Як Бог роки роздавав by Казки Закарпаття.Легка мова

ЯК БОГ РОКИ РОЗДАВАВ

Ужгород Видавництво Олександри Гаркуші 2021 1

УДК 398.21(477.87):376.3/.4-051 Я 44 Я 44 Як Бог роки роздавав : казка. – Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2021. – 20 с. : іл. – (Казки Закарпаття. Легка мова). ISBN 978-617-531-238-4 Казка "Як Бог роки роздавав" – одна з п’яти книжок у форматі легкого читання, які видані у межах проєкту “Інклюзивне літературнохудожнє видання “Казки Закарпаття. Легка мова”. Тексти і малюнки до видання “Казки Закарпаття. Легка мова” створювалися за участі людей з інтелектуальними порушеннями. УДК 398.21(477.87):376.3/.4-051

Казку "Як Бог роки роздавав" легко читати. Деякі слова написані жирним шрифтом. Це складні слова. Складні слова пояснюються у тексті.

Видання здійснено за підтримки Українського культурного фонду Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою авторів

ISBN 978-617-531-238-4 2

Зміст

Вступ ............................................................................................ 3 Божа воля .................................................................................... 4 Божа наука ................................................................................ .18

Вступ Закарпаття – це частина України. На Закарпатті є високі гори, ліси, ріки. Люди на Закарпатті розповідають своїм дітям і онукам казки. Казки – це давні історії. Тепер ви можете читати казки у книжках. Таких книжок п'ять: Дощ, Мороз і Вітер, Мудра дівчина, Три наречені, Чарівна торбинка, Як Бог роки роздавав.

Божа воля Коли Бог створив світ, то вирішив подбати про кожну живу істоту. Скликав усіх до себе. Аби вирішити, хто скільки буде жити. І зібралися до Божого дому всі звірі і птахи. Чекають, скільки їм Господь подарує років. Першим Бог запросив на розмову людину. Ти – моє найрозумніше створіння! – каже їй Бог Дам тобі для життя тридцять років. Засмутилася людина: – Боже, чому так мало? Що я встигну зробити за тридцять років? Тільки розживуся на світі, а вже час помирати! Істота, створіння – живий організм, людина, тварина. 4

Розсердився Бог на людину: – Тут тобі не базар! Тридцять років для тебе досить! Вийшла зажурена людина від Бога. Стала біля дверей Божого дому. Чекає, що буде з іншими. Другим Бог закликав на розмову могутнього вола. – Даю тобі тридцять років життя! – каже Бог. Він хотів бути справедливим. Тож вирішив, щоб усі жили однаково. – Змилуйся, Боже! – заревів віл. Тридцять літ важко працювати я не хочу! Забери від мене половину років! – Не сперечайся зі мною! – розлютився Бог.

Вийшов з Божого дому сумний віл. Людина одразу у нього запитала: – Скільки тобі років наділили? – Аж тридцять! – каже віл. – Я просив менше. Але не хочуть і чути. – Мовчи! – озирнулася людина. Боявся, щоб їхню розмову не підслухали. – Я куплю твої роки для себе! – каже вона. – Ще й накошу тобі смачної трави! Домовилися, що людина купить від вола двадцять років. Бо волові вистачить і десяти років для важкої праці. Радіє людина. Вже має п'ятдесят років для життя.

Після вола до Божого дому забіг пес. Бог і йому дав тридцять років. Гавкає пес: – Тридцять років сидіти прив’язаним? Гав-гав! Це забагато! Мені досить і десяти років! – Буде так, як я вирішив! – насварив його мудрий Бог. Тільки вискочив пес надвір, чоловік відразу підійшов до нього. Купив собі чоловік і від пса двадцять років. Тепер чоловік має уже цілих сімдесят років! Тішиться з цього, як мала дитина. Бо ж сімдесят років – це вже не тридцять!

