№18випуск Сt.пinе.uaц
ja
Михайло Слабошпицький:
«Моя релігія – книга» Михайло Слабошпицький – засновник україноцентричного видавництва «Ярославів Вал», критик, публіцист. Його професійне кредо – «Сума талантів формує видавництво».
милка, адже книга формує образ держави. – Друковане слово сьогодні швидкими темпами вимирає. Піддаватись суспільній паніці чи ні? – У 60-х роках ХХ ст. поставили такий же безапеляційний діагноз театру. Очевидно, що книга переживає метаморфози. Вона вимагає не лише мистецтва промоції, а й творчого підходу. – Які книги власного видавництва Ви б радили прочитати сучасному студентові? – Перш за все, заборонений довгий час постмодерністський роман Єрофєєва «Енциклопедія російської душі». Також слід відзначити книгу Січинського «Чужинці про Україну», видання Огієнка «Наука про рідномовні обов’язки».
48 годин драйву як не сПати два дні та не Помітити цього? відПовідь є! «48 годин драйвУ» -- саме Під таким девізом розПочався дрУгий фестиваль «видавничий NON STOP». О десятій годині ранку відбулося урочисте відкриття фесту, організатором якого є кафедра видавничої справи та мережевих видань КНУКіМ. На початку завідувач кафедри Микола Тимошик презентував оберіг заходу – портрет Степана Дропана, першого українського друкаря, який «прописався» у стінах університету. Портрет внесли дівчата, вбрані у вишиванки, та хлопці, одягнені в темні мантії, що надало відкриттю особливої урочистості. Багато років роботи Дропана були заборонені, проте за словами Миколи Степановича, вони є і будуть символом друкарства на фестивалі, незалежно від
подій в Україні. Інший оберіг можемо побачити в холі – це українська книжкова скриня. Мета заходу: промоція в КНУКіМ престижних спеціальностей «Видавнича справа та редагування», «Журналістика», які в нових умовах функціонування українського і світового інформаційного простору об’єктивно виходять на якісно новий рівень розвитку.
Феномен видань Івана Малковича
Немає жодної людини, яка б не чула ім’я Івана Малковича. Цього року у студентів випала нагода зустрітись з ним особисто в рамках фестивалю «Видавничий NON STOP». Тільки-но зайшовши до аудиторії, він зарядив усіх присутніх усмішкою. Привітання «Любі хлопчики й дівчатка, зайчики і каченятка» з його вуст звучало поособливому ніжно та привітно. Іван Антонович почав зустріч із декламування власного вірша «Люблю тебе впізнавати на всіх картах світу», тримаючи у руках мапу України. Кілька разів він наголошував на особливій ролі нашої держави серед усіх країн Європи. Що казати – дійсно болюча тема для всіх нас. Далі Малкович вирішив поділитись з новітнім витвором сучасних технологій видавництва «А-БА-БАГА-ЛА-МА-ГА». Увімкнувши гаджет, він продемонстрував нову інтерактивну гру для дітей «Снігова Королева». Українські IT-технологи створили нечуване диво: за допомогою цієї гри можна відчути себе повноцінним героєм твору. Але головною «фішкою» є поєд-
На початку виступу Слабошпицький зізнався, що був приголомшений рівнем підготовки представлених на фестивалі студентських проектів. Спілкування проходило у формі невимушеної бесіди. – У якій країні, на Вашу думку, побутує найвищий культ книги? – Складно визначити однозначно, де книжкова індустрія найкраще поставлена. Тут був би шалений конкурс, адже книга сьогодні – стратегічний продукт. Це елемент культурної інтервенції, що формує інтелектуальну нішу суспільства. Те, що сталось у Криму, зумовлено браком україномовної літератури. Політики роблять усе для того, щоб країна не читала. Це фатальна по-
вимоги до видавця-професіонала: 1. грамотність. 2. відчуття стилю, адже книга, передусім, – твір мистецтва. 3. вміння висловлювати свої думки. 4. безкорислива любов до своєї справи .
