Оборонний вісник №4/2020

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

4 №

2020

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

4 №

2020

ЗМІСТ ПАНДЕМІЯ

COVID, ЯКИЙ ЗМІНИВ СВІТ

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю

ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО

ВАДИМ СВИРИДЕНКО:

МИСТЕЦТВО ПЛАНУВАННЯ

«НЕОБХІДНІ СУТТЄВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ПО СИСТЕМІ РЕАБІЛІТАЦІЇ»

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: «Оборонний вісник»: 49893

16

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013

10

ПЕРШІ ПІДСУМКИ СУДУ

МН17: ВИННІ БУДУТЬ ПОКАРАНІ

4

Засновник: ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

20

ПІДГОТОВКА «ЯНИЧАР»

24

Видається з 2010 року Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2543 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — директор Національного інституту стратегічних досліджень, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор політичних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

КОРЕНДОВИЧ В.С. — професор кафедри командноштабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

№4/2020

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

1

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НОВИНИ

Справжній «Козак»: нова бронемашина для армії Довідка Козак-2М1 — український бронеавтомобіль виробництва НВО «Практика». Створений на повнопривідному шасі Iveco Eurocargo Екіпаж:

2 особи Десант:

8 осіб Маса:

14 тонн Підвіска:

4х4 Двигун/потужність:

турбодизель Iveco/279 к.с. Максимальна швидкість:

110 км/год Кліренс:

351 мм Озброєння:

12,7 мм кулемет НСВ Виготовлена кількість:

~245 одиниць

СКОРОЧЕННЯ КОНТИНГЕНТУ ІНСТРУКТОРІВ Через пандемію COVID-19 Канада у кілька разів зменшить свій військовий контингент, дислокований в Україні у рамках операції UNIFIER. Під час планової ротації до Канади повернуться дві сотні військовослужбовців, однак їм на заміну в Україну прибуде усього близько 60. Зараз уся навчальна діяльність канадських сил в Україні припинена у зв’язку з поширенням COVID-19.

2

З

бройні Сили України взяли на озброєння броньований автомобіль Козак-2М1, який розробила і серійно виготовляє київська компанія НВО «Практика». Козак-2М1 відповідає натовським стандартам захисту від стрілецької зброї з протимінним захистом. Бронеавтомобіль здатний витримати обстріл бронебійно-запальними кулями калібру 7,62×39 в будь-якій проєкції і підрив 8 кг міни або фугасу під колесом. Для підвищення захисту

ПІДТРИМКА ВІД НАТО НАТО погодило новий пакет підтримки для України і Грузії. Схвалений пакет буде додатковим до вже існуючих. Планується, що поглиблення партнерства буде відбуватися за допомогою навчань у стратегічному регіоні Чорного моря, а також спільну роботу, щоб протистояти кіберзагрозам, включаючи обмін радіолокаційними даними про рух у повітряному просторі. Новий пакет підтримки передбачає військові навчання і додатковий доступ до навчальних програм НАТО.

екіпажу і десанту він обладнаний протимінними сидіннями та багатошаровою підлогою. Бронемашина має повністю несучий бронекорпус, що відрізняє її від інших аналогічних бронеавтомобілів, які зазвичай будують на базі позашляховиків або вантажівок. Козак-2М1 має високу прохідність, а головним озброєнням бронеавтомобіля є 12,7 мм крупнокаліберний кулемет НСВ, який встановлений в захищеній турелі.

ШКОЛА ПРОТИТАНКОВОЇ АРТИЛЕРІЇ На базі 184-го Навчального центру Національної академії сухопутних військ розпочала роботу Школа протитанкової артилерії. Курсанти зможуть здобувати потрібні їм знання та навички для застосування всіх зразків протитанкового озброєння. Вишкіл кожного набору триватиме впродовж місяця та передбачатиме як надання теоретичних знань, так і практичних навичок, зокрема виконання бойових стрільб з озброєння, яке вони вивчатимуть.

УКРАЇНСЬКИЙ АНАЛОГ NASA Справжнісінький «аналог NASA» планують створити в Україні. Це буде український аерокосмічний концерн, який об’єднає компанії зі сфери космосу та авіації. Серед інших кроків, які стимулюватимуть зростання галузі – ухвалення Закону України про приватний космос, перетворення держпідприємств на акціонерні товариства та напрацювання нової стратегії розвитку.

№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

На заміну С-300 ДККБ «Луч» розробило проект щодо створення нового зенітного ракетного комплексу середньої дальності. Мова йде про ЗРК, в основі якого допрацьована під знищення повітряних цілей керована ракета високоточної системи залпового вогню «Вільха». У версії «Вільха-М» ракета має дальність по наземних цілях у 120 км, при цьому при стрільбі на максимальну дальність вона набирає висоту понад 30 км. Доопрацювання ракети «Вільха» спрямоване на гарантоване знищення типових повітряних цілей, зокрема й тих, яким сьогодні може протидіяти лише ЗРК С-300. На ракеті може встановлюватися як напівактивна, так і активна радіолокаційна головка самонаведення (ГСН) з інерціальною системою наведення й лінією передачі даних. Така ГСН розроблена приватною компанією «Радіонікс» і забезпечує виявлення і захоплення радіолокаційних цілей на дальності близько 20 км, що суттєво збільшує точність наведення ракети, зокрема й по високоманеврових цілях.

ЩАСТЯ – ВСІМ! Незважаючи на те, що під час карантину в українців з’являються ознаки депресії, тривожності, паніки, втоми і розладів сну, більшість населення загалом вважають себе скоріше щасливими, аніж нещасливими. І як свідчать результати соціологічного опитування, чим молодший вік – тим щасливішими себе відчувають опитані.

19%

2%

16%

57% Дуже щасливими Швидше щасливими Не дуже щасливими Абсолютно нещасливі

Дані: Київський міжнародний інститут соціології №4/2020

Законодавчі зміни у службі П

резидент Володимир Зеленський вніс зміни до положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України. Зокрема, для військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення демобілізації на строк шість місяців, військова служба за контрактом може бути продовжена за новим контрактом на шість місяців. Рішення про переатестацію у військовому званні осіб, яким присвоюються в порядку переатестації військові звання вищого офіцерського складу, приймається Президентом України. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового

забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово­-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання і за потреби Збройних Сил України можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі на строк до п’яти років. Також унормовано порядок укладення перших контрактів з громадянами, які мають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра та приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

«Будь-які заходи, пов’язані з недопущенням коронавірусної інфекції, не мають впливати на високий рівень готовності Збройних Сил України виконувати покладені на них завдання. Ми робимо все можливе, щоб наші військові залишалися здоровими. Це наше першочергове завдання. Однак усі заходи, які вживаються заради безпеки від коронавірусу, не повинні вплинути на бойову готовність». Володимир Зеленський, Президент України

3

ПАНДЕМІЯ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Пандемія коронавірусу стала не тільки перевіркою ефективності систем охорони здоров’я держав світової спільноти, і здатності їх систем державного управління, місцевого самоврядування та національної безпеки справлятися з подібними викликами і загрозами, а й розкрила безліч проблем у всіх сферах життєдіяльності суспільства, а також протестувало його соціальну зрілість

Даник Ю.Г., генерал-майор, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Друзь О.В., доктор медичних наук, головний психіатр Міністерства оборони України, начальник клініки психіатричної Національного військовомедичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»

На

Черненко І.О., кандидат медичних наук, ординатор клініки психіатричної Національного військовомедичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»

відміну від часів «Декамерона» Джованні Бокаччо, нинішня пандемія проходить в умовах високотехнологічного інформаційного суспільства, глобалізації світу і можливості швидкого фізичного доступу людей практично в будь-яку точку планети, високої ділової, туристичної та міграційної активності та мобільності населення. Кіберпростір та інформаційний простір виявився задіяними практично у всьому, що пов’язано з пандемією та її

4

COVID,

ЯКИЙ ЗМІ

інформаційним супроводом, у боротьбі з нею та подоланні її наслідків. А кіберінформаційні взаємодії стали своєрідною візитною карткою цих зусиль і життя суспільства в умовах пандемії. При цьому, суспільство отримало безліч уроків, висновки з яких можуть послужити не тільки зниженням ймовірності виникнення подібних ситуацій в майбутньому, а й потужним поштовхом до високотехнологічного і економічного розвитку, як окремих держав так і людства в цілому. ЗАБАГАТО ІНФОРМАЦІЇ Інтенсивні кіберінформаційні впливи у багатьох людей викликають стресовий стан, який з різною інтенсивністю підтримується протягом досить тривалого часу, супроводжуючись ланцюго-

вими і синергетичними ефектами. Їх можна охарактеризувати, як «пандемічний інформаційний стрес», який в подальшому може себе проявити різноманітними психосоматичними змінами, посттравматичним стресовим розладом, розвитком тривожно-депресивних станів, панічних атак, формуванням фобій, обсесивно-компульсивних розладів, навіть з можливими суїцидальними наслідками. На їх виникнення і розвиток істотно впливає також стан економіки, загроза зниження рівня життя, безробіття, невпевненість в завтрашньому дні. При цьому, під загрозою опинилися і когнітивні сфери, як окремих осіб, так і суспільства в цілому. Когнітивні впливи приводять до зміни моделі світу і його сприйняття у людини, в соціаль№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ІНИВ СВІТ них групах суспільства, і у суспільства в цілому, на емоційному, моральному, культурному, світоглядному і ментальному рівнях, з формуванням стереотипів для сприйняття дійсності через їх призму. Особливо небезпечним при цьому є нав’язування і просування відповідних хибних поглядів, які найбільш ефективно просуваються і впроваджуються саме через кіберпростір (електронні ЗМІ, соціальні мережі тощо). Медіа є потужним знаряддям, що може змінити погляди та переконання людей за декілька хвилин. Для цього існує безліч засобів: фокусування на одній стороні історії, перебільшення проблеми, напівправда, перекручування фактів, цілеспрямована дезінформація, яскраві месседжі і меми, формування симуля№4/2020

У Торгово-промисловій палаті України заявили про те, що зараз через карантин вимушено не працюють близько 4 мільйонів осіб, ще близько 700 тисяч взагалі втратили роботу» крів, штучних хибних спогадів і багато іншого подібного. Щодня, мозок і психіка людей отримують такий величезний потік інформації, що вони вже майже не аналізують те, що бачать з екранів, читають у газетах та соцмережах, а сприймають це інтегральними образами і все більше на

емоційному рівні. За статистикою 96% людей орієнтуються у цій лавині інформації лише за заголовками. Вважається, що людині потрібно менше секунди, щоб попередньо оцінити, цікава новина чи ні, і інформація, яка міститься у заголовках часто навіть без ознайомлення з контентом та його аналізу надає найбільш потужного впливу на сприйняття інформації стосовно подій в цілому. До того ж, люди набагато швидше вірять інформації, що наближена до їх точки зору або такій, яка найбільше пов’язана з ними та їх долею. І якщо така інформація вже укорінилася в мозку – навіть спростування та докази навряд змінять цю думку. Психологічно, людина більше сприймає інформацію драматичну, негативну, або навпаки – приголомшливу та неймовірну. Коли новина швидко розлітається в інформаційному просторі завдячуючи Інтернету, соціальним мережам, мессенджерам тощо – люди схильні думати, що «диму без вогню не буває», і саме так нереальне стає реальним. В таких умовах, для досягнення багатьох деструктивних цілей широко застосовується маніпуляція репутацією та дискредитація посадових осіб, що до речі широко використовувалося з початком агресії проти України в 2014 році. При цьому, все, що необхідно для публічного, репутаційного знищення будь-якої персони – зв’язати людину з тим, що викличе неприйняття в певних цільових групах або в суспільстві в цілому. З’єднати людину з чимось темним, тіньовим, скандальним або неприємним. І не важливо, правда це чи ні. Навіть спростування не врятують ситуацію, а може і погіршать її, якщо асоціація буде досить сильною. Ці сумніви залишаться назавжди. Ось чому наклеп – такий ефективний інструмент для знищення особистості. Напівправда. В цьому випадку брехня змішується з істиною. І чим більше деталей додається – тим важче відрізнити, що з цього – вигадка. Безперервне повторення брехні починає закладатися у свідомості людей як істина. Масову істерію можна створити, неодноразово повідомляючи про небезпеку. Всім печально відомий фашист Йозеф Геббельс казав: «Якщо ви часто повторюєте брехню – вона стає правдою». Фейкові новини спеціально готують так, щоб викликати в нас найбільш сильні емоції, найпоширенішими серед яких є гнів, страх, очікування, довіра, здивування, печаль, радість та огида. Саме тому ми сприймаємо їх ближче до серця та ділимося ними швидше. До речі, багато виявлених під час пандемії місць розповсюдження в Інтернеті та соціаль-

5

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

них мережах інформації деструктивного характеру схожі із тими, які були джерелами формування і розповсюдження неправдивої інформації в 2014-2017 р., яка дискредитувала найбільш ефективних військових керівників із зазначенням нібито скоєних ними скандальних дій і навіть зради, що безумовно не підтвердилося, але вкинута в кіберпростір фейкова інформація стосовно зазначеного нікуди не ділася і може бути активована у будь-який момент, що підтверджує той факт, що в кризових ситуаціях часто застосовуються схожі інструменти для проведення в кіберінформаційному просторі деструктивних інформаційних дій. Таким чином, у кібер- та інформаційному просторах пандемія виявилася пов’язаною з низкою характерних напрямків і активізацією пов’язаних з ними дій і наслідків, як конструктивних, так і деструктивних. Світова криза була спровокована не тільки і не стільки короновірусом і цінами на нафту, падінням біржових котирувань і порушенням виробничих ланцюжків по всьому світу, але, і в значній мірі, інформаційними аспектами кіберсоціальних взаємодій в кіберінформаційному просторі. Не загострюючи увагу, на ймовірності цілеспрямованих інформаційних дій, пов’язаних з пандемією, які відбуваються в інформаційному та кіберпросторах і, що з часом, в цій ситуації, з інформаційної точки зору, можуть знайти схожість, безумовно з певними нюансами, з сюжетом фільму «Хвіст крутить собакою», розглянемо основні кіберінформаційні аспекти, їх позитивні та негативні сторони, нові кіберсоціальні взаємодії, які виникають і формуються та високотехнологічний розвиток суспільства пов`язані

