ІÂÀÍ ÔÐÀÍÊÎ. «Äî âіäâàæíèõ ñâіò íàëåæèòü...»

²ÂÀÍ ÔÐÀÍÊÎ (1856–1916)

«Äî â³äâàæíèõ ñâ³ò íàëåæèòü...»

Âè âæå ìàëè íàãîäó ìàíäðóâàòè ñòåæêàìè äèòèíñòâà Іâàíà Ôðàíêà, ñìіÿòèñÿ ç ïðèãîä õèòðîìóäðîãî Ôàðáîâàíîãî Ëèñà. À ñüîãîäíіøíÿ íàøà ðîçìîâà ïðî òâîð÷іñòü öüîãî ïèñüìåííèêà – íіáè ïðèєìíà çóñòðі÷ çі ñòàðèì äîáðèì äðóãîì. Àäæå ïåðåä âàìè – íîâà ñòîðіíêà éîãî æèòòÿ і òâîð÷îñòі, íîâèé ïðåêðàñíèé òâіð ïðî...

І. Труш. Портрет Івана Франка

Æè âè, íåç ëà ìà íèé çà ґðàòà ìè, Ðîçï’ÿòèé íà òâåðäіé æóð áі;

Яким, на вашу думку, може бути герой із таким промовистим ім’ям – Захар Беркут?

Òâî ðè! Òå áå íà ðîä ÷è òà òè ìå І âîñê ðå ñà òè ìå â òîáі!

Íàâіùî ìè çíîâó çâåðòàєìîñÿ äî æèòòєïèñó Ä. Ïàâ ëè÷ êî ëþäèíè, ÿêà íà äîâãі ðîêè âèçíà÷èëà øëÿõè ðîçâèòêó íàøîї ëіòåðàòóðè і âçàãàëі óêðàїíñüêîãî ìèñòåöòâà? À ïîñëóõàéìî ñàìîãî Іâàíà ßêîâè÷à: «Ìàéæå âñі ìîї ïèñàííÿ (...) íàïîєíі, òàê ñêàçàòè, êðîâ’þ ìîãî ñåðöÿ, ìîїìè îñîáèñòèìè âðàæåííÿìè і іíòåðåñàìè, óñі âîíè є ÷àñòèíà ìîєї áіîãðàôії». Òîìó ìè é âіäêðèâàєìî íîâі ñòîðіíêè éîãî æèòòÿ і òâîð÷îñòі, àáè êîæíå íîâå ïîêîëіííÿ ÷èòà÷іâ çíàõîäèëî â íèõ âіäïîâіäі íà îäâі÷íі ïèòàííÿ.

Ïàì’ÿòàєòå, õëîï÷èíîþ І. Ôðàíêî áóâ äîïèòëèâèì і íåïîñèäþ÷èì, і ÷àñîì öіëèìè äíÿìè ïðîïàäàâ ó êóçíі áàòüêà-êîâàëÿ. Äå æ áè ùå âіí íàñëóõàâñÿ òèõ «âåñåëèõ òà ñóìíèõ îïîâіäàíü», ÿêі çðàíêó äî ïіçíüîãî âå÷îðà, ìîâ ñòðóìîê, æåáîíіëè â áàòüêîâіì «öàðñòâі âîãíþ é çàëіçà» і ÿêі ãëèáîêî çàïàäàëè â éîãî äèòÿ÷ó äóøó? І ñàìå òàì ñôîðìóâàâñÿ і ïîñòàâ ïåðåä ëþäüìè «...íåâåëèêèé, õî÷ ñèëüíèé ìóæ÷èíà. Âèñîêå ÷îëî, ñіðі, òðîõè õîëîäíі î÷і, åíåðãіéíî çà÷åð÷åíà1 áîðîäà. Ðóäóâàòå âîëîññÿ íåïîêіðíî ïíåòüñÿ, âóñè ñòèð÷àòü. Ñêðîìíî îäÿãíåíèé, òèõèé і íåïîìіòíèé, ïîêè ìîâ÷èòü. À çàãîâîðèòü, – і âàñ çäèâóє, ÿê öÿ íåâèñîêà ôіãóðà ðîñòå é ðîñòå ïåðåä âàìè, ìîâ ó êàçöі. Âàì ñòàíå òåïëî é ÿñíî îä ñâіòëà éîãî î÷åé, à éîãî ìîâà çäàєòüñÿ íå ñëîâîì, à ñòàëëþ, ùî á’є îá êðåìіíü і ñèïëå іñêðè. Ñèëüíà, óïåðòà íàòóðà, ÿêà öіëîþ âèéøëà ç æèòåéñüêîãî áîþ». Òàê çìàëþâàâ Іâàíà Ôðàíêà îäèí іç âèçíàíèõ êëàñèêіâ íàøîї ëіòåðàòóðè Ìèõàéëî Êîöþáèíñüêèé.

