"Сурма" – українська незалежна газета. №187-2026 by SurmaNewspaper

Анастасія

Тут було тепло, як вдома.

серця билися в унісон з Україною.

спільної молитви.

Того дня парафія, яку очолює отець Микола Бурядник, мала Парафіяльний празник. Святу Літургію очолив Владика Венедикт, до якого приєднались священники

773-368-0123

•Індивідуальний

•Федеральні позики

•Низькі відсотки

•Позики під ремонт

•Перефінансування

ангелята, колядники, віншувальники. Усі ра-

вони і творили сучасне вертепне дійство, яке утверджувало віру, зміц-

і дуже зворушливо, що сценічне дійство, яке

через виставу-вертеп. Адже Вертеп у воєнний час

він звучить глибше. Його слова проходять крізь

Prices effective Jan 14 -20, 2026

750 ml

У Global Clinic

ми пропонуємо професійні

медичні послуги,

найсучасніші технології

лікування та

доступні ціни, що є найкращим вибором

лікування болю в нашій клініці.

RЖИТТІ Третина українських ветеранів відчуває, що сьогодні суспільство не по-

їх.

Водночас, 60% опитаних ветеранів відповіли, що суспільство все ж поважає ветеранів. Також більшість рес-

пондентів (58%) вважає, що суспільство не поінформоване про потреби та проблеми ветеранів у цивільному

житті.

Психоемоційна нестабільність (84%), зловживання алкоголем чи

наркотиками (79%), нерозуміння суспільства (76%), проблеми з фізичним здоров’ям та труднощі з отриманням медичної допомоги (75%), відсутність роботи (73%), відсутність інклюзивного простору та адаптованого робочо-

51%, самогубства – 48%.

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ПОТРЕБ ВЕТЕРАНІВ Ми попросили ветеранів оцінити, наскільки забезпечені різні їхні потреби за 5-бальною шкалою (1 – зовсім не забезпечено, 5 – повністю забезпечено). Респонденти також мог-

оцінюють

пільгового проїзду (4,3 бала у середньому).

Умовно середні оцінки отримали медичне забезпечення (3,3), фізична реабілітація та/або протезування (3,3), працевлаштування (3,2), психо-

логічна підтримка (3,1), освітні потреби/перекваліфікація (3,1 бала), інфор-

маційно-консультаційна підтримка (3,1), розвиток власної справи/бізнесу (3,0) і матеріальна підтримка родини (3,0).

Найгірше опитані оцінили юри-

дичну підтримку (2,7) та забезпеченість житлом (2,6).

Яка підтримка потрібна ветеранам?

Матеріальна (50%) та медична (43%) підтримка – основні запити ветеранів.

Близько чверті опитаних позначили психологічну підтримку (28%) і допомогу з житлом (26%), кожен п’ятий (22%) – юридичну підтримку.

Лише кожен десятий зазначив, що не потребує жодної підтримки сьогодні.

КОРИСТУВАННЯ ПІЛЬГАМИ ТА ПРОГРАМАМИ ПІДТРИМКИ Найчастіше ветерани користуються субсидіями на оплату комунальних послуг (69%), безоплатним проїзд (52%),

нічого спільного

«нормальним» порядком міжнародних відносин.

Але для США Гренландія це не екзотика і не політичний жарт. Це ключовий елемент арктичної оборони:

московитських і китайських кораблів та підводних човнів. А також те, що ані Данія, ані НАТО не здатні самостійно забезпечити ефективну арктичну оборону. Тим більше в історії США немає нічого більш «нормального», ніж купу-

Америка не будувалася

цінностях – вона бу-

на землі, портах, кордонах і контролі над простором. І саме тому Гренландія – не ексцес, а логічне про-

островів: купівлі, війни, договори – і жодних ілюзій...

півночі цей процес зупинився. Канада, бри-

танська колонія, не приєдналася до нової респу-

бліки, обравши інший

шлях політичної лояльності й імперського захисту.

На півдні ж історія була значно жорсткі-

шою: війни з Мексикою – спадкоємицею іспан-

ської колоніальної спадщини – завершилися втратою нею величезних територій.

І між цими двома полюсами – анг

вельні маршрути й стратегічний контроль, мораль завжди поступається геополітиці.

Щоб зрозуміти це, достатньо поглянути на історію американських територіальних придбань: 1. Луїзіана. 1803. Сума угоди від 15 до 22 млн доларів. Томаса Джефферсона за цю угоду звинувачували в тому, що він розбазарив державні кошти на нікому не потрібні землі, непридатні для заселення. Весь сенс купівлі

США порту в Новому Орлеані.

Наполеон Бонапарт цій пропозиції

дуже радий – він розумів, що в ході найближчої війни втратити заморські території можна без будь-якої компенсації.

На землях, куплених у 1803-му році, зараз розташовується аж 13 штатів.

2. Флорида 1819 року. Сума

угоди 5,5 мільйона доларів.

