Коментарі ДОБРОДІЯ до ДНК в частині містерії "ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ" («ТРИ ЛІРНИКИ»)

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ 05 02

ТРИ ЛІРНИКИ Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати.

1 Що то, сказано, ворони. Уже й помостили, Мов для їх те сідало Москалі зробили.

2 А для кого ж? Чоловіка, Певне, не посадять Лічить зорі...

1 Ти то кажеш. А може, й посадять Москалика або німця. А москаль та німець І там найдуть хлібець.

3 Що це таке верзете ви? Які там ворони? Та москалі, та сідала? Нехай бог боронить! Може, ще нестись заставлять, Москаля плодити. Бо чутка є, що цар хоче Весь світ полонити.

02 05 05 Су 06 Не

Су 05 Пя 04

Три посланці ВСЕВИШНЬОГО, з діяльністю котрих КОБЗАР забажав ознайомитись зразу ж після розмови з Матір'ю-Україною та другом Чигрином для більш детального вияснення причин такого надзвичайного запустіння РАЮ*, «Один сліпий, другий кривий, а третій горбатий» – попередники КОБЗАРЯ. З’ясувалось, що після того, як Головна Ворона «...славного Полуботка В тюрмі задушила.» –

«Отойді-то було свято! Аж пекло злякалось.», –

останнє на чому Слава Богдана ще могла фізично утримуватись, Україна, залишаючись зовсім беззахисною й безпорадною, була віддана на поталу підступного московита. Користуючись повновладністю свого становища, Москаль попер уже нагло, безцеремонно заповнюючи собою всі місця й будь-які щілини, де тільки можна. З ВОЛІ ВСЕВИШНЬОГО на підмогу направляються три кращих Лірники, на котрих покладається місія репродукування Слави БогДана, її поширення, забезпечення їй допомоги в протистоянні навали чужої слави, щоби, спираючись на тіло Слави Богдана, множити Славу України як Славу ВСЕВИШНЬОГО. І першою загрозою на цьому шляху був Москаль, за плечима котрого виглядав уже й Німець. Лірники Слави Богдана з’явились у Раю на передодні розкопування Москвою малого льоху у Суботові: «Бо так сказав Петрові бог: «

«Тойді у рай їх повпускаєш, Як все москаль позабирає, Як розкопа великий льох» ______________________________________________________________

* – Шевченко Т. Г. Раєм називав Україну. Для цього у Його творах достатньо прикладів, один з яких, що підтверджують це, й приводиться нижче: «Подивіться на рай тихий, На свою країну,

Полюбіте щирим серцем Велику руїну,...» «І мертвим, і живим…»

1

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

2 А може, й так! Так на чорта ж Їх на горах ставить? Та ще такі височенні, Що й хмари достанеш, Як вилізти...

3 Так отже що: Ото потоп буде, Пани туда повилазять Та дивиться будуть, Як мужики тонутимуть.

1 Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки – та щоб нишком Піску не орали, Що скрізь отам за Тасьмою24.

2 Чортзна-що провадить! Нема хисту, то й не бреши. А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане... – Посідали. «А хто, братця, Співа про Богдана?»

3 Я співаю. І про Ясси 25, І про Жовті Води, І містечко Берестечко26

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

Чи за вину якусь у попередньому житті, а чи то їм уготовлювалась надзвичайно важлива Місія, душі їх довгий час перебували в очікуванні, не перетерпівали наступної інкарнації. І ось тепер, перша душа за те, що у попередньому житті була кревною прибічницею Богданової Слави: «Я води набрала Та вповні шлях і перейшла; А того й не знала,

Що він їхав в Переяслав Москві присягати!..» –

стала Сліпим Лірником Богданової Слави. Друга: «...за те, що всякому Служила, годила...

Що цареві московському Коня напоїла!...», –

інкарнувалась у Кривого Лірника БогДанової Слави. А третя – та, що тільки-но на світ з’явилася та все плакала замість того, щоб радіти раю, а коли й усміхнулася, то виявилось, що не туди саме глянула: в сторону, де «Цариця сиділа», – за те, що не знала «...ще сповита, Що тая цариця –

Лютий ворог України, Голодна вовчиця», –

інкарнувалася у Горбатого Лірника Богданової Слави. Інкарнувалися душі в лісі Чуту поблизу Суботова, коли вже смеркалося й вони: «...полетіли, І вкупочці на дубочку Ночувати сіли.», – недалеко від маяка, до якого: «…летіли На маяку, що на горі Воро ни з трьох сторін і сіли Посеред лісу, усі три.» /

.

