"Сурма" – українська незалежна газета. №94-2024

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 13 94 | 29 БЕРЕЗНЯ 2024 | USA, UKRAINE

Вітаємо зі святом Великодня. Нехай цей день стане символом перемоги добра над злом та наповнить Ваші серця любов’ю та надією на краще майбутнє.

Редакція газети "Сурма"

Леся Українка

ЛІСОВА ПІСНЯ ▶ стор. 4

Іван Нечуй-Левицький ВІТРОГОН ▶ стор. 26

Тарас Шевченко КНЯЖНА ▶ стор. 30 СОН ▶ стор. 32

БУДЕМО ВДЯЧНІ ЗА ПІДТРИМКУ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «СУРМА»

СПИС ДІЯЧІВ «ЛІСОВОЇ ПІСНІ»

«Той, що греблі рве».

Русалка.

Потерчата (двоє).

Водяник

Дія І

Дядько Лев

Перелесник

Лукаш.

Пропасниця (без мови).

Русалка

Лісовик.

Потерчата Мавка

Куць.

Дія II

Мати Лукашева Килина.

Лукаш

Русалка

Дядько Лев. «Той, що в скалі сидить».

Мавка

Перелесник. Русалка Польова

Дія III

Мавка.

Хлопчик Лісовик

Лукаш. Куць

Діти Килинині (без мови).

Злидні

Доля

Мати Лукашева. Перелесник Килина

ПРОЛОГ

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом Галява скраю переходить в куп ’ я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину – то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси Провесна По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. В лісі щось за-

ЛІСОВА ПІСНЯ

Драма-феєрія в 3-х діях Леся Українка

гомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве»– молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами. Кинувшися з потока в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає.

«Той, що греблі рве»

З гір на долину

біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю,

всі гребельки зриваю, всі гатки, всі запруди, що загатили люди, –бо весняна вода, як воля молода!

(Хвилює воду ще більше, поринає і виринає, мов шукаючи щось у воді.) Потерчата (двоє маленьких, бліденьких діток у біленьких сорочечках виринають з поміж латаття)

Перше Чого ти тута блудиш?

Друге Чого зо сну нас будиш?

Перше

Нас матуся положила і м ’ якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала: «Люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята!» Друге Чого ти тут шугаєш?

Перше

Кого ти тут шукаєш?

«Той, що греблі рве»

Тую Русалку,

що покохав я змалку, бо водяній царівні нема на світі рівні! Збігав я гори, доли, яри, ізвори, –милішої коханки нема від озерянки

Зіб’ ю всю вашу воду, таки знайду ту вроду! (Бурно мутить воду.) Потерчата

Ой леле! не нуртуй! Хатинки не руйнуй! Печера в нас маленька, що збудувала ненька Убога наша хатка, бо в нас немає татка (Чіпляються йому на руки, благаючи.)

Ми спустимось на дно, де темно, холодно, на дні лежить рибалка над ним сидить Русалка «Той, що греблі рве» Нехай його покине! Нехай до мене зрине! Потерчата поринають в озеро Виплинь же, мила!! Русалка випливає і знадливо всміхається, радісно складаючи долоні На ній два вінки – один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок Русалка

Се ти, мій чарівниченьку?!

«Той, що греблі рве» (грізно)

Що ти робила?

Русалка

(кидається немов до нього, але пропливає далі, минаючи його)

Я марила всю ніченьку про тебе, мій паниченьку! Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії,

без любої розмовоньки

сповнила вщерть коновоньки (Сплескує руками, розкриває обійми, знов кидається до нього і знов минає.) Ось кинь на дно червінця, поллються через вінця! (Дзвінко сміється.)

«Той, що греблі рве» (з ’їдливо)

То се у вас в болоті

кохаються у злоті?

Русалка наближається до нього, він круто відвертається від неї, виром закрутивши воду

Найкраще для Русалки

сидіти край рибалки, глядіти неборака

від сома та від рака, щоб не відгризли чуба. Ото розмова люба!

Русалка

(підпливає близенько, хапає за руки, заглядає в вічі)

Вже й розгнівився?

(Лукаво.)

А я щось знаю, любчику, хороший душогубчику!

(Тихо сміється, він бентежиться.) Де ти барився?

Ти водяну царівну

зміняв на мельниківну! Зимові – довгі ночі, –

а в дівки гарні очі, –недарма паничі, їй носять дукачі!

(Свариться пальцем на нього і дрібно сміється.)

Добре я бачу

твою ледачу вдачу, та я тобі пробачу, бо я ж тебе люблю!

(З жартівливим пафосом.)

На цілу довгу мить тобі я буду вірна, хвилину буду я ласкава і покірна, а зраду потоплю!

Вода ж не держить сліду

від рана до обіду,

так, як твоя люба, або моя журба!

«Той, що греблі рве»

(поривчасто простягає їй обидві руки)

Ну, мир-миром!

поплинем понад виром!

Русалка

(береться з ним за руки і прудко кружляє)

На виру-вирочку

на жовтому пісочку, в перловому віночку

зав ’ юся у таночку!

Ух! Ух!

А також:

Вибрати та замовити можна на веб-сайті: www.benedictionicons.com

tel.:

e-mail: info@benedictionicons.com

Поранений

ПЕРЕКАЗ

773-600-2727

Це – Андрій Марунчак.

Йому – 31 рік. Він родом із Калуша Івано-Франківської області. Будучи непридатним до служби в армії за станом здоров’я (проблеми зі слухом), все ж отримав повістку на війну.

Ухкають, бризкають, плещуть. Вода б’ ється в береги, аж осока шумить, і пташки зграями зриваються з очеретів Водяник

(Виринає посеред озера Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок Голос глухий, але дужий)

Хто тут бентежить наші тихі води?

Русалка з своєю парою спиняються

і кидаються врозтіч.

Стидайся, дочко! Водяній царівні

танки заводити з чужинцем?! Сором!

Русалка

Він, батьку, не чужий Ти не впізнав?

Се ж «Той, що греблі рве»!

Водяник

Та знаю, знаю!

