Egoist #35

Page 1




ГОРІЛКА LVOFF БІЛА LV O F F W H I T E Горілка на основі відбірного зернового спирту класу «Люкс» та особливо очищеної пом’якшеної води з добавками глюкози кристалічної та натрію лимоннокислого. Об’ємна частка етилового спирту - 40% об. Прозора горілка з приємним м’яким смаком виготовлена за спеціальною рецептурою, запатентованою ТМ «LVOFF». Неперевершене поєднання дизайну та ексклюзивного смаку горілки надають цьому напитку особливого статусу. LVOFF is a premium category vodka that’s made from carefully selected grain, specially purified softened water and addition of sodium citrate and crystalline glucose. Alcohol proof 40%. LVOFF is a crystal clear vodka with a pleasant mild flavor that’s made with a special recipe, patented TM «LVOFF». What gives LVOFF a special status is anunrivaled combination of exclusive design and exquisite taste.

Надмірне споживання алкоголю 2 | cуспі льство


ГОРІЛКА LVOFF ОСОБЛИВА LV O F F S P E C I A L Горілка на основі відбірного зернового спирту класу «Люкс» та особливо очищеної пом’якшеної води з добавками глюкози кристалічної та ароматних спиртів фенхелю та кмину. Об’ємна частка етилового спирту - 40% об. Особлива вона тим, що спочатку виготовляються ароматні спирти фенхелю та кмину, які витримуються певний період часу, а потім відбувається купажування напитку згідно оригінальної технології. Тому при вживанні цієї горілки кожен з нас відчуває незабутній присмак і аромат. Оригінальний дизайн дозволяє захистити напиток від проникнення ультрафіолетового проміння, що дає можливість довгий час зберігати смакові властивості горілки. LVOFF Special is a premium category flavored vodka that’s made from carefully selected grain, specially purified softened water, crystalline glucose and aromatic alcohols fennel and cumin. Alcohol proof 40%. The secret beyond the unforgettable flavor and aroma of LVOFF Special lies in our aromatic alcohols of fennel and cumin that are aged to perfection initially before blending them together using the genuine technology. The uniquely designed bottle of LVOFF Special also preserve the taste and the aroma for longer duration and it protects the spirit from the harmful ultraviolet effects.

шкідливе для вашого здоров’я cуспі льство | 3


від редактора Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Володимир Миленко працювали: Роман Іваницький Юрко Пирч Дизайн та верстка: Олег Пеленичка Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Наталя Климюк Марія Вінчура Анна Косик Розміщення тел.: (032) 239 -34-01 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73 Засновник та ТОВ «Егоїст видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 1 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 04.08.2016 р. Друк: ТОВ «Поліграф-сервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Моделі Bravo Models Management Одяг: Концепт-стор Primo Emporio Інтер’єр: Ресторація «Чесне М’ясо» Фотограф: Олександра Крупська Візажист: Уляна Леміш

Події в Криму: концентрація та навчання російських військ, фейкові «антитерористичні» затримання, звинувачення на адресу України – все це оновило хвилю панічних настроїв в українському суспільстві, знайому ще з 2014 року. Мені хочеться вірити, що основне завдання оцих усіх кримських рухів від Путіна – змусити українську владу говорити про Крим, як про чужу територію. По суті, дзеркалити російське «іхтамнєт» (з точки зору теорії інформаційного шуму те, що нас там справді нема, а росіяни на Донбасі є – не має жодного значен-

ня). У цьому нічого доброго нема, бо як би ретельно тут не вибирали слова Порошенко і Генштаб, все одно будьяка реакція виглядає на виправдовування і є кроком у легітимізації анексії Криму. Але все одно це не так страшно, як сирійський варіант і російські бомбардувальники над нашими містами в рамках «антитерористичної операції». Та треба бути готовим і до такого. Вони ж там зовсім без гальм. Тому зараз два в одному: тривожний рюкзачок далеко від себе не відкладати, але й паніку довкола не розводити. Якщо вдасться…


44

18

28

ЗМІСТ 11 Остап Костюк: «Після всіх стресів останніх часів українців сушить жага статусності»

16 Мистецтво: І знову Львів – столиця джазу

32 Колекціонер: Байкер на дерев’яних велосипедах 39 ВІДПОЧИНОК: Всі у воду! 48 Гастрономія: ЛІТО. ПРИРОДА. М’ЯСО 64 Секс-туризм: Відпустка з бонусами 6 | cуспі льство

58


Все просто, якщо дивитись у правильному напрямку. © Вінстон Черчилль



Нещасна та країна, яка потребує героїв

© Б. Брехт


ОСТАП КОСТЮК:

«Після всіх стресів останніх часів українців сушить жага статусності»

Флагман молодої української документалістики, автор гучної роботи «Жива ватра», музикант і батько Остап Костюк розмірковує про індустрію українського кіно, сучасне виховання дітей і моду на зомбі. Розкриває своє бачення патріотичного продукту і пояснює, чому режисерові так важливо сумувати. – Почнемо з політичної теми, теми Сенцова. Бачив твої фото в соцмережах, де ти виступив на його підтримку. Чи вважаєш ти, що такий підхід до справи допомагає?

– Це абсурдна ситуація. З одного боку, все зрозуміло: вони і до цього робили кроки поза здоровим глуздом, згадаємо Крим. Але ця історія ще більше розсунула межі безглуздя. Минулого року на Docudays UA я зустрів Аскольда Курова, це московський режисер зі школи Разбежкіної, документаліст, незалежний режисер, який, живучи в Москві, знімає фільм про Сенцова. Коли він мені це розповів, я одразу став частиною інформаційного руху на підтримку звільнення Сенцова. Адже якщо така людина має хоробрість працювати з цією темою там, як ми можемо перебувати в тиші тут? До того ж, є приклад Савченко, яку з неминучої тюрми повернула саме увага світу. Речі треба називати своїми іменами. Якщо людина є незаконно ув’язненою, про це треба безустанно говорити. Бо інакше всі забудуть, всі змиряться з надуманим законодавством, політикою і приймуть брехню. Справа навіть не в тому, що він –

cуспі льство | 11


гато. Іноді мені не вистачає цього моменту – поскучати, якісно поскучати.

– Як музикант ти зараз займаєшся проектом «ГИЧ оркестр», перед тим були Banda Arkan і «Татош банда». Ти граєш на духових, в тебе ще залишаються амбіції в плані розвитку майстерності гри, чи ти вже просто насолоджуєшся процесом?

українець, який сидить у російській тюрмі, це українець, який сидить незаконно в тюрмі за сфабрикованою справою. Якщо в Росії є люди, яким не байдужа відсутність свободи слова, наявність цензури та фабрикування справ, то наші підтримка та увага тут, – це найменше, що маємо робити. Розумні люди не мають миритися з нав’язуванням інформацій.

– Твої колеги характеризують тебе як людину активну, яка «полюбляє гульнути» і ставить спілкування з друзями на перший план. Як тобі вдається поєднувати все це з режисурою?

– Окрім всього я ще і музикант. І це «полюбляє гульнути» пов’язано з фестивалями. Коли знайомих велика купа, то з багатьма бачишся лише на фестивалях, де все це – яскраві моменти. Я люблю, коли навколо люди святкують. Життя це не тільки будні. Для мене зустріч з людьми та друзями – це свято, а в роботі я постійно з кимось знайомлюсь та зустрічаюсь, отже, виходить, що свято – це моя робота.

12 | cуспі льство

Єдина річ, що ці всі поїздки фестивалями забирають багато енергії та вносять в життя нехай і приємну, але суєту. Переміщення, транспорт, переїзди – це розфокусовує думки. Я люблю і посумувати, тому що творчі речі народжуються, коли ти порожній. Так, здається, що ідея – це дитя, яке виношують в утробі, але насправді автор має бути порожнім, щоб до нього щось прийшло і заповнило. Враження надміру шкідливі, як і все, чого заба-

– З музикою в мене немає технічних амбіцій, тому що я музикант-самоук. Я слухаю майстрів, мені цікаво, я захоплююсь, але вже давно змирився з думкою, що ніколи не буду грати так інтелектуально і досконало як Майлз Девіс чи Лі Морган. Наша творчість розважальна і не тягнеться до мистецького прориву. Ми граємо те, що виникає в процесі, не концептуалізуючи саму музику. Наші пісні – це сучасна народна музика міста, це прояв урбаністичної культури. Якщо подивитись у минуле, місто завжди мало свої пісні, так, наприклад, львівські батяри на початку століття сформували свій цілий пласт фольклору. І це не були шедеври поетичного чи музичного плану, скоріше це була рефлексія того періоду в історії, відображення живого середовища, розважального та веселого. Ми робимо подібне. Сьогоднішня українська музика переживає етап активного звільнення від старого надбання, і не зрозуміло якою вона буде в майбутньому – схожою на світову, американську, європейську чи буде виткана зі своєї спадщини. Сучасні люди наповнені шаленим різноманіттям всього, ми більше не живемо в герметичному інформаційному просторі як наші батьки в минулому. Ми відкриті з дитинства, з мультфільмів, з радіо, з Інтернету ми отримуємо безліч всього, заповнюючи себе світом, якого не бачимо.


– В одному з інтерв’ю ти кажеш: «Наука – це теоретизування, а не аналізування світу. Творчість же бере участь у живих процесах». Якщо так, то в чому, на твою думку, проявляється етногенез українського кіно сьогодні?

– Зараз відбувається дивна історія з українським кіно, в гарному значенні. У нас нарешті з’явилось продуктивне бачення, що ми можемо будувати власний прокат. І нехай ефективної інфраструктури поки нема, але потенційно Україна готова до свого продукту. Хтось робить комерційне кіно, хтось історичне, хтось з погляду відсутності бюджету, робить короткометражки. Життєві процеси ідуть, і наше кіно синхронізується з ними. Як на мене, документалістика відіграє важливу роль у цьому, тому що вивчає сучасне, аналізує процеси, фіксує хроніку часу. Що відбувається з людиною в якихось її внутрішніх переживаннях, і який феномен працює в суспільстві. Не варто зводити кіно лише до наукового або суто розважально-рефлексивного погляду, коли автор роздумує над тим, що відбулось. Для мене великою знахідкою є можливість кіно брати участь у вивченні, проживанні сучасного, фіксуванні подій. Наш етногенез – це увага до власного світу, споглядання за нинішніми подіями.

– А як щодо світової моди на зомбі в кіно? Зараз вони усюди, ця тема навіть занадто популярна. Як ти вважаєш, з чим це пов’язано?

– Це результат появи масової культури і єдиного інформаційного поля. Зомбі – це символ керованої сили, яку завжди кудись спрямовують, прояв пропаганди, яка вказує, що ми маємо робити. Всі приблизно стали однаковими, людська думка перетворилась

з оригінальної на стереотипну. Ми втрачаємо індивідуальність у способі свого прояву. Раніше ми мали різноманіття світу, були окремими народами, а зараз кордони стираються, і в одежі, і в мові, і в культурі. Це не добре і не погано, це – ознака часу.

– Ти якось казав, що «часто те, що тобі не подобається, і є тією об’єктивною річчю, з якою треба взаємодіяти». Поясни, що ти мав на увазі.

– Це про опір реальності. Коли ми бачимо щось пізнаване, ми не реагуємо, нас змінюють речі, яких ми не розуміємо. Я говорив це в контексті кіно, що коли розкручуєш людську історію, думаєш: «Ні, це не важливо, це дрібниця». А людина весь час акцентує увагу на якихось своїх речах, і тоді розумієш: це реальність, така реальність, подобається вона чи ні, з нею необхідно взаємодіяти. Слабке місце режисера – в його сталому баченні стрічки, в жорсткій концепції. Йому хочеться подати історію в певному ракурсі, а в нього не виходить, він стикається з рухливою реальніс-

тю, і допомога тут одна – вивчати, що важливо для самої людини. Шаблонне мислення як форма творчості – хибний шлях, треба не ставити штампи, а змиритися, що щось буде змінено. Режисер – одиниця відповідальна за все, йому складно, бо є відчуття, що він щось вхопив і мусить це втримати, а все постійно рухається: за командою треба стежити, гроші шукати, все контролювати, і це перетворюється на внутрішній спазм. В той час як треба просто примирятись з подіями і продуктивність зросте. Речі завжди змінюються в процесі, це неминуче, тому до змін, оточення і героя варто прислухатись. У результаті в фільмі щось спрацює, а щось – ні, до цього треба бути готовим. В ігровому кіно трохи легше: задумки досягають технічними засобами, підготовкою, кастингом, в документальному – обмежений вибір маніпуляцій. Якщо щось не вдається, воно не вдається. Тим для мене документалістика і цікавіша, тут можна навчитись багатьом життєвим речам.

cуспі льство | 13


– «Жива ватра» досі продовжує збирати нагороди, нещодавно «Культпростір» назвав стрічку найкращою за минулий рік. Чи не втомився ти від фільму, і чи не заважає він тобі займатись чимсь новим?

