Rusnaci u švece cis. 25

На годзини подобового вихованя

Рок IX, Чис. 3 Септембер—Децембер/2010/September–December Vol. 9, No. 3

♦

РУСКА ШКОЛА РОБИ У КИЧЕНЕРУ И У ШКОЛСКИМ 2010/11 РОКУ

Од учительки Кристини Кренїцки достали зме ширшу информацию у вязи роботи тогорочней Рускей школи у Киченеру

Н

астава на руским язику отримує ше каждей соботи од 9 по 11:30 годзин пред поладньом у Сент Луис католїцкей школи. Число школярох ше руша од 14 по 17 и до ньго уключени школяре возросту од 4 по 13 роки старосци. Того року, конкретно, уписани 14 школяре – 7 хлапци и 7 дзивчата. Тиж так маме и єдного порядного волонтера, то Денис Еделински, хтори школяр 9 класи а помага найчастейше школяром по другу класу. У школским року ше звичайно отрима 33 наставни роботни днї з тим же єден наставни дзень, звичайно, тирва

2 и пол годзини дзе уключени и 15 минутово одпочивки. Под час настави школяре уча читац, писац и правилно бешедовац по руски. Дзекеди ше до програми уноши и годзини подобовей уметносци. У рамикох подобовей роботи хаснуєме рижни матеряли як цо то масни печаци, водово фарби, пластелин, материяли зоз природи и друге. На уходзе до школи, дзе ше школяре зиду коло 9 годзин рано, вони поставаю до шора, уходза и пребуваю ше пред уходом до учальнї. Уходза до учальнї и шедаю на свойо места.

Скорей як настава почнє зоз звучнїкох чуц канадску гимну и школяре ю вислухаю, после нєй шлїдза даяки оглашки. Потим, дежурни школяр того дня подзелї школяром фасцикли зоз пририхтанима материялами за наставу. Найчастейше починаме роботу зоз читаньом даякого тексту. Слова учиме писац так же хаснуєме таблїчку азбуки. Тиж так вежбаме и бешеду и то так же дзеци маю дац одвити на питаня хтори ше одноша на пречитани текст. Або ше вимага од дзецох же би дали свойо думанє о даякей поставеней теми. На 10 годзин рано школяре маю ужину а после нєй ше виходзи вонка на одпочивок. Дзекеди маме и вежбу з помоцу хторей шицки учиме же цо ше ма робиц у случаю огня ябо подобней подїї у школи. З нагоди Крачуна и кед придзе конєц школского року та маме орґанизовану програму през хтору ше

У РОКУ ЦО ЗА НАМИ НАРОДЗЕНИ 8 БЕБИ У КАНАДИ И ЗАД

ретресаюци податки о новонародзених бебох ту у Канади и Америки (о чим обявюєме з числа до числа кратки информациї зоз фотками) дошли зме до спознаня же у нашей рускей заєднїци у тим 2010 року народзени 8 нови беби. Рок пред тим, у 2009 року, народзени 7 беби. Скоро єдна нормална класа у основней школи. А

П

знаме же єст вецей беби бо о даєдних нє писане, нє сцигли о нїх податки до нас. Значи, мож повесц шлєбодно же у тих двох остатнїх рокох народзени найменєй 15, а вшелїяк и вецей беби у наших руских обисцох. Конєчно, зоз преверених жридлох маме податки же на драги ище голєм 3-4 беби хтори приду на тот швет уж у перших мешацох того нового 2011 року. Мая Проданович, и сама нова млада мама єдней шумней Лани, послала нам интересанту фотку хтору обявюєме як подпору тому краткому тексту. На фотки з лїва на право: Моника Колошняї зоз синами Марком и Стефаном, Весна Хома зоз сином Филипом, Мая Проданович родз. Варґа зоз дзивочку Лану и Лїляна Колошняї Иґнятов зоз сином Луком и дзивочку Анастасию. На слики хибя ищє дзеци, писала нам Мая, алє зме их нє могли шицких полапац. Шицок тот подмладок рошнє у Киченеру и околини.

Прeдлужeнє на 9 боку

КАНАДА

ТАЛАНТ ТО ДАР ОД БОГА: МИКОЛА КОРПАШ, ШПИВАЧ ЗОЗ БАРШОНЬОВИМ ГЛАСОМ (2)

Розгварку водзел:

Гавриїл КОЛЄСАР Кичeнeр, Канада

Мали Миколка мал дацо вецей як 3 роки кед му оца одведли до лаґру у Нємецкей. Були то чежки роки, страшни роки, алє вон того нє бул свидоми. Шицки бурї тедишнього часу преходзели прей хрибта його мацери Даници хтора остала сама и старала ше же би єй єдинєц мал цо мирнєйше дзецинство, а поцерпала кельо за ньго, ище бержей за мужом хтори бул у Нємецкей, у лаґре. Знало ше же у таким чаше поєдинєц може нєстац каждого дня, у каждей хвильки, а о тим нїхто нїґда нє дозна нїч.

-Е

, од того гарештованя, та надалєй, оцец нам нїгда нїч нє приповедал! – здогадовал ше Микола давних часох. Лєм кед ше його друштво у картаню, лєбо по тим, зоз „Кроканом” лєбо „Мускат отонелом” зоз Бисерного острова на Тиси, при Бечею, добре подшмелєло, могол сом чуц дацо нове алє то було барз мало. Добре же оцов пайташ лаґераш Зубко, зоз Коцура, пожил длужей та сом голєм дацо вецей и о тим подознавал. Вон ми приповедал а я то, потим, такой записал же би нє було забуте. Пришол до Нового Саду нащивиц гроб „його Янка” як сам гуторел. Пре свою хороту нє могол скорей. Ришел вихасновац перши цеплєйши дзень.Оцец поховани 6. януара. 1982.року.

ЗДОГАДОВАНЄ БАЧИКА ЗУБКА З КОЦУРА Бомбардованє зме перше чули з далєка. З ноци на ноц, вше баржей. Кед єдней ноци бомби падали барз блїско, лаґераше з посцельох на трецим горнїм уровню повипадовйовали як лабдочки. Страх ше до косцох поуцаговал. Шицки ше трешеме. Пада команда „шицки вонка” и єден за другим напредок. Колона виходзаци з лаґру скруцовала на право.Ноц а я зоз „моїм Янком” остатнї. Вон так сце. Гвари: добре же праве тераз нє блїскаю експлозиї! На самим виходзе з лаґру вон ме оштро поцагнул на лїво и лєм цо далєй до цмоти !!! Так нас прелїгла цмота и кущик змирела. Сцекали ми, сцекали и Нємци! Сцигли зме до Австриї. „Мой Янко” мал пенєжи добре запаковани, скрити у ґачох та купел ище у Нємецкей добру бициґлу. Моцну. Кед идземе на горе дриляме ю. Кед на долу вец пошедаме и, як дзеци, на долу. Зоз бициґлу зме добре напредовали. Найгорше РУСНАЦИ У ШВEЦE

Микола КОРПАШ (1956)

нам було кед требало спац. За поживу зме ше знаходзели кеди як. Углавним при самим концу часу тирваня пиячного дня позберали зме гевто цо остало як одруцене. Так зме єдного дня охабели нєдалєко бициґлу позберац цошка до мещка. Кед ми назад а бициґла скапала. Глєдаме доокола, нєт єй и нєт! Русох уж було у тим месце.Глєдаме и далєй бициглу! Глєдаме як шлєпа кура зарно! Кед одразу, патриме, пред єдну байберню Янкова бициґла опарта на древо, стої! Радосц а при Янкови, видзим, вше баржей и гнїв! Вошол до байбернї – лєпше повесц, улєцел Янко до байбернї, а нє „вошол”, та просто ґу байберови котри праве мидлї єдного Руса, а два особи шедза, чекаю шор. Я на улїчки при уходзе патрим и видзим же добре нє будзе! Пита ше Янко чия то бициґла, чисто по Нємецки, байберови котрому ше озда и ґачи почали тресц. Байбер лєм так зоз щеточку полней мидлїни, нє вигваряюци Янко и Даница Корпаш нїч, указал од у Нємецкей у нащиви горе на долу, на концлаґру у Дахауу цеме того 1972. року котрого праве бритвел. Указал на Батюшку, на Руса цо го бритвел. Оцец, анї пейц-анї шейсц ”удри” по барз нєсподзиваним Русови. Галайк у байбернї, людзе ше збераю – своїм очом нє веря, сушед Бок 3

вошол нука дац води сушедови котри ше од страху цалком треше у куцику. Я зоперам Янка да ше нє биє.

- И, одразу, ту якишик руски официр”- гвари бачи Зубко и як да ше кущик нашмеял. „Ну, скажи ти меня...”– обраца ше вон ґу оцови да пове: як ше вола, одкаль є и цо ше збуло? Оцец, ясно и гласно: - Я КОРПАШОВ ! (Нормално же акцент бул на остатнїм злогу – то тераз мойо надпомнуце. То уствари бул други случай у оцовим живоце як ше зоз презвиском вицагує зоз були!) Рус, нєсподзивани, попатрел знова на оца. А оцец мелє, изешґа, зна язики! Батюшка, свидоми жє коло нього векша ґрупа публики, вигуторел пар слова другому учашнїкови бица па так, пред шицкима, да ше зна и видзи дал му таку єдну позауха же на жем спаднул. На жаль, то конєц приповеданя бачика Зубкового зоз Коцура, велького пайташа мойого оца Янка Корпаша-Дюренци.

- Гварим, за мойого оца шицко теди було тарґовина. Я од нього, як дзецко, достал барз мало бависка. Бависка ми куповала мац, лєбо ми андя купела лабду лєбо кнїжку “Горски венєц” од Нєґоша, була то окремна, луксузна кнїжка хотра вредзела хто зна кельо пенєжу а хтору ми украдли кед сом пришол до Нового Саду. Од оца сом лєм раз достал лабду дас 30 цм у пречнїку, красну лабду. И у бависку, у нашим дворе у новей хижи, у Желєзнїцкей улїчки, лабда ми одскочела на кактус и пребила ше. Бул сом барз бити од оца прето же сом нє мерковал на ню та ше пребила. Мой оцец нє могол, єдноставно, зоз себе виказац тото за цо го под час старей Югославиї учели бо пришол барз розлични дружтвени систем у хторим ше вон давел.

-Пре д по ставям же би вон, да остал у Нємецкей после лаґру, же би там брилїрал, же би ше лєгчейше там уклопел?

Микола з єдну пайташку на яр у Кули, 1957

- То скоро сиґурне! Таке дацо сом мал нагоду видзиц кед пришол ґу мнє до Минхену 1972. року на 4 днї до нащиви. На 4 днї, а вон уж трецого дня вечар шедзел у карчми з вельким дружтвом у хторим шицки були тарґовци.

Бок 4

ХЛЄБА З ПОЦУКРОВАНУ МАСЦУ - Часи твойого дзецинства напевно були паметлїви, пробуй нам спомнуц даєдни памятки хтори ци ше урезали глїбше до мемориї.

- До 6 рокох, пред школу, я бивал у першей нашей хижи, хтора була державна и то було наисце блїзко при беґелю у Кули. Уж сом теди мал и шестричку, моя шестра Миряна ше народзела 24. априла 1944. року, рок пред тим як война закончена. Пред самим рушаньом до першей класи ми ше преселєли до другей хижи у Желєзнїцкей улїчки число 16 значи, блїжей ґу тому мосту цо водзи до Керестура. Бавели зме ше, як дзеци, або опрез хижи або у дворе. У хижи дзе зме тераз бивали була и єдна фамелия Рашкович хтора мала тиж сина и дзивче та зме ше мали з ким бавиц. Вон бул официр и як таки вон мал досц солидну плацу за тедишнї час и з тоту плацу витримовал фамелию. Но, його приманя нє були таки же би могол понукнуц своїм дзецом же би єдли колбаси кажди Микола на уходзе до варошского парку у Кули, 1957 дзень. Теди, кед ше у нас єдло колбаси, теди зме ше мушели перше наєсц у кухнї так да нїхто нє видзи, значи да вони, Деса и Владимир Рашкович нє видза же ми у маю або юнию мешацу єме колбаси. А я любел и фалат хлєба з масцу и посолєне од горе, а шестра любела хлєба з масцу а од горе цукру. Тот "патент" єдзеня зоз поцукровану масцу на хлєбу видзели зме при дзецох колонистох зоз нашого сушедства. Нє верим же то вони принєсли зоз свойого краю бо то була барз велька худоба. Алє ту у Войводни долапели ше цукру та, дай, дзе ґод мож кладз цукру! Верим же то була велька подїя за тоти дзеци єсц цукру. Моя шестра Мира видзела од сушеди-пайташки Боси же вона таке дацо є, та и вона вец питала од мацери исте таке! Кед зме тото достали за єдзенє вец зме могли и на двор пойсц єсц. То нє було таке страшне. Паметам же родичи були пре тото же у дворе бивал официр, а поготов пре одходи до церкви, нєпреривно напнути, мерковали на кажду дробнїцу. Можебуц ми РУСНАЦИ У ШВEЦE

и прето оцец нє шмел куповац часто койдзеяки бависка. На 10-11 роки старосци я уж почал зоз пайташом одходзиц на беґель, зоз циґоньом, пополадню. У тедишнї час у Кули були поставени звучнїки месного розгласу на бандерох. Часц розгласу була з єдней часци розцагнута и коло беґеля. А я любел пойсц лапац риби нє лєм прето же бим лапал риби алє и прето же, паметам, на пол пиятей на радию ишла емисия рекламох и ту було финей музики, насампредз италиянскей. И ту я, при циґоньох, слухал на мире, опущено, тоти шпиванки. Мойо одходи на беґель мацери нє давали мира, вше поцерпала, вше сцела же бим єй бул на оку, як ше гвари.

