__MAIN_TEXT__

Page 1

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник №

2

2015


ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник №

2

2015


ЗМІСТ

4

Геополітика

«Буферна» стратегія Росії

Національна безпека

«М’яка сила» сучасного світу

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Передплатний індекс:

Огляд сектору безпеки і оборони України

8

Оцінити обороноздатність 14

49893

Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників

Армія та наука

Математика та практика

Соціальні гарантії

22

Держава – військовим

26

Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СИТНИК Г.П. — завідувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

КОРЕНДОВИЧ В.С. — заступник Голови Місії України при НАТО з оборонних питань, радник-посланник

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ТЕЛЕЛИМ В.М. — начальник Національного університету оборони України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

№2/2015




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Британський Saxon Довідка Saxon — британський колісний бронетранспортер, розроблений у 1970-х роках на базі поліцейського, менш захищеного бронею, бронеавтомобіля АТ-104. Екіпаж:

2 чол. Десант:

8 чол. Бойова вага:

11600 кг Максимальна швидкість (по шосе):

96 км/год Запас ходу (по шосе):

480 км Двигун:

6-циліндровий Bedford-500/ Потужність двигуна:

164 к.с. Ємність бака:

153 л

БМП-64 На ДП «Харківський бронетанковий завод» розробили удосконалену БМП-64. Ця бойова машина піхоти на базі танка Т-64, матиме міцну броню та здатність захистити екіпаж в екстремальних умовах. Машина виконана за класичною схемою компонування, з переднім розташуванням моторнотрансмісійного відділення, за яким послідовно розташовані відділення управління, бойове і десантне відділення. Серійний випуск цієї техніки розпочнеться вже цього року у разі відповідного замовлення від Міноборони та Нацгвардії.



В

елика Британія у рамках укладеного ще у 2013 році контракту передала Україні першу партію з 20 бронеавтомобілів Saxon. Ще 55 машин надійдуть найближчим часом. Броньовики знаходяться в нормальному робочому стані, але без озброєння. В Україні їх оснастять бойовими модулями з озброєнням. Ці броньовані автомобілі були зняті з озброєння британської армії в 2008 році та законсервовані. Вартість одного Saxon становить 51 тис. доларів, враховуючи всі мита і транспортні витра-

«Спартани» для Нацгвардії На навчальному полігоні Національної гвардії, що під Києвом, 7 лютого відбулася передача 6 сучасних бронеавтомобілів «Спартан» бійцям спеціального полку «Азов». Вони оснащені вогневим інтегрованим комплексом, який здатен вражати бронетехніку з комбінованою або монолітною бронею з динамічним захистом. Крім того, ця система вогню здатна знищувати танки і гелікоптери. Бронеавтомобіль оснащено тепловізором і приладами нічного бачення.

ти. Нові броньовики подібного класу, що використовуються в арміях країн НАТО, коштують близько 430-460 тисяч євро. Аналогічні машини можуть випускати і в Україні, але коштувати вони будуть 5,5 млн грн. Основне завдання Saxon — швидка доставка груп бійців або мінометних обслуг, а також евакуація поранених. Бронетранспортер надійшов на озброєння британських сухопутних військ у 1983 році. Saxon витримує постріли зі зброї калібру 7,62 мм, також вони стійкі до підривів на мінах і фугасах.

Бюджет армії Уряд планує закласти в держбюджет на 2015 рік ще 2,5 млрд грн на оборону. Частина цих коштів піде на облаштування та зміцнення державного кордону. У 2015 році Міністерству оборони передбачено 44,6 млрд. гривень: на розвиток озброєння — 14 млрд. грн., на підготовку Збройних Сил України — 1,9 млрд. грн., та на їх утримання — 28,7 млрд. грн.

Броня міцна і танки наші швидкі Державний концерн «Укроборонпром» планує збільшити виробництво українських танків із 5 до 120 одиниць щорічно до 2016 року. У планах на поточний рік – виготовлення до 40 танків «Оплот», а з 2016 року концерн випускатиме 100-120 таких машин щорічно. Крім того, підприємства «Укроборонпрому» планують налагодити серійне виробництво бронеавтомобілів «Дозор», які до цього взагалі не були на озброєнні армії. Цього року Концерн планує виготовити до 50 одиниць бронеавтомобілів «Дозор».

№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Контроль за силовиками Президент Петро Порошенко підписав Указ «Про посилення контролю за діяльністю Збройних Сил України та інших військових формувань» та затвердив Положення, яким визначається порядок здійснення контролю Президента за діяльністю армії та інших військових формувань. Документом передбачено, що інспектування та перевірка організовується Інспекцією з питань контролю за діяльністю військових формувань Головного департаменту з питань національної безпеки та оборони Адміністрації Президента. Метою роботи Інспекції є визначення здатності силових відомств та їх структурних підрозділів виконувати поставлені завдання та відповідності їх діяльності Конституції та нормативним актам. Вивченню підлягає стан бойової і мобілізаційної готовності, забезпеченості військових формувань матеріально-технічними засобами, їх медичного забезпечення та організації лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, кадрової політики, соціального захисту та виконання програм реформування і розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань. Працівники Інспекції несуть персональну відповідальність за об’єктивний характер заходів контролю і достовірність наданої інформації. Інспектування та перевірка здійснюється згідно з планами контролю за діяльністю військових, що затверджуються Президентом.

донбас — це Україна! Переважна більшість громадян виступають проти того, щоб Донбас вийшов зі складу України. Розподіл відповідей на питання «Чи погоджуєтеся з тезою: Донбас має вийти зі складу України?» виглядає наступним чином:

13,4% 71,4%

15,2% Ні Так Важко сказати

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» №2/2015

Управління вогнем З

бройні Сили України, за сприяння Державного концерну «Укроборонпром», отримали 10 сучасних комп’ютеризованих систем управління вогнем артилерії (СУВА). Ці пристрої здатні координувати дії підрозділів, оптимально встановлювати цілі, ефективно управляти системами вогневої підтримки та автоматично обробляти усі вхідні дані. Персональні комп’ютери містять спеціалізовану програму управління артилерійським підрозділом. Вони взаємодіють зі спеціальними метеостанціями, котрі визначають і передають на комп’ютери відомості про температуру повітря, тиск, швидкість,

напрямок вітру тощо. Передача інформації здійснюється на вимогу або кожні 15 хвилин в автоматичному режимі через бездротове з’єднання. Основними перевагами роботи з СУВА є мінімізація часу для підготовки до ведення вогню, а також визначення установок для стрільби артилерії та значне підвищення точності стрільби завдяки використанню сучасних математичних методів розрахунку траєкторії. Не менше важливим є зменшення витрат боєприпасів завдяки підвищенню точності стрільби. Вже зараз ці системи переправляються в зону проведення антитерористичної операції на Сході України.

«Франція має намір супроводжувати і всебічно підтримувати процес політичних реформ і модернізації економіки в Україні за сприяння Європейського Союзу. У ході перехідного процесу необхідно поважати і дотримуватися єдності і територіальної цілісності держави». Франсуа Олланд, Президент Франції




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Геополітика

«Буферна» стратегія Росії

Економічні санкції США та ЄС суттєво не вплинули на зовнішню та безпекову стратегії Російської Федерації: більшість росіян підтримує дії президента В. Путіна щодо України, навіть за умови погіршення соціально-економічної ситуації в державі

У 

Шевцов А.І., директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Дніпропетровську, доктор технічних наук, професор

Мерніков Г.І., вчений секретар Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Дніпропетровську, кандидат історичних наук

країна розглядається Кремлем, як «буферна» територія, що має ключове значення в

політиці забезпечення безпеки Росії. Стратегічною метою РФ є закріплення за Україною геополітичного статусу

нейтральної держави. На обґрунтування «буферної» геополітичної стратегії кремлівські пропагандисти використовують історичні аналогії військових конфліктів XIX-XX ст., що є воєннополітичним анахронізмам у реаліях XXI століття. На основі комплексного аналізу російської стратегії щодо України, як геополітичного «буфера» між РФ та Заходом, треба вживати адекватні заходи з боку України та країн Заходу щодо №2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

унеможливлення реалізації російського сценарію. Відправною точкою цього аналізу стали дослідження засновника американської розвідувально-аналітичної організації «Стратфор» (Stratfor) Дж. Фрідмана, який на початку грудня 2014 року відвідав Російську Федерацію. Спілкування з російськими високопосадовцями та з пересічними росіянами, дозволило одному з впливових світових експертів у сфері стратегічного прогнозування сформувати фахове розуміння геополітичної стратегії Кремля (своєрідний «погляд зсередини»). Своє бачення сучасної геополітичної ситуації Дж. Фрідман виклав у циклі подорожніх нарисів, на яких доцільно акцентувати увагу та надати експертну оцінку «буферній» геополітичній стратегії режиму В.Путіна у контексті пошуку шляхів протистояння російській агресії. Економічний вимір За оцінками Дж. Фрідмана, запроваджені до Росії санкції не принесли очікуваного результату – хіба що падіння курсу рубля дещо обмежило плани росіян щодо подорожей за кордон. Негативний вплив інфляції на населення Росії лише починав проявлятися. Як урядовці, так й рядові росіяни зберігали відносний спокій щодо впливу економічних санкцій Заходу на соціально-економічну ситуацію в країні.