Далі слово було надано Олександру Скнарю, проректору КНУКіМ. «Такого відкриття в нас ще не було», – з гордістю сказав він, а також побажав успіхів від імені ректора Михайла Поплавського. Серед гостей заходу можемо бачити багато студентів-драгоманівців та шевченківців, які прийшли на фестиваль в очікуванні цікавих зустрічей. Упродовж відкриття було анонсовано два конкурси плакатів. Один із яких має на меті популяризувати видавничу справу, а інший – наповнити новим змістом афоризми Тараса Шевченка. Також на відкритті не оминули увагою й нашу редакцію, яка за 48 годин безперервного драйву зробить спеціальний випуск «Ять» про цей надзвичайний фестиваль. максим сердюк
Одержимий ідеєю слова, Михайло Федотович обрав читання за стиль свого життя. Саме книга стала тим соціальним ліфтом, що дозволив реалізувати себе. Вона сформувала світогляд Слабошпицького, вплинула на основи духовної конституції. анастаcія семерей, анастасія савченко
У рамках стУдентського фестивалю «видавничий NON STOP» відбУлася зУстріч з легендарною особистістю У видавничій галУзі України і не тільки. Поет, видавець, власник і директор видавництва «а-ба-ба-га-ла-ма-га», іван малкович люб’язно Поділився секретами УсПіхУ із сУчасною молоддю та розПовів Про тенденції розвиткУ електронних видань в XXI столітті.
нання інтерактивної складової з класичною казкою. Діти мають змогу не тільки грати й читати, але й прослуховувати її, змінюючи голоси оповідачів. Наприкінці зустрічі Іван Малкович висловив власну думку про актуальність друкованих видань в XXI столітті. Він впевнений, що електронні видання ніколи не зможуть витіснити друковане слово. «Це як театр і кіно, рояль і синтезатор. Так само друковані та електронні видання завжди будуть співіснувати разом», – підсумував талановитий видавець. аліна сандига
2
мотивуючe-демотивуюча газета №18, квітень 2014
мотивуюча
Суміш любові й ненависті
Драйвовий
«Євромайдан. Хроніка відчуттів» – перший проект новоствореної літературної агенції Василя Карп’юка «La Discursus». – Як можете прокоментувати вибір авторів, чи одразу вони погодились на пропозицію? – Головний критерій – послідовність та структурність тексту. Укра-
Sasha Boole
їнські постмодерністи (Прохасько, Жадан, Ципердюк, Винничук, Андрухович) писали у хронологічному порядку. З плином часу простежується емоційна еволюція від мирного спротиву до ненависті. Автори пропустили Майдан через призму своїх відчуттів та надали текстові власного стилю. Усі на пропозицію погодились миттєво, проблем ніяких не було. – Скільки часу минуло від зародження ідеї до друку книги? – Ідея виникла ще в грудні, а верстати книгу почали у січні. Останні тексти письменників датуються двадцятими числами лютого. Завершує видання хро-
Василь Клічак:
«Якщо самовіддачі не буде, то книжка не прозвучить»
Василь Йосипович Клічак – український поет, науковець, письменник, заслужений журналіст України, директор видавничого центру «Просвіта» та член центрального правління одноіменного Всеукраїнського товариства. Про те, як Василь Йосипович бачить майбутнє видавничої справи, ми вирішили запитати особисто. – Василе Йосиповичу, скажіть будь ласка, у якому форматі Вам більше до вподоби читати книжки – у електронному чи у друкованому? – Я людина старшого покоління, тому, ясна річ, звик читати у паперовому вигляді. Вважаю, що популяризація електронної книжки навіть підсилює авторитет видавничої справи, адже розумна людина у будь-якому разі читає, і їй, за великим рахунком, байдуже, в якому вигляді те чи те видання. – Який Ви можете назвати найуспішніший проект видавництва «Просвіта»? – Кожна книжка дорога. Це все одно що питати маму про її дітей,
яка дитина краща. Усі проекти різні, і дорогі для мене. Навіть ті, які не досягли значного успіху. – Скільки примірників становив найбільший і найменший наклад у Вашій практиці? – Були різні. Були наклади, які сягали 50 тисяч, а були наклади й у 100 примірників. – Яких професійних якостей, на Вашу думку, не вистачає студенту видавничої справи, майбутньому видавцю? – Навички приходять з досвідом. Треба просто мати бажання і вдосконалюватися. Основне завдання студента – вчитися: на своїх помилках та на чужому досвіді. – Чи вбачаєте Ви практичну користь у заходах на кшталт «Видавничого NON STOP’у»? – Безперечно. Я пам’ятаю, як був студентом, мене все цікавило. Це все дуже потрібно. Такі заходи можуть зайвий раз переконати студента у правильності обраного шляху. анастасія Пасютіна, антон Шинкарецький
Ніченькою темною Із приміщення КНУКіМ усе дійство, яке відбувалося вдень, на ніч перемістилося в клуб «Бергамот».
