Оборонний вісник №4/2019 by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2019

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2019

ЗМІСТ Пристосуватися до викликів сьогодення

Трансформація Альянсу

Сучасні загрози

Зброя ХХІ століття

Небезпечний бік кіберпростору

Гонка безпілотників

Оборонне планування

«Відвоювати» Європу

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

Експансивна діяльність Росії

Побудувати вірну модель

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Через океан: чергова поставка Humvee Довідка HMMWV (High Mobility Multipurpose Wheeled Vehicle) — високомобільний багатоцільовий колісний транспортний засіб), також відомий, як Humvee Колісна формула:

4х4 Двигун:

Detroit Diesel V8 Потужність двигуна:

215 л.с. Коробка передач:

автоматична, триступенева Максимальна швидкість:

до 113 км/год Запас ходу:

480 км Маса:

2676 кг Вантажопідйомність:

2т Подоланий підйом:

60°

«Нептун»: зроблено в Україні 5 квітня на Одещині відбулися перші публічні стрільби новітнього українського берегового комплексу крилатих протикорабельних ракет (ПКР) «Нептун». До складу комплексу входить універсальна самохідна пускова установка, транспортна машина для перевезення ракет, транспортно-заряджаюча машина та командно-штабний модуль. Всі складові і комплектуючі комплексу зроблені на українських оборонних підприємствах.

В Україну прибула нова партія американських HMMWV – так званих «Хамві» — всесвітньо відомих бронеавтомобілів. У квітні автомобілевоз Sea Amazon доставив зі США 175 тонн озброєння, зокрема й 35 позашляховиків HMMWV — 15 санітарних та 20 бойових автомобілів. Це вже третя партія HMMWV, що надійшла в Україну від початку російської агресії. Перша була в 2015, друга — восени 2017 року. Всього, за різними даними, США передали Збройним Силам України від 230 до 300 машин. В основному ними оснащуються десантно-штурмові бригади.

Спуск на воду 2 квітня на заводі «Кузня на Рибальському» пройшла церемонія спуску на воду малого броньованого артилерійського катера проекту 58155, який є сьомим катером цього типу та був закладений у середині минулого року на замовлення Міноборони. А вже у лютому цього року відбулась закладка наступного восьмого бронекатера та третього десантноштурмового катера проекту 58503 (шифр «Кентавр-ЛК»). Також на заводі триває добудова одного з наявних суден проекту 502 у якості розві-дувального корабля для ВМС ЗС України.

Також цього разу, зі США прибуло медичне обладнання для підтримки зусиль військових з ліквідації небезпек наземних мін та допомоги тим, хто постраждав від них в Україні. Як відомо, раніше Президент США Дональд Трамп підписав схвалений Конгресом пакет законодавчих актів, який суттєво збільшує допомогу Україні на 2019 рік – кошторис затверджено в обсязі $445,7 млн. Частину додаткових виділених коштів спрямують на збільшення видатків для надання військово-технічної підтримки Україні у рамках програми «Міжнародне військове фінансування».

Держвипробування контрбатарейної РЛС Новітня українська контрбатарейна радіолокаційна станція з цифровою антенною решіткою 1Л220УК «Зоопарк-3» проходить державні випробування на полігоні на Чернігівщині. Контрбатарейний радар призначений для розвідки позицій артилерії противника та коригування вогню власної артилерії. Окрім того, «Зоопарк-3» веде стеження за повітряним простором, маючи можливість фіксувати безпілотники противника.

Призовна кампанія Кабінет Міністрів схвалив розпорядження «Про затвердження чисельності громадян України, що підлягають призову на строкову військову службу, обсягу видатків для проведення призову у квітнічервні 2019 року». До Збройних Сил та інших військових формувань України для проходження строкової військової служби буде відправлено 18752 осіб. Із них до війська — 9000 осіб, Державної спеціальної служби транспорту — 600 осіб, Державної прикордонної служби — 4000 осіб, Національної гвардії — 5152 осіб.

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В ногу з часом та з смачною водою З 2019 року Збройні Сили України планують закуповувати нові фляги для води з термопластичного матеріалу, а також розроблені українською компанією UaRms гідратори. Матеріал, з якого методом видувного формування, виготовлена фляга – поліестер Eastman Tritan™ Copolyester ТХ1001 – не містить шкідливих речовин. При довгому контакті з водою, будь то сонце або вологе середовище, вода не втрачає свої смакові властивості, та не набуває неприємного смаку. А компанія UaRms розробила та буде виготовляти для військових ЗС України індивідуальну гідраційну систему для переносу води – т.зв. «кемелбек». Як більшість аналогів ця система розрахована на 3 літри. Гідратор має спеціальний чохол з термоізолюючою підкладкою, задня сторона чохла має кріплення MOLLE, що дозволяє кріпити його до індивідуального бойового рюкзака. Армійська фляга (солдатська) зразка 1935 року вироблялась на заводі «Красный выборжец». Вона виконана з харчового алюмінію і має овальну форму. Обсяг фляги 0,8 літра, покрита вона фарбою захисного кольору, але також зустрічаються і не пофарбовані. Переноситься фляжка в брезентовому чохлі.

В очікуванні змін Переважна більшість українців вважають, що країні сьогодні потрібні радикальні зміни. Очікування радикальних змін домінують серед представників усіх регіональних, вікових та електоральних груп. Розподіл відповідей на питання: «На Вашу думку, в цілому, країні сьогодні потрібні радикальні зміни чи нехай все залишається так, як є, аби не гірше, чи краще повернути так, як було раніше?» виглядає наступним чином:

83%

Країні потрібні радикальні зміни Нехай все залишається так, як є, аби не гірше

Реформування за стандартами НАТО У

Збройних Силах України триває формування системи логістичного забезпечення за стандартами НАТО, зокрема до кінця 2020 року сплановано створення Командування Сил логістики як єдиної структури. До кінця квітня сформується саме Командування Сил логістики, а з початку травня воно прийме у підпорядкування Тил та Озброєння Збройних Сил України. Також розпочато створення підрозділу координації військових перевезень та транспортування у складі Командування логістики з набуттям спроможностей до кінця 2019 року. Крім того у Збройних Силах сформують чотири бригади логістики. Перехід Командування Сил логістики на штат єдиної військово-організаційної структури з повним підпорядкуванням Тилу та Озброєння Збройних Сил планується до кінця 2020 року. В Генеральному штабі триває робота над відпрацюванням про-

ектів настанов з логістичного забезпечення та розпочато розробку керівних документів нижнього рівня: видових керівництв та керівництв за функціональними напрямками логістичного забезпечення з терміном виконання до кінця 2020 року. Створення системи логістичного забезпечення здійснюється за наступними напрямками: • формування нових органів управління логістичним забезпеченням; • розширення можливостей сил і засобів логістичного забезпечення; • підготовка фахівців у галузі військової логістики; • автоматизація управління логістичним забезпеченням; • створення нової нормативної бази з врахуванням та впровадженням стандартів НАТО. Трирівнева система логістичного забезпечення буде здатна забезпечити конкретні потреби військових частин (підрозділів) в операціях.

«Німеччина завжди підтримувала Україну як фінансово, так і на шляху в Європейський Союз. Ми завжди високо цінували мужність українського народу і те, як він продемонстрував підтримку демократії та готовий втілювати демократичні зміни, які є складним процесом».

Краще повернути так, як було раніше Важко відповісти

Дані: Соціологічна група «Рейтинг» №4/2019

Ангела Меркель, Канцлер Німеччини

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Пристосуватися до викликів сьогодення

Серед усіх міжнародних організацій саме НАТО виявилось найбільш підготовленою до протидії класичним й сучасним викликам і загрозам

Голопатюк Л.С., генерал-лейтенант, тимчасово виконуючий обов’язки заступника начальника Генерального штабу ЗС України

ільш того, правильне, хоча й з певним запізненням, реагування стало наслідком оперативної трансформації Альянсу. Це стосується, як тактичного і оперативного, так і стратегічного рівнів прийняття рішень. Для планування та проведення заходів трансформації в НАТО функціонує стратегічне командування – Стратегічне командування НАТО з трансформації (Allied Command Transformation), яке розташоване в невеличкому американському містечку Норфолк у штаті Вірджинія. Слід згадати, що СКТ не завжди відповідало за заходи трансформації та носило таку назву. Воно було створено в далекому cічні 1952 року під назвою Командування Альянсу в Атлантиці. Головним завданням на той час було гарантування безпеки ліній комунікацій та шляхів перекидання озброєння, військової техніки та іншого майна для потреб європейських країн-членів НАТО у випадку відбиття можливої агресії з боку Радянського Союзу (пізніше – країн-учасниць Варшавського договору). Після завершення Холодної війни, командну структуру Альянсу було реформовано. Згідно з рішенням саміту НАТО у Празі в 2002 році, кількість штабів командувань різного рівня було скорочено з 78-ми до 20-ти. Мета скорочень полягала у відмові від географічного підходу до ролі й місця стратегічних командувань на користь функціонального. Відтак, Стратегічне командування НАТО з операцій (Allied Command Operations, м. Монс) отримало відповідальність за поточні операції, а Стратегічне командування НАТО з трансформації (Allied Command Transformation, м. Норфолк) було визначено відповідальним за планування майбутніх операцій, а також за роз-

Коваленко Г.А., полковник, тимчасово виконуючий обов’язки заступника начальника Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних Сил України

виток Північноатлантичного альянсу на середньострокову та довгострокову перспективу. До речі, цікавим є факт, що тільки зі зміною назви та функцій СКТ на посади його очільника почали призначатися не тільки офіцери найвищого рангу ВМС. Так з 2005 по 2007 роки СКТ очолював американський генерал повітряних сил Ланс Сміт, якого змінив генерал морської піхоти Збройних Сил США Джеймс Меттіс. Також знаковим стало призначення на цю високу посаду французького генерала Стефана Абріала в 2009 році. Таке рішення було прийняте у відповідь на рішення політичного керівництва Франції відновити свою участь в системі управління НАТО в середині 2009 року. Організаційно СКТ складається з п’яти департаментів: департамент розвитку спроможностей (Capability Development Directorate), департамент стратегічного планування та політики (Strategic Plans&Policy Directorate), департамент менеджменту та ресурсів (Resources&Management Directorate), департамент підготовки об’єднаних сил (Joint Force Trainer Directorate), а також департамент військового партнерства (Military Partnership Directorate). Всі департаменти підпорядковуються у своїй повсякденній діяльності начальнику штабу СКТ. Для визначення стратегічних напрямів діяльності СКТ було створено командну групу, до складу якої входять Командувач СКТ, його заступник, начальник штабу, політичний радник, а також головний сержант СКТ. Департамент розвитку спроможностей вивчає останні тенденції в галузі ведення бойових дій (на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях), аналізує наявність військових спроможностей, які будуть необ-