2

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

2 В великій пригоді Нам сьогодні вони стануть! Бо там коло льоху Базар люду насходилось Та й панства не трохи, От де нам пожива буде! Ану, заспіваєм! Проби ради...

1 Та цур йому! Лучче полягаєм Та виспимось. День великий. Ще будем співати.

3 І я кажу: помолимось Та будемо спати. Старці під берестом заснули; Ще сонце спить, пташки мовчать, А коло льоху вже проснулись І заходилися копать. Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили. Поставили к р а у л и. Ісправник аж просить, Щоб нікого не пускали, І в Чигрин доносить П о н а ч а л ь с т в у. Приїхало Н а ч а л ь с т в о мордате, Подивилось. «Треба, – каже – Своди розламати, Вєрнєй дєло...» Розламали Та й перелякались! Костяки в льоху лежали І мов усміхались,

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ 05 01

01 05

Не 30

30 Не

Один із Лірників Сліпий – бо осліп від Богданової Слави; є безпосереднім відповідачем за збереження її. Другий Кривий, кульгавий, отже не здатний ходити прямо, прямими дорогами. Не ходити прямими дорогами, означає: кривити душею. Кривить він душею тим, що в нього надто серце щире і упускає до себе всіх: і москаля, і німця, якого тягне за собою москаль. Місія Кривого подібна до функції серця – годувати всі органи (частини) свого тіла, так і Кривого – складові тіла Слави БогДана. А третій Горбатий – що має множити Славу України як Славу ВСЕВИШНЬОГО, спираючись на Славу БогДанову. Місія Горбатого – множити БогДанову Славу, як Славу України, через наповнювання СЛАВОЮ ВСЕВИШНЬОГО як наступне її продовження. Тому він Горбатий, що в ньому тіло БогДанової Слави деформується (з утворенням горба), внаслідок постійного надходження в його тіло СЛАВИ ВСЕВИШНЬОГО. Місія Кривого – множити БогДанову Славу з поміж інших, чужих, слав. Необхідність в цьому виникає саме внаслідок впущення нашим воїнством носіїв чужої Слави в своє середовище, із-за напористості і навали москаля, що й німця за собою тягне. Це відбувається через наповнення України: відновленням Славою український елемент та впливом на інші її елементи з чужою славою, – множенням своєї Слави й витіснення чужої. Така його місія спричинює тих, хто її сприймає й схвалює, до підтримки розповсюджувачів БогДанової Слави (тіла Слави БогДана), яку Кривий, за своїм функціональним обов’язком, справедливо розподіляє поміж складовими тіла Слави БогДана. Місія Сліпого – бути весь час переповненим Славою БогДана, оберігати її від шкоди заподіяння

3

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

Що сонечко побачили. От добро Богдана! Черепок, гниле корито Й костяки в кайданах! Якби в ф о р м е н и х, то добре: Вони б ще здалися... Засміялись... а ісправник Трохи не сказився! Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! І день і ніч побивався, Та в дурні й убрався. Якби йому Богдан оце У руки попався, У москалі заголив би, Щоб знав, як дурити Правительство!! Кричить, біга, Мов несамовитий. Яременка* в пику пише, По-московській лає Увесь народ. І на старців Моїх налітає. «Вы што делаете, плуты!!» «Та ми, бачте, пане, Співаємо про Богдана...» «Я вам дам Богдана, Мошенники, дармоеды! И песню сложили Про такого ж мошенника...» «Нас, пане, навчили...» «Я вас навчу! Завалить им!» Взяли й завалили – Випарили у московській Бані-прохолоді. Отак пісні Богданові Стали їм в пригоді!!.. Так малий льох в Суботові Москва розкопала! Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.

чужою славою, (зокрема, витіснянням її в ньому, тобто, захоплюватись чужою славою йому не дано) і завжди бути готовим, щоб її лучити (висвітлювати), розповсюджуючи серед інших. Звідси смисл його сліпоти, в першу чергу, по відношенню до інших слав (чужих) і, навіть, певною мірою, затрудненість сприйняття новонаповнення України СЛАВОЮ ВСЕВИШНЬОГО. Але після інкарнації три душі мали ще пройти процедуру гармонійного злиття їх місій в єдине функціональне тіло оспівування Богданової Слави. Ось для цього, йдучи «... в Суботов про Богдана Мирянам співати.», зупинились біля маяка, де відбулась між ними така, дещо, дивна розмова. Адже, це посланці з ВОЛІ ВСЕВИШНЬОГО, а тому й мова в них незвична, ВІДІЙСЬКА: слова описують символи, якими змальовується картина моменту виникнення явища (чогось в Яві).

