Ukrainian magazine Packaging 5_2022 UKR

4_редактор «Упаковка», яка об’єднала

нас у родину

6_презентація Про журнал «Упаковка» та його майбутнє

12_війна Українські пакувальники додають до Перемоги

14_ринок Маркетологи інформують…

20_ Інновації в упаковці

24_матеріали

Мастила Ambersil для обладнання харчових виробництв

26_упаковка Реторт-пакети для м’ясної продукції: можливості та проблеми Л.І. Войцехівська, к.т.н., О.В. Франко, к.т.н., С.Б. Вербицький, к.т.н., Н.М. Пацера

30_

Упаковка з усіх континентів

32_екологія Переробляємо чи спалюємо?

36_ Переробка відходів без відходів

39_ Переробка відходів та вуглецева нейтральність

(революційні кроки Dow) О.М. Александров

43_клуб Клуб пакувальників на Taropak В.В. Халайджі, к.т.н.

5’2022 упаковка  редактор

«Упаковка», яка об’єднала

нас у родину

Ви тримаєте в руках 150-й номер журналу «Упаковка». Він побачив світ у буремний воєнний час, рівно через 26 років після виходу першого номера 28 вересня 1996 р. У розрізі людського життя це молодість. А для нас – тих, хто його створює, – це історія розбудови інформаційного пакувального простору України, яка нас об’єднала. Це можливість донести до тисяч читачів журналу професійні знання про дивовижну річ – упаковку.

150 номерів журналу «Упаковка» – це 2927 статей та інформаційних матеріалів, серед яких – кілька сотень дописів від 120 фахівців із 23 країн. Це могутній, більш ніж тисячний авторський

колектив як досвідчених, так і молодих професіоналів, серед яких 76 докторів та 185 кандидатів наук. Це сотні

статей про результати наукових досліджень, інноваційні

розробки та їх впровадження

у виробництво з усього світу.

Це інформація про колекти-

ви українських виробників

пакувальних матеріалів, упаковки та обладнання, нариси

про фахівців-професіоналів

від упаковки, які є творцями

сучасної історії пакувальної

індустрії України.

А ще це понад сотня видань

(книги, газети, каталоги, збірки тощо) про пакуван-

ня загальним накладом

73,5 тис. примірників.

Це 124 конференції з пакувальної тематики, на яких більш ніж 12 тис. фахівців заслухали та обговорили 1342 доповіді. Підготовка та видання чотирьох цьогорічних номерів журналу «Упаковка» разом із 150-м припали на часи агресивної війни північного сусіда проти України. Редакція переїхала до Польщі, дехто з її працівників – до інших країн та міст в Україні, але одразу, без перерви продовжила працювати. Було важко, проте допомогли наші колеги з Польщі, Латвії, Нідерландів, Великої Британії, Фінляндії, Угорщини, Південної Кореї, Японії, а також пакувальних асоціацій: європейської EPIC та світової WPO. У цей час участь у пакувальних виставках та конференціях у Варшаві та

Це 24 конкурси на кращу упаковку та етикетку, журі яких розглянуло 1436 зразків упаковки, 421 зразок етикетки від 273 українських компаній із 54 міст і 903 розробки молодих дизайнерів із 21 університету. І всі ці інформаційні заходи організовували й проводили фахівці Інформаційно-аналітичного центру «Упаковка», який є засновником та видавцем журналу «Упаковка» і гасло якого вже багато років звучить так: «Інформація – наша професія». Редакція журналу, його авторський колектив разом із нашими партнерами в Україні та за її межами є сьогодні потужною пакувальною родиною, яка об’єдналася й розбудовує сучасний український інформаційний пакувальний простір.

Кельні, Гертогенбосі та Мілані, зборах WPO та EPIC і численні зустрічі з європейськими пакувальними компаніями допомогли редакції донести до пакувальної громадськості Європи та світу інформацію про нинішній стан української пакувальної індустрії, про зруйновані й пошкоджені підприємства, про виробництво пакувальної продукції в умовах обмежених поставок сировини та запчастин, логістичних проблем і відсутності належної кількості працівників.

Увесь цей час журнал наповнювався інтерв’ю з фахівцями українських пакувальних компаній із Дніпра та Вінниці, Харкова та Києва, Калуша та Львова, інших міст і містечок про їх роботу в умовах війни, про відбудову зруйнованих виробництв і намагання відновити виготовлення упаковки для харчової й промислової продукції, так необхідної для населення та його захисників, українських воїнів. До того ж ми продовжували готувати статті та інформаційні матеріали наших численних авторів про різноманітні проблеми пакування, торкаючись всіх аспектів його розвитку – від сировини, матеріалів та упаковки до переробки її відходів. Незважаючи на незвичні умови роботи редакції, всі номери журналу «Упаковка» цього року випущено вчасно, їх розміщено у відкритому доступі на сайті Інформаційно-аналітичного центру «Упаковка» www.upakjour.com.ua, а інформацію про їх випуск можна дізнаватися на сторінках журналу у Facebook та LinkedIn.

150-й номер журналу «Упаковка» – це знаковий ювілей усієї нашої пакувальної родини, яку ми вітаємо та якій дякуємо за активну співпрацю протягом першої чверті століття існування журналу. Випустивши ювілейний, редакція журналу «Упаковка» вже почала працювати над наступним, шостим номером цього року.

Наш девіз: «Не зупинятись!». Тільки всі разом, кожен на своєму місці, кожен своєю професією додаємо до нашої Перемоги!

Дякую за розуміння та підтримку Валерій Кривошей, к.х.н.

ЗАСНОВНИКИ: Національний університет харчових технологій ТОВ «ІАЦ «Упаковка» Заснований у 1996 р.

Журнал зареєстровано у Міністерстві юстиції України. Свідоцтво про реєстрацію КВ № 16852-5615ПР

Журнал індексується наукометричною базою Index Copernicus (ICV 2018:44)

УДК 621.798

Виходить 6 разів на рік Передплатний індекс Укрпошти 40265

Адреса редакції: 02002, Україна, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 4-А

тел.: +38 067 232 3215 upakjour@nbi.com.ua, iacupakovka@ukr.net www.upakjour.com.ua, www.packinfo.com.ua

Редакцiйна КОЛЕГІЯ: О.В. Ватренко, д.т.н., О.М. Величко, д.т.н., С.Б. Вербицький, к.т.н., О.М. Гавва, д.т.н., П.В. Замотаєв, д.х.н., А. Коюн, Dr. (Туреччина), В.М. Кривошей, к.х.н., О.А. Кучеренко, І.О. Мікульонок, д.т.н., К. Олсматс, Dr. (Швеція), Б.О. Пальчевський, д.т.н., А.Д. Пєтухов, д.т.н., I.I. Регей, д.т.н., О.Л. Сокольський, д.т.н., С. Стефанов, д-р інж. (Болгарія), С. Ткачик, д.т.н. (Польща), В.В. Халайджі, к.т.н., О.Ю. Шевченко, д.т.н., В.К. Шостя, В.Л. Шредер, М.В. Якимчук, д.т.н.

Головний редактор Валерiй Кривошей, к.х.н.

Заступники головного редактора Олександр Гавва, д.т.н., Павло Замотаєв, д.х.н.

Виконавчий директор Вероніка Халайджі, к.т.н.

Літературний редактор Ірина Середа

Інформація та реклама Надія Кривошей, Регіна Сиротенко

Підготовка до видання ТОВ «ІАЦ «Упаковка»

Дизайн-концепція журналу Авторська поліграфія

Верстка та дизайн Наталія Кругляк

За зміст статей і достовірність інформації відповідальність несуть автори публікацій та рекламодавці. Передрукування без узгодження із журналом не допускається.

Посилання на журнал обов’язкове.

Рукописи авторам не повертаються.

Редакція не завжди поділяє погляди авторів.

© ІАЦ «Упаковка», 2022

5’2022 упаковка  презентація

«Упаковка»

Ця ідея народилася, коли я працював над редакційною статтею. Чому б не дати можливість висловитися про журнал та його майбутнє тим, кого він об’єднав у родину: членам редакційної колегії та працівникам редакції, авторам і партнерам, тим, хто чверть століття готував статті, надавав рекламні матеріали, підтримуючи фінансовий стан журналу, брав участь у численних інформаційних заходах із проблем пакування, писав книжки з пакувальної тематики, тим, хто редагував ті книжки та журнал, хто робив дизайнерські розробки сторінок журналу та готував його до друку? Зупиняла тільки проблема підбору тих, до кого звернутися, бо їх за тисячу, та можливий обсяг такого матеріалу. Вирішив звернутися до найближчих (дуже прошу всіх інших, причетних до журналу, не ображатися) та запропонував їм два питання:

1. Чим для Вас є журнал «Упаковка»?

2. Яким Ви бачите його майбутнє? При цьому попросив написати короткі відповіді на них – знаючи з власного досвіду, що писати коротко

завжди важче, ніж розлого. Відповіді розміщено в тому порядку, в якому вони надійшли на пошту. Щоб ніхто не ображався, адже всі ми – справді одна-єдина пакувальна родина, яку об’єднав журнал «Упаковка». Валерій Кривошей, к.х.н.

Наталія Кругляк, дизайнер журналу

1. Журнал «Упаковка» для мене – робота, якою я пишаюся. Пишаюся кінцевим результатом і тим, що в ньому є мій досить великий внесок.

2. Ми дуже залежимо від масштабних процесів на планеті, тому думки про майбутнє теж глобальні. Журнал бачу якісним виданням із рекламою відомих компаній, з хорошими відгуками про актуальність матеріалу, грамотний текст і гарний дизайн... Ми так робимо, і я вірю, що й далі так зможемо.

Аксана Чуєва, к.мист., доцент КНУКіМ

1. Журнал «Упаковка» – це значна частина мого життя, і не тільки в професійному сенсі. Багато років плідної співпраці з часописом тримають мене, моїх близьких та друзів у колі однодумців і за фахом, і за поглядами на життя та довколишній світ. 2. Майбутнє журналу бачу лише в «розширенні кордонів», у ще більшій співпраці зі світовою спільнотою, в обміні думками та новинками пакувальної галузі, у висвітленні освітніх програм та в різних цікавих заходах!

Регіна Сиротенко, керівник проєктів Клубу пакувальників

1. Знаю журнал «Упаковка» понад 20 років. Завжди ставилася з великою повагою до відданих своїй справі професіоналів. «Упаковка» –це не просто журнал, це історія створення, розвитку і взагалі життя цілої галузі. Це підручник для пакувальника.

2. Журнал – це літопис саме про упаковку. Тому журнал був, є і буде. А нові технології й розвиток IT-послуг дають можливість розширити межі його розповсюдження та зацікавити більшу аудиторію фахівців.

журнал

та його майбутнє

Карл Олсматс, професор Dalecarlia University, член редакційної

презентація  упаковка 5’2022

колегії журналу, Швеція

1. Журнал – це величезне джерело знань. І це дуже важливо як для української промисловості упаковки, так і для її споживачів. Це також символ миру та співпраці в усьому світі, українського опору та його сильної міжнародної підтримки. Однією з ключових функцій упаковки є спілкування, і це також ключова функція для журналу. Вона включає обмін і розповсюдження знань між виробниками, експертами та користувачами упаковки як усередині країни, так і за кордоном, щоб сприяти розробці високофункціональних, ощадних та стійких пакувальних рішень на основі ресурсозберігаючих, екологічно адаптованих технологій.

2. У короткостроковій перспективі упаковка відіграє ключову роль для ефективної роботи суспільства, армії та оборони країни, забезпечуючи функціональність для захисту та збереження вмісту: їжі, боєприпасів чи інших численних товарів, потрібних суспільству. Заглядаючи наперед, скажу: роль журналу стане ще важливішою, коли мир повернеться, а ми сподіваємось, що дуже скоро, і країна буде відбудована після агресії, яка принесла стільки страждань і завдала стільки шкоди. Після перемоги будівельна галузь отримає величезну користь від адекватного пакування та логістичних рішень, а нові або модифіковані пакувальні лінії стануть частиною необхідного відновлення й модернізації галузі. Тут журнал «Упаковка» стане одним із ключових каналів доступу до відповідних знань. А сучасна упаковка стане ключовим ресурсом для торгівлі та підвищення якості повсякденного життя українців.

Ірина Середа, літературний редактор журналу

1. Для мене журнал «Упаковка» – це нова сходинка в професійному житті, можливість познайомитися зі справжніми фахівцями пакувальної справи, які просто живуть нею, а також чудова нагода отримати безліч корисної для споживача інформації про упаковку.

2. Сподіваюся, що попри всі негаразди – війну, інфляцію, нестабільність – журнал «Упаковка» вистоїть і ще порадує своїх читачів багатьма номерами. Хочеться побажати не тільки не втратити прихильників, але й знайти нових читачів –у Європі та світі. Можливо, це трохи утопічно, але багато українських фахівців і багато українських видань цього варті!

Вероніка Халайджі, к.т.н., директор ІАЦ «Упаковка», член редакційної колегії журналу 1. Для мене журнал «Упаковка» – це робота злагодженого, надійного, фахового колективу, в якому кожен додає до спільної роботи свої знання, вміння та досвід. Це можливість спілкування з різними людьми, які в той чи інший спосіб пов’язані з пакувальною індустрією. Це можливість розповісти на весь світ про досягнення пакувальної галузі України.

2. У майбутньому потрібно зберегти професіоналізм, інформативність, актуальність, вдосконалювати елементи дизайну, рубрики, електронну версію журналу, використовувати технології доповненої реальності, сучасне подання матеріалу. Однією з умов успішності журналу, на мій погляд, є швидке впровадження сучасних технологій у, здавалось би, традиційній, сталій галузі – поліграфії. Вважаю за необхідне продовжувати видання журналу англійською мовою – це один із кроків нашої інтеграції до ЄС.

5’2022 упаковка  презентація

Володимир Слабий,

голова УКРПЕК 1. Журнал «Упаковка» – це можливість отримувати інформацію про розвиток пакувальної галузі. Це невичерпна криниця знань, напрацювань професіоналів про таку необхідну річ, якою є упаковка. Організація журналом конференцій, семінарів, конкурсів та інших заходів надає можливість фахівцям обмінюватися досвідом та обговорювати сучасні тенденції й напрями розвитку пакувальної галузі. 2. Продовжувати бути драйвером серед інформаційно-аналітичних видань пакувальної галузі не тільки України, а й європейських країн. Хай росте та зміцнюється потужна пакувальна родина України! Подальших успіхів авторському колективу журналу й фахівцям ІАЦ «Упаковка»!

