16356 by Volyn-nova

n Знай наших!

Вівторок | 26 вересня 2017 року | №105 (16356) Ціна 4 грн

n Разом — сила!

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.

Про мужнього поліцейського Торчинського заговорив увесь світ «Красень! Пишаємося!»: волинянин виборює першу медаль для України на «Іграх нескорених»! Сергій ХОМІНСЬКИЙ

борона Савур-Могили — тяжке поранення — надскладна операція — рішення йти служити в патрульну поліцію — і, зрештою, «бронзова» нагорода, на тлі якої тьмяніє золото. Волинянин, інспектор Патрульної поліції Луцька Сергій Торчинський (на фото) здобуває першу медаль для України на «Іграх нескорених» у канадському Торонто! У змаганнях зі штовхання ядра нашому землякові вдалося поліпшити свій особистий рекорд — 13,71 м — і вибороти «бронзову» нагороду! Краще за українця метнули лише представники Канади («срібло») та США («золото»).

О Cільський голова Степан Склезь: «Хочемо полагодити цю шосейку на Яловацьк».

ГРОМАДОЮ МОЖНА НЕ ЛИШЕ «ОБУХ СТАЛИТЬ», АЛЕ Й РЕМОНТУВАТИ ДОРОГИ Такий приклад всій Україні продемонстрували жителі Клітицька Камінь-Каширського району Влітку цього року чимало телевізійних каналів показали сюжет про добру справу мешканців поліського села, які зібралися гуртом й зробили — власними силами! — ямковий ремонт кількох кілометрів дороги до районного центру. Про цей випадок як позитивний приклад самоорганізації громади згадувала в інтерв’ю нашій газеті і народний депутат України Ірина Констанкевич. Тож ми проїхалися тією трасою (звичайно, це не шикарна магістраль Луцьк — Львів), але бажання познайомитися з ініціаторами толоки після цього тільки посилилось Кость ГАРБАРЧУК

ського. Аж душу вивертало. А в селі техніки багато, люди мають машини й трактори, тільки замість нормальної дороги — розбита шосейка: ямка на ямці, ніби після бомбардування. — Пройшлися по домівках, поговорили з односельчанами й вирішили зібрати по 200 гривень,— пояснює пан Микола. — Це була наша громадська ініціатива. Хочу ще раз наголосити — збирали по 200 гривень, бо

дним з ідейних натхненників ремонту був Микола Кузьмич. Клітицький ентузіаст — за освітою вчитель фізкультури й має 26 років педагогічного стажу, але з недавніх пір став ще й дорожнім майстром. Він пояснив, що їх просто дістало, коли не можна спокійно доїхати до Каменя-Кашир-

змаганнях зі штовхання Сергію « УТорчинському вдалося поліпшити свій особистий рекорд — 13, 71 м — і вибороти «бронзову» нагороду!

«Перша медаль на «Invictus Games — 2017»! Красень! Пишаємося!», — відразу після історичної звитяги написав на своїй сторінці у Facebook міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. А Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді Андрій Шевченко у своєму Твіттері зазначив: «Сергій — поліцейський з Волині. Було приємно вболівати за нього — чудова підтримка на трибунах! — у фіналі разом із міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Вітаю!»

хтось в інтернеті написав, що здавали по тисячі. Ніхто з жителів не відмо-

селі техніки багато, « Влюди мають машини й

Закінчення на с. 12

n «Наші люди в Голлівуді»

трактори, тільки замість нормальної дороги — розбита шосейка: ямка на ямці, ніби після бомбардування.

вився, люди дружно відгукнулися, бо всім треба їздити в район. Дякуємо місцевим підприємцям, які нас активно підтримали й привезли щебінь та пісок.

Закінчення на с. 4

n Пряма мова Володимир ГРОЙСМАН,

прем’єр-міністр України про подарунок для людей похилого віку від Кабміну:

« »

З 1 жовтня 5 620 000 українських пенсіонерів отримають підвищену пенсію, і досить істотну. Якщо цього не зроблю, будь ласка, я готовий тоді піти у відставку.

ВАКАРЧУК ЧИТАТИМЕ ЛЕКЦІЇ ПРО УКРАЇНУ У СТЕНФОРДІ Лідер групи «Океан Ельзи» буде відвідувати курси в університеті і розповідатиме на відкритих заняттях про свою батьківщину узикант має докторський ступінь з теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка. На сайті університету сказано, що Святослава Вакарчука як ученого запросив Центр Стенфорда з демократії, розвитку та верховенства закону (CDDRL). Співак у своєму Twitter повідомив, що для нього «велика честь провести осінній семестр у Стенфорді. Стану студентом і викладачем одночасно». В Центрі український співак також матиме і громадські справи, зокрема як засновник благодійного фонду «Люди майбутнього» і співзасновник Центру економічної стратегії. Стенфордський університет, створений ще 1891 року, входить у десятку кращих вищих навчальних закладів світу. n

«Волинь нова» | 26 вересня 2017 Вівторок | ¹105

Погляд Валентина ШТИНЬКО, заслужений журналіст України

«ß ËÞÁËÞ ÂÀÑ, ËÞÄÈ!»

РІДНИЙ КРАЙ

Доброго дня вам, люди! Сонце сьогодні зій" шло о 7.09, зайде о 19.09. День триває 12 годин. Місяць у Ст" рільці. 6/7 дні Місяця.

МЕНИННИКИ: 26 — Ілля, Леонтій, Петро. 27 — Іван.

МУДР СТЬ: жага,

яку не можна втамувати «Світ достатньо великий, щоб задо вольнити потреби будь якої людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність». Магатма ҐАНДІ, державний діяч, національний герой Індії.

Дзвінкий хлоп’ячий голос, чимось схожий на голос мого онука, який також тут навчається, зненацька пролунав із відчиненого вікна Луцької гімназії № 21 і примусив спинитися. Спинитися посеред ранку, який нашіптував, що треба поспішати на роботу, посеред осені, яка вперто не хотіла відкривати тюбик із жовто"багряними фарбами й нагадувала про себе лиш вранішньою прохолодою й насупленим небом же майже три десятиліття я ходжу на працю че рез подвір’я цього навчального закладу й спос тереження за його життям не раз підказувало те ми для інформації у рубрику «Доброго дня вам, люди!» А сьогодні сталося справжнісіньке диво. Вуста дитини раптом вигукнули те, що безсловесно жебоніло, ворушилося, шукало виходу із моєї душі: «Я люблю вас, люди!» Вдивлялася у вікна, за якими лунали дитячі голоси та сміх (вочевидь, була перерва), намагалася і не змогла уявити ситуацію, що спонукала хлопчика у такий спосіб заявити про себе світові. Світоньку мій, брати мої й сест ри, якими ж ми маємо бути на цій грішній і прекрасній землі, щоб цей хлопчина і через десять, і через двадцять літ без тіні сумнівів зміг повторити: — Я люблю вас, люди! А ще подумалось, що це небо посилає мені такий не оціненний дарунок саме напередодні свята Чесного Хреста і Дня народження нашої газети. Бабусі «Волині новій» (у дівоцтві — «Радянській Волині») завтра випов нюється — 78, а через два місяці — 35 років, відколи я переступила поріг редакції її штатним кореспондентом. Із висоти прожитих літ і пройдених журналістських доріг з усіма прекрасними й несподіваними зустрічами, склад ними житейськими перипетіями всі мої нинішні пережи вання й почуття дивним чином уміщаються у ці чи то підслухані, чи послані Всевишнім чотири слова: — Я люблю вас, люди! Найперше я адресую їх своїм колегам, яких подумки, позичивши визначення у Михайла Стельмаха, називаю «Велика рідня». Адже на роботі ми проводимо більше ча су, ніж зі своїми кровними родичами, і так важливо, щоб було у кого повчитися, щоб поряд крокували ті, з якими не страшно і в розвідку, і на Говерлу, і в найскладніше відрядження. Дякую долі, яка щедро посилала й продов жує посилати мені таких колег. Знаючи ціну газетної площі, вони зрозуміють, чому не називаю їх поіменно. Наступні, кому посилаю ці слова — герої моїх публікацій. Скільки їх за ці роки — достеменно не знаю, не вела такої статистики. Однозначно — кілька сотень, а, може, й тисяч. Одних тільки залюблених у прекрасне ге роїв «Квіткової підкови» понад 50! Та справа не в цифрах, а в розмаїтій неповторності, величі, щедрості, мужності й мудрості людських душ, які при дотику до них викликали захоплення і подив. І нестримне бажання відшукати гідне Слово, аби розповісти світові, що він не безнадійний, аби потвердити, що у нас є майбутнє, бо довкола чимало тих, що немов атланти на своїх плечах тримають небо. І як не сила добігти до обрію, так неможливо проклас ти вододіл між героями публікацій і читачами, без яких ми свого життя не уявляємо, задля яких долаємо сотні, а то й тисячі кілометрів журналістських доріг, переживаємо без сонні ночі, для яких безперестанку шукаємо найточніші, найпереконливіші слова і яким з найтеплішою інтонацією хочеться сказати: «Я люблю вас, люди!» Є серед наших читачів особливі, які, мов камертони, налаштовують нас і не дають взяти фальшиву ноту. Бо вважають за необхідне відгукуватися на публікації лис том, телефонним дзвінком чи влучною есемескою, як це щоразу робить Валентина Михальська, художниця із се ла Хворостів Любомльського району. Виникає спокуса цей перелік продовжити і пам’ять послужливо оживлює спогади, обличчя, імена, голоси… Але, на жаль, вона не досконала. Когось обов’язково мо жу забути, пропустити, а відтак — образити… Втім, на певно знаю, що ті, про кого я думаю, кому посилаю сло ва любові й вдячності, обов’язково це відчують і, можли во, відгукнуться. Як відгукувалися й тривожилися нещо давно, коли на якийсь час через хворобу довелося зник нути зі сторінок газети. Для тривоги нема підстав. Цифра 35 промовисто нагадує, що кожен шлях, який має поча ток, мусить мати й завершення. Сьогодні у «Волинь» прийшла плеяда молодих, талановитих і амбітних, які, вірю, впевнено вестимуть цей найбільший у нашому краї інформаційний корабель аж до 100 літнього ювілею. І навіть якщо новітні технології, які невпинно розвивають ся, призведуть до того, що паперових носіїв інформації більше не існуватиме, впевнена, що «Волинь–нова» буде завжди. Бо людям у всі часи потрібні правда, щирість і любов. Тож із Днем народження, газето! І дякую осені за щедру ваговитість плодів і знакових для моєї долі дат, за тиху печаль бабиного літа і за те, що, як спостеріг іще ве ликий Кобзар, «Ми восени таки похожі хоч трошечки на образ Божий». ■

www.volyn.com.ua

НАУКОВ ДОСЯГНЕННЯ:

інтернет єднає освітян

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.

В КНО РУБРИКИ: компанія на «залізних конях»

до мандрівки готова! «Не потрібно вигадувати велосипед» — так ми кажемо, коли вважаємо, що не слід проявляти оригінальність там, де вона зайва. Справді, дво колісний транспорт настільки звичний, що став символом простоти. Хо ча були періоди, коли всі захоплювались автівками та мотоциклами, за раз велосипед знову надзвичайно популярний. Він не лише допомагає підтримувати хорошу фізичну форму, але й є супервигідним засобом пе ресування. Радіють цьому транспорту й любителі природи, адже від ньо го жодних викидів у атмосферу. Хай там як, а у селах і маленьких містеч ках велосипеди ніколи не втрачали популярності. Подивишся — скільки їх біля шкіл і садків, пошт та сільрад! Старих і нових, блискучих та з пляма ми іржі. Колись трапився навіть раритетний англійський «Ровер». Так так, саме тієї легендарної фірми, назва якої стала узагальнюючою для всіх двоколісних. Біля школи в Липному Ківерцівського району таких музей них експонатів, звичайно, не зустрінеш, але там наочно переконуєшся, що велосипед — це дійсно народний засіб пересування, яким користу ються з дитинства. Компанія, зображена на світлині, якраз збиралась їха ти з уроків додому. Хтось із товаришами, хтось — із молодшим братиком. Так і роз'їхались вони по різних «кутках», а я лише гукнув услід, щоб були обережними, а не так, як у фіналі вірша Олесі Овчар «Велосипед»: «Як це сталось? Що за диво? Чом я носом у кропиві?»

БУВАЛЬЩИНА: коли вірш, як пісня,

якої не розумієш За сусіднім столиком двоє чоловіків говорили про мистецтво. Одному було десь за 50, інший — значно молодший. Вбрані акуратно, але без шику. Старший — з пишною сивою шевелюрою — повчав, молодший уважно слухав. Час від часу він пробував вставити слово, але виходило в нього, чесно кажучи, не дуже. Навіть із інтонації цих коротких реплік було зрозуміло, що він повністю погоджується зі своїм старшим співрозмовником, хоч і не зовсім його розуміє. Говорили про сучасну літературу. Аромат кави створював чудову атмосферу для таких розмов, а лекторський тон старшого та слова, які він використовував, виказували в ньому щонайменше доцента. — Література, а конкретно — поезія, — казав він, — це надбання суспільства. Це його дух і квінтесенція. От взяти хоча б нашу К. (назвав прізвище), яким чудовим верлібром вона пише! — Чим пише? — Тут молодшому таки вдалося перебити монолог і він оживився. — Це яка? Ота, що пише тексти? Так це ж не поезія. Я люблю нормальні вірші, щоб рима гарна, а не просто набір слів... Після цього я подивився в тлумачний словник, потім довго розмірковував над почутим. Мабуть, неправильно казати, що вірші повинні бути лише з римою. Вільний вірш, а саме так перекладається з французької «верлібр», теж несе гарні образи та має ритміку. Але душею підтримую молодшого співрозмовника в підслуханому діалозі, особливо коли читаю рядки Ліни Костенко: «Красива осінь вишиває клени, Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: – Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не облетим».

І це не просто красиві слова, адже всесвітня мережа стала місцем актив ного спілкування для учасників Всеук раїнської конференції «Підготовка кон курентоздатного фахівця початкової освіти в контексті реалізації концепції «Нова українська школа». Захід прохо див з 22 по 25 вересня на базі педа гогічного факультету Східноєвропейсь кого національного університету імені Лесі Українки. Більше сотні учасників з різних куточків України: академіки, док тори наук, вчителі практики мали мож ливість за допомогою чатів — перепис ки в реальному часі та веб камер — спілкуватись між собою. Як розповіла координатор заходу професор Раїса Пріма, роботу було організовано за шістьма напрямами, кожен з яких представляла окрема секція. Таким чи ном розглядались проблеми системи початкової освіти України: від вчи тельських буднів до шляхів підвищення професіоналізму освітян. Учасники ділилися знаннями й досвідом, обгово рювали шляхи модернізації освіти, за лучення інтерактивних засобів навчан ня та багато іншого. Усі, хто брав участь в роботі конференції, отримають сер тифікати, а найбільш конструктивні вис тупи увійдуть в науковий збірник.

ПОГОДА: крізь хмари сіроокі сонце посміхнеться За прогнозом чергового синоптика обласного гідрометеоцентру Лесі Пасічник, сьогодні — мінлива хмарність, без опадів. Вітер східний, 5—10 метрів за секунду. Температура повітря по області — 16—21, у Луцьку — 18—20 градусів тепла. 27"го — мінлива хмарність, без опадів. Вітер східний, 5—10 метрів за секунду. Температура повітря вночі — 5—10, вдень — 13—18 градусів тепла. За багаторічними спос тереженнями, найтепліше 26 вересня було 1975 року — плюс 26, найхо лодніше — 1960 го — 0 гра дусів. Радіаційний фон учора по області становив 0,012 мілірентгена за годину.

