ModernPHARMA_2024_03

підтримка емоційного фону

заспокоєння нервової системи при тривожності

підвищення розумової та фізичної працездатності

комплекс не викликає сонливості

БЕРЕЗЕНЬ 2024

НОВИНКА

ПРИ ПІДВИЩЕНОМУ РІВНІ ХОЛЕСТЕРИНУ В КРОВІ

- СПРИЯЄ ЗНИЖЕННЮ РІВНЯ ХОЛЕСТЕРИНУ В КРОВІ - ПОЛІПШУЄ ЖИРОВИЙ ОБМІН - СПРИЯЄ ВИВЕДЕННЮ ТОКСИНІВ - ЧИНИТЬ ГЕПАТОПРОТЕКТОРНУ ТА АНТИОКСИДАНТНУ ДІЮ

Скорочені рекомендації щодо застосування КОРДІС ПРО САЛЮТ: може бути рекомендований як додаткове джерело біологічно активних речовин при підвищеному рівні холестерину в крові. Сприяє покращенню ліпідного обміну та зниженню рівня холестерину в крові. Не слід використовувати як заміну повноцінного раціону харчування. Рекомендовано вживати дорослим по 1 капсулі на добу (увечері), запиваючи склянкою води. Перед вживанням рекомендовано отримати консультацію лікаря. Протипоказання: індивідуальна чутливість до компонентів продукту, діти, вагітні, жінки, що годують немовля (період лактації). Застереження: не вживати, якщо використовуються лікарські засоби для зниження рівня холестерину. Не є лікарським засобом. Виробник: Плантас Медісіналес і Комплементос Аліментісіос С.А., Ав. Прат де ла Ріба, б/н 08780, Пальежа, Барселона, Іспанія. Заявник/ Імпортер (прийняття претензій від споживачів): ТОВ “БУТІКОВА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ “САЛЮТАРІС”, Україна, Юридична адреса: 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9, Поштова адреса: 01032, м. Київ, а/с 57; тел.: +38(044) 290-77-99. З повним текстом рекомендацій щодо застосування КОРДІС ПРО САЛЮТ можна ознайомитись в кожній упаковці продукту. Інформація підготовлена: лютий 2024 року.

2024, березень

ЧЕРНИХ Валентин Петрович, академік НАН України д. фарм. н., д. хім. н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, почесний ректор НФаУ ШТРИГОЛЬ Сергій Юрійович — д. мед. н., професор, зав. кафедри фармакології та фармакотерапії НФаУ ВОЛЯНСЬКИЙ Андрій Юрійович, лікар-імунолог, доктор медичних наук, завідувач лабораторії імунореабілітологі Інституту імунології та мікробіологі ім. Мечнікова ГЛАДИШЕВ Віталій Валентинович, д. фарм. н., професор, зав. кафедрою технології ліків Запорізького державного медичного університету.

ГОРЧАКОВА Надія Олександрівна, д. мед. н., професор кафедри фармакології та клінічної фармакології НМУ ім. О.О. Богомольця ЗІМЕНКОВСЬКИЙ Андрій Борисович, д. мед. н. професор, заслужений діяч науки і техніки України, зав. кафедрою клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації ЛНМУ ім. Данила Галицького КАБАЧНИЙ Володимир Іванович, д. фарм. н., професор, заслужений винахідник України, дійсний член Європейської академії природничих наук, Міжнародної академії наук і Інноваційних технологій, кафедра фізичної та колоїдної хімії НФаУ

КЕЧІН Ігор Леонідович, д. мед. н., професор кафедри госпітальної терапії №1 Запорізького державного медикофармацевтичного університету ТРОХІМЧУК Віктор Васильович, д. фарм. н., професор, завідувач кафедри організації та економіки фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика, заслужений працівник освіти України ПРИСЯЖНЮК Петро Васильович, к. хім. н., доцент кафедри медичної та фармацевтичної хімії Буковинського державного медичного університету ДАВТЯН Олена Левонівна, д. фарм.н., професор, зав, кафедрою фармацевтичної технології та біофармації НМАПО ім. П.Л. Шупика

МАРЧИШИН Світлана Михайлівна, д. фарм. наук, професор, зав. кафедрою фармакогнозії з медичною Ботанікою ТДМУ імені І.Я. Горбачевського

ЄРЬОМЕНКО Римма Фуатівна, доктор біологічних наук, професор, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики Національного фармацевтичного університету

«Чарівний світ фармації» від НФаУ 22 нові лікарські засоби від «Фармак» у 2023 році Програма підтримки ментального здоров’я працівників у мережі аптек «Подорожник»

Група компаній «Здоров’я»: ми стали сильнішими, щоб і надалі допомагати армії та українцям Покращений сервіс та додаткові бонуси від «Аптеки Доброго Дня» Коротка історія медичної форми: від давніх часів до сучасності Мережа аптек «Подорожник»: надійність фармопіки в кожному куточку держави

2D-кодування ліків: перспективи та реалії Перша мобільна аптека в Україні від Аптечної мережі 9-1-1 Використання стовбурових клітин для лікування пацієнтів в Україні та світі У

Неовітам® — високодозовий лікарський засіб у боротьбі з хронiчним болем Зіпелор®

проблеми болю в горлі Щастя

дитину вже так близько АльпеКід Денто — зустрічайте перші зубки вашого малюка з радістю! Антидепресанти або терапія бігом Катарія — швидка допомога при циститі Амброксол: нова форма, що розширює можливості

73

76

У СВІТІ МЕДИЦИНИ

52

АРСЕНАЛ ЗНАНЬ

Стифімол Плюс — досконалість, дарована природою Збережемо нервову систему міцною разом!

Сімейні лікарі на сторожі психічного здоров’я Для чого потрібні циркадні ритми, або Як змінити хід «біологічного годинника»

Всесвітній тиждень знань про мозок Кофеїн, кава і грудне вигодовування

Ятрогенія — неминуще явище медицини ХХІ століття Ліки від мігрені: дослідження Спорт та фармакологія — проблеми допінгу Бактерії Lactobacillus можуть захистити від тривоги та депресії

Ліки та продукти: як правильно поєднувати? Вплив втрати слуху на здоров’я головного мозку та смертність людини

НОВИНИ І ПОДІЇ

ПУЛЬС ЧАСУ: НОВИНИ

ПОДІЇ ПУЛЬС ЧАСУ:

c.05

c.06

«Чарівний світ фармації»

від НФаУ

c.07

22 нові лікарські засоби від «Фармак»

у 2023 році

Програма підтримки ментального здоров’я працівників у мережі аптек «Подорожник»

c.09

c.10

c.12

c.14

c.16

Група компаній «Здоров’я»: ми стали сильнішими, щоб і надалі допомагати армії та українцям

Покращений сервіс та додаткові бонуси від «Аптеки Доброго Дня»

Коротка історія медичної форми: від давніх часів до сучасності

Мережа аптек «Подорожник»: надійність фармопіки в кожному куточку держави

2D-кодування ліків: перспективи та реалії

«ЧАРІВНИЙ СВІТ ФАРМАЦІЇ»

від НФаУ – школярам Харкова

Від вересня 2023-го року метрополітен Харкова є осередком такого непересічного явища як метрошкола. Задля компенсації освітніх втрат у ньому були створені справжні класи й відбувається звичний та комфортний освітній процес. НФаУ долучився до нього із унікальними та корисними заняттями на теми чарівного світу фармації.

Доценти та професори університету проводили найцікавіші лекції, практичні заняття та майстер-класи упродовж осінніх та зимових канікул. Тому, вже сотні школярів Харкова змогли дізнатись більше про енергетичні напої, каву, шоколад, вітаміни, фальсифікацію продуктів харчування та її визначення в домашніх умовах, вейпи, виробництво жувальних пастилок, догляд за шкірою та багато іншого.

Неможливо уявити фармацевтичний світ і без захопливих хімічних реакцій, які всі учасники заходів виконували власноруч. Експериментували вони і з виготовленням кремів, а також набували корисних навичок першої домедичної допомоги. Тож, заняття минали активно, в радісному та продуктивному спілкуванні, за яким так скучили й школярі, і викладачі.

Перші заняття фармацевтичної метрошколи були символічно організовані на станціях метрополітену «Університет» та «Перемога», що втілюють наші мрії про майбутнє. Надалі, їх географія розширилась, щоб охопити більше бажаючих, й наразі триває підготовка до нових захопливих та корисних занять. Найцікавіше – попереду!

У рамках програми взяли участь 350 учнів 7-11 класів з

16 шкіл, гімназій, ліцеїв Київського, Салтовского, Шевченківського районів міста Харкова. Були проведені заняття з наступних тем:

 Енергетичні напої: наскільки вистачить енергії? Вікторина «Їстівне- неїстівне»

 Особливості виготовлення жувальних пастилок типу «Ведмежуйки»

 Крем косметичний – це краса і здоров’я в одному флаконі. Готуємо крем власними руками

 Чи так безпечні вейпи?

 Хімія буває фармацевтичною

 Догляд за проблемною шкірою

 Вітаміни – молекули життя

 Перша долікарська допомога при невідкладних станах

 Шоколадо та кавоманія

 Сучасні методи контрацепції

 Проводимо хімічне розслідування і визначаємо фальсифікацію ліків та продуктів харчування

 Кольорові перевтілення органічних сполук

22 нові лікарські засоби

Лідер українського фармацевтичного ринку компанія «Фармак» випустила 22 нові лікарські засоби протягом 2023 року.

Нові продукти — це ліки, призначені для полегшення неврологічних симптомів, для седації, лікування хронічного обструктивного захворювання легень, алергічного

ринокон’юнктивіту, грибкових інфекцій, глаукоми, заспокійливі тощо.

Крім того, компанія випустила унікальний лікарський препарат, який призначений для боротьби із серцевою недостатністю і, що важливо, він коштує утричі дешевше уже наявних ліків на ринку України іноземного виробництва.

«Фармак» продовжує інвестувати у розвиток виробництва, дослідження та розробку нових лікарських засобів попри повномасштабну війну. У 2023 році інвестиції компанії склали близько 1,5 млрд грн. З них майже 600 млн грн — у R&D (прим. дослідження і розробка).

В продуктовому портфелі «Фармак» — понад 400 найменувань лікарських засобів. Це ендокринологічні, гастроентерологічні, кардіологічні, неврологічні, гінекологічні, протизастудні та інші лікарські препарати.

Компанія експортує продукцію власного виробництва до 60 країн світу, серед яких — 15 країн ЄС, країни Центральної та Південної Америки, Близького Сходу, Азії, Африки та Австралії. Наприкінці 2024 року «Фармак» планує запустити фармацевтичне виробництво в Барселоні, Іспанія.

«Фармак» впроваджує найновішу автоматизовану систему управління бізнес-процесами

Завдяки S/4HANA «Фармак» автоматизовано управлятиме усіма бізнес-процесами від планування продажів, виробництва, закупівель до самих продажів, транспортування, ремонтів обладнання, контролю якості тощо. Завдяки цьому нововведенню вдасться досягти ще більшої ефективності бізнесу. Глобальна діджиталізація у «Фармак» розпочалася 15 років тому. На сьогодні у компанії автоматизовано систему звітності, бюджетування, планування

В січні фармацевтична компанія «Фармак» розпочала новий етап діджиталізації –впровадження S/4HANA, найновішої ERP-системи (прим. система планування ресурсів підприємства) від компанії SAP.

виробництва, продажі, документообіг, формування електронних сертифікатів якості, оцінка і навчання персоналу. Також «Фармак» впроваджує електронні досьє серії лікарського засобу тощо.

Звичайно ж, процес діджиталізації стимулює висококонкурентність фармацевтичного ринку. Саме тому впровадження S/4HANA – логічний крок в цьому напрямку. Світові фармацевтичні компанії P zer, Johnson & Johnson, Novartis та інші вже працюють у цій системі.

Такий перехід допоміг лідерам ринку скоротити витрати, підвищити прозорість та контроль над даними, а також покращити ефективність ланцюжка поставок. Також серед переваг S/4HANA – прискорення процесу розробки нових продуктів, підвищення ефективності продажів та маркетингу, покращення обслуговування клієнтів.

Як працює програма підтримки ментального

здоров’я працівників

у мережі аптек «Подорожник»

Нинішні обставини ще раз довели ключову роль турботи про трудові колективи. У центрі корпоративної культури постає людина та її підтримка. HR-директор найбільшої мережі аптек України «ПОДОРОЖНИК» Наталія Байдик розповіла про допомогу та підтримку для працівників компанії. У мережі працює понад 10 000 людей по всіх регіонах держави. Нещодавно почали розвивати новий і дуже потрібний напрямок психологічної допомоги для персоналу.

«Ми чітко бачили таку потребу наших людей, оскільки війна торкнулась кожного українця. Першопочатково було важливо

допомагати з релокацією, забезпечувати роботою, коли вони виїжджали з регіонів бойових дій. Зараз же, щоб бути стійкими надалі, колектив має бачити у компанії надійну опору», – розповіла Наталія Байдик.

Для керівників у ПОДОРОЖНИКУ проводять воркшопи у співпраці з психологами проєкту «Моє коло». Перед початком роботи фахівці ГО «Моє коло» шляхом анонімного опитування зібрали інформацію про ментальний стан колективу, щоб надати потрібну допомогу. Відповідно до цього упорядкували програму та обрали теми, які цікаві людям. Понад 115 керівників з усієї країни були долучені до навчання і стали учасниками воркшопів.

«Це серйозне питання і ми відповідально до нього підходимо, щоб не нашкодити. Зустрічі з психологами в форматі онлайн відбуваються раз на тиждень і на них обговорюють найбільш потрібні теми, серед яких: «Турбота про ментальне здоров’я», «Інструменти підтримки ментального здоров’я». І найважливіше – «Способи надання підтримки своїм працівникам», – каже Наталія Байдик.

За її словами, психологи з керівниками також обговорюють їхню комунікацію з підлеглими. Зокрема, як їх підтримувати, допомагати в складних ситуаціях.

«Навчання цікаве та практичне. Особливо корисною видалась інформація про інструменти підтримки ментального здоров’я та ненасильницьку комунікацію. Вже застосовую на практиці запропоновані методи підтримки своїх працівників та турботи про себе», – розповіла одна з працівниць, які беруть участь у психологічних воркшопах.

Важливо, що, крім лекційної частини і пояснень, є відпрацювання, під час яких психологи дають практичні вправи. Також взаємодіють з учасниками, відповідають на питання для максимальної ефективності. «Ми плануємо розвивати програму психологічної підтримки. Після воркшопів опрацюємо думку працівників, щоб проаналізувати і зрозуміти, як далі будувати процеси. Ми прагнемо, щоб усі в колективі мали однаковий доступ до інформації для піклування про своє ментальне здоров’я. Крім цього, хочемо, щоб вони володіли практичними навичками для цього», – підсумувала Наталія Байдик.

Мережа аптек «ПОДОРОЖНИК» активно розвиває корпоративну культуру за різними напрямками. Працівники постійно вдосконалюють професійні навички, розвиваються. Компанія формує корпоративну культуру, засновану на розвитку та підтримці працівників.

ГРУПА КОМПАНІЙ «ЗДОРОВ’Я»:

ми стали

сильнішими,

щоб і надалі

допомагати армії та українцям

Група компаній «Здоров’я» входить до десятки лідерів із виробництва лікарських засобів в Україні. На її підприємствах працюють понад 1900 осіб, а історія налічує 116 років. З початком повномасштабної війни провідний фармвиробник долучився до допомоги армії та підтримки поранених захисників і мешканців прифронтових регіонів.

До Групи компаній належать підприємства «Фармацевтична компанія «Здоров’я» (Харків), «Дослідний завод «ГНЦЛС» (Харків), «Здоров’я Народу» (Харків) і «Фармекс Груп» (Київ, Бориспіль). Всього у портфелі Групи понад 600 найменувань лікарських засобів, у тому числі 15 оригінальних брендів, 209 препаратів, що входять до Нацпереліку основних лікарських засобів, 36 препаратів з програми «Доступні ліки».

Фармкомпанія «Здоров’я» постійно інвестує в розробку нових препаратів

Робота у цьому напрямі дозволяє виводити на ринок щороку понад 5-6 генеричних лікарських препаратів та 1-2 оригінальні препарати. У 2022-2023 роках рекомендовано до розгляду на етап розробки та реєстрації понад 60 препаратів.

Виробництво компанії «Здоров’я» відповідає вимогам належної виробничої практики (GMP) України. У 2020 році Європейський сертифікат GMP був виданий Державним управлінням з контролю лікарських засобів Республіки Словаччина за результатами інспектування. Робота підприємства здійснюється на базі вимог міжнародних стандартів ISO 9001:2015, ISO 14001:2015 НАССР.

Попри війну в країні фармацевтичні компанії «Здоров’я» та «Здоров’я Народу» в очній формі пройшли інспектування (10-17 лютого 2023 року «Здоров’я», 17 березня 2023 року «Здоров’я Народу») й були рекомендовані до отримання сертифіката GMP. Перевірка охоплювала усі виробничі дільниці підприємств, складські зони, зони контролю якості, допоміжні зони та обладнання. 13 виробничих ділянок були сертифіковані за GMP.

Вітчизняні лікарські препарати експортуються до 18 країн Сьогодні лікарські засоби постачаються до 18 країн ближнього та далекого зарубіжжя: Азербайджан, Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Вірменія, Грузія, В’єтнам, Ірак, Ємен, Монголія, Сейшели, Естонія, Польща, Латвія, Габон. У 2021 році розпочато проєкт контрактного виробництва фармацевтичних препаратів для Словаччини.

Допомога військовим як невіддільна частина сьогодення

З початку 2022 року допомога армії, підтримка цивільного населення і військових стала невіддільною частиною роботи Групи компаній.

Фармкомпанія «Здоров’я» на чолі з головою наглядової ради Олександром Доровським передала захисникам понад 60 квадрокоптерів на суму понад 5 млн грн. На 400 тис. грн придбали тактичне спорядження для спецпризначенців. На потреби армії передали понад 20 автомобілів, у тому числі броньований Mercedes G-500 для спеціального підрозділу, автобус, екскаватор і кілька мікроавтобусів.

Групою компаній «Здоров’я» перераховано близько 40 млн грн на озброєння для ВСУ, надано допомогу лікарськими засобами військовим шпиталям на суму більш як 40 млн грн. Ще 4 млн грн спрямували на придбання рентгенографічної системи для військового госпіталя. Понад 1 мільйон гривень на цей час витрачено на реабілітацію поранених військових у медичному центрі Rubinko м. Харкова.

Також співробітники компанії організовували виробництво пічок-буржуйок та окопних свічок для захисників: для цього було закуплено тонну воску. З перших днів вторгнення для військових приготували 14 тис. обідів та продовжують і далі.

102 працівників Групи компаній стали на захист батьківщини у лавах ЗСУ.

Фармкомпанія «Здоров’я» багато років фінансово підтримує слобожанських борців, що дає їм можливість брати участь у міжнародних змаганнях і професійно розвиватися. Також долучається до організації змагань Окремим соціальний напрям роботи — турбота про ментальне здоров’я дітей. Компанія стала партнером Артцентру Zelo, щоб малеча могла безплатно відвідувати заняття з арттерапії, а також спільно проводяться масштабні святкові заходи для дорослих і дітей.

•

•

•

modern-pharmacy.com.ua

•

Курс на розвиток і Перемогу

Завдання, які ставить перед собою компанія «Здоров’я» на 2024 рік — це інвестиції в розвиток технологій виробництва, навчання персоналу, збільшення асортименту нових препаратів та впровадження інноваційних лікарських форм, а також усіляка допомога ЗСУ лікарськими засобами та необхідним обладнанням.

«АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ»

покращує систему обслуговування та надає

додаткові бонуси

МЕРЕЖА «АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ», яку у 2023 році визнали кращою в Україні*, продовжує розвивати клієнтський сервіс, який стане більш швидким та турботливим.

Як повідомив CMO МЕРЕЖІ ІГОР АЛГІНІН, IT-фахівці компанії удосконалюють систему супроводу клієнта.

«Розширюємо електронний рекомендаційний довідник, який стане в нагоді фармацевтам при відпуску

лікарських засобів та медичних виробів, а також CRM-фахівцям — для проведення інформаційних розсилок клієнтам. Якщо раніше фармацевти використовували цей довідник переважно для інформування про правила приймання ліків, то тепер у новій системі буде відображатися більш повна інформація щодо низки препаратів. Це дозволить покращувати фармацевтичну опіку в аптеках мережі та запобігати нераціональному використанню ліків. Наприклад, оновлений довідник буде містити інформацію про взаємодію ліків між собою та з продуктами харчування, а також поради для збереження здоров’я відвідувачів аптек», — розповів Ігор АЛГІНІН.

За його словами, такий підхід «АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ» запроваджує для досягнення Цілей сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй, а саме цілі № 3: «Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці».

«Ми прагнемо комплексно піклуватись про здоров’я клієнта. Вчити його превентивній турботі, раціональному застосуванню лікарських засобів, а також бути більш освіченими і відповідальними у питаннях здоров’я. Саме тому запроваджуємо ці нововведення. До того ж на нашому YouTube-каналі щомісяця виходять лекції різних спеціалістів», — зазначив Ігор АЛГІНІН.

При цьому він закликав пацієнтів обов’язково слідувати порадам фармацевтів та зазначив, що нова система не лише покращить якість обслуговування, а й пришвидшить відпуск товарів в аптеці.

Крім того, за словами СМО мережі, у планах «АПТЕКИ ДОБРОГО ДНЯ» — розширити функціо-

*За підсумками 2022-2023 років аптечна мережа «Аптека Доброго Дня» отримала нагороду від Асоціації рітейлерів України у номінації «Рітейлер року в аптечній сфері» (за результатами аудиту міжнародної аудиторсько-консалтингової компанії BDO Ukraine).

нал чат-бота, в якому вже є Програма лояльності клієнта, дані про бонуси та історію покупок, електронні чеки, можливість замовити ліки і проконсультуватись з оператором. Планується також розширити партнерську мережу компанії, щоб давати клієнтам більше додаткових бонусів та можливостей.

Серед партнерів «АПТЕКИ ДОБРОГО ДНЯ» — такі відомі компанії і бренди, як «Uklon», «ПУМБ», «Укрзалізниця», «YASNO», «Mastercard», «Ескулаб». Минулого року компанія співпрацювала і зі «SWEET TV».

«Клієнти «Аптеки Доброго Дня», крім спеціальних пропозицій та знижок, можуть отримати додаткові бонуси завдяки активній співпраці з іншими компаніями, — пояснив маркетинг-директор.

Наприклад, якщо клієнт викликає таксі у сервісі «Uklon» і накопичує 30 медіаторів за поїздки, то аптека запропонує йому 15 % знижки. Якщо клієнт має картку «ПУМБ», він отримує 3 % кешбеку з оплати в аптеці. Придбав квитки у застосунку «Укрзалізниця» — обмінює 500 «обіймашок» на 10 % знижки в «Аптека Доброго Дня». Вчасно сплатив за світло в «YASNOЛОВ» — має 15 % знижки за сто бонусів. Користується «Mastercard Більше»? Має 10 % знижки від покупки на суму від 300 грн, 35 % знижки на косметику «Better» та «Corine de Farme», а також 15 % — на «Vichy» та «Loreal».

Він наголосив, що ця система і надалі розвиватиметься, як і в цілому компанія, задля кращого задоволення індивідуальних потреб клієнтів.

КОРОТКА ІСТОРІЯ МЕДИЧНОЇ ФОРМИ:

ВІД СТАРОДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ ДО СУЧАСНОСТІ

Історія медичного одягу, як і інші форми одягу, була підпорядкована тенденціям часу. Хоча це кардинально змінилося за минуле століття, одяг лікарів глибоко відображає очікування суспільства щодо їхньої ролі.

AКарина Толмачова, phD, доцент кафедри фармакології та фармакотерапії Національного фармацевтичного університету

Медична професія в тій чи іншій формі сягає корінням у стародавню історію, приклади якої можна знайти в Індії, Саудівській Аравії та Греції, Римській імперії та її еволюції у Візантійську імперію. Поширення християнства в Європі також свідчило про запровадження лікарень і їх різноманітних благодійних цілей: догляду за хворими, розміщення прокажених, надання притулку бідним, багато з яких були паломниками. Ці установи також розглядалися як богадільні. Доглядом зазвичай займалися монахині. Саме тому, не дивно, що перші уніформи медсестер походять від релігійних звичок. Вони носили довгі темні туніки з вуалями, які закривали все, крім обличчя. Цей простий одяг не був створений з метою гігієни, натомість він символізував смирення монахині та їх відмову від матеріальних благ.

Мабуть, найбільш знаковою уніформою медиків був «костюм чумного лікаря», створеного французьким лікарем Шарлю де Лорму в 1619 році під час паризької пандемії бубонної чуми. Цей товстий шкіряний костюм, що складався з пальто з капюшоном, черевиків, рукавичок і штанів, був розроблений так, щоб закривати все тіло, а маска з дзьобом дозволяла лікареві дихати «очищеним» повітрям. Шкіра була покрита воском, щоб відштовхувати будь-які тілесні рідини під час відвідування пацієнтів. Запашні трави та спеції поміщали в маску з дзьобом, щоб фільтрувати повітря та захищати власника від шкідливих випарів, які в той час вважалися інфекційними. Характерний дзьоб костюма може й здатися абсурдним, хоча форма та функція відповідають нинішнім маскам — респіраторам N-95. У позапандемічний час таке вбрання не використовувалось.

Благочестивий стиль уніформи медсестер в основному залишався недоторканим, поки Флоренс Найтінгейл не заснувала школу медсестер Найтінгейл при лікарні Святого Томаса в Лондоні в 1860 році. В той час, будь-які релігійні конотації були навмисно видалені, щоб акцент був на догляді. Проте сукні залишалися довгими в підлогу, зверху надягали фартухи. Актуальним в той час головним убором стають шапочки на зав’язках, які допомагали прибрати волосся від обличчя, але деякі медикині продовжували носити вуалі або хустки.

У 19 столітті відбулися не малі зміни в моді і в лікарів: на знак респектабельності та свого джентльменського статусу (професія лікаря мала виключно чоловіче «обличчя») вони носили темні важкі «сюртуки». Чорний був найпопулярнішим кольором. Їх також часто називали «просоченими кров’ю та гноєм пальто» через те, що вони забарвлювалися під час операцій. У зв’язку з обмеженим розумінням важливості чистоти вбрання, цей просочений рідиною одяг часто залишався невипраним (до речі, в той

Обличчя медичної моди змінилося назавжди в той час, коли професія лікаря знайшла жіночий вигляд. Особливу роль в цьому зайняла Елізабет Блеквелл, перша американська жінка, яка закінчила медичний факультет та подолала соціальні бар’єри. У міру того, як у ХХ та ХХІ століттях все більше жінок закінчували медицину та ставали впливовими лікарями та хірургами, образи лікарів та їхній одяг змінювалися: спідниці, сукні та навіть жіночні брючні костюми під класичний білий халат стали звичними для лікарок.

Сьогодні білий халат залишається культовим, хоча деякі медичні заклади зупинили свій вибір уніформи в різних кольорових костюмах. На мій погляд, медицина та мода злилися єдиним ансамблем в 2020 році, що стало найбільш несподіваним побічним ефектом пандемії.

Саме тоді було назавжди змінено наші стосунки із засобами індивідуального захисту. Медичний одяг, принаймні в сенсі маски, став новим аксесуаром самовираження та частиною чи не кожного гардеробу.

час рівень смертності після операції становив понад 80 %, ймовірно, через інфекцію).

Лише наприкінці 19 століття доктор Густав Нойбер з Кіля став першим хірургом, який використовував стерилізований хірургічний халат. Відтоді, з більшим акцентом на гігієні та санітарії до кінця століття білі халати, стерильні рукавички, халати та маски були введені в операційних. У цей час можна зазначити, що вже були деякі моменти, дуже схожі на сучасні.

На початку ХХ століття, після спустошення іспанським грипом, лікарі почали носити простий білий халат поверх професійного одягу, щоб підкреслити рівень чистоти та репутації. Однак серед хірургів до 70-х років минулого століття більшість робочого персоналу носили зелену уніформу для створення візуального контрасту. Яскраве світло та повністю біле середовище операційних почали спричиняти втому очей у хірургів. Уніформа була унісекс та складалася з зелених бавовняних/поліестерових сорочок із короткими рукавами та штанів на шнурках, які легко було прати та стерилізувати, халату, шапочки, маски для обличчя, латексних рукавичок та гумових сабо.

Трендовим у весняно-літньому сезоні 2024 року залишається комфортний стиль (як і в нашому повсякденному гардеробі). Варто звернути увагу на костюми з брюками в стилі карго або костюми зі штанами — джогерами, які представляють собою брюки вільного крою, звужені в нижній частині з манжетами. Найактуальнішими є джогери з кишенями.

А кольором 2024 року організація з США Pantone, відома як експерт у кольорах, оголосила оксамитовий ніжно-персиковий, всеосяжний дух якого збагачує розум, тіло та серце, відображає наше бажання піклуватися про себе та інших.

Сьогодні ринок медичного одягу наповнений різноплановими товарами на будь-який смак, що дає змогу уніформу робити цікавою та модною. Пропоную користуватися порадою від редактора модного видання Vogue USA: «Головне — створити свій власний стиль, свою візитну картку. І нехай цей стиль буде унікальним для тебе та недосяжним для інших».

МЕРЕЖА АПТЕК

«ПОДОРОЖНИК»:

надійність фармопіки

в кожному куточку держави

З перших днів повномасштабного вторгнення мережа аптек «ПОДОРОЖНИК» стала для українців надійним осередком допомоги. Аптеки працюють і забезпечують людей ліками, попри обстріли, окупацію та небезпеку. Фармацевти разом з усією командою також підтримують людей, волонтерять й допомагають нашим військовим.

Надійність — це опіка Фарм Героїв Подорожника Працівники ПОДОРОЖНИКА — це справжні Фарм Герої з різних куточків країни, які вірні своїй місії до кінця і надають якісну фармацевтичну опіку всім українцям, незалежно від обставин, часу, місця або подій. Адже турбота про здоров’я — справа життя і завжди на першому місці. Надійність і незламність демонструє кожна історія Фарм Героя ПОДОРОЖНИКА. Одна з них — про водія Максима Середу, який в перші тижні повномасштабного вторгнення проїхав 10 038 небезпечних кілометрів у окуповані регіони Київщини. Він розвозив ліки під обстрілами та в окупацію, щоб люди були забезпечені всім необхідним, а вдома його чекала вагітна дружина.

«Мені допомагало розуміння, що моя робота потрібна для когось. Адже є люди, які без цих препаратів, можливо, навіть не виживуть, не вилікуються», — розповів Максим Середа. Фарм Герой вступив до лав ЗСУ і сьогодні захищає Україну на фронті.

Надійність — це першими відкриватися після деокупації

Аптеки «ПОДОРОЖНИК» відновлюються і якнайшвидше відкривають свої двері для людей після деокупації українських міст і сіл. В Ірпені, Бородянці та інших населених пунктах Подорожник відновив свою роботу одним із перших.

Надійність — це допомагати та

підтримувати Мережа аптек є надійною підтримкою для держави й працює над різними благодійними проєктами та ініціативами. За два роки війни компанія перерахувала на благодійну допомогу понад 37 мільйонів гривень. У ПОДОРОЖНИКУ допомагають війську, волонтерам, лікарням, розвивають напрямок гуманітарної та психологічної підтримки.

Велику увагу приділяють допомозі своїм працівникам або рідним працівників, які пішли обороняти країну від ворога. Виконують їхні запити й передають все необхідне для служби й збереження життя та здоров’я. Мережа дбає й про те, щоб бути надійною опорою для своїх працівників у різних життєвих обставинах. З початку війни забезпечує роботою при переїзді колег у інші регіони, допомагає їм із житлом і надає підтримку на новому місці.

Мережа аптек «ПОДОРОЖНИК» упродовж кількох років є підтримкою для Віктора Легкодуха — підполковника ЗСУ, офіцера Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, учасника «Ігор Нескорених», паралімпійського спортсмена. Забезпечує його усім необхідним для лікування, підтримки стану здоров’я та спортивних тренувань.

Надійність — це рятувати життя і берегти здоров’я

У ПОДОРОЖНИКУ рятують життя людей і отримують щирі подяки за це. Саме така історія трапилася в одній з аптек Київщини, де фармацевти врятували чоловіка. У нього впав тиск і він втратив свідомість, почались судоми. Завдяки сміливості та вчасно наданій допомозі від фармацевтів, життя чоловіка врятоване.

«Думаю, що кожна людина зробила б на нашому місці те саме. Ми працюємо тут для того, щоб рятувати життя, надавати якісну консультацію. Для мене головне, щоб люди були здорові і забезпечені ліками, щоб у них було все добре», — розповіли фармацевти.

Віктор Легкодух — підполковник ЗСУ, офіцер Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, учасник «Ігор Нескорених», паралімпійський спортсмен

Надійність — це надавати фармопіку у містах і селах по всій Україні

Понад 1800 аптек «ПОДОРОЖНИК» по всій країні стали надійною опорою для мешканців великих і малих міст та сіл. Якісні препарати, ґрунтовні консультації, поради фармацевта — те, що люди отримують від професіоналів своєї справи. В кожному куточку країни ПОДОРОЖНИК дбає про здоров’я нації та доступ до ліків і надалі розширює свою фармопіку.

Передали нашим захисникам зимові шини

2D-КОДУВАННЯ

ЛІКІВ:

перспективи

та реалії

Підроблені ліки досі займають велику частину світової торгівлі підробленими товарами, за допомогою яких організована злочинність щороку заробляє мільярди доларів. Прагнучи об’єднати боротьбу з підробленими ліками, на фармацевтичному ринку впроваджено двовимірний штрих-код.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), дохід від підроблених ліків становить

близько 200 мільярдів доларів США, що становить

приблизно 10–15 % відсотків світової фармацевтичної

торгівлі, а частка підроблених ліків в таких країнах, як Африці, Азії та Латинській Америці сягає понад 25 %. Уявіть, 1 із 10 медичних виробів у країнах із низьким і середнім рівнем доходу є неякісним або фальсифікованим.

починаючи від дуже дорогих продуктів для лікування онкології, закінчуючи дуже доступними знеболювальними засобами.

З метою боротьби з підробленими ліками Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (Food and Drug Administration, FDA) в 2014 році запровадило план із впровадження обов’язкового 2D-кодування ліків. Вслід за Америкою нововведення впровадили в Європі. Так, в 2019 році набула чинності Директива Європейського Союзу про боротьбу з підробками, положення якої, вимагає маркування та реєстрацію рецептурних лікарських препаратів у репозитарії. До реалізації допускаються лише зареєстровані лікарські засоби. Під час продажу фармацевт в аптеці зчитує 2D-код на упаковці лікарського засобу, перевіряє справність та неушкодженість.

