Оборонний вісник №2/2018 by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2018

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2018

ЗМІСТ Оборонне планування

Алгоритми безпеки

Актуально

Національна безпека

Оборонне планування як спроможність

Прогноз загроз

Військові амбіції

Військово-технічна політика

Наука&зброя

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

Оборонний потенціал ЄС

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

«Інструмент» спайпера Довідка UR-10 - самозарядна (напівавтоматична) гвинтівка з поворотним затвором та автоматикою на основі відведення порохових газів Маса:

5 кг Довжина: від 1030 до 1240 мм (в залежності від приклада) Довжина ствола:

610 мм Ствольна коробка:

авіаційний сплав В95Т (Д16Т) Тип боєприпасу:

.308 Winchester Калібр:

7,62 мм Прицільна дальність ураження:

до 1200 метрів Розсіювання від точки прицілювання:

до 3 см Тип боєпостачання:

магазин на 10 набоїв

Створення кібервійськ В Україні запрацював Національний координаційний центр кібербезпеки, який є робочим органом Ради національної безпеки і оборони. Центр має забезпечити координацію діяльності суб’єктів національної безпеки і оборони України під час реалізації Стратегії кібербезпеки. Серед основних завдань Центру: аналіз стану кібербезпеки, захист критичної інформаційної інфраструктури; даних про кіберінциденти стосовно державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах тощо.

найперська гвинтівка UR10 прийнята на озброєння Збройних Сил України. Її можна вважати аналогом американської автоматичної гвинтівки АR-10. UR-10 є спільним проектом ДП «Укроборонсервіс» та американської компанії Aeroscraft. Особливістю конструкції української гвинтівка є монолітне з’єднання рукоятки взведення з рамою затвора. Це дозволяє як витягнути застряглий патрон, так і здійснити ручне досилання. Із зручностей також можна відзначити невелике заглиблення на ємності для кріплення магазину з патронами по обидва боки (під праву або ліву руку) для кращого утримання пальця

Проект «Стіна» Держприкордонслужба планує у 2018 році завершити будівництво інженерно-технічного облаштування українсько-російської ділянки кордону в Харківській та Луганській областях. На це передбачено 500 млн грн. Впродовж 20152017 років з держбюджету виділено 1 млрд 100 млн грн, а на реалізацію всього проекту потрібно понад 4 млрд грн. З них 300 млн перенесено на 2018 рік. Тобто реально використано 800 млн грн. За ці кошти зведено значну частину системи в Харківській та у Чернігівській областях, частково - в Луганській.

поза спуску гачка. Хромований зсередини ствол виготовлений з нержавіючої сталі та має гарантований ресурс до 7000 пострілів. У гвинтівці реалізовано ще одне вдале конструктивне рішення, а саме – за рахунок автоматики на відводі порохових газів з’явилася можливість здійснювати до 21 пострілу на хвилину. Гвинтівка має зручну конструкцію: може бути розібрана на дві складові частини, що дозволяє зменшити її габарити та забезпечує компактність при транспортуванні. Ствол гвинтівки консольно закріплений, чим досягається стабільність пристрілки.

Допомога армії Збройні Сили України за останні чотири роки отримали в рамках міжнародної технічної та гуманітарної допомоги від 18 держав світу матеріальні ресурси на суму майже 247 мільйонів доларів. У першу чергу, це радіолокаційні станції контрбатарейної боротьби різних типів, безпілотні літальні апарати, автомобілі на базі HMMWV (Humvee) і Toyota Land Cruiser різних типів, радіостанції Harris Falcon III, прилади нічного бачення, польовий госпіталь EMEDS, речове, продовольче, медичне майно і обладнання.

Безпілотник Химера-Т На Київщині пройшли випробування універсального безпілотника Химера-Т. Коптер може піднятися на висоту до 150 метрів, звідки він потенційно може бачити на відстань до 45 км за допомогою камери з 30-кратним зумом. І найголовніше – перебувати на заданій висоті дуже довго – до 45 діб. Універсальна мультироторна платформа Химера-Т призначена для спостереження за противником на полі бою, цілевказання, моніторингу лісів, полів, дорожнього руху, державного кордону тощо.

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Компенсації контрактникам за оренду житла Верховна Рада підтримала законопроект №5027 від 12.08.2016 «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Цим законодавчим актом запроваджено виплату компенсації за піднайм (найом) жилого приміщення для військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом (у разі відсутності можливості їх розміщення в спеціально пристосованих казармах або у сімейних гуртожитках). Раніше така грошова компенсація виплачувалась лише особам офіцерського складу, які перебувають на квартирному обліку та курсантам, які мають сім’ї. Механізм виплати компенсації, а також її граничний розмір визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450. Конкретний розмір компенсації визначається щорічно керівниками відомств, до складу яких входять військовослужбовців. Зокрема для військовослужбовців Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України №88 від 09.02.2017 на 2017 рік були визначені такі розміри компенсації: • у місті Київ - 3000 грн. на місяць; • в обласних пунктах - 2250 грн. на місяць; • в інших населених пунктах - 1500 грн. на місяць. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 1,5 рази.

Коштів побільшає. Але поки що не набагато З

1 січня 2018 року відповідно до нового порядку нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям будуть виплачувати оклади за військовими званнями, посадові оклади, надбавку за вислугу років, інші щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06. 2008 року №260. Також в документі зазначається, що з 2018 року необхідно «виплачувати щомісячну премію у розмірах, визначених рішеннями Міністра оборони України від 15.02.2017 №1223/з/12, від 13.03.2017 №4512/з та від 08.08.2017 №1223/з/79; щомісячну надбавку за

виконання особливо важливих завдань (у відсотках від посадового окладу, окладу за військове звання і надбавки за вислугу років) всім військовослужбовцям у розмірі 50%; щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення усім військовослужбовцям». Нагадаємо, що раніше міністр соціальної політики України Андрій Рева заявив, що Постанова Кабміну №704 виконуватиметься з 1-го січня де-факто в частині розмірів грошового утримання для діючих військовослужбовців. Однак структура грошового утримання, передбаченого 704-ю постановою буде введена пізніше, після прийняття нового Закону про пенсійне забезпечення військовослужбовців. 27 грудня минулого року Кабінет Міністрів вніс зміни до постанови «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яким відклав введення в дію документа до 1 січня 2019 року.

Вдома краще Переважна більшість українців не мають бажання виїжджати за кордон на постійне місце проживання. Отже, розподіл відповідей на питання: «Чи маєте Ви бажання переїхати на постійне місце проживання за кордон?» виглядає наступним чином:

35%

61%

не мають бажання виїжджати за кордон на постійне місце проживання мають таке бажання важко відповісти

Дані: Соціологічна група «Рейтинг» №2/2018

«Через 3,5 роки наполегливої роботи, через виділення від 5 до 6 % ВВП на сектор оборони і безпеки ми можемо стверджувати, а навіть не ми, а наші партнери по НАТО констатують, що Україна зараз має одну з найбільш ефективних армій у Європі». Петро Порошенко, Президент України

Оборонне планування

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для розвитку вітчизняної системи оборонного планування в умовах широкого спектру сучасних воєнних загроз та за принципами і стандартами НАТО необхідно чітко уяснити порядок визначення цілей оборонної реформи, її зміст та логічну послідовність

Алгоритми безпеки Крикун П.М., старший науковий співробітник

ирокий спектр сучасних воєнних загроз, необхідність перегляду широкого кола питань, пов’язаних з обороною держави, обумовлюють необхідність стратегічного перегляду концепції оборони з урахуванням досвіду подолання поточної кризи, запровадження нових методів керівництва обороною, які ґрунтуються на євроатлантичному та національному досвіді та відповідають критерію − «висока ефективність за прийнятних витрат». При цьому створюється принципово нова функціональна структура – сектор безпеки і оборони держави як головний елемент системи забезпечення воєнної безпеки при визначальній ролі в цьому сил оборони. Ці та інші фактори вимагають сут-

Павленко В.І., старший науковий співробітник

тєвих змін щодо принципів, змісту і порядку оборонного планування, які викладені в Законі України «Про організацію оборонного планування». І як свідчать результати оборонного огляду, процедури оборонного планування та механізми програмного управління оборонними ресурсами залишаються недосконалими, а також недостатньо узгодженими з бюджетним процесом. Недостатньо вивченими залишаються й умови, які критично необхідні суб’єктам оборонного планування при усвідомленні та своєчасному вирішенні наступних управлінських завдань: 1) уточнення воєнно-політичних цілей і завдань та їх законодавче і нормативне оформлення;

Полякова О.В., науковий співробітник

2) раціональний розподіл ресурсів, у першу чергу фінансових, для досягнення цих цілей та виконання відповідних завдань; 3) створення ефективного механізму розподілу виділених ресурсів на оборону та контролю за їх використанням. Системний аналіз цих та інших проблем обумовлює нагальну потребу у розробленні нового комплексу процедур оборонного планування, який має забезпечити: • інтегрування спроможностей складових сектору безпеки і оборони для ефективного реагування на наявні та потенційні загрози; • підвищення рівня координованості складових сектору безпеки і оборони та вдосконалення механізмів їх консолідованого розвитку і посилення відповідних оперативних спроможностей для забезпечення воєнної безпеки; №2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

досягнення оперативної і технічної сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО; • функціональний зв’язок зі стратегічним (оперативним) плануванням застосування сил оборони та бюджетним плануванням. Для визначення перспектив розвитку такого складного процесу, яким є оборонне планування, необхідно перш за все чітко уяснити порядок визначення цілей оборонної реформи, зміст та логічну послідовність заходів планування. Вихідною позицією цього процесу є стратегічний оборонний огляд. Його повнота, якість звітних інформаційноаналітичних матеріалів та чітке визначення перспектив розвитку об’єктів планування створює основу для ефективного оборонного планування. Важливим підґрунтям для оборонного планування, що дозволяє досягти балансу між амбітними цілями оборонної реформи і ресурсними можливостями є прогнозні показники видатків Державного бюджету на потреби оборони у довгостроковій і середньостроковій перспективі. Вони дозволяють провести фінансово-економічні розрахунки заходів розвитку сил оборони, а також оцінити ризики у досягненні результатів оборонного планування. З урахуванням принципів і стандартів оборонного планування НАТО, для України в нинішніх умовах, найбільш прийнятним є комплексне поєднання

можливостей, механізмів і інструментарію оборонного планування – планування, основаного на спроможностях і загрозах. Одночасно з ними використовуються й інші специфічні методи планування на основі ресурсів, – поступове планування та планування, що основане на сценаріях. Перспективний варіант структурнологічної схеми оборонного планування, яке поєднує згадані методи, представлений на мал. 1. Наведена схема відображає логічну послідовність основних процедур, включаючи прийняття рішення на проведення чергового циклу планування, елементи стратегічного (оперативного) планування застосування сил оборони та безпосереднє оборонне планування у взаємозв’язку з бюджетним плануванням. Результати оборонного планування викладаються в основних документах, відображених на схемі. Особливого значення при стратегічному (оперативному) і оборонному плануванні надається прогнозу воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки, тенденцій їх розвитку, визначенню рівня воєнної загрози національній безпеці, виявленню можливих форм і способів ведення воєнних дій та засобів збройної боротьби. Наступним етапом є планування сценаріїв відповідно до тієї чи іншої прогнозованої воєнно-політичної і воєнно-стратегічної обстановки та очіку-

