Журнал "Свадьба года" №12 лето 2017 by журнал "Свадьба года"

РЕДАКЦІЯ

Мкличуть! андри У фотографів та відеографів (особливо тих, кому доводиться працювати в репортажному жанрі) є таке професійне запитання-кліше «Вам як зняти: позитивно чи навпаки?» Йдеться про те, що одну й ту саму місцину можна побачити по-різному, одну й ту саму подію кожен сприймає по-своєму. Комусь узбережжя рідної Одеси – найромантичніший куточок Всесвіту, а хтось і в «all inclusive» примудряється вхопити «жуків». І суть геть не у везінні, а в куті бачення. До чого це я, здивуєтесь? Зараз поясню. Якось, буквально кілька тижнів тому, довелося мені випадково помандрувати до Львова. Подорож видалася несподіваною, бо туристичний велелюдний і повсюди сходжений пішки Львів постав загадковим незнайомцем. Вплинув настрій та люди, які були поруч. Так і з цим літнім номером. Ми вирішили зробити кілька кроків вбік і свіжим поглядом оцінити

Модель: Олена Гулевата Сукня: дизайнер Катерина Лукашик Зачіска: Катерина Кузнєцова Макіяж: Ольга Журавленко Фото: Юрій Білошкурський Відео Backstage: Сергій Олійник (канал You Tube «Журнал «Свадьба года»)

те, що добре знаємо. Нашумілий «безвіз» хочемо подати вам під іншим кутом зору – весільним; національний конкурс «Міс Україна» - крізь призму особистого саморозвитку його кураторів; а кількох відомих вінничанок розкрити в їх прагненні знайти свій шлях у житті; поділитись історіями успіху українських зірок. Словом, на сторінках журналу у нас вийшла імпровізована мандрівка з багатьма подорожніми, кожен з яких радо ділиться досвідом та емоціями. Ми ж усією творчою командою щиро бажаємо Вам теплого, казкового літа і таких барвистих вражень, про які захочеться розповідати друзям восени!

Ваша Вікторія Семенюк

Головний редактор: Вікторія Семенюк Менеджер відділу реклами: Анна Пронько Журналісти: Тетяна Довгань, Валентина Кирильчук Фотографи: Юрій Білошкурський, Сергій Олійник, Віктор Бондар Дизайн та верстка: Ольга Балокіна Засновник і видавець: Вікторія Семенюк

Зміст: Тоня Матвієнко та Арсен Мірзоян одружилися

Олег Винник: «Для мене на першому місці щирість, серце і любов!»

16 26 60

Олена Гулевата: квіткова історія успіху

12 Фотопроект: Діти Старої Прилуки 38 «Наречена року 2017»: 5 причин бути з нами 42 Саксофон: не весільний формат

46 Марія Левицька: із декрету – на сцену 54 Смакуй кожну хвилину на VINNYTSIA JAZZFEST! 72 OPERAFEST TULCHUN: опера під відкритим небом вразила всіх! 84 Ірина Копаниця: краса, як професія 96 Розлука для любові – що вітер для вогню: слабку вона гасить, а велику – роздмухує...

Головна теща країни Марина Поплавська з «Дизель Шоу»

102 Діана Подолянчук: життя до і після «Оскару» 128 Фото без кордонів 154 Факты о Шри-Ланке

Редакція не несе відповідальності за зміст реклами та статей. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів публікацій. Адреса редакції: м. Вінниця, вул. Амосова, 9 e-mail: svadba.in.ua@gmail.com, web: svadba.in.ua Телефон редакції: (097) 976-96-30; (097) 999-46-87

Реєстраційне свідоцтво: серія ВЦ 904-262-р. від 11 березня 2014. Віддруковано в типографії: «Рема-Принт» тираж: 3000 екз м. Київ, вул. Чорновола, 2, оф.1

ХАРИЗМАТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ

Олена Гулевата квіткова історія успіху

Її стихія – прикрашати життя інших квітковими композиціями. Але цього разу вона зважилася на експеримент і прикрасила собою обкладинку глянцевого світського журналу. Тендітна і ніжна вінницька флористка, засновниця магазину «Allure» Олена Гулевата – у незвичному для себе амплуа фотомоделі, але з незмінними життєвими принципами у відвертому інтерв’ю про роботу і не тільки …

- Професія і «свій шлях» у твоєму випадку – це різні речі, правда? - З економікою і фінансами у мене не склалося. Хоча я добросовісно, на прохання мами, вступила на цей факультет і досить успішно його закінчила. Все ж таки – не моє. Квіти – моя мрія. Працювати за фахом я не планувала, а чоловік підтримав моє захоплення квітами і допоміг відкрити нашу першу крамничку. Просто повірив у мене. - Серед розмаїття квітів, що любиш особисто ти? Що радиш клієнтам? - Особисто я люблю квіти по сезону. Прийшла весна – значить тюльпани. Навіть не у букеті, а просто охайно зібрані. Не люблю декоративного паперу. Мабуть, тому, що багато з ним працюю і коли мені дарують квіти, то хочу бачити їх без зайвих прикрас, просто так, як є. Обожнюю хризантеми і, як не дивно – гвоздики. Більшість людей цю квітку не сприймає серйозно, а насправді у Нідерландах така велика кількість

- Свій перший замовний букет пам’ятаєш? - Тоді ми з чоловіком якраз відкрили свій перший квітковий магазин. Пам’ятаю, якогось дня дівчат-флористок не було на місці і я вийшла, аби їх підмінити. У крамницю зайшла пані середнього віку і замовила композицію. Мені нічого не залишалося, як прийняти цей перший виклик. Пригадую, то був букет-каскад з ірисами і хризантеми. Чомусь саме вони врізалися у пам’ять. Я дуже тішилася, що змогла виконати побажання клієнтки і навіть сфотографувала своє творіння. Тепер знаю, що букет був не досконалим, але людина, яка не розуміється на флористиці, звісно, нюансів не помітила.

ХАРИЗМАТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ

сортів гвоздик і вони так дивовижно пахнуть, що з-поміж усіх я виділяю саме цю квітку. Якщо говорити про композиції, то дуже багато всього беру на озброєння з китайських сайтів. Вони дійсно вміють працювати з квітами. Надзвичайно люблю випробовувати нові матеріали. До прикладу, зараз на піку популярності композиції у чорному оформленні. Виглядає стримано і розкішно, хоча, звісно не всі можуть зрозуміти таку тенденцію. Як подарунок молодій людині – буде доречно, а, скажімо, жінці поважного віку – точно не підійде. В цілому у моді легкість та невагомість. Це стосується, як весільних букетів, так і святкових композицій.

Компактні композиції у коробочках та кошиках – незмінно у тренді. Це, як комплімент. Наприклад, йдеш на зустріч і хочеш справити приємне враження, здивувати. Такий варіант доречний на дитячому дні народження. Малеча взяла у ручки, поставила на столик – композиція не в’яне, бо знаходиться у флористичній губці, а тішити буде мінімум кілька днів. - Штучні квіти мають право на життя? - Я не сприймаю штучні квіти. Особливо коли йдеться про весільну флористику і зокрема букет нареченої. Мене це дивує. Якщо родина змо-

гла знайти кошти на організацію всього свята, то економити кількасот гривень на квітах недоречно. Згодна, що деякі наречені досить скептично ставляться до традиції «кидання букету молодої» і не бажають віддавати в чужі руки власний. Втім, завжди можна замовити букетдублер і кинути його. Нехай він буде дешевший, менший, але стилістично схожий. Такий варіант все одно кращий, аніж штучна композиція. - Звідки возите матеріал для роботи? - Трохи є українських, в тому числі місцевих вінницьких, але в більшості все таки імпорт. Чо-

ХАРИЗМАТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ

вний багажник кримських шишок, бо у нас аналогічні не ростуть, а взимку для новорічних прикрас це найліпший варіант. Одним словом, флорист – це вже у крові. - Флористика – це хобі чи бізнес? - Якщо говорити відверто: я отримую велике задоволення від того, що роблю і дуже відповідально до цього ставлюся. Для мене це хобі, яке стало професією. Починає в’янути квіточка, я її краще викину, аніж буду продавати, перепродавати, маскувати мішурою. Просто розумію, що квіти повинні приносити радість і стояти. Якщо їх купили, то людина повинна хоча б кілька днів милуватися цією красою. Тому не свіжих ми не продаємо – не сміємо розчаровувати. мусь так склалося, що наші матеріали коштують дорожче, аніж завезені з-за кордону. До того ж імпорт – значно якісніший. А ще є категорія складових, які можна віднайти поблизу міста в полях. У флористів є такі свої таємні місця. Буває, що я спеціально їду за Вінницю, бо знаю, де росте потрібна мені трава. Колись давно, з відпочинку у Криму привезла по-

Тетяна Довгань

Квіти та квіткові композиції можна замовити: ТРЦ Мегамолл вул. 600 років 17 перший поверх Квіткова студія: «Allure» Інстаграм: Allure_vn Тел.: 0674556860

ЗІРКОВЕ ВЕСІЛЛЯ

НАЙГУЧНІШЕ ЗІРКОВЕ ВЕСІЛЛЯ РОКУ Найромантичніша пара України, популярні співаки Тоня Матвієнко та Арсен Мірзоян пов’язали себе сімейними вузами.

15 червня Тоня та Арсен одружились на березі Дніпра. На святі були присутні лише найближчі друзі та родичі пари.

Тоня Матвієнко та Арсен Мірзоян одружилися на березі Дніпра Зворушлива церемонія До вівтаря наречену вів її тато, відомий художник Петро Гончар. Ведучим церемонії розпису став співак Олег Винник. А перший танець подружжя виконало під супровід Олександра Пономарьова. Колись ще на шоу «Голос країни», де й зародилося кохання пари, Олександр сказав: «Якщо одружитесь, заспіваю у вас на весіллі!».

Обіцянку виконав: наречені танцювали під живе виконання композиції «Я люблю тільки тебе». У день весілля наречена Тоня Матвієнко була у двох сукнях. На офіційній частині - у пишній сукні від Slanovskiy, а під час святкування - у сукні бренду Aysina. Арсен обрав темно-синій костюм Carl Gross. До речі, Мірзоян до весілля не бачив суконь своєї коханої.

ЗІРКОВЕ ВЕСІЛЛЯ

Під час церемонії одруження пара стала на вишитий рушник, який їм подарувала мама Тоні – народна артистка України Ніна Матвієнко. Як вона зізналась, це були рушники ручної роботи від запорізьких майстрів, звідки родом Арсен. А тато Тоні, Петро Іванович, влаштував сюрприз – подарувавши молодим виступ етно-колективу Ukrainska Selska Orchestra. Серед відомих гостей на весіллі також був друг артистів - лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський, який, до речі, був свідком на весіллі. Секрети подружнього життя На початку стосунків Тоні Матвієнко і Арсена Мірзояна скептики стверджували, що їхній роман не що інше, як піар-хід. Та закохані на чутки недоброзичливців ніколи не зважали і вже на початку 2016 року стали щасливими батьками – 15 січня у них народилася донечка Ніна. – Хто був ініціатором назвати дитину на честь бабусі Ніни Матвієнко?

ЗІРКОВЕ ВЕСІЛЛЯ

Арсен Мірзоян: Насправді ініціатором був я. Тоня просто відразу підтримала, оскільки її теж назвали на честь бабусі Антоніни. Тоня Матвієнко: Я завжди хотіла дитину, адже для мене це продовження кохання! Ми з Арсеном не те, щоб зациклювалися на цьому питанні – просто вирішили: як Боженька дасть, так і буде. І Бог благословив нас! Мені завжди хочеться, щоб Арсен був поруч, хоча й розумію, що це неможливо! А коли дізналася про вагітність, зрозуміла, що тепер його очі будуть завжди на мене дивитися (посміхається). - Кому ви першою повідомила новину про вагітність? Т. М.: Найпершою про все дізналася мій директор Юля. Вона заїхала, щоб забрати мене на інтерв’ю, а я тільки перед її приходом зробила тест. Звичайно ж, емоції зашкалювали. Інтерв’ю у мене намічалося з Катею Осадчею на радіо «Хіт FM». Я дивилася на Катю і думала: «Знала б ти, який у мене є ексклюзив!» (посміхається) Я не могла дочекатися, коли приїду додому і розкажу про все Арсену. По телефону не хотілося говорити, придумувала, як би романтично піднести новину. А в результаті приїхала додому і все відразу виклала. Він стояв до мене спиною, щось брав із шафи - так і застиг… А. М.: Все відбулося як в уповільненій зйомці, як уві сні (посміхається). Коли я довідався, що ми станемо батьками, усвідомив: з Тонею у нас все посправжньому, наші стосунки розвиваються, знаходять логічне продовження. - Що для вас головне у жінці? А. М.: Ті звичайні поняття, які застосовуються, – жіночність, феромони, – ні до чого. Жінка повинна бути жінкою! Жінки про це забувають, але хочуть, щоб чоловіки про це пам’ятали. Але й чоловік є чоловіком, а жінки про це теж забувають. Фемінізм міцнішає у наші дні. Зараз жінка не буде любити чоловіка через чарівність. Їй головне, щоб уважний був. - Ви уважний? А. М.: Не завжди. Тоня з розумінням до цього ставиться. Уявіть собі: завтра два концерти – аншлаги, а на сцені буде новий склад, що три рази з тобою репетирував… Але я готую сніданки! У нас традиція: вранці їмо вівсянку і п’ємо фреш.