6

з цими подіями. Вони стосуються багатьох питань, але перш за все: вирішення проблем організації та дистанційного (в режимі он-лайн) виконання роботи та здійснення навчання, вирішення соціальних питань, забезпечення товарами першої необхідності та іншими товарами і послугами в умовах карантинних обмежень, вирішення питань інформаційного забезпечення дозвілля за умови зміни режиму праці та відпочинку населення та забезпечення в цих умовах інформаційної безпеки та кібербезпеки людини (громадянина), суспільства та держави в цілому. Розглянемо найбільш важливе з зазначеного більш детально. НА ДИСТАНЦІЇ Забезпечення дистанційного режиму роботи і навчання стало найпотужнішим викликом. У Торгово-промисловій палаті України заявили про те, що зараз через карантин вимушено не працюють близько 4 мільйонів осіб, ще близько 700 тисяч взагалі втратили роботу. Дистанційне навчання виявилося не простим завданням, а продовження карантину викликало ще більше запитань в усіх, хто має відношення до освіти. Як один з варіантів вирішення проблеми в Україні з 6 квітня стартував проект Всеукраїнська школа онлайн, в рамках якого 40 педагогів з Києва на час карантину стануть вчителями для всієї України. За словами Президента України Володимира Зеленського, вчитися онлайн школярі зможуть на Facebook і Youtube, а також уроки щоранку транслюватимуть українські телеканали, які приєдналися до цього проекту. Але повноцінне дистанційне навчання про наявність якого десятиліттями говорили багато фахівців,

а не просте надання інформації користувачам із використанням кіберінформаційних технологій, ще необхідно створювати. Введення карантинів призвело в усьому світі до сплеску попиту не тільки на необхідну для дистанційної роботи та навчання електроніку і програмні продукти, а й на гаджети, ігри, електронний контент необхідний для інформаційного вирішення питань вимушеного дозвілля і розваг. За даними компанії Verizon, останнім часом люди стали більше грати: в пікові години активність геймерів в цифровому магазині Steam піднялася на 75%. Статистика зібрана на основі користувачів з США, проте аналогічне зростання можна спостерігати і в усьому світі. Показники стрімінга (демонстрація ігрового процесу в Інтернеті) теж поповзла вгору і збільшилися на 12%. В цілому в США за останній час на 20% зріс загальний інтернет-трафік — такий результат переходу на віддалену роботу і онлайн-навчання. За даними Stream Elements і Arsenal.gg, збільшилася і кількість переглядів відеоконтенту: приріст кількості глядачів в Twitch — 10%, а в YouTube Gaming — 15%. РОБОТИ, ВПЕРЕД! Але не тільки навчання і розваги отримали свій розвиток. Та ж логістика, забезпечення необхідними товарами і послугами теж потрапили в орбіту кіберінформаційних технологій і, крім того, надали впливу на розвиток робототехніки. Так, наприклад, в Таїланді не тільки розробили швидкий тест на коронавірус, а й створили роботів, щоб інфіковані коронавірусом люди менше заражали лікарів. №4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ці роботи, призначені для надання допомоги медикам, які працюють із хворими на коронавірус людьми. Роботи можуть розносити їжу, роздавати маски, протирати ручки дверей, виміряти температуру, забезпечувати відеозв’язок між лікарем і пацієнтом тощо для зменшення кількості особистих контактів, а отже — і ризику зараження. У Китаї спеціально створені роботи здійснювали дезінфікування лікарень в яких були хворі на коронавірус. Дослідники з Массачусетського технологічного інституту (MIT) навчили роботів розуміти команди, які вимовляють на розмовній мові. З’явилося багато високотехнологічних розробок спрямованих на виявлення інфікованих короновірусом. Міністерство оборони Ізраїлю та стартап Vocalis Health створили мобільний додаток, який надає можливість виявити симптоми коронавірусу за голосом людини, використовуючи те, що вірус SARS-CoV-2 вражає дихальну систему людини та впливає на її голос. Крім цього, багато фахівців зі штучного інтелекту заявили, що він може допомогти, як зі створенням систем для виявлення коронавіруса, так і дозволить значно прискорити процес створення вакцини від нього. Проблеми доставки замовлень електронної торгівлі та доставки необхідних вантажів у важкодоступні і небезпечні місця в умовах кризових ситуацій можуть вирішувати роботи-дрони. Зараз постійно створюються все нові моделі дронів з все більш досконалими характеристиками. Наприклад, оператор дронів UPS Flight Forward уклав угоду з компанією Wingcopter на розробку сімейства безпілотників, які можна використовувати для доставки різних вантажів на відстані, що перевищують дальність польоту традиційних мультикоптерів. Крім того, пандемія чітко продемонструвала, де можна обійтися без фізичної присутності людини на робочому місці і де можлива робота дистанційно, а також де можна замінити людей роботами, а де ні.

(EDPS) заявив, що таке рішення не порушує правила конфіденційності. Дані погодилися надати оператори Vodafone, Deutsche Telekom, Orange, Telefonica, Telecom Italia, Telenor, Telia і A1 Telekom Austria. Пересування громадян через мобільні гаджети відстежують влади деяких країн від Сінгапуру до Тайваню, а також Ізраїлю. У ФРН подібне відстеження людей заборонено законом. Але пандемія коронавіруса розгорнула дискусію про необхідність втрутитися в основні права громадян, тим більше на тлі того, що держава в боротьбі з вірусом вже пішла на значне обмеження свободи пересування. Першим з пропозицією про те, щоб збирати дані мобільних телефонів інфікованих для боротьби з коронавірусом, виступив міністр охорони здоров’я Йенс Шпан (Jens Spahn). Найбільший провайдер мобільного зв’язку Deutsche Telekom вже надає інформацію про мільйони своїх клієнтів інституту імені Роберта Коха (RobertKoch-Institut, RKI). RKI спеціалізується на вивченні інфекційних захворювань і сьогодні є центральною установою, куди надходить вся інформація про коронавіруси. Вірусологи RKI сподіваються створити за допомогою отриманої інформації карти переміщень жителів Німеччини і зрозуміти, як довго люди, в умовах епідемії, пересуваються містом, де і в який час. Передбачається, що така інформація може надати можливість здійснити прогнози про те, як швидко може розвиватися пандемія. Але, це також дозволяє побудувати систему швидкого обчислення всіх соціальних зв’язків потрібного індивідума: хто з ним контактує, з ким він їхав в транспорті, де був, з ким спілкувався. Для цього також можуть використовуватися автоматизовані системи і засоби спостереження та навіть застосовуватися дрони. В умовах епідемії в КНР це все вже було відпрацьова-

но разом із удосконаленням алгоритмів роботи відеокамер для розпізнавання людей в масках, створенням тепловізорних систем з автоматичним обчисленням заданих аномалій тощо. Deutsche Welle повідомляє, що Російська влада за розпорядженням прем’єр-міністра Михайла Мішустіна в якості нових заходів в боротьбі з поширенням коронавіруса з 27 березня 2020 року запустила систему, що дозволяє відстежувати переміщення всіх пацієнтів, заражених вірусом SARSCoV-2 (COVID-19), за геолокацією їх мобільних телефонів. ЕПІДЕМІЯ ФЕЙКІВ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ На жаль, значний негативний вплив в контексті інформаційного пресингу і дестабілізації, як в окремо взятих країнах, так і в світі в цілому, надали (і продовжують надавати) неточна або не до кінця перевірена інформація, що циркулює в електронних ЗМІ. Епідемії історично завжди породжували теорії змов. Головна ідея «теорії змови» пов’язаної з короновірусом і поширена в електронних ЗМІ та соціальних мережах полягає в тому, що вірус був «випущений» спеціально. Але, при цьому, як з точки зору джерела (ким і звідки саме він був випущений), так і першоджерела інформації про цей факт, ніхто не може назвати. У будь-якій екстреній ситуації, коли новини лише з’являються, але деталі ще не відомі, виникає інформаційний вакуум, який заповнюється дезінформацією і не перевіреною інформацією. Тому, основна проблема сьогодні, скоріше, полягає не в навмисному приховуванні, а у відсутності точної інформації. При цьому, окремою і особливою загрозою є фейки і дезінформація. Оксфордський інститут інтернету виявив, що фейкові новини про грудневі парламентські вибори у Великій Британії поширювали значно

ТОТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ Окремим, важливим і неоднозначно сприйнятим соціумом є питання, яке виникло у зв’язку з пандемією, це контроль за виконанням людиною вимог карантину за допомогою мобільного зв’язку і комунікаторів, в тому числі з використанням систем відеоспостереження. Єврокомісія передбачає можливість відстежування пересування громадян через мобільні гаджети. У ЄК обіцяють, що дані будуть анонімними, і їх видалятимуть, як тільки закінчиться пандемія. Європейський супервізор захисту даних №4/2020

7

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

більше, ніж правдиві. А коронавірус SARS-CoV-2 (COVID-19) взагалі породив величезну кількість дезінформації і фейків в електронних джерелах інформації та соціальних мережах. Тексти в соціальних мережах часто подаються в довірливій формі, зі зверненням до близької людини або знайомого. У них, як правило, міститься не тільки інформація про те, що може хвилювати одержувача, а й часто заклик до якої-небудь дії. З одного боку, вказується, що зробити, щоб уберегти себе, з іншого — рекомендується поширити інформацію, щоб допомогти якомога більшій кількості людей, але при цьому додається специфічний контент певної деструктивної спрямованості. Часто мотив таких повідомлень — це «влада приховує», наприклад, масштаби епідемії (пандемії). Джерело інформації не конкретизується. Зазвичай, це – «знайомий знайомого». У Службі безпеки України фіксують спроби поширення фейків, пов’язаних з темою коронавіруса в Україні. Про це йдеться на сторінці спецслужби в Facebook. Кіберспеціалісти СБУ за період карантину на кінець березня виявили 79 осіб, які цілеспрямовано поширювали фейки про короновірусні інфекції, заблокували поширення фейкового контенту більше 1000 інтернет-спільнот з більш 500000 підписників. Ще 28 осіб притягнуто до відповідальності за поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення. Неточна інформація, дезінформація і чутки вводять людей в стан негативного інформаційного перенасичення та приводять до нездатності розрізняти правдиву професійну і необхідну їм для їх безпеки і нормальної життєдіяльності інформацію на тлі «цунамі» цільового і часто негативного або відверто небезпечного інформаційного шуму. У прагненні знайти панацею від захворювання люди чуйно сприймають будь-яку інформацію про ліки і методи лікування та часто стають жертвами злочинців, які наживаються на пандемії, і в результаті ще більша кількість людей, ніж ті, хто стали жертвами злочинців відчувають почуття недовіри до всього і розчарування. Паніка, яку можуть спровокувати електронні ЗМІ та Інтернет-спільноти в сучасному високотехнологічному інформаційному суспільстві практично не піддається контролю і дуже складно долається. Після Чорнобильської аварії 1986 року в Україні часто казали, що від радіації загинули сотні, а від інформації багато і багато тисяч. В умовах пандемії тиражування хибної інформації за допомогою месенджерів, а також поширення в

8

групах і соцмережах фото і відео, у яких немає контексту і чию достовірність важко підтвердити стало глобальною тенденцією. Крім того, інформаційний простір заполонила реклама продуктів, які вводять користувачів в оману, обіцяючи захистити від інфекції: вітаміни, мазі, ефірні масла, фільтри для повітря. Інтернет-компанії Amazon навіть довелося зняти з продажу більше мільйона продуктів, які або обіцяли допомогти боротися з коронавірусом, або виставлялися за вкрай завищеними цінами, наприклад, медичні маски і засоби дезінфекції. Тому, читати треба лише достовірні джерела і перевіряти їх правдивість. Кожна стаття, сюжет, новина, повідомлення повинні базуватися на перевірених фактах. Обов’язково повинно бути вказаним джерело інформації (назва установи, ім’я та прізвище спікера, коли і де сталася подія, повинні бути деталі, які респондент отримує лише тоді, коли особисто спілкувався зі спікерами, сам збирав інформацію. Державне інформування населення з питань пандемії та усіх важливих питань пов’язаних з цим, просвітницька робота про те, як запобігти захворюванню, інформування про особливості карантину має бути чітко визначеним. Безумовно, що потрібні і спеціальні інструменти для автоматизованого виявлення шкідливого контенту в кіберпросторі. У зв’язку зі збільшенням числа скоординованих деструктивних кампа-

ній в соціальних мережах для їх виявлення стали використовувати технології штучного інтелекту. Такі системи стали створювати в багатьох країнах світу. Так, французькі вчені з університету Нотр-Дам на сайті навчального закладу представили систему раннього попередження про дезінформацію на основі штучного інтелекту. Система буде шукати фальшиві відео, фейкньюс і картинки, які маніпулюють думкою користувача. ДИСТАНЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ Окремим кіберінформаційним аспектом пандемії стала активізація кіберзлочинності і росту кількості самих найрізноманітніших кіберзлочинів. Частина з них безпосередньо пов’язана з медичними установами та їх кіберінформаційними системами. Кіберзлочинці шукають інформацію про ліки, тести або вакцини, пов’язані з коронавірусом, для продажу на чорному ринку. Ще одним напрямком є обіг контрафактних, так званих, «ліків» від коронавіруса. Оскільки з темою коронавіруса, знайомі практично всі, вона є дуже продуктивною для обману. Крім цього, мають місце деструктивні кібердії спрямовані на порушення працездатності медичних установ, а також на крадіжку конфіденційних даних і (або) шифрування великих обсягів критично важливих даних медичних установ з метою отримання викупу за їх повернення або відновлення. №4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вують наші побоювання з приводу коронавіруса. Наш страх стає їх робочою можливістю», — сказала фон дер Ляйен, передає видання EU Observer. Інша частина кіберзлочинів, які активізувалися під час пандемії відносяться безпосередньо до кіберекономічних злочинів і стосуються електронного банкінгу та он-лайн торгівлі. Люди в зв’язку з карантином більшою мірою стали здійснювати дистанційну оплату он-лайн з використанням різних електронних банківських сервісів. Цим скористалися кіберзлочинці. Так, за інформацією FaceNews.ua. правоохоронці в Україні викрили угруповання кіберзлочинців, які спеціалізувалася на крадіжці коштів з рахунків клієнтів банків. Як повідомили в Службі безпеки України, зловмисники розсилали на електронні поштові скриньки шкідливе програмне забезпечення, за допомогою якого отримували несанкціонований доступ до системи Клієнт-банк. Після цього хакери переводили гроші клієнтів на підставні банківські рахунки і виводили в готівку.

