Коментарі ДОБРОДІЯ до ДНК в частині містерії "ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ" («ТРИ ВОРОНИ»)

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ /

ТРИ ВОРО НИ 1 Крав! Крав! Крав! Крав Богдан крам, Та повіз у Київ, Та продав злодіям Той крам, що накрав.

2 Я в Парижі була Та три злота з Радзівілом Та Потоцьким пропила11 3 Через мост идет черт, А коза по воде: Быть беде. Быть беде. Отак кричали і летіли / Воро ни з трьох сторін і сіли На маяку, що на горі Посеред лісу, усі три. Мов на мороз, понадувалась, Одна на другу позирали; Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли.

1 Оце тобі, а це тобі. Я оце літала Аж у Сибір: та в одного Декабриста12 вкрала Трохи жовчі. От, бачите, Й є чим розговіться! Ну, а в твоїй Московщині Є чим поживиться? Чи чортма й тепер нічого?

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

А оце ті темні сили, уособлені трьома воронами, ті злодіє, що кричать: «держи злодія» – на публіці; в той самий час, як між собою вихваляючись сперечаються, хто з них має більше «заслуг» на злодійському поприщі.

05 01

01 05

Не 02

05

Се

25

Ві

Це ті темні сили, що злодійствують поміж різними народами, оббираючи як кожного з них, так і допомагаючи одним із них оббирати інших. Скрізь вони встигають побувати, роблячи свої чорні справи: і в Парижі, і в Варшаві, і в Сибірі, і в Московщині, і на Україні, залучаючи до своїх справ над нею то ксьондзів, то москалів. А чорні справи їхні такі: 05

01

Не

02

01 05 05 Се 27

Че

то накаркають «Три указа накаркала На одну дорогу...» на якій: «Да шесть тысяч в одной «Батурин спалила, версте Сулу в Ромні загатила Душ передушила...» Тілько старшинами Козацькими… а такими, Крім того: Просто козаками, «Та в Сибір загнали Фінляндію засіяла; Свою шляхту,..» Насипала бурта «...Я спалила На Орелі… на Ладогу Польщу з королями;..» Так гурти за гуртом Виганяла та цареві «А з вольними козаками Болота гатила19. Що я виробляла? І славного Полуботка Кому я їх не наймала, В тюрмі задушила.» Не запродавала?» Ой! Що це я тут лічу? Повторюю й собі, як юродивий той, за дурними воронами. Що за нісенітниця?! «Крав! Крав! Крав! Та повіз у Київ, Крав Богдан крам, Та продав злодіям Той крам, що накрав.»

1

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

3 Є... сестрица, много Три указа накаркала На одну дорогу...13 1 На яку це? На ковану? Ну, вже наробила...

3 Да шесть тысяч в одной версте Душ передушила...14 1 Та не бреши, бо тілько п’ять. Та й то з фоном Корфом15. Ще й чваниться, показує На чужу роботу! Капусниця! закурена… А ви, мості-пані? Бенкетуєте в Парижі, Поганці погані! Що розлили з річку крові Та в Сибір загнали Свою шляхту, то вже й годі, Уже й запишались. Ач, яка вельможна пава...

2і3 А ти що зробила??

1 А дзуськи вам питать мене! Ви ще й не родились, Як я отут шинкувала Та кров розливала! Дивись, які! Карамзіна16, Бачиш, прочитали! Та й думають, що ось-то ми! А дзусь, недоріки! В колодочки ще не вбились, Безпері каліки!..

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

Хай святиться, ПРАВЕДНИЙ, ім'я Твоє! Читаючи таке, перепрошую на слові, аж хочеться по-москальськи лаятись. Але ж, я напевне знаю, із досвіду опрацювання творів Шевченка Т. Г., тут описані реальні речі. Тоді ж, що так все це не вкладається в «костяну комору», як воліє ТАРАС називати голови наші. Не раз пересвідчуючись, що всі описові елементи, якими змальовані картини Шевченком Тарасом Григоровичем, взаємозв’язані між собою і кожна з них, подібно до фігур шахматної задачі, не є зайвою, я вперто ще і ще раз перечитував про тих ворон. І … Осягнув! Найперше, що потрібно збагнути, чому наша свідомість відмовляється сприймати «воронячі каркання», найчіткіше це можна відчути ось у цьому фрагменті: 3 «Да шесть тысяч в одной версте Душ передушила...14

1 Та не бреши, бо тілько п’ять. Та й то з фоном Корфом15. Ще й чваниться, показує На чужу роботу! Капусниця! закурена…»