Почалося все з розігріву: всі сіли у коло, стукали в барабани, співали, потім одна частина пішла грати у «видавничу мафію»: замість мафії – помилки; вбивства – це видача книжок; мирні жителі –
читачі, поліцейський – головний редактор, лікар – коректор, а верстальник мав зарядити всіх роботою. Інші учасники попрямували до кімнати-читальні декламувати вірші, щоб познайомитися з Єфросиніною Єфросинією та її поезією. Так пройшло близько півночі, опісля творча маса почала хаотично тинятися кімнатами. Одних зацікавили настільні ігри: доміно, ерудит, шахи; інші захопились містичними історіями – кожен мав змогу розповісти якусь страшилку. Після закінчення першого дня всі розійшлися по домівках, втомлені, але дуже задоволені. антон Шинкарецький андрій ланецький
фолк від
нологія подій для цілісного сприйняття матеріалу. – Чи плануєте ви створювати інші видання, присвячені Євромайдану? – Безумовно, тема є дуже глибокою, і не все ще сказано. Нині, зауважимо, «Gazeta.ua» проводить конкурс новел. Якщо набереться достатня кількість якісного матеріалу – ми радо його опублікуємо. Долучайтесь до конкурсу. Для підтвердження важливості створеного проекту Василь Карп’юк зачитав деякі моменти з майбутнього бестселера. анастасія семерей, анастасія савченко
Дизайн для
«чайників» Вас цікавить як стати професіональним дизайнером? Які сучасні тренди наразі існують у дизайні поліграфії? Як співпрацювати із замовниками? Видавничий майстер-клас розглянув усі ці питання. Останньою пізнавальною зустріччю першого дня фестивалю став майстер-клас із Андрієм Любчиком, молодим фахівцем у цій галузі, який нещодавно приїхав до Києва з Криму. Андрій жартує, що дизайнери намагаються триматися від людей подалі, бо ця копітка робота забирає багато часу та енергії. Проте свою лекцію він розпочав з усмішки. Відразу зауважив, що потрібно забути про використання об’єму та тіні, тому що їх використовували ще рік тому. Час рухається і рухає нас вперед. Тож сьогодні маємо такі основні «фішки» у дизайні: • все має бути плоским, це буде трендово ще принаймні наступні 5 років; • векторна графіка (використання геометричних фігур у зображеннях); • мінімалізм;
• рукописні шрифти. Андрій зазначив, що шрифти бувають «убогі, звичайні та кльові». Еталон «кльового» – Гельветика – використовується всюди. Потрібно пам’ятати, що він актуальний, але не новий. Далі лектор порушив питання спілкування з клієнтом. Багато з них вважає, що працювати у графічних редакторах легко, а за допомогою фотошопу можна зняти кіно. Він поділяє замовників на три категорії: «неадекватні, золоті та адекватні». Перші люблять повчати дизайнера, завжди кажуть самі, що і як малювати. «Адекватні» дають конкретні завдання, і це значно полегшує роботу з ними. Їх варто цінувати, спілкуватися як з другом. Бувають і «золоті» клієнти, але про них існують лише легенди, Андрій особисто таких ще не бачив та побажав нам знайти таку людину. Наприкінці лектор відзначив найважливіше: «Берете і просто робите!» Це і є головною «фішкою» будь-якого дизайнера. максим сердюк
Файний вечір фолк-музики подарував учасникам і гостям видавничого фестивалю NON STOP автор та виконавець власних пісень Sasha Boole (Саша Буль).