Все більше лікарень, дослідницьких медичних та інших центрів пов’язаних з пошуком засобів боротьби з пандемією і боротьбою з нею стають об’єктами нападів організованих кіберзлочинців, які шукають інформацію і доступ до кіберінформаційних систем цих установ. При цьому, практично будь-яка кібератака спрямована на організацію охорони здоров’я може мати самі негативні наслідки, оскільки піддає пацієнтів ризику і заважає вирішувати проблему пандемії. Таким атакам піддалися університетська лікарня в Брно в Чеській Республіці, яка є великим центром тестування Covid-19, британський Hammersmith Medicines Research (HMR), який проводить дослідження вакцин Covid-19, паризька лікарня AP-HP, іспанські лікарні та медичні центри. Цей список може бути продовжений. Крім цього, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) нещодавно попередила про підозрілі повідомлення, одержані електронною поштою, від зловмисників, які намагаються скористатися надзвичайною ситуацією для крадіжки грошей і конфіденційної інформації, а також про спроби злому комп’ютерних систем ВООЗ і її партнерів, які зросли під час спалаху коронавіруса. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйен попередила, що кіберзлочинність в ЄС суттєво зросла через спалах коронавіруса. «Вони стежать за нами в Інтернеті і використо№4/2020

ВИСНОВКИ Кіберпростір та інформаційний простір стали сферою в якій під час пандемії відбувається переважаюча частина всіх подій життя суспільства. Активність людей в соціальних мережах, дистанційному навчанні, он-лайн торгівлі, розвагах, пов’язаних з інформаційним та кіберпросторами істотно підвищилася. При цьому мережі як стаціонарні, так, і особливо, безконтактні виявилися не зовсім готові до підвищеного навантаження. Так, Ютуб змушений був піти навіть на зниження якості відображення відеоконтенту. Таким чином, першим технічним питанням стала готовність кіберпростору і інформаційно-комунікаційних мереж до навантажень, які збільшилися. Карантин породив зріст попиту на гаджети, ігри, електронний контент, розваги. Це в свою чергу передбачувано дасть поштовх розвитку нових високотехнологічних електронних і програмних продуктів, телемедицини, криптовалют, інтернету речей, штучного інтелекту, роботів тощо. У зв’язку з тим, що люди стали більше грати в комп’ютерні ігри, можна спрогнозувати зростання ігрової залежності та попиту на нові ігри. Контроль виконання людьми вимог карантину за допомогою мобільного зв’язку і комунікаторів, в тому числі з використанням систем відеоспостереження, з великою ймовірністю може призвести до порушення

прав і конфіденційності життя людей, якщо не будуть прийняті спеціальні заходи щодо їх захисту, анонімності та виконання таких зобов’язань, про які оголошено в ЄС стосовно припинення цієї практики та видалення цих даних після завершення пандемії. Пандемія також привела до збільшення різноманітних кіберзлочинів, поширенню пов’язаних з нею фейків, (діп-фейків), дезінформації, інформаційного перенасичення соціуму, зниження здатності розрізняти правдиву інформацію на тлі «цунамі» цільового інформаційного шуму. Такі інтенсивні кіберінформаційні впливи у багатьох людей викликають стресовий стан, який з різною інтенсивністю підтримується протягом досить тривалого часу. Його можна охарактеризувати, як «пандемічний інформаційний стрес», який в подальшому може проявити себе різноманітними психосоматичними змінами, наприклад посттравматичними стресовими розладами. Очевидно, що їх попередження та формування поведінки людей, щодо їх подолання (копінг-поведінки) та подальшого гармонійного розвитку і реадаптації до умов життєдіяльності та реабілітації після пандемічного інформаційного стресу є надзвичайно важливою для українського і світового суспільства задачею, тому, що ці події інформаційно впливають на життєдіяльність великої кількості населення в усьому світі. Пандемія також проявила реальний рівень кіберінформаційної грамотності населення і його готовність використовувати е-системи та технології в повсякденному житті, а також уміння забезпечувати свою кібер- та інформаційну безпеку в таких умовах. Безумовним є те, що пандемія стане ще одним рушієм подальшого високотехнологічного розвитку суспільства та призведе до суттєвих змін, не тільки у питаннях, які стосуються кібер- та інформаційного просторів і діяльності в них, а і у суспільстві в цілому.

9

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ВАДИМ СВИРИДЕНКО:

«НЕОБХІДНІ СУТТЄВІ ЗАКО ЗМІНИ ПО СИСТЕМІ РЕАБ З 2014 року система реабілітації та відновлення поранених військових покращилася, але її треба вдосконалювати й надалі, щоб людина, яка отримала травми на війні, могла повернутися до повноцінного суспільного життя та улюбленої справи і роботи

10

№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ОНОДАВЧІ БІЛІТАЦІЇ» П

ро інновації у реабілітації українських воїнів, а також роль спорту та допомогу держави й іноземних партнерів щодо відновлення здоров’я поранених солдатів, необхідність змін у законодавстві для вирішення проблем з протезуванням «Оборонний вісник» розмовляє з Вадимом Свириденком, Уповноваженим Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій.

— Які корективи внесла в Вашу роботу надзвичайна епідеміологічна ситуація? Які виклики постали перед Вашою структурую щодо повсякденної роботи з ветеранами?

— На жаль, багато заходів, які планувалися у нашій роботі на цей рік, призупинені та, навіть, відмінені. Деякі програми, які мали реалізуватися в квітні-травні – це національні змагання і міжнародні змагання, перенесені на осінь цього року, а окремі, навіть, і на наступний рік. Це для нас дуже невтішна ситуація, адже система реабілітації повинна весь час працювати. Тож коронавірусна інфекція внесла суттєві корективи у нашу роботу. Але зараз ми маємо час розробити нові програми та подати їх на розгляд громадським організаціям і відомствам. Це програми реабілітації учасників бойових дій, які ще не були впровадженні. Тож маємо час робити дуже важливу паперову роботу.

— Чи з’явилися нові проблеми під час запровадженої надзвичайної ситуації та чи зафіксовані випадки захворювань на COVID-19 серед наших ветеранів?

— Хлопці, які повернулися із реабілітації з Болгарії та Литви, перебували два тижні на самоізоляції і в результаті в жодного не виявлено симптомів цієї хвороби. Всі вони почуваються нині добре. У нас існує телефонна «гаряча лінія», і №4/2020

Вадим Васильович Свириденко Уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій. Мобілізований влітку 2014 року. Військовий медик, брав участь у боях за Щастя та Дебальцеве в складі 128-ї бригади. Був поранений, перебував у полоні. Втратив кисті рук та стопи ніг. Навчився ходити на протезах та користуватися штучними руками. Після 8-місячного лікування у США перебував у львівському військовому госпіталі на реабілітації, повністю опанував себе, може бігати і піднімати штангу. У 2016 році Вадим Свириденко представляв Україну на 41 марафоні Морської піхоти США у Вашингтоні, де став призером, пробігши 10 км. У вересні 2017 році на Іграх нескорених 2017, що проходили у Торонто, здобув бронзову нагороду у змаганнях із веслування на тренажерах. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, «За заслуги» ІІІ ступеня та орденом «Народний Герой України».

кожен воїн-ветеран може зателефонувати та розповісти про свої проблеми, на які відразу реагуємо. Щодо фактів захворювань ветеранів на коронавірус, на жаль, вже є випадки серед наших побратимів. Ми постійно моніторимо ситуацію, відразу ж надаємо необхідну допомогу не лише ветеранам, а й цивільному населенню. До цього долучаються і волонтери, і представники «Червоного Хреста». Зараз при Міністерстві ветеранів створено координаційний штаб, до якого увійшли представники офісу Уповноваженого з питань реабілітації учасників бойових дій, а також представники ветеранських громадських організацій і волонтери. Головне завдання штабу — допомагати у цей складний час всім, хто цього потребує. Ми намагаємося знайти тих АТОвців, які проживають далеко від великих міст і особисто не бажають звертатися до когось по допомогу.

— Ветерани допомагають побратимам і суспільству в нинішніх складних умовах, які пов’язані з поширенням коронавірусу?

— Ветеранське братство було, є і буде. Багато ветеранів входять до складу ветеранських громадських організацій, які і до цієї ситуації опікувалися тими, хто потребує соціальної допомоги та підтримки, а нині ця допомога посилилася. У нас в планах ввійти до складу комітету

11

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

з надзвичайних ситуацій, щоб ми могли більше залучати ветеранів АТО до роботи з епідеміологічною ситуацією. Адже ветерани — це ті люди, які першими стали на захист інтересів держави, і сьогодні, я переконаний, що вони готові віддати все для того, щоб покращити стан в державі.

— Які програми реабілітації військовослужбовців запроваджено та які основні шляхи їх фінансування? Чи залучається до цих програм великий бізнес або інші меценати?

— Головне, щоб до всіх реабілітаційних програм і їхню реалізацію активно долучалась держава. Щоб це все відбувалося на законодавчому рівні. Щоб створювалися та підтримувалися нові реабілітаційні центри. Започатковувалися нові програми з протезування, іншої допомоги пораненим. І першим пунктом повинна бути допомога важкопораненим. Потім ми повинні дбати про легкопоранених і тим, хто отримав психологічні травми. До цієї роботи повинні залучатися всі інститути держави і суспільства, що ми сьогодні і робимо. Щодо фінансування — залучаються різні джерела. До цієї благородної справи долучаються люди і з великого, і малого бізнесу. Коли ми інколи робимо показові, в хорошому сенсі цього слова,

12

тренувальні виступи наших ветеранів то люди бачать куди і на кого їхні кошти були спрямовані. А приклад ветеранів, їхньої сили волі і професійного підходу фахівців до їхньої реабілітації та відновлення, надає поштовх до запровадження нових програм. Звісно нам хотілося, щоб фінансування реабілітаційних програм було більшим, адже кількість ветеранів, які потребують психологічної і фізичної реабілітації у нас збільшується, а війна у нас не закінчилася. Які б не були жахливими новини про ситуацію з коронавірусом в країні, новини з передової теж не втішні. Щодня тривають обстріли позицій наших вояків, майже щодня ми маємо поранених та втрати.

Сучасна система має бути напрацьована так, щоб людина не досягла за рівнем здоров’я інвалідності, щоб вона мала можливість відновлюватися морально, психологічно і фізично, і залишалася повноцінним громадянином»

— А чи достатньо держава фінансово підтримує проекти і програми реабілітації ветеранів?

— Звісно бажається кращого. Для прикладу із спортивної реабілітації ветеранів у нас фінансується лише одна програма Invictus Games. Так, ця міжнародна програма знана у всьому світі і дуже багато українських ветеранів тренуються і бажають потрапити до тренувальних таборів і, тим більше, до національної збірної. Але до основного складу потрапляє лише 20 чоловік. А що робити решті? Тому повинні працювати програми, які будуть навіть за-

№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

початковані самими ветеранами, але за підтримки держави. Адже якщо до програми зі спортивної реабілітації ветеран приведе десятки побратимів, які раніше не долучалися до цієї справи, то ми будимо лише раді підтримати. Тут держава має показувати, що вона не даремно називається державою, що люди, які воювали за неї, завжди під наглядом і та допомога, якої вони потребують, їм буде завжди надана. Що стосується Invictus Games, то ці змагання у зв’язку із міжнародною складною ситуацією у боротьбі з COVID-19, перенесені на наступний рік. Але я гадаю, що після закінчення карантину будуть оголошені збори спортсменів, відібраних до національної збірної. Тренування і підготовка до змагань будуть продовжуватися.

— А як у нинішніх умовах проходять тренування спортсменів, які представляють національну збірну?

— Можливості можна створити самому собі. Кожен спортсмен має свою методику підготовки і систему тренувань в домашніх умовах. Для цього не обов’язково займатися колективно і під наглядом тренера. Я сам неодноразово брав участь у змаганнях, тому можу сказати, що мої тренування базувалися на моїй власно розробленій програмі. Я знав, що вагу не можна набирати, тіло повинно бути в тонусі. І це стосується не лише спортсменів, які отримали поранення. Це повинен знати кожен, адже у людини, яка займається спортом, і імунітет сильніший, і здоров’я покращиться, і здорові думки будуть в голові. А від здорових думок багато чого залежить, — і здоров’я тіла, і загальний стан. Тож кожен в себе вдома може створити свій спортзал, адже ніхто не відміняв вправи з гімнастики. Навіть піднятися сходами багатоповерхівки, теж допоможе і тренуванню серцевої системи, і роботі легень. До того ж, Національна рада з питань реабілітації захисників України кожен день о 10 ранку проводить онлайн тренування для ветеранів і всіх охочих. Їх проводять професійні тренери з легкої атлетики, а допомагають їм фахівці із спортивної медицини, які радять як правильно харчуватися чи до яких вправ потрібно долучитися. Тому не дивлячись на те що якісь змагання переносяться, кожен повинен знати, що він не повинен втрачати форму і мати тренера, в першу чергу в собі, у своїй власній голові. І, я вважаю, це досить важливо. Кожен повинен розуміти, що щоденні тренування для нього є життєво необхідними. Адже №4/2020

багато ветеранів, займаючись спортом або улюбленою справою, стали прикладом не лише побратимам, а й членам своїх родин. Багато чуємо відгуків від людей, що завдяки ветеранам вони переоцінили своє ставлення до життя, та зайнялися спортом, наприклад бігом, плаванням. Підтримуючи ветеранів у таких спортивних рухах, ми будемо мати здорову націю.

— Скажіть, а яким чином долучаються до допомоги ветеранам саме у реабілітації неурядові громадські організації? І чи сприяє їм в цьому держава?

— В державі існують реабілітаційні центри в яких ветерани АТО, що отримали поранення і контузії, можуть пройти курс психологічної і фізичної реабілітації. А що стосується громадськості та волонтерів, то вони завжди були на «першій лінії» такої допомоги. Хтось ще з 2014 року розпочав цю справу, і вже має свої осередки ветеранів, якими опікується, хтось взяв шефство і допомагає окремому ветерану. Ця допомога не припинялася ні на хвилину. І вона триватиме, поки у нас є ветерани і люди, які цього потребують. Ми щиро вдячні волонтерам!

