Втрачена Євангеліявід
Петра
1Ніхтожзюдеївнемиврук,аніІрод,анібудь-хтоз йогосуддівАколивонивідмовилисяїхмити,устав Пилат.ТодіцарІроднаказавсхопитиГоспода,кажучи їм:«Зробітьусе,щоянаказаввамзробитиЙому» 2АтамстоявЙосип,другПилатайГосподаІ,знаючи, щойогорозіп'ято,вінприйшовдоПилатайпопросив тілаГосподньогодляпохованняІпославПилатдо ІродайпопросивпротілойогоІІродсказав:«Брате Пилате,хочніхтойнепитавпронього,мивирішили поховатийого,особливоколинаближаєтьсясубота,бо взаконінаписано,щосонценезаходитьнадубитим» 3ІвидавЙогонародовізаденьпередОпрісноками, святомїхнімІсхопиливониГоспода,штовхнулиЙого, біжучи,тайказали:«СтягнімоСинаБожого,владунад Нимотримавши!»ІодяглиЙоговбагряницю,тай посадилинасуддівськомумісці,кажучи:«Суди праведно,царюІзраїлів!»Іодинізнихприністерновий вінець,поклавйогонаголовуГоспода.Іншіж,стоячи, плювалиЙомувочі,аіншібилиЙогопощоках,інші кололиЙоготростиною,адеякібилиЙого,кажучи: «ЦієючестювшануймоСинаБожого».
4Іпривелидвохзлочинців,ірозіп'ялиГосподаміж нимиВінжемовчав,нібиневідчуваючиболюІ, поставившихрест,написалинаньому:«Цецар Ізраїлів»І,поклавшипереднимйогоодяг,розділили йогоміжсобоютакинулижереб.Іодинізтих злочинцівдорікнувїм,кажучи:«Мизазло,яке вчинили,такпостраждали,алецей,щостав Спасителемлюдей,щовінвамзлийзаподіяв?»Івони, розгнівавшисьнанього,наказалинеламатийому гомілок,щобвінпомерумуках 5Бувжеполудень,ітемряваогорнулавсюЮдею;і вонибулистривоженітатужні,чинезайшлосонце, покиВінщеживий,бонаписанопроних,щосонцене зайшлонадубитим.Іодинізнихсказав:Дайтейому питижовчзоцтомІвонизмішалитадалийомупити,і виконаливсе,івиконалисвоїгріхипротисвоєїголови Ібагатохтоходивзліхтарями,думаючи,щоніч,і попадавІГосподьвигукнув,кажучи:СилоМоя,сило Моя,ТиМенепокинула!І,сказавшице,ВінвозніссяІ тієїгодинизавісаЄрусалимськогохрамуроздерлася навпіл 6ІтодівонивитяглицвяхизрукГоспода,іпоклали Йогоназемлю,івсяземлязатряслася,івеликийстрах знявсяТодізасяялосонце,ібуладев'ятагодинаІ зраділиюдеї,івіддалитілоЙогоЙосипу,щобвінміг поховатийого,бопобачив,якідобрісправиВінзробив. ІвзявВінГосподатаЙого,ізагорнувЙоговлляну тканину,іпринісЙогодосвоєїгробниці,яка називаласяЙосиповимсадом.
7Тодіюдеї,старшітасвященики,зрозумівши,якезло вонисобізаподіяли,почалиголосититаказати:«Горе
СтаршізлякалисяйприйшлидоПилата,благаючийого: «Дайнамвоїнів,щобмитридністереглиЙогогріб, щобнеприйшлиЙогоучнітаневкралиЙого,іщоб людинеподумали,щоВінвоскресізмертвих,іне зробилинамзла»ІПилатдавїмсотникаПетроніяз воїнамистерегтигрібІзнимиприйшлидогробниці старшітакнижники,і,прикотившивеликогокаменя разомізсотникомтавоїнами,всіразом,щобулитам, поставилийогододверейгробниці;іприклалисім печаток,ірозбилитамнамет,істереглийого.Арановранці,якнаближаласясубота,прийшовнатовпз Єрусалимутанавколишньоїоколиці,щобпобачити запечатанийгріб.
9Авночі,колиденьГосподнійнаближався,коливоїни стоялинасторожіподвоє,пролунавгучнийголосна небі;івонипобачили,яквідкрилисянебеса,ідвоє чоловіківзійшлизвідтизвеликимсвітломі наблизилисядогробниціІкамінь,щобувпокладений білядверей,відкотивсясамвідсебеірозступився;і гробницявідкрилася,іобидваюнакиввійшли всередину 10Колижвоїнипобачилице,торозбудилисотниката старших,бойвонибулинаполегливінасторожіІколи вонирозповідалипроте,щобачили,зновупобачили трьохчоловіків,щовийшлизгробниці,ідвоєзних підтримуютьодного,азанимийшовхрестГолова двохсягаланеба,аголоваТого,Коговонивели, перевищуваланебо.Іпочуливониголосізнеба,що казав:«Тиблаговістивсплячим»Ізхрестапочулася відповідь:«Так».
11Івониміркувалиміжсобою,чипітийрозповісти процеПилатуІпокивонищепроцедумали,знову з'явилосянебесо,щовідкрилося,іякийсьчоловік спустивсяйувійшовдогробуЯкпобачивцесотникі ті,щобулизним,товночіпоспішилидоПилата, залишившигробницю,якустерегли,ірозповіливсе, щобачили,дужезасмученітакажучи:ВоістинуВін бувСинБожий!Пилатвідповівісказав:Ячистийвід кровіСинаБожого,алевицевирішили.Тодівсі підійшли,благалиЙоготапросилиЙого,щобнаказав сотникутавоїнамнічогонеговоритипроте,щовони бачили:бокраще,кажутьвони,намбутивиннимив найбільшомугріхупередБогом,анепотрапитидорук народуюдейськоготабутипобитимикаміннямТож
ВтраченаЄвангеліявідПетра
могливвійти,сістибіляНьоготазробитиналежне?Бо каміньбуввеликий,імибоїмося,щобнасхтоне побачивАякщонеможемо,топоставимобілядверей те,щоприносимоназгадкупроНього,тобудемо плакатитаголосити,докинеприйдемододому». 13Івонипішлийзнайшлигробницювідчинену,і, підійшовшиближче,зазирнулитуди;іпобачилитам одногоюнака,щосидівпосередгробниці,гарного вроди,одягненоговдужеяскравийодягВінсказавїм: «Чоговиприйшли?Когошукаєте?Розп'ятого?Він воскресіпішов»Аколиневірите,зазирнітьіпобачте місце,деВінлежав,щоЙоготутнемає,боВінвоскрес іпішовтуди,звідкиЙогопослали.Тодіжінки злякалисяйповтікали
14Бувжеостаннійденьопрісноків,ібагатохто повертавсядодому,босвятозакінчилося.Миж, дванадцятьучнівГосподніх,плакалитасумувалиІ кожен,засмученийтим,щосталося,пішовдодомуАя, СимонПетротаАндрій,братмій,взялинашісітітай пішлидоморя;азнамибувЛевій,синАлфеїв,якого Господь