Рок IX, Чис. 2
Май — Авґуст /2010/ May – August Vol. 9, No. 2
КАНАДА— ЗАД
КИЧЕНЕР И НОРТ БАТЕЛФОРД арпато-русински конзорциюм Сиверней Америки, коалиция шейсцох културних орґанизацийох хтора репрезентує Руснацох, одредзела 26 октобер за Карпато-русински дзень у Зєдинєних Америцких Державох и Канади. Конзорциюм поволал орґанизациї хтори у його членстве як и цивилни орґанизациї Русинох у тих державох же би комеморативно або зоз преславами на пригодни способ и так як сами одлуча означели тото швето або на тот дзень або у дньох блїзких тому датуму. Вибор того дня пришол после одлуки Шветового Конґреса Русинох, чий тот конзорциюм член, же би Руснаци у каждей жеми у хторей жию вибрали одвитуюци датум хтори, по можлївосци, указує же Руснаци односно Русини у тей жеми теди були и официйно припознати. Прето бул вибрани и 26 октобер за швето же би ше праве на тот дзень Руснаци здогадовали на сход у Холу нєзависносци у Филаделфиї, Пенсилвания, отримани 1918. року на хторим Карпато-Русини були по першираз припознати як самостойна нация з боку членох националносцох Стреднєевропскей Заєднїци як и з боку влади ЗАД. Вєшенї 1919 року Карпато-Русини ше приключели у Ню Йорку ґу представнїком 20 других бездержавних националносцох же би формовали Стреднєевропску Демократску Заєднїцу. Делеґация составена з трох членох хтора репрезентовала Карпато-Русинох була вибрана з боку найвекших локалних уселєнских орґанизацийох до хторих були уключени члени хтори жили у ЗАД и Канади. На дзень 26 октобра 1918. року представнїки 21 народа без держави зишли ше у историйним Холу Нєзависносци у Филаделфиї (у истей хижи дзе Америцка Декларация о Нєзависносци була обявена 1776 року), и ту подписали Декларацию о заєднїцких цильох. То було по першираз у модерней историї же Карпато-Русини (тиж познати и под менами Лемки, Руснаци, Рутени або Угро-Русини) були припознати як окремна националносц з боку сушедних народох як и з боку влади ЗАД хтора прилапела Декларацию о заєднїцких цильох Стреднєевропскей Заєднїци. Под час того зашеданя 26 октобра була присутним предложена велька мапа на хторей були назначени нови держави у Европи, и на хторей оцовщина Карпато-Русинох була означена зоз меном Русиния. Лемки Русини хтори жили на сиверних схилох Карпатох тиж виражели жаданє же би були часц Русиниї, и вони предложели тоту идею Паризкей мировней конференциї. На концу того процеса лєм Карпато-Русином хтори жили южно од тих горох було допущене же би ше добродзечнє приключели до новоформованей держави Чехословацкей. У складзе зоз заключенями Паризкей мировней конференциї ( Сент Жерменски контракт 1919 року) Русиния – тераз пременована на Подкарпатска Рус – мала функционовац як автономна (самоуправна) територия у Чехословацкей. Вожд Карпато-Русинскей делеґациї на схадзки Стреднєевропскей Заєднїци у Филаделфиї, америцки адвокат Ґеорґий Жаткович, бул поставени за першого ґувернера Подкарпатскей Руси.
К
условийох кед єст векше число дзецох у Киченеру и Норт Бателфорду витворени и красни условия за першу святу причасц дзецох хтори дойду до того возросту. Парох о. Володимир Янїшевски уж вецей роки водзи о тим старосц а того року по першираз тот обряд бул подзвигнути на одвитуюци уровень. Мали вирнїки Мартина Сабо, Андрей Овад и Валентина Дудаш зоз Киченеру од початку фебруара мали каждей соботи виронаучни подуки и так були пририхтовани пол рока за приманє Святих
У
Прeдлужeнє на 21 боку
АВСТРАЛИЯ
IN MEMORIAM
♦
ЄЛЕНА ГАРДИ (1947 – 2010)
Єлена Гарди, супруга Михала Гардия, умарла у Мелбурну у Австралиї. Похована є 28 юния зоз шицкима почесцами. За ню остали супруг Михал, дзеци Блаженка и Славко и три унуки.
шмерци Дюру Гардия Иванового, брата Михала Гардия, писали зме у прешлим чишлє. Податки о нїм сом достал од їх шестри Ганчи Варґовей. У розгварки ми теди Ганча спомла же им то бул у єдним року треци смертельни случай у фамелиї. А вец, ниа, збул ше и штварти смертельни случай понеже умарла Єлена Гарди, супруга Мижа Гардия. Знова сом обрацел телефон у Варґових на Вельким шоре у Керестуре и достал сом информациї и тей нємилей подїї. Ганча Варґова ми виприповедала - Єлена Гарди мала велї роки цукрову хороту хтора ше з рока на рок погоршовала и приношела єй вше векши и векши проблеми. А бриґа, як то людзе знаю повесц, нїґда нє идзе сама. Збуло ше же и єй супруг, мой брат Мижо, мал прединфаркт и мушел пойсц до шпиталю. Тото напевно дїйствовало и на Єлену як нови моцни стрес. О даскельо днї Мижо ше врацел и под час вечери Єлени пришло нєдобре. Поволали першу помоц хтора утвердзела же ше роби о досц чежким мозґовим вдереню и однєсли ю до шпиталю и приключели ю на апарати. Спрам шицкого, пробоване шицко же би ше ю даяк виратовало алє успиху нє було. Борба тирвала три днї а штвартого дня Єлена Гарди умарла у шпиталю. Єлена народзена 6. юния 1947 року так же мала полни 63 роки и нєт сумнїву же єй тота чежка хорота нагло скрацела живот. Похована є 28 юния на теметове у Мелбурну, нєдалєко од места дзе и бачи Дюра поховани 2. новембра прешлого року. - Мала дзеци, попристановяни су чи нє? - Дзеци єй попристановяни. Дзивка Блаженка жиє у Сиднею зоз супругом и маю три дзивчата. Блаженка роби
О
Михал и Єлена Гарди як млоди и млода. Єлени теди було 19 роки. Бок 2
як медицинска шестра. Син Славко ма дзивку зоз хтору ше сходзи уж длугши час. Вон роби у фабрики конфекциї у Мелбурну. Мой брат Мижо робел у Лївальнї, на досц чежких роботох. Вон уж од скорей у пензиї пре очкодованє здравє. - Одкаль Єлена родом? Михал и Єлена Гарди у своїм доме у Мелбурну
- Єлена родом зоз Коцура, зоз фамелиї Горнякових. Було их 7-8 дзеци. Єлена мала 19 роки кед ше одала за Михала Гардия. Йому теди були 23 роки. - Кеди ше виселєли до Австралиї? - Вони ше виселєли 1969. року. Син Славко им бул уж народзени кед ше висельоваи, а дзивка Блаженка народзена у Австралиї. Перше жили у Сиднею а потим ше преселєли до Мелбурну и були нєдалєко од обисца Мижового брата Дюру и його супруги Амали. Сходзели ше и тримали ше роками. Єлена и Мижо були лєм раз у нащиви старому краю. Пошли 1969. року и 36 роки зме ше вообще з нїма нє видзели. Були нам у нащиви пред трома роками. Мешац и пейц днї були у нас у Руским Керестуре и мешац и пейц днї були у Коцуре, у Єленових. И под час тей нащиви Єлена уж була под окремним третманом, мушела барз мерковац на костиранє пре цукрову хороту – закончела нашу розгварку Ганча Варґова и обецала же нам пошлє даскельо фотоґрафиї на хторих и Єлена Гарди. Значну помоц нам дал у шицким и пан Яким Варґа з Мелбурну хтори ше остарал же би до нашей редакциї сцигли даскельо фотки тераз уж покойней Єлени Гарди. Пан Варґа тот материял обезпечел у сотруднїцтве зоз Славком Гардийом, сином Єлени Гарди. Г. Колєсар РУСНАЦИ У ШВEЦE
МЕЛБУРН
Н
ашо виселєнци хтори жию у Мелбурну и околини зишли ше 9. мая на шветочну Службу Божу у Катедрали Петра и Павла. Службу служели двоме паноцове – паноцец Филекс Фиґурек хтори жиє и служи вирним у Мелбурну и паноцец Владимир Мудри зоз Канади хтори бул у нащиви у Австралиї. На тей Служби Божей присуствоваи коло 50 вирни а то одприлики штвартина од числа кельо єст наших виселєнцох у держави Виктория. После Служби була закуска за шицких и друженє а шицки вирни ше вифотоґрафовали за памятку зоз о. Владимиром Мудрим зоз Канади. Бул то и конєц нашиви о. Мудрого н а ш и м вирним у Австралиї понеже ше о пар днї врацел до Канади.
Яким Варґа, о. Владимир Мудри и Мария Варґа
ВОЙВОДИНА ИНТЕРНЕТ НАШ НАСУЩНИ
НОВИ И ЛЄМ НОВИ ЗМИСТИ Полня ше, полня шветово портали и зоз рускима змистами. На Фейсбуку жиє досц велька руска заєднїца и наруцує ше ту вшелїячини – од писаних текстох, прейґ шпиванкох, та по барз, барз интересантни фотоґрафиї з каждодньового живота. Дискусиї на рижни теми то уж скоро каждодньове зявенє. Правда и тото же, кед же би ше сцело о шицким кельо-тельо вичерпнєйше написац, вец би ше мушело страциц и даскельо днї преглєдуюци на рижни способи интернет же би ше дошло до шицкого цо, о Руснацох и за Руснацох, положене на рижни веб сайти. РУСНАЦИ У ШВEЦE
О тей подїї нам явел наш читатель и сотруднїк пан Яким Варґа. Горня фотка: Нашо вирни пред початком Служби Божей Г.К. Долня фотка: Звонко Гайдук, Гелена Йоцич и Яким Варґа И Ютуб нє заостава у новосцох. Кладзе ше шпиванки у рижних формох, алє ше кладзе и рижнородни образовни змисти, односно емисиї хтори маю виразну документарносц и хтори на свой способ наисце уж нєшка вредни етнолоґийни и културни документи. Ту спомнєм лєм тото цо сом такповесц нашвидко нашол и призначел. Зоз Словацкей ентузияста под никнеймом rusnackafajta положел на Ютуб тоти видео споти Русинска балада з Восточней Словацкей, Тече вода, тече (русинска балада), и три шпиванки познатей и популарней Мариї Мачошковей Шалєна я була же я це любела, Ей гой и Нїкто нє зна. На каналу под назву ensemble Zeleziar єст и видео под назву Rusinske piesne. Зоз Горватскей TheMusicMissy додала два видеа, обидва дует
Ана и Гелена Бучко – Червена ружичка и В зеленим гаю. Особа под никнеймом Verbovec кладзе досц интересантни змисти хтори маю обачлїву докумнтарносц и културну вредносц: АРТ Дядя (3 предлуженя), На ляду (3 предлуженя), Яр зиходзи на жем (3 предлуженя), Владимир Колєсар, маляр (2 предлуженя), Петро Ризнич Дядя. Ту и шпиванки “Плїва хмарка” у интерпретациї Танї Бодянєц. Окреме интересантна стория “Краса писанкох” дзе Еуфемия Жирош пояшнює як прави єй нашироко познати писанки у вецей технїкох. Кед слово о музичних видео спотох ту мож повесц же особа з никнеймом Makovcanj у чаше медзи двома числами новинкох наруцела скоро 20 рижнородни споти на Ютуб: Стара тамбура – Борис Маґоч, Пятеро нас мамка – шестри Углярово, Мойому Бок 3
милому – Андрея Бучко и Весна Надь, Чижми мойо – Алексей Сивч. Алексей зоз шестру Николаю шпива популарну шпиванку Висит ябко висит, а сама Николая Сивч шпива даскельо шпиванки: Найкрасши ошмих маш, Зайди, зайди, Любов у гаю, Бачко моя, Бачко и Токаю, Токаю. Мирела Мали шпива “Желєни гори”, Звонимир Кочиш “У лєшику при валалє”, Женска ґрупа КУД Жатва з Коцура “Скарана годзина” а Женска ґрупа Дома култури з Керестура “Можеш мили, можеш”. Увагу прицагує и шпиванка “В Биловежи рошнє ярец” –
ТАЛАНТ ТО ДАР ОД БОГА:
Фолклорней ґрупи Биловежанка, Микола Корпаш и “Люблю тебе”, Витомир Бодянєц “Чекал сом милу” и Олена Гирйовати Попович “У трох словох”. Нашол ше ту и документарни видеофилм автора М. Биндаса “Кушнїрске ремесло”. Тельо за тоту нагоду. Шицки тоти видеа можеце цалком нормaлно патриц и слухац на Ютуб кед же маце цалком просекову конекцию за интернет и кед ше лєм кус потрудзице тоти споти попренаходзиц. Нїяке то нє писмо, верце ми на слово. А же будзеце уживац - будзеце!