– Під час роботи над «Живою ватрою» ти був свідком вікових конфліктів усередині сім’ї. В тебе є дочка, це якось вплинуло на твоє бачення виховання дитини?

– Під час роботи ще більше закріпилось розуміння, що діти ніколи не слухаються того, що ти кажеш, але завжди повторюють те, що ти робиш. Діти копіюють батьків, і якщо ти говориш одне, а робиш інше, слова не працюють. Було цікаво в роботі спостерігати, як в межах однієї родини змінюється спосіб життя, але ми не втручались, це було нашим правилом. Ми лише камерою фіксували зміни і не хотіли підлаштовувати історію під себе. Метою було побачити об’єктивний перебіг історії, бо це зразок як формуються стосунки в інших сім’ях України. Наше сучасне життя будується на формулі «копі-пейст», і кіно частково про це: люди копіюють все, копіюють взаємовідносини, погляди, ідеї. Те саме має місце у вихованні

14 | cуспі льство

сім’ї. До дітей варто прислухатися, до чого вони прагнуть, до чого в них є талант, це єдина можливість допомогти. З дочкою взаємодію граючись, вона танцює, як і мама малює, грає на сопілці. В неї зараз такий вік, коли повнота талантів максимально розкрита, і мені як батькові важливо розвивати все, що проявляється. У вихованні керуюсь підходом «дитина завжди поруч», власним прикладом показую, як взаємодіяти з середовищем. Дитина все ловить в мить, коли їй цікаво, коли триває її індивідуальний пізнавальний процес, тут важливо створити для цього комфортний простір. Якщо ж спілкування з батьками перетворюється на школу, це дитину закриває. Школа – це муштра і жорстка дисципліна. Моя позиція: дитині треба дозволити власний пізнавальний процес, до чого вона дійде сама – те і цінує значно більше.

– Насправді так, це продовжує забирати чимало часу, фестивалі, робота з оформлення проекту, ми зробили телеверсію. «Ватра» не відпускає вже два роки, хочеться її комусь передати. Наступний проект буде вже зовсім іншим, важчим, бо як кажуть в театрі: «Друга вистава найскладніша». На мене чекає нове дослідження. Радію, що маю напрацьовану команду, і це дає відчуття тилу. Бути режисером емоційно важка справа, треба нормально віддихуватись. Не хочу поспішних рішень з наступним проектом, насправді я довго думаю, люблю поскучати і перевірити все десять разів.

– У минулому ти працював у театрі ім. Л. Курбаса, чому тебе це навчило?

– Спостереженню. Це те, що вживаю у кіно і ціную найбільше. Працюючи в театрі Курбаса, в Майстерні пісні, в центрі Ґротовського, вивчав можливості актора – це концепція модерного європейського театру 60-х років. Режисер має навчитись працювати з порожнім простором, об’єктивними процесами. Коли кінематограф став відомим і видовищним, почав перемагати театр, у середині ХХ ст. постало питання: «Яка ж мова театру, чим він відрізняється?» Явно не шоу, тому що в ньому він програв, відповіддю стала зрозуміла всім образна мова тіла. Ці самі принципи використовую в своїй роботі. Театр для мене розкрив імпровізацію як об’єктивний процес актора, з цього прийшло розу-


міння, що на момент відвертості треба вміти чекати. Часто робота оператора лежить між ввімкнути та вимкнути камеру, і він не звертає увагу на процеси героя поза планом, пропускаючи важливі органічні моменти. В той час як вміння «слухати» камерою, споглядати за мовою речей, ось де ховається диво, це відкрив мені театр.

– Закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні», прийнятий 28 січня цього року, пообіцяв виділення 267, 4 млн. грн. на виготовлення національних кінострічок. Звітують про початок роботи над 42 фільмами, з яких 12 повнометражні ігрові та два дитячих. Ти відчуваєш зміни після 28 січня, що держава почала займатись кіно?

– Сам закон не читав і, власне, не знаю, чи може він щось змінити, але Держкіно працює – це факт. Відбувся пітчинг, і вже відомі результати, по прізвищах я бачу, що це авторські проекти. Там немає якоїсь суперпатріотичної форми, типу яким має бути фільм, там є комерційне і авторське кіно, а це свідчить, що Держкіно не працює цензурно, це само по собі вже дуже важливо. Не знаю, як буде з виділенням грошей, побачимо, з часом режисери самі розкажуть, як їх фінансували. Як би там не було, але те, що планку не опустили, а підняли, за це Держкіно треба похвалити. Я не подавався, в мене зацікавленість у нахвалюванні відсутня.

– Ти обмовився про патріотичне кіно, на твій погляд, воно нам потрібне?

– Тут така штука, я виріс на Західній Україні, і патріотизм є частиною мого виховання. Це зрозуміло: Остап Костюк з Коломиї, «Жива ватра». До мене часто підходять і хвалять, що я зробив концептуально, вибравши

таку тему. Так от, я не обирав, це прийшло з середини. До мистецтва можна підходити з двох позицій: або це своє і близьке, що пов’язано з нашою історією, або це світовий контекст – зрозумілий і якісно зроблений для всіх, незалежно про що. Я прихильник другого варіанту. Але всі чомусь трактують, ніби я вибрав з розрахунку, що це буде вигідно, патріотично. На мою думку, творчість не варто настоювати на конформізмі, треба думати, як зробити так, щоб автор був задоволений шляхом до цілі і самим результатом. Важливо не змушувати, не підштовхувати людей робити щось патріотичне, а знаходити тих, хто хоче це робити. Бо, якщо єдиним концептом буде «я хочу прославити українську культуру», ми застрягнемо у нав’язуванні, а це веде до конфлікту культур і поглядів. Ми не маємо прославляти, ми повинні бути незаангажованими. Іноді потворні речі роблять більше добра, вмикаючи думку. Показ українця сьо-

годнішнього в правдивому характері має вищий потенціал від нахвалювання. Чому в нас нема сатири? Є соціальне кіно, але дуже-дуже обережне, чому? Тому що ми боїмося показати себе в незалежному світі смішними, недосконалими. Кожен має щось нетривіальне, унікальне, за це ми вболіваємо, цьому віримо, а коли бачимо в телевізорі чергову зроблену під копірку красуню, то розуміємо: через неї просочиться мало правди, бо це презентація, маска. Після всіх стресів останніх часів українців сушить жага статусності, бажання виглядати дорожче і мати визнання. Притому в світі забезпечені люди одягаються скромно і адекватно себе ведуть з іншими. В погоні за ідеальним образом себе ми піднімаємо пилюку, від якої самі на себе чхаємо. Патріотичний продукт – це говорити якими ми є, а не якими себе бачимо. Розмовляв Павло Щур

cуспі льство | 15


І знову

Львів столиця –

джазу

Представники компанії «Лев Девелопмент» провели зустріч з керівниками агенцій нерухомості та ріелторами

Про AlfaJazzFest розповідати довго не треба. А особливо львів’янам. Усі готувалися до дійства цілий рік, квитки розкупили ще за кілька місяців наперед, і просто з нетерпінням чекали початку свята музики. Мало не кожен львів’янин вважає просто своїм обов’язком доторкнутися до прекрасного протягом хоча б одного з п’яти днів фестивалю. 16 | cуспі льство

Вже вшосте цьогоріч наприкінці червня Львів став світовою столицею джазу. П’ять днів і ціла плеяда всесвітньовідомих зірок на головній сцені фесту ім. Е. Рознера – це прекрасний привід пишатися заходом світового рівня у нашому рідному місті. Ще одна причина для гордості – британський The Guardian назвав AlfaJazzFest-2016 одним з топ-10 джазових фестивалів Європи. І львівський фест це справді заслужив. Усі артисти цьогорічного AlfaJazz вже звично – світові імена.


Відкрив їхній список першого фестивального дня легендарний американець, двадцятикратний лауреат Grammy Пет Метіні з приголомшливим двогодинним сетом. Це перший за останні 30 років візит артиста до України, тому прихильники чекали концерту з нетерпінням. Вражаючі майстерність і самовіддача задали тон концертам і всіх наступних днів. На головній сцені ім. Е. Рознера виступали такі легендарні виконавці як Дайан Рівз, кубинський джазовий піаніст і трубач Артуро Сандоваль,

квартет Бренфорда Марсаліса зі спеціальним гостем Куртом Еллінґом, Есперанса Сполдінґ, група Ларса Даніельссона, тріо Мішеля Каміло. І не менш зірковим був склад музикантів, які виступали на сценах на пл. Ринок та у подвір’ї палацу Потоцьких. Тут мали місце концерти за участі відомого українського піаніста, автора музики та аранжувань Вадима Неселовського, який презентував програму з симфонічним оркестром «ІNSO-Львів», дуету Джованні Ґвіді – Джанлука Петрелла «SOUPSTAR»,

американського джазового фьюжнгітариста Діна Брауна, квінтету Антона Пивоварова. І хоча справжні поціновувачі якісної музики знали програму на пам’ять ще в квітні, організатори приготували для усіх справжній сюрприз: до Дня Конституції з унікальним концертом The Soul of Jamala в останній фестивальний день виступила переможниця цьогорічного Євробачення. Про це унікальне шоу наш наступний матеріал. Остап Процик

cуспі льство | 17


The Soul of Jamala на AlfaJazzFest

Концерт хедлайнера джазового фестивалю очима чеського музичного журналіста Це було цьогоріч взимку. У номері братиславського готелю ми разом з моїм українським колегою показували один одному на YouTube кліпи улюблених артистів, намагаючись ознайомити один одного з сучасною музикою кожної з наших країн. Звісно, ми обоє хотіли продемонструвати найкраще з того, що можна побачити і почути. Джамала була однією з перших виконавиць, яку мені показав колега. Він увімкнув кліпи «Заплуталась» та «Шлях додому». На той час я

18 | cуспі льство

не знав нічого про сучасну українську музику, і Джамала стала для мене справжнім відкриттям. За наступних кілька місяців я прослухав багато її пісень онлайн та на AppleMusic. Участь у Євробаченні. У пісні «1944» співачка згадала свою прабабусю Назил-хан, якій не вдалося уникнути сталінської депортації з Криму того ж року. Виступ Джамали різко контрастував з постановками інших країн, які забезпечили своїм артистам спецефекти, часом, власне, на-

багато цікавіші за сам спів. І оскільки правила не дозволяли мені голосувати за представницю рідної Чехії Габріелу Ґунчікову, я надіслав кілька СМС на підтримку співачки з України. По закінченні конкурсу Reutars говорили про Джамалу як про одну з найконтроверсійніших переможниць за всю історію конкурсу, оскільки правила пісенного змагання забороняють політичну тематику. Один із заголовків видань навіть казав: «Політика перемогла мис-


