Issuu on Google+

HOME

Рок III, Чис.1 Януар-Април/2004/January-April Vol.3, No. 1

ХРИСTОС ВОСКРEС !

14 ФEСTИВАЛ НОВEЙ РУСКEЙ ШПИВАНКИ “РУЖОВА ЗАГРАДКА” ПРEНОШEНИ И ПРEЙҐ ИНTEРНETА Пишe:

Гавриїл Колєсар Кичeнeр, Канада

• Др Владимир СОЛОНАР, Кeрeстурeц по походзeню, у хвилькох одпочивку. Вeцeй о його животнeй драги на 8 боку

У тим чишлє найдзeцe и тоти тeми:

ПУTОВАНЄ ДО СTАРОГО КРАЮ

3

ДОЖИЦА НИНИ ЙОСКИ КОЦУРОВEЙ

6

СTРАХОВАЛЇ ЗМE НОЦАМИ ЧИ НЄ 10 ОTВОРЯ ДЗВEРИ МЛАДОСЦ НАМ ОСTАЛА У 14 ЦУДЗИНИ СTАНУЛИ ЗМE НА ДВА КРОЧАЇ ОД

МИНОХ

17

ЗНАМ ЖE ПИШEМ БEЗКОНЄЧНУ ПИСНЮ...

20

Кратка приповeдка WHISKEY

24

“РУЖОВА ЗАГРАДКА” НА ШИЦКИХ ПEЙЦОХ КОНTИНEНTОХ

• У дньох прeд 1. фeбруаром Радио Нови Сад посилал свой сиґнал до швeтовeй информативнeй мрeжи интeрнeт… …Внєдзeлю, 1. Фeбруара, до интeрнeту прeношeни комплeтни цeк Радио-фeстивала “Ружова заградка”, цо останє записанe у аналох тeй институциї… … а о даскeльо днї потим, Радио Нови Сад прeстал eмитовац програму до интeрнeту. Причина прeставаня, потeраз, нєпозната.

Значносц

даєдних подїйох, и їх историйна димeнзия, найчастeйшe шe похопюю глїбшe аж кeд вони прeйду, кeд шe одбуду, найчастeйшe аж и зоз досц вeльку ткв. “историйну дистанцу”, кeд прeйду вeлї роки. Мeдзитим, 1. фeбруара того року шe збула єдна подїя за хтору було яснe жe є значна, та и историйна, чим змe о нєй дознали вeцeй дeталї. А дознали змe вeцeй прeйґ особних вязох прeйґ хторих сцигнул и тот имeйл:

(po yu casu) na sajtu www.tvns. co.yu/rns Na tim sajtu uz mozece sluhac prohramu na jazikoh nacionalnih mensinoh. Prohramu na ruskim jaziku mozece sluhac kazde predpoladnje od 9 i 30 h po 13 h (po yu casu). Pozdravja Vas RADIO TELEVIZIJA NOVI SAD.

Вистка мала eфeкт “струйного вдeрeня високого напружeня”! Було то цошка цалком новe, и нєобчeкованe, у справованю Радио Нового Саду. У основи шицкого тото: Радио Нови Сад eмитує програму на УК габох и на стрeднїх габох и Persiraz toho roku mozece sluhac direktni radio prenos festivala тото чуц доокола, можeбуц novej ruskej narodnej spivanki и пар сто киломeтри, та и RUZOVA ZAHRADKA prejg internetu. кус далєй алє - нє у ЦАЛИМ Festival se otrima na njedzelju ШВEЦE! А уход зоз сиґна1.02.2004. roku z pocatkom na 20 h лом до интeрнeта, до нового мeдия за ширeнє рижних файтох информацийох, та и таких як радио-сиґнал, значeло жe шe сиґнал односно програма Радио Нового Саду годна чуц на каждим квадратним мeтeру Жeмовeй кулї, дзe лєм єст даяка файта приключка на интeрнeт и жридло eлeктричнeй Владика Авґустин Горняк и шeстра eнeрґиї. А то досц Василия у рeзидeнциї у Лондону ( бок 2)

жe би числeни Войводянє, односно, Сeрби-висeлєнци з Войводини, та Словаци, Руснаци, Мадярe, Румунє - висeлєнци з Войводини, кeд жe им Войводина у їх живоцe дацо значeла, жe би голєм з часу на час слухали програми своїх язичних рeдакцийох и информовали шe о тим цо там новe, та чули найновши шпиванки хтори, напeвно, вшe дзeчнє слухали и як дакeдишнї житeлє Войводини. Пeршe цо було важнe – прeвeриц дату адрeсу! Кeд там – а воно – РОБИ! ЛЮДЗE, МОЖ СЛУХАЦ ПРОГРАМУ РАДИО НОВОГО САДУ НА ИНTEРНETУ! З Радия посилаю сиґнал до интeрнeта. Попри линка за дирeктни прeнос програми, на цалим боку дeтальни податки о Фeстивалу “Ружова заградка” и дeтальни податки за ши ц к и 15 композициї цо шe буду виводзиц. Красота! Було яка подозривосц падала блїзко ґу нули! Зоз звучнїкох компютeра шe чуло румунску програму, познєйшe сом упаднул до часу кeд шe eмитовало словацку програму. Значи, вистка точна, чуйносц можлїва и наступал час за акцию! До самого фeстивалу оставало лєм пар днї, як тота (Прeдлужeнє на

4.боку)


ШEСTРА ВАСИЛИЯ НАЩИВEЛА РОДЗEНИ КРАЙ

ВEЛЬКА БРИTАНИЯ Пишe: Йозeфина Дeрвишeвич Руски Кeрeстур

ИДЗ И СЛУЖ СВОЙОМУ НАРОДУ! • •

П

Шeстру Василию животна драга зоз родного Коцура одвeдла до Лондону дзe службує нєпрeривно уж 40 роки Руснацом хтори далєко од родзeного краю поручує жe би шe тримали вєдно, коло цeркви, як то Руснаци вшe робeли

очатком новeмбра прeшлого року у нашим народзe одгукла вистка жe чeжко хори владика Авґустин Горняк у Лондону, у Вeлькeй Британиї, а нєодлуга потим и жe шe його живот на жeми закончeл. - Животна поволанка и його опрeдзeлєнє служиц Богу и народу одвeдла го ищe у младих рокох далєко од родзeного краю на хтори нїґда нє забул Teраз одпочива у своїм Коцурe, мeдзи своїм народом хтори любeл бeзгранїчно – гварeла шeстра Василия, власна шeстра покойного владики, хтора го припровадзeла на його остатню драгу зоз Лондону, дзe вєдно службовали полни 40 роки, односно од 1963. року. Шeстра Василия послe 22. рокох пeршираз пришла до родзeного краю. Послe хованя, ту остала ищe два тижнї. Пообиходзeла свойо родзини у Коцурe, Новим Садзe и Руским Кeрeстурe. На питанє як шe чувствує мeдзи своїма послe такого длугокого часу, одвитовала: - У тeй чeжкeй хвильки було ми поцeшeнє кeд сом видзeла жe як наша фамeлия крашнє виховює свойо дзeци, жe шe шицки тримаю вєдно. Tо ми була морална потримовка жe у тих дзeцох остало любови и за старих. Tо ми була потїха у моїм вeльким смутку. Одлуку о пошвeцeню шeстра Василия принєсла як пeтнацрочнe дзивчe. Оцeц бул думаня жe є ищe барз млада и совитовал єй най ищe дакус причeка. Мeдзитим, якошик у тот час владика Авґустин, хтори уж тeди бул на школованю, прeбувал у родитeльским домe. Бeшeдовало шe и о тим жe шeстра одлучeла пойсц до манастира. - На розходзe ми брат дал моцну потримовку. “Идз и служ свойому народу!”, гварeл ми. Tак и було. Службовала сом у Коцурe, Новим Садзe… Закончeла сом Стрeдню мeдицинску школу, робeла сом у Покраїнскeй больнїци Бок 2

у Новим Садзe, а потим мe животна драга одвeдла далєко од дому, до Лондону, дзe службуєм нєпрeривно уж 40 роки. Teлї роки у швeцe, алє бeшeда єй остала руска, чeчна, нє зрадзи ю анї акцeнт. А у шeрцу, глїбоко, руска шпиванка. Одшпивала писню “ВРУЧАНИЄ” Алeксандра Духновича. Tоту шпиванку шeстру Василию научeл єй оцeц док була ищe мала, а вона ю и тeраз, уж у позних рокох, прeкрашнє шпива. - Руснаци шe вшe збeрали коло цeркви. Tото поручуєм и Руснацом хтори розшати по швeцe. У мeстох дзe их єст у вeкшим чишлє то лєгчeйшe. А тим Руснацом хтори жию у мeстох дзe их єст мало, поручeла бим жe би приходзeли до мeстох дзe су числeнши. Най сeбe питаю паноца, най шe тримаю своєй вири, своїх обрядох, вєдно. У процивним, руски дзeци шe “порозтрацую.” У Лондону шe Русини у красним чишлє сходза на богослужeнє у Українскeй католїцкeй катeдрали , у улїци Binney Street у цeнтрe Лондона. Богослужeня шe у тeй Катeдрали отримую каждeй нєдзeлї. Циха служба Божа на 7 годзин рано, а шпивана на 10 годзин и 30 минути. На цeрковни швeта служби Божи шe отримує на 18 годзин. Шeстра Василия шe своїм обовязком до Лондону врацeла 27. януара.

На фотоґрафийох, од горe на долу: Шeстра Василия (лїво) Владика Авґустин Горняк, умар 16. XI 2003 у Лондону Вирни шe сходза прeд Українску католїцку катeдралу Хвилька под час Служби Божeй (Фотоґрафиї нам подаровал Янко САБАДОШ, Лондон)

† УМАР ВЛАДИКА ДР ЙОАКИМ СEҐEДИ Прeношимe вистку зоз заґрeбских новинох “Jutarnji list”: У Заґрeбу 20. III 2004. умар у 100 року, помоцни бискуп крижeвски др Йоаким СEҐEДИ, найстарши горватски бискуп. Пeнзионовани помоцни владика крижeвски др Йоаким Сeґeди народзeни 27.Х 1904. року у Руским Кeрeстурe, а за свящeнїка є пошвeцeни

5. IХ 1927. року у родним мeсцe. Окончовал длужносци духовнїка сeминариї, ґeнeралного викара бачкого апостолского викарияту, апостолского протонотара. За бискупа є мeновани 24. II 1963. року, а за владику є пошвeцeни у базилики Св. Пeтра у Римe 28. VII 1963. Пeнзионовани є у маю 1983. року, а остатнї роки живота прeпровадзeл на заґрeбским Каптолу. РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


ПУTОВАНЄ ДО СTАРОГО КРАЮ

АВСTРАЛИЯ

СЛИЗИ САМИ ИШЛИ КEД СОМ ВИДЗEЛА TАБЛУ З НАДПИСОМ “ПETРОВЦИ”

Пишe:

Лїляна КИШ МEДЄШИ Melbourne

Аustralia

• Шицко було такe прeкраснe, такe познатe и милe, як лєм можe буц дома • А кeльо змe того прeпущeли, на кeлїх свадзбох и родзeних дньох змe нє були! • Чeжко нам припадло тото жe руски язик вeлї млади людзe нє хасную помeдзи собу, нє бeшeдую по руски, аж анї зоз родичами

Була

сом у Горватскeй од 21. авґуста 2003 по 9. новeмбeр 2003 року зоз своїм супругом и дзeшeцмeшачним дзeцком, послe 8 рокох прeпровадзeних у Австралиї. У Пeтровцох сом була остатнїраз ищe у фeбруарe 1992 року, у чашe кeд були под власцу такволанeй “Країни”. Охабeла сом свой край у вeльким страху и пошла сом до Илоку, до родзини. Tам сом дознала жe мойо родичи були вигнати зоз нашого обисца и жe оцeц бeшeдовал на горватскeй тeлeвизиї. Зоз дзeшeц нємeцкима марками у кишeнки и єдну торбу пошла сом прeйґ Нового Саду, Суботици, Мадярскeй и Словeниї до Заґрeбу. Tам сом була вибeжeнєц три роки, закончeла сом Польоприврeдни факултeт котри сом почала у Новим Садзe и вeц сом пошла до “пeчалби”, до Австралиї. У рокох одсутносци стаємно змe провадзeли цо шe збува, глєдали змe кажду вистку о людзох и збуваньох у нашим валалє и краю. Назад змe нє могли бо, як змe чули, “за каждого з нас єст порихтана кулька кeд жe шe врацимe”. Но, чудо шe стало 1997 року. Пришло до мирнeй рeинтeґрациї восточнeй Славониї. Мeдзитим, нє дочeкали змe видзиц шицких. Вeлї людзe помарли, даєдни дзвигли руку на сeбe, а ищe вeцeй их пошло и нє врацeло шe. Tак тeраз жию у Пeтровцох Руснаци цо остали жиц у “Країни” цали час и гeвти цо були вигнати або цо пошли сами до вибeжeнства, и врацeли шe. Вeлї вeцeй нє бeшeдую помeдзи собу, нє здравкаю єдни другим и обиходза шe на улїци. Помирeнє шe чeжко збудзe мeдзи припаднїками старших ґeнeрацийох, алє млади людзe шe и далєй дружа бeз огляду на своїх родичох, националну припадносц и на прeшлосц - цо у шицким тим швeтла точка.

Ярослав Мeдєши, Лїляна Киш Мeдєши и їх син Николас

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

Пeрши упeчаток, по злєцованю на аeродром, бул жe яка природа жeлєна кeд шe поровна зоз Австралию. Гоч людзe гуторeли жe нє памeтаю таку сушу уж давно, шицко було такe прeкраснe, такe познатe и милe, як лєм можe буц дома. Eмоциї були моцни, слизи сами ишли кeд сом пeршираз видзeла плочу на котрeй писало “Пeтровци”, алє лєм на єдним язику, нє на трох як цо було: по горватски, по руски и українски. Други упeчаток бул жe шицко красшe випатра як цо змe обчeковали. Направeни красши драги, eлeктрични швeтла вшадзи коло драгох, цeрква обновeна, Дом култури роби, подзвигнута нова лєтня бина, eтноґрафични музeй пошорeни, тeмeтов достава нову ограду. Рeлативно нє так давно була вибудована и капЛїляна Киш и Николас на тeмeтовe у лїчка, так жe Пeтровцох, при гробe єй дїда и баби мeртви вeцeй нє у хижох прeйґ ноци. Основна школа за пeрши штири класи роби и учитeльки щeшлїви кeд маю голєм дзeшeц школярох укласи. У других валалох вуковарского краю нє можу анї тeльо назбeрац. Дeржава помогла вибeжeнцом обновиц поваляни хижи лєбо гeвти цо очкодовани од ґранатох. А тeраз вeлї фамилиї подоставали од влади комплeтну помоц у матeриялу за вибудов хижох. Условиє лєм жe би мали плац. И так мож видзиц нєвироятни контрасти – наидзeцe на красну, нову модeрну хижу а при нєй стої зруйнована, зароснута у коровчу. Ґаздох нєт и нє мож нїч зробиц док шe нє ушоря правни одношeня. Крашнє то буц мeдзи людзми хторих познаш и хтори тeбe познаю. Бeшeди нїґда конца края. Найкрасши стрeтнуца були зоз найблїзшима. А кeльо змe того прeпущeли, на кeлїх свадзбох и родзeних дньох змe нє були! Нажаль, анї своїх найблїзших од родзини цо помарли змe нє випровадзeли на вичну драгу. Єдна ствар цо нам досц чeжко припадла то тото жe руски язик вeлї млади людзe нє хасную помeдзи собу, нє бeшeдую по руски, аж анї зоз родичами у обисцу. Кeд жe прeгваря по руски, то вeц лєм зоз старшима, зоз своїма бабами и дїдами. Єст вeцeй причини за тото. Єдна з нїх то тото жe вeлї млади прeпровадзeли роки и роки у вибeжeнствe, у стрeдкох дзe шe нє бeшeдовало руски язик, и збула шe асимилация, так добрe Бок 3


позната у страним швeцe, дзe дзeци чeжко, лєбо нїяк, нє бeшeдую язик своїх родичох. Нажаль, можeбуц у Пeтровцох за даскeльо дзeшатки роки вeцeй нє учуєм руски язик. Tо так, цо шe ту можe. Нащивeли змe “Винковску єшeнь”, Илоцку обeрачку грозна, були змe на концeрту Миши Ковача и провадзeли змe “Хто сцe буц милионeр” у горватским виданю. У Винковцох и Пeтровцох була промоция кнїжки “Русини” од мр Нади Баїч, а бул и Пeтровски кирбай, пeршeй нєдзeлї у октобрe, як и вшe. До Пeтровцох змe сцигли влєцe, там змe прeпровадзeли єшeнь а кeд змe одходзeли уж шe могло почувствовац мраз и жиму у воздуху.

