Issuu on Google+

Мистецтво серед війни

с. 3

Колонка

-редактора

Обирай

та дій

Вдихнути, видихнути, озирнутись навколо і зробити свій вибір. Саме таку потребу я відчула цієї весни, коли зрозуміла, що зміни, яких всі прагнули шаленої зими, не зможуть відбутися без участі кожного з нас. Вибір – штука складна, проте від нашої селективності залежитиме не лише життя зараз, але й найближче майбутнє. Віднедавна ми всі стали обачніше ставитися до повсякденного вибору продуктів із певним штрих-кодом у магазині, вибору ідей та ідеологій, вибору ЗМІ та інтернетсайтів, вибору друзів на новинних стрічок в соцмережах. Кожному із нас варто задуматись над своїм правом обирати і скористатись ним із розумом. Ми можемо фільтрувати інформацію, можемо обирати мову спілкування та віру в ідеали. Можемо обирати свій шлях та своїх супутників на ньому. Супроводжуючи вас впродовж ось уже трьох років, наша ж редакція робить свій вибір на користь якісної та цікавої інформації. Саме тому ми опитали читачів та визначили найцікавіші та найактуальніші теми. Тепер вибір за вами: писати наукові роботи чи списувати, в які літературні куточки Києва завітати та де шукати новини видавничої галузі? Ми також зібрали думки тих, хто чітко заявив про свій вибір творчістю, малював плакати та творив нові дизайнерські рішення. Насправді, проблема вибору не є проблемою для тих, хто точно знає, яким має бути їхнє майбутнє. Впевнена, що читачі «Яті» – молоді та амбітні редактори, дизайнери, видавці та журналісти – не схильні піддаватися на провокації та йти за течією. Кому, як не нам, йти вперед із впевненістю в завтрашній день та вірою у серці? Якщо ти не знаєш з чого почати, почни з малого. Намагайся не лише обирати, а й творити якісне й вартісне. Навколо ще багато всього, що потребує змін і твоєї участі! На мить відклади всі свої «не хочу», «не зараз» і спробуй зробити свою роботу якісно, запропонуй щось нове, зміни своє бачення. Просто вдихни, видихни і дій! Анастасія Зелінська

добро

с. 7 квітень 2014

№17

с. 5

Зброя –

Юним видавцям

на замітку – Як називається твоя спеціальність? – «Видавнича справа і редагування». – А що це таке? – …

Цілком можливо, що кожного з нас, представників вищезгаданої професії, хоча б раз у житті спіткала неприємність пережити подібну розмову, однак не

треба панікувати передчасно і картати себе тим, що вибрали маловідому спеціальність. Виявляється, непопулярність видавничого і редакторського фаху

– ніщо інше як стереотип, у неправдивості якого може переконатися кожен, хто не пошкодує кілька хвилин свого дорогоцінного часу і розгляне нашу інфографіку. Отож, видавнича справа – це своєрідна кухня інформації. Щоб тексти, зображення і фото знайшли свого клієнта і сподобались йому, усе треба правильно і смачно приготувати. «А як це зробити? Скільки і яких

інгредієнтів використати?» – неодноразово сушили голови над цим питанням ми, нещасні видавці, редактори, верстальники. А потім вирішили: навіщо ж мучитись? Можна просто взяти і запитати своїх споживачів про те, що їм більше до вподоби. Текст: Інна Кролевецька Інфографіка: Наталія Карпенко

Продовження на 4 с.


2

мотивуючe-демотивуюча газета №17, квітень 2014 -info

10 годин творіння

6 березня в Інституті журналістики КНУ ім. Т. Шевченка відбувся видавничий проект «Мій Шевченко». Сутність його полягала у створенні силами студентів і викладачів книги, присвяченої 200-річниці великого Кобзаря. Кожен зі студентів мав змогу «побувати

у шкурі» автора, редактора, проектного менеджера, верстальника і стахановськими темпами підготувати і випустити ціле видання (підвищуючи статистику народжуваності книги на вітчизняному ринку). Партнером проекту стала друкарня «Sila».

мотивуюча

ШЕВЧЕНКО/MANIA/

Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал» з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка презентував проект ШЕВЧЕНКО/ MANIA/, зорганізованого за підтримки Національного музею Т.  Шевченка, Інституту літератури імені Т.  Г. Шевченка НАН України, Міністерства культури України та Благодійного фонду «Мистецький Арсенал». З 27 лютого по 16 березня відвідувачі мали можливість ознайомитись із експозицією, на якій було представлено понад 50 художніх творів Т. Шевченка з колекції Національного музею Тараса Шевченка. Також була презентована масштабна відеоінсталяція «Наш Шевченко» відомого режисера Сергія Проскурні, де в 365 відеосюжетах розкривалась значущість постаті Кобзаря для різних людей.

Серед інших потужних проектів, також можна зазначити презентацію колекції фільмів «Шевченко 200», відкриту акцію «Лист у Май-

Проект дав унікальну можливість по-іншому осмислити постать Кобзаря, образ якого склався ще зі шкільних років. Документальні фото, артефак-

бутнє», презентацію науково-освітнього порталу «Тарас Григорович Шевченко», а також кульмінацію проекту – відкриту ніч «Доба Шевченка», що поєднала у собі музику, поезію, кіно.

ти, пов’язані з його життям та творчістю, дозволили поглянути на Тараса Шевченка зблизька, як на митця і поета, поза підручниковими міфологемами та нашарованими інтерпретаціями. Катя Шедель

цікавитимуть такі ж теми, що і тебе. На жаль, ці сайти теж не мають українських чи російських відповідників. Scribe (http://scribecontent. com/) дозволяє вивчити теми, що наразі найбільше цікавлять аудиторію та допомагає зробити матеріал видання справді актуальним. Створити дизайн власного видання допоможуть портали «Smashing Magazine» (http:// www.smashingmagazine. com/) — сайт про останні новинки цифрового дизайну, «I Love Typography» (http:// ilovetypography.com/) — ресурс про типографію, дизайн шрифтів та написів та «Font Shop» (http://www.fontshop. com/) — все про шрифти. Не можна забувати і про планшети, адже для них також існують корисні додатки. Перш за все, слід згадати старий добрий QuarkXpress. Існує версія Кварку для iPad — QuarkDesignPad, що дозво-

