2Самуїла
РОЗДІЛ1
1ІсталосяпосмертіСаула,колиДавидповернувся післяпоразкиамаликитян,іДавидпробувдваднів Ціклазі
2Істалосятретьогодня,щоосьвийшовчоловікіз таборувідСаула,уроздертомуодязітазпорохомна головіІсталося,яквінприйшовдоДавида,товпавна землютавклонився.
3ІспитавйогоДавид:Звідкити?Атойвідказавйому: ЗІзраїлевоготаборуявтік
4ІДавидсказавйому:«Яксталося?Розкажимені».А вінвідповів:«Народутікзбитви,ібагатознароду поляглойзагинуло,такожзагинулиСаултасинйого Йонатан».
5ІсказавДавидюнакові,якийрозповівйому:«Звідки тизнаєш,щоСаултасинйогоЙонатанпомерли?»
6Аюнак,щорозповівйому,сказав:«Випадковоя натрапивнагоруҐілбоа,іосьСаулспиравсянасвій спис,аколісницітавершникигналисязаним»
7Іколивінозирнувсяназад,побачивменетай покликавменеАявідповів:Осья
8Івінсказавмені:«Хтоти?»Аявідповівйому:«Я амаликитянин».
9Вінзновусказавмені:«Підійдинаменетайубий мене,боменеохопилабіда,бодушамоящецілав мені».
10Іяставнаньоготайубивйого,бобувпевен,щовін незможежитипіслятого,якупадеІявзяввінець,що бувнайогоголові,ібраслет,щобувнайогоруці,і принісїхсюдидомогопана
11ТодіДавидсхопивсязасвійодягіроздерйого,а такожусілюди,щобулизним.
12Івонисумували,плакалитапостилидовечораза СаулатазасинайогоЙонатана,ізанародГосподній,і задімІзраїля,бовониполягливідмеча.
13ІДавидспитавюнака,щорозповідавйому:«Звідки ти?»Атойвідповів:«Ясинприходька, амаликитянина»
14ІсказавйомуДавид:«Яктинепобоявся простягнутирукусвою,щобубитипомазанця Господнього?»
15ІпокликавДавидодногозюнаківісказав:«Підійди ближчетавдарйого!»Ітойударивйого,ітойпомер.
16ІсказавйомуДавид:Кровтвоянаголовітвоїй,бо устатвоїсвідчилипротитебе,кажучи:Явбив помазанцяГосподнього.
17ІДавидспівавоцейплачзаСауломтазайогосином Йонатаном:
18(ТакожвіннаказавїмнавчитидітейЮдистрілятиз лука:ось,ценаписановкнизіПраведного)
19КрасаІзраїлявбитанатвоїхпагорбах!Якупали лицарі!
20НерозповідайтепроцевҐаті,нерозголошуйтепро ценавулицяхАскалону,щобнераділидочки филистимлян,щобнеторжествувалидочки необрізаних
21Гор襳лбоа,нехайнебуденавасроси,анідощу,ані
22Відкровівбитих,відлоюлицарівлукЙонатанане
23СаултаЙонатанбуличарівнітаприємнізажиття свого,авсмертісвоїйнерозлучилися:вонибули швидшізаорлів,сильнішізалевів
24ДочкиІзраїлеві,плачтезаСаулом,щоодягаввасу багряницюзіншимиприкрасами,щоприкрашавваш одягзолотимиприкрасами
25Якпопадалилицаріпосередбитви!Йонатане,ти бувубитийнасвоїхпагорбах!
26Менідужешкодатебе,братемійЙонатане!Тибув дужеприємнийдлямене:твоялюбовдоменебула дивовижна,перевершувалалюбовжіночу
27Якупалилицарі,ізброявійнизагинула!
РОЗДІЛ2
1Істалосяпотому,щоДавидзапитавГоспода,кажучи: ЧименійтидоякогосьізмістЮди?ІГосподьсказав йому:Іди.ІсказавДавид:Кудименійти?Атой відповів:ДоХеврону.
2ТожДавидпішовтуди,атакождвійогожінки, АхіноамЇзрееліткатаАвіґаїл,Наваловажінка, кармелітка.
3Алюдейсвоїх,щобулизним,Давидпривів,кожного зйогородиною,івониоселилисявмістахХеврона 4Іприйшлиюдеї,іпомазалитамДавиданацарянад домомЮдинимІрозповілиДавидові,кажучи:Це людизЯвеш-ҐілеадськогопоховалиСаула.
5ІпославДавидпослівдолюдейЯвеш-Гілеадського,і сказавїм:БлагословеннівивідГоспода,щовиявили цюмилістьдосвогопанаСаула,іпоховалийого.
6АтепернехайГосподьпокажеваммилістьтаправду, іЯтакожвідплачувамцієюмилістюзате,щови вчинилицюріч.
7Тожнехайзміцнятьсявашірукитабудьтехоробрі, бовашпанСаулпомер,адімЮдипомазавменецарем надсобою.
8ААвнер,синНерів,головаСауловоговійська,взяв Іш-Бошета,Сауловогосина,тайпривівйогодо Маханаїму.
9ІнастановивйогоцаремнадГілеадом,інад Ашуреями,інадЄзреелем,інадЄфремом,інад Веніямином,інадусімІзраїлем.
10Іш-Бошет,синСаулів,мавсорокроків,колистав царемнадІзраїлем,іцарювавдварокиАледімЮди пішовзаДавидом.
11АчасцарюванняДавидавХевронінаддомомЮди бувсімлітішістьмісяців
12ІвийшовАвнер,синНерів,таслугиІш-Бошета, синаСаула,зМаханаїмудоГівеону 13ІвийшовЙоав,синЦеруї,таслугиДавида,і зібралисябіляҐівеонськогоставу,ісіли,одинпоодин бікставу,адругийподругийбікставу
2Самуїла
16Ісхопиливониодинодногозаголову,івстромили мечасвоговбікіншого,івонипопадалиразом.Тому темісценазваноХелкат-Гаццурім,щовГівеоні
17Ібулатогоднядужезапеклабитва,іАвнерталюди ІзраїлевібулипобитіслугамиДавида.
18ІбулотамтроєсинівЦеруї:Йоав,іАвішай,іАсаїл ААсаїлбувлегкийнаноги,якдикаланя
19АсаїлгнавсязаАвнером,і,йдучи,незвернувні праворуч,ніліворуч,щобнепереслідуватиАвнера
20Авнерозирнувсяназадісказав:«ЧитиАсаїл?»А тойвідповів:«Я»
21ІсказавйомуАвнер:«Зійдітьправоручаболіворуч, івізьмітьодногозюнаків,івізьмітьсобійогозброю». АлеАсаїлнехотіввідступативіднього
22ІАвнерзновусказавАсаїлу:«Відійдивідмене! Нащоменівразититебеназемлю?Якжеменіпоказати обличчятвоємубратовіЙоаву?»
23ТавінвідмовивсязвернутиТомуАвнерзаднім кінцемсписавдаривйогопідребро,такщоспис вийшовпозадуньогоІвінупавтаміпомернатому місціІсталося,щовсі,хтоприходивнамісце,деАсаїл упавіпомер,зупинялися.
24ЙоавтаАвішайгналисязаАвнеромСонцезайшло, коливониприйшлидопагорбаАмма,щонавпроти Гіаха,дорогоюдопустиніГівеон.
25ІзібралисяВеніяминовісинизаАвнером,істали однимзагоном,істалинавершиніпагорба
26ТодіАвнеркликнувдоЙоаватайсказав:«Чимеч будепожиративічно?Хібатинезнаєш,щоцебуде гіркотавкінці?Докижтинескажешнародові відвернутисявідпереслідуваннясвоїхбратів?»
27ІсказавЙоав:ЯкживийБог,якбитинесказав,то вранцінародбиточнопереставпереслідуватисвого брата.
28ІзасурмивЙоавусурму,іввесьнародзупинився,і більшенегналисязаІзраїлем,ібільшенебилися
29ААвнертайоголюдийшлицілутунічрівниною, перейшлиЙордан,пройшличерезувесьБітроні прийшлидоМаханаїму
30ІповернувсяЙоаввідпереслідуванняАвнера,і зібравувесьнарод,іневистачилозДавидовихслуг дев'ятнадцятичоловіківтаАсаїла
31АлеслугиДавидапобилиВеніяминаталюдей Авнера,такщозагинулотристашістдесятчоловік
32ІвзялиАсаїла,іпоховалийоговгробниційого батька,щобулауВіфлеємі.АЙоавтайоголюдийшли всюніч,іприйшлидоХевронунасвітанку
1ІтривалавійнаміждомомСаулатадомомДавида, алеДавидстававдедалісильнішим,адімСауладедалі слабшим
2ІнародилисяДавидовісинивХевроні,апервісток йогобувАмнон,відАхіноамЇзреелітки;
3Адругиййогосин,Кілеав,відАбігаїл,жінкиНавала, кармелітянина;атретій,Авесалом,синМаахи,дочки Талмая,царяҐешурського; 4Ачетвертий,Адонія,синХаґґіти;ап'ятий,Шефатія, синАвітали;
5Ашостий,Їтреам,відЕґли,жінкиДавидаВони народилисяДавидовівХевроні
6Істалося,колиточиласявійнаміждомомСаулата домомДавида,АвнерзміцнивсядлядомуСаула. 7АвСаулабуланаложниця,наім'яРіцпа,дочкаАйї
наложницімогобатька?»
8ТодіАвнердужерозгнівавсячерезсловаІш-Бошета тайсказав:«Хібаясобачаголова,щосьогоднічиню милістьпротиЮдидомовіСаула,батькатвого,його братамтайогодрузям,іневіддавтебеврукуДавида, щотисьогоднізвинувачуєшменевпровинічерезцю жінку?»
9НехайтакзробитьБогАвнеру,інехайдодастьще більше,хібащоязроблюйомутак,якГосподь поклявсяДавидові
10щобперекластицарствовіддомуСаулата поставититронДавиданадІзраїлемтанадЮдеєю,від ДанааждоБеер-Шеви
11ІвіннемігбільшевідповістиАвнеруніслова,бо боявсяйого.
12ІпославАвнерпослівдоДавидавідсвогоімені, кажучи:Чийцейкрай?Ісказавши:Укладизомною союз,іосьрукамоябудезтобою,щобпривестидо тебевсьогоІзраїля
13Ісказаввін:Добре,яукладузтобоюугоду,тільки одногоявідтебевимагаю:тинепобачишмого обличчя,якщопершенеприведешМелхолу,Саулову дочку,колиприйдешпобачитимоєобличчя
14ІпославДавидпослівдоІш-Бошета,Саулівогосина, кажучи:ВіддайменімоюжінкуМелхолу,якуя заручивсобізастокрайніхплотейфилистимлян
15ІпославІш-Бошет,івзявїївідїїчоловіка,від Фалтіїла,синаЛаїшового
16Іпішовїїчоловікзнею,плачучизанею,аждо Бахуріму.ТодіАвнерсказавйому:«Іди,повернися».І вінповернувся
17ІАвнерговоривізстаршимиІзраїлевими,кажучи: ВийминулогошукалиДавида,щобвінбувнадвами царем
18Атеперзробітьце,боГосподьговоривпроДавида, кажучи:РукоюрабаМогоДавидаЯврятуюнародМій Ізраїлязрукифилистимлянтазрукивсіхїхніхворогів 19ІАвнертакожговоривдовухВеніяминаІАвнер такожпішовговоритидовухДавидавХевронівсе,що здавалосядобримІзраїлевітавсьомудомуВеніямина 20ІприйшовАвнердоДавидадоХеврону,ізним двадцятьчоловіків.ІДавидвлаштувавАвнерута людям,щобулизним,бенкет
21ІсказавАвнердоДавида:«Явстануйпіду,ізберу всьогоІзраїлядомогопанацаря,івонискладутьіз тобоюсоюз,ітибудешцарюватинадусім,чогобажає твоєсерце»ІвідпустивДавидАвнера,івінпішовз
22Іось,слугиДавидатаЙоаваповернулисязпогоніза
2Самуїла
24ІприйшовЙоавдоцаряйсказав:Щотизробив?
ОсьАвнерприйшовдотебе;чомутивідіславйого,і вінзовсімпішов?
25ТизнаєшАвнера,синаНерового,щовінприйшов обдурититебе,іщобдізнатисяпротвійвихідітвій вхід,іщобдізнатисяпровсе,щотиробиш
26ІколиЙоаввийшоввідДавида,топославпосланців заАвнером,ітіповернулийоговідкриниціСіра;але Давиднезнавпроце
27АколиАвнерповернувсядоХеврону,Йоаввідвів йоговбікубрамі,щобпоговоритизнимтихо,івдарив йоготампідребро,ітойпомерзакровАсаїла,брата його.
28Апотім,колиДавидпочувце,вінсказав: «НевиннийятамоєцарствопередГосподомнавікиза кровАвнера,синаНерового».
29НехайцевпаденаголовуЙоаватанаввесьдімйого батька,інехайнеперестанездомуЙоаватой,хтомає течу,абопрокажений,аботой,хтоспираєтьсяна палицю,аботой,хтопадаєвідмеча,аботой,кому бракуєхліба
30ІЙоавтайогобратАвішайубилиАвнеразате,що вінубивїхньогобратаАсаїлавбитвівГівеоні 31ІсказавДавиддоЙоаватадовсьогонароду,щобув зним:«Роздерітьсвійодяг,підпережітьсяверетищем таголосітьпередАвнером»АсамцарДавидпішовза марами
32ІпоховалиАвнеравХевроні.Іцарпіднявсвійголос, іплакавнадгробомАвнера;іплакавувесьнарод
33ІцароплакувавАвнерайсказав:«ЧипомерАвнер, якпомираєбезумець?»
