Slovo_50 by slovo dds

червень-серпень 2012

СЛОВО № 2 (50) /

Слово

релігійно-суспільний часопис Дрогобицької духовної семінарії

№ 2 (50) / червень - серпень 2012 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

головний редактор: о. Роман АНДРІЙОВСЬКИЙ заступник редактора: Ростислав ПРИРІЗ літературний редактор: Іванна РИЖАН верстка та дизайн: Роман ГРОМ дизайн обкладинки: Андрій ГЛАДКИЙ Відповідальні за розповсюдження: Роман КІХ Роман ІЛЬНИЦЬКИЙ світлини: Андрій ГЛАДКИЙ Микола ЛУТЧАК

ДЛЯ ЛИСТУВАННЯ адреса: Часопис «СЛОВО» вул. Данила Галицького, 2 м. Дрогобич, Львівська обл., 82100. електронна пошта: slovo@dds.edu.ua тел/факс: (+3803244) 2-17-04 Часопис виходить чотири рази на рік з благословення ректорату Дрогобицької духовної cемінарії блаженних священномучеників Северина, Якима та Віталія. Погляди, висловлені в авторських публікаціях, можуть не збігатися з позицією редакції. Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати подані матеріали. Рукописи редакція не рецензує і не повертає. При передруку посилання на П часопис «СЛОВО» обов обов’язкове. ’язкове.

червень-серпень 2012

ЗМІСТ

ТЕМА НОМЕРУ:

Спорт сьогодні: правдиві змагання чи багаторівневий обман? диякон Дмитро СЕНЕЙКО ..............................................2 Євро 2012: найважливіше попереду! о. Олег ЗИНИЧ .................................................................5 Чи завжди у здоровому тілі є здоровий дух? Антон БОРИС ................... ..................................................................8 Чим насправді є спорт? Денис БОГАТКО .......................... ............................................................10 Значення спорту у духовному житті людини Микола МИСІВ ............................... ................................................................12 Професійний спорт: зміцнення здоров’я чи заробіток грошей на ліки? Петро ВОЙТОВИЧ ........................ .........................................................14 Традиції українського фізичного виховання: бойовий гопак Василь КОМАРНИЦЬКИЙ ........... ............................................16

НА ГРАНЯХ ЧАСУ:

Вболіваймо без фанатизму... Микола ВИТІВСЬКИЙ ....................................................18 «Я намагався допомагати блаженнішому Йосифу також і у створенні Українського Патріархату» інтерв’ю з преосвященним владикою Андрієм САПЕЛЯКОМ .21 «І коли видадуть вас, не журіться…» Ігор БРИНДАК ......................................................................25

ПОДИХ СКИНІЇ:

Чому ми освячуємо речі? Роман СЛАВИЧ .................................. .........................................................................28 Храм у «городі Солей» Андрій КІТИК ....................................... .............................................................................31

ВІСНИК УБНТ: Унійні церковні братства Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії: загальні зауваги Богдан ЛАЗОРАК .................................................................34

СЕМІНАРІЯ: «Фізична культура має вести до культури духовної…» Думки викладачів Семінарії ....................................... 38 Літопис ...........................................................................41

ТЕМА НОМЕРУ:

Шпальта редактора о. Роман АНДРІЙОВСЬКИЙ Черговий, 50-ий, номер часопису Дрогобицької духовної семінарії «Слово» присвячений християнському погляду на спорт і все, що з ним пов’язане. Такий вибір редколегії не випадковий, адже літо 2012 р. позначене, принаймні, двома важливими подіями у спортивному житті: Чемпіонат Європи з футболу в Польщі та Україні і Олімпіада у Лондоні. Українська громада готувалася до першої події дуже інтенсивно, сподіваючись, що вона стане нагодою для наближення нашої країни, якщо не до членства в європейських структурах, то до європейських цінностей. Щоправда, ЗМІ періодично повідомляли про такі приклади підготовки до європейської футбольної першості, які змушували засумніватись не тільки у тому, що таке наближення можливе, але й у тому, чи насправді ця подія є такою потрібною. Чи принесло щось Євро 2012 для української нації загалом? Чи було воно для нас, християн, корисним духовно? – Відповіді на ці й інші схожі запитання отримаємо вже опісля.

Спорт сього чи

На тлі підготовки до цих подій, в Україні триває бурхливе політичне життя, яке, як це не дивно, супроводжується певною апатією з боку звичайних громадян. Зокрема, останнім часом почастішали звинувачення української влади у вибірковості правосуддя та переслідування за політичною ознакою (прохання Глав християнських Церков до Президента України про звільнення від відбуття покарання одного з лідерів опозиції, про яке в квітні 2012 р. повідомляли ЗМІ, поки що залишилося без відповіді). У травні з’явилося чергове звернення: Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ і черговий Головуючий Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) висловив стурбованість ситуацією, яка склалася внаслідок появи законопроектів, що шкодять нормальному конституційному функціонуванню української мови. Він, серед іншого, нагадав про звернення ВРЦіРО від 24.07.2006, в якому пролунав заклик «пам’ятати про відповідальність за наслідки своїх рішень і дій не тільки перед народом, але й перед Богом». За даними соцопитувань, Церква користується в українців великим авторитетом. Але чи прислухається українська влада до голосу духовних провідників українського суспільства? Хотілося б, щоб це було так, адже неправильно, щоб заручниками її необдуманих дій ставали прості українці, а вже зовсім безвідповідальним буде, якщо нащадки перебуватимуть у скрутному становищі через байдужість, помилки чи відверті зловживання своїх предків.

Ще однією подією, яка, на жаль, проходить майже непоміченою в Україні, є 50-ліття від скликання ІІ Ватиканського Собору (1962-1965) – мабуть, найзнаковішої церковної події і не тільки в ХХ ст. Найпомітнішими наслідками собору стало доцінення ролі Християнського Сходу, «оновлення» Католицьких Церков, відкритіше їх ставлення до некатоликів, зміни в літургійному житті... Для вірних УГКЦ цей ювілей є доброю нагодою для кращого ознайомлення з соборовими постановами та, найголовніше, для діяльності у їх дусі.

СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ

дні: правдиві змагання багаторівневий обман? диякон Дмитро СЕНЕЙКО

спортсменам, глядачам та вболівальникам, доводиться спостерігати своєрідний театр, де ми також стаємо ляльками та маріонетками. Як тяжко тривало в історії скасування кріпацтва і рабовласництва, та обоє знову повертаються у наші ряди. Звичайно, новітні раби доволі непогано забезпечені: власників спортивних закладів, змагань, асоціацій та самих спортсменів добре винагороджують, рекламно популяризують у ЗМІ, перетворюючи на «зірок». Однак вони женуть від себе думку про те, що стали заручниками підступної фінансово-стратегічної системи обману, шахрайства і здирства, що внутрішньо поневолені та обмежені у діях, у творчості змагань, у яких вони головують чи беруть участь.

«У здоровому тілі – здоровий дух», – афористично взивають крізь наше «скомфортизоване» життя наші славні предки. Щодо здорового духу, то Христос через Своє Євангеліє, яке проповідується Його Церквою, відкриває таємницю його значення: позбавлення гріховного отруєння власного нутра, здобуття божественних чеснот і освячення («преподобнення» до Бога)… А здоров’я тіла найбільше стає можливим завдяки спорту – одному з яскравих вимірів нашого життя, який притаманний наНа другий план вже давно відступили важкі віть тим, хто не вважає себе спортсменом і тренування, прикладені фізичні зусилля, унікальне займається певним видом спорту. Адже ність та непередбачуваність змагань, замінниками у спорті, як і в житті – два виміри: або ти яких стали допінгові препарати, жага збагачення, – спортсмен-учасник змагань, або ти – «гламурне життя». Спортсмен «мусить» акторськи глядач і вболівальник. На жаль, у ньому програти іншому, бо його самого чи шефа, під яким теж є свої гріховні крайнощі, навіть окремі він «спортує», купили за «брудні» гроші чи цінні гріховні його види, адже і на спортмайданпапери. чику, і за трибунами – люди. Однак протяВідомі «спортовці» перетворились на «зірок», гом останніх десятиліть у цю доволі яскраву яких купують світові виробники задля ефективноссферу людської життєдіяльності проникло ті реклами їхньої споживацької продукції. Реклаще декілька підступних гріховних явищ та му скоро показуватимуть замість найцікавішого у лукавих персоналій, змінюючи в корені міспортивних шоу: забитих чи пропущених м’ячів, сію кожної людини у цій спортивній ділянці виграних змагань, здобутих трофеїв. Спортивні життєдіяльності: від духовного ставки, рекламні і фізичного вдосконалення – ...спортсменам, гляда- заяви і викрикудо приниження, шахрайства і вання ЗМІ, вболіманіпуляції. Услід за незаляка- чам та вболівальникам, вальниками перед ними різноплановою цензурою доводиться спостерігати екранами і глята спраглими правди світовими дачами у залі на ЗМІ, поведемо мову про комер- своєрідний театр... кшталт: «що за ціалізацію спорту. футбол без випивПерефразовуючи нещодавно популярну рекламу, скажемо: якщо ви досі не усвідомили того, що навіть у спорті, якого є учасниками (як спортсмен, як вболівальник-глядач тощо), присутнє хабарництво та підкупи у «галактичних» розмірах, тоді ми йдемо до вас! Світові корпорації та мільйонери скупили і приватизували якщо не всі, то більшість видів спорту, спортивних змагань і самих спортсменів, вирішуючи їхню долю та сценарій у бік власної матеріальної вигоди. У такій «нездоровій» ситуації нам, президентам спортивних федерацій,

червень-серпень 2012

ки?!», «добий його», популярність антилюдського бійцівського реслінгу – все це лакмусові папірці у розчині моральної суспільно-етичної кризи в світі спорту. Кожен: і спортсмен, і творці спортивних змагань, і спортивні медіа, і глядачі стають заручниками хитромудрої фінансово-економічної системи, імена якої – гроші, світова можновладність. Тому варто замислитися, наскільки актуальними ще залишаються де-не-де збережені хрести-пам’ятки скасування панщини в 1848-му, 61-му..! – Адже ми

ТЕМА НОМЕРУ: – кріпаки не лише власних гріховних пристрастей, але й світових фінансових владик та їх продуманої системи гіпнотично-емоційного та матеріального керування нашими бажаннями. У такій ситуації важко говорити про суспільне та індивідуальне сумління кожного у міжлюдських відносинах. Адже в обох випадках воно заглушене надмірною і ненаситною, а тому й гріховною гонитвою за матеріальним збагаченням. Внутрішнє одурманення гріхом гордості, марнославства, грошолюбства і матеріальної ненаситності – основні імена духовних недуг, страшніших за усілякі онко- й інші прикладки, якими передусім уражені ті, які створюють для нас спортивно-театральне видовище, яке приковує нас до екранів якнайрізноманітнішої техніки. Особливо нам, вболівальникам, сьогодні, практично, неможливо розрізнити: чи перед нами – правдиве спортивне змагання, чи наперед визначена підкупами партія, у яку серед куплених спортсменів-пішаків у вільні ряди долучаємося і ми, ні в чому невинні глядачі. Або відчуваємо себе повноцінними та емоційно і вольово-вдоволеними, або нас ганебно принижено й ошукано. Фінансові маніпуляції і махінації, підступні й хитромудрі плани їх реалізації спричинили комерціалізацію більшості (якщо справді не всіх!) видів спорту, залишивши у ньому хіба що видовище і його спортивних учасників. Так урізноманітнюється у щоразу нових лабіринтних формах і проявах гріх, що прогресує в нерозкаяній, незціленій зсередини, духовно і фізично «непрофілактизованій» людській душі кожного. Лукавого змісту задум і вчинок, які творимо чи не щохвилини, неминуче і рефлекторно відбивається на життєдіяльності навколишнього світу… Хочеться запитати самого себе і вас, дорогі читачі: що робити? Чи зможе одна людина зруйнувати цю фінансово-ненаситну Вавилонську вежу можновладців, очистивши спорт від наслідків гріхопадіння кожного, сумарні накопичення яких і спричинили спортивну кризу на усіх рівнях? Спробуємо дати революційну, НЕ стереотипну і НЕ безнадійну відповідь: ЗМОЖЕ! Адже з людиною – духовна божественна потуга, з якою вона – могутня, спроможна на ліквідацію наслідків діяльності колишньої себе, гріховної та озлобленої.

Причини цих отруйних для всього людства негативних явищ у спорті ми віднайшли. Заміть крапки у їх визначенні додамо лише гарні слова

святого апостола Павла: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені» (Рим. 7, 16-17). Потрібна божественна благодать та сила волі, щоб вийти з цієї рутинної схеми гріховних відносин, планів й економіко-фінансових комбінацій, винахідниками, ініціаторами чи учасниками якої ми стали, зокрема, у спорті. Вірити в кращий світ і творити його таким через своє добре і чисте нутро і відповідну благу діяльність, як благодатну Божу дію в нас і через нас – у світі. Коли перший, другий, третій, енний з нас у межах свого життєвого простору Христовою святістю власного життя «захопить небеса», поселивши Бога у собі і дозволяючи Йому через себе перебувати у світі і виправляти згубні гріховні наслідки нашої життєдіяльності, зміни стануть відчутними. Тоді античний ідеал спорту – досягнення фізичної гармонії тіла як вираження попереднього просвіщення Богом душі – поверне собі панівне значення. Очистяться і зникнуть приховані фінансово-олігархічні мотиви проведення спортивних акцій і змагань, виступів спортсменів. І глядач перед екраном пристрою, і вболівальник на трибунах, і спортсмен на арені творитимуть спільну атмосферу творчого співпереживання, досконалих прагнень чесної перемоги-поразки, НЕпередбаченості і «НЕ наперед визначеності» результатів та здобутків. Після внутрішнього зцілення від гріховного заціпеніння власного сумління можливе пробудження голосу суспільної совісті, ідеалів братерства, фінансового балансу і пропорційності між людством, атрибутами яких будуть рівність, безкорисливість, милосердя, чесний спосіб життя один з одним, взаємоповага та найосновніше – справедливість. Не кидаючи слова на вітер, можна сміливо зробити висновок, що поки що наші вболівальницькі «Оле! Оле-оле-оле!» – у більшості випадків пусті спалахи голосу, які лиш означають одне: нас самих, наші час і фінанси використали, принижуючи і маніпулюючи свідомістю і життєвими ресурсами. Наповнімо їх правдивим змістом – тим, який вкладаємо у ці слова, яким супроводжуємо той чи інший спортивний поєдинок. Спочатку краще маніфестувати і реалізувати таке: «Спаси себе, і навколо тебе спасуться тисячі», а тоді вже повноцінно викрикувати віковічне спортивне «Оле!..».

СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ

До початку чемпіонату Європи з футболу 2012 року залишились лічені дні. Організатори інформують про грандіозні успіхи. Водночас, ця інформація є інколи настільки сепарованою й несмачною, що годі її «проковтнути». І справа зовсім не в ставлені до футболу, патріотизмі, до яких апелюють організатори. Йдеться про деяку штучність, розшарування між поданням і сприйняттям цієї події. Пригадуєте, як «зашкалював» рівень піднесення духу серед суспільства, особливо серед шанувальників футболу, коли стали відомі результати жеребкування? Натомість, що змінилось сьогодні? Хто і з яким настроєм чекає на цю подію? Насамперед, слід врахувати акценти цьогорічної неординарної для України події.

о. Олег ЗИНИЧ це завжди політика. Виклик тут полягає в тому, щоб не програти як народ. Особливо тепер, коли лунають песимістичні репліки, мовляв, Україна ─ це нація, яка не відбулась, втратила свій шанс.

Попри те, що чемпіонат з футболу є спортивною подією, необхідно визнати його важливе місце щодо майбутнього України.

Глобалізація, один із найбільш суперечливих викликів часу – благі наміри з можливими страшними наслідками. Перспектива втратити ідентичність заради комфорту та реальна можливість залишитись вимираючими маргіналами. Непростий вибір: глобальний смітник, сировинна база… Наче гра. Гра в одні ворота.

Геополітичні процеси. Сьогодні Україна активно «топчеться» на роздоріжжі: «Куди ж податись, Схід чи Захід?». Ця «активність» влади стає дедалі згубною і може стати фатальною в непростій грі. Очевидно, що кожен із дороговказів «Схід» чи «Захід» означає, що за ними сховані «сюрпризи», необхідність чимось поступитися. Відтягування і шарпання в різні боки тільки шкодить Україні. Подія Євро-2012 критично актуалізує цей виклик для українського суспільства. Великий спорт ─

Моральні та духовні цінності. Тенденційність організаторських заходів до Євро-2012 позначена як така, що засвідчує занепад духовних та моральних цінностей. Яскравим прикладом є внесення ке р і в н и ц т вом Євро-2012 у Польщі Святого Письма та хреста до переліку заборонених предметів, категорія «матеріали, які містять елементи расизму, ксенофобії, політики, релігії і пропаганди». Толерантність і безпека, але якою ціною? Можна перефразувати: «Нічого особистого тільки бізнес і спорт».

Виклики часу

Складаєтьсся враження, ніби всі знають, що разом з чемпіонатом прибуде своєрідний «троянський кінь», а от що там всередині - достеменно ніх�о не знає.

червень-серпень 2012

ТЕМА НОМЕРУ: Україна постає ще перед одним викликом – загроза нівелювання інституту сім’ї. Знайдеться чимало охочих іноземців приїхати не тільки на чемпіонат, а й переконатися в «знаменитій» рекламі: «Приїжджайте до нас навесні, коли наші жінки роздягаються, яка це краса», чи «зброї» активісток FEMEN. Інформаційна затхлість. Українське суспільство, фактично, «задихається» від негативізму новин ЗМІ, бруду політичних ток-шоу, заїжджених сценаріїв та рутини. Чемпіонат Європи з футболу 2012 року – чудова можливість «змінити пластинку», вдихнути свіжого повітря замість затхлого чаду політичних інтриг. Виклик – не проґавити цей шанс, приправивши подію звичними для сьогодення інгредієнтами: політикою, абсурдними діями з боку влади, шовіністичними акціями, банальною жадібністю. Необхідні зміни. Тобто, за влучним висловом публіциста Євгена Сверстюка, інформація має окультурюватися, фільтруватися через культуру.