ляє експериментувати, створювати власні видання «на ходу». Також існує додаток AdobePhotoshop, із його допомогою можна редагувати зображення з планшета. Додаток Goodreads дозволяє спостерігати за рейтингом різноманітних книг у світі, читати та писати рецензії на будьякі видання. TypographyInsight, FontBook, Fontasy, Typefaces, Typography Starlet, Еxplorations in Тypograph допомагають ознайомитись із величезним різноманіттям шрифтів. Аdobepress learn by video — курс відеоуроків роботи з програмами Аdobe. Існує надзвичайно багато інших ресурсів, порталів, додатків, цікавих блогів, що можуть дійсно допомогти в навчанні та роботі. Слід запам’ятати, що інтернет перш за все — джерело корисної інформації, а не тільки засіб спілкування з друзями. Олександра Бондаренко

В ногу з прогресом Сучасний світ — це світ нових технологій, де кожен із нас ні дня не може прожити без свого ноутбука, смартфона та планшета. Звісно, постійна залежність від техніки має надзвичайно багато недоліків. Але не можна забувати, що відкриття також роблять наше життя легшим та дозволяють простіше вирішити багато проблем. Так само і для видавця, редактора та журналіста існують сайти, що містять безліч цікавої та необхідної інформації.

Слід розпочати з українських ресурсів «Читомо» (http://www. chytomo.com/), «ЛітАкцент» (http://litakcent.com/) та «Друг читача» (http://vsiknygy.net.ua/), кожен з яких містить інформа-

виставок, інтерв’ю з відомими видавцями, редакторами, ілюстраторами, рецензії на сучасні книги тощо. На порталі «Буквоїд» (http:// bukvoid.com.ua/) можна ско-

цію про всі новинки української видавничої справи, анонси цікавих зустрічей, майстер-класів,

ристатись інфотекою, в якій вміщена інформація про сучасних українських письменників,

видавництва, книжкові інтернет-магазини, літературні агенції та видавців. Ще на цьому сайті можна знайти бібліотеку творів сучасних письменників. Звісно ж, не можна обмежуватись лише українськими порталами. Російський інтернет-журнал «Редактор» (http:// www.editor.ru/) — спеціалізоване видання для людей, пов’язаних із видавничою справою. Там щовівторка та щочетверга публікуються статті, які допомагають удосконалити журналістську майстерність та містять поради, як організувати свою роботу, щоб вона була максимально цікавою та прибутковою для читача. Дуже корисними є англомовні портали «Digital Book World» (http://www.digitalbookworld. com/), «Publishers Weekly» (http://www.publishersweekly. com/), «Publishing Perspectives» (http://publishingperspectives. com/), «TeleRead» (http://www. teleread.com/), «IndieReader» (http://indiereader.com/) які містять новинки видавничої справи зі всього світу, інформацію про конференції, міжнародні нагороди, технічні винаходи, блоги експертів, перспективи розвитку видавничої справи, рецензії на сучасні книжки від людей з різних куточків Землі, світові книжкові топ-рейтинги, новинки у цифровій галузі видавничої справи й книжкової продукції. Такі сайти, як Paper.li (http:// paper.li/), Letter.ly (http:// letter.ly/), FeedJournal (http:// feedjournal.com/index.html) та Storify (https://storify.com/) дозволяють поєднати контент з блогів, статей, заміток в соціальних мережах і інший матеріал, розкиданий в інтернеті у візуально-приємні формати, а також знайти аудиторію, яку


демотивуюча -персона

3 Євгеній Сафонов: мотивуючe-демотивуюча газета №17, квітень 2014

«Головна фішка професійного журналіста — розум» Хто знає всі тонкощі та деталі роботи у редакції, як не главрєд? Тим паче, якщо видання розважальне, щоденне та ще й про події у місті. Мова йде ��ро міську онлайнгазету The Village, яка зі своєю оригінальною концепцією та підходом до новин міста збирає від 30-ти тисяч унікальних переглядів за день. Видання мало свою невеличку редакцію у Києві, яка якісно працювала та розвивала видання, проте у вересні 2013-го було оголошено про закриття київської редакції.

Тож «Ять» мала нагоду поспілкуватися з останнім головним редактором The Village Євгеном Сафоновим, який очолювал редакцію з 2011 року. До цього Євген працював у тижневику «Фокус», «Газеті покиївськи», публікувався в таких журналах, як «ШО» та «Unique». Освіту отримав у Херсонському державному університеті за фахом «англійська мова та зарубіжна література». У 2005 р. закінчив Школу журналістики (Information Press Center, Сімферополь, а в 2008 — курс для журналістів Східної Європи (Heinrich Böll Foundation, Берлін). Після реорганізації київської редакції The Village Ви сумуєте за роботою на проекті? Чи є бажання повернутися та виводити видання на новий рівень? — Розвивати The Village було цікаво, але це вже пройдений етап. Попереду — запуск нового ресурсу. Цікаві задачі, багато роботи — нудьгувати немає коли. Чи є серйозний конкурент у The Village Київ? Які Ваші прогнози розвитку порталу на майбутнє? — Прямі конкуренти так і не з’явились. На «Інсайдері» є непоганий потік «Лайфстайл», на «Платформі» — потік «plan B» про міське середовище. Зараз і там, і там, на мою думку, не вистачає системного підходу, з’являються якісь стихійні ма-

теріали. Але в цих проектах є тямущі журналісти, так що я впевнений, що у них все вийде.

— Так, в The Village, не враховуючи мене та дизайнера, тільки дівчата працювали. Ніяких

Необхідно, щоб з’являлись великі сильні видання, які б давали школу. Вони мають бути ко-

мерційно незалежними, тобто для їх появи потрібен великий платоспроможний попит. Поки його немає.

ки взагалі, як в онлайні, так і в оффлайні. Головна проблема — відсутність професіоналізму, якщо коротко. Про причини згадував вище. Наскільки життєздатні на Вашу думку стартапи некомерційних онлайн-видань у нашій крайні? — Проблема в тому, що журналісти потребують їжі, і хтось має їм її давати. Але журналісти мають працювати, не озираючись на того, хто дає йому цю їжу. Брати їжу від власної аудиторії через рекламодавців — вже не працює. Брати їжу напряму від аудиторії — ще не працює.