ваних дій противника. Визначаються, крім іншого, цілі і завдання сил оборони, а також необхідні для їх виконання спроможності цих сил. Отримані дані є вихідними для проведення оборонного планування. Процес оборонного планування має включати планування розвитку: • сил оборони та їх спроможностей; • системи управління силами оборони; озброєння, військової та спеціальної техніки; • військової інфраструктури; • систем логістичного, медичного, кадрового та інших видів забезпечення. Аналіз чинної системи оборонного планування в Україні та порівняння її з аналогічною системою в країнахчленах НАТО демонструє певні переваги останньої. Зокрема, це стосується структури та змістовності документів оборонного планування, що переконливо підводить до необхідності їх оптимізації в Україні. Привертає увагу основоположний на сьогодні акт у ієрархії документів оборонного планування – Воєнна доктрина України. І за характером своїх положень вона – суттєво відмінний від Стратегії національної безпеки документ, який створює певну дисгармонію. Тому місце Воєнної доктрини має зайняти Стратегія воєнної безпеки, як це практикується у провідних країнах світу. Така Стратегія буде спрямована Мал. 1

Перспективна структурно-логічна схема оборонного планування ВИКОРИСТАННЯ СПРОМОЖНОСТЕЙ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ (ДІЯЛЬНОСТІ) СИЛ ОБОРОНИ Перегляд (переоцінка) Рішення щодо нового циклу планування Зовнішня і внутрішня політика Оборонна політика

Аналіз стану та перспектив воєнної безпеки

Результати та ресурси Рішення щодо нового циклу планування Визначення викликів і загроз, сценаріїв застосування сил оборони та їх необхідних спроможностей

Процеси ОП Стратегія воєнної безпеки та цільовий пакет спроможностей сил оборони

Концепції, досвід історії, результати експериментів, доктрини застосування сил оборони, їх підготовка та забезпечення

Результати стратегічного планування застосування Сил оборони

Визначені спроможності Сили оборони

Стратегічний план застосування Сил оборони

Плани операції

Державні цільові оборонні програми та програми розвитку складових Сил оборони

Плани діяльності ЦОВВ. План утримання та розвитку ЗС України

ЗС України СВ ВПС ВМС Інші складові cил оборони

Результати оборонного планування Сил оборони Видатки Держбюджету на оборону

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

на досягнення визначених воєнно-політичних цілей. Вона має деталізувати ті положення Стратегії національної безпеки, які стосуються сфери воєнної безпеки, визначити напрями стримування та нейтралізації воєнних загроз, викласти основи розвитку сил оборони на сучасному етапі. Головним розробником Стратегії воєнної безпеки повинно бути Міністерство оборони, а затверджувати її повинен Президент України, який, відповідно до конституційних повноважень, «здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави». Найбільш доцільно у Стратегії воєнної безпеки викласти наступні питання: • оцінка воєнно-політичної і воєнно-стратегічної обстановки навколо України, визначення рівня воєнних загроз; • можливий характер воєнного конфлікту як міждержавного, так і внутрішнього; • концепція оборони держави в сучасних умовах; • комплексне застосування державних ресурсів (політичних, економічних, військових, інформаційних тощо) в інтересах оборони; • цілі і завдання сил оборони; • основні напрями розвитку сил оборони; • завдання сил оборони у зміцненні міжнародного миру і безпеки під егідою міжнародних організацій з питань безпеки;

• •

забезпечення реалізації Стратегії; основні завдання оборонного планування тощо. Викладені питання ніяким чином не слід сприймати як пропозицію певної константи щодо структури Стратегії. В залежності від особливостей воєнних загроз, стану сил оборони та низки інших чинників вона може мати різні варіації. Схемою перспективного оборонного планування (мал.1) передбачається розроблення цільового пакету спроможностей сил оборони, як додаток до Стратегії воєнної безпеки, який доцільно виконувати у форматі не деталізованого плану або дорожньої карти досягнення цілей розвитку сил оборони. Це питання заслуговує на увагу та потребує подальшого вивчення. Важлива роль в організації оборонного планування належить Міноборони та особисто главі оборонного відомства. Як керівник оборонного відомства він, за погодженням із Головнокомандувачем Збройних Сил України, міністром внутрішніх справ України, іншими керівниками, у підпорядкуванні яких знаходяться складові сил оборони, видає наказ Міністерства оборони щодо засад організації планування розвитку сил оборони, де визначає: • кількісні і якісні показники для кожної складової сил оборони;

•

порядок реалізації спільних стратегічних цілей оборонної реформи; • організацію спільної підготовки сил оборони тощо. Зазначений наказ дозволить скоординувати оборонне планування в усіх органах управління сил оборони і визначити оптимальні шляхи реалізації завдань, визначених Президентом. Результати цього планування відображаються у програмах розвитку Збройних Сил, програмах розвитку інших військових формувань та правоохоронних органів (в окремих розділах «сили оборони»), а також в державних цільових оборонних програмах. У свою чергу, Головнокомандувач Збройних Сил України має організувати розроблення та подання командувачами видів, окремих родів військ (сил) на затвердження Міністру оборони планів (програм) розвитку підпорядкованих їм військ (сил). У ході стратегічного (оперативного) планування застосування сил оборони визначаються відповідні сценарії в умовах тієї чи іншої прогнозованої воєнно-політичної і воєнно-стратегічної обстановки та очікуваних дій противника. Крім іншого визначаються цілі та завдання сил оборони, а також необхідні для їх виконання спроможності цих сил. Отримані дані є вихідними для проведення оборонного планування.

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Організація та здійснення стратегічного (оперативного) планування застосування сил оборони визначається Доктриною застосування сил оборони. Процеси оборонного планування мають циклічний характер. Довгостроковий цикл оборонного планування здійснюється за результатами оборонного огляду і завершується прийняттям звітних інформаційно-аналітичних матеріалів та затвердження стратегічних довгострокових документів оборонного планування. П’ятирічний цикл оборонного планування проводиться не рідше чим один раз у п’ять років. У ході п’ятирічного циклу здійснюється середньострокове оборонне планування розвитку сил оборони та прийняття відповідних програмних і планових документів. Річний цикл оборонного планування проводиться у рік, що передує року, на який планується проведення відповідних заходів. В ході цього циклу здійснюється короткострокове планування, а його заходи узгоджуються з заходами бюджетного планування в державі. У залежності від обставин (економічна або політична криза тощо) та при необхідності (наприклад — рішення Президента України) той чи інший цикл планування може розпочинатися достроково (до часу завершення раніше прийнятих програм (планів) або змінюватися його плановий період (наприклад – замість п’яти років планується на чотири). Але, за будь-яких обставин головною вихідною позицією оборонного планування має залишитися оборонний огляд, який, як правило, проводиться в рамках комплексного огляду сектору безпеки і оборони або окремо. Враховуючи важливість оборонного огляду, рішення про його проведення має прийматися Радою національної безпеки і оборони України, яким визначається головна мета та основні завдання, відповідальні виконавці та терміни надання звітів про його результати. Результати оборонного огляду узагальнюються Міністерством оборони у звітних інформаційно-аналітичних матеріалах, які покладаються в основу розроблення стратегічних документів оборонного планування. Таким чином, реалізуючи запропоновану логічну послідовність проведення процедур оборонного планування, можна уяснити перелік організаційних, аналітичних, виконавчих та забезпечуючих заходів процесу оборонного планування, а також чітко окреслити його підсумкові документи. №2/2018

Особливого значення при стратегічному (оперативному) і оборонному плануванні надається прогнозу воєннополітичної та воєнно-стратегічної обстановки»

Висновки 1. Оборонне планування доцільно розглядати як складову частину планування у сфері безпеки і оборони України, яке здійснюється з метою забезпечення її обороноздатності шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку сил оборони, озброєння і військової техніки, інфраструктури, системи підготовки військ (сил) тощо з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави. При цьому, оборонне планування має бути максимально інтегрованим в державну систему стратегічного планування соціального і економічного розвитку України. 2. Ефективне використання ресурсів, у першу чергу фінансових, налагодження процесу оцінки їх використання за критерієм «вартість-ефективність» слід вважати одним із пріоритетних напрямків досліджень, наукового аналізу та діяльності органів військового управління. 3. Сталий розвиток сил оборони може бути забезпечений на основі запропонованої пер-

спективної системи оборонного планування, яка адаптована до стандартів НАТО та враховує вітчизняний досвід. Вихідні документи цієї системи планування повинні мати більшу практичну направленість і бути орієнтованими на кінцевий результат щодо забезпечення обороноздатності держави. 4. Нагальною потребою є продовження практики проведення оборонних оглядів в рамках комплексних оглядів сектору безпеки і оборони, а за необхідності – окремих оборонних оглядів відповідно до запропонованих циклів оборонного планування. Поряд з цим, доцільно широко залучати недержавні організації, науково-дослідні установи, а також вітчизняних та іноземних експертів, які опікуються питаннями оборони. В рамках стратегічних комунікацій корисно використовувати засоби масової інформації. Ключова роль у процесі оборонного планування має бути відведена Комітету реформ Міністерства оборони та Збройних Сил України.

Актуально

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Оборонне планування як спроможність

Стратегічним оборонним бюлетенем України визначено вимоги щодо запровадження у процес оборонного планування в Збройних Силах України планування на основі спроможностей (Capabilities Based Planning, CBP) та підвищення рівня оперативної сумісності армії та інших військових формувань з підрозділами збройних сил державчленів НАТО та ЄС до виконання спільних завдань в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки 8

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Степанюк М.Ю., молодший науковий співробітник Інституту програмних систем НАН України, експерт Центру воєнної політики та політики безпеки

ланування на основі спроможностей (англійською – Capabilities Based Planning або CBP) проводиться для забезпечення відповідних спроможностей, які підходять для широкого спектру викликів та загроз в межах економічних можливостей держави. СВР спрямоване на виявлення та надання рекомендацій щодо найбільш прийнятних за критерієм «вартість ефективність» варіантів розвитку військ (сил). На сьогодні багато країн, наприклад США, Велика Британія, Канада, Австралія, Норвегія та інші, впроваджують або вже прийняли СВР як елемент оборонного планування. Проте, єдиної моделі СВР не існує. Через відмінності в структурах збройних сил, процесах планування та вимогах законодавства кожна країна реалізує свій власний варіант. Кращі підходи окремих країн ретельно аналізуються та враховуються в процесі оборонного планування НАТО. В Міністерстві оборони та Генеральному штабі ЗС України здійснюються певні заходи щодо переходу на оборонне планування на основі спроможностей. Майбутнє оборонне планування бачиться як дві складові:

№2/2018

Юрчина Ю.В., провідний інженер ТОВ «SOFTLINE IT», експерт Центру воєнної політики та політики безпеки

1) планування сил на основі спроможностей в ході оборонного огляду з визначенням обрису сил оборони на 10 років – відповідальне Міністерство оборони України; 2) проведення оцінок окремих спроможностей за їх базовими складовими, забезпечення розвитку існуючих спроможностей – відповідальний Генеральний штаб ЗС України. Однак, на поточний момент є сенс визначити цілісний детальний підхід до того, що потрібно здійснити безпосередньо для самого переходу до СВР та оборонного планування на основі спроможностей в Україні. Основними проблемними питаннями впровадження оборонного планування на основі спроможностей вбачається недостатня розвиненість нормативної (доктринальної) бази, недостатнє усвідомлення відповідних процесів та відсутність інструментів інформаційно-аналітичної підтримки нового для ЗС України виду оборонного планування. Крім того, перехід до оборонного планування на основі спроможностей буде ускладнено без зміни в управлінських процесах, безпосередньої участі вищого керівництва Міністерства оборони і Генерального штабу та усвідомлення необхідності мати спеціальні знання у цій сфері. Як відомо, спроможність (оператив-

