Таємниця третьої планети
Таємниця третьої планети Космопорт Мелітополь, 2116 рік Бр-бр-ж-ж-і-і…! Ричання, що за мить перейшло у ледь чутний свист, пронеслося над космопортом і Аліса лише на мить здригнулася від несподіванки, а потім із цікавістю підняла голову – там, у небесній далечині, зникав вантажний безпілотник, що розвозить посилки та бандеролі з Землі до інших планет. - Ну, що, киця, страшно? – запитав її дідусь – відомий палеобіолог професор Юхим Семенович Стецько. - - Ні крапельки! – гордівливо відповіла Аліса і потягла дідуся до невеличкого пасажирського космолайнера. – Ходімо, дідусю, нас вже зачекалися! - На зустріч їм із космолайнера вийшла молода дівчина – легка і струнка як Фрейя1 - О, а ось і наш командир – капітан Зелена! – тихенько промовив Юхим Семенович. - А чому вона «зелена»? Вона не людина? – прошепотіла Аліса. - Та ні, людина. Це її позивний. А звуть її Іванна Золотенко. - А чому в неї такий смішний позивний? - Вона стала наймолодшим командиром космолайнера у свій час. Тому старожили космопорту жартівливо назвали її «зеленою». Так і повелося… Тим часом вони наблизилися до свого молодого синьоокого капітана. - Доброго дня! Рада вітати вас на борту моєї «Ластівки»! Я – капітан Іванна Золотенко, але ви можете називати мене просто – капітан Зелена, – приємним дзвінким голосом промовила вона. - Доброго дня! І нам дуже приємно! Я – Аліса, – вигукнула Аліса першою. 1
Богиня плодючості, любові та краси у скандинавській міфології.
1