ТОЧКА НА КАРТІ
І серби тут відзначилися!.. Готуючи туючи нашу вже постійну рубрику, цього разу я завітав до ла Суботці. І перше, що кинулося мені у вічі, було прибирання села риторії населеного пункту. Причому чепурили тут відразу території всі проблемні місця – і трава підрізалася, і кущі, і сміття збиралося та вивозилося. Текст і фото – Роман Борисенко Для тих, хто не їздить по трасі із Кіровограда на Знам’янку, розповім, що Суботці – це село у Знам’янському районі, розташоване від обласного центру всього у двадцяти п’яти кілометрах. Місцевій сільраді підпорядковані також села Костянтинівка та Коханівка. Населення села – більше трьох тисяч чоловік, а що стосується національної складової, то переважно у Субботцях живуть українці, хоча є і росіяни, і молдавани, і навіть гагаузи. У далекому 1240 році монголо-татари спустошили та обезлюднили наш край, і тоді – з ХІІ по ХVІ століття – колишня територія Київської Русі була пустелею, яку історики називали Диким полем. Тож там, де зараз село, українці билися на смерть із кримськими татарами, турецькими яничарами та польською шляхтою. Ще в ХІVХVІ сторіччі до села підходив 36
Чорний ліс, але згодом його викорчували під посіви. У 1740 році північна сторона Дикого поля разом з усіма землями запорізького війська стала володіннями Російської держави. Взимку того ж року розпочалась російсько-турецька війна, і кримський хан Керім Гірей чи не повністю спалив і розорив наш край. Згодом ці землі заселяли втікачі від панської неволі, а з 1772 року в селі почалися селитися відставні солдати – з роками їх кількість сягнула понад сімдесят чоловік. Тож, коли у 1753 році на правому березі річки Аджамки та її притоки Сріблянки виникло військове поселення, воно і дало початок нинішньому селу Суботці. Кажуть, що назва села пішла від першого поселенця села на ймення Суботів, але є й інша думка. Так, у 1752-1764 роках тут стояла чотирнадцята рота кінного новосербського Гусарського
полку. У той час полк називали Аджамський шанець, Субботиц, Суботиц (сербський аналог – Суботиця). Тобто, назва може мати і сербське коріння. Цікаво, що місцеве населення ворожо сприйняло прийшлих, які завітали у село «зі своїм уставом», як казали місцеві мешканці. Це були озброєні люди, які хотіли закріпачити місцеве населення. Тож деякий час у поселенні відчувалася напруга, але згодом люди притерпілися, а розбіжності залишилися у минулому. У 1798 році у селі Суботці вже було понад тисячу жителів і до населеного пункту було при-
ФОРУМ
Сільський пейзаж
писано майже вісім ти тисяч десятин землі. Село росло швидко, і вже за даними 1896 1896-го року тут проживало понад три тисячі людей. Поміщицею була пані А. В. Олексіїва, яка мала 88 десятин землі та дві тисячі сажень. Крім неї, були також такі поміщики, як Павлов, Енгельс та Фольд. Народилися у селі і видатні особи – відважні протестувальники. Мабуть, кров «пам’ятала» боротьбу із несправедливістю. Так, у 1905 році, коли на Чорному морі виникло повстання на броненосці «Потьомкін», серед повстанців був і наш земляк – Іван Корецький. Також відваж-
Центральна вулиця