Land#8

WINTER 2018

#8

TOM

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ЖУРНАЛ

Від редакції

АЛЯСКА

04.

06.

Page

Втрачений синдром

Слова

14.

16.

Page

Кроваве Різдво

18.

Page

Page

Page

Поетизм

20.-27.

Pages

Norsk

28.

Page

02

END

ТРЕКЛИСТ ДО ВИПУСКУ Vivienne Mort - Іній The Harkiss - Кораблі Foals - Prelude Lana del Ray - Heroin Alt-J - Adeline Crywolf - Anachronism Bahroma - Пока-Пора The Maccabees - Ribbon road CONGOS - Curious LP - When We’re High Balthazar - Fifteen Floors Weloveyouwinona Anyway X Ambassadors - Renegades M83 - Road Blaster

03

ВІД РЕДАКЦІЇ Судити продуктивність року по кількості виконаних цілей — справа безглузда й даремна. В кожного з нас був хоча б умовний, але список цілей на цей рік. Давайте зізнаємось що не всі ці пункти ми виконали. В мене, особисто, закреслено всього чотири рядки з двадцяти восьми. Чотири, Карл! Проте, незважаючи на мій список не можу сказати що рік був даремний. Ні, зовсім ні. Я багато чого навчився, я багато де побував, я багато чого засвоїв. Це доказує те, що кожні наші цілі з плином часу можуть змінюватися, зникати. Це цілком нормально. В нас може з’явитися новий пункт, натомість зникнути інший. І не потрібно вважати це не правильним. Напевне в кожного з нас був рядок «з’їздити відпочити в інше місто/країну», але таки його не виконали. Але ж у вас не було пункту «відвідати бабусю». Та ви в неї були й чудово провели час. І якщо уважно вдуматися в це все — можна зрозуміти що в кожного з нас є такі пункти, які ми не вносимо в наші плани, але вони є невід’ємною частиною нашої буденності. Без них не можна було б викреслити зі свого списку щось заплановане. Що ж, зізнаємося що в таких планах на цей рік була й доля Ленду. Проте буденність повністю нас поглинула. Сесія, робота, дипломка — головні перешкоди нашого видання) Але ми про вас не забували. І ось вирішили порадувати вас новеньким випуском. Що буде цікавого тут? Гмм… Збережемо інтригу, адже цей Різдвяний випуск, як і Різдвяна ніч — має мати інтригу та щось магічне. Тому не вагайся — гортай далі

04

05

АЛЯСКА

ДИКИЙ КРАЙ З ВІЛЬНИМИ ЛЮДЬМИ

Автор статті: Христина Корецька Записав: Вова Мацюк Фото: unsplash.com/DemmyKwant

ork&Travel. Це вже, свого роду мейнстрім: всі мають хоча б одного знайомого, який використав можливість поїхати у США. У мене також була нагода вирушити за океан, але моє американське літо пройшло не у звичних гарячих штатах, як-от Флорида чи Делаваре. Незвідану та омріяну Америку я пізнавала на Алясці. Після цього слова зазвичай, навіть у тих, хто також їздив за цією програмою, падає щелепа. Хоча насправді я обрала Аляску не просто так. Це була моя дитяча мрія – прожити в горах все літо. Я хотіла чогось справді унікального, а до того ж була під впливом фільмів “Тепер я йду в дику далечінь”, “Пропозиція” та мультфільму “Балто”. Аляска – це той край, який сповнений легенд та історій, але й стереотипів також. Проте, якщо відкласти це все вбік та наважитись провести там своє літо, то можна відкрити багато нового. Наприклад, білі ночі. Насправді, це просто повна відсутність темряви 24/7, але це дуже вражає. А ще ти побачиш північне сяйво – це вересневі танці неба, яке розмальоване всіма барвами веселки. Взагалі природа Аляски – неймовірна, тваринний світ захоплює своїм різноманіттям. Там можна побачити китів, які роблять круговороти в океані, або косаток, що супроводжують твій корабель. У парку зустрінеш ведмедів за неквапною прогулянкою, а луками ходитимуть цілі стада оленів та лосів.