Нерідний він, хоч водяного роду. Зрадлива і лукава в нього вдача Навесні він нуртує, грає, рве, зриває з озера вінок розкішний, що цілий рік викохують русалки, лякає птицю мудру, сторожку, вербі-вдовиці корінь підриває і бідним сиротятам-потерчатам каганчики водою заливає, псує мої рівненькі береги і старощам моїм спокій руйнує А влітку де він? Де тоді гасає, коли жадібне сонце воду п ’ є із келиха мого, мов гриф неситий, коли від спраги никне очерет, зоставшися на березі сухому, коли, вмираючи, лілеї клонять

до теплої води голівки в ’ялі?

Де він тоді?

Під час сеї мови «Той, що греблі рве»

нишком киває Русалці, ваблячи її втекти з ним по лісовому струмку. «Той, що греблі рве»

(з укритою насмішкою)

Тоді я в морі, діду

Мене на поміч кличе Океан, щоб не спило і в нього чашу сонце Як цар морський покличе – треба слухать. На те є служба, – сам здоровий знаєш

Водяник

Еге ж, тоді ти в морі А мені, якби не помагав мій друг одвічний, мій щирий приятель осінній дощик, прийшлось би згинуть з парою! «Той, що греблі рве» незамітно ховається в воду. Русалка Татусю!

не може пара згинути, бо з пари знов робиться вода Водяник

Яка ти мудра!

Іди на дно! Доволі тут базікать!

Русалка

Та зараз, тату! Вже ж його немає Я розчешу поплутаний сікняг (Виймає з-за пояса гребінку з мушлі, чеше прибережне зілля.)

Водяник

Ну, розчеши, я сам люблю порядок. Чеши, чеши, я тута підожду, поки скінчиш роботу Та поправ латаття, щоб

рівненько розтелялось, та килим з ряски позшивай гарненько, що той порвав пройдисвіт

Русалка

Добре, тату. Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину; очі йому поволі заплющуються. «Той, що греблі рве»

(виринувши, стиха до Русалки)

Сховайся за вербою!

Русалка ховається, оглядаючись на Водяника.

Попливемо з тобою

ген на розтоки, під бистрії лотоки, зірвемо греблю рівну, утопим мельниківну! (Хапає Русалку за руку і швидко мчить з нею через озеро Недалеко від другого берега Русалка спиняється і скрикує.)

Ой, зачепилася за дуб торішній!

Водяник прокидається, кидається навперейми і перехоплює Русалку Водяник

То се ти так?! Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок! Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці Гірській, то начувайся!

«Той, що греблі рве»

(з реготом)

Поки що буде, я ще нагуляюсь Прощай, Русалонько, сповняй коновки!

(Кидається в лісовий струмок і зникає.)

Водяник

(до Русалки)

Іди на дно! Не смій мені зринати

три ночі місячні поверх води!

Русалка

(пручаючись)

З якого часу тут русалки стали невільницями в озері? Я – вільна!

Я вільна, як вода!

Водяник

В моїй обладі

вода повинна знати береги

Іди на дно! Русалка

Не хочу!

Водяник А, не хочеш?

Віддай сюди вінець перловий! Русалка Ні!

то дарував мені морський царенко. Водяник

Тобі вінця не прийдеться носити, бо за непослух забере тебе «Той, що в скалі сидить».

Русалка

(з жахом)

Ні, любий тату, я буду слухатись!

Водяник

То йди на дно

Русалка

(поволі опускаючись в воду) Я йду, я йду А бавитися можна з рибалкою?

Водяник

Та вже ж про мене, бався. Русалка спустилася в воду по плесі і, жалібно всміхаючись, дивиться вгору на батька.

Чудна ти, дочко! Я ж про тебе дбаю Таж він тебе занапастив би тільки, потяг би по колючому ложиську струмочка лісового, біле тіло понівечив та й кинув би самотню

десь на безвідді.

Русалка

Але ж він вродливий! Водяник

Та знов своєї?!

Русалка

Ні, ні, ні! Я йду! (Поринає.)

Водяник

(поглядаючи вгору)

Уже весняне сонце припікає Ху, душно як! Прохолодитись треба (Поринає й собі.)

ДІЯ І

Та сама містина, тільки весна далі поступила; узлісся наче повите ніжним, зеленим серпанком, де-не-де вже й верховіття дерев поволочене зеленою барвою. Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянім вінку. З лісу на прогалину виходять: дядько Лев і небіж його Лукаш Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені Лукаш –дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки: свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку. Дійшовши до берега озера, Лукаш зупинився Лев

Чого ж ти зупинився? Тут не можна зайти по рибу Мулко вельми, грузько.

Лукаш

Та я хотів собі сопілку втяти,–хороший тута вельми очерет.

Лев

Та вже тих сопілок до лиха маєш! Лукаш

Ну, скільки ж їх? – калинова, вербова та липова,– ото й усі А треба

ще й очеретяну собі зробити,–та лепсько грає! Лев

Та вже бався, бався, на те Бог свято дав. А взавтра прийдем,

то будем хижку ставити Вже час

до лісу бидло виганяти. Бачиш, вже онде є трава помежи рястом Лукаш

Та як же будемо сидіти тута?

Таж люди кажуть – тут непевне місце…

Лев

То як для кого Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися:

де хрест покласти, де осику вбити, до просто тричі плюнути, та й годі

Посієм коло хижки мак-відюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила

Ну, я піду, а ти собі як хочеш.

Розходяться Лукаш іде до озера і зникає в очереті Лев іде понад берегом, і його не стає видко за вербами.

Русалка

(випливає на берег і кричить)

Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте!

Лісовик

(малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатно-

му вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці)

Чого тобі? Чого кричиш?

Русалка

Там хлопець

на дудки ріже очерет!

Лісовик

Овва!

Коби всії біди! Яка скупа

Ось тута мають хижку будувати,–я й то не бороню, аби не брали

сирого дерева

Русалка

Ой, леле, хижу?

То се тут люди будуть? Ой ті люди з-під стріх солом ’ яних! Я їх не зношу!

я не терплю солом ’ яного духу!

Я їх топлю, щоб вимити водою той дух ненавидний Залоскочу тих натрутнів, як прийдуть!

Лісовик Стій! – не квапся То ж дядько Лев сидітиме в тій хижі, а він нам приятель. То він на жарт осикою та терличем лякає Люблю старого Таж якби не він, давно б уже не стало сього дуба, що стільки бачив наших рад і танців, і лісових великих таємниць

Вже німці міряли його, навколо втрьох постававши, обсягли руками –

і ледве що стікло. Давали гроші, таляри биті, людям дуже милі, та дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати.