Трансф Альян №4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

сформація нсу №4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

хідними (або вже необхідні) для протидії поточним й майбутнім викликам і загрозам, а також визначає критично необхідні та важливі спроможності. Департамент стратегічного планування та політики розробляє та формалізує воєнно-політичні вказівки, а також надає консультативно-дорадчу допомогу в галузі розробки військових стратегій, доктрин та концепцій. Серед останніх документів можна визначити Стратегічний аналіз майбутнього (Strategic Foresight Analysis), а також Обрис майбутніх операцій Альянсу (Framework for Future Alliance Operations). Департамент ресурсів та менеджменту відповідає за ресурсне забезпечення та менеджмент заходів з трансформації, які реалізовуються й сплановані до реалізації в короткостроковій перспективі. Департамент підготовки об’єднаних сил відповідає за організацію освіти, підготовки, планування та проведення військових навчань, а також оцінки набутих спроможностей. Зазначена функція реалізується за допомогою планування та реалізації заходів Програми НАТО з освіти, підготовки, навчань та оцінки (NATO Education, Training, Exercises and Evaluation Programme). Саме в рамках цієї програми здійснюється оцінка й аналіз заходів НАТО, спрямованих на набуття готовності до протидії класичним й новим ризикам, викликам та загрозам. Зазначений аналіз здійснюється, як правило, на базі Центру об’єднаних бойових дій та Центру підготовки

Для планування та проведення заходів трансформації в НАТО функціонує стратегічне командування – Стратегічне командування НАТО з трансформації, яке розташоване в американському містечку Норфолк у штаті Вірджинія»

об’єднаних сил. Таким чином забезпечується постійний зв'язок між науковими й академічними підходами (ідеями, інноваціями та рекомендаціями), опрацьованими на стратегічному рівні (СКТ) та їх практичною реалізацією на оперативному (тактичному) рівнях, тобто, на полі бою. Впровадження найкращого та найефективнішого досвіду (за підсумками тестування в Центрах) знаходить своє відображення в навчальних планах та програмах, які викладаються в римському Оборонному коледжі НАТО, Школі НАТО, а також оперативному

тренувальному Центрі НАТО з питань перехоплення на морі. До розробки навчальних (тренувальних програм та планів також залучаються Центри вивчення передового досвіду, а також сертифіковані навчальні центри країн-партнерів. Загалом до планування та реалізації заходів в рамках Програми НАТО з освіти, підготовки, навчань та оцінки залучаються 25 Центрів вивчення передового досвіду НАТО та 31 Центр освіти та підготовки країн-партнерів. Одним важливим елементом діяльності цього департаменту СКТ є реалізація Програми індивідуальної освіти та підготовки (Individual Training&Education Programme). Заходи програми спрямовані на підвищення професійного рівня військових та цивільних фахівців сектору безпеки та оборони як держав-членів НАТО, так і країн-партнерів. Станом на сьогодні, більш 80 освітніх (тренувальних) закладів пропонують навчання на більше, ніж 750-ти курсах за різною тематикою та тривалістю. Всі курси сертифіковані відповідними органами НАТО. В рамках Програми індивідуальної освіти та підготовки також широко використовуються та застосовуються останні технологічні надбання та здобутки. Наприклад, щорічно здійснюється навчання понад 30 тисяч слухачів за програмою дистанційного навчання НАТО (NATO’s e-Learning Programme). Останнім за списком, але не останнім за значущістю елементом діяльності Департаменту підготовки об’єднаних сил є планування та прове№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

дення багатонаціональних військових навчань в рамках Програми навчань НАТО (NATO Exercise Programme). До речі, кількість багатонаціональних військових навчань держав-членів НАТО та країн-партнерів збільшилося з близько ста в 2012 році до більше двохсот п’ятдесяти в 2016-му. Однією зі складових таких навчань є підготовка штабів об’єднаних військ (Joint Headquarters) та військ Сил реагування НАТО (NATO Response Forces). Така підготовка здійснюється в рамках комплексу навчань під загальною назвою TRIDENT JUNCTURE, які вперше були проведені в 2015 році за підсумками саміту НАТО в Чикаго в 2012 році. На початку залучалося понад 36 тисяч особового складу, а вже у 2018 році до навчань залучалося понад 55 тисяч військовослужбовців та цивільного персоналу держав-членів НАТО, а також країн-партнерів. З урахуванням анексії Криму та збройної агресії Російської Федерації по відношенню до України, на саміті НАТО у Варшаві в 2016 році було оголошено про проведення огляду Програми навчань НАТО (NATO Exercise Programme Review) для приведення її заходів до вимог планування й проведення операцій об’єднаних сил проти значних за чисельністю угруповань противника в повітрі, на землі та в морі на різних за географічними ознаками театрах воєнних дій. Також СКТ планує та реалізує за-

№4/2019

ходи, спрямовані на підготовку багатонаціональних контингентів для розгортання в рамках операцій Альянсу в Косово та Афганістані. Цікаво, що в рамках цієї ж діяльності, з боку СКТ (за участі Центру підготовки об’єднаних сил) в 2016 році було вперше проведено командно-штабне навчання збройних Сил Грузії, спрямоване на набуття ними спроможностей з планування та проведення операцій об’єднаних сил бригадного рівня із залученням іноземних підрозділів. Департамент військового партнерства відповідає за організацію співпраці між НАТО, як організацією та 41 країною-партнером. Управління розвитку та імплементації, яке входить до складу департаменту, відповідає за практичну реалізацію планів партнерства між НАТО та окремими країнами-партнерами. Водночас, Управління координації та інтеграції відповідає за координацію та оцінку ефективності реалізації заходів партнерства. Саме це управління відповідає за імплементації Концепції оперативних можливостей (Operational Capability Programme), а

також за реалізацію Програми оцінки та зворотного зв’язку НАТО (NATO Evaluation and Feedback Programme). Завдяки зазначеним вище програмам, внесок країн-партнерів в операцію НАТО в Косово в 2016 році сягнув п’ятнадцяти відсотків. Штабний відділ військового партнерства відповідає за розробку політики в рамках партнерства і координує свою роботу з представниками країнпартнерів, які знаходяться в СКО (м. Монс, Бельгія). До речі, тільки протягом 2016 року більше 2600 представників країн-партнерів взяли участь в різноманітних заходах освіти та підготовки, організованих Альянсом. Структурно СКТ також має три центри вивчення передового досвіду: Центр вивчення передового досвіду з питань ведення об’єднаних бойових дій (Joint Warfare Centre, м. Ставангер, Норвегія), Центр підготовки обєднаних сил (Joint Force Training Centre, м. Бидгощ, Польща) та Обєднаний центр аналізу та набутого досвіду (Joint Analysis and Lessons Learned Centre, м. Монсанто, Португалія). Крім того, СКТ має своїх пред-

До планування та реалізації заходів в рамках Програми НАТО з освіти, підготовки, навчань та оцінки залучаються 25 Центрів вивчення передового досвіду НАТО та 31 Центр освіти та підготовки країн-партнерів»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СКТ планує та реалізує заходи, спрямовані на підготовку багатонаціональних контингентів для розгортання в рамках операцій Альянсу в Косово та Афганістані»

По-перше, збільшити присутність офіцерів Збройних Сил України в штабі СКТ, зокрема в Департаменті стратегічного планування та політики. В коло обов’язків зазначених представників ЗСУ, крім вивчення підходів до розробки документів з

оборонного планування стратегічного рівня, входитиме залучення (в частині, що стосується) українських фахівців та експертів до розробки стратегічних документів СКТ на кшталт Стратегічного аналізу майбутнього (Strategic Foresight Analysis), а також Обрису майбутніх операцій Альянсу (Framework for Future Alliance Operations). А також організація взаємодії з Центрами вивчення передового досвіду НАТО і національними Центрами підготовки та розширення спектру взаємодії з навчальними закладами й інституціями НАТО, включаючи заходи, спрямовані на обмін досвідом з питань ведення бойових дій. Окрім цього українські офіцери займатимуться організацією курсової підготовки в рамках дистанційного навчання за програмою НАТО e-Learning та збільшенням кількості спільних багатонаціональних військових навчань, а також підняття рівня участі в них військовослужбовців та

ставників (військових та цивільних) в штаб-квартирі НАТО (Брюссель), Стратегічному командуванні Альянсу з операцій (Монс) та в Пентагоні (Вашингтон). Така структура дає можливість не тільки перебувати, що називається «в курсі всіх справ», а й здійснювати оперативні зміни в навчальні плани та програми Коледжу НАТО в Римі, Школи НАТО в німецькому місті Обераммергау, а також оперативному тренувальному Центрі НАТО з питань перехоплення на морі, який розташований на грецькій частині острова Крит. Сьогодні, коли курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію закріплено в Конституції України, час вимагає дій, спрямованих на розширення спектру практичної взаємодії між Збройними Силами України та СКТ для досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в Організації Північноатлантичного договору. З урахуванням зростаючої важливості діяльності Стратегічного командування з трансформації, а також планів щодо його розвитку на короткострокову та середньострокову перспективу, доцільно вжити таких заходів з метою активізації процесу євроатлантичної інтеграції України. Серед першочергових кроків, спрямованих на досягнення зазначеної мети можна визначити наступні.

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

підрозділів Збройних Сил України (включаючи навчання серії TRIDENT JUNCTURE). Основним критерієм успішності діяльності українських представників в СКТ мають стати практичні результати на кшталт підготовлених фахівців, започаткованих та проведених заходів підготовки, кількість спільних навчань та рівень участі в них Збройних Сил України тощо. По-друге, цілком доречним буде вийти з ініціативою створення партнерсько-побратимських відносин між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського (НУОУ) та Оборонним коледжем НАТО в Римі. В цьому контексті доцільно розширити спектр заходів з щорічного міжнародного тижня в НУОУ до спільного викладання, експортних (за участю викладачів структури НАТО) курсів підвищення кваліфікацій, взаємного стажування викладачів та слухачів обох навчальних закладів, обміну навчальними посібниками та

№4/2019

передовими підходами до викладання, тощо. По-третє, необхідно започаткувати цілеспрямовану взаємодію між Центрами вивчення передового досвіду НАТО та видовими військовими навчальними закладами (центрами)

Збройних Сил України та/або структурними підрозділами Генерального штабу й Міністерства оборони України. Така співпраця може бути налагоджена, наприклад між Центром вивчення передового досвіду НАТО з питань боротьби з кібернетичними загрозами (м. Таллінн, Естонська Республіка) та Військовим інститутом телекомунікації та інформації Збройних Сил України (за підтримки Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України). Іншим прикладом може стати співпраця між відділом стратегічних комунікацій Міністерства оборони України та Центром вивчення передового досвіду НАТО з питань стратегічних комунікацій (STRATCOM, м. Рига, Латвійська Республіка). Четверте, актуальним також є започаткування навчання військовослужбовців Збройних Сил України, а також цивільних представників на дистанційних курсах (Advance Distant Learning), які пропонують відповідні структури СКТ. Таке навчання вже досить широко використовується в інших країнах і приносить значну користь у підвищенні рівня професійної освіти військових та цивільних при мінімально необхідних інвестиціях та витратах. І останнє, з урахуванням зростаючої уваги до питань трансформації з боку Організації Північноатлантичного договору, напевно, є сенс в розширенні спектру взаємодій між Україною та Північноатлантичним альянсом в цілому та з СКТ зокрема, у всіх питаннях, які мають спільний інтерес, залучивши також до цього процесу інші органи державної влади, які належать до сектору безпеки і оборони України.