Найстрашнішим є те, що підроблені ліки щорічно спричиняють тисячі смертей, паралізують багатьох людей і спричиняють дуже серйозні проблеми зі здоров’ям у всьому світі, оскільки вони можуть бути зараженими або простроченими. За даними, протималярійні та антибактеріальні препарати найчастіше підлягають фальсифікації. Хоча підробляють будь-які засоби: як генеричні, так і інноваційні ліки, ЩО ТАКЕ 2D-КОДУВАННЯ ЛІКІВ?

Маркування упаковок спеціальним 2D-кодом (двомірним штриховим кодом) — система верифікації ліків через нанесення унікальних ідентифікаційних номерів на їхню вторинну упаковку для запобігання та виявлення фальсифікованих медичних препаратів. Найчастіше в системі охороні здоров’я використовують DataMatrix, які доступні у двох форматах: GS1 Datamatrix і QR-коди.

Формат GS1 DataMatrix — це серія чорно-білих модулів із закодованими даними, які розташовані в компактному квадратному шаблоні, який може зберігати до 2335 буквено-цифрових символів на основі попередньо визначеного

модуля та розміру сітки, а також математичної формули. Зчитується у всіх напрямках (орієнтація на 360 градусів) та містить наступні дані:

 Глобальний номер торгової одиниці.

 Термін придатності.

 Номер партії.

 Унікальний серійний номер (рандомізований).

QR-код може містити більше даних, наприклад, URL-адресу веб-сайту для перегляду інформації про продукт або відео, яке використовується в маркетингових цілях. З появою смартфонів і збагаченням клієнтського досвіду все більше фармацевтичних підприємств віддають перевагу саме QR-кодам.

2D-кодування ліків як метод боротьби з медичними помилками Наявний досвід використання 2D-кодів у сфері охорони здоров’я США продемонстрував, що окрім боротьби з фальсифікацією, за допомогою кодування вдалося значно зменшить кількість помилок у лікуванні, які виникають на різних етапах призначення та відпуску лікарського препарату.

Загалом, проблема лікарських помилок не менш вагома, ніж фальсифікація ліків. Дослідники констатують, що лікарські помилки є серйозною проблемою в медичних закладах. Висновки вчених базуються на результатах 70 спостережних досліджень з участю 337 025 пацієнтів, аналіз яких показав, що мінімально в 12 % випадків були виявлені лікарські помилки, наслідком яких ставали смерть або довічна інвалідність пацієнтів.

Щодня у світі трапляються лікарські помилки, як під час терапії, (наприклад, коли лікар виписав рецепт на неправильний препарат, або на правильний препарат, але в неправильній дозі, або медичний працівник, який вводив препарат, ввів його не тому пацієнту, або дав тому пацієнту, але не в той час чи не той дозі) так як і під час відпуску, коли фармацевт неправильно прочитав рецепт і як наслідок видав не той препарат, або правильно прочитав рецепт, але відпустив хибний препарат.

В американських лікарнях медичний персонал (включаючи медсестр та фармацевтів) за допомогою сканера зчитують штрих-код лікарського засобу та штрих-код на браслеті пацієнта перед введенням препарату. В амбулаторних умовах фармацевт в аптеці під час обслуговування пацієнта має відсканувати штрих-код на препараті та порівняти відскановану інформацію з інформацією в електронному рецепті пацієнта, перш ніж дати йому ліки.

Як відбувається процес верифікації ліків з 2D-кодуванням?

Залежно від законодавства країни частота перевірки серійного номера відрізняється, наприклад, у межах ЄС, щоб замкнути цикл між виробником, Європейською системою перевірки ліків і пацієнтом. GS1 DataMatrix сканується в аптеці, щоб перевірити, чи є серійний номер продукту, який продається та видається пацієнту, автентифікованим серійним номером.

Верифікація ліків в Україні: стан та перспективи

Україна також активно готується до впровадження верифікації лікарських засобів, яка, зокрема, спрямована на запобігання обігу фальсифікованих ліків. Міністерство охорони здоров’я спільно з USAID та проєктом «Безпечні, доступні та ефективні ліки для українців» (SAFEMed) розробили та презентували представникам асоціацій та бізнес-сектору дорожню карту з запуску цієї системи в Україні. Передбачається, що національна система верифікації буде складатися з централізованого сховища даних, де міститься вся інформація про засоби безпеки та національної організації з верифікації лікарських засобів та засобів безпеки безпосередньо на упаковці лікарського препарату.

Нещодавно в рамках аналітичного форуму «Фармапогляд–2024», керуючий партнер компанії Legal Alliance Дмитро Алешко в ході своєї доповіді ознайомив учасників форуму з етапами впровадження національної системи верифікації лікарських засобів та наголосив, що з 1 січня 2024 р. до 1 січня 2026 р. для виробників нічого не змінюється і вони здійснюють свою діяльність згідно з чинним регулюванням обігу ліків. Єдине зауваження, що в цей період має бути створена українська національ-

Так коли чекати обов’язкового

на організація із верифікації лікарських засобів та сама система верифікації.

Також спікер розповів, що з 1 січня 2026 р. на добровільних засадах можна буде застосовувати засоби безпеки на упаковках препаратів. При цьому доповідач звернув увагу, що в більшості європейських країн, які запровадили систему верифікації, заборонено відкривати вторинну упаковку ліків. Тому з 1 січня 2026 р. відпускати препарати, які будуть підлягати верифікації, поблістерно стане неможливо.

впровадження кодування ліків в Україні? Президентом України вже підписаний законопроєкт «Про лікарські засоби» від 21.05.2021 №5547, в якому для протидії обігу фальсифікованих лікарських засобів з 1 січня 2028 року має запрацювати національна система верифікації зареєстрованих лікарських засобів. Також законопроєкт зобов’язує фармацевтичних виробників наносити на упаковку лікарських засобів унікальний ідентифікатор та індикатор несанкціонованого розкриття.

Підготовлено за матеріалами: Проєкт закону про лікарські засоби. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_2?pf3516=5547&skl=10

Пульс часу

2024 •

modern-pharmacy.com.ua

•

АПТЕЧНА МЕРЕЖА 9-1-1 ВІДКРИЛА

ПЕРШУ МОБІЛЬНУ АПТЕКУ В УКРАЇНІ

За даними МОЗ, в Україні понад 20 тисяч сіл не мають аптечного закладу. 4 серпня 2023 року уряд ухвалив постанову, яка дозволяє створювати мобільні аптечні пункти в сільській місцевості. Першу в Україні мобільну аптеку відкрила Аптечна мережа 9-1-1. Вона забезпечує лікарськими засобами. Зокрема і за програмою «Доступні ліки» сільчан з віддалених населених пунктів.

Мобільна аптека повністю відповідає ліцензійним умовам до аптечних закладів: там достатньо місця для належного зберігання лікарських засобів і медичних виробів, є холодильник та пристрої, що контролюють температуру і вологість повітря. Встановлений касовий апарат, а обслуговує відвідувачів фармацевтичний працівник.

Мобільна Аптека 9-1-1 з 18 січня 2024 року привозить ліки жителям майже всіх населених пунктів Харківської області. Про прибуття мобільного аптечного пункту жителям сповіщають сімейні лікарі та місцева влада.

У мобільному аптечному пункті можна придбати ліки, вітамінно-мінеральні комплекси, засоби гігієни і догляду для дорослих і малюків, дитяче харчування — асортимент такий же великий, як і в стаціонарній аптеці. Якщо потрібні милиці або ходунки, їх привозять за замовленням.

У мобільній аптеці можна отримати безкоштовно або придбати з мінімальною оплатою лікарські засоби за програмою «Доступні ліки» та за електронним рецептом. Генератор і старлінк забезпечують безперебійний зв’язок, завдяки чому електронний рецепт опрацьовується без проблем навіть тоді, коли відсутня електрика.

Лише у січні 2024 року 405 пацієнтів з хронічними захворюваннями, яким раніше доводилося їхати за десятки кілометрів в найближчу аптеку, отримали в мобільному аптечному пункті призначені лікарем препарати, зокрема інсуліни та тест-смужки для контролю цукру в крові.

Завдяки злагодженій роботі фармацевтів Зінаїди Чунти, Ольги Мелехової та водія Валентина Кришталя, жителі змогли придбати необхідні лікарські засоби.

Фармацевти аптечної мережі 9-1-1 обслуговують людей в бронежилетах, адже загроза обстрілів на Харківщини є реаліями сьогодення.

ТАК ПРАЦЮЄ ПРИНЦИП «ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ — ПОНАД УСЕ!»

ВИКОРИСТАННЯ СТОВБУРОВИХ

КЛІТИН

для лікування

пацієнтів

в Україні та світі

ВОНИ МАЮТЬ УНІКАЛЬНУ ЗДАТНІСТЬ ВІДНОВЛЮВАТИСЬ, ТОМУ І Є НАДВАЖЛИВИМИ ДЛЯ МЕДИЦИНИ.

Стовбурові клітини вже давно використовуються в світі для лікування. А нещодавно у львівській лікарні Святого Миколая було успішно проведено оперативне втручання із вживленням стовбурових клітин українським діткам, які мали порушення рухливості кінцівок.

Провів операцію Роберто Брамбіллі — один із найвідоміших італійських хірургів разом із українськими лікарями. Подібне втручання — це складний сучасний спосіб лікування, який дає змогу відновити певні функції організму.

Було прооперовано трьох пацієнтів, серед яких у двох були травматична патологія та опіки, а у третьої — вроджене захворювання.

Остання, Божена, якій на момент операції було 17 років, народилась зі зрощеними ліктьовою та променевою кістками. Їй важко було самостійно виконувати певні дії, через те, що на лівій руці наперед була обернена її долоня.

І, хоча львівськими лікарями рік тому було проведено лікування — зараз прийшов час відновлення роботи руки. Щоб дівчинка якомога швидше одужала італійським хірургом було запропоновано використання стовбурових клітин.

В ЧОМУ СУТЬ ОПЕРАЦІЇ

Задача лікарів полягала у вживленні стовбурових клітин саме в ту ділянку руки дівчинки, якій необхідне відновлення.

Спочатку у пацієнтки за допомогою ліпосакції зі стегнової ділянки забрали жирову тканину. З неї було відділені стовбурові клітини, які вживили в прооперовану руку.

Регенеративна

медицина як один з надсучасних напрямків лікування в світі На сьогоднішній день важливим для лікування є регенеративна медицина. Її суть полягає у використанні стовбурових клітин. Мається на увазі відновлення вже пошкоджених через старіння чи хвороби органів тканини організму людини. Цікаво, що людини, як і деякі тварини, мають властивість відновлювати певні частини тіла, але у людини це швидко проходить. Тому, регенеративна медицина є способом вирішення проблем і використовується для подолання патологій.

Цікаве з області регенеративної медицини

 У 1981 р. вперше було виявлено ембріональні стовбурові клітини у мишей.

 У 1997 р. відбулось клонування вівці на ім`я Доллі, чим було показано реальну можливість клонування і регенерації.

 У 1998 р. відкрито метод отримання людських ембріональних стовбурових клітин і їх вирощування в спеціальній лабораторії. Доречі, з цього і почалась терапія стовбуровими клітинами.

 У 2012 р. вченими було описано використання ембріональних стовбурових клітин людини з метою лікування сліпоти.

 У 2016 р. вперше трансплантували клітини сітківки ока, які отримали зі стовбурових клітин. Це дало шанс лікувати сліпоту.

 У 2018 р. вперше вченими було створено 3D-друковані серцеві патчі. Задля цього було використано клітини самого пацієнта.

 У 2023 році було вдало проведено лікування інфаркту міокарда у свиней.

c.21

ГАЛУЗІ

c.26

Неовітам® — високодозовий лікарський засіб у боротьбі з хронiчним болем

Зіпелор® Плюс — фокус на оптимальне вирішення

проблеми болю в горлі

c.32 Щастя мати дитину вже так близько

c.33

АльпеКід Денто — зустрічайте перші зубки вашого малюка з радістю!

c.38

Антидепресанти або терапія бігом

c.39

Катарія — швидка допомога при циститі

c.44

Амброксол: нова форма, що розширює можливості

НЕОВІТАМ®

високодозовий лікарський засіб

у боротьбі з

ÕÐÎÍI×ÍÈÌ ÁÎËÅÌ

Еволюційно біль призначений для того, щоб ми взаємодіяли з навколишнім світом і не завдавали собі шкоди. Саме завдяки цьому ми уникаємо травм, боїмося диких звірів та вчасно звертаємося до лікаря. На жаль, біль не завжди виконує захисну функцію. При ряді захворювань він може тривати безперервно і порушувати якість життя хворого. Дослідження показали, що жінки відчувають біль сильніше, ніж чоловіки [1].

Надія Бойко, лікар-невролог A

ЯКИМ БУВАЄ БІЛЬ?

Виділяють наступні види болю [2]:

1. Ноцицептивний біль, який виникає у відповідь на прямий вплив зовнішнього подразника і відіграє захисну роль. Саме цей вид болю виникає при ударах, порізах та опіках.

2. Запальний біль, який виникає після операцій, травм та інших захворювань, зумовлений активацією імунної системи в результаті пошкодження тканин або інфекцій. Цей біль спрямований на забезпечення спокою хворого органу, що знижує подальший ризик пошкодження і сприяє одужанню.

3. Патологічний біль, який не має ніякої захисної функції і викликаний порушеннями з боку нервової системи. Його поділяють на:  дисфункціональний, при якому нерви не пошкоджені, проте існує аномально висока чутливість до болю, наприклад, при фіброміалгії і синдромі подразненого кишечнику;  нейропатичний, який виникає через пошкодження або запалення нервів.

!Хронічний біль турбує щонайменше 1 з 10 людей у світі, хоча у деяких країнах ця цифра у 2–2,5 рази вища [3].

Які захворювання найчастіше викликають патологічний біль?

Біль є симптомом цілого ряду захворювань. Так, запалення чи травма будь-якого органу супроводжується гострим болем. Серед причин хронічного болю найбільша частка припадає на біль, викликаний захворюваннями кістково-м’язової та нервової систем, які тісно пов’язані між собою.

Хронічний нейропатичний біль — досить часте явище, його поширеність коливається від 7 до 10 % від загальної чисельності населення  [4, 5]. Біль, який часто викликає тяжкі страждання і навіть непрацездатність пацієнта, може бути єдиним проявом захворювання, як, наприклад, при постгерпетичній невралгії.

Основними причинами нейропатичного болю є:

 поліневропатії різної етіології (у тому числі діабетична, алкогольна);

 гострий та хронічний неврит і невралгія;  ішіас і люмбаго;  корінцевий синдром, спричинений дегенеративними ураженнями хребта;  плексити;  міжреберна невралгія;  невралгія трійчастого нерва.

березень

2024 /

modern-pharmacy.com.ua

•

Основна частка тягаря хвороб кістково-м’язової

та нервової систем припадає на біль у попереку (люмбаго), від якого страждають 568 млн. людей у світі [6].

ЧОМУ НЕ ВАРТО ТЕРПІТИ БІЛЬ?

Гострий біль значно погіршує якість життя, порушує звичний режим роботи, навчання і сну. Якщо біль стає постійним, до цих ускладнень додається підвищений ризик депресій, хронічної втоми, тривожності, зловживання алкоголем і наркотиками та зниження лібідо [7, 8].

ЩО ВПЛИВАЄ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА РОЗВИТОК НЕЙРОПАТИЧНОГО БОЛЮ?

Наряду з багатьма іншими факторами, нейротропні вітаміни групи В, зокрема, вітамін В1 (тіамін), В6 (піридоксин) і В12 (кобаламін), відіграють важливу роль у роботі нервової системи. Відомо, що дефіцит даних вітамінів пов’язаний з розвитком багатьох неврологічних захворювань. У той самий час результати досліджень показують, що вони покращують перебіг певних неврологічних станів навіть у людей без дефіциту [9].

В1

Роль вітамінів групи В у функціонуванні нервової системи

ТІАМІН (В 1)

Вітамін В1 потрібен для адекватної роботи центральної і периферичної нервової систем.

Критична нестача вітаміну В1 призводить до хвороби бері-бері або енцефалопатії ВернікеКорсакова. Хвороба бері-бері характеризується симптомами слабкості, тремору, втрати апетиту та підвищеного ризику раптової смерті і паралічу.

Енцефалопатія Верніке-Корсакова протікає у вигляді психозу, який поєднується з втратою пам’яті (амнезією). Випадки критичної нестачі вітаміну В1 описані серед біженців в Східній Азії, що вимушено їли виключно рис [10, 11].

Загалом, тіамін необхідний для багатьох фізіологічних функцій і, крім іншого, бере участь у [12–14]:

 метаболізмі глюкози;

 підтримці функції нервових оболонок;

 синтезі мієліну, ліпідної оболонки нервів, яка за-

В6

ПІРИДОКСИН (В 6)

Вітамін В6 був відкритий в 1934

році і на сьогодні відомо більш ніж 140 функцій цього вітаміна в ролі коензима [16–18]. Важливість піридоксину у функціонуванні нервової системи зумовлена його участю в синтезі нейромедіаторів, зокрема:

 дофаміну з леводопи;

 серотоніну з 5-гідрокситриптофану;

 гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) з глутамату.

безпечує їхню ізоляцію та швидкість передачі нервових імпульсів;  виробленні кількох типів речовин, які потрібні для передачі нервового імпульсу між клітинами (нейромедіаторів), наприклад, ацетилхоліну, серотоніну та амінокислот.

Нейрони використовують глюкозу як джерело енергії і брак вітаміну В1 може призвести до їхньої загибелі. В результаті порушується короткотривала пам’ять і координація рухів.

На сьогодні критичний дефіцит тіаміну практично не виникає. Значно частіше зустрічається субклінічна картина браку вітаміну В1. Її досить важко розпізнати. Основними симптомами є [15]:

 збільшення серця і тахікардія;

 фіброміалгія, яка характеризується хронічним білем та підвищеною чутливістю шкіри, розладами сну та вираженою втомою;

 хронічна втома і «туман в голові»;

 поступова втрата м’язової маси;  відсутність апетиту.

Крім того, піридоксин має нейропротекторні властивості, зумовлені його здатністю регулювати глутаматергічну систему і, відповідно, рівні ГАМК і глутамату. Оскільки ГАМК є основним гальмівним нейромедіатором, його дефіцит може призвести до виникнення судом. Те саме відбувається при підвищенні рівня попередника глутамату ГАМК, який є збудливим нейромедіатором. В експериментальних дослідженнях показано, що застосування ГАМК або піридоксину у пацієнтів з судомами може припинити судомну активність [16, 19, 20].

!Вітамін В6 необхідний для

нормального розвитку мозку дитини як під час вагітності, так і після пологів [21].

В12

КОБАЛАМІН (В 12) Незважаючи на те, що кобаламін став відомий завдяки своєму впливу на кровотворення, він також відіграє важливу роль у процесах підтримки та відновлення здоров’я нервової системи.

Вітамін В12 незамінний для синтезу ДНК олігодендроцитів, клітин, які виробляють мієлін [22–25]. Утворення і відновлення мієліну потрібне регенерації нервів після травм. Окрім цього, кобаламін бере участь у [9]:

 метаболізмі гомоцистеїну;

 метаболізмі нервових клітин (процесах трансметилювання);

 синтезі жирних і нуклеїнових кислот;

 процесах дозрівання клітин;  підтримці цілісності слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

Слід підкреслити, що вітаміни групи В, швидше за все, відіграють синергічну, тобто взаємодоповнюючу біохімічну роль у функціонуванні нервової системи, тобто жоден з них не може замінити іншого [9].

Саме тому при захворюваннях нервової системи варто використовувати комплексні препарати, які б містили В1, В6 та В12. Одним із таких засобів є НЕОВІТАМ® виробництва "Київського Вітамінного Заводу".

ЧОМУ САМЕ НЕОВІТАМ®?

ЗБАЛАНСОВАНИЙ СКЛАД

1 таблетка НЕОВІТАМу®

містить тіаміну гідрохлориду

100 мг, піридоксину

гідрохлориду 200 мг та вітаміну В12 0,2 мг.

Подібна комбінація дозволяє комплексно

впливати на біохімічні процеси в нервах, забезпечуючи їхнє відновлення та зменшуючи симптоми.

ВИСОКА ЯКІСТЬ Процес виробництва НЕОВІТАМу® повністю відповідає вимогам стандартів Належної виробничої практики (GMP), що по праву робить його препаратом європейської якості.

З РУЧНІСТЬ ДОЗУВАННЯ НЕОВІТАМ® можна приймати в дозі 1 таблетка 1 раз на добу. Це зручно для пацієнта. Відповідно, вірогідність проходження повного курсу лікування вища.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ДОВЕДЕНА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ Ефективність та безпека як комбінації, так і окремих компонентів, що входить до складу НЕОВІТАМу®, вивчалася у ряді клінічних досліджень, представлених нижче.

НЕОВІТАМ®: що говорять результати досліджень

Вітамін В1, який входить до складу НЕОВІТАМ®, у клінічній практиці найчастіше застовується в комплексній терапії діабетичної та алкогольної полінейропатії (тіамінова недостатність виникає у кожного четвертого алкоголіка) [26]. Дані полінейропатії характеризуються больовим синдромом. В ряді клінічних досліджень вивчався вплив тіаміну на вираженість болю. Аналіз 13 клінічних досліджень ефективності та безпеки тіаміну при алкогольній та/або діабетичній полінейропатії за участі 741 пацієнта виявив, що високі дози тіаміну забезпечують короткочасне зменшення вираженості болю і парестезій (відчуття поколювання або повзання мурашок), а також покращують температурну та вібраційну чутливість [27].

Ще одна складова НЕОВІТАМу®, вітамін В6 , є доведено ефективним у лікуванні тунельних синдромів. Так, в дослідженні за участі 994 пацієнтів із синдромом зап’ясного каналу показано, що базове лікування з додатковим призначенням вітаміну В6 зменшує вираженість симптомів у 68 % хворих, а аналогічне лікування без піридоксину — у 14,3 % пацієнтів [28]. Ще 8 робіт підтверджують аналогічне покращення симптоматики та електрофізіологічних показників на фоні терапії синдрому зап’ясного каналу вітаміном В6. Дані результати можуть бути пов’язані як із прихованим дефіцитом вітаміну, так як при його дефіциті можуть з’явитися парестезії та оніміння в кистях, так і з його знеболюючими властивостями [29].

Останній компонент НЕОВІТАМу®

ціанкобаламін (В12) — вітамін, якому присвячено більше 90 досліджень, спрямованих на оцінку його ефективності у зменшенні вираженості больового синдрому. В одному з них ефективність В12 у пацієнтів із діабетичною нейропатією порівнювалася з дією нортриптиліну і виявилася вищою останнього. Крім того, відзначалося достовірне зменшення відчуття печіння, мерзлякуватості і парестезій [30]. У експериментальних дослідженнях показано, що вітамін В12 відіграє ключову роль в регенерації нервових волокон, що пов’язано з відновленням мієлінової оболонки і поліпшенням

провідності. Ця особливість вітаміну В12 активно використовується в клінічній практиці для лікування нейропатичних синдромів. Велике рандомізоване клінічне дослідження за участі пацієнтів з хронічним болем в спині продемонструвало зниження інтенсивності больового синдрому та покращення рухових функцій на фоні введення В12 [31].

Ще одне плацебо-контрольоване дослідження, проведене в 2011 році, підтверджує ефективність та безпеку застосування В12 при болях у хребті, причому автори відзначають, що В12 діє на різні види болю — ноцицептивний та нейропатичний [32].

У дослідженні Eckert та співавторів оцінювали ефективність аналогічного НЕОВІТАМу® комплексу вітамінів групи В (піридоксин, тіамін, ціанокобаламін) при лікуванні 1149 пацієнтів з больовими синдромами та парестезіями, обумовленими поліневропатіями, невралгіями, радикулопатіями, мононевропатіями протягом 3 тижнів. В результати дослідниками було відмічено значне зменшення інтенсивності болю [33].

В огляді робіт з вивчення знеболюючої дії комплексу вітамінів В (В1, В6, В12) I. Jurna, проаналізувавши доступні результати експериментальних та клінічних досліджень, дійшов до висновку, що їхнє застосування здатне зменшити як скелетно-м’язові, так і корінцеві болі в спині. Особливо була відзначена ефективність комплексу вітамінів групи В у комбінації з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) [34].

Таким чином, експериментальні та клінічні дослідження дії вітамінів групи В при ноцицептивних та невропатичних болях дозволяють вважати, що окремі вітаміни цієї групи (В1, В6, В12) та комплексні препарати вітамінів групи В мають виражений знеболюючий ефект.

Як та коли приймати НЕОВІТАМ®?

НЕОВІТАМ® застосовують для лікування захворювань нервової системи, зокрема:

 поліневропатій різної етіології (у тому числі діабетичної, алкогольної);

 гострого та хронічного неврита та невралгії;

 ішіаса і люмбаго;

 корінцевого синдрому, спричи-

неного дегенеративними ураженнями хребта;

 плекситах;

 міжреберній невралгії;  парезі лицьового нерва;  невралгії трійчастого нерва.

НЕОВІТАМ® можна застосовувати дорослим і дітям віком від 3 років.

Рекомендоване дозування:

 дітям віком 3–7 років 1 таблетка на добу;

 віком 8–14 років — від 1 до 3 таблеток на добу;

 дорослим та дітям віком від 14 років від 1 до 4 таблеток на добу.

Рекомендований курс лікування — 2–4 тижні.

Жоден з процесів життєдіяльності людини не проходить без вітамінів і мінералів. А вітаміни групи В, які входять до складу НЕОВІТАМ® — це основа здоров’я нервової системи та надійний помічник у боротьбі з болем.

Відвідувач просить порадити вітаміни групи В.

Відвідувач просить

порадити вітаміни для підтримки нервової системи.

Рекомендуйте НЕОВІТАМ®. Його збалансований склад ліквідує дефіцит вітамінів групи В та підтримає здоров’я нервової системи.

КОЛИ ВАРТО РЕКОМЕНДУВАТИ НЕОВІТАМ®: ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ АЛГОРИТМ

Додатково до основних засобів рекомендуйте НЕОВІТАМ®.

Він ліквідує дефіцит вітамінів групи В, зменшить біль та прискорить відновлення нервової системи.

Відвідувач просить порадити засіб, який би допоміг при зниженій працездатності пам’яті та втомі.

Відвідувач купує НПЗП від болю в спині.

Відвідувач страждає від хронічного болю і часто купує знеболюючі засоби.

Список літератури

1. Ellermeier W., Westphal W. Gender di erences in pain ratings and pupil reactions to painful pressure stimuli. Pain. 1995;61(3): Р 435–439.

2. What is this thing called pain?. e Journal of clinical investigation, 120(11), 3742–3744.

3. Tracy P. Jackson, Victoria Sutton Stabile, K.A. Kelly McQueen; e Global Burden Of Chronic Pain. ASA Newsletter 2014; 78: Р 24–27

4. van Hecke O, Austin SK, Khan RA, Smith BH, Torrance N. Neuropathic pain in the general population: a systematic review of epidemiological studies. Pain. 2014;155(4): Р 654–662.

5. Nahin RL. Estimates of pain prevalence and severity in adults: United States, 2012. J Pain. 2015;16(8): Р 76–80.

6. ВОЗ. Заболевания опорно-двигательного аппарата. URL: https://www. who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/musculoskeletal-conditions (дата звернення — 4.11.2021)

7. Gan T. J. (2017). Poorly controlled postoperative pain: prevalence, consequences, and prevention. Journal of pain research, 10, Р 2287–2298.

8. Manish K. Singh, Stephen Kishner. What complications are associated with chronic pain syndrome (CPS)? URL: https://www.medscape.com/ answers/310834-18936/what-complications-are-associated-with-chronicpain-syndrome-cps (дата звернення 4.11.2021)

9. Calderón-Ospina CA, Nava-Mesa MO. B Vitamins in the nervous system: Current knowledge of the biochemical modes of action and synergies of thiamine, pyridoxine, and cobalamin. CNS Neurosci er. 2020;26(1): Р 5–13.

10. Zempleni J, Suttie JW, Gregory JF III, Stover PJ. Handbook of Vitamins. Boca Raton, Florida, USA: CRC Press; 2013.

11. Isenberg‐Grzeda E, Kutner HE, Nicolson SE. Wernicke‐Korsako ‐syndrome: under‐recognized and under‐treated. Psychosomatics. 2012;53(6): Р 507‐516.

12. World Health Organization. iamine De ciency and its Prevention and Control in Major Emergencies. Geneva, Switzerland: World Health Organization; 1999.

13. Expert Group on Vitamins and Minerals . Covering Note for EVM 00/14/P‐Review of iamin; 2000.

14. Martin P. Molecular mechanisms of thiamine utilization. Curr Mol Med. 2001;1(2): Р 197‐207.

15. МОЗ України. Що треба знати про тіамін — вітамін В1. URL: https:// moz.gov.ua/article/health/scho-treba-znati-pro-tiamin---vitamin-v1 (дата звернення: 04.11.2021)

16. Zempleni J, Suttie JW, Gregory JF III, Stover PJ. Handbook of Vitamins. Boca Raton, Florida, USA: CRC Press; 2013.

17. Parra M, Stahl S, Hellmann H. Vitamin B6 and its role in cell metabolism and physiology. Cells. 2018;7(7): Р 84.

18. Bernstein AL. Vitamin B6 in clinical neurology. Ann N Y Acad Sci. 1990;585(1): Р 250‐260.

19. Bender DA. B vitamins in the nervous system In: Osborne NN, eds. Selected Topics from Neurochemistry. Amsterdam, Netherlands: Elsevier; 1985: Р 397‐423.

20. Spinneker A, Sola R, Lemmen V, Castillo M, Pietrzik K, Gonzalez‐Gross M. Vitamin B6 status, de ciency and its consequences‐an overview. Nutr Hosp. 2007;22(1): Р 7‐24.

21. Stephens M, Havlicek V, Dakshinamurti K. Pyridoxine de ciency and development of the central nervous system in the rat. J Neurochem. 1971;18(12):2407‐2416.

22. Herrmann W, Obeid R. Causes and early diagnosis of vitamin B12 de ciency. Dtsch Ärztebl Int. 2008;105(40): Р 680‐685.

23. Kumar N. Neurologic aspects of cobalamin (B12) de ciency In: Biller J, Ferro JM, eds. Handbook of Clinical Neurology Vol 120 Amsterdam, Netherlands: Elsevier; 2014: Р 915‐926.

24. Adamo AM. Nutritional factors and aging in demyelinating diseases. Genes Nutr. 2014;9(1):360.

25. Briani C, Dalla Torre C, Citton V, et al. Cobalamin de ciency: clinical picture and radiological ndings. Nutrients. 2013;5(11): Р 4521‐4539.

26. Gibson GE, Blass JP. iamine-dependent processes and treatment strategies in neurodegeneration. Antioxid Redox Signal 2007; 9: 1605–10

27. Ang CD, Al viar MJ, Dans AL et al. Vitamin B for treating peripheral neuropathy. Cochrane Database Syst Rev 2008; 3: CD004573

28. Kasdan M, Janes C. Carpal tunnel syndrome and vitamin B6. Plast Reconstr Surg 1987; 79: 456–8

29. Au ero E, Stitik T, Foye M et al. Piridoxine hydrochloride treatment of carpal tunnel syndrome: a review. Nutr Rev 2004; 3: 96–104

30. Talaei A, Siavash M, Majidi H et al. Vitamin B12 may be more e ective than nortriptyline in improving painful diabetic neuropathy. Int J Food Sci Nutr 2009; 60 (Suppl. 5): 71–6.

31. Mauro GL, Martorana U, Cataldo P et al. Vitamin B12 in low back pain: a randomised, double-blind, placebo-controlled study. Eur Rev Med Pharmacol Sci 2000; 4 (3): 53–8.

32. Chiu CK, Low TH, Tey YS et al. e e cacy and safety of intramuscular injections of methylcobalamin in patients with chronic nonspeci c low back pain: a randomised controlled trial. Singapore Med J 2011; 52 (12): 868–73

33. Eckert M., Schejbal P. erapy of neuropathies with a vitamin B combination. Symptomatic treatment of painful diseases of the peripheral nervous system with a combination preparation of thiamine, pyridoxine and cyanocobalamin// Fortschr Med. 1992; 110: 29: 544–548

34. Jurna I. Analgetic and analgesia-potentiating action of B vitamins // Schmerz. 1998; 12: 2: 136–141

ЗІПЕЛОР® ПЛЮС —

ФОКУС НА ОПТИМАЛЬНЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ БОЛЮ

В ГОРЛІ

AМарина Остапець, кандидат медичних наук, доцент

Близько 80 % гострих респіраторних захворювань (ГРЗ), а також загострень їх хронічної форми супроводжується болем у горлі. Причиною розвитку такого болю є переважно віруси (у 85–95% дорослих, 70% дітей віком 5–16 років та 95% дітей віком молодше 5 років), що уражують слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. Однак поява болю в горлі — це лише «верхівка айсбергу», оскільки ГРЗ супроводжуються запаленням слизової оболонки, що і провокує неприємні відчуття в горлі.

ЦЕ ЦІКАВО!!!

 Біль у горлі (ангіна) часто є результатом вірусної інфекції. Гострий тонзиліт (ангіна) — гостре інфекційне запалення переважно піднебінних мигдаликів, яке часто супроводжується підвищенням температури тіла й регіонарним лімфаденітом (запалені і збільшені лімфатичні вузли).

 Часті епізоди болю в горлі можуть призвести до хронізації захворювання.

 На рік відзначається 2 і понад випадків гострого тонзиліту (ангіни).

 За останні 50 років захворюваність на хронічний тонзиліт зросла в 1,5–2,5 раза, однією з ключових причин чого науковці називають високу захворюваність на ГРЗ.

Слизова оболонка ротової порожнини та горла — це перша лінія захисту проти вірусів та бактерій. Якщо захист слизової оболонки ослаблений, це може призвести до розмноження збудника інфекції та ГРЗ. Ймовірність підхопити інфекцію також збільшується, якщо дихати ротом на холодному повітрі, пити холодні напої, виходити та заходити у приміщення, де працює кондиціонер, в той час як зовні спекотно, тощо.

Біль в горлі — це наслідок розвиненої чутливої іннервації глотки: зверху — гілкою трійчастого нерва, у середньому відділі — язикоглоткового і знизу — верхнього гортанного із системи блукаючого нерва. Причому особливістю глотки є негайна поява больового синдрому навіть при незначних ознаках запалення. В свою чергу, розмноження і ріст інфекційних агентів запускають процеси активації клітин запалення з розвитком місцевої запальної реакції, вивільненням медіаторів, які, у свою чергу, викликають глибоке пошкодження слизової оболонки.

У результаті з’являються такі симптоми, як відчуття першіння, дискомфорту, труднощі при ковтанні, біль у горлі. Запальна реакція та інфекційний процес не просто взаємодіють, а підсилюють один одного, приводячи до утворення порочного кола, що сприяє подальшому розвитку патології слизової оболонки і суперінфекції верхніх дихальних шляхів.