— Хто надає найбільшу допомогу в питанні реабілітації ветеранів? Чи не спостерігається тенденція до зменшення цієї допомоги у порівнянні з першими роками війни на Сході?

— Є приклади того що люди які раніше займалися волонтерською справою з часом самі відходять від цієї справи і починають жити своїм життям. Та поруч з цим багато ветеранів які пройшли курс реабілітації, одужують, навчаються і йдуть працювати у реабілітаційні центри та надають фахову допомогу своїм побратимам. Так само і волонтери від форми роботи «за покликом серця» перейшли до професійної форми надання допомоги. Багато волонтерів стали професіоналами і працюють в приватних чи державних реабілітаційних центрах, де мають можливість не лише допомагати і лікувати, а й навчати цій справі інших. Ніні змінилася система навчання психологів і реабілітологів. До слова, нарешті ми маємо таку професію – реабілітолог. Працюють у закритому режимі військові психологи, і вони приносять значну користь у відновленні воїнів. На жаль, такої продуктивної роботи військових психологів ми не мали у перші роки війни. Те, що ця робота не афішується, не означає, що вона не триває. Тут не потрібно, щоб різні тонкощі знали

масмедіа. Адже людина, яка отримала психологічну травму, повинна мати час, щоб пройти реабілітацію на належному рівні. Тож, у нас нині жодна з програм реабілітації не зупинилася. Маємо Трастовий фонд НАТО, який продовжує нам допомагати, і завдяки якому ми втілюємо новітні технології у реабілітації воїнів. Це протезування, ортезування, навчання фахівців. І тут що цікаво, до навчання може залучатися будь-яка людина, яка бажає допомагати. Тож, кожен волонтер, який бажає навчатися, може приєднуватися до цих програм. А загалом волонтери були і є у найскладніших місцях і надають свою допомогу.

— Говорячи про Трастовий фонд зрозуміло, що іноземні партнери з держав-членів НАТО та ЄС суттєво допомагають у лікуванні та реабілітації українських воїнів і навчанні наших волонтерів. Які плани на майбутнє щодо розвитку цієї міжнародної співпраці? Які країни ще можна було б залучити до сприяння у реабілітації українських військовослужбовців?

— Час свідчить, що ті країни, які з перших днів війни допомагали Україні у реабілітації військовослужбовців, продовжують сприяти, щоб наші воїни, які того потребують, психологічно і фізично відновлювалися. Повертаючись на Батьківщину із сучасними протезами чи інвалідними візками, ветерани привозять приклади того, як можна нам, українцям, змінити свої програми реабілітації. І ці зміни мають бути втілені в першу чергу в українському законодавстві. До того ж, створюючи законодавчу базу, ми можемо залучати іноземних фахівців, які мають цінних досвід. Тож працювати нам є над чим. Так, порівнюючи із 2014 роком, ситуація із реабілітації та відновлення військових покращилася, але вона не ідеальна. І вважаю, що ідеальною вона і не може бути. Адже, на мій розсуд, наша система давно повинна була відійти від пострадянської. Тому, що вона була напрацьована таким чином, що допомога надавалася людині тоді, коли вона вже отримала певну групу інвалідності. А от сучасна система має бути напрацьована так, щоб людина не досягла за рівнем здоров’я інвалідності, щоб вона мала можливість відновлюватися морально, психологічно і фізично, і залишалася повноцінним громадянином. А якщо вже так сталося, що людина дійсно отримала тяжкі травми, то система має також спрацювати так, щоб максимально відновити і реабілітувати людину, повернути її до суспільного життя та надати роботу.

13

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

— А хто з держав-членів НАТО надає найбільшу допомогу у реабілітації і відновленні українських військових? Чи планується розширення цієї співпраці?

— Я тривалий час працюю з Трастовим фондом НАТО з медичної реабілітації і мушу сказати, що головною метою фонду є навчити нас, українців, створити новітню систему реабілітації військових в державі. Ліцензію на розробку та виготовлення сучасних протезів за баченням представників Фонду повинні отримувати українські підприємці змінюючи систему протезування, ортезування. А це означає, що в державі будуть вироблятися власні електронні протези і ортези. А цього в Україні ще ніколи не було. І я бачу як «горять» очі хлопців, бачу наскільки вони змінюються, коли ці новітні технології протезування одягають на себе. По них видно, що після тяжких травм і років відновлень, це дає їм можливість нормально повернутися до повноцінного життя. Щодо того, хто більш допомагає, а хто менше, мушу сказати, що порівнювати не варто, адже всі країни, із якими ми співпрацюємо, роблять однаково важливу справу у відновленні і лікуванні наших хлопців. Всі країни лише тільки за продовження цієї співпраці і готові надавати не лише допомогу, а й сприяти у навчанні і передачі корисного досвіду. До речі, їм також корисний досвід, який вони отримують, проводячи реабілітацію українців. Адже не всі країни мали досвід бойових дій, тому, лікуючи наших воїнів, вони покращують і власну систему реабілітації.

на спортивні змагання, у яких беруть участь воїни з протезами і на власні очі переконувалися, що протези потрібні людям, які отримали тяжкі поранення. Можливо, це прискорить процес реалізації і вдосконалення системи протезування. На жаль, у світі існує таке протезування, яке потрібне не всім, а лише окремим ветеранам. Ці протези досить дорогі. І тут ми маємо проблему у тому, що в Україні існують граничні ціни (700 тисяч гривень), вище яких не можна купувати такі надважливі для людей протези. Це питання також повинне розглядатися на рівні держави, щоб надавати допомогу тим, хто потребує особливого протезування. Адже є випадки, коли такого протезу потребує військовий, котрий має високу ампутацію після поранення, але він після лікування і вітчизняного протезування є діючим офіцером, і йому потрібно повноцінно виконувати завдання. І в цьому йому може допомогти лише ось такий особливий протез. Але не маючи необхідного протезу, ми втрачаємо фахівців, які, зважаючи на це, мусять звільнятися з війська, хоча можуть багато чому навчити і, головне, відчувати себе потрібними Батьківщині. Зміна системи протезування має надати кожному шанс продовжити службу.

— А чи вистачає в Україні виробничих потужностей і фахівців для виготовлення новітніх протезів?

— Вистачає. В цьому процесі нічого складного немає. На своєму власному прикладі можу сказати, що коли проходив реабілітацію, то зі мною працював реабілітолог, який вивчав, чим я займався і що робив до війни, і чим планую займатись сьогодні. І виходячи з отриманої інформації, фахівці вирішують та розробляють той чи інший протез. В світі вже є такі унікальні протези, які, на жаль, в Україні ще не бачили, але є ветерани-інваліди, які їх потребують. Нами проведена велика робота щодо постачання таких протезів до України. Але ці протези треба поставити на баланс Мінсоцполітики для розподілу і подальшого їхнього обслуговування та ремонту. І знову бюрократична «машина» не рушає з місця. Протягом півтора року це питання не вирішується. А видається, що потрібно лише у відповідній програмі змінити один рядок, де буде відображений серійний номер виробу і назва!.. Ми дуже тішимося перемогам наших ветеранів-спортсменів, коли вони з медалями повертаються зі змагань. Але мало хто переймається тим, як ця людина змогла досягти у своєму стані таких значущих висот, не маючи належного

— Якщо говорити про протезування, то чи змінилась в кращий бік система на сьогодні. З якими головними проблемами та труднощами доводиться стикатися тим, хто потребує протезування? Як можна покращити ситуацію?

— За роки війни у нас в країні впроваджені новітні технології електронного протезування, і це все за підтримки Трастового фонду НАТО. Але цю систему потрібно ще досить добре вдосконалювати на законодавчому рівні. Це — досить тривалий процес. Для прикладу погодження системи спортивного протезування тривало півтора року. За рахунок Трастового фонду було виготовлено п’ятнадцять спортивних протезів, проведені показові змагання. Ми демонстрували, що це потрібно людям, і воно працює. Але швидко щось змінити в бюрократичній системі нам не під силу. Тож хотілося б, щоб чиновники різних рівнів частіше приходили

14

№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

протезу на верхню чи нижню кінцівку. Хто першим сприяв цьому, хто підказав, допоміг, довів, що заняття спортом йому необхідно. Я знаю, що першими, хто надихав хлопців вірити в себе і власні сили, були ветерани Афганістану. Це потім вже ветеран АТО ділився своїми успіхами в реабілітації і самовдосконалення з такими, як і сам, ветеранами. Нині вони вже сприяють змінам системи реабілітації на державному і законодавчому рівнях. Я переконаний, що саме об’єднання ветеранів навколо Міністерства у справах ветеранів дозволить змінити багато чого і так само і в системі реабілітації військовослужбовців. Президент України також висловлює бажання і бачення щодо покращення стану ветеранів. Я не зустрічав таких людей, які б байдуже ставилися до цього питання. А ветеранський рух є локомотивом, який допомагає змінювати загально систему. Ми розуміємо, що перепони будуть. Це стосується і недофінансування, і бюрократії. Головне, щоб ми знаходили шляхи вирішення проблем. А найголовніше, щоб нарешті закінчилася війна. Щоб ми не мали більше ні втрат, ні поранених.

— А яким чином організовується реабілітація родин поранених військовослужбовців, чи є якісь спеці-

алізовані програми для дружин та дітей воїнів?

— Відверто кажучи таких програм дуже мало. Але ми над цим працюємо і нарощуємо зусилля, долучаємо сім’ї. Адже коли з війни приходить чоловік, чи батько, то це повертаються зовсім інші люди на відміну від тих, кого рідні проваджали. Ті травми — психологічні і фізичні, — які отримує воїн, відгукуються на стосунках в родинах ветеранів. Тож вважаю, що коли ветеран вирішує займатися спортом або вирушає на реабілітацію, хотілося б щоб поруч з ним в цей час була дружина. Не завжди правда є такі можливості у реабілітаційних центрів – приймати сім’ї, але над цим ми працюємо. Фахівці радять, щоб під час реабілітації родина була біля ветерана. Це значно покращує процес реабілітації і зближує сім’ї. Зважаючи, що на це потрібно додаткове фінансування, ми шукаємо шляхи вирішення цього питання звертаємося по допомогу. Ми маємо гарну практику – кожен вівторок і четвер на Національному спортивному комплексі «Олімпійський» ми проводимо тренування для всіх охочих і для тих, хто отримав поранення, і для тих, хто себе добре почуває. Робимо під керівництвом професійних тренерів ветеранські забіги. Надаємо можливість спілкуванню і спільному заняттю спортом. І ми тільки радіємо і вітаємо, коли до нас долучаються волонтери і сім’ї наших бійців. І що головне, — батько, який отримав тяжке поранення власним прикладом показує своїм дітям свою силу духу і волі, долаючи через біль складні фізичні навантаження. Це потрібно бачити, як дружини і діти емоційно вболівають. Це зближує родини. Такі програми реабілітації допомагають зберегти і об’єднати сім’ї.

— Таку роботу з реабілітації під керівництвом тренера можна уявити у великому місті, а як вирішуються питання реабілітації солдатів у невеличких містах та селах? Які головні проблеми та як їх можна вирішити?

— Коли ми вперше розпочинали систему спортивної реабілітації, у нас дійсно була спрямованість лише на міста. Але пройшов час і, завдячуючи змінам в законодавчій базі, в містах створені відповідні спортивні майданчики, де ветерани можуть збиратися для тренувань і спілкування. Ми розуміємо, що на сьогодні таку роботу потрібно проводити у віддалених містечках і селах. І тут нам на допомогу прийшли потужні громадські організації. Одна з них це ГО «Колос», яка переймається багато років

№4/2020

питаннями підняття престижу спорту в селах. Нині у нас готовий спільний Меморандум, за яким представники цієї організації готові надати свою спортивну базу для занять ветеранів. Їхні спортивні пункти розташовані у багатьох невеликих містах, що дасть можливість відновлюватися нашим ветеранам у провінції. А все це буде контролюватися Спілкою спортивної медицини, представники якої покладуть на себе зобов’язання з допуску ветеранів до тренувань, змагань, контроль стану їхнього здоров’я. Нині ми відпрацьовуємо досить потужну серйозну програму відновлення ветеранів у різних регіонах України. Ми розуміємо, що багато ветеранів проживають у віддалених селах, і вони також потребують як медичної допомоги, так і реабілітації. Тож ми над цим працюємо, вивчаємо ситуацію і вживаємо можливих заходів. На жаль, психологічна реабілітація у нас досить сильно відстає. Ми нині маємо Центр «Лісова поляна», що під Києвом, де фахово надається психологічна допомога тим, хто її потребує. Але мріємо про те, щоб мережа таких реабілітаційних центрів була відпрацьована по всій території України. Повинні бути психологи на місцях, які за станом здоров’я ветерана визнають потребу втручання фахівця більш вищого рівня. Треба більша кількість реабілітаційних центрів для надання професійної психологічної допомоги. Над реалізацією вирішення цього питання працюють багато відомств, і багато людей розуміють, наскільки воно є важливим.

— Чого б Ви хотіли досягти у сфері реабілітації наших воїнів? Яка вона, найбільша Ваша мета, як людини державної і як простого українця?

