AОлена Шуванова, кандидат фармацевтичних наук, Національний фармацевтичний університет
Цистит — це запалення сечового міхура, яке може виникати внаслідок бактеріальної або грибкової інфекції, хоча в деяких випадках хвороба має неінфекційну природу.
Розповсюдженість гострого циститу в Україні становить 314 випадків на 100 тис. населення. Більшість хворих — жінки молодого віку та жінки у передклімактеричному періоді. Неускладнений цистит часто виникає у невагітних жінок за відсутності даних про відповідні анатомічні та функціональні порушення або супутні захворювання сечовивідних шляхів. Можна сказати, що неускладнений цистит — це цистит здорової жінки, адже у половини всіх жінок у світі за життя відмічають хоча б один епізод
Збільшення ризику інфекції сечовивідних шляхів у жінок, які приймають антибіотики або використовують сперміциди, вірогідно, відбувається внаслідок змін піхвової флори, які дають можливість для надмірного росту Escherichia coli. Анатомічні, структурні та функціональні аномалії також є факторами ризику розвитку інфекції сечовивідних шляхів.
Частота появи інфекцій сечовивідних шляхів збільшується у хворих старше 50 років. Для жінок старшого віку додатковими факторами ризику є нетримання сечі, атрофічний вагініт через дефіцит естрогенів, цистоцеле, збільшення об’єму залишкової сечі, катетеризація, погіршення функціонального стану сечовидільної системи тощо. Важливість проблеми гострого циститу, крім розповсюдженості та значних фінансових витрат, полягає у частому розвитку рецидивів захворювання. Так, у 25–50 % жінок, які перенесли гострий
z
відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
z біль в надлобковій ділянці живота; z гематурія (кров у сечі).
Ще одним з розповсюджених захворювань сечовивідних шляхів є пієлонефрит.
Пієлонефрит — це неспецифічне
запалення нирок, при якому одночасно або послідовно уражаються паренхіма
нирки, система канальців, ниркові миски та піраміди.
Пієлонефрит викликають різні мікроорганізми, що потрапили в сечовидільну систему, до яких відносяться кишкова і синьогнійна паличка, стафілококи та інші бактерії. Запалення може бути гострим або хронічним, одностороннім або двостороннім. На пієлонефрит хворіють люди будь-якого віку, обох статей. Жінки хворіють у 5 разів частіше, ніж чоловіки, що пов’язано з анатомічними особливостями уретри. Поширені причини розвитку пієлонефриту, які роблять організм вразливим перед інфекцією:
z сечокам’яна хвороба;
z порушення кровообігу в нирках;
z аномалії розвитку нирок та сечовивідних шляхів;
z перенесений гострий цистит у жінок;
z систематичні переохолодження;
Принципи
Сечовивідні
отвору сечівника
стерильні і стійкі до бактеріальної колонізації, незважаючи на часті контамінації бактеріями кишкової флори. Основним захистом від інфекції сечовивідних шляхів
є повне спорожнення сечового міхура під час сечовипускання. Інші механізми, за рахунок яких підтримується стерильність сечовивідних шляхів, включають
кислу реакцію сечі, функціонування везикоуретрального клапана, а також різні імунологічні та слизові
бар’єри. Близько 95 % інфекцій сечовивідних шляхів виникають, коли бактерії
піднімаються уретрою у сечовий
міхур, а у разі пієлонефриту — сечоводом у нирки. Внаслі док інфекції
z гострі інфекційні та хронічні захворювання;
z імунні порушення і цукровий діабет.
Симптоми гострого пієлонефриту:
z підвищення температури тіла до 38–40 °C, лихоманка;
z загальна слабкість;
z нудота, блювота, відсутність апетиту;
z сильне потовиділення;
z ниючі болі в попереку;
z біль при сечовипусканні;
z зміна кольору і запаху сечі (має різкий запах, стає каламутною).
