k m y c
POEZIY I PROZA Tamara Hrin, Slavomir Oleyr ZOZ [VETOVEJ LITERATURI Stari zavit (16) Z antolo}i> an}lijskej poezi> (4) OGLYDI Oleg Petruk RO^N<CI – XVILE< Irina Gardi-Kova~evi~, [efan Gudak, Olena Plan~ak-Saka~, Miheon Hun-Kan, Danica Vujkov DRAMSKI DODATOK Zvonimir Pavlovi~
4/2012 ISSN 0488-7557
Ilustraci> Ivana Ki{a
NVU “RUSKE SLOVO” NOVI SAD
[VETLOSC ~asopis za literaturu, kulturu i umetnosc
ROK LX
OKTOBER–DECEMBER 2012
^ISLO 4
ZMIST POEZIY I PROZA Tamara Hrin: Kol<ba strahu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 467 Slavomir Oleyr: Luka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 473 ZOZ [VETOVEJ LITERATURI Stari zavit (16) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 483 Z antolo}i< an}lijskej poezi< (4) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 500 OGLYDI Oleg Petruk: Материяли за библиоґрафию Гавриїла Костельника. „Промосковски” жридла 1945-1995. року . . . . . . . . . . . . . . . . . . 505 RO^N>CI – XVILE> Irina Gardi-Kova~evi~: Dolapxxci vlasnu gvizdu . . . . . . . . . . . . . 537 [tefan Gudak: Romani u ruskej literaturi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 542 Olena Plan~ak-Saka~: Nostal}iy za Karpatami i keresturskim Makondom . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 Irina Gardi-Kova~evi~: Spisovanw stvarnosci . . . . . . . . . . . . . . . . . 552 Miheon Hun-Kan: Uputstvo za upotrebu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 556 Danica Vujkov: @elwne, v{e {iv{e . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 561 DRAMSKI DODATOK Zvonimir Pavlovi~: Zazberova~e truploh . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 565 Risunki Ivana Ki{a (482, 536, 551, 651)
[VETLOSC
~asopis za literaturu, kulturu i umetnosc Vihodzi od 1952. roku (prerva od 1955. do 1966. roku) Dotera{n< redaktore Dxra Var}a (1952–1954), Dxra Papgarga< (1966–1993), Mikola M. Cap (1994–1998), Redakcijni kole}ixm (1999–2000) Direktor Martica Tama{ Odvi~atelqni redaktor Mikola M. Cap Redaktor Mikola [anta U{orjovacki odbor Irina Gardi-Kova~evi~, [tefan Gudak, Ykov Ki{xgas, Ynko Rama~ i Mikola M. Cap Lektor i korektor Mikola M. Cap Dizajn ramikoh Lxbomir Sopka Tehn<~ni redaktor Mariy Gudak Vidava Novinsko-vidavatelqna ustanova “Ruske slovo” Novi Sad. Adresa redakci<: 21000 Novi Sad, Bulevar o{lwbodzeny 81 (budinok “Dnevnika”), telefon (021) 6613-697 telefaks (021) 528-083, e-mail: ruske@EUnet.rs ^asopis vihodzi 4 raz u roku. Ro~na predplata 800,00 dinari, a za ino`emstvo 25 evra; wden prikladn<k 200,00 dinari. @iro rahunok ~islo 160-923244-82 – NVU “Ruske slovo” Novi Sad (z nazna~enqom: za “[vetlosc”); devizni rahunok ~islo 265100000002458904 – Raiffeisenbank a. d., Beograd Rukopisi nw vracame Drukuw Drukarny “Maxima graf” Petrovaradin ISSN 0488-7557
Drukovanw togo ~isla finansijno pomogli: Pokra<nski sekretariyt za kulturu i yvne informovanw i Gorodska uprava za kulturu Novogo Sadu
Poeziy i proza Тамара ХРИН
КОЛЇБА СТРАХУ ШТРЕЛЯНЄ ДО ШЕРЦА Хватам древену пищалку и почина мелодия пререзана зоз тресацим гласом густого ґузбанка под облаком. Стрибернїсти лїсточка препознаваю мой нємир. Препознаваю и твой страх котри випукує у жилох любови. Гевтей уродзеней, нашлїдней, гевтей цо ше нє вибера! Фалшиви гвоздзики потровели шицки дражки думкох и ти млєєш у вреску и плачу. Нє плач. Нє дирґонь под покровцом хтори шири пах меду и пчолох отровнїцох. Одразу, мишаю ше пахи ловору, маслини, монструма, нєчловека! Нє дошлєбодз же би шедлал твойо шерцо у пустинї котра гори у гарсцох лукавей жвири. Нє дошлєбодз.
467
Ти креїровал и циль и крочаї. И зашнїти и будни. И витрапени и щешлїви. Знам... Нашенко памета руку и хвильку садзеня, перши капки води, соль од жимного зною, паперик зоз подобу намальовану у оводи. Нє мож забуц, нє напинай емоциї процив габох. Чувствуєш ше вигнати зоз тулїпановей главки, а ти полен хтори лєци. Вандруєш по воздуху глєдаюци блїскавку котра доруши прекляту душу, давно скаменєту. Нє пре це. Анї нє пре мнє. Пре жилавши причини засадзени до памяткох штреляня. Дум, дум – час будзеня и кед можеш – пребачованя.
ПОСЛУХАЙ ПОРУЧЕНЄ Мой погляд ше купа у твоїх очох. Видзим велї гришки у чарних жренкох хтори пробую пренайсц дражку блїжей при пребаченю, далєй од словох хтори на прави способ виполня шерцо – як зоз моралом празну ташку. Алє празне дурканє нє поруша лїви бок хтори стої у забуцу.
468
И чамец руши ґу першей габи лєм кед и други чловек до руки чежке весло шмело зґраби. Нє потребне чекац хвильку хтора висклада слику зоз сухих лїсцох и охаби на влажних рукох совершене дїло мертвого уметнїка. Уметнїк ци сцекол до прешлосци, а опрез очох остала кирвава слика. Опиташ ше чи иста крев чече през вени и доходзи до точки емоциї и живота, дзе кажда особа вреднована пре дїла, а слова прелїґнути як увреда, або нєпрелєжана хорота. Шмелосц ше нє скрива у кошарику словох, у рамикох загадки, або питаня. Ту скриваш плач без билей слизи, пребаченє нє достанєш у бешеди хтора стално кричи, понеже є слабша и од сцеканя. Пребарз швидко нєставаш у моїх шорикох? Я це нє сцем покалїчиц, понеже так порежем його чеканє. Нє допущ же би час порушал мунтатов – Стара годзина нє руши знова после дижджу вноци. Здогаднї ше, ми на желєним швеце лєм госци. После паданя облєкаме били кошулї, лєгаме знова ґу древу и природи. Оставаме або у памятки дзецка, або задавени на дланї у капкох мутней води.
469
ПРЕМЕНКА Молга закруцела руки до ланцох, а потим ше давела у озеру солї. Скапала на джобаце дно – квадрати даремних пробованьох, заш лєм, кажде єднак болї. На червеней твари нїч ше нє обачи, а пременка останє закопана глїбше од погляду. Напевно надїя рошнє на стеблу без кореня; єден млади лїсток упиє капки розчарованя, умиє психу поґажену, мертву пре числа пробованя. И хиби тота била цверна, тинта масна, без можлївого сцераня. И хиби стабилна рука на паперу, моцнєйша пре власни побиди и пендраня. Лїк глєдани од учених, зоз диплому на муре дзиравим. Цело облєчене до платна без фарби и без крою. Еґоїста прелїґнул цалосц, а лїпкаци пальци закрил зоз покривку нєба. Знова нове пораженє, поплатане зоз розчарованьом, засладзене зоз ардзаву скору хлєба. Ардза нє вибляднє на мембрани ядра, останє рана пре нєоштри конци. Нє треба повесц нїч – траценє моцне и без слова. Нє треба глєдац причину у громадки блата, понеже нука останє пражнїна и без хаснованя правого алата. Нє треба питац побиду од поглавара –
470
и Ахил страцел битку пре ценку стрилу заджобнуту до слабосци. Потребне нацагнуц руку далєй од можлївого, треба написац слово блїжей при дотику, зоз буравим пирком цемней шмелосци. Чекац хвильку инспирациї и перши пупенци на дланї, ошмих дзецка на мурцавей твари чловека. Зняц терху зоз хрибта власного конїка – то подарована шлєбода нєвиному. Подписац повелю у хторей басна засадзена до першого шорика и кажде словко виру привита без нєсподзиваня. Потребне скрац швиже виреченє зоз влажнима плодами у плєценим кошарику. Розпукани ґамби чувствую мудросц у першим гласу после громадзеня цихосци. Закукла друга шветлосц, закруцена до пиджами спокою. Тераз поведз гласнєйше – крич, лярмай... плач. Пренашол ши Млєчну драгу, лавиринт у джобацим шену гвиздох безчислених. Обуй били ботоши на боляци ноги, порихтани ши за побиди нови. Можебуц их нє будзе ище вельо, алє пребудза єство зоз привидней шмерци. Можебуц буду дробни як зарно, кришталь солї у руки машини. Алє кришталь остава вично у биоґрафиї науковца, у знаню нашлїднїка и доброго школярика, цинь на слики занєшеного уметнїка, мотив за дїло вредного маляра.
471
УМЕТНЇК Падали на влажну длань мали, нєправилни стини котри ше помали уткали до кришталю совершеного ляду. Причекали хвильку кед получерстви шнїг завял людску душу нєвичерпну. Здабе на жиму тота цма слика виробена зоз сухого писку и талантом. Цалком достаточно за циху похвалу уметнїка хтори ше кормаца у цемнїци рокох и можлївого забуца, та прето свойо дїло – празни идеал, до нового повторйованя закруца. Вибрал длань, понеже свою вецей нє обачує. Очи прекрити зоз дзираву плахитку фалшивого успиху, о хторим приповеда вельо, у сланей шалати власних словох глєда потїху. Нєправилни стини оградзели ядро його живота. Мекушка цела и пах новей спреводзки у погубеним воску окупани. Єден дотик охаби пальци лїпкаци и дробни очи вично поспани. Совершени кришталї засадзени до його нєплодней души. Биле пирко твори храми моцних словох на черствим ляду, у жимним кридлу илузиї, а на горуцим ґару, под жридлом огня, барз ше швидко труши.
472
Славомир ОЛЕЯР
ЛУКА
(Живот и приключения)
Н
євелька хижа була у брегу, коло два километри од найблїзшей у малим герцеґовским валалчику. Мали даскельо овци, каменїсту жем и лєшик з хторого рубали древа за зогриванє през жиму. З двора ше пресцерал прекрасни попатрунок долу на швидку и жимну ричку и драгу хтора водзела коло нєй на лїво до валалу, а на право до сушедного варошу, дзе ше окончовали шицки важнєйши роботи у општини, у дохтора и на пияцу. Праве на тей драги, приповедал му оцец, под час Другей шветовей войни, сушед, хтори бул у усташох, забил його першу жену, и то так же ю розпарал, винял з нєй ище нєнародзене дзецко, зацал го на байонет и махал з нїм знаюци же ше оцец скрити припатрал. Война прешла, сушед зоз шведками достал потвердзенє же бул у партизанох од самого початку и достал по тей основи красну пензию, а оцец ше аж гет познєйше знова оженєл, похопел же мудрейше буц цихо, и достал його – Луку. Лука од дзецинства бул покус запшети, та и познєйше, кед вирос високи, остал сухи, зоз слабим и як модляцим гласом. Од дзецох з валалу нїхто нє приходзел до нїх, та ше найчастейше бавел сам зоз псом, инсектами, лєбо просто видумовал бависка дзе вон бул вельки, моцни и главни. Дакеди лєм, покрадзме од своїх родичох хтори му то бранєли, приходзел до Луки сушедов хлапчик Роберт, унук гевтого цо першу оцову жену... Видзел у нїм старшого брата, а и Лука го любел. Оцец му нє бранєл бавиц ше зоз нїм, лєм раз спомнул же дзеци нє виновати за грихи своїх предкох и же Бог найправеднєйши судия. Кед закончел основну школу и пришол час одлучиц кадзи далєй, оцец и мац видзели и сами же у обисцу нєт будучносци за Луку, бо ше лєдво и так нацаговали прежиц, а хтора би ше дзивка нєшка ище и одала за ньго и пришла жиц у тей худоби, гоч якей чесней, алє велькей. По длугей розгварки надумали го послац до Сараєва, най виучи за тарґовца. Школа му ишла од рук. Бул бистри и знаходлїви, алє осамени, бо го у новим стредку варошски хлапци нєдзечнє примали до дружтва, найбаржей прето же бул худобни и скромно облєчени, а нє мал анї пенєжи почасциц дакого, та ше и сам покус унїмал од пайташеня гоч би го дакеди дахто з класи и поволал же би вишли даґдзе до варошу пияток лєбо всоботу вечар. Тото кус цо му оцец посилал од предаваня даєдного баран-
473
чеца лєбо сира на пияцу у сушедним варошу, лєдво старчело за интернат и кнїжки. Раз го оцец нащивел и купел му капут за наиходзацу жиму, охабел му кус пенєжу за трошок и замодлєл го най му винє карту за гайзибан, бо нє купел повратну. Дал му пенєжи за цалу драгу, а Лука му купел карту лєм по слїдующу станїцу. Себе затримал остаток. Оцец аж у гайзибану похопел цо Лука зробел кед му кондуктер потолковал же уж давно мушел зисц, та лєбо най докупи карту, лєбо най зидзе з гайзибану. На щесце, мал ище кус при себе, та ше шицко добре закончело, и кед сцигол дому нє гнївал ше, лєм гуторел: „Знаходлїви є, будзе з нього...” Теди Лука поволал дружтво з класи до ресторану, часцел их, та так здобул даскелїх приятельох. По законченей школи ше врацел дому и у варошу му обецали же го приму до тарґовини на роботу, лєм най ше кус сцерпи и у першей нагоди робота будзе його. Оцец ношел директором баранчата, сира и вайца, а як подзековносц доставал обецунки же „накадзи тота и тота пойдзе до пензиї, Лука на першим месце”. У медзичаше, през лєто, бул на морю у Бару и там предавал туристом парадичи на пияцу. До парадичох доходзел так же плацел локалним дзециском най вчас рано прескоча ограду коло єдного готелу и преруца му два-три ґайби парадичох хтори локални добавяч поряднє приношел за потреби готела, а Лука их потим на своєй бициґли ношел на пияц и предавал. Нє бул то бог зна яки заробок, алє и то було лєпше як шедзиц дома, слухац оцово преруцованя и чекац место у тарґовини. Туристична сезона кратко тирвала, та ше на концу врацел дому. Пришла єшень и час кед ше требало леґиньчиц, дакус пооблєкац и зисц долу, гоч до валалу кед нє до варошу, най го дзивки видза, лєм пенєжу нє було нїодкаль за таке дацо, та знаходлїви, як уж бул, здумал себе способ як крашнє заробиц. Знал же у варошу исновала ґеодетска управа у хторей дзешка у пиньвици стал стари теодолит и лата зоз смугами за меранє жеми. Нїхто их вецей нє хасновал, бо купени нови инструменти, а облак у пиньвици ше могол отвориц звонка, та ше з єдним челєднїком догварел украднуц теодолит и лату. Так и зробели. Нєодлуга ше по сушедних валалох зявели двоме ґеодети у ґумових чижмох хтори розмерйовали трасу за будуцу автодрагу. Лука намесцал теодолит и давал знаки пайташови най ше премесци дакус на лїво, дакус на право док ше тот нє намесцел наспрам хижи лєбо поштред загради. Потим з билу фарбу означовали точки дзе нїби траса за автодрагу мала прейсц. Людзе ше лапали за главу, пробовали ше вадзиц з нїма, грожели з адвокатами и судом, алє „ґеодети” остали тварди, бо вони „лєм вивершую тото цо заплановане у
474
управи”. Даскелї з нїх поволали Луку на бок и догварели ше з нїм най поцагнє трасу дакус далєй од маєтку, на цо вон „нєдзечнє” приставал, алє то коштало и то досц. Приповедки о ґеодетох з хторима ше мож догвариц швидко сцигли по милицию и так закончена Лукова кариєра. Командир милициї у варошу го особнє випитовал и писал звити за тужителя, а випитованє тирвало цали три днї, бо нїяк нє могол похопиц як так швидко потрошели телї пенєж. Шицко ше закончело так же Лука достал два, а його помоцнїк рок и пол гарешту, до хторого нєодлуга були послати. Нє бул там анї полни штири мешаци, кед вибухла война, лєбо як ю у медийох наволовали „воєна вежба”, та як и велї бул пущени, бо ше гарешт розформовал. Врацел ше дому ґу родичом, дзе и далєй жил з преруцованьом же най уж раз почнє дацо робиц, зарабяц за себе голєм кед нє и за обисце у хторим жиє, а роботи нїґдзе. Главна бриґа му була склонїц ше даяк спред очох мобилизатором хтори глєдали таких як вон, та им лєбо на силу, лєбо з нагваряньом же треба бранїц оцовщину, давали униформи и одводзели до войни. Отамаль ше велї врацали з телевизорами, автами, пенєжом, драгоциносцами, тракторами... Даєдни ше нє врацели. Шицко ше предавало и шицко ше могло купиц и нїхто ше нє питал за походзенє тих стварох. То Лукови дало идею. Набавел себе вояцку униформу, направел дупликат ключох од сушедового трактора и раз, кед у сушеда нє було нїкого, запалєл трактор и одогнал го до трецого валалу. Там го предал туньо и шицки були задовольни. Купец же добре тарґовел, а Лука же дошол до пенєжу. Кед ше врацел дому, „чул” же сушедови украднути трактор и пошол ґу ньому. У довирию му гуторел же зна єдного хтори му да адресу дзе ше находзи трактор, алє тот пита же би му ше заплацело. Нє вельо, та сушед пристал и о два-три годзини Лука знова пришол ґу сушедови з адресу. Розуми ше, сушед то такой приявел полициї, указал власнїцки папери, дал им адресу и описал трактор. Ютре му трактор бул врацени и нїхто нїґда нє дознал же Лука бул умишани до того. Война бовчала вше блїжей його валалу. Раз кед зишол долу до дутяну, стретол гевтого сушеда цо у Другей шветовей войни забил першу оцову жену. Бул зоз своїм сином Блажом, Робертовим оцом, и цошка ше догваряли патраци з часу на час на Луку, а їх попатрунки нїяк нє могол розумиц як приятельски. То му було досц. Истого вечара позберал найнужнєйши ствари, поздравел ше з оцом и мацеру и сцекол просто до Беоґраду. Там го преруцел єден приватни превознїк хтори наполнєл комби зоз вибеженцами и дакеди през лєси и кукурици, а дакеди по драги вожел их углавним вноци, а през дзень ше одпочивали скрити. На даскелїх местох их
475
застановели вояци, Лука нє знал чийо, бо була ноц, алє им шофер през облак додавал пенєж и так их пущали далєй. Видно було же то добре розробена робота. Кед сцигол до Беоґраду, було уж позно пополадню, та понеже нє мал нїкого познатого, пошол до ресторану блїзко при гайзибанскей станїци наздаваюци ше же там годзен стретнуц дакого. Шеднул до кута и так мал добри препатрунок шицких госцох цо приходзели, одходзели, лєбо лєм шедзели як и вон. Наручел себе плєскавицу и ослуховал чи нє учує познату, герцеґовску бешеду, медзитим, нє було краянох, вечар ше уж приблїжовал, а Лука ище нє знал дзе преноцує. Ноци ище були жимни, та лавка у парку нє приходзела до огляду, автобусна лєбо гайзибанска станїца тиж так, бо полиция шицких випитовала и виганяла вонка. Прейґ конобара у ресторану ше стретол зоз власнїком и потолковал му же є вибеженєц и нє ма дзе спац, та кед єст у ресторану роботи за ньго, дзечнє би почал робиц лєм за кост и пребуванє. Нїч вецей нє пита. Ґазда го ошацовал такого худого и догварели ше же може спац у маґазинє з напойом, там му намесци посцель, та так будзе ту и бивац и чувац маґазин, за єдло ше уж вше найдзе дацо у ресторану, а робота почина од ютре рано. Ище кед Лука доложел же ма искуства у такей роботи, бо робел по готелох у Бару, ґазда пошол щешлїви же нашол тунього и доброго роботнїка. Доставал дакеди и бакшиш од задовольних госцох, алє курел, та скоро шицко трошел на циґаретли, а требало ше кус и облєчиц и зашпоровац, та здумал як ше знайсц. З часу на час до ресторану приходзела кус иншака клиєнтела од узвичаєней. Мали цми шмати, машлї, обовязну актовку и били ботоши. Бизнисмени. З висока и най шицки чую, вше наручовали виски, а найчастейше питали „Джек Даниєлс”, як кед би цалого живота пили лєм виски. Лука би на дно погара сипал звичайни виняк, додал даскельо капки пелинковцу, коцку ляду и наплацовал кельо сцел. Таким госцом нє була важна цена алє преказованє пред другима, та ше нїґда нїхто з нїх нє бунєл на цену, а о вискию знали тельо же Лука комотно могол вирайбац ботоши и сипац им тоту воду до погара з виняком. До каси ґаздови кладол пенєж за виняк, а розлику затримовал за себе. Медзитим, таких госцох нє було часто и Лука нє бул задовольни зоз „заробком”, та здумал ище лєпши план. Пришло лєто и коло поладня, кед пауза за полудзенок, ресторан бул звичайно таки полни же ше дакеди могло лєм стац у нїм. Найчастейше ше глєдало пиво на тей горучави, та Лука вше пред поладньом зохабял даскельо ґайби з пивом на дворе, споза ресторану, най би ше зограло на слунку. За полудзенок их уношел нука и кед дахто нару-
476
чел пиво, отворел му гевто зограте. Розуми ше, госц би насипал до погара, покоштовал го и лєм цо нє виплювнул. – Принєш ми жимне зоз фрижидеру! – Алє, панє, нє гуторели сце ми же сцеце жимне. Принєшем з фрижидеру, алє цо тераз най робим зоз тим отвореним? Звичайна реакция була: – Наплац ми и тото, лєм понагляй, здохнєм од смияду. Отворене пиво пресиповал до фляшох, та так од трох отворених могол вицагнуц два фляши хтори заверал, кладол до фрижидеру и знова предавал. „Бизнис” добре ишол, могло ше и зашпоровац, а ґазда гоч и знал дацо, нїч нє споминал, окрем єдного дня кед му питал документи. – Уж ши даскельо мешаци у мнє, задовольни сом з тобу, алє це мущим приявиц як роботнїка пре инспекцию. Нє можем це вецей криц и бац ше од контроли. Маш даяки документи при себе? Лука нє мал. Можебуц страцел особну карту у драже або ю анї нє вжал з дому. Цо тераз? – Нїч нам нє преостава – гварел ґазда – алє найсц двох шведкох зоз твойого краю хтори у Центре за вибеженцох потвердза твой идентитет, та достанєш другу особну карту. Лука ше розпитовал, ослуховал госцох, ґазда ше розпитовал прейґ своїх вязох, алє зоз Лукового краю нє було нїкого. На концу надумали най Лука идзе сам до Центру за вибеженцох и най их там пита за совит, бо так илеґално вецей нє може остац у ресторану. У Центру го прияла на розгварку нє барз любезна, алє озда од вислуханих нєщесцох и вистата панї штреднїх рокох хтора му кратко гуторела же през шведкох нїч нє може зробиц. Най ше знайдзе як зна. Довидзеня! – Лука – зачул глас коло себе у тей хвильки – то ти? Нє могол себе вериц. Коло нього стал командир полициї, исти тот цо го загарештовал кед бул „ґеодета”. И тераз ту роби у полициї и розказал панї най му пририхта шицко за особну и вибеженску карту, а вон будзе шведок, бо зна Луку и то барз добре. Другого шведка анї нє требало. Док чекал на карту, полицай го поволал най шедню даґдзе на кафу, бо би сцел з нїм дацо приповедац. – Яки ци плани, Лука? – опитал му ше. – Тераз кед мам документи, врацим ше дому обисц оца и мацер. Нє видзел сом их скоро цали рок. А потим, увидзим... – Лука – озвал ше з цихшим гласом полицай – нє идз там. Нє маш дзе пойсц. Думал сом же знаш, алє повем ци. Хижа вам згорела, мац ци дзешка у вибеженстве прейґ Червеного крижу, а оца ... Оца ци забили... Зна ше и хто. Єст шведкох хтори ми то гуторели.
477
– Хто?! – По моїх информацийох, то зробел Блажо, син гевтого... – Знам, добре знам хтори Блажо – одвитовал Лука. – Найлєпше би ци було явиц ше до Червеного крижу и глєдац азил у даєдней од жемох хтори примаю вибеженцох – предлужел полицай – а на дом забудз. Нє маш ше дзе врациц, Лука. Так и було. По велїх перипетийох у Нємецкей, цо окремна приповедка за себе, Лука ше нашол у Америки дзе дочасово бул змесцени до будинку вєдно зоз другима вибеженцами. Шицким потолковане же то дочасове ришенє и же шицки себе длужни найсц даяку роботу, и то цо скорей, бо их влада нє може финансовац на нєодредзени час. Младшим особом були понукани кредити за школованє, а старши, дзе спадал и Лука, були упутени на биро за роботу. Там им прейґ прекладателя понукани рижни роботи, звичайно барз мало плацени, алє, як ше гвари, „нужда закон меня”, та ше людзе за початок лапали до гоч якей роботи лєм най раз почню жиц самостойно. Луки ше то нє пачело. Нє пре мали заробок, знашол би ше вон як себе дополнїц кишенку, алє пре лицемерство власцох. З єдного боку су гумани, бо их прияли до жеми и оможлївели им нормални живот, а з дугого боку приведли их як туню роботну моц на роботи хтори Американци нє сцели робиц. Раз кед бул у бироу за роботу, прейґ толмача пробовал обяшнїц же ше вон нє чувствує добре, же му ше круци у глави, трешу му ше руки и дакеди нє зна дзе є. По його думаню, то тирваци пошлїдки войни и гарештованьох, та би их модлєл най го пошлю до дохтора на препатрунок и най вон утвердзи за яки роботи є способни, бо би нє сцел настрадац даґдзе и привесц и компанию и себе до нєзґодней ситуациї. О тидзень достал поволанку най ше з прекладательом яви на препатрунок до єдней больнїци дзе го перше препатри єден познати психолоґ, а потим кед затреба и други специялисти. Кед вошол до ординациї, од дзверох направел даскельо крочаї, а потим ше заплянтал и з обидвома руками застановел на дохторовим столє и то так же ше шицки папери цо були там наскладани нашли на патосу. – O my God! – скричал психолоґ. – Sit down, please. Лука шеднул, а дохтор му препатрел очи, глєдал од нього най заджмури, випросци руки и розшири пальци, и док ше Лука тресол кельо думал же потребне, опитал му ше: – What is two plus two? – Ша, два и два то двацец два – одвитовал Лука. – Подумал ши дакеди на самозабойство? – предлужел психиятер.
478
– Поправдзе най повем, часто думам на то, алє пред тим бим сцел позабивац шицких, лєбо цо вецей паноцох, бо вони найбаржей виновати за войни у швеце. Шлїдзели ище даскелї питаня на хтори Лука одвитовал цалком нєрационално и по писменим думаню психиятра, Лука нє способни за роботу и други препатрунки нє потребни. Хори є од маниякалней депресиї пре хтору муши брац моцни седативи и прето нє може робиц. Так Лука по америцких законох достал инвалидску пензию и квартель, дзе трошки биваня з векшей часци були компензовани з боку влади. Пензия нє була велька, алє йому то було досц. Тераз, кед мал надосц шлєбодного часу, почал ше розпитовац за мацер. Дознал прейґ Червеного крижу же и вона у Америки, нашол єй число телефону и догварели ше зисц ше. Лука шеднул на авион и сам себе ше чудовал же нє чувствує нїяке возбудзенє пре стретнуце з мацеру гоч ю нє видзел коло три роки. На аеродроме го дочекали познати очи гоч єй твар була баржей зранцована як дакеди. Нє стримал ше и заплакал без гласу, лєм му ше даскельо слизи скотуляли на ґамби. – Цо нам то зробели, мамо... Кому то требало? Одведла го до скромного виєднаного квартелю и длуго приповедали о блуканьох, страху, отлуканьох по цудзих жемох... Обидвойо сцекали од боляцей теми, алє ше Лука на концу одшмелєл опитац: – Мамо, правда же нам оца забил Блажо, сушед? – Гей. Так и я чула. Пред тим ме оцец послал прейґ Червеного крижу з єдну ґрупу до Нємецкей, а вон мал присц за мну о тидзень-два, лєм сцел пошориц обисце. Там го на дворе нашол Блажо... – А дзе вон тераз? Цо роби? Дзе жиє? – Исто як цо скорей и його оцец. Улїзал ше власцом, нашол шведкох же ше борел за нову державу и ма якушик функцию там... Хто би го знал. Алє сина Роберта зато послал до иножемства на школи. Нє добри му його власни. Кельо сом дознала же Роберт ту, у Америки, студира теолоґию на Сент Томас Универзитету. То Луки було досц. Поздравел ше з мацеру, догварели ше же ше частейше буду стретац и дал ше до глєданя Блажового сина Роберта. Интернет нательо добри и хасновити кельо є и опасни у даєдних ситуацийох. Луки нє требало вельо часу же би пренашол Роберта на фейсбуку и дознац о нїм шицко цо требало зоз информацийох цо их сам там виложел. Тих дньох Лука почувствовал боль у споднєй часци бруха. Спочатку думал же то даяка прехлада од драги лєбо даяка инфекция, алє кед боль постал моцнєйши и зявйовал ше у частейших
479
интервалох, надумал пойсц до дохтора. По препатрункох, анализох и нащивйованя специялистох, Лука дознал праве тото од чого ше обавал: мал рак простати и то аґресивну форму, та по шицких проґнозох, остало му жиц пейц-шейсц мешаци кед ше нє оперує. – А кед ше оперуєм? – опитал ше дохторови. – Чежко давац одредзени проґнози у таких случайох як твой – одвитовал му дохтор – алє по операциї би ши мал ище седем-осем мешаци з можлївосцу же останєш нєрухоми и у кочику до конца. Ище му приповедал и о другей можлївосци лїченя у єдней приватней клинїки хтора драга, треба плациц трицец пейц тисячи долари, алє шанси за длугши живот, а можебуц и за подполне вилїченє лєпши, бо маю сучаснєйшу опрему, медзитим, Лука го вецей нє слухал. Як вибеженєц нє мал телї пенєж, нє мал анї од кого пожичиц, а и так за нїм, окрем мацери, нїхто нє будзе жаловац. Нє охаби за собу анї жену, анї дзеци, анї длуства... У таких роздумованьох достал и вистку же му мац умарла. Зоз ню як кед би ше звалєло, скапало шицко цо го тримало у живоце. Вона му остала єдине цо ище мал од свойого, а тераз и то нєстало. По хованю нє чувствовал жалосц, алє страценосц, нєспособносц влапиц ше за гоч яку рационалну причину, нє поробиц тото цо му уж оддавна було присутне у подсвидомосци и од чого сцекал и при найменшим знаку же му ше така думка може формовац у глави. Нє могол спац и ноцами виходзел вонка куриц, безцильно крачал по квартелю, роздумовал же цо тераз. Конєчно ше одшмелєл и зочел сам зоз собу. Кед же кажде ма даяку мисию у живоце хтору треба виполнїц, питал ше же цо була його. Спреведац, краднуц, циґанїц... И нач? Кому? Купел пиштоль у першей предавальнї оружия и зоз спознаньом же тераз зна цо ма робиц пошол поглєдац Роберта на Сент Томас Универзитету. Надумал же то будзе його конєчни циль у живоце: вимсциц ше за оца. Око за око, зуб за зуб. Так стої и у Библиї и то му давало моралне оправданє, потвердзенє же добре зроби и од того чувствовал єдну файту олєгчаня. Лєм його вимсценє будзе найчежше можлїве. Забиє Роберта. Нє було му чежко пренайсц универзитет дзе ше школовал. На уходзе ше поряднє приявел и обяшнєл же пришол нащивиц свойого краяна, та нєодлуга до чекальнї вошол и Роберт. Млади красни хлапец, могол би буц и його таки, кед би ше дакеди оженєл, зоз широким и щирим ошмихом на твари му ше приблїжовал. Храмал на єдну ногу и то так барз же ше аж зогинал ґу жеми при ходу. Як кед би ше кланял. – Лука! То ти!?
480
Зрадовал му ше. По першираз у живоце чувствовал же му ше дахто так од шерца щиро радує. Винял озноєну руку з кишенки у хторей сцискал пиштоль и руковал ше з нїм. Роберт го облапел. – Ей, Лука, каждому бим ше могол наздавац лєм нє тебе. Дзе ши, як ши? Паметаш кед сом як мали, покрадзме, най мойо нє знаю, приходзел до вас, а ти ми оберал черешнї з найвисших конарох? Розприповедали ше и Лука дознал же ше Роберт покалїчел кед з пайташами нашли ручну бомбу хтору активовали. Єден погинул, а вон, ниа, остал з таку ногу... Попробує ю даяк поправиц, медицина нєшка прави чуда у ортопедиї, лєм треба вельо пенєжу, хтори анї вон анї його нє маю, та хто зна, єдного дня можебуц и зашпорує тельо, алє то лєм плани... Живот пред нїм... – Мушим пойсц, Роберт – станул Лука по розгварки на хтору ше нїяк нє могол концентровац – преходзел сом тадзи, а чул сом же ши ту, та сом одлучел обисц це. А зоз своїма ше чуєш? – Гей, и то часто. – Поздрав вельо оца и поведз му обовязно же сом це нашол и нащивел. Будзе му барз мило кед учує. И ище му поведз же знам шицко. Будзе розумиц о чим бешедуєм. На одходзе, гоч и нє покончел тото прецо пришол, гоч му розум гуторел же зрадзел на першим месце оца, а потим и себе и свойо тварди одлуки, чувствовал ше розтерховани. Бог, о хторим Лука нє мал ясну представу, уж покарал Блажу ище оштрейше як вон сам надумал. Цалого живота ше ма припатрац на сина-калїку як ше трапи, а нє годзен му помогнуц. Така кара ище страшнєйша од його задуманей. Одлучел пребачиц Блажови, зробиц тото цо анї сам Бог нє сцел. „По тим випада же я милосерднєйши од Бога”, ошмихнул ше Лука на таку думку док ше врацал назад. О два мешаци мал контролу у дохтора, повторени шицки потребни виглєдованя и заказана му консултация. – Лука – почал з озбильним гласом дохтор – мушим ци ше цошка опитац скорей як ци пречитам резултати. Робел ши дацо на своїм проблему без мойого знаня, пил ши даяки трави, ходзел до даяких фалшивих лїкарох? – Нє – одвитовал. – Гм – предлужел лїкар – барз ридко ше то случує, алє випатра же ци поставена погришна дияґноза. Потвердзене же нє маш рак. Верим же то було даяке запалєнє хторе саме щезло. Здрави ши, Лука. Вецей го нє слухал, а у глави му окрем радосци бринєли питаня на хтори нє знал одвит. Чи то наисце була дохторска гришка, чи можебуц награда за його пребаченє. Кед то гришка, можебуц
481
би требал тужиц лїкарох за нанєшени психични боль. Чул за случаї у хторих людзе знали доставац стотки тисячи долари як надополнєнє пре нєматериялну чкоду. Кед же то була награда, кому и як ма подзековац? Хто го наградзел? Постало му ясне же пенєж пре хтори цали живот жил нєчесно, нїч нє вредзи. То, на концу, лєм папер хтори нєшка маш, а ютре нє. Медзи людзми хтори го познали, а було ту и даскелїх Руснацох, познєйше ше приповедало же ше учленєл до Єховових шведкох, тих хторим ше Бог нашол на помоци у критичних ситуацийох, кед страцели виру и до себе и до людзох. Даєдни твердзели же го видзели як ноши якишик кнїжочки од дзверох до дзверох, приповеда о наиходзацим концу швета и можлївим спашеню, крашнє бул облєчени, обритвени и праве прето други твердзели же то нєможлїве. То бизовно нє бул Лука...
482
Zoz {vetovej literaturi
СТАРИ ЗАВИТ (16) КНЇЖКА О СУДИЙОХ Увод 1. КРАТКА ИСТОРИЯ НАСЕЛЬОВАНЯ ДО ХАНААНУ Насельованє Юди, Симеона, Халева и Кенийцох 1 И стало ше, по шмерци Йошуи, Израїлци ше обрацели ґу Господу питаюци ше: „Хто з нас видзе як вожд процив Ханаанцох бориц ше процив нїх?” 2А Господь гварел: „Юда видзе. Ниа, до його рукох сом дал тоту жем.” 3И гварел Юда свойому братови Симеонови: „Гибай зо мну на мойо нашлїдство, и будземе ше бориц процив Ханаанцох, а я пойдзем з тобу на твойо нашлїдство.” И Симеон пошол зоз нїм. 4Юда вишол и Господь придал до його рукох Ханаанцох и Ферезийцох, и побили у Везеку дзешец тисячи хлопох. 5У Везеку наишли на Адонивезека, вдерели на ньго и звладали Ханаанцох и Ферезийцох. 6Адонивезек сцекал, а вони ше гнали за нїм, и влапели го и поодрубовали му вельки пальци на його рукох и на його ногох. 7И гварел Адонивезек: „Седемдзешат царове зоз поодрубованима пальцами на рукох и на ногох зберали отрушинки под моїм столом. Як сом робел, так ми Господь врацел.” И одведли го до Єрусалиму и там умар. 8Вец Юдово синове войовали процив Єрусалиму, завжали го, и позабивали жительох зоз оштрим мечом а город спалєли з огньом. 9После того синове Юди ше спущели войовац процив Ханаанцох котри жили у горох, на югу и на ровнїни. 10Вец Юда рушел на Ханаанцох котри жили у Хеврону, а жителє Хеврону процив нїх – а Хеврон ше скорей волал Кирят-Арвоксефер – и розбили Сесия, Ахимана и Толмия, з роду Енака. 11А оталь пошли на жительох Давиру, а Давир ше скорей волал Кирият-Софар – Город писарох. 12А Халев гварел: „Хто звлада Город писарох и здобудзе го, тому дам свою дзивку Ахсу за жену.” 13И перши го здобул Ґотониїл, син Кенеза, младшого Халевового брата, и дал му Халев свою дзивку Ахсу за жену. 14И стало ше, на єй виходзе Ґотониїл ю нагварел питац од єй оца польо, и вона жубротала, и скричала з маґарца: „Дал ши ме до южней жеми!”, а Халев ше єй питал: „Цо сцеш?” 15А Асха му гварела: „Дай ми благослов, бо ши ме дал до южней жеми, та ми дай як одкупнїну (тал, придану) жридла води.” И Халев єй дал придану по єй жаданю (шерцу) – горнї и долнї жридла.
483
16Синове Кенейца Йовава, Мойсейового швекра, пошли зоз Палмового городу зоз Юдовима синами до пустинї, цо на югу Юди, цо на зиходзеню з Араду и населєли ше з народом. 17И пошол Юда зоз своїм братом Симеоном и розбили Ханаанцох котри жили у Сефету и препущели го преклятству и наволали тот город Преклятство. 18Алє Юда нє здобул до нашлїдства Ґазу зоз єй околїском, анї Аскалон зоз його околїском, анї Акарон зоз його околїском, анї Азот зоз його околїском. 19Господь бул зоз Юдом и вон здобул до нашлїдства гору, бо нє могол винїщиц жительох долїни, бо Рихав стал процив нього. 20И дали Халевови Хеврон, як гуторел бул Мойсей, и вон там нашлїдзел три городи Енакових синох. 21А Євусийцох, котри жили у Єрусалиме, Веняминово синове нє вигнали, и жили Євусийци зоз Веняминовима синами у Єрусалиме, и так по тот дзень.
Насельованє Йосифового дому 22И рушели синове Йосифово на Бетел, а Господь бул зоз нїма. 23И утаборели ше и розвидзовали Бетел, а мено того городу скорей було Луза. 24И збачели розвидзоваче, ниа, чловек виходзел зоз городу, и влапели го и гварели му: „Укаж нам уход до городу, и зробиме ци ласку.” 25И указал им уход до городу, а вони розбили город зоз оштрим мечом, а того чловека и його род пущели. 26И пошил тот чловек до жеми Хетитох и збудовал там город и наволал го Луза, а таке його мено аж по тот дзень.
Насельованє сиверних племенох и Едомцох 27Манасия нє завжал Ветсан – то город Скитох – анї його населєня и його околїско, и анї Танак и його населєня, анї жительох Дору зоз його населєнями, анї жительох Валааму зоз його населєнями, анї жительох Меґедону зоз його околїском и його населєнями, анї жительох Євламу, анї його околїско анї його населєня, и Ханаанци почали жиц у тей жеми. 28И стало ше, кед Израїл змоцнєл, наруцел Ханаанцом даванє, алє их нє вигнал. 29Анї Єфраїм нє вигнал Ханаанцох, котри жили у Ґазеру, та Ханаанци жили у Ґезеру медзи нїма. 30А Завулон нє вигнал жительох Кедрону анї жительох Енаалу, та Ханаанци жили медзи нїма, алє им наруцели даваня. 31Анї Асир нє вигнал жительох Акхону, и вони му давали даваня, анї жительох Сидону, анї жительох Аалаф, Ахазиву, Хелви, Афеку и Роову. 32Так Асер жил медзи Ханаанцами, жителями тей жеми, бо их нє могли вигнац. 33Анї Нефталим нє вигнал жительох Ветсамусу, анї жительох Ветенету, и жил Нефталим медзи Ханаанцами, котри жили у тей жеми, алє жителє Ветсамусу и Ветенету им давали даванє. 34А Аморейци поцисли синох Дана до горох и нє пущали их же би зишли до долїни. 35Аморейци почали жиц у гори Мурсинона, дзе єст вельо фалатки розбитей керамики и у котрей медведзи и лїшки, и у Аялону. А кед рука Яковового дому змоцнєла над Аморейцами, було им наруцене даванє. 36Гранїца Аморейцох була од виходу на Акравин и од Стини на горе.
484
Ангел Господнї нависцує Израїлу нєволї 2 Ангел Господнї вишол зоз Ґалґалу до Богиму, до Ветелу, и до дому Израїла, и гварел им: „Так гвари Господь: Виведол сом вас зоз Єгипту и приведол сом вас до жеми котру сом запришагнул дац вашим оцом и гварел сом: ’Нє розтаргнєм свой Союз зоз вами навики’. 2А ви нє складайце союз зоз жителями тей жеми, анї ше нє кланяйце їх богом, алє порозбивайце їх идолох и поваляйце їх жертвенїки’, а ви нє послухали мой глас, кед сце тото зробели. 3Прето гварим: Нє виженєм их спомедзи вас, и буду вам нєволя, а їх богове вам буду на соблазнь.” 4И стало ше, кед ангел Господнї гуторел тоти слова шицким сином Израїла, народ дзвигнул глас и заплакал. 5Прето наволали тото место Богим1 и ту приношели Господу жертви.
2. ОБЩИ РОЗПАТРАНЯ О ПЕРИОДУ СУДИЙОХ Конєц Йошуового живота 6И одпущел Йошуа народ и пошли синове Израїла кажди на свойо нашлїдство запошеднуц жем. 7И служел народ Господу шицки днї Йошуи и шицки днї старшинох котри наджили Йошуу и спознали кажде вельке дїло Господа, котре зробел Израїлу. 8И умар Йошуа, син Навинов, слуга Господнї, кед му було сто дзешец роки. 9И поховали го у часци його нашлїдства у Тамнатару, на Єфраїм гори, на сивер од гори Ґаас. 10А кед ше цале тото поколєнє приєдинєло ґу своїм оцом, по нїх остало друге поколєнє, котре нє познало Господа и його дїла, котри вон зробел Израїлови.
Одпаднїцтво и кара шлїдуюцих поколєньох робели синове Израїла зло пред Господом и служели Ваалом. 12Вони охабели Господа, Бога своїх оцох, котри их виведол зоз Єгипетскей жеми и пошли за другима богами, за богами народох котри були доокола нїх, и кланяли ше им и гнївали Господа. 13Охабели го и служели Ваалови и Астартом. 14И розпалєл ше Господь зоз гнївом на Израїл и придал их до рукох окрадачом котри их окрадали, и придал их до рукох їх околних нєприятельох и вони ше нє могли отримац пред твару їх нєприятельох. 15Вшадзи дзе ходзели, рука Господня була процив нїх, їм на нєщесце, як Господь бул гварел, и як им Господь запришагнул, и барз их прициснул. 11И
3. СУДИЙОВЕ Нєт тирвацого обраценя 16И поставел им Господь судийох, и виратовал их Господь зоз рукох їх окрадачох. 17Алє вони нє слухали анї судийох, а блудзели зоз другима богами и кланяли ше им, и швидко зишли зоз драги, по котрей ходзели 1
Бохим – тоти котри плачу.
485
їх оцове и слухали Господнї розкази. Вони нє робели так. 18Кед им Господь поставел судийох, Господь бул зоз судийом и ратовал их зоз руки їх нєприятельох шицки днї того судиї, бо Господь бул доволани зоз їх стуканьом пред твару тих котри их гнобели и прицискали. 19И ставало ше, кед умар судия, вони ше знова обрацали и знова робели ище горше як їх оцове. Ишли за другима богами, служели им и кланяли ше им, нє одступали од своїх злих дїлох и зоз їх погубених драгох. Причини прецо остали цудзи народи2 20И розпалєл ше гнїв Господнї на Израїл и гварел: „Прето же тот народ охабел мой Союз, котри сом зложел зоз їх оцами, и нє послухал мой глас, 21и Я вецей нє будзем виганяц пред нїма анї єден спомедзи народох котри охабел Йошуа, син Навина, и охабел их”, 22же би з нїма випробовал Израїл: чи ше вони буду тримац Господнєй драги и ходзиц по нєй, як ше тримали їх оцове, чи нє. 23И охабел Господь тоти народи и нє вигнал их такой и нє придал их Йошуови до рук.
Народи котри ше отримали 3 Ниа, народи, котри Господь охабел же би з нїма випробовал Израїл, шицки тоти котри нє спознали ханаански войни, 2лєм за тоти поколєня синох Израїла, котри скорей нє спознали войну, же би их научиц войовац: 3пейцме филистийски намиснїцтва и шицки Ханаанци, Сидонци, Евейци, котри жили у Ливану, од гори Валаермон по Ловоимат. 4И стало ше, же би ше з нїма випробовал Израїл, же би ше видзело чи буду слухац заповиди Господнї, котри Господь наказал по Мойсейови їх оцом. 5А синове Израїла жили медзи Ханаанцами, Хетитами, Аморейцами, Ферезийцами, Евейцами, Євусийцами, 6и брали себе їх дзивки за жени, давали свойо дзивки їх сином, и служели їх богом.
История судийох 1. ҐОТОНИЇЛ 7И
робели синове Израїла тото цо було зле пред Господом, и забули Господа, Бога свойого, и служели Ваалом и святим гайом. 8И розпалєл ше Господнї гнїв на Израїл, и придал их до рук Кушан-Ришатаїмови, царови Арам-Нагараїму, та синове Израїла служели Хусарсатомови, царови рикох Сириї, и вони му служели осем роки. 9И заволали синове Израїла на Господа, и Господь дал Израїлу вибавителя, Ґотониїла, сина Кенеза, Халевового брата, младшого од нього, и вон их виратовал. 10И бул на нїм Дух Господнї, и судзел вон Израїлу, и вошол до войни зоз Хусарсатом, и Господь придал Хусарсата, цара рикох Сириї, до його руки, арамского цара, и запановала його рука над Хусарсатом. 11Вец жем мала штерацец роки мир, и умар Ґотониїл, син Кенеза. 2
486
Цудзи народи охабени як кара пре нєвирносц Израїлцох.
2. ЕХУД И умар Ґотониїл, Кенезов син, 12а синове Израїла почали робиц тото цо зло пред Господом, и Господь дал премоц над Израїлом Еґломови, моавскому царови, бо вони творели тото цо зло пред Господом. 13И позберал ґу себе шицких синох Амона и Амалека и рушел на Израїл и розбил го и здобул Палмов город. 14И служели синове Израїла моавскому царови Еґломови осемнац роки. 15И заволали синове Израїла на Господа, и Господь им дал вибавителя Аода, сина Ґири, Венямининца, чловека котри под’єднак хаснує праву и лїву руку, и послали го синове Израїла же би однєсол даванє Еґломови, моавскому царови. 16А Аод себе направел дворезни меч, на пядз длуги, и припасол го себе под плащ, на правим боку. 17И пошол и принєсол даванє моавскому царови Еґлонови, а Еґлом бул барз тлусти. 18И стало ше, кед Аод придал даванє, вислал тих котри ношели даванє, 19а вон ше врацел од идолох, цо при Ґалґалу, и гварел Аод: „Цару, мам за це тайне слово.” А Еґлом му гварел: „Цихо.” И вислал од себе шицких цо стали при ньому. 20Аод вошол ґу ньому, а вон шедзел сам у горнєй лєтнєй хижи. А Аод му гварел: „Цару, мам за це слово од Бога”, и Еґлом ше дзвигнул зоз трона ґу ньому. 21И стало ше, чим вон станул, Аод нацагнул свою лїву руку и вицагнул меч з правого боку и забил му го до бруха, 22так же захпал и черенка за оштрим, а садло ше заварло за оштрим, бо вон нє вицагнул меч зоз його бруха. Аод вишол на терасу, 23и вишол през конк и завар за собу дзвери тей горнєй хижи и замкнул их. 24Кед вон пошол, слугове вошли и видзели же дзвери горнєй хижи замкнути и гварели: „Вироятно є на потреби у куце у лєтнєй хижи.” 25Чекали длуго и знємирели ше же, ниа, нєт нїкого хто би отворел дзвери горнєй хижи. Вец вжали ключ и одомкли, ниа, їх пан спаднути на жеми мертви. 26Док вони були збунєти и нїкого нє було при ньому, вон прешол коло идолох и виратовал ше до Сеїру. 27И стало ше, кед Аод пришол до жеми Израїла, затрубел до рога на гори Єфраїм, и спущели ше синове Израїла зоз нїм зоз гори, а вон им бул на чолє. 28И гварел им: „Гайде за мну, бо Господь, Бог придал до наших рукох наших нєприятельох Моавцох.” Вони пошли за нїм и заварли Моавцом преходи през Йордан и нє пущели нїкого прейсц. 29И побили вони того дня коло дзешец тисячи Моавцох, шицко моцних и шмелих людзох, и нїхто ше нє виратовал. 30Того дня Моавци були обрацени под руку Израїла, и бул мир у їх жеми осемдзешат роки, и Аод им бул судия док нє умар.
3. САМЕҐАР 31После нього посатал судия Самеґар, син Анатов. Вон побил шейсцсто Филистийцох зоз палїцу за воли у плугу. Так и вон виратовал Израїл.
487
4. ДЕВОРА И ВАРАК Израїл под ярмом Ханаанцох 4 Кед Аод умар, синове Израїла предлужели робиц цо зле пред Господом, 2и Господь их придал до рук Явинови, ханаанскому царови, котри царовал у Асору. Войсководитель його войска бул Сисара, котри жил у Арисоту народох. 3И заволали синове Израїла на Господа, бо тот мал дзевецсто желєзни двоколки и барз гнобел синох Израїла двацец роки. Девора 4А у тим чаше Израїлови судзела пророчица Девора, Лапидотова жена. 5Вона шедзела под Деворову палму, медзи Раму и Бетелом на Ефраїмовей гори, а синове Израїла приходзели ґу нєй на суд. 6Вона послала и поволала Варака, Авинеїмового сина, зоз Нефталимового Кадесу и гварела му: „Чи ци нє розказал Господь, Бог Израїлов: ’Идз на гору Тавор и вежнї зоз собу дзешец тисячи хлопох спомедзи Нефталимових и Завулонових синох. 7И приведзем ґу це, ґу потоку Кисон, Сисару, войсководителя Явинового войска, и його двоколки, и цале його войско и придам их до твоїх рукох’.” 8А Варак єй гварел: „Пойдзем, кед ти пойдзеш зо мну, а кед нє пойдзеш, нє пойдзем, бо нє знам дзень у котрим Господь пошлє ангела зо мну.” 9Вона гварела: „Пойсц з тобу пойдзем, лєм знай же на драги по котрей пойдзеш слава нє припаднє тебе, бо Господь прида Сисару до руки жени.” Девора станула и пошла з Вараком до Кадесу. 10И поволал Варак Завулона и Нефталима до Кадесу, и пошли за нїм дзешец тисячи хлопох, и Девора пошла зоз нїм.
Хевер Киней 11Хевер Киней ше оддвоєл од Кинейцох (роду Каїна), синох Йовава,
Мойсейового швекра, и розложел свой шатор при дубе у Саананиму, цо при Кадесу. Сисарово пораженє
12Кед повидомели Сисару же Варак, син Авинеїмов, вишол на гору Тавор, 13поволал Сисара шицки свойо двоколки, дзевецсто желєзни двоколки, и шицок народ цо зоз нїм, зоз Арисоту народох, ґу потоку Кисон. 14И гварела Девора Варакови: „Ставай, бо то дзень кед Господь придал Сисара до твоєй руки, бо Господь будзе исц пред тобу.” И зишол Варак зоз гори Тавор и дзешец тисячи хлопох за нїм. 15А Господь преплашел Сисару, шицки його двоколки и цали його табор зоз оштрим мечом пред Вараком, та Сисара скочел зоз двоколки и сцекол пешо. 16А Варак ше гнал за двоколками и за цалим табором аж по Арисот народох, и спаднул цали табор Сисари од оштрого меча, нє остал анї єден.
488
Сисарова шмерц 17А Сисара сцекол пешо до шатра Яили, жени Кинейца Хевера, бо медзи Явином, асорским царом и домом Кенийца Хавера бул мир. 18И вишла Яила опрез Сисара и гварела му: „Зайдз, панє мой, зайдз ґу мнє, нє бой ше!” И зашол ґу нєй до шатру и вона го закрила зоз плахту. 19А Сисара єй гварел: „Дай ми попиц дакус води бо сом смиядни.” Вона отворела мех зоз млєком, дала ше му напиц и закрила го. 20И гварел єй Сисара: „Стань на уходзе до шатра и кед дахто придзе и опита ци ше и пове: ’Чи ту єст дакого’?, ти повеш: ’Нєт нїкого’.” 21А Яила, Хеверова жена, вжала шаторски клїнок и вжала до руки млаток, поцихи пришла ґу ньому и забила му клїнок до слихи так же клїнок вошол до жеми, и страцел свидомосц, зацмело ше му пред очми и умар. 22И ниа, Варак котри ше гнал за Сисаром, а Яила му вишла вочи и гварела: „Гибай, и укажем ци чловека котрого глєдаш.” Вон вошол ґу нєй и, ниа: Сисара лєжи мертви, а клїнок у його слихи.
Вибавенє Израїла 23Так
Господь понїжел того дня Явина, цара ханаанского, пред синами Израїла. 24И пошла рука синох Израїла, була вше чежша за Явина, ханаанского цара, аж док вони нє знїщели Явина, ханаанского цара. Писня Девори и Варака 5 И зашпивали того дня Девора и Варак, син Авинеемов, гуторяци: 2Кед у Израїлу обявена обява, Народ добродзечнє жертвує, Благословце Господа! 3Слухайце царове, слухайце намиснїки, Я будзем шпивац Господу, Господа, Бога Израїла будзем славиц. 4Господи, у твоїм виходу зоз Сиїру, Кед ши виходзел зоз польох Едому, Жем ше тресла, з нєба ше ляло, Хмари ляли воду. 5Гори ше тресли пред твару Господа, Синай пред твару Господа, Бога Израїла. 6У дньох Самеґара, сина Аната, У дньох Яили драги остали празни, А тоти цо путовали Путовали по заобиходних дражкох. 7Нєстали силни (углядни) у Израїлу, нєстали, Аж док нє станула я, Девора, Док нє станула я – мац Израїла. 8Вибрали себе нових богох, И такой им нападали городи. Чи були єден щит або копия На штерацец тисячи Израїлцох?