тецтво». Але, на мій погляд, Джамала насправді перемогла політику своїм артистизмом. Тому я з великою цікавістю поставився до можливості відвідати її концерт як завершальну ноту цьогорічного грандіозного Alfa Jazz Fest, а її виступ виправдав усі мої очікування. Джамала була одним з хедлайнерів фестивалю, і хоча вона вже виступала на заході у 2013, презентуючи свій альбом All or Nothing, цьогорічний концерт був зовсім іншим. Вона співала на головній сцені ім. Едді Рознера і зробила це як артистка, відома не лише у всіх країнах Європейської мовної спілки, але й у цілому світі. Великою мірою завдяки тому, що цьогорічне Євробачення транслювали також у США, Австралії, Китаї та кількох інших країнах. На додачу до цього співачка ще й підготувала спеціальну програму для Alfa Jazz Fest-2016 під назвою The Soul of Jamala. Друга половина концерту, в якій вона зі своїм бендом презентувала пісні з найновішого альбому «Подих», – була чудовою, а я побачив Джамалу такою, якою знав її з YouTube. Але я більше б хотів поділитися з вами своїми враженнями від джазової частини шоу. Першим, що привернуло мою увагу, був сценічний костюм співачки. Вона одягла просту білу вишиту сукню з китичками та вінок – такі я знаю з чеського національного вбрання. Я спитав друзів, чи її одяг якось пов’язаний з перемогою на Євробаченні. Вони поглянули на мене здивовано і пояснили, що цей фестивальний день був особливо святковим, оскільки його приурочили до Дня Конституції України. Не пригадую, щоб бачив коли-небудь щось схоже тут у Чехії. Майже цілу першу пісню Джамала проспівала зі заплющеними очима, випромінюючи сконцентрованість, емоції та невидимий зв’язок з джазовим квартетом. Її участь у вокальному джазовому ансамблі Beauty Band, з яким вона виступала у студентські роки, точно принесла свої плоди. Увесь сет цієї частини концерту складався з джазових стандартів різних періодів і пролунав під знаком чудового джемо-

вого настрою, завдяки якому трьом тисячам глядачів у павільйоні було досить складно просто всидіти на місці. Присутні вставали, гойдалися, махали руками, аплодували і рухалися в такт з музикою. Джамала також подякувала своїй сім’ї та привітала батька, якому вдалося приїхати на концерт з Криму. Одним з головних для мене моментів було виконання народних кримськотатарських пісень, особливо у супроводі акордеоніста Шевкета Зморки. В ці миті я зрозумів, що був не просто глядачем концерту неперевершеної співачки, яка нещодавно здо-

була перемогу в міжнародному музичному конкурсі, я став свідком виступу справжньої артистки, яка не забуває про своє коріння; артистки, венами якої тече музика; артистки, яка кидає виклик існуванню поняття молодої попспівачки, кар’єрою якої керує ціла незамінна творча команда. Унікальність концерту Джамали також підкреслив акомпанемент видатних джазових музикантів: Юхима Чупахіна (рояль), Дениса Мороза (контрабас, губна гармоніка), Сергія Балалаєва (ударні), Дмитра Бондарєва (труба, флюгельгорн), Орхана Агабейлі (перкусія), Руслана Болатова (рояль) і Армена Костандяна (дудук). За їхніми майстерністю та відданістю музиці ми спостерігали на двох великих екранах обабіч сцени. Великої вдячності заслуговують також організатори, які змогли забезпечити бездоганну якість звуку, що часто може стати справжнім викликом для концертів під відкритим небом. Телеканал «М1» транслював виступ у прямому ефірі, а також зафільмував шоу, як це робить YouTube. І, як результат, цей унікальний виступ можуть переглянути навіть ті, хто не зміг відвідати сам концерт. А ті, хто бачили виступ, мають нагоду ще раз пережити прекрасні миті цього справжнього свята музики. Ноа Жила спеціально для журналу «Егоїст»

cуспі льство | 19


Андрій Іонов:

«Я – невід’ємна частинка Всесвіту!»

– Пане Андрію, у своїй книзі «Вектор» Ви розповідаєте про своє абсолютно нове бачення релігії майбутнього. З чого воно виникло?

– Релігія – це зв’язок людини з Богом. Люди завжди намагались пізнати світ, щоб зрозуміти, куди рухатись далі. Коли ставало складно щось пояснити, з’являвся міф. Наприклад, міф про Землю, що лежить на спині великої черепахи, діяв доти, поки його не спростував Коперник. Вплив міфу на створення релігій дуже великий. Міф – інструмент пізнання. Те, що з його допомогою можна було пояснити, давало людям можливість діяти у межах цього пояснення.

– «Вектор» – це міф?

– Я вважаю, що міфи, як і утопія, – дуже важливі та корисні, особливо зараз. Бо їх творять не через незнання, а, скоріше, на базі знань, які ми вже маємо, і створення нового міфу чи нової утопії – це інструмент руху вперед, який дає можливість заглянути і футурологічно спроектувати майбутнє. «Вектор» має певні ознаки утопії про майбутнє людства.

– З Ваших слів напрошується висновок, що віра в Бога – це віра в міф, ймовірність якого неможливо спростувати? В чому ж тоді вбачаєте необхідність зміни міфу?

Міфом «особистого вжитку» він називає своє бачення неорелігії майбутнього. Про Ноумена, способи збереження і перенесення в інші форми життя розмовляємо з автором книги та головою громадського об’єднання «Вектор» Андрієм Іоновим. 20 | cуспі льство

– Виникає питання «Як пояснити себе зараз?». Чи логічно використовувати ту саму семантику та лексику, яку використовували тисячі років тому? На питання: «Що таке Бог?», зазвичай отримуємо відповідь: «То є вища сила». Вірно, але частково. Це як у старій притчі про слона, якого торкались сліпі люди. Відносно зрозумілим насправді є тільки очевидне.


– Чи можна сказати, що Бог – це те, що не можна пізнати зараз?

– Існує частина, яку ми ніколи не усвідомимо, бо є тривимірними – неможливо уявити неосяжне. Щоб показати безмежність пізнання людиною Всесвіту в ідеологемі «Вектора», я використав термін «Ноумен», тобто те, що неможливо пізнати на відміну від феномену.

– Але тих, хто йшов проти загальноприйнятого міфу, суспільство карало. Той же Коперник за своє: «А все таки вона крутиться!» заплатив життям. Ви не боїтесь осуду за свого Ноумена?

– Інакомислячих суспільство карає і зараз. Те, що виходить за рамки загальноприйнятої норми, вважають патологією. Я не виключаю, що декому хочеться покрутити пальцем біля скроні, читаючи «Вектор». Час покаже, наскільки я був правим чи помилявся.

– При всьому розмаїтті релігій, основні заповіді у них подібні. Якби люди їх справді дотримувались, на Землі не було б стільки зла. В чому проблема?

– Моральні аспекти існують у кожній релігії – це маркери на життєвому шляху людини, етичний норматив, який підштовхує кожного рухатись у пошуку самого себе. Проблема у тому, що за останні 100 років віра стала слабшою і звелась до дотримання зовнішніх ритуалів. Люди стали освіченішими, і міфи перестають давати відповіді на їхні запитання.

– «Вектор» написаний досить складною мовою із використанням термінів, зміст яких без спеціальної освіти фізика робить його розуміння недоступним для загалу. Як можна сказати простіше?

– Я використовую лексику ХХІ сторіччя. Якщо коротко, я вважаю,

що всі ми були створені у Всесвіті якоюсь вищою силою, яку я назвав Великим Комп’ютером. Всесвіт – це великий комп’ютер «сам для себе» – сам себе структурує на великій кількості носіїв, одним з яких є планета Земля. Планет і зірок неймовірно багато, вони пов’язані між собою космічними зв’язками, вони утворюють величезне Надтіло, яким керує умовно «Гіпермозок» і ми вживлені, інтегровані в цю систему, що постійно самовдосконалюється. Розвиток життя на Землі – це відображення тотального прогресу Всесвіту у самовдосконаленні – в одній клітині, на одній планеті. Все це збільшує інваріантність і креативність того великого комп’ютера Всесвіту, який я трактую для себе як Бога, Ноумена, Вищу силу. Сучасна релігія каже: «Я створений за образом і подобою Бога». Неорелігія говорить: «Я – невід’ємна частинка Всесвіту».

– Що насправді змінюється, тільки назва?

– Змінюється концептуальний підхід. Цей новий міф змушує мене мислити інакше, по-іншому вибудовувати свою внутрішню структуру. Приходить розуміння, що якщо я не буду швидкодіючим, то не витримаю конкуренції. Моя місія – бути максимально творчим, ефективним, професійним і потрібним.

– Для чого?

– Щоб стати частиною Ноумена. Ми маємо побачити це над-

завдання. Як міф – ми можемо сказати, що маємо побудувати Гіпермозок на планеті Земля. Ми можемо сказати людині: чим більший твій творчий потенціал – тим більше ти щасливий. Чому у стані творчості людина отримує максимальне задоволення? Я впевнений, що це і є елементом безпосереднього контакту із Богом, Ноуменом, Великим комп’ютером. Через такий елемент, як фізичний оргазм, Бог стимулює людину до розмноження. Досягнення оргазму в мисленнєвому процесі – стимуляція творчості Ноуменом. Творчий акт потрібен Великому комп’ютеру – давайте будемо думати саме так!

– «Вектор» обіцяє отримання реальної можливості жити вічно, яким чином?

– Людина в ідеологемі «Вектора» – це файл, який може існувати у будь-якій формі, самоідентифікуватись, творити, розвиватись в єдиній системі Гіперзмозку, існувати як Особистість. Якщо її структура переноситься на інший носій, то через певну програму переходу потрапляє у польовий (небіо-) комп’ютер або пересилається в іншу матрицю із швидкістю світла і там вживлюється в іншу структуру. Я впевнений, що дуже скоро настане момент, коли людина сама зможе вибирати собі нове біотіло.

– Іти за «Вектором» означає усвідомити свою мету?

– Усвідомити самого себе, самоідентифікуватись. Вектор – це динамічний напрямок руху. Максимально ефективно ви можете рухатись до мети лише у стані творчості.

– На якій меті концентрується Ноумен?

– На творенні гармонійного думаючого універсуму. Якщо Ноумен є творчим, то Я теж маю стати творчим, щоб бути у комплексному зв’язку із ним.

– І що «Я» за це отримаю?

– Якщо «Я» вживлюся у цю систему, то: а) отримаю задоволення від творчого процесу; б) отримаю шанс залишити по собі щось унікальне і надцінне у результатах своєї творчості.

– На Вашу думку, що треба робити, щоб люди сприйняли і повірили у цей міф?

– Щоб світ визнав міф про Ноумена, треба говорити про нього вголос. Бо є багато людей, які підсвідомо відчувають так само, є багато таких, хто так мислить, але не докладає жодних зусиль, щоб сформувати ці думки у вислови.

– Як скоро можуть організувати таку структуру – за 100, 50, 10 років?

– Ідеї «Вектора» визріли з десяток років тому. І якщо вони виникли в пересічної людини як я, це означає, що ця енергетика витає у повітрі. Щодня бачу, як змінюється світ. «Вектор» – це версія напрямку розвитку нашого суспільства, спростуйте її! Завжди відкритий для конструктивної критики, яка є цінністю сама по собі.

Розмовляла Анна Косик

cуспі льство | 21


захоплення Зроби крок, і дорога з’явиться сама собою © С. Джобс


Футбол – це є вєщ.