на, бойова, спеціальна) – це здатність структурної одиниці (елементу) збройних сил (сил оборони) або сукупності сил і засобів виконувати певні завдання (забезпечувати реалізацію визначених військових цілей) за певних умов обстановки, ресурсного забезпечення та відповідно до встановлених стандартів. Пропонуємо розглядати оборонне планування на основі спроможностей (ОПОС) як окрему спроможність. Спроможність ОПОС за групуванням спроможностей НАТО належить до Функціональної групи Підготовка (R – Prepare), категорії Розвиток спроможностей (R.2 – Capability Development), підкатегорії Оборонне планування (R.2.1 – Defense Planning). Категорія Оборонне планування визначається як спроможність здійснювати середньо- і довгострокове оборонне планування для того щоб ідентифікувати мінімально необхідні сили і спроможності (MCR) для досягнення набору цілей (LOA) у вигляді переліку типів та кількості майбутніх операцій (сценаріїв) для збройних сил. Визначальними для створення спроможностей є базові компоненти (складові) спроможностей, які мають застосовуватися в комплексі. Базовими компонентами (складовими) спроможностей (DOTMLPFI) є: • Доктринальна база (Doctrine) – наявність концепцій, настанов, засад застосування, стандартних операційних процедур та інших керівних документів; • Організація (Organization) – наявність організаційної структури відповідних сил і засобів, які створюють відповідну спроможність; • Підготовка (Training) – наявність системи підготовки відповідних сил і засобів, що створюють певну спроможність, індивідуальна та колективна підготовка особового складу, підготовка штабів та військових формувань; • Ресурсне забезпечення (Materiel) – забезпеченість необхідним озброєнням і військовою технікою (далі – ОВТ), обладнанням, запасами матеріально-технічних засобів (далі – МТЗ) та витратних матеріалів, а також фінансовими ресурсами; • Якість управління та освіта (Leadership) – наявність належного рівня професійної підготовки керівного складу усіх ланок, системи військової освіти та науки, яка забезпечує обґрунтований розвиток та застосування військ (сил); • Персонал (Personnel) – наявність кваліфікованого та мотивованого особового складу; • Військова інфраструктура (Facilities) – наявність об’єктів і окремих споруд,

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

призначених для забезпечення виконання військами (силами) завдань збройної боротьби, а також для розміщення та забезпечення їх життєдіяльності; Сумісність (Interoperability) – доктринальна, оперативна та технічна сумісність сил і засобів для спільних дій у складі сил оборони, а також багатонаціональних формувань.

Приклад плану створення спроможності Пояснимо сутність базових компонент (складових) на прикладі з курсу оборонного менеджменту вищого військового навчального закладу однієї з країн НАТО. В даному прикладі слухачам необхідно було спланувати заходи для трансформації механізованої бригади (MECH BDE) у бронетанкову бригаду важких машин (ARM-H-BDE) за стандартами НАТО за 5 років. В термінах НАТО це звучить як створення однієї одиниці спроможності з кодом ARM-HBDE. Носієм спроможності є трансформована бригада. Для вирішення поставленої задачі слухачами було використано типовий штат важкої бригади НАТО. Для кожного з підрозділів бригади було сплановано склад заходів (див. рис. 1). Склад заходів відрізнявся в залежності від поточного стану та призначення підрозділів. Заходи трансформації за кожним

підрозділом було зведено у загальний план трансформації бригади. Таким чином, було отримано детальний і здійсненний план створення спроможності Бронетанкова бригада важких машин ARM-H-BDE. Створення спроможності ОПОС Опишемо один з можливих варіантів створення спроможності ОПОС за складовими. Мета: • виконання критеріїв готовності до вступу до НАТО в частині ефективності оборонного планування. Цілі: • сумісність з процесом оборонного планування НАТО, сумісність з процесом планування операцій НАТО для сценаріїв оборонного планування, можливість автоматизованого обміну даними з НАТО в процесі оборонного планування, можливість простеження (traceability) логічного ланцюжка сценарії застосування (операції)-дії (задачі)-елементи силспроможності-заходи планів оборонного планування-фінансове забезпечення. Компонент D спроможності ОПОС «Доктринальна база» Вже здійснено низку кроків для визначення доктринальних документів (політик і вказівок) з оборонного планування. Зокрема розроблено:

•

Військові стандарти щодо абревіатур, термінів та визначень при стратегічному плануванні; • Методичні рекомендації з оборонного планування на основні спроможностей; • Функціональні групи спроможностей; • Інструкцію з порядку організації та проведення оцінювання на основі спроможностей у ЗС України; • Каталог спроможностей ЗС України. Також найближчим часом очікується прийняття Закону про національну безпеку України. Тим не менш цієї нормативної бази недостатньо для подальшого здійснення ОПОС. На поточний момент не визначено що має бути взято за основу для процесу оборонного планування на основі спроможностей. Пропонуємо: Д1 Основа. На рівні нормативних документів зафіксувати, що основою процесу оборонного планування в Україні має бути процес оборонного планування НАТО (NDPP), адаптований до національної нормативної бази. Д2 Процес. Здійснювати кроки планування, що за змістом відповідають NDPP (див. рис. 2). Д3 Основні продукти ОПОС. Визначити перелік та вміст документів, баз даних та інших інформаційних продуктів планування, що мають бути створені для здійснення ОПОС. Мінімальний набір таких продуктів включає продукти, що за змістом відповідають продуктам NDPP:

Заходи трансформації механізованого батальйону у важкий

Рис. 1

DOTMLPF (1 st CAB(D))

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

LOA. Перелік та кількість потенційних операцій (одночасних), які мають бути здатні виконувати Збройні Сили в кінці періоду планування (~5 років). Які і скільки майбутніх операцій мають бути здатні виконувати Збройні Сили? • GPS. Аналіз та прогноз безпекового середовища, вихідні умови і вказівки для оборонного планування на період планування. В яких умовах будуть виконуватися майбутні операції? • Planning scenarios. Плани (сценарії) потенційних військових операцій з LOA розроблені з метою визначення необхідних спроможностей сил та ресурсів для здійснення кожної майбутньої операції. Як ми будемо виконувати кожну майбутню операцію? Які спроможності та сили будуть необхідні для виконання кожної майбутньої операції (force usage)? Які спроможності необхідні для всебічного забезпечення створення сил (force preparation)? • MCR. Мінімальний набір (вимоги до) сил та спроможностей достатніх для здійснення операцій в кінці періоду планування. Які спроможності і сили необхідні для виконання всіх операцій з Переліку операцій (LOA)? • CDP (План розвитку спроможностей). Створюється на основі порівняння поточного стану сил та їх спроможностей та майбутнього мінімального набору сил та спроможностей (MCR). Основою групування заходів планів та виділення фінансових ресурсів має бути спроможність, а не абстрактні розділи чи види діяльності. Д5 Допоміжні продукти ОПОС. Розробити реєстри допоміжних продуктів для створення основних продуктів ОПОС: • Каталог типових задач на стратегічному, оперативному та тактичному рівні. Аналог Переліку типових задач НАТО (NTL NATO Task List) і Переліки типових задач США (UJTL, каталоги СВ, ПС, ВМС). • Перелік функціональних груп спроможностей. Розвинути існуючий на основі Ієрархії спроможностей НАТО (CH Capability Hierarchy, 2016). • Каталог спроможностей. Розвинути існуючий на основі Каталогу спроможностей НАТО (CC&CS). • Каталог носіїв спроможностей. Розробити каталог носіїв спроможностей (RU Reference Units) та їх характеристик. Такі каталоги існують в НАТО, збройних силах ЄС (формуються). • Каталог правил кількісної оцінки необхідних спроможностей. (CAL Capability Assignment Logic). Ці правила дозволяються визначити скільки носіїв спроможності необхідно. Д6 Практичні настанови та вказівки. Необхідно доопрацювати існуючі доктринальні документи в бік їх практич№2/2018

ної направленості або створити додаткові документи. Д7 Рекомендації з суміжних дисциплін. Розробити рекомендації щодо змін в областях діяльності суміжних з оборонним плануванням, таких як розробка керівних вказівок та документів, оперативне планування та планування міжнародного співробітництва. Компонент O спроможності ОПОС «Організація» На поточний момент ключову роль в здійсненні оборонного планування відіграють Департамент воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва Міністерства оборони України та Головне управління оборонного та мобілізаційного планування (ГУОМП) Генерального штабу ЗС України. Проте вони здійснюють оборонне планування в межах процесів та продуктів існуючої нормативної бази.

Перехід до оборонного планування на основі спроможностей вимагає виконання оборонного планування на основі дещо інших процесів та продуктів, виконання задач, що не передбачені поточними положеннями про підрозділи та посадовими обов'язками, залучення фахівців, зокрема з оперативного планування. Пропонуємо: О1 Група трансформації. Створити при ГУОМП ГШ ЗС України робочу групу спеціалістів з метою відпрацювання заходів оборонного планування на основі спроможностей за аналогію з «розіграшем» плану операції (wargaming). Задачею робочої групи визначити здійснення повного циклу (процесів) оборонного планування на основі спроможностей в обмеженому обсязі (частина існуючих ЗС України). Очікувані результати роботи групи:

Цикл процесу оборонного планування НАТО NDPP

Рис. 2

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

приклади повного набору документів ОПОС; • детальний придатний до виконання план створення спроможності ОПОС; • вимоги до засобів підтримки процесу ОПОС. Відкомандирувати до складу робочої групи спеціалістів, що мають необхідні знання з оборонного планування НАТО та суміжних дисциплін, зокрема оперативного планування. В робочій групі мають бути представлені стратегічний рівень (МО України, ГШ ЗС України), оперативний рівень (командування виду, оперативного командування), тактичний рівень (бригада). З точки зору складових сил мають бути представлені види та роди військ, сили забезпечення. Одна особа може представляти рівень і складову одночасно. Особи не обов'язково мають зараз проходити службу у відповідних складових Збройних Сил. О2 Штатні посади та табельні засоби ОПОС. Дану пропозицію варто втілювати за результатами роботи групи трансформації. Необхідно уточнити вимоги до спеціалістів з оборонного планування (паспорти посад). Змінити посадові обов'язки для існуючих посад або внести в штати органів управління та військових частин посади відповідальних за оборонне планування. Необхідно ввести в табелі на рівні військових частин та органів управління інформаційні системи оборонного планування, як систему озброєння для обробки даних оборонного планування. Інформаційні системи оборонного планування включають програмне забезпечення, комп'ютерну техніку на яких ці системи функціонують та комунікаційне обладнання для передачі даних між рівнями управління. Компонент T спроможності ОПОС «Підготовка» Нині розпочато курсову підготовку спеціалістів з оборонного планування на основі спроможностей в Національному університеті оборони України. Проведення курсів підвищення кваліфікації лише в НУОУ може забезпечити незначну кількість спеціалістів з ОПОС – десятки на рік. Для здійснення ефективного оборонного планування на основі спроможностей необхідно мати відповідні кваліфікації у тисячі спеціалістів (починаючи з тактичного рівня бригади). Пропонуємо: Т1 Використання потенціалу спеціалістів підготовлених за кордоном. Дослідити питання ефективності використання офіцерів, що пройшли підготовку в країнах

НАТО з питань оборонного та оперативного планування. Розробити спроможності для моніторингу ефективності використання таких спеціалістів. Т2 Участь в групах за інтересами (COI Community of Interest) та міжнародних заходах підготовки щодо ОПОС. Передбачити можливість регулярного (раз у 2 роки) підвищення кваліфікації на міжнародних заходах підготовки з оборонного планування викладачів національних курсів підвищення кваліфікації. Т3 Самопідготовка та знання іноземних мов. Мотивувати офіцерів, що залучені до оборонного планування для самопідготовки та вивчення іноземних мов. Значна частина матеріалів НАТО щодо оборонного планування є відкритими в публічному доступі або доступними для країн програми Партнерства заради миру PfP.