№2/2015

Підґрунтям для цього є достатні золотовалютні ресурси країни. Відсутність активних протестних акцій обумовлюється тим, що переважна частина росіян розглядає стан «економічного процвітання», скоріш, як виняток (щасливий випадок), аніж, як норму життя. Таке сприйняття ситуації обумовлене сучасною соціальноекономічною ситуацією в країні, яка контрастує з «російською бідністю» за президентської каденції Б.Єльцина. Серед пересічних росіян домінує переконання, що успіхи Росії у протистоянні з Заходом, а саме так розглядається українсько-російський конфлікт, варті певного зниження рівня життя. Розрекламоване кремлівською пропагандистською машиною впровадження власних санкцій проти країн Заходу, зокрема – захоплення активів західних кампаній, що функціонують на території Росії, та скорочення імпорту сільгосппродукції з країн Європи виглядає своєрідним економічним абсурдом, адже адекватні західні санкції проти російських кампаній можуть буди набагато масштабнішими. Рейтинг популярності В.Путіна за-

лишається стабільно високим, однак, неминучі фінансові втрати російської владної еліти в найближчій перспективі можуть суттєво змінити статускво у найвищих ешелонах влади, аж до їх переформатування. Воєнно-політичний вимір В сучасних реаліях «захоплення» та «знищення» ворога здійснюється перш за все фінансово-економічними засобами – через економічний тиск, санкції, аж до захоплення активів за кордоном. На цьому напрямі країни Заходу мають набагато більші можливості, ніж РФ – аж до повного «обвалу» російської економіки. На сьогодні сукупний потенціал США та Євросоюзу (за реальним обсягом ВВП) в п’ятнадцять разів перевищує економічний потенціал РФ. Проте серед західних країн немає єдності стосовно необхідності посилення запроваджених економічних санкцій. У воєнному сенсі російська «теорія буферної території» є абсолютно нежиттєздатною – цей фактор мав стратегічне значення для війн ХІХ-ХХ ст. Зараз авіація спроможна подолати та-

Режим В. Путіна ставить за мету закріпити за Україною у міжнародно-зобов’язуючому форматі геополітичний статус нейтральної держави, що має загальмувати процес її вступу до НАТО»




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

кий «буфер» за 10-20 хвилин, а балістичні ракети – ще швидше. Високомобільні підрозділи здолають «буферну» зону (між Заходом та Росією) за кілька годин. Можливості стратегічного стримування також не залежать від наявності буферних територій. Стратегічні високоточні озброєння здатні безперешкодно подолати будь-яку «буферну зону», а отже — забезпечити стримування агресора. Таким чином, у геополітичних реаліях ХХІ століття «буферна» воєннополітична стратегія Росії є архаїчною та нежиттєздатною. За будь-якого розвитку подій Москва неспроможна її реалізувати. Геополітичний вимір Україна розглядається Кремлем, як буферна територія, що має стратегічне значення в політиці забезпечення безпеки РФ. Апелюючи до досвіду двох світових та наполеонівської воєн, російські можновладці наполягають на стратегічній важливості «глибини оборони на суходолі», як суттєвої перестороги окупації Росії західними країнами, тоді як рівень сучасного ОВТ (авіації та ракетного озброєння, насамперед) доводять безперспективність, та навіть абсурдність такого підходу до воєннополітичної стратегії в ХХІ столітті.



Керівництво РФ виходить з тези, що російська воєнна «машина» спроможна вплинути на політику країн Європи щодо України і в такий спосіб нейтралізувати санкції. Водночас США підтримує відносини з Україною як з важливим стратегічним партнером в Європі. Підтвердженням цього стало прийняття 11 грудня 2014 року обома палатами Конгресу США «Акту в підтримку України» та підписання його Б. Обамою, що свідчить про готовність підтримати Україну у конфлікті з Росією та не допустити здійснення плану Путіна стосовно перетворення території суверенної держави на геополітичну «буферну зону». Режим В. Путіна ставить за мету закріпити за Україною у міжнародно-зобов’язуючому форматі геополітичний статус нейтральної держави, що має загальмувати процес її вступу до НАТО. Саме такий геополітичний здобуток, на думку багатьох експертів, міг би задовольнити агресора в умовах сьогодення. Український вимір Перебіг подій в Україні розглядається російським населенням, як очевидний геополітичний програш Росії. Влада та пересічні росіяни вкрай негативно сприймають оцінку Заходом

приєднання Криму до складу Федерації, як акт агресії. В російському суспільстві домінує теза про возз’єднання Криму з Росією, як відновлення «історичної справедливості». Російська пропагандистська машина наводить наступні аргументи: • російські військові перебували на території АРК відповідно до чинних угод. Тобто, вторгнення, як такого, не було; • В Криму та на Сході України проживає переважно російськомовне населення, що дозволяє відтворити формат регіональної автономії за західними демократичними стандартами (франкомовний Квебек в Канаді); • визнавши незалежність від Сербії автономного краю Косово, Захід створив прецедент на здійснення аналогічних дій Росії щодо російськомовних регіонів України та інших країн; • за умови неспроможності країн Заходу консолідувати свої зусилля для зупинки агресора, буде створено ще один «історичний прецедент» – безкарність збройного втручання у справи суверенних держав. Дії Москви у Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії, а тепер в українському Криму та на Донбасі загрожують світовій спільноті остаточним крахом Вестфальської системи непорушності кордонів національних держав. №2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Російська збройна агресія в Україну демонструє світовій спільноті, що право «сили» може замістити силу «права» в системі міжнародних відносин. Отже, українська влада має вжити наступні заходи протидії політиці Кремля: 1) Підтримувати дію економічних санкцій Заходу щодо Росії, не допускаючи їх послаблення, як реальний механізм до примусового мирного врегулювання конфлікту; 2) Прийняти рішення, необхідні для подачі заявки на вступ України до НАТО (відміна позаблокового статусу, проголошення курсу на євроатлантичну інтеграцію, впровадження європейських стандартів тощо), що може знизити військовий тиск на Україну; 3) Наполягати на обговоренні напрямів реформування міжнародної системи безпеки – скасування права «вето» при голосуванні в Раді Безпеки ООН резолюцій щодо прийняття санкцій до країни-агресора, спрощення процедури прийняття рішень в ОБСЄ, підвищення статусу гарантій безпеки і суверенітету України, наданих ядерними державами за Будапештським меморандумом; 4) Розкривати хибність поширюваних Росією історичних обґрунтувань теорії «геополітичного буфера» в умовах глобалізованого світу та наявних технічних можливостей сучасних озброєнь; 5) Враховуючи високу вірогідність поновлення широкомасштабних бойових дій регулярних російських підрозділів та формувань сепаратистів на сході України за недостатньої підтримки України дружніми країнами, вжити термінових заходів в напрямі підвищення власної обороноздатності та готов-

№2/2015

ності до адекватних дій у відповідь на дії терористів. Підсумовуючи запропоновані кроки на шляху врегулювання конфлікту, слід наголосити, що майбутнє без’ядерного світу сьогодні безпосередньо залежить від перспектив суверенної і успішної України. Належна

оцінка її без’ядерного вибору має бути не лише прикладом для інших країн, а й вагомим чинником її поступального розвитку. Це невідкладне завдання, що стоїть перед Українською державою, має об’єднати всі патріотично налаштовані сили на перебудову та модернізацію своєї країни.

Рейтинг популярності В.Путіна залишається стабільно високим, однак, неминучі фінансові втрати російської владної еліти в найближчій перспективі можуть суттєво змінити статус-кво у найвищих ешелонах влади, аж до їх переформатування»




Національна безпека

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

«М’яка сила» сучасного світу

Протягом останніх десятиліть широкого розповсюдження у зовнішній політиці розвинених держав світу набуло використання так званої «м’якої сили» — техніки впливу на населення зарубіжних країн за допомогою культури, переконань, нематеріальних ресурсів та політичних ідеалів, без використання елементів силового, у тому числі воєнного, тиску

І

нструменти «м’якої сили» (МС) для впливу на інші регіони світу найбільш активно використовують провідні країни: США, Європейський союз, КНР, Росія.



Чим більший вплив має країна, тим більше інструментів МС вона використовує: • надання допомоги у подоланні кризових явищ;

• •

запрошення іноземних еліт до навчання, наукової співпраці та ведення бізнесу в країні-провіднику «м’якої сили»; активне інвестування в економіку держав, що представляють інтерес; №2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

культурне співробітництво. Серед найближчих до України держав останнім часом все активніше застосовує інструменти «м’якої сили» Російська федерація. Її уряд намагається отримати підтримку серед країн колишнього СРСР шляхом співробітництва та піднесення досягнень Росії не лише у матеріальній, але й в інтелектуальній та культурній сферах. Діючи в такий спосіб, уряд Росії успішно просуває власні геополітичні інтереси, схиляючи на свій бік усе більше прихильників, переважно серед російськомовного населення в інших країнах, у тому числі на території колишнього СРСР. Уперше термін «м’яка сила» (soft power) був запроваджений у 1990 році професором Гарвардського університету США Джозефом Найемом. Під ним розуміється комплекс дипломатичних, економічних, політичних, військових, юридичних та культурологічних інструментів несилового впливу на обстановку в іноземних державах в інтересах національної безпеки власної держави. Основні інструменти «м’якої сили» включають: • міжнародне співробітництво у визначених сферах (політичній, військовій, економічній, культурній тощо); • надання безвідплатної допомоги іншим країнам із приділенням уваги певним напрямам економічної політики; • участь у постконфліктному (посткризовому) відновленні на території інших країн; • використання інформаційних технологій для управління великими масами людей по всьому світу (зокрема, широке запровадження соціальних мереж в останні роки); • запровадження освітніх програм та програм стажування для представників іноземних держав, найбільш перспективних у професійному та соціальному плані, на території своєї країни. Від «жорсткої сили» «м’яка» відрізняється тим, що в основу застосування її сил і засобів покладено інструменти консенсусу, зовнішньополітичних заходів, співробітництва. У той час як «жорстка сила» (hard power) базується на застосуванні сил і засобів нав’язування та примусу, сили і засоби «м’якої сили» спрямовуються на приваблення інших країн до своєї культури, образу життя, політичних ідеалів та №2/2015

програм. Значний досвід застосування МС напрацьований провідними країнами світу, зокрема, США, Європейським союзом, Китаєм та Росією. Сформувати позитив Так, з 2010 року Держдепартаментом США «м’яка сила» визначена одним з ключових компонентів реалізації зовнішньополітичного курсу США. Основні зусилля заходів МС заплановано зосередити на таких напрямах: • формування нової архітектури міжнародного партнерства США і активізація публічної дипломатії відносно неурядових та суспільних організацій, неформальних об’єднань, комерційних структур і національних діаспор з урахуванням їх зростаючої ролі у формуванні зовнішньої та внутрішньої політики іноземних держав; • корегування практики надання прямої безоплатної допомоги зарубіжним країнам з акцентуванням на питаннях торгівельно-економічної та інвестиційної політики; • розширення сфери діяльності Агентства США з міжнародного розвитку та підвищення його ролі як одного з основних каналів поширення американського впливу у світі, налагодження стійкого діалогу з «проблемними країнами» шляхом надан-

ня різнопланової (економічної, соціальної та гуманітарної) допомоги; • підвищення якості взаємодії зовнішньополітичного відомства та міністерства оборони США за кордоном, у першу чергу в умовах постконфліктного та посткризового відновлення в інтересах забезпечення домінуючого впливу США на регіональні процеси. Серед нових форм і методів роботи в рамках розширеної позаурядової діяльності за межами офіційних рамок посольств та консульств було запропоновано формально закріпити за Агентством США з міжнародного розвитку питання гуманітарного і технічного реагування на неполітичні кризи (природні лиха, техногенні катастрофи, пандемії тощо), а за Держдепартаментом – завдання комплексного реагування на політичні кризи, що несуть загрозу інтересам США. Серед інструментів «м’якої сили» США також важливу роль відіграє організація освіти іноземних громадян, а саме реалізація таких програм: • освітні програми – щороку в університетах США навчається понад півмільйона іноземних студентів; • програми стажування – по всьому світу

