Мікрофон
стартапи
с. 7
Студак–
всемогутній
с. 9
листопад 2014
с. 3
чизброя
Студентські
Колонка
-редактора
Мобілізуймося! Сьогодні всі намагаються заявити про свою позицію, розказати про свої думки з приводу будь-яких питань, прокоментувати все, що тільки можна. Так вже склалося, що нашому молодому поколінню випало жити в час змін та бурхливих подій. Довкола розгоряються конфлікти, триває інформаційна війна. Чи могли ми її уявити такою, коли вивчали це явище зі сторінок підручників про масову комунікацію? Тоді вона була чимось ймовірним, проте дуже далеким. Тепер ми можемо спостерігати цю війну щодня і не лише спостерігати, а й брати в ній участь. Майбутні видавці та журналісти, дизайнери та рекламісти — ми всі творимо новий інформаційний простір та несемо відповідальність за те, про що пишемо і що коментуємо. Раніше ми, можливо, і не задумувалися над підтекстом повідомлень у нових та традиційних медіа, а тепер кожне слово, прочитане чи написане нами може мати надзвичайний вплив на хід цього інформаційного батлу. Часто я задумуюсь над питанням — як же бути озброєним і готовим вести чесний бій? Як мобілізуватися в умовах інформаційної небезпеки? В мене з цього приводу є кілька думок, якими з вами ділюся. Найперше не варто піддаватися на провокації. Перевіряти все, постійно тримати руку на пульсі подій — це те, чого вимагає від нас сучасний світ. Тоді ти точно зможеш відрізнити правду від вигадки. Другий важливий фактор — бути освіченим та знати про свої права і обов’язки. От чи знали ви, що принесе нам впровадження нового Закону «Про освіту»? А які переваги надає студентський квиток? Знаючи свої права кожен із нас може відчути себе більш захищеним у нашому буремному світі. І, найголовніше, — до всього треба підходити з розумом та розумінням ситуації. Аналізувати, думати та впевнюватися у своїх думках перед тим, як поширювати інформацію та переконувати когось. І, якщо вже всі взяли таку моду висловлювати свою позицію, то позиція нашої редакції залишається незмінною: кожен випуск «Яті» ми намагаємося зробити не лише цікавим, але якомога актуальнішим для всіх, хто мислить і аналізує. Адже ми абсолютно впевнені, що саме такими і є ви, читачі нашої газети. Анастасія Зелінська
Новий Закон «Про вищу освіту»
Обіцяні зміни ще в перспективі На початку навчального року було прийнято новий Закон «Про вищу освіту». Згідно з його положеннями, викладачам українських вишів, студентам та абітурієнтам варто очікувати масштабних змін уже цього року.
Коротко про основні зміни Відтепер Міністерство освіти і науки України буде змушене передати частину своїх повноважень Національному агентству із забезпечення якості освіти. Нацагентство у свою чергу розроблятиме стандарти вищої освіти, формуватиме перелік спеціальностей для ВНЗ. Кожні п’ять років виші проходитимуть спеціальну акредитацію, згідно з результатами якої отримуватимуть або втрачатимуть
право набору студентів на конкретну спеціальність. Новий Закон забезпечує ВНЗ академічну, фінансову та господарську автономії. Це означає, що всі навчальні заклади матимуть право впроваджувати власні освітні та наукові програми, присуджувати вчені ступені, відкривати власні рахунки у банках, вільно розпоряджатися майном, землею та власними коштами (мається на увазі також оплата за навчання, яка тепер не обов’язково пови-
нна бути розподілена між державним та місцевими бюджетами). Більше прав також отримає студентське самоврядування. Студентам буде дозволено брати участь у виборах ректорів та деканів, вносити зміни до навчальних програм. Також дозволяється оголошення акцій протесту. Новий закон впроваджує зміни у назвах рівнів акредитації студентів. Відтепер їх буде п’ять: молодший бакалавр, бакалавр, ма-
гістр, доктор філософії, доктор наук. Новий закон також дозволить студентам і викладачам більше відпочивати, подорожувати та займатися іншими видами діяльності, окрім навчання та викладання. Кількість робочих годин в одному кредиті для студента зменшиться з 36 до 30. Кількість робочих годин за одну ставку для викладача також зменшиться на 300 годин. Причому на заробітну плату це не вплине. Таке нововведення має запрацювати з 2015 року. 25% навчальних курсів у викладачів студенти зможуть обирати на власний розсуд. Також після закінчення бакалаврату буде дозволено змінювати спеціальність. Починаючи з 2015 року стипендії зростуть до рівня прожиткового мінімуму. Однак їх отримання має стати рейтинговим. Закон також передбачає нововведення для абітурієнтів. З 2016 року зміниться процес вступу до ВНЗ: під час проходження ЗНО абітурієнти вибиратимуть спеціальність і виш, у який хочуть вступити. За підсумками ЗНО буде складено рейтинг абітурієнтів, кращі з них отримають право вчитись безкоштовно. Така система дозволить виділити бюджет на ті спеціальності, які матимуть попит. Згідно з новим законом у приватних ВНЗ з’явиться можливість навчатись безкоштовно. продовження на с.2
2
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
Обіцяні зміни
мотивуюча питань стосовно рейтингового отримання стипендій, але сказали, що поки все залишать, як є», — Таня, студентка Київського національного університету імені Т. Шевченка. «Ніяких змін не відбулось. А рейтингова система нарахування стипендій весь час була в академії (крім одного експериментального року), тому для нас це не нове впровадження», — Альона, Українська академія банківської справи Національного банку України. «У нас викладачі дотримуються думки, що рейтингова система запрацює вже в цьому семестрі. Таку зміну вважаємо позитивною. Серед негативних скорочення цього семестру і подовження наступного, тобто два місяці зимових канікул і один — літніх», — поділилась Катерина, студентка Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. Отож станом на середину жовтня жодних змін у системі освіти студенти українських ВНЗ ще не відчули. Тим, хто мріяв про тотальні реформи, доведеться почекати, як мінімум, наступного семестру. А ті, хто боялись втратити стипендію через рейтингову систему, ще матимуть час, щоб спати спокійно. Інна Кролевецька
ще в перспективі
початок на с.1
Викладачі і студенти про Закон До нового Закону Володимир Даниленко, викладач КНУ ім.Т.Шевченка та КНУКіМ, ставиться загалом позитивно. На його думку, тепер система освіти в Україні буде подібною до європейської. Скорочення робочих годин дозволить викладачам приділити більше уваги науковій роботі та написанню підручників. А от питання кредитно-модульної системи, на думку Даниленка, повинне вирішуватись в межах конкретного університету, а не у владних кабінетах. Адже доцільність чи недоцільність цієї системи більш зрозуміла тим, хто організовує і проводить навчальний процес. Позитивним зрушенням у вищій освіті Олександр Холод, завідувач кафедри журналістики КНУКіМ, вважає надання ВНЗ академічної та фінансової автономії, а от зміни кваліфікаційних рівнів студентів називає недопрацюванням. Справа в тому, що положення нового Закону «Про вищу освіту» не відповідають положенням старого Закону «Про працю», де ще згадуєть-
ся про умови працевлаштування, скажімо, студентів-спеціалістів. Тоді як новий Закон взагалі виключає цей кваліфікаційний рівень зі списку існуючих. Значно менше про переваги й недоліки Закону говорять студенти. На це є дві причини. Перша — недостатня обізнаність студентства у цьому питанні. Друга — маловідчутнісь дії положень Закону в реальному житті. «Поки змін не відбулося, анонсовано їх на наступний семестр. Швидше за все, кредитно-модульна система не діятиме, але тут і без неї своїх систем вистачає, аби безболісно пережити цю "втрату"», — розповіла студентка Київського політехнічного інституту Катерина. «Оскільки я в КНУ ім. Шевченка навчаюсь лише починаючи з магістратури, на яку вступила цього року, то важко судити про якісь зміни. Але загальне враження таке, що зміни, якщо і будуть впроваджуватися, то починаючи з наступного семестру і дуже поступово. Серед студентів багато було
Обережно! Тільки перевірена інформація Об’єктивність — слово, не знайоме пресі в часи інформаційної війни. Отож, чому новини дивитися зараз небезпечно і чому варто ретельно фільтрувати подану інформацію? Почнемо з класики: вже не вперше матеріали з художніх виставок, фільмів, тощо коментують усілякими нісенітницями. 6 червня 2014 року на порталі «Російська весна» (його гасло — «Тільки перевірена інформація!») з’явилася фотографія з підписом «Укр їсть руку кацапа». На ній зображена людина, з відірваною закривавленою рукою в зубах. На фотографії Максим Мак — художник-реквізитор, сфотографований під час роботи над фільмом «Ми з майбутнього» (фото 2008 року). Наступна ситуація теж повторювалася неодноразово. Був
собі портал UaReview, що спеціалізуються на написанні «фейкових» новин. І написали, що Слов’янськ у Путінськ перейменовувати збираються. Ну, написали та посміялися. Однією з перших цю новину на своїй сторінці в Facebook опублікувала ведуча «1+1» Соломія Вітвіцька, а пізніше вона з’явилася на порталах facenews.ua, «Вголос» і Zik.ua. Також ця новина була опублікована на «Пресі України». Далі банальне використання застарілих кадрів для описання бойових дій, що відбуваються в Україні.
У середині червня телеканал «Звезда» поширив сюжет, в якому стверджувалося, що українська армія обстріляла селище під Слов’янськом запальними снарядами. Але це відео було знято десять років тому, в 2004 році в Іраку. 12 червня видання «Преса України» повідомило, що невідомі розстріляли в місті Торез (Донецька область) колону російських танків. Танків у місті не було, а фотографія, якою була проілюстрована новина — зроблена 16 серпня 2008 року. На ній зображений підбитий грузинський Т72Б. А «Первый канал» у спробі показати заповнений туристами кримський пляж, використовував кадри трирічної давнини в сюжеті про вхід Криму і Севастополя в рублеву зону (від 2 червня). Ці ж кадри можна побачити в сюжеті того ж каналу від 1 липня 2011 про зріст з початком курортного сезону злочинів у Криму. Ну і ще одна абсурдна ситуація. 1 липня портал «Лівий берег» з посиланням на українських військових поширив інформацію про знищення артилеристами табору в Слов’янську, в якому нібито навчалися ополченці і 250 бійців. Варто відзначити, що в той же день керівник медіацентру ополченців Слов’янська заявив, що у них немає навіть тренувального табору, відповідно, про його знищення мови йти не може. 20 серпня о 15.00 в ефірі телеканалу «Україна» в програмі події проілюстрували, як бойовики бомблять Донецьк. На відео — падіння ракети «Протон-М» на космодромі Байконур річної давності.
