військової служби, необхідно впровадити правовий механізм обліку службового часу військовослужбовців, аналогічний існуючому для суб’єктів трудових відносин. Такий правовий механізм дозволить законодавчо визначити і закріпити межі службового навантаження військовослужбовців та, як наслідок, посилити систему соціально-правового захисту військовослужбовців. Організація дозвілля Для військовослужбовців та членів їх сімей, у разі дислокації (базування) військових частин у віддалених гарнізонах, повинна бути створена відповідна побутова інфраструктура для проведення дозвілля (відпочинку) у позаслужбовий час. Навіть у створених країнами НАТО польових базах, де дислокуються та виконують завдання контингенти (наприклад Республіка Косово) функціонують: №6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• •

маркети; кафе та інші установи харчування (зокрема їжею швидкого приготування); • спортивні та розважальні зали. Зазначені об’єкти зібрані з модульних щитових конструкцій, скрізь працює бездротовий інтернет, тощо. Оскільки військовослужбовці, виконують завдання без сімей, інфраструктура для членів родин відсутня. Тобто, у випадку дислокації військової частини у віддаленні від міст (містечок) необхідно забезпечити військовослужбовців та членів їх сімей вищезгаданими об’єктами інфраструктури. Крім того, для дітей військовослужбовців необхідно мати дитячий садок, ігрові майданчики, тощо. Для дружин військовослужбовців, у разі неможливості працевлаштування – здійснювати компенсаційні виплати по безробіттю. Корисним може бути досвід впровадження прийнятого у арміях провідних країн світу базового принципу дислокації частин, коли її інфраструктура поділяється на службову (адміністративну), житлову та логістично-складську зони. Зазначений підхід дозволяє забезпечити створення вищезгаданих об’єктів соціально-побутової інфраструктури у житловій зоні. Висновки До актуальних системних про-

№6/2016

блем, які перешкоджають якісно реалізовувати заходи переходу ЗС України на комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом, можна віднести наступні: 1. Низька морально-психологічна та ідеологічна підготовка громадян, яка негативно відображається на якості кандидатів на військову службу за контрактом. 2. Недостатня інформованість громадян про Збройні Сили, низька престижність військової професії, відсутність системного рекламування та популяризації військової служби. 3. Недотримання соціальних гарантій для військовослужбовців та членів їх сімей. 4. Відсутність достатнього фонду службового житла та об’єктів (будівель, казарм), які вивільняються для переобладнання під службове житло для розміщення військовослужбовців військової служби за контрактом; 5. Недосконала та застаріла інфраструктура військових містечок, відсутність побутової інфраструктури у віддалених військових гарнізонах (містечках) для зайнятості членів сімей військовослужбовців, проведення дозвілля (відпочинку) у позаслужбовий час. 6. Несвоєчасне та не у повному обсязі існуючих норм забезпечення військовослужбовців речовим майном, встановлені терміни носіння форми (перш за все польової) не дозволяють забезпечити її своєчасну заміну. 7. Відсутність у військових частинах сучасної бойової техніки для проведення занять по бойовій підготовці.

8. Застарілі консервативні взаємовідносини у ланці начальник – підлеглий, що не дозволяє військовослужбовцям професійно розвиватися. 9. Невпевненість у можливості майбутнього кар’єрного зростання (просування по службі). 10. Виконання військовослужбовцями за контрактом завдань, безпосередньо не пов’язаних з професійними обов’язками, ненормований робочий день. Усі ці фактори є першопричиною зменшення або відсутності мотивації військовослужбовців до вступу на військову службу за контрактом (або її продовження) та стимулює до дострокового розірвання контракту або небажання укладати наступний контракт.

З початком АТО та необхідністю залучення максимального числа кандидатів на військову службу за контрактом (для комплектування в першу чергу посад бойових спеціальностей), було внесено низку змін до нормативно-правових актів щодо гнучкості критеріїв відбору, термінів контрактів

»

11


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Забезпечення Збройних Сил України

Доктринальні зміни Нова редакція Воєнної доктрини визначає принципи забезпечення державою Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами

В

умовах глобальних політичних, економічних перетворень у світі, появою нових рис сучасних воєнних конфліктів, радикальних змін в державі, суспільстві, Збройних Силах України, пов’язаних з агресію Російської Федерації вкрай актуальним стає питання задоволення потреб військ (сил) озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами оборонним сектором національної економіки. Це питання знайшло відображення у новій редакції Воєнної доктрини України, але принципи задоволення потреб не були визначені.

Гріненко О.І., генерал-майор, кандидат військових наук, доцент

Кутовий О.П., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Час для атаки Аналіз сучасних конфліктів дає підстави для ствердження, що сьогодні найбільш вірогідними можуть бути «керовані війни», які мають на меті: 1) знищити військовий потенціал, змінити політичне керівництво держави для оволодіння ресурсами та встановити контроль над регіоном; 2) знищити економічний потенціал, зробити безглуздим подальше військове протиборство, змінити політичне керівництво держави та встановити контроль над регіоном. В середньому, часові показники підготовки противника до нападу складають від півроку до календарного року. Тривалість активної фази воєнних дій від декілька тижнів до трьох місяців. Фаза підготовки до проведення операції проходить відкрито. Практично вся світова співдружність спостерігає за розвитком ситуації. Засоби масової інформації її переконують, що йде підготовка операції примусу до миру. У цей час проходить

12

№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№6/2016

13


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Час на підготовку та проведення військових операцій Країна

Назва операції

Час фази підготовки

Час активної фази

Близько року

163 доби

Ірак «Буря в пустелі»

38 діб

Ірак «Меч пустелі»

5діб

Близько календарного року

78 діб

Близько півроку

13 діб

Ірак «Щит пустелі»

Югославія «Союзна сила» Лівія «Одисея. Світанок»

накопичення необхідного наступального потенціалу ворога для проведення гарантовано переможної активної фази. В таких умовах сторона, що обороняється, повинна ефективно використати час для підготовки для активних бойових дій. Перш за все, це стосується задоволення потреб військ (сил) в озброєнні та військовій техніці, ракетах, інших матеріальних засобах. Принципи забезпечення В такий ситуації опинилась і України. Тому, в новій редакції Воєнної доктрини України від 2 вересня 2015 року враховані сучасні тенденції підготовки, початку та ведення сучасних збройних конфліктів та вказується, що економічне забезпечення воєнної безпеки здійснюватиметься шляхом формування і реалізації принципово нової

14

єдиної воєнно-економічної, військово-промислової та військово-технічної політики. На жаль, в новій редакції доктрини не визначені принципи функціонування системи забезпечення Збройних Сил та наведені тільки основні напрями цієї роботи. Тому авторам самостійно, спираючись на ці напрями, довелось їх сформулювати. При цьому пропонується наступне тлумачення поняття «принцип» – це властивості, що при характеристиці різноманітних систем відображають ті їх суттєвості, що відповідають за правильне функціонування системи, без яких вона не виконувала б свого призначення. Відповідно до наведеного визначення пропонуються наступні принципи забезпечення державою Збройних Сил України озброєн-

ням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами: адекватності, • що передбачає необхідність відповідності витрат на оборону ступеню вірогідної військової загрози; системності планування, • що передбачає упровадження системи стратегічного планування розвитку оборонного сектору національної економіки України, взаємопов’язаного з цілями та завданнями державної політики у сфері національної безпеки і оборони, соціально-економічного та науково-технічного розвитку України; збалансованості та рентабельності функціонування оборонного сектору економіки України, • що передбачає визначення пріоритетних напрямів його реформування і розвитку, технічного переозброєння, забезпечення раціонального завантаження і нарощування науково-виробничого потенціалу; всебічного наукового супроводження діяльності оборонного сектору економіки України, • що передбачає взаємодію науки та виробництва, збереження і розвиток базових та критичних технологій, створення державного фонду підтримки інновацій;

№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

розвитку ВТС та імпортозаміщення, • що передбачає упровадження комплексу організаційних, технічних, економічних, правових та інших заходів, спрямованих на зниження залежності України від критичного імпорту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності міжнародного науково-технічного співробітництва; гарантованого фінансового забезпечення, • що передбачає забезпечення фінансового оздоровлення наукових установ і виробничих підприємств та їх сталого функціонування шляхом упровадження комплексу заходів і економічних механізмів адресної державної підтримки у рамках державного оборонного замовлення; оборонно-мобілізаційної достатності, • що передбачає удосконалення системи створення та збереження мобілізаційних запасів на державному, регіональному та місцевому рівнях, розвитку й утримання обґрунтованих виробничих потужностей мобілізаційного призначення, формування та підтримання в належному стані державного матеріального резерву; всебічного інформаційноаналітичного супроводження діяльності оборонного сектору економіки України, • що передбачає створення системи безперервного забезпечення наукових установ і виробничих підприємств оборонно-про№6/2016

мислового комплексу інформаційними, аналітичними та іншими матеріалами щодо світових досягнень у сфері науки, техніки і технологій, розвитку озброєння, військової та спеціальної техніки; законодавчого та правового забезпечення діяльності оборонного сектору економіки України, • що передбачає розроблення і впровадження взаємопов’язаних та взаємопогоджених нормативно-правових актів щодо відродження стратегічної ролі оборонного сектору економіки України в системі національної безпеки та оборони держави; кадрового забезпечення оборонного сектору економіки України, • що передбачає створення системи державного замовлення на підготовку робітничих, технічних, інженерних та наукових кадрів для задоволення потреб оборонного сектору економіки України, сприятливих умов для ефективного функціонування і розвитку науково-дослідних, технологічних та проектних установ, конструкторських бюро і виробничих підприємств оборонної промисловості; інтеграції ОПК України у світовий науковий, технологічний та технічний простір, • що передбачає вирішення питань з розроблення та виробництва озброєння та військової техніки силами вітчизняного оборонно-промислового комплексу, у тому числі за закордонними ліцензіями,

разом з іноземними партнерами, імпорт озброєння та військової техніки, виробництво яких в Україні недоцільне або технологічно неможливе; оптимізації розподілу бюджетних витрат, • що передбачає удосконалення механізмів формування і контролю за видатками на потреби оборони за короткостроковими, середньостроковими та довгостроковими оборонними програмами, оптимізації бюджетних витрат та забезпечення їх раціонального розподілу, протидії корупції в усіх її формах. Наведені принципи не є аксіомами, а сформульовані виходячи з визначених новою редакцією Воєнної доктрини України напрямів реалізації принципово нової єдиної воєнно-економічної, військово-промислової та військово-технічної політики, а тому з часом можуть змінюватися, застарівати та виникати нові. У новій редакції Воєнної доктрини України сформульовані основні принципи забезпечення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами, які визначають основні напрями їх реалізації, що визначені. Але також треба негайно вирішувати проблеми реальної реалізації визначених принципів та напрямів воєнно-технічної політики держави на забезпечення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами.