З 2010 року Держдепартаментом США «м’яка сила» визначена одним з ключових компонентів реалізації зовнішньополітичного курсу Вашингтону»




Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Країни Європи беруть активну участь у роботі таких гуманітарних організацій як «Репортери без кордонів», що надають допомогу працівникам ЗМІ по всьому світу у дотриманні прав на свободу слова, і «Лікарі без кордонів», яка надає благодійну медичну допомогу населенню кризових регіонів світу»

шляхом конкурсного відбору до стажування залучаються найбільш перспективні представники певних галузей діяльності. Усі ці заходи сприяють формуванню позитивного ставлення до США з боку населення країн, яким надається допомога. Результатом такого співробітництва є те, що після проходження навчання з випускниками американських вузів та програм стажувань зберігаються тісні зв’язки в рамках мережевих співтовариств, різних дослідницьких центрів, і таким чином держава-провідник МС залишає за со-

10

бою можливість впливати на зарубіжні еліти або використовувати їх інтелектуальний ресурс у власних інтересах. Повертаючись у свої країни, учасники програм співробітництва «експортують» ціннісні орієнтири та світогляд США і, маючи доступ до владних еліт, сприяють формуванню позитивного ставлення до США з боку їх країн у майбутньому, а також керуються отриманими ціннісними орієнтирами при прийнятті рішень. Такий підхід також широко використовується Великою Британією та Китаєм.

Європа на «імідж» втрачає не менш, аніж Вашингтон Активно поширює свої засоби МС і Європейський союз. По всьому світу добре відомі такі його організації як Британська Рада (Велика Британія), Інститут Гете (ФРН), Інститут французької мови (Франція), які в ході співробітництва у культурній сфері приділяють багато уваги навчанню місцевого населення мовам і культурі своїх країн. Крім того, країни Європи беруть активну участь у роботі таких гуманітарних організацій як «Репортери без кордонів», що надають допомогу працівникам ЗМІ по всьому світу у дотриманні прав на свободу слова, і «Лікарі без кордонів», яка надає благодійну медичну допомогу населенню кризових регіонів світу. Крім того, окремі організації Євросоюзу впроваджують гуманітарні програми у визначених районах світу з метою підтримки найбільш вразливих категорій населення, що постраждали від різного роду конфліктів. Це, наприклад, французька неурядова організація з технічного співробітництва та розвитку (АКТЕД), що втілює гуманітарні програми на території Афганістану та країн Центральної Азії колишнього СРСР, надаючи допомогу та підтримуючи ініціативу місцевих співтовариств. Під керівництвом АКТЕД у Таджикистані в 2001 році був відкритий культурний центр «Бактрія», який займається підтримкою освітніх, творчих і культурних ініціатив та розширює географію своєї діяльності у регіоні. Центр працює під егідою Франції та інших країн Європи. У ньому діють мовні курси (з французької, російської, англійської, німецької, перської та китайської мов), проводяться лекції європейських фахівців, в оригіналі йде показ фільмів країн ЄС . Результатом цих зусиль є усвідомлення для багатьох людей по всьому світу привабливості Європейського союзу та його ціннісних орієнтирів. Наприклад, культурна привабливість – це невід’ємна частина багатьох країн Європи. По всьому світу з доброзичливим інтересом ставляться до європейського мистецтва, літератури, музики, дизайну, кухні тощо. Користуються популярністю і європейські мови. Саме вони за розповсюдженістю у світі становлять половину з десяти найбільш поширених. Так, англійська мова є загальноприйнятою у Британському співтоваристві, іспанська та португальська поєднують Піренейський півострів з Латинською Америкою, а пред№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ставники майже 50 країн збираються на зустрічі, де їх об’єднує французька. Окрім зазначених культурних чинників, до ефективних засобів «м’якої сили» Європи Дж. Най відносить такі: • привабливість країни для біженців та емігрантів. На сьогодні за цим показником на першому місці знаходиться Велика Британія, на другому – Німеччина; • тривалість життя громадян. Так, Франція, Німеччина, Італія та Велика Британія переважають США за середньою тривалістю життя своїх громадян. Отже, європейці вважають застосування саме МС, а не воєнних засобів («жорсткої сили») оптимальним інструментом для просування своїх цінностей і розвитку власної безпеки. Саме тому задля досягнення результативності застосування інструментів МС майже усі європейські держави направляють на допомогу країнам, що розвиваються, більшу, ніж США частку свого ВВП. Крім того, Велика Британія і Франція, будучи за своїми розмірами набагато меншими, ніж США, витрачають на публічну дипломатію приблизно стільки ж засобів, що й офіційний Вашингтон. «Інститути Конфуція» Ще одним активним провідником МС у світі є уряд КНР, який планомірно реалізує стратегічний курс щодо перетворення своєї країни до середини ХХІ ст. у провідну світову державу. З 2002 року Китай став створювати за кордоном центри з просування китайської мови і культури, які отримали назву інститути Конфуція. На цей час у світі існує більш ніж 400 інститутів Конфуція, які навчають іноземців китайської мови та займаються популяризацією культури країни. Мережу цих міжнародних культурно-освітніх центрів розгортають державна канцелярія з розповсюдження китайської мови за кордоном (скорочено: Ханьбань, – авт.) та міністерство освіти КНР спільно із зарубіжними синологічними центрами. Серед основних напрямів роботи інститутів Конфуція – як популяризація китайської мови і культури на території країни роботи центру, так і стажування студентів та викладачів у Китаї та консультації з навчання у КНР. Ці заклади користуються популярністю, мають представництва у близько 100 країнах світу, а до 2020 року Ханьбань планує довести кількість інститутів Конфуція до 1000. Результатом діяльності Китаю у використанні МС є зростання по всьому світу інтересу до його культурно№2/2015

освітніх закладів та до країни взагалі, а також до його філософії, ціннісних настанов та політичних переконань із подальшим їх наслідуванням. Робота Інститутів Конфуція щодо розповсюдження китайських духовних цінностей є настільки ефективною, що в деяких країнах останніми роками до неї ставляться з пересторогою, як, наприклад, у Росії, коли в Якутії така діяльність була припинена за рішенням суду. Інститут Конфуція, що працював у цьому російському регіоні, був звинувачений у «сприянні проникненню китайської ідеології та економічної експансії на територію Росії». Щупальця «Россотрудничества» Надзвичайно потужно використовує «м’яку силу» і Російська Федерація, вдало спираючись при цьому на зарубіжний досвід і одночасно впроваджуючи власні інструменти МС. Особливий поштовх МС отримала зі середини 2012 року, коли російським президентом було наголошено на необхідності формування вигідного образу Росії за кордоном усіма силами. З цією метою, використовуючи всі наявні інструменти МС, відповідальні за це російські органи мають забезпечувати вигідне сприйняття світовою спільнотою ситуації в Росії, заявляти про її великий внесок до скарбниць світової науки і культури, за допомогою національних і лояльних зарубіжних ЗМІ пояснювати позицію країни в питаннях зовнішньої політики, посилити почуття гордості емігрантів за приналежність до російської діаспори в Європі і США. А також прищеплювати у провідних країнах світу

відчуття, що саме Росія є спадкоємцем Радянського Союзу у тому числі у культурній сфері. Окремо російській дипломатії було вказано на необхідність використання інструментів МС у роботі та просування власних інтересів і підходів шляхом переконання і привертання симпатій до своєї країни, базуючись на досягненнях не лише у матеріальній, а й у культурній та інтелектуальній сферах. Головна роль з покращення іміджу Росії за кордоном покладається на спеціально створену організацію «Россотрудничество» (повна назва – Федеральне агентство зі справ Співдружності незалежних держав, співвітчизників, що проживають за кордоном, і з міжнародного гуманітарного співробітництва), робочими органами якого на території СНД та в інших країнах світу є Російські центри науки і культури. Основними напрямами діяльності «Россотрудничества» за кордоном, які фактично є інструментами МС, визначено:

З 2002 року Китай став створювати за кордоном центри з просування китайської мови і культури, які отримали назву інститути Конфуція. На сьогодні у світі існує понад 400 таких установ, які навчають іноземців китайської мови та займаються популяризацією культури країни

»

11


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Росія чітко дотримується курсу на консолідацію російськомовного населення, маючи на меті використовувати його як своєрідну «п’яту колону» для провадження власних інтересів у регіоні, де воно зосереджено. Саме у такий спосіб діяв уряд Росії при анексії Кримського півострова, коли саме прихильність російськомовного населення Криму відіграла вирішальну роль при проведенні референдуму за від’єднання Криму від України

»

• • • •

співробітництво у сфері освіти, науки, культури та інформації; робота з іноземними студентами та ведення молодіжних програм; співробітництво у сфері комунікацій, зв’язку зі ЗМІ, інноваційних проектів; співробітництво у гуманітарній сфері, підтримка російськомовного населення за кордоном; • ведення історико-меморіальної роботи. Основним керівним органом «Россотрудничества» на території СНД та в інших країнах світу є Російський центр науки і культури. Такі центри функціонують по всій території СНД, як правило, по одному на країну, у столиці кожної з них, а в Україні і Казахстані функціонують відділення Центру – так звані представництва – у ряді інших великих міст. Аналіз діяльності «Россотрудничества» показує, що найбільш активно ця організація проводить свою роботу в Україні, де розгорнуто декілька представництв Центру. У 2014 році, окрім Російського центру науки і культури у м. Києві, в Україні діє ще два його представництва: в Одесі та Сімферополі (в останньому

12

№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

представництво існувало до захоплення Криму російськими військами). На кінець 2014 року керівництвом організації «Россотрудничество» було заплановано розгортання ще одного такого представництва у м. Харкові. Така «щільність насадження» організацій «Россотрудничества» за кордоном у порівнянні з іншими країнами СНД свідчить про цілком очевидну надмірну увагу Російського керівництва саме до України, а присутність представництв, окрім столиці України, у Одесі і Сімферополі та плани щодо розгортання такого представництва у Харкові свідчать про тенденцію до подальшої експансії впливу Російської Федерації на населення України, у першу чергу яке проживає у східних і південних регіонах, шляхом використання засобів МС. Виходячи з того, що Росія вважає Україну невід’ємною частиною своєї ідентичності, намагання української №2/2015

