5-is by sloven

за QR-кодом або покликанням rnk.com.ua/101501

Олександр Гісем Олександр Мартинюк

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Інтернетпідтримка

клас

Вступ до історії України та громадянської освіти

д Ви

• Матеріал підручника надасть початкові знання про минуле України від найдавніших часів до сьогодення • Ілюстрації, карти, таблиці та схеми дадуть змогу краще зрозуміти взаємозв’язки процесів і явищ у житті суспільства • Цікаві творчі завдання підкажуть, як організувати власні дослідження, сприятимуть розвитку історичного мислення • Електронний інтерактивний додаток стане корисним доповненням до підручника для ефективного засвоєння навчального матеріалу

Вступ до історії України та громадянської освіти

Олександр Гісем Олександр Мартинюк

д Ви

Олександр Гісем Олександр Мартинюк

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Вступ до історії України та громадянської освіти Підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Схвалено для використання в освітньому процесі

Харків Видавництво «Ранок» 2023

УДК 94(477)(075.3) Г51

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

(наказ Міністерства освіти і науки України від 08.02.2022 № 140)

Підручник створено відповідно до модельної навчальної програми «Вступ до історії України та громадянської освіти. 5 клас» для закладів загальної середньої освіти (автори Гісем О. В., Мартинюк О. О.)

Г51

Гісем О. В. Вступ до історії України та громадянської освіти : підруч. для 5 класу закл. загал. серед. освіти / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — Харків : Вид-во «Ранок», 2023. — 144 с. : іл. ISBN 978-617-09-7925-4 УДК 94(477)(075.3)

Інтернетпідтримка

Електронний інтерактивний додаток до підручника доступний за QR- кодом або покликанням rnk.com.ua/101501

ISBN 978-617-09-7925-4

Шановні п’ятикласники та п’ятикласниці!

д Ви

Словник Громадянська освіта — поєднання наук про людину й суспільство, що вивчають різні сфери людських взаємин (пізнання, праця, спілкування, управління).

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Перед вами підручник, який об’єднує два важливі навчальні курси. Один — історія — вивчає життя людини й суспільства в мину лому, інший — громадянська освіта — роз криває основи сучасного суспільства та місце людини в ньому. Загальне уявлення про це ви отримали на уроках у початковій школі. Людина є частиною суспільства. Вас ото чують люди, ви живете в родині, навчаєтесь у школі, відвідуєте гуртки за інтересами. Ви є частиною населення міста або села, жи вете в державі Україна, яка, у свою чергу, є однією з майже 200 держав світу.

Передмова

Зверніть увагу

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Ви вивчатимете новий предмет, щоб: розуміти зв’язки між людиною та суспільством для прийняття вдалих рішень; мати власну позицію в суспільстві та будувати стосунки з людьми, навіть якщо їхні погляди відрізняються від ваших; діяти в межах закону, дотримуватися загальноприйнятих норм моралі в життєвих ситуаціях.

У світі все взаємо по в’язано, і кожен із вас є частиною цілого. Щоб краще уявити цю систему, представимо її у вигляді схеми (с. 3). Добрим помічником у навчанні для вас стане цей підручник. Спочатку ознайомимося з його дороговказами — елементами, що підкажуть, як у ньому орієнтуватися. Підручник має шість розділів, які поділені на параграфи. Текст параграфів необхідно опрацювати, звертаючи увагу на виділені слова. Пояснення цих слів вміщено на полях та у словнику (с. 135). Кожен новий параграф починається з по відомлення, про що ви в ньому дізнаєтеся (Опрацювавши параграф, ви дізнаєтесь). Подані після цього запитання допоможуть пригадати раніше вивчений матеріал та підго туватися до засвоєння нового (Пригадайте). Матеріал параграфа розподілений на пункти. Кожен пункт є окремою закінче ною думкою, яка розкриває складові змісту параграфа. На початку кожного пункту вміщено ключове проблемне запитання або завдання. Параграфи завершуються висновками, що подані у вигляді тверджень, які доціль но обговорити в класі (Чи погоджуєтесь ви з тим, що…). Перевірити свої знання вам допоможуть наведені після параграфів запитання і зав дання. На цьому етапі важливими є ваші вміння працювати не тільки самостійно, але й у колективі. Для полегшення вашої роботи з підручни ком, у групах, парах тощо наведено додатки з детальними вказівками (с. 132). Опрацювання кожного розділу завер шується узагальненням знань і тестовими завданнями для підготовки до тематичного контролю. Бажаємо вам успіхів у вивченні нового предмета!

Робота з підручником

Практичне заняття

Зверніть увагу

До підручника було створено електронний інтерактивний додаток. Матеріали до нього ви знайдете за відповідним QR-кодом або коротким посиланням.

РОЗДІЛ I. ЛЮДИНА, ПРИРОДА, СУСПІЛЬСТВО ТА ІСТОРІЯ

д Ви

§ 1. Людина. Унікальність і неповторність кожної людини

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

чому людину визначають як біосоціальну істоту; чим унікальна людина.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

1. Людина — біосоціальна істота

? Чи правильне твердження, що існувати само-

ПРИГАДАЙТЕ

стійно, без інших людей, людина не зможе?

1. Які живі істоти вам відомі? 2. Кого називають людиною?

Серед усього живого на Землі (рослини, тварини — звірі, птахи, риби, комахи тощо) можна впевнено виділити людину. Її від мінності від інших істот є очевидними. Що ж робить людей особливими? Відомо, що людина — біологічна істота. Частина «біо» в перекладі з грецької мови означає «життя». Людина, як і всі живі істоти, народжується, живе та вмирає. Вона потребує води, їжі та сну, має інстинкти. Проте розвинути закладене природою лю дина може лише в середовищі собі подібних. Із покоління в покоління люди передають знання про навколишній світ, діляться до свідом. Це означає, що людина — соціальна істота. Слово «соціум» перекладається з ла тинської мови як «спільнота», «суспільство». Отже, можна визначити, що людина — це біосоціальна істота. Уміє виготовляти знаряддя праці

Людина

Біологічна (природна) основа

Словник

Біосоціальна істота — жива істота, яка веде суспільне життя. Спільнота — об’єднання живих істот для спільної діяльності.

?? Розгляньте схему та доповніть

або спростуйте її окремі складові.

Людина — біосоціальна істота

Уміє розмовляти

Здатна до творчості

Соціальна (суспільна) основа

Має добре розвинений головний мозок Усвідомлює сама себе

Здатна до дій за планом

Має уяву

Здатна до прямоходіння

§ 1. Людина. Унікальність і неповторність кожної людини

2. Унікальність і неповторність кожної людини

? У яких «вимірах» перебуває людина протягом життя?

д Ви

Кожна людина має індивідуальність

?? Чи можна стверджувати, що

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

зображені підлітки проявляють свою індивідуальність?

Для характеристики людини можуть вико ристовуватися різні поняття залежно від того, які якості людини беруть за основу для визна чення. При цьому термін «людина» вживають, щоб визначити людину як біологічний вид, наділений розумом. Протягом життя людина перебуває в різних «вимірах». Окремого представника (представницю) людства називають індивідом. Як уже згадувалося, людина є істотою, яка не може повноцінно існувати поза суспіль ством. Індивіда як члена суспільства визна чають як особу. Коли йдеться про зв’язок людини з дер жавою, її називають громадянином або громадянкою. Людина як особа має свою індивідуаль ність — сукупність своєрідних і неповтор них, унікальних якостей, що відрізняють одну людину від іншої. Це поєднання зовніш ності, поведінки, рис характеру та здібностей людини.

Співвідношення змісту понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість» Людина — поняття, у якому відображаються спільні риси, властиві всьому людству Індивід — окремий представник людства

Індивідуальність — неповторні риси індивіда Особистість — індивідуальна форма буття людського єства

Словник

Громадянин (громадянка) — особа, що належить до постійного населення певної держави, має права та обов’язки, встановлені законами цієї держави.

Неповторність людини = зовнішність +

+ риси характеру + поведінка + здібності

Усвідомлення людиною своєї індивідуаль ності, значення своїх якостей у суспільстві перетворює її на особистість. Кожна особис тість є цінною насамперед тому, що у світі не існує нікого, хто повністю повторював би її. Розуміння людиною себе, своєї унікаль ності й водночас подібності до інших людей і належності до різних груп суспільства, свого місця у світі допомагає визначити її ідентичність, а сам процес називають само ідентифікацією (самовизначенням).

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

д Ви

Самоідентифікація завжди була важливою потребою людини та однією з її головних від мінностей від тварини. Так, самоідентифі кація пов’язана з усвідомленням людиною свого «я» і своєї унікальності. Також вона дає змогу усвідомлювати ідентичність інших людей. Самоідентифікація допомагає людині розібратися, ким вона є не лише як особис тість, але і як частина спільноти.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Ідентичність — сукупність уявлень, переконань та відчуттів, які людина має про себе, у тому числі цінності, уподобання, соціальна роль, етнічна і культурна належність та інші характеристики, що визначають її особистість. Самоідентифікація — ототожнення себе з іншою особою, групою осіб або спільнотою людей за певними ознаками.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Людина — унікальна й неповторна істота. Особ ливістю людини є поєднання біологічного і соціального. Вона розвивається під впливом природного та соціального середовища. Усі люди дуже різні. Кожна людина має характер, власні інтереси й потреби, здібності й таланти, але все це вона може реалізувати лише в суспільстві. Із відносинами людини в суспільстві пов’язані різні «виміри», у яких людина перебуває протягом життя.

Словник

Запитання і завдання

1. Що означає вислів: «Людина — біосоціальна істота»? 2. Колективне обговорення. У чому полягають неповторність і унікальність кожної людини? 3. Робота в малих групах. Обговоріть і поясніть висновок ученого XIX ст. Чарльза Дарвіна. У своїй праці «Походження видів» він писав, що «люди і тварини відрізняються лише кількістю вмінь, а не якістю». 4. Робота в парах. Обговоріть і наведіть приклади-докази, що людина є біологічною істотою, і приклади-докази, що вона — соціальна істота. 5. Чи дійсно унікальність людини дає їй право домінувати над іншими істотами? 6. Колективне обговорення. В історії відомо близько 30 випадків, коли діти в ранньому віці потрапляли до тварин (вовків, ведмедів, мавп, леопардів) і виховувалися серед них, а потім

Цікаво знати

Самоідентифікація є однією з важливих складових особистості людини. У житті вам не раз доводилося стикатися із самоідентифікацією. Наприклад, якщо ви обирали фотографію для свого профілю в соціальній мережі. Спробуйте відповісти на запитання: яким (якою) ви є відповідно до своєї аватарки. Головні питання самоідентифікації: «Хто я?», «Хто я є для інших?».

Самоідентифікація особистості

?? Поміркуйте, що намагалися

показати підлітки своїм вбранням.

§ 1. Людина. Унікальність і неповторність кожної людини

д Ви

Самоідентифікація особистості

?? Якою є самоідентифікація хлопця?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Чи відповідає вона дійсності? Поміркуйте, що могло його спонукати до такої самоідентифікації.

поверталися до людей. Усі вони ледь виучували декілька слів, не могли опанувати прямоходіння і, як правило, рано помирали. Як ви вважаєте, чому так складалася доля цих людей? Чому вони не могли стати частиною людського суспільства? 7. Робота в малих групах. Обговоріть і дайте відповідь на запитання. Вам, напевно, знайомий літературний герой Мауглі з книги письменника Редьярда Кіплінга «Книга джунглів». Що, на вашу думку, у його житті відповідає дійсності, а що є вигадкою? 8. Чи доцільно стверджувати, що розвиток людини можна представити як витіснення природного (біологічного) в людині соціальним? 9. Розгляньте ілюстрації. Визначте, де відображено прояви біологічного, а де — соціального в людині.

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

§ 2. Людина і природа

д Ви

1. Людина як частина природи. Вплив географічного положення, клімату, доступу до природних багатств на спосіб життя та світогляд людей

? Чи можна стверджувати, що природа підказує

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке природа? 2. На які дві частини поділяється природа? 3. До якої частини природи належить людина?

Висловіть припущення, чому кочові народи не зводили кам’яних будинків.

Пр

Людина як частина природи єктивний сві т О б’ е с р едо е ви одн р и

ще

про взаємозалежність людини і природи; про необхідність збереження природного середовища.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

людині шлях до виживання? Як вам уже відомо, природа — це весь навколишній світ. Людина є частиною при роди. Із природного середовища людина бере кисень для дихання, воду та харчові про дукти, використовує природні багатства для того, щоб облаштувати своє життя: від бу дівництва житла до виготовлення дитячих іграшок. Упродовж тисячоліть людство знаходило різні шляхи пристосування до навколишньо го середовища. Так, мешканці степів від давали перевагу розведенню овець, корів, коней. Це змушувало постійно переселятися на нові землі в пошуках кращих пасовищ. Так у цих краях люди перейшли до кочового способу життя. У лісостепах, де були родю чі ґрунти, люди обробляли землю та вели осілий спосіб життя. Для будівництва жител використовували той матеріал, якого було багато: камінь, дерево, глину тощо. Деякі народи Півночі й досі споруджують помеш кання з брил снігу або льоду. Існують й інші приклади. Більше поло вини території Нідерландів було б затопле но морем, якби не система каналів, дамб і насосів для відкачування води. Здавна на селення країни зводить і ремонтує ці споруди, щоб захистити себе від повеней та інших несприятливих погодних явищ.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

Суспільство

ВСЕСВІТ

Складові природного середовища

Ближній космос

Рослинний світ Ґрунти

Природне середовище

Земна кора

Повітря Тваринний світ Вода

§ 2. Людина і природа

2. Історичні етапи взаємодії людини і природи

? Чи можна стверджувати, що за всю історію

д Ви

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Наскельний малюнок первісних людей, що зображує загінне полювання. Цей вид полювання призвів до знищення бізонів, що були поширені на теренах України в давнину

свого існування людство лише завдавало шкоди довкіллю? Від часу своєї появи людство завжди взає модіяло з природою. Проте жодна істота за своє існування не змінилася так, як людина. Коли людина навчилася користуватися вог нем, це дозволило їй зігріватися холодними ночами, відлякувати хижаків, освітлювати темні місця. Крім того, приготовлена на вог ні їжа була поживнішою, ніж сира. Згодом розширилася територія проживання людей, і вони розселилися по всьому світу.

? Поміркуйте, чи є вогонь частиною природи.

Оволодіння вогнем первісними людьми. Сучасний малюнок

Оранка поля в давні часи. Сучасний малюнок

?? Що змінилося в навколишньому середовищі з появою землеробства?

Близько 11 тис. років тому завершився останній льодовиковий період. Розтанули льодові шапки, що вкривали в тому числі значну частину теренів України (на місці Києва товщина льоду сягала 2 км!). Ця подія докорінно змінила клімат на Зем лі. Наприклад, у давні часи на місці холодних степів виросли листяні ліси, розлилися чис ленні річки. Змінився рослинний і тваринний світ: вимерли великі ссавці, зокрема мамонти, на яких раніше полювали люди. Усе це змусило людей шукати нові дже рела їжі, змінювати спосіб свого життя. Значним втручанням у природу стало за няття людиною землеробством і скотарством. Для цього людина почала перетворювати ліси на поля й пасовища. Степ наповнився стадами свійських тварин (вівці, кози, велика рогата худоба, коні). Таким чином скоро чувалися місця проживання диких тварин. Людина почала вирощувати лише придатні для харчування рослини (переважно зернові культури) і нищити інші.

? Як змінилося природне середовище внаслідок поширення землеробства та скотарства?

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

Промисловий краєвид міста

?? Які проблеми довкілля відображає

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Нерідко активне втручання людини ста вало причиною природних лих і призводило до занепаду людських поселень. Про це ми ще не раз будемо говорити, вивчаючи історію Стародавнього світу. Чергове велике втручання в природу від булося після винайдення людиною паро вого двигуна, масового будівництва фабрик і заводів. Паливом для парових двигунів було вугілля. Під час його спалювання чор ний дим та смог у містах вкривали небо, забруднювалося повітря, а чорна кіптява осідала на будинках. Згодом людство по чало використовувати й інше паливо (нафту, природний газ), але це не змінило загальної картини негативних наслідків втручання в природу. Від початку ведення господарської діяль ності площа лісів у світі скоротилася у два рази. Освоєні людиною землі зараз становлять понад половину поверхні суходолу.

3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище

? У чому полягає суть проблеми довкілля в сучасному світі?

Мабуть, вам доводилося чути, що через господарську діяльність збільшилася кіль кість природних лих, відбувається глобальне потепління, яке докорінно змінює звичне середовище існування для всього живого. Людство, переробляючи природні багат ства, залишає велику кількість відходів. Це спричиняє стрімке забруднення навко лишнього сере довища. На деяких терито ріях людині вже не вистачає чистого по вітря, води. Усе, що створила людина (міста, дороги, штучні водойми, сільськогосподарські та лісові угіддя тощо), уже не може повернутися до первісного природного стану. Тому зараз нагальним стає питання захисту та віднов

ілюстрація?

Зверніть увагу

Для людської спільноти характерні два шляхи пристосування до природного середовища: змінювати довкілля для своїх потреб або змінювати себе та свою поведінку, прилаштовуючись до довкілля.

Словник

Цікаво знати

Глобальне потепління пов’язане зі збільшенням вмісту вуглекислого газу в повітрі, що відбувається через діяльність людини (промислові підприємства, транспорт тощо). У разі, якщо температура повітря підвищиться більш ніж на 1,5 градуса, стануть сильнішими посухи, дощі й вітри, збільшиться площа пустель, навіть можуть бути затоплені деякі території. § 2. Людина і природа

Словник Екологія — наука, що вивчає взаємодію живих істот і навколишнього середовища.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

лення природи там, де це можливо. Люди мають змінити свою поведінку щодо вико ристання природних багатств. Усі природоохоронні заходи, які здійсню ють у наш час, лише відтерміновують мож ливу катастрофу. Проте усвідомлення цього — це вже великий крок на шляху до розв’язання проблем екології. У 2020 р. країни світу до мовились узгоджувати заходи для зменшення викидів вуглекислого газу, щоб зупинити глобальне потепління.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Цікаво знати

Одним із перших про єдність людини і природи висловився український вчений Володимир Вернадський. Він стверджував, що людина найтісніше пов’язана з усім живим на планеті, тому залежить від довкілля та у своїй поведінці має враховувати це. «Людина вперше реально зрозуміла, що вона — житель планети. Вона може й мусить мислити й діяти по-новому не тільки як окрема особа, а і як частина планети», — запевняв учений.

Володимир Вернадський

Людина є частиною природи та повністю залежить від неї. Тривалий час людина нерозважливо намагалася пристосувати навколишнє середовище до своїх потреб. Зараз людство усвідомило, що необхідно шукати вихід з екологічних проблем.

Запитання і завдання

1. Колективне обговорення. Чи можна стверджувати, що людина, змінюючи природу, змінювала й себе? 2. Як впливають географічне положення, клімат, доступ до природних багатств на спосіб життя та світогляд людей? 3. Робота в парах. Із 1950 p. населення Землі подвоїлося, а через кілька десятиліть може подвоїтися ще раз. Можливості нашої планети не безмежні, вона більше не може нарощувати виробництво харчових продуктів. Які проблеми породжує ця ситуація? Обговоріть і поміркуйте, якими є шляхи її роз в’язання. 4. Робота в малих групах. Обговоріть, що особисто ви можете зробити для зменшення проблеми глобального потепління. 5. Підготуйте плакат (постер) до всесвітнього Дня довкілля, що відзначають 18 квітня.

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

§ 3. Людина і суспільство. Групи (спільноти) у людському суспільстві

д Ви

1. Різноманіття груп (спільнот) у суспільстві та їхні види

? Чи можна стверджувати, що головною метою

що таке суспільство; про роль груп у суспільстві та житті людини. ПРИГАДАЙТЕ

1. Що називають суспільством? 2. Які риси роблять людину людиною? Соціальна структура суспільства

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

утворення груп у суспільстві є спілкування? Як ви знаєте, об’єднання людей заради здійснення разом певної діяльності або до сягнення мети називається спільнотою. Су купність спільнот, що взаємодіють між собою, утворює суспільство. Спільноти, у діяльності яких кожна лю дина бере активну участь, називають малими групами. Це сім’я, шкільний клас, члени спортивної секції або гуртка за інтересами, спільноти в соціальній мережі тощо. Члени груп не обов’язково мають перебувати поряд, вони можуть навіть ніколи не бачити одне одного. Проте вони активно спілкуються та об’єднані спільною метою. Здебільшого людина з’являється на світ у малій групі, й більша частина її подаль шого життя проходить у ній. Водночас людина належить і до великих груп, які називають соціальними. Ці групи виділяють за певними ознаками — стать, вік, дохід, національність, місце проживання, осві та, професія тощо. Вони є численними й роз сіяні на значній площі. Великі групи виступають своєрідним по середником між окремою людиною та сус пільством. Вони здійснюють відбір та утвер джують основні звичаї, традиції, цінності, є носіями певної культури. Поєднання малих і великих груп формує суспільство на визначеній території. Коли суспільство досягає певного етапу розвитку (економічного, політичного, соціального, ду ховного), виникають держави. Якщо взяти

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

Суспільство

Індивіди

Малі групи

Спільноти

Великі групи

Мала група

?? За яким принципом створена ця мала група?

Словник

Суспільство — сукупність спільнот, що взаємодіють між собою. Держава — форма організації життя людських спільнот, яка характеризується наявністю системи органів влади, законів, визначеної території тощо.

§ 3. Людина і суспільство. Групи (спільноти) у людському суспільстві

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви Сім’я — приклад малої групи

?? Охарактеризуйте сім’ю як малу групу.

Пасажири автобуса

все людство, то це об’єднання великих і ма лих груп, спільнот, суспільств, держав. Групи також поділяють на постійні та тим часові. Члени постійних груп об’єднані спіль ними інтересами і тривалий час спілкуються між собою. До таких груп належать: сім’я, учнівський колектив, спортивна команда, колектив на виробництві, жителі одного села тощо. Ці групи характеризуються стійкістю. Постійні групи й суспільства мають свою історію, яка складається з подій, що відбу валися всередині колективу. Також у таких груп може виникнути власна мова: певні слова, словосполучення, жести, навіть по гляди, які зрозумілі лише членам групи. Тимчасові групи виникають, як правило, під час певних життєвих ситуацій (проїзд у громадському транспорті, відвідання ма газинів, різних установ тощо). Тимчасові групи швидко виникають і швидко розпада ються. Проте тимчасова група може пере рости в постійну.

2. Життя людини в суспільстві

Туристична група

?? Як ви вважаєте, на ілюстраціях зображені тимчасові групи чи постійні? Поясніть, за якими ознаками це можна визначити.

? Яку роль соціальна група відіграє в житті

людини? Людина потребує бути в групі та залежить від неї. У групах відбувається формування людини, зароджуються правила й норми, зви

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

Основні ознаки суспільства Власна територія

Існує довше, ніж тривалість життя однієї людини

д Ви

Шлюби укладаються між членами об’єднання

Суспільство

Власна назва й історія

Поповнюється за рахунок дітей членів суспільства

Власна культура, звичаї, традиції, правові норми, мораль

Власна система управління

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

чаї і традиції, цінності, розвиваються людські стосунки. Тут людина може поділитися сво їми думками та переживаннями. У малій групі формуються міжособистісні стосунки. Вони виникають між добре знайо мими людьми під час їхнього постійного особистого спілкування та взаємодії. Міжособистісні стосунки поділяються на офіційні, або формальні, та неофіційні, або неформальні. Для офіційних стосунків між людьми характерна низька емоційність у спіл куванні, встановлені обов’язкові норми пове дінки, яких необхідно дотримуватися, загалом не передбачено право обирати партнерів для взаємодії. Неофіційні стосунки ґрунтуються на емоційній складовій, у них відсутні чіткі норми поведінки, зберігається можливість вибирати партнерів для спілкування. За час існування людство виробило закон міжособистісних стосунків: те, як інші став ляться до людини, багато в чому залежить від того, як вона ставиться до себе. У між особистісних стосунках головними є взаємо розуміння, довіра й допомога. Проте перебуваючи в групі та підпоряд ковуючись загальним правилам, які в ній панують, людина має поважати себе та вміти відстоювати власну думку, інтереси. Часто всередині колективу спостерігається таке явище, як конформізм — вміння пристосо

Словник

Міжособистісні стосунки — стосунки між людьми, що виникають під час спілкування на основі особистих інтересів та уподобань.

Колектив офісу за роботою

?? Який вид міжособистісних

стосунків зображено — офіційні чи неофіційні? Наведіть інші приклади цього виду міжособистісних стосунків.

§ 3. Людина і суспільство. Групи (спільноти) у людському суспільстві

Зверніть увагу Поради, як навчитися спілкуватися:

цікавтеся тим, про що говорить

співрозмовник (співрозмовниця);

навчайтеся слухати, стежте за

Чи погоджуєтесь ви з тим, що… Людина завжди живе серед людей. Усі люди різні. Одні приносять нам радість, інші — засмучують. Людство складається із суспільств і різноманітних груп. Головним у групі є спілкування. Під час нього люди розкриваються самі та більше дізнаються про інших.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

виразом обличчя співрозмовника (співрозмовниці) та називайте його (її) на ім’я. Вважають, що звук власного імені — один із найбільш приємних для людського слуху; позбавтеся слів-паразитів, оскільки вони роблять мову важкою для сприйняття; розвивайте власну культуру мови. Уміння чітко формулювати свою думку є запорукою того, що співрозмовник (співрозмовниця) вас правильно зрозуміє.

вуватися до обставин. Воно проявляється в прагненні уникати конфліктів із більшістю навіть у тих випадках, коли це може при звести до негативних наслідків.

Міжособистісні стосунки

?? Як складаються стосунки

між зображеними особами?

Запитання і завдання

1. Колективне обговорення. Навіщо людині потрібні інші люди? 2. Якою є головна умова об’єднання людей у групи? Чим групи відрізняються одна від одної? Наведіть приклади тимчасових та постійних груп. 3. Як з’ясували вчені, загальна кількість людських груп перевищує кількість населення світу у 1,5—2 рази. Так, на Землі проживає близько 8 млрд осіб, а груп — понад 10 млрд. Чим можна пояснити таке співвідношення? 4. Робота в парах. Обговоріть і наведіть приклади, як спілкування з іншими людьми допомагає вам у житті. 5. Які з перелічених спільнот можна вважати групами? Які з них постійні, а які — тимчасові? 1) П’ятитисячний колектив заводу; 2) пасажири туристичного автобуса; 3) пасажири літака; 4) члени спортивної команди; 5) люди, що відпочивають на пляжі; 6) люди, що відвідують музей; 7) учасники та учасниці мітингу на майдані; 8) виробничий колектив; 9) учасники та учасниці спільноти в соціальній мережі. 6. Який існує зв’язок між поглядами й потребами людей та їхньою належністю до певної соціальної групи? 7. Проведіть дискусію. Поміркуйте, чи можливе тривале життя людини без людей.

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

§ 4. Минуле людини й суспільства. Що таке історія 1. Що таке історія

д Ви

? Чи можна стверджувати, що знання історії

допомагає в житті? Чим важлива ваша особиста історія?

що таке історія, чи є вона наукою; як співвідносяться минуле, сучасне й майбутнє з історією; що вивчає історія України, а що — всесвітня історія; історія єдина чи багатоманітна. ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке суспільство? Коли воно зародилося? 2. Як називають людину — члена суспільства?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Для чого вивчати історію? Це запитання ставить собі, мабуть, кожна людина. Відповідь на нього здається простою та очевидною — вив чаючи минуле, ми будуємо своє майбутнє, керуючись досвідом поколінь, які жили до нас. Проте чи це дійсно так? Усі ми хочемо, щоб у майбутньому нас супроводжували тільки успіх і щастя. Однак нас оточує сьогодення, коли треба приймати рішення, що вплинуть на майбутнє. А рішен ня приймаються на основі досвіду минулого життя. Отже, із минулого випливають сьо годення та майбутнє. Минуле — це наше життя і наша історія. У кожного з нас може відбутися подія, яка стане перешкодою до звичного життя в сьогоденні та майбутньому. Нам не під силу змінити минуле, але ми можемо змінити його наслідки. Кожен із нас має навчитися осмислювати досвід минулого та прогнозувати майбутнє, щоб приймати правильні рішення вже сьогодні. До історії слід ставитися не лише як до науки. Її можна розглядати як захопливий спосіб пізнання світу. Тут кожен знайде щось цікаве. До того ж історія не раз дивувала людство своєю повторюваністю. Важливо розуміти й пам’я та ти, як за роджувалася та розбудовувалася державність своєї країни, як розвивалася культура люд ства. Ці знання роблять людину громадяни ном або громадянкою та виховують любов до Батьківщини.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

Словник

Історія — наука, що вивчає минуле людства та закономірності його розвитку.

Статуя музи історії Кліо

Цікаво знати

Ім’я музи історії Кліо походить від грецького слова, що перекладається як «прославляю». І дійсно, перші історичні твори, як правило, лише прославляли правителів держав. Проте згодом люди захотіли розібратися в подіях, дати їм пояснення, відповісти на запитання: чому відбулося саме так. Зміст історичних творів значно розширився.

§ 4. Минуле людини й суспільства. Що таке історія

Історія Розповідь про події минулого Жива пам’ять про минуле

д Ви Досвід Наука

2. Єдність і багатоманітність історії

? Чи можна стверджувати, що всесвітня історія існувала не завжди і єдність історії світу — це результат історичного розвитку?

Історія людства — це історія багатьох народів і держав, країн і регіонів, культур і цивілізацій. Тому постає питання: історія єдина чи багатоманітна? Це завжди турбувало істориків. Про те, що історія багатоманітна, свідчать численні факти. Ще з первісних часів одні племена й на роди розвивалися швидше, створюючи дер жави, цивілізації, а інші значно відставали у своєму розвитку. Вивчаючи тисячолітню історію держав, можна чітко побачити їх народження, роз квіт та занепад, появу на їхньому місці нових держав, які нищили або запозичували здобутки попередніх. Однією з причин багатоманітності історії є відмінності природних умов, у яких роз вивалися ті чи інші народи. У той самий час є свідчення і про єдність історії людства. Так, ще перші держави під тримували контакти між собою, хоча пере бували на відстані в тисячі кілометрів. І свід чень про це історики знаходять усе більше. Найвідомішою ланкою, що з’єднала світ 2 тис. років тому, був Великий шовковий шлях. Цей торговельний маршрут пролягав із Китаю через усю Азію до узбережжя Серед земного моря. Проте за його допомогою від бувався обмін не лише товарами, а й знан нями. Також на єдність світу впливали великі завоювання, поширення хвороб на значних

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Навчальний предмет

Історія оточує нас у наших містах і селах, живе в пам’яті наших бабусь і дідусів, у на шому сьогоденні. Кожен із нас своїми вчин ками й діями продовжує її. Тому саме від нас залежить, якою буде історія України.

Цікаво знати

Окремі предмети нагадують людям про давнє минуле. Наприклад, нанизані в певному порядку намистини, виготовлені зі шкаралупи яєць страусів, містили повідомлення. Ця система передачі інформації існувала 30—50 тис. років тому на півдні та сході Африки. Можна вважати, що це була перша соціальна мережа, яка поєднувала людей на далеких відстанях. Проте із невідомих причин цю систему передання інформації було втрачено, і намистини перетворилися просто на прикраси.

Намистини, що в минулому були способом передання інформації

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

Великий шовковий шлях — перша «всесвітня павутина», що поєднала держави і народи Євразії

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

територіях (чума, холера тощо), подорожі проповідників різних релігій, шукачів пригод. Про все це ви дізнаєтеся пізніше. Крім того, важливим є те, що начебто відокремлені одне від одного суспільства розвивалися за однаковими історичними законами. Об’єднання світу прискорила подорож мореплавця Христофора Колумба й відкриття ним у 1492 р. шляху до Нового Світу — Америки. Відтоді люди почали усвідомлю вати єдність світу, його взаємопов’язаність. Особливо це стало відчутно в минулому сто літті, на яке припали дві світові війни, «хо лодна війна», великі економічні кризи, за гострення глобальних екологічних проблем, спалахи різних хвороб. Однак незважаючи на це, обмін культурними цінностями й техніч ними досягненнями не припинявся. Єдність історії стала очевидною.