15


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Сектор безпеки і оборони України

Уніфікація стратегі планування

В умовах гібридної війни, анексії окремих територій України, знищення нашої економіки, застосування воєнної сили задля забезпечення національної безпеки і оборони держави та ефективне реагування Сил безпеки і оборони на кризові ситуації набуває все більшої актуальності Корецький А.А., полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник, заступник начальника Центру воєнно-стратегічних досліджень з наукової роботи Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

16

Саганюк Ф.В., кандидат юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник

Сурков О.О., полковник, кандидат військових наук начальник науково-дослідного відділу

№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ічного

Мірошниченко В.Я., старший науковий співробітник

№6/2016

Д

ля досягнення визначеної мети згідно із затвердженою нещодавно Концепцією розвитку сектору безпеки і оборони України планується упровадження ефективної уніфікованої системи планування та управління ресурсами на основі сучасних європейських та євроатлантичних підходів. А це, як визначено в Річній національній програмі співробітництва Україна-НАТО на 2016 рік потребує: 1) удосконалення механізму міжвідомчої координації у сфері кризового менеджменту та стратегічного планування шляхом поєднання зусиль усіх державних органів, діяльність яких спрямована на реагування на сучасні виклики і загрози; 2) аналізу досвіду держав-членів НАТО з питань управління сектором безпеки і оборони, координації дій його суб’єктів в умовах кризових ситуацій, а також ефективного розподілу між ними завдань і повноважень з метою впровадження цього досвіду в секторі безпеки і оборони України. Для якісного виконання зазначених сучасними концептуальними документами завдань, зокрема щодо консолідації та уніфікації (об’єднання) стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України, необхідне розроблення окремого нормативно-правового акту, як це зроблено в країнах-колишніх претендентів на вступ до НАТО. Варіант такого нормативно-правового акту фахівцями Центру воєнно-стратегічних досліджень теж розробляється, а також необхідні для цього планування усім складовим Сил безпеки і оборони загальні методичні рекомендації. Вони розробляються з врахуванням рекомендованих Міністерством економіки України загальних Методичних рекомендацій щодо розроблення планів діяльності для організації та здійснення спільного стратегічного планування в секторі безпеки і оборони. Представляється, що зазначені документи загальнодержавного рівня сприятимуть консолідації зусиль усіх складових сектора безпеки і оборони України задля спільного виконання ними визначених завдань у окреслених в сучасній Концепції кризових ситуаціях. Такий формат має стати противагою сучасним викликам і загрозам, що вимагає «підняти» його рівень до загальнодержавних (національних) завдань. Аналогічний рівень для планування і управління військами (strategic generic tasks list) передбачений і у НАТО. З врахуванням зазначеного досвіду та проаналізованих підходів, види стратегічного планування в секторі безпеки

і оборони України теж доцільно розрізняти в залежності від рівня завдань як національні стратегічні, тобто загальнодержавні, що є спільними для усіх складових Сил безпеки і оборони, і стратегічні, що виконуються ними самостійно. Але останні теж можуть бути частиною загальнодержавних (національних) стратегічних або самостійними. Окрім зазначених видів завдань у секторі безпеки і оборони України доцільно виокремити оперативні завдання, що є частиною стратегічних, які виконуються окремими видами і родами військ (сил) за призначенням, а також тактичні, тобто окремі бойові завдання військових частин та підрозділів. При цьому потрібно зважити і на те, що Концепцією розвитку сектора безпеки і оборони України не усі такі завдання віднесені до загальнодержавного (національного) рівня, як цього іноді прагнуть деякі практики, а лише шість із них, що обумовлюють конкретну відповідальність певних складових сектора безпеки і оборони України за організацію планування та реагування Мал. 1

Перелік визначених Концепцією стратегічних завдань для планування, реагування та застосування сил і засобів у кризових ситуаціях

1

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності

2

Забезпечення державної та громадської безпеки, боротьба з тероризмом

3

Міжнародна стабільність та безпека України, захист її суверенітету, територіальної цілісності

4

Надання допомоги органам виконавчої влади та місцевого самоврядування у запобіганні та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру

5

Забезпечення кібербезпеки та захисту інформації

6

Забезпечення розвитку оборонно-промислового комплексу

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Розподіл відповідальності складових СБО України за організацію планування, реагування на загрози та під час виконання завдань за призначенням

Мал. 2

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

Інші військові формування

Служба безпеки України

Міністерство внутрішніх справ

Генеральний штаб Збройних Сил України

Міністерство оброни України,

НАЦІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ 1. Оборона 4. Кібербезпека 2. Забезпечення державної безпеки 5. Допомога органам влади та громадської безпеки 6. Розвиток ОПК 3. Міжнародна безпека

СТРАТЕГІЧНИЙ РІВЕНЬ на загрози під час спільного виконання ними завдань щодо застосування сил і засобів за призначенням у відповідних кризових ситуаціях (див. мал. 1). Фахівці переконують, що таке стратегічне планування в секторі безпеки і оборони України має формуватися, насамперед в інтересах виконання саме цих спільних завдань у визначених кризових ситуаціях. Конкретна відповідальність складових Сил безпеки і оборони теж визначена у додатку до затвердженої Концепції розвитку сектора безпеки і оборони України (мал. 2). У випадках, не передбачених Концепцією, складові сектора безпеки і оборони мають здійснювати притаманне їм стратегічне планування за призначенням як для окремих видів їх діяльності у визначеному чинним законодавством порядку, а саме, щодо бойової підготовки військ (сил), забезпечення правоохоронної діяльності; боротьби з тероризмом; забезпечення цивільного захисту тощо. Аналіз згаданих публікацій фахівців переконує, що стратегічне планування загальнодержавного рівня в секторі безпеки і оборони України має здійснюватися для: • формування стратегічних цілей і завдань розвитку складових Сил безпеки і оборони; • визначення необхідних сил і засобів для реалізації покладених на них спільних завдань у кризових ситуаціях; • вибору ефективних шляхів та способів для виконання цих спільних завдань;

18

узгодження потреб у матеріально-технічних ресурсах тощо. Розглядаючи наявні погляди щодо поділу стратегічного планування на види (підсистеми) за термінами, варто прислухатись до рекомендацій військових фахівців, які переконують, що такий поділ «за часовими межами горизонту» на довгострокове, середньострокове та короткострокове є зайвим. Виходячи із дослідженого, фахівцями Центру воєнно-стратегічних досліджень запропоновані такі види стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України: • стратегічне планування розвитку сектора безпеки і оборони України, включаючи в певній мірі оборонне планування; • стратегічне планування спільної підготовки та застосування Сил безпеки і оборони; • оперативне планування. Відмінною рисою зазначених видів стратегічного планування зараз є деяка їх трансформація відповідно до потреб відбиття російської агресії на сході України та переходу Сил безпеки і оборони України до стандартів міжнародних безпекових структур, таких як НАТО. Щоправда, в НАТО термін «стратегічне планування» не використовується але ефективно застосовуються його процедури для формування політики розвитку сил і можливостей Альянсу. Одним із керівних документів такого планування в НАТО є міністерське керівництво (Ministerial Guidance), що розробляється кожних два роки, у якому формулюються політичні, еконо-

мічні, технологічні та військові аспекти будівництва й розвитку Альянсу. Визначення цілей НАТО щодо формування та розвитку найважливіших його складових, таких як озброєння, управління у кризових ситуаціях, управління та зв’язку, сил тилового забезпечення, ядерного та ресурсного планування, здійснюється у відповідних планових документах на термін, що складає 5 років. Перегляд цих документів здійснюється за допомогою специфічної процедури – Оборонного огляду (Defence Review). Саме за його результатами кожні два роки видаються оновлені та уточнені варіанти згаданих документів. Оборонне планування, що здійснюється в окремих державах-членах НАТО, теж має свої особливості. Для України, яка бере участь у одному з видів оборонного планування держав – членів НАТО, здійснюються заходи щодо інтеграції до цього Процесу оборонного планування НАТО (Defence Planning Process, DPP). Аналіз його інструментів свідчить про те, що одним з ефективних механізмів гармонізації процедур такого планування є визначення функцій і завдань усім складовим сектора безпеки з врахуванням існуючих методичних підходів Альянсу. Їх цінністю є те, що реалізація методики та механізму визначення функцій і завдань дозволяє побудувати логічну послідовність документів оборонного планування, мінімізувати їх дублювання, а також створити систему логічного обґрунтування ресурсів, що необхідні для підтримання обороноздатності держави. Визначення конкретних функцій та завдань надає більш широкі можливості для планування на основі функціональних можливостей, а також для пошуку необхідних сил та засобів їх підтримки. Детальною реалізацією цього напрямку є вироблення так званого Переліку завдань. Визначення таких завдань відповідним органам управління та структурним підрозділам системи оборони на стратегічному piвнi заноситься у спеціальну матрицю. Логіка її побудови полягає в тому, що за виконання кожного окремого завдання визначається лише одна відповідальна структура. Решта структур, причетних до вирішення відповідного завдання, має виконувати лише допоміжні функції. Як видно, ця модель уже впроваджується в секторі безпеки і оборони України на основі затвердженої Концепції його розвитку. Перелік завдань та відповідальність у НАТО переглядаються на регулярній основі. Необхідною умовою їх виконан№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ня в умовах змін безпекової ситуації є їх адаптація до існуючих рівнів ескалації ситуації. Тому для кожного рівня ескалації виробляється окрема матриця розподілу відповідальності, яка відображає трансформацію завдань та рівень відповідальності за них. Системою планування НАТО також передбачені аналогічні рівні завдань: стратегічний (strategic generic tasks list), оперативний (operational generic tasks list) і тактичний (tactical generic tasks list). Стратегічний (національний) загальний список передбачає визначення завдань усім структурам держави, що діють в інтересах оборони на стратегічному piвні. Але зазначені процеси стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України мають бути унормовані у відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актах. З урахуванням дослідженого доцільно: • удосконалити нормативно-правову базу сектора безпеки і оборони: • розробити та прийняти, насамперед Закон України «Про сектор безпеки і оборони України», що рекомендовано постановою Верховної Ради України від 05.07.12 №5086-VI, а також Закон України «Про планування в секторі безпеки і оборони України»;