Компонент M спроможності ОПОС «Ресурсне забезпечення» Процес ОПОС – це процес обробки інформації. Основним засобом збору, обробки та передачі інформації в сучасному світі є комп'ютерні інформаційно-комунікаційні системи (CIS Communication and Information Systems). M1 Інформаційні системи оборонного планування. Необхідно забезпечити створення, розгортання та підтримку інформаційних систем оборонного планування. Створення існуючої в ЗС України інформаційної системи оборонного планування Ресурс (2003) розпочалося майже одночасно зі створенням аналогічної інформаційної системи НАТО JDARTS (2001). Проте розробка та впровадження ІС Ресурс не були дове№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

План розвитку спроможностей створюється на основі порівняння поточного стану сил та їх спроможностей і майбутнього мінімального набору сил та спроможностей» вадити курси підготовки фахівців відповідальних за ОПОС на всіх рівнях управління. L3 Підготовка користувачів ІС ОПОС. Розробити та впровадити курси підготовки користувачів ІС оборонного планування на всіх рівнях управління. L4 Створення інформаційного ресурсу з питань ОПОС. Створити інформаційний ресурс для самоосвіти з питань ОПОС. Такий ресурс може бути створений як інформаційний сайт в межах інформаційно-телекомунікаційної мережі ЗС України.

дені до впровадження у всіх ЗС України через брак фінансування. ІС Ресурс охоплює всі рівні управління – від тактичного (бригади, склади, арсенали) до стратегічного, проте розгортання системи на тактичному рівні відбулося лише частково. У зв'язку зі зміною підходів до оборонного планування, моральною застарілістю програмного забезпечення та обладнання ІС Ресурс існує необхідність докорінної модернізації або створення нової інформаційної системи оборонного планування. Створення модернізованої ІС оборонного планування передбачено СОБ та іншими керівними документами у складі ІС управління оборонними ресурсами DRMIS. Проте станом на початок 2018 року практичні дії зі створення системи ще не розпочато. №2/2018

Необхідно пришвидшити створення ІС оборонного планування як основного інструменту ОПОС. Компонент L спроможності ОПОС «Якість управління та освіта» Перехід до ОПОС передбачає зміни в управлінських процесах, в першу чергу, починаючи з вищого керівництва Міноборони та Генштабу, та усвідомлення суті процесів досягнення спроможностей. Доцільно при цьому: L1 Залучення вищого керівництва. Процес відпрацювання повного циклу ОПОС, як прикладу для подальшого масштабування на всі ЗС України, здійснювати під безпосереднім управлінням вищого керівництва. L2 Підготовка фахівців ОПОС. Запро-

Компонент P спроможності ОПОС «Персонал» Збройні Сили України мають персонал для здійснення оборонного планування. Основною проблемою є підготовленість персоналу для виконання оборонного планування на основі спроможностей. Пропонуємо: P1 Робоча група з трансформації. Сформувати експертну робочу групу з трансформації. Відкомандирувати до складу робочої групи спеціалістів, що мають необхідні знання з оборонного планування НАТО та суміжних дисциплін, зокрема оперативного планування. P2 Постійний персонал для ОПОС. На рівні групи трансформації здійснювати ведення реєстру залучених осіб, а на рівні керівництва структурних підрозділів та видів забезпечити участь постійних представників і передачу знань у випадку зміни представників. Компонент F спроможності ОПОС «Військова інфраструктура» Для впровадження ОПОС повинна використовуватися (створюватися) відповідна інфраструктура, в першу чергу захищені канали передачі даних. На цей час такі канали існують не у всіх військових частинах ЗС України. Пропонуємо: F1 Створення захищених каналів зв'язку. Створення інфраструктури передачі даних у вигляді захищених каналів зв'язку до тактичного рівня (бригади). Їх ство-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Рис. 3

Заходи досягнення спроможності ОПОС

DOTMLPFI для спроможності ОПОС

рення тривалий та витратний процес. Як тимчасове рішення – створення центрів введення інформації. F2 Альтернатива захищеним каналам зв'язку. Альтернатива використанню захищених каналів зв'язку пониження грифу обмеження доступу даних, що передаються. Наприклад передача не повного обсягу даних, а лише змін у даних. Повний обсяг даних може періодично передаватися для звірки традиційним способом (кур'єром) на зйомному носії. F3 Центри підтримки, навчання та введення інформації ОПОС. Як тимчасове рішення, до введення в дію захищених каналів зв'язку, може бути створення центрів підтримки, навчання та введення інформації ОПОС на оперативному та тактичному рівнях управління. Такі центри можуть бути обєднані зі структурами, що забезпечують навчання користувачів та підтримку відповідних інформаційних систем. Компонент I спроможності ОПОС «Сумісність» Необхідно забезпечити доктринальну, оперативну та технічну сумісність з НАТО. Пропонуємо: I1 Процес оборонного планування НАТО NDPP. Взяти за основу процес обо-

ронного планування НАТО NDPP та здійснювати відповідно до нього етапи планування й розробляти інформаційні продукти (документи). I2 Моделі даних. Використовувати моделі даних на основі моделей даних НАТО, таких як JC3IEDM, при розробці інформаційних систем ЗС України як для систем оборонного планування та управління ресурсами (DRMIS), так і бойових систем C4ISR. I3 Програма інтероперабельності. Прийняти участь у ініціативах НАТО із забезпечення сумісності. Зокрема, у багатосторонній програмі інтероперабельності (MIP), що є відкритою як для держав-членів НАТО так і для країн Програми Партнерства заради миру (PfP), до яких належить і Україна.

• • •

•

Висновки та рекомендації На думку авторів, основними проблемами переходу до ОПОС є: недостатнє розуміння процесів оборонного планування на основі спроможностей та пов'язаних дисциплін; недостатня розвиненість нормативної (доктринальної) бази ОПОС; відсутність інструментів підтримки ОПОС. Основними пропозиціями, щодо вирішення вищезазначених проблем можуть бути: розгляд здатності здійснювати оборонне

• •

•

• •

планування на основі спроможностей як окремої спроможності ОПОС з урахуванням всіх компонент DOTMLPFI (див. рис. 3). Розвиток доктринальної бази (Doctrine): визначення кінцевої мети та цілей переходу на ОПОС; визначення, який процес оборонного планування має бути взятий за основу. Пропозиція авторів – NDPP адаптований до національних особливостей. Основа може бути іншою, але її необхідно чітко визначити і зафіксувати у нормативних документах; прийняття рішень щодо виділення ресурсів на створення цілісної спроможності, тобто на весь комплекс заходів для її створення. Для цього необхідно змінити принцип групування заходів в документах оборонного планування; проведення експерименту з розробки інформаційних продуктів ОПОС за допомогою експертної групи трансформації; врахування необхідності трансформації в областях суміжних з оборонним плануванням. У більшості країн НАТО в основі оборонного планування лежить розробка сценаріїв (планів) майбутніх операцій для визначення майбутніх необхідних сил та спроможностей. На думку авторів розробку цих сценаріїв доцільно здійснювати з використанням підходів НАТО до планування операцій COPD. №2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

• • •

•

Розвиток організаційної структури та штатів (Organization): створити тимчасову експертну групу трансформації для відпрацювання повного циклу оборонного планування на основі спроможностей в обмеженому обсязі (частина існуючих ЗС України); уточнити посадові обов'язки або ввести в штат посади відповідальних за оборонне планування, починаючи з тактичного рівня (бригада); ввести в штат засоби для підтримки оборонного планування. Таким засобом є комп'ютерна інформаційна система оборонного планування; створити організаційну структуру для підтримки розвитку та експлуатації ІС ОПОС. За аналогом структурам ЦВСД МО України, що здійснюють підтримку ІС Управління нерухомим майном. Здійснення підготовки (Training): провести експеримент для відпрацювання повного циклу оборонного планування на основі спроможностей в обмеженому обсязі; здійснювати підготовку фахівців відповідальних за ОПОС на всіх рівнях управління; мотивувати персонал, залучений до ОПОС до самоосвіти; здійснювати підготовку користувачів ІС оборонного планування на всіх рівнях управління. Розвиток ресурсного забезпечення (Materiel): створити засоби підтримки ОПОС. Такими засобом є програмне забезпечення

№2/2018

• •

• • • •

•

комп'ютерної інформаційної системи оборонного планування на всіх рівнях управління. На поточний момент створення ІС оборонного планування передбачено у складі DRMIS, але на початок 2018 року її створення не розпочалося; створити інформаційну інфраструктуру для використання засобів підтримки оборонного планування на всіх рівнях управління; здійснити розгортання засобів підтримки оборонного планування на всіх рівнях управління. Розвиток якості управління та освіти (Leadership): залучення вищого керівництва ЗС України до експерименту для відпрацювання повного циклу ОПОС; запровадження курсів підготовки фахівців відповідальних за ОПОС на всіх рівнях управління; розробка курсів підготовки користувачів ІС оборонного планування на всіх рівнях управління; створення інформаційного ресурсу для самоосвіти з питань ОПОС. Такий ресурс може бути створений як інформаційний сайт в межах інформаційно-телекомунікаційної мережі ЗС України. Забезпечення персоналом (Personnel): формування експертної робочої групи з трансформації. Відкомандирувати до складу робочої групи спеціалістів, що мають необхідні знання з оборонного планування НАТО та суміжних дисциплін, зокрема оперативного планування; постійний персонал для ОПОС. Пропо-

нується на рівні групи трансформації здійснювати ведення реєстру залучених осіб, а на рівні керівництва структурних підрозділів та видів забезпечити участь постійних представників і передачу знань у випадку зміни представників. Розвиток інфраструктури (Facilities): • створення інфраструктури передачі даних у вигляді захищених каналів зв'язку до тактичного рівня (бригади); • альтернатива використанню захищених каналів зв'язку пониження грифу обмеження доступу даних, що передаються. Наприклад передача не повного обсягу даних, а лише змін у даних. Повний обсяг даних може періодично передаватися для звірки традиційним способом (кур'єром) на зйомному носії; • тимчасове рішення. Створення центрів введення даних на оперативному та тактичному рівнях управління. Такі центри можуть бути суміщені зі структурами, що забезпечують навчання користувачів та підтримку ІС. Забезпечення сумісності (Interoperability): • взяти за основу процес оборонного планування НАТО NDPP. Здійснювати етапи (процеси) планування та розробляти інформаційні продукти (документи), що за змістом відповідають етапам (процесам) плануванням та продуктам NDPP; • використовувати моделі даних на основі моделей даних НАТО, таких як JC3IEDM, при розробці інформаційних систем ЗС України як для систем оборонного планування та управління ресурсами (DRMIS), так і бойових систем C4ISR; • прийняти участь у ініціативах НАТО із забезпечення сумісності. Зокрема, у багатосторонній програмі інтероперабельності (MIP), що є відкритою як для держав- членів НАТО так і для країн Прогрмами Партнерства заради миру (PfP), до яких належить і Україна. Запровадження в ЗС України ОПОС дозволить перейти до розробки реалістичних планів розвитку сил оборони, отримати детальну картину оборонних спроможностей, допоможе ефективно розподілити обмежені оборонні ресурси для досягнення необхідних спроможностей та упорядкувати оборонне планування на системному рівні. Крім того, перехід до ОПОС забезпечить «спільну мову» з НАТО, тобто однакове розуміння які задачі за необхідними стандартами (показниками ефективності) спроможні виконувати ЗС України, та підвищення рівня оперативної сумісності з НАТО, використання сумісних підходів до планування операцій.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Забезпечення нацбезпеки на морі

Прогноз загроз В Україні розпочалась робота з розроблення новітнього концептуального документу з довгострокового розвитку ВійськовоМорських Сил, адже поступальну та ефективну розбудову флоту неможливо здійснювати без вироблення і реалізації довгострокової стратегії його розвитку

Яким’як С.В., капітан 1 рангу, начальник кафедри Військово-Морських Сил Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, кандидат військових наук, доцент

абезпечення захисту з морських напрямків є важливим завданням, тож прогнозування загроз національній безпеці держави на морі та протидія ним є найактуальнішим завданням для інституцій держави, що опікуються захистом країни.