Словник

Війна — конфлікт із застосуванням зброї між державами, великими групами людей, який супроводжується насильством.

3. Історія України — складова європейської історії

? Чи можна стверджувати, що історія України є проявом багатоманітності історії?

Історія України є складовою європейської та всесвітньої історії. Історичне минуле на шого народу не можна розглядати окремо від минулого всього людства. Через географічне розташування історія українських земель ніколи не розвивалася ізольовано. Вона була тісно пов’язана з далекими й близькими територіями. Це простежується від появи людей на українських землях до сьогодення. Народи-сусіди часто мали потужний вплив одне на одного. Через географічну належ ність українських земель до Європи особливо тісними були їхні зв’язки з народами, які там жили і живуть зараз. Після проголошен ня незалежності в 1991 р. Україна заявила про вибір європейського шляху розвитку, який раніше був перерваний перебуванням

?? Які предмети, що асоціюються у вас зі словом «історія», ви додали б до зображеного набору? Поясніть свій вибір.

Словник

Історія України — наука, що вивчає події, пов’язані з розвитком людського суспільства на українських землях відповідно до послідовності, у якій вони відбулися. Всесвітня історія — наука, що вивчає події, які відбулися в минулому у світі.

§ 4. Минуле людини й суспільства. Що таке історія

українських земель у складі Російської імпе рії, а згодом — Радянського Союзу. Прагнення України увійти до спільноти європейських держав зумовлено їхніми міцними зв’язками як у минулому, так і тепер.

д Ви

Піраміди в Мексиці — спадок минулого. Сучасний вигляд

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Історія — це наука і навчальний предмет. Вивчаючи минуле, вона допомагає людям діяти в майбутньому. Історія може охоплювати час як існування всього людства, так і життя окремої людини. Історія людства, з одного боку, — єдина, а з іншого — багатоманітна. Історія України є складовою всесвітньої історії.

Запитання і завдання

Прапор Європейського Союзу та прапор України

Джерела повідомляють

Сучасний історик Сергій Плохій про роль України в європейській історії Європа є важливою частиною української історії, так само як і Україна — європейської. Розташована на західному краю Євразійського степу, Україна протягом багатьох століть була брамою Європи. Інколи, коли брама зачинялася внаслідок війн чи конфліктів, Україна допомагала зупинити іноземні навали зі сходу та заходу. Коли ж брама була відчинена, як це найчастіше траплялося в українській історії, вона була мостом між Європою та Азією, сприяючи обміну людьми, товарами та ідеями.

? 20

Чому історик С. Плохій називає Україну брамою Європи?

1. Що означає слово «історія»? 2. Колективне обговорення. Як сьогодення може вплинути на ваше майбутнє життя? 3. Запитайте в близьких, як досвід минулого впливає на їхнє теперішнє життя. Яка подія, що відбулася в минулому, має для них особ ливе значення? 4. Навіщо людині знати про минуле? Поясніть, як ви розумієте вислів: «Історія — наука про минуле людства в часі та просторі». 5. Що вивчають історія України та всесвітня історія? Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що історія України є складовою всесвітньої історії? 6. Робота в парах. Обговоріть і виконайте завдання: 1) доберіть три аргументи, навіщо вивчати історію; 2) доберіть аргументи на користь твердження, що історія є багатоманітною. 7. Як ви вважаєте, для чого потрібно знати історію своєї держави? Що може чекати на народ, у якого відсутня інформація про минулі події? Поясніть свою відповідь. 8. Робота в малих групах. Обговоріть і поясніть таку думку: «Завдяки тому, що пам’ять про минуле передається з покоління в покоління, людина стає особистістю, а країна — державою».

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

§ 5. Культура як цінність 1. Розуміння поняття «культура»

? Назвіть речі, які: 1) полегшують працю люди-

д Ви

ни; 2) прикрашають життя людини; 3) допомагають краще розуміти інших людей. Що спільного між ними?

чому людина є творцем культури; що є цінним для людини; як співвідносяться світова і національна культури; які існують моральні цінності; як зробити моральний вибір; чому існують забобони. ПРИГАДАЙТЕ

1. Хто така людина? 2. Як проявляється соціальна складова людини? 3. Що таке ідентичність?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Поняття культури відоме з давніх часів, і в нього завжди вкладали різний зміст. Проте й сьогодні воно не має єдиного по яснення. Дві тисячі років тому римський письменник, вчений і політичний діяч Марк Тулій Цицерон вжив слово «культура» для позначення всього цінного, що створило людство за час свого існування. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність із пере творення природних багатств на користь людини, а з іншого, — засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму. Таким чином, культура поряд із природою є ще одним світом, у якому живе людина. Оскільки лю дина завжди прагнула покра щити своє життя, вона робила і продовжує робити нові винаходи та відкриття. Так, від палиці-копачки, кам’яного рубила, наскель них малюнків людина навчилася створювати складні верстати, машини, книги, твори мис тецтва, космічні ракети, комп’ютери тощо. Усе те, що полегшує працю, прикрашає життя і робить зручнішим побут, спілку вання, люди вважають цінностями. Кожна людина, суспільство загалом мають систему цінностей — сукупність думок про значення в їхньому житті речей та явищ, які існують у природі й суспільстві. Отже, культурна сфера життя й діяль ності людини передбачає створення цін ностей.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

? Чим цінності культури відрізняються від цінностей природи?

Марк Тулій Цицерон

Словник

Культура — усе те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи в готовому вигляді. Цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини (суспільства), заради якого вона діє, на яке витрачає сили, час, гроші, здоров’я тощо. § 5. Культура як цінність

Види культури

Зверніть увагу

Культура

Поняття «культура» також вживають як синонім освіченості, вихованості людини. Культурою називають і сукупність мистецьких надбань. Це твори літератури, музики, скульптури, архітектури, образотворчого, театрального й кіномистецтва та інші речі, які є носіями краси. Твори культури можуть бути створені як професійними, так і народними митцями.

Духовна

Матеріальне виробництво та його результати

Духовна діяльність та її результати

д Ви

Матеріальна

Словник

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, діяльність якої спрямована на захист міжнародної безпеки й миру.

Культура поєднує в собі матеріальне та духовне. Матеріальна культура охоплює світ речей та процес їх створення. Духовна куль тура включає знання, науку, ідеї, релігію, вірування, твори літератури, образотворчого мистецтва, музики тощо. Таким чином, вона відповідає різним потребам людей. Людина не тільки творить культуру, але й споживає цінності.

Цікаво знати

ООН організує співпрацю та підтримує розвиток дружніх відносин між державами. Основними принципами організації є рівність держав, невтручання в їхні внутрішні справи, розв’язування суперечностей мирним шляхом, дотримання державами міжнарод них зобов’язань. Серед 51 державизасновника ООН була й Україна.

Києво-Печерська лавра — один із восьми об’єктів у Списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

2. Культурне різноманіття

? Чому культурне різноманіття є цінністю

сучасного світу? Сучасна світова культура — це величезна кількість само бутніх культур, що взаємо діють між собою від часу існування людства. Це відкриває людям доступ до духов них багатств, що були створені різними народами протягом тисячоліть. У 2002 р. Організація Об’єднаних Націй (ООН) проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного різноманіття для діалогу та роз витку. Відзначення цієї дати дає змогу людям усвідомити глибину і різноманіття національ ної культури не тільки своєї країни, але й ін ших народів світу. Це посилює важливість культурного обміну та збереження культурних звичаїв, традицій і спадщини. Спеціалізова ною установою ООН, що опікується розвитком освіти, науки та культури у світі, є ЮНЕСКО. Зокрема, для збереження матеріальної і не матеріальної культури було створено список об’єктів світової спадщини, що мають особли ву цінність і потребують охорони.

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

3. Національна культура. Українська національна культура

? Чому виникають окремі національні культури, хоча цінності людей мають багато спільного?

Крім національної культури, можна виділити регіональну культуру (слов’янську, європейську, американську, африканську тощо), культуру певних соціальних груп. Існує також поділ на культурні епохи: антична культура, середньовічна культура, культура епохи Відродження (Ренесансу) тощо.

Словник

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Виділяють національні культури — укра їнську, польську, французьку та сотні інших. Кожен народ пишається своїми культурними надбаннями, береже їх. Своєрідність національної культури, її неповторність та оригінальність знаходять прояв як у духовній (мова, література, му зика, живопис, релігія), так і в матеріаль ній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя та діяльності народу. Своєрідність української національної культури визначається впливом географічних умов, особливістю історичного шляху, а та кож взаємодією з культурами інших народів, що живуть на цій території, а також є сусі дами України. Кожен народ, створюючи власну націо нальну культуру, робить внесок і у світову культуру. У результаті відбувається взаємне культурне збагачення.

Цікаво знати

Українська національна культура — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених українським народом. Мультикультурне середовище — середовище, у якому співіснують представники багатьох культур.

4. Культурні відмінності

? Як культурні відмінності впливають на стосунки між людьми?

Культура є своєрідним організатором на шого суспільного життя, а водночас окуля рами, крізь які ми дивимося на світ. Поки ми живемо в одному середовищі, то часто не усвідомлюємо, чим відрізняються куль тури між собою та як вони можуть впливати на наші щоденні взаємодії. Сучасний світ є мультикультурним сере довищем. Коли ми потрапляємо в інше середовище, і нам зустрічаються люди, які були виховані на інших культурних традиціях, то помічаємо їхню відмінність.

Культурні відмінності

?? Як на ілюстраціях відображено

культурні відмінності між людьми? § 5. Культура як цінність

Сприйняття культурних відмінностей

Словник Мораль — уявлення, норми й оцінки, що існують у суспільстві та впливають на поведінку людей. Моральні цінності — приписи, які допомагають людині визначати правильне й неправильне, добре й погане. Це розуміння необхідне для того, щоб приймати чесні й справедливі рішення в повсякденному житті.

Видима частина іншої культури

д Ви

Невидима частина іншої культури

Мова, мистецтво, література, релігія, музика, одяг, дозвілля

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Способи вираження емоцій, виховування дітей, визначення здоров’я та хвороби, процеси прийняття рішень, розуміння часу та простору

Цікаво знати

Чому моральні цінності є важливими? Моральні цінності допомагають сформувати позитивні якості: співчуття, доброту тощо. Моральні цінності формують точку зору, систему відносин і переконань щодо різних сторін життя. Моральні цінності працюють як орієнтир, який допомагає уникнути негативного впливу людей з оточення, окремих явищ суспільного життя. Моральні цінності допомагають установити високі норми соціального життя, що сприяє розвитку суспільства загалом.

?? Поясніть, як ви розумієте зміст схеми. Між представниками різних культур мо жуть виникнути певні труднощі в спілкуванні, іноді їм складно передбачити та зрозуміти поведінку одне одного. Щоб знайти своє місце в мультикультур ному середовищі, потрібно передусім усві домлювати існування певних відмінностей у світі. Під час спілкування з людиною ін шої культури необхідно вміти приймати її несхожість із нами і ставитися до неї з по вагою. Те, що для нас може бути нормою, не завжди вважатиметься нормою для інших.

5. Моральні цінності. Моральний вибір

? У чому полягає особливість моральних цінностей?

Відповідальність — одна з моральних цінностей людини

Важливою складовою людських цінностей є мораль і моральні цінності. Це своєрідні цеглинки, із яких будується особистість люди ни. Вони є орієнтирами людської поведінки. Завдяки їм людина оцінює навколишній світ. Головну роль у формуванні моральних цін ностей відіграє сім’я. Серед моральних цінностей виділяють такі: вдячність, чесність, співпереживання, спів праця, повага, рівність, вірність, справед

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

д Ви

ливість, щедрість, мужність, відповідаль ність, наполегливість, самоконтроль тощо. У житті кожної людини трапляються си туації, коли доводиться робити моральний вибір, тобто приймати лише одне рішення за наявності кількох, вибирати між добром і злом, правдою і брехнею. Що повніше сфор мовані в людини моральні цінності, то більш зваженим буде її рішення в ситуації мораль ного вибору.

Словник Моральний вибір — вибір, який здійснює людина, керуючись своїми моральними цінностями. Ситуація морального вибору — ситуація, яка містить у собі супереч ність між двома протилежними рішеннями або діями. Забобони — упередження, віра в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування тощо.

6. Забобони

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

? Чи небезпечні забобони для людей?

Мораль — не єдине, що впливає на пове дінку людей. Деякі з них остерігаються, коли на п’ятницю припадає 13-те число місяця, вдома розсипалася сіль, а дорогу перейшла чорна кішка, уникають передавати щось через поріг тощо. Ці та інші напевно відомі вам прикмети, перестороги, повір’я є забобонами. За допомогою забобонних звичаїв люди з дав ніх часів боролися зі страхами й водночас прагнули подбати про власне щастя та удачу. Людина — єдина істота, яка свідомо нама гається вплинути на власну долю. Забобони виникають і закріплюються че рез нездатність людей зрозуміти існування (або відсутність) взаємозв’язків між влас ною поведінкою та наступними подіями. А віра в прикмети — не що інше, як спосіб психологічного захисту для тих, хто важко переносить стан невизначеності. Деякі забобони переростають у звичаї та традиції. Цікаво знати

Навіть у сучасному світі серед людей поширено чимало прикмет. Коли кажуть «не з тієї ноги встав», мають на увазі, що хтось уранці ступив лівою ногою на підлогу й тому весь день перебуває в поганому настрої. Донині збереглася прикмета сідати, перш ніж вирушити в дорогу, щоб вона була щасливою і ще судилося зустрітися. Після читання не радять залишати книжку розкритою — начебто все забудеться.

Причини існування забобонів Люди хочуть контролювати (або вірити в те, що можуть контролювати) ситуації, перебіг яких від них мало залежить Багатьом людям через різні причини простіше повірити в найабсурдніші прикмети, ніж самим щось робити й долати труднощі

Людині заважає жити відчуття безсилля та безпорадності, тому вона починає вірити в прикмети, які дають надію

Словник

Звичаї — усталені правила поведінки, що протягом тривалого часу існують у певному суспільстві, соціальній групі тощо. Традиції — елементи культури, спосіб поведінки, що відтворюються та передаються з покоління в покоління й зберігаються протягом тривалого часу. § 5. Культура як цінність

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Термін «культура» не має єдиного визначення. Ним пояснюють різні сторони відносин: людина—людина, людина—природа. Культура і природа є світами, у яких існує людина. Культурна сфера передбачає створення цінностей, які споживає і примножує людина. У світі панує різноманіття культур. Національна культура — складова світової культури. Для людства важливими є моральні цінності. Вони забезпечують формування особистості людини. На поведінку людей можуть впливати забобони.

Запитання і завдання

?? Які забобони відображають ілюстрації?

1. Поясніть твердження: «Людина живе одночасно у двох світах — у світі природи і у світі культури». 2. Робота в малих групах. Пригадайте один із винаходів людини. Обговоріть, чим він цінний. Чи можуть досягнення культури завдати шкоди людству? Чи можна їх у цьому випадку назвати цінностями? Наведіть приклад, що підтверджує вашу думку. 3. Колективне обговорення. Одним із ключових гасел європейської спільноти є «єдність у різноманітті». Що воно означає? 4. Наведіть приклад, який свідчить про багатокультурність України. Використовуючи додаткові джерела, визначте, яке місто називають «містом семи культур». Поясніть чому. 5. Поміркуйте, яка моральна цінність для вас є найважливішою в людині. 6. Проілюструйте прикладами наведені в параграфі причини забобонів. 7. Робота в парах. За даними італійської Асоціації із захисту довкілля і тварин, у місті Римі (Італія) господарі щорічно «гублять» 15 тис. чорних котів, а кошенят чорного забарвлення вдвічі рідше забирають із притулків. Обговоріть і поміркуйте, про що свідчить ця інформація.

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

Узагальнення за розділом І Людина, природа, суспільство та історія

Відбиток пальця

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

1. Конкурс на знання термінів і понять. Наведіть най більшу кількість правильних визначень термінів і по нять. Орієнтовний перелік: людина, біосоціальна істота, спільнота, індивід, індивідуальність, особистість, іден тичність, самоідентифікація, суспільство, держава, іс торія, культура, мультикультурне середовище, цінність, мораль, моральні цінності, забобони, звичаї, традиції. 2. Навчальна гра «Так чи ні?». Укажіть, чи правильні твердження. 1) У різних людей однакові відбитки пальців. Так чи ні? 2) Лише деякі люди є особливими і неповторними. Так чи ні? 3) Неповторність полягає лише в зовнішності. Так чи ні? 4) Люди відрізняються одне від одного бажаннями, діями, творчістю, мріями. Так чи ні? 5) Кожна людина не має нічого спільного з іншими людьми. Так чи ні? 6) На всій планеті немає двох однакових людей. Так чи ні? 3. Робота в малих групах. Обговоріть наведені проблемні питання та презентуйте спільні висновки класу: 1) як на людину впливає виховання; 2) у чому полягає уні кальність і неповторність кожної людини; 3) як клімат впливає на життя людей; 4) як ви бережете природу. 4. Колективне обговорення. Поясніть одну із тез (на ви бір): 1) людина живе в минулому; 2) людина живе сучасним і майбутнім; 3) людина живе майбутнім і минулим у сучасному. 5. Навчальний проєкт «Я — неповторна людина». Під готуйте розповідь про себе (захоплення, інтереси, досягнення, мрії тощо). Доведіть, що кожна людина є неповторною. 6. Складіть ідентифікаційну картку «Хто я?» за планом. 1) Запишіть слова, якими ви характеризуєте себе, свої інтереси, світобачення. 2) Запишіть слова, які щодо вас вживають інші. 3) Обміняйтеся картками з однокласниками та однокласницями й визначте, що у вас є спільного і відмінного.

Кожна людина у світі неповторна

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом I rnk.com.ua/101501

Узагальнення за розділом І

РОЗДІЛ ІІ. ЛЮДИНА ЯК ОСОБИСТІСТЬ І ОСОБА. ГРОМАДСЬКИЙ ПРОСТІР. СПІЛЬНОТИ ЛЮДЕЙ

д Ви

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

? Що є головною рушійною силою розвитку

Хто такі особистість і особа?

Формування особистості

2. Структура особистості та її якості тості?

Чинники

особистості? У момент народження людина ще не є осо бисті стю. Особистість формується завдяки соціальному середовищу, вихованню та нав чанню: поєднанню впливів сім’ї, однолітків, школи та загалом суспільства. Завдяки цьо му людина пристосовується до зовнішнього оточення, бере участь у суспільному житті. Особистість розвивається лише в процесі діяльності. Проте на цьому шляху нерідко виникає суперечність між прагненнями та можливостями. Уміння долати перешкоди є важливою якістю особистості. Це рушійна сила її розвитку.

? Якими є основні складові структури особис-

Соціальне середовище

Виховання

1. Процес розвитку та формування особистості

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

як особа стає особистістю; які якості мають особистість і особа; типи особистості; що таке історична особистість.

§ 6. Людина як особистість і особа

Навчання

Особистість містить фізичну, соціальну та духовну складові. Фізична складова особистості — це тіло людини. Сюди також відносять одяг, хатнє начиння і все те, що зроблено її руками. Соціальна складова особистості формуєть ся в процесі спілкування людей. Вона ста новить систему соціальних ролей людини

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

д Ви

в різних групах, частиною яких вона є: батько (мати), син (дочка), керівник (під леглий) тощо. Усі форми самоствердження в професійній та суспільній діяльності, друж бі, коханні, суперництві формують соціальну структуру особистості. Духовна складова особистості — це су купність життєвих цінностей та ідеалів. На різних етапах життя людини вони набувають головного, домінуючого значення.

? Які якості особистості ви хотіли б сформувати

?? Розгляньте схему. Поміркуйте:

1) якими є етапи розвитку особистості; 2) як відбувається її розвиток і яким є результат.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

в собі?

Розвиток особистості

Кожна особистість має певний набір яко стей. Такими вважають розум, мудрість, емоції, волю, рішучість, навички, уміння, переконання, інтуїцію, здатність до самонав чання, самооцінювання, ризикованість, лю бов, ненависть, пристрасть, імпульсивність, милосердя, совість, справедливість, людяність тощо. Їх поділяють на природні й соціально важливі, моральні, психологічні та естетичні. Набір цих якостей визначає індивідуальність особистості.

3. Самореалізація. Типи особистості

? Якою є роль особистості в історії?

Процес найповнішого прояву особистістю своїх можливостей, досягнення поставлених цілей для розкриття творчого потенціалу (здібностей) має назву самореалізація. Вона є найважливішим мотивом дій людини. Самореалізація особистості можлива лише в суспільстві. Залежно від того, як суспіль ство сприймає особистість, розрізняють такі її типи: пересічна, історична, видатна. До пересічних особистостей відносять більшість дорослого населення світу. До іс торичних належать ті, хто залишив певний слід в історії народу та культури, держави й людства. Зазвичай це державні, громад ські, політичні, культурні діячі та діячки.

Структура особистості Складові

Фізична

Соціальна

Духовна

Словник

Самореалізація — розкриття потенціалу особистості за умови усвідомлення людиною самої себе. § 6. Людина як особистість і особа

Процес становлення картини світу особистості в суспільстві Хто ми? Хто вони?

д Ви

Хто я?

?? Колективне обговорення. Як ви розумієте роль особистості в суспільстві за схемою?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Проте діяльність історичної особистості має як позитивний (моральний), так і не гативний (аморальний) характер, завдяки чому вона залишає про себе різну пам’ять. Видатними особистостями називають тих людей, які своїми вчинками, творчістю, справами тощо здобули історично позитивну суспільну оцінку. Роль особистості в історії надзвичайно велика. Вона може впливати на перебіг іс торичних подій, зумовлювати їх прискорення чи вповільнення. Видатні особистості, як правило, згуртовують навколо себе людей, надихають їх новими ідеями, організують як суспільно творчу силу. В економічній сфері видатна особистість керує процесом змін у господарській діяль ності й забезпечує зростання добробуту на селення. Не менш важливу роль відіграє особис тість у сфері культури, духовного життя суспільства. Талант — досить рідкісний дар. Він відкриває нові можливості, часто супе речить традиціям, започатковує нові форми культурно-духовного розвитку. Разом із тим талант і пов’язана з ним геніальність роз виваються на ґрунті народної творчості, із глибин народної культури. Яскравими при кладами є творчість українського поета, художника, мислителя, громадсько-політич ного діяча Тараса Шевченка та української письменниці, поетеси, перекладачки, куль турної діячки Лесі Українки. У визначенні ролі особистості потрібно бути обережними. Її перебільшення може викривити розуміння історичного процесу.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

?? У чому самореалізуються зображені люди?

Особа й особистість є різними характеристиками людини. Особа представляє людину як окремого індивіда. Особистістю називають людину, яка сформувалася в суспільстві й має певний набір якостей та рис характеру.

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Формування особистості — тривалий процес. Важливу роль у ньому відіграють соціальне середовище, у якому живе особистість, її виховання та навчання. Рушійною силою розвитку особистості є супе речність між її прагненнями та можливо стями. У процесі самореалізації особистість посідає певне місце в суспільстві. Залежно від ролі, яку вона відіграє або відігравала, вирізняють такі типи особистості: пересічна, історична, видатна.

Запитання і завдання

1. Що таке унікальність людини, індивідуальність та особистість? 2. Навчальна гра «П’ять речень». Сформулюйте п’ятьма короткими реченнями головний зміст параграфа. 3. Складіть кілька речень, використовуючи слово «особистість». 4. Складіть розповідь про уявного персонажа: як відбувалося формування його особистості. 5. Робота в парах. Обговоріть, як ви розумієте вислів: «Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність відстоюють». Яким є ваше ставлення до цього судження? Поясніть свою думку. Які способи доцільні для відстоювання людиною своєї індивідуальності? 6. Колективне обговорення. Чи можна стверджувати, що «особистість — людина, вихована суспільством»? 7. Напишіть невелику розповідь за однією з тем (на вибір): «Я особливий(-а), тому що…», «Я — особистість, тому що…». 8. За допомогою додаткових джерел доберіть чотири приклади видатних особистостей. Назвіть три аргументи, чому саме кожна із зазначених особистостей стала відомою. 9. Навчальний проєкт «Історична особистість». Підготуйте презентацію про одну з історичних особистостей (на вибір).

Тарас Шевченко

Леся Українка

?? У яких сферах життя проявили себе зображені особистості?

§ 6. Людина як особистість і особа

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

д Ви

що таке особистий, публічний і громадський простір; коли і як вони виникають; чому вони важливі для розвитку сучасної людини й суспільства. ПРИГАДАЙТЕ

1. Особистий простір

? Чому особистий простір важливий для людини?

Особистим простором називають область, яка оточує ваше тіло. Ви можете виміряти ваш особистий простір, якщо витягнете руки перед собою. Відстань між тілом і кінчиками пальців є вашим особистим простором. До поняття особистого простору людини належать: почуття, тіло, емоції, думки, дії. Також є окремі речі особистого матеріального простору — зубна щітка, улюблена чашка, білизна, іграшки, речі для дозвілля, власна кімната тощо. Чим ширше межі особистого матеріального простору, тим більш захище ною від зовнішнього світу почуває себе люди на. Наприклад, у чужій квартирі людина від напруження швидко втомлюється, а у своїй домівці їй комфортно. Крім того, до особис того простору відносять місця, де людина може побути на самоті й набратися сил. З особистим простором також пов’язаний особистий час — час, який можна присвя тити тільки собі, а не виконувати необхідні справи. Це час, коли людина може залиши тися наодинці зі своїми думками й почуття ми, зайнятися хобі. Кожна людина також має особистий інформаційний простір — право на збереження особистої інформації. Межі особистого простору в кожної люди ни свої. Вони залежать від низки чинни ків — типу стосунків з іншими людьми, статі, віку, особливостей і культурних тра дицій, які склалися в оточенні, тощо. Незалежно від розміру особистого простору людини та допустимої відстані для близьких або незнайомих людей порушення особистих меж спричиняє дискомфорт, роздратування, посилює відчуття небезпеки.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

1. Що таке історія? 2. Яку роль відіграє суспільство в житті людини? 3. Що впливає на розвиток особистості?

§ 7. Особистий і громадський простір

Словник

Особистий простір — умовні межі навколо людини, які вона вважає своєю територією та захищає від зовнішнього втручання.

Умовна лінія особистого простору

Цікаво знати

Вчені виділяють психологічний особистий простір. Його наявність можна зрозуміти, наприклад, якщо людині ставлять запитання особистого характеру, що викликають відчуття незручності.

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

Особистий простір

Зверніть увагу

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Учений Едвард Голл розділив простір навколо кожної людини на чотири зони. До них допускаються інші люди залежно від того, наскільки близькими є стосунки: 1) інтимна зона — до неї можуть увійти лише близькі люди (сім’я, найкращі друзі); 2) особиста зона — для друзів і добрих знайомих; 3) соціальна зона — охоплює повсякденну взаємодію людей; 4) публічна зона — доступна майже для всіх.

?? Чи відчуваєте ви дискомфорт, коли незнайома людина

перебуває надто близько до вас? А коли хтось із рідних обіймає вас або тримає за руку? Які відчуття виникають у вас?

Зіткнутися з порушенням особистого прос тору можна майже в будь-якому громадсько му місці: у супермаркеті, коли хтось надто близько стоїть поряд із вами в черзі; у тран спорті, коли хтось штовхає вас, торкається руки тощо; на вулиці, коли хтось заважає пройти, тощо. Збереження особистого простору — це по треба кожної людини. Як захистити межі свого особистого простору? Що робити, якщо хтось порушує їх? Небажану поведінку іншої людини щодо вас потрібно зупиняти одразу, не чекаючи, поки людина сама зрозуміє, що її дії неприйнятні. Не варто терпіти втручання в особистий простір. Відстоювати межі свого особистого прос тору потрібно твердо, але не забувайте про ввічливість і дотримання етикету. При цьому поважайте інтереси й цінності інших, адже кожна людина, так само як і ви, має осо бистий простір.

2. Поняття громадського простору

? Яку роль відіграє громадський простір? У сучасному світі більшість населення живе в містах. Розвиток цивілізації зараз най

Матеріальне втілення особистого простору

?? Чи змогла зображена людина

захистити свій особистий простір за допомогою такого обмежувального кола?

Цікаво знати

Вчені вважають, що відчуття особистого простору в людини починає формуватися у віці трьохчотирьох років.

Словник

Етикет — система правил поведінки, поширена в певних соціальних групах.

§ 7. Особистий і громадський простір

Словник

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Публічний простір — будівлі, вулиці, площі, парки тощо, які відображають міське життя в усіх його різновидах. Громадський простір — простір, пов’язаний із певними типами громадської діяльності, такими як спілкування, дозвілля; простір, що створює умови для відпочинку, творчості, громадської активності тощо.

більше залежить від розбудови міського жит тя — публічного простору. Фактично він є показником якості життя в місті. Коли ми живемо або буваємо в місті, по дорожуємо, то перше, що впадає в око, — як влаштоване те або інше місце, чи при ємне воно для нас, чи почуваємо ми себе тут у безпеці. Таке враження справляють місця, які мають назву громадський простір. Громадський простір — це частина міста або села, яка перебуває в спільному безко штовному користуванні всіх людей. Тобто супермаркет, ресторан, театр, перукарня та інші подібні установи не є громадським про стором лише з тієї причини, що ви не можете просто прийти та посидіти там, зайнятися власними справами, не скориставшись по слугами цього закладу. Проте деякі комерційні установи влашто вують на своїй території місця громадського простору, щоб привернути до себе більше людей.

Пересувні вуличні меблі дають можливість людям власноруч формувати їхній простір

Іспанські сходи — приклад традиційного публічного простору. Рим (Італія)

«По газонах ходити дозволяється!». Будапешт (Угорщина)

«Куток оратора» в Гайд-парку. Лондон (Велика Британія). 1970-ті рр.

Газон біля бібліотеки як частина громадського простору. Мельбурн (Австралія)

Індивідуальні місця для сидіння на площі. Будапешт (Угорщина)

Фонтан у Києві біля станції метро «Арсенальна»

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

д Ви

Громадський простір створює культурний осередок і неповторну атмосферу міста, яка приваблює не лише місцевих жителів, але й туристів. Слід зазначити, що в наш час не тільки міста мають громадський простір, але й деякі села, громада яких облаштувала такі місця (площі, парки тощо).

3. Ознаки громадського простору

? За якими ознаками можна визначити, де в місті (селі) громадський простір?

Безкоштовність Доступність

Захищеність від негативних чинників

Можливість Громадський Свобода самовидля прояву простір раження творчості Безпечність Універсальність

Комфортність Можливість для спілкування

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

На перший погляд здається, що будь-який міський або сільський простір можна назвати громадським (вулиця, парк, площа тощо). Проте громадський простір має поєднувати сукупність ознак: yy бути доступним для всіх; yy надавати можливість для спілкування, ігор тощо; yy бути безкоштовним (за перебування в міс цях громадського простору та користування ними не потрібно платити); yy бути добре освітленим, захищеним від руху транспорту, галасу тощо; yy не містити значних перешкод для пересу вання: бордюрів, сходинок тощо (це ро бить простір зручним для людей із фізич ними обмеженнями); yy мати можливість для прояву творчості (ви ступи на вулиці музичних та акторських колективів тощо); yy бути комфортним — обладнаним місцями для сидіння, безкоштовними громадськи ми санвузлами; забезпечувати можливість перебувати там за будь-якої погоди; yy ураховувати інтереси людей різного віку; бажано, щоб цей простір відображав міс цеву культуру та історію; yy надавати більше свободи (можливість ходити й сидіти на трав’яних покриттях та газонах, активно висловлювати свої думки тощо).

Організація громадського простору

Зверніть увагу

Громадський простір залежно від його призначення може вирішувати такі завдання: задовольняти потреби людей в різних сферах громадського життя; створювати зручні умови перебування; створювати комфортні умови для відпочинку на тривалому шляху переміщення; бути місцем, де зосереджені історичні або культурні пам’ятки, які важливі для суспільства, держави.