№6/2016

розробити і прийняти встановленим порядком відповідний нормативно-правовий акт загальнодержавного рівня «Про організацію та здійснення стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України», інші необхідні концептуальні документи; уточнити у цих нормативно-правових актах систему та перелік документів стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України, долучивши до нього, передбачені чинним законодавством нормативно-правові акти; скоригувати порядок реалізації запланованих заходів щодо вдосконалення стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України з урахуванням сучасних загальнодержавних рішень та положень, які визначені чинною Стратегією національної безпеки України, Воєнною доктриною України, Концепцією розвитку сектору безпеки і оборони тощо; розглянути в ході вдосконалення законодавства стосовно сектора безпеки і оборони України питання щодо визначення та унормування в процесі законотворчої

діяльності його моделі та структури, перелік складових, їх функції та порядок підготовки до виконання спільних завдань, організацію їх взаємодії, наблизивши цю систему до сучасних потреб, викликів та загроз на основі сучасних європейських та євроатлантичних підходів; • організувати роботу щодо вдосконалення спільної функціональної діяльності складових сектора безпеки і оборони України в конкретній обстановці та кризових ситуаціях, як це, наприклад визначено у функціональних стратегіях та планах США; • вжити заходів щодо вдосконалення систем стратегічного планування та державного управління всіма складовими сектора безпеки і оборони України, враховуючи необхідність їх консолідації та уніфікації. Впроваджуючи сучасні підходи та методи стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України, необхідно також автоматизувати його належним чином, комплексно підійти до розв’язання організаційних, нормативно-правових, інформаційно-аналі-

Перелік завдань та відповідальність у НАТО переглядаються на регулярній основі. Необхідною умовою їх виконання в умовах змін безпекової ситуації є їх адаптація до існуючих рівнів ескалації ситуації»

19


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Захист від негативного інформаційно-психологічного впливу

Війна за мізки Рогов П.Д., незалежний експерт

Присяжнюк М.М., незалежний експерт

С

ьогодні практично всі найбільш розвинені країни світу мають у складі своїх збройних сил спеціальні органи, сили та засоби для здійснення інформаційно-психологічного впливу (ІПсВ) на свої війська та місцеве населення, армію та населення противника. Про можливості ІПсВ на свідомість (підсвідомість) та психіку особового складу говорять результати порівняльного аналізу його ефективності з ефективністю бойових засобів. Так, втрати іракських військ в ході операції «Буря в пустелі» склали: у авіації – 10 %, в бронетехніці – 18 %, в артилерії – 20 %, тоді як втрати в морально-психологічному стані військ – 40-60 %. За кордоном активно розробляється комплекс засобів, що іменується «інформаційною зброєю» та «зброєю нелетальної дії», яка дозволяє здійснювати прямий або прихований вплив на нервову систему і психічну діяльність як вищого воєнно-політичного керівництва країни, органів державної влади та місцевого самоврядування, так і цивільного населення, військовослужбовців тощо.

20

В умовах ведення проти України інформаційної війни, деструктивного маніпулятивного зовнішнього та внутрішнього інформаційного впливу проти Збройних Сил та інших військових формувань нагальною потребою є формування перспективних напрямів політики державного управління інформаційною безпекою та організації інформаційно-психологічної протидії З метою деморалізації військ противника та мобілізації моральних і психічних можливостей своїх військ (сил) використовуються інформаційні технології, системи та засоби морально-психологічного забезпечення (МПЗ) підготовки та застосування військ (сил). Протидія психологічним діям противника Події останніх років у світі та в Україні свідчать про те, що одне з важливих місць в системі МПЗ належить захисту військ (сил) від негативного ІПсВ, який є комплексом дій, що проводяться в мирний та воєнний час державним і військовим керівництвом країни, командуванням, штабами, іншими органами військового управління і посадовими особами частин (підрозділів) щодо запобігання, нейтралізації (ослабленню), блокування та усунення наслідків негативного ІПсВ на особовий склад. Під ним розуміють пропагандистські та психологічні дії противника, що спричиняють (спрямовані на):

зниження боєготовності та боєздатності військ (сил), зменшення службової активності, дезертирство серед військовослужбовців, симуляцію хвороб, ухилення від виконання наказів командирів та начальників, викривлення картини бойових дій і бойової обстановки; зниження морального духу, створення обстановки невпевненості і занепокоєння особового складу стосовно свого майбутнього, майбут№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

нього ЗС України та інших військових формувань, а у воєнний час – ослаблення волі до військового опору; • нівелювання почуття гордості за свою державу, за свої Збройні Сили та інші військові формування України, нейтралізацію патріотизму військовослужбовців виконувати свій конституційний обов’язок щодо захисту Батьківщини; • розкол військових колективів, суперечності між різними категоріями військовослужбовців; • хибне сприймання військовослужбовцями існуючих загроз національній безпеці, дійсних планів і намірів ймовірного противника. ІПсВ – це такий вплив на індивідуальну та/або суспільну свідомість (підсвідомість) інформаційно-психологічними чи іншими способами, що викликає трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, відносин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особистості з метою вплинути на її діяльність і поведінку. Кінцевою його метою є досягнення певної реакції, поведінки (дії або бездіяльності) особи, яка відповідає цілям психологічного впливу. Особливо треба виділити такі сучасні види ІПсВ: 1) психогенний; 2) нейролінгвістичний; 3) психоаналітичний (психокорекційний); 4) психотропний та психотронний. Розуміння важливості цієї проблеми та практична спрямованість на її вирішення дозволяє адекватно розробляти заходи протидії та захисту. Як приклад ведення активної протидії ІПсВ можна назвати Білорусь. Так в Інструкції прикордонних військ Республіки Білорусь вказується, що задачами спеціальних заходів протидії ІПсВ мають бути: • моніторинг діючих і потенційних інформаційних загроз, оцінка стану інформаційної безпеки військових частин; • вивчення противника (реального, потенційного), отримання й аналіз даних про його замисли, можливі сили, засоби ІПсВ на своїх військовослужбовців, членів їх родин, цивільний персонал та прогнозування його результатів; • проведення заходів щодо інформаційного та психологічного захисту від негативного ІПсВ; №6/2016

Мал. 1

Цілі захисту військ від інформаційно-психологічного впливу Захист військ (сил) від інформаційно-психологічного впливу противника це цілеспрямований комплекс заходів, що проводяться в мирний та військовий час командуванням, штабами, органами виховної роботи та іншими посадовими особами щодо попередження, виявлення, нейтралізації (послабленню), блокуванню та ліквідації наслідків негативного ІПсВ на військовослужбовців і населення

ЦІЛІ Зниження небезпеки негативного ІПсВ на воєннополітичне керівництво держави, посадових осіб органів воєнного управління та особовий склад

Забезпечення ефективного управління військами (силами) та створення сприятливих умов для їх застосування

розроблення та вжиття своєчасних профілактичних заходів щодо виключення (ослаблення) негативних наслідків ІПсВ на військовослужбовців, членів їх родин, цивільного персоналу. На думку білоруських військових дослідників, що розробляли згадану Інструкцію, основними напрямками реалізації спеціальних заходів у ході проведення контрпропагандистських дій є: • роз’яснення військовослужбовцям, цивільному персоналу прийомів та техніки проведення пропаганди, здійснюваних психологічних акцій та дій з метою формування

• • • •

Укріплення МПС військ (сил); своєчасне попередження розвитку у суспільстві небажаної ідеології та її впливу на командування й особовий склад військ (сил)

оцінювання ступеню уразливості військових колективів від негативної пропаганди та психологічних впливів (дій) противника; контроль попередження поширення серед військовослужбовців друкованої продукції деморалізуючого спрямування; припинення деморалізуючих чуток, фобій; профілактика та припинення панічних настроїв військовослужбовців.

Алгоритми захисту Захист військ (сил) ЗС України від негативного ІПсВ має здійснюватися з метою: • зниження небезпеки негативного ІПсВ на

З метою деморалізації військ противника та мобілізації моральних і психічних можливостей своїх військ (сил) використовуються інформаційні технології»

• •

установок для їх критичного сприйняття; роз’яснення військовослужбовцям та цивільному персоналу сутності, цілей, завдань, тематики, форм, методів і технічних засобів ведення психологічних операцій, їх спрямованості, істинних намірів та інтересів; ознайомлення військовослужбовців з фактами, що свідчать про вдосконалені прийоми і методи, які використовуються противником з метою впливу на індивідуальну та групову свідомість військовослужбовців; прогнозування тематики й символіки психологічних операцій, можливих ІПсВ з метою випередження впливу, зниження його ефективності та нейтралізації; контроль колективної й громадської думки військовослужбовців і цивільного персоналу у зв’язку з негативним ІПсВ; аналіз морально-психологічної обстановки (суспільно-політичної, інформаційної, національно-етнічної, криміногенної тощо) у районі дислокації військової частини, підрозділу і виконання завдання;