[1845, Миргород]

↓Су:13.08.2005

Звернімо увагу, хто розпочинає розмову, перший Лірник, душа котрого ще не встигла була обтяжитися Земним «житєйським морем» й перебуває в свіжості чистоти СЛАВИ ВСЕВИШНЬОГО, яку їй не терпиться скоріш проявити, тоді як дві інших Лірників, обтяжені. Друга: позором від того, що була віддана на поталу завойовника, що її «…пустили Москалям на грище»; а третя, – що тоді перебувала в центрі уваги сім'ї Богдана, від наповненості Славою БогДана. Але, як тільки першою душею думка була висловлена, за неї вхопилася душа другого Лірника й стала далі розвивати, від чого між першою і другою зав’язався діалог. І тоді спохватилася душа третього Лірника, відчуваючи в тому діалозі небезпеку: замість СЛАВУ ВСЕВИШНЬОГО творити, як продовження попереднього проявлення її БогДановою Славою, для чого вони й послані другий раз на Землю, – дати поштовх «Москаля плодити».

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

* Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати. (Прим. Т. Шевченка).

4

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ЛІРНИКИ)

Втім, навіть після попередження про загрозу третьою, друга не тільки не зупинилася, а й знайшла в тім поживу для свого мислення і розвивання проекту в запропонованому, як їй здалося, варіанті. Від цього третя ще більше занепокоїлась, заводячи розмову в русло найфантастичніших проектів, аби не давати поживи процесу мислення другій, й таким чином зупинити її. Душа першого Лірника, також спохватилася, зрозумівши третю, й поспішила їй на допомогу по угамуванню другої. Тільки тоді перейнялась небезпекою душа, що вселилась у другого Лірника, й перейшла до свого обов’язку годувальниці співців (тіла) БогДанової Слави, а разом з тим і до дбання «насушного хліба» завтрашнього дня, запитуючи: «…А хто братця, Співа про Богдана?» Обізвалася душа третього Лірника, та, що найбільше знала як дбати про Славу БогДана, й готова була в будь-який момент співати. І вже коли душа другого Лірника запропонувала: «Ану, заспіваєм! Проби ради…», – хотіла було розпочати співати, перша упередила: «Та цур йому! Лучче полягаєм Та виспимось. День великий. Ще будем співати.» Після чого, немовби засоромившись своєї по дитячому нетерплячості, тихо промовила: «І я кажу: помолимось Та будемо спати.» Як бачимо, всі вони захоплюються кожна своєю місією, але разом кожна доповнює собою решту до загального (маючи «любов меж людьми», за висловом ТАРАСА, наділеною ВСЕВИШНІМ, як ознакою перебування з НИМ в частці, вони притягуються між собою, витісняючи таким чином із себе негативні моменти). Для порівняння можемо пригадати, як відбувається це у зграї ворон (уособленні Чорних Сил, які не перебувають у частці з ВСЕВИШНІМ, а отже й не мають «любові меж людьми»), в точності до навпаки, між ними відбувається відштовхування. Але перебуваючи поміж людей, що мають «любов меж людьми», й творячи їм зло, з них і виплоджуються спільники зла. І ще, порівнюючи їхні процеси трапези. У лірників в ролі роздавальника трапези виступає не головний Лірник (Горбатий) у теперішньому житті, ні перший Лірник (у попередньому Пріся, або в теперішньому Сліпий), а другий. У воронячій зграї, перша, вона ж і Головна, вона ж і роздає крадене для

5

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ЛІРНИКИ)

споживання. Сам процес відбувається, у Лірників, як звичайний процес, якому прийшов час виконуватися. Зверніть увагу, у стороннього глядача може скластися таке враження, що другий Лірник запропонував поснідати в самий не підходящий момент, коли йому завдали нищівної поразки у їх «сварці». Міг би з пересердя і не поділитися. Все це тільки доводить, що наше враження не вірне. Що сварки ніякої не було, а було з’ясування і узгодження місій в розмові з тим, щоб якомога точніше їх виконати. Навпаки, при пильнішому погляді можна помітити, як із глибини души кожного із них сяє любов і поважання до іншого із співрозмовників. Порівнюючи два процеси трапезування, приведені нижче, не трудно помітити, «А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане... –»