489
9Шерцо
мойо за вождох Израїла, За тих з народу цо добродзечнє иду до бою. Благословце Господа! 10Ви, цо шедлаце били маґарици, Ви, цо шедзице на тепихох, И ви, цо ходзице по драгох, вєдно шпивайце, 11Глашце зоз гласом веселих пастирох на поїдлу. Най ше славя добродїйства Господнї, И його панованє з Израїлом! Теди народ Господнї зишол до своїх городох. 12Пребудз ше, ставай Деворо, Пребудз ше, стань и зашпивай писню! Стань Вараку, сине Авинеемов, И водз своїх зарабених до рабства! 13Теди и тоти цо остали постали сила, Народ Господнї станул шмело. 14Зо мну Ефераїм викоренєл тих у Амалеку, За тобу Венямин зоз своїм народом, Зоз Махиру вишли поглаваре, Од Зевулона тоти цо ноша заповиднїцку палїцу. 15Князове Исахарово зоз Девору, А Нефталим и Варак пошли за нїм до долїни. При Рувимових потокох Длуго ше радза. 16Прецо ши остал медзи торинами, Же би ши медзи стадами слухал глас пищалки? При Рувомових потокох длуго ше радза. 17Ґалаад остал на гевтим боку Йордану, А прецо Дан на цудзих ладьох? Асир ше населєл на побрежю моря, Пребува у своїх залївох. 18Завулон народ котри погубел свою душу на шмерц, Як и Нефталим на висоровнї. 19Пришли царове и станули до воєних шорох, Почали бой царове ханаански Под Танаху, при води Меґеду, Алє нє здобули стрибло як плєн. 20Гвизди з нєба станули до воєних шорох, Зоз своїх драгох войовали процив Сисари. 21Поток Кисон их однєсол, Поток прадавни – поток Кисон. Шмело крачай, моя душо! 22Теди задубонєли коньски копита, Лєца на нїх їх шедлаче. 23„Преклєйце Мероз” – гварел ангел Господнї – „Преклєйце з преклацом шицких його жительох,
490
Бо нє пришли Господу до помоци, Господу до помоци зоз моцнима.” 24Най будзе благословена медзи женами Яила, Жена Кинейца Хевера, Най будзе благословена медзи женами цо у шатре. 25Вон питал води, а дала му млєка, До драгоциней чаши дала му шметанки. 26З лїву руку долапела клїнок, А зоз праву ковацки млаток, И вдерела Сисару, главу му розбила, Розбила му и пребила слиху. 27Спаднул єй медзи ноги, спаднул и лєжал, Медзи ноги ше єй скляґал, спаднул, Як спаднул, там остал мертви. 28През облак випатра Сисарова мац, През облачок випатра Прецо поганьбена його двоколка, Чом так заостали колєса його двоколки?” 29Мудри дворянки єй одвитую, А и сама себе одвитує: 30„Плєн здобули, та го озда дзеля: Приємне роби каждому чловеку – награда зоз плєну: Сисарови як плєн шмати рижнофарбови, И рижнофарбови плєн на його шию.” 31Так най гиню, Господи, Шицки твойо нєприятелє. А тоти цо тебе любя, най буду як слунко Цо виходзи у своєй шветлосци. И жем була мирна штерацец роки.
5. ҐЕДЕОН Израїл под Мидийским ярмом 6 А синове Израїла робели зло пред Господом, и дал их Господь до рук Мидийцом на седем роки. 2И постала чежка рука Мидийцох над Израїлом, та себе синове Израїла пред Мидийцами робели у горох дзири, и пещери и утвердзеня. 3И було, кед би Израїлци пошали, приходзели би Мидийци и Амалекийци и синове Востоку3 и вєдно ишли на нїх, 4и утаборели ше медзи нїма и знїщовали їх урожай жеми аж по приход ґу Ґази, нє охабяли Израїлу за отримованє живота Израїла, анї за овци, анї за говеда, анї за маґарци, 5бо вони приходзели зоз своїма стадами и своїма шаторами, и приходзели у таким чишлє як шашка, и їх самих и ґамили було без числа. Вони приходзели до жеми Израїла же би ю опустошели. 6И барз охудобнєл Израїл пред твару Мидийцох, и заволали синове Израїла на Господа. 3
Синове Востоку – обще мено за пустиньски народи восточно од Йордану.
491
Єден пророк 7И стало ше, кед Израїлци заволали на Господа пре Мидийцох, 8Господь послал сином Израїла чловека пророка, котри им гварел: „Так гвари Господь, Бог Израїлов: ’Я тот цо вас виведол зоз жеми Єгипетскей, и виведол сом вас зоз дому рабства, 9и виратовал сом вас зоз руки Єгипту и зоз рукох шицких ваших гнобительох, и повиганял сом их спред вашей твари, и дал сом вам їх жем, 10и гварел сом вам: Я Господь, Бог ваш. Нє почитуйце богох аморейских, медзи котрима жиєце (у їх жеми), алє ви нє послухали мой глас’.”
Ґедеонова поволанка 11И пришол ангел Господнї и шеднул под дуб цо у Ефрату Йоаса, оца Авиезри, а його син Ґедеон млацел жито у преси за вино, же би го скрил пред Мидийцами. 12И зявел ше му ангел Господнї и гварел му: „Господь з тобу, шмели чловече!” 13А Ґедеон му гварел: „О, мой Панє, кед Господь з нами, як нас вец знашли шицки тоти зла? И дзе шицки його чуда, о котрих нам приповедали нашо оцове гуторяци: ’Чи нас Господь нє виведол зоз Єгипту’. А тераз нас Господь одруцел и дал нас до руки Мидийцом.” 14И обрацел ше ґу ньому Господь и гварел му: „Идз зоз тоту твою моцу и виратуєш Израїл зоз руки Мидийцох. Ниа, я це посилам.” 15А Ґедеон му гварел. „О, мой Господи, зоз ким виратуєм Израїл? Ниа, моя тисяча найменша у Манасийовим племену, а я наймладши у доме мойого оца.” 16А ангел Господнї му гварел: Господь будзе зоз тобу, и ти побиєш Мидийцох як єдного чловека.” 17А Ґедеон му гварел: „Кед сом нашол ласку у твоїх очох, дай ми знак же бешедуєш зо мну. 18Нє идз оталь док нє придзем ґу це и нє принєшем жертву и нє положим ю пред тебе.” Вон гварел: „Будзем ту док ше нє врациш.” 19Ґедеон вошол, приготовел коще и пририхтал безквасни хлєбики зоз ефи муки и положел месо до кошарика, и юшку висипал до гарчичка и принєсол тото пред нього под дубом и пришол ґу ньому. 20А ангел Божи му гварел: „Вежнї тото месо и безквасни хлєбики и полож их на тот камень, а юшку висип”. И вон так зробел. 21Теди ангел Господнї нацагнул конєц палїци котру тримал у руки и дорушел месо и безквасни хлєбики, и вибухнул зоз каменя огень и зожар месо и безквасни хлєбики, а ангел Господнї нєстал з його очох. 22И видзел Ґедеон же то бул ангел Господнї, и гварел Ґедеон: „О Господи, мой Господи, видзел сом ангела Господнього оч до оч!” 23А Господь му гварел: „Мир з тобу! Нє бой ше, нє умреш.” 24Ґедеон там збудовал Господу жертвенїк и наволал го „Мир Господнї”, котри и нєшкайшого дня ище стої у Ефрату Оца Едри.
Ґедеон процив Ваала 25И
стало ше тей ноци, гварел му Господь: „Вежнї буячка спомедзи буякох твойого оца, и другого буяка седемрочного, зваль Ваалов жертве-
492
нїк твойого оца и зруб святе древо цо при нїм. 26И збудуй жертвенїк Господу, Богу свойому, на верху Моазу вискладани, и вежнї другого буячка и принєш жертву спальованя на древе зоз святого древа, котре зрубеш. 27И вжал Ґедеон дзешец хлопох спомедзи своїх слугох и зробел як му гварел Господь, и стало ше, понеже ше бал од дому свойого оца и людзох того городу робиц през дзень, зробел то вноци. 28Кед станули людзе того городу вчас рано, ниа, Ваалов жертвенїк розбити и зрубане святе древо цо при нїм, и видзели другого буячка котри бул жертвовани на збудованим жертвенїку. 29И питали ше єден другому: „Хто то зробел?” Випитовали, виглєдовали и дознали же то зробел Ґедеон, Йоасов син. 30И гварели людзе того городу Йоасови: „Виведз свойого сина и най умре, бо звалєл Ваалов жертвенїк и зрубал святе древо цо при нїм.” 31А Йоас гварел шицким хлопом цо стали коло нього: „Чи ви тераз будзеце судзиц за Ваала? Чи го ви будзеце ратовац? Хто му пресудзел, най умре до рана. Кед вон бог, най пресудзи тому хто му розбил жертвенїк. 32И того дня наволали Ґедеона Єруваал гуторяци: „Най му судзи сам Ваал, бо му розбил жертвенїк.” Поволанка на оружиє 33Шицки Мидийци и Амалекийци и синове Востоку ше позберали вєдно и утаборели ше у долїни Єзреел. 34А Дух Господнї змоцнєл Ґедеона и вон затрубел до рога и Авиєзер бул поволани за нїм. 35И послал висланїкох по цалим племену Манасиї и до Асера, и до Завулона и до Нефталима и вони му вишли вочи.
Пробованє з волну 36И
гварел Ґедеон Богови: „Кед сцеш з мою руку виратовац Израїл, як ши гварел, 37ниа, я розпрестрем овчу волну на гумнє, и кед роса будзе лєм на волни, а жем будзе суха, будзем знац же виратуєш Израїл зоз мою руку, як ши гварел.” 38Так ше и стало. Ґедеон станул вчас рано, сциснул волну и вицадзел з волни росу – полну миску води. 39Вец Ґедеон гварел Богови: „Най ше нє розпалї твой гнїв на мнє, кед повем ище лєм раз. Най випробуєм ище раз на волни: най волна будзе суха, а най по шицкей жеми будзе роса.” 40И Бог так зробел тей ноци: лєм волна була суха, а по шицкей жеми була роса. Господь зменшує Ґедеоново войско 7 И станул вчас рано Єруваал, а то Ґедеон, и цали народ зоз нїм, и утаборели ше при жридлє Арод, а мидийски табор бул сиверно од нього, под брегом Море, у долїни. 2И гварел Господь Ґедеонови: „Пречислени тот народ цо зоз тобу же бим придал Мидийцох до його рукох, бо би ше Израїл могол вихвалїц предо мну и гуторяци: ’Власна рука ме виратовала’. 3А тераз поведз же би народ чул и поведз: ’Хто ше бої и треше ше, най ше враци и пойдзе од гори Ґалаад.” И врацели ше двацец два тисячи зоз народу, а остало дзешец тисячи.
493
4И гварел Господь Ґедеонови: „Ище народ пречислени. Уведз их до води, и там их випробуєм, и будзе, за кого ци повем: ’Тот идзе зоз тобу’, тот пойдзе зоз тобу. А кажди за кого ци повем: ’Тот нє пойдзе зоз тобу’, тот нє пойдзе зоз тобу. 5И приведол вон народ ґу води и гварел Господь Ґедеонови: „Кажди хто будзе хлєптац воду зоз язиком як пес, полож го набок, а каждого цо клєкнє на колєна же би пил – на други бок. 6И було, число тих цо хлєптали зоз язиком кед принєсли з руку воду ґу устом тристо хлопох, а шицок други народ клєкнул на колєна же би пили воду. 7И гварел Господь Ґедеонови: „Зоз тристо хлопами котри хлєптали вас виратуєм и придам Мидийцом до твоєй руки, а шицкок други народ най идзе – кажди на свойо место.” 8И вжали вони єдзенє за народ до своєй руки и свойо роги, а шицких других Израїлцох вислал, каждого до свойого шатра, а затримал лєм тих тристо хлопох. А мидийски табор бул под нїм у долїни.
Пред’знаки побиди 9И
стало ше тей ноци, гварел му Господь: „Стань и войдз до табору, бо ци го придавам до твоєй руки. 10А кед ше боїш зисц сам, зидз до табору зоз Фаром, твоїм слугом, 11и послухай цо бешедую, а после того змоцня твойо руки и войдзеш до табору.” И зишол вон зоз своїм слугом Фаром до табору дзе були перши пейдзешат стражаре. 12Мидийци, Амалекийци и шицки синове Востоку лєжали по долїни, числени як шашка, а їх ґамилом нєт числа, було их так вельо як писку на побрежю моря. 13Кед Ґедеон вошол до табору, ниа, єден приповеда свойому товаришови сон и гвари: „Ниа, пришнїл сом сон, же ше котуля ярчани хлєб у мидийским таборе и пришол аж ґу шатру и вдерел го, и спаднул, преврацел ше, и шатор спаднул.” 14А други му одвитовал и гварел: „То нїч инше, лєм меч Ґедеона, Йоашового сина, Израїлца. Бог дал до його руки Мидийцох и цали табор.” 15И стало ше, кед Ґедеон чул приповеданє о тим сну и його толкованє, поклонєл ше Господу и врацел ше до Израїлового табору и гварел: „Ставайце, бо Господь придал до нашей руки табор Мидийцох!” Упадованє 16И
подзелєл вон тристо хлопох до трох четох и дал каждому до руки рог и празни кантички и шветло до тих кантичкох 17и гварел им: „Патьце на мнє и так робце. Ниа, я войдзем на початок табору, и будзе, цо я будзем робиц, тото робце и ви. 18Кед затрубим до рога и шицки цо сце зо мну, затрубце до рогох доокола табору и кричце: ’За Господа и за Ґедеона’!” 19И вошол Ґедеон и сто хлопи котри були зоз нїм, на початок табору, на початок стреднєй (ноцней) стражи, и збудзели и дзвигли стражу, и затрубели до рогох и розбили кантички цо мали у своїх рукох. 20И затрубели три чети до рогох и розбили кантички, и тримали у лївих рукох шветло (лампи), а у правих рукох роги же би трубели и кричали: ’Меч за Господа и за Ґедеона’!” 21Вони стали кажди на своїм месце доокола табору, а цали табор бегал, кричал и сцекал.
494
22Кед затрубели тристо роги, Господь обрацел меч каждого процив свойого блїжнього у цалим таборе, и табор сцекал по Ветасету, аж по побрежє Авелмеулу при Тавату.
Погона 23И
кричали Израїлци зоз племена Нефталима, и зоз племена Асира и зоз цалого племена Манасиї, и гонєли Мидийцох. 24Ґедеон послал глашнїкох по цалей Ефраїмовей гори гуторяци: „Зидзце и идзце процив Мидийцох и завежнїце себе воду по Ветвир и Йордан.” И кричал кажди чловек цалого племена Єфраїма и завжали воду по Ветвир и Йордан. 25И влапели двох мидийских вождох, Орива и Зива: Орива забили у Сурину, а Зива у Якефзиву, и гнали Мидийцох, и принєсли Ґедеонови на тот бок Йордану главу Орива и Зива. Зависц Ефраїмовцох 8 И гварели Ефраїмци Ґедеонови: „Цо ши то зробел з нами: нє поволал ши нас кед ши рушел войовац процив Мидийцох!”, и барз ше му процивели, 2а вон им гварел: „Цо сом зробел у поровнаню з вами? Чи нє лєпше Ефраїмово зберанє бобкох грозна од Авиезеровей оберачки? 3До вашей руки Господь придал мидийских вождох, Орива и Зива. И цо я зробел таке як ви?” Кед вон то гварел змирел ше їх дух процив нього. Ґедеон гонї нєприятеля прейґ Йордану 4И
пришол Ґедеон ґу Йордану, и прешол го, вон и тристо хлопи, котри були з нїм, гладни и вистати. 5И гварел людзом Сукхоту: „Дайце людзом цо иду зо мну хлєба, бо су вистати, а ниа, гонїм Зевея и Салману – мидийских царох. 6А старшинове Сукхоту му гварели: „Чи рука Зевея и Салмани уж у твоєй руки, же бизме твойому войску давали хлєба?” 7Ґедеон гварел: „Прето, кед ми Господь прида до моєй руки Зевея и Салману, будзем вицинац вашо цела зоз пустиньским церньом.” 8И пошол оталь до Фануїлу и гварел им тото исте, а людзе Фануїлу му одвитовали так як му одвитовали людзе Сукхоту. 9И гварел Ґедеон людзом у Фануїлу: „Кед ше врацим з миром, розвалям тоту кулу.” Зевейово и Салманово пораженє 10А Зевей и Салмана були зоз своїм войском у Каркару – коло петнац тисячи, кельо остало од цалого табору синох востоку, а тих цо погинули було сто двацец тисячи, тих цо ноша меч. 11Ґедеон пошол по драги тих цо биваю у шатрох, восточно од Навету и Йогвегу, и розбил табор котри ше чувствовал безпечно. 12Зевей и Салмана сцекли, а вон ше гнал за нїма и влапел двох мидийских царох – Зевея и Салману, и знїщел цали табор.
Ґедеоново вимсценє врацал ше Ґедеон, син Йоашов, зоз битки през схил Аресу, 14и влапел єдного хлапца зоз Сукхоту и випитал го, а пописал од нього 13И
495
мена визначних и старшинох Сукхоту – седемдзешат седем хлопох. 15И пришол Ґедеон ґу старшином Сукхоту и гварел: „Ниа, Зевей и Салмана, пре котрих сце ше ми вишмиховали гуторяци: ’Чи рука Зевея и Салмани уж у твоєй руки же бизме дали хлєба твоїм вистатим людзом’?” 16И полапал старшинох городу, и вжал пустиньске цернє и вицинал з нїм тих людзох городу. 17А кулу Фануїлу розвалял и позабивал людзох городу. 18И гварел Зевейови и Салманови: „Яки то були людзе, цо сце их позабивали на Тавору?” Вони гварели: „Подобни тебе, випатрали як царски синове”. 19Ґедеон гварел: „То були мойо браца, синове моєй мацери! Бог ми шведок, кед бисце их охабели у живоце, нє позабивал бим вас.” 20И гварел Етерови, свойому першородзеному: „Стань и позабивай их!” Алє хлапец нє вицагнул свой меч, бо ше бал: бул ище мали. 21А Зевей и Салмана гварели: „Стань и позабивай нас, бо яки чловек, така му и сила.” А Ґедеон станул и забил Зевея и Салману, а вец вжал мешачки цо були на шийох їх ґамилох. Ґедеон панує з Израїлом 22И гварели Израїлци Ґедеонови: „Панє, пануй над нами ти, твой син, бо ши нас вибавел зоз рукох Мидийцох.” 23А Ґедеон им гварел: „Нє будзем пановац над вами я, и нє будзе пановац над вами мой син – Господь будзе пановац над вами.” 24И гварел им Ґедеон: „Лєм вас барз модлїм: най ми кажди да зоз свойого плєну по єдну миндюшу.” Победзени ношели златни миндюши, бо су Израїлци. 25А вони гварели: „Даме, даме.” Вон розпрестрал свой плащ и кажди руцел миндюшу зоз свойого плєну. 26А златни миндюши котри од нїх модлєл були чежки тисяч седемсто шекели злата, окрем мешачкох, ланцущкох и пурпурового облєчива, цо було на мидийских царох, и окрем ланцущкох цо були на шийох їх ґамилох. 27Ґедеон направел зоз того ефод и положел го у своїм городзе Ефрати, и цали Израїл за нїм там водзел прелюбу, и то постало спокуса за Ґедеона и за його дом. 28Так Мидийци були понїжени пред синами Израїла и вецей нє дзвигали свою главу, та жем мала мир штерацец роки у дньох Ґедеона. 29И пошол Єроваал, Йоашов син, и населєл ше у своїм доме. 30А Ґедеон мал седемдзешат синох, котри вишли з його утроби, бо мал вельо жени. 31Його наложнїца, котра жила у Сихему, народзела му сина котрому дал мено Авимелех. 32И умар Ґедеон, син Йоашов, у глїбокей старосци, и поховали го у гробе його оца Йоаша, у Авиезеровей Ефрати. 33И стало ше, кед Ґедеон умар, синове Израїла ше обрацели и почитовали Валаама и зложели союз з Ваалом же би им бул бог. 34И нє паметали синове Израїла на Господа, Бога, котри их вибавел зоз рукох шицких їх нєприятельох доокола. 35И нє указовали ласку дому Єроваала-Ґедеона за шицко тото добре, цо зробел за Израїл.
496
6. АВИМЕЛЕХ Авимелех постава цар 9 И пошол Авимелех, Єроваалов син, до Сихему, ґу братом своєй мацери и гварел им и цалому роду оцовского дому своєй мацери гуторяци: 2„Поведзце на уха шицким жительом Сихему: цо лєпше, же би над вами пановали седемдзешат хлопи – шицки синове Єроваала, чи же би над вами пановал єден чловек. И паметайце же сом ваша косц и вашо цело.” 3А браца його мацери гуторели о нїм шицко тото до ухох шицким жительом Сихему и їх шерцо ше приклонєло ґу Авимелехови, бо гуторели: „Вон наш брат.” 4И дали му седемдзешат шекели стрибла з дому Ваалверита, а Авимелех за нїх поєднал пустих и легковажних хлопох, и вони пошли за нїм. 5И пришол до дому свойого оца у Ефрати и позабивал своїх братох, синох Єруваала, седемдзешат хлопох на єдним каменю, а остал лєм Йоатам, наймладши син Єроваала, бо ше скрил. 6И позберали ше шицки хлопи Сихему и цали дом Маалона, и пошли, поставели Авимелеха за цара при дубе бунту котри у Сихему. Йоатамова басна то явели Йоатамови, вон пошол, станул на верх гори Ґаризин, дзвигнул глас и кричал гуторяци: „Слухайце ме, хлопи Сихему, Же би вас Бог послухал. 8Рушели древа пойсц Помазац цара над собу, И гварели маслини: ’Царуй над нами’! 9А маслина им гварела: ’Чи ше мам одрекнуц свойого олєю, З котрим ше указує чесц Богу и людзом, И пойсц кивац ше над древами’? 10И гварели древа смокви: ’Гибай, и царуй над нами’! 11А смоква им гварела: ’Чи ше мам одрекнуц своєй сладкосци, И свойого доброго плоду, И пойсц кивац ше над другима древами’? 12И гварели древа лози: ’Гибай и царуй над нами’! 13А лоза им гварела: ’Чи ше мам одрекнуц мойого вина, Котре розвешелює богох и людзох, И пойсц кивац ше над другима древами’? 14И гварели шицки древа церню: ’Гибай, царуй над нами’! 15А цернє гварело древом: 7Кед
497
’Кед ме наисце помажеце за цара над вами, Гайде, войдзце до мойого хладку, А кед нє – вибухнє огень зо мнє И зожре либански кедри’! 16А тераз, чи сце праведно и чесно зробели, кед сце поставели за цара Авимелеха, и кед сце добре зробели з Єруваалом и його домом, и кед сце му то зробели як за награду його рукох? 17Кед мой оцец войовал за вас, и викладал свою душу до нєбезпеки и виратовал вас зоз рукох Мидийцох, 18ви ше нєшка обрацели процив дому мойого оца, и позабивали його синох, седемдзешат хлопох на єдним каменю, и поставели за цара Авимелеха, сина його служнїци, над жителями Сихема, бо вон ваш брат. 19И кед сце праведно и чесно нєшка зробели зоз Єруваалом и його домом, радуйце ше з Авимелехом, и най ше вон радує з вами. 20А кед нє, най вибухнє огень з Авимелеха и най зожре жительох Сихему и дом Маалона, и най вибухнє огень зоз жительох Сихему и з дому Маалона и най зожре Авимелеха!” 21Вец Йоатам сцекол, пошол и пришпл до Бееру и остал там, од страху пред своїм братом Авимелехом. Буна жительох Сихема процив Авимелеха 22И пановал Авимелех над Израїлом три роки. 23Вец Бог послал злого духа медзи Авимелеха и жительох Сихему, и побунєли ше жителє Сихему процив Авимелеха, 24же би вимсциц нєправду над седемдзешат Єрувааловима синами и же би їх крев спадла на їх брата Авимелеха, котри их позабивал, и на жительох Сихема, котри му помогли же би позабивал своїх братох. 25И поставели жителє Сихему зашедки по верхох горох и окрадали шицких цо преходзели по драги коло нїх, и повидомели о тим Авимелеха. 26И пришол Ґаал, Аведов син, и його браца, и вошол до Сихему, и здобул довириє жительох Сихема. 27И повиходзели до поля, и оберали свойо грозно, и джамели го и вешелєли ше; вец пошли до дому свойого бога, єдли и пили, и преклїнали Авимелеха. 28И гварел Ґаал, Аведов син: „Хто Авимелех и хто син Сихона, же бизме му служели? Чи вон нє син Єруваалов, а Зевул його управитель, з людзми Емора, оца Сихема. Прецо му маме служиц? 29И кед дахто да тот народ до моєй руки, виженєм Авимелеха, и повем му: ’Змоцнї свойо войско и видз до бою’! 30А Зевул, управитель городу, чул слова Ґаала, Абедового сина, и розпалєл ше зоз гнївом. 31И послал тайно висланїкох ґу Авимелехови гуторяци: „Ниа, Ґаал, син Ебедов и його браца пришли до Сихему и, ниа, буня город процив тебе. 32Прето ставай вноци, ти и твой народ, цо зоз тобу, и направ зашедку на полю. 33И будзе, рано кед видзе слунко, стань и розмесц ше пред городом, а кед вон и його людзе виду на це, зробиш з нїма як годна твоя рука.” 34И станул Авимелех вноци и шицок народ цо зоз нїм, и направели зашедку пред Сихемом у штирох бокох. 35И вишол Ґаал, син Аведов, и станул при городскей капури, а Авимелех зоз людзми цо були зоз нїм вишол зоз зашедки.
498
36Кед Ґаал, син Аведов, видзел людзох и гварел Зевулови: „Ниа, людзе зиходза зоз горских верхох”, а Зевул му гварел: „То ци цинї горох випатраю як людзе.” 37А Ґаал ше знова озвал и гварел: „Ниа, народ зиходзи од моря, котре на стред жеми, а друга часц идзе з драги Чаривнїчного лєсу. 38А Зевулон му гварел: „Дзе твойо уста, цо гуторели: ’Хто Авимелех же бизме му служели? Чи то нє тот народ цо ши го нєнавидзел? Тераз видз и воюй процив нього.” 39И вишол Ґаал на чолє жительох Сихема и борел ше з Авимелехом. 40Авимелех го гонєл, а вон сцекал пред нїм. И спадли велї позабивани аж по саму капуру. 41Авимелех ше врацел до Ариму, а Зевул вигнал Ґаала и його братох, же би нє жили у Сихему.
Руйнованє Сихему и заберанє Миґдал Сихему 42И
стало ше, ютредзень народ вишол до поля и повидомели о тим Авимелеха. 43Вон вжал свoй народ и подзелєл го на три чети и направел зашедку на полю. И видзи, ниа, народ виходзи з городу, и навалєл на нїх и побил их. 44А Авимелех и вояци цо були зоз нїм розмесцели ше и остали при уходзе городскей капури, а други два чети нападли тих цо були на полю и позабивали их. 45Авимелех цали дзень нападал на город, и завжал город, а народ у нїм позабивал, и зруйновал город и посипал го зоз солю. 46Кед то чули шицки жителє кули Сихема, вошли до утвердзеня храму бога Ваалверита. 47И повидомели Авимелеха же ше жителє позберали до сихемскей кули. 48А Авимелех вишол на гору Селмон зоз шицким народом цо бул зоз нїм, и вжал Авимелех до руки шекеру, орубал конари зоз древа, вжал их и положел себе на плєцо и гварел народу цо бул зоз нїм: „Цо видзице же робим, швидко робце так як я.” 49И кажди рубал конари и пошли за Авимелехом, поруцали конари на утвердзенє и запалєли огень над утвердзеньом. И поумерали шицки людзе у сихемскей кули – коло тисяч хлопи и жени. Обшеданє Тевеси и Авимелехова шмерц 50И пошол Авимелех на Тевесу, обшеднул ю и завжал ю. 51А у стред
городу була тварда кула и там посцекали шицки хлопи и жени, заварли ше у нєй и повиходзели на кров кули. 52А Авимелех пришол ґу кули и почал ю нападац. И пришол Авимелех ґу самей капури кули же би ю запалєл з огньом, 53а єдна жена руцела Авимелехови на главу камень зоз млїнчка и розбила му лопов. 54Вон такой поволал свойого слугу котри му ношел оружиє и гварел му: „Вицагнї мой меч и забий ме же би нє поведли: ’Жена го забила’.” Його слуга го преджобнул и вон умар. 55Кед Израїлци видзели же Авимелех умар, кажди пошол до свойого места. 56Так Бог врацел Авимелехово зло, котре вон зробел свойому оцови, же позабивал своїх седем братох. 57И шицко зло жительох Сихему Бог звалєл на їх глави, и так пришла на нїх клятва Йоатама, Єруваалового сина. (Предлужи ше) З греческого и латинского преложел др Янко Рамач
499
З АНТОЛОҐИЇ АНҐЛИЙСКЕЙ ПОЕЗИЇ (4) Александер ПОУП
ОДА САМОТИ Щешлїви чловек чийо жаданє и бриґа даскельо оцово гольти мац, дзе може дихац родзени воздух, на своєй власней груди стац. Чийо стада го з млєком, поля з хлєбом кармя, до волни облєкаю, чийо древа му влєце хладок правя, а вжиме грею. Блажени тот хто може лєгко найсц годзини, днї и роки цо нїжно преходза, у здравю цела, миру розума, воднє у цихосци, у твардим сну вноци; учиц и буц спокойни, вєдно з другима; сладку рекреацию; и нєвиносц, хтору велї глєдаю з медитацию. Так ме пущ най жиєм, нєвидлїво, нєзнано; так ме пущ най умрем, нє жалуй ме; скрити од швета, нє на каменю поведз дзе лєжим.
500
Лори ПАУЕЛ
ПРАВДА И НЄПРАВДА Нєправда то празна хижа а правда полна з людзми нєволанима. Вони це ґрабу за руки и кладу до кишенкох як тайни писма. Живот то дом, облаки отворени, папери лєтаю. Нєправда то гола грушочка цо гори а правда цма гала, песц цо биє до дзверох. Рад’ярд КИПЛИНҐ
ГЕТСЕМАНСКА ЗАГРАДА 1914–1918 Збуло ше то у Пикарду,1 заграда Гетсеманска там була. Людзе ше припатрали як иду вояци анґлийски – єден за другим полки крачали. Преходзели зме, преходзели або стали – як розказали, и маски зме на твар здзивали кед ґаз пущели над заграду Гетсеманску. У загради Гетсеманскей дзивка красна бивала 1
Пикардия – обласц на сиверу Французкей.
501
и цали час ми приповедала, а я ше модлєл: „Най ме обидзе тота чаша!”2 Официр шедзел и заповедал, вояци на трави лєжали, и цали час док зме там пребували я ше поцихи модлєл: „Най ме обидзе тота чаша!” Нє прешло, нє обишло, нє обишло ме анї на час. Випил сом тоту чашу до дна кед пущели ґаз над заграду Гетсеманску. МОЛБА Кед сом робел же бисце могли уживац, та гоч на яки способ сом то зробел, пущце ме най лєгнєм поцихи у гевтей ноци хтора и на вас придзе, можебуц нєодлуга. А можебуц о хвильку-два, єдного дня, моя шмерц спричинї даяки питаня – нє глєдайце одвити одо мнє, лєм у кнїжкох котри зохабям. Пет БУН ТОТА ЖЕМ МОЯ (Писня виходу – Exodus song) Виход Израїлцох з Єгипту до Обецаней жеми
Бог ми дал тоту жем, тоту храбру, давну жем. 2 Оче мой! Кед можлїве, най ме заобидзе тота чаша, алє нє як я сцем, а як ти! (Мт 26, 39)
502
И кед ранше слунко одкрива бреги и ровнїни, я видзим єдну жем як з раю дзе дзеци шлєбодно бегаю. Прето, дай ми руку и гибай зо мну до тей красней жеми, до тей златней жеми. И гоч я лєм чловек звичайни, кед сом з тобу и з помоцу Божу, я знам же сом моцни. З Божу помоцу я сполнїм сон же би тота жем була наш дом. Кед ше мушим бориц, будзем ше бориц же би тота жем була наша. Покля нє умрем, тота жем моя. Джон МИЛТОН
СВЯТЕ РАНО Наслов ориґинала: Рано кед ше Христос народзел1
(Виривок) То тот мешац, и тото щешлїве рано кед ше Син вичного Краля Нєбесного и одатей Дзивки, Мацери Дївици народзел, нашо вельке спашенє з нєба принєсол; бо так святи мудерци здавна шпивали2 1 2
Джон Милтон (1608-1674) написал тоту оду на Крачун 1629. року. Пророки, як Исаия, предсказали приход Месиї.
503
же Вон нам смертельну кару одпущи и з Оцом своїм вични мир дарує. То тота подїя славна, шветло цо ше нє гаши, и тота заря далєка цо швици з пламеня Велїчанства, дзе Вон за Нєбесним високим столом шедзи у штредку Святей Тройци;3 Вон сцел буц з нами – охабел палати нєбесни блїщаци, а вибрал з нами цму хижу з обичней глїни. Поведз, нєбесна Музо, як можеш даровац Дзецко-Бога? Маш стих, гимну, або святочносц привитац Го у Його новим доме? Тераз, док нєбо од слунковей запраги нє уґажене,4 блїщаце шветло ше приблїжує, обнїма каждого у доме у ескадрону шветлосци. И ошвицує далєку драгу з Востоку дзе гвизда ясна водзи мудерцох цо понагляю з дарами пахняцима. О, дочекай их зоз скромну оду и престри ю ґу Його ногом благословеним; най ци чесц будзе перши привитац свойого Господа и приключиц ше ґу хору ангелскому на Його олтаре отайственим зоз святим огньом украшеним. З анґлийского пририхтал Юлиян Пап
3 4
Оцец, Син и Дух Святи. У класичней митолоґиї Слунко по нєбе цагаю конї у каруцох, а Милтонова писня почина и закончує ше у цмоти пред швитаньом.
504
Oglydi Олег ПЕТРУК
Материяли за библиоґрафию Гавриїла Костельника. „Промосковски” жридла 1945-1995. року
Д
аваме список публикацийох Г. Костельника и статьох о нїм котри обявени у „совєтским” периодзе, точнєйше од 1945. до 1995. року. За початок часового периоду вибрани рок кед загарештовани архиєреє УГКЦ, после приходу до Восточней Галичини „совєтскей” власци и познатого апелу „Инициятивней ґрупи”, очольованей з Г. Костельником. Рок 1995. ту фиґурує досц условно. Обєктивни историйни публикациї о подїйох котри повязани зоз знїщованьом УГКЦ почали ше друковац у Русиї1 и України2 аж стредоком остатнєй декади 20. столїтия; у тим ше периодзе у України зявели тиж и даскельо перши обєктивни виглєдованя биобиблиоґрафийного характеру о Г. Костельникови3. До теди шицки публикациї о Г. Костельникови, його творчосци и долї УГКЦ були написани виключно з „промосковских” позицийох, т. є. ошвицовали ше у ключу хасновитосци за Московски патриярхат чи „совєтску” власц. Як додаток, у шветовних виданьох шицко ше давало у бойовнїцким антиклерикалним тону, цо було ядро антирелиґийней и антинационалней пропаґанди у „совєтским” чаше (наприклад, публикациї С. Даниленка або Клима Дмитрука) и було основа тедишнїх наукових студийох (наприклад, моноґрафия М. Олексюка, дисертациї С. Ступницкого, А. Почапского, В. Мазура). 1 Униаты и советская власть (встреча в Москве. Декреты 1944 г.) / Упорядн. М. И. Одинцов // Отечественные архивы. – 1994. – № 3. – С. 56-71. 2 Греко-католицька церква в 1944-1991 рр. / Упоряд. В. І. Сергійчук // Український історичний журнал. – 1996. – № 4. – С. 101-114; 1997. – № 2. – С. 98-110 [http://histans.com/JournALL/journal/1997/2/10.pdf]. Познєйше документи видани у окремней кнїжки: Нескорена Церква. Подвижництво греко-католиків України в боротьбі за віру і державу. Зб. док. / Упоряд. В. Сергійчук. – К.: „Дніпро”, 2001. – 494 с. 3 Петрук О. Неоднозначний Гавриїл Костельник // Ґенеза-Експерт. – 1996, квітень-травень. – С. 31-37; Мірчук І., Кашуба М. Гавриїл Костельник // Берестейська унія (1596-1996). – Львів, 1996. – С. 210-214.
505
Публикациї Г. Костельника и публикациї о нїм у українских жридлох од 1995. до стредку 2007. року ошвицени у нашим списку4 и указателю статьох О. Гирника5; од 1904. до 1944. року дати у списку6 (тот список треба дополнїц зоз штирома новима одкрицами7). Даскельо слова о публикацийох остатнїх рокох. Вецей публикациї, та аж и видео-материяли8 котри обявени у України у периодзе од 2007-2011. року, публицистичного характеру, з повторйованьом познатих фактох и твердзеньох9. Крем даскелїх виняткох, од котрих насампредз визначиме три: окремне виданє вибраних творох10 Г. Костельника (часц з нїх обявена першираз) з науковима додатками, пририхтовача О. Гирника, зборнїк наукових робо4 Петрук О. Гавриїл Костельник: сучасний погляд з України // Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини. Зб. наук. праць / Упорядн. О. Петрук. – Львів, 2007. – С. 489-507. 5 Цап М. Библиоґрафия роботох Олега Гирника о Гавриїлови Костельникови // Шветлосц. – 2010. – Ч. 4. – С. 535-538. 6 Петрук О. Матеріали до бібліографії Гавриїла Костельника. Українські джерела 1904-1944 років // Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини. Зб. наук. праць / Упорядн. О. Петрук. – Львів, 2007. – С. 431-482. 7 Костельник Г. Нема косарів!: [Вірш] // Дніпро: Загальний калєндар Американських Украінців на рік 1921. – Yersej City, N. J. „Aurora” Printery, [1920]. – 118 с.; Костельник Г. Нема косарів: [Вірш] // Ілюстрований Калєндар Сирітського Дому на рік звичайний 1921. – Філядельфія: Старанєм і накладом С.С. Василиянок в Філядельфії, [1921]. – 220 с.; Костельник Г. Воєнний сирота: [Вірш] // Христіянський Калєндар на рік 1923 / Зладив о. Епіфаній Теодорович ЧССВ. – Жовква: Печатня ОО. Василіян, 1922. – 160 с.; Костельник Г. О, земле моя!: [Вірш] // Христіянський Калєндар Місіонаря на 1924 рік / Зладив о. Йосафат Скрутень ЧСВВ. – Жовква: Вид-во Чина св. Василія В. у Жовкві. Печатня ОО. Василіян, 1923. – 141 с. (Тоти наслови одкрити дзекуюци достатому концепту библиоґрафиї медзивойновей заходноукраїнскей и емиґрацийней кнїжки за 1920-1924. рок, на котрей роби оддзелєнє науковей библиоґрафиї Львовскей националней науковей библиотеки України „Василь Стефаник”, за цо висловюєме щире подзекованє). 8 Справа Гавриїла Костельника. – Телеканал НТН. Програма „ПоліТТерор”. – 12 листопада 2005 р.; Гавриїл Костельник і „Собор” 1946 р. – Сюжет українського телеканалу TVi. – травень 2009 р. [http://vaxo.livejournal.com/324989.html] чи [http://www.youtube.com/watch?v=bPK_wQZiqvM]. 9 Як приклад: Гаврош О. Справа Костельника. На прикладі організатора ліквідації УГКЦ радвлада показала, як відноситься до „використаного матеріалу” // Український тиждень. – 28 жовтня 2010 р. [http://tyzhden.ua/Publication/7556]; Стеценко В. Гавриїл Костельник – оригінальний релігійний мислитель і філософ // Вісник Львівського нац. університету ім. І. Франка. Серія філософські науки. – Вип. 14. – 2011. – C. 113-123 [http://www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/13.pdf]. 10 Костельник Г. Ultra posse. Вибрані твори / Упоряд. О. Гірник. – Ужгород: Ґражда, 2008. – 400 с.; оп. тиж статю О. Гирника „Архів Гавриїла Костельника” // Український археографічний щорічник. – 2006. – вип. 10-11. – С. 83-98 [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uashch/2006_11/S83-98.pdf].
506
тох11 о Г. Костельникови и моноґрафия12 М. Комарици о українскей „католїцкей критики”, дзе, медзи иншим, широко ошвицена тиж и одвитуюца дїялносц Г. Костельника. Сущне доприношенє „костельникознавству” то виглєдованє О. Пагирї13, базоване на документох котри ше чуваю у архиви СБУ и преважно су и нєшка нєдоступни за широку явносц14. (О политичним аспекту забойства Г. Костельника писал 2001. року Ю. Киричук15; податки о 11 Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини. Зб. наук. праць / Упорядн. О. Петрук. – Львів, 2007. – 526 с. 12 Комариця М. Українська „католицька критика”: феномен 20-30-х рр. XX ст. – Львів, 2007. – 328 с.; оп. тиж статю того автора „Українська ,католицька критика’: між етикою та естетикою” // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2008, Вип. 44. – Ч. 2. – С. 76-90. 13 Пагіря О. Гавриїл Костельник та ОУН: проблема стосунків (1941–1948 рр.) // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2009. – № 2. – С. 387-416 [http://histans.com/JournALL/gpu/gpu_2009_33_2/13.pdf]. 14 Обявени шведоченя указую ше дакус спорни, пре сумню до подполней автентичносци шведоченьох з архиву СБУ. Окреме кед слово о очуваносци ориґиналного досиєа Г. Костельника и одсутносци його свидомей фалсификациї за остатнї 20 роки: пребарз вельо зацикавених у „традицийним”, ище зоз совєтских часох, толкованю о тим же за шмерц священїка одвичательне українске националистичне руководство. (Сам досиє Г. Костельника виглєдовачом ище и до нєшка нє даваю, з мотивацию же то аґентурни обробок з менами аґентох и под.) Мож тиж сумняц же бул аж таки аматеризем львовского националистичного руководства, особлїво у тот час кед Костельник уж практично нїч сущне нє мог зробиц. Як кедиш у розгварки з нами подцагнул Григорий Демян, од шмерци Костельника, як конєчно и шмерци Галана, українске дружтво мало вецей чкоди як хасну: одразу рушела габа нових чисткох, гарештох, висельованя. Гоч и можлїве же до приготовки, чи аж оконченю атентата мог буц умишани хтошка з илеґалцох, алє на „индивидуалней” основи, одрезани од безпостредного контакту з руководством, як то, наприклад, описує С. Даниленко (полковнїк державней безпечносци СССР, руководитель Оперативней ґрупи НКДБ у Заходней України Сергий Карин, познати як ополномоцени Комитету роботи релиґийних култох при РНК УССР) у поглавю „Вимсценє осудзених” у своєй кнїжки „По драги ганьби и зради” („Дорогою ганьби і зради”) (Львів, 1972, с. 308-313), або и аґенти НКДБ у шорох ОУН-УПА. Конєчно, и у забойстве Галана мож препознац подобни рукопис. У єдней з публикацийох описане як робели так волани „пидпильники” („илеґалци”), прицагнути до ликвидациї Галана, под защиту НКВС (Василько Р. Злочин: Хто гострив сокиру? Обставини смерті Ярослава Галана – погляд через п’ятдесят років // Сайт ОУН-УПА. Легенда спротиву [http://oun-upa.org.ua/articles/vasylko.html]; ту ше ошвицую обставини орґанизациї атентату на Галана, та, заш лєм, автор при концу досц виразно алудирує на пребарз шлєбодне, демонстративне и аж провокативне справованє такв. пидпильникох на фону тоталней контроли роботнїкох служби безпечносци. – Дзекуєм М. Комарици за повидоменє о тей публикациї.) 15 Киричук Ю. Політичні вбивства Гавриїла Костельника і Ярослава Галана – провокативний засіб боротьби радянських каральних органів проти українського руху опору // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. – Вип. 8. – Дрогобич: Коло, 2001. – С. 149-159.
507
Г. Костельникови єст и у його моноґрафиї16.) Треба визначиц и два публикациї И. Мирчук17, дискусийну статю О. Гирника18, його публикацию о вязох Г. Костельника з видовитим Єврейом Максом Шльосером19 и возбудзуюци, уметнїцки обробени здогадованя о Г. Костельникови А. Содомори20. Виглєдованя совєтских тайних службох о контактох з националистичним руководством од 1944-1945. року з цильом претаргованя оружийней борби ошвицени у публикациї О. Росова21, котра гоч и написана у ключу героїзациї дїячох совєтскей власци, заш лєм остава спознаваюца; ту окреме ошвицена и улога Костельника22. Идеолоґия публикацийох у жридлох котри блїзки Московскому патриярхату и нєшка предлуженє линиї на формованю твардо16 Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40–50 років ХХ століття. Львів, 2000. – 305 с. (о инструкциї Р. Шухевича спроцивйовац ше Инициятивней ґрупи (с. 200, з поволованьом на Бондаренко К. Ще один документ з часів боротьби УПА // Україна в минулому. – вип. 7. – 1995. – с. 162); о предкладаню Костельникови з боку Руководства ОУН вивезц го за гранїцу и його одбиваню (с. 201, з поволованьом на Шкраб’юк П. Виноградник Господній. – Львів, 1995. – с. 215-220); о тим же „21 серпня п’яний лейтенант НКВС Кваша здійснив збройне пограбування у квартирі Г. Костельника, його на показовому процесі засудили до 7 років в’язниці” (с. 115, з поволованьом на ДАЛО, ф.-п. 3, оп. 1, спр. 290, арк. 126); о забойстве Костельника (с. 234-235)). 17 Мірчук І. Естетично-інформаційний потенціал духовної спадщини Гавриїла Костельника // Людинознавчі студії. Зб. Наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. – Вип. 20, філософія. – Дрогобич, 2009. – С. 139-149 [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Lstud/fil/2009_20/MirchukIryna.pdf]; Мірчук І. Спадщина Гавриїла Костельника у сучасному політичному дискурсі // Людинознавчі студії. Зб. Наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. – Вип. 22, філософія. – Дрогобич, 2010. – С. 212-223 [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Lstud/fil/2010_22/MirchukIryna.pdf]. 18 Гірник О. Світогляд Гавриїла Костельника – ідейний вибух сповільненої дії // Патріярхат. – 2009. – № 1. – С. 21-23 [http://patriyarkhat.org.ua/ukr/authors/article;563/]. 19 Гірник О. Історія друга: „Мішіґене Макс” // Сайт zaxid.net. – 10 вересня 2010. – [http://zaxid.net/article/74202/]. 20 Содомора А. Драбинка // Сльози речей. Новели, образки, медитації. – Львів: Піраміда, 2010. – С. 133-136. 21 Росов О. Советская Украина и подполье ОУН: мир был возможен. Операция „Перелом”. Малоизвестные подробности гражданского конфликта в Западной Украине // Еженедельник 2000. Аспекты. – 2008, № 51 (19-25 грудня) [http://2000.net.ua/2000/aspekty/igry-patriotov/44893]. 22 Тота статя цикава окреме и прето же ту з устох Г. Костельника винєшена думка Р. Шухевича о потреби водзеня прегваркох з окупатором з цильом очуваня националного людского потенциялу. Костельник ше познал зоз Шухевичом; вироятно же вони особнє розправяли о тей думки медзи собу. Можлїве же єден з Костельникових мотивох, кед вон очольовал „зєдинєнє” УГКЦ з РПЦ, було наздаванє оцелотвориц тоту идею на релиґийним полю: зачувац „свою” церкву и „своїх” священїкох у новей дїйсносци. Додаме же ше идея о „леґализациї” воякох УПА як способ ратунку национално свидомих пасмох зявйовала и под час екстазох стиґматикох у повойнових рокох, та и на таки способ ше повязовала з Костельником.
508
го миту23 котри розпочати 1945. року. Треба повесц же ше вони розликую по уровню обробки материялу и по своїх оценох. Спомедзи нєдавних грунтовнєйших „промосковских”24 поглядох на историю УГКЦ визначме моноґрафию25 и автореферат26 дисертациї Авґустина Маркевича, архиепископа Львовского и Галицкого УПЦ (МП), а тиж и кнїжку з индикативну назву27 Р. Яреми, главного редактора сайту Патриярха Московского и цалей Руси Кирила www.patriarh.ua (праве так: ua!). Обявени тиж и вецей науково-публицистични статї о Гавриїлови Костельникови28. Року 2008. Львовска епархия УПЦ (МП) орґанизовала вецей акциї у рамикох означованя 60-рочнїци шмерци Г. Костельника29. Окреме бул створени сайт www.kostelnik.org.ua, дзе, медзи иншим, 23 Як приклад, цитат з анотациї за повторне виданє „антиримских” творох Г. Костельника, котре вишло 2008. року: автор „приходить до висновку про приреченість та хибність унії, від якої він звільнився сам, і силою віруючого розуму закликав звільнитись від уніатського ярма поневолених галичан.” 24 Нєшкайши таки публикациї можлїве же би требало условно наволовац „про-православнима” маюци у оглядзе одредзену самостойносц УПЦ од МП. Алє, понеже даяки з нїх виходза у отворено антиукраїнских виданьох – як наприклад статя А. Драненка (спомнута у єдней з наступних фусноткох) – хаснованє слова „промосковски” ма оправданє. 25 Архієпископ Августин (Маркевич), Уніатство. Богословські аспекти. – Київ-Львів, 2010. – 231 с. [http://upc.lviv.ua/files/unia.pdf]. 26 Августин (Маркевич), архиепископ Львовский и Галицкий, Униатство: богословские аспекты. / Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата богословия по специальности „Сравнительное богословие”. – Московская Духовная Академия, 2007. – 36 с. [http://www.bogoslov.ru/text/251991.html]. 27 Ярема Р. Відновлення Православ’я на Західній Русі в 1946 р. – К., 2010. – 188 с. [http://www.patriarh.ua/editor_books.aspx?id=1]. 28 Бубнов П. Участие протопресвитера Гавриила Костельника в работе Московского Совещания глав и представителей Автокефальных Православных Церквей 1948 года // Сайт „Научный богословский портал”. – 20 вересня 2008 р. [http://www.bogoslov.ru/text/321721.html]; Чуйний В. І. Свідок істини і мученик за святе православ’я (До 54-ї річниці мученицької смерті протопресвітера Гавриїла Костельника) // На камені віри (Додаток до газети „Світло православ’я”). – 2008. – № 2. – с. 1-12 [http://orthodox.lviv.ua/books/kosteln2.htm]; Чернега В., Смерть за веру // Столичные новости, электронная версия. – 2008, № 35. – 23-29 вересня [http://cn.com.ua/N520/society/orthod/index.html]; Драненко А. Протопресвитер Гавриил Костельник и Львовский Собор 1946 года // Вестник Юго-Западной Руси. Общерусское издание. – 2009, № 1, 9 липня [http://vestnik-jzr.org.ua/200901-dranenko.html]; тота статя обявена тиж на сайту Фонду „Имперского возрождения” [http://www.fondiv.ru/articles/338/]; Конь Р. О мнимом криптокатолицизме протопресвитера Гавриила Костельника // „Интернет-журнал Сретенского монастыря”. – 29 листопада 2010 р. [http://www.pravoslavie.ru/arhiv/43107.htm]. 29 Оп. наприклад: Чавага К. Протопресвитер Гавриил Костельник – кандидат в святые Украинской Православной Церкви // Агентство религиозной информации „Благовест-инфо”. – 23 вересня 2008 р. [http://www.blagovest-info.ru/index.php?ss=2&s=4&id=22901].
509
єст статя аеп. Авґустина Православність Протопресвітера Гавриїла Костельника [90] и инши материяли одвитуюцей тематики. Видата брошура аеп. Авґустина30 и повторене виданє31 творох Г. Костельника з „антиримску” тематику з 1945-1948. року. У септембре 2008. року епархия орґанизовала медзинародну наукову конференцию32 пошвецену Г. Костельникови (одвитуюцу информацию з официйного сайту Московского патриярхату оп. у додатку). Зауважме же науково отримуюцу и одмерану кратку историю Львовскей православней епархиї од давних часох до нєшка написал В. Кметь33; у нєй окреме єст податки и о Г. Костельникови и о ключних подїйох у Львовскей епархиї у периодзе котри представени у нашим указателю. Обрацме тиж увагу на даскельо публикациї о Г. Костельникови и других представнїкох УПЦ КП34. * * * Далєй указуєме на твори котри вишли под меном Г. Костельника од 1945-1948. року. Виглєдованя котри вон обявел у тих рокох були лєм „антиримскей” тематики. Евидентне же автор нє мал подполну шлєбоду при формованю їх конєчного тексту, як то було дакеди, або же ше складал з одредзенима модификациями його рукописох. Иншак то и нє могло буц у чаше кед большевицка власц знїщовала Українску грекокатолїцку церкву. Тоти твори нє ошлє30 Архиепископ Львовский і Галицкий Августин, Православные мученики и исповедники в новой истории Украины. Протопресвитер Гавриил Костельник. – Львов, 2008. – 23 с. 31 Протопресвітер Гавриїл Костельник, Вибрані твори. – Кам’янець-Подільський, 2008. – 338 с. („За благословенням Високопреосвященнійшого Архієпископа Львівського і Галицького Августина. Книга видана на кошти храму в честь Живоначальної Тройці в Старих Черьомушках (Москва) за ініціативою настоятеля храму протоієрея Миколая Карасьова.”). 32 Информация за пресу на [http://kostelnik.org.ua/news/konf1909.htm]; повидоменє у рубрики „Церковні хроніки” на сайту „Православіє в Україні” [http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/tserkovni_hroniki/2008/09/23/19258.html]. Ґу тим информацийом приложени и фотоґрафиї, а ґу першей и тексти трох сообщеньох, и то: Поняття святості і канонізація (Архієпископ Білостоцький і Гданський Яків), Предшественники Отца Гавриила Костельника. Ликвидация унии в Холмской епархии (Антоній Миронович), та виступ Архієпископа Берлінського і Германського Марка. 33 Кметь В. Львівська православна єпархія: короткий огляд історії // Шематизм Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. – Львів, 2000. – С. 8-43; Кметь В. Львівська православна єпархія. Історичний нарис // Офіційний сайт Княжого храму міста Львова (6 лютого 2012) [http://mykolaj.lviv.ua/lvivska-pravoslavna-jeparhiya-istorychnyj-narys/]. 34 Трагічна доля свящ. Гавриїла // Успенська вежа. – Львів, 2003. – № 9 (135). – С. 3; Лагодич М. Чесна перед Господом смерть преподобних його... // Апологет. Богословський збірник Львівської духовної академії та семінарії Української Православної Церкви Київського Патріархату. – Львів, 2004. – № 4. – С. 66-76.
510
бодзени од идеолоґийних примишкох чи одредзеного вименєного приступу у розпатраню проблемох як то вимагала лоґика дїйствованя большевицкей власци. Окрем того, под час читаня тих творох даґдзе ше зявює сумня у вязи з безпостредним авторством Г. Костельника у дзепоєдних часцох тексту, у основи пре залєцованє зоз свойственим йому стилом. Нєобходне, заш лєм, повесц же ше указує як вироятни факт же обща концепция и основна часц тексту тих творох припада праве пирку Г. Костельника. На хасен тому тото же ше вон цикавел за одвитуюцу тематику, и тото же часц рукописох такей тематики могла исновац ище з 1930-их рокох35. Тоти твори нє раз ше превидавали як з боку Московскей патриярхиї так и УПЦ (МП); тиж и 2008. року. Єдине периодичне виданє дзе ше од 1944-1948. року друковали твори Г. Костельника – то „Єпархіальний вісник”36. Воно було створене 1946. року. Мешачнїк, орґан Львовско-Тернопольскей епархиялней управи Росийскей православней церкви. У 1946. року вишли 6 числа, за януар-юний, котри пре затримку виходзели през цали рок. У цеку рока обкладка ше меняла. Тираж 5 000 прикладнїки (числа 4 и 5-6 за 1947. рок). Одвичательни редактор Макарий, епископ Львовски и Тернопольски (од ч. 4 за 1946. рок: Макарий, архиепископ Львовски и Тернопольски; од ч. 6 за 1948. рок: Макарий, архиепископ Львовски и Тернопольски та Мукачевско-Ужгородски). Одвичательни секретар Йосиф Федорович Оксиюк37. Адреса редакциї: Львов, пл. Юра, ч. 5. Од фебруара 1948. року, на основи одлуки Святого синоду Росийскей православней церкви од 26. фебруара 1948. року назва часопису пременєна38 на „Православний вісник”, виданє епископох Заходней України, Закарпатя и Буковини, под управу еґзарха цалей України митрополита Києвского [Росийскей православней церкви]. Нє виходзел од конца 1962 (редактор: Григорий, епископ Львовски и Тернопольски; адреса редакциї: Львов, ул. Б. Хмельницкого, 5) до стредку 1968. року (одвичательни редактор: 35 Голєм таки роки наведзени у списку рукописох Г. Костельника котри були у А. Савицкого. 36 Скенировани числа „Єпархіального вісника” виложени на мрежи: сайт „Релігійно-інформаційна служба України”. Розділ „Бібліотека – Періодика”, лютий 2012 р. [http://risu.org.ua/ua/library/periodicals/pravoslavnyj_visnyk]. 37 Оп. рукопис о. И. Карпяка [104]. 38 Православний вісник. – 1948. – ч. 2. – с. 63.
511
Николай, архиепископ Львовски и Тернопольски). Обновел го еґзарх України митрополит Києвски и Галицки Филарет (нєшка патриярх Києвски и цалей Руси-України, УПЦ КП). До 1968. року „Православний вісник” виходзел з єднаку обкладку, котра була пременєна у першим чишлє 1969. року. До конца 1970. року „Православний вісник” видавани у Львове; познєйше – у Києве. У статї39 о историї часопису призначене: „У перші роки існування у Львові православний церковний журнал повинен був задовольняти невідкладні потреби життя возз’єднаних єпархій... поставив перед собою завдання визволити душі своїх читачів, учорашніх уніатів, від римського поневолення.”. Од 1992. року – официйне периодичне виданє Українскей православней церкви Києвского патриярхату. Українска православна церква (Московского патриярхату) тиж видава „Православний вісник”. Окреме, його виданє було обновене 2010. року, после вецейрочней прерви. Ту доцильне дац ширши цитат з рукопису о. И. Карпяка40: „Почавши від 1948 року, аж по 1962 рік, коли ,Православний Вісник’ перестав виходити, в кожному його річнику знаходимо теплі спогади і статті, присвячені світлій пам’яті о. д-р Костельника. Особливо замітним було святкування 10-ї річниці смерті о. д-р Костельника. В жалібних богослужіннях брали участь львівські й позамісцеві священики при великому здвигу віруючого народу. Проповідь при тій нагоді голосив преосвященніший Палладій, тодішній львівсько-тернопільський архієпископ, а з доповідями виступали о. протоієрей Король, Козіцький, Миронюк. Не менш інтересним було святкування 25-річниці смерті бл. п. о. д-ра Г. Костельника в дні 28 вересня 1973 року. В той день в Преображенській церкві м. Львова служив кир Николай митрополит львівсько-тернопільський, в сослужінні чисельного духовенства. Проповідь виголосив о. д-р Ю. Процюк.” Сам рукопис И. Карпяка з 1976. року [104] заслужує окремну похвалу, понеже є перше пробованє систематичного розпатраня творчого нашлїдства Г. Костельника, а тиж и жридло здогадованьох на ньго. Часц рукопису, у котрим Костельниково богословски роботи, 39 До 40-річчя заснування журналу „Православний вісник” // Православний вісник. – 1987. – ч. 2. – с. 2-3. 40 о. І. Карпяк [104], с. 100.