Якщо говорити про розвиток онлайн-видань, то які світові видання Ви вважаєте найпотужнішими? Наскільки відстає Україна у розвитку цього напрямку? — Мабуть, Huffington Post (прим. ред. американське онлайн-медіа), Buzzfeed (прим. ред. — нью-йоркський портал соціальних та розважальних новин). Зараз частіше читаю Slate (прим. ред. — американський онлайн-журнал з новин культури та останніх подій). Україна трошки відстає, еге ж. Яка головна проблема інтернет-ЗМІ? Чи можливо робити якісний продукт у дуже стиснутих часових рамках? Що для цього потрібно? — Видавати якісний продукт швидко — одна з основних функцій новинної журналісти-

Як зараз ставитесь до оффлайн-видань? Чи бачите перспективи розвитку цього сегменту в Україні? — Давно не читав нічого на папері. Але це цілком живий ринок, з не найрадіснішими, але, що важливо, передбачуваними трендами. Головну ставку Ви зробили на роботу ще під час навчання, чи можете порадити сучасним студентам на чому краще концентруватися, аби реалізувати себе професійно? — Раджу починати працювати і максимально швидко розширювати коло спілкування. Вирішальне значення в кар’єрі зіграють досвідчені люди, з якими пощастить опинитися в одній команді. Діана Непран

The Village — міська інтернет-газета, яка розповідає про культурне та суспільне життя, розваги, послуги, їжу та людей у Москві, Петербурзі та Києві. Газета входить до Look At Me — російського інтернет-видання про креативні індустрії. На сторінках The Village можна побачити поряд інтерв'ю з чиновниками й огляд кафе та барів. Крісло головного редактора. Наскільки комфортно після журналістської діяльності Ви у ньому почувалися? Які якості повинен мати талановитий главред? — Главредство — цілком журналістська діяльність. Просто до роботи з текстами додаються ще й управлінські функції, необхідність вводити спільний курс. Та все це не потребує якихось спеціальних навичок. Тут важливіший настрій. Із необхідних якостей — широкий світогляд, вміння ставити задачі, гостре неприйняття штампів. Хоча необхідні для репортера допитливість та спостережливість не будуть зайвими також. Здебільшого кістяк редакційних колективів складають жінки, чи було це так у The Village? З якими складнощами Ви зіштовхувалися як керівник редакції?

складностей. Я намагався розмивати гендерні бар’єри. Намагався навіть ввести правило, що зобов’язує всіх робітників після 19:00 ходити топлес. Не прижилось. В одному зі своїх інтерв'ю Ви зазначили, що в Україні бракує справжніх журналістів. У чому головна фішка професійного журналіста? Чи можете назвати ім'я Журналістів з великої літери для Вас? — Мова, скоріш за все, йшла про репортерів. У нас правда немає хороших репортажників. Взагалі немає школи, яка б забезпечувала вибірку. Головна фішка професійного журналіста — розум. На жаль, стан ринку праці України зараз такий, що власники гострого розуму швидко розуміють, що більш вигідно застосувати його в інших сферах. З потужних представників професії — Девід Ремнік (прим. ред. — американський журналіст, письменник та редактор), Девід Хоффман (прим. ред. — керівник міжнародної служби газети Washington Post; з 1995 по 2001 рр. очолював Московське бюро цієї газети), Малькольм Гладуелл (прим. ред. — канадський журналіст, поп-соціолог. У 1987-1996 роки очолював нью-йоркське бюро Washington Post, а з 1996 року стає штатним автором культового журналу The New Yorker). В Росії багато сильних журналістів. В захваті від Лінор Горалік (прим. ред. — письменниця, поет, есеїст. Народилась у Дніпропетровську, живе в Росії). Чи є в української журналістики майбутнє? Як, на Вашу думку, можна її підняти на потрібний рівень? — Ну, якесь майбутнє є. Але не дуже барвисте, звісно ж.


4

мотивуючe-демотивуюча газета №17, квітень 2014 Колонка

-психолога

Ольга ЛАЗАРЕНКО, практичний психолог, гештальт-підхід olgalaz@inbox.ru

Вони твор

мотивуюча

Юним видавцям на замітку Початок на 1 с.

Психогігієна

За теорію систем Мюррея Боуена, в системі (наприклад, такій, як соціум) можливі періоди підвищеної тривоги. Система реагує на тривогу соціальним регресом: конформістськими течіями, які можуть перейти в радикальні угруповання, тоталітаризм та психологічне злиття з іншими людьми. Більшість ознак соціального регресу можна спостерігати сьогодні. Спробуємо розібратися, як захистити себе від стресу та зберегти своє психологічне здоров`я. Останнім часом багато тривожної інформації можна почути з екранів телевізорів, моніторів, з інтернету та ЗМІ. Іноді побачене може глибоко вразити навіть дуже стійких, дорослих і мужніх людей. Так, варто уникати «токсичної» інформації або дозувати її для себе. Це допоможе уникнути гніву, роздратування, підвищеної тривоги, страху, відчаю, почуття жаху і безсилля. Ознаками інформації, що може завдати шкоди психологічному здоров`ю, є: •факти, опис, зображення (відео), що містять фізичне, сексуальне чи психологічне насилля; •судження людей (відео чи опис), що містять лють, погрози, шантаж, агресивні випади проти цінностей, які ви підтримуєте; •будь-які зображення чи відео насильницької смерті та процесів убивства, тортур; •інформація, що містить загрозливий характер, особливо з неможливістю проаналізувати причини трагедії чи події. Тобто чим «безглуздішою» в раціональному сенсі є жахлива подія, тим вона буде страшнішою. •глобалізація, однобічність, драматизація загрозливих подій (сюди відносимо і чутки-залякування). Повсякденні заняття власним життям, задоволення своїх основних потреб можна вважати хорошою профілактикою стресу. До такої можна віднести улюблені справи, почуття задоволення від маленьких речей чи дій (прогулянка, розмова з близькою людиною, музика, спорт, книги). А також турбота про власне тіло, яке під впливом стресу теж може страждати від скутості чи різного болю. Підійдуть масаж, розслаблюючі ванни, ароматерапія, басейн, рефлексотерапія тощо. Необхідною умовою є також турбота про фізичний стан: достатній сон – не менше восьми годин, фізична активність та правильне харчування. Звичка піклуватися про свою душу в час соціальних змін та політичних перетворень є надзвичайно корисною і може стати в пригоді все подальше життя.