Загрози з моря Аналіз ситуації засвідчує про подальші наміри противника щодо дестабілізації обстановки в Україні, зокрема й приморських регіонах, та нарощування бойових спроможностей для нанесення ракетних ударів та інших дій з морського напрямку. Саме Чорноморський флот Російської Федерації найбільш активно залучається до нанесення ракетних ударів по наземних об'єктах на території Сирії. Аналіз застосування цих кораблів свідчить про послідовне нарощування спроможностей флоту з нанесення ударів як поодинокими носіями крилатої зброї, так і тактичними групами кораблів, як однорідними, так і різно-

рідними корабельними ударними групами. Слід зазначити, що до ракетних ударів залучалась й морська авіація. Таким чином, саме Чорноморський флот РФ виглядає найбільш підготовленим до нанесення високоточних ударів крилатими ракетами по об’єктах на суші, що розміщуються на 1500 км вглиб території держави. Втрати кораблів та зниження темпів зростання ВМФ РФ Водночас, необхідно зазначити, що у зв’язку з санкціями, які застосовані відносно Росії, намітилась чітка тенденція до зниження кількості нового озброєння і військової техніки, зокрема бойових кораблів, №2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

які щорічно надходять на оснащення російського флоту. Так, за відкритими даними з тридцяти суден, які отримав від промисловості ВМФ РФ у 2017 році, лише два – це бойові кораблі, а саме: корвет проекту 20380 «Совершенный», що будувався більше десяти років, та фрегат проекту 11356 «Адмирал Макаров», що прийнятий до складу Чорноморського флоту 27 грудня 2017 року. Через низку причин у 2017 році недоотримано від кораблебудівної галузі великий десантний корабель проекту 11711 «Иван Грен», фрегат проекту 22356 «Адмирал Горшков» та малий ракетний корабель проекту 21631 «Вышний Волочек». №2/2018

Окрім того, не обійшлось без втрат у складі флоту противника: 27 квітня 2017 року на відстані 30 миль від протоки Босфор затонув після зіткнення з вантажним судном середній розвідувальний корабель Чорноморського флоту РФ проекту 861М «Лиман», а 30 грудня 2017 року великий десантний корабель «Ямал» Чорноморського флоту РФ зіштовхнувся з цивільним судном у Егейському морі та буде на ремонті впродовж декількох місяців 2018 року. Нова військово-морська стратегія Росії Аналіз рішень, що приймаються російським військово-політичним

керівництвом засвідчує, що РФ не полишає власних мілітаристських намірів щодо розширення масштабів застосування військової сили, зокрема й на морі. Зовсім нещодавно президентом Російської Федерації – 20 липня 2017 – введено в дію документ під назвою «Основи державної політики Російської Федерації в галузі військово-морської діяльності на період до 2030 року». Це є ніщо інше, як військово-морська стратегія Росії. Попередня редакція документу діяла з травня 2012 року. На відміну від попередньої версії нова редакція російської військовоморської стратегії стала більш прагматичною та сконцентрованою на

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Головним підсумком 2017 року є те, що ВійськовоМорські Сили продовжили планове відновлення боєздатності та успішно виконали бойові завдання» розвитку і реалізації військово-морських спроможностей Росії. Керівництвом Росії чітко визначено стратегічні цілі та завдання застосування ВМФ РФ і заявлено про мету щодо утримання Росією другого місця у світі за могутністю військового флоту. До того ж у документі з’явились два нові розділи – «Військово-Морський Флот як ефективний інструмент стратегічного стримування» та «Стратегічні вимоги до Військово-Морського Флоту, завдання і пріоритети в галузі його будівництва та розвитку». У першому із вказаних розділів зазначено, що одним із основних завдань військово-морської діяльності Росії є «підвищення оперативних і бойових можливостей Чорноморського флоту за рахунок розвитку на території Кримського півострова міжвидового угрупування сил (військ)». Нова тактика Окрім того, противником вживаються заходи щодо впровадження но-

вітніх зразків морського озброєння в практику застосування сил і засобів. Так, за повідомленнями міністерства оборони РФ, зокрема за інформацією заступника міністра оборони РФ генерала армії П.Попова щодо підсумків проведення міжнародного військово-технічного форуму «Армія-2017» (22-27 серпня 2017 р.), у рамках демонстраційної програми форуму були показані функціональні можливості роботизованого комплексу морського базування «Галтель». Також було зазначено, що даний комплекс успішно пройшов дослідну експлуатацію в Сирії під час залучення до виконання завдання з охорони водного району в акваторії Середземного моря в порту Тартус. За повідомлення російських ЗМІ, даний комплекс призначений для виконання пошукових і обстежувальних робіт, охорони підводних акваторій, інспекції і контролю інженерних споруд на глибинах до 300 м. До комплексу входять два автономні ненаселені підводні апарати, один телекерований ненаселений підводний апарат, комплект навігаційного, допоміжного і забезпечувального устаткування. Демонстраційний показ проводився на озері Комсомольському на території Військово-патріотичного парку культури і відпочинку збройних сил РФ «Патріот» у м. Москва.

Бойові плавці ВМФ РФ за допомогою підводного робота та безпілотних літальних апаратів провели операцію з виявлення умовного «навчально-тренувального табору терористів». Під час цих дій група спеціального призначення за допомогою БПЛА «Тахион» провела дорозвідку об’єкту та викрила «систему охорони та оборони табору». За допомогою комплексу «Галтель» було проведене викриття підводної, зокрема донної обстановки в районі розташування «табору терористів». Після отримання даних від роботизованих комплексів розвідувальна група спеціального призначення на малорозмірних катерах приховано проникла в «район розташування табору». У подальшому у взаємодії з розрахунками безпілотних підводних і літальних апаратів «табір» був «знищений» двома групами бойових плавців, що діяли у водолазному спорядженні із застосуванням підводних засобів руху. Тож можна зробити такі висновки: противником створюються, випробовуються в бойових умовах та готуються до використання новітні роботизовані засоби виявлення та ураження об’єктів, розташованих у приморських районах, а під час застосування роботизованих комплексів використовується нова тактика дій зі №2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

знищення об’єктів, що охороняються, з урахуванням бойових властивостей цих засобів. Розвиток військово-морських спроможностей України Як відомо, наказом Міністерства оборони України від 2 лютого 2017 року №66 було визначено, що 2017 рік був Роком Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Тобто, одним з пріоритетних напрямків діяльності Міноборони у 2017 році було зосередження зусиль на відновленні боєздатності та всебічному розвитку військово-морського потенціалу держави і, у першу чергу, його основної складової – національних ВійськовоМорських Сил. Головним підсумком 2017 року є те, що національні Військово-Морські Сили продовжили планове відновлення боєздатності основних військових частин і підрозділів та успішно виконали бойові завдання, які покладались на них протягом минулого року. Тому цей рік можна сміливо назвати роком нарощення обороноздатності України з морських напрямків – Чорноморського та Азовського. Незважаючи на обмежені державні ресурси, флот спромігся зробити крок уперед. Водночас, необхідно об’єктивно оцінити існуючі проблемні питання. Як відомо, Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 26 травня 2015 року №287/2015, було передбачено необхідність «формування адекватних загрозам військово-морських спроможностей України, забезпечення оборони морського узбережжя держави, розвиток необхідної інфраструктури базування Військово-Морських Сил Збройних Сил України». На виконання цих вимог Стратегічним оборонним бюлетенем України, схваленим Указом Президента України від 6 червня 2016 року №240/2016, було визначено оперативну ціль 3.6. «Відродження військово-морського потенціалу держави», досягнення якої передбачало виконання у 2017-2020 роках низки заходів, зокрема визначення та створення оптимального складу Військово-Морських Сил, оснащення їх новітніми (модернізованими) зразками озброєння та військової техніки, розвиток інфраструктури базування сил. До 30 грудня 2017 року передбачалось формування двох органів військового управління Військово-Морських Сил оперативного рівня. Однак, не усі за№2/2018

Удар з моря Впродовж 2015-2017 рр. ракетні удари по Сирії здійснювались такими надводними кораблями і підводними човнами Чорноморського флоту та Каспійської флотилії ВМФ РФ: Дата

Кораблі, що наносили удари

Райони морів, з яких наносились удари

07.10. 2015

1 ракетний корабель проекту 11661 «Дагестан»; 3 малі ракетні кораблі проекту 21631 «Град Свияжск», «Углич», «Великий Устюг» (Каспійська флотилія)

Центральна та південна частини Каспійського моря

20.11. 2015

Центральна та південна частини Каспійського моря

08.12. 2015

1 підводний човен проекту 636.3 «Ростов-на-Дону» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

19.08. 2016

2 малі ракетні кораблі проекту 21631«Зеленый Дол» та «Серпухов» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

14.11. 2016

1 фрегат проекту 11356 «Адмирал Григорович» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

31.05. 2017

1 фрегат проекту 11356 «Адмирал Єссен»; 1 підводний човен проекту 636.3 «Краснодар» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

23.06. 2017

2 фрегати проекту 11356 «Адмирал Єссен» та «Адмирал Григорович»; 1 підводний човен проекту 636.3 «Краснодар» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

05.09. 2017

1 фрегат проекту 11356 «Адмирал Єссен» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

14.09. 2017

2 підводних човни проекту 636.3 «Великий Новгород» та «Колпино» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

22.09. 2017

2 підводних човни проекту 636.3 «Великий Новгород» та «Колпино» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

04.10. 2017

2 підводних човни проекту 636.3 «Великий Новгород» та «Колпино» (Чорноморський флот)

Східна частина Середземного моря

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Важливим напрямком розвитку військово-морських спроможностей держави є, безумовно, покращення підготовки військових фахівців для Військово-Морських Сил Збройних Сил України та підвищення ефективності наукових досліджень в інтересах флоту»

ходи були виконані своєчасно, виконання деяких перенесено на 2018 рік. Це, безумовно, негативно впливає на здатності України до ведення оборони з морських напрямків, зокрема в Азовському морі, адже ворог продовжує виконання свого плану відносно нашої держави. Підготовка фахівців для ВМС Важливим напрямком розвитку військово-морських спроможностей держави є, безумовно, покращення підготовки військових фахівців для Військово-Морських Сил Збройних Сил України та підвищення ефективності наукових досліджень в інтересах

флоту. Саме на цих завданнях була зосереджена робота упродовж минулого року науково-педагогічних і наукових працівників Національного університету оборони України. Основна увага була зосереджена на узагальненні досвіду та пошуку інноваційних підходів до розв’язання завдань з розвитку вітчизняного військового флоту. Протягом 2017 року у НУОУ було виконано понад два десятки заходів, основним з яких стали: Міжнародний науковий форум «Морська стратегія держави. Розвиток та реалізація морського потенціалу України», у роботі якого взяли участь