ЗІРКОВЕ ВЕСІЛЛЯ

– Які ще маєте сімейні традиції? Співаєте разом у сімейному колі? А. М.: Всі співають! Вчора я на дворі співав The Maneken. На Різдво, на інші свята збирається родина і всі співають. Брати Тоні дуже гарно тримають партії. Співаємо українські пісні, якщо це Різдво, то обов’язково колядки. Ми з Андрієм, братом Тоні, якщо щось забуваємо, то на телефоні шукаємо текст і дуже швидко долучаємось, адаптуємось й підспівуємо. - Як складаються ваші стосунки з тещею, Ніною Матвієнко? А. М.: Вона мудра і світла жінка, яка теж пройшла творчий шлях, і тому з розумінням ставиться до наших ненормованих робочих графіків, у тому числі до нічної роботи. Стосунки у нас складаються гарні. З нею у принципі дуже складно не знайти спільну мову. І тому жити всім під одним дахом — з Тонею, її братами, Ніною Митрофанівною — дуже цікаво: рідко бувають моменти, що ти можеш залишитися один вдома (посміхається). – Торік на день народження Ніни Матвієнко ви з колегами зробили дуже гарний кліп-подарунок. Як вона його сприйняла?

Т. М.: Мама розчулилась! Їй дуже сподобалось. У цьому кліпі такі рідкісні кадри: я, маленька, танцюю, дід тре картоплю на крохмаль – там уся родина! Це майже сімейне відео, яке режисер Олег Борщевський дуже ретельно підбирав. Робили все дуже швидко, бо в терміни не вкладались саме через те, що хотіли гарно все змонтувати. Сама ідея народилась вчасно. «Рибу», як усе має бути, написав діджей Саша Лаймкід, а коли почали все втілювати, долучився і dj VovKing, і The Maneken. Довго працювали над фонограмою, потім з Арсеном швиденько продзвонювали друзів, щоб наспівали фразу: «Ніна Матвієнко». У нас є розкішна колекція від Міші Дзідзьо – дуже смішні ролики він нам поназаписував (сміється). Зрештою, вирішили до кліпу взяти відео взагалі без режисури, де Ніна Матвієнко молода, щоб вона могла подивиться, згадати все. Раді, що їй сподобалось. Мабуть, не часто людям роблять такі подарунки. – Арсене, ви гарно малюєте. Колись написали портрет Висоцького. А свою дружину, дочку малювали?

ЗІРКОВЕ ВЕСІЛЛЯ

кати. Зараз згадую той момент і знову все це переживаю. Незабутні спогади! - Ви - дві творчі людини. У чому секрет щасливого сімейного і творчого тандему?

А. М.: Ні, я не торкаюсь таких речей. Може, я марновірний, але малюю лише те, що вже можна. Малювати я дуже люблю, постійно тягне, але завжди відчуваю брак часу. Хотілось би і помалювати, і почитати, але у нас з Тонею і так дуже мало часу, який ми проводимо удвох. Постійно або зайняті малою, або репетиціями і роботою на студії. А хочеться просто побути удвох, принаймні, разом у кіно сходити. Якщо ще замість цього я буду малювати, цього часу взагалі не буде… – Ви освідчились Тоні ще торік на своєму сольному концерті у Києві. Як довго готувались до цього кроку? А. М.: То був влучний момент. Зробив це на сольному концерті, бо артист має звертатись до артиста зі сцени. Сам я готувався недовго, але Тоню ми ледве затягли на концерт. Вона не хотіла їхати, адже у неї цього дня у самої було два виступи. Організаторів її виступів ми попросили внести корективи, аби вона встигла. Директорам довелося довго пояснювати Тоні, чому вона має їхати на мій виступ у концертній сукні. На щастя, задум вдалося втілити, всі пазли співпали, – тепер згадуємо все із усмішкою. Т. М.: Я ні про що не здогадувалась. Моя команда наполягала на тому, щоб поїхати на концерт до Арсена. Я знала, що буде телезйомка, мають взяти у мене інтерв’ю. І тут: Арсен спускається у зал, йде до мене, дістає з кишені обручку та освідчується... Я так розчулилась, що одразу почала пла-

А. М.: Я не скажу, що у нас творчий тандем. Ми можемо давати один одному поради, але кожен з нас живе своїм творчим колективом. - Але ж у вас були спільні роботи: ви співали дуетом, знялися у декількох кліпах Тоні. У тому числі - й у відео на пісню «Тобі»... А. М.: Це було за бажанням режисера. Йому потрібна була справжня емоція, а з актором цього важко досягти... Адже має бути контакт – не награний, більш життєвий. Т. М.: А ще у нас є дуетна пісня «Івана Купала». Ми навіть зняли на неї кліп. Коли наші виступи з Арсеном пересікаються в одному концерті – обов’язково співаємо її. - Любов і батьківство надихають вас на творчість? А. М.: Всі пісні з мого другого альбому «Незручні ліжка» так чи інакше присвячені почуттям, які я випробовую до Тоні. Третій альбом був написаний під впливом батьківських емоцій. А ще я не проти колискових. Т. М.: У пісні «Можеш як» в Арсена є рядок: «І крізь тишу почуй, як в тобі, як в тобі б’ється серця мого половина…» Мені здається, ці слова багато про що говорять… Журналіст: Валентина Кирильчук

ОЛЕГ

ВИННИК

«Для мене на першому місці щирість, серце і любов!»

айпопулярніший співак України ексклюзивно для журналу «Свадьба года» розповів про свій перший досвід у ролі весільного обрядового старости.

У інтерв’ю нашому журналу Олег Винник розказав про своє життя у Німеччині, тамтешні особливості святкування весіль, дивовижну історію написання пісні «Здравствуй, невеста» та своє головне джерело натхнення. - Олег, нещодавно ви були ведучим церемонії розпису Тоні Матвієнко і Арсена Мірзояна. Як почували себе у такій ролі і чи відразу погодилися на таку незвичну пропозицію?

Тільки Олег Винник ступає на сцену – зала одразу вибухає шаленими оплесками. Глядачі підспівують з першої ж пісні, добре знаючи слова не тільки відомих хітів, а й свіженьких прем’єр. Після кожної композиції у проходах – довга черга захоплених шанувальників, які поспішають подарувати улюбленому співакові

- Я здивувався, коли Арсен зателефонував мені і запросив на весілля. Це було дуже несподівано. Спочатку відмовився. Але коли Тоня пояснила, чому саме мене наречені хочуть бачити

величезні букети квітів, іменні ікони та солодощі… Олега Винника називають феноменом української шоу-бізнесу. Сьогодні він є найпопулярнішим співаком України з найбільшою кількістю гастролей – щороку дає по 150 концертів, кожен з яких проходить з абсолютним аншлагом!

у ролі обрядового старости (таке визначення мені більш до вподоби), подумав і зрозумів, що маю зробити собі і їм такий подарунок. Цікаво пробувати у житті щось нове. Я не працюю і не заробляю ведучим. Для цього є професіонали. Але увесь процес церемонії одруження Арсена та Тоні придумав самостійно, взявши за основу українські народні традиції і обряди.

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю

Текст церемонії, вірші і побажання написав під час гастрольного туру напередодні весілля. Коли надіслав молодятам, вони здивувалися, оскільки думали, що я візьму стандартний сценарій і стандартну весільну процедуру. - Чи часто вас запрошують, як виконавця на весілля? У яких випадках відмовляєтесь? - Дуже часто. Моїм першим замовленням було саме весілля. Запрошують на своє свято різні пари – українські, кавказькі, східні… Якщо є вільна дата, ніколи не відмовляю. Іноді люди питають: чи можу я приїхати і виконати декілька пісень або просто побути присутнім на їхньому весіллі? Менеджерам доводиться пояснювати, що технічний райдер, кількість музикантів і адміністраторів, тривалість саундчека не залежить від того виконується одна чи десять пісень. З гостями за столом я не сиджу, навіть якщо замовниками являються мої друзі або знайомі. Відповідно, це ніяк не впливає на розмір гонорару і затрат на виступ. Ми ніколи не погоджуємося виступати у приміщеннях,

які не відповідають нашому технічному та побутовому райдеру, яку б суму мені не пропонували. - Ви довгий час жили у Німеччині і досі там часто буваєте. Чим відрізняються святкування весілля в Україні та Німеччині? - Практично всім! У нас різні весільні традиції, різні церковні та світські ритуали. Та й за темпераментом українці і німці дуже відрізняються. Останні дуже пунктуальні, тому увесь процес укладення шлюбу, бенкетування, вінчання, ігор дуже продуманий. Весілля в Німеччині завжди чудово організовані. - Ваша власна Муза - жінка, до якої звертаєтеся у піснях, це конкретна людина чи узагальнений образ жіноцтва? - Я - щира людина і не можу щось вигадувати. Пісні пишу на емоціях, чи то власних, чи то побачених у житті. Мене вражає все: і щасливі випадки, і навіть сварки. Я - дуже вразлива людина, мене особливо можна вразити людською

відвертістю, що навіть не посоромлюсь цього слова - до сліз від щастя. Все це я намагаюся розказати людям у піснях - про свої враження, про людське життя. Я вже багато разів розповідав історію, як колись їхав по набережній у Києві. Тоді я довгий час не приїздив в Україну з Німеччини, навіть був період, шість років не міг поїхати на батьківщину. І от тоді, проїжджаючи у авто по Києву, на набережній я побачив 40 пар у весільних вбраннях. Так і хотілося

крикнути з машини: «Здравствуй, невеста!» вони ж такі красиві! А потім усвідомив: та це ж пісня! Прямо в авто я записав слова, навіть музика одразу прийшла. А потім поїхав у студію в Берлін - і вже була готова пісня «Здравствуй, невеста!». В мене майже всі пісні, на 99 %, були написані і дописані за кордоном. Можливо, так судилося долею, що мені потрібно було так надовго виїхати у Європу, щоб повернутись до рідних людей і стати на сцену.

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю

- Для багатьох залишається загадкою, чому ви, будучи справжньою зіркою у Європі, все покинули і наважилися з нуля розпочати сольну кар’єру в Україні, звідки інші навпаки мріють виїхати. - Я просто вже награвся в мюзикли. Підписавши річний контракт, ти щодня граєш на сцені і навіть якщо тобі пропонують мільйон за виступ, погодитися не можеш, бо прив’язаний контрактом. А у 2003 році так сталося, що я

написав свою першу пісню «Аромат твоей мечты». Зараз розумію, що це просто доля. Для того, щоб зрозуміти любов до своєї країни й народу, мені потрібно було поїхати на довгих 15 років. Там я, хоч і співав німецькою, не просто не забув свою рідну мову, я навпаки - її вдосконалював. Зараз я щасливий, що повернувся до свого народу зі своїми піснями. - У Німеччині перший час ви працювали бейбі-сіттером…

- Так, у одній заможній родині я займався музичним вихованням дітей. Був їхнім домашнім вчителем музики. І це мені теж дуже подобалося. Я обожнюю дітей, легко знаходжу з ними спільну мову і навіть зараз, коли малі виходять на сцену з квітами, не можу втриматися, аби хоч кілька хвилин з ними не погомоніти. - За кордоном відчували себе своїм? - Завжди! Я одразу влився в їхню струю. Ніколи не хотів, щоб мене зневажливо називали іноземцем, тому досконало вивчив мову. Та й через зовнішність і звучання прізвища багато газет писали, що я – норвежець. Що я з України, всі запам’ятали після Помаранчевої революції. А взагаліто я комфорт можу відчути скрізь. Проте старість однозначно хочу зустріти на батьківщині.