Загадкове очікування, або у передчутті грози Вже понад півроку з чисельних білбордів усміхаються чи, навпаки, насторожено зорять представники різних професій: будівельники, лікарі тощо. Усіх об’єднує одна фраза: «Ми чекаємо на Євро!» Попри благий намір творців цієї реклами виникає двозначне запитання: хто ж це «ми»? Невже дільничний педіатр чи маляр-штукатур шаленіють від однієї думки про Євро-2012? А може, нарешті збільшать їхню зарплату, без скорочення годин? Чи хоча б по-

дарують новенькі комбінезони, халати, форму, обладнання з реклами, не вирахувавши із зарплатні? Адже більшість із них навіть і близько не потрапить на довгождане футбольне торжество. Однак, «Ми чекаємо на Євро!». Хто ж і на що чекає? Футбольні вболівальники з нетерпінням очікують цю подію. Їхні почуття можна зрозуміти. Для них – це справжнє свято. Проте все залежить від фінансових можливостей та кмітливості. Адже не так просто потрапити на саму гру.

Великий спорт - це завжди політика. Виклик ту� полягає в тому, щоб не прог�ати як народ. Бізнесмени, – мабуть, найбільш «футбольні» громадяни. Саме вони, особливо ті, що зараз «на коні», тобто з потрібним політичним забарвленням, чекають на довгожданий «золотий дощ», який, за висловом Томаса Карлейля, розмиває всі кордони (для України, мабуть, явні і всі інші теж). Їхня підприємницька фантазія та економічні горизонти вражають. Ось кого треба на білборди!

Політика. Шанс наповнити партійні каси. Для когось – вдало засвітитись: чи поплескуючи тренера якоїсь з команд по плечу, чи «рятуючи» гостей зі складної ситуації своєю присутністю (попередньо створивши цю ж ситуацію). Взяти реванш. Облити конкурентів брудом (в усіх можливих значеннях). Словом, «Ми чекаємо на Євро!». Релігія. Непросте завдання прищепити християнські цінності та мінімалізувати агресію серед контингенту (футбольних фанатів), який не так часто переступає поріг храму. Достукатись до серця у той час, коли в голові гармидер футбольних переживань. Водночас, період футбольних баталій прогнозує активну репрезентативну діяльність новітніх сект.

Пересічні українці

СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ – хтось із нетерпінням очікує, радіючи, що «залатали» дороги. Може, ще щось зміниться на краще? Євро-2012, ми майже в Європі! Інші з острахом чекають європейських цін при українській зарплаті, транспортних корків та іншої напасті.

Скласти іспит Це неминуче. Йдеться не тільки про школярів й студентів, які цього року змушені швидше їх складати. Мова про грядущий іспит перед Україною і кожним українцем зокрема. Адже завдання справді складне: не програти. Не стільки у футболі, а як нація, держава. Комусь це може здатися перебільшенням. Мовляв, чемпіонат Європи з футболу – це тільки спорт. Однак це давно вийшло за рамки спортивних змагань. Тому й необхідно не втратити нагоду ще раз заявити про себе, як висококультурний народ. Усі перелічені вище: футбольні вболівальники можуть бути не як рупори гидливої ненормативної лексики, расистських гасел та агресії, а як толерантні та шляхетні; бізнесмени, замість того, щоб показати обрії жадібності та здирництва, – проявити себе з кращої сторони; політики мали б хоч на час чемпіонату припинити своє улюблене заняття: інформаційний бруд і маніпуляції; представники Церков мали б донести до суспільства Боже Слово, науку толерантності і людяності; пересічні українці – заявити про себе як привітний, культурний народ.

червень-серпень 2012

Життя опісля, або мовчання оракулів Що очікує Україну після Євро-2012? Про це неохоче говорять. Надто невизначена ситуація. Влада готує заходи щодо інфляції, політичні партії готуються до майбутніх виборів, суспільство – до змін. Враження, ніби всі знають, що разом з чемпіонатом прибуде своєрідний «троянський кінь», а от що там всередині, достеменно ніхто не знає. Однак варто пам’ятати, що б там не було, Україна має шанс показати світовій громадськості, що ми дійсно висококультурний, гостинний народ. До речі, УГКЦ запланувала ряд заходів на час чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Йдеться, насамперед, про духовну опіку для гостей. Так, у Львові, за словами о. Інокентія Волошина, відповідального на цих теренах за підготовку грекокатолицьких громад до Євро-2012, у центральних храмах міста відбуватимуться богослужіння різними мовами. Наприклад, у гарнізонному храмі св. верховних апостолів Петра і Павла, що на вул. Театральній, 11, у понеділок і четвер – англійською, вівторок і п’ятницю – португальською, середу і суботу – німецькою мовами. Гості, за бажанням, зможуть приступити до св. Тайни Покаяння, отримати духовну пораду. Окрім цього, вони зможуть отримати вичерпну інформацію про історію храмів на зрозумілій для них мові. Словом, ласкаво просимо в Україну!

ТЕМА НОМЕРУ:

Чи завжди у здоровому тілі є здоровий дух?

Антон БОРИС

Замість вступу На початку наших роздумів хотілося б описати одну із ситуацій чи, радше, подію, яка відбулась на іподромі з твору Еріха Марії Ремарка «Три товариші» (1936). Опис розгортається довкола місця, де люди робили ставки на скакуна, який, на їхню думку, мав перемогти забіг. Перемога цього скакуна означала для того, хто робить ставку, чималий виграш. І от саме в той момент, коли всі були зайняті цими ставками, сталося те, на що прагнемо звернути особливу увагу. Це варто зробити, бо, як описує сам автор твору, люди, котрі перебували там, не зауважили. Хоч, чесно кажучи, побачили, але нічого не зробили, бо всю їхню увагу прикували кінні скачки і гроші, поставлені на одного із скакунів, які невидимим тягарем займали руки і не давали змоги допомогти. Так, САМЕ ДОПОМОГТИ. Адже через «спортивний азарт» вони не помітили людини, котра у натовпі втратила свідомість. Автор весь контраст події подає через опис пишності зовнішнього вигляду тих, котрі відвернулись, і внутрішню вбогість їхнього серця. Натомість він акцентує увагу на постать жінки, котра, хоч зомліла, але від неї давно відвернулись «поважні» особи, люди з «вищого» суспільства.

нити: чи вони добрі, чи лише носять вигляд добра, насправді такими не будучи. Щодо спорту, то тут аналогічна ситуація: є спорт, а є бізнес. Даний вступ, власне, і показує нам спорт, який насправді таким не є, бо став бізнесом, де один багатіє, а інший мліє від втоми та голоду…

Спорт: позитиви і негативи У пам’яті зринають спогади про уроки фізкультури, втому на них, але також і цікаві й корисні вправи та ігри. Часто ці уроки мотивують людину в майбутньому професійно займатись спортом, а хтось і надалі залишається любителем. Адже завдяки, наприклад, футболу знову мають можливість зібратись разом старі приятелі, поговорити і просто відпочити. Однак є й такі, у яких згадка про ранкову гімнастику викликає лише посмішку, мовляв, це не в ногу з часом. Цікаво було б побачити їхню реакцію на гасло «в здоровому тілі – здоровий дух».

...для людини природно перебувати у свободі, бо її такою створив Господь!!!

Це дуже яскраво показує, що є речі, які відповідають своїй суті та призначенню, а є такі, які лише носять ім’я та вигляд. Наприклад, є справді добрі люди, а є такі, які вдягнулись у одіж добра задля власної користі. Тоді по діях цих людей легко можна відріз-

Та все ж повернімось до спортсменів – людей, для котрих спорт став професією всього їхнього життя. Часто після стількох років важкої праці та тренувань, люди, котрі займаються спортом, можуть піддатися спокусі гордості і марнославства – вважати себе найкращим спортсменом у світі, або нехтувати людьми і власними моральними принципами задля слави і кар’єрного росту. Також цим людям іноді властиво

СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ висміювати переможених. Мимоволі виникає запитання про те, чи справді у здоровому тілі цього спортсмена, що хизується з іншого і насміхається із переможеного, присутній здоровий дух любові і братерства? Невже справді головним у спорті є перемога, чого б вона не коштувала?! Спокуси чигають і на тих, хто вболіває за спортсменів, тобто тих, котрі сидять по інший бік екрану телевізора. Часто люди стають залежними від переглядів спортивних ігор. Тоді їх не цікавлять і стають неважливими події та люди, які їх оточують. Причиною цього є зосередженість на екрані, де показують останні хвилини напруженої фінальної гри або просто бажання чимскоріш побачити захоплюючу спортивну гру. Банально, але таке захоплення стає для тієї людини справжнім рабством, бо поневолює її і забирає свободу керувати часом. Воно зробило її «мертвою» для світу і людей на тих дві, чи три години гри. У відповідь на цю ситуацію можемо запропонувати слова апостола Павла: «”Все мені можна”, та не все корисне. “Все мені можна”, та я не дам нічому заволодіти надо мною» (І Кор. 6, 12). Цими словами апостол вказує на свободу, якою Бог наділив лише людину і завдяки якій людська особа уподібнюється до Бога. Слід пригадати, що для людини природно перебувати у свободі, бо її такою осподь!!! Бог не постворив Господь!!! неволює, Він не робить людину своїм рабом, в той час, як гріх і всяке зло чинить це. «Коли ж вам не любо служити Господеві, то вибирайте собі сьогодні, кому хочете служити: чи богам, яким служили батьки ваші по той бік ріки, чи богам аморіїв, у землі

червень-серпень 2012

яких ви живете; я ж і мій дім служитимемо Господеві» (Іс. Нав. 24, 15). З іншого боку, спорт – це добра розвага і корисне проведення часу, як для молодших, так і для старших поколінь. Він є добрим «кормом» для тіла. Так, саме кормом, бо без здорового тіла людина не зможе виконувати більш важливі завдання: працювати, виконувати сімейні обов’язки, обов’язки християнина… Тому спортом не потрібно нехтувати, але, висловлюючись мовою старших людей: «не давати йому забагато чести». Але і при такій життєвій позиції

...спортом не потрібно нех�увати, але, висловлюючись мовою старших людей: «не давати йому забагато чести».

продовжує існувати можливість перетворити власне тіло на ідола, створити культ особи… Мимоволі напрошується висновок, що все це створює передумови для того, щоб перетворити спортивну гру на бізнес, а людську особу звести до хорошого стану тіла, зовнішнього вигляду, які зможуть приносити прибуток. Так твориться культура, найбільшою цінністю якої є тілесна краса. На цьому етапі коротко хочемо звернути Вашу увагу на явище існування кумирів. Адже у спорті особи, котрі, будучи популярними, стають взірцями для молоді та інших людей. Їхня присутність у житті людей, особливо молодих, може мати позитивне значення, спонукати до розвитку. Негатив з’являється тоді, коли ми хочемо відмовитись від своєї унікальності, як людини, якій немає подібних на всій землі. Ми відмовляємось від власних звичок, рис характеру, зацікавлень і у всьому наслідуємо кумира, як внутрішньо (у формі поведінки, моральних цінностей), так і зовнішньо (аж до пластичних операцій), щоб отримати таку ж зовнішність.

Що є справжнім успіхом? Для людини, котра прагне досягнути добрих результатів у спорті, важливо мати бажання розвиватися і працювати над собою. На цьому шляху неможливо помислити про якусь невизначеність, лінивство. Тому той, хто займається спортом, має чітко знати, чого хоче досягти. Це добра риса, яка допомагає людині у повсякденному житті зосереджуватися на поставленій цілі та досягати її. Важливо не зупинятися на цьому фізичному рівні, а переносити її на рівень духовний. Як у тренуваннях тренер, так у духовному житті важливе місце займає духівник, котрий дає поради і застерігає

ТЕМА НОМЕРУ: від небезпек. Тому для людини, що прагне успіху, необхідно прислухатися до його порад. Інколи головним рушієм досягнень у спорті може бути бажання стати відомим, доказати іншим власну значущість, піднести власну самооцінку. Сюди можна віднести і бажання стати лідером, бути першим, усім керувати. Щоб цього досягти легко і швидко, люди вдаються до найрізноманітніших засобів: допінг, допомога екстрасенсів, ворожіння… Можливо, ця зла сила і дасть тимчасовий ефект чи навіть перемогу, але її наслідки не оминуть таких «чемпіонів». Після їхнього сходження із «золотого олімпійського п’єдесталу» відбувається духовна та психічна деградація: алкоголізм, відчуття непотрібності, часті депресії. Натомість ті спортсмени, які змагалися чесно, зберегли своє добре ім’я - отримали пози-

Денис БОГАТКО

тивні наслідки своєї спортивної кар’єри. Зазвичай у людей, пов’язаних із спортом, добре злагоджене як особисте, так і сімейне та суспільне життя. Отже, спорт може стати доброю основою для майбутнього життя. Тому обираймо сьогодні, бо наше життя залежить від нас, а не від думки інших людей. Отож, не живімо так, як того хочуть люди, а так, як бажає Бог: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді. 5, 29). P. S. На завершення хотілося б наголосити, що одних лише вправ замало. Вони мають до чогось привести, чомусь послужити. Тому роздумаймо вкінці над словами апостола Павла: «Вправляйся у благочесті; бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне, бо має обітницю життя теперішнього й майбутнього. Вірне це слово й повного довір’я гідне» (І Тим. 4, 7-9).

Чим насправді є спорт?

Що не кажіть, та спорт займає значне місце в житті сучасної людини, особливо представників сильної половини людства. Послухайте лишень, про що говорять у чоловічих компаніях: якщо не про політику і автомобілі, то, звичайно, про спорт. Футбол, бокс, хокей, баскетбол… Список довгий. Не так давно до нього додався навіть, так званий, «спортивний» покер. Виходить, що ми, українці, – спортивна нація! Слідуючи за цією логікою, ми мали б бути здоровою нацією. Проте чи так є насправді? Можна було б навіть не запитувати. Статистика щодо здоров’я українців є сумною… Тому варто розібратися, яке значення ми вкладаємо у поняття «спорт» або, точніше, чим ми наповнюємо це поняття. Спортом можна назвати вид діяльносМагічна імітація ті людини, призначений для підтримки її тіла і розуму у тонусі. Це також засіб Як стверджують дослідники, у давнину людські уяввідпочинку і комунікації людей. Але та- лення про світ і циклічність процесів у ньому мали магічкож спорт (як професійний, так і лю- ний характер. Схід і захід сонця, рух небесних світил – все бительський) може стати «площадкою» це вважалося проявом божественного, а космічним завдандля виявлення різноманітних людських ням людини було, за допомогою магічних практик, підтригріхів і пристрастей. Спільна гра може мувати цей вселенський порядок. Древні люди під проводом об’єднувати і сприяти зростанню у лю- різних шаманів і жерців збиралися на відкритих місцях і влабові, а може бути причиною безглуздої штовували магічні гуляння з ходіннями по колу та ігрищами. і абсурдної ненависті і ворожнечі між Наприклад, могли, поділившись на два загони, перекочувати людьми як, наприклад, між уболіваль- круглий предмет з одного кінця галявини у другий. Це мало никами футбольних команд. А та- символізувати рух сонячного диска небесним склепінням. кож може стати нездоровим культом, Вам це нічого не нагадує? От, наприклад, як якісь одинадцять чолов’яг намагаються закинути надуту шкіряну кулю у ворота об’єктом ідолопоклонства і навіть, якщо хочете, релігією. У нашій стат- іншим одинадцятьом чолов’ягам? ті передусім звернемо увагу на цей Спорт в Античній Греції останній аспект спорту, який, безперечно, у ньому присутній. Не можна оминути увагою і античну Грецію, де ігри і спорт, СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ так звана атлетика, займали значну частину життя людей і, безперечно, мали релігійний характер. Як відомо, релігією античності було поганське багатобожжя, політеїзм. Для стародавніх греків боги хоч і були могутніми, однак, як і люди, підпорядковувалися загальній космічній Долі, Фатуму. Втім боги могли впливати на долю людей, як позитивно, так і негативно. Через

Гра через непередбачу�аність результату була моделлю дії долі в бу�ті.

те люди вшановували богів, намагалися задобрити їх. Спортивні ігри були виявом богопочитання. Громадяни полісів (античних міст-держав) змагалися між собою і реалізовували цим особливі форми взаємодії богів і людей, здійснювали релігійне наслідування їхніх подвигів. Ці ігри будувалися на древній інтуїції непередбачуваності буття, його недоступності для людського розуміння. Гра через непередбачуваність результату була моделлю дії долі в бутті. Доля також певним чином «підкоректовувалася» впливом на неї богів. Позитивні впливи можна було підсилити, проводячи ігри на честь найбільш шанованих позитивних (небесних) богів. Серед ігор, які регулярно проводилися, найвідомішими були олімпійські і піфійські. Олімпійські, як виникає із самої назви, проводилися в честь бога Зевса. Вони найбільш древні – перші датуються 776 роком до Р. Х., проводилися кожні чотири роки. Від древніх масових ритуалів вони відрізнялися поділом на активних діячів і пасивних спостерігачів. Активними учасниками могли бути тільки вільні громадяни чоловічої статі, що не мали фізичних недоліків. Вони готувалися до ігор у гімназіумах, займаючись гімнастикою і атлетикою. Торси їхніх оголених тіл, виставлені на публічний естетичний огляд, мали явити глядачам гармонійний космос людського тіла (мікрокосмос). Їхні досягнення в змаганнях, які перевершували пересічний рівень людських можливостей, виявляли свободу дії богів, можливості яких демонструвалися у тілах людей. Часто результати, показані під час ігор, могли послужити підставою для підтвердження чи заперечення претензій на здобуття чи втримання високого місця на щаблях владної драбини. Піфійські ігри також регулярно проводилися на честь Аполона – покровителя муз і мистецтв. Особливістю цих ігор було проведення змагань поетів, риторів, музикантів і танцюристів. Боги космосу почиталися тут через ритми і гармонію звуків і рухів. Ігри озвучували беззвучне і через апорію урухомлювали нерухоме. Сім базових звуків, різні комбінації яких творили музику, озвучували сім небесних сфер, по яких оберталися планети. Існували ще й Істмійські ігри, які посідали третє місце після Олімпійських і Піфійських1. Християнство заборонило їх з огляду на їхнє язичницьке походження.

червень-серпень 2012

Спорт у Римській і Візантійській імперіях Щодо Римської імперії, то Рим відмовився від ідеї релігійного спорту, звівши його на рівень гладіаторського бою чи іподрому (кінні перегони). Спорт поступово втрачав свій містеріальний характер і ставав звичайним видовищем (spectaclum). Саме через це у римському ранньому християнстві спорт вважався гріховним, і Тертуліан, наприклад, засуджував спортивні видовища. Однак уже у Візантії іподром став однією з головних розваг. Так у християнській державі поступово закорінюється нерелігійний спорт. Сьогодні, до речі, коли спорт став комерційним видовищем, ми бачимо відродження цієї римської ідеї «spectaclum».