Íà æàëü, ùàñëèâå äèòèíñòâî ïèñüìåííèêà òðèâàëî íåäîâãî – ðàíî ïіøîâ ç æèòòÿ áàòüêî, ìàëî ïåñòèëà óëþáëåíöÿ é ìàìà, ÷èї ïіñíі, çãàäóâàâ

1 Çà ÷ å ð ÷å íà – çàê ðó ÷å íà.

І. Ôðàíêî, áóëè «êðàñîþ єäèíîþ áіäíîãî ìîãî òÿæêîãî æèòòÿ». Êîëè âіí äіçíàâñÿ, ùî íåíÿ ïîìèðàє â Íàãóєâè÷àõ, áіã óñþ äîðîãó âіä Äðîãîáè÷à äî ñâîãî ðіäíîãî ñåëà, ïðîñèäіâ áіëÿ ëіæêà öіëó íі÷, à íà ðàíîê íàçàâæäè ïîïðîùàâñÿ ç íàéäîðîæ÷îþ â æèòòі ëþäèíîþ, çàëèøèâøèñü íà ñâіòі êðóãëèì ñèðîòîþ. Ðîêè â Äðîãîáèöüêіé ãіìíàçії áóëè äîáîþ ñïðàâæíüîãî çìóæíіííÿ. Çíåâàæëèâå ñòàâëåííÿ äî íüîãî é ñèäіííÿ íà íàéãіðøіé – «îñëÿ÷іé ëàâі» (òàêîþ çàçâè÷àé áóëà äîëÿ áіëüøîñòі îáäàðîâàíèõ óêðàїíñüêèõ øêîëÿðіâ іç áіäíèõ ðîäèí) äîëàâ óïåðòî – âіäìіííèì íàâ÷àííÿì, çàõîïëåíèì ÷èòàííÿì

Іван Франко – школяр âіò÷èçíÿíîї òà çàðóáіæíîї ëіòåðàòóðè òà áëèñêó÷èìè ïåðåêëàäàìè îñòàííüîї.

Êîëè æ ó 1875 ðîöі І. Ôðàíêî їõàâ äî Ëüâіâñüêîãî óíіâåðñèòåòó, éîãî ëіòåðàòóðíèé áàãàæ óæå áóâ çàïîâíåíèé òâîðàìè Øåêñïіðà, Ãåòå, Øèëëåðà, Ìіöêåâè÷à, Ñëîâàöüêîãî, âëàñíèìè ïåðåêëàäàìè Ñîôîêëà і Ãîìåðà. À «Êîáçàð» Ò. Øåâ÷åíêà òàëàíîâèòèé þíàê çíàâ íàïàì’ÿòü.

Як ви гадаєте, твори яких саме письменників справляли на молодого Івана

Яковича найбільше враження?

Ùå çі ñòóäåíòñüêèõ ðîêіâ Іâàí Ôðàíêî çðîçóìіâ íàéãîëîâíіøå: «Äî âіäâàæíèõ ñâіò íàëåæèòü!» – і íàìàãàâñÿ áóòè òàêèì і â ïîëóì’ÿíèõ ïîåçіÿõ, і â ñèíіâñüêîìó îáñòîþâàííі ïðàâ óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Ëèøåíü âñëóõàéòåñü ó ùèðі ðÿäêè ïîåòè÷íîї çáіðêè «Ç âåðøèí і íèçèí», âèäàíîї â 1887 ðîöі: Íі, õòî íå ëþáèòü âñіõ áðàòіâ ßê ñîíöå Áîæå, âñіõ çàðіâíî, Òîé ùèðî ïîëþáèòü íå ìіã Òåáå, êîõàíàÿ Âêðàїíî!

