Ov 04 2015 ukr by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник №

2015

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник №

2015

ЗМІСТ

Увага! Презентуємо проект Центру воєнної політики та політики безпеки

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Центр воєнної політики та політики безпеки започатковує новий проект щодо опрацювання єдиних підходів у питаннях забезпечення навчального процесу під час викладання предмету «Захист Вітчизни» Дивіться на стор. 24-32

Передплатний індекс:

Сектор безпеки і оборони України

Актуально

Аналіз готовності

Безпека інформації

49893

Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників

За стандартами НАТО

Логістика військ

військово-патріотичне виховання

ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ

Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СИТНИК Г.П. — завідувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

КОРЕНДОВИЧ В.С. — заступник Голови Місії України при НАТО з оборонних питань, радник-посланник

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ТЕЛЕЛИМ В.М. — начальник Національного університету оборони України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Заокеанський «Хамві» Довідка Humvee — повноприводний всюдихід збройних сил США, на базі якого створені: основний військовий автомобіль, легка вантажівка, автомобіль швидкої допомоги, мобільні РЛС та ЗРК, інженерні та броньовані машини тощо Колісна формула:

4х4 Маса:

2676 кг Двигун/потужність:

Chevrolet V8/160 к.с. Максимальна швидкість (по шосе):

88 км/год Витрата палива:

23 л/100 км Обсяг бака:

94,63 л Вантажопідйомність:

2000 кг Кліренс:

410 мм

«Світязь» йде в АТО Наприкінці березня першу партію броньованих машин «Світязь», які виготовлені на ДП «Миколаївський бронетанковий завод», передали українським військовим. Це восьмиколісна плаваюча броньована машина, призначена для забезпечення управління військами та організації зв’язку в опертивно-тактичній ланці управління. На машину встановлюються кондиціонер, обігрівач, система постановки димових завіс. Запас ходу по шосе — до 760 км, а витрата палива — всього 38 л на 100 км.

березня в Україну прибула перша партія броньованих «Хамві» у кількості 10 одиниць. Загалом Україна має отримати 230 американських бронемашин. HMMWV або Humvee (High Mobility Multipurpose Wheeled Vehicle — високорухливий багатоцільовий колісний транспортний засіб) — американський всюдихід з високою прохідністю. Був розроблений компанією AM General за замовленням Пентагону. Очікується, що до кінця квітня США планують доправити до Украї-

«Стугна-П» Держпідприємство «Луч» приступило до масового виробництва протитанкових ракетних комплексів «СтугнаП». Ці системи вже замовлені Міністерством оборони, Національною гвардією України. Дальність стрільби ПТРК до 4 км. Дальність виявлення цілі — до 6,5 км, дальність розпізнавання — до 2,5 км. Комплекс оснащений напівавтоматичною системою наведення по лазерному променю. Також можливе дистанційне керування ракетою по телевізійному каналу із закритої позиції.

ни три десятки броньованих автомобілів і ще 200 – звичайних. Техніка буде використовуватися в зоні АТО. Машина має башту, що обертається, із броньованим захистом для стрільця. На автомобілі буде встановлене українське озброєння. Всі бойові модулі будуть оснащені сучасними українськими гранатометами, великокаліберними кулеметами, спеціальними протитанковими ракетами. Броньовані позашляховики передадуть десантникам 95-ї та 79-ї аеромобільних бригад та спецпідрозділам «Альфи».

Військове співробітництво На 2015 рік передбачено участь українських військовослужбовців у 12 міжнародних багатонаціональних навчаннях, 5 з яких пройдуть в Україні, а також 7 командноштабних навчань. А українські військовослужбовці візьмуть участь в 237 заходах у рамках партнерства з НАТО з розвитку системи управління зв’язком, сил спецоперацій, логістики та військової медицини, інформаційно-психологічних операцій, а також підготовки фахівців у сфері розмінування та протидії саморобним вибуховим пристроям.

Найбільші експортери зброї Експерти Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI) внесли Україну в десятку найбільших експортерів зброї — країна посіла дев’яте місце, експортувавши озброєнь на загальну суму $ 664 млн, що складає 3% від всесвітнього обсягу експорту в період між 2010 і 2014 роками. Україна в минулому році експортувала літаки ($ 229 млн), бронемашини і кораблі (по $ 139 млн), двигуни ($ 128 млн), ракети ($ 29 млн).

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Кошти на армійський тил На тилове забезпечення Збройних Сил України у нинішньому році державою виділена рекордна сума за всі роки незалежності —7 млрд. 254 млн. гривень. Однак, їх може виявитися недостатньо для задоволення всіх потреб армії в повному обсязі. Пояснюється це тим, що державний бюджет затверджувався тоді, коли чисельність війська була значно меншою від нинішньої — у 250 тис осіб. Тому вже зараз ведуться прорахунки, аби кошти на потреби тилового забезпечення такої кількості особового складу були знайдені. На сьогодні додатково потрібно винайти на задоволення потреб харчування військовослужбовців 677 мільйонів гривень — на додачу до 2 млрд. 184 млн. гривень, які військове відомство отримало на харчування особового складу згідно з цьогорічним державним кошторисом видатків на оборону. Вирішення цього питання можливе або шляхом перерозподілу вже виділених Міністерству оборони коштів, або завдяки додатковим асигнуванням.

Анексована територія Більшість жителів України вважає, що питання про повернення Криму до складу України необхідно ставити вже сьогодні, оскільки Крим – анексована територія, на якій проживають українці та татари, що потребують захисту. Отже, розподіл відповідей на питання «Чи варто Україні на сьогоднішній день ставити питання про повернення Криму?» виглядає наступним чином:

5,1% 42,5%

8,9%

Повернення до мирного життя З

18 березня в Україні розпочалася демобілізація військовослужбовців Збройних Сил України, які відслужили один рік. Президент України Петро Порошенко зазначив, що перед тими, хто повертається до мирного життя, постає чимало питань — відновлення на роботі чи пошук нової, лікування та реабілітація. «Я провів нараду за участі Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради, міністрів, голів ОДА, де були поставлені абсолютно чіткі завдання — починаючи від процедури видачі свідоцтва учасника АТО, завершуючи прийняттям рішень щодо звільнення чи надання пільг у сплаті комунальних послуг», — сказав Глава держави. Для потреб лікування та реабілітації воїнів було ухвалено рішення про передачу у тимчасове користування профспілкових оздоровчих закладів Міністерству оборони. Відповідний законопроект вже подано на розгляд

Парламенту. Верховний Головнокомандувач зазначив, що тримає на особистому контролі виконання всіх доручень щодо надання підтримки демобілізованим військовослужбовцямучасникам АТО. Президент зауважив, що проведення демобілізації стало можливим завдяки проведенню чергової хвилі мобілізації. Глава держави відзначив зміну підходу до проведення мобілізації та підготовки українських воїнів до служби у зоні бойових дій — тепер вони проходять навчання у спеціалізованих центрах, отримують необхідне обмундирування, засоби захисту. З числа демобілізованих військових формуватиметься перша черга військового резерву України. «Всі, хто мають бойовий досвід, добре проявив себе в боях, є справжнім патріотом України, зараховується до першої черги військового резерву», — сказав Петро Порошенко.

16,7%

26,7%

так, це анексована територія, на якій проживають українці та татари, що потребують захисту ні, це споконвічна російська територія, яка незаконно була передана Україні у 1954 році

«Політика Брюсселя щодо України гранично прозора, а головною метою ЄС є припинення конфлікту і гарантія територіальної цілісності країни. Те, що сталося на Україні за останній рік — це найгірша криза з часів Балканських воєн».

ні, жителі Криму скористалися своїм правом на самовизначення загалом так, але це питання не на часі важко відповісти

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» №4/2015

Федеріка Могерині, Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Сектор безпеки і оборони України

Аналіз готовності

Комплексний огляд сектора безпеки і оборони України передбачає всебічну оцінку стану його складових та їх можливостей для ефективної протидії реальним і потенційним загрозам воєнного характеру та відбиття збройної агресії проти України

Саганюк Ф.В., кандидат юридичних наук, доцент

Глушкевич О.Л., кандидат військових наук, доцент

умовах сучасної геополітичної обстановки, різкого зростання агресивності загроз воєнного характеру, які на Сході України переросли у збройний конфлікт, забезпечення воєнної безпеки держави, готовності її сектора безпеки і оборони до відбиття збройної агресії проти України визнано основним стра№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

тегічним напрямом реалізації державної політики у сфері національної безпеки і оборони. Враховуючи нагальну необхідність реалізації комплексу завдань щодо нейтралізації існуючих загроз воєнній безпеці України та з метою забезпечення ефективного використання наявних державних ресурсів, Рада національної безпеки і оборони України 28 квітня 2014 року прийняла рішення про проведення комплексного огляду сектора безпеки і оборони України. Серед основних завдань з питань проведення згаданого комплексного огляду є опрацювання організаційнометодичних рекомендацій та підготовка пропозицій для вдосконалення законодавства з питань стратегічного планування, в тому числі оборонного. Аналіз стану призначеного комплексного огляду сектора безпеки і оборони показує, що не всі його завдання вирішуються на належному рівні, особливо у методологічному та організаційно-методичному плані, а саме: • відсутнє законодавче визначення сектора безпеки і оборони, його складових і основного об’єкта (предмета) захисту; • недостатньо обґрунтовані і визначені напрями та процедури огляду, відсутні ефективні методи, методики та моделі його проведення; • відчутна неготовність його складових до спільних дій в ході комплексного огляду; • недостатнє координування їх спільної діяльності з боку РНБО та Кабінету Міністрів України тощо. У методологічному плані залишається проблема визначення і розмежування підсистем (секторів) національної безпеки. Вкрай необхідним є визначення поняття «комплексний огляд сектора безпеки і оборони України». У науковій літературі та нормативно-правових актах використовуються поняття, які пов’язані з оборонним та комплексним оглядами. Однак, аналіз показує суттєву їх розбіжність і неадекватність. Законодавчого визначення «комплексного огляду сектора безпеки і оборони України» немає. Не сформульовано воно і міжвідомчою робочою групою у організаційно-методичних рекомендаціях, які вона уповноважена опрацювати. Не визначені і складові цього сектора, які підлягають комплексному огляду. У рішенні РНБО названі: • з’єднання і частини Збройних Сил України та Національної гвардії, їх управління №4/2015

та логістичного забезпечення, озброєння та військової техніки; • батальйони територіальної оборони Збройних Сил України; • резервні батальйони Національної гвардії України; • добровольчі батальйони і роти міліції спеціального призначення Міністерства внутрішніх справ; • Служба безпеки України; • Міністерство оборони України; • Міністерство внутрішніх справ; • Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації; • Державний комітет телебачення і радіомовлення; • Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації; • Адміністрація Державної прикордонної служби; • підрозділи матеріального забезпечення правоохоронних органів. Однак не вся діяльність названих суб’єктів може бути цілковито віднесена до сектора безпеки і оборони, оскільки основні свої повноваження вони виконують у «власних» секторах (підсистемах) безпеки, зокрема, у секторі державної безпеки, секторі оборони, екологічному, правоохоронному тощо. Незважаючи на це, деякі посадові особи наполягають на необхідності проведення комплексного огляду не

тільки цих суб’єктів для підвищення їх готовності до відбиття збройної агресії, а й системи державних ресурсів, оборонно-промислового комплексу тощо. Вважається, що це хибний погляд, оскільки він охоплює одразу декілька різних секторів (підсистем) національної безпеки і розрахований не тільки на забезпечення воєнної безпеки, а і національної безпеки в цілому. Однією з головних проблем тут вбачається недосконалість категорійно-понятійного апарату, що стосується сектора безпеки і оборони України, а також інших секторів (підсистем) національної безпеки. Також існує думка, що в організаційно-методичних рекомендаціях робочої групи мали б бути викладені методологічні та організаційно-методичні засади стосовно комплексного огляду сектора безпеки і оборони України, зокрема, його визначення, основні суб’єкти та напрями огляду, параметри, способи, методи та варіанти і моделі цього процесу, відповідні методики та зразки необхідних формалізованих документів тощо. Для цього доцільно скористатися набутим вітчизняним та зарубіжним досвідом. Наприклад, у Рекомендаціях Міністерства оборони України наведені слушні методологічні, організаційні та