На завершення Папа Пій ХІІ у творі «Значення спорту і фізичного виховання для розвитку людини» розкриває цінність і значущість фізичного виховання і спорту з точки зору християнства. «Поміркований і свідомий спорт зміцнює тіло, робить його здоровим, свіжим і міцним. Але щоб досягти цієї мети, тіло мусить підпорядковуватися суворій, часто твердій дисципліні, яка опановує його: постійний тренінг, опірність до болю, звичка стриманості й суворої розважливості – це обов’язкові умови для кожного, хто хоче здобути перемогу. Спорт – ефективний антипод розніженого життя; він збуджує смисл порядку та привчає людину до самокритики й самоконтролю, вчить зневажати небезпеку, відкидати самовихваляння й боягузтво»2. Підсумовуючи, можна впевнено ствердити, що спортивні ігри є дуже давнім феноменом в історії людства. Причому спорт завжди був якимось чином пов’язаний з релігійністю л юдини. Завданням християнської культури, а українці – це, безперечно, християнська нація, є являти світові свою віру і наповнювати всю свою діяльність християнським духом, освячувати нашу дійсність, в тому числі і спорт, духом любові, толерантності і взаємоповаги. Усім нам відоме гасло: «У здоровому тілі – здоровий дух», але ми стверджуємо, що саме здоровий дух є підставою і доброю основою для становлення сильної і здорової нації.

Примітки: Істмійські ігри. [Електронний ресурс]: Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. // Режим доступу до статті: http://uk.wikipedia.org/ wiki/Істмійські_ігри 2 Зайдовий П. В. Ставлення вищого духовенства Католицької Церкви до фізичної культури і спорту (упродовж ХХ – початку ХХІ століть).// [Електронний ресурс]: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/e journals/SNU/2006-4/06zpvpcs.pdf 1

ТЕМА НОМЕРУ:

Значення спорту у духовному житті людини

Микола МИСІВ

Людина у своїй суті є поєднанням духа, душі і тіла, і такий уклад серед усіх створінь притаманний тільки їй. У своєму розвитку людська особа здебільшого робить наголос на якомусь одному аспекті. Певною мірою на цей вибір впливає середовище, у якому вона живе, але важливо, щоб цей розвиток був гармонійним. Сучасна секулярна культура далеко не на перше місце ставить духовний вимір людини, а такий феномен, як спорт у її цінностях займає не останнє місце. Тому сьогодні важливо дати оцінку цьому суспільному інституту у світлі духовного життя людини.

Сучасні «спортивні» реалії Сьогодні спорт, як один із соціальних інститутів, займає значне місце у житті суспільства. Він залучає в себе величезну кількість людей, колосальні фінансові ресурси, тому тісно пов’язаний з іншими сферами суспільного життя. Можна сказати, що спорт став невід’ємною частиною сучасної культури, однак розуміння спорту далеко відійшло від того, чим він є насправді.

Вболівання за національні команди чи спортсменів перетворилося на багатогодинне переглядання в Інтернеті результатів спортивних змагань лише задля слідкування за коефіцієнтом, щоб вдало поста-

вити ставки. Отже, вболівання стало корисливим, своєрідним видом заробітку. Усі ми знаємо, що брати участь в азартних іграх є злом, а тоталізатор – це азартна гра, яка вдало замаскувалася під виглядом спорту. Більшість учасників такої гри стверджують, що у ній немає нічого злого, адже вони просто роблять ставки на команду, яка, на їхню думку, отримає перемогу, і вони матимуть з того також певний зиск. Однак вони в разі виграшу заберуть гроші в іншої особи, котра програла. Це сміливо можна назвати анонімним покером. Професійні спортсмени хворіють іншою залежністю. Вони звикли досягати великих успіхів, бути чемпіонами тільки задля іміджу і слави. Хоч будь-яка перемога потребує зусиль і наполегливої праці, проте задля того, щоб бути найкращою, людина часто готова жертвувати навіть своїм здоров’ям. Тоді тренування стають не користю для неї, а навпаки, шкодять. Стосовно інших спортсменів ця «зіркова хвороба» може проявлятися нехтуванням морально-етичних правил та втратою поваги. Тренери, які бачать потенційного чемпіона, все зроблять задля того, щоб їхній обранець досяг сподіваних результатів. Часто вони починають нав’язувати підопічним свої ідеї, ставлять надзвичайно високі вимоги, не співмірні з можливостями організму. Тренування тоді стає використанням особи задля досягнення поставленої мети. Нерідко використовуються у підготовці нехристиянські методи, а також психічний тиск, що завдає непоправної шкоди не тільки тілу, але й духу.

СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ Як бачимо, на жаль, сьогодні спорт приваблює молодь більше як засіб збагачення, створення кар’єри, а не як засіб самовдосконалення, розвитку.

дження, а заради підтримання стану здоров’я. Спорт може приносити користь як фізичному, так і духовному здоров’ю, служити для гармонійного розвитку тіла і духа.

Справжня користь спорту

Спортивні змагання, тренування не тільки стосуються тіла, але, водночас, дуже впливають на свідомість дитини, а це заторкує її душевну та духовну сфери. Пригляньмося, як спорт впливає на духовну сферу. Духовність на практиці – це аскеза і молитва, в яких керівництво Святого Духа і його світло допомагає знайти напрям і дорогу до Бога. Поняття «духовна особа» чомусь закріпилося сьогодні виключно за клиром. Проте духовні особи – це не тільки священнослужителі, монахи чи богослови. Це, передусім, ті, котрі живуть духовним життям та втілюють його на практиці, тобто живуть згідно з вірою у повсякденному житті. Спорт ніколи не може бути самоціллю, а лише засобом. Все залежить від того, яку у ньому поставимо мету. Якщо метою будуть духовні цінності, то спорт буде ефективним засобом для їх досягнення.

Таке розуміння спорту приносить великий збиток справжньому його значенню для добра людини. Поступово затрачуються його безумовні позитивні риси. Найперше – це користь суто фізична. Для прикладу, наведемо кілька корисних властивостей звичайного щоденного бігу. У діяльності серцево-судинної системи спостерігається така реакція: прискорюється пульс (на 40 – 50% від вихідного) і збільшується різниця між максимальним і мінімальним артеріальним тиском. Таке збільшення амплітуди артеріального тиску свідчить про збільшення ударного об’єму серця. Отже, збільшується й хвилинний об’єм крові. Органи й тканини одержують за одиницю часу більшу кількість збагаченої киснем крові, що поліпшує їх функціонування. Медицина сьогодні широко використовує лікувальну фізкультуру і сприяє її розвитку, позаяк користь від неї як для хворої, так і для здорової людини важко переоцінити. Спорт підтримує здоров’я, яке є даром Божим, і який ми повинні цінувати.

Спорт підтримує здоров’я, яке є даром Божим, і який ми повинні ціну�ати.

Однак не достатньо розглядати спортивні змагання тільки у контексті покращення фізичних можливостей людини. Змагання, наприклад, з шахів, теж вважається спортивним, але стосується інтелектуальної сфери. Звідси можна зробити висновок, що спорт – це розвиток усіх людських якостей, як фізичних, так й інтелектуальних. Однак яке місце спорту у духовному житті?

Чимало спортсменів, наприклад: футболісти Хуан Карлос Валерон (Іспанія), Лусіо Карлос (Бразилія), Пауло Сержіо (Бразилія), Зе Роберто (Бразилія), тенісист Майкл Чанг (США), легкоатлет Джонатан Едвардс (Великобританія), хокеїст Майк Гартнер (Канада) та багато інших свідчать, що вони знайшли надійну основу в своєму житті – Ісуса Христа. Саме їхня віра в Бога допомогла їм досягнути успіху в спорті, і саме віру в Христа вони називають своєю найбільшою перемогою.

Спорт може приносити користь як фізичному, так і духовному здоров’ю...

Спорт і духовність Існує думка, що спорт – це сфера суто фізичного розвитку, яка не має духовних і моральних цінностей. Ця думка аж ніяк не відповідає реальному значенню спорту. Ведучи мову про духовність, часто ми таке явище, як спорт, не вписуємо у її категорії, залишаємо йому місце тільки для тіла. Справді, спорт є ефективним засобом для підтримки тіла у чудовій фізичній формі, однак на цьому його користь для людини не завершується. Велика кількість молодих людей, яких ми можемо побачити на спортивних майданчиках, приходить туди не з метою збагачення або самоствер-

червень-серпень 2012

На завершення

Спорт може стати містком, який приведе світських осіб до відкриття в них духовного начала. Це зможе відкрити багатство скарбів їхнього духовного світу, стати стимулом не тільки для фізичного вдосконалення та досягнення результатів, але й для зросту в чеснотах і духовному житті. Так, вправляння, самодисципліна, якщо людина не замкнеться в собі, а буде відкритою на Бога, зможуть привести її до зустрічі з Ним і бути корисними у духовному житті. Водночас, стаючи більш духовною, людині не потрібно буде залишати фізичну підготовку, позаяк остання може стати доброю опорою в подальшому духовному розвитку. Важливо сприймати спорт не як мету, але як засіб. Метою в нашому житті повинен бути Ісус Христос і осягнення спасіння, яке Він приніс, для вічного життя в Бозі.

ТЕМА НОМЕРУ:

Професійний спорт: зміцнення

Петро ВОЙТОВИЧ

Будь-які фізичні вправи служать не тільки для задоволення чи для того, аби «вбити» час. Радше, навпаки: фізична культура здобула визнання як незамінний засіб розширення й розвитку можливостей організму, профілактики й лікування захворювань, досягнення довголіття. Фізичні вправи позитивно впливають не тільки на той чи інший орган, а й на весь організм загалом через нервову систему. Однак люди по-різному займаються спортом: для одних спорт – просто захоплення, для інших – покращення здоров’я, а ще для когось – спосіб життя. Останніх називають професійними спортсменами. Тож чи зміцнює здоров’я надмірне заняття спортом, чи, навпаки, приносить йому шкоду, іноді навіть перетворюючись на безпідставний ризик для життя? Про це та інше поговоримо нижче… У нашому стереотипі мислення закладено, що якщо людина займається спортом, то вона повинна бути здоровою, мати добре розвинену фізичну будову тіла. Та, на превеликий жаль, це не завжди є так. Адже у спортсменів, а особливо у професійних, після закінчення їхньої кар’єри часто починаються великі проблеми зі здоров’ям. Піки фізичних можливостей досить часто змінюються «фізичною перевтомою», що, безумовно, виснажує імунну систему. Щоб завжди бути на висоті, спортсмен дуже часто ходить «по лезу бритви» в тому, що стосується його здоров'я. Тому, коли говорять, що спортсмени більш чутливі до хворіб, – це не жарт! На яку хворобу хворіє спортсмен, залежить від того, яким спортом він займається.

Хочеш бути новим Кличком?

Найгірше, мабуть, доводиться лижникам, які бігають багатокілометрові дистанції. Найбільша їх проблема – серце. Ця проблема може виникнути у момент, коли спортсмен вирішить покинути великий спорт і не підготується до цього. У таких спортсменів велика м’язова вага, якщо її не підживлювати навантаженням, буде порушено кровопостачання серця, це

може призвести до різного роду захворювань серця, а потім – до інфаркту міокарда. А тому спеціалісти кажуть, що дуже важливо грамотно піти зі спорту, поступово знижуючи навантаження. Акробатичний фрістайл – найнебезпечніший з точки зору травматичності вид спорту. У ньому найчастішими травмами є черепно-мозкові. До них долучаються хокеїсти, які частіше за інших з’являються в кабінеті лікаря зі скаргами на різного роду травми плечового, колінного суглобів, переломами ключиці, розтягненнями і переломами. Плавання приносить із собою, крім астми, гайморит, хвороби легенів і вух, грибок та інших паразитів. Зимові види спорту зумовлені хронічними бронхітами, а біатлоністи також страждають патологіями слуху. Волейбол, баскетбол і футбол призводять до захворювання суглобів і остеохондрозу. Стрибки з трампліна – це захворювання слуху, аж до запалення середнього вуха та вестибулярного апарату, а також гіпертонія. Та, мабуть, без заперечень перше місце щодо шкідливості у професійному спорті займає бокс! Так,

СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ

здоров’я чи заробіток грошей на ліки?

саме бокс, адже неминучими ознаками його є: травми печінки, підшлункової, голови, важкі розлади центральної нервової системи, черепно-мозкові травми, а в старості – склероз і хвороба Паркінсона. Отже, професійний спорт не завжди можна назвати спортом заради здоров’я. Тут спортсмен працює тілом. І це все, що в нього є. Звичайно, що він намагається вичавити з нього якомога більше: його вік короткий. Кілограми харчових добавок, гормональна стимуляція, допінг. Такий спосіб життя здоровим не назвеш. Тому немає нічого дивного в тому, що середній рівень життя професійного спортсмена на 10-15% нижче звичного.

Стрибаємо з парашутом? Не лише професійний спорт може загрожувати здоров’ю. Зараз все більше і більше молодих людей захоплюється так званими екстремальними видами спорту, тобто пов'язаними з ризиком для життя і виділенням великої дози адреналіну. Такий вид спорту, мабуть, найкраще назвати «за крок до трагедії», адже саме в цьому спорті небезпека трагічних і смертельних випадків найвища. Екстремальні види спорту поділяються на наземні, водні, гірські і повітряні. До таких нових наземних видів спорту належить руфінг – дослідження міських дахів. Причому чим складніше на дах потрапити, тим вище він «цінується». Схожими до цього є паркур, банджі і роупджампінг*. Ще одним яскравим представником є спелестологія – дослідження печер. У водних видах намагаються пірнути на якомога більшу глибину – дайвинг, чи втриматись на хвилі – віндсерфінг, або спуститись гірською річкою – каякінг. Гірський спорт

червень-серпень 2012

– це переважно спуск крутими непідготовленими схилами зі складним рельєфом. До повітряних видів належать стрибки з парашутом, чи спеціальним костюмом, який сповільнює падіння – скайсерфінг, B.A.S.E. jumpіng. Як бачимо, існує надзвичайно багато різних видів спорту. Інколи вони можуть здаватися нам дуже дивними, викликати скептичну посмішку або навіть занепокоєння. Але, незважаючи на те, чи йдеться про традиційні і безпечні види спорту, чи про модерні і ризиковані, незмінним залишається те, що маємо пам’ятати: займатися спортом – це корисно, але не потрібно вдаватися у крайнощі, бо це до добра не доведе. Спорт корисний лише тоді, коли не шкодить здоров’ю, а, навпаки, його покращує. Тому займаймося спором задля здоров’я, а не задля грошей чи адреналіну, бо це може мати фатальні наслідки для усього нашого життя, вільно і щедро дарованого нам Богом, а не за якісь наші заслуги.

* Ïðèì³òêè (ïîÿñíåííÿ òåðì³í³â): Ïàðêóð – молодіжна спортивна течія, яка увібрала у себе східні єдиноборства, акробатику, елементи брейк-дансу і легку атлетику. Її метою є подолання будь-яких перешкод на своєму шляху за допомогою свого тіла. Áàíäæ³-äæàìï³íã – поширений у світі атрак-

ціон. Учасників прив’язують до довгого гумового канату, на якому вони здійснюють стрибок вниз.

Ðîóï-äæàìï³íã – напрямок екстремального спорту, який полягає у здійсненні стрибка з висотних об’єктів природного та промислового походження з використанням професійного альпіністичного спорядження.

ТЕМА НОМЕРУ:

Традиції українського фізичного виховання: бойовий гопак Тільки спорт гартує і кріпить зболілий організм нації. Львівський літопис «Червоної калини», 1926 р.

Василь КОМАРНИЦЬКИЙ

Особистість кожної людини починає формуватися з раннього дитинства у сім’ї і продовжується в школі, де вона розвивається, здобуває знання, виявляє перші мистецькі зацікавлення. Вони бувають дуже різноманітними і змінюються з віком. Їх можемо назвати талантами людини, які вона власною працею та співдією з Богом покликана розвинути. Сюди належать: танці, спорт, спів, музика, а також бойові мистецтва. Часто критеріями зацікавлення тим, чи іншим видом заняття є його популярність або непопулярність серед однолітків. Тому молодь частіше обирає спорт, музику чи бойові мистецтва. Проте у цьому випадку критерій популярності не є домінуючим. Тут людина, насамперед, обирає те, що цікаве і захоплююче, що розвиває тіло, дає радість душі. Одним із таких видів мистецтв є український танець – бойовий гопак.