А телевизию на интернету ище вше нє патрице!?! Но, без огляду чи ви патрице чи нє ТВ ше шири и шири по интернету. Ниа, ту и єдна оглашка хтора сама за себе шицко пове Лєм у нас ЗАДАРМО! -750 филми -6000 сериї -800 споти -100.000 шпиванки Шицки филми можеце такой патриц без потреби же бисце их даунлодовали. Нащивце нас такой: w w w. b a l k a n o n l i n e . e u ( h t t p : / / www.balkanonline.eu ) Г. Колєсар
МИКОЛА КОРПАШ, ШПИВАЧ ЗОЗ БАРШОНЬОВИМ ГЛАСОМ (1)
Корпаш даровал свой глас 39 шпиванком хтори остали у архиви Радио Нового Саду алє постали и вична вредносц скарбу Руснацох у Войводини, та и ширше ♦ И нєшка, Микола спада до шору найпопуларнєйших руских шпивачох, а тота популарносц тирва уж полни пейц децениї ♦ Єден час живот го одведол и на роботу до Нємецкей дзе покоштовал ґастарбайтерску скорку хлєба и здобул нови животни искуства
♦ Микола
икола Корпаш бул, у периодзе од 1964 по 1978 рок, найпопуларнєйши шпивач руских шпиванкох на просторох бувшей Югославиї. Цо вецей, вон бул шпивач за хторого мож повесц же на своїм репертоаре мал даскельо шпиванки хтори були прави правучки хити, у буквалним значеню того слова. Практично, цала єдна серия шпиванкох хтори знял за Радио Нови Сад були, єдна за другу, вельки хити и барз популарни у народзе. По його зявенє нїхто, анї приблїжно, нє покоштовал на таки способ зоз ‘колача слави‘ на яки способ вон чувствовал ефекти шпиваня на радию и, познєйше, на ТВ. Даскельо роки робел як ґастарбайтер у Нємецкей та то, формално, причина, же сом зоз нїм заплановал тоту розгварку за новинки “Руснаци у швеце”. Розуми ше, околносц же ше познаме од другей половки 60-тих рокох ишла ми на руку у тих моїх планох т.є. лєгчейше сом достал од нього желєне шветло понеже вон тераз вельо осторожнєйши у виявох як цо то бул у справованю у часох своєй младосци и у часох кед наступал по шицких руских валалох, на Фестивалу “Червена ружа” хтори теди бул у зениту, на ТВ Заґреб, ТВ Беоґрад, на Радио Прешове у
М
Бок 4
Розгварку водзел Гавриїл КОЛЄСАР, Канада
тедишнєй Чехословацкей, кед доставал часто писма и розгляднїци од своїх симпатизерох або, частейше, симпатизеркох. Упознал сом го под новосадским нєбом як досц иншакого младого чловека од велїх других цо ше теди сходзели у руских дружтвох. Микола Корпаш бул нємирней природи, место го наисце нє тримало, бул аж и пребарз любопитлїви, з нєзагацуюцим жаданьом же би шицко дознал о и коло Руснацох понеже на тим планє пожнєл, нє пре свою вину. Алє и вообще, бул любопитлїви и за технїку, и за живот, и за вселену, и за музику, за лото, бул езермайстор у своїм доме. Нє бал ше нї од якей роботи, нє було того цо вон нє могол покончиц на реновированю хижи, ушореню двора, оправки авта… Перши мал “Ґрундиґ” а потим и “Угер” маґнетофони, яки теди нє мали анї Радио анї други институциї у варошу, мал колекцию добрих ґрамофонских плочох (йой, як зме му завидзели!), медзи першима мал добри, драги фотоапарати з иножемства, гонєл уж теди солидни авта (Fiat 1100, NSU TT, Ford, Peugeot) , облєкал ше елеґантно… РУСНАЦИ У ШВEЦE
Як сом на початку спомнул, формална причина же сом з нїм догварел тоту розгварку то його ґастарбайтерство, медзитим, правдива причина то жаданє же би ше, на таки способ, конєчно комплетовало базу податкох о тим чловекови, односно, на його прикладзе жадам указац як ше Руснаци, точнєйше рижни нашо културни институциї, нєдзбало одноша спрам людзох хтори, по даяким основе, заслужую окремни припознаня понеже маю даяки способносци, даяки талант (за шпиванє, танцованє, ґлуму, за писанє и подобни) алє тото остава, по правилу, з боку явних субєктох швидко забуте. По моїм думаню, абсурд аж и тото же, кед особа як Микола Корпаш одходзи до пензиї, же би голєм теди о нєй требало буц написане у новинох або на ТВ чи у Радию нашироко публиковане тото цо крашело його роботу, з чим вон задлужел шицких, у його гласу и шпиваню уживали шицки, алє нїхто нє бул порихтани таки талант, таку вредносц, визначиц и указовац як приклад наступним ґенерацийом у нашей култури. Микола нєшка пензионер (у пензиї є од 2000. року), жиє у Новим Садзе и, почасово, у Врнячкей банї. У своїм реґистре ма записане же знял 39 шпиванки у студию РНС. У тим ту швеце, дзе нєшка жиєм, за телї шпиванки вон би мал статус ‘малого бога‘ односно єдней файти уметнїцкого тотема, божества и напевно би бул давно у реґистру институциї Music Hall of Fame (приблїжни преклад: Музичней Сали Велїканох). У Америки або Канади шпиваче (и покойни и живи) як цо то Елвис Присли, Фетс Домино, Арета Френклин, Литл Ричард, Блонди, Нил Янґ, Пол Енка, Бренда Ли, и велї, велї други достали свойо почесни места у такей Музичней Сали Велїканох, їм ше з каждим їх зявйованьом дава велька чесц, ценї ше их як екстраталантох, а на бок тото же ту, у ушорених условийох бизниса, тоти людзе богати-пребогати (Нил Янґ, наприклад, своєй супруги Марсиї Марфи, кед ше розводзели, виплацел анї менєй анї вецей алє 150 милиони долари – предпоставям же му дацо остало и за живот). Розуми ше, я анї з найменшу думку нє мам намиру поровновац Миколу Корпаша з тима кус скорей спомнутима особами. Медзитим, закладам ше же би голєм основни принцип бул исти. Значи, у наших условийох там у Войводини и Горватскей, та и ширше у Стреднєй Европи, же би и шпиваче мали голєм основни почесци и припознаня же з їх талантом, з їх красним шпиваньом витворели задовольство тисячом и тисячом нащивительох концертох, слухачом радио и патрачом ТВ емисийох. Векшина шпивачох хтори були ветеранє у класи красного шпиваня, хтори охабели вредни архивски знїмки у Радио Новим Саду и оможлївели же би и наступни поколєня уживали у їх шпиваню и упознавали красу правей народней рускей шпиванки, векшина спомедзи нїх нїґда не дожили анї основни, елементарни почесци а дзе цошка подобне Музичней Сали Велїканох. Ирина Давосир Матанович, примадона Опери СНТ, Веруна Олеяр, Яким Венчельовски, Драґен Колєсар, Олена Гирйовати Попович, Нестор Пушкаш, Михал Иван, Мария Рац, Славка и Мижо Тамаш (ту, розуми ше, и Микола Корпаш) и ище даєдни, з векшей часци, нїґда нє достали голєм почесну поволанку на даяку музичну манифестацию, же би так мали голєм елементарну чесц як уметнїки. Лєм пар спомедзи тих особох вошли до “Календара рочнїцох” по даяким другим основе (Драґен Колєсар як ґлумец, наприклад). А примадона Ирина Давосир Матанович, наприклад, барз, барз ридко доставала поволанки же би, як почесни госц, шедзела у перших шорох кед були даяки концерти у Новим Садзе, або премиєри театралних фалатох, або кед ше случовала ”Ружова заградка” и подобни манифестациї. Можлїве же би вона нащивела лєм кажду другу таку манифестацию (або и ридше, алє то РУСНАЦИ У ШВEЦE
ирелевантне), то би була єй одлука, а чесц би єй була дата у каждей нагоди. Шпиваче хтори дзвигали квалитет перших ”Червених ружох” и одушевйовали тисячи нащивительох познєйше були гладко забувани. Закладам ше же би ше з таку праксу престало, же би ше правдиви вредносци, правдиви таланти ценєли и же би мали голєм елементарну чесц як єдно красне и вельке ”ДЗЕКУЄМЕ” на тим цо вони, як поєдинци, даровали як Руснацом у южних крайох, так и Руснацом цалого швета. У тим контексту свойо месточко вшелїяк ма и мой собешеднїк Микола Корпаш.
РУСИ У ОБИСЦУ Микола Корпаш ше народзел 24. юния 1940. року у Кули, у фамелиї Янка и Даници Корпаш. Теди Корпашова фамелия бивала у єдней хижи хтора ше находзи и нєшка у улїчки Сави Ковачевича. Була то хижа праве за таку фамелию, за фамелию тарґовца. Нєдалєко од хижи бул и беґель хтори як маґнет прицаговал малого Миколку уж там од 4-5 рокох старосци. Мац Даница прето поцерпала и з єдним оком го нєпреривно надпатрала. Кед му оца одведли до лаґру у Нємецкей, мацери остали ище векши обовязки мерковац на сина. Миколов оцец бул у гарешту понеже подвалєл Мадяра з Будимпешти хтори сцел купиц його предавальню и робу у нєй. Янко Корпаш бул у Нємецкей, у лаґре, кед Кула була ошлєбодзена, кед пришли партизанє и Руси. Їх хижа була означена як сиґурна понеже ґазда бул у лаґре у Нємецкей. Ошлєбодителє до їх хижи розпоредзели на спанє штирох совєтских воякох. У мемориї 5-рочного хлапчика остали ясни памятки на тоти часи. - У єдней з хижох спали штирме Руси. Розуми ше, були вони з подполну опрему и мали пушки. Я ше, таки любопитлїви, а ище вше сом бул мале дзецко, нєпреривно круцел коло нїх. Теди сом першираз видзел праву вояцку пушку. Я ше ту нєпреривно круцел и провадзел сом справованє Русох. И добре паметам єдного Руса же, кед ишол спац, вон зоз праву руку лапел за конєц заглавка и поцагнул го так же би му пришол под саму твар и так спал. А пред очми му вше була пушка хтору одкладал до угла просториї, вше кед отворел очи вон такой патрел на ню. Я верел же вон заспал и рушел сом бо ми єдине жаданє було да ше приблїжим ґу тей пушки, да ю дорушим. И з ноги на ногу, поцихи, вше блїжей, и як я ручку напросцел да, конєчно, дорушим пушку а вон, нараз, отворел очи и моцно скричал спозорююци ме. А я ше попишкал. Од страху. Руси по двоме спали, на змену, у єдней посцелї. На облакох мали древени облашнїци, на склапанє, и то ше Бок 5
вноци розцагло, замкло и лаґри були у Войводини. Пар децениї после войни я о тим тото нє допущовало же би нїч нє знал. Аж кед сом пошол на роботу до Нємецкей та преходнїк по улїчки могол сом читал кнїжки о тим. Медзи иншим, авторе у тих дацо видзиц нука у хижи. То кнїжкох описовали же зарабени у тих лаґрох доставали ше вше у одредзени час, инекциї, нїби процив даякей хороти, а помали одпадали, пред змерком, заверало. А умерали. Були то инекциї з отровом. Так ше ментовали случело ше же ше єден Швабох на “красни” способ. Теди одведли и панї Розалию, спомедзи нїх (а бул то тот мою пестунку, и єй дзивку (муж єй пред войну умар). Мой водзаци) раз длужей затри- оцец позно дознал же цо ше случує. Щесце же ше Розалиї мал, бул на даякей схадзки удало явиц по кимшик же дзе є и вон такой пошол кед чи цо, и нє пришол дому а дознал же дзе є. И удало ше му вицагнуц Розалию зоз лаґру, уж ше зацмело. А мац алє позно було за єй дзивку, дзивка була барз слаба и хора и замкла капурку. Пришол вон нє витримала. – замкнуте. Почал дур-кац - Розалия, односно моя Рози-нени, потим як ю оцец алє нє озивал ше. Дурка вше вицагнул з лаґру почала учиц за медицинску шестру у моцнєйше алє нє гутори хто шпиталю у Вербаше. То було теди барз глєдане. А 1953. є. Пиштоль до рук а зоз року Нємецка поволала шицких Нємцох зоз цалого швета чижму до капури, а ми ше же би ше врацели до оцовщини. И тоти цо ше врацели шицки позлєкали, анї “а“ анї достали по 5000 нємецки марки. О тим ми 1972. року у “бе“. А вон вше баржей и Минхену приповедал Еуґен Полмилер, або бачи Еґин. баржей лопоци. Нїхто нє Гварел ми же пред 20 роками, кед пришол до Минхену, отверал и йому то постало достал 5000 марки и за тот пенєж купел плац, план и подозриве, хто зна цо уж вибудовал хижу. А 1972 року, кед сцел прешириц тоту надумовал и вон вец вибил єдну деску на капури, и вошол хижу, лєм за проєкт за тото преширенє мушел заплациц нука, задуркал на дзвери, мац отворела, вон вошол и у тих 10.000 марки. хвилькох, видзело ше, вон думал же ми скриваме дакого, же Раз сом ше му опитал: зме процив нїх. Побудзел шицких бо сцел видзиц твари - Бачи Еґин, прецо ше ви мнє вше випитуєце, кед людзох и дознац чи шицко у шоре. А ми ше позлєкали на придзем з Нового Саду, чи сом бул у Футоґу, чи сом чудо шветске. прешол по Чирпановей улїчки у Новим Садзе и подобне? Тераз прескочим велї роки, задумай себе: 2003 рок, А вон мнє: 7. септембер, я шеднул на моторку и крашнє, помали идзем - Миколо, я и кед будзем умерац та будзем плакац з думку же крашнє поопатрам Србобран, мою ґимназию у за моїм Новим Садом. Я ту, у Нємецкей, нє у своїм доме! Вербаше до хторей сом ходзел Одкеди сом ту сцигнул, на кочу два перши роки, потим сцигуєм хтори цагали конї, а було вельо до Кули, сцигуєм пред тоту хижу таки кочи, на нас тутейши Нємци и – на капури ище вше дзира там плювали, кричали “Циґойнер… дзе Рус з ногу вибил деску ище Циґойнер, нєт ту места за вас!” далєкого 1944. року. За телї роки тримали нас за статок, нїґда нас нє нїхто то нє оправел. прилапели за своїх. Миколо, сину Як дзецко Микола знал мой, (а тот ми часто повтор-йовал бешедовац по нємецки, сербски и забуваюци же ми о тим уж вельо, по руски. Нємецки научел од вельо раз приповедал зоз слизами жени хтора го чувала, була то у очох) мнє душа там остала, а панї Розалия Бенц зоз сушедства. жиєм ту. И я вше шнїєм же Вон ю єдноставно волал Розипойдзем там… Єст ище, Мико-ло, нени и любел ю бо ше о нїм барз на гайзибанскей станїци гевти старала. Складал ше и зоз єй чейзи? – випитовал ше вон за дзивку хтора ше часто з Микодеталї хтори у його памяткох були лом бавела та го през бависко барз ясни. бешедовац по нємецки научела. И пришол раз, зоз свою Миколов оцец Янко супругу, шеднул до такей чейзи и Корпаш бул у гарешту, у Нємецгварел кочишови: кей, у лаґре, кед Кула була ошлє- Гонь чейзу помали, тамаль бодзена, кед пришли партизанє и кадзи я повем, перше пойдземе Руси. Медзитим, бул то час тамаль дзе сом мал хижу, а потим вимсценя - партизанє позберали за Футоґ, алє помаааалиии, най по Кули велїх Мадярох и Нємцох кошта кельо кошта, нє интересує и одведли их до лаґрох цо були ме. Янко Корпаш зоз двома шестрами, формовани по цалей Войводини. Зоз тоту жажду, вичну жажду за з Наталку и младши Меланку - Я вообще нє знал же таки Новим Садом, и умар! Бок 6