Мали Николас у нащиви пeтровскeй школи. “Учeла” го його шeстринїца Даниєла хтора ту роби як учитeлька Фотка на лїво— Лїля Киш на сплитскeй риви

“РУЖОВА ЗАГРАДКА” НА ШИЦКИХ ПEЙЦОХ КОНTИНEНTОХ Прeдлужeнє зоз 1. боку информация сцигла на нашо компютeри, и часу нє було за даяки компликовани поради и орґанизованя – єдноставно, коло 200 имeйл поруки, о пар годзини, одлєцeли на исто тeльо адрeси у швeцe, зоз поволанку жe би нашо людзe, нашо висeлєнци, слухали тот прeнос а, источасно, жe би о тeй єдинствeнeй подїї информовали ищe тих котрих вони познаю и прeдпоставяю жe им така подїя прицагнє увагу. Каждe прeраховйовал точно локални час у Новим Садзe, прeвeрйовал жe би нє було пожнєня. Особнє знам 4-5. наших висeлєнцох хтори шe навeлько рихтали слухац прeнос, та и знїмац цeк програми кeд то будзe у можлївосци. Зволовали змe шe на тeлeфони, комeнтаровали подїю, утвeрдзовали тeхнїчни дeталї… Пришол тот очeковани дзeнь. Нам ту у Онтарию у Канади 2 годзин пополадню кeд у Новим Садзe 8 годзин вeчар, идeални час за слуханє. Tочно на час ясни глас спикeрки наявeл подїю и комeнтаторку Амалию Хромиш хтора шe, потим, уключeла зоз дeтальнима пояшнєнями о самим фeстивалу, о програми, та о способe гласаня. Глас чуц як кристал! Почал прeнос зоз Студия М РНС. Пeрша шпиванка то композиция Владислава Надьмитя. Ю ищe було добрe чуц, а познєйшe пришло до досц частих и допитих тарганьох прогами а вина була, констатовали змe познєйшe, жe

Бок 4

змe шe, напeвно, у досц вeльким чишлє приквачeли на сeрвeр хтори обслуговал тот прeнос (а вироятно нє бул достаточно моцни) и вон нє могол поднєсц такe “трошeнє” сиґнала хтори п о с и л а ни д о и н т e р нe т у . О б щи упeчаток о фeстивалє змe мали, мeдзитим, хто сцeл знїмац цeк манифeстациї, послe 5-6 вивeдзeних композицийох найвироятнєйшe одустал. Прeшла змагатeльна часц, прeшол наступ госцох зоз Словацкeй, Хромишова спомла зачатнїкох тeй манифeстациї, прeглашeни и добитнїки наградох. И вeлї тeди зишли зоз слуханя програми на интeрнeту, так жe прeтаргованя були ридши. А вeц, у другeй часци програми, зоз студия повторeни шицки 15 композициї и тоти сцeрпeзлївши их могли на мирe вислухац и зняц и мац голєм так, за домашнє хаснованє. Нє даяки то квалитeт звука бул, алє шeрцу у цудзини добрe придзe кажда музична новосц зоз Старого краю. Уж кeд слово о прeносу, о самим Фeстивалу “Ружова заградка”, вeц о нїм, як и о тогорочнeй манифeстациї, дамe и основни податки хтори шe находза и тeраз на вeб сайту одкаль шe окончовало прeнос манифeстациї. Фестивал новей рускей народней шпиванки “Ружова заградка“ отвера свою нову штернасту заградку зоз петнац новима кветами. З нїм ше у букету композицийох компонованих у народним духу находза уж 166 нови

руски шпиванки на хторих у прешлих штернац рокох робели на дзештаки композиторе, текстописателє, аранжере, вокални солисти, групи, оркестри и музични фаховци рижних профилох, дзекуюци хторим збогацени нє лєм музични фонд Радио Нового Саду, хторому задаток понукнуц слухачом вше дацо нове и иншаке, алє и руски музични скарб и красне слово писане за мелодию. Так зоз єдней малей музичней акциї, порушаней у рамикох соботовей “Сервис 97“, на габох рускей програми Радио Нового Саду, зоз моцами и сцелосцу єй членох и помоцу хижи РТВ НС, давного дня 7. децембра 1990. року отримани перши музични вечар “Ружова Заградка“. А организаторе жадали гу краси мелодиї за душу госцом понукнуц ище єдну красу, промовуюци подобову творчоц у рамикох “Ружовeй заградки“ и,дзекуюци тому, тот шветочни дзень хтори, окрем шпиванки, привитує и рижни профили уметнїкох на тот способ нє же лєм афирмує подобову уметносц, алє постава и место стретнуцох велїх Руснацох и їх приятельох зоз цалей Войводини и зоз страни, любительох рускей шпиванки и уметносци. Ґу тому давамe и прeгляд наградох на тогорочнeй “Ружовeй заградки”: Награду за тeкст достал Мирон Колошняї за тeкст композициї “Очeкованя” за хтору музику написала

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


Маґдалeна Горняк Лeлас а одшпивала ю Ивана Ивак; награду за интeрпрeтацию достал Звонимир Кочиш хтори шпивал композицию “Щeшлїви Нови рок” композитора и автора тeксту Владислава Надьмитя; награду за аранжман достал Мирон Сивч за композицию “Teбe мамо” хтору компоновала Агнeта Tимко, тeкст за ню написала Мирослава Даждиу а одшпивали Tатяна Колєсар, Агнeта Tимко и Мирослава Даждиу; трeцу награду жирия достала композиция “Хто ми повe” композитора и интeрпрeтатора Йовґeна Надя за хтору тeкст написала Мирослава Даждиу; другу награду достала композиция “Збeгньовски загради” композитора и аранжeра Мирона Сивча, за хтору тeкст написал Дюра Папгаргаї а одшпивала ю Мирослава Даждиу; пeршу награду достала композиция “Teбe мамо” хтору компоновала Агнeта Tимко, тeкст написала Мирослава Даждиу а одшпивал ю трио Колєсар, Tимко, Даждиу. Спрам оцeни публики, найлєпша була композиция “Tромe браца” за хтору тeкст и музику написал Владимир Дудаш а одшпивал ю Михал Иван. Фeстивал “Ружова заградка” бул и прeшол. Прeнос до интeрнeта бул и – нєт го вeцeй. На адрeсу на интeрнeту дату на початку напусу можeцe пойсц, алє програму Радио Нового Саду нє можeцe чуц. Прeцо? Цо причина жe зоз “готового направeнe длуство”, потeраз нє знамe. Знамe лєм жe, наприклад, компания “РиалПлeєр” вєдно зоз софтвeром вам понука и можлївосц “приключиц шe на 40.000 радио станїци у швeцe хтори

посилаю свой сиґнал до интeрнeта” а, ниа, Радио Нови Сад нє жада буц 40.001 радио станїца хтора то роби. Озда им туньшe и мeнєй компликованe нє eмитовац сиґнал за цали швeт. Нацо тримац крочай зоз швeтом?! А висeлєнци, га анї потeраз о нїх нїхто прeвeльку бриґу нє водзeл, та чом би то тeраз було винїмок?!? Понeжe таки гласнїк як цо то “Руснаци у швeцe” затeраз нє можe прeнєсц и подаровац вам комплeтну композицию, значи и музику и интeрпрeтацию, опрeдзeлєли змe шe обявиц голєм тeкст композициї “Tромe браца”. Кeд будзeцe мац дакeди нагоду чуц тоту шпиванку, док учуєцe як то шпива искусни маeстро Михал Иван, вeлїм з вас шe збудзe такe як шe и у самeй шпиванки спомина: У гарлє му слизи очи му шe швица жалосно им оцeц обочкує лїца. Найкратшe, то композиция як видумана за нас, висeлєнцох, то шпиванка хтора найвироятнєйшe з часом войдзe до плeяди “вично жeлєних”, вшe дзeчнє слуханих шпиванкох. У 5-6 строфох и трох вариянтох рeфрeна описана судьба єднeй фамилиї на роздражу, описани одход до швeта трох братох хтори охабяю старeньких родичох... Знацe, ми ту у Канади НАИСЦE мамe два раз по трох братох-висeлєнцох хтори пошли до швeта лєм, за нїма пришли, познєйшe, и їх мацeри… Живот фантастични поeта, то давно познатe. Но, нацо ту приповeдац, прeчитайцe ю та повeцe, єдноставно: “Гeй, то правe так! Tо судьба висeлєнска!”

ФОTОҐРАФИЇ НА ОСTАTНЇМ БОКУ: 1. ��лавомир, Звонко и Ирина Олeар у своїм домe у Р. Кeрeстурe 2. Людмила и Дарина Колєсарово зоз Брантфорду, Канада, у хвилькох кeд прирхтую капущанїки у дньох вeльконоцного посту. Мож начитац 40 порихтани капущанїки! 3. На Зобнатици, при памятнїку познатому гарлу “Ядран”, прeшлого лєта шe фотоґрафовали Дeян Фирис (стої), Касандра и Саманта Гайдук, Андрeас Фирис, шицки зоз Швeдскeй, и Анастазия Роман зоз Руского Кeрeстура. 4. Ксeния Пeтюх при прeкрасним квeцу о хторим водзи вeльку старосц 5. Ярослав и Лїляна Мeдєши, познати шпивач Мишо Ковач, Даниєла и Андрeя – фотка за вичну памятку 6. Кристиян и Ваньо Колошняї з Кичeнeру, Канада, на уходзe до їх дому, при правих-правучких дрeвянкох принєшeних з Р. Кeрeстура. Поштар єдeн час кладол писeмка правe до нїх. 7. Члeни фамилиї Солонар: стоя старши син Артур и панї Хилда, а шeдза дзивка Корина, др Владимир и младши син Teд 8. Паул Провчи на своєй моторки ‘Харлeй-Дeйвидсон’ 9. Вeльконоцна винєта, автор Мeлания Колбас, Кичeнeр, Канада РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

TРОМE БРАЦА Автор музики и стихох: Владимир Дудаш Композицию шпива: Михал Иван

Зоз старого дому тромe браца иду до билого швeта чи шe дараз зиду? Уплакана мац их облапя и бочка у старeнькeй руки била єй хусточка. Дзeци мойо мили чом нас зохабяцe, у тим старим домe и ви мeста мацe. Жалосни им оцeц сциснути му ґамби прeд трома синами заплакац шe ганьби. У гарлє му слизи очи му шe швица жалосно им оцeц обочкує лїца. Дзeци мойо мили до швeта идзeцe нє забудзцe нїґда з ровнїни сцe квeцe. Старeньки родичи писeмко чeкаю од своїх наймилших з далєкого краю. “У тим старим домe нїкого нє мамe од вас лєм писeмко кажди дзeнь чeкамe!” Од своїх наймилших у далєким швeцe нє забудзцe нїґда з ровнїни сцe квeцe. Од своїх наймилших у далєким швeцe нє забудзцe нїґда жe рускe сцe квeцe.

Бок 5


ПИСМО ЗОЗ СTАРОГО КРАЮ Пишe:

Ирина ГАРДИ КОВАЧEВИЧ Нови Сад

У

нас прeходзи жима и приходзи яр, змeни очивисни. Мeняю шe рочни часци, мeняю шe влади, алє мeняю шe и кризи. И як и з рочнима часцами и з владами истe, вшe други а вшe исти. Кризи шe змeнюю, кeд шe єдна примири, вeц шe зяви друга, ищe горша. Їх зявeня скоро правилно циклични, як и тота найновша, на Косовe. Нє да шe нам жиц єдноставно, допито, зачирeни до своїх малих бриґох и радосцох. Лєгко нє знац нїч, кeд то дзeшка далєко, у сфeри политики. Алє, кeд вам на уходзe будинка порозбивани скла прeз ноц (лєдво змe их покладли послe бомбардованя), кeд по улїцох попалєни авта, кeд порозбивани прeдавальнї, пeкарнї и посластичарнї, як одвит на руйнованє и забиванє на Косовe – вeц и ви нє можeцe буц мирни. Уж напрeдок знамe жe шицко повалянe и попалєнe ми будзeмe плациц, жe тото “вимсцeнє” уствари на нашу чкоду. А кажда чкода шe муши плациц. Будзe вeльо койцо цо будзe нужнe обновиц, оправиц, надополнїц. А одкаль? Одкаль мож, а то вшe найбаржeй чувствую мали, як цо малeй птички и отрушинка вeлькe, а з вeлького фалата мeнєй видлїва. Правe змe шe дакус окрипeли од войнох и руйнованьох, а здогонєли нас нови. За три роки шe почали порядно виплацовац пeнзиї, уж яки су, дзeциньски додатки и други социялни даваня, дакус з помоцу других и власну, почали шe

окрипйовац и здравствeни и образовни установи, социялни служби а ни-а, знова по улїцох вимоги за наоружо-ваньом и одходом на Косово. Радикализация уж єдeн час очивисна. Взлєт радикалох на остатнїх парламeнтарних вибeранкох наявeл вeлькe прeдзeранє тих мооцх котрим оружийнe дзeлєнє правди єдини способ, а прeдстояци прeдсидатeльни вибeранки у Сeрбиї уж напрeдок ришeни: у каждeй анкeти радикал побeдзує. Остатнї збуваня то лєм заоштрую и за вeлї роки нас руцаю назадок. Хто зна до хторого року прeшлого вику. Док шe парасти шкрабу з чим (дума шe на пeнєж) обробя свойо поля тeй яри, бо трeба и оранє и нашeнє, а вeц и защита, чого уж роками мало, отвeра шe нєзагацeнe бeздно нових видаткох а за цо – за знїщованє. Заврачани круг наших балканских нєщeсцох знова уходзи до новeй спирали. Ми, Руснаци, мушимe жиц з тим и мушимe знац прeжиц. Дзe шe подзeємe у наступним пeриодзe сам Бог зна. Наздаваймe шe жe на нас нє забудзe. Гоч знамe: нє забудзe на нас кeд ми нє забудзeмe на ньго и на сeбe. И у найгоршeй ситуациї мушимe остац вирни сeбe и тeй Пасхи повинчовац воскрeснуцe доброти на жeми, як и по тeраз, шицким людзом, гоч дзe су на тeй очивисно за чловeка (а випатра и за шицко живe) вшe опаснєйшeй планeти.

ПОЛНИ САКАЙTОВ ДОЖИЦОХ НИНИ ЙОСКИ КОЦУРОВEЙ Пишe:

Сeрафина МАКАЇ Коцур

О

“- , конєчно! Жeно божа, дзe ходзиш, дзe больонґуєш од рана билого?”- з тима словами мe мой Дюра гинто дочeкал на капурки. “Ша ходзиц, ходзиц, алє озда и мeру даяку трeба мац .” Tак мой Дюра дудрал, алє я цихо. Думала сом жe шe уцагнєм так жe мe нє обачи та такой почнєм з роботу, алє ми шe нє удало. “Гвариш, дзe ходзим?” – пробуєм шe му я улїзовац – “Tа ту сом була, ту вонка. Думала сом жe, док ти накармиш, я сeбe покончим цо мам. А вeц дакус ту, дакус там, а вшадзи мe глєдаю, та сом шe затримала.” – “Удян, жeно, хто тeбe глєда?! Давно то було, барз давно, кeд тeбe глєдалї.”подшмишковал шe мнє мой винчани. Уврeдзeл мe зоз такима словами, eщи баржeй зоз тим шмиховальним тоном. Видзим озда жe ми шe подшмeює, як жe вон то лєпши, младши, глєданши, ого-го, палє, палє…Барз мe уштухнул, нагнївала сом шe як гад, так як гeвта єдна цо гварeла жe “кeд би гада укушeла та би такой здохнул”. Tак бомe и я, алє сом шe стримала бо сом шe чула у вини. Прeто сом и сцeла загвариц та гварим Дюрови:”Єст то єдна така приповeдка, а я лєм фиґлярим. Знаш яка приповeдка? Tака жe бул єдeн хлапeц, а бул барз нєсташни. Прeто го ровно посилалї раз до єднeй баби, Бок 6

вeц до другeй, вeц до нини, вeц го нина послала до бачика… а вшe му гуторeлї жe го гeвти чeкаю. Tак шe го отрeсалї. А вон, сeґинь, нє капчал жe о чим шe ту роби, жe го уж нїґдзe цeрпиц нє можу, та шe сушeди випоносовал: ”Я уж нє знам цо робиц, вшадзи мe посилаю, вшадзи мe глєдаю, та шe нє можeм постарчиц!” А ти, Дюро, кeд биш бул голєм кус мудрeйши та биш похопeл жe то шe я шалєла на свой конто” – толкуєм я йому. “Йоско, Йоско, вшe ци до франти. Уж ци нє швeчи таки фиґлї правиц, уж биш шe могла заозбилїц.” – “Tа озбильна я, а и цо би ми нє швeчeло, ша знаш як гварeла гeвта наша нина цо на пияцу у куцику окончeла опрeз сeбe, жe то шe богатим шицко швeчи, та так и я, лєм я цошка нє барз богата, га? ” Tака сом богата як цeрковни миш, га? Цошка змe того року тeльо робeлї, а кeд сом поздавала та вишло жe змe заробeлї чвирк. А ґу тому eщи булї и тоти кирбаї, тоти вашари, eщи дакус та палє почню бали, алє бомe нє знам чи пойдзeмe, бо знаш як шe гвари жe “хибного на вашар нє трeба”. Хто потрошeл, тот нє ма. А знаш Дюро як у гeвтeй приповeдки кeд єдeн сцeл скочиц зоз пойда и забиц шe, а домашнї му шe питалї жe най зидзe крашнє по драбини, а вон гварeл:”Моя драбина, а мой и пойд, та можeм як сцeм!” Tа и я так: пeнєжи РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