34Твоїрукинебулизв'язані,аногитвоїнебулизакуті вкайдани;якпадаєлюдинапередбезбожними,так упавти.Іввесьнародзновуплакавнадним.
35Іприйшовувесьнарод,щобдатиДавидуїстим’ясо, покищебувдень,аДавидпоклявся,кажучи:Нехайтак зробитьменіБог,інехайдодасть,якщояскуштую хлібачичогосьіншого,ажпокисонценезайде
36Іввесьнародзвернувнацеувагу,іцебулоїмдо вподоби,яківсе,щоробивцар,булодовподоби всьомународові
37БоввесьнародтаввесьІзраїльзрозумівтогодня, щоневідцарябуловбиватиАвнера,синаНера.
38Ісказавцардосвоїхслуг:Хібавинезнаєте,що сьогоднівІзраїліупавкнязьтавеликиймуж?
39Аясьогодніслабий,хочіпомазанийнацаря,аці люди,синиЦеруї,сильнішізаменеГосподь відплатитьтому,хточинитьзло,зайогобеззаконням.
РОЗДІЛ4
1ІпочувсинСаулів,щоАвнерпомеруХевроні,іруки йогоослабли,івсіізраїльтянизанепокоїлися
2АвСаулівогосинабулодвачоловіки,щобули начальникамивійськ:ім'яодномуБаана,аім'ядругому Рехав,синиРіммонабееротянина,зсинів Веніяминових,(боБеероттакожзараховувавсядо Веніяминових,
3Абееротянивтеклидттаїму,ітаммешкалиаждо цьогодня.)
4ІбувуЙонатана,синаСаула,син,кульгавийнаноги Йомубулоп'ятьроків,колиприйшлазвісткапроСаула
лежавналіжкуопівдні
6Івониввійшлитудидосерединидому,нібихотіли взятипшениці,тайвдарилийогопідребро,іРехавта Баана,братйого,втекли
7Боколивониввійшлидодому,вінлежавнасвоєму ліжкуусвоїйспальні,івонипобилийого,вбилийого,і відрубалийомуголову,ізнялийогоголову,ійшли гетьчерезрівнинуцілуніч.
8ІпринесливониголовуІш-БошетадоДавидав Хеврон,ісказалицареві:«ОсьголоваІш-Бошета,сина Саула,ворогатвого,щошукавтвоєїдуші.ІГосподь сьогодніпомстивсязамогопанацарязаСаулатаза йогопотомство»
9ІвідповівДавидРехавутаБаані,братовійого,синам Ріммонабееротянина,тайсказавїм:ЯкживийГосподь, щовизволивмоюдушузусієїбіди,
10Колиодинсповістивмені,кажучи:«Ось,Саул помер»,думаючи,щовіннеседобрузвістку,ясхопив йоготайубивуЦіклазі,бовіндумав,щоядамйому винагородузайогозвістку.
11Тимбільше,колибезбожнілюдивбилиправедника вйоговласномудомі,найоголіжку,тохібажЯне вимагатимуйогокровизвашоїрукитанезаберувасіз землі?
12ІДавиднаказавсвоїмюнакам,івониповбивалиїх,і відрубалиїмрукитаноги,іповісилиїхнадставкому ХевроніАголовуІш-Бошетавзялитайпоховалиїїв гробниціАвнеравХевроні
РОЗДІЛ5
1ТодівсіплеменаІзраїлевіприйшлидоДавидадо Хевронутайсказали,кажучи:«Ось,микістьтвоя татілотвоє»
2Такожівминулому,колиСаулбувцаремнаднами, тививодивівводивІзраїляІсказавГосподьтобі:Ти будешпастиМійнародІзраїля,ітибудешвождемнад Ізраїлем.
3ІприйшливсістарійшиниІзраїлядоцарядоХеврону; іцарДавидуклавзнимисоюзуХевроніперед Господом;івонипомазалиДавидацаремнадІзраїлем. 4Давидовібулотридцятьроків,коливінпочав царювати,іцарюваввінсорокроків.
5УХевронівінцарювавнадЮдеєюсімроківішість місяців,авЄрусалиміцарювавтридцятьітрирокинад усімІзраїлемтаЮдеєю
6ІпішовцартайоголюдидоЄрусалимудоєвусеїв, мешканцівтогокраюВонисказалиДавидові,кажучи:
2Самуїла
9ІосівсяДавидутійтвердині,іназвавїїмістом Давида.ІДавидзабудувавїїнавколовідМіллой усередину
10ІДавидйшовдалі,істававвеликим,аГосподь,Бог Саваот,бувзним.
11ІпославХірам,царТиру,послівдоДавида,і кедровідерева,ітеслі,імулярів,івонизбудували Давидовідім.
12ІзрозумівДавид,щоГосподьутвердивйогоцарем надІзраїлем,іщоВінпіднявйогоцарствозаради народуСвогоІзраїля
13ІвзявДавидсобіщеналожницьтадружинз Єрусалиму,післятогояквінповернувсязХеврону;і народилисяДавидовіщесинитадочки
14Аосьіменатих,щонародилисявньоговЄрусалимі: Шаммуа,іШовав,іНатан,іСоломон, 15такожІвхар,іЕлішуа,іНефеґ,іЯфія, 16ІЕлішама,іЕліада,іЕліфалет
17Колижфилистимлянипочули,щопомазалиДавида нацарянадІзраїлем,товсіфилистимлянизійшли шукатиДавида;іДавидпочувпроце,ізійшовдо твердині.
18Прийшлитакожфилистимлянитарозселилисяв долиніРефаїм
19ІДавидзапитавГоспода,кажучи:Чийтименіна филистимлян?Чивіддасиїхумоїруки?ІГосподь сказавДавидові:Іди,боЯнеодмінновіддам филистимлянутвоїруки.
20ІприйшовДавиддоБаал-Пераціму,іДавидпобив їхтам,ісказав:Господьрозбивмоїхворогівпереді мною,якпрориваютьсяводи.Томувінназвавім'ятого місцяБаал-Перацім
21Івонизалишилитамсвоїхідолів,аДавидтайого людиспалилиїх.
22Іфилистимлянизновупіднялисятарозкинулисяв долиніРефаїм
23ІколиДавидзапитавГоспода,Тойсказав:Не підійди,аобійдиїхззадутанападинанихзбоку шовковиці
24Істанеться,колипочуєшшум,нібихтосьіде верхівкамишовковиці,тодістрімголовкинься,ботоді Господьвийдепередтобою,щобпобититабір филистимлян.
25ІзробивДавидтак,якнаказавйомуГосподь,і побивфилистимлянвідҐевиаждоГазера
РОЗДІЛ6
1ДавидзновузібравусіхвибранихчоловіківІзраїля, тридцятьтисяч
2ІвставДавид,іпішовзусімнародом,щобувзним,з БаалеЮдиного,щобперенестизвідтиковчегБожий, щокличетьсяім'ямГосподаСаваота,щопробуваєна херувимах
3ІпоставиливониковчегаБожогонановийвіз,і вивезлийогоздомуАвінадава,щобувуҐів'їАУззата Ахіо,синиАвінадава,керувалиновимвозом. 4ІвинеслийогоздомуАвінадава,щобувуҐів'ї,разом ізковчегомБожим;аАхіойшовпередковчегом 5ІДавидтаввесьдімІзраїлівгралипередГосподомна всілякихінструментахзялицевоїдеревини,наарфах,і
6ІколивониприйшлидоНахоновоготоку,Узза
7ІзапаливсягнівГосподнійнаУззу,іБогуразивйого
Божого
8ІДавидрозгнівався,щоГосподьпобивУззуІвін назвавтемісцеПерецузза,ітаквоноієаждоцього дня
9ІДавидзлякавсяГосподатогоднятайсказав:Як прийдедоменеГосподнійковчег?
10ІнехотівДавидперенестиковчегаГосподньогодо себевДавидовемісто,алеДавидвіднісйогододому Овед-Едомаґаттянина
11ІковчегГосподнійперебувавудоміОвед-Едома ґаттянинатримісяці,іГосподьблагословивОведЕдоматаввесьйогодім
12ІсповістилицаряДавида,кажучи:Господь поблагословивдімОвед-Едоматавсе,щойому належить,черезковчегБожийІпішовДавид,іпереніс ковчегБожийздомуОвед-ЕдомадомістаДавидового зрадістю.
13Істалося,щоколиті,щонесликовчегаГосподнього, проходилишістькроків,вінприносивужертвуволів тавідгодованихтелят.
14ІДавидтанцювавпередГосподомщосили,аДавид бувпідперезанийллянимефодом
15ІДавидтаввесьдімІзраїлянесликовчегГосподній зокрикомтапідзвуксурми
16ІколиковчегГосподнійвходивдоДавидовогоміста, Мелхола,дочкаСаула,визирнулаувікнойпобачила царяДавида,щоскакавітанцювавпередГосподом,і зневажилайоговсерцісвоєму
17ІвнесливониковчегГосподній,іпоставилийогона йогомісці,посередскинії,якуДавидпоставивдля ньогоІДавидпринісцілопаленнятамирніжертви передГосподом.
18ІяктількиДавидзакінчивприноситицілопалення тамирніжертви,вінпоблагословивнародвІм'я ГосподаСаваота.
19Івінроздавусьомународові,всійюрбіІзраїлевій,як жінкам,такічоловікам,кожномупобуханцюхліба,і пошматкудоброгом’яса,іпоглечикувина.І розійшовсяввесьнарод,кожендосвогодому
20ІповернувсяДавид,щобпоблагословитисвійдімІ вийшлаМелхола,дочкаСаула,назустрічДавидуй сказала:«ЯкийславнийбувсьогодніцарІзраїлів,що оголивсясьогоднінаочахслужницьсвоїхрабів,як оголюєтьсябезсоромноякийсьізмарнославців!»
21ІсказавДавиддоМелхоли:«ПередГосподом,що
22Іябудущебільшмерзенним,ібудунизькимусвоїх очах,ізтихслужниць,проякихтиговорив,ябудув пошані.
23ТомуМіхал,дочкаСаула,немаладітейаждодня своєїсмерті
1Істалося,колицарсидівусвоємудомі,аГосподьдав йомуспокійвідусіхйоговорогівнавколо,
2щоцарсказавпророкуНатану:«Ось,яживув кедровомудомі,аковчегБожийперебуваєпід завісами»
3ІсказавНатанцареві:Іди,робивсе,щовтвоєму серці,боГосподьзтобою
4Істалосятієїночі,щобулословоГосподнєдоНатана, кажучи:
5ІдитаскажиМоємурабовіДавидові:Такговорить Господь:ЧитизбудуєшМенідім,щобЯмешкаву ньому?
6БоЯнеживужодномудомівідтоді,яквивівсинів ІзраїлязЄгипту,іаждоцьогодня,аходивунаметіта вскинії
7Навсіхмісцях,деЯходивзусімасинамиІзраїля,чи говоривЯхочсловоякомусьізплеменІзраїля,якомуЯ наказавпастинародМійІзраїля,кажучи:Чомувине збудуєтеМенікедровогодому?
8АтеперскажиМоємурабовіДавидові:Такговорить ГосподьСаваот:Явзявтебез-підпасовищаовець,щоб тибувволодаремнаднародомМоїм,надІзраїлем 9ІЯбувзтобоюскрізь,кудитийшов,іЯвинищив усіхтвоїхворогівз-передтебе,ізробивтвоєім'я великим,якім'явеликихлюдей,щоєназемлі 10ІЯпризначумісцедлянародуМого,Ізраїля,і насаджуїх,щобвонижилинасвоємумісці,іне рухалисябільше,ісинибеззаконнянебудутьбільше гнобитиїх,якдавніше,
11Івідтоді,якЯнастановивсуддівнаднародомМоїм, Ізраїлем,ідавтобіспокійвідусіхворогівтвоїх,то Господьсповіщаєтобі,щоВінзбудуєтобідім.
12Аколивиповнятьсятвоїдні,ітиспочинешз батькамисвоїми,Япоставлюпотобіпотомствотвоє, якевийдезтвоїхутроби,іЯзміцнюйогоцарство.
13ВінзбудуєдімдляМогоімені,аЯзміцнюпрестол йогоцарстванавіки
14Ябудуйомубатьком,авінбудеМенісином.Якщо вінучинитьбеззаконня,Япокараюйоголюдською палицеютаударамисинівлюдських
15АлемилістьМояневідійдевіднього,якЯвіднявїї відСаула,якогоЯвідкинувпередтобою
16Ідімтвійіцарствотвоєбудутьміцностоятиперед тобоюнавіки,престолтвійбудеміцностоятинавіки.
17Згіднозусімацимисловамитавсімцимвидінням, такНатанговоривДавидові.
18ТодіцарДавидувійшов,сівпередГосподнімлицем ісказав:«Хтоя,ГосподиБоже?Іщотакемійдім,що Типривівменеаждоцьогомісця?»
