cmyk
обладнання
12
Поліграфія №9 (13) вересень 2010 року
Вибираємо паперорізальну машину Продовження. Поч. на с. 11
При різанні високого стоса і при затупленому ножі лезо відводиться трохи убік. Отже, що вищий стос, то довшими будуть нижні аркуші у стосі порівняно з верхніми. Звичайно, йдеться лише про соті міліметра, але ж часто в рекламі обіцяють саме таку точність машини. Вище згадано момент, коли оператор, вирівнюючи стос, ударяє його в затл, зазвичай ближче до кінця. Через це можуть виникнути невеликі перекоси в механізмі подавання затла. При цьому аркуші паперу, які відрізають зліва або праворуч від центральної осі машини, матимуть різний розмір. Це все дуже добре відомо виробникам паперорізальних машин, тому найбільш досвідчені й обережні уникають прямо заявляти розмір точності різу. Замість цього параметр міняють на нейтральні значення: точність позиціонування затла або точність індикації розміру на дисплеї. Або взагалі розсудливо заявляють: «Точність різання залежить від типу паперу,
висоти стоса, робочого тиску, кваліфікації оператора». Нарешті, висока точність різу неможлива навіть через похибку при зіштовхуванні. Оператор може дуже добре зіштовхнути папір у стосі, але не з точністю 0,01 мм; аркуші все одно розташовуватимуться з невеликим розкидом, що перевищує це значення. Хоча виробник і заявляє точність різання до сотих, не варто вважати цей параметр за найважливіший при виборі машини. Тим паче високоточна електроніка позиціонування дорого коштує. Якщо на якісну машину встановити блок керування затлом з точністю встановлення розміру 0,1 мм, як правило, цього цілком достатньо для виконання більшості робіт. А машина обійдеться трохи дешевше. Керування Усі сучасні машини мають пульт керування – екран і клавіатуру. Виробники, що орієнтуються на найсучасніші рішення, ставлять сенсорний екран. Тоді звичайних кнопок на пульті буде менше. ОС комп’ютерів керування бувають спе-
ціалізовані (їх роблять самі виробники устаткування) або на базі якоїсь версії Windows. Переваги і недоліки обох підходів очевидні. «Саморобне» ПЗ пишеться під конкретну модель машини, тому стабільніше, але дуже повільно оновлюється. Версії під Windows легкі при апгрейді, але зберігають фірмові риси – підвищену схильність до «зависань». Істотно впливає на розвиток усього процесу функція програмування роботи різальної машини. Декілька хвилин на програмування обертаються багатьма заощадженими годинами при різанні великих тиражів однотипної продукції, наприклад, етикетки. При цьому знижується навантаження на оператора, який не повинен тримати в голові численні розміри і порядок їх введення. Сучасні машини зберігають у пам’яті сотні програм на тисячі кроків. Є моделі, що допускають зовнішнє зберігання програм, наприклад, на USBфлешці. У деяких програмованих машин при роботі автоматично переміщається лише затл, а кожен різ оператор повинен робити сам, натискуючи клавіші ходу ножа. Інші машини весь цикл різання за програмою роблять самі, і оператор лише повинен правильно завантажити стос, а потім стежити за процесом і знімати зі столу готову продукцію. Автоматизація паперорізального обладнання Різальна машина зазвичай використовується неефективно: різак може виконувати до
50 різів на хвилину, але різальник не має можливості так швидко обробляти папір – у результаті різальник на звичайному різаку обробляє не більше півпалети паперу на годину. Але коли на допомогу різальнику приходить додаткове устаткування, з’являється можливість автоматизувати операції підготовки, підрізування і вивантаження паперу – всі операції виконуються набагато швидше, що дає змогу збільшити продуктивність різального комплексу до 10 разів, зводячи при цьому участь оператора (а також ймовірність помилок) до мінімуму. У різальних комплексах, що максимально використовують додаткове устаткування, різальник лише підвозить папір і відвозить готову продукцію: система сама відокремлює пачки потрібної товщини, за потреби перераховує кількість аркушів у пачці, зіштовхує аркуші, видаляє зайве повітря, переносить на різак і здійснює підрізування і розрізання. Пачки, що далі підрізають, автоматично