досягнув. Там, у Європі, весь час потрібно було доводити, що ти можеш і достойний. Коли довів – дорога відкрита. А в Україні, навіть довівши свій професіоналізм, труднощі не зникають. Я - людина емоційна, можу принципово вдарити кулаком по столу, але мені пощастило знайти в Україні чудову команду, з якою можна подолати будь-які негаразди. - У Німеччині в мюзиклі «Елізабет» ви грали Смерть. Не боялися, адже багато артистів дуже насторожено ставляться до таких ролей? - Найбільше я був насторожений до ролі графа фон Кролока у «Танці вампірів» - мюзиклі, який ставили за фільмом Романа Поланськи «Бал вампірів». Коли я був на прослуховуванні, дуже хотів саме цю роль, адже у Кролока була дуже вокальна, роково-мюзиклова подача.

- По поверненню вам було важко «вписатися» в український шоу-бізнес? - Я не живу за законами шоу-бізнесу. Не розумію, навіщо інші колеги вигадують піар-приводи і весь час потопають у власних заздрощах і чорнусі. Все це мені чуже. Життя занадто коротке, щоб його витрачати на весь цей непотріб. Для мене на першому місці щирість, серце і любов. Тому я просто творю і у своїх піснях передаю те, що відчуваю. І дуже щасливий, що люди це так само відверто сприймають. Хоча, звісно, для мене весь цей шлях був дуже непростим. Аби пробитися у світові мюзикли, мені довелося три роки ретельно працювати над собою. Я був і залишаюся єдиним українцем, який цього

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю

В той же час трішки насторожувало, що він мав кожнісінький день вилазити з труни. Зрештою цю роль мені так і довелося зіграти. А коли ми знімали фільм «Любовь в Калининграде», мені якраз дали роль Смерті у мюзиклі «Елізабет». У Дрездені я прийшов у стареньку дерев’яну церкву, запитав батюшку, чи правильно, що я граю Смерть, а на початку мюзиклу виходжу і всім кажу: «Мені все одно, кого брати: чи молодих, чи малих, чи похилого віку. Я все одно вас всіх заберу. Тому що нас всіх чекає одне - тільки

смерть». А батюшка каже: «Сину мій, не бійся, йди. Тобі Бог дав роботу, йди і якісно працюй. Люди повинні знати, що таке смерть. Вона не така красива, як ти. Але йди і грай. Може, їм не так страшно буде». Тоді цими словами він мене дуже заспокоїв. А щодо смерті - боятися її дійсно не варто, рано чи пізно з нею зустрінеться кожен із нас. Кінець у всіх один. - Ви знайомі з багатьма світовими зірками. Хто з них справив на вас найбільше враження?

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю

«Для мене на першому місці щирість, серце і любов!»

- Орнелла Муті - ой, красуня… Реально! Надзвичайно чарівні також Джина Лоллобриджида, Софі Лорен. Ну, а з чоловіків своєю простотою мене вразив Жерар Депардьє - просто бомбастична людина! - і музиканти з гурту «Scorpions». На самій прем’єрі мюзиклу їх лідера не було, але з ним потім мене доля все одно звела. З Клаусом Майне ми познайомилися у відомому берлінському магазині «Квартира 206». Клаус - реально дуже простий, абсолютно адекватний пацан. Хоча йому вже 69 років, але саме так його хочеться називати.

- Шанувальники вас називають і Маестро, і Містер Аншлаг, і Містер Щастя. Яке звернення вам найбільш приємне? - Містер Щастя, адже я ніколи навіть не думав, що колись ним стану (посміхається). Звичайно, цьому посприяла пісня «Счастье», через яку я дуже сильно хотів розказати людям, що таке щастя. Сам по собі я - людина щаслива. Причому завжди! Я щасливий навіть тоді, коли злий чи ображаюсь. Коли мене хтось образив, я ніколи довго не ношу це в собі. Реально немає сенсу! Від образ ми тіль-

ки старіємо. Тому я бажаю кожному: якщо вас хтось образив, потрібно відразу знайти ту секунду, щоб все налагодити і забути. Щоб відкинути камінь подалі, щоб його ніколи більше в житті не було. А за те, що до мене приклеїлося звання Містера Щастя, я дуже вдячний і Богу, і людям. - Останнім часом дуже популярно дізнаватися історію свого роду. Ви знаєте, якими були ваші предки? - Я намагався це дізнатися. Прізвище «Винник» походить з винників/броварників/ гречкосіїв, а у Львівській області навіть є районний центр Винники. Ще років десять тому, коли їхав на авто з Німеччини, я спеціально туди заїжджав і навіть фото на пам’ять зробив. Що ж до детальної історії нашого роду, то я якось попросив маму згадати всі прізвища наших дідусів і бабусь. Мати мені назвала Винників і Чеверноженків. Так що рід у нас - щирий український! Не знаю, це добре чи погано, але це є я. Так Бог мені дав, і свою рідню та прізвище я дуже люблю. - Що, окрім сцени, робить вас щасливим? - Моє давнє хобі - машини. Як жінка повинна бути царицею у житті, так і автомобілі я люблю виключно з товстим мотором. Також коли маю час, із задоволенням їду на риболовлю. Причому, не люблю океанську чи морську, а – спокійну, на наших ставках і озерах. Не раз ловив і п’яти-, і семи-кілограмових коропів, але головне – спокій і відчуття, які отримуєш від самого процесу. Ще я обожнюю збирати гриби і готувати. Ніколи не був білоручкою. Люблю працювати з деревом, сам його запах люблю. Колись мріяв меблі робити, а два роки тому в Берліні сам відреставрував антикварні меблі.

- Про що ще можна мріяти, якщо у принципі в мене все є? Хоча і за кордоном в мене все було, що я був певен, що мрія вже здійснилася. Кожнісінький день в тебе дві тисячі глядачів, вісім шоу на тиждень, тобі не потрібно ні за що перейматися - все продумано за тебе, тільки виходь на сцену і красиво роби свою справу. У Європі я думав, що вже все вдалося, але коли у 2003 році раптово почав писати пісні, відчув, що все-таки ще щось інше буде. Зрозумів: якщо тобі у 30 років дається перша пісня, значить - це не просто так. Сьогодні у мене все є. Єдине, що ще хотів би - побудувати свою хату. І однозначно в Україні! Щоб не довелося після когось перебудовувати, все хочу на свіжій земельці збудувати з нуля, щоб було місце, де б я міг провести решту життя. Хотілось би насолоджуватись у своїй хаті спокоєм і споглядати, як ростуть мої улюблені верби. Верба - моє улюблене дерево. Кажуть, вербі не місце на подвір’ї, тому мрію, щоб біля будинку було озеро і верби. Цю картинку я реально бачу, навіть відчуваю той запах верби… Але поки що треба працювати, їздити до людей, а потім, дасть Бог, колись побудую і цю свою мрію.

- Яку зараз маєте творчу мрію?

ДІТИ Старої Прилуки

а Благодійному фестивалі «Боже, бережи Україну!» саме вони вразили нашу команду простотою і відвертістю. Учні Староприлуцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Липовецького району, підлітки з різними історіями і долями. Чим живуть діти Старої Прилуки? Передовсім творчістю. Тут навіть хлопці вміють вишивати і займатись рукоділлям, а дівчата ледь не наосліп здатні сповити ляльку-мотанку чи виліпити автентичного українського свистунця із солоного тіста. Вони у більшості своїй – з багатодітних, не заможних родин, тому більшу частину року цілодобово проводять у стінах школи. Професійні фотосесії в житті таких дітей трапляються рідко – батькам не дого, а бюджет інтернату подібних розваг не передбачає.

Держава годує і забезпечує дах над головою, одяг та іграшки – від волонтерів. «Якби не потужний волонтерський рух, було би скрутно,» - запевняє директор закладу Юрій Косач. Ми довго думали, чим відзначити творчість Староприлуцької команди і врешті вирішити подарувати емоції. Віримо, що вже в дорослому житті ці світлини стануть частиною добрих дитячих спогадів, а, можливо, першою сторінкою особистої історії успіху. підготувала Тятяна Довгань організатор фотопроекту: «Журнал Свадьба года» за підтримки: «Українського Волонтерського Руху» фотограф: Олійник Сергій

P.S.

Староприлуцька школа-інтернат завжди рада гостям та благодійникам. Маєте ідеї? ПОДІЛІТЬСЯ! Бажаєте допомогти? ЗРОБІТЬ ЦЕ!

НАРЕЧЕНА РОКУ

«НАРЕЧЕНА РОКУ

2017

5 причин бути з нами

1. КОНКУРС – ЄДИНИЙ В УКРАЇНІ! Конкурсів краси для юних пані модельної зовнішності – десятки, якщо не сотні. Існують окремі змагання для «міссіс» і для дітей. Та всі вони головним критерієм ставлять – зовнішню вроду. А у нас єдиний в Україні (!!!) запатентований конкурс, який адресовано мо-

лодим дружинам. І параметри та вік тут не мають значення. 2. ДРУГЕ ЖИТТЯ ВЕСІЛЬНОЇ СУКНІ. Не правда, що весільна сукня – це річ «одного виходу». Максимум двох, якщо вінчання та весілля влаштувати у різні дні. «Наречена року» шанс ще раз «вигуляти» своє

казкове шлюбне вбрання. Такої фотосесії, повірте, більше не буде! 3. ЖОДНИХ ФІНАНСОВИХ ВНЕСКІВ, ОКРІМ ВИТРАТ «НА СЕБЕ, КОХАНУ». «Наречена року» - свято, яке відбувається під патронатом обласної державної адміністрації та за щорічної підтримки

НАРЕЧЕНА РОКУ

Наречена року 2012 Олена Попадюк

Наречена року 2013 Тетяна Павлишена

Наречена року 2014 Любов Якименко

Наречена року 2015 Вікторія Дяченко

Наречена року 2016 Наталія Обертун

торгових марок, дизайнерів, модних бутиків. Призи щороку дивують: від елегантних дизайнерських вбрань і ювелірних прикрас до художніх фотосесій та закордонних поїздок.

Отже, якщо ви одружилися цьогоріч, маєте добірку якісних фото і бажання творчо освідчитися своїй половинці; якщо ви – креативна сучасна леді, то Вам – до нас!

партнерів і спонсорів. Від учасниць – жодних внесків, окрім тих, які необхідні їм особисто. 4. ШАНС ПРОДЕМОНСТРУВАТИ СВОЇ ЗДІБНОСТІ. Головний акцент конкурс – на внутрішній світ фіналісток. Основний етап змагань – творче домашнє завдання. Заявивши про себе з найбільшої театральної сцени області, наші конкурсантки знаходять бізнеспартнерів, здобувають цікаву роботу, знайомляться з бізнеселітою Вінниці та області. 5. ПРИЗОВИЙ ФОНД ЗАВЖДИ ВРАЖАЄ ПРИЄМНИМИ СЮРПРИЗАМИ.

Конкурс побудовано таким чином, що кожна з учасниць так чи інакше здобуває якусь номінацію, окрім фіксованих 3 призових місць та титулу «Наречена року». Ми маємо персональні номінації відомих

Умови участі: • До участі запрошуються наречені, які одружились у 2017 році у Вінниці та Вінницькій області. • Надішліть одну якісну фотографію нареченої (бажано портрет) на e-mail: nevesta.goda.vn@gmail.com заявки приймаються до 1 листопала • В листі обов’язково вкажіть ім’я та прізвище учасниці, дату весілля і контактний номер телефону. Без

Ознайомтеся з умовами конкурсу і приєднуйтеся! надання данної інформації ваша заявка буде недійсною. • серед зареєстрованих учасниць пройде кастинг • Головна умова участі у фіналі - оригінальне освідченя у коханні своєму чоловікові з великої сцени. • Головну переможницю «Наречена року 2017» у Вінниці визначить компетентне журі на великій сцені театру ім. Садовського 11 лютого 2018 року.

