Журнал "Свадьба года" №10 осень 2016 by журнал "Свадьба года"

РЕДАКЦІЯ

Про силу щирості і любові... Літо неможливо не любити. Але у мене особисто і, мабуть, доброї частини нашої творчої команди ніколи не буває літніх відпусток. Тоді, як більшість пакує валізи на море, ми закипаємо ідеями. Гарячий весільний сезон - аж до перших морозів... Я знаю, що матиму час перевести подих і впорядкувати думки лише тоді, коли пізня осінь вкладе у комори яблука і щедро розмалює хризантемами мамине обійстя. І той спочинок буде дуже нетривалим, бо попереду чекатиме нова «Наречена року» і новий сезон одружень. Така вона - життєва круговерть... Чи хотіла б я іншого сценарію! Ніколи й нізащо! Я дякую долі за людей, складних і глибоких, простих і запальних. Дякую за них, таких різних! Вірю, що усі зустрічі - невипадкові. За кожним знайомством завжди стоїть новий шлях, унікальний проект, безцінний досвід.

Модель: Софія Головчук (Семенюк) Квіти: «Квіткова Хата» Фотограф: Євген Чернецький

Коли мені, бува, якоїсь миті бракує енергії, я вкотре беруся гортати фото з нашими, рідними улюбленими молодятами. Тішуся і надихаюся тим, що на моїх очах народжується майбутнє, що я до нього причетна! Це - не робота! Це щастя ділитися щастям! І коли щось в житті робиш щиро, наповну, воно обов’язково вертається! Дружбою, підтримкою, емоціями... Саме тому стільки років живе наш журнал і наш конкурс. Бо створено «з любов’ю»! І ледь не забула! Ми вже готуємося до наступної «Нареченої року». Як завжди, буде чуттєво і невимовно лірично! Щиро запрошую!

Ваша Вікторія Семенюк

Головний редактор: Вікторія Семенюк Менеджер відділу реклами: Анна Пронько Журналісти: Тетяна Довгань, Юлія Шемет Фотографи: Юрій Білошкурський, Сергій Олійник, Євген Чернецький Дизайн та верстка: Ольга Балокіна Засновник, видавець: Вікторія Семенюк

Зміст: Зіркова подія. ALYOSHA: «Я беременна»!

При погонах і короні: історія першої хмельницької переможниці

12 Даша і Руслан: час здійснення мрій 16 Про що мріють короновані красуні?

Іван і Аліна: інший погляд на звичні речі

22 Нове амплуа першої скрипки 28 Перший, довгоочікуваний: як це було? (Наречена року у Хмельницькому) 44 Лілія Наумчук: тепер я вірю в чесні конкурси! 48 Wedding agency «Свадьба года» Цукеркове спасибі для гостей 51 Шлюб за 1 день – нарешті це можливо! 52 Ведучий або тамада: знайдіть відмінності 54 Аліна та Віктор Джога: як створити казкову атмосферу 60 «Кубок надії» - свято справжньої жіночності 75 «Пара номеру» 100 Здоба для добра або Хліб на весіллі 106 Кейтерінг: мистецтво «виїзної» гостинності 130 Персонаж за кадром або Хто такий весільний розпорядник

Редакція не несе відповідальності за зміст реклами та статей. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів публікацій. Адреса редакції: м. Вінница, вул. Келецька, 51, офіс 403 e-mail: svadba.in.ua@gmail.com, web: svadba.in.ua Телефон редакції: (0432) 52-34-34, (097) 976-96-30

94 Реєстраційне свідоцтво: серія ВЦ 904-262-р. від 11 березня 2014. Віддруковано в типографії: «Рема-Принт» тираж: 5000 екз м. Київ, вул. Чорновола, 2, оф.1

ЗІРКОВА ПОДІЯ

ALYOSHA: ! ” а н н е м е р “Я бе Нова роль блогера Щаслива матуся двох синів Романа та маРка співачка AlyoshA виРішила опанувати нову для себе Роль – світського блогеРа. неЩодавно вона запустила пеРсональний відеоблог

#AlyoshAMAMAVlog пРо вагітність, матеРинство, виховання і догляд за дітьми. на власному пРикладі вона показує, як це бути мамою, Розповідає пРо тРудноЩі, Що виникають у неї і пРо те, як вона їх долає. словом, AlyoshA Радить і ділиться досвідом.

Alyosha, чому вирішила приділяти час веденню блогу? - Я – мама двох синів Романа і Марка. Народження дітей перевернуло моє життя. Змінилося все: графік, харчування, сон і мій погляд на дуже багато речей. Я дійшла думками до того, що мені хочеться поділитися власним досвідом з іншими.

Пам’ятаєш відчуття, коли вперше дізналася, що вагітна. Які відчуття були? - В моєму випадку, це була бажана вагітність. Ми з моїм чоловіком Тарасом дуже цього чекали і хотіли. Тому, коли черговий тест показав, що «таки да!», моїй радості не було меж. Пам’ятаю, я тоді була одна вдома, стрибала до стелі. Потім перестала стрибати, бо раптом подумалось, що я можу нашкодити малюкові…Мені хотілось творчо повідомити Тарасу цю новину, але, чесно скажу, що не зовсім це

вдалося в силу того, що чоловіча і жіноча логіка відрізняються. Я залишила на столі три сердечка з цукерок, хоча зазвичай викладала тільки два. В третє, маленьке я поклала мініатюрний конвертик, пошитий власними руками з величезною любов’ю. Ось у цей конвертик я і помістила тест на вагітність. Але чоловік не здогадався для чого на столі третє сердечко і сюрприз не вдався. Я подзвонила зі свого концерта, запитала у Тараса чи знайшов він подарунок і

відверто зажурилася, що не відчула в голосі очікуваних емоцій.

Які зміни відбулися в тобі? -Я весь час дослухалася до свого організму і намагалася зрозуміти: ну що, настав цей момент чи ні? Стверджувати, звісно, не можу, але особистий досвід показує наявність принаймні двох симптомів, які були в мене і в перший, і в другий раз.

” а н н е м “Я бере

Ультразвукову діагностику ти відвідувала?

Перше – це буркотіння в животі. ТИ відчуваєш, що твій організм перелаштовується. Перелаштовується травлення, не знаю – робота кишечника. Щось там міняється і ти це відчуваєш і чуєш. Другий симптом – це коли твої гормони просто починають виплескуватися у хаотичному порядку, не вибирають день це чи ніч. Це настрій. Якщо ви відчуваєте, що стали більш дратівливими чи навпаки неймовірно добрими або маєте емоційні перепади, то це теж вказує на вагітність. А якщо ще й у сукупності з першим симптомом, то, я думаю, що 50% вірогідності у вас вже є.

- Вперше на УЗД я пішла у три тижні. Ну буквально через два дні після того, як зробила тест. На другому сеансі, в п’ять тижнів мене дещо засмутили. Мадам «узістка» сказала: «Звісно, вибачте, але у Вас тут щось не те, комірцевий простір збільшено і швидше за все доведеться робити аборт, тобто попрощатися з цією вагітністю». Звісно, для жінки яка чекала на цю дитину, для якої вона є бажаною, такі слова зруйнували все навколо. Лікарка зауважила: ви, мовляв, можете сходити до генетика, але вона скаже те саме. Вся в сльозах я кілька годин не могла прийти до тями. Добре, що це вже в минулому і все у нас добре. Але всім майбутнім матусям моя порада. Якщо ви хочете мати здорову щасливу дитину, ви мусите здати усі необхідні аналізи, сходити до генетика й інших спеціалістів та перевірити все, що потрібно. І коли вам зроблять комплексне обстеження і повне підтвердження, що ця вагітність небезпечна, тільки тоді можна приймати рішення. Але ви маєте зробити усе можливе, що залежить від вас. В моєму випадку так і було. Я сходила до генетика, вона реально сказала те саме. Запропонувала зробити аналіз навколоплідних вод. Я його

зробила і виявилося, що все у мене і дитини чудово. Так, я пережила багато нервових годин, зате маю прекрасного синочка і з ним все гаразд. Мій Ромашка росте і радує мене.