переносяться на стапелеукладальник, який може розкладати продукцію на різні палети для сортування готової продукції. Більш детально про ефективність допоміжного обладнання ми розповідали у попередньому номері газети (№8, серпень 2010 року). Сьогодні автоматизація різальних процесів – єдина можливість істотно збільшити ефективність роботи оператора будь-якої різальної машини. На сучасному ринку прослідковуються дві стійкі тенденції у розвитку цих процесів: ● створення дуже складних різальних комплексів, що повністю усувають ручні операції на етапах завантаження і розвантаження паперу; ● максимально можлива інтеграція різальних машин у системи workflow. Сучасна різальна ділянка складається в основному з додаткового устаткування: сам різак зараз відіграє далеко не головну роль – підвищення продуктивності пов’язане саме з допо-
міжним устаткуванням. Наприклад, різаки «Wohlenberg» комплектують додатковим устаткуванням «Baumann». Поширені різальні лінії, зокрема стапелепідіймальники, віброзіштовхувачі, автоматичні стапелеукладальники, а є і рішення для повністю автоматичного підрізування, що дають змогу звести операції різальника до завантаження палети з папером і вивантаження палет з готовою продукцією. Повний комплекс автоматизації для різання паперу повинен включати декілька пристроїв а керують ним з центрального комп’ютера різальної машини. Тоді для деяких робіт (наприклад, підрізування паперу з 4-х боків) операторові досить ввести потрібну програму, а потім просто стежити за роботою машини. Зрозуміло, що створити універсальну систему автоматичного різання вкрай важко, але можна, орієнтуючись на потреби друкарні, підібрати комплекс устаткування, який значно скоротить тимчасові витрати на цьому етапі виробництва. У будь-якому випадку вартість розвиненої системи автоматизацї може бути в кілька разів вищою, ніж різальної машини. Класифікація паперорізальних машин Більшість провідних виробників одноножових різальних машин мають власну класифікацію обладнання, котре вони виробляють. Переважно вона відображає ті чи інші конструктивні особливості машин. Звичайно це цифробуквені позначення, що є в найменуванні, і вказують на певні особливості. Як правило, основні параметри без зусиль прослідковуються у модельному ряді будьякого виробника. Серед них: ● максимальна довжина різу – цей параметр відображає можливості машини з обробки певних форматів. Грамотний фахівець, підбираючи устаткування, обчислює цей параметр на підставі розміру діагоналі передбачуваного (наявного) максимального формату.
Такий підхід дозволяє операторові (різальнику) обробляти максимальний формат, розвертаючи робочий стос на задній поверхні талера; ● використана в машині система керування процесом різання – майже всі сучасні машини оснащують комп’ютеризованими системами керування і контролю. Зважаючи на потреби потенційного замовника, більшість виробників пропонують різні за можливостями (і ціною) системи. Як правило, варіюють програмні можливості, якість дисплея (кольоровий, монохромний, розмір діагоналі) і наявність (або відсутність) систем самодіагностики й автоматичного керування процесами. Що варто вказати в техзавданні для постачальника Якщо йдеться просто про різак, то в більшості випадків досить вказати довжину різу. Якщо ж замовник хоче купити різальну лінію, то, природно, потрібно більше інформації: формати і типи матеріалів, бажана продуктивність тощо. Типовими можна вважати такі параметри: ● довжина різу (діагональ найбільшого оброблюваного формату); ● точність обробки стоса як постійна величина впродовж значного експлуатаційного терміну; ● система приводу ножа (якщо критично для умов конкретного виробництва); ● наявність специфічних програмних можливостей (CIP 3/CIP4, JDF і т. д.); ● наявність/відсутність необхідних периферійних пристроїв. Інколи вказують вимоги з оснащення машини для роботи із специфічними матеріалами (текстиль, метал, спеціальні пластики й особливі види поліграфічної продукції). Все-таки при купівлі машини варто задуматися про додаткові пристрої, котрі допоможуть раціональніше використовувати обладнання і підвищити його продуктивність. Володимир Нетак