ПОДІЯ

Саксофон:

не весільний формат Поки Вінниця святкувала День Європи, справжня європейська музика звучала у вщерть заповненій залі театру ім. Садовського. Перший і єдиний Український ансамбль саксофоністів 21 травня подарував містянам півтора годинне диво. Диригент з Голлівуду, музиканти з усієї України та степістки замість барабанів – хто проґавив цей концерт, тепер може тільки уявляти силу емоцій. Засновник ансамблю Євген Попель розвповів про паралелі між травневим дебютом і майбутнім осіннім фестивалем. Перший і єдиний в Україні. «Ноги ростуть» з попереднього фестивалю ім. Адольфа Сакса. Тоді ми вперше зіграли таким великим складом і виникло питання: а чому б не створити щось на зразок ансамблю? Постійний колектив. Насправді нічого подібного в Україні до нас не було. Навіть нот для такого ансамблю в Україні майже не має. Доводиться їх вишукувати, просити, купувати… Все, що пишеться – здебільшого за кордоном. 21 травня, наприклад, ми грали дуже відомі твори – «Політ

джмеля» М. Римського-Корсакова, «Танець з шаблями» А. Хачатуряна. Так от, аранжування для нашого колективу робилося спеціально на замовлення молодим композитором Валерією Виноградовою. Зараз ми перший і єдиний в Україні ансамбль саксофоністів. Нас – 12. Число хороше: 12 місяців, 12 апостолів, 12 знаків Зодіаку… Географія у колективу прекрасна, об’єднує всі регіони: Вінниця, Київ, Житомир, Тернопіль, Запоріжжя, Умань, Хмельницький. Диригент з Голлівуду. Перша репетиція пройшла у лютому – вийшло сумбурно. Всі зійшлися на думці, що без диригента – ніяк. Є, звісно, композиції, де можна обійтися без нього, але в більшості випадків все таки потрібно грати «по руці». В той момент я якраз вів переписку з французьким композитором, диригентом, саксофоністом Романом Занте. Він – випускник Королівської консерваторії у Брюсселі по класу саксофону та диригування, Університету UCLA у Лос-Анджелесі. Пише музику для голлівудських короткометражних фільмів та роликів, зараз працює над музичним супроводом для повнометражного кіно. Ми планували взяти для концерту його композицію «Фантазія на тему японської пісні» і я попросив Романа зробити саксофонову версію аранжування.

На це він відповів пропозицією: «Як ви дивитесь на те, щоб я приїхав подирегувати?» Свій приліт він оплатив сам, оскільки наш бюджет не дозволяв таких витрат. Приємно, що є люди, які готові безкорисно розвивати музику. Наймолодший саксофоніст та запальні степістки. Володимиру Панасюку – 11 років. Він займається музикою всього 3 роки, але вже має колосальні успіхи. Цієї весни став абсолютним відкриттям для журі фестивалю в Андоррі.

ПОДІЯ

Навіть не напружуючись, взяв перше місце у своїй віковій категорії. В принципі, рівних Володі на тому фестивалі не було. Судді були приголомшені чистою віртуозною грою. Тому, звісно, мені хотілося, аби і рідна вінницька публіка оцінила його талант. Тріо степісток теж на концерті з’явилося не випадково. Я давно думав про те, щоби якимось чином зробити спільний номер, але не знав, що саме. І от в одній із запланованих для концерту композицій мала бути партія барабана. Ми ризикнули і замінили її ритмічним степом. Вийшло дещо незвично, але дуже соковито.

Сюрпризи осені. На щастя, ми потроху змінюємо стереотип щодо саксофонної музики. Вінницька публіка починає розуміти, що цей інструмент далеко не весільний і не ресторанний, що він багатогранний і по-особливому звучить у концертному форматі. Нині ми вже готуємося до осіннього Міжнародного фестивалю, який пройде з 6 по 10 листопада. Можу точно сказати: до нас приїде відомий диригент Алан Крепен, який виступатиме разом з Оркестром повітряних сил України. Вперше, до речі. Дуже символічно, адже сам Крепен є майором повітряних сил Бельгії. Він, швидше за все буде у формі, ми – також. Отже, заключний гала-

концерт обіцяє бути видовищним. Крім того, зараз йдуть перемовини щодо запрошення відомих музикантів з Європи. Хто саме буде, поки що не скажу. Компанія-виробник музичних інструментів запропонувала профінансувати когось із зіркових гостей. Отже, запрошуємо вінничан стежити за анонсами і афішами, щоб встигнути купити квитки. Подія такого рівня буває лише раз на рік. Тетяна Довгань

POST FAKTUM

КАВА З МАШЕЮ – ОСОБЛИВА. Я П’Ю МІЦНЕ РАНКОВЕ ЕСПРЕСО, А ВОНА – МОЛОЧНИЙ КОКТЕЙЛЬ. І НА РОЗМОВУ – ЛИШЕ ПІВГОДИНИ. ЇЇ ВАНІ – ВСЬОГО П’ЯТЬ МІСЯЦІВ І МОЛОДА МАТУСЯ, ЗВІСНО, ПОСПІШАЄ. МАРІЯ – ЄДИНА СЕРЕД ДЕСЯТИ ФІНАЛІСТОК, ЯКА ЗА ОДИН РІК ЗДОБУЛА ОДРАЗУ ДВА СТАТУСИ – СТАЛА ДРУЖИНОЮ І МАМОЮ. ДЕКРЕТНА ВІДПУСТКА НЕ ЗАВАДИЛА ЇЙ ВИЙТИ НА ВЕЛИКУ СЦЕНУ І СТАТИ ВІЦЕ-НАРЕЧЕНОЮ

Марія Левицька: із декрету – на сцену!

POST FAKTUM

- Машо, можливо, я помиляюся, але з немовлям інколи й на себе часу не вистачає, не те, що на якісну підготовку до конкурсу. Як тобі вдалося?

- Я настільки мріяла про цей конкурс, настільки хотіла здивувати свого чоловіка, що тільки народила, одразу пішла на кастинг, буквально через тиждень. Потім, коли вже пройшла до списку учасниць, бігала на ре-

петиції у проміжках між годуваннями і прогулянками. На щастя, батьки дуже допомагали. Мама чоловіка, сиділа з сином, а я в цей час готувалася до творчого конкурсу. - Впевнена, що вся велика глядацька аудиторія конкурсу помітила твою ідеальну фігуру і це при тому, що минуло всього

POST FAKTUM

кілька місяців, як ти стала мамою. Поділись секретом!

- Мене всі про це питають, але секрету насправді немає. Я нічого не роблю, тільки годую і проводжу час з сином. Ані дієти, ані спортзали. - Пісня Пономарьова, яку ти співала у фіналі, для вашої пари якась особлива?

- Для мене особисто пісня «Я ніколи нікому тебе не віддам» - ніби гімн справжньої відданої любові. Я знала, що саме ця композиція може розчулити до сліз. Олег передбачав. Що я буду співати на сцені, оскільки з дитинства професійно займаюсь вокалом, але всіх козирів я йому не розкривала. Для нього мій вибір теж був сюрпризом. - Чи змінилося життя після конкурсу?

- З’явилося чимало приємних планів. Міркуємо з чоловіком про майбутню фотосесію –

це один з призів конкурсу, плануємо поїздку у Європу, але тоді, коли Ваня підросте і його можна буде залишити бабусям. - Ось зараз, коли минуло кілька місяців, що найбільше згадується?

- Атмосфера конкурсу. Якось дуже легко і весело мені було з дівчатами, хоча найбільше здружилася з Наташею, переможницею. Я за неї щиро рада. А духу суперництва я ніколи не відчувала. Згадується поїздка у дитячий будинок. Вона для мене не була першою. Я і раніше бувала учасницею таких благодійних акцій, але зараз все було інакше. Я дивилась в очі тих дітей вже, як мама. Мабуть, тому мені було дуже тяжко, бо уявила, як це – бути сиротою. Я вперше в житті замислилась над тим, щоб, можливо, у майбутньому взяти когось з дитбудинку. Раніше навіть уявити такого не могла. Материнство і конкурс змінили щось в душі. Тетяна Довгань

POST FAKTUM

МАРІЯ ЛЕВИЦЬКА виборола титул «віце-Наречена року 2016» дівчина отримала цінні подарунки – дизайнерський одяг Олександра Очеретного, подарункову картку від ювелірного центру «Діадема», романтичну вечерю від клубного ресторану «Велюр», туристичну подорож до Європи від туристичного спонсора «Verona tour», квіти від «Florissimo», подарунок від журналу «Свадьба года». Марію Левицьку спеціальним подарунком відзначив генеральний спонсор заходу Дім хутра «Princess-furs» – дівчина отримала вишукану шубу.

ПОДІЯ

Смакуй кожну хвилину на VINNYTSIA JAZZFEST! 23-24 вересня у Вінниці пройде XXI Міжнародний джазовий фестиваль VINNYTSIA JAZZFEST. Для глядачів співатимуть джазові зірки з-понад 10 різних країн світу, а українськими хедлайнерами стануть етноджаз чарівники - «KoloYolo»!

Щороку у вересні Вінниця стає джазовою столицею України. Будучи найстарішим джазовим фестивалем в Україні, VINNYTSIA JAZZFEST став не лише музичним брендом Вінниці, а й – довгоочікуваною мистецькою подією, яку всі меломани, закохані у джаз, чекають з особливим нетерпінням. Послухати джаз у Вінницю приїжджають глядачі не тільки з усіх міст України, а й – різних країн, адже точно знають: на джазфесті у Вінниці гарантовано буде щось особливе і незабутнє! За 21 рік проведення фестивалю у Вінниці побували сотні найвідоміших джазменів та бендів з усього світу.

- На глобусі залишилось не так багато країн, представники яких не виступали у нас, – посміхаючись, зізнаються директор і продюсер VINNYTSIA JAZZFEST Павло Третьяков та Ірина Френкель. – Але, на щастя, світ джазової музики дійсно неосяжний і щороку ми відкриваємо нашим глядачам як нові імена, так і всесвітньовідомих зірок, які презентують красу джазової музики у всій її розмаїтості. Повний перелік хедлайнерів цьогорічного фестивалю організатори поки тримають у секреті. Інтригу традиційно розкриють у середині серпня, коли розпочнеться продаж квитків і буде відкрито фестивальний інфо-центр. Але вже зараз ексклюзивно для журналу «Свадьба года» відкрито перше ім’я! На VINNYTSIA JAZZFEST виступить «KoloYolo»! Цей унікальний всеукраїнський музичний проект доведе, що етно і джаз – не просто сумісні, а ніби створені один для одного!

ПОДІЯ

Етно-джаз група «KoloYolo»: Микола Гончаренко (гітара, вокал), Ольга Гончаренко (бандура, вокал), Андрій Мороз (перкусія)

«KoloYolo» багато виступають на всесвітньовідомих джазових фестивалях та world music сейшенах, зокрема, були учасниками «JazzКоктебелю», «Трипiльського Кола», «Vedalife». Кожен, хто коли-небудь чув їхню неймовірну музику, більше ні з ким її не сплутає! Це справжня магія! Чарівні звуки бандури, віртуозна гітара, заворожливі ритми перкусії, приголомшливої глибини голос вокалістки Олени Гончаренко… Легка, приємна, таємнича і така особливо-манлива музика «KoloYolo» - це суцільна імпрові-

зація та політ за межі - себе і Всесвіту! Їхні пісні, руйнуючи шаблони, змушують по-дитячому посміхатися найсерйозніших людей, а вже наступної миті занурюють у стихію інтуїтивно-атмосферної медитації. Це романтика й цинізм, філософія й дитячі пустощі, солодка ілюзія та суха констатація фактів. «KoloYolo» - це космос! Це те, що звучить між нот!» - говорять про колектив шанувальники.

«You Only Live Once» «Живеш тільки раз!» саме так розшифровується знаменита абревіатура YOLO, що посприяла виникненню цілого руху, послідовники якого цінують кожну мить свого життя, проживаючи його яскраво та насичено. Смакувати кожну хвилину разом із «KoloYolo» та кращими джазовими солістами й бендами світу всі разом будемо 23-24 вересня на VINNYTSIA JAZZFEST!

Продаж квитків на XXI Міжнародний джазовий фестиваль VINNYTSIA JAZZFEST планується розпочати у середині серпня. За інформацією щодо точної дати слідкуйте на офіційному сайті www.jazz.vn.ua. Як і минулого року - ті, хто не баритимуться, зможуть придбати квитки зі знижкою! Телефон інформаційного центру фестивалю незмінний: (0432) 690-025 – дзвоніть із середини серпня, отримуйте максимальну інформацію про концерти фестивалю і замовляйте квитки-перепустки у неймовірний світ джазу та імпровізації.

І навіть не сумнівайтеся: у ці дні все буде джаз!

УЛЮБЛЕНА ЗІРКА

Марин «При с

а к ь с в а л п о аП !»