Сучасні загрози

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Небезпечний бік Кіберзагрози стали повсякденним атрибутом сучасного життя та серйозним викликом національній безпеці будь-якої країни, тож необхідні інвестиції в кібербезпеку для забезпечення надійного захисту критичної інформаційної інфраструктури держави

Алексєєв М.М., Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

еформування та розвиток Збройних Сил України, відповідно до Концепції розвитку сектору безпеки і оборони, передбачає не лише формування підрозділів забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту Збройних Сил України, здійснення міжвідомчої координації з цих питань в інтересах забезпечення обороноздатності держави, а й створення необхідних матеріально-технічних запасів для адекватного реагування разом з іншими складовими сектору безпеки і оборони на усі виклики і загрози, забезпечення здатності протидіяти інформаційним, кібернетичним атакам, спецопераціям

Устименко О.В., кандидат наук з державного управління, провідний науковий співробітник, полковник запасу

противника, а також активної участі у міжнародних заходах із підтримання миру і безпеки. Проведена в рамках комплексного огляду сектору безпеки і оборони оцінка стану воєнної безпеки держави, а також набутий досвід участі Збройних Сил України у антитерористичній операції та операції Об’єднаннях сил виявили низку проблем функціонування сил оборони в умовах існуючих та потенційних загроз, зокрема, неспроможність ефективно реагувати на зростаючу кількість та потужність кібератак та протистояти кіберзлочинності. Оперативна ціль 1.5. Стратегічно-

го оборонного бюлетеня передбачає удосконалення системи кібербезпеки та захисту інформації. Отже, в Міністерстві оборони, інших складових сектору оборони вже створено підрозділи з кіберзахисту, протидії технічним розвідкам, впровадження заходів із захисту інформації відповідно до ви№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

кіберпростору мог нормативно-правових актів України та з урахуванням стандартів НАТО і ISO/IEC. Для протидії «кібернетичним загрозам» в національному і міжнародному масштабах істотним є заздалегідь набутий консенсус в питанні, які дії повинні вважатися агресією, наприклад, в ході можливої «кібернетичної атаки» чи «кібернетичного удару» по критичним об’єктам національної інфраструктури, визначення законних заходів протидії та спроможностей по протидії. Під час проведення зустрічі на вищому рівні глав держав та голів урядів держав Північноатлантичного альянсу, яка проходила у 2016 році у Варшаві, було підписано перший в історії договір між ЄС та НАТО про №4/2019

співпрацю у сфері безпеки, зокрема в питаннях гібридних війн та кібератак. Кіберпростір, поряд із землею, повітрям, морем і космосом, визнано новим оперативним простором, а кібероперації невід’ємною частиною гібридної війни. Найбільше уваги операціям у кіберпросторі приділяють такі провідні країни світу як США, Велика Британія, Китай та ін. У них в бюджеті закладено величезні кошти на розвиток кібернетичної складової збройних сил, а також постійно втілюються в життя програми для забезпечення національної безпеки та захисту об’єктів критичної інфраструктури від кібератак. Якщо казати про наших сусідів, наприклад про Польщу, то міністерство національної оборони завершує роботу над проектом рішення про формування військ оборони кіберпростору. Для їх створення планується виділити два мільярди злотих. В міністерстві нацоборони Польщі вважають, що в сучасному світі кіберпростір це те місце війни, яке не менш важливо ніж суша, море, повітря і космічний простір. Тож Польща прийняла рішення про створення військ оборони кіберпростору, про збільшення спроможностей Національного центру криптології, про створення офісу для

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

організації кібер-армій та повноважного представника оборонного відомства для забезпечення безпеки кіберпростору. Адже в технологічній сфері існує постійна гонка озброєнь, яка породжує все більш складні загрози. Немає ні інституції, ні організації, які не піддаються нападам у кібернетичній сфері. Навіть функціонування всієї держави може опинитися під загрозою. Серед прикладів нападів в кіберпросторі можна пригадати параліч веб-сайтів парламенту, міністерств та банківських установ в Естонії в 2007 році, хакерські атаки до та під час саміту НАТО у Варшаві, вірус «Пієта», який завдав шкоди Україні та діяльність російських хакерів під час нещодавнього референдуму в Каталонії. Всі ці випадки не є окремими діями комп’ютерних хакерів. Це ті заходи, які потребують складного процесу організації, активної підтримки країн, які стоять за цими атаками, тож урядам все більше треба вживати заходи, пов’язані з їх безпекою у цій сфері. Як приклад — уряд США, вирішив вилучити зі своїх комп’ютерних систем встановлене програмне забезпечення Лабораторії Касперського. Після масштабних кібератак, які були здійснені на багато українських компаній і державні інституції, Україна серйозно замислилась над регулюванням сфери кіберзахисту. Так, у жовтні 2017 року Верховна Рада ухвалила відповідний закон «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». Документ визначає основи забезпечення

захисту національних інтересів України в кіберпросторі, основні цілі, напрямки та принципи державної політики у сфері кібербезпеки, а також повноваження державних органів у цій сфері, основні принципи координації їх діяльності щодо забезпечення кібербезпеки. Саме прийняття цього нормативно-правового акту означає для України закріплення на законодавчому рівні понятійного апарату з приставкою «кібер» і початок регулювання цифрової економіки в цілому. Закон розширив і доповнив положення Стратегії кібербезпеки України, затвердженої Указом Президента у 2016 році. Метою стратегії було створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особистості, суспільства і держави. При цьому основний масив положень стратегії стосується сфери національної оборони. Стратегія стала підтвердженням прийнятого Україною курсу на євроінтеграцію, початком якого було підписання і ратифікація Україною Конвенції про кібербезпеку. Держави-члени Ради Європи та деякі інші держави, які підписали конвенцію, взяли на себе зобов’язання вжити загальні та індивідуальні, для кожної країни, заходи щодо запобігання злочинів у цифровій сфері. Основним досягненням закону «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» є імплементація в правове поле визначень, що стосуються кібербезпеки, кібератак і кіберзахисту.

Закон про кібербезпеку – це перші та дуже важливі кроки держави у сфері регулювання кіберпростору. Крім того, у законі є і положення, які концептуально зачіпають не тільки питання національної безпеки, але стосуються і бізнесу. Вводиться поняття «об’єкт критичної інформаційної інфраструктури», які будуть зобов’язані проходити обов’язковий аудит з кібербезпеки. Саме тому прийняття закону – важливий етап для України, адже це запускає комплексний процес регулювання кібербезпеки як окремої важливої галузі. Наступним етапом має стати перелік об’єктів критичної інфраструктури від Кабміну (об’єкти, що мають життєво важливе значення для функціонування держави). Аналогічний підхід був закріплений і в ЄС. Для систематизації та встановлення мінімальних вимог для всіх держав-членів ЄС була прийнята директива про загальні заходи безпеки мережевих та інформаційних систем у ЄС 2016/1148. Директива зобов’язує державу-члени визначити об’єкти критичної інфраструктури в різних сферах.

В провідних країнах світу постійно втілюються в життя програми для забезпечення нацбезпеки та захисту об’єктів критичної інфраструктури від кібератак»

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Влітку 2017 року, а саме 27 червня, відбулась кібератака на державні установи, об’єкти, фінансового, енергетичного, транспортного секторів, а також приватні підприємства за допомогою шкідливого програмного продукту Petya. Ця кібератака завдала значних збитків державному сектору і бізнесу, фактично заморозивши бізнес-процеси в країні на декілька днів. З упевненістю можна констатувати, що від вірусу постраждало більше половини українських компаній, і йдеться не лише про невеликі збої в роботі мереж, а про втрату великих обсягів даних і фінансової звітності за кілька звітних періодів. Терміни відновлення компаній варіювали від декількох днів до місяця, а в окремих випадках і довше. Втім, як заявляють в Генеральному штабі, системи ЗС України не були заражені вірусом Petya. Втім, це може свідчити як про відмінну роботу підрозділів кіберзахисту, так і про недостатньо активне використання кіберпростору ЗС України. Міністерство оборони, Генеральний штаб Збройних Сил України здійснюють заходи з підготовки держави до відбиття воєнної агресії у кіберпросторі (кібероборони); здійснюють військову співпрацю з НАТО та іншими суб’єктами оборонної сфери щодо забезпечення безпеки кіберпростору та спільного захисту від кіберзагроз; впроваджують заходи із забезпечення кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури в умовах надзвичайного і воєнного стану. Нині Україна активно співпрацює з міжнародними партнерами у галузі розвитку систем захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційнотелекомунікаційних системах Міноборони та ЗС України. До штаб-квартири НАТО подано 5 проектів щодо розвитку кібербезпеки ЗС України для їхнього впровадження у рамках Трастового фонду Україна-НАТО з кібербезпеки, головним розпорядником якого є СБ України. В рамках угоди USAI ITI Україна отримала допомогу з підвищення рівня кібербезпеки. Спільно з естонськими колегами розроблено проект зі створення кіберлабораторії на базі однієї з військових частин ЗС України. Безпосередньо зараз проводяться роботи з монтажу обладнання та інсталяція програмного забезпечення у Центрі оперативного реагування на кіберінциденти. Висновки Оскільки ніхто не може з упевненістю стверджувати, що його комп’ютерні №4/2019

В червні 2017 року кібератака на Україну за допомогою вірусу Petya завдала значних збитків державному сектору і бізнесу, фактично заморозивши бізнес-процеси в країні на декілька днів»

мережі повністю захищені та можуть протистояти багатовекторним кібератакам, кібернетична безпека стала пріоритетом розвитку сучасної армії. Російська Федерація постійно збільшує кількість операцій з кібершпіонажу та все більше намагається вплинути на громадську думку в нашій країні, не гребуючи використанням фейкових новин та відвертої пропаганди. Основною метою цих операцій є розхитування ситуації всередині країни, створення хаосу та паніки як підґрунтя для просування власних інтересів. Використовуючи кіберпростір, хакери можуть зламувати захищені мережі та отримувати необхідну інформацію, тому необхідно спрямувати зусилля на захист своїх мереж і забезпечити їх безпеку, використовуючи різні рівні захисту інформації. Важливим кроком є впровадження сегментації мережі – логічного поділу мережі на різні сегмен-

ти залежно від ступеня важливості, користувачів, серверів тощо. У такому випадку при зараженні шкідливим ПО будь-якої робочої станції загрозу можна локалізувати в межах одного сегмента й тим самим врятувати від зараження всю інфраструктуру сил оборони. Доступ до інформації та технології надається тільки для персоналу, який отримав допуск та має відповідні фахові навички. Резервування даних забезпечить ефективне відновлення інформації. Виявлення шкідливого ПО дозволить забезпечити раннє виявлення злочинів і зловживань, навіть якщо механізми захисту були обійдені. Висновок, який ми повинні зробити для себе, це збільшення інвестування в кібербезпеку, щоб сили оборони мали спроможності протидіяти кібератакам та забезпечувати необхідний рівень кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури.