Як же обрати оптимальний препарат для усунення запалення й ефективної допомоги пацієнту, що страждає від болю в горлі?

На сьогодні терапією першої лінії при болю в горлі вважається симптоматична та місцева патогенетична терапія. Місцеве лікування болю в горлі дозволяє діючим речовинам забезпечувати лікувальний ефект безпосередньо у вогнищі інфекції та давати швидкий терапевтичний результат, тим самим усувати не тільки больові відчуття, але й впливати на розвиток запального процесу.

До складу місцевих препаратів для лікування болю і запалення в горлі можуть входити місцеві антибіотики, антисептики, місцеві антимікотики, анестетики тощо. Як антисептики місцево у формах для розсмоктування та інгаляцій зазвичай використовують хлоргексидин, гексетидин, амбазон, тимол і його похідні,

НА ЗАМІТКУ!

Тривалий біль у горлі

Висока температура

різні спирти, препарати йоду та вітаміни (аскорбінова кислота), цетилпіридинію хлорид.

На сучасному фармацевтичному ринку представлений цілий спектр препаратів для місцевої терапії болю і запалення в горлі, але не всі вони однаково ефективні та безпечні.

Для лікування болю в горлі слід обирати той препарат, який відповідає наступним критеріям:

 ефективне усунення симптомів незалежно від етіології запального захворювання глотки;

 швидкий початок дії (тобто пацієнт має відчути істотне полегшення практично одразу після застосування лікарського засобу);

 тривалий терапевтичний ефект;

 сприятливий профіль безпеки.

«ЧЕРВОНІ ПРАПОРЦІ» ПРИ БОЛЮ В ГОРЛІ

Осиплість голосу

Частий кашель

Головний біль

У разі виникнення даних симптомів рекомендовано терміново звернутися до лікаря

Особливу увагу серед різних компонентів, що входять до складу лікарських засобів для боротьби з болем у горлі, слід звернути на бензидаміну гідрохлорид та цетилпіридинію хлорид, що є діючими речовинами нового комбінованого вітчизняного препарату у формі спрею оромукозного виробництва АТ «Фармак» — ЗІПЕЛОР® ПЛЮС.

ЗІПЕЛОР® ПЛЮС містить у своєму складі:

 бензидаміну гідрохлорид — 1,50 мг;

 цетилпіридинію хлорид у формі моногідрату — 5,26 мг, в перерахунку на цетилпіридинію хлорид — 5 мг.

Такий склад препарату вказує на його унікальність в лікуванні болю в горлі, оскільки має як етіопатогенетичний, так і симптоматичний характер. Оскільки більшість епізодів болю в горлі викликані бактеріальною або вірусною інфекцією, доцільним є застосування антисептичних топічних засобів (зокрема, цетилпіридинію хлорид) у комплексі із протизапальною терапією (бензидаміну гідрохлориду).

Однак у разі, коли біль в горлі має не інфекційний характер, для зняття симптомів рекомендованим є використання місцевого нестероїдного протизапаль-

ного засобу (НПЗЗ) — бензидаміну гідрохлориду, адже він цілеспрямовано перериває процес запалення в уражених тканинах горла та його місцеві прояви, забезпечує досягнення оптимальної концентрації діючої речовини саме у вогнищі запалення та, як наслідок, ефективно усуває біль у горлі.

• У фарватері галузі

Бензидаміну гідрохлорид та цетилпіридинію хлорид — потужна комбінація!

Бензидаміну гідрохлорид — НПЗЗ місцевої дії з групи індозолів, що проявляє протизапальні та місцево аналгезуючі властивості. На відміну від більшості НПЗЗ, механізм протизапальної дії бензидаміну обумовлений пригніченням на найбільш ранніх етапах розвитку запального процесу синтезу та продукції прозапальних цитокинів, зокрема фактора некрозу пухлин α та інтерлейкину-1β, а також стабілізацією клітинних мембран та подальшим пригніченням синтезу простагландинів. Доведено, що бензидамін перевершує традиційні НПЗЗ, такі як напроксента ібупрофен, за пригніченням синтезу прозапальних цитокінів: фактора некрозу пухлин α та інтерлейкину-1β [1].

даміну гідрохлорид сприяє стабілізації мембран клітин, пригнічує генерацію активованих кисневмісних метаболітів макрофагами [1, 3].

2024 /

modern-pharmacy.com.ua

•

Бензидаміну гідрохлорид здатен гальмувати вивільнення ферментів із лізосом нейтрофільних гранулоцитів, пригнічує міграцію лейкоцитів та їх агрегацію, блокує вивільнення вазоактивних амінів та агрегацію тромбоцитів, нейтралізує високотоксичні вільні радикали [1].

Добре абсорбується через слизові оболонки і проникає в осередок запального процесу. Протизапальний ефект препарату посилюється опосередкованою ендотелій-протекторною дією. Бензидаміну гідрохлорид обмежує пошкодження ендотелію продуктами фагоцитів, пригнічує активність фагоцитів та інактивує серотонін і гістамін. Результатом протизапальної дії препарату є зниження й усунення набряку та гіперемії слизової оболонки дихальних шляхів, зменшення запальної гіпертрофії регіонарних лімфатичних вузлів та профілактика небажаних ускладнень. Бензи-

ЦЕ ЦІКАВО!

Місцева анестезуюча дія обумовлена структурною подібністю молекули бензидаміну до молекул місцевих анестетиків, зокрема тетракаїну. Це зумовлює швидке усунення болю при застосуванні бензидаміну при захворюваннях орофарингеальної зони. Також бензидаміну сприяє процесу епітелізації, тобто загоєнню. Бензидамін починає діяти через 60 секунд [10]. Знеболюючий ефект при місцевому застосуванні в порожнині рота зберігається близько 90 хвилин. На цій підставі можна зробити висновок, що бензидаміну гідрохлориду надзвичайно ефективний при лікуванні больових симптомів у порожнині рота й горла через швидке полегшення болю [3].

Бензидаміну гідрохлорид за хімічною структурою є слабкою основою на відміну від інших нестероїдних протизапальних засобів, що являють собою слабкі кислоти. Це забезпечує бензидаміну високу ліпофільність, що дозволяє швидко проникати у вогнище запалення, де рН значно нижче, та створювати там терапевтичну концентрацію. Численні дослідження дозволили стверджувати, що бензидамін має високу бактерицидну активність щодо понад 110 штамів бактерій, зокрема Staphilococcus aureus, Enterococcus faecalis, Escherichia coli, Staphilococcus epidermalis. Механізм антибактеріальної дії бензидаміну гідрохлориду полягає у швидкому проникненні через мембрани мікроорганізмів із подальшим ушкодженням клітинних структур, порушенням метаболічних процесів та лізисом клітини [1].

У 1998 році бензидаміну гідрохлориду був доданий до списку препаратів, що рекомендовані FDA для профілактики та лікування мукозиту — гострого запалення слизової оболонки ротової порожнини, яке розвивається в пацієнтів унаслідок променевої терапії злоякісних пухлин голови та шиї. Оральний мукозит є одним з найтяжчих побічних ефектів променевої терапії [4].

Ураження слизової оболонки ротової порожнини та глотки може також розвиватися після операцій із трансплантації кісткового мозку. Розвиток запалення та виразкового ураження слизової оболонки ротової порожнини на тлі променевої терапії пов’язаний із продукцією прозапальних цитокінів. Проведене у 2001 році багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване дослідження показало, що бензидаміну гідрохлориду пригнічує цей процес, сприяє загоєнню слизової оболонки та прискорює процеси репарації. У 2004 році цей препарат було включено до протоколів Американської онкологічної асоціації як препарат з доказовою ефективністю.

Фунгіцидна дія бензидаміну гідрохлориду реалізується шляхом структурних модифікацій клітинної стінки грибів та метаболічних ланцюгів міцетів, що перешкоджає їх репродукції (проти 20 штамів грибів роду Candida albicans та nonalbicans, а також Aspergillus niger).

Бензидаміну гідрохлорид не викликає побічних ефектів, характерних для системних НПЗЗ, таких як ульцерогенний та гематологічний. Низька концентрація препарату в крові поряд з фармакологічно активною концентрацією в тканинах при локальному застосуванні дозволяє уникнути побічних системних впливів при високій терапевтичній ефективності.

Проведені численні клінічні дослідження вітизняних та світових фахівців показали високу ефективність та безпеку бензидаміну гідрохлориду для корекції стану після проведення тонзилектомії, при лікуванні фарингітів, що розвиваються внаслідок інтубації трахеї під час проведення загальної анестезії.

Головними вимогами до лікарського препарату, що наноситься на слизову оболонку, є широкий спектр антимікробної дії, відсутність токсичного впливу, низька швидкість абсорбції й гіпоалергенність, відсутність подразнювальної дії.

У дослідженні C. Cingi та співавт. вивчались особливості дії бензидаміну при спільному використанні з антибактеріальними препаратами для лікування гострих тонзило-фарингітів. Проведений аналіз отриманих результатів показав статистично вірогідне зниження виразності основних клінічних проявів захворювання на тлі комплексного лікування. Дослідження показало, що застосування бензидаміну може поєднуватися з проведенням антибактеріальної терапії.

Цетилпіридинію хлорид — це антисептичний засіб із групи четвертинних сполук амонію. Він діє як катіонний детергент. Механізм дії цетилпіридинію хлориду базується на дезінтеграції ліпідних меморан грампозитивних і грамнегативних патогенних і умовно-патогенних бактерій ротової порожнини, таких як Staphylococcus aureus, включаючи MRSA, Streptococcus sanguinis, Pseudomonas aeruginosa, a також грибів Candida albicans та Aspergillus niger. Крім того, цетилпіридинію хлориду перешкоджає створенню біоплівок патогенної мікробіоти в порожнині рота і глотці і виявляє високу активність щодо мультимікробних біоплівок [5].

У дослідженнях in vitro та in vivo продемонстровано безпечність та ефективність застосування цетилпіридинію хлориду у порожнині рота та в глотці

Висока поверхнева активність цетилпіридинію хлориду дозволяє антисептику швидко проникати в борозни, лакуни піднебінних мигдаликів, що є важним фактором для профілактики вторинних інфекцій [6].

Згідно з наявними науковими даними, цетилпіридинію хлорид є одним із найчастіше використовуваних антисептиків у отоларингологічній та стоматологічній практиці.

Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів показують, що застосування ополіскувачів на основі цетилпіридинію хлориду згубно впливають на біоплівку, що містить патогенні мікроорганізми. Цетилпіридинію хлорид міцно зв’язується з екзополісахаридами матриксу біоплівки, внаслідок чого відбувається руйнування матриксу, зменшується кількість бактерій зубного нальоту, усувається наліт, що призводить до покращення здоров’я ясен [6].

Дослідження останніх років показують, що цетилпіридинію хлорид має вибіркову пряму та опосередковану дію на вірусні патогени: пряма дія пов’язана з проникненням його молекул через капсидну оболонку вірусу; а непряма дія обумовлена активацією синтезу альфа-інтерферону, що призводить до стимуляції місцевого імунітету [6, 7].

За умовах in vitro та in vivo цетилпіридинію хлорид має противірусну активність проти вірусів грипу за рахунок прямої атаки на вірусну оболонку, порушуючи при цьому її цілісність та морфологію.

Цетилпіридинію хлорид може бути ефективним проти оболонкових вірусів, таких як респіраторно-синцитіальний вірус або коронавіруси. Проведене Mukherjee P.K. та ін. скринінгове клінічне дослідження показало, що пероральне місцеве введення цетилпіридинію хлорид було ефективним при зниженні тяжкості та тривалості лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів у пацієнтів, інфікованих такими вірусами, як грип, коронавірус або риновірус [7, 8].

Клінічне дослідження J. R. Radford та ін. продемонструвало відсутність порушень нормобіоту ротової порожнини при застосуванні розчину цетилпіридинію хлориду 2 рази на день протягом 6 тижнів у здорових добровольців [9].

Дослідження останніх років показали високу ефективність цетилпіридинію хлориду та бензидаміну гідрохлориду у місцевій терапії захворювань ротоглотки.

Використання фіксованої комбінації бензидаміну гідрохлориду та цетилпіридинію хлориду ефективне та безпечне для болезаспокійливої, протизапальної та антисептичної терапії при подразненні слизової оболонки глотки, рота та ясен при гінгівіті, фарингіті та ларингіті у дітей та дорослих. Це унікальне поєднання надає препарату ЗІПЕЛОР® ПЛЮС його ПОТРІЙНУ СИЛУ:

 знищує збудника інфекції (вірусного, бактеріального або грибкового походження);

 швидко знімає біль;

 зменшує прояви запального процесу (почервоніння, набряк).

ЗІПЕЛОР® ПЛЮС рекомендований для симптоматичного лікування захворювань, що характеризуються подразненням горла, слизової оболонки порожнини рота і ясен, при гінгівіті, фарингіті та ларингіті. У стоматології застосовують після екстракції зуба або з профілактичною метою [5].

ЗІПЕЛОР® ПЛЮС — потрійна сила та швидка дія. НАЛАШТУЙ ХВОРЕ ГОРЛО!

Література:

Спосіб застосування та дози ЗІПЕЛОР® ПЛЮС [5]

 Дорослі (в тому числі пацієнти літнього віку) та діти віком від 12 років: 1-2 розпилення 3-5 разів на добу.

 Лікарський засіб протипоказаний дітям віком до 6 років.

 Дітям віком від 6 до 12 років застосовувати за призначенням лікаря.

 Мінімальний інтервал між застосуваннями: 2 години.  Для досягнення оптимального ефекту не рекомендується застосовувати лікарський засіб безпосередньо перед або після чищення зубів.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ Поверніть носик флакона і натисніть кнопку дозатора 1-2 рази. При першому використанні препарату для забезпечення рівномірного розпилення кілька разів натисніть кнопку дозатора. Подача лікарського засобу точно дозується за допомогою дозуючого клапана: одне розпилення (100 мкл розчину) містить

0,15 мг бензидаміну гідрохлориду і 0,5 мг цетилпіридинію хлориду.

Окрім ЗІПЕЛОР® ПЛЮС лінійка засобів для лікування симтомів болю горлі від фармацевтичної компанії «Фармак» включає:  ЗІПЕЛОР® розчин для ротової порожнини;  ЗІПЕЛОР® спрей;

 ЗІПЕЛОР® ФОРТЕ спрей;  ЗІПЕЛОР® льодяники.

Отже, спрей ЗІПЕЛОР® ПЛЮС — потужний НПЗЗ із прицільною місцевою дією, котрий дає змогу істотно зменшити больові відчуття в горлі вже з 1-ї хвилини застосування та має значну тривалість терапевтичної дії (до 6 год після розпилення), що особливо актуально для соціально активних людей. ЗІПЕЛОР® ПЛЮС у формі спрею характеризується високим профілем безпеки, має безрецептурний статус і за потреби може застосовуватися в комплексному лікуванні разом з іншими препаратами, зокрема, антибіотиками.

Призначаючи спрей ЗІПЕЛОР® ПЛЮС із метою лікування больового синдрому в горлі різного генезу (в тому числі після оперативних втручань), можна задовольнити всі вимоги пацієнта до такого препарату: забезпечити скорочення перебігу захворювання завдяки потужній протизапальній дії, гарантувати швидке зникнення больових відчуттів, високий профіль безпеки терапії, її зручність та економічну доступність.

5. Інструкція до застосування ЗІПЕЛОР® ПЛЮС https://compendium. com.ua/dec/561363/936480/

1. Moder T, Yucel-Lindberg T. Benzydamine reduces prostaglandin production in human gingival broblasts challenged with interleukin-1 beta or tumor necrosis factor alpha /Acta Odontol. Scand. – 1999; 57 (1). –P. 40–5.

2. Sironi M., Pozzi P., Polentarutti N., Benigni F., Coletta I., Guglielmotti A. et al. Inhibition of in ammatory cytokine production and protection against endotoxin toxicity by benzydamine // Cytokine. – 1996; 8 (9). – P. 710.

3. Mangano G., Apicella C., Vitiello M., Milanese C., Polenzani L. Benzydamine Local Anestetic Activity And [3h]-Batrachotoxin Binding Sites / Poster presented to 31-st National Congress of the Italian Society of Pharmacology // Trieste, Italy. – 26–29 June, 2003.

4. Аhmed K.M. e e ect of olive leaf extract in decreasing the expression of two pro-in ammatory cytokines in patients receiving chemotherapy for cancer. A randomized clinical trial // Saudi Dent. J. — 2013 Oct. — 25(4). — 141-7. doi: 10.1016/j.sdentj.2013.09.001.

6. Hancock R.E. Cationic peptides e ectors in innate immunity and novel antimicrobials. Lancet Infect Dis. 2001;1(3):156-164.

7. Mukherjec P.K., Esper F., Buchheit K. et al. Randomized, double-blind, placebo-controlled clinical trial to assess the safety and e ectiveness of a novel dual-action oral topical formulation against upper respiratory infections. BMC Infect Dis. 2017;17(1):74.

8. Mao X., Hiergeist A., Auer D.L. et al. Ecological E ects of Daily Antiseptic Treatment on Microbial Composition of Saliva-Grown Microcosm Bio lms and Selection of Resistant Phenotypes. Front Microbiol. 2022;13:934525.

9. Radford J.R., Beighton D., Nugent Z., Jackson R.J. E ect of use of 0.05% cetylpyridinium chloride mouthwash on normal oral ora. | Dent. 1997;25(1):35-40. DOI: 10.1016/s0300-5712(95)00116-6.

10. Simard-Savoie S., Forest D. Topical anaesthetic activity of benzydamine. Curr. er. Res. 1978. 23. 734-745

• У

ЩАСТЯ МАТИ

ДИТИНУ

вже так близько

Шанс на батьківство при бесплідді коштує дорого. На жаль, майже 18 % населення в світі страждає на захворювання, яке позбавляє їх радості мати дитя.

І вирішення проблеми заключається у штучному заплідненні.

Сьогодні Україна робить ставку на нове життя, даючи можливість пройти лікування безпліддя коштом держави.

2024 /

modern-pharmacy.com.ua

•

За повідомленням МОЗ, статистика кількості пар, які мають безпліддя, постійно змінюється, і не на краще. На репродуктивне здоров`я вплинула і війна в Україні.

Безпліддя в програмі медичних гарантій Вирішення проблеми полягає в лікуванні безпліддя за допомогою нових репродуктивних технологій. Але тут виникає ще одна проблема. Не кожна пара має фінансову змогу на це. Щоб допомогти відчути себе щасливими батьками, Міністерство охорони здоров’я з 2024 року впроваджує, згідно з програмою державних гарантій медичного обслуговування, фінансування допоміжних репродуктивних технологій (запліднення in vitro).

ЩО ПЕРЕДБАЧЕНО ЦІЄЮ ПРОГРАМОЮ

Жінки зможуть пройти перший курс лікування безкоштовно, отримавши направлення від лікаря згідно з медичними показниками.

Це вперше до Програми медичних гарантій було внесено лікування безпліддя. Прогноз — більше 30 тисяч циклів. Загалом, що стосується використання репродуктивних

технологій, ставка для лікувальних закладів на проведення однієї процедури складе 60 тис. 324 грн.

Залучення держави до вирішення болючої для багатьох українських родин проблеми дасть змогу покращити демографічну ситуацію.

Проблема безпліддя існує не лише в Україні На сьогодні у більшості країн світу такі послуги, як лікування безпліддя, недостатньо фінансуються державою. Як наслідок — занадто великих фінансових витрат потребує вирішення даної проблеми.

Цікавий факт. За даними ВООЗ, великої ролі не відіграє місце проживання людини: в державі з низьким, високим чи середнім рівнем доходу.

Цифри вражають: кожна 6-а людина в світі не має дітей через безпліддя. Тому зрозуміла заява генерального директора ВООЗ про те, що наразі конче необхідно зробити доступними лікування безпліддя, починаючи з профілактики та його діагностики.

Стосовно даного питання протягом 11 років (з 1990 по 2021) було проведено більше сотні різних досліджень. Висновок: відкладаючи народження дитини, збільшується і без того високий рівень безпліддя.

ТРОХИ СТАТИСТИКИ Від 8 до 29 % складає частота шлюбів між людьми, які мають безпліддя. На жаль, показники не знижуються. За підрахунком:

 У США проблема безпліддя спіткала від 8 до 15,4 % пар;  в Австралії — 15,4 %;  в Канаді — 17 %.

Перша дитина «з пробірки», Луїза Браун, народилась 45 років тому, у Великій Британії. Саме з того часу 25 липня в усьому світі відзначають як Всесвітній День Допоміжних репродуктивних технологій. Таким же чином на світ з`явилась і сестра Луїзи.

Попри побоювання лікарів щодо неможливості у майбутньому мати власних дітей, Луїза та її сестра Наталія стали мамами малят без допомоги ЕКО.

AАльпеКід Денто —

зустрічайте перші зубки вашого малюка з радістю!

Катерина Лугова, відділення ревматології та коморбідних станів Державної установи

«Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України»

НА ЗАМІТКУ!

Назва «молочні», коли ми говоримо щодо перших зубів дитини бере свій початок ще з глибини століть. Найчастіше стверджується, що даний термін був запропонований Гіппократом як опис того, що зуби виросли у малюка, що харчується материнським молоком. Однак фахівці запевняють, що дана назва — це просто результат неправильного перекладу з латинської. Спочатку ці зуби називалися «лівакт», тобто тимчасові. За аналогією зі словом лактоза слово переклали як молочні.

«Щастя — це коли твоя дитина здорова». Народна мудрість

Народження малюка — щастя для будь-якої сім’ї. Перша посмішка, перший крок — це не тільки величезна радість для батьків, а й період великих випробувань. Одним із найскладніших моментів, з якими стикаються батьки поява перших зубів у дитини. Для малюка це теж великий стрес, адже процес прорізування досить болісний і тривалий. Природно, що в цей період батьки всіляко намагаються допомогти дитині впоратися з болем та полегшити її стан.

Своєчасне прорізування зубів у дітей вважається одним із показників нормального розвитку. Період появи молочних зубів є досить напруженим моментом у житті маленької дитини та її батьків. Синдром прорізування молочних зубів (код МКХ — К00.7) — особливий фізіологічний стан, що супроводжується характерними ознаками у віковому інтервалі від 4-7 місяців до 2,5-3 років і є природним фізіологічним процесом, який зазвичай не викликає будь-яких значних змін у стані здоров’я дітей [1, 2].

На момент прорізування зуба відбувається розсмоктування ділянки кістки, що покриває коронку зуба. Такі самі процеси відзначаються у яснах. Під час зростання кореня зуба також йде перебудова кістки та поступове поглиблення зубної альвеоли. Одночасно з цим відбуваються морфологічні зміни оточуючих зуб тканин: посилення кровотоку, зміна судинної проникності, збільшення продукції основної речовини пульпи та періодонту.

Поява зубів у дитини варіює залежно від особливостей організму, спадковості, здоров’я матері під час вагітності, якості лактації, характеру харчування, якості питної води тощо. У більшості випадків час появи перших зубів — 4–7 міс., але в окремих випадках зуби можуть бути і у новонароджених або відсутні у дітей 15–16-місячного віку [1, 2].

ЦЕ ЦІКАВО!!!

СЕРЕДНІ ТЕРМІНИ ТА ПЕВНИЙ ПОРЯДОК ПРОРІЗУВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗУБІВ: Зуби у дитини можуть прорізуватися в іншому порядку, проте відомі деякі особливості: у дівчаток зуби прорізуються раніше, ніж у хлопчиків. Зазвичай зуби з’являються з 2-х сторін одночасно, частіше на нижній щелепі; причому хворобливою може бути поява як різців, так і інших зубів, особливо іклів. Середня тривалість «неспокійного» періоду у зв’язку з прорізуванням одного зуба складає близько 8 діб («8-добове вікно прорізування зубів») [2, 3].

Перші зубки з’являються в різні терміни, але існує формула для підрахунку кількості зубів у дітей віком від 6 місяців до двох років:

Кількість зубів = вік у місяцях — 4.

*Наприклад, вік дитини 8 міс. — 4 = приблизна кількість зубів 4 штук.

ЦЕ ВАЖЛИВО!!!

УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ПОЯВІ ЗУБІВ Затримка прорізування — тривала поява може бути обумовлена генетичними особливостями або ж відсутністю зачатків зубів. Обов’язково рекомендований контрольний огляд у дитячого стоматолога.

Кіста прорізування (гематома) — багряна пляма, яка з часом трансформується в об’ємне утворення на місці появи зуба. Виникає у випадках, коли зуб почав різатися, але не може подолати слизову оболонку. Причин може бути декілька, але в будь-якому випадку першочергово слід звернутися до стоматолога для огляду.

Патології прикусу — можуть проявлятися у вигляді порушення змикання зубів або порушення при прорізуванні постійних. Дітям 6 років рекомендована консультація ортодонта.

 6–8 міс. — прорізаються

спочатку два нижні, а потім два верхні різці;

 8–12 міс. — прорізаються

два бічні різці, також спочатку нижні, потім верхні;

 12–16 міс. — перші молочні моляри (у бічних відділах щелеп)  16–22 міс. — всі чотири ікла.

Таким чином, до кінця першого року життя у здорової дитини має бути 6–8 зубів. У віці 2 років у дитини 16–18 зубів, до 3 років — приблизно 20 зубів (повний зубний ряд).

Найчастішими болісними проявами прорізування зубів є: підвищена слинотеча, набряклість і болючість ясен, порушення поведінки дитини. У цей час малюки часто стають примхливими, зменшується час сну, іноді відзначається підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, може приєднатися нежить, знижується апетит. Такі симптоми відзначаються практично у всіх дітей та хвилюють більше батьків, ніж педіатрів.

Підйом температури тіла під час прорізування зубів нетривалий: не більше 1-2 днів і зазвичай не вище 38°С, пов’язано це з виділенням біологічно активних речовин у зоні росту зуба. Підвищення температури тіла відзначається напередодні або на день прорізування зуба та знижується самостійно невдовзі після його появи. Скупчення слини в верхніх відділах дихальних шляхів та підвищене виділення слизу призводять до таких проявів як вологий кашель (продуктивний, що посилюється в горизонтальному положенні) та нежить. Зазначені симптоми зазвичай зберігаються протягом 3-5 днів. Підвищене слиновиділення може стати причиною діареї, оскільки викликає посилення перистальтики кишківника [1, 2, 3].

Аби полегшити больові відчуття при прорізуванні зубів у малюків, необхідно: надати йому більше уваги з боку батьків; запропонувати дитині взяти в руку зубний прорізувач, який має бути чистим, бажано, прохолодним, оскільки подібний матеріал при контакті з ясною трохи заспокоює біль і зменшує запалення; проводити масаж ясен, для чого необхідно обернути вказівний палець марлевим тампоном, змоченим у холодній воді, та обережно промасувати ясна дитині; забезпечити дбайливий догляд за шкірою навколо рота.

З метою симптоматичного підходу до лікування синдрому прорізування зубів у дітей є доцільним застосування лікарських засобів наступних фармакологічних груп:

 Протизапальні препарати. Можуть застосовуватися лише при вираженому больовому синдромі та підвищення температури > 38º C. Однак, на жаль, батьки часто самостійно призначають ці засоби у свічках та/або сиропі для полегшення стану дитини при прорізуванні зубів, без показань до призначення та без погодження з лікарем, забуваючи при цьому, що ці лікарські препарати володіють низкою побічних ефектів та повинні використовуватися в тих поодиноких випадках, коли інші методи не допомагають.

 Місцеві лікарські засоби. Основна мета використання — зниження інтенсивності больових відчуттів та запобігання запальному процесу на слизовій ясен. Вони проявляють місцеву дію і не можуть забезпечити тривалого усунення больових відчуттів. Крім цього, засоби, які містять у своєму складі лідокаїн та саліцилати, рекомендується застосовувати не більше 3 діб, аби уникнути небажаних реакцій, зокрема, алергічних реакцій.

FDA інформує, що продукти, які містять бензокаїн, не повинні застосовуватися у дітей при прорізуванні зубів, так як це може призвести до серйозних негативних наслідків [6].

 Гомеопатичні засоби. Оскільки симптоми прорізування зубів не є специфічними, виникає ризик пізньої діагностики функціональних порушень шлунково-кишкового тракту, гострих респіраторних, кишкових інфекцій, перебіг яких маскується під прорізуванням зубів. Важливо, що призначення комплексних препаратів природного походження дозволяє диференціювати прорізування зубів та гостру респіраторну інфекцію. Якщо патологічні симптоми пов’язані із прорізуванням зубів, то вони, як правило, купіруються або зменшується їх вираженість протягом 2 діб від початку лікування комплексними препаратами. Якщо на тлі терапії через 1–2 дні немовляті не стає краще, необхідно переглянути лікувальну тактику в бік лікування гострої респіраторної інфекції [3].

В 2006 році на фармацевтичному ринку України зареєстровано лікарський засіб Дентокінд для зменшення болісних явищ при прорізуванні зубів, який зараз доступний до продажів на дистриб’юторах під ТМ АльпеКід Денто. АльпеКід Денто (Дентокінд) є лідером в призначеннях лікарів* при болісному прорізуваннні зубів та переможцем споживацьких вподобань у номінації «Препарат при прорізуванні зубів у дітей 2021 року» за результатами народного голосування в рамках національного проекту Українська народна премія.

АЛЬПЕКІД ДЕНТО КОМПЛЕКСНЕ РІШЕННЯ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ БОЛІСНИХ ПРОЯВІВ ПРИ ПРОРІЗУВАННІ ЗУБІВ ВІД КОМПАНІЇ «АЛЬПЕН ФАРМА АГ» (ШВЕЙЦАРІЯ)

До складу 1 таблетки АльпеКід Денто входять [5]:

 красавка — Belladonna D6 15 мг;

 ромашка — Chamomilla D6 15 мг;

 фосфорне залізо — Ferrum phosphoricum D6 15 мг;

 печінка сірчана — Hepar sulfuris D12 15 мг;

 простріл луговий («сон-трава») — Pulsatila D6 15 мг.

Компоненти АльпеКід Денто Фармакологічна дія [8]

 знеболювальна та заспокійлива

 знижує слиновиділення

Belladonna D6

 протизапальна

 спазмолітична  антипіретична

 спазмолітична

Chamomilla D6

Ferrum phosphoricum D6

Hepar sulfuris D12

Pulsatila D6

 знижує підвищену больову чутливість

 зменшує подразнення

 гальмує розвиток запалення на початкових стадіях

 протизапальна

 болезаспокійлива  зменшує подразнення та чутливість

 знеболювальна

 заспокійлива

 нормалізує функції шлунково-кишкового тракту

•

modern-pharmacy.com.ua

•

АльпеКід Денто рекомендований дітям від народження до 6 років. Активні компоненти АльпеКід Денто зменшують болісні явища при прорізуванні зубів, що супроводжуються оталгією (вушним болем), болісною чутливістю ясен, пропасницею і діареєю.

Спосіб застосовування:

 дітям від народження до 1 року: при гострих симптомах приймати протягом перших двох днів по 1 таблетці щогодини, але не більше 6 таблеток на добу; після ослаблення симптоматики — по 1 таблетці 3 рази на добу;

 дітям віком від 1 року до 6 років: при гострих симптомах приймати протягом перших двох днів по 2 таблетки щогодини, але не більше 12 таблеток на добу; після ослаблення симптоматики — по 2 таблетки 3 рази на добу.

Курс лікування: 2-4 дні у кожному випадку прорізування зубів. Залежно від кожного індивідуального випадку прорізування зубів можливі безперервні переходи від курсу до курсу або повторення курсів. Таблетки приймати за півгодини до або через півгодини після їжі, даючи їм розчинитися у роті. При лікуванні дітей грудного віку таблетки можна розчиняти у невеликій кількості води (наприклад, у чайній ложці) [5].

Німецький комплексний натуральний препарат АльпеКід Денто — Зубки ріжуться, болять! — АльпеКід Денто для немовлят

Фармакологічна ефективність АльпеКід Денто підтверджена клінічними дослідженнями. Встановлено, що ефект від застосування засобу досить швидкий, що підтверджується зникненням практично всіх патологічних симптомів вже до 3-ї доби від початку лікування і поліпшення процесу прорізування зубів. На 7-у добу практично всі батьки відмічали повну відсутність скарг у дітей за умов прорізування зубів. При вивченні фармакологічної дії АльпеКід Денто не викликав небажаних побічних реакцій [3, 4, 5, 7].

Отже, одержані результати вказують на високу фармакологічну активність комбінованого гомеопатичного засобу поряд із високим профілем безпеки, що вкрай важливо у разі застосування лікарських препаратів для дітей.

АльпеКід Денто у вигляді таблеток № 30 у блістері (2 блістери в картонній коробці) — це не тільки зручна форма, яку завжди можна взяти з собою, але й економія для Вашої родини.

А від тепер дизайн упаковки став більш національним та сонячним!!!

АльпеКід Денто на варті піклування про здоров’я та благополуччя малечі!

Будьте здорові!

Література:

1. Tsong ARL. Teething, teething pain and teething remedies. Int Dentm Ans Ed, 2010;5(4):14-28.

2. Ramos-Jorge J, Pordeus IA, Ramos-Jorge ML, Paiva SM. Prospective longitudinal study of signs and symptoms associated with primary tooth eruption. Pediatrics, 2011;128(3):471-476.

3. Kurz R. Clinical medicine versus homeopathy. Pediatr. Padol, 1992;27:37-41.

4. Stagnara J, Besse P, Feyard AL, et al. Symptomatologie et prise en charge de la pauss’e dentaire. Archives de p’diatrie, 2010; 17(6S1):93-94.

5. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу АльпеКід Денто.

6. Safely Soothing Teething Pain and Sensory Needs in Babies and Older Children. FDA, 2018. https://www.fda.gov/consumers/consumer-updates/ safely-soothing-teething-pain-and-sensory-needs-babies-and-older-children

7. Молочек Н.В. Корекція симптомів у новонароджених та дітей дошкільного віку при прорізуванні зубів. Педіатрія, акушерство та гінекологія, 2009;431(1):23-41.

8. Sa na A.I. How to relieve a baby’s teething pain? Medical Council. 2021. Vol. 17. P. 57- 63.

НА ЗАМІТКУ!!!

Батькам варто перетворити процес зміни зубів у свого малюка в гру, щоб у дитини були тільки найпозитивніші асоціації. Наприклад, «Зубний фей», який залишає винагороду за зуб під подушкою!

У фарватері галузі

2024 / •

modern-pharmacy.com.ua

•

Антидепресанти

або терапія бігом:

порівняння впливу на психічне

та фізичне здоров’я пацієнтів

із депресією та тривожними

розладами

Ми всі чули про «кайф бігуна» — але чи може ця ейфорія, викликана фізичними вправами, бути такою ж ефективною, як антидепресанти?