Сади Єрба-Буена. Сан-Франциско (США)

?? Які елементи зображеного

громадського простору роблять його привабливим для людей?

§ 7. Особистий і громадський простір

4. Історія появи громадського простору

Агора — ринкова площа й місце для народних зборів у давньогрецьких містах, осередок громадського життя. Навколо агори розташовувалися храми, державні установи, майстерні й крамниці. Ратуша — будівля, у якій розташовується міська влада.

? Що зумовило появу громадського простору? Громадський простір виник не сьогодні. Він існував ще за часів Давньої Греції. Історично склалося, що громадський про стір був невіддільною частиною міського способу життя, де громадяни брали активну участь. У грецьких містах роль громадського простору відігравала центральна площа — агора (у перекладі з давньогрецької мови — «місце зборів», «площа»). Вона була місцем спілкування та взаємодії людей. Давньо грецький поет Гомер вважав агору однією з головних складових ідеального міста. Існував громадський простір і в Давньому Римі, де бурхливо розвивалося громадське життя. У державах, де панувала влада однієї особи, місць, які можна було назвати громадським простором, не існувало. Парками, садами могли користуватися лише правитель та його наближені. Пізніше в європейських державах громад ський простір існував лише в тих містах, що мали самоврядування. Зазвичай він охоплю вав площу біля ратуші або собору. Тільки у ХVІІІ ст. у деяких державах Європи почали облаштовувати громадський простір для широких верств суспільства.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Словник

Агора в Афінах. Сучасна реконструкція

Цікаво знати

Рассел-сквер. Лондон (Велика Британія)

Історія перших скверів столиці Великої Британії Лондона є прикладом того, як загальнодоступний безкоштовний простір може приносити значні прибутки. У 1775 р. англієць Френсіс Рассел на землі, що належала його родині, облаштував сквер. Велика зелена зона в міському середовищі виявилася настільки популярною, що в околицях скверу миттєво зросли ціни на житло. Пізніше Ф. Рассел створив поряд ще одне місце громадського простору, яке отримало назву Расселсквер. Навколо нього згодом розмістилися готелі, ресторани та інші громадські будівлі.

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

Цікаво знати

д Ви

Україна має давні традиції існування громадського простору. Ще за часів Русі на центральних площах міст зосереджувалося громадське життя. Тоді панував звичай проведення віча — народних зборів, на яких вирішувалися важливі загальні справи. Пізніше громадський простір залишався в тих містах, що мали самоврядування. Тільки приблизно з ХVІІІ ст. громадський простір став обов’язковою частиною міст на землях сучасної України.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Кожна людина має свій особистий простір. Він забезпечує комфортні стосунки між людьми. Із розвитком суспільства почав формуватися публічний простір та його невіддільна частина — громадський простір. Громадський простір охоплює сфери життя людини, які пов’язані зі спілкуванням, дозвіллям, творчістю, освітою, громадською активністю.

Запитання і завдання

1. Що таке особистий простір? Чому він важливий для людини? Що впливає на межі особистого простору? 2. Робота в малих групах. Обговоріть і сформулюйте правила, як захистити свої межі та як поважати особистий простір іншої людини. 3. Що означає поняття «громадський простір»? Із якими сферами життя суспільства він пов’яза ний? Про що свідчить збільшення місць громадського простору в населеному пункті? 4. Колективне обговорення. Чи є у вашому місті (селі) простір, який можна вважати громадським? Як ви це визначили? 5. Виберіть одне з місць громадського простору та охарактеризуйте його. 6. Скористайтеся додатковими джерелами та простежте етапи історичного розвитку громадського простору в містах на теренах України. 7. Робота в парах. Розподіліть обов’язки та підготуйте навчальний проєкт щодо облаштування одного з місць громадського простору.

Площа Ринок у Львові як приклад громадського простору: 1) у минулому; 2) сучасний вигляд

Форум (площа) Рима. Сучасна реконструкція § 7. Особистий і громадський простір

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке соціальна група? Яку роль вона відіграє в житті людини? 2. Як людина визначає свою належність до певної групи? 3. Що таке самоідентифікація та ідентичність?

Словник

Соціалізація особистості — процес залучення індивіда в суспільство шляхом збагачення його досвідом попередніх поколінь (знання, цінності, традиції тощо), який допомагає йому взаємодіяти в суспільстві.

Соціалізація

Опанування соціальних ролей Засвоєння суспільних норм

1. Соціалізація. Як людина визначає свою належність до різних спільнот

? Як ви вважаєте, що найбільше впливає на соціалізацію людини?

Для того щоб стати повноправним членом суспільства, кожна людина має оволодіти певною системою знань, норм і цінностей, тобто набути соціального досвіду. Цей процес називають соціалізацією особистості. Протягом життя кожна людина засвоює моделі поведінки, які існують у суспільстві. Тобто людина є своєрідним «продуктом» су спільства. Проте своїми щоденними діями вона водночас долучається до формування суспільства, пропонуючи щось нове або від творюючи те, що вже існує. Отже, кожна людина є одночасно і «продуктом» суспіль ства, і його «творцем». Із раннього віку людина усвідомлює свою стать, згодом — належність до того чи іншо го міста, країни, материка, планети, певної школи, університету, організації тощо. Як ви вже знаєте, віднесення себе до пев ної групи людей за тими чи іншими озна ками є ідентифікацією, результатом якої є ідентичність. Можна мати не одну, а багато ідентичностей. Що більше в людини іден тичностей і що більше вони усвідомлені, то вона є більш соціально зрілою та соціаль но адаптованою (пристосованою до життя в суспільстві). Деякі складові ідентичності є незмінними. Наприклад, культурне середовище, у якому виросла людина, традиції сім’ї, у якій вона виховувалася, тощо. У той самий час зміна закладу освіти, професії, переїзд в інше місце

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

що таке соціалізація, як людина визначає свою належність до різних спільнот; чим відрізняються людські спільноти в минулому та сучасності; яку роль у житті людини відіграють родина, громада, держава; що таке патріотизм; яких правил необхідно дотримуватися в різних спільнотах.

§ 8. Соціалізація. Людські спільноти в минулому та сучасності. Правила поведінки в різних спільнотах

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

або до іншої країни, пошук соціальної групи, яка б задовольняла потреби в спілкуванні та культурному розвитку, можуть суттєво вплинути на зміну ідентичності. Проте зміни корисні для набуття нового досвіду та знайомства з надбаннями інших соціальних груп і культур. Свобода вибору у формуванні ідентично сті є ключовою ха рактеристикою дотримання прав людини. Якщо людині не вдається своєчасно виріши ти завдання з формування ідентичності, у її житті може виникнути чимало труднощів.

Етапи соціалізації Дитинство Підлітковий вік

д Ви

Юність

Зрілість

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Похилий вік

2. Етнічна ідентичність

? Якою є роль етнічної ідентичності в житті людини?

Молодість

Кожна людина з дитинства слухає казки, пісні, які стають для неї рідними до кінця життя, засвоює певні звичаї, традиції, за бобони. Це все — складові етнічної ідентич ності людини. В етнічній ідентичності особливе місце посідають цінності, а також різні символи: історичні й культурні пам’ятки, будівлі, пра пор, герб, історичні особистості тощо. Етнічна ідентичність не завжди збігається з національною або державною. У сучасному світі люди з різними етнічними ідентичностя ми живуть на одній території. Це призводить до того, що одні намагаються приховати свою ідентичність або розчинитися в ідентичності більшості, інші ж фактично мають подвійну ідентичність. Наприклад, людина може бути грузином та українцем одночасно: грузином за народженням, відповідно до внутрішньо го відчуття й багатьох поведінкових звичаїв; українцем — за мовою, якою думає, відпо відно до культури, до якої належить. Деякі люди прагнуть демонструвати свою ідентичність, підкреслюючи відмінності спо собом життя, одягом тощо. Усе це робить світ яскравим і різноманітним.

?? Поміркуйте, якими є відмінності кожного етапу соціалізації.

Словник

Етнічна ідентичність — усвідомлення людиною своєї належності до групи осіб (етносу), що має спільну мову, культуру, історичну пам’ять і співвідносить себе з певною територією.

Види ідентичності

Статева

Громадянська

Політична

Регіональна

Ідентичність

Культурна

Релігійна

Етнічна

Професійна

?? Робота в парах. Обговоріть

і визначте, які із зазначених ідентичностей є змінними, а які змінити неможливо. Поміркуйте, чи всі види ідентичності представлені у схемі. Додайте ті, яких, на вашу думку, не вистачає.

§ 8. Соціалізація. Людські спільноти в минулому та сучасності

3. Людські спільноти в минулому та сучасності

? У чому полягає головна відмінність між людськими спільнотами в минулому й сучасності?

д Ви

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Головна відмінність між спільнотами в ми нулому й сучасності полягає в тому, що в давні часи залишити спільноту було важко. Ще 100—150 років тому наше суспільство поділялося на стани з чітко визначеними спадковими правами і привілеями, норма ми поведінки, певними заняттями. Перейти з одного стану до іншого було складно, а по декуди й неможливо. Одні стани вважалися вищими (привілейованими), інші — ниж чими (непривілейованими). Так, діти, наро джені в селянській родині, ставали селянами, діти ремісника — ремісниками, а всі, хто походив зі шляхетського роду, належали до шляхти. Тільки коли ця система була зруйнована й суспільство визнало рівність усіх людей, для формування соціальних груп ключови ми стали потреба у спілкуванні, певні інте реси. Суспільство стало відкритішим. Зараз людина може змінювати групи, обираючи ті, що відповідають її потребам.

4. Родина, громада, держава в житті людини. Громадянство України. Патріотизм

?? На якій ілюстрації люди

підкреслюють свою етнічну ідентичність?

Соціалізація триває все життя людини. На цей процес впливають родина, громада й держава загалом. Через родину дитина отримує доступ до надбань людства шляхом виховання. Громада створює умови для всебічного роз витку дитини: облаштування дитячих май данчиків, дитячих садків, гуртків, спортивних секцій тощо. Тобто формується сприятливе середовище для спілкування дитини. Держава пов’язана з людиною через різ номанітні організації та офіційні установи,

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

Зверніть увагу Діти, які виросли в одній сім’ї, зазвичай не схожі між собою. На це впливає багато чинників. Наприклад, кожна людина по-своєму сприймає події, які відбуваються з нею, її близькими та знайомими. Ці події — своєрідні цеглинки, із яких особистість вибудовує власну споруду досвіду.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

такі як школа, поліція, державна адміністра ція, армія, суд, партії тощо. Також до цього переліку можна додати виробничий колектив, церкву та засоби масової інформації, хоча вони і не належать до державних установ. Усі вони розвивають особистість, розширюють її знан ня про світ, розуміння того, якою є бажана й небажана соціальна поведінка. Стійкий правовий зв’язок особи з держа вою має назву громадянство. Громадянами й громадянками України вважаються всі люди, які були народжені на території України або батьки яких мають громадянство України. Для характеристики відносин між люди ною і державою використовують таке поняття, як патріотизм — любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність по ступитися особистими інтересами заради них.

Словник

Громада — сукупність громадян України, які спільно проживають у міському або сільському населеному пункті, мають колективні інтереси та визначені законом права.

5. Правила спільнот

? Для чого існують соціальні норми? Чи можна прожити без них?

Кожна група, спільнота має власні пра вила поведінки, які можуть бути записані або існувати в усній формі. Вони визна чають, що можна робити, а що заборонено, які покарання передбачаються в разі по рушення правил тощо. Правила сприяють добробуту суспільства і відповідно кожного його члена. Як створюють правила? Для того щоб відповісти на це запитання, спочатку слід з’ясу вати, яке серед безлічі людських ба жань є головним. Перш за все люди праг нуть миру та достатку. Для цього необхідно вміти домовлятися. Мета домовленостей — це визначення прав і обов’язків членів групи, суспільства. У давнину правила передусім формували ся з людського досвіду. А носій цього дос

Плакат із правилами дорожнього руху

§ 8. Соціалізація. Людські спільноти в минулому та сучасності

Словник

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Легенда — розповідь, що подає історичні факти або вигадані події про давнє минуле. Міф — оповідання про вірування давніх народів щодо походження всесвіту, явищ природи, богів, героїв тощо. Прислів’я — короткий народний вислів із повчальним змістом. Закон — документ, який містить правила поведінки, встановлені державою. Обряд — традиційні символічні дії, що в образній формі передають важливі для певної людської спільноти події. Манери — зовнішні форми поведінки людини.

віду (найчастіше старша людина) мав більші права й привілеї, ніж інші. У ті часи пра вила наступним поколінням передавали усно у формі легенд, міфів, прислів’їв або кате горичних заборон — табу. Проте виникали ситуації, коли одна лю дина, навіть дуже досвідчена, не мог ла роз в’язати проблему, що поставала перед колективом. Тоді її вирішували спільно — радою старійшин, яка розробляла нові пра вила для цієї ситуації. У давнину правила майже не змінювалися десятиліттями, тому вони дуже міцно входили в життя людей. Як ви знаєте, усталений порядок поведінки, що передається з покоління в покоління, на зивають звичаями. Завдяки звичаям люди отримали певні вивірені зразки поведінки, згуртувалися, усвідомили зв’язок поколінь у часі. Правил поведінки в давнину дотриму валися добровільно, випадки їх порушення траплялися рідко. Правила, що засновані на звичаях, отримали назву звичаєве право. Поява таких явищ, як майнова нерів ність, приватна власність і держава, усклад нили відносини людей у суспільстві. Регу лювати їх тільки звичаями стало неможливо. Тоді виникли писані правила — закони. Не виконання законів тягло за собою покарання.

Сторінка «Руської правди» — першого писаного збірника правових норм Русі (XI ст.)

Зібрання ради старійшин. Сучасна реконструкція

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

д Ви

Існували органи влади, які стежили за до триманням законів. Завдяки виникненню законів у людей з’явилося почуття справедливості — чесного, неупередженого ставлення до кого- або чогонебудь. Сукупність законів у державі об’єд нали в поняття «право». Усі правила, які визначають поведінку людей, називають соціальними нормами. До них належать правові, моральні, релігійні норми, звичаї, обряди, манери та етикет.

Одні з перших відомих писаних законів були викарбувані на камені за наказом вавилонського царя Хаммурапі 4 тис. років тому. Цей збірник містив 282 закони, які регулювали життя суспільства. За порушення законів передбачалися суворі покарання. Так, на смерть засуджували не лише за вбивство, але й за крадіжку, наклеп тощо. Цар зазначив, що закони було видано «для того, щоб дати сяяти справедливості в країні, щоб усунути беззаконня і зло, щоб сильному не кривдити слабшого… для добробуту людей».

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Цікаво знати

Соціалізація — процес залучення індивіда в суспільство. Він триває все життя. На соціалізацію людини впливають родина, громада і держава загалом. Незмінною складовою самоідентифікації людини є етнічна ідентичність. Для регулювання відносин у суспільстві людство виробило правила поведінки: звичаї, закони тощо.

?? Поміркуйте та висловіть припу-

щення, чи досяг своєї мети цар Хаммурапі завдяки таким законам.

Запитання і завдання

1. Що таке соціалізація особистості? Чому цей процес триває все життя людини? 2. Як стосунки в родині впливають на соціалізацію індивіда? 3. Чому ідентичність є важливою для людини? 4. Назвіть види ідентичності. Що таке етнічна ідентичність? 5. Чи може існувати спільнота без правил і законів? 6. Колективне обговорення. Чи можна назвати спільнотою шкільний клас? Що можна зробити, щоб покращити життя в класній спільноті? 7. Поміркуйте й поясніть, чому за допомогою законів розв’язати конфлікт простіше, ніж за допомогою звичаїв. 8. Робота в парах. Обговоріть і сформулюйте правила поведінки в соціальних мережах.

Камінь із законами царя Хаммурапі

§ 8. Соціалізація. Людські спільноти в минулому та сучасності

Узагальнення за розділом ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

д Ви

КАРТКИ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОЇ ГРИ «ТРИ ЗУПИНКИ»

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Зупинка «Особистий простір» 1. Що таке особистий простір? 2. Як виміряти особистий простір? 3. Чи однаковий особистий простір у різних людей? 4. Де можна зіткнутися з порушенням особистого простору? 5. Як впливає на людину порушення її особистого простору? 6. Як захистити свій особистий простір?

1. Конкурс на знання термінів і понять. На ведіть найбільшу кількість правильних визначень термінів і понять. Орієнтовний перелік: самореалізація, со ціалізація особистості, громада, громадянин (громадянка), справедливість, закон, особис тий простір, громадський простір, публічний простір. 2. Навчальна гра «Три зупинки». Об’єднай теся в три групи та виберіть по одній картці із зупинками: «Особистий простір», «Публічний простір», «Громадський прос тір». Поділіться своїми знаннями на ви значену тему. Дайте короткі відповіді на запропоновані запитання. 3. Навчальна гра «Так чи ні?». Укажіть, чи правильні твердження. 1) Формування особистості відбувається завдяки поєднанню впливів сім’ї, одно літків, школи та суспільства загалом. Так чи ні? 2) Фізична складова — найбільш стійка складова особистості. Так чи ні? 3) Набір якостей (мудрість, емоції, воля, рішучість, навички, уміння тощо) ви значає індивідуальність особистості. Так чи ні? 4) Розрізняють такі типи особистості: пе ресічна, історична, видатна. Так чи ні? 5) Видатними особистостями називають людей, які своїми вчинками, творчістю, справами здобули історично негативну суспільну оцінку. Так чи ні? 6) Рушійною силою розвитку особистості є супе речність між її прагненнями та можливостями. Так чи ні? 7) Кожна людина має свій особистий прос тір. Так чи ні?

Зупинка «Публічний простір» 1. Що називають публічним простором? 2. Якими є межі публічного простору? 3. Чи можна його порушити? 4. Коли виник публічний простір? 5. Яке значення в житті людини має публічний простір? 6. Наведіть приклад публічного простору.

Зупинка «Громадський простір» 1. Де в наш час проживає більшість населення Землі: у місті чи селі? 2. Для чого існує громадський простір? 3. Що створює позитивне або негативне уявлення про місто? 4. Користування громадським простором платне чи безплатне? 5. Коли виник громадський простір? 6. Назвіть одне з місць, що є громадським простором міста.

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

д Ви

Етапи соціалізації особистості, запропоновані американсько-німецьким психологом Еріком Еріксоном

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

8) Громадський простір охоплює сфери життя люди ни, які пов’язані з виробництвом і транспортною мережею міста. Так чи ні? 9) Щоб стати повноправним членом суспільства, кожна людина має засвоїти певну систему знань, норм і цінностей, тобто набути соціального досвіду. Так чи ні? 10) Якщо людині не вдається своєчасно вирішити зав дання з формування ідентичності, у її житті може виникнути чимало труднощів. Так чи ні? 11) Звичаєве право — закони, які обов’язково запису вали. Так чи ні? 12) Патріотизм — це любов до своєї Батьківщини. Так чи ні? 4. Робота в малих групах. Обговоріть проблемні питання та презентуйте спільні висновки класу. 1) Що є вирішальним у формуванні особистості: со ціальне середовище, у якому вона живе, вихо вання, навчання? 2) Чи є особистий простір сталою величиною? Від чого залежить його розмір? Чи існують люди без осо бистого простору? 3) Скільки часу триває соціалізація людини? Пояс ніть свою думку. 5. Навчальний проєкт «Я — особистість». 1) Підготуйте розповідь про себе (захоплення, інтереси, досягнення, плани на майбутнє тощо). Доведіть, що кожна людина може бути особистістю. 2) Підготуйте пропозиції, як улаштувати громадський простір у місцевості, де ви живете, для осіб з інва лідністю та маломобільних груп населення.

?? Визначте, на якому етапі соціалізації перебуваєте ви, ваші близькі.

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом II rnk.com.ua/101501

Узагальнення за розділом ІІ

РОЗДІЛ III. ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ТА ІСТОРІЇ. ІНФОРМАЦІЯ. ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА

д Ви

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яку роль відіграє спілкування в житті людини? 2. Як відбувається спілкування між людьми?

Словник

Інформація — новини, факти, знання, отримані в результаті пошуку, вивчення, спілкування тощо.

Властивості інформації Достовірність Повнота

Своєчасність

Інформація

Корисність

Зрозумілість

?? Поясніть властивості інформації. Доберіть відповідні приклади.

1. Поняття інформації

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

що таке інформація, якими є її властивості; у яких видах існує інформація, як вона поширюється; чим різняться текст і медіатекст.

§ 9. Інформація, її властивості й форми. Текст і медіатекст ? Що означає для людини інформація?

Слово «інформація» в перекладі з латин ської мови означає «відомості», «роз’яснен ня», «виклад». Воно має багато значень. Усе наше життя пов’язане з інформацією. Ми отримуємо інформацію, коли спілкуємося з людьми, дивимося улюблені передачі по телевізору, читаємо або просто споглядаємо нав колишній світ. Ми створюємо та пере даємо інформацію, коли пишемо листа, роз повідаємо одне одному про події. Ми вико ристовуємо інформацію, коли збираємося до школи, плануємо подорож на канікулах, розв’язуємо завдання тощо. Отже, людина є одночасно отримувачем, споживачем, творцем і передавачем інфор мації. Зараз інформація вважається однією з невіддільних складових життя. Тому сучас ний етап розвитку суспільства називають інформаційним.

2. Властивості інформації

? Які властивості має інформація?

Інформацію використовують для того, щоб дізнатися про щось, зробити висновок або прийняти рішення. Тож інформація має бути достовірною, повною, своєчасною, ко рисною, зрозумілою. Достовірність інформації означає, що вона відповідає дійсності. Так, якщо людині в не

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

Сприйняття інформації Язик

Ніс

Вуха

Органи чуття людини

Очі

Шкіра

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

знайомому місті вказати неправильний шлях до вокзалу, вона може запізнитися на поїзд. Інформація є повною, якщо її достатньо для розуміння ситуації та прийняття рішен ня. Неповна інформація часто є причиною помилкових рішень. Проте й надлишкова ін формація також може завадити прийняттю правильних або своєчасних рішень. Важливою є своєчасність (актуальність) інформації. Тільки вчасно отримана інфор мація може принести очікувану користь. Однаково небажані як передчасна подача інформації (коли вона ще не може бути за своєна), так і її затримка. Наприклад, мало кого зацікавить повідомлення про посадку на літак після його відправлення. Під корисністю інформації розуміють її практичну цінність. Якщо хтось відпочиває в Карпатах, то прогноз погоди в цій місце вості буде корисним для нього. Проте ця інформація не дуже важлива людям, які перебувають в іншому місці. Інформація має цінність тоді, коли вона є зрозумілою та не потребує додаткового роз’яснення. Інформацію з одного й того самого пи тання можна викласти стисло (лише най головніше) або докладно (із подробицями). Стислість інформації необхідна в довідниках, енциклопедіях, різних інструкціях.

Людина сприймає інформацію за допомогою п’яти органів чуття

3. Форми існування інформації

? У яких формах існує інформація?

Найпростішою формою існування інфор мації є повідомлення. Наприклад, кожна фраза, яку ви чуєте від когось під час телефонної розмови, є повідом ленням. Тобто все, що було сказано, можна розглядати як окреме інформаційне повідом лення. Одне й те саме інформаційне повідомлення (стаття в газеті, оголошення, лист, довідка,

Словник

Повідомлення — певний набір інформації, що передається комусь.

§ 9. Інформація, її властивості й форми. Текст і медіатекст

Цікаво знати

Азбука Морзе

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Для передачі повідомлень часто використовують систему кодування. Однією з найвідоміших є азбука Морзе, де повідомлення кодують за допомогою двох символів: крапка і тире. Такий вид кодування називають двійковим. Двійкове кодування застосовується в сучасних комп’ютерах. Кожен сигнал одного виду умовно позначається цифрою 0, а другого виду — 1.

Зверніть увагу

Інформація відрізняється від даних доступністю отримання. Наприклад, нерозшифрований рукопис має певний зміст, а отже, може стати інформацією. Проте поки текст ще не розшифрували, він є лише набором символів і картинок.

розповідь, креслення, радіопередача, жест, сигнал, звук тощо) може містити різний об сяг інформації для різних людей — залежно від їхніх попередніх знань, рівня розуміння цього повідомлення та інтересу до нього. Треба зазначити, що повідомлення можна подати в різних формах: текстово, графічно, певною мовою тощо. Існують мова людського спілкування, жестів і рухів, звуків, графічних зображень, світлових сигналів, спеціальних позначень. Якщо будь-які повідомлення зафіксувати, наприклад, у вигляді тексту, числа або зобра ження, то вони стануть даними. Коли людина замислюється над отриманою інформацією, порівнює дані, то в неї виника ють судження, уявлення, поняття. Найвищою формою існування інформації є знання.

4. Поширення інформації

? Що можна вважати поширенням інформації?

?? Чи є зображене оголошення

інформацією? Поясніть чому.

Інформація має значення, коли є той, хто її сприймає (споживач). Доведення інформа ції до споживача в будь-який спосіб — це поширення інформації. Зверніть увагу, що повідомлення інфор мації лише тій особі, якої вона стосується, не вважається її поширенням. Також не є по ширенням інформації листи, заяви, скарги до органів влади.

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

Інформація

д Ви

Інформація

Передання інформації Інформація

?? Які проблеми можуть виникнути під час передання інформації так, як позначено на схемах?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Поширення інформації може відбуватися у двох формах — фактичного твердження (фактів) або оцінного судження (особистої думки). Оцінними судженнями є висловлю вання, які не містять фактичних даних, кри тика, аналіз дій, а також висловлювання із вживанням порівнянь, перебільшень тощо. До оцінних суджень не належить наклеп — свідоме поширення неправдивої інформації з метою знеславлення когось.

5. Текст та медіатекст

Зверніть увагу

Способи поширення інформації: оприлюднення у пресі (газети, журнали тощо); поширення в мережі інтернет або з використанням інших засобів зв’язку; повідомлення в публічних виступах; вивішування (демонстрація) у громадських місцях плакатів, гасел, листівок тощо.

? Якою є різниця між текстом і медіатекстом?

Текст — це група речень, які пов’язані за змістом, об’єднані між собою темою, голов ною думкою та граматично. У ньому можна виділити ключові слова. Потреба швидко передавати значні обся ги інформації великій кількості людей спри чинила появу засобів масової інформації (ЗМІ), або масмедіа. До них належать газети та журнали, радіо, телебачення, інтернет. Головною ознакою масмедіа є поширення інформації для масового споживання, тобто серед багатьох людей. Ті повідомлення, які масмедіа доносять до споживачів, називають медіатекстом. У сучасному світі масмедіа відіграють роль основного передавача й поширювача інфор мації. Проте вони не лише повідомляють

Словник

§ 9. Інформація, її властивості й форми. Текст і медіатекст

щось, але й мають можливість формувати громадську думку, привертати увагу суспіль ства до одних питань та оминати інші, поши рювати певні цінності тощо.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

д Ви

Малюнок школяра до дня української писемності та мови

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

?? Чи можна зображений малюнок вважати медіатекстом?

Джерела повідомляють

Цитати про інформацію Інформація — кисень сучасного світу (Рональд Рейган). Мінімум інформації краще, ніж брехня (Сесілія Ахерн). Інформація сама по собі — не сила, інакше наймогутнішими людьми у світі були б бібліотекарі (Брюс Стерлінг). Ми тонемо в інформації та задихаємося від нестачі знань (Джон Нейсбітт). Із їжею все те саме, що і з поглинанням будь-якої інформації. Важливо не те, скільки ти проковтнув, а скільки реально засвоїв і скільки із цього пішло на користь (Аліса Фрутвег). Інформація — найцінніший товар у світі після часу. Такий «товар» набагато дорожчий за будь-які гроші (Крістіна Девер). Хто володіє інформацією — володіє світом (Натан Ротшильд).

? 50

Інформація — багатозначне поняття. Людина використовує інформацію для формування висновків або прийняття рішення. Для цього інформація має бути достовірною, пов ною, своєчасною, корисною, зрозумілою. Найпростішою формою існування інформації є повідомлення. Найвищою формою існування інформації є знання. Інформація має значення, коли є той, хто її сприймає (споживач). Доведення інформації до споживача в будь-який спосіб — це поширення інформації. Масмедіа є невіддільною складовою становлення особистості та життя суспільства.

Робота в парах. Обговоріть і поясніть, як ви розумієте наведені цитати про інформацію.

Запитання і завдання

1. За допомогою яких органів чуття людина отримує інформацію з навколишнього світу? 2. Колективне обговорення. Існує вислів: «Хто володіє інформацією — володіє світом». Які властивості інформації відображають ці слова? 3. Створіть п’ять наліпок для месенджера. Чи є вони інформацією? Поясніть чому. 4. Робота в малих групах. Існує думка, що сучасна людина перевантажена інформацією. Обговоріть і покажіть це на своєму прикладі. Зробіть висновок. 5. Яка інформація є цінною? Від чого залежить цінність інформації? 6. Якою є роль масмедіа в сучасному світі? 7. Наведіть декілька прикладів фактів і зроблених на їх підставі суджень. 8. Мабуть, вам відома гра «Зіпсований телефон». Поясніть, у чому вона полягає та про що свідчить. Яку властивість інформації відображає ця гра?

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

§ 10. Історичні джерела та їхні різновиди

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

що будь-яка інформація про минуле є історичним джерелом; звідки історики дізнаються про минуле; які існують види історичних джерел.

д Ви

1. Поняття про історичні джерела. Речові джерела. Археологія

? Яке значення має археологія в дослідженні речових джерел?

1. Що таке інформація? Які властивості вона має? 2. У яких формах і як поширюється інформація?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

За час свого існування та розвитку люди залишили чимало «слідів» своєї діяльності. Історики старанно відшукують їх, намагаю чись відтворити життя минулого. Усе, що залишилося від людської життєдіяльності та збереглося до нашого часу, називають істо ричними джерелами. Найчисленнішими історичними джерелами є речові. До них належать кістки тварин і людей, знаряддя праці, посуд, будівлі, монети, печатки, зброя, прикраси та інші предмети. Значну частину речових джерел досліджує археологія. Завдяки вченим-археологам було знайдено предмети, якими люди користу валися дуже давно. Праця археологів є складною і тривалою. Розкопкам передує археологічна розвідка: учені збирають інформацію за усними й пи семними джерелами (про них ви дізнаєтеся в наступному пункті параграфа), здійсню ють пробні розкопки. Якщо результати роз відки виявилися успішними, розпочинається основна робота. Знявши верхній шар ґрун ту, археологи далі працюють дуже обереж но пензлями та спеціальними лопатками. Кожну знахідку записують у щоденнику, де фіксується хід роботи. Після закінчення розкопок установлюють вік знахідок, збирають і відновлюють по шкоджені предмети, відтворюють імовірний перебіг подій на цій території.

ПРИГАДАЙТЕ

Словник

Історичні джерела — усе, що було створене в процесі діяльності людини, збереглося до наших днів, дозволяє вивчати минуле людського суспільства та відображає його історичний розвиток. Археологія — наука, що вивчає речові пам’ятки від найдавніших часів і відтворює за ними історію людства.

Археологи за роботою

§ 10. Історичні джерела та їхні різновиди

Види історичних джерел ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА Писемні Літописи, документи, листи тощо

Усні Легенди, міфи, перекази, казки, пісні тощо

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Речові Залишки будівель, знаряддя праці, посуд, зброя, прикраси тощо

«Літопис минулих літ»

Ювелірні прикраси часів Русі

Аудіо-, фото-, кіно-, відеодокументи

Етнографічні Результати досліджень з етнографії

Великодні писанки

?? Використовуючи ілюстрації, складіть розповідь про роботу археологів. 52

Мовні Дані з історії розвитку мови

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

Письмове приладдя часів Русі

Цікаво знати

2. Писемні, усні та етнографічні джерела

? Чому поділ на речові, писемні, усні, етнографічні, мовні джерела, аудіо-, фото-, кіно- та відеодокументи є умовним?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Багато інформації про історичні події на дають писемні джерела, хоча людство вперше почало робити записи лише близько 6 тис. років тому. На українських землях писемні джерела мають ще коротшу історію. Перші писемні згадки про українські землі мають вік близько 3 тис. років. По ширення писемності на теренах України роз почалося лише після запровадження христи янства в Х ст. Проте давніх писемних джерел збереглося мало. До них належать написи на будь-якій поверхні (на стінах печер та споруд, камені, посуді, папері та інших матеріалах): літописи, грамоти, документи, щоденники, листи, художні твори тощо. Появі писемності в історії людства пере дувала дописемна доба. У цей період існували лише усні перекази про минуле. Це легенди, міфи, прислів’я, народні пісні, казки тощо. Усі вони не тільки є витвором народної фан тазії, а й розповідають про події, що дійсно відбулися. Ці свідчення минулого називають усними джерелами. Дізнатися про минуле також допомагають етнографічні джерела — народні звичаї, обряди, традиції народів.