держави реалізовувати незалежний від Москви політичний курс у напрямі Європи розглядається як загроза російській концепції розвитку, що матиме серйозний вплив на внутрішню ситуацію РФ та її положення у світі. Разом із тим, видимі негативні сторони російської соціально-економічної моделі розвитку обмежують можливості держави діяти як центр тяжіння та привабливості для сусідніх держав. Тому основна увага при реалізації МС акцентується на тому, що в Росії і України спільне історичне минуле. При цьому основними елементами політики МС в Україні визначені російська культура, російські ЗМІ, мовне питання, Російська православна церква, бізнес-зв’язки між великими російськими та українськими компаніями, а також питання Криму. Одним з основних інструментів МС Росії в Україні є російські ЗМІ, у першу чергу телебачення, які мають

значний вплив на сприйняття українцями політичних процесів та масової російської культури. Державна монополія на телебачення дозволила російським ЗМІ створити «замкнений» віртуальний світ масової культури, який ефективно блокує громадські комунікації з важливих політичних питань і пропагує «правильність» російського політичного курсу. Єдиним ефективним важелем протидії цьому інструментові МС на сьогодні є Інтернет-простір. Водночас, і тут російська влада шляхом державної підтримки окремих блогів і веб-сайтів намагається реалізовувати жорстку інформаційну політику. Важливим і ефективним інструментом МС в Україні є російська православна церква, яка через своїх прихожан здійснює вплив на процеси, що відбуваються в нашій державі. Зокрема, РПЦ мала вплив на виборчі кампанії 2004, 2006, 2007, 2010 років в Україні та намагається посилити свою роль на сучасному етапі. У цілому особливістю застосування Росією інструментів МС на пострадянському просторі є те, що вона у процесі своєї діяльності чітко дотримується курсу на консолідацію російськомовного населення, маючи на меті використовувати його як своєрідну «п’яту колону» для провадження власних інтересів у регіоні, де воно зосереджено. Саме у такий спосіб діяв уряд Росії при анексії Кримського півострова, коли саме прихильність російськомовного населення Криму, яке водночас активно «оброблялось» російськими ЗМІ, відіграла вирішальну роль при проведенні референдуму за від’єднання Криму від України. Таким чином, основний фактор «м’якої сили» – це індивідуальна привабливість, яка створюється не пропагандою, а лише завдяки перевагам власного розвитку. Це запорука ефективного впливу на інших: як окремих осіб, так і великих верств населення інших держав, коли вибір напряму, який проводиться засобами МС, робиться заради себе самого, а не для когось іншого. Привабливість джерела МС викликає захоплення та бажання слідувати за ним, захоплення породжує наслідування та поступливість, готовність поділяти бажання та волевиявлення того, хто поширює МС. Левченко О.В., генерал-майор, кандидат військових наук, професор

13


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Огляд сектору безпеки і оборони України

Анексія Автономної Республіки Крим, військова агресія, розширення спектру викликів і загроз, зміни характеру воєнних конфліктів висунули нові вимоги до системи забезпечення національної безпеки України і потребують її докорінного реформування

Оцінити обороноздатність С

Гурак С.П., експерт Центру воєнної політики та політики безпеки

истема забезпечення національної безпеки України з огляду на зміни характеру викликів і загроз потребує трансформа-

14

ції Воєнної організації держави у сектор безпеки і оборони. Модель сектору безпеки і оборони запропонована у Стратегічному оборонному бюлетені України, схваленому Указом Президента України від 29 грудня 2012 року №771, та передбачає скоординоване використання військових та цивільних засобів для забезпечення належного рівня обороноздатності держави. Відповідно до Стратегічного оборонного бюлетеня України сектор без-

пеки і оборони України включає профільні і загальної компетенції органи державної влади (державна складова), які об’єднані єдиними цілями, охоплені єдиною системою стратегічного планування та кризового управління і виконують відповідно до Конституції України завдання щодо захисту національних інтересів у сферах безпеки і оборони від усіх наявних і потенційних зовнішніх та внутрішніх викликів і загроз. До сил оборони належать органи військового управління, Збройні Сили №2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Загальноприйняті принципи розподілу оборонного бюджету: 50% – утримання особового складу, 30% – витрати на озброєння та військову техніку, 20% – підготовка персоналу дійсно дозволяють розвиватися військовим формуванням» печення, зокрема Державна спеціальна служба транспорту і Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України.

України, Національна гвардія України, визначені сили і засоби Служби зовнішньої розвідки України та Головного управління розвідки Міністерства оборони України. До сил безпеки належать сили та засоби, зокрема, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Управління державної охорони України, Державної пенітенціарної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, а також сили забез№2/2015

Необхідність комплексного огляд сектору безпеки і оборони Водночас реальні кроки, спрямовані на створення згаданої моделі, не були проведені. Комплексний огляд сектору безпеки і оборони України (КОСБО) як раз і має стати таким практичним заходом у загальній системі державного стратегічного менеджменту та формування політики забезпечення національної безпеки. Потреба у його проведенні обумовлена змінами у внутрішньому і зовнішньому середовищі безпеки, невідповідністю наявних спроможностей системи забезпечення національної безпеки вимогам сьогодення та необхідністю реформування всіх сфер життєдіяльності держави. Досягнення необхідних спроможностей сектору безпеки і оборони де-

ржави в цілому та окремих його компонентів, здатності узгоджено вирішувати завдання вимагає застосування системного підходу до вирішення питання реформування системи забезпечення національної безпеки. Стартом роботи щодо проведення КОСБО слід вважати прийняття Верховною Радою України 6 травня 2014 року постанови №1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави», якою виконуючому обов’язки Президента України рекомендовано провести огляд сил безпеки сектору безпеки і оборони України з метою уточнення місця, ролі та переліку визначених завдань, оцінки стану і готовності до їх виконання. Указом Президента України від 13 травня 2014 року №468 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про заходи щодо підвищення ефективності планування в секторі безпеки і оборони» Кабінету Міністрів України поставлено завдання щодо організації проведення КОСБО. Організаційні проблеми проведен-

15


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

На зміну спрямованості щодо постійного скорочення складу Збройних Сил України, яка була характерна під час підготовки попередніх програм, сьогодні збільшення чисельності армії розглядається чи не як основний аргумент підвищення їх боєздатності» ня КОСБО змусили Раду національної безпеки і оборони України прийняти 20 грудня 2014 року рішення (Указ Президента України від 24 грудня 2014 року №953) щодо продовження виконання заходів КОСБО до 31 березня 2015 року. Однією з основних проблем проведення КОСБО залишається відсутність нормативно визначеної та узгодженої методики його проведення. Крім того, Кабінетом Міністрів України Міжвідомча робоча група з питань проведення КОСБО була утворена лише у другій половині листопада 2014 року (постанова Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2014 року №640), а метою її діяльності відповідно до затвердженого положення визначено тільки сприяння забезпеченню проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України, забезпечення взаємодії з центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими державними органами, які виконують завдання у сфері безпеки і оборони України. Завданнями Міжвідомчої робочої групи є надання консультативної допомоги з питань проведення комплексного огляду, опрацювання організаційно-методичних рекомендацій з виконання основних завдань комплексного огляду. Проте, станом на початок 2015 року методика проведення КОСБО не була затверджена та доведена до виконавців. Окремі напрацювання є як у Міністерстві оборони України, так і в Раді національної безпеки і оборони України. Однак, вони мають деякі розбіжності в підходах до проведення заходів КОСБО.

• • •

Цілі та завдання Головні цілі КОСБО: оцінка потенціалу сектору безпеки і оборони, стану його складових та їх спроможностей з протидії наявним і потенційним загрозам; сценарії впливу внутрішніх та зовнішніх загроз на реалізацію національних інтересів держави; визначення оптимальної моделі системи управління державою у кризових ситуаціях, у тому числі воєнного характеру; комплекс невідкладних заходів з посилення спроможностей органів сектору безпеки і оборони;

16

• •

• • • • •

• •

перспективна модель, завдання сектору безпеки і оборони та його складових, шляхи досягнення ними визначеної мети трансформації; реалістична стратегія розвитку сектору безпеки і оборони у визначеному напрямі та забезпечення ефективного використання державних ресурсів з урахуванням пріоритетності завдань, що вирішуються ними в інтересах забезпечення національної безпеки. Для досягнення цілей КОСБО необхідно провести аналіз та оцінку: стану і тенденцій трансформації у довгостроковій та середньостроковій перспективі безпекового середовища України; сучасного стану і можливостей сил безпеки та оборони щодо забезпечення захисту життєво важливих національних інтересів держави; реальних можливостей держави щодо задоволення потреб сил безпеки і оборони. На підставі аналізу та оцінки проводиться визначення або уточнення: переліку потенційних викликів і загроз національній безпеці України у довгостроковій та середньостроковій перспективі; ймовірні сценарії загроз національній безпеці України та заходи щодо їх запобігання і нейтралізації за кожним із сценаріїв; основи забезпечення національної безпеки та стратегічні цілі держави у сфері безпеки і оборони; склад сектору безпеки і оборони, перспективної структури та стратегії розвитку його складових; спроможності сил безпеки та оборони, оборонно-промислового комплексу досягти визначені цілі щодо захисту національних інтересів; основні напрями удосконалення нормативно-правової бази системи планування розвитку сектору безпеки та оборони; перелік вихідних даних для планування застосування сил безпеки і оборони, їх розвитку та функціонування обороннопромислового комплексу. В основу КОСБО доцільно покласти проведення наступних процедур: порівняння необхідних та наявних спроможностей сил безпеки і оборони та визначення тих, яких не вистачає для реагування на виклики та загрози національній безпеці; визначення порядку міжвідомчої взаємодії

• •

при виконанні завдань забезпечення національної безпеки України; прийняття відповідних рішень стосовно визначення перспективного складу і структури сектору безпеки та оборони на основі оцінювання ризиків і аналізу спроможності держави задовольнити потреби сил безпеки і оборони; визначення стратегії досягнення перспективного складу та структури складових сектору безпеки та оборони. В рамках КОСБО необхідно: провести оцінювання середовища безпеки, визначення наявних та можливих викликів, загроз у воєнній сфері, визначення завдань та заходів, спрямованих на запобігання та врегулювання кризових ситуацій; здійснити планування сил, засобів і ресурсів; забезпечити прийняття рішень для розподілу завдань між складовими сектору безпеки і оборони, визначення перспективного складу та структури сил оборони, ресурсів для забезпечення оборони України та стратегії розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань.