ЮЛІЯ СКУЙБІДА

12 РОКІВ ПРАЦЮЄМО

ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ.

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ.

СТРАХУВАННЯ

АВТО | БУДИНКИ | БІЗНЕСИ | ЖИТТЯ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА НОВОПРИБУЛИМ

ЗІ СТРАХУВАННЯМ АВТОМОБІЛІВ ЗНИЖКА ДО 35% ПРИ ПОЄДНАННІ СТРАХОВИХ ПОЛІСІВ

НА АВТО ТА БУДИНКУ СПЕЦІАЛЬНІ ЗНИЖКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ВОЛОНТЕРІВ

1702 W. CHICAGO AVE., CHICAGO IL, 60622

370 S. SCHMALE RD., CAROL STREAM IL, 60188 773-235-9900

Тож і я на бороду заклявся, що дядько Лев і вся його рідня повік безпечні будуть в сьому лісі

Русалка

Овва! А батько мій їх всіх потопить! Лісовик

Нехай не важиться! Бо завалю все озеро гнилим торішнім листом! Русалка

Ой лишенько, як страшно! Ха-ха-ха! (Зникає в озері.)

Лісовик, щось воркочучи, закурює люльку, сівши на заваленому дереві. З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті Дика рожа появляє ніжні пуп ’ янки З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах Мавка

Ох, як я довго спала! Лісовик

Довго, дочко!

Вже й сон-трава перецвітати стала. От-от зозулька маслечко сколотить, В червоні черевички убереться

і людям одмірятиме літа. Вже з вирію поприлітали гості

Он жовтими пушинками вже плавають

на чистім плесі каченятка дикі

Мавка

А хто мене збудив? Лісовик

Либонь, весна

Мавка

Весна ще так ніколи не співала, як отепер. Чи то мені так снилось?

Лукаш знов грає

Ні стій Ба! чуєш?.. То весна співає?

Лукаш грає мелодію № 5, тільки ближче

Лісовик

На ті, то хлопець на сопілці грає Мавка

Який? Невже се «Той, що греблі рве»?

От я не сподівалася від нього! Лісовик

Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення. Мавка

Я його не знаю Лісовик Бо він уперше тута Він здалека, не з сих лісів, а з тих борів соснових, де наша баба любить зимувати; осиротів він з матір’ ю вдовою, то дядько Лев прийняв обох до себе Мавка

Хотіла б я побачити його Лісовик

Та нащо він тобі? Мавка

Він, певне, гарний!

Лісовик

Не задивляйся ти на хлопців людських

Се лісовим дівчатам небезпечно… Мавка

Який-бо ти, дідусю, став суворий! Се ти мене отак держати будеш, як Водяник Русалку?

Лісовик

Ні, дитинко, я не держу тебе То Водяник

в драговині цупкій привик одвіку усе живе засмоктувати. Я звик волю шанувати Грайся з вітром, жартуй із Перелесником, як хочеш, всю силу лісову приваб до себе, але минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля,– нам жура тягар свій носить Обминай їх, доню: раз тільки ступиш – і пропала воля! Мавка (сміється)

Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде! Лісовик хоче щось відмовити, але виходить Лукаш із сопілкою Лісовик і Мавка ховаються. Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік, Мавка кидається і хапає його за руку

Мавка

Не руш! не руш! не ріж! не убивай! Лукаш

Та що ти, дівчино? Чи я розбійник?

Я тільки хтів собі вточити соку

з берези

Мавка

Не точи! Се кров її

Не пий же крові з сестроньки моєї!

Лукаш

Березу ти сестрою називаєш?

Хто ж ти така?

Мавка

Я – Мавка лісова

Лукаш

(не так здивовано, як уважно придивляється до неї)

А, от ти хто! Я від старих людей

про мавок чув не раз, але ще зроду не бачив сам

Мавка

А бачити хотів?

Лукаш

Чому ж би ні?.. Що ж, ти – зовсім така, як дівчина ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи А чом же в тебе очі не зелені?

(Придивляється.)

Та ні, тепер зелені а були, як небо, сині О! тепер вже сиві, як тая хмара… ні, здається, чорні, чи, може, карі ти таки дивна!

Мавка

(усміхаючись)

Чи гарна ж я тобі?

Лукаш

(соромлячись)

Хіба я знаю?

Мавка

(сміючись)

А хто ж те знає?

Лукаш

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО

КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ !

ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування

• Федеральні позики

• Низькі відсотки

• Позики під ремонт

• Перефінансування з CASH OUT

• Перефінансування без додаткових коштівNO CLOSING COST

• Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com

Наша адреса:

УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ

1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622

Tel.: 773-109-1950

Fax: 847-834-0106

nacevedo@gosfmc.com

NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

Лукаш Від кого? Мавка

Від такого, як сам вогонь

Лукаш

А де ж він? Мавка

Цить!.. Бо знову прилетить Мовчання.

Лукаш

Як ти тремтиш! Я чую, як береза

Стинається і листом шелестить. Мавка

(відхиляється від берези)

Ой лихо! Я боюся притулятись, А так не встою

Лукаш

Притулись до мене Я дужий,– здержу, ще й обороню Мавка прихиляється до нього. Вони стоять у парі Місячне світло починає ходити по лісі, стелеться по галяві і закрадається під березу. В лісі озиваються співи солов ’їні і всі голоси весняної ночі Вітер поривчасто зітхає З осяйного туману виходить Русалка і нишком підглядає молоду пару Лукаш, тулячи до себе Мавку, все ближче нахиляється

обличчям до неї і раптом цілує. Мавка

(скрикує з болем щастя)

Ох!.. Зірка в серце впала!

Русалка

Ха-ха-ха!

(З сміхом і плеском кидається в озеро.)

Лукаш

(ужахнувшись) Що се таке?

Мавка

Не бійся, то Русалка. Ми подруги,– вона нас не зачепить Вона свавільна, любить глузувати, Але мені дарма Мені дарма

Про все на світі!

Лукаш

То й про мене?

Мавка

Ні, Ти сам для мене світ, миліший, кращий, Ніж той, що досі знала я, а й той Покращав, відколи ми поєднались Лукаш

То ми вже поєднались?

Мавка

Ти не чуєш, як солов ’ї весільним співом дзвонять?