У цій статті хочемо звернути увагу читача на одне із зацікавлень сучасної молоді, а саме: бойові мистецтва. Найчастіше це ушу, карате, кікбокс, бокс, айкідо, теквандо та інші. Здебільшого заняття цими єдиноборствами, зумовлене критеріями популярності та бажанням самоствердження. Однак слід наголосити, що вивчення східних бойових мистецтв несе чужу, не притаманну для нас ментальність, спосіб мислення та практики медитації, які часто

завдають більше шкоди, аніж користі. Кожне мистецтво, в тому числі й бойове, репрезентує культуру, у якій воно народилося. Заняття бойовими мистецтвами означає входження у їх культуру, незважаючи на те, що, здебільшого, це відбувається на дуже поверховому рівні. Детальна їх оцінка потребує окремої уваги, але нас мав би насторожувати уже сам той факт, що культура, з якої вони походять, є нехристиянською. Захоплення чужим бойовим мистецтвом часто залишає у тіні своє, близьке, національне, яке є набагато кращим, складнішим та гідним уваги. Маємо на увазі український військовий танець – бойовий гопак, який передавався з покоління в покоління. Своїми коренями він сягає сивої давнини, коли український етнос набував та століттями збагачував свою бойову і фізичну культуру. Фізичне виховання у нашому народі було невід’ємним елементом його культури. На кожному історичному етапі воно зміцнювалося, набувало своїх самобутніх рис і пішло шляхом творчого розвитку, а не запозичення чужого. Особливу увагу у фізичному вихованні приділяли дітям. Це виховання відбувалося через різного роду ігри, які загартовували тіло і дух. На українських землях користувалися популярністю ігри на рівновагу, перетягування, забивання сокири в колоду та інші. Вони проходили під спів пісень. Також були музика і танці, як важливий етап морального та фізичного виховання дітей. Поряд з духовними та моральними у нашому народі цінувалися і фізичні якості людини. Саме тому були

СЛОВО № 2 (50) /

ЦЕРКВА І СПОРТ поширені ігрища, де показували власну спритність та силу загартованого тіла. Сюди належать різного роду змагання, танки та пісні. Упродовж історії у нас існувало чимало військових танців: козачок, метелиця, гопак. Вони виконувалися як із зброєю, так і без неї. Рухи у танці виражали світосприйняття людини. На Січі головне місце відводилось гопаку, він був «вінцем» серед військових танців. Його виконували чоловіки. За характером танець був героїчним за духом, проходив у формі поєдинку чи змагання. Основу гопака складають важкі для виконання стрибки: щупак, яструб, розтяжки у повітрі, тощо. На думку І. Лєбєдєва, гопак є наслідком розвитку своєрідної системи фізичної і психологічної підготовки наших воїнів. Також слід зазначити, що в історії український військовий танець, як і всі інші види українського мистецтва, зазнав утисків з боку московського царизму, а згодом радянської влади. Однак остаточно його не вдалося знищити. Щодо сучасного розвитку українського бойового гопака, слід згадати визначну особу Володимира Пилата, котрого навчали цьому українському національному танцю батько і дідусь. Навчаючись, Володимир побачив, що гопак – це велика техніка, завдяки якій у єдиноборстві можна з легкістю перемогти будь-якого суперника і яка може стати гідною альтернативою східним бойовим мистецтвам. У 1985 р. він розпочав працю по відновленню бойового гопака, який сьогодні набирає щораз більшої популярності серед молоді. У бойовому гопаку є сім рівнів майстерності: жовтяк, сокіл, яструб, джура, козак, характерник і найважливіший ступінь – волхв, де відбувається перехід від ідеальної фізичної підготовки на інтелектуальну та духовну. Організовуються табори, вишколи, де вивчають бойовий гопак, акробатику, народну медицину, вміння виживати в екстремальних умовах тощо. На IV Всесвітній фестиваль з бойових мистецтв, який відбувся у Південній Кореї, була запрошена українська команда з бойового гопака. Журі фестивалю із тридцяти різних стилів бойових мистецтв,

визнали бойовий гопак одним із найкращих бойових стилів у світі. Він настільки сподобався гостям і учасникам фестивалю, що навіть монахи із славнозвісного монастиря Шаолінь виявили бажання поділитися деякими секретами свого бойового мистецтва, вивчити кілька елементів техніки бойового гопака. На думку І. Лєбєдєва, якщо порівняти китайську систему вдосконалення людини – «Ушу» з гопаком, то для того, аби виконати гопак, потрібно набагато більше зусиль, які виходять за рамки китайської гімнастики. Бойовий гопак – це система гармонійного розвитку особи. Щоб ним займатись, недостатньо вміти ідеально виконувати прийоми, удари, стрибки тощо. Потрібно ще опанувати мистецтво співу, гри на музичних інструментах, написання віршів, ораторське мистецтво та володіти декількома іноземними мовами. Отож, перш ніж обирати той чи інший вид мистецтва, слід пригадати якого народу ми діти, пригадати мужність, силу й витривалість своїх предків в обороні рідної землі, мови, культури. Слід також пам’ятати, що їх цінностями були, насамперед, мир, любов, справедливість, які вони донесли до сьогодення через фольклор: ігри, танці, а також – через мистецтво древнього військового танцю – бойового гопака. Його ціллю далеко не є виховання протистояння чи ворожості, а навпаки – розвиток у молодого українця духу, розуму і тіла, виховання його патріотом та захисником своєї держави України, захисником правди і добра.

Використана література та Інтернет-джерела 1. Е. Приступа, В. Пилат. Традиції української національної фізичної культури. Львів «Троян» 1991. 2. В. Пилат. Історія розвитку школи бойового гопака. // [Електронний ресурс]: Міжнародна Федерація Бойового Гопака. – Режим доступу до статті: http://hopalo.org/gopak-/49-i (15.03.2012).

червень-серпень 2012

НА ГРАНЯХ ЧАСУ:

Вболіваймо без Микола ВИТІВСЬКИЙ

Цього року літо до українських студентів та учнів постукає швидше, ніж зазвичай. І мова не про зміни в календарі і навіть не про прогноз погоди. Думаю, незалежно від твоєї, дорогий читачу, заангажованості, індиферентності чи навіть відрази до футболу, ти зрозумів, про що йдеться... Неординарна і непересічна подія матиме місце в Україні та Польщі цього літа – Чемпіонат Європи з футболу, подія, яка має багато відголосків на всіх рівнях – політичному, соціальному, спортивному... Безперечно, що слід і з християнської точки зору оцінити актуальність спортивних подій, що і є темою цього номеру нашого часопису. Однак якщо підрахувати статистику кількості професійних спортсменів, зокрема, тих же футболістів і людей, котрі особисто спортом не займаються, але переживають футбол не менш сильно на трибунах, чи «по той бік екрану», то других виявиться в кілька разів більше. Тому про таке вболівання у всіх його позитивних рисах та негативних крайнощах й пороздумуємо в цій статті. Приблизно три роки тому в часописі «Слово» була стаття про байдужість. Сьогоднішня тема є діаметрально протилежною, але не менш актуальною. Як тоді, так і тепер християнська позиція є на користь активності, а не байдужості. Це ж стосується і політики, і спорту, і науки тощо. У контексті спорту, отже, також вболівати потрібно. Кажуть, що і блаженний папа Іван Павло ІІ вболівав за римський футбольний клуб «Лаціо». Здавалося б, відповідь знайшли: «Вболіваймо активно! Не будьмо байдужими і до ЄВРО 2012 в Україні, бо це непересічна подія!». Однак зашвидко, мабуть, на цьому закінчувати статтю... Адже:

2 лютого 2012 р. Б. 77 людей загинули і 250 постраждали у єгипетському місті ПортСаїд під час масової бійки вболівальників після футбольного матчу між двома місцевими командами1;

СЛОВО № 2 (50) /

СЛОВО ДО МОЛОДІ

фанатизму... 23 жовтня 2011 р. Б. Доволі неочікувано закінчилось зібрання вболівальників полтавської «Ворскли» та сімферопольської «Таврії» у неділю перед футбольним матчем. Воно переросло у масову бійку за участю близько 100 чоловік2; 19 березня 2012 р. Б. Під час футбольного дербі між «Панатінаїкосом» та «Олімпіакосом» на стадіоні в Афінах були присутні лише фанати «Панатінаїкоса» через заходи поліції. Зіткнення фанів розпочалися ще до початку матчу, коли сотні молодих людей намагалися прорватися на стадіон без квитків. Під час заворушень у поліцію летіли «коктейлі Молотова», камені й палиці, поліція змушена була відповідати сльозогінним газом. Під час перерви в матчі зіткнення спалахнули з новою силою. У результаті початок другого тайму було затримано. Поліція розігнала цілий сектор 60-тисячного стадіону. Гра поновилася, але знову була перервана на 83 хвилині. Матч зупинили на рахунку 1:0 на користь гостей «Олімпіакоса», коли група фанів продерлася на поле. Нові заворушення виникли на стадіоні та навколо нього. У гасінні десятків займань від ракетниць і димових шашок брали участь три пожежних автомобілі, які виїхали просто на ігрове поле3;

червень 2012 р. Б. Ще незліченна кількість подібних випадків... Можна задуматися, чи такого вболівання вчить нас християнство. На жаль, часто щире, просте вболівання переходить у вибухонебезпечну суміш фанатизму з ключовими інгредієнтами: ненавистю, злістю, обмовами, навіть бійка-

Не варто бу�и байдужими, але не можна бу�и й фанатиками, а, радше, треба бу�и поміркованими у нашій небайдужості.

Негативним є навіть релігійний фанатизм...

16 серпня 2012 р. Б. У міській лікарні Дніпродзержинська помер чоловік, який отримав травму під час гри в доміно. За даними міліції, знайомий майбутньої жертви, його ровесник, раптом ударив склянкою по голові свого товариша. Після удару потерпілий встав і пішов додому, звідки і був доставлений у міську лікарню4; Жовтень 2010 р. Б. Відбулося чергове засідання Дисциплінарного комітету УПЛ, а значить, були винесені чергові покарання. «Шахтар» за «негідну поведінку» уболівальників в матчі проти «Динамо» – на полі кидали димові шашки, сторонні предмети, звучали образи на адресу киян – оштрафований на 25 тисяч гривень5.

червень-серпень 2012

ми тощо. Коли дружина приходить додому, а чоловік її на дивані перед телевізором, де улюблена команда програє, то, іноді, їй краще й не підходити… Хіба таке вболівання не руйнує сім’ї і спільноти? Вболівати можна, проте слід чітко розставити пріоритети в житті, а вболівати вже відносно них по субординації. Тобто більше треба вболівати за добробут своєї сім’ї, злагоду в ній. Якщо ж спортивне вболівання цьому заважатиме, то, однозначно, треба його відкинути. Бо ж яке значення для нас матиме перемога чи поразка улюбленої команди, коли в той же час буде відбуватись постійна поразка сімейного щастя перед лицем будьяких перешкод. Адже побудувати це щастя – справа дуже нелегка,

НА ГРАНЯХ ЧАСУ: а зруйнувати його буває дуже і дуже легко. Цей же принцип вболівання варто переносити на всі інші рівні життя суспільства. Нам слід вболівати за добробут і політичну стабільність нашої держави. Для того ніколи не можна бути байдужими до всіх подій в країні, а брати в них активну участь. На цьому грунтується націоналізм та патріотизм, які покликані бути невід’ємними ознаками кожного християнина. Однак чи має цей націоналізм у сфері внутрішньодержавній робити нас критикантами? Чи мета націоналізму – сидіти вдома перед екраном телевізора, уважно дивлячись токшоу, і осуджувати всіх і вся? Адже це не сприяє ні розвитку нації загалом, ні конкретної особи «націоналіста» зокрема. Радше навпаки, це провокує духовний занепад і суспільну депресію та мовчанку. Нам слід єдиною нацією вголос виступати і говорити свою думку. Тоді це справді жива нація, а не така, де лиш усі всіх критикують. На зовнішньополітичному ж рівні такий «псевдонаціоналізм», який прикривається фанатизмом, приводить до шовінізму, ідеологій арійської нації тощо. В історії ми вже бачили й переконувались, скільки смертей, гріха та сліз викликали такі ідеології... Щобільше, негативним є навіть релігійний фанатизм, який, проте, дуже часто зустрічаємо і у нашому житті, а внаслідок цього можемо навіть засумніватись, що гірше: обрядовий фанатизм чи релігійна байдужість. Людину байдужу хоча б теоретично ще можливо зацікавити, підштовхнути, а врешті – чогось і навчити. Натомість з людиною, котра думає, що знає вже все, говорити дуже важко і переконати її в чомусь, практично, неможливо. Байдужість до Церкви більше притаманна молодій генерації, а обрядовий фанатизм – літнім людям. Що найгірше, ці взаємні якості відлякують молодих людей

від Церкви, бо там на них старші показують пальцем, обговорюють, а літніх людей спонукають до такого обговорення і осуду, бо молодь часто не знає норм поведінки і культури в храмі. Так можуть виникати різноманітні конфліктні ситуації. Підсумовуючи всі рівні байдужості, вболівання і фанатизму, все-таки схиляюся до наступного: не варто бути байдужими, але не можна бути й фанатиками, а, радше, треба бути поміркованими у нашій небайдужості. Навчитись цього можна вже з правильного спортивного вболівання та азарту, бо якщо в малому знайдемо баланс, то потім і у великому – державі – та ще більшому – Церкві – зможемо знайти своє місце та не втратити через мале ті великі цінності, які подарував нам Бог! Ось так!

Примітки: 1 Див.: Bakay D. 77 осіб загинуло, 250 травмовані у масовій футбольній бійці в Єгипті / Dasha Bakay // [Електронний ресурс]: 2012, 2 лютого. – Режим доступу до статті: http://www.newsmarket.com.ua/2012/02/77osib-zaginulo-250-travmovani-u-masoviy-futbolniybiytsi-v-yegipti 2 Див.: Артамонов В. Напередодні матчу «Ворскла» – «Таврія» близько сотні футбольних вболівальників влаштували масову бійку / Віталій Артамонов // [Електронний ресурс]: 2011, 24 жовтня. – Режим доступу до статті: http://www.misto-tv.poltava.ua/news/10399/ 3 Див.: Під час футбольного матчу в Афінах відбулися зіткнення з поліцією // [Електронний ресурс]: 2012, 19 березня. – Режим доступу до статті: http://tyzhden. ua/News/45166 4 Див.: Чоловікові проломили череп під час гри в доміно / [Електронний ресурс]: 2012, 17 серпня. – Режим доступу до статті: http://tsn.ua/chorna-hronika/ cholovikovi-prolomili-cherep-pid-chas-gri-v-domino.html 5 Див.: Фани "Шахтаря" "розорили" клуб на 25 тисяч грн. / [Електронний ресурс]: 2010, 15 жовтня. – Режим доступу до статті: http://gazeta.ua/post/357705

ІНТЕРВ’Ю

«Я намагався допомагати блаженнішому Йосифу, також і у створенні Українського Патріархату»

Владика Андрій Сапеляк:

Á³îãðàô³÷íà äîâ³äêà Владика Андрій (Сапеляк), єпископ емерит. Народився 13 грудня 1919 року у с. Ришкова Воля Ярославського повіту на Перемишлянщині. Після закінчення Перемиської гімназії вступив у згромадження Отців Салезіян. Вищу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (м. Турин), факультет канонічного права.

Історія нашої Церкви прикрашена славними постатями її предстоятелів, котрі втілили в собі євангельський ідеал доброго пастиря і жодною ціною не залишили довіреного їм стада. Цьогоріч ми особливо вдивляємося у постать незламного духом патріарха Йосифа, з нагоди 120-ої річниці з Дня його народження. Поряд з тим, важливо також зауважити тих людей, котрі відроджували з руїн нашу Церкву разом з патріархом Йосифом і сьогодні є поруч з нами. Вони часто залишаються непомітними, бо не шукають слави, але далі продовжують невтомно трудитися та молитися за свою Церкву. Одним із таких непоказних, але ревних душпастирів є довголітній єпископмісіонер – владика Андрій (Сапеляк). Він несе з собою пророчу візію Церкви митрополита Андрея та патріарха Йосифа. З його особою також пов’язана участь нашої Церкви у ІІ Ватиканському соборі. Отже, владика Андрій представляє традицію Київської Церкви ХХ століття. Тому ми вирішили поспілкуватися з ним, щоб, перейнявши цей безцінний досвід, могли стати гідними спадкоємцями нашої традиції, все більше плекати та розвивати її, а також, дивлячись на його життя, – наслідувати ревність і посвяту у служінні Церкві і своєму народові.

1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором. 1961 року о. Андрія іменовано першим єпископом для українських вірних у Аргентині, де він трудився 36 років. Спочатку владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців като ликів в Аргентині, а після створення єпархії – Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

У 1997 році владика Андрій повернувся в Україну. На 80 му році життя їде з пасторальною місією у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. Владика Андрій Сапеляк відомий як діяч Вселенської Церкви: член комісії Східних Церков на II Вати канському Соборі (1962 – 1966). Він також автор праць: «Українці в Аргентині» (Буенос Айрес, 1963), «Українська церква на II Ватиканському Соборі» (Рим, 1967), «Отець Степан Вапрович» (Рим, 1970), «Отець Іван Сенишин» (Львів, 1997), «Київська церква на Слов'янському Сході» (Львів, 1999), числен них статей у аргентинських іспаномовних журналах та публікацій катехитично літургійного змісту.

НА ГРАНЯХ ЧАСУ: – Ïðåîñâÿùåííèé âëàäèêî, â³äîìî, ùî Âàøå ñâÿùåíè÷å ïîêëèêàííÿ ïåâíèì ÷èíîì ïîâ’ÿçàíå ç îñîáîþ ìèòðîïîëèòà Àíäðåÿ Øåïòèöüêîãî. À ÿê ñàìå? – Моє покликання до священства зародилось ще перед зустріччю з митрополитом Шептицьким. Навчаючись у Перемиській гімназії, я дізнався, що є це таке – селезіанське монаше Товариство, яке розповсюджене вже по цілому світі і займається молоддю. Мене це зацікавило, і я почав мріяти про те, щоб ввійти до того Товариства, щоб пізніше працювати серед української молоді. До цього мене спонукав о. Степан Чміль – перший, хто поїхав до селезіян в Італію. Він писав до нас листи в Перемиську гімназію. Ми, студенти, їх читали і в кількох із нас зародилося покликання бути священиками для молоді. З митрополитом Шептицьким я зустрічався уже як від’їжджав в Італію на студії, він мене поблагословив на дорогу. Згодом він нами цікавився, писав до нас, селезіян-кандидатів, заохочував. Отже, моє покликання зародилося ще перед Шептицьким, але пізніше Андрей Шептицький мав вплив на мене.

– Ïåðåáóâàþ÷è ó Ôðàíö³¿, à ï³çí³øå ³ â Ðèì³, Âè çàñíóâàëè ìàë³ ñåì³íàð³¿. Ùî áóëî îñîáëèâ³ñòþ öèõ îñâ³òíüî-âèõîâíèõ çàêëàä³â? – На той час я і мої друзі вже стали членами Салезіянського Згромадження. Ми хотіли працювати з молоддю, котра відчувала покликання до священства. Тому започаткували малу семінарію, щоби плекати ці покликання, приготовляти до священства. У Франції я був тільки три роки. Там загалом було не дуже сприятливе середовище для цього. У цю семінарію вступали наші хлопці з Франції, Німеччини, Англії. Однак у Франції я не бачив перспектив для нашої семінарії, тому ми перенесли її в Італію, де нам було свобідніше працювати з кандидатами на українських священиків. В Італії мала семінарія довгі роки виховувала нашу молодь до священства.

– Âëàäèêî Àíäð³þ, Âè äîâãèé ÷àñ áóëè ºïèñêîïîì äëÿ óêðà¿íö³â â Àðãåíòèí³. ßê³ îñîáëèâîñò³ Âàøîãî äóøïàñòèðþâàííÿ òàì?