Що б ти порадила дівчатам, які тільки-но дізналися про вагітність? - Найперше – не панікувати! Заручитись підтримкою рідних та близьких! Головне – прислухатися до свого серця, тому що поява нового життя – це все таки не наше рішення, не людське. Це таке таїнство, маленький секрет, який згодом перероджується у велике неймовірне щастя. Я, як людина з досвідом, можу вам це підтвердити на 100%. Це щастя має відчути кожна жінка. Якщо ця вагітність не планована, але сталася, думаю, не варто приймати поспішних рішень. Почекайте, подумайте, відчуйте і до вас обов’язково прийде ця любов та розуміння того, що все відбувається так, як потрібно. Нічого випадкового не буває. Нещодавно на концерті до мене підійшла жінка з маленькою дитиною і сказала, що моя пісня «Маленький секрет» спонукала її до правильного рішення. Тепер у неї є чудове маля. Повірте, діти самі вибирають батьків. Вони не просто так до Вас приходять!

Чого очікуєш від блогу? - Пропоную всім підписувати на мій канал, ділитися досвідом, писати і коментувати. Я обов’язково відповім! Журналіст Тетяна Довгань

ва н н я P.S . Живе спілк у еоблозі з співачкою у від log #AlyoshaMamaV 11

LOVE STORY

Даша і Руслан 14

Даша і Руслан:

час здійснення мрій Історія двох Для Даші і Руслана Одеса – особливе місто на планеті. Саме там, під шепіт рідних чорноморських хвиль розпочалася їхня історія. Вони багато років знали одне одного, мали спільних друзів і час від часу спілкувалися, але саме там, у літній Одесі відчули оте дивовижне прозріння, коли дивишся на людину і розумієш – без неї тепер ніяк. Рішення бути разом Руслан прийняв одразу і по-чоловічому зважено взявся будувати майбутнє. Приїхав до Вінниці розповісти батькам коханої про свої почуття, про серйозність намірів і бажання зробити Дашу найщасливішою жінкою в світі. Таким же простим, милим і чуттєвим було його освідчення. Він не прагнув пафосу і награних емоцій. Він хотів бути абсолютно щирим і йому

це вдалося. Той день Даша досі згадує з тремтінням у голосі. Вечір, звична втома після робочого будня, улюблений чізкейк вдома на кухні, букет квітів і слова, які йшли від серця. Вони були настільки окрилені, що розписалися б найближчого вікенду. Але вчасно згадали, що не можуть позбавити батьків такої жаданої довгоочікуваної радості. Бо ж весілля – це щастя всієї родини. Здійснена мрія Даша тричі обирала весільну сукню, та тричі змінювала рішення. І ту, казкову, ідеальну, найпрекраснішу побачив тато, а вона просто приміряла і закохалася в неї. Батько присвятив цій події увесь свій час і натхнення. Унікальний музичний феєрверк, фаер-шоу та шоу-програма – його сюрпризи для молодят.

LOVE STORY

Дивовижний торт і неймовірно ошатний коровай добирала мама. Вона стала для доньки найліпшою подругою і правою рукою у питаннях організації урочистостей. «Батьки – найвідданіші помічники і порадники. – Розповідає наречена. – Якби я жодного дня не присвятила підготовці, а прийшла на весілля із заплющеними очима, то все одно б побачила перед собою ідеальне свято». І все відбулося саме так, як мріялося – весело, яскраво і незабутньо. Медовий місяць молодята провели у рідній серцю Одесі. Символічно, бо приїхали подякувати чудовому місту на березі моря за подароване їм кохання. Тут же народилася й ідея по-особливому відзначати кожну наступну річницю. Тепер щоро-

ку гладенькі золоті обручки інкрустуватимуть маленьким діамантом. Чим більше спільних років, тим більше дорогоцінних камінчиків. Таким чином почуття будуть міцнішати, а обручки набирати ювелірну вагу. P.S. Ми ж дякуємо молодій парі за творчість, весільний драйв та можливість долучитися до створення прекрасного свята. Щиро бажаємо в любові і злагоді зустріти діамантову річницю. Нехай в чудових українських родинах зростають щасливі дітки! «Якби я прийшла на наше весілля із заплющеними очима, то все одно побачила б свою дитячу мрію. Настільки тонко відчути і вгадати мої потаємні дівочі бажання могли тільки мама і тато. Вони – найвідданіші помічники. Тільки завдяки їхнім старанням усе відбулось ідеально!»

Міс Вінниця

Про що мріють КОРОНОВАНІ КРАСУНІ

У березні 2016 року майбутній стоматолог Дарія Поліщук здобула перемогу у конкурсі «Міс Вінниця». Це була друга для неі спроба стати титулованою красунею. Чи змінила корона життя і погляди? Ким бачить себе 19-річна міс? Чим наповнені іі будні через півроку після тріумфу на сцені? 2014 і 2016. - Я вже мала досвід участі у «Міс Вінниця». 2014-го стала «Міс креатив». Але бажання виходити на велику сцену не зникло, навпаки з’явилася жага до нових спроб. Цікаво, що конкурс 2016-го сприймався зовсім інакше.

Ніби то зала та сама, організатори - теж, умови змагання - не змінні. Але все було, наче вперше. Якщо ж порівнювати з «Міс Україна», то скажу, що масштаб більший, але вимоги і хвилювання - такі самі. Крім того, для мене було неочікуваним сюрпризом, що за лаштунками конкурсу краси існує дружба і вза-

ємопідтримка. Змагання змаганнями, але дівчата залишаються людяними та співчутливими. У Вінниці за це варто подякувати оргкомітету. Це команда людей, які створюють атмосферу родинного кола. Хобі і професія. - Професійною моделлю я себе не бачу. Це моє хоббі, але працювати планую в медичній галузі. Чому стоматологія? Бо цікаво. Знаю, що зможу проявити себе як фахівець високого рівня. Хочу дарувати людям здорові білосніжні усмішки. Поки що я лиш на 2-му курсі, але вже у захваті від обраного шляху. Ще один напрям, яким планую займатись громадська діяльність. Ось, власне, для цього я пішла на кастинг «Міс Вінниця». Неймо-

вірно вдячна цьому конкурсу за все, що він мені дав. Передовсім – впевненість у власних силах і набагато ширші обрії для майбутньої громадської роботи. Зрозумійте, коли ти берешся організовувати щось просто, як вінничанка Дарія Поліщук, то маєш одні результати. Інша річ, коли благодійний захід або суспільно корисний проект очолює переможниця іменитого конкурсу. До такої людини більше дослухаються, відтак і масштаби ініціативи будуть більшими. Моя мрія – стати меценатом, підтримувати дітей і молодь, змінювати нашу країну до кращого. І це без жодного пафосу! Я – молода, я вже маю досвід участі у корисних громадських проектах і можу цим поділитися.

Міс Вінниця

Час і захоплення - Мій вільний час залежить виключно від настрою. Маю хвилинку, можу сісти за вишивання або взяти до рук пензель і фарби. Коли бажаю більше драйву, танцюю чи займаюсь спортом. При цьому, зупинятись на чомусь одному – це не про мене. Мені до душі і ролики, і велосипед, і скейтборд. Зараз пробую опанувати сноуборд. Звісно, не все ще виходить, але дуже подобається. Я вдячна своїй родині, своїм батькам за те, що підтримують мої починання, мої прагнення, за те, що вірять в мене. Думаю, коли є бажання, то будьяку справа під силу. Тетяна Довгань

ДОСЬЄ КОНКУРСУ «МІС ВІННИЦЯ» Конкурс «Міс Вінниця» у знайомому вінничанам форматі існує з 1998 року. Його незмінним натхненником і директором є Євген Майданик. За роки існування конкурсу у нього сформувалося постійне коло надійних партнерів та спонсорів, завдяки яким учасниці мають можливість удосконалити фігуру з професійними фітнес-тренерами, покращити стан шкірі, довести до ідеалу власну посмішку. З ними займаються хореографи, візажисти, стилісти і багато інших професіоналів у галузі краси. Так, щороку для переможниці «Міс Вінниця» ювелірний центр DIADEMA за особливим дизайном створює ексклюзивну діадему зі срібла, яка залишається їй на згадку про тріумф. У призовому фонді фіналу – туристичні поїздки, дорогоцінні прикраси, дизайнерські вбрання та багато іншого. Однак, найголовніше – шанс представляти рідне місто у конкурсі краси на всеукраїнському рівні.