Лукаш

Я чую… Се вони вже не щебечуть, Не тьохкають, як завжди, а співають: «Цілуй! цілуй! цілуй!»

(Цілує її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком.)

Я зацілую

Тебе на смерть!

Зривається вихор, білий цвіт метелицею в ’ ється по галяві. Мавка

Ні, я не можу вмерти А шкода…

Лукаш Що ти кажеш? Я не хочу!

Навіщо я сказав?!.

Мавка

Ні, се так добре –Умерти, як летюча зірка Лукаш Годі!

(

Говорить, пестячи.)

Не хочу про таке! Не говори!

Не говори нічого!.. Ні, кажи!

Чудна у тебе мова, але якось

Так добре слухати Що ж ти мовчиш?

Розгнівалась?

Мавка

Я слухаю тебе

Твого кохання…

(Бере в руки голову його, обертає проти місяця і пильно дивиться в вічі.)

Лукаш

Нащо так? Аж страшно, як ти очима в душу зазираєш

Я так не можу! Говори, жартуй,

Питай мене, кажи, що любиш, смійся

Мавка

У тебе голос чистий, як струмок, А очі – непрозорі Лукаш

Може, місяць Неясно світить

Мавка

Може…

(Схиляється головою йому до серця і замирає.)

Лукаш

Ти зомліла?

Мавка

Цить! Хай говорить серце Невиразно

Воно говорить, як весняна нічка.

Лукаш

Чого там прислухатися? Не треба!

Мавка

Не треба, кажеш? То не треба, милий!

Не треба, любий! Я не буду, щастя, Не буду прислухатися, хороший!

Я буду пестити, моє кохання! Ти звик до пестощів? Лукаш

Я не любився

Ні з ким ще зроду Я того й не знав,

що любощі такі солодкі!

Мавка пристрасно пестить його, він скрикує з мукою втіхи Мавко!

Ти з мене душу виймеш! Мавка

Вийму, вийму!

Візьму собі твою співочу душу, А серденько словами зачарую Я цілуватиму вустонька гожі, щоб загорілись,

щоб зашарілись, Наче ті квітоньки з дикої рожі! Я буду вабити очі блакитні, хай вони грають, хай вони сяють, хай розсипають вогні самоцвітні! (Раптом сплескує руками.) Та чим же я принаджу любі очі!

Frozenfoods

Pelmeni/Пельмені (1lb~35pcs.)

pork/chicken/beef $9.75/$9.45/$11.25

Varenyky/Вареники (1lb~25pcs.)

potato/potato&cheese $8.95

meat/sauerkraut/sauerkraut&mushrooms . $9.45

saltedbakedcheese/sourcherry $9.45

Chebureky/Чебуреки (1pc.)

pork/cheese/beef ..............… $4.50/$4.50/$5.00

Crepes/Налисники (1pc.)

apple/cheese/poppyseeds .......................... $2.00

meat/sauerkraut $2.50

Syrnyky/Сирники (1pc.) .................. $2.50

Holubtsi/Голубці (1pc.) ................... $3.00

Відкрийте

Ми з радістю запрошуємо вас до European Med Beauty Family Clinic –салон, де ваша краса стає мистецтвом. Наша команда висококваліфікованих фахівців піклується про вашу красу. З нами ви можете бути впевнені, що отримаєте передові процедури та індивідуальний підхід до ваших потреб.

387 Shuman Boulevard suite 203w, Naperville, IL, USA medbeautyclinic23@gmail.com

773-326-5809

Semaglutide injections for Weight Loss, Botox, Dermal fillers, IV vitamins Infusion, Vitamin B12 & Vitamin D injections, Plasma Injections, Microneedling with Exosomes, PRX-T33 Chemical Peel, Permanent Makeup, Fibroblast, Massage Therapy, Laser Hair Removal.

•Медичний супровід від народження до зрілого віку

•Лікування хронічних захворювань

•Лікування застуди та грипу

•Відмова від паління

•Програма схуднення •Превентивна медицина

•Шкільна та спортивна медицина •Онлайн консультація лікаря

•Здоров’я жінки та чоловіка: огляд гінеколога та андролога •Вітамінні внутрішньовенні крапельниці •Ін’єкції: вітамін D та В12

•Ін’єкції тестостерону

Ми розмовляємо українською, польською та англійською

•Щорічні оздоровчі / профілактичні візити

•DOT-огляд (обстеження CDL водіїв, відповідно до вимог Департаменту Транспортування)

Медичні послуги: •Клінічні лабораторні дослідження, УЗД-дослідження, Рентген, Діагностика порушень сну

ПОНЕДІЛОК: 10-6 ВІВТОРОК: 9-5 СЕРЕДА: 10-7 ЧЕТВЕР: зачинено П’ЯТНИЦЯ: 9-3 СУБОТА: 9-2 НЕДІЛЯ: зачинено

• Frameless Showers

• Framed & Sliding Glass Enclosures

• Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes

• Glass Enclosed Wine Cellars

• Glass Railings

• Mirrors & Glass Designs

Art Stass, Inc.

1024 North Ave

Des Plaines, 60016

Phone: 847-341-2777

Fax: 847-635-1573

www.artstass.com

зав ’язаній по-старосвітському, намітці. Вона йде, хитаючись, наче од вітру валиться, часом спиняється і низько нахиляється, немов шукаючи чогось. Коли надходить ближче і спиняється біля ожинових кущів, що ростуть недалеко

від пожарища, то випростується, і тоді видно її змарніле обличчя, подібне до Лукашевого

Лукаш

Хто ти? Що ти тут робиш?

Постать

Я – загублена Доля.

Завела мене в дебрі

нерозумна сваволя.

А тепер я блукаю

наче морок по гаю

низько припадаю, стежечки шукаю до минулого раю Ой уже ж тая стежка

білим снігом припала… Ой уже ж я в сих дебрях

десь навіки пропала!..

Лукаш

Уломи ж, моя, Доле, хоч отую ожину, щоб собі промести, по снігу провести хоч маленьку стежину!

Доля

Ой колись я навесні тут по гаю ходила, по стежках на признаку дивоцвіти садила. Ти стоптав дивоцвіти без ваги попід ноги

Скрізь терни-байраки, та й нема признаки, де шукати дороги Лукаш

Прогорни, моя Доле, хоч руками долинку, чи не знайдеш рід снігом з дивоцвіту стеблинку

Доля

Похололи вже руки, що й пучками не рушу

Ой тепер я плачу, бо вже чую й бачу, що загинути мушу.