W

Ти дізнаєшся, що бобри без перестанку декорують свої домівки; що калани ліниво гріються на сонці; та що гірські козли не на жарт борються за місце серед скель. І, звісно, побачиш незліченну кількість лосося, що його

07

можна сміливо ловити руками. Не менш багатим є й рослинний світ Аляски. Вражає неймовірна кількість дерев, царицею серед яких є, безперечно, ялина. Приємно дивує різноманітність ягід, якими можна поласувати. Не всюди таке побачиш: чорниця, малина, ожина, суниця, бузина, журавлина, лохина, багрина, морошка та багато іншого. І щоб дістатися цього, інколи варто піднятись лише на 300 метрів вгору від своєї домівки. До речі, в культурі Аляски важливе місце займають трави та квіти. З них місцеві варять запашний гірський чай на всі випадки життя. А ще роблять чудові польові букети, що прикрашають оселі. Ще одною особливістю цього регіону є льодовики. Якщо за ними спостерігати, то можна час від часу бачити величезні брили льоду, які відколюються та згодом тануть в океані. Це захоплює та жахає водночас. Спостереження за цією красою із часом дає розуміння сили та величі природи. У цих теренах основною є саме вона. Людина ж тут є гостем, який приймає правила господаря. Ніколи достеменно не знаєш, що означає та маленька сіра хмарка – п’ятнадцять хвилин дощу чи тритижневу затяжну зливу. Або ж що тобі принесе новий подих вітру – легеньку прохолоду у спекотні дні чи безжальний шторм, що забере життя моряків. Це направду дикий край, але люди там вільні. Вільні, бо такими їх робить природа навколо. Неосяжні для людського ока простори, ці незбагненні процеси, які не можуть осягнути розумом навіть ті, хто прожив тут більше 20ти років, або й навіть усе життя. Ця неймовірна, незаймана, неконтрольована та непідвладна силам людини природа робить людину красивішою та сильнішою зсередини.

Як ти обрала work&travel? Христина: Моя сестра двічі їздила про WT. Вона порадила компанію - Спілка Форум у Львові. І за це я дуже вдячна, бо найважливіше - це вибір компанії, від цього залежить усе. Всі себе дуже яскраво рекламують, але на жаль потім виявилось, що мої друзі, які обрали інші компанії, то й половини необхідної інфи не мав. Необхідні консультації замість їхньої компанії своїм друзям надавала я.

Яким був твій переліт?

Христина: Найкрутіше, що я могла зробити - це обрати турецькі авіалінії. Це знову ж таки порадила компанія. Вони ні на чому не наполягали, я могла вільно обрати все, що хотіла, вони просто порадили. Вже на час купівлі квитків, то був десь лютий місяць, то я розуміла, що до порад компанії треба прислуховуватись, то тільки плюс буде мені. От так і сталось. Ціни були найдешевші в МАУ і в Турецьких авіаліній, ще відносно адекватні ціни мали польські ЛОТи. Разом із Турецькими авіалініями компанія мала договір, тому дня наших учасників було багато вигод. Я полетіла зі Львова до Стамбулу. До Стамбулу прилетіла десь о 21:00. Наступний літак був аж наступного дня в обід. У вартість квитка в Турецьких авіаліній входив вже трансфер із аеропорту до готелю, проживання в готелі, сніданок в готелі, трансфер із готелю до

аеропорту. У той час як з МАУ чи ЛОТами в такій самій ситуації це привіт аеропорт на цілу ніч. Це був мій перший політ. І дуже закладало вуха. Я не могла дивитись навіть в вікно, бо задихалась і горлянку стискало. Жінка, що сиділа збоку порадила закрити ніс рукою і видихати через вуха. Тоді все пройшло і я змогла із роззявленим ротом дивитись на вид із вікна. В польоті з Турецькими авіалініям навіть на маршруті Львів - Стамбул, який триває 2 години годують. Дають також запаковану воду. Це дуже важливо. Не варто її пити, поставте її собі в сумку, а попийте воду, яку безперервно в пластмасову тару наливають стюардеси, при вашому бажанні звичайно. Та вода в сумці вам дуже знадобиться, бо в аеропорту в Стамбулі дуже жарко і черги всюди неймовірні (2 - 3 години можна там стояти). А ціни на воду, як і у всіх аеропортах дуже завищені. Це порада знову ж таки тої жінки, що сиділа біля мене і літала вже не один раз. Стамбул Лос - Анджелес. Важливо із собою взяти речі, які будуть потрібні тобі на час перельоту і перебування в Стамбулі чи в готелі. Бо свої валізи побачите вже аж в Лос - Анджелесі, майже через дві доби. Важливо погуглити, що не можна брати в ручну кладь, бо буде шкода, якщо викинуть якісь дорогі ножиці чи щось таке. Рушник, гель для душу, шампунь був в готелі. Важливо взяти пігулки, щось дуже елементарне. Бо в мене в літаку почалась