А о 20.00 на каналі «Інтер» в програмі подробиці цим же відео з підписом «Шокуюче» було проілюстровано, як бойовики бомблять українські міста. Репортер говорить: «Я був сьогодні поблизу петровського району. Чутні були найсильніші артилерійській залпи. І після цього утворився такий величенний стовп диму. Так терористи застосовують важкі гармати в боях у міській межі, в той час як українські підрозділи не використовують таку зброю, щоб не допустити жертв серед мирного населення. Подивіться ці шокуючі кадри, зняті на мобільний жителями міста» (На тлі відео падіння Байконура). Ще через деякий час російський канал «Звезда» зробив сюжет про те, що це українські військові обстрілюють мирні квартали міста. Але на цьому все не закінчилося, три канали з двох сторін — кожен збрехав. Аж ось прокидається той самий «Інтер», який, нагадаю, вже кричав про те, що на відео обстріл українських міст російськими бойовиками. «Черговий підлий шедевр російської пропаганди», — коментує ведуча. «Рупор мінобо-
рони — телеканал «Звезда» –— в своєму сюжеті розпинався про нібито масштабні ракетні обстріли Макіївки. Голос за кадром переконує, що вогонь по мирним кварталам міста веде українська армія. Однак, у раді нацбезпеки фальшивку швидко розкусили. Виявилося, що «Звезда» використала відео, на якому вибухає ракета, випущена з Байконура під час торічних випробувань. В РНБО закликають вкрай критично ставитися до російських засобів масової пропаганди!» Тут зібрані найпоказовіші із ситуацій, що вказують на не об’єктивність новин, але звичка все навиворіт робити притаманна кожному. Можливо, десь меншою мірою, але це все одно неприйнятно. Отже, чи можна зараз сприймати новини, як джерело інформації, на основі якого ми звикли будувати нашу картину світу? На жаль. Робіть висновки, друзі. Частково використані матеріали з інтернету. Зокрема: http://espreso.tv, http://www.youtube.com, http://korrespondent.net, публікації Анатолія Шарія Антон Шинкарецький
демотивуюча
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
3
Брати до рук
Мобілізація
Лише рік тому, вони сиділи у теплому офісі, на своєму робочому місці, потягуючи міцну каву, чи подорожували по місту, виконуючи поставлені редакцією завдання. Ніхто і гадки не мав, що сьогодні їм доведеться ховатись в укритті від куль і, жертвуючи власним життям, виконувати свій професійний обов’язок. Так, вони — журналісти. Це ті люди, які і в спеку, і в мороз, і, навіть, «у війну» мають працювати не зважаючи ні на що…
Рівняйсь! Струнко! На перший-другий розрахуйсь, та ходімо з нами до нашого Ять-полігону, адже на вулиці війна, і війна не звичайна, а інформаційна, тому кожному з нас треба бути повністю до неї готовим. Неправдива, часто провокуюча інформація потряпляє у мережу, паплюжить здорові розуми й заважає спокійному існуванню своїми подвійними іграми. Всі ми є фігурами на великій дошці шахів, та чи всі ми хочемо грати в цю гру? Аби вийти з кола уражених інформацією ми маємо знати, як боротися з нею.
Не обдур
Цензур
мікрофон чи зброю? в умовах інформаційної війни
Іноді сидиш на парах і нудишся від довгих лекцій про важливість достовірності, повноти, незаангажованості, актуальності та оперативності журналістського матеріалу. Але нинішні події «кричать» про те, що це не просто теорія, яку треба знати на «5». Це реальність нашого життя, і якщо сьогодні журналіст не буде виконувати хоча б однієї із тих вимог, ми будемо дедалі ближче до поразки. Але, на щастя, є ті, як би це пафосно не звучало, справжні, віддані своїй справі професіонали. Які працюють не на зарплатню, а на народ, відстоюючи і захищаючи його права. Таких імен можна назвати безліч. Серед журналістів, що працюють у таких непростих умовах, і які часто проливають власну кров заради істини багато. І, до речі, ніхто нікого не змушує їхати на передову. Все відбувається за власним бажанням. Якщо ти не із сміливих чи просто не вважаєш за потрібне говорити правду у такий складний для країни час, будь ласка — йди у відпустку або підшукай роботу по спокійніше. Нещодавно з’явилась інформація про журналістів, які кілька днів разом із силами АТО воювали в Іловайську. На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook фотокореспондент LB.ua Максим Левін розповідає про те, що він та його колеги — Маркіян Лисейко (Укрінформ), Іван ЛюбишКірдей, Георгій Тихий (німецьке ТВ ARD) вирвалися з оточення в Іловайську. Хлопці пережили, за їх словами, друге народження.
Спочатку їхній автомобіль потрапив під перший обстріл, після якого зміг вирватись вперед, але потім журналісти потрапили ще у дві засідки — буквально перед ними підбили танк сил АТО, після чого Левін отримав незначне поранення, а решта — залишились неушкодженими (джерело — iPress.ua). Одним із «справжніх» виявився і журналіст телеканалу «Інтер» — Роман Бочкала, який під час виконання свого професійного обов’язку — висвітлення подій АТО, потрапив під мінометний обстріл недалеко від Луганська. Про це журналіст також повідомляє на своїй сторінці у Facebook. Отримав поранення, а що найгірше — своїми очима побачив смерть (Корреспондент.net). Про те, як це — працювати воєнним кореспондентом не на лекціях в універі, а у зоні АТО, розповів журналіст «Радіо Свобода» Левко Стек. Він провів у зоні АТО півтора місяці і зрозумів, що це не забавки. Коли на твоїх очах закінчується життя, ллються сльози, а ти маєш писати лише правду і нічого крім правди — ось тут і проявляється той самий героїзм… не в пишних мовних витворах, глибоких аналітичних матеріалах, а тоді, коли треба двома словами сказати, але істину. Щоб Україна перемогла цю інформаційну війну, треба, щоб кожен працівник мас-медіа зрозумів, що перемога можлива лише тоді, коли кожен українець знатиме правду Наталія Савенко
Перш за все, інформаційна війна характеризується дезінформацією. Події заплутують так, що, ув’язавшись у це павутиння, вже дуже важко розібратися де і що. Це війна інтелектуалів, де перемагає той, хто знає більше за всіх. Отже, перша зброя — сумнів. Війною керують ЗМІ, котрі ллють спотворену інформацію на людей. Не довіряєш — значить, треба перевірити. Завжди порівнюйте інформацію за різ-
ними джерелами, які вам доступні. Не вір очам. Ви маєте власними силами шукати правду, адже правду цілком і повністю ніхто не скаже. Тому з’являється друга зброя: інтерес — а що ж, якщо я дізнаюсь про це? Достатньо в Google зробити пошук за картинками, аби дізнатися, що вже широковідома ракета, яка пробиває вантажівку і дивом не вибухає, вже крутилася не тільки у російських та україн-
ських ЗМІ, а “засвітилася” в ізраїльських новинах багато років тому. Зароджується азарт, але, нажаль, не у всіх. Багатьом стає лінь шукати правду, і вони не відвідають сайт StopFake, — саме ту гранату, яка знищить брехню як українських, так і російських ЗМІ, розставивши всі крапки над «і». Не всі зображення є правдивими. Не так давно люди створили таку цікаву програму як Adobe Photoshop, а використовувати її навчились ще швидше. Не вір вухам. Що цікаво, зараз набирає обертів тенденція «натякання» ЗМІ на ту чи іншу думку, яку вони й хочуть нав’язати людям. Вони дають помислити у тому напрямку, якому треба, щоб вільно маніпулювати масами. Крім того, ефективним є «викривання інформації», її витік. Не ловіться у подібні пастки, адже витоки новин є не завжди випадковими. Не вір емоціям. ЗМІ керують ходом війни за рахунок емоцій людей. Тому ми маємо подумати, про який саме шторм на узбережжі моря у Сімферополі говорила російська журналістка, враховуючи, що у Сімферополі моря немає. Та й взагалі, найбільший вплив на людину справляють саме теле-новини, вони не дають об’єктивно глянути на ситуацію. Натомість, статті пробуджують у нас здоровий критицизм. Інтелект — найсуворіший ворог будь-якої пропаганди, — сказав Гебельс, і з цим важко не погодитися. Отож, курс молодого бійця пройдено, стежте за новинами обережно! Марія Шиліна
Видавці рад
Сам собі режисер
Сьогодні вибір видавничої продукції на книжковому ринку став доволі великим. Та що робити, якщо ви ніде не можете знайти «вашої» книги? Відповідь очевидна — писати самому. Чи важко це — не дізнаєшся, доки не спробуєш. Першою порадою щодо написання власної книги буде вибір теми. Знайдіть актуальну, цікаву вам проблематику, яку треба висвітлити. Після цього слід перейти до складання концепції: тут вас чекає кропітка робота, бо треба пам’ятати, що вона має бути чітко сформульованою. Запишіть її до свого блокнота, який повинен бути завжди під рукою. Автори радять зберігати свої помітки саме так. Далі ви можете перейти до збору інформації. Це потрібно для того, щоб книга не виявилась втіленням тільки ваших думок, а ще й була інформаційною та високоінтелектуальною. Потім можна вже перейти й до написання вашого «дитя». Важливе значення має стиль тексту, уміння подавати інформацію, втілити
основну ідею до твору. Почавши писати книгу не забувайте про неї, а приділяйте увагу раз на день. Так ви маєте час обдумати певні деталі й можливі зміни. Як і де ви будете писати книгу — залежить від рівня вашої майстерності й таланту. Робіть це у тиші, щоб ніхто не заважав вашим думкам. Можна також творити власні рукописи десь на
свіжому повітрі. Тут вже відкривається вся ваша фантазія та натхнення. Коли книга створена, її слід вичитати. Головне пам’ятати про велику духовну силу книги і головну мету: ви її творите для самозадоволення. Бажаємо вам успіху у створенні майбутніх видавничих шедеврів! Марія П'ятаченко
4
Колонка
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014 -новинолога
День
-info
Пляшкові новини
народження
Те, що розпочиналося як невеличкий цікавенький проект, стало тим, що змінило наш погляд на навколишню дійсність. Навряд чи Кевін Сістром знав, яким успішним стане його задум, наскільки змінить звичний хід речей його дітище. Ідея дуже проста: взяти зображення і зробити його квадратним, як камери Polaroid і Kodak Instamatic. Instagram з’явився саме тоді, коли ми потребували цього. Тепер увесь світ вміщується на наших долонях, у наших телефонах. Кілька простих рухів великим пальцем — і ти знаєш що було у твого одногрупника на сніданок, у що сьогодні буде одягнена твоя дівчина, як пройшов день у якогось Бена зі Сполучених Штатів. Якщо раніше ми чекали на подію, що буде гідна фотографії, то тепер речі самі чекають, коли їх сфотографують, адже створити образ так легко — головне обрати правильний фільтр. Навіть уперті скептики, що відхрещуються від будь-яких соціальних явищ, часом не можуть втриматись, щоб не зробити фото якогось будинку або деревця — цей додаток здатний зробити цікавою будь-яку банальщину. Instagram знищив кордони, стер рамки. Людство отримало дійсно безмежний простір для самовираження. Але не слід вважати, що цей простір ніхто не використовує з користю для себе. Якщо ви вважаєте, що Instagram це лише публікація котиків та фоточок у дзеркалі, то ви глибоко помиляєтесь. Це прекрасний інструмент у бізнесі, політиці, шоу-бізнесі. Чимало компаній, видавництв, дизайнерів, письменників і журналістів мають акаунт в Instagram. Вони використовують його для просування свого бренду, для створення певного іміджу, ну і звісно, для спілкування з публікою. До прикладу, можна сказати, що існує безліч благодійних проектів, які мають профілі у Instagram-і. Або варто згадати усім відомий #IceBucketChallenge, який поширився саме завдяки цій соціальній мережі. Вітаємо Instagram, а також і всіх інстаграмерів. Бажаємо великої кількості лайків та вдалих селфі! Андрій Ланецький
Цікавий винахід пезентували в Китаї. Проблема полягала в тому, що читач повинен був отримувати інформацію щодня. Тобто протягом місяця слід було випустити 31 варіант упакування. Результат експерименту вражаючий: 3000 про-
даних пляшок. Популярності новому формату новин додало ще й те, що ЗМІ регулярно повідомляли про цей продукт. Реалізація ідеї була можлива тільки завдяки оперативному друку невеликого тиражу оригінального видання.