Чи комфортно музичній душі біля плити зі сковорідками? Чому алкоголь заважає на весіллі? Та як скрипка допомагає соціальним починанням? Про гроші «не для себе», святкові вподобання та новий громадський досвід говоримо з відомою і найбільш гастролюючою скрипалькою України Майєю Онищук.

НОВЕ АМПЛУА

першої скрипки

- Кілька років тому ми говорили про роль музики в твоєму житті… Як так сталося, що скрипалька стала весільною ведучею? Памятаєш перший досвід проведення свята? - Я цього не планувала. Але якось одна наречена подзвонила і сказала: будь-що хоче бачити саме мене у ролі ведучої. Їй навіть було байдуже до подробиць сценарію. Її наполегливість була такою щирою, що я погодилася. І ось вже понад 4 роки

займаюсь органзацією весіль. До кожного свята готуюся, наче вперше. І щоразу хвилююся. Мій принцип – не навязувати молодятам свого бачення, а максимально давати свободу їхній фантазії. Зрештою, я беруся лише за ті весілля, де емоційно співпадаю з парою, де впевнена, що зможу на сто відсотків здійснити побажання. На щастя, я можу дозволити собі не брати по 5 весіль на тиждень, а домовитись з одним подружжям, але ретельно все продумати.

- А щодо наповнення свята?

- Чи існують для Майї Онищук весільні табу? - Так, звісно. У мене в голові не вкладається, як деякі ведучі дозволяють собі вживати щось міцне на святі?! Як взагалі від тамади може пахнути алкоголем? Мені особисто він заважає. Я – на роботі, люди відпочивають! Вони довірили мені той єдиний найважливіший день свого життя. Я просто не маю права їх підвести!

- Найголовніше на весіллі – настрій молодят і батьків. Якщо його можна підсилити душевної композицією – так і робимо, якщо потрібен драйв – додаю драйв. У цьому і полягає майстерність ведучого – тонко відчувати публіку, тримати її на потрібній хвилі, але не втомлювати. Серед розмаїття обрядів завжди раджу вибирати ті, які не зіпсують загальної естетики. Скажімо, скептично ставлюсь до традиції миття ніг тещі. Уявіть, як почувається мама, коли вона набігалася (а бігають всі без винятку мами), ніжки набрякли, туфлі нові, в голові купа клопотів… А тут треба роззутися і щоб та дитина, яка тільки-но увійшла в сім’ю, привселюдно мила ноги. Повірте, це не надто естетично! Є море чудових, дивовижно красивих українських традицій, якими можна замінити цей ритуал.

- Що найважливіше на весіллі? - Коли тебе наприкінці свята обіймають гості і ви фотографуєтесь разом…Коли наречені згодом пишуть у сомережах, розповідають про сімейне життя, про діток… Такі емоції неможливо виміряти за жодню шкалою! Так виглядає щастя! - Хочу запитати про телевізійний досвід. Кому належить ідея кулінарної програми? І навіщо це тобі? - Ідея не моя. Мені вона просто прийшлася до душі, бо спілкування – те, чим я живу. Телевізійники з хмельницького «33-го каналу» вирішили, що моя любов до відвертих жартівливих розмов спрацює і дозволить багатьом публічним людям нашого краю розкритися у новому світлі. «Готуємо з Маєю Оніщук» - це не зовсім про рецепти, це про внутрішній світ людей. - Як тобі при такому ритмі вистачає часу щ й на громадську діяльність? - Не знаю, але якось вистачає) Не буду лукавити – я не відвідую зону АТО кожного тижня. В моєму випадку, це неможливо. Але там, де можна допомогти власними зв’язками, ім’ям, авторитетом, я це роблю. Коли випадає нагода, обовз’яково їжджу з благодійними концертами.

Не лише для воїнів. Дуже багато зараз онкохворих дітей, чиї батьки невзмозі самотужки врятувати кохане чадо. Хочется зарадити цій біді, ось і пробую, збираю хмиру по нитці і щиро тішуся, коли це приносить користь. Неймовірно пишаюсь тим, що в травні нинішнього року разом з партнерами спромоглася втілити давню мрію – провести в Хмельницькому перший конкурс «Наречена року 2015». На моє глибоке переконання, зараз конче потрібно популяризувати цінність сім’ї, вірних і відданих стосунків між чоловіком і жінкою, збереження родинних традицій. Тому, дорогі хмельницькі наречені, ми вже починаємо готуватися до нового конкурсу і чекаємо на однодумців! Приєднуйтеся! Тетяна Довгань

Наречена року 2015 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ПЕРШИЙ, ДОВГООЧІКУВАНИЙ: як це було?

Коли нас ще рік тому запитували: для чого Хмельницькому потрібна «Наречена року», ми щиро дивувалися – а як же інакше? Вінницький досвід давно довів, що це чи не єдиний конкурс, позбавлений пафосу, комерційних мотивів і політики. У цей непростий час, який переживає Україна, він має на меті підняти дух, об’єднати людей навколо простих земних вічних цінностей – любові, поваги, вірності, родинного тепла. Чи ж існує, щось більш вагоме і незмінне? 30

Надзвичайно приємно, що на ініціативу провести дебютний конкурс одразу відгукнулося міське та обласне керівництво. Патронат у такій справі має неймовірну силу. Це той випадок, коли один і справді в полі не воїн. Навіть, якщо цей воїн – знана і поважна громадська діячка Майя Оніщук. Об’єднавши зусилля,

енергію та бажання меценатів, спонсорів та просто небайдужих містян, ми таки змогли подарувати Хмельниччині ще одну чудову традицію. У доброму сенсі здивували дівчата-фіналістки. Такої кількості бажаючих ніхто й не очікував, так само, як розмаху творчих ідей та сили емоцій. Якщо Вінниця вже звикла до чоловічих сліз щастя, то у Хмельницькому це сталося вперше. Чи не кожен новоспечений чоловік, який піднімався з букетом на сцену, потай витирав очі. В унісон з ними розчулено аплодували глядачі і команда журі. А їм, між іншим, було, мабуть, найважче. Бо як вибрати одну-єдину найкращу, коли кожне домашнє завдання – це унікальна, яскрава, видовищна історія? Народний і сучасний вокал, повітряна еквілібристика, хореографічні постановки різних стилів, пісочна анімація, монологи. У самий розпал концерту двері Хмельницької філармонії відчинилися і до зали в’їхав важкий блискучий байк, аби під оплески здивованих глядачів забрати танцівницю зі сцени. Одним словом, вражень було – через край! Наскільки багатими на почуття були самі наречені, настільки ж щедрим і перший призовий фонд. Коштовні прикраси від компанії «Онікс», вишукані подарунки від салону весільної і вечірньої моди «Cherry», розкішні за смаком нагороди від «Winetime», презенти від Аграрної партії України та Першого національного аграрного кооперативу, а ще – море квітів і теплих слів.

Наречена року 2015 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Дуже показово, що самі учасниці так і не стали посправжньому суперницями. Вже після фіналу вони продовжують дружити родинами, збираються на каву, ходять разом на пікніки. Конкурс став поштовхом до нових ідей і щирого спілкування. Тепер, озираючись на кілька місяців назад, команда організаторів задоволено усміхається. Втома минула, серце знову просить подібних відчуттів. Ми віримо, що у хмельницького конкурсу є майбутнє, адже він потрібен людям. Тетяна Довгань

Наречена року 2015 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

історія першої хмельницької переможниці

ПРИ ПОГОНАХ І КОРОНІ В сім’ї двох лейтенантів все порівну. Ілона – офіцер патрульної поліції, її чоловік Сергій – прикордонник. Форму і погони носять обоє. До того, як стати подружжям Табенських, вони зустрічалися довгих 3 роки, з яких 2 – на відстані. Ілона навчалася в столиці, а Сергій – у Львові. У травні 2016-го Ілона Табенська стала переможницею Першого хмельницького конкурсу «Наречена року». Каже, що йшла на сцену, аби у доброму сенсі помститися коханому. Ілона, що це за історія з солодкою помстою? Корона «Нареченої року» не була для мене самоціллю. Насправді хотілося, щоб чоловік пережив ті ж хвилюючі кілька хвилин, які були у мене під час його освічення. Взагаліто, в моєму житті драйву і емоцій вистачає. По-перше, робота. По-друге, я прихильниця активного відпочинку. Наприклад, ми разом с Сергієм стрибали з банджо на найвищому мосту в Україні. Але в порівнянні з пропозицією року і серця – це ніщо. Я досі пам’ятаю той десь у деталях. В Київському національному авіаційному був концерт. Моя команда виступала, всі були на нервах, в залі 2000 людей. Я просила Сергія

Наречена року 2015 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

приїхати, та він сказав, що не зможе через роботу. І ось уявіть: виступ закінчено, переводжу подих за лаштунками, втома нереальна … Чую, що на сцені щось відбувається і мене теж кличуть туди. Освічення перед наповненою людьми залою – це неймовірно! Тож, коли я почула про конкурс «Наречена року», вирішила, що «помщуся» чоловіку тими ж емоціями. Але і про перемогу, мабуть, теж мріялось, правда? Я прихильниця тієї точки зору, що життя треба прожити так, щоб було що згадати. Хочу, аби через багато років, я могла показати нашим дітям відео і розповісти, якою насиченою і різноманіт-

ною була молодість їхніх батьків. Ось, власне, це і було ще однією мотивацією до конкурсу. Тим більше у місті він проходив вперше. Ну як тут не спокуситися на щось нове?! Освічення в більшості все таки – роль чоловіка…Чи важко це робити тендітній леді, ще й з великої сцени? Зовсім не важко. Мій номер народився буквально в один день. Слова йшли від душі. Був танець, пісня, маленька колиска з уявним малям … І я таки побачила вперше в житті дорогоцінні чоловічі сльози щастя. Вони того варті! Тому, дівчата, всім рекомендую хоча б раз наважитись подарувати своїй половиночці таке дійство.

Наречена року 2015 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Чи прийшлися до душі призи? О! Просто немає слів. Діамантовий хрестик від ювелірного партнеру компанії «Онікс» я тепер з гордістю ношу, як коштовний спогад про прекрасні хвилини життя і як талісман. Вірю, що він приносить мені удачу і оберігає мене. Щодо туру у Європу … Для нас обох це була перша поїздка за кордон. Вона настільки вразила, що важко сказати, яке з міст сподобалось найбільше. Ми побували у Польщі, Угорщині, Чехії та Австрії і кожна з них залишила свої спогади. Атмосфера Відня – це музика і шоколад, Пра-

га – кулінарна щедрість з ароматом найсмачніших у світі сосисок. Я вдячна організаторам конкурсу за цей неочікуваний дарунок, тому що двом людям у погонах справді важко спромогтися на закордонний романтичний вояж. Дякую, що подарували нам шанс побачити світ! Ми про таке навіть не мріяли! А про що взагалі мрієте? Чого бракує для повного щастя? Є такий чудовий вислів – «Людині для щастя потрібні три речі: робота, любов і можливість

подорожувати». То я в цьому сенсі – щаслива. Ми з чоловіком відколи зустрічаємося не даруємо один одному матеріальних подарунків. Кожного разу – це мандрівка удвох. Об’їздили вже пів України. Були у Львові, Києві, Одесі, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Хотині, Береговому, Мукачеві, піднімалися на гору Хом’як. А найбільш пам’ятна подорож яка? Звісно, ніщо не зрівняється з поїздкою по Європі, але якщо брати Україну…У мене була давня мрія побачити море не влітку, коли його не

Наречена року 2015 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

перевтомлюють тисячі туристів, коли воно спокійне… Сергій допоміг цьому здійснитися – організував поїздку в Одесу 8 березня. Ось повірте, є в цьому особлива краса і велич! Порожній пляж, чайки, хвилі без звичної каламуті… Чого б ти побажала нареченим нового сезону? Сміливості мріяти і крокувати назустріч мріям. Беріть участь у «Нареченій року», робіть нестандартні вчинки, подорожуйте Україною! Навколо нас ще стільки незвіданого і дивовижного! Спілкувалася з переможницею Тетяна Довгань

Наречена року 2015 ВІННИЦЯ

ЛІЛІЯ НАУМЧУК: тепер я вірю в чесні конкурси!

Про свою Поїздку до венеції вінничанка ЛіЛія наумчук розПовідає без зуПину. Ще біЛьше емоцій – в її чоЛовіка. дЛя нього такий вояж – Перший в житті. воЛодимир чесно зізнається: нікоЛи не вірив, Що в конкурсах з таким Призовим фондом усе По-чесному. Подружжя й не сПодіваЛося, Що у фінаЛі «нареченої року» стане вибором «Verona-tour». Володимир та Лілія – активісти по духу. Ще за часів студентства намагалися брати участь в усьому, що приносить драйв та емоції. Словом, сидіти на місці – це не про них. Курс на «Наречену року» Ліля взяла ще до весілля. Перечитала публікації в мережі, уважно передивилася виступи учасниць попередніх років. Тільки-но фотограф передав кілька пробних весільних фото, вона одразу надіслала їх до оргкомітету, стиснула кулачки і стала чекати на відповідь з редакції. Тоді й подумалось нареченій, що понад усе хоче подорожувати з коханим Європою. Реклама натякала на один з головних призів – поїздку до унікальної, дивовижної італійської принади – романтичної Венеції. Ліля настільки реально уявила собі тихий плескіт хвиль навколо гондол, що сама не підозрюючи запустила механізм здійснення мрії. Як відомо, думки матеріалізуються, якщо їх правильно формулювати!

Наречена року 2015 ВІННИЦЯ

Її освічення на сцені конкурсу було останнім. І від початку не все пішло за планом. Вражаюче мильне шоу зіпсував штучний туман з попереднього номеру. Бульбашки все ніяк не хотіли злітати в повітря, їм бракувало повітря. Втім, це не завадило директору туристичної агенції Тетяні Кіяшко з-поміж усіх поглядів роздивитися закохані очі Лілі та Володимира. І завдяки цьому вони стали вибором «Verona-tour». Дивовижна Венеція стала для пари другим медовим місяцем. Таємниці міста на воді, неповторні карнавальні маски, витончене італійське вино, прогулянки вузькими каналами на гондолах, а ще легендарна Батьківщина

шекспірівської Джульєти – маленька, але славна Верона. Здається тільки мить тому із затишного балкончика закохана дівчина виглядала свого Ромео… Такі спогади не тьмяніють з часом. Вони наповнюють подружні стосунки смаком спільних неймовірних пригод! Так! Конкурс – це пригода, за яку молодята вдячні організаторам та туристичному партнеру. Та головне навіть не це. Саме після такої нагороди з’явилося відчуття, що в житті все ж таки є місце для дива, з’явилася віра, що все під силу, що власною творчістю і наполегливістю можна досягти бажаного! Тетяна Довгань

ТЕНДЕНЦІЇ

Цукеркове спасибі для гостей Комплімент від молодят… Подяка за присутність на святі… Презент на згадку про особливу подію… Як би ми не назвали «бонбоньєрки», безперечно одне – вони чи не найприємніша традиція, запозичена у Європі. ВІД ФРАНЦУЗЬКОЇ ЗНАТІ – НА УКРАЇНСЬКИЙ СТІЛ Сухофрукти та мигдаль, як символи достатку і процвітання, запрошеним на урочистості дарували ще в древньому Римі. У XV столітті ця звичка оформилася у цілком конкретну весільну традицію. Бонбоньєрки стали атрибутом заможних святкувань. Шляхта Франції та Італії спеціально замовляла їх у ювелірів. «Цукерниці», а саме так слово перекладається з французької мови, тоді обов’язково

виготовлялися з коштовних матеріалів, а отже простому люду вони були не по кишені. За зовнішнім виглядом і наповненням бонбоньєрки у ті часи легко визнався статус молодої пари. Чим дорожче й оригінальніше, тим багатша родина. У дорогоцінні цукерниці французи найчастіше клали солодощі з цукру. Він був рідкістю, коштував дорого і вважався цілющим продуктом. Слід сказати, що і на наших землях традиція обдаровувати гостей має своє коріння. Згадайте хоча б слово «гостинець». Це дещо, приготовлене спеціально для гостей. На весіллі молодята підносили спеціальні подарунки хрещеним батькам, роздавали хустки жінкамродичкам, роздавали горіхи і солодощі дітям. Звісно, усе це не оформлювалось настільки творчо, як бонбоньєрки, але завжди йшло від душі. ПРАВИЛА ПОДАРУНКІВ Коли вручати такі компліменти? Питання, яке чітких меж не має. Але найчастіше молодята обирають два варіанти: або дарують тоді, коли приймають вітання

від гостя, або ж заздалегідь розкладають бонбоньєрки на сервіровані весільні столи біля карток з розсадкою. В середину варто класти непарну кількість цукерок чи горішків. Це знак того, що молода пара – неподільна. Сучасна весільна індустрія пропонує нареченим море рішень: бонбоньєрки з тканин, мережива, картону, пластмаси, дерева і природних матеріалів. Дизайн може відповідати стилю весілля або бути абсолютно вільним. Солодощі інколи замінюють на сувеніри. Особливо актуальним такий варіант є спекотної літньої пори. Приємним доповненням до маленького подарунку може стати побажання і слова подяки від молодят або гарна цитата про кохання. Якщо весілля передбачає невелику кількість гостей, а пара має бажання і фантазію, то виготовити такі святкові атрибути можна й власноруч. Коли ж є сумніви, то краще довірити це декораторам або флористам. Тетяна Довгань www.facebook.com/weddingagency.svadbagoda vk.com/weddingagency_svadbagoda инстаграм magazine_svadba_goda

Wedding agency «Свадьба года» Вул. Келецька, 51 (перший поверх) www.svadba.in.ua Тел.:0432-52-34-34 097-976-96-30

нарешті це можливо!

Вас ніколи не дивувало – навіщо подавати заяву аж за 30 днів до бажаної дати одруження? Що такого роблять працівники РАЦСу увесь цей місяць? Готують церемонію? Пишуть стоси паперів? Чекають, щоб ви остаточно обміркували своє рішення? Раптом передумаєте, а? ОК, зараз не всім і потрібна церемонія в РАЦСі. Захотіли – зробили виїзну. Але свідоцтво все одно потрібно чекати довго-предовго. І ось нарешті шлюб за один день став можливим! Пані і панове, ура!!!! Як не прикро, але саме війна змусила Міністерство юстиції замислитись над пережитками бюрократичної минувшини. Законотворці подумали і зрозуміли: ну не можуть бійці та люди, що живуть у фронтових умовах, тижнями чекати на шанс поєднати долі, стати одним цілим. Не мають можливості вони стояти у чергах, бігати з чеками про сплату державного мита, безглуздо перевіряти почуття, які вже і так вивірені тисячами випробувань. Відтак в Україні у тестовому режимі запрацювали пункти прискореного укладання шлюбу. Пілотними містами стали Сєвєродонецьк, Маріуполь, Київ, Одеса та Львів. Перші два – цілком логічно, бо знаходяться у прямому сусідстві з гарячими точками. До цього списку невдовзі приєднаються й інші крупні населені пункти. Загалом, офіційно стати родиною тепер можна буде всього лише за 1 добу. Обіцяють також, що найближчим часом з’являться установи з цілодобовим обслуговуванням закоха-

них пар. Для тих, кому зовсім не терпиться, існуватиме бонус – шлюб протягом години. Хоча у Мінюсті одразу попереджають – швидкість коштуватиме дорожче. Для тих, хто не в курсі, нагадаємо - оббивати пороги РАЦСу зовсім не обов’язково. Від минулого року більшість питань під силу вирішити онлайн. Система електронної подачі документів це дозволяє. На веб-порталі «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» за адресою http://dracs.minjust.gov.ua обираєте потрібний вам РАЦС, зручну дату і час. Державне мито сплачуєте за допомогою платіжної картки і – вуаля! Приходьте до казенної установи лише на урочисту частину або ж для того, аби забрати свідоцтво. Одружуйтесь із легкістю і задоволенням! І нехай жодна паперова тяганина не зіпсує жаданої миті щастя! Тетяна Довгань

ВЕДУЧИЙ АБО ТАМАДА: Ще років з десять тому такого питання навіть не виникало. Тамада і ведучий вважалися словами одного синонімічного ряду, а функції обох зводилися до вправного і веселого керування святом. Зараз трохи інакше. Все частіше говорять про відмінність між ними. Мовляв, не плутайте! Одні – направляють, а інші «заправляють» бенкетом. Та чи справді різниця настільки разюча?

Про термінологію… «Тамада» - слово чужорідне. Це очевидно навіть на слух. У грузинській культурі «тамадоба» - такий собі диригент пишних урочистостей. За однією з версій, люди з аналогічними обов’язками обиралися ще у Древній Греції. Вони керували розміщенням гостей за столом, порядком виголошення тостів. А як відомо, греки здавна трепетно ставилися до вина і були не проти пофілософствувати в процесі дегустації. Зовсім з іншої частини світу прийшов до нас «конферансьє». Перекладається з французької дослівно, як «доповідач». Цю професію нам

подарували шалено популярні в середині 19 століття паризькі кабаре. У паузах між номерами на сцені з’являвся приємної зовнішності артист, який вмів не лише грамотно і гарно оголосити наступний виступ, але й вправно зайняти публіку, якщо виникала технічна заминка. Згодом конферанс став окремим мистецьким жанром. Слід сказати, доволі непростим. Не кожному артисту до снаги імпровізувати з публікою, бути дотепним і водночас не нав’язливим, близьким до сценарію, але незалежним від нього. Власне, кажучи ведучий та конферансьє, майже одне й те саме. Обидва пов’язані зі сценічним і театральним мистецтвом, тоді як тамада – суто бенкетний варіант.

www.facebook.com/weddingagency.svadbagoda

vk.com/weddingagency_svadbagoda

ЗНАЙДІТЬ ВІДМІННОСТІ Про майстерність… Коли говорять про традиційного тамаду, зазвичай очікують неймовірних сюрпризів і блискавичного гумору. На весіллі його сприймають, як «людину-оркестра», який співає, танцює, знає море оригінальних тостів, возить за собою валізу з реквізитом, неодмінно переодягається сам та перевтілює усіх, хто потрапить у руки.

вокалістом або кілька разів за вечір змінювати вбрання. Важливі дикція, голос і приємна зовнішність.

Якщо ж в сценарії прописано шоу-програму з безліччю артистів різних жанрів, то немає потреби влаштовувати бенефіс однієї людини. Достатньо, аби ведучий просто керував процесом, знався на весільних традиціях, вчасно і душевно надавав слово для привітання. Йому зовсім не обов’язково бути

Сказати, хто з цих двох більш затребуваний на сучасному весіллі, важко. У кожного своя особлива роль. І те, що ідеально в одній компанії, моветон – для іншої.

Про тенденції…

Тому, обираючи між тамадою і ведучим, запитайте себе – якою є концепція свята? Кого більше серед гостей – молоді або людей старшого віку? Чого хочете ви – драйву чи душевного спілкування та лірики? Що для вас є табу – брат, перевдягнений у Вєрку Сердючку або довгі паузи між тостами? Дозволяє бюджет замовити артистів окремо чи ви згодні на одного затійника у різних ролях? Якщо чесно і без поспіху відповісте, тоді точно знатимете, кому довірити свій найдивовижніший день. Тетяна Довгань

инстаграм magazine_svadba_goda

LOVE STORY

Аліна та Віктор Джога: як створити к азкову атмосферу Він вразив її неймовірно відкритою щирою посмішкою, а вона його променистим чистим поглядом. Ані кіношних блискавок, ані удару струмом зсередини у них не було, як не було і цукерково-букетного періоду. Випадково зустрівшись під час гри у боулінг, Аліна і Віктор зрозуміли – це партія на все життя.

Жити на одній хвилі, ловити щастя у кожній миті, радіти простим речам – ось, від чого залежить гармонія стосунків. Так стверджує подружжя Джога. Тільки-но видається вільний день, вони одразу щось вигадують. Обожнюють мандрувати, шукати пригоди, випробовувати нові види відпочинку. Щойно почали зустрічатися і жити разом, вирушили на Дністер, аби відчути силу течії і силу тяжіння одне до одного. Вважають бо, що чоловік і дружина мусять бути вірними друзями, а значить потрібно навчитися довіряти своїй половинці на всі 100% навіть в екстримальних умовах. Ту поїздку і досі пам’ятають до дрібниць. На привалі у Воробіївці з-поміж всіх учасників сплаву саме їх було обрано містером та міс. Немов би доля сама натякала на майбутнє. А потім була передноворічна ніч. Аліна поспішала сервірувати стіл, Віктор кликав швидше відкоркувати шампанське. Не дочекавшись заклопотаної половинки сам приніс його на кухню. Він довго готував промову, але слова в одну мить загубилися. Без театралізованого вступу і антуражу - юнак просто дістав каблучку і освідчився. І плакали в ту мить обоє… Бо слова були простими і від душі, а такі завжди захоплюють. Новий рік у колі друзів вони зустріли вже, як заручена пара.

LOVE STORY

Весілля зіграли 19 червня 2016-го. Казкову атмосферу у «Казці», впевнені молодята, забезпечив саме зважений погляд на свято. Душевно і романтично, ніжно і вишукано, та головне нічого зайвого. Кольором свята наречені обрали персиково-пудровий. У сторенні шоу-програми цілком поклалися на рекомендації агентства. Особливу увагу приділили наповненню сценарію, відтак зупинилися на ліричній та драйвовій водночас скрипці та віртуозних гімнастках.

«Важливо, щоб всього було в міру, - ділиться досвідом Аліна, - у гостей повинен залишатися час на спілкування і спонтанні почуття. У багатьох виникає бажання просто підійти поговорити з молодятами чи між собою. Головне, щоб шоу-програма цьому не заважала! З цієї точки зору у нас було досконале весілля». Неймовірним сюрпризом для нареченої став фейерверк, замовлений потай від неї коханим. А для гостей – перший танець молодят. Попри те, що вони кілька тижнів від-

LOVE STORY

відували хореографа, зуміли таки зберегти живі емоції. Ані напруги завчених па, ані скутості не відчувалося. Це було настільки природно і щиро, що запам’яталося кожному запрошеному.

Скільки часу потрібно на підготовку казкового свята? Аліна Джога твердить – їй вистачило трьох тижнів, але за умови, що зусібіч допомагатимуть професіонали. Тетяна Довгань

ДІТИ - НАШЕ МАЙБУТНЄ

МДЮСШ №1 СК Надія

«КУБОК НАДІЇ» свято справжньої жіночності

Щоосені ось уже 19 років поспіль Вінниця гостинно збирає на своїй землі юних граційних леді з усієї України. Свій іменний турнір Надія Дмитрівна Джога заснувала для того, аби маленьким гімнасткам дати можливість живого спілкування, обміну досвідом, відчуття єднання у великій спортивній родині. Видатної тренерки вже немає. Тепер справу всього її життя продовжує донька.

В інтерв’ю «Свадьба года» Інна Бондаренко поділилася своїм баченням майбутнього вінницької художньої гімнастики і відкрила секрети цьогорічного Всеукраїнського турніру «Кубок надії», який пройде 14-15 жовтня. - Що нового чекає на Вінницю цієі осені? - Ми вперше будемо проводити змагання у стінах «Мегамолу», на арені роледрому. Як завжди буде багато гостей з різних областей

водночас досягати поставленої мети. У нашій школі є дівчата, які займаються професійно і ті, хто відвідує заняття для здоров’я. Бездоганно сформована фігура - чудова мотивація, для того щоб займатись художньою гімнастикою. - Пам’ятаєте, як Ви особисто прийшли у цей спорт? - Так, дуже добре пам’ятаю. У мене спортивна сім’я. Мама, Надія Дмитрівна, гімнастка, тренерка. Батько, Василь Іванович, боксер. Двоє старших братів пішли його дорогою, а я, найменша, обрала мамину. У художню гімнастику мене завжди вабила її різноманітність, різно-

України, будуть і наші зірочки. Для дівчаток - це насамперед чудовий безцінний досвід, шанс розкрити свій талант, відшліфувати складні елементи, піднятися на новий рівень. І, звісно, це прекрасне свято. Тому я з радістю запрошую на турнір усіх, хто має відношення до художньої гімнастики і тих, хто просто її любить. Якщо у вашій сім’ї зростає маленька дівчинка і ви вагаєтесь, який саме спорт обрати для неі - приходьте до нас. Я впевнена, що закохаєтеся з першого погляду! - Що може дати художня гімнастика дівчинці, окрім, звичайно, спортивних нагород і розрядів? - Художніх гімнасток одразу видно. Їх навряд чи сплутаєш з представницями інших видів спорту. Бездоганна постава, гарна жіночна хода, витончені манери, гнучкість, пластика, грація, відчуття ритму, координація рухів.... Це далеко не повний список. Гімнастика неймовірно дисциплінує, формує характер. Бо ж для того, щоб виконати її програму, потрібно постійно наполегливо працювати над собою. Звичка все тримати під контролем, дотримуватись обраного курсу - це те, що потім дуже допомагає в житті, в бізнесі. Неуспішних гімнасток я ще не зустрічала. Це леді, які вміють бути ідеально жіночними і Інна Бондаренко (Джога) та Надія Дмитрівна Джога

ДІТИ - НАШЕ МАЙБУТНЄ

Інна Бондаренко (Джога) з доньками

барвність. Тобто у кожної спортсменки є можливість робити програму з м’ячем, скакалкою, стрічкою, булавами, обручем або ж взагалі без предметів. І кожного разу це виходить по-особливому витончено філігранно. Звісно, це важкий спорт, але він захоплює. З 5 років я вже мрія потрапити на навчання у школу Ірини Дерюгіноі. Моя мрія здійснилася. Нині я майстер спорту, маю щастя передавати свої знання юним майбутнім чемпіонкам, бачити їхні успіхи, допомагати підкорювати нові вершини. Крім того, я продовжую справу своєю мами і неймовірно пишаюсь цим. Я - щаслива людина! - Чим сьогодні може похвалитися ваша школа? - Зараз заняття у нас постійно відвідують близько 50 дівчаток. Хтось ходить

ДІТИ - НАШЕ МАЙБУТНЄ

для загального розвитку і задоволення, хтось - для професійного спортивного майбутнього. У кожної учениці - своя ціль. Але наші тренери з однаковою віддачею допомагають всім. Ми пишаємося тим, що дівчата вже мають високі нагороди на чемпіонатах області і України. Наприклад, Аліна Мельник, Маша Довгань, Настя Джога, Маша Рембайло, Катя Постова, Оля Надкренична, Ліза Панчук, Марія Хлоп’яча. Є випускниці, які вже й самі тренують. Скажімо, Юлія Дзись, Настя Ільчук, Даша Савінова. Одним словом, ми в постійно в русі і віримо, що завдяки такій роботі художня гімнастика у Вінниці розвиватиметься ще краще. - Про що мрієте? - Мріємо про ліпший зал для наших юних спортсменок. Той, який маємо нині, маленький і затісний, а хотілося б вповні розкрити

таланти дівчат. Я впевнена, що достойні умови для тренувань дадуть можливість займатися більш якісно і досягати вищих результатів. Тому ми відкриті для пропозицій і будемо раді, якщо хтось з меценатів підтримає вінницьких художніх гімнасток. А батьків з донечками запрошуємо до спортивного комплексу «Надія», що працює при МДЮСШ N1 по вулиці Брацлавській (колишня вул. Островського)! Тетяна Довгань

Адреса: Брацлавська, 2а. Контакти: 096-627-74-71, 063-29-62-482

LOVE STORY

Іван і Аліна: інший погляд на звичні речі

КАЗКОВЕ ВЕСІЛЛЯ з wedding agency «Свадьба года»

Освічення, на яке спочатку зважуються не Він, а Вона… Пропозиція на хокейному полі, замість вечері при свічках… Перший танець молодих, яким закривають, а не відкривають весілля … Гадаєте у сценарії романтичних стосунків, наче в турецькій мелодрамі, все передбачуване? Подружжя Яковенків з легкістю це спростує, бо у них інший погляд на звичні для багатьох речі. Вони зустрілися ще 2010-го. За великим рахунком, нічого особливого тоді й не сталося. День народження, спільні друзі, абсолютно типове спілкування… Ваня одразу відчув у грудях невагомість, Аліна ж побачила в новому знайомому просто друга. Минуло кілька років обережних і в цілому марних залицянь, аж поки і її серця торкнулося щось, більше за дружбу. Та попереду чекала тривала розлука – Аліна мала їхати до Варшави на навчання. «Зізнатися

батьки і друзі Івана. Ось уже оголосили про церемонію нагородження, та раптом гравці один за одним, вервечкою збіглися до Аліни і кожен мав при собі троянди. Дівчина озирнулася: вздовж поля, просто від її ніг розстелилася доріжка з пелюсток. На протилежному кінці стояв усміхнений і схвильований Ваня з обручкою. У них не було жодного сумніву щодо сценарію весілля. Одружуватися з радістю і легкістю в серці, без хаотичних клопотів і зайвої метушні! Відтак, і в списку гостей жодної людини «для галочки», тільки найрідніші батьки і хрещені та вірні друзі.

зараз, або, можливо, втратити шанс назавжди!» – Подумала вона і нарешті зважилася на серйозний крок. Сміливості відкрити власні почуття бракує більшості жінок, та й не прийнято такі розмови починати першою. Івана збентежила дівоча відвертість і відповідь застигла у повітрі. Аліна поїхала до Польщі з невідомістю у душі. Втім, людей парує небо і ті, кому судилося бути разом, подолають навіть тисячі кілометрів. Він віднайшов її у соцмережах і кілька років разом з нею жив на дві країни, щоб врешті решт разом прийняти рішення повернутися в Україну. Той передостанній день літа Аліна пам’ятатиме усе життя. Команда «Олімпія-Колос-Секвоя» вийшла на хокейне поле в повній бойовій готовності. Здавалося земля горіла під ключками хлопців. Вони виснажили суперників і вирвали свою перемогу. Дівчина стерла долоні від оплесків, поряд з нею вболівали

Ані напруженої галопової фотосесії на виїзді, ані поспіху на викуп молодої, ані тривіальних помпезних ритуалів. Наречені присвятили себе підготовці до найважливішої події – обітниці перед вівтарем. Він – православний, вона – католичка, але рішення повінчатися обоє прийняли серцем, без вагань. До костелу їхали нарізно. Як і годиться, наречений не бачив свою половинку аж до того моменту, поки її рука не лягла в його долоню. Своє весілля Аліна та Іван називають ідеальним за душевністю та емоціями. Було саме так, як вони того хотіли, нехай навіть не звично для інших. Фотосесія просто на річковому пірсі. Серед гостей – молодь. Перший танець молодих – у самому фіналі свята. Чому так? А чому б і ні? Адже на десерт завжди залишають найсолодше …

P.S.

Нині подружжя Яковенків вже чекає на маленьке янголятко. Команда wedding agency «Свадьба года» дякує їм за довіру та можливість поділися власною творчістю, пра-

цюючи над організацією свята. Ми пишаємося парами, які не бояться відходити від стереотипів і втілюють свої найсміливіші ідеї. Порада від молодят: «Якщо ви плануєте стати парою перед Богом, не нехтуйте порадами священиків, не будьте легковажними! Вінчання – це таїнство, а не примха чи модна тенденція. До того, як обмінятися обітницями перед вівтарем, ми особисто відвідали 19 зустрічей

з ксьондзом. Говорили з ним, як з психологом, ділилися міркуваннями про подружнє життя, сімейні права і обов’язки. Здається, саме завдяки цьому ми стали ще ближчими. Ми навчилися дискутувати, не переходячи межі допустимого, чути одне одного, приймати спокійно іншу точку зору. Хоча належимо до різних конфесій, тепер навіть молимося разом. В житті мого чоловіка такого раніше не було. Мені здається, ми обоє змінилися в кращий бік». Тетяна Довгань

100

101

ПОРАДИ

ЗДОБА ДЛЯ ДОБРА

або

ХЛІБ НА ВЕСІЛЛІ Чому ми нарешті взялися писати цей матеріал? Бо у рейтингу найтиповіших запитань хліб, мабуть, головує. Скільки і яких паляниць треба, коли і кому вручати, як випікати та з якими словами краяти на шматочки? Звісно, у кожного регіону України є свої унікальні традиції, але спільного таки більше. Об’єднує всіх нас те, що без хліба жодна церемонія одруження відбутися не може. Чому саме хліб? У слів «жито» і «життя» - спільний корінь. Мова ніби натякає на сакральне значення зерна. У ті часи, коли наші предки перестали приносити в жертву богам домашніх тварин, випечена паляниця стала називатися святою, бо її несли в дар своїм земним і небесним покровителям.

102

Для українців хліб завжди був живою субстанцією, яка має душу. Тому й викидати його у смітник вважається гріхом. Впустивши зі столу, треба перепросити. Навіть і приказка про те мовить – «в хліба ніжки короткі, як впав, то може не повернутися». Не можна також «різати» хліб, а тільки «краяти», тобто ділити на краєчки; а ще – називати

поганим. Позаяк він таким не буває, хіба що черствим, не смачним, підгорілим чи глевким. Будь-який життєвий почин завжди освячують свіжим короваєм чи паляницею, ніби задобрюючи обставини. Якщо в нову оселю – то з рушником і хлібом, зустрічати гостей – хлібом і сіллю, починати подружнє життя – короваєм. Скільки хлібин і для чого? На традиційному українському весіллі (навіть якщо воно на європейський кшталт) обрядового хлібу завжди багато. При чому, у кожного буханця – своя окрема важлива роль. Починається все із заручин. Коли дві родини зустрічаються за одним столом, щоб узгодити деталі майбутнього свята, наречений повинен бути з обрядовим калачем, загор-

нутим у рушник. Його він передає батькам коханої і у відповідь отримує рушник, а в деяких регіонах також хліб. Сучасні запрошення колись теж заміняли здобними виробами. Шишки чи пташки – маленькі солодкі булочки, які розносили гостям. Запрошений же мав вділити кілька яєць на майбутній коровай. Але нині цей обряд майже втратив силу. Вдруге обмін паляницями між двома сім’ями відбувається в день весілля. Мама й тато благословляють молодого і він вирушає до будинку коханої тримаючи під руками дві хлібини з рушниками. Аби ця ноша не завадила здійснити викуп, хліб тимчасово передають боярину. Увійшовши в дім, «хлібне вітання» лишають батькам. В деяких місцинах прийнято нареченому взамін також видають калач.

103

ПОРАДИ

Прихильникам традиційної церемонії у стінах РАЦСу доведеться і туди нести хлібину. Принаймні, про це зазвичай просить персонал. Але вона жодного смислового навантаження не несе, радше потрібна для фото і відео. Важливу і дуже символічну роль досі відіграє обряд «хліб-сіль». Колись він відбувався на порозі дому, тепер просто у ресторані. Втім, значення від того не зменшилося. Ламання і присолювання короваю – перша спільна справа двох одружених людей. Хліб уособлює омріяний достаток, сіль – вічність, безсмертя, захист від лихих сил. Те, що цим солодко-солоним дуетом зустрічають батьки, означає їхню готовність підтримувати молоду родину.

104

Wedding agency «Свадьба года» · Вул. Келецька, 51 (перший поверх) www.svadba.in.ua · Тел.:0432-52-34-34 · 097-976-96-30

www.facebook.com/weddingagency.svadbagoda vk.com/weddingagency_svadbagoda инстаграм magazine_svadba_goda

105

ПОРАДИ

Коровайні нюанси У короваю на весіллі – почесне місце. Кожна родина пече власний, тому їх завжди – парне число. Щонайменше два, а буває і більше, коли господарі свята заздалегідь планують велику кількість гостей. Звичайно, найпростіше – замовити обрядовий хліб в пекарні, але тоді навряд чи вдасться дізнатись, яку енергетику у нього заклали. Як би скептично ми не ставились до народних вірувань, але випікання хліба – це все таки таїнство. Поганий настрій, сварки чи дискусії під час вимішування і випікання дивним чином позначаються на зовнішньому вигляді продукту. Коли коровай тріснув, пригорів чи не піднявся, є ймовірність, що молода родина складно ставатиме на ноги. Пишний і рум’яний – ознака легкого життя. Вчиняти коровай неодмінно запрошують парну кількість щасливих у шлюбі жінок. Одиначки, вдовиці і розлучені можуть передати хлібові негативну енергію. Краяти цей унікальний атрибут весілля довіряють особливим людям – старостам, тобто мудрим одруженим чоловікам. Квітку, що по центру, віддають молодятам, куточки (якщо випічка квадратної форми) батькам обох молодих, підошву – музикам, а решту – гостям. Щоб новоспечена молодиця на довгі роки залишалася квітучою і привабливою, гості мають з’їсти до останньої крихти. Тож і Ви, коли будете на весіллі наступного разу, не знехтуйте прикметою. Якщо дбаєте про фігуру, попросіть менший шматочок, але обовз’яково почастуйтеся! Тетяна Довгань

106

Поради професіонала

КЕЙТЕРІНГ:

МИСТЕЦТВО «ВИЇЗНОЇ» ГОСТИННОСТІ

108

Світлана Бавула – рестораторка, яка однією з перших у Вінниці опанувала мистецтво «частування на виїзді». Познайомилася з ним 10 років тому в Європі. Ідея сподобалась, тож взялася впроваджувати те саме на батьківщині. Відтоді і донині вдосконалює, урізноманітнює і популяризує український кейтерінг. А ще – дає фахові рекомендації, чим і як здивувати гостей.

пояснити, що «на виїзді» не значить дешевше, ніж в ресторані. Організувати фуршет чи бенкет, скажімо, в полі – значить облаштувати кухню, сервірувати столи, забезпечити певні умови для зберігання продуктів, надати транспорт, посуд, персонал… Усе, що зазвичай під рукою, потрібно перевезти на відстань. Плюс продумати концепцію, естетично й оригінально оформити подачу страв…

Про Європу і Україну. Кейтерінг в Україні насправді йде семимильними кроками. Десять років тому, коли я тільки-но починала, навіть слово таке у більшості викликало подив. Відверто скажу - було непросто. В першу чергу

Зараз усе це «в нас» відбувається навіть на більш високому рівні, ніж в європейців. Вони до багатьох речей ставляться простіше, «не заморочуються» на дрібницях. Для них, наприклад, подача мангал-меню у пластиковому

посуді – норма. Українці натомість люблять абсолютну досконалість. Не лише смачно, а стильно, гарно, розкішно. Кейтерінг в Україні – це дійсно мистецтво частувати і дивувати. Про свободу вибору. Як зазвичай відбувається підготовка до урочистостей у класичному ресторані? Адміністратор чи кухар дає клієнту бенкетне меню, де кільканадцять позицій на вибір. Відтак, замовник рухається тільки по списку. Ми ж, на відміну від ресторану, вільні від шаблонів. У нас немає сформованого меню. Ми завжди виконуємо бажання

109

Поради професіонала

клієнта. Я думаю, ми можемо все! Те, чого наразі не можемо - знайдемо, привеземо, опануємо… Тематичний бенкет і відповідне меню? Легко! Молекулярна кухня? Теж не проблема! Квадратні помідори черрі зі смаком м’яса або щось зовсім екзотичне. Ми багато чого вміємо, але далеко не всі новинки знаходять свого шанувальника в нашому регіоні. Про тенденції і смаки. Останнім часом все популярнішими стають саме бенкети, а не фуршети на виїзді. На тлі мальовничого краєвиду будуємо святковий намет, вивозимо кухню, меблі, подаємо повноцінні гарячі і холодні страви. Це цікаво, оригінально, хоча слід сказати, що задоволення не з дешевих. «ЕКО» стабільно тримає першість вже кілька сезонів. Неймовірно подобається ідея з живою травичкою на столі. Ми заздалегідь висаджуємо її у спеціальні ємності, а потім вони ж грають роль скатертини. Стильно виглядатимуть в такому інтер’єрі аксесуари з природних матеріалів – сіна, квітів, дерева. Пікантною ноткою з кулінарної точки зору може стати мікро-грін. Мініатюрна пророщена редиска, сонях, горох, петрушка та інші овочі і трави. Крім того, що це вітамінна бомба, то ще й смак у неї унікальний! Тетяна Довгань І наостанок. «Сater» з типово англійським закінченням вказує на процес забезпечення провізією. Кажуть, цей термін набув особливого поширення на початку минулого століття, коли в США розпочалася епоха хмарочосів. Аби не гаяти робочий час, компанії стали замовляти їжу для працівників просто в офіси. Ресторатори, які швидко зорієнтувалися у попиті, мабуть, озолотилися. Втім, і в нашій культурі, якщо придивитись уважно, можна віднайти зародки кейтерінгу. Хіба, казкова скатерка-самобранка, не те саме?)))

111

112

113

114

115

116

117

118

119

120

121

125

126

127

ПЕРСОНАЖ ЗА КАДРОМ або

хто такий весільний розпорядник ХІБА БЕЗ НЬОГО – НІЯК? Весільний розпорядник – необґрунтована розкіш? А, може, ми впораємося і самі? Такі міркування навідуються майже до кожної з пар, яка планує своє свято. Але згадаймо класику Маяковського – «Якщо зірки запалюють, значить комусь це потрібно». І якщо колись в чиюсь голову прийшла думка доручити нудні організаційні клопоти спеціально навченій людині, отже – у цьому є сенс. Який? Давайте міркувати разом.

ЕПIЗОД 1. Свято без фруктів, тато – без спогадів. Мої друзі Ольга і Максим до весілля готувалися півроку. Допомагала уся рідня. Сестри хендмейдили потроху – фантазували над

132

оздобленням авто, батьки взялися за продуктово-ресторанні питання. Наречена загубила кілька кілограмів в процесі вибору сукні, артистів, тамади і оздоблювача зали. Словом, все було традиційно. Зрештою, свято минулося на одному диханні. Жменю технічних накладок молодята списали на те, що без експромту і форсмажору нічого

в житті не буває. На третій стіл персонал забув подати дині. Дрібниця, звісно. Наступного дня з ресторану дзвонили і перепрошували. А баштанні медові скарби роздали «в дорогу» родичам, бо з’їсти таку кількість було нереально. А ще тато молодого не пам’ятає половини вітальних тостів, бо щоразу після виступу чергового шоумена йшов до вестибюлю, аби розрахуватись за номер. І у вирі святкового хаосу, накладеного на тривалу втому, десь посіяв кільканадцять тисяч. Ви скажете, пусте? Навряд, бо у сина лиш раз в житті було весілля…

ЕПIЗОД 2. Скрипка грає, артисти шикуються. Героїня Дженіфер Лопес у фільмі про весільний переполох практично усюди бігала з таким маленьким навушником і мікрофоном, схожим на апаратуру авіадиспетчера. В кіно вона грала роль одразу і організатора, і розпорядника. Хоча обидві ці послуги, безперечно, можна розділити на двох окремих людей. А тотожність із куратором злітної смуги дуже очевидна. Його мета – так «розрулити» в повітрі металевих птахів,

щоб вони не наштовхнулись одне на одного, а пасажири залишились щасливі від польоту. Те саме і на весіллі. Щоб усім було приємно і комфортно, хтось невидимий повинен керувати складним процесом. Дотримання тайм-коду, чи то пак погодинного плану свята, почерговість появи артистів, розрахунок з ними, облаштування в ресторані імпровізованої гримерки для шоу-балетів, контроль за вчасною подачею страв, швидке і ефективне реагування на непередбачувані обставини … Ой, цей список можна продовжувати до нескінченності! Повірте, з досвіду роботи агентства, ми точно знаємо, що і коли може піти не так. Фокусник застряг в заторі? Вибило світло і шоу балет не може вийти до гостей? Кого і ким замінити в авральному режимі, куди подзвонити, з ким зв’язатися – це не татова і не мамина журба, а робота розпорядника. Зрештою, він обережно і непомітно нагадує гостям, хто говоритиме наступним, що далі у програмі і коли, можна вийти припудрити носика.

133

I НАОСТАНОК. Коли Ви звертаєтесь, скажімо, в агенцію і перекладаєте тягар не творчих і не захопливих справ на професіонала, то взамін отримуєте гарантію, що хтось нестиме відповідальність за те, щоб усі пазли вашого весілля склалися воєдино. І якщо навіть, щось йшло не за графіком, то швидше за все ви про це просто не дізнаєтесь. Клопоти залишаться за лаштунками. Так само, як і весільний розпорядник. Тетяна Довгань

www.facebook.com/weddingagency. svadbagoda vk.com/weddingagency_svadbagoda инстаграм magazine_svadba_goda сайт: www.svadba.in.ua

134

135

136

137

138

139

140

141

142

143

144

145

148

149

153

154

156

158

159

160

161

163

164