Нове дослідження Університету Вріє в Амстердамі порівнювало вплив антидепресантів і бігу на тривогу, депресію та загальний стан здоров’я протягом 16-тижневого періоду. Пацієнти були рандомізовані за бажанням на дві групи: перша група, пацієнтам якої, призначено антидепресанти з групи СІЗЗС (есциталопрам або сертралін) та друга, де проводили групову терапію бігом протягом 45 хвилин 2-3 рази на тиждень. Початкова та оцінка після лікування на 16-му тижні включала психічні (стан діагнозу та тяжкість симптомів)

і фізичні показники здоров’я (метаболічні та імунні показники, частота серцевих скорочень (варіабельність), вага, функція легенів, сила рукоятки, фізична форма). Зі 141 учасника (середній вік 38,2 років; 58,2 % жінок) 45 учасників отримували антидепресанти, а 96 проходили бігову терапію. Аналіз наміру до лікування показав, що показники ремісії на 16-му тижні були порівнянними: антидепресанти — 44,8 %, а біг — 43,3 %. Однак групи значно відрізнялися за різними змінами фізичного здоров’я, такими як вага, окружність талії, систолічний і діастолічний артеріальний тиск, частота серцевих скорочень і варіабельність

серцевого ритму, де біг продемонстрував поліпшення, тоді як антидепресанти мали трохи негативний вплив. Крім цього, дослідження дало тривожним і депресивним людям вибір у реальному житті: ліки чи фізичні вправи, і що цікаво, більшість обрала саме фізичні вправи, що призвело до того, що в групі бігу було більше людей, ніж у групі прийому ліків. Однак, незважаючи на те, що більше людей обрали терапію бігом, лише 52 % з них дотримувалися розпорядку фізичних вправ, тоді як 82 % із групи антидепресантів продовжували приймати ліки. Дослідження показує, що багатьом людям подобається ідея займатися спортом, але це може бути важко реалізувати, навіть незважаючи на значні переваги.

Науковці з Нідерландів наголошують, що не слід інтерпретувати результати дослідження таким чином, що всі люди з депресією можуть просто припинити прийом ліків і переключитися на біг, однак дослідження показує, що варто розглядати методи лікування способу життя, такі як терапія бігом, набагато більше в лікуванні психічного здоров’я.

ЦЕ ЦІКАВО

У 1979 році дослідник охорони здоров’я Гарі Еггер був єдиним об’єктом експерименту, який досліджував зв’язок між фізичними вправами та болем. Він пробіг 20 кіл спортивним майданчиком Сіднейського університету, вимірявши свій больовий поріг безпосередньо перед і після, зав’язавши на руку манжету для вимірювання артеріального тиску та надувши її, доки не стало настільки боляче, що йому довелося її зняти. Еггер повторював цю процедуру 15 разів протягом шести місяців, записуючи результати разом із колегами-фармакологами. Після пробіжки він міг пройти шість хвилин, перш ніж зірвати манжету, у порівнянні з лише чотирма хвилинами перед бігом. З того часу термін «кайф бігуна» став широко відомий. Незважаючи на скептицизм щодо самого терміну, вчені заглибилися в розуміння того, що спричинило ці наслідки, зосередившись на можливому внеску ендорфінів – опіатних гормонів, які впливають на ті самі рецептори, що й знеболювальні засоби, такі як морфін.

За матеріалами: Fox News. Running could ease depression as much as medication, study finds: ‘Extend the treatment arsenal’і; Hayley Bennettthe. Science behind a ‘runner’s high’. 2023. https://www.chemistryworld.com/features/the-science-behind-a-runners-high/4017699.article

КАТАРІЯ

швидка допомога при циститі

AГанна Кирпач, лікар

Жодна людина у світі не застрахована від хвороб, однак інколи вони застають нас у найбільш непідходящий момент. Особливо це стосується такого поширеного серед жінок захворювання, як запалення сечового міхура (цистит). Хоч цей стан і не загрожує життю, але неприємні симптоми у вигляді болю, різей і позивів до сечовипускання значно порушують звичний ритм життя та потребують невідкладного лікування.

ЧОМУ ВИНИКАЄ ЦИСТИТ?

Наш організм є домом для мільярда бактерій. На знак подяки вони не викликають захворювань, а, навпаки, захищають наше тіло від інфекцій, виробляють важливі для життєдіяльності вітаміни і допомагають засвоювати їжу. Проте деякі наші органи повинні залишатися повністю стерильними, тобто вільними від бактерій. Це стосується і сечової системи. При потраплянні бактерій у сечовий міхур він запалюється, що й викликає симптоми циститу [2].

Кишкова паличка є найбільш поширеним збудником інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ) у жінок, зокрема й циститу, та відповідає за 75–95 % захворювань. Інші збудники включають види сімейства Enterobacteriaceae, такі як Proteus mirabilis та Klebsiella pneumoniae та інші бактерії, наприклад Staphylococcus saprophyticus [4–8].

Не дивлячись на те, що більшість випадків циститу викликана саме бактеріями, в деяких випадках причини бувають іншими. По-перше, збудниками циститу можуть виступати віруси, частіше вірус герпесу І і ІІ типів — ті самі, які викликають характерну висипку на губах. Запалення сечового міхура також можуть викликати гриби (Blastomyces dermatitidis, Candida) і навіть паразити шистосоми [9].

По-друге, причини циститу і зовсім можуть бути неінфекційними. У пацієнтів, які лікують рак

ЦЕ ВАЖЛИВО!

В організмі людини в стані симбіозу проживає від 10 до 100 трильйонів мікроорганізмів, що перевищує число власних людських клітин майже в 10 разів [3].

сечостатевої системи або таза за допомогою променевої терапії, часто виникає радіаційний цистит [10]. Те ж стосується і хіміотерапії: циклофосфамід, який використовують для лікування раку, виводиться з організму з сечею і може викликати хімічний цистит [11].

ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ і про те, що цистит може виникати через аутоімунні захворювання, коли наш власний організм починає сприймати тканини сечового міхура як чужорідний об’єкт, який потрібно знищити. Це спостерігається при системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, хворобі Крона [12]. Всі ці види циститу не мають характерних симптомів і часто не відповідають на стандартне лікування.

У КОГО ЦИСТИТ ВИНИКАЄ ЧАСТІШЕ?

Жінки більш схильні до цього захворювання, ніж чоловіки через особливості будови сечової системи. Сеча потрапляє назовні з сечового міхура через уретру. У жінок вона коротша і ширша, ніж у чоловіків, не має вигинів і розташована близько до піхви і заднього проходу. Все це сприяє потраплянню бактерій в сечовий міхур [13, 14].

Ризик виникнення циститу підвищує:

 катетеризація сечового міхура;

 статевий акт, особливо при зміні статевого партнера;

 використання з метою попередження вагітності речовин, які руйнують сперму (сперміцидів) та діафрагм;

 проведення гінекологічного огляду та гінекологічних процедур;

 цукровий діабет.

Причиною циститу в чоловіків найчастіше є бактеріальна інфекція передміхурової залози, яка досить важко піддається лікуванню. Крім того, запалення сечового міхура в чоловіків зумовлене порушенням нормального відтоку сечі, що може бути спричинено пухлиною або каменем. Дуже важливо при симптомах циститу в чоловіків переконатися у відсутності цих серйозних захворювань [17].

Як запідозрити цистит?

Найбільш частими скаргами при циститі є [1, 18]:

 ріжучий біль внизу живота і при сечовипусканні;

 часте сечовипускання;

 позиви до сечовипускання вночі.

тіла при циститі зазвичай не підвищується.

ЦЕ ЦІКАВО!

Цистит у матері або перенесений цистит в дитинстві також збільшує ризик запалення сечового міхура у старшому віці [15, 16].

Які бувають види циститу? Деякі супутні захворювання або стани можуть вплинути на перебіг захворювання і спровокувати ускладнення циститу. Залежно від наявності або відсутності цих факторів виділяють [19]:

 неускладнений цистит (неускладненим називають цистит у невагітних жінок без супутніх захворювань і порушень у будові сечовивідних шляхів);

 ускладнений цистит (до ускладнюючих чинників відносять супутній цукровий діабет, ниркову недостатність, порушення будови або роботи сечовивідних шляхів, зниження імунітету, а також початок лікування через 7 днів і більше після початку захворювання).

ЯК ОБСТЕЖУЮТЬ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПІДОЗРОЮ НА ЦИСТИТ?

Для встановлення діагнозу достатньо характерних скарг і відсутності виділень із піхви, які б могли вказувати на запалення статевої, а не сечової системи. Інколи при виникненні сумнівів призначають додаткові аналізи [1, 2, 19].

Загальний аналіз сечі

При циститі сеча може бути каламутною або навіть червоною (при потраплянні в неї крові), спостерігається підвищена кількість лейкоцитів (більше 10).

Для отримання точного результату важливо правильно збирати сечу на аналіз. Це обов’язково потрібно робити в стерильний контейнер, виданий в лабораторії або куплений в аптеці. Найкраще здавати ранкову порцію сечі. Спочатку потрібно провести туалет статевих органів. Жінкам потрібно розвести статеві губи і протерти їх спереду назад мильним або змоченим повідон-йодом тампоном. Перші кілька мілілітрів сечі потрібно спустити в унітаз, а потім, не перериваючи

струмінь, підставити контейнер. Якщо у жінки менструація або інші виділення з піхви, перед здачею аналізу потрібно використати тампон.

Тест-смужки для експрес-аналізу сечі Ці смужки прості у використанні й дозволяють протягом декількох хвилин виявити наявність і кількість у сечі цукру (глюкози), білка, крові, нітритів і лейкоцитів.

Нітрити виробляються бактеріями, тому їх поява в сечі вказує на інфекцію сечового міхура.

Посів сечі з метою визначення збудника

Цей аналіз проводять рідко, зазвичай коли симптоми не минають протягом тижня або повторюються протягом чотирьох тижнів після завершення ліку-

вання у невагітних жінок або ж у вагітних і жінок із незвичайними симптомами. При цьому діагноз підтверджує кількість бактерій більше 1000 (103) КУО/ мл [1].

ЯК ЛІКУВАТИ ЦИСТИТ?

Лікування циститу включає:

 знешкодження збудника захворювання (бактерій, рідше вірусів та найпростіших);

 зменшення симптомів захворювання.

Для лікування причин циститу використовують антибактеріальні засоби, в першу чергу — фосфоміцину трометамол або нітрофурантоїн [20–23]. Якщо ці препарати не можна призначати через непереносимість або неефективність, призначають триметоприм у поєднанні з сульфануламідом [25, 26].

Оскільки цистит у чоловіків частіше виникає на тлі простатиту, потрібно призначати антибіотики, які пронікають у тканину передміхурової залози.

Для цього використовують триметоприм у поєднанні з сульфануламідом або фторхінолони, наприклад левофлоксацин [17].

Раніше для лікування циститу успішно використовували амінопеніциліни, проте в останні роки E. coli стала нечутливою до цих антибіотиків [27, 28].

На жаль, навіть правильно підібраний антибіотик відразу не зменшує вираженість та тяжкість таких симптомів циститу, як біль, позиви та різі при сечовипусканні. З цією метою в ряді країн світу використовують препарати цитрату натрію, який сьогодні доступний і в Україні під назвою КАТАРІЯ

Як діє КАТАРІЯ?

Ймовірно, що більшість неприємних відчуттів при циститі зумовлені впливом кислої сечі на чутливі нервові волокна в сечовому міхурі. Ряд досліджень виявив, що підвищення рН сечі, тобто її «залуження», зменшує вираженість больового синдрому та покращує якість життя пацієнтів із циститом. Натрію цитрат, який є діючою речовиною препарату КАТАРІЯ, при потраплянні в організм перетворюється на бікарбонат, який сприяє зменшенню симптомів циститу [29].

КАТАРІЯ — ефективність підтверджена дослідженнями

В одному з досліджень оцінювали ефективність та безпеку цитрату натрію (КАТАРІЯ) у 205 жінок віком від 18 до 60 років із симптомами циститу, у яких не було чітких клінічних ознак бактеріальної інфекції.

Цитрат натрію призначався в по 4 г 3 р/д протягом 48 годин. В результаті важкість та вираженість симптомів циститу у пацієнтів із початковою бактеріурією зменшувалися у 80% випадків. Було зроблено висновок, що 48-годинний курс цитрату натрію може забезпечити хороше симптоматичне полегшення для більшості жінок із циститом [30].

Цитрат натрію, що є активною діючою речовиною препарату КАТАРІЯ, не лише зменшує симптоми циститу, але й впливає на швидкість знищення основних збудників циститу, Так, у дослідженні Gargan R.A. та співавторів оцінювали вплив цитрату натрію та збільшення споживання рідини на швидкість знищення бактерій, що викликають цистит. Для цього оцінювали рівень рН сечі та кількість бактерій (кишкової палички та Staphylococcus saprophyticus) і поліморфно-ядерних нейтрофілів (клітин, які знищують бактерії) у жінок. В результаті було встановлено, що прийом цитрату натрію (діюча речовина КАТАРІЇ) в середньому підвищував рН сечі на 1, що, разом з водним режимом, сприяло підвищенню активності

•

поліморфно-ядерних нейтрофілів (> або = 88 %) та загибелі 55–69 % бактерій. Отже, підвищення рН та зниження осмолярності сечі збільшує здатність ней-

Як приймати КАТАРІЮ?

КАТАРІЮ рекомендується приймати внутрішньо по 1 саше 3 рази на добу протягом 48 годин. Вміст одного саше слід розчинити в 1 склянці води; приготовлений розчин необхідно використати одразу.

2024 /

modern-pharmacy.com.ua

•

трофілів знищувати інфекційні організми, а цитрат натрію може використовуватися з цією метою [31].

АЛГОРИТМ

ПРИЗНАЧЕННЯ КАТАРІЇ

Кому слід рекомендувати КАТАРІЮ?

Для полегшення неприємних симптомів невагітним жінкам, які звернулися до фармацевта з метою покупки фосфоміцину або нітрофурантоїну

Невагітним жінкам зі скаргами на:

 типовий для циститу ріжучий біль внизу живота і при сечовипусканні;

 часте сечовипускання;

 позиви до сечовипускання вночі.

Якщо симптоми зберігаються довше 48 годин, слід рекомендувати жінці звернутися до лікаря

Література

1. European Association of Urology. EAU Guidelines on Urological Infections, 2019.

2. John L. Brusch. Urinary Tract Infection (UTI) and Cystitis (Bladder Infection) in Females.

3. Горелов А.В., Каннер Е.В., Максимов M.Л., Ермолаева А.С., Вознесенская А.А., Дадашева К.Н. Lactobacillus rhamnosus GG: клинические аспекты применения с позиций доказательной медицины. Медицинский Совет. 2018;(17):66-73.

4. Byron JK. Urinary Tract Infection. Vet Clin North Am Small Anim Pract. 2019 Mar;49(2):211-221.

5. Karamali M, Shafabakhsh R, Ghanbari Z, E ekhar T, Asemi Z. Molecular pathogenesis of interstitial cystitis/bladder pain syndrome based on gene expression. J Cell Physiol. 2019 Aug;234(8):12301-12308.

6. Rank EL, Lodise T, Avery L, Bankert E, Dobson E, Dumyati G, Hassett S, Keller M, Pearsall M, Lubowski T, Carreno JJ. Antimicrobial Susceptibility Trends Observed in Urinary Pathogens Obtained From New York State. Open Forum Infect Dis. 2018 Nov;5(11):ofy297.

7. Talan DA, Takhar SS, Krishnadasan A, Abrahamian FM, Mower WR, Moran GJ., EMERGEncy ID Net Study Group. Fluoroquinolone-Resistant and Extended-Spectrum β-Lactamase-Producing Escherichia coli Infections in Patients with Pyelonephritis, United States(1). Emerg Infect Dis. 2016 Sep;22(9)

8. Colpan A, Johnston B, Porter S, Clabots C, Anway R, ao L, Kuskowski MA, Tchesnokova V, Sokurenko EV, Johnson JR., VICTORY (Veterans In uence of Clonal Types on Resistance: Year 2011) Investigators. Escherichia coli sequence type 131 (ST131) subclone H30 as an emergent multidrug-resistant pathogen among US veterans. Clin Infect Dis. 2013 Nov;57(9):1256-65.

9. Lynda A. Frassetto. Nonbacterial and Noninfectious Cystitis.

10. Perez CA, Lee HK, Georgiou A, Lockett MA. Technical factors a ecting morbidity in de nitive irradiation for localized carcinoma of the prostate. Int J Radiat Oncol Biol Phys. 1994 Mar 1. 28(4):811-9.

11. Martin-Suarez I, D’Cruz D, Mansoor M, Fernandes AP, Khamashta MA, Hughes GR. Immunosuppressive treatment in severe connective tissue diseases: e ects of low dose intravenous cyclophosphamide. Ann Rheum Dis. 1997 Aug. 56(8):481-7

12. Teegavarapu PS, Sahai A, Chandra A, Dasgupta P, Khan MS. Eosinophilic cystitis and its management. Int J Clin Pract. 2005 Mar. 59(3):356-60.

13. [Guideline] Hooton TM, Bradley SF, Cardenas DD, et al. Diagnosis, prevention, and treatment of catheter-associated urinary tract infection in adults: 2009 International Clinical Practice Guidelines from the Infectious Diseases Society of America. Clin Infect Dis. 2010 Mar 1. 50(5):625-63.

14. Tiemstra JD, Chico PD, Pela E. Genitourinary infections a er a routine pelvic exam. J Am Board Fam Med. 2011 May-Jun. 24(3):296-303.

15. Foxman, B. Epidemiology of urinary tract infections: incidence, morbidity, and economic costs. Dis Mon, 2003. 49: 53.

16. Naber, K.G., et al. Surveillance study in Europe and Brazil on clinical aspects and Antimicrobial Resistance Epidemiology in Females with Cystitis (ARESC): implications for empiric therapy. Eur Urol, 2008. 54: 1164.

17. Wagenlehner, F.M., et al. Antimicrobials in urogenital infections. Int J Antimicrob Agents, 2011. 38 Suppl: 3.

18. Li R, Leslie SW. Cystitis. [Updated 2021 Jul 9]. In: StatPearls . Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2021 Jan

19. Richard Colgan, Mozella Williams. Diagnosis and Treatment of Acute Uncomplicated Cystitis. Am Fam Physician. 2011 Oct 1;84(7):771-776.

20. Gupta, K., et al. Short-course nitrofurantoin for the treatment of acute uncomplicated cystitis in women. Arch Intern Med, 2007. 167: 2207.

21. Lecomte, F., et al. Single-dose treatment of cystitis with fosfomycin trometamol (Monuril): analysis of 15 comparative trials on 2,048 patients. Giorn It Ost Gin, 1997. 19: 399.

22. Nicolle, L.E. Pivmecillinam in the treatment of urinary tract infections. J Antimicrob Chemother, 2000. 46 Suppl 1: 35.

23. Huttner, A., et al. Nitrofurantoin revisited: a systematic review and metaanalysis of controlled trials. J Antimicrob Chemother, 2015. 70: 2456.

24. Gupta, K., et al. Outcomes associated with trimethoprim/ sulphamethoxazole (TMP/SMX) therapy in

25. TMP/SMX resistant community-acquired UTI. Int J Antimicrob Agents, 2002. 19: 554.

26. Warren, J.W., et al. Guidelines for antimicrobial treatment of uncomplicated acute bacterial cystitis and acute pyelonephritis in women. Infectious Diseases Society of America (IDSA). Clin Infect Dis, 1999. 29: 745.

27. Hooton, T.M., et al. Cefpodoxime vs cipro oxacin for short-course treatment of acute uncomplicated cystitis: a randomized trial. JAMA, 2012. 307: 583.

28. Hooton, T.M., et al. Amoxicillin-clavulanate vs cipro oxacin for the treatment of uncomplicated cystitis in women: a randomized trial. Jama, 2005. 293: 949.

29. Ueda T, Yoshida T, Tanoue H, Ito M, Tamaki M, Ito Y, Yoshimura N. Urine alkalization improves the problems of pain and sleep in hypersensitive bladder syndrome. Int J Urol. 2014 May;21(5):512-7. doi: 10.1111/iju.12324. Epub 2013 Nov 13. PMID: 24224617.

30. Spooner JB. Alkalinisation in the management of cystitis. J Int Med Res. 1984;12(1):30-4. doi: 10.1177/030006058401200105. PMID: 6692966.

31. Gargan RA, Hamilton-Miller JM, Brum tt W. E ect of alkalinisation and increased uid intake on bacterial phagocytosis and killing in urine. Eur J Clin Microbiol Infect Dis. 1993 Jul;12(7):534-9. doi: 10.1007/BF01970959. PMID: 8404914.

АМБРОКСОЛ:

нова форма, що

розширює можливості

AЗайченко Ганна Володимирівна, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член Міжнародного союзу фундаментальної та клінічної фармакології (IUPHAR), Європейської асоціації клінічної фармакології та фармакотерапії (EACPT), Голова Київського регіонального відділення ВГО «Асоціація фармакологів України»

Як відомо, гіперсекреція мокротиння є еволюційним захисним процесом, що забезпечує збільшення товщини бар’єру на шляху подразнювальних речовин, нейтралізації лейкоцитарних цитокінів, блокаді епітеліальної адгезії та розмноження мікрофлори. Проте, збільшення синтезу мокротиння зазвичай не супроводжується активацією його виділення: слиз накопичується у трахео-бронхіальному дереві, що посилює обструкцію.

Важливо пам’ятати, що кашель залишається захисним, коли є певні реологічні властивості мокротиння: як тільки вони змінюються, і слиз стає більш щільним та густим, тоді кашель набуває нав’язливого та патологічного характеру. Це не лише сприяє прогресуванню хвороби та створює певні перешкоди для реалізації дії окремих лікарських засобів, але й зменшує якість житМукоактивні агенти вельми відрізняються один від одного за фармакодинамікою, тож сучасний лікар має добре розуміти, у якому випадку та які саме мукоактивні препарати будуть найбільш ефективними та безпечними для пацієнта.

тя пацієнтів. На допомогу у таких випадках можуть прийти мукоактивні засоби — муколітики та експекторанти. Проте, мукоактивні агенти вельми відрізняються один від одного за фармакодинамікою, тож сучасний лікар має добре розуміти, у якому випадку та які саме мукоактивні препарати будуть найбільш ефективними та безпечними для пацієнта. Отже, муколітики — препарати, мішенню для яких є власне мокротиння: вони розріджують слиз, змінюючи його реологічні властивості, а також зменшують адгезивну здатність бронхіального секрету. Мішенню ж для дії експекторантів є залози: відхаркувальні препарати збільшують обсяг продукованого слизу та за рахунок стимуляції або гастропульмонального рефлексу, або прямою дією полегшують його видалення. Таким чином, відхаркувальні препарати завжди потребують певних умов і часу для реалізації своєї дії, тоді як муколітики починають працювати значно швидше. Першим лікарським засобом для секретолітичної терапії, зареєстрованим у Європейському Союзі ще в 1963 році, був бромгексин — синтетичне похідне алкалоїду Adhatoda vasica вазіцину. Проте бромгексин є проліками — при всіх своїх позитивних властивостях для реалізації фармакологічного ефекту йому треба перетворитись в печінці на активний метаболіт. Тож вже у 1978 році був створений амброксол — активний метаболіт бромгексину, препарат прямої дії, який став

образом муколітика нового покоління. Амброксол сьогодні широко використовується в медичній практиці не тільки як активний метаболіт муколітика бромгексину, спектр його фармакологічних властивостей є значно ширшим, ніж ми собі уявляємо. Амброксол є не лише класичним муколітиком, що розріджує мокротиння за рахунок деполімеризації кислих полісахаридів бронхіального секрету; він є ще й мукокінетиком — це речовина, яка стимулює мукоциліарний кліренс (МЦК), пришвидшуючи очищення та прискорюючи процес санації дихальних шляхів. Цей ефект амброксолу вочевидь пов’язаний зі здатністю активувати продукцію сурфактанту, що сприяє кращому «ковзанню» мокротиння, запобігаючи адгезії слизу в бронхіолах і бронхах та прискорюючи санацію дихальних шляхів. Крім того, сурфактант є основним фактором захисту легень від несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Завдяки поєднанню муколітичних та мукокінетичних властивостей амброксол не лише ефективно

усуває причину виникнення кашлю при інфекційно-запальних процесах — збільшення та застій слизу в дихальних шляхах, але й — за рахунок посилення МЦК — зменшує ризик виникнення синдрому «затоплення» легень розрідженим мокротинням, що спостерігається, зокрема, у педіатричній практиці, людей похилого віку, хворих на саркопенію, цукровий діабет, ослаблених пацієнтів, які не мають змоги повноцінно відхаркувати мокротиння. Адже поки мокротиння лишається в дихальних шляхах, воно є не лише живильним середовищем для мікроорганізмів, але й чинником ремоделювання дихальних шляхів внаслідок затримки їх регенерації та репарації. Тому дуже важливо пам’ятати про це та вживати відповідних заходів.

Амброксол має швидкий ефект, що вигідно відрізняє його від муколітиків-цистеїнів: так, амброксол починає виявляти муколітичні властивості вже протягом 30 хвилин після прийому (ацетилцистеїн — через 60 хвилин, карбоцистеїн — через 120 хвилин, а ердостеїн аж на 4-ту добу).

За експериментальних та клінічних умов доведено наявність у амброксолу цілого спектру додаткових фармакологічних властивостей. Амброксол є потужним антиоксидантом, що має дуже важливе значення з огляду на роль оксидативного стресу в патогенезі будь-якого запалення, особливо хронічного. Протизапальна ж дія амброксолу пов’язана зі здатністю впливати на синтез медіаторів запалення — причому це не класичний ЦОГ-залежний синтез простагландинів; це значно глибший вплив, пов’язаний зі змінами цитокінового профілю. Притаманний амброксолу і гіпосенсибілізувальний ефект. Доведена противірусна дія також доповнює фармакологічний портрет амброксолу. Збільшуючи концентрацію антибіотиків у бронхолегеневій тканині та сприяючи руйнацій бактеріальних біоплівок, амброксол виявляє також потужний синергізм з антибактеріальними засобами.

Окремої уваги заслуговують знеболювальні властивості амброксолу. Як і класичні місцеві анестетики, амброксол блокує рух іонів натрію всередину нейрона, що робить неможливим виникнення та проведення нервового імпульсу. Цей ефект, однак, є дозозалежним та виявляється у висококонцентрованих розчинах амброксолу, що забезпечують блокаду максимальної кількості нейрональних Na+-каналів. При чому, на відміну від лідокаїну та бензокаїну, амброксол блокує безмієлінові нервові волокна, а отже його знеболювальний ефект не супроводжується відчуттям оніміння або порушенням смаку.

Наявність місцевоанестезувального ефекту дає змогу комплексно впливати на патогенез захворювань дихальних шляхів: полегшити надсадний кашель, зменшити подразнення горла, що в комплексі сприяє покращенню якості життя пацієнтів. Це є таким собі проявом фармакології XXI століття, коли змагаються вже не комбінації лікарських засобів в одній лікарській формі, а монопрепарати з полімодальною дією,

де одна лікарська форма впливає одразу на кілька патогенетичних ланок та/або симптомів захворювання без додаткового навантаження на організм.

Логічно, що амброксол має ціле розмаїття лікарських форм: таблетки (в тому числі вкриті оболонкою), пастилки, капсули, сироп, сольвелли (вони ж таблетки шипучі), порошок для орального розчину, розчин для інгаляцій та перорального застосування, оромукозальний розчин, розчин для ін’єкцій / інфузій. При цьому варто пам’ятати, що лікарська форма є одним із найважливіших факторів, що визначають фармакокінетику та варіабельність ефектів будь-якого лікарського засобу. Загальновідомо, що розчини забезпечують швидшу та вищу плазмову концентрацію амброксолу, аніж таблетовані форми. Так, швидкість вивільнення діючої речовини з пероральної лікарської форми збільшується у ряду: таблетка, вкрита оболонкою < капсула < таблетка < розчин.

У фарватері галузі

2024 / •

modern-pharmacy.com.ua

•

Таблетовані форми амброксолу, окрім відносно повільного настання ефекту через потребу в «роздяганні» лікарської форми — розпадання та розчинення таблетки, мають додаткові недоліки, як-от «цементування» таблеток при зберіганні, що додатково збільшує час їх розпадання; наявність у складі не завжди фізіологічно інертних допоміжних речовини (зокрема, лактоза є провокатором метеоризму, діареї). Потрібно враховувати також проблеми з ковтанням таблеток у окремих груп пацієнтів (зокрема, з хворобою Паркінсона, лежачих хворих, у тому числі постінсультних тощо). Вельми показовим є порівняльне дослідження системної біодоступності амброксолу у різних лікарських формах: так, всмоктування амброксолу з форми перорального розчину складає 81 %, тимчасом як при застосуванні таблеток системного кровотоку досягає лише 73 % від прийнятої дози лікарського засобу.

На противагу пероральному використанню оромукозальна форма амброксолу дає змогу не лише якісно реалізувати його муколітичний та мукокінетичний потенціал: засіб починає всмоктуватись вже у ротовій порожнині, швидко виявляючи системну (муколітичну) дію. При цьому висока концентрація амброксолу на місці нанесення дозволяє досягти стійкої блокади натрієвих каналів та забезпечити виразний місцевоанестезувальний ефект з боку слизової оболонки ротоглотки. Таким чином, оромукозальна (або ж така собі «гібридна») лікарська форма амброксолу дає змогу одночасно реалізувати як системну, так і місцеву його дії.

Першою умовно «гібридною» лікарською формою амброксолу були пастилки: їх не можна віднести виключно до місцеводіючих або до пероральних засобів, оскільки пастилки з амброксолом виявляють одночасно місцеву та системну дію. За рахунок інтенсивного кровопостачання слизової оболонки ротової порожнини всмоктування діючої речовини починається вже у роті, при цьому відсутній пресистемний метаболізм та втрати лікарської речовини. Як наслі-

док, перевагою такої форми, на додачу до місцевої дії, є ще й швидкий системний ефект та доведено краща біодоступність у порівнянні з таблетованими формами амброксолу. Проте еволюційно пастилки все ж поступаються оромукозальному розчину амброксолу у формі спрею, який має безліч переваг:  відсутній етап «роздягання» або звільнення від лікарської форми, що забезпечує більш швидке всмоктування;

 висока концентрація амброксолу в малому об’ємі — дає змогу не лише реалізувати місцевоанестезувальну активність, але й забезпечує зручність використання (зокрема, для пацієнтів з дисфагією);  диспергування лікарської речовини — сприяє швидкому ефекту та підвищенню фармакологічної ефективності засобу;  рівномірне нанесення на слизові оболонки — забезпечує значну площу контакту слизової з амброксолом, а також дозволяє топікально реалізувати його вплив на місцеві бактеріальні біоплівки, зокрема, у важкодоступних лакунах і криптах ротоглотки.

Ефективність орального спрею амброксолу при гострому неускладненому фарингіті доведена у клінічних дослідженнях: засіб достовірно зменшує виразність болю вже через 15 хвилин після першого застосування, при цьому тривалість його дії складає 3 години.

Цікавими є результати азійського проспективного мультицентрового рандомізованого контрольованого дослідження, де порівнювали ефективність двох рідких лікарських форм амброксолу — орального спрею та перорального розчину — у дітей з гострими респіраторними інфекціями. Встановлено, що амброксол у формі спрею статистично значуще перевершував розчин за ефективністю впливу на денний та нічний кашель, а також забезпечував достовірно більшу прихильність маленьких пацієнтів до лікування (комплаєнс). Крім того, на тлі застосування амброксолу у формі спрею спостерігали менше побічних реакцій.

Амброксол у формі оромукозального / орального спрею зареєстрований та активно застосовується у 10 країнах Європейського Союзу: у Франції, Італії, Ірландії, Австрії, Іспанії, Греції та на Кіпрі — як місцевий анестетик для симптоматичного лікування болю в горлі; у Португалії, Чехії та Словенії — як муколітик при бронхолегеневих захворюваннях. В Україні ж наявний інноваційний 5 % розчин амброксолу у вигляді дозованого спрею, що має одно-

часно ДВА цих показання! Відповідно до його офіційної інструкції РЕСПИКС® СПРЕЙ показаний для:

1) лікування гострих та хронічних бронхолегеневих захворювань, що супроводжуються порушенням утворення та виведення слизу;

2) полегшення вираженого болю у горлі при неускладнених респіраторних захворюваннях у дорослих.

Насос-дозатор РЕСПИКС® СПРЕЮ забезпечує рівномірну дисперсію розчину на частинки величиною 20-25 мкм (середньо дисперсійні), що оптимально для реалізації як місцевої, так і системної дії, а італійський виробник — Ай Ті Сі Фарма (ITC FARMA, S.r.L) — гарантує високі європейські стандарти виробництва та контролю якості лікарського засобу.

1 струмінь РЕСПИКС® СПРЕЮ = 0,2 мл розчину = 10 мг амброксолу.

Стандартна доза для дітей від 12 років та дорослих складає 3 струмені х 3 рази на добу.

1 флакон (13 мл) містить 65 доз — цього вистачає до 7 днів лікування, а за рахунок наявності розпилювача РЕСПИКС® СПРЕЙ може тривалий час зберігатися після першого використання.

Вдало підібраний склад допоміжних речовини у складі РЕСПИКС® СПРЕЮ, які лише посилюють дію лікарського засобу. Так, гліциризат амонію має протизапальні властивості, левоментол чинить відволікаючий і власний протикашльовий ефекти, трометамол збільшує біодоступність амброксолу, макрогол сприяє пролонгації місцевої дії, а гліцерин та ксиліт зменшують подразнення за рахунок зволоження слизової оболонки горла та верхніх дихальних шляхів. Важливо при цьому, що РЕСПИКС® СПРЕЙ не містить цукру, лактози, хімічних барвників, ароматизаторів та консервантів-метилпарабенів, отже його можна

рекомендувати пацієнтам із цукровим діабетом, непереносимістю лактози та схильністю до алергій.

Переваги оромукозального розчину амброксолу у вигляді РЕСПИКС® СПРЕЮ можна підсумувати трьома словами: ефективно, зручно, швидко.

Постмаркетингове дослідження за участі більш ніж як 1400 пацієнтів, що нещодавно було опубліковане у вітчизняному профільному виданні, свідчить про високу — 96,5 % (!!!) — задоволеність лікуванням РЕСПИКС® СПРЕЄМ, при цьому для більшості опитаних ключовою перевагою є висока швидкість початку дії лікарського засобу.

РЕСПИКС® СПРЕЙ є першим та єдиним дозованим спреєм амброксолу, який включений до Державного формуляру лікарських засобів, отже, має доведену ефективність та безпеку, а також економічні переваги (два в одному — муколітик та місцевий анестетик). Без сумніву — це відомий лікарський засіб в новій лікарській формі, що стане надійним помічником у лікуванні бронхопульмональних захворювань та болю в горлі.