Для нейтралізації існуючих загроз воєнній безпеці України та з метою забезпечення ефективного використання наявних державних ресурсів, Рада національної безпеки і оборони України 28 квітня 2014 року прийняла рішення про проведення комплексного огляду сектора безпеки і оборони України»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Однією з головних проблем є недосконалість категорійно-понятійного апарату, що стосується сектора безпеки і оборони України, а також інших секторів (підсистем) національної безпеки

методичні засади проведення оборонного огляду, основні його етапи та процедури, шляхи забезпечення тощо. Позитивним у цих Рекомендаціях видається і те, що у них обгрунтовані чотири головні процедури: 1) оцінювання безпекового середовища, що склалося навколо України; 2) планування сил та формування складу (перспективної моделі) необхідних сил і засобів для виконання визначених завдань; 3) планування ресурсів для виконання завдань за визначеними сценаріями; 4) оцінювання ризиків. Запропонована методика їх реалізації може сприяти більш результативному порядку проведення комплексного огляду, особливо стосовно Сил безпеки і оборони. У науковій літературі обґрунтовується погляд, за яким комплексний огляд сектора безпеки і оборони, як складової стратегічного планування та стратегічного управління і забезпечення національної безпеки, має включати такі процедури: • визначення концептуальних підходів і напрямів забезпечення національної безпеки та оборони у визначальних її сферах; • забезпечення надання та обробки необхідної інформації, а також конфіденційності її використання в інтересах національної безпеки; • розробку (коригування) структури відповідної системи керівних документів стратегічного рівня управління у сфері національної безпеки; • оцінку ситуацій, що мають місце в державі та за її межами у контексті забезпечення воєнної безпеки; • виявлення та прогнозування тенденцій їх розвитку (у різних їх вимірах: політичному, економічному, воєнному тощо) та розробку відповідних сценаріїв щодо реагування на вказані ситуації; • наукове обґрунтування можливих напрямів розвитку сектору безпеки та його складових, а також шляхів і строків досягнення тих чи інших показників (індикаторів) національної безпеки, зокрема, рівня загроз національним інтересам України.

ВИЗНАЧЕННЯ ОГЛЯДІВ Поняття

Визначення

Інтелектуальна аналітична оцінка стану законодавчих, інституціональних та інших складових сектора безпеки з метою наступного приведення їх у Комплексний відповідність до вимог ефективної протидії реальним та потенційним загрозам огляд сектора національній і державній безпеці, економічних можливостей держави, безпеки і сучасних європейських та євроатлантичних стандартів. оборони Складова стратегічного планування та стратегічне управління забезпечення національної безпеки, яка включає певні процедури та оцінку.

Стратегічний оборонний огляд

Метод реформування та аналізу стану секторів безпеки і оборони. Засіб досягнення повного розуміння сучасного стану оборонного потенціалу і можливостей та їх необхідного рівня в майбутньому. Він також дозволяє визначити способи досягнення оптимальних цілей з даної вихідної точки. Це огляд, за допомогою якого вдається чітко визначити завдання кожного з багатьох елементів складного сектора внутрішньої та зовнішньої безпеки, співвідносячи ці завдання з конкретними державними цілями, змусити структури оборонної сфери визначити реальні потреби та здійснити законодавчі та організаційні зміни.

Оборонний огляд

Діяльність центральних органів виконавчої влади та інших заінтересованих державних органів, які виконують завдання у сфері безпеки та оборони України з метою оцінки стану і готовності ЗС України та інших військових формувань до виконання завдань у сфері оборони, уточнення довгострокових перспектив їх розвитку, визначення матеріальних, фінансових і людських ресурсів для гарантованого забезпечення оборони, враховуючи зовнішньополітичний курс України на євроатлантичну інтеграцію. Процедура оцінки стану і готовності ЗС України та інших військових формувань до виконання завдань у сфері оборони, за результатами якої розробляється Стратегічний оборонний бюлетень та здійснюються заходи, спрямовані на зміцнення обороноздатності держави. Процес, що здійснюється в рамках оборонного планування, до якого залучаються складові сил оборони, органи виконавчої влади, наукові та науково-дослідні установи. Процедура оцінки стану і готовності сил оборони до виконання визначених їм завдань з оборони України, стану їх кадрового, фінансового, матеріальнотехнічного та інших видів забезпечення. №4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ПАРАМЕТРИ ОГЛЯДІВ Параметри

Зміст

Завдання

Реформування сектора безпеки і оборони (СБО); об’єднання зусиль перед новими викликами, небезпеками та загрозами воєнного характеру; реформування структур сектора безпеки і оборони, які відповідають за планування та координацію дій сил, задіяних у операціях, а також які відповідають за діяльність СБО в періоди між операціями.

Основні напрями проведення

Оцінка стану і готовності ЗС та інших військових формувань до виконання завдань у сфері воєнної безпеки і оборони; уточнення довгострокових перспектив їх розвитку; визначення матеріальних, фінансових і людських ресурсів для гарантованого забезпечення воєнної безпеки і оборони держави; урахування зовнішньополітичного курсу держави на євроатлантичну інтеграцію; підбиття підсумків участі ЗС у процесі планування і оцінки сил та програмі «Партнерство заради миру»; визначення структури, ресурсів та можливостей, які розглядаються.

Строки проведення

Процес Стратегічного безпекового/оборонного огляду може бути довгим Головним стратегічним планувальним документом, що розробляється, зокрема, у США, є «Чотирирічний оборонний огляд». Проведення оглядів рекомендується 1 раз на 4 роки.

Пріоритети

1) державні інтереси/життєво важливі 2) державні/стратегічні цілі 3) сценарії 4) небезпеки та загрози 5) завдання

Способи досягнення оптимальних цілей

Рішення про проведення оборонного огляду приймаються РНБО та вводяться в дію указами Президента України. Кабінет Міністрів України організовує і контролює проведення оборонного огляду центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими державними органами. Інші практичні шляхи та способи.

Створення групи незалежних експертів для керівництва та підтримки рішень Організаційноуряду (Німеччина) або звернення до уряду з проханням взяти на себе методологічні керівництво всім процесом огляду і консультацій з суспільством (Велика принципи та Британія, Іспанія). методики Окреслення найважливіших принципів реформування сектора безпеки.

Варіанти загальних моделей

Процес прийняття рішень має починатись якомога на вищому урядовому рівні. Залежно від об’єкту огляду (безпека, оборона) впровадження процесу можуть надавати президент, прем’єр-міністр, РНБО або міністр відповідного міністерства. Створення консультативної групи і призначення голови усього проекту. Представники влади або відповідальні за прийняття рішень мають: а) визначити відправну точку та задіяні у процесі державні установи; б) запросити до участі в процесі урядові та неурядові організації, державні або міжнародні установи, громадські організації; в) визначити сфери відповідальності учасників процесу. Створення спеціалізованих робочих груп. організація додатковий моніторинг для висвітлення найважливіших питань та огляду, або доручення висвітлення поточних питань голові утвореної консультативної групи чи комісії. У «час прийняття рішень» найважливішим завданням має бути створення широкого консенсусу між окремими складовими суспільства, особливо між політичними партіями та суспільством.

Для цього зазначений огляд рекомендовано проводити за відповідним Планом заходів, яким доцільно передбачити: • оцінку воєнно-політичної (воєнно-стратегічної) обстановки, викликів та загроз воєнній безпеці та тенденцій їх розвитку; • розроблення адекватних сценаріїв і ситуаціїй для планування і застосування №4/2015

•

військ (сил) для виконання визначених завдань; аналіз, оцінку та уточнення даних про необхідні можливості (спроможності) військ (сил) для виконання завдань за визначеними сценаріями; підготовку проектів необхідних нормативно-правових та розпорядчих документів, організаційно-методичних вказівок тощо;

•

прогнозування вартісних показників необхідних можливостей, ресурсів та видатків на потреби оборони, а також реалізацію заходів, визначених іншими документами. За результатами виконання Плану заходів з проведення комплексного огляду має розробляєтися відповідний проект Стратегічного оборонного бюлетеня України (СОБ) чи іншого підсумкового документу огляду. Підсумковий документ комплексного огляду, на думку фахівців, має містити таку інформацію: • основні засади державної політики у сфері забезпечення воєнної безпеки і оборони на довгострокову перспективу (оцінка безпекового середовища, виклики та загрози у цій сфері; пріоритети зовнішньополітичної діяльності держави в контексті забезпечення воєнної безпеки; шляхи реалізації її у сфері забезпечення воєнної безпеки і оборони); • перелік визначених сценаріїв та ситуацій для планування військ (сил); • завдання складових цих сил за визначеними сценаріями; • необхідні оперативні (бойові) можливості військ (сил); • стан системи управління, кадрової політики, роботи з особовим складом; військової освіти; оснащення озброєнням і військовою технікою; підготовки військ (сил) та матеріально-технічного і медичного забезпечення; військової інфраструктури; фінансування та іншого ресурсного забезпечення тощо; • перспективну структуру (модель) Сил безпеки і оборони та стратегію її досягнення (система управління, підготовка військ (сил), оснащення сучасними системами (зразками) озброєння, спеціальної і військової техніки; запровадження новітніх технологій, міжнародне співробітництво, забезпечення ресурсами тощо); • удосконалення нормативно-правої бази та стратегічного планування; • оцінювання ризиків та управління ними. Для цього відпрацьовуються відповідні інформаційно-аналітичні матеріали (додатки до СОБ), які повинні узагальнювати результати проведеного огляду для прийняття відповідних рішень щодо забезпечення воєнної безпеки і оборони держави та готовності сектора безпеки і оборони до відбиття збройної агресії проти України. А для ефективного виконання завдань комплексного огляду сектора безпеки і оборони України необхідно вдосконалити законодавче, методологічне та організаційно-методичне забезпечення, посилити координацію діяльності усіх його складових та забезпечити між ними належний інформаційний обмін.

Актуально

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Безпека інформації

Державне управління у сфері інформаційної безпеки стає одним із пріоритетних напрямів забезпечення національних інтересів держави

Манокін Є. В., Старший науковий співробітник Науководослідного інституту Державної прикордонної служби України

сучасних умовах глобалізації, коли економічно розвинені держави намагаються контролювати транскордонні та внутрішньодержавні інформаційні процеси, важливість захисту інформаційних ресурсів держави важко переоцінити. Адже метою такого домінування є пос-

тупове перетворення інформації, яка передається в національному інформаційному просторі, на політичні, ідеологічні та військові фактори впливу. Зростання загроз для інформації, спричинене кризовим станом економіки, застосуванням технічних засобів обробки інформації та засобів зв’язку іноземного виробництва, поширенням засобів несанкціонованого доступу до інформації та впливу на неї, визначає необхідність впровадження нових концептуальних рішень захисту інформації на всіх рівнях інформаційної діяльності прикордонного відомства України.