08

алергія. І стюардеса не могла мені нічим допомогти, бо вона не медичний працівник і не має права давати жодних таблеток. Лише приносила гарячу марлю, яка дуже допомагала. Також всім пасажирам на початку польоту давали подушки, плед, беруші, маску для спання, навушники. Це дуже допомогло летіти 13,5 годин, коли в тебе сльозяться очі і ти навіть на світло не можеш дивитись. Плед із собою можна забрати, я рекомендую це зробити. Бо в аеропотру в Лос - Анджелесі, де я очікувала на свій наступний рейс було дуже холодно, через кондиціонери. Багато студентів до свого місця роботи їдуть автобусами 8 - 10 годин і там також дуже холодно, а ритись у багажі і шукати щось тепле не зручно і нема часу. Лос - Анджелес - Анкорідж. Здала свій багаж. Рекомендую зробити міжнародний студентський. Мене попереджали, що в Лос - Анджелосі мені потрібно буде заплатити 40 доларів за багаж. Працівник запитав чи я маю студентський міжнародний і попросив його показати. Багаж став безкоштовним. Це приємно вразило. До Аляски летіла 6 годин. Здивувало те, що прилетіли ми в 4 ранку і це вже був день. Це були білі ночі, про які тоді я ще геть нічого не знала. Вже як вийшла в Анкоріджі, то кудись зникла та алергія, хоча таблеток я

10

так ніяких і не прийняла, бо не змогла знайти їх в валізі, там було дуже багато всього. І ще з Турецькими авіалінія можна було змінити дату вильоту безкоштовно. Я скористалась цією можливістю. У той час як в багатьох інших авіалініях така послуга коштує 50 доларів, або потрібно платити за страхівку квитка, яка дозволяє потім у разі чогось змінювати дати. Назад летіла маршрутом Анкорідж - Нью Йорк - Стамбул - Львів. Прямі квитки з Аляски до Нью - Йорку страшенно дорогі. Я полетіла лоукостами. Анкорідж - Чикаго - Вашингтон - Нью - Йорк. Речі здаєш тільки один раз і отримуєш в Нью - Йорку. Мінус тих лоукостів в тому, що вони запізнюються. І в Чикаго я мала 40 хвилин пересадки між літаками. Для такого величезного аеропорту як в Чікаго - це катастрофа. Зважаючи на те, що треба було пройти 3 чи 4 термінали. Жінка, яка сиділа біля мене, то пояснила, куди бігти. І я просто бігла за стрілками, нагадувало фільм сам у дома. Бо якщо б я не встигла, то мої речі були б в Нью - Йорку, а я б залишилась із маленьким рюкзачком в Чікаго. З Вашингтону до Нью - Йорку я летіла кукурудзяником, де було з одного боку 2 ряди для людей, з іншого 1 ряд) я спочатку не розуміла чому стюардеса мені сказала о в тебе A місце, будеш як в віп - класі,

сама сидіти. Потім ми в літаку в жару 30 градусів сиділи 3 години і не вилітали. десь за годину вона сказала типу нам треба два волонтери, які пересядуть спереду назад, бо в нас перегруз. думаююю клаааассс... а і в наших маршрутках таки багато місця для ніг))) Добре, що з Нью Йорка не треба було далі кудись летіти. Я залишалась в Нью - Йорку на 4 дні. По Америці летіла з Амерікан Еарлайнс і Юнайтед Еарлайнс. Там нема нормальних авіаліній впринципі, Дельта ще +-, але вона дуууже дорога.

На скільки часу ти їхала в подорож?

Христина: 4 місяці. Від початку травня до початку вересня.