Ееее

Здоров був, Вася. Ну як тобі Чемпіонат Європи? Ага, ото ж і я кажу, що фігня, особливо фінал. Український чемпіонат часом тяжко поняти, а тут і поготів. А ти за кого вболівав? Ні, то зрозуміло. А потім? За Ісландію, кажеш? Ну, то кожен другий (а, мо’, й перший) так. Своєї ж казки немає, доводиться позичати. Як поляки у нас фольклор для поезії часів романтизму… А, та не зважай, Вася, воно тобі не треба. захоплення | 23


А скажи-но мені, друже, як тобі така вєщ, як наша збірна? Що кажеш – не вєщ? От машина чи там мобіла хороша – то вєщ, а збірна… Та знаю я, чув від сусідів, як ти вікна в хаті побив після матчу із Північною Ірландією. Казав тобі: став металопластикові, може, вціліли б. Ну, хоч Фоменко нарешті пішов. І ти даремно, Вася, думаєш, що він би у будь-якому випадку залишив збірну. Український футбол, Вася, а особливо його незабутня Фе-

24 | захоплення

дерація – це така вєщ, яку тяжко поняти. От нібито всім притомним людям ще восени 2013 було зрозуміло, що МІФ як тренер – то справжній міф. Але тримали його на посаді аж до повної й остаточної ганьби. Та, врешті, пішов. І що ми маємо тепер? А тепер, Вася, ми маємо, ееее, нового головного тренера. Який насправді ніякий не, ееее, новий, а працював у Фоменка заступником. Ну, це ми з тобою тут, Вася, думаємо, що заступником


– а, може, насправді він збірну і тренував, а МІФ лише прикриття здійснював… Що, Вася, страшно стало на секундочку? А я ж попереджав, що наш футбол тяжко поняти. Особливо, його окремі кадрові призначення. Ну от Шевченко. Так, великий футболіст, безсумнівно. Але чи мало ми знаємо прикладів, коли великі футболісти виявлялися нікудишніми тренерами? От ти ж за «Динамо» трохи уболіваєш – ну то пригадай, при кому динамівці уперше в історії чемпіонатів України нижче другого місця опустилися? Так отож. А у Блохіна за плечима не просто «Золотий м’яч» (як і у Шевченка), а й чвертьфінал Чемпіонату світу уже в ролі тренера національної збірної. А в клубі вийшов пшик. До того ж, Андрій наш, ееее, Миколайович, як би це тобі сказати… Не дуже далека людина він, якщо однією фразою охарактеризувати. Ти ж не забув, сподіваюся, його тріумфальний похід у політику разом із отою «Впердою» Королевською? Та то ясно, що гроші усім потрібні. І тобі теж потрібні, але ж ти по райцентру голим не бігаєш… А, ну добре. Я голий по райцентру не бігаю. А ота його політвитівка – це все одно що голим по райцентру пробігти… Вася, та не треба мені твоїх деталей. Ми ж про, ееее, Шевченка. А, крім «Вперди», ще ж була і його підтримка Януковича на виборах-2004. Думаєш, люди не згадають? Аж бігом, Вася. Бо пам’ять людська – така штука, яку дуже тяжко поняти. Він не пригадає, що

сто гривень позичав у тебе минулого тижня, зате як Шева за Яника агітував – прямо перед очима стоїть. І що виходить у підсумку? Як тренера Андрія ніхто не знає і не бачив. (Будемо вважати, що то все-таки Фоменко так збірну до Євро-2016 підготував, аби не було так страшно і безнадійно в майбутньому. А минуле – воно і є минуле.) З політично-патріотичної точки зору негативнішого персонажа в нашому футболі, може, і не знайти. Ракіцкій хіба, коли гімн не співає, але йому до тренера… Та і розмовляє Шевченко, ееее, так, що прес-конференції стануть справжнім садо-мазо. Якщо вони, звісно, будуть. Ні, формально нікуди не дінешся, але ж наші прекрасні чиновники з ФФУ уміють зробити так, аби воно тільки так називалося, а по факту було хтозна-що. Власне, як і весь наш футбол, Вася. Ну добре, друже, давай прощатися, бачу, ти вже куняєш. Будемо сподіватися, що, ееее, епоха Шевченка в збірній складеться так – або успішно, або дуже швидко. Щоб фінальні матчі програного відбору до московитського мундіалю він уже по телевізору дивився. А там, можливо, і якогось нормального зарубіжного тренера підпишуть. Або Маркевича з Григорчуком. Така вона, вєщ, Вася – національна збірна України з футболу. Безглузда і нещадна. Ееее. Володимир Миленко www.ua-football.com, спеціально для «Егоїста»

захоплення | 25

мережа магазинів

АВТОЗАПЧАСТИН до ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ автомобілів

Найнижчі ціни!

Якісне обслуговування! Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua


Стати бородатим У середні віки чоловіча борода означала мужність, зрілість і силу. Протягом наступних століть цей чоловічий атрибут то ставав популярним, то знову відходив на задній план. Наприклад, шістнадцятому президентові США Авраамові Лінкольну відростити бороду порадила дванадцятилітня Грейс Бедел. У своєму листі дівчинка пообіцяла, що її брати проголосують за Лінкольна, якщо він стане бородачем: «Ви будете виглядати набагато краще. Бородаті мужчини подобаються жінкам, і вони вмовлять своїх чоловіків голосувати за Вас, і Ви станете президентом». Йому був 51 рік. Більше бороди чоловік не голив. Серед сучасних львів’ян також є любителі носити бороди. Хто ж вони? 26 | захоплення


Фото: Петро Нек

Петро Нек

Фото: Мар`яна Варійчук

Мирослав Пархомик

Фото: Юля Василина

Володимир Гаюк

блогер

фотограф

заслужений працівник культури України

Я почав носити бороду, коли це ще не було мейнстрімом. Це був 2008 рік. Спочатку робив це, бо так було зручно. А тепер навіть не уявляю себе без неї. В мене класична борода, без всяких викрутасів, як хіпстери носять. Раз на рік можу повністю її зголити, тоді друзі впізнають мене з другого разу.

Бороду ношу ще з 1988-89 років. Особливої причини для того, щоб її відростити не було. Просто хотів попробувати щось нове. Користуюся машинкою і щіточкою для бороди.

Я ще в армії був бородатим. Я був офіцером і носив бороду, але потім мене змусили поголитися. Після цього знову відростив.

Я маю професійну машинку для стрижки волосся, яка підходить і для бороди. А ще станок потрібен, щоб контури наводити. Щоб борода гарно виглядала, потрібно тренуватися, бо перші рази може виходити неакуратно. Мені знадобилося декілька місяців. Підрівнюю бороду щодень-два, іноді використовую для цього ножиці. В Інтернеті прочитав жарт, що 90% чоловіків носять бороду не тому, що вона їм пасує, просто їм ліньки її голити. Я десь посередині між тими 90% та іншими 10%. А коли моя борода була довшою, то дівчата все питалися, чи можна її попробувати на дотик. Популярною є міжнародна акція «Листопад без гоління»*. Чоловіки, які беруть у ній участь, не голяться цілий місяць. Таким чином намагаються привернути увагу до ракових захворювань у чоловіків. Я теж брав участь.

У мене руда борода. А рудий заріст дуже твердий. Але я успішно мию її або милом, або шампунем. Проте одного разу був курйозний випадок. В мене закінчився шампунь, і я взяв жінчин. Я не помітив, що він був для збільшення об`єму. Коли я вийшов з ванни, то дружина була вражена – борода стала пухнастою. Жінкам подобаються бороди. Звичайно, це справа смаку. Може, солідності додають або шарму. Завжди стежу, щоб борода була охайною і доглянутою. Але від інших чоловіків чув, що вони встають на півгодини раніше, щоб вкласти бороду. Я цього не розумію. Раніше носив довшу бороду. Одного разу виходив з церкви. Був у чорному костюмі. Один чоловік схопив мене за руку, поцілував і каже: «Слава Ісусу Христу, отче. А настоятель у церкві є?».

Останніми роками жодного разу не голив бороди. Мені й до голови таке не приходить. Час від часу підстригаю бороду ножицями. Раніше ходив до перукарні. В одній з них були майстри екстракласу, то вони красиво стригли бороду. А потім прийшли інші й робили це вже не так добре. Я ніколи не думав, що може борода означати для чоловіка. Просто мені подобалося і подобається так ходити. У мене в родині з діда-прадіда ніхто з бородою не ходив. Лише з вусами. Вони були директорами шкіл. Можливо, за часів Австрії бороди були не в моді. Та й взагалі, якщо Бог придумав, що в чоловіка росте борода, то так і повинно бути.

* Movember або «Листопад без гоління» – щорічна міжнародна акція тривалістю 30 днів. Єдине правило – не голитися протягом місяця. Участь можуть брати і жінки. Їм пропонують відмовитися на цей час від депіляції на ногах. Таким чином учасники намагаються привернути увагу до проблеми ракових захворювань у чоловіків, зокрема раку передміхурової залози.

захоплення | 27


Д умки е кс п е р тів Вдала форма бороди

Форму бороди варто підбирати, враховуючи форму обличчя. У випадку з «гострим» підборіддям (трикутна форма обличчя), є необхідність візуально його розширити, і саме для цього чудово підійде борода у формі підкови або квадрата. До округлої форми обличчя личитиме борода у формі трапеції (від скроні до скроні). Також гарно виглядатимуть вуса середнього розміру. Це допоможе візуально видовжити обличчя. Варто звернути увагу й на звичайну «еспаньйолку». Округла борода або бакенбарди добре підійдуть для видовженої форми обличчя і зроблять його візуально ширшим. Не варто відрощувати «еспаньйолку», оскільки вона додатково подовжить обличчя. Власникам овальної форми обличчя пощастило найбільше, оскільки їм підходять бороди усіх видів, а тому можна багато експериментувати. Варто зазначити, що зріст людини теж відіграє роль: високим чоловікам підійде довга пишна борода, в той час як чоловікам середнього зросту краще дотримуватись мінімалізму.

Як відрощувати бороду?

Перш ніж почати відрощувати бороду, потрібно переконатись, що волосся росте рівномірно по всьому обличчю. Це легко побачити, якщо повністю поголитись. За декілька днів ви зможете оцінити густоту щетини, рівномірність росту волосся. Якщо волосся росте недостатньо густо або ж нерівномірно, варто перенести процес відрощування бороди і час-

28 | захоплення

Якщо ви вперше хочете відростити бороду, то варто підійти до справи серйозно. Форма і догляд є індивідуальними для кожного. Але варто один раз врахувати всі важливі нюанси, і борода буде красивим доповненням вашого чоловічого стилю. Розставити всі крапки над «і» нам допомагала команда Solidol Barbershop та Frisor Lemberg Barbershop. тіше голитись, оскільки саме гоління провокує ріст волосся та стимулює нові волосяні цибулини. Слід звернути увагу й на те, що швидкість росту, товщина та густота волосся зумовлені генетично, тому, незважаючи на докладені зусилля, в деяких чоловіків не може бути бороди в принципі. Для росту бороди потрібен достатній рівень тестостерону – «чоловічого» гормону. Його вміст у крові можна підвищити за допомогою фізичних навантажень, додаткового вживання вітаміну D. Якщо ж волосся росте рівномірно та достатньо густо, то для досягнення результату слід відкласти бритву на чотири тижні після повного гоління. Не забувайте доглядати за шкірою обличчя, зволожуйте її, регулярно вмивайтесь. Однак може виникати дискомфорт: на перших етапах росту бороди шкіра обличчя може сильно свербіти, проте згодом це мине.

Чим стригти? Якими засобами доглядати за бородою?

Стригти бороду в домашніх умовах можна тримером, Т-подібною бритвою, небезпечною бритвою або шаветою (бритва зі змінними лезами). А можна піти у барбершоп, де про все подбають спеціалісти. Сьогодні можна знайти безліч засобів для догляду за бородою, як іноземних, так і вітчизняних виробників. Усю цю косметику виготовляють із виключно натуральних складників, що робить її корисною. Найпоширенішими засобами догляду за бородою є воски та олійки.

Вони сприяють живленню волосся, зволоженню бороди та шкіри обличчя, і, як правило, мають приємний дещо нейтральний запах. Борода вже давно стала ознакою стилю і незамінним атрибутом брутального чоловіка. Барбер Сергій Бондаренко з Frisor Lemberg Barbershop відповідає на декілька питань бороданів.

Чи шкодить бороді спека?

Безперечно, спека та сонце висушують бороду і роблять волосся ламким. Щоб уникнути цього, рекомендую застосовувати олію для бороди. Це допоможе зберігати її свіжою та пишною за будь-якої температури.

Чи варто запускати бороду на літо?

Кожен переносить спеку по-різному. Дехто відверто скаржиться, що з бородою влітку спекотно, іншим вона не заважає. Але варто врахувати, що борода захищає обличчя від прямих сонячних променів, а розпарену шкіру – від подразників.

Чи вважаєте Ви, що борода з часом вийде з моди?

Чоловіки носять бороди тисячі років, тому нам нічого боятись. Борода буде в тренді завжди, і цього ніхто не змінить.

Отже, ставати бородатим чи ні – вибір за вами. Але, якщо вирішили поекспериментувати – вперед.