мотивуюча Вдалий дебют Американська студія Warner Brothers проанонсувала три прем’єри. Автор серії бестселерів про Гаррі Поттера, Джоан Роулінг, напише сценарії для цих кінострічок. Це буде перший досвід всесвітньовідомої письменниці у ролі сценариста фільмів. Головним героєм першого фільму стане вигаданий персонаж із книги Роулінг «Фантастичні звірі та місця їхнього проживання». Кінокомпанія повідомила, що режисером стане Девід Йейтс, який раніше працював над екранізацією книг про Гаррі Поттера. Також участь в зніманні фільму візьмуть продюсери Девід Хейман та Лайонел Віграм, які співпрацювали з Роулінг під час зйомок «поттеріани».
Кримська абетка Голосисті бренди Випускники Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну створили «Абетку про Крим». Наталія Гут та Іван Дегтярьов вирішили розробити подібне видання для того, щоб діти мали змогу познайомитись з Кримом, хоча б через книжку. Героями книги стали кримські міста, представники флори і фауни, мешканці півострова. Ілюстрації Наталя малювала сама, а от вірші до кожної літери Наталя та Іван писали разом. Зараз видання існує лише в кількох примірниках і автори мріють, щоб у майбутньому абетка була видана.
Журнал Forbes розширив програму BrandVoice для компаній, відкривши брендам нові інструменти на своєму сайті. З 14 жовтня програма із створення своїх сторінок з інтерактивним контентом стала доступна для всіх компаній. Це дозволить створювати домашні сторінки брендів просто на сайті ді-
лового видання. Кожна сторінка буде забезпечена блоками для відображення матеріалів із Facebook, Google+, Instagram, YouTube та Twitter. Зв’язати оригінальний тематичний контент Forbes з матеріалами, які видають компанії брендів — головна мета оновленої програми.
Ласкаво просимо у Джунглі Самостійна робота 2.0
18 жовтня в Києві стартували Дні Кіплінґа. Програма розрахована на два тижні, що дозволить киянам ближче познайомитись із творчістю Кіплінґа, побачити перші видання книг «Книга Джунглів», «Межичасся», «Сталкі та його команда» тощо. Справжньою родзинкою фесту стала зустріч із почесним бібліотекарем Кіплінґів-
ського товариства Великобританії Джоном Вокером. Планується багато цікавих заходів: презентації, поетичні вечори, наукові конференції. Малечі теж не доведеться нудьгувати, для них підготовлені дитячі заходи. Тому якщо ви читали лише про Мауглі, то у вас є можливість дізнатися набагато більше про творчість Кіплінґа.
Книжкова вага
В українській Вікіпедії увімкнули спеціальний програмний модуль, розроблений для викладачів вищих навчальних закладів. Тепер викладачі мають можливість відступити від звичайних самостійних робіт і запропонувати студенту тему для написання або редагування статті у Вікіпедії. Деяким студентам такий Відтепер у китайському містечку Чунцин книги продають за їх вагою, так, вам не почулося, саме звичайною масою в кілограмах. Як повідомили "Чайна дейлі" все це обумовлене щорічним скороченням накладу книжкової продукції, яку витісняють електронні видання. Саме тому книжкові магазини мали перейти на нову модель продажів. За цією схемою, за 1 "цзінь" (старовинний китайський фунт, тобто 500 г) залежно від категорії видання покупець має сплатити від 11 до 25 юанів (1,8 - 4,5 доларів). Місцева молодь в захваті від
підхід може не сподобатись, адже написання статті для Вікіпедії передбачає використання точних фактів та авторитетних джерел. Але така робота дарує досвід і можливість бути корисним для суспільства. Київським національним університетом імені Тараса Шевченка підписано меморандум про співпрацю. таких нововведень. Китайський студент Ван каже з цього приводу: "Мої улюблені книжки "Сон в червоному теремі", "Троєцарство" та "Мандрівка на захід" поодинці будуть коштувати приблизно 1,4 тисячі юанів (211 доларів), а за новою полятикою книжкових магазинів всього навсього 137 юанів (22,3 долара) Цей маркетинговий хід виправдає себе впевнені експерти видавничої справи в Китаї, нагадаєемо, що КНР входить у п'ятірку найбільш читацьких країн світу. Новини підготували Аліна Сандига, Олександр Філімонов
демотивуюча Вони твор
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
-блакитний Фарбують всі
Жовто
екстер'єр міста Різке збільшення кольорів навколо нереально не помітити, тож ми
вирішили поділитися з вами своїми спостереженнями за змінами звичних нам будівель, розповісти та показати найцікавіші з них.
Авторська колонка Ятьрика Зубоскального
Поки сонечко ще гріло, і, як казав наш минулий президент — «дівчата роздягались», активісти всієї України почали з фарбування парканів, проте, як тільки сонце заховалось, паркани полишили, навіть не дофарбувавши до кінця. До дорослих дядьок і тіток долучалася і дітлашня, яка ходила з коробочкою з написом «гроші на фарбу», а із залишків фарби дописувала містичну абревіатуру «ПТН ПНХ». У народі кажуть, що вона відганяє злих духів і москалів.
5
Мабуть всі вже бачили реклами з використанням державної кольористики, не стану таїти ці компанії (банки, штук 5, передвиборна кампанія 4 партії, і так по дріб`язку магазини і продукти найрізноманітнішої направленості). Не приємно споглядати таку неприкриту маніпуляцію суспільством та настільки кровожадне бажання до наживи.
Оболонська набережна
Гігантським прапором України прикрасили також Оболонську набережну: прапор вийшов розміром в 1700 квадратних метрів. На це жителям району знадобилося близько півтонни фарби.
Андріївський узвіз
На Андріївському узвозі в Києві (вул. Боричів Тік, 33) з`явилася величезна графіті, яке намалював французький стріт-арт художник Жюльєн Маллан. На стіні 5–поверхового будинку зображена українка у вінку, елементи пейзажу стародавнього Києва і козаки. На думку художників, картина повинна символізувати відродження України.
А, взагалі, «свідомий українець свідомого українця бачить здалеку», тому містом гонорово їздять вишивані автомобілі, а вітер розганяє як близнюків прапори на фасадах будинків. Все ж, приємно бачити, що наш народ, хоч і з такою «показухою», але визначає себе як націю, яка живе в межах єдиної країни.
Де вже вибагливе око киянина не бачило стяга: і на голих персах у «фемен» і на плечах у новоспеченого мера, і на пошарпаних дверях в якісь міські сараї, проте смітик — ну це вже повний абсурд.
Стіна будинку
Біля житлового комплексу Megacity в Дарниці.
Всі ці суботники з відерцями і пензлями перетворились у справжні фарбувальні перегони. Називається хто вище стрибне, в прямому сенсі слова. Дахи, верхівки мостів, стяг у 20 поверхів і непристойно велика кількість метрів бетонної стіни.
Вулиця Жилянська
Батьківщина-матір
Батьківщину-матір у Києві освітили синьо-жовтим сяйвом за допомогою проекторів. Патріотичну ідею здійснили кияни-активісти. У музеї Великої вітчизняної війни вважають, що це додасть патріотизму міським жителям, і дали згоду на підсвічування.
Стіну на вулиці Жилянській розфарбували у національні кольори, тепер вона стала синьо-жовтою: поле соняшників на тлі неба. Київ захлеснула жовто-синя лихоманка. Те, що почалося як емоційний порив окремих городян, зараз все більше набуває рис організованого руху з пофабрування в кольори національного прапора всього навколо. Але раптово якість стала переходити в кількість, коли небайдужі кияни розфарбовували в національні кольори свої під’їзди і лавочки біля них. Неякісна лихоманка торкнулася кожного міста нашої країни. Проте, ми все ж можемо знайти певні творіння людей, які не залишать нас байдужими. Анастасія Синякова
То що, хлопчики і дівчатка, гайда кидати недопалки, недопитки і недоїдки у прапор, ще й по старій ватній звичці плювати? не чую відповіді. Гидко? От і мені теж.