19ІцещемалобуловочахТвоїх,ГосподиБоже,але ТитакожговоривпродімСвогорабанамайбутнє Хібацезвичайлюдини,ГосподиБоже?
20ІщощеможесказатиТобіДавид?БоТи,Господи Боже,знаєшСвогораба
21ЗарадисловаСвоготазасерцемСвоговчинивТи всіцівеликіділа,щобоб’явитиїхСвомурабові
22ТомуТивеликий,ГосподиБоже,бонемаєтакого, якТи,інемаєБога,крімТебе,завсімтим,щомичули навласнівуха
23Іякийодиннародназемліподібнийдонародутвого,
занародСобі,ізробитиСобіім'я,ізробитидлявас великітастрашніречідлятвоєїземліпередтвоїм народом,якийтивикупивдлясебезЄгипту,від народівтаїхніхбогів?
24БоТиутвердивдляСобінародТвій,Ізраїля,щобвін бувнародомТвоїмнавіки,іТи,Господи,ставїхнім Богом
25Атепер,ГосподиБоже,слово,щоТиговоривпро Свогорабатапройогодім,утвердийогонавіки,і зробитак,якТиговорив
26Інехайбудевеличнеім'яТвоєповіки,кажучи: ГосподьСаваотБогнадІзраїлем!Інехайбудеміцно стоятидімрабаТвогоДавидапередобличчямТвоїм 27БоТи,ГосподиСаваоте,БожеІзраїлів,відкрив Своємурабові,кажучи:ЯзбудуютобідімТомуТвій рабзнайшовусвоємусерцімолитисядоТебецією молитвою.
28Атепер,ГосподиБоже,ТиєБог,ісловаТвої правдиві,іТиобіцявцедоброСвоємурабові: 29АтепернехайТобібудевгоднопоблагословитидім Свогораба,щобвінбувповікпередлицемТвоїм,бо Ти,ГосподиБоже,цесказав,іблагословеннямТвоїм нехайбудеблагословеннийдімСвогорабаповік.
РОЗДІЛ8
1Істалосяпоцьому,щоДавидпобивфилистимлян,і покоривїх,іДавидвзявМетегаммузруки филистимлян.
2ІвінпобивМоава,ізмірявїхшнуром,кидаючиїхна землю;двомашнурамивінвідміряв,щобубити,а однимповнимшнуром,щобзалишитиживими.Істали моавітянирабамиДавида,іприносилидари
3ДавидтакожуразивГададезера,синаРехова,царя Цови,колитойішовповертатисобіграницюнарічці Євфрат
4ІДавидзабравуньоготисячуколісниць,ісімсот вершників,ідвадцятьтисячпіших;іДавидпідрізав жиливсімколісничимконям,алезоставивзнихдля стаколісниць
5ІколисиріїзДамаскуприйшлинадопомогу Гададезеру,царевіЦови,Давидубивізсирійців двадцятьдвітисячічоловіків
6ТодіДавидпоставивгарнізонивСиріїДамаській,і сиріянисталиДавидовимирабамитаприносилидариІ ГосподьоберігавДавидаскрізь,кудивінйшов. 7ІДавидвзявзолотіщити,щобулинарабах Гададезера,іпринісїхдоЄрусалиму 8АзБетитазБеротаю,містГададезера,царДавид взявдужебагатоміді.
9КолиТой,царХамату,почув,щоДавидпобивусе військоГададезера, 10ТодіТойпославЙорама,синасвого,доцаряДавида,
12Сирії,іМоава,ісинівАммона,іфилистимлян,і Амалика,іздобичіГадад'езера,синаРехова,царяЦови.
13ІДавидздобувсобіім'я,колиповернувсязпоразки сирійцівуСолянійдолині,вісімнадцятитисяччоловік.
14ІвінпоставивгарнізонивЕдомі,повсьомуЕдому поставиввінгарнізони,івсіедомлянисталирабами ДавидаІГосподьпильнувавДавидаскрізь,кудивін ходив.
15ІцарювавДавиднадусімІзраїлем,іДавидчинив судтаправдувсьомународовісвоєму
16АЙоав,синЦеруї,бувнадвійськом,аЙосафат,син Ахілудів,бувканцеляристом
17АСадок,синАхітува,таАхімелех,синЕвіятара, булисвящениками;аСераябувписарем;
18АБеная,синЄгояди,бувнадкеретянамита пелетянами,асиниДавидабулиголовними правителями РОЗДІЛ9
1ІсказавДавид:ЧизалишивсящехтосьіздомуСаула, щобязробивйомумилістьзарадиЙонатана?
2ІбувуСауловомудоміраб,наім'яЗіваІпокликали йогодоДавида,ацарсказавйому:ЧитиЗіва?Атой відказав:Цетвійраб.
3Ісказавцар:«ЧинемаєщенікогоздомуСаула,щоб япоказавйомуБожумилість?»ІЦівасказавцареві:«У Йонатанаєщесин,кульгавийнаноги».
4Іцарсказавйому:Девін?АЦівавідповівцареві:Ось вінудоміМахіра,синаАммієла,вЛодебарі
5ТодіцарДавидпославівзявйогоздомуМахіра, синаАммієла,зЛодебару
6ІприйшовМефівошет,синЙонатана,синаСаула,до Давида,івпавобличчямдоземлі,іпоклонився.І сказавДавид:Мефівошет!Атойвідповів:Осьтвійраб!
7ІсказавйомуДавид:Небійся,боЯкончезроблю тобімилістьзарадибатькатвогоЙонатана,іповерну тобівсюземлюбатькатвогоСаула,ітибудеш постійноїстихлібзамоїмстолом
8Івклонивсявінісказав:Щотакетвійраб,щоти дивишсянатакогомертвогопса,якя?
9ТодіцарпокликавЦіву,Саулівогослугу,тайсказав йому:«Явіддавсиновітвогопанавсе,щоналежало Саулутавсьомуйогодому»
10Тиж,твоїсинитатвоїрабибудетеоброблятидля ньогоземлю,ітибудешзбиратиплоди,щобсинтвого панамавїжуАМефівошет,синтвогопана,буде завждиїстихлібзамоїмстолом.АвЦівибуло п'ятнадцятьсинівтадвадцятьрабів
11ІсказавЦівадоцаря:«Усе,щонаказавпанмійцар своємурабові,такзробитьрабтвій»АМефівошет, сказавцар,їстимезамоїмстолом,якодинізцарських синів
12АвМефівошетабувмалийсин,наім'яМихаІвсі, хтомешкавудоміЦіви,булирабамиМефівошета 13ІосівсяМефівошетуЄрусалимі,бовінпостійноїв зацарськимстолом,ібувкульгавийнаобидвіноги.
РОЗДІЛ10
1Істалосяпоцьому,щоцарсинівАммоновихпомер,і замістьньогозацарювавсинйогоГанун
2ТодіДавидсказав:«ЯзроблюмилістьГануну,синові
3ІсказаликнязісинівАммоновихдоГануна,пана свого:Чидумаєшти,щоДавидшануєбатькатвого,що пославдотебепотішителів?ХібажнепославДавид своїхслугдотебе,щоброзвідатимісто,вивідатийого тазруйнуватийого?
4ТодіГанунсхопивДавидовихслуг,поголивїм половинубороди,обрізавїхнійодягпополовині,аждо сідниць,тайвідпустивїх.
5КоливонирозповілипроцеДавидові,вінпославїм назустріч,ботілюдидужезасоромилисяІцарсказав: ЗалишайтесявЄрихоні,покиневиростутьвашібороди, апотімповертайтеся
6Іпобачилиаммонітяни,щовонизненавиділисяперед Давидом,тоаммонітянипослалийнайнялисирійцівз Бет-РеховатасирійцівзЦови,двадцятьтисячпіших,і царяМаахитисячучоловік,таІштовадванадцятьтисяч чоловік.
7ІколиДавидпочувпроце,вінпославЙоаватавсе
8Івийшлиаммонітянийвишикувалисядобоюпри входідобрами,асиріянизЦови,ізРехова,ізІштову, ізМаахибулиокремонаполі
9КолиЙоавпобачив,щофронтбоюпротинього спередутаззаду,вінвибравусіхвибранихчоловіків Ізраїлятавишикувавїхпротисирійців 10Арештународувінпередавурукисвогобрата Авішая,щобтойвишикувавїхпротиаммонітян 11Ісказаввін:Якщосиріянибудутьсильнішізамене, тотидопоможешмені,аякщоаммонітянибудуть сильнішізатебе,тояприйдуідопоможутобі
12Будьвідважний,ідавайтебудемомужнімизанаш народтазамістанашогоБога,аГосподьзробитьте, щоЙомудобре
13ІЙоавталюди,щобулизним,наблизилисядобою зСирією,татівтекливіднього.
14Ааммонітянипобачили,щосиріяниповтікали,той вониповтікаливідАвішаятайувійшлидомістаІ Йоавповернувсявідаммонітяніприйшовдо Єрусалиму
15Асиріяни,побачивши,щоїхрозбилиІзраїлі, зібралисяразом.
16ІпославГадад'езер,івивівсирійців,щобулипотой бікрічки,івониприйшлидоХеламу;аШовах, начальниквійськаГадад'езера,йшовпопередуних 17ІколиДавидовідонеслипроце,вінзібравусього Ізраїля,перейшовЙорданіприйшовдоХеламуА
1Істалося,якминуврік,утойчас,колицарівиходять навійну,тоДавидпославЙоаватасвоїхслугзним,та всьогоІзраїля;івонивинищилиаммонітянта обложилиРаббуАДавидзалишивсявЄрусалимі
2Істалосянадвечір,щоДавидуставзліжкасвого,і прогулювавсяподахуцарськогодому,іздахупобачив жінку,щомилася;ітажінкабуладужевродливана вигляд
3ІпославДавидірозпитавпротужінкуІсказалаодна зних:ЧижценеВірсавія,дочкаЕліяма,жінкаУрії хіттеянина?
4ІпославДавидпосланців,івзявїї;івонаввійшладо нього,івінлежавзнею,боочистиласявонавід нечистотисвоєї,іповернуласядосвогодому.
5Ізавагітнілатажінка,іпослала,ісповістилаДавида, кажучи:Явагітна
6ІпославДавиддоЙоава,кажучи:ПришлименіУрію хеттеянинаІЙоавпославУріюдоДавида
7ІколиУріяприйшовдонього,Давидзапитавйого проЙоава,іяксправиународу,іякйдевійна.
8ІсказавДавиддоУрії:«Ідидосвогодомутапомий своїноги»ІвийшовУріязцарськогодому,азаним ішлацарськатрапеза.
9АлеУріяспавбілядверейцарськогодомузусіма слугамисвогопана,інепішовдосвогодому
10ІколивонидонеслиДавидові,кажучи:Уріяне пішовдосвогодому,ДавидсказавУрії:Хібатине повернувсяздороги?Чомужтинепішовдосвого дому?
11ІсказавУріядоДавида:Ковчег,ІзраїльтаЮда перебуваютьунаметах,апанмійЙоавтарабипана могоотаборилисянавідкритомуполі.Хібажяпідудо свогодому,щобїстийпити,талежатизжінкоюсвоєю?
Якживийтитаякживадушатвоя,янезроблюцього
12ІсказавДавиддоУрії:«Залишайсятутісьогодні,а завтраятебевідпущу»ІзалишивсяУріявЄрусалимі тогоднятанаступногодня
13ІпокликавйогоДавид,ітойївтапивпередним,і тойнапоївйогоАввечерітойвийшовлягтинасвоє ліжкозослугамисвогопана,адосвогодомунепішов 14Істалосявранці,щоДавиднаписавлистадоЙоава,і пославйогочерезУрію
15Інаписаввінулисті,кажучи:ПоставтеУріюна переднійбійнайгарячішогобою,івідступітьвіднього, щобвінбувураженийіпомер
16Істалося,колиЙоавоглянувмісто,топоставив Уріюнамісце,проякезнав,щотамєхоробрівояки
17Івийшлилюдизміста,тайбилисязЙоавом;і поляглидехтознароду,зрабівДавидових;також загинувхіттеянинУрія.
18ТодіЙоавпославірозповівДавидовівсепровійну
19Інаказавпосланцеві,кажучи:Колитизакінчиш розповідьцаревіпросправивійни, 20Аколистанеться,щоцаррозгнівається,івінскаже тобі:Чомувипідійшлитакблизькодоміста,коли билися?Хібавинезнали,щовонистрілятимутьзмуру? 21ХтовдаривАвімелеха,синаЄруббешета?Хібане однажінкакинулананьогозмурууламокжорна,івін померуТевеці?Чомувипідійшлидомуру?Тодіскажи:
22Іпішовпосланець,іприйшов,ірозповівДавидові все,зачимпославйогоЙоав.
23ІсказавпосланецьдоДавида:«Справді,цілюди перемагалинас,івийшлидонасуполе,ами переслідувалиїхаждовходувбраму».
24Істрільцістрілялизмурупотвоїхрабах,ідехтоз царськихрабівзагинув,ітвійрабУріяхіттеянинтакож загинув.