Юля Василина


cуспі льство | 29


Безпечні інвестиції в нерухомість разом із

«Консалтингінвестхолдинг» У час, коли довіра до банків падає, а тримати заощадження в шафі теж не хочеться, для багатьох людей постає питання ефективного капіталовкладення. Чимало людей обирає вкладати кошти в нерухомість або земельні ділянки. Проте і тут ризиків вистачає. На жаль, всі ми стикались з інформацією про недобросовісних забудовників, які то здають будинок на декілька років пізніше, ніж мали б, то без комунікацій, без документів, за якими покупець мав би якісь гарантії отримання такої нерухомості, на яку він розраховує. Аби розібратись з усім цим, треба перекваліфікуватися одразу ж у декілька професій: стати трохи юристом, трохи архітектором чи інженером. Та навіть вивчивши документацію повністю, не завжди можна побачити усі «підводні камені». Адже іноді у документах все виглядає дуже привабливим, а насправді історія певного об’єкта може мати багато темних сторінок, які стають відомими вже після купівлі. Продавець же зацікавлений першочергово в продажі та отриманні прибутку. 30 | захоплення

Здавалося б, що вибору в покупця майже немає: або надіятись на удачу, або намагатись самому отримати всю інформацію, або ж звернутись до багатьох професіоналів різних сфер, які можуть допомогти, але за чималу оплату. Та насправді сьогодні існують компанії, які надаюсь весь спектр послуг: починаючи з оцінки інвестиційних ризиків, незалежної оцінки об’єкта інвестування, повного дослідження діяльності компанії, закінчуючи комплексною перевіркою фінансового стану та положення на ринку. Загалом це ціла система захо-


дів, спрямованих на всебічну перевірку законності та комерційної привабливості планованої угоди, інвестиційного проекту. Компанією, яка надає весь перелічений пакет послуг, є «Консалтингінвестхолдинг». Зараз основними напрямками діяльності компанії є консультації у сфері дозвільної документації, допомога в отриманні дозволів, погоджень, висновків та інших документів. Завдяки цим послугам інвестору не потрібно витрачати безліч свого часу на пошук потрібних інстанцій, які видають необхідні дозволи, не треба ставати експертом у всіх юридичних моментах, вивчати усі закони, які стосуються теми, до того ж, постійно змінюються. Звертаючись до послуг «Консалтингінвестхолдингу», можна бути впевненим, що група фахівців, які володіють усіма потрібними знаннями, якісно зроблять це за вас. До прикладу, ви зацікавлені в купівлі квартири, але, прочитавши багатосторінковий договір, так і не зрозуміли, чи отримаєте якісь гарантії з завершення будівництва у визначений час. А що буде, якщо не отримаєте? Чи повернуть вам кошти? Або ж якщо це багатоповерхівка, то чи не порушує компанія-забудовник дозволеної поверховості? Чи гарантують вам проведення усіх необхідних комунікацій? Фахівці «Консалтингінвестхолдингу» вивчать ваш договір, перевірять усю необхідну документацію забудовника, історію будівництва, правомірність будівництва на конкретній земельній ділянці. В результаті ви отримаєте висновок з рекомендаціями. Якщо ж є необхідність у супроводі всього процесу купівлі-продажу, це теж можливо. Навіть якщо ви ще не визначились, в який саме об’єкт нерухомості хотіли б інвестувати, ви можете звернутись до «Консалтингінвестхолдингу», а вони підберуть привабливі об’єкти, які відповідали б вашим побажанням. Широке коло експертів, досвід спілкування з різними органами влади, державними та комерційними структурами, багатьма проектантами Львова дозволяють виконувати завдання різного роду складності. Зберегти свій час, зусилля і, найголовніше, – нерви можливо завдяки професіоналам, що якісно роблять свою роботу. Правильних вам рішень та успішних інвестицій! Зоряна Крачковська

захоплення | 31

Консультації у сфері дозвільної документації. Допомога в отриманні дозволів, погоджень, висновків та іншої документації. Консультаційно-юридична допомога з питань капітального будівництва, реконструкцій, перепланувань тощо. Допомога в пошуку, придбанні та продажу квартир, земельних ділянок та іншої нерухомості. Повний юридичний та консультаційний супровід операцій з нерухомістю та земельними ділянками.

79008, м. Львів, вул. Театральна, 3 тел.моб +38 096 799 79 90 тел.сл. +38 032 253-45-41 тел.факс +38 032 235 46 52 e-mail: coinholding@gmail.com дрібниці жит тя | 31


Байкер на

дерев’яних велосипедах 32 | ві дпочинок


Зібрати колекцію старовинних велосипедів, створити міні-музей, провести два та підготувати третій Всеукраїнський ярмарок ретро-техніки та запчастин – і це всього лиш за 1 рік, здається, на перший погляд, неможливим. Але все під силу тому, хто горить ідеєю та готовий докласти зусиль. Саме завдяки праці, часу та, найголовніше, бажанню, це все вдалося Андрієві Гладуну. Співзасновник авторинку «Кривчиці», бізнесмен, сім’янин, а в душі – байкер і любитель вело- та мототехніки. Попри те, що колекція була зібрана лише протягом одного року, любов нашого героя до велосипедів триває ще з дитинства. «Якраз нещодавно я розмовляв зі своєю молодшою донькою і розповідав, як в її віці мій батько купив мені перший велосипед, посадив мене на нього і сказав «Їдь, синку!». І я поїхав», – згадує пан Андрій. А потім пригадує, як у сім’ї з’явилось перше авто – новий «Запорожець». Мабуть, саме з цих ранніх років і закладався фундамент майбутньої справи всього життя. Авторинок «Кривчиці» відсвяткував 22-річчя своєї діяльності. І саме на його території зараз розташований міні-музей раритетних велосипедів. Відвідати його можна усім любителям велотехніки. Попри те, що це приватна колекція, Андрій Вікторович залюбки запрошує гостей і захоплено розповідає про кожен велосипед. «Коли виникла ідея створити міні-музей ретро-велосипедів, я їздив по світу, знайомився та спілкувався з «ретровиками», переймав досвід. Але мені хотілося створити такий музей саме тут, у Львові. Я дуже люблю наше місто і хочу робити такі речі для його розвитку. Тож щоразу, коли ми кудись їздили з нашим бай-

керським клубом «Huligan», як тільки виникала нагода, я розпитував, чи немає тут раптом цікавих екземплярів. І часом таки знаходив», – додає Андрій. «Поїхали кататись на лижах з сім’єю, а назад повертались з двома раритетними велосипедами 40-х років. Поїхав на Закарпаття – привіз ще один унікальний експонат». Вік кожного велосипеда в колекції становить не менше 60 років. Першим був англійський ровер на дерев’яних колесах. «Коли виникла

ідея, я почав розпитувати усіх знайомих, де можна було б знайти старовинні велосипеди. І, як не дивно, перший транспортний засіб із колекції я придбав у свого сусіда. Власником ровера був його 72-річний дідусь», – пригадує Андрій Вікторович. Велосипед англійської армії фірми Reynold з ліхтарем-гасовою лампою та додатковим баком гордо займає своє місце в музеї. «Додатковий бак для гасу – це на випадок, якщо їдеш в сусіднє село до дівчини, а на доро-

захоплення | 33


гу назад вже гасу не вистачило», – жартує Андрій. Другим у колекції став австрійський екземпляр Victoria 1936 року. «Коли побачив його назву, то ні на мить не задумувався над купівлею. Оскільки вона співзвучна з ім’ям моєї старшої доньки». Велосипед Victoria теж обладнаний гасовою лампою. До нього в комплекті є шолом тих часів та оригінальні ключі. Сім’я пана Андрія підтримує його захоплення велосипедами та байкерством. «Дружина хвилюється, коли ми влаштовуємо з’їзди, але підтримує, бо розуміє, як це для мене важливо. Також маю підтримку і від старшої доньки, майстра спорту з художньої гімнастики. А от молодша донечка разом зі мною катається на велосипеді. Попри усі досягнення, моя сім’я – це те, чим я горджуся найбільше», – розповідає Андрій. Доповнюють колекцію і вело-

34 | захоплення


мопеди. Третім ми знайомимося з яскравим блакитним веломопедом 1965 року «Рига-3», помальованим в оригінальний колір. Виглядає зараз так, ніби потрапив сюди просто із заводу. Є в музеї і перший львівський веломопед 1957 року, і перша «Ява» 1959. Велосипеди «Варшава» з дерев’яними колесами 40-х років. Але безсумнівна окраса колекції – яскраво-червона «Львів’янка», яка зараз є справжньою рідкістю. Цікавим також видався дамський велосипед «Вроцлавек» 40-х років, колеса якого прикриті оригінальною кольоровою сіточкою для захисту сукні під час велоподорожі. А спереду, якщо відчепити гасовий ліхтарик, дерев’яна корзинка легко стає дитячою, зі спеціальними підніжками для маляти. По центру міні-музею особливе місце займає дерев’яний транспортний засіб під назвою «Чук і Гек».

Схожий на велосипед, або ж на санки, призначений для того, щоб спускатись з гори по снігу. Його Андрій роздобув на Закарпатті в дідуся, який розповів, що транспортний засіб зробив ще його дід разом з німцем. Тож це справжній оригінальний і ексклюзивний авторський витвір. Андрій Вікторович скромно називає свою колекцію міні-музеєм і не береться розповідати про його значимість – віддає це право знавцям. Але продовжує шукати нові екземпляри, бо ж зовсім скоро на авторинку «Кривчиці» пройде черговий третій Всеукраїнський ярмарок ретро-техніки та запчастин, на якому серед інших раритетів, можна познайомитись і з колекцією велосипедів. І тут гостей буде чим приємно здивувати. Усі охочі зможуть відвідати ярмарок вже 17-18 вересня. Зоряна Крачковська

захоплення | 35


Підкресліть Ваші найкращі риси разом з «DIAS»! Студія краси та моди dias надає широкий спектр послуг у напрямках:

• Перукарська майстерність • Нігтьова естетика • Візаж • Різні техніки та види мануального масажу • Косметологія • Трихологія • SPA-комплекси • Солярій • Безкоштовні консультації та рекомендації з догляду від майстрів студії

Представляємо Вам унікальні методики для корекції фігури та омолодження організму без хірургічного втручання та виснажливих вправ та дієт! Косметологія тіла та обличчя на єдиному в Україні апараті Power Shape-2 – це інноваційні технології для усунення жирових відкладень, целюліту, моделювання фігури, лімфодренаж і вирішення проблем, пов’язаних 36 | ЗАХОПЛЕННЯ

зі зниженням тонусу шкіри. Завдяки інтегрованій системі, де лазерний ліполіз здійснюється синхронно з вакуумно-роликовим масажем і радіохвильовою терапією, ефективність кожної процедури підвищується в декілька разів! Вже після першої процедури отримується видимий результат, а після 7-10 процедур - об’єми зменшуються на 10-12см! Максимальний ефект

спостерігають за 1-2 місяці після проходження комплексу процедур. Унікальність апаратних методик, які використовують під час процедур на Power Shape-2 , полягає в таких впливах на організм, як: • Сприяння схудненню; • Забезпечення миттєвого і стійкого ліфтингу; • Підвищення тонусу і еластичності шкіри;


•Активізація росту колагенових клітин та циркуляції крові в тканинах; • Сприяння детоксикації та виведенню шлаків з організму. Студія краси та моди DIAS пропонує такі апаратні методики з корекції фігури та підтяжки шкіри обличчя:

ВІДГУКИ КЛІЄНТІВ:

1. Вакуумно-роликовий масаж тіла Дія/вплив: • Лікування целюліту, схуднення; • Активізація циркуляції крові, позбавлення набрякання тканин; • Підвищення тонусу та еластичності тканин.