Якою була твоя основна ціль? Побачити природу? Попрацювати в іншій країні? Заробити гроші? Чи щось інше?

Х: Підтягнути англійську, природа (така як в фільмах), ох скільки разів почувала себе як у фільмі. І хоча б відбити витрати. Англійську я дуже підтягнула. Оскільки коло мене не було жодної людини, яка б говорила українською, російською чи польською. Десь у середині літа я вже думала англійською і сни снились також англійською.

Ким ти працювала? Розкажи про умови праці/графік/мінуси/плюси. Якщо це, звісно, не таємниця

Х: Я працювала одночасно в двох кафе, які знаходились одне біля одного. Власники одні й ті самі. Місце праці могла змінювати 5 - 6 разів в день, залежно від того, де була більше потрібною. Інколи в якомусь одному кафе могла працювати і цілий день. Перше кафе - Морозива і Піци. Продавала морозиво, робила хот - доги, робила і продавала піцу, сендвічі, мікшейки, продавала сувеніри, прибирала. Друге кафе - SEAfood. Робила гамбургери, салати, десерти, виконувала

11

обовязки офіціанта, прибирала, робила різні заготовки, нарізала продукти. Там не було якогось конкрентного обовязку. Ти працював в команді і робив те, де не було вільних рук під час дня і ввечері всі разом прибирали, оскільки робота називалась general restaurant help. Єдине, що не мала права робити в другому кафе - це продавати, бо з їжею люди майже завжди замовляли пиво. По американських мірках я була неповнолітня, мені було на той час - 19. Повноліття в них із 21 року.

Що ти цікавого довідалася про Аляску. Те, про що не знала

Х: Білі ночі. Я знала, що таке десь існує, але не уявляла, що таке може бути кожного дня. На Алясці впродовж травня - серпня ти не побачиш зірок. Аляска - це штат США, який їсть найбільше морозива і це не жарт. На Алясці, коли йдеш в гори, треба брати якісь штуки від ведмедів, або як мінімум поплескувати руками і робити багато шуму, щоб ведмідь не мав бажання йти в твоєму напрямку. Там надзвичайно багато ягід, особливо чорниці, малини. Вони в 2 - 4 рази більші за розмірами, ніж наші, бо отримують світла дуже багато, навіть вночі. На Алясці бувають шторми і цунамі. Неподалік від нас в океані час від часу через це рибальські човни розбивались, про це можна було зранку в газеті прочитати. Там легальні конопля і зброя. Це, на мою думку, небезпечно. Зброя - це логічно, вона має бути легальна, бо кожна людина повинна себе захистити від тварин у разі чогось, багато хто із зброєю ходить в гори, заради власної безпеки. А от конопля з часом переходить у важчі

12

наркотики (заборонені) і це стає залежністю. Дуже страшно уявити людину, яка має зброю під впливом важких наркотичних речовин. Про Україну там знають. Головна Газета Аляски на день незалежності України на першій шпальті на цілу сторінку опублікувала величезну статтю про Україну, нашу історію і війну і висловила підтримку.

Де ти оселилася та проживала?

Х: В квартирі зі двома іншими дівчатами, одна із Вілюнюса, але вона зовсім не говорила російською, проте знала ідеально англійську. Це був її другий WT i знову ж таки другий на Алясці. Інша - американка із Юти.

Яким було твоє перше враження про Аляску. А яке останнє? Що змінилося?

Х: Одне суцільне вав. І це вав не покидало. І місцевих воно не покидає, вони живуть там 30 - 40 років і на все реагують як вперше. До такого не можливо звикнути.

Які стереотипи руйнує Аляска?

Х: У великих містах люди думають, що вони все можуть, що їм все під силу. Аляска і її природа дає розуміння, що є щось більше, ніж людина. І людина - це насправді щось таке маленьке посеред цієї великої природи і світу.

Що ти привезла додому з подорожі?

Х: Новий одяг, взуття, рюкзак для походів в гори, сувеніри, купу спогадів і досвіду. Саме на Алясці є змога доторкнутися до чогось більшого, ніж ти сам. У цьому й полягає свобода цього краю – вийти за межі, створені людиною, та насолоджуватися прекрасним. Аляска запрошує, не бійся прийняти це запрошення!