• • •

командування, посадових осіб органів управління та особовий склад; забезпечення ефективного управління військами (силами) і створення сприятливих умов для їх оперативного застосування; зміцнення МПС військ (сил); своєчасного запобігання розвитку у військових колективах небажаної ідеології та її впливу на командування і особовий склад частини (підрозділу). Виходячи з цього, до основних завдань захисту військ (сил) від негативного ІПсВ можна віднести: роз’яснення рішень військово-політичного керівництва країни, завдань, що стоять перед військами (силами), перед кожним військовослужбовцем; здійснення постійного моніторингу інформаційного простору з метою виявлення реальних та потенційних інформаційних загроз та проведення попереджувальних інформаційних заходів; аналіз і прогнозування воєнно-політичної, соціально-політичної та інформаційної об-

21


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ідея державного патріотизму, висока історична самосвідомість, гордість за свою військову професію та належність до Збройних Сил є передумовами формування стійкості до психологічних операцій»

• •

становки, збір та узагальнення даних про джерела і зміст (контент) негативного ІПсВ на особовий склад військ (сил) з розробкою конкретних заходів по його усуненню (ліквідації наслідків); оперативну нейтралізацію негативного ІПсВ та його джерел з метою недопущення деморалізації, дезінформації, морально-психологічного придушення військ (сил); зміну на свою користь співвідношення у морально-психологічній стійкості протиборчих сторін, підтримку її на рівні, необхідному для вирішення поставлених завдань в ході підготовки і ведення бойових дій; проведення превентивних інформаційнопсихологічних акцій (ІПсА), направлених на свої війська (сили) та місцеве населення; організацію та завчасне проведення профілактичних заходів по запобіганню поширення хибних чуток серед особового складу, недопущенню виникнення масових негативних психічних реакцій; припинення чуток, тривожних висловів і протиправних дій, направлених на зниження МПС військ (сил). За своєю структурою захист військ (сил) від ІПсВ противника передбачає такі кроки:

1) прогнозування; 2) запобігання (попередження та профілактика); 3) зрив (нейтралізація) та ліквідація його наслідків. Прогнозування націлене на вирішення низки таких завдань: • необхідно володіти знаннями про власні сили інформаційно-психологічної протидії, що можуть бути задіяні для проведення ІПсО; • оцінити інформаційну і морально-психологічну обстановку в районах дислокації та ведення бойових дій військ (сил); • виявити сили, засоби, рубежі та райони зосередження основних зусиль інформаційних (психологічних) операцій противника, їх можливості, спрямованість підривної пропаганди, об’єкти і можливі канали потенційного впливу; • передбачити можливий рівень психогенних втрат особового складу від пропагандистського та психологічного впливу противника. Прогнозування полягає також в передбаченні основної тематики і символіки ІПсВ. Основою такого прогнозу є глибоке знання реального положення справ у підрозділах і поточного рівня МПС осо-

Структура (складові) захисту військ від інформаційно-психологічного впливу

Мал. 2

Складові захисту військ (сил) від інформаційно-психологічного впливу противника Прогнозування

22

Попередження, профілактика

Зрив

Ліквідація наслідків

бового складу. Можна також заздалегідь передбачити, що противник не втратить можливості ідеологічного та психологічного впливу з врахуванням недоліків у їх матеріально-технічному забезпеченні, наявності недосвідчених керівників, несприятливих подій та процесів у країні, низького рівня підготовки особового складу, прорахунків у інформуванні особового складу, фактів порушення дисципліни та законності, національних та інших протиріч. Профілактика негативних ІПсВ передбачає здійснення низки заходів, направлених на зниження сприйнятливості та схильності особового складу до цього впливу: • чітке роз’яснення особовому складу дійсних цілей, способів, можливих наслідків і психологічних механізмів деформації свідомості військовослужбовця під впливом ворожої пропаганди. Практика показує, що якщо в екстремальній обстановці раптово настає подія, по відношенню до якої у людини немає досвіду, реагування та його поведінка стають непередбачуваними. • обов’язкове попередження військовослужбовців про принципи підривної пропаганди. Досвід показує, що противник прагне першим повідомляти про певні події, щоб досягти психологічного ефекту «первинності», тобто міцнішого закріплення першої інформації про те, що сталося. Традиційно фахівці ІПсВ в інформаційному повідомленні перемішують правдиву інформацію з дезінформацією, підвищують авторитет своїх акцій за рахунок оперування знайомими прізвищами, назвами міст, вулиць, датами, фактами, шляхом залучення думок відомих осіб (політиків, спортсменів, діячів мистецтва і культури). Ефективним прийомом є приписування відповідальності за невдачі, прорахунки, безлади конкретним людям (командирам, органам влади, державним діячам, політикам, депутатам та ін.) в цілях їх дискредитації; • ретельний підбір осіб для роботи на засобах зв’язку та управління. Серед них не повинно бути людей психічно неврівноважених, невитриманих, з демонстративною акцентуацією характеру, боязких. Ці люди мають усвідомлювати, що їх реакції, настрої та вислови можуть інтерпретуватися як прямий наслідок володіння ними певною інформацією. Протидіючій стороні можуть спеціально або неусвідомлено «підігравати» окремі засоби масової інформації. Тому відповідним керівникам при спілкуванні з представниками ЗМІ необхідно враховувати це та організовувати контрольований порядок надання їм інформації, контактів із військовослужбовцями, поширення серед особового складу друкарських видань тощо. №6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• • • •

• •

• •

• •

• •

Для забезпечення морально-психологічної стійкості військовослужбовців до негативного ІПсВ необхідне засвоєння ними певних знань, умінь і навичок, до яких відносяться: знання методів і прийомів протидії негативному ІПсВ та їх адекватного вибору; уміння виявляти, розпізнавати ознаки негативного ІПсВ; навички мобілізації ресурсів особи для протидії негативному ІПсВ; навички здійснення безпосередньої протидії ІПсВ (вибору і використання психотехніки протидії в міжособовій та масовій комунікації); навички самопізнання рефлексії і саморегуляції; навички колективної протидії чуткам та домислам, що дестабілізують і деморалізують МПС особового складу. Запобігання ІПсВ противника передбачає: своєчасне визначення початку ІПсВ, направленого на підрив морально-психологічній стійкості особового складу; безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне бойове і політичне інформування особового складу та роз’яснення йому дійсних цілей, завдань, тематики, методів, технічних засобів та можливих наслідків ІПсВ противника; надійне перекриття каналів ІПсВ противника на військовослужбовців та місцеве населення; визначення та організацію роботи підрозділів (військовослужбовців) відповідних структур по збору та знищенню матеріалів негативного ІПсВ противника; виявлення психічно та психологічно нестійких військовослужбовців і проведення з ними індивідуальної психопрофілактичної роботи; організацію в підрозділах (частинах) системи товариської взаємної підтримки і психологічної допомоги на основі впровадження методів інтервізії; ознайомлення військовослужбовців з витонченими прийомами і методами ІПсВ противника, що використовуються з метою психологічного придушення індивідуальної та групової свідомості військ (сил); розвідку, придушення і знищення сил та засобів інформаційно-психологічних (психологічних) операцій противника; оцінку ступеня уразливості своїх військ (сил) від ІПсВ противника, прогнозування наслідків та планування заходів щодо оперативної протидії; організацію профілактичних заходів по запобіганню негативних наслідків ІПсВ на військовослужбовців (зниження психологічної стійкості, рівня бойової готовності, спроби здачі в полон та ін.); нарощування засобів ІПсВ на свої війська

№6/2016

(сили) і місцеве населення та світову спільноту тощо. Зрив (нейтралізація) ІПсВ на особовий склад військ (сил) досягається: • своєчасною розвідкою та знищенням (нейтралізацією) сил і засобів інформаційно-психологічних операцій (ІПсО) противника; • оперативним збором, аналізом і знищенням пропагандистських матеріалів противника; • рішучим припиненням паніки, чуток, ізоляцією військовослужбовців (підрозділів), що піддалися деморалізації; • постійним відстежуванням і підвищенням МПС особового складу; • безперервним інформуванням військовослужбовців про зміни обстановки, про застосування противником нової зброї та засобів ІПсВ; • здійсненням інформаційної взаємодії (органів психологічної боротьби, розвідки, радіоелектронної боротьби, зв’язку, МПЗ та ін.). Зрив ІПсВ передбачає швидке виявлення засобів впливу, їх негайне придушення або нейтралізацію. Підривні акції підлягають негайному і кваліфікованому аналізу, виявленню їх цілей, можливої динаміки, міри дієвості. Кожна з цих акцій не повинна залишатися без відповідної контрпропагандистської відповіді. Ліквідація наслідків ІПсВ передбачає: • виявлення військовослужбовців (підрозділів), що піддалися деморалізації, діагностику їхнього МПС та надання необхідної допомоги; • аналіз і оцінку результатів ІПсВ, причин ефективності, найбільш слабких місць в системі інформаційно-психологічного захисту особового складу; • виявлення причин виникнення явищ дезорганізації серед особового складу та їх усунення; • відновлення організованості і боєздатності дезорганізованих підрозділів, надання психологічної допомоги тим, хто має потребує; • вживання відповідних заходів по оптимізації всієї системи протидії ІПсВ противника; • застосування відповідних санкцій (притягнення до відповідальності) до розповсюджувачів деморалізуючих чуток і панікерів, визначення заходів по оптимізації всієї системи протидії ІПсВ противника. Основними формами захисту військ (сил) від ІПсВ є: • окремі інформаційно-пропагандистські, інформаційно-психологічні та оперативнопрофілактичні акції; • комплекс заходів інформаційно-пропагандистського та оперативно-профілактичного характеру;

Мал. 3

Основні завдання захисту військ (сил) від інформаційно-психологічного впливу противника

1

Роз’яснення рішень воєннополітичного керівництва держави, завдань,що стоять перед військами (силами); аналіз і прогнозування інформаційної (інформаційнопсихологічної) обстановки

2

Збір та узагальнення даних щодо джерел негативного ІПсВ на особовий склад з розробленням конкретних заходів щодо його усунення

3

Нейтралізація негативного ІПсВ противника, недопущення деморалізації, дезінформації, морально-психологічного придушення військ (сил)

4

Зміна на свою користь співвідношення моральнопсихологічної стійкості протидіючих сторін, підтримання її на рівні, необхідному для рішення завдань стратегічного стримування, підготовки та ведення операцій (бойових дій)

5

Проведення інформаційнопсихологічних заходів (акцій), спрямованих на свої війська (сили) та місцеве населення