представники 6 держав – США, Великої Британії, Норвегії, Естонії, Латвії, Румунії (24-25 травня 2017 р.); Загальнонаціональний круглий стіл «Військово-морські спроможності України: досвід розвитку у 19922017 рр. та реалізації в умовах проведення АТО на території держави» до 25-річчя початку створення українського флоту із залученням представників ВМС ЗС України, Морської охорони ДПС України, громадських організацій та засобів масової інформації (5 квітня 2017 р.). Протягом року відбулися заходи міжнародного співробітництва за Програмою DEEP із залученням делегації представників Академії ВМС Болгарії з підготовки і встановлення на базі центру імітаційного моделювання університету тактичного тренажера «Небезпечні води» та запроваджено його використання у навчальних заняттях зі слухачами університету – офіцерами Військово-Морських Сил. Також протягом року продовжувалось розроблення стандартів застосування Військово-Морських Сил Збройних Сил України у межах виконання науково-дослідних робіт. Важливим заходом було проведення експериментальної перевірки тактики застосування новітніх зразків ОВТ, що прийняті на озброєння ВМС ЗС України. Це дослідження проводилося з використанням системи імітаційного моделювання JCATS під час проведення занять кафедрою Військово-Морських Сил університету та у ході бригадних командно-штабних навчань зі слухачами університету із залученням представників Командування ВМС ЗС України. Важливими заходами активізації практичної підготовки слухачів – офіцерів ВМС в університеті стали заняття, проведені на підприємствах оборонно-промислового комплексу – на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», на якому здійснюється будівництво малих броньованих артилерійських катерів типу «Гюрза-М» та на державному підприємстві «Науководослідний інститут «Гідроприлад». Для вивчення і врахування бойового досвіду важливим заходом стало проведення зі слухачами кафедри Військово-Морських Сил військовоісторичної гри, присвяченої питанням вивчення досвіду бойової діяльності ВМС ЗС України в умовах проведення АТО. Все це безумовно сприяло активізації зусиль з розвитку національного флоту. №2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Пріоритети захисту Для захисту національних інтересів України на морі в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України необхідно здійснювати взаємоузгоджену сукупність заходів і дій, які б забезпечили: • стримування противника від подальших агресивних дій з морського напрямку; • підвищення обороноздатності держави з морських напрямків та підготовку до відбиття ударів і висадки десанту противника з моря; • створення умов для повернення під контроль України тимчасовово окупованого Криму і приморських районів Донецької області, у тому числі й військовими методами з акваторій Чорного й Азовського морів. До таких заходів відносяться воєнно-політичні, економічні, дипломатичні та інші заходи. Незважаючи на те, що в теперішній час Президентом України, Урядом, Міністерством оборони та іншими міністерствами і відомствами вживається низка таких заходів, не усі з них дають належний ефект. Водночас, за поглядами провідних іноземних та вітчизняних експертів, одним з актуальних напрямків діяльності є формування спільної стратегії безпеки у Чорноморському регіоні, яка б враховувала агресивні наміри Росії та

№2/2018

протистояла їм. Ця стратегія повинна реалізовуватись як країнами причорноморського регіону, так і країнамипартнерами, зокрема державами, що до провідних світових центрів сили. Стратегія безпеки у Чорноморському регіоні Спільна стратегія із забезпечення безпеки у Чорноморському регіоні як будь-яка стратегія повинна містити: стратегічні цілі, завдання, способи (механізми) виконання цих завдань та потрібні для цього спроможності. Базуючись на досвіді, набутому Україною та іншими причорноморськими державами, та використовуючи результати геополітичного, воєнно-політичного і воєнно-стратегічного аналізу, бачиться доцільним реалізація таких завдань: • формування нормативно-правових підстав для реалізації стратегії; • формування та застосування всебічних спроможностей із запобігання, випередження та ефективної протидії агресивним діям Росії; • ведення всеохоплюючої інформаційної кампанії у регіоні та світі з попередження і нейтралізації російського інформаційного впливу; • створення спеціальних правових та інших умов у морських просторах регіону,

які б забезпечували стримування Росії та не дозволяли їй зайняти стратегічні вихідні райони; • використання заходів міжнародної співпраці, зокрема військово-морського співробітництва, для унеможливлення вільного доступу Росії до районів, з яких можна ефективно продовжувати агресію; • ведення активної міжнародно-правової роботи зі створення та застосування правових механізмів з повернення Україні та Грузії їх територій, що захоплені Росією, притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності; • розгортання в регіоні необхідних сил для протидії силовому варіанту агресивних дій Росії проти чорноморських держав; • створення додаткових, постійно присутніх у регіоні військово-морських та інших активів, збільшення їх спроможностей для ведення дій зі швидкого реагування загрози та ін. Для кожного із завдань необхідно обрати доцільні способи їх виконання. На підставі моделювання дій щодо виконання зазначених вище завдань доцільно визначити спроможності, необхідні для досягнення мети дій. Як бачиться, виконання таких заходів дозволить зміцнити безпеку у Чорноморському регіоні та покращити спроможності з виконання завдань оборони України з морських напрямків.

Оборонний потенціал ЄС

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Військові амбіції В Євросоюзі прагнуть до створення об’єднаних збройних сил, але незважаючи на наявність спільних військових підрозділів і відповідної законодавчої бази, гарантом безпеки та протидії зовнішнім загрозам для Європи залишається НАТО, до якого, до речі, якраз і входять майже всі країни ЄС

Паливода В.О., старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

листопада 2017 р. у Брюсселі представники 23-х держав-членів Європейського Союзу підписали декларацію про наміри поглибити співпрацю у сфері безпеки та оборони – PESCO (Постійна структурна співпраця з питань безпеки та оборони). Документ не підписали Велика Британія і Данія. Ірландія, а Португалія і Мальта не прийняли остаточного рішення щодо приєднання до проекту. На нинішньому етапі, однак, не йдеться про створення «армії ЄС» (як немає й «армії НАТО»), хоча експерти не виключають такої можливості у майбутньому. Прибічником формування спільних збройних сил є, наприклад, глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. За появу «армії ЄС» у тій чи іншій формі давно виступають Франція (найпотужніша військова дер-

жава в ЄС), Німеччина та їх союзники. Лондон до останнього часу блокував плани поглиблення оборонного співробітництва, пояснюючи це тим, що не вважає за потрібне дублювати НАТО та підривати роль Альянсу. Але, коли стало зрозуміло, що PESCO набуває реальних контурів, Велика Британія погодилася брати участь у проекті, побоюючись, що її військова і авіакосмічна промисловість втратять частину ринків. Починаючи з 2020 р., учасники PESCO сплачуватимуть до Європейського оборонного фонду по 5 млн. євро. Гроші витрачатимуться на створення нових зразків озброєння та закупівлю спорядження. Планується також, що країни ЄС у кризових ситуаціях будуть надавати у розпорядження єдиного командування свої бойові підрозділи на додаток до вже існуючих миротворчих сил. Слід зазначити, що до прийняття

згаданого рішення у сфері безпеки та оборони Євросоюз просувався досить довго і складно. На пришвидшення військової інтеграції об’єднана Європа змушена була піти з огляду на дії Росії на міжнародній арені (переду№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

сім, стосовно України), обрання президентом США Дональда Трампа та вихід Великої Британії з ЄС. Першу спробу такої інтеграції здійснено ще у 1952 р., коли Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург підписали договір про заснування Європейського оборонного співтовариства (ЄОС). Однак через два роки парламент Франції заблокував його створення. У подальшому намагання зближення у сфері оборони в Євросоюзі наштовхувалися на традиційний спротив захисників прерогатив національних держав та країн, які виступали проти дублювання функцій НАТО. У 1985 р. канцлер ФРН Гельмут Коль і президент Франції Франсуа Міттеран висунули проект Договору про ЄС, що передбачав проведення узгодженої зовнішньої і оборонної політики (теж не був реалізований). У 1992 р. була прийнята «Петерсбергська декларація» про відносини між Західноєвропейським союзом (ЗЄС – організація, що була створена на основі Брюсельського договору 1948 р. про співпрацю в економічній, соціальній і культурній галузях та колективну самооборону, припинила існування у 2011 р.) та ЄС і НАТО. Згідно з цим документом, ЗЄС, незалежно від Північноатлантичного альянсу, мав не лише гарантувати оборону територій країнучасниць, але й проводити гуманітарні та рятувальні операції, миротворчі місії, виконувати завдання щодо кризового управління, включаючи примушування до миру в інтересах усього Євросоюзу. Разом з тим, визначальним фактором, гарантом національного суверенітету й протидії зовнішнім загрозам для країн-членів ЄС залишався воєнно-політичний блок НАТО, до складу якого входять майже всі держави Євросоюзу. Американська військова присутність на континенті, а особливо ядерна складова Альянсу, виступала і виступає запорукою європейської безпеки. Необхідність протидії новим глобальним загрозам (насамперед, тероризму, релігійному екстремізму й сепаратизму) зумовила формування Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП) ЄС, початок чому поклав Маастрихтський договір, підписаний у

1992 р. Для більш широкого охоплення військових аспектів та кризових ситуацій, у 1999 р. СЗБП була доповнена Європейською безпековою та оборонною політикою (з 2009 р. – Спільна безпекова та оборонна політика). У контексті реалізації положень СЗБП у 1992 р. на основі франко-німецької бригади (5 тисяч осіб) був створений підрозділ швидкого реагування «Єврокорпус», до участі у якому пізніше приєдналися Бельгія, Люксембург та Іспанія. Представники Греції, Італії, Польщі й Туреччини прикомандировані до штабу «Єврокорпусу» у статусі спостерігачів. У разі необхідності підрозділ може бути розгорнутий до штату у 60 тисяч осіб. Він розрахований на участь у коротко- і середньострокових військових конфліктах, миротворчих операціях під егідою ООН чи ОБСЄ. Особовий склад «Єврокорпусу» має досвід участі у миротворчих місіях на Балканах і в Афганістані. З 2002 року підрозділ використовується як сили швидкого реагування, що знаходяться у спільному розпорядженні Євросоюзу та НАТО. У 1995 р. Італія, Франція, Португалія та Іспанія створили багатона-

ціональні сили швидкого реагування («EUROFOR»), підпорядковані ЗЄС. Їх загальна чисельність становила 12 тисяч осіб, а ці сили були задіяні у миротворчих місіях у Албанії, Македонії, Конго, Боснії і Герцеговині та Чаді. У 2012 р. «EUROFOR» розпустили, а їх функції взяли на себе Бойові групи ЄС («EUBG»). Вони з’явилися ще у 1999 р. за рішенням саміту ЄС щодо створення нової структури батальйонного рівня, здатної до самостійних дій для виконання всього спектра положень «Петерсбергської декларації». Такі підрозділи існують на ротаційній основі як у національному, так і у багатонаціональному форматі (наприклад, італійсько-угорсько-словенська чи німецькоголландсько-фінська Бойові групи). На сьогодні Євросоюз має у своєму розпорядженні 18 батальйонів (по 1500 військовослужбовців) та 4 батальйони (по 2500 військовослужбовців). З огляду на незначну чисельність особового складу, «EUBG» призначені лише для виконання обмежених завдань (запобігання конфліктам, гуманітарні акції, захоплення плацдармів для більших сил тощо). Для того, щоб вислати «EUBG» до місця проведення операцій, необхід-

У 1995 році Італія, Франція, Португалія та Іспанія створили багатонаціональні сили швидкого реагування («EUROFOR»)» 24

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

на одностайна згода усіх країн-членів Євросоюзу. Практичне застосування Бойових груп ЄС продемонструвало невисокий рівень їх підготовки для дій у кризових ситуаціях та незлагодженість між національними контингентами. «EUBG» повністю залежні від США у плані засобів бойового забезпечення (розвідки, зв’язку, управління, РЕБ, тилового постачання, можливостей дозаправки літаків у повітрі) і глобальних передислокацій. При цьому вони мають вкрай обмежені можливості із застосування високоточної зброї (тут вони теж майже повністю залежать від американців). Існує ще й фактор політичного небажання втручатися у міжнародні конфлікти, властивий для Німеччини. Для здійснення управління оборонним потенціалом з 2000 р. функціонує новий орган Євросоюзу – Комітет з політики і безпеки (погоджує, зокрема, оборонні питання), діяльність якого підтримується робочою групою з військово-політичних справ, Військовим комітетом і Військовим штабом. У 2004 р. Рада ЄС створила Європейське оборонне агентство (ЄОА), у роботі якого беруть участь усі країничлени Євросоюзу.