- Кеди ши научел плївац?

- У тот час сом ше, у Кули на беґелю, научел и плївац и мацери вец кельо-тельо було лєгчейше при шерцу. Иншак, кед ше рушело од главней улїчки у Кули спрам Керестура та на мост, перша хижа зоз правого боку у Желєзнїцкей улїчки була Полївкова хижа. Бул то брат керестурскей апатикарки Єлени Солонар. Но, я як хлапец нє знал за нїх, я нє знал же то була наша фамелия, руска фамелия. Презвиско ми дакус було подозриве алє ми нїхто конкретно нє гварел же то нашо людзе. Здогадуєм ше же и я и мойо пайташе зоз Кули любели опатрац моторки. Прицаговали нас як маґнет. И тераз точно знам же хто яку мал у Кули моторку (даяки дохтор, даєден адвокат) и яка то моторка була. Кед милиция приходзела до месари хтору тримал Пинтер, а приходзели аж там од Србобрану зоз драги Нови Сад – Суботица купиц у Пинтера колбаси и, поготов, виршли вони приходзели на їх моторкох а ми, дзеци, бежали як шалєни же бизме пред месара опатрали тоти машини. И тота любов за моторками ми остала по нєшка у шерцу.

крави вец, е, айде дзеци – дому вечерац и спац. Ютре, внєдзелю, баба ме порихтала до церкви, потим бул смачни нєдзельови полудзенок, а потим ознова бавенє зоз дзецми и вец, пред вечаром, з оцом назад до Кули. А нє було то так каждей нєдзелї, розуми ше. Чи раз мешачно, чи двараз, досц завишело од часци рока. Частейши одходи до баби почали кед сом мал 15-16 роки, теди сом сам шеднул на автобус и пошол до валалу. 1957 року зме ше преселєли до Нового Саду, я мал теди 17 роки и уж сом два роки ходзел до вербаскей ґимназиї. И думам же теди, кед сом ходзел до ґимназиї, уж нє було тельо вельо контакту зоз Керестуром. Теди сом лєм през лєто одходзел на два або три тижнї до баби. У чаше кед зме прешли до Нового Саду я почал забувац руски язик, озда прето же сом ридко приходзел до валалу а бул сом нєпреривно зоз пайташами Сербами. Най будзем щири, тоти нащиви Рускому Керестуру у чаше док сом жил у Кули, значи по 1957 рок, нащиви унука власней баби, на мнє охабели досц нїяки упечаток. Тоти лєтнї три тижнї знали буц за мнє таке як ноцна мора. Нє нательо пре дзеци зоз сушедства хтори ме нє прилапйовали, вишмейовали ше зомнє и пре облєчиво, и пре сандали, и пре хто зна цо шицко алє насампредз пре подшмихованє моїх парнякох по рокох. На їх подшмихованє я нє могол одвитовац бо сом нє знал нательо по руски же бим им з исту миру могол врациц. Бул сом млади же бим препознал злобу у їх справованю. Баба ме малтретовала пре церкву, нєдзеля а ти, Миколо, вчас ставай и зоз Емилом до церкви, а баба лєм дудре и доганя. Таке

ШКАТУЛА НА НЄБЕ У ХТОРЕЙ ПЕС ЛАЙКА - Як хлапец ши ходзел до баби Корпашовей у Керестуре.

- Мойо часте пребуванє у Керестуре було таке: зоз оцом зме, всоботу пополадню, по полудзенку, пошедали на бициґлу (мац положела на циву мали покровчик же би ме нє глодало) и гайд до Керестура. Драга була страшна, медзитим, з боку коло драги була дражка помедзи древа, за бициґлу то було Микола на свадзби у братняка Емила Сопки 19. априла 1958. року. На идеалне. И так ми сцигли до валалу, я ше слики, стоя з лїва: Дюра Колєсар, Владимир Сабадош, Левонтин Будински, Емил Сопка млоди, Любомир Сопка, Юлиян Дудаш Данко, Елемир там потим бавел зоз дзецми до самого вечара. Кед пришол час же ше мало доїц Медєши Насцик. Куча: Яким Биркаш, Микола Корпаш и Янко Мудри РУСНАЦИ У ШВEЦE

Бок 5

Ана Рац, принєсол ме оцец на бициґли. Ми, як дзеци, там нє були нужни, алє кед ше сликовало та зме були там шицки присутни при труни – я, Емил, Марча Сопкова, нашо нини…

НА ВИЛЇЮ, ПОД БАБОВИМ ОБЛАКОМ

Мали Миколка шедзи оцови на рукох на хованю прабаби Ани Рацовей 1945 року

дацо я нє мал дома. Рушел я у Кули на виронауку а оцец лємцо роботу нє страцел. Подумай яка розлика а на 10 километри место од места. З роками, значи кед сом мал 14-15 роки, тото вишмейованє и джобанє достало на квалитету. Паметам же ме и Бодянєц и Папгаргаї з боку вишмейовали, спердали ше на мой рахунок. А вони були, уствари, любоморни односно покус завидни. А кед слово о дзивчатох вец ту була цалком, цалком иншака приповедка. Їм сом ше од початку пачел и були ми вельо щирши приятелє. Шицко було досц добре аж потамаль покля Руси нє послали Лайку до вселени. Оцец ме привед до Керестура. Я з початку частейше виходзел на двор кед ше змеркало и на бабово питанє же прецо то робим (баба думала же зо мну дацо нє у шоре) я єй гварел же най и вона видзе. Вишли ми а сателит з Лайку на нєбе, як гвиздочка, и помали ше рушал. А я баби: - Патьце горе на гевту гвиздочку цо ше руша! Е, то нє гвиздочка алє велька шкатула а у нєй пес. Мено му Лайка! А баба: - Зазраку єден! Лапела палїчку та по задку.

- Ти нє знаш же там горе лєм Бог нєбесни и нїч вецей! Такой ютре явим оцови най це водзи зоз обисца, а и вон достанє кед так сина воспитує… Та знова зоз палїчку пробовала вибиц таки думки з моєй глави. И так ше я ментовал Керестура. Зоз моїма пайташами у Кули, з Мадярами, Сербами и Чарногорцами сом бавел ватерполо на беґелю або кошарку и уживал…уживал док зме ше нє одселєли.

- Медзи вецей фотоґрафиями зоз Керестура єдна ми досц интересантна. То даяке хованє дзе и ти, як мали хлапчик, присутни…

- На тото хованє, кед умарла моя прабаба Бок 6

- Медзитим, од тей строгей баби ши нашлїдзел и єдно природне богатство, видзи ми ше – дар за шпиванє!

- Кед слово о нашлїдзованю вец най повем же сом по тену чарни на мацерову фамелию а по слуху и гласу на оцову фамелию. Гей, то правда же баба Корпашова барз крашнє шпивала, а и єй дзеци були з тим даровни. Моя тета Меланка, оцова шестра, барз крашнє шпивала. А, познєйше, баби нє було чежко присц до Кули кед знала же у осемрочней школи єст даяка приредба и же и єй унук будзе там шпивац. Оца сом нє могол чуц як шпива бо му у староюгославєнским войску нєфахово виняли мандулї и очкодовали му гласово струни. Алє його мац, моя баба Ганя, чловече, и тераз кед заврем очи та ю чуєм як крашнє шпива. Бул и єден вечар хтори ми, з часу на час, приходзи як памятка на розум а то кед зме ше я и нина Меланка, наймладша нина од трох кельо сом их мал, нашли вєдно пред бабовим облаком шпивац. Вона сцигла зоз Суботици а я, 14-рочни, зоз Кули, пред змерканьом на Вилїю 1954 року (теди то було у Керестуре 6 януара). Шпивали зме вєдно “Вифлеєми новина”. Нє могол сом вериц як нина Меланка крашнє шпивала. Иншак, я о с вої м ш пи ва ню , д ума м, о йог о квалитету, о його даякей краси, нє мал даяку моцну свидомосц, односно, я о нїм нє роздумовал у смислу же цо и як далєй, як розвиц и унапредзиц свой дар. Же крашнє шпивам то сом заключел зоз нєпреривного нагваряня же бим шпивал у хору. Я пристал, а вони ме такой кладли за солисту… Кед соло шпиванє у Меланка КОРПАШ питаню паметам два РУСНАЦИ У ШВEЦE

подїї. Перша: Одходзел сом до дохтора по потвердзенє же нє шмем шпивац бо ме, нїби, нєпреривно болї гарло. А прецо сом одходзел? Ша покля тирвала проба шпицаня а пайташе под облаками бавели, у ґачох и боси, фодбал зоз рендану лабду а я до ре ми, до ре ми…А дохтор Мишкович (од дохтора Ача сом ше бал) нїби же ме розуми алє, гварел ми, праве тераз такого лїку за гарло нєт алє го пошвидко будзе та ми яви. А вон такой оцови явел же прецо я то ходзим ґу ньому та сом и бити бул ище. Друга: Теди, 1954 и 1955 року у биоскопох ше давал мексицки филм “Єден дзень живота”. Я го нє патрел алє сом писню з того филма научел док сом лапал риби на беґелю у Кули слухаюци ю у Радио рекламох. Нєодлуга, нa єдней школсkей приредби, мал сом шпивац тоту писню у провадзеню гармоники на хторей мала грац Миряна Єкич, дзивка кулского фотоґрафа а моя перша симпатия. Пред саму приредбу Мира ше похорела и я, сам самучки, станул пред публику, зоз шерцом у петох, и почал: Заборави, маjчице, бриге тужне мисли душу што море, и с поносом подигни чело jер те многа срца jош воле… и шпивал я, шпивал, та сом и одшпивал тоту писню (а док сом шпивал я патрел дзешка понад публики, до далєка, так сом ше єдино могол зконцентровац на текст же бим нє погришел) и кед сом закончел а, воно, цихосц доокола, нєт кляпканя!? Я попатрел на бок ґу учительови а вон цалком звичайни, як да нєт нїчого чудного у тей цихосци… и вец, усудзел сом ше, правда барз помали, такповесц спод обервох лєм попатриц на публику кед, а воно – ШИЦКИ ПЛАЧУ!!! Га нєже сом ше злєкол и - бегцом зоз бини. На таки способ ище мали Микола К о р п а ш спознал же його глас и шпиванє маю якушик иншаМикола зоз шестру Миряну у Новим Садзе 1959 року РУСНАЦИ У ШВEЦE

ку моц, нє як при звичайних людзох.

- Кед уж слово о гласу, Миколо, яку файту хлопского гласу ти маш?

- Баршоньови баритон, зоз вельким дияпазоном. Так сом чул од пана Иринея Тимка кед почал зомну робиц и кед упознал мойо гласово можлївосци – пояшнєл Микола и предлужел - Зоз 1957. роком ше закончел перши, найбезбрижнєйши период мойого живота. Моя фамелия жила у Кули по юний 1957. року. Я мал точно 17 роки 24. юния 1957. року, праве сом закончел шесту класу ґимназиї у Вербаше . Бул сом школяр-путнїк.