Список використаної літератури

1. Ambroxol and bromhexine expectorants: safety information updated. 14 January 2016. EMA/168579/2015.

2. de Mey C, Patel J, Lakha DR, Richter E, Koelsch S. E cacy and Safety of an Oral Ambroxol Spray in the Treatment of Acute Uncomplicated Sore roat. Drug Res (Stuttg). 2015;65(12):658-667

3. Vergin H, Bishop-Freudling GB, Miczka M, et al. [ e pharmacokinetics and bioequivalence of various dosage forms of ambroxol]. Arzneimittelforschung. 1985 ;35(10):1591-1595. PMID: 4074420.

4. Faroongsarng D, Rojpibulstit M, Kasiwong S, Phadoongsombat N. Ambroxol Lozenge Bioavailability: Part II - Analysis of Additional Systemic Availability. Clinical Drug Investigation. 2004 ;24(11):681-688. DOI: 10.2165/00044011-200424110-00007. PMID: 17523731.

5. Kim H, Yoo JY, Han SB, Lee HJ, Lee KR. Determination of ambroxol in human plasma using LC-MS/MS. Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. 2003 Jun;32(2):209-216. DOI: 10.1016/s07317085(03)00059-1. PMID: 12763530.

6. Ollier C, Sent U, Mesquita M, Michel MC. Pharmacokinetics of Ambroxol Sustained Release (Mucosolvan^® Retard) Compared with Other Formulations in Healthy Volunteers. Pulmonary erapy. 2020 Jun;6(1):119-130. DOI: 10.1007/s41030-020-00116-7. PMID: 32372294; PMCID: PMC7229136.

7. Mao Z, Wang X, DI X, et al. Quantitative Detection of Ambroxol in Human Plasma Using HPLC-APCI-MS/MS: Application to a Pharmacokinetic

Study. Analytical Sciences : the International Journal of the Japan Society for Analytical Chemistry. 2017;33(10):1099-1103. DOI: 10.2116/ analsci.33.1099. PMID: 28993581.

8. Faroongsarng D, Rojpibulstit M, Kasiwong S, Phadoongsombat N. Ambroxol Lozenge Bioavailability : Part II - Analysis of Additional Systemic Availability. Clinical Drug Investigation. 2004 ;24(11):681-688. DOI: 10.2165/00044011-200424110-00007. PMID: 17523731.

9. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Респикс® Спрей (Наказ МОЗ №1648 від 19.09.2023).

10. Державний формуляр лікарських засобів. Випуск п’ятнадцятий. – К. 2023

11. Авдеев С. Н. Основы ингаляционной терапии. Дозированные аэрозольные ингаляторы. Астма и аллергия. - 2013.- №4.-С. 2-7.

12. Чорний В. А., Георгіянц В. А. Розмір частинок оромукозних спреїв як основний параметр, що визначає якість і характеристики продукції. Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика.2017. - Вип. 28. - С. 140-147.

13. Пальчевська Т.А., Салій О.О., Баула О.П. Роль допоміжних речовин трометамолу та меглюміну при формуванні біофармацевтичних властивостей лікарських засобів різних фармакотерапевтичних груп. Фармацевтичний журнал. 2021, Т. 76, № 4. С. 64-75.

14. Князькова І.І. Застосування амброксолу у формі спрею для полегшення болю в горлі та вологого кашлю в реальних клінічних умовах.

Редакція журналу «Сучасна фармація» підбила підсумки професійного конкурсу на кращу рекомендацію РЕСПИКС® СПРЕЮ –муколітичного засобу з комплексною дією для полегшення вологого кашлю та зменшення болю в горлі

ЩИРО ВІТАЄМО

ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ!

Дякуємо нашим фармацевтам, які завжди готові дати корисні поради і допомогти з підбором препаратів!

Усі учасники продемонстрували високий рівень професіоналізму та вміння надавати фармацевтичну опіку пацієнтам з кашлем та болем у горлі.

Експертне журі обрало 5 найкращих схеми рекомендацій, якими ми раді поділитися з нашими читачами.

СХЕМА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕРЕМОЖНИЦІ КОНКУРСУ

Леокадії СТАРЧЕНКО (м. Луцьк, аптека «Подорожник», завідувач аптеки)

— Добрий день!

Чим я можу допомогти?

— А чи вистачить тільки Респикс спрею?

— Так, адже частина розчину ковтається і діє від кашлю, а решта залишається на слизовій оболонці і зменшує біль у горлі. А насосдозатор забезпечить точне дозування.

— Зовсім ніколи хворіти, я повинен одужати якнайшвидше!

— Розпилюйте по три струмені спрею тричі на день, а потім проковтніть.

— Дякую! Чудово, що не потрібно нічого розчиняти і запивати!

— Бажаю швидкого одужання! Постарайтесь пити достатньо рідини! І не забувайте, що без консультації лікаря лікування може тривати не більше 5 днів. Якщо не буде покращення, обов’язково зверніться до лікаря.

— Що Вас турбує?

— А як же його приймати?

Ф АРМАЦЕВТ

— Я застудився, непокоїть кашель з мокротинням і біль у горлі. Мабуть, порадите купу препаратів? Як же їх приймати «на ходу»?

— Спробуйте засіб з комплексною дією — РЕСПИКС® СПРЕЙ. Він відпускається без рецепта лікаря, полегшує відходження мокротиння і зменшує біль у горлі.

В

СХЕМА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕРЕМОЖНИЦІ КОНКУРСУ Інни ДОВЖЕНКО, (м. Полтава, «Аптека 911», фармацевт)

— Добрий день! Порадьте щось від кашлю!

— Дорослому чи дитині?

— Я Вам рекомендую РЕСПИКС® СПРЕЙ. По-перше, це зручно. По-друге, дієво. РЕСПИКС® СПРЕЙ вже за 30 хвилин полегшує кашель. По-третє, економно. Одного флакону вистачить на 7 днів лікування.

— Ну і противірусне тоді ще щось дайте!

— Підлітку 16 років. — Кашель сухий чи вологий? Мокрота відходить чи ні?

— Так. Порадьте дієвий засіб!

— Кашель супроводжується болем у горлі?

— І від горла допоможе?

— Відходить, але слабо.

— Так, зменшення болю в горлі наступає вже через 15 хвилин.

— Стандартна доза становить 3 струмені спрею 3-4 рази на добу

— РЕСПИКС СПРЕЙ завдяки вмісту амброксолу володіє також противірусним та імуномодулюючим ефектом.

— А як часто його застосовувати?

— О, так це просто три в одному! Давайте два! Один придбаю для домашньої аптечки!

СХЕМА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕРЕМОЖНИЦІ КОНКУРСУ ОЛЕНИ БОНДАРЕНКО (аптека «Бажаємо здоров’я», клінічний фармацевт)

— А хто його виробник?

— Добрий день! Чим я можу допомогти?

— Візьміть РЕСПИКС® СПРЕЙ! Він має подвійну дію від кашлю і болю в горлі. Кашель полегшує вже через 30 хвилин, а біль у горлі — через 15 хвилин. Можна забрискувати навіть на ходу, не потрібно запивати чи розчиняти у воді.

— Італійська компанія, що дотримується європейських стандартів виробництва та контролю якості ліків.

— Бажаємо здоров’я!

— Добрий день! Дайте щось від кашлю і болю в горлі, щоб швидко діяло, бо зовсім немає часу хворіти!

— Це мені підходить! А як його приймати?

— Так, я візьму, дякую!

— Лише три струмені спрею 3-4 рази на добу, вистачить на 7 днів лікування.

СХЕМА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕРЕМОЖНИЦІ КОНКУРСУ

Ольги КРАВЧУК (м. Ковель, ТОВ «Волиньфарм», асистент фармацевта)

— Добрий день! Порадьте, будь ласка, сироп від кашлю й льодяники від болю в горлі.

— Кашель з густим мокротинням.

— Вас турбує сухий чи вологий кашель?

— Замість двох препаратів для лікування кашлю і болю в горлі візьміть засіб із комплексною дією — РЕСПИКС® СПРЕЙ. — Це щось новеньке? Чудово, що не треба купувати декілька препаратів.

РЕСПИКС® СПРЕЙ містить амброксол, що сприяє відходженню мокротиння при вологому кашлі і чинить місцеву знеболюючу дію, що дуже важливо при подразненому горлі.

— А як його приймати?

— Дякую!

СХЕМА РЕКОМЕНДАЦІЇ

— Три струмені спрею потрібно розпилювати у ротову порожнину, після чого проковтнути. Робіть так 3 рази на день під час або після їди.

— Будьте здорові! А для кращої дії спрею вживайте побільше рідини!

ПЕРЕМОЖНИЦІ КОНКУРСУ ВАЛЕНТИНИ СОКОЛЕНКО (м. Золотоноша, «Аптека оптових цін», фармацевт)

— Добрий день! Лікар призначив таблетки амброксолу від кашлю, а ще в мене болить горло і важко ковтати.

— Розпилюйте в ротову порожнину по 3 струмені спрею тричі на день. Після цього просто проковтніть.

— У такому разі пораджу Вам РЕСПИКС® СПРЕЙ. Він містить розчин амброксолу, що і кашель полегшить, і зменшить біль у горлі.

— Дуже цікаво!

— Одного флакона вистачить на 7 днів лікування. Будьте здорові!

— Чудово! Це набагато зручніше, ніж таблетки або сироп.

— Дякую за допомогу!

БАЖАЄМО УСІМ НАМ МИРНОГО НЕБА І МИРНОЇ ПРАЦІ!

c.52 Стифімол Плюс — досконалість, дарована природою

c.58 Збережемо нервову систему міцною разом!

c.63 Сімейні лікарі на сторожі психічного здоров’я

c.64

Для чого потрібні циркадні ритми, або Як змінити хід «біологічного годинника»

c.68 Всесвітній тиждень знань про мозок

c.70 Кофеїн, кава і грудне вигодовування

досконалість, дарована

природою

«Кілограми приходять

без запрошення, а йдуть з відчайдушним супротивом» Мія Колуччі

Ганна Кирпач, лікар загальної практики A

Науково-технічний прогрес та досягнення сучасної медицини повністю змінили спектр проблем, з якими ще трохи більше сотні років тому стикалися наші предки. Сьогодні нам не потрібно полювати, щоб не загинути з голоду, а вакцинація та антибіотики скоротили смертність від інфекцій. Втім, збільшення тривалості життя спричинило нову проблему — епідемію неінфекційних захворювань. До них відносять рак, серцево-судинні захворювання, хронічні захворювання дихальної системи, психічні розлади, цукровий діабет (ЦД) та ожиріння [1].

Саме ожиріння викликає зростаюче занепокоєння як серед лікарів, так і населення цілому. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2016 році 39 % дорослих віком старше 18 років (39 % чоловіків і 40 % жінок) мали надлишкову вагу, а 13 % (11 % чоловіків і 15 % жінок) — ожиріння. В абсолютних значеннях це понад 1,9 мільярда дорослих з надлишковою масою тіла, з яких понад 650 мільйонів страждають ожирінням [2].

Слід зауважити, що проблема надлишкової маси тіла та ожиріння стрімко «молодшає». Поширеність надлишкової ваги і ожиріння серед дітей і підлітків у віці від 5 до 19 років різко зросла з усього лише 4 % в 1975 р. до трохи більше 18 % в 2016 році. З 2016 року 340 мільйонів дітей і підлітків у віці від 5 до 19 років страждали надмірною вагою або ожирінням [2].

З 1975 по 2016 рік кількість людей, які страждають ожирінням, у всьому світі зросла більш ніж втричі [2].

Результати вибіркових досліджень, проведених в Україні, дозволяють припустити, що в даний час не менше 30 % працездатного населення нашої країни має надлишкову масу тіла і 25 % — ожиріння [3].

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНІ ЗАЙВА ВАГА ТА ОЖИРІННЯ?

Ожиріння та надлишкова вага супроводжується серйозними ризиками для здоров’я, призводить до зниження працездатності, ранньої інвалідизації і скорочення тривалості життя хворих [3, 4].

Ожиріння та цукровий діабет 2 типу

Ризик виникнення ЦД 2 типу у хворих з ожирінням зростає в 40 разів у порівнянні з особами, що мають нормальну масу тіла [4].

Ожиріння та артеріальна гіпертензія (АГ)

Ожиріння є традиційним фактором ризику АГ. Ще в 1967 р. Фремінгемське дослідження продемонструвало зв’язок між ожирінням і гіпертонією: у пацієнтів з ожирінням поширеність АГ досягала 78,0 % у чоловіків і 64,0 % у жінок, тоді як поширеність серед населення в цілому становила 66,2 % серед чоловіків і 66,5 % серед жінок [5].

Ожиріння та захворювання серця Ожиріння супроводжується зміною ліпідного складу крові (підвищенням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та зниженням ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) і хронічним запаленням стінки судин. Ці фактори зумовлюють розвиток атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, у тому числі і інфаркту міокарда (ІМ) [6].

Ожиріння і ризик виникнення раку

У 2002 році Міжнародне агентство з вивчення раку (IARC) прийшло до висновку, що існують достатні докази зв’язку між ожирінням і декількома видами раку. Відсоток ракових захворювань, пов’язаних з ожирінням, становив 11 % для раку товстої кишки, 9 % для раку грудей в постменопаузі, 39 % для раку ендометрія, 25 % для раку нирки і 37 % для раку стравоходу [7].

Ожиріння та інфекційні захворювання При аналізі опублікованих даних обстеження 268 пацієнтів, госпіталізованих з грипом А (H1N1) в Каліфорнії, було показано, що у 58 % з них було діагностовано ожиріння, причому наявність морбідного ожиріння (ІМТ >40 кг/м2) підвищувала смертність від грипу. Дослідження, проведене в Мексиці, підтвердило вищий ризик госпіталізації за наявності ожиріння не

тільки при грипі, але і при захворюваннях, викликаних іншими вірусами, включаючи коронавірус, метапневмовірус, парагрип і риновірус [8, 9].

COVID-19 та ожиріння

За даними американського дослідження, в якому аналізували дані пацієнтів, госпіталізованих в березні 2020 р. з приводу COVID-19 [10], встановлено, що майже 90 % з них мали супутні захворювання, серед яких найбільш частою була гіпертензія (49,7 %), далі йшли ожиріння (48,3 %), хронічні захворювання легень (34,6 %), діабет (28,3 %) і серцево-судинні захворювання (27,8 %).

Ці дані перегукуються з результатами китайського дослідження [11], в якому виявлено, що цукровий діабет діагностували у 42,3 % пацієнтів з COVID-19. Гіпертензія, цукровий діабет і ішемічна хвороба серця були пов’язані з набагато більш високим рівнем смертності. Ці ж захворювання найбільш часто асоційовані з наявністю ожиріння, що також підтверджує його вплив на обтяження перебігу вірусної інфекції.

Французькі дослідження показали, що ризик важкого перебігу COVID-19 і потреба в знаходженні в відділенні реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) підвищується в кілька разів у пацієнтів з ожирінням в порівнянні з рештою населення, причому частота використання штучної вентиляції легких ( ШВЛ) більш ніж в 7 разів перевищує показники для людей з ІМТ> 35 кг/м 2 у порівнянні з пацієнтами, що мають ІМТ <25 кг/м 2 [12].

Аналіз опублікованих C.M. Petrilli і співавт. даних пацієнтів у віці до 60 років в Нью-Йорку показав, що у людей з ІМТ 30–34,9 і> 35 кг/м 2 в 1,8 рази і в 3,6 рази відповідно вищі шанси потрапити в ВРІТ при захворюванні COVID-19 в порівнянні з пацієнтами з ІМТ <30 кг/м 2 [13].

Ожиріння є важким економічним тягарем для держави, на який приходиться 8–10 % від річних витрат на охорону здоров’я в цілому. Крім того, ожиріння призводить до подорожчання лікування практично всіх захворювань і особливо ЦД 2-го типу. В цілому, в світі від наслідків надмірної ваги і ожиріння помирає більше людей, ніж від наслідків аномально низької маси тіла [2].

Чому найчастіше виникає ожиріння?

Причини ожиріння пов’язані з взаємодією внутрішніх (генетичних та пов’язаних з певними ендокринними розладами) та зовнішніх (пов’язаних зі способом життя) факторів. Втім, серйозні генетичні та ендокринні захворювання, які можуть проявлятися ожирінням, зустрічаються достатньо рідко і, як правило, супроводжуються дуже вираженим ожирінням з ІМТ> 40 кг/м2 . Близько 95 % всіх випадків цього захворювання припадає на аліментарноконституційне ожиріння, пов’язане з зовнішніми причинними факторами ожиріння, до яких відносяться[3]:

 висококалорійне харчування, що перевищує за калорійністю добові енергетичні витрати;

 підвищений вміст жирів у раціоні;

 низький рівень фізичної активності.

За оцінками ВООЗ, більше третини дорослого населення Європи недостатньо фізично активні.

Чоловіки більш активні в порівнянні з жінками, особливо в країнах з високим рівнем доходу, в яких майже кожна друга жінка веде малорухливий спосіб життя [14].

До висококалорійних продуктів відносяться продукти, що містять велику кількість рослинних і тваринних жирів (масло, жирні сорти м’яса, ковбасні вироби, горіхи та ін.), велика кількість вуглеводів, особливо легкозасвоюваних (цукор, кондитерські вироби), і алкогольні напої.

Численні дослідження показали, що при збалансованому харчуванні частка білків в добовому раціоні повинна складати 15 % від загальної калорійності,

ЯК ДОПОМОГТИ ПАЦІЄНТАМ З ОЖИРІННЯМ?

Основа терапії надлишкової маси тіла та ожиріння полягає в модифікації способу життя. Для цього рекомендується знизити калорійність добового раціону та збільшити фізичну активність, однак лише незначна частина людей з ожирінням дотримується необхідних рекомендацій. Тому застосування медикаментозної терапії ожиріння має важливе значення в досягненні й утриманні зниження маси тіла. Одним із засобів, який безпечно та ефективно допомагає у боротьбі з зайвими кілограми представлений на фармацевтичному ринку України ПрАТ «Київський вітамінний завод» під торговою назвою СТИФІМОЛ ПЛЮС.

жирів — 30 %, вуглеводів — 55 %. Насправді в добовому раціоні більшості населення частка жирів в деяких випадках доходить до 50–60 % за рахунок зниження споживання продуктів, що містять вуглеводи та харчові волокна. Високий вміст жирів в їжі сприяє збільшенню маси тіла, тому що енергетична цінність жиру більш ніж в 2 рази перевершує таку для білків і вуглеводів. Деякі характеристики жирів виглядають наступним чином:

 висока енергетична цінність;

 висока енергоємність;

 висока схильність до накопичення в організмі;

 низька здатність пригнічувати апетит.

Надлишок вуглеводів, білків і жирів сприяє накопиченню жирової тканини.

Як діє СТИФІМОЛ ПЛЮС?

Дія препарату СТИФІМОЛ ПЛЮС обумовлена взаємодією компонентів, що входять до його складу. Одна капсула препарату містить:

екстракт гарцинії камбоджійської — 150 мг;

 L-карнітин — 100 мг;

 L-тирозин — 50 мг;

 куркумин — 25 мг;

 йод (у складі калію йодиду) — 75 мкг;

 хром (у складі хрому піколінату) — 14 мкг.

Екстракт гарцинії камбоджийської зменшує вагу за рахунок високого вмісту гідроксилимонної кислоти. Остання зменшує споживання їжі, регулюючи рівень серотоніну, пов’язаний із ситністю, та зменшує кількість підшкірного жиру за рахунок підвищення його окислення та зменшення de novo літогенезу.

Гідроксилимонна кислота є потужним інгібітором аденозинтрифосфат-цитратної ліази, каталізатора процесу перетворення цитрату в ацетил-кофермент А, який відіграє ключову роль у синтезі жирних кислот, холестерину та тригліцеридів. Сирий екстракт або компоненти рослини також виявляли гіполіпідемічну, протидіабетичну, протизапальну, протипухлинну, антигельмінтну, антихолінестеразну та гепатопротекторну активність у екстрементальних дослідженнях [15].

У Південній Азії плоди гарцинії, що нагадують гарбуз, століттями використовували в кулінарії: вважається, що додавання гарцинії робить їжу «більш ситною і приносить задоволення» [16].

В одному з експериментів оцінювали вплив екстракту гарцинії камбоджійської, яка входить до складу СТИФІМОЛ ПЛЮС , на показники ліпідного обміну. Спочатку 216 щурів-самців годували кормом з високим вмістом рафінованого пальмового масла (30 г/кг/добу). Це супроводжувалося

збільшенням рівня загального холестерину, тригліцеридів і холестерину ЛПНЩ, а також зниженням рівня ЛПВЩ в сироватці крові. В результаті було встановлено, що застосування екстракту гарцинії камбоджійської на тлі надмірного вживання пальмового масла в значній мірі нівелює зміни ліпідного обміну у піддослідних тварин з експериментальним ожирінням. Це проявляється зниженням рівня загального холестерину, тригліцеридів і холестерину в сироватці крові, а також збільшенням рівня ЛПВЩ в сироватці крові, ступінь вираженості яких зростає в міру збільшення тривалості експерименту [17].

Плоди гарцинії камбоджійської

L-карнітин — особлива вітаміноподібна речовина, яка здійснює транспорт жирів всередину мітохондрій для їх подальшого окислення. Мітохондрії є головними «енергетичними станціями» живої клітини, а жири — основним паливом. Жири дають при окисленні від 40 до 75 % енергії клітини [18].

Застосування L-карнітину в осіб з ожирінням на тлі зменшення калорійності добового раціону сприяє більш швидкому зниженню жирової маси тіла, в тому числі вісцерального жиру [19]. Особливі переваги має призначення карнітину особам з так званим метаболічним синдромом (ожиріння, гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, стеатоз печінки) [20].

L-тирозин захищає від стресу та чинить антидепресантний вплив, покращуючи настрій і пам’ять та профілактуючи хронічну втому і гіпотонію. Крім того, він бере участь в регуляції роботи щитовидної залози, наднирників та гіпофіза. L-тирозин збільшує вироблення тироксину, коензиму Q10, нейротрансмітерів (дофаміну, норадреналіну та адреналіну), тим самим пригнічуючи апетит та зменшуючи відкладення жиру в тканинах [16].

Йод активізує метаболічні процеси в організмі, чинить ліполітичну та гіпохолестеринемічну дію, нормалізує роботу щитовидної залози, беручи участь в синтезі тироксину. Усе це покращує перистальтику кишечника і процес перетравлення їжі, знижує відчуття голоду та створює відчуття ситості [16].

Хром у препараті СТИФІМОЛ ПЛЮС міститься у вигляді солі піколінової кислоти. У дослідженнях продемонстрована здатність піколінату хрому покращувати показники вуглеводного й ліпідного обміну у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням, знижуючи потяг до солодощів і апетит [21].

Куркумин, завдяки своєму багатому хімічному складу, має антиоксидантні, протизапальні, гіпоглікемічні та гіполіпідемічні властивості [22].

Куркумин

modern-pharmacy.com.ua

•

СТИФІМОЛ ПЛЮС: результати клінічних досліджень

Ефективність та безпека СТИФІМОЛ ПЛЮС підтверджені в ряді клінічних досліджень. Так, у дослідженні О.О. Сергієнка та співавторів оцінювали ефективність СТИФІМОЛ при лікуванні 42 хворих з первинним ожирінням I ступеня на тлі базової дієтотерапії. В результаті було встановлено, що призначення СТИФІМОЛУ протягом 3 місяців хворим з первинним ожирінням І ст. призводить до ефективного зниження показників індексу маси тіла і, відповідно, маси тіла. Було виявлено, що призначення СТИФІМОЛУ супроводжується зменшенням апетиту, показників інсулінової резистентності, поліпшенням показників ліпідного обміну. СТИФІМОЛ добре переносився хворими, побічних ефектів та «синдрому відміни» не спостерігалося [23].

У ще одному дослідженні оцінювали вплив лікування СТИФІМОЛОМ на показники ліпідного й вуглеводного обміну, а також на рівень адипокінів (лептину й адипонектину) в крові у хворих на ЦД

2-го типу з ожирінням і артеріальною гіпертензією.

В результаті, у основній групі (n=30) через 12 тижнів лікування СТИФІМОЛОМ в дозі по 1 капсулі 3 рази на день рівень HbA1c зменшився на 0,87±0,14 % (P1=0,0001), у контрольній (n = 23) — знизився на 0,17±0,16 % (P1=0,1), різниця між основною й контрольною групами була статистично значущою (P2 = 0,001). Рівень глюкози в плазмі крові натще в основній групі знизився на 8,00 ± 4,26 % (P1 = 0,03),

Таким чином, СТИФІМОЛ ПЛЮС слід рекомендувати в якості дієтичної добавки до раціону харчування з метою покращення обмінних процесів, зменшення апетиту усім людям, що контролюють масу свого тіла. Його ефективність

та безпека підтверджена не лише результатами клінічних досліджень, але й застосуванням в умовах реальної клінічної практики.

у контрольній — на 2,7 ± 4,8 % (P1 = 0,2), при цьому різниця між групами була статистично незначущою (P2 = 0,4). Рівень ліпопротеїдів низької щільності в основній групі знизився на 18,20 ± 5,43 % (P1 = 0,001), в контрольній — збільшився на 6,9 ± 6,2 % (P1 = 0,7), різниця між групами була статистично значущою (P2 = 0,003). В основній групі відмічено зниження рівня тригліцеридів на 14,9 ± 6,5 % (P1 = 0,02), у контрольній — збільшення на 20,30 ± 7,46 % (P1 = 0,04), різниця між групами була статистично значущою (P2 = 0,008). В основній групі рівень ліпопротеїдів високої щільності підвищився на 20,2 ± 6,8 % (P1 = 0,03), у контрольній — знизився на 3,7 ± 7,7 % (P1 = 0,12), різниця між групами була статистично значущою (P2 = 0,02). Терапія досліджуваним препаратом не впливала на резистентність до інсуліну, що визначалася за індексом НОМА-ІР і рівнем імунореактивного інсуліну в плазмі крові натще. На фоні лікування досліджуваним препаратом відмічено зменшення рівня лептину на 21,4 ± 6,1 % (P1 = 0,004), а також спостерігалася тенденція до збільшення рівня адипонектину — він зріс на 19,30 ± 9,36 % (P1 = 0,39).

Таким чином, зниження маси тіла на фоні терапії СТИФІМОЛОМ комбінацією привело до покращення показників вуглеводного й ліпідного обміну, а також позитивно впливало на рівень лептину в плазмі крові [24].

Пацієнт: Ні.

КОЛИ РЕКОМЕНДУВАТИ СТИФІМОЛ ПЛЮС:

АЛГОРИТМ ДЛЯ ФАРМАЦЕВТА

Пацієнт: Доброго дня! Мене турбує зайва вага. Який препарат можете порадити? Фармацевт: Доброго дня! Скажіть, а крім зайвої ваги вас ще щось турбує?

ВАРІАНТ 1

Фармацевт: Вам допоможе СТИФІМОЛ ПЛЮС .

Його слід приймати протягом 4–6 тижнів по 1

капсулі 2 рази на добу, перед їдою.

ВАРІАНТ 3

Пацієнт: Так, окрім підвищення ваги почав періодично підійматися тиск і з’явилося волосся на обличчі.

Фармацевт: Ваші симптоми можуть вказувати на проблеми з наднирниками, вам слід звернутися до ендокринолога.

ВАРІАНТ 2 Пацієнт: Так, турбує втома, відсутність апетиту, набряки та мерзлякуватість.

Фармацевт: Ваші симптоми можуть вказувати на проблеми з щитовидною залозою, вам слід звернутися до ендокринолога.

ВАРІАНТ 4

Пацієнт: Так, я звертався до лікаря та лікуюся, але мої захворювання не пов’язані з зайвою вагою.

Фармацевт: Вам допоможе СТИФІМОЛ ПЛЮС . Його слід приймати протягом 4–6 тижнів по 1 капсулі 2 рази на добу, перед їдою.

Здоров’я на більш пізніх етапах життя залежить від того, що довелося пережити людині

протягом усього життя. Не дозволяйте зайвим кілограмам нанести непоправну шкоду вашому здоров’ю. А СТИФІМОЛ ПЛЮС стане надійним соратником у боротьбі за струнку фігуру, молодість та здоров’я!

Літературні джерела

1. WHO. Noncommunicable diseases.

2. ВОЗ. Информационный бюллетень. Ожирение и избыточный вес, 2020 г.

3. ПАНЬКИВ В.И. Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев. СИМПОЗИУМ № 143 «ОЖИРЕНИЕ». Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721 150 № 5(53) 2013

4. Резников А. Фармакотерапия ожирения: опыт прошлого и новые концепции // Вісник фармакології та фармації. — 2004. — №3. — С. 2–8.

5. DeMarco VG, Annayya R. e pathophysiology of hypertension in patients with obesity. Endocrinol 2014; 10 (6): 364-76. DOI: 10.1038/nrendo.2014.44 PMCID: PMC4308954 NIHMSID: NIHMS656660 PMID: 24732974

6. Carbone S, Canada JM, Billingsley HE, Siddiqui MS, Elagizi A, Lavie CJ. Obesity paradox in cardiovascular disease: where do we stand?. Vasc Health Risk Manag. 2019;15:89-100. Published 2019 May 1. doi:10.2147/VHRM.S168946

7. Vainio H, Bianchini F, editors. IARC Handbooks of Cancer Prevent-Weight Control and Physical Activity. Lyon, France: IARC Press; 2002.

8. Louie J.K., Acosta M., Winter K., Jean C., et al. Factors associated with death or hospitalization due to pandemic 2009 influenza A(H1N1) infection in California. JAMA. 2009; 302 (17): 1896–902.

9. Moser J.A., Galindo-Fraga A., Ortiz-Hernández A.A., Gu W., et al. Underweight, overweight, and obesity as independent risk factors for hospitalization in adults and children from influenza and other respiratory viruses. Infl u Other Respir Viruses. 2018; 13: 3–9.

10. Garg S., Kim L., Whitaker M., O’Halloran A., et al. Hospitalization rates and characteristics of patients hospitalized with laboratory-confirmed coronavirus disease 2019 — COVID-NET, 14 states, March 1-30, 2020. MMWR Morb Mortal Wkly Rep. 2020; 69: 458–64.

11. Deng S.Q., Peng H.J. Characteristics of and public health responses to the coronavirus disease 2019 outbreak in China. J Clin Med. 2020; 9 (2): 575.

12. Simonnet A., Chetboun M., Poissy J., Raverdy V., et al. High prevalence of obesity in Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus-2 (SARSCoV-2) requiring invasive mechanical ventilation. Obesity (Silver Spring). 2020; 28 (7): 1195–9.

13. Petrilli C.M., Jones S.A., Yang J., Rajagopalan H., et al. Factors associated with hospitalization and critical illness among 4,103 patients with COVID-19 disease in New York City. medRxiv. 2020; 2020.04.08.20057794.

14. WHO. Obesity. Data and statistics.

15. Semwal RB, Semwal DK, Vermaak I, Viljoen A. A comprehensive scienti c overview of Garcinia cambogia. Fitoterapia. 2015 Apr;102:134-48. doi: 10.1016/j. tote.2015.02.012. Epub 2015 Feb 27. PMID: 25732350.

16. Корпачев В.В., Ховака В.В. Стифимол — новый лекарственный препарат для лечения ожирения с доказанной клинической эффективностью. — Consilium Medicum Ukraina. — 2008. — Т.2. — №5. — С. 34–36.

17. Самотруева М.А., Гайворонская Ю.В., Лузин В.И., Морозов В.Н., Морозова Е.Н. Возрастные особенности показателей липидного обмена у белых крыс при внутрижелудочном введении экстракта гарцинии камбоджийской на фоне рациона, обогащенного пальмовым маслом.

18. Lu R., Ikkos D., Palmieri G. et al. A case of severe hypermetabolism of 1. nonthyroid origin with a defect in the maintenance of mitochondrial respiratory control: a correlated clinical, biochemical and morphological study // J. Clin. Invest. — 1962; 41: 1776–804.

19. Rauschert S., Uhl O., Koletzko B. et al. Metabolomic biomarkers for obesity 25. in humans: a short review // Ann. Nutr. Metab. — 2014; 64 (3–4): 314–24.

20. Zhang J., Wu Z., Cai Y. et al. L-carnitine ameliorated fasting-induced fatigue, hunger, and metabolic abnormalities in patients with metabolic syndrome: a randomized controlled study // Nutrition. — 2014; 26 (13): 110.

21. Broadhurst CL, Domenico P. Clinical studies on chromium picolinate supplementation in diabetes mellitus-a review. Diabetes Technol er. 2006 Dec;8(6):677-87. doi: 10.1089/dia.2006.8.677. PMID: 17109600.

22. ІНСТРУКЦІЯ для застосування СТИФІМОЛ ПЛЮС

23. Сергієнко О.О., Сергієнко В.О., Підсадочна І.І., Сегін В.І., Сергієнко Л.М. Ефективність Стифімолу в лікуванні ожиріння. — Фундаментальна та клінічна ендокринологія: проблеми, здобутки, перспективи. (Восьмі Данилевські читання). — 2009. — С. 113–114.

A

ЗБЕРЕЖЕМО

НЕРВОВУ СИСТЕМУ

МІЦНОЮ РАЗОМ!

Єрьоменко Римма Фуатівна, доктор біологічних наук, професор, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики Національного фармацевтичного університету

За умов швидкого розвитку цивілізованого суспільства, порушення діяльності центральної нервової системи (ЦНС), пов’язані з надмірним впливом стресогенних чинників та підвищеною тривожністю, трапляються все частіше. Хронічний стрес та психоемоційні перенавантаження призводять до появи симптомів нейрогенних та психосоматичних захворювань. Значний вплив на загальний стан нервової системи мають останні події в світі та в Україні зокрема. Тому підтримка психологічного балансу та профілактика виникнення тривожних та депресивних розладів має велике соціальне значення та є актуальним завданням системи охорони здоров’я України.

Згідно статистичним даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, серед порушень психологічного здоров’я людини на першому місці за поширеністю у світі є депресія та тривожні розлади. На сьогодні встановлені основні чинники ризику розвитку депресії:

 вік: найчастіше симптоми депресії проявляються вперше у віці від 14 до 28 років;  стать: захворюваність на депресію серед жінок вища порівняно з чоловіками;

 життєві обставини, тяжкий стрес (смерть близької людини, наявність серйозної соматичної хвороби);

 фізичне здоров’я (наприклад, перенесена раніше черепно-мозкова травма);

 соціальний фон і ментальне здоров’я (алкогольна та/або наркотична залежність);

 спадковість: велика роль у розвитку депресії генетичного фактору (наявність цієї хвороби у одного або обох батьків) [1].

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я на кінець березня 2023 року, від депресії страждає 3,8 % населення, у тому числі 5 % дорослих (4 % серед чоловіків і 6 % серед жінок) і 5,7 % дорослих віком від 60 років. Загалом приблизно 280 мільйонів людей у світі страждають від депресії.