РУСНАЦИ У ШВEЦE
ДАНИЦА, АЧАНСКОВИХ КРАСАВИЦА - Твоя мац була зоз познатей кулскей фамелиї Ачанскових. Видзел сом єй слики з младосци, думам же мож повесц же була єдна з найкрасших дзивкох у Кули тедишнього часу. - Мож повесц же то точна констатация. Моя мац Даница була красна дзивка, алє була и зоз досц богатей фамелиї, за ню стал досц вельки капитал. - Кельо твоя мац мала братох, шестри? - Мала трох братох и єдну шестру. Оцец єй бул параст, вредни и маєтни. Медзитим, за тедишнї часи вон бул сучасни параст. Мой дїдо мал свой писаци стол дзе водзел шицко дїлованє, евиденцию, кельо жита зродзело, кельо предате итд. Мал дїдо комплетни алат, за шицко. Двор му бул барз ушорени а по нїм ше шейтали павури. - Як то же ше твой оцец, Руснак з Керестуре, зарепел до нєй, до дзивки зоз Ачансковей фамелиї? То було досц нєзвичайне и ридке у гевтих рокох (слово о 30-тих рокох прешлого вику)? - Мой оцец Янко Корпаш Дюренцов ше почал удварац моєй мацери пре єй красоту, то нє спорне, алє ище векши мотив му було тото же була богата. З єдним вдереньом два мухи, як ше гвари. У ньго шицко було тарґовина. Алє, похоп, кед гварим же му шицко було тарґовина то значи Даница Ачански, НАИСЦЕ шицко! Наисце дзивоцки портрет шицко! Вон далєй од тарґовини нє видзел нїч, а анї по тарґовину нє видзел нїч. Вон бул так одховани, так вишлифовани у Нємца и готове. - Чи наишол на даяки одпор фамелиї Ачански у витвореню того свойого жаданя? - Наишол на нєзвладуюци одпор. Наишол на вельки одпор и на єдно вельке знєважованє його особи. Мацерова фамелия го нє прияла а вон то, з добрей часци, сам таке заслужел пре свойо справованє. Таке трошенє пенєжу як цо вон, як леґинь, експонирал, га то нєт оца хтори би пожадал такого жеца мац. Ендлайн мал хижу, красни будинок на главней улїчки у Кули, и будинок патрел на парк у центру. То було таке баржей як касино, то бул локал високого уровню, ту була сама елита. Мож то наволац и “кулски Монте Карло”. Ту ше чуло лєм нємецки и мадярски, нїяки други язик. Ту були лєм Мадяре и Жидзи. Ту, ниа, єдна фотоґрафия на хторей мой оцец зоз будуцу жену мацерового брата Милену Герцеґ и з єй мацеру, вон ше ту РУСНАЦИ У ШВEЦE
Даница Ачански (на право) зоз свою шестринїцу Радойку (фотоґрафоване 1930. року) трудзи коло нїх алє – нїч! Опатри яки є облєчени, од глави по пету, як да пришол зоз Беоґраду…ма, яки Беоґрад, як да сцигнул зоз Будимпешти! Тот його труд коло нїх же би ше даяк приблїжел Ачансковей фамелиї нїч нє вредзел бо вон думал же кед спаднє ноц на Кулу же ше то нє зна цо ше то роби по хотелох, по тим касину и индзей. А то ше знало, приповедало, вон бул досц наївни кед же думал иншак. О тим чул дїдо Лала, мацеров оцец, шицко знал. Значи, Янко Корпаш наишол на вельки одпор и знєважованє. Можеш буц зоз злата – идз гет оталь! - Кельо розумим, вон нє бул знєважовани прето же є Руснак, алє пре його способ живота. - Точно! Способ його живота длобал очи. Бо, вон бул з обисца Нємца Ґлесера, од 11 рокох вон бул у обисцу того Нємца-тарґовца, вон там спал, вон там єдол, лєм раз мешачно мал право пойсц до Керестура обисц своїх. - Спрам шицкого, мож повесц же вон достал комплетне швабске вихованє? - Тотално! То основа шицкого. Мой оцец, Янко Корпаш – Дюренца, отворел предавальню у Кули, (метражней роби) 1938.р. як перша особа котра таке дацо зробела а нє була: анї Жид, анї Мадяр, анї Нємец. Серби нє мали шанси бо нє мали ШЛИФ. Мой оцец ище як хлапец у Ґлесера (Gleisser) достал шлиф, а и презвиско му ишло на Янко Корпаш зоз Милену Герцеґ руку. Нашо, Руски и єй мацеру новини зоз 1938.року Бок 7
обявйовали рекламу за Янка Дюренци предавальню. Пре таке одношенє спрам нього йому Ачансково були “нєприятелє”, його таке одношенє повредзовало, вон бул пре шицко увредзени. Тиж нє треба забуц же вон, медзи свою особу и свою тарґовину (хтора наисце значела дацо у старей Югославиї) и медзи мацеровим оцом Лалом мал його синох хтори нє були тарґовци алє то були адвокати и студенти зоз Бечу, Будимпешти и хто зна одкаль и хтори знали тиж язики. Алє, вон ше цискал бо вон, як тарґовец, заш лєм цошка вредзел. Правда, вон вредзел по войну, а после войни вон бул єден цалком звичайни дїловодитель у предавальнї Кулскей фабрики штофох хтора була змесцена праве у Ґлесеровей хижи. Нова власц вжала Ґлесерови локал хтори бул у тей хижи, национализовала.го Иншак, Ґлесер остал, єден є з ридких Нємцох цо остали у Кули, шицки други посцекали, и Нємци и Жидзи.
О ПАР ДНЇ ОЦЕЦ СКАПАЛ - Пробовал Янко Корпаш даяк войсц до фамелиї Ачанскових. На рижни способи пробовал, алє ше му нє удавало. Вон нє одуставал та пришло до витвореня теди досц нєпопуларней вариянти: мац сцекла єдней ноци прейґ мурика, побеґла за ньго и вон на таки способ вошол до кола, до фамелиї. Но, дїдо Вукашин Ачански Лала якошик попущел, дал руку Янкови Корпашови и вошли до ортаклуку. Купели хижу од Нуса, дїда Федора Колесара. Купели вєдно, як цимборове, алє: Лала вредни, шпоровни и поштени а на другим боку Янко Корпаш, вредни на свой способ (цо ше дотика тарґовини), схопни алє и картарош, троши ґалантно на шицки боки… Були то два швети – Янко знал заробиц пенєж, алє го и розруцал, потрошел швидко, любел и музику, а поготов мадярску. Од отвераня предавальнї концом 1937. року та по хвильку кед Мадяре гарештовали оца 1943.року, то були таки зложени одношеня медзи Янком и Вуком Ачанским же би були вични да их дахто позазначовал, вєдно зоз подїями цо ше збули! (яки Крлежа, яки „Ґлембайово”, яки бакрачи) Но, ево нас у 1943.року. Оцец предава предавальню „дютуре”. Но, алє вон на час скрил вельо роби на сиґурни
Миколов дїдо по мацери Вукашин Ачански Лала шедзи на драбинки, цалком на право. У чейзи му син Стеван (ма окуляри), а клєчи син Милован. Бок 8
места. Купец зоз Будимпешти. Тварди Мадяр а ґу тому и Гитлеровац. Таких Мадярох оцец нє познал. Гайд таргуй ти зоз окупатором кед його „и перша и остатня”!!! Видзи оцец же то годно буц так же останє без ичого. Почал ше складац частейше зоз понукнуту цену за одредзени файти материялу, а и кед ше нє складал то було лєм „нїби”! Скака Мадяр по оцови як сце. Оцец церпи и дума себе „дай цо даш” алє „вицагнєм я свой пенєж!!! - Замкло ше преда-вальню. Повиплацовало ше пред тим и подписало. Кулски мадярски власци скакаю коло купца Будим-пештанца а оцец „до циню и анї слово”. Мадяр пошол. Оцец дознал же придзе знова о ТРИ тижнї. Мал оцец пар ноци на мире, кус по кус а и помали, повиношиц шицко цо ище думал повиношиц (повиношел вон и цо нє думал. Мал дупликат ключох за котри нїхто нє знал!!!) Кед сом на 2-3 заводи водзел конферансу на “Червеней ружи” єдна од моїх краватох була зоз 1938.р. То ми мац гварела алє да нє повем оцови. Яка то була красна Янко КОРПАШ кравата! Велї ше у Керестуре питали же дзе сом ю купел. О пар днї оцец скапал. Нє муши значиц же мац знала дзе є и цо кончи бо то, нацо оцец бул шицко порихтани поробиц (и поробел то) ту нє требало мац нїкого за шведка, поготов нє з роду Ачанского. Пошол оцец директно до Нового Саду ґу своїм пайташом Жидом кельо их ище було, и од єдного, у Бранка Радичевича а од другого у Доже Дєрдя купел хижи. И мирно назад. МИРНО, кед ци гварим, назад до Кули. Лоґика му була така: нє признам нїч а хто зна хто краднул, пенєжи нє мам а кед буду судзиц, чи презвиско помогнє чи нє увидзим, главне же я хижи купел а же то нїхто нє зна ЛЄМ Я !!! (Ту жадам уруциц єден податок: праве ти бул, Гавриїлє, перша особа котру я поволал до Доже Дєрдя да ми цошка помогнє, озда дзвигнуц дацо... забул сом, алє то було 60-тих рокох прешлого вику. Уствари, од самого початку повойнового живота була ище єдна особа хтора шицко знала. Бул то Михайло Биндас, вельки пайташ мойого оца Янка Корпаша Дюренци. Бо, порцию на маєток ше мушело уплацовац. Тото требало так зробиц же би ше нє дознало у Кули же ми маме тоти два хижи у Новим Садзе. Огромна помоц нам була кед нам пан Биндас явел 48 годзини скорей як ступел на моц нови закон о национализациї же цо оцец треба же би такой енки, буквално такой енки, зробел же би єдна з хижох нє була национализована). Мадяр зоз Будапешти пришол, одомкли предавальню и - раз-два оцец як гарештанєц у вагону за лагер до Нємецкей. (Предлужує ше)
РУСНАЦИ У ШВEЦE
НОВОНАРОДЗЕНИ БЕБИ У КАНАДИ И АМЕРИКИ
BENJAMIN MICHAEL DUDAŠ
Борис и Джил Елизабет Дудаш ше поновели 28. децембра 2009 року кед достали красного хлапчика котрому дали мено Бенджамин Майкл. Мали Бен бул на родзеню чежки 6 паунди и 14 оз. а бул длугоки точно 20 инчи. Случай сцел же мали Бен бул и перши праунук панї Амалиї Дудаш з Едмонтону, учительки у пензиї. И нє лєм то - Бен ше народзел на дзень кед и сама панї Дудашова, його прабаба, означує свой родзени дзень. Векши и красши дарунок, гварела нам панї Дудашова у телефонскей розгварки, вона нє могла достац за свой родзени дзень прешлого децембра.
ANTHONY OLIVER KOLJESAR
у Шарлоту. Тони, як го такой наволали, Руского Керестура же би була на бул чежки 3200 ґр. а длугоки 47 цм. О помоци своєй дзивки и жецови. пар днї сцигнул дому и од теди нєпреривно шпи, є и рошнє на радосц ЛУКА ИҐНЯТОВ своїх родичох алє тиж и бабох и дїдох Колєсарових и Оливерових. Уж 4-5 роки маме у новинкох тоту рубрику о новонародзених бебох у руских обисцох и, ниа, подписнїк тих шорох достал шансу, як новопечени дїдо, написац з радосцу и тоти основни податки о свойому унукови Тонийови.
АНДРЕЙ НАДЬ У Норт Бателфорду у фамелиї Надьових б у л о возбудлїво и радосно 26. мая бо на швет пришол їх син Андрей. Беба була чежка 3875 ґрами а длугока була 56 цм. Прави леґинь, могло би ше повесц. Родичи Терезия и Деян Надь шицок дньови режим живота прилагодзели Андрейови. У тим им помага и Терезкова мац Ярослава Микита хтора пришла до нащиви зоз Законченє теми з першого боку -
Сузан и Желимир Колєсар жию у варощику Форт Мил такой при вельким варошу Шарлот, ЗАД. Лєм цо ушорели и порихтали нове фамилийне гнїздо, нове обисце, а до ньго сцигла и принова – Антони Оливер Колєсар ше народзел пондзелок 10. мая у больнїци Бок 12
тайнох. У половки юния нєдзельова Служба Божа була пошвецена тому ритуалу. Полна церква присутних дала потримовку малим першопричаснїком и їх родичом у тей їх радосци. Парох Янїшевски зоз задовольством причащал тих малих парохиянох и на концу шицки присутни зашпивали Многая лїта Мартини, Андрейови и Валентини. Потерашнї парох нортбател-
Иґнятов Веселин и Лїляна (дзивоцке Колошняї) концом юлия по другираз почувствовали родительску радосц. После дзивки Анастазиї народзел ше им 28. юлия и син Лука. Лука на родзеню бул чежки 3195 ґрами а длугоки 53 цм. Анастазия ше барз зрадовала брацикови Лукови и пробує помогнуц мами кельо то вона може. Но, на помоци ше нашли и Лїляново родичи, мац и оцец Колошняйово зоз Руского Керестура хтори сцигли праве як требало и буду зоз Анастазию и Луком полни три мешаци.