Археологічними дослідженнями здавна захоплювалося чимало українських діячів. Зокрема Т. Шевченко, подорожуючи теренами України, брав участь у створенні програми збереження історичних пам’яток Криму. Він замальовував стародавні кургани (могили), пам’ятки козацької слави, серед яких були руїни Чигирина — міста козацьких ватажків.

Вигляд кургану Переп’ятиха до початку розкопок (Київська область). Малюнок Т. Шевченка. 1846 р.

Словник

Літопис — історичний твір, що розповідає про події за роками. Етнографія — наука, що вивчає походження, розселення, культуру, побут, суспільний устрій народів.

3. Новітні джерела

? Які нові історичні джерела з’явилися завдяки

появі комп’ютерної техніки? Фотографії та кінофільми, голосові за писи, які з’явилися в ХІХ ст., також стали важливими джерелами інформації про істо ричні події. Їх зараховують до аудіо-, фото-, кіно- та відеодокументів. Ці джерела є най більш достовірними, але охоплюють лише незначний відрізок життя людства.

?? До якого виду джерел можна віднести зображену скіфську монету?

§ 10. Історичні джерела та їхні різновиди

Види джерел, які використовуються для дослідження різних періодів історії України СТАРОДАВНІЙ СВІТ

Речові. Етнографічні

Речові. Писемні. Етнографічні

д Ви

ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО

Цікаво знати

Речові. Писемні. Усні. Етнографічні

НОВИЙ І НОВІТНІЙ ЧАСИ Речові. Писемні. Усні. Етнографічні. Аудіо-, фото-, кінота відеодокументи

Від кінця ХХ ст. інформацію почали на копичувати на цифрових носіях. Збережені в такий спосіб документи мають принципово нову матеріальну і знакову основу — двійко вий знак (біт). Для відтворення такої інфор мації обов’язковим є посередництво технічних пристроїв (комп’ютер, смартфон тощо). Вони подають інформацію, зафіксовану цифровим кодом, у формі, доступній для сприйняття: текстовій, графічній, табличній, аудіо- та відеозаписі тощо. Інформація на цифрових носіях зберігається у спеціальних архівах і бібліотеках (про них ви дізнаєтеся в наступ ному параграфі). Оцифрування дає змогу більш ретельно дослідити й зберегти джерело. Поділ на види джерел є умовним. Деякі джерела можна віднести одразу до декількох видів. Так, стародавня монета, зброя є ре човими й водночас писемними джерелами, якщо на них є написи. Велику кількість джерел (речові, етногра фічні, писемні, фото- і кінодокументи тощо), які містять зображення, іноді виділяють у самостійний вид — зображальні джерела. Кожне окреме джерело відображає лише певний бік минулого та містить обмежений обсяг історичної інформації. Оскільки всі па м’ят ки минулого були створені людьми, історичні джерела відображають їхнє бачен ня подій. Відтворити найбільш повну кар тину життя людини певного періоду дозво ляє поєднання інформації з усіх можливих видів джерел.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Історичним джерелом є навіть сама природа. Досліджуючи її, можна встановити, у яких кліматичних умовах жили люди, від яких стихійних лих вони потерпали, у яких умовах вели господарство, із чого будували житло, виготовляли знаряддя праці та зброю тощо.

СЕРЕДНІ ВІКИ

Рубило — знаряддя праці первісних людей

Відтворення обличчя київського князя Ярослава Мудрого за допомогою сучасних технологій. 3D-голограма. Експозиція в Софійському соборі в Києві

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

д Ви

Носії інформації, яка відображає минуле, називають історичними джерелами. Серед історичних джерел виділяють речові, усні, писемні, мовні, етнографічні, аудіо-, фото-, кіно- та відеодокументи. Деякі джерела містять ознаки декількох видів. Про давній період життя людей найбільше інформації надають речові джерела, які досліджує наука археологія.

1. Визначте, кого або що зображено на фотографії. 2. Поміркуйте, із якою метою було зроблено фотографію. 3. З’ясуйте, чи відображає фотографія якусь подію, явище. Зверніть увагу на деталі, що допоможуть визначити час створення фотографії (написи, одяг, розташування речей тощо). 4. Укажіть, чи доповнює фотографія вже відому вам інформацію і про що ви дізналися завдяки їй.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Запитання і завдання

Як працювати з фотографією як історичним джерелом

1. Що таке історичні джерела? На які види їх поділяють? 2. Колективне обговорення. Який вид джерел дає змогу створити уявлення про всі історичні періоди людства? 3. Як ви вважаєте, чому Т. Шевченко назвав археологію «таємничою матір’ю історії»? 4. Робота в малих групах. Використовуючи інтернет, доберіть фотографії різних видів історичних джерел. Обговоріть і визначте, які з них містять ознаки декількох видів джерел. Виберіть одну з фотографій та охарактеризуйте її за планомсхемою «Як працювати з фотографією як історичним джерелом». 5. Робота в парах. Обговоріть і визначте, які труднощі можуть виникнути під час опрацювання писемних джерел. Складіть перелік. 6. Які джерела надають більше інформації: писемні чи речові? А які з них більш достовірні? Поясніть свою відповідь. 7. Колективне обговорення. Поміркуйте, для чого люди винайшли фотоапарат. Чому фотографія є одним із найважливіших видів історичних джерел? 8. За допомогою і з дозволу близьких доберіть інформацію про минуле з наявних джерел (фотоальбоми, листівки тощо). Підготуйте повідомлення (в усній або письмовій формі) про те, що ви дізналися із цих джерел про минуле.

Фотоапарат було винайдено в першій половині ХІХ ст.

Фотографії та листівки — цінні історичні джерела

§ 10. Історичні джерела та їхні різновиди

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

1. За допомогою чого можна здобувати інформацію? 2. Які історичні джерела виділяють історики?

Найпотужніший суперкомп’ютер у Європі — LUMI. Проте зараз він посідає лише третє місце серед комп’ютерів світу. На 2023 р. найпотужніший комп’ютер установлено в Оук-Риджській національній лабораторії США. Також два суперкомп’ютери запущено в Китаї — OceanLight і Tianhe-3. За деякими показниками вони, імовірно, перевищують американський

Словник

Контент — будь-яка інформація, яку можна прочитати, побачити, почути. Зазвичай це слово вживають щодо інтернет-джерел (текстові, гра фічні, аудіо- та відеоматеріали тощо).

1. Робота з інформацією

? Які існують основні проблеми в роботі

з інформацією? Сучасний світ перенасичений інформацією. Уміння швидко та якісно працювати з нею є запорукою успішної діяльності. Будь-які дії, пов’язані з інформацією, називаються інформаційними процесами. Обробка інформації — це головний спосіб збільшення її обсягу та різноманітності. Засобами обробки інформації є різні пристрої та системи, передусім комп’ютер. Живі організми (людина в тому числі) обробляють інформацію за допомогою органів чуття і нервової системи. Передача інформації є ще одним важ ливим процесом. Проте під впливом різних перешкод вона може спотворюватися та втра чатися. Особ ливо це стосується історичної інформації.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

у чому полягають особливості роботи з інформацією; про різновиди історичних джерел та їхню важливість для дослідження історії; як розпізнавати та проводити первинний аналіз історичних джерел; про необхідність критичного ставлення до історичних джерел та залучення різних джерел для достовірного відображення минулого.

§ 11. Робота з інформацією та історичними джерелами

2. Відбір інформації

? Чому необхідно здійснювати відбір інформації?

У сучасному світі кожна людина стикаєть ся з величезним обсягом інформації. Також значна частина інформації — контент — по ширюється без належної перевірки. Це стає причиною появи хибних тверджень та недо стовірних фактів, спалаху емоцій у суспільстві й соціальних мережах. Тому для орієнтування в сучасному пото ці повідомлень головним стає вміння відби рати інформацію. По-перше, слід чітко ви значити, яке питання вас цікавить. По-друге, перевірити інформацію, використавши де кілька джерел. По-третє, збагачувати власний

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

д Ви

кругозір, щоб не поширювати неправдиву інформацію. Чому існує неправдива інформація? Часто вона з’явля ється через відсутність знань, помилки. Свідомо створені недостовірні відо мості мають назву дезінформація.

3. Робота з історичними джерелами

? Які виділяють етапи роботи з історичною інформацією для дослідження?

Сьогодні за один день люди отримують більше інформації, ніж 600 років тому отримували впродовж усього життя. А 100 років тому людина за все життя могла прочитати лише 50 книг. Згідно з дослідженнями сучасного британського історика Мартіна Гільберта, у 1986 р. людина за день отримувала обсяг інформації, якої б вистачило для наповнення 40 газет. Завдяки інтернету та телебаченню потік інформації значно збільшився. Так, у 2007 р. обсяг інформації, яку людина отримувала щодня, помістився б уже щонайменше в 174 газети. У 2020 р. інтернет став найпопулярнішим місцем отримання інформації в Україні, посунувши на другий план телебачення і друковані засоби масової інформації.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Дослідження починається з установлення всіх історичних джерел, за допомогою яких можна відтворити минуле. Знайдені джерела перед використанням ретельно вивчають, перевіряють їхню надійність і достовірність. Беручись за роботу над темою, дослідник звертається насамперед до вже наявних пуб лікацій. Для більш повного відтворення інформації про минуле вчені порівнюють дані з різних історичних джерел і лише потім роблять висновки й узагальнення. Найчастіше історики послуговуються пи семними джерелами. Свого часу люди, які цікавилися історією, розшукали, упоряд кували й опублікували чимало історичних документів. Сучасні вчені користуються науковими бібліотеками, де можна швидко знайти по трібне писемне джерело. А щоб дослідити неопубліковані історичні документи, вчені працюють в архівах. Для вивчення найдавнішої історії люд ства, коли ще не було писемності, найцін нішими є речові джерела. Як ви знаєте, їх розшукують учені-археологи. Знайдені речі досліджують, за потреби реставрують та до правляють у музеї. Значну увагу дослідники минулого приді ляють збиранню усних історичних джерел — народних пісень, дум, переказів, легенд, спо гадів тощо. Їх записують зі слів свідків подій під час наукових експедицій. Повернувшись

Цікаво знати

Словник

Бібліотека — культурно-освітній заклад, де зберігаються друковані й рукописні матеріали, книги. Архів — установа, що здійснює приймання, опис і зберігання документів із метою їх подальшого дослідження. Реставрація — відновлення пошкоджених часом історичних джерел. Музей — культурно-освітній заклад, призначений для вивчення, зберігання та використання історичних джерел. Наукова експедиція — поїздка вчених до певної місцевості з метою проведення там досліджень.

§ 11. Робота з інформацією та історичними джерелами

з експедиції, вчені впорядковують і публіку ють записане. Аудіозаписи зберігаються у фонотеках, а відеозаписи — у фільмотеках.

4. Інформаційні технології

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Вузликове письмо

Піктографічне письмо

Ієрогліфічне письмо

Людство займалося обробкою інформації тисячі років. Сукупність методів і пристроїв, які люди використовували для обробки інформації, називають інформаційними тех нологіями. Перші інформаційні технології були за сновані на використанні лічби й писемності. Своєрідну систему передання інформації — вузликове письмо — винайшов давній народ інків, що населяв Південну Америку. Проте воно не набуло поширення. Деякий час основним джерелом для ви никнення писемності був малюнок. Проте малюнок може стати писемністю лише тоді, коли він не просто щось зображує, а й по значає це. Письмо за допомогою малюнків називають піктографічним. Хоча зараз такий вид письма вже не використовується, пікто грами мають значне поширення в дорожніх знаках, комп’ютерах, телефонах тощо. Згодом малюнки перетворилися на пись мові символи, що часто були навіть не схо жими на той предмет або явище, які вони позначали. Так виникло ієрогліфічне письмо. У цих видах письма не лише прочитується зміст думки, а наявні й зорові образи — ма люнки. Люди, що були носіями цього виду письма, залишили свідчення про власний спосіб життя та мислення, традиції, уявлення про навколишній світ. Однак піктограми та ієрогліфи не відтво рюють звучання мови. Це робить звуко-бук вене, або абеткове письмо. Однією з перших буквених абеток, що з’явилася в XV ст. до н. е., було фінікійське письмо. Воно містило 22 приголосні букви та лягло в основу більшості сучасних абеток і систем письма.

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Перетворення піктограми бика на букву А у фінікійському письмі. Так піктограма бика (алеф) спростилася настільки, що перетворилася на букву А. Ця зміна тривала майже 3 тис. років

Пам’ятник творцям кириличної абетки Кирилу і Мефодію на території Києво-Печерської лаври в Києві

Першим досконалим абетковим письмом стало грецьке. Зараз найбільш поширеними є латинська, арабська абетки та кирилиця. На основі кирилиці було створено й україн ську абетку, яка налічує 33 букви. Приблизно 50 років тому розпочався стрім кий розвиток інформаційних технологій. Вони стали рушієм економічного розвитку та дже релом зростання добробуту людей.

Сучасні піктограми

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Будь-які дії, пов’язані з інформацією, є інформаційними процесами. До них належать обробка та відбір інформації. Під час відбору інформації першочерговим етапом є її перевірка. Під час роботи з історичними джерелами діють ті самі правила, що і в роботі з інформацією. Головне — з’ясувати їхню достовірність. Необхідність обробки інформації сприяла появі інформаційних технологій, які на сьогодні стали визначальними в розвитку людства.

Одна з перших абеток кириличного письма

§ 11. Робота з інформацією та історичними джерелами

Способи передання інформації в минулому

Крик

Рухи та жести

Дим багаття

1. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, що потрібно зробити, щоб не піти помилковим шляхом, досліджуючи минуле. 2. У чому полягає складність роботи з інформацією? Чи можуть історичні джерела містити недостовірну інформацію? 3. Колективне обговорення. Як можна встановити достовірність і надійність історичного джерела? Яка інформація історичних джерел, на вашу думку, є найціннішою? 4. Робота в парах. Обговоріть і визначте, що може бути джерелом історичної інформації. Чому треба вміти виявляти й досліджувати різні історичні джерела? 5. За допомогою чого можна визначити, які історичні джерела потрібні для дослідження? 6. Чому вчені прагнуть знайти й опрацювати якомога більше джерел із теми дослідження? 7. Чому усні джерела є цінними для досліджень? Яким чином отримують усні історичні джерела? 8. Розгляньте ілюстрації та виконайте завдання. 1) Скільки джерел і скільки отримувачів інформації зображено?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Гінці

Запитання і завдання

Звук барабану

2) Визначте, якими способами в минулому інформацію передавали на далекі відстані, а якими — лише на близькі.

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

§ 12. Збереження інформації та історичних пам’яток. Пам’ятники

д Ви

1. Збереження інформації. Інформаційні ресурси

? Як ви розумієте поняття «інформаційні

2. Музеї

як зберігається інформація; із якою метою створюють музеї, архіви, бібліотеки та як вони працюють; чим відрізняються пам’ятки історії та пам’ятники; про пам’ятки історії України, що є скарбом, гордістю та надбанням народу. ПРИГАДАЙТЕ

1. Які існують історичні джерела? 2. Як змінювалися з часом інформаційні технології?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

ресурси»? Людська пам’ять, якою б доброю вона не була, може вмістити обмежений обсяг інформації. До того ж для тривалого збері гання та передачі інформації пам’ять є не дуже зручним інструментом. Люди шукали зовнішній носій інформації. У різний час із цією метою використовува лися стіни печер, вузлики, глиняні таблички, папірус, пергамент, папір, магнітна стрічка, диски, хмарні технології тощо. Пошук надій них і доступних способів збереження інфор мації триває і зараз. Сукупність накопичених людством ідей і знань, організованих у зручній для отри мання формі, є інформаційними ресурса ми. До них належать книги, статті, наукові праці, дані про передовий виробничий до свід тощо.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

?? Чи можна стверджувати, що

наведений колаж свідчить про зміни в інформаційних ресурсах?

Цікаво знати

? Для чого створюють музеї?

Для того щоб люди змогли ознайомитися з надбаннями минулого, створюють спеціаль ні установи — музеї. Речі, які виставлені в музеях для огляду відвідувачами, нази вають експонатами. Сукупність експонатів, об’єднаних певною темою, є експозицією. За призначенням музеї поділяються на історичні, археологічні, краєзнавчі, природ ничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо. Як приклад можна згадати Національний музей історії України в Києві, Дніпропетровський національний

Для письма люди використовували рiзнi матерiали. Наприклад, у Давньому Єгипті писали на папірусі — папері, виготовленому зі стебел багаторічної водяної рослини. У Русі писали на корі берези — бересті, а згодом почали використовувати пергамент — певним чином оброблену шкіру тварин (телят, кіз). Перший папір винайшли в Китаї близько 2 тис. років тому. Спочатку книги були рукописними, і їх створення потребувало багато часу. Перші друковані книги з’явилися в ХV ст.

§ 12. Збереження інформації та історичних пам’яток. Пам’ятники

д Ви

історичний музей імені Д. І. Яворницького, Музей археології Середнього Подні пров’я в Чигирині (Черкаська область), Музей архео логії та печерних міст у Бахчисараї (Авто номна Республіка Крим), Музей трипільської культури в Переяславі (Київська область), музей цукру на Вінниччині, музей бджіль ництва на Полтавщині та багато інших. У кожній області, районі, місті існують крає знавчі музеї. Загалом в Україні налічується близько 5 тис. різноманітних музеїв. Важливими під час відвідування музеїв є екскурсії. Екскурсоводи — фахівці, які проводять екскурсії, привертають увагу до найбільш цікавих експонатів, наголошують на їхній цінності для науки.

Національний музей історії України в Києві. Сучасний вигляд

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав Зверніть увагу

Термін «музей» у перекладі з давньогрецької мови означає «місце, присвячене музам», «храм муз». Перші зібрання цінних речей з’явилися ще в III тис. до н. е. в палацах правителів Вавилону та Єгипту. Перший музей — Будинок муз — був заснований в Александрії Єгипетській понад 2 тис. років тому. Перший музей старожитностей на землях сучасної України почав діяти в 1810 р. у Феодосії. Згодом музеї виникали в інших містах. Поширеними також були приватні збірки старожитностей. На сьогодні в нашій країні найбільша кількість пам’яток минулого зберігається в Національному музеї історії України в Києві — понад 600 тис. експонатів. Вони дають змогу простежити розвиток суспільства на українських землях від появи перших людей до нашого часу.

Експозиція Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницького

Цікаво знати

Найбільше за площею сховище культурних надбань — Національний музей народної архітектури та побуту України в Києві. Тут на величезній території (приблизно дорівнює площі 100 футбольних полів) розміщено понад 300 пам’яток народної архітектури з усіх регіонів країни.

Національний музей народної архітектури та побуту України: 1) малюнок-план; 2) краєвид

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

3. Архіви та бібліотеки

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Найбільше документів в Україні зберіга ється в центральних державних історичних архівах Києва та Львова. Лише в Києві на лічується понад 1,5 млн одиниць архівних матеріалів. Перш ніж документи потрапляють на зберігання, працівники архівів — архіваріу си — ретельно перевіряють стан документів. Виявлені пошкодження усувають шляхом реставрації. Потім документам присвоюють номери та виставляють їх у відповідному порядку, щоб можна було швидко знайти необхідні матеріали. Писемні історичні джерела, переважно книги, зберігаються і в бібліотеках. Праців ники бібліотек складають каталог, організо вують зберігання книг, а також обслуговують читачів. Останнім часом усе частіше книги пере водять в електронний формат — оцифро вують. Це дає змогу зберігати їх в електрон них бібліотеках, до яких можна потрапити через мережу інтернет із будь-якого куточ ка світу за допомогою електронних при строїв.

?? Розгляньте ілюстрації, на яких

зображено шлях документів до архіву та роботу з ними. Складіть коротку розповідь про це.

4. Пам’ятки історії та культури

? Що може бути пам’яткою історії?

Україна має багатовікову історію та куль туру. Свідченням цього є пам’ятки історії та культури, які є в кожному регіоні України. Вони допомагають зберегти історичну пам’ять, що покликана передавати досвід і знання про минуле. Завдяки пам’яткам історії місто або село може стати відомим у світі. До наших днів збереглися замки, фортеці, палаци та са диби, парки, монастирі й храми, промисло ві підприємства та багато інших архітектур них творів мистецтва. Іноді із сукупності

Словник

Пам’ятки історії — документи, твори мистецтва, споруди, місця битв, поховань, що охороняються законом і пов’язані з важливими для народу подіями або відомими особами. Історична пам’ять — сукупність знань та уявлень людей про спільне минуле.

§ 12. Збереження інформації та історичних пам’яток. Пам’ятники

д Ви

Стелажі книг у бібліотеці

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

пам’яток постають цілі композиції, що від творюють атмосферу минулих часів. Най відомішими з них, зокрема, є ансамблі пам’я ток історичного центру Львова, Старого міста Кам’янця-Подільського, Києво-Печерської лаври тощо. До пам’яток історії належать також па м’ятні місця та предмети, пов’язані з істо ричними подіями, розвитком суспільства й держави, твори мистецтва, які мають істо ричну, наукову, художню цінність. Історичну цінність мають місця масо вих поховань загиблих у війнах і під час трагічних подій, місця затоплення бойо вих кораблів, залишки військової техніки, озброєння. Цінними також є кінофільми, фотографії, стародавні рукописи й архіви, аудіозаписи фольклору та музики, рідкісні друковані видання, тобто все те, що ста новить історичну й культурно-мистецьку цінність.

Старе місто Кам’янця-Подільського

5. Збереження історичної пам’яті. Пам’ятники

? Чому треба зберігати історичну спадщину?

Цікаво знати

Одна з найзагадковіших пам’яток природи та історії — це «Кам’яна могила», розташована в Запорізькій області. Насправді це не поховання, а природне нагромадження каміння заввишки 15 м, що утворює гроти. Із давніх-давен люди вважали цю місцевість таємничою. Гроти розписані наскельними малюнками, які залишили жителі степів ще за Первісних часів. Ці малюнки є цінними історичними джерелами.

Усі пам’ятки історії та культури, роз ташовані на території України, охороня ються державою. Лише Державний реєстр нерухомих пам’яток України налічує близь ко 56 тис. об’єктів історичної спадщини. Пам’ятки історії та культури на території

«Кам’яна могила» поблизу міста Мелітополь (Запорізька область)

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

Історичний центр Луцька

Словник

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

України є складовою світової культурної спадщини. Вони є важливими історичними джерелами, які допомагають розвитку науки, освіти й культури, сприяють формуванню почуття патріотизму та естетичному вихо ток ванню. Дбайливе ставлення до пам’я історії та культури — обов’язок громадян і громадянок України. Із давніх часів люди намагалися зберегти пам’ять про певні визначні події (перемоги, етапи розвитку, важливі зрушення в житті тощо). Ще із часів Античності виникла тради ція увічнення подій у вигляді пам’ятників і меморіалів (людям або подіям). Кожна така споруда не тільки зберігає, але й створює образ людей і подій. Крім того, меморіалам належить важлива роль в організації життє вого простору громади. Зазвичай пам’ятники споруджували в центрі міста, на площі, на визначних місцях тощо. Пам’ятники на українських землях ві домі з давніх часів. Із тих, що збереглися, виділяються ідоли. Їх використовували під час релігійних обрядів. У кочових народів були поширені «кам’яні баби» — скульптурні зображення на похованнях, у важливих міс цях, також їх використовували як орієнтири в степу. Перші «кам’яні баби» з’явилися близько 6 тис. років тому. Найбільша кіль кість таких пам’ятників зберігається в Дні пропетровському національному історичному музеї імені Д. І. Яворницького (67 «кам’я них баб»). Традицію кочівників продовжи ли й українські козаки, які встановлювали козацькі хрести. У грецьких містах-державах на узбережжі Чорного моря існували пам’ятники, які на слідували античну традицію. Їхні залишки археологи знаходять і зараз. Масове поширення пам’ятників на укра їнських землях у звичному для нас вигляді припадає на XVIII—XX ст.

Пам’ятник — споруда, яка є витвором мистецтва, призначена для увічнення образу людей, подій, об’єктів, іноді тварин, літературних персонажів тощо. Меморіал — архітектурний ансамбль, скульптурна композиція, що є витвором мистецтва та переважно увічнює трагічні події.

Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на острові Хортиця (Запоріжжя)

Руїни античного міста Херсонес (поблизу сучасного Севастополя)

§ 12. Збереження інформації та історичних пам’яток. Пам’ятники

д Ви

Козацькі хрести на цвинтарі в Ольвіополі (нині Первомайськ Миколаївської області)

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

«Кам’яні баби». Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Пересопницьке Євангеліє. Рукописна книга XVI ст., на якій президенти нашої країни складають присягу українському народу

Стрімке збільшення обсягу інформації змусило людей шукати її зовнішні носії. Накопичена інформація утворює інформаційні ресурси, які допомагають людям нею користуватися. Для зберігання та обробки історичних джерел існують спеціальні установи: музеї, архіви, бібліотеки. Для збереження історичної пам’яті про минуле зводять пам’ятники й меморіали.

Запитання і завдання

Кам’яна плита з викарбуваною клятвою жителів грецького міста Херсонес. ІІІ ст. до н. е.

1. Чи є музеї, архіви, бібліотеки інформаційними ресурсами? 2. Для характеристики якої установи доцільно вжити слова «екскурсія», «експозиція», «експонат»? 3. Для чого створюють пам’ятники, меморіали? Чи можна за ними простежити взаємозв’язок різних періодів історії України? 4. Робота в парах. Обговоріть і визначте, що є свідченням того, що певна споруда є пам’ят кою історії. 5. Робота в малих групах. Уявіть, що ви стали свідками пошкодження пам’ятки історії. Якими будуть ваші дії? Обговоріть і визначте, для чого необхідно зберігати й охороняти пам’ятки.

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

Скульптурне зображення царя Мітрідата VI Євпатора, що правив Боспорським царством, столицею якого було місто Пантікапей (сучасна Керч)

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

6. Як ви розумієте твердження: «Пам’ятки історії — скарб, гордість і надбання народу»? 7. Робота в малих групах. Розподіліть обов’язки та виконайте завдання. Створіть вдома з речей минулого та фотографій музейну експозицію на певну тему. Під кожним експонатом зробіть підпис. Складіть коротку розповідь для проведення екскурсії. Підготуйте презентацію. 8. Колективне обговорення. Бібліотеку імені В. І. Вернадського в Києві іноді за зовнішній вигляд і призначення називають «зубом мудрості». Чи справедливою є така характеристика? 9. За допомогою мережі інтернет здійсніть віртуальну екскурсію до одного з музеїв України. Підготуйте повідомлення про будь-який його експонат або експозицію (на вибір). Цікаво знати

Найстарішою з діючих в Україні бібліотек є Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована в 1608 р. Найбільшою бібліотекою нашої держави є Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського в Києві. У її фондах зберігається 12 млн одиниць книг. Зараз в Україні налічується близько 40 тис. бібліотек. До них належать публічні бібліотеки (у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва), технічні, сільськогосподарські, медичні, академічні бібліотеки, бібліотеки закладів загальної середньої та вищої освіти, бібліотеки для людей з порушенням зору тощо.

Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського в Києві

§ 12. Збереження інформації та історичних пам’яток. Пам’ятники

Узагальнення за розділом ІІІ. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

д Ви

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

1. Конкурс на знання термінів і понять. Наведіть най більшу кількість правильних визначень термінів і понять. Орієнтовний перелік: інформація, інформаційне сус пільство, повідомлення, масмедіа, текст, медіатекст, кон тент, історичні джерела, археологія, літопис, етнографія, бібліотека, архів, архіваріус, реставрація, наукова екс педиція, інформаційні ресурси, музей, експонат, експо зиція, екскурсія, історична пам’ять, пам’ятка історії, пам’ятник, меморіал. 2. Робота в малих групах. Навчальна гра «Три зупинки». Об’єднайтеся в три групи та виберіть по одній зупин ці: «Інформація», «Археологія», «Пам’ятки і пам’ят ники». На кожній із них поділіться своїм знанням на визначену тему. Дайте короткі відповіді на запитання, визначені вчителем (вчителькою). 3. Історичні джерела називають «німими свідками ми нулого». Поясніть (в усній або письмовій формі), як зробити так, щоб вони «заговорили». 4. На ілюстрації наведено приклад можливого експоната музею — розбитий російський танк. Чому такі екс понати важливі? Чому ці речі слід передавати для вивчення спеціалістам?

Розбитий російський танк на виставці в центрі Києва. 2022 р.

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

5. За допомогою рекомендованих учителем (учителькою) пошукових систем доберіть інформацію про певну подію. Назвіть терміни, значення яких ви не знали, і поясніть, як воно було з’ясоване. Як ви аналізували та впорядковували інформацію про подію за інформа ційними джерелами? 6. Робота в парах. Розподіліть обов’язки та доберіть експонати до експозиції віртуального музею на тему, запропоновану вчителем (вчителькою). 7. Здійсніть екскурсію (звичайну або віртуальну) до му зею або архіву, пам’ятника або пам’ятки. Висловіть свої враження. За потреби зверніться по допомогу до вчителя (вчительки). 8. Проведіть дискусію. Висловіть обґрунтоване пояс нення, підтримавши одну з думок: 1) на сьогодні інформація є найбільшою цінністю для людини; 2) зберігання історичних джерел є важливим для майбутнього. 9. Згрупуйте зображені історичні джерела за видами: речові, усні, писемні, етнографічні. Які джерела міс тять ознаки декількох видів?

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом III rnk.com.ua/101501

Узагальнення за розділом ІІІ

РОЗДІЛ IV. ІСТОРІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ. ІСТОРИЧНЕ МИСЛЕННЯ

д Ви

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке історія? 2. Із якою метою люди вивчають минуле?

Цікаво знати

Автором першого історичного дослідження, що було створене в V ст. до н. е., був Геродот. Його твір мав назву «Історія». Уже в перших рядках твору давньо грецький вчений так висловив своє завдання: «щоб минулі події з часом не забулися і великі та дивні гідні діяння... не залишилися невідомими». Тобто «Історія» мала зберегти для майбутніх поколінь найважливіші події, які стали відомими Геродоту. Завдяки йому ми дізналися і про важливі події, що відбувалися на теренах України в далекому минулому.

1. Із якою метою вивчають історію

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

як історія досліджує минуле і якою є мета історії як навчального предмета; на яких принципах досліджується минуле, які використовуються методи; про розвиток історичної науки в Україні та видатних українських істориків; якою є роль літератури у вивченні історії.

§ 13. Історія як наука і навчальний предмет

? Які функції виконує історія?

Усі науки поділяють на природничі та гу манітарні. Історія є складовою гуманітар них наук — галузі досліджень, предметом яких є людина як суспільна (культурна, моральна, духовна) істота, а також усе, що нею створене. Вивчення гуманітарних наук сприяє роз витку особистості та виробленню нею твор чого підходу до вирішення різних життєвих ситуацій. Це люди, які здатні самостійно мислити та усвідомлено сприймати події, що відбуваються в країні та світі, мають чітку громадянську позицію та широкий світогляд. Ці завдання вирішує історія як навчальний предмет. Історія взагалі та історія України зокре ма виконують декілька важливих функцій (завдань): yy пізнавальна. Це сам процес вивчення іс торії. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового; yy світоглядна. Світогляд — це погляд на світ, суспільство, закономірності його розвитку. Вивчаючи історію, людина опановує за гальні наукові методи пізнання навколиш нього світу, які знадобляться їй під час вивчення інших наук та в повсякденному житті;

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

д Ви

yy практична. Людина кожного дня вико ристовує знання й досвід попередніх по колінь, які допомагають їй будувати май бутнє; yy виховна. Знання історії свого народу та світової історії виховує почуття патріо тизму, любові до рідної землі та свого народу.