Стонадц

порад

Весняний маніфест застуд або як залишатися профі навіть вдома Із приходом теплої, такої жаданої весни до нас завітали не тільки подихи свіжості та любові, але й досить неприємні сюрпризи. Весна — особистість досить вітряна. Ніколи не знаєш, що вона тобі подарує в цей раз — нове кохання, пригоди, подих натхнення або ж… якусь хворобу. Якщо ж вам не пощастило і ваша фортуна вхопила ангіну чи застуду, то сьогодні редакція «Ять» пропонує вам відвоювати у весни хоча б натхнення. Отож, чотири стіни, постіль, купа ліків та нескінченна кількість чаю. Все погано? Ні! Ми люди креативні, талановиті, тому часу на жалкування себе коханих не маємо. Треба зібратися. По-перше, у нас вимальовується чудовий т��ждень (як мінімум) на добрий відпо-

чинок, а раз він є — чому б цим не скористатися. Не треба рватися скоріше у «бій», зустріньтеся нарешті із цією примарою під назвою «сон»! А як відомо, найкращими ліками є саме він, адже наш організм відпочине від щоденних навантажень і стане набирати сили. У разі за-

студи чи ангіни потрібно дуже багато пити, тому якщо у вас є варення або заморожені малинки-полунички, то настояти на них чай разом із шматочками лимону можна всього за кілька хвилин. З одного боку це смачно та корисно, з іншого — це немов маленьке нагадування про полуничне літо. Якщо ж вам не пощастило ані на варення, ані на заморожені ягідки, на захист здоров’я стане лимон, але на майбутнє — запасайтеся. Ви лежите, відпочиваєте, десь поряд сяє екран монітора і, звичайно, вабить до себе. Спочатку дозвольте собі цікавий фільм для натхнення. Часто, приймаючи близько до серця долю якогось героя, ми також перебираємо його риси характеру на короткий час, але й цього буде достатньо, щоб мотивувати себе до творчості. Пригадайте, скільки вподобаних книг чекають вас на полицях чи у рідерах,

тих самих, які ви відклали на потім, бо «зараз часу немає»? Читання допоможе розслабитися не тільки фізично, але й духовно. Важливим на цей моменти є стан вашої кімнати. Не замикайте вікна, адже настрій значно покращиться, коли кімнату заллє тепле весняне проміння. У творчої людини зупинок не існує, бо творити — значить жити, і іншого стилю життя просто немає. Пригадайте, що у вас виходить писати найгірше і відшукайте який-небудь привабливий майстер-клас, спробуйте повправлятися із текстом, пограйтеся словами. Можете також завітати на http:// blikportal.com, там є докладні майстер-класи. Беріться за найважче, бо якщо справа вам люба, то, поринувши у роботу, ви навіть забудете про хворобу. Ну, і, мабуть, найголовніше — мисліть позитивно, адже якщо ви самі будете вірити у те, що ви здорові, міцні, і хвороби взагалі не для вас, то ризик захворіти знижується в рази. Доведено науковцями! Марія Шиліна


демотивуюча

мотивуючe-демотивуюча газета №17, квітень 2014

Вони твор

Мистецтво серед війни Історія неодноразово доводила, що під час найактивніших політичних та соціальних заворушень, попри все, надзвичайну активність проявляють саме мистецька та видавнича галузі. Адже мистецтво є рефлексією на події, що відбуваються у житті людини, даруючи їй втіху та надію. І саме під час заворушень мистецтво має надзвичайну соціальну затребуваність.

Протягом останніх місяців у різних виданнях та в мережі з’явилися сотні, якщо не тисячі есе, інтерв’ю, роздумів і просто розгорнутих блог-записів, присвячених Євромайдану. Втім, систематизація та розповсюдження цих творів, безумовно, справа часу. Цю концепцію підхопила ГО «Форум видавців», запропону-

вавши усім охочим надсилати матеріали для створення революційного альманаху. «Ми впевнені, що багато хто з вас думав над виданням книги революційної творчості. Пропонуємо консолідувати наші зусилля і об’єднати всі без винятку тексти у спільний альманах, подумати над змістом, деталями і розповсюдженням цього важливого для кожного українця видання. Ми переконані, що разом нам вдасться створити літопис подій Майдану, який допоможе закарбувати в пам’яті кожного важливий період становлення України», — закликає прес-служба «Форуму видавців». Усі охочі поділитися своєю творчістю та пропозиціями можуть писати на цей мейл — litfest@bookforum.com.ua За попередніми даними, альманах буде представлений на Форумі Видавців-2014. Утім, три місяці — строк достатній, аби втілити певні про-

екти в життя. Тож до вашої уваги — перші ластівки революційної творчості. «Євромайдан. Хроніка відчуттів» — книга-збірка есеїв від шести українських поетів та письменників, видана молодою літературною агенцією La Discursus. «Ці тексти — авторські колонки, що публікувалися у газеті "Галицький кореспондент" та на сайті ТСН, вони хронологічно реагують на події Євромайдану з листопада і до сьогодні. Кожен есей є реакцією письменника на ту чи іншу подію», — розповів упорядник збірки Василь Карп’юк. — Згодом буде чимало політологічних, історичних досліджень тощо. Не забаряться і художні твори. Коли я читав есеї авторів книжки ще в періодиці, мені здалося, що отакі живі відчуття є дуже цінними. Це не репортаж, не белетристика, а саме емоції живої людини. Але не просто людини, а письменникамислителя».