Організація огляду Управління КОСБО. Виконавча система КОСБО має забезпечувати: • зрозумілу постановку завдань та обов’язковість їх виконання у визначені терміни; №2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• •

покриття всього спектру проблемних питань; • інформаційну та технологічну сумісність проміжних результатів послідовного виконання завдань усіма виконавцями; • зручне та оперативне переміщення проміжних результатів між виконавцями від вихідних даних до кінцевого результату; • інтеграцію проміжних результатів і формування системних рішень на всіх етапах КОСБО; • якість і легітимність проміжних і кінцевих результатів. Система управління проведенням КОСБО повинна включати політичний та виконавчий рівень. На політичному рівні системи управління знаходяться Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Комітет з реформування і розвитку Збройних Сил України та оборонно-промислового комплексу, Комітет з питань реформування правоохоронних органів, які діють в межах визначених законами України повноважень. Інформаційно-аналітичне забезпечення здійснює аналітична група Апарату Ради національної безпеки і оборони України, яка проводить моніторинг виконання заходів КОСБО, здійснює вивчення, аналіз та оцінювання відповідної інформації. Виконавчий рівень системи управління очолює створена Кабінетом Міністрів України Міжвідомча робоча №2/2015

група з питань проведення КОСБО, яка повинна здійснювати безпосереднє керівництво роботою груп, утворених суб’єктами сектору безпеки і оборони, та діяти відповідно до визначених Кабінетом Міністрів України повноважень та завдань. При Міжвідомчій робочій групі доцільно утворити постійно діючу робочу групу для здійснення організаційного й інформаційного забезпечення роботи аналіз та узагальнення матеріалів, наданих рештою робочих груп, оформлення кінцевих результатів їх роботи. Робочі органи КОСБО. Враховуючи завдання КОСБО доцільно мати робочі групи з проведення заходів за напрямами: • оборонного огляду; • з огляду правоохоронної системи; • з огляду оборонної промисловості та визначення основ воєнно-технічної політики держави. До складу робочих груп з оборонного огляду, з огляду правоохоронної системи, огляду оборонної промисловості та визначення основ воєнно-технічної політики держави залучаються представники відповідних зацікавлених центральних органів виконавчої влади. Діяльність робочих груп здійснюється у формі: • заслуховувань; • проведення інспекцій; • експертних нарад;

роботи у складі груп та самостійно;. конференцій, семінарів, брифінгів тощо. Крім того, для виконання заходів, підготовки матеріалів та пропозиції за підсумками проведення етапів КОСБО створюються відповідні робочі групи у кожному центральному органі виконавчої влади та інших органах, що належать до сектору безпеки і оборони та залучаються до проведення КОСБО. Рішенням керівників робочих груп утворюються експертні комісії, які здійснюватимуть фахову експертизу отриманих результатів діяльності робочих груп. В сучасних умовах особливої актуальності набуває залучення до роботи в рамках КОСБО вітчизняних та іноземних експертів і радників. Особливу увагу в налагодженні співробітництва слід звернути на методологічному забезпеченні проведення комплексного огляду, врахування європейської інтеграції та стандартів НАТО, створенні національної системи кризового менеджменту та удосконаленні воєнно-технічної політики. Взаємодія між учасниками КОСБО. Взаємодія між учасниками КОСБО має бути зосереджена на обміні інформацією, поданні робочих документів, інформуванні про хід роботи або проміжні результати проведених етапів (заходів) відповідно до встановлених законодавством та нормативними актами України правил. Порядок інформування учасників КОСБО про хід роботи та результати проведених етапів, отримання інформації, яка слугує вихідними даними для розроблення документів, завчасно встановлюється на політичному та виконавчому рівнях. Інформаційне забезпечення учасників КОСБО доцільно покласти: • на політичному рівні – на аналітичну групу Апарату Ради національної безпеки і оборони України; • на виконавчому рівні – на постійно діючу робочу групу при Міжвідомчій робочій групі. Послідовність проведення Цілі КОСБО досягаються шляхом виконання у визначеній послідовності низки комплексних завдань, які структуровані в рамках визначених етапів. Організаційно КОСБО доцільно провести за трьома етапами: • підготовчий (організаційний); • основний (виконавчий); • заключний (підсумковий). Головний недолік попередніх оборонних оглядів в державі, над усуненням якого необхідно зосередитися

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

учасникам КОСБО, є інформаційна нестиковка між окремими етапами огляду. Необхідно забезпечити невід’ємний зв’язок між результатами попередніх етапів з потребам у вхідних даних наступних етапів. Вирішення цього завдання вимагатиме: • ґрунтовної структуризації завдань кожного етапу КОСБО; • узгодження вхідних і вихідних даних кожного завдання та етапу огляду; • чіткого дотримання послідовності виконання заходів; • якісної підготовки виконавців, які залучаються до проведення КОСБО, та їх високої дисципліни щодо виконання завдань. Підготовчий (організаційний) етап. Основні заходи підготовчого етапу, який розпочинається з набранням чинності Указу Президента України про ухвалення відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України, полягають у формуванні робочих органів, їх підготовці, плануванні заходів КОСБО, розробленні необхідних документів (організаційних, інформаційних тощо) та підготовці всебічного ресурсного забезпечення проведення огляду і виконавців, які будуть приймати безпосередню участь в реалізації визначених завдань. На підготовчому етапі необхідно узгодити методологію проведення КОСБО, понятійного апарату, форм проміжних і кінцевих результатів та методики виконання окремих заходів огляду. На цьому ж етапі доцільно чітко визначити рівень деталізації як проміжних, так і кінцевих результатів КОСБО. Це пов’язано з тим, що забезпечення повноти визначення необхідних можливостей, сил, засобів, ресурсів потребує на етапах аналізу загроз, формування сценаріїв і ситуацій максимальної конкретизації суб’єктів загроз і об’єктів захисту. Як приклад, діяльність сепаратистських рухів на заході, сході чи півдні України очікувано викликають різні ситуації розвитку загроз. Вони відрізняються носіями, впливом третіх сторін, характером сприйняття їх діяльності населенням, що потребуватиме різних підходів, сил, засобів, форм реагування системи захисту. Основний (виконавчий) етап. Виконавчий етап охоплює період від затвердження Плану заходів з КОСБО до подання проектів документів оборонного планування на розгляд Міжвідомчої робочої групи з питань проведення огляду.

18

Без узгодження фінансових ресурсів, необхідних для досягнення показників, які очікуються від сектору безпеки і оборони, з прогнозними показниками Кабінету Міністрів України, які планується витрати на потреби національної безпеки і оборони, позитивного результату реформ не варто очікувати»

• • • • • • •

• •

• •

Пакет документів, як приклад, може включати: нову редакцію Стратегії національної безпеки і оборони України; Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України; Концепцію реформування правоохоронної системи України; нову редакцію Воєнної доктрини України та Стратегічного оборонного бюлетеня України; Державну цільову оборонну програму оптимізації та реорганізації Збройних Сил України; Державну програму розвитку обороннопромислового комплексу України; Державну цільову оборонну програму розвитку озброєння та військової техніки. На цьому етапі з урахуванням тенденцій розвитку безпекової ситуації, змін у характері збройної боротьби, розвитку соціальнополітичної та демографічної ситуації в державі необхідно провести наступні першочергові заходи: здійснити оцінку стану реалізації національних цінностей, інтересів та цілей; проаналізувати ефективність діяльності суб’єктів сектору безпеки і оборони держави та їх спроможність реагування на весь спектр загроз національній безпеці; визначити критерії безпеки, за якими оцінюється діяльність органів забезпечення національної безпеки; провести системний аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища безпеки; визначити стратегічні проблеми національної безпеки та основні тенденції їх розвитку, оцінити їх рівень та провести прогнозування динаміки впливу різних факторів на національну безпеку; схвалити прогнозні показники видатків на сектор безпеки і оборони на середньо- та довгострокову перспективу.

Очікуваним результатом зазначених першочергових заходів мають бути висновки з оцінки безпекового середовища, прогноз його розвитку та перелік викликів і загроз національній безпеці держави на періоди на середньо- та довгострокову перспективу. Отримані за підсумками наведених першочергових заходів результати становитимуть набір вихідних даних для дальшої роботи в рамках КОСБО.

П о д а л ь ш и м кроком має стати визначення переліку сценаріїв реагування на ймовірні загрози національній безпеці держави та цілей, які повинні бути досягнуті за результатами такого реагування. Для достовірності визна№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№2/2015

19


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Результатом огляду оборонної промисловості держави має стати чітке визначення спроможностей обороннопромислового комплексу України щодо задоволення потреб складових сектору безпеки і оборони» ченню зазначеного переліку повинна передувати ретельна оцінка і аналіз процесу ескалації загроз та оцінка пріоритетності заходів із запобігання визначеним загрозам. Під час такої оцінки необхідно враховувати: • рівень наслідків і вірогідність виникнення загрозливої ситуації; • характер впливу на національні інтереси (критичний, суттєвий, помірний, незначний, майже відсутній тощо); • рівень ризику з урахуванням пріоритетності стратегічної цілі (недопустимий, виправданий, прийнятний тощо). Залежно від рівня та актуальності загрози ціль реагування визначається відповідно до її критичності, що дозволить здійснювати перерозподіл ресурсів відповідно до визначеної цілі реагування: попередження виникнення, усунення, нейтралізація, стримування або локалізація, мінімізація загрози тощо. В залежності від цілей реагування за кожним сценарієм розробляються переліки спроможностей суб’єктів сектору безпеки і оборони та перелік національних спроможностей. Під час цього процесу проводиться оптимізація переліку національних спроможностей, визначення компенсаційних можливостей, а у разі їх відсутності – розроблення пропозицій щодо обсягів ресурсів для набуття у перспективі зазначених спроможностей. Зазначені показники слугуватимуть вихідними даними для розроблення відповідних відомчих державних програм реформування складових сектору безпеки і оборони та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони, підготовка яких є одним з основних завдань діяльності учасників КОСБО на цьому етапі. Формування перспективної моделі сектору безпеки і оборони повинно включати: • обґрунтування вимог до сектору безпеки і оборони та його складових стосовно протидії визначеним загрозам на всіх етапах їх ескалації, з урахуванням можливості використання протиборчою стороною різноманітних сил і засобів; • визначення потрібних для протидії визначеним загрозам спроможностей сектору безпеки і оборони; • аналіз іноземного досвіду побудови (реформування) сектору безпеки і оборони та його складових, можливостей застосування цього досвіду в Україні;