Функції вивчення історії Пізнавальна Світоглядна Практична Виховна

2. Принципи і методи історичного дослідження

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Цікаво знати

? На які принципи спираються історики, досліджуючи минуле? Які методи вони використовують?

Наукове дослідження історії можливе тільки за умови дотримання певних науко вих принципів. Охарактеризуємо декілька з них. Принцип історизму вимагає, щоб історич ні факти, явища й події розглядалися відпо відно до конкретно-історичних обставин тих часів. Історизм дозволяє «вжитися» в історію, зрозуміти її, оцінити мотиви вчинків людей і події, порівняти із сучасністю. Принцип об’єктивності пропонує історику в дослідженні спиратися лише на реальні факти у вивченні історії, не викривляючи їх. Кожне явище слід вивчати, розглядаючи як позитивні, так і негативні факти неза лежно від того, подобаються вони чи ні, підтверджують наявну думку або спросто вують її. Завдяки принципу соціального підходу історичні процеси розглядаються з ураху ванням поведінки, інтересів, прагнень, ба чення майбутнього різними групами сус пільства. Крім загальних принципів, в історичному пізнанні використовуються і наукові методи історичного дослідження. Вони поділяються

Німецький мислитель Георг Гегель свого часу із сумом зазначав: «Досвід та історія показують, що народи й уряди нічого не навчилися з історії і не діяли згідно зі знаннями, які могли з неї здобути».

Німецький мислитель Георг Гегель

Наукові принципи історичного дослідження Історизм

Об’єктивність

Соціальний підхід

§ 13. Історія як наука і навчальний предмет

Словник Наукові методи — шлях дослідження, обґрунтовані способи пізнання.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

на три категорії: загальнонаукові, власне історичні та спеціальні. Основний метод будь-якого наукового до слідження — це експеримент. Головна мета експерименту — встановити взаємозв’язки між певними діями та їхніми наслідками й перевірити факти. Експеримент активно використовують у природничих науках. Хоча для більшості гуманітарних наук провести експеримент неможливо або неетично. Зокрема це сто сується історії, адже в минуле не можна повернутися. Однак якщо поглянути на події історії як на експеримент, результати якого ми знаємо, то дослідження історії та інших гуманітарних наук набуває зовсім іншого значення. Головним завданням істориків стає вміння виявляти закономірності, робити вис новки з таких «природних експериментів». Тобто слід з’я сувати, чому події відбува лися саме так. До власне історичних методів належать: yy хронологічний метод — передбачає від творення (реконструкцію) послідовності подій, щоб збагнути справжню суть їхніх причин і наслідків; yy синхронний метод — передбачає пошук взаємозв’язку між подіями в різних сферах життя суспільства; yy порівняльно-історичний метод — допо магає виявити спільне й відмінне в роз витку за схожих умов та вказати визна чальний чинник; yy метод історичного моделювання — дозво ляє показати закономірності етапів істо ричного розвитку; yy структурно-системний метод — надає мож ливість розглядати суспільство як складну систему, пронизану численними взаємо зв’язками; yy метод періодизації — дозволяє усвідомити розвиток історичних подій на значних відрізках часу.

Історик за роботою. Бібліотека в будівлі Національного музею США

Методи історичного дослідження Загальнонаукові

Власне історичні

yy Хронологічний yy Синхронний yy Порівняльно-історичний yy Історичного моделювання yy Структурно-системний yy Періодизації Спеціальні

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви Будівництво середньовічного замку Геделон у Бургундії (Франція)

Цікаво знати

Також існують спеціальні методи, які за позичені з інших наук. Під час здійснення дослідження слід па м’ятати, що історія — це перш за все інтер претація подій, що відбулися. Тільки за умови поєднання всіх наукових принципів і методів може бути забезпечена достовірність у висвітленні минулого.

3. Розвиток української історичної науки. Видатні українські історики

У Франції відбувається незвичний історичний експеримент. Команда каменярів, теслярів, ковалів, виробників черепиці тощо крок за кроком будує середньовічний замок, використовуючи інструменти, матеріали та технології, що існували в Середні віки. Зведення замку, що отримав назву Геделон, почалося в 1997 р. Практичний досвід дозволив ученим заново відкрити забуті технології будівництва та спробувати втілити їх у життя. Геделон відвідують понад 300 тис. туристів на рік.

? Яка наука вивчає розвиток історичної думки?

Українська історична наука налічує майже тисячу років. Першими історичними творами були літописи. Батьком української історії су часна історична спільнота вважає ченця КиєвоПечерського монастиря Нестора. Він склав літопис «Повість минулих літ».

Словник

Інтерпретація — роз’яснення, тлумачення подій, явищ, процесів.

§ 13. Історія як наука і навчальний предмет

Цікаво знати

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Твір Нестора Літописця «Повість минулих літ» має важливе значення у вивченні історії. Він є головним, а в деяких випадках єдиним джерелом інформації про ті давні часи. Нестор Літописець заклав традицію літописання, яка тривала майже до кінця XVII ст. Наступні автори доповнювали цей твір сучасними їм подіями.

Нестора Літописця можна вважати істо риком із кількох причин. По-перше, він опи сав не лише сучасні йому події, а й ті, що відбулися на сотні років раніше. По-друге, він чітко визначив мету своєї праці: розпо вісти, «звідки пішла Руська земля, хто в ній почав княжити першим і як Руська земля виникла». По-третє, він не тільки виклав події, а й дав їм свою оцінку. Наприкінці XVII ст. з’явилися справжні історичні дослідження. У 1672 р. ректор Києво-Могилянського колегіуму Фео досій Софонович склав «Хроніку з літописців стародавніх», яка розповідає про події, що відбувалися на українських землях від появи Русі до XVII ст. У 1674 р. з’явився короткий історичний огляд подій Русі — «Синопсис». Цей твір протягом кількох сотень років був своєрідним підручником з історії та витримав близько 30 видань. Автором «Синопсису» вважають архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Гізеля. На початку XVIII ст. було створено низку творів, які отримали узагальнену назву «козацькі літописи». Їхніми авторами були Роман Ракушка-Романовський, Самійло Ве личко, Григорій Грабянка. Вони не просто описали головне явище тих часів — Націо нально-визвольну війну українського на роду під проводом Б. Хмельницького та подальші події цього періоду, але й нама галися пояснити їх. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. відбувся перехід від накопичення історич них знань до наукового опрацювання інфор мації. У другій половині XIX ст. остаточно сформувалося бачення історії України. Істо рією почали займатися вже професійні іс торики. Науковий доробок українського істо рика Миколи Костомарова налічує понад 300 праць, серед яких «Богдан Хмельниць кий», «Руїна», «Мазепа», «Павло Полуботок»

«Повість минулих літ». Фотокопія однієї з пізніших копій твору

Скульптурне зображення Нестора Літописця

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

д Ви

та інші. М. Костомаров розглядав народ як головну рушійну силу історії. Він від стоював ідею самостійності української на ції, окремішності українського історичного процесу. Історик Володимир Антонович першим серед української історичної спільноти по чав використовувати назву Україна-Русь для позначення Княжої доби історії України. Неоціненним є його внесок у пошуки й збе реження джерел з історії України XVI— XVIII ст. та розвиток археології. Першою українською історикинею була Олександра Єфименко. Їй належать праці «Нариси з історії Правобережної України», «Історія українського народу». Дослідженню історії українського коза цтва присвятив своє життя Дмитро Явор ницький. Підсумком його багаторічної науко вої діяльності стала «Історія запорозьких козаків». Науковий доробок Михайла Грушевського налічує понад 2 тис. праць. Чільне місце серед них посідає «Історія України-Руси» в десяти томах. Завдяки М. Грушевському сформувалося бачення окремої від історії інших народів української національної іс торії. Також серед українських істориків можна відзначити Наталію Полонську-Василенко, Дмитра Багалія, Дмитра Дорошенка, Яро слава Дашкевича, Івана Крип’якевича, Івана Лисяка-Рудницького та інших. Вивчення минулого нашої Батьківщини триває і сьогодні. Наука історія України зібрала достатньо фактів, щоб відтворити наше історичне минуле. Історичних праць накопичилося дуже багато, тому здійснити ґрунтовне дослідження без попереднього історіографічного огляду неможливо. Історик має опрацювати істо ричні джерела та дізнатися, як сприймали ці події його попередники.

Володимир Антонович

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Джерела повідомляють

Зі спогадів учня В. Антоновича …Буваючи в хаті професора, ми, самі всі українці зроду, вперше тут довідалися й побачили, що є на світі книжки, написані нашою рідною мовою, що є українські книжки… …Пригадую собі, скільки разів за моєї пам’яті водив він нас у музеї в університеті та докладно, години дві-три, водячи від вітрини до вітрини, читав нам українською мовою блискучі, змістовні, а разом з тим так, що й мала дитина все зрозуміє, лекції з української археології, якій він був батьком. Бувало, збереться коло десятка людей, і Володимир Антонович ніколи не відмовиться повести й усе розказати…

1) Які факти свідчать про шанобливе ставлення до В. Антоновича? 2) Що хотів донести своїм слухачам і учням В. Антонович?

Словник

Історіографія — наука, що вивчає розвиток історичної думки.

§ 13. Історія як наука і навчальний предмет

4. Історія в літературних образах

? Які художні твори про минуле України ви вивчали на уроках української літератури?

д Ви

Олександра Єфименко

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Крім того, що історія є об’єктом наукових досліджень, вона надихає творчих людей на написання художніх творів. Заслугою пись менників і поетів є те, що вони створюють образ епохи, історичних постатей. Історичні твори також мають просвітницький характер. Вони є своєрідними посібниками для вивчен ня історії України. Наприклад, пам’ятка дав ньої літератури «Слово о полку Ігоревім» зоб ражує події, пов’язані з походом київського князя Ігоря проти кочового народу половців. Тарас Шевченко у своїх творах створив низку історичних образів, зокрема Б. Хмель ницького, І. Гонти, М. Кривоноса, Д. Байди (Вишневецького) та інших козацьких ватаж ків. У поемі «Гайдамаки» поет виклав події народних повстань. Першим історичним романом української літератури є «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Історію українського народу та його боротьбу за незалежність змальовано в худож ніх творах Івана Франка («Захар Беркут»), Михайла Старицького («Останні орли», «Обо рона Буші») та інших письменників. Чимало творів присвячено Козацькій добі, наприклад, «Таємний посол» Володимира Малика, «На брата брат» Юрія Мушкетика, «Орда» Романа Іваничука, «Собор» Олеся Гончара та інші. Драматичні події XX ст. також стали джерелом для створення ба гатьох літературних образів. Через літе ратурні твори відбулося осмислення подій Першої та Другої світових війн, революції, Голодомору та репресій 20—30-х рр. ХХ ст. тощо. Про них ви докладно дізнаєтеся на уроках історії у старших класах. Світову славу здобув роман Івана Багря ного «Сад Гетсиманський», у якому від творено трагедію українського народу часів

Михайло Грушевський

Наталія Полонська-Василенко

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

д Ви

Олесь Гончар біля собору, якому він присвятив роман «Собор» (ідеться про Троїцький собор у Новомосковську Дніпропетровської області, що був створений із дерева в 1773—1778 рр.)

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Меморіальна дошка в Києві, присвячена П. Загребельному

Обкладинка першого видання роману «Чорна рада» П. Куліша (1857 р.)

сталінського режиму. Цій самій темі при свячений і роман письменника «Тигролови» (перша назва «Звіролови»). Історичній темі також було присвячене творче життя Павла Загребельного. Йому на лежить роман «Диво», тема якого пов’язана з будівництвом Софійського собору. «Роксола на» — твір П. Загребельного про українську дівчину Настю Лісовську, що під час татар ських набігів на українські землі потрапила в полон до Османської імперії. Ставши дру жиною султана, вона мала можливість впли вати на події в державі. Роман П. Загре бельного «Я, Богдан», присвячений постаті гетьмана Б. Хмельницького, належить до кра щих історичних творів української літератури.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Історія належить до гуманітарних наук. Історія виконує декілька соціально важливих функцій: пізнавальну, світоглядну, практичну, виховну.

Пантелеймон Куліш

Цікаво знати

Здобутки П. Куліша:

першим почав писати українською

мовою наукові праці;

запровадив новий фонетичний

правопис (кулішівка), що діє до сьогодні; автор першого українського історичного роману; перший прискіпливий і доброзичливий критик творів Т. Шевченка; перший біограф, упорядник і видавець найповнішого на той час зібрання творів і листів М. Гоголя; перший перекладач творів В. Шекспіра, Й. В. фон Гете, Дж. Байрона українською мовою; перший перекладач Біблії українською мовою.

§ 13. Історія як наука і навчальний предмет

д Ви

Дослідження історії як науки можливе тільки з дотриманням певних наукових принципів. Найважливіші з них: історизм, об’єктивність, соціальний підхід. Як наука історія використовує загальнонаукові, власне історичні та спеціальні методи дослідження. Становлення української історичної науки припадає на ХІХ — початок ХХ ст. Багато творів української літератури було написано на історичні теми.

Іван Крип’якевич

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Запитання і завдання

Іван Лисяк-Рудницький

Ярослав Дашкевич

1. Якою є мета вивчення історії загалом та історії України зокрема? 2. Навчальна гра «Оплески». Учитель (учителька) називає прізвища відомих діячів. Якщо прізвище згадувалося на уроці, учні та учениці підтверджують це оплесками. 3. Робота в малих групах. Обговоріть вислови: 1) «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» (видатний діяч українського та світового кінематографа Олександр Довженко); 2) «Історики не прогнозують події історії, а аналізуючи їх, дають можливість не повторювати помилок історії» (сучасний український історик Ярослав Грицак). 4. Хто такі історики? Назвіть видатних представників української історичної спільноти. Розкажіть про одного (одну) з них. 5. Робота в парах. Розподіліть обов’язки та за допомогою додаткових джерел дізнайтеся імена видатних представників української історичної спільноти, про яких не згадувалося в параграфі. Створіть презентацію. 6. Колективне обговорення. Чим історія в літературних образах відрізняється від наукових досліджень? 7. Якою є роль художньої літератури у вивченні історії? 8. Поясніть вислів: «Література допомагатиме нам вдивлятися у криницю минулого, щоб побачити небо сучасного і майбутнього».

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

§ 14. Історичні факти, події, явища та процеси. Історичний образ

д Ви

1. Поняття історичного факту

? У чому полягає цінність факту для історії як науки?

2. Події, явища та процеси

? Чим різняться між собою події, явища, процеси?

що таке історичний факт та які бувають історичні факти; чим відрізняються події, явища, процеси; як формується історичний образ. ПРИГАДАЙТЕ

1. Чому історія є наукою? 2. Які існують принципи й методи дослідження історії?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

У повсякденному спілкуванні слова «факт», «подія», «явище» часто виступають синонімами. Проте в історичній науці вони розмежовуються. Із точки зору історичної науки факт — дійсна, невигадана подія; те, що сталося, від булося насправді, реально існує. Це вста новлене знання, що є матеріалом для певних висновків, доказів. Уся історія складається з фактів. Їх уза гальнення та впорядкування дають змогу відповісти на головне питання історії: «Чому все так сталося?».

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

Історична наука виявила багато фактів, визначила час і місце їх здійснення, перед умови, причини, наслідки та результати. Конкретні взаємопов’язані факти групуються в історичні події, явища й цілісні історичні процеси. Наприклад, таке складне явище, як Націо нально-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького, є сукупністю подій, серед яких були битви, переговори, угоди тощо. Події, явища, процеси відрізняються між собою за тривалістю, кількістю учасників, впливом на життя суспільства. Їх можна проаналізувати за схемою (с. 80).

Словник

Історичний факт — реальна, невигадана історична подія, що відбулася в певний час і в певному місці. Історична подія — сукупність пов’язаних між собою дрібних фактів. Історичною подією може бути певна битва, укладення угоди, створення організації тощо. Історичне явище — сукупність подій, які притаманні певному періоду та мають спільні ознаки. Прикладами історичного явища є виникнення українського козацтва, Українська революція тощо. Історичний процес — послідовна тривала зміна явищ, що має закономірний характер. Наприклад: розселення людей на теренах України, формування української нації, національно-визвольна боротьба українського народу тощо.

§ 14. Історичні факти, події, явища та процеси. Історичний образ

Подія, явище, процес Що, де, коли, із ким і як відбулося?

Результат Яким є результат того, що сталося?

Причини Чому це відбулося?

Передумови Якими є обставини події, явища, процесу?

Наслідки Які зміни в житті відбулися?

д Ви

Привід Що стало безпосереднім поштовхом?

Співвідношення між подіями, явищем та процесом Подія

Подія

Явище

Процес

Словник

Історичний образ — результат історичного опису якоїсь події, що мала вплив на суспільний розвиток. Історичним образом може бути довільний переказ певної події, художній твір на основі вивчення історичного джерела про цю подію.

? Навіщо історики виділяють головні факти?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Подія

3. Головні та неголовні факти Завдяки праці науковців нам відомо бага то історичних фактів. Однак як зрозуміти, які із цих фактів мають важливе значення, а які є несуттєвими? Головними вважаються факти, що: 1) впли вають на розвиток суспільства, залишають слід в історичному розвитку; 2) передають основний зміст історичного періоду; 3) містять важливі відомості для формування історичних понять, світоглядних ідей тощо; 4) відрізня ються яскравістю, образністю, емоційністю та здатні викликати особисте співпережи вання, міцно закріплюються в пам’яті. Неголовні історичні факти не містять важливої інформації. Проте вони необхід ні для визначення місця головних фактів у просторі й часі, встановлення хроноло гічних зв’язків між основними подіями та їх тлумачення. У той самий час слід пам’ятати, що поділ на головні й неголовні факти є умовним. За певних обставин неголовні факти можуть стати головними.

4. Історичний образ

? Чим історичний образ відрізняється від

літературного або художнього? Підсумком роботи істориків є історичне дослідження. Описуючи на основі різних джерел історичні факти, вони визначають

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

д Ви

Ухвалення Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки Закону «Про мову». 1989 р.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Коронація Данила Романовича — правителя Королівства Руського (Галицько-Волинської держави). 1253 р. Художник М. Горелік

історичні явища та будують історичний про цес. Виникає ланцюжок історичних образів, що дає розуміння історії на емоційному рівні. Образність є обов’язковою ознакою істо ричного дослідження. Іноді силою худож нього зображення автор (авторка) заповнює недостатність інформації. Історичний образ допомагають створити твори мистецтва, істо ричні реконструкції, пам’ятки історії, кіно-, фото- та аудіодокументи.

?? Поміркуйте, що зображено

на ілюстраціях: подію, явище чи процес. Як ви це визначили?

Джерела повідомляють

Із виступу американського історика Тімоті Снайдера Історик — це шукач істини. Він не володіє істиною, він навіть не обов’язково її знайде, але він — шукач істини… Шукаючи істину, історик водночас створює зв’язки. Він [історик] бачить, як факти з плином часу починають взаємодіяти… Жодна історія не може забезпечити повного пояснення минулого. Однак історія… дає відчуття повноти та цілісності події, надає можливість побачити розвиток подій із різних боків. Історія… має бачити людей в усьому різноманітті їхньої індивідуальності, дивитися на світ їхніми очима.

Колективне обговорення. 1) Про що розповідає історик Т. Снайдер? 2) Хто такий історик, на думку автора? 3) Чого має прагнути досягти історик, здійснюючи дослідження?

Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем у 1653 р. Художник М. Самокиш. Картина створює образ запеклої боротьби українського народу під час Національновизвольної війни середини ХVІІ ст., хоча саме такої сцени бою в реальності не відбувалося

§ 14. Історичні факти, події, явища та процеси. Історичний образ

д Ви " ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Вибори отамана на Січі. Малюнок XVIII ст.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Цікаво знати

Про вибори отамана на Січі У ніч проти 1 січня запорожці готувалися до виборів кошового отамана. Вибори були беззаперечно прозорими й чесними. Біля церкви робили коло з майданом, на який ставили кандидата. І коли, наприклад, лунало: «Хто за Петра?», то всі, хто підтримував його, ставали праворуч від нього, а ті, хто проти, розташовувалися ліворуч. Цікаво, що тих, хто утримувався, не було. Щоправда, траплялися випадки, коли голосів набиралося порівну. Тоді обидві групи прихильників кандидатів вирішували питання голосом — хто кого перекричить. Так, вислів «віддати голос» («голосувати») походить із тих часів. Після того як кошового отамана було обрано, козаки діставали рушниці, пістолі, гармати й салютували.

1) Що зображено на малюнку вгорі? 2) Чи так ви уявляли цю подію, як зобразив її художник? 3) Чи допомагає малюнок XVIII ст. створити образ події, описаної в тексті?

Факти історії є цінними не тільки самі по собі, вони необхідні для пізнання історії. Історичні факти поділяють на події, явища, процеси. Вони відрізняються між собою ступенем впливу на розвиток суспільства. У дослідженні завжди виділяють головні та неголовні факти. Історичні дослідження дають змогу створити історичні образи.

Запитання і завдання

1. Що таке історичний факт? Якими є його основні ознаки? 2. Робота в парах. Обговоріть і визначте, на які запитання потрібно відповісти історику, щоб дослідити: 1) історичну подію; 2) явище; 3) процес. 3. Колективне обговорення. Яким є головний здобуток праці істориків? Поясніть свою відповідь. 4. Що таке історичний образ? За допомогою чого створюють історичні образи? 5. Робота в малих групах. Обговоріть і проаналізуйте зміст історичного тексту, визначеного вчителем (вчителькою). Виділіть у тексті головні й неголовні факти. Сформулюйте, які цілі ставив автор (авторка), пропонуючи для вивчення саме цей факт як головний. Поясніть свої думки і представте їх класу.

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

§ 15. Історичне мислення. Причинно-наслідкові зв’язки 1. Історичне мислення

д Ви

? Що дає людині вміння історичного мислення?

що таке історичне мислення; який зв’язок існує між причинами, приводом, результатом і наслідками події; як можна зазирнути в майбутнє. ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке подія, явище, процес? 2. Якою є головна мета пізнання минулого?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

У теперішній час, коли інформаційний простір постійно розширюється та існують численні пояснення і оцінки минулого, слід навчитися аналізувати історичну інформацію, тобто мати логічне та історичне мислення. Загалом процес мислення людини має два основні прояви. Перший прояв — це відображення нав колишнього світу, унаслідок чого форму ються уявлення (образи) та поняття (думки, що втілені в слова). Другий прояв — процес вирішення певної проблеми (завдання) та отримання результату. Вирішення проблеми (завдання) відбувається після здійснення логічних дій — це аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагаль нення, класифікація, систематизація. Кожна логічна дія виконує важливу функ цію: yy аналіз дозволяє розділити ціле на частини; yy синтез є засобом поєднання окремих еле ментів у єдине ціле; yy порівняння дозволяє встановити схожість і відмінність окремих об’єктів; yy узагальнення є засобом об’єднання предме тів або явищ за їхніми суттєвими ознаками; yy класифікація дозволяє здійснити поділ предметів на групи за певними ознаками; yy систематизація забезпечує подальше впо рядкування окремих об’єктів у групи. Основне завдання логічного мислення — відрізнити правильні (істинні) розмірковуван ня від хибних. Істинна думка має бути обґрун тованою, тобто підтвердженою фактами. Процес установлення істинності будь-якого твердження є доказом.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

Словник

Мислення — свідоме сприйняття навколишнього середовища в усіх його проявах, створення уявлень про предмети і явища та процес виконання певних завдань.

?? Поміркуйте, яку складову процесу

мислення відображає ілюстрація.

Мислення

yy Уявлення (образи) yy Поняття (думки)

yy Аналіз yy Синтез yy Порівняння yy Узагальнення yy Класифікація yy Систематизація

§ 15. Історичне мислення. Причинно-наслідкові зв’язки

Структура доказу Теза — положення, яке треба довести

д Ви

Факти та їх пояснення

Висновки, які підтверджують істинність тези

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Словник

Історичне мислення — різновид наукового мислення, розумова діяльність людини, спрямована на усвідомлення минулого, сьогодення та прогнозування майбутнього.

Зверніть увагу

Нестачу знань, досвіду, умінь у реальному житті людина доповнює здоровим глуздом. Це інтуїтивна здатність приймати розумні рішення, які вільні від емоційної упередженості або наукових міркувань. Він формується в людини на основі її повсякденного життя, переконливих прикладів історії.

Чим є корисним здоровий глузд у житті людини?

Словник

Причинно-наслідковий зв’язок — зв’язок між дією (бездіяльністю) особи й певним наслідком.

Історичне мислення — розумова діяльність людини, спрямована на усвідомлення мину лого, сьогодення та прогнозування майбут нього. Воно дозволяє відобразити й усвідо мити історичні факти у вигляді історичних понять та образів. Визначають такі особливості історичного мислення: yy уміти описати суспільне явище або подію, правильно дібравши характерні для нього риси та факти; yy знайти всі причини виникнення того чи іншого явища; yy з’ясувати умови, у яких відбувалося істо ричне явище; yy усвідомити значення історичних явищ; yy установити мотиви, що визначають діяль ність суспільних груп або окремих осіб; yy порівняти минуле й сучасність, засвоїти з фактів минулого уроки історії. Історичне мислення є важливим чин ником виховання патріотизму, згуртування суспільства для вирішення важливих жит тєвих завдань.

2. Зв’язок між подіями. Причини, привід, результати і наслідки історичних подій, явищ, процесів

? Чому причинно-наслідкові зв’язки нескінченні?

У світі немає подій, явищ, процесів, які б не мали причинно-наслідкового зв’язку. Пі знання причин має значення для розуміння їхньої сутності, закономірностей розвитку. Установити причини — означає дати відповідь на запитання про те, чому подія, явище, про цес відбуваються, чим вони зумовлені, що ле жить у їхній основі. Проте знайти причини — завдання складне, адже вони не є очевидними. Пізнаючи причини, слід ураховувати такі їхні особливості. Між причиною та наслідком існує послі довність у часі: спочатку виникає причина,

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

Питання «що було раніше — яйце чи курка?» — приклад встановлення причинно-наслідкових зв’язків

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

а потім уже наслідок. Тому причину слід шукати серед подій, явищ, процесів, що пере дують їй. Те, що виникло після події, явища, процесу, не може бути їхньою причиною. Однак тимчасову послідовність не можна вважати причинно-наслідковим зв’яз ком; те, що передує іншому, не обов’язково є його причиною, а те, що виникло слідом за іншим, не обов’язково є наслідком. Так, за весною іде літо, за ніччю — день, і це зовсім не означає, що весна є причиною настання літа, а ніч — причиною настання дня. Чимало подій, явищ, процесів зумовлені не якоюсь однією певною причиною, а різ ними причинами. Наприклад, пожежа може стати наслідком умисного підпалу, або не обережного поводження з вогнем, або несправ ності електропроводки, або удару блискавки. У таких випадках маємо справу із сукупністю причин. Якщо існує сукупність причин, то визначити серед них основну набагато важче. Крім причин, в історії розрізняють ще таке поняття, як привід. Привід — підстава (справжня або вигада на) до яких-небудь дій або вчинків, тобто те, що стало безпосереднім поштовхом до них. Важливою характеристикою приводу є те, що він завжди явний, тобто лежить на по верхні. Привід часто використовується як виправдання дій, що суперечать моральним цінностям або законам. Причини й привід нерозривно пов’язані з наслідком. Наслідок — це результат дії однієї або декількох причин. Важливо зазначити, що іноді багато при чин зумовлюють один загальний наслідок. У той самий час одна причина може прояви тися в безлічі наслідків. Так, наслідком вза ємодії багатьох причин є виникнення життя на Землі. А сам факт виникнення обумовив різноманіття форм життя. Причина й наслідок у процесі розвитку часто міняються місцями. Те, що було на

Причина

Наслідок

Причина

Наслідок

Причина

Наслідок

Причина

Наслідок

?? За допомогою додаткових джерел доберіть приклади, які б ілюстрували наведені складові схеми.

Цікаво знати

У 988 р. князь Володимир Великий наказав хрестити населення Києва в річці Почайна. Ця подія стала початком явища хрещення Русі. Це було складовою процесу поширення християнства Європою та світом.

§ 15. Історичне мислення. Причинно-наслідкові зв’язки

д Ви

Хрещення киян. 988 р. Художник С. Іванов

?? Установіть причинно-наслідковий

слідком конкретної причини, стає причиною щодо тих наслідків, які породжуються ним. І так без кінця. Результат — остаточний, кінцевий під сумок якоїсь діяльності, заняття, розвитку тощо, показник чого-небудь. Можливі резуль тати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність, перемогу. Результат є ета пом діяльності. Так, створення ядерної зброї є результатом багатьох причин. А вибух атомної бомби спричиняє безліч наслідків.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Хрещення князя Володимира. Художник М. Врубель зв’язок між подіями, які відображені на ілюстраціях.

3. Виявлення і прогнозування суспільних (історичних) змін

? Чому людина прагне більше знати про своє майбутнє?

Людині властиве постійне прагнення хоча б трохи зазирнути в завтрашній день, щоб перед бачити хід майбутніх подій.

Перший кам’яний храм Русі. Реконструкція

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Основна причина, яка спонукає людину займатися прогнозуванням, полягає в ба жанні краще зрозуміти сучасні події, яви ща, процеси, побачити результат того, що відбувається на її очах. До цього спонука ють сучасні проблеми: незадовільний стан екології, епідемії, нестача природних ба гатств, стрімке збільшення кількості насе лення тощо. Уже не раз людство перекону валося: чим вищий рівень прогнозування майбутнього, тим ефективнішими є плану вання та управління. Так можна уникнути помилок і катастроф. Зараз найбільш дієвий спосіб зазирнути в майбутнє — це встановити якомога більше причинно-наслідкових зв’язків, простежити залежність життя людини й суспільства від змін природи, науково-технічних винаходів і соціальних обставин.

Космічний туризм ще недавно був мрією, а тепер це реальність

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Історичне мислення забезпечує усвідомлення минулого, сучасності та прогнозування майбутнього. Пізнання минулого неможливе без з’ясування причинно-наслідкових зв’язків. Завдяки усвідомленню причинно-наслідкових зв’язків можна прогнозувати майбутнє.

Запитання і завдання

1. Колективне обговорення. Чому історичне мислення важливе в сучасному світі? 2. Складіть перелік порад для того, хто прагне опанувати історичне мислення. 3. За якими ознаками можна розрізнити причину та привід? 4. Робота в малих групах. Обговоріть, як між собою пов’язані причини, привід, результат і наслідки події. Доберіть приклади за допомогою додаткових джерел, рекомендованих учителем (учителькою). 5. Робота в парах. Обговоріть і визначте, як можна зазирнути в майбутнє. Наведіть приклади з власного життя.

«Ефект доміно»

?? Чи відображає ілюстрація явище причинно-наслідкових зв’язків? Як саме?

§ 15. Історичне мислення. Причинно-наслідкові зв’язки

Узагальнення за розділом ІV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

1. Конкурс на знання термінів і понять. На ведіть найбільшу кількість правильних визначень термінів і понять. Орієнтовний перелік: гуманітарні науки, історичне дослідження, історичний факт, історична подія, привід до історичної події, історичний процес, історичне явище, історич ний образ, історичне мислення, причиннонаслідковий зв’язок. 2. Робота в малих групах. Навчальна гра «Головне—неголовне». Об’єднайтеся в ко манди та опрацюйте історичний текст. Визначте в ньому головні й неголов ні факти. Перемагає команда, яка найшвид ше виконає цю роботу правильно.

Текст для опрацювання

Козаки в степу. Художник С. Васильківський. 1890 р.