ра д и о П і ж у ч ухайте л с е н а сь, лухайте

Головна теща країни з Прекрасна Марина Поплавська – зірка «Дизель Студіо»: кращого гумористичного проекту року «Дизель Шоу»(ICTV) і скетчкому «На трьох» (ICTV), у минулому – знаменита КВНниця з легендарної команди «Девчонки из Житомира». Справжня улюблениця публіки! Їй варто лише вийти на сцену, сказати одне-єдине слово чи посміхнутися своєю фірмовою посмішкою – і зала миттю вибухає шквалом оплесків. Завжди яскрава і колоритна на сцені - така ж Марина Поплавська і у житті. Акторка з радістю погодилась на інтерв’ю для «Свадьба года». Вінниця для неї - одне з улюблених міст, де багато пам’ятних серцю місць і

ще більше – справжніх друзів, що з’явились ще за часів КВНу. Найперше під час розмови Марина Поплавська замовляє собі зелений заварний чай з лимоном. Як вчитель-філолог зі стажем, неодноразово цитує улюблених письменників і розказує, як колегам по «Дизель Шоу» відкриває цікавинки і таємниці української мови, адже саме зараз україномовні номери «Дизелів» є одними з найпопулярніших. - Марино, у Вінниці ви маєте багато друзів. Де зазвичай збираєтеся, коли є час перед концертами? - Коли приїжджаю у Вінницю, я завжди відвідую салон краси «Lale», яким керує моя подруга

УЛЮБЛЕНА ЗІРКА

Альона Лисенко. Обожнюю її і весь її колектив однодумців. Коли буваю у Вінниці, завжди до них заходжу! У Вінниці також живуть мої чудові подруги Марина Захарова та Людмила Шкарівська мій ангел-охоронець і «доктор Хаус у спідниці». А також багато друзів-чоловіків, з якими ми познайомилися ще за КВНівських часів влітку у Криму. Веселих знайомих тут море! І сама Вінниця мені дуже подобається. Місто шикарно розвивається! - Завдяки «Дизель Шоу» ви стали головною тещею країни. Яка, по-вашому, вона – «мирова теща»? - Хоч це один з головних моїх екранних образів, насправді я тещею ніколи не була. «Мирова теща» - точно з великим почуттям гумору! Тому що жити із зятем – це теж треба і сили, і здоров’я мати (посміхається). Теща – це мужня

людина, яка щодня стикається з цунамі прискіпок і потоком єхидства з боку зятя. Дочки, звісно, намагаються, але далеко не завжди можуть налагодити ці стосунки. Тому цей двобій, це багатоборство між зятем і тещею завжди цікаве і актуальне у нашому житті. - Вам комфортно у образі вашої тещі – владної і по-справжньому хитромудрої? - Абсолютно! Не скажу, що це мій стиль по життю, але я - людина, яка багато бачила і аналізувала. При створенні цього образу особливо стають у нагоді досвід і спостереження, які здобула у селі у бабусі, де росла і спостерігала

за сусідами. Життя в селі непросте, через постійну роботу жінки у 50 років можуть виглядати як 80-річні бабусі, але їм у пояс треба кланятися за те, що вони такі трударі. І при цьому всьому не втрачають фантастичне почуття гумору! Коли одна тітка на городі посварилася з іншою, використавши ідіоматичні вирази, ми все це називаємо «хабальством». Але це не «хабальство», це все від такого життя… Мені часто згадуються слова Олександра Петровича Довженка із «Зачарованої Десни», коли він розповідав про свою бабу Марусину, яка проклинала всіх, кого бачила: кота, онуків, сусідів, майже всіх! Якось, пише Олександр Петрович,

УЛЮБЛЕНА ЗІРКА

вона так проклинала кота, що він, бідний, десь здох у бур’янах… Але там є просто неймовірні слова Довженка: «Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі». Це шикарна фраза, яку я запам’ятала назавжди! Ми маємо справу з творчістю, може, темної, але класної людської душі! У селах моїх батьків – Лебедівці та Івашківці Новгород-Волинського району Житомирської області - я обожнювала спостерігати за неймовірними сільськими людьми. Це такий колорит, це така неймовірна концентрація різних типажів і характерів людей: один спокійний, а другий навпаки - надміру гіперактивний… Весь час якісь свої обговорення, плітки, суперечки за межу, за город, за дерево – типова Кайдашева сім’я (посміхається)! Постійно спостерігала за цим і вже, напевно, так з генами увібрала, що у результаті можу з легкістю грати на сцені дуже колоритних персонажів. Мені це подобається! Я люблю стібатися, іронізувати з приводу зятя. У «Дизель Шоу» у нас утворилася гарна трійця: я теща, Віка Булітко - дочка і Саша Бережок - зять. Як же він любить мене підколювати… Справжня теща у нього прекрасна, але все одно на когось же треба виплеснути емоції – і він знайшов мене (сміється)! Чудово! Бо ми не любимо один одного тільки на сцені. У житті дуже добре ставимося один до одного.

- Яка ви насправді у житті? Все та ж «девчонка из Житомира»? - Звичайно, далеко вже не «девчонка» (посміхається). Я спокійно приймаю свій вік. Часто чую: «Тобі пощастило із зовнішністю!». І говорю: «Спасибі генам і батькам!» У мене родичів багато по всій Земній кулі - і в Канаді, і в Україні всі жінки у нас генетично красиві. Як квітучі плоди родючої житомирської землі (посміхається). Мої двоюрідні і троюрідні сестри, моя рідна молодша сестричка Люда – всі красуні! І мені також пощастило з генами і обличчям – тьху-тьху-тьху, щоб не наврочити (з посмішкою тричі стукає по столу). А в душі – так! Все-таки я все та ж «девчонка»! Не можна, перебуваючи у творчому і веселому колективі, ставати «тіткою». Сама це знаю і другим не раджу! Зараз інший час, нині так розвинена наука і техніка, що свою красу можна і треба підтримувати. Уколи по можливості зробила, купила гарний крем, зачіску зробила – і вже жінка ніби оживає! В Інтернеті є гарний проект, коли беруть чотирьох звичайних жінок з вулиці і з ними працює професійний стиліст. Просто одяг, гарний догляд – і результат разючий! У житті не скажеш, що дамам по 50-60 років! Виглядають на 40! Тим більше, в Україні дійсно живуть красуні! Я з 2006 року їжджу за кордон і можу з

УЛЮБЛЕНА ЗІРКА

упевненістю сказати: багатьом жінкам у Європі далеко до наших! На власні очі бачила, що таке славнозвісна «француженкість», як я це називаю. Якось у Люксембурзькому саду в Парижі я випадково штовхнула двох француженок. Розвернулася, щоб вибачитись. Але вони на мене так налетіли, почали кричати, ніби я задумала щось лихе. Це була й кумедна ситуація, й не дуже. Після якої я вкотре пересвідчилась,

що краса француженок – не більше, ніж усього лише вигаданий образ. Як влучно відмітив розумний психолог у одній цікавій статті: «Не забувайте, що все у світі придумали люди. І якщо вони щось придумали, то вони придумали це для себе». От це правда! Якщо ти повний, не маєш права на існування... Але хто це сказав? А ніхто! Для мене еталон краси - наші, українські жінки!

УЛЮБЛЕНА ЗІРКА

- Багатьох дивує факт, що попри давно завойовану популярність ви вже 24 роки працюєте у школі вчителем української мови та літератури. А хто для вас головний «наставник» у житті – та людина, від якої ви засвоїли на все життя найголовніші уроки? - Вік – не перешкода для того, щоб з’являлися вчителі у житті. Не багатьом вдається мене вчити, я їх вчу сама (посміхається). Але головним учителем у житті можу назвати мою сестру Люду. Хоч вона й молодша за мене на 6 років, проте я завжди до неї прислухаюся. Вона для мене дійсно авторитетна людина, яка, точно знаю: що б не трапилося, завжди буде поруч зі мною. - Всі колеги поділяють вашу любов до української мови? - Зараз така тенденція, що україномовні номери «Дизель Шоу» мають величезну популярність: їх цитують, перегляди зростають, преса пише. Й ми радіємо! Бо від номера про лівобережну й правобережну Україну ридають не тільки глядачі, а й наші дівчата з адміністрації й тішаться продюсери. - Як вважаєте, жіноче почуття гумору відрізняється від чоловічого? - Звичайно! Чоловічий гумор – це інша планета. Так само, як чоловічий характер і світосприйняття. Чоловік і жінка – це як Земля і

Місяць – абсолютно різні небесні світила, яким доводиться разом співіснувати. Жінки ніколи не перероблять чоловіків - не треба навіть намагатися! Мені дуже подобається, як з цього приводу жартує Михайло Михайлович Жванецький. Він говорить: «Ти… А) жінка. Б) лежи і мовчи!» (сміється). - Виходить, чоловіки й жінки настільки різні, що наші полярності ніколи не перетнуться? - Перетнуться, але не стануть від того однаковими. І це прекрасно! Знову ж за аналогією з планетами: Земля така велика, але Місяць –

хлоп, посвітив і вплинув на велику Землю. Різні, але один без одного ми не можемо існувати! - Що вас робить по-справжньому щасливою? - Зараз – «Дизель Шоу» і родина! - Наостанок – мудра порада від Марини Поплавської на всі випадки життя. - Не слухати ніяких порад!!! Слово честі! Не слухати нічого! Прислухатися до людей – так, але жити своїм життям. Звідки інший знає, що тобі треба? Тому тільки так! Журналіст: Валентина Кирильчук

ПОДІЯ

OPERAFEST TULCHUN: опера під відкритим небом вразила всіх!

За два дні грандіозний open air у «подільському Версалі» відвідали понад 18 тисяч глядачів. А головне - тепер оперний фестиваль у Палаці Потоцьких буде проходити щороку! Феєрично, яскраво і незабутньо 4-5 червня у «подільському Версалі» - прекрасному Палаці Потоцьких у Тульчині – пройшов перший Міжнародний оперний фестиваль під відкритим небом OPERAFEST TULCHYN. Успіх 100-відсотковий! Open air, якого із особливою цікавістю чекала вся Україна, адже фестиваль такого формату проходив вперше і аналогів не має, зміг не тільки виправдати, а й

перевершити сподівання усіх – і глядачів, і артистів! «Фестиваль, якого Україна ще не бачила!», «Новий рівень культурних заходів», «Блискавична організація та концертна програма!», «Грандіозний успіх і спогади на все життя!», «Перший фест дійсно європейського рівня» - такими захопленими відгуками після OPERAFEST TULCHYN переповнені соцмережі та вся преса. І абсолютно заслужено! Адже на фестивалі довершеним було все: від музичної програми, незабутніх візуальних арт-проектів, справжніх «машин часу» - костюмерних та цікавих майстер-класів до продуманої інфраструктури та

бездоганної організації кожної локації: фудзони, наметового містечка, екскурсійних точок, партеру. Завдяки підтримці обласної влади та меценатів – компанії «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ», її засновника Юрія Косюка, народного депутата України Миколи Кучера, голови Вінницької обласної державної адміністрації Валерія Коровія та Міністерства культури України - вхід на фестиваль був абсолютно безкоштовним. Тому змогу насолодитися світовими шедеврами оперного мистецтва, красою Палацу По-

тоцьких і приголомшливої атмосфери, яка там вирувала, мав кожен. Загалом фестиваль відвідали понад 18 тисяч глядачів – від наймолодших 8-місячних крихіток і чималої кількості молоді до досвідчених гурманів-меломанів старшого покоління. Два дні грандіозних концертів і постановок під відкритим небом гостям OPERAFEST подарували більше 300 професійних артистів: 3 симфонічні оркестри з Києва, Львова та Вінниці, 4 хорові колективи зі Львова, Вінниці та Києва, солісти

ПОДІЯ

оперної сцени України, Італії, Німеччини, Угорщини, США, а також маестро-диригенти з Німеччини, США та України. День перший: з «русалками» і «Привидом опери» гуляли до ранку! Неповторною фестивальною атмосферою краси та свободи кожен заряджався одразу ж, як переступав поріг парку Палацу Потоцьких. Усіх зустрічали красуні на ходулях - у пишних сукнях та масках, а під чарівні звуки знаменитих

У перший день фестивалю Міністр культури України Євген Нищук у Тульчині відкрив перший Всеукраїнський практичний Форум «Культура та креативні індустрії - як основа розумної стратегії розвитку малої території» для голів об’єднаних територіальних громад та міських голів малих міст України. Крім лекцій та презентацій, на Форумі всі гості почули дієві поради від директора Інституту культурного менеджменту в Німеччині Патріка Фьоля. А також отримали практичне завдання: віднайти найболючішу точку свого міста і перетворити її на його «родзинку» - від польського експерта, президента The Other Space Foundation та програмного директора The Multicultural Center in Warsaw Вітека Хебановського.

оперних хітів глядачі мали змогу у костюмерній зоні і самим перевтілитись у панянок з 18 століття. Дітки із захопленням запускали у небо вигадливі фігурки з мильної піни, а разом із батьками на майстер-класах львівських та вінницьких художників старанно розмальовували флуоресцентними фарбами карнавальні маски, які світились у нічний час.