Основою підвищення ефективності забезпечення безпеки інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах прикордонного відомства України, систематизації заходів за даним напрямом, визначенні доктринальних положень захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України повинно стати формування відомчої політики інформаційної безпеки, теоретично-методологічною основою якої мають стати методи державного управління, характерні для сфери «Безпека інформації». Під загальними методами державно№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Зростання загроз для інформації, спричинене кризовим станом економіки, застосуванням технічних засобів обробки інформації та засобів зв’язку іноземного виробництва, поширенням засобів несанкціонованого доступу до інформації та впливу на неї, визначає необхідність впровадження нових концептуальних рішень захисту інформації»»

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Послідовність етапів розробки проекту Стратегії інформаційних ресурсів у Державній прикордонній службі України

Мал. 1

Проблема, яка потребує розв’язання

Мета і строки реалізації Стратегії Визначення концептуальних засад відомчої політики захисту інформаційних ресурсів Визначення пріоритетних напрямів забезпечення (підвищення) безпеки інформаційних ресурсів

Підвищення ефективності захисту ІТС

Удосконалення інституційної структури

Удосконалення нормативно-правової бази

Шляхи і способи розв’язання проблеми Аналіз загроз безпеці інформації Аналіз фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів Реалізація механізмів державного управління щодо забезпечення необхідного рівня захисту інформації Визначення очікуваних результатів

Прийняття управлінського рішення щодо забезпечення (підвищення ефективності) безпеки інформації в ІТС ДПСУ го управління у сфері захисту інформаційних ресурсів будемо вважати правові, технічні, економічні та адміністративні методи, удосконалення та змістовне наповнення яких і буде визначати філософію формування відомчої політики інформаційної безпеки. Де під правовим методом управління інформаційною безпекою на рівні держави розуміється сукупність загальнообов’язкових правил і норм поведінки, встановлених державою для регулювання відносин щодо захисту інформації та сфери її обігу в процесі виготовлення, накопичення, поширення,

використання інформації та захисту прав суб’єктів інформаційної діяльності. Так, з метою удосконалення правового регулювання у сфері безпеки інформації у прикордонному відомстві України пропонується розробити проект Стратегії захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України. У ході розробки Стратегії використано послідовність етапів, що зазначено на мал. 1. №4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

№4/2015

Характеризуючи перший етап даного алгоритму зазначимо, що під проблемами, які потребують розв’язання слід вважати: відсутність концептуальних засад відомчої політики забезпечення безпеки інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України; неналежну реалізацію механізмів державного управління щодо забезпечення необхідного захисту інформації та інформаційно-телекомунікаційних систем прикордонного відомства України; недосконалість правового регулювання з питань захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України та недостатня узгодженість відомчих нормативно-правових актів з відповідними державними та міжнародними стандартами у даній сфері; відсутність основних принципів та підходів щодо боротьби з протиправною діяльністю, пов’язаною зі сферою інформаційної безпеки; • неналежну ор-

ганізацію міжнародного співробітництва у галузі захисту інформаційних ресурсів; • відсутність координації наукових досліджень у сфері захисту інформації. На другому етапі визначено мету Стратегії, яка полягає у створенні комплексної системи заходів щодо реалізації єдиного підходу до безпеки інформації у прикордонному відомстві України з одночасним: • розробленням концептуальних засад політики забезпечення безпеки інформаційних ресурсів прикордонного відомства України, які відображають зміст та взаємозв’язки суб’єктів та об’єктів системи захисту інформації, визначають вимоги до структури, організації процесу управління, керівних ідей та основних положень реалізації заходів забезпечення безпеки інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах Державної прикордонної служби України; • визначенням пріоритетних напрямів щодо забезпечення захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України. На третьому етапі здійснюється комплексний та системний аналіз загроз у сфері безпеки інформації, який дозволяє: • виявляти та унеможливлювати негативний вплив на інформаційні ресурси; • визначати уразливості інформаційних систем; • планувати та запроваджувати необхідні заходи щодо інформаційної безпеки організації; • визначати строки реалізації заходів щодо протидії інформаційним загрозам; • підвищувати ефективність прийняття управлінських рішень щодо захисту інформаційних ресурсів організації. Також на даному етапі аналізуються та визначаються джерела та обсяги фінансового, матеріально-технічного, трудового забезпечення та необхідні управлінські технології щодо забезпечення необхідного рівня безпеки інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах Держприкордонслужби України. Наступним кроком прогнозуються очікувані результати від реалізації визначених заходів з можливою корекцією плану основних дій за даним напрямом. На четвертому етапі на підставі визначених цілей, наявних фінансових, кадрових та матеріально-технічних можливостей розробляються варіанти розв’язання практичних задач шляхом прийняття альтернативного управлінського рішення та план заходів щодо забезпечення (підвищення) інформаційної безпеки Державної прикордонної служби України.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Удосконалення адміністративного методу державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів полягає у децентралізації спеціальних повноважень» Розглядаючи інші механізми забезпечення відомчої політики захисту інформаційних ресурсів, а саме технічні методи забезпечення інформаційної безпеки, зазначимо, що під даним методом ми розуміємо сукупність заходів і спеціальних технічних засобів для використання в інтересах захисту інформації обмеженого доступу та сфері її обігу. Удосконалення даної складової системи забезпечення захисту інформаційних ресурсів прикордонного відомства України пропонується реалізувати за рахунок впровадження: • процедури електронного цифрового підпису; • механізмів унеможливлення встановлення програмного забезпечення, не зазначеного в політиці безпеки для автоматизованої системи; • протоколів доступу до ресурсів мережі Іnet; • парольної політики як на рівні персональних автоматизованих систем, так і локальних комп’ютерних мереж; • систем виявлення вторгнень як на рівні персональних автоматизованих систем, так і локальних комп’ютерних мереж; • комплектів моніторингу інцидентів та виявлення кіберзагроз; • вітчизняних засобів захисту інформації; • механізмів контролю за діями персоналу у відомчих інформаційних системах; • фізично розділених локальних комп’ютерних мереж; • механізмів протидії кібер- та інсайдерським атакам. Наступним методом державного управління, який впливає на реалізацію відомчої політики захисту інформаційних ресурсів, є економічні методи, які пере-

дбачають: • розробку програм забезпечення захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України і визначення порядку їх фінансування; • удосконалення системи фінансування робіт з реалізації правових і адміністративно-технічних методів захисту інформації. • З огляду на зазначене, механізмами удосконалення економічного методу забезпечення захисту інформаційних ресурсів можна вважати: • створення позабюджетного відомчого цільового фонду інноваційних технологій у сфері інформаційної безпеки; • впровадження механізмів економічного стимулювання фахівців, відповідальних за забезпечення інформаційної безпеки у відомстві; • створення умов надання платних спеціальних послуг у сфері захисту інформаційних ресурсів іншим організаціям та установам. Під адміністративними методами захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України потрібно розуміти певні правила та вимоги до побудови (функціонування) комплексної системи захисту інформації. Удосконалення адміністративного методу державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів полягає у децентралізації спеціальних повноважень за даним напрямом з Адміністрації Держприкордонслужби на регіональні підрозділи охорони державного кордону, що дозволить підвищити:

•

• •

•

• • •

•

роль відповідних підрозділів на рівні регіонального управління та прикордонного загону з чітким розмежуванням специфічних функцій, повноважень та відповідальності; кваліфікацію посадових осіб, відповідальних за захист інформаційних ресурсів на місцях; якість, ефективність та економічну доцільність надання спеціальних послуг. Також з метою удосконалення адміністративної складової політики захисту інформаційних ресурсів у прикордонному відомстві України пропонується створити координаційну раду у сфері інформаційної безпеки, головною метою якої повинно стати: формування рекомендацій та погодження плану основних заходів щодо захисту інформаційних ресурсів прикордонного відомства України; розробка та опрацювання пропозицій щодо оперативної зміни стратегічного бачення розвитку захисту інформації в Державній прикордонній службі України; забезпечення наукового, методичного, правового супроводження відомчих програм у сфері безпеки інформації; організація та координація міжнародного співробітництва за даним напрямом; розробка пропозицій щодо удосконалення організаційно-штатної структури, кадрової політики, нормативно-правової бази, матеріально-технічної складової забезпечення захисту інформаційних ресурсів відомства; підготовка аналітичних доповідей та звітів про світові тенденції, здобутки та загрози у сфері інформаційної безпеки з можливим залученням

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

фахівців з інших організацій та відомств; розробка сценаріїв реагування відповідних підрозділів Держприкордонслужби України щодо загроз та негативних впливів на інформаційні ресурси органів охорони державного кордону України; організацію заслуховувань, семінарів, вебінарів, конференцій для персоналу відомства з метою поширення наукових здобутків у галузі теорії та практики захисту інформації; формування напрямів наукових досліджень, спрямованих на підвищення ефективності реалізації практичних заходів у даній сфері.

домчої політики захисту інформаційної безпеки Державної прикордонної служби України є розробка методологічного апарату до формування та реалізації адміністративно-правових механізмів державного управління у сфері інформаційної безпеки. Удосконалення методів державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів дозволить: • удосконалити нормативно-правову базу за

• •

• • •

визначеним напрямом; впровадити єдині методологічні механізми захисту інформаційних ресурсів; створити нову систему адміністративних взаємовідносин між суб’єктами, які відповідають за безпеку інформацій у відомстві; удосконалити інституційну структуру загальної системи забезпечення інформаційної безпеки відомства; підвищити ефективність, якість та оперативність управлінського впливу на об’єкти інформаційної безпеки; знайти альтернативні джерела фінансування заходів забезпечення захисту інформаційних ресурсів.

Висновки Основою реформування ві-

№4/2015

За стандартами НАТО

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Логістика військ

Існуюча система матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань держави не відповідає сучасним вимогам ведення бойових дій та не забезпечує потрібну боєздатність армії Бобров С. В., провідний науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, кандидат технічних наук, доцент

Білетов В.І., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського кандидат військових наук

Ворона Т.О., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

оточний стан тилового забезпечення (ТЛЗ) військових формувань держави Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко охарактеризував як критичний, визначив повне розвалювання ТЛЗ за останні 10 років, підкреслив потребу у відродженні вітчизняного обороннопромислового комплексу, який багато років, за його словами, служив ширмою для відмивання коштів з бюджету через Державне оборонне замовлення.

Сьогодні існуюче МТЗ військ (сил) не відповідає тим змінам, які здійснюються в ЗС України. Існуюча система МТЗ ЗС України не інтегрована з іншими військовими формуваннями держави. Вона не забезпечує оперативну і технічну сумісність матеріально-технічних засобів у складі міжвидових угруповань ЗС України, зокрема у складі багатонаціональних сил. Трансформація покликана забезпечити якісний перехід до нового стану існуючої системи МТЗ військових фор-

мувань держави (ВФ), який буде відповідати тим змінам, які здійснюються в розвитку ЗС України. Потреба в трансформації МТЗ військ не є випадковою. Вона обумовлена воєнно-політичними, воєнно-стратегічними та воєнно-економічними передумовами. Воєнно-політичні передумови пов’язані зі стратегічним курсом України на євроінтеграцію, на перехід до євростандартів. Це означає перехід МТЗ України на стандарти логістичного за-

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

безпечення країн НАТО. В свою чергу процес стандартизації в НАТО включає досягнення найефективніших рівнів сумісності, взаємодії, взаємозамінності та єдності в оперативній, адміністративній та матеріально-технічній галузях. Існуюча система МТЗ ЗС та ІВФ не готова до такого процесу стандартизації. Воєнно-стратегічні передумови пов’язані з модернізацією та реформуванням ЗС України. Процес військової трансформації передбачає перегляд оперативних концепцій та основ застосування Збройних Сил, пошук і прийняття нових підходів до ведення збройної боротьби, перегляд основних завдань та реорганізацію структури військ (сил), забезпечення готовності до можливих змін у середовищі безпеки, досягнення необхідних оперативних спроможностей. З точки зору застосування військ (сил), найбільш важливим питанням євроінтеграції ЗС України є досягнення їх взаємосумісності у складі угруповань багатонаціональних сил Альянсу. Існуюча система МТЗ військ (сил) не забезпечує технічну сумісність систем МТЗ і сполучене застосування військ, як у складі угруповань ЗС України, так і багатонаціональних сил країн-членів Євросоюзу. Сьогодні для України стає актуальною проблема створення Національної єдиної системи логістичного забезпечення (ЄСЛЗ), яка спроможна забезпечити оперативну і технічну сумісність військ (сил) як у складі міжвидових угруповань національних Збройних Сил, так і в складі угруповань багатонаціональних сил країн-членів Євросоюзу. При цьому серед усіх військових