6
мотивуюча Ви ще не знаєте, що таке треш Бесіда з Софією Андрухович мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
З кожним роком в Україні відбувається все більше оригінальних фестивалів, які здебільшого організовують повні енергії студенти чи випускники університетів. Серед таких фестивалів можна виділити «100 фільмів за 100 хвилин». Тому якщо ви відчуваєте втому, якщо вам бракує позитивного заряду, якщо у вас недостатньо часу для десяти, двох чи хоча б одного фільму на тиждень, а нецікаві фільми на м’яких кріслах кінотеатрів миттєво переносять вас до царства Морфея, то цей фест саме для тебе!
Дочірній проект Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів проходить щорічно, але відбувається лише втретє. Організатори — випускники Київської Політехніки. Хочу зазначити, що цей фест, як говорять КПІ-шники, проходить у форматі експерименту, насамперед експерименту над собою. У Києві показ фільмів здійснюється у «Кінопанорамі», але цей фест можна відвідати ще у 22 містах України.
За 40 гривень ти поринаєш у світ, який ніколи не забудеш. Зала завжди заповнена, нема у ній навіть яблуку де впасти. Якщо тобі шкода грошей, то ти можеш відвідати фестиваль безкоштовно та присісти на підлогу — такі люди на заході теж були. Тут не просто ролики, кліпи чи реклама, а повноцінні фільми, кожен з яких розповідає історії, які, здавалося б, неможливо розповісти за хвилину. Роботи зібрані зі всього світу, а на сайті після сеансу ти можеш віддати свій голос за той, що більше до вподоби. Конкурс розподілений на 2 категорії: за найкращий іноземний та український фільми. Але запам’ятати всі неможливо, бо «лента за лентою» тобі подають нові історії, нових героїв, нові емоції. Іноді під враженням від попереднього фільму ти не розумієш, що відбувається на екрані.
Тут можна побачити ігрове, анімаційне, документальне та експериментальне кіно без жодних обмежень за темою, автором чи іншими факторами. Стрічки були настільки різними, що одні зривали великі овації, а інші, відверто кажучи, широкому загалу не сподобалися взагалі. Добре, що іноземні фільми показували з українськими субтитрами, бо люди, які погано знають англійську, взагалі б не сприйняли їх. Після закінчення сеансу ти не можеш звичайно дивитись на речі. У кожному фільмі є багато окремих деталей, на які звертаєш увагу. Тому на вулиці ти починаєш уважно дивитись на кожен предмет окремо, багато думаєш. Не для кожного цей фест буде легким, але враження від нього обов’язково виявляться неймовірними. Якщо ти готовий до експериментів, то наступного року ти зобов’язаний потрапити на фестиваль «100 фільмів за 100 хвилин»! Максим Сердюк
Письменники твор
У вересні список осіннього чтива поповнився ще однією книгою — Софія Андрухович презентувала роман «Фелікс Австрія». Після семилітнього творчого спліну Андрухович розповіла про пошуки себе та свого.
Перша авторська зустріч відбулась у Львові, у затишній Королівській трапезні історичного музею. — У якому балансі між буденними жіночими справами і письменницьким життям Ви існуєте? Маєте якісь щоденні ритуали? Я мрію зробити графік, адже події у моєму житті ніколи не відбуваються у той самий час. Кожного дня егоїстично викроюю 2 години на йогу. А взагалі новий день приносить інакшість. Можливо, це і є моя формула успіху. Невизначеність допомагає розслабитись, пливти за течією.
— Роман починає фраза «Нема спокою у цьому домі». Де Вам психологічно найкомфортніше? (прим. ред.: авторка народилась у Франківську, звідти переїхала до Києва, зараз мешкає у селі на околицях столиці) Локації не важливі, коли добре себе почуваєш.
цеху? Ваш чоловік — письменник, це також своєрідний нюанс стосунків. Треба навчитися використовувати відчуття, які на тебе тиснуть, на користь. Дивитись, що ти можеш зробити з собою, надихатися цим. Якщо тобі комфортно на своєму місці, ти
— З чого почалась історія «Фелікса Австрії»? Коли роман вже повністю готовий, чи виникає бажання щось виправити, дописати?
— У романі дуже багато побуту. Читаючи, відчуваєш палітру запахів, звуків. Весь цей опис прийшов зі власного досвіду чи більше почерпнутий із бібліотечних видань? Ніколи не було реального досвіду, але я завжди відчувала атмосферу старого міста із його привидами, занедбаними помешканнями. Були оповідки від родичів, історії Тараса Прохаська. Колодязем, з якого я постійно черпала натхнення, стала газета «Kurjer Stanisławowski» за 1900 рік.
досконалість текстів. У Вашій шухляді можна знайти подібні? Так. Як і будь-який письменник, маю колекцію незакінчених творів — недоповістей. Народження дитини стало для мене новою точкою відліку. На здивування самій собі я почала писати великі тексти з розірваною римою, які поки що не маю бажання друкувати, хоча мій чоловік постійно намагається підсунути їх видавцям. (посміхається)
Кожне місце пов’язане з особливими потребами. На дачі тихо і спокійно, через дорогу ліс. Задовго важко там бути, починає хотітися суєти. Франик — родинний дім, пуповина, яка постійно притягує. — Відчували конкуренцію з митцями власного
будеш радіти успіхам інших. Це своєрідна внутрішня зрілість — обмінюватися з людьми почуттями, досвідом, енергією. — Багатьом творам судилося канути в Лету. Письменники свідомо ховають їх від читацьких очей, спираючись на не-
Ідею твору в утробі я носила кілька років, вона видозмінювалась, обростала деталями. Мені дуже хотілося зробити простий реалістичний роман без ускладнень, але сюжет постійно порушували якісь фантастичні елементи. Пам’ятаю, я навіть плакала через це. Звичайно, зараз я розумію, що мій роман не досконалий. Масштаб епохи, яку він охоплює, — величезний, тому над текстом можна було працювати десятиліттями. Мама порівняла роман з індійською стравою «чатні». Такий він вийшов експресивний, історичне тло доповнюють сугестивні уривки. Розмову записала Анастасія Савченко
Де б погул
Віднайдений та загублений «Довженко. Книги. Кава. Кіно» — нещодавно на вулиці Воровського, 43-А, відкрився заклад із такою цікавою та інтригуючою назвою. Про відкриття можна було дізнатися зі сторінки в «Фейсбуці», де директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький повідомляв про появу нової книгарні Києва.
Розташування книгарні доволі зручне. Від станції метро «Університет» пройтися пішки треба зовсім недовго, більше того — ти проходиш наче й буденними (житлові будинки, двори, бізнес-центри — усе
просте й вже сотні раз побачене), проте напрочуд «київськими» й гарними місцями, особливо добре, якщо йдеш у гарному гуморі у сонячну днину і налаштований, відповідно, на книжкову ноту. Екстер’єр
закладу простий і зрозумілий, такий собі мінімалізм по-старокиєвські. Те, що бачиш у вікно ззовні — розкриває одну з карт книгарні. На підвіконні, «обладнаному» подушками й пледами, спочивають із книгою у руках відвідувачі. Отже, читати можна прямо на місці й всі зручності для цього надано. У книгарні бракує лише самого Довженка. Перед нами — світла й простора кімната, обставлена книжковими шафами по периметру й низенькими столиками з книгами по центру. Дизайну як такого немає, Довженка також. Але буквально на порозі зустрічає привітний та люб’язний персонал: запитує, усміхається та рекомендує. Відвідувачам тут раді, це вже певно. Асортимент книгарні виявився не надто широким і не надто малим водночас, проте трохи несподіваним. Представлено книги різної тематики (від дитячої до історичної, художня література і трохи наукової
публіцистики) та різних видавництв, серед яких: українські «Фоліо» (звичайно ж), «Видавництво Старого Лева», «Нора-Друк», «Ранок» та інші; а також широковідоме російське «ЕКСМО». Ціни конкуренті, але охочі зекономити, а також бувалі в різних книгарнях, можуть знайти дешевше. Представлено декілька книг Довженка та про Довженка, що повертають думки до назви закладу й пов’язують її врешті-решт із «начинкою». Також власники обіцяють, що час від часу будуть показувати фільми українського режисера. Кава є. Два столики, трохи більше стільців, привітний, але невпевнений бариста, кава, чай і, навіть, декілька найменувань для охочих перекусити. Сходинка вниз веде до такої собі відкритої аудиторії, де мають відбуватися різні заходи. Заплановано дійсно багато, і при виході дають невеличку афішу, мовляв, приходьте до нас ще. Катерина Мурза
демотивуюча
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
Студенти креативл
7
Ідея на мільйон: що робити, якщо ти наступний Стів Джобс?
