Оборонний вісник №3/2017 by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2017

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2017

ЗМІСТ Боєздатність армії

Перемога кується сучасною зброєю

Актуально

Чи вийде авіація з піке?

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

питання руба

Психофізіологічне здоров’я

Вилікувати душу

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Ремонт Мі-171Ш: дилема з підтекстом

система підготовки офіцерів

На креативність – рівняйсь!

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СИТНИК Г.П. — завідувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

КОРЕНДОВИЧ В.С. — старший науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

БТР-4: виробництво по ліцензії Довідка БТР-4 «Буцефал» («Bucephalus») — повноприводний восьмиколісний бронетранспортер, розроблений Харківським конструкторським бюро з машинобудування Екіпаж:

2-3 особи Десант:

6-10 осіб Бойова маса:

17,5-20 тон Двигун/потужність:

3ТД-3/400-600 к.с. Кліренс:

475 мм Швидкість по шосе:

100-110 км/год Швидкість по перетятій місцевості:

60 км/год Запас ходу по шосе:

~690 км Подоланний брід:

плаває зі швидкістю 8-10 км/год

Новий варіант БРДМ-2 Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» розробляє новий варіант модернізації розвідувальної броньованої машини БРДМ-2. Нова версія бронемашини матиме посилений захист і поліпшені тактико-технічні характеристики. Машина отримає новий, більш потужний і економічний дизельний двигун FTP Iveco Tector. Також планується посилити озброєння та встановити новий дистанційно керований бойовий модуль з 23-мм гарматою та спареним кулеметом калібру 7,62-мм.

’янма планує організувати ліцензійне виробництво новітніх українських бронетранспортерів БТР-4. Державна компанія «Укрспецекспорт» поставляє в М’янму комплект обладнання для виробництва зварних корпусів для легкоброньованої техніки типу БТР-4. Зокрема, було відвантажено 15-тонний складально-зварювальний стенд для БТР-4У ТО53.1329-270, для збірки і випробування конфігурації корпусу загальною вартістю $4,4 млн. Раніше було відомо про постачання в М’янму в 2003-2006 рр. складальних комплектів для 92 бронетранспортерів БТР-3Е.

Комплекс управління Львівське підприємство «ЛОРТА» завершує роботу зі створення комплексу управління артилерійським дивізіоном «Оболонь-А». Комплекс створений на базі МТ-ЛБ та на базі автомобілів КраЗ. Випробування комплексу Міністерством оборони, заплановані на літо. А серійне виробництво завод готовий розпочати вже восени. Також на заводі планується запустити виробництво розвідувального комплексу «Положення-2» та гармату для Збройних Сил України.

БТР-4 використовується для транспортування особового складу мотострілкових підрозділів і їх вогневої підтримки. Підрозділи, що оснащуються даним БТРом, повинні бути здатні вести бойові дії в різних кліматичних і тактичних умовах. Діапазон робочих температур навколишнього повітря від -40 до +55 градусів за Цельсієм. Амфібійні можливості дозволяють долати водні перешкоди уплав при хвилюванні поверхні води до трьох балів. Габарити машини дозволяють перевозити її залізничним транспортом та літаками військово-транспортної авіації.

Оновлений БПАК Безпілотний авіаційний комплекс (БПАК) А1-СМ «Фурія» виробництва «НВП «Атлон Авіа» пройшов визначальні відомчі випробування в інтересах МО України. І вже на сьогодні підписаний контракт на постачання комплексів А1-СМ у війська. В БПЛА враховані всі зауваження, які були виявлені під час експлуатації в зоні проведення АТО попередньої версії моделі. Комплекс отримав набагато кращі характеристики та достатньо вузьку спеціалізацію – це ведення артрозвідки та забезпечення вогню артилерії.

Комітет з питань ОПК Неурядове об’єднання «Ліга оборонних підприємств України» ініціює створення комітету з питань обороннопромислового комплексу при торгівельно-промисловій палаті України для просування української оборонної продукції на зовнішніх ринках. Комітет може взяти на себе функції координації не тільки завдань військово-технічного співробітництва, а й питань забезпечення розвитку української оборонної промисловості, а також заявлених планів з переозброєння ЗС України за стандартами НАТО.

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Витрати на оборону Україна за державним оборонним замовленням у 2017 році планує замовити до 100 танків і до 500 одиниць автомобільної техніки високої прохідності. Також планується імпортувати невеликі мікроавтобуси для перевезення особового складу. За Держоборонзамовленням 2017 року на розробку і закупівлю нового озброєння для ЗСУ з бюджету буде виділено 9 мільярдів гривень. У 2017 році частка витрат на державне оборонне замовлення із загального фонду держбюджету підвищилася з 50% до 81%. Державне оборонне замовлення на 2017-2019 роки передбачає фінансування закупівель озброєння та військової техніки, модернізацію існуючих зразків озброєння, відновлення виробничих потужностей українських підприємств ОПК та роботи щодо створення нових зразків озброєння.

Майбутнє Донбасу Щодо напряму державної політики, який Україна має обрати для вирішення конфлікту на Донбасі, то у громадян немає явного переважання певного варіанту. Відносно більшу підтримку дістала орієнтація на повне і безумовне відновлення довоєнного статускво. Отже, розподіл відповідей на питання: «Який напрям державної політики України щодо вирішення конфлікту на Донбасі Ви зараз підтримуєте?» виглядає наступним чином:

13,7%

24,8%

17,5%

1,5%

28,9%

13,7%

Реінтеграція тимчасово непідконтрольних територій з наданням «особливого статусу» (перетворення бойовиків у «народну міліцію», самостійне формування органів прокуратури, судів, окреме бюджетне фінансування) Визнання територій окупованими Росією (повна ізоляція та відокремлення) Продовження нинішньої політики (ведення бойових дій, часткова ізоляція, в тому числі відсутність соціальних виплат, обмеження прав і свобод у зоні АТО) Відновлення довоєнного стану речей (ведення самоврядування та місцевих справ відповідно до Конституції та законів України, покарання зрадників та воєнних злочинців, економічна відбудова) Інше Важко сказати

Дані: Соціологічна група «Рейтинг» №3/2017

ВМС чекають на кораблі Т

ривають переговори щодо передачі Україні кораблів та суден зі складу військово-морських сил країн НАТО — на фінішну пряму вийшли домовленості щодо передачі з боку США катерів типу «Айленд» (Whidbey Island). Катери цього типу в минулому році також отримала Грузія. Берегова охорона США 30 вересня 2016 року передала береговій охороні Грузії зняті з озброєння катери «Джефферсон Айленд» (WPB 1340 Jefferson Island) і «Стейтен Айленд» (WPB 1345 Staten Island). Американський уряд також профінансував 10-тижневу підготовку двох грузинських екіпажів для цих катерів. Катери класу «Айленд» (Island) були побудовані верф’ю Bollinger Shipyards в Локпорті (штат Луїзіана) з 1985 по 1992 роки в кількості 49 одиниць (бортові номери WPB 1301 – WPB 1349). Мають повну водотоннаж-

ність 168 т, довжину 110 футів (34 м), сталевий корпус і алюмінієву надбудову. Двохвальна дизельна енергетична установка потужністю 6200 к.с. забезпечує швидкість до 29,5 узлів. Екіпаж складає 16 осіб, автономність п’ять діб. Катери оснащені РЛС AN/SPS-73, моторним човном, штатне озброєння складається з 25-мм автоматичної артилерійської установки Mk 38 Mod 0 Bushmaster і двох 12,7-мм кулеметів М2НВ. Крім того, найближчим часом ВМС України поповняться 7-ма кораблями: 4 артилерійськими катерами типу «Гюрза-М», двома десантно-штурмовими кораблями, а також судном спеціального призначення. Поряд з цим у 2017 році очікується подальший розвиток інфраструктури ВМС ЗС України – пунктів базування, сучасної ремонтної майстерні кораблів катерної групи, пунктів постійної дислокації військових частин.

«Цього року на розробку і закупівлю нових та модернізованих зразків озброєння та військової техніки передбачено виділити близько дев’яти мільярдів гривень. Безумовним пріоритетом в поточному році є відновлення надійної системи протиповітряної оборони, нарощування бойового потенціалу авіації, артилерії, розвиток автоматизованих систем управління військами і розвідки». Петро Порошенко, Президент України

Боєздатність армії

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Перемога кується сучасною зброєю

Більшість зразків озброєння та військової техніки Збройних Сил України або повністю витратили свій ресурс, або знаходяться на межі його використання Тимошенко Р.І., генерал-майор, доктор військових наук, старший науковий співробітник, начальник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

акий стан — це результат багаторічного ігнорування керівництвом країни, Міністерства оборони та інших військових формувань виконання основних напрямів військово-технічної політики з оновлення парку ОВТ, а також організації експлуатації ОВТ та планового ремонту. Наслідком є те, що з початком приведення озброєння та військової техніки до боєздатного стану (зняття зі зберігання) попередні показники оцінки рівня

•

Закусило П.С., кандидат військових наук, старший науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

справності, які вважались на рівні 88%, не підтвердилися. Фактичний рівень справності ОВТ виявився на 38-42% нижчим. Близько 50% зразків потребували додаткового технічного обслуговування та поточного ремонту. Основними причинами такого незадовільного стану є також такі фактори: • низька надійність зразків ОВТ; • невиконання заходів технічного обслуговування і ремонту;

незнання особовим складом порядку та правил експлуатації ОВТ, допуск до експлуатації ОВТ непідготовленого особового складу; • недотримання встановлених нормативними документами правил експлуатації ОВТ та утримання ОВТ на зберіганні. Рівень виходу з ладу ОВТ у ході Антитерористичної операції на Сході України значно перевищує втрати у порівнянні з бойовими діями в Афганістані, у ході чеченських кампаній у РФ та російсько-грузинської війни 2008 року. Так, у результаті бойових дій на Сході України за період з червня по грудень 2014 року бойові втрати склали: танків – 78%; БМП і БТР – 50%; інших зразків ОВТ від 28 до 50%, від тих, що були залучені до операції. Крім того, закінчується ресурс окремих елементів ОВТ через старіння і високу інтенсивність застосування (у першу чергу, це №3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