№4/2015

формувань держави система логістичного забезпечення Збройних Сил, безперечно, повинна стати головною складовою ЄСЛЗ. А трансформація існуючих систем МТЗ військових формувань держави повинна бути спрямована на створення єдиної системи логістичного забезпечення. Обрис єдиної системи логістичного забезпечення Єдина система логістичного забезпечення військових формувань держави призначається для ефективного всебічного забезпечення військових формувань у всіх видах операцій (бойових дій) та повсякденній життєдіяльності. Вона охоплює всі аспекти забезпечення: • проектування, розробку, закупівлю, постачання, зберігання, транспортування, розподіл, технічне обслуговування, евакуацію та утилізацію матеріальних засобів, ОВТ, боєприпасів і військового майна; • перевезення особового складу; • придбання, будівництво, експлуатацію, ремонт та утилізацію військових об’єктів; • надання послуг; • медичне та санітарне забезпечення. За визначенням НАТО, логістика являє собою науку планування всебічного забезпечення і переміщення військ. Вона має широке коло завдань, яке

значною мірою відрізняється від системи матеріально-технічного забезпечення, яка існує в теперішній час в ЗС України. Так, у системі забезпечення ЗС України медичне, транспортне (служба військових сполучень), квартирно-експлуатаційне та фінансове забезпечення являють собою самостійні види забезпечення, що не входять до логістики, хоча задачі, які вони виконують, відповідають тим завданням, що покладаються на структури логістики НАТО. До числа основних завдань перспективної системи логістичного забезпечення військових формувань держави можуть бути віднесені такі: • визначення потреби військ (сил) у матеріально-технічних засобах, розміщення замовлень через виконавчі органи державної влади на їх виготовлення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності національної економіки держави та їх отримання; • накопичення утримання запасів матеріально-технічних засобів та забезпечення ними військ (сил); • забезпечення у матеріально-технічному відношенні підготовки і підтримання в постійній бойовій і мобілізаційній готовності військ (сил) на території держави; • підвезення усіх видів матеріально-технічних засобів та здійснення військових перевезень;

Сьогодні для України стає актуальною проблема створення Національної єдиної системи логістичного забезпечення, яка спроможна забезпечити оперативну і технічну сумісність військ»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

• • • •

• •

підготовка, експлуатація, технічне прикриття, відновлення шляхів сполучення транспортних засобів сумісно з органами Міністерства транспорту; забезпечення базування авіації та ВМС; приймання та ремонт несправного озброєння та військової техніки, які надходять з військ; проведення ветеринарних заходів; здійснення заходів торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного і фінансового забезпечення. До завдань логістичного забезпечення відносяться також: організація управління; проведення заходів щодо забезпечення живучості системи логістичного забезпечення, її захисту, оборони, охорони та маскування; технічне забезпечення за службами МТЗ; проведення заходів щодо використання місцевої воєнно-економічної бази для за-

З точки зору застосування військ, найбільш важливим питанням євроінтеграції ЗС України є досягнення їх взаємосумісності у складі угруповань багатонаціональних сил Альянсу

•

• • • •

безпечення в ході операцій та повсякденній діяльності військ (сил). Виходячи з призначення, завдань та зовнішніх умов функціонування єдиної системи логістичного забезпечення військових формувань держави, до неї висуваються такі вимоги: забезпечувати в короткий термін перебазування військ (CHJJ) І засобів у район оперативного призначення та забезпечувати автономність їх дій протягом визначеного часу; бути готовою до своєчасного, повного і безперебійного постачання МТЗ військам у ході різних за характером і масштабом воєнних (бойових) дій; мати спроможність створювати відповідні угруповання сил і засобів оперативного і матеріально-технічного забезпечення операцій (бойових дій) у визначених районах; . мати надійну автоматизовану систему управління оперативним і матеріально-технічним забезпеченням військ; забезпечувати високу живучість функціонування системи МТЗ; виконувати завдання МТЗ військ (сил) у визначені терміни і з найменшими матеріальними (фінансовими) затратами; забезпечувати єдину систему роботи та взаємодії з органами державної влади щодо матеріально-технічного забезпе-

чення військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення; • забезпечувати швидкий перехід ЗС України з мирного на воєнний час без суттєвих змін та докорінних перебудов; • бути максимально наближеною до існуючих систем МТЗ збройних сил провідних країн світу, насамперед країн —членів НАТО. Єдина система логістичного забезпечення військових формувань держави передбачається як сукупність взаємозв’язаних, узгоджених за завданнями сил і засобів МТЗ та визначений порядок виконання заходів з логістичного забезпечення військ (сил). Основними елементами ЄСЛЗ військових формувань держави є: • органи управління логістичним забезпеченням усіх рівнів (ланок) з їх структурою, технічним оснащенням, взаємовідносинами та принципами роботи; • сили і засоби логістичного забезпечення (з’єднання, частини, підрозділи, установи логістичного забезпечення і судна забезпечення, а також формування цивільних міністерств і відомств, які використовуються для виконання завдань логістичного забезпечення) з їх структурою, технічним оснащенням та запасами матеріальних засобів; • транспортні комунікації.

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

До складу системи логістичного забезпечення входять підсистеми за видами забезпечення і управління логістичним забезпеченням, які виконують визначені функції з метою досягнення військами (силами) максимального бойового ефекту. Система логістичного забезпечення військових формувань держави розглядається як єдиний комплекс взаємопов’язаних завдань. Ії розвиток здійснюється у відповідності з воєнно-економічним станом держави та вимогами основних положень стратегії розвитку Воєнної організації держави. Функціонування системи логістичного забезпечення здійснюється на основі раціонального поєднання відомчого і територіального принципів забезпечення. В подальшому доцільно здійснити поступовий перехід на децентралізовану систему закупівлі матеріальних засобів. Система логістичного забезпечення, яка побудована за територіальним принципом, передбачає комплекс завчасно обладнаних стаціонарних і рухомих органів логістичного забезпечення, місцевих підприємств, установ та об’єктів національної економіки держави, які пов’язані між собою транспортними комунікаціями і функціонують на відведеній території. Ця система логістичного забезпечення призначається для забезпечення військ (сил) у мирний та воєнний час. Передбачається функціонування цієї структури в оперативностратегічних та оперативних ланках ЗС України. Система складається з мобільної і стаціонарної складових і містить у собі такі елементи: • підсистему управління (органи військового і державного управління); • виконавчу підсистему (об’єднання сил забезпечення і об’єднані центри забезпечення); • об’єкти МТЗ (військові частини ЗСУ, військові формування, керівництво якими здійснюють органи виконавчої влади та об’єднані угруповання військ міжвидового призначення об’єднаного оперативного командування). Система постачання логістичного забезпечення базується на уніфікації структури з п’яти класів постачання: 1) продовольство, продукти харчування; зброя; 2) обмундирування; транспортні засоби; 3) всі види паливно-мастильних матеріалів (ПММ); 4) будівельні та фортифікаційні матеріали, а також додаткові партії предметів постачання; №4/2015

Серед основних завдань перспективної системи логістичного забезпечення є ремонт несправного озброєння та військової техніки, які надходять з військ»

5) різні види боєприпасів, вибухові та хімічні речовини різного призначення тощо. Створення єдиної системи забезпечення силових міністерств і відомств у порівнянні з існуючою (незбалансованою, громіздкою та високо затратною) дозволяє забезпечити такі переваги: • централізувати управління всіма видами забезпечення (крім оперативного та бойового); • скоротити кількість ланок у системі МТЗ; • зменшити витрати на забезпечення силових міністерств і відомств; накопичити запаси матеріальних засобів на воєнний час за єдиним планом у цілковитій відповідності до оперативної (оперативно-стратегічної) мети застосування Збройних Сил; • розробити єдиний план використання цивільних джерел матеріальних запасів та системи забезпечення можливих бойових дій, в якому передбачити можливість використання промислових підприємств для ремонту ОВТ; • розвити інфраструктуру ЗС, як частку загальнодержавної інфраструктури; • підвищити мобільність оперативних (оперативно-стратегічних) об’єднань силових міністерств. Принциповою відміною перспективної системи логістичного забезпечення від існуючої системи МТЗ є її «горизонтальний» характер побудови, що відповідає системі забезпечення прийнятої в НАТО. Теперішній, переважно «вертикальний» характер побудови системи забезпечення ЗС України, створює умови для дублювання функцій органів військового управління у питаннях матеріально-технічного забезпечення, збільшення часу реагування на зміни

поточної ситуації та відриву результатів заходів забезпечення від потреб військ (сил), особливо на етапі закупівлі (постачання) ОВТ і матеріальних засобів. За масштабом і характером завдань ЄСЛЗ військових формувань держави поділяється на такі підсистеми: • системи логістичного забезпечення стратегічного рівня; • системи логістичного забезпечення оперативного рівня; • системи логістичного забезпечення військового рівня. За належністю сил і засобів ЄСЛЗ поділяється на такі підсистеми: • системи логістичного забезпечення Центру; • системи логістичного забезпечення видів Збройних Сил; • системи логістичного забезпечення армійських корпусів (повітряних командувань); • системи логістичного забезпечення матеріальних баз (центрів); • системи логістичного забезпечення бригад і батальйонів. Система логістичного забезпечення стратегічного рівня є вищою ланкою в системі логістичного забезпечення військових формувань держави. Її завданнями є організація і здійснення забезпечення матеріальними засобами угруповань військ (сил) в їх повсякденній діяльності, під час стратегічного розгортання, підготовки і ведення операцій на всій території держави. До її складу входять структурні підрозділи Міністерства оборони України та інші військові формування держави, які призначені для закупівлі матеріальних засобів та передачі їх від

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

національної економіки України у безпосереднє розпорядження Збройним Силам України та іншим військовим формуванням держави при підготовці і в ході ведення бойових дій, органи управління, частини та установи логістичного забезпечення Центру та видів Збройних Сил України із запасами матеріальних засобів. Система ЄСЛЗ оперативного рівня підпорядкованості є з’єднувальною ланкою між стратегічною і військовою системами логістичного забезпечення. Сили і засоби логістичного забезпечення оперативної ланки призначені для вирішення завдань логістичного забезпечення з’єднань і частин в їх повсякденній діяльності, під час відмобілізування і оперативного розгортання, підготовки і ведення операцій (бойових дій). Принципи, правила і підходи до логістиці військових формувань Основним принципом побудови перспективної системи логістичного забезпечення військових формувань держави може стати територіальний принцип. Він передбачає комплекс завчасно обладнаних стаціонарних і рухомих органів забезпечення місцевих підприємств, установ та об’єктів національної економіки держави, які пов’язані між собою транспортними комунікаціями і функціонують на відведеній території. Територіальний принцип включає виконання наступних заходів: • забезпечення всіх військ (сил), що знаходяться на території оперативних командувань (або діють на оперативностратегічних напрямках) незалежно від їх підпорядкованості матеріальними засобами загальновійськової номенклатури зі стаціонарних складів, баз (центрів забезпечення), бригад (окремих полків) логістичного забезпечення за найближчим місцем дислокації (розміщення); • максимальне використання завчасно створеної інфраструктури логістичного забезпечення (складів, баз, центрів забезпечення, ремонтних підприємств, хлібопекарень, установ, лазнево-прального обслуговування, транспортних комунікацій) та ефективне використання місцевої економічної бази для задоволення потреб військ (сил); • комплексне використання усіх видів транспорту і транспортних комунікацій для підвезення матеріальних засобів та здійснення всіх видів військових перевезень; • надання складам, базам (центрам забезпечення), бригадам (окремим полкам) матеріального забезпечення більш широких повноважень щодо забезпечення приписаних до них на постачання з’єднань,