6

Організація профілактичних заходів щодо попередження поширення неправдивих чуток серед особового складу, недопущення виникнення масових негативних психічних реакцій

7

Присікання чуток, панічних висловлювань та протиправних дій, спрямованих на зниження МПС військ (сил)

спеціальні інформаційні операції щодо протидії негативному ІПсВ. При цьому найбільшу ефективність показує така форма захисту, як інформаційно-пропагандистські акції, що проводяться з метою: • зниження небезпеки дезінформуючого і психологічного впливу на командування та особовий склад; забезпечення ефективного управління військами (силами) та

23


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• • •

створення сприятливих умов для їх застосування; своєчасного запобігання розвитку у військових колективах небажаної ідеології та її впливу на командування і особовий склад частини (підрозділу); підтримка авторитету застосування військ (сил); формування громадської думки на їх підтримку та формування повної злагоди і взаєморозуміння між органами місцевого самоврядування, місцевим населенням і силовими структурами, що беруть участь в бойових діях; забезпечення захисту інформаційної сфери, у тому числі виявлення потенційних загроз та уразливих місць у власній системі зв’язку; підтримка високого рівня інформаційної безпеки (у воєнній сфері тощо) та готовності до виконання завдань за призначенням; нейтралізації негативних ІПсВ у ЗМІ тощо. Ефективність захисту військ (сил) від ІПсВ досягається: врахуванням особливостей ІПсВ противника та реального МПС військ (сил) і обстановки, що складається; оперативністю, безперервністю та комплексністю заходів протидії ІПсВ противника, високим рівне інформаційно-аналітичної роботи та рішеннями, що прийняті за її рекомендаціями; врахуванням психологічних закономірностей сприйняття людиною інформації, особливо в зоні (районі) напруженості та нештатних (надзвичайних, військових та ін.) ситуацій; оснащеністю військ (сил) сучасними технічними засобами протидії ІПсВ та навчання сучасним методам забезпечення інформаційної безпеки особового складу.

Опора на духовно-етичні цінності Вирішення проблеми захисту військ (сил) від ІПсВ – завдання непросте, особливо в умовах гібридної війни, складної соціально-економічної обстановки в країні та зростання негативних чинників певної частини населення: бездуховності, зневаги до держави та суспільства, користолюбства, пияцтва і наркоманії, зниження інтелектуального рівня тощо. Усе це погіршує моральнопсихологічну ситуацію довкола ЗС України та інших військових формувань, а також у самих військових колективах. Тому без прийняття ефективних і рішучих контрзаходів (заходів протидії) щодо негативної інформаційно-психологічній експансії наслідки можуть бути непередбачуваними. Основою створення системи протидії та захисту військ (сил) від ІПсВ мають бути духовно-етичні цінності українського суспільства. Такі поняття як Пат-

24

ріотизм, Вітчизна, Обов’язок, Честь не повинні ставитися під сумнів на користь політичній кон’юнктурі. Важливою складовою системи протидії та захисту військ (сил) від ІПсВ є історична самосвідомість військовослужбовців. Значно простіше маніпулювати свідомістю тих людей, які не знають історії свого народу, свого історичного коріння. Тому не лише особисте майбутнє має турбувати військовослужбовця, але й майбутнє його країни. Обов’язковою ланкою протидії та захисту військ (сил) від ІПсВ має бути нейтралізація акцій, направлених на пониження престижу та авторитету військової служби у ЗС України. Ідея державного патріотизму, висока історична самосвідомість, гордість за свою військову професію та належність до Збройних Сил є передумовами формування стійкості до психологічних операцій і вони мають стати основою всієї системи протидії ІПсВ. Протидія ІПсВ має враховувати такі основні вимоги (принципи): • активність (визначеність позицій при організації попереджувального впливу); • актуальність (робота довкола актуальних проблем, головних питань життя, військової служби та бойової підготовки); • систематичність (постійний збір і аналіз інформації про МПС особового складу та здійснення протидії відповідно до вирішуваних завдань); • динамічність (оперативне реагування на зміну умов, подій і обстановки); • доступність (застосовування простих і зрозумілих аргументів, доказів та оцінок); • емоційність (проведення емоційно насичених заходів, використання матеріалів, що впливають не лише на свідомість (підсвідомість), але й на відчуття військовослужбовців).

Основним змістом інформаційнопсихологічної протидії є: • роз’яснення особовому складу прийомів і техніки ведення пропаганди, психологічних акцій і впливів для вирішення бойових завдань з метою формування установок по їх критичному сприйняттю; • роз’яснення особовому складу суті, цілей, завдань, тематики, форм і методів проведення психологічних операцій з боку протидіючої сторони, їх спрямованості, дійсних намірів та інтересів. Ознайомлення особового складу з фактами, що свідчать про витончені прийоми і методи, вживані з метою впливу на індивідуальну та групову свідомість військовослужбовців; • прогнозування тематики і символіки психологічних операцій, можливих ІПсО протидіючої сторони з метою попередження і, тим самим, зниження їх ефективності чи нейтралізації; • контроль колективної та суспільної думки особового складу, військових підрозділів з приводу здійснюваного на них інформаційного впливу; • аналіз морально-психологічної обстановки (соціально-політичної, національно-етнічної, криміногенної тощо) в країні, в районах дислокації та бойових дій; • оцінка ступеня уразливості особового складу і підрозділів від ІПсВ. Протидія негативному ІПсВ в ЗМІ забезпечує для військовослужбовців вибірковість використовуваних джерел, каналів і засобів інформації, що висвітлюють обстановку в світі, країні та у ЗС України; обізнаність про сучасні технології надання негативного ІПсВ на свідомість (підсвідомість) людини; готовність негайно протидіяти чуткам, домислам і неперевіреним відомостям. Конкретні заходи протидії та захисту військ від негативного ІПсВ: №6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

1. Ознайомлення військовослужбовців з конкретними фактами, що свідчать про прийоми, методи і наслідки підривних акцій противника. 2. Інформування особового складу військ (сил) про МПС військ противника і незаконних військових формувань, тактику та цілі їх дій, соціально-політичну орієнтацію їх лідерів і відношення до них місцевого населення та світової спільноти. 3. Ознайомлення військовослужбовців усіх категорій з методами ІПсВ на війська противника та учасників незаконних збройних формувань. 4. Надання психологічної допомоги військовослужбовцям, що легко піддаються навіюванню, з видачею рекомендацій безпосереднім командирам про їх подальше службове використання. 5. Своєчасне доведення командирам та особовому складу військового підрозділу про порядок допуску представників ЗМІ до військових частин, правил акредитації, пересування журналістів і забезпечення їх безпеки, що встановлюються органами державного управління в районах бойових дій (надзвичайного стану), порядку надання службової інформації. 6. Тренування підлеглих (бойових обслуг, обслуговуючого персоналу, особового складу підрозділів тощо) та військових підрозділів (частин) діям в умовах надзвичайних ситуацій, у випадках непередбаченого виходу з ладу озброєння і військової техніки, засобів зв’язку та унеможливлення пересування на місцевості. 7. Вилучення в місцях розташування військових частин, військових містечок листівок, газет та інших матеріалів провокаційного характеру, а також нейтралізація джерел ІПсВ противника на військовослужбовців та місцеве населення. 8. Проведення безперервного, об’єктивного, психологічно доцільного, політично структу№6/2016

рованого інформування військовослужбовців. 9. Прогнозування можливого ступеня уразливості військовослужбовців перед пропагандою та ІПсВ противника, виявлення груп та окремих осіб, які можуть бути схильні до деморалізації (паніки). 10. Здійснення постійного збору та аналізу інформації про джерела і характер негативного ІПсВ на особовий склад, органи військового управління та місцеве населення з розробленням пропозицій командуванню про заходи щодо його нейтралізації. 11. Опублікування спростування і контрматеріалів у ЗМІ (електронних і друкованих) про авторів і незаконні формування, що провокують напруженість і негативне відношення населення до діяльності військ. 12. Виготовлення (у т.ч. друкарським способом) і поширення листівок, бюлетенів, текстів постанов та рішень органів державної влади, їх звернень до місцевого населення з попереджувальними оцінками подій, що відбуваються, та дій військ з нормалізації обстановки. 13. Вживання своєчасних заходів щодо спростування чуток, виявлення джерел їх поширення, роз’яснення особовому складу цілей дійсних авторів. 14. Проведення регулярних зустрічей і спілкувань з місцевим населенням, представниками місцевої адміністрації, правоохоронних та інших взаємодіючих органів щодо вивчення соціально-політичної та криміногенної обстановки в районах дислокації військових частин, в місцях виконання бойових завдань, з подальшим її аналізом та прогнозуванням можливого розвитку. 15. Організація виступів представників органів державного управління в районах надзвичайного стану, керівників правоохоронних органів, представників МОУ та ЗСУ, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби, органів СБ України по місцевому та центральному радіо і телебаченню, в друкованих виданнях, Інтернеті, соціальних мережах, фото- і відеозйомки з місць виконання бойових завдань. 16. Ведення спецпропаганди із застосуванням гучномовних станцій відносно військ противника та незаконних збройних формувань для зниження їх бойової (злочинної) активності та морального потенціалу, втрати довіри місцевого населення до їх керівництва. 17. Введення в оману війська противника і незаконних військових формувань відносно чисельності, складу та якості військ (сил), озброєння і військової техніки, засобів зв’язку та ін., характеру можливих (майбутніх) дій військ (сил) Збройних Сил України та інших військових формувань. 18. Перекриття каналів ІПсВ на особовий склад військ (сил), місцеве населення, членів сімей військовослужбовців та працівників ЗС України. Постійний контроль дій вій-

• •

ськовослужбовців, службова діяльність яких пов’язана з прийомом і передачею інформації (зв’язківців, посильних тощо). 19. Ізолювання військовослужбовців, підрозділів та частин, що піддалися деморалізації, є джерелом невпевненості, негативних чуток і паніки. Пріоритетними завданнями оперативного захисту військ від ІПсВ є: постійне та безперервне роз’яснення рішень органів державної влади й військового управління та конкретизація завдань, що стоять перед військами й окремими військовослужбовцями; доведення до особового складу реальної воєнно-політичної, суспільної та інформаційної обстановки, що постійно змінюються в районі бойових дій, зняття атмосфери психологічної напруженості особового та керівного складу військ (сил); прогнозування тематики ІПсО та можливих дій противника з метою попередження впливу і, тим самим, зниження їх ефективності та/або оперативної нейтралізації; визначення ознак руйнівного ІПсВ на війська та недопущення асиметрії в інформаційному просторі; використання стратагемного і критичного мислення як основи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, високого МПС військовослужбовців; оцінка рівня вразливості особового складу військ (сил) до впливу пропаганди та психологічних дій противника, прогнозування небезпеки наслідків і планування об’єму роботи щодо протидії негативним ІПсВ; проведення превентивних інформаційних заходів, спрямованих на особовий склад військ (сил) і місцеве населення з метою недопущення їх інформаційного відчуження, деморалізації, дезінформації та морально-психологічного придушення військ (сил).