стволи артилерійських систем, двигуни і редуктори вертольотів тощо), а обмеженість ЗІП (а іноді його повна відсутність) значно знижують виробничі можливості військових ремонтно-відновлювальних органів. Відомо, що суттєве зниження можливостей функціоналу зразків ОВТ безпосередньо впливає на рівень боєздатності підрозділів, що складають основу бойового складу угруповання військ (сил), значно знижуючи його бойовий потенціал. Наприклад, небоєздатність комплексів артилерійської розвідки, а також відсутність у підрозділах сучасних радіолокаційних та звукометричних комплексів (засобів) артилерійської розвідки не дало змоги повною мірою реалізувати бойові можливості ракетних військ і артилерії в Антитерористичній операції. Також доцільно враховувати, що сучасні збройні конфлікти характеризуються масованим застосуванням: • систем високоточного озброєння; • авіації; • засобів радіоелектронної боротьби; • зброї на нових фізичних принципах; • інформаційно-управляючих систем, а також безпілотних літальних апаратів; • керованих роботизованих зразків ОВТ. Звісно, з ОВТ старого парку, зразки якого майже використали свій ресурс, успішно вести бойові дії з противником, який оснащений сучасною та високоточною зброєю, значно складніше, ніж маючи на озброєнні техніку, яка відповідає сучасним вимогам. Наприклад, недостатні можливості застарілих засобів розвідки та ураження, відсутність систем автоматизованого управління військами та зброєю, а також технічний

стан ОВТ стали основними факторами, що негативно впливали на ефективність застосування військових частин в Антитерористичній операції. У ході бойового застосування угруповань військ також знайшли своє підтвердження проблеми недосконалої військово-технічної політики, які виявилися в тому, що асигнування на переоснащення армії новими зразками ОВТ та підтримання технічної готовності наявних систем і комплексів озброєння були вкрай недостатніми. Це призвело до того, що закінчився строк календарних і ресурсних обмежень використання більшості високотехнологічних систем ОВТ — літаків, кораблів, комплексів протиповітряної оборони (ППО), ракетних систем різного призначення тощо. Аналіз застосування військ в антитерористичній операції дає змогу з’ясувати основні напрями розвитку ОВТ Збройних Сил України на середньострокову перспективу. Основні зусилля, у першу чергу, необхідно спрямувати на розвиток таких базових військово-технологічних напрямів як: 1) розвідка і висвітлення обстановки; 2) зв’язок і управління військами; 3) навігація, цілевказування і управління озброєнням; 4) забезпечення дій і підтримання життєдіяльності особового складу в штатних і екстремальних умовах. До першочергових пріоритетів слід віднести: • оснащення частин (підрозділів) РВіА сучасними безпілотними літальними апаратами вітчизняного виробництва (класу міні-, мікро-), які визначатимуть місцезнаходження та характер цілей противника;

•

сучасними багатофункціональними засобами для забезпечення стрільби (навігаційного, метеорологічного забезпечення, розвідки та цілевказання), зокрема, комплексом вітчизняного виробництва на базі апарату СН-3003М та лазерного далекоміру; • сучасними портативними засобами зв’язку із закритими каналами для організації прихованого управління; • кишеньковими персональними комп’ютерами — так званими КПК (наприклад, TDS NOMAD) — для вирішення завдань підготовки та управління вогнем артилерії, сучасними засобами метеорологічного забезпечення (метеостанціями, метеокомплектами) для підвищення точності стрільби у складних метеоумовах; • підвищення живучості бойових броньованих машин (БТР, БРДМ), танків від ураження кумулятивними зарядами, протитанкових ракетних комплексів, артилерії та ракетних систем залпового вогню; • модернізація бронетанкового озброєння шляхом встановлення нових прицільних комплексів, у тому числі тепловізійних, розширення спектра високоефективних боєприпасів (протитанкових ракет та ракет протиповітряної дії), нових бронебійних та кумулятивних снарядів, активних та пасивних засобів захисту, збільшення запасу ходу за рахунок встановлення більш потужних і економічних двигунів; • удосконалення бронезахисту автомобільної техніки та капсульне виконання відділення для розміщення водія та командира із забезпеченням захисту його донної частини; • модернізація самохідних гаубиць та артилерійських систем 2С1, 2СЗ, Д-30, Д-20 (зокрема, у напрямках підвищення дальності ведення вогню та точності наведення, оснащення засобами топоприв’язки і орієнтування, оптико-електронної розвідки, обладнання спецобчислювачами для швидкого опрацювання інформації про координати цілі, метеорологічні і балістичні умови стрільби тощо). Практикою доведено, що відновлення боєздатності комплексів артилерійської розвідки АРК-1 і АЗК-7, розроблення (закупівля) нових (модернізація існуючих) радіолокаційних та звукометричних комплексів (засобів) артилерійської розвідки та обладнання

Модернізація дає змогу в порівняно короткі терміни та при обмежених витратах досягти підвищення ефективності зразків бронетанкової техніки» №3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

78 % % 50 % 28-50 танків

БМП та БТР

інших зразків озброєння та військової техніки склали втрати озброєння та військової техніки Збройних Сил за період з червня по грудень 2014 року від тих, що були залучені до Антитерористичної операції машин управління (самохідних гармат) сучасними супутниковими навігаційними засобами (типу GPS) дасть змогу суттєво підвищити ефективність застосування підрозділів ракетних військ та артилерії. Актуальними на сьогодні є розроблення сучасних портативних приладів нічного бачення та оснащення ними постів візуального спостереження (зокрема, для виявлення БПЛА у темний час доби), новітніх портативних засобів шифрованого зв’язку з дальністю дії не менше 20 км та можливістю автоматичного знімання і передачі координат (для оснащення авіаційних навідників, груп спеціального призначення тощо), портативних лазерних пристроїв (маркерів), їх адаптація для використання з бортовими засобами ураження, підсвічування наземних цілей (для оснащення авіанавідників, спеціальних груп тощо). Особливої уваги заслуговують зусилля з удосконалення авіації Сухопутних військ. Це стосується переозброєння її на модернізовані бойові вертольоти, оснащеність яких повинна забезпечувати: • можливість стрільби по цілях із використанням лазерних прицілів, встановлених на борту вертольота, а також лазерних пристроїв (маркерів), якими оснащені авіаційні навідники (спеціальні групи); • мати в своєму складі теплові, телевізійні, інфрачервоні системи визначення цілей із забезпеченням можливості автоматичної передачі їх координат на пункти управління та інші літальні апарати в реальному масштабі часу; • мати рухомі турелі для більш ефективного використання стрілецького озброєння.

Крім того, потребує вирішення питання оснащення вертольотів екранно-вихлопними пристроями для підвищення рівня захищеності від ураження переносними зенітними комплексами, дооснащення екіпіровки екіпажів вертольотів окулярами нічного бачення. Системи ОВТ, які будуть вироблятися або закуповуватися, повинні відповідати сучасним оперативно-стратегічним вимогам та бути спроможними до функціонування в умовах максимальної автономності, бути технологічними у виробництві та ремонті, забезпечувати стійкість до вражаючих факторів існуючих і перспективних систем озброєння, в тому числі на нових фізичних принципах. При розробленні і вдосконаленні ОВТ, у першу чергу, необхідно врахувати тенденції в розвитку засобів збройної боротьби, до яких можна віднести: • прискорене в останні роки технічне і моральне старіння засобів збройної боротьби, що потребує більш частого їх оновлення; • підвищення вартості розроблення і виробництва ОВТ у зв’язку з широким впровадженням у комплекси (системи) озброєння передових досягнень у сфері штучного інтелекту, нової елементної бази, технологій, фізичних принципів, а також засобів автоматизації. Усе це призводить до необхідності розроблення складного математичного та програмного забезпечення, вартість створення якого в ряді випадків порівняна з вартістю створюваних систем озброєння; • виникнення додаткових проблем міжвидового характеру під час спільного застосування або взаємодії складних систем (комплексів) озброєння різних родів, видів військ (сил); • підвищення вимог до забезпечення високої бойової стійкості і живучості в умовах природних і організованих протидій. Врахування зазначеного вище дасть змогу визначити пріоритети оснащення Збройних Сил, основними з яких, мають бути: • оновлення засобів розвідки видів (родів військ (сил), спеціальних військ) та інтеграція їх в єдину систему розвідки, здатної викривати об’єкти противника з необхідною точністю, достовірністю та своєчасністю; • створення автоматизованої системи управління на всіх рівнях — від стратегічного до тактичного, здатної функціонувати в умовах безперервного радіоелектронного впливу та авіаційних ударів противника, здійснювати збір та оброблення інформації про обстановку в масштабі часу, близькому до реального, швидко розгортатись та

трансформуватись залежно від характеру дій угруповань Збройних Сил; • розвиток активної системи протиповітряної оборони держави на основі комплексування сучасних сил і засобів різних видів (родів військ, спеціальних військ) Збройних Сил (винищувальної авіації, зенітних ракетних військ Повітряних Сил, авіації, військ протиповітряної оборони Сухопутних військ, засобів протиповітряної оборони Військово-Морських Сил, засобів розвідки та радіоелектронної боротьби, інженерних військ, радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту тощо). Розвиток підсистем протиповітряної оборони держави — автоматизованого управління, розвідки та оповіщення, радіоелектронної боротьби та ураження; • створення системи комплексного вогневого ураження на основі інтеграції засобів розвідки, автоматизованого управління та високоточних засобів ураження на базі розвідувально-ударних комплексів оперативних командувань і розвідувально-вогневих комплексів механізованих бригад у тісній взаємодії з ударною авіацією. Оновлення парку озброєння та військової техніки — це єдиний та безальтернативний шлях до досягнення високої боєздатності Збройних Сил України. Такий висновок можна зробити, базуючись на існуючому світовому та радянському досвіді розвитку зразків, комплексів та систем озброєння. Репрезентативним прикладом можуть служити процеси заміни ОВТ на військово-морському флоті СРСР. У першу чергу, слід назвати оснащення кораблів протикорабельними крилатими ракетами різноманітного призначення, якими почали оснащувати флот у другій половині 1960-х років. Так, проти-

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

корабельні крилаті ракети П-15, які поступили на озброєння ракетних катерів та малих ракетних кораблів, і П-35, що були встановлені на ракетних крейсерах, а також на берегових установках, значно збільшили потенціал флотів у боротьбі з різними силами на морських театрах і під час оборони узбережжя. За оцінками радянського НДІ-4, таке переоснащення давало змогу збільшити бойовий потенціал угруповання кораблів на 9-12%. Інший приклад — оснащення балістичними ракетами. У першій половині 1970-х років був розроблений і прийнятий на озброєння нових атомних ракетоносців типа «Мурена» ракетний комплекс Д-9 з міжконтинентальною балістичною ракетою РМС-40. При цьому на 14% зростав коефіцієнт оперативного використання підводних ракетоносців та їх бойова стійкість. Ще один приклад стосується системи ППО кораблів. Так, модернізація розробленого в 1970-х комплексу «Волна» призвела до збільшення дальності і висоти стрільби в 1,5 рази, а також покращила завадозахищеність та можливість ураження цілей на гранично малих висотах. А це, в свою чергу, збільшувало живучість корабля. Розвиток ОВТ в умовах взаємодії різних типів і видів озброєння під час ведення бойових дій та конкурентної боротьби з аналогічними засобами противника припускає також і безперервне удосконалення всієї сукупності виробів озброєння. Наприклад, парк бронетанкової техніки (БТТ) повинен безперервно оновлюватися, щоб сумарний потенціал бойової ефективності відповідав заданим значенням. Без цього процесу цей по-