Як повідомляє агенція новин Фіртка, презентація книги відбулася в Івано-Франківську 24 березня о 17:00 у приміщенні готелю «Станиславів». Також цікавою рефлексією на події стала книжка Юрія Шеляженка "Мій Євромайдан". У ній представлено авторську прозу і публіцистику. Головний меседж книжки, за словами Юрія, трохи критичний: «Євромайдан – це, звісно, добре, але кожен українець має самостійно щось зробити для євроінтеграції. Наприклад, вивчити європейську мову, подорожувати по країнам Європейського союзу, знайти там ділових партнерів чи закохатися». Наразі книжка є у вільному доступі на сайті «Чтиво». Про ці та інші новинки у галузі книговидання ви можете дізнатися у стрічці новин з хештегами #Книга #Євромайдан #Мистецька_сотня, або слідкувати за нашими матеріалами. Катерина Шедель

5

Авторська колонка Ятьрика Зубоскального Коли хочеться висказатись, а мікрофону немає, думки народу виражаються написами на плакатах. Євромайдан: нещодавня революція, яка не скінчилася, а стала просто масовою виставкою різноманітних шедеврів на плакатах: колючих висловів, яскравих гасел, іронічних жартів і гострих звернень до ключових гравців української політики. Почалося все з мотивуючих звернень до українського народу. Зустрічались вони усюди: в руках євромайданівців, у метро, на стовпах, на стінах будівель, у центрах міст та на околицях сіл.

Далі – краще. Накипіло. Так, що народ почав звертатись на плакатах персонально до президента (вже колишнього). Усміхнувшись на всі 32, українці створили безліч плакатів у стилі Янукович-підарешт.

Ідеї не спл

Світові дизайнери підтримують Україну Дизайнери з 45 країн світу підтримали Україну — на Хрещатику було організовано виставку плакатів проти порушення цілісності України, на будинку мерії чеського міста повісили плакат із зображенням Путіна в образі Гітлера, а більшість західних видань вийшла друком з іронічними обкладинками.

Дизайнери з 45 країн світу підтримали Україну під час останніх голосних політичних подій. Так, на Хрещатику була організована виставка плакатів «Голос миру» дизайнерів з різних країн — Німеччини, Франції, США, Ірану, Іраку, Японії, Австралії, Росії тощо. На плакатах митці зобразили своє засудження дій російської влади та президента Російської Федерації зокрема. Варто відмітити,

що всього організатори виставки отримали понад дві сотні плакатів, а деякі з них було надруковано та надіслано особисто Володимиру Путіну. Весь світ сколихнувся від нещодавніх подій в Україні, а небайдужі у найрізноманітніших креативних формах підтримали нас у скрутні часи. Наприклад, на фасаді будинку мерії північночеського міста Ліберець вивісили великий кольоровий плакат із зображенням Володимира Путіна. На плакаті російського президента показали у збірному образі диктаторів Сталіна та Гітлера. Більше того, вся західна преса влаштувала такий собі флешмоб-протест Путіну: більшість видань вийшли друком із скандальними обкладинками, які засуджують діяльність Путіна в Криму. Що стосується наших співвітчизників, то тут з креативом

Не обійшли увагою так звані екстремісти і нашого оригінального (екс)прем’єра вдаривши по місцю, вкрай слабкому – його ледь дихаючій українській мові. Так звана Азірівка швидко набрала популярності і потрапила на плакати.

все так само прекрасно. Ще, мабуть, такого потоку творчих ідей, плакатів, демотиваторів, дизайнерських проектів, сайтів, як за останні місяці, не було ніколи. Але про це треба

писати окрему величезну статтю. Хочу тільки зазначити, що останнім часом навіть у столиці з’являється все більше сатиричних карикатур, пов’язаних з останніми політичними подіями,

та, безпосередньо, Росією. Не кажучи вже про інтернет-простір, де кожного дня створюється щось нове та неочікуване. Так, наприклад, усіх українців, які мешкають на території України, або за її межами, захопив новий флешмоб у соціальних мережах під назвою eduni.com.ua – сайт, де кожен бажаючий може зробити собі прикольний аватар з національною символікою. Його особливістю є величезний вибір налаштувань образу, що майже будь-яка людина може зробити дуже схожу на себе ілюстрацію та поставити її замість свого аватару – така собі «канапна» підримка Батьківщини, проте вже зараз половина користувачів в соціальних мережах рясніє від жовто-блакитних прапорів на аватарах. Далі буде… Діана Непран

Закінчили тими ж мотивуючими гаслами, але після перших жертв, зміст плакатів став більш сумним.

Отже, марафон закінчений.


6

мотивуючe-демотивуюча газета №17, квітень 2014

мотивуюча

Вам рад

Подорож літературними куточками Києва Саме зараз, коли за вікном зимово-сіре небо змінилося на весняно-блакитне, душа прагне пригод, романтики, спокою та теплих напоїв. А ще – книг: терпкого запаху перегорнутих сторінок та глянцевого дотику до обкладинок. А де ж ще можна отримати це все одночасно, як не в кращих літературних закладах Києва?

Розпочнемо з відомого всім «Часопису», за дверима якого навколишній світ розчиняється серед чаю, книг, журналів, та швидкого «вай-фаю». Це унікальна територія, де час перевтілюється в ідеї та шедеври.

Ятр

Адреса: вул. Л. Толстого, 3. Офіційний сайт: http://www. chasopys.ua. Після «Часопису» хочеться трохи провітрити голову від вихору вивільнених думок, тому прямуємо до «Культу Ра». Тут можна спокійно всістись на широкому підвіконні, замовити медовий напій у трипільському посуді та з головою пірнути в сакральний світ Орійської культури, поповнюючи запаси творчої енергії та мудрості. Адреса: вул. Володимирська, 4. Офіційний сайт: http://www. kultra.org. Навесні часто доводиться

розриватись між абсолютно протилежними бажаннями. То хочеться погуляти в парку, то просто подивитись фільм, то поїсти солодощів, то – прянощів. Останнє легко можна поєднати в літературному кафе «Імбир». Пряні вегетаріанські страви вишукано доповнюють солодкі рядки улюблених поезій та романів. Адреса: вул. Жилянська, 7. Офіційний сайт: http:// cafeimbir.com. Наситившись прянощами «Імбиру», добре було б підвищити градус літератури у крові, залишившись на філіжанку кави в «Бабуїні». Такий собі

затишний паб-бібліотека для сучасних аристократів, які не бояться відходити від традицій літературного кафе. Замість люстр – клітки для папуг, а шпалери тут замінили на безліч випусків газети «Kyiv Post». Адреса: вул. С. Петлюри, 10. Останнім притулком української інтелігенції себе гордо іменує кнайп-клуб «Купідон». Ніякі стріли Амура вам тут не загрожують, а от подивитись інтелектуальний фільм чи відпустити свою улюблену книгу у вільне плавання можна легко (адже «Купідон» у нас – один з перших пунктів буккросингу в Україні).