20

стан нормативно-правового забезпечення, рівень відповідності вимогам, головні проблеми; • формування раціональної моделі сектору безпеки і оборони, розгляд альтернативних варіантів з урахуванням принципів необхідності та достатності; • розробку пропозицій щодо забезпечення ефективного функціонування системи управління державою у кризових ситуаціях; • визначення загальної структури сектору безпеки і оборони та його складових, способів управління і взаємодії, необхідних людських, матеріально-технічних ресурсів, озброєння та військової техніки, інфраструктури; • обґрунтування фінансових ресурсів, необхідних для досягнення визначених показників; • оцінку рівня національної безпеки держави за умов запровадження обраної моделі сектору безпеки і оборони з визначенням рівнів безпеки, що забезпечуються запропонованою моделлю у випадках кризових ситуацій; • визначення напрямів та етапів реформування сектору безпеки і оборони з урахуванням політичних, соціальних і ресурсних обмежень. Слід звернути увагу на належну обґрунтованість підходів до визначення складу Збройних Сил України. На зміну спрямованості щодо постійного скорочення складу ЗС України, яка була характерна під час підготовки попередніх програм, сьогодні збільшення чисельності армії розглядається чи не як основний аргумент підвищення їх боєздатності. Проте, зростання кількості особового складу без належного забезпечення сучасними зразками озброєння та військової техніки, матеріально-технічними засобами, соціальними гарантіями не призведе до пропорційного збільшення спроможностей. Тільки ретельний аналіз всього спектру завдань та всіх сфер діяльності Збройних Сил України, можливостей щодо всебічного забезпечення дозволить прийняти збалансоване рішення стосовно їх перспективного складу та структури. Теж саме стосується й інших складових сектору безпеки і оборони, з урахуванням специфіки завдань, які стоять перед ними. Питанням, яке варто віднести до системних та таких, що потребують розв’язання в рамках КОСБО, є розвиток озброєння та військової техніки.

Документи, які будуть відпрацьовані за результатами огляду мають містити детальні відповіді на питання про напрями і пріоритети технічного оснащення військ (сил), за рахунок яких нових спроможностей планується забезпечити необхідний рівень боєздатності ЗС України, які обсяги оборонного бюджету планується на ремонт, модернізацію наявних зразків, що передбачається закупити нового власного або іноземного виробництва. Окремо слід звернути увагу на те, що оборонна промисловість України вперше стане окремим об’єктом КОСБО. В рамках огляду оборонної промисловості держави, формування основ воєнно-технічної політики, розроблення проекту Державної програми розвитку оборонно-промислового комплексу України має бути визначено: • спроможності оборонної промисловості щодо забезпечення складові сектору безпеки і оборони озброєнням, військовою та спеціальною технікою відповідно до визначених потреб; №2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Заключний (підсумковий) етап. Підсумковий етап включає громадське обговорення результатів КОСБО, погодження проектів нормативно-правових актів із зацікавленими центральними органами державної влади та їх введення в дію. Забезпечення проведення КОСБО. Проведення КОСБО забезпечується: • фінансування заходів КОСБО повинно здійснюватися з державного бюджету в обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; • матеріально-технічне забезпечення (приміщення, засоби зв’язку, комп’ютерна техніка тощо) надається робочим групам за рахунок складових сектору безпеки і оборони, які залучаються до проведення огляду та формують відповідні робочі групи; • інформаційне забезпечення здійснюється шляхом надання робочим групам всіє необхідної інформації на запит їх керівників відповідно до вимог чинного законодавства.

основні напрями та пріоритети розвитку науково-технічного і виробничо-технологічного потенціалу оборонної промисловості України (включаючи підприємства недержавної форми власності), використання наукових досліджень, проектування і виробництва щодо розвитку озброєння і військової техніки на середньо- та довгострокову перспективи. Результатом огляду оборонної промисловості держави має стати чітке визначення спроможностей оборонно-промислового комплексу України щодо задоволення потреб складових сектору безпеки і оборони, визначення завдань з ліквідації залежності від постачання комплектувальних виробів з Російської Федерації, налагодження спільного із західними партнерами виробництва озброєння та військової техніки. Чіткої відповідь при цьому має бути надана на запитання яке озброєння та військова техніка будуть вироблятися самостійно, яке в кооперації з партнерами та яке буде закуповуватися. Розвиток оборонно-промислового №2/2015

комплексу держави повинен бути спрямований в першу чергу на задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань. Водночас без узгодження фінансових ресурсів, необхідних для досягнення показників, які очікуються від сектору безпеки і оборони, з прогнозними показниками Кабінету Міністрів України, які планується витрати на потреби національної безпеки і оборони, позитивного результату реформ не варто очікувати. Сумний досвід планування заходів без належної фінансової підтримки супроводжував спроби реалізації заходів реформування і розвитку всіх складових сектору безпеки і оборони. Важливо також, забезпечити дотримання загальноприйнятих принципів розподілу оборонного бюджету (50% – утримання особового складу, 30% – витрати на озброєння та військову техніку, 20% – підготовка персоналу), який в такому випадку дозволить дійсно розвиватися військовим формуванням.

Час змінювати підходи Час вимагає змінити самі підходи до комплексного огляду сектору безпеки і оборони. Підходи до проведення огляду та й саме ставлення до його результатів не може бути таким, як воно було десять або п’ять років тому. Все оголилося і кожний показник, отриманий на результатами КОСБО, вимірюється ціною людських життів. Ситуація більше не дозволяє заплющувати очі на окремі деталі та розробляти програми під нереалістичні показники, які не підкріплені економічними можливостями держави. Документи реформування та розвитку сектору безпеки і оборони та його складових повинні чітко визначати яких показників, спроможностей буде досягнуто за умови використання конкретних обсягів фінансування. Водночас при плануванні заходів слід пам’ятати, що всі складові сектору безпеки і оборони мають бути постійно готовими до адекватної відповіді на нові виклики і загрози не тільки в перспективі, а вже сьогодні. В складних умовах сьогодення набуття ними визначеного перспективного складу відбудеться не сьогодні і зразу, а невеликими кроками, на кожному з яких необхідно забезпечити належну ефективність їх функціонування. Крім того, для забезпечення ефективного використання виділених ресурсів процеси реалізації програмних документів повинні передбачати дієві механізми контролю.

21


Армія та наука

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Без перспективних автоматизованих систем управління сьогодні неможливо змоделювати будь-які процеси функціонування Збройних Сил України Закалад М.А., полковник, начальник науково-дослідного відділу центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

Білетов В.І., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського кандидат військових наук

Ворона Т.О., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

онцепція побудови автоматизованих систем управління військового призначення (АСУ ВП) спрямована на обґрунтування ключових завдань стратегічного і оперативного планування, на інтенсифікацію підготовки військ і штабів, на розробку планів військового будівництва та програм розвитку озброєння. Разом з тим, досвід локальних війн і воєнних конфліктів, антитерористичної операції (АТО) в Україні показує, що в теперішній час істотно зросли вимоги до оперативності і якості прийняття рішень на організацію бойового

застосування і управління різновідомчими і міжвидовими угрупованнями військ (сил) на театрах воєнних дій, стратегічних і оперативних напрямах. Сьогодні потрібна розробка нових підходів до моделювання воєнних (бойових) дій та інших процесів функціонування Збройних Сил, до розробки методик оперативно-стратегічних (оперативно-тактичних) розрахунків, які розробляються у складі спеціального математичного і програмного забезпечення (СМПЗ). Формування нових підходів повинно забезпечуватись сумісними зусил-

лями науково-дослідних організацій і установ (НДО і НДУ) Міністерства оборони (Замовник АСУ ВП) та підприємств оборонної промисловості (розробники АСУ ВП). Нові підходи повинні бути націлені на створення принципово нових математичних моделей воєнних (бойових) дій, що функціонують в єдиному інформаційно-моделюючому середовищі. Разом з тим, у виконанні вищеперерахованих вимог сьогодні існує низка проблемних питань. До числа основних з них відносяться такі:

К

22

№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

1.

Ослаблення науково-технічних і коопераційних зв’язків воєнної науки і промисловості в період реформування Збройних Сил негативно вплинуло на темпи створення необхідних розрахунково-моделюючих комплексів для органів військового управління (ОВУ). Моделі, які є сьогодні, неповно забезпечують розрахунковоаналітичні потреби ОВУ під час планування і прогнозування перспективних форм збройної боротьби, часто мають видову спрямованість, слабко пов’язані між собою по характеристикам і розрахунковим показникам, а іноді дублюють один одного. Аналіз досвіду оперативної і бойової підготовки Збройних Сил, стану оснащення ОВУ комплексами засобів автоматизації (КЗА), застосування реалізованого на їх основі спеціального математичного і програмного забезпечення (СМПЗ) в процесі управління військами (силами) свідчать про наявність негативних тенденцій в моделюванні збройної боротьби і впровадженні в практику інформаційних технологій. Сутність таких негативних тенденцій полягає в наступному: 1) різні підприємства промисловості без необхідної координації з боку ОВУ і Замовників програмної продукції автономно здійснюють розробку задач і моделей, що мають фактично ідентичне призначення, але будуються на різних методичних і системотехнічних рішеннях. При цьому методичний апарат, що покладений в їх основу, не враховує науково-практичні розробки науково-дослідних організацій (НДО) і установ (НДУ) Міністерства оборони, які отримані на основі досвіду заходів бойової підготовки Збройних Сил України.

2.