казник безперервно знижуватиметься із-за морального старіння і фізичного зносу. Під оновленням парку БТТ розуміється заміна машин, що знаходяться у військах і підлягають списанню унаслідок їх фізичного і/або морального зносу. Оновлення парку — є безперервний процес, пов’язаний з оновленням зразків, а також створення та прийняття на озброєння зразків нового типу. У свою чергу, оновлення зразків здійснюється в результаті або модернізації, або зміни поколінь. На думку фахівців, модернізація дає змогу в порівняно короткі терміни та при обмежених витратах досягти підвищення ефективності зразків БТТ і привести їх у відповідність з вимогами, що постійно зростають, але на короткий термін. Модернізація здійснюється як у ході поточного виробництва, так і на раніше випущених зразках, причому розрізняються велика і мала модернізації. Велика модернізація виконується, як правило, на заводах, що випускають серійні зразки, для поліпшення одногодвох комплексних бойових показників (вогняній потужності, захищеності, рухливості та командній керованості). Наприклад, великою модернізацією можна вважати установку динамічного або активного захисту, електромагнітного захисту, нового озброєння або приладів розвідки на нових фізичних принципах. Під час малої модернізації поліпшуються деякі характеристики, і відповідні роботи здійснюються, як правило, у військах при ремонті БТТ. Приклад — оснащення танка або іншої БТТ новими засобами зв’язку або приладами спостереження.

нового покоління відбувається після проведення двох-трьох модернізацій зразків попереднього покоління, які деякий час також залишаються на озброєнні. При цьому доцільно враховувати, що на оновлення парку зразків ОВТ визначальний вплив здійснює: • темп науково-технічного прогресу (впливає з одного боку на накопичення технічного заділу, а з іншого — прискорює моральне старіння зразків, що знаходяться на озброєнні); • рівень фінансових ресурсів; • виробничі потужності галузі; • наявність тимчасових обмежень. За статистичними даними, фактична тривалість етапу розробки ОВТ може коливатися в значних межах – від 2 до 9 років, наприклад, тривалість розробки БТТ, у середньому складає 5-6 років. В Україні цей показник вище з причини нестабільного фінансування і може досягати 15 років. Висновки 1. Особливої важливості набуває довгострокове (на 10-15 років) планування розвитку ОВТ, оскільки реалізація цільових програм вимагає залучення значних ресурсів протягом тривалого часу. 2. Основні зусилля вітчизняного ОПК необхідно спрямувати на розвиток таких базових військово-технологічних напрямів, як розвідка та висвітлення обстановки, зв’язок та управління військами, навігація, цілевказування та управління озброєнням, забезпечення дій і підтримання життєдіяльності особового складу в штатних та екстремальних умовах. 3. Відновлення боєздатності комплексів артилерійської розвідки, розроблення (за-

Оновлення парку озброєння та військової техніки — це єдиний та безальтернативний шлях до досягнення високої боєздатності Збройних Сил України» Зміна поколінь характеризується значним підвищенням бойових властивостей і ефективності зразка, проте створення нових зразків зв’язане з великими витратами часу та коштів. Так, розробка танка «Леопард-1» зайняла близько дев’яти років, англійського «Чифтен» – майже десять, американського М60А1 – десять. Програма створення американського танка М1 «Абрамс» обійшлася в суму понад 1 млрд доларів. У реальних умовах експлуатації у складі парку БТТ можуть бути зразки двох або навіть трьох поколінь. Як правило, ухвалення на озброєння зразка №3/2017

купівля) нових (модернізація існуючих) радіолокаційних та звукометричних комплексів (засобів) артилерійської розвідки та обладнання машин управління (самохідних гармат) сучасними супутниковими навігаційними засобами дасть змогу суттєво підвищити ефективність застосування підрозділів РВіА. 4. Системи ОВТ, які будуть вироблятися або закуповуватися, повинні відповідати сучасним оперативно-стратегічним вимогам та бути спроможними до функціонування в умовах максимальної автономності, бути технологічними у виробництві та ремонті, забезпечувати стійкість до вражаючих факторів існуючих і перспективних систем озброєння, в тому числі на нових фізичних принципах.

Актуально

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Чи вийде аві Враховуючи фінансові та економічні проблеми, держава зараз не в змозі придбати нову і сучасну авіатехніку, але вона спроможна поліпшити бойовий потенціал існуючого парку військової авіації

Алєксєєв В.О., генерал-майор запасу, військовий льотчик 1-го класу

сновні зусилля вітчизняного ВПК в контексті подальшого розвитку Повітряних Сил планується спрямувати на вдосконалення протиповітряної оборони

України. Це, насамперед, створення нових і модернізацію наявних ЗРК, РЛС, систем управління. Однак, подальші шляхи розвитку військової авіації окреслені не достатньо чітко. Адже в умовах сучасної війни авіація вирішує завдання, при виконанні яких досягаються сприятливі умови для успіху усієї воєнної кампанії. Прикладом, що підтверджує цю позицію, є всі військові конфлікти за останні 50 років, у яких брали участь СРСР, США, держави-члени НАТО, і ті яких сьогодні ми бачимо і Росію (ІДІЛ, Сирія тощо).

Очевидно, невизначеність із розвитком авіації Повітряних Сил, зокрема з оновленням парку літаків, обумовлена їх високою вартістю, яку виснажений кризою, спадом виробництва та війною, бюджет України просто не потягне. Закупівля нових літаків виробництва США, країн НАТО, Швеції або Китаї теж є складним питанням. Адже купувати потрібно не тільки літаки, але й запчастини до них, авіаційні боєприпаси в кількості, необхідній для перенавчання та підтримки навичок екіпажами. Крім того, необхідно змінити або адаптувати до нових типів літа№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

іація з піке?

ків системи зв’язку, а також радіотехнічного та аеродромного забезпечення польотів. Необхідно брати до уваги і той факт, що бетонне покриття наших військових аеродромів значно знижує ресурс гуми, яка використовується на літаках F-15, F-16, F-18 та ін. До цього ж слід додати обладнання авіаційних ТЕЧ, закупівлю висотного спорядження пілотів, придбання авіаційних тренажерів (кожен з яких коштує набагато дорожче за літак). Виникає риторичне запитання: «Що робити?». Давайте спробуємо розглянути можливі шляхи вирішення №3/2017

проблеми. Врешті-решт, конфлікт на Сході нашої країни триває, і завдання авіації щодо захисту повітряних кордонів та авіаційної підтримки сил АТО залишаються. І у випадку підвищення інтенсивності конфлікту або повномасштабної агресії сили авіації буде залучено в повному складі. З огляду на той факт, що Сполучені Штати та країни НАТО не поспішають допомагати нам із летальною зброєю, питання щодо підвищення ефективності бойових дій авіації Україна повинна вирішувати власноруч і в найкоротші терміни, з максимальним

зосередженням всіх сил і можливостей. У той же час, потрібно всіма можливими засобами переконати союзників у необхідності надати нам всебічну матеріально-технічну підтримку. Наша держава зараз не в змозі придбати нову і сучасну авіатехніку, але вона спроможна поліпшити бойовий потенціал існуючої військової авіації. Особливістю військового конфлікту на Сході України, є насиченість зони проведення АТО новими російськими засобами ППО, подавлення яких наявними в Україні засобами РЕБ у повному обсязі неможливо. Не вистачає

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

керованих ракет класу «повітря-земля», призначених для знищення РЛС супротивника, позицій ЗРК, РСЗВ, броньованих та інших мобільних цілей без входу наших літаків до зони поразки ЗРК ворога. Таким чином, основною проблемою нашої авіації є відсутність керованих ракет (КР) класу «повітря — РЛС», «повітря-земля» з дальністю пуску 100-150 км (на всю глибину оперативної побудови позицій ворога). Іншою проблемою є відсутність обладнання для пуску таких ракет з літаків штурмової та винищувальної авіації. Звідси маємо завдання перше для ВПК України — швидко на базі наявних розробок типу «Грань», «Копер» та інших спроектувати новітні КР із сучасними характеристиками дальності пуску та точності ураження, провести їх випробування з подальшим виробництвом та постачанням у війська. Завдання друге — підготовити літаючу платформу для транспортування і запуску створених КР. Завдання третє — привести систему управління та забезпечення бойових дій нашої військової авіації до рівня, який дає змогу успішно чинити опір противнику, що випереджає нас у технологічному обладнанні його ВПС.

Необхідно всі аналогові обчислювачі, в першу чергу прицільних і навігаційних систем, замінити на цифрові, що значно прискорить їхню дію, підвищить точність і надійність у роботі» Рішення останніх двох завдань має кілька варіантів Варіант перший. Переобладнання (модернізація) існуючих платформ типу МіГ-29, Су-27, Су-24, Су-25. Варіант придбання нової авіатехніки за кордоном не розглядаємо через відсутність коштів в держбюджеті. Крім того, мережа вітчизняних авіаремонтних підприємств цілком спроможна виконувати завдання щодо подовження ресурсу планера літаків, авіаційних двигунів та інших агрегатів. Модернізація повинна йти за такими напрямками: 1. Заміна радіолокаційних станцій на МіГ29, Су-27 на РЛС зі збільшеною дальністю виявлення повітряних цілей та встановлення радіолокаційного, телевізійного та інфрачервоного каналів виявлення наземних

