"Сурма" – українська незалежна газета. №164-2025 by SurmaNewspaper

Діана Царук, Київ, Заступник головного редактора газети «Сурма»

липня в Україні вперше на загальнодержавному рівні вшанували пам’ять військових, добровольців та

не допустили. Місія ООН з пошуку фактів стосовно подій в Оленівці, на чолі з генералом Карлосом дос

Пам’ятаємо»,

зазначили учасники акції, передає Укрінформ.

Люди тримали плакати з написами: «Пам’ятати всіх закатованих у російському полоні», «Remember Olenivka. Їх не змогли знищити на полі бою, тому вбили в полоні», «russian captivity kills», «Поверніть Азов додому», «Оленівка. Пам’ятаємо», «Оленівка. Не забудемо, не пробачимо 28-29.07.2022», «Поверніть з полону живих і полеглих захисників Маріуполя» та інші. Також присутні нагадали про обставини вчинення росіянами теракту в Оленівці, прочитали молитву українського

потрібно приходити. Стояти

Мовчати разом – у тиші, яка го-

за будь-які промови. Тримати плакат із чужим ім’ям – так, ніби це ім’я

DOCTOR

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування

• Федеральні позики

• Низькі відсотки

• Позики під ремонт

• Перефінансування

ромадянська мережа ОПОРА представила результати дослідження про соціальну згурто-

українців в умовах війни. Для цього у квітні 2025 Rating Group опитали понад 2 тисячі респондентів в Україні та ще близько 400 українців за кордоном. Економічна вразливість як за-

гроза згуртованості. Менше половини респондентів в Україні (48,4%) і трохи більше половини за кордоном (55,7%) мають оплачувану роботу. На фоні високого рівня освіти, особливо серед опитаних за кордоном (76,2%), цей показник свідчить про труднощі в реалізації професійного потенціалу.

Така ситуація вказує на глибоку еко-

номічну вразливість, яка в середньо- і

довгостроковій перспективі може послаблювати соціальні зв’язки, знижу-

рівень довіри та підсилювати по-

у суспільстві. Низька фінансова стійкість. Кожен третій

в економічній вразливості. Жінки вдвічі рідше здат

(5,9% проти 11,3% чоловіків), а 35,4% взагалі не зможуть за-

довольнити свої базові потреби – порівняно з 22% серед чоловіків. Також жінкам частіше важко зводити кінці з

кінцями (59,8% порівняно з 44% серед чоловіків) і сплачувати рахунки в кін-

(57,2% та 43,2% відповідно).

п’ятий українець (19,4%)

не відчувають себе

обмеженими у доступі до освіти, житла чи працевлаштування, навіть попри складні умови. Це свідчить про

середній рівень відносної депривації: ресурси обмежені, але відчуття несправедливості не домінує.

Низький рівень довіри – бар’єр для згуртованості. Попри високу суспільну мобілізацію, загальна міжособистісна довіра залишається низькою: довіряють більшості лише 21% респондентів в Україні та 18% за кордоном.

Більшість вважають, що людям узага-

не слід довіряти. Це підриває горизонтальну згуртованість і зменшує готовність до взаємодопомоги, особли-

важливу в умовах кризи. Попри загальний брак довіри, біль-

шість респондентів демонструють

сильне почуття власної значущості та здатності впливати на події навколо.

Середнє значення індексу соціальної інклюзії (ESIS) становить 7,4 з 10 – це

свідчить про помірно високий рівень суб’єктивного відчуття включеності на рівні місцевої спільноти.

Більшість респондентів почува-

ються включеними в суспільство: 80,6% в Україні та 77,1% за кордоном

кажуть, що їм довіряють інші. Також

більшість вважають, що можуть впливати на своє оточення (82% в Украї-

ні, 86,1% за кордоном) і на своє життя (76,1% і 79,5% відповідно). Українці за кордоном частіше вірять у свій

вплив на середовище, що може вказувати на вищу впевненість

DOLYNKA

UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

Prices effective July 30 -Agu.5, 2025

750ml.