Договір Адамса–Оніса зафіксував угоду щодо передачі Сполученим

Штатам прав на Флориду. Іспанія від-

мовлялася від територіальних претен-

щодо цих територій, а США отри-

DOCTOR

українців) по факту роблять цинічний вибір на користь «масла». При оцінці поточної ситуації з фінансуванням безпеки Європи та допомоги Україні більш доречно апелювати до проблеми не «колективних дій», а «безбілетника» (free rider). Проблема «безбілетника» – це економічний феномен, коли суб’єкт користується суспільним благом (чистим повітрям, обороною, громадським транспортом), але ухиляється від

оплати належних витрат, розраховуючи на оплату потрібного блага іншими користувачами.

У контексті аналізованої нами проблеми фактично Україна і країни-лідери з надання військової допомоги нашій країні (наведені на рис. 2 і 3) компенсують своїми ресурсами і втратами безвідповідаль-

поведінку країн-«безбілетників». Внесок різних країн у безпеку Європи може бути оцінений і

більше важкого озброєння, ніж мала запасів на складах 2021 року. Вражаючим є й показник Нідерландів – 197%. Близько третини власних запасів важкої зброї передали Україні Греція, Чехія та Хорватія. Водночас США направили до України 6% своїх довоєнних запасів (див. рис. 4). Сьогодні відбувається

ZN.UA

Руслана Романюк, Чикаго, «Сурма» Свято

акі зустрічі зігрівають особливим теплом. Такі зустрічі наповнюють душу особливим світлом. І радістю, яка, хоч і тиха, але є такою щирою, такою безмірно великою, що охоплює цілий світ. Бо це радість, яку нам дарує дивная новина про Рождество Божого Сина. Своїм народженням маленьке Дитятко благословляє нас спасінням, благословляє вірою, надією і любов’ю. І ми, навчаючись цьому від Бога, повинні дарувати їх іншим. І повинні передавати з покоління у покоління тепло родинного вогнища, підтримуючи у ньому духовне полум’я своїми молитвами, умінням дякувати Богу, умінням славити Бога. Як ми робимо це у час величних Різд-

свят, коли повсюди лунають колядки, коли ми славу во вишніх співаємо Його Рождеству.

прослави Господа,

хлопців парафії, жіноче тріо (Оксана Олексин, Наталія Тейлор, Олена Балабан), солісти Галина Герявенко, Олена Балабан, юні Оксана Дичка

і Софія Любенко, читець власних

віршів Стефанія Яворська кожним

словом і жестом творили молитву

любові через колядки і поетичні рядки. Щирою

це

фантазії, інтуїції й

Композиції часто народжувалися асоціативно або уві сні: «Дивлюсь на підлогу – бачу, то звір, а то людина на коні».

Її звірі, з людськими очима і довірливими погля-

дами, як у «Ведмедиках», не лякають – вони звертаються до глядача. «Звірина серія» поєднує уяву й етику: ці образи водночас є пересторогою («Будь проклята війна!») і закликом до миру. Фантастика у Примаченко завжди народна за своєю природою. Вона втілює вічну боротьбу добра і зла, де світло зрештою перемагає. Казково зміщені масштаби, багатосценові композиції, сплав реального і вигаданого формують цілісний світ, у якому люди, тварини й рослини перебувають у гармонійній, нерозривній єдності. Саме ця внутрішня переконливість робить мистецтво Марії Примаченко позачасовим і універсальним.

Примаченко не лише малювала й вишивала – вона пекла весільні вироби з тіста, шила оригінальні сукні для землячок, не користувалась ножицями, а «на око» рвала тканину.

Прикметно, що за життя вона не продала жодної картини – лише дарувала. А сама казала: «Я роблю для людей, у мене в серці Бог, і треба, щоб у всіх людей був

імені Тараса Шевченка, згодом – звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в 1988-му стала Народною художницею України. Водночас вона категорично відмовлялася переїжджати з Болотні. Після аварії на ЧАЕС, коли село опинилося поблизу зони відчуження, Марія залишилася вдома й створила «чорнобильську» серію – болісну, тривожну, сповнену материнського болю й народної молитви.

ро

ЦОльга Дубовик Київ, «Сурма» Ірина

е перше в житті інтерв’ю Ірини Маслової-Лисичкіної. Напевне, причина – скромність і

порядність. Тим часом мою співрозмовницю як режисерку, домристку, викладачку вищої категорії Академії мистецтв імені Павла Чубинського студенти й колеги знають як надзвичайно працелюбну особистість, здатну виявляти найкращі людські якості навіть у драматичних обставинах. А отже й спроможну гідно навчати молоді покоління українців. Всупереч блекаутам та обстрілам столиці московитами. А розповісти є про що.

«КАЖУ СТУДЕНТАМ: ВИ – ЧАРІВНИКИ, ТВОРІТЬ, ВИТВОРЯЙТЕ, ДАРУЙТЕ ЛЮДЯМ ДИВО»

– Що найбільше імпонує в Академії, а що хотілося б покращити або змінити?

– Хотілося б, аби студенти більше працювали та розуміли, що бути митцем – не та професія, де ти вивчив щось, прийшов, здав і забув. І режисерам, і сценаристам, й акторам, і де-

кораторам потрібен постійний розвиток. Постійна робота над собою. Має

бути насамперед бажання. Якщо ба-

жання нема, то людина не залишиться у професії.