НА МНОГАЯ И БЛАГАЯ ЛЇТА! Г. Колєсар
ПЕРША ПРИЧАСЦ фордски о. Янко Колошняї водзел рахунку о першей причасци дзецох як припада, и у ярнїх мешацох орґанизовал же би шицки мали вирнїки цо доросли до першей причасци исту и достали. Так и того року у Українскей католїцкей церкви Шицких святих у Норт Бателфорду першу причасц прияли Давид Бодваї, Алиса Марчинюк, Мелина Боглер, Денис Колошняї и Мартина Колошняї. РУСНАЦИ У ШВEЦE
МАРЛЕНКА ОРЛОВИЧ: КАНАДА ЄЙ ЖИВОТНА СУДЬБА, А КЕРЕСТУР ЄЙ ЖРИДЛО ЖИВОТНЕЙ РАДОСЦИ (4)
♦ Цали живот Марленка укладала до квартельох и хижох - купела три кондомиюми, потим хижу, та учасц у квартелю на Бахамох и хижу у Руским Керестуре Пишe:
Гавриїл КОЛЄСАР Кичeнeр, Канада
♦ За 80-ти родзени дзень своєй мацери порихтала преславу як свадзбу на хторей були прейґ 120 особи и на тот способ указала мацери чесц и виражела свойо ДЗЕКУЄМ за шицко цо мац у живоце за ню жертвовала
З
плани. Вон виплановал же ше зомну повинча, потим ше оз Марленку Орлович наисце нїґда нє допито! сцерпи єден час и вец ше розведземе. Вон дознал же мам Кед сом на мире сцел закончиц нашо розгварки о єй живоце, три кондоминиюми та думал же ме наведзе да тото предам, вона ми одказала же нєт кеди бо вона путує до Европи, до да купим хижу и да ю подзелїме по поли. Я пошла до Керестура, и най попонаглям кед сцем дацо зробиц. Та вец, мойого адвоката а вон ми ясно гварел: “Ти ше одаш за ньго окомгнуц, першого наступного викенда я бул у нєй зоз лєм прейґ мойого мертвого цела! Я знам як ти чежко робиш, и дзе робиш, а зоз шицкого видно же вон нє сце тебе алє жаданьом заокружиц єй животну приповедку. - У одредзеним периодзе твойого пребуваня у тото цо ти маш!“ И я квартелї попредала, хижу сом купела и Торонту ти купела хижу, а потим и даяки квартелї, та и уписала на себе (нє одала сом ше) и теди сом мала два кредити зоз високу камату Витримала сом, вицагла сом ше даяки нєрухомосци на Бахамох? - Кед сом пришла ту до Канади з мацеру, после алє, насапредз, дзекуюци тому же сом мала при себе свою операциї… но, най будзем прецизнєйша, була то нє лєм мац, мацер и єй потримовку. Моя мац чувала шицки “штири понеже, док сом там пребувала 6-7 мешаци и провадзела з слупи“ у обисцу и нєпреривно ме крипела Та, витримаме – мацеру по шпитальох и операцийох, я ше теди и винчала, гуторела ми – нє секирай ше! Будземе єсц хлєба и солї, так же зме ту пришли тройо. Потедишнї квартель бул, хлєба з масцу, алє витримай! Послухала сом мацер и удало розуми ше, мали за троїх та сом нашла и вжала под кирию ше ми витримац, иншак бим хижу предала за три мешаци. векши квартель. О єден час нашо ше драги з мужом Од теди по нєшка сом ту, у тей хижи. Квартелї сом розишли и ми з мацеру остали у тим квартелю. Збуло ше же попредала, хижу одплацела и мам тераз мирнєйши живот алє сом страцела мацер хтора ми було барз вельо роботи у фирми, була и пайташка, и совитнїк, и отворели и другу змену и я три адвокат, и чувар и служнїца бо мешаци робела два змени. Сцисла варела, пораєла, робела шицко коло сом зуби и робела. И, боме, заробело хижи док могла, до своїх 90 рокох ше крашнє и я то уложела до шицко робела. Я, значи, купела купованя кондоминиюма. То у тоту хижу 1983 року и од теди сом тедишнї час бул добри дил купела ту. Тот цали кварт будовани 1952. сом кондоминиюм, видала го и тоти року и теди ту хижа коштала 4.000 цо бивали виплацели ми з кирию и долари. Бул то теди вельки пенєж. квартель и порцию та сом ище А нєшка тоти хижи коло мнє доставала на руки $150 мешачно, коштаю 400.000 долари, и вецей. тельо оставало од кириї. Прицисла сом, ушпоровала сом ище 10.000 долари и купела сом и други ПОЗБЕРАЛИ 500.000 квартель хтори ше тиж одплацовал ДОЛАРИ И - ПОСЦЕКАЛИ и було хасну. Вец сом купела и треци кондоминиюм на Лейкшор и - Медзитим, то нє конєц Браунс лайн. Медзитим, о рок сом купованя нєрухомосцох, кельо знам рушела до купованя хижи и то мала ши цошка купене и на углавним прето же ме нагварял єден Бахамских островох? Кеди ши приятель хтори мал свойо плани а Марленка и єй мац Аранка у пришла на идею купиц таке дацо на нє думал на то же и я мам свойо Фрипорту, Бахами райских островох у Карибох? РУСНАЦИ У ШВEЦE
Бок 13
- Було то досц вчас, думам як сом ше нашла у Канади. Мала сом приятельох, єдна малженска пара и тота моя Анка хтора ми помагала же бим пришла ту. И пошли ми на рочни одпочивок до Карибох. Тот приятель, Иван, вон бул цензар за хижи, и чул вон же єст якашик ґрупа хтора предава квартелї по систему “тайм шер“, односно, закупени час на обєкту, на квартелю, и то там, на югу. И вон здурел мнє (лєгко жабу нагнац до води!) “Гайде – гварел вон- идзме ми то там видзиц и послухац же цо то та, можебуц, да себе купиме там. Я пойдзем зоз мою жену, ти пойдзеш зоз “свою жену“ (я вше представяла мою мацер же “This is my wife!“ “То моя жена!“), будземе там два тижнї вєдно на лєтованю. Пошли зме на тоту презентацию, видзели зме ф и л м , вислухали Марленка (лїво) и єй мац (на право) зоз зме шицко и приятелями на плажи, Бахами 1995 Иван и я надумали да ми себе то купиме. Дали зме и капару. Я капару дала алє сом тому челєднїкови гварела “Я давам капару, тераз януар, я у фебруаре там сцем уж буц! “ А вони ми гварели же то нє мож так швидко. Е, кед нє мож швидко, я вец сцем назад мойо пенєжи. И ми боме у фебруаре пошли на Бахами, нашли зме тото населєнє дзе зме, гат, купели “тайм шер“, препровадзели зме там два тижнї а у медзичаше ми вжали такси та зме ходзели по острове опатрац. И наишли зме на нову часц дзе ше тиж так предавало квартелї по систему “тайм шер“. А то було нове, красне, модерне и Иван такой предложел же, гайд, купме ми ту квартель за одпочивок, бо тото красне и такой ту, на самим морю. И направели ми догварку же купиме на тей локациї. Медзитим, Иван ше почал удварац директорки бо була наисце красна, я жена алє можем повесц же вона була наисце красна, як богиня, красна, зґодна, мелескиня була, круцел ше вон коло нєй а од купованя своєй часци одустал. Так же я купела обидва тижнї, и мой и його. Направели зме контракти и шицко ше писало на мнє. Кед зме ше врацели зоз Бахамох та зме глєдали тоту компанию од хторей зме купели першобутне место а вони, крашнє, банкротовали! Марленка у новим авту, 1977 рок Позберали теди 500.000 долари од Бок 14
людзох и посцекали. Ми их глєдали же бизме виплацели ище 1750 долари за други тидзень, кед ми пошли там а канцелария заварта. У сушедней канцелариї сом ше розпитала а вони гваря же єст уж два тижнї як обявели на дзверох же банкротовали и – нєстали. Так же ми вихасновали голєм тоти два тижнї цо зме виплацели 1750 долари, мали зме дзе буц. Гевто друге цо зме купели, з гевтим нє було проблему, гевто ше направело папери на мнє и пошорело. Пришла там моя пайташка Анка, па єй даяка пайташка, па паноцец Папулай, потим мой братняк и дзеци… Було барз крашнє, було то на самим морю, алє почали барз вельо наплацовац за отримованє так же я лапела остатнї гайзибан, я ше гвари, да предам. Страцела сом на тим 7000 америцки долари алє ми нє жаль бо сом там одходзела 15 роки, любела сом там буц и наисце сом там уживала гоч сом мушела и вариц, и помивац и пораїц бо то таке було яґод да сом була дома. Бо, кед тримаш же то твойо та вец якош лєгчейше тото шицко провадзиц. А тераз тот способ лєпши, туньше видзе кед идзеш так же шицко инклудид (шицко уключене) та нє маш бриґи нї зоз чим. Була сом у Доминиканскей Републики, потим на Куби и то бул наисце одпочивок.
ПУТОВАНЯ ПО СИВЕРНЕЙ АМЕРИКИ - Кед ши уж розпочала о путованьох вец и предлуж з нїма. Дзе ши шицко путовала ту, у Америки, або по швеце? - Мойо путованя по Америки и Канади почали кед сом дакус пришла ґу себе, односно, кед сом заробела дакус пенєжка и кед сом себе купела шорови авто а з тим ми вец було оможлївене пойсц и даґдзе далєй од дому. Перше путованє було до Америки на дїдов гроб. Дїдо поховани у Акрону у держави Огайо. Там зме одпутовали з мою мацеру 1987 року же би и вона видзела дзе єй оцец жил, же би видзела його хижу. Я там була 1967 року, цо сом и оприповедала, алє моя мац нє була. Була то досц длугока драга бо ше требало 6 годзини вожиц до Акрону и тельо назад, алє драги добри, природа красна и було то красне путованє и красне дожице за нас. - Кед ше мой братняк доктор Дюра Шовш, ветеринар, приселєл до Америки я путовала ґу ньому. Першираз зме були з мацеру 1972 року у ньго, требало вожиц 1250 км у єдним напряме и тельо назад. 14 годзини тр ебало в о ж и ц , з одпочивками. Бо, кед сом до Акрону ишла та на драгох ище нє було тельо вельо авта алє кед сом до Дюру путовала уж було обачлїво вецей. А нєшка най нє приповедам – нєшка мушиш буц барз сконцентровани у воженю, муши ше Аранка Орлович на гробе отвориц штвери очи свойого оца, Акрон 1978
РУСНАЦИ У ШВEЦE
же би ше безпечно вожело. До м о й о г о братняка Шовша зме путовали кажди рок з мацеру. Длуги путованя п о ч а л и 1987 року кед сом на Бахамских островох Саша Чижмар, Аранка, Саша Шовш, Марленка и к у п е л а квартель по Иван Чижмар, Ґрин Бей, ЗАД систему “тайм шер“. Од теди зме зоз мацеру ходзели кажди рок на лєтованє на Бахами, два тижнї зме препровадзали у Фрипорту. Хвиля цепла, морйо чисте, наисце зме уживали на тих одпочивкох. Я теди окреме уживала бо сом одходзела на подводне мурянє, подводни виглєдованя, три роки сом одходзела риби лапац на тих їх векших швидких чамцох, чамци таки як яхти. - А путованя прейґ океана? - До Югославиї сом першираз пошла 1998 року, после полних 27 рокох як мац пришла до Канади. Кед путуєш до Европи то коштало и кошта громаду пенєжи а я ше одрекала тей драги док сом цалком нє одплацела хижу, так же бим плацела драгу зоз своєй кишенки а нє на кредит зоз банки. Кед зме першираз пошли та сом пооправяла и гроби на теметове. На драги до Европи зме перше зишли у Швайцарскей и там зме 4 днї були у мойого братняка Дюру Паплацка, а вец зме пошли до Керестура и до Нового Саду. 2002 року зме зоз мацеру були у Доминиканскей Републики на лєтованю, а пред пар роками сом була на Куби. На Куби сом була у марцу и була сом барз задовольна. Людзе барз приємни и барз су културни. Там, на Куби, нєт єдного чловека хтори нє ма вельку матуру положену. Ґу туристом ше крашнє одноша, указую почитованє. - Любела я путовац и по Канади. Ходзела сом роками лапац риби 200 км на сивер, до Мидланду. Там єст Пресвятей Богородици церква дзе ше ходзи на паломнїцтво каждого 6 авґуста. Там сом мала приятельох зоз хторима сом ходзела лапац вшелїякей риби: потьки, чуки, баси а вєшенї зме лапали салмонох. Мала сом Марленка зоз капиталцом, Мидланд 83 таке щесце же сом РУСНАЦИ У ШВEЦE
лапела єдного велького салмона а вон ме уцагнул до води, до рички. Ноги ше пошлїсли и я ше нашла у води алє сом циґонь, вера, нє випущела. Бул то 26 килови салмон. Одходзела сом на ляд риби лапац. Мали зме хижку на саночкох и одцагло ше ю на ляд та зме у нєй шедзели по 4-5 годзини. Там ляд груби 1 метер та зме зоз специялним фуровом правели дзиру и вец зме сцерпено чекали и вше зме налапали риби. Путовала сом до Саскачевану. 2007 року у септембре сом зоз мацеру прешла зоз камиончком за селїдбу полни 3500 км, селєла сом ствари за моїх приятельох. Требало ми три днї сцигнуц там, по 16 годзини на дзень ше муши вожиц. Трецого дня сом сцигла до Норт Бателфорду алє можем повесц же сом була барз вистата. На драги сом уживала, природа прекрасна, а воздух у Саскачевану барз лєгки за диханє, нєт влаги.