Коли осінь своїми жовтогарячими руками затягує тебе в кокон депресії та меланхолії, з чого ще черпати натхнення, як не з прикладів багатих та успішних цього світу? Білл Гейтс, Ларрі Пейдж, Стів Джобс, Марк Цукерберг… Що ж об’єднує цих чоловіків, окрім того, що вони «підірвали» світ своїми яскравими проектами? Кожна їхня ідея починалася в стінах університетів, кімнатах гуртожитків, обговорювалась за склянками пива та зробила світ таким, яким ви його знаєте зараз. Чи не захопило вам подих від того, що якась із ваших нечітких мрій може стати прикладом для наступного покоління через років десять? А почати варто просто зараз. Стартувати. Зі своїми власними стартапами. І хоча мій улюблений «ворд» далі прагне виправити слово «стартап» на безліч інших, більш вірогідних на його думку, варіантів, я спробую уточнити, що означає це іншомовне слівце. Стартап — це не тільки початок суперуспішного бізнеспроекту, це може бути й перша (зазвичай невдала) спроба створити власний сайт для любителів колекціонувати фломастери. Чи започаткувати щорічну «барахолку», яка згодом
Ідеї не спл
стане найпопулярнішою в місті. Стартап схожий на маленьке дитятко, якому потрібно віддавати свій час та увагу, але не обов’язково гроші. Навпаки, чим менше коштів ви витратите на свою ідею спочатку, тим більше вами захоплюватимуться в майбутньому, коли (чи якщо) ваш проект розлетиться по всьому світу. Згадаймо історію створення Google — Ларрі Пейдж та Сергій Брін не мали коштів не те що на дизайнера веб-сайтів, а на прості комп’ютери, які були їм так необхідні для розвитку пошукової системи. Тому вони ходили по гуртожиткам та скуповували окремі матеріали, з яких потім збирали ПК. Чим вам не приклад економії та неймовірного успіху одночасно? Не бійтеся починати, навіть якщо у вас немає нічого, крім бажання. Історія найпотужнішого інтернет-магазину Amazon почалась в гаражі за-
сновника, Джеффрі Безоса, де не було нічого, крім двох столів та комп’ютера. Ще навіть товару не було, але була ідея, було бажання та підтримка однодумців — і вуаля! Зараз Amazon вважають третім у списку найуспішніших компаній світу. Поспішіть зареєструвати свою ідею — створити сайт, зібрати команду зацікавлених людей, знайти спонсорів. Інакше не можна бути певним, що завтра така ж ідея не спаде на думку комусь іншому. Варто згадати одвічне протистояння таких гігантів у створенні ПК, як Білл Гейтс та Стів Джобс, які завжди перебували в стані постійного напруження та намаганні зробити все краще, якісніше, а що основне — швидше. Одне із найважливіших питань — реклама. В наш час, коли нараховуються сотні студентських починань, будь-яка реклама вже стає маленькою запорукою успіху в майбутньому. Всесвітньо-
відома мережа Facebook почала свій шлях до вершини з «сарафанного радіо» між студентами Ліги Плюща в США. Для створення чогось особливого не потрібні великі суми грошей чи хороші зв’язки. Потрібне натхнення та команда однодумців. В Україні найуспішнішими студентськими стартапами досі залишаються Видавничий Нонстоп, Лови Момент та Читомо. Щодо останнього, то це ідеаль-
ний приклад того, як хобі може з часом вилитися в успішний культурно-видавничий проект, про який нині знають усі — від професорів університетів до студентів-першокурсників, які щойно розклали речі в гуртожитку. Просто надихайтесь ідеями інших, але створюйте щось посвоєму унікальне. Можливо, колись така стаття писатиметься саме про вас! Юлія Клебан
У пошуках пригод
Чи бувало в тебе так, що зриваєшся з місця і хочеш поїхати світ-за-очі? Впевнені, що серед читачів «Яті» багато авантюристів та любителів подорожувати. Але що ж робити, якщо душа прагне пригод, а грошей на відпочинок у далеких країнах не вистачає? Можна, звісно, піти в похід з палатками в найближчий ліс, але вже осінь та якось надто прохолодно для активного відпочинку. Зараз саме час для міської романтики, споглядання гарних вуличок та посиденьок у теплих кав’ярнях… Для такого відпочинку ідеально підходять міста, які ще називають «Східноєвропейськими перлинами». Для тих, хто має таку чудову річ, як шенгенська віза, пропонуємо три міста, що розкинулися зовсім поряд з Україною, щоправда вже на території Польщі. Дістатися до них можна автостопом або маршрутними автобусами, що не надто б’є по гаманцю.
Замосць Перлина Відродження, було розроблене італійським архітекторами як ідеальне місто. Його унікальний міський та архітектурний комплекс було занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Що побачити: Велика ринкова площа з ратушею, Водна ринкова площа, Солт-сквер, старі міські стіни і укріплення. Фішка міста: Величезний зоопарк, що займає площу 14 га та є домівкою для тисячі тварин 180 різних видів.
Люблін Стара частина міста зберегла свій вигляд ще з XVI століття. Особливістю Старого міста є вузькі вулички та невеличкі будинки. Також тут розташована площа Ринок із будівлею старовинної ратуші. Що побачити: Люблінський замок, Тринітарську вежу, Donjon (основну вежу Любліна), Люблінську Архікатедру. Фішка міста: Домініканський монастир, де в 1569 році був підписаний акт унії про створення Речі Посполитої.
Пшеворськ Невеличке місто зовсім близько до українського кордону. Має
власну неповторну архітектуру та атмосферу. Тут можна прогулятися вузенькими вуличками, відчути сплетіння різних традицій та культур. Що побачити: церкву та монастир Бернардинів, міську ратушу та синагогу, пожежну частину. Фішка міста: палацово-парковий комплекс та музей під відкритим небом, музей міста. Для тих наших читачів, які не мають шенгенськї візи, або ж принципово хочуть відкрити для себе спершу цікавинки рідної землі, пропонуємо три міста Західної України, до яких легко дістатися потягом чи автостопом, і в які неодмінно варто завітати.
Львів Це один із найпопулярніших туристичних маршрутів усіх любителів міських принад. Лише ледачий не встиг тут побувати. Але якщо ви раптом належите саме до цієї ко-
горти, хутенько приїздіть до Львова на одне із міських свят від фестивалю джазу до гастрономічних кави, шоколаду, пампухів, чи сиру та вина. Що побачити: оглядовий майданчик на міській ратуші, костел Ольги та Єлизавети, собор Святого Юра, ансамбль площі Ринок, Личаківське кладовище. Фішка міста: авторські екскурсії містом «Нічна варта Львова» та подорож дахами «Львів ближче неба».
Івано-Франківськ Затишне місто-прогулянка просто ідеальне для романтичних побачень та посиденьок у кав’ярнях. В місті, яке жителі досі називають Станіславів, найбільшою цінністю є історична атмосфера центральноєвропеського провінційного міста. Тут можна смачно поїсти в італійському ресторані з українськими традиціями FABBRICA та послухати екскурсію від відомого письменника Тараса Прохаська. Що побачити: міську ратушу, кав’ярню «Говорить Івано-Франківськ», Фортечний Бастіон та його арт-галереї. Фішка міста: ковані скульптури від майстрів Міжнародного фести-
валю ковалів, розкидані в різних локаціях цього дивовижного міста.
Коломия Саме на честь цього містечка названо перлину української народної творчості – коломийку. Місто-писанка, вражає своїм затишком та різнобарв’ям. Недарма саме тут розташований найбільший у світі унікальний музей писанки. Коломию вважають головним містом Покуття та воротами до Карпат. Що побачити: центральний катедральний собор Преображення Христового, музей історії Коломиї, національний музей народного мистецтва Покуття і Гуцульщини (не забудьте відвідати тут майстер-клас з гончарства чи бісероплетіння). Фішка міста: величезна писанкамузей, містить колекцію у понад 10 тисяч екземплярів розписаних в різних техніках яєць. Ось такі вони, «східноєвропейські перлини». Таких перлин на мапі сховано ще багато, головне, пам’ятайте, що подорожувати можна будь-коли із будь-якою сумою в гаманці. Якщо душа бажає пригод, саме час відкрити для себе нові туристичні маршрути. Анастасія Зелінська
8
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014 Письменники твор
Світ Януша Вишневського Певно, кожна жінка, що читала «Самотність у мережі», потай мріяла про те, що колись матиме змогу особисто познайомитись з її автором. Як можна так правдиво передавати жіночі почуття, занурюватися у жіночу психологію та так зворушливо писати про кохання? Можливість зустрітися з ним шанувальниці таланту письменника отримали на ХXI Форумі видавців, що відбувся у Львові у вересні цього року.
Януш Леон Вишневський — один із найвідоміших сучасних польських письменників. Зараз він із усмішкою на обличчі згадує про те, як його перша книга — «Самотність у мережі» — потрапила на полиці книжкових магазинів, і його колеганауковець сказав йому: «Януш, я думав, ти серйозна людина, а ти книги пишеш...». Тепер у письменника за плечима вже 31 написана книга та безліч підкорених читацьких сердець. Його література легка та водночас серйозна. Вона змушує абстрагуватися від повсякденності та цілком поринати у вир людських взаємовідносин. Окрім того, усі без винятку тексти Вишневського мають одну особливість – насиченість науковими фактами. Цю характерну рису своєї творчості письменник пояснює дуже про-
сто: насиченість науковими фактами. Цю особливість письменник пояснює просто: «Коли я був ще маленьким хлопчиком, батько сказав мені: якщо не будеш вчитися, станеш політиком. Я запам’ятав це на все життя». Саме тому зараз Януш має ступінь доктора інформатики та хімії, займається фізикою, молекулярною біологією та біоінформатикою, знає німецьку, польську та російську мови, викладає в університеті. Він часто любить повторювати, що наука — його дружина, а література — коханка, і приховати існування однієї від другої не вдається. До Львова автор завітав, аби презентувати свою нову книгу — «GRAND Готель». «У цьому готелі у свій час зупинявся
Ідеї на спл
ВАВИЛОНСЬКА БІБЛІОТЕКА
В Україні почали відбудовувати вавилонську вежу. Сходинка за сходинкою, і вітчизняний читач стає на крок ближчим до світових літературних шедеврів, перекладених давним-давно українською мовою, але забутих і загублених у бібліотечних надрах.
Для того, аби відновити цей втрачений зв’язок, групою небайдужих українців був створений перекладацький проект під назвою «Вавилонська бібліотека», презентація якого відбулась у межах 21 Форуму видавців у Львові. Засновник «Вавилонської бібліотеки», Роман Малиновський, розповів, що проект не є комерційним та існує за сприяння благодійного фонду імені
Короля Юрія та завдяки технічній підтримці видавництва Старого Лева. Організатори також мають на меті видавати твори, які досі не були перекладені українською. А кошти, отримані з продажу першого книжкового накладу, планують вкладати в реалізацію майбутніх задумів. Роман Малиновський зазначив, що окрему увагу засновники проекту хочуть приділити оформленню видань.
Гітлер. Причому він замовляв одразу три кімнати — щоб ніхто не знав, у якій саме ночує фюрер», — розповів Януш. Сюди ж приводить доля і нових героїв роману Вишневського аби знайти себе у різних цілях. Автор проводить причинно-наслідковий зв’язок між долями сучасних людей та тим, що колись давно скоїли їх предки. Ця книга — короткий, але змістовний екскурс у життєві шляхи зовсім різних людей, які перетнулися у стінах «GRAND Готелю». Проте, звісно ж, у цій книзі Вишневського, як і у всіх інших, центральне місце відводиться коханню.