512
була обявена у „Православним віснику” 1983. року [87]; а пред тим, 1981. року, у „Журналу Московскей Патриархиї” [84]. Науково публикациї „совєтского” периоду, попри сущней идеолоґийней зашмеценосци, були єдине жридло информацийох о розвитку филозофских наукох у Восточней Галичини у 20-30-тих рокох 20. столїтия вообще и о роботи Г. Костельника окреме. Одредзени виглєдованя обявйовани у 1960-тих рокох. У тих роботох цала палета филозофских здобуткох зводзела ше на єй процивенє комунистичним поглядом, цо индиректно помагало формованю фалшивей представи о тим же большевицка идеолоґия була у тих рокох на високим уровню розвитку и значно розширена на наших теренох, гоч насправди вона була у марґиналним положеню. Представу о характеру тих наукових публикацийох даваю таки цитати: „Основним ядром антикомуністичної ідеології на західноукраїнських землях в 20-30-х роках XX століття була ідеологія так званого ,творчого’, ,новітнього’ українського націоналізму і ідеологія войовничого клерикалізму.”41 „Ідеологічні позиції націонал-фашистських літераторів поділяла... друга група письменників правого крила – клерикали. Табір клерикалів представляли Й. Сліпий, О. Назарук та ін. Основою їхнього світогляду були християнсько-католицькі морально-етичні норми, намагання об’єднати католицизм з войовничим націоналізмом... В групі клерикалів вирізнялися дві течії; представники однієї орієнтувалися на схід – на православну церкву – і тому були прозвані ,східняки’. Їх очолював Г. Костельник. Другу групу очолював О. Назарук, який залишався в своїх діях і писаннях вірним уніатській церкві до такої міри, що в 30-х роках в своїй антирадянській пропаганді зайняв місце поряд з найвідвертішими фашистами.”42 Список публикацийох Г. Костельника и статьох о нїм у „совєтским” периодзе направени на основи систематичного прегляду рочнїкох и хаснованя рочних змистох часопису (котри ше друковали у 12 числох през скоро шицки роки) „Єпархіальний вісник” и „Православний вісник” (ми обробели 1946-1989. 41 Торжество історичної справедливості. Закономірність возз’єднання західно-українських земель в єдиній Українській Радянській державі. – Л.: В-во ЛДУ, 1968. – с. 480-501. 42 Торжество історичної справедливості..., с. 520.
513
роки43), хаснованя електронского указателя „Журналу Московскей Патриархиї”44, глєданя наукових филозофских публикацийох наведзеного периоду и збераня (даґдзе епизодичного) одвитуюцих материялох з рижних жридлох. Список направени з цильом глїбшого розуменя жридлох позициї сучасних виглєдовачох подоби Г. Костельника з табору Московского патриярхату, а тиж и пре цалосц представяня материялох повязаних з Г. Костельником.
СПИСОК ПУБЛИКАЦИЙОХ Публикациї Г. Костельника 1. Костельник, Г. Ап. Петро і Римські Папи або догматичні підстави папства. – Львів, 1945. – 60 с. 2. Доктор-Протопресвитер Г. Ф. Костельник, Петр и римские папы или догматические основания папства. – Львов, 1945. – 57 с. 3. о. Др. Костельник Гавріїл, Як римські теологи воюють // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 1. – с. 20-23. 4. о. д-р. Костельник Гавріїл, Догматичні й дисциплінарні зміни в зв’язку з поворотом до Православної Церкви // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 2-3. – с. 22-23. 5. о. Д-р. Костельник Гавріїл, Викляті святі – Кирило і Мефодій // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 2-3. – с. 33-53. 6. Костельник Габриэль, доктор, Михаэль (Мельник), доктор [епископ], Антоний (Пельвецкий) [епископ]. Известительная телеграмма Собора униатской церкви Вселенскому Патриарху Максимосу // Журнал Московской Патриархии45. – 1946. – № 4. – с. 26. 7. Костельник Гавриил, доктор, Михаил (Мельник), доктор [епископ], Антоний (Пельвецкий) [епископ]. Генералиссимусу Иосифу Виссарионовичу Сталину // ЖМП. – 1946. – № 4. – с. 27. 8. Костельник Гавриил, доктор, Михаил (Мельник), доктор [епископ], Антоний (Пельвецкий) [епископ]. Председателю Совнаркома Никите Сергеевичу Хрущеву // ЖМП. – 1946. – № 4. – с. 28. 9. Интервью, данное корреспонденту ТАСС членами президиума Собора Греко-католической (униатской) Церкви 9 апреля 1946 г. / ответы: Костельник, протопресвитер, Михаил, епископ, Антоний, епископ // ЖМП. – 1946. – № 4. – с. 35-37. 10. о. д-р. Костельник Гавріїл, Воскресіння // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 4. – с. 12-15. 43 Числа котри ше нє удало препатриц: ч. 1, 4-12 за 1951. рок, ч. 4, 6, 8-12 за 1956. рок, ч. 2, 7, 12 за 1957. рок. 44 [http://www.srcc.msu.ru/bib_roc/bib/Years0.htm#34887]. 45 Далєй хаснуєме скраценє ЖМП – Журнал Московской Патриархии (Москва).
514
11. о. д-р. Костельник Гавріїл, Розвиток папства в перших п’ятьох віках // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 4. – с. 15-24; ч. 5. – с. 22-31; ч. 5. – с. 25-30; 1947. – ч. 1. – с. 21-28; ч. 2. – с. 57-61; ч. 3. – с. 85-90. 12. Г. К., Два нові наші владики // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 5. – с. 6-9 (Біографічні дані Антонія Пельвецького та Михаїла Мельника) 13. Діяння Собору Греко-католицької церкви 8-10 березня 1946 р. у Львові. – Львів: Видання Президії Собору, 1946. – 174 с. (Доповідь голови Ініціативної групи, о. д-ра Костельника Г. Т. – с. 63-75) 14. о. Костельник Г., Святий чар Різдва Христового // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 1. – с. 18-20. 15. о. д-р Костельник Г., На день св. первомученика архідиякона Стефана // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 2. – с. 51-53 (В рубриці „Проповіді“) 16. о. д-р Костельник Г., Уніатська Церква після першої світової війни // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 2. – с. 54-56; ч. 3. – с. 82-84 (Зміст: У Закарпатті. В Америці. На Лемківщині. Корінь унії. Засуд смерті на унію. Посилений латинізаційний курс. Целібатська реформа. Поуніатські церкви. Невдала спроба нової унії.) 17. о. д-р. Костельник Гавріїл, Слово під час концерту духовних співів 9 березня 1947 р. в соборі св. Юра у Львові // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 4. – с. 108-110 (В рубриці „Проповіді“. Проповідь під час відзначення першої річниці Львівського собору 1946 р.) 18. о. Костельник Г., Воскресенія день (Канон Пасхи) // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 4. – с. 111-113. 19. о. д-р. Костельник Гавріїл, „Непомильність” папи і римської Церкви // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 4. – с. 114-120; ч. 5-6. – с. 139-146; ч. 7. – с. 208-216; ч. 8. – с. 242-250; ч. 10. – с. 304-312; ч. 11. – с. 344-350; ч. 12. – с. 371-382 (Від ч. 8 автор: Протопресвитер Костельник Гавріїл) 20. о. д-р. Костельник Гавріїл, Проповідь під час освячення церкви в ім’я св. Архістратига Михаїла у Львові (8 червня 1947 р.) // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 7. – с. 219-222 (В рубриці „Проповіді”). Див. також [122] 21. о. Костельник Гавріїл, „Убогі духом” // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 8. – с. 233-235. 22. Протопресвитер Костельник Гавріїл, Слово, виголошене в Мукачеві на Чернечій горі 28 серпня 1947 р. на Успеніє Пресвятої Богородиці // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 10. – с. 313-317 (В рубриці „Проповіді”). Див. також [124] 23. Протопресвітер Костельник Гавріїл, „С нами Бог” // Єпархіальний вісник. – 1948. – ч. 1. – с. 8-9. 24. Протопресвітер Костельник Гавріїл, Примат латинської Церкви і уніатські Церкви // Єпархіальний вісник. – 1948. – ч. 1. – с. 14-18; ч. 2. – с. 53-62; ч. 3. – с. 88-92. 25. Протопресвітер Гаріїл Костельник, Ватікан і Православна Церква (Доповідь на Нараді Глав і Представників автокефальних Православних Церков у Москві) // Православний вісник. – 1948. – ч. 7-8. – с. 244-248; ч. 9-10. – с. 305-312. Див. також [140] та [139]
515
26. Протопресвітер Г. Костельник, Римська Церква та єдність Христової Церкви // Православний вісник. – 1948. – ч. 11. – с. 331-340; ч. 12. – с. 361-372. 27. Доктор-Протопресвитер Г. Ф. Костельник, Римская церковь и единство христовой церкви / доклад. – Издание Московский патриархии, 1948. – 37 с. 28. Доктор-Протопресвитер Г. Ф. Костельник, Ватикан и православная церковь / доклад. – Издание Московский патриархии, 1948. – 22 с. 29. Деяния Совещания глав и представителей Автокефальных Православных Церквей в связи с празднованием 500-летия автокефалии Русской Православной Церкви 8-18 июля 1948 г. – Москва: Изд. Московской Патриархии, 1949. – Т. 1, 2. – Електронний ресурс: Библиотека Якова Кротова [http://krotov.info/history/20/1940/1948_00.htm] або Сайт „Антипапизм. Католицизм – православный взгляд или католическая церковь как она есть”. – Т. 1 [http://www.antipapism.kiev.ua/index.php?mid=2&f=reed&bid=16], Т. 2 [http://www.antipapism.kiev.ua/index.php?mid=2&f=reed&bid=17]. (Доповіді Г. Костельника: „Ватикан и Православная Церковь” та „Римская Церковь и единство Христовой Церкви” містяться у 1 томі; виступи Г. Костельника під час обговорення резолюцій наведено у розділі „Заседания Комиссии по вопросу „Ватикан и Православная Церковь” 2 тому.) 30. Костельник Г. Ф., Вертоградов В. С., Шмурло Е. Три статьи о папстве. – Изд. „Свободного слова Карпатской Руси”, 1968. – 78 с. 31. Львовский Церковный Собор: Документы и материалы 1946-1981. – М.: Издательство Московской Патриархии, 1982. – 224 с. 32. Львівський Церковний Собор. Документи й матеріали 1946-1981. – К.: Видання Патріаршого Екзарха всієї України, Митрополита Київського і Галицького, 1984. – 216 с. (Зі змісту: Оксіюк Й. Унія. Історичний нарис; З діянь Львівського собору; Ювілейні дати [матеріали до кількох роковин псевдособору]; Бібліографія [публікації про боротьбу з унією, возз’єднання з православ’ям та до ювілеїв Львівського псевдособору]) 33. Костельник Г. Ф. Вибрані твори. – Київ: Видання Екзарха всієї України Митрополита Київського і Галицького, 1987. – 264 с. (Вклейка з 11 фотографіями між с. 224-225, перші п’ять з Г. Костельником. Подано такі твори: Про мотиви возз’єднання Греко-Католицької Церкви з Руською Православною Церквою, Апостол Петро і римські папи або догматичні підстави папства, Як Римські теологи воюють, Викляті святі – Кирило і Мефодій, Розвиток папства в перші п’ять віків, „Непомильність” папи і Римської Церкви, Примат Латинської Церкви і уніатські Церкви, Римська Церква і єдність Христової Церкви.) 34. Протопресвітер Гавриїл Костельник, Римська Церква і єдність Христової Церкви // ПВ (УПЦ МП). – 1998. – № 4. – с. 68-88 (в рубриці „До 50-ліття від дня мученицької смерті протопресвітера Гавриїла Костельника”) 35. Протопресвітер Гавриїл Костельник, Вибрані твори. – Львів, Кам’янець-Подільський, 2008. – 338 с. (У збірнику наведено, з коментарями, ті ж твори, що й у виданні 1987 року)
516
Публикациї о Г. Костельникови Релиґийни периодични виданя 36. Послання Патріарха всієї Русі Алексія // Православний вісник46. – 1948. – ч. 9-10. – с. 261-262 (Послання від 21 вересня 1948 р. з приводу смерті о. Г. Костельника) 37. Послання Екзарха України Митрополита Йоана // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 262-263 (Послання від 22 вересня 1948 р. з приводу смерті о. Г. Костельника) 38. Послання аєп. Макарія, єп. Антонія та єп. Михаїла // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 262-263 (Послання від 22 вересня 1948 р. з приводу смерті о. Г. Костельника) 39. Львівсько-Тернопільське Єпархіальне Управління // Протопресвітер Д-р Г. Костельник (Некролог) // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 265-267. 40. Архієп. Макарій, Слово в Преображенській церкві м. Львова перед похоронною відправою по Протопресвітерові Г. Ф. Костельникові (23 вересня 1948 р.) // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 268-270. 41. Михаїл, Єпископ Дрогобицький і Самбірський, Слово, виголошене в Преображенській церкві м. Львова, в час похорону о. Протопресвітера Гавріїла Костельника (23 вересня 1948 р.) // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 270-272. 42. Дрелих В. Проповідь, виголошена в Преображенській церкві м. Львова, в час похорону о. Протопресвітера Гавріїла Костельника (23 вересня 1948 р.) // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 272-274. 43. Содомора А. Проповідь, виголошена в Преображенській церкві м. Львова, під час літургії перед похороном о. Протопресвітера Гавріїла Костельника (23 вересня 1948 р.) // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 274-276. 44. Алексій (Петришин), Прощальне слово, виголошене на Личаківському цвинтарі м. Львова, над могилою бл. п. о. Протопресвітера Гавріїла Костельника (23 вересня 1948 р.) // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 276-277. 45. Макарій, аєп. Слово перед панахидою (парастасом) у сороковий день по смерті о. Протопресвітера Г. Ф. Костельника, в Львівському кафедральному соборі (31 жовтня 1948 р.) // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 277-279. 46. Й. Федорович47, Коло гробу О. Протопресвітера Г. Ф. Костельника // ПВ. – 1948. – ч. 9-10. – с. 280-292 (В рубриці „Церковне життя”. Інформація-звіт про смерть та похорони о. Г. Костельника, зі світлинами.) 47. Николай, Митрополит Крутицкий и Коломенский, член Священного Синода. Кончина протопресвитера о. Гавриила Костельника // ЖМП. – 1948. – № 10. – с. 9 (вказано, що Костельника було вбито „агентом Ватикану”) 46 Далєй ПВ – Православний вісник (Львів). 47 Псевдоним Й. Оксиюка. Йосиф Оксиюк (1894–1991, власни брат архиеписко-
па Макария, епископ УАПЦ од 1922. року, прешлїдзовани од совєтских власцох, витримал вигнанство у Сибире, робел як братов секретар кед тот постал епископ Львовски и Тернопольски, умар як мирян. Други його псевдоними: Й. О., Максимко (ПВ. – 1973. – ч. 2. – с. 2).
517
48. Алексий I, Патриарх Московский и всея Руси. [Послание к Львовской пастве в связи с убийством протопресвитера о. Гавриила Костельника] // ЖМП. – 1948. – № 10. – с. 9-10. 49. Макарий, аєп. Протопресвитер о. Гавриил Костельник (некролог) // ЖМП. – 1948. – № 10. – с. 11-14. 50. Иоанн, Митрополит Киевский и Галицкий, Экзарх всея Украины. Соболезнование по поводу смерти протоиерея о. Гавриила Костельника // ЖМП. – 1948. – № 10. – с. 15-16. 51. Макарий, архиепископ Львовский и Тернопольский и Мукачево-Ужгородский. Соболезнование по поводу смерти протоиерея о. Гавриила Костельника // ЖМП. – 1948. – № 10. – с. 17. 52. Макарий, архиепископ Львовский и Тернопольский и Мукачево-Ужгородский. Кончина и погребение протопресвитера о. Гавриила Костельника // ЖМП. – 1948. – № 10. – с. 18-24. 53. Садовский Е. Чуют правду (памяти Протопресвитера Г. Костельника) // ЖМП. – 1948. – № 11. – с. 27-29. 54. Теплов В. Мученик-подвижник и борец за веру православную и за свой народ (к годовщине мученической кончины протопресвитера о. Гавриила Костельника, 21 сентября 1948 г. – 21 сентября 1949 г.) // ЖМП. – 1949. – № 10. – с. 33-42. 55. Федорович Й. На сторожі Господній (До роковин мученицької смерті протопресвітера о. Гавріїла Костельника) // ПВ. – 1949. – № 10-11. – с. 333-342. 56. Петришин А. Світлій пам’яті о. протопресвітера Г. Ф. Костельника // ПВ. – 1949. – № 12. – с. 374-377. 57. Макарій аєп. Слово перед панахидою на другу річницю смерті о. протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ. – 1950. – № 9. – с. 275-276. 58. Ведерников А. Неподкупный обличитель Ватикана (к третьей годовщине со дня убийства д-ра протопресвитера о. Гавриила Костельника) // ЖМП. – 1951. – № 9. – с. 41-44. 59. Антоній єп. Борець і мученик за віру предків // ПВ. – 1953. – № 9-10. – с. 290-292. 60. Мирович Г. Із спогадів про о. Гавриїла Костельника, мученика за святе Православіє // ПВ. – 1958. – № 5. – с. 144-145. 61. Содомора О. Проповідник правди. До десятиріччя смерті протопресвітера Г. Костельника // ПВ. – 1958. – № 8. – с. 242-244. 62. Король І. Десяті роковини смерті протопресвітера о. Гавриїла Костельника // ПВ. – 1958. – № 9. – с. 261-266. 63. Палладій аєп. Проповідь на десяті роковини мученицької смерті протопресвітера о. Гавриїла Костельника // ПВ. – 1958. – № 9. – с. 269-270. 64. Любомирський Н. Протопресвітеру о. Гавриїлу Костельнику // ПВ. – 1958. – № 9. – с. 278 65. Миронюк І. Безсмерний подвиг (Доповідь на урочистому засіданні з нагоди десятих роковин смерті о. протопресвітера Гавриїла Костельника) // ПВ. – 1958. – № 9. – с. 279-285. 66. Й. Федорович, На роковини мученицької кончини протопресвітера о. Г. Костельника // ПВ. – 1959. – № 8-9. – с. 227-229.
518
67. Процюк Ю. Слово на 14 роковини мученицької кончини протопресвітера о. Гавриїла Костельника // ПВ. – 1962. – № 8. – с. 177-179. 68. Николай, епископ Львовский и Тернопольский. Исповедник Православия протопресвитер д-р Гавриил Костельник // ЖМП. – 1966. – № 4. – с. 56-61. 69. Карпяк И. Преображенская церковь во Львове // ЖМП. – 1968. – № 2. – с. 25-27. 70. Славич Р. Гавриїлові Костельникові // ПВ. – 1968. – № 8. – с. 28. 71. Й. Федорович, Свідок істини і мученик за Православіє – протопресвітер Гавриїл Костельник (до двадцятиріччя мученицької смерті) // ПВ. – 1968. – № 11. – с. 30-32; № 12. – с. 27-35. 72. Николай митрополит, Протопресвітер Гавриїл Костельник // ПВ. – 1973. – № 6. – с. 31-32. 73. Й. Федорович, Безсмертя правди (На двадцять п’яті роковини мученицької кончини протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ. – 1973. – № 9. – с. 23-26. 74. Хребтак В. Вшанування пам’яті протопресвітера Гавриїла Костельника у 25-ту річницю його мученицької смерті // ПВ. – 1973. – № 10. – с. 8-9. 75. Процюк Ю. Проповідь на заупокійній відправі в день двадцять п’ятих роковин мученицької смерті протопресвітера Гавриїла Костельника у св.-преображенській церкві м.Львова // ПВ. – 1973. – № 10. – с. 15-17. 76. Процюк Ю. Поборник повернення західноукраїнських греко-католиків до віри православних предків (причинок до біографії) // ПВ. – 1973. – № 11. – с. 28-31. 77. Павлосюк Н. Натхненник відродження православ’я в західних областях України (Роздуми з приводу 25-річчя трагічної кончини протопресвітера Гавриїла Костельника) // ПВ. – 1973. – № 12. – с. 27-28. 78. Политыло В. 25-летие со дня мученической кончины протопресвитера Гавриила Костельника // ЖМП. – 1974. – № 1. – с. 11-12. 79. Процюк Ю. Слово перед панахидою за протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ. – 1975. – № 11. – с. 21. 80. Романчук В. Відзначення 30-річчя смерті протопресвітера д-ра Гавриїла Костельника // ПВ. – 1978. – № 11. – с. 24. 81. Николай, митрополит, Слово на день спомину 30-річчя мученицької смерті протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ. – 1978. – № 11. – с. 25. 82. Романчук В. Промова, виголошена перед панахидою в день 30-річчя кончини протопресвітера д-ра Гавриїла Костельника // ПВ. – 1978. – № 11. – с. 25-26. 83. Романчук В. 30-летие со дня кончины протопресвитера д-ра Гавриила Костельника // ЖМП. – 1979. – № 2. – с. 16-17. 84. Карпяк И. Богословские труды протопресвитера д-ра Гавриила Костельника // ЖМП. 1981. – № 10. – с. 74-77. 85. „30 серпня 1982 р...” // ПВ. – 1983. – № 1. – с. 15 (некролог Е. Костельник; в рубриці „Вічна пам’ять померлим”) 86. Вечная память почившим [Костельник Е., вдова д-ра Г. Костельника, Львовская епархия] // ЖМП. – 1983. – № 6. – с. 40. 87. Карп’як І. Богословські праці протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ. – 1983. – № 10. – с. 29-32.
519
88. Романчук В. Протопресвітер Гавриїл Костельник – противник унії // ПВ. – 1986. – № 5. – с. 27-30. 89. Чобич С. Церковна місія протопресвітера Гавриїла Костельника по возз’єднанню греко-католиків Галичини з Руською Православною Церквою // ПВ. – 1986. – № 7-8. – с. 46-50. 90. Й. Федорович, Впровадження і скасування Брестської унії // ПВ. – 1987. – № 2. – с. 23-27; № 5. – с. 27-30 (такого плану матеріалів у ПВ за усі роки багато; цей матеріал подано тут, оскільки він містить матеріали біографічного характеру про Г. К.) 91. Горак А. 40-річчя з дня мученицької смерті протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ. – 1988. – № 11. – с. 16. 92. Никодим, митрополит, Слово на день 40-ліття мученицької кончини протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ. – 1989. – № 5. – с. 14-15. 93. Августин, архієпископ Львівський і Дрогобицький, Православність протопресвітера Гавриїла Костельника // ПВ (УПЦ МП). – 1998. – № 4. – с. 62-65 (в рубриці „До 50-ліття від дня мученицької смерті протопресвітера Гавриїла Костельника”) 94. Савицький А. Світлої пам’яті пастиря // ПВ (УПЦ МП). – 1998. – № 4. – с. 66-67 (в рубриці „До 50-ліття від дня мученицької смерті протопресвітера Гавриїла Костельника”) 95. Алексий II, Патриарх Московский и всея Руси. Послание [участникам церковно-исторической конференции „Протопресвитер Гавриил Костельник и его роль в возрождении Православия в Галичине”]. К 50-летию мученической кончины протопресвитера Гавриила Костельника // ЖМП. – 1998. – № 11. – с. 58-61 (Тут вперше смерть ГК названо „мученической”) 96. Савицкий А. В память о добром пастыре // ЖМП. – 1998. – № 11. – с. 61-62. Релиґийни нєпериодични, шветовни виданя, рукописи 97. Олексюк М. Розвиток філософської думки на західноукраїнських землях у 20-30-х роках XX ст. // З історії філософської думки на Україні. – Київ: В-во АН УРСР, 1963. – с. 174-209. 98. Почапський А. Боротьба проти ідеалістичної гносеології українських буржуазних націоналістів на Західній Україні (20-30-ті роки) // З історії філософської думки на Україні. – Київ: Наук. думка, 1965. – с. 135-148. 99. Нарис історії філософії на Україні. − К.: Наук. думка, 1966. – 656 с. (З анотації: „Вперше подано систематичний виклад історії філософії на Україні за період від Київської Русі до наших днів”.48) 48 Ниа, цали виривок з тей обсяжней кнїжки, у котрим ше бешедує о Г. Костельникови: „Центрами, навколо яких гуртувалися представники західноукраїнської католицької філософії – неотомізму (Костельник, Сліпий, Галущинський, Назарук, Томашівський), були Наукове богословське товариство, Греко-католицька богословська академія і журнали ,Богословія’, ,Нова зоря’ та ,Нива’. Найбільш плодовитим серед них був Г. Костельник. У своїх численних статтях він намагався обгрунтувати думку, що теологія, християнська віра не тільки не суперечать науці, а, навпаки, надихають її новими плодотворними ідеями, спрямовують у належне русло. Особливо гостро виступав Костельник проти атеїзму, вважаючи немислимим існування людства без релігії. Він писав, що атеїзм нібито веде до ,заперечення людськості’, до абсолютного нігілізму.” (с. 564).
520
100. Ступницький С. Питання атеїзму в ідеологічній боротьбі на Західній Україні в 20-30-ті роки XX століття. – Дисертація... канд. філос. наук. Львів, 1968. 101. Олексюк М. Боротьба філософських течій на західно-українських землях у 20-30-х роках XX ст. − В-во Львівського університету, 1970. − 299 с. 102. Мазур В. Реакційна роль естетичних концепцій уніатських богословів в ідеологічній боротьбі на Західній Україні в 20-30 роках XX ст. – Дисертація... канд. філос. наук. Львів, 1972. 103. Даниленко С. Дорогою ганьби і зради (про злочинну діяльність уніатської церкви). Історична хроніка. – Львів, 1972. – 340 с. („Радянське” пропагандистське видання; містить кілька епізодів, пов’язаних з Г. Костельником, зокрема „опис” організації його вбивства „агентами Ватикану” та націоналістами.) 104. Карпяк І. „Протопресвітер о. д-р Гавриїл Костельник (Очерк літературно-наукової діяльності) в скороченні”, Львів, 1976 (рукопис). − 108 с. (Бібліотека НАН України ім. В. Стефаника у Львові, відділ рукописів, ф. 9, спр. 4002) 105. Дмитрук К. З хрестом і тризубом // Вітчизна. – 1979. – № 3, с. 177-192; № 4, с. 166-183; № 5, с. 180-198 (про вбивство Г. Костельника – ч. 3, с. 188-189. Див. також публікацію О. Горбача49 про сумнівність цього тексту.) 106. Дмитрук К. С крестом и трезубцем. – Москва: Политиздат, 1979. – 224 с. (перевидано також 1980 р.) 107. Оксіюк Й. Ф. Протопресвітер Гавриїл Костельник і його вибрані твори // Костельник Г. Вибрані твори. – Київ, 1987. – с. 5-12. Хронїка (1946-1948) 108. Діяння Собору Греко-католицької церкви 8-10 березня 1946 р. у Львові. – Львів: Видання Президії Собору, 1946. – 174 с. 109. Хруцький С. Собор повороту до віри батьків // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 2-3. – с. 3-15 (Хроніка Львівського собору 1946 р.) 110. Владика – архієпископ Львівський і Тернопільський Макарій служить у Кафедральній церкві св. Юра у Львові // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 2-3. – с. 60-61 (В рубриці „Хроніка”. Про першу інтронізаційну Службу Божу (без участі інших єпископів) архиєпископа Макарія у катедральній церкві св. Юра у Львові 24 березня 1946 р., в Хрестопоклонну неділю. „Сослужили Владиці о. мітрат Др. Костельник Гавріїл і святоюрське духовенство. Церква була переповнена вірними.” Проповідь виголосив о. Костельник. Наведено зміст проповіді.) 111. Приезд в Москву церковной делегации Львовского Собора 1946 г.50 // ЖМП. – 1946. – № 4 – с. 34. 49 Горбач О. Брехня київського кґбіста-„академіка” про вбивство о. Костельника // Патріярхат. – 1982, листопад. – с. 22-24. 50 Вообще, т. 4 ЖМП за 1946. рок пошвецени Львовскому собору.
521
112. Учасник, Поїздка президії Львівського собору до Києва і до Москви // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 4. – с. 7-11. 113. Інтронізація Преосвященного Антонія (Пельвецького) // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 4. – с. 32 (В рубриці „Хроніка”. Про інтронізацію єп. Антонія, яка відбулася у Станіславському катедральному соборі у Фомину неділю, 28 квітня 1946 р. „На урочистість приїхав єп. Михаїл з Дрогобича і о. д-р Костельник зі Львова, який мав одногодинну проповідь, щоб на добре промостити шлях для православія в тій твердині католицизму.”) 114. Інтронізація Преосвященного Михаїла (Мельника) // Єпархіальний вісник. – 1946. – ч. 5. – с. 32 (В рубриці „Хроніка”. Про інтронізацію єп. Михаїла, яка відбулася у Дрогобицькому катедральному соборі в неділю, 12 травня 1946 р. Проповідь мав о. Костельник.) 115. Г. Г., Гості з Америки // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 1. – с. 15-17 (1. Про перебування у Львові (після Москви та Києва) 30 жовтня – 5 листопада 1946 рр. аєп. Адама (Филиповського), православного владики карпаторосів у США, з осідком у Нью-Йорку. На вокзалі його привітали від церковної влади о. Г. Костельник, катедральний парох О. Д. Семчишин та протоієрей Є. Юрик, від світської влади уповноважений у справах Православної церкви у Львівській області А. А. Вишневський. „Архієпископ Адам один з перших споміж православних американських єпископів піддався під юрисдикцію Московського і всієї Русі Патріарха Алексія.” Зазначено, зокрема, що американські католицькі часописи пояснювали „поворот до Православної Церкви хворобливою амбіцією та бажанням кар’єри тих трьох наших священиків, що очолювали Ініціативну групу.” 2. Про перебування у Львові П. Прокопчука, секретаря Товариства канадських українців для культурного зв’язку з Україною. Він, зокрема, повідомив про значну необізнаність канадських українців про події, пов’язані з проведенням переходу УГКЦ на православ’я. Зазначено, що гість відвідував двічі о. Г. Костельника, завдяки чому одержав інформацію з „першого джерела”. Наведено інформацію про стан канадських українців.) 116. Львівська проща до Почаєва // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 1. – с. 30-31 (В рубриці „Хроніка”. Інформація про прощу групи священиків (9 осіб, серед яких о. Костельник) на чолі з єпископами Макарієм та Антонієм та кількох світських до Почаївської Лаври, яка відбулася 11 вересня 1946 р., в день св. Йова Почаївського.) 117. Й. О., Свята у Львові // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 2. – с. 43-49 (Автор Й. Оксіюк) (Про святкування Різдвяних свят 1947 р. у Львові.) 118. Духовенство м. Львова в Архієпископа Макарія з різдв’яними і новорічними побажаннями // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 2. – с. 62-64 (В рубриці „Хроніка”. Про збори духовенства м. Львова в архієпископській палаті в Навечеріє Різдва Христового та перед церковним новим роком з метою привітати аєп. Макарія. Збори відбувалися „під проводом декана м. Львова, протопресвитера д-ра Костельника”, який виголошував вітальні промови. Наведено зміст цих промов та відповідей аєп. Макарія.)
522
119. Іменини Владики Макарія // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 3. – с. 91-93 (В рубриці „Хроніка”. Про відзначення іменин аєп. Макарія 1 лютого 1947 р. у „перший рік церковно-релігійного об’єднання українського народу”. Урочисту Службу Божу правили аєп. Макарій та єп. Антоній „в сослуженні численного львівського духовенства на чолі з о. протопресвитером д-ром Г. Костельником”. Після Служби Божої в митрополичих палатах „в імені всіх присутніх до високого Іменинника” звернувся о. Костельник „із словом, глубоким своїм змістом, проте зігрітим теплотою почування”. Наводиться короткий зміст виступу та відповідь. Серед гостей був присутній Уповноважений в справах Православної Церкви при Львівському Облвиконкомі А. А. Вишневський.) 120. Максимко И. „Православія сіяніє” (Святкування першої річниці возз’єднання греко-католиків Галичини з Православною Церквою) // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 4. – с. 102-105 (В рубриці „Церковне життя”. Автор Й. Оксіюк // Про відзначення у Львові 9 березня 1947 р. першої річниці Львівського собору 1946 р. Проповідь о. Г. Костельника під час цих відзначень див. [17]. В публікації о. Г. Костельника названо „натхненним провидцем, могутнім благовісником і непохитним виконавцем діла возз’єднання”.) 121. Іменини Всечеснішого о. протопресвитера д-ра Костельника Г. Ф // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 5-6. – с. 158-161 (В рубриці „Хроніка”. – Про відзначення „всім міським духовенством” на чолі з аєп. Макарієм 7 квітня 1947 р. іменин „декана православних парафій м. Львова” о. Г. Костельника, яка відбувалося у його помешканні. Наведено вітальне слово аєп. Макарія та відповідь о. Г. Костельника.) 122. Хруцький С. Знаменне торжество // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 7. – с. 203-205 (Про пересвячення 8 червня 1947 р. костелу св. Миколая у Львові на православну церкву св. Архистратига Михаїла. Нова церква призначена для тих православних, що говорять російською мовою. „Ім’я ,Михаїл’ носив наш Владика Макарій, як світська особа. Отже, слушним було зв’язати історичний перелом у нашому церковно-релігійному житті з іменем першого православного львівського Владики.” Посвячення та першу Службу Божу довершив аєп. Макарій в сослужінні о. Г. Костельника та інших священиків. „Після освячення церкви і після Служби Божої виголосив слово до вірних Владика Макарій, перше російською мовою, друге українською. За Літургією проповідував о. протопресвитер Костельник.” Наводиться короткий зміст проповіді. Повністю ця проповідь опублікована в [20]. Див. також [126].) 123. Храмове свято в Преображенській церкві у Львові // Єпархіальний вісник . – 1947. – ч. 8. – с. 255 (В рубриці „Хроніка”. В день свята Службу Божу відправив настоятель церкви о. Костельник у співслужінні оо. В. Дрелиха та Д. Семчишина. Проповідь виголосив о. Єв. Юрик. „Народу, головно із сіл, прийшло так багато, що велика церква була повним-повна. До св. Причастя приступило до 400 вірних.”) 124. Велике церковне торжество в Мукачеві // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 8. – с. 255-256 (В рубриці „Хроніка”. Про святкування свята успення
523
Божої Матері в Мукачеві 28 серпня 1947 р. за участі 5 владик, 128 духовних осіб та 25-30 тисяч прочан. „На архиєрейських відправах із словом до вірних звертались всі 5 владик і о. протопресвитер Костельник Г.” Пізно ввечері демонструвався кінофільм про Львівський собор 1946 р. Проповідь о. Г. Костельника див. [22]. Детальніший опис події див. „Єпархіальний вісник”. –1947. – ч. 9. – 268-271.) 125. Тридцята річниця Радянської Держави // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 11. – с. 351 (В рубриці „Хроніка”. Про торжественний молебень у соборі св. Юра з нагоди вказаної річниці. У відправі взяли участь аєп. Макарій, о. Г. Костельник та духовенство катедрального собору. „Православні львов’яни в дуже великому числі прийшли до храму на молитву за щастя Вітчизни та благо її народів.” Перед молебнем слово мав аєп. Макарій („Єпархіальний вісник”. – 1947. – ч. 11. – 337-338).) 126. Нова православна св.-Михайлівська парафія // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 11. – с. 351 (В рубриці „Хроніка”. Про перше храмове свято нової парафії у Львові 21 листопада 1947 р. Службу Божу відправив аєп. Макарій, проповідь про небесний світ виголосив о. Г. Костельник. В повідомленні зазначається зокрема, що „ця парафія мала б бути зразком і прикладом для інших щодо величної краси православного богослуження.” Див. також [122].) 127. Іменини Преосвященного Варлаама // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 12. – с. 383 (В рубриці „Хроніка”. „Цього року іменини Преосвященного Варлаама, єпископа Ровенського і Волинського, 19 листопада, відбулись незвичайно торжественно, головно завдяки приїздові Преосвященого Антонія, єпископа Станиславського і Коломийського, та Високопреподобного о. протопресвитера д-ра Костельника Гавриїла... На Службі Божій головну проповідь мав о. протопресвитер Костельник (про значення Церкви в історії і в житті нашого народу).”) 128. Храмове свято на Клепарові // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 12. – с. 383 (В рубриці „Хроніка”. Коротка інформація про святкування св.-Андрієвською церквою храмового празника та Службу Божу, яку відправив з цієї нагоди у цій церкві о. Костельник в асисті настоятеля. У проповіді після відправи о. Костельник закликав любити православіє, „бо це ж віра наших прадідів, це наша історія”.) 129. Нагороди духовенства у Всеруській Православній Церкві // Єпархіальний вісник. – 1947. – ч. 12. – с. 384 (Інформація про нагороди у Російській Православній Церкві. Вказано, що найвищою, дев’ятою, нагородою для священика є сан протопресвітера. „До революції було лише два протопресвитери (...). Тепер є також тільки 2 протопресвітери: у Москві настоятель патріаршого собору і управділами Патріархії о. Н. Колчицький і у нас о. д-р Костельник (спеціально за заслуги по возз’єднанню).”) 130. Духовенство м. Львова у Високопреосвященішого Архієпископа Макарія з різдвяними та новорічними побажаннями // Єпархіальний вісник. – 1948. – ч. 1. – с. 28-30 (В рубриці „Хроніка”. Про збір духовенства Львова 6 січня 1948 р. у аєп. Макарія з метою привітати його з Різдвом та Новим Роком. Побажання від священиків виголосив о. Г. Костельник. Наведено цю промову та зміст і фрагменти від-
524
повіді владики. „Відспівавши тропар Різдва, львівське духовенство співом колядок та многоліття висловило сердечну прихильність і щирі побажання милостей Господніх своєму Владиці.”) 131. На свято Богоявлення // Єпархіальний вісник. – 1948. – ч. 1. – с. 32 (В рубриці „Хроніка”. Числа 1 та 2 містять світлини з Йорданського водосвяття у Львові.) 132. У неділю 25 січня // Єпархіальний вісник. – 1948. – ч. 1. – с. 32 (В рубриці „Хроніка”. Про відзначення 30-тої річниці УРСР. „Всенародне свято українського народу було відзначено в кафедральному соборі урочистим молебнем. У відправі, на запрошення Високопреосвященнішого Архієпископа Макарія, взяло участь усе львівське міське духовенство на чолі з о. деканом міських парафій, протопресвітером д-ром Г. Ф. Костельником.”) 133. Й. О., Делегація Албанської Православної Церкви у Львові // ПВ. – 1948. – ч. 2. – с. 36-39 (В рубриці „Церковне життя”. Автор Й. Оксіюк. Про перебування у Львові у 26-28 січня 1948 р. „У січні ц. р. до Святішого Патріарха кир-Алексія прибула делегація Албанської Православної Церкви, шукаючи в Руської Православної Церкви поради й допомоги для впорядкування свого життя.” Після Москви та Києва делегація прибула до Львова. На вокзалі гостей зустрічали аєп. Макарій, уповноважений у справах РПЦ А. Вишневський, о. Г. Костельник і правитель канцелярії Єпархіального Управління протоієрей Є. Юрик. В перший день делегація мала розмову з аєп. Макарієм та відвідала о. Г. Костельника. Цього ж дня відбувся прийом, наприкінці якого о. Г. Костельник „познайомив гостей з історією унії в Галичині та з возз’єднанням галицьких греко-католиків з РПЦ”.) 134. Іменини Високопреосвященного Архієпископа Макарія // ПВ. – 1948. – ч. 2. – с. 63-64 (В рубриці „Хроніка”. Про відзначення 1 лютого 1948 р. іменин аєп. Макарія. Службу Божу відправляли разом з аєп. Макарієм єпископи-гості та духовенство, серед яких був о. Г. Костельник. У палаті від імені всього міського та єпархіального духовенства аєп. Макарія привітав д-р Г. Ф. Костельник.) 135. Роковини Львівського Собору возз’єднання греко-католиків Галичини з Православною Церквою // ПВ. – 1948. – ч. 4. – с. 126 (В рубриці „Хроніка”. Див. також [137]. Про відправи у катедральному соборі св. Юрія з нагоди другої річниці собору. „У відправі служби Божої – в неділю 14 березня – з Високопреосвященним Архієпископом Макарієм взяли участь видатніші ініціатори та працівники великого діла нашого возз’єднання з Православною Церквою: протопресвітер Костельник, Г. Ф., протоієреї – Семчишин Д., Дрелих В., Юрик Є., Крутяк М., Курилас Г. та ін. Після св. євангелія прот. Дрелих у живому, переконливому слові з’ясував історичні події Львівського Собору та його рішення, як дії Божої благодаті.”) 136. Іменини протопресв. Костельника Гавріїла // ПВ. – 1948. – ч. 4. – с. 127-128 (В рубриці „Хроніка”. „В день 8 квітня ц. р. (Собор Архістрат. Гавріїла) Львівська парафія Преображення Господнього свят-
525
кує своє родинне свято, а саме іменини свого настоятеля, протопресвітера д-ра Костельника Гавріїла, львівського декана.” Наведено короткі дані про служіння о. Г. Костельника в Преображенській церкві (він служив при цій церкві від 1915 р. до 1934 р. та від 1941 р.). Побажання імениннику склав аєп. Макарій „у проводі всього львівського духовенства” та єп. Михаїла, владики Самбірсько-Дрогобицького. Наводиться промова аєп. Макарія. У ній о. Костельника названо „речником, благовісником і слугою духовного сцілення нашого народу, відродження праотцівської Православної Церкви на Західній Україні, духовного поєднання її з нашою великою Батьківщиною.” У повідомленні зазначається, що „із світських людей на іменинах в о. Протопресвітера був присутній академік д-р Щурат Василь, давній приятель о. Гавриїла. Він тоді так добре держався, що ніхто й не думав, що він так скоро помре.”51) 137. Друга річниця Львівського Собору // ПВ. – 1948. – ч. 5. – с. 158 (В рубриці „Хроніка”. На додаток до інформації (див. [135]) про відзначення 2-ої річниці собору 1946 р. повідомляється, що з нагоди цих роковин аєп. Макарієм була відправлена Служба Божа 14 березня 1948 р. у кафедральному соборі св. Георгія; з владикою служив серед інших о. Костельник.) 138. Хроника празднования 500-летия автокефалии Русской Православной Церкви в Москве 8-19 июля 1948 г. // ЖМП. – 1948. – № 8. – с. 3. 139. Й. О., Велике свято Руської Православної Церкви // ПВ. – 1948. – ч. 7-8. – с. 214-243 (Див. також [25] та [140]. Автор Й. Оксіюк. Інформація-звіт про святкування 500-ліття автокефалії Руської Православної Церкви, Нараду Глав і Представників автокефальних Православних Церков у Москві 8-18 липня 1948 р.52) 140. З Львівської та Закарпатської єпархій // ПВ. – 1948. – ч. 7-8. – с. 249-251 (Див. також [25] та [139]. Звіт про діяльність аєп. Макарія (з червня 1948 р. Архієпископа Львівського і Тернопільського та Мукачівсько-Ужгородського). В інформації про перебування архиєпископа 6-20 липня 1948 р. в Москві під час святкування 500-ліття автокефалії РПЦ, зазначається, що він спільно з о. Г. Костельником працював у комісії для вироблення резолюцій на питання про Ватикан та його ставлення до Православної Церкви. В іншому повідомленні, про урочисте свято в жіночому монастирі на Чернечій горі біля Мукачева на празник Успіння Богородиці повідомляється про присутність на ньому о. Г. Костельника, який проповідував на Службі Божій в день свята. Він був також на чолі собору духовенства та мав проповідь на тему євангельського читання на Всеночній під неділю 29 серпня в Михайлівській церкві Мукачевого.) 51 52
В. Щурат умар 27. априла 1948. року. Тей подїї пошвецене цале двочисло „Православного вісника”, ч. 7-8 за 1948. рок.
526
ДОДАТОК 1 Международная научная конференция, посвященная протопресвитеру Гавриилу Костельнику, прошла во Львове53 19 сентября во Львове в конференц-зале отеля „Спутник” состоялась международная научная конференция „Историко-богословское и культурологическое наследие протопресвитера Гавриила Костельника”, в которой приняли участие исследователи из Украины, России, Беларуси, Польши. Почетными гостями конференции стали архиепископ Берлинско-Германский и Великобританский Марк (Русская Православная Церковь Заграницей) и епископ Бачский, Новосадский, Сендайский и Сегединский Ириней (Сербская Православная Церковь) В работе форума участвовали представители Московской, Киевской, Минской и Кишиневской духовных академий, Ужгородской богословской академии, Калужской, Смоленской, Волынской, Почаевской духовных семинарий, епархиальных миссионерских отделов, а также духовенство Львовской епархии. Открывая конференцию, архиепископ Львовский и Галицкий Августин сообщил, что несколько лет назад было выдвинуто предложение канонизировать протопресвитера Гавриила Костельника, главного инициатора Львовского Собора 1946 года, на котором было принято решение о возвращении греко-католиков Галичины в Православие. В связи с этим в марте 2007 года по благословению Блаженнейшего митрополита Киевского и всея Украины Владимира была создана рабочая группа по изучению наследия отца Гавриила. Тогда же было решено провести конференцию, приуроченную к шестидесятилетию его мученической кончины. 53 Офіційний сайт Московського Патріархату, 22 вересня 2008 р. [http://www.patriarchia.ru/db/print/463473.html].
527
Изучая как опубликованные, так и оставшиеся в рукописях сочинения отца Гавриила, рабочая группа выявила много мест в его наследии, требующих специального богословского анализа. Со стороны противников канонизации высказывались также подозрения в сотрудничестве отца Гавриила с советскими спецслужбами. По этой причине рабочая группа приложила усилия в двух направлениях: богословское осмысление наследия отца Гавриила и тщательное изучение документов о характере его взаимоотношений с советскими властями. Как сообщил собравшимся преподаватель Киевской духовной академии протоиерей Алексий Добош, в архивах Службы безопасности Украины не выявлено документов, свидетельствующих о сотрудничестве отца Гавриила с советскими спецслужбами. Что же касается богословского и философского наследия протопресвитера Гавриила, то работа по его изучению еще только началась. С докладами на конференции выступили профессор Института истории Белостокского университета А. Миронович, ректор Ужгородской украинской богословской Академии святых Кирилла и Мефодия протоиерей Виктор Бедь, преподаватель Минской
Г. Костельник и А. Смирнов на конференциї у Москви 1948. року (єдна з остатнїх фотоґрафийох Г. Костельника) [ПВ. – 1958. – № 9. – с. 281]
528
Архиепископ Макарий трима одпитуюце слово над гробом Г. Костельника, 23. септембра 1948. року [Костельник Г. Ф. Вибрані твори. – Київ, 1987]
духовной академии диакон Павел Бубнов, игумения Варвара (Щурат-Глуха). Особый интерес вызвали доклады, посвященные богословскому и философскому наследию протопресвитера Гавриила Костельника. Доцент Московской духовной академии Р. Конь посвятил свое выступление анализу обвинений отца Гавриила в криптокатолицизме, а Д. Трибушный из Донецка прочитал доклад о философских взглядах отца Гавриила. На форуме также выступили современники протопресвитера Гавриила, которые были с ним лично знакомы. После обеда в рамках конференции состоялся семинар преподавателей сравнительного богословия и представителей епархиальных миссионерских отделов. Также во время конференции состоялась презентация книги избранных сочинений отца Гавриила и интернет-сайта „Костельник.org.ua”. В субботу 20 сентября, в день 60-летия мученической смерти отца Гавриила, в Свято-Георгиевском храме Львова была совершена заупокойная Божественная литургия, а затем на Личаковском кладбище участники торжеств совершили панихиду и возложили цветы к его могиле.
529
ДОДАТОК 2 У контексті смерті Г. Костельника привертає увагу опис підготовки його вбивства, який наведено в книжці С. Даниленка (полковника держбезпеки СРСР, керівника Опергрупи НКДБ у Західній Україні Сергія Каріна, відомого як уповноваженого Комітету зі справ релігійних культів при РНК УРСР)54. У цій книзі атентат приписано звичайно Ватикану як акт помсти за „ліквідацію” Берестейської унії та пов’язується з іменами кількох священиків УГКЦ (І. Гриньоха, М. Хмільовського та Д. Лукашевича). Проте розповідь автора вражає своєю так би мовити „документальністю”, наочністю опису. Та й справді, чи ж с. Каріну – який був у вирі подій, пов’язаних з ліквідацією УГКЦ – не були відомі подробці й цієї спецоперації? Цікаво, що якщо зробити кілька простих замін слів у тексті, складається враження ніби перед нами повстає звіт про перебіг подій... Передруковуємо зі скороченнями розділ „Помста приречених” із вказаної книги (нами здійснено такі заміни: Ватикан – НКДБ, єзуїтські – енкадебістські, „Чентро інформаціоне про Део” – Комітет зі справ релігійних культів при РНК УРСР (скорочено КРК), прелат – вищий керівник, високопреподобні отці – високодосвідчені резиденти). Для зручності замінені слова виділено трикутними дужками. Вочевидь, препарований таким спекулятивним чином текст не можна розглядати як документ: звіт чи „зашифровані” спогади. Проте ряд думок, які виникають після його прочитання, змушують застановитися. Зокрема важливою є ідея про те, що вбивство Г. Костельника було організовано радянською спецслужбою, проте безпосереднім виконавцем міг бути хтось із українського націоналістичного підпілля, залучений шляхом використання агентурної мережі. Напевне, саме тому, що внутрішнє розслідування виявило несанкціоновану участь учасників національного спротиву в ворожій спецоперації, й приходили до вдови священика післанці від проводу ОУН невдовзі після події55 – з метою заперечити причетність проводу українського підпілля до рішення про здійснення атентату. Сергій ДАНИЛЕНКО Помста Питання про знищення доктора Костельника розглядалось на таємному засіданні... На цій нараді було вирішено убити Гавриїла Костельника, але руками віруючих уніатів, щоб на ‹НКДБ› не впало „й тіні підозри”. 54 55
530
Даниленко С. Дорогою ганьби і зради. – Львів, 1972. – с. 308-313. Оп. здогадованя Иринея Костельника.
Прямо скажемо, завдання не з легких. Але ‹НКДБ› – це така міжнародна організація, що має в своєму розпорядженні фахівців, які майстерно володіють усіма видами душехватства – від уміння втопити людину в патоці велелюбних слів до найхитромудріших способів відправити її в небуття. Найбільш досвідченим з них, ‹енкадебістам› з „внутрішнього відділу”, тобто своєрідної розвідки ‹НКДБ›, яка прикривається офіційною назвою ‹Комітет зі справ релігійних культів при РНК УРСР›, і доручили убити Костельника. Майже півроку56 сушили голову чорних справ спеціалісти, як виконати завдання своїх довірителів, котрі розробляли десятки найдетальніших планів, але всі вони відкидались, як такі, що не відповідають головній вимозі, аби убивство справляло враження, ніби віруючі самі розправились із „зрадником”. Нарешті, один з варіантів здався високим довірителям більш-менш сприйнятним. За цим планом, як, зрештою, і за попередніми, важлива роль відводилась ‹агентам в середовищі› бандерівців, котрі і мали підшукати виконавця, який би відповідав таким вимогам: „Потрібна людина з екстатичною душею, захоплена бажанням принести себе на офіру в ім’я святої церкви або нехай в ім’я якогось власного веління. В крайньому разі це може бути людина з нахилом до геростратівської ідеї. Попрацювавши над такою людиною, можна добитись бажаного...” А ‹НКДБ› бажала того, щоб маніяк після убивства Костельника був би здатен тут же, на місці злочину, заподіяти собі смерть, застрелившись чи роздавивши в роті ампулу з швидкодіючою отрутою, щоб тільки не потрапити до рук Радянської влади57. „Убити Костельника міг би кожен наш бойовик, – говорив ‹агент НКДБ› верхівці бандерівців про ‹нібито› вимоги апостольської столиці. – Але ж від нас вимагають дати людину, яка б, виконавши завдання, тут же, не сходячи з місця, вбила і себе... Гадаю, що ми знайдемо такого кретина”. І він запропонував таку „ідею”: „Костельник віддав у дивізію СС „Галичина” двох своїх синів. Якщо вони уціліли, розшукаємо їх і спробуємо умовити котрогось з них скарати на смерть свого батька-апостата... Оце була б помста.58” За згодою всіх втаємничених націоналістичних покидьків ‹агент› виклав цю „думку” ‹енкадебістам› з ‹КРК›. Проте завбач56 Кед же спомнути текст нє подполне видумство, вец указане тирванє приготовки проциви ше шведоченю В. Яреми, котри гутори же ришенє о ликвидациї Г. Костельника було принєшене после догварки главох и представнїкох православних церквох у Москви у авґусту 1948. року. 57 НКДБ ше нє занїмала з вишлїдзованьом поступкох о забойстве. Таки поступки були прероґатива НКВС. Прето важне би було нагаднуц же Костельников забойнїк нє бул випитовани у „милициї” (з тим вецей же нє спаднул до рукох українских илеґалцох), бо випитованє могло одкриц аґентурну мрежу НКДБ у стредку националистох. 58 Дзивка шведочи же супругу Г. Костельника поволали на идентификацию забойнїка прето же би вона „препознала” у його особи свойого сина.
531
ливі ‹вищі керівники› з ‹НКДБ› відкинули її: „Побачивши батька, синівське почуття може примусити його в останній момент опустити підняту руку, пострілу не пролунає і справа буде зірвана.” Пошуки такого „кретина” тривали досить довго і нарешті увінчалися успіхом. Де його вишукали ‹агенти›, чи то серед „ді-пі” („переміщених осіб”), чи витягли з якогось схрону, – нам довго не було відомо. Хрещеник ‹агента› справив „добре” враження на представників ‹енкадебістської› розвідки. Обробку майбутнього убивці ‹високодосвідчені резиденти› взяли на себе, час від часу використовуючи ‹агента› як „духівника” для вивідування „внутрішніх” настроїв убивці. Обіцяну щедру винагороду втаємниченій бандерівській верхівці, плюс персональні срібняки за „труди” ‹агенту› ‹НКДБ› обіцяв видати лише після „щасливого завершення справи”. Обробку і підготовку вбивці завершили десь на початку серпня 1948 року. Тривала вона рівно стільки, скільки було потрібно, як сказав ‹енкадебістський› конспіратор ‹агенту›, для того, щоб „натягнути внутрішню пружину виконавця до відказу, а потім мерщій до діла, щоб бува пружина не лопнула...” Бандерівськими потайними стежками убивцю провели на радянську територію. До кордону його супроводжував один з високодосвідчених ‹енкадебістських› інструкторів убивства разом з добірними хлопцями з бандерівської СБ. В переддень цього переходу посланець ‹НКДБ› віч-на-віч давав останні вказівки старшому з бандерівців: „За безпеку людини, яку вам доручено супроводити, ви відповідаєте власною головою. Ця людина має завдання знищити Костельника і тут же на місці заподіяти собі смерть. Так хоче бог. Ви не повинні спускати очей з цієї людини до останнього її подиху. Якщо ця людина вб’є Костельника, але не знайде в собі сили в ту ж мить вбити самого себе, ви... пристрельте на місці цю людину і по можливості в метушні спробуйте зникнути. Якщо вас схоплять – на всі запитання слідчих відповідайте лише одне: за власною ініціативою я оберігав свого професора отця доктора Гавриїла Костельника; убивцю я знищив у запалі великого збудження, мабуть, через те, що він намагався втекти...” Тоді ж вночі ‹енкадебістський› інструктор, ‹високодосвідчений резидент›, відпустив гріхи вбивці, благословив його на виконання злодіяння, а потім, тицьнувши пальцем у груди присутнього при цьому бандерівця, багатозначно мовив: „З цією людиною ти, сину мій, підеш до Львова. На очах цієї людини ти виконаєш те, що підказав тобі божий промисел. Очі цієї людини – це наші очі”. Опинившись на радянській території, злочинці пройшли до Львова по лінії зв’язку бандерівського проводу. Один з явочних пунктів цього зв’язку містився в уніатського священика Дениса Лукашевича в селі Сороки Львівські...