13

50 СПІЛЬНО З ЧИТАЧАМИ

СЛІВ

ЩО ВРАЖАЮТЬ Автор: Вова Мацюк Фото: Jacalyn Beales

Знаєте, понад рік тому (3 жовтня, 2016), коли ми вкрай активно займалися спільнотою нашого журналу, ми запустили для вас проект. І разом з вами вирішили виділити 50 найкрасивіших слів української мови. Кожний з нас дописував по декілька своїх часто вживаних варіантів. Думаєте ми забулися про те? Так, дійсно це так. Але не переживайте, ваші старання не є даремними. Ми вирішили викласти це не у постах соцмереж, а відправити відразу на сторінки журналу. Тож що з цього вийшло? Шукай свої слова серед цього списку)

14

Звідтіль Химера Вуаль Крига Дбайливо Розкурковувати Заметіль, Мимоволі, Лузати, Навшпиньки Мрія Колискова Дитинство Мереживо Крислатий Солов’їний Каньйон Горнятко Чудово Немовля Кнайпа Ресторація Полонина Журавлина Мляво Пташечка Філіжанка Хвіртка Кухоль Витончeний Мальовничий Кохання Магія Диво Зорі Зустріч Матерія Майстерня Імпровізація Імпреза Ластівонька Щебетати Пристрасть Трепет Ласувати Цвіт Сяйво Рум’янець Трепет Домівка

15

The

SYNDROME of

LOST OPPORTUNITIES Автор: Freddy Фото: Adrian Pelletier

З

наєш, в кожного своє життя. Воно плине по-своєму і не мусить залежити від твоїх переживань. Іноді нам здається, що ми пливемо в буденності й наше існування не є

оригінальним. У інших же все набагато цікавіше. Хтось відвідує вечірки, мандрує, відривається на повну, а ми що? А ми що? Гм.. Звідки ж такі висновки? Насправді причина цих моментів — соціальні мережі. Потрібно лише усвідомити, що це не є реальне життя. Це всього-на-всього жалка ілюзія. Соцмережі на те і створені щоб ділитися яскравими моментами. Сам подумай. Ти не дуже хочеш читати про сумні й тугі історії з життя. Тобі цікавіше прочитати щось на кшталт відпочинку у знаменитостей, мотивуючі статті. Але аж ніяк не про дтп яке сталося десь на трасі між містами. Саме тому в соцмережах часто натикаєшся на веселі пости. Але з’являються періоди в житті коли тобі теж хочеться там бути. Так, можливо, тема тих вечірок тобі не цікава, але сам факт… Таке поводження називають FoMO, від англійського «Fear of Missing Out». Тобто боязнь пропустити все цікаве що відбувається навколо тебе. Виникнення такого терміну напряму пов’язують з розвитком соціальних мереж . Якщо тобі це слово здається нереалістичним й чужим — заспокойся. Воно включено до складу Оксфордського словника. Й було записане туди в 2013 році. Серед британських та американських опитуваних, вік яких сягає 18 – 30 років 90% згідні, що соціальні мережі несуть негативний вплив на психіку підлітків. Й

16

дозволяють стежити за тим, що роблять та як веселяться їхні друзі. При чому 81 відсоток впевнені, що соцмережі використовують щоб похизуватися своїм життям. І це дійсно так. Фото їжі з місцевого ресторану в instagram, відео вчорашньої вечірки в facebook стає нам звичним. То ж страх FoMO має схожі симптоми з комплексом неповноцінності людини. Анкетування яке провів професор психології Ендрю Пшибільски показало, що боязнь прийняття самостійних рішень та комунікації з іншими людьми призводить до виникнення ефекту FoMO. Але він має і наслідки, які спонукають до щоденного оновлення стрічки новин. Саме ж анкетування доводить, що більша половина (54%) юнаків почуваються покинутими у соціальних мережах та відчувають тривогу, якщо хтось з друзів робить те, що не робили вони. Третина відчуває стурбованість щодо купівлі нової продукції друзями, яку вони самі ще не мають. А чверть опитуваних стурбовані тим, що хтось дізнався новину швидше за них. Давай, підведемо підсумки. Виведемо декілька ознак, які свідчать про те, що у тебе синдром втрачених можливостей.