Ведучий рубрики Олександр ДУРМАНЕНКО. Тел. 72 06 66.

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

Êîëè çàê³í÷èëèñÿ ïàòðîíè, ïîâñòàíåöü áèâñÿ ïðèêëàäîì 26 вересня 1943 року біля села Береськ Рожищенського району відбувся переможний бій УПА з німцями Микола ВАВРЕНЧУК

оча радянська влада вперто називала повстанців посібни ками Гітлера, факти говорять про інше. Тільки за 1943 рік відбулося більше ста сутичок між підрозділами УПА та німецькими військами. 26 вересня 1943 року зав’язався бій біля села Береськ. Напередодні до Торчина прибули каральні підрозділи німців, власовців, мадярів та поляків з Луцької округи. Розвідка донесла, що готується спецоперація із захоплення сіл Вічині, Береськ, Студині, Баб’є (Квітневе), Ворончин, які після приходу УПА були незалеж ними від німців. Саме через непокору фашисти готували каральну експе дицію, задіяли навіть три танкетки. Зупинити чужинців взялися заго ни самооборони Береська, Семе

реньок, Студинь, Ворончина та нав колишніх сіл. Близько ста чоловік зайняли редути на лінії Маринків, Бе реська, Хорохорина. Вранці о 10 й годині почався наступ: у першій ше рензі йшли польські поліцаї, в другій — власовці і в третій — німці та мадя ри. Запеклий бій тривав до обіду. Повстанці змушені були відступити на другу лінію оборони, щоб уникнути обстрілу з танкеток, які застрягли на Сухому болоті, але пристрілялись. Чужинці піднялися у повний ріст і пішли в атаку, вважаючи, що повс танці відступили. Відхід побратимів залишилися прикривати Микита Демчук із Ворончина та кулеметник із села Зубильне Микола Гура, які мали зручні вогневі позиції. Підпустивши ворога на близьку відстань, повс танці відкрили вогонь. Оточивши Демчука, вороги спробували взяти

24 âáèòèõ íàïàäíèê³â çàëèøèëîñÿ ëåæàòè íà íàø³é çåìë³.

його живим. Та він відстрілювався до останнього патрона. Коли закінчи лись набої, бився прикладом. Гура щільним кулеметним вогнем зірвав декілька спроб чужинців піднятись в атаку і відійшов на позиції, які вже зайняли 58 повстанців з Турійського району. Згодом допомога надійшла і з Луцького району під керівництвом Юрія Стельмащука (псевдо Рудий). 24 вбитих нападників залишилося лежати на нашій землі, більше сотні було поранено і підбито танкетку. У тому бою загинули повстанці Микита Демчук із Ворончина, Микола Бри люк, Петро Жур, Пилип Корнійчук, Пилип Семенюк із Береська, Гордій Корнійчук із Баб’є (Квітневе) Рожи щенського, Григорій Лук’янчук із Се нявки Турійського районів. На жаль, імена всіх загиблих ще не встановле но. ■

www.volyn.com.ua

ФАКТИ, ПОДІЇ, КОМЕНТАРІ

«Волинь-нова» | 26 вересня 2017 Вівторок| ¹105

n Стрічка подій

n Героям слава!

ПОСУНЬСЯ, БРАЗИЛІЄ, УКРАЇНА — ТАКОЖ ПЕНТАКАМПЕОН! «Синьо-жовті» вп’яте у своїй історії виграють Чемпіонат світу з футболу серед спортсменів із наслідками дитячого церебрального паралічу Сергій ХОМІНСЬКИЙ

емпіонат світу-2017 з футболу 7х7. Фінал. Україна — Іран — 1:0 (Дмитро Молодцов, 9-та хвилина) Паралімпійська збірна України у вирішальному матчі за «золото» перемогла команду Ірану з рахунком 1:0 і виборола титул чемпіона світу! Єдиний гол на 9-й хвилині записав на свій рахунок Дмитро Молодцов. Досвідчений — 32-річний — гравець одержав м’яч майже біля центральної лінії, протягнув його правим флангом до межі штрафного майданчика і завдав разючого удару в ближній кут воріт збірної Ірану! Згадаймо увесь переможний шлях «синьо-жовтих» на Чемпіонаті світу в Аргентині. Отже, Україна перемагала: груповий етап — Північну Ірландію — 5:0, Австралію — 8:0, США — 2:0; чвертьфінал — Нідерланди — 7:0; півфінал — Росію — 6:4 (у серії пенальті, основний і додатковий час — 2:2) і у фіналі Іран — 1:0. Цікаво, що рік тому на Паралімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро українці у фіналі також здолали Іран — 2:1 (у додатковий час). Приємно, що велика заслуга у цій перемозі і волинян — тренера збірної з Луцька Юрія Тимофеєва і форварда з Ковельщини Віталія Романчука. Також нагадаємо, що збірна України є справжнім

На цей момент українці є чинними чемпіонами Європи, світу та Паралімпійських ігор!

цей момент « Наукраїнські футболісти є чинними чемпіонами Європи, світу та Паралімпійських ігор!

А після п’ятого виграного ЧС наша збірна має повне право називатися у футболі 7x7 «пентакампеонами» — так само, як бразильці у великому футболі!

Тренер з Волині Юрій Тимофеєв після фінального свистка пустився у переможний танець разом із гравцями.

грандом світового футболу 7x7. «Синьо-жовті» п’ять разів вигравали Чемпіонат Європи (1999, 2002, 2006, 2010, 2014), п’ять разів тріумфували

на Чемпіонаті світу (2001, 2003, 2009, 2013, 2017), а також тричі здобували «золото» Паралімпійських ігор (2004, 2008, 2016)!

ЗА ВОРОТАМИ Валерій СУШКЕВИЧ, керівник Національного паралімпійського комітету України, на своїй сторінці у Facebook: «Вірив, що українські паралімпійські футболісти знову стануть чемпіонами світу. Гордий з того, що ми робимо для української держави, для українського народу в цей нелегкий час нашої історії. З перемогою України! Слава Україні!» n

n Політична кухня

В УМАНІ РЕКОРДНА КІЛЬКІСТЬ ХАСИДІВ ЗУСТРІЛА 5778 РІК Танці, співи, молитви, американські долари і жодного українського слова — на час іудейського Нового року цей черкаський райцентр перетворився на частинку Ізраїлю тисяч хасидів приїхали сюди на святкування Рош Ха-Шана. За їхніми віруваннями, той, хто зустріне свято біля поховання свого духовного наставника цадика Нахмана, протягом року буде щасливим і здоровим. Тому кожен іудей вважає обов’язком хоча б раз у житті побувати в Умані. Дату Нового року хасиди визначають за місячним календарем, а цьогоріч рідкісний випадок — місяць переходить з однієї фази в іншу. Тому замість звичних двох свято тривало три дні. «Сьогодні була спеціальна молитва, під час якої ми просили, щоб в Україні закінчилася війна. І буде світ, і буде радість, багатство, і буде Європа», — зазначив паломник Хаїн Хазін. Ті, хто священних слів напам’ять не знали, читали текст зі спеціальних листівок. На свято приїхав навіть російський олігарх — єврей Вадим Мошкович, один із головних меценатів руху хасидів. Безпеку охороняли півтисячі поліцейських з України та 17 з Ізраїлю. Проте все ж інцидент трапився — на дах гаража, в якому проживали семеро громадян Ізраїлю, кинули вибухівку. На щастя, жертв немає, легке поранення отримав хлопчик.

СТЕПАН ІВАХІВ ВІДІБРАВ СПАДОК У РОДИНИ ПОКІЙНОГО ІГОРЯ ЄРЕМЕЄВА? Вдова загиблого волинського олігарха стверджує, що колишні партнери намагаються викинути з бізнесу його спадкоємців

Ангела Меркель нікому штурвал не віддасть Т Альянс Християнсько-демократичного та Християнськосоціального союзів (ХДС/ХСС) виграв парламентські вибори в Німеччині, набравши 33% голосів, і здобув 246 місць у парламенті. На другій позиції – Соціалдемократична партія з 20,5% голосів (153 місця). Уперше до складу бундестагу увійшли представники проросійської правої «Альтернативи для Німеччини», отримавши 12,6% голосів та 94 місця

етяна Єремєєва звернулась до поліції, аби «вивести на чисту воду» колишніх «друзів», які ще за життя Ігоря Єремеєва провернули хитру схему, щоб залишити його сім’ю без копійки. За її словами, коли з чоловіком трапилося лихо і його повезли рятувати за кордон, партнери заходились порядкувати у паперах. У цей час зникли документи і з робочого сейфу, і з дому, розповідає жінка. А після смерті чоловіка дізналася, що до його активів ані вона, ані її діти вже не мають стосунку. Єремеєв посідав 68-му сходинку золотої сотні найбагатших людей України. Його офіційні статки журнал «Фокус» у 2015 році оцінив у 95 мільйонів доларів. n

Мирослава КОЗЮПА

у супермаркеті, п’ять літ поспіль відпочиває в одному й тому ж одязі. Журналісти ож лідер блоку 63-річна Ангела Меркель має найвищі шанси вчетверте стати канцлером. Прогнозують, що так звану велику коаліцію утворять Союз християнських демократів і соціал-демократів із так званою «Ямайкою» — коаліцією християнських демократів, вільних демократів та зелених. Ангела Меркель уже майже 12 літ очолює уряд ФРН. Довше за неї цю посаду обіймали тільки Конрад Аденауер і Гельмут Коль. Вона протягом кількох років підряд визнавалася найвпливовішою жінкою і одним із найвпливовіших «лідерів вільного світу». Через її політичну активність багато хто забув, що в Німеччині є президент. А ось сама Ангела вважає себе звичайною німецькою фрау і веде відповідний спосіб життя. Фрау Меркель самостійно робить покупки

Неймовірно, але це теж фрау канцлер.

Меркель уже « Ангела майже 12 літ очолює уряд ФРН. » й стилісти часто пропонують політику переглянути свій гардероб та одягатись більш сучасно і жіночно, але канцлер не зраджує своїм піджакам сірих, зелених та синіх відтінків у поєднанні з чорними штанами. Меркель рідко одягає прикраси — іноді лише скромні ланцюжки або намисто. Навіть на світський захід — Зальцбурзький фестиваль — вона три роки підряд з’являлася у одному й тому ж костюмі. Однак мода абсолютно не впливає на доволі успішну політичну кар’єру Ангели Меркель. І коротко про особисте: вона одружена вдруге, однак дітей не має. n

Р Е К Л А М А

«Волинь нова» | 26 вересня 2017 Вівторок | ¹105

ОВИНИ / Волинь

ФАКТИ, ПОДІЇ, КОМЕНТАРІ

■ Разом — сила!

www.volyn.com.ua

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.

ТЕПЕР УЖЕ «СВІТИТЬ» ДОВІЧНЕ УВ’ЯЗНЕННЯ 36–річний громадянин України Сергій В. жорстоко вбив 32–річного поляка – футболіста–воротаря з місцевості Курів Пулавського повіту Люблінського воєводства. Завдяки добре проведеній поліцією акції підозрюваного арештували. Про це повідомило інформаційне агентство УНІАН з посиланням на «Польське радіо» Марина ЛУГОВА

оловік намагався втекти з Польщі. Поліція затримала його в автівці дорогою до Доро гуська. Як з’ясувалося, Сергій В. проживав у селі Світязь Шацького району. У сільській раді розповіли, що приїхав він сюди із Харківської об ласті, уродженцем якої є, торік у серпні. А у ве ресні одружився із місцевою молодою жінкою. У них уже народилася дитина… Відомо, що Сергій В. відсидів 15 років у вип равній установі України за подібний тяжкий зло чин. У Польщу він їздив на заробітки, працював на польових роботах. За вбивство з особливою жорстокістю йому загрожує довічне позбавлення волі. Чоловік визнав свою вину. ■

СЕМЕРО ПОТЕРПІЛИХ В АВАРІЇ — У ЛІКАРНІ Минулої неділі близько 6,ї години на трасі в селі Зміїнець Луцького району автомобіль «Мазда,626» врізався у «Рено Сценік» Анна ПАВЛОВСЬКА

а кермом легковика «Мазда 626» перебу вав 27–річний житель Турійського району. Він та четверо його пасажирів отримали тілесні ушкодження. Усіх їх госпіталізували. До лікарні потрапили також двоє пасажирів авто мобіля «Рено Сценік». Водій цього транспортно го засобу після огляду лікарів від госпіталізації відмовився. ■

САМОГУБСТВО ОФІЦЕРА У Полицькій виправній колонії №76, що у Володимирецькому районі Рівненської області, заступник начальника відділу охорони наклав на себе руки Валентин СТАВСЬКИЙ

річний офіцер застрелився у службо вому приміщенні близько 10 ї години вечора. Цю інформацію підтвердило керівництво виправної установи і головного уп равління Національної поліції у Рівненській об ласті. Передсмертної записки не було знайде но. Як з’ясувалося, чоловік з лютого по жовтень 2015 року проходив службу в зоні АТО. У нього за лишилися дружина і четверо малолітніх дітей — троє синів та одна донька. У колонії і селі всі шоко вані, бо, кажуть, він був дуже доброю людиною, хорошим товаришем і сусідом. Ніяких проблем у нього на роботі і в сім’ї не було. До речі, за даними Міністерства внутрішніх справ, уже півтисячі українських військових скоїли самогубство після повернення із зони АТО. ■

КОНТРАБАНДНИЙ ТОВАР АРЕШТОВАНО Ратнівський відділ Ковельської місцевої прокуратури здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні про незаконне виготовлення, зберігання або транспортування з метою збуту підакцизних товарів Наталія МУРАХЕВИЧ

ході досудового розслідування працівники Ратнівського відділу поліції спільно зі спів робітниками Ратнівського міжрайвідділу управління Служби безпеки України в області та оперативно розшукового підрозділу Держпри кордонслужби під час проведення санкціонова ного судом обшуку за місцем проживання меш канця селища Ратне виявили та вилучили 1000 блоків цигарок «МARVEL» без марок акцизного податку. На контрафактний товар накладено арешт. ■

Більше новин – на сайті volyn.com.ua

Степан Склезь: «Цей грейдер довів свою ефективність».