 Депресія приблизно на 50 % частіше зустрічається серед жінок, ніж чоловіків.

 У всьому світі понад 10 % вагітних і жінок, які щойно народили, переживають депресію.

 Понад 75 % людей у країнах з низьким та середнім рівнем доходу не отримують лікування.

Виділяють наступні ознаки депресії [1].

1. Емоційні — пригнічений настрій, порушення активності, зниження інтересу до життя, безсоння або гіперсомнія, психомоторне збудження або загальмованість, втома, втрата енергії, повторювані думки про смерть або самогубство, спроби самогубства, низька самооцінка, порушення концентрації уваги, складність у прийнятті рішень, безнадійність.

2. Фізіологічні — когнітивні, психомоторні й інші типи дисфункцій, підвищена втомлюваність, зниження статевого потягу, втрата інтересу або задоволення від діяльності, яка раніше приносила радість, порушення сну, зниження або посилення апетиту, болю в тілі, закрепи.

3. Поведінкові — занепокоєння, напруженість, нервозність, дратівливість, гнів, коливання настрою, напади смутку, плаксивості, загострення міжособистісних конфліктів, пасивність, схильність до усамітнення, відмова від колишніх захоплень, тяга до алкоголю й психотропних речовин. 4. Розумові — неможливість зосередитися, прийняти рішення, уповільнення мислення, песимізм.

Значна розповсюдженість захворюваності на депресивні розлади та недостатня ефективність існуючих у теперішній час способів лікування та профілактики даних захворювань та станів призводять, як правило, до хронічного перебігу та характеризуються частими рецидивами, що значно обмежує працездатність (зокрема, розумову) та призводить до інвалідизації.

Для медикаментозної корекції депресії та невротичних станів здебільшого застосовуються седативні засоби, анксіолітики та в окремих випадках — антидепресанти. Однак серед препаратів цих груп більш ніж

80 % населення віддають перевагу або хотіли б застосовувати засоби природного (рослинного) походження. Це обумовлено, насамперед, тим, що синтетичні засоби, незважаючи на свою ефективність, мають значний спектр побічних ефектів, найпоширенішими з яких є розвиток залежності, синдрому відміни та ряду інших симптомів: запаморочення, коливання артеріального тиску, збільшення маси тіла, розлад сну, зниження потенції, прискорення серцебиття, набряклість пальців тощо. Тому доцільною альтернативою синтетичним лікарським засобам є природні комплексні препарати.

Перспективним, сучасним та натуральним засобом для профілактики та стартової допомоги при тривожних, депресивних розладах, хронічному стресі, невротичних станах є комплексна дієтична добавка «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» виробництва компанії «КВАЙССЕР ФАРМА ГМБХ І КО. КГ» (Німеччина) — це вдале поєднання в одній капсулі олії коноплі, рослинних екстрактів та вітамінів, що допомагає організму підтримати задовільний психоемоційний стан, за рахунок впливу на баланс нейромедіаторів, які відповідають за реакцію на стрес [2].

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ КОМПОНЕНТІВ ДІЄТИЧНОЇ ДОБАВКИ

«ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ»:

Оновлена рецептура дієтичної добавки «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» поєднує в одній капсулі наступні компоненти:

Олія насіння коноплі (Cannabis sativa L) — джерело поліненасичених жирних кислот, які, в свою чергу, є основним будівельним матеріалом клітинної стінки, особливо нервової тканини та екстракти рослин, що мають адаптогенні властивості. Фітоканабіноїд, що міститься в Cannabis sativa, є непсихоактивною фітохімічною речовиною та не володіє будь-якими психоактивними властивостями, якими володіє тетрагідроканабінол [3].

Олія насіння коноплі демонструє широкий спектр фармакологічних властивостей, проявляє антиоксидантні, протизапальні, протиепілептичні, протиневрологічні, противірусні та протимікробні властивості. Cannabis sativa взаємодіє з каннабіноїдними рецепторами в нервовій системі, такими як CB1 та CB2, і впливає на різні біологічні процеси в організмі, включаючи пам’ять, настрій, біль та апетит. Також взаємодіє з іншими рецепторами в організмі, такими як серотонінові та допамінові рецептори, що дозволяє йому впливати на різні фізіологічні функції [3].

Проведені дослідження вказують на можливість використання олії насіння коноплі у лікуванні таких захворювань як депресія та тривожні розлади за рахунок зниження їх симптомів, підвищення настрою та покращення якості життя пацієнтів [3].

Склад дієтичної добавки

« ДОППЕЛЬГЕРЦ ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ»:

Активні інгредієнти: Кожна капсула містить: Насіння коноплі (Cannabis sativa L) олія 750 мг Кореню ашваганди (Witania somnifera) екстракт 25 мг Каліфорнійського маку (Eschscholzia californica) екстракт 25 мг Вітамін В5 (пантотенова кислота) 3 мг Вітамін В1 (тіамін) 0,55 мг

•

Дослідження показали, що олія насіння коноплі сприяє зменшенню розвитку судом та контролю епілептичних нападів у пацієнтів з епілепсією. Крім того, олія насіння коноплі проявляє протизапальні властивості, що дозволяє її застосовувати в лікуванні різних захворювань, пов’язаних із розвитком запального процесу.

Крім того, олія насіння коноплі проявляє антиоксидантні властивості, що дозволяє їй захищати клітини організму від пошкоджень, спричинених вільними радикалами [3].

Каліфорнійського маку екстракт (Eschscholzia californica) — одне із найкращих заспокійливих засобів, котрий зменшить занепокоєння, пригнічений настрій, сприяє розслабленню і відновленню сил організму, корисний для здорового сну і відпочинку, знижує нервозність, знімає напругу, прискорює засинання, має тонізуючу і стимулюючу дію. Також екстракт поліпшує кровообіг, уповільнює прискорене серцебиття, здатний знижувати тонус та знімати спазм кишкової мускулатури [2].

2024 /

modern-pharmacy.com.ua

•

Кореню ашваганди екстракт (Witania somnifera) є потужним адаптогеном за своєю природою, що вказує на наявність наступних фармакологічних ефектів: пригнічення надмірної активності нервової системи у стресових ситуаціях, знижуючи рівень кортизолу; сприяє міцному здоровому сну, підвищенню енергії, сприяє релаксації, забезпечує антиоксидантний ефект, зміцнює імунну систему та підтримує гормональний баланс. Вищезазначені ефекти дозволяють мінімізувати «шкоду» нервовим клітинам при черговій стресовій ситуації та зберегти адекватну відповідь організму. Крім цього, екстракт кореня ашваганди використовується при нейродегенеративних захворюваннях, запобігаючи незворотним нейронним руйнуванням мереж нервової системи [4].

ЦЕ ЦІКАВО!

У світовій медичній практиці за останні роки збільшилась зацікавленість до лікарських засобів на основі канабісу, які були забуті з 1941 року. За період з 1975 по 2017 роки було проведено понад 450 клінічних досліджень із застосування медичного канабісу та лікарських засобів на його основі.

ЦЕ ВАЖЛИВО!

За рахунок натуральних компонентів дієтична добавка «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» не викликає звикання на відміну від синтетичних антидепресантів.

Вітамін В1 (тіамін), який ще називають «вітаміном оптимізму», відносять до нейротропних вітамінів та протягом багатьох років застосовують в лікуванні захворювань периферичної нервової системи та ЦНС. Тіамін локалізується в мембранах нервових клітин, бере участь в процесах регенерації пошкоджених нервових волокон, енергетичних процесах в нервових клітинах, формуванні структури нейрональних мембран і нормальної функції аксонального транспорту, таким чином відіграє ключову роль в нормалізації діяльності ЦНС [5]. Дефіцит тіаміну може проявлятися підвищеною втомлюваністю, зниженим рівнем інтелектуальної діяльності, розвитком розсіяності, що супроводжується тривалим та стійким зниженням настрою. Крім цього, відмічається накопичення в тканинах і крові вторинних метаболітів з розвитком ацидозу, що в подальшому призводить до уповільнення перетворення вуглеводів в ліпідів, знижується синтез стероїдів та ацетилхоліну. В свою чергу, пригнічення синтезу ліпідів є причиною дефіциту життєво необхідних простагландинів та лейкотрієнів. В дослідженні когнітивних функцій у молодих осіб встановлено, що тіамін проявляє виражені холінергічні ефекти, а його тривале застосування сприяє покращенню пізнавальної активності [5].

Вітамін В5 (пантотенова кислота) є основною частиною коферменту А — одного із універсальних коферментів в організмі. Кофермент А бере участь в реакціях вуглеводного, жирового та білкового обмінів, зокрема, в важливих для забезпечення роботи мозку реакціях розщеплення глюкози, синтезу фосфоліпідів та нейротропних амінокислот, а також в процесі перетворення холіну в ацетилхолін. Сприяє відновленню нервової системи після перенесеного психоемоційного стресу [6].

Отже, враховуючи фармакологічні властивості кожного із натуральних компонентів дієтичної добавки «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» можна стверджувати, що:

 рослинний комплекс чинить синергічний вплив на нервову систему;

 компоненти добавки допомагають мінімізувати негативні наслідки стресу;

 натуральні складові відновлюють життєвий тонус, підвищують розумову та фізичну працездатність.

Рекомендації щодо застосування дієтичної добавки «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» [2]:

Дієтична добавка «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» може бути рекомендована в раціонах дієтичного харчування, як додаткове джерело біологічно-активних речовин та вітамінів, що підтримують розумову працездатність, метаболізм нейромедіаторів та нормальну функцію нервової системи для створення оптимальних дієтологічних умов функціонування організму людини, що знаходиться у стані стресу.

Крім цього, дієтична добавка «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» може бути рекомендована як альтернатива іншим седативним/заспокійливим засобам рослинного походження, адже збалансований склад натуральних компонентів не викликає звикання, підвищеної сонливості та розвитку побічних реакцій.

Рекомендовано дорослим по 1 капсулі 1 раз на добу під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю води.

Інформація для хворих на цукровий діабет: 1 капсула містить 8 ккал/34 кДж та не містить хлібних одиниць.

ЦЕ ВАЖЛИВО!

«ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» VS ноотропні засоби

Дієтична добавка «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» може бути рекомендована як альтернатива ноотропним лікарським засобам, оскільки даний засіб активізує енергетичний обмін та підвищує розумові здібності поряд із високим профілем безпеки та відсутністю звикання. Застосування деяких ноотропних лікарських засобів рекомендоване разом із психотропними препаратами, однак наявність чисельної кількості побічних реакцій та розвиток синдрому відміни та/або звикання унеможливлює використання даної комбінації засобів. Тому альтернативою синтетичним психотропам виступає дієтична добавка «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ», оскільки вона володіє високою фармакологічної ефективністю та безпечністю і може використовуватися у складі комплексної терапії разом із ноотропними засобами.

Дієтична добавка «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ» виробництва компанії «КВАЙССЕР ФАРМА ГМБХ І КО. КГ» — це комбінація натуральних компонентів рослинного походження та вітамінів групи В із високою ефективністю та доведеною безпечністю для профілактики депресивних та тривожних станів!

Література:

1. Центр громадського здоров’я МОЗ України — https://www.phc.org.ua/news/chie-u-vas-depresiya-poyasnyuemo-komu-y-kolipotribno-proyti-skrining-na-depresiyu

2. Інструкція до застосування дієтичної добавки «Доппельгерц® актив Коноплі олія»: https://tabletki. ua/Доппельгерц-актив-Конопли-масло/1077908/

3. Laws, J. S., 3rd, & Smid, S. D. (2022). Evaluating Cannabis sativa L.’s neuroprotection potential: From bench to bedside. Phytomedicine : international journal of phytotherapy and phytopharmacology, 107, 154485.

4. Adaptogenic and Anxiolytic E ects of Ashwagandha Root Extract in Healthy Adults: A Double-blind, Randomized, Placebo-controlled Clinical Study / J. Salve, S. Pate, K. Debnath, S. Langade. Cureus. 2019. Vol. 11(12).

5. Shelomi M. (2022). iamine (vitamin B1) as an insect repellent: a scoping review. Bulletin of entomological research, 112(4), 431–440.

6. Moiseenok, A. G., & Kanunnikova, N. P. (2023). Brain CoA and Acetyl CoA Metabolism in Mechanisms of Neurodegeneration. Biochemistry. Biokhimiia, 88(4), 466–480.

Оголошується професійний конкурс на знання важливих аспектів використання дієтичної добавки «ДОППЕЛЬГЕРЦ® АКТИВ КОНОПЛІ ОЛІЯ»

За результатами конкурсу буде визначено 30 переможців, які отримають подарунки.

1. Які ознаки найбільш характерні для депресії?

a. Пригніченість настрою протягом тривалого часу.

b. Психомоторне збудження або загальмованість.

c. Уповільнення мислення та зміна концентрації уваги.

d. Порушення сну.

e. Всі відповіді вірні.

2. Який побічний ефект від застосування синтетичних лікарських засобів групи седатиків, анксіолітиків та антидепресантів є найбільш небезпечним?

a. Формування залежності та/або синдрому відміни.

b. Запаморочення.

c. Тахікардія.

d. Розвиток ожиріння.

e. Розлади сну.

3. Які компоненти містить у своєму складі дієтична добавка «Доппельгерц® актив Коноплі олія» (декілька відповідей)?:

a. Тіамін.

b. Ціанокобаламін.

c. Олію насіння коноплі.

d. Пантотенову кислоту.

e. Екстракт каліфорнійського маку.

4. Які ефекти притаманні дієтичній добавці «Доппельгерц® актив Коноплі олія» (декілька варіантів)?

a. Адаптогенний.

b. Анкісолітичний.

c. Ноотропний.

d. Регенеративний.

e. Імуномодулюючий.

5. Який механізм дії Cannabis sativa, що входить до складу дієтичної добавки «Доппельгерц® актив Коноплі олія»? (декілька варіантів)

a. Взаємодіє з канабіноїдними рецепторами.

b. Взаємодіє із серотоніновими рецепторами.

c. Взаємодіє із холінергічними рецепторами.

d. Взаємодіє із адренергічними рецепторами.

e. Взаємодіє із допаміновими рецепторами.

6. Який вітамін є одним із обов’язкових компонентів лікарських засобів чи дієтичних добавок, які застосовують в лікуванні захворювань неврологічного характеру?

a. Фолієва кислота.

b. Тіамін.

c. Ціанокобаламін.

d. Вітамін С.

e. Вітамін D.

Спосiб 1. Переходьте за QR-кодом та вiдповiдайте на запитання.

7. Чим фітоканабіноїд, що входить до складу олії насіння коноплі, відрізняється від тетрагідроканабанолу? (декілька варіантів)

a. Не володіє психоактивними властивостями.

b. Не викликає звикання.

c. Є ефективним адаптогеном.

d. Є психоактивною фітохімічною речовиною.

8. Завдяки вмісту яких компонентів, що входять до складу дієтичної добавки «Доппельгерц® актив Коноплі олія», її можна рекомендувати для нормалізації діяльності ЦНС у разі покшодження нейрональних мембран? (декілька варіантів)

a. Тіамін (вітамін В1).

b. Олія насіння коноплі.

c. Екстракт каліфорнійського маку.

d. Екстракт кореню ашваганди.

e. Вітамін В5 (пантотенова кислота).

9. В чому переваги інноваційної дієтичної добавки «Доппельгерц® актив Коноплі олія» над іншими рослинними седативними/ заспокійливими препаратами? (декілька варіантів)

a. Не викликають звикання.

b. Швидко виводяться із організму.

c. Не викликають синдрому відміни.

d. Не викликають сонливості.

e. Викликають надмірну фізичну та розумову діяльність.

10. Чи може дієтична добавка «Доппельгерц® актив Коноплі олія» бути рекомендована як альтернатива ноотропним лікарським засобам?

a. Так.

b. Ні.

ЯК ВЗЯТИ УЧАСТЬ?

Спосiб 2. Шукайте посилання на конкурс на сторінці «Сучасна фармація» у Facebook.

Спосіб 3. Перейдіть до форми для відповідей із електронної розсилки.

СІМЕЙНІ

ЛІКАРІ

НА СТОРОЖІ

ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

До сімейних лікарів звертаються пацієнти зі скаргами на свої недуги і, при необхідності, отримують направлення до вузьких спеціалістів. Але хворі потребують і психологічної підтримки, яку зараз теж можуть надавати спеціалісти первинної ланки.

Не секрет, що часто різним захворюванням передує психічне навантаження. Хвороби шлунковокишкового тракту, наприклад, подеколи беруть початок саме з погіршення ментального здоров`я людини. Тобто, звернення пацієнтів все більше пов`язані з фізичними наслідками якихось психологічних проблем (психосоматика).

І це ще не всі причини внесення інновацій в роботу лікарів. Як пояснив Міністр охорони здоров`я України

Віктор Ляшко, свій відбиток на психологічному стані людей в нашій державі залишає війна. Тому і було прийнято рішення створити можливість для людей в будь-якому населеному пункті країни звернутись задля отримання психологічної допомоги.

Тепер сімейні лікарі мають право надавати психологічну допомогу та призначати медикаментозне лікування. У випадках, які є складними — дають пацієнту направлення до вузького спеціаліста.

ЯК ПРАЦЮЄ ЦЕЙ МЕХАНІЗМ

Порядок звернення до сімейного лікаря залишається незмінним. Але, приходячи зі скаргами, пацієнт може не знати, і це нормально, де та в чому криється проблема. Тому, задача сімейного лікаря полягає в тому, аби розпізнати психологічні розлади.

Ми не звикли піклуватись про своє ментальне здоров`я, що, на жаль, має часто плачевні наслідки. Тепер же, завдяки розширенню функцій в роботі сімейних лікарів, можна буде побачити реальну причину появи деяких захворювань. Послуги з охорони психічного здоров’я можна отримати безкоштовно у сімейного лікаря, терапевта та педіатра, які працюють у закладах із договором на пакет «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги».

НАВЧАННЯ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ

І нехай не бентежить рівень освіти та кваліфікація сімейних лікарів, адже, вони пройшли необхідне навчання за програмоою ВООЗ mhGAP, отримавши право консультувати при проблемах із ментальним здоров`ям.

Онлайн-курси для навчання лікарів, на які записалось більше 75 тисяч чоловік, розпочались ще наприкінці 2022 року. Проходили вони на базі платформи НСЗУ.

А у жовтні минулого року відкрились модулі вже другого рівня онлайн-курсів. Метою їх стало отримання медичними працівниками первинної меддопомоги більш глибоких знань щодо найбільш поширених розладів психічного характеру.

Майже 18.5 тисяч медпрацівників виявили бажання пройти навчання для ведення пацієнтів з такими станами, як психози, деменція, наслідки черепномозкової травми, суїциди і самоушкодження, психічні розлади поведінки у дітей і підлітків та інше.

Медики, які мають бажання отримати більш повні та глибші знання, можуть відвідати вже очно спеціальні тренінги. В подальшій роботі це допоможе у веденні пацієнтів з різного роду психологічними проблемами.

Нововведення торкнулось життя людей, які, особливо, в такий не легкий для країни час, зможуть отримати необхідну психологічну допомогу.

Для чого потрібні

або

циркадні ритми, Як змінити хід «біологічного годинника»

Єрьоменко Римма Фуатівна, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики НФаУ, доктор біологічних наук, професор

A В останню неділю жовтня ми перевели годинник з літнього на зимовий час. Переведення годинника на одну годину назад — це всього лише незначна зміна, однак на практиці зміна часу призводить до проблем з циркадними ритмами, порушенням сну, настрою, а іноді стає причиною розвитку захворювань.

Циркадні ритми в перекладі з латини — «протягом дня». Біологічні ритми, зумовлені внутрішніми чинниками зміни активності, з періодом від 20 до 28 годин, називають добовими, або циркадними, ритмами. Наприклад, регуляція чергування сну і неспання, харчової поведінки, концентрації гормонів і тиску. Біологічний годинник регулюється як зовнішніми факторами, так і внутрішніми.

Основними причинами розладів циркадних ритмів є:

 джетлаг, тобто швидка зміна часових поясів (зазвичай більше двох), викликана перельотом;

 відсутність звичного режиму дня (відхід до сну і пробудження постійно відбувається в різний час);  специфічний графік роботи з плаваючим розкладом;

У 2017 році Нобелівську премію з медицини та фізіології отримали троє американських вчених, яким вдалося з’ясувати, як працюють «внутрішні годинники» живих організмів. Після багаторічних досліджень Майклу Янгу, Джеффрі Холлу та Майклу Росбашу вдалося відкрити гени, які контролюють нормальний щоденний біологічний ритм живих істот. Один із перших вивчених «годинникових» генів був пов’язаним з білком, що накопичується у клітині протягом ночі і розпадається протягом дня. Крім цього, пізніше вчені визначили додаткові білкові компо-

 сліпота (немає впливу сонячного світла, який прямо впливає на циркадний ритм сну);

 тривалий постільний режим (в тому числі при тривалій госпіталізації);

 прийом речовин, які впливають на біологічний годинник.

ненти цього механізму, що дало можливість розпізнати у клітині годинниковий механізм. Подальші дослідження показали, що циркадні ритми контролюють більшість аспектів життя та здоров’я людини — від температури тіла до обміну речовин, від продукування гормонів, таких як кортизол чи адреналін, до правильного функціонування залоз (наприклад, наднирників) та навіть визначають схильність людей до навчання, швидкого старіння або довгожительства. Зокрема, біологічні годинники визначають і періоди сну та неспання людини.

ЯК ПЕРЕХІД НА ЗИМОВИЙ ЧАС ВПЛИВАЄ НА ОРГАНІЗМ

Перехід на зимовий час може викликати наступні зміни:

 загострення депресивних симптомів;

 зменшення енергії в організмі;

 надмірну сонливість;

 дратівливість і погіршення концентрації уваги;

 порушення уваги, зниження результативності денної працездатності;

 хронічну втому.

Може здатися, що перехід на зимовий час, коли ми отримуємо додатковий час для сну — прекрасний спосіб висипатися і бути з ранку бадьорішими. Але, як показує практика, для багатьох людей таке переведення годинників має протилежний ефект. Було відзначено, що під час переходу між літнім і зимовим часом багато хто відчуває дискомфорт, аналогічний зміні часових поясів.

Перш ніж організм «перемкнеться» на зовсім інший ритм, людина може скаржитися на відсутність апетиту, надмірну сонливість, проблеми з боку шлунково-кишкового тракту, поганий настрій. Водночас організму необхідно не менше тижня, щоб адаптуватися до нових умов.

Одним із найпоширеніших сигналів, що повідомляє людині, чи потрібно їй зараз спати, є світло. Наприклад, синє світло пригнічує виділення мелатоніну і, відповідно, заважає заснути. Синього світла досить багато в денному світлі, досить мало у звичайній лампі розжарювання, більше у ртутній лампі і дуже багато у LED-лампі. Всі ми знаємо, що багато людей, повертаючись з роботи, відразу ж тягнуться до вмикача і, як наслідок, рівень синього світла у нашому житті майже ніколи не знижується. Тим часом потужна біла лампа знижує синтез мелатоніну на 50 % усього за 13 хвилин. Негативний ефект також підсилюється синім світлом, яке випромінюють гаджети. Простіше кажучи, рішення поскроллити Facebook чи попрацювати 30 хвилин під LED-лампою закінчується тим, що нам ще довго не вдається заснути.

На щастя, сучасні технології дозволяють зменшити кількість синього світла, яке випромінюють екрани гаджетів. Йдеться про спеціальні додатки, які пом’якшують інтенсивність синього світла за рахунок більш нічних, жовтуватих відтінків спектру, що зменшує рівень напруженості очей та зрештою підвищує якість сну. Додатковим інструментом боротьби з негативним впливом синього світла можуть бути так звані жовті окуляри. В наш час вирішити проблему освітлення намагаються і на глобальному рівні. Так, сучасні системи «розумних» будинків дають змогу регулювати рівень освітлення залежно від часу доби, і, наприклад, включати максимальну кількість синього світла вранці — тоді, коли людині треба прокинутися.

Перехід на зимовий час сприяє депресії

Такого висновку дійшли вчені з Aarhus Universitet (Данія). Вони вивчили випадки депресивних станів у 185 тисячі пацієнтів протягом 1995–2012 роках. Як виявилося, у 11 % депресія і поганий настрій були пов’язані з переведенням годинників на зимовий час. Крім того, подібному стану сприяли погіршення погодних умов, зменшення сонячного світла, похолодання. Тобто у пацієнтів розпочиналася сезонна депресія.

ÖÅ ÖIÊÀÂÎ!!!

«Джетлаг без авіаперельоту»

Не секрет, що запорукою гарного самопочуття людини є сон. Згідно з дослідженнями авторитетної організації National Sleep Foundation, у віці від 26 до 64 років людині бажано спати 7–9 годин на день. Не страшно, якщо кілька разів на тиждень людина спатиме більше або менше — наприклад, 6 або 10 годин. Головне — уникати ситуацій, коли в різні дні тижня перебої в режимі сну становлять понад 5 годин — наприклад, коли людина пізно лягає та довго відсипається на вихідних після робочого тижня. Водночас, відповідно до досліджень, різниця між тривалістю сну на вихідні та в будні не повинна перевищувати двох годин.

Зміна часу також призводить до порушення регуляції біологічного годинника, який налаштований на певний спосіб життя. Як би не дивно здавалося, але переведення годинників навіть на одну годину має велике значення для організму — змінюється час вживання їжі і засинання. Все це позначається на роботі центральної нервової системи, яка також відповідає за психічний стан людини. Подібні модифікації циркадного ритму впливають і на секрецію таких гормонів, як кортизол і мелатонін. Звідси під час зміни часу нерідко розвиваються порушення сну, безсоння і схильність до стресових ситуацій.

Раптова зміна часу на годину вперед або назад призводить до порушення гормонального балансу. Зокрема, ідеться про кортизол і мелатонін. Перший із цих гормонів називається гормоном стресу. У надзвичайній ситуації його викидання спонукає «боротися або бігти», одночасно підвищуючи рівень глюкози в крові, частоту дихання і артеріальний тиск. Мелатонін — гормон сну — починає вироблятися пізно ввечері, «запрошуючи» до сну. В результаті переведення годинників виникає несумісність циркадного ритму організму і ритму, обумовленого новим способом життя, порушується вироблення мелатоніну, що призводить до погіршення процесу засинання.

ПЕРЕХІД НА ЗИМОВИЙ ЧАС ВИКЛИКАЄ

ПРОБЛЕМИ ІЗ ЗАСИНАННЯМ

Для людей, які можуть дозволити собі поспати, зміна часу також може мати деякі несприятливі наслідки. Змінюється відчуття часу, і насамперед відбуваються зміни на рівні циркадного ритму. В результаті в наступні дні можуть виникнути проблеми із засинанням, і, як наслідок, вдень втома і апатія. Переведення годинника загрожує підвищеним ризиком серцевого нападу. Британські вчені провели цікаві та корисні дослідження. Спостерігаючи за здоров’ям людей з серцево-судинними проблемами, фахівці помітили, що ризик серцевого нападу збільшується під час переходу з літнього на зимовий час, коли переводяться стрілки годинника на годину назад. Експерти підозрюють, що причиною подібних проблем з серцем є недосипання і порушення біоритмів, пов’язане зі зміною часу. До того ж літнім людям складніше пристосуватися до нового часу.

Перехід на зимовий час впливає і на дітей. Так, існуючі дослідження показують, що після зміни часу діти стають більш метушливими і примхливими, ніж зазвичай.

Залежно від способу життя перехід з літнього на зимовий час може викликати безліч проблем. Так, люди, що працюють в нічну зміну, повинні враховувати той факт, що вони будуть проводити більше часу на роботі, що підвищить втомлюваність і стрес. Тому протягом наступних декількох днів або навіть тижнів організм буде звикати до змін, реагуючи відсутністю енергії і бадьорості.

Хто такі сови, жайворонки та голуби?

Це примітивна класифікація за шкалою хронотипів — індивідуальної особливості циркадних ритмів людини. Шкала має 10 позначок:

1 — радикально ранкова особистість, в народі — «жайворонок». Люди, які можуть встати о п’ятій ранку навіть у відпустці. Зранку вони бадьорі та продуктивні. Для них ранкове сонце — найкращий подарунок. Проте лягають спати також значно раніше, ніж сови та голуби. 10 — радикально вечірня, або «сова». Генетично та біологічно склалося, що такі люди не можуть прокидатися рано, а засинають не в проміжку 20:00-23:00, а пізніше. Оскільки людина встигає поспати протягом темної частини доби, циркадні ритми не порушуються.

2 та 3 або 9 та 10 — м’які форми ранкових та вечірніх особистостей. Мають подібний ритм, як сови та жайворонки, але в дещо слабшій формі.

4-7 — проміжні особистості, або «голуби». До цієї категорії належить більшість людей. Це люди, які зазвичай кричать, що хронотипів не існує, що потрібна дисципліна і режим. Вони можуть прокидатися о 6:00, а потім працювати у нічну зміну. Проте є й недоліки такого хронотипу. Голуби можуть швидко змінювати свій режим.

Ведмідь чи дельфін?

Поділ людей на «сов» та «жайворонків» (інколи виділяють і проміжний вид — «голуби») є давньою та свого роду класичною класифікацією хронотипів. Утім, клінічний психолог Міхаель Бреус у своїй нещодавно опублікованій книзі пропонує поділ на чотири хронотипи: «дельфінів», «левів», «вовків» та «ведмедів».

За класифікацією Бреуса, до «ведмедів» треба відносити екстравертів, які неохоче прокидаються та яким потрібно багато спати. «Вовкам» та «левам» на його думку, потрібна середня кількість годин для сну, водночас «вовки» є креативними особистостями, які ведуть переважно нічний спосіб життя, а «леви» — енергійними оптимістами, які найбільш активні вранці. Як стверджує Бреус, «дельфіни» — це саме ті 3–4 % населення, яким вистачає 4–5 годин сну на добу.

ÍÀ ÇÀÌIÒÊÓ!!!

Найбільш популярною й обґрунтованою версією опитувальника для визначення хронотипів вважається Мюнхенський тест. Він дуже простий і не вимагає спеціальних знань або підготовки.

Пропонуємо пройти його спрощену версію.

Тест складається з двох питань:

який час ви зазвичай лягаєте спати?

2В який час ви зазвичай прокидаєтеся?

Складіть отриманий проміжок сну та поділіть навпіл. Середня точка вашого сну стане відповіддю на тест. Наприклад, ви лягаєте о 23:00 і прокидаєтесь о 7:00. Отже, середня точка сну дорівнює 4:00.

Інтерпретація результатів тесту:

• з 00:00 годин до 3:00 (за деякими версіями до 3:30) — жайворонок;

• з 3:00 до 5:00 (або з 3:30 до 5:30) — голуб (птахи третього виду або змішаний тип);

• з 5:00 (або з 5:30) до 12:00 — сова.

Біологічні

Здорові циркадні ритми Дотримуйтесь закономірності світла. Це головний інструмент управління циркадними ритмами і синхронізації внутрішніх ритмів із зовнішніми. Проблеми зі здоров’ям з’являються через явища десинхронозу, коли внутрішній і зовнішній (соціальний) годинники не збігаються.

Визначте свій хронотип. Це допоможе побудувати умовно ідеальний графік сну та бадьорості. Навіть певні відмінності під час відпустки чи довгих вихідних не нашкодять.

Дотримуйтесь річних циркануальних ритмів. Взимку хочеться більше спати, ніж влітку. Не ігноруйте це бажання організму.

«Чистих» типів сов і жайворонків досить мало. Але їх існування значно ускладнюється прийнятими соціальними нормами, які стосуються часу роботи і навчання.

Жайворонки. Ці люди з раннього ранку приймаються за роботу, проявляють активність о 7–10 ранку. За такий проміжок часу вони можуть переробити купу необхідної роботи, чим дуже пишаються. Вони педантичні і не люблять невизначеності, не приймають різких змін. Жайворонки перебувають у піднесеному настрої, ходять натхненні і легко переносять підйом у ще ранні години, якщо цього потребує потреба. Для них не складає проблеми стати в 4–5 ранку. Дивлячись на таку особистість, багато хто мимоволі приписує їй дисциплінованість і відповідальність, бажання бути корисним для соціуму.

Голуб — найбільш наближений до життя, оскільки орієнтований на середню людину. Якщо серйозно вписуватися в опис, виявиться, що до нього належить більшість людей. Такі особи лягають спати о 22–23 годині і прокидаються в районі 9 ранку без жодної напруги. Сови. Сови мають більшу вразливість, ніж жайворонки, непомітно собі піддаються впливу сильних вражень, іноді руйнівних. Вечірній годинник представляється найсолодшим і чарівним. Саме тоді людина відчуває величезний приплив сил. Продуктивно працюється між 20 та 24 годинами. Втома приходить далеко за північ.

ВСЕСВІТНІЙ

ТИЖДЕНЬ

ЗНАНЬ ПРО МОЗОК

Щорічно, починаючи з 1995 року, у першій половині березня у світі відзначають Всесвітній тиждень знань про мозок (Brain Awareness Week), започаткований благодійною організацією

Dana Alliance for Brain Initiatives, і в 2024 році він триватиме з 12 по 17 березня. Це міжнародна

глобальна кампанія, спрямована на популяризацію знань про мозок та найновіші досягнення у галузі нейронауки.

Основне завдання Всесвітнього тижня знань про мозок — поширення знань про досягнення і відкриття в галузі вивчення мозку, адже дослідження мозку — це надія на лікування та профілактику від захворювань та розладів, а також забезпечення кращої якості життя у будь-якому віці. Міжнародний Тиждень знань про мозок проводиться в різних країнах практично в один і той же час, що дає змогу зосередити увагу суспільства кожної держави та міжнародної спільноти загалом на актуальних темах для всього людства.

ГОЛОВНИЙ МОЗОК — один із найскладніших і найзагадковіших органів людського організму. Він контролює все, що ми робимо: від основних функцій, таких як дихання та частота серцевих скорочень, до більш складних речей, таких як прийняття рішень, пам’ять і мовлення. Пропонуємо ознайомитися з деякими цікавими фактами щодо роботи мозку.

1. Обсяг пам’яті мозку необмежений. У мозку, на відміну від комп’ютерів і телефонів, місце ніколи не закінчується. Неможливо дізнатися, настільки багато інформації, щоб не залишилося місця для її розміщення. Важливо тільки пам’ятати, що мозку необхідно висипатися, щоб краще запам’ятовувати нову інформацію.

2. Мозок не втомлюється від інтелектуальної роботи. Почуття втоми й апатії з’являються лише через емоції та переживання. При розумовій роботі склад крові, що проходить через мозок, не змінюється.

3. Закоханість можна побачити на фМРТ. Хтось вважає, що закоханість — це стан душі людини. Але насправді, коли людина закохана, в мозку відбуваються зміни. Якщо зробити фМРТ, то на знімках буде помітно як «загоряються» місця, в яких присутній дофамін — нейромедіатор, що викликає приємні відчуття.