– Це було непросте, але, водночас, захоплююче служіння. Аргентина – це країна, яка мала багато

еміграцій і була дуже опущена, цілком опущена. Через те Апостольська столиця, митрополит Андрей (Шептицький) і наше духовенство, прагнули щось зробити для української еміграції в Аргентині. Вони хотіли заснувати там єпархію і звернулись до мене, щоб я туди поїхав. Там служив 36 років як єпископ Аргентини. Почав, практично, з нічого, були тільки деякі парохії. Згодом заснував цілу єпархію. Вся Аргентина – це одна велика українська єпархія. Там, в Аргентині, мене застав ІІ Ватиканський собор, тому незадовго до того, як я прибув в Аргентину, мав повернутися на Собор, на якому був чотири роки як член Собору.

– Ïðåîñâÿùåííèé, íà Âàøîìó ºïèñêîïñüêîìó ãåðá³ º äåâ³ç: «Ìîÿ íàä³ÿ ïîêðîâ Ìàð³¿». ×îìó Âè âèáðàëè ñàìå ö³ ñëîâà? – Бо я відчував свою неміч бути єпископом і всю мою надію поклав на Матір Божу, щоб мені допомагала. І вона мені допомогла і допомагає. Саме через свою неміч я хотів, щоб вона була матір’ю мого єпископства. Тому я немовби такий марійський єпископ: все через Марію – все через Неї, все від Неї – моя надія – покров Марії. І не помилився, бо Вона мені помогла у всіх ділянках моєї діяльності.

– Â³äîìî, ùî òåïåð³øí³é Ãëàâà ÓÃÊÖ, Áëàæåíí³øèé Ñâÿòîñëàâ, ÿêèéñü ÷àñ çäîáóâàâ îñâ³òó â Àðãåíòèí³, êîëè Âè òàì áóëè ºïèñêîïîì. ×è ïàì’ÿòàºòå Âè ñòóäåíòà Ñâÿòîñëàâà Øåâ÷óêà? – Так, він два роки був у мене студентом. Коли я зорганізував там семінарію, до мене зголосилися кілька семінаристів семінарії з України, і він був серед них. Він, як і інші, що там були, навчався два роки. Після того більшість із них переїхали в Америку на подальші студії. В Аргентині довго не затримувалися, там було важко для них.

– Ç ÿêî¿ íàãîäè ó 1987 ð. â Àðãåíòèíó ïðèáóâ áëàæåííèé Ïàïà ²âàí-Ïàâëî II? – В Аргентину Папу запрошував я особисто та вплинув на те, щоб він приїхав до нас. Я це зорганізував, зреалізував. Тоді Папа коронував ікону Матері Божої у нашій катедрі. Крім того, він в Аргентині започаткував святкування тисячоліття Хрещення нашої України. Там він виголосив дуже гарну проповідь, у якій наголосив, що Українська Церква ніколи формально не відходила від сопричастя з Римом,

СЛОВО № 2 (50) /

ІНТЕРВ’Ю – ßê Âè ââàæàºòå, ÷è ó íàø³é Öåðêâ³ âïîâí³ ðåàë³çîâàí³ ïîñòàíîâè ²² Âàòèêàíñüêîãî ñîáîðó? – Багато зроблено, дуже багато. Наприклад, однією з головних речей є та, що раніше єпископи на еміграції, (у Канаді чи Америці), залежали від Ватикану (Конгрегації Східних церков). А за рішенням Собору, вони перейшли у свої матірні Церкви. Ми, всі українські єпископи, належимо тепер до Верховного Архиєпископа – нашого Патріархату, а не до Конгрегації. Єдність Східних Церков – і матірних, і дочірніх на еміграції – це було одним із важливих рішень. У зв’язку з цим, другою важливою справою в нас була справа Патріархату. Я намагався допомагати блаженнішому Йосифу також і ділянці створення Українського Патріархату. Наша Церква зросла із Собором та митрополитами Шептицьким і Сліпим. Отже, Собор і тих два митрополити, це події, з якими відродилася наша автентична Київська Церква. Під час концерту української молоді на честь приїзду Папи Івана Павла ІІ. Буенос Айрес, 1987 р. що завжди була з ним, тому тепер нам не потрібно якогось формального з’єднання, бо ми ніколи не роз’єднувалися. Тільки важливо, щоб наші люди мали цю свідомість, переконання, що ми ніколи не віддалялися формально від Католицької Церкви.

– Ï³ä ÷àñ ²² Âàòèêàíñüêîãî ñîáîðó, Âè, âëàäèêî, áðàëè ó÷àñòü ó íüîìó ÿê ÷ëåí Êîì³ñ³¿ Ñõ³äíèõ Öåðêîâ. ×èì çàéìàëàñÿ öÿ êîì³ñ³ÿ? – Усіма питаннями, які стосувалися Східних Церков: літургічні, організаційні, душпастирські, а зокрема, – екуменічні. Ми там обговорювали, як з’єднатися з іншими Церквами, які ще не є в Католицькій Церкві. Це була дуже важлива комісія Собору і мала широке поле праці у всіх ділянках. Її членами були всі патріархи, і ті, хто був фахівцем у тих справах. Було нас двадцять чотири.

– Íà Ñîáîð³ Âè çóñòð³ëèñÿ ç ïàòð³àðõîì Éîñèôîì Ñë³ïèì. ßêîþ áóëà Âàøà ñï³âïðàöÿ ç íèì? – Ми там познайомились, і я став, так скажу, одним із головних його співробітників. Ми були разом в Комісії для Східних Церков, і я багато допомагав йому. Ми тісно співпрацювали під час Собору над всіма тими ідеями, які мав блаженніший Йосиф Сліпий. Я намагався увійти в суть тих ідей і був, можна сказати, його правою рукою.

червень-серпень 2012

– Ó 80 ðîê³â æèòòÿ Âè ðîçïî÷àëè ì³ñ³éíó ä³ÿëüí³ñòü íà Ñõîä³ Óêðà¿íè, ÿêó ïðîâàäèòå âæå 15 ðîê³â. Ùî Âè ïîðàäèëè á òèì, õòî ãîòóºòüñÿ äî äóøïàñòèðþâàííÿ íà Ñõîä³? – Там є мало місіонерів, тільки певне число тих, котрі приїхали на деякий період. Там дуже важка праця. 70 років комунізму, атеїзму, змосковщення спричинили те, що люди відвикли від Церкви, втратили релігійне життя. Неділя там сприймається тільки як відпочинок і більше нічого не означає. Для них неприйнятним є щонеділі ходити до церкви. На Великдень, на Різдво – так, але не щонеділі. Однак вони це роблять через незнання, тому їх потрібно навчати, катехизувати… Потрібно починати з ними працювати і дивитися, як буде. Мені там дуже сподобалось, маю багато позитивних вражень. Люди гарні. Потрібно вдовольнитися малим числом людей, працювати – і громада помаленьку зросте. Є гарні успіхи, але вони приходять повільно. На жаль, ми ще не маємо достатньо матеріальних засобів, щоб допомагати священикам, котрі там служать, тому там є важко, але ми вдячні. Варто йти, треба йти.

– Âëàäèêî Àíäð³þ, íà Âàøîìó õðàì³ ó ì. Âåðõíüîäí³ïðîâñüêó Äí³ïðîïåòðîâñüêî¿ îáëàñò³ º íàïèñ «Êè¿âñüêà Ïðàâîñëàâíà Ñîáîðíà Öåðêâà». Ùî ñòî¿òü çà ö³ºþ íàçâîþ? ßê ¿¿ ðîçóì³òè? – Наша Церква називається Греко-Католицька,

НА ГРАНЯХ ЧАСУ: він її визволив, привернув. Він мав місійну візію нашої Церкви. Ми були місіонерами в Росії, Російської Церкви. Це була велика людина. Для мене це альфа і омега – митрополит понад митрополити. Йосиф Сліпий продовжив його візію, мав ментальність Шептицького, був ректором у Львові. Вони обидва з Шептицьким зайняли майже ціле століття. Це два великих митрополити. Йосиф Сліпий також був великою людиною. Мирослав-Іван Любачівський був недовго, продовжував те, що почали його попередники. Він не мав своїх ідей, втілював ідеї Шептицького і Сліпого. Патріарх Любомир визначався своєю мудрістю. Мудрий патріарх, мудра людина, мудро працював, був богословом. Був довгий час і залишив дуже позитивне враження.

Єпископ Андрій Сапеляк промовляє на ІІ Ватиканському соборі але це не добре. Ми з греками нічого спільного не маємо, ми є слов’янська Церква, а не грецька. Ми тільки належали до Царгородського патріархату, а не до Греції. Тому я є прихильником того, щоб нашу Церкву знову називати Православною Церквою, бо ми маємо православну віру. Отже, Київська Православна Церква. Соборна означає Католицька. Ми є і православні, і католики. Ті два слова себе взаємодоповнюють, бо православна віра, а Католицька Церква. У Літургії ми рідко вживали слово католицька, також ми вживали вселенський архиєрей, а не католицький. Із вірою ми не вживаємо слово католики, але у відношенні до Церкви: Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву, а соборна – означає католицька. Отже, я за те, щоб ці два слова конечно були нашими: і православна, і католицька. Православна віра, Католицька Церква.

– Ó ñâîºìó æèòò³ Âè ìàëè ùàñòÿ ï³çíàòè ï’ÿòüîõ ãëàâ íàøî¿ Öåðêâè. ßê áè Âè êîðîòêî ìîãëè îõàðàêòåðèçóâàòè õàðèçìó êîæíîãî ç íèõ?

– Митрополит Шептицький для мене, і він справді таким є, – Мойсей нашої Церкви. Це голова, що нам був даний від Бога, – спаситель нашої Церкви. Він застав одне, а залишив зовсім інше: зробив нашу Церкву такою, яку тепер маємо. Шептицький як людина, як святець, є понад усіх. То був великий чоловік. Наша Церква вже була дуже златинізованою, а

– Ùî Âè õîò³ëè á ïîáàæàòè äóõîâåíñòâó òà ìèðÿíàì íàøî¿ Öåðêâè? – Щодо духовенства, то мене дуже вражає малий відсоток неодружених священиків, замалий. Більше 90% є з родинами. Це є священство Ісуса Христа. Він взяв собі апостолів одружених, але вони залишили свої родини і пішли з Ісусом. І для родин то була честь, що їх чоловіки, батьки пішли з Христом. А як вони розійшлися по всьому світі – ніхто не йшов з родиною. Місійна діяльність передбачає священика без родини, котрий може йти там, де немає нічого і бути місіонером. З родиною – це важче. У нас мало розвинена місійна діяльність саме через це. Тому так мало в нас місіонерів. Отже, нашій Церкві треба дуже плекати повну посвяту духовенства Христові і Його Церкві. Тоді єпископи зможуть призначити священиків там, де є потреба. Отже, моя візія: заскромне число духівників, які виховували б семінаристів на священиків без родин, щоб ті були цілком віддані Христові і Його Церкві. Наш народ загалом є побожний, але щодо глибшого богословського розуміння, то, можливо, воно є ще трохи заплитке. Релігійність, культ, обряд – це добре, але потрібне глибше богословське розуміння, зокрема для нових поколінь, про Церкву, Боже життя. Богослов’я більше як сама Літургія. Літургія є гарна, але її треба зрозуміти, а без богословських понять важко зрозуміти Літургію глибоко.

Ùèðî âäÿ÷í³ Âàì, Ïðåîñâÿùåííèé Âëàäèêî, çà ðîçìîâó! Розмовляв Ростислав ПРИРІЗ

СЛОВО № 2 (50) /

ОСОБИСТІСТЬ

«І коли видадуть вас, не журіться…» Ігор БРИНДАК

Українська Греко-Католицька Церква і український народ цього року відзначають величний ювілей – 120-ту річницю від Дня народження Блаженнішого Йосифа Сліпого. Цей муж відомий в дуже багатьох напрямах діяльності, як релігійної, так і національної. Однак більшість знає його, передусім, як страдника й ісповідника, котрий вісімнадцять років провів у в’язницях, таборах та засланнях за свої релігійні переконання. Тому одній, можливо, маленькій частині хресної дороги Кир Йосифа Сліпого присвячена дана публікація. У Євангелії є такі слова: «Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме» (Мт. 10, 18-20). Ці слова наш Спаситель промовив до своїх апостолів, даючи тим самим вказівку, як їм поводитись у випадку переслідувань. Згадана обітниця Христа неодноразово сповнювалась у житті мучеників й ісповідників Його Святої Церкви. Вивчаючи протоколи допитів тих осіб, записаних їхніми гонителями, неодноразово можна зауважити незвичну мудрість, яка проявлялася у відповідях на запитання, поставлені їм. Як ми знаємо, блаженніший Йосиф Сліпий пройшов великий страдницький шлях, починаючи з 11 квітня 1945 року, коли його вперше було заарештовано і аж до 26 січня 1963 року, коли він був звільнений за клопотанням папи Івана ХХІІІ і президента США Джона Кенеді. Упродовж цього часу він пройшов чимало допитів, які

червень-серпень 2012

сьогодні вже є оприлюднені й опубліковані. Нам, мабуть, буде цікаво дізнатися, що саме говорив блаженніший Йосиф своїм мучителям, з двох причин: перша – щоб оцінити його власну поставу перед обличчям переслідувань; друга, – як ми вже згадували, Ісус обіцяв у таких випадках особливу допомогу Святого Духа, а це важливо для нашого християнського життя. Зрозуміло, що всі протоколи допитів кир Йосифа не помістяться в одну публікацію. Однак все ж таки деякі його цікаві відповіді варто подати. Наприклад, митрополиту Йосифу Сліпому поставили запитання стосовно його ставлення до комунізму. Він відповів так: «До вчення комуністів, про побудову комуністичного суспільства, тобто такого суспільства, де немає експлуатації людини людиною, де всі люди рівні, я ставлюся позитивно, так, як це не протирічить вченню Божого Сина – Ісуса Христа. Однак, будучи переконаним католиком, я не зможу визнати правильним те вчення, яке бажає створити

НА ГРАНЯХ ЧАСУ: суспільство без Бога… По-моєму переконанню, релігія скріплює державу, і я вважаю правильними дії президента Сполучених Штатів Америки та інших держав на Заході в тому, що він, керуючи державою, згадує ім’я Бога і навіть у своїх посланнях покладається на Бога». Під час слідства митрополиту було зроблено закид, що він вороже ставиться до російського народу, на що він відповів: «Російський народ, як вказує експертиза, я не ображаю. Для мене, як віруючого, всі народи рівні. Тим більше, я переконаний, що серед російського народу було багато прихильників унії». Головне звинувачення, яке ставилося кир Йосифові та іншим єпископам УГКЦ – це підтримка німецького нацизму, однак він це категорично заперечив: «Особисто я агентом німецьких розвідувальних органів ніколи не був і зв’язків з представниками німецької розвідки не мав. Думаю, що і Шептицький також не мав ніякого зв’язку з німецькими розвідувальними органами». Тоді його запитали про організацію СС «Галичина». Слід звернути особливу увагу на те, як відповідав на це запитання Блаженніший Йосиф, адже існує переконання, що митрополит Андрей Шептицький нібито благословляв створення вищезгаданої дивізії. «Я особисто, митрополит

«...буду�и переконаним католиком, я не зможу визнати правильним те вчення, яке бажає створити суспільство без Бога…»

Андрей Шептицький і більша частина духовенства нашої Церкви були противниками створення дивізії СС «Галичина», тому що були проти направлення української молоді на фронт і знищення її на війні… Митрополит Андрей Шептицький та єпископи Греко-Католицької Церкви, в тому числі і я, свого благословення на створення дивізії СС «Галичина» не давали, духовенство ніякої участі в організуванні цієї дивізії не приймало. Служіння для учасників дивізії СС «Галичина» я здійснював для того, щоб Господь допоміг їм спасти свої душі від всіляких нещасть… У проведенні богослужінь для учасників дивізії СС «Галичина» я переслідував тільки релігійний акт і ніяких інших цілей у цій справі я не мав», – говорив Блаженніший.

Заарештованим владикам також ставились запитання щодо зв’язків, як тоді говорили, з «українськими буржуазними націоналістами», малося на увазі ОУН – УПА. Щодо цього пункту, то Йосиф Сліпий відповів наступне: «Я, як правдивий український патріот, а такими ж патріотами було і вище духовенство Української Греко-Католицької Церкви, не міг не йти разом з українськими буржуазними націоналістами в той час, коли вони вели боротьбу за звільнення українського народу з-під влади панської Польщі і німецько-фашистських окупантів… Помилкою

Блаженніший Йосиф Сліпий завжди проявляв себе як ревний х�истиянин і правдивий у�раїнський патріот. українських націоналістів була та, що вони мало рахувалися з Греко-Католицькою Церквою». У той же час він заявив, що багато чого з ідеології українського націоналізму він не підтримує: «За своєю національністю я українець, але за своїми переконаннями націоналістом ніколи не був. Так, як католицизм, як я розумію, є вірою і Церквою інтернаціональною, хоч одночасно визнає всі нації і їх право на самостійне державне існування. Однак католицизм ворожий такому націоналізму, який ставить інтереси нації вище від Бога, Церкви і християнської моралі». Також Йосиф Сліпий сказав, що негативно ставиться до конфліктів між самими націоналістами: «Бажаючи отримати керівне положення в ОУН, бандерівці і мельниківці не зупинялись навіть перед вчиненням терористичних актів між собою. Шептицький і я зробили висновок, що така боротьба не дасть позитивних результатів, вона призводить до винищення українського населення. Тому було вирішено ліквідувати розбіжності між мельниківцями і бандерівцями помирити їх і припинити терористичні акти». Коли ж владику Йосифа запитали про його ставлення до Ватикану, то він відповів дуже категорично: «Я глибоко відданий Ватикану і Католицькі Церкві, таким чином, в силу своїх ідеологічних переконань, я завжди розділяв і провадив у життя політику Ватикану у всіх його напрямках». Деякі запитання або звинувачення мали провокаційний характер. Але Святий Дух допомагав блаженнішому Йосифу дати на них розумну відповідь. Так, одного разу

СЛОВО № 2 (50) /

ОСОБИСТІСТЬ його запитали, хто йому ближній: православний українець, чи поляк католик. Питання було досить провокаційним, бо якщо б владика відповів, що православний українець, то йому б закинули, що він національне ставить вище, ніж релігійне. А якщо б сказав, що поляк-католик, то це легко можна було б використали як аргумент,

є антинауковим і антирадянським, в той же час мені відомо, що і комуністи не відкидають досягнення нерадянської науки, зокрема, історичні джерела і твори».