— Як людина державна, то можу сказати, що нам потрібний потужний реабілітаційний центр, який зміг би надавати якісну допомогу ветеранам різного характеру. Хочу, щоб у нас були оздоровчі центри санаторного типу для ветеранів біля моря і в гірській місцевості. Щоб в нас дійсно відбулися суттєві законодавчі зміни у системі реабілітації. Адже всі говорять про те, що у нас має бути прописана мультидисциплінарна команда, прописані стадії надання реабілітації, але, на жаль, цього ще немає. І тому хочеться, щоб ці зміни скоріше настали, адже це дуже важливі питання. А як звичайний українець, я хотів би щоб кожна людина, яка отримала тяжке поранення, ніколи не опускала руки, знайшла себе в цьому житті і зробила неможливе можливим для себе і своєї сім’ї! Бесіду вела Марія Арєф’єва

15

ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

МИСТЕЦТВО ПЛ Перехід до стандартів НАТО передбачає значну трансформацію Збройних Сил України, але за цією основною метою стоїть головне — зміцнення обороноздатності держави та її територіальної цілісності і суверенітету

Попельський М.І., військовий експерт

З

лютого 2020 року командування видів, родів військ Збройних Сил України перейшли на нові організаційно-штатні структури (J-структури), які повинні відповідати принципам і стандартам,

16

прийнятих державами-членами НАТО та повинні забезпечити сумісність при плануванні операцій та управлінні військами (силами) під час спільних дій. Все це наближає нас до кінцевої цілі – стати повноправними членом НАТО. Генеральним штабом Збройних Сил України на підставі діючої структури логістичного забезпечення держав-членів НАТО було узагальнено та опрацьовано організаційно-штатні структури видів, родів військ ЗСУ. Поряд з цим організаційно-штатна структура логістики Сухопутних військ Збройних Сил України, яка була відпрацьована Командуванням Сухо-

путних військ Збройних Сил України та погоджена Генеральним штабом Збройних Сил України, на мій погляд, не в повної мірі відповідає функціям та завданням, які буде виконувати Командування логістики Сухопутних військ Збройних Сил України. Структура логістичного забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України є невдосконаленою і потребує, на мою думку, внесення коректив. У Збройних Силах України створено структуру J-4, а саме: Головне управління логістики Генерального штабу, Командування Сил Логістики, Командування логістики Сухопутних військ №4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ЛАНУВАННЯ Збройних Сил України, зараз триває етап набуття ними спроможностей. У процесі відбувається розмежування стратегічних і оперативних функцій логістичного забезпечення органів військового управління, а також прийняття системи класів постачання НАТО. Тобто, відбувається злиття напрямів тилового забезпечення і забезпечення озброєнням в одну чітку структуру. Ця ж архітектура матиме відповідники, умовно кажучи, і на рівні бригади (О-4), батальйону (S-4). Ця трирівнева вертикаль повністю відповідатиме за забезпечення військ всім необхідним через постачання, закупівлі, зберігання і переміщення. Так відбувається структурна стандартизація на натовським взірцем – поки Збройні Сили України не досягнуть повної взамосумісності у цьому та решті інших сегментах. №4/2020

Реформування системи тилового і технічного забезпечення в систему логістичного забезпечення Збройних Сил України передбачає реалізацію системного підходу, який ґрунтується на поєднанні можливостей закупівлі, розподілу за рівнями військової ієрархії, транспортування, обслуговування і зберігання озброєння та військової техніки (ОВТ), матеріальних та матеріально-технічних засобів (МТЗ), ракет і боєприпасів тощо. Сама система логістичного забезпечення є потужним інструментом забезпечення військ (сил), оскільки дозволяє оптимізувати рух невистачаючих зразків ОВТ, МТЗ та боєприпасів, тощо у яких виникла потреба від баз, арсеналів, складів, військових частин забезпечення до військових частин, які виконують бойові завдання. А від якості зберігання та оперативного

транспортування МТЗ залежить своєчасність забезпечення військових частин необхідними МТЗ, боєприпасами, з найменшими фінансовими втратами. Логістичне забезпечення ґрунтується на принципах та методах, які дають змогу планувати, контролювати й управляти операціями, які виконуються в процесі закупівлі, постачання, технічного обслуговування, відновлення ОВТ, транспортування тощо. Саме потому, структура Командування логістики Сухопутних військ потребує удосконалення або переформатування. Логістика є мистецтвом планування та виконання переміщень та технічного забезпечення військ. У більш вичерпному сенсі, вона є такими аспектами військових операцій, що стосуються:

17

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

проектування та розробки, придбання, зберігання, переміщення, розподілу, технічного обслуговування та ремонту, евакуації та розташування матеріальних засобів; • переміщення, евакуації та госпіталізації особового складу; • придбання або спорудження, технічне обслуговування та ремонт, організація функціонування та розташування приміщень; • придбання або умеблювання послуг (JP 1-02). Хоча об’єднана доктрина визначає все це як науку, логістика включає як науку, так і військове мистецтво. Розуміння того, коли і як піти на ризик, пріоритезація безлічі потреб та збалансування обмежених ресурсів, все це потребує військового мистецтва. Логістика поєднує стратегічну, оперативну та тактичну підтримку розгорнутих сил, з одночасним календарним плануванням мобілізації та розгортання додаткових сил та матеріальних засобів. Логістика включає: • ремонт та технічне обслуговування; • транспортування; • постачання; • польове обслуговування; • розподіл; • укладання контрактів; • загальну інженерію. Основними функціями структурних підрозділів логістики (структура J-4) є визначення потреб та планування заходів логістичного забезпечення на стратегічному рівні (у тому числі щодо створення непорушних запасів), розро-

18

блення доктрин, наказів, інших нормативних запасів та документів (питань) логістичного забезпечення та технічного оснащення військ (сил) (наказ Міністерства оборони України від 29.03.19 №141 «Про трансформацію системи об’єднаного керівництва силами оборони та військового управління у Збройних Сил України»). Під механізмом управління логістичним забезпеченням спільних дій сил безпеки можна розуміти спосіб впливу через систему її органів та посадових осіб у них на процеси логістичного забезпечення з метою як найшвидшої зміни обстановки, яка склалася та відновлення нормальних умов життєдіяльності військ (сил) Збройних Сил України. Задача управління логістикою на практиці зводиться до управлінню за кількома компонентами, які складають так названий logisticsmix: • складські спорудження (окремі складські споруди, центри дистрибуції, складські приміщення); • запаси (об’єм запасів за кожним найменуванням, місце знаходження запасів); • транспортування (види транспорту, строки, види тари, наявність водіїв і т. ін.); • комплектація та упаковка (простота і легкість з точки зору логістичного обслуговування з одночасним збереженням впливу на купівельну активність); • зв’язок (можливість отримання як кінцевої, так і проміжної інформації в процесі товароруху).

Логістика поділяється на види: закупочна, транспортна, складська, промислова, інформаційна логістика та інші. За натовськими поняттями логістика включає п’ять сфер діяльності: матеріально-технічного забезпечення, особовий склад, споруди, послуги, медичне забезпечення та три аспекти: виробництво (придбання), підтримка Збройних Сил, користувач (оперативний). Виробництво (придбання) включає: дослідження, проектування, розробка, виробництво та прийняття озброєння, техніки та майна. Підтримка Збройних Сил включає: отримання вихідного продукту, зберігання, транспортування, обслуговування, експлуатація, утилізація озброєння, техніки і майна; користувач (оперативний) включає: зберігання, транспортування, технічне обслуговування (у тому числі – поточний ремонт, експлуатаційна надійність), використання, утилізація озброєння, техніки і майна. Однак викликає сумнів невизначенність місца та ролі командування логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України в системі управління військами (силами) сухопутного компоненту у складі угруповання військ (сил) при веденні операції (бойових дій). Штатом Командування Сухопутних військ Збройних Сил України в штабі командування передбачений структурний підрозділ – управління логістики, яке складається з: командування, 2-х

№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

відділів та групи планування інфраструктурного забезпечення. Крім того, Командування логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України у складі: командування, організаційно-планового відділу, відділення транспортного забезпечення, озброєння, тилу, загальною чисельністю більш ніж 70 осіб, деякі підрозділи цих двох структур дублюють один одного, що складає безлад в організації роботи логістики командування Сухопутних військ та потребує її удосконалення. Необхідно остаточно визначитися з роллю та місцем Командування логістики Сухопутних військ в системі логістичного забезпечення Збройних Сил України та можливо логістичне забезпечення військ (сил) здійснювати за принципом: Командування Сил логістики Збройних Сил України – центри, бази та склади Центрального підпорядкування – логістика оперативних командувань – центри, бази та склади оперативних командувань – військові частини та підрозділи Збройних Сил України. Існуючі у підпорядкуванні логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України бази виконують функції збереження запасів ракет для військових частин ППО Сухопутних військ та для ракетної бригади, а центральна база пального в Полтавській області) вже більше 5 років знаходиться у стадії розформування, запаси матеріальних засобів для забезпечення військ (сил) на ній відсутні. Решта баз і складів знаходяться у підпорядкуванні оперативних командувань та забезпечення з’єднань, військових частин оперативних командувань здійснюється через них та бази і склади Центрального підпорядкування Командування логістики Збройних Сил України. Повітряні Сили та Військово-Морські Сили Збройних Сил України відповідно мають чотири та п’ять баз і складів для зберігання, поповнення запасів та постачання у підпорядковані з’єднання та військові частини відповідної номенклатури матеріальних засобів (наприклад парашутних систем, авіа технічного майна, корабельного обладнання і т. ін.). Решта запасів матеріально-технічних засобів здійснюється через бази і склади оперативних командувань та Центрального підпорядкування за територіальним принципом. Відсутність центрів, баз і складів у складі військових частин тилового та технічного забезпечення у складі логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України унеможливлює безпосередньо приймати участь у по№4/2020

вному циклі забезпечення необхідними матеріально-технічними засобами, озброєнням, військової технікою, боєприпасами військ (сил) за визначеними номенклатурами. Тому, на Командування логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України в цілому покладаються функції організації контролю за забезпеченням з’єднань, військових частин матеріально-технічних засобів за номенклатурою постачання Центральних управлінь Командування логістики Збройних Сил України, ведення оперативного обліку озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів, а ні в якому випадку не забезпечення військ (сил). Тобто ніби і структура зміниться, збільшилася кількість особового складу, а функції та завдання, які покладені на логістику залишилися попередніми, а саме: не забезпечення, а нагляд та здійснення контролю. Ось і весь процес реорганізації та переходу на J структуру Командування логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. ВИСНОВКИ Перехід на J структури у Збройних Силах України, його практична фаза розпочато. «Де-факто» – органи військового управління ланки видів, родів військ Збройних Сил України працюють в нових структурах, «де-юре» – потребує удосконалення, а можливо і внесення коректив в організаційно-штатні структури Командування логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Для удосконалення логістики Командування Сухопутних військ, необхідно переглянути функції та завдання, які покладені на управління логісти-

ки штабу та Командування логістики Командування Сухопутних військ ЗС України, виключити їх дублювання та сформувати такий орган управління логістичним забезпеченням (центр логістичного забезпечення, окремий відділ), який би по-перше – був мобільним і не багаточисельний (до 35-40 військовослужбовців і працівників Збройних Сил України) за складом; по-друге – спроможний здійснювати контроль, ведення оперативного обліку матеріальних засобів, організація взаємодії з Командуванням логістики ЗС України та оперативними командуваннями. Командування логістики Командування Сухопутних військ ЗС України не повинно бути проміжним ланцюгом між Командуванням Сил логістики та оперативними командуваннями Збройних Сил України, а бути структурою у складі Командування Сухопутних військ, яка б могла вчасно надавати командувачу необхідну інформацію про стан забезпеченості, справності ОВТ, МТЗ, а в особливий період – здійснювати планування заходів забезпечення матеріальними засобами військових частин резерву, територіальної оборони, навчальних центрів з підготовки фахівців для подальшого комплектування бойових частин під час їх бойового застосування, поповнювати втрати особового складу. Проблема вдосконалення системи логістичного забезпечення Збройних Сил України залишається актуальною. В процесі службової діяльності вона буде постійно удосконалюватися, будуть відпрацьовуватися нові підходи планування всебічного забезпечення військ (сил) у ході повсякденної діяльності, при підготовці та веденні бойових дій військами (силами), опрацьовуватимуться нові підходи до логістичного забезпечення Збройних Сил України.

19

ПЕРШІ ПІДСУМКИ СУДУ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

МН17: ВИННІ БУДУТЬ ПОКАРАНІ

9 березня 2020 року у Гаазькому окружному суді в Нідерландах розпочався один із найгучніших судових процесів ХХІ століття — слухання проходять у судовому комплексі «Схіпхол», який розташований поруч з однойменним аеропортом, звідки 17 липня 2014 року рейсом МН17 вилетів авіалайнер Малайзійських авіаліній Боїнг-777, збитий в цей же день у повітряному просторі над Донбасом. На борту знаходилось 298 людей, усі вони загинули

Н

Радковець Ю.І., військовий експерт, кандидат військових наук, доцент, генераллейтенант запасу

20

агадаємо, що авіалайнер виконував плановий рейс за маршрутом Амстердам-Куала-Лумпур, але приблизно через 2 години і 49 хвилин після зльоту був уражений ракетою серії 9М38, випущеної з зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) «Бук». Частини літака впали в районі населених пунктів Грабово, Розсипне,

Петропавлівка (Донецька область). Загинули всі, хто знаходився на його борту – 298 осіб – 283 пасажири, більшість з громадяни Нідерландів, а також 15 членів екіпажу. За кількістю загиблих, ця катастрофа стала найбільшою в історії авіації з 11 вересня 2001 року, увійшла в десятку найбільших авіакатастроф за всю істо№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

рію та стала найбільшою авіакатастрофою на пострадянському просторі. Повноваження з проведення розслідування були передані Україною Нідерландам та покладені на Раду безпеки Нідерландів і Міжнародну спільну слідчу групу (проводила збір версій і доказів у справі, складалася з представників країн, чиї громадяни були на борту МН17 – Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів, а також України, які прийшли до висновку, що авіалайнер був збитий ракетою класу «земля-повітря» з зенітно-ракетного комплексу «Бук» з території, контрольованої сепаратистами. Згідно з висновками Міжнародної спільної слідчої групи, даний «Бук» належав 53-й бригаді ППО збройних сил Російської Федерації і приховано був доставлений в Україну з Росії в день авіакатастрофи, а після пуску ракети, яка знищила малайзійський авіалайнер, також приховано був повернений назад на російську територію. ХТО ПРИЧЕТНИЙ ДО КАТАСТРОФИ Тепер, після понад 5 років розслідування, слідство остаточно з’ясувало: літак рейсу MH17 був збитий зенітноракетним комплексом (ЗРК) «Бук», що належить 53-й зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони збройних сил Російської Федерації, яка дислокована в Курську. В рамках цього розслідування ще в червні 2019 року Міжнародна спільна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних, яких вважають причетними до транспортування та бойового застосування ЗРК «Бук». Тобто, нідерландські прокурори дійшли висновку, що відповідальність за запуск ракети, яка збила літак Боїнг-777 Малайзійських авіаліній, несуть росіяни Ігор Гіркін (Стрєлков; колиш-

№4/2020

ній офіцер ФСБ, так званий екс-міністр оборони «ДНР»), Сергій Дубинський (псевдо «Хмурий»; генерал-майор, а на час збиття літака полковник ГРУ ГШ ЗС РФ), Олег Пулатов (позивні «Гюрза» та «Халіф»; підполковник спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ) і українець Леонід Харченко (псевдо «Крот»; командував окремими підрозділами ГРУ т. зв. «Донецької народної республіки»). Всі вони – високопоставлені командири сепаратистів так званої «ДНР» і всі четверо звинувачуються за двома статтями кримінального кодексу Нідерландів – у вбивстві 298 осіб і в навмисному збиванні літака. Максимум покарання за це – довічне ув'язнення. Всі названі нідерландською прокуратурою звинувачувані заперечують свою причетність до загибелі малайзійського авіалайнера. Російська ж сторона, перш за все, міністерство оборони РФ та інші офіційні особи Російської Федерації публічно відкидають висновки розслідування і заперечують будьяку причетність до катастрофи. РОСІЙСЬКИЙ СЛІД ТА СПРОБИ ЙОГО СХОВАТИ Сьогодні ми не будемо зупинятися на послідовності та змістовності проведення всіх засідань і слухань в рамках цього судового процесу. Єдине, що варто тут відзначити – це надзвичайно висока професійність нідерландських прокурорів і беззаперечна ґрунтовність їх доказової бази. Але хотілося б звернути увагу на особливості поведінки та практичної діяльності російської сторони довкола катастрофи літака Боїнг-777 Малайзійських авіаліній протягом трохи більше п’яти років, а саме – від моменту його збиття і до початку проведення судового процесу в Нідерландах.