4. Мозок не відчуває біль. У мозку немає больових рецепторів. Вони присутні тільки в мозкових оболонках і кровоносних судинах.

5. Мозок не може існувати ні без кисню, ні без глюкози. Нервовим клітинам необхідні ці дві речовини для функціонування і виживання. Якщо протягом 3-5 хвилин мозок не отримує достатньо кисню або глюкози, в ньому відбуваються незворотні порушення.

6. У мозку є німі зони. Дійсно, так звані «німі» зони мозку, які не відповідають за важливі функції, існують. Тільки на перший погляд здається, що після резекції цих зон ми не побачимо втрати функцій людини. Насправді вільних зон немає, в різному ступені всі відділи головного мозку активні.

7. Мозок працює активніше, коли ми спимо. Працюючи, мозок створює електричні поля, які можна виміряти на поверхні шкіри голови за допомогою методу електроенцефалографії. Нам здається, що під

час сну мозок вимкнений, але насправді він працює навіть активніше, ніж вдень. У період неспання він виробляє альфа- і бета-хвилі, а під час сну, особливо на його початкових стадіях, тета-хвилі. Їх амплітуда більше, ніж у інших хвиль.

8. Короткотривалої пам’яті вистачає на 20-30 секунд. Ви коли-небудь замислювалися, чому

після того, як ми ненадовго відволіклися, ми забуваємо, що хотіли сказати? Це пов’язано зі здатністю мозку утримувати в пам’яті невеликі обсяги інформації. Він зберігає її для швидкого доступу, але всього лише протягом 20–30 секунд. Числа, наприклад, утримуються в пам’яті в середньому 7,3 секунди, а букви — 9,3.

МОЗОК У ЦИФРАХ!

 Мозок дорослої людини важить 1,3-2 кг. У жінок в середньому мозок становить близько 2,5 % від маси тіла, а у чоловіків — 2 %.

 75 % мозку — це вода. За консистенцією мозок подібний на желе. Зневоднення в 2 %, втрата натрію та електролітів можуть спричинити різкі зміни пам’яті та уваги.

 Людський мозок містить близько 86 млрд нейронів.

 Обсяг пам’яті мозку до 2,5 млн гігабайтів (це 2,5 петабайт). Це означає, що він може зберігати 3 мільйони годин шоу-програм. Щоб використати такий об’єм інформації, нам доведеться дивитися телевізор протягом більше 300 років.

 Мозок — потужний комп’ютер. 4-му найпотужнішому суперкомп’ютеру у світі знадобилося 40 хвилин, щоб імітувати лише одну секунду мозкової діяльності людини. Цей комп’ютер мав 705024 процесорних ядер і 1,4 млн. ГБ оперативної пам’яті.

 Інформація у мозку в різних типах нервових клітин проходить з різною швидкістю. Ці сигнали можуть мати повільну швидкість (близько

Отже, здоров’я нашого мозку є ключовим фактором для нашого загального здоров’я та благополуччя. Існує багато способів, які допоможуть зберегти мозкове здоров’я, такі як:

Регулярна фізична активність, яка покращує кровообіг та живлення мозку.

Здорова харчова поведінка, включаючи регулярне споживання овочів, фруктів, риби та здорових жирів. Збереження мозкової активності, включаючи читання, головоломки, настільні ігри, займання улюбленим хобі, розвиток у невідомих для себе сферах і, звичайно, навчання впродовж усього життя.

Зменшення стресу та заняття релаксаційними практиками, такими як йога та медитація.

Підтримка соціальних зв’язків та взаємодії з іншими людьми, що може допомогти зменшити ризик розвитку депресії та інших психічних розладів.

Бережімо та любімо свій мозок, він потребує уваги та догляду, щоб забезпечити наш загальний добробут.

За матеріалами: https://www.brainawareness.org

1,61 км/год) або дуже стрімку (близько 430 км/год). Крім того, нервові клітини можуть передавати 1000 нервових імпульсів в секунду.

 Мозок (саме відділ середній мозок) генерує 48,6 думок на хвилину, це близько 70 000 думок на добу (з них 95 % — повторювані випадкові думки, а близько 80 % — негативні: самокритичні, песимістичні, безрадісні).

 Мозок — «найжирніший орган», бо складається щонайменше з 60 % жиру (омега-3 та омега-6), які допомагають стабілізувати клітинні стінки, зменшувати запалення та поліпшувати роботу імунної системи.

 Мозок — найгарячіша частина тіла, адже вона на 2,5°С вища, ніж температура тіла.

 Мозок у голові — не єдиний мозок. У животі є «вторинний мозок», який впливає на настрій, на реакцію від того, що ми їмо, а також на прийняття рішень. Він містить 100000 нейронів та кишкові бактерії, які відповідальні за більш ніж 30 нейромедіаторів, в тому числі і серотонін («гормон щастя»).

КОФЕЇН, КАВА І ГРУДНЕ

ВИГОДОВУВАННЯ

Вживання кофеїну в напоях і продуктах харчування поширене в усіх культурах світу. Водночас кофеїн має значний і насичений вплив на організм людини. Інформація про його безпеку під час годування груддю досі не зрозуміла. Давайте розбиратися разом.

Кофеїн — алкалоїд, що відноситься до групи метилпохідних ксантину (разом з теофіліном і теоброміном), міститься в багатьох рослинах — особливо в каві та какао-бобах, а також в листях чайного дерева, мате, ягодах гуарани тощо.

Історія вживання кофеїну дуже довга, збережені численні відомості про походження напоїв з кофеїном, легенди та історичні записи, що стосуються кави, які датуються ІХ століттям. Етимологічне походження слова «кава», очевидно, від турецького «kahveh».

Батьківщиною кави вважається Ефіопія, а перші згадки про її використання є в роботах перського лікаря Ель Разі. Згодом кавову рослину вирощували, культивували та популяризували в Ємені. Перше застосування кави як ліків було описано Авіценною

в 1025 році. У 15 столітті кавові напої вживалися членами суфійського ордена в Ємені для підтримки пильності та зосередженості, потім його вживання поширилося по всьому Аравійському півострову. У

ХVII-ХVIII століттях вживання кави стало популярним і в Європі.

В 1819 р. Фрідлібом Фердинандом Рунге вперше було виділено кофеїн. Історія застосування кави в Україні бере початок на початку ХVIII століття, тоді каву пили українські військові та духовенство, а також іноземці (греки, вихрещені турки, волохи, болгари та «персіяни»), які проживали на території України та були звичні до цього напою. У другій половині ХVIII століття кава вже широко вживалася і українцями середнього достатку, в той час у Києві фунт кави (409,5 г) можна було купити за 40 копійок.

Сьогодні вживання кави та кофеїновмісних напоїв розповсюджено в усьому світі. Неймовірно, але факт — щодня у світі випивається близько 1,6 мільярда чашок кави. У США регулярно вживає напої з кофеїном понад 85  % дорослого населення та 75 % підлітків, а у Канаді кава займає друге місце серед напоїв за кількістю вживаних після води. Україна знаходиться на 25 місці у світі за обсягом споживання кави.

ВМІСТ В НАПОЯХ І ЇЖІ Основними джерелами кофеїну в їжі є кава, чай та інші напої, наприклад, мате або кола. Інші часто споживані продукти, що містять кофеїн — це какаобоби та продукти з них (какао-порошок, шоколад).

Значним джерелом кофеїну також можуть бути різні харчові та спортивні добавки, ліки. Кава є найважливішим джерелом кофеїну. Кавові зерна містять різні

еспресо (60 мл)

рівні кофеїну в необробленому стані залежно від умов вирощування та від виду кави: робуста містить вдвічі більше кофеїну, ніж арабіка. Вміст кофеїну також змінюється залежно від довжини смаження, вона зменшується з її довжиною. І, нарешті, концентрація кофеїну, що міститься в напої, залежить від типу приготування кави (див. таблицю 1).

80 мг фільтрована кава (200 мл)

90 мг чорний чай (200 мл)

50 мг кола (355 мл)

40 мг енергетичний напій (250 мл)

80 мг шоколад (50 мл)

10 мг

25 мг молочний шоколад(50 мл)

Як бачимо з таблиці, при розрахунку кількості вживаного кофеїну не варто спиратися на загальні рекомендації щодо використання кількості чашок. Наприклад — 5 чашок еспресо (30 мл, 60 мг кофеїну) може означати щоденне споживання 300 мг кофеїну, 5 чашок крапельної кави (240 мл, 90 мг кофеїну) споживання 450 мг. І це не враховуючи сорт кави.

Фармакологічні ефекти кофеїну

Кофеїн є неселективним антагоністом аденозинових рецепторів, інгібітором фосфодіестерази, зменшує внутрішньоклітинне вивільнення кальцію в скелеті і серцевому м’язі та в нервовій тканині. Чинить збудливу дію на ЦНС: знижує відчуття втоми, покращує настрій, підвищує активність. При одноразовому використанні викликає підвищення артеріального тиску, але при тривалому споживанні цей ефект мінімальний завдяки розвитку толерантності. Кофеїн має сечогінну дію. Також, виявляє бронхолітичний ефект за рахунок схожістю з бронходилататором теофіліном.

Терапевтичне застосування кофеїну в неонатології

Використання кофеїну для лікування апное у недоношених дітей має довгу історію. Застосування метилксантинів для лікування порушень дихання було описано в 1927 році для дорослих пацієнтів, а в 1973 році розпочали використовувати амінофілін при лікуванні апное у недоношених дітей.

Кофеїн досі широко використовується для лікування апное недоношених. Він скорочує тривалість дихальної підтримки, покращує рівень виживання та знижує частоту церебрального паралічу та когнітивної затримки. У 2006 році результати дослідження CAP (Ca eine for apnoea of prematurity), продемонстрували переконливі докази безпеки та ефективності кофеїнотерапії при апное недоношених.

КОФЕЇН ТА ГВ СУМІСНІ ЧИ НІ?

Спойлер: каву пити можна! Головне знати міру!

Завдяки швидкому досягненню максимальної концентрації в плазмі крові матері кофеїн вже через 1 годину потрапляє в грудне молоко. Вплив кофеїну вивчався в ряді клінічних досліджень. Повідомлялося про метушливість, нервозність і поганий режим сну у немовлят матері, яких споживали дуже високу кількість кофеїну, еквівалентну приблизно 10 або більше чашкам кави щодня. Втім, дослідження за участю матерів, які приймали 5 чашок кави щодня, не виявили стимуляції у немовлят віком від 3 тижнів, які перебували на грудному вигодовуванні. Обмеження кофеїну від 300 до 500 мг на день може бути безпечним рівнем споживання для більшості матерів, хоча європейські органи влади встановлюють вірогідний безпечний рівень на рівні 200 мг кофеїну на добу. Американська академія педіатрії вважає безпечним споживання невеликої кількості кофеїну під час годування груддю, а саме 300 мг кофеїну (близько тьох чашок кави). Також, доведено, споживання кави понад 450 мл на день може знизити концентрацію заліза в грудному молоці та призвести до легкої залізодефіцитної анемії у деяких немовлят.

Виведення кофеїну з грудного молока становить приблизно 6–7 годин. Зменшення впливу кофеїну на дитину можна частково досягти, розподіляючи час грудного вигодовування та споживання кофеїну. Найвигіднішим прийомом кофеїну є відразу після годування груддю.

Отже, грудне вигодовування не привід відмовляти собі в задоволені скуштувати філіжанку запашної кави.

Підготовлено за матеріалами:

1. Jan Hаlek. Ca eine, co ee, and breast-feeding. Prakt. lékáren. 2022; 18(1): E16-E23 [Pediatr. praxi. 2021;22(4):272-275]

2. Kumar VHS, Lipshultz SE. Ca eine and Clinical Outcomes in Premature Neonates. Children (Basel) 2019; 6(11).

3. Drugs and Lactation Database (LactMed®) [Internet]. Bethesda (MD): National Institute of Child Health and Human Development; 2006-. Ca eine. [Updated 2024 Jan 15]. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501467/

ЦІКАВИЙ ФАКТ

БЕЗ КОФЕЇНУ НЕ ОЗНАЧАЄ ВІДСУТНІСТЬ КОФЕЇНУ

Щоб кава була класифікована як кава без кофеїну, вона повинна містити менше 0,3 % кофеїну.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КАВУ

1. КАВА БУЛА ВІДКРИТА ЕФІОПСЬКИМ ПАСТУХОМ КІЗ Вважається, що кава датується 801 роком нашої ери, де її відкрили пастухи кіз у ІХ столітті. Говорили, що вони помітили, як їхні кози їдять рослину від якої їх худоба немов «танцює». Одного разу зачарований результатами пастух кіз вирішив теж спробував їх сам і виявив, що це також збудило його.

2. КАВА — ЦЕ ФРУКТ Незважаючи на те, що кава називається «зерном», вона є фруктом. «Зерна» ростуть на кущах і знаходяться в центрі ягоди, відомої як кавова вишня.

3. У БРАЗИЛІЇ ВИРОЩУЮТЬ НАЙБІЛЬШЕ КАВИ У СВІТІ Загальновідомо, що Бразилія є однією з найбільших кавових точок у світі , але чи знаєте ви, що на неї припадає близько третини всієї кави у світі? Бразилія є виробником кави номер один, за нею йдуть В’єтнам і Колумбія.

СВІТІ МЕДИЦИНИ

c.73

Ятрогенія — неминуще явище медицини ХХІ століття

c.76 Ліки від мігрені: дослідження

c.78

Спорт та фармакологія — проблеми допінгу

c.84

Бактерії Lactobacillus можуть захистити від тривоги та депресії

c.85

Ліки та продукти: як правильно поєднувати?

c.88

Summum

Вплив втрати слуху на здоров’я головного мозку та смертність людини

ЯТРОГЕНІЯ –

НЕМИНУЩЕ ЯВИЩЕ

МЕДИЦИНИ ХХІ СТОЛІТТЯ:

від історичних нарисів до сьогодення

AКарабут Лариса Василівна, кандидат медичних наук, доцент кафедри клінічної лабораторної діагностики Національного фармацевтичного університету

Науково-технічний прогрес за останні десятиліття набрав неймовірних обертів, особливо це відчутно в медичній галузі. Разом зі збагаченням медичної практики новими діагностичними та лікувальними технологіями з’явились і негативні її прояви, передусім це стосується інвазивних, діагностичних методів дослідження, лікарських маніпуляцій та хірургічних втручань.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ятрогенії відзначаються у 20 % хворих і становлять 10 % у структурі госпітальної смертності.

Ятрогенія (від грец. iatros — лікар та gennao — створювати, виробляти) — це будь-які небажані або несприятливі наслідки профілактичних, діагностичних та лікувальних втручань або процедур, які призводять до порушень функцій організму, обмеження звичної діяльності та інвалідизації або навіть смерті пацієнта.

«Якщо ви ніколи не робили помилок, які спричинили ускладнення і смерть хворого, значить, ви займаєтеся медициною недавно». Р. Рігельман, терапевт

У Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду ятрогенія занесена в ранг основного захворювання, містить перелік діагнозів, які можуть призвести до ускладнень, наприклад хірургічні інфекції, лікування у стаціонарі, яке призвело до виникнення внутрішньолікарняної пневмонії, або тромбоемболічні ускладнення після хірургічного лікування. У цьому разі йдеться про те, що дії лікаря чи лікування призвели до ускладнень, які могли б бути причиною смерті хворого. Причини ятрогеній включають:

 недосконалість медицини;

 невиліковність тієї або іншої патології на сьогоднішній день наявним арсеналом медичних засобів;

 недосконалість професійних навиків медичного працівника;

 невміння правильно зібрати інформацію про захворювання пацієнта.

Вважається, що у людей літнього віку ймовірність їх виникнення в 3 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку. Люди похилого віку зазвичай мають декілька захворювань; чим старший пацієнт, тим більше супутніх захворювань він має, відповідно — більше можливостей виникнення ятрогенії. Слід пам’ятати, що ятрогенії також можуть виникати у підлітків (коли формується ендокринна та імунна система), жінок фертильного віку або при клімаксі.

Основні види ятрогеній:  ятропсихогенії — порушення, обумовлені впливом на психіку хворого;  ятрофармакогенії — розлади, пов’язані з негативним впливом лікарської терапії;  ятрофізиогенії — захворювання, викликані фізичним впливом медичних заходів.

ЯТРОГЕНІЇ — ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ…

У Стародавньому Єгипті лікарі були зобов’язані суворо дотримуватись записів і правил «Священної книги». Лікаря звільняли від відповідальності, навіть коли хворий вмирав, але за умови, що його лікарювання здійснювалось відповідно до цих правил. Якщо ж лікар порушував передбачені книгою правила і внаслідок таких його дій виникали негативні наслідки для пацієнта, то такого лікаря могли покарати смертю.

ЦЕ ЦІКАВО!

Термін «ятрогенія» виник у 1925 році після виходу друком праці німецького психіатра Бумке «Лікар як причина душевних розладів». Значний внесок у вивчення проблеми ятрогенії вніс Р. А. Лурія. Він одним із перших вказав на роль ятрогенії у клініці внутрішніх хвороб. На його думку, причиною ятрогенних захворювань є лікар, який не тільки не бажаючи, а й не усвідомлюючи цього, стає джерелом важких переживань хворого, які іноді набувають характеру того чи іншого соматичного захворювання.

•

•

В античній Греції авторитет лікаря був незаперечний, оскільки мистецтво лікарювання надзвичайно високо цінувалось у суспільстві. Лікування аристократів, багатих осіб, землевласників здійснювалось так званими мандруючими медиками, на підставі особистої домовленості або угоди. Раби та біднота були позбавлені будь-якої медичної допомоги. Лікар не міг бути покараним за помилку, якщо хворий помирав «проти волі медика».

У часи Римської імперії лікарська професія була престижною, нею володіли зазвичай жреці та іноземці. Якщо лікар допускав грубі недоліки у своїй діяльності, то відповідно до норм Римського права він отримував покарання, повертаючи, наприклад, гроші за смерть раба, якого неправильно лікував. Відповідно до законів стародавньої Римської імперії поняття «лікарська помилка» існувало, однак трактувалось неоднозначно. Так, до лікарських помилок належали недосвідченість, ненадання медичної допомоги, заподіяння шкоди здоров’ю. Римське право допускало можливість настання смерті пацієнта внаслідок певних об’єктивних причин, наприклад, невиліковності основного захворювання. Цікаво, що за скоєння вбивства, за здійснення штучного переривання вагітності чи кастрацію, за продаж отруйних речовин із метою умертвіння, медики відповідали перед законом так само, як і будь-хто інший. Іншими словами, в Стародавньому Римі вже спостерігали зародки державного регулювання медичної діяльності.

ЦЕ ЦІКАВО!

 Історики продовжують сперечатися, кому належить висловлювання, що стало згодом крилатим: «Errare humanum est» — «Людині властиво помилятися», Еврипіду або Цицерону, який одного разу вигукнув: «Людині властиво помилятися, але нікому, крім дурня, не властиво впиратися у своїй помилці»

 В епоху раннього християнства невдале лікарювання підлягало суворому покаранню. Наприклад, за ненадання медичної допомоги вільним людям у Палестині передбачали ганебну кару для медика із конфіскацією усього належного йому майна. Якщо ж внаслідок невдалих медичних дій під час операції для пацієнта наставало каліцтво, то лікарю відрубували руку. Таким чином, положення передового римського права розмежовували навмисні та необережні дії лікаря.

 В епоху Середньовіччя католицька церква затримувала розвиток науки та природознавства, а відповідальність лікарів за невдале медичне втручання розглядали виключно з позицій теології.

 В 1789 р. у Франції визнали принцип «контрактної угоди» на медичну допомогу між лікарем та хворим, згідно з яким лікар не відповідав за власні помилки, оскільки пацієнт сам його обрав. Після цієї революції був проголошений інший принцип «відсутність злочину, якщо він не передбачений законом», відповідно до якого лікар міг нести відповідальність лише за правопорушення, скоєні умисно. Цікаво, що саме тоді, у Французькій Республіці було передбачено матеріальне відшкодування з боку лікаря, який допускав грубі помилки.

У Давньому Римі кровопусканням відновлювали “гармонію в тілі”

«ЖЕРТВИ ЯТРОГЕНІЙ»

Досить згадати такий, мабуть, найдавніший спосіб лікування багатьох захворювань, як кровопускання, що мав для багатьох пацієнтів фатальні наслідки. З часів Галена багато в чому завдяки його концепції чотирьох середовищ тіла, кровопускання почало вважатися ефективним методом лікування багатьох захворювань. Гален наполягав на тому, що сангвінічний темперамент пов’язаний із надлишком крові, у зв’язку з чим хворим із надмірною повнокровністю обов’язково рекомендували кровопускання. При проведенні кровопускання широко розкривалася вена і випускалося щонайменше півтора літра крові у спеціальну посудину. У разі відсутності покращення стану

Так, перший президент США Джордж Вашингтон, прокинувшись вранці 14 грудня 1799 року, поскаржився на утруднене дихання. Побоюючись, що лікар може не встигнути приїхати, він попросив про послугу наглядача рабів.

Поріз вийшов дуже глибоким, і пацієнт втратив занадто багато крові, перш ніж рану вдалося закрити. Після того як прибули лікарі, Дж. Вашингтону пускали кров ще чотири рази протягом восьми годин і до вечора перший президент США помер. Пізніше один із його лікарів, Джеймс Крейк, зізнався, що у нього були побоювання з приводу надто великої втрати крові.

хворого після подібної процедури хвороба вважалася серйозною, що було свідченням для повторних кровопускань. Авторитет Галена був настільки незаперечним, що довгий час медики дотримувалися цієї рекомендації і провели кровопускання не одному мільйону людей, для багатьох з яких ці процедури виявилися фатальними. Королі та імператори, церковні сановники та видні державні діячі, аристократи та простолюдини ставали жертвами цієї багатовікової лікарської помилки, що призводила або до посилення наявного захворювання, або до фатального результату. Чим знатнішим був пацієнт, тим більше була ймовірність його загибелі від планової втрати крові.

Королю Франції Людовіку XIII лише за десять місяців зробили кровопускання 47 разів. Ці десять місяців стали в житті Людовіка останніми — король помер, і чи не самі кровопускання були виною?

Жертвою кровопускань став філософ Рене Декарт, який помер через кілька днів після кровопускання, зробленого з приводу запалення легень на 8-у добу захворювання. Навіть дитячий вік не рятував від цієї небезпечної процедури. «Не проходить дня у Парижі, коли ми не прописували б пускати кров у грудних дітей», — писав Гюї Патен, один із тодішніх корифеїв медицини. Неважко уявити наслідки таких настільки поширених процедур.

Відомо, що смерть видатного художника Рафаеля Санті всупереч версії про пристрасні любовні захоплення, походить саме від кровопускання. Запрошені до нього лікарі почали лікувати лихоманку художника так, як було прийнято в ті часи — за допомогою рясного кровопускання. 6 квітня 1520 року, у свій день народження, Рафаель помер після зробленого йому чергового кровопускання.

Часто цитують поширену фразу Мольєра, сказану в ті роки: «Майже всі люди помирають не від хвороб, а від лікування…». Більш дослівно Жан Батист Мольєр говорив: «Майже всі люди помирають не від своїх хвороб, а від ліків», але оскільки в ті часи кровопускання і було основним «ліками» (крім клізми та ртуті), то переклад у наведеній вище цитаті: «вмирають від лікування» цілком адекватний і звучить сьогодні як не можна сучасно.

Ятрогенна патологія перетворилася сьогодні у серйозну медико-соціальну проблему, оскільки безперечні успіхи медицини виявилися тісно пов’язаними із небезпечними наслідками для хворих.

Ймовірність ятрогеній в даний час збільшується у зв’язку з рядом факторів: по-перше, для сучасної людини характерна коморбідність (наявність понад двох захворювань одночасно); в середньому до 50 років кожна людина має не менше трьох поточних хронічних захворювань; щодо кожного із пацієнтів — він приймає 2–3 лікарських засоби — у цій ситуації ймовірність несприятливих лікарських

взаємодій збільшується. По-друге, нерідко має місце феномен антикорпоративності, коли кожен наступний лікар або консультант зневажливо відгукується про знання колеги-попередника та повністю змінює терапію, що проводиться, в результаті відбувається формування та фіксація іпохондричних тенденцій, у ряді випадків — розвиваються вторинні ятрогенні розлади.

ЛІКИ ВІД МІГРЕНІ

МОЖУТЬ БУТИ

БІЛЬШ

ЕФЕКТИВНИМИ, НІЖ ІБУПРОФЕН, ДЛЯ ЛІКУВАННЯ

НАПАДІВ

РЕЗУЛЬТАТИ КЛІНІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОДНОЧАСНОГО ПОРІВНЯННЯ 25 ЛІКІВ ВІД МІГРЕНОЗНИХ НАПАДІВ НА ОСНОВІ ЗАПИСІВ 10 МІЛЬЙОНІВ КОРИСТУВАЧІВ ІЗ ПРОГРАМИ ДЛЯ СМАРТФОНІВ.

Напади мігрені включають інтенсивний пульсуючий головний біль, чутливість до світла та звуку, нудоту та/або блювоту. Симптоми впливають на якість життя та продуктивність людини. Середня поширеність мігрені в загальній популяції становить близько

10 %. За статистикою, частіше страждають жінки —

15 % (кожна п’ята жінка в світі), поширеність мігрені серед чоловіків не перевищує 5 %. Мігрень посідає друге місце серед хвороб, які обмежують працездатність. Для багатьох людей з мігренню важко знайти ефективне та надійне лікування. Насьогодні існує багато варіантів терапії, однак не вистачає прямих порівнянь ефективності цих варіантів лікування. В листопаді 2023 року журнал Американської академії неврології Neurology ® опублікував результати дослідження, згідно з якими, деякі ліки від мігрені, включа-

ЦЕ ЦІКАВО

ючи триптани, алкалоїди маткових ріжків і протиблювотні засоби, можуть бути в 2-5 разів ефективнішими за ібупрофен для лікування нападів мігрені.

Для дослідження дослідники включили понад 3 мільйони атак мігрені у майже 300 000 користувачів, про які самі повідомили люди, які протягом шести років (з 2014 до 2020 року) використовували додатки для смартфонів. За період дослідження зафіксовано 4,7 мільйона спроб лікування нападів мігрені різними препаратами. Додаток дозволяв користувачам відстежувати частоту нападів мігрені, тригери, симптоми та оцінювати ефективність ліків, фіксуючи в застосунку чи був препарат, який вони приймали, корисним чи ні. Потім дослідники використовували цю інформацію для розрахунку ефективності кожного препарату разом з ібупрофеном.

Папірус Еберса Від мігрені страждало багато відомих людей: Юлій Цезар, Олександр Македонський, Петро I, Людвіг Бетховен, Петро Чайковський, Чарльз Дарвін, Зігмунд Фрейд, Антон Чехов, Наполеон, Альфред Нобель, Вінсент ван Гог Деякі вчені вважають, що мігрень може мати позитивний вплив на творчий потенціал.

Про головний біль при мігрені було описано в папірусі Еберса, ще у 1200 р. до н. е. у стародавньому Єгипті. В документах медичної школи Гіппократа знайдено клінічний опис зорової аури, яка з’являлась у пацієнтів перед нападом мігренозного головного болю, який частково зменшується після блювання. Доволі тривалий час в медицині використовували термін, який першим запропонував Гален із Пергама, «гемікранія», що перекладається як половина голови, від якого власне і походить слово «мігрень». Гай Юлій Цезар

Дослідники відокремили 25 препаратів із 7 класів: ацетамінофен, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), триптани, комбіновані анальгетики, алкалоїди маткових ріжків , протиблювотні засоби та опіоїди. Дослідження показало, що першими трьома класами ліків, ефективніших за ібупрофен, є триптани, алкалоїди маткових ріжків і протиблювотні засоби. В свою чергу, триптани були в 5 разів ефективнішими за ібупрофен, алкалоїди маткових ріжків — у 3 рази, а протиблювотні засоби — у 2,65 рази ефективніші.

За першими трьома класами препаратів з найвищою ефективністю йшли опіоїди (2,5 рази ефективніші за ібупрофен), НПЗП (крім ібупрофену), ацетамінофен та комбіновані анальгетики, які за результатом були на 94 % ефективнішими, ніж препарат-еталон ібупрофен.

Якщо дивитися на окремі препарати, то до трійки лідерів ввійшли елетриптан, який був у 6 разів

Міфи

ефективніший за ібупрофен, золмітриптан (в 5,5 разів ефективніший) та суматриптан, який в 5 разів перевершив ефективність ібупрофену. Дослідники виявили, що при використанні елетриптану учасники вважали його корисним у 78 % випадків. Золмітриптан ефективним вважали 74 % користувачів, а суматриптан — 72 %. Тим часом, ібупрофен вважали ефективним лише 42 % пацієнтів, які брали участь в дослідженні.

Отже, науковцям вдалося проаналізувати створені пацієнтами записи в реальному часі 10 мільйонів нападів мігрені та провести одночасне порівняння 25 ліків від мігренозного нападу. Висновки дослідників говорять про те, що триптани, алкалоїди маткових ріжків і протиблювотні засоби є найефективнішими класами ліків, узгоджуються з рекомендаціями настанов і пропонують узагальнену інформацію для доповнення клінічної практики.

МІФИ ТА ФАКТИ ПРО МІГРЕНЬ:

Факти

Мігрень — це просто сильний головний біль

Мігрень — це психологічний розлад, викликаний стресом або депресією

Мігрень не загрожує життю, вона просто дратує

У кожного є особливий тригер для мігрені

Напад мігрені триває всього годину На мігрень хворіють лише дорослі

Мігрень — це генетичне неврологічне захворювання, яке включає сильний головний біль та інші симптоми

Мігрень має не психологічний, а неврологічний характер. Стрес є тригером мігрені, а не причиною

Мігрень може спровокувати смертельні захворювання, такі як інсульт або аневризма.

Не кожен може визначити свій конкретний тригер. Для деяких це поєднання речей, які можуть змінитися з часом

Немає встановленого часу, протягом якого зазвичай триває мігрень, але у переважної кількості пацієнтів мігренозний напад триває 4 до 72 годин.

Діти та підлітки також можуть хворіти на мігрень. Однак симптоми, які вони виявляють, можуть відрізнятися від симптомів у дорослих

Підготувала phD, асистент кафедри фармакології та фармакотерапії НФаУ Карина Толмачова

СПОРТ ТА

ФАРМАКОЛОГІЯ —

проблеми допінгу

Спортивна фармакологія — одна з головних складових під час підготовки та відновлення спортсмена. Завдяки їй спортсмен може розширити можливості адаптації організму до величезних навантажень. Ще в Стародавній Греції спортсмени вдавалися до різноманітних речовин, які могли б позитивно вплинути на результат. Наприклад, бігуни на довгі дистанції в ті часи були впевнені, що додаткову силу їм надають кунжутні зерна. Стародавні єгиптяни взагалі використовували

потовчене заднє копито абіссинського віслюка, зварене в маслі і перемішане з рожевими пелюстками.

Арнольд Шварценеггер також використовував анаболічні стероїди

У XX столітті тема фармакології та допінгу у професійному спорті — нерозривно пов’язані. Американський лікар Джон Ціглер у середині століття винайшов перший анаболічний стероїд «Діанабол». В наш час він існує на підпільному ринку під назвою «Метандієнон» (заборонений до обороту в більшості країнах світу). Його використовувало величезна кількість спортсменів, зокрема Арнольд Шварценеггер. Препарат досі використовується культуристами з метою нарощування м’язової маси. У професійному спорті його застосування заборонено.

Особливою датою в історії спортивної фармакології та спорту є 1967 рік. Тоді на одному з етапів Тур де Франс помер відомий британський велогонщик Томмі Сімпсон.

У своїх заявах він згадував, що використовує амфетаміни та коньяк, щоб покращити свої показники. У той же рік Міжнародний Олімпійський комітет (МОК) вперше заснував медичну комісію з боротьби з допінгом, а за рік почалися перевірки. Разом з цим уперше в історії було складено перший список заборонених для вживання спортсменами речовин. Тоді

ж було впроваджено лабораторні методики щодо їх виявлення.

У 90-х роках минулого століття застосування фармакології у спорті лише збільшувалося, як і поява нових скандальних допінгових історій. 1992 року лікар, публіцист Роберт Гольдман провів опитування серед 198 спортсменів-чемпіонів. Він поставив їм одне запитання: «Чи згодні ви приймати допінг, якщо він гарантує вам будь-які перемоги у вашому спорті, але при цьому призводить до смерті через 5 років?». Результати стали резонансними: 52 % опитаних відповіли позитивно. Експеримент став відомий як «Ділема Гольдмана».

У 1999 році МОК реформував антидопінгову систему та створив Всесвітнє антидопінгове агентство (World Anti-Doping Agency, WADA). За рекомендаціями WADA, Список заборонених речовин і методів повинен щорічно оновлюватися МОК, вступаючи в силу з 1 січня кожного року. Певний вплив на формування списку заборонених препаратів мають міжнародні спортивні федерації, які рекомендують включати в список окремі речовини, здатні позитивно вплинути на результат в конкретному виді спорту.

Одною з перших класифікацій заборонених речовини був поділ на п’ять класів:

 стимулятори;

 наркотики;

 анаболічні агенти;

 діуретики;

 пептидні гормони, ї х аналоги і похідні.

Список медикаментів, які можуть бути включені до заборонених, на думку експертів, перевищує 30 тис., тобто включає переважну частину препаратів, що випускаються в світі фармацевтичною промисловістю.

Заборонені методи охоплюють різні варіанти кров’яного допінгу (проведення трансфузій), а також всі фізичні, хімічні, фармакологічні маніпуляції, які спотворюють показники аналізів сечі: катетеризація, заміна сечі.

Крім того, відносно ряду речовин є обмеження, тобто вони заборонені за певних умовах, в окремих видах спорту. Це стосується місцевих анестетиків, глюкортикостерої дів, бета-адреноблокаторів, алкоголю.

В умовах змагань піддаються аналізу на дослідження всі вище перераховані класи речовин і методи. У тренувальних умовах дослідження проводяться в більш обмеженому вигляді і з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій. Зазвичай проби беруть, щоб виявити наявність в організмі анаболічних агентів, діуретиків, пептидних гормонів, ї х міметиків і аналогів, заборонених методів.

Величезний список заборонених речовин, що охоплює переважну більшість лікарських препаратів, створює великі труднощі і з лікуванням спортсменів, особливо в гострих випадках. Спортсмени часто позбавлені можливості прий мати ефективні лікарські засоби навіть в тих випадках, коли це викликано щонайгострішою необхідністю.