мотивуюча Гідних нагород
«Мистецтво пам’яті»
Патріка Модіано Грандіозна подія, яку із нетерпінням очікували у літературному світі, відбулася! У Стокгольмі оголосили переможця Нобелівської премії з літератури 2014-го року. Почесна нагорода присуджена французькому письменникові Патріку Модіано за мистецтво пам’яті, завдяки якому він описав найнезбагненніші людські долі й розкрив життєвий світ окупації.
митця був роман «Площа Зірки» (1968), удостоєний премії імені Роже Нім’є. Герой роману, від імені якого ведеться розповідь, проходить через тисячі перевтілень, і в цьому умовному світі відбиваються події минулого: антисемітські настрої у Франції 1930-х років, історія євреїв у часи німецької окупації. За словами автора, іноді йому здається, що після написання «Площі Зірки», він все життя
Анастасія Пасютіна
Дивно, але сам Модіано не одразу довідався про свою перемогу. І поки світ дізнавався новину про його нагородження, 69-річний чоловік спокійно прогулювався містом. Невдовзі автор майже 40 книг, якого Шведська академія охрестила «сучасним Марселем Прустом», знайшовся і дав пресконференцію. Письменник почувався збентеженим і не втомлювався висловлювати своє здивування: «Цікаво було б знати, як вони пояснюють свій вибір. Письменник завжди немов у в’язниці, — він ніколи не може стати читачем власних творів і має розмите уявлення про книжки, які пише. Мені кортить дізнатися, чому вони обрали мене», — говорить лауреат. Загалом, Модіано написав чимало книжок автобіографічного характеру. Переважно — про події у Франції в період окупації під час Другої світової війни. Центральними у його творчості — є теми пам’яті та її втрати, особистості і провини. Герої зайняті пошуками вивчення минулого для самопізнання. У його творах часто присутній образ Парижа; іноді в оповіданні місто набуває ознак персонажа, перетворюючись майже в дійову особу, з’єднуючи не зв’язані між собою сюжетні лінії. Мало відомий читачам інших країн, французький класик залишається популярним на Батьківщині, оскільки з юнацьких років займається літературною діяльністю. Першою книгою
Книги не створюватимуть за одним шаблоном. Кожна нова частина матиме індивідуальний стиль. Тут варто згадати і про логотип для «Вавилонської бібліотеки», який намалювала ілюстраторка Ольга Марусин. На його створення художницю надихнуло оповідання аргентинського письменника та бібліотекаря Хорхе Луїса Борхеса, у якому йдеться про «Вавилонську бібліотеку» — світ із кімнат, де є все необхідне для людського життя. Отож логотип має вигляд своєрідного лабіринту, коридори якого вибудувані у формі літер «В» та «Б». Першим виданням «Вавилонської бібліотеки» стала «Бойня №5» Курта Воннегута. Український переклад цього знаменитого твору зробили Володимир та Лідія Діброви. Організатори проекту також розповіли на які їхні видання варто буде очікувати найближ-
чим часом. Це україномовні романи «Уот» Семюеля Беккета, нобелівського лауреата і батька театру абсурду, «Порнографія» Вітольда Домбровича та «Прекрасний новий світ» Олдоса Гакслі. До речі, переклад останнього твору спеціально
для «Вавилонської бібліотеки» робитиме Віктор Мороз. Ідеї решти майбутніх видань організатори проекту поки що не презентували, однак пообіцяли багато приємних сюрпризів і якісних книжечок. Інна Кролевецька
«Януш, я думав, ти серйозна людина, а ти книги пишеш...» Що ж для письменника означає любов? «Я все ж таки вчений, тому відповім, що кохання — це хімічна реакція. Я можу точно описати, що відбувається у вашому мозку, коли ви закохані, і як ця хімія припиняється, коли почуття проходять. По вашим судинам течуть наркотики. Це — амфетаміни. Якщо б вас у такому стані затримали на митниці, вас би ув’язнили». Вишневський доводить, що героїн та кохання — речі між собою дуже схожі: «Через кохання народжується багато людей. Але і багато людей помирає». Потяг до письменництва Януш відкрив у собі напрочуд пізно — аж у 44 роки. «Я не планував цього. Якщо б ви того ранку розбудили мене і спитали — хто я — я б відповів: учений. А вже кілька годин потому я б сказав, що пишу книги», — сказав Вишневський.
пише одну і ту ж книгу. Його твори перекладено низкою мов, зокрема й українською: «Зниклий квартал», «Неділі в серпні», «Нічна трава». Уваги вартий останній роман «Аби ти не загубився у своєму районі», що вийшов друком минулого тижня. 10 грудня Модіано доведеться ще раз подолати природну скромність, адже неочікувана перемога для самого лауреата принесе йому не тільки медаль, диплом, грошову винагороду, а головне — світове визнання. Отримавши радісну звістку, Модіано визнає: «Дивно, дуже дивно, але, здається, я щасливий». Юлія Хоменко
демотивуюча
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
9
Студентська лікарня Право на безкоштовне медичне обслуговування деклароване Конституцією України, ст. 49, проте вас зобов'язані лише оглянути, а не безкоштовно лікувати від усіх недуг.
студентський квиток • знижка 50% на державний транспорт, • знижки у магазинах та кінотеатрах.
контракт
• контракт не є під-
ставою, при відрахуванні. •тебе зобов'язані інформувати про якість і зміст освітньої послуги.
Забороняються
гуртожиток
• тварини • кип'ятильники • гості після 22:30 • ремонтувати електроприлади • самовільіні переселення до іншої кімнати
ти маєш право: • потрапити додому до 23:00 (наче сучасна попелюшка) після 23-ї години зі спеціальною довідкою і записом в журнал • на спальне місце та відповідну білизну (подушки, ковдри) • збов'язаний брати участь в суботниках
профком • Без згоди Профкому студентів-активістів не можуть відрахувати з університету та виселити з гуртожитку з причин не пов’язаних з навчальним процесом. • Пільгові проїзні квитки на метро та інші види міського транспорту. • Відпочинок під час канікул на морі, в горах, або на базах університету. • Оздоровлення в санаторії-профілакторії університету під час навчання. •Соціальне забезпечення • Робота на умовах часткової зайнятості та під час канікул. • Міжнародний студентський квиток (ISIC) • Навчання, робота та відпочинок за кордоном.
Студак Всемогутній! У країні зараз все дорожчає, тож студентам доводиться якось виживати. Саме для цього кожний має знати де і коли діють знижки за студентським квитком. Найголовніша пільга, яку держава нам надає це — 50% знижки на більшість видів транспорту, включаючи поїзд, та для цього ми повинні належати до профспілкової організації і сплачувати щорічні внески, та це копійки порівнюючи з тим, які б шалені кошти витрачались на проїзд. Студентський також діє у деяких кінотеатрах, таких як: «Оскар», мережі «Kronverk Сinema», «IMAX» та «Мегаплекс». У великих містах України зазвичай можна натрапити на знижку в якомусь кафе — це необ-
хідно відслідковувати в Інтернеті. У магазинах «New Look», «River Islands», «SUNOCHKI», « Accessorize», «Peacocks», «TOPSHOP» та у мережі «Пузата Хата». Багато хто чув про міжнародне посвідчення «ISIC», та аби користуватися пільгами зовсім необов’язково їздити за кордон. ISIC — International Student Identity Card. Сьогодні ISIC є єдиним визнаним у світі посвідченням особи, що навчається. Це посвідчення випускається в 130 країнах світу, надає понад 50 тисяч знижок та пільг власникам посвідчення, програма підтримується на державному рівні і налічує 4,5 мільйони членів спільноти ISIC. Таку картку можна оформити, маючи довідку з ВНЗ,
одну фотокартку та 80 гривень. Перевірено! Маючи скромний бюджет можна розважатися, ходити в салони краси, відвідувати фітнес-клуби, кафе і бари. Заощадити від 5 до 20%, а також регулярно отримувати спеціальні знижки завдяки ISIC, яка має більше переваг, ніж звичайний студентський. Отже, де саме діє ISIC? Шоколадниця — знижка 10%; мережа кафе-кондитерських «Реприза» — знижка 7%; ресторан «Дрова» — знижка 5%; «Наш Дворик» — знижка 5%; «Формула Суші» — 5%; мережа піцерій «Везувіо» та «UNO» — 10%. У кінотеатрах «Лінія Кіно» (до 25 %), «Батерфляй Люкс», «Київська
Русь» (до 30 %). У магазинах «Puma» — 10% та мережі «Оптика Нова» — 10%, в СOLINS — 5% знижки. Серед салонів краси — мережа манікюрних студій «Експрес-манікюр» — 5%, салон «Мадемуазель Ніколь» — 10%, студія татуювань і пірсингу «Планета ТАТУ» — 4%, салон краси «Ультрафіолет» — 10% на всі послуги. Стоматологічна клініка «Анна Дент» — 5% знижки та Центр Діагностики зору зі знижкою 10–15% на послуги і це ще не весь перелік! Отже, любі студенти, зекономити можна й потрібно, завжди шукайте знижки де б ви не були. Інфографіка Ясі Сахневич стаття Дар'ї Груздєвої
10 мотивуюча Знати більше З милим рай і в шатрі? мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014 Ятр
Кому довір
Після революції гідності українці стали усвідомлювати свою особисту свободу та право бути почутими, однак, зміни не оминули й розуміння суспільної відповідальності, адже тепер стало зрозумілим, що відповідальність перед собою та оточчям — невід’ємна частина злагодженого функціонування складного суспільного організму громади.