«Оце тобі, а це тобі. Я оце літала Аж у Сибір: та в одного Декабриста12 вкрала Трохи жовчі. От, бачите, Й є чим розговіться! Ну, а в твоїй Московщині Є чим поживиться? Чи чортма й тепер нічого?»,

що у випадку Лірників відбувається виконання покладеного на другого Лірника обов’язку розподіляти справедливо, згідно потреб, спільно всіма набуте у відповідності з виконанням своїх Місій. І між ними не відбувається боротьби, хто з них буде Головний Лірник. У першій своїй бесіді вони лише з’ясували хто є хто, котрий з них має виконувати, яку Місію, що приймається як даність, визначену не ними. У випадку Ворон, відчутне постійне нагадування, хто є Головна Ворона, з постійною боротьбою за це місце. Адже Головна ворона є одночасно і роздавальником поживи, котра (хоч вони і добувають її вдосталь, змагаючись між собою) ним не належить, а отримують з рук безпосереднього роздавальника як подачку (а тому весь час «неситії»), за яку й поміж собою б’ються і так із-за неї скаженіють, добуваючи поживу. ↑ Су:13.08.2005

Загальною місією Лірників Богданової Слави, для чого вони й були послані ВСЕВИШНІМ, було протидіяння натиску чужої слави (москаля і німця, в першу чергу) через чинення Богдановою Славою на відновлення своїх елементів і наповнення нею чужих. Наслідком успішного виконання Місії підрозумовується, хоча й ніде про це прямо не висловлюється, народження нового (Незнаного) БогДана (Даного ВСЕВИШНІМ), який спричинить до відновлення України через наповнення її Новою СЛАВОЮ ВСЕВИШНЬОГО.

6

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ЛІРНИКИ)

Але тут, дійсно, є небезпека народження Гонти, який проводитиме лінію очищення Українського Роду через убивство своїх дітей заражених чужою славою. Про цю небезпеку Лірники мовчать, бо не хочуть її провокувати. Виникнення БогДанової Місії пророкується самою Богдановою Славою. Крім того, виконуючи місію по недопущенню розповсюдження чужої слави, Лірники надзвичайно перейняті тим, щоб не дати «москаля плодити». Саме на цьому загострилась їхня увага, була головною думкою, що й започатковувала момент їх першого приведення до гармонійного поєднання своїх Місій в єдине тіло БогДанової Слави. Але разом з тим, небезпекою обміну такого роду думками було поживою для плоду уяви темних сил. В цьому розкривається перевага єдиного тіла БогДанової Слави перед роздільністю його в іпостасях трьох Лірників. Незважаючи на те, що хоч Лірники й спохватились, розуміючи свою надзвичайну відповідальність в протистоянні з темними силами, але думка все ж прозвучала і, як ми уже знаємо, головна ворона, підслухавши, не забарилась тим скористатись. В її уяві миттю виник бізнес-план народження близнят, по котрому замість БогДана, темні сили мають спровокувати народження Гонти й «виплодити» в уяві своїх темних сил двійника для нього. Тим часом розмова зав’язалась, внаслідок чого відбулося уточнення й улагодження Місій Лірників в єдине тіло БогДанової Слави, для перебування котрого в цілісності, кожний з Лірників мусив неухильно виконувати, згідно інтерпретації Місій, свої функціональні обов’язки : Горбун – загальне управління тілом БогДанової Слави по його подальшому наповненню через утримування постійного зв’язку з ВСЕВИШНІМ; Кривий – матеріальне забезпечення тіла БогДанової Слави й знаходження шляхів розповсюдження Слави Богдана. Сліпий – відтворення Слави Богдана через організацію її висвітлення. Чую, чую, мій найприскіпливіший читачу, як Ви уже готовий своїми запитаннями мене на шматки розірвати: «чому?», «на якій підставі?», «як Ви можете, так коментувати?». Мабуть, у першу чергу Вас таки хвилює, як Вам здається, довільність щодо проведеного в коментарі зв’язування у відповідність душ померлих дівчаток з Лірниками Богданової Слави, про котрих ідеться у тексті «КОБЗАРЯ»? А от я так побачив, читаючи «КОБЗАР», причому, запевняю, не безпідставно. Не вірите? Тоді я задам запитання Вам. Якщо Ви так же прискіпливо читали й «КОБЗАР», намагаючись щось там зрозуміти, скажіть мені. Чому це, на відміну від лічення душ і ворін, Лірники полічені двома способами словесно і цифрами? І звертаю Вашу увагу, ці два числення між собою не співпадають… Готові відповідати?.. Не готові. Тоді слухайте. «Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий

Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати.»