спектру (нітрофурантоїн та триметоприм/сульфаметоксазол, фосфоміцин). Також призначають антибіотики з групи хінолонів (таких як ципрофлоксацин і левофлоксацин), цефалоспоринів другого та третього покоління, β-лактамних антибіотиків [6]. Водночас, помилкове застосування малочутливих до збудників інфекції антибіотиків або застосування недостатньо тривалих курсів антибіотикотерапії при лікуванні гострого циститу призводить до утворення стійких штамів мікроорганізмів
Велика увага при лікуванні захворювань органів сечовидільної системи приділяється препаратам на основі журавлини. Екстракт плодів журавлини містить проантоціанідини, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, мірицетин, гесперидин); цукри, органічні кислоти (бензойну, урсолову, хінну); дубильні речовини, вітаміни: А, С, Е, РР, групи В; пектини, макро-та мікроелементи: калій, магній, фосфор, залізо тощо [1]. Наразі вченими доведена здатність біологічно активних речовин, що містяться
Адгезія (лат. adhaesio — прилипання, зчеплення) — це міжклітинна взаємодія, що виражається у міцному прикріпленні клітин до субстрату. Речовини, що знижують рівень адгезії мікроорганізмів, зменшують здатність бактерій спричиняти інфекційний процес.
Активні компоненти журавлини посилюють дію антибіотиків та інших протимікробних препаратів, які застосовуються при інфекціях сечовидільної системи. Екстракт плодів журавлини проявляє бактеріостатичні властивості, а урсолова кислота, яка міститься в журавлині, має сечогінну дію [2, 10].
У порівняльному дослідженні дії екстракту журавлини і триметоприму зазначається, що триметоприм мав дуже обмежену перевагу над екстрактом журавлини у профілактиці рецидивів інфекцій сечовивідних шляхів у літніх жінок, але мав більше побічних ефектів, тому є рекомендація розглядати екстракт журавлини як альтернативу, що не несе ризику виникнення антимікробної резистентності [12].
у плодах журавлини болотної, активно пригнічувати адгезивні властивості грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів на епітеліальних клітинах сечовивідних шляхів [9, 11, 14]. У дослідженнях in vitro доведено, що журавлина за рахунок проантоціанідинів здатна пригнічувати адгезію багатьох мікроорганізмів (E. coli, Proteus spp., P. aeruginosa, S. aureus, S. typhymurium, E. faecalis) на різноманітних поверхнях, у тому числі і синтетичних [4, 8, 14]. Такими властивостями володіють проантоціанідини типу A, якими багаті саме ягоди журавлини, у той час, як більшість інших фруктів містять проантоціанідини типу B.
Слід зазначити, що стандартизований екстракт журавлини з вмістом проантоціанідину А 36
заний
проантоціанідину А, демонструють гарну клінічну ефективність, саме вони можуть призначатись у комплексній терапії гострого циститу або для запобігання рецидивам. Це було продемонстровано в рандомізованому клінічному плацебо-контрольованому дослідженні, результати якого були опубліковані в «Міжнародному журналі урології та нефрології». Саме застосування екстракту журавлини, що містить 36 мг проантоціанідинів, дозволило знизити кількість рецидивів інфекцій нижнього сечового тракту до 33,33 % порівняно з 88,89 % у групі плацебо [13].
Вплив D-манози на роботу сечовивідних шляхів
Ще однією речовиною, що позитивно
ФЕМАНТІС®, що містить у своєму складі комплекс біологічно активних речовин, які сприяють підтримці здоров’я сечовивідних шляхів.
Біологічно активними інгредієнтами дієтичної
добавки ФЕМАНТІС® є:
z D-маноза — 2000 мг (mg);
z Cran-Max™ — 500 мг, у т.ч. проантоціанідіни мін.
7,2 % — 36 мг;
z мікрогранули вітаміну D3, що містять холекаль-
циферол 0,25 % — 0,001 мг (це становить 20 % від
добової норми та екв. 40 ОД).
Комплексна дія дієтичної добавки
, яка призначена для підтримки здоров’я сечовивідних
шляхів, забезпечується властивостями компонентів, що входять до її складу. D-маноза запобігає прикріпленню патогенних бактерій до стінок сечового міхура, внаслідок чого вони легко виводяться із сечею. Це допомагає запобігти виникненню запального процесу.
— єдиний
Вітамін D3 допомагає підтримувати нормальну роботу імунної системи, що сприяє відновленню захисних функцій слизових оболонок сечовивідних шляхів та їх нормальному функціонуванню.
* Cran-Max ™ є торговою маркою Pharmachem Laboratories LLC. ** Bio-Shield ™ є торговою маркою Ashland LLC.