НЇҐДА ШЕ ВЕЦЕЙ НЄ УВИДЗИМЕ - Марленко, понеже ши уж 1967 року була у Канади ти мала нагоду стретнуц даєдних зоз тих “давних Руснацох“, наших виселєнцох хтори ше давно уселєли до Канади и хторим нєшка чежко войсц до шлїду?! - На путованьох до братняка Шовша у Америки вихасновала сом 1977 року нагоду, кед зме ше врацали, же бим зашла до Виндзору и теди зме у Провчийових препровадзели 2-3 годзини. Вони явели и Монаровим же би пришли. Монарово ище теди гонєли авто алє до Торонта уж нє приходзели бо уж були старши за таку драгу. Пошедзели зме у нїх, поприповедали, вифотоґрафовали зме ше и ми предлужели драгу дому. У Виндзоре жили, кельо я паметамк 4-5 фамелиї Руснацох. Зоз єдну Шидянку, особу траґичней судьби, сом мала окремну драгу познанства. Зоз Гелену зме ше упознали у Новим Садзе, у Рускей матки, вона там бивала а ходзела до Економскей школи як и я. Ознова зме ше стретли у Беоґрадзе
З права Михал Монар, Аранка, Феброна Монар, нєпознати, Веруна и Микола Провчи, 1977 рок Бок 15
кед себе пошла правиц папери за Канаду а я теди правела мацери папери же би пришла ґу мнє. Гелена пришла до Канади и одала ше за Кирила Саламона. Вон бул тиж по походзеню зоз Шиду, жили там у сушедстве, знали ше як дзеци. Вон бул оженєти зоз єдну Українку и з ню мал сина алє ше розишли. Пошол Кирил до Шиду и кед стретнул Гелену та ше єй питал чи ше за ньго ода а вона сцела пойсц до иножемства як и велї други та пристала пойсц за ньго. Кед зме путовали до Америки до Дюру Шовша та зме вше до нїх зашли, пошедзели зме 2-3 годзини, одпочинули зме ше и потим зме предлужовали далєй. Гелена жила зоз Кирилом по 1978. рок. Моя шестринїца Амалка була у нащиви Америки, у свойого брата Дюру Шовша, и я пошла по ню же би єден час була и у Торонту, у мнє. Зашли зме, на драги до Торонта, до Саламонових и теди ми Геленка гварела: - Марленко, нє будземе ше ище длуго стретац а можебуц ше анї нїґда вецей нє увидзиме! А я єй -Га, Геленко, нє приповедай таке! На нєй нє було видно же є хора, а вона уж теди мала рака на печинки. И то шицко, випатра, мала пре “доброго мужа“ – вон вельо пил, потим ю бил, спадла у єдней нагоди до пиньвици, вдерела печинку и пошло на зло. Медзитим, я теди нє могла похопиц розмири єй хороти та сом ю змирйовала: - Нарок будземе исц до Дюру та знова зайдземе до в а с т у и наприповедаме ше! - Можебуц зайдзеце – алє мнє уж ту нє будзе! Кирил нам явел же є у шпиталю, чежко хора. Я теди достала запалєнє плюцох и лєжала со м у посцелї та сом нє могла пойсц анї на єй хованє. Гелена Саламон умарла 15. септембра 1978. року. Похована є у Шидзе о 10 днї, 25. септембра 1978. року. - Мам ту фотку зоз першого руского пикнику у Марленка и Геленка Саламон О н т а р и ю . Оприповедай ми о тим кус вецей… Перши руски пикник бул 1985 року у Сент Джекобсу, над Ватерлуом. Було теди уж красне число наших людзох и зишли ше и од далєка же би були на тим сходзе. Була теди, ниа, и андя Малацкова (покойна є уж) зоз мужом, була там теди и нина Гардийова зоз єй дзивку (дзивка нини Гардийовей о рок, значи 1986, уж умарла од рака). На пикнику була и Бранка Будински зоз Руского Бок 16
Перши Руски пикник 1985 року — з лїва: Леона Малацко, Яков Малацко, Аранка Орлович (стої), Бранка Будински (шедзи), три нєпознати особи
Керестура, и велї други.
БОДАЙ БИ ШИ СОВУ ЖЕДЛА! - Ти твоєй мацери указала окремну чесц кед ши єй за єй 80-ти родзени дзень направела преславу як свадзбу. Таке нїхто у Онтарию од наших нє направел анї по теди анї од теди… - Жадала сом мацери направиц задовольство а источасно сом єй жадала и подзековац на даяки способ за шицко цо за мнє зробела и жертвовала… (ту ю сцисло у гарлє, спомалшела приповеданє) бо, моя мац за мнє дала свой живот – остала на 29 роки ґдовица, зомну на рукох, оцец бул забити у войни, а я ше народзела 2 тижнї после оцовей шмерци. Моя мац дала свою младосц за мнє и за свою мацер, да мнє вихова и да будзе з єй мацеру, да єй вислужи. Я виросла з нїма – мац и баба ми були и оцец и мац а я була їх дзецко хторе ховали як могли. Прето сом жадала цошка зробиц з чим бим єй гласно поведла же “Мамо, зоз тим ци дзекуєм за шицко цо ши за мнє жертвовала! “ Орґанизовала сом тот сход так прето же сом ходзела по велїх родзених дньох, по велїх свадзбох и требало би ми 100 роки кед бим каждого волала до себе на госцину и указала му чесц. Та сом себе думала же тото направим и поволам шицких познатих, та хто придзе – придзе, а нє питала сом дарунки лєм най приду шицки най преславиме тот дзень. Поволала сом приятельох, поволала сом шицких Руснацох и зишли ше теди вецей як 120 особи. Шицко цо було пририхтоване за мацер вона о тим нїч нє знала. И була просто шокирана. Ми пошли до церкви (шицко то було у сали при церкви) и мац достала диплому од тедишнього Папи за єй 80-ти родзени дзень. Кед зме рушели до церкви, а мац ше пита: - Яке же то нєшка швето же идземе до церкви? - Мамо, нєшка вельке швето, коньом роги омарзли (так стари баби гуторели давно у такей нагоди)!!! Пошли ми до церкви, шицко цекло нормално а на концу Служби Божей паноцец Папулай поволал шицких до сали на вечеру. А мац гвари: РУСНАЦИ У ШВEЦE
дома наварела, мац попораєла, - Но, цоже тераз, ище мац коло квеца робела. Да нє и на вечеру пойдземе?! було мацер и я би по - Га, дабоме же ресторанох ходзела на 9 вечар, пойдземе, кєд даваю задармо после прейґчасовей роботи би вечеру та пойдземе и ми! – ми нє було до вареня, и нїч одмудровала єй я. бим нє ушпоровала. - Га, добре, добре… Бо, то правда як ши и пристала вона якош алє сом написал у скорейших новинох обачела же почала нагло же у мнє нєт же нє мож, лєбо д ум а ц, цо ш к а є й б ул о же нє будзем. Я так патрим на подозриве… А як ми уходзели живот же кед можеш до сали а шицки почали помогнуц та помогнї, та сом и шпивац “Многая лїта“ а вона помагала, так ме и мац гвари: радзела, шицким сом давала и - Но, цоже то тераз, Аранка Орлович и штирме паноцове на свой час, и совити, и пенєжи а кому же шпиваю?! преслави єй 80-го родзеного дня часто вец виходзело же помагаш - Ша тебе шпиваю, мамо а людзе, кед ше дакус очухаю, кед станю на свойо ноги, та моя, тебеее! ци ше нє явя анї на телефон. Я вше гуторела же я мала, мам - Гей, га чом? и будзем мац, а же ме дахто прето нє почитує, нє хиба – я по - Га родзени дзень ци, 80-ти родзени дзень! - Бодай би ши сову жедла, га цоже ши ми нє души остала така иста як и пред 40 роками кед сом цагала куфри цали дзень през Торонто, страцена и преплашена – поведла?!? Почали єй шицки винчовац родзени дзень, барз ше вше дам руку помоци тому кому помоц потребна. нєсподзивала и була цали вечар така як збунєта (господи (Законченє) Боже, кельо ту людзох єст - лєм тото повторйовала). Була вечера, паноцец отримал бешеду, думам же людзе були задовольни, а и я була наисце задовольна же сом ше мацери голєм так оддлужела. Бо, да нє було моєй мацери я би нє мала анї тоту хижу анї нїч! Бо, я вельо робела, а мац
ФОТКИ НА ОСТАТНЇМ РАМИКУ 1. Бенджамин Майкл Дудаш народзени 28. децембра 2009 року 2. Антони Оливер Колєсар народзел 10. мая 2010 року
ше
3. Єлена Гарди зоз трома унуками (Даниєла, Ґеорґина и Никита), а у другим шоре стоя єй дзивка Блаженка, муж Мижо и син Славко 4. Деян и Терезия Надь зоз сином
ПОВЯЖМE ШE И ЗБЛЇЖМE З ПОМОЦУ МАҐАЗИНА "РУСНАЦИ У ШВEЦE" РУСНАЦИ У ШВEЦE
Божей у Мелбурну, Австралия
10. Вилєт дзецох хтори нащивюю Андрейом хтори народзени 26. мая годзини руского язика и култури у Норт Бателфорду. Нєодлуга знова 2010 року почню годзини у Рускей школи, 5. Лука Иґнятов ше народзел 28. юлия точнєйше, школски рок почина 4. 2010 року септембра и то з новим заєднїцким вилєтом до природи. 6. Стоя: Вера Шовш, Аранка Орлович, Амалка Джуня, Марленка 11. Учашнїки велького Руского Орлович и кучи Дюра Шовш. пикника у Онтарию, юлий 2010 року Сликоване у Ґрин Бею, у обисцу Шовшових, 1978 року, ЗАД Австралия и Нови Канада (заходна 7. Микола Корпаш на Петроварадинскей твердинї. Сликоване зоз телеобєктивом та перспектива нєзвичайна.
Заступнїки маґазина
"Руснаци у швeцe" Войводина
8. Пошвецанє паски у Норт Бателфорду
Sanja TIRKAJLA I. L. Ribara 50 25233 Ruski Krstur Srbija
9. Учаснїки шветочней Служби
Tel. (025) 704-202 so.tiki@neobee.net
Зeланд Jakim VARGA 39 Bellnore Dr. Norlane West 3214 GEELONG, Victoria Australia kimo.maria@hotmail. com
Нємeцка, Австрия, Швeдска, Швайцарска,
часц) Amalija DUDAŠ #206-11030-107 St EDMONTON AB T5H 4G5 Tel. (780) 428-4988
Канада и ЗАД
Gavra KOLJESAR 324 Overlea Dr. Baran Mihajlo Kitchener, ON Schützenstr. 16 N2M 1T8 67061 Ludwigshafen 100.224499@germany Tel. (519) 570-9614 net.de gkoljesar@gmail.com
Бок 17
ЗОЗ РУСКEЙ ЛИTEРАTУРИ Дзешка стредком того року достал сом од моєй колеґинї Иринки Гарди Ковачевич зоз Нового Саду пар имейли у хторих ми представела свой нови творчи поцаг:
Irina GARDI KOVA^EVI^
Написала сом 25 сказки о Керестуре, од Шелєзней баби и Дзивей дзивки та по пароха Макая и Жидох у Керестуре. Посилам ци пар з нїх же биш видзел як тоти сказки випатраю, то зоз часци хтора наволана “Медзи яву и сном”, а єст зоз “Орубенца хронїки”, а єст условно поведзене “З двора дзецинства”. Можебуц ши их годзен о єден час обявйовац як серию. Радио Нови Сад заинтересовани, я их драматизовала, зняла у студию и предстої монтажа и потим їх емитованє. Писал ши зоз смутком о тим же поваляни Валалска хижа, Паньска карчма, млїнводенїца на беґелю…а я ґу тому додам же повалянa и часц дзе бул будинок РНПД и дакедишня парохия, там дзе зме дакеди як члени НВУ Руске слово робели (твой оцец, Дюра Латяк, Папгаргаї, Соцки…). Оплакала сом Валалску хижу, тераз то роздриляни центер, як даяки салашски розвалєнїска. Одсуство чувства за час, за вредносц, за прешлосц, за красу и коренї. Та, ниа, у тих сказкох цо ци споминам я попробуєм дацо з того зачувац.