25ТодіДавидсказавпосланцеві:«Осьщоскажеш Йоаву:Нехайцярічнебудетобідовподоби,бомеч пожираєодногозадругимПідсильсвійбійпроти містатазруйнуййого,іпідбадьорйого»
26ІпочуладружинаУрії,щоїїчоловікУріяпомер,і оплакаласвогочоловіка
27Аколижалобаминула,Давидпославівзявїїдо свогодому,івонасталайомузажінку,іпородила йомусинаАлете,щозробивДавид,булоневгоднев очахГоспода
РОЗДІЛ12
1ІпославГосподьНатанадоДавида.Іприйшоввіндо ньоготайсказавйому:«Водномумістібулодва чоловіки:одинбагатий,адругийбідний»
2Багачмавдужебагатоотартачеред.
3Авбідногочоловіканебулонічого,крімоднієї маленькоїовечки,якувінкупивівигодувавІвона росларазомізнимтазйогодітьми,їлайоговласнуїжу, пилазйоговласноїчаші,лежаланайоголонітабула йомуякдочка
4Іприйшовдобагатогочоловікаподорожній,ітой пошкодуваввзятизосвоєїотаритазвласноїхудоби, щобприготуватидляподорожньогочоловіка,що прийшовдонього;алевзявягнябіднякатай приготувавйогодлячоловіка,щоприйшовдонього 5ІсильнорозгнівавсяДавиднатогочоловіка,івін сказавдоНатана:ЯкживийГосподь,чоловік,що зробивтаке,кончепомре!
6Івінвідшкодуєягнятівчетверо,бозробивце,ібоне мавмилосердя.
7ІсказавНатандоДавида:«ТитойчоловікТак говоритьГосподь,БогІзраїлів:Япомазавтебецарем надІзраїлем,іЯвизволивтебезрукиСаула.
8ІдавЯтобідімпанатвого,іжінокпанатвогоналоно твоє,ідавтобідімІзраїлятаЮди;іякбицьогобуло замало,Ящедавбитобітакейтаке.
9ЧомутизневаживзаповідьГосподню,щобзробити зловочахЙого?ТивбивУріюхіттеянинамечем,а жінкуйоговзявсобізажінку,ійоговбивмечемсинів Аммонових
10Атепермечневідступитьвідтвогодомуповіки,бо тизневаживМенетавзявжінкуУріїхіттеянинасобіза
11ТакговоритьГосподь:«ОсьЯнаведунатебезлоз твогодому,івізьмужіноктвоїхнаочахтвоїх,ідамїх
2Самуїла
14Таоскількицимучинкомтидаввеликупривід ворогамГосподнімзневажатиЙого,тойдитина,що народитьсявтебе,кончепомре
15ІНатанпішовдосвогодому.ІГосподьуразив дитину,якуДавидупородилажінкаУрії,івонадуже захворіла
16ТожДавидблагавБогазадитину;іДавидпостився, іпішовспати,ілежавусюнічназемлі.
17Івсталистаршійогодому,іпішлидонього,щоб піднятийогозземлі;алевіннесхотів,іхлібазнимине їв
18Істалосясьомогодня,щодитинапомерлаІбоялися Давидовіслугисказатийому,щодитинапомерла,бо казали:«Ось,колидитинабулащежива,миговорилиз нею,тавонанеслухаланашогоголосуЯкжевона будесебегнівати,якщомискажемоїй,щодитина померла?»
19ІпобачивДавид,щойогослугишепочуться,і зрозумівДавид,щодитинапомерла.ІсказавДавиддо своїхслуг:Чипомерладитина?Авонивідказали: Померла
20ТодіДавидуставізземлі,умився,намастився, змінивсвійодягіввійшовдоГосподньогодомута поклонивсяПотімвінповернувсядосвогодомуІ коливінпопросив,йомупоклалихліб,івінїв.
21Тодісказалийомуйогослуги:Щоцетизробив?Ти постивіплакавзадитиною,покивонабулажива,аяк померладитина,тивставіївхліб.
22Ісказаввін:«Покидитинабулащежива,япостиві плакав,боказавсобі:Хтознає,чибудеБог милостивийдомене,ідитинабудежити?»
23Алетепервінмертвий,навіщоменіпоститися?Чи можуяповернутийого?Япідудонього,алевінне повернетьсядомене.
24ІДавидутішивсвоюжінкуВірсавію,іввійшовдо неї,ілігізнеюІвонапородиласина,івінназвавйому ім'яСоломон.ІГосподьполюбивйого.
25ІпославвінчерезпророкаНатана,ітойназвавйому ім'яЄдидія,зарадиГоспода
26ІЙоаввоювавпротиРаббисинівАммонатай здобувцарськемісто
27ІпославЙоавпослівдоДавида,ісказав:Явоював протиРаббитазахопивмісто-воду.
28Атеперзберирештународу,таборуйпротимістата здобудьйого,щобянездобувтемісто,іщобвононе булоназванемоїміменем.
29ІзібравДавидувесьнарод,іпішовдоРабби,і воювавпротинеї,іздобувїї.
30Ізняввінкоронуїхньогоцарязйогоголови,вага якоїбулаталантзолотаздорогоціннимкамінням,і поклавїїнаголовуДавидаІвинісвінвеликуздобичіз міста.
31Івивіввіннарод,щобувуньому,іпоставивїхпід пилки,іпідзалізніборони,іпідзалізнісокири,іпровів їхчерезцегельнюІтаквінзробивусіммістамсинів АммоновихІповернувсяДавидтаввесьнароддо Єрусалиму.
РОЗДІЛ13
1Істалосяпотому,щовАвесалома,синаДавидового, булагарнасестра,наім'яТамар;іАмнон,синДавидів, покохавїї.
2ІАмнонтакзасмутився,щозахворівзасвоюсестру Тамар,бовонабуладівчиною,іАмнонвважавза важкещосьїйзробити.
3АвАмнонабувдруг,наім'яЙонадав,синШім'ї, братаДавидового;аЙонадавбувдужехитралюдина 4Ісказаввінйому:«Чомути,синцарів,худийдень-удень?Хібатинескажешмені?»Амнонвідповівйому: «ЯкохаюТамару,сеструАвесалома,братамого».
5ІсказавйомуЙонадав:Лягайнасвоєліжкотазроби себехворимАколиприйдетвійбатькопобачититебе, скажийому:НехайприйдемоясестраТамара,ідасть меніїсти,іприготуєм’ясонамоїхочах,щобяміг бачитийоготаїстизїїруки
6ІлігАмнон,ізахворів.Іприйшовцарпобачитийого. Амнонсказавцареві:НехайприйдемоясестраТамара таспечеменінамоїхочахкількакоржів,щобяміг з'їстизїїруки.
7ТодіДавидпославдодомудоТамари,кажучи:Ідидо домусвогобратаАмнонатаприготуййомуїжу
8ІпішлаТамардодомусвогобратаАмнона;івін лежавАвонавзялаборошна,замісилайого,іспекла коржінайогоочах,іспеклатікоржі 9Івзялавонамискуйвисипалапередним,алевін відмовивсяїстиІсказавАмнон:Виведітьусіх чоловіківвідменеІвийшливсічоловікивіднього 10ІсказавАмнондоТамари:«Принесим’ясодо кімнати,щобямігпоїстизтвоєїруки»ІвзялаТамара коржі,яківонаспекла,тайпринеслаїхдокімнатидо Амнона,свогобрата.
11Іколивонапринеслайомуїсти,вінсхопивїїтай сказавїй:«Ходімо,ляжизімною,сестромоя»
12Авонавідповілайому:«Ні,братемій,непримушуй мене,бовІзраїлінеможнатакробитиНечиницієї дурниці»
13Аякудиподінусвійсором?Атибудеш,якодиніз безумціввІзраїліАтепер,благаютебе,поговориз царем,бовінневідмовитьменівідтебе
14Тавіннехотівслухатиїїголосу,абувши сильнішимзанеї,пригнобивїїтайпереспавзнею 15ТодіАмнонзненавидівїїнадзвичайно,такщо ненависть,якоювінненавидівїї,булабільшазалюбов, якоювінїїкохавІсказавїйАмнон:«Устань,ідигеть!» 16Авонасказалайому:«Немаєпричини.Цезло,що тименевигнав,більшезате,щотименізробив»Та віннепослухавсяїї
17Тодівінпокликавсвогослугу,щослуживйому,тай сказав:«Виженицюжінкугетьвідменетазамкниза неюдвері»
18Ананійбуврізнокольоровийодяг,бовтакішати одягалисяцарськідочки,дівиціТодіслугайоговивів їїтайзамкнувзанеюдвері
19ІпосипалаТамарапопеломсвоюголову,іроздерла
2Самуїла
незважайнацеІзалишиласяТамарсамотнявдомі Авесалома,братасвого.
21КолижцарДавидпочувпровсеце,тодуже розгнівався.
22ААвесаломнеговоривдосвогобратаАмнонані доброго,нізлого,боАвесаломненавидівАмноназате, щотойзґвалтувавйогосеструТамар 23Істалосяподвохроках,щовАвесаломабули стрижкиовецьуБаал-Гацорі,щоприЄфреміІ Авесаломзапросивусіхцарськихсинів
24ІприйшовАвесаломдоцарятайсказав:Ось,у твогорабаєстрижкиовець;нехайцартайогораби підутьзтвоїмрабом.
25ІсказавцардоАвесалома:Ні,синумій,непідемо всі,щобнестатитобітягаремІтойнаполягавна ньому,алетойнехотівіти,алепоблагословивйого.
26ТодіАвесаломсказав:«Якщоні,тонехаймійбрат Амнонпідезнами»Іцарсказавйому:«Чомувінмає йтизтобою?»
27АлеАвесаломнаполягавнаньому,ітойвідпустив Амнонатавсіхцарськихсинівзним
28Авесаломнаказавсвоїмслугам,кажучи:«Глядіть, яксерцеАмноназвеселитьсявідвина,іякяскажувам: УдартеАмнона,тодівбийтейогоНебійтесяХібажя ненаказаввам?Будьтемужнітахоробрі».
29ІзробилиАвесаломовіслугизАмноном,якнаказав бувАвесаломТодівсіцарськісинивстали,ікоженсів насвогомула,тайповтікали.
30Істалося,яквонибуливдорозі,щоприйшлазвістка доДавида,кажучи:Авесаломубивусіхцарськихсинів, інезалишивсязнихжодний.
31Тодіцарустав,роздерсвійодягілігназемлю;авсі йогослугистоялинавколо,іїхнійодягбувроздертий
32ІвідповівЙонадав,синШім'ї,братаДавидового,та йсказав:Нехайнедумаємійпан,щовониповбивали всіхюнаків,царськихсинів,ботількиАмнонпомер,бо цебуловизначеноАвесаломомзтогодня,яквін зґвалтувавйогосеструТамар
33Атепернехаймійпан,цар,небередосерцяцюрічі недумає,щовсіцарськісинипомерли,бопомертільки Амнон
34ААвесаломутікАюнак,щостоявнасторожі,звів очісвоїйпобачив,ажосьідебагатонародудорогою схилугорипозадунього
35ІсказавЙонадавцареві:«Осьйдутьцарськісини Яксказаврабтвій,таквоноіє».
36Істалося,яктількивінзакінчивговорити,ажось прийшлицарськісини,іпіднялисвійголосізаплакали. Іцартакожтавсійогослугиплакалидужесильно
37АвесаломутікіпішовдоТалмая,синаАммігуда, царяҐешураІДавидоплакувавсинасвогощодня
38ТожАвесаломутік,іпішовдоҐешуру,ібувтамтри роки
39ІпрагнуладушацаряДавидапітидоАвесалома,бо вінутішивсязаАмнона,побачивши,щотойпомер РОЗДІЛ14
1ІзрозумівЙоав,синЦеруї,щоцаревесерцесхилене доАвесалома.
2ІпославЙоавдоТекоа,івзявзвідтимудружінку,та йсказавїй:«Будьласка,вдай,щотискорботна,і
одягнитепержалобнийодяг,іненамащуйсяолією,а будь,якжінка,щодовгооплакувалапомерлого».
3Іприйдидоцаря,іскажийомуосьщоІЙоаввклав їйцісловавуста.
4ІколижінказТекоазаговориладоцаря,вонавпала обличчямдоземлі,вклониласятайсказала: «Допоможи,царю!»
5Іцарсказавїй:Щотобі?Авонавідповіла:Ясправді вдова,ачоловікмійпомер
6Автвоєїслужницібулодвасини,іпосварилисявони вполі,інебулокомуїхрозлучити,алеодинударив другоготайубивйого
7Іось,увесьрідповставнатвоюслужницю,ікажуть: Віддайтого,хтовбивсвогобрата,імивб'ємойогоза душуйогобрата,якоговінубив,імизнищимотакож спадкоємця,ітаквонизагасятьмоєвугілля,що залишилося,інезалишатьмоємучоловіковініімені,ні останкуназемлі
8Ісказавцаржінці:Ідидосвогодому,аядамтобі накази
9ІсказалажінказТекоадоцаря:Панемій,царю,ця провинанаменітанадомімогобатька,ацартайого престолбудутьневинні
10Ісказавцар:«Хтоскажетобіщось,приведийогодо мене,івінбільшетебенеторкнеться».