Олександр виконує справжній україномовний фолк, який поєднує в собі інтонації кантрі та блюзу. В його арсеналі – гітара, губна гармоніка і банджо. Співак родом із міста Чернівці шукає натхнення, мандрує містами України та збирає історії для своїх пісень. Початок безсонної ночі – багатообіцяючий. олександр філімонов
Як вижити молодому видавництву У рамках фестивалю відбувся круглий стіл «Видавничий бізнес і молоді видавництва», модератором якого була Анастасія Зелінська – головний редактор
лем Карп’юком («La Discursus»). Також участь у круглому столі брала Катерина Туранська, яка є засновницею нового інтернетпроекту «Cicuta Bookshop». Вони
газети «Ять». Усі охочі могли поспілкуватися з представниками молодих та перспективних видавництв, а саме з Ростиславом Лужецьким («Комора») і Васи-
розповіли про свій початок у видавничій справі та поділилися досвідом і секретами. Під час заходу обговорювалося багато питань щодо про-
блем та перспектив видавничого бізнесу в Україні. Гості круглого столу зауважили, що вітчизняний ринок пустує та потребує україномовних видань, а населення – реклами та анонсування книг. Також було відмічено покращення рівня української видавничої продукції, у тому числі й її художнього оформлення. «Обкладинка – окремий твір, який є контекстом книжки», – відзначив Ростислав Лужецький. Секретом до успіху, за словами учасників заходу, є наявність однодумців та гарні ідеї. Також було обговорено проблеми фінансування та розвитку молодих видавництв, перспективи інтерактивної книги та питання взаємозв’язку медіа та книг. Круглий стіл показав, що видавнича справа в Україні потребує активістів, натхненних своєю справою та бажаючих розвивати світ книги. катерина мурза
демотивуюча
мотивуючe-демотивуюча газета №18, квітень 2014
3
Юрій Макаров:
«Якщо ми не знаємо, де правда, наша діяльність не має сенсу» дрУгий день видавничого фестивалю розПочався з лекції відомого телеведУчого, жУрналіста, докУменталіста юрія макарова. сьогодніШній лекторій бУв Присвячений темі «історичні Підвалини та сПравжнє ПідґрУнтя засад жУрналістики».