Ви вже напевне відчули, шановне добродійство, чому нам таке не вкладається у голови. Зверніть увагу, про що вони сперечаються між собою, за що одна-другу докоряє і за яку неправду ловить. Як вільно вони оперують числами: «шесть тысяч в одной версте Душ передушила...» чи «тілько п’ять». Так, добродії, у нашій свідомості, всі ці числа не сприймаються, зливаючись в один якийсь кошмар, затуманюють свідомість. Для нас достатньо й «однієї загубленої душі» (пригадайте відому цитату Достоєвського) і не так важливо яким способом, щоб по шкірі «мурашки» забігали й кинуло у холодний піт. Але, не зважаючи на всі ці наші почування й не сприйняття, вся ця чортівня існує реально й виживає саме завдяки нашому їх не сприйняттю.

2

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

2 Ото, яка недотика! Не та рано встала, Що до світа упилася... А та, що й проспалась!

1 Упилася б ти без мене З своїми ксьондзами? – Чортма хисту! Я спалила Польщу з королями; А про тебе, щебетухо, І досі б стояла. А з вольними козаками Що я виробляла? Кому я їх не наймала, Не запродавала? Та й живущі ж, проклятущі! Думала, з Богданом От-от уже поховала. Ні, встали, погані,. Із шведською приблудою...17 Та й тоді ж творилось! Аж злішаю, як згадаю… Батурин спалила, Сулу в Ромні загатила Тілько старшинами Козацькими…18 а такими, Просто козаками, Фінляндію засіяла; Насипала бурта На Орелі… на Ладогу Так гурти за гуртом Виганяла та цареві Болота гатила19. І славного Полуботка В тюрмі задушила. Отойді-то було свято! Аж пекло злякалось. Матер божа у Ржавиці Вночі заридала.

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

Ми не допускаємо про їх існування, а всякі такі розповіді нами сприймаються як фантастичні, а тому не реальними і, отже, не існуючими для нашого розуміння. Тоді як темні сили, тримаючи у великій таїні свої бісівські плани, легко переконують решту у неможливості чогось подібного на випадок, коли їх плани комусь із нас стають відомими, більш того, ще й звинуватять у підступності тих, хто невільно став свідком їхніх злодіянь. Про все це ТАРАС давав нам зрозуміти ще тоді, в свій час, ми ж чи й до кінця розуміємо загрозливу реальність, навіть, і сьогодні після того, як наші батьки пережили штучні голодомори й ГУЛАГ, принаймні настільки, щоб виробити на противагу їхньому ефективний упереджуючий свій план. Та повернімось до тієї реальності, яку описує нам ТАРАС. Хочу тут ще підкреслити, що картина змальована такою, якою вона була схоплена в якийсь момент як художником, мовби стороннім, не як учасником подій спостерігачем, і подана на полотно як є, без прикрас чи, навпаки, перебільшення. Про ті каркання першої ворони (і чого саме першої) про Богдана, який нібито там щось крав, ми поговоримо у кінці означеного розгляду. Тепер же можна зазначити, звернувши увагу на числення (нумерацію) ворон, що серед них є головна ворона та, на котру вказує перше число. Крім того, що ворони уособлюють деякі темні сили, але не польські, російські чи українські, як може здатися на перший погляд, а котрі стоять над народами, і в змальованій картині кожна із ворон курирує одну виділену їй для контролю область (територію). Про те, що одна з ворон головна, указується автором змальованої картини дійства означенням її першим числом, в самому ж дійстві роль головної їй потрібно ще завоювати. Що нею досягається різними шляхами, в тому числі: – підкупом ; – умінням тримати себе в ході полеміки та 3

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

3 И я таки пожила: С татарами помутила, С Мучителем20 покутила, С Петрухою21 попила, Да немцам запродала.

1 Та ти добре натворила: Так кацапів закрепила У німецькі кайдани – Хоч лягай та й засни. А в мене ще, враг їх знає, Кого вони виглядають? Вже ж і в крепость завдала, І дворянства страшну силу У мундирах розплодила, Як тих вошей розвела; Все вельможнії байстрята! Вже ж і Січ їх бісновата Жидовою поросла. Та й москаль незгірша штука: Добре вміє гріти руки! І я люта, а все-таки Того не зумію, Що москалі в Україні З козаками діють. Ото указ надрукують: «По милості Божій, І ви наші, і все наше, І гоже й негоже!» Тепер уже заходились Д р е в н о с т и шукати У могилах… бо нічого Уже в хаті взяти; Все забрали любісінько. Та лихий їх знає, Чого вони з тим поганим Льохом поспішають? Трошки, трошки б підождали, І церква б упала... Тойді б разом дві руїни В П ч е л е22 описали...