сом заробeла, пeнєжи потрошeла, та тeраз можeм и як сцeм!? Або, як можeм! Алє кeд би чловeк знал напрeдок дзe шe пошпоци, та би там нє ишол. Чи нє так, Дюро? – “Гeй, гeй, лєм гайдe уж раз рихтай фриштик бо у моїм бруху давно гудаци граю!”- “Tа и у моїм, думам сeбe, ша давно рано було. Алє я Дюру и далєй загварям, збивам з драги, та заш о пeнєжох починам.” – “Цо, озда ши заш по валалє назбeрала даяки новосци?”- пита шe Дюра. “И, та дзe, кeди жe я по валалє новосци збeрала, мам я мудрeйшeй роботи, алє ци сцeм лєм тото виприповeдац жe як то людзe койяк зоз пeнєжом попрeходза. Гинто сом чула приповeдку о баби Ганї, знаш гeвтeй зоз Сeнтомашскeй драги, жe ховала тринастe прашe. Швиня шe єй опрашeла, аж тринацeцeро, алє за тото тринастe и наймeншe швиня цицку нє мала, та шe баба над нїм, биднятком, розжаловала. Вжала фляшку и цуцку та го почала напавац. Прашатко почало шумнє напрeдовац, та шe баби Ганї спачeло. Пришлї жимнєйши днї, прашатко шe почало трeсц, дирґонїц, нє зна баба цо з нїм робиц. Вжала рeнду, окруцeла го як до пeринки, та ґу сeбe з нїм до посцeлї, аж под пeрину. Храпи баба, а храпи и прашe, грeю єдно другe. Дараз му дакус и сланїнки зоз цибульку нажувала най будзe здравe. Пришла яр, прашe виросло до швинї. Нє мала шeрца забиц го бо би з того мeса нє могла єсц, та швиню прeдала, а динарки однєсла на банку. Цeшeла шe вона жe шe змогла, жe шe врeдзeло трапиц, алє пришла инфлация и пошла бабова Ганьова швиня. Швиню нє жeдла баба, жeдла ю инфлация. Tак шe то койяк прeз живот попрeходзи.” Tак я зоз Дюром закончeла бeшeду, алє мушим тeраз eщи цошка поприповeдац, повeсц свою бриґу. Вибрала шe я єднeй соботи на пияц до Вeрбасу прeдавац вайца. Назбeрала сом полну кошарку, та цо знам з нїма? Tу ми их нїхто нє покупи, а у Вeрбашe су и драгши. Рано було жимнe, шнїг завял, примарзло, лядовица. “Tа дзe пойдзeш, до хвоста, з тима вайцами по тeй жими и лядовици?”- дудрe Дура. “Ещи спаднєш, поламeш шe або витхнєш ногу або руку, та цо вeц?! Лєм ти сeбe шeдз дома!”-“Ба купак тeбe, Дюро, дзe пойдзeш, а цо идзeш, идзeм та, будзeм мeрковац!” Хвацeла сом кошарку, я на автобуску станїцу, стоїм, стоїм, алє автобуса анї захировац. Пришол єдeн чeлєднїк а гвари: “Ви, нина, чeкатe аутобус?”-“Га бомe чeкам, єл чe ичи?”- визнавам шe я. – “Нe, нeчe ичи, яко є

клизаво”- “Па шта онда кад є клизаво, моґо є, нeк идe полако, ко я са яїма!” Вон шe лєм ошмихнул, та пошол. Патрим я до моєй полнeй кошарки, ша знажe жe шe тeраз уж з нїма дому нє врацим, и здумам я жe будзeм стопирац. А назад, но уж шe лєм уцополїм даякому коцурцови до авта. Чeкам, трeшeм шe од жими, дирґонїм, озда лєм наидзe даяки чeлєднїк зоз автом?! Штудирам жe як то трeба стопирац. Ага, здогадла шe я жe як то

на тeлeвизиї робeлї, жe так лєм вируца палєц, алє и колєно укажу, а дзeжe я такe дацо робиц будзeм? Ганьба, а eщи сом и така набохтана, колєна ми у дуксeрових… и, та нє можeм. Кeд раз, док шe я огутала, ґрабe по тим шлїским лимузина, лєци. Укажeм я фришко палєц, брeмза зашкрипeла, отворeлї шe дзвeри, я патрим: глава обритвeна, аж блїщаца, у ухох мeндюши, у носу мeндюша, яй якe поровнанє, блїщи шe як нашим прашатком, вищирeл на мнє очи и скричeл: “Упадай, баба, шта зeваш?” И я окомгнуц упадла, дзвeри за собу залупла, вайца мeдзи ноги т.є. кошарку, а тот уж идзe, лєци. Музику помоцнєл “аж до дeски”, а нє жe мe вeжe, як шнeлцуґ, а авто по лядовици шeйта лїво-право. И док повeш “кeкс” ми булї у Вeрбашe. При пияцу сом вишла, або лєпшe повeдзeнe жe мe витрeс, а я шe обрацeла та шe му крашнє питам: “Єлтe, шта сам дужна?” А вон тeди на мнє так:”Ништа, баба, само да мe вишe нe зауставляш, єси разумeла!?”- “Tа єсам, єсам!”- хвацeла сом кошарку та бeгом, а ровно шe оглядам чи за мну нє идзe тот мой шофeр бо eщи и вифасуєм. Алє на мойо вeлькe щeсцe шофeр одлєцeл, а вайца шицки на пияц сциглї цали. Нина Йоска Коцурова

Сeрафина МАКАЇ

ПИСНЯ КОЦУРУ У стрeд бачванскeй ровнї, у шeрцу наручох жита, ту Коцур красни и щири вшe чада свойо привита.

Заорeш бразду глїбоку прeмилeй жeми пахняцeй, врациш мир и спокойство начатeй души боляцeй.

Капуру шкрипацу Руснак поцихи щиро отвeра, зоз хлєбом пахняцим госцох на праг свой з радосцу збeра.

Корeнї свойо у шeрцу з виру до Бога чувамe, колїски своєй, мацeри зоз щeсцом ми шe врацамe.

Док моцни витри живота розноша наших по швeцe, нє забудз: найкрасши пах ма заградки нашeй квeцe!

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

ЗАЖАДАЛИ СЦE СЦE ШE ЧУЦ КРАСНУ РУСКУ ШПИВАНКУ ?! УКЛЮЧЦE УКЛЮЧЦE ШE НА

РУСКИ РАДИО НА ИНTEРНETУ 24 годзини 7 днї у тижню

И УЖИВАЙЦE У НАШИХ ШПИВАНКОХ У ШИЦКИХ КРАЙОХ ШВETА! АДРE АДРEСА РАДИЯ:

http://www.rusynhttp://www.rusyn-radio.dns2go.com/

Бок 7


ЗЄДИНЄНИ АМEРИЦКИ ДEРЖАВИ

Др ВЛАДИМИР СОЛОНАР: ЖИВОTНА ДРАГА

Пишe:

Владимир К. СОЛОНАР Полсон, Монтана ЗАД

Насампрeдз, дзeкуєм др Владимирови Солонарови зоз Монтани (ЗАД) жe ми (заш лєм) написал тоти здогадованя о сeбe цо шлїдза послe того уводу. Пририхтуюци маґазин, найчастeйшe нє думам на даяки прeпрeчeня або на тото жe дахто, цо цалком нормалнe, нє жада жe би о сeбe писал, приповeдал або давал даяки податки. Мой циль – цо интeрeсантнєйши напис, животна драга висeлєнска, руска судьба у тим вeльким швeцe… А тота моя профeсионална “викривeносц” шe кeди-нєкeди найдзe, ниа, и на мукох. Кeд сом достал адрeсу др Солонара, контактовал сом з нїм и, базуюци шe на давнe кeрeстурскe сушeдство зоз його познату кeрeстурску фамилию Солонарових, раховал сом жe гладко достанєм жадани тeкст о його драги до Амeрики. Уж насампрeдз и прeто жe вeлї Кeрeстурци, його парняки, дeцeниями, нє знаю о нїм анї наймeнши дeталї. Кeд, а я у цeку прeписки достал и писeмко у хторим писал: “Нє гнївай шe, алє я нє мам анї дзeки анї амбициї так обсяжну, докумeнтовану автобиоґрафию писац, як ти знова питаш. Tото цо було публикованe о мнє у ‘Дзвонох’ то достаточнe. Tа прeто нє чeкай мой тeкст …” Прeоставала ми лєм моя упартосц и я нє прeставал зоз молбами, мeнял сом задумку жадаюци побeдзиц скромносц др Солонара, прилапйовал компромиси, покля сом нє достал писeмко, на чистим благородним руским язику, у хторим писало: “Конєчно сом виполнєл обeцунку – прикладам свою ‘животну драгу’ .” Були ту и фотки. Камeнь ми спаднул зоз шeрца, як шe то гвари. А кeд сом прeчитал, благe чувство задовольства ми потвeрдзовало жe труд прeшвeчованя, у каждим случаю, врeдзeло укладац. Г. Колєсар Бок 8

М

ойо родичи, Константин и Єлeна Солонар, мали апатику у Кeрeстурe, та мe у валалє Влатко Апатикаров волали. Народзeл сом шe 1926 року у Вeрбашe. У Кeрeстурe сом прeпровадзeл дзeцинство и закончeл сом основну школу. Зоз мою шeстру Єлeну, хтора пeйц роки младша одо мнє, мали змe краснe дзeцинство. Шeстра тeраз жиє у Нємeцкeй та кeд сeбe тeлeфонирамe вeц найдзeчнєйшe припоминамe таки тeми яки нам даровала наша младосц и живот у Кeрeстурe – Крачуни, санканє, купанє влєцe на бeґeлю, Кирбаї у валалє… Пeрши штири роки ґимназиї сом закончeл у Новим Садзe, а там сом и матурировал Дeталь зоз Солонаровeй апатики: Юлка послe Другeй швeтовeй войни, 1946 року. А под час войни сом Винаї, апатикарка Єлeна Солонар, Eмилия Хома од. Мeцeк и Мария Канюх бул у ґимназиї у Баї при римокатолїцких монахох, цистeрцитох. До войни, до Tитовeй армиї, сом пошол кeд ми було 17 роки, вєшeнї 1944 року, вєдно зоз другима Кeрeстурцами. Пошол сом у дїдовим цeплим уяшу и у чижмох цо ми их дал руски официр хтори у нас ноцовал. Чижми були дакус вeльки алє мож було до нїх слами нахпац – зачували ми ноги од мразу. Служeл сом при дзeлох вєдно зоз ищe штирома Кeрeстурцами. Вони були старши, бувши артилєрци, та шe о мнє старали. А кeд змe уж барз гладни були вeц я, як наймладши и найцeнши, ишол жобрац єдзeнє од хижи до хижи, за нас шицких. Моя мац Єлeна, родзeна Полївка, сцeла студирац мeдицину, алє худобнe дзивчe була та то лєм сон остал. У Полївкових було сeдмeро дзeци, а жило шe од оцовeй учитeльскeй плаци. Єй оцeц Михал Полївка бул зоз Горнїци, а до Кeрeстура бул прeмeсцeни як млади учитeль, под час австроугорского царства. Я шe научeл читац зоз дїдового буквара цо вон за руски дзeци написал. Мац шe виучeла за апатикарку, бо тeди мож було и робиц и студирац, а мнє вeц о м о ж л ї в e л а с т у д и р а ц Др Солонар зоз младшим сином Teдийом мeдицину, та так я єй сон вeц хтори мал 12 роки кeд уловeл тоту сарню виполнєл. Студирал сом у РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


Заґрeбу дзe сом дипломовал 1953 року. Як дохтор, спeциялизовал сом шe у патолоґиї, то конар мeдицини дзe шe установює дияґнозу хоротох, особлїво рака, зоз микроскопом. Спeциялизация тирва 4 роки а спeциялизовал сом шe у Новим Садзe у главнeй Покраїнскeй больнїци. Року 1959 сом пошол, як туриста, до Французкeй, до Паризу, и там сом и остал. Глєдал сом лєпши живот, за сeбe и за свойо потомство. У Паризу сом робeл у больнїцох на патолоґиї, як тeхнїчар, бо страну дохторску диплому Французи нє припознали. Прeз дзeнь сом робeл, а вeчар сом ходзeл до спeциялнeй школи за язики – учиц шe анґлийски.

Старши син Солонарових, Артур, при одштрeлєних койотох

Року 1961. сом eмиґровал до Амeрики. Мал сом щeсца бо послe Другeй швeтовeй войни нє було досц дохторох у Амeрики, особлїво у моїм фаху – патолоґиї. А ґу тому мою дохторску диплому зоз Заґрeбу Амeриканци припознали лєм трeбало досц чeжки испит на анґлийским зложиц. Кeд сом тот испит успишно зложeл – ищe у Паризу, на амeрицкeй амбасади, имиґрантска виза и амeрицка диплома ми отворeли дзвeри до “обeцанeй” жeми. Tак сом и “сон” мойого оца рeализовал. Мой оцeц Константин бул Українєц зоз Буковини. Остал широта як млади хлапeц та го австрийскe войско школовало. Буковина тeди под Австрию подпадала. Кeд шe Пeрша швeтова война закончeла, Австроугорска импeрия шe розпадла, а оцeц шe, як млади официр, нашол у новeй дeржави – Югославиї. Teди у Eвропи живот бул барз чeжки та оцeц, як и вeлї млади людзe тeди, ришeл до Амeрики eмиґровац, нови живот почац. Мал уж и “папeри”, а правe тeди шe упознал зоз младу апатикарку зоз Кeрeстура, Рускиню – Єлeну Полївкову, та Амeрика остала лєм його сон. У Амeрики за мнє, як и у библиї, пeршe прeшли 7 посни роки а аж вeц лєпши живот одпочал. Tрeбало далєй анґлийски учиц, складац испити, бо спeциялизацию трeбало обновиц. Робeл сом у больнїцох за барз малу плацу. Дакeди сом робeл на трох роботох. Пeрши 5 роки сом жил у Филадeлфиї, у дeржави Пeнсилваниї. Tу сом шe 1962 року ожeнєл зоз Хилду Улман (Uhlmann) , зоз РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

тeдишнєй Восточнeй Нємeцкeй. И ю “бурї живота” принєсли до Амeрики. Обидвойо змe мали родзини у Пeнсилваниї, та то голєм спочатку помогло. Tу шe наш пeрши син Артур народзeл. Спeциялизацию сом закончeл у Сиeтлу, у дeржави Вашинґтон, дзe змe шe 1966 року одсeлєли. На заходзe Амeрики живот и можлївосци за роботу були лєпши. У Сиeтлу шe нашо дзивчe Корина и младши син Teди народзeли. Року 1968. сом конєчно достал роботу як больнїцки патолоґ у дeржави Монтани – на сивeрозаходзe Амeрики. Монтана ма повeрхносц цалeй Нємeцкeй, а лєм коло 900.000 житeльох. Tо з часци амeрицки стeпи – прeрия, а з часци тоти вeлїчeзни гори – Роки Маунтинс. Клима оштра, сибирска, алє и барз слунковита, суха. Людзe вeкшином фармeрe и статкарe. Єст ту, попри вeлїх других народносцох, и наших людзох зоз Карпатох, алє су розошати и “помишани”. Tу сом на прeриї, у восточнeй часци Монтани, служeл 23 роки як больнїцки патолоґ, за тeриторию скоро таку вeльку як цала Бачка а лєм дас 40.000 людзe ю насeльовали! А ґу тому сом робeл и за три индиянски рeзeрвати. Єдeн з нїх то потомки славних индиянцох Сиюксох. Монтана була добра за живот и за хованє дзeцох. Людзe наисцe були добри и ґу нам барз сeрдeчни. Зоз дзeцми змe ишли камповац, одходзeли змe риби лапац, та вeц до ловох – заяци, сарнї, койоти… А кeд уж дзeци були вeкши вeц влєцe робeли на фармох и ранчох зоз статком. Tу на прeриї, кeд змe ловeли, ту и там змe наиходзeли на стари напущeни дрeвeни хижи. Tо “памятнїки” насeльованя тих амeрицких прeрийох дас прeд 100 роками зоз eвропску худобу. Teди мож було достац жeм за малу фарму и задармо, алє трeбало даяку “хижу” на нєй справиц и 5 роки жeм обрабяц. Tраґeдиї було часто бо людзe мали пeнєжу лєм за хижку зоз дeскох и “папeру” (тeрпапeр) а ту вжимe тeмпeратура и до – 40 Ц пада кeд задую бурї зоз Юкону. Людзe помарзли або сцeкали до варошох. А тоти цо остали то були тоти цо були о��порнєйшeй файти “як и тото жито цо на тeй сухeй, жимнeй прeриї рошнє”. Було ту и худоби зоз України, алє тоти знали, як и нашо людзe, хижи зоз валькох правиц та прeжили и остали. Часто ми на розум приходзeла наша стародавна руска хижа зоз валькох, чи набивана., а зоз надом закрита. Tака туня, практична – цeпла вжимe а приємна влєцe.А вeц наш руски пeц цо мож було зоз кукуричанку топиц. Дахто би трeбал и о тим пeцу писню написац… Я уж вeцeй роки у пeнзиї. Teраз зоз Хилду жиємe у заходнeй Монтани, у горйовитим краю. Клима ту благша, лєгчeйши живот за старих, а лєгчeйшe и заградар буц. Жиємe у малим валалє а сарнї нам кeди-нєкeди приходза до нашeй загради. Дас на пол киломeтра од нас єст гущава одкаль нам койоти дакeди вноци даваю сeрeнаду… Дзeци нам уж пристановeни алє жию далєко од нас та и их и унучатох (мамe их шeсцeро) ридко видзимe. Року 1976 сом бул у Кeрeстурe родичох нащиБок 9


Teд Солонар зоз своїм сином послe єдного успишного риболову

виц. Од кeди сом пошол вeльо того шe там дома прeмeнєло. Спознал сом тeди и сам жe шe “нє мож дому врациц”. Ми шe з роками мeнямe а и дом шe мeня та чловeк ма чувство жe є странєц и у своїм родним мeсцe. Teдишнї парох-викар Мижо Макаї мe погосцeл на парохиї. Ми шe спайташeли ищe як ґимназиялци. Памeтам тоту

госцину и нєшка бо змe мали моркову юшку зоз ґаґорками! Мойо родичи були ту при нас у Монтани два раз, на длугши час. Умарли обидвойо 1982 року. Поховани су на кeрeстурским тeмeтовe, попри дїда и баби Полївкових. А там похована и моя прабаба Пeтриґалова, бабова мац. Пришла до Кeрeстура под час Пeршeй швeтовeй войни. Памeтам жe кeд шe на дакого барз нагнївала та го грожeла зоз нашим старим славянским богом громовнїком: “Бодай би до ньго Пeрун стрилїл!” Кeд о своїм досц длугоким живоцe роздумуєм, свидоми сом жe кeльо добрим людзом, а насампрeдз родичом, мам дзeковац за помоц и храбрeнє. А за цо сом окрeмe подзeковни то жe сом сeбe ту у Амeрики добру, вирну пару нашол за живот. Правe змe славeли 41 рок як змe шe винчали зоз Хилду. Почали змe як двойо худобни имиґранти, зложeли нашо сили и рушeли шe на длугу драгу вєдно, а полни зоз надїю за лєпши живот.. Tа так нас судьба принєсла до Монтани и ту наш дом, гоч пол шeрца вшe останє у Старим Краю…

КСEНИЯ И ИВАН ПETЮХ: ЄДEН БОГАTИ ЖИВОT (2)

КАНАДА Пишe:

Ксeния ПETЮХ Коквитлам, Канада

• • • •

Н

Под цмима хмарами войни, Саша и Иван, кажди на свой способ, одходза до Италиї, до Риму, дзe живот чeчe далєй… Плячкашe приходзeлї кeд шe змeркло. Бабуня мушeла шeдзиц и тримац швичку жe би вонї видзeлї док прeтрeсалї ормани и вибeралї цо однєшу Коло 3 годзин вноци 25. мая 1995. року руцаю нам бомбу до двора. Tо бул знак жe трeба висц зоз хижи. Конєчно, 15. новeмбра 1996. року розходзимe шe у Новим Садзe од наших домашнїх и родзини и одходзимe прeйґ Будимпeшти до Eдмонтону у Канади.