Адреса: вул. Пушкінська, 1-3/5. Офіційний сайт: http://www. kupidon.ho-de.kiev.ua. А на останок можна закутатись в теплу ковдру в «Дивані», поїсти смачненьких пельменів та розглянути ілюстрації до книг Луїджі Серафіні прямо на стінах. А якщо вашої улюбленої книги не знайдеться на полицях, її легко можна замовити та отримати наступного разу. Адреса: Бессарабська площа, 2. Офіційний сайт: http:// festrestdivan.com.ua. Юлія Клебан

студентську душу

Лінь чи принципи: чому студенти плагіатять? Всі студенти з часом зіштовхуються зі своєю першою науковою діяльністю – курсовою, бакалаврською, дипломною роботою тощо. Та лише деякі з них пишуть свої роботи самостійно. Чому студенти списують? Спробуємо розібратися.

Сьогодні однією з найактуальніших проблем сучасної освіти є плагіат. Студенти не бажають порядно й чесно досліджувати теми, які їм пропонують викладачі. Замість цього вони віддають перевагу перевіреному способу виконання домашніх робіт і написання курсових чи дипломних — скачуванню готових робіт з інтер-

нету. Так, це є проблемою сучасного не тільки студентства, але й усього суспільства — неповага до чужої інтелектуальної власності і небажання думати та висловлювати свої думки. Але не можна звинувачувати студентів у всіх гріхах, бо і самі вони вважають це недоліком. Опитані студенти виділяють такі причини недобросовісного виконання завдань: 1. Доступність інформації. Це раніше студенти мали відвідати і бібліотеку, і архівний фонд аби знайти матеріали з

потрібної теми. Тепер все набагато простіше і швидше: сів за комп’ютер, пошукав у інтернеті, скачав і підписався своїм ім’ям — робота готова! 2. Багато тем, що пропонують до опрацювання студентам, уже опрацьовані іншими. Тому чи є сенс досліджувати те, що вже досліджено, і переливати із пустого в порожнє?

3. Нестача мотивації у студентів. Це за роботу ми отримуємо гроші, а за домашні завдання ми можемо тільки отримати декілька балів у журналі чи похвалу від викладача. Ось кожен і вирішує, чи буде він працювати за ідею, за просто так? Нажаль, значно простіше зробити роботу абияк, щоб було. Усе одно вона залишиться непоміченою. 4. Проблема виховання. Ні, батьки кажуть змалечку дітям, що списувати у сусіда по парті негарно. Але добросовісне

виконання роботи засвідчує внутрішню культуру людини. Адже використовування чужої інтелектуальної праці без посилань чи просто привласнення під своїм ім’ям — ні що інше, як злочин. І якщо в інших країнах із цим борються на державному рівні, то в Україні — це нормальна практика. 5. Незацікавленість у науковій роботі. Чи навіть незацікавленість у конкретній темі. Студент не може обрати дійсно цікаву йому тему, бо теми наукових робіт (курсових, бакалаврських, дипломних) затверджує викладацький склад. Тому студент просто обирає з того, що є. 6. Недосконалість системи освіти. Плагіат є ні чим іншим, як наслідком цієї недосконалості. Світова болонська система освіти і українська болонська система освіти — зовсім різні речі. Від старої системи навчання й оцінювання ніби й відійшли, а до нової так і не прийшли. 7. Професіоналізм викладачів. Не всі наукові працівники можуть викладати свою дисципліну так, щоб зацікавити студентів. Тому, може, їм слід просто обмежитися дослідницькою діяльністю і не втомлювати студентів нудними лекціями? 8. Брак часу. Студенти вивчають багато різнопрофільних предметів, з яких потрібно писати реферати, у результаті чого студент просто фізично не в змозі писати їх самостійно. Викладачі, в свою чергу, теж не мають часу гідно оцінити роботу, тому ті ж самі реферати приймаються без захисту і майже не читаються. Викладач переглядає лише зміст і кількість сторінок. 9. Звичка. Проблема плагіату починається не з університету.

Ще у дитячих садках, коли діти малюють, вони підглядають одне в одного. У школі багатьом учням теж легше списати в сусіда, ніж подумати головою. 10. Недостатня практична діяльність. Однією з головних причин «запозичень» у вишах є недостатній розвиток студентів, їх обмежене коло знань, нестача досвіду у науковій та практичній діяльності.

У роботах студентів немає місця плагіату. Так вважають у Міністерстві освіти України і поступово підключають всі ВНЗ країни до перевірки робіт студентів на плагіат. Університети вже мають практику з перевірки курсових і дипломних робіт на наявність запозичень. Проте, усі ці антиплагіатські ідеї потребують серйозного підходу до справи. По-перше, слід сказати про недосконалість комп’ютерної системи аналізу. У базі немає даних для порівняння з наукових статей, навчальної та довідкової літератури, інтернет-джерел, що використовують студенти при написанні робіт. І якщо, наприклад, два студенти використають те саме джерело, а це не забороняється, — то програма позначить ці роботи як запозичені. І щоб уникнути таких не-

порозумінь, роботи додатково перевіряються людьми, але це малоефективно. По-друге, великою проблемою у війні з плагіатом є діяльність фірм, які пропонують студентам купити готові роботи чи обіцяють «якісно нове» дослідження. Звісно, що ні про які дослідження мови не йде, адже існує база готових студентських робіт (і не обов’язково високої якості), звідки такі фірми і витягують потрібне. Також розповсюдженою практикою є обмін між самими студентами і повальне копіювання з інтернету. Наразі розробляють систему методів виявлення плагіату у вузах. Але чи допоможе це? Система антиплагіату створюється і вдосконалюється заради однієї мети — привчити студентів думати своєю головою і займатися науковою та дослідницькою діяльністю самостійно. Тільки так наша освіта може претендувати на характеристику “якісна”. Проте, слід зазначити, що не всім, хто вчиться, дійсно потрібна освіта, і це все чи «для галочки», чи на вимогу батьків. Тому є сенс зробити наукові роботи необов’язковими, а дати можливість виконувати їх за бажанням; чи обов’язковими лише для тих, хто хоче отримати науковий ступінь. Студент має сам вирішувати, яку тему досліджувати. Це б гарантувало зацікавленість і добросовісність у виконанні роботи. Але хто хоче вчитись — той навчиться. Хто хоче зробити роботу швидше і піти гуляти — той так і зробить. Не всі списують, не всі незацікавлені. Просто треба знати: чи потрібно це? Справа не в оцінках у заліковці, а в розумінні власних бажань і можливостей. Олена Куєвда