Кожен куточок палацового парку вражав своїми цікавинками. Завдяки художникам-митцям та куратору візуальної програми – керівнику «Лабораторії актуальної творчості» Олександру Никитюку були яскраво втілені неординарні арт-проекти: селфі-зони «Opera Stars», фотоколаж «Opera Windows», мурал-арт «Opera Mural», виставки тульчинських художників і на-

ПОДІЯ

родних майстрів «Opera Art» та «Opera Folk», а особливий захват у всіх викликав приголомшливий проект «Opera Light». Красу одного з найбільш видовищних жанрів сучасного мистецтва - флюро-арту - на OPERAFEST TULCHYN у всій красі представили знамениті художники таких відомих промо арт-груп з усієї України, як Dyvyna, PSY-HO family art studio, Paul Spider, Misterica Family, Fiolena, а куратором проекту стала відома львівська художниця Олена Шептицька. Коли глядачі вже вдосталь насолодилися артоб’єктами, розпочалась найбільш очікувана частина фестивалю – концертні постановки. Під барвисті феєрверки та гучні оплески глядачів OPERAFEST TULCHYN відкрив головний ініціатор фестивалю - голова Вінницької обласної державної адміністрації Валерій Коровій. - Місце проведення фестивалю обрано невипадково. Адже саме Палац Потоцьких у Тульчині називають «подільським Версалем». Тут вирує неймовірно позитивна атмосфера! Наше завдання - максимально сприяти тому, аби кожен відчув цю енергетику, щоб слава Палацу Потоцьких й Тульчина була відроджена! Ми прагнемо зробити цей фестиваль щорічним. Але дуже важливо, щоб ініціатива була знизу, від громад містечок і сіл. Мешканці повинні бути зацікавлені у розвитку територій та проведенні такого роду заходів. А обласна влада завжди готова підтримати такі прекрасні ініціативи. Найкращі оперні арії Джузеппе Верді, Ріхaрдa Вaгнерa тa інших європейських композиторів були представлені у проекті «Гала Опера», після чого всі присутні поринули у магічну красу казкової опери-феєрії Миколи Леонтовича

Відкрив фестиваль OPERAFEST TULCHYN його головний ідейний натхненник – голова Вінницької обласної державної адміністрації Валерій Коровій

«На Русалчин Великдень», яку особисто приїхав диригувати її співавтор – український класик, всесвітньовідомий композитор, Герой України Мирослав Скорик. Продовжила вечір під відкритим небом у Тульчині комічна опера Джоaккіно Россіні «Пробний камінь» у виконанні солістів оперної студії Національної музичної академії імені Чайковського. - Практики виступу на вулиці у нас ще не було, але ми справились. Допомогла й неймовірна атмосфера – величезна кількість людей прийшли послухати оперу. Це дивовижне відчуття! – поділилася враженнями режисер-постaновник Богдaнa Лaтчук. Та навіть по завершенні концертів свято першого фестивально дня не закінчилось.

Народний депутат України Микола Кучер надав значну підтримку в організації фестивалю

Глядачів чекав кінопоказ фільму «Привид опери» Джоела Шумахера, інтерактивна театралізована нічна програма для молоді «Нічні вартові Подільського Версалю» та сюрприз від генерального партнера фестивалю, компанії «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ» - захоплюючі лазерне та фаєр-шоу. - Ми з радістю підтримали цей фестиваль, адже такі проекти обов’язково потрібно підтримувати! Це абсолютно геніальна ідея

ПОДІЯ

– показати оперу у Тульчині з його величною історією і традиціями! Хтось міг би заперечити: «Де Тульчин, а де опера?» Але - ні, на фестивалі всі побачили, як люди сприймали кожен оперний концерт, як, стоячи, аплодували. Це головний показник! А для мене ще й неабияка особиста втіха: я сам з Тростянця, мати моя з Антополя, тому у Тульчині я бував дуже часто. Щиро радію, що зараз це місто пережило історичну мистецьку подію, яка може змінити його долю. Та ще й як символічно - у рік відзначення 140-річчя від дня народження автора «Щедрика» Миколи Леонтовича, чия прекрасна опера «На Русалчин Великдень», розпочата у Палаці Потоцьких, прозвучала на концерті-відкритті фестивалю, - відзначив меценат фестивалю - народний депутат України Микола Кучер. – Фестиваль OPERAFEST TULCHYN має велику просвітницьку місію, яка презентує нашу державу,

українське оперне мистецтво, наші вітчизняні таланти. Це хороше продовження та систематизація відродження українських традицій. Це ще один крок до розвитку сучасної європейської України, формування нашої національної позиції та сприйняття нас у світі, як талановитої і культурно багатої нації. Крім того, це чудовий шанс відновити легендарний Палац Потоцьких та додати його до переліку туристичних перлин нашої країни. День другий: у полоні краси «Кармен» і «Танцю вампірів» Другий день OPERAFEST TULCHYN пройшов під знаком ексклюзивів. Глядачі почули допрем’єрне виконання концертної версії опери «Алкід» Дмитра Бортнянського і ледве стримувалися, аби не пуститися у танок під час виконання усіма улюбленої запальної «Кармен» Жоржа Бізе.

Вперше в Україні була показана концертна версія «Танцю вампірів» Джима Стеймана: фестиваль OPERAFEST TULCHYN отримав ексклюзивне право на єдине виконання постановки мюзиклу в Україні. — Мені дуже сподобалися всі номери, артисти, солісти. Судячи з того, що я бачив вчора та сьогодні, ви маєте, чим гордитися! Прекрасний палац, прекрасна організація! Браво, Тульчин! — поділився враженнями, тільки-но зійшовши зі сцени, диригент Львівської обласної філармонії Сергій Хоровець. Грандіозним заключним акордом фестивалю став фінальний концерт. Присутні не шкодували овацій ексклюзивним прем’єрам в Україні – концертним версіям мюзиклів «Привид опери» Ендрю Ллойд-Веббера і «Танець вампірів» Джима Стеймана, під час яких на сцені вирувала така феєрія і краса, що перехоплювало подих в усіх!

Яскравим доповненням прекрасної музики стали танцювальні постановки театру перформансу «Коло світла», незабутнє світлове шоу та приголомшливі вогняні спецефекти у виконанні артистів харківського театру вогню «Fire life», які вразили всю Україну ще коли стали фіналістами шоу «Україна має талант». Всі разом створили таку красу, що шквал овацій глядачів, які, стоячи, вітали усіх артистів та організаторів фестивалю, не стихав ще дужедуже довго! - У ці два дні Тульчин був найкращим містом в Україні! – відзначив диригент, заслужений діяч мистецтв України Володимир Сивохіп.

ПОДІЯ

- Насправді треба подякувати організаторам за фантастично пророблену організаційну роботу! Наскільки все було налагоджено і продумано до дрібниць. Недаремно крайній твір виконувався німецькою мовою! Тому що на OPERAFEST TULCHYN все було зроблено з німецькою точністю! Це вражає і приємно дивує, що в Україні вже на такому рівні проводяться такі чудові фестивалі, - поділився знаменитий тенор Василь Понайда, що скорив усіх роллю Альфреда у «Танці вампірів». - Емоції фантастичні! Це так прекрасно, що широкі маси людей заохочують до класичної музики й мистецтва. До залів заманити людей дуже складно, а тут, на оперному open air’і – зваблення особливе! – зізналась виконавиця головної ролі у «Танці вампірів», блискавична красуня-солістка Маріанна Лаба. - Коли поруч такий прекрасний Палац - це особлива атмосфера, яку ні з чим не порівняєш! Тут все сприймається зовсім по-інакшому, навіть – казково! Далі буде! «Привиди» передають естафету «Дон Жуану»!

Запитання, яке найбільше цікавило усіх після успішного фестивалю: «Чи буде продовження?» - тепер офіційно підтверджено! OPERAFEST TULCHYN-2018 буде! А щоби наступний оперний фестиваль перевершив перший, робота над його підготовкою розпочалася вже зараз. Якісний культурний продукт, поєднаний з багатьма складовими – від цікавого відпочинку до продуманої інфраструктури і головної мети – реконструкції палацу – саме у цьому, переконані організатори, й була запорука успіху OPERAFEST TULCHYN. - Ми змогли поєднати елітарність оперного жанру з масовими напрямками і це дозволило зібрати так багато публіки, - розповідає режисер-постановник фестивалю Павло Третьяков, якого наприкінці червня указом Президента України нагороджено почесним званням «Заслужений діяч мистецтв України». – Коли за справу беруться професіонали, які чітко усвідомлюють, якою повинна бути структура

фестивалю – все вдається. Сьогодні, коли після фестивалю емоції вже стихли, ми все проаналізували, переглянули багато відео, почитали враження глядачів, я можу сказати, що вперше у житті задоволена результатом, - зізнається артдиректор фестивалю, радник міністра культури України Ірина Френкель. - Попри всі труднощі, які виникали під час робочого процесу підготовки, як ми їх долали і що зрештою отримали, я розумію, що перший «блін» видався не комом, а – соколом! Коли після фестивалю я приїхала у Міністерство культури, не було жодної людини, яка б не привітала і не сказала, що це дійсно успіх – той самий перший пілотний проект з культурно-економічного розвитку малої території, який відбувається не через відбудову промисловості, а саме завдяки культурному ресурсу. Насправді ми лише такий шлях розвитку маємо у постіндустріальному суспільстві! Такої ж формули успіху організатори будуть дотримуватися на OPERAFEST TULCHYN і наступного року. Беручи до уваги спеку на відкритому

повітрі, продумують тіньові зони з тентами. Враховуючи успішність флюро-арт проекту «Opera light», розглядають нові варіанти презентації візуального контемпорарі-арту. А от щодо концертів – як і цьогоріч планують поруч зі світовими оперними шедеврами обов’язково показувати українську оперу. - Вже зараз ми ведемо переговори з багатьма оперними театрами й солістами. А особисто я мрію, щоб наступного року на OPERAFEST TULCHYN був красиво представлений жанр оперети і прозвучала «Дон Жуан» Моцарта

Арт-директор OPERAFEST TULCHYN Ірина Френкель, диригент Володимир Сивохіп та режисер-постановник фестивалю Павло Третьяков

ПОДІЯ

Міжнародний оперний фестиваль OPERAFEST TULCHYN пройшов за підтримки народного депутата України Миколи Кучера, голови Вінницької обласної державної адміністрації Валерія Коровія та Міністерства культури України.

Меценат фестивалю – Герой України, засновник холдингу «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ» Юрій Косюк.

– «найвеличніша з коли-небудь написаних опер», як її називали Джоаккіно Россіні, Шарль Гуно і Ріхард Вагнер, - зазначає Ірина Френкель. – Новими яскравими сюрпризами на наступний рік порадуємо обов’язково! А зараз я хотіла би щиро подякувати усім, хто підтримав наш фестиваль цього року. Спасибі Валерію Коровію за ідею, політичну волю і розуміння у всіх питаннях, а нашим меценатам і партнерам – Юрію Косюку, Миколі Кучеру та компанії «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ» - величезне дякую за неоціненну підтримку. Вони надали неабияку допомогу та зробили максимум, аби фестиваль цього року пройшов на найвищому рівні. Такий крок холдингу «МХП» говорить про соціальну відповідальність бізнесу. Це класичний приклад загальноприйнятої поведінки у Європі. Адже вкладення грошей, за нашими уявленнями, у некомерційні проекти, у даному випадку – в оперний фестиваль - демонструє соціальну відповідальність бізнесу. І я впевнена, що це гарний і дуже яскравий приклад для всієї України! Фотографії: Дмитро Данкевич Журналіст: Валентина Кирильчук

ПЕРСОНА

IРИНА КОПАНИЦЯ

сукня від дизайнера Katherine Lukashyk

Kраса, як професiя Конкурс «Мiс Украïна» ще один спосiб представити себе свiту, заявити про нашу державу, як про краïну вродливих, розумних, мирних людей. Для сотень юних дiвчат це також квиток в успiшне майбутн . А для команди конкурсу – щоденна кропiтка робота. Про буднi й особисте – в iнтерв’ю з виконавчим директором конкурсу Iриною Копаницею.

дитинство і за те, що наполягала на вивченні англійської ще з дитсадка, за сто тисяч різних гуртків і курсів: дизайн м’якої іграшки, баскетбол, сольфеджіо, українські народні танці, спортивний балет Алли Духової «Todes». Що сказати – моя юність була насиченою. Ми часто переїжджали, тому я змінила 6 чи 7 навчальних закладів. Ще у школі почала працювати промоутером, роздавала листівки біля метро – ніяк не могла всидіти на місці. Вже тоді почала подорожувати за модельними контрактами. У 8 класі з подругами захопилася створенням музичної групи. Освіту я отримала базову економічну, але навчалася з академвідпустками, бо мала модельні контракти. Паралельно працювала у сфері маркетингу, організації івентів, планування національних промоакцій, запуск і просування брендів.