Ще рік тому суспільство в основному скептично ставилося до новин у мас-медіа, не вважало за потрібне втручатися в політичне життя країни чи брати участь у благодійних акціях, однак сьогодення показало, що особиста свобода громадянина не закінчується там, де починається політика. Навіть більше, гідність з’являється там, де панує правосвідомість. Але не можливо займати активну громадську позицію, не знаючи, що насправді відбувається навколо. Суспільство плтребує достатнього обсягу інформації, аби визначити напрям наступних кроків, аби не оступитися й не впасти напівдорозі, перечепившись за вдавані перешкоди. Воно потребує інформації об'єктивної та якісної, аби мати змогу неопосередковано дивитися на поточні реалії життя та бачити в них тенденції й загальні риси, що впливають на життя суспільства та кожного його члена. За даними експертного опитування 64 щодо подій під час Євромайдану Академією української преси, українці вважають інформаційні Інтернет-ресурси більш об’єктивними, аніж традиційні. Зокрема, друкована преса за середнім показником «повнота висвітлення» отримала 3,2 бали за п’ятибальною шкалою; телебачення — 3,6; радіо — 2,8; Інтернет — 4,7 бали. При цьому достовірність матеріалів у газетах та радіоновинах експерти оцінили у 2,9 бали, телерепортажах – у 3,1 бали. Достовірність інформації у мережі інтернет отримала 4,1 бали. Також Інтернет став лідером за інтенсивністю використання (4,4 бали), однак, поступається показником охоплення аудиторії (46%). Натомість показник інтенсивності використання телебачення становить
4,1 бали, а охоплення аудиторії — 71%. Зростання інтенсивності використання мережі Інтернет з метою отримання інформації стало не лише проявом постіндустріального розвитку, а й результатом свідомого вибору джерел новин. Це свідчить про те, що суспільство потребує більшого, аніж йому здатні надати традиційні форми ЗМІ. Українці стали усвідомлювати факт того, що інформацію необхідно сприймати з різних джерел, визначати власне ставлення до подій, оминаючи, де потрібно, галасливу аналітику. Українці стали менше довіряти інформації, трансльованій російськими телеканалами. Індустріальний телевізійний комітет подав статистику частки аудиторії трьох найпопулярніших інформаційних телеканалів. Відповідно до даних, станом на лютий 2014 року найпопулярнішим російським каналом був «Первый канал», за ним — «РТРПланета» і «НТВ-Мир». Показники «РТР-Планеты і «НТВ-Мира» з листопада 2013 року по січень 2014 року поступово зростали, а в лютому 2014 року суттєво знизилися — до рівня листопада і нижче. Показники «Первого канала» падали весь час протягом листопада 2013 — лютого 2014: з 1,39% до 0,87% за аудиторією всієї України та з 2,55% до 1,76% за аудиторією міст населенням понад 50 тис. Українці захотіли знати більше правдивої інформації, аби мати змогу адекватно реагувати на реалії сьогодення. Тому зацікавлення об’єктивними новинами стало приводом до формування однієї з найважливіших характеристик громадянського суспільства: усвідомлення особою інтересу суспільства, держави як свого власного інтересу. Єлизавета Федай
студентську душу
Якщо шатро в раю...
Раніше студентські роки вважалися сприятливими для створення сім’ї, сьогодні ж студентські сім’ї стали рідкістю. Менталітет молоді орієнтований на західні цінності, коли в шлюб вступають після 30–ти років, а молодість розглядається, як час для досягнення цілей: купити квартиру, машину, влаштуватися на високооплачувану роботу. На студента зі штампом у паспорті однолітки дивляться, як на божевільного або підозрюють в ухиленні від армії, а студентку, що народила дитину, засуджують більш «просунуті» однокурсниці. Так чому ж студенти з таким небажанням сьогодні йдуть до РАГС-у і створюють сім’ї?
Студентській сім’ї доводиться витримувати навантаження в два рази більше, а, якщо вона зважиться завести дитину під час навчання, отримання диплома можна прирівняти до подвигу. Найболючіше питання для студентської сім’ї — житло. Навіть, якщо у вас вийде «вибити» сімейну кімнату, переважно максимум, що «світить» — вісім квадратних метрів. Туалет, звісно, в кінці коридору. А як же ж нагодувати чоловіка? Щоденні пробіжки на кухню і стояння в чергах виведуть з себе навіть ангельську дружину. Після цього майбутнє студентської сім’ї туманне. Можливо, взяти квартиру в кредит? Але про який кредит може йти мова, якщо удача знайти роботу відразу по закінченню — щасливий лотерейний квиток, який вдається витягнути не кожному? Багато студентів у пошуках роботи їдуть у інші місця, але переїжджати з місця на місце легше самому. Втім, бажання молоді залишитися в мегаполісі разом куди сильніше, тому вона намагається максимально відтягнути народження первістка. Встати в чергу по програмі молодої сім’ї можна буде тільки після народження третьої дитини, і це утопія. Родять, живуть в гуртожитках, коляски качають по черзі і по черзі на кухню бігають, але відтепер навчання відходить на другий план. Молоді тата влаштовуються на аби-яку роботу в надії зміцнити сімейний бюджет, нехай для цього і доводиться пропускати заняття. Викладачі цьому не дуже раді, та втішає те, що роботодавці, як правило, до сімейних студентів ставляться набагато прихильніше — вони внутрішньо більш зрілі і почуття відповідальності у них розвинене сильніше. Тільки навряд чи сімейний стан буде приводом для прибавки до зарплатні. Потрібні гроші — працюй більше, працюй довше. Ось чому наші студенти не поспішають створювати сім’ю. За даними спеціалістів Інституту соціології, більше двох третіх студентів не мають наміру укладати шлюб до тих пір, поки вони не отримають диплом і добре
оплачувану роботу. Прагматизм? Ні, реалізм. Вже краще не укладати шлюб взагалі, ніж бігти до РАГС-у за розлученням через місяць–другий. Але при всіх мінусах є і плюси, найголовніший — такі шлюби, як правило, відбуваються з великої й сильної любові, у подружжя спільні інтереси, один вік і соціальна група. Проблеми залишаються завжди і нікуди не зникнуть як у самотніх, так і у сімейних сту-
люся нормально, кожен сам обирає свій шлях. Для когось родинні цінності мають більшу вагу». Юрій Ковальчук, 4 курс «До студентських сімей ставлюся позитивно, так як простіше “піднімати на ноги” і будувати спільне майбутнє разом зі своєю другою половинкою, адже поняття сім’я — це коли кожен тримається один за другого і допомагає, не зважаючині на що».
дентів. І життя не зупиняється з народженням дитини, навпаки, може стати найпотужнішим стимулом для кар’єри, відповідального ставлення до роботи. Студентство — це не тільки безтурботний час для тусівок, спілкування з друзями, але і прекрасна пора для кохання, створення сім’ї — вдвох набагато легше долати труднощі.
Василіса Брагаренко, 3 курс «Я вважаю, що молода сім’я — це не погано, але ж не потрібно забувати і про навчання. Якщо б у мене був такий вибір, я би обрала сім’ю, бо я вважаю, що підтримка коханого чоловіка найважливіше, що може бути, і зазвичай це допомагає відкрити для себе щось нове». Арсеній Машенський, 1 курс «Я вважаю, що спочатку потрібно зробити кар’єру, “встати на ноги”, а потім вже думати про сім’ю». Настя Синякова, 2 курс «Весь світ побудований на відносинах. Не було б відносин, не було б і життя. Я нічого не маю проти кохання двох людей. Але коли сім’я ще не “стала на ноги”, не купила квартиру, “щоб не просто виживати в цьому світі, а жити”, не отримала постійну роботу, хорошу зарплатню і досвід, щоб виплекати дитину — така сім’я буде нікому не потрібна в цьому світі».
Ми запитали у наших студентів, що вони думають на цю тему, і отримали такі коментарі: Влада Костенко, 1 курс «Я вважаю, що для початку треба мати певну основу, тобто стартовий капітал для будування сім’ї. Звісно, що, якщо мова йде про справжнє кохання, то, безумовно, я одружуся з ним, якщо він запропонує ;) І ми разом, уже як сім’я, почнемо будувати наше життя». Анастасія Савченко, 2 курс «Для мене кар’єра в пріоритеті, я б не змогла сидіти вдома. Але до таких сімей став-
Ілона Таргоній
демотивуюча
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
Митці твор
11
Із буденності в казку Багато хто мріє кинути все, оселитися в селі або десь на краю лісу, жити для себе, займаючись улюбленою справою. Але зважуються на це одиниці... Одна з них — Таша Тудор.
Таша Тудор — американська письменниця, ілюстратор та дивовижна жінка: їй захотілося жити в XIX столітті і вона своїми руками побудувала цей світ навколо себе. Вона одягалася в довгі сукні вікторіанської епохи, носила фартух та очіпок, доїла кіз, топила піч дровами і готувала в ній смачні страви. Та більш за все вона любила писати казки, які сама ж ілюструвала. Таша Тудор народилася в 1915 році в Бостоні. Мати хотіла назвати доньку традиційним ім’ям їх сім’ї, але татові подобалася Наташа Ростова з «Війни і миру», тому дівчинку назвали Наташею, а пізніше ім’я скоротилося до «Таша». У 1925 році, після розлучення батьків, разом із матір’ю переїхала в Нью-Йорк. У 1936 році в Реддингу, штат Коннектикут,
Стонадц
де Таша гостювала у подруги матері, вона зустріла Томаса Маккріді, за якого незабаром
вийшла заміж. У цьому ж році подружжя переїхало на велику стару ферму у Вебстер, штат Нью-Гемпшир, де разом і жили, поки не підросли їх четверо дітей. Перша книга Таши Тудор, «Гарбузовий самогон», вийшла у видавництві Оксфордського університету в 1938 році. У казці, звичайно, розповідається не про те, як робити самогон із гарбуза, адже письменниця вигадала її для своєї племінниці. Цікавий факт: для того, щоб втілити нову ідею Таша не завжди могла знайти потрібну тваринку для позування і, тому, вона завжди зберігала мертву мишку в морозилці, щоб у будь-який момент, використати її як модель. Протягом своєї кар’єри, Таша Тудор об’їздила всю Аме-
порад
Життя довжиною в сон Бенджамін Франклін спав 4 години, Юлій Цезар (для уникнення цифрового дисонансу між одночасно зробленими справами та кількістю годин відпочинку) — 3, Маргарет Тетчер (незалежно о котрій закінчився насичений день) прокидалась о 5, Леонардо да Вінчі та Нікола Тесла розробили власний графік короткочасних «прийомів» сну. Може, саме час переглянути графік життя та раціонально використовувати безцінні години?