Висновки Організований ІПсВ на людей є специфічним явищем сучасності, важливим і ефективним засобом досягнення різних цілей на тактичному, оперативному і стратегічному рівнях в умовах ведення інформаційної війни як основі гібридної війни. Негативний ІПсВ на військовослужбовців все частіше використовується різними дестабілізуючими силами як інформаційна зброя, що знижує готовність і здатність особового складу якісно та ефективно виконувати покладені на них службові та бойові завдання. Тому ефективна діяльність особового складу, органів військового управління в сучасних умовах неможлива без забезпечення готовності військовослужбовців до інформаційно-психологічної протидії.

25


Проект SALIS

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Хто стане трет У світлі агресії Кремля проти України багато говориться про розрив коопераційних зв’язків українського ОПК з російським, та про виклики і альтернативи для вітчизняної оборонки

Антонов А.М., начальник відділу забезпечення службової діяльності адміністртивного управління Командування Сухопутних військ ЗС України

А

кцент найчастіше ставиться на наші втрати (об’єктивні та надумані), трохи рідше – на нові перспективи і альтернативи для української «оборонки». І практично звелася нанівець тема важливості технологічної блокади РФ, де Україна має досить вагомі важелі впливу саме в сегменті оборонних технологій і продукції подвійного призначення. У розрізі цієї теми варто звернути увагу на відому програму НАТО – SALIS (Strategic Airlift Interim Solutions, тимчасове рішення для стратегічних повітряних перевезень). Понад десять років проект реалізується компанією Ruslan SALIS, організованої з ініціативи НАТО у 2004 році російською компанією «Волга-Дніпро» і українським

26

ДП «Антонов». Мета створення цієї компанії – надання авіаційних транспортних послуг з доставки важких вантажів. Послугами компанії як учасники міжнародного проекту SALIS користуються або в різний час користувалися 14 європейських країн. Цього року контракт у Ruslan SALIS за цією програмою необхідно продовжувати (на період 2017-2018 рр.), перемігши при цьому в відкритому конкурсі. У зв’язку з цим виникає ряд питань. Чи продовжувати співпрацювати з РФ? Чи в змозі РФ самостійно вести проект SALIS без України? Чи в змозі Україна самостійно реалізовувати цей проект НАТО без РФ? Яка позиція НАТО в цьому питанні? Розглянемо вихідні позиції сторін. Почнемо з головного гравця – НАТО, як «господаря» проекту SALIS. Позиція НАТО 1. В умовах російської агресії проти України НАТО заявило про припинення співпраці з РФ по всім військовим програмам. (Паралельно введені санкції Європейським Союзом).

2. За умовами контракту SALIS, НАТО в будьякий момент може припинити в односторонньому порядку контракт з виконавцем у будьякий час і без пояснення причин. 3. Альянс детально зважує усі політичні ризики. В розрізі проекту SALIS потрібно розуміти, що сьогодні російські авіакомпанії не можуть літати в Грузію і Туреччину. А ці напрямки в рамках SALIS досить важливі. Довідково. В період дії контракту SALIS з 2006 по 2015 рр. було виконано: • в/з Грузії за завданням НАТО 6 рейсів плюс 484 технічні посадки; • в/з Туреччини 146 рейсів плюс 152 технічні посадки. 4. Через анексію Криму та розв’язання війни на сході України міністерство оборони США в односторонньому порядку припинило співпрацю з російською авіакомпанією «Волга-Дніпро» за іншою програмою – CRAF Air Mobility Command. Позиція РФ 1. Партнери-опоненти ДП «Антонов» в цьому протистоянні використовують весь спектр механізмів впливу. Так, Російська авіакомпанія «Волга-Дніпро» від свого імені (без узгодження з ДП «Антонов») вже по№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

тім зайвим? дала заявку на участь у тендері SALIS на 2017-2018 рр. 2. Компанія «Волга-Дніпро» має своїх лобістів в NSPA (NATO Support and Procurement Agency – один з підрозділів НАТО, які курують проект SALIS). 3. Компанія «Волга-Дніпро» була виключена зі списку постачальників ООН за хабарі. 4. Стратегічне завдання «Волга-Дніпро» – досягти лідерства в обох компаніях – «Ruslan SALIS» і «Ruslan International» з поглинанням ДП «Антонов». Ця стратегія вже навіть не приховується, ведеться відкрито, серед іншого, пропонується передати в лізинг літаки ДП «Антонов». 5. Авіакомпанія «Волга-Дніпро» взяла два літаки Ан-124 в фінансовий лізинг у російського «Сбербанку», який знаходиться під міжнародними санкціями. Всього компанія «Волга-Дніпро» має 10 власних літаків, зареєстрованих в РФ і два літаки в фінансовий лізинг. Розклади ДП «Антонов» 1. ДП «Антонов» є розробником літака Ан124 «Руслан» і власником всього сертифікаційного пакету документів. 2. Продовження ресурсу літака – виняткове право розробника літака – ДП «Антонов». №6/2016

3. Продовження ресурсу двигуна – виняткове право розробника двигунів, а саме, запорізьких ОКБ «Прогрес» і серійного заводу АТ «Мотор Січ». 4. ДП «Антонов», як розробник літака Ан124, має виключне право реалізовувати всі модифікації літака, вносити зміни до складу обладнання відповідно до вимоги ІСАО. Крім того, ДП «Антонов» як розробник повітряних суден, має право продовжувати ресурс «за станом» запчастин, виготовлених в РФ. Паралельно ДП «Антонов» ведеться робота з імпортозаміщення – на повністю свій цикл планується вийти до кінця 2017 року. 5. Авіакомпанія «Авіалінії Антонова» має в своєму розпорядженні 7 літаків Ан-124 і один Ан-225 «Мрія». У разі необхідності одночасного надання 6 літаків при знаходженні двох літаків Ан-124 на регламентних роботах, ДП «Антонов» в змозі надати літак Ан-225 за ціною послуг для літака «Руслан». Також у «Антонова» укладено контракт з авіакомпанією Maximus Air Cargo (ОАЕ), яка в разі необхідності готова надати ще один літак Ан-124. Важливо додати – компанія «Авіалінії Антонова» (структурний підрозділ ДП «Антонов») володіє 4-ма вже модернізованими літаками Ан-124 вантажопідйомністю до 150 тон.

6. При певному політичному рішенні ДП «Антонов» цілком в змозі запропонувати більш привабливу ціну для SALIS, наприклад, зменшивши витрати на утримання базування літаків в Лейпцигу і зменшивши плату за activation right (дозвіл на польоти) для інших додаткових літаків. Замість висновків РФ в особі «Волга-Дніпро» сама без ДП «Антонов» в принципі не в змозі співпрацювати з НАТО по експлуатації літаків типу Ан-124 «Руслан». У свою чергу ДП «Антонов» технічно може самостійно супроводжувати проект SALIS. Що для цього потрібно? Перше. Рішення НАТО. Нагадуємо, що лобістські позиції РФ в рамках проекту SALIS досить сильні. Друге, але головне. Активним ініціатором співпраці по лінії НАТО-Україна без РФ повинен виступати Київ. Від «Антонова» потрібні: а) бажання, б) гарантії можливостей самостійного виконання контракту SALIS в повному обсязі і з високою якістю. А далі – політична підтримка процесу.

27


Нові технології

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Зброя завтрашнього дня Поява та вдосконалення нових технологій впливає на характер бойових дій, але поки новітні зразки озброєння не пройшли «обкатку» в реальному бою, впевнено говорити про остаточне формування нової концепції розвитку систем озброєння та характеру війн складно

Леонов В.В., кандидат технічних наук, доцент

Н

ині у Сполучених Штатах Америки та інших провідних країнах світу поряд з розвитком традиційних систем озброєння серйозна увага приділяється створенню зброї на нових фізичних принципах (ЗНФП). Це пояснюється тим, що ефективність ЗНФП може бути істотно вищою, ніж у традиційної зброї при виконанні спеціальних бойових завдань. Найбільш широкомасштабні роботи в цьому напрямку проводяться в США, де досягнуті найбільш значимі результати в розробці й створенні таких видів зброї. Також активно ведеться розробка ЗНФП у Китаї, Російській Федерації, Німеччині. До ЗНФП традиційно відноситься зброя, заснована на якісно нових фі-

28

Наливайко А.Д., кандидат технічних наук, доцент

зичних, біологічних і інших принципах, технічних рішеннях, що базуються на досягненнях у нових областях знань. В першу чергу – це зброя спрямованої енергії (лазерна, прискорювальна й надвисокочастотна), кінетична (рейкові електромагнітні гармати, коаксіальні електромагнітні й електротермічні пушки), акустична (інфразвукова), геофізична й генетична зброя. Аналіз НДДКР, що ведуться в США в області створення ЗНФП, свідчить про те, що воно ще дуже далеко від реалізації в конкретних бойових зразках або системах зброї, готових до прийняття на озброєння. Остаточна відповідь про можливість або неможливість застосування певного виду ЗНФП можуть дати тільки комплексні випробування