11Ісказалавона:«Нехайцарпам’ятаєГоспода,Бога твого,щобтинедозволивмесникамзакровгубити більше,щобвонинепогубилимогосина».Ісказаввін: «ЯкживийГосподь,жоднаволосиназсинатвогоне впаденаземлю»
12Ісказалажінка:«Нехайслужницятвояскажеодне словомоємупануцареві»Авінвідказав:«Кажи»
13Ажінкасказала:«Чомужтизадумавтакепроти народуБожого?Боцарговоритьцеякщосьхибне,бо царнеповертаєсвоїхвигнанцівдодому»
14Бомикончемусимопомерти,іминемоввода, розлитаназемлю,якувженеможназібрати;іБогне зважаєналюдину,алеВінзадумує,щобЙоговигнанці небуливигнанівідНього
15Атеперяприйшла,щобсказатипроцемоємупану цареві,бонародналякавменеАтвояслужниця сказала:«Япоговорюзцарем,можестатися,щоцар виконаєпроханнясвоєїслужниці».
16Боцарпочує,щобвизволитисвоюслужницюзруки чоловіка,якийхочевигубитименетамогосинаразом ізБожоїспадщини.
17Ісказалатвояслужниця:«Словомогопанацаря тепербудедлятебепотіхою,боякангелБожий,так мійпанцар,щоброзрізнятидобройзло,томуГосподь, Богтвій,будезтобою»
18Тодіцарвідповівісказавжінці:«Неприховуйвід менетого,прощоятебеспитаю».Ажінкасказала: «Нехайговоритьмійпан,цар»
19Ісказавцар:«ХібанерукаЙоавазтобоювусьому
2Самуїла
21ІсказавцардоЙоава:«ОсьязробивцюрічІдиж, поверниюнакаАвесалома».
22ІЙоавупавобличчямдоземлі,івклонився,і подякувавцареві.ІсказавЙоав:Сьогоднітвійрабзнає, щознайшовмилістьвочахтвоїх,панемійцарю,бо царвиконавпроханнясвогораба
23ТожЙоавустав,пішовдоҐешурутапривів АвесаломадоЄрусалиму.
24Ісказавцар:Нехайвінвернетьсядосвогодому,а обличчямогонехайнепобачитьІАвесалом повернувсядосвогодому,алеобличчяцаревогоне побачив
25АлевусьомуІзраїлінебулонікого,когобтак хвалилизайогокрасу,якАвесалом:відпідошвийого нігаждотім'яйогонебуловньомужодноївади 26Аколивінстригсобіголову,бостригїїщороку,бо волоссябуловажкедлянього,томувінстригйого,то важивволоссясвоєїголовидвістішекелівзацарською вагою.
27ІнародилисявАвесаломатроєсинівтаоднадочка, наім'яТамар;вонабулажінкавродливоївроди
28ІпроживАвесаломуЄрусалимідваповніроки,а царськогообличчянебачив
29ІпославАвесаломпокликатиЙоава,щоб відправитийогодоцаря,алетойнехотівприйтидо ньогоІколивінпославйоговдруге,тойнехотів прийти
30Ісказаввінсвоїмслугам:Дивіться,полеЙоава поручмого,івньоготамячмінь;ідітьіпідпалітьйого ІпідпалилислугиАвесаломаполе
31ТодіЙоавустав,іприйшовдоАвесаломадойого дому,тайсказавйому:«Навіщотвоїрабипідпалили моєполе?»
32ААвесаломвідповівЙоаву:«Осьяпославдотебе, кажучи:Прийдисюди,іяпошлютебедоцарясказати: ЧогояприйшовзҐешуру?Добребулобменітамще бути.Атепернехайяпобачуцаревеобличчя,іякщоє наменіякасьпровина,нехайвінменевб'є»
33ІприйшовЙоавдоцаря,ірозповівйомуІпокликав тойАвесалома,іприйшовтойдоцаря,івклонився царевіобличчямдоземліІцарпоцілувавАвесалома
РОЗДІЛ15
1Істалосяпісляцього,щоАвесаломприготувавсобі колісницітаконей,іп'ятдесятчоловік,щоббіглиперед ним
2ІвставАвесаломрано-вранці,іставпридорозідо брамиІбувало,щоколихтось,хтомавспір,приходив доцарянасуд,тоАвесаломкликавйоготайпитав:З якоготиміста?Атойвідповів:Твійрабзодногоз племенІзраїлевих.
3ІсказавйомуАвесалом:«Гляди,справитвоїдобріта слушні,алевідцарянемаєнікого,хтобвислухавтебе»
4ІсказавАвесалом:«О,якбименепоставилисуддеюв цьомукраї,щобкоженчоловік,якиймаєякусьсправу чипозов,приходивдомене,іячинивбийому справедливо!»
5Ібувало,щоколихтосьпідходивдонього,щоб поклонитисяйому,вінпростягавруку,бравйогота цілувавйого
6ІтакчинивАвесаломзусімІзраїлем,щоприходивдо царянасуд;такАвесаломпідкорювавсерцяізраїльтян. 7Істалосяпосорокароках,щоАвесаломсказавцареві: «Будьласка,дозвольменіпітитавиконатимою обітницю,якуядавГосподеві,уХевроні».
8Борабтвій,перебуваючивҐешурівСирії,склав обітницю,кажучи:ЯкщоГосподьсправдіповернемене доЄрусалиму,тоябудуслужитиГосподу.
9Ісказавйомуцар:«Ідизмиром»Івінуставіпішов доХеврону
10АвесаломпославшпигунівповсіхплеменахІзраїля, кажучи:«Яктількивипочуєтезвуксурми,тоді скажете:АвесаломзацарювавуХевроні».
11АзАвесаломомвийшлизЄрусалимудвісті покликанихчоловіків,івонипішливпростотісвоїй, нічогонезнаючи.
12ІпославАвесаломпокликатиАхітофелаґілонянина, Давидовогорадника,зйогоміста,зГіло,колитой приносивжертви.Ізмовабуласильною,бонарод дедалізроставзАвесаломом
13ІприйшовпосланецьдоДавида,кажучи:Серця ізраїльтянсхиляютьсядоАвесалома.
14ІсказавДавидусімсвоїмслугам,щобулизниму Єрусалимі:«Уставайте,івтікаймо,боінакшемине втечемовідАвесалома!Поспішайтейти,щобвінне наздогнавнасраптово,іненаславнанаслиха,іне побивмістовістряммеча»
15Ісказалицаревіслугицареві:«Ось,твоїслугиготові зробитивсе,щонакажепанмійцар»
16Івийшовцар,азанимувесьйогодімАцар залишивдесятьжінок,якібулиналожницями,щоб стерегтидім
17Івийшовцар,азанимувесьнарод,ізупинилисяв місцідалекому.
18Івсійогослугиперейшлипоручізним,івсі керетяни,івсіпелетяни,івсіґатяни,шістсотчоловіка, щоприйшлизанимзҐату,перейшлипередцарем.
19ТодіцарсказавґатянинуІттаю:«Чомуйтийдешз нами?Повернисянасвоємісцетазалишайсязцарем, ботичужинецьтавигнанець».
20Тижприйшовучора,асьогоднімаютебезнами йти?Яйду,кудизахочуТижповернисятавізьми назадсвоїхбратів.Милістьтаправданехайбудутьз тобою
21ІвідповівІттайцаревійсказав:ЯкживийГосподь,і якживиймійпанцар,дебнебувмійпанцар,чив смерті,чивжитті,тамбудейтвійраб
22ІсказавДавиддоІттая:«Ідитаперейди».І перейшовґатянинІттай,івсійоголюди,івсімалідіти, щобулизним
23Івсякраїнаплакалагучнимголосом,іввесьнарод переходив;такожсамцарперейшовпотікКедрон,і ввесьнародперейшовдорогоюдопустині 24АосьіСадок,івсіЛевитизним,несучиковчега БожогозаповітуІпоставиливониБожогоковчега,а
2Самуїла
27ІсказавцарсвященикуСадоку:«Хібатине провидець?Повернисядомістазмиром,ізтобоюдва синитвої:синтвійАхімаацтасинЕвіятараЙонатан»
28Дивись,язалишусяврівниніпустині,докине прийдевідтебезвістка,якапідтвердитьменіце.
29ТожСадоктаЕвіятарповернуликовчегБожийдо Єрусалимутайзалишилисятам
30ІДавидвийшовнагоруОливну,іплакав,ідучи нагору,іголовайогобулапокрита,івінходивбосоніж Іввесьнарод,щобувзним,покривкоженголовусвою, івонийшли,плачучи,ідучинагору
31ІдонеслиДавидові,кажучи:Ахітофелсеред змовниківзАвесаломом.ІДавидсказав:Господи, благаюТебе,обернирадуАхітофеланаглупоту
32Істалося,колиДавидвийшовнавершинугори,де вінпоклонявсяБогові,осьХушайаркеянинвийшов йомуназустріч,уроздертомуодязітазпорохомна голові
33АДавидсказавйому:«Якщотипідешзімною,то будешменітягарем»
34Аколитиповернешсядомістатаскажеш Авесалому:«Ябудутвоїмрабом,царю!Якябуврабом батькатвогодосі,такітепербудутвоїмрабом»,тоді тизарадименезруйнуєшпорадуАхітофела
35ХібажтамізтобоюнемаєсвящениківСадоката Авіятара?Томувсе,щопочуєшізцарськогодому, перекажешсвященикамСадокутаАвіятару
36Осьтамізнимиїхнідвасини:Ахімаац,синСадока, таЙонатан,синАвіятара;ічерезнихвинадішлете менівсе,щопочуєте
37Отже,Хушай,другДавида,прийшовдоміста,а АвесаломприйшовдоЄрусалиму
РОЗДІЛ16
1АколиДавидтрохиперейшоввершинупагорба,ось йомуназустрічвийшовЦіва,слугаМефівошета,з пароюнав'юченихослів,ананихдвістіхлібин,істо в'язокродзинок,істолітніхплодів,іпляшкавина
2ІсказавцардоЦіви:«Щотимаєшнаувазіпідцим?»
АЦівавідказав:«Ослидляцарськогодому,щобнаних їздили,ахлібталітніплодидляїжіюнакам,авинодля питтятим,хтознесиленийупустині».
3Іцарсказав:Адесинтвогопана?АЦівавідповів цареві:ОсьвінперебуваєвЄрусалимі,босказав: СьогоднідімІзраїлівповернеменіцарствомогобатька.
4ТодіцарсказавдоЦіви:«Осьусе,щоналежало Мефівошету,твоє».АЦівасказав:«Благаютебе,щобя знайшовмилістьвочахтвоїх,панемійцарю»
5ІприйшовцарДавиддоБахуріму,ажосьвийшов звідтичоловікзродудомуСаула,наім'яШімей,син Гери.Вінвийшові,йдучи,проклинав.
6ІвінкидавкаміннянаДавидатанавсіхслугцаря Давида;аввесьнародтавсілицарібулиправоручі ліворучвіднього
7ІтаксказавШімей,колипроклинав:«Вийди,вийди, кровожерливийчоловічетанегіднийчоловіче!» 8ГосподьповернувнатебевсюкровдомуСаула, замістьякоготицарював,іГосподьвіддавцарствов рукусинатвогоАвесалома.Іось,тиспійманийу своємулиху,ботикровожер
9ІсказавАвішай,синЦеруї,доцаря:«Чомуцей мертвийсобакапроклинаємогопанацаря?Нехайя підутазнімуйомуголову»
10Ісказавцар:Щоменідовас,синиЦеруї?Нехай проклинає,боГосподьсказавйому:ПроклинайДавида. Хтожтодіскаже:Навіщотитакзробив?
11ІсказавДавиддоАвішаятадовсіхсвоїхслуг:«Ось мійсин,щовийшовізмогонутра,шукаємоєїдуші, тожщожтодіможезробитицейвеніяминець?
Залиштейого,нехайпроклинає,боГосподьнаказав йому!»
12Може,Господьпогляненамоєгоре,іГосподь відплатитьменідобромзаЙогопрокляттяцьогодня. 13ІколиДавидтайоголюдийшлидорогою,Шімей ішовсхиломгоринавпротинього,іпроклинав,ідучи,і кидавуньогокаміннятарозкидавпорох.
14Іцар,іввесьнарод,щобувзним,повернулися стомлені,ітамвідпочили
15ІприйшовАвесаломтаввесьнарод,чоловіки Ізраїля,доЄрусалиму,іАхітофелзним
16Істалося,колиХушайаркеєць,другДавидів, прийшовдоАвесалома,тоХушайсказавдоАвесалома: «Хайживецар,хайживецар!»
17ІсказавАвесаломдоХушая:«Чицетакатвояласка дотвогодруга?Чомутинепішовзтвоїмдругом?»
18ІХушайсказавАвесалому:Ні,коговибереГосподь іцейнарод,івсілюдиІзраїлеві,зтимібуду,ізним залишуся.
19Ізнову,комуямаюслужити?Хібаянемаю служитивприсутностійогосина?Якяслуживу присутностітвогобатька,такябудуівтвоїй присутності
20ТодіАвесаломсказавАхітофелу:«Порадьтесяміж собою,щонамробити».
21ІсказавАхітофелдоАвесалома:Увійдидо наложницьсвогобатька,якихвінзалишивстерегтидім, іввесьІзраїльпочує,щотизненавидівсядлясвого батька,тодізміцнятьсярукивсіх,хтозтобою
22ІрозкинуливонинаметАвесаломанадахудому,і Авесаломувійшовдоналожницьсвогобатьканаочах усьогоІзраїля
23АпорадаАхітофела,якувінрадивутідні,була такою,нібихтосьпитаєБожогослова.Такабулався порадаАхітофелаякзДавидом,такізАвесаломом РОЗДІЛ17
1ІсказавАхітофелдоАвесалома:«Дозвольмені вибратидванадцятьтисяччоловік,іявстану,і переслідуватимуДавидацієїночі»
2Інападунанього,коливінбудестомленийтаз ослабленимируками,іналякаюйого,іввесьнарод,що зним,втече;аЯвб'ютількицаря
3ІЯповернудотебевесьнарод;чоловік,якоготи шукаєш,немовбивесьповернувся;івесьнародматиме мир
4ІсподобалосяцесловоАвесаломутавсімстаршим Ізраїля
5ТодіАвесаломсказав:«ПокличтакожХушая Архітянина,іпослухаємо,щовінскаже».