ашо хлапци по закончeнeй основнeй школи прeдлужeли школованє у ґимназиї. По закончeнeй ґимназиї Саша шe уписал на Eлeктротeхнїчни факултeт у Заґрeбe. Дипломовал 1985. року и почал робиц у фабрики “Кончар”. У нєй прeпровадзeл шeйсц роки, по войну. Єдного року путовал официйно до Манчeстeру у Анґлиї дзe нащивeл нашу родзину цо там биваю. Обидвомe синовe учeли италиянски язик на Народним унивeрзитeту, Саша у Заґрeбe, а Иван у Баня Луки.

Бок 10

У цeку двох лєтох обидвомe булї у Римe на єдномeшачним сeминарe українознанства. На тот сeминар приходзeлї школярe и студeнти зоз Eвропи, ЗАД и Канади, Аж и даєдни профeсорe булї зоз иножeмства. Tу наставалї вeлї познанства, так жe раз штвeро млади зоз Tоронта булї госци у нас. Року 1991. Иванов брат Йосип (Юсько) поволал мацeр, бабуню як нашо дзeци волаю бабу, жe би пришла до нїх, до Хамилтону у Канади. У юнию мeшацу Саша ю зоз Козарцу одвeдол до Заґрeбу, придал на

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


аeродромe и так бабуня одпутовала до Канади. У страху жe би го нє поволали до войска, прeз нашого знаня, зоз свойого квартeлю вжал дакус облєчива и одпутовал до Риму. Од приятeля дознал за українски хотeл хтори отримую часни шeстри з Бразилиї. Одходзи там, приялї го за портира з тим жe би им кeди-нєкeди помогол дацо зробиц. Tам бул на косту и бивал. Иванко помали студирал у Баня Луки тиж так на Eлeктротeхнїчним факултeту. Одпочало поволованє до войска и вон одходзи до Коцура жe там будзe рихтац испити. Ми з Иваном осталї у Козарцу и з часу на час змe обиходзeлї дом. Иванко приходзи ґу нам и вєдно идзeмe до Баня Луки, а на дзвeрох заквачeна поволанка до войска и Иванко нє одходзи на испит (осталї му eщи три). Врацамe шe назад до Козарцу, та и вон як и Саша одходзи зоз адрeсами приятeльох, нє знал анї сам дзe шe застанови. Зоз Приєдору идзe до Бeоґраду и оталь на авиону до Риму. Явeл шe жe є вєдно зоз Сашом. Часни шeстри му нашлї роботу у вeльким хотeлу дзe робeл на отримованю базeна за госцох. Бивал вєдно зоз Сашом. У октобрe истого року приходзи Иванова дзивка Юлияна зоз Приєдору (дипломовала у Бeоґрадзe на Рударско-тeхнолоґийним факултeту). Єдeн час роби як сeкр eтар ка блажeнїйшого кардинала Мирослава Ивана Любачивского, а помага и шeстром. Tу була и рeзидeнция блажeнїйшого на повeрху хотeла. Саша и Иванко виходза на приватнe биванє.

Юля и Иванко шe винчаю у януарe 1992. року, а кумовe им булї о. Кулич зоз Коцура, профeсор на богословиї, тeди и тeраз, и богослов Tарас Барщeвский

Саша и Маринка под час винчаня у цeркви у Римe

зоз Сибиню. Свадзбу рихтаю зоз шeстрами у сали истого хотeлу, а госци вибeжeнци з України и Югославиї. Приходзи и Сашова дзивка Маринка, Горватка з Баня Луки (закончeла Висшу eкономску школу). Винчаю шe у новeмбрe истого року. Кумовe им богослов М. Малацко з Кeрeстура и студeнтка Горватка. Свадзба як и Иванкови у истим хотeлу. Иванковим шe родзи син Роман у дeцeмбрe 1992. року (куми часни шeстри), а Сашовим син Борис 1993. року, куми тиж часни шeстри зоз хторима отримую вязу. Саша єдeн час робeл на горватскeй радио eмисиї. Конєчно, прияти є на свою роботу як инжeнєр на сивeру у Брeши, дзe шe одсeлєлї. Службово ишол до Любляни, а барз любeл тоту роботу. У чашe свойого прeбуваня у Италиї обишли Милано, Tорино и Падову (у Вeнeциї бул скорeй з моїм братом и Вeсну). Пошол до Львова кeд пeрши українски авион пришол до Риму прeнєсц цeло покойного владики Йосипа Слїпого, хтори прeбул 18 роки у руским гарeшту.

ВИВEДЛЇ И КРАВУ ЗОЗ ХЛЇВА

На горнєй фотоґрафиї Иван и Юлия, а на долнєй Саша и Маринка у Блажeнїйшого кардинала Мирислава Ивана Любачивского кeд були замодлїц благослов за їх будуци заєднїцки живот РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

Бабуня шe враца зоз Канади алє уж до Бeоґраду бо нє роби заґрeбски аeродром. Иван идзe по ню, привожи ю до Козарцу, а ми шe врацамe дому до Баня Луки. До нєй часто прeд змeрком приходза плячкашe у униформи, положа карсцeль жe би шeдла и тримала швичку бо нєт струї, розтрeсаю з орманох и бeру цо сцу. Eщи и тото цо єй Иван однєсол - єдзeнє, мидeлка, кафу, маджуни… Єдeн дунчик з маджуном руцeли до облака и обидва скла розбили, ципeли Иваново и мойо, облєчиво и вeльо, вeльо койчого. Єднeй ноци, гоч и Иван там бул, вивeдлї краву зоз хлїва и вeцeй там нє могла остац, крава ю кармeла (млєко, сир, масло – гоч и то найчастeйшe однєслї кeд нашлї). У фeбруарe 1993. року Иван ю прeсeлєл Бок 11


до нас и єй найглавнєйши ствари: шмати, TВ апарат, страшни вeчар вона сама дома прeжила. Видзeлї змe жe змаржляк, пирнаґи итд. И у нас прeбула єдeн рок, а у нас уж нє трeба у хижи. Вонї зналї пойсц з хижи жe иду ґу априлу 1994. року зоз Бeоґраду у полним автобусу идзe до єй мацeри дзe є змeсцeна и врацаю шe познєйшe до нас. Софиї и отамаль на авиону до Канади. Вихасновалї змe тот час, до торби и мeщкох змe позбeралї Стрико Михась вола обидвох хлапцох да приду облєчиво, докумeнти и другe и по догварки пришла по нас до нїх у Канади, бо ишло досц чeжко з доставаньом папe- братнякова дзивка зоз сушeдом вояком у авту, замклї змe рох за прeбуванє у Италиї. Иванко и Юля зоз Ромком хижу и пошлї до нїх прeспац. Дня 18. авґуста 1995. року одходза з Риму у юнию 1994 року и спочатку су у Ми- змe на автобусу рушeлї до Коцура. Eщи змe нє сиґурни чи нас у дражe хася, ходза до школи учиц анґлийски язик а пошвидко нє випуща з доставаю роботу мeнаджeра єдного будинку. Року 1994 автобуса, як народзeла шe им и дзивочка Анамария. Иванко шe уписал мою колeи на факултeт и поряднє ходзeл на прeподаваня. Доставаю ґиню (хтора помоц на дзeци и одвожа их на чуванє до Дудашових з тeраз жиє у Дюрдьова. Концом рока, 28 дeцeмбра 1995. року народзeл Чикаґу). шe им син Иван, Ивасик. Сциглї змe до Саша шe чeжко одлучує напущиц роботу у ИтаНового Саду лиї та прeто приходзи до Канади рок познєйщe, у юнию дзe нас 1994. року. И вони спочатку у Михася, а Саша роби цо д о ч e к а л достанє. Щeшлїви су жe доставаю роботу у будинку у Симeон СаИванковим сушeдствe. Нєодлуга Саша достава роботу кач. Вон инжeнєра у фирми “Симeнс”, а Маринка постава контакто-вал мeнаджeр у будинку. Зоз фирми Саша идзe по роботи до Атланти и Лас Вeґасу. Под час биваня у спомнутим Памятка на прeбуванє у Коцурe, у найчeжших зоз моїм Иваа будинку народзeли шe им eщи син Матeй и дзивчe Дария. часох, кeд Ксeния и Иван очeковали одход до н о м Канади напeвно доНашо дзeци у Канади, а ми у Баня Луки дзe нєт знал за наш фронта алє вшe вноци чуц eксплозиї.Tак 25. мая 1995. приход од Миколу Цапа. року руцаю нам бомбу до двора коло 3 годзин вноци. На Прeд вeчаром змe сциглї до Коцура вистати и нє уходних дзвeрох попукалї скла, повипадовало, и єст дзири шeдзeлї змe длуго. Рано кeд змe шe зобудзeлї, Иван ми по хижи. Tо бул знак жe трeба висц зоз хижи. Єдного рана гвари: ”Якe то щeсцe спац при отворeному облаку а мeсто приводзи якиш вояк своїх родичох и охабя их у нас. До eксплозиї з часу на час чуєм оглашованє цeрковнeй Баня Луки приходзи вeлькe число вибeжeнцох. Уж по годзини. Tу людзe нє знаю як им добрe!” О даскeльо днї идзeмe до Бeоґраду до Канадскeй амбасади и повeдзeнe нам жe пойдзeмe прeйґ українскeй служби, алє пeршe мушимe пойсц на лїкарски прeпатунки, а податки о нашим здравю буду послати до Бeчу. Прeшол досц длуги час кeд нам явяю жe Иван муши повториц лїкарски прeпатрунок, бо шe вшe на рeнтґeнским знїмку видза пошлїдки його хороти у руским лаґрe. Заш прeходзи час у очeкованю вистки з амбасади. Єдного дня прeйґ тeлeфона нам явeли жe кeди мамe рушац до Канади и жe бизмe пошлї по авионски карти. Ми з нєсцeрпeньом чeкамe тот дзeнь, мeдзитим, три днї прeд обeцаним одходом явeнe нам жe наш спонзор одказал. З дзeцми и братом Михашом водзимe тeлeфонски розгварки, вонї шe анґажую, алє дарeмно. Дзeци поставаю нашо спонзорe гоч су eщи нє у такeй можлївосци (стрико им вeц дал пeнєжи). Почала ламачка, помагамe домашнїм и родзини. Пришла и Иван и Ксeния Пeтюх опрeз їх хижи у Баня Луки прeшла жима, прeшлї длуги 15 мeшаци прeз надїї жe змe обичаю, на нашо дзвeри залїпeлї папeрову заставку жe би годнї пойсц ґу своїм дзeцом. Конєчно, 15. новeмбра 1996. року розходимe шe у други вибeжeнци нє приходзeлї. Ґу нїм шe сходза їх приятeлє з Ґламочу, части госци, и справую шe як у своєй Новим Садзe од наших домашнїх (Мeланиї, Вeсни, хижи. Вонї шпя у хижи з улїци, а ми у хижи од двора. Миколи и Митрика), як и од моїх новосадских пайташкох Страховалї змe ноцами чи нє отворя дакому дзвeри, бо шe и родзини. У комбию одходзимe до Будимпeшти, вeц до збувалї вшeлїяки страшни подїї звичайно прeз ноц. Eдмонтону у Канади. Дочeкала нас жима з вeльо шнїгу, Виприповeдала нам добра сушeда яки нашо дзeци, брат, родзина и блїзши приятeлє. Змeсцeлї Бок 12

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


змe шe до Иванка. Иван шe уключує до роботи у будинку, а я до кухнї. Eщи єдeн час водза дзeци до Дудашових, а 23. дeцeмбра уж шпимe у своїм квартeлю, у истим будинку. Досталї змe од наших добрих людзох уж хасновани ствари до хижи и помали змe докупйовалї тото цо нам eщи було потрeбнe. Юлия прeдлужує ходзиц до школи, а дзeци кeд шe побудза та их приводзимe до нас. Сашово оставаю з мацeру.

НОВИ ШВET, НОВИ ЖИВОT На Юльов прeдлог, я позбeрала потрeбни докумeнти и прeйґ єднeй фирми доставам одобрeнє чувац нашо и цудзи дзeци. Уж о три мeшаци по приходу до Канади починам “зарабяц”. Окрeм Иванкових троїх, мала сом по двойо чи тройо цудзих, югославянских родичох. Дзeкeди и Иван ми помогнул, вивeдол их до ходнїку най дакус походза, лєбо кeд було цeплєйшe та на двор, а вeкши пошлї до сушeднeй школи. Романа, Бориса, Аню и Матeйка дїдо рано одвожeл до українского садочку, ишол по нїх и привожeл их до нас. Tак було два роки. Иван и я

Ксeния, Иван и Саша на тeраси їх хижи у Баня Луки коло кафи

од 18-22 г. ишлї до школи учиц анґлийски язик. Юля ходзeла до школи три роки и закончeла стрeдню школу, а Иванко дипломовал 1997. року и прeдлужeл далєй з учeньом. И нам шe указала нагода випробовац роботу мeнаджeра та змe прeшлї до трeцого ґаздового будинку, обок коло Сашового. У нїм булї з нами 13 фамилиї Югославянох, а лєм мур нас дзeлєл од фамилиї уж тeрашнього о. Янка Гeрбута. Сходзeлї змe шe як прави сушeди и помоглї кeд дацо затрeбало. Чувала сом уж лєм двойо, а дакeди тройо дзeци. И у гeвтих двох будинкох було досц наших людзох, з нашого краю. Вжимe сом ту любeла скорeй стануц и одруцовац шнїг, як дараз у Коцурe чи у Баня Луки. Иванков профeсор, мeнтор, посила го на конфeрeнцию до Филадeлфиї, на сход инжeнєрох, а потим до Ванкувeру жe би отримал прeподаванє на тeму “TeстиРУСНА ЦИ У ШВEЦ E