2. Вакуумно-роліковий масаж тіла з радіохвилею та інфрачервоним світлом. Дія/вплив: • Стійкий ліфтинговий ефект • Лікування целюліту, схуднення; • Активізація циркуляції крові, позбавлення набрякання тканин; • Детоксикація організму, сприяння виведенню шлаків; • Підвищення тонусу та еластичності тканин. 3. Радіохвильовий ліфтинг тіла Дія/вплив: • Інтенсивна anti-age терапія; • Стійкий і миттєвий ліфтинг; • Профілактика целюліту; • Активізація росту колагенових волокон; • Розгладжування поверхні шкіри, маскування стрії • Зменшення об’єму тіла на 1012 см вже після 7 процедури. 4. Вакуумно-роликовий масаж обличчя Дія/вплив: • Усунення подвійного підборіддя; • Профілактика набрякання

тканин; • Прискорення обмінних процесів в тканинах. 5. Радіохвильовий ліфтинг обличчя Дія/вплив: • Інтенсивна anti-age терапія; • Стійкий і миттєвий ліфтинг; • Активізація росту колагенових волокон.

Отримай своє нове тіло разом з DIAS ! Унікальна пропозиція: Зареєструйся та отримай 200 грн на процедуру за посиланням www.body.dias-studio.com м.Львів, вул. Городоцька,42 (032)233-24-44 (096)348-45-35 (063)322-51-23 www.dias-studio.com dias.studia@gmail.com

ЛЮБА (37 рік, бізнес-леді, м. Львів)

КРІСТОФЕР (47років, бізнесмен, Польща)

НАТАЛІЯ (41 рік, бухгалтер, м. Львів)

Бажаного ефекту від процедур на цьому апараті досягнете швидше, якщо дотримуватиметеся водного балансу, здорового харчування та виконуватимете хоч мінімальні фізичні вправи. У мене помітно покращився стан і вигляд шкіри, зменшилась навіть вага тіла. Приємно, що мої зусилля з корекції фігури невиснажливі та результативні.

Приїжджав до Львова у справах на 2 тижні. Завітав до студії dias на масаж. Пройшов курс з восьми процедур (2 вакуумнороликових масажі з радіохвилею та 6 – без радіохвилі) і побачив, що мій живіт став менш помітним – об’єм зменшився на 7см. На наступний візит обов’язково спланую свій час так, щоб повторити курс ще раз. Тепер можу пиво пити, не переживаючи особливо за свої габарити!

Проходжу процедури з rw-ліфтингу обличчя, побувала вже на трьох сеансах. Результат побачила відразу ж. Також позитивні зміни помітили і мої співробітники. Ходитиму й надалі, поки не досягну бажаного для себе результату.

ЗАХОПЛЕННЯ | 37


Чоловіча історія

Кіт, мікроавтобус, подорож… Якщо вам коли-небудь набриднуть нудні «корпоративні джунглі», і ви надумаєте брати від життя більше, згадайте про Річарда Іста з Тасманії, Австралія. Чому? Зараз ми розповімо. У 2014 році Річард вирішив, що хоче змін у житті. І не таких, коли ти просто вирушаєш на певний час у подорож, а потім повертаєшся до свого звичного нудного життя… «Я знав, що хочу змін, але був не зовсім впевнений, якими вони будуть». Тому Річ вирішив змінити повністю усе життя. Він покинув роботу у великій компанії, де працював 10 років, продав свій будинок і з тих пір подорожує Австралією в Volkswagen Transporter. Мандрівний спосіб життя чоловік веде не сам: його усюди супроводжує улюблени-

ця Віллоу – чорна кішка його колишньої дівчини. Після того як пара розійшлася, дівчина не могла опікуватися тваринкою, тому відповідальність за це на себе взяв Річард. Так Віллоу стала найкращим другом і компаньйоном у подорожах. Поки вони об’їхали все східне узбережжя Австралії і далі планують подорожувати північчю країни. А всі свої з Віллоу пригоди Річард документує на їхній спільний Instagram-аккаунт VanCatMeow, який назбирав уже понад 15 000 послідовників. Цікаво? Фолловте і ви!



відпочинок Подорожі розвивають розум, якщо, звичайно, він у вас є

© Г. Честертон


Всі у воду!

Перефразувавши відомий вислів, можна отримати такий: «Повези мене туди, де прохолодна вода». Коли на вулиці спека, то хочеться відпочити біля води. А якщо у розпорядженні тільки вихідні або трохи більше, то кортить доїхати до водойми, витративши на дорогу найменше часу. Такий варіант можливий! Озера біля Львова

Поїздку на Винниківське озеро ніхто не скасовував. Так, туди на вихідні з’їжджається весь Львів. Але давайте думати про позитив – ми ж біля води. Якщо вам в інший бік зі Львова, то можете чкурнути на озе-

ро в Брюховичах. Дешево і сердито! На південь зі Львова поїдете – потрапите на «Байкал». Так у народі називають озеро Задорожнє, яке утворене на місці Дроговижського кар’єру. Тому є досить великим і глибоким. Якщо ви чекали на марш-

рутку біля АС-2 у напрямку Київської траси, то повз вас проїжджали автобуси з поміткою «На озеро». Вони прямували у Муроване, яке розташоване неподалік Галицького перехрестя. Там є водойма для відпочинку з піщаним пляжем. Тридцять хвилин маршруткою від залізничного вокзалу в напрямку Городка – і ви в Родатичах. Місце вже відоме не стільки через озеро, а завдяки проведенню тут найбільшого в Україні музичного фестивалю літа! Також не забуваймо про «Бухту вікінгів», нещодавно відкритий на території парк-готелю «Древній град» комплекс Rumbambar та вже легендарний Kavalier Beach Club.

ві дпочинок | 39


Річки Дністер і Стрий

Крім озер дуже класно відпочивати на річках. Звичайно, якщо вони не пересохнуть від спеки. У нас на Львівщині є кілька річок, на березі яких можна відпочити: Дністер, Стрий, Опір. Крім того, якщо дозволяє рівень води, є популярними сплави вихідного дня по цих річках та організація дитячих таборів на їхніх берегах.

Водоспади (Шипіт, Гуркало, Кам’янка, Манява)

«Карпатський душ» на Львівщині можна прийняти у декількох місцях. Найпопулярніші – водоспад Кам’янка та Гуркало. Перший чудово поєднується з походом на г. Ключ. Крім того довкола нього вже є прийнятна туристична інфраструктура. Другий гарно працює в поєднанні з походом на Парашку. Недосвідчені туристи можуть його проґавити, бо він наче ховається від поганих і недобросовісних очей в урочищі за деревами.

40 | ві дпочинок

Якщо є трохи більше часу, то можна доїхати і до найулюбленішого водоспаду туристів Шипіт, що на Закарпатті. Неподалік нього є канатно-крісельна дорога, що допоможе піднятися вам на схил гори Гимба і оглянути неймовірні панорами Боржавського хребта. На Франківщині можна доїхати до найвищого водоспаду Карпат – Манявського. Добиратися до нього важко, але це того вартує. Таку красу ви мало де побачите. Особливо варто піднятися на його вершину, де є каскад ще кількох менших водоспадів.

Озеро Дийда

Правильно це місце називають зоною відпочинку «Бумеранг». Але жодного разу не чув, щоб її так називали. Озеро у с. Дийда є найпопулярнішим на Закарпатті. Б’юсь об заклад, що з озерами Закарпаття точно у вас не асоціюється. А дарма. Бо у Дийді можна дуже гарно відпочити.

Лежаки, парасольки, роздягалки, кафе –тут є все. Місцеві мешканці дуже гостинні та приймають відвідувачів у садибах зеленого туризму. Тому приїздіть!

Термальні води Закарпаття

Мабуть, у спеку говорити про басейн з термальною водою не дуже приємно, але, повірте, і там аншлаг. Крім того кожен термальний комплекс має у своєму складі звичайний басейн з прохолодною прісною водою та безліччю додаткових атракцій: сауни, водні атракціони, масаж тощо. Тому тут можна чудово відновити свої сили та відпочити за короткий час. Бажаю вам приємного відпочинку, гарних вражень і нових сил, щоб творити та витворяти те, що у вас на думці! Юрій Пирч Засновник туристичної компанії «Час на мандри»


ві дпочинок | 41


ЛЮБОМИР БОВАНЬКО:

«Франчайзинг і MLM – найкращі способи збагачення для новачків з мінімальним капіталом» Любомир Бованько – директор консалтингової компанії «Корисні поради» та туристичної агенції «Море турів», бізнес-­консультант з розвитку команд, автор книги «Три сходинки до успіху і щастя». Про продажі, криптовалюту, мережевий бізнес і франчайзинг ми вирішили поговорити з п. Любомиром детальніше. – Пане Любомире, розкажіть, як розпочати свій бізнес з нуля і без великих вкладень так, щоб мінімалізувати ризик втратити свої інвестиції?

– Почати власну справу без стартового капіталу – реально. Найкращий спосіб – це, звичайно, готові схеми ведення бізнесу, а саме франчайзинг і MLM (багаторівневий маркетинг). Наприклад, я дуже люблю подорожувати, відвідав більше 20 різних країн, тому захотів своє хобі перетворити на бізнес. Я вирішив придбати франшизу туристичної мережі. Вибрав «Море турів», оскільки тут ціна входу в бізнес найдоступніша, вимоги до ведення справи найдемократичніші та помірні роялті (щомісячні виплати за право користування франшизою). Чому саме франчайзинг? Бо для великих компаній (франчизерів) – це найдешевший спосіб розширення бізнесу, а для підприємців (франчайзі) – найбезпечніший спосіб започаткування власної справи. Протягом понад двох років діяльності мій офіс (розташований за адресою вул. Городоцька, 174, ДЦ «Вулик», оф. 408409) є лідером продажів усієї мережі. Ми зараз навіть навчаємо мережу збільшувати продажі та прибутки. Ми стали лідерами, тому що я підібрав і підготував найкращих фахівців, які знають, як створювати відділи продажу, використовувати методи Інтернет-мар-

42 | ві дпочинок

кетингу та прийоми мережевого маркетингу, яким я займаюся багато років і навчився будувати величезні міжнародні команди. Як я уже казав раніше, разом із франчайзингом, бізнес мережевого маркетингу (MLM) – це найкращі та найбезпечніші способи розпочати власну справу за мінімальних інвестицій і досвіду. На сьогодні найприбутковіший напрямок – це MLM-бізнес, який пов’язаний з криптовалютою – наразі найбільшим трендом в Інтернеті.

– Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

– Все розпочалося з криптовалюти Bitcoin у 2009 році, яку на ринок вивів програміст-інкогніто під псевдонімом Сатоші Накамото. Bitcoin нині – це валюта, яку визнає багато країн світу, за яку сьогодні можна придбати різноманітні послуги та товари: від авіаквитків до автомобіля Tesla, в багатьох країнах на вулицях стоять Bitcoin-автомати, які міняють звичайні гроші на цю криптовалюту. Bitcoin у 2009 році нагадував нову комп’ютерну забавку, і його ціна була $0,01, сьогодні ж вартість Bitcoin приблизно $650 за одиницю. Такого приросту не дали навіть акції найвідоміших компаній Google, Apple, Facebook! Це економічне диво, криптовалюта – це еволюція грошей, тому людство докладає і докладатиме


масу зусиль і ресурсів, аби повторити успіх Bitcoin, який зараз є «дідусем», і не справляється з покладеними на нього завданнями.

– Чи багато існує криптовалют?

– Крім Bitcoin на сьогодні є тисячі різноманітних киптовалют. Хочеться виділити декілька криптовалют, які мають маркетингові стратегії поширення на ринку і в майбутньому прагнуть стати платіжним засобом: Litecoin, Ethereum, Ethereumclassik, Dash, Sarcoin, Capricoin. Можна також виділити One Coin і подібний Swisscoin, цих криптовалют поки немає на міжнародних криптовалютних біржах, але вони мають досконалі MLM-схеми залучення коштів від населення і величезні міжнародні партнерські структури. Окремо хочеться сказати про дві криптовалюти нового покоління (це означає миттєві транзакції) – Capricoin, яку створює і просуває компанія Vizionary (зареєстрована у Великобританії) та криптовалюту Sarcoin, яку створила і просуває компанія PoolMiners (зареєстрована в Іспанії). Вони обидві є на усіх найвідоміших незалежних криптовалютних біржах Bittrex.com, Bluetrade.com і поширені за схемою мережевого маркетингу (MLM).

– Як створити Інтернет-бізнес без кордонів із компаніями Vizionary та PoolMiners?