Олександр Александров, директор представництва Dow Europe в Україні

Віктор Шевченко, директор компанії

«МоноПак»

1. Журнал «Упаковка» є

драйвером у світі упаковки, об’єднує українських виробників і надає можливість

бути в тренді нових розробок

і тенденцій на світових рин-

ках упаковки. У своїх публі-

каціях протягом усіх років свого існування висвітлює

дуже важливу інформацію про упаковку. На своєму рівні лобіює та активно бореться за налагодження переробки відходів упаковки в нашій країні, піклуючись про довкілля й майбутні покоління.

2. Я впевнений, що та ідеологія, яку було закладено в стратегію журналу при його народженні в далекому 1996 р., збережеться на наступні

150 номерів. Усій команді бажаю творчих успіхів і нових

звершень. Дякую вам за ваш

внесок у розвиток упаковки в нашій країні.

СЛАВА УКРАЇНІ!

1. Журнал «Упаковка» є унікальним явищем в українському медійному просторі, яке, незважаючи ні на які обставини, змогло вижити і розвинутися в безумовного лідера професійних медіа, що спеціалізуються на тематиці пакування.

2. Не маємо сумнівів у прекрасному майбутньому журналу та впевнені, що, змінюючи формати згідно з вимогами часу та «діджиталізуючись», його фахівці збережуть унікальний дух видання й розширять аудиторію читачів.

Іван Регей, д.т.н., професор УАД, член редакційної колегії журналу

1. Журнал «Упаковка» – потужне інформаційне джерело про різні сектори пакувальної індустрії як нашої країни, так і світу, з яким пов’язано більш ніж чверть століття взаємної активної співпраці. Тут відбувається постійний та результативний діалог з фахівцями пакувальної справи. Журнал – надійне публікаційне видання

для здобувачів наукових ступенів.

2. Бажаю журналу не лише бути потужним інформаційним джерелом, результативним майданчиком фахового діалогу з пакувальної справи, але й провадити різносторонню діяльність з організації відбудови зруйнованих війною пакувальних виробництв.

презентація

Анджей Корнацький, регіональний менеджер із продажу Futamura, голова ради Польської палати упаковки 1. Я хоч і близько до журналу, але все ж трохи осторонь, і тому можу дивитися на нього трохи інакше, без емоцій. «Упаковка» для мене є взірцем такого видання. Там ви можете знайти в одному місці все, що розкидано деінде в Інтернеті різними мовами. Журнал адаптований до різних рівнів знань та інтересів. «Упаковка» для мене – це не лише журнал, але й команда чудових людей, фахівців із потужними знаннями, відчайдушних і дуже відданих своїй справі. Навіть драматична ситуація, в якій вони опинилися, не знеохотила їх до ще інтенсивнішої праці та випуску нових номерів. Я можу багато чого від них навчитися. Якби я їх не зустрів, моє життя було б біднішим.

2. Життя перекотилося в Інтернет, і навіть якщо воно частково повертається, то це ще не все. Тому в майбутньому має бути більше електронних матеріалів, окрім стаціонарних конференцій, семінарів. Ще більше місця має бути приділено логістиці, надихаючи всі ЗМІ в Україні діяти для підвищення обізнаності громадськості щодо необхідності захисту довкілля та правильного поводження з відходами упаковки. Електронна англомовна версія журналу вкрай необхідна, щоб показати Європі, як швидко Україна відбудовується після війни, наскільки вона відповідає європейським нормам і заслуговує швидкого вступу до Європейського Союзу.

Олег Векленко, академік НАМУ, професор ХДАДМ

1. Для мене особисто журнал «Упаковка» є взірцем постійного розвитку, пошуку нових тенденцій у пакуванні, широти поглядів на безліч проблем, які, на перший погляд, далекі від особливостей пакувальної галузі, але насправді мають безпосередній зв’язок із вирішенням цих проблем у глобальному масштабі. Зокрема, це стосується екології. Журнал відіграє значну роль у навчальному процесі дизайнерів-графіків, підготовці професійних фахівців із дизайну та оформлення упаковки завдяки багаторічній підтримці студентських конкурсів з упаковки. 2. Я думаю, у подальшому можливий перехід повністю в цифровий формат з окремими випусками-збірками найцікавіших матеріалів раз на півріччя в друкованому вигляді на папері.

Олександр Кривошей

1. Журнал «Упаковка» для мене – це можливість дізнатися про новини українських та іноземних компаній, інноваційні технології виготовлення упаковки світових лідерів та маркетингові дослідження у сфері пакування. Він як потужний довідник інформує, консультує, навчає та допомагає обрати сучасні шляхи покращення упаковки.

2. Майбутнє журналу бачу в розширенні його присутності на європейських інформаційних ринках, щоб у європейських країнах більше знали про українських виробників пакувальної продукції та їх можливості. Маю надію більше читати в журналі про дослідження українського пакувального ринку. Наприкінці бажаю редакції плідної системної роботи з авторами та читачами журналу.

Олександр Сокольський, д.т.н., професор НТУУ «Київський політехнічний інститут

імені Ігоря Сікорського», член редакційної колегії журналу

1. Це в першу чергу майданчик, на якому перетинаються розробники, освітяни, науковці, студенти, продавці й споживачі пакувальної продукції, технологій та обладнання. Тут можна знайти спільні точки дотику, познайомитися з новими ідеями, досягненнями, зацікавленими особами. Все це можна знайти в Інтернеті, але не завжди ми знаємо, що саме треба шукати. А переглядаючи паперові чи електронні сторінки журналу, можна натрапити на свіжі ідеї, новітні досягнення, корисні контакти.

2. Майбутнє журналу бачу перш за все мирним! Його майбутнє пов’язую з електронною версією журналу. Вона дозволить зробити його мобільним, інтерактивним, динамічним із «клікабельними» картинками, посиланнями, відеороликами, пов’язаним з уже наявною базою PackInfo.

5’2022 упаковка  презентація

Павло Замотаєв, д.х.н., керівник «ХГ Консалтинг», заступник головного редактора журналу

Наталія Кулик, к.х.н., доцент НУХТ

1. Журнал «Упаковка», на мій погляд, має декілька іпостасей: це літопис еволюції пакувальної галузі в Україні, інформаційна скарбниця пакувальників, інтелектуальний клуб для спілкування та обміну думками серед фахівців галузі, засіб зв’язку з міжнародною пакувальною спільнотою, наставник та помічник у вихованні та підготовці професійної молоді. А для мене, як, напевно, і для багатьох колег-пакувальників, – це свідок і співучасник особистого зростання в професії та друг, з яким можна порадитися й розділити приємні спогади.

2. У майбутньому варто продовжувати кращі традиції журналу, розширювати географію співпраці з новими професійними організаціями та авторами з різних країн, приділяти увагу висвітленню наукових досягнень галузі, оновити статус фахового журналу, залишатися міцним інформаційним фундаментом для відновлення й розвитку пакувальної галузі після перемоги України!

1. Журнал для мене є майданчиком для обміну думками щодо тих чи інших рішень для пакувальної промисловості. На жаль, за останні кілька років упаковка, особливо полімерна, була оголошена одним з основних ворогів людства через наявну проблему забруднення довкілля її відходами. Слід визнати, що експертні оцінки, опубліковані на сторінках журналу, не враховуються при законодавчому оформленні різних заборон і лобіюванні депутатами, чиновниками та споживачами екогрантів альтернативних пакувальних рішень сумнівної якості.

2. Думаю, що необхідно вдосконалювати онлайнове інформування, розвивати міжнародне співробітництво з метою розміщення актуальних новин про провідні технології, а також про результати політичних рішень, спрямованих на скорочення використання одноразових виробів, у тому числі упаковки, створення схем переробки, зменшення частки харчових відходів тощо.

Надія Кривошей, директор ГО «Клуб пакувальників»

1. Згадую вересень 1996 р. і перший номер журналу «Упаковка». Його вихід став потоком інформації для всіх, хто займався пакуванням. Після цього все моє життя, аж до 150-го номера, було пов’язане із журналом. Пишаюся, що в його розвитку є краплі моїх думок, знань та досвіду.

2. Бажаю журналу «Упаковка» довгого життя, успішних номерів, цікавих статей і надійних партнерів. Редакції – тримати високій рівень професіоналізму в кожному номері. Слава Україні!

презентація

Станіслав Ткачик, професор, президент польської Палати упаковки, член редакційної колегії журналу 1. Для мене це можливість працювати з моїми українськими колегами та постійно знайомитися із ситуацією на українському пакувальному ринку. Незважаючи на війну, яка триває в Україні, редакція, яка наразі працює в Польщі, продовжує випускати журнал, у тому числі англійською мовою, і знайомити читачів в Україні та європейських країнах із роботою українських пакувальних компаній в умовах війни. Журнал активно висвітлює надзвичайно плідну й суттєву за змістом співпрацю польської Палати упаковки з Клубом пакувальників уже багато років. 2. Бажаю журналу займати постійне місце серед міжнародних часописів про пакування. Розширяти актуальну інформацію, тенденції розвитку упаковки, результати наукових досліджень, прогнози пакувальних ринків та знайомити з ними читачів в Україні та в інших

Олександр Мікула, ст. викладач НАОМА, член Національної спілки художників України

1. Журнал «Упаковка» для мене – це головний «заводіла» всіх подій, пов’язаних

із розвитком пакування в Україні. Пошукайте ще такі цілеспрямованість, наполегливість, професіоналізм, витривалість, світогляд, вміння працювати з автурою. Чого тільки варті його ввічливі, але вперті «наїзди» на мене щодо підготовки моїх публікацій в «Упаковці» з питань дизайну і графіки! Тонко відчувати людину, підмітити її дари й таланти –«наріжний камінь» всієї міцної будови «Упаковки». На жодній публічній платформі, а довелося друкуватися в різних

за напрямами виданнях, не працювалося

так соковито й повно, цікаво й корисно для себе, як на сторінках «Упаковки».

Вміють там не для себе, а для справи побороти богемні лінощі в інших. Дух животворить, тіло немічне!

2. Майбутнє «Упаковки» бачу сталим із жертовною відданістю справі всіх причетних до виходу на люди нових номерів журналу. Спираймося на досвід! Залучаймо молодь – майбутнє журналу!

Все буде Україна!

Олександр Гавва, д.т.н., професор НУХТ, заступник головного редактора журналу

1. Журнал «Упаковка» – це важливий етап мого життя, який дав можливість самоствердитися та самовизначитися, одержати величезний обсяг знань з упаковкознавства та досвід роботи з інформацією, розширити коло фахівців пакувальної індустрії, зокрема й міжнародного рівня, відчути відповідальність за екосистему та збалансованість продуктів харчування всього населення світу.

2. Журнал «Упаковка» повинен розвиватись як науково-інформаційний часопис міжнародного рівня. Зважаючи на те, що упаковка є елементом матеріальних перетворень, журнал має віддзеркалювати новітні технології ХХІ століття: нанотехнології, адаптроніку, сенсорну техніку, фотоніку, біоміметичні матеріали, фулерени, нейроінформатику та штучний інтелект.

Віталій Шостя, народний художник України, член-кореспондент НАМУ, професор НАОМА, член редакційної колегії журналу

1. Часопис допомагає відстежувати спробу людини збалансувати, узгодити актуальні цивілізаційні виклики з невпинним зростанням споживання на фоні глобальних екологічних загроз.

2. Оскільки сумарні зусилля багатовекторної пакувальної галузі врешті втілюються в дизайні, а саме дизайн є безпосереднім контактером зі споживачем, варто, на мій погляд, більш системно подавати матеріали такої тематики.

країнах.

5’2022 упаковка  війна

Українські пакувальники

додають до Перемоги

24 лютого повністю змінило життя українців. Багато хто пішов воювати проти росіян, інші вступили в ряди територіальної оборони для захисту українських міст та селищ, розвинувся волонтерський рух, представники якого за зібрані кошти почали постачати все необхідне для вояків та допомагати біженцям, які втратили свої оселі. Долучилися до загальної «мобілізації» й українські пакувальники. Без їхньої продукції неможливо доставити харчові продукти й напої, медикаменти та фармпрепарати, побутову продукцію і будь-яке обладнання, та й взагалі будь-що. Цього разу редакція журналу звернулася до керівників компаній «Анфол» і «Леонікс», щоб поцікавитися, як вони нині працюють, як додають до нашої загальної Перемоги, поставивши їм такі запитання:

1. Як Ви особисто і ваша компанія зустріли 24 лютого 2022 р.?

2. Які було зроблено кроки, щоб перебудувати роботу компанії в час війни?

3. Яку продукцію та для яких клієнтів виробляєте сьогодні?

4. Чого не вистачає? Яка потрібна допомога?

5. Що плануєте робити в найближчому майбутньому?

Андрій Ценделін, директор ТОВ СП «Анфол»

Наші кроки до Перемоги

1. 24 лютого, приблизно о п’ятій годині ранку, мене розбудив телефонний дзвінок від моєї старшої дочки. Від неї дізнався про вторгнення росіян на нашу землю, ракетні удари по наших містах і селах. Подзвонив на підпри-

ємство та близьким, обмінявся інформацією. Призначив нараду керівникам підприємства на восьму ранку. Паралельно намагався заспокоїти свою сім’ю. Це начебто вдавалося, поки не прогриміли два потужних вибухи. Стріляли по аеропорту. На нараді говорили, що потрібно зібрати достовірну інформацію про те, що саме трапилося, яких наслідків очікувати. Зрозуміло було тільки одне: почалася війна. Домовилися, що на цю мить треба терміново консервувати обладнання та якомога швидше відпускати працівників додому. Зрозуміло було також, що в такій ситуації далі кожен повинен діяти на свій власний розсуд. Через тиждень усім працівникам виплатили заробітну плату, а охороні підприємства,

Редакція журналу

яка залишилася на своїх робочих місцях, ще й авансом на наступний термін.