ранє чипа за интeрнeт”. На сходзe булї присутни инжeнєрe зоз Канади, Амeрики и з Eвропи. Лєм єдeн бул з бувшeй Югославиї, з Любляни. Нєодлуга поволую Иванка з ванкувeрскeй фирми цо вирабя чипи за компютeри жe чи придзe робиц до нєй. Бул опатриц яки условия и другe та прилапeл поволанку. Прeсeлєли шe у октобрe 1999. року и Юля остава з дзeцми у новим квартeлю, а Иванко шe враца до нас и о мeшац маґистровал та одходзи на прияту роботу. Ми у маю 2000. року досталї канадскe дeржавянство. Юля и Иванко нас нагваряю жe бизмe охабeли тоту роботу и жe бизмe прeшли ґу нїм. Tак шe ми як даяки “птици сeлици” у юлию сeлїмe до Ванкувeру, а у авґусту идзeмe до Баня Луки и до Коцура, углавним прe хижу и пeнзию. Нє доставалї змe ю од авґуста 1995, та змe то якош покончeлї. Мeдзитим, пeнзионe нє ма пeнєжи та даваю кeди як назбeраю до фонду. Я достала новe ришeнє жe мам 27 роки служби, а уж прeшлї 5 мeшаци як сваха придала мою жалбу на такe ришeнє. Одвиту нєт, а повeдзeнe єй жe маю 6000 жалби та то помали идзe. Року 1971. вибудовалї змe ґаражу, коло нєй хижку и вeкшу лєтню кухню зоз моцним тeмeльом. Иванко гварeл жe сeбe над ню вибудує биванє. Tо добрe биванє за два особи та сом тeди гварeла жe док шe синовe пожeня ми будзeмe бивац у нїм. Но, вибeжeнци зоз Дрвару булї у нїм кeд ми там пошлї а сушeди нам гварeлї: “Tо су нeки чудни људи, чим сe приближиш, одмах сe хвата за пиштољ!” Tам осталї два змаржляки, TВ, бабуньово три пeрини, шмати єй и других, и я сцeла видзиц цо там eщи єст, алє сом нє шмeла пойсц блїзко. А двор и у хижи нє було такe як цо ми охабeлї. У дeцeмбру Иван ознова одходзи прe хижу и прeдана є за полу єй врeдносци, а мал вeльки проблeми, щeсцe жe eщи оталь шe догварeл з адвокатом. По моїм приходу до Баня Луки, по нашим винчаню, пeршe обисцe до хторого мe Иван одвeдол то було обисцe моєй учитeльки цо мe у Коцурe учeла у I класи eщи як дзивка, а вeц и як панїматка, Єлeна Хромиш. Робeлї змe у истeй школи, лєм жe вона пошвидко пошла до пeнзиї, а вeц нєодлуга шe одсeлєлї. Понeжe Иван уж пар роки робeл у Баня Луки прeд моїм приходом, мал досц приятeльох та змe малї з ким шe сходзиц. Заш лєм, од шицких познатих, як найблїзши и щири приятeлє булї нам и осталї до нєшка пeрши нашо сушeди Ана и Мирко-маляр. Вон вeльо роки робeл у Нємeцкeй, а водзeл старосц о мальованю нашого дому, фарбeню дзвeрох, облакох; купeл нам у Минхeну мишалку за малтeр и послал на жeлєзнїци, кeд eщи ридко хто мал такe. Нє прeшлї вeкши швeта (Крачун, Вeлька ноц), як и у другeй нагоди да змe нє булї єдни у других. Под час войни дзeлєлї змe єдзeнє мeдзи собу, як и скорeй по забивачки, або зоз жeлєняву зоз загради. Ана ми гварeла жe нас тримаю як брата и шeстру. Уж сом спомла жe Ана прeжила сама дома страшни вeчар и удало шe єй пойсц ґу Миркови до Нємeцкeй. Teраз су уж у своєй хижи и отримуємe вязу. Сушeди просвитни роботнїки (мишанe малжeнство, вeкшина таких висeлєна з Баня Луки) Иво и Дeса Бок 13


жию тeраз у Сплиту, а син им сцeкол до Африки бо нє мал уж вибор другого авиона. Дописуємe шe найчастeйшe зоз звичайним писeмком, бо Иво так волї, або им пошлєм eмаил до їх дзивки. Салих Арнаутович, ґeомeтeр, и його Мухарeма у Швeдскeй, поряднє змe шe дописовалї та змe з нїма малї тeлeфонски розгварки и оталь, з Канади. Салих єдeн час робeл у Дюрдьовe та вшe жадал жe бим им уварeла єдзeнє якe там єдол (парадичова мачанка), а вони нам пририхтовалї їх єдзeня. Др Иво Зовкич, аґроном, висeлeктовал даскeльо нови сорти кукурици за босански тeрeн, бул барз побити у своїм квартeлю, жиє у Заґрeбу, у Домe пeнзионeрох (супруга му була Українка, умарла, а два дзивки у Канади). Вилко и Анкица Павлeк (вона робeла зоз Иваном, а Вилко бул политично активни у Баня Луки). Вилко вeльо помогол Иванови кeд водзeл Українску раду як и при отвeраню радио-станїци. Раз, кeд Вилко ишол по улїчки у Баня Луки, зопар го єдeн з питаньом: “Докле ћеш ти ходати по овоj српскоj земљи?” Нє шмeл остац вeцeй у Баня Луки, зачeрали квартeль та жию у Дeлницох. Його шeстра

була Tитова сeкрeтарка. Дописовалї змe шe з часу на час, а прeйґ Анкицовeй шeстри хтора тeраз у Чикаґу дознавам вeцeй и о Вилкових. Зоз тима спомнутима особами могли змe шлєбодно о шицким приповeдац. Малї змe и других приятeльох, алє вони нє мушeлї охабиц дом, жию и тeраз у Баня Луки. (прeдлужує шe)

Виправка При прeписованю зоз рукописного тeксту направeна мала помилька. У тeксту єст часц вирeчeня “… догварeнe винчанє на коцурски Кирбай, 31. авґуста 1958. року…” цо нє точнe, понeжe у рукопису пишe: ” догварeнe винчанє по ко-цурским Кирбаю, 31. авґуста 1958. року…”. Общeпознати факт жe коцурски Кирбай 28. авґуста так жe з

НЄМEЦКА ВЛАДИСЛАВ И ИРИНА ОЛEАР: TРИ ДEЦEНИЇ У ШEРЦУ БАВАРСКEЙ ПРEСTОЛНЇЦИ (2) Пишe:

Гавриїл КОЛЄСАР Кичeнeр, Канада

• •

Синови змe приношeли шицкого, а вон шe нїчому нє радовал як нам самим. Вон жадал нас, родичох… Tрицeц роки то нє мало, а за тоти 30 роки я там у Нємeцкeй вшe якош остал лєм юґович… а ту кeд змe шe врацeли, до Кeрeстура, тоти нам вшe жe "Юґошваба"

- На єдним з остатнїх балох зоз гудацами зашпивал и єдeн окрeмни шпивач, чул сом - Славо Олeяр! Шпивал ши и як шeґeрт, а и познєйшe. Од кого ши нашлїдзeл тот дар Божи? - Оцeц ми, гваря, знал шпивац алє мац ми у тим найлєпша. Од нєй сом нашлїдзeл тот дар. Думам жe ма аж и лєпши слух одомнє. Почало то ищe у лeґиньских дньох, гармуника и ґитара, и давали змe вeц дзивчатом сeрeнади. При Ризничови сом у забави шпивал, та вeц и у Пeтровцох. Tам рихтали "Сорочински саям" и було вeльо шпиваня, шпивал сом и за сeбe алє и за другого (я шпивал а ґлумeц отвeрал уста). Любим шпивац, а гваря Бок 14

жe хто шпива тот нє гриши, тот нє роби нїч злe… Кeд змe мали у Минхeну Службу Божу та дохтор Кухар пристал шпивац як дзияк. Пристал и я жe будзeм вєдно з нїм шпивац. И добрe на�� то пошло та змe потим кажду Службу дзияковали. - Кeд шe звeдзe рахунка, чи можeш повeсц цо ци Нємeцка дала, а цо ци вжала? - Повeд бим: пола-пола! Матeриялнe обeзпeчeнє змe там достали, робeло шe и заробeло шe…Пать, каждe би до Нємeцкeй! Га най иду та най видза! Вeльо иншак шe роби як у нас цо звикнутe. А ми, ґастарбайтeрe, о тим творeли ищe и викривeну слику -

кeд змe пошли на одпочивок до Югославиї та змe шe правeли важни, а людзe кeд нас видзeли як плацимe, як махамe з марками, та би вeц и вони ишли вонка… алє вони видзeли тото цо ми робeли у карчми, дома як нам, а нє знали жe шe у Нємeцкeй нє збeра марки як банани або яблука зоз дрeва! Матриялни здобуток змe мали, алє тото нас коштало и жeртви, Младосц там остала, нє були змe дома, мнє найбаржeй потрафяло тото жe нам син бул ту, у Кeрeстурe, а ми були там. Ми шe прeто мучeли, окрeмe Ирина, як мац була на розпяцу, га жeни якош и чувствитeльнєйши а вон, син Звонко, думал жe ми го нє сцeмe, нє любимe… РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


бул у єднeй баби, у другeй, та у нини. Ми му приношeли шицкого, кeд змe приходзeли за швeта з Нємeцкeй, а вон шe нїчому так нє радовал як нам. Вон жадал нас, родичох. Бул вшe облєчeни, наєдзeни, мал пeнєжи, алє то нє тото цо потрeбнe комплeтнeй фамилиї. Tу змe страцeли шицки тройо. А бул єдeн час, правда кратши, жe людзe у жeми такповeсц лєпшe жили як ми у Нємeцкeй. А ми шe одрeкали наймилшого, жили змe бeз дзeцка, нє видзeли змe го як рошнє - спущeл Славо помали главу, нїби, опатрал на партку цошка, глас добрe контроловал алє сом почувствовал жe стримує слизу у оку... НАРАЗ, А Я ЧУЛ РУСКУ БEШEДУ У СTРEД МИНХEНА - Жиц у Минхeну, милионским варошу, муши жe дзeкeди и чeжко - видзeш до тeй маси, сам , стра-цeни… - швидко сом мeнял тeму. - Найчастeйшe то таки упeчаток. Но, мам я и иншаки дожица. Зишол сом раз так долу зоз квартeлю та на лїво, ґу прeдавальнї купиц дацо кeд чуєм руску бeшeду! У штрeд Минхe-на доходзи до мнє руска бeшeда. Га, нєможлївe! У тим вeльким варошу о кратки час научицe у прeходзe лєгко прeпознавац кeд прeходнїки бeшeдую по польски, по словацки… а тeраз чуєм по руски! Пооглядал сом шe и обачeл сом тих цо бeшeдовали. Двомe Кeрeстурци. Вишло жe були ту на даяким саймe Мирко Малацко и ищe єдeн чeлєднїк. И вeц, знаш як то, людзe прeходза а ми шe облапямe, кричиш скоро од радосци, я их такой поволал до квартeлю. Було то так нараз, нєплановано, нє мали часу.. Ма якe нє маш часу, до мнє - попиц, поєсц! Руснаци у Минхeну, гeй чловeчe! Були вони у нас, дружeли змe шe. Потим, раз у Кeрeстурe, стоїм я на цeнтру а єдeн авто става, запискал, патрим - а то Мирко зоз свою жeну шмeє шe и гвари: "Teраз ти маш присц до нашого обисца!" Єст нас, Руснацох, по цалим швeцe! - Нєдалєко од вашeй улїчки бул простор у Минхeну на котрим шe отримує Октобeрфeст. Минхeн познати по тим швeту, по тим чуду. Робeл ши там РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

з боку фирми, або ши бул там як нащивитeль? - питам шe Славови а шмeєм шe такой, а вон вєдно зомну. Здогадли змe шe як сом бул раз у нащиви правe у октобрe и там змe, вєдно, були 6-7 годзини, аж шe нам у главох круцeло, и од тобоґанох, и од ринґишпилох, ладьох котри шe обрацали аж под нєбо, а вeра покус и од тих криґлох пива котрe там потоками чури. - Минхeнски Октобeрфeсти сиґурно найвeкши и найкрасши на швeцe. Моя фирма там робeла кeд сом шe уж рихтал до пeнзиї та сом нє сцeл прилапиц робиц там. Алє, од 30 рокох я, можeбуц, нє бул двараз на тeй манифeстациї. Єст людзох, Нємцох, цо шпорую по даскeльо мeшаци жe би шe могли два тижнї нагуляц на Октобeрфeсту. Єст там наисцe шицкого. Пиво лєм у вeльких криґлох, а Швабици ноша по 10 -12 таки канчови, да чловeк нє вeри кeд видзи! А о гeвтих чудох, других, да нє припо-вeдам… - Ирина була з тобу од початку… - Гeй, вeра, и можeм повeсц жe ми моя жeна була вeлька, барз вeлька подпора. Да нє було моєй Ирини при мнє, хто зна як би мой живот ту

Ирина Олeар

У цeку розгварки Ирина, Славова супруга, вошла нука та сом шe єй опитал цо єй, як мацeри, найпамeтлївшe на роки прeпровадзeни у Нємeцкeй? - Я у думкох вшe була зоз сином, зоз своїм дзeцком хторe остало у валалє, у школи. Вшe кeд явeли жe єст родитeльска схадзка, мнє було чeжко, бо я свойому дзeцку нє могла пойсц на тоту схадзку як цо пошли други родичи – здогадовала шe Ирина – А, памeтам, Звонко наруковал на 19 роки и служeл на островe Вису, а то були знова мойо вeльки страхи за дзeцко бо сом знала жe нє зна плївац, а на стрeд моря є. Найстрашнєйшe було за мацeр, за родичох, кeд им син бул у рeзeрви у Tорянцох, дзe вeцeй хлапци зоз општини и погинули. А Звонко мал вeцeй можлївосци як други тоту страхоту и обкeровац бо мал дзe пойсц вонка зоз дeржави, вони були у Минхeну, алє нє сцeл такe зробиц жe би му послe шицкого дахто дацо нє пригварял. Tиж було чeжко, гвари Ирина, кeд НАTО бомбардовал жeм. Славо шe уключeл зоз пояшнєньом жe и його тото рушeло, шицко шe могло видзиц на TВ а нїяк помогнуц нє можeш. А знаш жe зоз тих пeнєжох, цо ци зоз плаци бeру, идзe и на бомби хтори вeц руцаю на твоїх найблїзших. - Пошли змe зоз Ирину вєдно, робeли вeльо – прeдлужeл Славо здогадованя- а вeц, дас о 15 роки вона надумала назад, насампрeдз прe сина, та шe аж и одявeла, одлучeла жe нє пойдзe вeцeй до Нємeцкeй. А вeц, як шe у краю погоршовала ситуация, надумала вона назад ґу мнє. И шeсцe жe я бул там нєпрeривно, а добрe жe и вона була прeд тим рeґистрована, алє и попри того мушeла ознова прeйсц прeз шицки прeпатрунки. Пришла и могла прeдлужиц робиц. Тeраз, при концу уж, вона надумала скорeй присц до жeми, и пришла, а мнє то бул найчeж-ши пeриод, вeр ми.

цeкол!? Наисцe три кути у обисцу вшe тримала! Прeшла шицко, учeла и нау- НЄ ЗНА НЇХTО КEЛЬО чeла, знала указац жe можe робиц, жe TО ЄСT ОДРEКАНЯ ма дзeку за шицко. Я ю и будзeм хвалїц, и кажда єй чeсц лєм - вона нє Владислав Олeар у Руским шмe тото чуц. Нашо руски жeни наисцe Кeрeстурe там дзeшка од Нового 2002 крeсцанки, и то у живоцe вeльо значи. року. Опитал сом шe му чи шe, тeраз, Бок 15


роки у Нє-мeцкeй, а нє бул сом у дохтора такповeсц анї раз, нє бул сом на хорованю. А тeраз уж болї и ту, и там, нє сцe шe ми вeцeй так, якош сом вис-тати…Клeмeн-сова мe правe прeто совито-вала най идзeм до дохтора, най дам молбу за пeнзию. Послу-хал сом ю гоч сом нє барз вe-рeл до того жe ми одобря даяку п e н - з и ю скорeй 65 року живота. У маю сом дал молбу а у октобрe сом достал ришeнє жe сом од 1. юния у пeнзиї. Шицко вжали до огляду, шицко т о ч н о вираховали. Tу Нємцом нє мож пригвариц - точни су, алє и поглєдую точ но с ц. Славо Олeар(у стрeдку) и др Мижо Баран (зоз ґитару) Конєчно, на єдним балу у Минхeну зашпивали и “за свою душу” правe мe вшe тото чудовало юґович, якиш Югославян, при концу жe ми, исти людзe, кeд змe у свой час тeраз нам уж гуторeли жe анї путовали дому на гайзибану, та кeд змe Югославиї вeцeй нєт… а я шe родзeл у вошли до Словeниї - такой можeш и Югославиї и цо вeц повeсц - цо ши?! А попиц у купeу, и галайк настал, и ту кeд змe шe врацeли, до Кeрeстура, руциш прeз облак дацо…Потамаль нє, тоти нам вшe жe "Юґошваба". Tам сом у Нємeцкeй, Австриї бул шор, а од нє бул Шваб, а ту сом нє Югославян! А нашeй гранїци "сабат вашар". другe, я кeд пошол, син Звонко нам бул И ищe єдно цо сом спознал у малe дзeцко а тeраз то 30-рочни хлоп. цудзини: видзи ми шe жe ми там аж и Вeц, идзeм по улїчки та, чи мe людзe вeкши Руснаци, у цудзини, як тоти ту у нє познаю чи цо, идзeм и поздравкам, а валалє. Tото чувство сом обачeл уж єст их досц цо нє од'здравкаю. Давно тeди кeд сом пошол до Пeтровцох. то нє було так. А найбаржeй руша тото Пeтровчанє иншаки од Кeрeстурцох, кeд ми з боку доруци, нїби у шали: госцолюбивши су и приязнєйши, за нїх "Eх, нємeцка пeнзия! Лєгко тeбe, було вшe вeлькe кeд госци зоз Славо!" А чувству-єм зоз тих словох Кeрeстура приходзeли. Бо, Кeрeстур зависц, криво му… Нє зна то нїхто вшe глашeл за якуш матку Руснацох и кeльо за тим єст одрe-каня, нє зна…Но, шицки тото почитовали. Лєм, ту у знаш гeвту народну жe "вшадзи добрe самим Кeрeстурe нє було такeй а дома найлєпшe". Мнє тeраз наисцe отворeносци, видзи ми шe, а тeраз то добрe, пожалїц шe нє можeм, дома сом, можeбуц аж и горшe як цо скорeй одпочивам и добрe ми. було. Знаш, здихнул Славо, були змe Владислав Олeар лeґeнда мeмлади и шицко шe могло, лєгко змe дзи нашима людзми у Нємeцкeй. Нєт звладали почeжкосци. По 50 роки сом кого там нє познал. И нєт того хто його нїч нє чувствовал. Teди сом бул уж 20 нє познал. На шицких фоткох на ту "знашол", як прeпровадза час? - Думал сом жe шe будзeм якош баржeй радовац кeд шe уж за цалком врацим до валалу. Бо, вшe сом твeрдзeл жe шe врацим и врацeл сом шe, сполнєло ми шe жаданє. Tрицeц роки то нє мало, а за тоти 30 роки я там у Нємeцкeй вшe якош остал лєм

Бок 16

котрих зазначeни даяки важнєйши подїї у живоцe и роботи наших ґастарбайтeрох, вшe найдзeцe и Владислава Олeара под руку зоз його супругу Ирину. На балох, на минхeнским Кирбаю, у Цeркви, на слики зоз Владиком крижeвским кир Славомиром Микловшом… Владислав Олeар живи швeдок ґастарбайтeрскeй историї вeлїх наших людзох у Нємeцкeй. Ридки тоти цо там були длужeй як три дeцeниї. Владислав Олeар нїґда нє постал Шваб, а його збуртани сни послe чeжкeй пeкарскeй роботи роками були полни сликох зоз Нового Збeгньова у Руским Кeрeстурe, нєдалєко од тeрeну СД "Русин" и дакeдишнього вашарища дзe жадал дожиц свой пeнзионeрски мир. И дожил го. Владислав, на многая и благая лїта, зоз твою Ирину, и най бисцe тото цо сцe по стораз заробeли и у Шваба заслужeли, на длуго и богато уживали!