532
Тота оглашка ше находзи коло храму УПЦ (МП) у Львове цеком даскелїх остатнїх рокох
20 вересня 1948 року вбивця вчинив свій кривавий злочин майже на порозі Преображенської церкви у Львові, звідки після служби виходив доктор Гавриїл Костельник. Вражений меткими кулями, він впав намертво. В ту ж мить убивця, виконуючи чужу волю, застрелився. ‹НКДБ› не забув обіцянки і щедро нагородив срібняками причетних до вбивства. Конто кожного з них тепер було більш ніж достатнім „про чорний день”... Виконавцем убивства професора Гавриїла Костельника був оунівець Василь Паньків, що ховався під псевдонімом Яремко... Після вигнання німецьких окупантів Паньків втік в одну з бандерівських груп і згодом був активістом львівського крайового проводу бандерівців, виконуючи обов’язки зв’язкового керівника згаданого проводу. Паньків-Яремко... в одній з „душпастирських бесід” розкрив свою душу священику. „...В схроні могильна темінь. Виходиш на виконання завдання лише в глупу ніч. Страшне зневір’я часто охоплює мою душу. Молюсь – не допомагає. Все глибше відчуваю, що ми приречені. Хвороба змучила мене, а лікуватись де я можу? Над ким помститися? Кого скарати за таке життя? Все частіше мимоволі моя рука з пістолетом тягнеться до скроні. Порадьте, дорогий пан-отче, що маю діяти?” Там, де фанатизм, – там завжди і злодіяння. Про слова і настрій оунівця Яремка душпастир повідомив ‹агента›. Так Паньків-Яремко став знаряддям помсти над професором Костельником..
533
ДОДАТОК 3 Іншим „радянським” „свідченням” про наміри українського підпілля щодо Г. Костельника та його смерть є розділ59 з книги Клима Дмитрука „З хрестом і тризубом”. Клим Дмитрук – псевдо Евстафія Гальского, співробітника, керівника аналітичного відділу КДБ УРСР. Автентичнісь усіх подій, як і у випадку книги С. Даниленка, є сумнівна60, хоча згадка про роль З. Тершаківця відповідає тому, про що написав О. Пагіря у своїй статті61, базованій на матеріалах архіву СБУ. Клим ДМИТРУК Вбивці Здавалося б, що після одностайного рішення Львівського собору отці-уніати з числа колишніх фашистських колабораціоністів і оунівців припинять свої нападки на Ініціативну групу. Однак цього не сталося. Навпаки, успішне завершення церковного возз’єднання, подальша релігійна діяльність священиків, що возз’єдналися з РПЦ, викликали лють з боку уніатських ультра і націоналістичних бандитів. Головним „винуватцем” скликання собору та його рішення про розрив з апостольською столицею фанатики-уніати й їхні бандерівські виученики вважали Костельника. Такої ж думки були найзапекліші реакціонери з римської курії. Інквізитори з Ватікану відлучили отця Гавриїла від католицької церкви та піддали його анафемі. А незабаром почалась підготовка до підлого вбивства протопресвітера. Наприкінці 1945 року у Львові для здійснення терористичного акту над Костельником прибули бандити ОУН В. Ординець та І. Панько. З допомогою святоюрських ретроградів, що залишилися вірними Ватіканові, вони намагалися вчинити вбивство Костельника біля його дому, але були вчасно затримані чекістами й віддані під суд. 1946 року із Мюнхена через Чехословаччину до таємного сховища ватажка націоналістичних банд колишнього офіцера абверу Р. Шухевича пробирався посланець бандерівського проводу і зарубіжних уніатів Поліщук (оунівська кличка „Хмурий”). Він мав завдання погрозами й моральним терором змусити Костельника 59 Дмитрук К. З хрестом і тризубом // Вітчизна. – 1979. – ч. 3, с. 188-189. 60 Оп. напр.: Горбач О. Брехня київського кґбіста-„академіка” про вбивство о.
Костельника // Патріярхат. – 1982, листопад. – с. 22-24; М. Марунчак. Матеріали до справи про вбивство Г. Костельника // Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини. Зб. наук. праць. – Львів, 2007. – с. 196. 61 Пагіря О. Гавриїл Костельник та ОУН...
534
відмовитись від церковного возз’єднання і таємними бандитськими стежками разом із Поліщуком податися на Захід. На випадок відмови протопресвітера Поліщук разом з вовкулаками з охорони Шухевича повинен був захопити його силоміць, доставити в ліс, під вартою бандерівських „бойовиків” через Карпати вивести у Чехословаччину, а вже звідти, живим або навіть мертвим, переправити у Західну Німеччину. Згодом передбачалось інсценувати „втечу” Костельника із СРСР і, вдавшись до морального та фізичного тиску, примусити його „відректися” від своїх переконань. На випадок вбивства Костельника бандитами ОУН провокатори від релігії мали намір оголосити його „жертвою більшовизму”, „великомучеником” тощо. Цей справді диявольський план розробили найближчий підручний с. Бандери Степан Ленкавський і втікач до Західної Німеччини апостольський адміністратор уніатської церкви на Лемківщині Олександр Малиновський, які перед відрядженням Поліщука на Україну інструктували терориста, передали йому листи до Костельника й Шухевича, а також велику суму радянських грошей „на можливі витрати”. – Чупринці (оунівський псевдонім Шухевича – К. Д.) в доповнення до листа передайте слова пана Степана Бандери, що захоплення й переправа Костельника на Захід – це політична акція такого значення, від якої, твердо запам ятайте, залежить, бути чи не бути нашому підпіллю на Україні, залежить само існування нашої організації, – дивлячись спідлоба на Поліщука, з притиском говорив Ленкавський. – Унія – це наша сила, наша опора, нарешті, наша надія на майбутнє. Поліщук на знак згоди мовчки хитнув головою і повернувся в бік Малиновського, який сидів біля столу. Так, так, – тихо, але твердо сказав святенник. – Пан Ленкавський вірно оцінив головну квестію. Але не можна не додати, що й унія без тісного зв’язку з націоналізмом, без підтримки наших вірних підпільників не в силі протистояти більшовикам. Так думаємо ми, й так уважають наші друзі в Римі. „Куди ж гне оцей хитрун у сутані, – міркував Поліщук, – що ще хоче додати до мого й так до краю складного завдання?” – І рахуйте, – немов угадавши запитання бандита, кинув Малиновський, – корінь потрібно вирвати безжалісно. Малиновський скосив очі, надувся і з притаманною йому лютістю сказав: – Особливо не панькайтесь з ним там, удома. Та й у дорозі. Костельник потрібний нам тут, але вже зламаний, готовий відректися від своїх ідей... Або не потрібний взагалі... Благословляю вас, сину мій, на святе діло.
535
Однак і цей план зірвався. І тоді за вказівкою з-за кордону підготовку вбивства Костельника було покладено на крайового провідника ОУН Зіновія Тершаківця. Той в свою чергу доручив цю злочинну акцію бандитові Василю Панькову, котрий до переходу в банду служив поліцаєм у Рогатині, де його знали як безжалісного катюгу й садиста. Виряджаючи вбивцю, Тершаківець з доручення уніатських достойників передав Панькову освячений, за словами ватажка, „у самому Ватікані” маленький образок діви Марії на чорному шовковому шнурку... 20 вересня 1948 р. у Львові після закінчення богослужби й виходу протопресвітера Гавриїла з Преображенської церкви Паньків кількома пострілами вбив Костельника і намагався втекти. Але за вбивцею кинулося кілька прихожан, і тоді, опинившись у глухому провулку та переконавшись у неможливості втечі, Паньків вихопив з кишені пістолет і застрелився. Підступне вбивство релігійного діяча ще раз показало, що жалюгідна купка прихильників унії та благословенних ними оунівських виродків остаточно перетворилася в банду кримінальних злочинців і вбивць, які заради своїх класових інтересів, в ім’я виконання завдань нових імперіалістичних хазяїв готові й далі йти на вчинення найстрахітливіших злочинів проти свого народу.
536
Ro~n>ci – xvile> Irina GARDI-KOVA^EVI^
DOLAPXXCI VLASNU GVIZDU (]u 70-ro~n>ci od narodzeny Vladimira Kirdi Bolhorvesa)
Ч
lovek htorogo z tim uvodnim tekstom scem ~asto~no o{vicic, togo roku ozna~uw dvojn<sti xvilej: sedemdze{at roki od narodzeny i – z oglydom na to `e u oktobre 1962. po~al pisac per{i beletristi~ni tvor kotri (za rozliku od per{ih pisnqo~koh) nw bul odruceni – pejdze{at roki svowj literaturnej aktivnosci. Za~atni svoj prozni tvor le}inq~ok, zna~i, nw odrucel, alw go, pone`e u~enw na studijoh ma{instva malo prioritet, zakon~el i obyvel a` u 23. roku `ivota. Bula to pripovedka zmistovo odvituxca zdobutim iskustvom odrastany i oddvojovany od dzecinstva i v~asnej mladosci, o ~im gutorel u` i naslov: Osameni. Pripovedka drukovana u tedi{n<m poli}onu za mladih tvoritelqoh: u “Literaturnim slove”, me{a~nim podl<stku ti`nqovih novinoh “Ruske slovo”. Totu “osamenosc”, kotra {e ozda narokom rozlikovala od “osamenosci” u bukvalnim smislu togo slova, Kirda dopatral prez calu svox tvor~osc, teraz u` rovno 50 roki. Dlugo do{l<dno i viklx~no pisal lwm prozu, trimaxci `e dakomu hto {e yk u` odrosnuti ~elwdn<k odlu~el pisac, bar`ej {ve~i pisac obsy`ni i ozbilqni d<la, romani, a nw tam dayki sti|ki, yk co to uglavnim pisali }eneraci< z togo ~asu. Medzitim, u ostatnwj deceni<, ked dozrel i yk ~lovek i yk avtor, i ked {e otresol od kompleksoh o velqkosci i drobn<coh, Kirda Bolhorves postava i poeta.
537
]eneracijno, Vladimir naisce spada }u tim co yk pisatelw virosli na bokoh “Literaturnogo slova”. Go~ cale jogo d<lo u su|nosci avtobio}rafske, z nqogo nw mo` vi~itac pre{ve~l<v{e {vedo~enw o po~atkoh i lamanqoh u tvor~ih spokusoh, a` po zadumku kotra ma buc realizovana z vidavanqom {ickih tomzserbski, yk i poezix, u kotrej ti` vel< calosci buli napisani po serbski, `e bi na koncu sto pisn<, “stari i novi”, buli obwdinwni pod naslovom Opivanw z vitrom i z ognqom. Toti tri tomi avtor obyvel u samizdatu 1992. roku. Rusnakovi kotri v{e vecej pisal po serbski udalo {e najsc i|e wdnogo pretvary~a ruskopisoh do kn<`koh, ta u beo}radskej vidavatelqnej hi`i “Kn<`ovni novini – Enciklopediy” 1996. roku obyvxw povist o wdnim romanu Na grubim lydze. Per{i jogo poeti~ni tom obyvelo na ruskim yziku, pod naslovom Opivanw z vitrom i z ognqom, “Ruske slovo”, 2009. roku. I, konw~no, avtor sam sebe, za sedemdze{atro~n<cu `ivota, ~ascel z vidavanqom, o vlasnim tro{ku, sedem tomoh. Totu gromadu tvory {tiri romani u konw~nej verzi<: Za gorami, Rika ~arivn<ca, Kaleme}danski kaldermi i Nwmecka, Nwmecka, i tri poeti~ni tomi: Opivanw z vitrom i z ognqom, Putovanw z vitrom i z ognqom i Roztveranw z vitrom i z ognqom. [icki toti tomi obyveni po serbski. Zna~i, najnov{i, konw~ni verzi< Kirdovih kn<`koh po ruski za teraz obyveni dva: Opivanw z vitrom i z ognqom (2009) i Za gorami (2012). Nazdavajme {e `e tu nw konwc. Za podpolnu biblio}rafix Vladimira Kirdi Bolhorvesa potrebne dodac i toto `e wdno ~islo jogo pisnqoh esperantista Bori{a Mili~evi~ prelo`el, u konsultacijoh z avtorom, na esperanto, co za antolo}ix poezi< vidatu na tim yziku u Serbi< (vona {e u prekladze vola Poeti~ni darunki), co za ~asopis kotri na tim yziku vihodzi u Beo}radze, a kotri {e u prekladze vola Beo}radska `elwna gvizda. (@elwna gvizda simvol esperantistoh.) Daskelqo pisn< {e na{li i u dvoh poeti~nih antolo}ijoh po ruski, yk i u wdnej po madyrski. Dodajme }u tim podatkom fakt `e Opivanw z vitrom i z ognqom prelo`ene i na an}lijski, alw tot preklad i|e nw obyveni. Yk vidno, najvek{a ~asc z togo co Vladimir Kirda Bolhorves poteraz vitvorel `ridlovo napisane po serbski. Vek{a ~asc z togo i obyvena lwm po serbski, bo, yk avtor sam gutori, primarni ori}inal jogo opusu na serbskim yziku. Rozuml<ve `e, yk i ka`di {kolovani Rusnak, dobre vlada z obidvoma yzikami na kotrih pi{e, ta nw lwm `e sam preklada svojo d<la, z wdnogo yzika na drugi, alw w vecejraz u~a{n<k, no{itelq roboti, abo konsultant, yk u` povedzene, prekladatelqom svo<h robotoh na esperanto i an}lijski yzik. Sam trima `e ruski, esperanto i an}lijski to yziki sekundarnogo ori}inalu caloscoh kotri do tih yzikoh prenw{eni (odnosno, prelo`eni na toti yziki) – u` co to zna~i. U privatnih rozgvarkoh von {e pita yk
538
tot fakt prezentovac ruskej yvnosci, dze, vidzi {e mu, wst dosc tih kotri dumax `e bi u jogo tvor~osci serbski i ruski yzik mali buc golwm rovnopravni, a nw wden primarni, drugi sekundarni. [icko toto cesno povyzane z pitanqom: htora to literatura prilapxw d<lo Vladimira Kirdi Bolhorvesa yk svojo? Mame vecej prikladi pisatelqoh po pohodzenx z wdnogo yzikovogo stredku kotri {e afirmux na yziku drugih i, po pravilu, voni postavax pripadn<ki tej literaturi na ykim yziku pi{u. Pripadn<ki yzika pohodzeny go mo`u trimac za svojogo, alw drugi go, i sam sebe, trimax `e pripada tam dze {e afirmoval, a to skoro v{e opredzelxw yzik ori}inalu. Dilemi mo`u buc lwm ked pisatelq napu|i svoj macerinski yzik, a nw do`iw `adane pripoznanw u lxckim... Nw krixci svox pretencioznosc, Kirda privatno zna povesc `e `ada pripadac }u evropskej literaturi – a `e go za svojogo mo`u trimac pripadn<ki go~ htorogo etnosu. Bez oglydu na ambici<, nia, Rusnaci ozna~ux jogo ro~n<cu, o~ivisne `e i sam prave od ruskej yvnosci ob~ekuw `e bi prilapela, i verifikovala, jogo d<lo. Zakon~uxci biblio}rafijni preglyd, mo` povesc `e nayveni i|e dva tomi jogo poezi<, ta, yk sam gvari, “poeti~ni buket beletristi~nogo splwtu budu tvoric vkupno pejc tomi”. Tri, yk u` povedzene, vi{li, a na po~atku iducogo roku max visc Bov~any na med`i i Pri oblaku, pred `veratkom. “Ruske slovo” Kirdov xvilej ozna~uw z obyvjovanqom konw~nej verzi< romana Za gorami. Ozna~uw go i z tim, temati~nim blokom u “[vetlosci”. Oddzelwnw za rusinistiku Filozofskogo fakulteta u Novim Sadze obecalo `e koncom iducogo roku zor}anizuw okrugli stol pod nazvu: Romaneskna i poeti~na tvor~osc Vladimira Kirdi Bolhorvesa. U medzi~a{e, na yr i na lwto 2013, }u sedmotomnej gromadi max buc dolo`eni i|e tri tomi: u` spomnuti dva tomi poezi< i per{i roman Drugej tetralo}i< Na vidoglydu zgari|a. V{e ri{en{i {l<dzic svox zadumku o tvorenx velqkogo, inte}ralnogo d<la o korenqoh i inte}rovanx ruskogo, nasampredz intelektualca, do evropskogo duhovnogo prostoru, Kirda, obyvxxci svojo tvori, vipolnxw davni plan po kotrim z romanesknim ciklusom kotri budze mac tri tetralo}i< – zna~i, dvanac romani – a beletristi~ni splwt geuteranisti~no-beletristi~nogo venca [n<xci gvizdu Geuterani< budu tvoric i pejc poeti~ni tomi. Toti sedemnac beletristi~ni kn<`ki max vitvoric Kirdov nwpovtorl<vi ep o jogo }eneraci<, ta i o skorej{ih i buducih Rusnacoh, kotri {e konary po {vece, i ~e`ko, alw uglavnim uspi{no, go~ o svo<m tro{ku (yk co {e i sam pisatelq o svo<m tro{ku inte}ruw do zvonkaruskej literaturi), mi{ax do {veta u kotrim `ix.
539
Xliyn Tama{, per{i relevantni analiti~ar Kirdovej tvor~osci, u Istori< ruskej literaturi napisal: “Roman-rika (ciklus romanoh) ~e`ko vitvorxw pregl<benu motivacix u spravovanx podoboh htora sciguw po individualizacix; taki tip tvora naj~astej{e `iva freska-fra}ment, a fra}ment v{e ~e`ko dostava status dopovedzenej calosci. (...) Wst epizodi htori idu yk prilog zauvagi `e w poverhovi, bez opravdany nahodzime epizodi htori pl<vax na poverhnosci osnovnogo ceku ciklusa.” Prave nwspodzivanw Kirda pririhtal svo<m ~ita~om ked {e nw tak davno, u` u uzretih rokoh, zyvel yk poeta. I lwm co {e ukazal zoz pisnymi, takoj bul, bez oglydu na zauvagi yki o n<m dati u Istori< ruskej literaturi, u najnov{ej Antolo}i< ruskej poezi<, medzi najvis{e vrednovanima poetami po viboru wj avtora dr Xliyna Tama{a. Isti kriti~ar, ocenxxci, 2009. roku, poezix togo avtora, gvari: “Vladimir Kirda Bolhorves ~udna osoba. ^udna ozna~uw odstupanw od stereotipoh kotri zme vigradzeli o pisatelqovi, okreme ruskomu. ^udo v{e nastava tam dze prestava na{a moc racionalizaci< wdnogo zyveny, dze rozum slabi `e bi, per{e, opisal, a vec, z tim, i rozumel i potolkoval meru odstupany od ob~ekovanej predstavi, soglasno na{omu dotedi{nqomu iskustvu zvonkayzi~nej stvarnosci. Opisac, tu zna~i rozumic. ^i Kirda i ~udesna osoba, zna~i literaturno onwzvi~awna, u smislu rusijskogo ostranenie, yk postupka oformjovany prenw{enogo na rovenq psiholo}i<, dze bi ~udesnosc podrozumjovala tvor~o vitvorenu avtenti~nu osobu, abo w lwm ~udak...” Gevti analiti~are Kirdovej tvor~osci co su ostoro`ni, za~udovani pred gromadu jogo prozi, i troma tomami poezi<, kotru, yk sam gvari, napisal u nalwtu posle rokoh, ~i a` decenijoh, u kotrih verel `e von, romanopisatelq, nw ma co robic na polx liriki. Pohopxxci modernu poezix yk kratku prozu u stihoh (nw v{e i rimovanu, abo naj~astej{e prave nwrimovanu), von per{e napisal lwm daskelqo dze{atki pisn<, co bar`ej zdabali na polamani {oriki z jogo romanoh. Od{melwni, yk sam dze{ka i gutori, `e z tima pisnymi vo{ol do antolo}i< ruskej poezi< yk wden z dze{ec najdoberan{ih poetoh, yk ked bi po~uvstvoval mocni vitor do hribta, u relativno kratkim ~a{e napisal po serbski i|e {tiri tomi. (Vkupno, po svoj sedemdze{ati rodzeni dzenq, 1. oktober 2012, za ~itatelqoh pririhtal pejc tomi, odnosno {ejscsto pisn< i poemi, na rovno tisy~ bokoh – i zoz tim, gvari na koncu piytogo toma, zakon~el poeti~ne tvorenw.) Gromada stihovanih caloscoh, u kotrih, na prostore men{im od prostora yki zabera jogo proza, vinw{ene toto co avtor scel povesc u {tiroh prave vidrukovanih romanesknih tomoh na prej} 1 500 bokoh. Sostavy~ spomnutej antolo}i<, u elaborovanx Kirdovogo poeti~nogo prilogu Antolo}i<, vira`uw skepsu kolo togo yka to
540
literatura. Keruxci pohasnovac teorijni meradla, istu porovnuw z “Nojovu ladx na htoru {e zgarli {icki fajti ro{l<noh i `ivotinqoh, zabuvaxci na svox prirodu dok ih Noj ratoval od potopu. Prave ~udo yk {e pomireli <h ~asto nwpomirl<vi prirodi.” Tota mi{an<na, po Tama{ovi, per{a harakteristika Kirdovej tvro~osci. A druga to zavartosc formi kotra va`na i u romanu i u pisn<, co spram dumany togo kriti~ara i u wdnim i u drugim slu~ax yzi~ni znak yki nw mo` “asociytivno bezkonw~no otverac, bez povyzovany powdinoscoh do uslovnej i smislovo povyzanej calosci” – ta co u` to zna~i. Z dodatkom `e isti kriti~ar trima `e: “Prez detalq {e spatra univerzum, a isto~asno detalq nasu{na ~asc univerzuma. Toto na~alo transcendenci< Kirda u svo<h romanoh, yk bezkonw~nej plazmi `ivota, ~asto zabuva, alw z n<m dobre vihodzi ukraj u svowj poezi<.” Bo, zaklx~uw Tama{, “Kirdova poeziy wdna fajta arheolo}i< po rodnim krax abo zavi~ax, yk {e to navoluw, htori |ezuw, a ka`da hvilqka, detalq i slika zaslu`ux `e bi {e zapametali u svowj nwpovtorl<vosci bo su gl<binska ~asc nw lwm pre{losci, alw i rozliki ruskogo wstva u htorim {e vono i|e v{e trima u `ivoce, go~ kor~ovito i nw zname pokly.” Kirda bi mu{el buc, posle tel<h rokoh po`ertvovnej roboti na literaturi, zadovolqni z tim co poteraz zrobel. Rozuml<ve, za taku svox robotu i vecejn<sti ukladany, von o~ekuw ocenu ~itatelqnej i kriti~arskej yvnosci. Z oglydom na to `e cali opus obyvel po serbski, o~ivisne `e najvecej o~ekuw od serbskih kriti~aroh, trimaxci `e prave <h potrimovka mu pomognw `e bi jogo literatura vitvorela co lwp{u prehodnosc do {veta – kotri bi {e, in{ak, ~e`ko zdogadnul podoznavac {e o ruskim `ivoce, ruskej literaturi, a i|e menwj o tam wdnomu pisatelqovi kotri sebe }u krescenomu menu i famelijnomu prezvisku dodal literaturno-kosmopolitske (?!) Bolgorves (u serbskej verzi< “g” pretvorene do “h”). Medzitim, po iskustve i po prikladoh drugih ruskih pisatelqoh, zvonkaruska yvnosc nw ukazuw interesovanw za men{insku literaturu. Na drugim boku, i tot ruski ~itatelq co ~eka na rusku kn<`ku, ked mu {e ponuknw kn<`ka po serbski sam vibere totu co zosce pre~itac medzi kn<`kami stotki serbskih avtoroh, abo na serbski yzik prelo`enih zoz ri`nih {vetovih yzikoh. Na jogo odluku vecej nw budze mac vpl<v ~uvstvo vlasnogo alw dumanw poznatih, toto co dozna o ponuknutej kn<`ki prez promoci<, reklami, recenzi< u medijoh... Nazdavajme {e `e {e nadzvi~ajni avtorov trud `e bi o Rusnacoh i <h `ivoce povedol co vek{omu ~islu ~ita~oh, vibori zoz konkurencix, i tak {e, yk pisatelq, inte}ruw do {ir{ogo literaturnogo {veta, `e golwm za smu`ku podril< gran<cu kotra {ickih na{ih avtoroh nwvidl<vo dzel< od vel<h poetenciylnih ~ita~oh. Na hasen {ickih nas.
541
Штефан ГУДАК
РОМАНИ У РУСКЕЙ ЛИТЕРАТУРИ (Z nagodi konw~nej verzi> romana Za gorami Vladimira Kirdi Bolhorvesa)
В
ладимир Кирда Бoлхoрвeс у пeршим чишлє часописа „Шветлосц” за 2005. рок обявел есей под назву Нє вельке, а заш лєм нєдостаточно спатрене. Цали напис мож звесц на авторово нєзадовольство же чом и други критичаре, окрем Юлияна Тамаша, нє писали о його роману За горами. (За гевтих котри призабули, або ище нє були народзени, надпоминам же Кирдов роман За горами друковани у прешлим вику – 1974. року, а видало го „Руске слово” з Нового Саду; надпоминам и тото же роман на Литературним конкурсу „Руского слова” за найлєпшу кнїжку достал першу награду за 1971. рок.) Кирда, котри у медзичаше и далєй писал и обявйовал, та додал ґу свойому мену и презвиску уметнїцке мено Болхорвес, свой напис (есей) написал 2004. року. Булo то з нагoди 30-рочнїци од oбявйoваня романа, и гоч од часу його виходзеня написани ище дзешец романи на руским язику, а пред тим штири, його роман, як вон то з правом гвари, остал єдини котри по нєшка змистово вязани за Руски Керестур. Прeд тим як попробуєм дацо повесц о Владимирови Кирдови Бoлхoрвeсoви як романсиєрови, попробуєм дацо повесц о твoрoх рускей литератури и їх прекладаню на други язики. Я тримам же добре кед ше нашо авторе опредзеля свойо дїла, котри витворели на руским язику, преложиц на други язики. З тим наша литературна творчосц уходзи ширше до литературох других народох, котра там позната под назву „преклади” („преводи са русинског”). Єст, медзитим, у нас и приклади же писатель нашей народносци витвори литературне дїло на сербским язику, з оглядом же ше нашо людзе розшеваю ширцом швета, та мож очековац же ше зявя и литературни дїла витворени на других язикох. У вязи з тим консултовал сом теоретску часц нашей литератури др Юлияна Тамаша, котри пишуци у Историї рускей литератури o Владoви Костелникoви, о тим гвари: „Зоз становиска сучасней теориї верзийох литературного твора яку розвил Бранко Попович у кнїжки ,Верзије књижевног дела’, Нолит, Београд 1975, мож катеґоричнo твердзиц же ,Жеми моя’ (Влади Костелника,
542
заув. Ш. Г.) справди перши руски роман. Перше, роман авторска верзия у двох язикох. Друге, автор билинґвиста сам преточел змист з єдного до другого язика, Треце, роман нє преклад алє є верзия зробена з векшима интервенциями на основи, а поступки интервенциї меняю уметнїцку ориєнтацию рускей верзиї текста у одношеню на горватско-сербску. Штварте, роман оформени зоз руским жительством. Пияте, а прето тота диґресия, авторска перспектива швета доступна лєм рускому писательови.” Думам же за ришованє того питаня од пейц начишлєних точкох релевантна лєм трeца, други штири у велькей мири, з оглядом же ше ту роби о уметнїцкому дїлу, нєпрешвечлїви. Прето предкладам же би ше литературне дїло котре витворене на руским язику тримало як дїло литератури руского язика яка ше твори у Сербиї и Горватскей на руским язику, а кед ше воно преложи на други язик, преложене дїло припада литератури на котри язик є преложене, под назву „преклад з руского язика”. Кед же ше даєден писатель руского язика опредзелї витвориц литературне дїло у даєдним другим язику, тото дїло наша литература най третирує як дїло литератури у котрим є витворене. Ми го можеме, кед ше оценї же маме интерес за ньго, преложиц и воно будзе у нас третироване як дїло преложене з датoгo язика. Думам же то найчистейша робота. Прецо сом скорей преходу на Кирдово литературни дїла, котри вон пред нас винєс на шветло дня, поставел тото питанє?!... Насампредз прето же ше наша наука о литератури муши вияшнїц о тим питаню, бо Владимир Кирда Бoлхoрвeс инсистує на своєй двойносци як автора. Вон сам гвари же пише на руским и на сербским язику. Значи, ми його опредзелєнє мушиме почитовац. Роман За горами зоз шейдзешатих рокох вон витворел у руским язику и на Литературним конкурсу „Руского слова” за тоту кнїжку освоєл перше место, а друковани є 1974. року. Бул сом упознати з роботу на тей кнїжки, котру окончовал тедишнї редактор Видавательней дїялносци Дюра Латяк, та можем повесц же рукопис понукнул интересантни материял, алє, по словох редактора, на кнїжки требало зробиц вецей интервенциї же би мала потребни квалитет як цалосц. Тота робота тирвала три роки, и кед ше редактор и автор усоглашели, теди (1974) кнїжка друкована. Я тоту кнїжку мам у своєй библиотеки и, на молбу автора, я ю з увагу знова пречитал, а пречитал сом и другу верзию, котру автор доробел, и можем повесц же кед треба же бим ше опредзелєл за єдну од тих двох верзийох, я би гласал за першу верзию. Перша верзия романа За горами наисце перши руски роман, котрому Керестур, найблїзши простор коло Керестура котри Кере-
543
стурци хасновали же би злєпшали квалитативнo и квантитативнo свой материялни стан и други амбиєнти до котрих су насилно одводзени же би войовали за „його велїчество цара”, основа на котрей тот роман витворени. То, по нєшка, нєпревозидзена вредносц того романа. И, як випатра, то ше анї нє пременї у будучносци. Звикли зме у нас жиц богатши литературни живот. Чом вон зведзени лєм до институцийних рамикох (Филозофски факултет) и ридко ше орґанизує по наших местох, о тим пише Ирина Гарди-Ковачевич у своєй статї з насловом Руска литература и руска подобова уметносц у часопису „Студия Рутеника” и констатує дзешецрочну релативну цихосц. Кед слово о литературней критики, Владимир Кирда Бoлхoрвeс инспировани з тим написом виражує свойо нєзадовольство прето же ше, так повесц, нїч нє пише о його литературней дїялносци. Заш лєм, треба повесц же др Юлиян Тамаш описал Кирдово литературне дїло у Историї рускей литератури. Др Тамаш Кирдови пошвецел пейц и пол бока (315-321) и оценєл його литературу. У Заключеню Тамаш пише: „Литературне дїло В. Кирди здабе на мутну з воду богату рику хтора зоз собу нєше вшелїячину, за розлику од велїх потокох и поточкох у рускей литератури чия вода бистра, превидна и за пице, алє предносц мутней рики вше була у тим: бистри поток швидше пресуши.” (История рускей литератури, Завод за учебнїки и наставни средства, Беоґрад, 1997, б. 321) Ирина Гарди-Ковачевич пояшнєла природу „дзешецрочней цихосци” критичарох, та пише: „Така судьба, нажаль, провадзела векшину наших обявених кнїжкох (авторка ма на розуме приказованє и оцену лєм з боку єдней особи, заув. Ш. Г.). За тераз конєчни суд котри фунґує то суд єдней особи, автора ,Историї рускей литератури’, котри можебуц релевантни, алє нє шме буц конєчни, ище менєй – остатнї.” Ирина Гарди-Ковачевич лєм часточно ма правo, з оглядом же попри часописа „Шветлосц” и дoдатку „Литературнe словo” на подручу функционованя литератури руского язика у прeдхoдним пeриoдзe активно функционовали ище два часописи – „Нова думка” (видаватель Союз Русинох и Українцох Републики Горватскей) и „Студия Рутеника” (часопис котри видава Дружтво за руски язик, литературу и културу). Обидва тоти часописи окончовали и функцию литературней критики, та нє лєм жe обявйовали тексти наших критичарох, алє орґанизовали и литературни стретнуца пошвецени нашим писательом. У тим периодзе у часопису „Студия Рутеника” друковани тексти Ирини Гарди-Ковачевич, Василя Мудрого, Дюри Латяка, Наталиї Канюх, Штефана Гудака,
544
Дюри Варґи, Янка Раца, Гавриїла Такача, Любки Будински Фалц, Агнетки Балатинац, Владимира Костелника, Томислава Мишира и других. Нє треба занєдзбац и рочнїк Союзу Русинох и Українцох Републики Горватскей „Думки з Дунаю”, котри у велькей мири пополньовал у Горватскей пражнїну кед слово o литератури и литературней критики. Кед ше чую канонади дзелох и гук других воєних средствох теди уметнїцка лира уцихнє. Воєни труби и буґни нє иду вєдно з уметнїцку природу гoч кoтрeй уметносци. Воєни буґни и труби наявюю руйнованє и шмерц, а уметносц на боку творчосци и живота. Ту би ше требало затримац на першей кнїжки Владимира Кирди Бoлхoрвeса За горами, а тиж так и на другей котра ше зявела остатнїх рокох. Нє знам чи Кирда зложел слово котре ма у основи „ґео” и „тера”, цо би могло значиц жем, а чи слово у основи ноши жем плоднїцу. Жем би могла буц плоднїца живих єствох, людзох. Досяги спознаня нас людзох о самих себе закончую на барз малим просторе космоса зоз центром на планети Жеми. Каждому образованому чловекови то уж, менєй-вецей, ясне, нє досточне искуство же би превжал на себе улогу Творца. Спрам того, идея геутеранизма, по моїм видзеню, єдна файта заблуди же чловек Творец. А шицко нас наводзи на думку же чловек продукт, а нє Творец. Я би повед, най ме нїхто нє лапа за слово, же чловек продукт Творца зоз „фелером”. А у чим фелер!?... Чловекoви Творец дал способносц же би спознал свойо положенє у вселени, алє му нє дата моц же би управял зоз собу. Вон ту госц, котри видзи, похопює, алє нє управя. Цала його история, пoрoвнуюци зоз космичним часом, єден чловеков дих. У тим єдним диху вон госц у космосу – йому Творец дал єдну секунду. Чи и цалу єдну секунду, по нашому? И кед дахто по углядзе на дзешец заповиди Божo здума дзешец принципи геутеранизма и пробує буц при тим озбильни, вец очиглядно же вошол на цудзи терен котрому по природи нє припада. Сцем повесц же приповедац нєозбильно о барз озбильних стварох нє швeчи литератури. Кед читатель чита перши шорики доробеного романа За горами, перша асоцияция котра ше зяви то ґениялне дїло шпанского романсиєра Миґуела Сервантеса (1547-1616) – Дон Кихот, котре преложене скoрo на шицки шветово язики, и на його два литературни особи – Дон Кихота и Санча Пансу, котри буду якаш факля котру од XVI вику та надалєй буду мац пред собу шицки писателє, же би „онєзвичаююци” нє банализовали. Могло би ше найсц вельо приклади таких змистох у рижних роботох з обласци филозофиї, а тиж так и литератури, алє вони нє вредни уваги, та су дзешка у прискринку тих литературох.
545
Нїч нє таке драге, медзитим, як цо драгоцини час. У тим случаю, треба повесц же литература на руским язику, котра и по числу писательох, а тиж так и по числу єй конзументох, такей природи же тей роботи чежко найсц смисел уж прето же у нас уж постої єден Творец под меном Михеон Хун-Кан, котри, правда, нє на руским язику, уж обявел свойо дїла з обласци о котрей ту слово. Михеон Хун-Кан ше вияшнєл за контролу жительства на планети жеми, а Болхорвес такой бул децидни: милиярду людзох минимум, а три милиярди максимум – два милиярди найприлаплївша цифра. Болхорвес лєм нє дал инструкциї же хто ше обрахує зоз гевтим звишком, од даяки три и пол милиярди котри уж на планети Жеми присутни, понад зоз Болхорвесом дошлєбодзеного числа. Най ми пребача мойо приятелє по пирку, и Хун-Кан и Болхорвес, кед вони двоме за „за”, як любел своєчасово повесц Михеон Хун-Кан, можем и я буц за „нє”, або буц стримани. (Я бул у Сибиру, постої податок же там жиє єден чловек на квадратним километеру, значи єст ище досц простору за рост и ширенє людскей раси.) Кед чловек пречита Кирдову кнїжку За горами з 1974. року, пожада же би пречитал дацо вецей о наших людзох котри були примушени войовац у Пeршeй шветовей войни (1914-1918). Кирда наисце зоз своїм першим романом 1971. року (кед ше зявел єй рукопис) нєсподзивал, алє нє вихасновал нагоду предлужиц шлїдзенє за документами и материялами з того часу же би ше зявели нови кнїжки на тему Першей шветовей войни. Руснаци з Австро-Угорского царства найчисленше мобилизовани и посилани на Восточни фронт войовац процив своїх по креви братох, и нє лєм з Руского Керестура. Велї приповедки з того периоду остали нє записани, а були нє лєм поучни, алє и хасновити за ориєнтацию (Друга шветова война, война, або войни ту на Балканє 1991. року). Наведзме даскельо приклади, котри уж у чашe кед Кирда писал тот роман були познати: двоме Керестурци штреляни явно з боку автроугорских воєних власцох прето же сцекли з єдинки 1918. року, у чаше кед уж и птици на конарох шпивали же Австро-Угорска страцела войну. Або, Руснак з Керестура ше явя своїм шeснац роки по войни з писмом... Кельо вояки, тельо рижни судьби. Кажди хто пречита трецу часц Кирдовей кнїжки Карпати, ей гори Карпати!, котра спада до верху нашей прозней литератури, пoбанує же автор нє предлужел з тематику яку розпочал. Подоба Арона Виславски-Мудрого на тот способ остала осамена з того периоду живота, роботи и войованя Керестурцох на початку ХХ вику. Тот час, кед завойовала медзи собу векша часц теди познатого цивилизацийного швета, заслужел вецей таки подоби у нашей литератури. Ми тераз знаме же Кирда то знал робиц.
546
Можебуц же и критицка думка у нас, ревидирована седемдзешатих рокох прeшлoгo вику и унапрямена у другим напряме, з часци зноши вину за тот премах. Без огляду на виновнїка, сучаснїки подїйох помарли, їх нашлїднїки пoслe нїх обисца приведли до шора – прискринки од старих писмох и записох очисцели и на свой способ „поховали” вєдно з їх власнїками; понеже Руснаци нє мали архиви и музеї, препущели их през комин и у форми дима послали на нєбо за їх власнїками, най там з їх душами почиваю у вичним мире. За препущеним мож тужиц, алє пошлїдки оставаю опоминац. Пeтнац романи, кельо у нас написани на руским язику, а єст их и даєден вецей, бо др Юлиян Тамаш наводзи податок же Евґeний М. Кочиш написал пeйц романи, а нє штири. За ньго Осушени слизи роман, а нє новела; кед же толкованє котре вон дал о тим прозним дїлу Кочишовим точне, вец и мой прозни твор под назву Лєт билого голуба по нєбе тиж роман, значи, число од 15 романи, кельо ше спомина у Историї рускей литератури могло би ше звекшац на 17. Сцем повесц же то нє мале число романох написане на руским язику у одношеню на число жительства рускей националносци. Можебуц би було интересантне зробиц анкету медзи сто нашима интелeктуалцами з намиру дознац же кельо з нїх маю у власней библиотеки романи написани по руски. Кед би ше дакому дало направиц таку анкету, добре би послужела и рубрика же кельо людзe од тих 15 романох пречитали. Можебуц би бул интересантни и податок же котри з тих 15 романох би людзе любели мац, алє го нє можу купиц, бо тираж розпредани. За конєц би ше могло повесц же ше нєшка, менєй-вецей, уж зна же основоположнїк нашого писаного слова др Гавриїл Костельник. Вон 1904. року видал о своїм трошку, у Жовкви, кнїжку поезиї Идилски венєц З мойого валала. За нас то нєшка вельки датум нашей литератури, а за Костельника то була „катастрофа”. Михайло Врабель нє сцел друковац литературу котра ше писала на язику бачванско-сримских Руснацох у часопису „Нeдїля”, а предаванє Костельниковей кнїжки медзи Руснацами подло преходзело. Теди Костельник престава обявйовац по руски и почина його друга фаза – писанє по горватски. Бешеда о роману, та укажме на тотo же зачатнїк романа на руским язику Владо Костелник, родом з Петровцох, котри жил у Вуковаре. Вон обявел роман Жеми моя, у виданю „Руского слова” у Руским Керестуре, 1967. року. Значи, 1967. рок, рок кед ше у нас зявел перши роман на руским язику и кед наша литература доста-
547
ла першого романсиєра. И други роман, под назву Бисерни дражки, подписує исти автор, 1971. року. Шлїдза романи: Гриц Бандурик (1972), авторох Михайла Ковача и Штефана Гудака, У Млєчней драги (1973) Евґения М. Кочиша, а пияти по шоре роман За горами (1974) Владимира Кирди Бoлхoрвeса, перши роман котри ше одноши на Руски Керестур, як люби повесц, з правом, тогорочни ювилант. Додаток РОМАНИ У РУСКЕЙ ЛИТЕРАТУРИ 1. Владо Костелник: Жеми моя, Руске слово, Руски Керестур, 1967. 2. Владо Костелник: Бисерни дражки, Руске слово, Нови Сад, 1971. 3. Михал Ковач-Штефан Гудак: Гриц Бандурик, Руске слово, Нови Сад, 1972. 4. Евґений М. Кочиш: У Млєчней драги, Руске слово, Нови Сад, 1973. 5. Владимир Кирда: За горами, Руске слово, Нови Сад, 1974. 6. Евґений М. Кочиш: Чайка, Руске слово, Нови Сад, 1974. 7. Евґений М. Кочиш: Петро Андрейков, Руске слово, Нови Сад, 1978. 8. Евґений М. Кочиш: Бриґа, Руске слово, Нови Сад, 1978. 9. Мирон Канюх: Празни цек, Руске слово, Нови Сад, 1980. 10. Владимир Кирда Болхорвес: Нємецка, Нємецка, Руске слово, Нови Сад, 1986. 11. Янко Рац: Лєсаров любимец, Руске слово, Нови Сад, 1986. 12. Юлиян Тамаш: Окупани у вичносци, Руске слово, Нови Сад, 1989. 13. Владимир Бильня: Аз єсм, Руске слово, Нови Сад, 1990. 14. Юлиян Тамаш: Дереґля з мрийох, Руске слово – Войводянска академия наукох и уметносцох, Нови Сад, 2010. 15. Микола Шанта: Папуча страцена у Львове, Руске слово, Нови Сад, 2011.
548
Olena PLAN^AK-SAKA^
NOSTAL]IY ZA KARPATAMI I KERESTURSKIM MAKONDOM (Z nagodi konw~nej verzi> romana Za gorami Vladimira Kirdi Bolhorvesa) oman Za gorami Vladimira Kirdi Bolhorvesa zlo`enej strukturi, dze ~asci romana nw calkom kogerentni i vyza medzi n<ma bivna, ta bi toti romaneskni calosci mogli i calkom samostojno e}zistovac. @e roman nw kogerentni u svo<h caloscoh to a priori nw zna~i an< pozitivnu, an< ne}ativnu ocenu, von wdnostavno taki. Po svowj strukturi moglo bi {e povesc `e pripada su~asnim cekom, alw po tematiki, von za{ lwm obraceni }u pre{losci, }u `ridlovomu, }u ruralnomu {vetu Rusnacoh, za htorim {e ~uvstvuw wdnu fajtu nostal}i<, yku nw{ka mame spram idili, bukoliki abo pastorali. Sam naslov romana Za gorami simvolizuw dvojn<stu nostal}ix, nostal}ix za dakedi{n<m krajom, Karpatami, odkalq {e na{o predki priselwli, yk wdnej fajti dzecinstva na{ogo narodu, alw isto~asno tot naslov simvolizuw i nostal}ix za dakedi{n<m keresturskim Makondom i vlasnim dzecinstvom, htore zanav{e |ezlo, ostalo lwm u pametanx avtora. U romanu pisatelq {e zyvxw u dvoh podoboh, jogo alter e}o i Alek Vislavski i Rosven ]lanko [el}ardon. Roman uslovno mo` podzel<c do pejcoh caloscoh, a po~ina zoz principami geuteranizma, druga velqka calosc to zdogadovanw na dzecinstvo i dakedi{n< Kerestur, potim mladosc htora z vek{ej ~asci vyzana za Kerestur i za Novi Sad, velqka calosc u romanu i rozdumovany o teori< literaturi i wdno z najudatnwj{ih i najupe~atl<v{ih to poglavy zdogadovany na {vetovo vojni, Per{u i Drugu. Okrem tih uslovno povedzeno pejcoh caloscoh, roman pokus i moza<~nej strukturi, bo u n<m vipripovedani i ri`ni calosni sudqbi, htori inkorporovani do tih pejcoh caloscoh. Zoz principami geuteranizma roman po~nw, a zakon~i {e zoz 20 pravilami htorih {e avtor romana pritrimuw u vlasnim `ivoce i htori ukazux na filozofski i sociolo}ijni diskurs pisately, jogo vidzenw {veta i pravila spravovany u n<m. U najkrat{ih risoh, u tih principoh odno{enw spram ~loveka i {veta bl<zke gevtomu
R
549
gelenisti~nomu “Spoznaj samogo sebe”, alw do tih principoh inkorporovani i dzepowdni hristiynski na~ala, yk Druga zapovid Bo`a, abo ruska narodna prislovka “Rob yk ked bi{ sto roki `il, a modl< {e yk `e naxtre umre{”. Odno{enw }u roboti vidzene z o~mi Rusnaka parasta, a to upartosc i vitirvalosc, alw ti` tak tu i su~asnwj{e vidzenw roboti, yk usover{ovanw samogo sebe abo permanentne u~enw, co v{el<yk bul i marksisti~ni princip. Zdogadovanw na dzecinstvo, |ire i ceple odno{enw }u prirodi, keresturskim pa`icom, belavidlu nwba i {lwbodi ru{any za yku nw{kaj{i dzeci u` nw znax, yk i {lwbodni ~as u dlugokih lwtn<h rozpustoh ked nw zna{ co zoz sobu, ta bavisko na per{im mesce, alw i pomaganw rodi~om, bo dzeci tedi mu{eli robic, pomagac kolo ~uvany statku i u polqovih robotoh. Mo` povesc `e udatni {oriki u tim romanu vipisani prave u ~asci dze {e avtor zdogaduw vlasnogo dzecinstva, na {l<du dumki Dostowvskogo “`e ked ~lovek z dzecinstva odnw{e golwm wdnu krasnu pamytku to najlwp{e vospitanw, a ked taki pamytki ma vecej, vec taki ~lovek spa{eni za cali `ivot”. Ked bim zdogadovany na dzecinstvo u Kirdovim romanu mala opisac zoz farbami, vec bi to buli farbi prirodi, `elwna i belava. @elwna farba travi, lwta, pa`icoh, lukoh i lugoh, i belava farba nwbesnih prostranstvoh i dzecinskej mri<, {lwbodi. Bo radosc dzecinstva prave u nwogran<~enej mri<, mri< htora sebe {icko stvori i vitvori. Zdogadovany na mladosc, na `a`du vikro~ic zoz keresturskogo Makonda, vidzic {ir{e i gl<b{e, bo tu u` postalo cesne, go~ yka idila bula, abo lagodni i bezbri`ni, si}urni i poznati `ivot parasta ~i {e}erta. Tu i emotivne i seksualne dozrevanw glavnogo xnaka Aleka, htore vipripovedane u per{ej osobi, ta u velqkej miri zdabe na avtobio}rafske. Zdogadovanw na Panqsku kar~mu u Keresture i mladosc, per{i lxbovi, upe~atl<vi {oriki u tim Kirdovim romanu, bo su vipisani |iro, ceplo, emotivno, su}estivno, pametl<vo i avtenti~no, ~uvaxci pamytku na dakedi{n< ~asi i zvi~a<. Mladosc u gorodze ostanw prebarz avtobio}rafska, realisti~na i nwdosc onwzvi~awna. Tej mladosci u gorodze hiby kridla mri<, vek{ej {lwbodi, {alwnstva... Mladosc tedi, pravda, skromna, tu pre{kolovanw, menynw kvartelqoh, }azdinqoh, lxbovn<coh, seksualne dozrevanw, glwdanw roboti, bo {e z da~ogo mu{elo i `ic, alw yk ked bi tu hibela gl<b{a observaciy i rozdumovany o `ivoce voob|e, rozdumovany o vi~nih pravdoh, o vrednoscoh, o lxbovi, o kompleksnosci vzagalqnogo `ivota. Bo u mladosci {e zdobuva i per{a dozretosc, htora {e poznwj{e lwm nadbudovxw. ^asci romana htori po{veceni teori< literaturi zyvxx {e yk lajt motiv u romanw. Tu i vlasne rozdumovanw avtora `e ~i to-
550
to co tvori i vredzi, ~i pre`iw ~as htori i wdine meradlo vrednosci. U tih ~ascoh Kirda uka`e i svojo znanw o teori< literaturi yk i svox lektiru, t. w. kogo ~ita i cen<, na kogo {e spatra. Tak tu spomnw Tomasa Mana, Alberta Kamiy, Umberta Eka, Miroslava Krle`u, Ivu Andri~a, Milorada Pavi~a, alw i Borhesa, Markesa, Ru`diy... Najupe~atl<v{i {oriki Kirda vipi{e o vojnoh, Per{ej, po zdogadovanx d<da Arona, i Drugej, po zdogadovanx jogo sinoh Ynka i Wfrema. Proza na vojnovu tematiku u ruskej literaturi barz ridka, a opis yk {e Rusnaci znahodzeli u vojnoh u htorih u~astvovali napisana `ivotno, iskustveno, dozreto, alw i dokumentaristi~no, i toti ~asci romana zohaby tirvaci {l<d u ruskej literaturi. Ked za Vanx Dulu “vek{i smisel tvoric na specifi~nwj{im elitisti~nwj{im ,kodu’ – kotri mo`e buc i sam men{inski yzik”, a po dumanx Mar}arit Diras “Pisac isto~asno zna~i i buc ciho i be{edovac. Dakedi to zna~i i {pivac. I tancovac. I to. To nuka{n< stan wdnej du{i, tanwc”, vec mo` zaklx~ic `e dzepowdni ~asci Kirdovej prozi u romanu Za gorami po ruski budu prez cihosc be{edovac, dzepowdni budu yk {pivanka, a najlwp{i ~asci budu yk tanwc, bo tanwc to stan du{i.
551
Irina GARDI-KOVA^EVI^
SPISOVANW STVARNOSCI (Z nagodi konw~nej verzi> romana Za gorami Vladimira Kirdi Bolhorvesa) uc u pozici< per{ogo ~ita~a per{ej verzi< rukopisa romana za gorami barz {e rozlikuw od pozici< per{ogo ~ita~a {vi`o vidrukovanej konw~nej verzi< o 40 roki poznwj{e. Robi {e o istomu avtorovi, istej nazvi i istih osoboh u romanu, a u su|nosci rozli~nih kn<`koh. Per{u verzix romana Za gorami avtor podpisoval lwm zoz svo<m krescenim menom Vladimir Kirda, a na najnov{im ramiku, po nazvi bi {e povedlo istogo romana, yk to u` dlug{i ~as – kolo jogo mena sto< i “umetn<cke meno” Bolgorves. U stvari, pi{e Bolhorves, bo w napisani po serbski, a serbi nw max glas “g”, a Rusnaci za{ glas “h” posle glasa “l” pretvorxx do “g”. To bi bul yk kratki uvod do recenzi< najnov{ej verzi< romana. Do uvodu bi spadal i|e wden, bo nam, Rusnacom, naisce nw ysne nw lwm preco mi mame ~itac serbski romani i pisac o n<h recenzi< u ruskim ~asopisu. Gibalq, yk co tu slu~aj, `e per{a verziy vi{la po ruski, `e to d<lo pisately kotri do literaturi vo{ol zoz macerinskim, ruskim, yzikom, alw i `e u romanu opisani avtenti~ni ruski `ivot, ta i `e fakt `e tot, yk avtor lxbi nagla{ic, per{i i poteraz wdini ruskokeresturski roman. Naj nadpomnwme i to `e jogo rukopis (dabome, po ruski) bul poslani na konkurs “Ruskogo slova” kotri bul rozpisani davnogo 1971. roku. Za nagradu dostal pravo buc drukovani, alw to zrobene tri roki poznwj{e – pisatelq scel zlwp{ac per{u verzix. Zlwp{oval x i tedi ked tot roman, o daskelqo roki poznwj{e, per{iraz vidal po serbski, a ked nw zlwp{al, oba~l<vo zvek{al obsyg tej verzi< romana kotru sam sebe vifinansoval, ta obyvel medzi i|e troma kn<`kami kotri obyvel za svox sedemdze{atro~n<cu. No, naj ru{ime od po~atku, od prekladu naslova Za }orama. Tak yk gla{i po serbski, u n<m {e podrozumxw ru{anw, yk napriklad: za statkom, za ruku, za da~im co idze oprez togo hto idze za. U ruskej verzi< Za gorami, zna~i, yk u narodnej pisn< Za gorami tim dol<nw, be{eda o mestu htore tam, za gorami, `e {e tam daco zbulo, kon~i abo nahodzi. Vono, mo`e zna~ic i `e “hodzi za n<m”, alw ~e`ko zadumac `e {e zmist romana odbuva u hodu za gorami,
B
552
kotri bi, vecka, mu{eli buc ruhomi, ysne `e be{eda o tim `e toto co {e slu~uw, slu~uw {e tam dze{ka, “za gorami”. Co {e to nahodzi za gorami kotri vidzi avtor Vladimir Kirda Bolgorves? Nahodzi {e wdna mladosc, pravdu povedzene, romanti~ne zdogadovanw na mladosc kotra nw v{e bula romanti~na, alw yk i {icki zdogadovany na co{ka co nw mo` vracic, yk co nw mo` oznova postac nwvini, vipatra skoro ~arivna. Prave toti pasa`i romana kotri do detaly opisux tot, nwzabuti, Kerestur kotrogo vecej nwt, najkras{i ~asci romana, kotri prerezux avtorovo `ivotni plani, odnosno programski cil< glavnogo xnaka i jogo dvoh bratnykoh. Idili~ne mesto odrastany dze{ka za Visokim mostom natelqo prepoznatl<ve `e go pisatelq nwuspi{no kamufluw zoz daskel<ma “{tosami” vidumuxci mena yki Kerestur togo ~asu nw pameta i yki guby ~isti sliki i avtenti~nu atmosferu keresturskogo duha i `ivota z povojnovih ~asoh ked i Rusnaci po{vid{ali kro~a< z kotrima napu|ovali vecejvi~ni tradici< famelijnih vyzoh i obovyzkoh. Tak mame Aleka, Borisa, i nwmotivovane ~udo od mena Rosvenir ]lanko [el}ardon, skovane meno na ~itatelqovi nwysni sposob kotri lwm po ~islu glasoh odvituw avtorovomu menu. Pokus donkihotovski manir yk ked bi opredzelwl dalq{u `ivotnu dragu tomu xnakovi, ~ij `ivot i “priklx~eniy” provadzime u per{ej osobi. Yk {e to paruw zoz Leonku, Mironom, Kirilom i vel<ma drugima menami co tak po “keresturski” zvu~a, ~itatelq sam ocen<. Ti` tak ocen< i poserbjovanw (abo a` madyrizovanw!) ruskih menoh yk Irena, po prezvisku Ruskiny – Romanova. Tu i “Panqska kr~ma” i velqo kojco co Keresturcom zapare uho – lwbo {e {icko preklada, lwbo {icko ostava `ridlovo. No, ked u` be{eda o prekladu, treba {e opitac serbskim lxbitelqom ~istogo yzika, bo toti co kn<`ku ~itax z klajbasom u ruki budu “dir}ac” ~itaxci dobru – per{u trecinu romana u kotrim {e primenxw yke{ pravilo htore uzvi~awne u }ermanskih (nwmeckim?!) yzikoh ked d<wslovo po pravilu na koncu vire~eny. Treba obgruntovac i preklad n<bi starogo ruskogo yzika d<da Arona, htori hasnuw nw lwm staroslavynski slova (~rezvi~ajni, ~esnwj{i, itd.), alw i drugi slova kotri max ulogu ukazac `e d<dov yzik arha<~ni, a caga na vikrucani yzik zoz Sterijovih komedijoh. I drugi gerow romana hasnux slova htori d<jstvux {atrova~ki, abo arha<~no, abo su mi{an<na virazoh starih vojvodynskih `itelqoh i vel<h na tih prostoroh posle Rusnacoh doselwnih `itelqoh. Tak mame za avtora le}itimni virazi “dilkan” i “prikan”, pevanka (co bi po ruski bulo “{pivanka”). Uglavnim, wdna osoba ma u svowj be{edi i
553
ba~koserbski i staroslavynski i bunwvacki i bosanski i hto zna ~ijo virazi... Taki, o~ivisno zdumani, alw za zvi~ajnogo ~itately nwrozuml<vi yzikovo eksperimenti i variyci< nw dopu|ux gl<b{e u`ivjovanw do ceku romana. Von barz rozlyti i po urovnx, yk co i po sposoboh na yki obwdinxw nw lwm v~asni roki dozrevany spomnutih troh bratnykoh, alw avanturisti~ni `ivot <h duhovnogo oca d<da Arona kotri posle fronta po ]alici< odhodzel i do Ameriki i na dva zavodi do Nwmeckej. Okrem prekrasnih opisoh keresturskih tancoh i intimnih i bolycih targanqoh zavi~ajnih n<tkoh, treba vizna~ic okreme gl<boke do`ice keresturskih polqoh. Kedi-nwkedi {e naidze na taki perli yk hlapcovske “betyrenw” u Panqskej kar~mi, abo per{e zalxbjovanw (burjovi intermeco na napu|enim sala{u). Roman prepolni zoz detalymi kotri dopolnxx malxnok keresturskej dakedi{nwj stvarnosci, vidzenu prez vizir mladogo le}iny i poznwj{e “samostojnogo” {kolyra i odlu~nogo studenta. U {ickim tim {e vidvoxw nwzvi~ajno plasti~no i z lxbovu opisana podoba d<da, yk famelijnogo patriyrha. Pokly {e rodi~om pripisuw ri}idnosc, za d<dovo gri{ki i prepu|eny {e ~uvstvuw bezrezervna prihilqnosc, rozumenw i porihtanosc pretvoric jogo podobu do pravdivogo geroy. Za rozliku od per{ej verzi<, u konw~nej verzi< romana Za gorami wst naurucovani velqo, povedlo bi {e a` i prevelqo “mudrosci”, kotra pozberana prez avtorovo doobrazovanw. Namaganw `e bi {e dostalo na {irini i pregl<belo zmist, odcaguw od glavnogo ceka. To bi bula glavna prigvarka kotru mo` dac Kirdovej prozi: spisovanw `ivota nw zna~i literatura. ^ita~ do{l<dno i, povedlo bi {e, bez oddihu, provadzi ka`du etapu odrastany xnakoh, a n<yk `e bi {e slu~ela gevta poznata ~ehovova {trelqba revolvera na mure. Sam avtor, taki prihilqni }u citirovanx, dze{ka u romanu i spomina `e mu poznata teoriy literaturi o tim yk bi trebal buc komponovani wden roman – alw mi po konwc romana, abo to lwm konwc togo toma (?!) nw ~uli `e pu{ka {trelwla. Na naslovnih bokoh dawdnih tomoh tej gibridnej vitvoren<ni, tej, u zna~nej ~asci, beletrizovanej privatnej i yvnej istori<, mogli bi {e vidzic, medzi inte}ralnima, nwparciylnima naslovami, “[n<xci gvizdu Geuterani<”, i parciylnima naslovami, kotri {e budu menyc z toma na tom, odredn<ci: “per{i dokumentarni tom”, “drugi dokumentarni tom”, “treci dokumentarni tom”, itd. U tih bi tomoh buli obyveni {icki dokumenti kotri budu zan<mac viglwdova~oh mojogo `ivota, podobi i d<la (yk to serijozno zvu~i!), ta i vel<h nwutralnih pripatra-
554
~oh, takvolanih obi~nih ~ita~oh – wden z citatoh kotri odslikux jogo “literaturni” i voob|e kreativni namiri. Take lwgke `ertvovanw provadzeny zmista, zoz obterhovanymi `e bi {e insistovalo na osobnim vrednovanx togo co zrobene, abo prez citati na daykej {irini, odnosno gl<bini, o~e`uw cek romana i skrucuw ~ita~ovu uvagu, ta to vecej nw interesantne ~itanw, an< nw beletristika. Bez oglydu na “narucovanw” na gromadu ri`nih tekstoh, wst u romanu i yki{ {or kotri {e uspi{no trima zoz efektnima prehodami z pomocu medzinaslovoh. Yk dayki romanti~arski manir, avtor z tima medzinaslovami nayvxw {l<duxci zmisti i to na yki{ sposob olwg~uw ~itatelqovo zna~enw. Same odno{enw avtora }u svojomu d<lu do konca romanti~arske, bo mu von napredok odredzuw sudqbu kotra ma velqke zna~enw nw lwm za nqgo i jogo xnakoh, alw i za calu rusku, a vec i {vetovu literaturu, umetnosc voob|e. Na samim zakon~enx Majski pravila u funkci< finala, alw i uvertira za dalq{i jogo romaneskni tvori. Z tej nagodi treba povesc `e u ruskej literaturi, a pone`e {e robi o podobnim prekladze “prerucovany” na serbski yzik, treba povesc `e medzi Rusnacami mame i|e wdnogo avtora kotri ma svox okremnu `ivotnu programu zoz kotru sce menyc {vet. Podobnw yk co Kirda ma svojo dze{ec principi geuteranizma, tak i Miron Kanxh, aliys Miheon Hun-Kan, vitvorel svojo vidzenw mehan<zmoh za vipravynw {veta. Lwm, dok per{i to robi po gorizontali, podzelwnej po oblascoh, drugi ma svox piramidu principoh, odnosno osvidomjovany. ^i {e voni da}dze stretnx, okrem na bokoh <h prozi, uka`e ~as, a tim co glwdax principi ~istej literaturi tak postaveni vimogi ~e`ko rozuml<vi. Za taki malo~isleni narod dvoh prorokoh – velqo. Uglavnim, avtor zrobel svojo, ~ita~e ked budu mac scerpeny ~itac toti 350 boki pisani zoz serbsku latinku godni dac svox ocenu, primerxxci Kirdovu prozu zoz aktualnima romanami yki {e roy na serbskim aktualnim literaturnim polx. \iro, ked ~lovek poduma co {e po serbski {icko obyvxw, Kirda bi an< nw tak podlo stal medzi n<ma – ked bi {e na{lo hto tam, u serbskej literaturi ve`nw na sebe pre~itac ka`di jogo roman i o n<m napisac golwm daskelqo {oriki u relevantnih novinoh ~i daykim ~asopisu.