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

–«заслугами» в ході своєї діяльності в злодіяннях: «Оце тобі, а це тобі. Я оце літала Аж у Сибір: та в одного Декабриста12 вкрала Трохи жовчі...» А дзуськи вам питать мене! Ви ще й не родились, Як я отут шинкувала Та кров розливала! Дивись, які! Карамзіна16, Бачиш, прочитали! Та й думають, що ось-то ми! «...Я спалила Польщу з королями;…» «А з вольними козаками Що я виробляла? Кому я їх не наймала, Не запродавала? Та й живущі ж, проклятущі!

05 Че

01 27

Думала, з Богданом От-от уже поховала. Ні, встали, погані,. Із шведською приблудою...17 Та й тоді ж творилось! Аж злішаю, як згадаю… Батурин спалила, Сулу в Ромні загатила Тілько старшинами Козацькими…18 а такими, Просто козаками, Фінляндію засіяла; Насипала бурта На Орелі… на Ладогу Так гурти за гуртом Виганяла та цареві Болота гатила19. І славного Полуботка В тюрмі задушила. Отойді-то було свято! Аж пекло злякалось.»

01 27 29

05 Че Су

Попутно потрібно звернути увагу, як на фоні переліку злодіянь першої ворони, Духовний Батько наш акцентує увагу одночасно на віхи руйнації фізичної основи Українського ДУХУ НАЦІЇ (втрат тонусу, досягнутого рівня ДУХУ), котрі пов’язуються: зі смертю Богдана, поразкою Мазепи і фізичного знищення Полуботка. Власне, із знищенням Полуботка втрачаються всякі реальні можливості подальшої життєздатності ДУХУ НАЦІЇ в конфігурації започаткованої Богданом. Ось чому радуються темні сили: «Отойді-то було свято! Аж пекло злякалось.» Єдине, що з того залишалось працювати, були сформульовані Ним українсько-московські договори, посіяні, як зерна, котрі чекали своєї пори для проростання. Для більшої активності ДУХУ НАЦІЇ потрібно було починати все спочатку, йдучи по шляху відродження БогДана, складність якого в необхідності проходження ДУХОМ НАЦІЇ через чистилище Гонти. Більш детальне обговорення означеної думки чекає нас ще попереду, тепер же ми змушені повернутись до «наших баранів», чи то пак ворон.

4

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

2і3 Чого ж ти нас закликала? Щоб на льох дивиться?

1 Таки й на льох. Та ще буде Два дива твориться. Сю ніч будуть в Україні Родиться близнята. Один буде, як той Гонта, Катів катувати ! Другий буде… оце вже наш! Катам помагати – Наш вже в череві щипає… А я начитала, Що, як виросте той Гонта, Все наше пропало ! Усе добре поплюндрує Й брата не покине! І розпустить правду й волю По всій Україні! Так от бачите, сестриці, Що тут компонують! На катів та на все добре Кайдани готують!

2 Я золотом розтопленим Заллю йому очі!..

1 А він, клятий недолюдок, Золота не схоче.

3 Я царевими чинами Скручу ему руки!..

2 А я зберу з всього світа Всі зла і всі муки!..

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

Отже, як бачимо, перша ворона перемогла в змаганні за своє лідерство, з чим решта ворон погодилась. Після чого дозволяє собі, навіть, одну найбільш активну, похвалить «Та ти добре натворила: Так кацапів закрепила

У німецькі кайдани – Хоч лягай та й засни.»

Бо це дійсно стало можливим завдяки попередній підготовчій роботі третьої ворони: «И я таки пожила: С татарами помутила, С Мучителем20 покутила, С Петрухою21 попила, Да немцам запродала.»

- привнесла штучну мутацію в татарський конгломерат для прищеплення їхніх пагонів іншому народу; - витворення через мутацію конгломерату із різних народів; - споєння (пропила розум) владної верхівки; - запродала німцям важелі влади.

Але перша ворона, заволодівши увагою своїх подружок, зразу ж переходить до справи, за для котрої їх і скликала. Адже ж, незважаючи на свій хист і величину проробленої в області свого опікунства роботи, розуміє її незакінченість, недоведеність до повноти. Розмірковуючи в голос й, аналізуючи про те, як з іншими їй удавалось покінчувати: «...спалила Польщу з королями» (тобто, котрій вже не піднятися), німців залучила до своїх купівельно-продажних ігор, «...кацапів закрепила У німецькі кандали» – намагається зрозуміти, що ще необхідно для нашої остаточної кабали: «...враг їх знає, Кого вони виглядають». Незважаючи на те, чого тільки не вдалося запровадити у нашому середовищі: «Вже ж і в крепость завдала, І дворянства страшну силу У мундирах розплодила, Як тих вошей розвела;

Все вельможнії байстрята!» «Вже ж і Січ їх бісновата Жидовою поросла.»