частин і установ, виконання контрольних функцій та покладання на них відповідальності за повноту і своєчасність забезпечення. Необхідність територіального принципу побудови системи логістичного забезпечення диктується Воєнною доктриною та Стратегічним замислом застосування ЗС України. Виходячи з положень Воєнної доктрини та Стратегічного замислу застосування Збройних Сил України, очікується, що бойові дії ЗС України матимуть міжвидовий характер. З цією метою вже сьогодні створені міжвидові угруповання, а також єдиний орган управління такими угрупованнями – Оперативне командування (ОК). Концепція об’єднаності вимагає докорінної перебудови усієї воєнної системи держави, і вже виникли об’єктивні воєнно-стратегічні передумови для розвитку єдиної Воєнної організації держави (ВОД). У свою чергу це призведе до відповідних змін у системі матеріально-технічного забезпечення оборони на рівні держави. Створення ВОД надасть можливість

сконцентрувати військові, економічні та інтелектуальні ресурси для забезпечення оборони і національної безпеки держави. Побудова ВОД потребує кардинального реформування систем матеріально-технічного забезпечення військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, які повинні входити до складу оперативних угруповань (ОУ). В цих умовах завдання матеріально-технічного забезпечення ЗС України піднімаються до державного рівня, стають важливим стратегічним державним завданням. Крім того, застосування вищевказаних ОУ вимагає інтеграцію систем МТЗ усіх силових структур держави, що зумовлює об’єктивну потребу у побудові єдиної системи МТЗ ВОД за територіальним принципом з максимальним використанням місцевої економічної бази. Сутність такого принципу полягає у забезпеченні всіх військових формувань, що знаходяться на території оперативних командувань та включені до складу ОУ незалежно від їх підпорядкованості №4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Територіальна система логістичного забезпечення передбачає наявність двох напрямів забезпечення загальновійськового та спеціального, зокрема створення компонентів територіальної системи логістичного забезпечення на оперативному і тактичному рівнях» силовим структурам, матеріальними засобами загальновійськової номенклатури зі стаціонарних складів, баз (центрів забезпечення), бригад (окремих полків) матеріального забезпечення за найближчим місцем дислокації (розміщення). Територіальна система логістичного забезпечення передбачає наявність двох напрямів забезпечення загальновійськового та спеціального, зокрема створення компонентів територіальної системи логістичного забезпечення на оперативному і тактичному рівнях. Перехід на територіальний принцип обумовлює потребу технічного переоснащення органів логістичного забезпечення, а також проведення глибокої автоматизації процесів управління системою логістичного забезпечення, особливо це стосується ЗС України. В рамках цього завдання потребує вирішення проблема уніфікації та кодифікації озброєння і військової техніки (ОВТ), матеріальних засобів та комплектуючих (принцип уніфікації). У теперішній час більшість номенклатур МТЗ не є уніфікованими, дублюють одне одного, вико№4/2015

ристовують різні ознаки для одних і тих самих предметів постачання та експлуатаційних матеріалів. Цілком доречна вимога, щоб до складу територіальної системи логістичного забезпечення входили як стаціонарні, так і мобільні елементи. Вирішити вищезазначені питання можливо шляхом створення системи блочно-модульних елементів. Принцип блочно-модульного створення матеріально-технічних засобів повинен стати основою єдиної територіальної системи логістичного забезпечення, перспективним напрямом воєнно-технічної політики у сфері логістичного забезпечення воєнної системи держави, а концепція створення та функціонування об’єднаних територіальних центрів логістичного забезпечення військ (сил) повинна бути закладена у майбутню систему логістики. Під час побудови ЄСЛЗ військових формувань держави як важливої складової системи ЗС України, необхідно ураховувати загальні правила побудови складних систем, тобто системотехнічні принципи створення і функціонування

організацій. Сукупність таких правил дозволить визначити алгоритм функціонування системи. Стосовно ЄСЛЗ військових формувань держави до правил її побудови можуть бути віднесені такі: • системність побудови ЄСЛЗ, яка полягає в установленні таких зв’язків між її структурними елементами, які забезпечують їм цілісність при взаємодії з іншими системами військових формувань держави, зокрема з органами державного управління щодо питань логістичного забезпечення; • спадкоємність під час побудови ЄСЛЗ військових формувань держави, яка полягає в тому, що система ЄСЛЗ повинна акумулювати все то краще, що було апробовано в практиці матеріально-технічного забезпечення ЗС України; • здатність розвитку системи з урахуванням розвитку військових формувань держави, можливість гнучкої зміни функцій, складу і структури без зниження ефективності їх функціонування; • поступовість побудови системи, що дозволяє не порушувати існуючі процеси функціонування існуючої системи МТЗ;

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Концепція створення та функціонування об’єднаних територіальних центрів логістичного забезпечення військ повинна бути закладена у майбутню систему логістики» • • • •

•

структурна достатність елементів системи; забезпечення максимальної ефективності ЄСЛЗ військових формувань держави за обмеженою вартістю елементів системи; широке застосування типових (уніфікованих) елементів єдиної бази вихідних даних і нормативно-правових документів; сумісність інформаційних оболонок систем органів управління ЄСЛЗ і органів управління військових формувань держави в цілому; автоматизація процесів оброблення ін-

формації ЄСЛЗ, яка забезпечує підвищення якості (обґрунтованості) і оперативності рішень, що приймаються. ЄСЛЗ військових формувань держави повинна забезпечувати автоматизоване управління процесами логістичного забезпечення. Виходячи з цього, під час побудови і створення цієї сйстеми доцільно використати наступні підходи: 1) Побудову системи, підсистем та елементів доцільно здійснювати на основі єдиних ідеологічних, оперативно-стратегічних та

системотехнічних вимог за єдиним функціонально-організаційним задумом, який передбачає градацію системи управління (по вертикалі — за рівнями управління і розгалуження, по горизонталі — за функціональними підсистемами управління ЄСЛЗ. 2) Використати в усіх підсистемах та елементах ЄСЛЗ військових формувань держави єдині принципи, методи і засоби військового управління. 3) Раціонально поєднати централізоване і децентралізоване управління при вирішенні завдань ЄСЛЗ військових формувань держави, обґрунтовувати зміст організацій та порядок здійснення управління ЄСЛЗ у мирний та особливий період, удосконалення форм і методів діяльності складу органів управління при впровадженні їх в штаби всіх ланок управління ЄСЛЗ здійснювати на основі нових інформаційних технологій та засобів автоматизації. 4) Організацію і підтримку єдиного інформаційного простору в масштабі Збройних Сил здійснювати в інтересах усіх функціональних підсистем і елементів ЄСЛЗ військових формувань держави. 5) Уніфікацію та стандартизацію усіх функціональних видів забезпечення підсистем ЄСЛЗ військових формувань держави (організаційного, інформаційного, технічного, математичного, програмного, лінгвістичного тощо) здійснювати на єдиній технологічній основі, використати єдину елементну базу і блочно-модульну побудову апаратно-технічних і програмних засобів у підсистемах ЄСЛЗ військових формувань держави. Принципи побудови ЄСЛЗ військових формувань держави, які охоплюють структурні, функціональні, організаційні, технологічні питання побудови функціональних підсистем і елементів доцільно описувати такими основними складовими цього процесу як відповідність, комплексність, розподілення, перспективність, сумісність, стандартизація, уніфікація та модульність, реалізованість, воєнно-економічна ефективність тощо. Вони висвітлюють різні сторони структурного призначення функціональних підсистем та елементів ЄСЛЗ військових формувань держави, зокрема завдання органів та пунктів управління, організаційну діяльність, програмно-апаратні та технічні сторони підсистем управління, зокрема технологічність їх забезпечення. Принципи створення ЄСЛЗ військових формувань держави повинні описувати такі сторони цього процесу: • відповідальність загальної ідеологічної побудови і розвитку сучасним вимогам та застосуванню військових формувань держави; • організацію і керівництво процесами з боку №4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

розробників і замовників (штабів); воєнно-наукове супроводження; відповідність нормативним документам щодо керівництва Збройними Силами і управління військами; • обґрунтування вимог; • комплексність організацій робіт та реалізацію рішень; • перспективи розвитку тощо. Згідно з вище визначеними принципами функціональні підсистеми даної системи логістичного забезпечення військових формувань держави розглядаються комплексно на загальносистемному, системному та елементному рівнях. Усі рівні ЄСЛЗ військових формувань держави взаємозв’язані єдиною ідеологією розвитку системи, органів і пунктів управління, системи автоматизації та зв’язку, функціонування та застосування підсистем ЄСЛЗ військових формувань держави. Виходячи з вищевикладеного, до основних принципів, які доцільно використати під час побудови ЄСЛЗ військових формувань держави і які потребують реалізації в процесі створення цієї системи, належать такі: принцип відповідності • відповідність структури ЄСЛЗ військових формувань держави та її елементів в організаційній структурі військових формувань держави, вимогам до взаємодії з іншими підсистемами в складі системи управління Збройних Сил; відповідність елементів, що входять до складу ЄСЛЗ військових формувань держави, своєму цільовому призначенню (кількості та характеру об’єктів, що обслуговуються, • •

№4/2015

завданням військового управління, які вирішуються, а також характеру, формам, способам застосування Збройних Сил); принцип комплексності (системності) • побудова ЄСЛЗ військових формувань держави як складової системи ЗС України та Воєнної організації держави здійснюється на основі Єдиної ідеології, єдності принципів організації стратегічного керівництва, управління військами та охоплення засобами автоматизації і зв’язку всіх ланок управління, комплексного розвитку органів, пунктів і засобів управління; принцип розподілення • передбачає просторово-часовий характер створення і розвитку матеріально-технічної основи ЄСЛЗ військових формувань держави; організацію інформаційно-аналітичного процесу; єдине інформаційне середовище в ВОД; ієрархічну багаторівневу структуру побудови обчислювальних мереж; систему обміну даними; електронне збирання та оброблення інформації (документів); вибір варіантів; формування і обґрунтування рішень та планування процесів логістичного забезпечення; принцип перспективності (еволюційності) • передбачає можливість поновлення та оновлення функцій і складу ЄСЛЗ військових формувань держави, модернізацію її організаційної та функціональної основ, технічних і програмних засобів, нарощування (розширення) переліку вирішуваних завдань, вдосконалення всіх видів забезпечення без зниження параметрів функціонування ЄСЛЗ військових формувань держави, її складових частин та елементів;

принцип сумісності • передбачає високий рівень оперативної та технічної сумісності підсистем та елементів ЄСЛЗ військових формувань держави з угрупованнями військ (сил), зокрема усіх видів її забезпечення (організаційного, інформаційного, технічного, математичного, програмного і лінгвістичного); можливість організації єдиного інформаційного середовища, а також взаємодії з системою управління ЗС України, зокрема з державною системою управління; принцип стандартизації, уніфікації та модульності побудови • передбачає створення і раціональне застосування типових, стандартизованих і уніфікованих елементів, проектних рішень, пакетів прикладних програм, комплексів та компонентів; блочно-модульну побудови програмно-технічних засобів (комплексів) з використанням функціонально-закінчених елементів та організаційних рішень; модульність побудови, яка повинна бути обумовлена схожістю інформаційних процесів логістичного забезпечення органів управління ЄСЛЗ військових формувань держави всіх рівнів; • різниця в функціях і завданнях управління функціональних підсистем (посадових осіб) є тільки в конкретному змісті інформації, що обробляється; технічною основою для модулів, які забезпечують діяльність посадових осіб органів управління ЄСЛЗ військових формувань держави, можуть бути універсальні ПЕОМ, на їх базі створюються спеціалізовані, автоматизовані робочі місця (АРМ); • маючи набір таких АРМ, можна створювати обчислювальні мережі різного рангу;