Під час заслання 1953-58 рр. кир Йосиф встиг написати дві книжки: «Погляди на догматичні та історичні основи Греко-Католицької Церкви в Україні» та «Історія Вселенської Церкви в Україні». Власне, їх написання пізніше використовувалося у судових звинуваченнях проти нього у процесі 1959 року. Викликана радянськими органами судова експертиза визнала ці твори як «антинаукові», «реакційні», «націоналістичні» тощо. На висновки експертів владика Йосиф відповів наступне: «Експертиза у своїх висновках на мої рукописи опирається на матеріалістичну ідеологію, я ж писав рукописи зі свого католицького бачення, тому природно, що в нас різні точки бачення на описувані мною події… Як я бачив із актів експертизи, експерти вважають, що все, що не опирається на матеріалістичну ідеологію

їй Церкві, не тільки не звів на нікого звинувачення, але також, як бачимо, постійно обороняв від несправедливих закидів свого попередника – покійного на той час Андрея Шептицького. Блаженніший Йосиф Сліпий завжди проявляв себе як ревний християнин і правдивий український патріот. Всі ці прикмети заохочують нас, сучасне покоління, віддати цьому подвижнику віри якнайкращу пошану та стримітись наслідувати його у своєму щоденному житті.

На запитання суду, чому він противиться рішенню так званого Львівського собору 1946 року, митрополит Йосиф Сліпий сказав наступне: «Греко-Католицька Церква завжди підлягала Папі Римському і я, як переконаний католик і відданий йому чоловік, не можу зрадити йому, так як Папа Римський – єдиний намісник Христа, Бога на землі. По-друге, Греко-Католицька Церква, по моєму переконанню, єдина і вірна захисниця українського народу. І я вважаю, що вона повинна існувати на всій Україні. Я цілком поділяю думку першого українського прем’єр-міністра Костя Патріарх Йосиф Сліпий на ІІ Ватиканському соборі. Левицького, який, вітаючи в 1939 році вступ Червоної Армії у м. Львів, що Греко-Католицька Церква займається ополясказав у своєму виступі, що якби не Українська ченням українського народу. Як відомо, у радянГреко-Католицька Церква, то вам, тобто Червоський час і пізніше полонізація була найбільш ній Армії, не було б кого звільняти». поширеним звинуваченням Української ГрекоКатолицької Церкви. А позаяк сам слідчий був Як бачимо, навіть в умовах ув’язнення, жорза національністю українець, то митрополит стоких судів, загроз життю, кир Йосиф Сліпий відповів запитанням на запитання: «А вам хто проявляв неабияку мужність, стійкість і тверближчий: комуніст-німець, чи націоналіст-украдість у вірі. А поряд з тим, він мав справді велику їнець?». Остання відповідь показує, що навіть у допомогу Святого Духа, згідно з євангельською в’язниці владика не втратив почуття гумору. обітницею. Він не тільки залишився вірним сво-

червень-серпень 2012

У публікації використані матеріали з таких праць:

1. Мишанич Олекса. Митрополит Йосиф Сліпий перед судом КГБ. Київ, 1993. 2. «Літопис Голготи України» – збірник під редакцією В. Цвєткова. Т2. Дрогобич «Відродження», 1994.

ПОДИХ СКИНІЇ:

Чому ми освячуємо речі?

Роман СЛАВИЧ

єю, творячи світ, Бог наповнив увесь світ своєю Завданням Церкви є сприяти любов’ю й добротою, зробив усе суще «дуже преображенню світу та обожненню добрим» (Див. Бут. 1, 31). Ми часто говоримо людини. Це стає можливим завдяки про благословення Боже, а зокрема, про те, що воплоченню Сина Божого, Ісуса ХрисВін благословляє усе творіння. У перекладі з та, Котрий прийняв людську природу біблійної мови це означає, що Бог чинить усе та преобразив її. Свідченням цього є творіння знаком і засобом своєї присутності, Його воскресле тіло. Яка мета премудрості й любові. Тому, в силу Божого благоображення чи обожнення? Відповідь словення, світ, будучи пронизаним присутніспроста: прагнення Бога обдаровувати тю Божою, покликаний нести в собі відобралюдину, а в ній і через неї – усе своє ження Бога. Так творіння стає благословенним створіння божественним життям – своєю благоОсвячені ж речі допомагають людині даттю. Через благодать Бог також виражає свою в освяченні її самої та здійсненні її міприсутність у творінні. сії освячення та преображення світу. Як Адам у раю черпав силу життя з приймання (споживання) спасаючої Божої благо- тією мірою, якою воно поступає у напрямі добра. даті з Дерева життя, так і вірні жив- Йдучи цим шляхом, світ здатний віднайти свій ляться Св. Тайною Євхаристії. Окрім справжній сенс – бути таїнством Божої присутЄвхаристії, існують й інші таїнства, ності. різні Чини (молитви) благословень та Доречно згадати про богоуподібнення людини, яке є її покликанням. І здійснюється воно освячень, через які Святий Дух виливає свою преображуючу благодать на через її поступовий рух від образу Божого – до Його подоби. У міру наближення до Бога та натворіння.

Ведучи мову про освячення, насамперед, необхідно зрозуміти, що таке Боже благословення. Згідно з християнською церковною традиці-

повнення Його благодаттю, людина уможливлює своє покликання: обожнення себе та наближення всього творіння до Господа, яке, завдяки цьому, преображується. Існує тісний зв’язок

СЛОВО № 2 (50) /

ЛІТУРГІЯ ЦЕРКВИ між людиною і творінням. Адже людина, як і світ, є творінням Божих рук, а світ – створене Богом середовище для життя та спасіння людини. Світ та людина своїми зусиллями не зможуть осягнути свого покликання, тому Бог приходить їм на допомогою у Своїй благодаті, яку щедро дарує у святих Таїнствах та різних чинах благословень та молитов на освячення, що зібрані у богослужбовій книзі, яка носить назву Требник. Відкривши її, ми зустрінемо там різ-

благодаттю допомагає людині віднайти цілісність її життя, усунувши поділ останнього на сфери: «з Богом», де слід поводитися чемно та «сам собі пан», де чиню, що мені до вподоби. Наповнюючи життя благодаттю Святого Духа, ми тим одухотворюємо його, знімаючи дуалізм «духовного та світського», чи «сакруму та профануму». Освячені ж речі допомагають людині в освяченні її самої та здійсненні її місії освячення та преображення світу.

Церква праг�е освятити весь життєвий простір, в якому живемо, працюємо, відпочиваємо, щоб він з потенційно небезпечного преобразився на актуально сприятливий для нашого спасіння.

Бог відкриває наші очі на правду про світ, як щедрий безкорисливий дар люблячого Отця своїм дітям. Усвідомлюючи це, ми покликані оцінити творіння саме у світлі любовного дару нам. Так подолаємо наше захланне, егоїстичне ставлення до світу. Насамперед зрозуміємо, що ми не є абсолютними власниками і не можемо поводитися з цим даром, як нам заманеться. Бережливим ставленням захоронимо творіння від загрози знищення та остаточного зникнення. По відношенню до Бога, вчимося постави вдячності та подиву Його «творчій винахідливості». Стосовно наших ближніх, долаючи власну захланність та егоїзм, вмітимемо ділитися, не очікуючи і не вимагаючи чогось навзаєм ( (Мт. 10, 8)). Так поступово дійдемо до розуміння нашого братерства між собою та синівства до Бога. Це породить почуття відповідальності та турботи за світ у кожному з нас.

ні Чини молитов, які супроводжують усі життєві потреби людини від самого народження і аж до смерті. Так існує Чин молитов у перший день, коли жінка народить немовля. Тут Церква зустрічає нове життя та посвячує його Богові. Супроводжуючи це життя, Вона освячує усі моменти, в які християнин звертається за Божою допомогою. Тому Церква благословить дім, новий колодязь, автомобіль, різні речі… Вона залишається з людиною і під час закінчення її земної мандрівки і відходу до Небесного Отця, тому існують молитви на відхід душі та Чин похорону. Така велика кількість благословень і освячень для різних ситуацій свідчить про турботу Церкви про людину та її життя загалом. Насамперед підкреслюється цінність дару життя, для оберігання якого існують молитви на зцілення, проти всяких недуг. Далі приділяється увага тим засобам, які підтримують людське життя. Церква бажає супроводити своїх вірних упродовж цілого життя та у всіх його сферах. Вона прагне освятити весь життєвий простір, в якому живемо, працюємо, відпочиваємо, щоб він з потенційно небезпечного преобразився на актуально сприятливий для нашого спасіння. Господь своєю

червень-серпень 2012

Чинами свячень і благословень Церква відкриває нам покликання людини щодо творіння. Ще з книги Буття ми дізнаємося, що першим людям Бог дав завдання бути царями та панами творіння: «…наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що

ПОДИХ СКИНІЇ:

рухається по землі» (Бут. 1, 28). Знаємо про гірку долю Адама, котрий, впавши в гріх, втратив владу над творінням: замість господаря він (а в наслідку і його наступники) став рабом світу. Свідченням цього є безсилість людини перед стихіями, наша тлінність, минущість життя, пристрасне ставлення до речей… Жадоба часто штовхає людину на необдумані вчинки, які породжують трагічні наслідки.

проявляється, насамперед, в очищенні себе від гріха, а отже, – це певне зусилля для примирення з Богом і з ближніми, ще одна трудність, через яку непросто перейти. А магічний підхід до справи, представлений «цілителями», набагато простіший, бо не потребує зусиль, обминає будь-які труднощі, не заторкує людського серця. Це щось на зразок безплатної наживи у пастці. Він говорить, що людина нічого не повинна робити з собою, проблема не в ній, але в комусь іншому. Пропонується ілюзорне звільнення від тягаря без усунення його причини – наявності гріха у самій людині. А замість прощення ближньому, пропонується всемеро більша помста – «відроблення». Треби (освячення і благословення) – священнодійства, здійснювані з огляду на потреби людини. Вони охоплюють ціле її життя, починаючи від приходу у світ і аж до відходу з цього

Ліком проти цієї трагедії людини є благословення Боже, дароване через Церкву на користування творінням та його опанування. Через благословення Бог появляє Свою присутність у творінні та співдіє людині у поверненні її гідності царя творіння.

Чини благословень (треб) вчать нас звертати свій погляд у напрямі Бога, Котрий є справжнім Творцем та Володарем всього. Проте, на жаль, можемо спостерігати сумну картину, коли християни у вирішенні своїх проблем звертаються до нецерковних, а то й нехристиянських засобів. Скільки разів натрапляємо на оголошення в ЗМІ, чи можемо почути розповіді про різних «цілителів», «порадників», «добродітелів людей», які завжди раді «допомогти», хоч за невелику, але часту платню. Виникає запитання: яка ж сила стоїть за їхніми плечима? Якщо священнослужителі представляють Церкву, а Церква – Бога, то кого ж представляють ці шановні «пани» та «пані», «бабусі» та «дідусі»? Ці особи, свідомо чи ні, граються з вогнем. Окреслюється цей вид діяльності чи «допомоги» одним словом: «магія». Чому люди часто вдаються до неї? Причиною знову ж таки є гріх. Він віддаляє людину від Бога. Коли ми щось просимо в Бога, то від нас також очікується взаємодія з Ним для осягнення прошеного. Ця співдія (синергія)

життя, у якому Церква кожної миті супроводжує людину, освячуючи його молитвою і так даруючи Боже благословення. Такі молитовні богослужіння Церкви не мають нічого спільного з магічним підходом, який є намаганням людини присвоїти собі Божу силу зцілення та благословення. Поняття благословення несе усвідомлення того, що Бог є його джерелом, адже благословити, означає посвячувати когось або щось Богові: це прохання, молитва про зшестя Божої благодаті.

СЛОВО № 2 (50) /

СВЯТИНЯ

Храм у «городі Солей»

Андрій КІТИК

Поблизу містечка Старий Самбір, невеликого районного центру Львівщини, знаходиться поселення з цікавою самобутньою історією, яка сягає ще дохристиянських часів. Сьогодні воно має статус селища міського типу і називається Стара Сіль. Ця назва виникла через унікальне явище, зафіксоване в його історії – виварювання солі на одному місці упродовж трьох тисяч років: з останньої чверті ІІ – першої половини І ст. до народження Христа аж до 1853 року. Це селище, яке, свого часу, в історії отримало Магдебурзьке право, притягувало до себе різні верстви населення. Можливо, саме тому до нас дійшли шедеври бойківської церковної архітектури у Старій Солі – дерев’яні храми Воскресіння Христового (ХVІІ ст.) та Св. Параскеви П’ятниці. Про останній, який датують 1440 роком, розповімо у подальших рядках.

«Город Солей» Наявність потужних соляних джерел на території сучасної Старої Солі та її околиць прямо впливала на історію всього довколишнього краю. Завдяки солі селище згадується у літописі «Повість временних літ», Києво-Печерському патерику та купецькому дорожнику «Список руських

червень-серпень 2012

городів дальних і ближніх» (1357-1381 рр.). Під 1254 роком «город Солей» згадується у ГалицькоВолинському літописі як резиденція князя Лева Даниловича. Руську сіль доставляли навіть за кордон. Цю торгівлю, значною мірою, контролював римо-католицький монаший чин цистерціїв. Один із його ченців, Герард, навіть став першим римо-католицьким єпископом для Русі. 20 листопада 1421 року польський король, Владислав Ягайло, видав грамоту про відновлення магдебурзького права «місту або містечку, званому Зальцборк або інакше Солоне». Аж до початку ХІХ ст. Стара Сіль, давня німецька назва якої «Зальцборк», була найважливішим містом Старосамбірщини в економічному плані. Очевидно, це відіграло не останню роль і в церковному житті його жителів.

Монаша обитель Як вже згадувалося, у 1421 році Стара Сіль отримала привілей Магдебурзького права. Тоді ж було встановлено міські ярмарки двічі на рік – в день св. Еґідія, на честь якого був збудований костел, та на празник св. Параскеви-П’ятниці, покровительки місцевої української церкви. Храм св. Параскеви був збудований у 1263 р. у зв’язку із заснуванням князем Левом Даниловичем монастиря у Старій Солі. Але, на жаль, доля старосільської монашої церкви достеменно не відома. Існують лише свідчення, що у 1440 р.

ПОДИХ СКИНІЇ: в соляному містечку була зведена нова дерев’яна церква св. Параскеви на так званому Вижньому передмісті. Монахи жили тут ще півстоліття… У першій половині ХVІ ст. король Зиґмунд І Старий ліквідував монастир у Старій Солі, а монахів переселив до Лаврова. Лаврівський монастир діє і досі, зараз він належить ченцям Чину св. Василія Великого УГКЦ.

Парафіяльний храм У 1543 р., невдовзі після переселення монахів зі Старої Солі, монастирська церква була перетворена на парафіяльну і отримала в користування деякі ґрунти. Розпочалася нова, вже не монаша, доба в історії святині. Кожна громада вірних упродовж своєї історії природно набуває та посвячує для церковного вжитку різні речі. Багато з них несуть чималу не

Храм св. ПараскевиП’ятниці разом із дзвіницею має статус національної пам’ятки архітекту�и.

виготовлені на замовлення дидаскала (вчителя) Василя Стефановича. Ці Мінеї переписали Стефан Котовський, Михайло з Нового Міста Библа та інші анонімні переписувачі. Найімовірніше, вони були учнями школи згаданого вже Братства П’ятницької церкви. Адже відомо, що при цій школі діяв рукописний осередок. Чотири томи Міней дійшли до наших днів, а от про долю «Апостола», на превеликий жаль, жодних відомостей відшукати не вдалося.

Ремонти храму до ХХІ ст. У середині ХVІІІ ст. парохія св. Параскеви у Старій Солі відремонтувала та дещо перебудувала храм. Над бабинцем тоді влаштували емпору з аркадовою галереєю, вкриту восьмибічним наметом на світловому восьмерику, а верх нави і вівтаря переробили. Під час цих ремонтів 1770 року було встановлено бічний вівтар св. Миколая, а у 1830-х роках біля північної стіни вівтаря добудували ризницю. Тоді ж храм перекрили новим гонтом. Але вже з 1915 р., коли мав місце ще один ремонт, дах церкви почали перекривати бляхою. У 1946 році храм св. Параскеви перейшов у власність Російської Православної Церкви та належав їй аж до часу виходу УГКЦ з підпілля.

лише релігійну, а й історичну, мистецьку чи іншу цінність. Також і вірні Старої Солі, дбаючи про Божий храм, старалися якнайкраще облаштувати його, а насамперед – забезпечити всім необхідним для богослужінь. Найперше парохіяни придбали дзвін з латинським написом «Iesus Nazarenus Rex Iudeorum Maria Ric 1571». Цей дзвін зберігався ще в міжвоєнний період, але пізніше відомості про нього загубилися. У власність храму громада придбала, звісно, і богослужбову літературу.

Богослужбові книги Поштовх для придбання богослужбових книг вірними Старої Солі дало створення там П’ятницького Братства. Його заснував 12 квітня 1600 року своїм привілеєм владика Михаїл (Копистинський), єпископ Перемисько-Самбірський. Це Братство активно підтримувало зв’язок із Львівським ставропігійним братством. Саме воно подарувало церкві св. Параскеви-П’ятниці у 1624 році «Апостол… писаний старий до церкви Сілской под Самбор».

Поряд із згаданим «Апостолом», серед церковних книг, якими володіла Старосільська святиня, впадають в очі чотири рукописні місячні Мінеї,

Дзвіниця XVI ст. біля храму святої Параскеви П’ятниці.

СЛОВО № 2 (50) /

СВЯТИНЯ У період радянської влади ремонт храму відбувався двічі: у 1950-х та у 1980-х роках. Внаслідок чого властиве бойківській архітектурі гонтове покриття було цілковито замінене цинковою бляхою. У лоно Української Греко-Католицької Церкви дерев’яна святиня св. Параскеви повернулася у 1989 році. Настоятелем громади вірних у Старій Солі був тоді о. Михайло Низкогуз. Відтак, внаслідок ще одного ремонту, стіни церкви були оббиті всередині картоном.