№2/2018

Головними функціями ЄОА є: розвиток оборонного потенціалу; сприяння співробітництву в галузі озброєння; • формування конкурентоспроможного європейського ринку військового обладнання; • підвищення ефективності європейських оборонних досліджень і технологій. Незважаючи на прийняття концептуальних документів у сфері оборони та створення відповідних координуючих органів, наявність спільних військових підрозділів та досвіду їх застосування у миротворчих цілях, сподіватися у найближчі роки на появу об’єднаних збройних сил ЄС навряд чи варто. І на це є низка причин. Головна з них полягає в тому, що Євросоюз переживає системну кризу, про що відверто було заявлено на зустрічі «Шістки» – шести країн-засновників сучасного ЄС (Німеччини, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу): «Ми стурбовані станом Європейського проекту. Безсумнівно, все говорить про те, що попереду – дуже складні часи». Деякі з країн-членів Євросоюзу (передусім, Польща) вбачають у розширенні оборонних спроможностей ЄС підрив ролі НАТО на континенті. Заступник • •

міністра закордонних справ РП Конрад Шиманьський нещодавно з цього приводу висловився так: «Минулий досвід та певна доза політичного реалізму змушують нас вважати, що перший сценарій є найбільш підходящим, тобто сценарій, який ґрунтується на добровільному та узгодженому співробітництві та спільних діях з НАТО. Побудова найбільш амбітних, іноді вражаючих планів розвитку оборонної політики для ЄС у відриві від цих обставин призведе до того, що всі ці процеси, роздуми та обговорення в якийсь момент не будуть реалізовані. Ось чому Польща підтримує цей тип реалізму та такий тип погодження з обставинами, які донині не дозволили зробити якогось дуже радикального прориву у цій сфері з боку ЄС». Серйозною проблемою на шляху створення об’єднаних збройних сил ЄС є формування єдиного командування і управління операціями, що зробити без федералізації Євросоюзу неможливо. За цих умов значна частина державного суверенітету національних держав (питання миру і війни, контроль над армією і озброєнням) має бути делегована органам ЄС. Разом з тим, сьогодні вектор конфедеративного розвитку Євросоюзу переважає над федеративним варіантом, який не влаштовує окремі держави ЄС також і через історичні причини та почуття національної гордості. Для них проблематичними представляються ситуації, коли, наприклад, німецькі офіцери будуть командувати словенськими або польськими солдатами. Важливим питанням є фінансування спільної армії (у низки європейських членів НАТО видатки на оборону нижче 1% від ВВП, замість 2%, як на тому наполягають в Альянсі), а також, хто буде нести пряму відповідальність за дії солдатів під прапором Євросоюзу. Сьогодні більшість європейських армій, навіть німецький бундесвер, «заточені» виключно на проведення спільних операцій в рамках НАТО і миротворчих місій. Всі ці армії готові діяти в складі коаліційних сил і, фактично, не в змозі діяти самостійно. А у деяких європейських країн, взагалі, армії носять декоративний характер. Політичне керівництво більшості країн ЄС дотримується позиції, що велика війна в сучасній Європі неможлива, а військові конфлікти між європейськими країнами виключені. Та й самі європейці не дуже переймаються необхідністю створення об’єднаної армії. Опитування громадської думки у червні 2017 р. агентством «Eurobarometer» показало, що за це виступають лише 55 % респондентів.

Військово-технічна політика

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Боєздатність збройних сил будь-якої держави, у тому числі й України, залежить від їх технічного оснащення: озброєння, військової та спеціальної техніки

ро створення сучасної та збалансованої системи озброєння й на що спрямовується військово-технічна політика України, а також її наукове обґрунтування, вдосконалення та втілення «Оборонний вісник» розмовляє з начальником Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України полковником Ігорем Чепковим. - Одним з головних завдань інституту є проведення фундаментальних наукових досліджень. Розкажіть, будь ласка, в яких напрямах вони здійснюються та яких результатів досягнуто? - Дійсно, проведення фундаментальних наукових досліджень у сфері планування, реалізації та вдосконален-

Чепков Ігор Борисович, полковник, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор технічних наук, професор, полковник. Керівник наукової школи одного з напрямів військово-технічної політики України. Є автором понад 230 наукових публікацій та 30 винаходів. Під його науковим керівництвом підготовлено 2 доктори технічних наук та 3 кандидати технічних наук

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ня військово-технічної політики (ВТП) України є й буде одним з головних напрямів нашої роботи. Актуальність цього пояснюється тим, що військові наукові установи, які на час отримання Україною незалежності залишилися на її території, цими питаннями практично не займалися. Тому треба було використовувати радянський досвід у цій сфері та перетворювати його з урахуванням специфічних умов України. Саме цими питаннями й займався інститут практично з моменту свого створення. Це було потрібно для того, щоб «озброїти» органи державної влади, Міністерство оборони і Генеральний штаб, військові та інші наукові установи єдиним методичним апаратом, методами та методиками ведення наукових досліджень, планування розвитку й практичного оснащення ЗС України новими та модернізованими зразками ОВТ. За час, який минув, фахівцями інституту була теоретично обґрунтована й розроблена система концептуальних поглядів на військово-технічне забезпечення оборони і воєнної безпеки держави та визначені основні напрями ВТП на сучасному етапі розвитку Збройних Сил та їхнього технічного переоснащення для забезпечення рішення сьогоденних (короткострокових), середньострокових і довгострокових задач. Під час виконання цього складного та багатогранного завдання було обґрунтовано багато нормативно-право-

вих положень бази формування і реалізації ВТП, що визначають, регулюють діяльність з її формування і реалізації. У цей період у ЦНДІ ОВТ ЗС України групами досвідчених фахівців були проведені ґрунтовні дослідження за такими основними напрямами: • прогнозування розвитку ОВТ імовірних супротивників; • дослідження світових тенденцій розвитку засобів збройної боротьби та їх впливу на розвиток системи озброєння ЗС України; • розробка науково-методичного апарату прогнозування розвитку ОВТ; • розробка пропозицій щодо основних напрямів розвитку ОВТ; • розробка науково-методичного апарату з питань визначення пріоритетів розвитку ОВТ для ЗС України; • обґрунтування вимог до зразків, комплексів, систем видів ЗС України, що розробляються, у тому числі до рівня найважливіших тактико-технічних вимог (ТТВ), виходячи із задач ЗС і можливостей промисловості, а також з характеру робіт, що виконуються імовірним супротивником з попереднього створення науково-технічної бази для розвитку ОВТ з нетрадиційних напрямів (військово-технічних «проривів»); • розробка науково-методичного апарату формування державної програми розвитку ОВТ; • формування науково-методичного апарату розробки ОВТ. Аналіз світового досвіду з цього питання тощо.

• • • • •

Отримані результати стали основою для подальшого розвитку теорії технічного оснащення ЗС, складовими частинами якої є: теорія обґрунтування основних напрямів і військово-технічної концепції розвитку ОВТ; теорія планування створення і розвитку ОВТ; теорія управління створенням і розвитком ОВТ; теорія створення (проектування, конструювання і виробництва) ОВТ. У цілому, теорія технічного оснащення Збройних Сил, на погляд фахівців інституту, орієнтується на рішення прикладних проблем і задач військово-технічного характеру, що пов’язані з досягненням мети, яка встановлена ВТП держави і вимогами Воєнної доктрини.

- Таким чином, виходить, що фундаментальні наукові дослідження, які проводяться інститутом, є теоретичною основою для практичної реалізації військовотехнічної політики України. Що зроблено у цій сфері? - Теорія, якщо вона не знайшла реалізації на практиці, є мертвою. Виходячи з цього, великий «пласт» науково-дослідних робіт присвячений прикладним дослідженням, спрямованим на практичну реалізацію, з урахуванням розроблених теоретичних матеріалів, питань ВТП України. Напрямів цієї роботи №2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

дуже багато, але я хочу стисло зупинитися на двох основних. Це, насамперед, обґрунтування й розробка ТТВ до нових (модернізованих) зразків ОВТ, потрібних для технічного оснащення ЗС України, та видача завдань на їх опрацювання до конструкторських бюро (КБ) та підприємств ОПК України І по-друге, НТС науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт із створення нових або опрацювання варіантів модернізації наявних у ЗС України зразків ОВТ. Без участі наших представників не вирішується жодне питання щодо доцільності розробки, власне розробки, випробувань, серійного виробництва та підконтрольної експлуатації нових або модернізованих зразків ОВТ. НТС процесу створення та прийняття на озброєння ЗС України зразків ОВТ полягає в постійному контролі з боку фахівців інституту кожного етапу робіт та доповіді щодо його результатів представникам державного замовника. Робіт такого характеру в інституті виконується кілька сотень на рік. Це, природно, робить працю фахівців дуже напруженою й, одночасно, відповідальною. Останнє пояснюється тим, що саме від висновку інституту залежить обґрунтованість прийняття того або іншого зразка ОВТ на озброєння ЗС України та законність й обсяги витрачання коштів, наданих державою на їх технічне оснащення. Із числа найбільш важливих робіт, в яких брали участь представники інституту, можна згадати роботи із створення танків Т-84 та БМ «Оплот», модернізації танка Т-64 «Булат», модернізації боєприпасів для стрілецької зброї, артилерії і танків, радіотехнічних засобів та багатьох інших зразків ОВТ. Окремо хочу відзначити НТС таких вагомих для країни робіт, як проведення ДКР із створення багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан», корабля класу «корвет» та військовотранспортного літака Ан-70, що, свого часу, були оформлені навіть окремими державними програмами. НТС програми Ан-70 інститутом завершено у 2014 році. Дослідний зразок літака Ан-70 після успішно проведених за розробленими фахівцями інституту спільно з Державним науково-дослідним інститутом авіації програмою і методиками державних випробувань прийнятий на озброєння наказом МО України у 2015 році. НТС інших двох програм здійснюється інститутом до теперішнього часу.

нічного оснащення ЗС України, що виникають у ході АТО? - Із самого початку антитерористичної операції співробітники інституту брали активну участь у вирішенні невідкладних питань з удосконалення системи технічного забезпечення бойових дій та забезпечення ЗС України новими і модернізованими зразками ОВТ. У районі проведення АТО у різні часи перебувала переважна більшість наукових співробітників-військовослужбовців інституту. Вони брали участь у державних, дослідних (порівняльних)

випробуваннях ОВТ та захисних інженерних споруд, засобів індивідуального захисту військовослужбовців, випробуваннях нової та модернізованої стрілецької зброї, опрацюванні питань підвищення захисту зразків ОВТ тощо. Усього за цей період інститутом було виконано більше 1000 оперативних завдань командування та близько 1500 першочергових завдань з питань оснащення ЗС України сучасними зразками ОВТ, у тому числі зразками зв’язку, розвідки, індивідуального захисту тощо.