BORA< I MA^E
T
am dze na{o lxdze `ili skorej priselwny hi`u budovac nw bulo tak ~e`ko yk tu. Ka`de z n<h mogol pojsc do gori, zrubac ~erfu, dva, tri, kelqo mu u` trebalo, ta ked bul shopni, mogol sam, abo ked nw, zamodl<c dakogo, naj mu stebla prere`e vozdlu` po poli. Vecka z tih polovkoh, odmeranih po dlu`ini yki bi trebali buc visoki muri hi`i, skladalo {e wdnu kolo drugej yk mur. i tak {tiri muri – hi`ka za famelix. Yk fameliy rosla, hi`u mo` bulo zvek{ovac. Na verh pri{lo zakrice: gredi z istih takih ~erfoh, a konari naskladani, z l<scami i to bula ohrana od di`d`u i `imi. Z odpadkami od rubany i rezany dreva zatikalo {e dziri tam dze stebla nw pristavali wdno }u drugomu, a ked toto z ~asom povipadalo, mo` bulo obnavyc i znova do `imi pozatikac, `e bi prez dzirki vitor nw preduval. Alw, ked pri{li do tih krajoh tu nw na{li lwsi, lwm polno gl<ni i vodi. Ta po~ali pravic hi`i z gl<ni. Na vibranej porti namerali {tirougelqn<k, do ka`dogo jogo ugla zabili kolok, kolo kolkoh okruceli {par}u, a kolo {par} i kopali fundamenti. Do tih fundamentoh sipali gl<nu i nabivali x z ~uskix. Ked fundament bul napolnwni, z bokoh {e zalo`eli deski co ih zaglobjovali z kolkami i tak nabivali muri. Nabivali kelqo deska visoka, vec prekladali deski, nabivali dalwj. Gl<nu navo`eli z dol<noh co ih
РУСНАЦИ У ШВEЦE
kopali, a patreli `e bi bula taka co {e nw sipe alw dobre zbiva, `ovta. Muri rosli, deski {e dzvigalo, tam gore ih {e utverdzovalo, vec znova nabivalo! ^e`ka to bula robota, robel x cali rod, a poznwj{e {e na totu robotu pozberalo dru`tvo shopnwj{ih, ci}urnwj{ih, kotrim {e mu{elo placic. Tak rosli hi`i, ul<ci, valal... Na mestoh odkalq {e bralo gl<nu ostavali dol<ni, u kotrih {e vlwce dzeci kupali, v`ime kor~olyli, tam {e vw{en< mo~elo konopu, a z yri na dol<noh bulo guski z gu{atami i ka~ki z ka~atami. Kelqo dol<ni postavali ~as keresturskogo `ivota gutori pisny, gucutska, hlopska, htoru {e {pivalo ked u` garla dakus zograti od vinka a {erca od{melwni prekazovac {e pred dziv~atami ~i mladima nwvestami: - Ka~ur na dol<nw, ka~ka vodu piw ka~ur na nx vola vrac {e du{o moy, vrac {e du{o moy... i potim {e i opisovalo: Sedem dol<ni keresturski. Smrod {e znal {iric ked konopi gn<li u n<h. Zadlugo konopa karmela, alw i hovala Keresturcoh. @alo {e x, su{elo, mo~elo, presceralo, znova su {elo, zberalo odvo`elo i tarlo, tarlo, a vec ~esalo na vlakno, pa~eski i klo~e, `e bi `eni predli, spu|ovali, a vec tkali i predavali, karmeli dzeci, kupovali, cuker i vitrijon, {irki i dayke placenko za }a~ki i
sukenki drobnim dzecom. Go~ taki, nabivani hi`i buli cepli prez `imu, a hladkovo prez lwto, voni buli nwodporni na toto co Keresturu najbar`ej gro`elo: na vodi kotri znali zyri i vw{en< naisc, tak `e {e po ul<coh moglo prejsc lwm u koritoh, a gl<nyni muri lwzli do `emi i nwstavali pokly bi {e hi`i calkom nw zvalwli. Ta ked u` vikopani velqki be}elq, i ked {e voda pocagla zoz hotara, po keresturskih ul<coh, a i|e bar`ej ul<~koh, tamalq kadzi v{e buli velqki lapo{i, znala stac voda. Taki {e ul<~ki kerovalo i pe{o bo {e ~lovek znal po uha zalx{tac i z ko~om, da {e nw zalw`nw. U wdnej takej ul<~ki, na koncu valala, kotra na wdnim boku bula vis {a, a na drugim calkom n<zka, z wdnogo boku buli napraveni dva-tri hi`i, na tim, kus vis{im boku. Toti {e hi`i najpoznwj{e po~ali zamenqovac za toti ceglyni. Ked nw bulo na calu hi`u z cegloh, dobre bulo golwm fundamenti podmurjovac z ceglami, ta go~ {e skladalo kus cegli na sek, das na pol meteri, a vec do gore ohabelo nabivane. Toti hi`i u tej ul<~ki buli ozda medzi ostatn<ma u valalw co svojo nadovo zakrica za~erali za ~erepovo. A vozdlu` drugogo boku rozcagla {e dol<na z kotrej toti hi`i napraveni, a i dawdni u ul<coh dookola. X lxdze pokly w nw zave`ena sama od sebe i pretvorena do topolqovogo lw{ika volali Borajova dol<na, bo wdna z tih spomnutih hi`oh bula dom ykogo{ik Boray. Bula kus ucagnuta, nabivana yk i drugi, a za nx vecej u {oriku nw bulo an< wdnej, po zagradu hi`и kotra u` bula u {ore co prerezoval ul<~ku.
Бок 21
U tej ucagnutej hi`и, prikritej z nadom, `il Bora<, kotri ~asto pre vodu co {e docagla a` po jogo kapurku, trimal и kapuru otvorenu. Mal von i `enu, alw `ena mu bula horjovita, ta von v{e sam vihodzel zoz obisca, lwm telqo ked mal daco okon~ic. An< wdno, n< do kogo nw i{lo, n<hto do n<h nw zahodzel, n<hto nw zna povesc an< yk voni dvojo tam `ili i zoz ~ogo `ili. Dakedi zato odhodzel ~lovek do dakogo pomognuc daco na polx, abo u obiscu, placeni bul u` yk bul, vidno bulo po dvore dayku kurku `e pohodzkuw, alw {e o n<h n<hto n<}da an< nw rozpitoval. Oba~eli lxdze `e u` wden ~as Bora< hodzi z ko{arku u rukoh, a dawdni tverdzeli a` `e ~uli yk da sam zoz sobu be{eduw, zakukuw do tej ko{arki, zakriva tam co{ka zoz ru~n<~kom, a vec mu na tvari trepeci blagi o{mih. Hto zna hto {e per{i doznal o Borajovej tajni, ta po{vidko to vecej an< nw bula tajna: u ko{arki Bora< no{el ma~e. Male bile, tarkaste ma~e. Wdno uho malo ~arne, a wdno bile. Na tim oku co bulo na boku dze bulo ~arne u {ko, yk dayka labdo~ka bul ~arni krug, a na hribce malo ti` ~arni {plyh, yk dayke {edlo. [umne ma~e, predlo i umilno patrelo na ka`dogo hto bi {e lapel do be{edi z Borajom i komu go von dze~nw ukazoval. Ce{el {e von u tim ma~ecu, a ked vidzel `e {e i drugi lxdze zainteresovali za nqgo, prosto postaval veseli. Bulo bi to tak hto zna yk dlugo ked bi nw pri{la vojna, a u vojni vel< hlopi narukovali i ostali lwm toti co nw mogli pu{ku trimac, a medzi n<ma i Bora<. Za nqgo teraz bulo po valalw v{e vecej roboti, alw zarobku bulo v{e menwj. Wdnogo dny zgurklo `e umarla Borajovi `ena. Malo hto i{ol za trunu, alw vidzeli gologlavogo Boray, znova, i na hovanx, z ko{arku i ma~ecom u nwj. O dawden dzenq po hovanx, u obiscu {e vecej nw vidzelo n<kogo. A` an< ve~ar {e nw {vicelo u oblakoh, a kapurka o wden ~as zarosla do korov~a, yk i dra`ka co {e po nwj uhodzelo do obisca. Dopitovali {e geverni dze znal nwstac Bora< i jogo ma~e, dok hto{ka nw gvarel `e go vidzel u Fil<pove. @e {e i tam nw odvojoval od svojogo ma~eca. Pre{li roki, a do Kerestura {e vracel u` stari ~lovek. Dahto prepoznal Boray, a
Бок 22
dahto znal `e to von po tim `e viker~el korov~e z dvora `e bi do nqgo mogol vojsc, ta {e uselwl do svojogo obisca. I|e rid{e yk dakedi, vihodzel z obisca, raz na me{ac vidzeli go yk pe{o popod ygodi odhodzi do Kuli, a ked {e vracal, pomali prehodzel po ul<ci. Dzeci, kotri naj{vid {e odkrix osobu kotra <m podobna, begali za n<m, oskubovali go za reklu, cagali za rukav i kri~ali: - I{ol d<do z Fil<pova ~ital sebe bo`ski slova, A dzeci mu pomagali Zoz torbi mu hlwb cagali. Bora< bi {e na toto na{meyl, zacagnul ruku do ki{enki, vicagnul x, a u nwj v{e bulo cifrovani gadvabni bomboni, yki {e dakedi kupovalo na va {aroh. Ka`domu dzecku spu|oval po wdnu-dva do rukoh, zavi{i kelqo dzeci bulo, i predlu`oval dalwj, guncutski {e o{mihuxci, dopolnxxci dzecinqske vidri`nqovanw. - Y bul mali, nw kradnul som Co som vidzel, uhvatnul som! - Gajde, naj vidzim hto kelqo uhvatnw! – ta rucal drobni penw`i do prahu, a dzeci a` da {e pozabivali za n<ma, zberaxci ih. To ~lovekovi ohabelo dosc ~asu oddal<c {e od n<h i na mire pojsc domu. Yko{ nakadzi {e Bora< vracel z Fil<pova, na jogo adresu po~ali scigovac pisma co na sebe mali {temblx Ameriki. Zakukoval valalski po{tar, scel znac hto to pi{e staromu Borajovi. Nagvaryli go dawdni oseten {i `itelw u valalw, `e naj otvory pismo nad paru, a vec `e go znova zal<py, lwm `e bi vidzeli co za pisanw
u tej koverti. I yk to v{e, tak i tota tajna nw ostala zadlugo tajna. Otvoreli na koncu wdno pismo valalski lxbopitni i odkrili `e pisma posila Borajov sin! Kra{nw, na koncu pisma, u kotrim {e isti dopitoval yk `iw i co robi, ~i w {orovo, ~i mu treba i|e daco okrem tih dolaroh co mu ni-a u pismu prilo`ene posila, bulo napisane: pozdravy ce tvoj wdini sin! A` teraz {e ~udovali lxdze po valalw. Do{eptovali {e, nagadovali... A` po{la pripovedka po valalw `e to Bora<, ked jogo umarla, da}dze tam u Fil<pove `il z dayku [vabicu, ta `e zoz nx mal dzecko. No ta `e to ma buc tot jogo sin co mu z Ameriki pi{e i posila dolari. Oseteli lxdze penw`, ta {e Borajovi takoj na{la pomoc. Ponukli {e `eni: dawdna `e mu obil< hi`u i zodnuka i zodvonka, druga `e mu okope zagradku oprez hi`i i za hi`u, nasadzi do nwj cibulqki, krompl<, lwm naj pove co sce, a na{ol {e i hlop co pri{ol `e gat, narubal nadu vecej yk mu treba, ta ~i bi Bora< nw scel naj mu pretre{e zakrice, bo o~ivisno `e {e na dawdnih mestoh zlwglo. @e, opominal go isti, `e tam ked nw pre~urelo, dok zapada si} urno budze premakac, ta mu uprepasci cale obisce. Na daco z togo Bora< pristal, a na daco i nw. Toti co mu buli u dvore i kon~eli daco, pripovedali `e ih n<}da nw pu|el nuka, ta {e zgvaryli `e tam ma buc, bo bul sam ~lovek, velqki nw {or, ta {e ganqbi. Roki prehodzeli, pisma scigovali, alw raz pri{lo take `e {e po{tar nw mogol dokri~ac do Boray, ta vo{ol do obisca. Dzveri buli zamknuti zodnuka, bo bulo vidno `e klx~ u dzveroh, alw {e n<hto nw ozdzival, go~ kelqo kri~al. Vecka po{tar po{ol do mesnogo odboru, odkalq pri{li i|e dvome hlopi, vivalwli dzveri i vo{li nuka. Tam nw bulo n<~ogo. An< `ivi, an< mertvi Bora< vecej nw `il u svo<m dome. Obrazi stali u ~olw, poscel< z dvoh bokoh viscelwni, kolo peca poscelka, a u priklwce kol<ska. A` teraz {e ~udovali valalski babi co pri{li zakukovac do praznogo obisca: - Co tu robi kol<ska, ked Bora< dzeci nw mal?! - Nw mogli {e pre~udovac. РУСНАЦИ У ШВEЦE
Roki prehodzeli, valal {e menyl, na Boray zabuli {icki lwm ostala prislovka: - Ce{i {e yk Bora< u ma~ecu – gutorelo {e ked dahto scel vi{meyc dakogo hto {e z da|im pi{el, a nw mal htozna yku pri~inu za toto. Pripovedka o Borajovi bi {e tak zakon~ela, da raz, u` get po Drugej {vetovej vojni, prez valal nw prehodzel avtobus, a u n<m {e wdnej `eni z Kerestura pital wden ~i to tot ruski valal zoz htorogo bul Bora<. Pri{lo `eni na rozum `e ked bula mala ta sluhala hlapcoh yk za wdnim starim vikrikovali pisnqo~ku: - - I{ol d<do z Fil<pova.... Ta {e zdogadla i Boray i pripovedki o jogo ma~ecu. - - Y rodom z Fil<pova, poznal som starogo Boray ked tam slu`el, a z jogo sinom som {e bavel yk hlapec. Prihodzim opatric mo<h, bo teraz `iwm u Ameriki i robim u fabriki mladogo Boray. @ena u ~udu nw znala co povesc: ta {e lwm opitala: - Yki sin? Von nw mal n<ykogo sina! - Bayko, lwm mu{i buc `e sce go nw
РУСНАЦИ У ШВEЦE
vidzeli. Bo, da sce go vidzeli ta bi sce go i zapametali. Bul v{e barz umilni, taki bilki, bilki, alw bulo nwzvi~ajne `e go~ mal vlasi bili yk pa~eski, na pravim boku mal take yk pasmo ~arni vlasi. A` mu na tim boku i toto oko, zna~i prave, bulo ~arne, a druge mu bulo belave. Nwobi~ni hlapec – zaklx~el Amerikanwc. @ena bi nw bula `ena ked bi {e dalwj nw dopitovala, alw Amerikanwc wj nw znal bogzna co vipripovedac. Znal lwm `e sin po{ol na samim po~atku vojni, ked dostal povolanku narukovac, `e pripovedal yk {e skrival po gajzibanoh, yk {e ucagnul na ladx htora go prevezla prej} okeanu, yk {e mu~nw znahodzel per{i roki ked scignul do Ameriki. I `e – co bulo `eni naj~udnwj{e, o daskelqo roki poslal po advokatovi i pravo i penw`i `e bi odprovadzel jogo oca na dragu }u nqomu. Kelqo tot isti putn<k znal, ocec dobre scignul i donwdavna, das dze{ec roki nazad, yk umar, `il zoz sinom i jogo famelix. [icko toto `eni bulo take ~udne i nwobi~ne, `e o tim nw {mela pripovedac an< svojomu vlasnomu mu`ovi, bo
{e bala `e wj pove: - Udyn, lwm naj ce dahto nw ~uw, bo povedza `e {iri{ plwtki, ta ce vi {mex. - Korcelo x, korcelo, ta {e zverela svowj maceri. A mac, yk mac, verela wj, bo to bula wj dzivka, a u` bula stara, nw barz do~uvala, ta co ~ula, nw ~ula, alw po{la do su{edi ta istej vipripovedala co i yk pokap~ala. No ta i su {eda u` bula tvarda na uha, alw wj yzik i|e dobre robel, ta {icko popripovedala svowj {estri. Yk to bulo pretolkovane, pomi{ane, potracene i pozberane, hto zna lwm `e {e u valalw take kojco po~alo pripovedac `e u` n<hto nw mogol rozmervic co mo`e buc pravda, a co splwtan<na keresturskih gevernih baboh. Sudqba Borajova, jogo ma~eca i jogo sina, i po nw{ka ostala nwrozmervena pripovedka, a u zdogadovanx lxdzoh u` {e stracelo {icko o n<m, lwm ostalo zapametane `e lxdze vi {mex togo co {e bez pri~ini ce{i u da~im. A hto to zna hto yki pri~ini ma ce {ic {e u da~im, i hto ma pravo presudzovac co to dakomu krasne abo va`ne!