(Застогнавши, рушає.)

Лукаш

(простягаючи руки до неї)

Ой скажи, дай пораду, як прожити без долі!

Доля

(показує на землю в нього під ногами)

Як одрізана гілка, що валяється долі!

(Іде, хиляючись, і зникає в снігах.)

Лукаш нахиляється до того місця, що показала Доля, знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези Сідає під посивілим від снігу довгим віттям і крутить в руках сопілочку, часом усміхаючись, як дитина Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з ’ являється з-за берези і схиляється над Лукашем. Постать Мавки Заграй, заграй, дай голос мому серцю!

Воно ж одно лишилося від мене. Лукаш

Се ти?.. Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!

(

Розкриває груди.)

Живи моєю кров ’ ю! Так і треба, бо я тебе занапастив Мавка

Ні, милий,

ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос Лукаш

Я душу дав тобі? А тіло збавив! Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара! (З невимовною тугою дивиться на неї.)

Мавка

О, не журися за тіло! Ясним, вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами вгору злетіло Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, –стане початком тоді мій кінець Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде. Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх Я їм тоді проспіваю

все, що колись ти для мене співав,

ІММІГРАЦІЙНИЙ АДВОКАТ

ОЛЬГА НАКОНЕЧНА

Широкий спектр імміграційних послуг:

• Возз'єднання сім'ї з громадянами та резидентами США

• Імміграційні на неімміграційні візи в США

• Продовження статусу перебування та зміна статусу в США

• Програма паролю Uniting for Ukraine/продовження паролю

• Оформлення TPS (Temporary Protected Status) та дозволу на роботу

• Продовження Зеленої Карти

• Подача документів на громадянство США

• Оформлення Advance Parole для тимчасового виїзду за кордон

• Reentry Permit для резидентів США

www.nakonelaw.com

ще як напровесні тут вигравав, мрії збираючи в гаю Грай же, коханий, благаю! Лукаш починає грати. Спочатку [мелодії № 15 і 16] гра його сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене і незабутнє, але хутко переможний спів кохання [мелодія № 10, тільки звучить голосніше, жагливіше, ніж у першій дії] покриває тугу. Як міниться музика, так міниться зима навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки озиваються в заквітлім гаю, тьмяний зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя Вітер збиває білий цвіт з дерев. Цвіт лине, лине, і закриває закохану пару, далі переходить у густу сніговицю Коли вона трохи ущухла, видно знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх Він сидить без руху Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця

[25/VII 1911 р.]

Golden Beauty

Nourishing Pumpkin Facial

LED Light Therapy Facial

Vacuum massage

Pressotherapy

Body Wrap

UItrasonic cavitation

Oxygen Mask Facial

Deep Pore Cleansing

Wood Theraphy

By Hrystyna Klym

Eyelash Lifting

Facial massage

Far Infrared Sauna

Chemical Peels

Microneedling

Custom Fatial

Radio FPT

Waxing

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає Як широка сокорина Віти розпустила... А над самою водою Верба похилилась, –Аж по воді розіслала Зеленії віти, А на вітах гойдаються Нехрещені діти. Як у полі на могилі Вовкулак ночує, А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує

Як сон-трава при долині Вночі розцвітає...

А про людей Та нехай їм Я їх, добрих, знаю, –Добре знаю. Зоре моя! Мій друже єдиний!

І хто знає, що діється В нас на Україні?

А я знаю І розкажу

Тобі й спать не ляжу А ти завтра тихесенько Богові розкажеш

Село! І серце одпочине. Село на нашій Україні –Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади, біліють хати, А на горі стоять палати, Неначе диво. А кругом Широколистії тополі, А там і ліс, і ліс, і поле, І сині гори за Дніпром. Сам бог витає над селом Село! Село! Веселі хати! Веселі здалека палати –Бодай ви терном поросли! Щоб люди й сліду не найшли, Щоб і не знали, де й шукати. В тому господньому селі, На нашій славній Україні, –Не знаю, де вони взялись, –Приблуда князь, була й княгиня, Ще молоді собі були, Жили самі. Були багаті: Високі на горі палати, Чималий у яру ставок, Зелений по горі садок, І верби, і тополі, І вітряки на полі, І долом геть собі село Понад водою простяглось Колись там весело було.

ПОЕМА Тарас Шевченко

Бувало, літом і зимою

Музика тне, вино рікою

Гостей неситих налива

А князь аж синій похожає, Та сам несмілих наливає, Та ще й покрикує «віват!» Гуляє князь, гуляють гості; І покотились на помості

А завтра знову ожива, І знову п›є, і знов гуляє; І так за днями день минає Мужицькі душі аж пищать Судовики благають бога... П›яниці, знай собі, кричать: – І патріоті і брат убогих! Наш славний князь! Віват! Віват! –А патріот, убогих брат Дочку й теличку однімає У мужика... І бог не знає, А може й знає, та мовчить Княгиня взаперті сидить Її і в сіни не пускає

Убогих брат А що ж робить?

Сама втекла і повінчалась

І батько й мати не пускали, Казали: – Вгору не залазь. –Так ні, за князя От і князь! От і пишайсь тепер, княгине! Загинеш, серденько, загинеш, Мов ряст весною уночі

Засхнеш, не знатимеш нічого, Не знатимеш, як хвалять бога, Як люди люблять живучи. А жить так, господи, хотілось! Хотілось любити

Хоч годочок, хоч часочок, На світ подивитись

Не довелось А все було, Всього понадбала Стара мати Саму тебе Мов намалювала, Хоч молись перед тобою, Мов перед святою Красо моя молодая, Горенько з тобою! Жить би, жить, та славить бога І добро творити Та божою красотою Людей веселити Так же ні А молодії Та карії очі Щоб марніли в самотині Може, бог так хоче?