– Це прекрасні можливості для надійних і вигідних інвестицій, готові схеми для побудови серйозного бізнесу за допомогою MLM. Щоб розпочати бізнес з компаніями, потрібно для початку придбати стартовий пакет, який дає вам можливість розпочати партнерський бізнес, і певну кількість криптовалюти, залежно від ціни пакета. Потім вам треба вчитися у своїх старших партнерів. Ви отримуєте готові схеми ведення бізнесу, а також досвід людей, які є провідними спеціалістами в цій сфері. Ця система для тих людей, які не мають великих капіталів, але які прагнуть стати багатими і успішними в найкоротші терміни, 1-2 роки! Bitcoin виник стихійно, і є цілком анонімним. А технологію, за якою проводять транзакції, називають Blockchain (система блоків). Її неможливо підробити, це як найнадійніший цифровий нотаріус, який колись змінить історію всіх платежів.

Але Bitcoin – це «дідусь», який вже не підходить для звичайних платежів. Транзакції у Bitcoin повільні (від 30 хв до 48 годин), а платежі цілком анонімні, тому систему часто використовують для оплати наркотиків, торгівлі людьми, зброєю, міжнародних кримінальних розрахунків. Тому назріла потреба в легальних, верифікованих криптовалютах. І саме такі компанії як Vizionary та PoolMiners їх продукують. Capricoin та Sarcoin – це криптовалюти нового покоління, які вже починають функціонувати в реальній економіці. Працюючи з цими компаніями, ви можете отримати чотири види заробітку. Заробіток перший – як інвестор за рахунок зростання ціни на криптовалюту. Другий – ви заробляєте як трейдер (торгуючи криптовалютою на біржах); третій – ви отримуєте прибуток як фахівець з MLM, залучаючи знайомих у свою міжнародну мережеву команду, і отримуєте різні види доходу від збудованої вами дистрибуторської багаторівневої мережі; четвертий – це коли ви підключаєте магазини до системи бонусів і розрахунків у криптовалюті та отримуєте винагороду з усіх транзакцій. За криптовалютою та MLMбізнесом – май-

бутнє! Криптовалюта – це закономірний еволюційний розвиток грошей, без банків-посередників, грошей, які не обезцінюються, а навпаки з часом тільки дорожчають, а MLM – це найдешевший, найшвидший та найефективніший спосіб розповсюдження товарів і послуг, бізнес ХХІ століття.

– Які риси характеру повинні бути притаманні людині, яка працює у сфері продажів?

– Продажі – це наука та мистецтво, а також це найголовніша складова будь-якого бізнесу, тому що тільки продажі приносять гроші. Найважливіше в створенні ефективного відділу продажу це не навчити людей, а відібрати тих, хто має до цього природні здібності та дуже прагне стати багатшим. І тільки тоді, коли вмієш продавати сам, ти можеш керувати відділом продажів. Аби навчитись продавати, треба робити сотні невдалих спроб, і якщо не здасися, ти обов’язково навчишся найголовнішому навику успішних людей – умінню продавати!

– Що Ви вважаєте Вашим покликанням, пане Любомире?

– Своє покликання бачу в тому, щоб допомагати людям більше заробляти, ставати успішними і мати цікаве та насичене пригодами життя! Намагаюся власним прикладом, своїми діяльністю та консультаціями передавати власні навики і знання усім, хто прагне розвитку та самореалізації!

Розмовляла Марія Вінчура

ві дпочинок | 43


Чорні гори

та море

У Чорногорію ми досі не потрапляли через якісь свої стереотипи. Велика кількість російських туристів, не вельми безпечно, не дуже з сервісом, не зовсім з чистотою, погано з дорогами… Але цього року вибору не було: час на відпустку був обмежений конкретними датами, на польському кордоні страйкували митники і переїхати можна було не менш як за вісім годин, а в нас дитина… Проте в однієї з турфірм якраз були вільні чартери за 200 євро з особи, ще й з можливістю поторгуватися. Поторгувалися, купили квитки за 160 євро, за 5 хвилин на «Букінгу» відшукали житло в готелі (але з кухнею) за 300 євро на 10 днів, за день зібралися і полетіли. Як наслідок, з усіх наших страхів виправдався лише один: русо турісто. Але навіть у цьому сен-

44 | ві дпочинок

сі нам дуже пощастило з точкою на мапі Чорногорії, де росіян було найменше. Але про все за порядком. Отже, туристичних напрямків у Чорногорії є три. Північ, Которська бухта, неподалік кордонів з Хорватією та Боснією. Центр приморської

зони – Будва, Петровац і околиці. І південь, біля Албанії, Ульчинь та Бар. Є й багато інших туристичних центрів – подалі від моря, в горах – але в усіх цих точках розраховують, що живете ви на морі, а туди приїздите. Селитися і мандрувати горами без екскурсії з боку моря проблематично. На півдні ми, крім однієї екскурсії на Скадарське озеро, практично й не були. Тому про нього скажу лише те, що водна прогулянка озером, пошук заповідних птахів і плавання просто з човна – варті грошей і часу, які ви витратите на поїздку. А також, що звідси набагато зручніше їхати на екскурсію до Албанії, країни, яка на очах перетворюється з задуп’я Європи на багату країну. А зараз про інші регіони – трохи детальніше. Отже, Будва – найпопулярніший напрямок у Чорногорії. Тут найвідоміші пляжі, тут обидва аквапарки країни і тут найбільше нічних клубів і барів.


Тут же – найвищий відсоток російських туристів. Так на око, то приїжджих із «Маскви да самих акраін» на пляжах – відсотків 80. У ресторанах – мінімум половина. Удень варіантів проведення часу, крім пляжування, небагато. Можна погуляти на Цитаделі, що не займе багато часу і не дуже комфортно (на стінах ніде сховатися від сонця), можна пройтися самим старим містом (на що цілком вистачає години-двох), можна поїхати на Святий Стефан… Точніше, не варто їхати спеціально на острів Святого Стефана. Це – найбільший «розвод» Чорногорії. Екскурсія – на острів, який є приватною територією, тому заходити туди не можна. А згори, з дороги, дивитися – мало що цікавого бачиш. Вигода з цього всього лише в ресторану на горі, де всі зупиняються. Але не для його відвідувача. Адже ціни там не найнижчі, обслуговування байдуже і повільне, жодних позитивних емоцій. Врахуйте також, що половина денних екскурсій включає в себе заїзд до Святого Стефана. Нам здався набагато цікавішим північний напрямок. Тут три райони, поділені між містами Котор, Тіват і Герцег Нові. Тіват – місце, куди прилітає більшість туристів, а також улюблені пляжі місцевого населення. Багато зелені, мало туристів, але й пам’яток небагато. Котор – місто, відоме ще з часів Риму, як на мене, найкрасивіше в Чорногорії. Тут можна погуляти містом і фортецею (на це варто зарезервувати хоча б півдня), а також з’їздити в сусідні села Пераст та Рісан. Пераст відоме як «село мільйонерів» і вражає розкішшю. Рісан – римське поселення, головна приваба його у римській віллі,

де збереглися мозаїки ІІ століття до нашої ери. Поселилися ж ми поруч з Герцег Нові. Тут нема особливої розкоші, пляжі значно простіші, зате саме тут найменше російських туристів, і місцеві здалися нам найбільш доброзичливими. У Герцег Нові варто погуляти старим містом і сходити на віллу югославського диктатора Тіто. Також звідси найзручніше добиратися до Дубровніка (дуже раджу поїхати самотужки автобусом чи взяти екскурсію, якщо ви ще не бували в Хорватії), у виноробне місто Требіньє у Боснії (відоме також як батьківщина Еміра Кустуріци і місце зйомок його фільмів), замовляти човнові подорожі Которською затокою і в інший бік – через пляж Жаніц до Блакитної печери. До речі, щодо екскурсій. Подорожі морем раджу брати всі, які тільки трапляться вам на очі. Тут дуже красиві гори при узбережжі, які най-

ві дпочинок | 45


краще видно саме з моря, а також острівки і бухточки. Єдина заувага: знаменитий «компартійний» пляж Жаніц – насправді не дуже чисте місце з платним туалетами і великою неприємною галькою. Коли припливете туди (в рамках екскурсії на це виділяють 2-3 години) набагато краще пройтися 300 м і зайти в ресторан Ribarske Selo. Це один із найкращих рибних ресторанів у слов’янській частині Європи і точно найкращий у Чорногорії. Підходите до акваріума, вибираєте собі рибину, отримуєте кулінарний шедевр. А потім можна й на пляж, але не загальний, а від ресторану. Там набагато чистіше, красиві-

46 | ві дпочинок

ше і теж безкоштовно. Можна повалятися біля моря навіть на справжніх ліжках з матрацами і подушками. Щодо інших must-see-екскурсій – відвідайте національний парк Дормітор, дорогою побачите найкрасивіші каньйони Європи, тільки врахуйте, що це 14 годин, половину з яких проведете в автобусі. Також дуже цікава стара столиця Чорногорії Цетіньє з палацом, монастирем і горами довкола. А от у столицю Подгоріцу не раджу їхати взагалі. Це як Червоноград, посередині якого поставили десяток крутих готелів на кшталт «Хілтона». Єдине, заради чого можна відвідати Подгоріцу, – шопінг. Але робіть це не в неділю і їдьте

просто в торговий центр. На відміну від приморської частини Чорногорії, де люди усміхнені, авто не ставлять на сигналізацію, а комірки в супермаркетах не мають замків (бо ніхто нічого не краде), в Подгоріці бідно, сумно, не так безпечно, і жодного сервісу. Загалом же Чорногорія – чудове місце для відпочинку, особливо з дітьми. Дуже чисте море, вкриті лісом гори, безкоштовні пляжі, привітні люди, рівні дороги, смачна їжа. А ще – дуже привабливі ціни, як на Адріатику. Відсотків на 30-40 дешевше, ніж в Хорватії, наприклад. Отож, відпочивайте і ні в чому собі не відмовляйте. Всеволод Поліщук


Осіння казка в комплексі «Шепільська» Осінь – чи не найромантичніша пора, а перший її місяць – це як продовження теплого літа, коли можна побути наодинці з природою, розібратись зі своїми думками, поміняти шумний ритм буденного життя на прогулянки лісом, збирання грибів, покататися на велосипедах навколо озера.

Відпочинковий комплекс «Шепільська» коли казка стає дійсністю! Тут на Вас чекають: максимальне відчуття комфорту за помірними цінами у затишних номерах або окремих котеджах на березі озера для тих, хто хоче усамітнитися чи, навпаки, відпочити гучною компанією. неповторна атмосфера ресторану в мисливському стилі. Тут Вас потішать вишуканими страва-

ми зі справжніми карпатськими грибами, дичиною і, звичайно, смачно приготують щойно виловлену форель. чудовим місцем для втечі від буденності є СПАцентр. Комплекс басейнів, джакузі, соляна кімната, банний комплекс (хамам, руська парна, інфрачервона сауна), послуги масажиста і косметолога допоможуть розслабитися та набратися сил. ввідпочити на свіжому повітрі, поніжитись під теплими променями, скуштувати смачного шашлика можна в альтанках на березі озера.

яскраве враження у вас залишить риболовля. Чудовий спосіб побути наодинці з природою, помилуватись пейзажами та просто смачно пообідати. чан на березі озера – це не лише шалене задоволення, а й чудовий оздоровчий ефект для організму. тут кожен знайде заняття до душі: катання на велосипедах навколо озера, кінні прогулянки, човни, катамарани, тенісний корт…і це ще не повний перелік послуг!

Поповніть скарбничку приємних спогадів, побувавши в осінній казці у відпочинковому комплексі «Шепільська»!

Львівська область, с. Довголука, урочище Шепільське,1   www.shepilska.com.ua   +38 032 456 51 21   +38 098 342 18 00

ві дпочинок | 47


Літо. Природа.