Січові козаки. Сучасна реконструкція. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця (Запоріжжя)

Утворення Запорозької Січі Період кінця ХV — ХVІІІ ст. називають Козацькою добою в історії України. Формування козацтва як окремого стану суспільства відбувалося тривалий час. Спо чатку козакування було способом життя. Ще здавна мешканці лісостепу йшли на південь, до природних багатств степів. Там влітку вони займалися мисливством (заготовлюва ли м’ясо й хутро) і рибальством, а взимку поверталися додому. У ті часи степ був не безпечним місцем, тому уходники (як їх називали) збиралися разом у ватаги. Вони володіли зброєю, щоб захистити себе в разі необхідності. Пізніше, у ХV ст., таких вільних людей почали називати козаками. Із середини ХVІ ст. козаки зводили в степу укріплені поселення — січі. Так козаки, просуваючись до узбережжя Чорного моря, опанували значні степові простори.

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

У 1556 р. під керівництвом князя Дмитра Вишневецького (серед козаків мав прізвисько Байда і був їхнім гетьманом — ватажком) було створено єдиний осере док козаків. Перша відома Січ розміщувалася на острові Хортиця посеред Дніпра, нижче його порогів. Її почали називати Запорозькою Січчю. Вона не збереглася до наших днів. 3. Навчальна гра «Так чи ні?». Укажіть, чи правильні твердження. 1) Історія є складовою гуманітарних наук. Так чи ні? 2) Знання історії сприяє формуванню па тріотичних почуттів. Так чи ні? 3) Принцип історизму дозволяє з’ясувати історичну правду. Так чи ні? 4) Основний метод будь-якого наукового до слідження — це експеримент. Так чи ні? 5) Історія — це перш за все інтерпретація подій, що відбулися. Так чи ні? 6) Батьком української історії вважають Нестора Літописця. Так чи ні? 7) Михайло Грушевський був автором по пулярних історичних романів. Так чи ні? 8) Історичний факт — це дійсна, невига дана подія, тобто те, що відбулося на справді. Так чи ні? 9) Події, явища та процеси — це історичні факти. Так чи ні? 10) Історичні образи створюють лише ху дожники. Так чи ні? 11) Історичне мислення — це розумова ді яльність людини, спрямована на осмис лення минулого, сьогодення та прогно зування майбутнього. Так чи ні? 12) Привід — підстава (справжня або вига дана) до яких-небудь подій. Так чи ні? 4. Робота в малих групах. Обговоріть наведе ні проблеми та представте спільні висновки класу: 1) чи всі події мають причини та привід; 2) чи може бути науковий текст цікавим; 3) чи може історія передбачати майбутнє.

Князь Дмитро Вишневецький (Байда). Невідомий художник. XVIII ст.

Замок-«городок» Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця. Сучасна реконструкція

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом IV rnk.com.ua/101501

Узагальнення за розділом ІV

РОЗДІЛ V. ОРІЄНТУВАННЯ В ІСТОРИЧНОМУ ЧАСІ ТА ПРОСТОРІ

д Ви

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

1. Історичний час

? Чому важливо знати конкретну історичну дату?

Ми часто чуємо словосполучення «урочис та дата», «дата народження» тощо. Що озна чає слово «дата»? Це точний календарний час будь-якої події: день, місяць і рік. Час не можна побачити, але можна від чути. Тому постає питання: як саме люди відкрили існування часу та розпочали його вимірювати? Імовірно, це відбулося в резуль таті спостережень за навколишнім світом, який розвивається за певними періодами. У природі день поступається ночі, а після неї розпочинається новий день. Змінюються фази Місяця, положення Сонця на небі, пори року тощо. Саме спостереження за явищами дозволили людям створити календар, що по ділив час на дні, місяці та роки. Календар дозволив упорядкувати окремі факти, визначити, яка подія відбулася ра ніше, а яка — пізніше. Тобто стало можли вим визначити її історичний час. Це вивчає наука хронологія — запис історичних подій у тій послідовності, у якій вони відбулися. Перелік подій подають у вигляді хроноло гічної таблиці.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

як здійснюється відлік часу в історії; про систему літочислення, яку використовують в історії України; що таке періодизація; які існують періодизації історії людства.

§ 16. Календарний та історичний час

1. Що таке історичний факт? 2. Які існують методи історичного дослідження?

Словник

Календар — спосіб обчислення днів у році, система відліку часу, заснована на періодично повторюваних явищах природи: змінах пір року, фаз Місяця, руху Сонця. Історичний час — характеристика історичного процесу за датами (зміна пов’язаних між собою історичних подій). Хронологія — наука про вимірювання історичного часу.

2. Календар

? Чому календар є важливим для розуміння

?? Які прилади для вимірювання часу зображені?

історії? Тривалий час людство не мало єдиного календаря. Перші відомі календарі були ство рені близько 7 тис. років тому на Близькому

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

Частина бивня мамонта з позначками фаз Місяця з Кирилівської стоянки первісних людей у Києві

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Сході на основі спостережень за змінами фаз Місяця. Такий календар називають місячним. Перший сонячний календар винайшли в Давньому Єгипті. У календарі було 365 днів, які розподілялися на 12 місяців, а день і ніч складалися з 12 частин. Понад 2 тис. років тому календар єгиптян запозичили римляни, але внесли до нього деякі зміни. Цей календар було запроваджено за часів правителя Давнього Риму Юлія Цезаря, тому його назвали юліанським. Проте він не зовсім точно відображав реальний час на Землі. Виникла потреба створити новий календар. Календар, яким ми користуємося сьогодні, був запроваджений 400 років тому Папою Римським Григорієм XIII. Тому він має назву григоріанський. Однак окремі право славні церкви продовжують користуватися юліанським календарем. До цього часу між двома календарями накопичилася розбіж ність у 13 днів. Проте яким би точним не був календар, для історії важливо, від якої події ведеться відлік часу. Саме рух від однієї події до іншої є історичним процесом, який вимірюють іс торичним часом. Тобто історичний час руха ється лінійно: від події до події. Так, ми мо жемо знати точний опис окремих подій, але не знати, коли вони відбулися. Відповідно вони втрачають своє значення для розуміння історії.

3. Як обчислюють час в історії

? Якою системою літочислення користуються зараз в Україні?

У різні часи різні народи обирали для по чатку відліку певні важливі для них події. Наприклад, у Давній Греції відлік років вели від перших Олімпійських ігор, а в Давньому Римі — від заснування міста Рим. Для єврей ського народу такою датою стало створення

Цікаво знати

Розбіжність між юліанським і григоріанським календарями була пов’язана з тим, що повний оберт навколо Сонця Земля робить не рівно за 365 діб, як відображають календарі, а за 365 діб, 5 годин, 48 хвилин, 45,96 секунди. Із метою усунути проблему різної тривалості календарного та астрономічного років творці григоріанського календаря запровадили високосний рік із 366 днів. Він настає кожні чотири роки. Цей 366-й день, що накопичується за попередні роки, додають до найкоротшого місяця в році — лютого.

§ 16. Календарний та історичний час

до Р. Х. до н. е.

Різдво Христове (точка відліку)

III

I I

після Р. Х. н. е.

III

Перші Олімпійські ігри відбулися в 776 р. до н. е. Сучасний малюнок

Цікаво знати

У Давньому Римі існувала традиція, що про початок першого дня кожного місяця оголошувала спеціальна людина — глашатай. Цей день мав назву «календи», від нього й походить слово «календар».

ВІДПОВІДНІСТЬ СТОЛІТЬ РОКАМ Століття

I ст. II ст. XII ст. XIII ст. XX ст. XXI ст.

світу Богом, для прибічників християнства — народження Ісуса Христа, а для мусульман — день переселення пророка Магомета з міста Мекка до міста Медина 16 липня 622 р. В Україні використовують літочислення, яке веде свій відлік від народження Ісуса Христа. Для того щоб краще зрозуміти його, зверніть увагу на лінію часу (вгорі). У літочисленні, яким ми користуємося, роки об’єднують у десятиліття (10 років), а їх, у свою чергу, у століття (100 років), або віки. Десятиліття є короткими періо дами в історії людства, але містять багато подій для окремої людини. Пригадайте, скільки подій відбулося в перші десять років вашого життя. Історична тривалість століття відповідає трьом поколінням — дідусів і бабусь, батьків та онуків й онук. Історики вимірюють час століттями і скорочено позначають їх «ст.». Десять століть становлять тисячоліття, яке скорочено позначають «тис.». Як рахують роки в межах століть? Зверніть увагу на таблицю (ліворуч). Перше століття почина ється 1-м роком, а закінчується 100-м ро ком. Друге століття починається 101-м роком, а закінчується 200-м роком і так далі. Якщо дата є чотиризначним числом і піс ля двох цифр стоять два нулі, то століттю відповідають перші дві цифри. Якщо замість нулів буде будь-яка інша цифра, то це дата наступного століття. Наприклад, 1200 р. — XII ст., а 1201 р., 1245 р. — XIII ст.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Лінія часу (умовний напрямок руху часу, накреслений зліва направо)

Роки

1—100 рр. 101—200 рр. 1101—1200 рр. 1201—1300 рр. 1901—2000 рр. 2001—2100 рр.

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

4. Періодизація історії

? Із якою метою історичний час поділяють на періоди?

Цікаво знати На сторінках історичних праць ви зустрічатимете звичні вам цифри, які називають арабськими, і цифри з прямих рисок, що називають римськими. У повсякденному житті ми використовуємо арабські цифри, запозичені європейцями в арабських народів. Проте існують також цифри, винайдені в Давньому Римі. В історичній науці римські цифри використовують для позначення століть і тисячоліть. У римських цифрах ключовими є I (один), V (п’ять) та X (десять).

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

У християнській системі літочислення час після народження Ісуса Христа назива ють «нашою ерою» (скорочено н. е., або піс ля Р. Х.). Про те, що відбувалося до цієї події, кажуть «до нашої ери» (скорочено до н. е., або до Р. Х.). Роки нашої ери, як правило, указують без додавання слів «нашої ери». Слово «ера» в перекладі з латинської мови означає «вихідне число». У хронології ерою історики називають сис тему літочислення, що ведеться від певної по чаткової події. Якщо подія відбулася до нашої ери, а потрібно визначити, скільки років тому це було, то до кількості років до нашої ери додають кількість років нашої ери. Наприклад, якщо скіфи в 512 р. до н. е. перемогли перського царя Дарія I під час його походу в Північне При чор номор’я, то для того, щоб обчислити, скільки років тому це відбулося, необхідно до 2023 р. (поточний рік) додати 512. Отже, ця подія відбулася 2535 років тому.

Життя людини поділяється на періоди (дитинство, підлітковий вік, юність, моло дість, зрілість, похилий вік). У природі про цеси також мають періодичність. Тому для зручності дослідження особливостей і зако номірностей історичних процесів було запро ваджено наукову періодизацію історії. Так, американський історик ХІХ ст. Льюїс Генрі Морган виділив три етапи в історії людства: дикунство, варварство, цивілізація. В основу цієї періодизації він поклав ідею про гресу та єдності історичного шляху людства. На його думку, прогрес зумовлювали техно логічні стрибки: наприклад, винайдення гон чарства спричинило перехід від дикунства до варварства.

РИМСЬКА ТА АРАБСЬКА СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ

Римські цифри

Арабські цифри

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII XIII XIV XV XVI XVII XVIII XIX XX

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20

Словник

Періодизація історії — виокремлення послідовних етапів у суспільному розвитку людства.

§ 16. Календарний та історичний час

Цікаво знати

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

У багатьох країнах Азії вже кілька тисяч років користуються календарем, що має 60-річний цикл. Уперше його запровадили в Китаї. В основу циклу було покладено співвідношення часу обертання планет-гігантів Юпітера й Сатурна навколо Сонця. Цикл було розділено на 12 частин, кожній із яких дали назву тварини: миша (пацюк), бик (корова, віл), тигр, заєць (кролик), дракон (крокодил), змія, кінь, вівця (баран), мавпа, курка (півень), собака, свиня (кабан). Розпочинається цикл роком миші. Теперішній 60-річний цикл триває з 1984 р.

Давньоримський календар, висічений на камені. Угорі зображені боги, які керують днями тижня (починаючи із суботи). У центрі зображені знаки зодіаку, а ліворуч і праворуч — числа місяця

Сонячний годинник, яким користувалися в Давній Греції

Сучасний американський вчений Елвін Тоффлер у цивілізаційному розвитку люд ства виділив три стадії: аграрну (переважа ла на всій земній кулі приблизно з VIII тис. до н. е. до 1650—1750 рр. н. е.), індустріаль ну (від промислових революцій кінця XVIII приблизно до середини ХХ ст.), постіндуст ріальну (інформаційну). Археологи використовують періодизацію історії людського суспільства, яку запропо нував британський дослідник ХІХ — початку ХХ ст. Джон Леббок. У її основу було по кладено зміни основних матеріалів, із яких виготовляли знаряддя праці, предмети побу ту, зброю тощо. За цією періодизацією істо рію людства поділяють на кам’я ний вік та добу металів. Перехід до використання мета лів відбувся близько 10 тис. років тому. Пер шим металом, який почало масово викорис товувати людство, була мідь. Також існує періодизація, у якій виділяють етапи у становленні людини сучасного виду.

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

Реконструкція житла з кісток мамонта, зроблена на основі знахідки в селі Межиріч Черкаської області. Період Стародавньої історії України

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Так, людина розумна стала домінуючим видом на Землі близько 100 тис. років тому. У ХІХ ст. склалася періодизація, яка поді ляє історію людства на Стародавню, Середньо вічну, Нову, до якої згодом додали Новітню історію. Також періоди після Середньовіччя поділяють на Ранньомодерну та Модерну добу. Ця періодизація набула найбільшого поширення. Єдиної для всіх народів періодизації не існує, оскільки швидкість розвитку людства в різних регіонах в один і той самий час була різною. Будь-яка періодизація є умов ною. Вона лише допомагає усвідомити істо ричний процес. Історія України як складова всесвітньої історії має свою періодизацію. Першим пе ріодизацію історії України запропонував М. Грушевський. Він виділив чотири періоди: 1) Стародавня історія та Русь-Україна; Га лицько-Волинська держава; 2) польсько-литовська доба; 3) часи Хмельниччини та Гетьманщини; 4) історія ХІХ ст. Цю періо дизацію доповнило наступне покоління істориків, які виділили періоди у ХХ ст. Історик ХХ ст. І. Лисяк-Рудницький спробував поєднати українське минуле з євро пейським історичним процесом. У сучасній історіографії проблема періо дизації української історії залишається пред метом обговорення. Зараз історію України найчастіше поділяють на періоди, які най більше відповідають загальносвітовим про цесам і знанням про розвиток людства: 1) Стародавня історія: від появи людини на українських землях до утворення держави Русі (приблизно 1 млн років тому — IX ст.); 2) Середньовічна історія (IX ст. — 1569 р.); 3) Нова історія (1569—1914 рр.), або Ранньо модерна доба (ХVІ—ХVІІІ ст.); 4) Новітня історія (1914 р. — сьогодення), або Модерна доба (кінець ХVІІІ — ХХІ ст.).

Роман Мстиславич — перший князь Галицько-Волинської держави. Період Середньовічної історії України

В’їзд Б. Хмельницького до Києва. Період Нової історії України

24 серпня 1991 р. — дата ухвалення Акта проголошення незалежності України. Період Новітньої історії України

§ 16. Календарний та історичний час

Цікаво знати

Краєвид річки Ніл

Зображення першого сонячного календаря. Єгипетський папірус

Будь-який історичний факт відбувся в певний час і в певній частині простору. Час побачити не можна, але його можна відчути. Визначити історичний час люди змогли завдяки винайденню календаря. Історичний час вивчає наука хронологія — перелік подій за датами. Для обчислення історичного часу використовують лінію часу.

Запитання і завдання 1. Бліцопитування. Дайте відповіді на запитання. 1) Яку назву має точний календарний час будь-якої події? 2) Від якої події розпочинається відлік нашої ери? 3) Скільки років у столітті? 4) Як історики називають десять століть? 5) У якому тисячолітті ми зараз живемо? 2. Колективне обговорення. Чи може історична наука існувати без системи відліку часу? Поясніть свою думку. 3. Поясніть значення термінів і понять: століття, до нашої ери, наша ера, періодизація, хронологія. 4. Робота в парах. Обговоріть і виконайте зав дання з хронології. 1) Яке це століття: 622 р., 800 р., 988 р., 1237 р., 1385 р., 1401 р., 1904 р.? 2) Який рік буде наступним після 133 р. до н. е.? 3) Палац збудовано у 200 р. до н. е. Скільки років цій споруді? 4) Місто Рим було засноване в 753 р. до н. е. Скільки років минуло від цього часу до 1187 р. — першої згадки назви Україна в писемних джерелах? 5. Які періоди виділяють в історії України? Чи відповідає періодизація історії України загальній періодизації? 6. Робота в малих групах. Обговоріть, як ви розумієте твердження, що історія — це описані дослідниками дії людей, які жили в певний час і на певній частині простору.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Життя Давнього Єгипту повністю залежало від розливів Нілу. Тому населенню потрібно було заздалегідь знати, коли вони відбудуться. Єгипетські жерці помітили, що розливи Нілу починаються після того, як над горизонтом з’являється велика яскрава зірка — Сіріус. Вони підрахували, що між появами Сіріуса минає 365 днів. Цей період розділили на 12 рівних відрізків — місяців по 30 днів у кожному, а п’ять «зайвих» днів додали в кінець року. Цей календар існував тисячі років.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

§ 17. Географічний та історичний простір

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

1. Історія та географія

д Ви

? Як особливості географічного положення

ПРИГАДАЙТЕ

1. Як географічне положення, клімат, доступ до природних багатств впливають на спосіб життя та світогляд людей? 2. Чим характеризується історичний час?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

України впливали на її історію? Як ви вже знаєте, будь-яка історична подія відбувалася в певний час і в певному про сторі. Якщо хронологія дозволяє встановити, коли це сталося, то історична карта — де саме. Історичні карти створюють на основі гео графічних карт. За географічним положен ням України можна дізнатися багато цікаво го. Наприклад, для яких занять населення найбільш придатні її землі, із якими регіонами світу пов’язане її життя тощо. Кордони України не мають значних при родних перешкод, які б заважали зв’язкам із навколишнім світом, сусідніми народами. Із Центральною і Західною Європою укра їнські землі з’єднані Карпатськими горами, сухопутними шляхами й річками. Зі сходу до України підступає великий Євразійський степ, який простягається че рез весь континент. Із давніх часів степом проходили великі торговельні шляхи, що з’єднували Китай та Індію з Європою. Надзвичайно важливе значення в госпо дарському житті українських земель мали Чорне та Азовське моря, оскільки тут схо дилися всі сухопутні й водні шляхи. Хто володів цим узбережжям, особливо Кримом, той і був господарем регіону. Сусідство з кочівниками, що панували в степовій частині України, ускладнювало ведення господарства для осілих землеробів лісостепової зони України. Протистояння між кочовим і землеробським населенням про тягом декількох тисячоліть визначало хід історії на українських землях.

як географічний простір впливає на розвиток історії; що таке історичний простір; у чому полягає різниця між географічною та історичною картами.

Словник

Карта — умовно зменшене загальне зображення земної поверхні або її частин. Історична карта — карта, що відображає події, які відбувалися на певній території на різних етапах її історичного розвитку.

Зверніть увагу

Карти розрізняють:

за охопленням території —

карти світу, материків, держав;

за змістом — оглядові,

узагальнювальні, тематичні;

за масштабом — велико

масштабні, середньомасштабні, дрібномасштабні.

§ 17. Географічний та історичний простір

Сосна

Би Дон

Кропивницький

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Рання Зоря

Фізична карта України

2. Історична карта

? Які особливості має історична карта?

Історична карта суттєво відрізняється від географічної, одним із різновидів якої є фі зична карта. Зокрема, це різниця у зна ченні й змісті кольорів. Так, на фізичній карті кольорами позначають природні умови певної місцевості, а на історичній — тери торії держав у різні часи, місця розселення

Український степ

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

24°

26°

28°

30°

32°

34°

36°

38°

40°

52°

50°

24°

д Ви

48°

26°

46°

Український лісостеп

46°

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Мішані ліси Лісостеп Степ Карпати Кримські гори

28°

30°

32°

34°

36°

38°

Природні зони України

народів тощо. Також історична карта по казує, як розвивалися певні історичні події (виникали держави, змінювалися їхні тери торії, пересувалися війська). Історичну карту потрібно навчитися чита ти. Інформація на ній подається за допомогою умовних позначень, зміст яких розкрито в легенді карти. Історична карта може місти ти ілюстрації, які створюють зоровий образ подій та явищ минулого. Одним із видів навчальних історичних карт є контурна карта, на якій відображена лише частина інформації. Решту треба нанести само стійно відповідно до завдань, що пропонуються.

Словник

Легенда карти — перелік умовних позначень до карти. Він містить коротке текстове пояснення того, що зображено на карті.

Абрагам Ортеліус

Цікаво знати

Перший географічний атлас у світі мав назву «Театр земного кола». Він був укладений у XVI ст. географом Абрагамом Ортеліусом (Нідерланди).

Карта світу за атласом А. Ортеліуса § 17. Географічний та історичний простір

Як працювати з історичною картою

Карта

Назва карти

Полісся

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

1. Прочитайте назву карти. 2. Ознайомтеся з легендою карти. 3. Знайдіть на карті умовні позначення, які необхідні у вивченні конкретного питання. 4. Порівняйте отриману інформацію з текстом підручника.

Умовні позначення

Легенда карти

Історична карта

Карпати

Кримські гори

100

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Історичні карти створюють на основі географічних. Історична карта показує, як розвивалися певні історичні події — виникали держави, змінювалися їхні території, пересувалися війська, переселялися народи тощо. Географічне розташування України зумовило протистояння між кочівниками й землеробами, що протягом декількох тисячоліть визначало хід історії на українських землях.

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

Назва карти

Місце для створення легенди карти УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви ЗАВДАННЯ

1. Різними кольорами зафарбуйте території сучасної України, які в другій половині XV ст. належали: а) Польському королівству; б) Великому князівству Литовському; в) Угорському королівству; г) Молдавському князівству. 2. Біля назви Кримського ханства у визначене місце впишіть рік його утворення. Позначте напрям першого походу кримських татар на Київ (1482 р.). 3. Обведіть північну межу земель, які від кінця XV до середини XVІ ст. були спустошені татарськими набігами. 4. У визначені місця біля міст Луцьк та Київ впишіть роки ліквідації Волинського і Київського князівств.

Завдання для виконання на карті

Контурна карта

Запитання і завдання

1. Яким заняттям людей сприяють природне середовище та географічне положення України? 2. Робота в парах. Обговоріть і визначте спільні й відмінні риси історичної та географічної карт. 3. Що позначають на історичній карті? Що означає колір на історичних картах? 4. Що таке легенда історичної карти? Для чого вона потрібна? 5. Робота в малих групах. Обговоріть і поясніть на прикладі, про що може повідомити історична карта.

Як працювати з контурною картою

1. Прочитайте назву карти. 2. Опрацюйте відповідний матеріал підручника та атласу. 3. Прочитайте завдання до контурної карти. 4. Ознайомтеся з легендою відповідної карти в атласі. 5. Знайдіть на карті умовні позначення, які необхідні для виконання завдання. 6. Охайно виконайте завдання на контурній карті.

§ 17. Географічний та історичний простір

101

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

1. Українські землі на перших історичних картах

? Які назви щодо українських земель використовувалися в давнину?

Карта була винайдена як інструмент, що допомагає орієнтуватися в просторі. Перші карти на українських землях з’явилися ще в Первісні часи. Проте вони були мало схожі на сучасні й більше нагадували схематичне зображення предметів, які були орієнтирами в навколишньому середовищі. Першу карту, на якій були зображені су часні українські землі, склав античний гео граф Клавдій Птолемей. Він називав цю територію Сарматією. Його попередники на зивали її Кіммерією, а згодом — Скіфією за назвами народів, що тут жили. Однак не слід плутати назву території та назву держави. Хоча іноді ці назви збігаються.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

як позначають на історичних картах різні етапи розвитку державності України; про витоки сучасної Української держави; які науки допомагають вивчати походження назв держав, територій, міст, сіл, народів тощо; про історико-етнографічні регіони України.

§ 18. Українська держава на історичних картах у різні часи свого існування. Історикоетнографічні регіони України

1. Які відмінності мають історична та географічна карти? 2. Що називають легендою карти?

Карта зі стоянки первісних людей у селі Межиріч (Черкаська область)

Цікаво знати

Найвідомішою пам’яткою Первісних часів на теренах України є малюнок на уламку бивня мамонта. Його було знайдено в 1966 р. під час розкопок поблизу села Межиріч Черкаської області на місці стоянки мисливців на мамонтів. На уламку зображено місцевість, де є річки, рослинність (кущі, ліс), житло. Це найдавніша пам’ятка картографії на теренах України. Її було створено приблизно 15—17 тис. років тому.

102

Перше зображення українських земель на карті Клавдія Птолемея

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

ЛИТВА

Е МОР

л га

КЕ СЬ

БА

Ярослав

д Ви в

ін

Люблін

Во

ЛТ

ІЙ

Новгород

Д ніпр о

на

У ГО Р Щ И Н А

Де с

Чернігів

Київ Переяслав

Біла Вежа

Пр

ут

о іпр

н До

АЗОВСЬКЕ МО Р Е

Тмуторокань

Ч О Р Н Е

І З

ер

іпр

Ч О Р Н Е М О Р Е

Дн

ер

Дн

КОРОЛ ІВСТ ПОЛЬЩ ВО А

н іс т

Пі вд .Б уг

н іс т

Галич КО Р ОЛ І В С Т В О У ГО Р Щ И Н А

Галич Ужгород

Дон

Перемишль

во

Переяслав

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Турів Червень Володимир а л с Белз Ві

ст

у .Б вд Пі

П рип’ят ь

Київ

г Бу

Берестя

е к

ів

Новгород-Сіверський

Білгород Колодяжин

Львів

ськ

з ня

Чернігів

Кременець

Перемишль

Муром

Турів

Холм Володимир

Смоленськ

Чернігів

Берестя Юр’їв Псков

Смоленське князівство

П ОЛ Ь Щ А

Ладога

З ах .Д

Зах.

Полоцьке князівство

АЗОВСЬКЕ МО Р Е

Галицько-Волинська держава та залежні території за правління Романа Мстиславича

ань Ку б

М О Р Е

РусьА уН Тперіод розквіту та найбільшого І Й С Ь К розширення кордонів заІ Мправління А П Е Р І Я князя Ярослава Мудрого

Словник

Державний кордон — лінії, що визначають межі території держави. Кордон відділяє територію однієї держави від іншої.

Із давніх часів, коли на історичних картах з’явилася Українська держава, вона мала різ ні назви й територіальні межі. Однак незмін ним залишалося ядро українських земель — Середнє Подніпров’я.

2. Формування державного кордону України

? Коли сформувалися кордони сучасної України?

Державний кордон сучасної України про йшов тривалий і складний шлях свого фор мування. Вирішальний вплив на цей про цес мали землі, на яких жили українці, та відносини із сусідніми державами. Першою державою, від якої походить Україна, була Русь. Щодо її позначення використовують декілька назв: Куявія, Русь-Україна, Київ ське князівство, Київська держава, Київська

Княжий знак тризуб на монетах Володимира Великого

Герб Галицько-Волинської держави на печатці князя Юрія II. XIV ст.

§ 18. Українська держава на історичних картах у різні часи свого існування

103

іпр о

ІЧ

ПО

рип’ять

Умань

Миргород Полтава

НН ДІ

ОС

МА

КОЇ ІМ

ПЕРІЇ

пр о

НСЬ

Микитинська Січ Дні

КР

ИМ

ЧОРНЕ МОРЕ

Е ЬК

ХА

НС

ТВ

АЗОВСЬКЕ МО Р Е

Українська козацька держава — Військо Запорозьке в 1649 р.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Землі Січі у другій половині ХVІ — на початку ХVІІ ст.

ЛО

М О Р Е

Ку бань

ВО

Керч

ТВО ВС ІЯ ЗІ АВ Я Н ЛД О

е Сів р. Д нец о ь

Чигирин

. Бу г

АЗОВСЬКЕ МО Р Е

Бахчисарай Кафа

Ч О Р Н Е

Брацлав П

ер

КНЯЗІВСТВ О Т РА Н С І Л Ь ВА НІ

Київ

Курськ

ні

Житомир

ів д

н До

Газікерман Очаків

Н Х А

В О С Т Азов

НовгородСіверський Чернігів Путивль

СТВ

Січ

АР

Луцьк Острог

Стародуб

Е Ц

О В І Я е Сів рсь к й Д и он ец ь

Ду най

С К

И ТА ПОЛ П

З А П О Р О Ж Ж Я

д Ви

П рут

Бендери Аккерман Кілія

Варшава

ЬК

Черкаси Чигирин

Ясси

М О

ВС

Брацлав Півд .Б Хотин н г іс ер

КО

Канів Дн

Київ И Т О Л П О С П

Д н іпро

Р І Ч

Русь. Столицею держави було місто Київ, засноване наприкінці V — на початку VI ст. Наша держава знала часи як піднесення, так і занепаду. Відповідно її територіальні межі то збільшувалися, то ставали меншими. Розквіт Русі припадає на кінець X — пер шу половину XI ст., коли державою правили князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий. Традиції Русі-України продовжила ГалицькоВолинська держава (кінець ХII — перша половина ХIV ст.). Після коронації князя Данила Романовича її назвали Королівством Руським. Протягом 150 років існування сто лицею цієї держави були міста Галич, Холм, Володимир, Львів.

Цікаво знати

За переказами, місто Львів виникло близько 1231—1235 рр. (перша згадка в писемних джерелах під 1256 р.). Його заснував галицьковолинський князь Данило Романович і дав йому ім’я свого старшого сина Лева. Існує також думка про те, що місто побудував сам Лев Данилович.

Історичний центр Львова. Сучасний вигляд

104

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

Варшава В іс

Б І Л О Р У С Ь

Дніпро

Донецьк

До н

Миколаїв

Кишинів

ай

Дні

Херсон

Одеса

Севастополь

Горин ь

Ч О Р Н Е

Ду н

Луганськ

Запоріжжя

О В А

Сир ет

Кропивницький

пр о

ИН

РЩ

вер Сі . Д о нець

У ГО

Бу

І Я

Харків

Черкаси

д.

Полтава

Л Д О М ут Пр

Суми

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

ре ш

Олт

ай

Чернігів

д Ви

НА Ду н

Пів

на Де с

КИЇВ

Тернопіль

Івано-Франківськ Дніст ер Чернівці

Житомир

Хмельницький Вінниця

Ужгород

і про

г х. Б у За

Рівне

Львів

СЛО ВА ЧЧ И

Луцьк

Дн

Прип’ять

ла

Л ПО

ЬЩА

АЗОВСЬКЕ МО Р Е

Сімферополь

Ку бань

М О Р Е

Територія сучасної України

Із появою наприкінці XV ст. козацтва розпочався новий етап творення Української держави. У середині XVI ст. козаки, що контролювали степові простори від Півден ного Бугу до Сіверського Дінця, заснували за порогами Дніпра свій осередок — Січ. Запорозька Січ мала свої закони, звичаї, визначену територію, військо. У 1648 р. ко заки, очолювані Б. Хмельницьким, підняли українців на боротьбу за відновлення держави та її незалежність. На звільненій території в 1649 р. було засновано козацьку держа ву — Військо Запорозьке (Гетьманщину). Проте сусідні держави не були зацікав лені в існуванні Гетьманщини. У 1764 р. її поглинула Російська імперія. У 1775 р. була знищена Запорозька Січ. Українська держава знову заявила про себе на початку XX ст. Проте знадобилося 70 ро ків боротьби, щоб 24 серпня 1991 р. на кар ті світу постала незалежна держава Україна.

24 серпня — День Незалежності України

§ 18. Українська держава на історичних картах у різні часи свого існування

105

Словник Етноніміка — наука, що вивчає походження назв народів. Топоніміка — наука, що вивчає походження назв географічних місцевостей, або топонімів.

? Який перший народ, що жив на землях сучасної України, відомий під власною назвою?

Вивчаючи минуле, ви зустрічаєтеся з ве ликою кількістю назв: держав, територій, міст, сіл, народів тощо. Кожна назва має своє походження, і визначити його допома гають науки етноніміка та топоніміка. Назви народів можуть розповісти багато цікавого про їх носіїв. Зокрема, у давнину причорноморські степи заселяли кіммерій ці. Згадки про них можна знайти в історич них і художніх творах давніх часів. Серед сучасних дослідників існує думка, що назва «кіммерійці» походить від фінікійського сло ва «камер» — «темний». Імовірно, представ ники цього народу були смаглявими й мали темне волосся. Після кіммерійців у причорноморські сте пи переселилися скіфи, за повідомленнями давньогрецького історика Геродота. Він і роз повів легенди про походження цього народу. За однією з них, першим жителем Скіфії був син давньогрецького бога Зевса і доньки Бо рисфена (бога річки Дніпро).

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви 1

3. Походження назв народів на теренах України

Кіммерійці: давнє (1) і сучасне (2) зображення

Цікаво знати

Походження назви міста Чернігів остаточно не з’ясовано. Один із переказів пов’язує її з князем Чорним, який правив у цій місцевості в VII ст. Інша легенда розповідає про княгиню Чорну, яка кинулася з терема й розбилася, щоб не потрапити в полон, коли місто захопили загарбники. Ще припускають, що Чернігів могли назвати за твариною серна, яких тоді було багато в навколишніх лісах.

106

Давній Чернігів. Сучасна реконструкція

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

д Ви

За іншою легендою, прабатьками скіфів були ан тичний герой Геракл і дівчина-змія, яку він зустрів у заплавах Дніпра. Наступними володарями причорномор ських степів були сармати. Вважається, що назва цього войовничого народу походить від іранського слова «саромат», тобто «опе резаний мечем». За легендами, серед скіфів та сарматів було плем’я амазонок.

4. Історико-етнографічні регіони України

Цікаво знати Чимало версій має походження назви племен слов’ян — предків сучасних українців. Їхньою батьківщиною були землі між річками Дніпро й Вісла. Дослідники пов’я зують назву слов’ян із певними топонімами: Славутич (Дніпро), Случ та інші або зі «словом». Так, «слов’яни» — «люди, що говорять словами» (тобто «по-нашому»).

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

? Що зумовило історико-етнографічний поділ України?

В Україні склалися такі історико-етно графічні регіони: Середнє Подні пров’я (Се редня Наддніпрянщина), що поділяється на Правобережжя та Лівобережжя, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна, або Закар паття), Буковина, Південна Бессарабія, За порозька Січ (Запорожжя), Донщина (До неччина), Слобожанщина. Також за межами сучасної України в сусідніх державах існують регіони, заселені переважно українцями. Так, назва Галичина походить від міста Галич, про яке вперше згадується в 1113 р. Походження цієї назви одні вчені пов’язують

Сарматський воїн. Сучасний малюнок

Словник

Історико-етнографічний регіон — територія, що охоплює межі проживання певного народу.

Зверніть увагу

Буковий ліс. Первісні букові ліси Карпат належать до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО

Назви історико-етнографічних регіонів містяться в історичних документах, символіці краю та історичній пам’яті народу. Історикоетнографічні особливості регіону обумовлені й певною своєрідністю природних умов.

§ 18. Українська держава на історичних картах у різні часи свого існування

107

Цікаво знати

Цікавими є версії про походження назв українських річок. Так, слово Буг у давніх слов’ян означало «течія». Дністер походить від скіфських слів «дуї істрос» — «річка швидка». Дніпро, який скіфи називали Данапріс, пов’язують зі словосполученням «дана апара» — «водяна глибочінь».

1) Яку інформацію, на вашу думку, можна дізнатися з наведених назв? 2) Зробіть висновок: як топоніміка допомагає у вивченні історії?

108

зі слов’янським племенем галичів, а інші — із невеликим чорним птахом галкою. Назва Закарпаття підказує, що цей ре гіон розташований за Карпатськими горами. Слово Буковина спочатку означало «бу ковий ліс». Із кінця XV ст. так називали вкритий буковими лісами правий берег річ ки Прут. Походження назви Волинь пов’язують із давньослов’янським топонімом, що означає «горбиста місцевість». Спочатку, на думку прихильників такого тлумачення, Волинню називали місто, розташоване на пагорбах, а пізніше — весь цей край. Назва Поділля походить від місцевого сло ва дол (діл) — пониззя, рівнина між горами. Ця назва відома з ХIV ст. Лісистий характер місцевості спричинив виникнення назви Полісся. Назва Слобожанщина має історичне по ходження. Поселення, які були засновані на території цього краю в XVII ст., називали слободами. Їхніх жителів звільняли від спла ти податків (робили «свободними»), щоб за охотити людей селитися на цих землях. Назви кількох регіонів пов’язані з річками України. За порогами Дніпра розташоване За порожжя, а в його середній течії на правому й лівому берегах річки в напрямку її течії — Середнє Подніпров’я з поділом на Правобе режжя та Лівобережжя. Від назв річок Дон, Сіверський Донець походить назва Донщина (Донеччина).

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Дніпровські пороги. Зараз вони ховаються у водах Дніпровського водосховища, яке було створене після завершення будівництва греблі Дніпровської (Запорізької) гідроелектростанції в 1932 р.

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Герб Української Народної Республіки

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Перші карти нагадували схематичне зображення предметів, що були орієнтирами в нав колишньому середовищі. Територіальні межі сучасної України пройшли тривалий і складний шлях формування. Із давніх часів, коли на історичних картах з’я вилася Українська держава, вона мала різні назви й територіальні межі. Етноніміка вивчає походження назв народів, а топоніміка — походження назв географічних місцевостей. В Україні сформувався поділ на історикоетнографічні регіони.

Герби Української держави в 1917—1921, 1939 рр.

Запитання і завдання

1. Які назви Русі існували в різні часи? 2. Робота в парах. Прочитайте уривок із Конституції — Основного Закону України: «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом… Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)». Обговоріть і визначте, правонаступником яких держав є сучасна Україна відповідно до Конституції. 3. Які держави є сусідами сучасної України? 4. Колективне обговорення. Чим, на вашу думку, можна пояснити зміни кордонів України протягом історії? 5. Наведіть приклади топонімів регіону, у якому ви живете. 6. Про що можуть розповісти географічні назви? Як у них відображаються події минулого? 7. Чи можна стверджувати, що етноніми й топоніми є багатством кожного народу і їх необхідно знати та досліджувати? Поясніть свою думку. 8. Навчальний проєкт «Походження назви регіо ну». Підготуйте коротке історичне дослідження про назву регіону, у якому ви живете. Результат подайте у вигляді презентації або плаката.

Герб Української Держави

Герб Західноукраїнської Народної Республіки

Герб Карпатської України

§ 18. Українська держава на історичних картах у різні часи свого існування

109

Узагальнення за розділом V. Орієнтування в історичному часі та просторі

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

1. Конкурс на знання термінів і понять. На ведіть найбільшу кількість правильних визначень термінів і понять. Орієнтовний перелік: календар, історич ний час, хронологія, тисячоліття, століття, періодизація історії, карта, історична карта, контурна карта, легенда карти, етноніміка, топоніміка, історико-етнографічний регіон, державний кордон. 2. Виконайте завдання за картою історикоетнографічних регіонів України. 1) Покажіть історико-етнографічні регіо ни, що належать до західних областей України.

Історико-етнографічні регіони України

Кропивницький

110

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

Дніпро

Герб Галичини

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

2) Покажіть історико-етнографічні регіо ни Наддніпрянської України. 3) Які історико-етнографічні регіони роз ташовані в степовій частині України? 3. Упізнайте за описами історико-етнографіч ні регіони України й покажіть їх на карті. 1) Походження назви цього регіону деякі історики пов’язують зі слов’янським племенем галичів, інші — із невеликим чорним птахом галкою. 2) Спочатку це слово означало «буковий ліс», а з кінця XV ст. так називали вкритий буковими лісами правий берег річки Прут. 3) Назва земель, розташованих у пониззі Дніпра, за його порогами. 4) Походження назви пов’язують із давньо слов’янським топонімом, що означає «горбиста місцевість». Спочатку, на дум ку прихильників такого тлумачення, цю назву мало місто, розташоване на пагорбах. 5) Землі, розташовані за Карпатськими горами. 6) Землі, розташовані вздовж лівого берега Дніпра. 7) Землі, розташовані вздовж правого бе рега Дніпра. 8) Назва походить від слов’янського слова «діл» — пониззя, рівнина між горами. 9) Назва походить від переселенців, які називали свої поселення «слободами». 4. Виконайте завдання за картою України на с. 105. 1) На скільки областей поділяється Укра їна? 2) Які держави є сусідами України? 3) Які області України є прикордонними? 4) Які області виходять до узбережжя мо рів?

Герб Поділля

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом V rnk.com.ua/101501

Узагальнення за розділом V

111

РОЗДІЛ VI. ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. ДЕМОКРАТІЯ

д Ви

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

ПРИГАДАЙТЕ

1. Виникнення прав людини

? Як і коли були сформульовані основні права

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

що таке права людини, які їхні принципи; що таке права громадянина; чому в основу прав людини закладено дві цінності: людська гідність і рівність; якими є особливості прав дитини, ким і як вони закріплені.

§ 19. Права людини і громадянина. Права дитини

1. Що робить людину унікальною? 2. Чим розрізняються поняття «особа», «індивід», «індивідуальність»?

Словник

Права людини — блага й умови життя, якими забезпечується особа з боку держави й суспільства.

людини?

Можна стверджувати, що права людини — ровесники людства. Вони зародилися вже тоді, коли почали виникати перші людські спільноти. У цих спільнотах були умовно сильні та слабкі представники. Сила давала перевагу і владу. І цю владу могла обмежити лише інша більша сила. У слабких представників, які мали обо в’язки і щодо яких поширювалися заборони, існувало уявлення про справедливість. Вони прагнули позбутися сваволі тих, хто взяв владу. Із цього й почалася тривала історія ста новлення прав людини як принципів, що мали обмежити владу сильних і дати кожній осо бистості можливість реалізувати себе в житті.

Ухвалення ООН Загальної декларації прав людини. Представник України Д. Мануїльський очолював комісію, яка розробляла вступ (загальні принципи) до цього документа

112

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Словник Декларація — документ, у якому викладено основні наміри, проголошені принципи чогось.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Люди завжди прагнули свободи. І в якийсь момент вони почали заявляти, що мають пра во думати, висловлювати свої думки, вірити і діяти так, як самі бажають, а не так, як від них вимагають правителі. Уперше права людини були записані в за конах, що виникли під час американської та французької революцій, тобто повстань на захист свобод, — Декларації незалеж ності США (1776 р.) та Декларації прав людини і громадянина (1789 р.). Ці доку менти проголосили свободу совісті, слова, об’єднань, зборів, навіть право на повстання проти влади. Протягом ХІХ ст. низка європейських кра їн записала у своїх законах соціальні права: на працю, освіту, охорону здоров’я, охорону пенсії, відпочинок. Зрештою в 1948 р. була сформульована Загальна декларація прав людини. Це збірка основоположних прав, які вибороло людство протягом тисячоліть. Права людини не гарантують того, що ми будемо щасливі, успішні, не є запорукою спра ведливості або добробуту, але вони захищають нас від принижень, утисків та забезпечують можливості розвитку.

Декларація прав людини і громадянина. 1789 р.

2. Принципи прав людини

? Чому права людини є невід’ємними?

Права людини природні, їх має кожна лю дина від народження тільки тому, що вона — людина. Вони ніким не даруються, їх не мож на відібрати, заслужити або купити, вони просто існують. Права людини невід’ємні. Це означає, що їх не можна втратити, оскільки вони сто суються самого факту існування людини. Однак за певних обставин дії деяких із них можуть бути припинені або обмежені. Напри клад, призупиняється низка прав людини, вин ної у скоєнні злочину. У разі введення комендантської години під час воєнного ста

Елеонора Рузвельт — натхненниця створення Загальної декларації прав людини з першим надрукованим примірником документа. 1948 р.

§ 19. Права людини і громадянина. Права дитини

113

д Ви

Плакат до Міжнародного дня захисту прав людини

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

ну обмежується свобода пересування людей. Проте будь-які обмеження є тимчасовими та не можуть скасувати прав. Права людини неподільні, взаємозалеж ні, але не взаємозамінні. Часто реалізація одного права залежить від існування бага тьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливішим за інші. Натомість жодне право не може замінити собою інше. Права людини є загальними, тобто вони однаково застосовуються до людей в усьому світі. Кожен може користуватися правами незалежно від раси, кольору шкіри, віроспо відання, майнового стану, політичних або інших переконань. Усі люди рівні в реалі зації своїх прав, усі рівною мірою заслуго вують на повагу. Таким чином, в основі прав людини ле жать дві основні цінності: перша — це люд ська гідність, а друга — рівність.

3. Права, свободи й обов’язки людини та громадянина

? Яка існує відмінність між правами і свободами людини?

?? Доберіть ілюстрації до зазначених на с. 114—116 прав людини. Підготуйте презентацію.

Право на життя

114

Усі права людини важливі. Ось деякі з них: yy Право на життя. Воно становить основу всіх прав людини. Ніхто не може бути по збавлений життя. Складовою частиною цьо го права є право кожної людини захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Право на гідне ставлення

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Право на невтручання в особисте та сімейне життя

Право на свободу та особисту недоторканність

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

yy Право на гідне ставлення. Гідність — уяв лення про цінність будь-якої людини як особистості. Також це означає особ ливе моральне ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку су с пільства. Гідність є одним із ключових понять Кон ституції України. yy Право на невтручання в особисте та сі мейне життя. Людина сама визначає своє особисте життя й можливість ознайом лення з ним інших людей. yy Право на свободу та особисту недотор канність. Це право означає, що нікого не можна позбавити свободи без законного рішення. yy Право на свободу думки і слова. Кожна людина може вільно висловлювати свої ідеї або думки без небезпеки помсти, по карання тощо. Проте це право має деякі обмеження, пов’язані з обра`зами й при ниженням гідності, а також державною безпекою. yy Право на рівне ставлення. Це право тісно пов’язане з принципом недискримінації. Він означає заборону необґрунтованого відмінного ставлення (встановлення роз різнень, винятків, обмежень або переваг) до осіб, які перебувають в однаковій си туації, або однакового підходу до осіб, які перебувають у різних ситуаціях. yy Право на власність. Воно регулює від носини, пов’язані з володінням, корис туванням і розпорядженням власником

Право на свободу думки і слова

Право на рівне ставлення

Словник

Недискримінація — рівноправне ставлення, а також створення додаткових умов і середовища, де людина може реалізувати свої права.

Право на власність

§ 19. Права людини і громадянина. Права дитини

115

д Ви

Право на освіту

Право на свободу світогляду і віросповідання

Право знати свої права

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах. Це право передбачає непосягання інших осіб на чужу власність. yy Право на освіту. Воно гарантує людині здобуття певного обсягу знань, культурних навичок тощо, які необхідні для нормаль ної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. yy Право на свободу світогляду і віроспо відання. Це право включає свободу спові дувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, вести релігійну діяльність, яка не шкодить здоров’ю людини. yy Право знати свої права. Недостатньо лише мати права, їх ще треба знати. Це необ хідно для уникнення ситуацій порушення прав або виявлення неповаги до прав інших людей. А якщо це трапилося, знання своїх прав допоможе їх захистити. Майже кожна людина на Землі є громадя нином або громадянкою тієї чи іншої держа ви. Кожна держава гарантує своїм громадя нам і громадянкам забезпечення їхніх прав.

Примірник Конституції України, розміщений у залі Верховної Ради України. На ньому президенти України складають присягу

Обов’язки громадянина України Неухильно дотримуватися законів України Не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей

Не завдавати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки

Шанувати державні символи (Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн) Захищати Батьківщину, її незалежність і територіальну цілісність

116

Зверніть увагу

Держава не має права впливати на вибір людиною віросповідання, встановлювати будь-яку релігію як обов’язкову — це її особисті свободи. Проте держава може запровадити закони, що обмежують свободу совісті з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших осіб, задоволення справедливих вимог моралі, дотримання суспільного порядку та безпеки.

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Цікаво знати Шлях до усвідомлення того, що дітям необхідний особливий захист, був довгим. Тривалий час дітей сприймали як «маленьких дорослих», які від власне дорослих, крім розмірів, нічим не відрізняються. Уперше про фізичні та психологічні відмінності дитини від дорослого заговорили у Франції та Великій Британії в середині XVIII ст. Проте ці ідеї ще довго не втілювалися в життя. У ХІХ ст. діти (іноді з п’ятишести років) нарівні з дорослими працювали на фабриках, заводах та в шахтах по 14—18 годин на добу. Їм заборонялося відволікатися, гратися навіть в обідню перерву. Лише в середині ХХ ст. розпочалася боротьба за захист прав дітей.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Конституція України розрізняє поняття «права людини» і «права громадянина». Права громадянина пов’язані зі сферою відносин людини із суспільством, державою. Основу цього виду прав становить належ ність людини до держави, громадянином (громадянкою) якої вона є. Прикладом прав громадянина, встановлених у Конституції України, є: yy право громадян України на свободу об’єд нання в політичні партії та громадські організації; yy право брати участь в управлінні держав ними справами; yy право на участь у проведенні мітингів, походів, демонстрацій тощо. Права людини поширюються на всіх лю дей незалежно від місця проживання, а права громадянина — лише на тих осіб, які є гро мадянами певної держави. Отже, поняття «права людини» є ширшим, ніж «права гро мадянина». Свободи людини — це сфери діяльності людини, у які держава не має втручатися. Вона лише окреслює межі, у яких людина діє за своїм вибором і на власний розсуд. Незважаючи на це, держава має забезпечи ти захист цих меж від втручання інших осіб.

Права дитини

Кожна дитина має право

4. Чому необхідні окремі права дитини

? Що розуміють під захистом прав дитини?

Кожен член суспільства має права. Ди тина є пов ноцінним членом суспільства. Проте із правової точки зору дитину не можна прирівнювати до дорослої людини. Дитиною вважається особа до досягнення 18 років. Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим захистом. Це обумов лено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. І для того щоб дитина

На захист

На медичну допомогу На відпочинок На навчання На сім’ю

На інформацію

На ім’я та громадянство

§ 19. Права людини і громадянина. Права дитини

117

д Ви

Емблема дитячого фонду ООН — ЮНІСЕФ

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

стала зрілою людиною в усьому, їй необ хідно мати певні додаткові можливості. Тому інтереси дитини в усіх видах діяль ності ставляться вище за інтереси дорослих та держави. Права людини починаються з прав дитини. Необхідність захисту прав дитини ви никає тоді, коли порушуються її права, незалежно від того, чи усвідомлює це сама дитина. Права дитини захищають органи опіки та піклування, органи державної влади або місцевого самоврядування, громадські орга нізації та судові установи.

Зверніть увагу

Пам’ятайте, що ви — людина, ніхто не може вас ображати, бити, несправедливо поводитися з вами. Якщо ваші права порушують, ви можете звернутися по допомогу та захист до служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, поліції за місцем проживання, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або Уповноваженого Президента України з прав дитини.

Словник

Конвенція — міжнародна угода з певних питань.

5. Права дитини

? Якими документами закріплені права дитини?

Світові стандарти в галузі дотримання прав дитини закріплені в кількох важливих документах. Ще в 1924 р. було прийнято Женевську декларацію прав дитини. Питан ня захисту прав дитини знайшли відобра ження в Загальній декларації прав людини 1948 р. У 1959 р. ООН затвердила Декла рацію прав дитини, яка справила значний вплив на політику різних держав. У 1989 р. було прийнято Конвенцію про права дити ни, яку вважають своєрідною дитячою Кон ституцією. Вона допомогла змінити на краще життя дітей в усьому світі.

«Борітеся — поборете…». Права потрібно вміти відстоювати

?? Що, на вашу думку, відображає цей плакат?

118

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Чи погоджуєтесь ви з тим, що…

Зверніть увагу Важливі дати: 1924 р. — Женевська декларація прав дитини. 1948 р. — Загальна декларація прав людини. 1959 р. — Декларація прав дитини. 1989 р. — Конвенція ООН про права дитини.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Права людини є загальнолюдською цінні стю, а рівність прав і свобод усіх людей — це найвища суспільна цінність. Немає більш або менш важливих прав людини. Права людини природні, вони належать кожній людині від народження тільки тому, що вона — людина. Вони ніким не даруються, їх не можна відібрати, заслужити або купити. Права людини невід’ємні, неподільні, взаємозалежні, але не взаємозамінні. Права людини є загальними, тобто вони однаково застосовуються до людей у всьому світі. Права громадянина поширюються лише на осіб, які є громадянами певної держави. Наявність окремих прав дитини зумовлена її фізичною, розумовою, моральною та духов ною незрілістю. Права людини починаються з прав дитини.

Запитання і завдання

1. Що таке права людини? На яких принципах вони сформульовані? 2. Перелічіть права людини. 3. Робота в малих групах. Перегляньте, обговоріть та проаналізуйте перелік прав громадянина. Висловіть пропозиції, якими правами їх слід доповнити. Поясніть доцільність своїх пропозицій. 4. Щороку 1 червня у світі відзначають Міжнародний день захисту дітей. Підготуйте малюнок, присвячений цьому дню. 5. Навчальна гра. Об’єднайтеся в команди (їх має бути парна кількість). Учасники однієї команди зображають на аркуші паперу або за допомогою жестів і міміки одне з прав дитини, а учасники іншої — його відгадують. 6. Поясніть, як ви розумієте твердження, що права людини починаються з прав дитини. 7. Куди слід звернутися дитині для захисту своїх прав?

Плакат ЮНІСЕФ

Плакат до Дня прав людини, який відзначається 10 грудня

§ 19. Права людини і громадянина. Права дитини

119

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

як протидіяти дискримінації; про причини, прояви та наслідки насильства; про булінг та протидію йому.

д Ви

ПРИГАДАЙТЕ

1. Види дискримінації

? Чому дискримінація є небезпечною для людини та суспільства?

Рівність прав усіх людей закріплена в між народних документах та законах більшості держав світу. Натомість нерівність означає накове ставлення до людей, що нале неод жать до певної групи. Таке необґрунтоване обмеження прав і свобод людини називають дискримінацією. За формою дискримінація може бути пря мою. Це ситуація, коли з особою або групою осіб за їхніми певними ознаками (расовими, національними тощо) поводяться менш при хильно. Наприклад, в історії відомий такий вид прямої дискримінації, як сегрегація — відокремлення якоїсь групи людей із забо роною користуватися благами або перебу вати там, де є представники інших груп. В історії відомий приклад сегрегації в США у ХХ ст., коли політика держави передбачала штучне розмежування білого і темношкірого населення: роздільне навчання, відокрем лення місць у громадському транспорті тощо. Дискримінація часто призводить до зло чинів на ґрунті нетерпимості. Найтяжчим із таких злочинів є геноцид. Українському народу довелося пережити геноцид у часи Голодомору 1932—1933 рр. Жертвами цього злочину стали мільйони людей. Поширеною є і непряма дискримінація. Вона наявна, коли правила або вимоги, що передбачають однакове ставлення, у реально му житті створюють менш сприятливі умови для реалізації прав певними особами. Напри клад, до людей з інвалідністю застосовуються вимоги, як до всіх інших людей. Дискримі нацією також є дії, які підбурюють до неї.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

1. Які ви знаєте основні права людини? 2. Чим права відрізняються від свобод? 3. У чому полягають головні відмінності прав дитини від прав людини?

§ 20. Порушення прав людини і громадянина та протидія цьому

Словник

Дискримінація — ситуація, за якої особа зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами. Сегрегація — відокремлення якоїсь групи людей із забороною користуватися благами або перебувати там, де є представники інших груп. Геноцид — цілеспрямовані дії з метою знищення окремих груп населення або народів через національні, етнічні, расові, релігійні або корисливі причини.

Зверніть увагу

Ознаки, за якими найчастіше виникає дискримінація: раса; колір шкіри; політичні, релігійні та інші переконання; стать; вік; інвалідність; етнічне та соціальне походження; громадянство; сімейний та майновий стан; місце проживання; мова.

120

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Зверніть увагу

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Людство знало чимало прикладів геноциду. Поява цього терміна пов’язана з масовим знищенням єврейського населення Європи нацистським режимом у роки Другої світової війни. Ця трагедія отримала назву Голокост. Символом Голокосту на теренах України стали масові страти в Бабиному Яру (Київ). Тут було знищено понад 100 тис. мирних громадян, переважно євреїв. Такі «бабині яри» були в багатьох містах України.

Пам’ятник у національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» у Києві

2. Протидія дискримінації

? Як протидіяти дискримінації?

Першочерговим у протидії дискримінації є її розпізнання, засудження, покарання винних. У сучасному світі пропагується не тільки рівноправне ставлення до всіх людей та від сутність дискримінації, але й створення до даткових умов і середовища, де кожна люди на могла б реалізувати свої права. Наприклад, для людей з інвалідністю облаштовують пан дуси, ліфти для доступу у важливі для за безпечення їхніх потреб місця та установи, оскільки в іншому разі вони не зможуть ско ристатися більшістю своїх прав. Протидією дискримінації є толерантність — терпиме ставлення до поведінки інших і до думок, що не збігаються з власними погля дами, віруваннями тощо. Просуванню ідей соціальної рівності, ви хованню позитивного ставлення до всіх лю дей без винятку сприяє інклюзивний підхід. Він забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для тих, хто цього потребує.

Дискримінація

Нетерпимість

Упередження

?? Розгляньте схему та поясніть, як виникає дискримінація.

Словник

Толерантність — моральна якість, що проявляється в повазі інтересів, почуттів, звичок інших людей. Інклюзія — процес реального включення людей з інвалідністю або порушеннями розвитку в активне суспільне життя.

§ 20. Порушення прав людини і громадянина та протидія цьому

121

д Ви

3. Жорстоке поводження з дитиною, насильство

? Чим жорстоке поводження відрізняється від насильства? Ще одним порушенням прав дитини є жор стоке поводження з нею. Це будь-які форми насильства над дитиною, зокрема домашнє насильство. Жорстоке поводження з погляду порушення прав дітей можна розглядати як: yy ігнорування потреб дітей, порушення їхніх прав; yy відсутність догляду за ними (або незадо вільний догляд); yy ізоляція дитини, бойкот (у дитячому ко лективі); yy відсутність проявів любові, доброти, чуй ності з боку близьких; yy бездіяльність щодо дитини в скрутній си туації; yy брутальність, глузування, неповага до гід ності, особистості дитини; yy ставлення до дитини, яке не враховує її вік (дитина просто не в змозі виконати те, що вимагають від неї); yy ошукування дитини; yy викрадення дитини в її батьків.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Інклюзивний підхід забезпечує навчання у звичайних школах усіх дітей з урахуванням спеціальних умов для тих, хто цього потребує

Інклюзія проголошує цінність людини не залежно від її здібностей і досягнень, ура ховує думки, почуття й потреби людини, визначає її можливості та сприяє рівному доступу і залученню в життя суспільства. Інклюзія наголошує, що не всі є однаковими, але всі є рівною мірою цінними.

Словник

Насильство — умисний фізичний або психологічний вплив однієї особи на іншу проти її волі, що завдає цій особі шкоду. Найжорстокіші форми насильства найбільше проявляються під час збройних конфліктів, війн.

Зверніть увагу

Жорстоке поводження — поняття, ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме. Воно може не зачіпати права і свободи дітей, але при цьому не задовольняти їхні потреби й інтереси, бути вираженим у грубій формі.

4. Булінг та протидія йому

? Чому булінг є небезпечним?

Словник

Булінг — гноблення, дискримінація, цькування, а також свідоме фізичне або психологічне жорстоке ставлення з боку однієї особи або окремої групи до іншої або інших.

122

Одним із поширених видів насильства є булінг (походить від англійського слова bully — «хуліган», «задирака»). Часто він розпочинається як звичайний конфлікт — суперечка між людьми. Проте не кожен кон флікт є булінгом.

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Форма дискримінації

Вид конфлікту

Булінг Жорстоке поводження

Цькування

Розвиток булінгу

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Основні відмінності булінгу від сварки або іншого конфлікту: yy систематичність (повторюваність) дій; yy злий намір, коли метою дій кривдника є умисне заподіяння психічної або фізич ної шкоди, приниження, страху, тривоги; yy бажання підпорядкувати жертву своїм ін тересам, витіснити її з колективу; yy відсутність рівноваги сил — кривдник має більшу фізичну силу, вищий авторитет у колективі тощо; yy відсутність розкаяння у кривдника. До булінгу спонукають заздрість, помста, відчуття неприязні, боротьба за владу, само ствердження тощо. Булінг проявляється в різних формах. Найпоширенішими формами булінгу є: yy словесні обра́зи, глузування, погрози; yy образливі жести або дії; yy залякування за допомогою слів, загроз ливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити або не зробити; yy ігнорування, відмова від спілкування, ви ключення з гри, бойкот; yy вимагання грошей, їжі, речей, умисне пошкодження особистого майна жертви; yy фізичне насильство (удари, щипки, штов хання, підніжки, викручування рук, будьякі інші дії, які завдають біль і навіть тілесні ушкодження);

Основні чинники Заздрощі та конкуренція Бажання підпорядкувати власній волі Бажання витіснити когось із групи Бажання принизити

?? Якими можуть бути наслідки булінгу?

Висміювання та пліткування є одним із проявів булінгу § 20. Порушення прав людини і громадянина та протидія цьому

123

Сторони булінгу Кривдник

д Ви

Спостерігачі

Жертва

?? Робота в малих групах. Обгово-

Чи погоджуєтесь ви з тим, що… Усі люди мають однакові права. Вони рівні перед законом, незважаючи на вік, стать, колір шкіри, національність, політичні та релігійні переконання, соціальний, майновий стан тощо. Необґрунтоване обмеження прав і свобод людини називають дискримінацією. Дискримінація часто призводить до злочинів на ґрунті нетерпимості. Найтяжчий із таких злочинів — геноцид. Формою протидії дискримінації є толерантність. Інклюзія сприяє сприйняттю людського різноманіття. Найтяжчим порушенням прав людини є жорстоке поводження з дитиною. Воно може відбуватися у вигляді насильства. Одним із поширених видів насильства є булінг.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

ріть, як складаються стосунки між сторонами булінгу.

yy кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету: пові домлення, електронні листи з погрозами або обра́зами, глузливі коментарі в чатах, принизливі меми, карикатури тощо), по ширення чуток і пліток. Кібербулінг у школі поширюється не тіль ки на учнівство, часто його жертвами стають і вчителі.

Запитання і завдання

?? Що ілюструє наведений плакат? 124

1. У яких сферах життя, на вашу думку, найчастіше проявляється дискримінація? 2. Чим зумовлена необхідність толерантності в наш час? 3. Продовжте речення. Інклюзія — це прояв… 4. Чим відрізняються між собою жорстоке поводження та насильство? 5. Що таке булінг? Як можна розпізнати, що та чи інша ситуація є булінгом? 6. Колективне обговорення. Дайте поради щодо того, як уникнути або протидіяти булінгу в школі.

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

§ 21. Демократія: принципи та механізми

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

що таке демократія; якими є принципи та механізми демократії.

1. Поняття демократії

? Що приваблює людей в ідеях демократії?

д Ви

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке суспільство? 2. Як формуються правила поведінки?

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Життя в суспільстві потребує узгодження інтересів всіх його членів. Один із таких спо собів, які людство виробило впродовж сто літь, отримав назву демократія (походить від грецьких слів demos — «народ» і kratos — «влада»). Отже, демократію можна розуміти як владу народу: спосіб правління, який зале жить від волі народу, або правління від іме ні всього народу, що відповідає його волі. Держави, у яких сформувалася така форма правління, називають демократичними. Переваги ідей демократії полягають у тому, що ніхто не зобов’язаний підкорятися пра вилам, які нав’язані іншими людьми. Також кожна людина має однакові можливості впливати на рішення, що стосуються всього суспільства. Спочатку демократія пропонувала просту систему правління — правління більшо сті. Однак це означало, що інтереси деяких людей не враховувалися. Згодом сформу вався більш прийнятний підхід — коли рі шення приймали шляхом згоди всіх (кон сенсусу).

Словник

Демократія — форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою. Влада — здатність впливати на дії людей за допомогою авторитету, заохочення або примусу. Демократична держава — держава, заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення прав громадян, їхньої рівної участі у формуванні державної влади та контролі за її діяльністю.

Цікаво знати

15 вересня у світі відзначають Міжнародний день демократії.

2. Принципи демократичної держави

? На яких основних принципах будується демократична держава?

Немає двох однакових демократичних держав. Проте існують єдині демократичні принципи: поділ влади, вибори основних органів державної влади, плюралізм (багато манітність), гласність, рівність, незалежний контроль тощо.

Плакат до Міжнародного дня демократії

§ 21. Демократія: принципи та механізми

125

д Ви

Будівля Верховної Ради — органу законодавчої влади в Україні

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Словник

Опозиція — об’єднання громадян, які можуть вільно висловлюватися та вказувати на недоліки влади.

?? Чи відповідає ілюстрація поняттю «опозиція»?

Принцип поділу влади в державі перед бачає її поділ на три гілки: законодавчу (створює закони), виконавчу (втілює в життя закони, управляє суспільством) і судову (здій снює контроль за виконанням законів). При цьому жодна гілка влади не має зазнавати обмеження або переважати над іншими. Принцип виборності основних органів влади передбачає, що всі особи, які пере бувають при владі, мають бути відповідаль ними перед своїми виборцями і періодично переобиратися (від одного до десяти років). Принцип плюралізму (багатоманітності) виключає одноосібну владу однієї особи або групи осіб. Усі мають рівні правові мож ливості боротися за виборців і своє пред ставництво в органах державної влади. Принцип гласності передбачає вільний доступ преси й громадськості до інформації про діяльність органів влади, громадських організацій тощо. Принцип рівності передбачає рівність усіх людей перед законом незалежно від соці ального й матеріального становища. Принцип ухвалення рішень більшістю з урахуванням прав меншості гарантує, що рішення приймається на основі думки біль шості громадян, але при цьому меншість може створити опозицію. Принцип незалежного контролю реалі зується громадськими об’єднаннями, самими громадянами самостійно або разом з орга нами державного контр олю за діяльністю державних структур.

Поділ влади в Україні

Президент України

126

Виконавча влада

Законодавча влада

Судова влада

Кабінет Міністрів

Верховна Рада

Суди

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

д Ви

Голосування на народних зборах в Афінах. Сучасний малюнок

?? Хто бере участь у народних

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

зборах? Як відбувається голосування: таємно чи відкрито? На ілюстрації наведено приклад прямої чи представницької демократії?

3. Пряма і представницька демократія

Форми демократії

? Які переваги та недоліки має пряма демократія?

Демократія

Історичний досвід доводить, що розвиток демократії веде до економічного зростання та добробуту суспільства. Розрізняють пряму і представницьку (непряму, або опосередко вану) демократію. Із давніх-давен важливі рішення люди приймали на загальних зборах. Згодом така практика стала основою для становлення мо делі демократії, яка сформувалася в V ст. до н. е. в Афінах. Афінська демократія була формою прямої демократії. Люди зустрічалися, обговорю вали важливі питання життя суспільства, а потім приймали та виконували ці рішен ня. Така система була можливою тому, що кількість населення Афін була порівняно невеликою і всі, хто мав право приймати рішення, могли зібратися на площі міста. Рішення приймалися голосуванням більшості. Жінки, раби, іноземці, діти не брали участь у народних зборах. Народні збори (віче) були важливими і за часів Русі. На них могли навіть усунути

Пряма

Форма прямого народовладдя, тобто безпосередня участь народу в ухваленні важливих рішень державного життя Способи здійснення yy Вибори yy Референдум

Представницька Спосіб вираження та утвердження волі громадян через обраних ними представників до органів влади Способи здійснення yy Діяльність парламенту yy Діяльність президента

§ 21. Демократія: принципи та механізми

127

Зверніть увагу

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Референдум є одним зі способів участі людей у прийнятті рішень, важливих для держави та кожного окремого громадянина. Так, 1 грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі народ України підтвердив проголошення незалежності держави 24 серпня 1991 р. Після цього Україна була визнана всіма державами світу.

від влади князя. Народні збори також віді гравали значну роль у козацькій державі — Війську Запорозькому. Пряму демократію важко застосовувати на великій території або за її допомогою вирішувати складні питання, оскільки люди, які голосують, не завжди мають необхідний досвід або знання. Такий недолік прямої демократії зумовив появу представницької демократії. Пряма де мократія залишилася лише як один із чин ників системи управління державою. Зараз найпоширенішою формою прямої демократії є референдум. За представницької демократії інтереси народу представляють обрані представни ки — депутати. Справедлива система виборів є ключовою, щоб обрані представники дійсно стали виразниками волі народу. Для цього вибори мають бути загальними, тобто коли всі громадяни наділені правом обирати й бути обраними. Основними способами здійснення представницької демократії є діяльність пар ламенту та президента. Тривалий час виборчого права не мали різні групи громадян, зокрема жінки. Боротьба за це право була тривалою. Нова Зеландія стала першою країною у світі, яка в 1893 р. запровадила загальне виборче право, хоча й там право висувати свою кандидатуру в пар ламент жінкам було надано лише в 1919 р. В Україні право обирати й бути обраними жінки отримали в 1917 р., а в Саудівській Аравії право голосу на виборах жінкам на дали лише у 2011 р. Важливим елементом виборів є таємне голосування, щоб людина могла вільно зро бити свій вибір, не боячись переслідувань. Також важливою характеристикою вибо рів є те, що громадяни мають подавати свій голос безпосередньо за того кандидата, який обирається (щоб не існувало підміни пред ставників). Такі вибори називають прямими.

Словник

Референдум — всенародне опитування з найбільш важливих питань державного життя. Парламент — вищий законодавчий орган влади в демократичних державах.

Учасниці руху за права жінок у Великій Британії Енні Кінні та Крістабель Панкгерст із плакатом «Право голосу жінкам». 1912 р.

128

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Голосування на виборах в Україні не обов’язкове, але є одним зі способів долучитися до розбудови демократії

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Проте навіть найбільш справедливі ви бори не захищають від того, що представ ники народу іноді забувають, чиї інтереси мають обстоювати. Можливі ситуації, коли обранці діють в інтересах лише незначної групи людей. Ще одним недоліком демократії є те, що народною думкою можна керувати за допо могою емоцій або обману. Це призводить до обрання негідних представників або прийняття законів, що шкодять суспільству. Із метою уникнення таких ситуацій у де мократичних державах існує ціла система запобіжних заходів. Важливими є контроль за діяльністю депутатів із боку громадськості, система відклику депутатів та їхньої полі тичної відповідальності. Демократія є неповною без дотримання прав людини. Також демократія неможлива без таких прав: yy Свобода думки, совісті та релігії: людям необхідно мати можливість вільно думати, дотримуватися будь-яких поглядів, що важливі для них, при цьому не бути за це покараними. yy Свобода вираження поглядів дозволяє мати можливість не тільки вільно думати, але і привселюдно висловлювати свою думку незалежно від того, якою вона може бути. yy Свобода мирних зібрань та об’єднань до зволяє обговорювати свої ідеї з іншими людьми, які цього побажають, створювати групи за інтересами або збиратися для того, щоб висловити протест проти певних рі шень. Важливо, щоб різні точки зору були оприлюднені та враховувалися. Тяжке матеріальне становище, погане здо ров’я або відсутність житла — усе це може створити перешкоди для реального волеви явлення виборців. Тому боротьба за демо кратію є боротьбою і проти соціальної не справедливості.

Відкрите голосування

Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії

§ 21. Демократія: принципи та механізми

129

Ознаки демократії Періодична виборність основних органів влади

Рівність усіх людей перед законом

Захист прав окремих осіб та меншості

Розподіл влади

Гарантія прав і свобод громадян

Політичний плюралізм

Гласність у діяльності державних органів

Чи погоджуєтесь ви з тим, що… Демократія — це форма управління, яка передбачає участь у ньому всього народу. Демократія базується на певних принципах: поділ влади, вибори основних органів державної влади, плюралізм, гласність, незалежний контроль більшості тощо. Демократія передбачає чесні й справедливі вибори, які мають бути загальними, прямими, відбуватися шляхом таємного голосування. Протягом історії людства сформувалися дві форми демократії — пряма й представницька. Демократія неможлива без таких прав: свобода думки, совісті та релігії, свобода вираження поглядів, свобода мирних зібрань та об’єднань.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Народ — джерело влади

Голосування на виборчій дільниці

?? Чи свідчить ілюстрація про забезпечення рівності волевиявлення?

Запитання і завдання

Президент США Авраам Лінкольн, який сформулював основні цілі демократії

130

1. Колективне обговорення. Що є головним у розумінні демократії? На яких принципах побудована сучасна демократія? Скільки існує форм демократії? 2. За додатковими джерелами визначте обов’язки громадян України перед своєю державою. 3. Які принципи забезпечують справедливість виборів? 4. Робота в парах. 16-й президент США Авраам Лінкольн характеризував демократію як «владу народу, створену народом і для народу». Обговоріть і поясніть ці три ознаки. 5. Робота в малих групах. Обговоріть і визнач те, чи буде демократичним рішення, якщо більшість проголосує за позбавлення меншості певних прав.

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

Узагальнення за розділом VІ. Права людини і громадянина. Демократія

КАРТКИ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОЇ ГРИ «СИТУАЦІЯ» Ситуація 1. Ви запізнилися на урок, і вчитель (вчителька) не пускає вас до класу. Що ви зробите? 1) Підете гуляти по школі. 2) Звернетеся до директора зі скаргою на вчителя (вчительку). 3) Вибачитеся та попросите дозволу сісти на своє місце. 4) Нагрубите вчителю (вчительці) та нахабно сядете на своє місце.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

1. Конкурс на знання термінів і понять. На ведіть найбільшу кількість правильних визначень термінів і понять. Орієнтовний перелік: права людини, права дитини, права громадянина, свободи людини, декларація, конвенція, дискримінація, гено цид, толерантність, інклюзія, насильство, жорстоке поводження, булінг, демократія, влада, демократична держава, пряма демо кратія, представницька демократія, опозиція, референдум, парламент. 2. Яка з ознак демократії ховається в її назві? А народовладдя Б гласність В поділ влади Г плюралізм 3. Робота в малих групах. Які принципи демократії роблять вибір народу найбільш справедливим? Обговоріть і поясніть кожен із них. 4. Навчальна гра «Ситуація». Об’єднайтеся в три групи та розподіліть картки із зав даннями. Виконайте одне із завдань-си туацій. Виберіть свій варіант розв’язання та поясніть його. 5. Навчальна гра «Передайте іншому (ін шій)». Об’єднайтеся у дві групи. Одна гру па називає права людини, інша — права дитини. Перемагає група, яка правильно назве найбільшу кількість прав. 6. Зобразіть права дитини у вигляді пікто грам: 1) усі діти мають право вільно ви словлювати свою думку; 2) усі діти мають право на відпочинок і дозвілля; 3) усі діти мають право на здобуття освіти; 4) усі діти мають право на отримання медичної допомоги.

Ситуація 2. Під час їзди на велосипеді ви зачепили маленьку дівчинку, і вона впала. Що ви зробите? 1) Зупинитеся та нагримаєте на неї, щоб не плуталася під колесами. 2) Зупинитеся, допоможете дівчинці встати й поїдете далі. 3) Зупинитеся, допоможете дівчинці встати й відведете її додому. 4) Натиснете на педалі й хутко поїдете далі. Ситуація 3. У вашому класі з’явився новий учень з інвалідністю. Як ви його зустрінете? 1) Зустрінете привітно, як і всіх новеньких. 2) Відмовитеся з ним спілкуватися. 3) Спілкуватиметеся в окремих випадках. 4) Почекаєте на реакцію класу та зробите так само. Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом VI rnk.com.ua/101501

Узагальнення за розділом VІ

131

Плани-схеми для різних форм роботи Як працювати з параграфом підручника

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

1. Прочитайте параграф, щоб скласти за гальне уявлення про його зміст. 2. Розгляньте ілюстрації і прочитайте підписи до них. З’ясуйте значення слів і термінів, які ви не зрозуміли. Зверніть особливу увагу на виділені слова. 3. Складіть розгорнутий план до парагра фа — він полегшить підготовку до уроку. 4. Спробуйте пов’язати матеріал параграфа з інформацією, яку ви отримали на уроці. 5. Якщо в тексті є посилання на зміст уже вивчених параграфів, перегляньте їх. 6. Поясніть висновки до параграфа, вико ристовуючи його зміст. 7. Якщо після опрацювання параграфа у вас виникли запитання або ви не згодні з на веденим тлумаченням деяких понять, оцін кою явищ тощо, зверніться до додаткових джерел. 8. Для того щоб зрозуміти, чи добре ви за своїли матеріал параграфа, спробуйте ви класти його зміст, не користуючись під ручником. Можна переказувати параграф, спершу спираючись на складений план, а потім без нього. 9. Підготуйте відповіді на запитання до па раграфа та виконайте завдання.

Робота з підручником

Як працювати з поняттям

Робота з поняттям

132

Плани-схеми для різних форм роботи

1. Уважно прочитайте формулювання по няття. 2. Якщо воно містить терміни й слова, у зна ченні яких ви не впевнені, то з’ясуйте його за відповідними словниками (тлумачними, іншомовних слів, спеціальними тощо). 3. Порівняйте формулювання, яке ви ана лізуєте, з іншими визначеннями цього поняття.

4. Перекажіть визначення поняття своїми словами. Поміркуйте над тим, чи змінить ваше визначення зміст поняття.

Як працювати в парах

Робота в парі

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

1. Об’єднайтеся в пари. 2. З’ясуйте зміст завдання, яке вам необхід но виконати. У разі його нерозуміння по радьтеся в парі або зверніться по допомогу до вчителя (вчительки). 3. Опрацюйте матеріал, запропонований для виконання завдання. 4. Обговоріть у парі свої думки щодо вико нання завдання. Не перебивайте одне одного. Не намагайтеся нав’язати свою точку зору. Якщо ви не розумієте якусь думку, попросіть її пояснити. 5. За результатами обговорення презентуйте спільне рішення.

Як працювати в малих групах

1. Сформуйте групу та розподіліть обов’язки й повноваження. Виберіть того, хто ін формуватиме клас про результати роботи групи. 2. Ознайомтеся із завданням, яке вам необ хідно виконати. 3. Відповідно до обов’язків і повноважень, розподілених між членами групи, вико найте завдання. Не забувайте про дотри мання поваги до думок інших і взаємну відповідальність за роботу групи. 4. Ознайомте клас із результатами виконання завдання. За наявності різних точок зору повідомте про них. 5. Заповніть оцінний лист роботи в групі (зразок праворуч).

Як підготувати навчальний проєкт

Проєкт — це будь-яка самостійна справа, яка передбачає: 1) оригінальний задум (мету); 2) виконання роботи за певний час;

Робота в малій групі

ОЦІННИЙ ЛИСТ РОБОТИ В ГРУПІ

Кожен показник оцінюється від 0 до 2 балів.

№ з/п

Показники для оцінювання

Ви брали активну участь у роботі групи Ви надавали вдалі пропозиції, які врахувала група Ви підтримували інших членів групи, заохочуючи їх до роботи Ви висунули нову ідею, що сподобалася та була оцінена іншими Ви вдало узагальнювали думки інших і просували роботу групи вперед Ви доповідали класу про результати спільної роботи

2 3

Плани-схеми для різних форм роботи

Бали

133

д Ви

Проєктна діяльність

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

3) конкретний результат, що демонструється (предмет, зроблений своїми руками; ор ганізований самостійно захід; вирішення суспільно важливої проблеми; результат самостійних досліджень тощо). Правила проєктної діяльності 1. Кожен учень (учениця) може розпочати власний проєкт. 2. Кожен учень (учениця) може об’єдна тися з іншими під час роботи над про єктом. 3. Кожен учень (учениця) може вийти з про єкту, якщо це не впливає на загальну роботу.

Як проводити дискусію

Проведення дискусії

У разі виникнення труднощів під час роботи зверніться по допомогу до вчителя (вчительки)

134

Плани-схеми для різних форм роботи

Дискусія — обговорення будь-якого су перечливого питання, проблеми, у процесі якого стикаються різні, часто протилежні точки зору. Мета дискусії полягає не в тому, щоб визначити переможця, а в тому, щоб дійти згоди. 1. Перш ніж виступати, чітко визначте, якою є ваша точка зору. Переконайтеся, що ви розумієте сутність проблеми, яка обгово рюється. 2. Якщо ви хочете щось зауважити на ви ступ того чи іншого учасника дискусії, спочатку уважно дослухайте його та лише після цього висловлюйте свою думку. 3. Пам’ятайте, що найкращим способом до казу або спростування є досконала ло гіка, беззаперечні факти та аргументи. Висловлюйтеся чітко й зрозуміло. 4. Сперечайтеся чесно й відверто, не нама гаючись викривити висловлювання інших учасників дискусії. Не використовуйте образливих слів ні щодо них, ні щодо їхньої думки. 5. Якщо під час дискусії було доведено хиб ність вашої думки, визнайте це. 6. Завершуючи свій виступ, підбийте під сумки та сформулюйте висновки.

Основні поняття і терміни

д Ви

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Агора — ринкова площа й місце для народних зборів у давньогрецьких містах, осередок громадського життя. Навколо агори розташовувалися храми, державні установи, майстерні й крамниці. Археологія — наука, що вивчає речові пам’ятки від найдавніших часів і відтворює за ними історію людства.

Архів — установа, що здійснює приймання, опис і зберігання документів із метою їх подальшого дослідження. Бібліотека — культурно-освітній заклад, де зберігаються друковані й рукописні матеріали, книги.

Біосоціальна істота — жива істота, яка веде суспільне життя.

Робота зі словником Основні поняття і терміни

135

Війна — конфлікт із застосуванням зброї між державами, великими групами людей, який супроводжується насильством. Влада — здатність впливати на дії людей за допомогою авторитету, заохочення або примусу.

д Ви

Всесвітня історія — наука, що вивчає події, які відбулися в минулому у світі. Геноцид — цілеспрямовані дії з метою знищення окремих груп населення або народів через національні, етнічні, расові, релігійні або корисливі причини.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Глобальне потепління — стрімке відхилення від норми температури поверхні Землі, що спричиняє зміну клімату та перетворює природне середовище окремих регіонів планети на непридатне для життя людини. Громада — сукупність громадян України, які спільно проживають у міському або сільському населеному пункті, мають колективні інтереси та визначені законом права. Громадський простір — простір, пов’язаний із певними типами громадської діяльності, такими як спілкування, дозвілля; простір, що створює умови для відпочинку, творчості, громадської активності тощо.

Громадянин (громадянка) — особа, що належить до постійного населення певної держави, має права та обов’язки, встановлені законами цієї держави. Громадянська освіта — поєднання наук про людину й суспільство, що вивчають різні сфери людських взаємин (пізнання, праця, спілкування, управління). Декларація — документ, у якому викладено основні наміри, проголошені принципи чогось. Демократична держава — держава, заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення прав громадян, їхньої рівної участі у формуванні державної влади та контролі за її діяльністю.

Демократія — форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою. Держава — форма організації життя людських спільнот, яка характеризується наявністю системи органів влади, законів, визначеної території тощо. Державний кордон — лінії, що визначають межі території держави. Кордон відділяє територію однієї держави від іншої.

136

Основні поняття і терміни

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Дискримінація — ситуація, за якої особа зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами. Екологія — наука, що вивчає взаємодію живих істот і навколишнього середовища. Етикет — система правил поведінки, поширена в певних соціальних групах. Етнічна ідентичність — усвідомлення людиною своєї належності до групи осіб (етносу), що має спільну мову, культуру, історичну пам’ять і співвідносить себе з певною територією. Етнографія — наука, що вивчає походження, розселення, культуру, побут, суспільний устрій народів. Етноніміка — наука, що вивчає походження назв народів. Забобони — упередження, віра в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування тощо. Закон — документ, який містить правила поведінки, встановлені державою. Звичаї — усталені правила поведінки, що протягом тривалого часу існують у певному суспільстві, соціальній групі тощо. Ідентичність — сукупність уявлень, переконань та відчуттів, які людина має про себе, у тому числі цінності, уподобання, соціальна роль, етнічна і культурна належність та інші характеристики, що визначають її особистість. Індивід — окремий представник людства. Індивідуальність — неповторні риси індивіда. Інклюзія — процес реального включення людей з інвалідністю або порушеннями розвитку в активне суспільне життя. Інтерпретація — роз’яснення, тлумачення подій, явищ, процесів. Інформація — новини, факти, знання, отримані в результаті пошуку, вивчення, спілкування тощо. Історико-етнографічний регіон — територія, що охоплює межі проживання певного народу. Історична карта — карта, що відображає події, які відбувалися на певній території на різних етапах її історичного розвитку. Історична пам’ять — сукупність знань та уявлень людей про спільне минуле. Історична подія — сукупність пов’язаних між собою дрібних фактів. Історичною подією може бути певна битва, укладення угоди, створення організації тощо.

Основні поняття і терміни

137

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Історичне мислення — різновид наукового мислення, розумова діяльність людини, спрямована на усвідомлення минулого, сьогодення та прогнозування майбутнього. Історичне явище — сукупність подій, які притаманні певному періоду та мають спільні ознаки. Прикладами історичного явища є виникнення українського козацтва, Українська революція тощо. Історичний образ — результат історичного опису якоїсь події, що мала вплив на суспільний розвиток. Історичним образом може бути довільний переказ певної події, художній твір на основі вивчення історичного джерела про цю подію. Історичний процес — послідовна тривала зміна явищ, що має закономірний характер. Наприклад: розселення людей на теренах України, формування української нації, національно-визвольна боротьба українського народу тощо. Історичний факт — реальна, невигадана історична подія, що відбулася в певний час і в певному місці. Історичний час — характеристика історичного процесу за датами (зміна пов’язаних між собою історичних подій). Історичні джерела — усе, що було створене в процесі діяльності людини, збереглося до наших днів, дозволяє вивчати минуле людського суспільства та відображає його історичний розвиток. Історіографія — наука, що вивчає розвиток історичної думки. Історія — наука, що вивчає минуле людства та закономірності його розвитку. Історія України — наука, що вивчає події, пов’язані з розвитком людського суспільства на українських землях відповідно до послідовності, у якій вони відбулися. Календар — спосіб обчислення днів у році, система відліку часу, заснована на періодично повторюваних явищах природи: змінах пір року, фаз Місяця, руху Сонця. Карта — умовно зменшене загальне зображення земної поверхні або її частин. Конвенція — міжнародна угода з певних питань. Контент — будь-яка інформація, яку можна прочитати, побачити, почути. Зазвичай це слово вживають щодо інтернет-джерел (текстові, графічні, аудіо- та відеоматеріали тощо). Культура — усе те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи в готовому вигляді.

138

Основні поняття і терміни

Легенда — розповідь, що подає історичні факти або вигадані події про давнє минуле. Легенда карти — перелік умовних позначень до карти. Він містить коротке текстове пояснення того, що зображено на карті.

д Ви

Літопис — історичний твір, що розповідає про події за роками. Людина — поняття, у якому відображаються спільні риси, властиві всьому людству. Манери — зовнішні форми поведінки людини.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Масмедіа — засоби одночасного передання інформації великій кількості людей. Медіатекст — будь-який носій інформації: текст, зображення, аудіозапис. Тобто в цьому значенні слово «текст» передбачає не набір слів або речень, а певну інформацію у вигляді тексту, зображення або звуків, переданих будь-якими засобами й знаками, які може сприйняти та зрозуміти споживач. Меморіал — архітектурний ансамбль, скульптурна композиція, що є витвором мистецтва та переважно увічнює трагічні події. Мислення — свідоме сприйняття навколишнього середовища в усіх його проявах, створення уявлень про предмети і явища та процес виконання певних завдань. Міжособистісні стосунки — стосунки між людьми, що виникають під час спілкування на основі особистих інтересів та уподобань.

Міф — оповідання про вірування давніх народів щодо походження всесвіту, явищ природи, богів, героїв тощо. Мораль — уявлення, норми й оцінки, що існують у суспільстві та впливають на поведінку людей.

Моральний вибір — вибір, який здійснює людина, керуючись своїми моральними цінностями.

Моральні цінності — приписи, які допомагають людині визначати правильне й неправильне, добре й погане. Це розуміння необхідне для того, щоб приймати чесні й справедливі рішення в повсякденному житті. Музей — культурно-освітній заклад, призначений для вивчення, зберігання та використання історичних джерел.

Мультикультурне середовище — середовище, у якому співіснують представники багатьох культур.

Основні поняття і терміни

139

Насильство — умисний фізичний або психологічний вплив однієї особи на іншу проти її волі, що спричиняє цій особі шкоду. Найжорстокіші форми насильства найбільше проявляються під час збройних конфліктів, війн.

д Ви

Наукова експедиція — поїздка вчених до певної місцевості з метою проведення там досліджень. Наукові методи — шлях дослідження, обґрунтовані способи пізнання.

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Недискримінація — рівноправне ставлення, а також створення додаткових умов і середовища, де людина може реалізувати свої права. Обряд — традиційні символічні дії, що в образній формі передають важливі для певної людської спільноти події. Опозиція — об’єднання громадян, які можуть вільно висловлюватися та вказувати на недоліки влади. Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, діяльність якої спрямована на захист міжнародної безпеки й миру. Особистий простір — умовні межі навколо людини, які вона вважає своєю територією та захищає від зовнішнього втручання.

Особистість — індивідуальна форма буття людського єства. Пам’ятки історії — документи, твори мистецтва, споруди, місця битв, поховань, що охороняються законом і пов’язані з важливими для народу подіями або відомими особами. Пам’ятник — споруда, яка є витвором мистецтва, призначена для увічнення образу людей, подій, об’єктів, іноді тварин, літературних персонажів тощо.

Парламент — вищий законодавчий орган влади в демократичних державах. Періодизація історії — виокремлення послідовних етапів у суспільному розвитку людства. Повідомлення — певний набір інформації, що передається комусь. Права людини — блага й умови життя, якими забезпечується особа з боку держави й суспільства. Прислів’я — короткий народний вислів із повчальним змістом.

140

Основні поняття і терміни

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

д Ви

Причинно-наслідковий зв’язок — зв’язок між дією (бездіяльністю) особи й певним наслідком. Публічний простір — будівлі, вулиці, площі, парки тощо, які відображають міське життя в усіх його різновидах. Ратуша — будівля, у якій розташовується міська влада. Реставрація — відновлення пошкоджених часом історичних джерел. Референдум — всенародне опитування з найбільш важливих питань державного життя. Самоідентифікація — ототожнення себе з іншою особою, групою осіб або спільнотою людей за певними ознаками. Самореалізація — розкриття потенціалу особистості за умови усвідомлення людиною самої себе. Сегрегація — відокремлення якоїсь групи людей із забороною користуватися благами або перебувати там, де є представники інших груп. Ситуація морального вибору — ситуація, яка містить у собі суперечність між двома протилежними рішеннями або діями. Соціалізація особистості — процес залучення індивіда в суспільство шляхом збагачення його досвідом попередніх поколінь (знання, цінності, традиції тощо), який допомагає йому взаємодіяти в суспільстві. Спільнота — об’єднання живих істот для спільної діяльності. Суспільство — сукупність спільнот, що взаємодіють між собою. Толерантність — моральна якість, що проявляється в повазі інтересів, почуттів, звичок інших людей. Топоніміка — наука, що вивчає походження назв географічних місцевостей, або топонімів. Традиції — елементи культури, спосіб поведінки, що відтворюються та передаються з покоління в покоління й зберігаються протягом тривалого часу. Українська національна культура — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених українським народом. Хронологія — наука про вимірювання історичного часу. Цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини (суспільства), заради якого вона діє, на яке витрачає сили, час, гроші, здоров’я тощо.

Основні поняття і терміни

141

Зміст

д Ви

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

Розділ I. Людина, природа, суспільство та історія

§ 1. Людина. Унікальність і неповторність кожної людини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 § 2. Людина і природа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 § 3. Людина і суспільство. Групи (спільноти) у людському суспільстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 § 4. Минуле людини й суспільства. Що таке історія . . . . 17 § 5. Культура як цінність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Узагальнення за розділом І. Людина, природа, суспільство та історія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом І. Людина, природа, суспільство та історія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Розділ ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей

§ 6. Людина як особистість і особа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 § 7. Особистий і громадський простір. . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 § 8. Соціалізація. Людські спільноти в минулому та сучасності. Правила поведінки в різних спільнотах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Узагальнення за розділом ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей . . . . . . . . . . . . 44 Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІ. Людина як особистість і особа. Громадський простір. Спільноти людей . . . . . . . . . . . . 45

Розділ III. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела

§ 9. Інформація, її властивості й форми. Текст і медіатекст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 § 10. Історичні джерела та їхні різновиди. . . . . . . . . . . . . . . 51 § 11. Робота з інформацією та історичними джерелами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

142

Зміст

д Ви

§ 12. Збереження інформації та історичних пам’яток. Пам’ятники. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 Узагальнення за розділом ІІІ. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела. . . . . . . . . . 68 Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІІ. Дослідження суспільства та історії. Інформація. Історичні джерела. . . . . . . . . . 69

Розділ IV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав

§ 13. Історія як наука і навчальний предмет . . . . . . . . . . . . 70 § 14. Історичні факти, події, явища та процеси. Історичний образ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 § 15. Історичне мислення. Причинно-наслідкові зв’язки. . . . 83 Узагальнення за розділом ІV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення . . . . . . . . 88 Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІV. Історія як наука і навчальний предмет. Історичне мислення . . . . . . . . 89

Розділ V. Орієнтування в історичному часі та просторі

§ 16. Календарний та історичний час . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 § 17. Географічний та історичний простір . . . . . . . . . . . . . . . 97 § 18. Українська держава на історичних картах у різні часи свого існування. Історико-етнографічні регіони України. . . . . . . . . . . . 102 Узагальнення за розділом V. Орієнтування в історичному часі та просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110 Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом V. Орієнтування в історичному часі та просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Розділ VI. Права людини і громадянина. Демократія

§ 19. Права людини і громадянина. Права дитини. . . . . . 112 § 20. Порушення прав людини і громадянина та протидія цьому. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 § 21. Демократія: принципи та механізми. . . . . . . . . . . . . . 125 Узагальнення за розділом VІ. Права людини і громадянина. Демократія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом VІ. Права людини і громадянина. Демократія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Плани-схеми для різних форм роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132

Основні поняття і терміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135 Зміст

143

Відомості про користування підручником № з/п

Прізвище та ім’я учня (учениці)

Навчальний рік

д Ви

Стан підручника на початку у кінці року року

1 2 3 4 5

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав Навчальне видання

ГІСЕМ Олександр Володимирович МАРТИНЮК Олександр Олександрович

«ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ» Підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Підручник відповідає Державним санітарним нормам і правилам «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей»

Провідні редакторки Л. А. Шведова, Н. П. Гур’єва Редакторка С. С. Павлюченко Технічний редактор А. В. Пліско Художнє оформлення В. І. Труфена, Т. В. Задорожної Коректорка Н. В. Красна

Підписано до друку 27.10.2023. Формат 84 × 108/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 15,12. Обл.-вид. арк. 14,12. Наклад 70 759 пр. Зам. 1113. ТОВ Видавництво «Ранок», вул. Космічна, 21а, Харків, 61145. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 7548 від 16.12.2021. E-mail: office@ranok.com.ua. Тел. (057) 701-11-22 Підручник надруковано на папері українського виробництва

Надруковано у друкарні ТОВ «Фактор-Друк», вул. Саратовська, 51, Харків, 61030. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5496 от 23.08.2017. Тел. +38 (057) 717-51-85. E-mail: office@druk.factor.ua

" ок к ни Ран " уч др во Пі цт ни ав Інтернетпідтримка

за QR-кодом або покликанням rnk.com.ua/101501

Олександр Гісем Олександр Мартинюк

Вступ до історії України та громадянської освіти

клас

д Ви

Вступ до історії України та громадянської освіти

Олександр Гісем Олександр Мартинюк