ÄІÇÍÀÉÒÅÑÜ ÁІËÜØÅ ÏÐÎ ÏÈÑÜÌÅÍÍÈÊÀ

Çàõіäíà Óêðàїíà, äå æèâ Ôðàíêî, ïåðåáóâàëà òîäі ïіä âëàäîþ Àâñòðî- Óãîðñüêîї іìïåðії. Ïîòóæíèé òàëàíò і àêòèâíà ãðîìàäÿíñüêà ïîçèöіÿ íå ðàç ñòàâàëè ïðè÷èíîþ óâ’ÿçíåíü ìîëîäîãî ïèñüìåííèêà. Àëå é çà ґðàòàìè âіí çàëèøàâñÿ âіðíèì ñâîєìó ïîêëèêàííþ. Ç-ïіä ïåðà Ôðàíêà â òі íåëåãêі ðîêè âèéøëî áåçëі÷ ïðåêðàñíèõ òâîðіâ, ç ÿêèìè ó âàñ áóäå ìîæëèâіñòü ïîçíàéîìèòèñü ó ñòàðøèõ êëàñàõ.

Ñåðåä íèõ – «Іâàí Âèøåíñüêèé», ïîåìà ïðî âèäàòíîãî ïèñüìåííèêàïîëåìіñòà óêðàїíñüêîãî Ñåðåäíüîâі÷÷ÿ, ùî ñâîїì çàïàëüíèì ñëîâîì áóäèâ ó ñåðöÿõ ëþäåé ïî÷óòòÿ ÷åñòі é ãіäíîñòі. Іíøèé íåçàáóòíіé îáðàç – áіáëіéíèé ïðîðîê Ìîéñåé (ïîåìà «Ìîéñåé»), ïðî ÿêîãî Ôðàíêî ïåðåïîâіâ ñâîєìó íàðîäîâі ç ìåòîþ íàãàäàòè, ùî íàâіòü іç âіêîâі÷íîãî ðàáñòâà çàâæäè є âèõіä. Òîìó é ñàìîãî Ôðàíêà ÷àñòî íàçèâàëè óêðàїíñüêèì Ìîéñåєì.

Ìèõàéëî Êîöþáèíñüêèé ïèñàâ: «Ó Ôðàíêà є ïðåêðàñíà ðі÷ – ëіðè÷íà äðàìà “Çіâ’ÿëå ëèñòÿ”. Öå òàêі ëåãêі, íіæíі âіðøі, ç òàêîþ øèðîêîþ ãà36

ìîþ ÷óâñòâà і ðîçóìіííÿ äóøі ëþäñüêîї, ùî, ÷èòàþ÷è їõ, íå çíàєø, êîìó îääàòè ïåðåâàãó: ÷è ïîåòîâі áîðîòüáè, ÷è ïîåòîâі-ëіðèêîâі, ñïіâöåâі êîõàííÿ і íàñòðîїâ».

Öіêàâî, à ÷è çíàєòå âè, ùî âæå áàãàòî ðàçіâ ÷óëè íåïîâòîðíі, ìåëîäіéíі, òðåïåòíî-íіæíі ïіñíі, ÿêі íàëåæàòü Ôðàíêîâі? Äàâàéòå-íî ïðèãàäàєìî: ×îãî ÿâëÿєøñÿ ìåíі Ó ñíі? ×îãî çâåðòàєø òè íà ìåíå ×óäîâі î÷і òі ÿñíі, Ñóìíі, Íåìîâ êðèíèöі äíî ñòóäåíå?

Àáî îñü òàêі ùåìëèâі ðÿäêè: Îé òè, äіâ÷èíî, ç ãîðіõà çåðíÿ, ×îì òâîє ñåðäåíüêî – êîëþ÷å òåðíÿ? ×îì òâîї óñòîíüêà – òèõà ìîëèòâà, À òâîє ñëîâî îñòðå, ÿê áðèòâà?

Íó ùî, çãàäàëè? À öå æ ëèøå íåâåëè÷êà öåãëèíêà іç âåëè÷åçíîї áóäіâëі õðàìó, іì’ÿ ÿêîìó – ïîåçіÿ Іâàíà Ôðàíêà. Ëèøå ç âåëèêîї ëþáîâі ìîãëè ç’ÿâèòèñÿ òàêі çâîðóøëèâі ñëîâà!