ПЕРШИ НАСТУП НА ТВ Напущуєм Кулу вєдно зоз родичами влєце 1957. року и приселєли зме ше до Нового Саду. Уписали ме до першей висшей ґимназиї – Светозар Маркович. Нормалне же то була преламна хвиль-ка у живоце шицких нас. Тоту пременку найменєй почувствовала моя штири роки младша ш е с т р а . Микола на мосце прейґ канала Закончел сом ДТД у Новим Садзе, 1960 ґимназию алє ми шерцо и надалєй було у Кули. Нє будзеш вериц кед ци тото виприповедам: на два заводи сом на бициґли, прейґ Србобрану, ишол до Кули зоз слизами у очох. Родичи нє знали за тоту мою авантуру – думали же сом на Фрушкей Гори, у єдного пайташа. Можем повесц же тот час, од лєта 1957 та по лєто 1959 року, же то други период у моїм живоце. Бул сом сам, нє мам пайташох, шейтам ше по твердинї за викенди и кед красна хвиля. Дзекеди ми мац направела и сендвич же бим ше нє мушел врацац дому на полудзенок. Знала же барз любим буц на твердинї. Два роки прешли, положел сом Вельку матуру и помали сом ше почал чиряц до варошского живота. Збула ше ми и перша а нєщешлїва любов хтора охабела на мнє вельки шлїди. На одредзени способ шицко ме тото очелїчело як хлопа. Єднорочни период од єшенї 1959 по лєто 1960 бул нова етапа у моїм живоце. Бул сом студент Бок 7

Строярского факултета Люблянскей универзи. Понеже од вєшенї 1960. року бул отворени Машински факултет у Новим Садзе я ше, розумлїве, врацам назад и ту предлужуєм студиї. Так сом зменшал и финансийни видатки родичом хтори мали за мнє видвойовац под час пребуваня у Словениї. Ту почина мой Микола Корпаш, Ганча и Емил Сопка у штварти период, Дунайским парку 1958. року од єшенї 1960. та по яр 1964, року кед сом зоз єдним приятельом вошол до новосадскей Матки и кед сом пренашол цалком нови швет – музика, хор, дружтво, нова музика, приємни людзе… 13. децембра 1964 року на танцу у Матки упознал сом Амалку, нїґда ми нє було и лєпше и красше! Алє, идзме шором. По приходзе зоз Любляни, як студент

Машинского факултета, уключел сом ше до Академ-ского х о р с к о г о студентского дружтва алє ше воно, пре малу численосц, п о ш в и д к о розпадло. Теди ше зявел бачи Сава Вукосавлєв и формовал спомедзи ище вше заинтересованих студентох дупли октет. Вибрал и мнє и од теди Амалка и Микола Корпаш на Марцовим почина нашо забавним вечару у Матки, 1971 сотруднїцтво. Дупли октет постал секция у КУД “Соня Маринкович”. Дзе фолклор бул ту були и ми, шпиваче. З часом то постала ґрупа шпивачох, ґрупа найвирнєйших. Путовало ше вшадзи: до ЧССР, до Греческей, Горватска Нова Вес, та по Заґреб дзе отримована першомайска смотра КУД-ох або першомайски студентски шветочносци, нє паметам уж точно. Е, ту у Заґребу ме ‘напахал’ Антон Марти, познати ТВ режисер, и поволал участвовац у новорочней ТВ емисиї заґребскей ТВ. А як би ме и нє поволал кед сом теди у Заґребе шпивал (йой, лукави и схопни бачи Сава) медзимурску писню “Vehni, vehni fijalice ne žalosti me”. И при мнє ше, после одшпиваней писнї, створел особнє Антон Марти. Участвовал я на ТВ Заґреб аж на два заводи, патрели шицки и кед сом ше врацел та сом першираз дожил тото о чим ши писал у уводним огляднуцу до того интервюя – ТВ програму патрели шицки, и видзели ме и кед требало же би дали свойо импресиї, думаня а воно ….Ма идз гет, можеш задумац!!! Га цо вец кед ши шпивал, яке то барз важне!!! И подобни мнє чудни реакциї…анї слова охрабреня, анї слова припознаня, як кед би у тот час кажди други дзень даяки Руснак шпивал на ТВ. (Предлужує ше)

Микола Корпаш як член KУД “Соня Маринкович”, фебруар 1964

Бок 8

РУСНАЦИ У ШВEЦE

LWTO NA GAVAJSKIH PLA@OH

Pi{e ]abriwla KOLWSAR, Toronto, Kanada

Ked som po~atkom may dostala povolanku od Seni< Kolockovej (rodzena Poldrugi, po pohodzenx z Kocura) za odhod na ro~ni odpo~ivok na Gavajoh, naisce som nw mogla odbic. Hto odbiva odhod na Gava<? Pogotov `e som, za toti 15 roki `ivota u Kanadi, okrem odhodu do starogo krax, an< nw i{la na pravi, kompletni ro~ni odpo~ivok. Odluka po {vidko spadla, karti kupeni i {icki zme po~ali ~i{l<c dn< co mali prejsc do polovki avgusta i odhodu na gavajske ostrovo Maui.

Gava<, soxzna americka der`ava htora {e nahodzi na Cihim okeanu, sosto< {e lwm od ostrovoh (na stotki malih ostrovoh htori rozprestarti na poverhnosci od 2500 km2), a 6 najvek{i ostrova to: Gava<, Maui, Kauai, Lanai, Oahu i Molokai. Maui druge ostrovo po velqkosci. [icki gavajski ostrova buli formovani ygod rezultat podvodnej vulkanskej aktivnosci.

Tota aktivnosc u kombinaci< zoz

erozix oformela impresivni ostrova - pravi mali “raj na `emi”. Tota destinaciy wdna z najpopularnwj posprevedalo `e zme {e per{ih {ih turisti~nih atrakcijoh. dnqoh dosc i spekli. Slunko Klima idealna – v{e ceplo, pripeka skoro pod uglom od 90 a wst lwm 2 ro~ni ~asci – lwto (maj stupn< i bukvalno “uhodzi” do vas. po oktober) i “`ima” (oktober po Yk kupa~e i muryli zme {e, ta zme april). No `imi tu naisce nwt - mali nagodu vidzic i ri`norodni prosekova ro~na temperatura 26-29 S. Najceplwj{i me{aci На писковитей september i oktober. Realnwj плажи Канапале {e, klimu mo` oharakterovac bar`ej yk di`d`ovna (december po februar) i suha sezona (ostatok roka).

Konw~no pri{ol i tot dzenq. Posle dlugej dragi, pozihodzeli zme {e zoz dvoh koncoh Kanadi, y zoz Toronta, a zoz Vankuveru – Seniy zoz suprugom Zoltanom i sinom Danielom, a ti` zoz n<ma i Mariy Poldrugi (supruga Senijovogo brata Iriney), a Daniel privedol i pajta{a Petra. Bivali zme u re- ribki i interesantni podvodni zortu pod menom Kanapali, to {vet Gavajoh. A hlapci sebe kumirni i kra{nw u{oreni re- peli deski za surfovanw ta u~eli zort – slunko, palmi, bazeni surfovac. Wden dzenq nas {ickih i golf tereni dze {e lwm na pla`i nwspodzivali dva ogromni koritnyvki. Dopl<vali do pl<tkogo obraci{.

Po prihodze, co i normalne, i kru`eli medzi lxdzmi, na nw mogli zme {e lwm nakupac u`itok i zviskovanw {ickih prisi pojsc zoz pla`i. Per{i utnih. Okrem koritnyvkoh, Maui daskelqo dn< zme {e kupali, poznati i po kitoh, no na`alq, voni slunkovali i u`ivali na u tih vodoh lwm u per{ej polovki prekrasnej 3 mil< dlugokej roka, tak `e zme nw mali zadopla`i Kanapali. Voda volqstvo vidzic ih.

Ve~arami zme {e {ejtali idealna, cepla i ~ista, po Kanapali pla`i. Z oglydom `e pla`i piskoviti, a slunko to wdna od najdlug{ih pla`oh na bome mocne, tak nas Gavajoh (3 mil< w dluga), mali zme

Сения и Ґабриєла кед сцигли на Мауи Бок 14

РУСНАЦИ У ШВEЦE

Коритнявка медзи купачами

finu ve`bu i rekreacix. Ve~ari cepli, {ejtanw kolo vodi priwmne i opu|uxce. U wdnim tar}ovi|nim centru u stred rezorta, ka`di ve~ar buli or}anizovani priredbi, tancovanw abo dayki drugi aktivnosci za goscoh. Tak `e zme mali nagodu vidzic “Gula tanwc” po htorim Gava< poznati.

Wden dzenq zme po{li obisc “Maui Tropsku Planta`u”. Maui poznati po produkci< cukru, kafi i tropskej ovoci (ananas najvecej, a ti` tak kokos i druga ovoc). Tak `e zme na gajziban~ku, u or}anizovanej turi, obi{li planta`i cukrovogo nadu, kafi, bananoh, makademiy orehoh, manga, avokada i drugej ovoci).

Ti` tak vodi~ nam otrimal prezentacix o kokosu, yk {e go otvera, yk {e preverxw ~i w {vi`i i yk go treba wsc. “Putovanw” prez planta`u bulo interesantne i pou~ne, a o prirodi kolo nas an< pripovedac nw treba – dze {e lwm ~lovek tam obracel, v{adzi vidzel krasotu – `elwni gori, palmi, prekrasne i ri`norodne kvece, tropsku ovoc... Na koncu zme po{li na РУСНАЦИ У ШВEЦE

“piyc” dze zme mali zadovolqstvo de}ustirovac gavajsku kafu i kokos bomboni. Na koncu zme sebe nakupovali kafi, ~a< i suveniri, a vec zme sebe kupeli i sladolydi napraveni na tej planta`i z ovoci co tu ro{nw tak `e u`itok bul podpolni.

Wden dzenq zme po{li na ekskurzix do su{ednogo varo{u Lahaina. Toto mesto i|e vek{i turisti~ni center ta vek{a gu`va, v{adzi preda- Плантажа кафи на “Мауи тропскей плантажи” valqn< i butiki, a predava {e {icko od zvi~ajnih pacerkoh i Gavajoh dzenq tirva 12-13 godzini v dragocinih ukrasoh ta po }arderobu {e - cali rok, dok u nas dn< dlugi i po`ivu i ri`ni lakotki. U cen- prez lwto, alw v`ime nam dn< barz tre {e nahodzi pristan<|e zoz kratki. ri`no-rodnima atrakciymi Bulo tu i|e priwmni (organizovani turi na ladqoh htori nwspodzivany, nwzvi~ajni yk toto turistoh no{a na drugi ostrova abo co som do`ila ked som zoz Senix i no{a zainteresovanih na {la do predavalqn<. Stanuli zme na murynw na interesantni mesta, semafore bo bulo ~ervene {vetlo i ti` tak mo` {e priyvic za y popatrela na avto co stal oprez turu zoz podmorn<cu htora nas, a na jogo re}isterskej tabl<~ki turistom ukazuw podvodni pisalo – RUSIN. Mo`ece lwm za`ivot kolo Gavajoh itd). dumac yke to bulo nwspodzivanw za Wden dzenq zme po{li i na mnw. Dok som pri{la gu sebe i z}rapla`u Makena htora na glasu bela fotoaparat `e bim visliko`e w barz krasna pla`a dze idu vala tabl<~ku, {vetlo {e u` bogati gosci i ri`ni golivud- premenwlo i avto oprezomnw odski gvizdi. Pla`a barz bl<zko furknul, bulo pozno. I vec som nw pri vulkanu htori teraz u` mogla veric `e som toto vidzela, zaga{eni, alw zme vidzeli oh- ~udovala som {e i pitala `e yka to ladzenu, skamenwtu vulkansku lavu. viroytnosc u tim ~asu i prave na Kamenw zoz tej ohladzenej lavi barz tim mesce nalwcic na Rusnaka. ^i o{tre i mu{i {e no{ic kvalitetni naisce mo`l<ve `e na ostrove Maui cipeli `e bi {e ~lovek nw porezal. wst Rusnacoh?!? Tabl<~ka na tim A` i na pla`i bulo nadosc vulkan- avtu bi mogla potverdzovac `e wst ski kamen~ki ta {e par osobi i bo toto RUSIN, predpostavym, nw porezali. Rezorti u tim mesce bulo slu~ajno na nwj. naisce luksuzni. Vo`eli zme {e Ostatok odpo~ivku zme predakus i kolo hi`oh u tim krax i provadzeli i dalwj u intenzivnim mo`em povesc `e zme ostali bez kupanx i slunkovanx, odhodoh na slovoh. Hi`i multimilionskej drugi pla`i i u`ivanx. Dze{ec dn< vrednosci i naisce prekrasni. mi prelwceli i pri{ol ~as za odhod Interesantni mali pri- domu. Upe~atki na totu gavajsku rodni fenomen i tot `e zme {e avanturu mi i|e v{e {vi`i i milo nwspodzivali yk v~as pada noc. mi `e som po{la i na tot kraj Ka`di dzenq, kolo 7 ve~arom, u` {veta. A, mu{im pripoznac, nw cmota. Pre lokacix Gavajoh (bl<zko mala bim n<~ prociv oznova tam su pri ekvatore) i noc skorej pri- pojsc. hodzi. No, za{ lwm, dzenq tam u proseku dluk{i yk indzej, bo na Бок 15

TRANSCARPATHIAN OBLAST—ЗАКАРПАТСКА ОБЛАСЦ THE RUSYN SITUATION IN TRANSCARPATHIA

By Dr. Michele PARVENSKY (Nazareth, PA, USA)

This past summer, I interviewed Peter Galitzin who has been involved with the Rusyn movement since 1988.

Peter was born in Uzhorod in 1958, although, his father was born in Budapest. In 1920, his grandfather Peter immigrated to Budapest from Russia and received permission from the Ministry of Internal Security to use his title of duke throughout Hungary. His father Alexey graduated from the Artistic Academy in Milan, Italy. After the Second World War he lived in Stuttgart, Germany where he Peter Galitzin became president of the Union of Russian Immigrants. In 1951, the NKVD (later KGB) kidnapped him on a visit to Berlin. He was sentenced to 25 years in the gulag in Siberia for being a descendant of aristocrats. After the death of Stalin, Alexey was released in 1956 and considered rehabilitated. He wanted to return to Germany but moved to and settled in Uzhorod. Here he met his future wife Marta Petrakovits. They were married in 1957. His father never obtained Soviet citizenship; instead, he was considered a citizen of the Hungarian Kingdom. Alexey worked in Uzhorod as an artist until his death in 1979.

All of the ancestors on his mother’s side are Rusyn and all from the Uzhorod area. His mother’s grandfather was one of the owners of Tokaj Wines. He planted Tokaj vineyards before the communists destroyed them.