- Шлях до посади «виконавчого директора конкурсу» - яким він був?

ожен день мого життя є невід’ємною частиною пазлу, що сформував мій світогляд та досвід. Я вдячна долі за дивовижних людей, які зустрічались і зустрічаються мені у житті. Певний час ми жили у Москві, мама працювала в Останкіно, а я подорожувала різними поверхами та студіями: від зйомок мультфільмів до студійних шоу-програми. Потім були лаштунки концертів Філіпа Кіркорова та Алли Пугачової. Я з дитинства знімалася у рекламах і телевізійних проектах. Спасибі мамі за цікаве

ПЕРСОНА

Деякі такі заходи охоплювали до 90 міст України. Далі - модельна кар’єра і контракти у Сингапурі, де закінчила бізнес-школу із напрямку «Менеджмент брендів класу люкс». Був також Мілан, Токіо… Пізніше - телебачення. Працювала ведучою та сопродюсером. За довіру і досвід окрема подяка Євгену Просвєтову. Потім у моєму житті з’явився новий проект – зйомка Тижнів Моди у Парижі. Ще був період, пов’язаний із Монако і роботою у найвідомішій світовій PR-компанії у Лондоні. Нашими клієнтами тоді були 9 президентів з їхніми політичними кампаніями. Однак, щоразу, де б я не жила, мене тягнуло назад. Ніколи не вважала себе настільки затятим патріотом, але мабуть є в нас щось в генах, в крові. Мабуть, це наш слов’янський менталітет.

Мені комфортно в Україні, для мене важливі люди, які оточують. Вони свої, рідні. Тут я вдома. Отже, коли я повернулася з Лондону, мене представила Вікторія Якушева новій команді національного комітету. ми почали співпрацювати і спрацювалися. Я вдячна акціонерам та новій команді, які дають змогу реалізувати всі сміливі ідеї та інноваційні проекти, підтримуючи і допомагаючи. - Чи спостерігаєте від конкурсу до конкурсу за змінами «трендів» краси? Сучасне покоління українок, яке цілі ставить перед собою, чого прагне від життя?

ренди не змінюються. Це не модельний бізнес, де іноді в тренді дівчата «з формами», а потім андрогінні типажі дівчини-підлітка. У конкурсах цінується жіноча здорова краса, гарна фігура, красиві риси обличчя, здорове волосся, гарна шкіра, підтягнуте тіло, жіночні форми. Хіба що з року в рік вимог більше до дівчат, як до особистостей. Ритм життя невпинно швидшає, все змінюється, до цього треба пристосовуватись, встигати, розвиватись. Характер має бути все сильнішим: цілеспрямованість, працьовитість, відповідальність – це якості, які ми хочемо бачити в учасницях. Вони мають бути в житті на крок попереду

всіх, задавати тренди, мати правильні цінності, надихати людей навкруги, вести за собою...бути справжнім прикладом. - В одному з попередніх інтерв’ю Ви розповідали про так звану «одомашненість» українських красунь? У чому це проявляється?

роявляється на генетичному рівні. Ми провели дослідження у лабораторії епігенетики Інституту геронтології – вивчали гени всіх 25 учасниць, найкрасивіших дівчат України, шукали витоки української вроди. За результатами досліду декілька рис об’єднували всіх дівчат: певна намішаність крові, відсутність хронічних захворювань, що говорить про зв’язок здоров’я і зовнішності й та сама сукупність генів, що відповідає, за «одомашненість». Йдеться про те, що українським жінкам більш властиво бути гарною господинею, хранителькою домашнього вогнища, аніж войовничою жорсткою амазонкою. - Участь у конкурсі «Міс Україна», напевне, потребує від конкурсантки не малих фінансових витрат. Що робити, коли зовнішність і бажання є, але немає фінансової складової?

одних витрат. Всім необхідним для участі ми забезпечуємо за рахунок комітету, партнерів чи спонсорів - то вже наша справа. Те саме стосується й участі у міжнародних фіналах. А в разі перемоги, якщо у дівчини нема достатньо одягу або взуття для урочистих заходів, зйомок, інтерв’ю - ми маємо достатньо партнерів та можливостей ці речі їй надати. Допомагати людям приємно, ще приємніше бачити, що людям це дійсно потрібно. - Співпраця комітету та вінницького дизайнера Катерини Лукашик принесла позитивні плоди?

а це знайомство я вдячна нашому модельному агенту і власниці модельної агенції PM Model Management Ірині Козаковій. Вона представила нас одна одній на

вінницькому тижні моди. Як раз так збіглося, що в мене був час і можливість з’їздити спеціально на цей показ і познайомитись з дизайнером Катериною Лукашик, подивитись виробництво. Те, що одразу вразило - не просто любов до своєї справи, а просто фанатична віддача, з якою Катерина росте, розвивається експериментує. Вже тоді вона запатентувала нову технологію корсета. Це теж привернуло мою увагу, тож ми вирішили спробувати. Дуже вдало, бо і досі співпрацюємо. Більше того – я зрозуміла для себе: дизайнерам не можна вказувати чи показувати щось, що потрібно зробити або скопіювати, не можна нав’язувати своє бачення. Коли звертаєшся до спеціаліста - маєш довіритись. Коли відпускаєш і даєш можливість проявити фантазію у повній мірі - результат завжди вражає. Для творчих людей ця свобода як каталізатор натхнення. Вдячна долі за зустріч із таким талановитим і натхнен-

KРАСА, ЯК ПРОФЕСIЯ

ПЕРСОНА

ним дизайнером. Впевнена, що усі зустрічі невипадкові і що попереду на нас очікує багато цікавих проектів! - У вирі цілорічної зайнятості, як знаходите час для себе? Чому його присвячуєте?

не розділяю життя на роботу і вільний час. Все, що я роблю – мені цікаво, я це сама планую і формую. Коли робиш те, що подобається – то не стомлюєшся, а навпаки отримуєш ще більше енергії і натхнення. Поїздки по роботі таким чином не сприймаєш, як відрядження, а радше, як мандрівки: незвичні місця, цікаві люди. Хіба що буває виснажуюсь від обсягу інформації, спілкування. Тоді вимикаю звук і

просто сплю, читаю, дивлюсь фільми, серіали, подорожую - Оскільки наш журнал «весільної тематики», то логічним буде запитати про Ваше бачення ролі сучасної жінки. Як поєднати успішну кар’єру і сімейне життя? Чи можливий такий баланс?

умаю, можливий. Є багато таких прикладів. Головне, щоб поруч була правильна людина, з якою ви на одній хвилі. Хіба що коли народжуються діти - перші роки важливо приділяти максимум уваги саме їм, бо це найважливіший час формування особистості. Будь-які справи, кар’єра і плани трішки почекають. Підготувала Тетяна Д,овгань

LOVE STORY

і В

т а т

о аР

н а м

Розлука для любові – що вітер для вогню:

слабку вона гасить, а велику – роздмухує. . . Довга розлука розпалює багаття справжнього кохання й перетворює в попіл фальш і нещирість відносин. Так й з подружжям Цегельських. Віта та Роман уже вдруге переживають розлуку, адже чоловік військовий, який хоробро обороняє країну. Знайомство подружжя було незвичним та цікавим, що називають «справжньою долею»: «У кінці літа, 2014 року, моя подруга їхала в електричці на навчання до Києва. Поряд їхала компанія солдатів, з якими згодом вона почала спілкуватись. Роман запитав чи немає вона приятельки, з якою можна познайомитись. Подруга показала йому мої фото. Після того Рома почав писати в соцмережі, а потім ми зідзвонювались. Він був в іншому місті, ми деякий час спілкувались лише у телефонному режимі. Потім приїжджав декілька раз. Восени повернувся на постійне місце служби у Вінницю,тоді й почали зустрічатись». – розповідає дівчина. Драматичним й нелегким етапом у житті Віти та Романа був початок відносин. «Восени ми розпочали зустрічатись, а вже в

грудні чоловіка забрали в зону АТО. Було важко. Адже ми тільки почали пізнавати один одного, тільки зароджувались почуття і на нас чекала розлука. Досить непроста розлука. Коли кожен день я чекала на його телефонний дзвінок, аби почути його голос і дізнатись, що в нього все добре. Але в кінці зими він повернувся. Це випробування тільки зміцнило наші почуття та стосунки». – ділиться спогадами дружина. На пропозицію вийти заміж дівчина чекала не довго. Через рік , п’ятого вересня, Роман романтично – з обручкою, квітами та при свічках, запропонував Віталіні стати його дружиною. «Ми не зволікали і розписались 12 листопада 2015 року. А святкувати вирішили 12 червня 2016. Адже я змалку мріяла про весілля влітку, коли все навкруги зелене, світить сонечко. Та й потрібен час, щоб усе підготувати і зробити свято незабутнім. У червні ми не лише святкували, але й вінчались. Для нас це був важливий крок. Адже перед Богом ми дали обіцянку завжди підтримувати один одного, бути поруч, щоб не сталось». – ділиться подружжя.

LOVE STORY

На жаль, пара одною розлукою не обійшлась. У вересні 2016 року Романа знову забрали в АТО. Утім дівчину гріють приємні спогади про романтичні вчинки чоловіка, а їх було чимало. «Як тільки починали зустрічатись він часто дзвонив у двері та залишав різні сюрпризи: іграшки, шоколадки. Часто після роботи влаштовував романтичні вечері при свічках. Або виїзди на природу, щоб подивитись на зорі. Задарував мене квітами. Одного разу на роботі до мене підійшла маленька дівчинка з букетом у руках, подарувала мені квіти і передала, що мій чоловік мене дуже кохає. Сусідами, співробітниками передавав квіти». – з захватом розповідає Віта.

100

101

LOVE STORY

сла

ел в а

102

бку

а вон

у ик

–

т аси

ь,

дм з ро

... є у ух

Подруж жя молоде , пр оте вже має вл асні неве личк і тр адиц ії – готу вати разо м, особливо пекти торт и. На ви хідни х ди ви тись фільм и. Загалом Віт а та Ро ма пр ос то лю бл ять пр оводити час разо м, допо ма гати один одно му. У ни х не має чоловічих та жі ночи х об ов’язків, є лише спільні. «Роз лу ка це завж ди ва жко. Ду же хоче ть ся, що б коханий чоло вік бу в поря д. Хоче ть ся засипати і пр ок ид атись пору ч з ни м. Ве черя ти й ділитис ь вр аження ми за день. Мені си льно не ви стачає мого чоло вік а. Розл ук у допо магає пере жи ти на дія, що він скор о повернет ьс я додо му, підтр им ка та наше коханн я» - суму ючи ка же дів чина. Нічого в жи тті не від бу ваєтьс я випа дков о, то му іноді потрібн о гідно пр ой ти й пере жи ти всі труднощі . Тоді винагорода буде особлива – справж нє щаст я, істинне за до воленн я жи ття м.

103

Я – ВІННИЧАНКА

ДІАНА ПОДОЛЯНЧУК 104

Життя до і після «ОСКАРУ» 5-ий день народження студія танців «Шахіна» відзначила червоною доріжкою та власним «Оскаром». Символічно, адже для її засновниці ювілей школи – ще одна вершина. У свої 23 вона має два дипломи про вищу освіту, авторську хореографічну школу, місце у ТОП-100

кращих танцюристів України і потужну волонтерську команду. А ще у неї точно не відбереш сміливість відверто говорити про тернії на шляху до зірок. «ПОРАЗКИ ДОДАЮТЬ АЗАРТУ» У школу мистецтв на Старому місті мене привели батьки. Те, що дівчата мають захоплюватися танцями, вирішила моя мама. Так ми з сестрою опинилися у студії хіп-хопу. З 9-ти років і впродовж наступних шести я займалась саме цим напрямком хореографії. Їздила на змагання, перемагала, привозила додому медалі за призові місця. Однак, хіп-хоп наклав свій відбиток. Я росла такою собі «пацанкою» і якоїсь миті мамі здалося, що саме час робити з мене «принцесу», а східні танці можуть у цьому допомогти. Розриватися між двома гуртками у мене не вийшло: одні казали «будь більш різкою, динамічною», інші – «додай жіночності». Зрештою, я таки зупинилася на беллі-денсі. Пам’ятаю свої перші змагання. Зайняла тоді останнє, 13 місце. Виходжу із зали, плачу, а мама каже: «Діано, я тебе ні до чого не примушую, але якщо вже взялася за цю справу, то мусиш робити на відмінно». Мене тоді ті слова настільки

105

Я – ВІННИЧАНКА

106

стряхнули… Отой перший програш подіяв таким чином, що я почала тренуватися щодня і через рік на тих самих змаганням виборола 1-е місце.