Після пса заскочила до Божого дому мавпа. Руки й ноги в неї трясуться від хвилювання. Але вона терпляче чекає, що їй дасть Бог. А він і далі всім роздає роки однаково. Каже мавпі Бог: – І ти тридцять років житимеш! – Чому тридцять? Це багато чи мало? – хвилюється мавпа. – Я буду краща чи гірша за інших звірів? – Цить, дурна мавпо! – вигукнув Бог. І показав їй пальцем на двері. Розумний чоловік купив і від мавпи двадцять років. І вже назбиралося в нього разом дев'яносто років. Радіє чоловік, що тепер наживеться на світі!

Наступним до Бога залетів чорний ворон. Почув він за дверима сердитий Божий голос. Вирішив ворон показати себе слухняним. Зігнувся ворон у глибокому поклоні. Уважно глянув Бог на ворона. Думає собі: “Цей не буде зі мною сперечатися. Йому дам найбільше років! Хай живе довше за всіх! Аби всі бачили, як мене треба слухатися!” – Тобі, чорний вороне, дарую аж триста років! Як почув про це ворон, розхвилювався: – Кра-кра... – Що? І тобі забагато? – запитує Бог. Низько схилив голову ворон і швидко вийшов надвір.

Сперечатися – спорити, відстоювати свою думку. 14

Людина чула розмову за дверима Божого дому. Радіє людина: – Куплю собі у ворона відразу сто років!” Але ворон став просити у нього більше грошей, ніж мала людина. Почали вони голосно сперечатися. Ворон розкричався на все горло: “Кра-кра!”. Так розшумілися, що навіть Бог почув. Здивувався Бог: “Що там за сварка?”. Та й визирнув надвір. А там людина із вороном ледь не б’ються біля його дверей. – То це ви тут учинили бійку за мої роки? – розсердився Бог. – Ну, я вас провчу! Злякався ворон. Змахнув чорними крилами. Полетів подалі від біди. А людина засмучена пішла додому.

Божа наука Так усе залишилося й по сьогодні. Віл працює на полі десять років. Собака і мавпа живуть стільки ж. Один ворон свої роки не встиг продати. Тому й живе довше за всіх. А як живе людина? Перших тридцять років вона – молода і здорова. Задоволена життям. Не ходить до лікарів. Оце і є подаровані Богом роки. Після них приходять роки, куплені у вола. У людини багато справ – родина, діти, праця! І так триває до п'ятидесяти років. Після п'ятидесяти років настають куплені собачі роки. Людина вже – не молода. Сили вже не ті, що людина мала колись. І так тягнеться її життя до семидесяти років. Після семидесяти років приходять до людини мавпячі роки. Розум вже на такий, як колись. Пам’ять гіршає. І так триває до дев'яноста років. А там надходить і кінець життю. Ось так Бог провчив хитру людину.

Літературно-художнє видання

Казки Закарпаття. Легка мова

Як Бог роки роздавав

Інклюзивне видання українською мовою у форматі легкого читання

Більше про проєкт:

Керівниця проєкту та упорядниця Лариса Шувалова Упорядкування та адаптація тексту Олександр Гаврош Художньо-технічна редакція, ілюстрації та верстка Олександра Гаркуша © ГО Центр культурних ініціатив “Фортеця Унг” Закарпатська обл., м. Ужгород тел. +38 095 49 79 710 e-mail: ungvaresca@gmail.com https://www.facebook.com/FortetsyaUng/ Підписано до друку 17.10.2021. Формат 60х84/8. Папір офс. Гарнітура Arial. Друк офсет. Умов. друк. арк. 2,32. Зам. № 26-2021. Тираж 500 прим. Видавництво Олександри Гаркуші Свідоцтво серія Зт № 23 від 06.09.2005 р. м. Ужгород, вул. Погорєлова, 4 тел. +38 050 148 65 02 e-mail: alexxgarkusha@gmail.com www.alexxgarkusha.com.ua