Peter has been involved all of his life with international relations. He has a degree in chemistry from Uzhorod State University, although his thesis was on psychology and international work. He was one of the founders of the International Forum of Ukraine which came into existence in 1987. There were 147 different minority organizations which were members of the Forum, including five Ukrainian ones. The Hungarians invited Peter to be their head (he speaks fluent Hungarian). The Russians also invited him to be the Hungarian deputy of the town council. Since its demise, he has had a desire to reorganize it. The involvement with the Forum was due to his concern for all minorities living in Transcarpathia. This was only natural since so many of his friends are not only Rusyns but also Hungarians. He saw the Forum as a means of destroying communism. “The future of the world was seen in pink colors, i.e., looking at it through pink glasses.”

Because Kiev and Lviv have been pushing Ukrainian nationalism, the Ukrainian government has accused Fr. Бок 16

О СИТУАЦИЇ У ХТОРЕЙ ШЕ НАХОДЗА РУСИНИ НА ЗАКАРПАТ’Ю

Пише

Др. Мишел ПАРВЕНСКИ Назарет, ПА, ЗАД

Т

ого лєта сом мала розгварку зоз Петром Ґалицином (Peter de Galitzin) хтори уключени до Русинского руху ище од 1988. року. Петрo ше народзел у Ужгородзе 1958. року, а його оцец Алексей бул народзени 1923. року у Будапешту. Року 1920. Петров дїдо Петро (1888-1955, по нїм достал мено) имиґровал зоз Русиї до Мадярскей, до Будапешту и достал потвердзенє од Министерства нукашнїх дїлох Мадярскей же може хасновац його дворянску титулу у цалей Мадярскей. Петров оцец Алексей дипломовал на Уметнїцкей академиї у Милану, Италия. После другей шветовей войни вон жил у Штутґарту, у Заходней Нємецкей дзе постал предсидатель Союзу русийских емиґрантох. Року 1951. тайна служба НКВД (познєйше КҐБ) го киднаповала под час нащиви Берлину. Бул заварт и, осудзени на 25 роки цемнїци и послати до ґулаґу у Сибиру насампредз прето же бул потом ок арис тократс кей Герб фамелиї Ґалицин фамелиї. По Сталїновей шмерци його оцец Алексей бул ошлєбодзени и регабилитовани 1956. року. Перше ше сцел врациц до Нємецкей алє ше потим ришел преселїц до Ужгороду дзе стретнул свою будуц жену Марту Петракович и оженєл ше. Винчали ше 1957 року. Алексейов оцец Петро нїґда вецей нє прилапел совєтске державянство, цали свой живот ше тримал за поданїка Мадярского кральовства. Алексей робел у Ужгородзе як уметнїк. Умар 1979. року. Шицки предки по боку Петровей мацери Русини и шицки су зоз подруча Ужгороду. Дїдо його мацери Марти

Мац Марта, Петро и оцец Алексей. Фотоґрафоване на дзень кед Петро рушел до першей класи (1965) РУСНАЦИ У ШВEЦE

Dmitri Sidor of national separatism and anti state activities due to his declaration that he has been denied basic civil and political rights in regards to his Rusyn nationality and his Rusyn language. He has also stated that Rusyns feel like they are in a Ukrainian concentration camp due to Ukrainian being recognized as the only nationality and language. Peter stated that instead of the other Rusyn organizations in Transcarpathia joining and helping him,” they were on the side of the fascist policy of Yushchenko – pure fascist.” Under the last presidency, all national schools in Ukraine were closed. Ukrainization was forced on the population. The government tried to pass a law that if anyone was found on the street who was not speaking Ukrainian, they would be arrested and put on trial. National parties still exist from the last election, however, no minority parties are allowed. It is too early to judge the new president. Peter stated that if the fascists don’t try to maneuver Yanukovich, the Rusyns may have a chance.

However, he doesn’t know if he will support the Rusyn movement because of their internal quarrels.

There are four Rusyn organizations in Transcarpathia, however, they are completely split instead of being one cohesive unit. There is even fighting among the organizations themselves. Some individuals want to be more important than others and can’t see that the only way that they will get anywhere is to work together. The will of the people is comparatively weak. In 1991 there was a referendum asking the population if they wanted an autonomous state within Ukraine. Authorities in Transcarpathia shot down the autonomy issue. Galitzin feels that the one big opportunity to gain autonomy was not pursued properly. He doesn’t think that there will be another opportunity like the one that was missed. The Rusyn individuals in the organizations won’t consolidate and are unable to comprehend that this is the only way they will obtain success.

They think only about themselves. Nowadays there are too many Ukrainians from other parts of Ukraine who have moved to Transcarpathia and they could care less about autonomy and wouldn’t vote for it. After WWI, the Treaty of San Germaine granted self government to Subcarpathia Rus. However, due to internal squabbles among the Slovaks, Hungarians and Czechs, Gregory Zhatokovich, the first governor of the province resigned due to the failure of Prague to grant the province autonomy. Masaryk kept

Петро Ґалицин зоз супругу Елизавету, 2005. у Києве РУСНАЦИ У ШВEЦE

Петракович бул єден зоз власнїкох Токайских винох односно винїцох. Вон садзел и ширел токайски винїци пред тим як их комунисти одняли и запрепасцели. П е т р o , практично, цали свой живот уключени до медзи народ ни х одошеньох. Вон здобул наукови ступень зоз хемиї на Ужгородским державним универзтету, медзитим його теза була з обласци психолоґиї и медзинародней дїялносци. Вон бул єден зоз утемельовачох Интернационалного форума України хтори Петро кед дипломовал на почал з активосцу 1987. Универзитету 1983. року року. Теди 147 рижни меншински орґанизациї були члени того Форума, уключуюци ту и пейц зоз подруча України. Мадяре поволали Петра же би им бул на чолє (вон чечно бешедує и по мадярски). Руси го тиж потримали же би бул мадярски посланїк у варошским совиту. Од часох кед Форум престал з роботу вон мал жаданє же би го реорґанизовал. Вон ше уключел до роботи Форуму насампредз пре свою заинтересованосц за шицки меншини хтори еґзистовали на Закарпат’ю. То було цалком природне понеже вон ма велїх приятельох нє лєм зоз шорох Русинох алє и Мадярох. Вон видзел Форум як можлїве средство за розбиванє комунизма. Будучносц швета була у целовей фарби т.є. кед ше на ню патрело през целовo окуляри.

УКРАЇНИЗАЦИЯ ЗАПРОВАДЗОВАНА НА СИЛУ Понеже Києв и Львов помагали рост українского нацонализма, власц на України обвинєла о. Дмитрия Сидора пре национални сепаратизем и антидержавни активносци пре його декларацию же му були онєможлївени основни цивилни и политични права у поглядзе його русинскей националносци и його русинского язика. Вон тиж твердзел же ше Русини чувствую як кед би були у українским концентрацийним лаґре понеже Українци були преглашовани як єдина националносц и язик. Петрo констатовал же место же би ше други русински орґанизациї на Закарпат’ю приключели ґу о. Сидорови и помогли му, потримали го, вони були на боку Ющенковей фашистичней политики – чистей фашистичней политики. Под час остатнього периоду предсидательованя Ющенка шицки национални школи у України були позаверани. Українизация була на силу запровадзована над шицким жительством. Власц пробовала преґурац закон же кед ше було кого чує на улїчки же нє бешедує по українски вон будзе гарештовани и упутени на суд. Национални партиї нормално еґзистую и после остатнїх виберанкох, медзитим, меншински партиї забранєни. Затераз ище вчас же би ше оценьовало поцаги нового предсидателя. Петрo винєсол думанє же кед же ше фашистом нє уда манипуловац зоз Януковичом, Русини можебуц ище вше маю шанси. Медзитим, Петрo ище вше нє зна чи да потримовку Русинскому руху пре нукашнї звади у його рамикох. Бок 17

stating that the Rusyns were not ready for autonomy.

However, if the Rusyns themselves, including American Rusyns who played a part in the Scranton Resolution had openly voiced their concerns, autonomy may have been granted. Masaryk also contributed to the division of Subcarpathian Rus by encouraging Russians and Ukrainians to settle in the area. These two factions had their own political and national agendas, which helped to weaken the Rusyn cause. This is happening at an even greater pace today with an influx of Ukrainians from the eastern part of the country and Russian speaking Ukrainians from Kiev who are better off financially than most others in the Transcarpathian Oblast. They are buying up land and abandoned houses in villages and building ski resorts.

Грекокатолїцка катедрала у Ужгородзе Greek Catholic cathedral in Uzgorod They don’t care about the environmental destruction of the forests or the eradication of a way of life in the villages. That statute was transferred on the 21st of December 1918 to carry out the Rusyn autonomy of Transcarpathia. According to Law No 10 of Hungary, the autonomous Rusyn Republic of “Ruska Krajna” freely seceded from Hungary to become part of Czechoslovakia on September 10, 1919. One of the provisions of the treaty was that the Rusyns were to have an autonomous national parliament.

Much of this has been kept hidden from the people. At the time of the treaty, even the Hungarians supported the Rusyns. However, the national policy of Ukraine has always used different organizations of minorities for their own benefit. Peter knew that all minorities in Transcarpathia had to be consolidated to work together. He tried to work on this – thus the International Forum. The Ukrainian organizations which joined did so because they felt that the policies of the government in regards to a Ukrainian nationalist country would affect them and that they had to fight against this and this continues to be a concern.

The Rusyn situation hasn’t changed since I interviewed Mr. Galitzin last summer. He feels that it has stagnated. Organizations are always changing their names; there are even two different societies in the same Бок 18

На Закарпат’ю єст штири русински орґанизациї, медзитим, вони цалком одвоєни єдна од другей место же би були єдна когезийна цалосц. Там панує нєпреривна борба медзи тима орґанизациями. Даєдни поєдинци жадаю буц значнєйши як други и нє можу похопиц же єдина драга же би досягли свойо цилї то заєднїцка робота. Жаданя народу углавним досц нїяки. Року 1991. на референдуме було питанє о тим чи жителє сцу же би їх край мал автономни статус у односу на Україну. Власци на Закарпат’ю зопарли розправу о автономним питаню. Ґалицинови ше видзи же єдна велька можлївосц же би ше утвердзело автономию нє була вимагана на одвитуюци способ. Вон нє вери же ше ознова укаже така нагода як тота цо була препущена. Поєдинци медзи Русинаму у тих орґанизацийох ше нє жадаю консолидовац и нє можу похопиц же зєдинєнє то єдина драга же би мали даякого успиху. Вони думаю лєм о себе и на себе. У новших часох єст надосц Українцох хтори ше з других крайох України населєли до Закарпат’я и хторих автономия нє интересує та би найвироятнєйше анї нє гласали за ню. По законченю Першей шветовей войни з Мировну догварку у Сент Жермену була одобрена самоуправа за Подкарпатску Рус. Медзитим, пре нукашнї спричканя медзи Словаками, Мадярами и Чехами Ґеоргий Жаткович, перши ґувернер тей провинциї задзековал прето же Прага нє окончела свою часц обовязкох и нє дала провинциї автономию. Масарик одцаговал твердзаци же Русини нє були порихтани за автономию. Медзитим, понеже Русини (а ту мож уключиц и америцких Русинох хтори мали значну улогу у виробку Скрантонскей резолуциї), отворено виношели свойо зауваги пре таки поцаги, автономия мушела буц на концу одобрена. Масарик тиж так допомогол дзелєню Подкарпатскей руси зоз храбреньом Русох и Українцох же би ше насельовали у тей обласци. Тоти два фракциї мали свойо окремни политични и национални програми хтори допомогли слабеню русинскей ствари. Тото ше одбува зоз ище векшу швидкосцу нєшка зоз прилївом Українцх зоз восточней часци жеми и Українцх зоз Києва хтори бешедую по русийски а хтори финансийно стоя вельо лєпше як векшина других у Закарпатскей обласци. Вони купую жем и напущени хижи у валалох и будую терени за скиянє. Вони нє водза старосц о тим же ше так кончи знїщованє животного стредку и лєсох або о знїщоваю способу живота у валалох. Тот закон бул прилапени 21. децембра 1918. року же би установел русинску автономию на Закарпат’ю (Подкарпатскей Руси). У складзе зоз Законом ч. 10 Мадярскей автономна Русинска република “Руска країна” ше зоз шлєбодну сецесию одвоєла од Мадярскей и постала часц Чехословацкей 10. септембра 1919. року. Єдна з одредбох того контракта була же Русини буду мац автономни национални парламент. Вельо з того було крите од народу. У чаше кед тот контракт бул актуални аж и Мадяре потримали Русинох. Медзитим, национална политика України вше хасновала розлични орґанизациї меншинох же би на тим профитовала. Петрo ясно знал же шицки меншини на Закарпат’ю треба же би були обєдинєни и робели вєдно. Вон пробовал робиц на тим праве през Интернационални форум. Орґанизациї националносцох з України хтори ше уключели до форуму тото зробели прето понеже чувствовали же политика власцох у вязи зоз українску националистичну державу будзе уплївовац на нїх и же ше буду мушиц бориц процив того и тото шицко ше предлужує як проблем и дзень нєшка.

