ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ (Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ) ,
04 12 Су 11
На світі вже давно ведеться Що нижчий перед вищим гнеться А більший меншого кусає та ще й б'є – Затим що сила є... Примір не довго б показати Та — цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. 1854 Л. І. Глібов
12 04 11 Су 15
В С Т У П Згідно нашого Відичного відчування й розуміння СвітоВиду та Сваргових таїн ВСЕВИШНЬОГО, душі повернуті після закінчення свого Земного перебування в тілі, перш ніж для них буде визначена чергова інкарнація, змушені деякий час залишатись в очікувальному стані, хто більше хто менше. Для наглядного уявлення цього стану можна провести в рамках Земних умов аналогію (котра хоч і в грубій формі все ж показує певний збіг) із станом чоловіка, що постійно перебуває у відрядженнях, повертаючись лише на короткий час на своє основне місце роботи. Котрий перед тим, як вирушити до чергового міста (зарубіжного, а чи й своєї країни) складає план заходів, які проводитиме в ньому, з чим має ознайомитись, що побачити, де побувати, в чому прийняти участь, і таке інше. Але як би він не старався в складанні свого (чи зі своїм керівником) плану, повернувшись із відрядження, неодмінно пересвідчується, що деякі із запланованих заходів залишились не виконані. Внаслідок чого виникає гіркота провини із-за невиконання наміченого. І відчування це з тим більшою силою проявляється чим ясніше і повніше усвідомлюється ним після повернення із відрядження сутність задуманого плану. Так і душа, перебуваючи в очікувальному стані, до найменших подробиць здатна осягати наскільки відповідним (або доцільним) було розгортання в часі її Земної місії із загальним задумом ВСЕВИШНЬОГО по творенню Земного Життя (і Життя Родів, Націй, Народів у тому числі), в якому вона «щойно» приймала участь. Переплітаючись між собою, місії кожного з нас вибудовуються в гармонію Земного Життя, яку творить ВСЕВИШНІЙ. І роль нашої участі у цьому творенні в осягненні ВОЛІ ВСЕВИШНЬОГО. Від того наскільки кожний з нас здатний (чи нездатний) цю ВОЛЮ осягати й визначає подальша доцільність (недоцільність) нашої участі у творенні Земного Життя. Але оскільки серед Земних «співтворців» виникають і такі, що протистоять ВОЛІ, то внаслідок боротьби їх із провідниками ВОЛІ можуть виникати і такі ситуації, коли «доцільність» без вини винних виконувати свою Земну місію «втрачається». Що відбувається у випадку, коли «без вини винні» у своїй місії виконання ВОЛІ не співпадуть у цілісній гармонії з місією провідників ВОЛІ, які перебувають на «кінчику пера розвитку» Земного Життя? До таких випадків можна віднести описані в містерії «ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ Шевченка Т. Г.: скоєння дівкою Прісею, що перейшла з повними відрами дорогу Богдану; дівчинкою-недолітком, що напоїла Петрового коня; і немовляти, котре 1
Се