Зброя ХХІ століття

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Гонка безпілотників Досвід сучасних локальних війн і збройних конфліктів свідчить про посилення тенденції дистанціювання людини від безпосередньої участі на полі бою та посилення ролі безпілотної авіації у вирішенні різноманітних бойових завдань

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Мосов С.П., заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

Нероба В.Р., викладач кафедри загальновійськових дисциплін факультету охорони та захисту державного кордону Національної академії Державної прикордонної служби України

астосуванням безпілотних авіаційних апаратів (БПЛА) безпосередньо на полі бою чи для ведення стратегічної повітряної розвідки вже нікого не здивувати. Технологічно розвинені країни активно розробляють і застосовують БПЛА, а менш розвинені також активно закуповують безпілотники і збільшують свій армійський повітряний безпілотний флот. Застосування безпілотних літальних апаратів може кардинально змінити все майбутнє бойових дій на планеті. У збройних силах США активно вивчаються різні варіанти перспективного використання розвідувальних БПЛА. Розглядається, наприклад, можливість використання малогабаритних безпілотників для ведення розвідки перед бойовим застосуванням більших і вразливих для засобів протиповітряної оборони противника пі-

лотованих ударних платформ (наприклад, вертольотів Apache). Стосовно дій наземних сил американські військові фахівці досліджують можливості використання БПЛА для розвідувального забезпечення перспективних танків FCS (Future Combat System) шляхом завчасного визначення місця розташування танків противника, позицій артилерії та керованих ракет. Це дозволить завдавати завчасного удару по цих об’єктах із закритих позицій, тобто навіть до моменту встановлення з ними візуального контакту. Американські експерти з питань авіаційних прикладних технологій вважають, що в перспективі можуть бути створені БПЛА багаторазового використання, які запускаються з повітряних носіїв, після виконання бойового завдання підхоплюються в повітрі. За планами США, понад 30 % ударних засобів ВПС, що призначені для

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

нанесення ударів по розташованих на віддалених наземних цілях, повинні бути безпілотними. Ці дистанційно керовані або автономні бойові БПЛА, за задумом американських стратегів, здатні виконувати у глибокому тилу противника польотні завдання, пов’язані з виявленням, а потім і знищенням добре захищених цілей, що вважається занадто ризикованим для пілотованих літаків ударної авіації. За деякими оцінками американських експертів до 2025 року майже 90% усіх бойових літаків можуть стати безпілотними. На 2019 рік Пентагон запросив набагато більше дронів, ніж у 2018 році — бюджет на закупівлю безпілотників планується збільшити на 27%. Мова, безумовно, не йде тільки про ударні дрони, але і про розвідувальні безпілотники, включаючи морські та підводні, а також про засоби боротьби з безпілотниками противника. Військове відомство планує витратити на ці потреби $9,39 млрд, з яких понад один мільярд піде на системи і боєприпаси для ураження безпілотників противника. У США роботи зі створення нових розвідувальних, розвідувально-ударних і ударних БПЛА ведуться у двох напрямках: пристосування існуючих апаратів для рішення нових завдань; розробка нових концепцій, реалізація яких не вимагає значних витрат. Зазначені роботи ведуть компанії Boeing, Lockheed Martin і General Atomics. Зусилля компанії Boeing спрямова-

ні на розробку концепції БПЛА наддовгого польоту (ultra-long-endurance UAV – ULEUAV), основна ідея якої полягає в конструктивному об’єднанні крила великого подовження розмахом порядку 30 м з екологічно безпечними водневими паливними елементами – джерелами живлення електродвигуна силової установки. Відділенням розробки передових концепцій компанії Lockheed Martin розглядається можливість створення недорогого безпілотного варіанта ударного літака F-35 JSF. Основним призначенням такого БПЛА буде придушення радіоелектронних засобів, розташованих у глибині території противника, за допомогою мікрохвильової зброї великої потужності (High Power Microwave – HPM). У спрямованій мікрохвильовій зброї використовуються електромагнітні імпульси великої потужності, здатні виводити з ладу електронні компоненти радіолокаційних станцій, а також спотворювати або знищувати пам’ять комп’ютерів, що управляють системами ППО далекої дії. У перспективі ця зброя розглядається як ключовий момент майбутніх систем озброєння, призначених для нанесення ударів по об’єктах розробки і зберігання хімічної та бактеріологічної зброї. До переліку перспективних розробок корпорації Lockheed Martin входять: • малопомітний БПЛА зі збільшеною дальністю дії та розмахом крила до 30 м;

•

БПЛА багаторазового використання, що запускається з кораблів і підводних човнів; • набір мікро-БПЛА з геометричними розмірами порядку 20 см; • БПЛА, що є малопомітним і має високу швидкість на початковому етапі польоту, а при виході в район ведення розвідки змінює конфігурацію, що дозволяє патрулювати в цьому районі на невеликій швидкості. За оцінками фахівців корпорації Lockheed Martin інтерес і попит на мініатюрні безпілотні літальні апарати різко зріс після подій 11 вересня 2001 року. За оцінками керівництва компанії Aero Vironment, війська за допомогою портативних БПЛА здатні не тільки швидко побачити все, що відбувається перед ними, вони здатні ефективно заповнити розвідувально-інформаційний «пролом» у безпосередньому оточенні. Управління перспективних військових розробок США DARPA (Defence Advanced Research Projects Agency) фінансує програми вивчення і створення мікро-БПЛА, розміри якого не будуть перевищувати розмірів долоні. Ці програми можна вважати проміжними на шляху створення в найближчому майбутньому «робабагів» – мікро-БПЛА у вигляді роботів-«комах», оснащених численними датчиками і здатних виконувати завдання схованого спостереження та розвідки. Такі апарати-роботи становлять особливий інтерес в умовах міста. Вони повинні, за задумом розробників, проникати всере№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

дину будинків і робочих кабінетів. Активну діяльність у цьому напрямку веде французька організація аерокосмічних НДДКР Onera. Іншим перспективним напрямком є створення сімейства міні-БПЛА, «ширяючих» у повітрі, і мініатюрних безпілотників, здатних «зависати» у ході польоту над об’єктом розвідки або спостереження. Паралельно з розробкою розвідувальних безпілотників низкою відомих компаній світу триває активна діяльність зі створення розвідувально-ударних, ударних та інших варіантів БПЛА. На думку фахівців відділення Malat ізраїльської компанії IAI, через 15-20 років найбільш розвинені ВПС будуть використовувати БПЛА, здатні вести боротьбу як з наземними, так і повітряними цілями. Такі безпілотники будуть перевершувати по габаритах БПЛА, що діють у цей час, зможуть виконувати бойові завдання у будь-яких погодних умовах і будуть оснащені вдосконаленими системами штучного інтелекту (artificial intelligence systems). Згідно експертним прогнозам, у зв’язку з наростанням регіональних загроз, територіальних суперечок і виконання планів по модернізації збройних

За планами США, понад 30% ударних засобів ВПС, що призначені для нанесення ударів по розташованих на віддалених наземних цілях, повинні бути безпілотними»

№4/2019

сил попит на БПЛА щорічно зростатиме. Найактивнішими користувачами залишаться США і країни Західної Європи. Основне виробництво БПЛА буде, як і раніше, зосереджене в США, проте загальна частка Західної Європи зросте. Найбільше зростання попиту на БПЛА очікується в Азіатському регіоні, у першу чергу, через наявні територіальні суперечки, внутрішні і зовнішні загрози, що зберігаються. У Азіатсько-Тихоокеанському регіоні Китай стане одним з основних лідерів в розробці власних БПЛА. Національні програми створення БПЛА продовжить реалізувати Індія. Найбільший попит матимуть середньовисотні БПЛА великої тривалості польоту (MALE), призначені для ведення розвідки, спостереження і цілевказання (ISR). Високий попит очікується також на висотні БПЛА великої тривалості польоту (HALE) і тактичні БПЛА (TUAV). Тенденція щодо скорочення витрат на оборону негативно позначиться на низці програм з розробки нових БПЛА. Наприклад, у 2010 році сухопутні війська США відклали проект модернізації БЛА Shadow до версії RQ-7C. Уже переглянуто рішення щодо створення розвідувального БПЛА Talarion у якості загальноєвропейського. В умовах, що склалися, у цілях зменшення витрат на НДДКР низка компаній продовжать об’єднуватись, створюючи транснаціональні корпорації з розробки БПЛА, що здатні залучати в нові проекти значний об’єм засобів і новітні технології. Не виключено, що, незважаючи на зниження оборонних витрат у багатьох

країнах, об’єм продаж на ринку БПЛА збережеться на високому рівні. Це відбудеться завдяки успішному бойовому застосуванню БПЛА в ході операцій в Іраку, Афганістані та Сирії. Основну увагу розробники надаватимуть упровадженню нових технологій, у першу чергу малопомітності. Підвищиться попит на БПЛА, що працюють на сонячній енергії, використання якої дозволяє збільшити тривалість польоту і скоротити вартість технічного обслуговування. Нові програми по НДДКР у сегменті БПЛА в майбутньому десятилітті будуть спрямовані на вирішення таких завдань: • зменшення розмірів БПЛА при збереженні їх оперативних можливостей; • збільшення кута огляду оптико-електронних систем; • забезпечення ідентифікації замаскованих цілей. Новим напрямом визначено застосування одночасно роя безпілотників. Першою спробою можна вважати одночасне застосування ударних БПЛА в Сирії з боку терористичних угруповань проти російських військових баз на початку 2018 року. Очікується, що рої безпілотників зможуть не тільки вести розвідку, виявляти радари противника і «розкривати» систему ППО, а також «глушити» сигнали і виступати в якості несправжніх цілей. БПЛА зможуть летіти настільки повільно і низько, що в теорії не будуть потрапляти на радари противника і будуть застосовуватися в якості боєприпасів, що баражують. Агентство DARPA виділило $7,1 млн на розробку рою безпілотників, здатного сприяти військовим у ході