1. З’являється ностальгія щодо пропущених подій чи можливостей 2. Гортаєш стрічку новин з десяток разів на день.

3. Відчуваєш злість якщо не маєш доступу до інтернету.

4. Хочеш бути учасником всіх подій, про які дізнаєшся, навіть не маючи інтересу в ній.

5. Сумніваєшся у виборі своєї роботи чи фаху, адже у порівнянні з іншими вона не здається такою вражаючою.

6. Постійно публікуєш фото у соцмережі. Прагнеш почути позитивні враження від оточуючих.

7. Хвилюєшся через думку оточуючих у Facebook чи Instagram Як позбутися Досить порівнювати себе з іншими. Вибери собі ціль в житті. Йди до неї, незважаючи на відгуки оточуючих. Як сказав «Гусь»: «Такого, шоб всі давольні були не буває. А от шоб всі недавольні, раз плюнуть. Тьфу». Звичайно, є люди, якими захоплюється більшість, але це переходить у заздрощі лише тоді, коли людина не усвідомлює власних можливостей. І ось ти концентруєш увагу на чужих досягненнях, забуваючи про свої цілі. Запам’ятай. Події не можуть йти одна за іншою. Вони не йдуть послідовно. Вони завжди накладаються. Так, наприклад, сьогодні в цей день понад тисячі подій, але це не означає що кожна розпочнеться після закінчення попередньої. Тому ти не зможеш побувати на всіх подіях одночасно, тому скажи «ні» одним подіям, щоб сказати «так» іншим. Поділи свої плани на ті, котрі «необхідні» і ті, котрі «бажані». Другі ж не впливають на твій розвиток. Відкинь усе зайве й отримаєш більше часу на те, що тобі дійсно необхідне. На свій розвиток. Кількісно не означає якісно. Щоб позбутися невпевненості навчися приймати рішення самостійно. Згодом, при прийнятті рішень ти відчуєш зменшення стресу, хвилювання у тому, що робиш, але й відчуєш відповідальність. Оціни свої реальні можливості! Не переймайся тим, як сприймуть твоє рішення інші. Ти унікальний! Це те, чим ти можеш здивувати інших, а не дублювати дії більшості лише для того, щоб сподобатися. Обмеж час на соціальні мережі. Це потрібно для того щоб не спокушати себе провести цілий день гортаючи новини друзів. Частіше будь offline. У тебе буде більше часу для самоаналізу, самовдосконалення й заняття тими справами, що принесуть тобі користь та задоволення. Тоді місця для FOMO просто не знайдеться! Подумай: чи дійсно ти хочеш робити те, що популярно чи те, що принесе тобі задоволення. Чи хочеш ти витрачати свій час на порівняння себе з іншими. Подумай про те, що справді вартуватиме твоїх зусиль та уваги.

17

Автор: Захарчук Ді

C

вята йдуть, треба скупитися. Дарувати близьким дарунки… Святкова атмосфера надихає на віру в краще, любов до людей. Але прямо зараз я не вірю в людей. Зазвичай я люблю цих всіх двоногих навколо, але не можу сказати це зараз. Середина грудня, кінець робочого дня. Поряд торговий. Багато людей щасливі йдуть вибирати подарунки друзям, сім’ї чи собі. Яка насправді різниця кому? Звичайна лавочка, сидить чоловік. В тиші я чую звук, з яким падає кожна крапля його крові. Гучно. Падає і зливається з сотнею інших. Ціла калюжа крові. Можу за бажанням показати фото. Не хочеться виставляти його ось тут, жахливе таки видовище. Стільки крові середньостатистична людина може побачити тільки в фільмах. Піднімаю голову і бачу його руки в крові та похилену постать. Жодного крику, прохання допомоги, а просто капаюча кров з його голови. Мені захотілось з жахом кричати. Тим часом поряд пройшла гарна дівчина на каблуках. Повернулась, подивилась на мене. Жодного жаху в очах, жодного навіть здивування чи занепокоєння. Що ж. Чому дивуватись? Вся ця сіра маса спокійно проходить повз, не моргнувши оком. Вони не сліпі. Вони до божевілля байдужі. І це страшно. Одна жіночка (в мене ледве язик повертається так її назвати), коли я хотіла її зачепити, сказала щось на зразок «ну то нада на швидку подзвонити». І пішла далі. Обов’язок кожної людини – допомогти врятувати життя. Потім, їдучи в автобусі, я задумалась чому я не просто не наверещала на неї. З’явилось бажання кричати, матюкати її, бити. Але що сказати, мабуть я занадто культурна і не могла взяти і накричати на людину, незважаючи на її вчинок. Тому що, вона не захотіла взяти і трішки «заморочитись», рятуючи поранену людину поряд. За декілька секунд до побаченого, помітила поліцію. Слідкувала за порядком. А стікаючу кров’ю людину вони не бачили, або не хотіли. Коли вирішила покликати їх на допомогу, їх і слід простив. Гадаю, вони просто не помітили цього чоловіка. Запитала чолов’ягу чи викликати йому швидку. Відмовився, але таки подзвонила. Чекаю в черзі щоб поговорити з диспетчером. Нарешті. Взяли трубку. Після опису ситуації:

18

Цьому чоловіку щось загрожує в даний момент? Ні Він просив щоб приїхала швидка? Відмовився То що ти з мене хочеш? І кинула трубку. Не впевнена в правильності останньої фрази, але означала вона приблизно «то чого ти дзвониш?». Чим це все закінчилось? Чоловік стікав кров’ю ще 15хв поки приїхала викликана мною чи таксистом поряд швидка. Розмовляла ще з охоронцем, який сказав «він там на зупинці, а я охороняю тут, нічим не допоможу». Окей, добре. На цей Новий рік в мене було одне бажання: я щиро

бажаю кожному, хто байдуже пройшов поряд, опинитись на місці цієї людини. Багато що трапляється в новорічну ніч, коли багато перехожих вже після келиха (ба, навіть пляшки) вина чи шампанського. Хтось називає зимові свята найдобрішою порою року. Брехня це. Сьогодні я в цьому переконалась. Всі байдуже переступають через стікаючу кров’ю людину, спішучи за сукенкою на Новий рік, чи подарунком під ялинку. Свята ж, треба встигнути купити по знижці. Обдумую цю ситуацію знову і знову. Геть тоді розгубилась. З уроків охорони здоров’я та медпідготовки пам’ятаю, що якщо кров темна, то

треба зажати нижче рани та підняти поранену кінцівку доверху. Якщо світла, то навпаки зажимати вище. А що в випадку кровотечі з голови? Не занадто і зажмеш (череп заважає), та й голова зазвичай і так доверху. Дивно. Погано, здається, вчила як надавати першу допомогу. Не завжди в таких випадках є можливість погуглити. З того випадку пройшло вже трохи часу. Віра в людей потрохи повертається. «Не все ще втрачено», думаю. Світ захоплює як і добротою, так і неймовірною жорстокістю. Все відносно. Залежить від того, як дивишся на світ та чого очікуєш від нього. Банальність, але правда.

19

#

Part 8.4 Шукай себе. Одного ранку ти зрозумієш, що твій улюблений колір білий. Що зелений чай набагато смачніше чорного. Світанок подобається більше, навіть якщо ти спиш тим часом. Чому ця фотографія твоя улюблена, а пісня нагадує про друга. Навіть якщо не вмієш танцювати, але ти хоча б намагаєшся. Виявиться, що ти сильний в географії, мистецтві чи математики. Йога захоплююче заняття, а французький коштував часу [а може це був німецький, подумай про це]. А після, самотність не пригнічує, а допомагає заспокоїтися. Дощ з грозою набагато краще сонечка. Слухати аудіокнигу в маршрутці приємніше ніж музику. Ти не можеш вибрати між котом і собакою, летіти або плисти на катері. Одного разу зрозумієш, що відчуваєш більше ніж оточуючі, і самозакопання не така страшна справа як здається. Без книги ти нікуди не виходиш, навіть якщо вона просто лежить в рюкзаку ззаду. Тобі здасться цікавим, що в космосі стільки невідомого як і на дні океану втім, раптом захочеться навчитися писати двома руками одночасно або жонглювати. І все це нормальне явище, тому що ти шукаєш себе. Не зупиняйся.