А спробуймо, читачу, відгадати, котрий з них сліпий, котрий кривий, а котрий

7

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ЛІРНИКИ)

горбатий. Сліпий першим, однозначно, бути не може. Тому що саме перший розповідає нам про маяк (із попереднього розділу «ТРИ ВОРОНИ», на ньому, «...що на горі Посеред лісу», повсідались три ворони й «Мов на мороз, понадувались»), що немовби вороняче сідало, котрий «Москалі зробили», який сам бачить. Другий, також, не сліпий, бо розповідає нам деталі, про місце знаходження маяка, гори, «такі височенні, Що й хмари достанеш,..», котрі сам бачить. Залишається третій. Дійсно, у всіх розмовах, в яких бере участь, він не включає елементів, які міг би бачити. Крім того, на запитання Другого, «А хто, братця, Співа про Богдана?», поспішно відгукнувся Третій: «Я співаю. І про Ясси25, І про Жовті Води, І містечко Берестечко26.», – немовби боячись, щоб у нього не забрали те єдине його право заробляти на «хліб насушний». Адже відомо, в ті часи найбільше, хто спеціально займалися співом, буди сліпі лірники-кобзарі. А ще, саме він так миттєво зреагував, відчуваючи небезпеку поширення чужої слави («москаля плодити») в необережному мовленні розпочатої бесіди, й спрямував її на припинення. З'ясуємо, хто з решти кривий, а хто – горбатий. Для цього скористаємося із досвіду, отриманого при дослідженні попереднього розділу «ТРИ ВОРОНИ». Тоді ми переконались, що перша ворона виявилась головною, розумнішою. Очевидно, що і в випадку з лірниками, розумнішим має бути перший. Кривий навряд чи буде, а от горбун, так. В народі ще горбунів називають колдунами. Тоді для Другого залишається «кривий». І дійсно, з розмови відчутна його в зв’язку з цим закомплексованість, переймання тим, як вилізти на височенні гори: «...Так на чорта ж Їх на горах ставить?

Та ще такі височенні, Що й хмари достанеш, Як вилізти...», –

що пояснюється його відповідною фізичною вадою. Далі, двояке числення і порядок лічби Лірників показує нам, яким воно було у їх попередньому Земному житті і в якому порядку в теперішньому. Перший порядок їх числення співпадає з порядком числення трьох Душ, саме за порядком відношення (причетності) їх до Богданової Слави: перша жила при сім'ї Богдана і була найстаршою серед Душ, на момент помирання; друга – жила в часи царя Петра і за віком була значно меншою; третя ж жила пізніше від них обох, за цариці Катерини й була ще немовлям, і найменше «заражена» будь-якою Славою (Катерини, Петра, а чи й Богдана в тому числі). Ось чому в наступному житті (а потрібно звернути увагу, що в ньому їхня причетність до Богданової Слави залишилася), незважаючи на незмінність їхньої причетності до Богданової Слави, порядок важливості їх Місій інша, так як змінився порядок важливості їх ролей щодо самої подальшої долі 8

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ЛІРНИКИ)

Богданової Слави. А тому в новому житті найбільшої ваги набрала немовляти, вселяючись у тіло Горбуна. Що й потрібно було довести.

душа

Та повернімося до Місії наших Лірників. Яку ж ролю для них уготовлено? Але спершу, перед тим як почати аналізувати дійство розкопування льоху, за для свідчення котрого вони й були послані, вслухаймося ще й ще раз в ці чотири рядки м і с т е р і ї аби відчути повний контраст переживання трагедії цілого народу. «Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий

Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати.»