Так, за весь цей період російська сторона зосередила всі свої зусилля у воєнно-політичній (геополітичній), дипломатичній, інформаційно-психологічній (в т.ч. кібернетичній), науково-технологічній (головним чином, «псевдонауковій») і навіть диверсійнотерористичній сферах, спрямувавши їх акції (заходи) на безапеляційному відкиданні висновків розслідування авіакатастрофи та запереченні будь-якої причетності до катастрофи. При цьому російською стороною постійно і настирливо нав’язувалась цинічна думка (у різних її варіаціях) щодо беззаперечної причетності української сторони до загибелі малайзійського авіалайнера. В хід йшли будь-які провокації, російські терористи не гребували нічим. Одночасно з цим, кремлівська кампанія велась і з дискредитації Міжнародної спільної слідчої групи з метою поставити під сумнів правомірність її роботи щодо справи MH17. У цьому контексті особливу увагу привертає робота спеціалістів ГРУ ГШ ЗС РФ. Давайте пригадаємо деякі акції російської сторони, що безпосередньо або опосередковано були спрямовані на дискредитацію як іміджу України, так і Міжнародної спільної слідчої групи з приводу загибелі малайзійського авіалайнера на Донбасі. Наприклад, вже через три тижні після авіакатастрофи малайзійського

Рейс МН17 впав в районі населених пунктів Грабово, Розсипне, Петропавлівка (Донецька область) — загинули всі, хто знаходився на його борту — 298 осіб»

21

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Боїнга-777 рейсу MH17 на Донбасі двоє співробітників ГРУ ГШ були помічені в якості «туристів» у Нідерландах. Як іронічно зауважують деякі журналісти, можливо, вони просто їздили подивитися на собори? Так вже повелося, що російські розвідники «полюбляють» собори в інших країнах. Але переважна кількість джерел пов’язують цю поїздку в Нідерланди саме з ситуацією довкола МН17. Майже через півроку ці ж самі двоє агентів ГРУ ГШ знову «проявилися», але тепер вже у складі російської державної комісії, з якою співпрацювала Рада з безпеки на транспорті Нідерландів та яка готувала звіт про причини катастрофи малайзійського Боїнга-777 рейсу MH17. За оцінкою окремих джерел, головним завданням «російських спеціалістів» було перешкодити слідству зсередини, а саме – намагаючись вплинути на хід розслідування, повертаючи його на хибний шлях. Варто відзначити, що влітку 2015 року «підозрілі люди» знову перебували біля офісу Ради з безпеки на транспорті Нідерландів у Гаазі. Того ж року була спроба атаки Ради з безпеки на транспорті Нідерландів з боку хакерського угруповання Fancy Bear, яке небезпідставно пов'язують з ГРУ ГШ ЗС РФ. Ну і на останок щодо цієї «грушної кіберепопеї» варто буде нагадати історію про чотирьох російських розвідників ГРУ ГШ (Є. Серебрякова, О. Моренця, О. Сотникова, О. Мініна), які у 2018 році здійснили спробу кібератаки на штаб-квартиру Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), полюючи на базу даних цієї агенції, тому що на той час саме вона вивчала зразки хімічної речовини, застосованої для отруєння Сергія і Юлії Скрипалів у Великій Британії, а також з’ясовувала обставини інциденту з можливим застосуванням хімічної зброї 7 квітня 2018 року в місті Дума поблизу Дамаска. За заявою у жовтні 2018 року міністра оборони Нідерландів Анка Бейлевельда, ці офіцери ГРУ, які намагалися проникнути в мережу ОЗХЗ у Гаазі у 2018 році, спочатку були помічені у Роттердамі біля Національної прокуратури Нідерландів, що займається кримінальним розслідуванням збиття літака Боїнга-777 рейсу MH17. «ЗАРОБИТИ» НА ІРАНСЬКІЙ ТРАГЕДІЇ З наближенням початку проведення слухань на судовому процесі (9 березня 2020 року) щодо збиття малайзійського

22

авіалайнера Боїнга-777 рейсу MH17 та загибелі 298 людей ступінь цинізму в підготовці та проведенні заходів російської сторони наростав. На сьогодні окремі як вітчизняні, так і зарубіжні експерти не виключають, що Російська Федерація планувала використати авіакатастрофу українського літака Boeing737-800 рейсу PS-752 авіакомпанії «МАУ», який був збитий приблизно о 05.50 8 січня 2020 року ракетою іранського ЗРК «Тор-М1» після зльоту літака з аеропорту ім. Імама Хомейні в Тегерані, для проведення відповідних аналогій (на користь Росії!) з авіакатастрофою літака Боїнга-777 рейсу MH17 на Донбасі, дискредитації іміджу України, а також послаблення позицій США на Близькому Сході. Як відомо, на борту літака Boeing737-800 рейсу PS-752 авіакомпанії «МАУ» перебувало 176 осіб: 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Серед них 11 українців – двоє пасажирів і дев'ятеро членів екіпажу. Також серед загиблих: 82 громадяни Ірану, 63 – Канади, 10 – Швеції, 4 – Афганістану, а також по 3 громадян Німеччини та Великої Британії. Видно, що більшість пасажирів складали громадяни Ірану і Канади. Всі пасажири та члени екіпажу загинули. Так, після ракетної атаки іранцями,

приблизно з 01.30 8 січня 2020 року, двох американських баз в Іраку (як акту помсти за загибель впливового іранського генерала Касема Сулеймані /командував силами «Кодс» у Корпусі вартових Ісламської революції/ в ході нанесення удару американських безпілотників в аеропорту Багдада 3 січня ц.р.), Росія впевнено очікувала на адекватну відповідь США. З огляду на це, на мою думку, затримка на цілу годину вильоту українського літака з аеропорту в Тегерані була пов’язана з тим, що Росія й Іран до останнього чекали ударів американськими крилатими ракетами (КР) «Томагавк» по іранських військових об’єктах. Таким чином, вони намагалися використати можливий ракетний обстріл у відповідь з боку США для прикриття власної версії про те, що іранський ЗРК «Тор-М1» спрацював по американських ракетах, але «помилився і випадково знищив цивільний пасажирський літак». Саме тому Іран «використав» цю версію (в угоду Росії) навіть не дочекавшись нанесення удару у відповідь КР «Томагавк» з боку США. Іншого логічного пояснення такій поведінці немає. Однак переплутати цивільний авіалайнер з крилатою ракетою чи навіть безпілотником, досить складно. Тобто, №4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Після понад 5 років розслідування, слідство остаточно з’ясувало: літак рейсу MH17 був збитий зенітно-ракетним комплексом «Бук», що належить 53-й зенітноракетній бригаді протиповітряної оборони збройних сил Російської Федерації»

все вказує на те, що український лайнер Boeing737-800 рейсу PS-752 авіакомпанії «МАУ» був абсолютно умисно збитий ракетою іранського ЗРК «Тор-М1», тобто – за попереднього «нацьковування» Росією. РОСІЯ ГОТУЄ ПАСТКУ Ще однією, на мій погляд, занадто провокаційною та потенційно загрозливою для України акцією російської сторони, яка безпосередньо може бути спрямована на підрив міжнародного авторитету та нанесення непоправних як політичних, так і економічних наслідків для неї, в тому числі в питанні результатів розслідування авіакатастрофи авіалайнера Малайзійських авіаліній Боїнг-777, збитого у повітряному просторі над Донбасом, можуть стати останні рішення щодо створення так званої Консультативної ради при Тристоронній контактній групі (ТКГ) в рамках Мінського переговорного формату, де фіксується суб’єктність ОРДЛО, а Російська Федерація виступатиме як «країна-спостерігач» на рівні Німеччини, Франції та ОБСЄ, чого вона весь час і добивається. При цьому рішення ТКГ про заснування задекларованої Консультативної ради вже погоджене, і як очікується, що №4/2020

за певних обставин воно може бути підписане після проведення консультацій з представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини. Такими діями фактична війна Російської Федерації проти України переводиться у статус «внутрішнього конфлікту», тобто «громадянської війни». Це автоматично може тягнути за собою як політичну, так і кримінальну відповідальність України за збиття авіалайнера Малайзійських авіаліній Боїнг-777 та виплату нею відповідної компенсації родичам усіх загиблих. А з Російської Федерації знімаються міжнародні політико-економічні санкції. Оце буде підступний удар для України! Залишається надія на тверезий розум нідерландських прокурорів та суддів! КРЕМЛЮ «НА РУКУ» ШТУЧНЕ ЗАТЯГУВАННЯ СУДУ Згідно з попереднім графіком, 23 березня ц.р. у Гаазькому окружному суді в Нідерландах відбулося чергове (третє; 9 березня ц.р. – відбулось перше, а 10 березня – друге судове засідання) судове засідання у справі про збиття літака рейсу МН17 авіакомпанії Malaysia Airlines на Донбасі у липні 2014 році. Попередньо передбачалося, що на цьому судовому засіданні мала була розпочатися робота зі свідками. (У лютому 2020 року в прокуратурі Нідерландів повідомили, що особи тринадцяти свідків у справі про збиття авіалайнера рейсу МН17 залишаться анонімними). У зв’язку з карантинними заходами, введеними більшістю країн світу, та режимом обмеженого контактування з людьми через поширення коронавірусу, слухання було закритим – ані представників преси, ані родичів постраждалих у залі не було. Кількість прокурорів та адвокатів, допущених на слухання, також була обмеженою. У судовій залі були присутні виключно троє суддів, одна з трьох нідерландських прокурорів, секретар, прокурор і адвокат. Через обмеження доступу до зали суду – засідання транслювалося у режимі реаль-

ного часу. При цьому засідання тривало менше години, тож і вирішено на ньому було зовсім небагато. За словами головуючого судді Х.Стейнгаюса, на цьому етапі розглядати справу детально поки що неможливо, в силу великого обсягу матеріалів (36 тисяч сторінок), які ще має вивчити адвокат росіянина Олега Пулатова, а тому суд вирішив відкласти рішення стосовно додаткових розслідувань до 8 червня 2020 року, коли буде проведений наступний етап слухань. Він зазначив, що саме 8 червня ц.р. о 10:00 сторони захисту і звинувачення зможуть висунути свої попередні заперечення і вимоги щодо додаткового кримінального розслідування. Тоді ж суд має прийняти й рішення стосовно численних запитів, направлених у Державну прокуратуру Нідерландів. Інакше кажучи, адвокати росіянина підполковника-спецназівця ГРУ ГШ ЗС РФ Олега Пулатова, котрий є підозрюваним у причетності до збиття літака, матимуть понад два місяці на підготовку – до 8 червня ц.р. До речі, інтереси Пулатова представляють нідерландські адвокати Сабіна тен Дуссхате і Баудевейн ван Ейк, котрі співпрацюють з російською колегою Оленою Кутьїн. У свою чергу, Гаазький окружний суд попросив США надати супутникові знімки, де зафіксовано запуск ракети у бік пасажирського судна, які залишаються досі засекреченими, аби долучити їх до справи. Суд наполягає на цьому, так як після авіакатастрофи держсекретар США Джон Керрі заявив про існування у них доказів щодо запуску ракети. Тоді доступ було відкрито лише прокурору Нідерландів. Також суддя повідомив, що основний розгляд справи, ймовірно, розпочнеться вже у 2021 році. Загалом, за оцінками низки незалежних експертів і політологів, існують всі підстави вважати, що розгляд цієї судової справи має ознаки його штучного затягування у часі під тиском і впливом на нього з боку Російської Федерації як безпосередньо, так і опосередковано (завдяки «корисним ідіотам» та «п’ятій колоні»), в тому числі з використанням «феномену» коронавірусу COVID-19. Впевнений, що за результатами подальшого розгляду судової справи стосовно збиття авіалайнера рейсу MH17 Boeing 777-200ER авіакомпанії Malaysia Airlines у повітряному просторі над Донбасом та загибелі 298 людей, які перебували на його борту, ми з вами також станемо свідками багато чого нами неочікуваного.