#

Part 8.3 Автор: Яна Провора Фото: Andrew Kosobokov

І, якщо ще колись побачимсь, то нехай ми зустрінемсь у Львові. Десь на вулиці старого міста, у кав’ярні якійсь за рогом. І нехай при від’їзді, на шалено забитім вокзалі, ми розкриємо несказанне, все несказане поміж нами. І нехай то буде осінь, краще жовтень,я так гадаю. Знов крапки над “і” ми залишим, та останню,мабуть,не поставим. Ми зустрінемся не востаннє, та не будем більше єдині. А чому саме в Львові?Не знаю. Мабуть, місто моєї надії. А чому тоді на вокзалі? На вокзалі трапляє розлука... Бачиш,як усе символічно? Бо для тих,хто кохає це - мука.

Part#8.1

віт двовимірний, з ним на рівні ми, ще не вимерли… Ми ж іще живі? В світі темному, в світлі штучному, ще не зламані, та спаплюжені. Це так дивно все: Світло тінь несе, Час іде не в такт. Що ж пішло не так? А-а-а… Зрозуміло, так! Це ж не той літак! Передайте всім: рідним і чужим, час іде не в такт, бо не той літак! Упадем чи ні однокрило ми посеред зими? Хмари в голові, ми ж іще живі! А минуле – тло, далі летимо.

C

(Пам’яті М.Вінграновського)

Автор: Олена Галунець

Part#8.3 Автор: Вероніка Жарська Фото: Sylwia Bartyzel

слова вночі ще більш чутніші вони врізаються у тишу мої - вкладаються у вірші твої - (не буду... їх залишу...) усе закінчується сяйвом все починається із дому ми пілігрими інше зайве я буду вдома ти в дорогу та друга ніч почнеться зранку закривши очі на замок знайдем коханого кохану почуєш музику і знов.. побачиш як тікає ранок у наше місто в нашу кров

26

27

Автор: Freddy Фото: Benjamin Lossius

NORWAY Істо

рія

най

хол

28

про

одн

те, я

іши

км

мк

им

рає

анд

C

м

рув

кан

али

дин

авії

Алесунд — маленьке, проте найкрасивіше місто країни. Тут важко забути про те, що ти приїхав в країну з важким характером — в сувору Норвегію. Норвегія не підготувалася до нашого приїзду. Тому зустріла нас пронизливим дощем, температурою в 18 градусів, хоч і приїхали ми в самісінький розпал літа. Саме місто — це невелике туристичне містечко, щось на кшталт Норвезької Ялти, тільки на північному полярному колі. Поруч безліч нереально красивих природних пам’яток. Скалисті острови та засніжені гори. Величні фйорди. Безмежні водоспади. Хоча ще сорок років тому ця країна вважалася краєм географії. Це була така собі холодна дірка без доріг та

електрики. Але в шістесят дев’ятому тут знайшли гігантські заложення нафти й газу. Держава розприділила їх правильно, тому зараз ця країна вважається однією з найдорожчих і найбагатших. Тут практично не користуються готівкою. Розраховуються весь час кредитками Погода весь час міняється, і складається таке враження

29

Фото: Matt Lamers

що лише в гіршу сторону. Всього лише 4 години в Норвегії а вже температура впала з плюс 18 до плюс 14. До речі, вважають що саме через погану мрачну погоду, тут найбільший в Європі відсоток самовбивств. Проте ми хочемо розказати не так про місто як про природні красоти поруч. Ось наприклад сходи Тролей. Тут дуже багато дрібних водоспадів і величних вершин, але нам заважав туман. Тут зі всіх сторін красиві гори, ліса з різною живностю. Зі спеціальної площатки на вершині гори відкривається вид на дорогу, ущелья і водоспади, які вважаються безмежно красивими. Найпопулярніший з них — водоспад семи сестер. Сім потоків води спускаються обвиваючи скали в щілини наповненні водою.

30

Фото: Matt Lamers

B

ідсік цей надзвичайно приголомшений. Долина тролей особливе місце. Проте шлях ще крутіший. В прямому значенні. Транспорт тут не розвиває велику швідкість, а водії надзвичайно пильні на обачні. Повороти настільки круті, що голова паморочиться

Фото: Matt Lamers

31

LAND - END