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

об’єм і кількість завдань, а також число модулів в системі визначається функціями та завданнями посадових осіб і функціональних груп конкретного пункту управління підсистемою ЄСЛЗ військових формувань держави в залежності від його місця в цій системі; принцип реалізованості • передбачає врахування можливостей науково-виробничої та фінансово-економічної бази України щодо розроблення, створення і впровадження елементів ЄСЛЗ військових формувань держави і всієї системи в цілому; • знаходження способів розширення цих можливостей шляхом впровадження та розвитку наукомістких технологій; застосування в ЄСЛЗ військових формувань держави елементів і систем подвійного призначення; принцип воєнно-економічної ефективності

•

полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на розроблення, виробництво, впровадження та експлуатацію елементів ЄСЛЗ військових формувань держави і цільовими ефектами, що отримуються в результаті їх створення і застосування; принцип централізації • всі питання організаційного, військовотехнічного, ідеологічного та загальносистемного керівництва розробленням та впровадженням підсистем та елементів ЄСЛЗ військових формувань держави, координації воєнно-теоретичних і військово-технічних досліджень вирішуються під безпосереднім керівництвом ГШ ЗС України; принцип керівництва та відповідальності штабів • за організацію та розроблення функціональних підсистем ЄСЛЗ військових формувань держави відповідають органи

Побудова Воєнної організації держави потребує кардинального реформування систем матеріальнотехнічного забезпечення військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення»

військового управління МО України і ГШ ЗС України; принцип безперервності наукового супроводження ЄСЛЗ військових формувань держави та її елементів • це комплекс заходів, що здійснюється системою НДУ Міноборони шляхом проведення досліджень у воєнно-теоретичній та військово-технічних галузях щодо розробки і функціонування ЄСЛЗ військових формувань держави та її елементів; принцип відкритості • передбачається поступове створення функціональних підсистем ЄСЛЗ військових формувань держави, їх нарощування, удосконалення технічного та програмного забезпечення залежно від зміни завдань Збройних Сил та інших військових формувань держави, умов їх застосування, організаційної та функціональної структур, зміни державної системи управління та системи управління Воєнною організацією держави, систем управління збройними силами інших держав; принцип використання нових технологій • вимагає використання сучасних методів інформаційного і математичного забезпечення, впровадження сучасних комп’ютерних інформаційних мереж, послідовного та систематичного удосконалення на цій основі форм роботи оперативного складу; принцип багаторівневого опису • визначає, що ЄСЛЗ, яка є об’єктом дослідження, повинна бути представлена як елемент більш широкої системи, як цілісне явище, як складна структура, особливості побудови якої визначаються поставленою метою; принцип інформаційної єдності • визначає відношення мов опису ЄСЛЗ, де кожне поняття у мові вищого рівня є результатом узагальнення понятті нижнього рівня, даний принцип доповнюється, як правило, принципом класифікації. Управління логістикою Основними завданнями ЄСЛЗ військових формувань держави є: • забезпечення потрібного рівня оперативності і надійності управління логістичним забезпеченням військ (сил) в мирний час і особливий період, тобто воєнний час; • відповідність основним оперативно-стратегічним вимогам загальної системи управління ЗС України; • удосконалення автоматизації процесів управління логістичним забезпеченням Центру, видів Збройних Сил і родів військ, виходячи з їх структурної побудови, а також завдань, які вони вирішують;

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

• •

підвищення ефективності управління за рахунок модернізації існуючих і створення нових стаціонарних і рухомих пунктів управління за рахунок впровадження сучасних інформаційних технологій. В основу розвитку ЄСЛЗ військових формувань держави повинні бути покладені наступні принципи: максимальне використання можливостей існуючої і перспективної ЄАСУ ЗС України з урахуванням її інтеграції в загальнодержавну систему управління; послідовне зближення характеристик ЄСЛЗ військових формувань держави для умов мирного і воєнного часу; збалансований розвиток усіх складових частин системи на основі впровадження високоефективних автоматизованих засобів управління; скорочення термінів і витрат на створення ЄСЛЗ військових формувань держави за рахунок уніфікації і стандартизації сучасних систем і засобів управління; підвищення стаціонарних і створення уніфікованих рухомих пунктів управління логістичним забезпечення військ (сил); поліпшення якісних показників (своєчасність, достовірність, скритність) інформатизації, яка передається. Передбачається, що органи управ-

№4/2015

ління всіх ланок ЄСЛЗ військових формувань держави будуть розвиватися шляхом удосконалення організаційноштатних структур і підготовки посадових осіб в інтересах ефективного управління ЄСЛЗ військових формувань держави, як в мирний так і в воєнний час. Очікується значне удосконалення методів роботи посадових осіб, оснащення їх сучасними засобами управління, зокрема впровадження інформаційних технологій, широке застосування локальних обчислювальних мереж. Розвиток системи пунктів управління Національної єдиної системи логістичного забезпечення військових формувань держави очікується направити на оптимізацію їх структури, забезпечення високої живучості пунктів управління і стійкості управління, які надійно гарантують безперервність керівництва військами (силами) і установами в будь-яких умовах установки. Очікується, що вже в найближчий час можлива розробка зразків стаціонарних і типових рухомих пунктів управління військової та оперативної ланок, які будуються за модульним принципом. Вони можуть скласти основу єдиної мережі пунктів управління ЄСЛЗ військових формувань держави.

Розвиток засобів управління очікується здійснювати шляхом інтеграції в територіальну систему зв’язку Збройних Сил, а в подальшому в єдину інтегровану мережу обміну даними ЗС України. Розвиток засобів управління повинен бути спрямований на забезпечення взаємодії структур логістичного забезпечення Збройних Сил з іншими військовими формуваннями, зокрема з органами державного управління. Виконання завдань щодо автоматизації ЄСЛЗ військових формувань держави доцільно здійснювати шляхом розробки Державної цільової програми. З цією метою пріоритетний розвиток отримають роботи, які спрямовані на удосконалення і нарощування спеціального програмного забезпечення для комплексів автоматизації усіх ланок управління, на створення математичних моделей процесів логістичного забезпечення операцій (бойових дій). В умовах обмежених економічних можливостей України створення Національної єдиної системи логістичного забезпечення набуває важливого стратегічного державного завдання, а сама проблема її створення підвищується з військового на державний рівень.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

військово-патріотичне виховання

Центр воєнної політики та політики безпеки презентує новий проект щодо опрацювання єдиних підходів у питаннях забезпечення навчального процесу під час викладання предмету «Захист Вітчизни». На спеціальній вкладниці журналу «Оборонний вісник» у продовж року буде надаватися вичерпна інформація за змістом тематики навчального матеріалу предмету «Захист Вітчизни». Крім того, на сторінках «Оборонного вісника» викладачі предмету «Захист Вітчизни» загальноосвітніх навчальних закладів та учні 10-11 класів ознайомляться з ТТХ, будовою новітніх зразків техніки та озброєння, що надходять на комплектування української армії та провідних країн світу. Новини та аналітичні матеріали по сектору безпеки стануть допомогою усім тим, хто цікавиться військової тематикою (повітряний, морський та сухопутні компоненти, космос, інформаційні технології та кібербезпека, військова медицина та багато іншого...). Для юнаків, хто мріє стати військовим, ми допоможемо знайти свій шлях у житті. Саме у «Оборонному віснику» Ви знайдете Умови прийому на військову службу за контрактом та вступу до вищих військових навчальних закладів з переліком вступних випробувань та адресами прийомних комісій. Нова рубрика «МІЙ ПОГЛЯД» сприятиме налагодженню зворотного зв’язку з читачами для обговорення варіантів видання тематичних і рекламних плакатів, зразків навчальних комплектів загальноосвітніх навчальних закладів.

ЗАХИС

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ИСТ ВІТЧИЗНИ

Ідеологічна робота, національно-патріотичне та військовопатріотичне виховання протягом багатьох років незалежності України вважалися другорядними питаннями, але анексія Криму та війна на Сході країни не лише змусили в авральному порядку вирішувати проблеми забезпечення та навчання армії, а й звернути пильну увагу на допризовну військову підготовку молоді у школах, адже сьогодні вона набуває надзвичайної актуальності

«О

бов’язок», «захист Вітчизни», «честь» «патріотизм» —стали для частини молодого покоління незрозумілими та подекуди не сприймаються ціннісними категоріями і життєвими «маяками». А ось, наприклад, у Радянському Союзі невід’ємною складовою військово-патріотичного виховання та формування активної громадянської позиції була підготовка молоді №4/2015

до служби в армії. Осередками цієї роботи у 30 роках був ОСОАВИАХИМ, після війни —ДОСАРМ, ДОСАВ, ДОСФЛОТ, які у 1951 році об’єдналися у ДТСААФ СРСР. Саме у цих організаціях молоде покоління набувало навички поводження зі стрілецькою зброєю, вивчало основи тактики, артилерійське, кулеметне озброєння, будову броньованої техніки, засоби зв’язку та захисту від хімічної

зброї. Успішно працювали різноманітні гуртки та клуби, військового спрямування. Особливе місце в вихованні нової когорти патріотів були Суворовські і Нахімовське військові училища. Школа, як середній навчальний заклад також входила до потужної та розгалуженої системи патріотичного виховання. Перед системою освіти ставилися конкретні завдання: навчальні заклади повинні були не тільки надава-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

є думка

ГЛАДКОВСЬКИЙ Роман Васильович – головний спеціаліст відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України: «Останні події в країні викрили низку проблем, які тривалий час розглядались як другорядні. Особливе місце серед них займають питання формування патріотичної свідомості учнівської молоді та початкової підготовки юнаків до проходження військової служби. Певні труднощі в організації цієї роботи значно були зумовлені зменшенням у минулі роки вдвічі навчальної програми предмету «Захист Вітчизни» (для 10-11 класів) загальноосвітніх навчальних закладів та можливість використання

інваріантної складової програми. З нового 2014/2015 навчального року внесено відповідні зміни та за рахунок годин варіативної складової навчальних планів на вивчення предмету «Захист Вітчизни» у більшості загальноосвітніх навчальних закладах відводиться 1,5 години на тиждень. На сьогодні триває наполеглива робота з доопрацювання навчальної програми з предмета «Захист Вітчизни». До складу робочої групи, крім фахівців Міністерства освіти і науки, включено представників Міноборони, Міністерства внутрішніх справ, Держслужби з надзвичайних ситуацій. Проект навчальної програми перебуває на громадському обговоренні та після погодження з Міноборони планується запровадити в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів з 2015/2016 навчального року. Саме тому, поряд із іншими нагальними питаннями, на порядок денний гостро постає

питання забезпечення навчального процесу. Навчальна база, забезпечення якої покладено на органи місцевого самоврядування, м’яко кажучи, бажає бути кращою. Відсутність досвідченого викладацького складу, пристосованих (спеціалізованих) класів, тематичних плакатів та наочних посібників, навчальної зброї, муляжів зброї та боєприпасів, засобів індивідуального захисту (протигазів), обладнаних місць для проведення практичних занять – це, на жаль, реалії сьогодення. З огляду на це дуже доречним була б дієва допомога у вирішенні цих питань з боку Міністерства оборони. Заслуговує на увагу Проект Центру воєнної політики та політики безпеки щодо опрацювання єдиних підходів у питаннях забезпечення навчального процесу під час викладання предмету «Захист Вітчизни», зокрема: виготовлення єдиних тематичних зразків друкованої продукції та навчальних комплектів».