ТРЕБА ОБРАЗОВАЦ МЛАДИ РУСКИ ПОКОЛЄНЯ Ситуация у хторей Русини ше нїч нє пременєла од теди як сом бешедовала зоз паном Ґалицином прешлого лєта. Йому ше видзи же шицко аж и стаґнировало. РУСНАЦИ У ШВEЦE

building who constantly clash with one another. There is a Duchnovich society which meets in a building across from the concert hall and which was used for workers under the Czech government. They can’t even agree to let other groups use their building for concerts or even playing bridge. He states that the Duchnovich Society is not well organized and doesn’t do a very good job in spreading the ideas of the Society.

Peter feels that there is always hope – hope is the last thing to die.

Prof. Magosci made a statement in the Rusyn history course at Presov University that the reason the Rusyn movement in Transcarpathia has not succeeded as in other countries is due to the fact that there are no women in the organization. I relayed this to Mr. Galitzin. He stated that there are women in the organization who are very serious about the Rusyn movement.

Their names are known Грекокатолїцка церква у Мукачове among all the minoriGreek Catholic church in Mukacevo ties and other nations.

Clearly there is some confusion about the facts.

Due to the nationalization policy of the government, national schools which were closed three years ago reopened this year. However, even if courses are offered in the native language, the final exam is supposed to be in Ukrainian. This is absurd. Especially for the Romanians, Ukrainian is too difficult a language to learn; they prefer Russian. Galitzin made the statement that there is the same percentage of Rusyns in the population of Transcarpathia as there was in the Hungarian kingdom at the beginning of WWI. I asked him if the Rusyns need help. He stated that “we don’t need any help.” What he implies by this is that Rusyns won’t do anything on their own if outside sources give them help. He feels instead that education is very important for Rusyn youth that books for children with folk tales and fairy tales need to be provided. Funds should be given to Padyak Publishing. He needs sponsors and can’t print the books without financial help. The kids don’t need school books but instead need books which portray their Rusyn roots. They are taught starting in elementary school that the Ukrainian civilization and language are the most ancient in the world. Six year olds are very gullible and their eyes open wide when they hear such falsehoods. After four or five years young people forget Rusyn and consider themselves Ukrainian. In five to ten years the new generation of adults won’t even know that they are Rusyn. The Ukrainian nationalists will have won the battle. Books for РУСНАЦИ У ШВEЦE

Орґанизациї часто меняю свойо назви. У єдним будинку ше находза два розлични орґанизациї хтори нєпреривно нападаю єдна другу. Там и Духновичово здруженє хторе ма схадзки у будинку прейґа од концертней сали а хтори бул хасновани за роботнїкох у чаше Ческей власци. Вони ше нє можу соглашиц анї з тим же би допущели другим ґрупом же би хасновали їх будинок за концерти або голєм за бавенє бриджа. Пан Ґалицин констатує же Духновичово здруженє нє орґанизоване найлєпше и же нє роби найлєпше на ширеню идейох самого Здруженя. Петрo чувствує же надїї єст вше – надїя то тото цо умера остатнє. Проф. Маґочи мал констатацию под час курса русинскей историї на Универзитету у Прешове же єдна з причинох же русински рух на Закарпат’ю нє бул успишни як у других жемох и тота же нєт жени у орґанизациї. Я тото пренєсла панови Ґалицинови. Вон констатовал же у орґанизациї єст жени хтори похопюю барз озбильно русински рух. Їх мена познати медзи шицкима меншинами и другима нациями. Очиглядне же єст даяка помилька у вязи самих фактох. У складзе зоз националну политику власцох национални школи хтори були позаверани пред трома

На свадзби у Андрея Колчака 2005. року роками ознова отворени того року. Медзитим, и попри того же курси понукнути на язикох националносцох, закончуюци испит предвидзени же би бул по українски. А то абсурд. Окреме за Румунох українски язик досц чежки же би ше го учело и вони преферую русийски. Ґалицин тиж констатовал и тото же ше у популациї Закарпат’я находзи подобни процент Русинох як цо бул под час Мадярского кральовства на початку першей шветовей войни. Питал сом ше му чи Русином потребна помоц. Вон констатовал же “нам нє потребна нїяка помоц”. Тото цо суґерує така думка то тото же Русини нє зробя нїч зоз своїма моцами у случаю же им з вонкашнїх жридлох придзе даяка помоц. Место того вон чувствує же образованє барз значне за русинску младеж, же потребне обезпечиц кнїжки за дзеци зоз народнима приповедками и сказками. Средства за тото треба же би були дати Падяк Паблишинґу. Вон потребує спонзорох и нє може друковац кнїжки без финансийней помоци. Дзецом нє нательо потребни школски кнїжки як цо им потребни кнїжки у хторих описани народни живот и їх руски коренї. Вони учени уж на самим початку основней школи же українска цивилизация и язик найстарши на цалим швеце. Шейсцрочни дзеци наївни и лєгко поверя, їх ше очи отвераю широко и теди кед чую нєточносц, циґанство. После штирох або пейцох рокох млади людзе забуваю русински коренї и тримаю ше за Українцох. За пейц до дзешец роки нова ґенерация одроснутих людзох вообще нє будзе свидома же є, уствари, русинска. Українски националисти так достаню битку. Кнїжки за дзеци на їх родимим язику можу Бок 19

children in their native language can help combat this.

Also, more Rusyns from other countries need to travel to Transcarpathia and go into the villages to meet the people. Rusyn people in Ukraine need to see and experience the Rusyn nationalism that exists outside their own country. Mr. Galitzin is emphatic about this. The same suggestion was stressed in our discussions last year. WHERE ARE THE RUSYNS FROM THE REST OF THE WORLD? Mr. Galitizin feels that the only way the minorities will overcome the problem of Ukrainization is for all of the minority organizations to work together as one cohesive unit.

They have to see that more will be accomplished with larger numbers than just a handful of individuals. Peter proceeded to list the minorities which included Bulgarians, Russians, Romanians, Hungarians, Rusyns and to a lesser extent Czechs, Poles and Slovaks. The Ukrainians who don’t recognize Rusyns stated on the last census (2001) that there were approximately 1 million Ukrainians living in Transcarpathia and that their population had increased 3.4% from 1989 to 2001. However, considering that estimates of at least 800,000+ Rusyns live in Transcarpathia, then there are only 300,000 Ukrainians living in the oblast. Hungarians numbered approximately 152,000 individuals, Romanians, 32,000, Russians 31,000, Roma 14,000, Slovaks 5600 and Germans 3500.

Unfortunately, several of the Rusyns want to be heard above all the other Rusyns and promote themselves as the most important. They only think about themselves and not what is good for all minorities. There is also the problem of individuals who call themselves a Rusyn but when you talk to them, they have absolutely no idea of what is going on. I experienced this firsthand when I talked to a gentlemаn who came to my hotel and stated that he was Rusyn and involved with groups in Transcarpathia. He couldn’t answer any one of my questions, one of which was to give me the names of prominent Rusyn women involved in the Rusyn movement in Transcarpathia. The one fact he did mention was that most Rusyns don’t know the history of their ancestors which is not surprising considering forty years of communism and the lies spread by them concerning the existence of Rusyns.

Another aspect of Peter’s life of which I was unaware was his role in the renaissance of the Greek Catholic Church in Transcarpathia. He arranged for the first visit of Bishop Ivan Semedi to Hungary and the Vatican. He had visas made for him. In fact, all international relations with the Greek Catholic Church were made through his efforts.

He tried to hurdle all obstacles which other organizations gave up on and quit. He stated that Semedi spent more time with him than at home. There was so much work to do after the overthrow of communism; they had to start from point zero. His ties to the International Forum enabled him to carry out this work. He hopes that someday the International Forum may be reestablished in Transcarpathia - he doesn’t know when that will happen. Even though circumstances are difficult, he feels that there is always hope. While he has his doubts that Ukraine will ever get into the EU, if it ever does, he will Praise God.

Бок 20

помогнуц же би ше одбило таки напади националистох. Тиж так, требали би вецей Русини зоз других державох приходзиц до Закарпат’я, одходзиц до валалох и стретац ше зоз людзми. Русински народ у України треба же би видзел и почувствовал русински национализем яки еґзистує вонка з їх власней держави. Пан Ґалицин сиґурни до того же то так. Подобни инициятиви були наглашовани и у наших розгваркох прешлого року. ДЗЕ ЖЕ РУСИНИ ЗОЗ ЦАЛОГО ШВЕТА?

ЛЄМ ЗЄДИНЄНИ МОЦИ – ПРАВДИВИ МОЦИ Пан Ґалицин чувствує же єдина драга по хторей меншини можу надвладац проблем українизациї то же би шицки меншински орґанизациї робели вєдно як єдна компактна цалосц. Вони треба же би похопели же вельо вецей здобуду зоз векшим числом преднякох як лєм зоз малу гарсточку поєдинцох. Була сом нєсподзивана зоз велькосцу числох меншинох хтори жию на Закарпат’ю кед ми Петрo презентовал податки. На остатнїх пописох число Українцох и Русинох було виражоване вєдно (понеже власц одредзела же Русини то Українци ) медзитим, оценює ше же єст коло 800.000 Русинох, коло 300.000 Українцох, 152.000 Мадярох, 32.000 Румунох, 31.000 Русох, 14.000 Ромох по даскельо тисячи Словакох и Нємцох. На нєщесце, даскелї спомедзи Русинох жадаю же би їх глас бул понад шицких других Русинох и промовую себе як найважнєйших у руху. Вони думаю лєм о себе и на себе а нє на тото же цо добре за шицки меншини. Зявює ше ту ище єден проблем одредзених индивидуох хтори за себе гуторя же су Русини алє кед ви з нїма бешедуєце вец похопице же вони абсолутно нє маю поняца о чим то, уствари, идзе слово. Я то почувствовала на своєй скори, як ше гвари, кед сом бешедовала зоз єдним паном хтори пришол до мойого хотелу и твердзел же є Русин и же є покапчани зоз ґрупами на Закарпат’ю. Вон нє могол дац одвит анї на єдно мойо питанє, а єдно спомедзи нїх було же би ми дал мена визначнєйших Русинкох хтори уключени до Русинского руху на Закарпат’ю. Єдини факт хтори вон спомнул а хтори мал кельо-тельо смисла то же векшина Русинох нє познаю историю своїх предкох цо нє дацо нєсподзиваюце кед ше ма у оглядзе штерацец роки под комунизмом и рижни циґанства ширени у тим перодзе у вязи зоз постояньом Русинох. Други аспект Петрового живота о хторим я нє була свидома то його улога у ренесанси Грекокатолїцкей церкви на Закарпат’ю. Петрo пририхтал шицко цо було потребне за першу нащиву владики Ивана Семедия Мадярскей и, потим, у Ватикану. Вон особнє направел визи за владику. Фактично, шицки медзинародни контакти зоз Грекокатолїцку церкву були зробени дзекуюци праве його усиловносцом. Вон пробовал звладац шицки препреченя од хторих други орґанизациї давно дзвигли руки и престали на тим робиц. Вон констатовал же Семеди препровадзел вецей часу з нїм як дома. Було барз вельо роботи и конченя потим як звалєни комунизем, вони мушели починац буквално од нули. Його вязи у Интернационалним форуме оможлївели му же би до конца виведол тоту роботу. Праве прето вон ше наздава же єдного дня Интернационални форум будзе ознова обновени на Закарпат’ю, медзити, вон нє зна кеди ше таке дацо може збуц. И попри того же дума же обставини чежки, Петрo чувствує же вше єст простору за надїю. Тиж так вон ма особни подозривосци же ше України було кеди уда войсц до Европскей заєднїци, а кед же ше єй тото уда, вон на тим будзе подзековни самому Господу.

РУСНАЦИ У ШВEЦE

ЗОЗ РУСКEЙ ЛИTEРАTУРИ Irina GARDI KOVA^EVI^

Обявюєме ище єдну приповедку лєбо, лєпше поведзене, сказку зоз збирки 25 сказкох о Керестуре авторки Ирини Гарди Ковачевич. Авторка змесцела сказки, спрам їх змисту и характеру, до трох часцох—”Медзи яву и сном”, “Орубенца хронїка” и “З двора дзецинства”. Сказка “Хованєц” з часци “Медзи яву и сном”.

S

lu~i {e `e {e dakomu, yk ked bi odkril tajnu, uda napravic takpovesc prej} noci taki zaobrati u vlasnim `ivoce `e z tim nwspodziva i samogo sebe i drugih. Yk ked bi ovladali z dayku ma}ix zoz htoru mo`u toto co {e <m potedi nw udavalo, odrazu <m {icko idze od ruk, ka`du zadumku vitvory, zroby co{ka co {e drugim n<yk nw mo`e ponovic. Za takogo na{o stari znali povesc `e {e narodzel u bilej ko{ulqki, a za togo komu naraz barz ru{elo na dobre gutorelo {e: - Tot ma hovanca!