ÃÐÎÌÀÄÎÞ ÌÎÆÍÀ ÍÅ ËÈØÅ «ÎÁÓÕ ÑÒÀËÈÒÜ», ÀËÅ É ÐÅÌÎÍÒÓÂÀÒÈ ÄÎÐÎÃÈ Закінчення. Початок на с. 1 Кость ГАРБАРЧУК

ідаємо в редакційну машину, й Микола Кузьмич проводить нам екскурсію. – До Каменя добиратися всього 7 кілометрів. Фактично Клітицьк – це приміське село, – продовжує він. – Зручно й близько, але не такою жах ливою дорогою. У машин обривалися підвіски. Тож замість лаяти владу взя лися до справи. Мене дивує, коли час від часу чую, як обласні начальники на нарадах розповідають про якісь вели чезні суми, котрі спрямовують на ре монт шляхів. Тільки щось до нашої глибинки вони ще ні разу не доходи ли. Ми втомилися ті міфічні гроші че кати, – іронічно посміхається чоловік, – і взялися самі себе рятувати. Зупиняємося, й пан Микола пока зує бетонні латки на асфальті – це їхня робота. Вже нарешті можна нор мально проїхати. Тепер вони чека ють, що Камінь Каширська міська ра да хоча б свою частину шляху упо рядкує. Там залишилося десь кіло метра півтора – ямки залатати. Він радіє, що їхню ідею з ремон том підтримала молодь села. Тому дружно вийшли на толоку. Саме в такі моменти люди починають розуміти, що громада – це справді велика си ла. Спочатку вони один бік «латали», а через тиждень взялися за інший. Притягнули бетонозмішувач, сільсь кий голова пригнав трактор із грей дерною лопатою – й узялися до праці. Роботящих чоловіків не треба вчити, як дорогу лагодити. Звичайно, було б краще, якби ями засипати га рячим асфальтом, але хіба його наку пишся, коли тонна коштує 1400 гри вень? Думаю, фахівці дорожники скеп тично скажуть, що, мовляв, не дотри мано технології, але люди зробили – для себе. Всі вибоїни залили бетон ним розчином: дешево й сердито, зате надійно. Щоправда, ненадовго. Як стверджують спеціалісти, 2–3 ро ки простоїть. Але ліпше така дорога, ніж ніяка. Цікавлюся, а що б вони робили, якби їм дали мільйон гривень на цю трасу? – Ми б організували бригаду, й не треба було б десь на заробітки в

Микола Кузьмич: «Ями заливали бетоном».

Польщу мотатися, – сміється пан Ми кола. – Вистачило б навіть на тротуа ри. Тільки хто нам їх дасть? – розво дить чоловік руками. Поки ми розмовляли, під’їхав сільський голова Степан Склезь. – Ще перед виборами, на які не писав жодних програм, я пообіцяв, що найперше будемо дороги роби

автобан, але хочуть відремонтувати частину траси до сусіднього Яло вацька. Сподіваються, що жителі цього села їх підтримають. – Завжди готові допомогти й поділитися власним досвідом з інши ми, – зазначив чоловік. Бачимо на ділі, а не на словах, як поступово народжується те, що на

Äèâóº, êîëè ÷àñ â³ä ÷àñó ÷óþ, ÿê îáëàñí³ íà÷àëüíèêè íà íàðàäàõ ðîçïîâ³äàþòü ïðî ÿê³ñü âåëè÷åçí³ ñóìè, êîòð³ ñïðÿìîâóþòü íà ðåìîíò øëÿõ³â. Ò³ëüêè ùîñü äî íàøî¿ ãëèáèíêè âîíè ùå í³ ðàçó íå äîõîäèëè.

ти, – пояснює очільник місцевої гро мади. – Якось на зборах одна жіночка просто сказала: «Коли мене везти муть на могилки, то хочу, щоб моя го лова в труні не теліпалася туди сю ди». Ось такі були передвиборчі по бажання від наших жителів. Цього року у бюджеті ми передбачили 100 тисяч, а нам ніби на сміх – дають 20 тисяч гривень. Хіба це співфінан сування? Ех, якби я мав право ці кош ти самостійно використати, – зітхає він. Запитую, що думають далі роби ти, адже ще чимало шляхів на їхній території потребують ремонту? Микола Кузьмич каже, що в клітицьких самодіяльних дорожників немає грандіозних планів прокласти

зивається модним терміном «грома дянське суспільство». Коли активні й небайдужі співвітчизники починають дбати про місцевість, де вони жи вуть, за принципом: Україна розпо чинається у моєму дворі, на моїй ву лиці, у моєму селі. xxx Цими днями на оперативній на раді у Волинській облдержад міністрації повідомили, що з 1 січня 2018 року всі державні дороги місце вого значення протяжністю 4400 кілометрів передають на баланс ор ганів виконавчої влади. Вже прове дено їхню інвентаризацію, напевно, там є й відрізок шляху від Клітицька до Каменя Каширського, відремон тований громадою. ■

www.volyn.com.ua

ЖИТТЯ У РІЗНИХ ВИМІРАХ

«Волинь нова» | 26 вересня 2017 Вівторок | ¹105

■ Секрет успіху Наталія ГЛУШ

ьогодні в нашій країні складно відшукати людину, яка б не знала, що таке «АТБ». З'явившись біль ше ніж 20 років тому, ця ме режа магазинів із доступними цінами швидко завоювала визнання покупців. Тоді її творці були першими, хто не став повністю копіювати досвід іноземців. Вони при думали та втілили в життя унікальний торговельний формат – український диска унтер з європейським підхо дом до контролю якості про дукції й обслуговування по купців. Власники прагнуть то го, щоб компанія протягом своєї історії утримувала паль му першості у всьому. Сьо годні це найширша мережа, найбільший платник податків, один із найкращих робото давців. Не дивно, що щодня близько 3 мільйонів українців роблять покупки в «АТБ». Але є сфера, в якій лідерство цієї мережі не так помітно пересічному спожи вачеві. Йдеться про контроль якості товарів. Тут «АТБ» не лише безумовний орієнтир, але й своєрідний локомотив усієї галузі торгівлі. Сучасні покупці розуміють, що саме безпека продуктів повинна бути найважливішим чинни ком для будь якого продавця. І в цьому «АТБ», звичайно, до сяг найбільшого успіху. «Щомісяця лабораторні випробування проходять понад 1000 зразків продукції різних товарних груп. Ми бе ремо їх прямо з полиць наших магазинів. Продукти пе ревіряють за фізико хімічни ми і мікробіологічними показ никами, а також показниками безпеки», – зазначає Рита Печериця, начальник відділу контролю якості продукції ТОВ «АТБ–мар кет». Підраховано, що тільки одна лабораторія, яка співпрацює з мережею, щомісяця тестує більш як 350 зразків продукції, що продається в «АТБ». Усі вони проходять повний комплекс досліджень, нормованих для кожної групи товарів, а це – понад дві тисячі показників на місяць. «Довіри наших по купців ми добивалися роками

Продукцію для досліджень беруть із полиць магазинів.

«ÀÒÁ» – ï³ä ì³æíàðîäíèì êîíòðîëåì! Магазини «АТБ» переходять на новий рівень міжнародних стандартів контролю якості товарів бездоганної роботи. Ми не можемо дозволити собі, щоб людський фактор чи не сумлінність виробників хоч якось позначилися на якості та безпеці продукції, яку про понуємо нашим клієнтам», – підкреслює Наталія Шапо валова, заступник гене рального директора ТОВ «АТБ–маркет». На рівні експертного співтовариства технології та заходи контролю, які впро ваджені в мережі, давно виз

Äëÿ ïðîõîäæåííÿ àóäèòó ³ ñåðòèô³êàö³¿ ìåðåæ³ çàä³ÿí³ ñîòí³ ñï³âðîá³òíèê³â ³ áàãàòîì³ëüéîíí³ ³íâåñòèö³¿, ùî çä³éñíþâàëèñÿ ïðîòÿãîì äîâãèõ ðîê³â ùîäî ñèñòåì êîíòðîëþ ÿêîñò³.

нані кращими в галузі. Це планові й позапланові пе ревірки, виїзди на виробничі підприємства, оперативна ре акція на будь які вимоги й по бажання покупців. «Для пла нових перевірок усі товари Р

поділено на внутрішні кате горії. Перша група – швид копсувні продукти й дитяче харчування. Їх ми пе ревіряємо щомісяця. Всі інші продукти проходять контроль один раз на квартал, а про А

СУДОВІ ОГОЛОШЕННЯ Нововолинський міський суд Волинсь кої області викликає як відповідача Байкевича Руслана Йосиповича у цивільній справі за по зовом Байкевич Наталії Ананіївни до Байкеви ча Руслана Йосиповича про розірвання шлюбу. Судове засідання у справі відбудеться 3 жовтня 2017 року о 10 й годині у при міщенні Нововолинського міського суду за ад ресою: м. Нововолинськ, вул. Гагаріна, 14, каб. 12. У разі неявки в судове засідання відповіда ча справа може буде розглянута у його відсут ності за наявними у справі доказами. Крім то го, суд роз’яснює відповідачу його обов’язок повідомити суд про причини неявки в судове засідання. ххх Нововолинський міський суд Волинсь кої області викликає як відповідача Падусенка Віктора Павловича у цивільній справі за позо вом Денисюк Ірини до Падусенка Віктора Пав ловича про стягнення додаткових витрат на ут римання дитини. Судове засідання у справі відбудеться 4 жовтня 2017 року о 15 год. 30 хв. у приміщенні Нововолинського місько го суду за адресою: м. Нововолинськ, вул. Га гаріна, 14, каб. 12. У разі неявки в судове засідання відповіда ча справа може буде розглянута у його відсут ності за наявними у справі доказами. Крім то го, суд роз’яснює відповідачу його обов’язок повідомити суд про причини неявки в судове засідання. ххх У Луцький міськрайонний суд Волинсь кої області за адресою: м. Луцьк, вул. Сена торки Левчанівської, 1, каб. № 15 на 9 год. 30 хв. 12 жовтня 2017 року в якості відповідачів у справі за позовом Сергійчука

мислові товари – раз на півроку. Але якщо на якийсь конкретний товар надходить більше двох скарг від спожи вачів (по всій мережі, а це станом на кінець літа 883 ма газини у 225 населених пунк тах України), то щодо нього починається ціла серія позап ланових досліджень», – акцентує увагу Рита Пече риця. Втім, і таких міцних по зицій компанії «АТБ», зважаю чи на все, уже недостатньо. Тепер керівництво мережі прагне вивести процес конт ролю якості на ще вищий рівень. Справа в тому, що з початку липня 2017 року мага зини мережі проходять аудит і сертифікацію австрійською компанією «Quality Austria» на відповідність вимогам міжна родного стандарту ISO 22000:2005. Тут, імовірно, слід зробити невелике уточнення, щоб пояснити значення цього процесу. Справа в тому, що в основі стандарту ISO 22000:2005 лежать принципи НАССР (англ. Hazard Analysis and Critical Control Points – «Аналіз ризиків і критичні точ ки контролю»). Йдеться про концепцію, що передбачає систематичну ідентифікацію, оцінку й керування чинника ми, що суттєво впливають на безпеку продукції. Інакше ка жучи, НАССР – сукупність ор ганізаційної структури, доку ментів, виробничих процесів і ресурсів. Це система, яку ви користовують провідні світові бренди, що займаються ви робництвом та реалізацією продукції як у Європі, так і за її межами. Для проходження аудиту і сертифікації мережі задіяні сотні співробітників і бага томільйонні інвестиції, що здійснювалися протягом дов гих років щодо систем конт ролю якості. Звичайно, пе ресічний покупець навряд чи зможе довідатися про це, не прочитавши відповідну нови ну в пресі чи не подивившись телевізійний сюжет. Але насп равді він цілком упевнений в якості продукції, коли без уся ких побоювань бере з полиці магазину «АТБ» дитячий си рок для маляти, сік для коха ної, солодощі для батьків і ба гато чого іншого. Він довіряє своєму магазину, а це кращий доказ відмінної роботи ме режі. ■

Сергія Миколайовича до Климової Вікторії Юріївни, Климова Дмитра Віталійовича, Кли мова Олександра Віталійовича, Костоломова Олександра Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, — служба у справах дітей Луцької міської ради, про виз нання особи такою, що втратила право корис тування житловим приміщенням, та зняття її з реєстраційного обліку викликаються Климова Вікторія Юріївна, Климов Дмитро Віталійович, Климов Олександр Віталійович, Костоломов Олександр Олександрович. Відповідач має право подати свої докази чи заперечення проти позову, чи повідомити про них суд. У разі неявки відповідачів справа бу де розглядатися у їхній відсутності. ххх У Луцький міськрайонний суд Волинсь кої області за адресою: м. Луцьк, вул. Сена торки Левчанівської, 1, каб. № 9 на 16 год. 17 жовтня 2017 року в якості відповідача у справі за позовом Медведчука Володимира Анастасійовича до Медведчука Вадима Воло димировича про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, вик ликається Медведчук Вадим Володимирович. Відповідач має право подати свої докази чи заперечення проти позову, чи повідомити про них суд. У разі неявки відповідача справа буде розг лядатися у його відсутності. ххх Горохівський районний суд Волинської області (адреса суду: 45700, Волинська обл., м. Горохів, вул. Шевченка, 29,) викликає відповідачів за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості у судові засідання, які відбудуться: 28 вересня 2017 о 17.00, Гнатюка Юрія

Миколайовича (останнє відоме місце реєстрації: 45793, Волинська обл., Горохівсь кий р н, с. Новостав), справа № 155/564/17, суддя Шмідт С. А. 17 жовтня 2017 року о 17.00, Данилюка Павла Олександровича (останнє відоме місце реєстрації: 45760, Волинська обл., Горохівсь кий р н, с. Лобачівка, вул. Молодіжна, 45), справа № 155/785/17, суддя Шмідт С. А. У разі неявки відповідачів у призначений час або не повідомлення про причини неявки справи бу дуть розглянуті у їхній відсутності за наявними доказами на підставі ст. 169 ЦПК України. З опублікуванням цього оголошення відповідачі у справах вважаються належним чином повідомленими про час, день та місце проведення судового засідання. ххх Локачинський районний суд Волинської області (адреса суду: 45500, Волинська обл., смт Локачі, вул. Миру, 20) викликає відповідачів за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості у судові засідання, які відбудуться: 2 жовтня 2017 року о 12.00, Кондратюка Леоніда Анатолійовича (останнє відоме місце реєстрації: 45513, Волинська обл., Локачинсь кий р–н, с. Губин, вул. Лісова, 25), справа № 160/449/17, суддя Корнелюк В. С. 3 жовтня 2017 року о 12.40, Котик Анну Миколаївну (останнє відоме місце реєстрації: 45500, Волинська обл., Локачинський р–н, с. Вілька–Садівська, вул. Приозерна, 1), справа № 160/500/17, суддя Корнелюк В. С. У разі неявки відповідачів у призначений час або неповідомлення про причини неявки справа буде розглянута у їхній відсутності за наявними доказами на підставі ст. 169 ЦПК Ук раїни. З опублікуванням цього оголошення відповідачі у справах вважаються належним чином повідомленими про час, день та місце проведення судового засідання.

■ Барвисті подорожі №7 (49)

КВ ТКОВА П ДКОВА

Фото Олександра ФІЛЮКА.

Âåäó÷à ðóáðèêè «Êâ³òêîâà ï³äêîâà» Âàëåíòèíà ØÒÈÍÜÊÎ, çàñëóæåíèé æóðíàë³ñò Óêðà¿íè.

Сторінка для тих, хто любить квіти і рідну землю

Тел. 72 38 94.

■ Світ захоплень

ÄÂ²Ð, ÄÅ ÏÀÕÍÅ ÒÐÎßÍÄÀÌÈ, ßÊ Ó ÐÀÞ…

■ Таємниці вашої клумби

Çàöâ³â ³ðèñ â îñ³ííüîìó ñàäó Якби хтось про таке розповів раніше — не повірила б, хоч у дитинстві доводилось бачити, як восени в батьківському саду квітувала вишня. Цьогоріч же — це диво повсюди: у знайомих цвіте яблуня, на вишні в сусідки з'явились «зелепухи» (теж, звичайно, після цвіту), перед моєю хатою кілька невеликих суцвіть подарував кущ спіреї… Але щоб півники!..