Бок 23
НОСТАЛҐИЯ И НОВИ ПРИСЕЛЄНЦИ (1)
♦ Пишe:
Гавриїл КОЛЄСАР Кичeнeр, Канада
Длугши час тирвало мойо акумулованє искуствох и спознаньох о феномену носталґиї при виселєнцох. Жадал сом голєм з часци ошвициц природу и основни психо– аспекти того феномена хтори такповесц нєзаобиходне зявенє у души каждого нового виселєнца. Нє претендуєм же з тим написом дам и даяки конєчни одвити, медзитим кед же з понукнутима одвитами голєм кус буду ублагани носталґични напнутосци у душох будуцих уселєнцох - тримам же сом и з тим, вец, вельо зробел.
едзи писмами хтори ми сциговали од пана Владимира Кирду Болхорвеса з Нового Саду у єдней нагоди ше нашло и писмо зоз таким змистом: Як ше живот приблїжує ґу законченю так и я, у власних медитацийох и у розправох з дзепоєднима своїма приятелями, кнїжовнима юнаками, вше частейше роздумуєм о чловековей укоренєносци и обезкоренєносци. Найузши завичай нам Керестур и його хотар, дакус ширши Бачка, ище ширши Войводина. Найлєпше ше чувствуєм у Новим Садзе. Ту сом дома. Аж и кед пойдзем до Керестура, родного валалу, у котрим сом прежил перши дзеветнац роки, жадам врациц ше до Нового Саду. Правда, могол бим у Керестуре прежиц остаток живота, алє би ме нє напущовало жаданє же бим ше врацел до Нового Саду. Керестур, Нови Сад, Бачка, Войводина – шицко наш завичай. Мило ми же мой син у Лондону, же є там щешлїви, же мам там двоїх унукох – алє бим да и сам жиєм у Лондону, стаємно чезнул за врацаньом до Нового Саду. Тота жажда би була ище векша кед бим жил на другим концу швета, у Канади лєбо Австралиї. Знам же ту жиєм углавном медзи Юґобалканцами, котри таки яки су, знам же у Канади и Австралиї людзе култивисанши, цивилизованши, живот материялно богатши... Правда, вимага и ринтанє. Но, робота як робота, важне достац плацу. Нє о елементарних еґзистенциялних околносцох сцем бешедовац. О носталґиї слово.
М
Бок 24
Знам чловека котри своїм найблїзшим гутори: “Ту сом, у Канади, з двоїма дзецми. Насампредз пре нїх сом, пре їх лєпшу будучносц, пришол до далєкей цудзини. Алє кед вони одрошню, кед станю на свойо ноги, я ше зоз супругу врацим до Керестура, гоч вони останю ту. А сиґурно останю, бо їх завичай ту; нє у Керестуре, Новим Садзе, нє у Бачки, Войводини. Вони останю, я ше врацим до валалу. Нє будзем єдини родитель котри жиє на єдним, а дзеци му жию на другим концу швета.” Чи тото жаданє сполнї, чи, пре дзеци (и будуцих унукох) занавше останє у Канади – нє зна анї сам. Вон дума же намиру оствари, алє я нє сиґурни же так будзе. Мац Юлина Сабадоша, дакедишня керестурска месарка, и мац штверих дзецох а баба велїх унукох и праунукох у далєкей цудзини, напущела их шицких и врацела ше, пред сам конєц живота, до Керестура. Як ти особнє доживюєш и преживюєш феномен волани носталґия за завичайом? Биє це глас же ши рационални, аж жимни чловек. Алє я знам же ши и чувствительни. Видзи ми ше же кед биш нє чувствовал носталґию, нє укладал биш тельо часу и енерґиї до “Руснацох у швеце”. Судзаци по тим гласнїку, жадаш же би ци корень бул у єстве рускей заєднїци розшатей по цалим швеце. Ментално ши укоренєни до розтресацей и розтрешеней груди воланей Руснаци у швеце, а физично ши укоренєни у рускей заєднїци котра там, у Канади, ище менша од тей, цо остала
у Бачки – у котрей ши народзени, у котрей ши прежил половку живота. И попри шицкого нєзадовольства зоз штредком, зоз державу у котрей жиєм, нє жадам жиц нїґдзе индзей. Тото поднєбє ме вяже за себе. (Правда, кед сом дакус длужей у иножемстве, пожадам чуц руску и югославянску бешеду – алє ми, кед дома роздумуєм, завичай потребни насампредз пре тото поднєбє. Значи, пре цошка цо чежко розтолковац, обгрунтовац.) Любел бим кед би ши ми описал свойо чувства и думки вязани за людзох котрим и сам припадаш: котри перши, нєридко и найглїбши коренї пущели до єдного тла, а вец их околносци нагнали же би меншу лєбо векшу часц живота (часто и цали остаток живота) прежили у далєкей цудзини. Шицко найлєпше за крачунски и новорочни швета. В. М. Болхорвес Феномен ностаґиї ме од давна интересовал, то нє спорне. Ище од часох кед сом, як хлапчик, чул шпиванку “Америцки мен” и похопел сом голєм з часци о якей розпятосци, о якей чловековей муки ше у нєй шпива. Приход до Сиверней Америки ми оможлївел же бим ше з тим чувством стретнул и у пракси – почувствовал го и я, напевно, а стретал сом и стретам и нєшка наших и других виселєнцох односно особи хтори ‘хорую’ од носталґиї и помагам им голєм зоз совитами же би прешли тоту нєзаобиходну фазу здобуваня нових искуствох о новим швеце, о новим РУСНАЦИ У ШВEЦE
месце свойого пребуваня. Розуми ше, тото цо сом спознал о носталґиї, то було парциялне, нєкомплетне, даєдни сознаня були барз субєктивни, шицко то було без даякого фахового утемелєня. Тото писмо од мойого приятеля Владимира Кирду Болхорвеса пришло як даяка ‘инициялна капсла’ односно ришел сом систематизовац и ушориц свойо сознаня, здобуц ище даєдни и обєдинїц шицко та у єдним напису детальнєйше приказац тот феномен чловековей (виселєнскей) души. Преанализовал сом на вецей заводи тот Болхорвесов текст и там дати можлїви тези у поглядзе “задатей ми” теми под назву носталґия. Кед сом шицко зведол на якиш “найменши заєднїцки менователь” вишло же, уствари, єдна часц його видзеньох тей проблематики досц субєктивно офарбена односно анализована є през окуляри його терашнїх условийох живота и места пребуваня (хтори вон бере як конєчни, спрам хторих ше шицко друге ма прилагодзовац) а на можлїви проєктовани условия живота дзешка индзей, а у будучносци. Вон, при тим, занєдзбал аж и основни елементи вязани за чувство, односно за поняце носталґиї як такого, цалком конкретного душевного зявеня. Болхорвес почина свой текст зоз тезу “найлєпше ше чувствуєм у Новим Садзе. Ту сом дома.” И тота констатация, уствари, темельни камень його якихшик наволайме их ‘домицилних чувствох’. Вона, напевно, точна и у тим чаше за ньго то цалком природне станє. З другима словами, вон ше найкрасше, найопущенше, найкомфорнєйше чувствує у своїм доме у Новим Садзе (то идентичне чувство милионох и милионох людзох хтори жию у своїм доме), ту му живот “чече як по лою” и нєт потреби од того глєдац лєпше або будовац паралелно цошка исте. Нє случайно у филмох и серийох америцкей продукциї видзиме, у пригодних сценох, на муре гевту фамозну урамену паролу “ Home, sweet home!” ( Доме, мили доме!). И после тей уводней часци у писме мой приятель Владимир Кирда Болхорвес понука ґрадацию од трох ситуацийох, єдну лепезу видзеньох самого себе у даяких можлївих ситуацийох у будучносци до хторих уткана його “гришка у патреню” хтору на самим початку споминам. Ниа на цо думам. РУСНАЦИ У ШВEЦE
Вон пише: (1) ... могол бим у Керестуре прежиц остаток живота, алє би ме нє напущовало жаданє же бим ше врацел до Нового Саду. Ґрадация тих можлївих местох пребуваня, далєй, рошнє: (2) ... алє бим да и сам жиєм у Лондону, стаємно чезнул за врацаньом до Нового Саду. И верх шицкого то: (3) Тота жажда би була ище векша кед бим жил на другим концу швета, у Канади лєбо Австралиї. Шицки тоти три локациї свойого задуманого пребуваня у будучносци ‘од Керестура, прейґ Лондону та по Канаду / Австралию вон ‘видзи’ през окуляри свойого терашнього места пребуваня хторе субєктивно доживює як барз безпечне, приємне и тд. (“найлєпше ше чувствуєм у Новим Садзе. Ту сом дома.”). Нє находзи, значи, потребу виступиц зоз свойого субєктивного швета и анализовац тоти три локациї на єден обєктивнєйши способ. А при тим занєдзбує же носталґия то процес, то стан орґанизма або души хтори чече, хтори ма початок, максимум и конєц. А на концу того процеса, уствари, лоциране НОВЕ место пребуваня як дальша позиция зоз хторей ше патри на швет. Опитал бим ше му, после пречитаного виреченя “Аж и кед пойдзем до Керестура, родного валалу, у котрим сом прежил перши дзеветнац роки, жадам врациц ше до Нового Саду” же чи ше може задумац у ситуациї же ма, поведзме 14 роки, жиє ище у Руским Керестуре, и достанє од даякого спонзора понукнуце же би пошол жиц, наприклад, до Гелсинкию (видумуєм локацию намислом). Як би реаґовал на тото понукнуце, цо би теди думал о Керестуре, у якей би улоги теди бул Керестур у його думкох? Нєспорне же би вон, теди, Руски Керестур чувствовал як свой дом и, у случаю же би прилапел понукнуце за пребуванє у Гелсинкию, я шмем предпоставиц же би го уж о 6-9 мешаци носталґичне чувство цагало до Керестура (анї случайно до Нового Саду, наприклад, бо Нови Сад за ньго на його 14 роки бул ище цошка у велькей мири нєпознате, до Нового Саду ше преселєл вельо познєйше и аж вец го упознавал, усвойовал, зблїжовал
ше и зблїжел ше з нїм як нєпостредним стредком свойого живота). Односно, у случаю же би ше нєшка мой приятель Болхорвес врацел жиц до Руского Керестура вон би ше о даяки 6 або 9 або 14 мешаци зожил ознова зоз тим местом, з тим штредком, цалком би ше опущел и Керестур би му вше баржей и баржей заменьовал його терашнї домицил у Новим Садзе. И вец, у єдней хвильки, Керестур постава примарни домицил, а Нови Сад секундарни тераз уж лєм у думкох, красних думкох, алє є ‘вше далєй’... Подобне би було и з Лондоном, кед би там прешол жиц, лєм по кус иншакей матрици – чувствовал би моцнєйши процес носталґиї алє би о 3, 4 або 6 роки нормалного живота єдноставно прилапел тото окруженє як основне, базне, помали би забувал на Нови Сад як предходне место Служба Божа на Вельку ноц, Киченер Канада
пребуваня и Лондон би му бул цалком прилаплїви штредок за живот, окреме кед би коло нього часто були син, нєвеста и унуки. Подобне би ше случовало и кед би ше преселєл до Канади або Австралиї. Принцип исти як и у случаю Лондона, шицко друге лєм ниянси. Розуми ше, вон ма абсолутне право у тим же би у першим периодзе пребуваня на спомнутих локацийох насправди чувствовал же го цага до Нового Саду понеже му Нови Сад тераз место животного пребуваня. З того рядошлїду прикладох би ше могло вицагнуц и спознанє вязане за процес носталґиї а то же носталґия, на одредзени способ, ‘роби’ и як якишик психолошко-орґански адаптер, односно док носталґия тирва у души єдного субєкта вона, на одредзени способ, меня цали спектер видзеньох, доживйованьох околного швета коло тей особи, змоцнює нови адаптацийни вязи а слаби гевти скорейши, хтори и запалєли сам процес носталґиї у особи. Бок 25
Швеценє жита у Коцуре
Но, о тим кус познєйше. Зоз тих досц практичних ситуацийох и тезох идзме дакус блїжей ґ у деф ин иц ийо м и о сно вним характеристиком носталґиї як єдного окремного психичного и физичного стану людскей єдинки. КУЛТУРНИ ШОК ЯК ПОЧАТОК НОСТАЛҐИЇ Нєт сумнїву же кажда людска єдинка жада мац єдно место як основне место пребуваня, як свой домицил, значи жада мац свой дом, свойо фамелийне гнїздо (конєчно, аж и бидла, животинї та птици жадаю мац свою дзиру, свойо гнїздо, место дзе лєм даскельо єдинки маю першенствене право жиц, прето тото место означа и зоз своїма пахами итд). Чловек ше на таке место звикнє, зродзи ше з нїм, кажди цент простору коло нього му познати, та аж и блїзша и дальша околина односно барз му познати и други людски єдинки у його окруженю. И вец, цалком нормалне же чловек на таким месце, дзе му шицко наисце пасує, найволї жиц и же є ту найопущенши, найсиґурнєйши. Та вец цалком похоплїве же кед иста тота людска єдинка одпутує з такого места лєм на даскельо днї або тижнї, о єден час ю думки починяю цагац ґу єй “гнїзду”. Тоти думки хтори починаю цагац ґу предходному [вецейрочному, стабилному, сиґурному] домицилному месту можеме наволац носталґия. Векшина людзох маю 1 до 3 места пребуваня (фамилийни гнїзда, домицили) у їх живоце. Менши процент тих цо маю 4 або 5 або вецей меняня места пребуваня у цеку живота. Кажде менянє социялного и животного Бок 26