Боже! Божеі Даєш волю І розум на світі, Красу даєш, серце чисте Та не даєш жити. Не даєш на рай веселий, На світ твій великий Надивитись, намолитись І заснуть навіки Невесело на світі жить,

Коли нема кого любить Отак і їй, одній-єдиній, Ще молодій моїй княгині, Красу і серце засушить І марне згинуть в самотині –Аж страшно!.. А вона молилась І жить у господа просилась, Бо буде вже кого любить Вона вже матір›ю ходила, Уже пишалась і любила Своє дитя І дав дожить Господь їй радості на світі: Узріть його, поцілувать

Своє єдинеє дитя І перший крик його почути Ох, діти! Діти! Діти! Велика божа благодать! Сльози висохли, пропали, Сонце просіяло. І княгиня з дитиною Не тією стала Ніби на світ народилась –Гралась, веселилась І княжні своїй маленькій

Сорочечки шила. І маленькі рукавчата Шовком вишивала, І купала, й колихала, Сама й годувала Бо княгині тільки вміють Привести дитину, А годувать та доглядать

Не вміють княгині.

А потім оха: – Забуває Мене мій Поль або Філат! –

За що ж воно тебе згадає?

За те хіба, що привела?

А моя свою дитину Сама доглядала.

А п›яного свого князя

І не допускала

Мов яблучко у садочку, Кохалась дитина І говорить уже стало, І вчила княгиня Тільки «мамо» вимовляти, А «тато» не вчила

І книжечок з кунштиками В Ромні накупила Забавляла, розмовляла І богу молитись І азбуку по кунштиках Заходилась вчити

І що божий день купала, Рано спати клала І пилиночки на неї Впасти не давала. І всю ніченьку над нею Витала, не спала. Надивлялась, любувалась Княжною своею

I жениха їй єднала,

І раділа з нею,

І плакала; довгі коси

Уже розплітала

І, лишенько, свого князя П›яного згадала –У мундирі Та й закрила Заплакані очі.

А дитині ніби сниться, Мов вимовить хоче:

– Не плач, мамо, не розплітай Мої довгі коси: Посічуться... – Що день божий Радості приносить Своїй матері щасливій Дочка уродлива Мов тополя, виростає Світові на диво Виростає Та недовго Буде веселити Свою матір Бог карає Княгиню на світі А›за віщо? Чудно людям, Бо^люди не знають, Чому добре умирає, Злеє оживає? Занедужала княгиня, І князь схаменувся, За бабами-знахарками По селах метнувся Наїхали Заходились Лічили, лічили... Поки її, безталанну, В труну положили. Не стало на селі княгині, І гусла знову загули А сирота її в селі, її єдиная дитина! –Мов одірвалось од гіллі: Ненагодоване і босе, Сорочечку до зносу носить Спеклося, бідне, на жару Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться й не пізнає Межи дітьми дитя своє І думає: тебе не стало Умийся, серце, щоб пізнала Тебе, єдиную свою І господа б благословляла За долю добрую твою. Умилася А добрі люди Прибрали, в Київ одвезли У інститут. А там що буде, Побачим

Гусла загули

Гуляє князь, гуляють гості, Ревуть палати на помості, А голод стогне на селі. І стогне він, стогне по всій Україні Кара господева Тисячами гинуть Голоднії люди. А скирти гниють.

А пани й полову жидам продають. Та голоду раді, та бога благають, Щоб ще хоч годочок хлібець не рожав.

Тоді б і в Парижі і іному краї

Наш брат хуторянин себе показав

А бог куняє. Бо се було б диво, Щоб чути і бачить – і не покарать Або вже аж надто довготерпеливий...

– Віруйте і гиньте! – пророки гласять

Як же його вірить?

Заплющивши очі?

Ох, рад би я вірить, та серце не хоче. Минають літа; люди гинуть, Лютує голод в Україні, Лютує в княжому селі. Скирти вже княжі погнили А він байдуже, п›є, гуляє Та жида з грішми виглядає.

Нема жидка Хліба зійшли, Радіють люди, бога просять Аж ось із Києва привозять

Княжну Мов сонечко зійшло

Над обікраденим селом

Чорнобрива, кароока, Вилитая мати

Тільки смутна, невесела

Чого б сумувати?

Або, може, вже такою

Воно й уродилось?

Або, може, молодеє Чи не полюбило

Кого-небудь? Ні, нікого

Весела гуляла, Мов ласочка з кубелечка, На світ виглядала

З того Києва. Аж поки Побачила села

Знівечені З того часу Стала невесела. Мов сизая голубонька, Село облетіла.

У всіх була, всіх бачила, Всі повеселіли

Там словами привітала, Там нагодувала

Що день божий обходила

Село. Помагала

Усякому А сироти

До неї в покої

Приходили. І матір›ю Своєю святою Її звали І все село За неї молилось... А тимчасом жиди в селі З грішми появились Радіє князь, запродує З половою жито І молотить виганяє Людей недобитих. Змолотили, нівроку їм, За одну годину

І з клунею провіяли... Князь і не спочинув, На могорич закликає, Та п›є, та гуляє

Аж у гаї Бо в покоях

Дочка спочиває.

Гармидер, галас, гам у гаї, Срамотні співи Аж лящить Жіночий регіт. Завиває,

Реве хазяїн: – Будем пить, Аж поки наша доня спить. –А доня взаперті – сидить В своєму сумному покої

І дивиться, як над горою

Червоний місяць аж горить, З-за хмари тихо виступає. І ніби гори оживають Дуби з діброви, мов дива, У поле тихо одхожають. І пугач пуга, і сова

З-під стріхи в поле вилітає, А жаби крякають, гудуть. Дивітесь, очі молодії, Як зорі божії встають, Як сходить місяць, червоніє... Дивітеся, поки вас гріє, А зорі спати не дають. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя Дивилася Та й плакати стала.

Може, серце яке лихо Тихо прошептало?

Та й байдуже. Поплакала Трошки, усміхнулась, Помолилась, та й спать лягла, І тихо заснула. В гаю все покотом лежало –Пляшки і гості: де що впало, Там і осталось. Сам не впав, Остатню каплю допивав Та й ту допив Встає, не пада, Іде в покої... Скверний гадеї Куди ти лізеш? Схаменись! Не схаменувся Ключ виймає, Прийшов, і двері одмикає, І лізе до дочки Прокиньсь! Прокинься, чистая! Схопись, Убий гадюку, покусає!

Убий, і бог не покарає!