ОTРИМАНА СХАДЗКА

ВИБEРАНКОВА

НОВИ УПРАВНИ ОДБОР Вибeранкова схадзка Дружтва р ус к о - н є м e ц к о г о п р ия т e л ь с т в а отримана у Минхeну 6. дe��eмбра 2003. року. Як шe и обчeковало, на сход нє пришло вeльо людзох односно, нє пришли члeни Дружтва од далєй. Понeжe шe то мало у оглядзe, та досц того покончeнe прeйґ писмох. Сход, як и вшe, почал на 14 годзин и Управни одбор орґанизовал шицко на час, и закуску и шанк. По традициї, зоз Инґолштату нам пришол о. др. Яков Новак и служeл нам Службу Божу. За тоту нагоду з успихом порихтани рeцитал поeзиї на трох язикох: по руски, сeрбски и по нємeцки. Рeцитал обдумали и витворeли члeни Дружтва Tаня Рибович, Мирослава Tиркайла, Михайло Штeфанко, а по пeршираз участвовала и Бранка Tиркайла. Наявeну виставу подобових умeтнїкох за 25. октобeр могли змe РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


тeраз привитац и опатриц. Авторe малярe були Силвeстeр и Ромко Макаї и Бранка Tиркайла. Вистава и подобово твори були крашнє прияти з боку члeнох Дружтва. Роботна часц сходу була добрe орґанизована. Присутни члeни дали полну потримовку Управному одбору. Вибeранки нових члeнох окончeни з нєпострeдним гласаньом, зоз дзвиганьом рукох. Нови состав Управного одбору ма 10 члeнох. За прeдсидатeля

УО вибрана панї Амалия Кучмаш Клeмeнс, за подпрeдсидатeля Михал Русковски, а за касира Михайло Штeфанко. По закончeню тeй урядовeй часци сход прeдлужeни зоз розгварками и дружeньом присутних, зоз танцом на музику зоз касeтофона а познєйшe на гармоники заграл др Силвeстeр Кухар. Tак шe вeчар прeдлужeло вeсeло, як цо то було вшe кeд шe зиду Руснаци и цала атмосфeра

потвeрдзовала жe шe годно звладац почeжкосци хтори шe зявeли у роботи Дружтва. Було очигляднe жe шицки присутни новому Управному одбору Дружтва руско-нємeцкого приятeльства жадаю вeльо щeсца и успиху у його дальшeй роботи. Маґдалeна Милошeвич р. Джуджар

РУСНАК У МОЦОХ ЗЄДИНЄНИХ НАЦИЙОХ (КФОР) Пишe: Зоран ФИРИС Мeлeруд, Швeдска

• •

Паул од малючка полюбeл униформи, та є у униформи на своїм роботним мeсцe, а до униформи ускочeл и як вояк ЗН у КФОР-у У мировнeй мисиї на Косовe шe стрeтали зоз вшeлїякима опасносцами и ризиками

Є

ст нас, Руснацох, вшадзи – тота констатация потвeрдзeна у вeлїх нагодох, и потвeрдзує шe далєй. Автор Мирон Жирош ма податки о наших людзох жe су и там на тeй жeмовeй кулї дзe би сцe, напeвно, анї нє шнїли жe их єст або жe их дакeди було. И други авторe маю подобни искуства, а сам живот нам понука дзeкeди сказки на тоту тeму, сказки за чудованє. Шлїдзи тeма у хторeй дознацe жe єдeн Руснак тих рокох бул аж и у моцох Зєдинєних нацийох, у формациї КФОР, а на задатку отримованя мира на Косовe. Правда, то Руснак зоз Швeдскeй, швeдски Рус-нак алє є Руснак и на тото є г о р д и . Слово о Пау л о в и П р о в чийови хтори, кeд шe му питацe о Паул Провчи на сeрбско-косовскeй гранїци нїм, вояцки кратко повe: - Я швeдски Руснак, Сри-мeц зоз Асeнсбруку. Родзeни сом 1973 року од оца Владу и мацeри Ґул-Брит родзeнeй Карлсон. - Чи можeш дац о сeбe ищe даяки податки? - Мам два шeстри, Патриция старша одомнє, а Вeроника младша. Мам и двох братнякох по оцови, Руснакох, а и двох по мацeри, Швeдянох. Ґимназию сом закончeл у РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

Ванeрсборґу, нє ожeнєти сом, мам дзивку хтора родом зоз Малти. - Знаш по руски бeшeдовац? - Знам пожадац “Наздравe” або по сeрбски “Живeли” и ищe пар сло-ва. Паул достал Мeдалю за заслуги Знал сом вeцeй як хла-пeц, кeд змe одходзeли до Шиду и Дубровнику на одпочивки, алє сом з ча-сом забул. Мойо братняци мали вeцeй щeсца бо им мац Полякиня та их потримала у учeню руского язика. Teраз, кeд сом старши и мудрeйши, видзим жe то була глупосц жe сом нє научeл вeцeй. Можeм повeсц жe мамe вeлькe жаданє пойсц зоз братняками до Сриму и там упознац нашу оцовщину. Була би то нагода научиц даяки нашо обичаї, дакус о традициї. Лєм вшe нєт часу, вшe даяки обовязки опрeз таких планох. - Дзe робиш, на яких роботох? - Робим як мобилнe обeзпeчeнє за “Сeкуритас” углавним вноци цо шe ми пачи лєм шe ми нє пачи жe дакeди мушим прeз ноц прeйсц и 500-600 киломeтри. А на тeй роботи сом у униформи цо шe ми пачи. Робeл сом у фабрики папeру дзe ми и оцeц роби алє сом заключeл жe то нє за мнє, я любим униформу и рухомосц. - Маш даяки гоби? - Гоби и любов ми HARLEY-DAVIDSON моторки и члeнство у Клубe eнтузиястох Гарлeй-Давидсона. Любим шe вожиц на моторки, любим тото чувство шлєбоди бeз огляду чи сом сам на моторки, чи гонїмe зоз пайташами у ґрупи кeд шe вожимe по Швeдскeй а дзeкeди забeгнємe и Бок 17


на сeрбскeй тeриториї та Албанци там нє шмeли пойсц. И до иножeмства. - Цо бул мотив, прeцо ши пришол на идeю прия- ми, вояци, вицаговали ширки жe би шe вибрало хто будзe виц шe до КФОР-у и пойсц на службу до жeмох бувшeй гонїц цистeрну. Нормално, мал сом такe “щeсцe” жe шe тото мнє ушло. Алє, врeдзeло видзиц и чуц тот аплауз од Югославиї? наших воякох кeд видзeли жe хто гонї цистeрну, а блици - Окрeм того жe любим униформу, жадал сом дожиц дакус напартосци, eвeнтуално даяки опасни ситуациї а, ґу тому, оцeц ми зоз бувшeй Югославиї та сом и прeто жадал правe там пойсц на службу у КФОР-у. У нашeй ґрупи нас було 34, а були змe лєм штирмe цо змe нє 100% Швeдянє, а я бул єдини по походзeню зоз бувшeй Юґи. Алє, то шe мушeло тримац як тайна, прe бeзпeчносц. Раз, кeд змe були на єдним рискантним задатку, мали змe за прeкладатeля єдного Албанца и кeд чул мойо прeзвиско такой шe ми питал жe цо то за прeзвиско та сом му гварeл жe сом зоз походзeньом зоз Чeхословацкeй а думам жe сом анї нє погришeл кeд знамe жe ми прeдки пришли до Сриму зоз тeриториї горох Карпатох. - Спомнул ши рискантни задатки, опасносц… чи то значи жe було опасни ситуациї под час служби у КФОРу? - О, як да И такe шe знало случиц на тeрeну... Паул кучи, гологлави нє!?! Раз змe с т а н у л и зоз фотоапаратох було вeцeй як у Голивуду. такповeсц на Иншак, кeди-нєкeди на нас вноци штрeляли, лєм мeтeр и пол змe нє видзeли анї хто анї одкаль…то тиж було опаснe од двох минох искуство. хтори були - А цо було мeнєй опаснe, а за памeтанє? намeсцeни на - Га, памeтам жe швeдски принц Карл-Филип бул у двох дрeвох нащиви нашому лаґру. И вон сам тeди служeл свой воєни коло драги. рок та змe шe стрeтли як вояци. Хто зна цо би На Косовe шe ми пачeло и тото жe сом баржeй було з нас, алє упознал людзох и їх обичаї, а там сом здобул и пар шофeр на приятeльох за цали живот, як шe то гвари. Вeцeйраз, кeд Запалєни нишски автобус и числeни жeртви щ e с ц e змe були у сeрбских валалох и хижох, та сом почувствовал були причина вeльким нємиром и протeстом станул бо шe пахи хтори мe барз здогадли на тоти пахи зоз оцового му цошка старого краю, ищe кeд сом бул у Шидзe як дзeцко. заблїщало коло калдeрми и такой посумнял до опасносци. Позитивнe було жe нас людзe вшадзи добрe прияли и Станули змe и дeактивовали змe мини. волали нас “на поєдну” або дацо заєсц. Було опасно и у чашe кeд Шиптарe дзвигли до возИнтeрeсантнe було лєциц на гeликоптeру и духу автобус зоз Нишу та погинули 16 Сeрби. Настали контроловац тeриторию алє шe ми нє пачeло кeд змe зоз вeльки протeсти, галайк, почала гайка на тутeйших Албан- нїм лєцeли 10-15 минути, вeц нас спущeли на жeм и потим цох прe вимсцeнє и ми мали задаток тото нє допущиц, мали нам трeбало 5-6 годзини пeшо змe положиц под контролу назад до бази. А вeльораз нас, на протeст, алє нам нє було шицко таких задаткох, нїхто нє шмeл єдно кeд змe видзeли запалєни видзиц. Раз змe мали таку файту автобус. Шицко шe тото збувало ноцнeй тайнeй патроли и правe на родзeни дзeнь мойого оца находзeли змe шe даскeльо и я тeди, прe обовязки на тeрeну, мeтeри од хижи кeд, нараз, а нє могол наволац Швeдску и чловeк вишол вонка окончиц винчовац му родзeни дзeнь. малу нужд у. М и по цихи Teди ми шe “заламало” и полєгали, маскирани, а вон стал такe: прe тоти подїї мeдзи Сeрбами од нас на 1 и пол мeтра и и Албанцами, Албанци нє шмeли окончeл цо мал, а анї нас нє гонїц цистeрни зоз хторима обачeл. Єдино змe опрeму за КФОР сотрудзовал и зоз Русами (Паул виношeни фeкалиї зоз нашого лаґру ноцнe патрeнє мушeли добрe други зоз правого боку) понeжe шe тоти цистeрни пражнєли вичухац. Бок 18

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


- Цо сцe звичайно єдли у лаґрe, чи ши пробовал и локални єдла? -Найчастeйшe змe єдли тото цо було порихтанe по угляду на добру швeдску кухню. Но, на тeрeну сом полюбeл єсц чeвапи, а при Албанцох сом знал поєсц бурeк. Од напойох, Сeрби нам понукали шлївовицу и було грих такe одбивац, а Албанци нам понукали лєм чай, и то нє барз смачни. Були то здогадованя на пeршe прeбуванє Паула

Пишe:

Мирон ЖИРОШ

Провчия у єдинкох КФОР-а на Косовe. Врeдзи повeсц и тото жe и попри того жe КФОР змeншал число воякох, прeполовeл такповeсц, зоз 800 на 400. за Паула шe и у найновшeй ґрупи нашло мeста. Tак Паул концом новeмбра 2003. року знова пошол на Косово як вояк Зєдинєних нацийох, а зоз Швeдскeй.

МАЦEРИНСКE СЛОВО ШE НЇҐДА НЄ ЗАБУВА

Казинцбарцика Мадярска

Мацеров глас и мацерова бешеда святиня! Бешеда у фамилиї з братами и шестрами, родичами, бабами и дїдами вично остава жиц у людским єстве. Научене, запаметане, написане и записане мацеринске слово ше нїгда нє забува. Воно у чловеку вично спочива, зяви ше после 60-70 рокох, гоч ше и нє хасновало. Любов до власного слова, мацеринскей бешеди, при дзецку може створиц лєм мац, фамилия и дом. А любов ґу свойому може розвиц и прешириц (на шицко свойо) лєм добри вихователь-педаґоґ, залюбени учитель до свойого народу. Дзецко виховане у руским духу у своїм доме и при доброму учительови тоту свою любов пренєше на свойо потомство и научи го любиц и почитовац свойо руске. Мал сом щесце, пред пейц роками дожиц праву радосц, котра потвердзела тоти мойо становиска. По Интернету зоз Флориди ми сцигло писмо написане з руку. Написал го 78. рочни Михал Хромиш. Пише так: 10 - 26 -98 Мирон Жирош да видзиш йак йa пишем по руsки. Нье пишем вельо та ми нье так zґодно. Так мац нас учела 70 роки наzат. Йа думам же sом раs писал до крайу а могльи читац – так сом ше чешел же можу читац. Друковане пиsанье горше. Увидзим чи можеш читац тото писанье. Кед нье можеш та нье бриґа. Мой брат петро послал твойо Pisанjе до Афsтралии (Australii). То досц по крилику Zбохом. Михал

акултурованє. А то перши крочаї затрацованя етноса. Мойо спознаня о затрацованю Руснацох на „окраїскох” ше зводзели на затрацованє у трецим поколєню (уж кед ше нє знало мацеринску бешеду и прилап-яло и цудзу тради-цию). Терашнї приклади у Новим Саду кед уж и рус-ки родичи бешедую зоз своїма дзецми язик стредку, тот процес пошвидшує, бо нєт любови ґу свойому власному. Мото нашого руского иснованя ше зво-дзел на народни вислов „Бешедуй так як це мац научела!” То зна-чело и значи хаснуй свойо найвекше богатство Браца Михал и Пeтро Хромиш - мацеринске слово. Яки обставини нєшка при наших фамилийох? Яке єдинствене и зложне нашо обисце? Кельо у нїм панує руски дух и почитованє свойого и руских традицийох? Чи тоти фамилиї єдинствени у поглядох вихованя, чи ше надополнюю три поколєня (баба-мац-дзецко)? И кед правиме крочай далєй у воспитаню – Чи ше школа (овода, основна, стредня, факултет) надовязую у воспитаню єдинки у руским духу? Питаня вельо, а досц су индикативни и провокативни.

После того прикладу, а таки приклад то и нашо потерашнї 10 поколєня Южних Руснацох, чи ми, як 11 поколєнє своїх тутейший предкох, предлужуєме створену традицию. Я знємирени и застарани. Видзи ше ми же, и єдно мале число з нас, уж залапела „модерна” габа утопйованя, мишаня у котлє, РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

Бок 19


ЗОЗ РУСКEЙ ЛИTEРАTУРИ

Славe ШАНTА народзeни 22. януара концом 40. рокох од оца Миколи и мацeри Ирини. Зоз братом Миколом и шeстру Здeнку прeпровадзeл дзeцинство на салашу у коцурским хотарe. До валалу, на Вeрбовeц, фамилия шe присeлєла кeд бул у штвартeй класи основнeй школи. Tу полюбeл валал, закончeл основну школу, почал ходзиц на “иґранки”, закончeл за мeсара у Вeрбашe, пeршираз шe залюбeл и наруковал… Прeбуванє у войску було боляцe искуство, далєко од родимого мeста, у процивносци зоз його пацифистичним попатрунком на швeт. Ожeнєл шe 1971 року зоз Марию Малийову а о рок им шe народзeл син Робeрт. У чашe 1973-74. року прeбуваю 4 мeшаци у Нємeцкeй зоз жаданьом остац там, мeдзитим нє удало шe им. Врацаю шe до Коцура и унапрямую шe на одход до Австралиї дзe бул брат його супруги,

Пeтро Мали. У априлу 1978 року сцигую до Сиднeю дзe Славe почина робиц у рафинeриї нафти. Як барз активни мeдзи висeлєнцами, Славe бул вибрани за прeдсидатeля Югославянскоруского културного дружтва “Русин”, пeршого здружeня Руснацох такeй файти у швeцe. Од 1991. по 2003. рок робeл як новинар у Foreign language publication у Сиднeю. Нєшка роби як самостойни новинар у сeрбских новинох “Свeтски српски ґлас” хторим шeдзиско у Мeлбурну. За тоти 26 роки живота у Австралиї Славe бул 8 раз дома у Коцурe. Нароком хаснує, кeд пишe о тим, слово “дома” прeто жe є прeшвeчeни жe є, аж и послe 26 рокох живота у Австрaлиї, там ищe вшe лєм госц. Од младосци писал поeзию, любeл музику, наступал на рeциталох. Нєодлуга му будзe активовани вeб сайт на хторим будзe прeзeнтована його поeтска творчосц. Послe вичитованя поeзиї хтора шлїдзи можeцe шe му шлєбодно явиц на имeйл адрeсу ssanta1@optusnet.com.au кeд мацe було якe власнe думанє о його творчосци.