2Самуїла
6ІприйшовХушайдоАвесалома,аАвесаломсказав йому,кажучи:Ахітофелсказавосьщо.Чизробимоза йогословом?Якщоні,тоговорити
7ІсказавХушайдоАвесалома:«Недобрапорада,яку давАхітофел,цьогоразу».
8Бо,сказавХушай,тизнаєшсвогобатьката йоголюдей,щовонилицарі,іроздратованідушею, немовведмедиця,уякоївполізабраливедмежата.А твійбатьковояк,інехоченочуватизнародом
9Осьвінтеперсховавсявякійсьяміабовякомусь іншомумісціІстанеться,щоколидеякізнихбудуть поваленівперше,токожен,хтопочуєце,скаже: «Ідетьсяпоразкасереднароду,якийслідуєза Авесаломом»
10Атакожтойхоробрий,чиєсерце,яксерцелева, зовсімрозтане,боввесьІзраїльзнає,щотвійбатько лицар,іті,хтозним,хоробрілюди 11Томуяраджу,щобувесьІзраїльзібравсядотебевід ДанааждоБеер-Шеви,якпісокнадморемза численністю,іщобтисампішовнавійну 12Тожминападемонаньоговякомусьмісці,девін будезнайдений,інападемонанього,якросападаєна землю,ізньоготазусіхлюдей,щозним,не залишитьсяжодного
13Аякщовінзайдевякесьмісто,товвесьІзраїль принеседотогомістамотузки,імипотягнемойогов річку,ажпокитамнезалишитьсяжодногокаменя
14ІсказавАвесаломтавсіізраїльтяни:РадаХушая АрхітянинакращазапорадуАхітофела,боГосподь наказавзруйнуватидобрупорадуАхітофела,щоб ГосподьнаславлихонаАвесалома.
15ТодіХушайсказавсвященикамСадокутаЕвіятару: «ТакітакрадивАхітофелАвесаломутастаршим Ізраїля,атакітакрадивя».
16АтепершвидкопошлитасповістиДавидові:Не ночуйцієїночінастепахпустині,ашвидкоперейди, щобнезникцартаввесьнарод,щозним.
17ЙонатантаАхімаацзалишилисябіляЕн-Рогеля,бо неможнабулопоказати,яквонивходятьдомістаІ пішласлужницятайрозповілаїм;авонипішлий розповілицаревіДавидові
18ОднакодинюнакпобачивїхірозповівАвесалому Алевониобидвашвидкопішли,іприйшлидодому одногочоловікавБахурімі,вякогонаподвір'їбула криниця,ітудивонизійшли 19Івзялажінка,ірозстелилапокривалонаотворі криниці,інасипалананьомумеленогозерна,ініхтоне знав,щосталося.
20ІприйшлиАвесаломівіслугидожінкидодомуй спитали:ДеАхімаастаЙонатан?Ажінкавідповілаїм: ВониперейшлизапотікІ,пошукавшиїх,тане знайшовши,повернулисядоЄрусалиму.
21Істалося,яквонипішли,товийшливонизкриниці, іпішли,ісповістилицаряДавида,тайсказали Давидові:Устаньішвидкоперейдиводу,ботакрадив противасАхітофел
22ТодіДавидуставіввесьнарод,щобувзним,і перейшлиЙорданДосвітанкунезалишилосяжодного зних,хтонеперейшовбиЙордан
23ААхітофел,побачивши,щойогопорадане виконана,осідлавосла,уставіпішовдодомудосвого дому,досвогоміста,івлаштувавусенеобхіднедля
свогодому,повісивсятайпомер,ібувпохованийу
24ТодіДавидприйшовдоМаханаїму,аАвесалом перейшовЙордан,вінтавсіізраїльтянизним.
25ІАвесаломпоставивАмасуначальникомвійська замістьЙоаваАмасажбувсиномодногочоловіка,на ім'яЇтра,ізраїльтянина,щоввійшовдоАвіґаїл,дочки Нахаша,сестриЦеруї,матеріЙоава.
26Отже,ІзраїльтаАвесаломрозташувалисятаборому земліГілеадській
27Істалося,колиДавидприйшовдоМаханаїму,то Шові,синНахаша,зРабби,синівАммонових,іМахір, синАммієла,зЛодебару,іБарзіллай,ґілеадянин Рогеліму,
28Принеслиліжка,імиски,іглиняніпосудини,і пшеницю,іячмінь,іборошно,іпраженезерно,ібоби, ісочевицю,іпраженібоби, 29Імед,імасло,іовець,ісиркоров'ячийдляДавида тадлянароду,щобувзним,наїжу,боказаливони: Народголодний,стомленийіспраглийупустині РОЗДІЛ18
1ІДавидперелічивнарод,щобувзним,іпоставивнад нимитисячниківтасотників.
2ІпославДавидтретинународупідкерівництвом Йоава,ітретинупідкерівництвомАвішая,синаЦеруї, братаЙоава,ітретинупідкерівництвомІттая ґаттянинаІцарсказавнародові:«Ятежпідузвами»
3Аленародвідповів:«Невийди,боякщомивтечемо, товонинезвернутьнанасуваги,іякщополовиназнас помре,тонезвернутьнанасувагиАлетепертитакий самий,якдесятьтисячнас,томукраще,щобти випровадивнамдопомогузміста».
4Іцарсказавїм:«Щовивважаєтезадобре,язроблю» Іцарставбілябрами,аввесьнародвиходивсотнямита тисячами.
5ІцарнаказавЙоавові,АвішаєвітаІттаєві,кажучи: «Будьтелагіднізарадименезюнаком,зАвесаломом» Іввесьнародпочув,якцардавнаказусімначальникам щодоАвесалома
6ІвийшовнародуполепротиІзраїля,ібитвабулав Єфремовомулісі.
7ІбувнародІзраїлівубитийпередслугамиДавида,і булатамвеликарізанинатогодня,двадцятьтисяч чоловіка.
8Бобитвапошириласяповсійземлі,іліспожертого днябільшелюдей,ніжмечпожер.
9ІзустрівАвесаломслугДавидовихІсівАвесаломна мулі,імулзайшовпідгустігілкивеликогодуба,і зачепиласяйогоголовазадуб,івінзависміжнебомі землею;імул,щобувпідним,пішовгеть.
10Іпобачивцеодинчоловік,ірозповівЙоавові, кажучи:«Ось,ябачивАвесалома,повішеногонадубі»
13Інакшеявчинивбинеправдупротивласногожиття, бовідцарянічогонеприховано,ітисамбиповстав протимене
14ТодіЙоавсказав:«Янеможутакзтобою зволікати».Івінузявтристріливрукусвою,тай простромивнимисерцеАвесалома,колитойщебув живийсереддуба
15Ідесятьюнаків,щоносилизброюЙоава,оточили Авесалома,вдарилийоготайубили
16ІзасурмивЙоавусурму,інародповернувсяз погонізаІзраїлем,боЙоавстримувавнарод
17ІвзяливониАвесалома,тайкинулийогодовеликої ямивлісі,інасипалинаньогодужевеликукупу камінняІповтікувесьІзраїль,кожендосвогонамету
18Авесаломжезасвогожиттявзявіпоставивсобі пам'ятник,щовцарськійдолині,босказав:«Немав менесина,щобпам'ятатимоєім'я»Іназвавтой пам'ятниксвоїміменем,ітакзветьсявінідонині: «МісцеАвесалома».
19ІсказавАхімаац,синСадока:«Побіжуяйсповіщу царя,щоГосподьпомстивсязаньогонайоговорогах»
20ІсказавйомуЙоав:«Небудештинестизвістку сьогодні,азнесешзвісткуіншогодня,асьогодніне будештинестизвістку,боцарівсинпомер»
21ТодіЙоавсказавКуші:«Іди,розкажицареві,щоти бачив»ІКушівклонивсяЙоавутайпобіг
22ТодіАхімаац,синСадока,зновусказавЙоаву:«Але якбитамнебуло,дозвольменітакожпобігтиза Кушієм»АЙоавсказав:«Навіщотибіжиш,синумій, коливтебенемаєготовоїзвістки?»
23Алеякбитамнебуло,сказаввін,дозвольмені побігтиІсказаввінйому:БіжиТодіАхімаацпобіг дорогоюрівнинитайперегнавКуші
24АДавидсидівміждвомабрамами.Асторож вийшовнадахбрамидомуру,звівочісвоїтай побачив,ажосьбіжитьчоловіксам
25Історожзакричав,ісповістивцаря.Ацарсказав: «Якщовінодин,товісткавйогоустах»Івіншвидко підійшовінаблизився
26Іпобачивсторожщеодногочоловіка,щобіжив.І сторожгукнувдоворотаря,тайсказав:«Осьщеодин чоловікбіжитьсам»Ацарсказав:«Вінтакожнесе звістку».
27Ісказавсторож:«Меніздається,щобігпершого подібнийдобігуАхімааца,синаСадока»Ацарсказав: «Віндобрийчоловік,ійдездоброювісткою».
28ІАхімаацкликнувісказавцареві:«Усегаразд!»І впаввінобличчямдоземліпередцаремісказав: «БлагословеннийГосподь,Богтвій,щовидавлюдей, щопіднялирукунамогопанацаря»
29Іцарспитав:ЧигараздізюнакомАвесаломом? Ахімаацвідповів:КолиЙоавпосилавцарськогослугу тамене,твогослугу,ябачиввеликийзаколот,алене знав,щоцебуло
30Ісказавйомуцар:«Відійдітьістаньтетут»Івін відійшовізупинився
31ІосьприйшовКушій,ісказавКушій:«Вісти,пане мій,царю,боГосподьсьогодніпомстивсязатебевсім, хтоповставнатебе»
32ІцарспитавКуші:ЧигараздізюнакомАвесаломом?
33Іцардужезворушився,іпішовдокімнатинад брамою,іплакав.Ідучи,вінпромовлявтак:«Синумій, Авесаломе,синумій,синумій,Авесаломе!Якбижтоя померзатебе,Авесаломе,синумій,синумій!»
РОЗДІЛ19
1ІсповістилиЙоава:«Осьцарплачетасумуєза Авесаломом»
2Іперемогатогодняобернуласянажалобудлявсього народу,бонародтогодняпочув,якцарсумуєзасвоїм сином
3Інародтогодняпроникумістохитро,яктікають люди,засоромленійуникаючибою.
4Царжезакривобличчясвоє,іголосновигукнув: «Синумій,Авесаломе,Авесаломе,синумій,синумій!» 5ІввійшовЙоавдоцаревогодомутайсказав:«Ти сьогоднізганьбивусіхсвоїхрабів,якісьогодні врятувалижиттятвоє,іжиттясинівтвоїх,іжиття
твоїх»
6Ботилюбишсвоїхворогівіненавидишсвоїхдрузів Ботисьогоднізаявив,щонезважаєшнінакнязів,ніна рабівБосьогодніябачу,щоякбиАвесаломжив,ами всіпомерлисьогодні,тоцебулобтобідобре
7Атеперустань,вийдитапоговоризтвоїмирабами, боклянусьГосподом,щоякщотиневийдеш,тоцієї ночініхтонезалишитьсязтобою,іцебудедлятебе гіршезавселихо,щоспіткалотебевідмолодостітвоєї аждотепер
8Івставцар,ісівубраміІсповістилипроцевсьому народові,кажучи:«Осьцарсидитьубрамі».Іприйшов увесьнародпередцаря,бокоженізраїльтянинутікдо свогонамету
9ІввесьнародсваривсяповсіхплеменахІзраїля, кажучи:Царвизволивнасзрукинашихворогів,і визволивнасзрукифилистимлян;атепервінутікіз краюзаАвесаломом.
10ААвесалом,якогомипомазалинадсобою,загинув убоюЧомужвинекажетенісловапроповернення царя?
11ІпославцарДавиддосвящениківСадоката Евіятара,кажучи:СкажітьстаршимЮди:Чомуви останні,щобповернутицарядойогодому?Бослова всьогоІзраїлядійшлидоцаря,дойогодому
12Вимоїбрати,вимоїкостітамоєтіло.Чомужви останні,щобповернутицаря?
13ІскажітьАмасі:Хібатинезмоєїкісткитазмого тіла?НехайБогзробитьменітейте,інехайдодасть, якщотинебудешзавждивоєначальникомвійська передімноюзамістьЙоава
14Івінсхиливсерцевсіхюдейськихчоловіків,як серцеодногочоловіка,івонипослалидоцарятаке
16ІШімей,синГери,веніяминецьзБахуріму,
2Самуїла
17ІбулознимтисячачоловіківзВеніямина,іЦіва, слугадомуСаула,іп'ятнадцятьсинівйого,ідвадцять слугйогозним;івониперейшлиЙорданпередцарем 18Іперейшовпором,щобперевезтицарськийдімі зробитите,щойомуздавалосядобрим.ІШімей,син Гери,упавпередцарем,колитойперетинавЙордан
19Ісказаввінцареві:«Нехаймійпаннезараховує меніпровини,інепам’ятайтогопровини,якурабтвій зробивтогодня,колимійпанцарвиходивзЄрусалиму, щобцарневзявцедосерцясвого»
20Ботвійрабзнає,щоязгрішив,томуосьяприйшов сьогодніпершийзусьогоЙосиповогодому,щобпіти назустрічмоємупануцареві.