Тут фраза «Жидовою поросла» заслуговує на особливу увагу й пояснення. Ще раз необхідно наголосити: не Шевченко Т. Г. промовляє цю фразу зокрема і взагалі все, що стосується ворон, – він лише передає, описує про них і дійства, із ними пов’язані. Таким чином, фраза сказана кимсь вищестоящим над «жидовою», а не ТАРАСОМ. Один знайомий мого добродія, останнім часом перейнявся пропагуванням, щоб не вживати самого слова «жид», і слів-походження від нього. Поясню5

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

ючи це тим, що звук «ж» має надзвичайно енергетично життєдайну силу. Недарма він вжитий у найперших винайдених нашими далекими пращурами утвореннях слів: «жиццє» («життя»), «жито», «живіт» – тісно пов’язаних із явищем життя. У первинній самоназві люду, якого іменують тепер цим словом, означеного звуку не було. Отже, це запозичення від нашого народу. Причому, запозичення взяте верхівкою, котра управляє цим людом, і крім того, розуміється на звуковому рівні на процесах словотворення. Основна ж маса цього люду, не розуміючись на подібних речах, навпаки, ображається у випадку, коли їх так називають. Що доводить про непричетність самого люду до згаданої назви. Хто ж тоді придумав цю назву, і для чого? Знайомий мого добродія («Юродивий») правильно зрозумів, що поводирі люду придумали для нього цю назву, а от для чого, пояснити достатньо обґрунтовано не зміг. Фраза: «Вже ж і Січ їх біснувата Жидовою 1 поросла.», – кинута, як ми уже переконані не ТАРАСОМ (у «Чигрине, Чигрине» подібна фраза Попливе наш Іван звучить: «Спи ж, повитий жидовою», – явно По Дніпру у Лиман відповідає суті, бо висловлена іншою особою), а З кумою. тим, хто й запроваджує цю самоназву люду, яким 2 опікується, й пояснює для чого слово «жид» Побіжить наш ярчук23 штучно придумане для вживання. В ірій їсти гадюк Зверніть увагу на штучність, неприродність Зо мною. звучання виразу «Жидовою поросла», як випучується оте «поросла», що нам важко собі 3 уявити. Адже відомо, що, навпаки, все, що пов’язаКак хвачу да помчу, не з жидовою не тільки не росте – нищиться, що В самий ад полечу вони можуть лише, очепитись й повиснуть Стрелою. («повитись») на тому, що росте, таким чином забезпечуючи свою життєздатність. Отже, знаючи, що підопічний їм люд не несе в собі життєдайної сили, тільки здатний споживати її ззовні, його поводирі й запроваджують означений захід. Що є подібним до того, як увіковічують померлих, немовби продовжуючи життя серед живих, у їх пам'яті, називаючи іменами померлих ті чи інші об'єкти, серед яких живуть, чи якими користуються живі. Так, наприклад, впровадивши слово «жид» у російське слово «жидкость» (українською, «рідина»), а також з допомогою інших своїх слів, люд, про який ми 1 Ні, сестриці. Не так треба. Поки сліпі люде, Треба його поховати, А то лихо буде! Он бачите, над Києвом Мітла простяглася, І над Дніпром і Тясмином Земля затряслася. Чи чуєте? Застогнала Гора над Чигрином. О!.. Сміється і ридає Уся Україна! То близнята народились, А навісна мати Регочеться, що Йванами Обох буде звати! Полетімо!.. – Полетіли Й летячи співали:

6

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

/

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ВОРО НИ)

тут ведемо мову, створює для підтримання своєї життєздатності зовнішнє середовище збільшенням частоти повторювання свого імені чи інших елементів свого буття самим цим людом, а ще краще іншим народом. Для заспокоєння переймань знайомого мого добродія і йому подібних, необхідно сказати, як протидіяти подібним хитрощам люду, нашим опонентам. А ось таким висвітленням, знаннями і правильним розумінням. І тоді їхні всякі такі застосування хитрощів проти нас обернуться своєю дією проти них. Аналізуючи далі, в пошуках відповіді на запитання: «...враг їх знає, Кого вони виглядають»? – перша ворона, навіть, похвалила москаля: «Та й москаль незгірша штука: Добре вміє гріти руки!