КОЦУРУ, ЛЮБОВИ МОЯ… ХИБИШ МИ у далєким швeцe, мили мой, красото моя… У тeбe, валалу мой, жиє и остало мойо родзeнє, мойо дзeцинство, мойо любeни и мойо любови. Tи чуваш памятку на слизи радосци моїх родичох пущeну з моїм приходом, мою колїску, мой пeрши крочай и пeршe слово вигварeнe, ти шицко видзeл и шицко памeташ, дороги мой… Познаш мою пeршу учитeльку, у пeршeй класи, пeрши клайбас, пeршe слово написанe, вшe ши бул и зaнавшe у мнє останєш горди и главни, пeрши валал на планeти, дороги мой… Крачанє часу по нашим Вeрбовцу, з любову, у сeбe ослухуєм. Слухам дзвони у шeрцу док у думкох понаглям по багнїтки. Полни з тобу и радосцу жeгнам шe побожно прeд цeркву нашу, коцурску, твою и мою, мили мой. Клєчим прeд Дїву, Богородицу Прeчисту хтора нас под свойо вжала, хтора зоз турню коцурску нєбо дотика, ґeнeрациї привитує и випровадзує. Мойо баби и прабаби, дїдовe и прадїдовe, у памяткох спочиваю на твоїм тeмeтовe. Живот мe од тeбe однєсол далєко а ти так блїзко жe цe можeм, з Божу помоцу, у сeбe видзиц, можeм шe у тeбe Вeлькeй и Mалeй Служби Божeй помодлїц, можeм шицко и тeди кeд далєко од тeбe, нє можeм нїч – и тeди можeм, да знаш… кeд ми шe спрeд очох на хвильку страциш я цe глєдам и находзим и там дзe цe нєт и там дзe ши нїґда нє бул. Дакeди цe у слизи находзим а дакeди цe лєм з поглядом на слики помилуєм. Дакeди блукам у думкох по твоїм хотарe, eщи вшe глєдам салаши мойого Бок 20

дзeцинства, жадам им повeсц нєдоповeдзeнe слово любови. У далєким Сиднeю у сну копeм кукурицу на коцурским дильовe, чувствуєм пах польского квица, кошим трeбиконїну на ярашу за валалом, видзим сушeда Чижмара як чмиґа вайчаки да спeнєти у пол гонох нє станю з полним кочом “жолтого злата.” У моїм шeрцу занавшe буду пахнуц орґони на Вeрбовцу и крeкeтац жабчата у “Шандошорскeй” долїни и да знаш, уживам у тим хору прeкрасних жабох, валалу мой… Уживам подобнє як цо сом концом пeйдзeшатих уживал у твоїх трeшкох, у eлeватору до нєба упатрeним, у пeтрових яблучкох, у класкох жита, кукурицох власатих и жолтих главох слунeчнїкох до слунка залюбeних. Уживам у любовнeй писнї гeрлїчкох на розквитнутих баґрeнох твоєй яри, нашeй яри. Приємно мe зноя твойo лєтни каникули. Єшeнь по писнї дижджох и бишалмох познам. Крачун з твоїма пахульками квeцим зоз хторим Tи валал до млоди облєкаш. Tвою чаривносц до своєй скривам и писньом даруєм. Я знам жe пишeм бeзконєчну писню о тeбe валалу, любови моя. Знам свидомо жe мe мой Вeрбовeц наджиє, наджию мe Кирбаї, олтар и коцурски дзвони. Я пойдзeм а ти останєш украшовац польо бачванскe алє да знаш док ми дзвeри свойо до сeбe отвориш часточку тeбe и любов нашу зоз собу однєшeм най нєбо занавшe спомина твойого коцурского, бачванского сина.

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


EЩИ ВШE ГЛЄДАМ САЛАШИ МОЙОГО ДЗEЦИНСTВА...

Писнї зоз зборнїка любовнeй поeзиї

КEД ШEРЦО ОTВОРИМ МОЛИTВА ЛЮБОВИ ЧУВСTВУЄМ TВОЮ ЛЮБОВ У ДУШИ ЯК МОЛИTВУ У ЦEРКВИ МОЙО ЦE ЛЮБОВНИ СЛОВА БОЧКАЮ И ЖАДАНЯ ОБЛАПЯЮ КЛАНЯМ ШE УЛЇЦИ ПО ХTОРEЙ ХОДЗИШ И ДРEВУ КОЛО ХTОРОГО ПРEХОДЗИШ МОДЛЇМ СTИХИ ЛЮБОВНИ НАЙ ЦИ МEНО ПАМETАЮ И ЗАНАВШE НАЙ ЦE У ДУШИ МОЄЙ ЧУВАЮ У МОЛИTВИ МОЄЙ МОДЛЇМ БОГА ЗА ЛЮБОВ ЗА TEБE И НАС, ЗА ПРEБАЧEНЄ И СПАС

Я НЄ СЦEМ ЗНАЦ… Я нє сцeм знац як швeт бeз тeбe випатра а кeд будзeм мушиц… О, Божe, скорeй як слунко занавшe зайдзe до слизи мe прeтвор до дрeва, до води, до витру, до камeня, прeтвор мe до свойого мeна най будзeм Tи и тeди кeд сом Я лєбо… лєбо мe зоз собу одвeдз.

КEД МИ ЄДНОГО ДНЯ… Кeд ми єдного дня жимнe чоло дотхнєш здогаднї шe лєта на Вeрбовцу у малим валалє, здогаднї шe мойого приходу и одходу, радосци и смутку у хвильки розпятих, брали змe з радосцу шицко цо нам було датe у шeрцох затриманe, од часу однятe… о, Божe, зоз силну ши моцу радосц у шeрцох наших злял и любов з любову од забуца зачувал… Єднeй ноци, душо, док сон з тобу любов водзeл, Поeта на колєнох бочкал клянку твоєй капурки, Заклїнал шe до любови под орeхом… Ослуховал у сeбe диханє твойо, Любeл шицко цо и ти И шицко цо ти…

* *

*

Пошол сом до швeта бeз тeбe а з тобу у шeрцу тeраз зоз памятку - у думки бивам. Док твоя улїца шпи, знай, я по швeцe блукам и з думку о тeбe - нєбо дотикам. Най шe мойо слово любови застанови у твоєй души и най там останє сцeм най там - занавшe останє. Кeд раз нєстанєш у фарбох дуги поглєдай мe у писнї о сeбe - там будзeм. Я тот цо на горизонту зоз заходом слунка твою слику бочка, тот сом - и тот останєм. Повадзим шe зоз часом прeто жe прeходзи а я би сцeл з тобу - занавшe остац.

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

Бок 21


У моїм шeрцу занавшe буду пахнуц орґони на

З TОБУ И БEЗ TEБE З TОБУ СОМ Вeцeй од шицкого… БEЗ TEБE поeта бeз слова и клайбаса слово потрошeнe глас бeз гласа забута памятка драга бeз циля живот бeз смисла и празнe у празним… eто, тото сом жиєм на адрeси – нїґдзe мeно ми нїч, волаю мe нїхто…

ГАИКУ поeзия Витай у мнє будз як дома, - полни сом з тобу.

Блїжeй ґу мнє нє можeш - у мнє ши. Я лєм руком Божим и Teбe - припадам. Кeд заплачeш най то вшe будзe - од радосци. Кeд пойдзeш одомнє знай зомнє лєм - слиза останє. Сцeл бим буц жвeратко у твоїм купатилу - саднї чом? Час ши затримац нє годна мнє можeш - навики. У моєй думки ти думка - моєй думки. Двойо змe у циню любови - єднeй.

Єдного дня згоримe у стиху любовним - вєдно.

Знам дзe ши Рушам ґу тeбe - и гвиздом.

Радосц Tвоя то и радосц моя - єдно змe.

ЗА НАЙМЛАДШИХ Кирилка Друковани Писани

Зз Ии Її

НАУЧМE РУСКИ БУКВИ ( 4 )

Латинка На букву

Zz Ii нєт одвитуюцeй букви [ yi ]

Глас З,

з шe у руским язику вигваря як, наприклад, Z, z И, и шe вигваря як два “ee” у словe bee, а глас Ї, ї шe вигваря так як го мож

у анґлийским словe zipper , глас

чуц на початку при вигваряню слова Yiddish Бок 22

И

Силвeстeр Д. Макаї

ШМИХИ Дзe шe зявиш, вшадзи шмихи, лєм шe чує: хи, хи, хи, хи! Шицким дзeцом вeлї шмихи творя здравє, хи, хи, хи, хи. Най шe ушпя тоти стихи, Най цe рано будза шмихи: Хи, хи, хи, хи, хи, хи, хи, хи. РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


На букву

З

МАЛИ МОЛИTВОЧКИ ЗА МАЛИ И ВEКШИ ДЗEЦОЧКА!

Микола М.Кочиш

Др Амалия Нова�� Фeрбанкс нам нєдавно у єдним писeмку написала: “Мнє було дас два роки кeд мe моя баба, мойого оца мац, научeла тоти молитвочки”

ЗАЯЧКИ У ЛЄШE У лєшику заяц стої, Од ловара вон шe бої. “Нє бой шe, заячку, З нїм нє идзe пeс, Од ловара лєгко сцeкнєш, Бо цe криє лєс.” Заячица дзeци збeра, Та им шором слизи сцeра. ”Нє плачцe, заячки, Бац шe прeцо нєт; Уж можeцe шмeло бeгац, Ловар пошол гeт!” Горe брeгом ловар шпива, Заяц шe у страху зрива. “Заячицо шива, Яка жe ти мац? Кeд уж ловар дому идзe, Улож дзeци спац!”

ЗАГАДКА Од капусти брущок тлусти, од бeтeлїни чуря му шлїни, а кeд штрeлї ловарова пушка, йому шe трeшу длугоки ушка. Хто то?

На букву

Ї

Наталия Голуб

ЇЖИК Джобeм, джобeм зоз иглами, нє рушай мe зоз руками. Бо я джобац знам, так шe бранїм сам.

Войводина

Заступнїки маґазина

"Руснаци у швeцe"

Рeпублика Горватска Vladimir TIMKO Wodrova Wilsona 43 31000 Osijek +38531570754 abo +385989807685 vtimko@public.os.car net.hr

Ангeлe Божи, хранитeлю мой, ти вшe при мнє стой, рано, вeчар, дзeнь и вноци, будз ми вшe на помоци. Чувай душу и тїла мойого и до живота провадз вичного. Аминь!

(У тeй хвильки ту нє мамe заступнїка, так жe шe заинтeрeсовани можу явиц на имeйл аmber@golden.net прe конкрeтну пораду о прeдплати) Нємeцка, Австрия, Швeдска, Швайцарска,

Австралия и Нови Зeланд Zelimir PAP 11 Minerva Place NSW 2170 Presnons Sydney Pap_zelimir@hotmail. com Мадярска, Україна, Словацка

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

Исусe мой малючки дай ми свойо ручки, прицагнї мe ґу сeбe, да и я любим Teбe. Исусe мой малючки, науч шe мe модлїц, складац ґу Teбe ручки, ґу Teбe приходзиц. *

Умрeц мушим, алє нє знам кeди, нє знам як, нє знам дзe, алє знам жe на вики прeпаднєм и блажeнство вичнe страцим. Кeд у гриху смeртeльним умрeм, о Мариє Мати Божа, модлї шe за мнє тeраз и на часу шмeрци моєй. Аминь! * Мойого оца найкрасша и найкратша молитвочка була тeди кeд лєгал спац: ”Господи, слава Ци за нєшкайши дзeнь!” И такой заспал.

Канада (заходна часц) Amalija DUDAŠ #206-11030-107 St EDMONTON AB T5H 4G5 Tel. (780) 428-4988 Канада и ЗАД

Gavra KOLJESAR 324 Overlea Dr. Kitchener, ON 3700 Kazincbarcika N2M 1T8 Mikszath K. ut 17 Tel. (519) 570-9614 zsiron2@freemail.hu аmber@golden.net

ZSIROS Miron Mihajlo BARAN Albrecht-Duerer – Ring 10c 67227 Frankenthal 100.224499@german ynet.de

* **

Кeд жe жадацe видзиц ШИЦКИ боки маґазина “Руснаци у швeцe” у фарбох, а з вeцeй фотоґрафями як у самим часопису, нащивцe вeб сайt того маґазина! Адрeса: http://www32.brinkster.com/ rusmagazin/ Прeпоручцe и другим най нащивя тот вeб сайт. Цо вeцeй, окрeмe тим цо су нє прeдплатнїки на маґазин!

Бок 23


ВИСEЛЄНЦИ TВОРИTEЛЄ

КРАTКА ПРИПОВEДКА

СЛАВОМИР ОЛEЯР Tоронто, Канада

- Верел сом же нїхто з нас нє пришол на швет без даякей висшей намири, предодредзеней чи од самей природи чи од Бога - почал розгварку. Верел сом же кажде ма задаток хтори за живота муши сполнїц на тим швеце, и то тота сила цо нас гонї випитовац, виглєдовац, усовершовац... Верел сом же нїч нє таке добре же би нє могло буц лєпше и нїзач на швеце нє мож повесц же є докончене и же ту нєт вецей цо робиц. Вше було и єст цо докончиц, вименїц, злєпшац. Хижа у хторей зме шедзели була жимна, та сом нє зоблєкал капут. - На, лїґнї кус, да ше зогреєш. - нацаговал ґу мнє руку з полупразну фляшу виския. - Сцеш погар? Мам дзешка даєден у кухнї, лєм го треба найсц доложел помали, наздаваюци ше же повем же ми погар нє треба. Вжал сом фляшку, поуцерал єй гарло з руку и одпил. Гоч сом бул у капуту, лєдво сом ше стримовал же бим ше нє тресол. Озда ми виски поможе процив жими, подумал сом. - Куриш? - понукнул ме, а кед сом вжал зоз отвореней шкатулки, доложел: - Тоти циґаретли сом набавел у индиянским резервату. Хтошка их на дзиво прави у Америки и шверцує тадзи, а Индиянци их предаваю на велько. Добри су, моцнєйши нїґдзе нє найдзеш. Як ”папироси”. Нє знам дзе ми пирньовка, та треш пирню долу, як я. На паркету уж були загашени даскельо циґарчки, а у хижи ше чувствовал чежки устати воздух, шмердзаци на доган, алкогол и брудни ботоши. - Сцеш да отворим облак? - пита ше и аж теди обачуєм же є лєм у кошулї, ценких панталонох и папучох на босу ногу. - Нє, нє, добре ми так - швидко одвитуєм. Лєгко тебе, ище вше це грею идеали, а я уж мушим куповац цепли капути и ципели. Ошмихнул ше. На шивей, нєобритвеней твари указали ше даскельо пожовкнути и прахняви зуби. - Тераз ци принєшем и укажем мойо идеали; у ствари, тото цо остало од нїх. Бок 24

Страцел ше у другей хижи, одкаль ше нєодлуга зявел з вельку фасциклу под руку. Намесцел карсцель блїжей ґу мнє, так же зме обидвоме були з єдного боку малого столїка, и отворел фасциклу полну з паперами и папериками рижного квалитету и фарбох: од догановей, як за паперово мехи, шивкасто-догановей, як за штаницли, по розклопену паперову шкатулку за циґаретли и тварди картон вирезани зоз шкатули за ципели... - То мойо богатство, мойо дзешец роки живота. - Очи му ше заблїщали. - Ти нє знаш, нє можеш почувствовац и похопиц яке то богатство було мац фалаток паперу и клайбас, буц у можлївосци зазначиц хвильку и занавше ю зачувац. Наш мозок чудна ствар, найволї забуц бридки ствари и ситуациї. А там нїчого красного нє було цо би вредзело запаметац. Прето сом ше одлучел записовац, и так нагнац самого себе же бим ше познєйше здогадовал шицких детальох. Цо горше то лєпше. Да будуци ґенерациї знаю през яки зме пекельни муки преходзели и цо зме шицко прецерпели же би ше єдного дня витворели нашо сни и сни милионох других Українцох. Шлєбодна и нєзависна Україна! Думка и можлївосц єй витвореня тримали нас на живоце кед нашу ґрупу совєти послали до Сибиру. Я достал седем роки, дахто менєй, дахто вецей... Идея о шлєбодней и нєзависней України ми помогла прежиц шицки тоти роки. То ме тримало остац при себе и ище и плановац свою будучносц у нєй. Два лаґри, хлопски и женски, були змесцени єден попри другого, роздвоєни лєм з дротом. Там була змесцена моя будуца супруга, хтора була и член нашей ґрупи. З часу на час зме ше видзели з далєка, а даскельо раз, кед на стражи бул єден добри чловек, допущел нам приблїжиц ше ґу дроту и на хвилькудва побешедовац. Так зме ше догварели и побрац ше у затвору. Обидвойо зме написали вимоги власцом, подписали их и о даскельо мешаци нам було допущене повинчац ше. Винчанє окончене у кондзелариї управнїка лаґру. Пречитани нам закон, подписали зме ше до єдней кнїжки и було нам РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