Як тая Ченчіо колись Убила батька кардинала І саваофа не злякалась Ні, не прокинулася, спить, А бог хоч бачить, та мовчить, Гріхам великим потурає Не чуть нічого. Час минає. А потім крик, а потім гвалт І плач почули із палат

Почули сови. Потім знову Не чуть нічого І в той час Скирти і клуня зайнялась, І зорі зникли. Хоч би слово, Хоч би де голос обізвавсь Пани в гаю не ворушились, А люди збіглись та дивились, Як дим до неба підіймавсь Прокинулись вранці гості, Аж бачать, що лихо, –Покинули свого князя, Та любо та тихо

Так і ми його покинем, Так і бог покине Тебе тільки не покине Лихая година –Княжно моя безсталанна, Знівечений цвіте.

Ти ще будеш покутувать Гріхи на сім світі, Гріхи батькові. О доле!

Лукавая доле! Покинь її хоть на старість, Хоть на чужім полі На безлюдді. Не покинеш, Поведеш до краю, До самої домовини, Сама й поховаєш. В селі не бачили й не чули, Де вона поділась Думали, на пожарищі Небога згоріла Стоїть село Невесело На горі палати Почорніли Князь хиріє, Не здужає встати, А підвести нема кому, Ніхто й не загляне До грішного болящого В будинки погані Люди трохи очуняли, Господа благають, Щоб княжна до їх вернулась А її немає І не буде вже, святої… Де ж вона поділась? У Києві пресвятому В черниці постриглась. Родилась на світ жить, любить, Сіять господньою красою, Витать над грішними святою І всякому добро творить, А сталось ось як У черницях

Занапастилося добро... Блукаючи по Україні, Прибивсь якось і в Чигирин І в монастир отой дівочий, Що за пісками на болоті У лозах самотний стоїть Отам мені і розказала Стара черниця новину, Що в монастир до їх зайшла Княжна якась із-за Дніпра Позаторік Одпочивала Та й богу душу оддала – Вона була ще молодою І прехорошая собою

На сонці дуже запеклась, Та й занедужала. Лежала Недовго щось, седмиці з три І все до крихти розказала... Мені і Ксенії сестрі

І вмерла в нас І де ходила, В яких-то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила Оце її свята могила

Ще не поставили хреста.

[Орська кріпость 1847] –[Нижній Новгород] 1858 лютий 24

Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его

Иоанна глава 14, стих 17

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком

За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить Пазурі в печінки,

І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі, Витріщивши очі!

Як ягнята; «Нехай, – каже, Може, так і треба».

Так і треба! бо немає Господа на небі!

А ви в ярмі падаєте Та якогось раю

На тім світі благаєте –Немає! немає!

Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі –І царята і старчата – Адамові діти І той… і той… а що ж то я! Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую

В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую, І не кричіть! Я свою п›ю, А не кров людськую!

Отак, ідучи попідтинню З бенкету п›яний уночі, Я міркував собі йдучи, Поки доплентавсь до хатини А в мене діти не кричать

І жінка не лає,

всякого своя доля...»)

Комедія Тарас Шевченко

Тихо, як у раї, Усюди божа благодать –І в серці, і в хаті Отож я ліг спати.

А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне.

Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився –Найтверезіший би упився, Скупий жидюга дав би гривню, Щоб позирнуть на ті дива Та чорта з два! Дивлюся: так буцім сова Летить лугами, берегами, та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками. А я за нею, та за нею, Лечу й прощаюся з землею: «Прощай, світе, прощай, земле, Неприязний краю, Мої муки, мої люті В хмарі заховаю. А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову На розмову тихо-сумну, На раду з тобою; Опівночі падатиму Рясною росою. Порадимось, посумуєм, Поки сонце встане; Поки твої малі діти На ворога стануть Прощай же ти, моя нене, Удово небого, Годуй діток; жива правда У господа бога!»

Летим Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає…

І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає

І не розруйнує

І все то те Душе моя, Чого ти сумуєш –Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода – хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачуТо глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають

Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! а онде під тином

Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне. А он бачиш – очі! очі!

Нащо ви здалися, Чом ви змалку не висохли, Слізьми не злилися –То покритка, попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались, Й чужі не приймають! Старці навіть цураються!! А панич не знає, З двадцятою, недоліток, Душі пропиває!

Чи бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе –Може, й бачить, та помага, Як і оті гори Предковічні, що политі Кровію людською!.. Душе моя убогая! Лишенько з тобою Уп›ємося отрутою, В кризі ляжем спати, Пошлем думу аж до бога: Його розпитати, Чи довго ще на сім світі Катам панувати –Лети ж, моя думо, моя люта муко, Забери з собою всі лиха, всі зла, Своє товариство – ти з ними росла, Ти з ними кохалась, їх тяжкії руки

Тебе повивали. Бери ж їх, лети Та по всьому небу орду розпусти. Нехай чорніє, червоніє, Полум›ям повіє, Нехай знову рига змії, Трупом землю криє

А без тебе я де-небудь Серце заховаю

Та тим часом пошукаю На край світа раю. І знов лечу понад землею, І знов прощаюся я з нею Тяжко матір покидати У безверхій хаті А ще гірше дивитися На сльози та лати.

Лечу, лечу, а вітер віє, Передо мною сніг біліє, Кругам бори та болота, Туман, туман і пустота Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги

І вороги й не вороги, Прощайте, в гості не приїду! Упивайтесь, бенкетуйте –Я вже не почую, Один собі навік-віки В снігу заночую

І поки ви дознаєтесь, Що ще є країна, Не полита сльозьми, кров›ю, То я одпочину. Одпочину аж слухаю –Загули кайдани

Під землею… Подивлюся… О, люде поганий!

Де ти взявся – що ти робишЧого ти шукаєш

Під землею – Ні, вже, мабуть, Я не заховаюсь І на небі!..

За що ж кара, За що мені муки –Кому я що заподіяв!

Чиї тяжкі руки

В тілі душу закували, Серце запглили І галичі силу –Думи розпустили –За що, не знаю, а караюсь, І тяжко караюсь!

І коли я спокутую, Коли діжду краю, Не бачу й не знаю!!!