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

з виявлення РЛС противника з можливістю використання КР різних видів і виробників. 2. У навігаційну частину ПрНК (прицільнонавігаційний комплекс) всіх чотирьох типів літаків «забити» можливість використовувати всі наявні супутникові навігаційні системи, спростити використання системи в польоті. При введенні координат користуватися не широтою та довготою з мап великого масштабу, а прямокутними координатами з мап кілометрового і менших масштабів. 3. Всі аналогові обчислювачі, в першу чергу прицільних і навігаційних систем, замінити на цифрові, що значно прискорить їхню дію, підвищить точність і надійність у роботі. 4. Відновити справність та підвищити характеристики індивідуальних засобів РЕБ, як вбудованих, так і підвісних. Збільшити запас теплових (ІЧ) і протирадіолокаційних (ПРЛ) пасток, уточнити їх характеристики і привести у відповідність до діапазону голівок самонаведення (ГСН) ПЗРК і ЗРС супротивника. 5. У авіоніці всіх типів літаків прилади контролю просторового положення, місця знаходження літака, контролю роботи систем літака та двигунів, інформації від ПрНК замінити на багатофункціональні рідиннокристалічні індикатори (РКІ), але залишити дисплей на лобовому склі для зручності при польоті на малій висоті. 6. Замінити двигуни російського виробництва на вітчизняні виробництва ВАТ «Мотор Січ». Якщо приймаємо цей варіант як основний, країна отримає потужне сучасне авіаційне угруповання, яке виконуватиме завдання надійного забезпечення та вогневої підтримки військ, що беруть участь у АТО. На підприємствах ВПК та їх суміжниках з’являться тисячі нових робочих місць. Значно збільшиться частка високотехнологічних галузей промисловості всієї системи національної екоі морських цілей, в тому числі працюючих РЛС супротивника. Це має проводитись із таким розрахунком, щоб застосовувати по повітряних і наземних цілях вітчизняних керованих ракет, так і тих, що є на озброєнні у країнах НАТО, Ізраїлю та ін. На Су-24 потрібно модифікувати існуючу РЛС з метою підвищення її характеристик щодо точності та збільшення дальності радіолокаційного і телевізійного (оптичного) каналів, надання спроможності виявлення малих мобільних цілей наземного та морського базування, додати інфрачервоний канал, а також можливість застосування керованих ракет як вітчизняного, так і закордонного виробництва. На Су-25 з метою розширення номенклатури керованих засобів поразки необхідно до існуючого лазерного каналу додати теле- та інфрачервоний канали, а також обладнання №3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

номіки, що підтягне на сучасний рівень інших виробників товарів і послуг по всій державі. Збільшаться можливості для зростання експорту. Зростуть інвестиції. Звичайно, у цьому варіанті є недоліки. За чверть століття незалежності нашими військовими КБ практично без фінансової підтримки з боку держави розроблені нові види систем та зброї для авіації. Але — в основному на папері або в дослідних екземплярах. Таким чином, цей варіант вимагає часу — рік, три, п’ять, який залежить від грошей, рівня мобілізації ВПК, але, здебільшого, від волі політичного і військового керівництва країни. Варіант другий. Трохи історії. В 2000 році керівництвом ВПС України, за погодженням з ДК «Укроборонсервіс» та ізраїльською ДК «ІAІ», відпрацьовувалося питання глибокої модернізації МіГ-29. З цією метою до Ізраїлю була направлена робоча група, що складалась з представників «Укроборонсервісу», Центрального науково-дослідного інституту (ЦНДІ) авіації, управління бойової підготовки і головного інженера ВПС. Автор цих рядків, будучи в той час заступником начальника бойової підготовки ВПС України, очолював групу. Під час візиту представники України ознайомилися з можливостями ізраїльтян, в результаті чого спільною робочою групою було відпрацьовано пропозиції щодо модернізації літаків, а з фахівцями Ізраїлю узгоджено технічні та фінансові питання подальшої співпраці. В процесі модернізації МіГ-29 повинен був отримати новий ПрНК, що дозволяв виявляти та супроводжувати повітряні та наземні (морські при хвилюванні до 3 балів) цілі. ПрНК дозволяв відображати повітряні цілі в РЛ (радіолокаційному) режимі, а у вигляді кольорової картинки на тлі рельєфу місцевості — наземні цілі. Крім того, ПрНК мав телевізійний, ІЧ і лазерний канали. КР «повітря-повітря», «повітря-земля», «повітря-РЛС», за бажанням замовника, могли бути як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва (Ізраїль, США, НАТО). В інформаційне поле кабіни були введені два великих РКІ, на одному з яких виводилася інформація від ПрНК з режимом картографування місцевості, на іншому — інформація про роботу систем літака й двигунів. Навігаційна частина комплексу використовувала супутникові навігаційні системи (тип — за бажанням замовника). Здійснювалось повне

програмування польоту з можливістю зміни програми пілотом у повітрі. Всі аналогові обчислювачі в прицільній та навігаційній системах були замінені на цифрові. Розширився діапазон фіксованих частот радіостанції, система зв’язку доводилася до загальноприйнятих міжнародних норм. Увесь пропонований для установки на літак набір складався з трьох блоків, розміром як ноутбук кожен, а також дзеркала антени РЛС і комунікаційних кабелів. Загальна вага обладнання (без кабелю) становила близько 90 кг. (Сучасний на той час російський радар «Жук» мав вагу понад 250 кг). Було погоджено такий алгоритм дій сторін щодо реалізації цього проекту: Ізраїль, через свою зацікавленість у продажу вищевказаного устаткування, виділяє 10 млн. доларів на модернізацію першого літака. Україна надає один МіГ-29 та виділяє бригаду фахівців із Львівського АРЗ, які разом з ізраїльтянами здійснюють модернізацію першого літака і, в той же час, набувають навичок зі встановлення ізраїльського обладнання, проводять його тестування та налаштування. Потім, в червні 2001 року модернізований МіГ-29 демонструється на 44-му міжнародному авіасалоні в Ле-Бурже (Франція). Успіх заходу дозволяв зосередити всю роботу з модернізації МіГ-29, сотні яких знаходилися на озброєнні країн Східної Європи, що вступили до НАТО, та інших країн, які використовують цей літак, на АРЗ у Львові. Це давало змогу заробити гроші на ремонт і модернізацію решти літаків ВПС України. Потрібно відзначити, що завод у Бен-Гуріоні встановлював таке обладнання не тільки на ізраїльські літаки «Кфіри», «Міражі», «Фантоми», F-15, F-16, але й на турецькі «Фантоми», єгипетські МіГ-21, F-16 ВПС США. Цей шлях модернізації визначався тим, що всі комплекти обладнання однакові, незалежно від типу літака. Різними були лише дальності виявлення цілей, що залежить від розміру дзеркал антени РЛС (тобто розмірів антенного відсіку) літака, який проходить модернізацію. Крім того, ми побачили БПЛА різних класів виробництва Ізраїлю, літак ДРЛО, який вони переобладнали для Китаю з російського А-50, замінивши антену-гриб в середині верхньої частини фюзеляжу на носову, вироблену в Ізраїлі, виключивши таким чином кути закриття від крил та фюзеляжу літака. Повернувшись додому, робоча група надала докладний звіт з висно№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вками, що цей варіант роботи з модернізації є найбільш доцільним та економічно ефективним, тому варто дотримуватися його реалізації, не гаючи часу, оскільки конкуренти (румунська версія модернізації МіГ-29 «Снайпер» та росіяни з МіГ-29СМ) можуть перехопити ринок модернізації. Головнокомандувач ВПС України та Міністр оборони України подали відповідні звіти до Ради безпеки, Кабміну, Президенту України. Але виявилося, що співпраця у цій галузі з Ізраїлем на той час була політично не доцільною. Нам запропонували зосередитися на співпраці з модернізації з іншими фірмами, але решта варіантів були неприпустимі через їхню вартість. Таким чином, реальну нагоду поліпши-

ти можливості наших ВПС було злочинно поховано. Але часи змінюються, змінюється спектр зовнішньополітичних орієнтирів. Сьогодні Україна знаходиться в умовах, коли є реальна загроза її незалежності, і щоб уникнути її, необхідно вжити термінових заходів. Тому є сенс цей варіант з модернізації військової авіації в Україні втілити відповідно до описаної вище схеми, тому що сьогодні Ізраїль має, на думку багатьох військових експертів, найбільш розвинутий промисловий комплекс для виробництва сучасної високоточної зброї, включаючи авіаційну, як пілотовану, так і безпілотну. Варіант третій. У разі неможливості втілення попередніх варіантів, через недо-

Основною проблемою нашої авіації є відсутність керованих ракет (КР) класу «повітря-РЛС», «повітря-земля» з дальністю пуску 100-150 км, тому для нанесення ракетних ударів керованими ракетами на всю глибину оперативної побудови позицій противника потрібно підготувати принаймні 4-6 літаків типу Ан-74 або Ан-178»

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

статність коштів або потужностей і технологічного ресурсу вітчизняного ВПК, має право на обговорення такий варіант: 1. Діючу бойову техніку підтримувати у боєздатному стані — АРЗ подовжують ресурс планера, агрегатів літаків і двигунів, в той же час модернізують їх на основі наявних можливостей, зберігаючи наявний бойовий склад літаків бригад тактичної авіації для виконання завдань ППО, забезпечення та вогневої підтримки наземних сил. У разі загострення конфлікту виконують завдання поразки з повітря ворожих угруповань, які здійснили прорив на територію, контрольовану нашими військами. 2. Для нанесення ракетних ударів керованими ракетами на всю глибину оперативної побудови позицій противника підготувати принаймні 4-6 літаків типу Ан-74 або Ан178. Оснастити їх крилатими ракетами українського або іноземного виробництва. Запуск ракет виконувати з пілонів, встановлених під крилом, або з револьверних пристроїв всередині фюзеляжу.

Чому саме Ан-74 чи Ан-178? По-перше, вони мають реактивні двигуни, що дає змогу виконувати завдання на високих швидкостях, які дозволяють скоротити час польоту до точки пуску ракет і в цілому час виконання бойового завдання. По-друге, наявність великого об’єму фюзеляжу дозволяє встановити менш компактне, ніж на бойові літаки обладнання, що полегшує монтаж. Це надає перевагу в термінах виробництва і надійності, адже у випадку відмови в повітрі екіпаж самотужки усуне несправність і продовжить виконання бойового завдання. По-третє, Ан-74 та Ан-178 — літаки KБ Антонова — виробляються на вітчизняних авіаційних заводах у Харкові та Києві та практично не залежать від іноземних постачальників і підрядників, що дозволяє уникнути додаткової складності з дотриманням усіх вимог безпеки заводом-виробником і негайно приступити до практичного здійснення цього варіанту.