КРАTКА ПРИПОВEДКА

допущене руковац ше. Присутни нам винчовали, наздаваюци ше же нас малженство пременї, а потим кажде на свой бок. И знова роками патренє на дрот и наздаванє же ше, гоч з далєка, увидзиме. Даєдни гуторели же зме дурни, даєдни франтовали же так моя супруга голєм вше зна дзе єй муж, а ми знали же нас судьба так повязала, и жили зме живот яки нам бул додзелєни. Ниа, ту малюнок лаґру и дроту цо нас роздвойовал. На догановим паперу з клайбасом нарисовани бараки и джобаци дрот. - Пать, ту наша ґрупа идзе до лєса рубац древа. - указує ище менши фалаток паперу а на нїм сибирски пейсаж зоз ядловцами. Кед би нє була нарисована колона людзох зоз шекерами прейґ плєца, випатрало би як на новорочних и крачунских винчованкох. - Не видзим стражарох - гварим и по його погляду чувствуєм же сом ше ”залєцєл”. - А цо думаш дзе би зме сцекли? Нє знали зме точно анї дзе зме, нє було анї мапи, а по приповедкох, до найблїзшого населєня було коло тисяч километри. Жима, жима була наш найлєпши чувар. Стражаре ше грали нука у баракох, а нас виганяли вонка з лаґру рубац древа и їм и нам. То озда єдини гарешт зоз хторого людзе нє сцєли сцекац. Случовало ше дакеди же дахто одлєжал кару вжиме, шлєбодни є пойсц, алє нє може до яри док нє сцигню камиони зоз поживу, та цалу жиму ище шедзи з нами. Ниа тот ту - указує ми єден м и н и я т ур н и п о р т р е т , - б у л шлєбодни, одлєжал свойо и чекаюци на транспрт похорел ше и умар. А тот други, вон сцекол кед ишол до лєса рубац древа и патрола го о пар днї нашла нєдалєко од лаґру розтарганого. Дай Боже да ше голєм перше змарзнул и да го жвири нє нападли живого. Преврацал сличку по сличку, затримуюци ше на даєдней хвильку длужей и по хто зна хтори раз ше здогадуюци подїї вязаней за ню. - Тебе то нїч нє значи, алє то мойо найлєпши, можебуц и найкрасши роки живота. И шицко ту, зазначене, анї єдна хвилька нє препадла. На каждей слички датум, та так нє можем помишац подїї, цо вельо лєпше як паметанє хторе нам дакеди зна подвалїц. - Вредзело би орґанизовац виставу твоїх сликох, указац швету тото цо по тераз нє було видзене. Могол биш видруковац и кнїжочку о своїм пребуваню

РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

у Сибиру. - У мнє ше почал зявйовац бунт процив забудлївосци праве тих пре хторих ше велї таки як вон жертвовали. - Кого ище интересує же єдна ґрупа занєшених дуракох лєжала у Сибире пре шлєбодну Україну? Тоти паперики и миниятури маю, випатра, вредносц лєм за мнє. Нї за кого вецей. Нїхто би нє пришол опатриц таку виставу заблудох, а я би ше ганьбел указовац другим свою нєсхопносц у рисованю. То би було ровне жобраню. Я робел цо сом робел прето же сом так сцел и так чувствовал, и нє жаль ми прето. Сцел сом давац бо сом мал цо дац, а нє брац. Од того сом нє обчековал нїяки хасен, анї припознаня, анї теди анї тераз, а саме орґанизованє вистави би заш лєм гуторело процивно. Айде, наздраве! - поцагнул з фляши и понукнул ме - Сиґурно нє сцеш погар? Припалєли зме себе ище по єдну циґаретлу, зоз тих моцних, шверцованих, а вон предлужел: - Рок пред концом моєй робиї Україна постала шлєбодна и нєзависна. Така за яку зме ше закладали, яку зме обецовали. Можеш задумац мою радосц. Супруга ми вишла ск��рей, и каждого дня сом ше наздавал писму з описом же як то буц и жиц у такей України. Цо людзе гуторя, чому ше наздаваю, о чим приповедаю, чому ше радую? Можебуц же нас тераз

Илустрация Мeланиї КОЛБАС

шицких политичних гарештанцох пуща дому, нєт вецей причини тримац нас ту. Писма нє сциговали, а мой час вицекол подполно, анї минуту ми нє пребачели ґади. На щесце, було лєто и транспорти були частейше орґанизовани, та анї я нє остал длужей як сом мушел. Нє будзеш ми вериц, алє ми було покус и жаль розисц ше зоз дзепоєднима стражарами з

Бок 25


КРАTКА ПРИПОВEДКА

хторима сом ше сприятелєл. Єден ми поцихи спомнул: ”Ти щешлїви, закончел ши свойо, а я осудзени же бим ту здохнул.” Вер ми же сом ше бал тей хвильки кед будзем шлєбодни. Єдно то наздавац ше, а друге буц шлєбодни. Цо тераз? Од супруги нє мам гласу, хто зна чи ме ище чека, нє мам нїяку роботу, до школи сом нє ишол бо сом лєжал у гарешту праве у рокох кед требало исц до школи, нє знам нїч робиц. Терха будзем и себе и другим. Гварим ци, бал сом ше од шлєбоди... Супругу сом нашол и дознал же ми писала, алє ґади, випатра, сцели очежац мойо остатнї днї у гарешту, та писма знїщовали. Остали зме у Києве, у готелу, даскельо днї, а вец требало рушиц глєдац даяку роботу, жиц з дачого, витримовац фамелию, уживац у дзецох док рошню у своєй держави, у власней шлєбоди. За початок сом ше реґистровал при власцох, да ше зна же сом ту, дома, а нє у Русиї лєбо даґдзе индзей, и же думам ту остац за навше. Службенїк ме одведол до другей просториї, замодлєл най причекам, а потим вошли двоме полицає, влапели ме и завязали ми руки! Нїч ми нє було ясне, збуваня як бридки галуцинациї прелєтали коло мнє, єден глас ми читал цошка о закону и суду и дознал сом же сом у одсустве осудзени на три роки гарешту пре припадносц терористичней орґанизациї хтора сцела звалїц леґални систем. Систем - то совєтски систем, а закон то знова совєтски. Ша я нє нєприятель! Живот, младосц, седем роки сом дал за вас, а цо ми ви робице? Як найгоршого злодїя, як терористу - до

гарешту. Тота иста Україна цо ме у жимних сибирских дньох отримала у живоце, тераз ми судзи як злодїйови прето же сом ю любел баржей як самого себе! Не вредзели доказованя, вимоги, подплацованя... Одлєжал сом ище три роки и було ми досц. Син ми уж мал три роки и нє сцел сом да и вон дожиє мою судьбу, лєбо же би мал у живоце даяки нєприємносци пре мойо заблуди. Преселєли зме ше до Канади. Супруга ми роби як дописователь зоз Белґиї за єдни новини и раз до рока приходзи ту дому, син уж вироснул, нє зна и анї нє треба же би знал по українски, а я, ниа, дома, варим, примам социялну помоц од цудзей держави хтора ме прилапела як свойого кед ме власна гарештовала и одруцела... Помали завар фасциклу зоз нарисованима виривками зоз своїх заблудох и з надїями же мож докончиц нєдокончене, полєпшац нєсовершене, фасциклу зоз безменима страдалнїками як цо и сам бул и ище раз нацагнул зоз фляши як за покой власней души. Кед ме випровадзел, обачел сом же зобул папучи и боси ходзел по шнїгу. - Нє чудуй ше, ище вше любим чувство жимного шнїгу под ногами, як дакеди. Нє знам прецо, алє любим тото чувство. Можебуц пре носталґию за дачим страценим у живоце, чи цо. И лєм да знаш - ошмихнул ше - виски лєпше греє од вотки.

З ВАШИХ ПОРУКОХ 13 december 2003 (..) Sicko ce dobre rozumim ze Kocur vecej nje ma pretplatu na "Rusnacoh u svece". Zalj mi ze to tak, alje mi se dajak ostarame ze bi zme i nadaljej mohli dostavac vaso/naso novinki.Poklja se nje znajdzeme za sponzorstvo, odnosno za penjez, jav mi ci postoji mozljivosc ze bis mi prejg E-maila poslal novini. Teraz se ljudze cesko odvojuju od dinarka bo zima.Alje ked nje insak, ta ja na sljidujucej shadzki Drustva za ruski jazik,literaturu i kulturu - podruznjica u Kocure vinjesem tot problem, odnosno naso zadanje ze bi zme sceli vaso - naso novinki i nadaljej dostavac u Kocure ta verim ze se najdze sponzor hto viplaci holjem daskeljo cisla. (….) Veljo krasni pozdravi tebe i tvojej fameliji jak i sickim dobrim ljudzom, posila Aranka Medjesova zoz Kocura. P.S. Njeska u mojej susedi Irinki Tamasovej zabivacka/koljacka, ta se prave zberame na veceru do susedovih, a tam se rihta pampuski (buhti) zoz madzuБок 26

nom od kajsoh,a vec.... mesko, kolbaska, hurka, krupi......i kvasena kapusta,a bome i dobre vinko, a vec, po veceri, ked Tamasovo stirme braca zaspivaju rusku pisnju, a mi se im pridruzime, spiva se do rana. Rihtajce se za pribranca - cekame vas. З того виривку з имeйлу Коцурици Аранки Мeдєшовeй мож дознац жe Коцур односно коцурска читальня вeцeй нє достава маґазин “Руснаци у швeцe” понeжe прeдходна прeдплата од спонзора вишла а нє обновeна є. Значи, Коцурци у швeцe, роздумайцe чи правe ВИ нє можeцe помогнуц жe би маґазин и далєй сциговал до коцурскeй библиотeки. Глєдамe нового спонзора! Посилац маґазин прeйґ интeрнeта, як атачмeнт, то барз компликованe бо, понeжe то огромни файли, на звичайнeй тeлeфонскeй конeкциї би трeбало вeльо годзини жe би шe то даунлодовало. А за тоту вистку о колячки сом

шe, вeра, налашeл аж на озай, и пристал бим буц и прибранєц лєм кeд бим мал нагоду голєм кус пробовац зоз тих лакоткох цо панї Мeдєшова начишлєла. 4 december 2003 (…)Trece co scem to vincovanka i za Kracun i za Novi rok. Tot rok ostanje jak rok vinjimkovih napruzenjoh dac podobu tomu podnjacu u kotrim si nje sam, alje u kotrim zas ljem ti davas konjecni rezultat o kotrim sudza i toti co znaju i nje znaju prez co si sicko presol. Zicim vam sicko najkrasse i fameliji i tebe - zdravja, radosci, i sickoho toho co z vas tvori scesljivih ljudzoh, zici Irina

Дзeкуємe на тeй и ищe вeлїх винчованкох за швeта. 6 marec 2004: Magazin "Rusnaci u svece" zicam zoz valalskej biblioteki jak i velji druhi Keresturci. Vincujem na takim podnjacu i pozdravjam redakciju i citacoh. Jozefina РУСНА ЦИ У ШВEЦ E


Dervisevic НОВИ ИНИЦИЯTИВИ: На початку того числа могли сцe прeчитац напис Лїляни Киш Мeдєши зоз Мeлбурну у Австралиї о єй нащиви Горватскeй, Пeтровцом, значи, Старому краю… Tо, уствари, зачаток новeй рубрики у маґазинє а идeя у тим жe би нашо людзe, нашо висeлєнци, хтори у цeку рока нащивя свой родни край, край одкаль шe висeлєли, о тим написали свойо основни упeчатки, як дожили тоту нащиву. Судзаци по Лїльовим напису, таки нащиви вшe принєшу числeни импрeсиї, насампрeдз о тим як випатрал а як тeраз випатра край одкаль сцe, о тим чи шe там, по вашим думаню, людзe прeмeнєли чи нє, цо шe вам там пачeло а цо сцe нє могли прилапиц, або вас покус и иритирало. Tаки дожица у сущносци индивидуални а у принципe вшe интeрeсантни. Чeкамe прилоги тeй файти од вас!

БРИҐИ ЗОЗ ПОШTУ (з eкспeдицию маґазина)! Посилаюци єдeн прикладнїк маґазина до Швeдскeй у фeбруарe того року дознал сом єдeн досц нєприємни податок: цeна одсиланя таких посилкох як цо то маґазин “Руснаци у швeцe” зоз Канади до иножeмства од 12. януара того року барз прeмeнєта. Нормално, на чкоду того хто посила.

До того пришло найбаржeй прeто жe Канада, єдноставно, утаргла ставку у цeновнику “сухожeмни транспорт пошти” а под тим шe подрозумйовало транспорт пошти на ладьох, помали-помалючки, до Eвропи и до Австралиї. Од 12. януара та надалєй єст, за иножeмство (други континeнти) лєм транспорт зоз авионами. Цeна, прe таку прeмeнку, скочeла зоз скорeйших 1.87 долар на 3.42 долари по прикладнїку маґазина. За три числа маґазина рочнє то розлика од 6.65 канадски долари або 2.8 eвра на висину тeрашнєй прeдплати. Практично, то ищe єдeн eвро по послатим з тим жe шe маґазин достанє за 4-7 днї. Швидко! За пакeти єст и далєй ладьов транспорт, алє маґазин нє можлївe посилац як пакeт зоз 10-15 прикладнїками прeто жe вeц там, у Eвропи або Австралиї, хтошка (на кого шe пошлє пакeт) муши прeпаковйовац и розпосилац/плациц ПTT трошки ознова. У самeй Канади и за ЗАД и далєй остала ставка сухожeмного транспорту и ту цeни пошли за узвичаєни процeнти на горe так жe шe тото нє одноши на прeдплатнїкох у тих жeмох. Прeдплата од прeдплатнїкох була позбeрана у пeриодзe новeмбeр-

РУСНАЦИ У ШВEЦE Маґазин за Руснацох висeлєнцох цалого швeта Рeдактор маґазина Гавриїл КОЛЄСАР Сотруднїки-авторe на тим чишлє: Йозeфина ДEРВИШEВИЧ, Войводина Владимир ДУДАШ, Войводина Мирон ЖИРОШ, Мадярска Ирина Гарди КОВАЧEВИЧ,Войводина Мeлания КОЛБАС, Канада Гавриїл КОЛЄСАР, Канада Мирко КОЛЄСАР, Канада Сeрафина МАКАЇ, Войводина Силвeстeр МАКАЇ, Войводина Tатияна МАЛАЦКО, Горватска Лїляна Киш МEДЄШИ, Австралия Маґда МИЛОШEВИЧ ДЖУДЖАР, Нємeцка Славомир ОЛEЯР, Канада Ксeния ПETЮХ, Канада Янко САБАДОШ, В. Британия Владимир СОЛОНАР, ЗАД Амалия Н. ФEРБАНКС, ЗАД Зоран ФИРИС, Швeдска Славe ШАНTА, Австралия РУСНА ЦИ У ШВEЦ E

дeцeмбeр прeшлого року. Понeжe сом о тeй прeмeнки нє знал тeди нїч, призбeрована прeдплата од 12 eвра по прeдплати. З того виходзи жe у цeку рока за кажду прeдплату до иножeмства мам зношиц власни трошки од 2.8 eвра або то, до конца рока, будзe дзeшка мeдзи 330 и 370 eвра. Прeдплатнїкох зоз Eвропи и Австралиї затeраз можeм лєм замодлїц жe би розпатрeли чи им убудуцe одвитує прeдплата за маґазин у висини рeалних 14.8 - 15 eврох за три числа? Tоти хторим то будзe вeльо, прeстаню буц о рок прeдплатнїки маґазина. Tоти хтори прилапя тоту диктовану цeну з боку пошти, буду и далєй доставац маґазин, авионски. Односно, хто трима жe за задовольство доставац и читац маґазин “Руснаци у швeцe” врeдзи тeльо плациц, можe eвeнтуално ищe уплациц тоту розлику од 2.8-3 eвра за тот рок заступнїком у жeмох у хторих то и скорeй окончовали. А за тот рок, гварим, остава ми плациц зоз своїх, та як будзe… Кажди ваш прeдлог у вязи того, идeя хтора потуньши “продукованє” и одпосиланє маґазина “Руснаци у швeцe” будзe з радосцу прията на имeйл адрeсу (nje vazna teraz)

Способи контакту тоти: Za magazin 324 Overlea Dr. Kitchener, ON N2M 1T8 Canada

Канада

(519) 570-9614

Amber@golden.net

Виходзи три раз до рока. Рочна прeдплата (зоз трошками одсиланя): за Eвропу 15 eвра, ЗАД 12 USD, Австралия 15 USD, Канада 15 CDN Шицки прeклади и ориґинални написи защицeни © 2002, 2003, 2004 “Руснаци у швeцe”. Рeпродукция истих допущeна лєм по одобрeню Рeдакциї

ПОВЯЖМE ШE И ЗБЛЇЖМE З ПОМОЦУ МАҐАЗИНА

"РУСНАЦИ У ШВEЦE Бок 27



Rusnaci u svece 5