Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ в частині вірша «Мені однаково, чи буду» 07 05 Не 27
Мені однаково, чи буду
☼☼☼ В КАЗЕМАТІ Моїм соузникам посвящаю ІІІ Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: “Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково Мені. [Між 17 квітня і 19 травня 1847. С.-Петербург]
Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ
У приведеному вірші уловлюється ледь помітна подібність із віршем «Заповіт» в тім, що в обох них через образне змалювання показано, як ведеться боротьба Духу Нації з силами, що намагаються розірвати (чи обірвати зовсім) зв'язок Його з Україною в той момент, коли Місія по відношенню до неї ще не закінчена. Але величина дії сил, які потрібно переборювати різна, тому й відповідні емоціональні потенціали творення віршів не однакові. У вірші «Мені однаково, чи буду» поставлені на шальки терез протистояння, з одного боку, Долі: Тараса й України, – а з другого сили, що намагаються розділити ці Долі У своєму компромісі протистояння з силами Тарас готовий все віддати («Мені однаково», – з чим Йому не так легко погодитися), окрім того, на чому Він стоїть непохитно («Та не однаково мені,..»), щоб не розривався Його зв'язок з Україною і в Нього залишалась можливість оберігати, захищати Україну від «лукаві» «злії люде». Тим, хто намагався вбити клин між Ним і Україною: «Коли хочеш грошей, Та й ще слави, того дива, Співай про Матрьошу, Про Парашу, радость нашу, Султан, паркет, шпори, От де слава!!! …», ї
ТАРАС однозначно, раз і назавжди, дав відповідь ще у своїх «Гайдамаках»: «Спасибі за раду. Теплий кожух, тілько шкода – Не на мене шитий, А розумне ваше слово Брехнею підбите.
Вибачайте… кричіть собі, Я слухать не буду, Та й до себе не покличу: Ви розумні люди – А я дурень; один собі У моїй хатині Заспіваю,.. «
Але крім цієї головної думки, котра оцінується ТАРАСОМ таким чином, що 1
05 07 27 Не 28 По
09 08 06 Су