По-четверте, можливість базування Анів з ґрунтових аеродромів покращує виживання, оскільки ворог в першу чергу знищує аеродроми базування військової авіації. По-п’яте, майже повна автономія від звичайної в бойовій авіації залежності від аеродромного забезпечення дозволяє підвищити прихованість та маскування під час виконання бойових завдань. По-шосте, завжди є можливість при необхідності збільшити угруповання Анів-носіїв керованих ракет. Очевидним є той факт, що виконання цього завдання цілком реальне, навіть в умовах гострого дефіциту фінансування. Під час розгляду цього варіанту необхідно чітко усвідомлювати, що, залишаючи практично без якісних змін українську військову авіацію, ми примушуємо наших пілотів на ведення бойових дій у заздалегідь провальних умовах. Це обумовлено тим, що противник має АК РЛДН типу А-50, який

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

дозволяє йому онлайн контролювати всі рухи і маневри вітчизняної авіації. Тобто, основне правило перемоги у бою — «першим виявив — першим завдав удару» — буде діяти на стороні ворога, а наші пілоти будуть позбавлені такої можливості. Також ми матимемо проблеми у процесі управління повітряним боєм, тому що противник намагатиметься вести його поза полем зору наших наземних РЛС. До того ж, створити перешкоди або завдати вогневої поразки наземній РЛС набагато простіше ніж літаку АК РЛДН. Звідси — висновок: ми повинні знизити рівень спроможності ворога та нейтралізувати А-50 постановкою міцних перешкод. Але на сьогодні така місія для українських, дуже застарілих і слабких, сил та засобів РЕБ, відверто кажучи, нездійсненна, навіть частково. Або ж ми повинні піднятися до рівня противника шляхом створення власного АК РЛДН на основі Ан-140 чи іншої модифікації літака Ан. Тим більше, що в радянські часи у КБ Антонова

№3/2017

діяла програма створення АК РЛДН (літаків Ан-71), але завершенню проекту перешкодив розпад Радянського Союзу. Якщо протягом короткого часу виконання цього завдання власними силами неможливо, то слід придбати за кордоном 2-4 літаки типу Е-2А «Hokkaj». Без розв’язання проблеми взяття на озброєння Збройних Сил України літаків типу АК РЛДН досягнення хоча б рівних умов у бойових діях із сучасним противником неможливе. Це твердження поширюється на всі запропоновані варіанти. Однаково в усіх з вищеперерахованих варіантах необхідно створити новий рід військової авіації України — безпілотної. Питання про оснащення нашої авіації БПЛА, здатними знищувати визначені ними цілі в тактичній і оперативній глибині ворожих військ, здійснювати цілевказівки КР, які стартують із землі, з судна або літака, ставити перешкоди засобам управлін-

ня військами ворога — це вже питання не до моделістів-аматорів, а до державних КБ і підприємств. Воно вимагає серйозних інвестицій і постійного моніторингу ходу робіт. І якщо у стислі терміни Україна не зможе опанувати виробництво таких БПЛА, вони повинні бути придбані за кордоном, бажано в Ізраїлі, де вони вважаються найкращими і найбільш адаптованими до антитерористичних дій. Зрозуміло, що надані варіанти можуть бути доповнені або звужені. Рекомендовані заходи з одного варіанту можуть додаватися до іншого. Можливо в бойовій авіації провести модернізацію спочатку на «спарках» Су-27УБ, МіГ-29УБ, Су-25УБ, потім, із надходженням грошей, — на бойових літаках. Але правда одна: зволікання у часі з оновленням нашої військової авіації призведе до великих проблем в обороноздатності України та до невиправдних втрат при захисті її територіальної цілісності.

питання руба

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ремонт Мі-171Ш: дилема з підтекстом У Хорватії останнім часом активно обговорюється питання проведення капітального ремонту отриманих від Росії багатоцільових вертольотів Мі-171Ш. Тому зараз постала дилема — як і де їх відремонтувати, коли виробник і носій сертифікату на вертольоти знаходиться під європейськими санкціями

Антонов А.М., полковник, начальник відділу забезпечення службової діяльності адміністративного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

кінці 2007 — на початку 2008 року ВПС Хорватії отримали від Російської Федерації 10 багатоцільових вертольотів Мі-171Ш, а також, на додачу, необхідне матеріально-технічне забезпечення для здійснення перевезень всіх видів збройних сил, гасіння пожежі та проведення пошуково-рятувальних операцій на суші і на морі. Все це було оформлено як компенсація клірингового боргу колишнього СРСР перед країнами колишньої Югославії. Однак, не все так просто, як здається на перший погляд. Через вісім років експлуатації вертольотів на порозі 2016-2017 рр., міністерство оборони Хорватії зіткнулося з проблемою першого капітального ремонту Мі-171Ш. Відповідальність за його проведення було покладено на

Куницький С.В., незалежний експерт

хорватське підприємство Zrakoplovnotehnički centar (ZTC) (Авіаційний технічний центр), яким за останні 15 років практично повністю освоєна технологія проведення капітального ремонту і модернізації вертольотів Мі-8/17. Слід зазначити, що свого часу в 2013-2014 рр. компанія придбала досвід ремонту вертольотів Мі-8МТВ-1 спільно з Україною. Тоді частина робіт по шести вертольотам проводилася на хорватському підприємстві ZTC за підтримки української держкомпанії «Укрспецекспорт», а частина, переважно дообладнання двигунів, здійснювалася в Україні. Однак, сьогодні мова йде про перший капітальний ремонт Мі-171Ш, які представляють собою поліпшену версію вертольоту Мі-8/17 з новими пристроями, обладнанням та агрегатами. Тому

виникла необхідність у пошуку іноземного партнера, який має досвід ремонту саме цього типу вертольотів. В умовах міжнародних санкцій щодо РФ, викликаних агресивною політикою до України і провокативними діями, які загрожують безпеці Європи, у хорватській компанії ZTC не такий великий спектр варіантів. Як відомо, в Європі, існує кілька відомих центрів для ремонту вертольотів сімейства Мі-8/17: LOM Прага (Чехія), AVIABALTIKA (Литва) та LOTN (Словаччина). В Україні також є ряд підприємств, які протягом багатьох років, здійснюють ремонт і модернізацію широкої гами вертольотів серії «Мі», зокрема АТ «Мотор Січ» (якщо мова йде про двигуни для цих гелікоптерів). При цьому для проведення капіталь№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ного ремонту необхідно мати сертифікат, отримання якого залежить від виробника і розробника — «Московського вертолітного заводу ім. М.Л.Міля». Сертифікат повинен підтвердити технологічні можливості підприємства в проведенні капітального ремонту вертольотів Мі-171Ш. Без нього «Міль» не береться «гарантувати безпеку подальшої експлуатації своїх машин» після проведення ремонту. Однак, яка може бути сертифікація, коли РФ перебуває під санкціями ЄС через свої агресивні дії в Україні та Сирії. Організувавши процес сертифікації свого підприємства у росіян, Хорватія підпадає під увагу чиновників з ЄС як країна, яка порушує внутрішнього-європейське законодавство. А це вже загрожує негативними наслідками. №3/2017

Крім того, випливає і моральний аспект, пов’язаний з реакцією України на можливу співпрацю Хорватії з РФ у військовій сфері. В такому випадку ініціатива поглиблення співпраці Хорватії з РФ може цілком бути розцінена Україною як не доброзичливий жест. Тут необхідно шукати інший, більш прийнятний варіант, який дозволив би законно провести капітальний ремонт за стандартами НАТО в Європі без участі Росії. Де-факто, в даний час в ЄС сертифікат «Міля» на капітальний ремонт Мі-171Ш ніхто не має. За межами РФ, тільки чеське підприємство LOM Praha отримало дозвіл «Миля» на самостійне проведення капітального ремонту їх Мі171Ш (Мi-171Sh). Свого часу в рамках капремонту на чеські вертольоти були

У Європі, існує кілька відомих центрів для ремонту вертольотів сімейства Мі-8/17: LOM Прага (Чехія), AVIABALTIKA (Литва) та LOTN (Словаччина)» встановлені сучасна апаратура зв’язку, навігації та ідентифікації, які відповідають стандартам НАТО, а також нова система захисту від ураження переносними зенітно-ракетними комплексами. Досвід в проведенні капремонтів цих типів вертольотів також присутній і на інших європейських підприємствах. Так, великий багаж знань і практичних навичок в модернізації вертольотів, зо-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

крема по вертолітним двигунам для даної серії «Мі», мають і українські виробники. Безумовно, в ситуації, що склалася хорватській ZTC буде нелегко прийняти рішення і зробити правильний вибір. Найоптимальніший варіант — якби в партнери все ж вибрали чеську компанію LOM Praha. Є досвід проведення ремонту та модернізації Мі-171Ш, є дозвіл від «Міля», та й цілком прийнятний варіант модернізації, який відповідає стандартам НАТО. Одночасно з цим можна було б провести заміну старих двигунів ТВ3-117 ВМ, встановлених на Мі-171, на більш нові розробки АТ «Мотор Січ» двигуна ТВ3-117ВМАСБМ1В, які могли б значно поліпшити можливості вертольотів. Тим більше, що він вже пройшов повний цикл державних випробувань і отримав, між іншим, міжнародний сертифікат типу СТ267-АМД від Міждержавного авіаційного комітету РФ. Звичайно, капітальний ремонт хорватських Мі-171Ш — це лише тимчасовий захід. Надалі, з огляду на туманний розвиток взаємин з РФ, яка найближ-

Експортний варіант Мі-171 (експортне позначення), або Мі-8АМТ — радянськоросійський багатоціловий вертоліт, є сучасною експортною модефікацією вертольота Мі-8/ Мі-17, який був розроблений з урахуванням побажань покупців. У зв’язку з установкою на ньому нових двигунів, він потужніший свого прототипу Мі-8Т, має поліпшені льотно-технічні характеристики і здатний виконувати польоти в складних метеоумовах в умовах обмеженої видимості. Льотно-технічні характеристики: • Максимальна швидкість: 250 км/год • Крейсерська швидкість: 230 км/год • Статична стеля: 3980 м • Динамічна стеля: 6000 м • Дальність: 610 км • Двигун: 2хТВ3-117ВМ • Злітна потужність: 2х2100 к.с. • Максимальна злітна маса, кг: 13 000 кг • Максимальне навантаження, кг: 4 000 кг • Максимальне навантаження на зовнішній підвісці: 4000 кг • Екіпаж: 3 осіб • Десант: 26 осіб 18

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Хорватське підприємство Zrakoplovno-tehnički centar (ZTC) (Авіаційний технічний центр) за останні 15 років практично повністю освоїло технологію проведення капітального ремонту і модернізації вертольотів Мі-8/17» чим часом, навряд чи змінить свою агресивну політику, слід замислюватися про пошук нових варіантів. Відомо, що ВПС Хорватії планували зберегти у своєму складі вертольоти сімейства Мі-8/171 лише до 2019 року і надалі формувати свій парк за рахунок більш сучасних західних багатоцільових вертольотів, серед яких і Sikorsky UH-60 Black Hawk. Як будуть розвиватися події, покаже час. Однак, нині очевидно одне: ZTC варто розширювати свій кругозір і розвивати свої можливості в тісній співпраці з тими країнами, які знаходяться в єдиній сфері демократичних координат.