750 Ml.

енергетичного обладнання створили органі-

групу, до якої також увійшли інші співробітники товариства.

Упродовж квітня-вересня 2021 року керівник АТ «Харківобленерго» за-

безпечив обрання двох «потрібних»

компаній переможцями закупівель 11 904 од. трансформаторного обладнан-

ня та 79 425 од. електровимірюваль-

них приладів (лічильників та допо-

міжного обладнання) за завищеною

на 132,5 млн грн вартістю. Водночас ціну окремих компонентів обладнання підняли вп’ятеро.

А в червні 2025 суд арештував по цій справі Леоніда Міндіча, двоюрідного брата Тимура Міндіча. При цьо-

родича затримали напередодні, під час спроби втекти з України.

А через кілька тижнів нардеп Ярос-

розповів про ще одну історію.

У квітні 2024 року «Енергоатом-Трейдинг» уклало

ринку

номінальне керівництво компанії пов’язане не з енергетикою, а з Федерацією дзюдо Харківської області», – за-

уважив Железняк.

Депутат зазначив, що додатково «Енергоатом» надав можливість

«Світло Груп М» ще й отримати 40 мільйонів гривень відшкодування з

бюджету ПДВ, незважаючи на борги,

писало ZN.UA.

Железняк назвав ключовою фігурою для цієї оборудки Якоба Хартмута – віцепрезидент ДП «НАЕК Енергоатом». Депутат також відзначив, що

Хартмут має офіс офшорної компа-

нії в Лондоні, в тому ж приміщенні, що і Міндіч. Крім того, в той же період Бігус. Інфо видали розслідування про вимивання грошей на будівництві фортифікацій. На Житомирщині компанія «Навітехсервіс», яка до цього займалася відбудовою на Київщині, стала підрядником на фортифікації, але фактичні роботи передала далі –фірмі-прокладці «Рейсквік». Остання не мала ані досвіду, ані інфраструктури, але переказала частину коштів

по ланцюгу інших компаній. Певна кількість грошей просто «зникла» –їх неможливо простежити в документах, зазначають журналісти. Обидві фірми – «Глобал» та «Навітехсервіс» – мають непрямі зв’язки з бізнес-групою Тимура Міндіча. У

першому випадку – через Антона Самойленка, який ділить офіс з компанією, яку раніше очолював Міндіч. У

другому випадку – через співвласника Навітехсервіс, сестра якого керує

компанією «Евентус Менеджмент», раніше також пов’язаною з Міндічем.

ПРОСЛУШКА НАБУ І ЗНИКНЕННЯ 20 червня той же Железняк написав, що Міндіч виїхав з України. Через кілька днів ZN.UA писало, що Міндіч нібито поїхав вмовляти віцепрем’єра

риканській землі. Це – дух України. Душа України. Взори України. Смак України. Сила мови і пісні української… Можливо, тому і небо над головою починає одразу здаватися українським – з такими кольорами і відтінками, які ти помічаєш тільки на рідній батьківській землі. Навіть і з тими хмарами, що погрожують осьось пролитися не дуже доречним у фестивальний день дощем. Але ми знаємо, ми віримо, що після дощу знову засяє чиста блакить, знову з’явиться привітне сонечко. Але ми знаємо, ми

бе-

зумному ворогу. Є ті, кому ми – кожен у силу своїх можливостей

І вижити. І прогнати нечисть із нашої землі. І навести порядок у своїй хаті. І ми, українці у закордонні, це ро-

бимо. Хотілось би написати «усі українці», але… Але це – тема іншої розмови. А я зараз – про фестиваль. Про

один із багатьох, які щоліта відбуваються в українських парафіяльних громадах Чикаго та передмість,

складову, має на меті ще

Сергій Чаплигін, Львів, «Сурма»

риза ідентичності – не абстрактна загроза, а фундаментальна проблема, яка сьогодні стоїть перед українським суспільством. Ідентичність дедалі більше втрачає свою виразність, перетворюється на тіньову форму, що вислизає

розуміння і не здатна дати відповіді на базові питання: «хто ми є?», «навіщо ми є?», «ким ми маємо стати?».