Рекомендації щодо застосування
Дієтична добавка ФЕМАНТІС® може бути рекомендована до споживання жінкам, у тому числі під час вагітності як додаткове джерело D-манози, проантоціанідину та вітаміну D3 з метою створення сприятливих дієтологічних умов для функціонування сечовидільної системи. Слід зазначити, що ФЕМАНТІС® є гідною альтернативою при антибіотикорезистентних інфекціях. Важливо відзначити порівняння D-манози і нітрофурантоїну, який є першою лінією лікування інфекцій сечовивідних шляхів згідно міжнародних клінічних протоколів. D-маноза
функції нирок, захворювання нирок, включаючи каміння у нирках; z захворювання, у яких рекомендується знизити споживання рідини, зокрема, тяжка серцева недостатність чи захворювання нирок. Застереження при застосуванні дієтичної добавки ФЕМАНТІС® У разі виникнення лихоманки,
Література:
1. Власова І. К., Боцула І. В., Кіреєв І. В. та ін. Дослідження хімічного складу та протизапальної активності екстрактів сухих з журавлини великоплодої листя. Вісник фармації. 2023. № 1. С. 8–13. doi : 10.24959/nphj.23.106
2. Возіанов С. О., Іванов Д. Д., Кушніренко С. В., та ін. Рецидивуючі інфекції сечової системи: доказова база й дискутабельні питання заходів неантибактеріальної профілактики. Počki. 2020. №4. С. 234–239 DOI: 10.22141/2307-1257.9.4.2020.218238
3. Іванов Д. Д. Фітотерапія і лікування циститу: сучасні тенденції. Počki. 2019. №8(4). Р. 196–200. doi: 10.22141/23071257.8.4.2019.185117 http://ir.nuozu.edu.ua:8080/bitstream/ lib/3056/1/196-200.pdf
4. Куцик Р. В., Куровець Л. М. Синергізм протимікробної дії екстрактів рослин родини вересові (Ericaceae Juss.) і цефазоліну: Особливості ефекту стосовно S. haemolyticus з різними механізмами резистентності до влактамних антибіотиків. Biomedical and Biosocial Anthropology. 2010. № 15. С. 167–172.
5. Наказ МОЗ України № 816 від 23.11.11 р. «Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги. Гострий неускладнений цистит у жінок» https://www.dec.gov.ua/wpcontent/uploads/2019/11/816dod1_2.pdf
6. Настанова Європейської асоціації урологів із лікування інфекцій сечових шляхів (EAU, 2012/2013) http://www. mif-ua.com/archive/article/40997
7.
8.
2016. № 4 (114). С. 17–21.
ня препаратів з плодів журавлини для лікування інфекційних захворювань сечовидільної системи. Хімія природніх сполук : матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., м. Тернопіль, 30-31 жовтня 2012 р. Тернопіль : Укрмедкнига, 2012. С. 102
10. Chughtai B, Thomas D, Howell A. Variability of commercial cranberry dietary supplements for the prevention of uropathogenic bacterial adhesion. Am J Obstet Gynecol. 2016. №215(1) Р. 122-125. doi: 10.1016/j.ajog.2016.03.046.
11. Gradman A. Strategies for combination therapy in hypertension. Cur. opinionin nephrol. and hypertension. 2012. Vol. 21, №5. P. 486–491.
12. McMurdo Marion E.T. et al. Cranberry or trimethoprim for the prevention of recurrent urinary tract infections? A randomized controlled trial in older women. Journal of antimicrobial chemotherapy. 2009. №63.2. Р. 389-395.
13. Singh I, Gautam LK, Kaur IR. Effect of oral cranberry extract (standardized proanthocyanidin-A) in patients with recurrent UTI by pathogenic E. coli: a randomized placebocontrolled clinical research study. Int Urol Nephrol. 2016 Sep;48(9):1379-86. doi: 10.1007/s11255- 016-1342-8.
14. Vicariotto Franco M. D. Effectiveness of an Association of a Cranberry Dry Extract, D-mannose, and the Two Microorganisms Lactobacillus plantarum LP01 and Lactobacillus paracasei LPC09 in Women Affected by Cystitis Journal of Clinical Gastroenterology. 2014. № 48. p 96–101. DOI: 10.1097/MCG.0000000000000224
15. Altarac S, Papeš D. Use of D-mannose in prophylaxis of recurrent urinary tract infections (UTIs) in women. BJU Int. 2014;113(1):9-10.