Чи можна ще так невимушено, так безпосередньо й просто сказати, щоб передати про дійсний стан речей, про те, що Слава БогДана була звичним явищем подібно до нашої звичності дихати повітрям, чи нашої переконаності, що й завтра світитиме Сонце. Тобто, Слава БогДана, виникнувши одномоментно в свій час, заполонивши Україну уже давно зразу всю й одночасно, не потребувала від лірників її розповсюджування й пропагування. Про неї лишень потрібно було співати й розповідати, щоб вона не переставала звучати. Отже, навпаки, «В великій пригоді» ставала тому, хто про неї співав, приносячи поживу: «От де нам пожива буде!» – тим більшу, чим більше миру зійдеться слухати. Яка ж насправді дійсність має відкритися перед нами, тоді «Як все москаль позабирає, Як розкопа великий льох». Бачите, ми надіялися, що й далі так все буде: ми будемо про Славу БогДана співати, про більше не дбаючи, а «москаль» і так нам підспівуватиме. І він дійсно підспівував, довго підспівував (аби ми не заважали йому прибирати все в нас до своїх рук), довгий час не міг не рахуватися зі Славою БогДана. От і тепер, розкопуючи «льох», аби ми не переставали вірити, що робить він це, аби ще збільшити нашу Славу про БогДана, дивіться, який він добрий – «аж просить», бо саме: «Докопалися до муру Та трохи спочили. Поставили к р а у л и.

Ісправник аж просить, Щоб нікого не пускали, І в Чигрин доносить П о н а ч а л ь с т в у»

Але, що це з ним сталося, «Трохи не сказився», після того, як своди розламали й не знайшли те, на що він сподівався. Спитати б в нього – «чи ти положив що туди, що риєш і шукаєш?». А то й за шивороти (комір) взявши, витурити геть, подібно, як БогДан у свій час так поступав. Ні ж, потрібно було діждатися поки «москаля»,

9

Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ

(«В Е Л И К И Й Л Ь О Х » , ТРИ ЛІРНИКИ)

врешті-решт, «прорве» самого, щоб йому аж остогиділо й дурно стало нас дурити, щоб він за наше ж добро з нами так розрахувався: «Яременка* в пику пише, По-московській лає Увесь народ.», – «старців» (Лірників) «плутами» обзиває й «мошенниками», а з ними й Богдана: «Вы што делаете, плуты!!» «Та ми, бачте, пане, Співаємо про Богдана...»

«Я вам дам Богдана, Мошенники, дармоеды! И песню сложили Про такого ж мошенника...»

( Зошит №3) 04 02 По 02

Думки Добродія (висловлені зовсім з іншого приводу, які ЯВ записав зразу ж після спілкування з ним)

02 02 03 06 08

04р По Ві Су 05

пропонуються, як висновок Не можна Володіти Миром, не проСлавляючи його, точно так же, як не можна Славити Мир, не Володіючи ним. Якщо, починаючи з деякого моменту, хто Володіє Миром, перестає його Славити, то появиться хтось другий, котрий славитиме його, такий, що згодом заВолодіє й миром. Навпаки, якщо той, хто не Володіє Миром намагатиметься Славити його, то це йому не дозволятиме робити той, хто миром Володіє в даний Момент. Отже, Володіти Миром і Славити Мир – це дві взаємозв’язані між собою функції, занехаявши, одну з яких, недовго втратити їх обидві. Крім того, не потрібно так думати, що обидві функції повинні бути тільки в одній особі, а не можуть бути розділеними між двома особами, або, навіть, двома групами осіб. Можуть і повинні. Але розділення мусить відбуватись згідно звичаєвості особи до тієї чи другої функції і в тій її кількості, при якій звичаєвість не порушується. В дійсності ж, для кожної особи, як з однієї, так і другої групи, із часом стають властивими обидві функції. З тією тільки різницею, в якому пропорційному співвідношенні вони в кожній особі співіснують, і в якій кількості вони необхідні (величина для кожної з осіб своя), щоб котрась із функцій реалізовувалась особою через дію. Усе це необхідно, але цього недостатньо. Плідність діяльності осіб згідно визначених функцій буде тоді, коли вони становитимуть собою Цілісність у гармонії узгодженості своїх дій. Коли їх Світосприйняття являтиметься Цілісною Системою, здатною постійно й безперебійно відображувати дійсність Світу (Миру), яким хочуть Володіти, щоб захищати його, оперативно і в стратегічному плані, реагуючи протидією на будь-які спроби Мир цей викривляти й через обман ним маніпулювати.

10