демотивуюча

мотивуючe-демотивуюча газета №17, квітень 2014

Митці твор

7

Її зброя — добро Любов та щирість – ось що може врятувати людство від війни та несправедливості. Сьогодні ми познайомимо вас із талановитим дизайнером та ілюстратором, Сашою Годяєвою, яка довела, що боротися можна й випускаючи у світ добро.

Буремні події останніх декількох місяців — не просто чергова сторінка в історії України. Це точка невороття, символ зміненої свідомості цілої нації. І ці зміни відбулися не лише в ставленні до влади чи виборі орієнтації на Захід чи Схід — громадяни відчули себе відповідальними за майбутнє своєї країни, яка ніби ніколи й не була нашою. Звикнувши до загіпнотизованої байдужності та неспроможності висловити своє незадоволення, люди зневірилися в собі, у житті. Бо ж нащо й намагатися знайти чистої води в болоті?!

Революційна хвиля охопила без винятку всіх, і кожен переживав ці тяжкі хвилини по-різно��у. Сьогодні хотілося б поділитися історією Саші Годяєвої, київської ілюстраторки, автора зворушливих плакатів на революційну тематику. Вона одна з тих, чиї переживання відбиваються в творчості, здатній виявити суспільні настрої, те, чого не висловиш словами, не проаналізуєш. Актуальні сьогодні людські страхи та сила боротьби народу читаються в легких, але по-справжньому глибоких образах Саші. За словами дівчини, вона займається добром, і, без сумнівів, це те, що може врятувати зараз нашу країну. Людяність, єдність, добро. Саша Годяєва чотири роки жила в Італії, проте рідні українські краї перемогли в двобої розуму та серця. Нам завжди чомусь здається, що десь-інде краще, ніж там, де ми є. Але ж від себе не втечеш, і проблеми всюди однакові, в Італії, наприклад, теж економічна нестабільність. А як бути з па-

нуючими там раціоналізмом, холодністю, відчуженістю?.. Тож Саша повернулася до Києва, працювала в Leo Burnett, та згодом зрозуміла, що їй зручніше працювати напряму з замовником. Зараз вона працює з оформленням будинків, офісів, стильовим дизайном для кафе. Ілюстрації Саші напрочуд місткі та довершені. Вони не переобтяжені зайвим простором

дять до неї саме так. А починалося все зі зла, як би ми не намагалися цього уникнути. Страшні монстри, що поїдають українців, з’явилися в уяві Саші Годяєвої після побиття "Беркутом" студентів. Дівчина пояснює усі негаразди, що відбуваються в нашій країні браком любові та взаєморозуміння. Учиняючи злочин, людина — уже не людина, це тільки тіло, без душі. А

чи формами. Взяти хоча б популярну серію «Razom nas more». Простота, наповнена глибоким змістом, — те, що зросло зі снів ілюстраторки, адже ідеї прихо-

в політику копати глибоко вона не хоче. Замість цього краще давати світові ту любов, якої не вистачає для щастя. Анастасія Бабченко

Студенти кретивл

Не дитяча справа. Покваркуєм? Видавці – творчі люди. І теж вміють підкреслювати свою індивідуальність та професійну приналежність. Вже давно набридло дивитися у нудні листки типового календаря з усілякими квіточками, кішечками, собачками та іншою живністю, чи навіть у брутальні фото харлеїв, що 12 разів на рік змінюють свою зовнішність. Скажемо «НІ» типографським кліше! Дайош людям календар нового покоління! Нехай колеги по роботі заздрять тому, звідки у вас виросли руки.

Сиділа наша редколегія і думку гадала: як створити саме «видавничий» календар, не знімати ж дівчат з горами книг? От і надумала, зробити QuarkXPress на ОС настінний календар.

Нам знадобиться: • Кришка від взуттєвої коробки • Папір • Ножиці • Лінійка • Олівці та фломастери 1. Візьмемо аркуш паперу і почнемо робити бокові кнопки кварку. Нам потрібно поділити його по горизонталі: на 2 рядки по 1 см; по вертикальній та 8 рядочків завширшки в 1 сантиметр. Далі вирізаємо їх, малюємо на кожному відповідну пікторгамку і склеюємо у форму кубика. 2. Далі займемося верхнім блоком: вирізаємо стрічку шириною в 1 см. Коли стрічку вирізали, то впишемо 11 назв кожного віконця. 3. Оформлюємо віконця з майстрами та кольорами. Якщо

4. Займемося безпосереднім зображенням календаря з усіма його лінієчками, додаточками та суцільною красою. Як варіант для ледачих видавців можна просто зробити таблицю навіть у звичайному ворді. руки все ж таки «крюки» та намалювати гарне віконечко ніяк не вдається то можна зробити скрін екрану. Опісля, потрібно потрапити у найближчу швидку типографію та роздрукувати обране.

Ми вирішили не шукати легких шляхів. А намалювати все власними руками та від душі. 5. Останній і заключний етап – склейка.