«СВОЯ СПРАВА У 17» Чесно кажучи, я ніколи б не подумала, що у 17 років відкрию власну студію танців. Все вийшло саме собою після повернення з Чемпіонату України та Чемпіонату Європи. Разом з однокласницею, я тоді взяла 2 і 3 місце. І ось ми приїжджаємо до Вінниці. Море уваги від журналістів… До нас просто на вулиці починають підходити люди і запитувати, де можна навчитися так танцювати. Я замислилася: а чому б і ні? Почала з першої підліткової групи, потім з’явилася дитяча і зрештою «Шахіна» переросла у 8 груп, серед яких є навіть доросла. Зараз це велика команда з 80 учасниць. Одна з моїх перших учениць живе в Італії і вже відкрила там власну, авторську студію танців. Горджусь!

«ТЕ, ЩО НЕ ВБИВАЄ – РОБИТЬ СИЛЬНІШОЮ» Труднощі зі слухом вже давно мене не тривожать. Це залишилося у непростому підлітковому віці. Зараз я маю якісні слухові апарати і за всі ці роки навчилася прекрасно читати по губах. Звісно, коли це потрібно. Музику ж я відчуваю і чую ідеально, тому й на конкурс «Танцюю всі» у 2015-му йшла на рівних умовах. Не хотілося особливого ставлення. Хотілося, щоб журі почесному оцінило мій виступ і пластику. У «візитці» я жодного слова про свій слух не сказала. Але потім,

107

Я – ВІННИЧАНКА

108

після виступу, коли потрібно було поспілкуватися з суддями, я раптом зрозуміла, що не розпізнаю жодного слова, бо звук відбивається і доходить з запізненням. Втім, на результат це не вплинуло. Я потрапила у ТОП100, а візитку ми потім все таки переписали. Найдивовижніші речі почалися вже після виходу програми в ефір. Мені стали писали люди з різних куточків світу, дякувати за мою «впертість», розповідати, що мій приклад їх надихає. Я тоді так плакала. Від щастя, що стільки всього пройшла і що це було не марно.

соромиться, не боїться. В одному з останніх конкурсів отримала гран-прі. Те, що я за освітою психолог дуже допомагає в організації такого інклюзивного виховання. Ми не просто вчимо танцювати, а формуємо віру в себе. Для мене дуже важливо знати, що я не просто займаюсь творчістю, а впливаю на світ і є шанс його якимось чином змінити. Тетяна Довгань

«ВІДПОВІДЬ ЗАВЖДИ ПОРУЧ» Був період, коли я запитувала себе «за що мені такі випробування?», а потім зрозуміла, що питання звучить інакше – «навіщо?». Відповідь насправді завжди була поряд. Мій досвід, мій шлях потрібен іншим. Зараз в студії танців «Шахіна» займаються дві маленькі дівчинки з порушеннями слуху. В одної – слуховий апарат, в іншої – імплант. Для них обох танці – це спосіб інтегруватися у суспільство. Якщо раніше дівчата були більш замкнені, то тепер вільно спілкуються з однолітками. Окрім того, я індивідуально вже третій рік займаюся з дитиною із синдромом Дауна. І ось зараз результат нарешті помітний. На змаганнях вона вже виступає без мене, не

109

111

112

113

115

116

117

118

119

120

121

122

123

124

125

126

127

128

129

ВІД «ПРОФІ»

бе

в і н о д р о к з Що приніс довгоочікуваний «безвіз» українцям? Доступний туризм, спонтанні мандрівки Європою, робочі поїздки без нервів і клопотів? А нашим молодятам він відкрив світ закордонних весільних церемоній. Про що варто пам’ятати, плануючи одруження далеко від України? Поради від «White studio» та Юрія Білошкурського.

Хто?

ля «нашої» пари завжди вдалим варіантом буде фотограф-земляк. Замовлення майстра з числа місцевих жителів може принести розчарування. По-перше, коштують вони не дешево, по-друге, завжди дається взнаки різниця у ментальних підходах до виконання робіт і навіть стилістиці зйомки. Фотографи при курортних готелях здебільшого працюють шаблонно, художніми реверансами клієнтів не тішать. Скажімо, у Німеччині та багатьох інших європейських країнах популярною є стандартна репортажна зйомка та групові композиції з рідними. Про тематичні прогулянки молодят там навіть не чули. Ну, і, звісно не забувайте про «труднощі перекладу».

Підказка від «профі»:

важте, що вигідніше – везти майстра з України чи найняти когось з наших емігрантів? Домовляючись через інтернет, підстрахуйте себе кількома додатковими контактами у тій самій місцині. Як не крути, а випадковостей вистачає.

Що?

Україні мало хто просить фотографа підписати офіційну угоду про співпрацю. Звичка довіряти усним рекомендаціям друзів сильніша за юридичні правила. Але…Коли йдеться про перемовини на відстані, договір не завадить. Найперше, потрібно узгодити з людиною

131

ВІД «ПРОФІ»

транспортні подробиці: хто за що платить і чи потрібен трансфер? Інша частина угоди – безпосередньо умови роботи.

те отримати фотокнигу? Запитайте про деталі – розмір, кількість сторінок та ілюстрацій, якість поліграфії

Підказка від «профі»:

ропишіть найпростіше: коли фотограф починає зйомку і коли завершує. На котру і куди він приходить з технікою. За що ви платите: за години чи обсяг матеріалу? Уточніть, що саме маєте отримати на руки: скільки фото, на якому носії? З’ясуйте, якою має бути обробка – корекція кольору чи корекція плюс ретуш. Це – різні речі! Планує-

132

Де?

олівудські фільми, де пари одружуються на морському узбережжі – це добре, але реальність – інша. У «пляжного весілля» є свої підводні камені. Якщо «all inclusive», то фотосесія біля моря навряд вийде романтичною. Брати шлюб доведеться рано вранці або надвечір

Підказка від «профі»:

Х – агресивне сонце втомить і «пересвітить» кадри. У цьому сенсі архітектурна зйомка завжди більш виграшна, аніж пляжна. Чорногорія, Чехія, Польща – щедрі на типові старовинні вулички, замки і палаци. У таких умовах знадобиться мінімум реквізиту.

марна погода вигідніша за яскраво сонячну. Наполягаєте на морських краєвидах? Тоді весільну арку і молодят розташовуйте «про сонця» або так, щоби промені падали по діагоналі. Нехай мружаться гості, а не молодята. Є можливість заховати локацію у тінь? Зробіть це! Втім, не накривайте її яскравим кольоровим тентом. Зелений, червоний чи синій дах «підфарбує» риси обличчя і жодна ретуш на 100% цього не забере. Екзотичні країни, як-то Таїланд та деякі місцини Азії, потребують додаткової юридич-

133

ВІД «ПРОФІ»

ної консультації. Не всюди і не завжди дозволено з’являтися з камерою. Я мінімум можна отримати стрес, як максимум – «загреміти» у відділок поліції.

Коли?

ажко поєднати в один день художні постановні кадри «на виїзді» і традиційні святкові фото з весілля. Втома дається взнаки - нічого яскравого з того здебільшого не виходить. Ідеальний варіант: одружуватись і знімати «прогулянку вдвох» у різний час. Скажімо, якщо це Туреччина, то мальовничу Аланію краще відкласти на другий після весілля день, вирушити туди свіжими, у гарному настрої, чистому одязі і з добре продуманим реквізитом. Полювати за екзотичними кадрами потрібно подалі від людей, на усамітнених пляжах.

+380677044124

Підказка від «профі»:

ісце для фотосесії краще оглянути заздалегідь. Буває так, що на посиланнях в інтернеті виглядає казково, а по факту – бідно і не цікаво. Не хочете їхати самі - напередодні відрядіть у розвідку фотографа.

P.S.

Найважливіше з усього вище сказаного – задоволення від процесу. Воно здатне звести нанівець усі можливі форсмажори і робочі технічні затримки. Радість від простих миттєвостей додає шарму похмурим дощовим кадрам, вирівнює кольорову гаму і взагалі працює краще за геніальні «примочки» фотошопу. Усміхайтесь, ловіть емоції, почувайтесь розкуто! Це ви прикрашаєте собою місце на карті світу, а не навпаки! Тетяна Довгань

+ 38 067 70 44 124

135

136

137

138

139

142

143

144

145

146

147

152

153

154

155

Подорожуємо з Verona-tour

Шри-Ланка Шри-Ланка - это маленький, но уникальный остров, находящийся в 800 км от экватора. Ни одна другая страна в мире не сможет предложить гостю столько интересного, неважно, приехали ли Вы на отдых, экскурсии или по делам бизнеса. В какое бы время года Вы ни попали на Шри-Ланку, поражают ощущение вечного лета, постоянное буйство сочных красок. Принято считать, что когда у нас лето, на южно-западном побережье страны зима, а на северо-восточном побережье лето. То есть, сезон дождей там гуляет по острову! С сентября по апрель – он на северово-востоке, с аперля по сентябрь – на юго-западе. Этот чудесный остров подходит для тех, кто любит релакс отдых, и для любителей активного отдыха. Шри-Ланку стоит обьехать всю, так как каждый уголок острова особенный.

156

ФАКТЫ О ШРИ-ЛАНКЕ: Язык – ланкийский Валюта – Ланкийская рупия Официальная столица: Шри-Джаяварденепура-Котте (местопребывание парламента и верховного суда). Фактическая столица: Коломбо (местопребывание правительства, резиденция президента). В «Культурный треугольник» входят культурные и исторические памятники Шри-Ланки: - Сигирия — великолепный город на горе Сигирия, окруженный садами с фонтанами и бассейнами; - Дамбулла — пещерный храм, построенный на скале, на высоте 350 метров; - Анурадхапура — первая древняя столица Шри-Ланки; - Полоннарува — средневековая столица государства; - Канди — последний бастион правителей независимого сингальского государства в центре острова Шри-Ланка. Климат: тропический, теплый (средняя температура 28-32 °C), влажный. Период муссонных дождей приходится на июнь и сентябрь. Температура воды в среднем 26 °С. Природа: Шри-Ланка с её буйной и экзотической природой имеет строгие буддийские традиции по сохранению животного и растительного мира. На Шри-Ланке можно встретить многоярусные леса из сотен видов деревьев с висячими воздушными и стоячими корнями, похожими на доски. Деревья увиты лианами, к стволам лепятся орхидеи. В джунглях множество обезьян, оленей, лемуров, ярко окрашенных птиц, огромных бабочек. С наступлением вечера полновластными хозяевами джунглей становятся леопарды, которых местные жители называют тиграми. Сохранились в Шри-Ланке и дикие слоны.

157

Подорожуємо з Verona-tour

Все туристы стремяться попасть и увидеть те самые знаменитые чайные планктации – это нечто, когда перед Вами гектары земли зеленого покрова и местные женщины в национальной одежде собирают те самые чайные травы. А какой прекрасне сад специй – это удивительно видить растения, которые на Украине мы привыкли находить в горшках, а тут – десятки метров в высоту! Побывав на

158

Шри-Ланке и не посетить Королевский ботанический сад Перадения невозможно! А какая интересная религия страны и культура! Храмы Будды – место номер один, которое нужно увидеть для полноты восприятия страны! Must have – примерка национальной одежды сарри! Всем молодоженам советуем организовать свадебную церемонию – романтика и эмоции зашкаливают!

Поехав на Шри-Ланку, стоит подняться на гору Сигирию – оно и семи чудес света – и почувствовать все величие этой горы, так как это была резиденция одного из королей острова и слуги поднимали его на высоту 1165 ступенек вверх. Интересной особенностью острова являются обезьянки, которые бегают там по деревьям улиц и не редко вороют у невнимательных туристов. На Шри-Ланке нельзя оставлять две-

159

Подорожуємо з Verona-tour

ри и окна открытыми, так ка кваши вещи могут утянуть обезьянки. А как же без катания на слонах! Отменные места, где можно познайомиться с жизню слонов, покормить их и покупаться вместе) Шикарная полоса широчезного пляжа, буйство Индийского океана и дайвинг, великолепная кухня из морепродуктов - экзотика, что она не есть! Шри-Ланка - истинное царство тропиков, ярких сочных красок, неповторимых водопадов. Это удивительное место, с удивительными людьми. Тут каждый день наполнен местным колоритом и романтикой. Шри-Ланка – страна, в которую невозможно не влюбиться! Шри-Ланка захватывает с первой улыбки «...и улыбка без сомненья вдруг коснется Ваших глаз, и хорошее настроение не покинет больше Вас». Так что, как говорится: «Welcome!»

160

161

162

163

164