Поляєв А.І., старший науковий співробітник

дослідних зразків з характеристиками, найбільш близькими до параметрів перспективних серійних зразків. У відкритих джерелах інформації зазвичай подається технічна сторона питання щодо створення ЗНФП без відповідного аналізу його впливу на зміну характеру сучасних війн і воєнних конфліктів. Нові концепції війн Досвід впровадження воєнних інновацій в воєнних конфліктах останніх років цілим рядом воєнних експертів оцінений як поява, прийнаймі, двох парадигм: «безконтактної» та «мережецентричної» війн. Прихильники першої стверджують, що магістральний шлях розвитку систем озброєння передових №6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

країн світу націлений на створення озброєння та військової техніки, здатних завдати ураження противнику високоточним далекобійним озброєнням. Прихильники ідеї «мережецентричної» війни бачать основні пріоритети розвитку ОВТ у забезпеченні максимальної узгодженості в часі й змісті дій розвідувально-інформаційно-управляючих та вогневих (ударних) систем. В цілому ці парадигми не суперечать одна одній, у кожної є свої слабкі та сильні сторони й вони мають безумовне право на існування. Водночас неможливо погодитися з тим, що зміст «безконтактних» та «мережецентричних» війн повністю визначає перспективи розвитку ОВТ, тобто, ліквідує всі невизначеності, пов’язані з довготерміновим плануванням розвитку систем озброєння. Велика кількість невизначеностей залишається, а деякі напрями розвитку ОВТ взагалі «не вписуються» в ці концепції. По цій причині пошук тих визначальних причин, які й формують вигляд збройних сил та характер війн майбутнього, необхідно продовжувати. Ресурси для перемоги У зв’язку з цим за доцільне розглянути концептуальний підхід, в основі якого лежить аналіз характеру споживання військами різних ресурсів й визначення на цій основі в якості пріоритетних тих напрямів розвитку ОВТ, які забезпечують оптимізацію цього забезпечення. В процесі воєнних дій війська ви-

робляють, використовують, передають, переробляють , витрачають та втрачають різні види ресурсів: • енергію (механічну, електричну, теплову, хімічну і т.п.); • матеріально-технічні засоби (системи озброєння, воєнну та спеціальну техніку, в тому числі боєприпаси, енергоносії, продукти споживання, воєнно-технічне майно й т.п.); • інформацію (дані про противника, навколишнє середовище, свої війська, рішення командування й т.п.). Ідеальною умовою для виконання задач, що покладені на збройні сили, є доставка у війська всіх тих видів ресурсів в реальному масштабі часу й при цьому в повному об’ємі (принцип – «всі види ресурсів одночасно й в об’ємі потреб»). Іншими словами, наявна інформація про противника повинна негайно супроводжуватися прийняттям рішення на завдання його ураження, а свої війська повинні бути здатні (при повному забезпеченні ресурсами) негайно реалізувати це рішення (завдати удару по противнику з необхідним рівнем ураження). Реалізацію таких принципів можна назвати «ідеальною війною». В реальній обстановці між поданням у війська вказаних видів ресурсів існує значний часовий розрив. Спочатку поступає інформація, приймається командуванням й передається військам рішення, війська готуються до нанесення удару (з затримкою в часі, необхідною

У Сполучених Штатах Америки та інших провідних країнах світу поряд з розвитком традиційних систем озброєння серйозна увага приділяється створенню зброї на нових фізичних принципах»

№6/2016

для накопичення ресурсів) й завдають удару витрачаючи в процесі цих дій енергію і матеріально-технічні засоби (з затримкою в часі, що визначається швидкістю льоту носія (боєприпасів) до цілі. Нульовий часовий розрив в подачі військам перерахованих видів ресурсів відповідає теорії «ідеальної війни». Скорочення цього розриву є найважливішим напрямом підвищення ефективності бойових дій військ. Принципи ведення мережецентричних війн, які в усе більшій мірі сприймаються і реалізуються передовими арміями світу, якраз і полягає в скороченні цього розриву. Проте це досягається поки що в основному за рахунок прискорення (з наближенням до реального часу) доставки в війська тільки одного виду ресурсів – інформації. Стосовно доставки інших видів ресурсів, то тут поки що застосовуються традиційні підходи: • забезпечення енергією сьогодні, як і раніше, здійснюється самими військами (за рахунок штатних джерел енергії вмонтованих в двигуни зразків ОВТ, польових електростанцій, генераторів теплової енергії і т.д.); • доставка військам матеріально-технічних засобів здійснюється органами матеріально-технічного забезпечення й визначається кількістю і вантажністю засобів доставки, швидкістю їх руху, швидкістю завантаження й розвантаження і т.д. Необхідно зауважити, що радикально збільшені потреби військ в енергії пред’являють до органів матеріальнотехнічного забезпечення вимоги по доставці великого об’єму енергоносіїв, виконання яких стає вкрай важким. При цьому сучасні бойові дії вимагають об’ємних поставок боєприпасів, воєннотехнічного майна і т.п. Тому ці два види ресурсів (енергія і матеріально-технічні засоби) є основними обмеженнями в досягненні ідеальних умов ведення бойових дій. Звичайно, можна стверджувати, що згадані два види ресурсів можуть бути доставлені у війська загодя, але невизначеність майбутніх дій приводить до того, що вони дуже часто виявляються не тими, що потрібно. Які можуть бути способи усунення цих обмежень? Стосовно енергії – це скорочення об’ємів її споживання, пошук альтернативних джерел енергії, а також пошук способів дистанційної передачі енергії від потужного стаціонарного джерела до споживачів: зразкам, комплексам і системам озброєння в реальному масштабі часу. Це дозволило б кардинально знизити об’єми доставки у війська енергоносіїв й тим самим збільшити

29


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

мобільність військ, підвищити їх боєготовність та оперативність застосування сил і засобів. В частині матеріально-технічних засобів – зниження об’ємів ОВТ, що постачаються у війська, включаючи й боєприпаси, енергоносії й т.п., скорочення часу їх доставки. Одночасно з цим необхідно радикально зменшити кількість особового складу, який приймає участь в бойових діях, при цьому зменшаться об’єми поставок речового майна, води й продуктів харчування. Мініатюризація й роботизація зброї Існуючі системи озброєння, способи їх бойового застосування поки що виключають можливість реалізації в повному об’ємі таких задумів, разом з тим в ряді держав світу розроблені або розробляються зразки й комплекси ОВТ, які в недалекому майбутньому дозволять здійснити ці ідеї. До переліку напрямів розвитку ОВТ, які дозволяють наблизитися до «ідеальної війни», можна віднести наступні: • мікромініатюризація й роботизація зразків ОВТ; • використання альтернативних джерел енергії (сонячні батареї, біопаливо і т.д.); • зниження енергоспоживання зразками озброєння при збереженні повного спектру функцій, які вони виконують; • розробка систем безпровідної передачі енергії на великі відстані; • розробка нетрадиційних систем зброї, здатних уражувати цілі на великих відстанях в реальному масштабі часу; • створення біонанотехнологічної зброї; • пошук способів зниження матеріальних і енергетичних затрат на виконання задачі (високоточне ураження, інформаційна і в тому числі кібервійна). Перший напрямок реалізується уже досить давно, а великі перспективи він отримав в силу розвитку індустрії нанотехнологій і наноматеріалів. На сьогодні ведуться розробки різних зразків ОВТ, що створюються на базі нанотехнологій, розміри яких у порівнянні з існуючими аналогічними зразками зменшені на по-

рядки при збереженні, а в ряді випадків – при підвищенні й навіть появі нових можливостей щодо виконання покладених на них задач: мініроботи (включно мінібезпілотні літальні апарати), мікромініатюрні засоби наземної розвідки типу «Smart Dust» («розумний пил») і т.д. Ці засоби планується застосовувати у всіх середовищах, включаючи космічний простір. Так, в США вивчаються принципові можливості створення 10грамових супутників, які будуть виводитися на орбіту за допомогою ракет масою в 1 кілограм. Надзвичайно малі супутники можуть експлуатуватися колективно, у вигляді «рою» або «хмари» з розмірами від 10 метрів до 1 кілометра. Створений при цьому масив приймальних та передаючих мікрозасобів дозволить вирішувати багато технічних задач, включаючи розвідку, забезпечення зв’язку, навігацію і т.д. При цьому бойова стійкість такого «рою» в багато разів вище, ніж звичайних супутників, оскільки застосування для їх знищення відомих засобів протиракетної (протисупутникової) боротьби практично не має сенсу. Подальший розвиток наноіндустрії дозволить розширити номенклатуру мікромініатюрних зразків ОВТ. Мікромініатюризація ОВТ дозволить істотно зменшити їх енергоспоживання й або повністю замінити двигуни внутрішнього згорання (ДВС) сонячними батареями, або значно зменшити потребу в енергоносіях. Одночасно з цим підвищення «інтелекту» роботів дозволить вирішити задачу скорочення кількості особового складу, який приймає безпосередню участь в бойових діях. Використання альтернативних джерел енергії поки що носить обмежений характер в силу як їх недосконалості, так і слабкої конкурентоздатності у порівнянні з традиційними. Проте вже створено ряд засобів, які повністю за-

безпечуються енергією за рахунок використання сонячних батарей. Це поки що космічні, легкі літальні апарати й дирижаблі, але вже існують розробки зразків наземної техніки, що забезпечуються енергією від сонячних батарей. Альтернативне порошкове біопаливо дозволить замінити традиційне рідке паливо дешевим і екологічним порошком із мікрокристалічної целюлози. Таке біопаливо отримують із рослинної клітковини, яка складається, в основному із целюлози – природного полісахариду, який слугує скелетом рослин. Якщо врахувати, що природний приріст біомаси в десять разів перевищує потребу в викопному паливі, то біопаливо може істотно знизити залежність військ від досить уразливої в воєнний час нафтодобувної, нафто перероблювальної та постачальної нафтопродукт інфраструктури. А, враховуючи характер палива (порошок) – значно збільшити безпеку постачання. Вітряні генератори в комплексі з високоємними накопичувачами електроенергії поки що можуть розглядатися лише в якості джерела постачання тільки для стаціонарних воєнних об’єктів. Безпровідна передача енергії на великі відстані уявляється дуже привабливою, але і найменше розвинутим напрямом забезпечення енергією мобільних зразків систем озброєння та військової техніки. Ідея полягає в тому, що від потужного джерела електроенергії (наприклад, атомної або іншої електростанції) енергія по повітряному (космічному) каналу передається на енергоприймальний пристрій систем (комплексів) ОВТ для забезпечення їх функціонування. Впровадження такої схеми практично повністю виключило б необхідність доставки величезних об’ємів енергоносіїв (палива) в війська, що радикально покращило б їх боєготовність і боєздатність.