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

міських боїв. Над завданням працюватимуть дві команди: одна під керівництвом Raytheon BBN, друга – під керівництвом Northrop Grumman. У теорії рій може складатися з більше 250 апаратів, як повітряних, так і наземних. Особливу увагу розробники будуть приділяти тому, як оператор рою зможе управляти безпілотниками, як він і в якому вигляді буде отримувати інформацію та віддавати накази. Обмірковуються системи управління за допомогою жестів, голосом, рухом голови тощо. Створюються спеціальні алгоритми, які б автоматично змушували рій виконувати ті чи інші тактичні ходи: наприклад, захід з флангів або вибудовування периметра безпеки. Оцінюються можливості оператора управляти не тільки всім роєм, а його підгрупами. У цілому дослідники відзначають, що поки у них немає технології з управління великим роєм і що поки основні успіхи більше пов’язані з роботою рою в закритому приміщенні. У реальному житті все буде набагато складніше, а тим більше у бойових умовах. Найближчим завданням DARPA у цьому напрямі вважається створення рою з 50 повітряних і наземних БПЛА, які могли б за 15-30 хвилин на площі двох міських кварталів виявити та ізолювати ціль. У червні 2018 року китайська компанія China Electronics Technology Group підняла в повітря рій з 119 безпілотників, які показували здатність до спільних дій. На думку американських аналітиків, Китай зважує плюси і мінуси технології і, можливо, буде сприймати рої дешевих дронів в якості асиметричної відповіді на дорогі нечисленні, хоча і технічно досконалі, платформи збройних сил інших країн. Разом з цим, є небезпека того, що технологія використання рою безпілотників може потрапити в руки терористів або країн Третього світу, що стане загрозою всім іншим країнам. Аналізуючи перспективи використання рою БПЛА у ході бою в умовах міста, аналітики виділяють три основні напрями його застосування. Перший – це розвідка будівель. Будівля перед атакою оточує рій безпілотників, які оглядають кожне вікно, двері, отвір, дах і шукають противника. Інформація передається оператору і стає ясно про розташування сил противника, потребу та час вогневої підтримки з повітря тощо. Другий напрям – це створення димової завіси для приховування пересування атакуючих сил. Замість бомб або камер з датчиками безпілотники можуть бути оснащені димовими шаш-

ками і шляхом застосування у значній кількості виставити щільну димову завісу. Третій – це створення фізичної перешкоди для вогню противника. У прямому сенсі «стіна» з безпілотників перед солдатами може, по-перше, створити умови для приховування їхнього точного розташування, а по-друге, стати перешкодою для куль і осколків. З огляду на здатність рою «самозаживлятися», можна підтримувати таку перешкоду перед солдатами деякий час, необхідний для атаки, навіть якщо вогнем противника будуть знищені сотні дронів з такої стіни. І, нарешті, рій безпілотників зможе швидко до початку відкриття вогню визначити при заданих алгоритмах хто є хто в натовпі, у будівлі, на вулиці: хто є бойовиком, а хто мирним мешканцем, у кого є зброя в руках і у кого її немає. У теорії це може дозволити мінімізувати втрати серед мирного населення в ході міських боїв. Популярною вважається тема можливої появи «роботів-убивць». Разом з цим, вчені попереджають, що автономне рішення про нанесення удару роботами,

у тому числі і повітряними безпілотниками, може призвести до непередбачуваних наслідків і вийти з-під контролю людини. Великі технологічні компанії Заходу укладають угоди про те, що вони не будуть допомагати військовим розвивати штучний інтелект. Розвиток штучного інтелекту і створювані алгоритми автоматичного вибору цілі, будь то людина чи інший об’єкт, дозволять машині виконувати бойові завдання ефективно, але ціна навіть однієї помилки може стати дуже високою, як про це свідчать зафіксовані помилки операторів при застосуванні БПЛА Reaper. З огляду на те, що у збройних силах світу зростає застосування безпілотників, неминуче виникає питання, як забезпечити їхню безпеку в умовах роботи засобів РЕБ противника. Варіантів у цьому напрямі не так багато. Найбільш очевидний – це підвищення автономності польоту і виконання місії, коли безпілотнику немає потреби взагалі підтримувати канал зв’язку з операторами, постійно уточнювати своє місце знаходження і постановку цілей за допомогою тієї же системи GPS. Такий варіант

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Іншим перспективним напрямком є створення сімейства міні-БПЛА, «ширяючих» у повітрі, і мініатюрних безпілотників, здатних «зависати» у ході польоту над об’єктом розвідки або спостереження» вважається складним для реалізації, але над ним вже активно працюють вчені та фахівці. У якості іншого варіанту розглядається можливість зробити канали зв’язку малодоступними для впливу противника. Третій варіант – агресивна відповідь або попереднє придушення сигналів засобів РЕБ противника і знищення комплексів РЕБ до того, як вони порушать роботу безпілотників. З цієї причини в США за 10 років замінять 14 застарілих літаків РЕБ EC130H Compass Call, що працюють в Іраку і Афганістані на 10 нових, вклавши в програму $2 млрд. Китай активно розвиває програму палубних безпілотників і безпосередньо пов’язує створення нових авіаносців з оснащенням їх безпілотниками. Це рішення Китаю можна вважати відповіддю на схожу програму, що відбувається в США. Обидві країни ведуть запеклу боротьбу за вплив і контроль над водами в Тихому океані. Розвідувальні й ударні дрони на палубах авіаносців значно розширять можливості військових і дозволяють оперувати на далеких відстанях. У рамках американської програми Loyal Wingman, що стартувала в 2015 №4/2019

році, вирішується питання забезпечення пілотів у небі надійними помічниками у вигляді безпілотників – повноцінних безпілотних бойових літаків. Суть програми полягає в тому, що льотчик і комп’ютери його літака керують всіма своїми підлеглими БПЛА в повітрі, а не через операторів на землі. Це спрямоване на економію часу і дозволяє оперативно реагувати на ситуацію прямо в польоті, а також відправляти на небезпечні завдання безпілотні апарати в першу чергу, не ризикуючи життям льотчиків. Таким чином, можна впевнено стверджувати, що глобальний ринок БПЛА військового призначення стає все більш насиченим, різноманітним і перспективним. Цей ринок показує своє стрімке зростання. Якщо у 2016 році ринок одних тільки БПЛА військового призначення становив близько $5 млрд, то до 2024 р. він може зрости до $13 млрд. При цьому 67% ринку складають безпілотники, якими можна управляти поза зоною прямої видимості. Світова «гонка безпілотників» нарощує темпи, а разом з ними зростає кількість різноманітних питань, пов’язаних з протидією безпілотним апаратам.

Оборонне планування

Крикун П.М., старший науковий співробітник

Наливайко А.Д., кандидат технічних наук, доцент

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Побудува вірну мо

Поляєв А.І., науковий співробітник

Одним з важливих питань оборонного планування є вибір та визначення основних аспектів побудови функціональної моделі процесу оборонного планування у складових сил оборони

дже саме відповідність перспективної функціональної моделі оборонного планування сучасним принципам і підходам, які характерні для держав-членів НАТО та їх адаптація до національних особливостей робить систему планування гнучкою і ефективною. Для досягнення необхідної гнучкості і ефективності, така модель повинна включати, крім визначених уже діючими нормативно-правовими актами, процедури оцінки і управління ризиками, внесення змін і коригування відповідних оборонних документів під час їх виконання, бюджетного планування тощо. Така функціональна модель могла б забезпечити підвищення ефективності планування розвитку ЗС

України та інших складових сил оборони. Сучасне оборонне планування, з його подальшим розвитком в оборонному відомстві та поширенням на сили оборони України в цілому, набуває значного ускладнення його процедури, яке пов’язане зі складним аналітичним процесом оцінювання спроможностей, та впровадження ефективного ресурс-

ного менеджменту при забезпеченні досягнення цілей збалансованого розвитку спроможностей. Ці та інші чинники вимагають зведення процедур оборонного планування в логічно вибудувану функціональну модель. Така модель може представляти логічну послідовність виконання процедур та їх елементів, що дасть можливість визначити порядок використання №4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ати одель

вихідних даних одної процедури, як вхідні дані для наступної, не виключаючи зворотні зв’язки та паралельну роботу в рамках виконання двох і більше процедурних елементів однієї або більше процедур одночасно. Побудова сучасної моделі вітчизняного оборонного планування має базуватися на методології планування на основі спроможностей, яка пройшла №4/2019

апробацію в державах-членах НАТО та визнана експертами найбільш перспективною в їх оборонному плануванні. На даний час у Міністерстві оборони та Збройних Силах України розроблено та прийнято низку нормативно-правових актів і методичних рекомендацій щодо удосконалення (оновлення) оборонного планування. Результати аналізу методів пла-

нування та методології аналітичних процесів і процедур, які реалізовані в оборонному плануванні держав-членів НАТО, свідчать, що найбільш ефективним і поширеним є метод оборонного планування на основі спроможностей (ОПОС), основною аналітичною складовою якого, має бути оцінювання спроможностей. З огляду на ці та інші аргументи,

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Мал.1

Процедури довгострокового планування. Блок-схема А А А3

Державна політика у сфері оборони і військового будівництва (закони України та нормативні акти у сфері національної безпеку та оборони); постанови та акти Кабінету міністрів України у сфері оборони; накази Міністра оборони України у сфері воєнної безпеки та оборонного планування.

А1

Процедура оцінки безпекового середовища

Безпекове середовище та прогноз його розвитку

Перелік викликів та загроз у сфері оборони

Перелік сценаріїв та ситуацій

Процедура формування перспективного складу ЗС

Перспективний склад та структура ЗСУ

Існуючий склад та структура ЗСУ, інших складових СО, який залишається у їх перспективному складі та структурі

Склад та структурні елементів, які необхідно формувати, реформувати та нарощувати для досягнення перспективного складу ЗСУ, інших складових сил оборони

Формування перспективного складу і структури ЗСУ та інших складових СО

Визначення існуючого складу та структури ЗСУ, інших складових СО, який залишається у їх перспективному складі та структурі

Визначення складу та структурних елементів, які необхідно формувати та нарощувати на основі порівнянного аналізу перспективного складу та структури ЗСУ та існуючого, який залишається у його перспективному складі за багатоваріантним принципом.