21ААвішай,синЦеруї,відповівісказав:«ХібаШімей небудезацестраченийнасмерть,бопрокляв помазанцяГосподнього?»
22ІсказавДавид:Щоменідовас,синиЦеруї,щови сьогодніменіпротистоїте?Невжесьогодніхтосьбуде страченийсмертювІзраїлі?Хібажянезнаю,що сьогодніяцарнадІзраїлем?
23ІсказавцардоШім'ї:«Тинепомреш»Іцар присягнувйому.
24ІзійшовМефівошет,синСаулів,назустрічцареві,і неприправлявнігсвоїх,непідстригавбородисвоєїта неправсвогоодягувіддня,колицарвідійшов,аждо дня,коливінповернувсязмиром
25Істалося,коливінприйшовдоЄрусалимуназустріч цареві,царсказавйому:«Чомутинепішовзімною, Мефівошете?»
26Атойвідповів:«Панемій,царю,мійрабобдурив мене,ботвійрабсказав:«Осідлаюсобіосла,іпоїдуна ньому,тайпоїдудоцаря»,ботвійрабкульгавий
27Івінобмовивтвогорабапередмоїмпаномцарем; алемійпанцарякАнгелБожий.Тожзробите,що добревочахтвоїх
28Бовесьдіммогобатькабувмертвимпередмоїм паномцарем,атипосадивсвогорабасередтих,хтоїв затвоїмстоломЯкежправоямающекликатидоцаря?
29Іцарсказавйому:«Навіщотищеговоришпросвої справи?Ясказав:ТитаЦіваподілітьземлю».
30ІсказавМефівошетцареві:Так,нехайвізьмевсе,бо панмійцарповернувсязмиромдосвогодому
31АґілеадянинБарзіллайзійшовзРоґелімуй перейшовЙорданізцарем,щобпровестийогочерез Йордан
32АБарзіллайбувдужестарийчоловік,вісімдесяти літ,івінзабезпечувавцаряїжею,покитойперебуваву Маханаїмі,бовінбувдужеповажноюлюдиною.
33ІсказавцардоБарзіллая:«Ходімозімною,ія годуватимутебевсебевЄрусалимі»
34ІсказавБарзіллайцареві:«Скількименіщежити, щобітизцаремдоЄрусалиму?»
35МенісьогоднівісімдесятлітЧиможуярозрізняти добровідзла?Чискуштуєрабтвій,щояїміщояп'ю? Чичутимуящеголосспіваківтаспівачок?Чомужраб твійбудещетягаремдлямогопанацаря?
36ТвійрабперейдезцаремтрохиЙордану,тож навіщоцаревітаквинагороджуватимене?
37Нехайжетвійрабвернетьсяназад,іпомревмоєму місті,ібудепохованийбілягробумогобатькатамоєї матеріАосьтвійрабКімхам,нехайвінперейдезмоїм паномцарем,ізробийому,щотобізавгодно
38Іцарвідповів:«ХайКімгампідезімною,іязроблю йомуте,щотобіздаєтьсядобрим,івсе,чоготивід менепопросиш,язроблютобі»
39ІввесьнародперейшовЙордан.Іколицар перейшов,царпоцілувавБарзіллая,іпоблагословив його,івінповернувсядосвогомісця
40ІпішовцардоГілгалу,аКімгампішовзним;а ввесьнародЮдисупроводжувавцаря,атакож половинанародуІзраїля
41Іось,усіізраїльтяниприйшлидоцаря,ісказали цареві:Чомунашібрати,юдеї,викралитебе,іперевели царятайогодім,івсіхДавидовихлюдейзнимчерез Йордан?
42Івідповіливсіюдейськімужіізраїльтянам:Боцар намблизькийродичЧомужвигніваєтесячерезце?Чи миїливсезацарськігроші?Чивіндавнамякийсьдар? 43Івідповілиізраїльтяниюдейськимтайсказали:«Ми маємодесятьчастокуцарі,івДавидімимаємобільше прав,ніжви.Чомужвизневажилинас,щоне послухалисянашоїпорадищодоповерненнянашого царя?»Асловаюдейськихчоловіківбулилютішіза словаізраїльтян.
РОЗДІЛ20
1Ітрапилосятам,щоодиннегідник,наім'яШева,син Біхрі,веніяминецьІзасурмиввінусурмуйсказав: «НеманамчасткивДавиді,аніспадщинивсинові Єссея!Кожендосвогонамету,Ізраїлю!»
2ІвідійшовкоженізраїльтянинвідДавидайпішовза Шевою,синомБіхрі;аюдеїтрималисясвогоцарявід ЙордануаждоЄрусалиму
3ІприйшовДавиддосвогодомувЄрусалимі,іцар взявдесятьжінок,своїхналожниць,якихвінзалишив стерегтидім,іпоселивїхпідварту,ігодувавїх,алене приходивдонихІбуливонизамкненіаждоднясвоєї смерті,живучияквдівці.
4ТодіцарсказавАмасі:«Зберименіюдейськихмужів затридні,ібудьтут»
5ІпішовАмасазібратиюдейськихмужів,алевін затримавсядовше,ніжпризначениййомучас 6ІсказавДавиддоАвішая:ТеперШева,синБіхрі, завдастьнамбільшешкоди,ніжАвесалом.Візьмисобі слугпанатвоготайпереслідуййого,щобвінневзяв собіукріпленихмістіневтіквіднас 7ІвийшлизанимЙоавовілюди,ікеретяни,іпелетяни, івсілицарі,івийшливонизЄрусалиму,щоб переслідуватиШеву,синаБіхрі.
8Коливонибулибілявеликогокаменя,щовГівеоні, АмасайшовпопередунихЙоавжепідперезався
2Самуїла
11ІодинізЙоавовихлюдейставприньомутайсказав: ХтолюбитьЙоава,іхтозаДавида,нехайідезаЙоава.
12ААмасавалявсявкровіпосереддорогиІколитой чоловікпобачив,щоввесьнародзупинився,товивів Амасуздорогивполетайнакинувнанього плащаницю,побачивши,щокожен,хтопроходивповз нього,зупинився
13Колийогоусунулиздороги,увесьнародпішовза Йоавом,щобпереслідуватиШеву,синаБіхрі
14ІпройшоввінчерезусіплеменаІзраїлевіаждо АвелятадоБет-Маахи,ічерезусіхБерейцівІвони зібралисяразом,іпішлитакожзаним
15ІприйшливонийобложилийоговАвел-Бет-Маахі, інасипаливалпротиміста,івінставуровіАввесь народ,щобувзЙоавом,замахувавсянамур,щоб зруйнуватийого.
16Тодіоднамудражінказмістакликнула:«Слухайте, слухайте!СкажітьЙоаву:Підійдисюди,іяпоговорюз тобою!»
17Іколивінпідійшовдонеї,жінкаспитала:Чити Йоав?Авінвідповів:ЦеяІвонасказалайому: Послухайслівсвоєїслужниці.Авінвідповів:Слухаю. 18Тодівонасказала:«Удавнинуговорили:«Вони обов’язковозапитаютьпорадивАвелі»Ітаквони закінчилицюсправу.
19ЯодинізмирнихтавірнихвІзраїліТижпрагнеш знищитимістотаматірвІзраїліНавіщотобі поглинутиспадщинуГосподню?
20АЙоаввідповівісказав:«Нехайбудедалекевід менеце,хайбудедалекевідмене,щобяпоглинувабо знищив».
21Річневтому,щочоловікзгориЄфрема,наім'я Шева,синБіхрі,підняврукунацаря,наДавида Видайтейоготільки,іяпідузміста.Ісказалажінка Йоаву:«Осьйогоголовукинутьтобічерезмур»
22Тодіжінкапішладовсьогонародузмудрістю своєю.ІвонивідрубалиголовуШебі,синуБіхрі,тай кинулиїїЙоавуАтойзасурмивусурму,івони відійшливідміста,кожендосвогонаметуІЙоав повернувсядоЄрусалимудоцаря.
23ЙоавбувнадусімІзраїлевимвійськом,аБеная,син Єгояди,бувнадкеретянамитанадпелетянами
24Адорамжебувнадданиною,аЙосафат,син Ахілудів,бувканцеляристом
25АШевабувписарем,аСадоктаАвіятарбули священиками.
26АІра,яіреянин,бувголовнимправителемуДавида
1ІбувголодзаднівДавидатрироки,рікзароком;і ДавидпитавсяГоспода.ІГосподьвідповів:Цеза Саулатазакровожерливийдімйого,бовінубив ґів'онітян
2Іпокликавцарґівеонян,ісказавїм:(Аґівеонянине булизсинівІзраїля,азрештиамореїв,ісиниІзраїля присягнулиїм,таСаулхотівубитиїхусвоїйревності досинівІзраїлятаЮди)
3ТодіДавидсказавґів'онітянам:«Щоменізробитидля вас?Ічимменіочиститивас,щобвиблагословили спадщинуГосподню?»
4Ісказалийомуґів'онітяни:«Минехочемонісрібла, нізолотавідСаулатайогодому,ітиневбиватимеш длянасжодноїлюдинивІзраїлі»Авінвідказав:«Що скажете,теязроблюдлявас».
5Івонивідповілицареві:«Чоловік,щонищивнасі замишлявпротинас,щобнасвинищили,щобмине залишилисявжодномузІзраїлевихкраїв, 6Нехайнамвидадутьсімохчоловіківізйогосинів,і миповісимоїхпередГосподомуҐів'їСаула,якого вибравГосподьАцарсказав:«Явіддамїх» 7АлецарпомилувавМефівошета,синаЙонатана,сина Саула,черезклятвуГосподню,щобуламіжними,між ДавидомтаЙонатаном,синомСаула.
8АлецарузявдвохсинівРіцпи,дочкиАї,якихвона породилаСаулу,АрмоніятаМефівошета,тап'ятьох синівМіхали,дочкиСаула,якихвонапородиладля Адріїла,синаБарзіллаязМехола,
9Івінпередавїхурукиґівеонян,івониповісилиїхна горіпередГосподом.Івсівонивпалисемероразом,і булистраченівдніжнив,упершідні,напочаткужнив ячменю
10АРіцпа,дочкаАйї,взялаверетищетайрозстелила
водапочалападатинанихзнебаВонанедозволяла птахамнебеснимсістинанихудень,апольовимзвірам уночі
11ІДавидовірозповіли,щозробилаРіцпа,дочкаАї, наложницяСаула.
12ІпішовДавид,івзявкостіСаулатакостіЙонатана, синайого,відлюдейЯвеш-Ґілеадського,щовкралиїхз вулиціБет-Шану,дефилистимляниповісилиїх,коли филистимлянивбилиСаула⥳лбоа
13ІвінвинісзвідтикостіСаулатакостіЙонатана, синайого,івонизібраликостіповішених.
14ІпоховаликостіСаулатаЙонатана,синайого,у Веніяминовійземлі,вЦелі,вгробниціКіша,батька його.Івиконаливсе,щонаказавцар.ІпіслятогоБог умоливсязакрай
15ІзновуфилистимлянивоювализІзраїлем;іпішов Давидтайогослугизним,івоювализ филистимлянамиІДавидзнемігся
16АІшбі-Бенов,зсинівРефета,списякоговажив тристашеклівміді,ібуввінпідперезанийновиммечем, думавубитиДавида
17АлеАвішай,синЦеруї,допомігйому,івдарив филистимлянина,тайубивйого.ТоділюдиДавида поклялисяйому,кажучи:«Тибільшенепідешзнами навійну,щобнепогаситисвітлоІзраїля».
18Істалосяпоцьому,щозновубулабитваз филистимлянамивГобіТодіхушатянинСіббехай убивСафа,щобувізсинівРефема
19ІзновубулавійнавГобізфилистимлянами,де Елханан,синЯаре-Регіма,віфлеємця,убивбрата
20ІбулащебитвавҐаті,дебувчоловіквеликого
21АколитойзневажавІзраїля,тоЙонатан,синШімеї, братаДавидового,убивйого
2Самуїла
22ЦічетверонародилисяувелетнявҐатітаполягли відрукиДавидатавідрукийогослуг.
РОЗДІЛ22
1ІДавидпромовивдоГосподасловацієїпіснітого дня,колиГосподьвизволивйогозрукивсіхйого ворогівтазрукиСаула:
2Ісказаввін:Господьмояскеля,імоятвердиня,і мійвизволитель;
3Бог,скелямоя,наНьогоянадіюся;Вінщитмійіріг спасіннямого,моявисокабаштаімоєпритулок,мій спаситель;Тирятуєшменевіднасильства.
4ЯкличудоГоспода,гідногохвали,ібудуврятований відворогівмоїх
5Колихвилісмертіоточилимене,потокибезбожних людейлякалимене;
6Пекельнімукиоточилимене,пасткисмертізупинили мене;
7УгорімоїмякликавдоГоспода,ікликавдоБога мого,іВінпочувмійголосізхрамуСвого,ікрикмій дійшовдовухЙого.