Âè âæå çíàєòå, ùî Іâàí Ôðàíêî ïèñàâ äèòÿ÷і êàçêè. À ùå – îïîâіäàííÿ, ó ÿêèõ ëåãêî ìîæíà çíàéòè éîãî ñïîãàäè ïðî âëàñíå äèòèíñòâî. Õî÷åòå äîâіäàòèñü, ÿêèì áóëî íàâ÷àííÿ óêðàїíñüêèõ äіòåé â Àâñòðî-Óãîðùèíі? Òîäі ïî÷èòàéòå «Îëіâåöü», «Ãðèöåâó øêіëüíó íàóêó», «Schonschreiben» («×èñòîïèñàííÿ»), «Îòöÿ-ãóìîðèñòà» òà іíøі òâîðè öüîãî àâòîðà.

Íà ñöåíàõ íàøèõ òåàòðіâ îñü óæå áàãàòî ðîêіâ ç íåçìіííèì âåëèêèì óñïіõîì іäå ñïåêòàêëü «Óêðàäåíå ùàñòÿ» çà îäíîéìåííîþ ï’єñîþ Іâàíà Ôðàíêà. Іñíóþòü êëàñè÷íі êіíîåêðàíіçàöії öüîãî òâîðó, ïðîòå ó 2005 ðîöі ñòâîðåíî ùå é óêðàїíñüêèé ìіíі-ñåðіàë çà éîãî ìîòèâàìè. І çíàєòå, âðàæàþ÷å ñó÷àñíèìè âèÿâèëèñÿ ãåðîї öієї Ôðàíêîâîї òðàãåäії...

Чи бачили ви екранізацію хоч би одного твору І. Франка? Якщо ні, тоді саме на часі переглянути фільм «Захар Беркут» та обмінятися враженнями про нього.

Іâàí Ôðàíêî áóâ, îêðіì òîãî, âåëèêèì àâòîðèòåòîì ó ñïðàâі êíèãîâèäàííÿ é ðåäàãóâàííÿ. Áàãàòî óêðàїíñüêèõ ïèñüìåííèêіâ, іç òâîðàìè ÿêèõ âè âæå çíàéîìі, çîêðåìà Ëåñÿ Óêðàїíêà, áóëè âäÿ÷íі Іâàíîâі ßêîâè÷ó çà äîïîìîãó é ïіäòðèìêó, çà ùèðó é ñïðàâåäëèâó êðèòèêó. Éîãî іì’ÿ – ñåðåä âèäàâöіâ òàêèõ ïîâàæíèõ ÷àñîïèñіâ òà àëüìàíàõіâ, ÿê «Ãðîìàäñüêèé äðóã», «Ëіòåðàòóðíî-íàóêîâèé âіñòíèê», «Ïåðøèé âіíîê» і áàãàòüîõ іíøèõ.

Ïèñüìåííèêà íіùî íå ìîãëî çëàìàòè: àíі ïåðåáóâàííÿ çà ґðàòàìè, àíі ïðåçèðëèâå ñòàâëåííÿ ïèõàòîãî ÷èíîâíèöòâà, àíі âàæêà íåäóãà, ùî ÷àñòî ïðèêîâóâàëà äî ëіæêà. Çäàâàëîñÿ, ùî ñìåðòü ñòàðøîãî ñèíà, Àíäðіÿ, éîãî óëþáëåíöÿ, áàòüêî ïåðåæèòè íå çìîæå. Àëå íå ñõèëèâ âіí ãîðäîãî ÷îëà é òîäі, êîëè çàáðàíî áóëî íà Ïåðøó ñâіòîâó âіéíó äâîõ ìîëîäøèõ ñèíіâ, Òàðàñà é Ïåòðà. Ó äíі íàéâàæ÷îї ðîçïóêè ïèñàâ ðîáîòó âàæëèâó, «ñåðäå÷íó» – ñòàòòþ «Òàðàñ Øåâ÷åíêî». Òîäі æ, ó 1914 ðîöі, çàëèøèâ ó ñïàäîê

íàøіé ôîëüêëîðèñòè÷íіé íàóöі íàéáіëüøèé ñêàðá – «Ñòóäії íàä óêðàїíñüêèìè íàðîäíèìè ïіñíÿìè».