Не раз, їдучи в Локачі або повертаючись до Луцька, я зазирала в це обійстя з вікна маршрутки, милувалася, захоплювалася й давала собі слово, що колись обов’язково познайомлюся з його господарями. І ось моя мрія збулася. Зблизька це квіткове роз$ маїття виявилося ще барвистішим та цікавішим, а в настояному на туманах осінньому повітрі ледь уловимо пахло… трояндовою олією… Таку колись у мініатюрних флакончиках привозили з Болгарії

Наталя ГАТАЛЬСЬКА

а великій моноклумбі у вигляді підкови цвітуть два сусідні кущі ірисів. На одному стебло має чотири квітки, другий тішить зір п’ятьма бутонами і квітами. Колір цвіту — світлий: блідо–бузкова гофрована пелюстка, а середина — біла з яскраво–жовтим «язичком». Розмір квітів великий, як і навесні. Дивина та й годі. Шкода, що назва сорту не відома.

Валентина ХМЕЛЬОВСЬКА

Як побачила на своїх ірисах бутони вперше — не думала, що зможуть розпуститись. Адже неза% довго до цього почала готувати свій квітник до зи% ми: на більшості півоній та півників зрізала листя. А тут такий несподіваний подарунок! Вирішила сфотографувати перші квіти. Але як вказати на пору цвітіння? Зробила спробу зазнімкувати ра% зом із кущиком розквітлого пізньоцвіту осіннього, який росте неподалік, але відстань виявилась за% великою. Тоді за підказкою «Волині–нової» покла% ла поруч останній номер цього періодичного ви% дання за 12 вересня 2017 року. Можливо, хтось із любителів ірисів — читачів нашої газети — вже стикався з подібним явищем: адже кожне правило має виняток. А може, це особливий сорт іриса, який цвіте двічі на рік? с. Затурці Локачинського району. ВІД ВЕДУЧОЇ РУБРИКИ: ілька літ тому порадував осіннім квітуван% ням й один із моїх ірисів. Тоді ж я вичитала, що існують сорти, які цвітуть двічі за сезон. Але постало запитання: якщо це сортова особ% ливість, то чому вона не повторюється щороку? За консультацією вирішила звернутися до вель% ми досвідченої квітникарки, неодноразового ав% тора і героя наших публікацій Галини Усійчук із села Милуші Луцького району. Ось що розповіла Галина Кирилівна: — Сорти, що цвітуть двічі за сезон, і справді існують. Є вони і у вас, і у мене. Щоб зрозуміти поведінку рослини, треба знати особливості її розвитку. У першій половині сезону іриси жив% ляться за рахунок свого потужного кореневища. Якщо кущ великий і закладено, скажімо, 12 квітконосів, а поживи на всіх бракує, то зацвітає десять, решта перебуває у сплячці, рос% лина ж хитра. У другій половині літа нереалізова% на лопатка отримує поживні речовини з грунту, додаткову вологу і зацвітає. Оскільки ж іриси ростуть на різних грунтах, у різних умовах, то й зацвітають вдруге у різний час, або й зовсім не зацвітають. Це залежить і від погодніх умов, і від догляду. Навіть якщо дощів було достатньо, то глинисті грунти утримують во% логу, а піщані — не дуже. Одного сезону ви свій квітник підживили, а іншого — полінувалися. Словом, і осіннє цвітіння ірисів — зовсім не диви% на, але воно залежить від збігу позитивних обс% тавин.■

Наталія Балачук про квіти може розповідати годинами.

Валентина ШТИНЬКО

ивно, біля мого дому також росте чимало троянд, не раз доводи% лося бувати і в інших квітниках, але тут чомусь аро% мат особливий… Секрет, як розповіла господиня, має назву Папа Мейланд. Але про все по черзі… — Павловичі (Локачинський район. — Ред.) — моє рідне се% ло. Тут ми народилися, кажу ми, бо маю сестру–близнючку. В дитинстві я хотіла стати ху% дожником, а Надійка мріяла про медицину. Втім, обоє пішли у Шацький лісотехнічний тех% нікум, — з усмішкою розповідає Наталія Балачук. — Сестра за% раз там викладає, а я віднедав% на працюю головним еко% номістом у Володимир–Во% линському лісомисливському господарстві. Батьки завжди говорили, що ліс — то наше ба% гатство і його треба примножу% вати. Та сталося так, що два% надцять років тому я поїхала за кордон, працювала у Польщі, в Данії. У Польщі потрапила до господаря, який займався щеп% ленням та вирощуванням тро% янд і фруктових дерев. Дізнав% шись, що маю відповідну освіту й навички, він доручив мені операцію щеплення. Там я наб% ралася і досвіду, й практики. Протягом дня могла щепити від 5 до 6 тисяч саджанців, — роз%

повідає Наталія Петрівна. — Коли я побачила ту красу, пос% постерігала, як живуть люди за кордоном, не раз ставила собі запитання: «Ну чому, чому і ми не можемо так жити? Чому бор% саємося у смітті та бур’янах, маючи таку родючу землю?» Вірите, аж плакала від розпачу. У тій же Данії камінь на камені, а скрізь усе доглянуто, впорядко% вано. А потім, утерши сльози, вирішила бодай невеликий клаптик рідної землі перетвори% ти у квітучий сад. Почала возити саджанці, планувати, садити, щоб і тут було гарно, як за кор% доном. Її зусилля зустріли підтрим% ку в чоловіка Станіслава Семе% новича і в синів, Богдана і Ярос% лава. Старший, Богдан, охоче допомагає поратися у квітнику, натомість, йдучи на побачення, може нарізати найнепов% торніший букет троянд, хоч і цілу сотню. А чоловік, який пра% цює помічником лісничого, знає, як доглянути молодий сад, де защеплені дружиною дерева: вишні, яблуні, черешні — вже щедро плодоносять. Наталія Петрівна веде мене на екскурсію своїм обійстям, а я шкодую, що щільний паркан закриває таку красу від перехо% жих. Добре, що ворота тут май% же завше — навстіж, через них і можна помилуватися цвітом. — Я також не люблю глухих загорож, — каже господиня. — Але ми мусили поставити саме такий паркан, щоб захиститися

Такі різні й такі пречудові!

Êîëè ÿ ïîáà÷èëà òó êðàñó, ïîñïîñòåð³ãàëà, ÿê æèâóòü ëþäè çà êîðäîíîì, íå ðàç ñòàâèëà ñîá³ çàïèòàííÿ: «Íó ÷îìó, ÷îìó ³ ìè íå ìîæåìî òàê æèòè? ×îìó áîðñàºìîñÿ ó ñì³òò³ òà áóð’ÿíàõ, ìàþ÷è òàêó ðîäþ÷ó çåìëþ?» Â³ðèòå, àæ ïëàêàëà â³ä ðîçïà÷ó.

від північно–західних вітрів, ад% же через дорогу — поле. А тро% янди дуже не люблять протягів. Милуватися ж їхньою красою по дорозі до церкви частенько заходять односельчани. Нама% гаюся ділитися і посадковим матеріалом, і квітами, коли попросять. Знаєте, краса дов% колишнього світу має якийсь магічний вплив, нею не можна насолодитися, хочеться в ній перебувати постійно. У Польщі я жила в селі Бабін Люблінсько% го воєводства. Там біля старо% винного красивого дому росте півтори тисячі кущів троянд! Той пан, у якого я працювала, зараз споруджує будинок для престарілих і одночасно розби% ває клумби для квітів. Обійстя Балачуків багате не лише трояндами. Хоч квітковий сезон уже добігає завершення, ще радують цвітом канна й пор% тулак, айстри і чорнобривці. Є тут гортензії, лілії, клематиси, хризантеми, анемони, рододе% ндрони. Тішать око своєю вишу% каністю хвойні екзоти — голуба ялина та штамбі, коніка, яка за

рік підростає всього на кілька міліметрів, модрина висяча… А ще — три види магнолій, вейге% ли, барбариси, мигдаль і мигда% лик (це, виявляється, різні рос% лини), велетенська агава у гор% щику… — Рододендронам у нашо% му кліматі не дуже затишно, примерзають, та й землю вони люблять вересову, кислу. Бруг% мансіям і гортензіям треба оби% рати місце у напівтіні, а плетючі троянди люблять осоння десь під стіною, у затишку. І проріджувати їх весною обо% в’язково, а на зиму — знімати з опор і вкривати. Клопітно, але інакше пишного цвітіння не до% чекаєтеся, — мимохідь дає по% ради квітникарка. Та вже через кілька хвилин знову повертаєть% ся до своїх улюблених троянд. — Ось понюхайте! — нахи% ляє до мене велику оксамитову квітку. Аромат неймовірний, мабуть, так має пахнути у раю. — Оце і є Папа Мейланд — не лише одна із найзнаменитіших пахучих троянд, а й перша із серії «Аромати Провансу». Із

них у Франції парфуми роб% лять. (Уже повернувшись у ре% дакцію, з відповідної літератури довідалася, що цей сорт було виведено 1963 року се% лекціонерами Френсісом і Ала% ном, сином та онуком Антуана Мейна, й названий на честь їхнього батька і дідуся. Трива% лий час він залишався єдиним у серії «Аромати Провансу», і тільки у 1990–х роках були створені гідні Папи Мейланда сорти, які й поповнили цю ко% лекцію). Справді, мав рацію знаме% нитий автор книги «Все про тро% янди» Девід Хессайон, так оха% рактеризувавши цей витвір природи й людської фантазії: «Одна із найкращих серед чай% но–гібридних троянд: майже чорні бутони розкриваються у темно–червоні квіти з оксами% товими пелюстками і непере% вершеним ароматом». Втім, у кожної рослини своя приваба. У троянди сорту Чер% вона Аероплана на одній гілці одночасно може розпуститися

Краси багато не буває.

до ста квіток, а сорт Супер Стар хизується особливою ви% тонченістю й елегантністю. За кордоном, розповідає Наталія Петрівна, деякі сорти можна вирощувати тільки за ліцензіями, кожен власник бе% реже свої сорти і захищає від конкурентів та чорного ринку. Троянда ж — рослина особлива, біля неї треба ходити, як біля дитини. Свої насадження об% робляє фунгіцидом топсин від чорної плямистості й фітофтори та моспіланом — від тлі. Це пре% парати польського виробницт% ва, українським, на жаль, має підставу не довіряти. Слухаючи свою співрозмов% ницю, пожалкувала, що так дов% го відкладала наше знайомство і що того дня, коли ми зустрілися, у Наталії Петрівни було обмаль часу — поспішала у відряджен% ня. Так багато цікавого можна було почерпнути від цієї вродли% вої, щирої, енергійної жінки, яка, усвідомивши потребу жити се% ред краси, невтомно творить її своїми руками. ■

кщо мої колеги їхали в Умань у Національний дендрологічний парк «Софіївка», щоб помилуватися красою природи й рукотворними плодами людської фантазії, то у мене була ще й глибоко особиста причина. Моя сусідка і приятелька Ва% лентина Мельник працювала в Уманській сільсь% когосподарській академії, а своєрідною її візитівкою на Волині було розмаїття рідкісних квітів біля батьківської хати в Локачах. Про квіти ми могли розмовляти годинами, більше, зро% зуміло, говорила моя тезка, яка була для мене у цій сфері незаперечним авторитетом. Проте її запрошення побувати в Умані якось відкладалося із сезону на сезон, як і публікація про її багатогранні захоплення. І раптом в один із приїздів додому мене огорошили новиною: Валю вчора похоронили… Страшна невиліковна хвороба спалила її за кілька місяців, ще задовго до 55–річного ювілею. Помирати вона приїхала на батьківську землю. Відтоді, буваючи на її мо% гилі, скрушно зітхала: «А в «Софіївці» я так і не була…» Тепер можу сказати: «Була! І вам раджу. Не пошкодуєте…» Не даремно ж цю пам’ятку садо% во–паркового мистецтва світового значення щороку відвідують понад півмільйона мандрівників із різних куточків України й світу. На площі майже 180 гектарів росте понад три з по% ловиною тисячі видів рослин як місцевих, так і екзотичних, із них — 600 видів дерев. Є тут і ро% зарій, де милують око п’ять тисяч екземплярів понад 150 сортів троянд. Загальновідомо, що парк заснований 1796 року власником Умані, магнатом Станісла% вом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт. Для когось Софія всьо% го лиш дочка грецької куртизанки та купця, а для когось — символ витонченості, краси та муд% рості. За серце цієї жінки боролися найвпли% вовіші чоловіки того часу, які були готові на все заради прихильності красуні. Кажуть, ідея ство% рити парк у стилі римських та давньогрецьких міфів належить самій Софії. А втілював їх у жит% тя автор проекту, військовий інженер Людвіг Метцель. І це було найвеличнішим його творінням. Не дарма ж на могилі Метцеля у Вар% шаві викарбувані слова: «Тут похований прах будівничого «Софіївки». За задумом архітекто%

Той самий Папа Мейланд.

ßê ïîáà÷èëà íà ñâî¿õ ³ðèñàõ áóòîíè âïåðøå — íå äóìàëà, ùî çìîæóòü ðîçïóñòèòèñü. Àäæå íåçàäîâãî äî öüîãî ïî÷àëà ãîòóâàòè ñâ³é êâ³òíèê äî çèìè.

ÂÅÐÑÀËÜ ÍÅÏÎÂÒÎÐÍÈÉ, À «ÑÎÔ²¯ÂÊÀ» — Ð²ÄÍÀ… Фото із сімейного архіву Балачуків.

Уманський парк зачаровує з першого погляду.

пакувальні та інші грубі тканини, а з відходів роблять папір, здебільшого обгортковий.

Íèí³ â³äîì³ ïîíàä 1000 ñàäîâèõ ôîðì ã³á³ñêóñà ñèð³éñüêîãî з найрізноманітнішим забарвленням квітів діаметром від 5 до 30 сантиметрів.

Ó 2007 ðîö³ «Ñîô³¿âêó» âèçíàíî îäíèì ³ç Ñåìè ÷óäåñ Óêðà¿íè, ïàðê âíåñåíèé äî ñïèñê³â ñâ³òîâî¿ ñïàäùèíè ÞÍÅÑÊÎ.