Заборонено використання найбільш ефективних анестетиків, а дозволені можуть використовуватися тільки місцево або у вигляді внутрішньосуглобових ін’єкцій, але і ї х застосування вимагає узгодження з допінговими службами. Спортсмени позбавлені можливості використовувати глюкокортикостерої ди (перорально, ректально, шляхом внутрішньовенних або внутрішньом’язових ін’єкцій). Великі труднощі виникають у спортсменів у зв’язку з використанням в медичних цілях антиастматичних пре-

паратів, інсуліну, антидепресантів, протизастудних препаратів, а також харчових добавок. При цьому вся відповідальність за застосування препаратів і навіть харчових добавок, у випадку якщо в ї х складі виявляться заборонені речовини, повністю лягає на спортсмена. Аргументи, що ці препарати були прописані лікарем або те, що в офіційній інформації про склад препаратів і харчових добавок відсутні дані щодо наявність заборонених інгредієнтів, антидопінговими службами, згідно офіційній політиці, до уваги не прий маються.

Речовини різних груп мають виражену специфіку відносно стимулювання ефективності тренувального процесу та негативної дії на організм і можливостей контролю.

Стимулятори активізують серцево-судинну і дихальну діяльність, що проявляється в збільшенні серцевого викиду, розширенні бронхів, підвищенні артеріального тиску. Препарати позбавляють відчуття втоми, покращують всі види психічної і моторної діяльності. Спочатку як стимулятори використовували стрихнін, кокаї н, фенамін і його похідні. Коли МОК ввів заборону на застосування цих стимуляторів, в практику були упроваджені такі стимулятори як ефедрин, псевдоефедрин, кофеї н.

До найефективніших стимуляторів належать похідні фенілетіламінів — фенамін (амфетамін), меріділ, сиднокарб. Вони швидко змінюють функціональні показники діяльності головного мозку (активізують біоелектричну активність мозку, змінюють умовні рефлекси), підвищують Підвищення функціональних можливостей спортсменів під впливом стимуляторів відбувається за рахунок блокування фізіологічних регуляторів, меж мобілізації функціональних резервів, що може призвести до перенапруження роботи серця, печінки, нирок, порушення терморегуляції організму. Підвищена продукція метаболічного тепла може привести до теплового удару. Можливі також смертельні результати унаслідок серцево-судинного шоку. Кокаї н знижує відчуття втоми, підвищує працездатність, але призводить до виникнення психологічної залежності. У медицині ефедрин застосовується при лікуванні риніту і бронхіальної астми, стимуляції центральної нервової системи. У спорті ефедрин використовується у видах,

2024 /березень У світі медицини

modern-pharmacy.com.ua

•

що вимагають прояву витривалості, що обумовлене його здатністю збільшувати об’єм систоли і серцевий викид, об’єм дихання, активувати обмінні процеси в скелетних м’язах, знижувати масу тіла за рахунок втрати жиру. Бромантан поєднує в собі властивості

«м’якого» психостимулятора і актопротектора, уповільнює розвиток нервово-психічного і фізичного стомлення, прискорює відновлення працездатності, особливо при діяльності в ускладнених умовах (гіпертермія, гіпоксія).

Наркотичні анальгетики — це лікарські засоби природного, напівсинтетичного і синтетичного походження, які мають виражений болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також властивість викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

Еталонним препаратом з групи наркотичних анальгетиків є морфін. Застосовують наркотичні анальгетики при стійких болях, пов’язаних з травмами, перенесеними операціями, інфарктом міокарду, злоякісними пухлинами, при набряку легенів, тобто в тих випадках, коли ненаркотичні анальгетики неефективні. Забороненими для застосування в спорті є всі сильні наркотичні препарати: бупренорфін, декстроморамід, герої н, метадон, морфін, пентазоцин, петідін.

Анаболічні стероїди. Якщо стимулятори мають давню історію застосування в спорті, то андрогенні анаболічні стероїди (похідні чоловічого статевого гормону тестостерону — найбільш поширений в спортивній практиці клас препаратів) активно використовуються лише протягом останніх трьох десятиліть.

Анаболічні стерої ди мають вибіркову анаболічну активність при мало вираженій андрогенній дії. Тестостерон діє на організм людини в двох напрямках: сприяє синтезу білків скелетної мускулатури і частково мускулатури міокарду; зменшує вміст жиру в організмі і змінює його розподіл — це прояв так званої анаболічної активності тестостерону. Також тестостерон сприяє розвитку чоловічих статевих ознак, як первин-

них (початковий ріст пенісу, ріст і розвиток сім’яних пухирців, ріст і розвиток передміхурової залози), так і вторинних (густота і розміщення волосся на тілі й обличчі, огрубіння голосу та ін.) — це андрогенна активність тестостерону. В органах-мішенях тестостерон перетворюється в дигідротестостерон, який вступає в реакцію із рецепторами клітин. Кількість тестостерону, яка виробляється в жіночому організмі, складає всього 1/10 кількості, що синтезується в організмі чоловіка, причому більша його частина перетворюється в естрогени. Жіночий організм більш чутливий до тестостерону, тому для збільшення рівня фізичної активності спортсменок необхідна менша доза тестостерону.

Тестостерон

сприяє розвитку чоловічих статевих ознак, як первинних, так і вторинних — це андрогенна

тестостерону.

Синтетичні анаболічні стерої ди — речовини з підвищеною анаболічною активністю і пропорцій но зниженою андрогенною активністю. Однак, не існує препаратів із групи анаболічних стерої дів із нульовою андрогенною активністю. Основними ефектами від застосування анаболічних стероїдів у спорті в початковий період ї хнього прийому є швидкий приріст м’язової маси (за умови достатнього вмісту в ї жі білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мікроелементів) і запобігання ї ї зниження в період важких тренувальних навантажень. Внаслідок приросту м’язової маси спостерігається збільшення поперечного перетину м’яза, пропорцій но збільшується фізична сила, збільшується швидкість відновлення після фізичних навантажень, підвищується обсяг тренувальних навантажень. Тестостерон існує у вигляді фармакологічного препарату, проте в сучасній спортивній практиці застосовуються різні синтетичні препарати, що близькі за

структурою і ефекту до тестостерону, проте не виробляються в організмі.

Андрогенні анаболічні стерої ди використовуються в медицині при лікуванні остеопорозу, попередження м’язової дистрофії, реадаптації м’язової тканини, при опіках, трофічних розладах в тканинах, інфаркті міокарда, хронічній коронарній недостатності, ревматичних поразках міокарда, атеросклерозному кардіосклерозі, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки.

Застосування анаболічних стерої дів у поєднанні з інтенсивним білковим раціоном і напруженою роботою швидкісно-силового характеру призводить до збільшення м’язової маси при одночасному зменшенні відсотка жиру. Проте припинення прийому анаболічних стерої дів навіть при інтенсивному білковому живленні і напруженому силовому тренуванні не дозволяє зберегти рівень перебудов, досягнутих за рахунок ї х використання, — розміри м’язових волокон і м’язова маса зменшуються. Аналогічна динаміка виявляється і в рівні силових можливостей спортсменів: збільшення м’язової маси супроводжується збільшенням сили, а ї ї зменшення при припиненні прийому анаболічних стерої дів — зниженням.

Діуретики (сечогінні засоби) — лікарські засоби різної хімічної будови, які сприяють більшому виведенню сечі і зменшенню змісту рідини в організмі. Протягом багатьох років їх використовували для зменшення ваги боксери, борці, гімнасти. Заборона на застосування

діуретиків в спорті була обумовлена тим, що їх почали використовувати для маскування застосування допінгових речовин.

Основною в механізмі дії діуретиків є ї х дія на нирки, на ї х структурно- функціональну одиницю — нефрон, на процеси, які в ньому відбуваються. Застосування діуретиків не сприяє підвищенню фізичної працездатності і, отже, не може надавати істотної дії на результати. Вони використовуються в спорті в наступних випадках: для термінового зниження маси тіла (важка атлетика, бокс, різні види боротьби), якщо існує проблема відповідності конкретній ваговій категорії, або у видах, в яких працездатність або ефективність рухових дій погіршуються при збільшенні маси тіла (наприклад, спортивна і художня гімнастика); для маскування застосування заборонених фармакологічних препаратів, оскільки збільшене утворення сечі і ї ї підвищена екскреція сприяють інтенсивнішому виділенню хімічних речовин, що свідчать про застосування допінгу.

Надмірне застосування анаболічних стерої дів здатне призвести до змін метаболізму сполучній тканині і зниженню міцності сухожилків і зв’язок, збільшення ризику ї х розривів. Структурні і функціональні зміни в кістковій тканині, викликані надмірним застосуванням анаболічних стерої дів, знижують ї х здатність витримувати напруження, що може призвести до переломів. Тривале використання препаратів цього класу в підвищених дозах пригнічує функції імунної системи, сприяє розвитку онкологічних захворювань, зокрема раку печінки і передміхурової залози.

Під впливом анаболічних стерої дів порушується психічний стан, зокрема знижується контроль за поведінковими реакціями, виявляються психопатичні реакції — агресивність і зайва імпульсна.

У більшості спортсменів як чоловіків, так і жінок, що застосовують анаболічні стерої ди, відмічаються порушення статевої діяльності, які часто носять незворотній характер. У чоловіків застосування препаратів пригнічує природну продукцію тестостерону в організмі з такими наслідками як дистрофія статевих залоз, імпотенція, зміни за жіночим типом, наприклад, збільшення грудних залоз. У жінок скорочується матка, припиняється менструальний цикл, грубіє голос, з’являється волосся на шкірі особи.

•

2024 /березень

•

modern-pharmacy.com.ua

застосування діуретиків є неприпустимим у видах спорту, пов’язаних з проявом аеробної витривалості. Прийом діуретиків призводить до значного зниження об’єму плазми крові і серцевого викиду, що знижує працездатність. •

У світі медицини 81

Пептидні гормони. До них належать гормони росту (соматотропін), гормони, що виділяються під час вагітності (гонадотропін хоріонічний), адренокортикотропний гормон (кортикотропін) і еритропоетин, регулюючий кількість еритроцитів. Головним побічним ефектом застосування препаратів є розвиток акромегалії, яка характеризується гіперглікемією, збільшенням внутрішніх органів, збільшенням язика, потовщенням і огрубінням шкіри. Гонадотропін хоріонічний часто використовується чоловіками для стимуляції вироблення тестостерону, кортикотропін — для збільшення рівня ендогенних глюкокортикостерої дів в крові, в основному для досягнення ейфорічного ефекту.

Хоріонічний гонадотропін — глікопротеід, який у великій кількості виробляється в організмі жінок після запліднення.

Він відіграє головну роль в забезпеченні нормального протікання вагітності. Дуже рідко його можуть виробляти ракові клітини. Біологічна дія гонадотропіну ідентична дії лютеінезуючого гормону, який приймає участь в регуляції синтезу тестостерону в організмі чоловіків. Чоловіки використовують гонадотропін для стимуляції синтезу тестостерону. Застосування людського хоріонічного гонадотропіну і лютеінезуючого гормону заборонено тільки чоловікам.

Кортикотропіни (АКТГ) використовують, щоб збільшити рівень ендогенних глюкокортикостерої дів в крові, головним чином для досягнення ейфоричного ефекту. Введення АКТГ розглядається як рівнозначне пероральне, внутрішньом’язове чи внутрішньовенне застосування глюкокортикостерої дів.

Гормон росту (соматотропін) — природний гормон, який стимулює ріст, сприяє синтезу білка і розщепленню жирів (ліполіз).

Вважається, що спортсмени почали прий мати гормон росту в 1980 р., коли з’явився синтетичний його аналог. МОК заборонив його застосування у 1988 р., незважаючи на відсутність тестів для його виявлення, і всіляко сприяв проведенню досліджень, направлених на ї х створення.

Бета-адреноблокатори набули поширення в спорті як речовини, що пригнічують активність центральної нервової системи та інших фізіологічних систем. Речовини цього класу блокують вплив природних стимуляторів — катехоламінів на бета-адренергичні рецептори, які впродовж певного часу не реагують на адренергічні імпульси. У клініці вони застосовуються для лікування ішемічної хвороби серця (стенокардія, інфаркт міокарда), в комплексному лікуванні гіпертонічної хвороби. Ї х застосування сприяє зменшенню частоти і зниженню сили серцевих скорочень, зменшенню хвилинного об’єму крові (серцевого викиду) і, як наслідок, зниженню потреби міокарда в кисні. Одночасно знижується збудливість і провідність міокарда.

Бета-2-агоністи: кленбутерол, сальбутамол, сальметерол і тербуталін, проявляють як стимулюючу, так і анаболічну дію. Ці препарати необхідні спортсменам, які страждають на бронхіальну астму, для попередження виникнення нападу внаслідок фізичного навантаження. МОК дозволив із 1975 р. застосовувати сальбутамол і тербуталін тільки у вигляді інгаляцій, при цьому до початку змагань про це необхідно повідомити медичну комісію. В 1995 р. МОК дозволив застосовувати сальметерол (як інгалятор), повідомивши заздалегідь в письмовій формі медичну комісію. В 1980 р. деякі культуристи почали перорально застосовувати кленбутерол. Його заборонили застосовувати у 1992 р. і двох учасників Олімпійських Ігор в Барселоні дискваліфікували за його застосування. В цьому ж році було встановлено, що перорально застосований сальбутамол має анаболічні властивості. В результаті цього МОК відносить бета-2-агоністи до анаболічних речовин (але не андрогенних) у випадку перорального застосування чи ін’єкції.

У останні десятиліття в спорті набув широкого поширення так званий кров’яний допінг. Особливо висока результативність кров’яного допінгу в лижних гонках, бігу на довгі дистанції. Є дані, що успіх велогонщиків США, яким переливалася донорська кров, на Олімпійських Іграх у Лос-Анджелесі в значній мірі був обумовлений застосуванням цього способу

стимуляції витривалості. В даний час досить добре відпрацьована методика застосування кров’яного допінгу. Фахівці вважають, що використання донорської крові пов’язане з певним ризиком, оскільки, незважаючи на ретельний підбір крові за групами, певний відсоток осіб (3-4 %) негативно реагують на переливання крові у зв’язку з руйнуванням еритроцитів. Не виключаються також випадки виникнення інфекційних захворювань.

Після введення в 1987 р. МОК заборони на застосування кров’яного допінгу ця проблема є гострою, оскільки надійного способу його виявлення не розроблено. Ситуація загострюється ще і тим, що в спорті набули поширення офіційно дозволені в медицині гормональні засоби, що сприяють підвищенню гемоглобіну і застосовуються в лікуванні анемії. Зокрема, як такий засіб особливого поширення набув еритропоетин — природний гормон, що продукується нирками та стимулює відтворення еритроцитів в організмі. Активізуючи утворення червоних кров’яних тілець, еритропоетин підвищує здатність організму доставляти кисень через кровотік до м’язів. Більше 10 років цей гормон для багатьох спортсменів був ефективним засобом підвищення результатів. У той час численні рекорди і яскраві перемоги на Олімпійських іграх і чемпіонатах світу були здобуті саме завдяки його використанню.

На зміну еритропоетину прийшов аналогічний йому по характеру дії і ще ефективніший препарат — дарбепоетін, що з’явився в 2001 р. на американському ринку і блискавично проник в спорт вищих досягнень. Масове застосування дарбепоетіна на XIX зимових Олімпійських іграх-2002 в Солт-Лейк-Сіті спричинило за собою серію скандалів і дискваліфікації. Останніми роками система антидопінгового контролю зіткнулася з ще однією проблемою — інтенсивним розвитком індустрії харчових добавок і впровадженням ї х в практику підготовки спортсменів. Етикетки на добавках не завжди відображають ї х дійсний склад, зустрічаються випадки невідповідності даних, представлених на ети-

ЦЕ ЦІКАВО!

кетках, реальному складу. У добавках зустрічаються анаболічні стероїди, ефедрин і інші заборонені препарати. У результаті виявлена значна кількість випадків позитивних результатів при допінг-контролі унаслідок застосування харчових добавок.

Інсулін застосовується спортсменами, щоб

знизити вміст жиру в організмі і збільшити м’язову масу. Відомі випадки, коли застосування інсуліну викликало пошкодження головного мозку і навіть смерть спортсмена внаслідок “глибокої” гіпоглікемії.

У 1998 р. МОК заборонив застосовувати інсулін; використовувати його можуть тільки спортсмени, які страждають на інсулінозалежний діабет за умов надання відповідної довідки, яка видана ендокринологом або лікарем команди. Кломіфен і циклофеніл є препаратами, які призначають жінкам, що страждають на безпліддя. Ї х застосовували спортсмени, щоб стимулювати вироблення тестостерону після вживання анаболічних андрогенних стерої дів. У 2000 році ці препарати заборонено застосовувати чоловікам. Тамоксифен є антиестрогеном, який застосовують для лікування раку молочної залози. Впродовж багатьох років спортсмени, особливо культуристи, застосовували тамоксифен для попередження гінекомастії — побічного ефекту вживання анаболічних андрогенних стерої дів. Із 2000 р. спортсменам-чоловікам заборонено використовувати цей препарат.

«МЕЛЬДОНІЄВИЙ СКАНДАЛ»

Препарат «Мілдронад», активна речовина якого мельдоній, був одним із найпоширеніших у спорті. Атлетам його давали для більш швидкого відновлення від навантажень. У вересні 2015 року WADA оголосило, що з 2016 року він переходить до категорії допінгу. Наприкінці 2015 року в журналі «Drug Testing and Analysis» за листопад-грудень 2015 року йдеться, що мельдоній підвищує витривалість та покращує результати спортсмена. Також він допомагає краще справлятися зі стресом, позитивно впливаючи на роботу центральної нервової системи. Німці заявили, що вплив мельдонію на організм можна порівняти з впливом препарату триметазидину, що входить до забороненого списку WADA, який до того моменту вже два роки перебував у списку заборонених WADA через його властивості «модулятора серцевого метаболізму».

Бактерії

Lactobacillus

можуть захистити

від тривоги та депресії

Дослідники Школи медицини Університету Вірджинії виявили, як Lactobacillus, бактерія, що міститься в ферментованих продуктах і йогурті, допомагає організму справлятися зі стресом і може допомогти запобігти депресії та тривожності. Отримані результати відкривають двері для нових методів лікування тривоги, депресії та інших психічних розладів.

Мікробіом кишечника є важливим для правильного розвитку імунітету, травлення, а також багатьох інших функцій. Зв’язок між кишковою мікробіотою

та мозком став центром уваги для біомедичних досліджень, пов’язаних із психологічними розладами. За результатами попередніх доклінічних досліджень на тваринах Lactobacillus було визначено як психобіотик, який сприяє стійкості до стресу та зменшує безладну поведінку в мишей. Але, через складність проведення гнотобіотичних досліджень на мишах, вільних від специфічних патогенів, існує фундаментальний брак розуміння того, як повна втрата лактобацил може вплинути на фізіологію господаря. Клінічне використання пробіотиків, також, показало неоднозначні результати. Велика частина проблеми полягала в складності мікробіому: за підрахунками, в кожному з нас живе 39 трильйонів мікроорганізмів, тому спроба зрозуміти, що роблять конкретні бактерії чи гриби, а тим більше те, як вони взаємодіють з усіма іншими мікроорганізмами та їх хазяїном, схожа на спробу порахувати піщинки на пляжі.

У зв’язку з цим вчені з Університету Вірджинії застосували інноваційний підхід, щоб відточити конкретні лактобактерії. Команді дослідників вдалося створити мишей двох різних типів: в яких мікробіот кишківника налічував колекцію бактерій під назвою Altered Schaedler Flora, яка включала два штами Lactobacillus,

два штами Clostridium і по одному штаму Bacteroides, Mucispirillum, Eubacterium і Pseudo avonifactor та миші без двох штамів Lactobacillus (L. intestinalis і L. reuteri). В ході доклінічних досліджень вчені використовували різні методики дослідження поведінкових реакцій у мишей (тест на підвішування хвоста, подрібнення гнізда, піднятий лабіринт тощо).

За результатами дослідження, команда науковців змогли пояснити, як саме лактобактерії впливають на поведінку, і як їх нестача може погіршити депресію та тривогу. Доведено, миші, вирощені з відомим консорціумом кишкових бактерій, який містить L. intestinalis і L. murinus, більш стійкі як до гострого стресу, так і до більш хронічних легких стресів, ніж миші без Lactobacillus Також, науковці виявили, що лактобактерії родини Lactobaccillacea підтримують рівень імунного медіатора під назвою інтерферон гамма, який регулює реакцію організму на стрес і допомагає запобігти депресії. Озброївшись цією інформацією, дослідники готові розробити нові способи запобігання та лікування депресії та інших психічних розладів, у яких Lactobacillus відіграє важливу роль. Наприклад, пацієнти, які борються з депресією (або мають ризик виникнення депресії), одного разу можуть приймати спеціально розроблені пробіотичні добавки, які оптимізують їхній рівень корисних Lactobacillus .

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МІКРОБІОТ КИШКІВНИКА Мікробіоти виробляють тепло Приблизно 70 % загального виробництва тепла в стані спокою, за оцінками, виробляється мікробним метаболізмом у кишечнику. Якщо наявні є проблеми з терморегуляцією, можливо це пов’язано саме зі складом кишківника.

Мікробіота впливає на засвоєння та біоактивність деяких флавоноїдів Згідно з результатами дослідженнями американських вчених, флавоноїди, а саме кверцетин, проявляє сприятливий вплив на атеросклероз лише при наявності нормальної кишкові мікроби.

Підготовлено за матеріалами “Lactobacillus from the Altered Schaedler Flora maintain IFNγ homeostasis to promote behavioral stress resilience” by Alban Gaultier et al. Brain Behavior and Immunity

ЛІКИ ТА ПРОДУКТИ:

ЯК ПРАВИЛЬНО

ПОЄДНУВАТИ?

Ліки не допомагають? Проявляють побічні наслідки? Не поспішайте змінювати лікарський препарат, ймовірно, він просто погано поєднується з продуктами, які входять до раціону. Ми часто запитуємо, як саме приймати ліки: під час їжі, до чи після. А доречніше було б цікавитися у фармацевтів про те, яких продуктів краще не вживати одночасно із прийомом того чи іншого лікарського засобу. Вилікуватися від неприємного недугу можна набагато швидше, якщо враховувати сумісність ліків з продуктами харчування. Невдалі поєднання можуть практично повністю нейтралізувати дію препарату і навіть нашкодити здоров’ю. Наша їжа містить у собі безліч біологічно активних сполук, серед яких вітаміни та мінерали, які мають здатність взаємодіяти із певними активними фармакологічними інгредієнтами.

НА ЗАМІТКУ!

Найбільш небезпечні поєднання продуктів харчування та лікарських засобів

 Антибіотики тетрациклінової групи та препарати, що містять кофеїн з молоком, кефіром, домашнім сиром.

 Препарати заліза — з чаєм, кавою, молоком, горіхами, зерновими продуктами.

 Препарати кальцію — з газованими напоями та соками, що містять лимонну кислоту.

 Антибіотики еритроміцин та ампіцилін — з фруктовими та овочевими соками.

 Аспірин та ліки, що містять ацетилсаліцилову кислоту — з маслом, сметаною та жирними продуктами.

 Сульфаніламідні медикаменти (сульфаметиозол та інші) — з зеленню, шпинатом, молоком, печінкою, зерновими продуктами.

ГРЕЙПФРУТ Мабуть, більшість знає, що грейпфрут — «король непоєднуваності», який є ворогом багатьох препаратів. В організмі він здатен інгібувати декілька ізоферментів, які беруть участь у метаболізмі великої кількості ліків. Відповідно, у крові людини зростає концентрація препарату, що може спричинити різноманітні ускладнення чи побічні ефекти. Із грейпфрутом не рекомендовано приймати статини, адже це підвищить їх рівень у крові, що може призвести до небажаних реакцій. Із обережністю необхідно приймати блокатори кальцієвих каналів через зростання їхньої біодоступності. Один з’їдений плід може призвести до зниження тиску у людини, яка приймає гіпотензивні препарати, посилити дію снодійних, збільшити токсичність антибіотиків. Ефект від цього фрукту в організмі триває майже добу. Відповідно краще приймати ліки мінімум через 24 години після вживання грейпфруту.

МОЛОЧНІ ПРОДУКТИ Багато лікарських препаратів вступають у взаємодію з молочними продуктами, особливо, із молоком. Це дуже впливає на ефективність препарату і може викликати неочікувані побічні ефекти. Наприклад, якщо людина приймає антибіотики із групи тетрацикліну, їх засвоєння може бути порушено. Внаслідок цього можуть з’являтися жовті плями на зубах.

Вживання сиру, йогуртів одночасно із антибіотиками призводить до утворення нерозчинних сполук — хелатів, які суттєво зменшують засвоєння тетрациклінів, ципрофлоксацину і норфлоксацину, тим самим знижують ефективність їх протимікробної дії. Доречно дотримуватися інтервалу хоча б дві години до та шість годин після прийому антибіо-

КОПЧЕНОСТІ

тиків та молочних продуктів, щоб попередити такі наслідки.

Є багато можливостей виключення молочних продуктів із раціону під час прийому антибіотиків. Наприклад, замінити їх рослинними альтернативами, такими як соєві чи рисові продукти.

ШОКОЛАД Шоколад та риталін — непоєднувані між собою. Окрім кофеїну, шоколад містить стимулятор теобромін. Потрапляння цих двох стимуляторів у організм одночасно може призвести до непередбачуваних наслідків і викликати судоми. Ці наслідки, звичайно, суто індивідуальні, але коли ви нервуєте чи збуджені після плитки шоколаду та риталіну, то краще збільшити інтервал часу між прийомом препарату та шоколадних десертів. Також краще обирати молочний або білий шоколад: чим темніший шоколад, тим більше кофеїну й теоброміну він містить у собі.

Усі ми знаємо, що перед вживанням будь-яких ліків ми маємо уважно ознайомитися з інструкцією. Це стосується також антидепресантів. Якщо серед них є інгібітори моноаміноксидази (МАО), то вживати їх разом із продуктами, які багаті амінокислотою тираміном, вкрай небажано. Це може призвести до підвищення артеріального тиску.

ШПИНАТ, ПЕТРУШКА, БРОКОЛІ, АВОКАДО, ХУМУС Усі ці продукти багаті вітаміном К. Цей вітамін може взаємодіяти з варфарином, який застосовується для профілактики тромбозів та інсультів. Продукти, які містять велику кількість вітаміну К, можуть підвищувати згортання крові. Сьогодні лікарі рекомендують підтримувати постійний раціон харчування, зважаючи на це, корегується дозування препарату. Варто зазначити, що чим насиченіший зелений відтінок овоча, тим вище в ньому рівень вітаміну К.

КАВА, ЧАЙ

Істина дуже проста — усі лікарські препарати необхідно запивати питною водою. Але іноді, окрім води, хочеться випити чашку чаю чи кави. Як же ж ці напої взаємодіють із ліками? Тут важливо знати, що в період прийому будь-яких ліків чай краще виключити. У його складі міститься танін, який при взаємодії з іншими препаратами утворює в нашому організмі нерозчинні сполуки. Особливо це стосується азотовмісних препаратів.

Прихильникам кави варто пам’ятати, що вона по-різному взаємодіє з лікарськими препаратами. Усе залежить від лікарських властивостей препарату. Кава несумісна з прийомом заспокійливих препаратів, це може спричинити безсоння, тривожність. З іншого боку, деякі ліки значно підсилюють вплив кави на організм людини. За засвоєння кофеїну від-

повідає фермент CYP1A2, а протизаплідні таблетки, антибіотики, антидепресанти блокують його. Внаслідок цього кофеїн надовго затримується в організмі, що, як наслідок, що негативно впливає на нервову систему. Під час прийому психостимуляторів краще відмовитися від міцної кави.

Багато досліджень підтверджують користь кофеїну, але при високих дозах він підвищує артеріальний тиск, викликає тахікардію. Тому поєднання кави із препаратами, які прискорюють пульс, підвищують тиск, застосовуються для лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності, може бути надзвичайно небезпечним. Тим, хто приймає ліки від гіпертонії чи аритмії, небажано вживати напої, які містять кофеїн. Тут важливо проконсультуватися з лікарем та обмежити вживання кави, чаю або навіть виключити ці напої зі свого раціону.

ЯБЛУЧНИЙ СІК

Ні в якому разі не можна вживати яблучний, апельсиновий, грейпфрутовий сік, якщо ви лікуєтеся від сінної лихоманки. Ці соки гальмують пептид, який транспортує ліки із кишечника в кров. У результаті ефективність препарату знижується до 70 %, лікування стає безрезультатним, а нежить та чхання — безупинними. Краще дотримуватися інтервалу, вживаючи сік через чотири години після прийому ліків.

Також варто виключити ці соки під час вживання антибіотика ципрофлоксацину, препаратів для лікування захворювань щитоподібної залози, антигістамінних та антиастматичних засобів.

АЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ

10 % вжитого алкоголю швидко розкладається під впливом ферментів шлунку, кишечника та печінки. Але деякі препарати, такі як антибіотики із групи еритроміцину, пришвидшують видалення алкоголю із шлунку, підвищуючи його поглинання. Однак існують також препарати, які метаболізуються ферментом CYP2E1, що відповідає за розпад етанолу (винного спирту). Невелика кількість вжитого алкоголю може збільшити концентрацію цих ліків в організмі. При постійному вживанні алкоголю організм підсилює синтез цього ферменту, у результаті чого концентрація ліків знижується, що робить їх малоефективними.

Більшість препаратів, включаючи бензодіазепіни з групи транквілізаторів, трициклічні антидепресанти, антигістамінні засоби, певні харчові добавки, уповільнюють функцію центральної нервової системи. Аналогічно діє етанол, викликаючи ейфорію та сонливість. Комбінування цих ліків з алкоголем підсилює їх вплив на нервову систему, що може призвести до небажаних побічних наслідків.

Протизапальні препарати нестероїдного походження можуть впливати на слизову оболонку шлунку. Одночасне вживання алкоголю з протизапальними ліками може сприяти утворенню виразок та кровотеч шлунку.

Вживання алкогольних напоїв разом із судинорозширювальними препаратами, ліками для лікування імпотенції може викликати зниження артеріального тиску або втрату свідомості.

ЦЕ ВАЖЛИВО!

Алкоголь дуже небезпечний для людей з діабетом, оскільки підвищується ймовірність гіпоглікемії, що, навіть, може призвести до летального наслідку.

Червоне вино та пиво містять у своєму складі тирамін. Взаємодія тираміну з деякими антидепресантами може викликати підвищення тиску. Алкоголь та парацетамол. Для рощеплення алкоголю та парацетамолу організм використовує один і той же фермент, тому потрібно робити мінімум шестигодинну перерву між вживанням цих двох речовин.

 «приймати натще» — це приймати за 20-40 хв. до першого прийому їжі;

 «перед їжею» — за 20-30 хв. перед прийомом їжі;

 «під час їжі, або відразу після їжі» — наприкінці трапези або безпосеред-

ньо після прийому їжі;  «після їжі» — через 30-40 хв. після прийому їжі;  якщо в інструкції не вказано, коли приймати ліки, приймаємо за 30 хв. до їжі.

то це значно може прискорити процес одужання. Саме тому правильний раціон харчування в процесі лікування є дуже важливим. Таким чином, для попередження небажаних взаємодій між лікарськими засобами та харчовими продуктами пацієнту необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем про особливості вживання того чи іншого препарату, уважно прочитати інструкцію для медичного застосування та дотримуватися режиму прийому ліків.

Якщо людина буде враховувати, як правильно поєднати ліки та продукти харчування,

ВПЛИВ

ВТРАТИ СЛУХУ

НА ЗДОРОВ`Я

ГОЛОВНОГО МОЗКУ ТА

СМЕРТНІСТЬ

ЛЮДИНИ

ОСТАННІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЦІЙ ОБЛАСТІ

Втрата слуху можлива в будь-якому віці, і ця проблема зі здоров`ям накладає негативний відбиток не лише на спілкування в соціумі, зниження фізичної активності, але і на роботу головного мозку людини. Під останнім мається на увазі деменція — хвороба, яку провокує зниження слуху.

Вплив погіршення слуху на появу деменції За статистикою, у США близько 6 мільйонів жителів хворіють на деменцію. Наслідками захворювання є втрата здатності когнітивних навичок та мислення. Звичайно, погіршення пам`яті та уваги, можливість засвоювати інформацію та багато іншого мають вплив на рівень життя.

І хоча про деменцію кажуть не як про хворобу, а як про набір симптомів, що є результатом пошкодження мозку, — наслідки вона має для організма людини, на жаль, негативні.

Протягом останніх років вченими з різних країн проводились дослідження безпосереднього зв`язку між деменцією та втратою слуху. Зроблені цікаві висновки: якщо лікувати втрату слуху, можна отримати шанс відтягнути або, взагалі, запобігти її виникненню.

Дослідження: погіршення роботи головного мозку (деменція) та використання слухових апаратів Одне із останніх досліджень було направлене на перевірку дії використання слухових апаратів та вплив цього на розвиток деменції. Для участі у досліді запросили 1 тис. осіб поважного віку, які мали значне зниження слуху. Їх розділили на дві групи. Учасникам однієї групи надали для використання слухові апарати, а другої — спеціальну навчальну програму, суть якої полягає в здоровому старінні.

Три роки тривало дослідження вчених. По закінченню було перевірено когнітивні функції учасників обох груп. Результати дослідження показали, що у всіх учасників когнітивні функції знижувались, приблизно, з однією швидкістю. Відмінність заключалась в тому, що:

 ті, хто користувались слуховими апаратами, почали набагато краще спілкуватись;

 учасники другої групи не побачили покращень. Однак, ті з учасників, хто хворів на діабет чи гіпертонію, тобто мав високий ризик захворіти на деменцію і користувався слуховим апаратом, мав аж у 2 рази менше зниження когнітивних порушень. Порівняння проводилось із тими учасниками, хто мав подібний прогноз та не користувався слуховими апаратами.

Дослідження: рівень смертності та використання слухових апаратів у людей з вадами слуху У журналі e Lancet Healthy Longevity з`явилась інформація про ще одне дослідження, яке пов`язало лікування втрати людиною слуху та користування слуховими апаратами із зниженням рівня смертності.

З 1999-2012 рр. вчені стежили за рівнем смертності серед 10 тисяч учасників, серед яких 1800 — із втратою слуху. З них:  237 учасників (за їх словами) використовували слухові апарати, як мінімум, 1 раз на тиждень;  1483 учасники ніколи ними не користувались.

Доктор Джанет Чой, доцент кафедри клінічної отоларингології і хірургії голови та шиї в Школі медицини Кека (Університет Південної Каліфорнії) підбив підсумки експерименту, наголосивши на тому, що використання, хоча б періодично, слухових апаратів знижувало ризик смертності. А з самого початку дослідження жодної різниці в цьому не було між тими, хто користувався, та тими учасниками, хто не носив слухові апарати, незалежно ні від їх матеріального, соціально стану, ні від рівня освіти чи безпосередньо ступеня втрати слуху.

СТИль, ФІгура, МОЛодість ПЛЮС Здоров'я!

Інформація про лікарський засіб призначена для поширення серед медичних і фармацевтичних працівників на спеціалізованих семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики. www.vitamin.com.ua