Tajnu o hovancovi Rusnaci znax od daven davna, alw, kelqo nam poznate, n<hto n<}da n<komu nw znal to~no rozpovesc o ~im {e to robi. Polutajni {e {eptom prepripovedovali, vecej to bulo nagadovanw z pocerpanqom, `e {e tu robi o ~im{ik stra{nwj{im i od {merci, ~im{ik co caga ~loveka do cmoti z kotrej {e nw vraca. O hovancovi {e nw pristavalo be {edovac, bo bi to bulo u~astvovanw u tvorenx mo`l<vosci dogvarki z nw~istim - z dyblom. A zna {e co dyblovi treba od ka`dogo znas, od ~loveka von bere lwm wdno, najdragocin{e, toto co pripada Bogovi - du {u! Ta ked ~lovek za daco o~erda du{u, totu dragocinosc od Boga datu, toto co nas tvori ~lovekom, traci i carstvo nwbesne!

Nia, co zme o dlugi ~as vipitovany najstar{ih lxdzoh doznali o hovancovi. To osoba kotra nw ~lovek, bo go nw narodzela `ena, an< nw `ivotiny, bo be{eduw, nw dybol, bo ~lovekovi nw mo`e robic zle, an< nw Bog, bo w nw vsemo`l<vi. Prave preto `e {e nw zna zoz si}urnoscu co w, od nqogo treba stran<c. Telqo zname `e hovanwc nastava z togo calkom malogo va<~ka co {e dakedi zna najsc u gn<zdze dze {e kuri nw{u.

Dahto bi povedol `e {e to znwsla kura co {e u` vinwsla, ta wj to ostatnw va<~ko, wst takih kotri pre Бок 24

{ve~ux `e take va<~ko nw{e kogut, a wdni za{ odmahux z glavu i pre{ve~eni su `e to daco, co {e nw {me an< spominac, podrucuw lxdzom `e bi ih navedlo na spokusu probovac vihovac hovanca. Uglavnim, va<~ko po {ickim zdabe na kurovo, lwm po velqkosci w take yk golubovo. Nw mo` povesc zoz si}urnosci i toto `e nuka ma `ov~ok i bilq~ok, bo {e n<hto nw od{melwl rozbic go.

Ked go znwsla yrabasta kuro~ka, to budze naisce, - gutori le}enda, - i a` tedi go mo` pohasnovac za vilygovanw hovanca. Zna~i, hovanwc to toto kur~atko, kotre {e vilygnw z va<~ka yrabastej kuro~ki, abo istogo takogo koguta. A co, ked va<~ko podrucela nwpoznata sila?! Wdno lwm ysne – kur~e nw {me vilygovac kvoka, alw ~lovek. Gej, va<~ko ~lovek mu{i no {ic polni tri ti`n< pod pazuhu, {icko robic prez dzenq, spac z n<m, a nw rozbic go! Kur~e kotre vilygnw n<yka kvoka nw prilapi, n<hto o n<m nw {me n<~ znac, a vono an< nw kur~e, alw yka{ stvora htora be{eduw z ~love~im glasom i vipolnxw {icki zadany. No, ta prave pre toto ostatnw, vel< probovali vilygnuc svojogo hovanca. Nw zna {e zoz si}urnoscu `e dahto vilygnul hovanca, bo i ked gej, nw {mel o n<m pripovedac – nwstali bi {icki jogo ~arivni mo`l<vosci.

Viroytno `e vel< i vel< probovali dostac hovanca, alw vipatra lwbo kura nw bula yraba, ~i va<~ko nw znwsol kogut, a mo`ebuc {e vel<m nw udalo vilygnuc kur~atko bo go nw za~uvali tri ti`n<, rozpu~eli, za~itali dn< i hto zna co i|e {e za tot ~as tajnogo no{eny malogo va<~ka pod pazuhu moglo slu~ic.

No, u` yk tam bulo, kelqo z togo bulo pravdi, za { lwm, slu~ovalo {e `e {e dakomu udavalo Yk in{ak potolkovac slu~a< ked dahto za krat{i ~as, takpovesc, z n<|ogo, stvorel velqki kapital, abo {e mu udalo o`en<c {e z prekrasnu ~i bogatu dzivku kotra pred tim an< ~uc nw scela o n<m, ozdravic bez vel<h doh-

РУСНАЦИ У ШВEЦE

toroh i l<koh, ta hto zna i|e kel< nowb~ekovani pod<< {e znali slu~ovac medzi lxdzmi prez tel< roki kelqo narod pameta.

- To nw~ista robota!

Davali {e komentari na taki nwob~ekovani zbuvany A `e robota nw bula ~ista tverdzelo nw lwm do{eptovanw kotre provadzelo pripovedku o hovancovi, alw i toto `e {e i tot co go mal nw {mel vidac. Nw {me {e pohval<c, a za~uvaj bo`e i|e dakomu go ukazac! Mu{i {e odtajovac go~ yk go drugi doperax, modly i prekl<nax.

E vel< probovali dojsc do hovanca to si}urno.

Bo {icko na per{i popatrunok vipatra lwgko, alw lwm sebe podumajce co {icko i yk treba zrobic: Per{e, treba najsc kurovo va<~ko, a male yk golubovo.

Druge, toto va<~ko mu{ela znwsc yrabasta kura.

Trece, va<~ko mu{i buc dvacec wden dzenq pod pazuhom, ta sebe ka`de mo`e zadumac yka to bri}a {icki roboti robic, a` i spac, wsc, kupac {e, a merkovac nw rozpu|ic va<~ko, an< go nw vipu|ic!

Est i {tvarte, i piyte, i {este usloviw; ked {e vilygnw skric go, ka`dogo dny go karmic i po<c, n<hto go n<}da nw {me vidzic, od nqogo vimagac vipolnwnw `adany, a n<komu {e z dostatim nw pohval<c! A co ked go mu{i znwsc yrabasti kogut?! A co ked to va<~ko nw znw{ene u gn<zdze alw podrucene hto zna od kogo?

Zna~i {icko toto co o hovancovi mo` pripovedac ostava lwm pripovedka. Alw, yk zname, pripovedki dakedi odkrivax najvek{i ~love~eski tajni i preto ih {e mu{i ~uvac, bo u n<h skrite {icko toto co vredzi preno{ic z kolwna na kolwna: od ~ukund<da po ~ukun-~ukun unuka!

Konw~no, ysne `e i toto co teraz vipripovedame nw mo` n<}dze preveric ta {e do togo wdnostavno lwm mu{i veric – i prenwsc dalwj.

No, a pripovedka bula taka: U wdnim na{im valalw bul wden sluga kotromu bulo meno Xlin. Od malx~ka slu`el po cudzih mawtkoh, a }azdove go primali na robotu lwm za kost i spanw u hl<ve, a mal pravo dostac dayki {matki pred Velqku nocu, a daco ceplwj{e pred Kra~unom. Dostaval von i dayki dinar~ok, alw to bulo lwm telqo `e bi sebe mogol na Kirbaj kupic dayki cuker, dok bul mladki, abo pogar vinka, ked {e zale}in~el i ked dakedi i po{ol do valalu. Take bulo wdnane, a }azdove yk }azdove, v{e patreli `e bi <m sluga bul co tun{i, ta mu kupovali take co l<h{e, podlwj{e, kotre {e i {vidko podarlo РУСНАЦИ У ШВEЦE

(a pravdu povedzene i mocnwj{i {mati bi dotirvali od telwj roboti kelqo Xlinko robel), tak `e Xlinko raz dva bul u gandroh kotri lwm nagadovali dakedi{nw oblw~ivo.

Pone`e bul {irota an< nw mal pri~ini zoz sala{u, dze }azdovi robel, odhodzic ~asto do valalu, ta mu to tak an< nw zavadzalo. Za{ lwm, sluhal von yk bire {e i drugi slugove pripovedali o porydnim odhodu do cerkvi, o shadzanx z drugima mladima, o tancoh i Kirbajoh, o {vetoh po valalw.

Na~ul von i totu pripovedku o hovancovi, ked {e raz na pradkoh dze {e zi{li drugi sala|anw zabe{edovali lxdze dok von u kuce lupal kukuricu. I, ked raz, zberaxci vajca po }azdinqovim rozkazu u gn<zdze na{ol male va<~ko, nadumal oprobovac svojo |esce. Polo`el von va<~ko pod pazuhu, ~uval go i gral zoz svo<m celom, i lwgal i staval z najvek{u nad<x za tri ti`n<. Bula `ima ta {e menwj robelo i kolo sala{u, bo po polqoh nw mo` bulo robic od {n<gu, a toto kolo hl<va Xlinkovi nw bulo ~e`ko porobic go~ i z wdnu ruku, bo drugu ~uval `e bi mu spod pazuhi nw vipadnul hovanwc.

Nw bulo ~udne }azdovi i }azdin< `e Xlinko vecej nw bul zainteresovani za pradki kotri praveli sala|anw, `e {e an< vnwdzelx an< na {veta nw pital do valalu, alw dze{ka }u yri, oba~eli `e hl<v postal ~istej{i yk do tedi, statok v{e po{oreni i porydnw nakarmeni i napowni, a Xlinko n<}da nw vipatral zunovani, alw roz{pivani {e prehodzkoval po dvore dze yko{ co mu lwm bulo povedzene, takoj bulo porobene.

Vec Xlinko po~al hodzic do valalu, otamalq prinwsol novi {mati za kotri mu }azda nw dal penw`i, a ked {e mu }azdiny opitala odkadz mu, von {e lwm o{mihnul: - Zoz na{porovanih penw`oh!

Rahovala }azdiny ~i x nw okrada, ozna~ovala sir i maslo kotre rihtala odnwsc predac na piyc, ~itala vajca kotri po~ala sama zberac, alw hibu n<yku nw vidzela. O wden ~as vidzeli }azdovo `e {e <h dzivka Senka zapatruw na v{e yko{ veselogo i pribranogo Xlinka, ta mu gvareli, tam a` dze{ka kolo Kra~una, ked {e wdnali novi slugove, `e go vecej nw scu, naj sebe glwda novogo }azdu.

Yk ked bi toto Xlinka n<~ nw zabri}ovalo, gvizdaxci pozberal svojo {matki i po{ol do valalu.

Nwodluga na sala{ scigla vistka `e <h dakedi{n< sluga kupel {umnu hi`u, a vecka, toto jogo buv{ih }

Бок 25

azdoh i|e bar`ej nwspodzivalo - i daskelqo golqti `emi. Ked go vidzeli yk na ko~u do kotrih zapragnul dva krasni bo}ari pri{ol z wdnu star{u `enu z valalu yk pita~ku pitac <h dzivku za `enu, nw mali pri~inu nw zlo`ic {e zoz takim `ecom, ta napraveli pitanki i priyli dakedi{nqogo slugu za svojogo `eca. Svadzbi nw bulo, bo Xlinko nw mal n<kogo svojogo, a` an< bl<zkih pajta{oh bo odrosnul u polx, na sala{u, alw to mladim nw zavadzalo. U`ivali u svo<m |escu i robeli kolo obisca i u polx yk robeli i drugi lxdze u valalw.

Alw, ked mlada nwvesta Senka vo{la do obisca i po~ala }azdovac {icko {e wj yko{ bar`ej pa~elo yk u roditelqskim dome. Bo {e ukazalo `e x mu` tak lxbi `e wj n<~ nw prevredzi i `e ked daco po`ada za sebe lwbo do obisca, pred mu`om, xtredzenq bi wj mu` vipolnqoval `adanw. [icko bi bulo u {ore lwm ked bi {e tot isti wj Xlinko, yk vona dumala, nw spravoval yko{ ~udnw: Kolo pasu na {trand`}u trimal klx~ od komorki do kotrej x, }azdinx obisca, n<}da nw pu|el.

Oba~ela vona `e von do komorki nw zahodzi ka`di dzenw, alw, ukazalo {e, yko{ v{e posle togo yk vona daco po`ada. A` daskelqoraz viprobovala: vidumala daco `e sce, ta stregla za mu`om, vidzela yk von odmika komorku i na kratko uhodzi do nwj, alw {e v{e zamika zodnuka `e bi vona za n<m nw vo{la.

Postavkala mlada nwvesta pred komorkovima dzvermi, ta {e wj prividzelo `e ~uw yku{ be{edu, alw to lwm na kratko i n<yk nw mogla rozoznac ~ij to glas okrem mu`ov i|e ~uc!

Odhodzela Senka-nwvesta kedi-nwkedi do maceri i oca na sala{, ta {e spo~atku barz ce{ela u svo<m novim dome, alw {e wj maceri udalo vidajkac i tajnu o zamknutej komorki. Tota tajna ozda i|e bar`ej yk co rozpinala nwvestu, rozpinala i wj macer, ta {e voni dva nw raz radzeli yk bi vikuhtaric za Xlinkom, co to von robi u tej komorki, a i|e bar`ej z kim be {eduw, bo bulo o~ivisno `e tam daco, abo dakogo skriva.