Через Одесу до Умані доставлялися рідкісні породи дерев з Лівану, Італії, Азії, а вже звідти вони розповсюджувалися по всій Україні. Не ви% падково тут було засноване Головне училище садівництва, яке і стало базою для нинішньої Уманської сільськогосподарської академії. На початку ХІХ століття царська влада конфіскувала парк. Він був передарований уже іншій жінці — дружині російського імператора Миколи І Олександрі Федорівні — й отримав назву «Царицин парк». Після 1917 року ко% муністи не довго думали й перейменували його на «Сад ІІІ Інтернаціоналу». Втім, після Другої світової війни йому повернули звичне для всіх наймення «Софіївка». Свого часу алеями парку гуляли Тарас Шев% ченко, Олександр Пушкін, Іван Котляревський, Максим Рильський, Володимир Сосюра… У 2007 році «Софіївку» визнано одним із Се% ми чудес України, її внесено до списків світової спадщини ЮНЕСКО. Коли мене запитали, який парк кращий — Версальський під Парижем чи «Софіївка», я відповіла, що це залежить від настрою і тих сподівань, з якими до них їдеш. Версаль — не% повторний у своїй королівській пишності, а «Софіївка» — рідна. Їй би ще версальського фінансування… ■

■ Поради до часу

ÂÅÑÍßÍ² ÊÂ²ÒÈ ÑÀÄßÒÜ ÂÎÑÅÍÈ Крокуси, гіацинти, тюльпани, нарциси… Щоб милуватися ними весною, потрібно висаджувати їх уже зараз уже важливо правильно розрахувати час, а це значною мірою залежить від примх погоди. Найоптимальніше садити цибулинні у другій половині вересня і в жовтні, коли настає прохолодна дощова пора, а тем% пература грунту становить + 10—12 С. Головне — висадити цибулини за шість тижнів до замо% розків, щоб встигла сформуватися коренева система. Якщо зробити це раніше, вони швид% ко починають рости і можуть постраждати від морозів. Пізня посадка також не на користь. Не встигнуть утворитися корінці й навесні квіти не зацвітуть, цибулина може змерзнути, не встигнувши прийнятися. Першими слід ви% саджувати дрібноквіткові, потім нарциси й тюльпани, насамкінець — гіацинти. Вибирайте тільки якісний посадковий ма%

Ç ëèñòÿ áàãàòüîõ âèä³â àãàâè âèãîòîâëÿþòü êàíàòè, ìîòóçêè, øïàãàòè, êèëèìêè,

ра, який, вочевидь, підпорядковувався бажан% ням Софії, парк є наочною ілюстрацією до окре% мих частин поем Гомера «Іліада» та «Одіссея». Тут вдало використаний рельєф, парк розташо% вано обабіч річки Кам’янки, а природне каміння, трішки обрамлене мистецькою фантазією, ви% творило загадкові гроти, печери, скелясті пей% зажі. В одному із гротів зберігся напис: «Забудь про біди та прийми вічне щастя. Якщо ти щасли% вий, то стань ще щасливішим». Екскурсоводи стверджують, що ці слова належать самому Станіславу Потоцьку.

теріал, без пошкоджень й ознак ураження грибковими захворюваннями, аби не зарази% ти всю клумбу. Перед посадкою 30 хвилин продезинфікуйте цибулини у слабкому роз% чині марганцівки. Більшість первоцвітів любить сонячні галя% вини. Їх можна висадити як на газоні, так і на клумбі або альпійській гірці — поодинці, група% ми або рядами. Практично всі цибулинні доб% ре ростуть на легкому удобреному грунті. Як% що він кислий, можна додати попіл (склянка на квадратний метр) і трохи вапна, якщо важкий, глинистий — внести пісок. Садити цибулинні потрібно за єдиною для всіх формулою: глибина ямки має бути втричі більшою за розмір цибулини. Якщо це дрібноквіткові рослини (підсніжники, анемо% ни, крокуси, фрезії, ехінодокси), то — до 12 см, нарциси та гіацинти — до 15 см, тюль% пани — до 20 см. Відстань між дрібними ци% булинами має становити 7, між середніми — 10 сантиметрів. Після садіння їх треба рясно полити. ■

«Волинь нова» | 26 вересня 2017 Вівторок | ¹105

ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО

www.volyn.com.ua

■ Редакційний щоденник

ÒÎ ÕÒÎÑÜ ÄÎÏÎÌÎÆÅ ÍÅÇÐß×²É ² ÃËÓÕ²É Æ²ÍÖ² ÓÏ²ÉÌÀÒÈ ØÀÕÐÀß? «

Êàæóòü, íå ñï³éìàíèé — íå çëîä³é. Àëå äëÿ ìåíå, ÿê ³ äëÿ ïàí³ Âàëåíòèíè, ëþäèíà, êîòðà, ñïåêóëþþ÷è íà ÷óæ³é õâîðîá³, âèäóðþº ãðîø³, òàêè øàõðàé. Òîìó ðîçä³ëÿþ îáóðåííÿ æ³íêè.

Чим переймалася і з чого дивувалася останнім часом редактор відділу соціального захисту газети «Волинь нова» Євгенія СОМОВА

… ЯК НА ЧУЖІЙ БІДІ НАГРІЛИ РУКИ Із лучанами Валентиною Мазурик та Петром Дячуком знайома давно. Не раз роз повідала на сторінках газети про мужнє подружжя. Обоє — незрячі, але не нарікають на до лю, намагаються жити пов ноцінно і допомагати іншим. Петро бере участь у хоровій са модіяльній капелі УТОСу «Лісо ва пісня», Валентина, яка не ли ше не бачить, а й не чує, в’яже бійцям АТО тактичні рукавиці, висилає лікарські трави, щоб зміцнювали імунітет і не хворіли. Пише вірші й казки для дітей. Нерідко спілкуюся з нею по телефону. Спершу розмов ляю з Петром, а вже потім він передає дружині сказане, вис тукуючи на долоні шрифтом Брайля. Так було й цього разу. Зателефонував Петро й попро сив вислухати дружину. Жінка розповіла історію, яка обурила її до глибини душі: якийсь «доб родійник» у «Фейсбуці» розміс тив оголошення про збір коштів на операцію пані Валентині (во на потребує слухового імплан тату, щоб чути хоча б на одне ву хо). Здавалося б, радіти треба. Пройнявся чоловік чужою бідою і вирішив допомогти зібрати гроші. Але, як виявилося, мило сердям тут і не пахне. Наяву шахрайська благодійність, ба жання нажитися. Адже роз містив свій картковий рахунок. Тобто, збирав кошти для себе, прикриваючись благодійністю. Коли пані Валентина дізналася і підняла шум, швидко зняв ого лошення. — Звернулася до поліції, але там сказали, що не будуть цим займатися, бо нема підстав вва жати його шахраєм, — роз повідала співрозмовниця. — Невідомо ж, чи зібрав він якісь кошти, чи ні? Щоб дізнатися, треба звертатися до банку, але це може зробити тільки поліція або прокуратура, а там — не хо чуть. Як же мені довести, що той чоловік шахрай? Невже зали шиться непокараним? Кажуть, не спійманий — не злодій. Але для мене, як і для пані Валентини, людина, котра, спекулюючи на чужій хворобі, видурює гроші, таки шахрай. То му розділяю обурення жінки. І

теж вважаю, що він повинен бу ти покараний. Зазначу, що подібних аферистів зараз роз велося багато. Тож коли бачиш молодих людей із прозорими пластиковими коробками, які на вулицях збирають допомогу на лікування хворих, вагаєшся, чи кинути кілька гривень. Нелегко зрозуміти, що стоїть за прохан ням допомогти: чиєсь бажання збагатитися, чи реальна біда і життя, яке ти зможеш врятува ти? До вуличних доброчинців правоохоронці не виявляють інтересу. Певне, тому, що ук раїнське законодавство дозво ляє збирати гроші таким чином. Та й більшість із них діють у пра вовому полі. Мають при собі ти пові договори з печатками і реквізитами організацій, від імені яких збирають кошти, діаг ноз хворого і, як сказав один із них, навіть дозвіл міськради. Втім, вірити у їхню безкорис ливість не можу. Адже більшість людей зі скриньками отримують гроші за свою роботу. А це, як на мене, дискредитація доброчин ності. Окрім того, із зібраного до хворого доходить лише частина, решта коштів осідає на різних ланках благодійного ланцюжка, йде на адміністративні витрати. Тож людям, які хочуть допомог ти хворим дітям, на лікування яких зараз збирають кошти на луцьких вулицях волонтери, раджу поцікавитися у них, чи можна поспілкуватися з батька ми дітей, як зв’язатися. Якщо відмовлять — не майте з ними справи. … ЩО Б НЕ ГОВОРИЛИ БАЛАКАЛИ, А ДОЛЯ СТАРОГО РИНКУ ВИРІШИТЬСЯ ЛИШЕ ПІСЛЯ ВИБОРІВ У Луцьку не вщухають ба зарні війни. Працівники Цент рального ринку, намагаючись зберегти за собою робочі місця, тиснуть на владу як можуть. Уже й мітингували, і рух громадсько го транспорту на вулиці Богдана

Хмельницького зупиняли, і бра ли в осаду міськраду, не випус кали з неї депутатів. Люди вима гали продовжити договір орен ди землі під торговищем із облспоживспілкою, якій нале жить ринок. Влада намагається їх утихомирити і відтягує розг ляд дражливого питання. Але як не крути, а вирішувати його тре ба. Ринок у центрі міста, причім в його історичній частині, яку відвідують туристи, у такому жахливому вигляді, як нині, не може існувати. Про це говорять пересічні лучани, депутати і гості міста. Тож серпнева сесія міськради спробувала постави ти крапку над «і», ухваливши рішення — продовжити договір оренди на рік щодо однієї ділян ки. А ось для лівої частини рин ку, тієї, яка прилягає до парку, — ні. Втім, це рішення напруги не зняло. Підприємці, правда, при тихли, сподіваючись, що наля кана вибухом агресії влада зно ву відкладе у довгий ящик вирішення питання, а там, може, і забуде про них. Подібне вже було. Пригадується, 10 років то му, коли побудували новий ри нок на вулиці Боженка, їм про понували перейти туди, зама нювали комфортними умовами роботи. Тоді вони теж організо вували акції непокори і таки зму сили владу відмовитися від за думаного. Їй не вистачило рішу чості й наполегливості, аби до вести розпочате до кінця. Мож ливо, спрацювали й інші чинни ки — дружні стосунки окремих посадовців і депутатів із керівництвом облспоживспілки, власні інтереси і т. д. Як би там не було, а вирішення проблеми спустили на гальмах і надовго забули про неї. Але ще тоді, пригадується, підприємці та облспоживспілка обіцяли, що наведуть порядок на ринку, про ведуть реконструкцію. Проте з тих пір так нічого й не зробили. Тож не віриться запевненням керівництва облспоживспілки, що зміниться щось, коли знову продовжать термін оренди. Без

лад на ринку, антисанітарія і наг ромадження навічно припарко ваних старих фургонів, облаш тованих під торгові місця, схо же, нікого не хвилює, як і відсутність нормальних умов для роботи. Люди, які тут пра цюють роками, вже звикли до морозів і спеки, для них голов не, аби було робоче місце. А керівництву облспоживспілки — тепло і затишно у своїх кабіне тах, тож про облаштування рин ку не думає. Навіщо щось роби ти, коли можна перекладати па пери і збирати гроші з підприємців? Дивує і недалекоглядність міськради. Вона ж і досі не має чіткого бачення розвитку тери торії ринку, ніхто не знає, що бу де на ділянці, з якої хочуть висе лити підприємців. Словом, як і багато років тому, влада знову наступає на ті ж граблі. Рішення про відмову в оренді приймає без публічного обговорення, зустрічей із торговцями. Тож не дивно, що людей, яких постави ли перед фактом виселення, це обурило і вони спробували до вести, що з ними треба рахува тися. Аби виправити помилку, міська рада нарешті створила тимчасову робочу групу, яка й має вирішити, що робити з Центральним ринком. У її складі — представники органу влади, підприємці. Сподіваємося, що переможе здоровий глузд і вони зуміють знайти спільну думку, виробити пропозицію щодо вирішення проблемних питань. Але поки у місті не відбулися ви бори міського голови, справа з місця точно не зрушить — ніхто не захоче потрапити в немилість до електорату. … ЩО СУБСИДІЙНА ЩЕДРІСТЬ ДЕРЖАВИ ШВИДКО ЗАКІНЧИЛАСЯ Зателефонував колишній працівник редакції, а нині пенсіонер, з приводу оформлен ня державної допомоги на опла ту житлово комунальних послуг.

— Поки міг — платив, — роз повідав, — але зросли тарифи і відчуваю, що вже не потягну оп лату. Хочу йти за субсидією. І таких, як він, людей, котрі донедавна були ще спроможні сплатити за комуналку, а тепер зубожіли, щороку більшає. Се ред них і я. Два роки тому ще сама розраховувалася за жит ло, воду і газ, а торік змушена була звернутися по допомогу до держави. Пішла оформляти субсидію, хоча, зізнаюся, це було принизливо. Відчувала се бе людиною із простягнутою рукою, але втішалася тим, що я така не одна. Півкраїни сидить на субсидіях, а якщо точніше, то 47 українських сімей із кож них 100 отримують їх. І що вра жає, половина з них — працез датні. У європейських країнах субсидії надають лише інвалідам, безробітним, бага тодітним і малозабезпеченим родинам, але не працюючим. Їм вистачає, щоб платити за кому нальні послуги. У нас же зму шені просити допомогу й ті, хто, здається, непогано зароб ляє. Щороку збільшуються бюд жетні видатки на субсидії. Якщо у 2015 му держава виділяла на них 17 мільярдів гривень, у 2016 му — 40, то в цьому — 47. І їх не вис тачає! Довелося додати ще 14 мільярдів. Якщо й надалі так буде, то на субсидії піде левова частка бюджету. Абсурдність цих витрат обурює. Адже субсидії от римують не завжди бідні. Части на з тих, хто звертається по дер жавну допомогу, могла б запла тити за комунальні послуги з власної кишені, але приховує до ходи. Одні переписують кварти ри, дачі, машини на батьків пенсіонерів, інші виписуються з багатоповерхових особняків, за лишивши в них безробітних дру жин. Ще інші не хочуть працюва ти, бо їх не влаштовує недос татньо висока, як вважають, зарплата. Тож їздять за кордон, де є змога заробити більше, ніж у нас. Схем приховування доходів багато. Відстежити їх за бажання не так уже й складно. Але кому це потрібно? Державі? Як би не так. Вона буде й надалі роздавати субсидії, щоб не втратити елек торат. Їй легше відшкодувати витрати на оплату житлово ко мунальних послуг, бо ж бере їх із наших кишень, ніж проводити реформи, які б знизили наванта ження на сімейні бюджети. Але оскільки діє методом пряника і батога, то буде їх постійно уріза ти. І перший крок до цього вже зробила, зменшивши соціальні нормативи на газ й електро енергію, а відповідно і суми суб сидій. Тож у цьому опалювально му сезоні менша кількість ук раїнців буде отримувати їх. У постанові Кабінету Мініс трів України, яка була прийня та в серпні й стосувалася зни ження соціальних нормативів, є ще один цікавий пункт, де йдеться, що державна допо мога призначається і тим, хто винаймає квартиру. На перший погляд, це непогано. Але ж от римати її можна тільки на підставі договору з власником. Спробуйте знайти такого доб рого господаря, який піде на це. Тож створюється враження, що писали її люди, які далекі від реального життя. ■

Æ³íêàì Ñàóä³âñüêî¿ Àðàâ³¿ âïåðøå äîçâîëèëè çàéòè íà ì³æíàðîäíèé ñòàä³îí ó ñòîëèö³ Åð-Ð³ÿä³ íà ñâÿòêóâàííÿ 87-¿ ð³÷íèö³ çàñíóâàííÿ êðà¿íè.

Â³äðàçó 9 óêðà¿íñüêèõ ó÷í³â îïèíèëèñÿ ó ïåðø³é äåñÿòö³ ïåðåìîæö³â 31 ì³æíàðîäíîãî ÷åìï³îíàòó ç ðîçâ’ÿçóâàííÿ ëîã³÷íèõ ìàòåìàòè÷íèõ çàäà÷.

Відзначили державну дату великою концертною програмою, численними виступами і феєрверками. Жінки заходили на спортивну арену через окремий від чоловіків вхід.

Наша збірна була представлена 21 школярем. Відбір на конкурс здійснював викладач гуртка «Фізматик» на базі Харківського національного університету радіоелектроніки.

ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО

www.volyn.com.ua

«Волинь нова» | 26 вересня 2017 Вівторок | ¹105

■ Болить!