- Який внесок інституту у вирішення проблемних питань з тех№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для оперативного реагування на найбільш нагальні проблеми військ за ініціативи інституту з числа його фахівців у 2014 році було створено декілька робочих груп зі зв’язків з відповідними державними й військовими структурами, зокрема, група взаємодії з Державним концерном «Укроборонпром». Інший важливий крок — це науковоаналітична група Міноборони з числа фахівців інституту, яка була призначенадля проведення дослідницької роботи безпосередньо в зоні АТО з вивчення захоплених та уражених під час бойових дій зразків ОВТ для напрацювання науково обґрунтованих пропозицій стосовно покращення ТТХ вітчизняних зразків ОВТ та їх захищеності. Робота даної групи дозволила інституту науково обґрунтувати та надати керівництву Міноборони та Генштабу пропозиції з питань, що мають бути враховані під час подальшого реформування ЗС України. Вони, насамперед, стосуються: • планування, підготовки та проведення заходів ВТП України щодо забезпечення зразками ОВТ ЗС України та військових формувань інших державних структур в особливий період; • керівництва випробуванням, серійним виробництвом, прийманням, розподіленням та постачанням ОВТ, введенням їх у стрій в умовах ведення АТО; • удосконалення керівництва розробкою (модернізацією) зразків (комплексів, систем) ОВТ, засобів вимірювання та військово-технічного майна в умовах АТО; • експлуатації, зберігання, відновлення (ремонту) і утилізації (ліквідації) ОВТ; • мобілізаційної підготовки органів технічного забезпечення ЗС України; • професійної підготовки інженерно-технічного складу й, особливо, молодших спеціалістів, а також організації та підготовки спеціалістів з ремонту складних сучасних зразків ОВТ як молодшого складу, так і офіцерів оперативно-тактичного та стратегічного рівнів. За результатами отриманого в ході проведення АТО досвіду зміст наукових досліджень інституту був дещо скоригований. Разом з проведенням роботи з НТС розробки та прийняття на озброєння ЗС України нових та модернізованих зразків ОВТ, обсяг якої суттєво збільшився, проводилися й роботи науково-методологічного характеру. Зокрема, був уточнений комплексний методичний апарат обґрунтування перспектив розвитку системи озброєння Збройних Сил в умовах ведення бойових дій, який відіграє важливу роль при підготовці програмно-планових документів рівня державних програм розвитку ОВТ. Фахівцями інституту була

розроблена та затверджена Кабінетом Міністрів України військово-технічна концепція розвитку системи озброєння Збройних Сил у цілому й систем озброєння, що призначені для рішення окремих стратегічних і оперативних задач; уточнені пріоритети розвитку ОВТ й обґрунтовані основні напрями розвитку ОВТ; обґрунтовані вимоги до зразків, комплексів, систем, що розробляються, у тому числі до рівня найважливіших ТТВ, виходячи із задач ЗС й можливостей вітчизняної промисловості; обґрунтований зміст державної цільової програми розвитку ОВТ тощо. Участь ЗС України в АТО також потребувала наукового обґрунтування та нормативно-правового врегулювання багатьох питань військово-технічного характеру, пов’язаних з організацією розроблення (модернізації), постачанням ОВТ (у тому числі прийняттям на озброєння), обліком, зберіганням, списанням та використанням майна в ЗС України тощо. - Чи відповідає рівень наукового потенціалу інституту всім завданням, що стоять перед ним? - На мою особисту думку, колектив інституту успішно виконує всі завдання, що належать до його компетенції оперативні завдання керівництва Міноборони та Генштабу, які становлять, особливо в останні роки, велику частку його роботи.

Науково-методичне «ядро» інституту складають його вчені: 19 докторів та 58 кандидатів наук, а також досвідчені спеціалісти, які мають багатий досвід військової служби або наукової діяльності в ЗС України. Рівень їхньої підготовки та спеціалізація дозволяють охоплювати практично весь спектр завдань, що стоять перед інститутом. Одночасно вони є наставниками молодих науковців, що відбираються в інститут з найбільш підготовлених військових та цивільних спеціалістів. Для професійного становлення молоді як науковців та вчених в інституті налагоджена та ефективно працює система підготовки наукових кадрів. На сьогодні в спеціалізованій вченій раді інституту захищено 26 докторських та близько 100 кандидатських дисертацій за тематикою, що стосується питань ВТП України. 13 докторам наук інституту було присуджено вчене звання професора, 8 вчених інституту стали заслуженими діячами у різних галузях науки і техніки України, 9 вчених – лауреатами Державних премій України тощо. Одним із свідчень високого професійного рівня фахівців інституту є їх активна участь у винахідницькій та раціоналізаторській діяльності. У 2004 році до складу інституту окремим підрозділом було включено Центр інтелектуальної власності, патентно-ліцензійної, винахідницької та

№2/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

раціоналізаторської роботи ЗС України. Саме його фахівці щорічно у масштабах ЗС України проводять Всеармійський конкурс «Кращий винахід року», який є єдиним, що проводиться серед силових структур України. А також проводяться науково-практичні конференції, круглі столи та іншого роду заходи, що стосуються захисту інтелектуальної власності в ЗС України. - Чи співпрацює інститут з цивільними науковими установами, організаціями та підприємствами ОПК України? - Звичайно. Одним з основних та важливих видів діяльності інституту є науково-технічне співробітництво з провідними науковими установами, навчальними закладами та підприємствами національної економіки України. Так, ініститут веде спільні НДР та тісно співпрацює з підрозділами НАН України, зокрема Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона, Інститутом проблем міцності ім. Г. С. Писаренка, Інститутом надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля, Інститутом проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича, Інститутом загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського, Інститутом геологічних наук та багатьма іншими. Крім того, інститут співпрацює та має відповідні договори про співпрацю з провідними технічними навчальними закладами України.

У рамках НТС розробки та створення нових і модернізованих зразків ОВТ інститут також співпрацює з такими підприємствами, як ДП Конструкторське бюро «Південне», ДП Базовий центр критичних технологій «Мікротек», холдингова компанія «АвтоКРАЗ», КБ «Арсенал», ДП НДІ «Квант» та багатьма іншими. Також інститут співпрацює з ДК «Укроборонпром», який об’єднує понад 100 підприємств-учасників і має більше 10 конструкторських бюро в основних галузях оборонної промисловості, зокрема в розробці та виготовленні ОВТ і науковій діяльності. У рамках співробітництва з НАТО ЦНДІ ОВТ ЗС України постійно поглиблює зв’язки з науковими установами, навчальними закладами та підприємствами країн Європи, посилюючи внутрішню кооперацію вітчизняних та іноземних виробників, і розширює коло партнерів, що має сприяти забезпеченню високої якості продукції військового призначення, зокрема ОВТ, і успішне застосування її в інтересах ЗС України та країн-партнерів. - А які проблемні питання, на Вашу думку, заважають ефективній реалізації військово-технічної політики України? - Ефективній реалізації ВТП України заважають, в основному, проблемні питання за трьома складовими: законодавчого забезпечення; стану наукової бази та ОПК України та фінансового забезпечення. Так, тривалий час не приймаються закони України «Про стан та виробництво озброєння, військової і спеціальної

№2/2018

Щорічно у масштабах ЗС України проводять Всеармійський конкурс «Кращий винахід року», який є єдиним, що проводиться серед силових структур України» техніки», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про військово-технічне співробітництво» тощо, проекти яких вже тривалий час обговорюються в органах державної влади та інших установах України. Їх відсутність заважає організації дієвої системи забезпечення ЗС потрібними зразками ОВТ. На погляд фахівців інституту, не повністю вирішеним у законодавчому плані залишається питання забезпечення ЗС України іноземними зразками ОВТ, зокрема в частині регламентованого порядку прийняття їх на озброєння. У нормативних документах не розкриваються питання поводження зі зразками ОВТ іноземного виробництва. Більш того, дуже забюрократизовані та заплутані процедури використання іноземних комплектувальних виробів у вітчизняній продукції. Роль і місце стандартизації дуже малі при застосуванні таких процедур. Регламент з використання таких виробів в Україні відсутній. Викликає занепокоєність стан наукової бази та ОПК України. Номенклатура зразків ОВТ, що в змозі виробляти вітчизняні підприємства оборонної галузі за замкненим циклом, дуже обмежена. Питання незадовільного фінансово-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

го забезпечення потреб ЗС України, у тому числі на вдосконалення їх технічного оснащення, постійно знаходяться на першому місці, тому що без достатніх обсягів коштів неможливо розвивати наукову та промислову базу України, організовувати серійне виробництво та закупати для ЗС України велику номенклатуру зразків ОВТ у потрібній кількості. Й хоча останніми роками це фінансування дещо збільшилося (в українських гривнях), воно й досі є недостатнім. Перебіг АТО на сході України на практиці підтвердив проблеми низької забезпеченості ЗС України сучасними зразками ОВТ та неспроможність вітчизняних підприємств оборонної галузі задовольнити такі потреби в повному обсязі. Більш того, використання наявного озброєння, основу якого складають ОВТ виробництва колишнього СРСР, показало недостатню ефективність його бойового застосування на сучасному етапі, проблеми з відновлення таких ОВТ, закупівлі комплектувальних виробів, витратних матеріалів та боєприпасів, а також перероблення для імпортозаміщення комплектувальних виробів російського походження раніше розроблених нових зразків ОВТ вітчизняного виробництва. Поряд з цим актуальним є питання заміни ОВТ, що вийшли з ладу або були знищені під час бойових дій. Усе це потребувало кардинальних

заходів, спрямованих на оновлення ЗС України та забезпечення їх новими ОВТ для виконання поставлених завдань. З економічного погляду Україна, як і більшість держав світу, не має можливості розвивати ОПК, здатний розробляти та виробляти всю необхідну номенклатуру ОВТ. Аналіз світового досвіду показав, що одним з механізмів, який може забезпечити збалансований розумний підхід до витрати коштів на оборону та нагальні потреби армії, є ВТС з іншими країнами світу з питань створення, серійного виробництва або модернізації, а також імпорт окремих зразків (або комплектуючих виробів) ОВТ. Це висуває кардинально нові вимоги до системи розробки та постановки ОВТ на виробництво та необхідність коригування напрямів наукової діяльності інституту з врахуванням аспектів формування державної політики у сфері забезпечення ЗС України ОВТ іноземного виробництва. До цього хочу додати, що на наукових конференціях, відомчих та галузевих нарадах багато розмов йшлося про плани зміцнення зв’язків між промисловістю та ЗС України. Не можна сказати, що на сьогодні настав докорінний перелом у цій сфері. Аналіз державного оборонного замовлення показує, що в основному ми вичерпуємо останні краплі радянського науково-технічного потенціалу. Виходячи з цього, по-перше, на по-

Фахівцями інституту розроблена військовотехнічна концепція розвитку системи озброєння Збройних Сил у цілому й систем озброєння, що призначені для рішення окремих стратегічних і оперативних задач» гляд фахівців інституту, необхідно поглибити конструктивний професійний діалог між ЗС України та ОПК. Друге надскладне завдання – відродження науки та стимулювання реалізації програм фундаментальних пошукових робіт, розробки новітніх технологій для оборонної промисловості. Необхідно закласти нове підґрунтя для сучасної наукової школи, здатність створювати перевагу над озброєнням противника. По-третє, не менш важливе завдання – подолання технічної та технологічної відсталості промисловості. Воно повинно виконуватися паралельно з реалізацією державного замовлення. З одного боку, від ОПК ми вимагаємо якості та необхідних обсягів постачання сучасної техніки, а з іншого, – все це виробляється на застарілому устаткуванні. Підняття престижу інженерних спеціальностей та технічних вузів, науково-технічної роботи – стратегічне завдання! №2/2018