Заворушилася пустиня Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають То не вмерлі, не убиті,

СТОМАТОЛОГІЧНА КЛІНІКА Millennium Park Dental Lab

В ЦЕНТРІ ЧІКАГО В ЧІКАГО

Найме на робот у

Найме на роботу ЗУБНОГО ТЕХНІКА

З ДОСВІДОМ З

на повну або часткову зайнятість

на повну або часткову зайнятість

N

У К Р А Ї Н С Ь К О М О В Н А А П Т Е К А УКРАЇНСЬКОМОВНА АПТЕКА

Безкоштовна доставка Безкоштовна доставка Консультація щодо лікарського призначення щодо призначення

Допомога з вибором Medicare par t D Допомога з Medicare part D

В наявності українські трави, настойки та олії, В наявності трави, настойки та олії, а також деякі ліки без рецепту а також деякі ліки без рецепту Швидке та дружнє обслуговування гарантовано Швидке та дружнє гарантовано

Приймаємо всі види страхувань, вк лючаючи всі види страхувань, включаючи державну допомогу та Medicare державну допомогу та Medicare

За більш детальнішою інформацією телефонуйте

630-666-0405

O R T H S U B U R B A N NORTH SUBURBAN P H A R M A C Y PHARMACY

Та підписувать – та драти І з батька, і брата А меж ними і землячки

Де-де проглядають. По-московській так і ріжуть, Сміються та лають

Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили

По-німецькій, – а то тепер

І кисни в чорнилах!

П›явки! п›явки! може, батько Остатню корову

Жидам продав, поки вивчив Московської мови

Україно! Україно!

Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені!.. Плач, Украйно! Бездітна вдовице! Піти лишень подивиться До царя в палати, Що там робиться Приходжу: Старшина пузата Стоїть рядом; сопе, хропе, Та понадувалось, Як індики, і на двері

Косо поглядало. Аж ось вони й одчинились Неначе з берлоги

Медвідь виліз, ледве-ледве Переносить ноги; Та одутий, аж посинів: Похмілля прокляте Його мучило Як крикне На самих пузатих –

Всі пузаті до одного В землю провалились! Він вилупив баньки з лоба –І все затрусилось, Що осталось; мов скажений, На менших гукає –І ті в землю; він до дрібних І ті пропадають!

Він до челяді – і челядь, І челядь пропала; До москалів – москалики, Тілько застогнало, Пішли в землю; диво дивне Сталося на світі

Дивлюся я, що дальш буде, Що буде робити

Мій медведик! Стоїть собі, Голову понурив Сіромаха Де ж ділася Медвежа натура –Мов кошеня, такий чудний. Я аж зісміявся Він і почув, та як зикне, Я перелякався, Та й прокинувсь Отаке-то Приснилося диво Чудне якесь!.. таке тілько Сниться юродивим Та п›яницям Не здивуйте, Брати любі, милі, Що не своє розказав вам, А те, що приснилось

8 липня 1844, С.-Петербург

ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ E2 E4 LTD

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

ВОДІЇВ CDL CDL КЛАСУ - A, КЛАСУOWNER-OPERATORS НА OTR НА

Ми пропонуємо:

• 53' dry-van, Conestoga (2020-2023).

• Оплата праці щотижнево від 0.65с/m., директ депозит щотижнево.

• Оплачувані екстра стопи, простій.

• Середній пробіг +2500 миль на тиждень.

• Бонуси за чистий рекорд і хороші інспекції.

• 24/7 підтримка диспетчера.

Вимоги:

• Мінімум 1 рік досвіду

• Чистий MVR та кримінал рекорд, клас A CDL.

За деталями звертатися:

За деталями звертатися:

( 8 4 7 ) 3 3 8 - 0 8 5 3 (847) 338-0853

• Розмовляємо українською, польською, англійською мовами.

Дешевше, ніж у інших ніж у інших

НОТАРІАЛЬНІ ПОСЛУГИ

• Апостиль

• Довіреності в Україну на продаж майна і представлення інтересів

• Заповіти в українській, польській і англійській мові

• Оформлення заявок на громадянство N-400, поновлення Green Card

• Поновлення водійських прав

• Допомога в оформленні аплікацій public aid, social security, senior home та інших офіційних справах

ЗВЕРТАЙТЕСЬ:

Олена, Polexport, 3396 N Milwaukee Ave, Chicago 7737257635 (10am-5pm) 7739455143 (cell)

Літературний

ЗАБИРАЄМО

Виклик кур’єра за номером телефону

312-404-1923

дзвінки

KMS DISTRIBUTING, INC.

ÍÀØÀ Ì²Ñ²ß ÏÎËßÃÀª  ÒÎÌÓ, ÙÎÁ ÄÎÏÎÌÎÃÒÈ ÍÀØÈÌ Ê˲ªÍÒÀÌ

ÏÐÈÄÁÀÒÈ ÓÏÀÊÎÂÎ×Ͳ ÌÀÒÅвÀËÈ, ÏÐÎÏÎÍÓÞ×È ÍÀÉØÈÐØÈÉ ÀÑÎÐÒÈÌÅÍÒ ßʲÑÍÈÕ ÏÐÎÄÓÊÒ²Â, ×ÓÄÎÂÅ ÎÁÑËÓÃÎÂÓÂÀÍÍß ÒÀ ØÂÈÄÊÓ

•Понад 1000 розмірів картонних коробок

•Картонні коробки друковані під замовлення з логотипом вашої компанії

•Прозора, кольорова і друкована клейка стрічка (Scotch tape) під замовлення з логотипом вашої компанії

•Плівка для обгортання піддону (Stretch Film)

•Різновидні конверти (паперові, поліетиленові, пластикові, бандерольні)

ÄÎÑÒÀÂÊÓ.

•Поліетиленові мішки різних розмірів

•Папір білий та коричневий в рулоні

•Гофрокартон листовий та в рулоні

•Пінопластові вироби для упаковки

• Виготовлення індивідуальної брендової упаковки на замовлення

•Та багато інших товарів...

Весь необхідний для Вашої компанії упаковочний матеріал Ви зможете замовити на нашій сторінці: www.kmsdistributing.com, або зателефонувати на номер: 847-630-7502

UNIVERSE CARRIER

WWW.UNIVERSECARRIER.COM

14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

UNIVERSE CARRIER це логістична компанія, яка за 12 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг.

Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення.

Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

DOLYNKA

UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК

В

5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00

1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ:

• Сертифіковані та нотаріально завірені переклади

• Апостиль

• Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше)

15 E Palatine Rd, Ste.104, Prospect Heights, IL 60070.

• Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні

• Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США

773 600 2727

• Запрошення для отримання візи в США ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ

DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК