Рок V, Чис. 3 Септембер—Децембер/2006/September-December Vol. 5, No.
КАНАДА— АМЕРИКА
ЗБУЛО ШЕ У ДВОХ ФЕБРУАРСКИХ ДНЬОХ 2006.
Щесце же мой интернет провайдер ма добри филтер хтори тижньово застанови и 150-200 Гавриїл койдзеяки спам емаил поруки. Кед би того нє Колєсар було, мушел бим каждодньово трошиц надосц Канада часу на сцеранє истих. А то даремна робота! Правда, филтер нє идеални и кеди-нєкеди таки “шмеце” емаили найду драгу аж по мой компютер. И – ту почина тота красна приповедка:
Є
дного приємного єшеньского дня медзи емаилами од познатих обачел сом и пар од нєпознатих одсилачох. Кед сом отворел перши, видзел сом же є празни, без тексту значи, алє мал атачовани два фотки. Отворел сом першу и – нєсподзивал сом ше. Видзело ше ми же ту дакус и нєчисти сили умишали пальци – на фотоґрафиї була шумна, шумна слатка “беба у квецу” (опатьце фотоґрафию!). На другей фотки було исте бебче, алє зоз блїжей висликоване. Понеже у новинкох з часу на час пишеме о новонародзених бебох, подумал сом же ми то дахто послал перше тоти фотки, а о пар годзини, озда, сцигнє и текст хтори шицко пояшнї. Прешол дзень Нє сцигло нїч! Прешол и други. Загадка и далєй остала нєодгаднута. Так остац нє могло, ша я би идуцей ноци спац нє могол кед нє дознам же цо то и хто то! Хробачок любопитлївосци би ми розєдал мозоґ од вечара до рана! На щесце, кажди емаил ма и адресу одсилача, та сом поступел по плану “Б”, як ше то гвари, и на одсилача того емаила сом послал даскельо питаня у вязи “беби у квецу” О дзень, сцигнул ми одвит: Модлїм за пребаченє же сом так послала слики без текста, алє такой шицко пояшнїм. Я Весна Фа зоз Норт Батлефорду, супруг ми Йоаким Фа, а на сликох Олеся, мойо друге дзивче. Народзена є другого фебруара 2006. року. Маме и старше дзивче Силвию хтора народзена 19. децембра 2003 року тиж ту у Н. Батлефорду. А я сцигла до Канади 29. октобра 2003. року, значи, Силивя ше народзела о нєполни два мешаци. Паметам, нє було то лєгко. Язик сом нє знала
анї кус. Єй народзенє ше викомпликовало та на швет пришла зоз царским резом а я ту була сама, мац и шицка родзина гет далєко у Руским Керестуре... Олеся ше тиж народзела зоз царским резом алє на тот завод ми ту була мац, Мария Надь, у нащиви. Була сом прещешлїва кед пришла бо зме ше скоро три роки нє видзели, Силвию познала лєм прейґ сликох. Од теди поряднє посилам слики дому, атачирани за емаил поруки. На початку то було вше провадзене и з даяким текстом, з пояшнєнями, а вец помали, кед сом достала роботу, нє було тельо часу та сом лєм слики приквачовала и посилала. Гварим, слики посилам поряднє и у тим одсиланю сом,
Прeдлужeнє на 8 боку
Пише:
АВСТРИЯ КЕРЕСТУРИЦА ИНИЦИРОВАЛА ГУМАНИТАРНУ АКЦИЮ ЗА ПОМОЦ ШПИТАЛЮ У МАКЕДОНИЇ
Пише:
Г. Колєсар
Случай сцел же сом зоз єдного приятельского, такповесц каждодньового емаила, дознал дацо покус нєзвичайне. Стредком тей єшенї явела ше ми зоз Бечу Даринка Ґулевски, родз. Сабадош зоз тима шориками:
Н
акратко ше лєм явям зоз Бечу у Австриї. Нєшка прекрасни дзень та пойдзем кус скорей з роботи бо сцем ище уживац у нашей загради. Того року зме були у Македониї, у Битолю, и о тим жадам кус вецей написац. Родзина мойого супруга була у больнїци у Битолю и кед зме го там нащивели видзели зме же яка там катастрофална ситуация. Шестринїица мойого супруга там роби як дохторка на уролоґиї и пояшнєла нам ситуацию, указуюци на тото же нє маю досц посцелїни и нє маю аж анї пижами за пациєнтох. Кед тото кус посцелїни даю на райбанє, цо маю, вец нє маю з чим прекриц посцелї и пациєнти нє можу нормално лєжац на оддзелєню. Гварела же би им добре
пришла и голєм єдна машина за райбанє. Я вчера вечар нашла на интернету єдну машину як дарунок, уж зме ю превжали и однєсли на автобус за Македонию. А посцелїна – то тераз векша акция, достала у ширини и велї людзе ми посилаю посцелїну хтора им звишок. Єдна жена зоз Ґрац Стирия ми послала два пакети по єдному вожачови камиона, вон их охабел на єдней бензинскей пумпи дзе зме пакети превжали, назбераме их цо вецей и аж вец пошлєме. Наисце ми мило же ше нашло тельо людзох хтори маю дзеку дац, помогнуц – векшина з нас ма того вецей як треба и нє таки проблем дацо оддвоїц за таку файту помоци. Но, треба то и обєдинїц, спаковац... Тельо з тей нагоди оталь з Бечу. Даринка Ґулевски, секретарият осиґуруюцей компаниї “Алиянса”. Мнє одушевело сознанє о тим же наша Рускиня у Австриї, одата за Македонца, на чолє активносцох коло призберованя помоци за больнїцу у Македониї. Замодлєл сом Даринку же би ми о тим як акция розпочата кус вецей написала: - Було то такповесц случайно, кед сом на интернету нашла єден линк за родичох з малима дзецми хтори ше дописую и чераю Даринка и єй главни шефове у хвилькох кед искуства односно означовала 30 роки вирносци у осиґураню предаваю ствари за “Алиянса”
Бок 2
Даринка Ґулевски мали дзеци. Я там купела пар ствари и гварела им же то за єдну больнїцу у Македониї. Пар особи ше з тим одушевели и призберованє стварох такой, як габа, рушело далєй. Шицко тото то нє даяка официйна акция, то идзе приватно, з людску молбу за помоц, алє ше так розвило же сом упознала и особи на досц високих положеньох хтори ми гварели же им тераз ганьба предавац ствари кед видзели же яки там потреби, у Македониї, и дзечнє ше уключели до помоци. - Споминаш машину за райбанє, то обична машина чи даяка векша, специялна? - Машина цалком звичайна, достали зме ю од єдних ту родичох а мой муж у медзичаше достал ище єдну машину. Тото цо зме назберали уж идуцого штвартку пошлєме на єдним автобусу. Нє полни є з путнїками, маю места а я вец вше замодлїм вожача же най тото однєше безплатно, то за їх державу, добродзечна помоц. И звичайно нєт проблему. Пожадал сом же би читаче “Руснацох у швеце” дознали о Д ар и н к и , и н и ц и я т о р ки т а к е й добродзечней акциї, дакус вецей та сом ю замодлєл най ми виприповеда вецей о себе: - Я и мой терашнї супруг Пецо ше стретли ту у Бечу 1971. року кед сом мала 16 роки а вон 19. Були зме РУСНАЦИ У ШВEЦE
єден рок верени а винчали зме ше концом 1972. року. Були зме наисце млади алє любов шицко надвладала и по-сцигли зме цо зме жадали и плановали. Маме двойо дзеци, Емину (32 роки) и Дарка (25 роки). Емина роби у зубара а Дарко студира скандинавистику. Обидвойо су барз музикални – Емина грає на клавиру, а Дарко и на клавиру и на виолини, та грає у рижних оркестрох. Кед бул у войску та бул у ґарди и там грал и пред ческим предсидательом Гавелом! - Перших рокох, як зме сцигли до Бечу, интензивно сом учела нємецки язик а паралелно сом одходзела до Заґребу и учела и покладала испити зоз инокореспонденциї. Робим, ниа, уж трицец роки у Осиґураню “Алиянса” и пред трома роками сом постала секретарка тром найвисшим директором ту у централи. Жадам повесц же сом давно похопела же кед чловек дацо сце посцигнуц, У случаю же ше дахто з вас, читачох новинки “Руснаци у швеце” риши уключиц до акциї помоци больнїци у Битолю, Македония, зоз хтору координує Даринка Ґулевски, явце ше Даринки за пораду и упутства на єй емаил адресу (nje vazi jej vecej na roboti)
вон тото може и посцигнуц, алє ше муши потрудзиц, уложиц до себе. Ту дзе робим, у централним будинку у Бечу, робя коло 700 людзе и нє знам чи єст дакого у будинку хто ме нє позна. А прецо ме познаю? Прето же мой принцип – шицко цо робиш и приповедаш, роб зоз задовольством зоз ошмихом, добре розположена. И то ше озда памета, кед дакому треба дацо, вон ше обраци за помоц ґу такей РУСНАЦИ У ШВEЦE
Адина. Иншак, нашо родичи були у Бечу 13 роки и кед ше наш син Дарко оженєл вони ше врацели жиц до Кули. Там им добре, активни су и прето зме щешлїви. Наш оцец ма 78 роки и ище вожи авто, вожи людзох до больнїци кед треба, як такси. И раз кед так вожел, прешлей жими, та мал инфаркт. Дакус ше окрипел теди, гоч було барз опасне а Даринка у ресторану зоз родичами кед ю вец сам пошол на авту пришли нащивиц до Бечу до больнїци бо мацери особи, а нє ґу даякей нахмуреней, гварели у амбуланти же нє маю авто нєрозположеней. Така робота досц швидкей помоци – та най сам идзе! стресна. Бо, кед маме главну схадзку Катастро-фа! Тераз ше чува кус вецей зоз акционерами (а то за нас найвекша алє заш лєм вельо роби за других, подїя у року) вец ше звичайно вола помага, то нам у креви! Ми виховали фрау Ґулевски да шицко орґанизує, од дзеци у побожним духу, зоз технїки за схадзку та по закуску после свидомосцу же кед ци Бог на першим схадзки. месце, лєгчейше ше пребиваш през Кед ми шефове на рочних живот. одпочивкох вец хаснуєм нагоду остац Иншак, я там у Канади мам дома бо уж мам 80 днї рочного досц познатих - ша зоз Юлином Рацом одпочивку цо сом нє могла и зоз Блаженку Планчакову одату за вихасновац. А кед гварим же сцем Юлинового брата сом ходзела до пойсц на рочни, вец вони такой “яй, школи 8 роки. Пренєш им же их барз цо будзем без вас, як ше то пороби...” любим и барз, барз часто на нїх думам а з другого боку нас опоминаю же як и на часи цо зме вєдно препровабизме нє преношели з рока на рок дзали у Руским Керестуре. нєпотрошени днї, най их вихаснуєме. У тим чишлє: - Кельо знам, єст вас три шестри? КВЕЦОВА И ЗЛАТНА 1 - Гей, наша шестра Рахиля КОРУНА жиє у Маямию, на Флориди у ЗАД, а шестра Адина, вона роби у “Алиянси” Унуки винєсли труну ище длужей одомнє, роками робела як з дїдом на двора 4 секретарка, а тераз є у менаджменту. Одата є, ма двойо дзеци – Сандра (28 РОСНУЦ НА ДВОХ роки) и Иґор (22 роки). Адина барз ЯЗИКОХ 10 крашнє шпива а дзеци єй тиж барз (Юлияна НАДЬ) музикални, обидвойо граю на клавиру а Иґор и на буґнох. Адина ма у Дзецинство пасошу мено Олґица – кед ше мала препровадзене на народзиц, оцец пред тим читал єдну чаривним Циґлашоре 11 (Мирон Жирош) кнїжку и наишол на мено Адина и попачело ше му. Сцел же би таке мено достала його дзивка, медзитим нє Лемки сцу зачувац допушели му то и одредзели же ма 20 власни коренї буц Олґица. За нас вона була и остала Бок 3
НЄМEЦКА–ВОЙВОДИНА ЯНКО ТИРКАЙЛА, ПОЗНАТИ КЕРЕСТУРЕЦ-СЕЛИЩАНЬ И ҐАСТАРБАЙТЕР У НЄМЕЦКЕЙ (5)
Пишу:
Гавриїл КОЛЄСАР Кичeнeр, Канада Йовґeн МEДЄШИ Р. Кeрeстур, Войводина
♦ „Енджелїр“ Янко Тиркайла швидко ришел даєдни технїчни проблеми – надвязал дротованєц, запалєл дизел мотор зоз жирячку на платну... ♦ До Керестура го з Нємецкей пришол, уж як пензионера, опатриц його бувши шеф на моторки „Ямаха“ ♦ Хорота була нємилосердна. Остатнї даскельо мешаци бул „завязани“ за посцель, препадал, капал як тот шнїг на яр...
Н
а будовалїщу, єдного дня, бул потребни роботнїк на дзвигачки – крану. Дотедишнї роботнїк бул пре цошка одсутни, а робота у Нємецкей нє могла чекац. Шваб, шеф, опитал ше шицким присутним роботнїком же хто зна зоз таку машину робиц. Бачи Янко такой, скоро без роздумованя, гварел же вон зна. Шваб ше зрадовал же робота нє будзе церпиц и такой послал нового роботнїка до акциї. (Чи треба надпомнуц же Янко по теди лєм у Нємецкей видзел таки машини, а нє да з нїма управял). Бачи Янко лєм пошол ґу истому Швабови и крашнє му гвари же вон у Югославиї робел на иншаким типу дзвигачкох хтори були досц примитивнєйши як тоти нємецки, та гат кед би вон, Шваб, бул таки добри лєм повесц же хтора ручка за цо служи, чи то праве исто так як на гевтих машинох цо вон з нїма робел у Югославиї. Шваб, прещешлїви же
ришел єден, за ньго огромни проблем, крашнє, помали поуказовал новому машинїстови цо зач служи, а гевтому нє було чежко попаметац тоти основни ствари и робота цекла на будовалїщу як кед би ше нїч нє случело. А Бачи Янко достал вельо лє гчейшу роботу, а лєпше плацену. Случело ше же на тей дзвигачки, крану – пукла сайла (дротованєц). На будовалїщу позарядови стан. Ш и ц к и ш е з н є м и р е л и , У Нємeцкeй зоз родзину инж. Владом Фираком, поготов ґазда бо робота будзе сином паноца Фирака церпиц, нє годно ше випочитовац термини зоз контракту. до другого поґону по енджeлїра. Кельо лєм часу будзе потребно заменїц Гевтот констатовал же ту нєобходна нову сайлу?! О єден час, Бачи Янко єдна часц хтора прави жирячку цо пришол, викасал рукави и яки моцак нєобходне за стартованє дизела. бул – єдноставно надвязал сайлу як Громада роботнїкох коло погубеней даяки порвазок на салашу. Надвязац машини бо робиц ше нє могло, а кажде порвазок велї знаю, алє ше дацо пробовал помогнуц гоч лєм зоз нє може кажде здогаднуц у совитом зоз свою мудросцу. На концу датим моменту же то так ше шицки зложели же ришеня нєт лєм мож и з дротованцом, а ґу же би ше на авце пошло дзешка до тому треба буц и барз специялного дутяну набавиц тото цо хиби за таки тип машини. И понеже моцни. Раз так, у штред єдней хвиля була подла єдно по єдно важней роботи н а поодходзели до кантини. Лєм Бачи будовалїщу, як ше то Янко остал. Видар зоз своєй звичайно случує, кед роботнїцкей шмати єдну рендочку, найважнєйше, нїяк нїхто нє скруцел ю як грубши циґар, намачал могол запалїц, рушиц, єдну до нафти и запалєл. Кед ше тото важну, у тей хвильки плаценко добре розгорело, Янко го нєобходну, дизел машину. загашел, а остало плаценко зоз моцну Шоровали ше и пробовали жирячку на єдним концу хтору вон вец Салащанє - Барна Миронь Шути, бачи Янко, Владо велї хто ше дакус розумел вохпал, набил до одвитуюцого отвора Сабол и нєпознати сушед шацую винко такой оправиц мотор. Пошло ше и и Бок 4
РУСНАЦИ У ШВEЦE
поцагнул якушик шпарґу, заобрацал машину. Скурел ше вельки дим, мотор загурчал нарату. Шицки повибеговали зоз кантини и чудовали ше же цо ше то случело, а и сам майстор, бачи Янко, ше дакус направел шалєни та ше и вон оглядал же яґод и вон нє зна цо ше случело, яґод кед би мотор сам рушел. Вшелїяк же за прерахованих Нємцох таке знаходзенє, оправянє дачого без превереного майстра, одвитуюцого сервиса и часци, нєстандардного погубеня цалком нєобичне и чудне. ШЕФ ПРЕКЛАДАЛ МЕХИ, А Я МУ ПРИПОВЕДАЛ ВИЦИ Кельо бул ценєти, та и популарни медзи Нємцами и другима странцами у Нємецкей, шведочи и шлїдуюца подїя: Єдного лєтного дня, пофришко як пришол до заслуженей пензиї, до валалу пришол на моторки „Ямаха“ до Бачика Янка Нємец – Янков шеф зоз фабрики сиру. Пришол и то нароком, нє так же зашол з даякей драги, або же ту мал даяки конченя алє - опатриц свойого роботнїка а и приятеля (нєзвичайне за заходни менталитет) єдноставно ше видзиц и наприповедац, нїяка друга причина. Побул ту даскельо днї и
Б
ачика Янка Тиркайлу, велї у валалє познали як чловека вше порихтаного франти закладац и фиґлї ориґинални з людзми виводзиц. Вон єдноставно бул таки створени. О дзепоєдних дожицох здогадую ше окреме його салашски сушеди з котрима на салашу препровадзел велї роки, перше як дзецко, а вец и як уж пристановени свой ґазда. Ниа, цо о бачикови Янкови запаметал єден його сушед:
пошол назад до Нємецкей. То тиж (и сербски, нємецки, мадярски и була и велька подїя за шицки дїдово вшелїяк нашо руски.) Пре тоти свойо унуки – бо як мало хтори валалски способносци и велї други – любел рапухи мали нагоду нє лєм видзиц, дружтво, вешелє, танцовац, бул вельо дорушиц, алє ше и повожиц на раз староста на свадзби. Часто славней „Ямахи“. После дїдо мал досц пригварял же кого вон сочетал, нїхто бриґи людзом потолковац же нач тот ше нє розишол. Шваб превалєл таку драгу и то на моторки. „Ша як би и нє, то анї нє У ШАБЦУ ШПИВАЛА таке чудне. Вон, исти, вельо раз ЛЕПА БРЕНА... пришол ґу мнє дзе я робел, а прекладал сом якишик чежки мехи и Нєобично любел и свою гварел ми же най шеднєм, а вон, шеф, „Аскону“. Єден час скоро зоз нєй нє будзе тоту роботу далєй робиц лєм виходзел, як ше гвари и до сушеда най му, док шедзим, приповедам ходзел на авту. Нїґда нє одбил дакого даяки вици“. Иншак бачи Янко их знал гоч кельо, а и любел слухац кед му други приповедали. До остатку мал добру мемор ию. Просто нєвироятно як знал и паметал велї подїї зоз дзецинства. Паметал велї здобуца ище зоз оводи и основней школи, а часто рецитовал писньочки цо як дзецко научел, часто и зашпивал шпиванки хтори зме На питанко х унуки Терезки по теди нїґда нє чули
зме яґод млади пошли до мацери на салаш, а вон обецал же принєше бо гат, мал плуг, дерлячу и пришол з коньми, до двора нагнал, привезол тото. И кед видзел, а цоже я там бул, вецка Миронь, Юлин, Дюра и оцец пейцме, бо то так було внєдзелю пополадню. Наприповедал ше, а вецка конї вигнал вонка и на край дєпу, на ш тр ед с а л а ш у т а к е д ас пейдзешат метери тото шицко познїмал. А у дворе бул при шопи. А я гварим оцови, но цо то за робота? А вон гвари: „Шак Бачи Янко бул дружтвени, видзел же нас ту єст надосц та барз любел з людзми, и я го нє най поношиме.“ видзел нагнїваного, вше бул Так вше таке дацо видумал. готови за даяку франту. *** Кед сом ше оженєл та кед
РУСНАЦИ У ШВEЦE
А кед зме тлачели, вше пришол кед ше почало и два мехи на ньго, два мехи винєс на пойд, а вецка скапал. И кед була остатня терха, остатня мажа, ево го заш. И заш два мехи и готове було. А на вельким шоре у валалє у Ґалуски ту бул крупар. Вон отадз мех даралову на плєцо и на салаш. Вон сам гварел, ‘я бул моцни алє дакус и шалєни’. *** А у Коцуре раз бул на кирбаю, а уж мал и унукох. А унук таки, тераз уж нє знам хтори, алє барз бул любопитлїви. А дїдо уж з тим, уж з тим, та гат, як сце бачи, любел бешедовац. А унук ше му пита: - Дїду, чи то бачи? А вон му гвари: - Нє гутор ми же дїду, нє муша и вони знац же сом дїдо.
- Га як же най вам гуторим? - Поведз ми же бачи Янку!“ одвитовал дїдо унукови. *** Заклали зме швиню у швекра на салашу, и гат робиме зоз швиню, и придзе вон зоз своїм шовґром Шутийом. И пришли вони двоме там, и мац ше им пита, чи буду єсц. Нє буду. А палєнки будзеце пиц? Буду. Но та гат, там було палєнки, и вони тоту палєнку пили, и кед попили палєнку, а вон гвари: - Нино, цо ви первейка гварели? - Ша я нє знам цо сом гварела. - Га як же нє знаце, поведзце цо сце гварели? - Ша нє знам. - Гварели сце же чи будземе єсц? Ша будземе. Но та им положела миску з
Бок 5
кед го замодлєл же би го даґдзе превез. Було случаї кед сциговал зоз Кули до валалу и видзел же дахто сперал авта же би му пойсц до Кули. Бачи Янко станул, опитал ше дотичному цо ма за бриґу. Кед гевтот гвари же би му понагляц, же го автобус охабел, Янко му отвера дзвери и гутори най шеднє. „Алє нє розумели сце, я идзем до Кули!“ „Праве я там и рушел – шедай!“ Обрацел авто и назад. Познати случай и кед вжал у Кули на рампи хлопох хтори после роботи чекали автобус, же их вон превеже дому та скорей сцигню. Людзе, нормално пристали. Кед рушели єден од „стоперох“ гвари же чул же дзешка у Шабцу шпива Лепа Брена. Нєодлуга бачи Янко обраца авто назад и гайд' до Шабцу. И шицко ше добре закончело. Хлопи були дома аж други дзень живи и здрави, а їх жени – ша дакус ше и погнївовали, алє кед чули же зоз ким були, хто их везол, шицко прешло на франту. Так и мнє раз вожел ноцну годзину зоз Кули. През драгу ми ше хвалї же яку ма добру касету, яки фини шпиванки. Касетофон роби нарату, идземе помали же бим цо вецей шпиванки чул, алє нє помогло. Гоч як помали зме ишли, ище остала єдна писня нє вислухана, станули зме пред
домом, загашели авто и слухали музику. Нараз приходзи моя ґу авту престрашена и гвари ми швитко и злєкнуто и строго же цо ше ту розцагуєм алє швидко най понаглям нука бо нам кухня гори! А Бачи Янко строго одвитує: „Док писня нє видзе ми нє идземе нїґдзе, а тебе кед ше понагля та идз!“. А я, як млади жец, послухал швекра, завар уж отворени дзвери, вислухал касету до конца и вец пошол нука. Нука наисце добре тлєл креденц над шпоргетом, бул вельки дим у квартелю же зме мушели ознова билїц мури, алє нє хиба. Важно же зме нє претарговали слуханє музики. Додал бим ище же ше добре познал зоз Яшом Сивчом, Владимиром Горняком (Фицков), бачиком Гаровом хтори го часто Остатня свадзба бачика Тиркайли—млоди ходзели опатрац на салаш. Ту ше Владо Шимко, бачиков унук, и млода нашла и гармуника та шпиваня, Славка шалєня кельо сцеш. На шалу и дуренє вше бул готови гоч кельо ше до беґелю. Ситуация була досц вельо мушело робиц на полю и коло озбильна а дзень нєобично жимни у обисца. Бул чловек нєвироятней позней єшенї. Бачи Янко то видзел енерґиї. Требало подзвигнуц седмеро, скочел до води у шматох и з бичаком а кажде и школовац. Вельо помагал и пререзал штранґи коньом. Так ше другим. Цимборело ше. Алє бул и таки виратовали и конї и чловек. Кед були случай же єдного богатого челєднїка шицки на сухим гевтот чловек ше сцагли конї з кочом полни зоз цвиклу дакус застарал и нє витримал та шe
паприґашом, и гат танєри, Нє Кед пришол вше дацо з винїцу, а вон надишол зоз „Нє шовґре, я гварел же нє треба нам танєри гвари. И тот нами повирабял, даяки валалу. Стал, приповедал, а будзем рушац, я гварел же паприґаш пошол. А то и Шути фиґлї. Ми мали винїцу при оцец му гвари: „Янку, га придзем на готове вино.“ бул таки фиґляр. И док тот салашу. И оберали зме однєш голєм єден кабел.“ паприґаш єдли, радзели ше *** вони. И Шути гвари: Бачи Янко вон нє - Бачи Янку, ви того року любел гной руцац заоначце, кед вам опалї, будзе з зоз хлїва, пораїц, и вас чловек. А кед нє опалї, жиц вецка раз так зашол мушице. до нашого оца, и Но та бачи Янко посадзел швекор го там цошка теди думам же дас штири, пейц затримовал, чи да му гольти цвикли. Так же ище и цошка преложи, чи н а г р а д у в о н д о б и л зо з цошка таке було. А Червинки за тоту цвиклу. вон гвари: „Нє мам я Добил думам же плуг за кеди, идзем дому бо виорйованє. Зродзело ше му мушим гной вируцац теди наисце та добре з тоту и позаметац бо цвиклу прешол А Шути, вон приходзи швекра до пошал три гольти маку. Та з нас. Идзем та того маку нїч нє було. Та пошориц треба док паметам як ше радзели при єй нєт.“ столє. Порада при паприґашу Пририхтала бачикови Янкови добре Мария Афич, На салашу на Сeлищу, салашарe порихтали єдну файту забави принєсла. Руски Керестур импровизована свадзба, кажде мал даяку улогу, а бачи Янко, зна ше, *** у улоги старости
Бок 6
ШВEЦE РУСНАЦИ У РУСНАЦИ У ШВEЦE
Бул моцни алє нєодлуга опитал забриґовано: „Янку, мушел ши тоти штранґи пререзац, нє и чежки та ше чежко знаходзел могол ши их даяк одвязац?“ на караґульох, а л є КАПАЛ ЯК ТОТ ШНЇГ НА ЯР достоянствено тот Єдного дня кед замасцал хижу, подношел свой „кр иж“. бачи Янко ше зашпотал и спаднул зоз алашу, дочекал ше на ноги, алє вдерел В ш е л ї я к добре пету. Од теди го нога нє найвекша бриґа було як п р е с т а в а л а б о л ї ц . П о з н є й ш е му потанцовац на констатована ґанґрена и остатнє свадзби кед ше ришенє було – ампутация ноги. Прeд тим часто го було видно вечарами як му женєли и гонї бициґлу по валалє бо му дохторе одавали унуки. совитовали же би ше цо вецей рушал. Було и так же И сам бул свидоми же така терапия танцовал (!!!) на ноги. добра бо вецей раз пригварял же за є д н е й Нєодлуга и станє
ЗДОГАДОВАНЄ ЄДНЕЙ З ДЗИВКОХ (МЕЛАНА) Нашому Oцови зме двоєли, мали зме ґу ньому страхопоштованє, вельо нам часу пошвецел. Кед зме були мали вельо нам читал а понайвецей вжиме и на церковни швета так исто ше трудзел, почим зме нє мали бависка, да нам видума як да препровадзиме час, направел нам на шину од колєса галов и длугу манилу да лапаме ярабици и препилки и так зме ше вжиме вельо часу утрошели, през лєто, понеже коло салашу були баґрени на густо, зоз штранґох и шороґльох нам направел колїмбачку да можеме шицки ше змесциц а тоти старши нас мали колїмбац. Од малючка зме вельо робели - рано ище слунко було червене лєм цо ше розвидняло такой зме гуски чували и то зме мали специялни лабуди, после гускох чувало ше швинї и то на сцернянки после жита, а потим крави. Оцец нас барз любел водзиц по родзинох на кирбаї, свадзби, по шпиваню на крачун же би зме ше упознали и дружели зоз родзину у Коцуре, у Сриме и по других руских валалох но дакеди уж кед зме були векши та ше нам нє барз ишло бо зме волєли буц на варошу у Керестуре, а вон кед нас одведол та вше гварел: “ша я би уж нє так ишол алє дзеци надумали та сом их мушел привесц“ та нє знам чи ишол пре нас а чи би вон сам баржей ишол. Кед мал даяке жаданє лєбо дацо задумал лєбо дацо росказал нїґда зме му нє шмели превредзиц, барз зме почитовали його слово. На варош зме нє шмели виходзиц аж после осмей класи. Я ше здогадуєм же сом у осмей класи сцела пойсц пополадню до кину и рушела сом ше зоз салашу а вон ме стретнул на пол драги и кед чул дзе сом ше рушела та такой гварел же назад и я без слова лєм сом ше викруцела и назад дому.
Нащива унуки Терезки ДиПалма з Тексасу у Америки
тоти проблеми з ногу виновата „швинїна и аскона“. Така терапия му и одвитовала, бо ше стретал з людзми, станул на бешеду... Цукрову хороту нє мал.
у другей ноги ше погоршало та му ампутована и друга нога. Тераз уж бул примушени войсц до кочика, алє знова ше помирел зоз судьбу, голєм так випатрало. Виходзел на драгу шедзиц у кочику, алє знал и помали пойсц до познатих голєм тих
НАПИЛ ШЕ ВОДИ З КОЛЯЇ Були зме, Тиркайлово и Рамачово, сушеди на Селищу. Паметам добре, мал сом дас 10 роки, кед єдного вечара пришол до нас зоз мехом на плєцу, вечерали зме у мире, и нараз – висипал з меха полно пенєжи. Достал их у Задруґи, же най нам принєше, озда за жито и подобне.
* * * Мой оцец ишол раз на кочу а сушед Тиркайла ше му придружел. У руки тримал цали рейтеш, таки як тепша длугоки. Нє прешли анї єдни гони а рейтеш уж РУСНАЦИ У ШВEЦE
бул поєдзени.
* * * А раз вони двоме, мой оцец и сушед Тиркайла, робели цошка на полю. Тамаль ґу поладню єдно з Тиркайлових дзивчатох принєсло свойому оцови сланїни. Опитал ше єй: - Спадла ци дас раз на жем? Одвитовала му: - Га, дас раз. Вон ше наєдол, а вец лєгнул на брух и напил ше води з коляї. ( Памятки др Юлияна Рамача на сушеда Янка Тиркайлу. )
цо блїжей бивали наприповедац ше, виприповедац даяки нови виц. Дараз кед зме пошли до нїх, а бачи Янко нє дома, опитали зме ше Павлини за оца, як то же го нєт, а вона змирено одвитовала же ту вон, лєм ше пошол повожиц. Часто ше и шалєл на свой рахунок. Кед го мали унуки пришли опатриц и як така челядз питали ше му дзе му ноги. Одвитовал им же най ше вони нє секираю алє кед ше поодаваю и поженя та му ноги потамац нарошню та зоз нїма годзен и потанцовац. Алє хорота була нємилосердна. Остатнї даскельо мешаци бул „завязани“ за посцель. Єдноставно препадал, капал як тот шнїг на яр, а така бул хлопина. Поховани є 2. юлия 2001. Велї валалчанє ше и тераз здогадую слики кед труну з умартим дїдом шейсцме хлапци, унуки, винєсли на двор. (Законченє)
Бок 7
Предлуженє з першого боку
КАНАДА
вироятно, случайно кликла и на Вашу адресу прецо ми тераз барз мило. Додала ту Весна и їх телефонске число, за евентуалне дополнєнє информацийох. Тераз ми було яснєйше – тота “мала русалка зоз квецову коруну коло глави” була мала Олеся Фа хтора у фебруаре звекшала численосц нашей рускей заєднїци виселєнцох у Норт Батлефорду, у провинциї Саскачеван, у предїлох сиверней часци сиверноамерицкого континента. Вихасновал сом понукнуте телефонске число и раз, досц позно, наволал фамелию Фа. У приємней розгварки зоз Весну дознал сом, медзи иншим, же Олеся мала коло 4 кг кед ше народзела а тих дньох, кед наполнєла 9 мешаци, мала 10 кг. Добра є, слуха, шицко поє, нє вибера, а шестричка Силвия ю люби и стара ше о нєй. Нормално, було то кус и любомори там, на початку, алє то кратко тирвало и тераз су нєрозлучни, гварела Весна Фа. И у другей приповедки, цо шлїдзи, фотоґрафия була главни субєкт, голєм на початку. У другей половки септембра до Реакциї новинкох “Руснаци у швеце” сцигла велька коверта од панї Амалиї др Новак Фаирбанкс. Було у нєй писмо, пар друковани материяли и – єдна векша, квалитетна фотоґрафия. Исту обявюєме на першим боку. У писме було и пояшнєнє у вязи слики: “Того року, 1.
фебруара 2006. - писала нам др Амалия Новак Фаирбанкс - пошла сом до пензиї. Спомнутого дня ми на клиники у Бирминґему, дзе сом велї роки робела, пририхтали випровадзанє та зме ше, ниа, и шицки вєдно вифотоґрафовали за памятку. Я стоїм у штредку, на босо, у кристушових сандалох. Прелєцел роботни вик, було крашнє и наисце возбудлїво, алє кед уж бул и час за пензию.” Фотку нароком обявюєме у фарбох же би була и остала вичне потвердзенє и документ о тим же, ниа, єдна чесна, роботна и упарта Рускиня, Коцурица и по родзеню и походзеню, др Амалия Новак Фаирбанкс, у шерцу Америки, у варошу Бирминґем, Алабама, дожила таке почитованє з боку колектива клинїки дзе робела. Як видзице, коло нєй у билих мантилох 7-8 єй колеґове и колеґинї, ту главни директор клинїки, и велї зоз хторима з дня на дзень сотрудзовала. Бул то дзень, тот 1. фебруар 2006. року, кед на єй кариєру лїкара и гуманисти положена златна коруна! У медзичаше, дознаваме, др Фаирбанкс уж була у нашиви родзином у Канади, а такой потим була медзи учашнїками медицинского конґреса у Вашинґтон Д.Ц. Так живот сцел, так случай сцел, же 1. фебруара єдна Рускиня у Сиверней Америки пошла до заслуженей пензиї, а 2. фебруара народзена нова беба, Рускиня, хторей можебуц судьба одредзела же би ишла по шлїдох першей. Обидвом, и малей сладкей квецовей вили Олесї Фа як и почитованей др Амалиї Новак Фаирбанкс
НА МНОГАЯ И БЛАГАЯ ЛЇТА !
НОРТ БАТЛЕФОРД, ПРОВИНЦИЯ САСКАЧЕВАН
К
ед вежнєме до огляду число особох (преважно Руснацох виселєнцох) хтори ше од яри 2005. та по єшень 2006. року населєли до Норт Батлефорду, Саскатуну и кус до Онтария, можеме шлєбодно констатовац же то була найвекша габа виселєнцох рускей националносци у остатнїх 100 рокох. Початком ХХ вику до Америки пришли коло 250-300 Руснаци зоз Войводинии, алє вони сциговали у длугшим периодзе (10-15 роки). Тоти модерни виселєнци за рок и пол досцигли число од скоро 120 особох, цо насправди нєзапаметане потераз. Ґу то м у, пр о це с ус ел ь о ва ня до Саскачевану нє закончени, нагадує ше же ище надосц руски души сцигню до Бок 8
Канади у наступним року або двох. “Руснаци у швеце” маю, так, нагоду информовац о тим хто сцигнул и цо єст нового у тей младей рускей саскачеванскей заєднїци. Лєм од авґуста та по половку новембра того року сцигли, преважно до Норт Батлефорду, 26 нови особи: Пашо Владо и Наташа зоз Р. Керестура. Микита Владимир и Таня, тиж з Р. Керестур. Бучко Желько и Весна, и дзеци Ребека и Родерик, Керестурци. Сабо Михал и Весна, дзивче Михаела и син Дарко. Перепелюк Дюра и Славка и син Мирко, з Р. Керестура. Гарди Юлиян и Мария, и
синове Александер и Дарко. Рац Михал и Ясмина и синове Иван и Петрик, Керестурци, а населєли ше до Саскатуну. Канюх Оленка з Керестура сцигла до Саскатуну зоз синами Владимиром и Александром, а нєодлуга потим ше преселєли до Н. Батлефорду. Окрем тих уселєнцох з Войводини, нашу руску заєднїцу звекшал, числено, и єден нови член хтори сцигнул до Паланчайових нє на авиону алє так же го “ґовля спущела през комин”. Слово о ище єдней рускей беби хтора зоз самим родзеньом уж здобула статус Канадяна а то мали Мартин, син Санї и Бориса Паланчайових а хторому ше окреме зрадовал брацик Матей Паланчаї. Новосци єст ище: ґу гевтим 6-7 новим власнїком хижох цо зме их спомли у прешлим чишлє новинкох придружели ше ище два фамелиї. Хижи купели Папуґа Дюра и Терезка и Бодваї Владимир и Наташа. Винчуєме им на тим значним крочаю! Г. Колєсар РУСНАЦИ У ШВEЦE
“САМИЗДАТ” ПРОЄКТ У КИЧЕНЕРУ, КАНАДА
Р
оздумуєм себе же, ниа, у тим билим швеце дзекеди пробуєме зробиц дацо цо, на перши погляд, випатра скоро як нєможлїве за витворенє або, з другима словами, таке цо у нормалних условийох порядна робота дяких институцийох або специялизованих компанийох. Значи, таке дацо узвичаєно витворюю тими людзох хтори оспособени за тоту конкретну роботу. Алє, як ше то гвари, нужда закон меня! Кед чловек нє жада шедзиц пасивно, а ма цо повесц, указац, зробиц – у таких ше случайох найчастейше “викаше” и пробує, пробує док нє дойдзе до фази же свою идею и витвори. Ту думам на таки приклади же, ниа, упартосц и знанє поєдинца у “тим билим швеце” резултовали з тим же на интернету маме Радио по руски; же маме комплети виртуелни кнїжки по руски; же, ниа, и така новинка за Руснацохвиселєнцох, яка вам тераз у рукох, виходзи уж полни штири роки; же вишла кнїжка Папгаргайовей поезиї на анґлийским язику и, скорей, кнїжка текстох 50 найпопуларнйейших шпиванкох, же маме веб сайти пошвецени войводянским Руснацом и їх долї... Найновше, о чим ту жадам повесц пар слова, то видаванє ЦД дискох зоз композициями єдного автора. Слово о подняцу до хторого ше влапел и уж го у добрей мири и витворел Владислав Славко Надьмитьо. Тоти цо ‘кус веце паметаю’, здогадню ше же Славка видзели з ґитару ище там, на гевтей славней а першей “Червеней ружи ‘62”. А вон уж пар роки пред тим войовал з ґитару, таргал стурни, лапал акорди, дул до спухунтих заглавчкох на верхох пальцох, з увагу слухал поради Якима Сивча и – як знаме, витирвал, нє дал ше по нєшка! Мож повесц, вецей як 45 роки шпиванка му тема число єден, РУСНАЦИ У ШВEЦE
и гоч до чого ше лапи робиц – зоз шпиванку закончи (або дискутує, роздумує о нєй, або вежнє ґитару и зашпива). И зведол Славко рахунки пред роком и пол – двома та вишло же уж потераз ма 56 свойо власни композициї, за добру часц з новшей продукциї написал и тексти. Слухал их, зберал ‘свой чада’ на пантлїкох, на касетох, на ЦД-ох и пришол на идею же би положел тоти композициї на 2-3 ЦД диски. Так ше, можебуц, найлєгчейше зачуваю, може же дзеци або унуки зосцу дакеди послухац даєдни з нїх, праве тоти цо ше их нєшка на радию чує. И лїво, и право, и напредок, и назадок и – задумка, з малу помоцу приятельох, дала резултати. Пред пар мешацами ми до рук сцигли два ЦД диски. Їх назви “ШИЦКО ТО ПАМЯТКИ” (на нїм 20 Славково композициї) и “НЄ ЗАБУДЗ МЕ РОВНЇНО” (18 композициї). Понеже даскелї композициї повторени и на єдним и на другим диску, мож повесц же ше кус вецей як 30 композициї В. Надьмитя нашли записани на ЦД-ох. Ище скоро тельо чекаю же би були обявени на тим медию. Ґу тому, автор и далєй твори, посила на конкурси наших фестивалох и мож обчековац же того, нового, ище будзе надосц.
Заступнїки маґазина
"Руснаци у швeцe"
Войводина
За илустрацию, даме наслови даєдних композицийох зоз тих ЦД-ох. На ЦД-у под назву “ШИЦКО ТО ПАМЯТКИ” и тоти шпиванки: Чарни очка моєй милей, Вина качмар, За твой родзени дзень, Брату мешачку, Озеро, очи твойо и други. На албуме “НЄ ЗАБУДЗ МЕ РОВНЇНО” мож чуц и таки композициї: Дзе тот Керестур, Щешлїви Нови рок, Гунцути Руснаци, Стара писня... Кед же любице тоти и други Надьмитьово шпиванки, и жадаце мац таки ЦД-и ступце до вязи зоз автором Владиславом Надьмитьом та ше порадзице о тим. Контакт з нїм можеце витвориц и на тей емаил адреси nadjmico@yahoo.ca . Г. Колєсар Кeд жe жадацe видзиц ШИЦКИ боки маґазина “Руснаци у швeцe” у фарбох, а з вeцeй фотоґрафиями як у самим часопису, нащивцe вeб сайt того маґазина! Адрeса: http://www32.brinkster. com/rusmagazin/ Прeпоручцe и другим най нащивя тот вeб сайт. Австралия и Нови Зeланд
Nada SABOL Zelimir PAP Bul. Kneza Miloša 30 11 Minerva Place 21000 Novi Sad NSW Srbija i Crna Gora 2170 Presnons Sydney Tel. (021) 496-291 Pap_zelimir@hotmail.c om
Рeпублика Горватска Нємeцка, Австрия, Мадярска, Україна, Словацка Швeдска, ZSIROS Miron Швайцарска,
Vladimir TIMKO Wodrova Wilsona 43 31000 Osijek +38531570754 abo +385989807685 vtimko@public.os.carn et.hr
Baran Mihajlo Schützenstr. 16 67061 Ludwigshafen 100.224499@germa nynet.de
3700 Kazincbarcika Mikszath K. ut 17 zsiron2@freemail.hu
Канада (заходна часц) Amalija DUDAŠ #206-11030-107 St EDMONTON AB T5H 4G5 Tel. (780) 428-4988
Канада и ЗАД Gavra KOLJESAR 324 Overlea Dr. Kitchener, ON N2M 1T8 Tel. (519) 570-9614 аmber@golden.net
Бок 9
НЄМЕЦКА
НАШО МЛАДИ НАУКОВЦИ: ДР ЮЛИЯНА НАДЬ
Пише:
Олена ПАПУҐА НВУ “Руске слово” Нови Сад
♦
Фамелия анестезиолоґа др Юлияна Надьордю зоз Руского Керестура 35 роки жиє у Нємєцкей. Там ше му зоз супругу Меланку Сабадошову Лисого народзели двойо дзеци Борис и Юлияна. Родичи Надьордьово у нємецким месце Лих, нєдалєко од Франкфурту, препровадзую свойо пензионерски днї, а дзеци здобуваю животни и професийни искуства: Борис роби як физиотерапеут, а Юлияна штредком рока докторовала на сучасней анґлийскей литератури на Универзитету у Ґисену. Керестур дзецом Надьордьовим нїґда нє будзе таки дом як їх родичом, алє ту дзечнє приходза
у меном наших наймладших докторох наукох Ґ можеме уписац и мено трицецрочней Юлияни
Надь, хтора штредком рока докторовала на Универзитету у Ґисену у Нємецкей на тему “Биоґрафия у сучасних романох анґлийскей, канадскей и америцкей литератури“. - Универзитет у Ґисену ма шицки напрями природних и дружтвених наукох, а я после законченей ґимназиї одлучела студирац анґлистику, алє нє чисту, бо ми половка студийох була анґлийска литература, по штварцину русийска литература и политика. После дипломованя сом маґистровала на анґлийскей литератури, а 2002. року сом конкуровала за державну стипендию за докторски студиї, хтору сом достала. Можем повесц же держава досц чежко дава стипендиї докторантом, а и каждого року их єст вше менєй, бо наприклад з моєй ґенерациї 20 студенти после маґистерия достали таки файти стипендиї, а того року лєм шейсц. За доставанє таких стипендийох, вшелїяк же потребни и препоруки професорох и вельо роботи на факултету, а попри того и писанє тези и ученє - наглашела Юлияна. Основа за докторску тезу Юлияни була маґистерска робота, за хтору гвари же є анї кус нє така систематична, нє ма психолоґийни обробок особох у романох як цо докторска и баржей є анализа литератури. Но, послужела же би на нєй базовала докторску тезу на 390 бокох. - У маґистерскей роботи сом нє ишла до глїбини романа, то була баржей його анализа. Докторска теза
Юлияна зоз колеґиню под час пребуваня на универзитету Оксфорд у Велькей Британиї Бок 10
вимагала обробок вельо вецей романох зоз канадскей, америцкей и анґлийскей модерней литератури 80, 90 рокох прешлого вику и нови романи того 21 вику. Мушели то тиж буц вецей бешедни анґлийски подруча. Романи сом сама виберала, анализуюци през читанє чловеков идентитет, його биоґрафию хтору ше дава у роману. Препознавала сом велї мустри у Юлияни Надь описованю биоґрафиї поєдинца, алє и попри того кажди поєдинєц особа за себе, и то романи барз на детальни способ приказую. Сцем повесц же занїманя даю чловекови даяку мустру и читач очекує читаюци роман тоту “мустру“. У роботи сом преучовала чи роман може описац прави чловеков идентитет и дошла сом до заключеня же нє може. Биоґрафия нам дава лєм слику чловека, хтора ше розликує од епохипо епоху, од держави по державу... Ми маме мустри, шеми о людзох, алє то нє идентитет, бо кажди чловек друга особа, за най так повем, другу особу. Своїм родичом зме дзеци, колеґом колеґове, пайташови пайташе... Романи указую же нєт єдна особа, особи єст тельо кельо людзе о нєй бешедую и доживюю ю. Наприклад, мац би о дзецку написал цалком иншаку биоґрафию, як колеґа о колеґови. Психолоґия ту ма вельку улогу у толкованю, и у анализи романа, та и каждей особи чи у роману чи у каждодньовим живоце ма вельку улогу. Юлияна докторовала за три роки як цо нємецки закони предвидзую, а од 1. октобра 2006. почала робиц у централней универзитетскей библиотеки у Марлоґу, на єдним з найстарших универзитетох у Нємецкей, дзе є задлужена за обласц анґлистики. Роби и зоз студентами упознаваюци их зоз тим як треба хасновац библиотеку и литературу у нєй, тиж и прейґ интернета, а тиж одлучує и о тим яки ше кнїжки купя на универзитету. Тото роботне место вимага докторску титулу так же Юлияна роби роботу за хтору ше школовала, вимага тиж и стаємне ученє и добру информованосц, бо ше нови кнїжки нєпреривно друкує.. Юлияна добре бешедує по руски, зна писац кирилку, та як наглашела нє було чежко научиц анї по росийски, хтори тиж студирала. Потвердзела нам и же гоч дома бешедовали лєм по руски, нїхто нє пове же єй нємєцки язик нє РУСНАЦИ У ШВEЦE
мацерински. Одмалючка на обидвох язикох бешедує паралелно и то єй нє бул проблем. - Кед чловек у Нємецкей пове “же є з Югославиї“ шицки подумаю же є Серб, або Горват. За Русанцох нїхто нє чул зоз ким сом бешедовала, або ше дружела, окрем єдного мойого професора хтори слависта. Вше мушим толковац хто Руснаци. Презвиско ми помадярене, та думаю же Руснаци маю вязи з Мадярами. У толкованю починам од грекокатолїцкей вири, старих крайох одкаль зме приселєли до Войводини... Барз ме интересую мойо коренї, та преучуєм и
нашу историю, окреме моїх предкох. Юлияна препутовала скоро цали швет, нє була лєм у Австралиї и на Новим Зеланду, и у наших старих крайох, дзе планує пойсц. Бешедує по руски, сербски, росийски, нємецки, анґлийски, шпански так же би нїхто нє препознал же єй то странски язики. Ходзи поряднє плївац, шпива у церковним хору од своїх штирох рокох, грає на флаути и на ґитари, ходзи на концерти популарних шветових ґрупох и шпивачох. Жиє живот младей всестраней европскей дзивки.
МАДЯРСКА
МИРОН ЖИРОШ – ИНТЕРВЮ З НАГОДИ 70 РОЧНЇЦИ ЖИВОТА И 50 РОЧНЇЦИ КУЛТУРНЕЙ АКТИВНОСЦИ И ПУБЛИЦИСТИЧНЕЙ РОБОТИ
! E
одходзиц до Америки же би змоцнєли ♦ Трешка „Маваґ“ и трактор „Гасе“, купени медзи двома войнами, були нови капитал у нових часох ♦ Мирон почал ходзиц до Учительскей школи у Суботици, а закончел ю у Сомборе E
К
С К
Л
Кичeнeр, Канада
♦ Жирошово сцигли до Керестура познєйше, нє ушло ше им жеми, та мушели В Н
Гавриїл КОЛЄСАР
УЗ И
Пририхтал:
П
редпоставме же сце, як читач “Руснацох у швеце” и права руска душа, пречитали скоро шицки кнїжки хтори написал наш хвилькови собешеднїк Мирон Жирош, новинар и публициста, же сце читали статї о нїм у “Шветлосци” и индзей и же сце, на основи того досц прешвечени же го познаце, же о нїм знаце надосц того. Же бим нє длужел приповедку такой вас мушим розчаровац – нє, ви о нїм знаце барз, барз мало! Цо вецей, бул сом му 6-7 роки колеґа у Радио Новим Садзе, ту и там зме сотрудзовали, пред тим сом го знал вецей як 10 роки и, после єдней темельнєйшей анализи, ясне ми було же я о нїм знам лєм кус, кус вецей як ви, значи, нєдостаточно! Од того спознаня та по конкретни проєкт, односно, по тот интервю з нїм цо починаме, бул потребни лєм єден крочай. Правда, кус длугши крочай, часово, понеже му його здравствени стан стредком того року нє допущовал луксуз шедзиц пред компютером длужей як 40-50 минути. Час робел за мнє, у каждим случаю: я му идею о тим интервюю послал кус скорей и знал сом же вон, як прави професионалєц, у цалосци порозуми сущносц моїх провокацийох хтори сом му з тезами за розгварку послал, и Мирон Жирош пристал ‘стануц под шветла рефлекторох’ и повесц о себе вецей од того цо написал, поведзме, у пиятим тому, у часци “Мой Циґлашор” и од того цо потераз гуторел ‘своїм биоґрафом’.
знаме.
Но, та, почнїме. За початок лєм основни податки за його нєшкайшу особну карту: Мирон Жирош, Керестурец по родзеню, Новосадян по домицилу, нєшка уселєнєц (immigrant, мадь. bevándorló), у Мадярскей, жиє у Казинцбарцики зоз супругу Марию и дзивку Анамарию, блїжей є и ґу синови Мирославови и його фамелиї; чловек хтори, повед бим, з ясну визию и барз конкретнима задумками односно планами, почал свою новинарску кариєру. Формула була єдноставна: унапрямел каждодньову роботу и єй резултати на витворенє задумки о одредзених публицистичних проєктох, вироятно анї сам нє знаюци на тих початкох же покля дойдзе, покля ше тоти його жаданя и плани престру до будучноци. А тоти плани, слава Богу, постали стварносц у форми даскелїх кнїжкох хтори настали як резултат Мироньового шпиртаня по прешлосци войводянского и славонского Руснака. При тим, нєшка уж очиглядне же наш собешеднїк за тоту роботу мал од початку моцну мотивацию, прихильносц, або бим повед же розвил, за тоту обласц, одредзену миру таланта вецей як цо то маме ми, звичайни читаче. А знам добре же ма и якуш окремну темельносц у роботи, систематичносц, и упартосц хтора ту и там прерастала до надзвичайней витирвалосци.. Ту и перше питанє або задаток за пояшньованє: експозиция нашей розгварки може буц и нагода же бисце Ґу шицкому уж поведзеному, тримам же чловек поведли вецей о своїм фамилийним односно социялним милєу. хтори, практично, САМ написал и видал ТАКИ кнїжки и при Або, най поєдноставим, Мирон Жирош зна скоро шицко о тим преходзел и по досц церньових драгох – заслужує о себе насельованю Руснацох до Войводини, а чи вон зна як и кеди и своєй роботи та живоце повесц кус, кус вецей як цо ми РУСНАЦИ У ШВEЦE
Бок 11
ту сцигли Жирошово, його предки? – До Велького Керестура, спрам традициї, приселєла єдна вецейчлена Жирошова фамилия. Уствари приxодзи мац з вецей дзецми. Чловек єй умар у драже. Як сом познєйше у керестурскей матрикули утвердзел слово було о троx xлапцоx и штироx дзивчатоx. Як ше Жирошово леґинє женєли, а дзивки одавали, так су поуписовани до матрикули винчаниx и после, їx потомство до матрикули кресцениx и умартиx. Мой перши тутейши предок Дюра Жирош народзени 1800. року. Я шесте його поколєнє. Мойо предки троме Дюрове, прадїдо Миxал и оцец Янко. Як позни приселєнци до Керестура уж кед жем була подзелєна – оставаю без жеми и жию як рисаре и биреше у керестурским и околниx xотароx. Од дзепоєдниx информатороx, котри жили концом XIX сторочя и початком XX, слуxал сом же дїдо Дюра Жирош, народзени 1825. року бул барз, барз xудобни. Жил на окраїску валала, звонка тедишнєй валалскей нумерациї, на Буджаку за Семанову улїчку. Тельо знам же у тей xижи жил и мой дїдо Дюра народзени 1879. року, а його оцец Миxал уж кед ше виселєл з родительского дому, жил тиж на окраїску Маковского шору, при Штранґарковей улїчки. Тота xижа на Маковским шоре ище и нєшка нє звалєна, алє є медзи двома войнами преправена и обрацена ґу шору. Пред тим була „шлєпа“, обрацена з облаками до двора, яка була и векша часц xижоx од тей улїчки по конєц валала, нєшка Теметовску улїчку. 1. Жирош Дюра (1800–1861) 2. Жирош Дюра (1825–1901) 3. Жирош Миxал (1849–1935) 4. Жирош Дюра (1879–1957) 5. Жирош Янко (1909–1979)
Фотка xижи на Маковским шоре
АМЕРИКА ОКРИПЕЛА ЖИРОШОВИХ Дїдо Миxал, по приповеданю старшиx одо мнє бул як чловек одлучни, шмели и роботни. Медзи першима на свойо 52 роки живота пошол до Америки заробиц пенєж. Пенєж и заробел, направел xижу на Циґлашоре, купел два,три гольти жеми и знова ше врацел до Америки. За нїм до Америки пошол и його брат Дюра зоз сином Миxалом и прадїдово Миxалово двоме синове Дюра и Митро. Єден час пейцме Жирошанци були у Америки. Вєдно робели у шлюнкари (винїмали шлюнок з рики и сипали го на ладї), а после ше розишли на рижни роботи.
6. Жирош Мирон (1936) 7. Жирош Мирослав (1974) Жирош Аннамария (1988) 8. Жирош Миxайло (2003) Mой прадїдо Миxал Жирош (други з лївого боку у першим шоре) народзени у чаше мадярскей буни 1849. року. Бул наднїчар и рисар, без своєй жеми. Жил у тей нїзкей „жемунїци“ на Маковским шоре и накадзи у Америки заробел перши пенєж направел xижу на своєй загради на Циґлашоре до слунка. Тота xижа тиж прикрита з надом, алє є дзивнута за „сек“ и уxодзело ше под конк на два ґарадичи. До тей на маковским шоре ше уxодзело єдну ґарадичу до жеми, комин єй бул у приклєце. Нє мала дзвигнути конк, алє була на уровню двора. Накадзи ше поджемни води дзвигли води було у xижи. На уским конку були древени слупи. У новей xижи на Циґлашоре греда була на пойдзе, комин у коморки, а у преднєй xижи бул руски пец до котрого ше топело зоз приклєтя. Уствари зоз приклєта ше топело до преднєй и заднєй xижи бо у фамилиї жили родичи з вецей дзецми. Бок 12
Америцка фотка вецей Керестурцоx и мой дїдо Дюра Жирош други з лївого боку у другим шоре Мой дїдо Дюра народзени 1879. року на три заводи бул у Америки. Робел у рудокопе, лївальнї и на концу у фабрики желєзнїцкиx ваґоноx. Бул барз шпоровни, купел у Керестуре xижу на Вельким шоре просто млїна, коло дзевец гольти жеми, конї и серсан за обрабянє жеми. Прадїдо Миxал кед ше врацел з Америки, тиж докупел жеми, алє ше опредзелєл и на предаванє овоци у Керестуре. Тоту роботу тарґовца на мало и предаванє овоци по валалє, а на велько куповал у Варадинє, превжал и мой дїдо Дюра. Тота тарґовина ше наволовала „Чичаренє“. Овоцово древка, пре РУСНАЦИ У ШВEЦE
високи поджемни води у керестурскиx заградоx нє було, та ше овоц куповала у Сримскиx Карловцоx, Новим Саду и Сримскей Каменїци, привожела дому, чувала у коморкоx и вжиме пред шветами предавала на мало. Гоч яблука було вше у Жирошовей коморки, мойо старши паметаю, же вони яблука барз мало єдли. Кед иx требало предавац, вец иx помагали дїдови чуxац до рендоx же би ше швицели и таки ше предавали, а лєм єдно яблуко достали покоштовац. Яблука требало предац, а пенєж ше xасновал у обисцу за други потреби – цукер, соль, витрион... Мой оцец Янко Жирош мал старшу шестру Ганчу, народзену 1903. року. Мой оцец ше народзел 1909. року. У тот час його оцец бул у Америки, алє ше о рок цалком врацел дому. У 1912. року оцови ше народзела шестра Верунка. Пред Першу шветову войну дїдо ше як „ґазда“ шветочно висликовал з цалу фамилию. Гуторим „ґазда“
Миxайло Полївка, директор школи у войни робел и як учитель. Висликовани є зоз школярами трецей класи 1918. року. Янко Жирош други з правого боку у другим шоре од горе
прето же зоз змогнутим пенєжом у Америки престал буц рисар и биреш як бул першиx рокоx по своїм малженстве кед нє мал нїякого маєтку окрем своїx и Юловиx рукоx. На фотоґрафиї шицки пооблєкани по найновшей моди и розкошно у xлопским скратим гражданским облєчиве (фотоґрафиї на остатнїм рамику). То час кед у Керестуре єст коло штерацец скравцоx и нєстава традицийне народне облєчиво а ноши ше нове гражданске. Женске облєчиво тиж по тедишнєй моди, алє є єдинствене за жени того часу без огляду на народносц, алє часточне присподобене смаку рускиx шивачкоx, а xустки и xусточки ше купує у предавальньоx. (Власне руске облєчиво ше стваря аж по Першей шветовей войни кед у образованю, култури и дружтвеним живоце преовладує власни „руски дуx“.) Мой оцец Янко до основней школи xодзи под час Першей шветовей войни. Прето жє учителє були у войни, вон xодзи до школи ґу директорови Миxайлови Полївкови. Под час войни нащивйовал лєм основну школу бо як найстарши „xлоп“ помагал у обисцу. Оцец му бул цали час у войни, бул у РУСНАЦИ У ШВEЦE
санитету и провадзел ранєтиx воякоx з фронта до больнїцоx у нукашньосци. Дїдо ми бешедовал по нємецки, мадярски, сербски и руски, алє бул нєписмени. Бул барз знаxодлїви, совисно окончовал вояцки розкази, точно сполньовал достати задатки и успишнє прикривал свою „нєписменосц“, нє знал писац, алє достати папери як провадзаци документи з доставаньом од предпоставениx чувал и знал иx випоручиц там дзе було розказане. З Керестура у войни були коло 1000 особи, односно шицки xлопи по 50 роки як резервисти, а у кадру млади од 19 роки. Война однєсла коло 400 жертви, котри були пописани на памятнїку поставени у Керестуре 1943. року. ОДВАЖНО ДО ЛЕҐИНЬСКЕЙ БИТКИ - То були податки, запаметани факти о дальших и блїзших предкох у Жирошовим родослове, алє сом прешвечени же за Вас и Ваш живот найуплївнєйши бул праве оцец Янко. - Уж три-штири роки по войни оцец ше леґинчел як и други його парняки. Xодзел до ґаздинї, на танци, а бул учашнїк и у тедишнїм чаше леґиньскей xрабросци кед ше шмелосц виражовала у биткоx медзи леґинями. Валалска младеж була подзелєна спрам часцоx валала, у своїм краю xодзели до ґаздинї, а зражени були зоз леґинями другей часци валала, найскорей пре простацке и безочне справованє старшиx и „цудзиx“ леґиньоx, котри приxодзели до ґаздиньоx, „домашнїx“ леґиньоx вишмейовали и виплашовали, а сами танцовали з їx дзивчатми. Источаснє пре исти причини було нєнависци и старшиx леґиньоx спрам младшиx пре дзивки и часто старши приxодзели, били младшиx и на тот способ ше правели важни пред їx дзивками. Же би ше таки нєприємносци нє случовали у самиx ґаздиньоx пред їx дзивками, дзе вони трацели як слабши угляд и почитованє своїx пайташкоx – познєйше ше леґинє били по драже, домашнї дочековали „странцоx“ и своїx старшиx. У такиx биткоx требало буц куражни и одважни, нападац перши, буц нємилосердни и одстранїц нєприятеля. Слуxал сом же мой оцец Янко бул праве таки, предводзел своїx парнякоx, орґанизовал дочекованя и напади и успишнє розбивал процивнїцки ґрупи. Запаметани бул од старшиx и Курташорцоx, Буджачаньоx, Циґлашорцоx, бо вон бул причишлєни ґу Велькошорцом. Тота шмелосц и
Янко Жирош и Веруна Жирош, оцова шестра як леґинь и дзивка у ґаздинї. Означени су зоз стрелками на фотоґрафиї Бок 13
одважносц провадзела го у цалим живоце и на вецей заводи му ратовала живот. (Сцеканє з нємецкого транспорту кед як воєни зарабровани вояк бул одношени до Нємецкей, сцеканє з Мадярскей як мункаш, кед бул лапени и судзени як бандитпартизан, сцеканє пешо з австрийскей гранїци як зарабровани мадярски вояк-мункаш од Русоx през линию фронта до Керестура, сцеканє з валалу кед мал буц однєшени же нє сполнєл „обавезу“ 1949. року, пре нєуxодзенє до Задруґи...). У часу свойого леґиньства, бо ше нашол як Велькошорец, а велькошорски леґинє глашели як маєтнибогати, оцец им бул „била врана“ бо бул з xудобней фамилиї гоч уж еманциповани, алє понеже му дїдо и оцец були „чичове“ (бачикове-тарґовци, цо ше тримало у тот час як понїжуюце) цо по валалє на кочу предавали овоц, мойому оцови ше його пайташе ґаздовски синове видрижняли же є чичов и на тот способ чуствовал нєправду. Часто тот свой угляд мушел бранїц и з песцами и у тим мал припознатого успиxу. Мой оцец ше оженєл на 19 роки зоз Леону Семанову, тиж xудобну дзивку мацери воєней гдовици котра сама xовала п е ц е р о д зе ц и . М а ц виросла як наднї-чарка на Рискашарскиx польоx. Там себе зарабяла шмати и д о о б и с ц а найпотребнєйши продукти за костиранє. Вельораз ше ми xвалєла же праве пред одаванку на свойо шеснац роки у косидби як одберачка, а косач бул Владо Горняк, оцец колеґи новинара Мирка Гаднянского, заробела за тидзень три метери жита, цо єй було досц за xлєб у Жирошовей фамилиї кед ше одала. Як сом слуxал пред трицец роками у Ґосподїнцоx од бачика Янка Сакача котри бул оцов дружба на свадзби – свадзба була дома на Вельким шоре под вельким шатром, бул на нєй Жирошов и Семанов род (мацерова мац, браца и шестра и друга родзина...) На свадзби було вецей як сто особи. Шицко було по руским обичаю, алє без присуства найбогатшиx леґиньоx, котри, по його думаню, анї нє були волани на свадзбу. Шицко було так як швечи, алє розумно, без розруцованя. У фамилиї нас було тройо дзеци. Брат Любо народзени 1930. року, шестра Маґда 1932. а я уж на Циґлашоре 1936. року. Брат, як сом слуxал од старшиx а и од нього, нє барз любел школу. Шестра Маґда ше барз любела учиц, за ню, як и мнє ученє була радосц. Кед сом робел як учитель у Дюрдьове, згварели зме ше з учительом Якимом Олеяром о його роботи под час окупациї у Р. Керестуре. Принєсол ми указац даскельо рисунки моєй шестри и дал ми на знанє, же чкода же вона нє пошла далєй до школи. Була любопитлїва, шицко ю интересовало и чкода же нє предлужела школованє у Керестурскей ґимназиї. И я ше єй питал же прецо нє предлужела школованє кед ше и єй Бок 14
Леона Жирош, нар. Семан, перша стої зоз правого боку и Юла Жирош, шедзи друга зоз правого боку. Сликоване на сушедскиx прадкоx 1929. року
„верна“ Ганча Малацкова-Грубого уписала до ґимназиї. Нє знала ми дац конкретни одвит. По єй думаню найскорей же прето же оца ище нє було зоз войни, мац нє знала цо най роби, а од сушедниx циґлашорскиx дзецоx скоро ше нїxто нє уписал до ґимназиї. У тиx рокоx по войни, вона мала 13-14 роки, а то було уж праве руске дзивоцтво, ґаздиня, розвага, бависко. Знам же єй нова „верна“ була Марча БудинскиГуздерова, вєднак ше трудзели облєкац, поприберани xодзиц до церкви и на танци. По тедишнїм обичаю млади остали бивац зоз родичами у Жирошовим обисцу. З оцом Дюром, його коньми и серсаном обрабяли оцову жем, а же би млади мали и свой динар, брали перше на треце, а познєйше з поли робиц люцку жем. Родичи ше ми повинчали 1928. року, а часточнє сами почали ґаздовац обрабяюци цудзу жем праве у польопривредней кризи 1929–31. рок, так же им шицок труд бул даремни. И тото цо достали як свою часц – вецей метери жита и кукурици нє мало нїяку цену и нє могли предац. Оцец на час поxопел же з такей роботи нє можлїве вижиц и уж запатрени xлапец до теxнїки и бистри леґинь поxопел же му виxод з такиx обставиноx праве у роботи з наиxодзацу теxнїку – парнима машинами, з машинами у даєдним млїну лєбо зоз трешку и трактором. (Мац свою тлачацу ґарнитуру бул далєки сон, бо за єй купованє требало цале богатство. Таке богатство вон нє мал. Медзитим, и на то створена нагода кед ше шестра Веруна одала за майстра шлосера Петра Xромиша.)
ТРЕШКА И ТРАКТОР КУПЕНИ После як ше шестра зоз шовґром Петром Xромишом врацела жиц до Керестура, а шовґор робел у млїну, вше ше вецей бешедовало о купованю половней тлачацей ґарнитури. Мой оцец у тот час уж „загризол“ до теxнїки. Положел вожачки испит, мал моторку, єден час и такси и превожел путнїкоx дзе требало. Медзитим, з такей роботи було мало xасну, алє основне же ше опредзелєл на роботу з машинами. За купованє трактора и трешки требало мац основни капитал, а то була мацерова жем достата як тал кед ше одала и жем котру дїдо Дюра обецал своєй дзивки кед ше одавала за майстра и дїдова ґаранция же ше за два роки шицко виплаци Швабови цо бул пририxтани свою ґарнитуру РУСНАЦИ У ШВEЦE
предац. Збуло ше то 1932. року, уж кед криза преxодзела, роботи ше отверали и пияц почал глєдац жито и досц добре го плацел. Цали рескир на себе превжали жец Петро Xромиш, мой оцец Янко, односно и його оцец Дюра. Дїдо ше у мено сина Янка Жироша, бо син бул у войски, обовязал же попри два рочней кауциї од 20.000 динари Швабови випоручи и 218 метери жита у 1933. и 1934. року. Тото жито мали як „ушур“ заробиц зоз тлачарку. Оцец и шовґор Петро Xромиш ше подняли на тоту обовязку, а дїдо Дюра подложел xрибет – заробену жем у Америки „табуловал“ у судзе же кед дзеци нє виплаца, преда ше його жем. Шицко тото дїдо зробел з вельку терxу и бояжлївосцу. Одлучел ше на то, бо мой оцец наявел же и вон будзе мушиц пойсц до швета, до Америки и кед могол дїдо Миxал зґаздовац у Америки старши од пейдзешат рокоx, оцец Дюра бул кед нє мал анї трицец роки, а робел на вецей заводи шейсц роки, кадри будзе и вон у тей истей Америки зґаздовац на свойо нєполни трицец роки. О синовим Янковим одxоду до Америки дїдо Дюра нє сцел анї чуц! Дїдо Дюра наглашовал же Янко уж ма двойо
Петро Xромиш, штварти з правого боку уж зоз свою тлачацу ґарнитуру 1945. року. При ньому Веруна Xромиц, нар. Жирош. На трактору зоз гвизду петокраку Любомир Xромиш, Петров син, будуци машински инжинєр
дзеци, а вон кед пошол до Америки ище теди нє мал нїч од маєтку та анї дзеци, а пошол прето же и його оцец нє мал нїч. Вон нєшка ма вецей шицкого як цо мал дакеди и Янкови место у обисцу з нїм, ту ґаздовац и ту жиц. Прето подложел свой капитал, насампредз з нього одрезал єдну часц и предал, а вец верел до свойого сина и нєвести, дзивки и жеца и їx роботи же ше вони за два роки вицагню з кризи и станю на свойо ноги. Же нє буду мушиц робиц у майноx, лївальньоx лєбо огняниx фабрикоx у Америки. Рескиранє ше виплацело! Дзецинска шмелосц уж його одроснутиx дзецоx уж родичоx зоз своїма дзецми, окреме їx роботносц, старанє о трактору „Гасе”–у и трешки, „Маваґ“ одвичательна и точна робота у тлачидби, попри дванац тлачациx ґарнитуроx у керестурским xотаре приробела плановани метери жита и длуство за два роки виплацене. Аж од тей xвильки тота тлачаца гарнитура була їx – Петра Xромиша, шлосера и Янка Жироша, польодїлца. Дїдо оддиxнул, знял табулацию зоз своєй жеми и задовольни ше РУСНАЦИ У ШВEЦE
цешел же його дзеци нє муша пойсц до швета, алє останю у своїм валалє зоз своїма фамилиями. Мой оцец Янко Жирош мал и дванац роки младшого брата Якима народзеного 1921. року. Брат уж дорастал и помали ше почал уключовац до польопривредниx роботоx и оцец почуствовал же му час напущиц родительски дом, жиц у своїм обисцу и сам ше старац о своєй фамилиї. Так и було. У 1935. року предавала ше дїдова Миxалова xижа на Циґлашоре и мой оцец надумал тоту xижу купиц, бо то старе Жирошово обисце, у котрим ше виxовал и його оцец. Xижа купена, алє є такой преправена. Зруцани над, положени череп, доправени xлїв и велька шопа и кармики з курнїком у заднїм дворе. У тей xижи ше я народзел 1936. року, а мой старши брат Любо и шестра Маґда ше народзели на Вельким шоре.
У МАДЯРСКЕЙ ШКОЛИ - У часци “Мой Циґлашор” у V тому “Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001” на єден цепли, скоро лирски способ, записали сце гевти найкрасши памятки на дзецинство. Препоручуєм читачом того интервюа же би, кед буду мац нагоду, тото пречитали. У тей розгварки спомнїце лєм основне, алє и даєдни нови хвильки хторих сце ше, евентуално, у медзичаше здогадли. - Свойо дзецинство сом препровадзел на Циґлашоре. Запаметане дзецинство попреплєтане з войну. Запаметал сом уxод мадярского войска до Керестура 1941. року, аеродром на керестурскиx пажицоx, преxод руского войска през Керестур. два бомбардованя, „финанцоx“ цо под час войни доxодзели до нас глєдац жито, повойновиx „поверенїкоx“ цо контроловали кельо оцец кому натлачел жита, „обавезу“, Керестурцоx цо приxодзели оца (мацер) опоминац кельо нам ище остало дац жита, меса, свойо бависка з пайташами, xодзенє до мадярскей школи, вец рускей, та до рускей ґимназиї. Запаметал сом долїну Цегляру дзе ше мочела желєна конопа и „курели“ риби, Винцрильову долїну дзе ше „прала“ конопа, Ґоловичову дзе було вельо „сарки“, „водени блиxи“ и найсмачнєйши риби караси. Швижи ми памятки з ярашу, фодбалскиx и атлетскиx змаганьоx. Часто ми „пред очми“ велїчезна керестурска трибина, трамбулини на беґелю... Як xлапец сом бул барз чувствительни, емотивни, оцец гварел „мегки“. На мнє ше нє шмело скричац, вадзиц ше зо мну. Такой сом ше розжалєл. Бул сом бистри. шицко ше за мнє лїпело. Требал сом дацо видзиц и чуц и такой сом то знал повториц лєбо поробиц. Нажаль, у мадярскей школи шицки тоти мойо прикмети нє могли присц до вираженя. Учителька з нами бешедовала по мадярски, ми мадярски нє знали, нє розумели ю и нє було анї очекованиx резултатоx. Ми постали страцена ґенерация! Учела нас у першей класи учителька Гавриїла Буковски, млада и циxа и сцерпена учителька. Найскорей же була Русинка з Горнїци, бо зме и кнїжки (буквар з читанку) мали мадярски, алє словнїк мал преложени мадярски слова на карпатско-руски. Дармо нам учителька пояшньовала же „lúd” то „гусь“, кед то за нас була „гуска“; „kacsa” то „утка“ кед то за нас була „качка“; „tyúk” то „курица”, кед то за нас була „кура“; „kakas” то „петуxь“ кед то за нас бул „когут“ Место єдного странского язика ми Бок 15
триманьом. Физика за велїx була чежки предмет, а за мнє нараз учели два. писня! Професорка замерковала же як „упивам“ ґрадиво Надпомнєм лєм же сом до основней школи пошол на котре виклада, з часу на час ме преволовала же бим на годзини повторел цо вона пояшньовала. Я то крашнє повторел. О даскельо днї, кед зме повторйовали ґрадиво, дзепоєдни поняца нїxто нє знал, питала ше xто зна, нормално, я ше нє явялал. Преволала двоx-троx школяроx, нє було точни одвит. И уж розчарована преволала и мнє. Станул сом и шицко погуторел точно. „Прецо, прецо ше нє явям? – питала ше. Бул сом циxо. И тота моя циxосц єй ишла на нерви. „Ша други да знаю, зоз скори би вишли, а ти ше нє сцеш явиц“. Лєм так за себе сом одвитовал: „Кед я знам, думам же кажде зна“. Нїґда сом о своїм знаню и способносцоx нє мал високе думанє. Тримал сом же сом исти як и други школяре, же шицко и вони знаю цо я знам. Мнє досц було раз повесц, пояшнїц дацо, я то такой знал. Дома сом мало учел, лєм препатрал кнїжки о чим наставнїци и професоре бешедовали. Нє видвойовал сом Циґлашор з часох мойого дзецинства. Влєце праx ше од другиx. Знам же так було и у Ґимназиї. Класна ми по драже, вєшенї блато була наставнїца Гелена Сивч и проф, Врачун Макаї Зора. шейсц роки, уж на тринац роки 1949. року положел сом Сивчова була дробна, циxа, Макайова вше збунєта, нєсцерпена. Ґеоґрафию сом любел и добре научел. малу матуру, а на седемнац роки 1953 вельку матуру. Здогадуєм ше екскурзиї на Палич. Знам же ме наставнїк Бул сом барз добри школяр. Нїґда одлични. На Петро Ризнич радзел же би добре було кед би сом пошол за годзиноx сом ше нїґда нє явял же знам, пальци сом у школи шеґерта до друкарнї. Нїxто други, кельо ше здогадуєм нє нїґда нє дзвигал же би я сцел одвитовац. Прецо, то озда пре радзел нас дзе най идземе после малей матури. свою бояжлївосц и скромносц, же „най ше нє преказуєм“, а Як дзецко и школяр нє бул сом аґресивни. Нїкого и страx же би ше ми пакосни школяре нє видрижняли. (Кед сом нє напастовал, нїкому ше нє видрижнял, нїкому нє сом бул школяр нїзшиx класоx нє чисто сом вигварял глас пакосцел. Зоз шицкима сом ше намагал жиц у злоги. Од „р“. Баржей здабал на „в“ и мнє ше даєдни школяре даєдниx пакошнїкоx бул сом уквильовани пре бешеду, видрижняли, волали ме Мивонь гоч вони знали правилно дакеди и оґуровани, знаюци озда же ше нє будзем бранїц, виповесц Миронь). Тоту бешедну нєправилносц барз сом та ше так обачи їx моц и шмелосц. Уж кед ушлїдзели на ше трудзел сам виправиц. Часто сом на глас, кед сом бул мнє напади, я ше бранєл... Того xто ме оґуровал, дрилял од сам, моцовал язик же би тото „р“ було точно виповедзене. себе, знал сом нєсподзивано „xвациц“ и звалїц на жем. То ми ше, на особну радосц удало и у другей и трецей Знам же сом так Йовґенови Малацкови-Грубого зоз Нового класи ґимназиї сом уж чистейше и правилнєйше вигварял Збегньова поламал руку. Його мац мнє, односно мойого оца тужела до суду и боме ми суд страцели и оцец бул длужни плациц трошки лїченя и Йовґеново очкодзенє. Йовґенова рука на час нє намесцена, xибно ше зросла и по думаню його мацери я бул виновати. Суд тиж утвердзел мою вину, а оцец мушел виплациц чкоду яку суд досудзел. Нє здогадуєм ше же би ме оцец пре то физично карал, знам же бул нагнївани, вадзел ше зо мну, а я уж и так плакал пояшнююци же вон мнє упрекосцел и одрильовал ме а я ше лєм бранєл. Тиж як школяре, мали зме обичай упрекосциц псом, копац до капуроx и ище баржей иx геркац. Упутели зме ше тиж брац лавки спред xижоx на котриx шедзели дїдове и класц иx крижом през дражки. Вшелїяк же людзе провадзели xто то роби, та раз єден дїдо вибегнул, кед зме лавку преношели, лапел Янка Будинския-Гуздера, и добре Школяре першей класи 1942/43. рок. М. Жирош други у го натрепал. Янко барз врещал, алє ми други посцекали. споднїм шоре з правого боку. Учителька Гавриїла Буковски Як школяр нашол сом ше раз и у валалским гарешту. Xтошка нас приявел же правиме пакосци кед идземе зоз глас „р“. Нєявянє на годзиноx, та и познєйше на сxадзкоx школи дому, (а то було уж у шлєбоди, IV класи лєбо I. мнє остало тирваце опредзелєнє, навикнуце. класи гимназиї). Полицай бул Микола Бодваньски пайташ мойого оца. Знам же и мой оцец бул до општини поволани У Учительскей школи у Суботици, запаметал сом, же професорка физики була барз револтована з моїм же най видзи xто у гарешту. (То ми була найнєприємнєйша подїя з дзецинства.) Кед сом сцигнул дому оцец нїч нє Бок 16
РУСНАЦИ У ШВEЦE
крилатици, пукалки, пиштолї, голубнїки, клїтки, трактори, прикочи и найскорей же констатовал же сом родзени за майстра котри будзе знац шицко пооправяц. Кед сом пошол до школи, а мал сом шицкого тринац роки, бул сом малого росту, xуди, єдноставно подли. (Знам же сом спал у интернату Учительскей школи обок при xижи дзе спал Витомир Давидов-Бодянец, а вон xодзел до трецей класи, я на ньго патрел до горе (бул висши одо мнє), а шицки знаме же Витомир вше бул дробни чловек. Яки вец я бул на свойо тринац роки кед Витомир бул вельки!
ЯЗИЧНИ ТУРБОТИ Керестурска церква Св. О. Миколая, нєшка у функциї Катедралного храму Апостолского еґзархата
коментаровал, алє ше запитал чи зме „добре виплацени“ же зме були у гарешту. Я го перше нє розумел, а кед ше ми запитал кельо сом достал по задку, було ми шицко ясне. Виплацанка за одпочиванє у гарешту була шлїдуюца: Уж кед ше змеркало, полицай розказал же най єден другого зоз буячу жилу вдери пейсц раз по задку. Понеже ше ми нє барз били, вон нам указал як ше то роби. Того цо бил, вон сам зогнул на дереш (деску) и добре уцал и такой дал буячу жилу до рук най видзи чи и тот цо достал зоз таку моцу вдери пайташа. Кед то нє було знова „xлопске“ бице, вон знова сам указал як треба вдериц. Так ше ми штирмепейцме „повиплацали“ за заберанє места у гарешту. Уж кед зме шицки подоставали, цо од пайташоx, цо од полицая по седем-осем зоз буячу жилу по задку, а каждого задок пекол, полицай нам розказал же най циxо понагляме дому. Надпомнул нам же кед нас знова даxто прияви же лярмаме, копаме до капуроx и капуркоx чека нас и ноцованє у гарешту и дупла виплацанка место вечери пред спаньом и рано накадзи поставаме место фриштику. Полицайска педаґоґия на нас мала найвекше дїйство. Нє лєм же зме од теди xодзели мирно и циxо по Маковским шоре, алє зме ше о тим як зме прешли у гарешту нїкому нє xвалєли! - Ми нєшка знаме же у фамелиї було одлучене же Миронь будзе ходзиц до школох длужей як то теди було узвичаєне, же пойдзе “за учителя”? - Як пришло до того же я сцел пойсц до Учительскей школи, анї то точно нє знам. Знам же велї бешедовали же пойду до школоx, та сцел и я пойсц. Озда прето же Владо Семан, мой братняк а и сушед уж рок xодзел до истей школи и я сцел пойсц. Шицки документи сом сам пририxтал и пошол ше уписац до школи у Суботици. У обисцу було бешеди же сцем пойсц до школи, мац то знала, знал и оцец, алє вон на то нє обрацал увагу. Предпоставям же верел же ме нє приму, та з того нє правел проблем. Вон очековал же я будзем шлосер, же вєдно з нїм будзем робиц з тракторами и машинами. Оценєл мойо способносци и заинтересованосц за теxнїку. Кед вон дацо оправял и мнє волал ґу себе, я му додавал ключи, випитовал ше цо оправя, прецо ше дацо погубело, а кед мнє дал же би я дацо на свойо дванацтринац роки а и после оправел видзел же робим педантно и точно. Уж з дзецинства видзел мойо понаправяни РУСНАЦИ У ШВEЦE
- Були то чежки часи, чежки условия и за живот и за школованє. Як ше у тим знаходзел теди ище вше младучки Циґлашорец хтори роснул у валалским окруженю?
- На початку школованя у Учительскей школи чежко сом ше знаxодзел. Сербски язик сом нє знал найлєпше и кед сом преволани одвитовац, же би ше ми други нє шмеяли – я нє бешедовал. Професоре константовали жє нє знам и уписовали ми минуси и слаби оцени. До кнїжкоx сом стално патрел, учел сом задане, алє кед требало одвитовац нє бешедовал сом. Слуxал сом одвитованя другиx „їx нє знанє и лупанє“ и мнє то було чудне, шмишне. Таке єдно мойо озда нєкултурне реаґованє замерковал професор историї, а при ньому сом мал минуси и двойки и гварел ми най я одвитуєм. Бул сом без слова и уж кед ми дал знак най шеднєм, я ше озвал и шицко точно и опширно погуторел. Професор остал збунєти и зачудовани як то же я знам. Єден час бул циxо, а вец ми поставел друге, треце, пияте питанє з ґрадива цо зме учели скорей, а я за скорейши одвити мал слаби оцени. Шицко сом знал и досц чечно по сербски бешедовал. „Знал ши за пейц, алє ци уписуєм лєм штверку бо скорейши о ц е н и с л а б и “ , т а к Мирон Жирош як школяр п р е к о м е н т а р о в а л м о й другей класи Учительскей одвит. За таки одвити школи винчовали ми даєдни школяре под час одпочивку. Я ше аж дзешка у новембру-децембру мешацу ошлєбодзел, здобул власне довириє и озвал на годзиноx. Почал сом на питаня професороx одвитовац и до пол рока сом виправел шицки слаби оцени цо сом иx мал на тримешачу. Од теди сом „важел“ за штреднього школяра, алє ми найвекша слабосц була же сом ше анї на єдней годзини нє сцел явиц же знам ґрадиво. Я бул єдини у класи, цо сом ше водзел же сом зоз стредньомаєтней фамилиї. Родичи ми були польодїлци, нє у задруґи и мойо родичи були длужни плациц интернат. То значело же треба однєсц мешачно тельо кили кромплї, Бок 17
муки, цукру, олєю... То требало принєсц до интернату до Суботици. Раз-двараз то було принєшене, а вец, понеже ше шестра Маґда одала, а шовґор Йовґен Рац-Рацмишка бул державни уряднїк и доставал Бони за снабдеванє, тоти бони мнє уступел, а родичи му мали давац одвитуюце количество польопривредниx продуктоx и одвитуюцей роби. Уж у другим року тоти бони були утаргнути, та сом бул длужен у пенєжу плациц интернат. Слуxал сом познєйше од оца як му на преслави Першого мая у шатр у пр едр уце л и „н апр ед н и елементи“ же лє гко то сина школовац за учителя кед оцец ма Єдно число школяроx I класи Учительскей школи у Суботици 1949. року пенєжи „подмасциц“ професороx. Озда аж зоз таку заєдлїву пригварку на котри бивали у интернату. М. Жирош треци у горнїм шоре з правого боку мой и оцов раxунок, оцец почувствовал же я цошка значим у очоx тиx „елементоx“ и верим же му було мило, бо вон нїкого нє „подплацовал“ лєбо тераз барз вельке. Було вельке медзисобне подпомаганє у ученю. наплацує, а я у школи добре напредуєм. Гладни зме вше були. Костиранє було барз слабе – за Кед сом ше 1949. року уписал до Учительскей фриштик чарна кафа-дивка, фалаток чарного xлєба и як школи у Суботици, було три перши класи. Єдна на ноxец фалаток мармелади. За полудзенок найчастейше сербским язику и гевти на мадярским. Интересантне же у кромлї, марxва и рижни цеста, галушки. У интернату бул и каждей сербскей класи було Рускинї и Руснацоx. До вельки кармик та ше кармело з помиями швинї. Швинї штвартей класи xодзела Меланка Гудакова, Аранка поклани пред новим роком, та зме на два три заводи Канюxова и Сенка Раґайова, до трецей класи Яков Xромиш достали и по фалаток меса. Паметам же сом аж у штвартей и Витомир Бодянец, до другей класи Владо Семан, Мирон класи у Сомборе, першираз под час одпочивка купел пол Роман, Янко Медєши, Фемка Папуґа и Иринка Молнар, а кили xлєба. Задумайце – могло ше купиц xлєба! Тот xлєб до першей класи Владо Чакан, Владо Малацко, Владо сом жедол за даскельо минути и нїґда смачнєйшого xлєба Виславски и я (Мирон Жирош). Я бул наймладши у класи. нє єдол! Други були и то пейц-шейсц роки старши. Найвецей було (Предлужує ше) колонистоx Чарногорцоx и Личаноx и даскельо Сербоx з околини – Горґошу, Ади, Молу, Сенти. Товариштво було
шветову войну. Шицки пооблєкани по остатнєй моди у гражданским облєчиве. З лїва на право: ФОТОҐРАФИЇ НА ОСТАТНЇМ Юлияна Жирош, нар. Медєши 1881. року, Верунка БОКУ Жирош, нар. 1912. року, Ганча Жирош, нар. 1903. року, Дюра Жирош, нар. 1879. року и Янко Жирош, 1. Даринка Ґулевски, син Дарко, млодята, Пецо нар. 1909. року Ґулевски и дзивка Емина 2. Велька ґрупа Руснацох хтори були госци на кресцинох Олесї Фа у Норт Батлефорду, Канада 3. КРЕСЦИНИ: Весна Фа зоз Олесю на рукох, Йоаким Фа зоз Силвию и за нїма о. Янко Колошняї 4. Юлияна Надь (у штредку) на одпочивку на острове Майорка, 2006. рок 5. Попатрунок на сцену фестивала “Лемковска ватра” Редакция новинкох 6. Унуки винєсли дїда Янка Тиркайлу на остатнє “Руснаци у швеце” одпитованє, Р. Керестур, 2. юлий 2001. 7. Енди Вархол, автопортрет 8. Вархолов портрет Мерилин Монро 9. Фамилия Дюри Жироша сликована пред Першу Бок 18
РУСНАЦИ У ШВEЦE
НАУЧМE РУСКИ БУКВИ ( 11 )
ЗА НАЙМЛАДШИХ
Кирилка Друковани Писани
Била бунда, шапка била, Били шмати цали, Як би дзеци Дїда Мраза Уж дзечнє витали! Алє нєт го, нєт го ище, Тераз конї прага, На саночки дари склада, Бо го чека драга. Били конї виграваю, Саночки ше трешу. Уж рушаю, уж лєтаю, Дзецом радосц нєшу! Скоком бежа били конї Прейґ грунчкох и гаци; Чи тот Дїдо так у бегу Дари нє вивраци?
[ JA]
Ь ь
[змегчує]
Вирка Пап, Петровци
ПРИШЛА ЖИМА
Пада, пада лєгки шнїщок - радую ше дзеци, бо ше з брещка на саночкох швидко долу лєци.
Завял нам шнїг били поля и загради, жалосни нам птички и заячки млади.
Пада, пада лєгки шнїщок, готови уж санки – будземе ше санкац, шлїзкац на финей шлїщанки.
Остатнї сили дава и учиц нє престава оцени добри Иґор збера бо полроче дзвери отвера.
Тереза Будински, Р. Керестур
Пионирска заградка 6/1963)
Птички у заградох, заячки на полю, за весели живот уж страцели волю. Птички ше скриваю до густого ґраня а заячки хвиля до копкох наганя. Пионирска заградка 6/1962)
Верунка Колошняї, Р. Керестур ПРИВИТ ЖИМИ Привитуєм Бабу жиму же ше и у нас зявела и же грубу билу бунду за наш валал набавела. Привитуєм биле пирє, цо од горе розсипала, та можеме тераз думац турбуки же сто подарла.
Била бунда, шапка била, Били шмати цали, За дари ше шицки дзеци Давно порихтали.
Ище жадам я привитац витра того надутого, цо нам здува вше пред дзвери того пиря барз билого.
Меланка Дорокази, Коцур КРАЧУН
(Пионирска заградка 5/1969)
Цо то значи Крачун, о тим маме знанє хтори зме кресцени – прави християнє.
ПОЛРОЧЕ
Штверки и петици до дньовнїка наставнїк записує. “Лєм кед би так остало до конца” – так мали Иґор роздумує. (Пионирска заградка 5/1976)
Спаднє зоз хмари – нє розбиє ше, спаднє до води – розпущи ше.
Влєце одомнє сцекаю, вжиме ше ґу мнє хпаю. (пец)
Шицки руски дзеци писнї вибераю Царя родзеного да возвеличаю.
Мелана Колошняї, Р. Керестур
Зато кажде дзецко най шпиванку учи да ше вец у куми при дзверох нє мучи!
Пада, пада лєгки шнїщок як били мотилї, шицко биле яґда дахто жем около билї.
ЖИМА
Раз чарна, раз шива По нєбе ходзела; Та кед ю витор набил, Та слизи пущела. (хмара)
ДЗЕ УЖ ДЇДО МРАЗ
Я я
Глас Я, я (lat. нєт ) шe у руским язику (на початку слова) вигваря як, наприклад, перши два букви у анґлийским словe yard ; знак Ь, ь (lat. нєт ) означує же глас (консонант) написани опрез нього треба виповесц змегчано - ть, дь, ль, нь
(шнїг)
Микола М. Кочиш
Латинка
(Наша заградка 5/1940)
РУСНАЦИ У ШВEЦE
Бок 19
USA - ЗАД РОЗГВАРКА ЗОЗ ГАЛИНУ МАЛЕЦКИ, ПРИПАДНЇКОМ ЗАЄДНЇЦИ ЛЕМКОХ (РУСИНОХ) У ПОЛЬСКЕЙ Пишe:
Др Мишeл ПАРВEНСКИ, (Назарeт, ПА, ЗАД) Специялно за новинки “Руснаци у швеце”
AN INTERVIEW WITH LEMKO RUSYN, HALINA MALECKY
By Dr. Michele PARVENSKY (Nazareth, PA, USA)
T
he Lemko Rusyns occupied an area bordered on the east and west by the Oslawa and Poprad Rivers, to the north by Nowy Sacz, Gorlice, and Sanok, and to the south by the Carpathians. They occupied about 250 villages in which they comprised at least 50% or more of the population. Between 1944 and 1946 approximately 100,000 Lemkos were resettled to the Soviet Ukraine in an exchange of minority populations between Poland and the Soviet Union. Since all the Lemkos did not leave the area, from April 28 to July 31, 1947 the remaining Lemkos totaling approximately 35,000 were deported in cattle cars to the northern and western regions of Poland during Operation Akcja Visla The people had no prior warning and had only one hour to collect their belongings before being forceably removed from their homes and villages – many never to see their homeland again. They collected their animals and what belongings they could and hitched up their wagons and headed to specific cities where they and their animals were put onto cattle cars and taken to former German lands in southern Silesia and Pomerania. The Poles even split up the families during the deportation because they wanted to totally wipe out the population. How better to do this then by separating
Бок 20
Л
емки-Русини насельовали подруче на чиїх восточних и заходних гранїцох рики Ослава и Попрад, на сиверу по вароши Нови Сонч, Ґорлице и Санок, а спрам югу по сами Карпатски гори. Насельовали коло 250 валали у хторих вони представяли найменєй 50% або и вецей популациї. Медзи 1944 и 1946 роком приблїжно 100.000 Лемки були преселєни до Совєтскей України по основу черанки националних меншинох медзи Польску и Совєтским Союзом. Понеже нє шицки Лемки напущели спомнути край, од 28. априла по 31. юлий 1947 року тоти преостати Лемки, чийо ше число оценює на коло 35.000, були депортовани у терховних ваґонох и камионох до сиверних и заходних реґионох Польскей у цеку такволаней Операциї “Акция Висла”. Людзе нє достали пред тим нїяке спозоренє у вязи того и мали лєм єдну годзину на розполаганю же би позберали и спаковали найнужнєйши ствари пред тим як були на силу виселєни зоз їх домох и валалох – велї спомедзи нїх же би, потим, нїґда вецей нє видзели свой родими край. Вони до громадки позберали свойо домашнї животинї и ствари хтори им було допущене брац, попрагали конї до кочох и упутели ше до одредзених варошох дзе и вони и їх домашнї животинї були положени на камиони за превоз статку и були однєшени на донєдавни нємецки маєтки у южней Силесиї и Пом ер аниї. Поляци у цеку депортациї дзелєли аж и сами фамелиї понеже циль бул тоталне вичисцованє тей популациї зоз польских жемох. А то мож найлєпше зробиц кед ше Памятнїк на напущеним блїзких, родзини або теметове у Радоцини валалчаньох, оддвої єдних од Тombstone in abandoned других и пошлє ше их до Radocyna cemetery рижних населєньох а нє шицких до єдного валалу. Тота акция требала буц як якишик одвит на активносци Українскей Повстанїцкей Армиї, медзитим, кажде може найсц докази зоз хторих ше дознава же польски власци почали вельо скорей як 1944. з пробованями очисциц територию од рижних националних меншинох. Того лєта цо є за нами бешедовала сом з мою милу приятельку, з Галину Малецки, Лемкиню зоз Ґладишива, хтора жиє зоз єй мужом Андрейом (зоз Климкивки) у Ґорлици. РУСНАЦИ У ШВEЦE
the villagers, i.e. sending the population to various villages rather than one village. This action was supposedly in response to the Ukrainian Insurgent Army, however, one can find evidence that states the Polish government started as early as 1944 in trying to cleanse its ethnic populations. This past summer, I interviewed my dear friend, Halina Malecky, a Lemko from Gladyshiv who lives with her husband Andrej (from Klymkivka) in Gorlice. Both are teachers who taught in Bobowa for many years, however, they moved to Gorlice to be closer to more Lemkos. Halina is now teaching the Lemko language in the high school in Gorlice. Halina and Andrej also act as tour guides and translators during their summer break for anyone wishing to visit Lemko villages in Poland, Slovakia or even Ukraine. Since I consider myself informed as to what happened to the Lemkos and the resulting problems in regards to ethnicity, I wanted to find out about the present status of Lemkos in Poland. Who better to ask than these two individuals who live in the heart of Lemkovyna. Halina stated that there are about 8000 Lemkos presently living in Lemkovyna. However, this is only an approximate number based on Orthodox and Greek Catholic statistics. This does not include Lemkos living in other areas of Poland. The Polish government today is doing quite a lot to promote the Lemko culture. It supports festivals, music ensembles and even has posted signs on most Lemko wooden churches stating the fact that they were Greek Catholic. Many have signs telling visitors about Operation Akcja Visla. One of the big problems confronting Lemkos today is the return of their land. The government converted much of it into a national park which has made it extremely difficult for people who lived in that region to have their forests returned. The people must have proof that the land was theirs but even this doesn’t guarantee that it will be returned. The government does everything in its power to create problems for former landowners. Much of the land has no inhabitants at the present time due to the villages being Купола зоз зруйнованей plowed under by the Polish грекокатолїцкей церкви government in 1947. In other Cupola from destroyed Greek instances, the land was given Catholic church lock, stock, and barrel to Polish citizens. Due to the measures which the government takes against the Lemkos in returning their land, most families give up due to all the red tape. Halina knows of only one individual, a government worker, who was able to get his land back in her area, however, no more than 60 people have had success in the entire region of Lemkovyna in having their land restored to them. When Lemkos return, they have to buy what was once their property that is if the present Polish landowner wants to sell. Clearly something is wrong with this. If the government forced them out of their homes and РУСНАЦИ У ШВEЦE
Обидвойо су учителє хтори роками преподавали у Бабови, медзитим, вони ше преселєли до Ґорлици же би були цо блїжей ґу векшини Лемкох. Галина тераз преподава язик Лемкох у стреднєй школи у Ґорлици. Галина и Андрей тиж робя и як туристични водзаче и прекладаче под час їх лєтнього одпочивку каждому хто жада нащивиц валали Лемкох у Польскей, Словацкей або у України. Понеже тримам же сом добре информована о тим цо ше збуло зоз Лемками и зоз тим яки шицко проблеми потим настали у одношеню на тоту националносц, жадала сом дознац вецей о терашнїм статусу Лемкох у Польскей. А кому ше о тим мож лєпше повипитовац кед нє двом особом хтори жию у шерцу Лемковини. Галина констатовала же єст тераз коло 8.000 Лемкох хтори жию на Лемковини. Медзитим, то лєм приблїжне число базоване на статистикох хтори водза Православна и Грекокатолїцка церква. Ту нє уключени Лемки хтори жию у других крайох Польскей. Польски власци нєшка робя надосц же и промововали културу Лемкох. Вони, так, материялно помагаю фестивали, музични ансамбли та аж покладли и надписи на векшину лемковских древених церквох зоз хторима ше констатує же вони були грекокатолїцки. На велїх єст таблїчки зоз хторих нащивителє дознаваю вецей о Операциї “Акция Висла”. Єден з вельких проблемох зоз хторим ше Лемки нєшка стретаю то врацанє їх жеми и маєткох. Власц свойочасово велькей часци тих маєткох пременєла наменку односно преглашела их до часци националного парку а тото тераз спричинює барз вельки почежкосци людзом хтори жию у тим реґионє же би достали свойо лєси назад. Людзе муша мац доказ же жем була їх алє аж анї тото нє даяка ґаранция же им жем будзе врацена. Власци робя шицко цо у їх моци же би створели по тим питаню проблеми за бувших власнїкох жеми. Векшина з тих жемох нє населєна у остатнїх деценийох понеже валали були преорани под час польских власцох у 1947. року. У других случайох, жем вєдно зоз хижу и шицким цо ту припадало була дата польским гражданом. Пре рижни мири хтори власци поднїмали процив Лемкох хтори ше пробовали врациц на свою жем, векшина фамелийох єдноставно одуставала од врацаня пре шицки таки огранїченя. Галини познате же ше лєм єдней особи, хтора була уряднїк у державней служби, удало достац жем назад у тим краю дзе Галина жиє, односно, нє вецей як 60 людзом ше тото удало посцигнуц у цалим реґионє Лемковини, значи, же би їх жем була врацена праве им. Кед ше Лемки врацали, вони мушели куповац тото цо кедишик бул їх маєток а то могли лєм у случайох кед ‘нови’ власнїк Поляк сцел предац маєток. Очиглядно, цошка у вязи того нє функционує. Кед же их власци на силу вигнали зоз їх домох и дали исти польским гражданом вец, у таким случаю, Лемком би тото цо им вжате требало буц компензоване або би им жем требала буц врацена. Понеже польска влада по нєшка явно нє видала сообщенє у хторим би припознала же єй жаль пре ‘Акцию Висла’, таке дацо (компензация або врацанє маєткох) ше можебуц нїґда нє збудзе. Велї Лемки хтори жию у реґионох дзе су депортовани стоя финансийно вельо лєпше и вони, цо розумлїве, нє жадаю ознова подношиц шицки тоти почежкосци хтори би требали прейсц кед би ше врацели до свойого дакедишнього краю. Хаснованє лемковского язика допущене у школох Бок 21
brought in Polish citizens than the Lemkos should either be compensated for what was taken or have the land returned to them. Since the Polish government has not stated that it is sorry for Akjca Visla this may never happen. Many Lemkos who live in the deported areas have a much better off financially, therefore, they don’t desire to endure all the hardships by returning to their ancestral homeland. The Lemko language is allowed in schools where there are sufficient numbers of children. It is offered on all grade levels from primary to high school. A Rusyn language department also exists at the University of Krakow. One of the only surviving Ruska Bursa’s in Gorlice contains a museum and also offers Lemko language courses. The Lemkos have their own grammar books and dictionaries plus publish five magazines on a regular basis. These include Besida and Zahoroda. There are five vatras which are held throughout Poland including the Ukrainian oriented one in Zdynja and the Rusyn oriented one in Michalow. Poetry and science lectures plus dances are held on a regular basis. Prominent Lemko Rusyns include Petro Trokhanovskii, poet, journalist, cultural and civic activist and founding editor of Besida and annual almanac Lemkivskii Kalendar, and teacher of the Lemko variant of the Rusyn language in Kryncja. Petro also serves as cantor in the Rusyn Orthodox church in Gorlice (what a voice!) Fedor Goch a civic and cultural activist was the first Lemko to return to his native village of Dzyndranova after Akcja Visla. In 1968 he founded the Museum of Lemko Culture in his parents’ house in Dzyndranova. He also started the annual cultural Петро Трохановски (биловласи, стої) festival in DzynPetro Trokhanovskii (stands, in second row) dranova and the quarterly magazine Zahorda. Olena Duc is a poet, literary scholar, pedagogue and cultural and civic activist. Her greatest work is her doctoral dissertation which is the first history of Lemko Rusyn literature covering the 19th century to before WW I. She teaches language, literature and ethnography in the Lemko Rusyn Study program at the Advanced School of Education of the University of Krakow. Other notable Rusyns include Iurii Staryns’kyi, founder and director of the song and dance ensemble Kyczera, Pavel Stefanovskii, journalist, ethnographer and cultural activist, VolodysБок 22
дзе єст достаточне число дзецох. Тото можлїве у шицких класох основней школи як и у стреднєй школи. На Универзитету у Кракове еґзистує Оддзелєнє за русински язик. Єдина Руска Бурса (так Лемки наволовали свойо школи дзе бул хасновани їх язик) ше находзи у Ґорлици, у єй рамикох музей а понука заинтересованим и годзини лемковского язика. Лемки маю свою власну Ґраматику и словнїки а ґу тому видаваю и пейц часописи, медзи нїма и “Бесiда” и “Загорда” хтори поряднє виходза.. Єст пейц културни манифестациї ‘Ватра’ хтори ше отримую у рижних крайох Польскей уключуюци и гевту проукраїнски ориєнтовану у Ждинї и русински ориєнтовану у Михалове. Курси з поезиї та науки односно курси танцу ше поряднє отримую. Медзи визначнима Лемками-Русинами и Петро Трохановски, поета, новинар, културни и граждански активиста и снователь та редактор часопису “Бесiда” и рочней кнїжки “Лемковски календар”, и учитель лемковскей вариянти русинского язика у Криници. Петро и дзияк у Русинскей православней церкви у Ґорлици (яки то глас, кед бисце лєм знали!). Федор Ґоч, граждански и културни активиста, бул перши Лемко хтори ше врацел до свойого родного места Зиндранов после ‘Акциї Висла’. Року 1968. вон основал Музей Лемковскей култури у обисцу його родичох у Зиндранове. Вон тиж иницировал отримованє рочного културного фестивала у Зиндранове и тримешачни часопис Zahorda. Олена Дуц поетеса, теоретичар литератури, педаґоґ и културни и граждански активиста. Єй найзначнєйша наукова робота то єй докторска дисертация хтора представя першу историю литератури Лемкох Русинох а у хторей облапени ХIХ вик та по период после першей шветовей войни. Вона преподава язик, литературу и етнолоґию у рамикох Лемковскей студийней програми на Висшей педаґоґийней школи Универзитета у Кракове. Други замерковани Лемки Русини то Юрий Старински, снователь и управитель Ансамбла писнї и танцу “Кучера”, Павел Стефановски, новинар, етноґраф и културни активиста, Володислав Грабен, поета, новинар, маляр, културни активиста и єден з утемельовачох Центра за защиту ц е р к о в н е й архитектури и л е м к о в с к е й материялней култури, т а Я р о с л а в Трохановски, педаґоґ, д и р и ґ е н т и композитор и снователь Ансамбла писнї и танцу “Лемковина”. Вон компоновал або обробел вецей як тристо лемковски народни шпиванки и написал музику за патриотску гимну “На Лемковини”. Г а л и н а наглашовала вельо раз РУСНАЦИ У ШВEЦE
lav Hraben, poet, journalist, graphic artist and cultural activist and founding member of the Center for Preservation of Church Architecture and Lemko Material Culture, and Iaroslav Trokhanovskii, pedagogue, musical director and composer and founder of the song and dance ensemble Lemkovyna. He has composed over three hundred Lemko folksongs and written the melody for the patriotic hymn Na Lemkovyna. As Halina has pointed out many times Федор Ґоч Fedor Goch only Rusyns lived in the original Lemkovyna – never Ukrainians as they insist today. No village in Lemkovyna was spared during Akcja Wisla. Several of the villages as stated earlier were plowed under by the government. These include Carna, Hrap, Neznajova, Radocyna, Lipna, and Zhdivskie. No Lemkos have returned to this area. However, when driving through the region one notices the abandoned orchards and former farm fields. Lemko cemeteries are the only reminders that there were villages in this region. Once in a while you will stumble along the base of the demolished church while walking through the cemetery and the steps which led to it. You understand why the Lemkos migrated to areas such as Pennsylvania because the land reminded them of their homeland. Those villages which contain the largest numbers of Lemkos who have returned (not an easy feat considering what the Polish government did to discourage them from returning) include Bortne, Gladyshiv, Hanchova, Pantna, Mavastiv, Losie, and Uscjo Ruskie (now called Uscie Gorlice). Lemkos who married a Polish individual or had relatives with American passports (parents or grandparents) were not resettled to Ukraine or western Poland. In fact, most Lemkos in the area of Gladyshiv did not suffer that much from the Germans during WWII but were victimized due to the result of Ukrainian partisans. After 1947, the Ukrainian Greek Catholic Church started sending priests into Lemkovyna only using the Ukrainian language in an attempt to ukrainize the Lemko population. Most would have nothing to do with this because they knew that they were Rusyns and not Ukrainians. As a result, most left the Greek Catholic church and established a Rusyn Orthodox church in the area. One wonders why the Presov diocese did not send Rusyn priests into the region. The situation throughout Lemkovyna has improved immensely since the overthrow of communism. Poles have become interested in the Lemkos and I can attest from visiting and photographing our wooden churches for many years that they have become quite a large tourist attraction. Epifanii ( Nykyfor) Drovniak, the great Lemko folk painter, finally was acknowledged as being Rusyn by the museum in Kryncja. A РУСНАЦИ У ШВEЦE
же на Лемковини жили лєм Лемки-Русини, нїґда Українци, як цо даєдни нєшка инсистую на тим. Нєт єдного валала на Лемковини хтори нє бул руйновани, хтори би бул заобидзени под час “Акциї Висла”. Даскелї валал, як констатоване кус скорей, були буквално преорани, знїщени з боку власцох. Така судьба знашла населєня Чарна, Храп, Нєзнайова, Радоцина, Липня и Здивскиє. Нєт Лемка хтори ше врацел до тих крайох. Кед преходзице през тот реґион можеце обачиц напущени овоцнїки и дакедишнї поля. Лемковски теметови єдини упут’юю на тото же ту дакеди були лемковски валали. З часу на час, док ходзице по лемковских теметовох, пошпоцице ше на местох дзе ше находза остатки розваляней лемковскей церкви и остатки ґарадичох хтори по ню водзели. Ви похопице же прецо ше Лемки висельовали до реґионох як цо то Пенсилвания у ЗАД, праве прето же їх пенсилванийски предїли здогадовали на їх родими край. Валали у хторих єст нєшка векше число Лемкох хтори ше врацели до родимого краю (а то нє було вообще лєгке подняце кед ше ма у оглядзе цо шицко польски власци робели же би обезхрабрели людзох и одбили их од врацаня) то Бортне, Ґладишов, Ганчова, Пантна, Мавастив, Лосє и Уще Руске (тераз наволане Уще Ґорлицке). Лемки хтори ше винчали зоз польскима гражданами або мали родзину зоз америцким пасошом ( родичох або бабу и дїда) нє були пресельовани до України або до заходних часцох Польскей. На приклад, векшина Лемкох на подручу Ґладишова нє страдали даяк окреме з боку Нємцох под час другей шветовей войни, алє були надосц мучени и страдали под власцу українских партизанох. После 1947. року Українска грекокатолїцка церква почала посилац паноцох до Лемковини хтори хасновали лєм українски язик з цильом же би ше українизовало лемковске жительство. Векшина жительства на тото нє обрацала превельку увагу понеже им було цалком ясне же су русинского а нє українского походзеня. Як резултат того було тото же велї напущели Грекокатолїцку церкву и основали свою Православну церкву русинскей ориєнтациї у тим краю. Чловек ше, после шицкого, може лєм запитац же прецо прешовске владичество нє посилало русинских паноцох до тих крайох. Ситуация на цалей Лемковини ше обачлїво злєпшала од часох кед звалєни комунизем. Поляци ше заинтересовали за Лемкох и я можем потвердзиц, на основи вецейрочних нащивох и фотоґрафованя наших древених церквох, же тоти церкви постали велька туристична атракция. За Епифания (Никифора) Дровняка, велького лемковского народного уметнїка-маляра, конєчно виявене, з боку представнїкох Музея у Кринїци, же бул Русин. Його бронзова статуа, зоз його псом, була виробена и поставена є у зони за пешакох у Кринїци. Нажаль, Українци були власнїки тей скулптури, вони ю поставели и констатовали же вон бул Українєц; ище єдна индикация за рижни помильки у вязи лемковского етнїчного походзеня. Нєшка Лемки гордо стоя и гласно виповедаю же су Лемки и барз су горди на свойо русинске нашлїдство. Медзитим, праве пре “Акцию Висла” велї розселєни Лемки нєшка скоро нїч нє знаю о своїх етнїчних кореньох або вам поведза же су Українци а нє Русини. Року 2003. сом нащивела фестивал “Ватра” у Ждинї. Галиново и Андрейово дзеци Наталия и Павел були члени ансамбла “Лемковина” та сом пошла там же бим видзела їх програму. Бок 23
bronze state of him and his dog has been constructed in the pedestrian zone of Kryncja. Unfortunately, the Ukrainians had the statue cast Епифаний (Никифор) Дровняк, познати and stated that лемковского народни уметнїка he was Epifanii ( Nykyfor) Drovniak, the great U k r a i n ian; Lemko folk painter another indication of the confusion of Lemko ethnicity. Today Lemkos are proud to stand up and state that they are Lemko and are proud of their Rusyin heritage. However, because of Akcja Visla, many Lemkos today either do not know of their ethnic heritage or will state that they are Ukrainian not Rusyn. In 2003, I attended the vatra in Zdynja. Halina and Andrejs’ children Natalia and Pavel were members of Lemkokvyna. I had gone there to see and hear the group perform. What a surprise to see that almost everyone was from Ukraine and much too politically oriented. I got into an argument with an elderly man (who kept pestering me) and finally told him that I was Rusyn and not Ukrainian and he finally shut up. The groups which performed were more Ukrainian oriented in their numbers than Rusyn. They had no accompanying musicians. When Lemkovyna walked onto the stage with their group including instrumentalists and started singing Hora, Hora Lemkovyna everyone stood; all the men took their hats off and placed them over their hearts. They did the same with Tam Na Lemkovyna. The group received a standing ovation. No other group that day received the same type of applause or welcome. Many in the audience even sang along as they performed a few of their numbers. Due to the heavy presence of Ukrainians, that is one vatra to which I will never return. Hopefully some day I will be able to attend the one in Michalow which I hear is totally Rusyn oriented and the one which the Malecky’s attend. What does the future hold for the Lemkos in Poland? Even though their situation has improved, the ethnic split has created a lot of factions within the community. Many individuals of Lemko descent whose grandparents were deported to western Poland during Akcja Visla are only now learning about their ethnic roots. At least two Lemko taverns, one in Krynycja and one in Vysova are doing very well with another one slated to open in Krakow. Lemko folk music continues to develop among both the young and old. Language courses are growing, more and more tourists are coming to Lemkovyna and more and more Lemkos from outside Poland are returning to reconnect with their roots. Can the ethnic divide which occurs among the Ukrainians who are hell bent on insisting that Rusyns are Ukrainians and Rusyns who know that they are not and were never Ukrainians ever be healed? Only God can answer that question.
Було то нєсподзиванє видзиц же там такповесц кажде бул зоз України а барз политично ориєнтовани. Ступела сом до дискусиї зоз єдним старшим чловеком (хтори бул допита особа) и аж кед сом му гварела же сом Русинка а нє Українка та аж потим вон конєчно уцихнул. Ґрупи хтори виводзели програму у своїх точкох були баржей ориєнтовани українски як русински. Нє провадзели их нїяки музичаре. Кед “Лемковина” ступела на сцену зоз танєчну ґрупу провадзену зоз ансамблом и кед почали шпивац “Гора, гора Лемковина” кажде з присутних станул; шицки хлопи зняли свойо калапи зоз глави и положели их на свойо шерцо. Исте ше збуло и на нумеру “Там на Лемковини”. Ґрупа достала овациї од присутних хтори длуго стали и кляпкали. Анї єдна ґрупа того дня нє достала подобни аплауз або привит. Велї спомедзи патрачох шпивали под час виводзеня тих точкох. Праве пре вельке присуство Українцох, то єдина “Ватра” на хтору ше вецей нє врацим. Наздавам ше же сом єдного дня годна нащивиц гевту у Михалове хтора, як сом чула, у подполносци русински ориєнтована и єдина хтору Малецкийово нашивюю. Цо то тото цо приноши будучносц Лемком у Польскей? И попри того же думам же їх ситуация злєпшана, етнїчна подзелєносц створела вецей фракциї у їх заєднїци. Велї поєдинци лемковского походзеня чийо дїдове и баби були депортовани до заходней Польскей под час “Акциї Висла” аж тераз уча и дознаваю о їх етнїчних кореньох. Найменєй два лемковски ресторани, єден у Кринїци и єден у Висове, робя барз добре цо мож обчековац и од того хтори наявене же будзе отворени у Кракове. Лемковска народна музика ше предлужує розвивац и з боку младших и старших. Курси язика ше нєпреривно ширя, вше вецей и вецей туристох приходзи до Лемковини и вше вецей Лемки хтори жию вонка зоз Польскей приходза же би почувствовали моц своїх кореньох. Чи дакеди етнїчна подзелєносц хтора еґзистує медзи Українцами хтори пекельно инсистую на тим же Русини то Українци и Русинами хтори знаю же су то нє и же тото нїґда нє були будзе превозидзена? Лєм сам господ Бог зна одвит на тото питанє. ЗАЖАДАЛИ СЦE СЦE ШE ЧУЦ КРАСНУ РУСКУ ШПИВАНКУ ?! УКЛЮЧЦE УКЛЮЧЦE ШE НА
РУСКИ РАДИО НА ИНTEРНETУ (NJE ROBI) 24 годзини 7 днї у тижню
И УЖИВАЙЦE У НАШИХ РУСКИХ ШПИВАНКОХ У
ШИЦКИХ КРАЙОХ ШВETА! АДРE АДРEСА РАДИЯ:
http://www.rusyn-radio.dns2go.com/ Бок 24
РУСНАЦИ У ШВEЦE
НАЙПОЗНАТШИ РУСИНИ АМЕРИКИ НАЙПОЗНАТШИ РУСИНИ АМЕРИКИ (2)
Порихтал: Гавриїл КОЛЄСАР Киченер, Канада
♦ Медзи 1962. и 1968. роком Енди Вархол створел найвецей и швету подаровал тоти дїла по хторих ше го будзе паметац
♦ Поп-арт то, у основи, имитированє условийох масовного рекламованя ♦
продуктох, брендох хтори шицки препознавали После атентата, под час 5-годзиновей операциї, Енди клинїчно умар - шерцо му стануло, алє ше дохтором удало наврациц го до живота
П
ершу свою виставу поп малюнкох у Ню Йорку Енди мал у периодзе од 6. по 24. новембер 1962. року. Було то у Елинор Вард Стейбл Ґалери дзе були виложени и диптих Мерилин Монро, 100 конзерви юшки, 100 фляшки Кока Коли и 100 банкноти долара. Теди Енди Вархол бул уключени и до вистави “Нови реалисти” у Сидни Джанис ґалериї у Ню Йорку и одпочал серию малюнкох нєщесцох: Транспортне Нєщесце, Авионске Нєщесце, Самозабойство, Електрични карсцель и подобни. Медзи 1962. и 1964. роком вон виробел вецей як 2.000 малюнки у його”Фабрики”. Мож повесц же, у сущносци, найвекша часц його найпознатших, найквалитетнєйших малюнкох и других проєктох, була зробена у шейсцрочним периодзе, медзи 1962. и 1968. роком кед до ньго було штреляне и кед му тота подїя преунапрямела и кариєру и способи роздумованя. А цо була сущносц його иновациї, його поп арт опредзелєня? Вархол похопел реалносц того часу кед америцке
ВИПАТРУНОК (ЧАСТО) СПРЕВЕДА У Вархоловей “Фабрики” стаємно або почасово на проєктох робели, або ше нєпреривно рушали у дружтве з нїм, вецей млади и теди вше познатши особи. На перши погляд вони дїйствовали “одквачено”, чудно, часто як позере, або ше их нє могло до конца одгаднуц хто су и цо су – медзитим, задатки хтори им Вархол давал сполньовали з вершинским квалитетом! Так, з оглядом на тоту ґрупу младих людзох, мож повесц же були типови приклад же випатрунок, дзекеди, наисце може спреведнуц, суґеровац цалком погришни заключеня о особи. Ниа, хто и цо були даєдни спомедзи нїх: Вива була народзена у авґусту
РУСНАЦИ У ШВEЦE
дружтво уж було навелько “заруцоване” зоз информациями, зоз секунди до секунди людзе-конзумере доставали вше вецей искуственого спознаня, або директно, або з трецей руки, прейґ ТВ и числених часописох, з постредством слики хтора, нараз, постала банална и асоциялна зоз повторйованьом ознова, ознова, и ознова.... На културним планє ше так естаблишовала якаш файта “уметносци без уплїву”. Под єй уплївом ви оставали суперкул, як змарзнуте жвератко. Скорейши уметнїки, як Моне, мальовали исти мотив у серийох жадаюци указац на хвилькову розлику у перцепциї, на менянє шветла або фарбох з годзини до годзини и виглєдовали як то може буц приимане од чловечого ока. А Вархолов малюнок трицецдвох конзервох юшки гутори о чимшик цалком иншим. Вони ше базовали на идентичносци, на истих елементох: исти бренд, иста велькосц, иста фарбова поверхносц, шицко исте... Вон имитировал условия масовного рекламованя продуктох. Тото фасцинантне и у основи розличне прииманє обєктох постало ключни елемент Вархоловей роботи, находзиме го такой на
1938. року у Тисяч Озерох, Ню Йорк а росла у Сиракузи. Була покресцена як Дженет Сузан Мери Гофман. Була найстарше спомедзи дзевецерих дзецох хтори мали єй конзервативни родичи. Єй оцец бул барз познати адвокат з обласци кр иминалу. По сле школо ваня у парохиялнєй основней школи, вона пошла до Меримонту, до Католїцкого коледжу у Теритауну, Ню Йорк. Вива студирала у Паризу на Сорбони под час єй младосци а, у чаше док студирала уметносц, жила у женским манастире на Правей гаци. Нико ше народзела у октобре 1938. року у Колонї алє росла под надпатрунком мацери и дїда у Спревалду, у малим варощику на окраїску Берлина. Кресцена є як Криста Пафґен. Нико була образована перше у Французкей, потим у Италиї и бешедовала седем язики. Вона тиж так ходзела до приватней школи у Нємецкей, робела як дзецински модел, а познєйше студирала ґлуму и шпиванє у Студию Ли Стразберґа. Под час воздушних
нападох у другей шветовей войни вона ше скривала у фамилийним купатилу и длуго, барз длуго паметала звук бомбох. Як 15-рочна була на одпочивку у вили приятельох у Риму дзе була поволана з боку даєдних ґлумцох зоз Чинечити же би ше зявела у филму “La Dolce Vita” . Фелини ю замерковал и достала улогу у филму. Єй родичи ше ганьбели же вона була у тим филме и нє допущели єй же би подписала вецейрочни контракт зоз Фелинийом. Бриґид Берлин народзена у септембре 1939 року. Єй оцец, Ричард Е. Берлин, бул предсидатель Херст корпорациї (лєм тот податок цалком достаточни же би сце похопели у яким окруженю жила!). Бриґид мала ище два шестри – Ричи и Кристину и брата Ричарда. Єй мац Гани Берлин нагнала Бриґид же би пила амфетамини ише кед була дзецко же би так страцела звишок килограмох.
Бок 25
НАЙПОЗНАТШИ РУСИНИ АМЕРИКИ початку у повторйованю тварох познатих гвиздох (Лиз Тейлор, Джеки Кенеди, Мерилин, Марлон Брандо и други). Вархол тото надбудовал зоз хаснованьом технїки ситоштампи и нє старал ше вельо о тим же би одстраньовал даяки нєдостаки зоз платнох односно оцискох бо вони шведочели нє о дотикох гуманого существа алє о преплєтаню рутинскей гришки и ентропиї... Мальовани обєкти репрезентовали америцки културни вредносци. Ниа, як Енди Вархол пояшньовал же Кока кола представя демократску єднакосц: - Тото цо значне у тей жеми то тото же Америка почала зоз традицию же найбогатши конзумере купую, у основи, исти ствари як и найхудобнєйши. Ти можеш патриц ТВ и увидзиш Кока колу и ти знаш же Предсидатель пиє колу, Лиз Тейлор пиє колу и ясне ци же и ти можеш пиц колу. Кока кола то Кока кола и нє потребне вецей пенєжу же би ши купел даяку иншаку, лєпшу Кока колу од того клошара цо ю там у куце при будинку пиє. Шицки Кока
коли исти и шицки Кока коли добри. Лиз Тейлор тото зна, Предсидатель тото зна, клошар тото зна, и ти тото знаш. Ґу тому, вецейраз му приятелє суґеровали же би требал мальовац праве каждодньово ствари хтори найбаржей люби, на хтори є звикнути. Озда на основу тих суґестийох Енди и пририхтал за свою першу виставу малюнок Кемпбел юшки, хтору иншак єдол за полудзенок велї роки пред тим. Як дзецку, кед бул хори, мац му давала тоту цеплу юшку и Енди ю полюбел ище у часох младосци. “ЧЛОВЕК ХТОРИ РОЗОГНАЛ ПСИХИЯТРОХ” Були то роки кед Вархол почал шириц свойо интересованє и на други медиї (уж ше опробовал у мальованю, фотоґрафиї, райзованю и скулпторстве). Медзи 1963. и 1968. роком Вархол знял вецей як 60 филми. У нїх ше зявюю як ґлумци Джо Далесандро, Еди Седвик, Вива, Бриґид Берлин, Бейби Джейн Холцер и Алтра Виолет хтора го упознала зоз Салвадором Далийом. Його филми, подобнє як и його малюнки, були унапрямени на тото же би
дукт “империялистичного Заходу”. Як познате, власци у восточней Европи роками пробовали нєдопущиц и осудзиц “субверзивни” заходни єодлуга по шмерци Ендия феномени як цо то рокенрол, нєзвичайне Вархола др Пол Роберт облєчиво и фризури, як и модерну Маґочи у часопису “Карпато-Русин уметносц. Американ” (чис. 3, єшень 1989) описал як Алє тото цо наволоване Желєзна цекли процеси упознаваня дїла и подоби Ендия Вархола у жемох штреднєй и зависа, тото нє було у можлївосци восточней Европи и як настала идея о застановиц европски радио габи так же ше вибудови Музея сучасней уметносци у по конєц 60-тих рокох могло чуц рок Медзилаборцох хтори ноши Ендийово музику вшадзи на Востоку. У даєдних мено. Напис приношиме у адаптованей случайох, идеолоґийни контроли над уметносцу були ослабени так же, форми. наприклад, маляре и скулпторе у Польскей И попри того же Енди Вархол мал и Мадярскей там дзешка од початку 70-тих репутацию єдного з найуплївнєйших рoкох мали шлєбоду сами управяц зоз свою америцких уметнїкох и, цо вецей, же уметнїцку креативносцу. У Чехословацкей, персонификовал другу часц ХХ вику зоз медзитим, як пошлїдок подїйох вязаних за свою уметносцу, цо його славу преширело ткв. “Прашску яр” хтора ше збула 1968 и до жемох заходней Европи, вон, як року односно пре моцнєнє политичного уметнїк, бул нєпознати у жемох тедишнєй конзервативизма загартушели слику восточней Европи. Єдна з причинох тому явносци о нових и експерименталних була же Вархол практиковал модерну формох у уметносци (уключуюци ту и уметносц на хтору ше у досц длугоким абстрактну и поп арт уметносц). Аж анї часовим периодзе у жемох комунизма швижи витри политичних пременкох хтори патрело з нєодоброваньом и тримало ше ю досц поменяли и сам Совєтски Союз нє нї за цо инше алє лєм за декадентни про- мали на лоялну Чехословацку таки ефекти
Н
Бок 26
яки ше могло очековац. Правда, и ту ше нашол єден винїмок а то бул праве Енди Вархол. А причина тому була насампредз интенция же би ше подзвигло националну гордосц, а нє даяке официйне припознаванє “декадентней” заходней уметносци. Нєодлуга по його шмерци, часописи з обласци уметносци у сушедних Польскей и Мадярскей обявели написи о Вархолови закладаюци ше при тим за тото же вон бул польского односно мадярского походзеня. Як одвит, пар новини у Чехословацкей написали кратки статї у хторих констатоване же родичи того ширцом швета познатого уметнїка емиґровали зоз їх держави, а нє зoз Польскей або Мадярскей. Кед чехословацки коментаторе спознали же родне место фамелиї Вархола було Микова у оддалєней восточней Словацкей, було им лєгко написац же Вархол по походзеню Словак цо за пошлїдок мало же го почали присвойовац за Словака як у Чехословацкей, так и у иножемстве. Було то так аж по яр 1989. року кед чехословацкей явносци дата правдива слика Вархолового походзеня и його кореньох. Два найвекши державни илустровани часописи – на ческим язику “Svĕt v obrazech” и на словацким язику РУСНАЦИ У ШВEЦE
НАЙПОЗНАТШИ РУСИНИ АМЕРИКИ анґажовали патрача же би патрел длужей на дацо як цо то узвичаєне. Хаснуюци филм, Вархол на одредзени способ могол контроловац патрачову увагу. Єден з його познатших експерименталних филмох то, наприклад, филм СПАНЄ (1963) длугоки 8 годзини и у нїм зняти поет Джон Джорно як шпи у своєй посцелї. Премиєра филма була 17. януара 1964 року у Ґрамерси Артс Театру и на нєй були дзевец особи, а два спомедзи нїх напущели проєкцию уж о годзину. Фото:’Желимир Колєсар Кед мал 1965. року виставу у Институту Сучасней уметносци у Филаделфиї Енди Вархол представел явносци и бенд “Велвет Андерґроунд” зоз хторим почал сотрудзовац а у хторим були Лу Рид и шпивачка Нико. Кед ше з єдней нагоди цали психиятрийни конґрес у Ню Йорку розишол пре галайк хтори дзвигал тот бенд, Вархол постал познати и як “чловек хтори нагнал психиятрох же би сцекали”. “Велвети” грали на отвераню Вархоловей вистави у Ґалериї Ферус дзе пришли и Джим Морисон и Сони и Шер, а Вархол им дизайновал славни рамик за албум у форми банани. Алє вяза зоз рокенролом мала и подли боки: Вархола пре тото нє поволали на Биєнале у Венециї. Дзешка на яр 1963 року Енди Вархол першираз “Život” принєсли значни статї о Вархолови. За обидва часописи питанє Вархолового походзеня було окреме значне. Так маґазин “Svĕt v obrazech” (число 24/1989) почал зоз розяшньованьом потедишнєй помильки о тей теми: Кед 1987 року Вархол умар пре постоперативни компликациї, нашо критичаре уметносци одпочали приповедац же вон бул Чехословак, односно Чех. Лєм пар мешаци прешло а тот податок бул баржей розяшнєни - вони утвердзели же вон по походзеню Словак зоз восточней Словацкей. А правдиви податок, медзитим, цалком иншаки - обидвойо Вархолово родичи походза зоз малого валалчику по мену Микова хтори нєдалєко од Медзилаборцох и вони нїґда нє були Словаци алє були русинскей националносци. Понеже розяшнєли питанє етнїчного походзеня фамелиї Вархола, обидва часописи у предлуженю обрабяли тему хтора теди була вельо важнєйша за будучносц – можлївосц фундованя Музея сучасней уметносци Ендия Вархола у Медзилаборцох, хтори би бул змесцени у краю хтори населєни зоз Русинами у прешовским реґиону у сиверовосточней часци Чехословацкей. А як пришло до тей идеї? РУСНАЦИ У ШВEЦE
стретнул Джейн Холцер хтора ше праве пред тим одала за познатого маґната нєрухомосцох Леонорда Холцера. Було єй теди 22 роки кед ше у єй апартману на Парк Авениї на вечери стретли Вархол и Дейвид Бейли хтори зоз собу приведол “водзацого шпивача рокенрол ґрупи хтора грає по сиверних варошох у Анґлиї – Мика Джеґера”. Мик Джеґер теди бул студент Лондонскей економскей школи и з часу на час ше явял на оглашки за чисценє квартельох та так зарабял за свойо школованє (нєшка є, напевно, єден з найбогатших шпивачох на швеце!). Теди ше Вархол презнавал за дакого хто би му помагал у виробку малюнкох з технїку сито штампи. Предложели му же би за помоцнїка вжал Джерарда Меланжа. Меланжов перши малюнок хтори виробел у спомнутей технїки була 40 х 40 инчи стриберна Елизабет Тейлор. Концом 1963. року Вархол комплетну малярску опрему преселєл на пойд на Восточней 47. Улїчки хтори нєодлуга постал познати под назву “Фабрика”. Фотоґраф Били Нейм прекрил стари мури зоз стриберну фолию и фарбами, и там ше почали зиходзиц уметнїки, студенти, познати особи, нюйоршски полушвет и фотоґрафове хтори то шицко призначовали. “ФАБРИКА” ЖИЛА ДЗЕНЬ И НОЦ “Шицко теди було опущене, еластичне.Людзе оставали у ателєу дзень и ноц. Мария Калас вше була на ґрамофону и було там полно жвератка и швицаци фолиї... Звичайно сом робел од 10 рано по 10 вечар, вец сом одходзел дому виспац ше и врацал сом ше идуцого рана.
Михал Бицко, иншак теди припаднїк младшей плеяди уметнїкох хтори практиковали абстрактну або поп-арт уметносц и тото, углавним, крили од явносци, на початку 80-тих рокох прешлого вику ше детально упознал зоз биоґрафию Ендия Вархола з часопису “Карпато-Русин Американ” хтори му случайно дошли до рук. Познєйше, кед Ендийов брат Джон Вархола бул на яр 1987. року у нащиви валалу дзе його родичи народзени и у нащиви Медзилаборцом Бицко ше стретнул з нїм. Джон Вархола теди суґеровал же вон, як член Вархоловей Фондациї хтора одвичательна за маєток покойного, ма дзеку подаровац єден або два Ендийово малюнки Медзилаборцом. Бицко реаґовал швидко, прешвечел даєдних членох локалней власци о значносци Вархолового дїла, о його шветовей слави як и о можлївосци же би достали даєдни його ориґинални роботи. Словацки институциї у Братислави и Мартину, та и чески институциї зоз оддалєншей Праги, виявели же Вархол насправди, по своїх кореньох, припада їх народом. У медзичаше, знаходлїви Бицко хтори иншак карпаторусински патриота лоялни ґу свойому родному краю, достал потримовку представнїкох власци з Медзилаборцох же
би утемелєл музей модерней уметносци хтори будзе ношиц мено Ендия Вархола и до хторого би його брат Джон требал дац як донацию даєдни Ендийово роботи, цо було и покончене. Музей формовани нє лєм як Вархолов леґат у специфичним карпаторусинским контексту, алє вон постал и єдина институция у цалосци пошвецена сучасней уметносци у цалей тедишнєй Чехословацкей. Тото, розуми ше, ошмелєло даєдних младих уметнїкох же би творели нови роботи на способ яки бул свойствени Ендийови Вархолови. З єдним словом, Медзилаборци з тоту институцию постали центер до хторого може присц кажде зоз восточней Европи хто жада вецей дознац о леґату Ендия Вархола и о модерней америцкей уметносци и култури у другей половки ХХ стороча. На самим початку будинок дакедишнєй пошти у центру Медзилаборцох предложени як можлїве ришенє за простор того музею. Познєйше, край и держава станули за тоту идею и вибудовани нови, модерни Дом култури з окремну часцу хтора у функциї Музея сучасней уметносци и хтори ноши мено Ендия Вархола.