Розподіл участі СБіО у реагуванні на кризові сценарії

Оцінка безпекового середовища

Визначення викликів та загроз у сфері оборони

Аналіз результатів визначення викликів та загроз у сфері оборони

Визначення сценаріїв та ситуацій

Організаційно-штатні структури перспективного складу ЗСУ, інших складових СО за визначеними варіантами

Так Аналіз визначеного складу та структури ЗСУ, інших складових сил оборони за критерієм “результат/ вартість”

Ні

Формування організаційно штатних структур перспективного складу ЗСУ, інших складових СО зі складанням перспективних формулярів частин та підрозділів

А4 Потреба в ресурсах для досягнення необхідних спроможностей перспективного складу ЗСУ та інших складових сил оборони (за кожним з варіантів)

Оцінка ризиків

Потреба в ресурсах для досягнення спроможностей перспективного складу ЗСУ та інших складових сил оборони (оптимального варіанту)

Так А5

Аналіз результатів оцінки безпекового середовища

Перспективний склад та структура ЗСУ, інших складових сил оборони за визначеними варіантами (з урахуванням існуючого)

Визначення участі СБіО у реагуванні на кризові сценарії

Визначення потреби в ресурсах для перспективного складу ЗСУ

Процедура оцінки та управління ризиками (етап 1) щодо: • оцінки безпекового середовища • формування перспективного складу ЗС

Вибір приємних показників ресурсного забезпечення

Ні

• планування сил • планування ресурсів

Оцінка ризиків

А2

Процедура планування сил Вимоги визначені у Доктрині

Перелік завдань до виконання яких повинні бути спроможні СО

Перелік умов застосування ОС , Оперативної щодо виконання завдань оборони концепції, Переліку типових завдань тощо

Розподіл відповідальності складових СБіО

Перелік вимог до спроможностей

Функціональні групи спроможностей складових СО

Перелік необхідних спроможностей складових СБіО

Визначення вимог до спроможностей

Визначення необхідних спроможностей за функціональними групами

Оцінка необхідних спроможностей за критеріями ефективності виконання завдань

Так

Так Визначення умов застосування військ (сил)

Визначення завдань до виконання яких повинні бути спроможні СО

Оцінка завдань до виконання яких повинні бути спроможні СО

Перелік наявних спроможностей які відповідають вимогам

Визначення розподілу відповідальності складових СБіО

Ні

Оцінювання наявних спроможностей відповідно до вимог

Оцінка ризиків

саме оновлена система оборонного планування повинна базуватися на методі оборонного планування на основі можливостей в складових сил оборони, як найбільш досконалому і прийнятному в умовах українських реалій створення і розвитку оборонних спроможностей. На сьогодні держави-члени Альянсу вже реалізують таку систему оборонного планування на основі спроможностей. При цьому слід зазначити, що кожна країна Альянсу має власну систему оборонного планування, на організацію та здійснення якого впливають: • характерні риси національного економічного устрою; • особливості законодавства; • відмінності в структурі збройних сил; • прийнята в державі система прогнозування та планування її розвитку;

•

умови, в яких здійснюється планування; національні традиції тощо. Наявність власних національних планів розвитку збройних сил вимагає їх гармонізації (інтегрування) з відповідними планами НАТО та обов’язкового врахування (дотримання) принципів і стандартів Альянсу. Таким чином, враховуючи досвід наших закордонних партнерів, в Україні є всі підстави і необхідні умови для створення функціональної моделі ОПОС, яка б враховувала національні особливості законодавства, ресурсні можливості держави, була адаптована до державного стратегічного планування, та планування у сферах безпеки і оборони. Поряд з цим вона базувалася б на загальних принципах та стандартах оборонного планування НАТО. Варіант функціональної моделі процесу ОПОС, яка найбільше врахо-

вує вищезазначені аргументи і чинники, представляється авторами статті у вигляді структурно-логічної схеми (мал. 1, блок-схеми А, Б, С, Д) та стислого опису логічної послідовності проведення процедур процесу планування. У запропонованій моделі ОПОС процедури згруповані по видам планування (довгострокове, середньострокове та короткострокове) та визначена їх логічна послідовність відпрацювання. У ній також знайшли відображення і процедури бюджетного планування та інтегрованої систем управління ризиками. При довгостроковому плануванні, вихідною позицією якого є оборонний огляд, передбачається проведення таких процедур, як оцінка безпекового середовища; планування сил; визначення перспективного складу військ (сил); планування ресурсів (мал. 1, №4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Процедура планування ресурсів Пропозиції МО щодо прогнозних показників видатків ДБУи для потреб ЗСУ, інших складових сил оборони на довго- та середньострокову перспективу

Аналіз можливостей держави задовольнити потреби в ресурсах для досягнення спроможностей перспективного складу ЗСУ та інших складових сил оборони. Визначення рівня ресурсного забезпечення потреб оборони

Б Стратегія воєнної безпеки

Так Порівняльний аналіз потреб ЗСУ та інших складових сил оборони в ресурсах та рівня ресурсного забезпечення потреб оборони

Узагальнення вартісних показників ресурсного забезпечення потреб ЗСУ та інших складових сил оборони

Ні

Оцінка ризиків

Перелік спроможностей СО які необхідно створювати, розвивати, утилізувати

Так

Порівняльний аналіз необхідних та наявних спроможностей

Ні

Цільовий пакет необхідних спроможностей і склад ЗС та Каталог необхідних спроможностей СО

Формування цільового пакету спроможностей і складу ЗС та уточнення Каталогу спроможностей відповідно до завдань за сценаріями

№4/2019

Стратегичний оборонний бюлетень

блок-схема А). За результатами цих процедур формуються інформаційноаналітичні матеріали оборонного огляду, висновки з яких у подальшому знайдуть своє відображення у відповідних вихідних документах. Під час довгострокового планування мають бути визначені фінансово-економічні можливості держави щодо прогнозних показників видатків Державного бюджету на довгострокову перспективу, що є підтвердженням зв’язку з бюджетним планування та врахування ресурсних можливостей держави. Ці показники мають бути затвердженими відповідним актом Уряду. Слід зазначити, що в подальшому напрацьовані інформаційно-аналітичні матеріали використовуються для розробки стратегічних документів національного рівня, зокрема Стратегія воєнної безпеки України, Доктрини застосування сил оборони України, Стратегічного оборонного бюлетеня України тощо, а також для процедур процесу оборонного планування (мал. 1, блок-схема А1). Процедура планування сил у запропонованій моделі (мал. 1, блок-схема А2), спрямована на визначення та обґрунтування обсягу завдань, до виконання яких повинні бути готові (спроможні) ЗС України та інші складові СО. При цьому формулюються умови, за визначеними сценаріями, застосування СО. Опис зазначених умов може бути оформлений як окремий матеріал, або як єдиний інформаційний матеріал опису сценаріїв. За результатами процедури планування сил визначаються необхідні

спроможності, які повинен мати перспективний склад і структура складових СО, та шляхи їх досягнення. При цьому визначаються спроможності, які необхідно створювати, розвивати, підтримувати чи позбавлятися (мал. 1, блок-схема А2). У ході процедури планування сил формуються інформаційно-аналітичні матеріали, на основі яких відпрацьовуються вихідні документи, відображені на мал. 1, блок-схема А2. Положення цих та інших документів будуть використовуватися у процедурах щодо визначення перспективного складу та структури ЗС України (складових СО), планування ресурсів, а також при розробленні середньострокових програм і короткострокових планів та в ході бюджетного планування. Окремою процедурою процесу оборонного планування передбачено визначення перспективного складу і структури ЗС України (складових СО) (мал. 1, блок-схема А3). В межах цієї процедури проводяться дослідження щодо визначення необхідного і наявного складу та формується перспективний склад та структура ЗС України (складових СО). Особливістю даної процедури є те, що, разом з визначенням перспективного складу та структури ЗС України (складових СО), необхідно деталізувати її до розроблення організаційно-штатної структури кожної з військових частин та підрозділів, військових закладів тощо. Процедура планування ресурсів передбачає реалізацію основ та принципів сучасного ресурсного менеджменту та застосування програмно-цільового методу планування щодо використан-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Б2

Визначення мети державної цільово оборонної програм та вимоги щодо її реалізації

Б1

А1

Побудова сучасної моделі вітчизняного оборонного планування має базуватися на методології планування на основі спроможностей, яка пройшла апробацію в державах-членах НАТО та визнана експертами найбільш перспективною в їх оборонному плануванні» ня державних коштів (мал. 1, блоксхема А4). Запропонована методологія здій-

снення процедурних елементів спрямована на визначення обсягу ресурсів для забезпечення набуття необхідних спроможностей, реалізації вибраної стратегії їх досягнення, а відповідно і реагування на виклики та загрози з урахуванням динаміки їх змін в майбутньому. Таким чином, можна стверджувати, що запропонований підхід забезпечує: • цілеспрямоване використання оборонних ресурсів; • дає можливість зосередити обмежені кошти на вирішення найбільш вагомих проблем забезпечення обороноздатності; • убезпечує керівництво від прийняття

Визначення мети досягнення розвитку спроможностей , яку необхідно досягти в середньостроковому періоду з урахуванням вимог СВБ України та СОБ

Процедура розробки Компл

Аналіз проблем розвитку спроможностей ЗСУ, шляхи та способи їх вирішення

необґрунтованих рішень щодо ресурсного менеджменту тощо. За результатами вищезазначених процедурних заходів щодо планування ресурсів, передбачається напрацювання інформаційно-аналітичних матеріалів, у тому числі, інформаційної бази (масиву) даних, які сконцентровані у відповідних вихідних документах. Реалізація процедур довгострокового планування дає можливість сформувати документи національного рівня (комплект документів першої фази реалізації оборонного планування), які визначають основи стратегічного керівництва забезпеченням обороноздатності на державному рівні, що №4/2019

Визначення за програмн (планових) зах етапів розв спроможносте їх фінансо показникі виконавців , те результатив показник

и ої ми ї

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Процедури середньострокового планування. Блок-схема Б

Державна цільова оборонна програма

Процедура розробки цільових оборонних програм Так Аналіз проблем розвитку ЗСУ за їх складовими спроможностей та шляхи і способи її вирішення

Визначення завдань, програмних заходів та етапів розв’язання проблеми

Державна експертна оцінка результативних показників з урахуванням їх ефективності на відповідність визначеній меті та вимогам

Аналіз очікуваних результатів, показників ефективності програмних заходів

Визначення обсягів та джерел фінансування програми

Завершення розроблення проекту Державної цільової оборонної програми

Ні Оцінка ризиків

Г Методичні рекомендації щодо розроблення Комплексної програми (плану) розвитку спроможностей ЗСУ

лексноЇ програми розвитку ЗС України

авдань , них ходів та витку ей ЗСУ , ових ів , ермінів і вних ків

Мал.1

Визначення обсягів та джерел фінансування Комплексної програми (плану) розвитку спроможностей ЗСУ

Аналіз очікуваних результатів, показників ефективності виконання Комплексної програми (плану) розвитку спроможностей ЗСУ

Так

Експертна оцінка результатів з урахуванням їх ефективності на відповідність визначеній меті та вимогам

Комплексний план (документ) розвитку спроможностей ЗС

Б4

Процедура оцінки та управління ризиками (етап 2) щодо

Завершення підготовки проекту Комплексної програми (плану) розвитку спроможностей ЗСУ

• розробки Комплексного документу • розробки цільових обронних програм • оцінки спроможностей

Ні

Оцінка ризиків

Процедура оцінки спроможностей

Б3

Положення (технічне завдання) про ООС

Звіт про результати аналізу вимог до спроможностей

Рекомендації щодо вирішення проблем, формування спроможностей

Звіт про розроблені проекти управлінських рішень

Підсумковий звіт оцінювання на основі спроможностей

Відпрацювання положення (технічного завдання) про ООС

Аналіз вимог до спроможностей за їх функціональними групами (окремими, групами або в цілому)

Аналіз недоліків/ проблем в досягненні визначених спроможностей за їх складовими

Розроблення управлінських рішень з досягнення визначених спроможностей відповідно до їх базових елементів

Підготовка підсумкового документу/звіту щодо результатів оцінювання на основі спроможностей