А професія дуже цікава, складна.

Наразі люди мистецтва по-своєму відповідальні за Україну та наше майбутнє. Адже донести важливі сенси зі сцени – дія глибша, ніж

А коли ми створюємо вистави на тему «какаяразніца», і по-

казуємо, як московити у минулому столітті розстрілювали і саджали в

тюрми письменників, то зі сцени це

звучить чіткіше і переконливіше. Часом після вистави підходять студенти

й зізнаються: «Так, ми зрозуміли, що

ви мали на увазі, коли говорили про

мову».

Я би хотіла, можливо, змін не в Академії, а в світі. Нам всім найбільше хочеться нашої Перемоги. Щоб налагодилася ситуація з електропостачанням. А втім, є світло чи нема – ми вмикаємо ліхтарики і продовжуємо творити. Вже дві практичні роботи склали

на генераторі. Хоча й важко. Є обстріли чи нема – викладачі все одно приїжджають на роботу, а студенти – на навчання і репетиції. Готуємо і демонструємо вистави. Важкі моменти виснажують, але не зупиняємось. В ідеалі – хочемо попрацювати над програмою концерту на честь Української Перемоги. І ще. Я

де

ви є чарівниками. Творіть. Витворяй-

те. Даруйте диво людям.

Яким був 2025 рік для вас як викладачки? – Непростим. Уперше самостійно створювала практичну роботу з фа-

ху студентів (я є художньою керівни-

цею 3 і 4 курсів). Допомагає наш новий викладач Олексій Іванович Цу-

ркан. Спершу було трішки складно: потрібно за семестр (3 місяці) підготувати 5 вистав. А ще ж постійна пра-

ця: викладання, виступи, складання практичних робіт…

Окрім концерту до 95-річчя Академії, вдалися практичні роботи з фаху –вистава «Історія одного маріупольця» до Дня захисників і захисниць України; постановка, присвячена Дню української писемності та мови; робота «Загартовані» до дня студентів; до Дня гідності й свободи дві роботи поєднані в одну: «Культурний код гідності» та «Вартові гідності». «ПРИХОДЯТЬ 15-РІЧНИМИ» – Пані Ірино, хто краще, ніж ви самі, окреслить ваш шлях до дня нинішнього

– Народилась я в Києві. Танцями займалася з дитинства. З 3 класу пішла в музичну школу і закінчила клас домри (домристка). У 8-9 класах вже організовувала події в класі, що мене згодом і підштовхнуло обрати саме режисуру. Після 9 класу прийшла в

Академію, яка тоді ще була Київським

обласним училищем культури. Всту-

пила спершу на народний відділ по класу домри, а через рік

й дівчата вступають до Ака-

демії ще дітьми, 15-річними, після 9 класу. Ми їх навчаємо і шкільній програмі 10-11 класів, і паралельно починаємо освоювати спеціальність. З 1 курсу вивчається режисура видовищно-театралізованих заходів, акторська майстерність, сценічна мова. На 2 курсі додається сценарна майстерність, декоративно-художнє оформлення. Тобто поступово «вводимо» студентів у професію.

Важливо, аби молоді люди розуміли, що таке творчість. Адже творчі професії – не з легких. Треба люби-

своєї

вже ви-

пускник) Максим Свець. Перші два

роки мав неатестації, низькі оцінки, відвідував лише заняття з режисури та

акторської майстерності, навчався на рівні нижче середнього. А на третьо-

му курсі, коли завершилась шкільна

програма, раптом розкрився. Почав створювати дуже цікаві роботи. Загорівся режисурою й акторською майс-

терністю. Створив сильну практичну роботу з фаху на четвертому курсі. До речі, самостійно написав авторський

сценарій, блискуче захистився, і, закінчивши нашу Академію, вступив до Академії естрадно-циркового мисте

навчається на 3 курсі за спеціальністю «Театральна режисура».

визначеності. І коли трішечки підростають та усвідом

жили з давніх-давен, / Коли незнаний іншим вершник / Став князем кочових племен. // Ми не чужі, ми

захожі, Відкрив дорогу якось птах. / І варвари нам не ворожі, / Знайоме „мало” — слово страх. // І там де сліду вже немає, / В кількох трипільних черепках, / Ми заховали нашу тайну, / У затуманених віках. // Ходім туди через уяву, / Ходім де нас давно нема, / У хвилю волоса русяву, / Що вітер в воросі здійма. // Дерева в гіллі, наче плачуть / У роздумах мільйони днів. / Напевно наш далекий пращур / В майбутнє зазирнуть хотів».

Від осмислення власного коріння поетка перейшла до віддзеркалення сучасності, баченої нею наживо. Часто трагічної сучасності. Наприклад, в одному

душу, мов воду…»). У тому ж році було написано щемкий, гіркий вірш, який – теж афористичний. Ці-

каво, що в ньому наприкінці по-

мітно й оптимізм – або, скоріше, світле вікно, просвіт. Бо справжня творча індивідуальність

уміє бачити глибше. Це вірш

«Жити сьогодні, як стрибати в

безодню»: «Прокинулась зранку стрибнула