Із моменту зупинки підприємства й до початку намагань його запустити тимчасово працював склад, який, за моїм особистим розпорядженням, роздавав волонтерам, військовим частинам, воєнкоматам одноразовий посуд та упаковку для зберігання й перевезення харчових продуктів.

2. На початку березня, коли наші війська відігнали ворога від Києва, Чернігова, Миколаєва та інших міст, коли ситуація на півночі та сході країни почала стабілізуватися, зрозуміли, що в нашому регіоні вже можна починати працювати.

На роботу ми вийшли 6 березня. Фінансове становище підприємства було жахливе. Купа боргів, багато боржників, які ще не почали або тільки почали працювати і поки що були неплатоспроможні. Багато підприємств-дебіторів у таких населених пунктах, як Волноваха, Буча та інших, були заміновані, частково або повністю зруйновані. Та ще й наші диво-банки повністю припинили кредитування навіть за діючими договорами.

Довелося комплексно вирішувати задачу з багатьма невідомими: налагоджувати стосунки зі «старими»

постачальниками та замовниками, шукати нових партнерів і джерела фінансування. Головним у цій ситуації було збереження фахівців підприємства. Після початку роботи майже весь чоловічий склад «Анфолу» отримав повістки. Довелося втрутитися, і керівництво області частину фахівців залишило працювати з відтермінованими датами призову. Поступовий запуск потужностей підприємства проходив досить болюче. Не вистачало обігових коштів, працювали деякий час без заробітної платні та за особистими графіками, із мінімальною кількістю людей – за себе та за тих, хто пішов до лав ЗСУ. На сьогодні підприємство майже вийшло на необхідні потужності виробництва для нормального функціонування, але невирішених проблем ще дуже багато.

3. Асортимент продукції, яку компанія сьогодні виготовляє, майже не змінився. Змінилися обсяги замовлень на ту чи іншу продукцію. Наприклад, упаковки для цукерок замовляють значно менше в порівнянні з тим самим періодом минулого року, а упаковки для печива –навпаки.

4. Сьогодні нам не вистачає нормального фінансування банками, розширеного переліку критичного імпорту, дозволеного для ввезення. Процедура придбання імпортних запчастин до обладнання за кордоном іноді доходить до абсурду. Нарешті, потрібна поміркована співпраця воєнкоматів із керівниками підприємств, адже давно відомо, що битву виграє армія, а війну – економіка.

5. Плани і наш час – речі несумісні. Незважаючи на це, треба зміцнювати фінансовий стан компанії, сумлінно сплачуючи всі податки. Піклуватися про колектив підприємства, сім’ю, близьких та рідних людей, військових, які пішли від нас на війну з росією, – а їх у нас уже 18. І тим самим допомогти Україні якнайшвидше перемогти в цій жахливій війні.

Ігор Карпенко, директор «Леонікс»

Наші плани –тільки вперед 1. На початку був шок, несприйняття дійсності, неможливість усвідомити, що це могло статися... Це тривало приблизно тиждень, але, опанувавши почуття, наша команда повернулася до праці. Звичайно, спочатку було важко. Потрібно було зібрати інформацію про клієнтів, котрі вже теж почали працювати, побудувати алгоритм праці «під сиренами», зібрати інформацію про потреби клієнтів в упаковці.

Адже під час війни багато проєктів закрилося, і лишилися тільки ті види пакувальної продукції, що є нагальною потребою на ринку. Також багато клієнтів, які розташовані ближче до сходу, припинили свою діяльність.

2. У компанії в принципі нічого не змінилося, оскільки період пандемії навчив усіх працювати віддалено. Маєш телефон, Інтернет – працюй. Звичайно, про ділові зустрічі в такій ситуації мови йти не може.

3. На сьогодні постачаємо як плівку, так і полімерні термоформовані лотки для м’ясної, рибної, молочної та іншої продукції. Серед наших основних клієнтів – «МХП», «Київхліб», «Луцька аграрна компанія», «Глобинський м’ясокомбінат», «Юніверсал фіш компані», «Птахокомплекс «Дніпровський» та багато інших.

4.

проблема для нашої компанії зараз – це логістика. У зв’язку з великою кількістю автомашин, які використовують для перевезення гуманітарної допомоги, з’явився дефіцит автомобільного транспорту для потреб бізнесу. Відповідно ціни на перевезення продукції виросли в рази, та й не завжди можна знайти потрібний транспорт.

5. Вперед і тільки вперед. Зупинятися не можна, адже економічна криза не менш страшна, ніж війна. Будемо працювати на благо України, зміцнювати партнерські відносини з клієнтами, щоб допомогти українським збройним силам виграти цю війну.

Основна

5’2022

упаковка

 ринок

Відновлення України від наслідків війни

В Україні розроблено проєкт Плану відновлення України від наслідків війни. Серед усіх розділів плану зосередимо увагу на розділі «Екологічна безпека». Внаслідок повномасштабної війни значно ускладнилися екологічні проблеми, що існували в Україні до її початку. Під час війни виникла потреба в оцінці шкоди довкіллю від війни та витрат на його відновлення. Вже сьогодні вражають масштаби екологічних злочинів російських окупантів. Деякі екосистеми та унікальні природні об’єкти вже не підлягають відновленню. Фіксація фактів екологічної шкоди від російського вторгнення здійснюється в межах функціонування інформаційної панелі «ЕкоЗагроза» та роботи оперативного штабу при Держекоінспекції. Нині зафіксовано 330 подій, що несуть загрозу для довкілля на території України. Внаслідок війни приблизно 20 % площі всіх природоохоронних територій України перебувають у небезпеці, під загрозою знищення залишаються 17 Рамсарських об’єктів загальною площею 627,3 тис. га, приблизно 160 територій Смарагдової мережі площею 2,5 млн га та 4 біосферні заповідники. Це несе загрозу стратегічним цілям зі збереження біорізноманіття, призводить до зменшення потенціалу поглинання парникових газів, посилює процес опустелювання. Критична загроза постала перед ендемічними видами рослин і тварин, їх зникнення носитиме катастрофічні наслідки для біорізноманіття планетарного масштабу. Майже 3 млн га лісу в Україні було охоплено воєнними діями. Через війну понад 4,6 млн людей в Україні мають проблеми з доступом до питної води. 160 тис. км2 територій України забруднені вибухонебезпечними предметами. Через війну пошкоджено чи зруйновано понад 227 підприємств, заводів та фабрик, зокрема підприємств хімічної галузі. В результаті руйнування будівель утворюється велика кількість відходів, що містять озоноруйнівні речовини: утеплювальні матеріали, ізоляційна піна тощо. До речі, і до війни в Україні була критичною ситуація з відходами: через домінування в національній економіці ресурсоємних багатовідходних технологій за рік утворюється приблизно 500 млн т відходів, з яких утилізується до 25 %. Розділ «Екологічна безпека» визначає ключові виклики, можливості та обмеження, а також формулює стратегічну ціль повоєнного відновлення: чисте та безпечне довкілля. Серед ключових реформ потрібно виділити ефективне управління відходами, а серед операційних цілей – проведення аудиту збитків та

оцінювання шкоди, завданої довкіллю, введення систем розширеної відповідальності виробника за відходи упаковки, розвиток інфраструктури управління відходами. Очікується отримання вдосконаленої системи управління відходами та створення 142 об’єктів управління відходами. Верховна Рада України 20 червня 2022 р. прийняла Закон України «Про управління відходами» (реєстр. № 2207-1-д від 04.06.2020) та 21 червня 2022 р. направила його на підпис Президентові України. Він має надати старт реформі управління відходами та забезпечити організаційне впровадження Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 р. та Національного плану управління відходами до 2030 р., а також імплементацію положень Директиви ЄС № 2008/98/ЄС.

Амбітні завдання з переробки паперу та картону До 2030 р. в Європі має бути досягнутий новий амбітний рівень переробки паперу та картону – 76 %, розрахований шляхом ділення кількості використаного паперу на загальне споживання паперу та картону. Це найкращий у своєму класі результат як у всьому світі, так і в усій галузі матеріалів, оскільки папір і картон є матеріалами, які найбільше переробляються в Європі. Це зобов’язання викладено в Європейській декларації про переробку паперу на 2021–2030 рр. Документ визначає заходи для оптимізації управління папером на кожному етапі безперервного циклу переробки. Це включає низку операцій – від виробництва паперу й картону та виготовлення різної продукції з них до збирання, сортування й переробки. Кожен етап процесу є окремим промисловим сектором, у якому є певний ступінь горизонтальної інтеграції, що робить співпрацю важливою для досягнення амбітної мети переробки. Декларація передбачає виконання кількох умов із боку ЄС та місцевої влади, зокрема обмеження використання паперових відходів для відновлення енергії й забезпечення роздільного збирання паперу та картону для збереження якості матеріалу.

Маркетологи інформують...

5’2022 упаковка  ринок

Європейська рада з переробки паперу нагородила своєю відзнакою науково-дослідний проєкт, що фінансується Федеральним міністерством захисту клімату Німеччини, спрямований на оптимізацію сортування, очищення та переробки паперу, навіть якщо він змішаний з іншими побутовими або комерційними відходами. Відзнакою також нагороджений проєкт CELAB у категорії «Інформація та освіта», який є міжгалузевою ініціативою з переробки самоклейних етикеток.

Паперова промисловість Європи

Конфедерація європейської паперової промисловості (Cepi) показала поточний стан целюлозно-паперового ринку та показників галузі. Загалом целюлозно-паперова промисловість Європи продемонструвала ознаки значного відновлення в 2021 р. після падіння в 2020 р. (рис. 1): споживання паперу та картону зросло на 5,8 %, випередивши загальне відновлення ВВП єврозони. Внаслідок цих позитивних тенденцій виробництво паперу й картону зросло на 6,1 %. Операційний індекс сектора, тобто виробничі потужності паперових фабрик, досяг 90 % за рік проти 85 % у 2020 р. Зростання було зумовлене відновленням попиту як усередині країн Європи, так і в усьому світі. Експорт перевищив рівень, досягнутий у 2019 р., зафіксувавши значне зростання продажів на ринках Північної та Південної Америки. На даний час 22 % паперової продукції членів Cepi експортується. У 2021 р. країни – члени Cepi виробили загалом 90,6 млн т паперу й картону, з яких 25,5 % виробила Німеччина, 10,6 % – Італія, 9,9 % – Швеція, 9,6 % – Фінляндія, 8,1 % –Франція, 7,4 % – Іспанія, 5,8 % – Польща, 5,6 % – Австрія та 17,6 % – інші країни. Криза, пов’язана з пандемією COVID-19, також прискорила певні тенденції за останнє десятиліття. Розвиток електронної комерції зміцнив ринок паперової й картонної упаковки. Виробництво її досягло рекордного рівня у 2021 р., збільшившись на 7,5 % порівняно з 2020 р. (рис. 2).

Найбільш вражаючий приріст зафіксовано у виробництві паперових пакетів (11,6 %). Ще одним наслідком пандемії на ринках паперу став розвиток сегментів ринку гігієнічного паперу. Попит на гігієнічний папір скоротився, оскільки пік пандемії залишився позаду, але в довгостроковій перспективі він має виграти від вищих санітарних вимог. У 2021 р. відновився ринок паперу для друку після падіння у 2020 р. Завдяки значним інвестиціям в Європі зросла переробка паперу та картону, у 2021 р. вперше перевищивши 50 млн т (рис. 3). Експорт паперу для переробки скоротився на 18 % порівняно з 2020 р. Найбільшу частку в переробці склали картон та пакувальний папір. Лідером у Європі з переробки паперу та картону є Німеччина (36,1 %). Целюлозно-паперова промисловість у Європі забезпечує 179 тис. робочих місць. Її оборот становить € 95 млрд, а внесок у ВВП ЄС – € 21 млрд. Вона сильна на експортних ринках: експортується 22 % вироблених паперу та картону.

5’2022 упаковка  ринок

Переробка композитної

упаковки

Сьогодні більш ніж 140 млн т відходів полімерної упаковки щороку в усьому світі спалюються, викидаються на звалища або просто забруднюють наше середовище. Значну їх частину становить складна композитна упаковка з різних матеріалів. Така упаковка створила значні перешкоди для переробки, оскільки розділення її на матеріали різного походження є технологічно складним і, навіть якби було успішним, нестійким через потребу в неекологічних хімічних речовинах.

Компанія Saperatec GmbH з Дессау (Німеччина) розробила новаторський, розширений процес механічної переробки тонкошарових композитних матеріалів із полімерів, металу, паперу та скла. На виставці K Fair 19–26 жовтня 2022 р.

в Дюссельдорфі інженери Saperatec обговорять багатообіцяючі результати нової технології – отримання

матеріалів, подібних до первинних, і продемонструють їх спільно з відомим виробником техніки Pla.to GmbH (павільйон 9, стенд D17). Впровадження нового підходу Saperatec допоможе переробляти матеріали, які можуть замінити первинну сировину в багатьох випадках, зокрема в упаковці на основі плівки або фольги. Важливо, що цей процес не додає забрудників до перероблених полімерів, а всі хімічні речовини, що використовуються в процесі, відповідають нормам ЄС щодо контакту з харчовими продуктами. Можливості Saperatec щодо переробки композитної упаковки створюють потенціал для відокремлення та реінтеграції широкого спектра субстратів у потік упаковки. Для початку Saperatec планує зосередитися на композитних гнучких пакувальних матеріалах та тубах із бар’єрами з алюмінієвої фольги, а також на полімерах та алюмінію з картонних коробок для напоїв. Крім того, технологія Saperatec відкриває двері для майбутніх рішень щодо переробки широкого асортименту композитної упаковки, а також інших матеріалів, що поєднують полімери з металом,

склом і папером. Технологія розшарування Saperatec була широко апробована як у матеріалознавчих лабораторіях, так і в промислових пілотних середовищах.

Компанія будує свій перший завод на майданчику в Дессау (земля Саксонія-Ангальт). На ньому починаючи з 2023 р. буде перероблятися приблизно 18 тис. т відходів композитної упаковки з полімерів, алюмінію та паперу.

Сміттєспалювальні заводи в Європі Проблема побутових та виробничих відходів охопила всі країни світу. Кожна з них намагається знайти єдине правильне рішення поводження з ними. Найбільше просунулись у вирішенні цієї проблеми країни Європи, яким у цьому допомогли відомі європейські директиви. На сьогодні в країнах ЄС із більш ніж 250 млн т муніципальних відходів 47 % переробляються або компостуються, 28 % спалюванням перетворюються в теплову та електроенергію, решта 25 % захороняються.

У цьому звіті зупинимося на спалюванні відходів у Європі. Всього європейські країни мають 492 сміттєспалювальних заводи загальною потужністю 100 млн т відходів на рік. Найбільше таких заводів у Франції (121 загальною потужністю 14 млн т), далі йдуть Німеччина (96 і 27 млн т відповідно) і Велика Британія (42 та 11,5 млн т відповідно). Проте, як не дивно, найефективніше працюють сміттєспалювальні заводи Швеції (37 заводів, 0,65 млн т на 1 млн мешканців), Данії (26 і 0,62 млн т відповідно) і Швейцарії (30 і 0,53 млн т відповідно). У Франції, Німеччині та Великій Британії цей показник становить 0,22; 0,32; і 0,19 млн т відповідно. Потрібно зазначити, що п’ять країн Європи (Хорватія, Греція, Кіпр, Румунія та Мальта) на сьогодні не мають жодного сміттєспалювального заводу.

Якщо розглядати перспективу в поводженні з відходами, то країни ЄС мають до 2035 р. амбітні цілі, які пов’язують, зокрема, із впровадженням технологій замкнутого циклу, особливо у виробництві й використанні пакувальних матеріалів та упаковки. Відповідно до прогнозних розрахунків, до 2035 р. в країнах ЄС кількість муніципальних відходів становитиме 246 млн т, а комерційних та промислових (не мінералізованих) – 295 млн т. Із них на переробку та компостування піде 361 млн т відходів: 160 млн т (65 %) муніципальних і 201 млн т (68 %) комерційних та промислових. На захоронення буде спрямовано 18 млн т (7 %) муніципальних і 21 млн т (7 %) комерційних і промислових відходів. Залишається 69 млн т (28 %) муніципальних, а також 73 млн т (25 %) комерційних та промислових відходів (разом 142 млн т), які планують направити на спалення для переробки в теплову та електроенергію. На сьогодні загальна потужність сміттєспалювальних заводів складає лише 100 млн т відходів, тобто за визначені прогнозом роки потрібно подолати розрив у 42 млн т.

Нова пляшка для пива Carlsberg

Carlsberg Group оголосила про розробку та випробування нової пляшки для пива Fiber Bottle. Вона виготовлена з PEF на рослинній основі, який був розроблений компанією Avantium. Він виробляється з натуральної сировини та сумісний із системами переробки. Крім екологічних переваг, PEF є високоефективним бар’єром для пива, захищаючи його

смак і шипучість краще, ніж звичайний PET на основі викопного палива. Зовнішня оболонка пляшки з екологічно чистого деревного волокна розроблена Paboco та має ізоляційні властивості, які дають можливість зберігати пиво холоднішим довше, ніж у банках чи скляних пляшках.

Компанія Avery Dennison у партнерстві з Jindal Films розробила та впровадила матеріал для гнучкої етикетки-клапана OXYB для термоформованої упаковки, придатної для пакування багатьох харчових продуктів. Така етикетка не містить

ПВДХ, має високі бар’єрні властивості, прозора, є носієм друкованої інформації про продукцію, забезпечує легке повторне відкривання та закривання упаковки. Гнучкий клапан OXYB можна переробляти разом з упаковкою, завдяки чому мінімізуються відходи.

Гнучка етикетка-клапан OXYB

Гібридна машина для друку етикеток

Компанія Mark Andy активно впроваджує гібридні технології в друкарському обладнанні. Машина Digital Series HD забезпечує високу роздільну здатність та широку колірну гаму для цифрового друку. Головки в подвійній конфігурації забезпечують оптимальний баланс між роздільною здатністю 1200 то чок на дюйм і стабільністю машини та терміном служби використовуваних у ній компонентів. Стійкість самого друку тут також сенсаційна. Digital Series HD вирізняється тим, що компанія Mark Andy розробила та створила як флексографічні пристрої, так і струменевий модуль. Те саме стосується програмного забезпечення. Розуміння архітектури створеного рішення та можливість використання потенціалу програмного забезпечення ставлять Mark Andy в авангард постачальників такого типу рішень. Тепер клієнти зможуть отримати складні, технологічно просунуті за кольором етикетки або оздоблювальні проєкти меншим тиражем. Це збільшить кількість замовлень, у яких використовується як традиційна флексографічна техніка, так і цифровий друк.

Етикетки OptiCut™

Компанія UPM Raflatac розробила та запропонувала етикетки OptiCut для маркування розфасованих харчових продуктів. Їх відрізняє відмінна придатність до термодруку та нарізання, початкова липкість і надійне зчеплення з різними поверхнями з мінімальним накопиченням клею на ріжучому ножі порівняно зі звичайними клеями. Етикетки OptiCut забезпечують прилипання, відклеювання та повторне маркування для різноманітних підкладок у високотемпературних і вологих середовищах із високою продуктивністю на всіх основних POS-принтерах. Етикетки OptiCut ідеально підходять для маркування в холодному середовищі, навіть для заморожених попередньо упакованих продуктів.

5’2022 упаковка  матеріали

Мастила Ambersil для обладнання

Сьогодні на виробництві продуктів харчування важливими є вимоги до їх безпечності. Водночас використання сучасного обладнання для виготовлення харчових продуктів та упаковки для них потребує застосування промислових мастил. При цьому важливо, щоб мастильні засоби відповідали ISO та NSF, насамперед таким:

NSF H1 – для випадкового нетривалого прямого контакту мастила з продуктами харчування;

NSF H2 – для змащувальних засобів, які не повинні контактувати з продуктами харчування;

NSF 3H – для мастил, які можуть прямо контактувати з харчовими продуктами, наприклад, для очищення обладнання для замішування тіста, випікання печива тощо. Відповідно до структури використання, найбільше промислових мастил припадає на сектор виробництва м’ясної продукції, далі йдуть сектори молочної продукції та напоїв. Менше промислових мастил використовують у секторах громадського харчування та пекарської справи (рисунок).

Продукція компанії Ambersil має сертифікати NSF Н1, Н2, висновки СЕС, вона є безпечною для здоров’я людей і довкілля. Її використовують для догляду за обладнанням харчових виробництв. Ці мастила витримують досить високі температури, витісняють вологу, мають високий індекс в’язкості, забезпечують тривалий термін експлуатації обладнання, а синтетичні базові масла та спеціальні присадки сприяють збільшенню робочого ресурсу обладнання. Змазки Ambersil забезпечують дезінфікуючий ефект, вбивають шкідливі бактерії й патогенні мікроорганізми, не залишаючи слідів, та одночасно захищають від корозії й підвищують ефективність роботи обладнання. Серед найпопулярніших та найефективніших мастил Ambersil для обладнання харчових виробництв є: SILICONE RELEASE FG (NSF M1) та NON-SILICONE RELEASE FG (NSF H1) – антиадгезиви, які застосовуються для обладнання при виготовленні упаковки для харчових продуктів. Не залишають плям та слідів. Максимальною робочою температурою Silicone Release FG є +200 °C, а Non-Silicone Release FG – +170 °С. Основна відмінність полягає в тому, що після застосування першого можна виконувати операції з фарбування, склеювання і маркування виробів, а після другого – ні.

AMBERKLENE FG (NSF А8/С1) – сильнодіючий промисловий біоочисник/знежирювач. Інноваційна суміш розчинників без хлоро- та озоноруйнуючих речовин, спеціально розроблена для застосування в харчовій промисловості. Його використовують як знежирювач або засіб для видалення нагару з обладнання для приготування їжі, з посуду або інших поверхонь. Температура займання +40 °С.

FOOD GREASE FG (NSF H1) – багатофункціональний засіб для довгострокового змащення технологічного обладнання (підшипників, шарнірів, петель, малих передач і

10 Громадського харчування

30 М'ясної продукції

25 Молочної продукції 22 Напоїв

13 Пекарської справи Рисунок. Структура застосування мастил у різних секторах харчових виробництв, %

розсувних металевих частин), коли можливий випадковий контакт мастила з харчовими продуктами. Це нетоксичний високоефективний мастильний матеріал із гарними антикорозійними властивостями. Особливо ефективний у важкодоступних місцях, де не можна використати звичайні мастильні матеріали. Діапазон робочих температур –від –20 °C до +140 °C.

MULTI OIL FG (NSF H1) – багатоцільове напівсинтетичне мастило для обладнання харчових виробництв. Містить високоочищені лікарські масла та спеціальні добавки. Може використовуватися як гідравлічне та компресорне масло, мастило загального призначення або як легке антикорозійне покриття. В’язкість до 40 °C: ISO 32 ISO 46. Індекс в’язкості 105. Діапазон температур – від –21 °C до +170 °C.

BLUE MOULD PROTECTIVE FG (NSF H2) – безсиліконовий засіб для захисту форм, створює синє воскове покриття для видалення будь-якої вологи з поверхні для прес-форм і штампів та їх захисту під час зберігання. Серед засобів Ambersil із допусками FG є також інші мастильні засоби, доступні в аерозолях, каністрах та бочках. Детальна характеристика таких засобів та паспорти безпеки містяться на сайті https://kvota-oil.com.ua, а самі засоби є в наявності на складі компанії КВОТА, яка є офіційним представником бренду Ambersil на ринку України.

харчових виробництв

екологічного

етикетування

ми створюємо етикетки для розумного майбутнього

без використання

викопних копалин

ваш партнер у галузі

5’2022 упаковка  упаковка

Реторт-пакети для м’ясної продукції:

можливості та проблеми

Л.І. Войцехівська, к.т.н., О.В. Франко, к.т.н., С.Б. Вербицький, к.т.н., Н.М. Пацера, Інститут продовольчих ресурсів НААН, м. Київ

Перспективні щодо використання в сучасній практиці пакування харчової, зокрема м’ясної, продукції реторт-пакети виготовляють із багатошарових матеріалів. Вони мають різну конструкцію, форму та розміри і витримують умови термічної стерилізації упакованих харчових продуктів за температури понад 100 °С [1]. Назва «реторт-пакет» походить від англійських термінів «retort pouches» або «retorted pouches», тобто пакети, здатні витримати кип’ятіння в хімічній реторті.

Історичні аспекти Спочатку в реторт-пакети (рис. 1) пакували їжу для армійських та інших спеціальних пайків. Пізніше цей різновид упаковки, завдяки своїм цінним споживацьким і технологічним властивостям, проторував собі шлях і на загальний ринок харчової продукції. Ще в 1978 р. у Японії частка реторт-пакетів складала 8,7 % від усієї упаковки для консервованих харчових продуктів [2]. Японія і сьогодні є світовим лідером у виробництві продуктів у реторт-пакетах. Насамперед це варений рис, а також пасти, соуси, січене м’ясо, бобові, супи, гамбургери, стейки, фрикадельки тощо.

Інноваційні на початку 1970-х рр., реторт-пакети були призначені перш за все для заміни жерстяних банок. Маркетологи наголошували, що полімерні реторт-пакети не тільки забезпечують зберігання консервованої продукції, але й збільшують її асортимент та підвищують зручність споживання. Хоча жерстяні банки й досі становлять значну частку ринку упаковки для готової харчової продукції тривалого зберігання, реторт-пакети цілком можуть їх потіснити.

Властивості та переваги реторт-пакетів

Загалом можна констатувати, що полімерні реторт-пакети відповідають усім вимогам до консервної тари. Вони безпечні, міцні, герметичні, термостійкі, не піддаються корозії тощо. У порівнянні з металевою та скляною упаковкою ви-

користання їх більш ефективне та комерційно привабливе. Для стерилізації продукції в такому пакеті не потрібно багато часу. Після такої обробки продукти мають набагато кращі органолептичні властивості, ніж аналогічна продукція в традиційній споживчий тарі з металу або скла [3]. Використання жерстяних банок для пакування консервованої продукції обмежене. У деяких харчових продуктів після зберігання в них знижується якість. При стерилізації продукції геометрія жерстяних банок не дає змоги рівномірно обробляти їх по всій масі. Зовнішні шари продукції досягають температури стерилізації набагато раніше, ніж внутрішній їх об’єм. Таким чином, зовнішні шари продукції виявляються «занадто термообробленими». Це негативно впливає на якість харчової продукції щодо її кольору, смаку, текстури та вмісту поживних

речовин. На відміну від банок, сучасні реторт-пакети (рис. 2) допускають високі температури оброблення та швидку теплопередачу до продукції по всьому об’єму завдяки своєму плоскому профілю та тонкому матеріалові.

Завдяки зниженню теплового впливу на продукт, у реторт-пакетах можна переробляти термочутливі продукти, які не підходять для консервування, особливо з погляду високотемпературної та/або короткочасної обробки, яка оптимізує збереження їх поживних речовин та органолептичних властивостей [4–6].

До принципових переваг реторт-пакетів для пакування м’ясної продукції належать:

•прийнятна, досить низька ціна; •різноманітність видів і розмірів пакетів, продукція в які може бути упакована на одному пакувальному пристрої;

•відсутність надмірної трудомісткості виконання пакувальних операцій;

• належна рівномірність прогрівання продукції в пакеті;

• економія виробничих приміщень (95 % при зберіганні порожньої упаковки та 25 % при зберіганні готової продукції в реторт-пакетах);

•економія місця в транспортних засобах під час виконання логістичних операцій;

•можливість швидкого розігріву продукції, легкість і безпечність відкривання пакетів споживачами [1–3].

Пакувальні матеріали для реторт-пакетів

Для виготовлення реторт-пакетів використовують багатошарові пакувальні матеріали, які поєднують різні полімери та металеву фольгу. Для пакування харчових продуктів

у реторт-пакети широко використовують плівку поліетилентерефталат (ПЕТФ) / алюмінієва фольга / термостійкий поліетилен (ПЕ), у якій кожен із зазначених шарів відіграє свою роль. Зовнішній шар із ПЕТФ надає пакету жорсткості, міцності, забезпечує стабільну форму, алюмінієва фольга гарантує необхідні бар’єрні властивості, а внутрішній шар із ПЕ з термостійкими добавками, з одного боку, ізолює фольгу від упакованого продукту, з іншого – забезпечує міцність зварних швів пакета. Якщо до складу плівки долучити термостійкий двооснорієнтований поліамід, а внутрішній шар виготовити з неорієнтованого поліпропілену (кастПП), то реторт-пакет із харчовим продуктом можна нагрівати до 125 °С. Пакувальний матеріал структурою ПЕТФ / алюмінієва фольга / каст-ПП допускає нагрівання реторт-пакета до 140 °С упродовж 4 год без зміни його розмірів та властивостей. Існують також прозорі багатошарові термостійкі

матеріали, в яких замість алюмінієвої фольги використовують спеціальні плівки на основі оксиду кремнію (SiOx), вінілового спирту (EVOH), полівініліденхлориду (ПВДХ). Наприклад, такої структури: ПЕТФ/ПВДХ/ ПП або ПП/SiOx/ПП.

Технологічні аспекти пакування в реторт-пакети Якщо пакування продукції здійснюють у заздалегідь сформовані реторт-пакети (рис. 3), то цей спосіб називають FS-пакуванням (fill/seal –наповнення/замикання). Інший можливий спосіб, формування ретортпакетів із рулону з наступним заповненням і замиканням, називають FSS-пакуванням (form/fill/seal – формування/наповнення/замикання) [1]. У ході виконання технологічної операції наповнення реторт-пакетів важливо, щоб їх було наповнено продуктом до належного рівня, і щоб продукт ніколи не контактував із зоною замикання. Це не тільки зменшує потенційний ризик забруднення або надмірного ущільнення, але також дозволяє уникнути проблем у процесі термообробки продукції. Критичним дефектом є втрата герметичності реторт-пакета, а також зростання кількості мікробів у продукті, що стано-

вить потенційну загрозу для здоров’я споживачів. Ознаками таких дефектів є наявність проколів, тріщин, витоків продукту тощо. Навіть якщо істотний дефект сам не може вважатися загрозою для здоров’я людини, перед реалізацією продукції в реторт-пакеті з таким дефектом слід перевірити достатньо велику кількість пакетів. Дрібними є дефекти, що не спричиняють і не можуть спричинити порушення герметичності реторт-пакета. Такі дефекти негативно впливають лише на товарний вигляд продукції [8]. Виконуючи термічне оброблення м’ясної продукції в реторт-пакетах, слід мати на увазі наступне. Хоча приготування будь-якої м’ясної продукції практикують як удома, так і в промислових масштабах, фахівці дають різні визначення цьому процесу. Варіння – це, по суті, передача тепла, що впливає на якість і властивості м’яса та м’ясних продуктів. Передача тепла в м’ясі відбувається вкрай повільно через низьку теплопровідність. До варіння вдаються наприкінці обробки м’яса. Виокремлюють дві основні цілі приготування їжі: знищити організми, що викликають харчове отруєння та псування, і забезпечити щільну текстуру продукту за рахунок денатурації білків. Зазвичай приготування їжі відбувається за внутрішньої температури 65–80 °C. Для досягнення високих смакових якостей необхідні знання оптимальної комбінації температури та часу. Варіння має бажаний вплив на одні властивості м’яса і небажаний – на інші. Цей процес спричиняє фізико-хімічні зміни, що призводять до зміни якості м’яса. Якість кінцевого продукту залежить від внутрішньої температури, швидкості й режиму нагрівання. Вміст вологи у м’ясі грає життєво важливу роль щодо визначання його якості. Наявність води полегшує проникнення тепла завдяки покращенню теплопровідності. Вода також сприяє розвитку ніжності й соковитості приготованого м’яса за рахунок гідролізу сполучної тканини. Вибір способу приготування м’яса та м’ясних продуктів має першорядне значення для збереження загальних смакових властивостей, харчової

Рис. 2. Зразки сучасних реторт-пакетів

цінності та мікробіологічної якості продукту [9].

Слід зазначити, що м’ясна продукція в реторт-пакетах не є масовою на українському ринку. Лише деякі виробники вдаються до випуску такої, досі незвичної для вітчизняних виробників, продукції. Зазвичай віддають перевагу популярним готовим стравам комбінованого м’ясорослинного складу, випускаючи м’ясні консерви з додаванням круп та овочів, наприклад «Каша рисова зі свининою», «Каша ячна з м’ясом курки», «Квасоля з овочами та яловичиною». Ці консерви мають збалансований склад, високу поживну цінність і добрі смакові властивості. Процес стерилізації подібної продукції в реторт-пакетах номінальною місткістю

250 г продукту здійснюють в автоклавах за температури 120 °С і тиску 0,22-0,25 МПа протягом 80 хв, у тому числі 20 хв – підвищення температури в автоклаві, 40 хв – стерилізація, 20 хв – охолодження [7].

Підсумовуючи цей короткий огляд, можна зазначити, що в умовах, коли забезпечення надійності, технологічності та економічності пакування харчової продукції, зокрема м’ясної, набуває все більшого значення – як у сенсі харчової безпеки, так і для ресурсозбереження, реторт-пакети за своєю суттю відповідають цим тенденціям і мають величезні перспективи. Цей сучасний спосіб пакування м’ясної продукції знайде своїх прихильників і серед виробників, і серед вітчизняних споживачів м’ясної продукції.

Література

1. Кривошей В.М. Реторт-пакети чи банки з жерсті. Що обрати? // Упаковка. 2015. № 1. С. 41–45.

2. Lampi R.A. Retort pouch: the development of a basic packaging concept in today’ high technology era // Journal of Food Process Engineering. 1980. № 4 (1). P. 1–18. URL : http://doi.org /10.11/j.1745-4530.1980.tb024.x

3. Франко О.В., Войцехівська Л.І., Вербицький С.Б., Гавриленко А.В. Перспективи використання м’яких паковань у технології виробництва готових страв на м’ясній основі. Ре-

Рис. 3. Схема FS-пакування продукції в реторт-пакети: розкриття пакета (1), наповнення твердими інгредієнтами (2), наповнення рідкими інгредієнтами (3), охолодження термошва (4), подавання до автоклава (5), секція термічного замикання (6), секція видалення повітря (7), секція наповнення (8), вузол подавання пакетів (9) [7]

сурсо- та енергоощадні технології виробництва і пакування харчової продукції – основні засади її конкурентоздатності: Матеріали ІХ Міжнародної спеціалізованої наук.-практ. конф., 10 грудня 2020 р. Київ : НУХТ, 2020. С. 55–57.

4. Am zquita A., Almonacid S. Modelling Heat Transfer in Thermal Processing: Retort Pouches // Engineering Aspects of Thermal Food Processing. Florida : CRC Press, 2009. Pp. 249–269.

5. Robertson G. Food Packaging. Principles and Practice. Florida : CRC Press, 2013. 736 p.

6. Parsons R. The role of plastic packaging in transforming food retailing // British Food Journal. 2022. № 124 (4). Pp. 1285–1300. URL : https://doi.org /10.1108/BFJ-04-2021-0407

7. Рошко Е. Упакуйте все меню! Пакеты, допускаемые к стерилизации вместе с пищевыми продуктами // Пакет. 2004. № 6.

8. Bed n Ruiz C. Aplicaci n del sistema de peligros y puntos cr ticos de control (HACCP) en las l neas de procesamiento de la empresa olimar bajo metodolog a Instituto Nacional de Pesca (Tesis de Grado de Magister en Ciencia y Tecnolog a de Alimentos). Manta, 2007. 145 p.

9. Mandal P.K. Thermal Processing of Meat // Technology of Muscle Foods. New Delhi : Studium Press Ltd., 2011. Pp. 285–321.

Реторт-пакети для м’ясної продукції: можливості та проблеми Л.І. Войцехівська, к.т.н., О.В. Франко, к.т.н., С.Б. Вербицький, к.т.н., Н.М. Пацера Описано історію виникнення й сучасний стан паковання м’ясної продукції до гнучких багатошарових реторт-пакетів, які, за своїми властивостями, допускають стерилізацію, прийнятну для виготовлення консервів. Зазначено комбінацію шарів поліпропілен + алюмінієва фольга + поліестер та інші застосовувані плівкові матеріали реторт-пакетів. Охарактеризовано особливості безпечного пакування продукції до реторт-пакетів, а також їх термічного оброблення.

Ключові слова: реторт-пакет; мясна продукція; упаковка.

The use of retort pouches for packaging in the meat industry: opportunities and challenges

L.I. Voitsekhivska, Ph.D., Engineering, O.V. Franko, Ph.D., Engineering, S.B. Verbytskyi, Ph.D., Engineering, N.M. Patsera The history of the origin and the current state of the packaging of meat products for flexible multilayer retort pouches, which, by their properties, allow sterilization acceptable for the manufacture of conserved foods, are described. The combination of polypropylene layers + aluminum foil + polyester and other used film materials of retort bags are indicated. The features of safe packaging of products into retort pouches, as well as their heat treatment, are characterized.

Keywords: retort-pouche; meat products; package.

5’2022 упаковка  упаковка

Упаковка з усіх континентів

Пляшка майбутнього

L’Oréal оголосила про розробку першої пляшки для косметичних препаратів, яка виготовлена з ПЕТФ, повністю переробленого з використанням ферментативної технології Carbios. Перевага цієї технології в тому, що вона підходить для всіх типів ПЕТФ (прозорого, кольорового, непрозорого та багатошарового) і робить цей полімер нескінченно придатним для переробки.

Ковпачок Tower Flip-Top Closs

Компанія Aptar Food + Beverage представила новий ковпачок Tower Flip-Top Closs . На відміну від традиційних, у ньому закладено інноваційний дизайн із відкидним верхом. Це дає змогу споживачеві відкривати упаковку, не торкаючись продукту та не споглядаючи його залишки. Ковпачок призначений для дозування меду, кетчупу, сиропів, гострих соусів тощо. Це рішення було розроблене з використанням технології SimpliSqueeze® для створення контрольованого дозування, що забезпечує підвищену зручність, легке відділення продукту та гігієну для споживачів.

Багаторазовий контейнер для серветок

Американська компанія Berry Global розробила герметичний контейнер об’ємом 5,3 л для вологих серветок для французької компанії Hitam. Він виготовлений із мономатеріалу та є багаторазовим.

Конструкція ковпачка в кришці контейнера забезпечує його герметичність, тому серветки залишаються вологими, свіжими й корисними довше, ніж у попередній упаковці.

Замінити порожню котушку з 1000 серветок на нову дуже просто. Крім того, кожен такий контейнер вміщує більше серветок, ніж попередня упаковка.

Нова коробка Ariel ECOCLIC®

Компанія P&G Fabric Care Europe розробила нову картонну упаковку Ariel ECOCLIC® для своїх пральних засобів. Матеріал коробки містить 70 % перероблених волокон та первинний картон із деревини, сертифікованої FSC. Такий склад забезпечує міцність і вологостійкі властивості. Якби всі користувачі Ariel Pods® у Європі перейшли на нову картонну коробку ECOCLIC®, щороку можна було б економити до 6500 т полімеру. Упаковка також повністю переробляється разом з іншими відходами паперу. Коробка ECOCLIC® безпечна для дітей і зручна для дорослих, особливо для людей із вадами суглобів та зору. Вона має тактильний рельєфний маркер у формі пральної машини на зовнішньому боці. На коробці розміщено QR-код за технологією NaviLens, який запускає аудіоопис продукту, а також важливу інформацію про використання та дозування, допомагаючи споживачам із вадами зору використовувати продукт.

Паперовий пакет з віконцем Mondi у співпраці з Fiorini International розробили та виготовили паперовий пакет із віконцем для макаронних виробів преміумкласу. Це нове рішення забезпечить щорічну економію 20 т полімерного матеріалу. Пакет має велике вікно з прозорої целюлозної плівки, яка не тільки дає змогу споживачеві бачити його вміст, але й придатна до переробки та біорозкладання. Паперовий пакет також можна переробляти, він має такі самі захисні властивості, як і попередня полімерна упаковка. Макарони мають той самий термін придатності та безпечні для транспортування. Нова система закривання використовує спеціальний клей-розплав, безпечний при контакті з харчовими продуктами.

Паперова пляшка для джину Компанія Greenall’s почала випускати лондонський сухий джин у форматі паперової пляшки місткістю 700 мл. Така пляшка на 94 % виготовлена з переробленого картону, у п’ять разів легша за звичайну скляну пляшку, залишає в шість разів нижчий вуглецевий слід та в чотири рази – водний. Greenall’s об’єдналася з організацією із захисту клімату Ecologi, щоб на кожну паперову пляшку джину та на кожні 10 джин-тоніків Greenall’s, придбаних у магазинах, було висаджено одне дерево.

5’2022 упаковка  екологія

Переробляємо чи спалюємо?

Ознайомлення з роботою сміттєспалювального заводу PreZero Zielona Energia в Познані наштовхнуло мене на потребу ще раз обговорити на сторінках журналу шляхи, якими сьогодні європейські країни вирішують проблеми управління відходами упаковки. Яким шляхом піде Україна? Зважаючи на те, що нарешті в Україні прийнято Закон «Про управління відходами», а на черзі – прийняття Закону «Про упаковку та відходи упаковки». А ще перед Україною з’явилася можливість стати членом Європейського Союзу, в країнах якого вже давно знайшли ефективні методи вирішення цієї проблеми. Усе це вимагає активних дій і в Україні. Для обговорення теми – як у нашій державі вирішувати проблему відходів упаковки –я запросив Володимира Слабого, голову виконавчого комітету УКРПЕК, одного з поінформованих фахівців із цих питань.

Валерій Кривошей, к.х.н.

ня. Дивуюсь, коли бачу, як по Києву почали з’являтися великі круглі контейнери, на яких написано «Змішані відходи», і мешканці кидають туди все підряд. Після цього їх можна відправити тільки на захоронення або на спалювання.

– А коли Ви вперше стикнулися з проблемою відходів упаковки?

– Спочатку, можливо, незвичне питання до Вас, Володимире. Як Ви особисто сприймаєте відходи упаковки як споживач і як професіонал?

– Думаю, це філософське питання… Я про них думаю комплексно. Я усвідомлюю ті загрози, які відходи упаковки створюють для споживачів, навколишнього середовища. З іншого боку, я знаю, що потрібно робити, щоб вони менше завдавали шкоди довкіллю. Як споживач я не бачу, куди покласти розподілені вдома відходи за видами упаковки, але як професіонал знаю, як організувати їх роздільне збирання для подальшого відновлен-

– У 1999 р., коли було ухвалено відомі постанови Кабміну про сплату своєрідного податку від загального обсягу перевезеної продукції в упаковці, а потім – від обсягу тієї упаковки. Тоді було створено коаліцію УКРПЕК з метою врегулювати проблему відходів упаковки так, як це було в європейських країнах, щоб можна було запровадити систему їх роздільного збирання та відновлення в нас, в Україні. А я почав працювати в ній керівником. Відтоді й займаюся цими питаннями.

– Які способи управління відходами упаковки для Вас є пріоритетними?

– Для мене на першому місці – їх роздільне збирання, потім сортування і передача на відновлювальні підприємства. Такий пріоритет існує в багатьох країнах, і, до речі, саме на

його основі «працює» пілотний проєкт у Вишгороді. Сьогодні існує певна ієрархія в поводженні з відходами упаковки. Спочатку – превентивні заходи для зменшення кількості відходів за рахунок розробки нових пакувальних матеріалів та упаковки. Це саме той ступінь, який мотивується й підтримується в ЄС. Далі –повторне використання, рециклінг, відновлення. Тут цілий комплекс: зібрати відходи упаковки, відсортувати, повторно використати, переробити на сировину, компостувати, спалити чи захоронити. В Європі за всіма цими напрямами здійснюється відповідний контроль або встановлюються певні нормативні показники у відсотках і терміни їх виконання.

– Чи можна такі підходи застосувати в нас, в Україні?

– У рамковому Законі України «Про управління відходами», прийнятому недавно, вперше цю ієрархію закріплено. Тепер потрібно працювати, щоб із користю для суспільства використовувати відходи упаковки та не доводити їх до спалювання чи захоронення на звалищах. Саме для цього й треба використовувати роздільне збирання відходів, а також запровадити систему розширеної відповідальності виробника. А ще потрібно прийняти Закон «Про упаковку та відходи упаковки», в якому

мають бути встановлені всі умови функціонування такої системи. Я є оптимістом і вважаю, що найближчим часом ми отримаємо такий довгоочікуваний закон.

– Спитаю Вас, Володимире, як фахівця: від якої упаковки, на Вашу думку, можна відмовитися? Чи вся вона має право на життя?

– Не потрібно відмовлятися. І це не тільки моя думка. Сьогодні перед усіма компаніями в Європі поставлено завдання, щоб після 2025 р. вся упаковка, яка надходить на ринок, була придатною до рециклінгу, а до 2030 р., відповідно до встановлених законодавством ЄС цільових показників, мінімум 70 % від маси відходів упаковки на ринку має бути рецикльовано. Це досить високий показник, але життя вимагає саме такого підходу. На українському ринку, як відомо, є упаковка, відходи якої важко переробити. Це, наприклад, пакети дой-пак із багатошарових полімерних матеріалів для кетчупів, технології рециклінгу відходів яких поки що в Україні не існує. Для досягнення вказаних показників можна йти різними шляхами: розробити технології та обладнання для рециклінгу таких відходів чи замінити пакувальний матеріал в упаковці. І вже існують такі розробки. Наприклад, полімерні мономатеріали, які мають такі самі бар’єрні та інші властивості й можуть замінити існуючі пакувальні матеріали. Є й інші розробки вчених.

– Будемо реалістами. Завжди після сортування залишаються відходи упаковки, які можна лише спалити й отримати теплову та електричну енергію. І таких заводів на сьогодні в Європі – 492. В Україні було чотири сміттєспалювальних заводи. Зараз залишився один. Чому, на Вашу думку, так сталося?

– Тут різні є причини. В тих регіонах (Кам’янське, Лозова), де вони розташовані, була загалом досить висока концентрація небезпечних речовин у повітрі. Додавали шкідливих викидів і ці заводи. Тому і населення, і екологи, і місцева влада були проти їх існування. До того ж технології спалювання на них були застарілі. Вони приносили більше шкоди, ніж допомагали прибрати відходи.

Завод у Києві має потужність спалювання 250 тис. т відходів на рік. Останнім часом завод кілька разів змінював власників. Кожен із них оголошував про його реконструкцію для покращення екологічних показників роботи, але так нічого і не зробив. Тому ми фактично маємо в столиці сміттєспалювальний завод, який забруднює повітря, особливо для мешканців довколишніх будинків, вікна в яких майже весь час зачинені, бо нема чим дихати.

В Європі на таких сміттєспалювальних заводах використовуються спеціальні технології та обладнання, які забезпечують необхідне очищення викидів від шкідливих речовин. Там відокремлюють всі залишки (метали, щебінь різних фракцій, пил) при спалюванні відходів та жорстко контролюють дотримання екологічних норм. Усе це тримає такі заводи в режимі постійного вдосконалення.

– Так що ж усе-таки робити з «хвостами», які залишаються після сортування відходів упаковки?

– Звичайно, потрібно думати, що з ними робити: спалювати чи захороняти. Проте тут теж треба зрозуміти. В європейському законодавстві спалювання відходів дозволяється, але кожен вид відходів має свої показники спалювання. Якщо це полімерні відходи, то це буде одна технологія, для якої розроблено спалювальні

Лінія сортування відходів упаковки

Сміттєспалювальний завод (фото з відкритих джерел)

установки з найменшим забрудненням довкілля. Так само і для інших відходів. Потрібна своєрідна спеціалізація, а не так, як ми звикли: на одному заводі спалюємо всі відходи підряд.

У прийнятому рамковому законі є дві статті про спалювання відходів.

Коли готували цей закон, відбувалася жорстка суперечка між екологами

й зацікавленими в будівництві таких заводів. І можете собі уявити, що головною темою дискусії була температура спалювання. Для більшменш нормальної роботи сміттєспалювального заводу потрібно тримати температуру спалювання відходів у межах 1100–1200 °С. За це стояли екологи. Чиновники пропонували записати в закон 850 °С, бо головною для них була вартість заводу. А з такою температурою технологія та обладнання коштують дешевше. Технологія, яка передбачає спалювання відходів при 1100–1200 °С, дорожча, але вона більш екологічна. Деякі небезпечні речовини при цьому спалюються й не потрапляють у навколишнє середовище. Але в законі все-таки обійшли це питання і не встановили температуру спалювання. На жаль, у прийнятому законі є й деякі інші негаразди. Наприклад, можливість покладання всіх витрат на будівництво сміттєспалювальних заводів на плечі населення (включення цих затрат до тарифів), введення поняття «змішані відходи», завдяки чому можуть бути значні труднощі в організації роздільного збирання відходів упаковки.

– Володимире, а чи не розглядали в межах заходів для відбудови України після перемоги можливість побудови заводів із сортування чи спалювання відходів?

– Гарне питання. Дійсно, ми від бізнесу направили пропозиції стосовно вирішення проблеми з відходами, у тому числі відходами упаковки, у межах розділу «Екологічна безпека» Плану відновлення України після перемоги. Там є і про 36 сміттєпереробних заводів, які потрібно буде побудувати, про закупівлю великої кількості машин для перевезення сміття, контейнерів, іншого обладнання. Вже були деякі обговорення, навіть презентація їх у європейському середовищі, але поки жодних практичних дій. Сьогодні важко щось передбачати. Багато підприємств зруйновано, деякі призупинили свою діяльність. Зараз навіть важко точно визначити, скільки упаковки на ринку: одні підприємства зупинилися й не працюють, інші працюють не на певну потужність. До війни ми вперше визначили, скільки упаковки та якої в Україні використовують, скільки імпортують та експортують. Але то був експертний аналіз, який ми робили за результатами дослідження за допомогою Європейської комісії. Тому ми знаємо, що в нас було до війни. Після перемоги потрібно досконально вивчити та визначити кількість упаковки, яку ми використовуємо, скільки нам її потрібно, де її брати. На цій основі складати плани відбудови української пакувальної індустрії та одночасно вирішувати питання, що робити з відходами упаковки.

– Чотири роки тому у Вишгороді було розпочато пілотний проєкт із роздільного збирання відходів упаковки на основі розширеної відповідальності виробника. Чи може він слугувати прообразом загальноукраїнської системи поводження з відходами упаковки?

– Саме для цього ми його й починали. Як результат, у 2018–2021 рр. у межах цього проєкту було роздільно зібрано та відправлено на сортування 1869 т відходів упаковки. Пілотний проєкт у Вишгороді – це проєкт для невеличкого конкретного міста. Наразі ми завершуємо створення Організації розширеної відповідальності виробника, засновниками якої стали 11 великих компаній, виробників продукції в упаковці. Після цього можна говорити про перші паростки європейської системи поводження з відходами упаковки у нас, в Україні.

– Володимире, дякую Вам за цю змістовну розмову стосовно такої важливої для нашої країни теми, як поводження з відходами упаковки. Я впевнений, що нарешті в Україні відходи упаковки, така важлива сировина для багатьох підприємств, будуть роздільно збиратися, сортуватися, повторно використовуватися, перероблятися, компостуватися, а деякі й спалюватися, але з використанням сучасних технологій та обладнання за системами, які давно показали свою ефективність. А саме – на основі розширеної відповідальності виробника. Бажаю Вам і всім, хто поруч із Вами, успіху на цьому шляху.

5’2022 упаковка  екологія

Переробка відходів

без відходів

Перебуваючи в Польщі, представники Клубу пакувальників отримали запрошення відвідати сміттєспалювальний завод PreZero в Познані. І от ми на заводі. Перше, що привернуло увагу, – це неймовірна чистота і відсутність характерного для сміття запаху. А коли зайшли до будівлі, то прочитали: «Nowe myslenie dla czystego jutra» («Нове мислення для чистого завтра»). Тут нас зустрів Шимон Цегельський, директор PreZero Zielona Energia, з яким ми поговорили про історію створення та діяльність підприємства, про нинішню ситуацію в Польщі та інших країнах Європи у сфері переробки твердих побутових відходів. Залишаючи PreZero Zielona Energia, ми були на 100 % впевнені, що вони хочуть чистого завтра.

Валерій Кривошей, к.х.н.

– Шимоне, якою була основна мета створення сміттєспалювального заводу в Познані?

– Основною метою PreZero Zielona Energia була реалізація проєкту (проєктування, будівництво, фінансування та експлуатація) створення заводу термічної обробки побутових відходів у Познані. Компанія на 100 % належить PreZero Group, яка займається переробкою відходів та послугами з охорони довкілля. Варто також додати, що це був перший проєкт, реалізований у рамках державно-приватного партнерства за кредити польських банків, кошти приватних власників та Європейського Союзу в межах програми «Інфраструктура та довкілля 2007–2013».

– Які основні завдання стоять перед PreZero Zielona Energia?

– Після збирання та сортування комунальних відходів залишаються такі, що не придатні до переробки. Щоб не викидати їх на сміттєзвалища, краще ці відходи спалити та отримати теплову та електричну енергію. В Польщі вже працюють вісім сміттєспалювальних заводів, які щорічно переробляють близько 1050 тис. т таких відходів. Ще кілька заводів такого типу будуються. До речі, в Європі працюють 492 таких заводи, і вони щороку спалюють приблизно 100 млн т відходів. Наш завод почав працювати в 2016 р. і має потужність переробки 210 тис. т змішаних комунальних відходів на рік. Щодоби завод приймає приблизно 150 автомашин, які привозять непридатні до переробки побутові відходи з

Познані та восьми найближчих районів. Тут вони спалюються, а ми отримуємо теплову та електричну енергію, яку передаємо в місто Познань.

– Скажіть кілька слів про сам технологічний цикл спалювання відходів на заводі.

– Кожна машина зі сміттям зважується та реєструється. Потім воно через шість воріт вивантажується в сміттєвий бункер, місткості якого вистачає для зберігання відходів, що надходять протягом тижня завезень. Із бункера сміття через решітку подається безпосередньо в піч для спалю-

вання. Температура в печі становить приблизно 1000 °С, а процес горіння контролюється. Тепло нагріває воду в котлі, який інтегрований в колосникові грати, і перетворює воду на пару. Водяна пара передається на турбіну, яка приводить у дію генератор. Отримана електроенергія живить національну електромережу. Пар після турбіни використовується для отримання теплової енергії, яка надходить у муніципальну теплову мережу.

– Але ж у процесі горіння сміття утворюються шлаки, гази, пил. Як щодо них? – Ви праві. Хоча ми і спалюємо побутові відходи, проте і в нас утворюються відходи у вигляді шлаків, пилу та газів. Проте ми намагаємося працювати без відходів. Із шлаку виділяємо чорні й кольорові метали. А все, що залишилося, відправляємо будівельникам, які використовують ці залишки як синтетичний наповнювач у бетонних сумішах. Пил від очищення димових газів використовують для заповнення порожніх виробок у марганцевих і калійних соляних шахтах. Отже, хоча основна наша «сировина» – це побутові відходи, наше виробництво є безвідходним.

5’2022 упаковка  екологія

– Шимоне, і все-таки, який екологічний стан навколо підприємства? Чи не шкодить завод довкіллю та чи впливає на екологію?

– По-перше, контролюються та оптимізуються всі технологічні параметри. По-друге, саме забруднення – і так незначне через використання найкращих технічних рішень – зменшується завдяки дотриманню стабільного технологічного процесу та за рахунок інноваційних рішень. По-третє, у нас є система очищення димових газів, і ми контролюємо їх викиди датчиками на димоходах. Загалом очищення цих газів є багатоетапним процесом, який має вирішальне значення для загальної системи. Наша система видаляє пил із димових газів за допомогою активованого вугілля та рукавних фільтрів і гарантує дотримання суворих екологічних стандартів, забезпечуючи ефективність очищення 99 %.

– Коли ми входили й виходили із зони розвантажувального

залу, було дуже важко відкрити двері. Чому так?

– Це зовсім не стосується незручностей для наших гостей, навпаки, ми дбаємо про них. Ми створюємо в розванта-

жувальному залі невеликий вакуум, завдяки чому всі наші вхідні двері щільно закриті, і запахи, які супроводжують

зібрані відходи, не мають шансу вийти назовні. Саме тому в приміщеннях взагалі відсутні неприємні запахи від сміття, хоча його переробка є нашою основною діяльністю.

– І наостанок, Шимоне, які плани компанії на майбутнє?

– Наш сміттєспалювальний завод розрахований на 25 років безперервної роботи. Ми задоволені, що своєю працею покращуємо екологічний стан нашого регіону. Наші плани на майбутнє – робити це ще ефективніше. А для цього ми будемо використовувати новітні інновації, зменшувати витрати, забезпечуючи регіон теплом та електроенергією. Одним словом, ми послідовно реалізуємо нашу місію, яка полягає в новому мисленні для чистого завтра!

– Шимоне, дякуємо за нашу зустріч, за можливість на власні очі побачити сучасне виробництво зі спалювання відходів, за відверту розмову про проблеми поводження з побутовими відходами і можливі шляхи їх вирішення. Бажаємо вам особисто і всьому колективу PreZero Zielona Energia подальших успіхів у переробці відходів без відходів.

Переробка відходів та вуглецева нейтральність

(революційні кроки Dow)

О.М. Александров, Dow, м. Київ

Наслідки зміни клімату – від лісових пожеж в Австралії до повеней у Німеччині – наростають із дедалі більшою інтенсивністю. Лише 9 % відходів полімерних виробів, коли-небудь виготовлених у всьому світі, було перероблено, а майже 80 % їх потрапило на звалища або просто будь-куди в довкілля. Це твереза статистика. І компанія Dow прискорює свої зусилля щодо захисту клімату, розвитку циркулярної економіки й підвищення безпеки та стійкості матеріалів, які виробляє. Свій шлях до сталого розвитку компанія почала понад 25 років тому і відтоді досягла значних успіхів, особливо в скороченні викидів вуглецю. Але ми повинні йти набагато далі й набагато швидше. Як один із провідних виробників полімерів, демонструючи пристрасть до екологічної стійкості, компанія Dow активно працює над тим, щоб уся її продукція була придатна до переробки. Для цього потрібно розробляти такий дизайн упаковки, щоб усю упаковку, розміщену на полицях магазинів, можна було повністю переробити, зберігаючи при цьому ті самі рівні безпеки, захисту й функціональності. Потрібно гармонізувати інфраструктуру збирання та сортування відходів упаковки, запровадити чітке маркування упаковки для кращого розуміння споживачами своїх обов’язків.

Способи переробки полімерних відходів Існує кілька способів переробки відходів полімерних виробів, зокрема різних видів полімерної упаковки. Найвідоміші серед них – механічна та хімічна переробки. Сьогодні найбільше використовується механічна переробка: саме так у Європі переробляється понад 99 % відходів різноманітних полімерних відходів. За такою технологією відходи полімерних виробів збираються, сортуються і переробляються у вторинні продукти без істотної зміни структури матеріалу. Відходи сортуються за видом полімеру, з якого вони були виготовлені, промиваються, дробляться та перероблюються на екструзійних машинах у гранули. Такі перероблені гранули використовують для виробництва різноманітної побутової продукції, у будівництві доріг та при виготовленні різних будівельних матеріалів. Однак цей спосіб має певні обмеження. Перероблені гранули не можна використовувати при виробництві упаковки для харчових продуктів через проблеми з їх забрудненням та суворими вимогами до такої упаковки. Цей спосіб переробки також погіршує властивості полімерних гранул із кожним циклом переробки. Тим самим зменшується можливість їх широкого повторного застосування.

Хімічна переробка відходів полімерних виробів – це процес розщеплення полімерів на їх основні складові частини: мономери та інші хімічні сполуки, які у вигляді рідкої або газової вторинної сировини можна використати для виготовлення первинних полімерів. Цей спосіб дозволяє

переробити набагато ширший спектр відходів різних видів полімерів, серед яких гнучкі полімерні плівки, які зазвичай важко переробляти. Значна частина таких відходів у даний час, на жаль, перевозять на звалища або спалюють. Перевага хімічного способу переробки полімерних відходів перед

5’2022 упаковка  екологія

механічним полягає в можливості переробляти полімерні відходи нескінченну кількість разів.

Ці два способи переробки полімерних відходів доповнюють один одного. Тому, щоб реально покращити показники переробки по всій Європі, потрібно продовжувати впроваджувати інновації та інвестувати в розвиток обох способів. При цьому хімічний спосіб переробки матиме вирішальне значення для досягнення як юридичного зобов’язання ЄС збільшити переробку відходів полімерної упаковки до 55 % до 2030 р., так і добровільного зобов’язання Dow в межах Циркулярного полімерного альянсу ЄС щодо 100 тис. т перероблених полімерних відходів для європейських клієнтів до 2025 р. Це дасть можливість збільшити асортимент полімерів, які можна переробляти та вторинну сировину з яких можна використовувати для виготовлення упаковки для харчових продуктів.

Переробка полімерних відходів за технологією HydroPRS™

Компанія Mura Technology розробила унікальний гідротермальний процес переробки полімерних відходів HydroPRS™. Він передбачає розщеплення полімерних відходів за допомогою води у вигляді надкритичної пари. Пара діє як молекулярні ножиці, розрізаючи вуглеводневі зв’язки з довшим ланцюгом у полімерах для

отримання цінних хімічних речовин, з яких спочатку і були виготовлені різні полімери. Dow планує використовувати ці хімічні речовини та масла для розробки нових первинних полімерів, які можуть повторно циркулювати в глобальних ланцюжках поставок. За такого варіанту немає обмежень щодо кількості разів переробки, і це допоможе створити справді циркулярну економіку для полімерів. Цей процес має потенціал для усунення одноразового використання полімерів, створюючи цінність, а не відходи. І не буде перебільшенням сказати, що такий спосіб переробки полімерних відходів є дійсно революційним.

Перша у світі установка з використанням HydroPRS™ буде встановлена на заводі в Тіссайді (Велика Британія), причому перша лінія, як очікується, запрацює вже цього року. Після встановлення всіх чотирьох запланованих ліній завод зможе переробляти 80 тис. т полімерних відходів на рік. Для клієнтів Dow і власників брендів це означає, що, активно розвиваючи ряд комерційних партнерств, можна вже у 2022 р. побачити на полицях магазинів продукцію в упаковці, яка виготовлена з полімерів, сировина для виробництва яких отримана з таких установок. Dow разом з Mura Technology також прагне використати синтетичні масла, вироблені за цим процесом, на ряді додаткових європейських проєктів, які зараз розробляє Mura Technology

на чотирьох нових майданчиках у США, чотирьох – у Німеччині та, за планами, в Азії, оскільки компанія прискорює глобальне розгортання технологій HydroPRS™. Потенціал для того, щоб таке партнерство дало реальні результати, є величезним. Слід зазначити, що викиди CO2 при використанні хімічного способу переробки полімерних відходів або за технологією HydroPRS™ поки що вищі, ніж при механічному способі або первинному виробництві полімерів. Водночас вони нижчі, ніж при спалюванні полімерних відходів. Ці технології кращі, ніж захоронення або спалювання відходів, оскільки їх використання гарантує, що полімерні матеріали залишаються в циклічній економіці. Очікується, що ці вдосконалені процеси переробки будуть заощаджувати приблизно 1,5 т CO2 на кожній тонні перероблених відходів полімерів у порівнянні зі спалюванням. Зрештою, надання відходам другого життя є більш ефективним за викидом вуглецю, ніж їх спалювання. Це також відповідає планам із заборони викидання відходів полімерної упаковки на звалища, які Dow готується досягти в Європі раніше, ніж за поточним графіком до 2035 р. Разом з тим Dow планує змінити ставлення суспільства та бізнесу до полімерних матеріалів. Вони є цінним ресурсом, і його потрібно зберегти в циклічній економіці.

Вуглецева нейтральність

як план Dow

До 2030 р. Dow планує скоротити щорічні викиди вуглецю на 5 млн т порівняно з базовим показником 2020 р. А до 2050 р. Dow взагалі має намір стати вуглецево нейтральною компанією. У межах такого плану дій Dow прагне впроваджувати та просувати технології для виробництва продукції, використовуючи менше ресурсів. Із 2005 р. в компанії загальні викиди парникових газів скорочено на 15 %. На сьогодні Dow входить у топ покупців чистої енергії в хімічній промисловості та в топ-20 у світі. Флагманський завод у Тернезені (Нідерланди) є фантастичним прикладом інновацій щодо скорочення викидів CO2 більш ніж на 40 % до 2030 р. і до досягнення чистого нейтралітету щодо CO2 до 2050 р. Перший етап передбачає будівництво заводу з виробництва чистого водню, де побічні продукти з основних виробничих процесів будуть перетворюватися у водень і СО2. Водень може бути використаний як паливо без викидів у виробничому процесі, а CO2 буде вловлюватися та зберігатися або повторно використовуватися, де це можливо, поки не буде розроблено альтернативні технології. Очікується, що запуск водневого заводу в 2026 р. дасть змогу Dow в Тернезені скоротити викиди CO2 приблизно на 1,4 млн т на рік. Ця кількість є еквівалентом того,

щоб щороку виводити з доріг понад 300 тис. автомобілів. Проєкт не лише прискорить шлях компанії до декарбонізації, але й принесе важливі економічні вигоди, створивши життєво важливі робочі місця. Очікується, що будівництво нового водневого заводу та пов’язаної з ним інфраструктури створить від 3500 до 4000 інженерних та будівельних робочих місць протягом трьох років, а також від 400 до 500 постійних робочих місць у Dow та пов’язаних із компанією постачальників послуг.

Dow також оголосила про плани побудувати перший у світі інтегрований завод з виробництва етилену з нульовим рівнем викидів вуглецю. Проєкт більш ніж потроїть потужності компанії з етилену та поліетилену в Альберті (Канада). Це дасть змогу декарбонізувати приблизно 20 % світових потужностей Dow з етилену, одночасно збільшивши постачання поліетилену приблизно на 15 % і задовольняючи зростання потреб клієнтів і власників брендів, які прагнуть знизити вуглецевий слід своєї продукції. Зараз Dow виробляє продукцію на 29 заводах, які повністю або частково працюють на відновлюваній енергії. Очікується, що використання такої електроенергії зменшить непрямі викиди від виробництва купленої електроенергії, пари, опалення та охолодження більш ніж на 600 тис. т CO2 на рік.

Партнерство з Shell, що змінює можливості

У 2020 р. Dow розпочала спільно із Shell розробку технології електрифікованого крекінгу, яка могла б працювати від чистої енергії. Технологія крекінгу полягає в тому, що довші молекули вуглеводнів розщеплюються на коротші, легші молекули за допомогою тепла й тиску, а часом і каталі-

заторів. Електрифікований крекінг із використанням відновлюваних джерел енергії є проривною технологією, яка може різко скоротити викиди по всій галузі. Саме тому спільна програма отримала € 3,5 млн фінансування урядом Нідерландів.

Паровий крекінг етилену постачає хімічні речовини, що використовуються для виготовлення продуктів, якими люди користуються щодня. Однак сьогоднішні технології покладаються на спалювання викопного палива для нагрівання своїх печей, які дають інтенсивні викиди CO2. Використання відновлюваної електроенергії для нагрівання парових крекінгових печей може стати неймовірно ефективним способом декарбонізувати хімічну промисловість. Завдання полягає в тому, щоб розробити технологічно та економічно доцільне рішення, яке можна масштабувати. Зараз Dow, Shell, Нідерландська організація прикладних наукових досліджень (TNO) та Інститут стійких технологій процесів (ISPT) працюють над розробкою та масштабуванням технології «електронного крекінгу», плануючи перетворити пілотні проєкти на комерційні.

Погляди на сировину та полімерну упаковку Історично сировину для виробництва полімерів отримували з викопного палива. Проте час змінює наші погляди та уявлення. Використання сировини, виробленої з перероблених полімерних відходів, екологічно чистої й сертифікованої біосировини дає можливість виготовляти полімери зі значно зменшеними викидами СО2. Dow працює над кількома стійкими та сертифікованими варіантами постачання такої сировини, які дозволяють виробляти полімери на біологічній основі, використовуючи залишки або побічні продукти інших галузей промисловості. Справедливо буде сказати, що використання полімерної упаковки доволі чутливо сприймається суспільством. Частково це заслужено, тому що галузь недостатньо зосереджена на забезпеченні циркулярності полімерної

упаковки. Але сьогодні багато що змінюється, і досить швидко. Dow розробляє полімерні матеріали, упаковку з яких легше переробляти. До того ж компанія інвестує значні кошти в масштабування інноваційних технологій переробки, які можуть дати по-

лімерам друге життя, а не викидати відходи полімерної упаковки на звалища чи спалювати їх.

Важливо також пам’ятати, що полімери були й продовжать бути неймовірно корисним інструментом у зменшенні викидів вуглецю. Особливо, коли мова йде про боротьбу з харчовими відходами, які, згідно з доповіддю UNEP 2021 р., генерують 8–10 % глобальних викидів парникових газів. Інновації Dow в упаковці для харчових продуктів допомагають зберігати м’ясо свіжим утричі довше, використовуючи при цьому лише третину пакувального матеріалу в порівнянні зі звичайними методами. Результатом є скорочення на 75 % як сліду CO2, так і харчових відходів порівняно з альтернативними пакувальними матеріалами.

Це не означає, що полімери потрібно використовувати для будь-якої упаковки. Ні. Лише тоді, коли вони мають найнижчий вплив на навколишнє середовище. Але всім нам потрібно визнати їх позитивні показники щодо CO2 порівняно з іншими матеріалами та працювати над пошуком балансу між викидами CO2 та циркулярним використанням полімерів.

Клуб пакувальників

на Taropak

В.В. Халайджі, к.т.н., Клуб пакувальників, м. Київ

Сьогодні вже важко пригадати, в якому році Клуб пакувальників уперше взяв участь у познанському ярмарку Taropak. Лише передивившись журнали «Упаковка» минулих років, знайшла, що то було на самому початку ХХІ століття, у 2000 р. Відтоді українські пакувальні підприємства, які входять до Клубу пакувальників, регулярно восени приїздили до Познані, щоб на пакувальному форумі Taropak продемонструвати розробки пакувальних матеріалів, упаковки та пакувального обладнання, виступити на конференціях і семінарах. Завжди це були плідні зустрічі з польськими колегами з пакувальних компаній, членами Польської палати упаковки, на яких щиро та жваво обговорювали проблеми розвитку пакування в наших країнах. Цьогорічний ярмарок Taropak, який відбувся 26–28 вересня у Познанському міжнародному ярмарковому центрі, особливий. Він проходив у час, коли країни світу допомагають українцям отримати перемогу у війні з росією. Саме через це із самого початку участь українських компаній у Taropak була під питанням. Але це відбулося. І відбулося завдяки злагодженій роботі Клубу пакувальників України, Познанського міжнародного ярмарку та Польської палати упаковки.