Ïîåò Ïåòðî Êàðìàíñüêèé çãàäóâàâ, ùî Ôðàíêî òîäі áóâ ïîäіáíèé äî «ïіäñòðåëåíîãî îðëà, ùî âïàâ ç âèñîêîї ñêåëі íà äîëèíó, âîëî÷å çà ñîáîþ ïіäòÿòі êðèëà і ïîãëÿäîì æàõëèâîãî ïåðåäñìåðòíîãî ñóìó äèâèòüñÿ íà âàñ òà êðèâàâèòü âàì ñåðöå».

28 òðàâíÿ 1916 ðîêó І. Ôðàíêî, âіðíèé ñèí Óêðàїíè, ùî âñå æèòòÿ і òâîð÷іñòü ïðèñâÿòèâ ñâîєìó íàðîäîâі, ïіøîâ іç æèòòÿ. Ïðåñà ïîíàä 50 êðàїí ñâіòó âіäãóêíóëàñü íà öþ òðàãі÷íó çâіñòêó. Ëèøå ëüâіâñüêà âëàäà íå çíàéøëà ìіñöÿ, ùîá ïîõîâàòè éîãî â ðіäíîìó ìіñòі. І äî 1921 ðîêó ñòîÿëà Ôðàíêîâà òðóíà â ÷óæîìó ñêëåïі íà Ëè÷àêіâñüêîìó öâèíòàðі Ëüâîâà, àæ ïîêè âіí íå áóâ ïåðåïîõîâàíèé íà òîìó ìіñöі, äå çàðàç âèñî÷èòü ãðàíіòíèé Êàìåíÿð, ùî ðîçáèâàє ìîëîòîì ñêåëþ. Öÿ ôіãóðà íіáè ñèìâîëіçóє æèòòєâèé øëÿõ íåçëàìíîãî äóõîì Іâàíà Ôðàíêà.

А знаєте, чому саме Каменяр?

Áî «Êàìåíÿðі» – îäèí ç íàéâіäîìіøèõ âіðøіâ Ôðàíêà. Ó íüîãî âіí óêëàâ óñþ ïðèñòðàñòü ãðîìàäÿíèíà, óñþ ïàëêіñòü ïàòðіîòà, óâåñü òàëàíò ïîåòà:

І âñі ìè âіðèëè, ùî ñâîїìè ðóêàìè Ðîçіá’єìî ñêàëó, ðîçäðîáèìî ãðàíіò. Ùî êðîâ’þ âëàñíîþ і âëàñíèìè êіñòêàìè Òâåðäèé çìóðóєìî ãîñòèíåöü і çà íàìè Ïðèéäå íîâå æèòòÿ, äîáðî íîâå ó ñâіò.

Ïàì’ÿòíèê ïèñüìåííèêîâі áóëî âñòàíîâëåíî â 1933 ðîöі íà êîøòè, çіáðàíі øàíóâàëüíèêàìè éîãî òàëàíòó ç óñієї Óêðàїíè. Ó 1956 ðîöі çà ðіøåííÿì ÞÍÅÑÊÎ1 100-ëіòíіé þâіëåé І. Ôðàíêà âіäçíà÷àâ óâåñü ñâіò. À 2006 ðіê öÿ îðãàíіçàöіÿ òàêîæ îãîëîñèëà ðîêîì éîãî ïàì’ÿòі. Òâîð÷іñòü Іâàíà Ôðàíêà ñòàíîâèòü óíіêàëüíå ÿâèùå, öіëó äóõîâíó åïîõó ó âіò÷èçíÿíіé іñòîðії і âîäíî÷àñ є âñåëþäñüêèì íàäáàííÿì. Âèäàòíèé ïèñüìåííèê, êðèòèê, ïåðåêëàäà÷, æóðíàëіñò, на Пам’ятник на Личаківському могилі І. Франка кладовищі у Львові ñîöіîëîã, ôîëüêëîðèñò, åòíîãðàô, іñòîðèê, ôіëîñîô – éîãî áàãàòþùó ñïàäùèíó íå âìіñòèòü і ñîòíÿ òîìіâ! І çàâåðøèòè ðîçïîâіäü ïðî öþ âåëèêó ëþäèíó âàðòî òàê ñàìî ñëîâàìè Іâàíà ßêîâè÷à: «Âêðàїíà âîñêðåñíå!».

1 ÞÍ Å Ñ ÊÎ – Îð ãàíіçàöіÿ Îá’єäíà íèõ Íàöіé ç ïè òàíü îñâіòè, íà ó êè і êóëüòó ðè.