555
Miheon HUN-KAN
UPUTSTVO ZA UPOTREBU kn<`ki Vladimira Kirdi Bolhorvesa Za gorami ladimir Kirda Bolhorves pisatelq kotri permanentno i oba~l<vo duhovno ro{nw vwdno zoz svo<ma kn<`kami. Nwvimerno ambiciozni `e bi dosygnul sover{enstvo literaturnej tvor~osci, porihtani w {l<dzic za svo<m umetn<ckim mestom u budu~nosci, bez oglydu na tera{nw (nw)prilapjovanw ~itatelqnej publiki. Jogo namira ysna, a nam ostalo ocen<c kelqo jogo pristup }u idejnomu tvorenx, duhovnomu d<jstvovanx i materiylnomu d<lovanx opravdani. Primenxxci Psiho-MENTAL-Psiho Analizu u vinahodzenx pravdivih vrednoscoh jogo kn<`ki Za gorami, per{ogo toma, yk von gvari, “romaneskno-poeti~nej gromadi” u “geuteranisti~no-beletristi~nim vencu”, u osnovnim zamerkovanx mo` oba~ic matrici kotri odredzeli jogo pristup }u tvorenx, filozofski dosyg i sudqbu jogo tvoru:
V
“Pisatelq tolkuw vi~nosc, a po{pocuw {e na ka`dodnqovosc. Tota dumka ozna~ela po~atok mojogo виходзеня на гору часточнє обвиту з молгу. Знам лєм же сцем написац вецейтомни, нєконвенционални, интеґрални роман... у хторим ше буду преплєтац фикцийне и фактоґрафске, артистичне и сциєнтистичне, индивидуалне и универзалне. Бог ми дал жаданє (а, випатра, вжал моц) у тей кнїжки насампредз о важних стварох бешедовац. Нєт вельо драги ратунку од катаклизми хтора грожи. Єдна з нїх то творенє Геутераниї, планетарней цивилизациї хтора ше будзе барз розликовац од терашнєй ґлобалней цивилизациї. Геутеранизем нє муши буц Велька Новосц, алє ма буц Вельке Опомнуце, зоз хторого ушлїдзи Велька Пременка. An< wdno podnyce nw ~e`{e i nwz}odnwj{e od probovany `e bi {e vitvorel novi porydok.
556
V{e bulo lwg~ej{e prenajsc i obnarodovac ob|i principi yk ih primen<c. Preklyti тоти цо probux. ^lovek ma moc lwm tedi ked {e bori za mocnu idex. ^itatelqovi scem povesc `e Rosvenir ]lanko [el}ardon мойо полне романескне, односно, ширше вжате, белетристичне мено. Лєм по нїм ше розликуєм од нєборака чийо мено на рамикох и на насловних бокох томох Потрафеня-Премахнуца назначене.” U splwtu tih duhovnih matricoh (napredok postulovanih yk tvor~i uputstva i ogрan<~eny) Bolhorves {e namaga avtobio}rafski prikazac svojo duhovne virastanw zoz {loserskogo {e}erta do pisately kotri glwda samogo velqkogo sebe. Pri tim tu i podobi jogo alter-e}a – Alek, Miron i Boris, prez kotri von gutori o sebe znuka sebe, abo co bi {icko mogоl do`ic ked bi {e usudzel nw buc von, alw dahto z n<h. Z n<ma be{eduw ked w sam, previpituw sebe yk ked bi bul dahto drugi i tvori `adanu zadumku u svowj nw`adanej realnosci. ^asto u tim ne}iruw vlasni stanoviska o {ickim co gvarel abo `adal povesc, nahodzi svojo vrednosci i sumnx do n<h, yk i slabosci i gri{ki i opravdanw za n<h. U tim tomu Bolhorvesovej “romaneskno-poeti~ej gromadi” pasionovani ~itatelw ri`nih {tivoh mo`u, ka`de za sebe, prenajsc daco za svox du{u. Povedzme, lxbitelw hron<koh i istori< mo`u pre~itac interesantni istorio}rafijni detal< o u~astvovanx d<da Arona Vislavskogo u Per{ej {vetovej vojni i `ivotu Rusnacoh posle nwj. Nostal}i~are kotri do`ili svox mladosc u 60-ih rokoh pre{logo viku mo`u {e zdogadnuc yk vipatralo {e}ertovanw, le}in~enw, dzivoctvo i per{i soznany o lxbovi i voob|e `ivot u Ruskim Keresture, a gevti kotri z ремеселн<цких kalfoh postavali akademski gra`danw najdu nadosc zapisi o dragi u tej trapeznej duhovno-intelektualnej vertikali. Lxbitelw erotiki mo`u u`ivac u opisoh per{ih seksualnih iskustvoh nwukogo lxbovn<ka, a gevti kotrih interesuw filozofske spatranw smisla literaturnej po{vecenosci mo`u dostac nadosc informaci< o duhovnim blukanx i avtorskej samodestrukci<. Bo, prave u tih dvoh se}mentoh tej kn<`ki Bolhorves najvecej ukazal svox filozofsko-romanesknu shopnosc. Spram mojogo iskustva u vrednovanx hasnovitogo za tera{nqosc i budu~nosc tej kn<`ki, najinteresantnwj{a ~asc Bolhorvesovih zapisoh prave po~atni Per{obutni principi geuteranizma. Pone`e i Mi u Na{ej kn<`ki Guman[vet – Programa i Strate}iy realizaci< o tim rozdumovali, do{lwbodzel som se-
557
be napravic osnovni primerjovany Geuteranisti~nih principoh z Na{ima soznajnima prowkciymi. U Demo}rafskim principu, Bolhorves obwktivno oba~el problem prenaselwnosci na{ej Planeti, alw jogo ri{enw, spram kotrogo bi na nwj najvecej odvitoval kvantitet dvoh miliyrdoh lxdzoh, diskutabilni. Spram Na{ogo pohopeny, na tej Planeti bi trebalo buc telqo `itelqoh kelqo bi mogli uspi{no kvalitativno evoluovac u svidomosci ~lovekovogo rozuma i co dlu`ej u`ivac u svo<m gumanim su|estvovanx. U Ekolo}ijnim principu von gvari `e “dок {e zaprovadzi }lobalna ekolo}ijna rovnovaga, wj otrimovanw budze permanentna preokupaciy lxdskogo rodu навики виков”. Soglasni zme `e }lobalna ekolo}ijna rovnovaga i wj otrimovanw naisce nu`ni, alw x treba zaprovadzic `e bi vona nw bula sama sebe cilq, `e bi ~lovek nw slu`el wj, alw `e bi {e z totu ekolo}ijnu rovnovagu omo`l<vel krasni i hasnoviti rozvoj ~love~estva do Absolut-Cilx jogo isnovany. U Ekonomskim principu pi{e: “U geuteranisti~nej epohi, kotra {e mo`e navolac i epoha lxdskogo samore}ulovany, obsyg produkci< materiylnih dobroh v{el<yk prestanw rosnuc, potim wden ~as {e budze zmen{ovac, `e bi {e potim stabilizoval na urovnx kotri budze odvitovac zmen{anomu kvantitetu i novomu sposobu `ivota {vetovej populaci<.” Yk nadbudova togo principu Na{ osnovni pristup snovanw duhovno-familijnih podpriwmstvoh na principu “^lovek ^lovekovi najbl<z{i rod” kotri }arantux maksimum racionalnogo hasnovany prirodnih resursoh, obwktoh, ulo`enej roboti i ener}i< i, mesto lxdskogo sposobu pre`ivjovany, u`ivanw u vel<h gumanih zmistoh. Z <h d<lovany viklx~eni {icki po{tredn<ki z parazitskim spravovanqom (nakupci, prekupci, tar}ovci, dilere, bankare, der`avna administraciy...), co obezpe~uw maksimum racionalnosci i uspi{nosci gumanogo or}anizovany, d<lovany i privredzovany. Mesto produkci< pre tar}ovinu i zdobuvanw profita (nw~esno zdobutogo zarobku), co bul cilq funkcionovany primitivnih lxdskih podpriwmstvoh, GumanPodpriwmstva per{enstveno produkux produkti za su|astveni potrebi svo<h pripadn<koh/coh. Zoz zvi{kom kvalitetnwj{ih a tun<h produktoh konkurux primitivnim podpriwmstvom z ysnu namiru `e bi ih asimilovali do Gumanogo sposobu privredzovany abo eliminovali zoz {vetovogo tar}ovi|a. U Politi~nim principu Bolhorves gvari: “Toti dva dru`tveno-ekonomski formaci< (kapitalisti~ne и sociylisti~ne u{orenw) v{e bar`ej ше zbl<`ux, a u doglydnim ~aше, treba {e
558
nazdavac, зrodza trecu, geuteranisti~nu, kotra bi маla mac najlwp{i prikmeti obidvo<h rodi~oh.” Na{a prowkciy `e potera{nx primitivisti~nu dru`tveno-politi~nu sistemu u Gumanim dru`tve zamen< Gumana duhovno-ekonomska sistema. U tim cerkva, yk najvrednwj{i zmist, da duhovno-familijne zawdn<ctvo, komunizem diylektiku urovnova`eny duhovnosci i materiylnosci, sociylizem optimalnu sociylnu si}urnosc, a kapitalizem akcionerske u~astvovanw u privredzovanx, upravynx i rozpodzelqovanx {ickogo duhovno-familijnogo kapitala. Eti~нi princip postuluw `e novu }lobalnu civilizacix mo`e realizovac i tvoric `e bi {vet bul lwp{i, lwm novi, okreme kulturni ~lovek. “Von budze mudri, delwkovidi, odvi~atelqni, z idex dobrobutnosci ~love~estva obnyti, pravdolxbivi, za {icki pozitivni premenki u sebe i {vetu otvoreni, od nacionalnih, rasnih, }eneracijnih, rodnih i in{ih predrozsudkoh o{lwbodzeni. Budze, z wdnim slovom, eti~ni... U epohi samore}ulаци< Пан Planeti budze mu{ic добре previpitовac i kontrolovac yk svox nuka{nqosc tak i procesi kotri {e, dzekuxci u velqkej miri i joго д<jствованx, збуваx kolo nqogo.” To calkom to~ne, a Draga do togo Cilx upisana u Na{ej kn<`ki Guman[vet tak: @e bi Guman^love~estvo malo wdinstvenu “kolektivnu memorix” treba vitvoric AbsolutUM (UniverzUM + matrici i programi hasnoviti za realizacix AbsolutCily ^love~estva) z kotrim vladax Vladare/ki – GumanPerfekcionisti/ki absolutnogo soznany kotri svidomo vladax zoz svo<m su|estvom i {ickima procesami i zyvenymi u Vseleni. Komunikacijni princip odredzuw “`e bi naukovci, umetn<ki, d<lovni partnere, turisti, {icki lxdze na {ickih kontinentoh medzisobno co lwp{e usno i pisаno komunikovali, ~love~estvo треба же би ше opredzelwlo za wden zawdn<cki, }ramati~no wdnostavni, a по virazу bogati yzik. Taki yzik isnuw, alw w nw u {irokej upotrebi.” Tu Bolhorves duma na esperanto, medzitim, Na{o soznany gvary `e treba vitvoric wdinstvene GumanPismo, GumanBe{edu i Slovn<k-Ponytn<k u kotrim ka`de slovo definovane z wdinstvenim ponycom i matricu. Z hasnovanqom su~asnih naukovih metodoh i opremi treba preu~ic funkcionovanw ~lovekovogo rozuma i vitvoric adekvatnu be{ednu komunikacix absolutno preciznu u primanx i to~nu u emitovanx informacijoh. Ru{axca osnova za GumanPismo serbska azbuka u kotrej wden glas = wdna bukva = wden znak. “Gedonisti~ni princip usmislovxw evolucix ~love~estva `e bi ~lovek u`ival u materiylnih dobroh kotri vitvoreni alw
559
i|e su v{e na pravi sposob nwdostupni {ickim lxdzom {veta.” Na{o precizovanw togo principa soder`ane u definici< `e Gumanizem Kultura krasnogo i hasnovitogo (teorijnogo) tvoreny, (duhovnogo) d<jstvovany i (materiylnogo) d<lovany i tirvacogo u`ivany u gumanim su|estvovanx. Rezimiruxci po teraz povedzene, dumam `e do kn<`ki Za gorami avtora Vladimira Kirdi Bolhorvesa utkani okreme interesantni filozofski rozdumovany, informaci< o pre{losci “xgoslavynskej zawdn<ci” i Rusnacoh, yk i prowkci< mo`l<vej ~lovekovej budu~nosci. Pone`e calosc napisana u maniru “postmoderni” spram kotrogo, po Bolhorvesovim dumanx, pisatelq pi{e o {ickim co zna i ~asci rozmescuw yk mu {e sce, nw lwgko z uvagu ~itac bok za bokom. Preto, osnovne uputstvo za ~itanw gla{i: “Prenajdzce co vas interesuw, pre~itajce go z uvagu i u`ivanqom, potim prelwcce prej} nwinteresantnih bokoh i, ked znova najdzece toto co vas interesuw, po{vecce {e svowj pasi<. Bo, Bolhorves zna majstorski, go~ dzekedi pre{iroko, prowktovac rozvojni programi ~love~estva, opisac pod<<, namalqovac harakteri ri`nih podoboh i bl<snuc z vlasnima duhovitima zauvagami abo dumkami i citatami in{ih avtoroh, kotri i vam godni buc hasnoviti za ob|u kulturu.” Ti` tak som si}urni `e Bolhorvesovo d<lo, yk doprino{enw literaturnej tera{nqosci i skarb za budu~nosc, ma u sebe ozbilqne opomnuce kelqo zna~ne `e bi ka`di avtor u svo<m tvorenx po{vecel okremnu uvagu opisu ri`nih duhovnih programoh i matricoh – bo z n<ma, z viru do svo<h slovoh, isto~asno prowktuw i osobnu sudqbu i budu~nosc svojogo d<la.
560
Danica VUJKOV
@ELWNE, V[E [IV[E (O poezi> Vladimira Kirdi Bolhorvesa) oeta Vladimir Kirda Bolhorves (1942) romanti~ni fanatik, zapatreni do nwba, do nwpreglydnih visotoh, odkalq {e rozsipuw [vetlosc htoru vitri rozno{a po Univerzumu u budzenx Dny i @ivota na @emi. Alw, Kirda i pripatra~ otvorenej du{i {veta kolo sebe, materiylno ogolwnej ka`dodnqovosci i planetarnej krizi. ^lovek u samozabutosci zagro`el prirodu i sebe samogo. Naru{ena rovnovaga dobra i zla, a naru{ovanw nastalo, nasampredz, pre tracenw rovnovagi i calosci ~lovekovej osobnosci. Poeziy Vladimira Kirdi Bolhorvesa prepoznatl<va po okremnim senzibilitetu u spatranx ~loveka, u odno{enx na prehodnosc i na ~as u htorim `iwme. Tu popatrunki na vojvodynski poly, zdogadovanw na zavi~aj, na rodimi Kerestur, na mesta u htorih `il, `e bi, konw~no, u hi`i na Novim naselwnx u Novim Sadze, dalwko od prirodi – pisal... Tematski i motivski spekter Kirdovej pisn< {iri {e do sliki {veta, co drama (ka`dodnqovej) vojni, nasilstva, samozn<|ovany... @elwne postava i|e {iv{e, planeta otrovana. I na{o hi`ni laboratori< (kupatilo i pod.) polni z ri`nima hemijnima pahami, a otvoreni oblak lwm i|e wdna opasnosc preto `e i vozduh za}adzeni... ^lovek zlod<j, gvari poeta. ^i toto obvinwnw vigvarene barz v~as, ~i barz pozno? [vedkove zme `e ~lovek zlohasnoval tkv. civilizacijne napredovanw, i prociv samogo sebe i prociv planeti, svojomu `ivotnomu vihodzisku, u nwminovnej prehodnosci. U pisn< Mitin} u Vensenskim lw{e tak pripoveda lwm co rozkvitnuti kvet, trava htoru }a`ime, i cali `ivi {vet ozeroh i morjoh: Lxdze nas ukvilxx ked z }adzenqom gutory: “Brutalni yk `ivotiny, svirepi yk `vir.” Ked bi bulo pravdi, po {vece bi lwcel krik: “Brutalni, svirepi, strahotni yk ~lovek!” Medzitim, poetove ~uvare @ivota i ked {pivax o lxbovi i ked spatrax moralni pad ~loveka, a co usloviw za nasilstvo u medzilxdskih odno{enqoh: ked {e ~i{l< umartih i z wdnogo i z drugogo boku, vojna ~ista utrata. Pisn<, ta i o tej tematiki, ~asto ironi~ni, z nuka{n<m odklonom: nw mirim {e, nw prilapxwm... Poeziy pobuni, alw i
P
561
odbrani. Pobuna prociv ocudzenogo ~loveka i {veta u htorim zlo, z dny na dzenq ro{nw; odbrana – pisn< ~uvax i zberax zdogadovany ked {vet bul zagadkovi i ta<nstveni; ~ista du{a dzecinstva htora {e iskustvovo i|e nw pribl<`ela }u spokusom... Alw, popri {ickim tim, Vladimir Kirda Bolhorves (2012. roku ozna~uw xvilej – 50 roki tvor~osci i 70 roki `ivota) {n<w gvizdu Geuteranix, i opiva {e z vitrom i z ognqom; z ognqom duha i z ognqom tvor~osci. Piyta jogo kn<`ka (piyti beletristi~ni tom) Opivanw z vitrom i z ognqom, drukovana u “Ruskim slove” (2009) na ruskim yziku, macerinskim yziku poeti. Kn<`ka {e sosto< zoz sedem caloscoh, a ka`di ciklus po~ina z uvodnim prozno-meditativnim zapisom, z avtobio}rafskima elementami. (Variyci< na iskonsku temu, \ezovanw zavi~ax, Za umetn<kovu bio}rafix, Ruralne u piskoh urbanogo, @elwne, v{e {iv{e, Z pirnx `ivota napuderovani, Plodi bezumy). [icko co son i podno{l<vo-nwpodno{l<va stvarnosc, {icko pre`ite, vidzene, rozdumane, {icko co me dothlo (zvonka i znuka) {icko to y, {icko to – moy pisny. Na po~atku bula pisny, zapisuw Kirda (Variyci< na iskonsku temu) i dodava i|e i totu pravdu: “Zadovolqni ~lovek nw ma potrebi, a an< motivi, pisn< pisac. Von, rozumi {e, z ~asu na ~as po~uvstvuw `adanw be{edovac o svo<m |escu, alw ozbilqne poeti~ne rudarenw po nwbesnih visotoh taka ~e`ka robota `e u nwj spa{enw glwda lwm gevtot kogo trapi nwvoly vek{a od nwvol< tvoreny.” Zna~i, u {ickih ~asoh sudqba poeti u pisn< ista, pone`e {e sudqba {veta, odnosno ~loveka yk smertelqnogo wstva, nw meny. I teoreti~are umetnosci trimax `e nw mo` prenajsc n<~ nove u tvor~osci, alw {e o istim pi{e na rozli~ni sposobi, a tota rozli~nosc, to i rozlika medzi prepoznavanqom avtenti~nosci, osobenosci {pivany, i vitvorenosci poeti. Tvor~osc podpolna i |ira po{vecenosc, ta u wdnej hvilqki, dok pi{e, sudqba poeti nwpretarguxuce wdinstvo z pisnx: Pisny natelqo pravdiv{a nakelqo vek{a osamenosc, nakelqo nw|esnwj{a premahnutosc, nakelqo fatalnwj{i vereny i daremnwj{i ob~ekovany, kratko, nakelqo gor~ej{i pol<n wj nw|e{l<vogo tvorca, poeti. (Sudqba pisn<) Tvor~osc, to osobna, iskustvova d<y, alw Kirda svojo zamerkovanw pre{irxw i na kulturno-dru`tvenu atmosferu (Litera-
562
turne stretnuce I, Literaturne stretnuce II) u htorej prisutni i pisatelw kariwristi, nwtalantovani, samolxbivi, `adni uspihu po ka`du cenu; to “robota” do htorej {e uklada {icko, ta i <h `ivot zlohasnovani, a na koncu nw ostava – n<~. (Zn<|uw ih kregkosc popularnosci, pra`n<na kotru no{a u sebe, kotra za n<ma ostava). (Tvoric lwbo `ic I). Pisn< o tej temi rozdvoxx gevto su|ne od gevtogo co nwpravdive. Ka`de vitvorene d<lo, nw lwm trud, alw i vitvorenw `ivota umetn<ka htori nw glwda an< nagradi, an< pripoznany, alw lwm vraca gevto, co mu z talantom date. Ce{im sebe `e pravi `ivot, dok me nw odnw{e Naj~arnwj{a Sila, budzem `ic u ydru svojogo D<la. (Tvoric lwbo `ic II) Prah na kn<`koh, bo ih n<hto nw otvera i nw ~ita (pisny Pro}noza nwpogodi) izvesnosc i, povedlo bi {e, nwminovnosc kompxterovanogo ~asu. U pisn< Pisatelq u leksikonu, samoironijnogo tonu, Kirda otvera wdnu drugu temu, kelqo staru telqo i novu, pone`e {e u {ickih ~asoh povtorxw i postava aktualna. To osobenosc pisately (u skladze z robotu htoru okon~uw) u privatnih i dru`tvenih okolnoscoh `ivota. Yke odno{enw drugih spram pisately i jogo d<la? Ka`dodnqovosc zavi{i i mera {e po tro{itelqnim ko{aru u htorim kn<`ki nw max mesta, a kn<`ki napisani – obyveni, ~i leksikoni ~i daco in{e – {ickowdno! – Lxdze, y u leksikonu! – raduw {e vozbudzeni pisatelq. Scel {e i svo<m kole}om na roboti pohval<c, alw Wdni indiferentni, drugi {e ironi~no {mi{kax, treci lwdvo skrivax zavisc... An< doma pisatelq nw prehodzi lwp{e, pone`e supruga, nasampredz, patri na ostatn< bok, tam cena! I – Dokly budze{ tro{ic penw` na toti kn<`iska? Na koncu, pisatelq, i sam roz~arovani (hto {icko pisatelq, hto {icko “uhodzi” do leksikonoh!) zaklx~uw `e najlwp{e – Relikvix do ormana. Naj x zlaci fina prahova mana. [l<duxci ciklusi pisnqoh otverax, u pravim smislu, problem na{ogo ~asu; podpolne zn<|ovanw prirodi, ~istogo vozduhu, nw lwm u varo{oh, preto `e “nuklearki” gro`a {ickim `ivim wstvom na planeti... I krik pobuni (daremnej!) odgukuw, bo ~lovek sto< pred samozn<|ovanqom... (Vikriveni platan, Ekolo}ijna roz~itovanka I, Ekolo}ijna roz~itovanka II, Pri`emw konca {veta). ^uvstvitelqno-temovi kontrast tim pisnqom, to sliki zdogadovany na rodimi Ruski Kerestur, i dzecinstvo, i ked zavi~aj
563
|ezuw, u zamucenim popatrunku na gorod, `adanw za vracanqom do zavi~ax ro{nw... Slunkoviti september u vojvodynskim hotare, podpolne do`ice polnoti `ivota z htorim {e ~itatelq so`ivxw; zdogadovanw na kosidbu `ita, zdogadovanw i na d<da – na ~loveka htori `il u dosluhu z prirodu, ta von i {merc prilapel yk prirodnu, nwminovnu premenku... D<do, vistati, pred ve~arom skrival {erpi i gutorel: Dzeci, tu su, nia, pod tim maradikom. Zapametajce, `e bisce naxtre nw glwdali, ked tej noci za{pim vi~nim snom. (Slunkoviti september u hotare). U tej pisn< vitvorena i polnota senzibiliteta poetovogo wstva, bo Nw vozbudzuw mnw lwm kri` u polx, z potarganim plehovim lukom i zaardzavenim rozpytim Isusom; tu me i|e, okrem {epota kukuricovogo l<sca, zmirxw i vozbudzuw otvorenosc nwba, gromadka pamytkoh i kosmi~na samotnosc. To i pri~ina strasnogo `adany za zavi~ajom: pamytki i zdogadovany. A to i jogo pisny. [icko co poeta napisal o sebe, o {vetu u htorim `iwme, o ~lovekovi ocudzenim od sebe i duhovnej su|nosci (pisn< U liftu i drugi) ru{a z tej sliki, z togo do`ica samoti u polx, u {vetlosci otvorenogo nwba, preto `e tu prepoznal sebe. A` i zo~eni zoz nw-`ivotom goroda, u mutnej gl<bini, u zatrovanim bramu{n<ku, jogo popatrunok idze gore do visotoh... U civilizacijnim haosu, ~lovek zabul i Hrista, i oddavna nw sluha Jogo Slova i Jogo D<la. U pra`n<ni du{i, zabuti i sam @ivot. @e bi {e pra`n<na “vipolnwla”, tu nasilstvo i vojna. Ked poeta nw meny {vet, pisny pobuna-opomnuce rujnovatelqovi... Preto poeta, zoz svowj gorodskej hi`i, ru{i na bici}li na polqo. Nw pre nad<x, alw pre zdogadovany... U {vece bez lxbovi, u `ivoce htori prehodni i sprevedaxci son, pisny to i `adanw zalxbenogo: O, gibaj! Budzeme na<vni i |e{l<vi. U oblapenx postanwme wdno, postanwme nwvidl<vi – bezt<lesni! (Povolanka zalxbenogo). Lxbov, nw t<lesna i `emova, alw bo`eska i ~ista u prepoznavanx du{i. Stihi Vladimira Kirdi Bolhorvesa (rimovani abo u {lwbodnej formi) z mocu vitvorenih emocijnih i dumkovih refleksijoh, i do`icom (nuka{nqogo i vonka{nqogo {veta) kelqo lirski, u vek{ej miri slika ~asu u htorim ~lovek nw u situaci< `e bi menyl `ivotni okolnosci, alw bi mogol probovac premen<c sebe. Naj {e vraci }u stracenim vrednoscom eti~nogo i duhovnogo. ^itatelq stihi do`ivxw i pameta, preto `e w obnyti z mocu <h vitvorenosci u nadihnucu. (“Kn<`evne novine”, Beo}rad, marec 2012, s. 14) Zoz serbskogo prelo`ela Gelena Papu}a
564
Dramski dodatok “[vetlosci” ~islo 4/2012
ZVONIMIR PAVLOVI^
ZAZBEROVA^E TRUPLOH (Drama)
565
O S O B I: Kal<ka Gavri<l Kostelqnik Majstor Tadej Andrej Kopecki Ci}anka Eleonora Petro Golovecki ]ustavo Verdini A}ent NKVD Kapitan Krivalxk Klempa Dwrdq Polkovn<k Revenko Ignaciy Dohtor Ber}man Erih Lan}e Nasty Volo{in Verba Yremko Nusy Irinej Kop~anski
prorok, `obrak, zazberova~ truploh grekokatol<cki paroh, protoprezviter bajber tar}ovec predava~ka kveca supruga Gavri<la Kostelqnika su{ed vatikanski vislanwc mlad{i vodn<k sovwtski vowni vi{l<dn<k madyrski gusar vi{l<dn<k der`avnej bezpe~nosci nastoytelqka manastira {estroh Vasiliynkoh psihiyter SS {turmbanfirer sti}mati~ka ~len Ukra<nskej povstan<ckej armi< (UPA) ~len Ukra<nskej povstan<ckej armi< (UPA) ~len Ukra<nskej povstan<ckej armi< (UPA) mladi katehet
Parohiynw, prehodn<ki, sovwtski voyci, lxdze u kar~mi, a}enti NKVD, putn<ki, {estri Vasiliynki, pripadn<ki UPA Lqvov, Gali~ina, 1938-1948. roku
566
SCENA 1 (Pondzelok, 13. september 1948. roku. Lwm co per{i zar< ran{ogo w{enqskogo slunka ol<zali verhi najvis{ih gorodskih turnqoh, a u` {e po vosto~nih ~ascoh fasadoh rozlyli potoki zlatno-purpurnej farbi i |urjovali na kaldermi ~islenih ul<coh i plo|oh prave zobudzenogo varo{u. Mocni odbl<ski z oblakoh i avzlo}oh za{lwpjovali ridkih prehodn<koh. A` {e an< najstar{i `itelw, kotri porydno odhodzeli na utrinx do grekokatol<ckej cerkvi Preobra`eny Gospodnqogo, kotru 1906. roku po{vecel mitropolit Andrej [epticki, nw mogli na~udovac krasi kotru, ozda, lwm sam Stvoritelq mogol tak poskladac! Alw, yk {e pribl<`ovali }u zdanix, lxdzom {e po~alo pod skoru ucagovac ~uvstvo nwpriwmnosci. Na stotki vrani zav`ali verhi dvoh turnqoh, ~erepi, oblaki i relwfi na portalu <h cerkvi. Nwvitrimovne }rav~anw postavalo v{e mocnwj{e. Zvi~ajno nagerkani i dopiti p{iska co {e kruca kolo ul<~nih pultoh naraz skapali do bezpe~nih dziriskoh, yk ked bi nagadovali daco tra}i~ne. I nia! Nwodluga {e nwbo ponad nwvelqku plo|u i pobo~ni ul<~ki calkom zacmelo od skarednih pticoh kotri u` zlwtovali na dreva i zakrica okolnih budinkoh, na banderi i ul<~ni reklami, hpaxci {e wdna }u drugej nwlap{no otrimuxci rovnovagu na elektri~nih i telefonskih drotoh. Nabivali {e do terasoh i oblakoh, do udzverjoh, a bulo ih a` i na kaldermi, po }aradi~oh i zagradkoh, na ogradoh i avzlo}oh, kolo kanalizacijnih {ahtoh. Nwprerivno podskakuxci z roz{irenima kridlami, dzepowdni z n<h {e, natelqo od{melwni, ru{eli napadac lxdzoh, d`ubac ih po kalapoh i husto~koh, zad`obovac svojo kirvavi piski do tvaroh, o~oh, plwcoh, rukoh i nogoh. Prestra{eni lxdze, vre|axci, poscekali domu, abo poubegovali do predavalqnqoh i kar~moh, a` i do lxckih obiscoh. Daskel< virn<ki, kotrim {e udalo skric do cerkvi Preobra`eny Gospodnqogo, kri~ali `e to konwc {veta. Pribegli }u stredku transepta i klwkli. Zapo~al jojk i molitva. Naraz, yki{ zgorbeni kal<ka na kara}ulqoh, u dziravim kaputu i poplatanih nadra}oh, mocno zavar cerkovni dzveri za sobu, do{kintal }u per{im slupom i po~al {e vimahovac u napryme prestra{enih virn<koh.) KAL>KA No, co `e? Co sce {e dorajdali? Kuriplahi! Srajdo{e! Tu vam teraz, prava pravu~ka â&#x20AC;&#x201C; ~uma... A ti, co ri~i{? Nw hilyj glavu! Popatq dobre na mnw. Nia, sto<m ponad tobu, yk Mojsej pri morx, a ti joj~i{ i narika{!... Kra{nw som vas radzel, volal vas, spozorjoval, ruku vam ponukal, alw darmo. @viriska {e {mex, vidri`nxx i plxvax. @viriska mur~a, skakax i kolx. @viriska scu mox du{u... Yk sce lwm mogli
567
zabuc slova kotri vam gutorel premudri Solomon, sin Davidov, car Izra<la?... @e po~atok mudrosci, to strah od Gospoda Boga... Dze konwc va{ej gordosci? Nwt go! Zn<|i vas {alwnstvo... Nia, tu vam va{ Had, tu vam va{a draga! Tak skon~ice {icki vi kotri gami{ni, nwrozumni, pogubeni i bezo~ni, vi, kotri u kotlw cagace za nogi wdni drugih, vi kotri odrucuwce mojo soviti yk gad ko{ulqku, vi wftikavi, kotri harkace svox kirvavu {l<nu... E, preto {e y teraz budzem vidri`nqovac va{omu strahu od gevtogo ~uda co vas vonka ~eka... Ga, ga, ga!... Ked vas bol< rozfalastux, ked vam do glavi zadurka ostatny hvilqka, ked vam {e na per{i ruci smertelqna terha i yk furov po~nw vartac, e, tedi {e zdogadnwce i budzece me volac, alw y {e nw ozvem. N<~ vas nw viratuw! N<hto vam vecej nw mo`e pomo~i! Nwt pokuti za vas! (Odhodzi u napryme uhodnih dzeroh. Otvera i vihodzi vonka, pomali, nogu pred nogu, }aradi~u po }aradi~u. Yk po daykim rozkazu, vrani {e mu po~inax vistupjovac, a o wden ~as, na~udo skakaxci, ru{ax za n<m, get po calej Krakovskej ul<~ki. Nwodluga potim odpirhli u nwpoznatim napryme. Gvary stari `itelw Lqvova `e ~upor bul taki velqki `e na hvilqku i slunko skapalo. I yk ked bi {e n<~ an< nw slu~elo! Znova {icko zdabalo na wdno z uzvi~awnih, pokus a` i dopitih, ceplih i lwn<vih v~asnow{enqskih ranoh. Misti~na cihosc u cerkvi. Lwm {e kedi-nwkedi smutne gvi`d`anw vitra i cihe {eptanw prisutnih zlu~ux do ~arivnih molskih akordacijoh. Ginto rozko{ni ikonostas, podzelwni na dva ~asci, spodnx i verhnx, teraz zdogaduw virn<koh na v~eraj{e dzivycke vi`ivjovanw bolq{evickih voykoh z nagodi wdnogo zoz <h ~islenih probovanqoh pretvoric gorodski cerkvi do fizkulturnih saloh. Mesto obrazoh, vi{a ~asci vivalwnih i potarganih ramikoh, a prez porozbivani bo~ni oblaki na apsidi caga mocni cu}. Na `emi daskel< barki od ve~ar{ogo di`d`u i grun~ki poodpadovanogo malteru i prahu zoz povali. Mesto dakedi{nwj kazatelqn<ci stir~a vivalwni dreveni gredi, a u polucmoti, na l<vo i na pravo od {trednwj lad<, u prehodu, mo` oba~ic falatki polamanih stolkoh. Na bo~nih slupoh, dze ginto stali namalqovani prekrasni sliki zoz `ivota Presvytej Bogorodici, oripani tvari i namaz}rani {vi`i ~erveni petokraki, a gro`aci paroli, vipisani po muroh, spozorxx gra`danstvo `e sovwtska revoluciy roz~iscela zoz svy|enstvom, a boga utargla. Na `emi povivracani kanti i rozlyta farba. Oprez vivalwnih oltarskih dzveroh, o{viceni z ~udesnu auru, pooblwkani do pravoslavnih rizoh i zoz zlatno-belavim epitrahilqom kolo {i<, sto< protoprezviter i mitrat Gavri<l Kostelqnik. Otvera molitven<k i po~ina kazanq.) KOSTELQNIK Mili braca i {estri! Nw{ka {e vwdno zdogadnwme na Isusovu â&#x20AC;&#x153;Hresnu draguâ&#x20AC;? i jogo per{u {tacix, ked go osudzux na {merc. Posluhajce na{ogo Spasitely yk nam gutori: (^ita naglas.) â&#x20AC;&#x153;Mnw sudzeli i osudzeli. Der`avni i virski vladare osudzeli me vwdno z narodom kotri sluhal mojo pouki, a mojo priytelw i apostoli poscekali. Donwdavna
568
hvalwli i mnw i mojo ~udesa, `adali me doru{ic i obecovali mi |ire priytelqstvo. Teraz {e obraceli prociv mnw i od Pilata glwdax `e bi me rozopyl. Pilat, cudzinwc u mowj `emi, `ada me o{lwbodzic. Alw mojo sogra`danw go primu{eli `e bi me osudzel. Lxdze kolo tebe, ta i tvojo najlwp{i priytelw, budu ce sudzic i osudzovac. To nw zna~i `e {i v{e vinovati. Mu{i{ buc osudzeni. To lwm spoznanw `e {e na lxdzoh n<}da nw mo`e{ calkom operac. Si}urna i vi~na podpora lwm Bog... To tvoj i moj per{i kri`. Nw boj {e! To ci lwm otvera dzveri }u mnw `e bi{ me stretnul. Tedi ce n<hto vecej nw godzen osudzicm.” (Prestava ~itac i po~ina molitvu.) Dobri moj Isuse, nw budz mi sudiy, alw Spasitelq na stra{nim sudze. Obecuwm, `e u Svytej spovedzi n<kogo nw budzem obvinqovac, lwm samogo sebe. Isuse, budz miloserdni! Presvyta D<vo Marijo, vimodl< mi lasku i budz mi zastupn<ca pri Isusovi na stra{nim sudze. O~e na{, Bogorodice D<vo, precerp na{o grihi, Isuse Hriste, Sine Bo`ij, pomiluj nas! (@egna {e, obraca daskelqo paperi u molitven<ku.) ...A ked Isus scigol po gorodsku kapuru i po drugiraz spadnul pod kri`om, ta gvarel: (Znova ~ita naglas.) “Raz som u` spadnul. [icki o~ekovali `e budzem mocni. Znal som `e to sobla`n< mox macer, vivola vidri`nqovanw mo<h nwpriytelqoh i roz~aruw priytelqoh. Moy slabosc sobla`nwla {ickih lxdzoh. Pitali {e: ’^i to naisce Bog’? Prilapel som tot kri`. Ked per{iraz pada{, ma{ vigvarku. Alw ked {i i drugiraz ukvilwni, vec ci ka`de mo`e povesc `e n<~ nw vredzi{... Znaj `e v{e budze{ padac. Alw y ci {e najdzem na pomoci i tedi lxdze povedza: ’Patq, hto{ka go podzvignul.’ Tvoj sedmi kri` u tim `e bi{ padal i to pripoznal. Nw boj {e padany, obrac {e }u mnw. Ked `e dobre prepozna{ tot kri`, ta me u n<m i prenajdze{. To pora`enw cela, a pobida duha.” (Zavera molitven<k.) Ked Isus spadnul i drugiraz, vipolnwl slova Prorokovo: ’Y hroba~ok, a nw ~lovek, lxdzom vi{mejovanw, a narodu soblazenq.’ ...O~e na{, Bogorodice D<vo, precerp na{o grihi Isuse Hriste, Sine Bo`ij, pomiluj nas! (@egna {e.) SCENA 2 (Vovtorok, 28. november 1944. roku. Mala, skromno namescena bajberny majstra Tadey Kerovskogo u Galickej ul<~ki, nwdalwko od rimokatol<ckej cerkvi sv. Mari<. Oprez velqkogo `veratka dva karscel<. Na wdnim {edzi ~lovek z bilim ru~n<kom prej} per{oh. Nagnuti nad n<m, majstor Tadej prave po~ina midlwnw. Uhodzi o. Gavri<l Kostelqnik. I|e z dzveroh roztresa mokri amrel i zohaby go nabok.) KOSTELQNIK Slava Isusu Hristu! MAJSTOR TADEJ Naviki slava! (Kostelqnik zn<ma kalap, zoblwka kaput i vi{a ih na fo}a{ pri mure. Otrepuw opirskanu reverendu. Prihodzi }u peciku i nad roz`iry~enu rin}lu roz~uhuw zamarznuti dlan<.)
569
KOSTELQNIK Au! Co gvarice, yka mokva? MAJSTOR TADEJ Bome, poponaglyla `ima togo roku. KOSTELQNIK Mace pravo! Godna potirvac! Dookola ka{tely {e u` bilww. MAJSTOR TADEJ Dlugo vas nw bulo? KOSTELQNIK Daco vecej yk {tiri me{aci! Na|esce {e moy supruga, u medzi~a{e, dosc dobre vipraksala z no`n<~kami. Rozumi {e, y wj poslu`el yk model za eksperimentovanw... (Opatra {e do `veratka i na{mew.) MAJSTOR TADEJ Ozda nw `e {tiri? KOSTELQNIK Ga, porahujce! Od kedi Rusi koncom xliy znova prev`ali varo{! ([eda na lavku, bere novini i nwzainteresovano prevraca boki.) ^LOVEK Abo, od kedi nas znova okupirovali, macer im komunisti~nu! (Majstor Tadej mu co{ka po{epta na uho. ^lovek {e naglo obraca u napryme Kostelqnika.) O, preba~ce, vse~esnwj{i... Moj slovn<k... (Stava zoz karscely, prihodzi }u parohovi i dava mu ruku.) Kopecki... Andrej Kopecki, tar}ovec... Tu bl<zko, u Getmanskej... Tak povesc, su{ed. (U dovirix.) In{ak, prave meno mi [lomo, alw... pssssssst... Rozumice? MAJSTOR TADEJ Pan Kopecki ma na{o dokumenti. KOSTELQNIK Aga! Milo mi. Y Gavri<l Kostelqnik... Na slu`bi tu u Preobra`enskej cerkvi... Tak povesc, ti` su{ed. (Rukux {e. Kopecki {e vraca na svoj karscelq. Bajber dokon~uw midlwnw.) MAJSTOR TADEJ (Kopeckomu.) Na{ otec Kostelqnik ti` i pisatelq, novinar, profesor u ]imnazi<, a prepodaval i na Univerzitetu. ]u tomu w i naukovec, velqki gumanista i vizna~ni teolo} i filozof. (Bere britvu i ostoro`no po~ina britvic Kopeckogo kolo batx{koh i pod bradu.)
570
KOSTELQNIK No, no, majstor, {a nw na mitin}u zme! Tak me nw nahvalwl an< na{, se}inq, mitropolit [epticki ked {e, ginto, zav`al za mnw pri Papi. MAJSTOR TADEJ Naj bi mu bula lwgka `em. (Pre`egna {e.) KOSTELQNIK Na iducu sobotu mu budzeme slu`ic panahidu, ta gibajce. MAJSTOR TADEJ Gmmmm... Nw znam an< sam... KOSTELQNIK Rozumim vas. Vel< {e boy. MAJSTOR TADEJ (U dovirix.) Narod be{eduw `e, yk vipatra, na{ogo vladiku otrovali toti... komunisti. Na smertelqnej poscel<. KOSTELQNIK E, narod yk narod. Be{eduw dva-za-tri. Wst tu v{el<yki verzi<... In{ak, yk robota? MAJSTOR TADEJ Znace yk gvary na{o stari: “Od roboti i {merci nw mo` sceknuc, go~ yk {e hvasta{”. KOSTELQNIK (Frantovl<vo.) No, no, lwm pomali, `e bi vam nw zabegla britva. MAJSTOR TADEJ A, n<~ {e vi nw starajce! Nia, tam, pri `veratku, sto< nwodpakovana kramska solq i|e od pre{logo roku. KOSTELQNIK Znam, znam. Lwm frantuwm. ANDREJ KOPECKI Yveli rano na Radio Londonu `e Rusi i dalwj {edza na Visli i an< nw dumax vojsc do Var{avi. Zadumajce, modl<m vas!? Nwmci rujnux i paly varo{, zabivax nwvini narod, odvodza gare{tovanih do la}roh, a toti `ru vodku, {krabu vajca na pobre`x i zviskux: “Berlin kaput!” E, moj batx{ka, ked ti tak duma{ predlu`ic, dalwko ti od Berlinu! MAJSTOR TADEJ Bul tu yki{ ~elwdn<k z okol<ska Lublinu, ta gvari `e za vojskom idu enkavedeovci i takoj {trelyx hlopoh, po kratkim postupku. Odn<max po`ivu, statok i drobiz}, a `eni i dziv~ata silux.
571
KOSTELQNIK Na`alq, vecej n<hto nw bezpe~ni. A` an< u vlasnim obiscu. ANDREJ KOPECKI Dobre sce me zdogadli! (Dava z ruku majstrovi znak `e bi go prestal britvic.) Pre{logo ti`ny, nocna godzina, nad ranom, ~uwme u kvartelx dubonq po }aradi~oh. Dzeci {e prestra{eli, sciskax {e kolo mnw na poscel<, `ena vre|i, y x blagam, alw n<~ nw vredzi. Hto{ka ucina po dzveroh, biw i biw... Kri~i `e naj otvorime. Co budzem, stavam, odmikam, vikukuwm. Stoy dvome sovwtski val<gori z pu{kami u rukoh, mahax z ykim{ik paperom, vi|iryx o~i na mnw, nadzerax {e, polovku ih nw rozumim. “Naj {e pa~i”, gvarim, a voni mnw `e ~i tu biva Kopecki... I u` me z}emahtovali! Lwm co mi z kundakami pokrutku nw odbili. “^ekajce, lxdze, kotri Kopecki?”, pitam {e. “Y Andrej, a Nikolaj biva nad nami, na {tvartim poverhu”. Toti patra do papera, pokivux z glavu, skury mi i|e dvaraz pozauha, ta gajd, begcom gore! Potim zme i|e daskelqo minuti sluhali yk gevtogo tlu~u po }aradi~oh, ta gajd, do avta zoz n<m... Ked nw kulqka, vec Sibir! MAJSTOR TADEJ O~e, naisce to pravda co lxdze be{edux o tih }ula}oh? KOSTELQNIK Na co dumace? MAJSTOR TADEJ Ga, `e tam wst na tisy~i na{ih. I `e {e n<hto otamadz nw vraca! KOSTELQNIK Y {e, majstor, obavam `e pridu i|e gor{i ~asi. ANDREJ KOPECKI Skladam {e z vami, vse~esnwj{i. Toti “~erveni” godni buc i|e gor{i od gevtih ajnzac}rupen `viriskoh. MAJSTOR TADEJ Co `e voni sebe dumax? Ozda nas scu zn<|ic? Ga, nw bulo im dosc pod ~as gladomoru, tricetih rokoh? KOSTELQNIK Popravdze povedzeno, u tot ~as, za{ lwm, najbar`ej stradali parasti po valaloh, go~ hudobi {icko wdno dze `iw. Trapeza bula v{adzi. Po{l<dki primu{uxcej kolektivizaci< na valalw tirvax i dzenq-nw{ka. Sam Lqvov, odnosno Gali~ina, mo`ebuc najmenwj po~uvstvovala totu tra}edix, bo zme tedi buli pod Polykami. Napevno {e n<}da an< nw dozna `e co {e {icko slu~ovalo, napriklad, u Kiwve i Harkove, abo i|e dalwj, na vostoku.
572
(Majstor dokon~uw britvenw. Nagina glavu pana Kopeckogo nad umivalqn<kom i zoz vodu mu zn<ma ostatki peni kolo uhoh i nosa, bere fly{ku z pahnycu vodi~ku i na~apkuw mu tvar. Potim z ru~n<kom maha oprez nqogo. Tar}ovec sciha si~i prez zubi.) ANDREJ KOPECKI Mnw bar`ej bri}uw `e yk {e teraz za~uvac? Rabin >cak sovituw `e bi {e kerovalo bulo yke provokovanw novej vlasci. KOSTELQNIK Podpolno {e skladam. Na{o svy|enstvo, napriklad, skoro calkom obezglavene. Toti kus, co zme ostali, ~asto primu{eni robic i toto co {e vel<m nw pa~i, najmenwj mnw samomu, alw treba dostac na ~asu. Treba velqo pregvaryc, vecej raz i popu|ic, lwm `e bi {e ukazala dobra dzeka. MAJSTOR TADEJ (Zn<ma tar}ovcovi bili ru~n<k zoz per{oh.) Gotove! ANDREJ KOPECKI Dzekuwm. Co som dlu`ni? MAJSTOR TADEJ N<~, su{ed! Vikvitame {e za gevtu muku i cuker... (Kostelqnikovi.) Naj {e pa~i, paroh, mo`ece {ednuc. (Ukazuw mu gevtot drugi {lwbodni karscelq. Kostelqnik {eda, a majstor zoz fijovki vin<ma ~isti ru~n<k, kladze mu na per{i i zapiha kolo }alwra. Bere ma{inku za {triganw.) Na |eto~ku? KOSTELQNIK Yk i poteraz. (Za tot ~as Andrej Kopecki ostava {edzic u svo<m karscelx, {acuw {e u `veratku. Bere â&#x20AC;&#x153;krojcerâ&#x20AC;? no`n<~ki i ostoro`no sebe pod{triguw baxsi.) MAJSTOR TADEJ Y, paroh, prosti ~lovek i mu{im vam pripoznac `e mi n<~ nw ysne! Z wdnogo boku nam Bandera i [uhevi~ radza wdno, vi svy|en<ki druge, Rusi za{ trece, Polyci {tvarte. Komu veric ked ka`de caga na svoj bok? KOSTELQNIK Na`alq, dobri moj majstor Tadej, nw mo` to tak wdnostavno pocagnuc smugu. N<~ u tej {alwnej Evropi nw ~arno-bile. Va`ne znac pre`ic! Nw prekazovac {e i nw vihvalqovac, po~itovac zakon, pritrimovac {e predpisanqoh i buc loylni, bo vlasc vlasc! Tu okomgnuc pojdze glava! MAJSTOR TADEJ Popravdze, nam Ukra<ncom, golwm tu u Lqvove, an< nw bulo tak podlo pod Nwmcami. @idi barz stradali.
573
ANDREJ KOPECKI @idi v{e urvu. Taka sudqba, ~i co? Dze}od @idi, tam vojna! [icki nas mer`a! Ta co nas u` raz nw ohaby na mire! ^i mi vinovati za {icke zlo na tim {vece? I ~om to va`ne `e hto {i i co {i! [a, mi{an<na, ta! Ked trebalo tar}ovac zoz Rusom, ta za rubl<, ginto buli polqski marki, vec zloti, potim doj~e marki... Teraz znova rubl<! I tak v{e iste, a v{e oznova. Wdni prihodza, drugi odhodza. KOSTELQNIK Lwm mer`ny v{e ostava. MAJSTOR TADEJ Pripoveda {e `e n<~ nw lwp{e an< u tim Sovwtskim soxzu. Gvary `e Moskva gori. KOSTELQNIK Ozda nw `e gori? MAJSTOR TADEJ Ista pravda! V~era tu bul yki{ le}inq, student. Fini hlapec. Gvari `e prave scekol otamadz i `e {e u Moskvi rihtax velqki demonstraci<. Mo`ebuc i vi daco ~uli? KOSTELQNIK Znace, y {e vol<m nw mi{ac do tih }ajdoh. Y teolo}. ANDREJ KOPECKI Mace i pravo! Hto zna ~i to nw bul dayki provokator? MAJSTOR TADEJ Dumace? KOSTELQNIK N<~ nw viklx~ene. ANDREJ KOPECKI Treba buc barz ostoro`ni. Opatqce lwm co {e slu~elo z polkovn<kom Fil<pkovskim i jogo vojskom? Yk ih Rusi posprevedali?! Ih, kotri za {tiri dn< o{lwbodzeli na{ Lqvov, NKVD povolal na dogvarku, a potim ih gare{toval, `e bi vipadlo `e nas o{lwbodzeli sovwtski voyci, a nw Armiy Krajova! KOSTELQNIK Istorix v{e pisali pobidn<ki. MAJSTOR TADEJ Mudri sce ~lovek, paroh, rokami `iwce tu z nami, lxdze vas po~itux i very vam. Hto `e i|e dal troh sinoh za na{u Gali~inu!?... Du-
574
mam, preco vi nw poru{ace daco, dayki odpor. Preco nw stanwce na ~olo tih povstan<koh? KOSTELQNIK Prebarz mi velqke davace. (Zdihuw.) Y u` dosc dlugo no{im svoj kri`, i nw lwgko mi. (Vin<ma husto~ku i ucera slizi.) Znam svox sudqbu, podpolno som wj svidomi, alw za taki gerojski d<la som n<}da nw bul porihtani. ANDREJ KOPECKI ^ekajce-lw, majstor, ga nw mo`e to ka`de lwm tak, pu{ku do ruk, ta gajd do Ynovskih lwsoh! Von svy|en<k, naopako! A co `e vi poteraz zrobeli? Co ked raz dahto na vas uka`e z palqcom i obvin< `e yk sce, ginto, kra{nw o{trigali [vaba, abo vibritveli Polyka, ~i Rusa, {icko wdno. Trebali sce im, ozda, prerezac }a}ri? To bi bul patriotizem? Buli bisce geroj? MAJSTOR TADEJ Ga nw, nw dumal som tak... ANDREJ KOPECKI Bayko `e sce nw dumali! Dobre vam ~lovek gvarel: tu nw zna{ komu macer oblac! Z ka`dogo boku ci dahto gro`i! I teraz budz mudri! KOSTELQNIK E, to prave slovo pan Kopecki! Mudrosc! Na`alq, o na{ih postupkoh i na{ih d<loh, budze sudzic istoriy, a nw na{o su~asn<ki. Mu{ime rozdumovac z dvoma glavami, buc mudri i za sebe i za na{o fameli<, alw i za na{ narod. MAJSTOR TADEJ Alw yk pre`ic toto ~udo? KOSTELQNIK Nw o~ekujce odo mnw odvit. Y nw prorok. (Uhodzi Ci}anka zoz ko{arku ri`nogo kveca. Be{eduw z mocnim i vikrivenim akcentom.) CI]ANKA â&#x20AC;&#x2122;Ajâ&#x20AC;&#x2122; da kupi{ daco, majstor. Dam ci buket mi{anogo za pejc kopejki, va`i? MAJSTOR TADEJ Nw treba. CI]ANKA (Ru{a }u Kopeckomu.) A ti, svatu, sce{? Kup `eni, abo frawrki. ANDREJ KOPECKI Nw, nw. Dzekuwm.