Тепер ми можемо насолоджуватися власним витвором золотих видавничих ручок,

без цих набридливих дитячих квіточок. «Зкваркувати» календар, виявляється, дуже просто, і це не викликає надто багато зусиль. Залишилось лише виділити йому почесне місце на стіні та дивувати око заздрісних колег. Ярослава Сахневич та Анастасія Бабченко


8

мотивуючe-демотивуюча газета №17, квітень 2014

мотивуюча

Вам порад

Із користю для себе та без шкоди для гаманця

Сучасний студент-видавець – людина в постійному пошуку. Світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо призвичаїтися до нового стилю життя. Сьогодні вже нікого не здивуєш лише однією вищою освітою, досконалим знанням однієї іноземної мови

від фінансових процесів людині освоїти базові принципи руху грошей та визначити свій рівень обізнаності в цій галузі. Під час тренінгу ви зможете отримати відповіді на будь-які складні запитання у формі діалогу з тренером. Коли? 22.01.2014 — 24.12.2014, кожної середи, 19:00 — 20:30. Де? Cashflow, клуб особистої фінансової грамотності. 2. Що? Артхаус кіно в кіноклубі Oldstyle Video Club Чому? Сучасна кіноіндустрія, розрахована на широкі маси, рясніє комедіями, бойовиками, детективами, фільмами жахів ти мелодрамами, від яких уже, якщо чесно, нудить. Часто хочеться переглянути щось особливе. Наприклад, авторське нестандартне кіно. Зануритися в певну атмосферу, а не просто згаяти час. Особливістю закладу є можливість максимально комфортного перегляду: на зручному дивані чи, якщо бажаєте, лежачи на підлозі з подушками (як у дитинстві). Коли? щовівторка о 20:00. Де? DAILY KIEV BAR, другий поверх бізнес-центру «ЄвропаПлаза» Вартість: 30 грн 3. Що? Bookcrossing Чому? Ідея «відпускати» книжки в громадських місцях з’явилася в 2001 році в Рона Хорнбекера, спеціаліста з інтер-

та поверховими навичками Photoshop. Що вже казати про представників сфери ЇЇ Величності Книги: тих, хто працює в масмедія, через кого щодня проходить тонна інформації. Кому, як не нам, потрібно тримати руку на пульсі подій, удосконалювати свої вміння та бути обізнаними в різних сферах життя. Де весело та з користю провести свій вільний час, не витративши багато коштів? «Ять» знає місця й із задоволенням ділиться інфою. 1. Що? Безкоштовний тренінг «Фінансова абетка для не фінансистів». Чому? Так як ми, видавціредактори-журналісти, люди творчі (читай гуманітарії), то фінансові процеси для нас – доволі складна річ. Проте, як доводить практика, необхідна. Мета проекту – допомогти далекій

нет-технологій. Цей рух діяв за принципом соціальних мереж та швидко розповсюдився по всьому світові подібно до масового флешмобу. Зараз буккросінг активно розвивається й в Україні. Охочих поділитися своїм скарбом (книгу інакше не назвеш) безліч, рівно як і тих, хто бажає це «джерело знань» отримати. Коли? Лавка працює з 10.00 до 21.00 з понеділка по суботу та з 10.00 до 17.00 по неділях. Де? Культурно-освітній центр «Майстер Клас». Насамкінець декілька корисних сайтів про халявні заходи міста Києва щодня. http://www.nahalyavu.com/ kv/ http://cf.ua/ http://kudav.kiev.ua/ http://cultkiev.com/ Анастасія Бабченко

Рід: Студент Сучасний. Вид: Видавець (не)звичайний. Характерні ознаки: сонливість (цілодобово), втрата часу, манія книги. Кодове слово: стипендія. Мета: «халява», додаткова картка пам’яті в головному мозку. Деактивація: «на Україні», «на протязі», «п’ятидесяти»,.. Кредо: «Съешь ещё этих мягких французских булок, да выпей чаю.» Потужність: нерівномірна; мax — перед сесією. Термін активності: 4-6 роки. Ставлення до себе: зростаюча вимогливість.

На правах реклами

Видавничий NON-STOP 2 16-17 квітня у стінах Інституту журналістики і міжнародних відносин КНУКіМ (вул. Щорса, 36а) відбудеться другий фестиваль "Видавничий NON-STOP", що збере майбутніх фахівців видавничої галузі, дизайнерів і всіх небайдужих для того, щоб самовдосконалитися, зустріти однодумців, поспілкуватися з цікавимии особистостями та корисно провести час! Мета фестивалю – професійне зростання журналістів-початківців, спеціалістів з видавничої справи та редагування, знайомство та налагодження контактів між студентами цього напряму в України. Зважаючи на події останніх місяців, оргкомітет вирішив актуалізувати питання політичні, що вплине на формування програми — адже мистецтво, ЗМІ

та політика неподільно зв’язані взаємною рефлексією. Оргкомітет не стоїть осторонь від заворушень, що відбуваються наразі в країні. Але, без паралельної інтенсивної роботи в сфері професійного зростання ми не будемо здатні будувати краще майбутнє. Цього року на вас чекатимуть захопливі лекторії від сучасних провідних майстрів слова, майстер-класи від молодих та талановитих дизайнерів, каліграфів та круглий стіл із працівниками молодих видавництв. Окрім того, на вас чекатиме вже традиційний буккросінг і маленьке нововведення: ви зможете придбати нові і прекрасні книжки просто на фестивалі! Наша позиція щодо сну незмінна. Тому ми не дамо вам спати! Адже в першу ніч ми

приготували для вас гру «4 кімнати», в яку пропонуємо зіграти усім разом. А в другу ніч на вас чекатиме традиційний кіноперегляд в камерній атмосфері кінозалу «Rockfellow». І цього року кількісних обмежень на реєстрацію немає! Але вона так само залишається обов’язковою. Тож, будь ласка, зайдіть наш сайт (vydnonstop.in.ua) та заповніть анкету, або напишіть на vydnonstop@yandex.ru, вказавши ім'я, прізвище та захід, у якому ви бажаєте взяти участь. Детальну інформацію про фестиваль шукайте тут: http://vk.com/vydnonstop https://www.facebook.com/ groups/vydnonstop/ https://twitter.com/ EditNonStop

вул. Щорса, 36а

Головний редактор: Анастасія Зелінська

Арт-директор: Ольга Фомішина

Тираж: необмежений

Шеф-редактор: Олексій Ситник

Дизайн і верстка:

Адр��са редакції: м. Київ, Мельникова 36/1 — Щорса 36а

Літ. редактор: Олена Грозна

Адреса для листування: yat.gazeta@gmail.com Наш сайт: www.jat.in.ua


Jat17