Юрій Макаров вирішив розкрити цю тему на прикладі українського сьогодення, розглядаючи незаперечний факт інформаційної війни. Він відверто та щиро розповідає студентам про реалії сучасної конвергентної журналістики, закликаючи молодь писати об’єктивно та неупереджено. А про ту чи ту позицію з приводу будьякого конфлікту, який має бути висвітлений, каже жартома: «Це особисто ваші стосунки з Богом». У той же час абсолютно серйозно Юрій говорить про те, наскільки нам пощастило, що ми не знайомі з поняттям «партійна журналістика». Зазначає, що необхідно розділяти медіапродукти на інформативні матеріали та пропа-
ганду політики тієї країни, з якою ми знаходимося у стані війни. З нашими політиками важко спілкуватися, вставити своє слово, тому, коли йде діалог, треба чітко окреслити територію, особливо, якщо це студійна програма. «Якщо я беру інтерв’ю, то я в студії господар. Я маю право давати слово, я маю право забирати слово, врешті-решт, маю право вимикати мікрофон до бісової матері, якщо мене це не влаштовує» – говорить Юрій. Сучасна журналістика зазнає революційних змін, адже журналісти думають, що люди хочуть сприймати все легко, «не пережовуючи», відповідно й інформація має бути максимально елементарною. Але насправді, за міжнародними показниками, люди хочуть читати зрозумілу інформацію десь близько у 2500 знаків, а це не мало, як для газет/журналів. Пан Юрій навів приклади зі свого досвіду та досвіду інших журналістів, розповідаючи наскільки більшість неуважна до інформації. І наостанок Юрій Макаров поділився думками щодо того, яким має бути справжній журна-
ліст. Він повинен мати дві якості: НЕ БРЕХАТИ та РОЗУМІТИ ЧОМУ ВІН ТУТ. Сподіваємось, ці поради допоможуть майбутнім видавцям та журналістам стати кваліфікованими фахівцями. – З чого треба починати молодому журналісту? – Усе залежить від можливостей. Що гарно виходить, те й робіть. Почати можна з ведення власного блогу чи публікацій статей в Інтернеті. І далі набивати ґулі. А от на чому набивати – залежить від ситуації. Колись було значно менше можливостей для старту, сьогодні реалізувати себе набагато легше. Головне, щоб
обрана діяльність була співмірною силам. – Чи погоджуєтесь, що «журналістом може стати не кожен»? – Так, як і піаністом, скажімо. Журналістська справа вимагає спеціальних навичок. Хтось надто сором’язливий, хтось погано викладає свої думки і їх потрібно редагувати. Тобто, якщо в тебе
немає абсолютного слуху, скрипалем не станеш. – Як Ви ставитесь до телеканалів, які свідомо спотворюють інформацію? Як з ними боротися? – У нас є Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення. Існує більш-менш стале законодавство, і будь-яка людина може оскаржити той чи той ресурс. Але умови, в яких опинилась наша країна, вимагають додаткових заходів. – Яким інформаційним ресурсам, телеканалам Ви довіряєте? – Активно користуюсь таким ресурсом, як «Українська правда», щодня оновлюю «Дзеркало тижня», «Український тиждень». А щодо телеканалів… я вже «переїв» телебачення. Часом вмикаю «24-ий канал» або «Громадське», але довго не витримую. аліна сандига, ілона таргоній, дар’я груздєва
«Ніколи не продавайте те, Видавничий андеґраунд
що не буде реалізоване»
У дружній атмосфері пройшла зустріч із літературним агентом Юкою Гавриловою, котра працює з такими зірками літературного
світу, як Ірена Карпа, Юрій Іздрик, Василь Шкляр, брати Капранови, Любко Дереш та багато інших. Досвідчений фахівець своєї справи пані Юка поділилася секретами літературних лаштунків. Зокрема зауважила, що літературний агент завжди отримує відсоток від продажу книги. Також додала, що більшість письменників заробляє не мільйони, а копійки. «В Україні парадоксальна ситуація: книжок багато, а зірок мало. Чому? Бо не купують книжок», – стверджує Юка Гаврилова. Й одразу ставить провокаційне запитання: «А скільки грошей на місяць витрачаєте на книжки ви? А на косметику?». Відповідь стала для слухачів очевидною: «Ваш організм не отримує
книжкових вітамінів», – ставить діагноз літагент. Ситуація на вітчизняному ринку видавничої справи скрутна через відсутність підтримки книжкових крамниць з боку держави. Наприклад, у Норвегії книгарні працюють цілодобово, а кожного року 40 авторів отримують від держави гранти тільки за те, що пишуть книжки норвезькою мовою. На завершення Юка Гаврилова поділилася історією з життя. «Я часто приходжу в книгарню і переставляю книжки своїх авторів на видні місця. Найдивовижніше, що це працює», – каже вона. «Не важливо чим ви торгуєте: літаками, пиріжками чи книгами, – це все одно бізнес», – підсумовує гостя. анастасія Пасютіна
Юлія Підручна: «Творіть щось незвичайне!» Що сьогодні в тренді? Яке місце ілюстративного ряду в сучасних виданнях? Чи має обкладинка дублювати лейтмотив книги? Знайти відповіді на всі ці запитання нам допомогла молода талановита ілюстраторка Юлія Підручна. На початку майстер-класу Юлія зазначила, що сьогодні класики
не буде. Сучасні дизайнери відмовляються від традиційних канонів на користь нестандартних рішень, об’єм превалює над плоскістю. Головне для ілюстратора – відчувати композицію. Якщо відсутнє професійне відчуття, зроблений продукт буде звичайною сірою масою. Мета дизайнера – зробити своє «дитя» привабли-
вим, таким, щоб його захотілося придбати. Не могла Юлія Підручна оминути питання необхідності ілюстрації у виданні взагалі. З одного боку без ілюстрації уявити книгу важко. Люди-візуали не люблять сприймати «сухий» текст. З іншого боку, у читача має бути творчий простір, адже його уявлення атмосфери твору можуть не збігатися з поглядом ілюстратора. Загалом ілюстративний ряд має вдало гармоніювати зі змістовим контентом. Створюючи дизайн обкладинки, можна також вдатись до нестандартних рішень, адже обкладинка – це обличчя книги, і воно має інтригувати. анастасія савченко
Увечері другого дня нон-стопу відбулася зустріч з Аріанною Хмельнюк – засновницею інді-видавництва «NIICE». Їхня спеціалізація – самвидави, що є продуктом творчості особливої групи людей. Ці митці – натхненні своєю справою та готові відкинути все буденне, знехтувати матеріальними цінностями, аби цілковито присвятити себе улюбленій справі, яка поєднує роботу та хобі й, врештірешт, стає стилем життя та образом мислення. За словами самої засновниці, «NIICE» – єдине видавництво в Україні такого типу. Воно було засновано в серпні 2013 року. Селф-паблішинг не має поширення на території України, тому інші проекти та акції мали разовий характер. Протягом зустрічі Аріанна з сумом відзначає: «Ви всі, як й інші в Україні, не цікавитеся самвидавом». Ця сфера є дійсно новою для нас. Можна сказати, що зараз вона тільки починає розвиватися, і це відбувається завдяки таким активістам, як наша гостя. Аріанна Хмельнюк розповідала про розвиток самвидаву у світі, а
також зверталася до аудиторії із закликами та порадами. Її кредо: цікавитися треба всім, що так чи так стосується вибраного тобою фаху. «Якщо ви сідаєте створювати, наприклад, логотип чи працюєте з комою, ви зобов’язані знати, як взаємодіють літери шрифту між собою». Аріанна закликала слухачів розширювати власні кордони, переймати досвід інших країн, відвідувати виставки. Саморозвиток і прагнення знати більше – ось ключ до успіху. катерина мурза
4
мотивуючe-демотивуюча газета №18, квітень 2014
Ідейний бум У рамках фестивалю відбУвся «Парад ідей», де стУденти Представляли власні видавничі Проекти. організатори мали на меті відкрити нові таланти та заохотити ініціативи молоді гроШовою винагородою. резУльтати бУло виріШено оголосити на закритті фестивалю. Перший представлений проект – книжкове видання «Кобзарі з Майдану». Воно містить вірші, пісні з Євромайдану. Творці книги спростували думку про те, що війна та творчість несумісні. Наступною роботою стали відеосюжети Богдана Горяненка, які хлопець відзняв власноруч. Особливу увагу привернув відеоролик присвячений кафедрі видавничої справи. Газета «Уклін тобі, Тарасе» стала третім проектом. Над нею працювали студенти першого та третього курсу КНУКіМ. Також було представлено проект «Українська Кубань» – сайт, що існує вже понад рік. Засновники прагнуть, щоб українська діаспора, що мешкає в Росії, мала змогу читати об’єктивну аналітику подій, не спотворену російською пропагандою.
Марина Тищенко виступила з проектом «Солом’яна лялька». Це книга з творами студентів – не тільки видавців, а й соціологів, журналістів. Інна Кожан продемонструвала незвичайну роботу – журнальне видання «Календар КНУКіМу». Сьомий проект належав Анастасія Литвинова. Це журнальне видання «СВС» (Світ видавничої справи). Газета «Ять» також відзначилася на події. Також було представлено проект «Українська книга і преса в Італії». Його створила Аліна Василенко під керівництвом Миколи Тимошика. Культурно-аполітична газета журнального типу «Точка зору» – проект Олександри Князь. Вона створена для експериментів і не має єдиного дизайну. «Vision» – газета про захоплення та
Анастасія Зелінська, КНУ, видавнича справа та редагування, 5 курс: «На фестивалі вже вдруге і, якщо порівнювати, то цьогорічний фестиваль сподобався більше. Минулого року цікаві події часто відбувались одночасно, тому прикро було пропускати щось важливе. Однак, проводились майстер-класи, на яких можна було зробити щось власноруч і практикуватись у каліграфії, виготовленні ліногравюр та естампу».
хобі. Якнайменше політики, урізноманітнений матеріал та посправжньому цікаві статті. Далі було представлено «Вид№» – журнал, що розповідає «про видавців і від видавців». Їхня тематика: дизайн, поліграфія, книги. «МММ» – Машина механічного мислення. Ідея проекту показати, що Україна теж може стати лідером IT-технологій.
Богдан Ягілев презентував проект «Книжковий Арсенал». Інна Кожан представила інформаційно-розважальний сайт «Не такий, як усі»: мінімалістичний стиль, власні матеріали та справжня оригінальність. Під псевдонімом Аня Яблучна завітала студентка з Луцьку зі збіркою віршів «Літ-ра». Проект акцентує увагу на таланті молодих
Фінальний акорд друге місце належить Максиму Ватраліку за роботу «Борітеся, поборете!», останню нагороду отримала Марія Коваль за плакат під назвою «Сон». Останнім оголосили переможців у конкурсі плакатів «Poster Art». Головна організаторка цієї події Катя Шедель, студентка КНУКіМ забрала перші два місця за плакати «Повинен зрозуміти книгу…» та «All you need is book». «Видавничу сотню» презентувала літредактор «Ять» Альона Грозна, за яку одержала третє місце.
Микола Тимошик, завідувач кафедри видавничої справи та мережевих видань, КНУКіМ: «Фестиваль перевершив мої сподівання. Ми запросили ті знакові постаті, яких дійсно хотіли послухати наші студенти. Я пересвідчився, як багато студентів люблять видавничу справу і вступили до неї за власним покликом і бажанням. Присутність студентів з різних вишів і навіть з Луцька дуже тішить нас. Було два знакових конкурса – «Діла добрих оновляться, діла злих – загинуть», «Я люблю видавничу справу та редагування», які проводилися паралельно. Я хочу подякувати нашому гурту, який об’єднав і шевченківців, і кнукімівців разом. Втомлені, але втішені. Намір проводити фестиваль у подальшому є». Анна Яблучна, студентка Східноєвропейського національного університету ім. Лесі України: «На цьому фестивалі я вперше. Враження кльові. Дійсно, NON STOP саме той формат, у якому хотілося б працювати. Але є маленька ремарочка: хотілось би реально спробувати втілити якийсь проект, попрацювати зі студентами цього університету на практиці. Атмосфера чудова, купа нових знайомств, які в подальшому можуть бути перспективними, тому хай такі фестивалі продовжуються, а ми будемо приїжджати». Оксана Гарачковська, заступник завідувача кафедри видавничої справи та мережених видань «Цьогорічний фестиваль пройшов не менш драйвово, ніж минулорічний. Теж було багато цікавих ідей, постатей, зустрічей, майстер-класів, які сподобалися і студентам, і викладачам, і гостям. Після нього залишилось багато емоцій, вражень, позитиву. Ці зустрічі стануть корисними для наших студентів-видавців. Дякую всім: організаторам, гостям, студентам. Сподіваємося на подальшу співпрацю з цікавими особистостями на цікавих зустрічах. Сподіваємося, що фестиваль буде традиційним». Головний редактор: Анастасія Зелінська
Випусковий редактор: Вікторія Мельничук
Шеф-редактор проекту: Олексій Ситник
Більд-редактор: Марія Шиліна
Арт-директор: Оля Фомішина
Фото: Максим Сердюк, Олександр Філімонов, Андрій Ланецький, Ілона Таргоній, Катерина Пасічник,
Літературний редактор: Олена Грозна
поетів. Також гостем «Параду ідей» став Ігор Михайлин, що приїхав з Харкова. «Гордість учителів – їхні учні» – слова відомого літературного критика, журналістикознавця, академіка та професора підкреслили, що викладачі учасників проекту можуть пишатися роботами своїх студентів. антон Шинкарецький, катерина мурза
Після двох дійсно насичених днів Микола Степанович Тимошик та Катерина Шедель підбили підсумки фестивалю. КНУКіМ на 48 годин об’єднав зацікавлених у видавничій діяльності не лише власного вишу, а й студентів з НПУ ім. Драгоманова, КНУ, КПІ, та навіть СНУ ім. Лесі Українки (м. Луцьк). За словами Миколи Степановича, планку цьогоріч підняли саме завдяки кропіткій праці організаторів та підтримки адміністрації університету. Катерина Шедель зізнається: «Біль, відмови, недоспані ночі — було все. Наступного року слід буде книгу видавати «Як зробити фестиваль без шкоди для себе». Інтригою вечора стало наго-
родження переможців у трьох конкурсах. У номінації конкурсу «Парад ідей» перше місце посів журнал «Вид№» на чолі з головним редактором Владою Голубєвою, студенткою КНУКіМ. Друге одержав проект «Літ-ра» Анни Яблучної, студентки з Луцька, яка щиро подякувала за теплий прийом. Почесне третє місце посіла Анастасія Литвинова з журналом «СВС». Далі були оголошені результати конкурсу плакатів, організованого кафедрою видавничої справи КНУКіМ під назвою «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть»: перше місце присуджено Богдану Дягілєву за плакат «Караюсь, мучусь, але не каюсь»,
Над випуском працювали: Антон Шинкарецький, Анастасія Савченко, Анастасія Семерей, Анастасія Пасютіна, Аліна Сандига, Юлія Хоменко, Дар’я Груздєва, Катерина Мурза
Адреса редакції: м. Київ, Мельникова 36/1 — Щорса 36а Адреса для листування: yat.gazeta@gmail.com Наш сайт: www.jat.in.ua
Верстка: Ярослава Сахневич, Катя Дидич
Підписано до друку: кульковою ручкою
Тираж: необмежений
Крапку після урочистого закриття фестивалю не поставили. Змучені, але щасливі і радісні студенти покинули стіну інституту. Деякі – для того, аби нарешті виспатися. А інші продовжили драйв у стінах кінозалу «Rockfellow», де всі охочі могли насолодитись останніми годинами NON STOPу за оригінальними фільмами про екстраординарних митців. анастасія семерей, юлія хоменко За достовірність інформації редакція відповідальності не несе, бо таке понаписують... Всі права захищено, кулаками! Як отримувати газету «ЯТЬ» регулярно? Надішли листа з текстом «Хочу ...ЯТЬ» на ел.скриньку — yat.gazeta@gmail.com