575
CI]ANKA No, ozda nw `e nw ma{ n<yku frajlu? Taki krasni i napahnyceni, a nw ma n<~ z boku? Nw mo`em veric! (D`murka na nqgo.) ANDREJ KOPECKI Dakedi drugiraz. CIGANKA Preco? Ve`n< takoj. Opatq yki krasni toti mar}itki! Nolw naj ce zakvicim! MAJSTOR TADEJ Zohab ~loveka na mire! Tam ci dzveri, ta gajd! Sevaj! CI]ANKA (Prihodzi }u Kostelqnikovi z drugogo boku.) A ti, vladiko? Kupi{ daco? KOSTELQNIK E, dalwko ci y od vladiki. ANDREJ KOPECKI ^uw{ co som ci gvarel? Vonka! (Porve x za rukav.) CI]ANKA Au, bratu, ki ci minkiv!? Tebe bim an< zadarmo nw dala toti w{enqski ru`i co za temetov! (Probuw {e odorvec.) Nw vidzi{ ozda `e be{eduwm zoz ~lovekom... (Vin<ma zoz ko{arki drugi stru~ok.) â&#x20AC;&#x2122;Ajâ&#x20AC;&#x2122; da kupi{ totu {aronsku ru`u. Oseti {e na kilometer. KOSTELQNIK Znam. Volax x kral<ca pahu. CI]ANKA Patq ti, guncut, yk {e rozumi! E, takoj som znala `e {i pravi ~lovek! Na`alq, ostala mi lwm tota wdna. Ve`n<. Dam ci x za kopejku. Nw mam dzecom an< za skorku hlwba. Zmiluj {e! KOSTELQNIK Dobre, no. Alw, merkuj `e bi{ nw zabula kupic hlwb! CI]ANKA Hto? Y da zabudzem? Naj bi mi koza zdohla, naj bi {e mi mi{i koceli po obiscu, naj bi {e mi tvar spir|ela od kirvavih vredoh i zvedli horoti do karmika ked ce poci}an<m. KOSTELQNIK (Dava wj penw` do garsci.) U {ore, u {ore.
576
CI]ANKA Dzekuwm ci blagorodni! Dzeci da ci budu `ivi i zdravi, `ena da ci budze |e{l<va i da ce po{tuw yk spada, a ti da ma{ velqo penw`i! ([acuw Kostelqnika.) ^ekaj-lw, ~ekaj! Od kotrih `e ti? Od tih co {e `eny ~i od gevtih drugih? Mnw sce {icki wdnaki u tih dlugokih ~arnih suknqoh! MAJSTOR TADEJ Sluhaj, bosorko, trac mi {e vonka z robotn<, bo enki zavolam milicix! CI]ANKA A, da ci }atam sudqbu, vladiko? Da ci zakuknwm do budu~nosci, co gvari{? [icko ci potrafim! Ista pravda. Pitaj {e lxdzom ked nw veri{! Daj ruku! KOSTELQNIK Ga... Co y znam... Vol<{ nw. CI]ANKA Patq, modl<m ce! Taki ~love~isko, a bo< {e! KOSTELQNIK (Prez {mih.) Dobre, no. Gajde! Lwm naj budze daco krasne!? CI]ANKA (Klwka, bere mu ruku, obraca dlanq, patri.)... Budze{ mac velqo |esca i radosci... Budze{ barz poznati... Vel< kn<`ki napi{e{, ta ce cali {vet budze ~itac i spominac... I o sto roki... I dvasto! Go~ ci nw budze lwgko... Nia, ma{ tu yki{ kri` i cernqovu dragu, }ajde mu jogo... Yki{ minkiv, ~i co w, do ~orta... Sto< i zavadza... Pfi, dybol bi go ezerni, nw vidzi {e dobre... Co{ka skrite, bratu, a bridke... Uf, slunko ci...! (Naraz zaslupnw, popatri Kostelqnika do o~, nahmuri {e.) I to ci to! â&#x20AC;&#x2122;Ajd, zdravi mi ostavajce, idzem y teraz... (Vipu|uw mu ruku, }rabe ko{arku i vibeguw vonka.) KOSTELQNIK (Kri~i za nx.) Ej, ~ekaj! ^uw{? Co {i vidzela?
577
SCENA 3 (Streda, 25. xnij 1941. roku. Plo|a sv. Xra ~islo 5. Obisce Kostelqnikovih. Poladnw. ^as ked {e fameliy zvi~ajno zbera kolo zawdn<ckogo poludzenku. Eleonora, supruga Gavri<la Kostelqnika, prescera ruski partok svowj roboti, darunok Rusnacoh z Ba~kej ked Kostelqnik prebuval u Ruskim Keresture 1930. roku. Z orman~ika vin<ma sudzinu: sedem pl<tki, sedem gl<boki tanwri. Iste koli~estvo lo`ki, vidl<~ki, no`i i pogari. Do kan~ova sipe {vi`ej artejskej vodi. Gavri<l Kostelqnik, zapatreni prez oblak, {edzi u ~olw. Oprez nqogo paper, koverta i klajbas.) KOSTELQNIK Znova rihta{ za sedmerih? ELEONORA Komu pi{e{? KOSTELQNIK Bratovi Mihalovi do Kerestura. ELEONORA Dlugo nw ma{ visti o n<m? KOSTELQNIK I|e odkedi bombardovani Beo}rad, na Velqku noc. ELEONORA Hto zna yk tam? KOSTELQNIK N<yk. Vojsko roztre{ene, Nwmci gare{tux, a komunisti povolux na povstanw. ELEONORA Dumam na Rusnacoh? KOSTELQNIK Toti u Ba~kej pod Madyrami. To a` an< nw take podle. Lwm naj {e velqo nw prekazux, ta ih â&#x20AC;&#x153;pirkareâ&#x20AC;? nw budu ru{ac. ELEONORA Merkuj co pi{e{, bo gvary `e na po{ti uvedli cenzuru. KOSTELQNIK N<~ {e nw staraj. Mam tu wdnogo ~elwdn<ka zoz starogo krax, yki{ mobilizovani gusar zoz Topol<, ta po{lwm po n<m.
578
(Eleonora ru{a }u {porgetu. Otvera rernu i vino{i tep{u z gorucu dvokilovu veknu, zakruca x do hlwbovki, kladze na velqki polcorovi tanwr i prihodzi }u stolu. Naraz wj vipaduw z rukoh i rozbiva {e. Zvre|i. Kostelqnik {e {vidko pre`egna. Eleonora naklw~aco zazberuw sklwn~inu zoz `emi. Pla~e. Per{e sciha, potim v{e mocnwj{e. Kostelqnik stava, klwka }u nwj i n<`no x oblapy. Vona {e odorve od nqogo.) ELEONORA Za {icko ti vinovati! KOSTELQNIK Nolw, mir... Zmir {e... Budze {icko dobre... Da Bog. ELEONORA Bayko! Da Bog! ^i nw vidzi{, ozda, `e co {e slu~uw? KOSTELQNIK Bog dobri. Pomo`e! ELEONORA Povedz mi, alw |iro, ~i ti do togo naisce veri{? KOSTELQNIK Do ~ogo â&#x20AC;&#x153;togoâ&#x20AC;?? ELEONORA Zna{ ti dobre o ~im slovo! (Stava, odhodzi do komorki, bere metlu i {metn<k. Zameta sklwn~inu.) KOSTELQNIK Sce{ `e bim ci znova tolkoval od po~atku? Sce{ `e bim {e znova zdogadoval na Kerestur, na Vinkovci i Za}reb, ked som po per{iraz spoznal `e co to pravdiva vira? Sce{ znova ~uc pod<< zoz Frajbur}a, ked mi {e konw~no {icko vi{vicelo? Taku iluminacix som mogol lwm od Boga dostac. To {e nw mo`e n< zoz ~im porovnac. U tim {e wdnostavno mu{i{ prenajsc i do konca `ivota zoz tim `ic. To prosto nw cerpi n<yke vaganw. To kri`, Noro! A gevto {icko co potim u{l<dzelo to moy hresna draga. ELEONORA A y? Pri{lo ci dakedi na rozum `e yk mnw? Hto {e mnw dakedi opital za mox hresnu dragu? Hto {e voob|e pita na{im dzecom `e yk im. Yk {e voni, se}inyta, znahodza u tim zami{atelqstvu?... Golwm toti co nam ostali... (Po~ina znova gisteri~no plakac.) KOSTELQNIK (Blaga x.) Prestanq, preboga. Nw rucaj na mnw taku stra{nu klytvu! ELEONORA To nw klytva, to `ertva! To ~asc gevtogo tvojogo kri`a kotri {i na mnw zvalwj, yk nw rozumi{? Per{e na{a mala Slavi~ka... a potim... Hto
579
zna `e co zoz Bodqom?! Pejc me{aci nw zname n<~ o n<m! ^i w voob|e `ivi?! Ta ~om u` raz nw pojdze{ }u tim Rusom i nw opita{ {e za nqgo? Preco {i taki pi{ni, ]abre? Sce{ `e bizme i jogo straceli? (Pauza.) KOSTELQNIK Bul som. ELEONORA Yk to duma{? KOSTELQNIK Gvarim `e som bul. ELEONORA Dze? KOSTELQNIK U tim <h glavnim {tabu, ~i co w u`... U Zamarstinuvskej ul<ci. ELEONORA Zoz kim? KOSTELQNIK Yki{ oficir... Nw rozumim {e do tih oznakoh... ELEONORA Kedi `e {i bul? KOSTELQNIK Pre{lej stredi. ELEONORA N<~ {i mi nw gvarel. KOSTELQNIK Nw scel som ce znwmirjovac. ELEONORA Nw scel {i znwmirjovac?! KOSTELQNIK Gej, nw scel som ce... ELEONORA Robi {e o na{im dzecku. O na{omu sinovi Bogdanovi! Nw, nw, nw mam slova... KOSTELQNIK Cala akciy bula viplanovana. Vlapeli go na ul<~ki i|e 29. ynuara, ked {e vracal zoz na|ivi. Von i i|e daskel< obvinwti `e su nwmecki kolaboracionisti.
580
ELEONORA Isuse Hriste! KOSTELQNIK Otvoreno mi povedzene `e odo mnw o~ekux `e bim bul na ~olw }rupi kotra bi trebala rozlu~ic Ukra<nsku grekokatol<cku cerkvu od Rimu i privesc x pod xrisdikcix Moskovskej pravoslavnej cerkvi. Potim pri{ol i yki{ enkavedeovec i gvarel `e bolq{evicka partiy zna o mnw {icko, ukazal mi dosiw i ked `e prilapim, Bogdan budze takoj pu|eni. ELEONORA I? KOSTELQNIK Co “i”? ELEONORA Ti... odbil <h ponuknuce? KOSTELQNIK Noro, to bi zna~elo `e mi, svy|en<ki, medzi sobu podzelwni, ta bi vec ~erveni buli na boku wdnih, a gevtih drugih bi rucali do kazamatoh. ELEONORA Zna~i, an< {i go nw vidzel? KOSTELQNIK Nw. Ked som {e pital `e ~i mu treba daco, gvareli mi `e mu calkom dobre i `e ma {icko co mu potrebne. ELEONORA Preco {i nw insistoval? KOSTELQNIK Proboval som... (Pauza.) ELEONORA Bili ce? KOSTELQNIK Nw va`ne... ELEONORA Su{eda Golovecka mi pozav~erom u mesarn< gvarela `e {e wj Petrik nwdavno yvel z pisemkom. O~ekuw `e go po{vidko pu|a domu. Voni dvome v{e buli nwrozdvojni... Ga, zdogaduw{ {e, a` zme ih vwdno i upisali do vividzova~oh!
581
KOSTELQNIK Taku ~elydz zvi~ajno skorej pu|ax... ELEONORA Bo<m {e... @imno mi. KOSTELQNIK (N<`no x oblapy.) Nw staraj {e. Budze {icko u {ore... Z Bo`u pomocu. ELEONORA Nw znam an< sama. Hto zna `e co budze i zoz Irinejom? KOSTELQNIK Yk to duma{? ELEONORA Co ked i von naduma dayku durnotu? KOSTELQNIK Nw verim. Von velqo ozbilqnwj{i... Rozumnwj{i... ELEONORA A Zenqo? KOSTELQNIK Co zoz n<m? ELEONORA Nw ma i|e an< sedemnac roki, a u` bega od pajta{a do pajta{a i lwm sebe co{ka {u{otax. N<bi {e u~a vwdno! Ked mu {e opitam `e dze bul, skriva popatrunok, nw be{eduw mu {e, vistati w... KOSTELQNIK Ma}ar~i roki. (Eleonora odhodzi }u obrazu na mure i spoza nqogo vin<ma dva poskladani paperi.) ELEONORA Nia, co som rano prena{la... ked som mu porawla stol... Bulo medzi jogo risunkami. (Dava mu per{i paper.) KOSTELQNIK (Zlwknuto.) O, Gospodi! [a to plakata Ukra<nskej povstan<ckej armi<! (^ita naglas.) “Za ukra<nsku samostojnu der`avu”. Noro, to direktna povolanka na povstanw! Odkadz mu to? ELEONORA Nw znam, ]abre, nw znam! KOSTELQNIK A, toto druge?
582
ELEONORA (Dava mu i drugi paper.) Tu narajzoval portret Stepana Banderi... i yki{ik gerb... KOSTELQNIK (Patri raz na wden, raz na drugi paper.) Toto... Toto {e enki mu{i zn<|ic... Spal<c... (Gu`va paperi, targa ih na falatki. Otvera dzverka na {porgetu, }ura ih nuka i gisteri~no rozduvuw ogenq. Zavera dzverka, {eda na patos. ^e`ko diha, masira sebe {erco.) ELEONORA Sce{ “valeriyn”? KOSTELQNIK Mo`e... (Eleonora {vidko vin<ma zoz vitrini na kredencu cmobelavu fly{o~ku i nakapkuw do lo`ki.) KOSTELQNIK (Popatra sebe na ruki.) Patq yk {e tre{u. ELEONORA Pssst! Vozbudzel {i {e... Dze{ec, yk i v{e? (Kostelqnik {e probuw pridzvignuc.) ELEONORA ^ekaj, nw stavaj sam! KOSTELQNIK Dumal som... `e som vitrimovnwj{i, mocnwj{i... Noro, yke to {alwnstvo? Yki to zahroba~eni moz}i? Nacagli dzecom uniformi, {tureli im pu{ki do ruk, ta gajd, bran<c ote~estvo! Co toti hlapci znax o vojovanx? Golopupi {kolyre... ELEONORA Nia, petnac. (Klwka }u Kostelqnikovi.) Nolw, otvor usta. KOSTELQNIK (L<}a.) To {e mu{i zastanovic! O, Gospodi, ti kotri {i mi v{e bul podpora, podaruj mi moc i mudrosc. Modl<m ce, nw dopu| `e bim ukazal slabosc spram tebe, “ne vovedi me vo isku{eniw” `e bim porovnoval i `e bim {e lamal. (Eleonora {e kus pridzvignw na kolwna, oblapi go i pritul< na per{i.) ELEONORA Dzeci nam nw ve`nx! Vecej an< wdno! Nw dam!... Mu{ime ih dayk za~uvac.
583
KOSTELQNIK Mo`ebuc ih poslac do [vajcarskej, abo do Londonu? ELEONORA Alw yk? KOSTELQNIK Nw znam. Poprobuwm prej} daykih vyzoh... Preznam {e pri priytelqoh. ELEONORA Zdumame daco. Nolw, po{edajme za stol... ^ekaj, pomali, naj ci pomo`em. KOSTELQNIK I dze `e su, teraz, toti na{o dzeciska? Kedi `e dzvonwlo poladnw na sv. Xru?... ^ulo bi {e po Bilogor|e... (Obidvojo pomali stavax i ru{ax }u stolu.) ELEONORA Zdabe{ mi, taki nwobritveni i zarosnuti, na gevtogo serbskogo Kralqovi~a Marka! Ked sce{, mo`em ce popoladnx dakus podstrigac? KOSTELQNIK Vol<{ nw. Pojdzem naxtre do bajbera... (Zastanovxx {e pri `veratku.) Opatq yk som o{ivel! Bili bilx~ki! Nw bul som taki pre{logo roku, agej? ELEONORA A tota {ersc na tvari, to {i znova nadumal pu|ac bradi~ku? (Obidvojo {e {mex. Ka`de {eda na svojo mesto.) ELEONORA Naisce sce{ vipatrac yk pravoslavni popo? KOSTELQNIK Ked u` nw mo`em buc vladika, golwm naj zdabem na nqgo. ELEONORA Mo`ebuc i mo`e{? N<}da {e nw zna. Tam u Xgoslavi< ce scu. U tej tvowj Ba~kej, na konwc {veta! Terra incognita! KOSTELQNIK Ta bi{ me tam lxbela zmescic `e bim slu`el pravoslavnu Slu`bu? ELEONORA Mnw to iste. Obryd vam vosto~ni.
584
KOSTELQNIK E, ked bi to bulo take wdnostavne! ELEONORA Rozlika lwm u tim `e vi pripoznavace xrisdikcix Vatikanu, odnosno Papi. KOSTELQNIK Gadovo gn<zdo, a nw Vatikan! [alwna politi~na ma{ina! (Kostelqnik vin<ma z ki{enki pipku i {katulku z doganom. Ritualno odbera men{u gromadku i poln<, nwprerivno x priciskaxci z velqkim palqcom.) ELEONORA Ba{ {i nw mu{el teraz zakobdzic, pri stolw. (Znova odhodzi }u {porgetu i zoz gar~ka sipe x{ku do miski, a potim zoz varehu vibera daskelqo falatki mesa i rezanki. Misku precaguw nabok, dze menwj goruca rin}la. Bere zapo~atu vi{ivku zoz komodi i {eda kus dalwj od stola.) KOSTELQNIK Zna{ ti `e Uniy prave preto i zdumana `e bi Rimokatol<cka cerkva, n<bi prez novu formu reli}i<, vracela stracene wdinstvo hristiynskogo vostoka i zahoda, a u su|nosci, kontrolovala i nadpatrala calu teritorix buv{ej Avstro-Ugorskej? Ogromni to bogatstva u pitanx! Cerkovnej i manastirskej `emi na stotki tisy~i golqti. Pa`ici, lwsi, vin<ci. Naj nw spominam budinki, arhivi, umetn<cki d<la, fabriki, drukarn<... ELEONORA ...i banki! KOSTELQNIK I banki! ELEONORA Zna~i, pravda toto co {e be{eduw po varo{u? KOSTELQNIK Co {e be{eduw? ELEONORA @e na{ mitropolit [epticki, vlasn<k Gipotekarnej banki u Lqvove. KOSTELQNIK Vek{inski vlasn<k. ELEONORA To nw iste?
585
KOSTELQNIK Zna`e `e nw. ELEONORA Dumam, ]abre, `e {i prebarz na<vni! KOSTELQNIK Preco? ELEONORA Nw vidzi{ dalwj od nosa. Nakadzi ci dahto daco dobre zrobi, ti {e zavy`e{ za nqgo yk kucov na ul<~ki!... Nw prav taki }rimasi, ked barz dobre zna{ `e o ~im slovo. KOSTELQNIK Nw, nw znam. ELEONORA N<bi ce [epticki viratoval z gevtej mutlynki kolo ~asopisa “Niva”, tak? KOSTELQNIK Preco “n<bi”? Mitropolit poproboval zoz svo<m avtoritetom u Rimu vigladkac calu stvar. ELEONORA No i vigladkal x! Nw odpu|el ce z roboti u drukarn<, alw {i sam zadzekoval, tak? KOSTELQNIK To bul bar`ej moralni akt. ELEONORA Pravda `e moralni! Od tebe {e n<~ druge an< nw moglo o~ekovac. Zabuva{ `e {i pred tim stracel katedru filozofi< na Teolo}ijnim fakultetu, ta ce premescel za katehetu `e bi{ spovedal mladi i zablukani ove~ki. KOSTELQNIK Modl<m ce, nw be{eduj tak! ELEONORA Budzem, bo mu{im! Preco {i {e tak zdu{nw nw po{vecel svo<m dzecom? KOSTELQNIK Dumal som `e zme o tej temi zakon~eli! (Ohaby nwzapalwnu pipku na stolw, odhodzi do prednwj hi`i, bere zoz stola violinu i smik i nastoyco, pri otvorenih dzveroh, po~ina grac.)
586
ELEONORA (Kri~i za n<m.) Nw, nw zakon~eli zme! Unwsol {i do obisca velqki brud, gromadi kojdzeykogo dnqovopoliti~nogo gnox i cerkovni pomilqki i zvadi, kotri an< ti, an< vel< drugi n<}da nw rozri{ice. KOSTELQNIK (Prestava grac, vihodzi zoz hi`i i stava u udzverjoh.) Do p{amaca! Co ti, donajposle, sce{? ELEONORA Nw laj! Nw {ve~i ci. KOSTELQNIK Co som trebal zrobic? Golwm som zatrimal placu, a to u takej situaci<... (Zmahnw zoz ruku, obraca {e i predlu`uw grac.) ELEONORA Ti naisce nwviroytni! Skaka{ sam sebe do bruha. Raz be{eduw{ wdno, potim calkom procivne. Duma{ wdno, a robi{ naspak! To narokom? U`iva{ u tim, agej? KOSTELQNIK (Zoz hi`i.) Napriklad? ELEONORA Pi{e{ tim tvo<m Rusnacom na macerinskej be{edi, a potim viyvxw{ `e {i Ukra<nwc, spravel {i im ]ramatiku, a svidomi {i `e pisatelqsku kariwru zdobudze{ viklx~no na drugih yzikoh. Posila{ im rukopisi kn<`koh go~ zna{ i sam `e nw max penw`i drukovac ih. Skorej najdze{ vidavately u Za}rebe yk u Beo}radze abo Karlovcoh. Napada{ Vatikan pre jogo latinizacix, a z blagoslovom Papi {i za{ lwm nw ekskomunikovani. Eksperimentuw{ zoz parapsiholo}ix, zoz nadnorovnim, vipituw{ paralelni {veti, ratuw{ sti}mati~ki zoz {pitalx, a potim z n<ma otrimuw{ privatni seansi. ^love~e bo`i, zvodzi{ mi tu kojdzeykih @idoh misti~aroh! Ma{ ti rozuma? ^i ti naisce nw zna{ `e co {e z n<ma robi po Evropi? Nw dosc {i nacagal zla do obisca, i|e nam lwm to hibi... KOSTELQNIK (Prestava grac, bere po{vu i vihodzi zoz hi`i. Stava pri komodi i zoz falatkom wlenqskej skori ucera violinu i smik i kladze ih nazad do po{vi.) Maks [leser mal vin<mkovi talant. Pod ~as na{ih zawdn<ckih molitvoh, okreme z nagodi procesijoh na Bogoyvleniw, von, yk starozavitni prorok, padal do transu i tedi odkrival lxdzom <h tajomni dumki. Pravda, dakedi mo`ebuc dakus i prever{el, co vivolalo odredzeni men{i problemi po Lqvove. ELEONORA Men{i problemi, gvari{? ^loveka navolali â&#x20AC;&#x153;mi{i}en Maksâ&#x20AC;?! Sce{ `e bi narod i o tebe be{edoval yk o {alwnomu ]abrovi?
587
KOSTELQNIK Preco {alwni? Sam mi pripoznal `e nagaduw vlasnu {merc i zamodlwl `e bim go pokrescel. ELEONORA I dze w teraz? U koncentracijnim la}re! Otamadz ci doru~uw pisma, tak? KOSTELQNIK Gej. Pi{e `e {e vecej nw bo< {merci, `e x dze~nw o~ekuw! ELEONORA A co ked {e dahto dozna za va{u prepisku? KOSTELQNIK Y lwm okon~oval svox dlu`nosc... Vel< mo`u potverdzic... ELEONORA Mo`e{ dumac yka dlu`nosc!? KOSTELQNIK Prestanq! ELEONORA E, ba{ nw prestanwm! Povem ci {icko co mi na {ercu! KOSTELQNIK Viru mi nw ru{aj, Noro, bo... (Ru{a }u nwj, vimahuw {e `e bi x vderel, alw {e preduma. Odhodzi }u kredencu, bere fly{ku palwnki i nal<va sebe do pogarika. Vipiva nastoyco. Potim i|e raz. Nervozno pohodzkuw z wdnogo na drugi bok prostori<.) ELEONORA Bo co? Vderi{ me? Potrepe{ mi zubi, ~i co? A, znam! Ti {e bo<{ `e bi nas dahto nw ~ul! Budze blama`a, agej?! [a to ozda nw {ve~i `e bi {e paroh i pan<matka vadzeli! Naj povolam mitropolita `e bi nas rozrepel? KOSTELQNIK Von zoz tim nw ma n<~. (Prihodzi }u stolu, bere pipku i {katulku zoz {irkami. Pal< i pocaguw daskelqo raz.) ELEONORA Yk nw ma? [a dzekuxci jogo nadpatrunku, Vatikan {e doznava o {ickim co ti robi{. I zoz kim {e tovari{i{ i co pi{e{ i komu pi{e{. I nw lwm Vatikan, alw i Moskva. Baxsati Stal<n ka`dogo pospreveda, a cerkvi {e, bome, lwgko poradza medzi sobu. Co `e ti duma{ `e bolq{eviki i moskovski vladika nw pix vodu zoz istej studzenki?
588
KOSTELQNIK Yk ti to {icko zna{? Zoz mesarn< i piycu? ELEONORA Be{edux mi `eni i maceri, su{edi, a ~asto i zvi~ajni prehodn<ki kotri nas poznax i kotri taki isti prestra{eni yk i y. Isti tot {vet kotri ti an< nw oba~uw{ na ul<~ki. Ozda ci spod ~esci pobe{edovac zoz obi~nim {vetom?! Tota tvoy suwta ci raz dojdze glavi ked `e, nw daj bo`e, pridze do gor{ogo. Su{ed ci dzekedi najbl<z{a rodzina. Dobri su{ed zlata vredzi. Tot ce n<}da nw zradzi. E, o tim be{eduwm cali ~as! O tih kotri nw zahodza do tvojogo fal{ivogo {veta. O tih tu, kolo nas, ka`dodnqovih, podlo pooblwkanih, hudobnih, bar`ej gladnih yk sitih, tih kotri ci {e |iro o{mihnx i opitax: â&#x20AC;&#x153;Yk `e sce paroh, yk fameliy, co mace nove, znace daco o va{omu Bogdanovi?â&#x20AC;? KOSTELQNIK No ta, mo`e{ im povesc, ked {e znova stretnwce, `e Bodqo tu, u Lqvove, bizovno pobiti, alw `ivi... I, nolw daj totu x{ku. Napevno, znova budzeme sami poludnqovac. (Eleonora stava i odhodzi }u {porgetu, bere misku i kladze x na stol. Kostelqnik ga{i pipku do pepelyri, stava i obidvojo {e sciha modly. Potim pre`egna veknu i z no`om nare`e pejc falatki. [eda.) ELEONORA Nare` i za Slavi~ku i za Bodx. (Kostelqnik re`e i|e dva falatki. Eleonora sipe z miski per{e jomu, a vec i sebe. Cihosc. Lwm kedi-nwkedi ~uc kloncanw lo`koh i polcorovih tanwroh.) ELEONORA ]abrik? KOSTELQNIK Mmmm... ELEONORA Preba~... Dzepowdnim slovom nw bulo mesta u tim obiscu. KOSTELQNIK ^e`ko i mnw... Okreme tak... ked bizme {e {icki... trebali zisc... kolo poludzenku... Yk dakedi ked zme {e shodzeli na na{ih vakacijoh. ELEONORA Buli zme mladi. KOSTELQNIK Zdogaduw{ {e ked nas tedi zna{ol zapor u Kor~inu? ELEONORA Ked {e vilyl Strij. Yk na Niy}ari!
589
KOSTELQNIK Na Preobra`enw. ELEONORA Lwm co zme nw ostali bez na{ogo Irinejka. (Vin<ma husto~ku i ucera slizi.) KOSTELQNIK Bome, malo hibelo. ELEONORA Voob|e som nw oba~ela ked vi{ol z obisca. KOSTELQNIK Zi{ol na pobre`w pripatrac {e yk voda no{i. ELEONORA Na |esce, {vidko {i go prena{ol. KOSTELQNIK Yki{ik lxdze go oba~eli ked {e zo{l<snul i vlapeli za }alwr. ELEONORA A gevtu `enu odnwslo... KOSTELQNIK Vwdno zoz calu hi`u. ELEONORA Buli zme {icki mokri yk ka~ata. KOSTELQNIK Mo`ebuc sebe Bodqo prave tedi poru{al {lwpe ~erevo? ELEONORA A ti ~erva u bruhu. KOSTELQNIK To od nervozi. ELEONORA Va`ne `e {e {icko |e{l<vo zakon~elo. KOSTELQNIK Z Bo`u pomocu. Bog dobri. (^uc bren~ok na uhodnih dzveroh. Eleonora stava i otvera. Zadihani pred dzvermi sto< Petro Golovecki, su{edov sin. U rukoh nervozno gulqta {apku i ucera znoj zoz ~ola.)
590
ELEONORA O, Petrik! Naj {e pa~i vojdz. (Uvodzi go do kuhn<.) Kedi `e ce pu|eli? KOSTELQNIK Go, vitaj hlope! Nolw, {edaj. Budze{ palwno~ku? PETRO GOLOVECKI ([eda }u stolu.) Nw, dzekuwm... Znace... U kazamatu {e od v~era co{ka ~udne slu~uw. Rusi zbe{nwli, lax, bix, begax gevalq-tamalq yk vajna}i. Vipatra scekax z Lqvova. Rozlo`eli velqki ogenq na stred dvora i spalxx arhivu. Toto co vrednwj{e kladu do ladoh i odno{a. Nw{ka nad ranom, pri{li na dze{atki novi kamioni, ta po~ali utovaryc pu{ki i municix. A ~uli zme i tenki yk begax po ul<~koh kolo gare{tu. ELEONORA Gospodi! Znova vojna... KOSTELQNIK Budze{ golwm pogar vodi? PETRO GOLOVECKI Vodi? Mo`e, kus vodi... (Eleonora bere per{i {lwbodni pogar zoz stola, alw {e Petro nw mo`e do~ekac, naglo }rabe kan~ov, vipiva, a` mu ~uri po bradi i rekli. Vraca kan~ov na stol i ucera {e do rukava.) KOSTELQNIK Gladni {i? Nolw, zawdz dakus. Nia, poludzenok u` gotovi, lwm ~ekame dzeci... Co{ka ih dlugo nwt... Dumam... wst mesta... Reku, x{ka i|e cepla... ^i bi{ nw volwl per{e meso?... Zna{ mi, tak, dakedi, wme {icko prej} {ora... (Pricaguw bl<`ej misku, otvera, zad`obuw z vidl<~ku falatki i kladze mu polni tanwr.) Sce{ scegno? ^i, mo`ebuc, vol<{ bile, abo kridlo... Nia, tu ci i ma~anka... paradi~ankova... Na{a pan<matka ci pravi majstor za taki stvari... (Pauza.) ELEONORA A, na{ogo Bodx... {i vidzel? KOSTELQNIK (Dava Petrikovi prepolni tanwr do rukoh.) Bo`e, Noro! Ga, pu| hlapca naj {e per{e naw! PETRO GOLOVECKI (U wdnej ruki trima {apku, tanwr z mesom u drugej. Zaslupnuto patri do `emi.) V~era ve~ar zme obidvome vipisali svojo mena u
591
pinqvici dze nas zmesceli. Na pecu, na oblaku i na mure. [mati co sce mu poslali, ostali u zajdi. Trimal ih pod glavu. Potim mnw i i|e daskel<h stra`are vivedli na dvor, `e bizme im pomogli kolo utovaru. Nwdalwko od kamiona, calkom pri `emi, zarucani zoz {mecom i praznima {katulami, zba~el som ro{tel< i o{viceni oblak od gevtej na{ej prostori<. ^ulo {e v{el<yki glasi, vikri~ovanw, galajk, a vec... {trelqba i jojk. Pokradzme som {e yko{ docag }u ro{telqom... Na `emi lw`ali na dze{atki trupla, a druga }rupa gare{tancoh ih za nogi cagala do kuta, do men{ej prostori<, tam dze bula umivalqny i gajzli... Rucali ih wden prej} drugogo... Na gromadu... Vec ubegli yki{ bez uniformoh... @e bi ih tam zamurovali... U tej galamuti i stra`are na dvore po~ali {trelyc po nas. Mnw n<hto nw oba~el, ta ked {e kus oddalwli y presko~el murik, y gajd, takoj do vas... SCENA 4 ([tvartok, 2. december 1939. roku. Kar~ma “Leopolis”, na po~atku Getmanskej ul<~ki, nwdalwko od piycu. Za stolom u uglw {edzi o. Kostelqnik, dokon~uw poludzenok. Dol<va sebe vina do pogara, zapatreni do naslovnogo boku lokalnej “]azeti”. Prihodzi nwpoznati ~lovek u {matoh zoz tvidu, z pripnutu cmo~ervenu motilq-ma{lx na vikrohmalqovanej bilej ko{ul< i z kafovu ta{ku u ruki. Wden ~as sto< pri stolw. Kostelqnik nw obraca uvagu na nqgo.) ^LOVEK [lwbodno? KOSTELQNIK (Popatra na nwpoznatogo prej} novinoh, potim {e aro}antno oglyda po kar~mi.) Nia, mace tam prazni stol, pri avzlo}u. (Predlu`uw ~itac.) ^LOVEK Dopu|ce mi `e bim {e predstavel. ]ustavo Verdini Vilanova. (Nwpoznati ~lovek {eda oprez Kostelqnika.) KOSTELQNIK (Sarkasti~no.) To bi mi malo daco zna~ic? ]USTAVO VERDINI Napevno nw. KOSTELQNIK Ta vec? ]USTAVO VERDINI Scel bim z vami pobe{edovac.
592
KOSTELQNIK A o ~im, ked `e {mem buc nwpristojno lxbopitl<vi?... Naj {e pa~i, {edn<ce... Godni vas nogi bol<c ked `e rozgvarka potirva... “Bur}undske” im odli~ne! (Dovoluw ka~mara.) ]arson! Modl<m vas i|e wden pogar! ]USTAVO VERDINI Vidzice, o~e, y... KOSTELQNIK ...U dovirix, }er{lu nw berce n<ykim koncom. Hroba~na... A kolbasa!? Oba~eli sce `e po ul<~koh nwt bo`ogo p{iska? V~era som dostal taku pregany~ku `e som lwdvo dobegnul po dom. Malo hibelo `e bim {e nw... (Pauza. Ka~mar prino{i pogar, sipe i vraca {e }u {anku.) ]USTAVO VERDINI O~e ]abriwl, ked `e sce zakon~eli zoz }astro-peristalti~nima temami... KOSTELQNIK ...Ta sce, zlati wden, napraveli taku silnu dragu a` zoz Rimu, `e bisce mi praveli dru`tvo u vipivanx ostatnwj fly{ki vina, z kotru i|e rozpolaga kar~ma “Leopolis”? Naisce, velqka ~esc! Nazdrave! (Dzviga pogar. Odpiva.) Yk nam tu pred dvoma me{acami ubegli Rusi, godno {e slu~ic `e po kar~moh vecej nw budzeme mac an< masnej sodi... No, poko{tujce! [lwbodno! Co {e skar`ice, mi nw truwme svojo svy|enstvo! Ga, ga, ga! (Kostelqnik znova odpiva. ]ustavo Verdini lwm diskretno podzviguw pogar.) ]USTAVO VERDINI Yk to dumace: zoz Rimu? KOSTELQNIK Ked `e {e nw sprevedam, palata fameli< Vilanova i|e v{e u Via Bor}o Andwliko, odkadz mace prekrasni popatrunok na Sikstinsku kapl<~ku i Vatikanski muzej? ]USTAVO VERDINI Gej, i|e v{e. KOSTELQNIK A poznati sce i po tim `e sce dali daskel<h administratoroh, ta a` i wdnogo Papovogo osobnogo sekretara. ]USTAVO VERDINI Milo mi `e tak dobre poznace istorix mowj fameli<.
593
KOSTELQNIK O~iglydne `e {e i vi dobre rozpitali o mnw, ta bi bulo naisce de}utantne ked bim {e i y vam predstavel, agejce? ]USTAVO VERDINI Ga, vono... KOSTELQNIK No, vidzice! Teraz zme, tak povesc, priytelw, a medzi priytelymi nwt tajni. Ta, o~e ]ustavo, yk vam mo`em pomognuc? (Sklada novini i spu|uw ih na stol.) Sluham... (Vin<ma tabakeru, pal< sebe ci}aretlu.)... Y in{ak vol<m pipku, alw nw ka`de mo`e ocerpic mocni dim ~arnogo “samsuna”. (Duw mu do tvari.)... Zapal<ce i vi? ...O, preba~ce, zabul som. Wzuita!? Nw piw, nw kuri, nw karta {e... Yk sto<ce zoz `enmi? Nam grekokatol<kom {icko dopu|ene! ]USTAVO VERDINI Va{ sarkazem o~iglydno u vyzi zoz va{u fascinantnu inteli}encix, o~e ]abriwl. Nw znam lwm preco taki o{tri strili na moj rahunok? Vi erudita, naukovec i teolo}. Nw {ve~i vam nwnavidzic dakogo. Napevno vam poznate `e u VI viku velqki reformator, papa Gregor okon~el vimenki na spisku sedem smertelqnih grihoh i na per{e mesto polo`el prave gordosc. KOSTELQNIK Y svy|en<k kotri lxbi svojogo Boga i jogo cerkvu. Va{ rimski model lwm rozbiva totu garmonix i y {e, lo}i~no, zoz tim nw skladam. To nas privodzi }u problemu kolo mowj ekskomunikaci<, za kotru {e Kuriy tak zdu{nw zakladala pred dze{ec rokami. ^i {e, mo`ebuc, novi Pontifex maximus daco nw predumal? ]USTAVO VERDINI Mu{im vas kus vipravic. Nw u pitanx n<yke zakladanw, pogotov nw Jogo svytosci. Znace i sami `e to bulo stanovisko polqskej cerkvi. KOSTELQNIK Scece povesc `e ih Vatikan nw na{tikal u <h vimogoh za mojo penzionovanw i odn<manw katedri na fakultetu? ]USTAVO VERDINI Va{a rozprava “Arcana dei”, pred troma rokami, vivolala odredzeni nwporozumeny, `e bi tih dnqoh a` bula i tema wdnej zoz sesijoh Kon}re}aci<. KOSTELQNIK Ykej Kon}re}aci<? Nw zdogaduwm {e `e som dostal povolanku. ]USTAVO VERDINI Kardinalskej.
594
KOSTELQNIK Ogo-go! Ta nw gvarce!? ]USTAVO VERDINI ...kotra vodzi prowkt za o~uvanw Wvangeli< u obrazovanx medzi {ickima virn<kami i narodami. Na ~olw {e nahodzi prefekt Ambrozi. KOSTELQNIK In petto? ]USTAVO VERDINI Nw. N<yka tajomnosc. [icki prinw{eni zaklx~eny oficijni. Mam jogo osobne ovlascenw `e bim vam ih pridal. (Vin<ma zoz ta{ki kovertu i dava Kostelqnikovi, kotri rozpatra, a potim lame ~erveni pe~acovi vosk i ~ita pismo. Znova sebe nal<va vino do pogara, vipiva.) KOSTELQNIK Zna~i tak! (Dava mu paperi.) Interesuw vas? ]USTAVO VERDINI Nwt potrebi. Y ih zlo`el. KOSTELQNIK U formi ceplih preporu~enqoh? ]USTAVO VERDINI O~e ]abriwl, vi o~iglydno ~lovek kotri lxbi skrucovac uvagu na sebe. Tota va{a ekscentri~nosc i ekstrava}antnosc vas godna na koncu zn<|ic. KOSTELQNIK Vi mi gro`ice? ]USTAVO VERDINI Zateraz bar`ej radzim. KOSTELQNIK Ogo-go! U meno Vatikana? U meno tri-{tiri stotki lxdzoh kotri tam naisce bivax i `ix na prostore kotri nw vek{i od pol kvadratnogo kilometera? U meno enklavi, dze {e n<hto n<}da nw narodzel, a tih co umarli i co su tam pohovani mo` po~itac na palqci? Vlada tej va{ej der`avo~ki wdna z ostatn<h absolutisti~nih monarhijoh na {vece u kotrej nwt reli}ijnej {lwbodi. O, santissimo Padre! Ta co mi radzice? Yk bim y to trebal pre`ic Vatikan? ]USTAVO VERDINI Za toti roki kelqo som preprovadzel u slu`bi Kuri< nau~el som {e dzepowdnim pravilom. Per{e â&#x20AC;&#x201C; n<}da nw rozdumuj o da~im novim i ori-
595
}inalnim. Druge – ked `e ci daykim koncom take daco i pridze na rozum, nw be{eduj o tim naglas. I trece – n<}da n<~ nw zapisuj. KOSTELQNIK Vokraci, mal bim pojsc do Rimu, pobo~kac Papovi perscenq i tak dostac tristo pokuti za tri stotki mo<h grihoh? Tot ritual {e i|e v{e primenxw, monsinqore? ]USTAVO VERDINI Gej. KOSTELQNIK Dumam, wdno bo~kanw – tristo pokuti? ]USTAVO VERDINI Gej, gej. KOSTELQNIK (N<bi ostoro`no i u dovirix {e nagina }u sobe{edn<kovi.) A, nw mogli bi vi mnw, yk svojomu priytelqovi... rozumice... zredzic avdiwncix pri Papi, `e bim mu das dvaraz-triraz pobo~kal tot perscenq, ga? (D`murknw.) Zaplacim ked treba! ]USTAVO VERDINI Ga, ga, ga! Naisce sce guncut! Ka`da ~esc! Prefekt Ambrozi me dobre spozorel `e bim primerkoval na va{u simpati~nu frantovl<vosc. KOSTELQNIK Nw poznam ~loveka. ]USTAVO VERDINI To an< nw va`ne. Su|nosc u tim `e von zna {icko o vas. KOSTELQNIK Mo`ece mi to dakus potolkovac? ]USTAVO VERDINI A, nw, nw! Dakedi drugiraz. KOSTELQNIK Drugiraz? Scece povesc `e {e i|e dakedi uvidzime? (Infantilno zradovani.) Naisce?! Mogli bizme {e tak, z ~asu na ~as, tovari{ic, prez vikendi abo na {veta, familijno! Napriklad, u nas, u Kor~inu, u Karpatoh!? ]USTAVO VERDINI Familijno, ga? Yk vi to {icko ve{to skladace i pakuwce yk vam odvituw! Fascinantno! KOSTELQNIK Preba~ce, alw Vatikan po tim velqo poznat{i!
596
]USTAVO VERDINI Za wdnih dobre, za drugih nw. KOSTELQNIK To dayka zagadka? ]USTAVO VERDINI Cali `ivot wdna velqka zagadka. KOSTELQNIK Ta nw gvarce!? Dze{ka som pre~ital `e ~lovek co vecej ~ita postava glup{i. ]USTAVO VERDINI Za{ mi podkladace? KOSTELQNIK Bo`e sohranq!? To Sokratovo slova, lwm ih y dakus poprevracal. ^uli sce za nqgo? ]USTAVO VERDINI Nwt pri~ini `e bisce me uvredzovali. Vracme {e na pismo. Secretum sancti offico!
KOSTELQNIK
]USTAVO VERDINI Co dumace porobic z tim u vyzi? KOSTELQNIK Mu{im vam pripoznac `e som nw tak zadumoval wdnogo nunciy, slu`ben<ka Kurijskej kon}re}aci< kotri zadlu`eni za koordinacix misionerskih aktivnoscoh u calim {vece, kotri nadpatra vibudov cerkvoh, risuw gran<ci diwcezoh, prino{i zaklx~eny, predklada kari i pokuti. Vi prakti~no mace upl<v do {ickih aspektoh cerkovnogo `ivota i pomali pravice bazu vlasnej moci medzi lxdzmi kotri, mo`ebuc, wdnogo dny postanx kardinalw. Usluga kotru raz ponuknwce, vraci vam {e storaz vek{a. ]USTAVO VERDINI Prevelqo komplimenti. KOSTELQNIK Nw budzce skromni! To prikmeta glupih lxdzoh. ]USTAVO VERDINI Prefekt Ambrozi... KOSTELQNIK ...Naj {e nw sprevedame, nw traceli bi vi ~as otlukaxci talpi po tej na{ej Gali~ini lwm pre ykogo{ik ]abra Kostelqnika, ked bisce u
597
tim nw vidzeli vlasni hasen. Tak? Va{ {e zvit o~ekuw u Rimu z velqku nwscerpezl<voscu. Vracic zablukanu ove~ku }u svojomu stadu, ~i nw? ]USTAVO VERDINI Vatikan vimaga podpolnu posluhnosc. U va{im slu~ax, napriklad, {l<duxci kro~aj budze `e vam Velqki cerkovni sud po{lw vimogu `e bisce pri{li do Rimu i potolkovali svojo spravovanw. Kuriy {e mu{i vipo~itovac i za~uvac, a Papa mu{i zatrimac avtoritet i nwpogri{ivosc. Ked bi nw bulo tak, cerkva bi nw bula pou~itelq, a virn<ki bi {e obraceli dakomu drugomu `e bi ih vodzel. Rim bi vecej nw bul glavni center, a to {e nw {me dopu|ic. KOSTELQNIK Gvarice nwpogri{ivosc? [a x prave vidumala Kuriy u strahu od premenkoh za kotri {e dumalo `e wj zagro`ux isnovanw. ]USTAVO VERDINI Hristiynstvo u svowj istori< malo svojo turbulenci<. Nw zvalwla go an< protestantska revoluciy, an< nwvirn<ki, an< {izma kotra go podzelwla, an< Napoleonovo ply~kany, ta a` an< gevta predhodna, velqka vojna. Nw zval< go an< tota najnov{a {vetova kataklizma co nam durka na dzveri. KOSTELQNIK Tipi~ni cin<zem! Rim gutori wdno, a robi druge. Raz pripovedace u meno hristiynstva, raz u meno Kuri<. Dakus {e tracice, monsinqore. ]USTAVO VERDINI Alw zato vi tlu~ece i ucinace! Vi i vam podobni. Spiritisti!!! KOSTELQNIK Mili moj, spiritizem zaprovadzel kralqovstvo miloserdiy i vzawmnosci, kotre ogla{el Isus Hrist. Toto co von gutorel u paraboloh, spiritizem ogla{uw z ysnima virazami i bez dvosmislovosci. Ked zakon Starogo zavitu predstavy Mojsej, a Novogo zavitu Hrist, vec spiritizem trece odkrovenw Bo`ogo zakona. Cerkva {e u` davno mu{ela odredzic spram takogo stanoviska, kotre u osnovi gl<boko filozofske, a po harakteru svojogo odkrica â&#x20AC;&#x201C; naukove. ]USTAVO VERDINI I vi {e, n<bi, u tim prepoznali, yk naukovec? No, dobre, vec me nau~ce da~omu! KOSTELQNIK Obavam {e `e bi to potirvalo... Budze nam hibic i|e nektaru... (Ukazuw na fly{ku z vinom.) ]USTAVO VERDINI Co za vas, napriklad, na{ Spasitelq? Dayke prikazaniw, mo`ebuc?
598
KOSTELQNIK ...Isus Hrist nw{ka elitni Duh kotri nam {e u ka`dej hvilqki ponuka yk model. Duh z kotrim {e n<hto nw mo`e porovnovac. Von ver{ina {ickih Duhoh, alw Duh yk i {icki lxdze. Von medixm, ~udotvorec, `ertva i vizioner. Pou~itelq kotri nas u~i `e raj, to prostor dze panuw lxbov i radosc u kotrim vis{i Duhi okon~ux svojo misi< ob|ej garmoni<. ]USTAVO VERDINI Mace dayki dokaz? KOSTELQNIK Dumace, daco materiylne? Mo`ebuc dayku foto}rafix?... Zn<mok auri?... Metri~ni zapis gustosci hmari abo spra`enogo i potru{enogo kameny? Co bi to vas moglo zadovol<c? ]USTAVO VERDINI Vi wden... bezo~ni... wretik... KOSTELQNIK ...kotrogo bisce najvolwli spal<c, yk i Kopernika. I to lwm preto bo vas nau~eli `e kolo Slunka nw mo`, a kolo Rimu mo`! ]USTAVO VERDINI Y nw dopu|uwm tak bezo~no blacic... (Demonstrativno stava.) KOSTELQNIK Pomali, hlap~e! I|e zme nw do{li po blato! Prave zme pri misti~nih zyvenqoh. Lekciy ~islo dva. ]USTAVO VERDINI O ~im vi be{eduwce? KOSTELQNIK O tim `e kelqo vam trebalo ~asu urydovo pripoznac ri`ni svyti mesta {ircom {veta. ]USTAVO VERDINI Nw rozumim. KOSTELQNIK Napriklad, Santiy}o de Kompostela, Lurd, La Saleta, Fatima... ]USTAVO VERDINI Treba buc ostoro`ni! Wst procedura... KOSTELQNIK ...dok Vatikan, za tot ~as, kra{nw garnul penw` od virn<koh za vil<~enw abo dlugoki i |e{l<vi `ivot.
599
]USTAVO VERDINI (Znova {eda.) Scem povesc `e bulo nadosc fal{ivi zyveny, ~isti sprevodzki. Osobnw som preu~oval na dze{atki opisi dostati od n<bi {vedkoh, kotri tverdzeli `e ih na|ivel hto{ka z nwba. Vatikanski viglwdova~e utverdzeli `e {e pri vek{ini robelo o zvi~ajnim vidumstvu i galucinacijoh, kotri buli rezultat psiholo}ijnih problemoh, odnosno epilepti~nih i gisteri~nih pada~koh z elementami gipogondri<... KOSTELQNIK ...ta sce lxdzoh pregla{eli za {alwnih, a na <h ekstazi i vizi< ruceli anatemu. ]USTAVO VERDINI Zna`e `e nw tak. Prever{uwce! KOSTELQNIK Naj nw spominam sirotu sti}mati~ku Nastx Volo{in, `ertvu za priklad ukra<nskomu narodu. Polqska administraciy x, z va{im blagoslovom, zavarla do psihiytrijnogo {pitalx `e bi z nx mogla eksperimentovac. Y x 1935. roku vicagnul otamadz i zmescel do manastira {estroh Vasiliynkoh. Mali zme prekrasni rozgvarki... ]USTAVO VERDINI Aga, teraz som zrozumel! Vona vam, vipatra, slaba to~ka! (Bere ta{ku zoz stola.) Yk mi to skorej nw pri{lo na rozum!? KOSTELQNIK Go~ co! Pripovedace gluposci! (Do kar~mi uhodzi `obrak z tamburku u ruki. Idze od stola do stola, nwprerivno na~udo graxci.) KOSTELQNIK Nia, na{ premudri prorok Isaiy! Scece go upoznac? ]USTAVO VERDINI Y vas modl<m, o~e... Kontrolujce {e... KOSTELQNIK (Kri~i `obrakovi.) Gej, svyti ~love~e z Ganaanu! Gibaj-lw }u nam! ]USTAVO VERDINI Preboga, nw pravce paradi! KOSTELQNIK Preco {e bo<ce? Nw kusa! ]USTAVO VERDINI Pricaguwce uvagu... Nwt potrebi.
600
PROROK (Prihodzi }u stolu.) A, to na{ bo`i pastir! Yk bi poved Whova: “Spokoj tebe moj dobri Gavri<lw”... Vidzim, ma{ dru`tvo... (]ustavo Verdini obraca glavu na drugi bok. Nwpriwmno mu.) Yki{ ganqbl<vi ~lovek? KOSTELQNIK Nw z na{ih krajoh w. Pri{ol a` zoz Rimu. PROROK Ta, nw gvar!? (Dava ruku strancovi.) Milo mi. Tutej{i me volax “i{ ha-Elohim” abo “bo`i ~lovek”. (Vislanwc {e {vidko znahodzi i z ki{enki vin<ma metalnu kopejku i kladze mu do garsci. @obrak roz~arovano rozpatra penw`.)... Bome, moj Gavri<lw, merkuj ti {e od togo tvojogo pajta{a! KOSTELQNIK Bo ~om? PROROK (Zapatra mu {e do tvari.) Co{ka mi w blydi, suhi... ^i w nw hori? @e bim {e nw obral! KOSTELQNIK N<~ {e nw staraj. PROROK Bizovni {i? KOSTELQNIK Ked ci gvarim! PROROK Opatq-lw yki mu o~i... Kirvavi... To mu{a buc {ul<. Od togo pukax kapilari... (Vislancovi.) Sluhaj, cimboro, yk mi {e vidzi, tebe tota kopejka velqo potrebnwj{a yk mnw. Na ti x sebe. (Prorok mu kladze metalni penw` do verhnwj ki{enki na rekli. Obraca {e }u Kostelqnikovi.) Yk bi poved Whova: “Pomodl< {e za otru{ini kotri {i zohabel na stolw i shovaj hlwb kotri ostal za tobu”. KOSTELQNIK Aga, mo`e, mo`e! ...Bayko! (Bere salvetu i sklada do nwj ostatki hlwba. Dava x prorokovi.) ^i bi {e bo`i ~lovek mogol kus o{vi`ic z pogarom bo`eskej mani? PROROK V{el<yk! Pogar ~ervenogo nwbesnogo darunka {e n<}da nw odbiva! Mu{im pripoznac `e mi {e pa~i pod<y z gevtej galilejskej svadzbi, ked gevtot va{ z Nazaretu pretvorel vodu do vina? Odli~ni {tos! Ka`da mu ~esc!
601
KOSTELQNIK Hasnovite i barz efektne. Nazdrave, moj dobri navi. PROROK Dzekuwm vse~esnwj{i. (Bere pogar oprez vatikanskogo vislanca, po~erka {e z Kostelqnikom i vipiva na belo.) Wden takoj, a drugi posle, na dragu, ked `e pre`iwm stretnuce z gevtima enkavede `viriskami za mo<m hribtom. (Ukazuw z glavu u napryme uhodnih dzveroh, dze stoy dvome a}enti u prepoznatl<vih ~arnih skorynih kaputoh i rozpatrax po prostori<. Obraca {e }u n<m, zn<ma svox zgajskanu rusijsku {apku i zmahnw im.) Gej, hlapci! Tu som, ked `e mnw glwdace! Co po dzeki? Mo`ebuc, dayki valcer~ok, polka, mazurka? (Bere tamburku i daskelqoraz vderi po roz{timovanih strunoh.) (Wden z a}entoh prihodzi. Drugi ostava na svowj pozici< pri dzveroh.) A]ENT NKVD (Prorokovi.) Mar{ vonka, {vinqo wdna! PROROK (Salutira, i narokom pozdravy z pravu ruku na l<vi bok ~ola.) Rozumim, tovari{ kontraadmiral!... (Kostelqnikovi.) Zdravi ostavaj, eved Yhve! (Mar{iruxci vihodzi zoz kar~mi.) KOSTELQNIK (Kri~i za n<m.) Hodz zdravi, dobri moj navi! A]ENT NKVD (O{tro go pretarguw.) Dokumenti! (Kostelqnik vin<ma osobnu karto~ku. A}ent x rozpatra zoz {ickih bokoh.) A]ENT NKVD Ha-vri-<l... Kos-telq-nik. Havri<l? KOSTELQNIK Y. A]ENT NKVD Yke vam to meno? KOSTELQNIK Nw rozumim pitanw. A]ENT NKVD Lqvov? KOSTELQNIK Gej. Dahto go vola i Lavov, dahto Lqviv, abo Lviv. Wst i takih kotri go i|e v{e volax Lember}. Dakedi bul Leopolis.
602
A]ENT NKVD Znam, znam, nw mu{ice mi tolkovac... Plo|a sv. Xra ~islo 5? KOSTELQNIK Tu nwdalwko, u su{edstve. (A}ent mu vraca dokumenti i obraca {e spram ]ustava Verdiniy.) A]ENT NKVD Va{o dokumenti. (Verdini vin<ma z nuka{nwj ki{enki sovwtski paso{ z ~ervenu gvizdu na {tredku. A}ent otvera, popatra raz na ~loveka za stolom, raz na foto}rafix. ^ita naglas.) A]ENT NKVD Ser}ej Nikolawvi~ ^erebykov... (Nwspodzivano.) ^erebykov? O, preba~ce, tovari{ Koly, nw poznal som vas... Znace, dostali zme informacix... (Salutira, vraca mu paso{.) Raportira mlad{i vodn<k speciylnej slu`bi, Komarov! ]USTAVO VERDINI Dobre, dobre... Nolw, trac {e!
SCENA 5 (Piytok, 20. april 1945. roku. Budinok Glavnogo {tabu NKVD, u Zamarstinuvskej ul<ci, Gavri<l Kostelqnik barz dobre poznal i|e z ~asoh ked tam odhodzel glwdac informaci< o sinovi Bogdanovi. Za wdnogo od stra`aroh na uhodnih dzveroh bi a` mogol povesc `e mu bul i simpati~ni. Lxbezno mu {e o{mihnul i ukazal pisanu povolanku z velqkim ~ervenim pe~acom Ukra<nskej SSR, a vec {e vwdno uputeli pred hi`u ~islo 217 na per{im poverhu. Mocni zvuk dzvonoh na cerkvi sv. Mikolay ozna~oval sedem godzin rano. Stra`ar mu otvorel dzveri, pu|el go nuka i potim ih zavar za sobu. U istej hvilqki Kostelqnika potrafelo mocne {vetlo. Prosto do o~. Instinktivno podzvignul ruku oprez tvari. Isto~asno po~uvstvoval nwvitrimovni i fojtuxci sopuh dimu i lxdskih viparenqoh. Po~alo mu {e vykac i krucic u glavi. Lwm co nw zamlwl. Vinyl husto~ku i pouceral znoj zoz tvari. Potim {e kus pritrimal za udzvery. â&#x20AC;&#x153;Naj {e pa~i, {edn<ceâ&#x20AC;?, za~ul {e glas nwpoznatej hlopskej osobi. Ostoro`no {e ru{el napredok. I dalwj trimaxci ruku na ~olw, oba~el pod nogami prevraceni karscelq. Podzvignul go i {ednul na nqgo. Nahodzel {e oprez pisacogo stola, na kotrim porozrucana gromada paperu i lampa ~ijo {vetlo mu {e zad`obovalo do o~. Na pravim boku stal kan~ov z vodu i prazni pogar. Po~uvstvoval `e w nwvitrimovno smiydni.)
603
GLAS Dakus ceplo, agejce? KOSTELQNIK Ga, dakus. GLAS Zapal<ce wdnu z tih na{ih, voyckih, papiroskoh? (Kostelqnik ciho.) GLAS A, zabul som. Vi lwm na pipku. (Brenka telefon. Podoba dzviga sluhalku.) GLAS Kapitan Krivalxk, naj {e pa~i... Gej, tu w. Prave go stra`ar prived... Rozumim... Gej, gej, tak i y dumam... Aga... Dobre... Rozumim! Naj `iw velqki Stal<n! (Visoki ~lovek u uniformi oficira ^ervenej armi< zohaby sluhalku i vihodzi spoza stola, vin<ma {irku, pal< ci}aretlu i gnwtka po~ina mocno ka{lyc.) KAPITAN KRIVALXK Au, macer im wbem! Co nam to za gnoj pakux!? Ozda nas scu potrovac!... Yki vi dogan hasnuwce? KOSTELQNIK Yki mo` najsc na piycu. KAPITAN KRIVALXK ^arna berza, ga? “Samsun”? KOSTELQNIK Nw. Doma{n<. “Mahorka”. Yki{ ~elwdn<k predava. KAPITAN KRIVALXK Frantuwm. Zname mi {icko. I hto go produkuw i hto predava i yk {e transportuw! Sciguw u mehoh z Abgazi<. Potim go banda u Odesi pretovary, dodavax mu kojdzeyki azijski }onda i travi, pakux do gordovoh za amoniyk, `e bi go na{o psi nw mogli napahac! Zato i {merdzi na {ikl<nu. Gvary mi, toti mojo, `e go treba rozprestrec na novini i tak trimac na slunku dva-tri dn<. Alw, wbi}a, vec {e presu{i! A za{, wden z Bukovini, mi radzi naj urucim falatki ybluka do doganu, `e bi bul v{e vla`ni. Vec, gvari, gevto ybluko pocaga {icok smrod. (Znova ka{lw.) KOSTELQNIK Preba~ce, pan oficir, alw nw{ka mam obovyzki... Mu{im otrimac Slu`bu.
604
KAPITAN KRIVALXK Aga! Bayko, bayko! I vi mace svox slu`bu. Korci me `e ~i bisce mi, yk filozof, mogli potolkovac yka rozlika medzi nami dvoma. KOSTELQNIK Nw rozumim. KAPITAN KRIVALXK Ga, patqce tak. Vi u slu`bi svowj cerkvi i svojogo Boga, a y u slu`bi svowj parti< i der`avi. Mi, zna~i, obidvome slu`ben<ki. A na procivnih zme bokoh. Yk to? KOSTELQNIK Dumace na dokument kotri pan D`u}a{vili podpisal z Jogo preosvy|enstvom Aleksejom? KAPITAN KRIVALXK Bulo to bar`ej retori~ne pitanw, ]abre. Mo`em vas tak volac? ^i vol<ce ]avril, ]abri{, ]abor Gomzov, Gavril, Gavri<l ~i Havri<l? Yk scece `i bi vas mi Rusi volali? KOSTELQNIK Ked som tu bul ostatn<raz, pred das {tiroma rokami, ta mi {e va{ kole}a podobne pital. KAPITAN KRIVALXK Znam. Mam tu jogo zvit. Teraz to calkom in{aka situaciy. KOSTELQNIK Za mnw nw. Sina sce mi zabili. Nw zna mu {e an< grob. KAPITAN KRIVALXK Bul pripadn<k nacisti~nih SS wdinkoh. KOSTELQNIK Bul ~len vividzovackej or}anizaci< “Plast”, yk i vek{ina ukra<nskej mlade`i... KAPITAN KRIVALXK ...kotra otamadz re}rutovana abo do Banderovih povstan<koh abo do nwmeckej SS divizi< “Gali~ina”. To vam poznate? KOSTELQNIK Nw. KAPITAN KRIVALXK (Vin<ma z fascikli falatok paperu. ^ita naglas.) “Samostojna Ukra<na... Akt o pregla{enx ukra<nskej der`avi... Pod wden, pi{e `e ukra<nski narod i Or}anizaciy nacionalistoh na ~olw zoz Stepanom Banderom pregla{ux Ukra<nsku der`avu... Pod dva, {e spominax za-
605
hodni ukra<nski `emi... zoz {edziskom u Kiwve... Pod tri, pripoznavax Adolfa Gitlera za svojogo vo`da... Potim {e spominax zawdn<cki vowni operaci< zoz nwmecku armix... i tak dalwj, i tak dalwj... Tot propa}andni l<stok zme prena{li pri va{omu Bogdanovi ked w zagare{tovani. Dzelwl po ul<~ki. KOSTELQNIK (Zbunwto.) Pan kapitan, to nw mo`l<ve. Von togo dny, 29. ynuara 1941. roku, bul cali ~as doma. Nw vihodzel z obisca. A` predve~arom odbegnul do pajta{a, tu u su{edstve, co zna~i... KAPITAN KRIVALXK ...Co zna~i? KOSTELQNIK Napevno dayka gri{ka... Akt o tim pregla{enx {e slu~el {ejsc me{aci potim yk moj Bodqo gare{tovani. KAPITAN KRIVALXK Kotrogo pajta{a? (Pauza.) Gevtogo malogo, Goloveckogo, co robi yk pomocn<k u drukarn<? KOSTELQNIK Nw znam, verce mi. Y go od tedi nw vidzel. KAPITAN KRIVALXK A co znace? (Pauza.) Znace `e mal {vi`ej ~arnej farbi na palqcoh? @e mu ruki {merdzeli na aceton? KOSTELQNIK To mogol buc i ~arni tu{. KAPITAN KRIVALXK Yki tu{? KOSTELQNIK Moj sin lxbel risovac, zoz klajbasom, bul barz talantovani... Poznwj{e toti roboti tu{iral... Podobova tehn<ka. KAPITAN KRIVALXK Scece povesc `u mu to dahto podrucel? @e sovwtska vlasc ci}an<? @e to {icko montirane?... (Pauza.) Konw~no, znace vi voob|e dze {e tej hvilqki nahodza va{o sinove Irinej i Zenon? ^i i voni talantovani za risovanw? KOSTELQNIK Znam `e su pod ~as Nwmcoh nasilno mobilizovani. KAPITAN KRIVALXK Nasilno?
606
KOSTELQNIK Gej. KAPITAN KRIVALXK (Vraca {e }u stolu, {porta po paperoh, prenahodzi kovertu, otvera i vin<ma pismo.) Poznate vam meno Klempa Dwrdq? KOSTELQNIK Mmmm... Nw. KAPITAN KRIVALXK Madyrski gusar. Podnaredn<k. KOSTELQNIK Nw. KAPITAN KRIVALXK Preco bi vec wden fa{ista pisal va{omu bratovi do Xgoslavi<? KOSTELQNIK Napevno dayka pomilqka... KAPITAN KRIVALXK Pomilqka, ga? Na koverti wden rukopis, a nuka calkom in{aki!? (Ukazuw mu pismo.) To na tim va{im, rusinskim yziku, tak?... KOSTELQNIK Nw znam... Mo`ebuc... KAPITAN KRIVALXK (Bere pismo, nwrozuml<vo `ubrota, potim ~ita naglas, z vikrivenim akcentom.) Aga!... “Zoz Lqvova velqo u` ucekli i ucekax. I nam bi vipatra ucekac ked bi {e front zbl<`el, bo u bolq{evikoh glad velqka, dze pridu {icko wdzenw od lxdzoh odberax i cepli {mati”... E, toto va`ne: “A vec obidvome na{o hlapci, Zenqo i Irinej po{li do ukra<nskej divizi<, teraz su u Nwmeckej na vi{kolwnx. Zenqo u` u oficirskej {koli u Arolsen, kolo Kassel, bo von skor{e narukoval, a Irinej i|e lwm re}rut u Koblenz nad Rajnu”... I tak dalwj, i tak dalwj... “Lqvov, 17. marec 1944. roku.” Ta gvarice `e ih nasilu mobilizovali?... (Kri~i u napryme uhodnih dzveroh.) Serjo`a! Nolw, daj go tadzi! (Stra`ar otvera dzveri i mocno urucuw nwpoznatu osobu zoz zavyzanima rukami na hribce. ^lovek pada bl<zko Kostelqnika. Zjoj~i. Na tvari mu oba~l<vi kirvavi {l<di, l<ve oko mu podpolno zavarte i spuhnute. Ko{uly na daskel<h mestom okirvavena i potargana.) KAPITAN KRIVALXK No ta, ]abre, poznace togo ~loveka? (Vi{l<dn<k lapa ~loveka za vlasi i obraca mu tvar spram {vetla.)
607
KOSTELQNIK Nw. KAPITAN KRIVALXK (Nwpoznatomu.) Yk {e vola{? NWPOZNATI (Z velqkim bolqom.) Dwrdq... Klempa Dwrdq. KAPITAN KRIVALXK Pozna{ togo svy|en<ka? KLEMPA DWRDQ Poznam. Vecej raz som odhodzel do jogo obisca. Raz som mu gvarel `e mo`e po mnw posilac pisma, bo nas, madyrskih voykoh, Nwmci nw le}itimux na po{ti... Na{o pisma {e nw cenzurux... KAPITAN KRIVALXK Kedi {i ostatn<raz bul u nqgo doma? KLEMPA DWRDQ Nw znam to~no... KAPITAN KRIVALXK (Vin<ma zoz ~i`mi }uma~u i biw Klempu po rukoh i po hribce. Kri~i.) Kedi? KLEMPA DWRDQ Pre{logo ti`ny. KAPITAN KRIVALXK Pri~ina? KLEMPA DWRDQ @e bim go zamodlwl, naj me dayk preruci, prej} svo<h vyzoh, do Topol<, u Ba~kej, bo {e tu vecej nw mo`em skrivac... Bal som {e `e me... va{o... prenajdu. KAPITAN KRIVALXK O ~im sce i|e be{edovali? KLEMPA DWRDQ Gvarel som mu `e som {e doznal o jogo sinoh, prej} wdnogo poznatogo... KAPITAN KRIVALXK Yk mu meno? KLEMPA DWRDQ I{tvan Terek, Madyr zoz Debrecenu, nadporu~n<k u 5. gusarskej re}imenti.
608
KAPITAN KRIVALXK Yk {i do nqgo do{ol? KLEMPA DWRDQ Skrivali zme {e vwdno u mo~aroh pri Zbojsku. KAPITAN KRIVALXK I co {i doznal od nqogo? (Pauza.) (Kapitan go znova ucina z }uma~u.) KLEMPA DWRDQ @e obidvoh Kostelqnikovih sinoh zarabrovali polqski povstan<ki i `e ih pridali Anglijcom na dalq{e vi{l<dzovanw, do ykogo{ik sobirnogo centra. KAPITAN KRIVALXK Ykogo centra? KLEMPA DWRDQ Vownogo. KAPITAN KRIVALXK (Kri~i.) Znam `e vowni! Pitam ci {e `e hto {e nahodzi u tim la}re? KLEMPA DWRDQ Nwmecke vojsko! KAPITAN KRIVALXK Hto? Nw ~uwm dobre! KLEMPA DWRDQ Esesovci i nacisti. KAPITAN KRIVALXK Tak zna~i!? Banda fa{isti~na! (Stra`arovi.) Vodz go nazad. (Stra`ar i Klempa Dwrdq vihodza vonka.) No ta, ]abre, co mace viyvic? KOSTELQNIK Co vi, u stvari, scece odo mnw? KAPITAN KRIVALXK Znace vi barz dobre `e co mi sceme. A do togo {e mo`e dojsc na dva sposobi. ^e`{i i lwg~ej{i. Osobnw, y bi z takima yk vi, po prosto. (Vin<ma pi{tolq, repetira i kladze mu na ~olo. Priciska. ^uc yk igelka vderela na prazno.) Kulqka i gotove! Ga, ga, ga! Alw, na`alq, mu{im {e pritrimovac rozkazoh. Primenqovac subtilnwj{i metodi. (Vraca pi{tolq nazad do po{vi.)
609
KOSTELQNIK (Zaslupnuti.) Pan oficir... Nw dobre mi... Modl<m vas, kus vodi... KAPITAN KRIVALXK (Nadzera {e.) Y n<yki nw pan! Y kapitan ^ervenej armi<! U nas vecej nwt panstva! KOSTELQNIK Vojna zakon~ena. Pokopali zme svo<h mertvih, u` hto yk. Pri{ol ~as `e bizme pokus po~ali zal<~ovac svojo rani. KAPITAN KRIVALXK Yki rani? KOSTELQNIK Du{evni. KAPITAN KRIVALXK Velqki Stal<n gvari `e vojna nw gotova. Banda i|e v{e mocna i podriva sovwtsku der`avu. Nuka{n< nwpriytelw nw buli n<}da mocnwj{i yk nw{ka. Nwt opu|ovany. Robota nw dokon~ena. KOSTELQNIK (Prekosno.) Y svox dokon~el. Dal som sina 1941. roku! KAPITAN KRIVALXK A y calu famelix, dxbre svy|en<cke! (Skaka i ply{nw go. Kostelqnik pada zoz karscely. Vin<ma husto~ku i ucera krev z nosa. Pomali stava i znova {eda na karscelq. Oficir odhodzi }u stolu i z otvorenogo dosiwa bere paper i ukazuw mu.) Z nagodi o{lwbodzeny U`gorodu, 27. oktobra 1944. roku, ked gevtot va{ grekokatol<cki svy|en<k Rom`a trebal parohiynom otrimac privitnu be{edu o slavnej i pobidn<ckej ^ervenej armi<, von to odbil. U pisme kotre {i mu napisal, potrimuw{ jogo zradn<cki postupok... KOSTELQNIK Muka~ovski vladika Teodor Rom`a dostal pre~itac pred tim porihtani tekst, u kotrim trebal obecac parohiynom `e okon~i pricisok na predsidately Republiki ^ehoslovackej Bene{a kolo zlu~ovany Transkarpati< zoz Ukra<nsku SSR i von to nw mogol... To bi bulo procivne... KAPITAN KRIVALXK Kus skorej, u av}ustu istogo roku {i u Gorodskej biblioteki yvno potrimal scekanw men{ej }rupi grekokatol<ckih i daskel<h drugih parohoh do Polqskej. KOSTELQNIK U tej }rupi bulo na tisy~i lxdzoh, a svy|en<koh prej} tristo.
610
KAPITAN KRIVALXK Dalwj. (Prevraca po paperoh.)... U ynuare togo roku {i u wdnej bajbern< viyvel: “Co nam to Rusi roby? Rozbivax nam oblaki na cerkvoh, ply~kax nam sahristi<, odno{a obrazi, kn<`ki, {vi~n<ki. Odn<max nam cerkvi, manastiri, `em, {koli i seminari. Arhivu nam spalxx abo odno{a do Moskvi. Zaverax nam {koli i Univerziteti, gare{tux katehetoh, profesoroh i svy|en<koh, silux {estri Vasiliynki. Cerkovni {pital< i {irotinci nam pretvorxx do }imnasti~nih saloh i kazamatoh. Nw dosc im prepolni Tobolsk, Magadan i Kara}anda. Na{a vira obezglavena”... KOSTELQNIK Nw... nw zdogaduwm {e. KAPITAN KRIVALXK A zdogaduw{ {e, }adu zradn<cki, ked {i u kar~mi “Leopolis”, u dru`tve vatikanskogo {pixna, viyvel za na{ogo vo`da, najvek{ogo sina ote~estva, tovari{a Stal<na, `e “me}alomanizem to du{evna horota pomi{ana zoz aro}ancix”. An< togo {e nw zdogaduw{? KOSTELQNIK Kedi `e to bulo? Kotri {pixn? KAPITAN KRIVALXK Zname mi dobre `e kotri! KOSTELQNIK Napevno dayka gri{ka. Hto zna ~i {e dahto nw prisluhal... vicagnul daco zoz konteksta... KAPITAN KRIVALXK Zoz konteksta, gvari{? O, yk som prizabul!? Pan svy|en<k poznati fahovec za yzik! No ta, doraz ci dam – kontekst! (Bere novi l<stok i ~ita naglas.)... 11. oktobra 1944. roku, na 14 godzin i 30 minuti {i stal na uglw Koscelqnej i Krakovskej ul<~ki, nwdalwko od Ognqogasnej komandi Lqvova u dru`tve na{ogo a}enta, in{ak grekokatol<ckogo svy|en<ka i gvarel mu: “Toti `viriska nas scu podpolno zn<|ic! Komunizem, to vam, kole}a, najvek{e zlo na tim {vece”. KOSTELQNIK To nw pravda! Kotri svy|en<k? KAPITAN KRIVALXK ^it, p{isku! Nia, tu ci slika! (Ukazuw mu foto}rafix i potim go i|e daskelqoraz vderi zoz }uma~u po hribce. Kostelqnik pada na `em. Kapitan gisteri~no kopa do nqgo.) Tot tu, {ivi, zoz ta{ku u rukoh, to ti, ~i nw tak? No, opatq!
611
(Uhodzi ~lovek u ~arnej skorynej mantli i fasciklu u ruki. Pal< {vetlo u prostori<. Za n<m uhodzi daktilo}rafka u uniformi sovwtskogo vodn<ka, no{i u rukoh pisacu ma{inku, {eda za stol. ^lovek ostava pri dzveroh, z ruku povoluw vi{l<dn<ka `e bi mu pristupel i na {eptaco mu co{ka rozkazuw. Kapitan salutira i enki vihodzi vonka. ^lovek u ~arnim prihodzi }u stolu i nwdzbalo ruca fasciklu na gromadu paperoh. Zn<ma {apku, zoblwka kaput i vi{a ih na fo}a{. @ena ritualno sklada prazni paper i indi}o, ucaguw do ma{inki i po~ina durkac yk wj von diktira.) ^LOVEK U ^ARNIM ...Standardna procedura. Gore, nal<vo, z velqkima bukvami, to u` znace: NARODNI KOMESARIYT NUKA[N>H D>LOH USSR... UPRAVA ZA DER@AVNU BEZPE^NOSC... SPEC to~ka ODZ to~ka 2 smu`ka 5 UKR... OZNAKA DOKUMENTA – STROGO DOVIRL>VE... D>LOVODNE ^ISLO – 408 smu`ka 215... LQVOV... DATUM nw{kaj{i, 20. april 1945. roku... Na {tredku naslov – VIYVA: “Y, dolu podpisani Gavri<l Kostelqnik, grekokatol<cki svy|en<k, na adresi u Ul<ci Kornyktov ~islo 1, od may me{aca 1942. roku... (Vin<ma yki{ dokument zoz fascikli i dava wj.)... U predlu`enx mi predurkajce tot tekst i dolu zohabce mesta za jogo i moj podpis... (Sipe vodu z kan~ova do pogara i dava go Kostelqnikovi kotri {vidko vipiva.) Naj {e pa~i, {edn<ce. Y polkovn<k Revenko, z der`avnej bezpe~nosci. Nw mam velqo ~asu i nw pada mi na rozum {e z vami ona~ic. Ovlasceny kotri mam taki `e vol<ce za n<h an< nw znac, a depe{a zoz va{u podpisanu viyvu mu{i buc u Moskvi najpoznwj{e nw{ka na poladnw. Rozumeli sce? KOSTELQNIK Y proboval potolkovac va{omu kole}ovi... POLKOVN>K REVENKO ...Druge, ked `e sce podumali `e vam sinove na bezpe~nim mesce, barz sce {e sprevedli. Tovari{ Stal<n i ^er~il {e pred daskel<ma godzinami konw~no poradzeli kolo vracany {ickih zarabrovanih Ukra<ncoh, nwmeckih voykoh i drugih fa{istoh zoz tih prostoroh, yk tih mobilizovanih tak i gevtih drugih, `e bi {e im tu sudzelo yk zlod<jom. Ysne vam `e co to zna~i?... Trece, co {e dotika kapitana Krivalxka, von tipi~ni voyk i jogo metodi nw v{e na svo<m mesce. Nw berce mu to za zle. Von prosti i nwobrazovani. Visoki vowni ~in dostal pre zaslugi z nagodi o{lwbodzeny Lqvova. KOSTELQNIK (Podpolno zlamani.) Scel som povesc `e moy kooperativnosc zoz sovwtsku vlasc... POLKOVN>K REVENKO Nw trapce {e. [icko mi poznate. Na|iva Moskvi va{ej dele}aci< 1944. roku barz dobre odgukla. Fakt `e sce dze~nw prilapeli ponuknute sotrudn<ctvo i pridali pomoc ^ervenej armi< od 100 000 rubl< bul akt dobrej
612
dzeki. Odli~no sce to porobeli. Tovari{ Stal<n zadovolqni. Hru|ov, pravda, kus do{pintoval. Zadovolqni bul i patriyrh Aleksej. No, to lwm per{i kro~aj. U medzi~a{e, brat pokojnogo Andrey [eptickogo, Klement, yk co vam poznate, odbil to prilapic, co zna~i `e godno buc problemi. KOSTELQNIK Jogo nwprilapjovanw, bar`ej principiwlne... POLKOVN>K REVENKO Modl<m, vas! Nw sprevedajme {e. Y nw na<vni! Poenta u tim `e Moskva na toto patri yk odbivanw sotrudn<ctva Grekokatol<ckej cerkvi zoz sovwtsku vlascu, u gartu{enx Ukra<nskej povstan<ckej armi<. To ysne i to {e mu{i vigladkac. Va{ konkretni zadatok or}anizovac antikatol<cki mitin}i i drugi fajti propa}andi medzi uniytskim svy|enstvom. Treba {e o{tro sprocivic ka`dej antisovwtskej kampan< katol<koh i odrucic Vatikan i Kurix, yk co to u` porobel pravoslavni Sinod, kotri oficijno povolal {ickih uniytoh na povtorne zlu~ovanw zoz pravoslavnu matku cerkvu. Tih kotri nw pristavax, abo {e sprocivxx i buny, sovwtska vlasc osudzi yk nacisti~nih kolaboracionistoh. Spiski {e u` pravy. KOSTELQNIK Dakus som nwspodzivani... POLKOVN>K REVENKO To bi bula per{a faza. U drugej bisce trebali formovac wdnu robotnu }rupu... KOSTELQNIK Robotnu }rupu? POLKOVN>K REVENKO Navolajce x yk scece. Znam `e zvu~i birokratski, alw vi pohopxwce na co dumam. Viberce lxdzoh kotri {e skladax z vami i kotri za na{u stvar. Mi {e do va{ogo viboru nw budzeme mi{ac. Mace podpolnu {lwbodu. Pravda, Moskva vam su}eruw `e bisce rozdumali i o svo<h dvoh pomocn<koh. To: Miha<l Ivanovi~ Melqnik zoz Drogobickej i Antonij Andrijovi~ Pelqveckij zoz Stanislavovskej eparhi<. Obidvome u` prevereni i osobi su od doviriy. KOSTELQNIK Predpostavym `e Moskva u` rozpolaga i z daykim terminom? POLKOVN>K REVENKO Mi zname `e to nw lwgka robota. Ti` tak zme svidomi `e bi odredzeni represivni miri d`obali do o~ diplomati< Zahodu, co nam u tej cikavej hvilqki n<yk nw odvituw. Nw treba prebarz provokovac soxzn<koh, nasampredz Anglijcoh. Situaciy kolo buducogo podzelwny Berlinu i|e v{e goruca kromply. Na`alq, nwt velqo ~asu. Mace i|e tidzenq.
613
KOSTELQNIK Modl<m?! POLKOVN>K REVENKO Potim u{l<dzi zvolovanw velqkogo Soboru, u polovki iducogo roku. KOSTELQNIK Y... y... naisce podpolno nwspodzivani... Co ked daco ru{i yk bi nw trebalo? POLKOVN>K REVENKO Mi {e, vipatra, znova nw rozumime. Nw {me buc n<ykej gri{ki! Tovari{ Stal<n rozkazal: 8. xnij 1946. roku. KOSTELQNIK Dze? POLKOVN>K REVENKO U katedralnim zdanix sv. Xra. Budze to vel<~ezni spektakl. Mi {icko zor}anizuwme. Povolanki za goscoh dostanwce na ~as. KOSTELQNIK Co budzem robic ked {e mitropolit Slipij sprocivi? POLKOVN>K REVENKO Vladika... Josif Slipij na{l<dzel [eptickogo po pravu sukcesi<, co za Moskvu podpolno nwre}ularne. O n<m u` davno otvoreni dosiw. Wst nadosc materiylu kotri go kompromituw yk nacisti~nogo kolaboracionistu, zradn<ka i otvorenogo nwpriytely ukra<nskogo narodu. Ked `e {e obavace `e vam godzen pravic odredzeni problemi, budzce spokojni. To vam }arantuwm. Pre{logo ti`ny som go osobnw gare{toval. KOSTELQNIK Nw lxbel bim ked bi dahto mox aktivnosc u roboti tej “iniciytivnej }rupi” povyzal zoz denunciycix. Nw daj bo`e ked bi {e doznalo... POLKOVN>K REVENKO N<~ {e vi nw starajce. Tovari{ Stal<n za {icko ma ri{enw. Moskva u` rihta paperi za postavynw novogo vladiki za Zahodnu Ukra<nu. Budze to Makarij. Na{ ~lovek. Na jogo pomoc va{a }rupa v{e mo`e rahovac. KOSTELQNIK Alw otec Makarij ma lwm wdnu parohix u calim Lqvove! POLKOVN>K REVENKO To lwm hvilqkovo. Budze ih velqo vecej o par me{aci.
614
KOSTELQNIK Obavam {e dakus... POLKOVN>K REVENKO Bo, ~om? KOSTELQNIK Velqke ~islo svy|en<koh... abo poscekalo, abo su... POLKOVN>K REVENKO ...u nas na previpitovanx. KOSTELQNIK Narod podpolno zbunwti, cerkva obezglavena... POLKOVN>K REVENKO Pripovedace gluposci! To idealna nagoda vracic grekokatol<ckih virn<koh na pravu dragu â&#x20AC;&#x201C; na staru, pravoslavnu viru. (Zazberuw rozrucani paperi po stolw i sklada ih na gromadu.) Per{e co porobice, u` takoj tih dnqoh, po{lwce Jogo preosvy|enstvu Aleksejovi vimogu `e bi vam dopu|el mo`l<vosc za zlu~ovanqom zoz Moskovsku cerkvu. To vam budze perfektni pocag. A` mam i informacix `e vam patriyrh za totu nagodu rihta i yki{ik orden. Rozumi {e, vi yk poznati pisatelq, nacifruwce totu vimogu, yk najlwp{e znace. Y {e do togo nw budzem mi{ac. (Daktilo}rafka mu dava oddurkanu viyvu.) To bi bulo {icko, o~e Kostelqnik. (Dava mu penkalo.) Tu mi podpi{ce... Na obidva prikladn<ki. KOSTELQNIK [mem pre~itac? POLKOVN>K REVENKO Nwt potrebi. Zvi~ajna birokratiy. (Kostelqnik podpisuw viyvu. Polkovn<k i|e raz preverxw Kostelqnikov podpis i {icko vwdno kladze do fascikli. Oblwka kaput, kladze {apku na glavu. Z ruku dava znak sekretarki `e bi vi{la vonka. Vona salutira, bere pisacu ma{inku i vihodzi.) POLKOVN>K REVENKO Ked `e {e {icko zakon~i, yk co planovane, budzece rukopolo`eni do ran}u protoprezvitera i mitrata. U odredzenih nagodoh sce godni no{ic mitru, perscenq, kri` i cerkovni odlikovany. To najvecej co vam {e mo`e u tej hvilqki ponuknuc, z oglydom `e sce o`enwti. KOSTELQNIK I|e bim {e lwm scel opitac... POLKOVN>K REVENKO Lwm {vidko, bo ponaglym. Avion me u` ~eka pri Signxvki. KOSTELQNIK Co budzeme zoz Ukra<nsku povstan<cku armix?
615
POLKOVN>K REVENKO Mi? KOSTELQNIK Dumam, im {e napevno nw budu pa~ic toti pocagi Moskvi... POLKOVN>K REVENKO Na`alq, y z tim nw mam n<~. Mojo uputstva calkom precizni. Za toto o ~im {e vi pitace nw mam n<yki ovlasceny. KOSTELQNIK Voni {e nw budu spokojno pripatric yk {e tota kampany odviva. POLKOVN>K REVENKO Tu podpolno mace pravo. KOSTELQNIK Godni {e vimscic. Zaprovadza teror. Voni za{ lwm respektabilni faktor, nasampredz na valalw... POLKOVN>K REVENKO Modl<m vas! Yki respektabilni faktor!? Garsco~ka zbojn<koh! Ked im skapu glavni, ta {e rozsipu yk prah po stepi. KOSTELQNIK Narod ih potrimuw. Nw mo`ece premen<c narod!? POLKOVN>K REVENKO Zato vi tu! Vi mo`ece! KOSTELQNIK Co mi radzice? POLKOVN>K REVENKO Budzce ostoro`ni. KOSTELQNIK Y za{ lwm mam famelix... POLKOVN>K REVENKO Prave to pri~ina `e bisce rozdumali z dvoma glavami. KOSTELQNIK Yk to dumace? POLKOVN>K REVENKO To vi lwp{e znace! Tak sce, ginto, pisali gevtim va{im Rusnacom u Xgoslavi<, ~i nw? No, idzeme? Co ~ekace? Tak vam {e barz pa~i tu u nas? Ga, ga, ga!!! (Obidvome vihodza vonka. Polkovn<k ga{i {vetlo u prostori<.)
616
SCENA 6 (Sobota, 12. november 1938. roku. Wdna z kelijoh manastira {estroh Vasiliynkoh, pri cerkvi sv. Onufriy, u Ul<ci Stanislava @olkevskogo. Na stredku prostori< stol i dva karscel<. Sti}mati~ka Nasty Volo{in, prikrita lwm zoz lwgku, zgulqtanu plahtu, lw`i gola na poscel<. ^asto~no {e zriva, vre|i i odn<ma, vipina {e, maha zoz rozkirvavenima rukami, skube vlasi, drape {e po tvari. Z velqku usilovnoscu daskel< {estri Vasiliynki x probux trimac za ruki i nogi. Druga }rupa namaka vek{i falati }azi u plehovej kupa~ki i roz~uhux x po bruhu i kluboh, po per{oh i {i<, po zatilqku, prikladax na ~olo i l<ca. Ignaciy, nastoytelqka manastira, sto< pri korunki i nadpatra. Na procivnim boku prostori< oprez rozpyca na mure, klw~i o. Kostelqnik i sciha {e modl<. ) IGNACIY Lwm pomali! Ostoro`no... Tak... Ruki, ruki! Trimajce wj ruki!... Merkujce na rani... O~e Gavri<l, nolw, pomogn<ce... Nw mo`eme x zvladac... Odn<ma {e... (Nast< {e naraz po~ina vykac i povracac po zaglavku i poscel<ni.)... [vidko, dajce lavor! (Wdna zoz {estroh {e hily pod poscelq, vin<ma sudzinu i podklada Nast< pod bradu.) Nw tak! Na bok wj glavu!... Merkujce... Nolw i vi dva! Ta co sto<ce!... Nw pu|ajce wj ruki!... I|e nam {e nw zafojtovala!... O~e! ^uwce? Gibajce tadzi! Odnww nam {e!... KOSTELQNIK (Na klw~aco {e lwm oglydnw.) Dajce wj kus {vecenej vodi! (Ukazuw na stol<k na kotrim fly{o~ka i tanwr~ok zoz proskurku. Pre`egna {e.) ...Isus v`al hlwb, blagoslovel go, nalamal na falatki i gvarel: “Ve`n<ce i wdzce od togo {icki, to celo mojo kotre {e za vas prida”. Potim Isus v`al pogar i gvarel: “Ve`n<ce i pijce z nqogo, to pogar mowj krevi kotra {e prelww za vas”. (Nastoytelqka podzviguw Nast< glavu i sipe wj do ustoh daskelqo kapki. Na dzveroh {e zyvxw dohtor u bilej mantli.) IGNACIY (Oba~uw go `e vo{ol.) O, dohtor Ber}man! Modl<m vas, pre boga, dajce wj daco za zmirenw. Nw mo`eme x zvladac... DOHTOR BER]MAN (Pribeguw }u poscel< i prepatra `renka horotn<ci. Potim wj zoz stetoskopom osluhuw {erco i plxca.) ...Znal som! To~no som mogol predpostavic `e {e slu~i take daco! (Kri~i na nastoytelqku.) I|e som vam ohabel i svoj privatni telefon `e bisce me obovyzno navolali ked bi pri{lo do drasti~nih premenkoh!? Tak? IGNACIY Nam sce go nw zohabeli.
617
DOHTOR BER]MAN Dal som va{omu parohovi! To nw iste? IGNACIY O~iglydno `e nw. (Z glavu mu dava znak `e Kostelqnik prisutni.) DOHTOR BER]MAN Kelqo to u` tirva? IGNACIY Ga... Treci dzenq. DOHTOR BER]MAN Treci dzenq?! Stra{no! Nolw, dajce mi z orman~ika alkogolu i vati... (Vin<ma z ki{enki metalnu {katulku z inwkcix i fly{o~ku, rozmutqkuw x, vicaguw ~e~nosc. Ruca fly{o~ku na `em.) Mocno x trimajce! (Obraca {e spram Kostelqnika kotri klw~i na drugim koncu prostori< i modl< {e. Sarkasti~no.) Mogli bisce nam dakus pomognuc, o~e, ked `e vam nw ~e`ko. (Kostelqnik stava, alw nw prihodzi bl<`ej. [estrom {e, konw~no, udalo zvladac Nastx. Dohtor per{e dezinfikuw mesto, a potim zad`obuw iglu do veni. [eda bokom na poscelq, nwprerivno x trimaxci za ruki.) DOHTOR BER]MAN (Ukazuw Kostelqnikovi kirvavi Nastqovo dlan<.) Vidzeli sce?... Gibajce bl<`ej! (Kostelqnik {e nw ru{a.) No, opatqce i sami yk {e ~erven<. Tvarde, zapalwne, zagnowne... Infekciy! I|e nam lwm }an}rena hibi. (Kostelqnik ciho.) Nw, nw! Gotove! Volajce bolqn<cki avto. Takoj x pakuwme nazad do {pitalx. (Ignaci<.) Oblwkajce x. (Daskelqo {estri x podzvigux i oblwkax wj ~istu lwnovu ko{ulx.) Dajce ko~ik zoz konka! (Wdna zoz {estroh vihodzi vonka i gnwtka {e vraca }uraxci invalidski ko~ik. Kostelqnik x zopera, bere od nwj ko~ik i }ura go dalwj od poscel<, }u oblaku.) KOSTELQNIK Dohtor Ber}man, mo`ebuc bi nw trebalo prino{ic odredzeni zaklx~eny skorej ~asu... DOHTOR BER]MAN Skorej ~asu?! Vam wj konvulzi< nw o~iglydni?... O~e ]abriwl, toto {e odnylo kontroli i y budzem vimagac va{u osobnu odvi~atelqnosc za wj prerucovanw tu, do manastira. Zdogadn<ce {e, obecali sce, }arantovali, pocagli svojo vyzi, mitropolit [epticki svojo, i co {e slu~elo? To `e teraz mame obi~ne sranw! Morfixm, kotri tohmam do nwj, godzen o wden ~as napravic gor{e yk co w teraz. To scece? Scece `e bizme x zanav{e straceli?
618
KOSTELQNIK Naopako! DOHTOR BER]MAN No, ta vec? Co scece poscignuc z totu va{u upartoscu? KOSTELQNIK Na{a Nasty Volo{in {e prave nahodzi na dragi }u vsevi{nqomu. Wj rani postali simvol stradaln<ctva calogo ukra<nskogo narodu. Lxdze x lxby, scu x vidzic, doru{ic. Nw mo`ece wdnomu narodu lwm tak v`ac nad<x. DOHTOR BER]MAN Co z vami? O ykej vi to nad<< trepece? Yke stradaln<ctvo, yki simvoli? Odlu~ce {e u` raz `e ~i sce svy|en<k ~i naukovec? Nw mo`ece vi~no {edzic na dvoh karscelqoh! KOSTELQNIK Pan dohtor, vona v{el<yk `e na per{i popatrunok nw vipatra, z medicinskogo boku... DOHTOR BER]MAN A vi, n<bi, yki{ik fahovec?... KOSTELQNIK Fahovec abo nw, alw fakt `e toto teraz za nx ratunok u odno{enx na gevto peklo u va{im {pitalx, dze som x prena{ol u novembre 1935. roku, posle {teracec dnqoh va{ih psihiytrijnih torturoh. DOHTOR BER]MAN Ta sce teraz, napevno, zadovolqni zoz poscignutim? KOSTELQNIK Y x viu~uwm u` vecej yk tri roki i mo`em vam povesc `e wj sti}matizaciy pravdiva, a nw dekorativna, bo {e, yk taka, mo`e zyvic lwm pri osoboh kotrih kra{i gl<boko reli}ijni i spravedl<vi `ivot, co zna~i, calkom duhovna a nw t<lesna! DOHTOR BER]MAN Vona hora! ^e`ko i nwvil<~ivo hora! U pitanx patolo}iy, o~e Kostelqnik, epilepsiy, gisteri~na pada~ka z elementami gipogondri<. Donajposle, nw scem z vami merac yziki! Y svojo gvarel. (Nastoytelqki manastira.) Vinw{ce vodu. (Ignaciy rozkazuw dvom {estrom kotri do kupa~ki urucux pohasnovanu }azu i brudnu horotn<cku ko{ulx i vino{a vonka. Zavera dzveri za n<ma. Nasty {e pomali zmirxw. Dohtor znova preverxw `renka, vin<ma stetoskop, sluha plxca, mera puls. Zadovolqno zdihnw. Stava zoz poscel< i {eda za stol. Vin<ma teku i klajbas, patri na godzinku i zapisuw.)
619
KOSTELQNIK Gri{ice. U pitanx wj podpolno svidomi kontakt z angelom, a to yka{ {lwbodna i vis{a inteli}enciy i sila. Nasty Volo{in ma svox svytu misix za kotru x pou~uw wj nuka{n< glas. Cerpic vwdno zoz Hristom za {icki na{o grihi. ([icki prisutni {estri naraz klwkax i `egnax {e.) Mal som nagodu osobnw do`ic yk du{a sti}mati~ki mo`e napu|ic svojo celo i zyvic {e da}dze indzej, u ri`nih formoh, ~i yk podoba dzecka, ~i hlopa, ptici abo kveca. Mo`e a` i be{edovac, hodzic, wsc i robic, a `e bi za tot ~as sti}mati~ki ostala podpolno za~uvana vlasna svidomosc, znanw i psihi~na norov. Taki talant {e mo`e dostac lwm od Boga. ([estri {e znova `egnax.) IGNACIY O, Gospodi, zohranq nas Bo`e, yka nas ganqba zna{la! KOSTELQNIK (Ignaci<.) Yka ganqba? O ~im vi pripovedace? IGNACIY Cali nam {e varo{ vi{mexw, pravice franti zoz nas! KOSTELQNIK Zoz kogo y to pravim franti? IGNACIY Zoz nas, zoz manastira, zoz cerkvi... ^om sce x tu i privodzeli? Taka nam sprevodzka nw trebala. KOSTELQNIK (Kri~i.) Sprevodzka!? Ta vam, {estro Ignacijo, Nastqovo bol< â&#x20AC;&#x201C; sprevodzka? Parada? Cirkuz? IGNACIY Vi, o~e, barz dobre znace `e Vatikan nw veri do zyvenqoh yki nwt u Svytim pisme, co zna~i `e to viklx~no va{o privatni eksperimenti. KOSTELQNIK Vatikan, Vatikan! I v{e dayki Vatikan!!! Gadovo gn<zdo!!! IGNACIY Zlohasnovali sce dobrotu na{ogo mitropolita `e bi vam dopu|el drukovac kn<`ki o nwj. Dumace lwm yki upe~atok ohabice medzi naukovcami. Vi v{e najva`nwj{i, vi v{e na per{im mesce. Vi {e v{e ostarace lwm o sebe! DOHTOR BER]MAN No, vidzice! Nw very vam vecej an< {estri.
620
KOSTELQNIK A very do Nastqovih obrazoh kotri {e predavax po Lqvove, Stanislavove i Peremi{lx? Pitajce {e im! Dze{ec tisy~i obrazi po obiscoh! To, mili moj dohtor, zna~i na dze{atki tisy~i nacionalno osvidomeni galicki fameli<, kotri svoj status budu glwdac u ramikoh calosnej i nwzavisnej Ukra<ni, a nw Polqskej, abo Rusi<. Dosc nam bulo latinskogo gnobeny i bidnih wdnankoh, fal{ivih politikantskih obecunkoh, dzel<dbi wdnogo naroda na drobni falatki i odn<many na{ih vikovnih gran<coh. Wst velqo mocnwj{ih partneroh od gevtih va{ih blaziranih anglijskih darmowdoh. DOHTOR BER]MAN Tot po{alwl! IGNACIY Zna~i, vi za take daco pohasnovali svox sti}mati~ku i porovnali x z Isusom Hristom? (@egna {e.) Preba~ mi, o Gospodi, gri{na som, bo ci daremno meno spominam. Preba~ i jomu na jogo pi{nosci... Hto {e vidri`nxw, tot {e budze ganqbic, a hto gandruw bezbo`n<ka, tot {e budze ganqbic. Nw karaj togo co {e vi{mexw, bo ce budze nwnavidzic, karaj ti mudrogo, ta ce budze lxbic. Povedz ti mudromu, ta budze i|e mudrej{i, nau~ ti pravednogo, ta budze znac vecej... KOSTELQNIK Co to gutori{? Co {e splwta{? IGNACIY ...Po~atok mudrosci to strah od Gospoda Boga. KOSTELQNIK [estro Ignacijo, y nw dopu|uwm... IGNACIY ...Hto ma mudre {erco, ta mu mo` i rozkazac, a hto masci {alwni }ambi, konwc mu v{e bl<z{i... KOSTELQNIK (Gisteri~no.) Dosc!!! Vonka!!! [icki vonka!!! DOHTOR BER]MAN (Stava zoz karscely, klypka.) Bravo! Yka }luma?! Yka drama! ^om nw poprobuwce u daykim teatre. Vera bo`e, naisce vam lw`a toti tra}ikomi~ni ulogi. Ga, ga, ga! ([estri Vasiliynki ru{ax }u vihodu. Na dzveroh {e zbivax zoz osobu u ~arnej uniformi nwmeckogo SS majora, kotri na remenx trima velqkogo spenwtogo vov~aka. Prestra{eni {estri zvre|a i pozbivax {e wdna }u drugej. Nwmec uhodzi do keli<. Cin<~no {e o{mihnw i narokom kus odpu|i remenq. Yk po komandi, p{isko zmur~i, vi|iri klovaki i po~nw skakac na {estri kotri kolo nqogo prebegux vonka z prostori<.)
621
NWMECKI OFICIR Vipatra toti Polyki yki{ sposobni narod. U vas {e i psihiytri rozumy do teatra! (Dzviga pravu ruku.) Gajl Gitler! KOSTELQNIK (Sciha.) Slava Isusu Hristu. (Vwdno zoz psom Nwmec prihodzi bl<`ej }u Kostelqnikovi. Salutira.) NWMECKI OFICIR Es-es {turmbanfirer Erih Lan}e, vowni ata{e pri nwmeckej ambasadi. KOSTELQNIK Gavri<l Kostelqnik, paroh u cerkvi sv. Xra. (Oficir po voycki primahnw z glavu i obraca {e spram dohtora Ber}mana. Prihodzi bl<`ej i znova povtori isti nacisti~ni pozdrav.) ERIH LAN]E Gajl Gitler! DOHTOR BER]MAN Idz do ~orta! (Odhodzi }u oblaku i {eda na invalidski ko~ik.) ERIH LAN]E Vas nw nau~eli `e yk {e zdravka po nwmecki? DOHTOR BER]MAN Dok som u Polqskej, ta budzem zdravkac yk y scem. ERIH LAN]E Osnovni maniri krasnogo spravovany u civilizacijnih dru`tvoh nakladax `e bi {e i vi mnw predstaveli. DOHTOR BER]MAN U civilizacijnih dru`tvoh {e nw uvodzi psa do cerkvi. KOSTELQNIK Po{edajme, pan {turmbanfirer. (Ukazuw na stol i dva karscel<. [eda sam na bl<z{i karscelq.) ^omu mam podzekovac na na|ivi. ERIH LAN]E (Nastoyco.) Nwurydovej na|ivi. Z nagodi uspi{no ri{enej krizi vibe`encoh na gran<ci na{ih dvoh der`avoh, va{ minister vonka{n<h d<loh or}anizoval diplomatski lovi, tu nwdalwko, u Velqkim lw{e... DOHTOR BER]MAN ...ta sce dakus pozakukovali i do na{ih kasarnqoh. Od gore {e calkom dobre vidzi aerodrom pri Signxvki, agejce?
622
ERIH LAN]E Zamodlwl som go za dopu|enw `e bim, u` ked som u Lqvove, prisustvoval seansom kotri otrimuwce z totu va{u proro~icu. Nazdavam {e `e nw mace n<~ prociv, o~e ]abriwl? (Prihodzi }u poscel<, privyzuw psa za metalnu korunku. Vidzviguw wj ko{ulx pri nogoh, zakukuw do per{oh.) DOHTOR BER]MAN (Ironi~no.) Naisce z}odna nagoda! Vignali sce na dze{atki tisy~i svo<h @idoh, pobrali im mawtki, a nam ih poslali `e bi ih mi nakarmeli i da}dze zmesceli. ERIH LAN]E ...Alw, yk vidzim, budze to daremna na|iva, bo vam misti~ka u dosc podlim stanu... Tak povesc, nwhasnovita! (Spu|uw plahitku i oba~uw na `emi praznu fly{o~ku morfixma. Z verhom ~i`mi x kus poobraca `e bi mogol po~itac co pi{e na etiketi. Popatri na dohtora.) Anglijski?... Y vol<m na{. Nwmecki naj~istej{i. (Stava na fly{o~ku i zoz petu x rozpu~i. Potim kopnw do gromadki sklwn~ini u napryme dohtora.) DOHTOR BER]MAN (Viprovokovani, ru{a }u majorovi, alw zastava na pol dragi, bo p{isko po~ina mur~ac. Odhodzi }u orman~iku, prepatra, zapisuw do teki.) Yk sce, pan oficir, navolali gevtot pogrom u Berlinu, pred troma dnymi?... Reichskristallnacht? Yki cin<zem! ERIH LAN]E (Zmirxw psa.) Reks! [edn<!... Kristalna, ~i carska, bl<|aca ~i {vicaca, {icko wdno. Robi {e i o va{ih gra`danoh, Polykoh, kotri teraz konw~no u svowj `emi. Nw vidzim u tim n<~ podle. A` naprociv! Vel<m Ukra<ncom to n<~ nw zavadza. Tak, o~e ]abriwl? (Ru{a }u stolu. Zn<ma ~arnu skorynu rukavicu i otrepuw zoz nx karscelq. [eda. Otvera fly{o~ku zoz {vecenu vodu, paha, mor|i {e. Zavera du}ov.) KOSTELQNIK (Zbunwto.) Ga, vono... ERIH LAN]E No, ozda sce u` zabuli yk vas prave polqska klika predlo`ela `e bi vas Papa ekskomunikoval? KOSTELQNIK Pravda... ERIH LAN]E Lwm co nw ruceli anatemu na vas! KOSTELQNIK Go~, to i y, mo`ebuc, kus dopomogol...
623
ERIH LAN]E Vidzice, o~e, u tim nwnavidzenx Polykoh zme barz podobni. Zato i mo`eme sotrudzovac! (Prevraca z palqcom po tanwru zoz proskurku, bere daskelqo falatki bezkvasnogo hlwba i ruca ih psovi kotri ih lapa u vozduhu i enki l<}a.) Bravo, Reks! Bravo! Dobri kucov. KOSTELQNIK Nam ginto obecana nwzavisnosc... ERIH LAN]E Lwm u ramikoh velqkogo Rajha. Yk gvarel }aulajter, buduci Distrikt Galizien mo`e dostac odredzenu formu nwmeckogo protektorata i n<~ vecej. Z oglydom yk Ukra<ncom bulo poteraz, pod Polykami, Berlin trima `e taki status calkom udatni. DOHTOR BER]MAN Bayko! Zi{li {e dvome skravci, ta gajd, no`n<~ki do ruk i dakus poprekro<c polqsku der`avu... Mace vi rozuma, lxdze? Ked nw tot... tot... arijovski pavur, alw golwm vi, paroh... KOSTELQNIK Y svy|en<k u slu`bi svojogo naroda kotri, napevno, ked tomu pridze ~as, do~eka nwmecke vojsko na ul<~koh yk svo<h o{lwboditelqoh. DOHTOR BER]MAN Co to be{eduwce? To zradn<ctvo! KOSTELQNIK Zoz hlwbom i solx. U nas to velqka ~esc, her Lan}e. ERIH LAN]E Odli~no! Zna~i, mo`em poinformovac Berlin `e zme {e poradzeli? KOSTELQNIK U na~alw, gej. Vam, napevno, ysne `e moj glas n<~ nw odlu~uw... Y n<yki nw vo`d i nw mo`em preberac sudqbu calogo naroda do svo<h rukoh. ERIH LAN]E Modl<m vas, nw budzce pateti~ni! Nw u cerkvi zme! Mnw va{ glas an< nw interesuw. Bar`ej me cikavi `e co scece porobic z totu va{u proro~icu. Pokly sce scigli zoz gipnozu? DOHTOR BER]MAN Potamalq `e {e wj celo po~alo rozpadovac. ([eda do ko~ika i vo`i {e po keli<.) ERIH LAN]E Pitam {e preto, bo mi u` podpolno kontroluwme na{u Terezu Nojman, ~ijo moci, naisce fascinantni. Na{ tim fahovcoh...
624
DOHTOR BER]MAN ...Dumace ]estapo? ERIH LAN]E ...okon~el odredzeni naukovo merany wj auri, co lwm potverdzelo tezu `e Rezi, yk x mi volame, u hvilqkoh nadihnuca, do`ivxw transformacix. KOSTELQNIK O, vin~uwm! To odli~na vistka! ERIH LAN]E Tak {e zisci idey velqkogo firera `e bi {e wj sposobnosci ubudovalo do postoycogo plana kolo pre{ireny Trecogo Rajhu na vostok, nasampredz ked u pitanx podzvigovanw moralu na{im {melim voykom. DOHTOR BER]MAN Y bi skorej poved `e {e va{ velqki vo`d dorezal od strahu. ERIH LAN]E Er}o, pone`e isnuw odredzena analo}iy medzi dvoma sti}mati~kami, Berlin duma `e bi bulo calkom udatne medzisobno rozmen<c iskustva, co bi malo za cilq po{vid{anw procesa zaberany `ivotnogo prostoru velqkej nwmeckej naci<. â&#x20AC;&#x17E;Lebensraumâ&#x20AC;?. Vokraci, sceme vihasnovac ukra<nski patriotizem u borbi prociv Polykoh. DOHTOR BER]MAN Co? KOSTELQNIK A Rusi? ERIH LAN]E Ga, dobre, mo`e i prociv n<h, alw nam to, hvilqkovo, nw prioritet. KOSTELQNIK I co y mam porobic? DOHTOR BER]MAN (Kostelqnikovi.) Kra{nw som vam gvarel! Scece napismeno? Pakujce x nazad na psihiytrix! Dze wj stvari? [estro! ERIH LAN]E (Vigarta ostatki proskurki po stolw, a do praznogo tanwrka sipe {vecenej vodi zoz fly{ki. No{i psovi. [eda na korunku.) Mo`e to i tak, yk gvari dohtor, alw u tim slu~ax, paroh, mu{ice prenajsc dayku zamenu. Mi, yk predstavitelw vis{ej, ariwvskej rasi, mesto virezovany, ponukame vis{i stupenq otrimovany tej va{ej, slavynskej, civilizaci<. Vokraci, pakuwme i rucame na {mecisko toto co {e o{trambalo, a vidumuwme nove!
625
KOSTELQNIK Nw rozumim. ERIH LAN]E Dajce daco zoz rezervi? KOSTELQNIK Ykej rezervi? ERIH LAN]E Dayku drugu sti}mati~ku. Evstahix Bohnyk, abo gevtu Ganusx Truba, napriklad. [icko wdno. KOSTELQNIK A ked i ih potro{ice? ERIH LAN]E Mace vi zalihi! [a, nw od v~era sce! KOSTELQNIK Na kogo dumace? ERIH LAN]E Ga, ga, ga! Yki vi guncut, paroh! Nw pravda `e nw znace? KOSTELQNIK Nw, naisce. ERIH LAN]E Hto na procesijoh, na Bogoyvleniw, padal do transu yk starozavitni prorok i po ul<~koh vikri~oval lxdzom kojdzeyki tajni? (Pauza.) ERIH LAN]E Kogo `e narod Lqvova navolal “mi{i}en” @idzik? KOSTELQNIK Dumace na Maksa [lesera? ERIH LAN]E Bravo! E, tot bi nam {e dobre zdal! Co bim na n<m spravel kariwru! KOSTELQNIK Co vam von vinovati? ERIH LAN]E A, bome, wst tu materiylu! Ovgo-go! KOSTELQNIK I co ked som vam vecej nw godzen doru~ovac tot, yk gvarice – materiyl?
626
ERIH LAN]E U tim slu~ax {e vec i za vas, her Kostelqnik, prenajdze dayki simpati~ni }eto abo robotni la}er~ok. Konw~ne ri{enw {e v{e prenajdze. DOHTOR BER]MAN (Kostelqnikovi.) Von monstrum! Von be{eduw o zabivanx! O masovnim zn<|ovanx! Treba volac policix! (Ru{a }u dzverom.) ERIH LAN]E Lwm hvilqku, kole}a Ber}man. DOHTOR BER]MAN Kole}a?! Vi... Vi me poznace? ERIH LAN]E (Vibera z verhnwj ki{enki men{i notes, prevraca daskelqo paperi.) Na{ tim fahovcoh, z tej oblasci, provadzi, nadpatra, ta dakedi, yk vi gvarice, i zakuknw dakus do su{eda, na vostok. Popri Kostelqnikovogo spiritizma, nas interesuw i va{o uparte nwpohopjovanw zna~nosci fenomena sti}mati~ki Nast< Volo{in. To abo znak direktnogo sprocivjovany Berlinu, abo mace dayku idex o kotrej sce nw obvisceli n<kogo od svo<h star{inoh? Za toto druge sce nw kapacitet, ta nam ostava rozri{ic gevto per{e... Wst togo nadosc... (^ita.) A, nia! ... Karel Ber}man... Narodzeni 1905. roku u Alen{tajnu, u Vosto~nej Pruskej, Mazurska oblasc, od oca Stanislava Ber}mana i maceri Gani, narodzenej Osvald... @idovka... Ked `e sce tih dnqoh nw prena{li rodi~oh u dawdnim zoz sobirnih centroh pri gran<ci, vec budze barz ~e`ko, naj nw povem `e mi `alq... No, tu velqo interesantnwj{i va{ mlad{i brat, Kri{tof Ber}man, aktivista i buntovn<k, kotri u` okusuw ro{tel< u Breslau... Mo`ece go na|ivic, alw nw verim `e vas godzen poznac... (Kladze notes do ki{enki.) Ked `e vas i|e daco interesuw, z tim u vyzi, zabegn<ce xtre-poxtre do mnw, do kancelari<. Na poradu. Budzem u Var{avi i|e daskelqo dn<... Auf Wiedersehen, her psihiyter! Ende!!! (Zaslupnuti dohtor vihodzi vonka.) KOSTELQNIK Navolali sce go kole}a? ERIH LAN]E Nw obterhovxjce {e. Mame mi dvome velqo va`nwj{i stvari. (Prihodzi }u Nast< i vin<ma wj ruku spod plahitki.) Opatqce. Co vidzice? KOSTELQNIK Sti}mi. ERIH LAN]E To {icko?
627
KOSTELQNIK Sti}mi kotri z ~asu na ~as kirvavy. ERIH LAN]E Y vidzim sprevodzku. KOSTELQNIK Modl<m?! ERIH LAN]E Yk per{e, mesto dze {e nahodza bi trebalo buc iste gevto dze Isusa Hrista predziraveli ked go pribivali na kri`, tak? KOSTELQNIK Gej. ERIH LAN]E Ga, ozda nw prez dlan<, naopako? KOSTELQNIK Na co dumace? ERIH LAN]E Hrista rozopyli tak `e mu gvozdi pribili to~no spoza karpusa, a pomedzi ulnu i radixsom, `e bi dva mocni kosci trimali ~e`inu cela u vertikalnim polo`enx. Kosci garsci, metakarpus, prebarz cenki za take daco, tak? Telqo {e, ozda, rozumice do anatomi<? KOSTELQNIK Alw... ERIH LAN]E ...Druge, preco {e sti}mi zyvxx lwm pri virn<koh rimokatol<ckej viri? Nwt ih pri pravoslavcoh, an< pri xdaistoh. KOSTELQNIK Nasty Volo{in grekokatol<k. ERIH LAN]E Ohabce {e tih gluposcoh kolo uniytoh. To vidumstvo Vatikanu `e bi {e lwg~ej{e kontrolovalo virn<koh, odnosno penw`. KOSTELQNIK To~no! Vatikan to wdno pogubene gadovo gn<zdo... ERIH LAN]E ...Trece, od pejcoh mo`l<vih mestoh na kotrih {e teoretski mo`u zyvjovic sti}mi, odnosno, takvolani Hristovo rani, a to: glava, hribet, ruki i nogi, i|e po teraz n<hto nw dostal sti}mi na per{oh, pod pravim rebrom! Preco?
628
KOSTELQNIK Ga, ozda... ERIH LAN]E Bo bi umar! I vec n<~ z nqogo! Nwt efektu! Komu `e potrebne truplo? KOSTELQNIK Vi to u`asno powdnostavxwce, her Lan}e. ERIH LAN]E Rozumi {e! Daco co banalne, bizarne, postanw absurd, z kotrim, poznwj{e, lwgko mo` manipulovac. KOSTELQNIK To ~ista spekulaciy! Tak bizme mogli i postavic pitanw `e preco vec tak verice do sti}moh va{ej Terezi Nojman? ERIH LAN]E A hto gvari `e verim? KOSTELQNIK Teraz mi n<~ nw ysne! Dva tisy~i roki milioni lxdzoh very... ERIH LAN]E ...Y verim lwm do togo co mi gutori moj firer, a to â&#x20AC;&#x201C; novi {vet! Novi porydok! Scece u tim u~astvovac, ~i nw? KOSTELQNIK Gm, ~e`ko to tak... Naraz. Kedi bim mu{el odvitovac? ERIH LAN]E Mo`ece i takoj. KOSTELQNIK Co budze zoz Nastx? ERIH LAN]E To zavi{i od togo `e yk x {vidko porihtace za novu ulogu. KOSTELQNIK Y tverdzim i znam, y pre{ve~eni, `e vona ma fantasti~ni sposobnosci. ERIH LAN]E Kelqo w zvi~ajno u takim stanu? KOSTELQNIK Kedi yk. Uglavnim, nw vecej yk dvacec {tiri godzini.
629
ERIH LAN]E Na`alq, nw mam telqo ~asu. KOSTELQNIK Vec naisce nw znam yk x zobudzic. ERIH LAN]E (Ru{a {e }u poscel<. Zoz ki{enki vin<ma malu {katulku z dvoma celovima }aletkami. Bere wdnu.) ^uli sce za skopolamin? KOSTELQNIK Nw... Nw znam. ERIH LAN]E (Otvera wj usta.) Kladze {e pomedzi zubi i mocno prici{nw. Rozpu|i {e zoz {l<nu za daskelqo sekundi, nwt opasnosci od gartu{eny. [vidko {e absorbuw. KOSTELQNIK Dayka dro}a? ERIH LAN]E Skorej bim to navolal – serum pravdi. U su|nosci to tropanski alkaloid. Nahodzi {e u na{enx tatuli, latinska nazva Datura stomonium. Osnovni sostav: atropin i hiosciymin. Efikasno naru{uw vilu~ovanw neurotransmiteroh u moz}u, kotri re}ulux son. KOSTELQNIK Zna~i, mocni deliriynt. ERIH LAN]E To~no! Dahto go navoluw “angelkov pra|ok”. KOSTELQNIK Skorej budze `e to “~ortovski pra|ok”. ERIH LAN]E Mo`e i tak. Mnw to {icko iste. KOSTELQNIK Znam. Vam va`ni efekt. ERIH LAN]E Gej. A efekt taki `e ~lovek htori go dostanw {n<w vo{nw i vodzi podpolno normalni diylo} z vami. KOSTELQNIK Nwviroytne!
630
ERIH LAN]E I |iro odvituw na {icki va{o pitany. KOSTELQNIK Nia, budzi {e! (Nasty pomali stava zoz poscel< i yk u transu, hodzi po keli<, doru{uw stol, karscel<. Zastanovxw {e pri oblaku. Roz{iry ruki. Spo~atku diskretni, a potim v{e mocnwj{i zlatni bl<skavki slunka o{vicux wj auru i calu prostorix. Zlwknuti p{isko skin~axci sceka pod poscelq. Kostelqnik i Lan}e {e pocagux }u rozpycu na mure. Nasty {e naraz z roz{irenima rukami po~ina obracac kolo sebe v{e {vid{e i {vid{e i nwprerivno imitirovac zvuk lwceny aviona, {trelqbu mitralwzoh, gvi`d`anw bomboh i eksplozi<. Raz padaxci, raz stavaxci, nwprerivno zapatrena do gore, u`asno kri~i, skriva {e pod stol, spoza karscely, spoza poscel<. Smikom dohodzi do kuta, s~upena, z rukami zakriva glavu i dir}on<.) KOSTELQNIK ([eda na `em }u nwj.) Nastqo, du{o, to y, Gavri<l, tvoj paroh... ERIH LAN]E (Mocno go dril< na bok.) Povedz mi co vidzi{? (Nasty pomali rozodkriva tvar, dzviga popatrunok, zaslupnuto {e pripatra na Lan}ea, {mi{ka {e, glaska go po tvari.) NASTY VOLO[IN (Sciha {piva kol<sanku.) Dzeci, dzeci... hi`a va{a lwci... a i na{a, lwm co sto<, od [vaba {e ka`de bo<... Po{ol Danci}, nwt Gl<vice, nwt Lublinu i Var{avi, [vab nam teraz vojnu spravi... Dze `e tota, prosta dra`ka... z Peremi{lx do Lqvova... A od Tarnova i Krakova, nw ~uc vecej an< slova... ([mew {e. Roz~ituw ukazuxci z palqcom raz na wdnogo, raz na drugogo.) Ede-den-bede-den-cin}i-taj, gajduk-{ov}or-mi~ki-naj, diw-sova-kerti-sova, du-dala-}ere-}ertom... (Ukazuw z palqcom na Lan}ea)... Par!... Nwmci! V{adzi Nwmci! Veeeeeeeeeeelqke vojsko! KOSTELQNIK Vojna? ERIH LAN]E Kedi? NASTY VOLO[IN Narok! Per{ogo septembra. ERIH LAN]E (E}zaltovano zvre|i.) Bravo! To mi treba!
631
SCENA 7 (Nwdzely, 26. oktober 1947. roku. Poluprazni peron Glavnej `elwzn<ckej stan<ci. Dopita w{enqska mokva. Pod zakricom oprez ~ekalqn< sto< ~lovek u vimascenim robotn<ckim kombinezonu z rukami u ki{enkoh. Nervozno pohodzkuw. Pri n<m krasna dzivka u kratkej kafovej bundo~ki z torbi~ku prej} plwca. Spod cmo`elwnogo panqskogo kalap~ka “le chapeau cloche” vikukux dva kand`urki cmih vlasoh pozberani do krasnej kont<. Kus dalwj od n<h, |upeni na gromadi naskladanih ladoh, lw`i bezdomn<k pozakrucani do podartogo voyckogo pokrovca. Hrapi. Kedi-nwkedi {e zriva i nwrozuml<vo `ubrota. Dzivka z ~asu na ~as popatra na nqgo.) HLOP [lwbodno gutor. To yki{ piyni `obrak. Preverel som, skorej yk {i pri{la. @ENA Verba bul na shadzki z Vovkom. Prenwsol na{u zadumku i Vovk {e zlo`el z jogo planom. HLOP Zna~i, Vovk `ivi? @ENA O, Gospodi, yki ti gluptak! Ozda {i nw podumal... HLOP ...Bulo obyvene `e go vlapeli! @ENA Hto obyvel? Rusi? HLOP Mnw osobnw gvarel Golub `e pre~ital u “]azeti” `e bula yka{ {trelqba na dragi za Ravu Ruskax. @ENA Vovk {e skriva u obiscu na{ih preverenih lxdzoh... (Obraca {e u napryme dze lw`i piyn<ca. Pocihi.) ...u Bilogor|i. @ivi i zdravi. A, co {e dotika Goluba i jogo }rupi, primerkuj {e dakus `e co {e vibulqknw{, ked z n<ma {edzi{ po kar~moh! HLOP Sce{ povesc `e dahto zradzel? @ENA Scem povesc `e ih provadza a}enti, bilmezu wden! HLOP Dobre, no, Nusjo, co {e v{e vi|iry{ na mnw.
632
NUSY Vokraci. Nakadzi Kostelqnik vidze zoz ~ekalqn<, pravime gu`vu, obkolw{uwme go i }urame pod gajziban. Y zvre|im, nastanw galajk, zvedu {e lxdze, a mi {e pocaguwme ka`de na svoj bok. I zapametaj: n<yka {trelqba. Nia, idze Verba! (Obidvojo {e obracax u napryme odkadz prihodzi osoba pooblwkana do `elwzn<~arskej uniformi.) VERBA Zdravo. [icko u porydku? NUSY Gej. HLOP Dze {i lwm urval totu uniformu? Dobre ci sto<, bo}ara ci! VERBA (Si~i prez zubi.) Sluhaj Yremko, slunko ci wbem, ked lwm i|e raz daco zasere{, ver mi – budze ci to ostatnw! Ysne? (Zoz stan<~nogo rozglasu ~uc metalni glas slu`ben<ci kotra povtorxw najnov{e obviscenw: “Uvaga, uvaga! Lokalni {inobus ~islo 382, kotri ru{a na {ejsc godzin i tricec minuti, na relaci<: Lqvov – Kleparuv – Podzam~e – Dublyn< Ly{ki – Kamenka Strumilova, uhodzi do stan<ci i budze postaveni na drugim peronu, per{i kolosek. Modl<me putn<koh `e bi zav`ali svojo mesta.” Men{a }rupa putn<koh vihodzi zoz ~ekalqn<. Medzi ostatn<ma z podzvignutim }alwrom na kapuce i z ~arnu skorynu ta{ku u ruki, vihodzi Gavri<l Kostelqnik. Viprosca ruku spod zakrica. Preverxw `e ~i pada di`d`. Popatra na godzinku, durknw z palqcom po nwj i priklada x }u uhu. Oba~uw `elwzn<~ara kotri sto< kus dalwj.) KOSTELQNIK Preba~ce, modl<m vas, ~i to moy godzinka po`n<, ~i y na pogri{nim peronu. VERBA Kadzi `e idzece? KOSTELQNIK Do Ly{ki Murovani... Z tim per{im, ran{im. VERBA Mo`ece z nami... I mi tam idzeme. Lwm prosto, za gevtima lxdzmi... KOSTELQNIK Dzekuwm, zlati wden. NUSY (Lapa Kostelqnika pod ruku.) Nolw, naj vam pomo`em, paroh.
633
KOSTELQNIK Nw trapce {e. Mo`em y i sam. Pomali, ta. VERBA Mu{ice poponaglyc, bo takoj ru{a. YREMKO (Prihodzi z drugogo boku i mocno sciska Kostelqnika pod pazuhu.) Merkujce na }aradi~i! (Kostelqnik podpolno zbunwti popatra raz na `enu, raz na hlopa, kotri go prosto no{a i pribl<`ux {e }u samomu rubcu koloseka.) KOSTELQNIK Pomali, lxdze! [a, scignwme {icki! (Zoz naskladanih ladoh naraz skaka zgorbeni ~elwdn<k pozakrucani do pokrovca i {kintaxci {e rozbeguw za gevtima co pritrimux Kostelqnika. Lapaxci ih za rukavi, zastanovxw ih i stava oprez calej }rupi.) @OBRAK Lxdze, zmilujce {e! Udzelqce hudobnomu bezdomn<kovi... Maj {erca, panw... Daj bidnykovi dakus penw`ka. No, kopejku, dva, nw pitam velqo! VERBA Scekaj otadz! @OBRAK Naj bi{ bul naviki zdravi, i tvojo dzeci, `e bi{ bul |e{l<vi calogo `ivota. VERBA Mar{! @OBRAK (Prihodzi }u Nus<.) A ti, pano~ko? ^om {e skar`i{? Daj dayku drobenyvu. Nw budz skupenda i nw obracaj glavu od kal<ki kotri nw ma an< za falatok hlwba! NUSY Co tot trepe? Trac mi {e z o~oh! @OBRAK Sce{ naj {e pomodl<m za tvox du{u, krasavico? Za lwp{i {vet? Za kras{u budu~nosc? (Klwka oprez n<h, roz{iry ruki.) Nia, opatqce-lw yke nwbo! Fojtuw nas z otrovami, gartu{i z ci}anstvami? Lxdze, to konwc civilizaci<! ^love~estvo lw`i u cmoti i ~eka. Hpame {e do kelijoh i katakomboh, vartame sebe dziriska u `emi i glwdame! Co glwdame? Co mo`eme ob~ekovac ked u cmoti i ma~i o~i ~arni?
634
(Zainteresovani putn<ki na peronu {e pomali po~inax zazberovac kolo bezdomn<ka. Nastava gu`va.) YREMKO (Lxdzom.) Co `e bulo? Co sce {e nazberali? VERBA Nolw, sevaj! Vidzice `e mu nw dobre?! @OBRAK (I dalwj na klw~aco.) Zdogadn<ce {e ked svyti Dominik mu{el dokazac pravdivosc svojogo u~eny. Triraz mu rucali kn<`ku do ogny i nw mogla zgoric! Ked dakogo scu zval<c per{e mu pre{losc pretvory do blata, a potim {e zoz n<m orucux. ^ortovska roba, panstvo, ~ortovska. Do}malo nas budu zabivac yk `ivotin< â&#x20AC;&#x201C; z mlatkom po glavi! ...I pod gajzibani rucac! YREMKO Yki gajzibani? Co {e splwta{? NUSY Ta co mera{ yziki zoz n<m! Ruc mu par kopejki, ta pojdze! (Yremko vin<ma zoz ki{enki daskelqo metalni penw`ki i ruca ih `obrakovi. Tot na klw~aco, zazberuw penw`ki po peronu, alw tak `e zavadza }rupi kotra trima Kostelqnika `e bi {e pribl<`ela rubcu koloseka.) VERBA Nolw, {vid{e to! @OBRAK Dzekuwm dobri ~love~e! Vidzice, lxdze, yk lwgko mo` viratovac du{u? Da{ hudobnomu i enki {i bl<zko pri rax. Dzekuwm i|e raz, milostivi panw. Na vik vikov som vam podzekovni. ([inobus mocno zapiska i stava. Putn<ki {e nabivax }u zadn<m dzverom na va}onu. Bezdomn<k {e vicaguw zoz gu`vi, stava i odhodzi }u ladom dze ginto lw`al. Oglyda {e.) @OBRAK (Kri~i.) Budzem {e modl<c za ce, dobri moj vladiko! YREMKO E, wbi}a! Co budzeme teraz? VERBA Nuka zoz n<m. Do va}onu! YREMKO Ga, yk? Opatq kel< lxdze oprez nas!
635
KOSTELQNIK Nw trapce {e, dzeci, mo`em y u` i sam. YREMKO ^it! An< slovo! (Mocno go pricagnw }u sebe.) KOSTELQNIK A hto vi, donajposle? Co scece odo mnw? (Probuw {e odnyc.) YREMKO Ciho, ked gvarim! KOSTELQNIK Pu{ce me! Budzem volac milicix! (Yremko go z pescu nwspodzivano vderi do bruha. Kostelqnik zjoj~i i zaplynta {e.) NUSY Sluhaj rozkazi i n<~ ci {e nw slu~i. Ysne? (Verba zaduw daskelqoraz do pi|ka.) VERBA Lxdze bo`i, nw }urajce {e! Tadzi nw mo`! Idzce tam na predn< dzveri!... O, co za statok! Gvarim, {icki na predn< dzveri!!! Gluhi sce? (Nastava ob|i galajk i dudranw medzi putn<kami. Yremko i Nusy urucux Kostelqnika do {inobusa, na najbl<z{u lavku, pri oblaku. [edax. Verba uhodzi ostatn<. Nervozno pohodzkuw medzi {edziskami. Rozdumuw.) NUSY I co teraz? YREMKO [icko to pre gevtogo `obraka, macer mu wbem! NUSY Verbo, tebe {e pitam. Wst dayki drugi plan? VERBA Lwm hvilqku, naj rozdumam. YREMKO Nwt tu co rozdumovac! Skurim mu kulqku i gotove! (Vin<ma revolver i {tuha Kostelqnika do bruha.) KOSTELQNIK O, Gospodi! Nw, modl<m vas! Co som vam zrobel? [a, y vas an< nw poznam! VERBA Yremko, zmir {e! Shovaj to! I|e ce dahto uvidzi!?
636
KOSTELQNIK Lxdze bo`i, co scece vi odo mnw? Penw`i nw mam. Y obi~ni svy|en<k... VERBA ^it, p{isku zradn<cki! Ked lwm i|e raz pregvari{ daco bez mojogo dopu|eny, vera bo`e `e ci yzik odre`em, ta go budze{ `uvac pokly {e nw zadavi{. Ysne? (Kostelqnik primahuw z glavu.) NUSY (Verbi.) Ostatn<raz ci {e pitam â&#x20AC;&#x201C; wst rezervni plan abo nwt? VERBA Nw! Nwt n<yki rezervni plan!!! NUSY Nw nadzeraj {e, bo nas u~ux gevti napredku. VERBA Hto `e mogol predvidzic... (Pauza.) NUSY A co gvarice, ked bizme porobeli yk i Rusi v~era z episkopom Rom`om? Naj vipatra yk transportne nw|esce. VERBA (Rozdumuw.) Gm. Nw podlo. (Kostelqnikovi.) Dze zihodzi{? KOSTELQNIK Na stan<ci Dublyn< Ly{ki. NUSY Hto ce tam ~eka? KOSTELQNIK Pridze wden parohiyn na ko~u. VERBA Kelqo od stan<ci po cerkvu? KOSTELQNIK Ked poprej}a, po dilqove, ta das kilometer, a ked po kaldermi, bome, i tri, {tiri. NUSY Po kaldermi, gvari{? To dobre. I|e lwm ked bizme na{li dakogo da nabegnw na n<h.
637
VERBA Nw vredzi, Nusjo. Kratki ~as. Donajposle, dze `e najdzeme kamion? YREMKO Sluhaj, Verbo. Nw lwp{e go takoj tu? Potim go virucime do gevtih mo~aroh pri Zbojsku i gotove. Nw najdu go do yri. VERBA Ked nam n<~ druge nw preostanw, vec mu{ime tak. (Popatra na godzinku.) Preco sto<me? U` zme trebali ru{ic? NUSY Zmir {e. Zna{ `e v{e po`n<. VERBA Mo`ebuc dayka kontrola. NUSY Ked som prihodzela tadzi vidzela som `e {e vojsko zbera pri ran`irnej rampi. VERBA To {i mi nw gvarela? NUSY Kedi? Nw bulo ~asu. VERBA Co{ka mi tu podozrive. (Verba prihodzi }u oblaku, otvera i vikukuw i {vidko {e vraca.) Pfi, do ~orta! Patrola! Vipatra `e idu tadzi. Za ka`di slu~aj, idz ti {edn< napredok. Ked `e daco ru{i podlo, budze{ nam ~uvac odstupn<cu. Pi{tolq ma{? NUSY Rozumi {e. (Ukazuw na torbi~ku i odhodzi }u putn<kom pri predn<h dzveroh. [eda.) YREMKO E, moj vladiko, vipatra ma{ |esca vecej yk rozuma. Golwm za teraz. KOSTELQNIK Y naisce nw rozumim preco me scece zabic? Mojo simpati< v{e buli na boku Ukra<ncoh. Ga, mi braca! YREMKO Ti zradn<k! KOSTELQNIK Nw! Lxdze, verce mi! YREMKO Petly{ z Rusami. Zoz antihristom!
638
KOSTELQNIK Toto co poradzene zoz Moskvu, to lwm preto `e bi {e dostalo ~asu. VERBA Dostalo ~asu? Dze ci o~i, popo? Nw vidzi{ dalwj od nosa! Ozda nw zna{ `e kel< grekokatol<cki parohove zohabeli kosci po Sibiru? Kel< apaci silovani, kel< mawtki konfiskovani, naj nw spominam odnytu `em, povalyni i popalwni manastiri, a von {e {pacira po Lqvove yk ked bi {e n<~ nw slu~elo! KOSTELQNIK Moj sin, Bogdan, zagare{tovani i vi{l<dzovani yk va{ prihilqn<k. VERBA To~no! Dobri hlapec. Dakus megki, alw od doviriy. KOSTELQNIK I zabiti w u kazamatu, bo nw scel n<kogo zradzic, pan Verba. VERBA U na{im ruhu potrebni `ertvi. KOSTELQNIK Ga, nw lwp{e pregvaryc yk daremno glavi tracic? VERBA Zato ti enki odbegnul do Moskvi, napolnwl ki{enki z rublymi i odnwsol pomoc slavnej sovwtskej armi<! I to ci nw bulo dosc, alw {i pristal pre daskel< bidni cerkovni odlikovany i tituli precagnuc {ickih na{ih grekokatol<koh pod sukenku Stal<novih pravoslavcoh! KOSTELQNIK To bulo nu`ne zlo. Uvidzice, dok {e situaciy dakus primiri, mi znova vracime dakedi{n< pozici<. ^i mo`l<ve `e nw vidzice na co nas zvedla hristiynska i civilizovana Evropa? Morjo krevi i stradaniw calogo naroda! YREMKO Kotrogo naroda? Ti Rusnak, Hohol, Mali Rus, a nw Ukra<nwc! KOSTELQNIK Y lwm narodzeni medzi Rusnacami, a najvek{u ~asc svojo `ivota som preprovadzel... YREMKO Ked treba, y za mox Ukra<nu i umrem! KOSTELQNIK Mi zoz svo<m nacionalizmom probovali odorvac na{ narod od Moskvi, alw vipadlo `e nam to prinwslo i|e vek{u bidu. Postali zme slugove nwmeckogo fa{izma, a straceli dosto<nstvo ~loveka. Dosc bulo krevi!
639
YREMKO E, nw dosc! Hibi i|e tvoy! Trebalo vas davno vitrebic, yk blo|ici... (Uhodzi men{a }rupa sovwtskih voykoh i oficir za n<ma. Kostelqnik prepoznava kapitana Krivalxka, kotri go 1945. roku vi{l<dzoval u Komandi NKVD.) KAPITAN KRIVALXK (Kri~i voykom oprez sebe.) [ickih viganyj vonka! Do wdnogo! Lxdze, sluhaj tadzi! Vojsko {e prerucuw do drugej kasarn<, ta {e mu{i vipra`n<c va}on. (Putn<ki dudru i vihodza na predn< dzveri. Kapitan zn<ma mokru {apku i otresa zoz nx. Oba~uw Kostelqnika na lavki pri oblaku.) O-go-go! Co za simpati~ne dru`tvo mame. Ta, vse~esnwj{i, yk `e sce? Yk `ena, dzeci? Zdravw slu`i? KOSTELQNIK Dzekuwm, zateraz dobre. KAPITAN KRIVALXK Mi dvome n<yk da {e rozidzeme!? Yk dvojnyta, bo}aramu! KOSTELQNIK Ga, gej. Tak yko{ik vipada. KAPITAN KRIVALXK Lwm `e vi teraz, golwm na per{i popatrunok, velqo |e{l<v{i yk ostatn<raz? Prosto vas nw mo` poznac? (Voykovi napredku.) Serjo`a! Nolw, gibaj tadzi! Zdogaduw{ {e, ked nas, ginto, â&#x20AC;&#x2122;45. na|ivel gevtot svy|en<k, Kostelqnik? Gevtot co {e ponosoval na mojo metodi pre kotri zme obidvome prekomandovani do pehoti? (Voyk prihodzi.)... No, co sto<{ yk porvislo? Obo~kaj {e zoz ~lovekom!... Triraz, Serjo`a! Yk i {icki pravoslavci! Zna{, von teraz avanzoval. Postal mitrat! To velqka ~esc za tebe, obi~nogo voyka!... (Podozrivo patri na Yremka i Verbu.) Putuwce vwdno? KOSTELQNIK To dvome parohiynw, parasti. Provadza me do Ly{ki Murovani... Tu nwdalwko... Dakus vecej yk dze{ec kilometri. Scel bim vidzic yk obilwli cerkvu i yk u{oreli parohijni dom. KAPITAN KRIVALXK Preco sce vec nw vo{li na stan<ci u Podzam~u? To vam bl<`ej. KOSTELQNIK Naisce! Mace pravo! Nw rozdumoval som... KAPITAN KRIVALXK (Verbi.) Grekokatol<ki? VERBA Pravoslavci.
640
KAPITAN KRIVALXK (Yremkovi.) A ti, cimboro? VERBA Obidvome, gvarel som. KAPITAN KRIVALXK Tebe som {e n<~ nw pital!... No? Co `e? Popapala cica yzik? YREMKO Y... ti`... Ukra<nwc. KAPITAN KRIVALXK (Rozpatra Yremkov vimasceni belavi robotn<cki kombinezon.) Ta, gvarice, parasti, ga? YREMKO Gej. Mame falatok `emi. Pokus obrabyme... Ocec i y najvecej. KAPITAN KRIVALXK U Ly{ki Murovani? YREMKO U stvari, to kus bl<`ej... Dumam, bl<`ej otadz... Ked {e patri... Pri Zbojsku! KAPITAN KRIVALXK Dze pri Zbojsku? YREMKO Ga... Obok. KAPITAN KRIVALXK Co obok? YREMKO Obok... Prej} dragi, bar`ej na pravo. KAPITAN KRIVALXK Yk na pravo ked tam mo~ar? YREMKO Ga, nw v{adzi... Wst mesta kotri na bre|ku... KAPITAN KRIVALXK Aga! Ta ci od tej roboti na polx ruki v{e taki od kol<ma`i? (Yremko nwzdoba~ki popatra na ruki i enki ih probuw skric.) KAPITAN KRIVALXK I go~ yk ih umiva{ zoz terpentinom, n<yk nw shodzi ~arne spod nohcoh. ^uha{ i ~uha{, skoru bi{ sebe zodar, alw kol<ma`u nw mo` znyc. Nw proboval {i, mo`ebuc, zoz obi~nu sodabikarbonu? Mojo ma{inisti mi gvary `e calkom udatne... (Pauza.) Poznate ci meno Erih Fuks?
641
YREMKO Nw. KAPITAN KRIVALXK Es-es {arfirer Erih Fuks. YREMKO Nw, nw. KAPITAN KRIVALXK Slu`boval wden ~as u Sobiboru. Napevno {i ~ul za tot koncla}er? YREMKO Ga, daco som ~ul o tim. KAPITAN KRIVALXK No, ta tot isti Fuks, na {vedo~enx, ked go na{o vlapeli, dal detalqni opis `e yk robeli }azni komori. Od elektri~nih instalacijoh, ta po robotu ma{inskogo oddzelwny. Wden z jogo pomocn<koh, stra`ar i dizel-ma{inista bul yki{ Ukra<nwc, Vasilq Panqkiv. Za nqgo bi{ mu{el ~uc? YREMKO Nw. KAPITAN KRIVALXK Volax go – Yremko. YREMKO Nw, nw. Naisce mi to nwpoznate. KAPITAN KRIVALXK No? [a pajta{ z wdnim kotrogo volax “Verba” i kotri skriva gevtogo va{ogo “Vovka”, [uhevi~a, dze{ka pomedzi Bilogor|a, Levanduvki i toto tvojo Zbojska, dze zoz ocom ore{ po mo~aru? KOSTELQNIK Preba~ce, tovari{ kapitan... KAPITAN KRIVALXK (Pretarguw go.)... Na`alq, vse~esnwj{i, mu{ice najsc dayku in{aku prevozku. Do tej va{ej Ly{ki usranej, ~i u` yk wj meno, pojdzece dakedi drugiraz. Dovidzeny! Serjo`a! Nolw, viprovadz vladiku. (Kostelqnik stava, bere ta{ku, zn<ma kalap i zdravka kapitanovi. Ru{a }u vihodu. Oglydnw {e zoz dzveroh i primahnw z glavu.) KOSTELQNIK Zbogom... I dzekuwm. KAPITAN KRIVALXK Nwt na~im, {a svojo zme!
642
VERBA (Stava zoz lavki.) Alw nas lxdze ~ekax... [icko u` poradzene... KAPITAN KRIVALXK (Dril< Verbu }u voykom.) ...Togo mi okreme ~uvaj, Serjo`a! Prosto do {tabu zoz n<m! (Voyci }rabu Verbu za plwca i vivodza go na dzveri odkadz i vo{li.) KAPITAN KRIVALXK (Yremkovi.) A mi dvome i|e dakus pobe{eduwme. Nasamo. (Ritualno rozkap~uw remenq, zoblwka {inwl. [icko sklada na {edovisko.) Nolw, naj vidzim tot tvoj revolver. YREMKO Yki revolver? KAPITAN KRIVALXK Nw prav {e {alwni! Vidno z dalwka yk ci lov}a za pasom. YREMKO Alw, y naisce... KAPITAN KRIVALXK (Nwspodzivano go ply{nw tak mocno `e {e Yremko skly}a pomedzi dva lavki.) Sluhaj, srajdo{u, to ci ostatn<raz! I|e wdno sprocivjovanw i guy ci. Ysne? (Yremko primahnw z glavu, pomali vinw revolver spod kombinezona i polo`i kapitanovi do ruki.) KAPITAN KRIVALXK O-go-go! â&#x20AC;&#x153;Na}antâ&#x20AC;?! Model M1925! Kalibar 7,62 mm, sedem kulqki do gordovika, ~e`ina 750 }rami, dlu`ina 23 centi! Nw mo` go skric. Kabasti. Ga-ga-ga! I nw v{e geverni, bo {e ~asto zaglobxw. Zvi~ajno ked ci najbar`ej treba, agej? Dze {i to z}emahtoval? YREMKO Od wdnogo... va{ogo... oficira. KAPITAN KRIVALXK Mu{im pripoznac `e krasni trofej. (Kladze go }u sebe, na lavku. Zoz po{vi na opasa~u vin<ma svoj pi{tolq i dava mu.) Yk ci {e pa~i moj? No, co {e un<ma{? Ve`n<! Poprobuj yk ci lw`i u ruki. (Yremko bere oru`iw, rozpatra.) Tokarev-Tula, abo poznat{i yk TT-33, poluavtomatski pi{tolq, osem kulqki u ma}azinu, kalibar 7,62, {vidkosc kulqki 420 meteri u sekundi! Odli~ni za borbi z bl<zka... Za~erame {e?
643
SCENA 8 (Pondzelok, 20. september 1948. roku. Cerkva Preobra`eny Gospodnqogo. Pooblwkani do pravoslavnih rizoh, pred oltarom sto< protoprezviter i mitrat Gavri<l Kostelqnik i modl< {e. Obraca {e spram malo~islenih virn<koh. Pre`egna {e. Dzvoni vibivax konwc utrin<. Kostelqnik odhodzi do sahristi<, zoblwka zlatno-belavi epitrahilq, sklada go i kladze na bok. Prihodzi }u fo}a{u, oblwka kaput prej} reverendi. Do {lwbodnej ruki bere ~arnu skorynu ta{ku. Z bo~nogo transepta prihodzi mladi kateheta i ostoro`no mu pomaga `e bi zi{ol z }aradi~oh. Nwprerivno go trimaxci pod ruku, vihodza zoz cerkvi.) KATEHETA Dopu|ce naj vam pomognwm. KOSTELQNIK Dzekuwm, mladi kole}a... (Rozdumuw.) KATEHETA ...Kop~anski. Irinej Kop~anski. KOSTELQNIK A, gej!... Preba~ce, dakus zabuvam. Ked `e vas nw zatrimuwm, mogli bisce me kus zaprovadzic? KOP^ANSKI V{el<yk! To bi mi bulo okremne zadovolqstvo, vse~esni o~e. KOSTELQNIK Nw mu{ice tak urydovo. Volajce me lwm, o~e. KOP^ANSKI ^asi kotri mi tak |edro daruwce, o~e, a okreme rozgvarki z vami, to co{ka najkras{e co mi {e slu~elo od kedi som tu u Lqvove. KOSTELQNIK No ta, yk `e tota kateheza? Sluhax toti mladi? Kelqo `e ih wst na godzinoh? KOP^ANSKI Na`alq, lwm pejcme. Dvome {e mu{eli vracic domu. Pri{li rodi~i po n<h. A wdnogo nam... gare{tovali... Rusi. KOSTELQNIK (Zdihuw.) ^ul som daco o tim... Gvary `e mal zoz sobu yki{ materiyl... KOP^ANSKI Dobri to hlapci. Budze z n<h. Lwm, mam upe~atok `e su dzekedi a` i prebarz otvoreni. N<~ogo {e nw boy.
644
KOSTELQNIK Mu{ice buc ostoro`ni. I porihtani. Z ~asom zdobudzece i <h doviriw za cikavi pitany. KOP^ANSKI U stvari, to {e u` slu~uw. KOSTELQNIK Naisce? Odli~no! A co ih najbar`ej interesuw? KOP^ANSKI Ga, yk bim poved... KOSTELQNIK Ozda nw `e ba{ take cikave? KOP^ANSKI Na piytok mame saminar na temu “Velqki reformator Toma Akvinski i vira”. O tim sce dosc pisali... KOSTELQNIK ...Ta bi va{o hlapci sceli dakus prediskutovac? KOP^ANSKI Gej. KOSTELQNIK Alw? KOP^ANSKI Yk bim poved, nw taki som ve{ti... KOSTELQNIK Volwli bisce ked bi y to prev`al? KOP^ANSKI (Radosno.) Zna~i, pristavace? KOSTELQNIK Poradzene. (Zapatri mu {e do tvari. Zanw{eno.) Nwviroytno yk zdabece na mojogo Bogdana. Ista `iry~ka u o~oh, isti ruhi, glas, a` i podobni vislov... Kelqo vam roki? KOP^ANSKI Nwpolni dvacec osem. KOSTELQNIK Naisce?! I von bi telqo mal... KOP^ANSKI (Rozpatra dookola. Oglyda {e.) Preba~ce, o~e, alw to Skarbkovska ul<ca. Nw trebali zme skrucic i|e tam za uglom? Kornyktov ~islo 1 u gevtim napryme. Tam vam obisce.
645
KOSTELQNIK I|e lwm kus idzeme prosto, a vec prere`eme tu pri Ognqogasnej komandi. Nw dalwko. Daskelqo minuti. Lxbim {e, dakedi, posle Slu`bi pre{ejtac po parku spod Velqkogo ka{telx i dakus {e nadihac {vi`ogo vozduha. KOP^ANSKI A co vam pove pan<matka? Znace `e yk {e v{e bri}uw za vas. KOSTELQNIK Znam. Budze me gandrovac, bo v{e vistanwm. KOP^ANSKI I|e v{e vas bol< noga? KOSTELQNIK (O{mihnw {e.) Nw v{e. Lwm ked hodzim. KOP^ANSKI Buli sce u dohtora? KOSTELQNIK Ta, bul. KOP^ANSKI I? KOSTELQNIK Gvari `e velqo kurim. KOP^ANSKI [a, zohabce, ta. KOSTELQNIK E, lwgko to povesc. Treba {e zoz strascu i spokusu znac viboric... Uf! Pri~ekajce na hvilqku... Naj {e dakus nadiham... Nolw, po{edajme tu na lavku ([edax.) Co{ka me sciska u per{oh... Usta mi suhi... Yk vipatra, z na{ej prehodzki, nw budze n<~. KOP^ANSKI Piwce dayki l<ki? KOSTELQNIK Yki{ik kapki za pricisok. KOP^ANSKI Mace zoz sobu? KOSTELQNIK Ta, nw mam. V{e ih da}dze zabuvam. Moy mi nakazuw, alw n<~ nw vredzi. Skleroza! KOP^ANSKI Scece naj odbegnwm do vas?
646
KOSTELQNIK Nw, nw, nw! N<ykim koncom! Lwm x nastra{ice. Pri~ekajme hvilqku. Popu|i! KOP^ANSKI (O{ukuw {e.) Nia, mam ybluko! Scece? KOSTELQNIK A, mo`e! Ybluko mi budze smakovac. (Pomali `uva.) ...Mmmm! Po mo<m smaku. Kvaskava! Dze kupuwce? KOP^ANSKI (Prez {mih.) Mojo mi poslali po po{ti, u {katuli. Pred dvoma ti`nymi. Polovku som porucal, bo splw{nwli u dra`e. KOSTELQNIK Pahnw na stari kraj. (Odsutno. Zapatreni u napryme Visokogo ka{telx.) Tam u nas, u Ba~kej, {icko rovne... Dakus bre|ki po Srime i to {icko. Rovny. I mo~ar. A tu, nia, oprez nas Visoki ka{telq. Tak povesc, u samim centre. Najvis{a to~ka u calim Lqvove! Nadmorska visota 409 meteri. KOP^ANSKI Telqo? KOSTELQNIK (Zdihuw.) Yka nw|e{l<va i smutna kombinaciy prirodi i tih bridkih radio-antenoh na verh brega! Nw mogli ih da}dze indzej pozad`obovac? KOP^ANSKI Dakedi sce {e na vakacijoh pendrali i na tisy~ meteri! Na Paro{ku, ponad Kor~inu! KOSTELQNIK Nw zdabe vam na Golgoftu? KOP^ANSKI Gm... Nw. KOSTELQNIK Zdogadn<ce {e wdenastogo Isusovogo kri`a. KOP^ANSKI Ked go pribivax. KOSTELQNIK “Dok kri` no{i{, ma{ mo`l<vosc odrucic go. Alw ked ce raz pribix na nqgo, vecej {e nw mo`e{ odvo<c od nqogo.”
647
KOP^ANSKI “Teraz zna{: kri` to tvoy sudqba.” KOSTELQNIK “To mesto na kotrim {e umera... A` tedi ked umre{ po~nw{ `ic. Nw boj {e! @adam lwm `e bi {i {e nw spreved ~ekaxci prihod da~ogo drugogo.” KOP^ANSKI “Kri`i ostavax do konca i co skorej umre{, to skorej voskre{nw{.” KOSTELQNIK “I co skorej {e prestanw{ oduperac, skorej me stretnw{. Zapametaj, to wdenasti kri`. Na{o wdenaste stretnuce. Y mu {e raduwm.” KOP^ANSKI Vi, o~e, yk ked bisce daco nagadovali? KOSTELQNIK [icko mi toto barz poznate, yk son kotri som u` raz {n<l. Nocami, tak, ked nw mo`em zaspac, ta {e pripatram prez oblak na toti prekrasni kaskadi `elwn<dla, na }uzbanok pri dra`koh i zadumuwm `e no{im kri`. Idzem od {taci< po {tacix. Vidzim wrusalimski `eni yk pla~u i u ganqbi patra na bok ked me kati zoblwkli do gola, a na glavu mi nacagli cerenq. Vidzim zaslupnutu macer yk u kor~u rozotvera usta, Simona Kirinejskogo yk mi pomaga, Veron<ku co mi tvar ucera i katoh co mi pribivax gvozdi... I znace `e co u tim {ickim ~udne? Sliki {e gromadza, wdna drugu zdogonxx, yk na po{vid{anim filmu – a cihosc. N<~ nw ~uc. Lwm gvi`d`anw vitra... I prah... Prah kotri |ipe o~i, l<pka {e za }ambi, nabiva do garla, gartu{i... Zvre|al bim, viplxvnul blato, ka{lyl, harkal... a nw mo`em... Bez glasa som... KOP^ANSKI To viziy! KOSTELQNIK Nw! To pravda. Zisceli {e slova proroka Isai<: “Kosc jogo nw budze polamana”. (Ukazuw na per{i, na pravim boku.) Nia, tu mi rimski centurion, ]aj Kasiw Lon}in, udzal kopix i postal geroj. I na tim som mu podzekovni. Ked bi to nw porobel, nw bulo bi an< voskresnuca – osnovnogo postulata na{ej viri. Von u tej hvilqki trimal u rukoh budu~nosc calogo ~love~estva. KOP^ANSKI Co to gutorice, o~e? KOSTELQNIK To bulo ostatnw zlod<jstvo kotre mi ~lovek zrobel. Nw{ka {e “Kopiy Sudqbi” nahodzi u [vetovej skarbn<ci u Gofbur}u, u Be~u, lw`i na viblydnutim ~ervenim gadvabnim postamentu u otvorenej skorynej po-
648
{vi, na istim mesce dze x 1909. roku per{iraz vidzel i Adolf Gitler, Leviytan i Antihrist. Tedi {e naglas zarekol `e u jogo rukoh to budze talisman u osvojovanx {veta. No i bul! Per{e zyvenw @viri yk co pi{e u Odkrovenx sv. Joana. [teracec roki apokalipsi, mer`n<, zla i zabivany za nami. Alw to nw konwc! Mame novogo Leviytana. Josifa Visarionovi~a Stal<na! I von pal<, re`e, odn<ma, zn<|uw. I von bi scel mac Kopix Sudqbi u svo<h rukoh! Znova {teracec roki pekla? Dosc bulo! Y preberam na sebe rani Isusovo! Y viratuwm {vet! KOP^ANSKI Y vas nw scem sluhac! To soblazenq! KOSTELQNIK Naprociv, Bodqo, sinu moj. Dobre posluhaj ostatnx poradu ocovu... KOP^ANSKI Vi... vi... Vi {e pomilwli! Y nw va{ sin... Meno mi Irinej! Scece naj povolam dohtora? KOSTELQNIK Nw trap {e. Mowj horoti nwt l<ka. KOP^ANSKI Nia, enki odbegnwm... Navolam {pitalq... (Kostelqnik go nwspodzivano lapa za reverendu, klwka oprez nqogo i ukazuw mu otvoreni dlan< zoz kotrih kapka krev.) KOSTELQNIK Patq! KOP^ANSKI Gospodi! To sti}mi! (@egna {e daskelqoraz.) KOSTELQNIK Modl<m ce, sinu, preba~ ocovi svojomu jogo grihi i daj mi ostatnx pokutu... KOP^ANSKI Nw!!! (Odnww {e i begcom {e straci u napryme odkadz pri{li.) KOSTELQNIK (Kri~i za n<m.) Stanq! Nw scekaj odo mnw! Bodqo, sinu moj! ^ekaj! Nw budz i ti taki pi{ni! ^uw{? (Plyntaxci {e i pritrimuxci za fasadi na budinkoh, ru{a {e za n<m, u napryme svojogo obisca. Stava pred uhodnima dzvermi, priciska klynku. Zamknute. [uka {e. Otvera ta{ku. Konw~no prenahodzi klx~, probuw go vohpac do zam~ku, alw mu vipaduw z rukoh. Klwka `e bi go dolapel. Naraz {e spoza nqogo, zoz Krakovskej ul<~ki, zyvxw vek{a }rupa lxdzoh vikri~uxci: â&#x20AC;&#x153;Zradn<ku! Zradn<ku!â&#x20AC;?. Kostelqnik biw z pescami po dzveroh, probuw dokri~ac dakogo `e bi mu otvorel. ]rupa {e {vidko pribl<`uw. I dalwj hribtom obraceni spram n<h, Kostelqnik pomali sta-
649
va, roz{irxw ruki zoz kirvavima dlanqmi na gore i patri do nwba. Zoz }rupi {e vidvoxw osoba u rozkap~anim i vimascenim robotn<ckim kombinezonu i micku na glavi. Vin<ma pi{tolq TT-33, pribeguw i z nwpostrednej bl<zkosci vi{trelxw mu dva kulqki do zatilqka. Kostelqnik {e skly}a do udzverjoh, a potim {e skoturbi~a zoz }aradi~oh na kaldermu. Zabojn<k z nogu prevraca truplo na hribet, zadovolqno {e o{mihuxci. Ostatok }rupi obkolw{uw bez`ivotne celo. U tej hvilqki, zoz pobo~nej, Ormynskej ul<~ki, vibegux dva podobi u cmih skorynih mantloh. Dux do pi|koh i repetirax pi{tol<. Hto{ka zoz }rupi potarguw zabojn<ka za rukav i kri~i: â&#x20AC;&#x153;Yremko, scekaj! Miliciy!â&#x20AC;?. Yremko sto< zaslupnuti yk u transu. Pomali spu|uw pi{tolq na `em, dzviga ruki i ru{a u napryme odkadz pribegux dvome a}enti NKVD. ]rupa jogo sou~a{n<koh sceka na procivni bok u napryme Teatra. Wden zoz a}entoh bere zoz `emi zabojn<kov pi{tolq i kladze go do svowj ki{enki. Drugi stava oprez atentatora, oglyda {e kolo sebe i ked {e pre{ve~el `e nwt n<kogo na ul<~ki, {trely mu do garla i per{oh. Yremko pada nwdalwko od Kostelqnika. Z velqku {vidkoscu, spoza Preobra`enskej cerkvi, zoz Skarbkovskej ul<~ki, prihodzi ~arni avto marki ]AZ-67 i mocno zagamuw. Otverax {e zadn< dzveri. Dvome a}enti }rabu truplo zabojn<ka za ruki i begcom go, cagaxci po kaldermi, urucux na zadnw {edovisko. Potim i voni uskakux, a avto {e u velqkej {vidkosci traci u napryme piycu i benediktinskej cerkvi, ohabyxci za sobu |ipaci smrod benzinskih viparenqoh... N<}dze `ivej du{i. Nad pustim Lqvovom nacagla {e fojtuxca cmo~ervena molga. Pekelqnu cihosc pretarguw misti~ne gvi`d`anw vitra i lopot drevynkoh po kaldermi. Zoz zavyzanu husto~ku prej} nosa i ustoh i pripasanim kirvavim fartuhom, oba~l<vo cagaxci krat{u l<vu nogu, Zazberova~ Truploh }ura dreveni ko~ik oprez sebe. To calkom nwzvi~ajna prevozka, na{vidko sklwpana z daskel<h grub{ih deskoh, spod kotrih za{rubovana `elwzna osovinka na kotrej dva dreveni kolwsa i ru~ki. Na per{i popatrunok, bar`ej zdabe na vek{i furik. Dookola po rubcu pribiti gvozdi na kotrih vi{i nwobhodni alat: ladi~ka za cegli, meh zoz rendami, daskelqo plehovo kanti, kor{ovi z vodu, pilka, {ekerka, a u speciylnej po{vi stoy vertikalno udzati ri`ni fajti metloh, |etkoh i pal<coh. Zazberova~ oba~uw ~upor vranoh yk zlwtux i d`ubu po barkoh krevi kotri ostali na kaldermi, yk trepu z kridlami i yk {e vimahux wdna na drugu, u zvadi `e kotrej {e vecej ujdze. I|e z dalwka Zazberova~ kri~i i odgany ih, alw `viriska nw dzbax. Zazberova~ prihodzi calkom bl<zko, zastanovxw ko~ik, vin<ma cegli zoz ladi~ki i podklada ih pod kolwsa, po dva z ka`dogo boku. Vibera najmocnwj{u dubovu pal<cu i vimahuw {e `e bi rozognal ptici.) ZAZBEROVA^ TRUPLOH (Kri~i na vrani.) Nolw, farto! I{aga, }adi ezerni! N<}da vam nw dosc! Ozda bisce i mnw po`arli ked bim vas nw karmel porydno! A ti, cifro, kadzi?... E, nw mo`! Jogo ci nw dam!... ^i vidzi{, yk {e to uparlo!? Ta get odo mnw, ubila ce bida! Ki ci minkiv? Farto, bo pojdze{ na pirna}i!!! (Ucina vranu kotra }rav~axci skaka }u drugej barki.
650
Klwka }u truplu Gavri<la Kostelqnika, sklada mu ruki na per{i i z manilu ih mocno zavy`e. Lapa go za plwca i podzviguw mu gornx ~asc cela do {edzacogo polo`eny. Potim mu spoza hribta zapiha pod pazuhi gevtu pal<cu i z nwprepovedzenu lwgkoscu ruca sebe truplo na hribet. Stava i odno{i go na ko~ik, n<`no spu|uw na deski, tak `e bi nogi {lwbodno vi{eli.) E, moj braciku, nw scel {i posluhac, a yk som ce dobre radzel!? Darmo {i {e telqo natrapel. Nw pozna{ ti narod! Co {e vecej upera{ i co {i mudrej{i, gor{e prejdze{. Co ti z n<ma na kras{e, skorej ci o~i vid`ubu. Kiyk do ruki i udri! Ucinaj po hribce pokly {e nw po~nw uginac. To wdini yzik kotri voni znax. Dzivina to, moj braciku, dzivina! Statok! (Vraca {e, bere skorynu ta{ku zoz }aradi~oh, molitven<k i drugi drobn<ci co {e rozsipali po kaldermi i {icko kladze do okremnej ladi~ki na ko~iku. Zn<ma kantu z vodu, visipuw po barkoh krevi, i zoz metlu rozmeta mesto popri mestu. U vodi kotru nwpohasnoval umiva ruki i ucera ih do fartuha. Obraca prevozku na procivni bok. Ko~ik {e ugina, {kripy kolwsa pod terhu bez`ivotnogo cela. Dihci a` i sam Zazberova~. Upina {e kelqo mo`e, taki se}inq kly}avi i konw~no skape u for}ove novej naihodzacej gabi purpurnej molgi. Skaredni ptici, posluhno, yk po komandi, ru{ax za n<m, nwprerivno uceraxci svojo kirvavi piski do jogo pantalonoh. Ran{e septemberske slunko prave ol<zuw verhi najvis{ih lqvovskih turnqoh.) KONWC
651
Zmist “[vetlosci” za 2012. rok ШЕЙДЗЕШАТ РОКИ ЧАСОПИСА „ШВЕТЛОСЦ” Dxra Latyk: Od Idilskogo venca po “[vetlosc” . . . . . . . . . . 3 Irina Gardi-Kova~evi~: Dru`tvo mertvih pisatelqoh . . . . . 163 [tefan Gudak: Povtorjovanw istori< . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323 POEZIY Xliyn Tama{: Otveranw povali . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Agneta Bu~ko Papgarga<: Pri|ipena u snu. . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Asy Papu}a: Pejc pisn< . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 Agneta Kostelnik Balatinac: Na koncu valala . . . . . . . . . . 186 Valentina ^izmar: Budzenw ciny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329 Mikola [anta: Intenzini kurs be{edi lxbovi . . . . . . . . . 340 Tamara Hrin: Kol<ba strahu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 467 PROZA Mihajlo Sabado{: Wden kro~aj napredok . . . . . . . . . . . . . . . . 40 Vladimir Sabo-Dajko: Mirela . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 Vladimir Ko~i{: Me{ac nad Vodicu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 Slavomir Oleyr: Luka . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 473 ZOZ [VETOVEJ LITERATURI Stari zavit (13) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Z antolo}i< an}lijskej poezi< (1). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 Stari zavit (14) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 Z antolo}i< an}lijskej poezi< (2). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205
652
D`on Stejnbek: Biser . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207 Stari zavit (15) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349 Z antolo}i< an}lijskej poezi< (3). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 367 Stari zavit (16) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 483 Z antolo}i< an}lijskej poezi< (4). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 500 ZOZ SERBSKEJ LITERATURI Du{an Vuleta: @ima . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 OGLYDI Xliyn Tama{: Papgarga< i ^ehov . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 Ynko Rama~: Erotska proza Rusinoh/Ukra<ncoh u Avstro-Ugorskej u zapisoh Volodimira Gnatxka . . . . . . 209 Oleg Petruk: Материяли за библиоґрафию Гавриїла Костельника. „Промосковски” жридла 1945-1995. року . . . . 505 YZIK Xliyn Rama~: Na{a redakciy “Kvitka mladosci” Ynka Hromi{a (1) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 Xliyn Rama~: Na{a redakciy “Kvitka mladosci” Ynka Hromi{a (2) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 Aleksander Mudri: Nazvi budinkoh u polqod<lstve pri Rusnacoh u Vojvodini . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254 Xliyn Rama~: Na{a redakciy “Kvitka mladosci” Ynka Hromi{a (3) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 369 ISTORIY Sa{a Sabado{: Istoriy ba~vansko-srimskih Rusnacoh u Zborn<koh robotoh Oddzelwny za istorix Filozofskogo fakulteta u Novim Sadze . . . . . . . . . . . . . . 121 Mikola M. Cap: Staty Gavri<la Kostelqnika “Ba~vanqsk’ Rusini” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268 Mikola Se}edi: Z cerkovnej arhitekturi: afirmaciy Ple~nikovih tvoroh u hramu Sv. Mikolay ^udotvorca u Ruskim Keresture . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275
653
Ynko Rama~: Fedor Labo{ i jogo d<lo u istorio}rafi< o Rusnacoh u X`nej Ugorskej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 407 Mikola Se}edi: Z cerkovnej arhitekturi: afirmaciy Ple~nikovih tvoroh u hramu Sv. Mikolay ^udotvorca u Ruskim Keresture (2) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 422 o. Roman Miz: I|e o Ple~nikovej roboti u keresturskej cerkvi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 427 STAT> I ESE> Lxbomir Medw{i: @ivot yk pripovedka: dalwka draga z domu pan< Ko~i{ovej . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 Vany Dula: Ob~ekovany sprevednutih . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279 Mikola M. Cap: Pisny “Prorok” Gavri<la Kostelqnika i wj zmistovi prototip . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 429 RO^N>CI – XVILE> Mikola Mu{inka: Najproduktivnwj{i ukra<nski svy|en<k u Serbi< . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 434 Xliyn Pap: @ivot oprez ~asu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 440 Irina Gardi-Kova~evi~: Dolapxxci vlasnu gvizdu . . . . . . . 537 [tefan Gudak: Romani u ruskej literaturi . . . . . . . . . . . . . 542 Olena Plan~ak-Saka~: Nostal}iy za Karpatami i keresturskim Makondom . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 Irina Gardi-Kova~evi~: Spisovanw stvarnosci . . . . . . . . . . . 552 Miheon Hun-Kan: Uputstvo za upotrebu . . . . . . . . . . . . . . . . . . 556 Danica Vujkov: @elwne, v{e {iv{e . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 561 PRIKAZI, KRITIKI, RECENZI> Olena Plan~ak-Saka~: Fijovki kotri {e ridko otvera . . . . Miron @iro{: Keresturska parohiy duhovne i nacionalne `ridlo ba~vansko-srimskih Rusnacoh . . . . . . . . . . . . . . . . Miheon Hun-Kan: [mela individualna avantura . . . . . . . . . . Sa{a Sabado{: Koncizni i hasnoviti vodza~ prez na{o {veta . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Miron @iro{: Zemlwd<lska trapeza – nw franta . . . . . . . . . . Sa{a Sabado{: Va`ne poru~enw u va`nej studi< . . . . . . . . . Miron @iro{: Na{a su~asnosc, lamany i blukany . . . . . . . .
654
145 148 281 283 286 449 453
DRAMSKI DODATOK Vlado Nyradi: Zlatna teta . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295 Zvonimir Pavlovi~: Zazberova~e truploh . . . . . . . . . . . . . . . . 565 PODOBOVO PRILOGI Risunki-malxnki Vladi Nyradiy (39, 70, 78, 84, 128, 144) Risunki i }rafiki ]orani Bilqny (170, 173, 185, 253, 294) Akvareli O. Kovalq (333, 339, 366, 428, 439) Risunki Ivana Ki{a (482, 536, 551, 651)
655
CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 82+008+7 [VETLOSC : ~asopis za literaturu, kulturu i umetnosc / odvi~atelqni redaktor Mikola M. Cap. – Rok 1, ~. 1 (1952)-rok 3, ~. 4 (1954) ; Rok 4, ~. 1 (1966)– . – Novi Sad : Ruske slovo, 1952–1954 ; 1966–. – 23 cm Tromese~no.
ISSN 0488–7557 COBISS.SR-ID 7356418