Відновлення святині Свого відродження святиня дочекалася вже в ХХІ ст. Кілька вихідців зі Старої Солі подали ідею відновити давній храм. У 2004 р. з північного боку вівтаря було добудовано нову захристію. Однак для повного відновлення такої святині потрібно було залучити фахівців. Тому за цю роботу взялися працівники Інституту «Укрзахідпроектреставрація». Після очищення і полірування дерев’яних стін будівлі, вони оббили їх гонтом і покрили, за давньою технологією, воском. 10 листопада 2010 року, у день пам’яті св. Параскеви-П’ятниці, владика Юліян (Вороновський), єпископ СамбірськоДрогобицький, звершив Літургію з Чином оновлення церкви. Важливо зазначити, що храм св. ПараскевиП’ятниці разом із дзвіницею має статус національної пам’ятки архітектури.

Іконостас та дзвіниця Ведучи мову про церкву св. Параскеви П’ятниці, не можна оминути увагою й інші споруди, які належать до святині у Старій Солі. Найперше – це триярусна дзвіниця. З давніх часів церковний дзвін мав надзвичайно важливу функцію в житті кожного поселення. І хоч згаданий раніше дзвін ХVІ ст. до нас не дійшов, дзвіниця збереглася досить добре. Своєю архітектурою вона тісно пов’язана з храмом та складає з ним один комплекс. Як і церкву, дзвіницю було повністю оновлено у 2010 році. Наступне – це іконостас ХVІІ ст. Вже сам по собі він є святинею, причому з вагомою мистецькою та історичною цінністю. До речі, у 1619 р. перед цим іконостасом поховали сина невідомого на ім’я ієрея, котрий належав до шляхти гербу Леліва. Врешті-решт, Стара Сіль, крім П’ятницької церкви, пишається ще двома святинями зі статусом пам’яток архітектури. Ними є храм Воскресіння Христового з дзвіницею (ХVІІ ст.) та Михайлівський костел із дзвіницею (1660 р.), які зараз належать, відповідно, УПЦ КП та РКЦ.

червень-серпень 2012

Храм Воскресіння Христового, XVII cт.

Церква жива Богослужіння у Старій Солі відбувалися навіть у радянський період. Очевидно, тоді храм належав Православній Церкві. Останніми, перед поверненням святині в лоно Греко-Католицької Церкви, тут служили священики Іван Гуглевич, Любомир Новак та Петро Якимець. Після них душпастирські обов’язки виконував о. Михайло Низкогуз. Цей священнослужитель відомий тим, що став першим парохом в Україні, який у жовтні 1989 року заявив про свою приналежність до Української Греко-Католицької Церкви. Після цього парохію відвідували у свій час такі відомі громадсько-політичні діячі як С. Хмара, В. Чорновіл, І. Гель. Сьогодні громада церкви св. ПараскевиП’ятниці вважається дочірньою для парохії св. Іллі у с. Стара Ропа. Чисельність громади складає біля тисячі осіб. Адміністратором парохії є о. Василь Пукій, який служить там уже понад 10 років. Саме за нього церкву та дзвіницю було ґрунтовно реставровано. Практично, щороку парохію відвідують монахи із Лаврівського монастиря, проводячи реколекції. Отож, громада зростає та розвивається, несучи упродовж віків заклик дбати про Божий храм, про свою Святиню – про небо на землі.

Унійні Богдан ЛАЗОРАК,

кандидат історичних наук, викладач кафедри всесвітньої історії ДДПУ імені Івана Франка

церковні братства Львівсько-ГалицькоКам’янецької єпархії

Перехід Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії до унії у 1700 р. та динамічні культурно-релігійні перетворення, ініційовані церковною владою, спричинили появу нового типу церковних братств, які за формою організації нагадували церковні братства періоду XVI – XVIІ ст., проте у своєму правовому статусі були позбавлені окремих характерних прерогатив, передусім, у праві вибору пароха та незалежності від влади єпископа. Аналіз численних архівних документів періоду XVIІІ ст. (братські статути, братські касові книги, протоколи братських засідань, акти генеральних візитацій, акти духовних єпископських судів та ін.) дозволив визначити, що унійне церковне братство – це національно-релігійна всестанова організація мирян у міських чи сільських парохіях, визнана владою унійної Церкви, з артикульованим колом функціональних обов’язків, які виконувались спільно або ж під опікою парохіяльного священика1. В інституційному розвитку унійних церковних братств виокремлено два етапи, кожен з яких контролювався львівським владикою та Конгрегацією поширення віри в Римі. Перший етап пов’язаний із формуванням нової культурної і релігійної моделі «Slavia Unita», запропонованої єпископом Йосифом (Шумлянським), яка формувала нову релігійну ідентичність мирян-уніатів і сприяла з’єднанню Руської Церкви з Римом2. Зважаючи на побутування в «руській старовині» ставропігійної традиції, перехід церковних братств до унії відбувався неодночасно і хронологічно був розділений двома історичними подіями: а) 1700 р. – разом із 13-ма передміськими братствами Львова до унії перейшли церковні братства інших крилосів, які одночасно визнали пастирську опіку львівського владики Йосифа (Шумлянського)3;

ВІСНИУК УБНТ:

ствердженні відповідних церковно-правових норм, які були укладені в: 1) грамоті львівського єпископа Йосифа (Шумлянського) «про відновлення» Львівського єпархіального крилосу від 10 липня 1700 р. («5 правил» надавали парохіяльним священикам право контролю за діяльністю церковних братств, замінюючи давню ставропігійну формулу взаємовпливу «братство – священик» на нову унійну духовну прерогативу «священик – братство»)5; 2) постановах Замойського синоду 1720 р. (канонізація прав і обов’язків церковних братств, дефініція унійного статусу мирянських організацій та запровадження усталених форм контролю за їхньою діяльністю)6; 3) інструкціях Атанасія (Шептицького) 1730-х рр. для проведення ревізії церковних братств та візитації парохій (введення норми реформаційного декрету, який підсумовував характер діяльності братства, констатував причини порушення норм канонічного права та запобігав їх виникнення в подальшому)7; 4) декреті Атанасія (Шептицького) 1744 р. (Decretum Reformationis) для львівських передміських братств (кардинальна реорганізація внутрішнього устрою передміських львівських братств шляхом посилення контролю за релігійним життям мирян з боку парохіяльного священика, а також стабілізація фінансово-господарської, культурно-освітньої та благодійницької функцій)8; 5) реформаційних декретах владики Лева (Шептицького) 1750-1760 рр. (розмежування прав та обов’язків між братствами та василіанськими монастирями, які співіснували при одному храмі; збільшення правового поля на користь монахів)9;

б) 1708 р. – відбувся перехід до унії Львівського Успенського братства, якому папа Климент ІХ ствердив ставропігійні права (незалежність від влади єпископа діяла формально)4.

6) реформаційних декретах офіціалу Антонія Левинського 1770-х рр. (відродження братських ініціатив в організації релігійних чинностей; удосконалення механізму фінансової звітності проводу братств; боротьба з інертністю в діяльності парохів)10;

Основний етап інституційного розвитку церковних братств тривав до 1790-х рр. Він орієнтувався на дисциплінування релігійної, фінансово-господарської, освітньо-культурної та благодійницької видів діяльності братств, знайшовши відображення у

7) ординаціях владики Петра (Білянського) 1780–1790 рр. («цивілізування» діяльності церковних братств та їх пристосування до умов австрійської доби; вдосконалення нормативно-правових механізмів дисциплінування тощо)11.

СЛОВО № 2 (50) /

ДОПОВІДЬ Папи Римського та Святішого Апостольського ПреДовготривалий процес дисциплінування діяльстолу». Натомість, уніфікація братського формуляру ності церковних братств зумовлювався намаганням на рівні друкованого, при збережені усталеної актової Святоюрського владичого двору послідовно кодифіструктури документа (вступний протокол, основний кувати поєднання «нових» – латинських та «старих» текст (контекст) і кінцевий протокол (есхатокол), за– традиційних культурних надбань Руської церкви. вершилась у кінці 1740-х рр. Упродовж 1750–1780 рр. Метою цього культурного поєднання було виробленжодних змін у текстовій структурі братських артикуня нової конфесійної емблематики уніатів, у якій лів не відбувалося. церковні братства, на противагу колишнім конфронтаціям, були покликані до діалогу з католицькими Усі братські статути були покликані регламенгромадами, що явно запобігало культурній асиміляції тувати внутрішню організацію церковних братств, встановлюючи правила церемоніального вступу у в подальшому. Перейшовши до унії, церковні братства не змінили менбратства, субординатального уявлення щодо ції взаємовідносин між локалізації духовного братчиками, їхні христицентру галицької хрисянські обов’язки та права у здійсненні релігійтиянської традиції, який них чинностей. культивувався в особі львівського владики. В У XVIII ст. статути цілому процес дисципліне встановлювали меж нування сприяв зростандля станової приналежню у XVIII ст. чисельносності новоприбулих в ті організацій мирян. За братство. Однак окремі нашими підрахунками, артикули заохочували до у 1789 – 1793 рр., коли участі в братствах предв єпархії налічувалося Статут братства Св. Миколая в Камянціставників шляхти та ду2868 парохій, церковні Струмилевій, стверджений у формі грамоти 26 ховенства. Невипадково братства діяли у 85 – квітня 1689 року владикою Йосифом (Шумлянським). в поодиноких випадках 90 % парохій12. шляхта та прості люди організовували при церкві два Головною ознакою інституційного оформленокремих братства14. ня церковного братства у XVIII ст. був акт присяги братчиками відновлених старих православних чи На відміну від XVII ст., у XVIII ст. в межах новоутворених церковних братств на вірність новим Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії значно розунійним правилам. Братська присяга була закладена ширилась практика організації молодших церковних у тексті статуту, який був основним правовим докубратств15. Молодші братства поділялись на чоловічі ментом, що узаконював інституційне оформлення (молодечі) та жіночі (сестринські). У більшості вицерковних братств у межах внутрішньопарохіяльної падків молодші братства вели окремі касові книги, організації мирян Львівсько-Галицько-Кам’янецької проте часто спільно із старшими братствами викоєпархії. Заміна православного тексту братської принували одні й ті ж релігійні функції. Інституційне сяги на унійний спостерігалася у статутах церковних утворення молодших братств так само, як і у старбратств Львівського крилосу, які стверджувались ших, сигналізувалося ствердженням статутів. Їхня єпископами вже у перші роки XVIII ст. Натомість інституційно-правова роль та формуляри були подітекст братської присяги Львівського Ставропігійного бними до статутів старших братств. Однак у статутах братства був змінений лише у 1725 р., тобто аж через молодших братств могли по-різному регламентувати5 років після прийняття постанов Замойського синося правова підпорядкованість та фінансова самостійду13. ність братчиків чи сестер стосовно старших братств. Прагнучи відрізнятись від старших братчиків, молодАртикули статуту, апробовані церковною влаші братства обирали собі посвяту, відповідно до титудою, забезпечували пароху необхідне правове поле лу бічного вівтаря, за яким закріплювався обов’язок для врегулювання механізмів дієвості братства, яке, постійного нагляду (ремонт, організація богослужінь водночас, залишалося відкритою для всіх станів ортощо). У 1780-х рр., коли церковна влада енергійно ганізацією мирян, з характерними релігійною, фінанзаохочувала мирян вступати у церковні братства, орсово-господарською, культурно-освітньою та благанізація молодших братств не була обов’язковою. годійницькою формами діяльності. Зміст артикулів До числа молодших братств, як правило, входили статуту пройшов певну еволюцію, набувши в середидіти старших братчиків. Також молодші чоловічі ні 1730-х рр. виразного унійного характеру із застосубратства могли організовувати учні братських шкіл. ванням у братських присягах уніфікованої текстової формули, яка обов’язково включала «Благословення Основне призначення молодших братств полягало у

червень-серпень 2012

ВІСНИУК УБНТ: підготовці парохіяльної молоді до участі у старшому братстві, а, відтак, до тривалого виконання більш складних релігійних обов’язків.

Унійні церковні братства володіли правом організувати братський суд, під час якого вирішувались внутрішні суперечки між братчиками17. Часто на таких засіданнях головував парохіяльний священик. Водночас більш складні конфліктні ситуації вирішувались під час візитацій або в духовному консисторському суді18.

Органом самоврядування в церковному братстві були спільні збори, на яких чільне місце одночасно належало двом старшим братчикам і парохові. Незважаючи на те, що домінуючу роль у прийнятті ріУ XVIII ст. церковні братства продовжували акшень виконував парох, братство володіло правом тивно займатись фінансово-господарською діяльнісоскарження його волі в духовному суді. Таке співвідтю, яка орієнтувалась виключно на підримування реношення прав спонукало обидві сторони заздалегідь лігійного життя парохії. Цей вид діяльності впродовж вирішувати свої суперечки під час братських зборів. усього XVIII ст. контролювався церковною владою, У більшості випадків протоколи братських засідань яка шляхом візитузасвідчують зберевання ретельно виження колегіальних віряла ведення усіх принципів, щоправгрошових рахунків да, в 1770-х рр. декрети львівського братчиків, що записувались сеньйоофіціалу Антонія Лерами у спеціальні винського спонукали касові книги або до зовнішнього регукниги прибутків та лювання діяльності витрат. З метою унецерковних братств, можливлення фінаншляхом участі у їхніх сових зловживань, засіданнях священибратства, під нагляків з інших парохій, дом пароха, часто а також призначення духовних провізорів. Малюнок з пом’яника в м. Олеську, церква Успення Пресв. Богородиці. запроваджували дві касові книги, одну з Подібні нововведення значно пожвавлювали діяльність старших братчиних записували старші братчики, а іншу – молодші. ків, які відкрито та у присутності представників інРозвиток будь-якого церковного братства у XVIII ст., ших парохій, у своїх щорічних звітах демонстрували в основному, залежав від фінансового статку членів організаційні вміння в церковному житті. парохіяльної громади.

За функціональними обов’язками у внутрішньому середовищі церковних братств обирались двоє старших та двоє молодших братчиків, скарбничий (скарбій), провізор шпиталю, провізор школи, бакалавр, дяк та паламар16. Зауважимо, що з метою заощадження коштів, часто один братчик міг виконувати кілька функціональних обов’язків. Кількість членів у церковному братстві не унормовувалась артикулами, і, в основному, залежала від чисельності мирян у парохії. Однак, в переважній більшості випадків, кількість братчиків сягала від 10 до 20 осіб. Виняток становлять церковні братства Поділля, у яких кількість братчиків могла сягати 40 осіб. Офіційним початком організації внутрішнього середовища церковного братства вважалося обов’язкове укладення реєстру братчиків, який, згідно з відповідним артикулом статуту, щороку оновлювався під час елекційних зборів братства (під час виборів старших братчиків). Будьякі збори братчиків передбачали ведення протоколів, у яких записувались прийняті братством рішення щодо фінансово-господарської чи культурно-релігійної діяльності. Вперше ця норма була кодифікована у відповідній постанові Замойського синоду від 1720 р.

Основним джерелом надходження коштів до братської скриньки були: добровільні пожертвування (ходіння, сидіння), членські внески, кошти, акумульовані в торгівлі канунним медом чи лихварськими операціями тощо. В основному, грошовий прибуток рівномірно розподілявся на різноманітні потреби церковного життя: впорядкування храму чи парохіяльного цвинтаря, купівлю богослужбового начиння, оплату праці бакалаврів, паламарів, дяків, регентів хору тощо. В силу розмірів грошових надходжень братство виплачувало парохіяльному священикові «річне», «недільне», «колядниче» тощо. За наявності відповідних приватних фундацій на ґрунт чи при умові його оренди церковні братства часто розвивали дрібні промисли, а саме: бджільництво, садівництво, рибальство та ін.19 Найпоширенішим видом промислів, характерних для господарської діяльності церковних братств, було бджільництво. Видобутий мед забезпечував церковним братствам стабільне надходження воску, з якого братчики виготовляли свічки для богослужінь. У містах церковні братства утримували більш серйозні промисли такі, як ґуральництво, броварство,

СЛОВО № 2 (50) /

ДОПОВІДЬ а в Кам’янці-Подільському братчики утримували навіть млини. Церковні братства, які утримували млини, часто звільнялись від додаткового оподаткування. У Львівсько-Галицько-Кам’янецькій єпархії церковні братства зрідка мали змогу одночасно займатись кількома видами промислів, позаяк братчики протягом тижня змушені були виконувати чимало панських повинностей. Основним підґрунтям для початку успішної фінансово-господарської діяльності церковних братств у XVIII ст. були грошові надходження від леґацій, закріплених в тестаментах чи фундушних грамотах. Водночас, фінансова стабільність часто залежала від утримання пасіки, «канунні» позики, з якої забезпечували скриньку додатковими відсотковими надходженнями впродовж кількох десятиліть. Окремі церковні братства організовували серйозні фінансово-кредитні операції, застосовуючи різноманітні лихварські схеми та прийоми, з метою збільшення грошових надходжень. Жодна річ із братської скрині не видавалася без відповідної застави під відсотки. Усі дані про лихварські операції записувались у касову книгу поряд із даними щодо ведення господарства. Релігійна діяльність унійних церковних братств Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії була зорієнтована на збереження національного обряду в його греко-візантійській версії. Звичайна купівля хліба, вина, ладану, а також необхідного богослужбового інструментарію, в цілому, забезпечували належне виконання парохіяльним священиком усіх необхідних потреб для мирян: чини хрещення, вінчання, похорону, також богослужіння за здоров`я, поминальні практики тощо. У цьому контексті неабияке значення мали спільні літургічні процесії, догляд за святими дарами, парохіяльним храмом, цвинтарем тощо. Починаючи з 1720-х рр., на релігійну діяльність церковних братств відчутно впливали латинські нововведення Замойського синоду, які спонукали братчиків будувати у храмах бічні вівтарі, сповідальниці, закуповувати малі дзвінки, залучати своїх дітей до прийняття Святих Таїнств тощо. Характерне посилення релігійної дисципліни в церковному братстві, а також відкриття нових шкіл у сотнях сільських парохій, сприяли піднесенню загальної культури парохіян, які, послуговуючись прикладом братчиків, глибше сприймали церковні науки, приділяючи більше уваги євхаристії. У XVIII ст. активна освітня та релігійна діяльність церковних братств сприяли розвитку української духовної культури: сакрального живопису (через підтримку малярських та різьбярських осередків), духовної музики, шкільництва20, а також рукописної та друкованої богослужбової і світської літератури. Усе це, безумовно, свідчило про важливу участь церковних

червень-серпень 2012

братств Львівсько-Кам’янецької єпархії у новому «руському відродженні», яке розпочалося після прийняття постанов Замойського синоду у 1720 р.