Багато людей не знають, що їм робити, бо не знають, ким вони є. Цей параліч волі та вчинку має своє джерело не в зовнішніх обставинах, а в ан-

тропологічній дезорієнтації.

Якщо ми не здатні зрозуміти, ким ми є, то втрачаємо і уявлення про те, ким можемо бути. Якщо відмовимось

свою ідентичність – ми

приречені делегувати свою долю ін-

у фор-

Це жива, динамічна форма колективної самосвідомості. Кожне покоління зобов’язане зберігати спадщину, але вод-

ночас – актуалізовувати її. Ідентичність – це здат-

ність змінюватися, залишаючись собою. Це не му-

ляж минулого, як нам дехто говорить, а механізм майбутнього.

Саме тому національна ідентичність – це не тіль-

ки про етнічну спільність.

Це, як писав Ернест Ренан, «поєднання усвідомлено-

го походження та бажання мати спіль-

ну долю». У цьому – глибока етична складова. Бо ідентичність – це вірність не лише культурі, а й етосу, способу

буття, моральному ладові, який уможливлює спільне життя. Кожен народ – це втілення певного антропологічного типу, сформованого історією, релігією, мовою, звичаями, географією. Людина – істота політична (ζῷον πολιτικόν, як нагадує нам Аристотель), в сенсі приналежності

до певного простору, певної культури, певної історії. Тому ми маємо не лише право, а й відповідальність передавати нашу спадщину (як матеріальну, так і нематеріальну). Бо простір, у якому ми живемо, не є випадковістю. Це наслідок історичної необхідності – жити

іннісним

Ольга Дубовик, Київ, «Сурма» «Наша

кохаю» біля кав’ярні у Коктебелі.

Крим – це скарб, який в України тимчасово відібрала кривава московитська імперія. Але ми, українці, душею і серцем нерозривно пов’я -

зані з нашим українським Кримом.

Тому виставка

Греку. Зокрема, «Скелі Гурзуфа» Михайла Греку буквально

посил знову пройтися вуличками чарівного містечка на Південнобережжі Криму. Тим паче, що саме Гурзуфу присвятили свої картини також Володимир Будников («Ніч у Гурзуфі»), Іван Бондаренко («Гурзуф»), Віктор Трапенок («Пляж. Артек. Гурзуф»), Олександр Бабак (із серії «Крим. Гурзуф»).

Легкістю та прозорістю дихають акварелі Андрія Чебикіна, що майстерно передає мерехтіння кримського світла у просторі, («Бахчисарай. Ханський палац»), а також Марини Ольхової («Батіліман. Крим»).

Мистецтвознавці радять звер -

нути увагу на експресивні мазки

Олександра Бабака, що в його гур -

зуфському пейзажі створюють ди -

намічну композицію, де широкі ко -

лірні площини ніби вбирають енер-

гію сонця та моря. До стриманіших, але глибоко

емоційних рішень тяжіє Петро Сто -

ляренко, у роботах якого тонке поєднання світлотіні та кольору підкреслює велич гірських ландшафтів («Полудень», «Кримське село»).

Поціновувачі зупиняються та

довгенько розглядають картини «Дерева в горах» Федора Захарова, «Ромашки» Валентини Цвєткової,

роботи, створені за доволі солідний відтинок часу: від 1950-х до 2010 років. Затишні бухти, шпилясті скелі, сонячні пляжі, рибальські човни на березі моря, гір-

ські вершини. Хіба можна перерахувати всі кримські принади?

Сенс виставки полягає також у

тім, що вона є розповіддю про край, що невіддільно живе у спогадах

мільйонів українців. І живить надією: у дім, який віроломно вкрадено, ми обов’язково повернемося! Осмислюючи минуле й вибудовуючи май-

бутнє, ми, українці, спільно з кримськими татарами, тримаємо зв’язок із нашою історичною землею. Також виставка «Наша земля. Пейзажі українського Криму» є унікальною нагодою зануритися в атмосферу кримських пейзажів, де поєднуються велич природи, історична спадщина та

шанс