Такі слова чую у ці дні від багатьох людей, які не забули про добрі справи виконавчого директора Мальтійської служби допомоги у нашій області, свічка життя якого згасла у ніч на 24 вересня Галина СВІТЛІКОВСЬКА

з паном Гюнтером Блекке ром уперше звели мене жур налістські дороги у 1996 році, коли до Луцька стали прибувати гуманітарні вантажі від мальтійців з Німеччини. Невисо кий, усміхнений чоловік ані слова не розумів українською, а ор ганізаційних клопотів звалилося на плечі дуже багато. Либонь, йо му, педантичному, точному і дуже відповідальному громадянину Німеччини було нелегко звикнути до наших порядків, але він уперто долав бюрократичні перепони, щоб служити добру й милосердю. Бог послав йому тоді у поміч вірну й надійну супутницю у житті й ро боті — невтомну і чуйну лучанку Віру, яка стала не просто дружи ною, а душею Мальтійської служ би на Волині. — Все почалося з того, що я, вийшовши на пенсію, побував у Калінінградській області й поба чив там, скажу відверто, бідних людей, навіть злиденних. І тоді вирішив, що буду допомагати найбільш знедоленим, хворим. Почав шукати однодумців, займа тися збором у Німеччині гу манітарних вантажів, давав ого лошення в газети. Потім зустрівся

з вихідцем із Рожищенського району Вітольдом Козачуком, який вже був у рідних йому краях і прагнув допомогти своїм земля кам. Так я проклав свою дорогу на Волинь. На той час уже став чле ном Мальтійської служби, яка ніким не фінансується, існує на пожертви, є всесвітньою ор ганізацією, — розповідав у пер шому інтерв’ю нашій газеті Гюн тер Блеккер. З того часу не раз до редакції надходили щирі подяки на адресу мальтійців, а за результатами опитування наших краян, яке «Во линь» провела у 2011 році, под ружжя Блеккер увійшло у десятку найактивніших благодійників об ласті. Потрапив пан Гюнтер і до когорти переможців ще однієї газетної акції — «Герої нашого ча су». Щоденно в офіс Мальтійської служби, що на вулиці Кафед ральній у Луцьку, приходили люди зі своїми бідами. Хтось потребу вав інвалідної коляски, предметів догляду за хворими, хтось хотів проконсультуватися з приводу лікування в Німеччині. Комусь тут підбирали теплий одяг, когось зігрівали добрим словом, гаря чим чаєм, а то й борщем. З уст в уста передавали підопічні інфор мацію про істинну благодійність

Фото з редакційного архіву.

«ßêáè âñ³, êîìó Ãþíòåð Áëåêêåð ïðîòÿãíóâ ó á³ä³ ðóêó, ïðèéøëè ç íèì ïîïðîùàòèñÿ, òî öå áóëè á äåñÿòêè òèñÿ÷ âîëèíÿí»

Понад 20 років Гюнтер Блеккер разом із дружиною Вірою намагались полегшити життя тих, кому найважче.

Çà ñâîþ ùîäåííó íåëåãêó ïðàöþ ïîäðóææÿ íå îòðèìóâàëî çàðïëàòí³, íà ïðîæèòòÿ éøëà í³ìåöüêà ïåíñ³ÿ ãëàâè ñ³ì’¿. подружжя Блеккер, в основі якої — високі християнські чесноти. Тому й потягнулися до них доб ровільні помічники, волонтери, які відвідували неповносправних людей, розносили продуктові на бори, допомагали у побуті. За понад 20 років діяльності мальтійці забезпечили лікарняни

ми ліжками, засобами медичного та технічного призначення, діаг ностичним обладнанням і навіть автомобілями чимало лікувальних закладів Волині. Один із ре анімобілів Гюнтер Блеккер вико ристовував для перевезення хво рих у клініки Києва або Німеччи ни, сам сідав за кермо, коли ви

никала така необхідність. А ще любив бути у ролі Святого Мико лая, коли розвозили гостинці ви хованцям інтернатів і дитбу динків. Для юних добровільних помічників мальтійці організову вали літні табори відпочинку на Світязі. А для людей із особливи ми потребами щовесни влашто вували «Гостини любові». І треба було бачити, як тягнулися до пана Гюнтера хворі, прикуті до інвалідних візків діти та підлітки, з якою вдячністю говорили про нього батьки немічних гостей. «Таких важких інвалідів ніхто й нікуди не запрошує, чекаємо цьо го дня, як найбільшого свята», — зізнавалися учасники гостини й цього року. На жаль, через важку хворобу пан Гюнтер не зміг бути присутнім у залі. Але стільки доб рих слів лунало на його адресу, стільки щирих гарних побажань! За свою щоденну нелегку працю подружжя не отримувало зарплатні, на прожиття йшла німецька пенсія глави сім’ї. Меш кали донедавна у невеличкій квартирі пані Віри у звичайній ба гатоповерхівці у Луцьку, де підво див ліфт, і пану Гюнтеру, який мав хворе серце, доводилося нелег ко. Трохи більше року тому на решті переселилися у власний будиночок. Але потішитися жит тям у ньому господарю судилося не довго. — 23 вересня чоловікові ви повнилося 87. Чимало людей те лефонувало, щоб привітати, але відповісти їм Гюнтер уже не міг. А у ніч на 24 е його серце зупини лося, — повідомила у неділю скорботну звістку Віра Ме фодіївна. Прощання із Гюнтером Блеккером відбудеться у п’ят ницю у кафедральному костелі Cвятих Петра і Павла в Луцьку об 11 й годині. Колектив ре дакції «Волині нової» вислов лює найщиріші співчуття рідним і близьким покійного. ■

Р Е К Л А М А

ЗАРПЛАТА

8000—12000 грн/місяць

Робота у розсаднику квітів. Житло надається.

(067) 934 49 29 Відповіді на кросворд, опублікований 23 вересня

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Реформа. 6. «Інфанта». 9. Транспортер. 13. Ворог. 14. Синонім. 15. Жорна. 18. Цифра. 19. Бах. 20. Вальс. 23. Ячмінь. 24. Кар кас. 26. Осака. 27. Чад. 28. Алтай. 33. Етика. 34. Зіньків. 35. Гейне. 38. Брахмапутра. 39. «Бояри ня». 40. Інерція. ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Бейсбол. 2. Хмара. 3. Ангел. 4. Степінь. 7. Індик. 8. Оргія. 10. Проран. 11. Коби лянська. 12. «Фольксваген». 16. Громико. 17. Пас каль. 21. Інд. 22. Пат. 25. Пальма. 29. Стрибог. 30. Кірха. 31. Вірус. 32. Анархія. 36. Броня. 37. Ярина.

ШЛАКОБЛОКИ (відсівоблоки)

40 х 20 х 20 від 10 грн 40 х 10 х 20 від 8 грн

(0332) 70-85-72, (050) 512-72-05

ПАМ’ЯТНИКИ з мармурової крихти та натурального каменю. Виготовлення та встановлення. (0332) 70 85 72, (050) 197 68 69.

РОБОТА В ПОЛЬЩІ Вакансії: різноробочий в енергетичній компанії, робітник з обслуговування залізничних колій, помічник на будові (для чоловіків), працівник на картонній фаб риці (для жінок, чоловіків, сімейних пар), зварювальник. Офіційне працевлаштування, гідна оплата праці, безкоштовне житло та воєводські запрошення. Власники біометричних паспортів можуть працювати без віз. Тел. у Луцьку: 050 140 55 47, 098 724 44 98, 050 516 69 44. Ліцензія № 911 від 30.05.2017 Мінсоцполітики України.

НА РОБОТУ ТЕРМІНОВО ПОТРІБЕН ЗАВ. МАЙСТЕРНЕЮ ЗІ ЗНАННЯМ ТОКАРНОЇ СПРАВИ. Житлом забезпечимо. Зарплата за домовленістю.

Òåë. 0673612850.

Â²ÁÐÎÁËÎÊÈ (11ãðí/ øò)

ÃÀÇÎÁËÎÊÈ (985ãðí/ ì3)

від виробника Організовуємо доставку

Тел.: 066 897 96 96, 067 116 11 44.

РЕЗОНАНС

«Волинь-нова» | 26 вересня 2017 Вівторок| ¹105

www.volyn.com.ua

n Тема №1

Кати у полоні погрожували: «УКРАИНСКИЙ ФЛАГ ВЫ ЕЩЕ ЖРАТЬ БУДЕТЕ!» Таке неможливо забути. Пекло, з якого вдалося вирватися маневиччанину Андрієві Матвійчуку, важко описати з точки зору людської психології. Знущання, побиття, покарання — методи, якими у полоні сепаратисти намагалися переконати українських військових у своїй «благородній» місії на Донбасі Людмила ВЛАСЮК

ійна триває. І Андрій має в ній своє місце. Кожне слово для нього — як ножем по серцю: ті спогади шматують душу і сьогодні. Він говорить важко, ледь видавлюючи із себе, немовби йому не вистачає повітря, аби перевести подих. Той паралельний світ, розташований за кілька сотень кілометрів, тримає його і досі в полоні. Хтось там отримав серйозну психологічну травму, дехто зазнав важких поранень. Ті, хто пройшов через Схід, мають свої цінності. І саме вони допомогли Андрієві не зламатися і не озлобитися. Зберегти в собі людину у полоні — найважче.

«МИ ТРИМАЛИ ОБОРОНУ. ВІДСТУПИТИ НЕ МАЛИ ПРАВА» — Там кожної миті може щось трапитись, — каже військовослужбовець. — Кожен крок за дверима — це страшно. Кожен візит, розмова, голоси. Розумієш, що тебе в будьякий момент можуть розстріляти. Про це сьогодні навіть згадувати важко. Андрія мобілізували 8 квітня 2014-го. У Прилісному залишились дружина Наталія, шестирічна донечка Ангеліна та восьмирічний син Богдан. Дорога на Схід пролягла через Володимир-Волинську військову частину, Рівненський та Миколаївський полігони. Стояли на блокпостах у Донецькій та Луганській областях. — Найважче зробити цей вирішальний крок, коли ти опиняєшся за порогом військкомату, — зізнається Андрій. — А далі — надія на Бога. Ми постійно змінювали місце дислокації, тому що нас весь час виявляли і накривали «Градами». Звичайно, було страшно, думки в голові роїлися різні. Наприкінці серпня нас перекинули до села Дзеркальне на Донеччині, де кілька днів не припинялися обстріли. Наказ — тримати оборону. Відступити не мали права. Це б розцінювалося як зрада. Там у полон взяли десять російських солдатів, які відстали від своєї колони. Вони розповідали, що їхали начебто на навчання і не підозрювали про те, що тут йде справжня війна. А вже у Дзеркальному нас оточили. Дзвонили до керівництва, нам обіцяли підтримку, казали: «Ждіть підмогу». Всю нашу техніку розбили, вибухнув склад із боєприпасами. Чотири години ми мовчки сиділи у бліндажі, слухаючи, як диким ревом навколо розривалися снаряди. У такі моменти я згадував рідних і подумки прощався з ними. Коли обстріли стишилися, ми намагалися відстрілюватися, а потім уже й не було чим. Там все горіло. Все… З командирів з нами залишився лише капітан зі Львова, який закінчив військову кафедру і навіть не знав, як автомат розібрати. Дехто пробував вирватися з ворожого оточення, але їх відразу розстрілювали. Снаряди влучали і в будинки місцевих жителів, бо ж село зовсім поруч. Ми чекали, бо куди ж ти підеш проти танків голіруч!? Один наш солдат не

Хоча б на дві хвилини побачити дітей та дружину – це бажання ні на мить не полишало військовослужбовця на Сході.

— Мене дуже вразило на цій війні, що ридма « плачуть чоловіки, офіцери, — каже Андрій. Андрій Матвійчук пройшов пекельні дороги війни і полон у сепаратистів.

витримав і, взявши білий мішок, рушив до бойовиків на перемовини. Попередили: якщо не вийдемо — ляжемо всі. Дали годину, щоб зібратися з думками, інакше відкриють вогонь з танків. Нас потрапило в полон близько шістдесяти чоловік. «ЗА СЛЬОЗАМИ НЕ БАЧИЛИ, КОГО ЗБИРАЄМО…» Три безкінечно довгих дні сім’я Матвійчуків жила в тривожному очікуванні. Від Андрія не було жодної звістки. Згодом дізнались, що він у полоні. Двоюрідний брат бійця переглядав відео в інтернеті і впізнав серед полонених знайоме обличчя. — Ми всі розуміли, що нас очікує, тому розбили телефони, картки поламали, — продовжує військовослужбовець. — Потім росіяни дали нам КамАЗ, аби позбирали тіла своїх мертвих побратимів. Ми їхали за ними самі, без супроводу, але нам відразу пригрозили: якщо не повернемось, то загинуть усі. Коли нас вишикували і запитали, хто поїде, крок вперед зробили я і Максим Поліщук із Турійського району. Пішов заради того, аби побачити, чи є серед загиблих ті, з ким товаришував. Але за сльозами ми не бачили, кого збираємо… Годинами зносили тіла по-звірячому вбитих і понівечених побратимів, точніше те, що важко назвати тілами. У полі «швидка» розстріляна стояла, когось несли на ношах, на них він і зостався лежати. Наші хлопці були розкидані по полю та лісосмугах. Я думав лише про те, що їх хтось чекає вдома і треба по-людськи поховати. Пізніше, коли вже повернувся, до нас приїжджали матері з фотографіями синів

Чисте гірське повітря з Альп продає за кордон швейцарська фірма «Swiss Alpine Air». Вартість однієї 7-літрової ємності становить 18 доларів, трьох – 46, 12 обійдеться дешевше – 172 долари.

— Я ніколи раніше такого не бачив. Кожен там молився, навіть той, хто ніколи не вірив у Бога.

і запитували, чи не бачили ми серед «вантажу 200» їхніх дітей. Ніч вони були у КамАЗі, ми біля них так і ночували під відкритим небом просто в кукурудзі. А потім їх повезли в Україну. Додому… Три дні бійці жили серед кукурудзяного поля в очікуванні якогось вироку, бо інакше це й не назвеш. Ламали кукурудзу і стелили на землю, аби хоч трохи зігрітись. Їли качани і кавуни, що росли поруч. Згодом бранців вивезли через Росію в місто Сніжне. Через привідкритий тент машини хлопці бачили, як перетинали державний кордон, на дорогах стояли вказівники з назвами російських сіл. Потім вони потрапили до рук «деенерівців». «ДОКИ НЕ ВІДБУДУЄТЕ НАШ ДОНЕЦЬК, ЗВІДСИ НІХТО ЖИВИМ НЕ ВИЙДЕ» — Нас привезли до райвідділу міліції: в камерах сізо перебували поранені, нас же помістили в бокси, де раніше стояла техніка, — пригадує боєць. — З одягу на мені залишилися кітель і штани, все інше згоріло. У кого була краща форма та берці — позабирали. Натомість подавали якесь шмаття. Російські солдати у нас вилучили лише військові квитки, а сепаратисти всі кишені почистили. Спати доводилося на цементній підлозі, декотрим пощастило — знайшли якісь дошки. На другий день тим, хто пам’ятав номери телефонів, дозволили подзвонити до рідних. «Доки не відбудуєте наш Донецьк, звідси ніхто живим не вийде», — погрожували бойовики. Хлопців водили розбирати розбомблені будинки, розчищати територію.

