Із сайту vgoru
Через призму Духовних Настанов КОБЗАРЯ
категорія: Українська перспектива Редактор: ЯВ
18-го квітня – День виходу «КОБЗАРЯ» (1840 р.) – сконцентрованої Української Мудрості – ДНК 14 По ВІ
10 21 22
“І мертвим, і живим…”
Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Чужі люди проганяють, І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому.
Коментарі ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ
Про те, що дітей навчає Мати (досвід батька акумулюючись в формі знань, переломлюється через свідомість матері й передається нею дітям як звичай), властиво для української традиції. Це є очевидним і само собою зрозумілим для ТАРАСА. Звертаючись в «РОЗРИТІЙ МОГИЛІ» до Матері України, він саме в такому ключі й веде з нею розмову: «Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила?»
Підтвердження тому (що саме мати навчає звичаю дітей) також знаходимо і у Велесовій Книзі, там де воїни йдучи на ратну справу згадують пісні, в яких Мати: – закликає дітей до ратного чину:
☼
[ВК] – Дощечка [7г] Ідемо, бо Мати наша співає пісню ратну, і мусимо стати послухати її, аби самим не їсти трави і худобу грекам не давати
– або співає про подвиги ратні:
☼
[ВК] – Дощечка [7д] Як соколи, нападемо на них і кинемося до битви сильної. То бо Мати наша співає в небі про подвиги ратні Отож одійдемо од домів своїх і підемо на ворогів, аби дати відчути їм, як січе руський меч.
Ось чому свого цуратись те саме, як нагадує нам Кобзар Духовних Настанов, що й матір забувати – це втрачати звичаї своїх пращурів. А тому постійне нехтування оцього (Бо хто матір забуває) з часом приводить до плачевних наслідків, що й спостерігається на прикладі українців, які достатньо довго і до цих пір відчувають їх на власній шкірі: Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Чужі люди проганяють,
10 14 22 Ві
03 17 24 Пя