8Тодіземлязатрясласяйзатремтіла,іосновинебес захиталисяйзахиталися,боВінрозгнівався
9Димвийшовізніздрівйого,азустйоговогонь пожирав,івугіллярозгорілосяним
10Вінсхиливнебесатазійшов,ітемрявабулапід ногамиЙого.
11Івінсівнахерувима,іполетів,із'явивсянакрилах вітру
12ІВінстворивнавколосебетемнішатра,темніводи тагустіхмаринебесні
13Відсяйвапереднимрозгорілосявугіллявогню
14Господьзагримівзнеба,іВсевишнійвидавсвій голос
15ІпославВінстріли,тарозпорошивїх,блискавку,та йрозтрощивїх.
16Іканалиморськіз’явилися,основивселенноїбули відкритівіддокоруГосподнього,відподихудухуЙого ніздрів.
17Вінпославзгори,Вінузявмене,Вінвитягнувменез багатьохвод;
18Вінвизволивменевідмогосильноговорогатавід тих,хтоненавидівмене,бовонибулисильнішізамене 19Вонизупинилименевденьмоголиха,алеГосподь бувменіопорою.
20Вінвивівмененаширокемісце,визволивмене,бо вподобавмене.
21Господьвинагородивменезамоєюправедністю,за чистотоюмоїхрукВінвідплативмені
22БоядотримувавсядорігГосподніхіневідступив нечестивовідБогамого.
23БовсіЙогосудибулипередімною,івідЙого постановяневідступив
24ЯбувправеднимпередНимістерегсявідсвого беззаконня
25ТомуГосподьвідплативменізамоєюправедністю, замоєючистотоювочахЙого
26ЗмилосерднимиТибудешмилосердний,із праведнимиТибудешправедний.
27Зчистимтипокажешсебечистим,азлукавим
28ІнародубогийТиспасеш,алеочіТвоїнагордих,
29БоТи,Господи,мійсвітильник,іГосподьосвітить моютемряву.
30БоТобоюяпробігкрізьнатовп,Богоммоїмя перестрибнувстіну
31ДорогаБоганепорочна,словоГосподнє випробуване,Вінщитдлявсіх,хтонаНього покладається
32ХтожБог,окрімГоспода,іхтоскеля,окрімБога нашого?
33Богмоясилайміць,іВінчинитьмоюдорогу досконалою.
34Вінробитьмоїноги,якуоленя,іставитьменена моїхузвишшях
35Віннавчаємоїрукивоювати,такщомоїрамена ламаютьсталевийлук
36ТидавменіщитспасінняСвого,ілагідністьТвоя зробиламеневеликим.
37Тирозширивмоїкрокипідімною,щобмоїногине спіткнулися
38Япереслідувавсвоїхворогівізнищувавїх,іне повертався,ажпокинезнищивїх
39ІЯїхзнищив,іпоранивїх,такщовонинемогли встати;так,вонипопадалипідмоїноги.
40БоТипідперізувавменесилоюдлябою,тих,хто повставнамене,Типокоривпідімною
41Титакождавменішиїмоїхворогів,щобяміг знищититих,хтоненавидитьмене
42Вонишукали,танебулонікого,хтобспас, зверталисядоГоспода,таВінневідповідавїм.
43ТодіЯрозтерїх,немовпорохземний,розтоптавїх, немоввуличнубагнюку,ірозвіявїх
44Тивизволивменевідсварокмогонароду,зберіг менеголовоюнаднародами;народ,якогоянезнав, служитимемені
45Чужинцікорятьсямені,яктількипочують,то будутьменіслухняні
46Чужинцізникнуть,івонибудутьналяканіпоза межамисвоїхосель.
47ЖивийГосподь,іблагословеннаскелямоя,інехай будепіднесенийБог,скеляспасіннямого!
48ЦеБог,щомститьсязаменеіщопонижуєнародпід мене,
49Іщовиводитьменез-поміжмоїхворогів;Титакож піднявменевищетих,хтоповставнамене;Ти визволивменевіднасильника
50ТомуябудуславитиТебе,Господи,середнародів,і будуспіватихвалуіменіТвоєму
51Вінвежаспасіннядляцарясвого,ічинить милістьпомазанникусвоєму,Давидовітапотомству йогонавіки.
РОЗДІЛ23
1АосьостаннісловаДавидаПромовивДавид,син Єссея,іпромовивмуж,щобувпоставленийнависоту,
2ДухГосподнійговоривчерезмене,ісловоЙогобуло намоємуязиці
2Самуїла
3БогІзраїлівсказав,СкеляІзраїлевасказаламені: «Хтопануєнадлюдьми,тоймаєбутисправедливим, пануючиустрахуБожому»
4Івінбуде,яксвітлоранку,колисходитьсонце,навіть ранокбезхмарний,якніжнатрава,щопроростаєз землівідясногосяйвапіслядощу
5ХочамійдімнетакийуБога,протеВінуклавзі мноювічнийзаповіт,упорядкованийувсьомута певний,боцевсемоєспасіння,івсемоєбажання,хоч Вінінедаєйомузросту
6Асининегідникабудутьусівони,яктерня,що викинуто,боїхнеможнавзятируками:
7Ахтодоторкнетьсядоних,тойбудеобручений залізомтадержакомсписа,іїхспалятьвогнемнатому жмісці
8Осьіменалицарів,щобуливДавида:тахмонітянин, щосидівнапрестолі,головнийсередначальників;це бувАдіно,езнітянин;вінпіднявсвійсписнавісімсот,і вбивїхзаодинраз.
9АпісляньогобувЕлеазар,синДодо,ахохітянин, одинізтрьохлицарів,щобулизДавидом,коливони зневажилифилистимлян,щозібралисятамнавійну,і відійшлиізраїльтяни
10Вінуставібивфилистимлян,ажпокирукайогоне стомилась,ірукайогонеприлипладомеча.ІГосподь зробивтогоднявеликуперемогу,інародповернувсяза нимлишедлятого,щобздобич
11АпісляньогобувШамма,синАґе,гарарянин.А филистимлянизібралисявтабір,дебувділянкаполя, повнасочевиці,інародутіквідфилистимлян
12Алевінставпосередземлі,захистивїїтайубив филистимлянІГосподьзробиввеликуперемогу
13Ітроєзтридцятиголовнихзійшлийприйшлидо ДавидапідчасжнивдопечериАдуллам;авідділ филистимлянотаборивсявдолиніРефаїм
14АДавидбувтодіутвердині,агарнізон филистимлянбувтодіуВіфлеємі.
15ІДавидпрагнувводийсказав:«О,хтонапоїтьмене водоюзкриниціВіфлеємської,щобілябрами!»
16Ітроєсильнихмужівпрорвалиськрізь филистимськийтабір,ізачерпнуливодизкриниці Віфлеємської,щобулаприбрамі,івзялиїї,іпринесли Давидові.Тавіннехотівїїпити,івиливїїГосподеві.
17Ісказаввін:«Нехайбудемарномені,Господи,щоб язробивце!Хібаценекровтихлюдей,щопішли, ризикуючижиттямсвоїм?Томувіннехотівїїпити». Цезробилицітроєлицарів 18ААвішай,братЙоава,синаЦеруї,бувголовним міжтрьомаВінпіднявсвійсписпротитрьохсотень,і вбивїх,іставславнимміжтрьома 19Хібажвіннебувнайповажнішимізтрьох?Томувін бувїхнімвождем,хочінедосягпершихтрьох. 20АБеная,синЄгояди,синхороброгочоловіка,з Кавцеїлу,щовчинивбагатоділ,убивдвох левоподібнихмоавськихмужівВінтакожзійшові вбивлевапосередямипідчасснігу 21Івінубивєгиптянина,чоловікавродливого.Уруці єгиптянинабувсписАлетойзійшовдоньогоз палицею,вирвавсписзрукиєгиптянинатайубивйого жсписом.
22ОцезробивБеная,синЄгояди,іздобувсобіім'яміж
23Вінбувповажнішийзатихтридцятьох,аленедосяг
24Асаїл,братЙоава,буводнимізтридцяти;Елханан, синДодозВіфлеєму, 25Шаммагародянка,Елікагародянка, 26Хелецпалтієць,Іра,синІккеша,текоянин, 27анетотянинАвіезер,хушатянинМевуннай, 28Залмонахохітянин,Махарайнетофатянин, 29Хелев,синБаани,нетофатянин,Іттай,синРівая,з Ґів'їВеніяминовихсинів, 30ПіратонянинБеная,ХіддайізпотоківҐааш, 31Авіалбонарбатянин,Азмаветбаргуміт,
32ЕліябаШаалбонянин,зсинівЯшена,Йонатан,
33Шаммагарарейський,Ахіам,синШарара гарарейського,
34Еліфелет,синАхасбая,синаМаахатянина,Еліам, синАхітофела,ґілонянина,
35Хезрайкармеліт,Паарайарбіт,
36Іґал,синНатаназЦови,Баніґадянин,
37аммонітянинЦелек,бееротянинНахарай, зброєношаЙоава,синаЦеруїного,
38Іраїтріянин,Ґаревїтріянин, 39Уріяхіттеянин,усіхтридцятьісім
РОЗДІЛ24
1ІзновузапаливсягнівГосподнійнаІзраїля,іВін підбуривДавидапротиних,щобсказати:Іди,перелічи ІзраїлятаЮду
2ІсказавцарЙоавові,начальникувійська,щобувіз ним:«ПерейдітьповсіхплеменахІзраїлявідДанааж доБеер-Шеви,іперелічітьнарод,щобямігзнати числонароду».
3ІсказавЙоавдоцаря:ТепернехайГосподь,Богтвій, додастьдонароду,скількибйогонебуло,стократ більше,іщобочімогопанацаряпобачилице.Але чомумійпанцарбажаєцієїречі?
4ТасловоцаревебулосильнепротиЙоаватапроти начальниківвійська.ІвийшовЙоавтаначальники військавідцаря,щобперерахуватинародІзраїлів 5ІперейшливониЙордан,ітаборуваливАроері, праворучвідміста,щолежитьпосередрічкиҐад,та навпротиЯзеру
6ПотімвониприйшлидоГілеадутадокраюТахтімХодші,іприйшлидоДан-ЯанутанавколоСидону, 7ІприйшливонидотвердиніТир,ідовсіхмістхіввеїв таханаанеїв,івийшлинапівденьЮдеїаждоБеерШеви
8Отже,пройшовшивсюземлю,вониприбулидо Єрусалимучерездев'ятьмісяцівідвадцятьднів 9ІЙоавпередавцаревічислонароду,ібуловІзраїлі
2Самуїла
12ІдитаскажиДавидові:ТакговоритьГосподь:Три речіЯпропонуютобі;виберисобіоднузних,іЯ зроблюїїтобі
13ІприйшовҐаддоДавида,ірозповівйому,тай сказавйому:Чисімроківголодуприйдутьнатебев твоїйземлі?Читивтечештримісяцівідсвоїхворогів, авонипереслідуватимутьтебе?Читриднібудемору твоїйземлі?Теперпорадитаподивися,щоядамТому, Хтопославмене
14ІсказавДавиддоҐада:«ЯувеликійскрутіНехай жемивпадемоврукиГоспода,бовеликеЙого милосердя,інехайяневпадуврукилюдини»
15ІпославГосподьморовицюнаІзраїлявідранкуаж допризначеногочасу,іпомерлознародувідДанааж доБеер-Шевисімдесяттисяччоловіків
16ІколиангелпростягнуврукусвоюнаЄрусалим, щобзнищитийого,Господьпожалівпроцелихоі сказавангелу,якийнищивнарод:«Досить,зупинивже своюруку».АангелГосподнійбувбілятоку євусеянинаАравни
17ІДавидзвернувсядоГоспода,колипобачивангела, щобивнарод,тайсказав:«Осьязгрішивівчинив несправедливоАщожзробилицівівці?Нехайрука Твоябуденаменітанадомібатькамого!»
18ІприйшовтогодняҐаддоДавида,тайсказавйому: «Іди,поставжертовникГосподевінатокуєвусеянина Аравни»
19ІпішовДавид,засловомҐада,якнаказавбув Господь
20ІподививсяАравна,іпобачивцарятайогослуг,що йшлидонього.ІвийшовАравна,івклонивсяцареві обличчямдоземлі
21ІсказавАравна:«Чогоприйшовмійпанцардо свогораба?»АДавидвідказав:«Щобкупитивтебетік, щобзбудуватижертовникГосподеві,іщобзупинилася моровицясереднароду»
22ІсказавАравнадоДавида:«Нехаймійпанцар візьметапринесевжертвуте,щойомудобреОсь волинацілопалення,імолотьба,ііншізнаряддядля волівнадрова».
23УсецеАравна,якцар,давцаревіІсказавАравна цареві:Господь,Богтвій,прийметебе!
24ІсказавцардоАравни:Ні,алеякончекуплюцев тебезапевнуціну,іянепринесуцілопаленняГосподу, Богумоєму,зтого,щоменінічогонекоштуєТож Давидкупивтіктаволівзап'ятдесятшекелівсрібла.
25ІДавидзбудувавтамжертовникГосподеві,іприніс цілопаленнятамирніжертви.ІГосподьумоливсяза край,іморовицязупиниласявідІзраїля