— Ти ніколи не знаєш, що у них на думці, — можуть познущатися, імітуючи розстріл, щоб психологічно знищити! Такі у них забави. І ставлення таке, як до якоїсь скотини. Тому постійно не давали спокою думки: обміняють чи вже забули про нас на рідній землі? Водночас не полишало неймовірне бажання хоча б на дві хвилини побачити своїх дітей… «Украинский флаг вы еще жрать будете!» — бувало кричали кати. Траплялося й таке, що приходили і приставляли до голови зброю, клацали затворами автоматів біля скронь для остраху. Лише за характерним звуком полонені розуміли, що зброя не заряджена. – Мене дуже вразило на цій війні, що ридма плачуть чоловіки, офіцери, — каже Андрій. — Я ніколи раніше такого не бачив. Кожен там молився, навіть той, хто ніколи не вірив у Бога. Коли сепаратисти почали забирати все золото, я свою обручку заховав. І зберіг її. З Тернополя хлопець не хотів віддавати, то йому зірвали каблучку просто з руки, а то й гірше бувало. Коли волонтери сказали, що нас обміняють, не вірилось. Я вже й не надіявся повернутись. На нейтральній території обмін розпочався в сутінках. Виводили по десять чоловік, на інший бік вели теж десять. Їх зустріли військові, на базі нагодували, переодягли і відправили до Харкова, де вже Андрія піджидав отець Олександр, який і доставив бійця додому. О другій ночі зайшов у квартиру, обійняв дружину, поцілував сплячих дітей і подякував Богу за його щедру милість… Ця війна, як ріка. Ми увійшли в неї. Зворотної дороги немає… n

Першу україномовну телепередачу на комерційному каналі запустили у Польщі. Щосуботи на «Superstacja» протягом 26 хвилин у телевізійному проекті «На часі UA» розповідають про життя 1,5 мільйона українців у цій країні. Досі передачі українською мовою виходили лише на регіональних каналах польського суспільного телебачення, а також в ефірі загальнонаціонального TVP3.

www.volyn.com.ua

ОГОЛОШЕННЯ І РЕКЛАМА

Продається житловий будинок у с. Ни ви–Губинські Горохівського району. Будинок утеплений, є газ, вода, гараж, хлів, літня кух ня, садок, приватизована земельна ділянка (0,14 га). Ціна 110 000 грн. Торг. Тел. 066 64 93 887. Продається щитовий, обкладений цег лою, будинок. Є газ у хаті, сарай, льох, крини ця, 50 соток землі. Ціна договірна (с. Хорохо рин Луцького району). Тел.: 098 34 71 040, 066 98 45 868. Продається (або обміняю на квартиру) будинок у с. Сокиричі (15 км від Луцька). Житловий стан. Є вода, телефон, надвірні споруди, 75 соток землі (можна частинами), поруч — газ. Заасфальтований доїзд. Тел.: 096 83 68 448, 099 18 82 184. Терміново продається півтораповерхо вий блочний будинок (10 х 14) у центрі с. Сед лище Любешівського району. Є парове опа лення, дві лоджії, льох, город (0.42 га). Поряд — дитячий садок, школа, магазин. Тел. 099 27 99 190. Продається будинок у с. Привітне Лока чинського району. Є хлів, льох, земельна ділянка. Ціна договірна. Тел. 095 40 73 502. Продається житловий будинок (92.6 кв. м, 5 кімнат). Є газ, вода, надвірні споруди. Ціна договірна (м. Берестечко Горохівського району). Тел. 097 43 03 725. Продається цегляний будинок (71,4 кв. м) з усіма надвірними спорудами. Буди нок та літня кухня газифіковані, на подвір'ї є вода, земельна ділянка (0,35 га). Ціна 130 000 грн. (с. Марковичі Локачинського райо ну). Тел.: 096 90 42 607, 066 68 36 788. Візьму на квартиру двох працюючих хлопців. Тел. 066 06 87 430. Терміново продається однокімнатна квартира (30/16/6, з нішею, 4–й поверх 9–поверхового цегляного будинку, район ЛПЗ). Нова столярка, пластикові вікна, зміне на система водопостачання, інтернет, лічильники на воду, газ, є підвал. Поряд — дитячий садочок, школа. Тел. 099 36 49 143 (після 18–ої год.) Продається 4 кімнатна квартира (77 кв. м) у Нововолинську. Ціна договірна. Власник. Тел.: 095 89 60 728, 068 28 21 266. Продається будинок (125 кв. м) у м. Ро жище. Є газаве опалення, два гаражі, госпо дарські прибудови, приватизована земельна ділянка. Усе огороджене, бруківка (заг. пл. — 0.10 га). Ціна 1 040 000 грн. Тел.: 097 93 35 936, 095 71 42 490. Продається будинок у с. Копачівка Ро жищенського району. Тел.: 098 51 62 019, 098 57 19 002. Продається добротний цегляний буди нок з надвірними спорудами. Ціна за домов леністю. (м. Горохів). Тел.: 095 54 41 019, 095 51 46 856. Продається у м. Любомль на вул.1Трав ня дерев'яний будинок (3 кімнати, є літня кух ня, гараж, хлів, льох, земельна ділянка 13 со ток). Ціна договірна. Тел: 093 00 80 392, 099 55 59 492. Продається цегляний будинок з надвірними спорудами (м. Рожище). Тел.: 067 33 40 945, 093 51 78 141. Продається двокімнатна квартира у центрі смт Колки Маневицького району. Зроблений косметичний ремонт. Ціна до говірна. Тел.: 096 90 36 941, 098 92 47 523, 050 19 04 955. Продається 1/2 цегляного будинку в центрі м. Рожище. Є 2 великі кімнати, перед покій, ванна, кухня. Євроремонт, всі зруч ності. Тел.: 066 00 18 595, 066 37 39 421. Продається газифікований будинок із земельною ділянкою в центрі смт Ратне. Ціна договірна. Тел.: 095 69 79 199, 097 82 67 418. Продається газифікований будинок (с. Мирне Горохівського району). Є сарай, літня кухня, льох, криниця, 50 соток городу, невеликий садок (35 км від Луцька, зручний доїзд). Тел.: 095 90 84 640, 050 43 81 500. Терміново продається земельна ділянка (0.37 га) у с. Промінь Луцького району (0.25 га — під забудову і 0.12 га — під сільське гос подарство). Ціна 411 000 грн. Торг. Тел.: 095 46 05 262, 096 05 22 756.

Т Е Л . 7 7 0 7 7 0 E mail: volyn10@i.ua Повідомляємо читачам, що ціна приватного оголошення у газеті «Волинь–нова» —

25 гривень за одне найменування + 5 гривень, якщо ви бажаєте розмістити на нашому сайті www.volyn.com.ua Вартість оголошень про купівлю чи продаж с/г техніки (більше, ніж три одиниці); с/г продукції; будівельних матеріалів; меблів та ін. становить 70 гривень за один раз публікації + 15 грн (за сайт). Вартість оголошення про послуги — 70 гривень + 15 (за сайт). Оголошення, які виділені рамкою + 25 грн (за сайт + 25). Вартість оголошення про згубу — 25 грн + 5 (за сайт). Оплата у відділеннях ПриватБанку. Розрахунковий рахунок є у кожному номері газети. Продається земельна ділянка (8 соток) під забудову у с. Княгининок (Маяки) Луцько го району. Ціна договірна. Тел. 095 12 58 516. Недорого продається земельна ділянка (0,25 га) під забудову у с. Копачівка Рожи щенського району. Є усі документи. Тел. 067 74 40 542. Продається земельна ділянка (0.55 га) у с. Борохів Ківерцівського району. Тел.: 066 62 97 823, 097 85 54 819.

Авторинок Куплю автомобіль у будь–якому стані (на ходу, після ДТП, що потребує ремонту, на іно земній реєстрації). Тел.: 098 62 69 296, 050 67 88 554. Продається автомобіль ВАЗ 2115, 2008 р. в. Тел. 095 36 28 456. Продається автомобіль «Рено Кенго», 2008 р. в., 1.5 D, 160 000 км, кондиціонер, у доброму стані, один власник. Ціна договірна. Тел. 095 62 98 016. Продається автомобіль ЗІЛ 130 (корот кий), дизель Д 240, високі нашивки, у робо чому стані. Тел. 067 42 67 903. Продаються автомобілі ЗІЛ–ММЗ 554 (самоскид–колгоспник, газ/бензин (8 ба лонів) у дуже доброму стані, а також МАЗ 500 (бортовий, вантажний, двигун 6). Тел.: 067 75 31 556, 095 84 14 490. Куплю автомобіль у будь–якому стані (на українській реєстрації, нерозмитнений, мож ливо після ДТП, кредитний, розкомплектова ний, проблемний). Тел.: 099 73 74 388, 098 91 93 799. Терміново куплю автомобіль у будь–яко му стані. Тел.: 095 01 32 359, 097 71 47 792.

Сільськогосподарська техніка Продаються зернозбиральний комбайн «Клаас Консул», 1992 р. в., шир. жатки 3 м, у робочому стані та трактор МТЗ. Тел.: 068 76 82 884, 068 91 93 475. Продаються трактор Т 40 (з ведучим пе редком) та причіп 1 ПТС 2. Тел.: 067 36 26 224, 096 44 13 416. Продам: картоплесортувалку, прийом ний бункер, стрічковий транспортер (2.3 3.7 4.5 5.5), фрезерний культиватор, на вантажувач ТЗК 30, 4–рядну картоплекосар ку, фуражир, КУН до Т 40, запчастини до кар топлетехніки (вітчизняного виробництва). Тел.: 050 61 07 082, 068 56 40 474. Продається трактор К 700 («Кіровець») без двигуна. Можна на запчастини. Тел. 050 37 08 174. Продається трактор Т 40, 1989 р. в., у доброму робочому стані (є документи, можна з плужками, добра гума). Ціна договірна. Терміново. Тел.: 095 05 01 622, 093 26 06 025. Продається нова решетна віялка. Тел. 066 71 51 662. Продається новий стрільчастий культи ватор з важкими боронами (для суцільного обробітку). Тел.: 066 13 24 699, 068 72 02 348. Продається недорого трактор Т 25 (при везений з Польщі). Тел.: 066 34 56 267, 098 64 06 233. Продається трактор Т 40 АМ у дуже доб рому стані. Тел.: 098 64 06 233, 066 34 56 267. Терміново продам трактор Т 16 у дуже доброму стані. Тел. 096 72 22 134. Терміново продам трактор ЮМЗ у доб рому стані. Ціна 58 000 грн. Тел. 066 38 05 887. Продається недорого трактор Т 40 АМ, 1992 р. в., у дуже доброму стані. Тел.: 066 47 09 124, 097 12 77 234.

Заснована 27 вересня 1939 року. Газета виходить три рази на тиждень: у вівторок, четвер, суботу. Набрана і зверстана в комп’ютерному центрі газети «Волинь$нова» ЗАСНОВНИКИ: ОБЛАСНА РАДА, ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ РЕДАКЦIЇ

Головний редактор Олександр ЗГОРАНЕЦЬ

НАША АДРЕСА: 43025, Луцьк, просп. Волі, 13 volyn.nova@gmail.com, reklama.volyn@gmail.com

E#mail

Редакція залишає за собою право на літературне редагування надісланих матеріалів без узгодження з автором. Рукописи не повертаються й не рецензуються. Редакція може не поділяти думку авторів. Передрук або відтворення у будь#якій формі матеріалів, розміщених у газеті «Волинь#нова» чи на її інтернет#сторінці, без письмової згоди видання заборонено. Публікації під рубриками «Офіційно», «Політика», «Точка зору», «Секрет успіху», «Благодійність», «Економіка», «Актуально», «Добра справа», а також із позначкою –* – друкуються на правах реклами. За зміст рекламних матеріалів та листів, надісланих читачами, газета відповідальності не несе. Редакція залишає за собою право відмовити в розміщенні рекламної статті, якщо її зміст суперечить законодавству України, нормам моралі або може завдати шкоди виданню.

Продам міні–трактори (японського виробництва): «Кубота», «Янмар», «Ісекі», «Хіномото», «Мітсубісі» (від 17 до 80 к/сил). Повний пакет документів, без використання в Україні (фреза у подару# нок). Можлива доставка. Тел.: 097 76 27 586, 050 56 17 800, 096 74 51 932. Продається трактор Т 25 (привезений з Польщі) у доброму стані. Тел.: 097 14 20 540, 050 28 69 222. Продається різна с/г техніка: картопле саджалки, картоплекопачки, картоплеком байни, плуги, культиватори, дискові борони, грунтофрези, косарки, сінограбарки, обп рискувачі, розкидачі міндобрив, сівалки, прес–підбирачі, зернозбиральні комбайни, трактор Т 25. Тел.: 067 93 46 442, 095 15 53 666. Продається різна с/г техніка: дискові бо рони, плуги, прес–підбирачі, обприскувачі, культиватори, картоплесаджалки, картопле копачки, сівалки, сінограбарки, розкидачі міндобрив, косарки роторні, грунтофрези, сортувальні столи для картоплі, а також зап частини та комплектуючі. Тел.: 067 47 87 264, 095 81 59 912, 096 34 46 777. Продається трактор Т 25 (привезений з Польщі) у доброму стані. Недорого. Тел.: 096 42 90 426, 067 79 08 629. Продаються: трактори Т 25, МТЗ, зер нозбиральні комбайни, дискові борони, ро торні косарки, обприскувачі, саджалки, сівалки, плуги та плуги оборотні, культиватор для міжрядного та суцільного обробітку, кар топлекомбайни, фронтальний навантажувач до МТЗ, телескопічні навантажувачі, гноєрозкидачі, шпагат «Юта», грунтофрези, зерношнеки, прес–підбирачі, шини до трак торів, твердопаливні котли «DEFRO». Тел.: 097 23 95 170, 066 72 14 192.

Різне Продам кури–бройлери (від 2 до 2.5 кг). Ціна 75 грн/шт. Тел.: 096 81 89 711, 063 79 98 967. Продам: жом, торфобрикет, дрова, пісок, щебінь різних фракцій (насипом, у мішках), камінь бут, цеглу білу та червону (но ву та б/в), землю на вимостку, гній, цемент. Доставка. Вивезу будівельне сміття. Тел.: 099 33 74 034, 096 99 43 100. Продам: жом, торфобрикет, камінь бут, дрова, пісок, щебінь різних фракцій (насипом та в мішках), цеглу білу та червону (нову та б/в), чорнозем, землю на вимостку, гній, це мент, блоки. Доставка. Вивезу будівельне сміття. Тел.: 097 34 43 386, 099 61 14 575. Продам: жом, пісок, щебінь, цеглу, це мент, чорнозем, торф, торфобрикет (у будь–якій кількості). Доставлю. Тел.: 066 73 33 500, 096 76 65 952. Продам: жом, торфобрикет, цеглу вог нетривку (нову та б/в), шифер (б/в), пісок, щебінь, відсів, керамзит, цемент, вапняк (на вимостку дороги), глину, землю (на вимост ку), гній коров’ячий. Вивезу сміття. Доставка автомобілем ЗІЛ (самоскид). Послуги міні–навантажувачем «Бобкат». Тел.: 096 80 00 567, 050 72 27 271. Продам піноблоки (20 х 30 х 60, 12 х 30 х 60) та шлакоблоки. Можлива дос тавка. Тел.: 099 44 51 353, 067 72 82 946. Продам: оцинкований металоп# рофіль (73 грн/кв. м), кольоровий мета# лопрофіль (від 85 грн/кв. м), металоче# репицю (115 грн/кв. м), прогони для ого# рожі (30 х 20 х 20, ціна 35 грн/п. м),

Приймальня 72 38 94 Заступники головного редактора Уліцький Василь Михайлович 72 39 89 Cвітліковська Галина Йосипівна 72 20 07 Рузак Петро Макарович 72 38 94 Римар Микола Анатолійович 72 38 94 Наумук Сергій Васильович 72 51 02 Відповідальний секретар Трофимчук Тамара Сергіївна 72 51 02

Гарбарчук Костянтин Володимирович 72 51 02

Інформації Козюпа Мирослава Павлівна

Головний бухгалтер Вдовиченко Тамара Федорівна 72 71 07

Надаю послуги трактором Т 150К (оранка, культивація). Тел. 068 72 38 740. Здійснюю будівельно–покрівельні роботи (покрівля даху, монтаж, демон# таж, покраска). Тел. 066 33 63 223. Зроблю на замовлення або продам пе руки, шиньйони. Тел. 066 06 87 430. Перекриваю дахи, мурую стіни з блоків, цегли, роблю монтаж та підшив водостоків, утеплення фасадів, виконую бетонні роботи. Тел.: 099 63 52 728, 093 58 86 196. Виготовляю та продаю металеві штахе ти (штахетник) з кольорової бляхи (24 кольо ри), односторонній та двосторонній глянець, матові (під золотий дуб, горіх, цеглу, камінь), ширина 8, 10, 11,5 та 13 см. Тел.: 050 64 46 840, 067 49 33 889.