23

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Воєнна політика суверенних країн світу за своєю сутністю та змістом є складовою частиною їх загальної політики щодо створення збройних сил, підготовки кадрів, застосування сил, військової техніки та озброєння для досягнення визначених цілей

ПІДГОТОВКА «ЯНИЧАР» Приходько Ю.І., кандидат педагогічних наук, доцент

24

Мороз І.В., експерт у сфері національної безпеки

Чугуй Г.Є., експерт у сфері національної безпеки, кандидат військових наук

№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В

оєнна політика держав спрямовується на захист національної безпеки, національних інтересів і знаходить концентроване вираження в їх воєнних доктринах, воєнних стратегіях, практиці воєнного будівництва. Тенденції розвитку воєннополітичної обстановки в світі, заходи з підвищення боєздатності збройних сил №4/2020

розвинених країн світу, оснащення їх сучасними зразками озброєння та військової техніки, що випробовуються в конфліктних зонах і постійно вдосконалюються, характер виникнення регіональних, локальних воєнних конфліктів, форми та способи застосування в них військ (сил) переконливо свідчать, що воєнна сила залишається важливим

інструментом державної політики. Прийняті за останній час в Україні основоположні нормативно-правові акти з безпекової та оборонної політики свідчать про те, що наша держава враховує зазначені вище світові тенденції. Основними завданнями воєнної політики України у найближчий час і в середньостроковій перспективі, – як

25

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

відзначається у Воєнній доктрині України, – є: локалізація та нейтралізація у найкоротший строк воєнно-політичної кризи у східних регіонах України, запобігання її переростанню у масштабну збройну агресію; ліквідація не передбачених законом збройних формувань та відновлення повного контролю державного кордону України; створення цілісного сектору безпеки і оборони держави як головного елемента системи забезпечення воєнної безпеки; забезпечення підвищення спроможностей сил оборони, необхідних для досягнення цілей воєнної політики; підвищення спроможностей вітчизняного оборонно-промислового комплексу за рахунок впровадження новітніх військових технологій; відновлення престижу військової служби; попередження та ефективна протидія інформаційно-психологічним впливам іноземних держав, спрямованим на підрив обороноздатності, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної обстановки, провокування міжетнічних та міжконфесійних конфліктів в Україні; реформування Збройних Сил України з метою досягнення оперативної і технічної сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО тощо. У Стратегічному оборонному бюлетені України відзначається, що оборонна реформа має відповідати актуальним потребам оборони України, сприяти

26

Сержантський і унтерофіцерський склад ЗС Туреччини складається з двох категорій — строкової і надстрокової служби. Унтер-офіцери надстрокової служби є головною опорою офіцерського складу» зміцненню спроможностей сил оборони, підвищенню їх готовності до виконання завдань за призначенням та участі у проведенні спільних бойових дій (операцій) з підрозділами НАТО. Однією зі стратегічних цілей, визначених Стратегічним оборонним бюлетенем України, є професіоналізація сил оборони та створення необхідного військового резерву, що є необхідною умовою для формування кадрового потенціалу Збройних Сил України та інших складових сил оборони, комплектування їх підготовленим та мотивованим особовим складом, створення, утримання та розгортання стратегічного резерву Збройних Сил України. Оперативною ціллю 5.2 передбачено «Удосконалення системи військової освіти та підготовки кадрів». При цьому очікується набуття системою військової освіти практичного спрямування навчання, впровадження в навчальний процес передових методик підготовки збройних сил держав-членів

НАТО. Реалізація зазначених цілей потребує підвищення ефективності функціонування системи військової освіти України, інноваційної освітньої та наукової діяльності військових навчальних закладів, забезпечення якості освіти, осмислення та впровадження досвіду розвитку систем військової освіти, підготовки військових фахівців у збройних силах провідних країн НАТО. ШЛЯХ ДО АРМІЇ В ТУРЕЧЧИНІ В контексті викладеного важливим є вивчення досвіду підготовки військових фахівців у збройних силах (ЗС) Туреччини. Військова освіта Туреччини нагромадила значний позитивний досвід. Його творче вивчення й узагальнення, критичний аналіз у сучасних умовах мають сприяти подальшому підвищенню ефективності функціонування системи військової освіти України, підготовки офіцерських кадрів тактичної ланки військового управління у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Збройні сили Туреччини комплектуються офіцерським і унтер-офіцерським складом на підставі Закону про загальну військову повинність. Безпосередньо процесом комплектування переймається Генеральний штаб (ГШ) ЗС Туреччини і, зокрема, – його головні оперативне та військово-мобілізаційне управління, які видають відповідні ди№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

рективи та накази. На основі цих директив головне управління кадрів ГШ ЗС з урахуванням заявок видів збройних сил розробляє поточні та перспективні плани комплектування збройних сил унтер-офіцерськими та офіцерськими кадрами. Ці плани у встановлені законом терміни представляються в управління військових навчальних закладів ГШ, які розробляють відповідні плани призову та набору до вищих і середніх військових навчальних закладів. Затверджують ці плани начальник ГШ і міністр національної оборони. Після цього вони доводяться до командування військових академій і училищ. У свою чергу, командування військових академій, училищ встановлює порядок, строки, конкурс і кількість абітурієнтів і слухачів до вищих і середніх військових навчальних закладів. Відповідно до Закону «Про військову повинність» служба в ЗС Туреччини є обов’язковою для всіх турецьких громадян чоловічої статі у віці від 20 до 45 років, придатних за станом здоров’я до служби в армії. У воєнний час, відповідно до закону, в армію можуть бути призвані чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки від 20 до 46 років. З метою своєчасного виконання планів стратегічного розгортання, що забезпечує створення необхідного співвідношення сил і засобів в загрозливий період і з початком військових (бойових) дій, а також формування та підготовки резервів в ході війни, в Туреччині діє система призову резервістів за територіальним принципом. Особи, призвані на дійсну військову службу та призначені для заміщення посад молодших командирів, направляються до навчальних частин, з’єднань і центрів підготовки сержантського та ун-

№4/2020

тер-офіцерського складу. У сухопутних військах така підготовка покладається на навчальне командування Егейської (Четвертої) Польової армії, а в ВПС і ВМС – на відповідні частини та підрозділи навчальних командувань. Сержантський і унтер-офіцерський склад ЗС Туреччини складається з двох категорій – строкової і надстрокової служби. Унтер-офіцери надстрокової служби є головною підтримкою офіцерського складу. Готують унтер-офіцерів на спеціальних відділеннях при військових училищах родів військ і служб протягом 2-3 років. Комплектуються ці відділення на добровільних засадах солдатами і матросами строкової служби, які мають середню освіту, а також випускниками підготовчих унтер-офіцерських шкіл, в які приймаються особи віком 14-16 років, що закінчили початкову школу і мають повну загальну середню освіту. Мінімальний термін служби унтер-офіцерів – 15 років. Унтер-офіцери, які прослужили у ЗС не менше 25 років, звільняються в запас, якщо їм не присвоюється чергове військове звання. Найбільш високий рівень відбору передбачається при комплектуванні кадрового офіцерського складу. Це досягається за допомогою добровільного вступу юнаків до військових училищ і комплексу перевірок політичної благонадійності, що дозволяє формувати офіцерський корпус переважно з високоосвічених верств населення. Офіцерські кадри готуються в основному в національних військових навчальних закладах і лише незначна частина їх навчається за кордоном, головним чином, – в США і ФРН, куди вони направляються для освоєння нової техніки та озброєння, що закуповуються для збройних сил країни. Офіцерський склад поділяється

на кілька категорій: кадрові офіцери, офіцери запасу, військові чиновники (юристи, фінансові працівники і т.ін.). Підготовка офіцерів кадру здійснюється у військових навчальних закладах, до яких відносяться ліцеї (військові гімназії і прогімназії), вищі училища видів ЗС, середні училища родів військ і служб, військові академії. Окрім того, офіцерів кадру готують на військових факультетах цивільних вищих навчальних закладів за спеціальностями, що не можуть бути отримані у військових навчальних закладах, а також за рахунок відбору з офіцерів запасу і унтер-офіцерів. Багатоступенева, неперервна система військової освіти Туреччини дозволяє здійснювати ретельний відбір та підготовку військових фахівців усіх ступенів освіти, ланок військового управління з високою якістю з урахуванням класових та ідеологічних ознак. ПОЧАТКОВА ВІЙСЬКОВА ОСВІТА Майбутні офіцери здобувають початкову військову освіту у військових ліцеях. У військові ліцеї приймаються особи тільки чоловічої статі, які мають турецьке громадянство, закінчили вісім класів загальноосвітньої школи (або рівну їй професійну школу). Термін навчання в ліцеях – чотири роки. Перший рік є підготовчим. У цей період основна увага приділяється вивченню іноземних мов. З числа ліцеїстів відраховуються ті, хто не склав іспити за програмою підготовчого курсу. Ліцеїсти отримують закінчену середню освіту і переважне право вступу до військових училищ. У ЗС Туреччини є п’ять ліцеїв: в сухопутних військах – три «Кулелі», (Стамбул, викладання ведеться англійською мовою); «Ишиклар» (Бурса, викладання ведеться німецькою та французькою мовами); «Мальтепе» (Ізмір, викладання ведеться англійською мовою); в ВМС – один «Хейбеліада», (Стамбул, викладання ведеться англійською мовою); в ВПС – один (Ізмір, викладання ведеться англійською мовою). Викладається також російська мова (2 год. на тиждень). У кожному ліцеї її вивчає близько 200 чоловік, За своєю структурою, програмою підготовки, матеріально-технічною базою та пропускною здатністю ліцеї сухопутних військ аналогічні. Щорічно в кожному з них навчається близько 2000 ліцеїстів. Організаційна структура ліцею: начальник, штаб, навчальний відділ, підрозділи обслуговування, навчальний полк (чотири батальйони-курси по три роти в кожному). Навчальний рік у ліцеях починається 25 вересня і

27

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

закінчується 30 травня. Річна програма включає 1225 навчальних годин, з них на технічні дисципліни відводиться 527 год., на соціальні дисципліни – 343 год., на іноземну мову, військові дисципліни, фізичну підготовку – 355 год. Двічі на рік (лютий, травень) за планом командувача сухопутними військами перевіряються підготовка ліцеїстів і організація навчального процесу. Крім того, протягом двох місяців після закінчення навчального року ліцеїсти виїжджають в табори (район Ялова), де проводяться практичні заняття з тактики, вогневої, стройової і фізичної підготовки, вивчається матеріальна частина стрілецької зброї. Військові ліцеї ВМС і ВПС за організаційною структурою подібні військовим ліцеям сухопутних військ, але мають відмінності, зумовлені специфікою підготовки фахівців у відповідних видах збройних сил. Щорічно ліцеї сухопутних військ випускають 500 чоловік, військово-морський і військово-повітряний – 140-150 чоловік, Випускники ліцеїв є основними кандидатами для вступу до військових училищ. ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ Офіцерські кадри з усіх спеціальностей готуються у вищих училищах видів ЗС Туреччини. До них зараховуються юнаки віком від 17 до 20 років, які закінчили військові загальноосвітні ліцеї та рівні їм навчальні заклади. Однак, з цивільних середніх навчальних закладів зараховується, як правило, не більше 20% від загальної кількості кандидатів. Не зараховуються особи, виключені раніше з якогось ліцею, одружені або заручені, з мовними та фізичними недоліками, ті, хто переніс певні захворювання, хто відслужив строкову дійсну службу тощо. Особлива увага при прийомі звертається на політичну благонадійність самого вступника та його найближчих родичів. У вищих училищах видів ЗС майбутні офіцери отримують вищу загальну та середню військову освіту. Термін навчання в усіх училищах – 4 роки. З кандидатами на навчання проводиться попередня співбесіда, мета якої – перевірити їх політичний, духовний і культурний рівень. Кандидати, які пройшли співбесіду та медичну комісію, допускаються до здачі іспитів з математики, фізики, хімії, іноземної мови, історії, соціології, логіки, фізичної підготовки. Навчальні програми складаються академічною радою училищ і затверджуються ГШ. На вивчення військових дисциплін (протягом чотирьох років навчання) відводиться близько 1000

28

год. Навчальний рік складається з двох періодів навчання: академічний рік, що включає два семестри (16 і 26 тижнів), і практичне навчання в навчальному центрі. Наприкінці кожного семестру курсанти здають іспити з усіх пройдених предметів. За їх результатами виводиться загальний підсумковий бал за семестр, на підставі якого визначається індекс успішності. Училища мають потужну навчально-матеріальну базу, навчальні класи оснащені електронною технікою та різними наочними посібниками. У військових училищах навчальні групи створюються з 15-20 осіб, до того ж на 65 курсантів виділяється один навчальний кабінет і одна лабораторія (у цивільних університетах один кабінет на 800-1000 студентів). СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Загальновійськове вище училище сухопутних військ «Кара харпокулу» (Karaharpokulu, Анкара) готує офіцерів для сухопутних військ за всіма військовими спеціальностями. Крім того, тут проводиться підготовка військових юристів і будівельників. Для перших трьох курсів існує єдина програма. У цей період курсанти вивчають в основному загальноосвітні дисципліни, а також військові: тактика, вогнева (стрілецька зброя), стройова та фізична підготовка. На четвертому курсі починається спеціалізація за родами військ і служб. Перший курс: основні військові, технічні та соціальні дисципліни (960 навчальних годин; 100% часу): • тактико-тилова служба, основи розвідки, військова топографія, основи і методи навчання, військове листування та ораторське мистецтво, фізична, бойова підготовка (480; 50); • фізика, математика, хімія (288; 30); • іноземна мова, історія турецької революції та ідеологія кемалізма, правознавство, основи економіки (192; 20). Другий курс (960 навчальних годин; 100% часу): • тактико-тилова служба, розвідка, військова топографія, бойова техніка та озброєння, бронетанкові війська, артилерія, інженерна справа, зв’язок, фізична підготовка, бойова підготовка (512; 53,4); • фізика, математика, хімія (240; 25); • іноземна мова, історія турецької революції та ідеологія кемалізма, економіка, правознавство (208; 21,6). Третій курс (960 навчальних годин; 100% часу): • тактико-тилова служба, розвідка, військова географія, військове законодавство, комунікація, арттехпостачання, інтендантська служба, особовий склад, транспортні

засоби, командирське мистецтво, фізична підготовка, бойова підготовка (608; 63,3); • фізика, математика, хімія (192; 20); • іноземна мова, історія турецької революції та ідеологія кемалізма (160; 16,7). Четвертий курс (960 навчальних годин; 100% часу): • тактико-тилова служба, теорія спеціальності, історія воєн, військова психологія, методи керівництва, зброя масового ураження, фізична підготовка, бойова підготовка (544; 57); • фізика, математика, хімія (224; 23); • іноземна мова, історія турецької революції та ідеологія кемалізма, політична історія (192; 20). Викладання технічних дисциплін ведеться іноземною мовою (англійською, французькою, німецькою). Рівень навчання досить високий. Велика увага приділяється психологічній і фізичній підготовці майбутніх офіцерів. Нині значна частина викладачів, особливо для читання загальнотеоретичних курсів, запрошується з цивільних вищих навчальних закладів. Щорічно училище випускає 450-500 офіцерів з присвоєнням військового звання «лейтенант». Випускники училища проходять річну спеціалізацію в