Підготовка до виставки Український Клуб пакувальників вже на початку березня 2022 р. перебрався до Польщі, щоб звідти продовжувати свою інформаційну діяльність. Підготовка та випуск журналу «Упаковка», участь у виставках та конференціях в Амстердамі та Кельні, Варшаві та Мілані, зустрічі з польськими компаніями та постійні контакти з EPIC та WPO, а ще організація та проведення конкурсу «Українська зірка упаковки» – усі ці заходи було організовано фахівцями Клубу пакувальників та ІАЦ «Упаковка». Не забували ми і про виставку Taropak, організатори якої запропонували Клубу утворити спеціальну зону – колективний стенд українських пакувальних підприємств, членів Клубу пакувальників.

На нашу пропозицію представити свої експозиції на колективному стенді одразу відгукнулися «Пак Груп» із Броварів, «Анфол» із Вінниці, «Весна» з Дніпра та «Компанія «Юнівест Маркетинг» із Києва. Вже потім до колективного стенду приєдналися компанії «Пебегс» з Харкова, «Спецтехоснастка» з Кам’янського та «Пакпрінт» із Києва. За короткий час потрібно було вирішити багато організаційних питань. І закипіла робота: підготовка та погодження колективного стенду, розміщення на ньому експозицій учас-

ників, підготовка банерів, зразків упаковки та друкованих рекламних матеріалів. До речі, нам вдалося надрукувати в Києві в наших партнерів певну кількість примірників четвертого номера журналу «Упаковка», який був підготовлений українською та англійською мовами, і встигнути передати їх до Польщі. Певний час довелося витратити на вирішення з компаніями – учасниками колективного стенду питань про вибір і приїзд на виставку фахівців, про підготовку та розміщення рекламних матеріалів українських компаній та інших організаційних проблем.

Учасники виставки від України

Кожен учасник колективного стенду Клубу пакувальників на виставці Taropak підготував коротку інформацію про свою діяльність на пакувальному ринку, яку було розміщено в каталогах, проспектах та інших інформаційних носіях для відвідувачів виставки.

За більш ніж 30 років компанія «Пак Груп», до якої входять підприємства «Крістал Гласс» та «Еліпс», накопичила фундаментальний досвід у виробництві сучасної тари з ПЕТФ для виробників косметичної, фармацевтичної, харчової, сільськогосподарської продукції й товарів побу-

5’2022 упаковка  клуб

тової хімії. На початку 2022 р. компанія відкрила в Румунії своє представництво Pack Store Europe.

СП «Анфол» було засноване в 1997 р. На сьогодні компанія є потужним виробником термоформованої упаковки та одноразового посуду з полімерних матеріалів власного й закордонного виробництва.

Продукція виготовляється на сучасному високопродуктивному обладнанні голландського та канадського виробництва, яке має гарні показники з ресурсозбереження.

Компанія «Весна» виготовляє добірну картонну упаковку для різноманітної харчової продукції та напоїв, яка якісно виділяється на ринку. У виробництві повного циклу використовує нанесення гібридного лаку, УФ-фарб, друк на металізованому картоні, покриття зі спеціальними ефектами, флексографічний друк, висікання, конгрев, тиснення. «Компанія «Юнівест Маркетинг» виготовляє одностінні й двостінні стакани для холодних і гарячих напоїв, паперові та полімерні кришки, відра для морозива й попкорну, супниці, салатниці та інші види упаковки для служб доставки й ресторанів швидкого харчування. Вона використовує всі відомі технології оброблення картону: від офсетного і флексодруку та покриття картону поліетиленом до формування готових виробів. Компанія «Пебегс» виробляє паперові пакети із целюлозного паперу або паперу з переробленої макулатури. Вони безпечні для людини та довкілля, виготовляються на автоматичному інноваційному обладнанні. Різноманітність розмірів, друк дизайну чи логотипу компанії, надійно вклеєні ручки будь-якого кольору додають пакетам унікальності та зручності. Компанія «Спецтехоснастка» виготовляє жорстку полімерну упаковку під торговою маркою Vital-Plast™

із 2005 р. Форма, колір, сучасні технології декорування, здатність задовольнити спеціальні вимоги щодо фізичних властивостей упаковки – це ті компетенції, які перетворили Vital-Plast™ на лідера українського ринку, а зараз сприяють швидкому просуванню продукції компанії на зарубіжні ринки.

Компанія «Пакпрінт» є найбільшим в Україні виробником стрічок із ПЕТФ та ПП, а також скоб, пряжок, кутників. Усі українські компанії на виставці об’єднав Клуб пакувальників – громадська організація, заснована в 1997 р., яка проводить інформаційні заходи (конференції, семінари, конкурси, виставки), маркетингові та аналітичні дослідження, готує й випускає журнал «Упаковка», літературу з пакувальної тематики. Інформаційні заходи на Taropak Пакувальний ярмарок Taropak завжди цінували за змістовні конференції, семінари та ділові зустрічі. Цього року головними з них були три конференції. Польська палата упаковки спільно з організаторами ярмарку Taropak організувала та провела 27 вересня галузеву конференцію для пакувального сектора «Упаковка для ринку – тенденції та напрями змін». Конференцію з вітальним словом відкрив професор Станіслав Ткачик, президент Польської палати упаковки. Присутні уважно та зацікавлено слухали доповіді Мацея Наленча (Santander Bank) про інвестиції пакувальної галузі у важкі часи, Анджея Корнацького (Futamura) про гнучку полімерну упаковку, придатну до переробки, Кшиштофа Нічипорука (Druk Serwis 24) про технології маркування продукції та її персоналізацію, Конрада Новаковського (PIOIRO) про проблеми утилізації відходів упаковки, Петра Новака (Presa Glassworks) про

виробництво скляної упаковки за індивідуальним замовленням. Виступила на конференції і представниця Клубу пакувальників – Альона Романенко з компанії «Пак Груп». У своїй доповіді «Українська полімерна упаковка для європейських парт-

нерів» вона не тільки презентувала інноваційні розробки компанії, новітні флакони з ПЕТФ та його регенерованого виду, але й розповіла про відкриття в Румунії компанії Pack Store Europe, яка буде виконувати функції регіонального представника на європейському ринку. Загалом конференція вирізнялася жвавою дискусією з численною кількістю питань та розумінням сучасних тенденцій розвитку пакування.

26–27 вересня відбулася конференція «Taropak Design».

На ній було розглянуто кілька важливих для пакувальної галузі питань, зокрема значення маркетингу для галузі та вплив зовнішнього вигляду упаковки на продаж продукції. Разом з експертами визначали, як спроєктувати упаковку, яка ефективно продає; що таке сторітелінг в упаковці; як позитивно вплинути на враження споживача з моменту відкриття упаковки. Крім того, для учасників було проведено айтрекінг-дослідження, результати якого показали, як людський мозок реагує на конкретні пакувальні рішення та що найбільше привертає увагу споживачів.

28 вересня було проведено конференцію «Taropak E-commerce», головним партнером якої є Allegro Biznes. На ній було розглянуто основні теми й ролі упаковки в електронній комерції. Як переконати продавців використовувати екологічну та розумну упаковку у відправленнях елек-

тронної комерції, досвід розпакування, використання цифрового друку в упаковці електронної комерції, стандартизація багаторазової упаковки та ефективність зворотних ланцюжків поставок, передові практики впровадження B2B e-Commerce –про все це говорили доповідачі у своїх виступах, що викликали жвавий інтерес у присутніх.

Церемонія вручення нагород

26 вересня MTP Group, яка є організатором Taropak, запросила учасників і гостей виставки на гала-церемонію вручення нагород «Золота медаль Taropak 2022». Серед почесних гостей були Лєшек Свєнтальський – директор управління Союзу сільських гмін Республіки Польща, д-р Адам Колінський – ректор Школи логістики, проф. Анджей Корженьовський – голова журі конкурсу «Золота медаль Taropak 2022», проф. Станіслав Ткачик – президент Польської палати упаковки, Анджей Корнацький – голова ради Польської палати упаковки, Валерій Кривошей, к.х.н. – почесний президент Клубу пакувальників, головний редактор журналу «Упаковка», Яцек Кусьмерчик – президент Польської друкарської палати, канцлер Польського братства лицарів Гутенберга, Болеслав Ясінович – президент Асоціації польських виробників самоклейної етикетки, д-р Кароліна Вішумірська – член асоціації Naturieev, Кшиштоф Скробот – директор Польської палати флексографістів.

Учасників церемонії привітали та побажали їм подальших успіхів у розбудові пакувальної індустрії Республіки Польща пані Ельжбета Роеске – віце-президент, член правління МТР Group, проф. Станіслав Ткачик – президент Польської палати упаковки, пан Яцек Кусьмерчик – президент Польської друкарської палати, канцлер Польського братства лицарів Гутенберга. Конкурс на нагороду «Золота медаль Taropak 2022» – це можливість продемонструвати свої інноваційні розробки в галузі пакування, можливість просування пакувальної продукції на польському та міжнародних пакувальних ринках. Однією з головних причин участі експонентів у конкурсі є визнання й престиж цієї нагороди. Переможці конкурсу використовують отриману нагороду як додатковий мотив у комунікації зі своїми партнерами, спонсорами, замовниками пакувальної продукції та споживачами продукції в упаковці. Журі конкурсу цього року визначило переможцями п’ять інноваційних видів пакувальної продукції. Отже, «Золоті медалі Taropak 2022» отримали:

•колекція екологічного паперу GMUND BIO CYCLE

компанії B ttenpapierfabrik Gmund GmbH & Co. KG;

•пакувальна машина RM-55 компанії RADPAK Fabryka Maszyn Pakujacych Sp. z o.o.;

•картонний рюкзак для пікніка «NATURALNIE» від TFP Sp. z o.o.;

•екологічна паперова стрічка TruePaper компанії ATSTANNER Polska Sp. z o.o.;

•роботизовані системи палетування від дослідницької мережі ukasiewicz.

Споживачі також оцінили представлену на конкурс пакувальну продукцію. 59 % голосів споживачі віддали за екологічну паперову стрічку TruePaper компаніїї ATSTANNER Polska, тож вона отримала «Золоту медаль від споживачів». Нагороди вручали пані Ельжбета Роеске, віце-президент, член правління MTP Group, та голова журі конкурсу проф. Анджей Корженьовський.

звання «Заслужена компанія пакувальної галузі» отримала компанія Basf Polska sp. z o.o., а нагороду «За заслуги в пакувальній галузі за 2022 рік» отримав Анджей Корнацький, голова правління Польської палати упаковки, керівник представництва компанії Futamura в країнах Центральної та Східної Європи. Наприкінці церемонії зовсім несподівано для присутніх пан Анджей Корнацький узяв слово і розповів про роботу Клубу пакувальників протягом останніх семи місяців тут, у Польщі. Про зустрічі з EPIC та WPO, асоціаціями Нідерландів, Латвії, Польщі, роботу на пакувальних виставках в Італії й Німеччині, Нідерландах і Польщі, про конкурс на кращу упаковку. А також – про випуск трьох номерів журналу «Упаковка» українською та англійською мовами та про підготовку до випуску 150-го, ювілейного номеру журналу. І після цього запросив Валерія Кривошея, почесного президента Клубу пакувальників і головного редактора журналу «Упаковка», для нагородження спеціальною нагородою на честь випуску ювілейного номеру журналу та за активну співпрацю Клубу пакувальників і Польської палати упаковки. Отримавши нагороду, Валерій Кривошей відмітив, що це нагорода для всього колективу редакції, Клубу пакувальників і більш ніж тисячного авторського колективу журналу. Окремо він висловив глибоку подяку всім полякам за підтримку й допомогу українцям у війні проти росії.

Наостанок

У

конкурсі Acanthus Aureus за кращий виставковий маркетинг, імідж компанії та її бізнесову цінність нагороди від MTP Group отримали компанії VP Polska, Wald-Gold, дослідницька мережа ukasiewicz.

Щороку під час виставки Taropak Польська палата упаковки нагороджує найкращу компанію року та найкращого фахівця пакувальної галузі, яких визначає Капітула польських медалістів Польської палати упаковки під керівництвом проф. Анджея Корженьовського. У цьому році

Три дні виставки Taropak 2022 пролетіли як мить, але колективний стенд Клубу пакувальників увесь цей час працював на повну. Фахівці всіх компаній, представлених на стенді, провели по кілька десятків перемовин і домовилися про подальшу співпрацю. Відвідувачів стенду цікавили зразки упаковки з картону та паперу компаній «Весна», «Пебегс» і «Юнівест Маркетинг», полімерної упаковки компаній «Анфол», «Пак Груп» і «Спецтехоснастка», співпраця з ІАЦ «Упаковка» та Клубом пакувальників. Виставка показала велику зацікавленість європейських компаній пакувальною продукцією українських виробників. Уже сьогодні цю продукцію експортують на ринки європейських країн, демонструючи потужні можливості пакувальної індустрії України. І це незважаючи на нинішні умови, коли вся країна піднялася на визволення української землі від російських загарбників. Пам’ятаймо: своєю потужною працею українські пакувальні компанії додають до нашої Перемоги.

Робота

Клубу пакувальників

в умовах війни

Вероніка Халайджі

к.т.н., президент Клубу пакувальників України

Виробництво ПЕТ-упаковки

в умовах війни.

Нові виклики

та можливості

Олександр

Вороновський

заступник президента

ПП "Крістал Гласс" (PackGroup)

Роль гнучкої полімерної

упаковки в умовах

поточних реалій України

Денис Пригодій к.т.н., директор R&D

Ланцюжок створення

цінності продукту.

Нові виклики

Максим Байєр

директор департаменту продажів ТОВ "Компанія "Юнівест Маркетинг"

Як дизайн

допоможе вам

продавати

через Інтернет

Бардасова

директор по розвитку

ВПК "Весна"

Євген Бондар

СЕО, співзасновник GORACIO Branding Agency