штредку за тих цо ше селя нєзаоби-ходно представя свойофайтови шок. Уж и тота найзвичайнєйша пременка-селїдба зоз валалу до варошу представя за фамелию одредзени “култур ни шок”. У случаю кед ше єдинка селї зоз єдного социялного и културного систем у до др угого (поведзме, як цо то донє давно було зоз социялизму до капитализму) теди “културни шок” ище векши, ище моцнєйши. Я би ше усудзел твердзиц же шицки нашо ґастарбайтере хтори одходзели у 60-тих и 70-тих рокох до жемох Заходней Европи дожили и прешли през таки “културни шок”, кажде на свой способ, вецей або менєй интензивно, алє го дожили. Розуми ше, шицки ми цо зоз Европи преходзиме до Америки, до досц иншакого социял-ного и културного милєа, шицки ми у меншей або вешей мири доживюєме и “одхоруєме” тот “културни шок”. Як єдна зоз главних провадзацих и манифестацийних формох того “културного шоку” то и зявйованє чувства носталґиї у души виселєнца. Кед чловек меня место пребуваня тримам же потребне голєм рок або рок и пол до два же би ше навикнул, же би “усвоєл” нове место пребуваня, односно же би, у сущносци, прешол през процес “културного шоку”. И праве у тим периодзе од напущованя старого гнїзда та покля ше нє навикнє на нове гнїздо як на свой нови домицил, праве у тим периодзе при векшини членох фамелиї мож обачиц знаки носталґиї. Носталґия то душевне станє знємиреносци, нєсиґурносци, чувства розполовеносци (подзелєносци нукашнього Я), безвиходносци аж (дзекеди то чувство як кед би чловек бул, буквално, у шлєпей улїчки, без виходу). Носталґия, у принципе, нє тирва безконєчно, голєм кед слово о найвекшим проценту особох-виселєнцох. И тот факт представя, як ше то гвари, “щесце у нєщесцу” понеже тото душевне станє нє мож елиминовац зоз психи лєм так, же надумаце забуц на ньго и - забудзеце го. Нє! У хвилькох
кед носталґия у вашей души идзе ґу горнєй точки интензитета, ви у принципе нє у станю одняц ше од єй уплїву зоз даяким окремним вольним поступком. Теди сце у власци носталґиї хтора панує зоз вашу душу и спричинює дзекеди и нєзвичайни реакциї, роздумованя, побочни ефекти и нєкаждодньове справованє. Понеже процес замени домицилного места представя нєпреривни процес хтори квалитет упориска особи з єдного места пребуваня селї поступнє до другого места пребуваня, тот процес, зоз утвердзованьом параметрох нового домицилного места пребуваня источасно отупює моц носталґиї. Вона теди нєминовно слаби и при вецей як 95% имиґрантох тот процес ше цалком змири, нє представя надалєй за людску єдинку даяки проблем. Лєм пар проценти виселєнцох маю латентну, длуготирвацу, стаємну носталґию хтора их, найчастейше, кеди-теди враци до старого краю односно до предходного места пребуваня хторе им було перше и, за нїх ‘єдине праве’ место пребуваня у цалим їх живоце. Нєт нїяки окремни лїки хтори можу “лїчиц” тоту файту душевней хороти або знємиреносци при людскей єдинки. Єдини и найлєпши лїк то час. Час лїчи носталґию у скоро 99% случайох. Носталґия у пракси ма вше приблїжни уровень (интензитет) за єдну особу и тот интензитет ше сущно нє меня чи особа од свойого гнїзда оддалєна 400 км, 3000 км або 6000 км. Сцем з тим повесц же кед когошик “цага дому”, його зоз шицких тих трох дестинацийох будзе цагац зоз барз приблїжним интензитетом, можлїва лєм мала розлика у интензитету кед єдинка саму себе прешвечи же зоз 6000 км горши випатрунки врациц ше дому як зоз 3000 км, наприклад. РОЗПЯЦЕ МЕДЗИ ДВОМА ЖАДАНЯМИ Я нє фаховец же бим могол о носталґиї повесц нє знам яки прецизни думки, оцени, анализи и подобне. Так, на єден практични способ а на основи велїх контактох и приповедкох наших людзох-виселєнцох на тоту тему, я можем о носталґиї винєсц тоти характеристики: Психични стан “жажда за РУСНАЦИ У ШВEЦE
скорейшим, сиґурним фамилийним гнїздом” настава дзешка о 2-3 мешаци пребуваня у новим стредку и помали алє сиґурно ше интензивує. Цо ґод єдинка о прешлим месце пребуваня вецей роздумує, з тим и носталґия вше моцнєйша. А виход зоз ситуациї, прави и ефикасни рационални виход, значи розришенє нукашнїх тензийох, єдинка нє видзи, нє може найсц. Гоч як и гоч кельо роздумує, гоч применї и можлїви и нєможлїви идеї и комбинациї унапрямени на розришенє тей (за єдинку) чежкей ситуациї – ришеня у тей фази нєт. Прецо нєт ришеня? Прето же ше єдинка находзи нєпреривно у розпяцу, медзи скорейшим местом пребуваня (у думкох то прешлосц, прешли час) и медзи новим шветом дзе ше нашла и дзе єй рацио пробує найсц лєпшу будучносц алє дзе, у першим чаше пребуваня у тим окруженю, єдинка нашла нєпознате социялне окруженє, на перши погляд меншу сиґурносц, нєпознати край, иншаки варош, нєпознати улїчки доокола, цудзи людзе, нєрозумлїви язик... Єдинку у тей фази стаємно провадзи думка же “одпочина живот ознова” а нацо єй то, пита ше, було потребне кед донєдавно, ниа, мала сиґурни, преверени способ живота у каждим дню. При тим, єдинку провадза моцни субєктивни роздумо-ваня дзе тото цо жада єдинка ище и змоцнює у роздумованьох, видзи го ‘у фарбох’ як бизме поведли, а тото цо нє жада єдинка видзи лєм чарно-било и о нїм так и приповеда, з нєцерпеньом, аж зоз мержню, нє сце на тото трошиц час и моци за роздумованє, подрилює го дзешка за буджак, як ше гвари... Носталґия, на єден способ, кладзе лоґику єдинки на стаємне превипитованє и дзекеди на тим подручу спричинює таки психични стан же шицко випатра обрацене горебздом. Лоґика, у даєдних случайох, церпи вельки вдереня и вообще нє функционує так як то узвичаєне у каждодньовим живоце. Рядошлїд крочайох одприлики таки: фамелия (и кажда єдинка у нєй) у старим краю вага шицко цо “за” и шицко цо “процив” кед слово о приношеню одлуки о одходу до нового стредку, о преселєню. Теди, нормално, нєт носталґиї и шицки анализи преходза у условийох цалком змиреного РУСНАЦИ У ШВEЦE
роздумованя и одлучованя. На боку одлуки о преселєню стоя найчастейше ясни, лоґични, моцни елементи зоз таку чежину же лєгко превладую гевти хтори апелую же треба остац у старим краю. У приношеню одлукох у тей етапи преважно присутни рацио, значи, глава. Кед ше фамелия преселї до нового швета, нового окруженя, кед ю обнєє “културни шок” односно носталґични порив, вец приходзи до, на перши погляд, абсурдних ситуацийох або до преобратох у психи, односно у лоґики єдинкох. У анализох односно роздумованьох о старим краю на верх виходзи, по правилу, шицко найкрасше зоз там препровадзених 20 або 30 рокох живота. Шицко, мож повесц, як у фарбох, идиличне, з полно сиґурносци, стабилного живота, преполне познатих и милих тварох, познатих предїлох, часох з лєтованьох на морю, наприклад, зоз рижних шветох (Кирбаї, Крачуни, Вельки ноци) ... а роздумованя о новим швеце ше зводзи на єдноставни констатациї и видзеня у хторих неґативно офарбена стварносц и наглашени даєдни епизоди хтори евентуално у старту представяли проблем, почежкосц, и прето доставаю неґативну конотацию. Огромна часц елементох зоз анализох хтори окончовани у старим краю, кед ше приношело одлуку о преселєню, як кед би була забута, предрилєна дзешка на бок и нє бере ше тоти елементи озбильно до розпатраня. То ситуация у хторей ше думки и идеї роя нє зоз рациа (зоз глави, зоз мозґу) алє преважно зоз шерца. Цо ґод носталґични пориви моцнєйши, нательо у єдинки слабша лоґика и рацио. У таким стану можлїве же аж и абсурдни идеї о виходзеню з тей ситуациї випатраю, на перши погляд, цалком прилаплїви. Медзитим, чловекова подсвидомосц хладнєйша, змиренша, и Кeд жe жадацe видзиц ШИЦКИ боки маґазина “Руснаци у швeцe” у фарбох, а з вeцeй фотоґрафиями як у самим часопису, нащивцe вeб сайt того маґазина! Адрeса: http://www32.brinkster. com/rusmagazin/ Прeпоручцe и другим най нащивя тот вeб сайт.
вона емитує єдинки одредзени лоґични сиґнали, други видзеня, як и скорейши (досц иншаки) информациї хтори ше усвоєло з одлуку о преселєню. И так ше, заж лєм, у єдинки з часом установює єдна файта бивней, алє наисце лєм бивней ровноваги. Яки будзе интензитет носталґиї завиши од вецей стварох: од мотивованосци особи за преселєнє або нє, од ступня образованя, од того чи єдинка у цеку дня ма вецей чи менєй часу за роздумованє, од общей психичней стабилносци особи итд. Так мож повесц, же носталґия нїґда нє облапи шицких членох єдней фамелиї з истим интензитетом. Єдних облапи моцно, других зоз штреднїм интензитетом, а даєдних лєдво цо дотхнє, як ше гвари, а у кругу истей фамелиї. У пракси, член хтори менєй обняти зоз носталґию позитивно уплївує зоз своїм кельо-тельо зредзеншим рациом на тих ци вошли глїбше до носталґичней кризи. Вони допомагаю же би, о єден час, цала фамелия вишла спод уплїву носталґиї и почала роздумовац о реалносци самого живота коло нїх. Розуми ше, паралелно на тим роби и сам живот. Члени новоприселєней фамелиї, хтори под интензивним “културним шоком” з каждим дньом, уствари, усвоюю шицко коло себе, упиваю нови швет, його сиґнали, нови искуства, упознаваю блїзшу и ширшу околину. Цо ґод лєпше упознаваце окруженє и людзох у нїм як и функционованє цалей системи живота до хторей сце ‘упадли’ з тим баржей носталґия почина слабиц, значи трациц на интензитету, отупйовац. Цо ґод при поєдинцох одредзени мотивациї поставаю моцнєйши, нательо опадує носталґична напнутосц у фамелиї. Фактично, шицки поступки, шицки усиловносци и напредованя хтори водза ґу формованю нового фамилийного гнїзда, уствари, ефикасно подрилюю носталґию до другого плану, а потим ю цалком виґурую зоз кругу фамелиї. Повед бим же ше на концу каждого процесу носталґиї находзи нова усвоєна локация пребуваня, нови домицил хтори постава примарни у одношеню на скорейши, зоз хторого ше пришло до того нового, а хтори теди постава секундарни. (Законченє у идуцим чишлє)
Бок 27
РУСНАЦИ У ШВEЦE Маґазин за Руснацох висeлєнцох цалого швeта Рeдактор маґазина Гавриїл КОЛЄСАР Сотруднїки-авторe на тим чишлє: Ана ВАРҐА, Войводина Яким ВАРҐА, Австралия Славко ГАРДИ, Австралия Йозефина ДЕРВИШЕВИЧ, Канада Гавриїл КОЛЄСАР, Канада Иринка Гарди КОВАЧЕВИЧ, Войводина Микола КОРПАШ, Войводина Владимир МОЛНАР, Канада Марленка ОРЛОВИЧ, Канада Юлиян ПАП, Войводина Яни СЕҐЕДИ, Канада Лари ШАНТА, Канада
РУСНАЦИ У ШВEЦE
Способи контакту тоти: Za magazin Gavra Koljesar 324 Overlea Dr. Kitchener, ON N2M 1T8 Canada
Канада (519) 570-9614 email: gkoljesar@gmail.com
Виходзи три раз до рока. Рочна прeдплата за три числа (зоз трошками одсиланя): за Eвропу (поєдинєчна 24 USD, а на ґрупу 18 USD), ЗАД 18 USD, Австралия 24 USD, Канада 17 CDN. Шицки прeклади и ориґинални написи защицeни © 2002 2010 “Руснаци у швeцe”. Рeпродукция истих допущeна лєм по одобрeню Рeдакциї
Бок 29
2
1
3
4 5
6
8 7
10
9 11