найбільш надійний

ТВ3-117 — сімейство авіаційних турбовальних двигунів, розроблених в 1965-1972 роках на ОКБ імені В. Я. Клімова під керівництвом С. П. Ізотова та С. В. Люневіча. Випускається серійно з 1972 року на ЗПОМ «Моторобудівник» (нині ПАТ «Мотор Січ», м. Запоріжжя). З моменту створення було випущено понад 25 тис. двигунів ТВ3-117 різних модифікацій, спільне напрацювання яких становить понад 16 млн. годин. Один з найбільш надійних авіаційних двигунів у світі. Технічні характеристики: • Потужність на злітному режимі: 2000 к. с. • Потужність на крейсерському режимі: 1500 к. с. • Питома витрата палива: 0,220 кг/к.с.·година • Маса: 295 кг • Ресурс: 7500 годин №3/2017

Психофізіологічне здоров’я

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Основним завданням військової медицини є якнайшвидше повернення військовослужбовців до виконання своїх функціональних обов’язків

Вилікувати душу Кальниш В.В., професор кафедри авіаційної, морської медицини та психофізіології Української військової медичної академії, доктор біологічних наук, професор

країнах НАТО все більше уваги приділяється підтримці психічного здоров’я під час військових операцій. Тривалий стрес збільшує ризик виникнення психічних проблем та суїциду. Для вирішення завдань з медико-психологічної допомоги та підтримки психічного здоров’я розроблено низку стандартизованих угод НАТО. Крім цього, в останні роки багато європейських наукових праць

Пишнов Г.Ю., професор кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Швець А.В., підполковник медичної служби, начальник науково-дослідного відділу Науково-дослідного інституту проблем військової медицини Української військової медичної академії, доктор медичних наук, старший науковий співробітник

присвячені впливу контузії головного мозку на фізіологію та поведінку людини і способам виявлення цих, часто непомітних, наслідків. Оскільки деякі психічні стани можуть бути поширеними серед військовослужбовців і потенційно впливати на операції, важливо визначити всі оперативні та професійні обмеження, до яких вони можуть призвести. Рекомендації щодо цього питання наведені

у СТАНАГу 2573 AMedP-72 «Оперативні обмеження для особового складу з психіатричними розладами». Зважаючи на наявність великого досвіду в царині військової психології та психофізіології, перед Збройними силами України постає актуальна проблема побудови системи оптимального психофізіологічного та психологічного супроводу військовослужбовців на всіх етапах проходження служби. Проекти №3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

подібних систем не раз обговорювалися, однак на цей час, коли життя, здоров’я і боєздатність військовослужбовців знаходяться під реальною загрозою, організація такої системи повинна мати певні специфічні риси. Перш за все слід обговорити основні елементи такої системи. Професійний психофізіологічний відбір Необхідність широкого впровадження психофізіологічного відбору відома давно. Справа в тому, що існуючий сьогодні психологічний відбір, роль якого незаперечна (Наказ МО України від 10.12.2014 №883 «Про затвердження Інструкції з організації професійно-психологічного відбору у Збройних Силах України»), виходить з положення про важливість особистісних якостей людини для виконання ним бойових завдань. Так, дійсно, ці якості є ключовими для здійснення військовослужбовцем ефективної роботи. Однак, крім особистісних якостей, на успішність виконання професійної діяльності суттєво впливають такі психофізіологічні характеристики, як рівень функціональних резервів організму, швидкісні параметри вищої нервової діяльності, когнітивні здібності, стійкість до розвитку стану монотонії та багато інших. Оцінку цих характеристик за допомогою психологічних методів можна отримати тільки приблизну. Психофізіологічні методи, засновані на проведенні кількісних (об’єктивних) вимірювань певних параметрів організму, тому більш точно відображають картину професійної психофізіологічної придатності людини. Для пояснення цього положення можна навести наступний приклад. Деякі професійно важливі якості комбатантів, які виконують роботу спостерігачів, при проведенні бойових дій, мають певні специфічні риси. Професійна діяльність в цих умовах потребує значної стійкості до розвитку стану монотонії, що характеризується появою сонливості, апатії, зниженням реакцій і точності дій. Зокрема, до таких професій відносяться снайпери, спостерігачі за розвитком обставин в зоні бойових дій, водії та інші, робота яких має одноманітний характер. Подолання розвитку монотонії вимагає від таких людей значних вольових зусиль, застосування різних підтримуючих засобів, вживання «енергетичних» речовин, або постійної зміни роду діяльності, що в бойових умовах, частіше за все, не вдається здійснювати. Нині розроблені спеціальні комп’ютерні кількісні методи оцінки стійкості/схильності до розвитку ста-

ну монотонії. Вони дають можливість гарантовано відібрати військовослужбовців для виконання специфічних одноманітних завдань, організм яких стійкий до розвитку цього стану. Заради справедливості, необхідно зауважити, що існують анкетні методи опитування осіб для визначення стійких і схильних до розвитку стану монотонії. Однак, як показує досвід, надійність цих психологічних методів залишає бажати кращого. Зараз в Україні розроблено цілий ряд приладів, що дозволяють проводити широкий спектр психофізіологічних досліджень, безпосередньо спрямованих на здійснення професійного психофізіологічного відбору та оцінки психофізіологічного стану людей. Тому, немає жодних об’єктивних перешкод для його впровадження у військовій сфері. До того ж, психофізіологічні прилади для оцінки функціонального стану військовослужбовця додатково

дозволяють здійснювати і різнопланове анкетне тестування — важливий психологічний підхід до проведення професійного психологічного відбору. Таке тестування, яке активно застосовується в сучасних умовах оцінки особистісних якостей, можна також проводити на комп’ютері. Воно має ряд переваг, пов’язаних зі стандартизацією умов тестування, великою швидкістю отримання його результатів, вилученням корупційної компоненти при проведенні досліджень. Близько 30 років тому була розроблена спеціальна комп’ютерна програма на основі психологічного опитувальника «СМИЛ». Результатом тестування було надання трьох характеристик різним категоріям користувачів: психологу, керівнику і досліджуваному. Психологу надавалася кількісна інформація про виразність у досліджуваної людини різних особистісних якостей. №3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В Україні розроблено цілий ряд приладів, що дозволяють проводити широкий спектр психофізіологічних досліджень, безпосередньо спрямованих на здійснення професійного психофізіологічного відбору та оцінки психофізіологічного стану людей»

До керівника, в зрозумілих для нього термінах, в описовому вигляді доводилася характеристика провідних особистісних якостей. Досліджуваному давалася інформація про власні психологічні якості та рекомендації, за допомогою яких він міг удосконалювати свою поведінку та психологічний стан. Вимоги часу спонукають деяких керівників використовувати програми психологічного тестування іноземного походження, що, по-перше, є досить коштовним процесом, а по-друге – суттєво знижує надійність тестування внаслідок недосконалого адаптування опитувальників та результуючих трактовок опитування до менталітету досліджуваних та потреб нашої країни. Тому, перефразовуючи відомий вислів Наполеона, можна сказати: якщо держава не хоче утримувати своїх вчених, то буде за великі кошти годувати іноземних. Психофізіологічна оцінка функці№3/2017

онального стану військовослужбовця і боєздатності підрозділу перед відправкою в зону воєнного конфлікту Перед відправкою в зону бойових дій, військовослужбовець проходить відповідну підготовку. Тут для психофізіолога відкривається можливість вирішення низки найважливіших проблем. Навіть, якщо попередньо був проведений ретельний професійний відбір, і придатність до виконання відповідних обов’язків не викликає сумнівів, перед відправкою військовослужбовця важливо оцінити його поточний функціональний стан і готовність до подальшого проходження служби. Для цього необхідно застосування спеціальних психофізіологічних методів, що дозволяють оцінити рівень функціональних резервів організму військовослужбовця, відсутність у нього вираженого стомлення, здатність витримувати значні емоційні та фізичні навантаження тощо. Вирішення цих завдань знахо-

диться в межах компетенції лікаря-психофізіолога, оскільки основною сферою діяльності психолога з не медичною освітою є психологічне тестування та консультування осіб, які мають життєві труднощі, але не перебувають у психотичному стані, а також психологічний вплив для відновлення чи реконструкції психічної реальності, що передбачає вплив на поведінку та емоції. Важливою стороною використання отриманої лікарем-психофізіологом об’єктивної інформації є виявлення осіб, які погано адаптуються до виконання своїх військових обов’язків в умовах, наближених до бойових. Виявлення таких «груп ризику» дозволить командиру та начальнику медичної служби здійснювати індивідуальний підхід до полегшення та прискорення адаптації шляхом контролю за фізіологічними можливостями військовослужбовця при здійсненні навчально-тренувальних заходів на полігоні.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ще одним важливим питанням, що потребує вирішення, є визначення фізіологічних можливостей військовослужбовців, які відправляються в зону бойових дій, що певним чином відображає боєздатність всього підрозділу. Такі нескладні за змістом та організацією психофізіологічні підходи можуть дати безпосередньо командирам цінну кількісну інформацію про можливості використання підрозділів в екстремальних умовах проведення військових операцій. Психофізіологічний супровід під час перебування в зоні воєнного конфлікту Звичайно, в цих умовах роль психофізіолога значно звужується. Основну роботу щодо виявлення осіб зі зниженим функціональними можливостями та військовослужбовців з критичним нервово-емоційним напруженням має виконувати командир підрозділу. Для цього йому потрібно надати відповідні знання, що дозволяють оцінити стан підлеглих. Надбання цих знань не повинно бути спонтанним. Потрібно врахувати досвід країн НАТО (СТАНАГ 2565 AMedP-65 «Керівництво для командирів з підтримки психічного здоров’я військовослужбовців на різних етапах розгортання») і провести спеціальний освітній курс, який може впроваджуватися на різних етапах освіти та підготовки командира. Робота лікаря-психофізіолога в цих умовах може бути тільки епізодичною у складі спеціалізованих мобільних груп (Наказ МО України від 09.12.2015 №702 «Про затвердження Положення про психологічну реабілітацію військовослужбовців Збройних Сил України, які брали участь в антитерористичній операції, під час відновлення боєздатності військових частин (підрозділів)»). Його роль буде полягати в кількісній інструментальній оцінці функціонального стану бійця для визначення ступеня прояву в нього перевтоми, перенапруги, дизадаптаційних явищ та проблем з психічним здоров’ям з метою прийняття подальших відповідних організаційних рішень. Психофізіологічний супровід в пункті постійної дислокації після виведення підрозділу з зони воєнного конфлікту Як показує досвід, військовослужбовців, які перебувають в зоні бойових дій, необхідно періодично виводити на відпочинок. Особливо це стосується контингенту молодих людей, на здоров’я яких довготривалий вплив стресових факторів діє більш