№4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

училищах родів військ, після чого призначаються на посади командирів взводів і направляються у війська. ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ Вище училище ВМС «Денізхарпокулу» (Denizharpokulu, Тузла) готує офіцерів корабельної і берегової служб на двох факультетах – командному та інженерному. На перших трьох курсах навчання проводиться за єдиною програмою, на четвертому – окремо на відповідних факультетах. Навчальний рік складається з двох семестрів (коли курсанти навчаються безпосередньо в училищі) та літньої практики на навчальних і бойових кораблях ВМС Туреччини. Щорічно училище випускає 100-140 офіцерів. Після закінчення випускникам присвоюється військове звання «лейтенант» і кваліфікація «морський офіцер». Перед направленням на кораблі офіцери, так само, як і в сухопутних військах, проходять спеціалізацію. Училище готує протягом року також офіцерів запасу з числа випускників морехідної школи і технічного університету. Після закінчення училища випускники отримують звання «молодший лейтенант» і проходять річне

№4/2020

стажування на кораблях, в берегових частинах та установах ВМС, а потім звільняються в запас. Проводиться також перепідготовка певного контингенту морських офіцерів на курсах (США, м. Монтерей, штат Каліфорнія), а також на різного роду короткострокових курсах у ВМС США, Великої Британії, ФРН та Італії. ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНІ СИЛИ Вище училище ВПС «Хавахарпокулу» (Havaharpokulu, Ешильюрт, Стамбул) є основним навчальним закладом з підготовки офіцерських кадрів для турецьких ВПС. Щорічно училище випускає 200-220 офіцерів. Курсанти отримують тут в основному теоретичну

Командування збройних сил Туреччини приділяє серйозну увагу підготовці офіцерських кадрів, прагнучи забезпечити комплектування армії кваліфікованими та політично благонадійними офіцерами»

підготовку. На першому курсі викладання здійснюється за єдиною для всіх курсантів програмою, З другого курсу починається спеціалізація. Після закінчення випускникам присвоюється військове звання «лейтенант» і вони направляються для подальшого навчання в училища родів військ і служб. Протягом усього періоду навчання для курсантів усіх вищих училищ видів ЗС Туреччини діє єдиний розпорядок дня, основними складовими якого є такі: • крос на 5 км; • 6 годин занять; • 3 год. 30 хв.– самостійна підготовка (двічі на день); • 1 година – фізична підготовка; • 30 хв. – особистий час; • 7 год. 45 хв. – сон. УЧИЛИЩА РОДІВ ВІЙСЬК І СЛУЖБ Училища родів військ і служб (піхотні, бронетанкове, ракетне, артилерійське, розвідувальне, іноземних мов, технічні, інтендантське, зв’язку, коммандос і ін.) готують офіцерів тактичної ланки військового управління – командирів взводів, груп, рот і батарей. Вони комплектуються, як правило, курсантами з числа колишніх унтер-офіцерів і сержантів, частково – цивільною молоддю, а також офіцерами – випускниками вищих училищ видів ЗС Туреччини (для оволодіння вміннями та навичками своєї майбутньої професії у відповідному роді військ або службі). Офіцери-випускники вищого училища сухопутних військ спеціалізуються в наступних училищах родів військ і служб: • Бронетанкове (Енимахалле) – командний і технічний склад для бронетанкових військ. Щорічний випуск кадрових офіцерів становить 150-160 осіб, офіцерів запасу – близько 450, унтер-офіцерів – близько 500. На базі училища створено низку курсів з підвищення кваліфікації та спеціалізації офіцерів і унтер-офіцерів; • Піхотне (Тузла) – командири піхотних, мотопіхотних, кулеметних, мінометних взводів і взводів безвідкатних видів артилерії. Термін навчання – один-два роки. В училищі діє низка постійно діючих курсів з удосконалення підготовки офіцерського складу. Щорічно випускається близько 1000 чоловік; • Піхотне для офіцерів запасу (Анкара) комплектується в основному випускниками цивільних навчальних закладів, які не пройшли строкову службу. Термін навчання – шість місяців, щорічний випуск – близно 2000 чоловік; • Ракетно-артилерійське (Полатлі) – кадрові офіцери, офіцери запасу та унтер-офіце-

29

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ри надстрокової служби для всіх артилерійських підрозділів і частин сухопутних військ. Щорічно випускається близько 200 кадрових офіцерів, до 250 офіцерів запасу, близько 300 унтер-офіцерів; • Розвідувально-диверсійне (Егридир) – офіцери та унтер-офіцери надстрокової служби для підрозділів і частин командос. Щорічно випускається близько 50 офіцерів і 200-250 унтер-офіцерів надстрокової служби. Тут діють курси спеціальної альпіністської підготовки особового складу для частин командос і спеціальні курси командос; • Ядерного, біологічного та хімічного захисту (Стамбул) – інструктори та технічний персонал підрозділів захисту військ від зброї масового ураження. Є низка постійно діючих короткострокових курсів: для підготовки штабних працівників і командних кадрів, слухачів військових академій, унтер-офіцерів; • Військово-інженерне (Стамбул) – кадрові офіцери, офіцери запасу та унтер-офіцери надстрокової служби для інженерних військ. Щорічно випускається 150-160 кадрових офіцерів, близько 400 офіцерів запасу, до 500 унтер-офіцерів надстрокової служби; • Зв’язку (Мамак, Анкара) – готується офіцерський і унтер-офіцерський склад для військ зв’язку. Щорічний випуск: кадрових офіцерів – близько 100, офіцерів запасу – приблизно 300, унтер, офіцерів – до 350; • Артилерійсько-технічного постачання (Баликесір) – фахівці для підрозділів і служб артилерійсько-технічного постачання та ремонту. Щорічний випуск: кадрових офіцерів – близько 50, офіцерів запасу – до 600, унтер-офіцерів – близько 500; • Військово-транспортне (Буджа) – кадрові офіцери, офіцери запасу та унтер-офіцери надстрокової служби для автотранспортних підрозділів, частин і служб. Щорічний випуск училища: кадрових офіцерів – 4050, офіцерів запасу – близько 350, унтерофіцерів – 150 чоловік; • Фінансово-інтендантське (Халиджіоглу, Стамбул) – офіцери фінансової та інтендантської служб; • Військової поліції (Кайсері) – офіцери військової поліції; • Військово-медичне (Ізмір); • Військово-топографічне (Анкара); • Гірничо-альпіністське (Мугла); • Іноземних мов (Анкара) – викладачі іноземних мов і перекладачі (при військовому училищі сухопутних військ). Офіцери-випускники вищого училища ВМС удосконалюють свої практичні навички на шестимісячних курсах спеціалізації в головній військово-морській базі (Гельджюк), після чого направляються на кораблі та в частини. Після обов’язкової дворічної служби

30

вони можуть навчатися в училищі служб тилу ВМС (Гельджюк), де вивчаються організація тилу, фінансові розрахунки та бухгалтерія, основи економіки, право, товарознавство, торгівля та інші дисципліни. Термін навчання – один рік. Є також шестимісячні курси з підготовки офіцерів гідрографічної служби та річні – з підготовки офіцерів для підводних сил флоту. Училище офіцерів запасу ВМС (о. Хейбеліада) комплектується в основному випускниками морехідної школи та технічного університету. Є два відділення – стройове та інженерне. Термін навчання на кожному – один рік. Після закінчення випускники в званні «молодший лейтенант» проходять річне стажування на кораблях і в частинах, після чого звільняються в запас. Офіцери-випускники вищого училища ВПС спеціалізуються в наступних училищах родів військ і служб: • Авіаційно-технічне (Ізмір) – офіцери та унтер-офіцери технічного складу для обслуговування реактивних і поршневих літаків. Термін навчання, в залежності від спеціальності, – один-два роки. Щорічний випуск – 130-150 чоловік; • Льотне (Чешме, Ізмір) – вивчається теорія польотів, здійснюється практична льотна підготовка на поршневих літаках. Термін навчання – один рік;

На військову службу приймаються і офіцерижінки, які, як правило, обіймають посади забезпечуючого складу — співробітники тилових служб, несекретного діловодства, зв’язку, військові перекладачі, юристи тощо» •

•

• • • •

Протиповітряної оборони (Ізмір) – офіцери та унтер-офіцери готуються з спеціальностей: оператори і техніки РЛС, ракетники, зенітники, фахівці для служби управління та наведення авіації. Термін навчання – один-два роки (в залежності від спеціальності). Випускається 50-70 осіб на рік; Авіаційне училище зв’язку та електроніки (Ізмір) – офіцери, унтер-офіцери та рядові – фахівці з питань зв’язку та електроніки. Термін навчання – один-два роки (в залежності від спеціальності). Щорічний випуск складає близько 200 чоловік; Аеродромної служби (Ізмір) – інженери-будівельники різних профілів; Служби постачання (Ескішехір) – офіцери для служби постачання ВПС; Розвідувальне училище ЗС (Анкара) – офіцери-розвідники для всіх видів ЗС; Іноземних мов ВПС (Ізмір) – військові перекладачі для ВПС; №4/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• •

Школа бомбометання (Адана); Група реактивної авіації (Ескішехір) – випускники льотного училища отримують практичну льотну підготовку на реактивних літаках.

ПОЗАВІЙСЬКОВА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ Порядок відбору та навчання в цивільних вищих навчальних закладах кандидатів в кадрові офіцери визначено директивою міністра національної оборони Туреччини від 11 травня 1968 року. Адміністративне керівництво, матеріальне забезпечення та відповідальність за це покладаються на командування військових факультетів університетів та інших вищих навчальних закладів. Контингент (квота) військових слухачів для цивільних вищих навчальних закладів встановлюється щорічно Міністерством національної оборони відповідно до потреб видів ЗС, родів військ і служб у фахівцях різних спеціальностей і складає орієнтовно 350-400 осіб (лікарі, ветеринари, викладачі іноземних мов, фінансисти, економісти, інженери-будівельники, інженери-хіміки, інженеримеханіки, інженери-електрики, інженери-фізики тощо). До кандидатів на навчання за програмами підготовки офіцерів кадру у цивільних вищих навчальних закладах на замовлення Міністерства національ№4/2020

ної оборони висуваються ті ж вимоги, що й до вступників до військових училищ. На них поширюється положення про носіння військової форми, а також вимоги статутів і настанов. Програми навчання офіцерів кадру містять такі складові: військова підготовка (2 год. на тиждень); табірні збори в навчальних центрах училищ видів ЗС (2 рази по два місяці). Після закінчення вищого навчального закладу випускники проходять двомісячну підготовку в піхотному училищі (Тузла) і здають іспит на офіцерське звання. Для подальшого вдосконалення командних навичок і спеціальних військових знань випускники цивільних вищих навчальних закладів направляються до відповідних училищ родів військ і служб: • лікарі та ветеринари – на вищі медичні курси (Анкара); • викладачі іноземних мов – до військового училища іноземних мов (Анкара); • інженери різних профілів – в бронетанкове училище (Енимахалле), ракетно-артилерійське (Полатли), інженерне (Чанкая), транспортне (Буджа), служб тилу (Баликесір), армійської авіації (Гюверджінлік, Анкара), зв’язку (Анкара). З часу вступу в силу Закону № 2642 від 26 березня 1982 року особи, які закінчили різні факультети університетів або інших вищих навчальних закладів, незалежно від їх бажання та віку, можуть призиватися на дійсну військову службу в якості офіцерів, якщо в ЗС потрібні фахівці з відповідних спеціальностей. ВИСНОВКИ В Туреччині створена та ефективно функціонує потужна, розгалужена мережа військових ліцеїв, вищих і середніх військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів при цивільних вищих навчальних закладах, курсів підвищення кваліфікації, на базі якої здійснюється підготовка та спеціалізація фахівців тактичної ланки військового управління. Військовій освіті Туреччини притаманні: • ступневість, неперервність; • відповідність змісту військово-професійного навчання посадовим призначенням у збройних силах; • застосування інформаційно-комунікаційних технологій; • дієвий контроль поточної та підсумкової якості підготовки фахівців; • функціонування рейтингової системи оцінки успішності тих, хто навчається. Система комплектування збройних сил Туреччини в основному забезпечує потреби воєнної організації держави в

сержантському, унтер-офіцерському та офіцерському складі кадру та запасу. Командування ЗС Туреччини приділяє серйозну увагу підготовці офіцерських кадрів, прагнучи забезпечити комплектування армії кваліфікованими та політично благонадійними офіцерами. Підготовка військових фахівців здійснюється на сучасній матеріальнотехнічній базі, широко застосовуються інноваційні педагогічні технології, навчальні середовища з теоретичного та практичного навчання. Важлива увага приділяється фундаментальній, практичній, морально-психологічній та фізичній підготовці офіцерських кадрів, що сприяє високому рівню їх професіоналізму, формуванню та розвиткувольових якостей і фізичного гарту, необхідних для ведення дій в різних бойових умовах. Після отримання вищої загальної освіти випускники вищих училищ видів ЗС Туреччини проходять обов’язкову спеціалізацію в училищах родів військ і служб. Разом з чоловіками на військову службу приймаються і офіцери-жінки, які, як правило, в об’єднаннях, з’єднаннях і частинах обіймають посади забезпечуючого складу (співробітники тилових служб, несекретного діловодства, зв’язку, військові перекладачі, адміністратори, юристи і т.ін.). Офіцерський корпус ЗС Туреччини — один з найбільш підготовлених контингентів командних таінженерних кадрів в регіоні Близького Сходу, який має практичний досвід ведення бойових дій в Південно-Східній Анатолії та участів численних операціях миротворчого характеру. Військове та державне керівництво Туреччини вживає заходів щодо збереження існуючого рівня та престижу військової служби, приділяє при цьому постійну увагу питанням поліпшення матеріально-фінансового забезпечення, а також вдосконалення системи соціального захисту офіцерів, що включає безкоштовне медичне обслуговування, обов’язкове державне страхування життя та надання службової житлової площі на час проходження служби в ЗС. Грошове забезпечення офіцерського складу ЗС Туреччини обчислюється на підставі чинного законодавства та щомісяця публікується в друкованих органах уряду. При виході на пенсію турецький офіцер отримує одноразову допомогу, розмір якої дозволяє йому одразу ж придбати будинок або квартиру (за бажанням), автомобіль та інше майно, а також безпроцентну позику з правом передачі погашення у спадок.

31