"Сурма" – українська незалежна газета. №119-2024 by SurmaNewspaper

DOLYNKA

UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

15 E Palatine Rd, Ste.104, Prospect Heights, IL 60070.

У2024 році близько половини українців (49%) відчувають себе європейцями. Водночас 45% респондентів заявляють протилежне. Про це йдеться у соцопитуванні Центру Разумкова в межах видання «Результати, перспективи і напрями конвергенції країн ЄС. Можливості для України». «Входження країни у новий суспільно-політичний і соціально-еко-

простори вимагає і психо-

готовності громадян країни

себе частиною

питання такої готовності можуть дати соціологічні дослідження, які упро-

Тому сьогодні важливими є окремі порівняльні результати

результатами попередніх років стосовно самооцінки

себе європейцями 41%

опитаних, не відчували – 49%. Серед причин, що заважають відчувати себе європейцем, ті респонденти, які себе європейцями не відчувають, найчастіше називають низький рівень добробуту (75%). Соціально-культурні умови життя назвали 41%, мовні бар’єри – 38%. Ще 33% назвали як причину «неєвропейську» свідомість, 24% –низький рівень культури. Також 24% вказали на відчуття себе представником іншої культури, 6,5% – на релігійну належність, 9% вказали на брак інформації про ЄС.

Щодо регіонального розподілу. З 2021 р. у Західному регіоні частка тих, хто відчуває себе європейцем, зросла з 56,5% до 64%, у Центральному –з 43,5% до 48%, у Південному – з 24% до 32%, у Східному – з 32% до 40%.

У Західному регіоні більшість (64%) становлять ті, хто відчуває себе європейцем, у Південному і Східному регіонах більшість (відповідно 63,5% і 53,5%) європейцями себе не відчувають, а

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування

• Федеральні позики

• Низькі відсотки

• Позики під ремонт

• Перефінансування

Можливе

відбулося, зрозуміло, і

через те, що частина людей, що бажали переїхали, здійснили своє бажання на тлі вторгнення, але також знач-

ною мірою – і через зростання патріо-

тизму та оптимізму щодо майбутнього

України). У вересні 2024 року (після

двох з половиною років повномасштабного вторгнення) КМІС знову поставив це запитання. Як можна бачити на графіку 1, готовність переїхати

У всіх регіонах України є тренд до зростання частки тих, хто готовий переїхати закордон, але, по-перше, всюди (крім Сходу) поточний показник нижче, ніж у 2020 році (на Сході показники такі самі, як і були в 2020 році). По-друге, у всіх регіонах абсолютна більшість (від 75-81%) не хотіли би переїжджати закордон, а хочуть лишатися в Україні. На графіку 3 результати наведені у розрізі вікових категорій. Серед усіх вікових

результати і

чоловіків, і для жінок (зокрема, і в динаміці), щоб показати, бажання переїзду для чоловіків не можна зводити винятково до мобілізації. Наприклад, у 2020 році також помітно більше чоловіків хотіли би переїхати закордон, ніж жінок. Водночас у будь-якому випадку переважна більшість українських чоловіків мобілізаційного віку навіть за наявності легальних можливостей не хотіли би покидати Україну.

Опитування проводилося упродовж 1-6 вересня 2024 року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) методом телефонних інтерв’ю (computerassistedtelephoneinterviews, CATI)

на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія). Було опитано 1 022 респонденти. Опитування

виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищу-

вала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС. Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Джерело: КМІС (https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat= reports&id=1430&page=1).

TRUCK DOT SIGNS

(ВИРІЗАНІ, ДРУКОВАНІ,

FLEET GRAPHICS

(БРЕНДУВАННЯ

CLOTHING BRANDING

(МАЙКИ, ФУТБОЛКИ, ПОЛО, СВІТШОТИ, ТОЛСТОВКИ, ХУДІ, ЖИЛЕТКИ, КЕПКИ, КУРТКИ, СВІТЛОВІДБИВАЮЧИЙ СПЕЦОДЯГ)

WIDE FORMAT PRINTING

(ДРУК НА ВІНІЛІ, ПЕРФОРАЦІЇ БАНЕРІ, КАНВІ, ФОТОШПАЛЕРИ)

DIGITAL PRINTING

(ВІЗИТКИ, ФЛАЄРИ, БРОШУРИ, ВІНІЛОВІ СТІКЕРИ, )

vector graphic_studio

1351 Industrial Dr. Unit G, Itasca, IL 60143

Vector Graphic Studio, Inc . @vectorgraphicstudio vectorgraphicstudio.us

з попередниками, більше не актуальні. Мовляв, потрібно про все домовлятись з новою командою. Це унеможливлює моделювання та реалізацію спільних проектів майбутнього на 10, 20, 50 років

вирішили запровадити систему тотального відеоспостереження за громадянами та їхніми автомобілями, законопроект 11031.