Вважати недійсним Загублене свідоцтво на право власності на нерухоме майно, видане 15.04.2008 р. виконавчим комітетом Луцької міської ради на ім’я Михайлов Владислав Павлович, вва жати недійсним.

Лісова Алла Степанівна

(244) 3 11 78

Освіти і культури Занюк Лариса Віталіївна

Реклами і маркетингу Борох Сергій Іванович

72 38 94

77 07 70

Листів і зв’язків із читачами Снічук Христина Миколаївна

72 61 21

Соціального захисту Заступники відповідального секретаря Сомова Євгенія Володимирівна 72 38 94 Харчук Олена Андріївна 72 06 66 Банада Олеся Андріївна 72 06 66 Економіки Головний художній редактор Міщук Олександр Ярославович 72 06 66

Послуги

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ Місцевого самоврядування і сільського життя

стовпчики для огорожі (40 х 40 х 20, ціна 55 грн/п. м). Тел.: 050 90 10 508, 099 19 79 367. Продам: жом, торфобрикет, дрова, пісок, відсів, щебінь (різних фракцій), блоки будівельні, цеглу. Доставлю пиломатеріали (вантажопідйомністю до 10 тонн). Тел. 050 37 81 998. Продам: торфобрикет, вугілля, дрова, щебінь, пісок, чорнозем, жом. Надам послу ги автомобілем (самоскид). Тел.: (0332) 72 28 66, 050 43 84 608, 098 48 13 899. Продам: жом, пісок, щебінь, цеглу, відсів, дрова, чорнозем, торфокрихту, тор фобрикет, глину, землю на засипку. Вивезу будівельне сміття. Надам послуги наванта жувачем «Бобкат» та автомобілем ЗІЛ (са москид). Тел.: 050 60 97 986, 098 91 25 884. Продам: щебінь, відсів, пісок, цеглу, блоки, клей, цемент. Доставлю. Надам пос луги маніпулятором та самоскидом (с. Гірка Полонка Луцького району). Тел.: 050 52 99 520, 296 42 96 975. Продам: жом, торфобрикет, дрова, гній, чорнозем, торф, пісок, щебінь, відсів, глину, цеглу. Надаю вантажні перевезення. Тел.: 099 72 82 934, 097 47 58 940. Продам: сирий жом, пісок, щебінь, цег лу, відсів. Тел.: 095 53 55 663, 097 75 16 430. Продам: дрова рубані (твердої породи), торфобрикет, цеглу білу та червону (нову та б/в), пісок, щебінь, відсів, шифер (б/в), гли ну, чорнозем. Доставка. Послуги навантажу вачем «Бобкат» та автомобілем ЗІЛ. Тел.: 050 73 95 444, 067 45 02 527. Куплю банки, пляшки різного виду (на склобій). Вивезу (відстань не більше 100 км від м. Ківерці). Ціна договірна. Тел. 063 80 11 224. Продам свиню тушкою, вигодувана на домашніх кормах. Тел. 068 72 23 401. Продається корова (тільна четвертим телям). Тел.: 067 70 32 865, 095 88 49 857. Продається корова (7 років) у Луцькому районі. Тел. 098 63 03 722. Продається кінь (2 роки) у смт Цумань Ківерцівського району. Тел.: 068 33 29 160, 067 33 72 946. Продається робоча кобила з лошам (Рожищенський район). Тел. 067 83 14 726. Куплю молочне теля (живою вагою). Тел. 098 28 15 167. Куплю корову (на забій). Тел.: 050 18 64 979, 097 07 72 211. Куплю: ВРХ, коней, биків, дорізи. Доро го. Тел.: 098 58 76 653, 050 19 32 639. Куплю: ріпак, пшеницю 2, 3, 6–ого кла су, горох, ячмінь, тритикале, жито, гречку, сою, кукурудзу, овес, цукор, половинки або відходи ріпаку, пшениці, ячменю, сої, куку рудзи. (наявніть аналізної карти. Від 40 тонн). Тел. 098 06 96 276. Продам цуценя німецької вівчарки. Тел. 050 43 81 896.

îãîëîøåííÿ äëÿ âñ³õ

Нерухомість

www.volyn.com.ua

«Волинь нова» | 26 вересня 2017 Вівторок | ¹105

72 38 94

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: Волинь — 61136,

72 39 32

Рівненщина — 61615

Приватних оголошень Тимощук Руслана Борисівна

ТзОВ «Газета «Волинь» п/р 26008055520122 КБ «ПриватБанк», МФО 303440 ЄДРПОУ 02471695 Друк офсетний. Обсяг 3 друк. аркуші

Фотокореспонденти

Реєстраційний номер КВ 7829 04.09.2003 р. Віддруковано: ТОВ «Поділля Тер», м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 тел.: (0352) 52 27 37. http://a print.com.ua

Філюк Олександр Миколайович 72 06 66 Дурманенко Олександр Олександрович 72 06 66

тираж 50005. зам. № 701.

Спеціальний кореспондент Власюк Людмила Миколаївна

72 38 94

«Волинь-нова» | 26 вересня 2017 Вівторок| ¹105

КАЛЕЙДОСКОП

n Знай наших!

www.volyn.com.ua

n Читаймо книжку разом!

Вчителька-інопланетянка з Волині Розділи з роману «Щоденники Ієрихар» Володимир ЛИС Продовження. Початок у «Волиніновій» за 21, 23 вересня

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, «бронзовий» призер «Ігор нескорених» Сергій Торчинський та Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді Андрій Шевченко не приховують своїх щасливих усмішок.

Про мужнього поліцейського Торчинського заговорив увесь світ «Красень! Пишаємося!»: волинянин виборює першу медаль для України на «Іграх нескорених»! Закінчення. Початок на с. 1 Сергій ХОМІНСЬКИЙ

-річний Сергій Торчинський — чоловік справді героїчної і драматичної долі. Він із тих, хто став на захист соборності та незалежності України від самого початку російської агресії проти нашої держави. У серпні 2014-го тоді ще 26-річний волинянин опиняється в одній із найгарячіших точок АТО

За кілька місяців допомогти Сергієві Торчинському беруться фахівці лікарні Святого Рафаїла з польського Кракова. Звісно, за організаційного і фінансового сприяння волинських волонтерів та доброчинців. На щастя, все минає — «на згадку» про пережите Торчинському лишаються хіба що той клятий осколок та шрам на лівій стороні шиї. Ну й, звісно, нікуди не дівається невгамовний і сильний характер! Незабаром Сергій приймає новий ви-

нескорених» започаткував 2014 року « «Ігри принц Уельський Гаррі. » — бере участь в героїчній обороні Савур-Могили. Там одержує тяжке поранення в шию — осколок застрягає біля самісінької сонної артерії. Жити з такою «штукенцією» й у такому місці хлопцеві було просто небезпечно для здоров’я. Тож українські лікарі зважуються на — без жодного перебільшення — «ювелірну» операцію з видалення осколка. Проте в останній момент відмовляються її проводити — розуміють, що бракує спеціального високоточного обладнання. А без нього — ризик надто великий.

:)) Анекдоти

клик — і стає інспектором новоствореної Патрульної поліції Луцька! А згодом — як ветеран АТО — вирушає на відбір до української команди на «Ігри нескорених»! Проходить цей відбір, летить у Торонто і отримує першу нагороду нашої держави на цих змаганнях! Цікаво, що медаль волинянин здобув не без допомоги пораненої шиї. Адже саме до неї атлет притискає ядро перед тим, як його штовхнути. На фото, зроблених відразу після «медальної» спроби, добре видно крейду, якою натирають снаряд перед спробою.

:)) :)) :)) — Мені лікарі дозволили щодня випивати 300 грамiв горілки. — Не може бути. Зазвичай лікар дозволяє не більше 50. — А я обійшов кілька лікарів, і кожен дозволив по 50 — ось i вийшло 300 грамів!

ДОВІДКА «ВОЛИНІ-НОВОЇ»: «Ігри нескорених» — це змагання поранених чи хворих військовослужбовців та ветеранів військової служби. Нинішні, треті за ліком, проходять у Торонто (Канада). Ігри були започатковані 2014 року принцом Уельським Гаррі і включають 11 видів спорту (стрільбу з лука, легку атлетику, гольф, веслування в закритих приміщеннях, пауерліфтинг, шосейний велоспорт, сидячий волейбол, следж хокей (на санчатах), плавання, баскетбол на візках і регбі на візках). Цьогоріч у них беруть участь 17 країн. Україна вперше — як справжній союзник НАТО в миротворчих акціях по всьому світу. n Розповідь про ще один український тріумф у номері – паралімпійської збірної на чемпіонаті світу з футболу (7х7) – читайте на с.3. А про те, як рівненський «Верес» здобув гідну нічию 0:0 у Києві у матчі з легендарним «Динамо» – вже у четверговій «Волині». Також не забудьте сьогодні о 21:45 на ТРК «Україна» переглянути трансляцію матчу Ліги чемпіонів з Англії «Манчестер Сіті» –

«Шахтар». Більше про спорт – на сайті volyn.com.ua .

:)) :)) :)) У супермаркеті подружжя під’їжджає до каси з двома набитими візками. Дружина: — Забули туалетний папір узяти. Чоловік: — Не треба, у нас чек на 50 метрів буде! n

26 серпня – Що ти з ним робитимеш? – питаю я свою старшу дочку. – А що я маю робити? Наталка найстатніша серед моїх дітей. Об’єктивно кажучи, вона не красуня, навіть не надто вродлива, але ця статність, гарна постава й дивне поєднання на обличчі, у виразі очей дитячості з якоюсь аж наче неземною (ні, не точне слово, пані філологине) погордою в погляді темно-горіхових очей створюють... як би це тепер сказали?.. Шарм, напевне. Образ, неповторний образ, кажу я собі. А питала я доньку після чергового візиту Бориса Танасюка. Нашого найбагатшого загорянця, митника, в якого єдиного в селі найвищий триповерховий будинок (домище, каже мій Петро) за міцною кам’яною огорожею. Борис – син моєї колеги, вчительки математики, вже пенсіонерки, Ольги Мусіївни. Йому тридцять, вже був одружений, привіз із Білорусі справжню красуню. Два роки тому розлучився, каже, що прогнав, коли побачив (по-новому, його слова) нашу Наталку. Тепер щотижня він їздить до Луцька. І це вже чи не вдесяте приходить до мене. Пісня та ж сама – Наталка все одно буде його, нікуди вона не дінеться. Але краще раніше, я маю вплинути, ви знаєте, як я вас поважаю, Світлано Ігорівно, Наталку я на руках носитиму, захоче мати свою машину, будь ласка, все одно з її спеціальністю в місті нема куди діватися, до того ж вона непристосована до життя, як і ви, Світлано Ігорівно, тільки не ображайтеся... – Я не маю впливу на дочку, – сказала зрештою стомлено. Саме так, почувалася дуже стомленою. Може, давалося взнаки вчорашнє – сидіння біля озера, випивка, стрес, який пережила з Іринкою? – Ви маєте великий вплив. А любов її мені не потрібна. Тобто потрібна. Але любов буде. Буде любов, Світлано Ігорівно. Якби я не любив, то хіба б розлучався з Веронікою? – Напевне ні, – я відповіла автоматично. Тепер ми стояли на подвір’ї з донькою. Десь за годину по розмові з Борисом. – Ти зовсім його не кохаєш? – Про що ви, мамо? І раптом Наталка сказала, що існує єдиний вихід покінчити з цим безглуздям. Інакше й не назвеш, сказала вона. – Який? – спитала я. – Вийти заміж за іншого? В тебе хтось є? – Якщо відверто – є, – сказала дочка. – Але не в цьому річ, мамо. Моє заміжжя такого, як Борис, не

зупинить. – То який же вихід? – Переспати з ним. – Що? Донька тернулася об моє плече. Як колись у дитинстві – то був саме її, Наталчин, жест. Не тулитися, як Іринка, а саме тернутися. – Моя високоморальна матусю, – сказала Наталка. – Вибачте, що шокую вас. Мушу вам сказати – я вже не дівчинка. Я вже... Гаразд, мамо. Я другий рік живу цивільним шлюбом. З одним чоловіком. Але ні-

Наталка поїхала. « АСказала, обійнявши перед тим, як сісти в Борисову машину: «Все буде добре, мамо». Тернулася об моє плече. Ой!

чого не питайте. Нічого, добре? – Цивільним шлюбом... Донька мене підтримала, бо, певне ж, упала б. Ні, слабкість дивна. Я відчула, як на очі накочуються сльози. – Чому ж ти нічого не казала? – А що казати? Він все одно на мені не одружиться. А Борис має отримати те, до чого прагне. Доступність ідеалу принижує ідеал – так сказав, здається, якийсь філософ. Крім того, не забувайте, хто я за спеціальністю. Я все так обставлю... Ні, з вас досить. До вечора я не могла заспокоїтися після цієї розмови. Моя дочка, моя Наталка, стала циніком? Вона буде психологом і, напевне, добрим психологом, але... Я щось пропустила у ній, собі? Чи, може, так і треба жити? Бо ким я її виховувала? Але ж хто її той «цивільний чоловік»? Не візьме все одно заміж? Що це означає? Про що я могла б дізнатися? І про що, а головне – чому – не посміла запитати?.. Попри її заборону. 30 серпня Наталка поїхала до Луцька, в університет. І повіз її Борис. Учора вона не ночувала вдома, прийшла під ранок. Здійснила свою задумку? Я вдала, що сплю. Насправді не спала цілу ніч. Я боягузка, страшенна боягузка. Але хто, як не я, тверджу своїм учням про їхнє право вибору... Право вибору? Яке воно в моєї доньки? Моєї старшої доньки. Найстаршої. Моєї? Може, добре, що такого права, здається, вже давно нема в мене самої. Думка мене дивує. А Наталка поїхала. Сказала, обійнявши перед тим, як сісти в Борисову машину: «Все буде добре, мамо». Тернулася об моє плече. Ой! n Продовження в наступному номері