ти певні знання початкової військової підготовки, на той час «НВП», а й морально і психологічно готувати молодь до захисту Батьківщини. Тому, не варто заперечувати позитивні здобутки військово-патріотичного виховання того часу, критикувати ті форми та методи виховання тільки на підставі того, що вони застосовувались в умовах тоталітаризму з притаманними йому явищами формалізму і «зобов’язаловки». Коли відбулося руйнування СРСР та становлення України як незалежної держави, перетворення торкнулися не тільки політичного, економічного, енергетичного, соціального та оборонного секторів. Разом з цим, відбувалася переоцінка суспільством ціннісних категорій та загальнонаціональних ідейно-духовних орієнтирів, здатних консолідувати суспільство, зміцнити державу, вивести її на високий рівень цивілізованості й культури. Однак, ідеологічна робота, національно-патріотичне та військово-патріотичне виховання молоді стали вважатися другорядними питаннями, що опинилися поза увагою навіть органів державної влади, чисельних громадських та ветеранських організацій. Робота за цими важливими напрямками стала випадковою та збігалася або з урочистими датами, або з піар-акціями під час політичних перегонів. Формальні спро№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

є думка

У минулі роки вдвічі скоротили навчальну програму предмету «Захист Вітчизни» (для 10-11 класів) загальноосвітніх навчальних закладів, але зараз триває робота з опрацювання нової навчальної програми» би її позначити, безсистемність організації призвели до втрати у суспільному житті країни багатьох загальнодержавних цінностей. Ситуація з року в рік ускладнювалась, а проблеми накопичувались і посилювались. На жаль, лише анексія Криму та військове протистояння на Сході України дозволили реально оцінити стан готовності сектору безпеки до захисту Вітчизни. Відверто кажучи, ми реально виявилися не готовими до розвитку воєнного варіанту подій. Та як таке могло статися? Усе почалося зі скорочення строків строкової військової служби з 2 до 1,5 років (1995 р.) та з 1,5 до 1 року (2005 р.). Окрім того, пішла в небуття підготовка (перепідготовка) тих, хто перебуває у запасі. Наступним помилковим кроком стала відмова від підготовки у навчальних військових частинах не тільки строковиків, а навіть тих, хто виявив бажання проходити військову службу на контрактній основі. Тлінне «реформаторство» захопило не тільки оборонне відомство. Панува№4/2015

ла впевненість, що воєнна загроза нас не торкнеться. На фоні таких настроїв розчерком пера у минулі роки вдвічі скоротили навчальну програму предмету «Захист Вітчизни» (для 10-11 класів) загальноосвітніх навчальних закладів. Кроком у зворотному напряму стала і відмова Міністерства оборони України, у 2008 році від підготовки призовної молоді з військово-технічних спеціальностей та військово-патріотичного виховання в осередках Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) правонаступника ДТСААФ СРСР. Безперечно, зроблено чимало принципових помилок і змарновано багато часу, але треба шукати оптимальні шляхи виходу з глухого кута, у якому опинилось оборонне відомство. Рух вперед потрібно розпочати з питання добротної допризовної військової підготовки молоді у стінах загальноосвітніх навчальних закладів, що наразі набуває надзвичайної актуальності. У Міністерстві освіти і науки триває наполеглива робота з опрацювання нової навчальної програми. До складу розробників залучено фахівців інших

ЗАХАРЕНКО Валерій Іванович (позивний —Захар), мобілізований прапорщик запасу, нині військовослужбовець 79 окремої аеромобільної бригади: «Понад 30 років тому, армія була для мене та для більшості чоловіків того часу школою мужності та випробуванням у житті… Мені пощастило, дружній колектив інженерно-саперної роти під час служби у Німеччині став для мене другою домівкою. Знання і навички, отримані в шкільні часи під час вивчення предмету «Початкова військова підготовка», були суттєвим підґрунтям у оволодінні військової справи. В армії мені сподобалося, тож я залишився на надстрокову службу. Випробуванням на міцність у подальшому стала«гаряча точка» —Карабах. Нахабна анексія Криму та військове протистояння на Сході України перевернуло життя. Я звернувся до військкомату і встав на захист Батьківщини. Не хочу бути категоричним, але сьогодні відразу помітно, що планка готовності до захисту раніше була значно вище. Основа формувалася в школі та закладах ДТСААФ, в подальшому —«учебка», а становлення солдата завершувалося вже у військовій частині, де напружена бойова підготовка була звичайним явищем. Чув, що зараз намагаються відновити систему початкової підготовки молоді до військової служби. Успішність цього напряму залежить від мотивованих та досвідчених викладачів, сучасної навчальної бази (плакати, навчальні зразки тощо). Впевнений, ази військової справи потрібно закладати у школі: вивчати стрілецьку зброю і правила поводження з нею, отримувати знання та навички (надання першої медичної допомоги, основ бою, орієнтування та маскування на місцевості, самозахисту). А у військах необхідно опановувати військову справу і результат буде відчуватися».

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

зацікавлених міністерств та відомств, тож є надія, що спільними зусиллями буде знайдено інноваційні підходи викладання предмету «Захист Вітчизни». Не є таємницею, що шкільна навчально-матеріальна база з предмету «Захист Вітчизни» знаходиться у занедбаному стані. Навчальна зброя зі шкіл вилучена, макети боєприпасів, військове приладдя, засоби захисту більшість юнаків вперше бачать лише під час військово-польових занять. Бойові стрільби для школярів стають недосяжною мрією. Ці фактори унеможливлюють отримання належних навичок і знань по предмету. Саме тому існує виняткова потреба у допомозі в питаннях забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів новітніми та змістовними комплектами навчально-матеріальної бази. Без цих складових якість такої підготовки є вельми сумнівною. Зважаючи на це, Центр воєнної політики та політики безпеки започаткував Проект, спрямований на комплексне вирішення питань забезпечення навчального процесу у рамках предмету «Захист Вітчизни» (для 10-11 класів) загальноосвітніх навчальних закладів Міністерства освіти і науки України. У ході реалізації Проекту, поетапно передбачається вироблення та забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів єдиними зразками друкованої, рекламної продукції та навчальними комплектами. Проект спрямовано на: • запровадження єдиних сучасних підходів у питаннях забезпечення процесу викладання предмету «Захист Вітчизни»; • підвищення статусу і рівня викладання предмету «Захист Вітчизни»; • формування патріотичної свідомості, набуття учнівською молоддю якісних показників з фізичної, психологічної і початкової військової підготовки та готовності до виконання громадянського та конституційного обов’язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави; • набуття учнівською молоддю ґрунтовних знань та навичок щодо захисту життя і здоров’я, забезпечення власної безпеки і безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; • створення первісного ланцюга військовопатріотичного виховання молоді. Також хочеться вірити, що найближчим часом будуть вирішені проблемні питання зазначені в листі-зверненні (№ 1/12-6406 від 12.09.2014) Міністерства освіти до Міноборони щодо забезпечення шкіл навчальною зброєю, муляжами зброї, засобами захисту тощо.

є думка

ДЕРЕВЯНКО Вікторія Василівна, начальник відділу науково-методичного забезпечення змісту освіти основ здоров’я, фізичної культури та захисту Вітчизни Інституту інноваційних технологій і змісту освіти: «Чим більше утверджується Україна в своїй державності, тим інтенсивнішим стає пошук загальнонаціональних ідейно-духовних орієнтирів, здатних консолідувати суспільство, зміцнити державу, вивести її на високий рівень цивілізації і культури. Невід’ємною складовою цього процесу є патріотизм. Адже зміцнити і розвинути демократичну правову державу, яка ввійшла б повноправним суб’єктом до європейської спільноти можуть громадяни, які люблять свій народ, свою країну, готові самовіддано захищати й розбудовувати її, які мають людську гідність, національну свідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і свободи та вміють цивілізовано відстояти їх, сприяючи громадянському миру і злагоді в суспільстві. Почуття патріотизму, національної гордості громадян не виникають самі по собі, вони прищеплюється змалечку, таке виховання здійснюється на основі рідної мови, історії, культурних надбань свого народу, його звичаїв, традицій. Формування свідомого громадянина з активною громадською позицією, високими моральними та духовними якостями і, найважливіше, з

почуттям патріотизму – це головні завдання, які покладено в основу системи військовопатріотичного виховання. Особливе місце у цьому процесі належить навчальному предмету «Захист Вітчизни», який викладається у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальна програма предмету «Захист Вітчизни» розроблена відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року №24 (зі змінами). Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05.2014 №657, з 2014/2015 навчального року збільшено кількість годин, що відводиться на вивчення предмета до 1,5 годин на тиждень. На сьогодні триває наполеглива робота над доопрацюванням навчальної програми з предмету «Захист Вітчизни», в якій передбачено розширити навчальний матеріал у частині розділів з допризовної підготовки юнаків, основ цивільного захисту населення та медичної допомоги. Під час доопрацювання програми головними критеріями є пошук креативних рішень та уникнення стереотипів донесення змісту навчального предмету «Захист Вітчизни» до молоді.

Саме тому до складу робочої групи включено представників Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій. А проект нової навчальної програми предмету «Захист Вітчизни» розміщено для громадського обговорення на сайті Міністерства освіти і науки України. Навчальну програму планується запровадити у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів з 2015/2016 навчального року. Разом з цим, не є таємницею, що стан навчально-матеріальної бази предмету «Захист Вітчизни» знаходиться у занедбаному стані, що практично унеможливлює забезпечення його якісного викладання. З метою поліпшення якості викладання, навчально-матеріальної бази кабінетів предмету «Захист Вітчизни» Міністерство освіти і науки України звернулося з проханням до Міністерства оборони України сприяти укомплектуванню кабінетів навчальною зброєю, муляжами зброї та боєприпасів, засобами індивідуального захисту (протигази). На жаль, позитивних зрушень щодо вирішення вказаних проблем досі не відбулося. Ми готові до співпраці з громадськими, ветеранськими та волонтерськими організаціями, з усіма, кому не байдуже майбутнє України і котрі мають можливість допомогти в обладнанні навчальних кабінетів». №4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

У 2008 році Міністерства оборони України відмовилось від підготовки призовної молоді з військово-технічних спеціальностей та військово-патріотичного виховання в осередках Товариства сприяння обороні України»

є думка

ПОЛІЩУК Віктор Миколайович, учитель «Захисту Вітчизни» Нововолинської гімназії Нововолинської міської ради Волинської області, керівник міського методичного об’єднання вчителів предмету: «Впевнений, що збирати й розбирати автомат, №4/2015

влучно стріляти, правильно займати вогневу позицію, орієнтуватися на місцевості, мати навички надання першої медичної допомоги і захисту від зброї масового ураження варто навчитися ще у школі. Навчальна програма «Захист Вітчизни» повинна стати для старшокласників відправною крапкою в оволодінні «азами» військової справи. На моє переконання, предмет доцільно зробити на 60-75% практичним (нині 5-15%). Треба навчити юнака вправно розбирати справжній автомат, визначати точку прицілювання, займати вогневу позицію, діяти за ввідною командою тощо. Спрощення у цій справі неприпустимо, у подальшому це може

вартувати комусь життя. Не погоджуюсь із запропонованим поділом на групи юнаків та дівчат (тематичні плани №1, №2). Дівчатам теж варто було б ознайомитися з будовою зброї, хоча б упродовж одного-двох уроків. Сподіваюся на слушні і конструктивні пропозиції від колег з усієї України. Не секрет, що десятиліттями наш предмет знищувався і пригнічувався. Нині до «Захисту Вітчизни», як кажуть, повернулися обличчям і розпочали приділяти більше уваги. Вважаю за доцільне повернення в школи посади окремого працівника, наділеного певними адміністративними функціями, обов’язками на кшталт радянського воєнрука. Це міг би бути

заступник директора з патріотичного виховання, який би опікувався питаннями дисципліни в школі, співпрацею з кримінальною міліцією у справах дітей, ДАІ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, військкоматом тощо. Він також може очолити штаб цивільного захисту навчального закладу. Будемо дуже чекатиме на практичну реалізацію Проекту, запропонованого Центром воєнної політики та політики безпеки щодо централізованого виготовлення тематичних зразків друкованої продукції та розробку стаціонарних або мобільних навчальних комплектів пристосованих для викладання навчального предмету «Захист Вітчизни».