Так, щоб тільки вийшов на вулицю – камера тебе побачила, одразу вивела на екран ПІБ, дату народження, адресу реєстрації, номер платника податків, модель, марку та держномер зареєстрованого автомобіля, а також відцифрований образ обличчя. Цей

образ є у держреєстрах на тих громадян, які отримали новий пластиковий паспорт-картку та крутили головою в «Дії». Хто ходить з аналоговим паспортом-книжечкою (фу-фу, крича-

діджиталізатори)

і ось він. Таваріщ майор сидить

собі у зручному кріслі з

кавою і бачить, що умов-

ний Корсун вийшов з до-

му і попрямував в аптеку.

Ага, хворіє? Ану, глянемо

у медичну базу даних, що

там у нього. Далі пішов у

ЦНАП – ага, дивимося у

базу ЦНАПів. Закордон-

ний паспорт хоче отримати, втекти за

кордон? Одразу вносимо в прикордон-

ну базу відмітку «не пущать», під будьяким приводом. Далі спустився у метро – дивимося по камерах куди поїхав. На якій станції вийшов, з ким зустрівся. Про співбесідника також

Wawrzuta

5050 N. Cumberland Ave, 19T, Norridge IL, 60706 Ph; 708-695-5051 Text; 312-522-1071 rozainsurance@gmail.com

додому – шикандос.

треба всяких там проваджень чи ухвали суду – максимум інформації з мінімумом зусиль. А камери є у магазинах, в торговельних центрах, на

парковках, на дорогах, на вулицях, у парках, у службових приміщеннях, у

публічних місцях та й ще багато де.

Повна історія життя кожного записується в автоматичному режимі у державних «хмарах».

Дехто скаже: так на Заході скрізь так, камери повсюди.

Воно-то так, але є нюанси, і суттєві. На Заході є система громадського та/або парламентського контролю за використанням такої інформації, її

обробки та зберігання. Є підзвітність

влади та силових структур, є система стримування та противаг

надійно спаяний корупцією. І є працююча судова система. А ще є незалежні агенції захисту персональних даних. Керівників яких неможливо зняти з посади просто через його зависоку популярність у суспільстві.

А що у нас в Україні? Якось покращився за останні роки громадський контроль за владою, правоохоронцями чи спецслужбами? Ага, зараз. Омбудсмен, не читаючи, підпише будьякий

щоб

у США, перетнувши океан, занурившись з головою в рутину емігрантського життя, в гонитві

документами, шукаючи гідну та високооплачувану роботу,

забуває, а хтось свідомо від-

хтось соромиться думки,

Чуючи таку інформацію, зазвичай

думаєш – «Сумно, дуже їх шкода. Довбані москалі, щоб ви повиздихали!». І

продовжуєш жити своє життя. Проте все змінюється, коли ти зустрічаєшся з такими військовими. Але

не просто проходиш повз, сором’язли-

во відводячи погляд, не заговоривши

для яких американська

наш розум працює так, що

до них (ну а що я їм скажу?). А провівши час разом з ними. Ти усвідомлюєш, що перед тобою людина, зі своїми емоціями та бажаннями, зі своїм

темпераментом та силою духу і пре-

красним чорним гумором.

Минулих вихідних я приєднався до

Фонду PROTEZ FOUNDATION як во-

лонтер у поїздку до Пенсильванії на

український фестиваль разом із таки-

ми військовими, які саме зараз тут на

реабілітації.

Буду відвертий, що дуже хвилювався. Оскільки не знав, як мене сприй-

муть військові. Про що з говорити з

військовим, який на реабілітації? Ку-

ди дивитися? З чого в принципі поча-

ти розмову? Зі слів «Як ти?». А він від-

повість: «Ти що, сам не бачиш?!». Або

скаже: «Ну якщо ти такий герой тут

допомагати, то чому не їдеш в Україну воювати?!».

У голові роїлися сотні діалогів, більшість з яких зводилися до відповіді: «Я злякався». І ось ця мить. Ранок. Усі сонні в готелі зібралися на сніданок. Шестеро військових… В одного немає рук, йому допомагають снідати. Четверо на візочках, а один впертий на візочок сідати не хоче, пробує ходити на протезах. Іноземні туристи скоса поглядають на таку гоп-компанію. А хлопці, не звертаючи ні на кого уваги, жартують одне з одного, спілкуються. І після легенького знайомства, зсунувши декілька столів докупи, щоб сиділи всі разом, уже розмовляють зі мною наче зі старим другом, розповідаючи всілякі дурниці… Їдемо сьогодні дивитися на Статую Свободи, хтось каже «Круто! Поїхали!..»