Оцінка ризиків

відповідатиме аналогічним процесам оборонного планування у державахчленах Альянсу. В рамках здійснення процедур середньострокового планування мають розроблятися: • комплексна програма (план) розвитку спроможностей ЗС України та аналогічні програми (плани) в інших складових СО; • цільові оборонні програми та проводитися оцінювання спроможностей (мал. 1, блок-схема Б). Здійснення даних процедур визначається як етап (фаза) програмування у загальній методології ОПОС, що базується на результатах попередньої фази реалізації оборонного плануван№4/2019

ня (мал. 1, блок-схема Б). В ході їх реалізації визначаються програмні заходи щодо набуття необхідних спроможностей шляхом вирішення проблем/недоліків в досягненні відповідності між необхідними та існуючими спроможностями. Результати виконання процедур середньострокового планування забезпечують підготовку основного комплекту програмних документів та реалізацію системного (комплексного) підходу щодо розвитку спроможностей. При цьому цільові оборонні програми в залежності від мети, обсягу та складності програмних заходів можуть бути середньостроковими, довгостроковими і

навіть короткостроковими програмними документами. Оцінювання спроможностей, як основну аналітичну складову ОПОС у запропонованій моделі, представлено окремою процедурою в рамках середньострокового планування (мал. 1, блок-схема Б3). Це оцінювання має проводитися за окремо розробленою методологією, аналоги якої успішно випробувані в оборонному плануванню держав-членів НАТО. Зазначена методологія характеризується оцінюванням спроможностей за їх функціональними групами, окремими спроможностями та групами

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Мал.1

Процедури короткострокового планування. Блок-схема В В Фінансові показники потреб МОУ відповідно до Орієнтовного плану утримання та розвитку спроможностей ЗСУ

Орієнтовний план утриманні і розвитку спроможностей ЗСУ на плановий рік і два послідуючих за ним роки

В1

Аналіз (визначення) цілей та пріоритетів щодо утримання і розвитку спроможностей ЗСУ у короткостроковому періоді

Визначення (уточнення) завдань з досягнення цілей, щодо утримання та розвитку спроможностей ЗСУ з урахуванням їх пріоритетності

Визначення обсягу планових заходів з визначенням їх результативних показників, виконавців, обсягу фінансових затрат, термінів виконання тощо

Аналіз очікуваних результатів та ефективності запланованих заходів Орієнтовного Плану утримання та розвитку спроможностей ЗСУ

Кошторис Міністерства оборони України

Так Визначення обсягів та джерел фінансування Орієнтовного плану утримання та розвитку спроможностей ЗСУ

Порівняльна оцінка показників Орієнтовного плану утримання і розвитку ЗСУ і Кошторису МОУ

Ні

утрима спр

Доо (корегу з рез показн пр утрима спром

Оцінка ризиків

В3 Процедура оцінки та управління ризиками (етап 3) щодо:

• розробки Плану утримання • складання оборонного бюджету

В2 Попередні фінансові показники потреб МОУ на наступний рік та прогнозу видатків на два подальші роки (за бюджетними програмами/ підпрограмами)

Аналіз фінансових показників потреб МОУ відповідно до Орієнтовного плану утримання та розвитку спроможностей ЗСУ

Визначення попередніх фінансових показників потреб МОУ з урахуванням граничних обсягів видатків, їх розгляд та схвалення Бюджетною комісією МОУ

Процедура складання оборонного бюджету Бюджетний запит МОУ на наступний рік та прогнозу видатків на два подальші роки

Визначення показників Бюджетного запиту МОУ на наступний рік та прогнозу видатків на два подальші роки, складання, подання та супроводження його у Міністерстві фінансів, Кабінету міністрів та Верховній Раді України

Закон України Про Державний бюджет України (на плановий бюджетний період)

Зведений Кошторис МОУ на плановий бюджетний період (Наказ МОУ щодо затвердження Кошторису МОУ)

Паспорти бюджетних програм МОУ (Наказ МОУ та МФУ щодо затвердження паспортів бюджетних програм МОУ)

Розподіл коштів відповідно до паспортів бюджетних програм МОУ та їх формування і затвердження

Визначення показників Кошторису МОУ та його затвердження

Оцінка ризиків

спроможностей. Для управління цим процесом в органах військового управління доцільно створювати систему управлення оцінюванням і розвитком спроможностей. Аналогічна система працює у США та інших державах-членах НАТО як система управління вимогами. В рамках короткострокового планування найбільш значимою процедурою є розроблення Плану утримання та розвитку спроможностей ЗС України. Вона є універсальною, з точки зору, охоплення всіх заходів як розвитку, так і утримання всіх спроможностей ЗС України, включаючи і структури підпорядковані МО України (складовим сил оборони) (мал. 1, блок-схема В).

№4/2019

кор

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

План ання та розвитку роможностей ЗС

опрацювання ування) планових аходів та їх зультативних ників, підготовка роекту Плану ання та розвитку можностей ЗСУ

Кошториси розпорядників бюджетних коштів другого та третього рівня та інші документи

Уточнення фінансових показників документів роткострокового оборонного планування

Розроблення фінансових документів розпорядників бюджетних коштів другого та третього рівня

В цьому контексті процедурні заходи підготовки Плану утримання і розвитку спроможностей ЗС України будуть характерними і для інших документів короткострокового планування, а саме: Плану діяльності МО України, планів утримання і розвитку спроможностей видів та окремих родів військ ЗС України, тощо. Окремою складовою запропонованої моделі ОПОС є процедура бюджетного планування у МО України (мал. 1, блок-схема В2), яка має відповідати вимогам Бюджетного кодексу України. При цьому акцент зроблений на проведення аналізу фінансових показників потреб МО України, відповідно до планових заходів утримання та розвитку спроможностей ЗС України. Опираючись на єдину законодавчу базу з питань короткострокового та бюджетного планування можна стверджувати, що зазначені процедури можуть бути прийнятними і для планування в інших складових сил оборони. Авторами пропонується включення до системи ОПОС процедури внесення змін (корегування) до програмних (планових) документів за результатами їх моніторингу, яка вважається важливим елементом моделі оборонного планування в ході реалізації її вихідних документів (мал. 1, блок-схема Г). Невід’ємною складовою ОПОС передбачено і систему оцінки та управління ризиками, яка охоплює як кожну з процедур, так і весь процес оборонно-

го планування, представлений запропонованою функціональною моделлю ОПОС (мал. 1, блок-схеми А, Б, В, Г). Висновки Узагальнення та аналіз запропонованих основ побудови функціональної моделі процесу оборонного планування в складових сил оборони дозволив зробити наступні висновки: • реалізація запропонованої функціональної моделі забезпечить повноту проведення оборонного планування, аналітичних процесів оборонного огляду та оцінювання спроможностей, а також розроблення Стратегії воєнної безпеки України, Стратегічного оборонного бюлетеня України, програм та планів розвитку спроможностей складових сил оборони тощо; • запропонована процедура внесення змін (корегування) до програмних (планових) документів за результатами їх моніторингу сприятиме підвищенню результативності програм та планів оборонного планування, що покращить його якісні показники. Таким чином, запропонована модель ОПОС, є обґрунтованим фактором удосконалення національного оборонного планування, а її реалізація буде підтвердженням застосування методології, яка орієнтована на методи і принципи оборонного планування НАТО та враховує національні особливості України.

Процедура внесення змін (корегування) до програмних (планових) документів. Блок-схема Г

Мал.1

Б,В

Результати виконання документів оборонного планування щодо розвитку спроможностей: результативні показники виконання запланованих заходів; ступінь досягнення визначених цілей; стан ресурсного забезпечення по виконанню програмних та планових документів тощо. Уточнені результати процедур процесу оборонного планування. Уточнені прогнозні показники фінансово-економічних можливостей держави щодо забезпечення розвитку спроможностей складових сил оборони.

Методичні рекомендації щодо розроблення відповідних програмних (планових) документів

Проект змін до відповідного програмного (планового) документу

Так

№4/2019

Уточнення мети та цілей розвитку спроможностей, з урахування стану виконання документів оборонного планування

Аналіз проблемних питань з виконання документів оборонного планування, шляхи та способи їх вирішення

Визначення обсягу змін щодо завдань , програмних (планових ) заходів та етапів розвитку спроможностей ЗСУ , їх фінансових показників , виконавців , термінів і результативних показників

Уточнення обсягів та джерел фінансування програмних (планових) документів з урахуванням обсягу змін

Аналіз очікуваних результатів, показників ефективності виконання програмних (планових) документів з урахуванням визначених змін

Оцінка визначених змін на відповідність визначеній меті та вимогам

Підготовки проекту змін до відповідного програмного (планового) документу

Ні

Експансивна діяльність Росії

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

«Відвоювати» Європу Протягом останніх кількох років контррозвідувальні служби держав-членів НАТО і ЄС фіксують небувалий розмах діяльності російської розвідки у Європі

Паливода В.О., головний консультант відділу проблем розвитку сектору безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

це — лише одна зі сфер, у якій сьогодні відбувається протистояння Москви із Заходом. Метою цього протистояння є здобуття стратегічної

переваги на євроатлантичному просторі. Водночас, проведення агресивної та наступальної великодержавної політики за кордоном гарантує Володимиру Путіну виживання та збереження його режиму в Росії. За оцінками польських аналітиків, правляча верхівка у Кремлі, представлена вихідцями із силових структур, розглядає зовнішню експансію і поширення свого впливу на європейському континенті як головний інструмент забезпечення контролю над власною «імперією». Реалізуючи свої стратегічні цілі,

Росія використовує весь спектр доступних інструментів як офіційно підпорядкованих державним інституціям, так і номінально незалежних або приватних, що фактично знаходяться під повним контролем

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Проведення агресивної та наступальної великодержавної політики за кордоном гарантує Володимиру Путіну виживання та збереження його режиму в Росії»

Кремля. Йдеться про розвідувальні та безпекові органи, дипломатію та армію, а також — державні та приватні підприємства (передусім, з енергетичного сектора), науково-дослідні інститути, аналітичні центри, університети, приватні військові компанії, кістяком яких є ветерани збройних сил та спецслужб. Особливу роль відіграють різноманітні інструменти інформаційної політики: Інтернет-портали, телеканали, електронні ЗМІ, включаючи так звані «фабрики тролів». Їм, разом зі створеними та фінансованими Кремлем інститутами та фондами, доручено поширювати у різних країнах світу інформацію і наративи для формування такого образу реальності, який би відповідав цілям політики РФ. Завданням телеканалу Russia Today, інформаційного агентства «Спутник» або Фонду Горчакова є надання

пропагандистської підтримки (шляхом підбору змісту та використання сугестивної форми) тій діяльності, яка здійснюється на Заході згаданими вище елементами апарату експансії Москви. Цей розвідувально-пропагандистський і бізнесово-дипломатичний комплекс орієнтований на здійснення активного впливу на політичну та економічну ситуації в окремих країнах шляхом втручання у вибори, створення проросійських бізнес-структур, дезінформації та маніпулювання свідомістю, агентурного проникнення у ключові центри формування громадської думки та органи державної влади, інспірування та ескалації соціальних конфліктів та напруженості у відносинах із союзниками. Вибір конкретних засобів, методів та сфер впливу залежить від специфіки кожної держави, зокрема від її ролі та