- Ked budzece ve~erac, a ti mu do vina ulwj dakus uvarenej makovini: to toti makovo glavki co ostavax ked {e vitre{e mak, nadumala Senkova mac I dala wj torbi~ku z makovinu, tima praznima glavkami po|ikanogo maku. - Ta von od tej makovini dobre za{pi, ti mu vec lwgko ve`nw{ klx~ i odomknw{ komorku. Ta ce vecej nw budze mu~ic! A mo`em ci povesc `e i mnw korci, bo y davno dumam `e von mu{i mac hovanca. Tak {e zmognuc yk co {e von zmogol, nw mo` zoz slugovany Tak i bulo. Nwvesta posle ve~eri ponukla mu`ovi pogar vina do kotrogo ulyla odvarku od

Бок 26

makovini co navarela dok wj mu` bul po roboti u valalw i von naisce barz tvardo zaspal. Odvyzala vona {trand`ok z jogo pasu, v`ala klx~ i vo{la do komorki. Tedi i|e nw bulo elektriki, alw {e {vicelo i hodzelo z vitrijonovu lampu, ta ked {e prehodzelo z hi`i do hi`i lampu {e mu{elo preno{ic i tak o {vicovac oprez sebe. No ta tak i Senka z lampu u wdnej ruki, a z klx~om u drugej odomkla komorkovo dzveri, a z lokcom <h drilwla na nuka I voni {e otvoreli. [vetlo vo{lo do malej prostori< u kotrej na pol<ci oprez nwj, Senka zba~ela yk ku~i male, |upene yrabe kur~atko.

- Pri{la {i po svojo nw|esce? - ozvalo {e kur~e }u nwj zoz lxdskim glasom, a z drobnima } ombi~kovima o~mi zapatrelo {e na nx.

Nwvesta zvre|ala od strahu, lampa wj vipadla z rukoh, rozbila {e i z nwj vi~urel vitrijon kotri {e takoj zapalwl. Xlinko {e od togo vresku targnul zoz sna, pribegnul, hvacel sebe `enu za pas i vinws na dvor i tam wj pri studn< z kablom vodi zaga{el sukn< kotri {e na nwj od spodku zapalwli. Alw hi`u i {icok mawtok ogwnq {vidko prel<}nul. O hovancovi n<hto vecej n<~ nw ~ul, a toti dvojo, hudobni Xlinko i jogo `ena, za kotru gutoreli `e pre ogenq zi{la z rozuma bo rovno pripovedala o ykim{ik kur~ecu co be{eduw yk ~lovek, po{li bire{ic do {vekra. Isti bul nw barz radi priyc ih, alw mu `ena, ~uvstvuxci `e w i sama vinovata za nw|esce kotre zna{lo wj dzivku, nw dala mira dok ih nw priyl.

U valalw bulo lxdzoh kotri nagadovali co {e slu~elo, primahovali z glavu i do{eptovali {e, dokazovali `e {e zoz nw~istima silami nw treba an< radzic an< vadzic, a `e toti dvojo i|e i dobre pre {li. Od tedi nw bulo ~uc `e bi dahto proboval odhovac hovanca, a o n<m {e lwm pod ~as dlugih `imskih ve~aroh pripovedalo na pradkoh, ta ked bi dakogo z tih dzecoh co sceli ostac co dlu`ej budni i visluhovac co star{i pripovedax, poslala } azdiny do komorki prinwsc zoz sakajtovika pukani ma}o~ki, abo pukanki, voni v{e odhodzeli po dvojo i kvi~aci {e vracali, bo {e im a` prividzovalo `e tam, u kuce {edzi dayke kur~e. Znalo buc `e {e dayki fi}lyr proboval na{al<c, ta {e docagnuc do komorkovih dzveroh i ozvec {e tak yk spod mirici, na grubo, ta {e dzeci rozbegovali yk spla{eni ga~ata, a strah ih rozbudzel tak `e {e i ked odhodzeli domu oglydali za sobu.

РУСНАЦИ У ШВEЦE

НОСТАЛҐИЯ И НОВИ ПРИСЕЛЄНЦИ (2)

Пише:

Ш

ицко тото сом видзел або сом голєм инсКичeнeр, тинктивно чувствовал Канада одвиванє тих носталґичних процесох при наших виселєнцох од часох як сом и сам сцигнул до Канади стредком 90-тих. Розуми ше, були ту и приповеданя скорейших виселєнцох зоз хторих ше могло лапиц знаки їх носталґиї и способи їх борби процив нєй односно розришованя психичних напнутосцох у своєй души. Анализовал сом тот феномен глєдаюци голєм якитаки мири хтори помагаю ублажиц исти и нєодлуга сом мал призначени даскельо практични совити хтори, верим, голєм кущичко могли помогнуц особи обнятей з носталґию же би ше з ню борела. Таки совити були потребни окреме женом (жени як чувствительнєйши нє можу прикриц тот процес, вони ше му отворенше придаваю и отворенше и прилапюю помоц, хлопи ту баржей “кощаки” и менєй указую свойо носталґични напнуца ). У розгварки зоз даєднима особами сом предкладал таки мири: Гавриїл КОЛЄСАР

● Полож на єден бок шицки причини хтори “ЗА” живот и роботу у новим швеце а на други бок шицко цо “ПРОЦИВ” того, вец поровнай тоти два боки и пробуй обєктивно, кельо то у твоєй моци, одмерац же цо у цалей ствари розумнєйше, односно хтори бок ма вецей чежини ● Остарай ше же би ши НЄ МАЛ/А шлєбодного часу (прето же у шлєбодним чаше думки найлєгчейше блукаю там дзе нє треба). Треба знац же тот хто завжати, хто нє ма кеди, тот и носталґию досц лєгко преруци прейґ глави. ● У шлєбодним чаше слухай касети або ЦД-и зоз музику хтору ши там, у Войводини, любел/-а ● Пробуйце ше, як фамелия, так орґанизовац же бисце кажди викенд, кед то РУСНАЦИ У ШВEЦE

ґични вдереня: можу слухац нєпреривно даєдну зоз 500 и вецей радио станїцох у жемох бувшей Югославиї, по їх вибору, можу патриц емисиї Рускей редакциї ТВ Войводина (або ище коло 30-40 други ТВ станїци зоз старого краю), и то так як кед би шедзели там, у Войводини, и патрели. Можу читац, кед жадаю, новини “Руске слово” скорей як их достаню предплатнїки у Войводини, можу читац и на дзешатки други новини зоз старого краю. А шицко тото, у каждим случаю, ублажує носталґични пориви, пополнює празнїни хтори наставаю у процесу ‘селєня свидомосци’ о месту пребуваня зоз старого до нового краю. Живот ми принєсол спознанє о ище єдним барз важним и мотивуюцим елементу борби процив носталґиї. Упознал сом ту єдну панї, Нємицу по походзеню, хтора у Канади од 1952 року. Вона ше под час нашей конверзациї културно, индискретно розпитовала и о тим як зме, як нови доселєнци, и кед сом спомнул же маме покус и “носталґичну горучку” вона лєм кратко виповедла: “Купце хижу!” Я тому нє дал такой нєзнам яку увагу, алє сом познєйше о тим роздумовал и похопел же у борби зоз носталґию барз важна кажда МОЦНА мотивация особи за дацо у блїзкей будучносци. А кед купице хижу або квартель, ви направели огромни крочай напредок у звладованю носталґиї понеже ше цала фамелия обєдинює на задаткох планованя цо и як зоз нову хижу - треба обилїц, треба попораїц, треба можебуц тепихи заменїц, даґдзе плочици залїпиц, треба намесциц пар просториї та ше вибера ствари у предавальньох (верим же то за жени окремни лїк), з єдним словом цали спектер позитивних помакох у звладованю носталґиї понеже зоз купованьом хижи ви, уствари, биєце фундамент новому фамилийному гнїзду цо, у сущносци, основа шицкого у борби з носталґию. Та, прето, и нєшка дзекуєм тей достоїнственей Швабици на тим єй кратким “Купце хижу!” а тоти слова щедро преношим шицким нашим новим уселєнцом як найлєпшу файту вакцини процив тей нєзаобиходней носталґиї.

хвиля оможлївює, даґдзе вишли голєм на 4-5 годзини, на даяки места за одпочивок, за вилєт, або до нащиви дачому цо нєкаждодньове, цо туристична атракция а з цильом упознаваня тей ище вше “цудзей” жеми (“цудза жем” твори у людскей єдинки нєсиґурносц, стриманосц, корч та прето потребне пошвидшац процес упознаваня “цудзей” жеми и єй людзох бо ше ю так и скорей “усвої” а з тим особа почина чувствовац векшу сиґурносц зоз чим, напевно, слабя носталґични пориви) ● Кед можеце, дружце ше зоз себе подобнима людзми / фамелиями, черайце искуства, приповедайце о шицким, нє заверайце ше лєм до кругу своєй фамелиї ● Кед вам ше дацо видзи “глупе” цо од вас вимагаю на роботи або же би сце ше так справовали, нє одбивайце тото ТАКОЙ зоз даяким ґадзеньом алє пробуйце о тим роздумац прецо то вони праве так сцу а нє по нашому, як ми научели. Адаптация, навикованє на тутейши правила живота то барз важна часц процеса – цо ше скорей адаптуєце на їх способ роздумованя, на їх правила бависка, з тим скорей даєдни покус чудни ствари буду лєгчейше “брани ґу шерцу”. Або, з другого угла, гоч як сце прешвечени же дацо “барз глупе” и же им праве ви укажеце як ше то роби, же их праве ви пременїце, научице их по нашим систему роздумованя – з того вашого думаня у 99% случайох нє будзе нїч. Ми тот швет сущно пременїц нє можеме “на свойо” та нам остава лєм можлївосц же бизме ше адаптовали на ньго або нє. Мило ми же и тераз, 10 и вецей роки познєйше, даєдни спомедзи моїх “пациєнткиньох” знаю з подзековносцу приповедац о тим як сом их совитовал и СТАРЕ ДРЕВО (НЄ) МОЖ як сом им, з тим, и помогол. ПРЕСАДЗИЦ Теди, 90-тих рокох, интернет лєм наставал. Нєшкайши нови уселєнци Час уж помали закончовац маю, на щесце, ише ширши спектер тему. Остало ми лєм прекоментаровац можлївосцох же би ублажовали ностал- тоти наводи при концу писма Бок 27

мойого приятеля Болхорвеса. Чи ше тот чловек, цо є у Канади зоз двоїма дзецми, враци назад до Керестура кед пристанови дзеци, то нїхто нє зна и то нє мож пророковац. Уж и прето же “кажде ковач свойого щесца”, судьба каждого виселєнца то його особна судьба, нєт даяки окремни клишеи хтори мож применїц як даяке универзалне ришенє. Кед у тим чловекови носталґия латентна, кед ше нє привикнул на нове место пребуваня алє му перше место животного пребуваня и далєй найкрасше на швеце, вон ше напевно враци там. Нєт причин же би ше нє врацел. Вироятно ма заробене надосц, ушпороване, кед є у пензиї вец ма и солидну пензию, та и да путує раз або двараз рочнє ґу дзецом, то нє представя нїч окремне за ньго. Бо, кед нє инше, векшина виселєнцох, на одредзени способ, поставаю шветово людзе а кед то гварим, думам на тото же их живот у далєким швеце, на цалко м р о злич н им м есце о д леґендарного ‘керестурского хотара’ нєзаобиходно научи же би хасновали велї добродїйства чловечества хтори звичайному чловекови у керестурским (дюрдьовским, коцурским, миклошевским, ораховским) хотаре лєм “мислена именица” як ше то гвари по сербски – путованє на авионох, хаснованє и рушанє по рижних интернационалних аеродромох, путованє на вельких ладьох, воженє автох по супермодерних автодрагох зоз численима “петлями”, знаходзенє у меґаполисох (метро и подобне), знанє анґлийского язика окреме значне у тим шицким итд. итд. Нам познате же ше векшина наших ґастарбайтерох у жемох Европи врацела назад до жеми кед постали пензионере. То вирятно бул їх лоґични поцаг. Кед слово о Ани Сабадош, дакедишнєй керестурскей месарки, я би ту нє ширел з пояшньованьом. Єст народна присловка хтора глаши одприлики так “старе древо нє мож пресадзиц”. То так, кед ше патри ґенерално. Насправди, чежко то особу хтора на свойо 65 або 70 роки пойдзе до иножемства, чежко ю научиц новому способу живота, новому язику, новим обичайом, чежко ю навикнуц на нове животне окруженє. Так було и у тим случаю, Ана Сабадош пошла гу своїм троїм дзецом хтори уж од скорей Бок 28