Один із прикладів лазерної зброї — американський проект ARMS (Aerospace Relay Mirror System) — повітряно-космічна релейна дзеркальна система), який виконує компанія Boeing за замовленням ВПС США

»

30

№6/2016


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Нові принципи ураження Ідея миттєвого ураження противника на великій відстані лежить в основі зброї направленої енергії, до якої відносяться: 1) Лазерна зброя, здатність уражати якої ґрунтується на формуванні й доставці до об’єкта ураження енергії електромагнітного випромінювання гама, рентгенівського, ультрафіолетового, видимого або інфрачервоного діапазонів довжин хвиль; 2) Радіочастотна зброя, дія ураження якої ґрунтується на формуванні й доставці до об’єкту ураження енергії електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону довжин хвиль (надвисокочастотна зброя, інфразвукова зброя і т.д.); 3) Пучкова (прискорювальна) зброя, дія ураження якої ґрунтується на формуванні й доставці до об’єкту ураження направлених пучків високоенергетичних заряджених або нейтральних частинок, прискорених до біля світової швидкості. Всі ці види зброї забезпечують практично миттєву доставку до цілі вражаючої енергії, причому відстань ураження може вимірюватися сотнями кілометрів. Вироблена одним або декількома джерелами енергія ураження може застосовуватися як безпосередньо по цілі, так і передаватися до систем (комплексів) ОВТ, які приймають її і «ретранслюють» до об’єкту ураження. В якості таких «ретрансляторів» можуть застосовуватися космічні, повітряні та наземні засоби. Масштабна реалізація такого принципу ураження могла б корінним чином змінити систему матеріальнотехнічного забезпечення військ, коли найбільш об’ємна частина матеріальнотехнічних засобів – традиційні боєприпаси – була б повність, або частково виключена з номенклатури засобів забезпечення. Один із прикладів такої зброї – американський проект ARMS (Aerospace Relay Mirror System – повітряно-космічна релейна дзеркальна система), який виконує компанія Boeing за замовленням ВПС США. Ця система буде представляти собою надпотужні стаціонарні лазери наземного або морського базування і систему дзеркал, розміщену на дирижаблях та безпілотних літальних апаратах, а в перспективі – й на космічних супутниках. Це дозволить завдавати удари по цілях на землі та в навколоземному просторі. Проведені випробування на базі ВПС США Кіртленд в штаті Нью-Мексіко підтвердили боєздатність цієї системи. Високоточна зброя вже достатньо широко застосовується збройними силами розвинутих держав. Її удосконалення на базі сучасних технологій, №6/2016

Удосконалення високоточної зброї на базі сучасних технологій, включаючи використання глобальних систем позиціонування і нанотехнології, дозволить значно підвищити ефективність її застосування» включаючи використання глобальних систем позиціонування і нанотехнології, дозволить досягнути високого рівня виборності дії по цілях, зменшення ваги й габаритів і тим самим значно підвищити ефективність застосування. Порівняно значна затримка в часі застосування сучасної високоточної зброї по цілі (на сьогодні це, як правило, дозвукові та надзвукові ракети) в недалекому майбутньому буде істотно зменшена за рахунок застосування гіперзвукових ракет і кінетичної зброї, яка забезпечує швидкість метання боєприпасів до декількох кілометрів на секунду. Роботи щодо створення таких видів зброї в розвинутих державах світу ведеться досить інтенсивно. Зокрема, в США в рамках програм Falcon, Waverider, CKEM (Compact Kinetic Energy Missile) ведуться роботи по створенню гіперзвукових літальних апаратів (ракет), за програмами Elektromagnetic railgum и Lightningbolt (вірми General Atomics, BAE Sistems, United Defense) – роботи зі створення кінетичної зброї. Необхідно зауважити, що кінетична зброя, яка створюється, як вважають закордонні військові експерти, повинна мати здатність високоточного ураження цілей. Дослідження аналогічного характеру ведуться в Англії, Німеччині і Франції. Розвиток генної інженерії і нанотехнологій загрожує появою ще одного виду зброї – біонанотехнологічної, яка також вписується в зброю «ідеальної війни». Основними напрямами створення такої зброї можуть бути наступні:

розробка капсул для введення речовин в організм і виділення по заданій програмі; • введення активних груп, які дозволяють здійснювати специфічні реакції з заданими ділянками органів або клітин організму; • вивчення механізмів, що дозволяють легко вводити необхідні речовини в організми, в клітини, органи й навіть мозок; • дослідження вибірковості механізмів реакцій із специфічним набором генів (генотипів) чи білками; • вивчення механізмів придушення імунних реакцій організму. Вважається можливим перетворення мозку людини в компонент «системи зброї» солдата. Під шкіру бійця можна імплантувати спеціальні сенсори, які дозволять йому чути та відрізняти запахи на великих відстанях. Традиційні радіостанції та переговорні засоби будуть замінені генераторами «синтетичної телепатії», які будуть підключені до їх мозку. На основі цих же технологій розробляються методи збереження активності та працездатності солдат на протязі декількох діб (до неділі), при цьому під збереженням працездатності розуміється безперервна діяльність без вживання калорійної їжі, відпочинку та сну. Ці досягнення можливі на основі реалізації ідеї упровадження нанороботів в нейрони й на цій основі зчитування з них інформації, контролю роботи нейронів (й, відповідно, поводження людини або тварини), формування розумових процесів. Агентство США DARPA реалізує широку програму Controlled Biological and Biomimetic Systems щодо дослід-

31


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ження й управління основними функціями живих організмів. Планується дослідження взаємодії між тваринами (animals) і так званими «ані матами» (animats – штучні тварини). Проекти, які включені в програму, розбиті на три великі групи, з назвою Vivisystems, Hybrid Biosystems і Biomimetics. Перша група проектів відноситься до дослідження поведінки комах та їх можливого використання в якості «вартових» (тобто датчики виявлення) для реєстрації наявності відповідних хімічних та біологічних компонентів (препаратів). В інших проектах сигнали від електродів, вживлених в мозок тварин, будуть використані для управління їх поведінкою. Для проведення масштабних й високоточних воєнних акцій проти живої сили противника великий інтерес представляють мікро- і нанороботи, які здатні латентно знаходитися в організмі «носія» заданий час і по сигналу активізуватися. Вже сьогодні досягнення в мікроробототехніці дозволяють створювати пристрої для проведення локальних диверсій, в першу чергу для фізичного знищення вищого керівництва противника. Також можливий варіант упровадження в організм високопосадових осіб нанороботів – «кілерів-ембріонів» – для наступного впливу на «носія». «Кілер-ембріон» може потай упроваджуватися в організм об’єкту ураження і по сигналу привести в дію капсулу з токсином. Можливе створення пристрою розміром з найменшу комаху (біля 200 мікрон), здатного знаходити людей і вводити їм яди.

32

Ще більші перспективи для проведення «недіагностуємого вбивства» відкриває використання більш складних і багатофункціональних нанороботів. Наявність у таких наномеханізмів розвинутих маніпуляторів, здатних механічно руйнувати окремі клітини життєво важливих органів, дозволить впливати на критичні відділи нервової системи, тим самим викликаючи смерть організму «носія» або його неадекватні дії. Головна особливість «кілерів-ембріонів» в тому, що вони можуть приводитися в дію в заданий час і при строго визначених умовах. Указані можливості нанозброї дозволяють заздалегідь, приховано й ретельно підготовитися до широкомасштабного вторгнення – миттєво знищивши в заданий час заражених «носіїв», наприклад, тільки в військових штабах, органах управління, політичних та адміністративних центрах. Саме вторгнення може мати превентивний характер, щоби гарантовано виключити можливість удару у відповідь противника як нанозброєю, так і традиційними засобами. Війна в інформпросторі Інформаційна війна і її складова кібервійна – один із способів скоротити матеріальні затрати на ведення військових дій. Ведення такої війни передбачує порушення діяльності або повне виведення з ладу системи управління державою і збройними силами за рахунок впливу на комп’ютерні мережі таких систем. В результаті такої війни державні і воєнні інститути та органи управління можуть бути цілком паралі-

зованими й нездатними для організації боротьби проти агресії. Таким чином війна між державами (і коаліціями) може бути завершена до початку застосування традиційної зброї, тобто без бойових дій між військовими угрупуваннями. Інформаційна війна, по своїй суті, уже стає «ідеальною війною», що ведеться в реальному масштабі часу і не потребує затрат розглянутих ресурсів. Одним із фактів кібервійни вважається зафіксована у вересні 2010 року атака ядерних промислових і наукових об’єктів Ірану руйнівною комп’ютерною програмою Stuxnet. За наявною інформацією, в результаті були виведені з ладу центрифуги по розділенню ізотопів, а ядерний проект Ірану було відкинуто на два роки назад. Вважається, що по ефективності ця вірусна атака порівнюється з військовою операцією. Описаний концептуальний підхід до організації воєнних дій не суперечить парадигмам безконтактних і мережецентричних війн, а доповнює і уточнює їх за рядом напрямів, підкреслюючи необхідність пріоритетного розвитку мікромініатюризації ОВТ, зниження енерговитрат на виконання бойових задач, пошуку способів альтернативних джерел енергопостачання і завдання дистанційного високоточного ураження противнику в реальному масштабі часу, розвитку методів ведення кібервійни. В якості довгострокової наукової задачі (на рівні фундаментальних досліджень) доцільно розгорнути пошук безпровідної передачі енергії на великі відстані, методів протидії застосуванню біонанотехнологічної зброї.

№6/2016

Profile for Defense bulletin

Оборонний вісник №6_2016  

Оборонний вісник №6_2016  

Advertisement