шкідливим чином. Отримані на учасниках АТО дані показують, що самостійне відновлення їх фізичної форми і здоров’я займає досить тривалий час. Природно, що організм кожної людини відновлюється з різною швидкістю, але середній період такого спонтанного відновлення наближається до трьох місяців. Тому в цей період вкрай необхідне проведення спеціальних заходів щодо активного і цілеспрямованого відновлення здоров’я, фізичної форми та боєздатності військовослужбовців. Саме на цьому етапі виявляється ключова роль лікаря-псіхофізіолога. По-перше, необхідно оперативно виявити осіб, що відносяться до «групи ризику», у яких явно проявляються ознаки розвитку перенапруження та перевтоми. Для цих військовослужбовців необхідно розробляти та активно реалізовувати спеціальну програму відновлення їх здоров’я. По-друге, необхідно спостерігати за процесом відновлення всіх військовослужбовців для визначення моменту їх повної реабілітації і відновлення боєздатності. По-третє, необхідно оцінити пси-

хофізичний стан представників підрозділів, що відправляються в зону проведення бойових дій, для передачі інформації про стан боєздатності цих підрозділів командуванню. Організаційні заходи Також хотілося б звернути увагу на деякі організаційні проблеми, пов’язані із здійсненням психофізіологічного супроводу військовослужбовців. По-перше, для такого супроводу необхідно мати належну кількість лікарів-психофізіологів, використання яких необхідно на кожному з перерахованих етапів психофізіологічного супроводу. Але для цього необхідно ввести в штат військових частин військову або цивільну посаду лікаря-психофізіолога (в деяких випадках можлива планова профільна спеціалізація з питань військової психофізіології начальників медичної служби військових частин та підрозділів). Проводити підготовку таких фахівців можливо на двох існуючих в Україні профільних кафедрах: кафедрі авіаційної, морської медицини та психофізіології Української військово-медичної академії та кафедрі медицини праці, психофізіології та медичної екології №3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. По-друге, необхідно розробити курси занять з екстремальної психофізіології, в яких було б передбачено навчання різних контингентів військовослужбовців: лікарів-психофізіологів, лікарівпсихологів та ін. По-третє, необхідно терміново інтенсифікувати наукові розробки і впровадження в практику методик з оперативної оцінки функціонального стану, функціональних резервів, професійно важливих якостей і працездатності військовослужбовців. Висновки Пропозиції щодо психофізіологічного супроводу військовослужбовців: 1. Професійний психофізіологічний відбір та моніторинг професійно важливих якостей військовослужбовців. 2. Адаптація військовослужбовців до участі в бойових діях: • підготовка військовослужбовців до співіснування з людьми з окремими проявами психотравм;

•

навчання основам адаптації в конкретному середовищі; • навчання прийомам психічної саморегуляції з метою протидії ушкоджувальним ефектам стресу; • оцінка нервово-емоційного напруження окремого військовослужбовця; • оцінка стану готовності до виконання обов’язків окремих підрозділів; • виявлення військовослужбовців з підвищеним нервово-емоційним напруженням і застосування медико-психологічних заходів, що полегшують адаптацію до подальшої служби. 3. Психофізіологічна корекція на етапі безпосередньої участі в бойових діях: • зниження ступеня проявів бойового стресу; • нормалізація сну; • екстрене підвищення фізичної працездатності окремих категорій військовослужбовців (розвідпідрозділи, підрозділи Сил спеціальних операцій та ін.); • експрес-діагностика функціонального стану організму і виявлення осіб, що найбільше потребують його корекції; • розробка рекомендацій командирам щодо раціонального бойового застосу-

Перед Збройними Силами України постає актуальна проблема побудови системи оптимального психофізіологічного та психологічного супроводу військовослужбовців на всіх етапах проходження служби»

№3/2017

вання військовослужбовців з урахуванням функціональних резервів їх організму і психологічних якостей; • підтримка високого рівня розумової працездатності у операторів і офіцерів бойового управління. 4. Заходи щодо відновлення боєздатності військовослужбовців, які повернулись із зони воєнного конфлікту в пункт постійної дислокації: • моніторинг відновлення функціонального стану та адаптаційних резервів військовослужбовців та виявлення осіб з пограничними психічними розладами; • застосування комплексу профілактичних та відновлювальних заходів для нормалізації функціонального стану військовослужбовців; • оцінка ефективності відновлювальних заходів для організації подальшої служби військовослужбовців; • виявлення осіб, яким потрібна медикопсихологічна реабілітація; • медико-психофізіологічна оцінка готовності окремих військовослужбовців на підрозділів до подальшого виконання завдань в зоні АТО. Успішне вирішення перерахованих завдань і підходів дасть можливість зберегти кадровий потенціал Збройних Сил України та підняти на вищий щабель боєздатність військовослужбовців і можливість їх раціонального використання для захисту незалежності країни.

система підготовки офіцерів

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

На креативність – рів Жупінський П.О., підполковник, старший науковий співробітник

Шемчук В.А., підполковник, старший науковий співробітник, кандидат педагогічних наук

Сівоха І.М., полковник, начальник науково-дослідного відділу

В сучасних умовах для ефективного виконання своїх управлінських функцій, військовим керівникам необхідно використовувати інші підходи до прийняття рішень та управлінської діяльності, адже бойові дії на Сході України яскраво показали, як відрізняються знання, отримані під час навчання у військовому виші, від реалій, з якими довелося зіткнутися командирам 26

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вняйсь!

ійськово-професійна діяльність командира належить до категорії екстремальних (ризиконебезпечних) професій, що висуває високі вимоги не лише до бойової майстерності, але й до розвитку у командира суб’єктних властивостей особистості, які забезпечують «креативну міцність». Креатив (лат. Creatio, англ. Creative — створення, творення) — визначення, яке характеризує продукт діяльності людини, створеної способом, що відрізняється від аналогічних, новизною підходу, творчим рішенням. Креат́ивність командира — це творчий, новаторський військово-стратегічний спосіб мислення, що окреслює здатність породжувати незвичайні ідеї, а саме продукування принципово нових ідей, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. Бої за Схід України яскраво показують, як відрізняється «війна, операція, бій» до яких нас готували в системі військової освіти та бойової підготовки, від сучасних реалій, з якими довелось зіткнутись командирам всіх рівнів. Поглянемо лише на широке впровадження цифрових технологій, які кардинально змінюють тактику, оперативне мистецтво, а також стратегію війни. В зоні проведення АТО часто-густо можна побачити офіцера або сержанта з ноутбуком, планшетом або смартфоном, на якому виконуються певні специфічні функції, наприклад:

вивчається місцевість, визначаються координати (прив’язка), проводяться розрахунки для стрільби, наноситься тактична обстановка та ін. Використання цих гаджетів для вказаних завдань значно зменшує часові показники їх виконання. І це лише невелика частина «айсбергу» сучасних змін, яка знаходиться на поверхні, сюди також можна віднести широке застосування: • безпілотних літальних апаратів (розвідка, ретрансляція, нанесення ударів тощо); • високоточних засобів ураження; • високотехнологічного озброєння та військової техніки іноземного виробництва; • нового та суттєво модернізованого вітчизняного озброєння та військової техніки та багато інших особливостей. Під поверхнею криється основна частина, парадигма якої полягає в створенні єдиної автоматизованої системи управління військами з застосуванням сучасних цифрових технологій, широке переозброєння збройних сил на сучасне високотехнологічне озброєння, застосування нових форм і способів ведення збройної боротьби. Особливе місце займає прискорений «інформаційний метаболізм» у всіх сферах життя в цілому, та військовій справі, зокрема. Прискорення цього процесу почало відбуватися внаслідок широкого розповсюдження серед населення цифрових засобів обміну інформацією таких, як мобільний зв’язок та Інтернет. Зрозуміло, що в таких умовах для

Зміщення акценту при підготовці командирів тактичної ланки управління в бік формалізованих (імперативних та альтернативних) методів прийняття управлінських рішень є виправданим»

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ефективного виконання своїх управлінських функцій, військовим керівникам необхідно використовувати інші підходи до прийняття рішень та управлінської діяльності. Особисті якості креативного командира – яскрава, неординарна людина з добре розвиненою просторовою уявою, за допомогою якої виключається шаблонність управління військами, котра вміє швидко генерувати цікаві, незвичайні ідеї. Такий командир інтуїтивно відчуває, що може зацікавити креативністю мислення під час планування та організації бойової підготовки та здатний відстояти свою ідею перед вищим командуванням. Професійне креативне мислення командира має включати провідну пізнавально-прогностичну якість – «військову управлінську мудрість», яка, за своєю сутністю та змістом, тісно взаємопов’язана та зумовлена з військовим професіоналізмом і досвідом військово-професійної та управлінської діяльності, управлінською культурою та компетентністю, провідними професійно важливими якостями та індивідуально-психічними особливостями управління. Серед них слід особливо виокремити такі прояви, здатності, якості та ставлення: • готовність служити та захищати Батьківщину, як суб’єкт військового управління взагалі; • здатність і готовність служити в колективному суб’єкті управління та сумлінно реалізовувати в ньому свої управлінські функції; • «поєднання» ціннісно-мотиваційної, поняттєво-змістовної, праксиологічної, менеджерської та емоційно-вольової сфер психіки командира, що інтегрується в мисленні суб’єкта управління; • здатність охоплювати в управлінському рішенні головне та незначне, основне і другорядне, перспективне та поточне, оскільки у військовій справі дрібниць не буває; • здатність дбати в управлінському рішенні про весь військовий підрозділ (військову частину) і кожного окремого військовослужбовця у ньому (в ній); • здатність практикувати в управлінській діяльності перехід від довгострокових до середньострокових та короткострокових планів і навпаки; • здатність підпорядковуватися рішенням вищих командирів і водночас бути лідером в управлінській команді, мати організаторські здатності; • уміння позитивно, як його лідер, впливати на соціально-психологічний клімат у військовому колективі та здатність працювати з ним;

•

готовість і здатність приймати при необхідності «непопулярні» управлінські рішення в складній обстановці та брати на себе відповідальність за їх ухвалення та реалізацію; • готовність та здатність до управлінської діяльності в екстремальних ситуаціях, здійснювати швидку мобілізацію зусиль, проявляти стресостійкість та емоційновольову стійкість тощо. Креативність традиційно вважається однією з необхідних якостей лише творчих інтелектуалів: учених, художників, композиторів, дизайнерів, журналістів тощо. Проте сьогодні креативність стає одним із обов’язкових атрибутів успішного військового фахівця. Розглянемо можливість застосування військовими командирами різних рівнів інноваційних (креативних) методів прийняття управлінських рішень. Бути креативним військовим фахівцем – це вимога часу, оскільки на передній план у його діяльності виступає творчий підхід до справи та гуманне ставлення до людей.