Вчені (не лише британські) кажуть, що в середньому третину свого життя (від 15 до 30 років) людина витрачає на сон. У медицині є спеціальний розділ — сомнологія, присвячений дослідженню сну та його впливу на організм людини. Фахівцісомнологи скептично ставляться до намагань людей спати менше (позбавляючись сну, ми перетворюємось на «націю зомбі»), та людство завжди шу-
кало шляхи підлаштувати організм під насичене життя. Творчі та успішні теж нерідко вдавались до експериментів зі сном. Кажуть, що Наполеон спав з 00 до 2 ночі, потім працював до 5 ранку, з 5 до 7 — знову вкладався до ліжка, далі прокидався і не спав уже аж до півночі. Черчіль виділяв для сну час з 3-4 до 8 ранку (щоправда, вдень годинку відводив на валяння у ліжку). Король ексцентризму Далі навіть звичну для іспанців сієсту перетворював на сюрреалістичну витівку: харизматичний вусань сідав у крісло, між великим та вказівним пальцями лівої руки затискав великий мідний ключ. Біля лівої ноги розміщував перевернуту металічну миску. Саме в такій позі намагався заснути, як тільки дрімота осилювала — ключ падав на миску з пробуджую-
чим дзвоном. Далі відразу прокидався, тривалість повного розслаблення під час сну була дуже малою (свій експеримент він називав «післяполудневий відпочинок з ключем» або «секундна сієста»). Митець запевняв, що надкороткочасний сон дуже освіжає, надихає та спри яє творчості. Сучасні науковці, до речі, зерно правди у полі ексцентричних експериментів знайшли — кажуть, у момент переходу між дрімотою (першою фазою сну) та глибокою другою фазою розкривається творчий потенціал. Охочим контролювати увесь час, якого нам відведено несправедливо мало, варто ознайомитись із багатофазним сном. За ним загальний час, проведений у ліжку, значно скорочується та розбивається на рівні проміжки. Відчайдушні експеримента-
рику, опублікувала сотні книг, створила тисячі різдвяних листівок, календарів, постерів та інших робіт, які продовжують чарувати шанувальників. Витвори Тудор були показані в багатьох музеях та на виставках. Також вона отримала безліч винагород за внесок у дитячу літературу. Крім того, на початку 1990-х про Ташу Тудор навіть зняли документальний фільм «Відчуйте радість! Чарівний світ Таши Тудор». Остання книга письменниці, «Коргівіль-
ське Різдво» (2002), вийшла вже мільйонним накладом. Померла Таша 18 червня 2008 року, та за свої 92 роки життя, вона зуміла зберегти тонкий зв’язок із природою, величезне почуття прекрасного та нескінченну любов до світу, в якому ми живемо, бо завжди перетворювала буденність у казку. Дивіться більше на сайті: http://www.tashatudorandfamily. com Тетяна Починок
тори можуть обрати один із наступних режимів: 4 рази по 30 хвилин через кожні 6 годин (Dymaxion режим). Найбільш екстремальний, але й найефективніший режим сну. 6 разів по 20 хвилин через кожні 4 години (Uberman режим). Вважається дуже ефективним — люди відчувають прилив енергії та бачать дуже яскраві сни. Однак, якщо ви пропустите хоча б одну фазу сну, відчуття втомленості та пригніченості гарантовані. 1 раз уночі 1,5–3 години і потім 3 рази по 20 хвилин протягом дня (Everyman режим). До режиму легше призвичаїтись, а ще, нечасті пропуски короткого сну не зашкодять здоров’ю та самопочуттю. 1 раз уночі 5 годин і потім 1 раз посеред дня протягом 1.5 години (Siesta режим). Не надто радикальний, притаманний багатьом студентам. 1 раз уночі 2 години (перед сном важливо разслабитись) і потім 1 раз посеред дня на 20 хвилин. (Tesla режим). Саме за ним жив і дивував світ усе новими винаходами Нікола Тесла.
ганізму, тож у цей період варто уникати важливих справ та проектів. Кажуть, головне пройти пробний десятиденний період (орієнтовно з 3 по 10 день можете відчувати себе як зомбі)— далі засинати зможете за різних умов та у різних місцях. Імовірно, спостерігатимете зміни власного організму (активне життя вимагає, зокрема, більших порцій та частоти приймання їжі). Варто переглянути власний розклад та підлаштувати спосіб життя під нововведення (фрілансерам знайти місце для того, щоб поспати кожні 4 години легше, ніж, наприклад, офісним працівникам). Уникати потрібних (хоч і нетривалих) проміжків сну впродовж дня вкрай не рекомендується, тож визначіться, чи взагалі зможете змінити свій робочий графік. Якщо живете не самі — продумайте, як зробити так, щоб зміни у вашому способі життя не заважали іншим домочадцям. А ще, не забувайте, що у нічний час більшість людей (так само як громадські місця чи транспорт) перебувають у режимі офф, відповідно, звершити усе заплановане не вдасться. А взагалі, зважте, чи є у вас справді вагомі причини для зміни способу життя. Часу, безумовно, з’явиться більше, але чи буде куди вам витрачати зекономлені години?
Вирішили розбивати нічний сон на частини? Зауважте: Перші 10 днів адаптації до нововведень перешкоджатимуть ефективній діяльності ор-
Анастасія Семерей
? 12
мотивуючe-демотивуюча газета №19, листопад 2014
Частування всім!
Вам порад
у ом
мотивуюча ВСРівці чуд
модно святкувати
Хелловін
Ч
Останнім часом стало неабияк популярно одягатися у різних старшних персонажів та лякати знайомих, друзів чи просто перехожих в останній день жовтня.
Давайте ж подумаємо, чим зумовлена така популярність цього свята, яке нещодавно так із запалом святкували на студентській вечірці? Хелловін — доволі суперечливе свято. Деякі стверджують, що у цього торжества язичницькі корені і воно
є нечистим, а деякі — що в нього християнське походження. У будь-якому випадку, Хелловін є найпопулярнішим святом в англомовних країнах, одразу після Різдва. І можна зрозуміти, чому саме: коли літо вже позаду, коли починаються холоди, хочеться просто перетерпіти цей час і бажати, щоб скоріше почалися зимові святкування. І ось тут, 31 жовтня, з’являється ще одне свято, яке можна відсвяткувати не менш атмосферно та цікаво. В Україні все більшої популярності набуває це заморське
свято. Що ж шукають в цій забаві українці? Хелловін — це чудова можливість вирядитися в улюбленого героя фільму, книги, коміксу. Костюм не обов’язково має бути страхітливим (головне, щоб не расистським чи привласнюючим, на кшталт костюмів індіанців або будьГоловний редактор: Анастасія Зелінська Шеф-редактор: Олексій Ситник Арт-директор: Ольга Фомішина
чого, що є надбанням культур інших народів). Можна довго обирати та продумувати костюм, деталі та грим. А можна просто одягти біле простирадло та бути привидом. Наступний крок — дати «зацінити» ваш костюм іншим. Вечірка у когось вдома чи в клубі — обираєте ви! А якщо вибору нема, то завжди таку вечірку можна влаштувати і у себе вдома. Тільки дивіться, щоб людина з гримом на обличчі не заснула на новенькому шкіряному дивані. Відмивати це потім буде досить проблематично. Хелловінська поп-культура: фільми та книги. Є стрічки на будь-який смак: веселі та страхітливі, старі та нові, відомі й не дуже. Найпопулярнішими є «Екзорцист», «Фокус-покус», «Біттлджус», «Дракула», «Сонна лощина», «Керрі». Перед тим,
як передивлятися стрічку, краще дізнатися, про що буде йти мова: деякі з цих фільмів краще дивитися при денному світлі, зі святою водою та Біблією під рукою. Також Хелловін є чудовим приводом перечитати всі частини Гаррі Поттера. До ще кількох плюсів минувшого свята наша редакція зараховує такі: Можна без каяття совісті об’їстися цукерками. Навіть якщо ти не ходив по сусідам із криком «Частування чи шкода!» (ця традиція, мабуть, у нас не скоро приживеться), ти можеш уявити, нібито це робив… Тому сміливо купуй та насолоджуйся вмістом глюкози у себе в організмі. Це Хелловін. Час, коли можна все. Також можна купити гарбуза та спробуй вирізати з нього страхітливе обличчя — «Ліхтар Джека». Згідно з легендою, Джек О’Лентерн обдурив диявола кілька разів, і йому було заборонено вхід до небес та пекла. Він був засуджений блу-
Випускові редактори: Марія Шиліна, Ярослава Сахневич Дизайн і верстка:
Ярослава Сахневич
кати по землі, розмахуючи ліхтарем вести людей від їх шляху. Шанс того, що гарбуз виглядатиме «як у кіно» дуже малий. Але головне — спробувати! Можна зв'язатися із містичними персонажами. Згідно з традицією, якщо людина носить свій одяг навиворіт, а потім йде в зворотному напрямку на Хелловін, він чи вона побачить відьму опівночі. Можна погадати на «Уіджі» або «Дошці, що розмовляє». Таку дошку ми не раз бачили у різних фільмах (наприклад, той самий «Екзо-
рцист»). Таку річ можна легко замовити в інтернеті та влаштувати спіритичний сеанс з друзями. Або можна просто почитати страхітливі історії, що пов’язані з цією дошкою, і більше ніколи, НІКОЛИ, навіть і не думати більше про це. Як би там не було, свято Хелловіну потроху приживається в нашій країні, про що свідчать численні фотографії розмальованих друзів у соцмережах та неймовірна популярність гарбузів в магазинах та на ринках. А як ви цьогоріч святкували Хелловін? Вікторія Мельничук Дар'я Груздєва
Наталія Савенко
Ілона Таргоній
Інна Кролевецька
Катерина Мурза
Анастасія Савченко
Єлизавета Федай
Юлія Клебан
Катерина Пасічник
Аліна Сандига
Олександр Філімонов
Андрій Ланецький
Анастасія Пасютіна
Анастасія Семерей
Юлія Хоменко
Вікторія Мельничук
Тетяна Починок
Максим Сердюк
Антон Шинкарецький
Тираж: необмежений Адреса редакції: вул. Мельникова, 36/1 Адреса для листування: yat.gazeta@gmail.com Наш сайт: www.jat.in.ua
Марія Шиліна