№2/2015

2) розробки програмного забезпечення центрів навчання оперативного складу проводяться у відриві від концепції розвитку і удосконалення АСУВ, яка сформована і реалізована. Як наслідок цього створюється ситуація, коли навчання проводяться на одних програмних засобах, реальна бойова робота і повсякденна діяльність – на інших засобах, що виключає можливість їх подальшого сумісного застосування. 3) математичні моделі та інформаційнорозрахункові задачі (ІРЗ) включаються в склад спеціального програмного забезпечення АСУВ, інших автоматизованих систем спеціального призначення без проведення експертизи їх якості, а також апробації в ОВУ на заходах оперативної (бойової) підготовки. 4) відсутня необхідна координація процесу розробки і впровадження програмної продукції, яка здійснюється організаціями промисловості, науково-дослідними організаціями (НДО) і навчальними закладами Міністерства оборони в інтересах моделювання бойових дій і проведення оперативностратегічних розрахунків. Крім вище перерахованих негативних тенденцій зберігаються різниці в підходах до агрегатування відповідних розрахункових методик під час побудови штабних (аналітичних) та імітаційних розрахунково-моделюючих комплексів. Під час розробки моделей і задач недостатньо уваги приділяється оцінці вірогідності та обґрунтованості результатів моделювання, верифікації моделей і перевірки їх на адекватність. Через відсутність цільної концепції створення спеціального програмного забезпечення АСУ ВП і непослідовності в притягнені різних розробників розпорошуються зусилля, проводяться дублюючі розробки, збільшуються терміни і в цілому знижується ефективність робіт. В результаті знову створені моделі та задачі поступаються існуючим вітчизняним і зарубіжним аналогам в області моделювання операцій і бойових дій. Сучасний стан розробки моделей і задач характеризується відсутністю системного підходу до обґрунтування напрямків, рівнів і об’єктів моделювання збройного протиборства, вибору методів моделювання і рішення інформаційно-розрахункових задач для автоматизації розрахунково-аналітичної діяльності посадових осіб Слід підкреслити, що в теперішній час проблемі моделювання воєнних (бойових) дій присвячена велика кількість публікацій. Однак, на жаль, в них недостатньо враховуються зміни в сучасних формах і способах ведення

збройної боротьби. Крім того, не розглядається, яким чином зміни в формах збройної боротьби впливають безпосередньо на СМПЗ та в якому напрямі треба його розвивати. Ураховуючи вищевикладені негативні тенденції в розробках і розвитку СМПЗ АСУ ВП, досвід вітчизняних і зарубіжних розробок, досвід оперативної і бойової підготовки військ (сил), пропонується в якості концептуальних положень під час формування СМПЗ для перспективних АСУ ВП обрати наступні: СМПЗ є основою інформаційно-логічного об’єднання обчислювальних засобів в обробці інформації і має 3 функціонально та інформаційно пов’язаних підсистеми: забезпечення повсякденної діяльності військ; підтримки прийняття рішень та планування дій підлеглих військ; оперативного управління військами в реальному масштабі часу. Комплексні математичні моделі, які вводяться в склад комплексів засобів автоматизації, повинні адекватно відображати реальні умови збройної боротьби, а також ураховувати закономірності функціонування сил і засобів, зв’язки між ними. Такі математичні моделі створюють базу для об’єднання в єдине ціле всі різноманітності різнородної інформації в органах управління, що дозволяє представляти командиру обстановку в агрегатованому виді, зручному для аналізу. Моделювання варіантів розвитку подій забезпечує ефективну підтримку прийняття рішень щодо планування операцій. В свою чергу спеціальне програмне забезпечення (СПЗ) є функціональною складовою АСУ ВП. Воно забезпечує функціонування системи АСУ в цілому, є основним засобом розрахунково-інформаційної підтримки діяльності посадових осіб ОВУ. Функціональні вимоги до АСУ ВП і вихідні дані на розробку СПЗ надає Міністерство оборони, у першу чергу за допомогою військово-наукових організацій (ВНО). 2. Незважаючи на суттєве значення СПЗ у підготовці оптимальних управлінських рішень, важливе значення у побудові АСУ ВП має спеціальне математичне забезпечення (СМЗ), яке є сукупністю математичних методів, моделей і алгоритмів рішення задач та обробки інформації. СМЗ є основою для

1.

23


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Принципові зміни у формах і способах збройної боротьби вимагають потребу в нових підходах до розробки моделей воєнних (бойових) дій, які розробляються у складі спеціального математичного і програмного забезпечення та вимагають його удосконалення» формування СПЗ. Воно є практичною реалізацією законів управління військами у формі їх математичної інтерпретації. СМЗ виступає основною функціональною складовою АСУ ВП, системою інформаційно-аналітичного забезпечення, яке поєднує в собі всі інформаційні ресурси системи управління, включаючи людський інтелект усіх посадових осіб, інформаційну систему (бази та банки даних), розрахунково-аналітичні комплекси математичних моделей, інформаційних та розрахункових задач інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень. Завдання і моделі СМЗ повинні бути інваріантні до обраних головними конструкторами АСУ ВП технічним і програмним засобам (платформам) конкретних автоматизованих систем. Вони повинні в явному вигляді розглядатися як продукт праці ВНО, використаний у комплексі вимог і вихідних даних до розроблюваної АСУ ВП. Розроблення СМЗ є важливим завданням Міністерства оборони і його ВНО, головним елементом АСУ ВП.

24

3.

Системна орієнтація розробок СМПЗ на забезпечення функцій конкретного органа управління (штаба). СМПЗ процесів управління військами (зброєю) створюється з метою автоматизації функцій ОВУ. Математичне забезпечення є частиною загального автоматизованого процесу планування. Спроби застосування математичних моделей (методик, ІРЗ тощо), які розроблені без зв’язку з реальними процесами бойових дій військ, закінчувалися невдачею. Засоби СМПЗ, які розробляються, повинні відповідати рівню управління і базуватися на використанні інформації, яка є в штабах, а також давати їх посадовим особам, результати розрахунків (моделювання), зміст і форма яких прийнята в роботі цього органу управління. Орієнтація СМПЗ на рішення конкретних практичних завдань. Склад, структура і технологія використання СМПЗ повинні забезпечувати обґрунтування пропозицій і рішень на всіх етапах планування з

4.

оцінки обстановки до підготовки даних для застосування бойових засобів. Орієнтація СМПЗ на організаційний рівень управління військами (силами). СМПЗ повин-

5.

№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ні проектуватися і розроблятися на єдиних інформаційно-технологічних принципах. Розрахункові задачі і математичні методи у складі СМПЗ повинні забезпечити проведення оперативних розрахунків, технологічно взаємопов’язаних між собою на кожному рівні управління. Поетапність створення СМПЗ. Розробки, що орієнтовані на створення всіх систем, зараз суперечать системному принципу ітеративності (поетапності) рішення будь-якої складної системи. Участь посадових осіб органів управління в створенні СМПЗ на усіх етапах розробок є необхідною умовою розвитку і удосконалення математичних і програмних засобів. Обґрунтованість вибору системних і математичних методів моделювання, високий рівень достовірності отриманих результатів. Деталізація обліку даних про процес повинна відповідати призначенню моделі (ІРЗ) і рівню ієрархії органа управління, який її використовує. Інформаційна забезпеченість моделей (методик, ІРЗ). Надійність і оперативність представлення інформаційними системами вихідних даних для моделей впливає на ефективність розрахункових процесів і якість результатів моделювання. Оперативність проведення розрахунків з використанням СМПЗ. Ефективність розрахунків характеризується, поряд з оперативністю, працеємністю і підвищенням точності результатів моделювання. Ці вимоги завжди суперечні. Тому пошук шляхів підвищення оперативності розрахунків можливий тільки з урахуванням забезпечення адекватності моделей (ІРЗ) і точності рішень, що приймаються. Системна погодженість моделей (ІРЗ). Моделі погоджуються за такими характеристиками:

6. 7. 8.

9.

10.

11. №2/2015

• • • • •

зміст процесів, що моделюються; склад факторів і параметрів; критерії оптимізації; форми представлення даних; методи розрахунків показників ефективності; загальне програмне забезпечення, що використовується тощо. Досвід оперативної (бойової) підготовки військ (сил) показує, що для забезпечення розрахунково-аналітичної підтримки ОВУ потрібні математичні моделі різної структури і ступенів деталізації, зокрема: • комплекс моделей для забезпечення ефективності систем озброєння, що розробляється та прогнозування потреби в зразках озброєння для формування Програм озброєння; • комплекс моделей для оцінки загроз і прогнозування воєнно-політичної обстановки в регіоні для обґрунтування створення угруповань військ на стратегічних (операційних) напрямах і накопичення потрібних ресурсів; • комплекси і системи штабних математичних моделей для забезпечення оперативного планування застосування угруповання військ (сил) і підтримки рішень по управлінню ними в конфліктах різної інтенсивності; • комплекси і системи моделей, тренажерів та імітаційних систем для забезпечення єдиного процесу оперативної і бойової підготовки військ (сил) і ОВУ. Передбачається, що створення вищевказаних засобів математичного моделювання можливо за умови проведення наступних заходів організаційного і технічного характеру: • забезпечення єдиного науково-методичного керівництва процесом розвитку математичного моделювання, створення і впровадження моделей в практику воєнного управління; • розширення наукових зв’язків і відновлення наукових шкіл в області моделювання воєнних дій; • оцінку існуючого заділу в області моделювання воєнних дій і формування пропозицій щодо його розвитку і ефективному використанню; • доробку існуючих математичних моделей, впровадження їх в склад спеціального програмного забезпечення АСУВ і окремих програмно-технічних комплексів; • підтримку функціонала і визначення напрямів розвитку засобів математичного моделювання на основі аналізу потреб ОВУ і досягнутого рівня автоматизації процесів управління військами (силами). Аналіз вищеперерахованих положень і заходів показує, що найбільш ефективно вони можуть бути реалізо-

12.

вані шляхом створення на базі НДУ і НДО Міністерства оборони сумісно з НДУ і НДО оборонно-промислового комплексу (ОПК) держави, з НДУ і НДО інших силових міністерств і відомств країни Центра моделювання (ЦМ) оборони і воєнної безпеки України. Передбачається, що створення ЦМ забезпечить прискорений розвиток науково-методичного апарату, спрямованого на розробку перспективних автоматизованих систем управління військового призначення, а також на підтримку прийняття рішень ОВУ вищої стратегічної і оперативної ланок. Крім того, впровадження такого НМА в управлінську діяльність забезпечить за рахунок підсилення організаційно-розпорядчих і координуючих функцій в системі моделювання збройного протиборства концентрацією усіх ресурсів (матеріальних, технічних, фінансових, людських) на пріоритетному науково-практичному напрямі, а також привести до скорочення витрат на створення і експлуатацію моделюючих систем і комплексів за рахунок багатоцільового застосування їх моделей і задач. Висновки: Принципові зміни у формах і способах збройної боротьби вимагають потребу в нових підходах до розробки моделей воєнних (бойових) дій, які розробляються у складі спеціального математичного і програмного забезпечення та вимагають його удосконалення. Сучасний стан розробки моделей і задач характеризується відсутністю системного підходу до обґрунтування напрямів, рівнів і об’єктів моделювання збройного протиборства, а також вибору методів моделювання і рішення ІРЗ для автоматизації розрахунково-аналітичної діяльності посадових осіб. Основні концептуальні положення для формування СМПЗ перспективних автоматизованих систем управління військового призначення спрямовані на орієнтацію СМПЗ для забезпечення функцій конкретного ОВУ, на організаційний рівень управління військами, на поетапність управління військами, на участь посадових осіб органів управління в створенні СМПЗ на усіх етапах його розробок, на системну погодженість моделей (ІРЗ) тощо. Для ефективної реалізації усіх концептуальних положень щодо удосконалення СМПЗ передбачається доцільним створення на базі НДУ і НДО Міністерства оборони, а також промислових підприємств, зокрема ОПК, інших силових структур і відомств країни Центра моделювання оборони і воєнної безпеки України.