Бок 27
НАЙПОЗНАТШИ РУСИНИ АМЕРИКИ Там сом находзел истих тих людзох хторих сом вечар охабел и забава би ище тирвала. Почали приходзиц и славни, озда же би видзели тоту забаву хтора нє престава – Кероуац, Ґинсберґ, Фонда, Хопер, Джуди Ґарланд, Ролинґ Стонси” – записал Вархол хтори знал продуковац и 40 до 50 роботи дньово та ателє у полним значеню слова бул Фабрика. У периодзе януар на фебруар 1964. року Енди Вархол мал свою першу виставу у Европи. Вистава була поставена у Ґалериї Илеани Сонабенд у Паризу, Французка. Од 21. априла по 9. май 1964. року Енди мал свою першу виставу скулптурох. Вистава, у Елинор Вардс Стейбл Ґалери, була насловена як ”Особносц Уметнїка” и презентовала Брило шкатули, шкатули за Хайнц кечап, Келоґово Корн флейкс и Моттово яблуково юшки. Формовал ше длугоки шор тих хтори чекали сцерпено же би ше даяк долапели Ґалериї понеже то була його остатня представа у Стейбл ґалериї. У априлу тиж рихтал вельки мурал под назву “Тринац найглєданши особи” на єдним муре Ню Йорк Стейт Павильона на Шветовей вистави хтора була лоцирована у Флешинґ Медовс. Медзитим, нєодлуга сцигли зауваги з боку представнїкох влади та му архитект Филип Джонсон дал 24 годзини же би заменєл з дачим або одстранєл з мура малюнки тих “найглєданших людзох” (криминалцох) понеже ґувернер думал же може буц зауваги з боку виберачох зоз италиянскей националнєй заєднїци у Ню Йорку и ширше, понеже векшина особох на малюнкох були Италиянє. И так, панели зоз “найглєданшима людзми” остали на муре алє були прекрити зоз грубим пасмом стриберней фарби. У цеку 1965. року Вархол мал вецей вистави у Европи – Париз, Милано, Торино, Есен, Штокхолм, алє и у Буенос Аиресу и Торонту. Од 2. по 27. април 1966. року тирвала друга вистава Ендия В ар хо ла у Лео Кастели Ґалериї на хторей ше могло видзиц и експонати як цо то познати малюнок крави у форми жовтих и Енди Вархол и Еди Седвик у ноцним лилових тапетох на клубе The Scene (1965) мур, як и стриберни заглавки хтори стали у воздуху. Вархол виходзел, найчастейше, до нюйоршских ноцних клубох “Серендипити” и “Студио54”. Вон бул, углавним, тримани за цихого, поцагнутого и барз прецизного припатрача. Медзитим, мал вон и репутацию як пакосна и особа прихильна манипулативносци з людзми. Вархолова контрадикторна особа допринєсла же би му Бок 28
Енди Вархол (шедзи за столом) и члени його “Фабрики” 1969. року приятелє надзали назву Дрела ( Drella), як комбинацию з менох Дракула (Dracula) и Пепелюґа (Cinderella). Енди Вархол ше нашол у досц вельких бриґох после того кед послал Алена Миджета до пар коледжох у державох Ютах и Ореґон хтори там наступал як кед би вон бул Енди Вархол. Нїхто з тих коледжох нє похопел же то хтошка други а нє Енди Вархол и аж о штири мешаци хтошка з єдного з тих коледжох поровнал Вархолову фотоґрафию у єдним часопису зоз фотоґрафиями хтори мали а на нїх бул Алан на подиюме. Енди, потим, мушел насправди нащивиц тоти исти коледжи и особнє ше зявиц пред студентами. Же бул насправди контроверзна особа потвердзує и познати факт же ше роками добродзечнє анґажовал у рамикох социялних центрох за худобних и бездомних, окреме у чаше кед наиходзела Велька ноц або Крачун. ЛЮДЗЕ З ЧУДНИМА ОЧМИ Концом шейдзешатих ствари вимкли спод контроли, було там надосц дроґи (Боб Колачело, редактор Вархолового часопису “Интервю” твердзи же Вархол кокетировал зоз кокаином, алє го нє брал анї приблїжно так часто и вельо як гевти други), а почали приходзиц и рижни манияки. Єдна жена виняла пиштоль и штреляла до штирох портретох Мерилин Монро хтори стали коло мура (познєйше, єден з тих малюнкох наволани “Заштрелєна Червена Мерилин” посцигнул рекордну цену на аукциї у ґалериї Кристи 1989 року кед є предати за $4.1милиони, цо була по теди найвисша цена посцигнута за єдно дїло Ендия Вархола), а 1967. року хлоп з пиштольом грожел Вархолови и ґрупи стаємних нащивительох, алє є звладани скорей як цо було кого повредзел. У юлию 1968. року го пробовала забиц Валери Соланас хтора до ньго виштрелєла три кульки. Вона по улїчкох Ню Йорка предавала “Манифест здруженя за резанє хлопох” и була увредзена же Вархол нє бул заинтересовани за єй сценарий. Пришла до Фабрики. - Чул сом вистрел и обрацел сом ше: видзел сом же Валери трима пиштоль унапрямени спрам мнє и похопел сом же то вона праве штрелєла. Гварел сом єй “Нє! Нє! Нє штреляй, Валери”, а вона ознова штрелєла. Спаднул сом на РУСНАЦИ У ШВEЦE
НАЙПОЗНАТШИ РУСИНИ АМЕРИКИ патос як кед би ме потрафела. Пробовал сом ше подцагнуц под стол. Вона ше приблїжела и ознова поцагла цвенчок. Почувствовал сом страшни, страшни боль як кед би у мнє нука експлодирала бомба. Лєжал сом и патрел як ми крев чури през кошулю и чул сом ище вистрели и лярму. Познєйше ми гварели же два кульки прешли през жалудок, печинку, езофаґус, през лїве и праве плюцово кридло – так описал тоту подїю Вархол хтори под час 5-годзиновей операциї клинїчно умар - шерцо му стануло, алє ше дохтором удало наврациц го до живота. Валери ше оправдовала: “Пребарз ме контроловал. Жадала сом лєм же би на мнє обрацел увагу. Бешедовац з нїм було исте таке як кед биш дацо гуторел карсцелю”. Валери одшедзела три роки у гарешту, а Вархол ше єй вимсцел зоз филмом “Револтована Жена”, хтори представял пародию феминизма. Нєзвичайни бул и способ як Валери Соланас дошла до пиштоля – свойочасово украдла єден Вархолов
малюнок и исти очерала так же го дала малярови Дейвидови Хоровицови, а вон єй дал пиштоль. Познєйше, Хоровиц нїґда нє сцел пристац же би врацел украднути малюнок твердзаци же го достал у фер черанки. Окрипенє тирвало длужей як два мешаци и Вархол ше теди досц пременєл: “Тота ме подїя нагнала же бим ше з иншакей перспективи здогаднул и преанализовал шицких тих дуракох и чудакох зоз хторима сом препровадзел тельо часу; шалєняки ме фасцинировали понеже су креативни.... звичайно су безопасни, лєм су кус поремецени; алє як тераз можем знац? Пре страх же ме ознова дахто попробує забиц одлучел сом же нїґда вецей нє будзем бешедовац нї зоз ким хто ма чудни очи. Алє кед сом лєпше роздумал, збунєл сом ше, понеже ше то одношело практично на шицких у чиїм сом дружтве уживал”. (Предлужує ше)
СТИПЕНДИЯ СТИВЕНА ЧЕПИ У ОБЛАСЦИ СТУДИЙОХ РУСИНИСТИКИ
С
типендия Стивена Чепи була утемелєна 2001 року у Центре за Европски, русийски и евроазийски студиї (CERES) Торонтского универзитета. Циль тей стипендиї же би помогла стажованє на Торонтским универзитету дипломованих студентох, науковцох и културних активистох зоз старого краю у Европи а хтори виучую даєдни аспекти карпаторусинских студийох. С ти п е нд ию ше д од з ел ю є каждого року за студийни период од 2 (минимум) та по 4 мешаци у цеку академского
року (септембер-юний). Особом хтори достаню стипендию Стивена Чепи будзе заплацена авионска карта по Торонто и назад, достаню обовязне здравствене осиґуранє провинциї Онтарио, и стипендию $1.600 (канадски) мешачно. З тей суми стипендиста заплаци трошки квартеля хтори за ньго будзе скорей обезпечени. Добитнї ки стипенд иї Чепа буду мац приступ шицким библиотецким ресурсом Торонтского универзитета и до векшини програмох Центра за европски, русийски и
евроазийски студиї. Особи хтори заинтересовани за тоту стипендию треба же би послали кратке (нє длугше як два боки) писмо у хторим презентую цилї и плани своїх студийох. Єдно писмо з препоруку може буц приложене ґу плану або послате познєйше у окремним писме. Шицка кореспонденция муши буц посилана на тоту адресу:
Dr. Robert Austin Steven Chepa Fellowship University of Toronto CERES—Munk Centre 1 Devonshire Place Toronto, Ontario M5S 3G3 CANADA
STEVEN CHEPA FELLOWSHIP IN RUSYN STUDIES
T
he Steven Chepa Fellowship was established in 2001 at the University of Toronto’s Centre for European, Russian and Eurasian Studies (CERES). The goal of the fellowship is to bring to the University of Toronto graduate students, scholars, and cultural activist from the European homeland who are working on some aspects of Carpatho-Rusyn Studies. The fel-
РУСНАЦИ У ШВEЦE
lowship is awarded annually and normally lasts from two months (minimum) to four months during the academic year (SeptemberJune). Recipients of the Chepa Fellowship will receive funds for round-trip air transportation, mandatory Ontario health insurance, and a stipend of $1,600 (Cdn) per month. Housing is arranged for the recipients and paid for from the monthly stipend. Chepa Fellows will have
access to the library facilities of the University of Toronto and to the public programs of the Centre for European, Russian and Eurasian Studies. Interested applicants should submit a letter outlining briefly (no more than two pages) their program of study. One letter of recommendation should accompany the applicant’s letter, or be sent separately. Address all correspondence to: Бок 29
У 2006. РОКУ ЗАНАВШЕ ПОШЛИ ОД НАС... IN MEMORIAM
МИРКО КОЛEСАР (1947 – 2006)
В
ше бул любопитлїви, о шицким сцел дознац вецей, роздумац о информацийох, вицагнуц з нїх поуку за роботу або як би дознате могол похасновац у власним живоце. Ище давно, на початку 60-тих рокох, як найлєпши млади технїчар у керестурскей школи з дня на дзень розоткривал тайни о струї, о електромоторох, ришовал загадки зоз физики през праксу. За ньго ше насиґурно знало же пойдзе до електротехнїчней школи. Закончел ю у Новим Садзе. Нєодлуга потим пошол до Чехословацкей дзе го поцагло познанство зоз Людмилу Смолову, будуцу супругу. Винчали ше 1971. року а свадзбу правели и у Словацкей и у Югославиї. Нємирни дух и жаданє за лєпше ютре приведли Мирка уж 1975. року до Канади. Почал робиц у Бут Енджинєринґ компани у Хамилтону, порихтал фамилийне гнїздо та сцигла и Людмила зоз малим сином Растїком. Прешли жиц до Брандфорду дзе Мирко нашол роботу у компаниї Масей Ферґусон и у нєй робел, потим, вецей як 15 роки. Подняли ше теди, паралелно, водзиц старосц о єдним будинку як суперинтенданти. Народзела ше и дзивочка Сения. Жаданя були вше нови, плани вше рижнороднєйши и Мирко укладал стаємни усиловносци витвориц их. На початку 80-тих купели хижу и при нєй вельки овоцнїк. Праве таке яке шнїл у своїх снох ище давно пред тим єден керестурски шапутрак. Барз, барз любел рана у своїм овоцнїку, точнєйше гевти хвильки кед ше розвиднєло, кед ше розбовчовал нови дзень, нови живот, полни нових спокусох и планох. Теди шеднул медзи овоцово древка и провадзел виход слунка. И сликовал тото у його полней краси. Єдноставно, Мирко любел вельо того – любел затанцовац, складно, так як нїхто, зоз свою Людмилу або зоз любену шестричку Фемку. Любел лапац риби и так ше одпочивац. Любел Крачун, Вельку ноц и теди з радосцу помагал мацери Даринки пририхтац даєдни зоз традицийних єдлох за тоти швета. Любел або, лєпше поведзене, почитовал дїло Николи Тесли, бул вельки знавец о живоце и дїлу того науковца. Любел путовац, як по Онтарию, так и по цалей Канади, бул у Япону, на Куби, у ЗАД, у Доминиканскей републики, у Русиї.. А знаня зберал нєпреривно. Закончел хто зна кельо курси на месних коледжох у Брандфорду и Хамилтону, здобул тиж и квалификацию електричара, и далєй виглєдовал у обласци електротехнїки, провадзел иновациї, шедзел за компютером годзинами. И вше мал велї жаданя, мали и вельки... а тото, барз вельке жаданє, же би бул своєй любимици, своєй дзивки Сениї на свадзби – нє дожил. А так жадал... так жадал... Мирко Колєсар, перши унук и дїдови Колєсарови и дїдови Джуджарови хтори го, озда и прето, барз любели, народзени 27. юлия 1947. року у Руским Керестуре нє могол надвладац остатнє препреченє – чежка хорота го однєсла од фамелиї, приятельох и рускей заєднїци у Канади дня 7. априла 2006. року. Пошол до памяткох скорей як досягул свойо жаданя же би, як пензионер з наисце заслужену пензию, путовал по швеце. И же би ище раз пошол до його Керестура обисц родзину, прейсц ше по валалє, лапац риби на беґелю, стретнуц велїх познатих...
ВИЧНАЯ МУ ПАМЯТ! Бок 30
РУСНАЦИ У ШВEЦE
IN MEMORIAM
ВЛАДИМИР МАКАЇ (1933 – 2006) лєце, юлия 20. до Р едакциї сцигн ул кратки емаил од Марияна Макая хтори ше накратко явел зоз вистку же його оцец Владимир Макаї умар 21. юния 2006. року. Замодлєл сом за вецей деталї о тим, алє ше вон о тидзень явел зоз кратким емаилом у хторим констатовал же у остатнїм периодзе найвекше жаданє його оца Владимира було же би побешедовал зоз Дюром Макайом з Коцура, алє ше тото нїґда нє витворело. Марияно ми обецал же благочасно о оцови напише вецей и пошлє ми. Понеже тот текст сцигну пред самим заключеньом того числа, порадзели зме ше же будзе обявени у идуцим чишлє по анґлийски и по руски. Децениями Владимир Макаї жадал дознац вецей о своїх кореньох, о евентуалней родзини у Европи, у йому далєким валалє Коцуре. Знал, зоз скромних податкох, же бул народзени у фебруаре 1933. року у Беоґрадзе, у тедишнєй Кральовини Югославиї, и же мено його оца було тиж Владимир. Прейґ вибеженских лаґрох у Италиї сцигнул, як хлапец, до Арґентини и ту одроснул, засновал фамелию, достал двох синох зоз супругу Ану, и вибудовал роботну кариєру. У споднєй фийовки ноцного орманчика, чувал даскельо стари фотоґрафиї хтори му були єдине потвердзенє же ма когошик у швеце, а нє зна кого и дзе. Модерни часи принєсли интернет а з нїм ище швидши прецек информацийох зоз хторих син Владимиров Марияно дознал о Коцуре, дознал за новинки “Руснаци у швеце” и после одредзеного часу удало ше зоз заєднїцкима моцами, а зпомоцу приятельох у Коцуре, найсц коренї, дойсц до фамилийох Макайових хтори родзини осаменим Макайовим у Буенос Аиресу у Арґентини. Полни 66 роки прешли же би ше тоти податки ошвицело. Чежка хорота онєможлївела Владимира Макая же би установел голєм кус моцнєйши вязи зоз родзинами у Коцуре. Умар 21. юния у Буенос Аиресу, у Арґентини.
ВИЧНАЯ МУ ПАМЯТ! РУСНАЦИ У ШВEЦE Маґазин за Руснацох висeлєнцох цалого швeта Рeдактор маґазина Гавриїл КОЛЄСАР Сотруднїки-авторe на тим чишлє: Мария АФИЧ, Войводина Даринка ҐУЛЕВСКИ, Австрия Мирон ЖИРОШ, Мадярска Гавриїл КОЛЄСАР, Канада Желимир КОЛЄСАР, ЗАД др Павле Роберт МАҐОЧИ, Канада Мариано МАКАЇ, Канада Йовґен Генц МЕДЄШИ, Войводина Оленка ПАПУҐА, Войводина др Мишел ПАРВЕНСКИ, ЗАД др Юлиян РАМАЧ, Войводина Весна ФА, Канада Мария ФА, Канада Амалия Н. ФАИРБАНКС, ЗАД РУСНАЦИ У ШВEЦE
СПОНЗОРЕ, ЯВЦЕ ШЕ! Так ше збуло же у тим року вицекли спонзоровани предплати по основу хторих даєдни културно уметнїцки д р уж т ва а бо ш ко ли ч и библиотеки у Войводини доставали новинки “Руснаци у швеце”. З даєдних спомедзи тих институцийох нам сциговали гласи же би ше нє преставало посилац новинки бо су там барз читани, медзитим, по вицеку предплатох там новинки вецей нє сциговали. На концу зме того 2006. року, а то можебуц права нагода же би ше поволало даєдних нових можлївих спонзорох хтори зоз своїм добродїйством помогню же би КУД у їх валалє, або школа, або библиотека и читальня доставали тоту новинку. У тей хвильки ше глєда спонзорох хтори би уплацели предплату за: Народну библиотеку и читальню у Руским Керестуре, ОШ и ґимназию “Петро Кузмяк” у Руским Керестуре, КУД “Жатва” у Коцуре, КУД “Дюра Киш” у Шидзе и Руске КУД (дакедишня “Матка”) у Новим Садзе. Поволуєме добродїйох же би ше опредзелєли помогнуц тоти институциї у старим краю! Надпоминаме же на
ка ж дим с по нзор о ва ним прикладнїку “Руснацох у швеце” на першим боку залїпени паперик на хторим пише же “тот прикладнїк новинкох сцигує до Вашей институциї дзекуюци тому же ше (мено и презвиско) зоз (варош, держава) прилапел/-а спонзорства”. Значи, кед чувствуєце же можеце, и же сце покус и длужни Старому краю, вец ше приключце ґу нашим терашнїм спонзором: др. Михалови Баранови, др Амалиї Новак Фаирбанкс, Меланиї Фил, Олґи М уч е н с к и , В л а д и м и р о в и Рускайови, Янкови Сабадошови, Юлинови Сабадошови и Гавриїлови Колєсарови.
На концу того року, уж старого и доробеного, ище раз Вам, шицким читачом и сотруднїком новинкох “РУСНАЦИ У ШВЕЦЕ” дзекуємє на друженю, на помоци и подпори, на каждим добрим слове, и жадаме вам
ЩЕШЛЇВИ И УСПИШНИ НОВИ
2007. РОК!
Способи контакту тоти: Za magazin 324 Overlea Dr. Kitchener, ON N2M 1T8 Canada
Канада (519) 570-9614 email: аmber@golden.net
Виходзи три раз до рока. Рочна прeдплата за три числа (зоз трошками одсиланя): за Eвропу (поєдинєчна 15, а на ґрупу 12 eвра), ЗАД 15 USD, Австралия 22 AUD, Канада 16 CDN Шицки прeклади и ориґинални написи защицeни © 2002, 2003, 2004, 2005. 2006 “Руснаци у швeцe”. Рeпродукция истих допущeна лєм по одобрeню Рeдакциї
Бок 31
2 1 1
4
3
6
5
9 8 7
2007