жили у Канади и заволали ю наздаваюци ше же ше вона годна прилагодзиц новому штредку, а же би була блїжей при нїх. Мала ту шицки условия алє єдноставно нє могла ше зродзиц з новим шветом и о рок и дацо ше врацела до Керестура, медзи своїх Руснацох, дзе ше чувствовала, напевно, найсиґурнєйша, найопущенша и ту прежила свойо остатнї роки живота. Єй дзеци, унуки и праунуки уж давно мали свойо животи, вона з нїма контактовала на телефон, доставала од нїх фотоґрафиї, або их видзела як и скорей пред тим, кед наврацели до Войводини и нащивели ю, и з тим була задовольна. Но, тото зоз Сабадошову було так, кед ше патри ґенерално, як сом гварел. Медзитим, верце, до Канади ше виплаци “пресадзиц и старе древо” односно, нашо оцове и мацери треба же би дали вецей усиловносци же би ше ту привикли и же би достали папери, як ше то гвари. О даскельо роки, кед сполня основни условия, буду мац доообру пензию од держави, гоч анї дзень нє робели. Та цо им будзе хибиц. Ша таки пензиї, на езри и езри, уж хасную стари родичи койдзеяких Индийцох, Виєтнамцох, Портуґалцох, Тайландяньох, Никараґванцох, Сербох, Италиянох и велїх других. Прецо би то нє хасновали и Руснаци. Слава Богу, наробели ше нашо родичи и своєй Войводини, и Сербиї, и цалому швету, як ше гвари, а нїхто нїч, лєм их з дробнима сплацую. Та вец, прецо нє вихасновац нагоду хтору дава Канада своїм жительом?! Но, то уж нє тема о носталґиї та нє вредзи длужиц. А ґу мнє ше Болхорвес обрацел при концу його писма зоз питаньом “Як ти особнє доживюєш и преживюєш феномен волани носталґия за завичайом?” Питанє так формуловане як кед би носталґия була стаємни процес хтори тирва роками у души виселєнца. Нє, то нє так. Лєм у ридких случайох вона тлєє роками у даякей виселєнскей души. Я мал щесце же ме два елементи обняли пред приходом и по приходзе до Канади. Бул сом насправди мотивовани присц до нового швета, а кед сом пришол, як глава фамелиї сом нє мал вельо часу роздумовац и геверовац. А цо чловек баржей позитивно мотивовани за борбу з новим искуством односно цо ма менєй шлєбодного часу, з тим ше

легчейше одбранї од носталґиї. Я ю вироятно мал бо сом насправди дожил “културни шок” кед зме ту сцигли – велї сущни ствари, цала орґанизация дружтва, ту були поставени досц иншак як там. И мнє то просто запрепасцовало. Нє могол сом вериц же я вецей нє мушим од пиятку пополадню до нєдзелї рана спац на Сателиту у Новим Садзе у авту и дежурац же бим наточел 50 литри горива, поведзме! Дзивче ми прияте на универзитет и о пар тижнї єй припознали шицки испити цо уж дала у Новим Садзе, на тамтеших студийох. И зоз першого семестру ‘скочела’ до трецого. Без слова. Без того да дакого мушиш лац або лапац, так по балкански, за ґушу на даяким шалтеру?!? Кед видзели як наш син бави одбойку двоме тренере у штреднєй школи, дзе бул уписани, ше скоро поспричкали. Кажди го сцел за себе, односно, за свой тим бо чувствовал же яки є “материял”. Вони, з тим їх спричканьом, синови дали обачлїве припознанє о вредносци його спортскей схопносци, а моєй супруги и мнє то була красна сатисфакция же, ниа, и у цудзини, перших дньох, хтошка уж на це патри з приятельского боку. И, доживююци таке на самих початкох, я насправди нє мал кеди за даяки носталґиї. Далєй, Болхорвес пише: Видзи ми ше же кед биш нє чувствовал носталґию, нє укладал биш тельо часу и енерґиї до “Руснацох у швеце”. Гм, и ту го мушим розчаровац. Нє виновата нїяка носталґия же “Руснаци у швеце” настали и же поряднє виходза. Мотив у тим случаю иншаки. Познате же сом там бул 25 роки професионални новинар. Буц новинар, новинар насправди, до шпику, то вельке и красне преклятство. Красне. Ту сом робел у єдней фази як контролор квалитета авто-часцох. Монотона и покус допита робота. И вец, саме од себе пришло, най так повем, якешик установйованє ровноваги – у роботним чаше сом контролор квалитета (тото мушим робиц, за плацу), а у шлєбодним чаше сом новинар (тото жадам робиц, з любови, як здогадованє на прешли часи). А раховал сом, ґу тому, же сом за 25 роки так и нательо випекол ремесло новинара же би було наисце чкода занягац шицко односно буц инертни у условийох дзе ци ше теми РУСНАЦИ У ШВEЦE

“на тацни” понукаю и дзе их, зоз своїм знаньом и искуством, можеш як-так солидно оформиц. А лєпше даяк, як нїяк, резоновал сом. И так шицко почало. Людзе ми указали довириє а цо було далєй, углавним познате...

ДВА ТЕРМИНИ ХТОРИ ДЕФИНУЮ НОСТАЛҐИЮ ХОРОТА ЗА ДОМОМ У Европи, значи и на Балкану, у медицини односно у психиятриї преважно, кед слово о тей теми, бул хасновани термин “носталґия”. Так и ми принєсли тот термин зоз собу ту на сиверноамерицки континент и хаснуєме го у шицких описох ситуацийох и симптомох хтори ше явяю кед тот психични стан облапи даєдну людску єдинку. Медзитим, ту ше у пракси стретаю два термини хтори досц широку обласц теми “носталґия” блїзше фокусирую и дефиную. По тутейших дефиницийох маме термин homesickness (хорота за домом) и nostalgia як патня за прешлима часами, як вельке жаданє же би ше прешли часи наврацело, алє у идеализованей форми. Попробуєм найкратше и, наздавам ше, достаточно яс но пр е нє с ц о сно в н и о п ис дефиницийох обидвох терминох.

Homesickness (вигваря ше: houmsiknes ) [хорота за домом] то смуток або погоршанє психичней стабилносци хтора спричинєта зоз реалним або зоз наиходзацим роздвойованьом зоз специфичним домашнїм окруженьом. Чувства або смуток хтори теди наставаю барз часто провадзени зоз знємиреносцу або депресию. Симптоми того зявеня по интензитету можу буц цалком просеково (значи, прилаплїви и под контролу) алє можу буц и барз моцни. “Хорота за домом” ше часто явя кед дахто одпутує далєко од дому и найдзе ше у досц розличним од скорейшого фамилйного окруженя або у досц розличним културним контектсту у иножемстве. “Хорота за домом” у велькей мири характеристична за младежску популацию. Млади людзе можу почувствовац страх, безнадїйносц або знємиреносц пре роздвоєносц од своїх родичох уж першого дня школи кед ше мушели преселїц до студентского дому, интернату або до РУСНАЦИ У ШВEЦE

лєтнього кампу або кед су длужей на лєтованю а далєко од своїх найблїзших. Симптоми “хороти за домом” можу буц емоционални, спознайни або физични. У екстремних случайох зявюю ше физични здравствени проблеми хтори провадза главни симптом “хороти за домом” а то числени думки о доме и найблїзших особох хтори там остали. Векшина людзох описує “хороту за домом” як жаданє буц ознова дома односно як смуток за домом, як чувство же занавше пришло до розходу зоз родичами, зоз супружнїком, зоз даяку родзину, приятелями, парняками, зоз домашнїма любимцами (пес, мачка и др.), зоз добре познатим випатрунком околини коло фамилийней хижи. Людзе найчастейше описую їх чувства як глїбоки смуток, депресию, фрустрацию, гнїв або безнадїйносц. У барз ридких случайох аж и думки на самозабойство можу буц вязани зоз чувствами хтори наставаю прето же дом гет далєко. Кед ше зявя физични симптоми при особи єй жалби подобни як и єй жалби на даяки стрес. Медзи симптомами ше теди зявюю корчи, вреди, диярея, главоболя, напнутосц мускулох, поврацанє, слизи, плач и поцагованє до себе. Треба мац у оглядзе же симптоми “хороти за домом” як и способи їх звладованя идиосинкратични односно розлични особи чувствую “хороту за домом” на рижни способи и боря ше процив нєй хаснуюци розлични драги. Нєт, значи, даяки универзални рецепт за ‘вилїченє’ того зявеня. Фахова литература найчастейше понука таки мири хтори помагаю превенцию або конкретни третман тей хороти. Психолоґове ше злагодза з тим же найлєпши способ превенциї “хороти за домом” то же би ше одредзени периоди живота препровадзели цо далєй од дому. Кед єдинка уж ма таку файту искуства, вона лєгчейше находзи виход зоз ситуациї кед ше по першираз найдзе насправди осамена далєко од дому. Тиж ше препоручує же би родичи, при планованю наступней сепарациї, вшелїяк то робели вєдно зоз дзецми алє тиж так же би родичи нє понукали дзецом (кед видза як их “лапело”) же би их виняли

скорей зоз студентского дому або интернату дзе пребуваю под час школованя. Оценює ше же найлєпши способи же би ше надвладало”хороту за домом” то: ♦Буц позитивно розположени ♦Отримовац контакт зоз домом прейґ писмох (на традицийни способ або електронски). То значни инструмент хтори ублажує розбовчани чувства алє у його применки треба мац розумну миру. Кед будзеце превельо на телефону або на интернету у вязи зоз родичами або блїзкима, нє будзеце мац часу за други нєобходни активносци. За контакти треба направиц план и тримац ше го. ♦Буц активни ♦Мац комуникацию з особами коло себе (поведзце найблїзшей особи у вашим новим окруженю, або на новей роботи, же чувствуєце моцни напади носталґиї. Людзе вам помогню, буду вас розберац, правиц шали и з тим олєгчовац вашу напнутосц) ♦Пробовац уживац у тим цо розличне а добре або лєпше у новим окруженю у одношеню на вашо скорейше окруженє ♦Мац при себе “транзицийни обєкти” (цошка специфичне, даяку ствар зоз родительского дому, вашу наймилшу пижаму, ваш заглавчок за спанє, фотоґрафиї фамелиї итд) ♦Утвердзене, тиж, же бляда желєна фарба може ублажиц чувство “хороти за домом”. Други термин, нам познатши, то носталґия ( nostalgia - греч. nostos “врацанє дому“ и algos “боль”) хаснує ше у смислу кед особа пати за прешлосцу хтора (прешлосц) вше у идеализованей форми. Субєкти так дефинованей носталґиї можу буц барз розлични. У остатнх 20 рокох у швеце постал барз познати термин хтори ше звичайно вяже за людзох зоз дакедишнїх републикох и покраїнох бувшей Югославиї а то ‘юґоносталґия’ (юґоносталґичар и подобне) односно патня, жаданє же би ше врацели скорейши часи або таки живот яки векшина людзох мала у периодзе 70-тих и 80-тих рокой у рамикох бувшей Югославиї. Кед особа чувствує носталґию у тим смислу як ю ми хаснуєме, значи як “хороту за домом” або “патню за Бок 29

старим крайом” (при виселєнцох) вец мож повесц же тота особа нє хора у класичним смислу значеня того слова, значи так як кед би була хора кед є прехладзена або кед ма овчи поки або шарлах. Носталґия значи же тота особа обачлїво нєрозположена, жалосна аж, та дзекеди и у якимшик страху, поцерпаню. При дзецох ше обачує же часто плачу, при старших найчастейши симптоми то боль глави або болї у жалудку.

Чувство носталґиї зна буц дзекеди досц чежке, окреме на психичним плану, понеже ше особа досц часто находзи у розпуки медзи двома ситуациями хтори под’єднак жада. Кед то слово о имиґрантови вон ма, на єдним боку, нови швет, нови шанси, нови бенефити у одношеню на окруженє зоз хторого пришол, а на другим боку, ма жажду врациц ше до предходного дому, до старого краю дзе

ше ище такповесц до вчера чувствовал змирени и сиґурни. Чувство носталґиї може буц аж и змоцнєте кед є у комбинациї зоз даяким другим проблемом (кед ше источасно родичи розходза або кед дахто, хто вас любел, праве умар а ви одсутни итд.). Шицко тото, на щесце, у огромним чишлє случайох, вилїчи дохтор наволани ЧАС!

Тримайме ше вєдно гоч зме ширцом розошати по швеце!

РУСНАЦИ У ШВEЦE Маґазин за Руснацох висeлєнцох цалого швeта Рeдактор маґазина Гавриїл КОЛЄСАР Сотруднїки-авторe на тим чишлє: Петро ҐАЛИЦИН, Закарпат’є Йозефина ДЕРВИШЕВИЧ, Канада Иринка Гарди КОВАЧЕВИЧ, Войводина Мелания КОЛБАС, Канада Людмила КОЛЕСАР, Канада Ґабриєла КОЛЄСАР, Канада Гавриїл КОЛЄСАР, Канада Миколa КОРПАШ, Войводина Кристина КРЕНЇЦКИ, Канада Олґа МУЧЕНСКИ, Канада Юлиян ПАП, Войводина Dr Michele PARVENSKY, USA Др Амалия Новак ФАИРБАНКС, ЗАД

РУСНАЦИ У ШВEЦE Бок 30

Способи контакту тоти: Za magazin Gavra Koljesar 324 Overlea Dr. Kitchener, ON N2M 1T8 Canada

Канада (519) 570-9614

email: gkoljesar@gmail.com

Виходзи три раз до рока. Рочна прeдплата за три числа (зоз трошками одсиланя): за Eвропу (поєдинєчна 24 USD, а на ґрупу 18 USD), ЗАД 18 USD, Австралия 24 USD, Канада 17 CDN. Шицки прeклади и ориґинални написи защицeни © 2002 2010 “Руснаци у швeцe”. Рeпродукция истих допущeна лєм по одобрeню Рeдакциї

РУСНАЦИ У

Бок 31

1

2

4 5 3

7 6 Щешлїви НОВИ

2011. рок

8 9

1