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

БАЛАШОВ Іван Анатолійович, полковник запасу, член правління Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану» «Ніхто крім нас» —цей девіз «крилатої піхоти», де мені пощастило служити на початку офіцерської кар’єри, став моїм життєвим кредо. Відразу після Афганістану я опинився в зовсім іншому світі. Військовий комісаріат став другим місцем служби, де також існує чітка межа «свій і чужий». Якщо ти не здатен вистояти перед спокусою «вершити долі людей», система військових комісаріатів миттєво тебе зламає і зробить звичайним чиновником-хабарником, про яких дуже часто, особливо останнім часом, пишуть та говорять. Крім того, з попереднього бойового

досвіду я чітко зрозумів, що міць армії починається з шкільної парти. За 27 років служби у військових комісаріатах моя службова діяльність невідривно була пов’язана з призовниками. Почуття обов’язку перед Батьківщиною формувалося у школі та у ДТСААФ, пізніше —в ТСОУ. Саме у цих осередках юнаки отримували навички поводження зі стрілецькою зброєю, вивчали основи тактики, засоби зв’язку та захисту від хімічної зброї. Успішно працювали військово-спортивні кружки та секції. Перед системою освіти ставилися конкретні завдання: навчальні заклади повинні були не тільки надавати певні знання, а й морально і психологічно готували молодь до захисту Батьківщини. Не випадково у той час не виникало труднощів з призовом на строкову військову службу, молодь з великим бажанням прямувала до військових училищ. Позитивні здобутки патріотичного виховання того часу, як кажуть, були нормою життя. Час йшов, і я батько двох хлопців, побачив на власні очі, як поступово руйнувалася система патріотичного виховання.

ЛАНЕЦЬКИЙ Сергій Алимович, майор 128 окремої механізованої бригади (позивний — Мурава): «Я кадровий військовий. Моя повсякденна діяльність невідривно пов’язана з роботою з особовим складом. 20-ти річний досвід служби дозволяє мені зробити деякі критичні висновки стосовно готовності молоді до проходження військової служби. Пишатися сьогодні, на жаль, нічим. Кожного призову під час отримання молодого поповнення виникало питання: «Що відбувається, чому випускник школи, відверто кажучи, «повний нуль» навіть у елементарних військових питаннях».

Незважаючи на таке положення ми з небайдужими колегами по службі не опускали руки і допомагали викладачам військової справи зупинити негативні процеси. Військове протистояння на Сході України «оголило» провали військовопатріотичного виховання. Нарешті держава повернулася до цієї важливої справи. Але майже усе потрібно розпочинати з початку: повернути у школи навчальну зброю, облаштовувати навчальні класи, шукати плакати, наочні посібники та макети зброї та боєприпасів. Велике значення матимуть місця для практичних занять та проведення стрільб. Тобто, непочатий край роботи. Я мав можливість ознайомитися з Проектом Центру воєнної політики та політики безпеки, який передбачає централізоване виготовлення тематичних зразків друкованої продукції та розробку варіантів стаціонарних навчальних комплектів. Вважаю, що спільними зусиллями ми зможемо кардинально змінити ситуацію у питаннях військово-патріотичного

Армія, без перебільшення, фактично перетворилась у «дитячий садочок». Відсутність у військовослужбовців навичок поводження з стрілецькою зброєю, засобами захисту, слабкість у фізичному плані, психологічна та мотиваційна неготовність до військової служби —це головні чинники, що перешкоджають набуттю військового професіоналізму. Офіцерському корпусу доводиться постійно усувати системні прогалини шкільної допризовної підготовки юнаків. Немає чому дивуватися, адже учбова зброя з середніх шкіл вилучена, вивчати її будову у кращому випадку намагаються лише на плакатах. Макети боєприпасів, військове приладдя, засоби захисту більшість юнаків вперше бачать лише у військах. Про основи військово-медичної підготовки теж забули. Бойові стрільби для школярів відсутні. Не на користь отримання належного рівня військової

підготовки військовослужбовців було поступове скорочення у минулі роки термінів проходження служби у ЗС України з 2 років до 1 року. Сукупність усіх наведених вище факторів набуло об’єктивного уявлення під час застосування підрозділів бригади в військовому протистоянні на Сході України і стало гірким підтвердженням нехтування підготовкою (перепідготовкою) тих, хто знаходиться у запасі».

№4/2015

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

КУЛЬНЕВ Володимир Миколайович, викладач предмету «Захист Вітчизни», загальноосвітня школа №8 м. Ужгород: «Сучасна військово-політична ситуація в країні висуває вимогу докорінного перегляду та удосконалення всієї системи підготовки військових фахівців починаючи від початкової військової підготовки до навчання офіцерів оперативностратегічного рівня. Концепція військової освіти визначає початкову військову підготовку молоді, як першу визначну ланку в складовій підготовки військових фахівців та накопичення досвідченого мобілізаційного резерву країни. Підкреслюючи важливість цієї проблеми, Рада нацбезпеки і оборони доручила Кабінету Міністрів України вжити заходів «щодо відновлення початкової військової підготовки у загальноосвітніх навчальних закладах». До речі, мова йде не про створення якогось нового напряму підготовки молоді, а перегляду та удосконалення навчальної програми предмета «Захист Вітчизни». Важливим чинником забезпечення у подальшому ефективності навчально-виховного процесу є громадське обговорення змісту складової навчальних планів. Кожний небайдужий громадянин та викладач може надати свої пропозиції та висловити бачення щодо змісту навчальної програми, яку планують впровадити вже з 2015/2016 навчального року. З огляду на це, вважаю за необхідне ввести у загальноосвітніх навчальних закладах посаду заступника директора школи з військово-патріотичного виховання. Таким чином вдасться залучити на роботу до шкіл звільнених військовослужбовців, які мають армійський досвід. Особливе значення у процесі викладання предмета «Захист Вітчизни» повинно відводиться відповідності №4/2015

навчально-матеріальної бази. На жаль, з 1991 року ні оборонне відомство, ні профільне міністерство не забезпечили виконання норми статті 23 Положення про допризовної підготовки юнаків, затверджені постановою Кабміну №1770 від 30.11.2000 року. На сьогодні у більшості шкіл не має пристосованих (спеціалізованих) класів, тематичних плакатів, макетів зброї і боєприпасів, засобів індивідуального захисту (протигазів) та обладнаних місць для проведення практичних занять. Підняття престижу предмету «Захист Вітчизни» можливо шляхом включення його в щорічну Всеукраїнську учнівську олімпіаду. Результати олімпіад треба враховувати при вступі до ВВНЗ, це буде вагомим стимулом для учнів та мотивацією глибокого вивчення теоретичних питань предмету. Окремо хочу звернути увагу на навчально-польові заняття, їх ефективність значно зросте, якщо вони будуть проводитися поетапно, за графіком 3-5 шкіл із загальною чисельністю учнів не більше 100 чол. з використанням бази військових частин і ВВНЗ. У розкладі занять слід планувати не тільки стрільби з автомата Калашникова, а й показ техніки, і тактико-стройові заняття з військово-інженерної підготовки, організації служби військ. Навчально-польові заняття повинні проводитися у формі комплексних занять з метою оцінювання, закріплення і вдосконалення умінь і навичок набутих учнями протягом року. Для цього дуже доречним було б створити єдині навчальні комплекти, на зразок армійської приказарменій навчально-матеріальній базі».

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ШПИТЯК Людмила Василівна, консультант Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років при Верховній Раді України: «Девальвація духовних цінностей, стрімке падіння престижності військової служби, втрата розуміння й мотивації служіння Вітчизні – це реалії сьогодення. У останні роки рейтинги позитивного ставлення до армії серед молоді були занадто низькими. З огляду на ці обставини, надзвичайну актуальність набуває питання допризовної військової підготовки молоді у стінах загальноосвітніх навчальних закладів. Вже зроблено перший крок —кількість навчальних годин предмету «Захист Вітчизни» збільшено та триває робота по опрацюванню нової навчальної програми. За родом діяльності я дуже часто перетинаюся

з проблемами військовопатріотичного виховання. Тому, вважаю доречним буде навести декілька прикладів сучасного стану забезпечення предмету «Захист Вітчизни» у окремих регіонах, що є типовими для більшості навчальних закладів. Черкаська область. Стан об’єктів навчальноматеріальної бази для практичного відпрацювання навчальних питань з кожним роком погіршується. Так, із 438 загальноосвітніх навчальних закладів лише 195 закладів (44.5%) мають обладнані кабінети для проведення занять з предмету «Захист Вітчизни». Менше третини навчальних закладів мають пристосовані місця (тири) для проведення навчальних стрільб та смуг перешкод, більш з яких потребують ремонтів. В навчальних закладах у наявності 514 одиниць малокаліберної та пневматичної зброї. В школах області налічується 111 (25,3%) майданчиків для проведення занять з тактичної підготовки. В навчальних закладах повністю відсутні наочні засоби навчання: макети автомата Калашникова, протигази, респіратори, індивідуальні засоби захисту шкіри, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю; малі піхотні лопатки,

стальні шоломи, сумки для магазинів та гранат, тактичні ремені, міни тощо. Чернівецька область. За оцінкою фахівців, управління освіти області наголошує на певні проблеми в організації вивчення предмета «Захист Вітчизни». Наявна навчально-матеріальна база викладання предмету «Захист Вітчизни» не відповідає встановленим вимогам. В переважній більшості шкіл відсутні наочні матеріали з питань пропаганди військової служби, в тому числі за контрактом. Не в усіх навчальних закладах відновлені кабінети, а ті, які функціонують, не повністю відповідають вимогам Положення про навчальний кабінет. Учителі не мають можливості проводити практичні заняття в зв’язку з відсутністю макетів автомата Калашникова, пневматичної зброї та єдиної смуги перешкод. Крім того, відсутній наочний матеріал, таблиці та мультимедійне програмне забезпечення для проведення уроків з предмету «Захист Вітчизни» українською мовою. Потребує удосконалення організація тренувальних стрільб. Полтавська область. Педагоги області звернулися з відкритим листом –зверненням до Міністра освіти і науки України. Зокрема у листі вони

висловлюють глибоку стурбованість і свою позицію щодо його викладання в загальноосвітніх навчальних закладах України й області. Цей предмет – запорука підготовки юнаків до служби в ЗС України, проте впродовж останніх 10-15 років незалежності України ставлення державних інституцій до цієї дисципліни було майже злочинне. З навчальних закладів вилучено стрілецьку та навчальну зброю, військовий інвентар і спорядження, що не дає змоги юнакам досконало опанувати предмет. Упродовж останніх років юнаки 11-х класів нашої держави під час проведення 3-денних навчально-польових зборів не мають змоги на стрільбищах військових частин та обласних військкоматів відпрацювати практичні навики стрільби зі стрілецької зброї. Саме тому, існує виняткова потреба у наданні допомоги вчителям (викладачам) загальноосвітніх навчальних закладів у питаннях забезпечення новітніми та змістовними комплектами навчально-матеріальної бази, які на сьогодні відсутні. На мою думку, дуже цікавим у цьому питанні є Проект Центру воєнної політики та політики безпеки з практичними пропозиціями забезпечення навчального процесу предмету «Захист Вітчизни».

Зверніть увагу! Відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України журнал «Оборонний вісник» рекомендований для підготовки вчителів до уроків з предмету «Захист Вітчизни». Центр воєнної політики та політики безпеки запрошує до співпраці державні інституції, громадські, ветеранські та волонтерські організації, керівників навчальних закладів та викладачів предмету «Захист Вітчизни», інших громадян, кому не байдуже майбутнє України допомогти в обладнанні навчальних кабінетів. 32

№4/2015