Примітки: 1 Лазорак Б. Церковні братства Львівсько-Кам’янецької єпархії (XVIII ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.01 “Історія України”. – Луцьк, 2012. – С. 14. 2 Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія XII–XVIII століть: організаційна структура та правовий статус / Ігор Скочиляс. – Львів, 2010. – С. 283. 3 Національний музей ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові. Відділ рукописної та стародрукованої книги (далі – НМЛ). – Ф. рукописи кириличні і латинські (далі – Ркл). – Спр. 59. Protocolium spraw Duchownych w Sądach Konsystorskich Ritus Greaci Episkopskich Lwowskich w roku panskim 1700, 1701, 1702, 1703 рр. – Арк. 44зв. 4 Doсumenta Pontiﬁcum Romanorum historiam Ucrainae illustrantia : 2 vol. / Ed. A. Welykyj. – Romae : PP. Basiliani, 1954. – Vol. 2. – S. 9-12. 5 НМЛ. – Ф. Ркл. – Спр. 142. Processus Causa Cleri S(ecularum) PP. Basilia(norum). – Арк. 250-251. 6 Провінційний Синод у Замості 1720 р. Б. / [наук. ред. о. І. Пелехатий ; пер. о. І. Козович]. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. – С. 291-292. 7 НМЛ. – Ф. Ркл. – Спр. 515. 1) Ревізія братства в Болехові; 2) Акт генеральної візитації парафій м. Болехова. – Арк. 1-2зв.; Спр. 521. Фрагмент статуту братства і акт ревізії в Золочеві (коло Бібрки). – Арк. 3-3зв.; Скочиляс І. Програма реформ у Львівській єпархії в післязамойський період: візитаційні інструкції Атанасія (Шептицького) 1732 та 1739 років // Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. – Львів, 2000. – Чис. ІІ. – С. 347–371. 8 Лабенскій Ф. Къ исторіи львовскихъ братствъ въ первую половину XVIII века // Вестникъ “Народнаго Дома”. – Львів, 1907. – Ч. 6. – С. 95–99. 9 Нмл. – Ф. Ркл. – Спр. 24. Visitatio Generalis Diаecesis Leopoliensis per et intra Decanatus Stromiłokamioncensem, Żułkeviensem, Bobrecensem et Szczyrzecensem de Anno 1763 in Annum 1764 Personaliter ac prout his in actis a Perillustri R[everen]d[issi]mo D[omi]no Nicolao Szadurski, Protonotario Apostolico, Causarum Curiae Episcopalis Judice, et Visitatore Generali Delegato expedita. – Арк. 189-192. 10 Лазорак Б. Декрет Антонія Левинського 1777 року для Братства Чесного Хреста у Львові // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2011. – Вип. 46. – С. 411-429. 11 Biblioteka Narodowa w Warszawie. Zbiory Biblioteki Kapituły greckokatolickiej w Przemyślu. – Akc. 2842. Artikoli bratstwa moużeskoho cerkve ouspenija preneporocnoi Devi Marii hrada Koulikowa (R. 1744). – K. 5-7. 12 Лазорак Б. Церковні братства Львівсько-Кам’янецької єпархії (XVIII ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.01 “Історія України”. – Луцьк, 2012. – С. 15. 13 Центральний державний історичний архів України, м. Львів. – Ф. 129. – Оп. 1. – Спр. 869. Тексти братської присяги (1725, 1751 рр.). – 2 арк. 14 НМл. – Ф. Ркл. – Спр. 26. Acta Vizitacionis Generalis in Decanatibus Oﬁcii Barensis Dіaeceseos Cameneсеnsis Podolia sitarum Pascente Graegem Christi Illustrissimo E[x]cel[lent[issi]mo Domino Petro Bielański, Episcopo Leopoliensi, Haliciensi et Rev[eren]d[issi]mum Dominum Georgium Trochlinski, Cаnonicum Cathedralem Leopoliensem, Curatum in Ihnatowce, Delagum G[ene]r[a]lem Visitatorem Peractae Anno Domini 1782 et 1783. – Арк. 494-494зв., 511-511зв., 661-661зв. 15 Лазорак Б. Молодші церковні братства Львівсько-ГалицькоКам’янецької єпархії у XVIII ст.: спроба контекстуального аналізу // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. – Кн. І. – Львів, 2012. – С. 256-272. 16 Лазорак Б. О. Інституційне оформлення церковного братства Різдва Христового в Жовкві (XVII¬ – XVIII ст.) // Жовква крізь століття: наук. зб. – Жовква, 2010. – Вип. 1. – С. 106-132. 17 Фіґоль В. Церковні братства Галицької Гр. кат. Провінції у XVIII cт. // Богословія. Тримісячник. – Львів, 1937. – Т. XV. – Кн. 4. – С. 248. 18 Лазорак Б. Львівське церковне братство Св. Спаса “на суді духовному, єпископському, консисторському…” (XVIII ст.) // Апологет: матеріали ІІІ міжнар. наук. конф., 26 травня 2011 р., Львів / упор. А. О. Цибко. – Львів: Львівська духовна Академія УПЦ КП, 2011. – С. 49-55. 19 Див. для прикладу текст візитації Барського крилосу 1782 – 1783 рр.: НМл. – Ф. Ркл. – Спр. 26. – Арк. 5-828зв. 20 Лазорак Б., Досин Д. Кілька нових фактів до історії братських шкіл Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії (XVIII ст.) // Молодь і ринок. Щомісяний науково-педагогічний журнал. – № 2 (85). – С. 130-135.

СЕМІНАРІЯ:

«Фізична культура має вести «…щастя, здоров’я на многії і благії літа», – це, мабуть, найчастіше вживаний елемент наших святкових привітань. Звичайно, кожен із нас бажає бути здоровим і жити довго й щасливо, але це може реалізуватися лише за умови ведення здорового способу життя, інтерес до чого останнім часом зростає. Адже рано чи пізно людина починає замислюватись, що спосіб життя, який вона веде, не завжди найкращим чином позначається на її здоров'ї. І добре, якщо це стається рано, а не, як це, на жаль, буває найчастіше, після хвороби та нездужання. Турбота про своє здоров'я не мала б бути обтяжливою, але способом життя, одним із елементів якого є регулярне заняття спортом. Він же, своєю чергою, є засобом саморозвитку і самовиховання, який спрямований на боротьбу спортсмена із самим собою та зі своїми недоліками. Через актуальність питань, пов’язаних зі спортом, ми вирішили звернутись із ними до викладачів Дрогобицької духовної семінарії.

о. Мирон Бендик Îò÷å Ìèðîíå, ñêàæ³òü, áóäü ëàñêà, ùî Âàñ íàéá³ëüøå ïðèâàáëþº ó ñïîðò³ ³ ÿêà, íà Âàøó äóìêó, éîãî ìåòà?

У спорті мене найбільше приваблює ідея опанування свого тіла. Шлях до цього – тренування, режим дня і їжі – згідний із християнською аскезою. Опанування тіла, фізичне здоров’я – не самоціль, а засіб. Фізична культура має вести до культури духовної, тобто від панування над тілом – до панування над собою. Духовна боротьба, на відміну від спортивних змагань, продовжується все життя і увінчується не якоюсь медаллю, а «нев’янучим вінцем слави». Тому бажаю всім змагатися не даремно, а заради здобуття Божого Царства, в якому прославиться і наше смертне тіло.

о. Іван Гаваньо Îò÷å ²âàíå, ÿê Âè ñòàâèòåñü äî ïðîâåäåííÿ ×åìï³îíàòó ªâðîïè ç ôóòáîëó â Óêðà¿í³ òà äî ôóòáîëó çàãàëîì? Футбол став частиною світової культури. Людина – homo ludens (істота грайлива), тому крім «хліба» потребує й «видовищ». Спорт, фізичний розвиток – інтегральні елементи розвитку людини, однак спорт може

СЛОВО № 2 (50) /

ДУМКИ ВИКЛАДАЧІВ

до культури духовної…» стати і пристрастю. В умовах всезапального обездуховлення, футбол – це вид «празності» людини, котра шукає засобів покриття пропасті «унинія». Тому футбол – це значущий бізнес-проект, а для держав-організаторів футбольних турнірів – ще й міжнародний престиж. Проведення в Україні Євро-2012 викликає багато запитань: чи це імпульс для розвитку, чи «бенкет під час чуми»? Престиж нації чи її нуворишів? Ремонт доріг, який проводиться, відбувається для людей, чи це є технічною умовою проведення турніру? Євро – «видовище», яке дотепер підневільній нації принесе «хліба», чи «видовище», яке відвертає увагу голодного від відсутності «хліба»? Християнська оцінка за межами крайностей: «бісовські забави» – «освячення м’яча» або його ікона. У радянські часи для поневоленої української нації футбольні баталії були одним із небагатьох полей справжньої світоглядно-цивілізаційної боротьби з імперією: Кубок у «Карпат», «Динамо» – чемпіон. Тож вболіваймо за національну збірну.

Îò÷å Þð³þ, à ÿê Âè ñòàâèòåñü äî ñïîðòèâíèõ áîéîâèõ ìèñòåöòâ, çîêðåìà äî áîêñó? Спорт відноситься до тих речей, які ми називаємо «дозвіллям», що напрямлене прикрашати наше життя. Насамперед, він є даром Божим для людини, тому повинен приносити їй радість. Спорт, якщо говорити про наше відношення до інших осіб, має допомогти нам розвивати потенціал, який Бог заклав у кожну людину, тому й інший спортсмен повинен стати не просто суперником, але особою, за допомогою о. Юрій Щурко і разом з якою ми повинні також розвивати свої найкращі риси, що, своєю чергою, вказує на творчий вимір, який є в спорті. Коли ж мова йде про бокс, то його, очевидно, не можна назвати чимось надзвичайно творчим з огляду на те, що він включає в себе певний деструктивний зміст, бо є великою мірою загрозою для здоров’я іншої особи, а також в ньому присутній і певний елемент агресії, тому дуже важко співставити його і певну благородність, солідарність, яку мав би нести кожен вид спорту в особі людей. Та й взагалі, будь-які бойові мистецтва, окрім, можливо, айкідо, великою мірою не є чимось, що може відображати християнську ідентичність чи поставу, тобто якщо спорт є нагодою для приниження іншої особи, то він не може повністю бути погодженим із вченням Церкви. У спорті немає тих, котрі виграли, чи програли, але є ті, які досягнули певних результатів з допомогою інших людей.

червень-серпень 2012

СЕМІНАРІЯ:

о. Роман Федько ×è ñïðèÿº çàíÿòòÿ ñïîðòîì ïðîöåñó äóõîâíî¿ ôîðìàö³¿?! На це запитання хочу одразу дати позитивну відповідь: звісно що так! Але при умові, що Ви справді знаходитеся в процесі духовного дозрівання, а не просто втікаєте у спорт з метою уникнути духовної праці на собою. У радянські часи, та ще й сьогодні, можна було не одноразово почути однобокий та необ’єктивний вислів: «У здоровому тілі – доровий дух». Парафразуючи його, хотів би сказати, що духовний розвиток та духовно-аскетичні практики не є для «слабаків», тому, чуваючи над здоров’ям душі, важливо є гармонійно розвиватись і не занедбувати свого фізичного здоров’я, без якого певні духовні практики є неможливими до реалізації. Певно, що «віртуально-духовні» люди відразу запротестують, бо для них все можливе «на рівні віртуальному», але якщо тіло «є храмом людської душі», то воно має бути впорядкованим і гармонійно служити процесу нашого одухотворення та його остаточній меті – спасінню. Тому заняття спортом є не просто факультативним, але необхідним у процесі духовного становлення, тим більше, якщо цей процес тісно переплетений з інтенсивним інтелектуальним розвитком у форматі МР3! Мірилом нашого заангажування в заняття спортом має бути гармонія душі і тіла, на тлі якої визначатимемо кількість часу та способи заняття спортом. Тому правильно організований час життя, це час, в якому людина всебічно зазнає переміни та розвитку і тоді відчуває, що тіло та його здоров’я не є чимось зайвим в її духовному, людському бутті, а, навпаки, відповідально ставиться до всього, що є Божим даром.

п. Богдан Завідняк Ïàíå Áîãäàíå, à ÷è ìàº çíà÷åííÿ ñïîðò â æèòò³ ô³ëîñîôà? Особисто я вважаю, що спорт – це здоровий спосіб життя, який допомагає реалізовувати життєву енергію у творчості. Водночас спорт як комерційна індустрія, що пов’язана із заробітком, для мене явище далеке. Тому пов’язую спорт із силою витримки у творчій реалізації духа. А тілесне значення потребує іншого роду діяльності і заняття вправами. Говорили древні: «У здоровому тілі – здоровий дух». За своїм родом професійної діяльності – а це зосередження на високих поняттях – я людина несуєтлива, тому спортивна діяльність в моєму житті не відіграє великої ролі, але не скажу цього про свої юнацькі роки. Я займався волейболом, футболом, баскетболом, плаванням, велосипедним спортом тощо. Але це – в студентські роки, а зараз моїм спортивним досягненням я вважаю творчий процес, зокрема переклади, які забирають весь мій час. Підготував Андрій ВИТІВСЬКИЙ

СЛОВО № 2 (50) /

ЛІТОПИС

Літопис

10 березня 2012 р. Б. – у Семінарії відбувся традиційний захід, присвячений 198-ій річниці від Дня народженння великого українського поета – Тараса Шевченка. З цієї нагоди семінаристи першого курсу організували академію, представивши життя та твори українського генія поезії. 13 березня 2012 р. Б. – в актовому залі Семінарії в рамках засідання УБНТ викладач біблістики о. Ігор Цмоканич виступив з доповіддю на тему: «Мораль у Біблії». 18 березня 2012 р. Б. – традиційно, як і кожного року у Хрестопоклонну неділю, вулицями міста Дрогобича відбулася Хресна дорога, в якій брала участь семінарійна спільнота.

червень-серпень 2012

СЕМІНАРІЯ:

7 квітня 2012 р. Б. – у величний празник Благовіщення Пресвятої Богородиці на архієрейській літургії в храмі Успення Пресвятої Богородиці м. Дрогобича, преосвященний владика Ярослав (Приріз) уділив священичі свячення випускнику та префекту з навчання Семінарії, а також головному редактору часопису «Слово» – Роману Андрійовському. Редакція та семінарійна спільнота вітає та висловлює найщиріші побажання новопоставленому ієрею. 9-13 квітня 2012 р. Б. – упродовж цього часу 47 братів-семінаристів перебували з великодніми місіями на східних теренах України у тих греко-католицьких парохіях, які потребують допомоги у підготовці до найбільшого Християнського свята. 15-22 квітня 2012 р. Б. – пасхальні канікули.

6 травня 2012 р. Б. – єпархіальний День молоді. Його святкування розпочалося Архієрейською Літургією, яку відслужив преосвященний владика Ярослав (Приріз) на території храму св. Юрія у м. Дрогобичі, тому що в цей день Церква вшановувала пам’ять св. Юрія. Після Служби Божої святкування продовжилося концертною програмою в Центрі душпастирства молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії, на якій молодь з усієї єпархії цікавими номерами представляла кожен деканат. Семінарійна спільнота взяла активну участь в організації цього свята. 8 травня 2012 р. Б. – в актовому залі семінарії в рамках засідання УБНТ викладач кафедри всесвітньої історії ДДПУ ім. Івана Франка, кандидат історичних наук, Богдан Лазорак, виступив з доповіддю на тему: «Греко-католицькі церковні братства XVIII ст.».

5 травня 2012 р. Б. – до семінарії завітав екзарх Донецько-Харківський – преосвященний владика Степан (Меньок) і представив семінаристам стан та потреби екзархату.

СЛОВО № 2 (50) /

ЛІТОПИС 13 травня 2012 р. Б. – відбулася єпархіяльна проща до чудотворного відпустового місця у с. Грушів, яку допомагали організувати семінаристи. Божественну Літургію відслужив преосвященний владика Ярослав (Приріз) під супровід семінарійного хору «Оранта».

12 травня 2012 р. Б. – у стінах семінарії відбулося святкування Дня матері. Традиційно, як і кожного року, семінаристи, вітаючи своїх найдорожчих матерів, організували цікаву концертну програму. По завершенні концерту подячним молебнем всі разом славили нашу Небесну Матір – Пресвяту Богородицю.

14 травня 2012 р. Б. – для семінаристів в актовому залі відбулася презентація життя та діяльності блаженного владики Василя (Величковського). Цю величну постать УГКЦ та України представила працівник музею ім. блаженного святителя Василя (Величковського) у м. Вінніпег (Канада), п. Ксенія Кноц. Також у цей день у семінарію прибули мощі святого Климента Римського, Папи Римського, які упродовж наступного дня були виставлені на тетраподі семінарійної каплиці для почитання. Двері каплиці були відчинені для всіх бажаючих. На завершення семінаристи помолились акафіст на честь святого Климента. Проректор Семінарії, о. Григорій Комар, виголосив проповідь, у якій, зокрема, дякував Богові за те, що скромна семінарійна обитель сподобилася вітати самого Римського Архиєрея.

червень-серпень 2012

Кросворд

По Горизонталі:

2. Пахуча смола для кадила. 6. Одна з книг П’ятикнижжя. 7. Церковна пісня. 9. Історична область в Палестині за часів Христа. 11. Золота … . 12. Пророчиця … . 17. Один з євангелистів. 18. Помешкання монаха. 19. Один з синів Якова. 20. Падре … . 21. Собор св. … у Львові. 22. Буква грецького алфавіту. 23. Великий монастир. 25. «… смутно пасеться». 29. Слава навіки … . 30. Один з синів царя Давида. 31. Іван … - кошовий отаман. 32. Хліб, який роздають на Провідну неділю. 33. Апостол … Зилот.

По вертикалі:

1. Помічник Йосифа Ариматейського у похороні Ісуса. 2. Брат Ревеки. 3. Юдейський цар. 4. Місто першого Вселенського собору. 5. Старозавітній пророк. 8. Сумна сторінка в історії українського народу. 10. Місто, в якому Ісус зробив найбільше чудес. 13. Мученик, пам'ять котрого святкуємо у червні. 14. Український народний танець. 15. Деканальний центр у нашій єпархії. 16. … Богу за все. 22. Св. … чоловік Божий. 24. Літургійна книга. 26. «… вопіющого в пустині» . 27. … і табу. 28. Св. … Сладкопівець. Уклав Андрій ЛІНИНСЬКИЙ

СЛОВО № 2 (50) /

червень-серпень 2012

СЛОВО № 2 (50) /