Через якихось дві години, під пісню JAY-Z «Empire State Of Mind» (Це та, де на приспіві гарний жіночий голос співає: «Ай лав Нью-Йорк!!!»), ми вигрузились під великим хмарочосом, шестеро військових і ще більше волонтерів, погнали до статуї. Багато американців, бачачи хлопців, підходили і висловлювали своє захоплен-

Частина 2

Лідія Корсун, Нью-Йорк, «Сурма» Відвідини

щорічні відвідини України у серпні найтрагічнішого в плані територіальних втрат на нашій військовій арені 24-го. Найтрагічнішого в плані немислимих втрат кращих синів і дочок України та мордування частини з них в пекельному полоні окупанта. Днями ще 49 повернули з полону. Всі бачили, до якого стану їх довели рашистські нелюди…Трагічного тому, що, висловлюючись узагальнено, світ при всьому співчутті нам простих людей і повільної розтягнутої в часі практичної допомоги урядами дружніх країн не наважується рішуче зупинити світового агресора і вбивцю, попри всі підстави порушення ним міжнародних норм. Боляче, що лідери світового рангу нерішучі і невпевнені. Мовляв, путін – кривавий монстр, але не діставайте його «дальнобійно». Не наважуються до сьогодні, балансують, як угодити обом воюючим сторонам.

Енергетику України, навіть острівки оновленої, агресор в особі пу продовжує нищити під корінь разом з населенням, зокрема жінками і дітьми. Здається, Охматдит не може не боліти навіть провідних світових лідерів… Згорених, осиротілих навіки батьків, дружин та дітей уже сотні тисяч… Львів’яни зі знищеною родиною Базилевичів та недавно підступно, нагло вбитою Іриною Фаріон не можуть простити… Але люди не бачать краю цьому геноциду. І ні один мудрець світу

ворити: українці – «незламні». Незламна, талановита, творча, працьовита нація. Лиш розпорошена… Лиш збіднена якістю

та твердістю національної еліти

на кшталт Шевченка, Міхновського, Франка, Олени Пчілки, Лесі Українки. Це результат її

нищення «під корінь» протягом століть сусідами-імперіями. І не

тільки найпідступнішою мос-

ковською 300 років тому і ни-

ні. Були ж ще Турецька, Польська, Австро-Угорська протягом 8-ми століть… Так, були борці за

УНР, дисиденти, рухівці, майда-

нівці… І що? В кожному русі не

вистачило того, що забезпечило б перемогу національної ідеї: незалежна українська держава.

14 вересня прослухала виступ відо-

мого українського журналіста Юрія

Бутусова, який розповів про зустріч

його і ще 2-х громадських діячів з при-

булим у Київ Державним секретарем

США Е. Блінкеном. Все сказане йому

Юрієм було правдивим в плані кри-

тики нашої військової стратегії

реагувати на зміни технології їхнього використання». Так, ЗСУ мають у своїх лавах військових з мізками, навіть окремі з’єднання. А окупант не має достатньо своїх спеціалістів-інтелектуалів у цій галузі, користується щедро закупленими. «Нам потрібні, – додав Юрій, –лиш гроші для безпосереднього обслуговування коштами цих дронових спецпідрозділів». У цей момент я запишалася, бо мій онук саме в них зараз, як висловлюється телефонічно він і його побратими, «працює». Але, але: держава, тобто 5-6 менеджерів в офісі Єрмака, напряму зараз не дають їм ні копійки із заповненого

Лавриненко із запрошенням друзів жіноцтва народних артистів України співака Олеся Харченка та скрипаля-віортуоза Кирила Стеценка. Ця зустріч була продовженням або ж для мене початком роботи, яку проводить центр «Цінності». Ми знайомились, обмінювались досвідом праці в

ту. Познайомилась нарешті особисто з відомою журналісткою, членкинею НРЖУ, письменницею Наталею Ка-

пустянською, яка працює волонтером в пресових центрах закладів культури (НРЖУ, Наукова бібліотека ім. Вернадського, публічна

ління. Що далі?». Ініційований і проведений освітянами (Ольга Ходацька), журналісткою Мананою Абашидзе, просвітянами – головою Київської «Просвіти» Кирилом Стеценком, який підготував свій проект-рекомендацію «Вільне покоління…». Були присутні науковці, бібліотекарі, письменниця, журналістки, психолог, актор – тобто представники національної еліти столиці і навіть дві учениці Київської гімназії-інтернату № 13, які висловили свої бачення, як бути молоді в сьогоденній і майбутній

учасників V Міжнародного конкурсу Шевченківських читань в Національному музеї літератури України. У день мого від’їзду відбулася колосальна подія – підбиття підсумків та нагоро-

дження частини учасників шевченківських читань. Подія колосальна в плані грандіозно організованого

1 300 учасників (дітей і юнацтва) подали заявки з 284 населе

рослинами

– металева скульптура, дещо в античному стилі. На перший

вона

спорт: юнак і дівчина, ніби в танці, напроти одне одного. Але вони передають одне одному… книгу. Причому не металеву, а справжню! Це креативно. Цього разу на фестивалі була не лише франкомовна література. Я бачила багато перекладів із інших мов на французьку, а далі – сюрприз: столик, де українські інтелігенти презентували багато гарно виданих україномовних книг в оригіналах і перекладах. Це була і класика, від української до зарубіжної (наприклад, Август Стріндберґ), і сучасна література для дітей – на фантастичну, героїчну, історичну та іншу тематику, а ще – книги, доступно написані про екологію. Була і література великого формату, яка нагадувала альбоми та комікси. Отже –широкий вибір. Видавництва – різні, у тому числі «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Культурні діячі прагнуть поширювати нашу літературу. На виставці звучали французька, англійська, українська та інші мови, і мені було приємно спілкуватися всіма цими мовами. А ще на фестивалі траплялася нагода побачити й ілюстраторів, а не тільки авторів. (Наприклад, ілюстраторка дитячих книг

Fanny Dreyer, яка виграла Швейцарську премію за дитячі книги за цей рік – le Prix suisse du livre jeunesse 2024). Отже, книгу презентували повноцінно. Можна було безкоштовно брати програмки та іншу інформацію, а ще увазі відвідувачів пропонували сувеніри. Відзначу креативність витворів. Треба

Організація заходу була на високому рівні, а також у хорошому розумінні консервативною. Не було гучної музики, яка заважала сприйняттю, інших подій, які б відволікали. Можна було спокійно пройтися та знайти цікаве для себе. Атмосфера – привітна, інтелектуальна, розрахована на кожного. А ще можна було розрадити себе безпрограшною лотереєю. Кожний розкручував колесо з цифрами і вигравав цукерки, флаєр та іншу інформацію. Формат зустрічей був різним – від автограф-сесій до семінарів, лекцій, оформлених більш традиційно – і до заходів, розрахованих на родини. Наприклад, мами з дітьми могли слухати про книги, обклавшись подушками, а діти – обирати книги і альбоми

сподобалось оформлення.

Trusted Safety Agency

на дорогих тачках і до

сидить у нічних клубах.

Бездуховність, яка знімає сексуальні кліпи в соборах, де мільйони людей

за виживання своєї країни.

Бездуховність, яка в тік-токах змагається рівнем показу свого виро-

дження і деградації.

Бездуховність, яка два вечори підряд набиває зал Палацу спорту, заробляючи мільйони на незрілій дівчинці, яку просто викидають на сцену на глум і розтерзання публіки, якій про-

Бездуховність в рекламних постерах, які зазивають на зйомку нових «патріотичних» гумористичних шоу. Бездуховність в телевізійних розважальних проектах олігархічних

Історія / Суспільство

Сергій Чаплигін, Львів, «Сурма»

тисло.

Саме він привніс у людське розуміння часу дві радикально

концепції, без яких

І всі справді неймовірно талановиті люди України

дум-

дійсним є лише сьогодення.

29 вересня 2024

вона йшла від мене –Я стояв… мовчав... Ой, нене! А так хотілось, Божа Мати, Мені від щастя танцювати!

Я хочу,

Ти не вимовляєш, фан, Уже слово «ресторан»?

Жила-була дівчинка, чесна, розумна, Дві вищих освіти, глибокодумна... І ось в магазині сьогодні у нас Її запитали: «Пенсійний при вас?»

– Тату, знаєш вислів чийсь: «Вік – живи і вік – учись!» Батько видавив

ІНГРЕДІЄНТИ

23 г макаронів (або 50 г відварених)

25 г квасолі (або 50 г вже відвареної)

80 г цибулі

100 г моркви

100 г кореня

навчання та роботи.

– це класичний овоче-

суп італійської кухні. Традиційно він

містить м’яса, натомість складається в великої кількості овочів, квасолі, легкого овочевого бульйону, пасти (або рису) та інколи пармезану, який додається безпосередньо перед подачею страви.

свіжомороженої

каструлю з вогню, злийте воду, промийте квасолю та знову залийте її 100

воли. Воду знову доведіть до кипіння та варіть квасолю під закритою кришкою на маленькому вогні ще 2,5-3 год до м'якості. Сіль при цьому не додавайте.

КРОК 2 Підготуйте овочі: корінь селери, кабачок, цибулю та моркву почистьте від шкірки. Для мінестроне важлива нарізка овочів, тож 100 г моркви наріжте напівкільцями, а 100 г селери та 70 г помідорів – кубиком, зі стороною приблизно пів сантиметра. Кабачок також наріжте