І я люта, а все-таки Того не зумію,..»,

– що не часто буває у них, адже перевершеності себе в злодіяннях кимсь із своїх опонентів вони не допускають – що явно розкриває «нещирість» такої похвальби. Про причину нещирості буде сказано дещо пізніше. А от «Що москалі в Україні / З козаками діють.»: «Ото указ надрукують: По милості Божій,

І ви наші, і все наше, І гоже й негоже!», –

важливо оцінити нам самим, щоби зрозуміти в необхідності вироблення між сусідами і застосування правильних противаг, а не віддаватись на милість «доброго дяді», щоб потім опинятись «з патрохами» залежними від нього. Прослідковуючи далі за діями чинення москаля на Україні: «Тепер уже заходились Д р е в н о с т и шукати У могилах… бо нічого

Уже в хаті взяти; Все забрали любісінько.», –

перша ворона починає розуміти причину свого хвилювання і хто є чинником можливої загрози «темним силам». Від такої догадки у неї вихоплюється своє невдоволення, але тут же оговтується й намагається зупинити москаля своїми порадами: «Та лихий їх знає, Чого вони з тим поганим Льохом поспішають? Трошки, трошки б підождали,

І церква б упала... Тойді б разом дві руїни В П ч е л е22 описали...»

Але знаючи про неминучість того, що має статись, приступає до головної своєї місії на воронячому зібранні: переконувати своє співвороннє, в правдивості не того, що станеться, а як вона про те оповість, і дати завдання, яким чином вони мають розносити ту «правду» серед загалу, контролюючи її «розвиток» Розкопаний льох означує той кульмінаційний момент, є тією останньою краплиною, що переповнює чашу, в наслідок чого запускаються процеси, які руйнують існуючий порядок і приводять до глобальних змін.

7

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

/

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ВОРО НИ)

Для впливу на процеси, які розпочнуться, перша ворона, навчаючи соратниць,починає оповідати їх у своєму заготовленому варіанті : «...Та ще буде Один буде, як той Гонта, Два дива твориться. Катів катувати ! Сю ніч будуть в Україні Другий буде… оце вже наш! Родиться близнята. Катам помагати –». Але далі, про лукавство її розповіді видають дві стрічки: «Наш вже в череві щипає… А я начитала,...» – із якої виходить, що про Гонту вона «начитала» і саме тому заздалегідь готовились, до неминучості його народження, але коли саме, в який момент темні сили точно знати не могли; свій же у них підготовлений заздалегідь, «вже в череві щипає», залишається лише указати час його народження, який має збігатися із часом народження Гонти, того, хто дійсно мусить народитись. А далі, переповідаючи те, що про Гонту «начитала», жахає своїх «сестриць» й накручує їх, щоб ті як найактивніше вступали в протистояння з «білими силами». Що, як виросте той Гонта, Все наше пропало ! Усе добре поплюндрує Й брата не покине! І розпустить правду й волю

По всій Україні! Так от бачите, сестриці, Що тут компонують! На катів та на все добре Кайдани готують!

Від чого «сестриці», дійсно, активізувались, навперебій пропонуючи свої бачення по вирішенню проблеми. Але головна ворона не потребує допомоги в їхніх баченнях, а необхідності їхньої участі в скрупульозному виконанні вже готового плану. «Ні, сестриці. Не так треба. Поки сліпі люде,

Треба його поховати, А то лихо буде!»

І яким же чином це зробити «поховати», а з допомогою отого із близнят, котрий «наш» і «вже в череві щипає…». Крім того, про народження близнят вони мають, не чекати, а самі об’явити: «Он бачите, над Києвом Мітла простяглася, І над Дніпром і Тясмином Земля затряслася. Чи чуєте? Застогнала

Гора над Чигрином. О!.. Сміється і ридає Уся Україна! То близнята народились,..»

Тоді вони будуть керувати процесом розповідей і слухів про них. Навіть, і справжню матір його можна підмінити на бісівську, яка щоб зовсім не можна було близнят

8

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

/

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ВОРО НИ)

розпізнати: «...А навісна мати Регочеться, що Йванами Обох буде звати!» Закінчується опис картини воронячого дійства подібно до того, як і розпочинається, воронячим карканням та «напусканням туману», щоб ніхто нічого не міг зрозуміти. З тією лишень різницею, що на початку вони оббріхують Богдана, а в кінці Йвана Гонту. «Полетімо!.. – Полетіли Й летячи співали

1

2

Попливе наш Іван По Дніпру у Лиман З кумою.

Далі буде ☼

☼

☼

☼

☼ ☼

☼ ☼

☼

☼ ☼

Три Лірники

9

Побіжить наш ярчук23 В ірій їсти гадюк Зо мною.»