1. 2. 3.

4.

25


Соціальні гарантії

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Держава – військовим

В сучасних умовах одним з пріоритетних напрямків діяльності органів законодавчої та виконавчої влади в Україні сьогодні є соціальний захист військовослужбовців-учасників антитерористичної операції та членів їх сімей

З

Щербінін О.М., заступник директора Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України

моменту оголошення першої хвилі часткової мобілізації Президентом – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил

26

України, Урядом, Міністерством оборони та іншими силовими відомствами проведено роботу щодо запровадження соціальних компенсаторних механізмів, спрямованих на забезпечення проходження військової служби громадянами України в особливий період. На законодавчому рівні урегульовано, що військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період визнана як новий окремий вид військової служби, що дозволило:

виплачувати громадянам, призваним під час мобілізації, грошове забезпечення на рівні військовослужбовців військової служби за контрактом, а не на рівні військовослужбовців строкової служби, як передбачалося раніше; • поширити на військовозобов’язаних, призваних на військову службу під час мобілізації, весь комплекс гарантій соціального і правового захисту, визначених чинним законодавством України. Таким чином, військовозобов’язані, які були призвані на військову службу №2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу – статусу військовослужбовців, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», та іншими нормативно-правовими актами. Час перебування громадян Українина військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, №2/2015

Понад учасники бойових дій користуються правами визначеними Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. В свою чергу держава гарантує військовослужбовцям матеріальне (продовольче, речове), грошове забезпечення, охорону здоров’я та безоплатне лікування, а також забезпечує соціальну та професій-

ну адаптацію військовослужбовців, які звільняються з військової служби. Крім того, щодо осіб, які призвані на військову службу під час мобілізації, та приймають участь в антитерористичній операції держава бере на себе низку зобов’язань.

27


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

1.

Збереження протягом року місця роботи, посади, середньомісячного заробітку на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (згідно частини другої, третьої статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» зі змінами внесеними Законом України від 27.03.14 №1169-VII та змінами до статті 119 Кодексу законів про працю України). Слід зазначити, що з метою безумовного дотримання вимог чинного законодавства в сфері оборони, мобілізації та захисту прав громадян України, які призвані під час мобілізації постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 №1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» на Генеральну прокуратуру України покладено доручення щодо перевірки фактів звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією.

2.

4.

3.

5. 6.

За військовослужбовцями, які до призиву на військову службу під час мобілізації були приватними підприємцями збережено право на підприємницьку діяльність. При цьому, фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного соціального внеску на особливий період. Державна реєстрація підприємницької діяльності не припиняється. Пенсіонерам збережено виплату пенсій на період призову. Розмір пенсії військовослужбовцям запасу збільшується з урахуванням нових посад, військових звань та додаткової вислуги років на день їх демобілізації. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, якщо новий розмір пенсії у цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували в мирний час, виплата їм пенсії здійснюється у розмірі, який вони отримували на день призову на службу у зв’язку з мобілізацією.

Учасникам бойових дій надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості»

28

На період призову, громадян звільнено від нарахування штрафних санкцій з боку підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також у зв’язку з несвоєчасною оплатою фінансових зобов’язань (кредитів, іпотек тощо). Встановлено порядок надання відпусток в особливий період. Час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується до вислуги років, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах, а саме: один місяць служби за три місяці (Постанова КМУ від 04.06.2014 №232). Врегульовано питання щодо поновлення студентів у відповідному вищому навчальному закладі після демобілізації та продовження їх безоплатного навчання, на той термін, що залишився до кінця чергового періоду навчання (був завчасно оплачений ними до призову). Врегульовано питання щодо надання статусу учасника бойових дій учасникам антитерористичної операції та визначено відповідний порядок його встановлення. Слід зазначити, що учасники

7.

8.

№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

бойових дій користуються правами визначеними Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно цього Закону учасникам бойових дій надаються пільги, найбільш важливими з яких є: • безоплатне одержання лікарських засобів за рецептами лікарів, першочергове безплатне зубопротезування, безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво забезпечуються житловою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік

»

• • •

• •

користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи; першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах та першочергова госпіталізація; виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати; 75% знижка квартирної плати та вартості комунальних послуг; позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів; безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості; безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом; використання чергової щорічної відпустки у зручний час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік; переважне право на залишення на роботі; першочергове забезпечення житловою площею. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво забезпечуються житловою площею протягом двох років з дня взяття на квар-

№2/2015

тирний облік. Першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва тощо. Крім того, відповідно до статей 10 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідні пільги отримують також особи, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, а саме:

сім’ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків), а також внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби; дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге;

29


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Міністерству оборони України дозволено під час проведення антитерористичної операції присвоювати в порядку заохочення військовослужбовцям — учасникам антитерористичної операції чергові військові звання до полковника (капітана 1 рангу) включно незалежно від займаної посади та строків вислуги у відповідному званні

кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення. Крім того, згідно Постанови КМУ від 31.01.2015 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення АТО»передбачені виплати:

у двохкратному розмірі – грошове забезпечення військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь в АТО, воєнних конфліктах; у трьохкратному розмірі – грошове забезпечення військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь в бойових діях з моменту оголошення воєнного часу; 1000 гривень за кожну добу безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях.

»

діти померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах. З метою заохочення військовослужбовців, які залучаються до проведення антитерористичної операції, Президентом України 19 травня 2014 року видано Указ №480, згідно з яким, зокрема, Міністерству оборони України дозволено під час проведення антитерористичної операції присвоювати в порядку заохочення військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції чергові військові звання до полковника (капітана 1 рангу) включно незалежно від займаної посади та строків вислуги у відповідному званні. Окремо, необхідно звернути увагу на зміни, внесенні до норм грошового забезпечення військовослужбовців, які безпосередньо беруть участь в антитерористичній операції. Так, починаючи з 1 травня 2014 року здійснюється виплата грошової винагороди в розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Виплата цієї винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я у зв’язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених операціях і заходах. У разі неможливості отримання грошового забезпечення безпосередньо військовослужбовцем, його виплата може здійснюватися членам сім’ї. Запроваджена одноразова грошова допомога для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, яка згідно Постанови КМУ від 17.09.2014 №460 виплачується на день демобілізації в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за

30

№2/2015


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

додаткову винагороду за знищення військової техніки противника: • автомобіля – 10 мінімальних заробітних плат (12 тис. грн); • танка – 40 мінімальних заробітних плат (48 тис. грн); • РСЗВ – 50 мінімальних заробітних плат (60 тис. грн); • бойового літака – 100 мінімальних заробітних плат (121 тис. грн).

№2/2015

З 1 січня 2015 року набуло чинності положення щодо збільшення розміру пенсії у зв’язку із втратою годувальника та визначені особливості їх виплати. Так, члени сімей військовослужбовців набули право на призначення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного

непрацездатного члена сім’ї та у розмірі 90% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї. Встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Встановлено також, що особи, яким раніше призначено пенсію в разі втрати годувальника, мають право на їх перерахунок. Якщо внаслідок перерахунку за нормою цих законів розмір пенсії або виплачуваної її частини зменшується, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі. Сьогодні в державі продовжується робота зі вдосконалення законодавчої бази щодо соціального захисту військовослужбовців – учасників антитерористичної операції. Так, Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення». Цим проектом пропонується надати право встановлювати статус учасника бойових дій комісіям, утвореним в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС. Рішення про надання статусу учасника бойових дій зі спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання, а також стосовно працівників підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, будуть прийматися як і раніше міжвідомчою комісією. Крім того, Міністерством оборони України підготовлено низку нормативних актів, які розширюють перелік соціальних і правових гарантій військовослужбовців. Зокрема, ними передбачається: • законодавче встановлення соціальних і правових гарантій військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу;

31


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

32

надання військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом права на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, що передбачено чинним законодавством для інших категорій військовослужбовців (у разі відсутності можливості розміщення зазначеної категорії військовослужбовців в спеціально пристосованих казармах або у сімейних гуртожитках); визначення умов забезпеченості житлом військовослужбовців, які прибули з тимчасово окупованої території України, (вважаються як такі, що не забезпечені житлом); звільнення від сплати комунальних послуг та квартирної плати на період виконання бойових завдань військовослужбовцями, які беруть участь у забезпеченні або проведенні антитерористичної операції; забезпечення протягом двох років житловими приміщеннями членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження військової служби і потребували поліпшення житлових умов; запровадження виплати грошової компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей за належне їм житлове приміщення;

відміна обмежень, які введені для надання пільгового санаторно-курортного лікування військовослужбовцям, в тому числі учасникам антитерористичної операції, у зв’язку з запровадженням податкової соціальної пільги на його отримання. Також опрацьовується питання збільшення максимального розміру пенсії за вислугу років для військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції та звільняються з військової служби до 90% відповідних сум грошового забезпечення. Таким чином, за роки незалежності українська армія зазнала кардинальних змін. Враховуючи позаблоковий статус країни та «відсутність» зовнішніх ворогів, під відповідним впливом зовні в Україні насаджувалася думка про те, що армія

країні не потрібна, що вона лише проїдає державні кошти і її треба «реформувати» до мінімуму. Лише події останнього року, прояви екстремізму на сході країни змінили ставлення українців до власних Збройних Сил. Справжні патріоти зі зброєю в руках стали на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України. В той час, коли військовослужбовці, більшість з яких призвані під час мобілізації, приймають участь в антитерористичній операції, держава взяла на себе зобов’язання по їх соціальному захисту. І хоча ще є над чим працювати, кроки зроблені Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Верховною Радою України, Урядом щодо розширення соціальних та правових гарантій військовослужбовців і членів їх сімей вселяють впевненість у тому, що в мирній Україні, захист Вітчизни знову буде почесним обов’язком, військові будуть гордістю держави, а її ветерани – учасники бойових дій та їхні сім’ї завжди будуть соціально захищені.

№2/2015

Profile for Defense bulletin

Ov 02 2015 ukr  

Ov 02 2015 ukr  

Advertisement