Слід зауважити, що сфера бізнесу досить давно почала застосовувати креативні підходи до прийняття управлінських рішень. До переваг такого підходу необхідно віднести: • можливість створення інноваційної конкурентоспроможної продукції (послуги), яка відповідає сучасним потребам користувачів (інколи їх випереджаючи); • перетворення персоналу на високоефективний стратегічний ресурс; • інноваційні підходи до управління персоналом; • постійний розвиток та вдосконалення кадрів без відриву від виробництва та інші. Умови, в яких функціонують сучасні збройні сили (гібридні та інформаційні війни, диверсійно-розвідувальна діяльність, обмежене фінансування, застосування новітніх ОВТ, форм та способів збройного протистояння тощо) та суб’єкти сфери бізнесу (жорстка конкуренція, підприємницьке шпигунство, не доброчесна конкуренція, дефіцит ресурсів, принцип ціна-якість-ціна аналогу конкурента, діяльність ТНК) можна охарактеризувати як вкрай №3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Креативний командир здатен породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем шаблонного мислення, швидко вирішувати складні управлінські ситуації» ймаються військовими керівниками на підставі виконання певних вимог, встановлених (традиційних) норм та принципів поведінки, системи цінностей. Це найбільш розповсюджений підхід. Методики прийняття таких рішень, як правило, описуються в нормативних документах (наказах, положеннях, рекомендаціях, бойових статутах), і виступають основою підготовки офіцерів всіх ланок

управління у ВВНЗ. І в подальшому набувають розвитку зі здобуттям практичних навичок та вмінь при виконанні офіцерами професійних компетенцій. До переваг такого підходу слід віднести порівняно невеликі часові показники підготовки таких рішень, зрозумілість та відносну простоту дій для всіх посадових осіб, які залучені до розроблення та виконання управлінського рішення, нормативна захищеність (не настання відповідальності за негативні результати прийнятих рішень в разі дотримання приписаних вимог). Разом з тим, такий під-

складні та мінливі. Застосування креативного підходу дало змогу бізнесу успішно досягати запланованих цілей в зазначених умовах. Таким чином, можна зробити припущення – при певній «імплементації» застосування військовими керівниками креативного підходу до прийняття управлінських рішень в сучасних умовах буде ефективним. Аналізуючи сучасну практику прийняття рішень військовими командирами всіх рівнів бачимо, що в більшості рішення приймаються імперативно та альтернативно, рідше варіативно і лише в поодиноких випадках – креативно. Коротко охарактеризуємо кожний із підходів. Імперативні управлінські рішення – це ті рішення, які при№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• • • • •

хід має ряд суттєвих недоліків, а саме: різке зменшення ефективності прийнятих рішень в нестандартних ситуаціях; шаблонність та передбачуваність дій; пригнічення розумної ініціативи військових керівників; низький рівень гнучкості прийнятих рішень; реформованість кінцевої мети (діяти не з метою досягнення максимального ефекту, а з метою дотримання встановлених процедур).

Альтернативним управлінським рішенням є вибір керівника між двома та більше варіантами, які є взаємовиключні. Такі рішення, як правило є більш прийнятні, ніж імперативні, вони більше направленні на досягнення кінцевої мети та відповідають реальним умовам обстановки, ніж імперативні. Але також мають вагомі недоліки, а саме: для вироблення потребують суттєвих затрат ресурсів, сил і часу (по суті виникає потреба в створенні розрахунково-аналітичного підрозділу),

порушується принцип своєчасності і гнучкості. Варіативне управлінське рішення приймається на основі управлінського рішення прийнятого раніше (стандартизованого рішення). Для підвищення ефективності прийняття варіативних управлінських рішень створюється певна стандартизована модель, в яку закладено основи діяльності організаційної системи, які є сталими, та другорядні елементи, які можуть змінюватись. Такий підхід передбачає розроблення певного переліку можливих ситуацій та відповідних дій по ним. Він може застосовуватись

Серед індивідуальнопсихічних особливостей управління необхідно особливо виокремити такі якості як готовність служити та захищати Батьківщину і здатність охоплювати в управлінському рішенні головне та незначне, основне і другорядне, перспективне та поточне, оскільки у військовій справі дрібниць не буває

№3/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

при розробці програмного забезпечення з підтримання прийняття рішень військовими керівниками. При прийнятті управлінських рішень військовими керівниками все частіше виникають ситуації, коли жодна з існуючих альтернатив не буде в достатній мірі відповідати визначеним критеріям, або часового ресурсу для розроблення альтернатив буде недостатньо. В таких ситуаціях виникає потреба у пошуку нових альтернатив, які б відповідали визначеним критеріям, а використання загальноприйнятих методів розроблення альтернатив стає малоефективним. Для вирішення зазначеної проблеми, пропонуємо розглянути креативні (творчі) підходи до прийняття управлінських рішень. Що таке взагалі креативні рішення? Креативні управлінські рішення – це ті рішення, які дозволяють раціонально вибирати нові варіанти вирішення завдань і проблем за допомогою творчого мислення. Спочатку розглянемо особливості військово-професійної діяльності військових керівників різних ланок управління. Так, специфікою службової (повсякденної) та бойової діяльності офіцерів тактичної ланки управління є: • здійснення діяльності, як правило, в складі іншого підрозділу (взвод в роті, рота в батальйоні тощо); №3/2017

•

низька ступінь самостійності управлінської діяльності; • малі часові показники на вироблення рішення; • слабкі практичні навички здійснення управлінської діяльності молодих спеціалістів; • інші фактори. Зміщення акценту при підготовці командирів тактичної ланки управління в бік формалізованих (імперативних та альтернативних) методів прийняття управлінських рішень є виправданим. Але вже для офіцерів оперативно-тактичної ланки управління специфіка військово-професійної діяльності буде іншою, а саме: • більш ретельний процес вироблення управлінського рішення щодо застосування підрозділу, як окремо діючого; • висока ступінь самостійності в плануванні та ухваленні управлінських рішень (наказів); • наявність службового (бойового) досвіду та практичних управлінських навичок; • відповідний кадровий потенціал підпорядкованих підрозділів, який можна буде залучити до вироблення альтернатив при прийнятті управлінських рішень. Саме на цьому рівні управління з’являється поле для застосування творчих методів прийняття рішень. Специфіка військово-професійної діяльності для офіцерів оперативно-стратегічної ланки управління буде полягати в:

•

необхідності прийняття найбільш складних управлінських рішень у військовій справі, які визначають діяльність видів, родів військ та в цілому Збройних Сил; • до розроблення рішень залучаються висококваліфіковані фахівці, відповідні підрозділи та організації (в т. ч. наукові). Тому саме офіцерам оперативностратегічної ланки управління необхідно володіти найбільшими здібностями у застосуванні креативних підходів до прийняття управлінських рішень. Розглянемо, які саме креативні методи прийняття рішень можливо застосовувати військовими керівниками. Для розроблення альтернатив при прийнятті управлінських рішень використовують методи як індивідуального, так і колективного творчого пошуку. Індивідуальні методи такі, як судження та інтуїтивний, потребують менших затрат ресурсу і часу, але ймовірність прийняття оптимального рішення зменшується, ризик помилок збільшується. Такі методи доцільно застосовувати в бойовій обстановці (бій, перехоплення ініціативи, участь в дуєлях (артилерійських, танкових, тощо) нанесення випереджувальних ударів та ін.), коли визначальним є часовий показник, а ризик помилок нище наслідків зволікання. Тому, найбільшу увагу таким методам слід приділяти при підготовці офіцерів тактичного рівні навчання. Індивідуальні методи

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

очікування натхнення, ліквідації безвихідних ситуацій, метод Метчета направлені на самоорганізацію та вирішення не першочергових завдань, або завдань, які не потребують негайного вирішення. Підготовку до застосування таких методів необхідно проводити на всіх рівнях навчання, але найбільшу увагу приділяти при підготовці офіцерів оперативно-стратегічної ланки управління. Колективні методи творчого пошуку поділяють на дві групи, а саме: 1) активізації мислення (евристичні методи, Дельфі, методи мозкового штурму); 2) з’єднання альтернатив (методи синектики, методи гірлянд асоціацій, морфологічний аналіз та ін.). Застосування таких методів значно знижує ризики помилок та підвищує ймовірність отримання найбільш оптимального рішення. Але вони по-

Готовість і здатність приймати при необхідності «непопулярні» управлінські рішення в складній обстановці та брати на себе відповідальність за їх ухвалення та реалізацію має бути притаманна кожному командиру

требують значно більших затрат часового ресурсу, крім того вимагають наявності добре розвинених організаторських здібностей керівника (командира, начальника), а також наявності відповідного кадрового потенціалу. Використання колективних методів творчого пошуку зможе сприяти більш ефективної розробки бойових операцій різних рівнів, дасть змогу отримати нестандартні (неочікувані для противника) рішення, крім того, можливість отримати інноваційні наукові, технічні та інші рішення. Таким чином, увагу при навчанні застосуванню таких методів слід приділяти на різних рівнях навчання. Креативний командир здатен породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем шаблонного мислення, швидко вирішувати складні управлінські ситуації. Високий рівень креативності може характеризувати його з різних боків: як найбільш компетентного фахівця у вирішенні управлінських питань. Створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості командира та сили його внутрішньої мотивації досягнення. Творчий бік командира підлягає еволюціонуванню здебільшого на етапі розвитку його професіоналізму, коли сформовані всі основні види професійної, особистої та суб’єктної компетентності як управлінця та фахівця.

Креативні методи вирішення різного характеру управлінських проблем у військовій сфері є перспективними та збільшують (змінюють) коло альтернатив при прийнятті рішень. Це відповідає викликам часу та зможе в сучасних умовах підвищити ефективність виконання завдань за призначенням, як окремих військових підрозділів, так і сектору безпеки і оборони держави в цілому. Такий підхід при прийнятті управлінських рішень не виключає та повністю не замінює застосування імперативних, альтернативних та варіативних методів. Застосування креативних методів матиме також ряд додаткових переваг: • зростання мотивації командирів до саморозвитку; • інтенсивний розвиток у офіцерів творчого мислення; • розвиток вертикальних та горизонтальних взаємозв’язків у колективі (між колективами); • збільшення відкритості до нового (інноваційного) тощо. Впровадження таких методів в систему підготовки офіцерів різних ланок управління (ВВНЗ, курси, навчання тощо) є актуальною проблемою. Слід зауважити, що для «імплементації» (реалізації) зазначених методів в систему підготовки необхідно проводити додаткові глибокі дослідження.

№3/2017