значення для досягнення стратегічних цілей Росії, а також об’єктивно існуючих факторів, що зумовлюють потенціал втручання Кремля у справи якоїсь країни чи регіону. Незалежно від цього, деякі інструменти впливу та методи їх використання носять універсальний характер і застосовуються на всьому євроатлантичному просторі. До них відносяться: • дестабілізація соціально-політичної ситуації; • розпалювання конфліктів між сусідами шляхом підігрівання старих історичних суперечок; • інспірація та стимулювання в інформаційному просторі (а отже, і на політичному порядку денному), тим, що поляризують громадську думку, з метою посилення кризи європейського інтеграційного проекту. Пріоритетними напрямами діяльності РФ є Центральна Європа та Західні Балкани, визнані політичною елітою режиму Володимира Путіна як стратегічне передпілля «імперії». А згадані вище засоби та методи служать для створення інфраструктури, що забезпечує вплив на ключові політичні процеси, які визначають геополітичну ситуацію в регіоні, а у довгостроковій перспективі, — для взяття під контроль цих країн і втягнення їх у сферу впливу Кремля. Першочерговими завданнями у контексті реалізації таких планів є блокування розширення НАТО за рахунок балканських держав і послаблення позицій Заходу. Хоча переважна більшість дій Росії щодо країн Центральної та Східної Європи має «передпороговий» характер, але, наприклад, у 2014 р. співробітник Поліції безпеки Естонії був викрадений з її території російськими спецслужбами. Головним інструментом впливу у пострадянських країнах є численна російська меншина (Естонія та Латвія), або зрусифіковані групи населення у східній частині України чи у Білорусі. Для Кремля вони становлять традиційну вербувальну базу для проведення розвідувальних операцій, а також основу для організації політичних груп, які фінансуються і керуються з Москви, реалізуючи її інтереси у своїх країнах. Завдяки наполегливій та послідовній діяльності за останні роки проросійським партіям в Естонії та Латвії вдалося завоювати такі позиції, які дають можливість реально впливати на політичні процеси та мати доступ до конфіденційної інформації у сфері безпеки та оборони. Цей вид інструменту в руках Кремля забезпечує йому вплив на вну№4/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

трішню ситуацію в країні і відносини з сусідами (включаючи саму РФ), а в разі конфлікту буде ключовим елементом руйнування збройного опору атакованої Росією держави. Традиційним інструментом в арсеналі Москви з незапам’ятних часів залишаються національні меншини, етнічні та релігійні конфлікти всередині держав або на прикордонних землях. З існуванням цих конфліктів найчастіше пов’язані суперечки та непорозуміння, що підживлюються Кремлем, між країнами регіону в контексті невирішених спільних історичних проблем, породжених різним сприйняттям минулих подій. Яскравим прикладом є ситуація навколо польської меншини в Литві та Україні, української — у Польщі, а також угорської — в Україні та Словаччині. Не випадково, що розвідувальна експансія РФ в останні роки збігається з посиленням напруженості у відносинах між цими країнами на тлі суперечок про минуле чи статусу та становища національних меншин. У багатьох країнах Центральної Європи і на Балканах дуже важливою перевагою Москви, яка нею широко використовується, є традиційно сильні проросійські симпатії, присутні у великих і впливових соціальних групах і політичних середовищах, етнічно не пов’язаних з Росією. Їх джерело — історичні культурні чи релігійні взаємини (Сербія, Македонія, Чорногорія, Болгарія), або ностальгія за радянськими часами, що залишилась у посткомуністичному середовищі (Чехія, Словаччина). Таке ставлення відображається

№4/2019

на стійкому високому рівні підтримки політичних сил та окремих політиків, які пропагують бачення міжнародної політики, відповідно до концепції, що просувається Москвою, та виступають за зміцнення відносин з Росією, або за позитивне реагування на ініціативи Кремля. Інструментом для розширення впливу є також різні молодіжні організації, які виступають з проросійських позицій. В арсеналі Росії є й такий інструмент часів «холодної війни» як антиамериканські/антизахідні настрої. Вони особливо популярні не лише у націоналістичних і крайні правих, але й в пацифістських і антикапіталістичних колах, які існують практично в кожній європейській країні. Після закінчення Другої світової війни радянська розвідка проникала у ці групи і через свою агентуру маніпулювала їх діяльністю, націлюючи на ескалацію внутрішніх розколів у країнах Заходу для послаблення здатності ефективно захищатися. Сьогодні Росія у країнах Центральної Європи та на Балканах використовує новітні цифрові технології, тому ефективність подібних операцій є незрівнянно більшою. Цей інструмент інтенсивно експлуатується в країнах з дуже сильними антиросійськими настроями, як, наприклад, Польща чи Литва. Звісно, антизахідну риторику традиційно вживають партії та середовища російської меншини або відверто проросійські структури. Подібним чином Кремль використовує теж фобії, які мають місце у суспільствах регіону,

передусім, — страх перед масовою імміграцією мусульманського населення або загрозою тероризму. Окремою сферою вибудовування впливу і міцних зв’язків з Росією, в якій надмірною агресивністю і рішучістю вирізняється державний апарат РФ, є економіка. Саме економічні та фінансові зв’язки гарантують найбільшу політичну вигоду, стаючи найефективнішим інструментом тиску на залежні від Москви уряди. Особливо хороші результати дає залежність від головного багатства Росії — енергоресурсів. Дуже плідними є й тісні фінансові зв’язки з домінуючим положенням російських суб’єктів. Саме тому Кремль кинув на цей фронт весь свій розвідувально-пропагандистський і бізнесово-дипломатичний комплекс. Польські аналітики вважають, що експансивна діяльність Росії у Центральній Європі та на Балканах несе низку серйозних загроз для безпеки і стратегічних інтересів, насамперед, для Польщі. Зусилля Кремля спрямовані на інспірування та ескалацію внутрішніх конфліктів та явищ, що погіршують

Завданням телеканалу Russia Today, інформаційного агентства «Спутник» або Фонду Горчакова є надання пропагандистської підтримки дестабілізуючої діяльності Москви, яку вона здійснює на Заході»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Головним інструментом впливу у пострадянських країнах є численна російська меншина (Естонія та Латвія), або зрусифіковані групи населення у східній частині України чи у Білорусі» відносини Польщі із сусідніми державами і послаблюють позиції країни в ЄС. Конфлікт на сході України та втручання Москви у її внутрішні справи у поєднанні зі спробами повністю взяти під свій контроль Білорусь, розширення військової інфраструктури на західному кордоні тягнуть за собою посилення політичної та військової нестабільності в безпосередній близькості від Польщі. Подібні наслідки породжуються й діяльністю РФ у країнах Балтії. Підтримка, при використанні розвідувально-пропагандистського апарату, організацій російських меншин і проросійських партій, які виступають з антизахідних позицій, може призвести до зміни політичної системи влади у низці країн, що, у свою чергу, може викликати поглиблення кризи або навіть до розпад ЄС і НАТО у їх нинішньому вигляді. Такий сценарій, безсумнівно, матиме серйозний вплив на рівень загальноєвропейської безпеки. Серйозну небезпеку несе у собі наступальна розвідувальна діяльність Росії у регіоні, яка має на меті створення агентурних позицій у ключових місцях для отримання доступу до стратегічної інформації НАТО. Наглядною ілюстрацією серйозності загроз і їх масштабу може бути викриття російського агента Хермана Сімма, радника міністра оборони Естонії, та пізніший арешт ще кількох високопоставлених співробітників естонської армії та спецслужб, які працювали на Москву. Подібних випадків в інших країнах регіону може бути значно більше, але агентуру не завжди вдається викривати. Це стосується і Польщі, де в останні роки проведено низку успішних контррозвідувальних операцій. Однак заарештовані агенти, швидше за все, є верхівкою айсберга, що підтверджує серйозність ситуації і обґрунтованість прогнозів стосовно активізації розвідслужб РФ у цій країні. Під особливою загрозою з боку Кремля перебуває енергетична безпека РП. Багаторічні інвестиції Росії у створення енергетичної інфраструктури, яка робить Європу залежною від постачання енергоносіїв з РФ, та одно-

часна розвідувальна активність, спрямована на впровадження своєї агентури та «симпатиків» у державні органи та експертні середовища ЄС, принесли реальний результат. Москві вдалося сформувати дієве лобі з країн, компаній та груп впливу, які блокують усі ініціативи, націлені на диверсифікацію джерел енергії. Важливим елементом, що перешкоджає такій диверсифікації є ще й відсутність солідарності в цьому відношенні з деякими з регіональних партнерів Польщі, зокрема, з Угорщиною, яка проводить політику, що поглиблює газову залежність від Росії. Як загрозу безпеці Польщі необхідно розглядати постійно зростаючі бізнес-зв’язки російських компаній з підприємствами країн Центральної Європи і Балкан в інших, крім енергетичної, сферах економіки. У практиці функціонування Росії на чолі з президентом Володимиром Путіним як державні, так і приватні компанії (особливо, великі корпорації, що працюють на Заході) залишаються під повним контролем з боку спецслужб. Тому до них треба ставитися не тільки як до представників російської держави, але як до невід’ємної частини розвідувального апарату, що підтримує агресивні операції проти інтересів Заходу. Так само слід розглядати й кримінальні групи з РФ, які діють у країнах Європи. При оцінці перспектив успіху зусиль Росії, може видаватися, що шанси на «перетягування» країн Центральної

Європи і Балкан на її орбіту впливу сьогодні не є досить значними. Москва не має достатнього позитивного потенціалу, щоб створювати привабливу пропозицію для країн і суспільств регіону. В арсеналі засобів, що використовуються Кремлем, переважають інструменти силового характеру з великим негативним зарядом, спрямовані на формування і підтримку політичної дестабілізації та забезпечення економічної залежності, що в кінцевому підсумку призводить до погіршення соціального клімату і умов життя населення. Незалежно від симпатій та проросійських настроїв або бізнес-контактів у деяких країнах, у суспільствах та політичних елітах домінує переконання у перевагах членства в ЄС, які у багато разів переважають можливі тісні зв’язки з Росією. Це, однак, не означає, що послідовно проведені деструктивні та дестабілізуючі дії Москви не призведуть до очікуваних нею наслідків у більш віддаленому майбутньому. Ймовірно, що в довгостроковій перспективі вони можуть, за певних умов, призвести до змін у відносинах, що склалися сьогодні, і вплинути на збільшення підтримки в країнах регіону щодо зближення з Росією. Це повинно супроводжуватися низкою негативних явищ у Євросоюзі та НАТО, що де-факто означало б їх розпад. В іншому разі, якщо буде втілюватися в життя сценарій подолання криз, що негативно впливають на ці організації, реалізація планів Москви не має шансів на успіх. №4/2019