М’ясо! М’ясо – один з найулюбленіших і найпоширеніших продуктів. Здавалося б, що тут цікавого – м’ясо і є м’ясо. Але насправді попри вдавану простоту цього продукту або може саме через неї м’ясні традиції дуже різні, і страви з м’яса теж. 48 | ві дпочинок

М’ясо як їжа відоме з давніх давен. В античній літературі, у Гомера, Піфагора та Плутарха, є описи бенкетів, де багато страв приготовані з м’яса. Так, в їжу використовували м’ясо свійських і диких тварин, м’ясо зайців і дроздів. Вже тоді з м’яса, крупи і трав робили ковбаси. М’ясо коптили та солили.


Крім відомих нам м’яса і птиці римляни полюбляли м’ясо віслюків і кабанів. До речі, приблизно в ті ж часи на всіх територіях від Китаю до Європи з’являється таке поняття як «піст» – відмова від споживання м’яса з релігійних міркувань. Варто зазначити, що в традиційній галицькій кухні м’ясо ніколи не було основним продуктом. Звичайно, в переписах є рецепти м’яса, але їхня кількість аж ніяк не переважає кількості інших страв, наприклад, каш, зуп чи пляцків. У побутових розмовах ми називаємо м’ясом все підряд. Але насправді традиційно «м’ясо» – це лише про свійських тварин – велику та дрібну рогату худобу. М’ясо курей, гусок, качок, тобто домашніх птахів – це птиця. М’ясо диких звірів і птахів – дичина. В європейській традиції м’ясо поділяють на червоне (яловичина, телятина, свинина, овече м’ясо, ягнятина, козяче, кроляче, конина та м’ясо нутрії), дичину (м’ясо оленя, вепра, зайця, ведмедя та лося), біле (м’ясо дикої та свійської птиці, у тому числі страуса, фазана та перепелів). З екзотики – слимаки та жаб’ячі стегенця. А от азійські традиції м’ясоїдства різноманітніші – тут їдять м’ясо білок, верблюдів, крокодилів, черепах, тюленів, китів та інших тварин, які для наших традицій занадто неапетитні та навіть шокуючі. Переходимо до питання приготування м’яса, і тут варто одразу зазначити, що переважно рецепти приготування м’яса потребують певної майстерності, а часом і певних спеціальних пристосувань. Причому майстерність потрібна як на етапі,

власне, кулінарному, так і на етапі вибору м’яса – часто правильно обраний шматок чи частина туші – запорука смаку майбутньої страви.

Почнемо з популярної нині страви – стейка

Стейк у класичному розумінні цього слова – це обсмажений доволі товстий шмат яловичини. Решта мають «пояснення» – стейк зі свинини, з лосося тощо. За деякими версіями історія стейка бере початок зі Стародавнього Риму та жертвоприношень. Але ця версія не надто надійна, бо сучасну культуру приготування стейків нерозумно зводити лише до традиції смаження м’яса на вогні. Як би не було, а першими каструвати та посилено відгодовувати бичків задля отримання м’яса почали в Англії, і практично в усіх мовах ця страва називається біфштекс або ростбіф. Перший рецепт стейка з’явився в книзі рецептів за 1460 рік. Справжній стейк готують тільки з м’яса молодих бичків м’ясних порід (найвідоміші – герефорд і ангус), яких годують зерном (кукурудзою чи пшеницею) і тільки з певних частин туш, які не були задіяні під час руху. Після цього м’ясо повинне вилежатися 20 годин (але краще кілька днів) при температурі +4 градуси – тоді воно стає м’яким і соковитим. США – лідер з виробництва стейків (разом з Австралією та Аргентиною). Тут виробництво та експорт яловичого м’яса для стейків контролює держава. Американці поділяють стейки на такі види:   Рібай – з підлопаткової частини туші.

Клаб-стейк – зі спинної частини з частинкою реберної кістки.   Тібоун – з пограниччя спинного та поясничного м’язів. Має одразу два види м’яса – філе-міньйон і «НьюЙорк». Також на кістці. Ще є портерхаус, стріплойн, сірлойн, раундрамб, філе-міньйон, шатобріан, торнедос та скирт-стейк. Всі вони також мають свої особливості, залежно від частини туші. Саме приготування стейка має нюанс: спочатку його кладуть на розігріту до 250 градусів поверхню, а потім, коли він «прихопиться» (хвилин за 1520), перекладають на поверхню у 180 градусів, де його доготовують. Ступінь просмаження також буває різним:   екстра-рейр – сирий, але не холодний;   рейр («з кров’ю») – червоний всередині, просмажений ззовні;   медіум рейр – слабо просмажений, з соком рожевого кольору;   медіум велл – майже повністю просмажений, з прозорим соком;   велл дан (просмажений) – повністю готовий стейк майже без соку;   сильно просмажений – стейк без соку, прогрітий вище 100 градусів.

ві дпочинок | 49


Звичайно, в нас все набагато простіше. Але може колись ми наздоженемо цю культуру або краще винайдемо свою.

шашлик

Вже майже приватизована на пострадянському просторі страва азійського походження. Одна з найдавніших страв у світі, класично – з баранини, на наших теренах – зі свинини, курятини, часом, риби чи птиці. Найкраще м’ясо для шашлика – ошийок. Не морожене, з жировими прошарками, але без кісток і прожилків. Свинина повинна бути молодою (до року). За рахунок жиру м’ясо стане надзвичайно ніжним. З яловичиною ситуація інша – оскільки м’ясо пісніше, шашлик буде жорсткішим. А от основа смачного шашлика – це маринад. Він може бути з білим вином, лимонним соком, кефіром, червоним винним оцтом чи навіть з гранатовим соком. Зі спецій підійдеуть часник, кінза, базилік, м’ята, естрагон (тільки небагато), лавровий листок, гірчиця, майонез, перець, яблука, помідори. Насправді, експериментуючи, можна натрапити на дійсно цікаві поєднання. Тільки молоде м’ясо – ягня чи порося – не маринують, а лише натирають спеціями і додають цибулі. Взагалі цибуля – найкращий маринад до будьякого шашлика. Ще один важливий момент: найсмачніший шашлик виходить на вугіллі з фруктових дерев. Інші варіанти допустимі, але гірші. Хвойні дерева на дрова використовувати не можна – через велику кількість смол будуть запах і присмак коніфолі. Шинка – одна з найулюбленіших страв українців, особливо по закін-

50 | ві дпочинок

ченню посту. Просолення і копчення свинячого окісту або задньої частини були популярним способом приготування м’яса ще у часи Стародавнього Риму. Теренцій Варон у своєму творі «Про сільське господарство» у І ст. до н. е. описав технологію приготування шинки. Цікаво, що в усіх країнах, де поширена шинка (а це країни Європи, Китай, США та країни колишнього СРСР), спосіб її приготування загалом однаковий, але різняться час витримування в соленій воді, спосіб копчення та традиції споживання. Крім того в країнах Європи шинка – зазвичай патентований регіональний продукт. У Болгарії – єленський бут (виготовляють у місті Єлена), витриманий в солоній воді до 45 діб. В Німеччині є два сорти, залежно від регіонального походження: шварцвальдська (суха та витримана, копчена на шишках та ялинковій стружці) та вест-

фальська (виготовляють з поросят, вгодованих виключно жолудями, копчена на гілках бука та ялівця). Іспанія славиться всім нам добре відомим хамоном. Іспанці дуже прискіпливо ставлять до виготовлення цього продукту та мають чітко прописані правила його приготування, яких дотримуються, – від вигодовування свиней до решти виробничих процесів. Італійський прошуто також добре відомий в нас. Буває сирим (прошутто крудо) та вареним (прошутто котто). І славнозвісна пармська шинка (прошутто ді Парма). Її виготовляють з окісту вагою 12-13 кг. Додають часникову сіль і цукор. Після цього шинку покривають свинячим жиром (крім м’язової частини) та довго в’ялять (мінімум рік). Для виготовлення пармської шинки використовують лише кастрованих кабанчиків не старших 10 місяців та не важчих


за 140 кг. Вирощують та забивають їх лише в провінціях Емілія-Романья, Ломбардія, П’ємонт, Венеція, Тоскана, Умбрія, Марке, Лаціо та Молізе. Ще один сорт – прошуто ді Сан Даніелє, також

названий іменем комуни, де його виготовляють. Від пармської шинки відрізняється більшим вмістом солі. Крім того, він здається витриманішим за шинку, оскільки вологість повітря в цих регіонах різна. Китай – країна, де готувати шинку почали ще в у Х-ХІІІ ст. Саме цим періодом датовані перші тексти, де шинку згадують як страву. Тільки в Китаї її ще використовували для приготування зупи. Найвідоміший вид китайської шинки – в’ялений окіст Цзиньхуа. З нього виготовляють такі національні страви з екзотичними назвами, як «Будда стрибає через стіну», «Качині крила» та «Пава». Португалія – тут шинку називають фріамбре та готу-

ють переважно запозиченим в Іспанії способом. Виготовляють її в містах Шалеж та Алентежу з чорних іберійських поросят. США перейняли способи приготування шинки з Англії та Франції, які поєднались з місцевими продуктами – свинями, яких фермери, що жили в Південних Аппалачах, вигодовували каштанами та гілками дерев. Досі в цих районах на Різдво замість індика подають порося. Найвідоміший сорт шинки – смітфілдська (штат Вірджинія) – сильно солена, яку готують так довго, що її покриває пліснява (її потім знімають), яка дає специфічний присмак продукту. Менш відомі сорти – теннесійську та аппалачську шинки – готують з додаванням меду. Франція виготовляє Байонську шинку. Її спочатку підсушують, а вже потім починають солити. Назва походіть від міста Байон, що на південному заході Франції. В Україні шинку переважно вудять на вишневих чи яблучних дровах, попередньо часом замість солі використовують маринади та перемотують лляним шнуром. Гаряче вудження триває близько 6 годин, а холодне – до двох діб. Коптити бажано на бужарні, або використовувати бочку діаметром близько 20 см. Стінки мають бути товстими, а всередині повинна бути решітка та посудина для жиру (але це не обов’язково). Отже, з відносно простими видами приготування м’яса все більшменш зрозуміло. У наступній статті поговоримо про складніші страви – печеню, рагу, фрикасе, террін. Смачного! Данило Петрушенко

ві дпочинок | 51


Чому професіонали, а не самообслуговування?

Починаючи новий рік для себе, кожен із нас налаштовується на краще, ставлячи собі нові завдання, що приведуть до здійснення або часткового здійснення своєї мрії. На жаль, у країні вже майже десятиліття ми живемо у час нестабільності, що завжди змушує задумуватись про економію, і це першочергово стосується сфери обслуговування комерційного та особистого автотранспорту. Ми – компанія, яка на ринку уже майже 5 років, і заходили на ринок обслуговування автотранспорту, мабуть, не у найкращі часи, коли потрібно розпочинати бізнес. Але ми розуміємо, що працювати потрібно, щоб бути успішними у будь якій сфері. Багато хто із керівників великих транспортних компаній прийняв рішення здешевити на закупівлі запчастин, шин та економити на проведенні технічного огляду транспортних засобів і мийці автомобілів. Чи правильно так? Це покаже час, коли не зовсім якісні запчастини почнуть швидше виходити з ладу, або ж коли через економію не

52 | ві дпочинок

пройденого регламентного огляду з’являється не одна проблема, а у тричі більше, і на усунення цих недоліків доведеться витратити втричі більше коштів, ніж це було би потрібно зробити свого часу. Якщо говорити про людей, які мають приватні автомобілі, то багато хто відмовився обслуговуватись на професійних автомийках і перейшов на так звані мийки самообслуговування. І от на цьому я хотів би зупинитись детальніше, оскільки ми себе вважаємо професіоналами у цій справі. Обслуговуючись на мийках самообслуговування, клієнт вважає, що економить у порів-

нянні з професійною автомийкою, але це не зовсім так. Причиною цього є банальна економія на усьому: дешева автохімія, що може призвести до пошкодження лакофарбового покриття; не завжди якісне і справне обладнання, яке дозволить добре вимити ваш автомобіль; затрата фізичної сили клієнта і, зрештою, мокрі черевики, у яких вам доведеться йти на ділову зустріч. А якщо говорити про економію в грошовому еквіваленті, то на легковому автомобілі вона складає близько 27-30% від вартості мийки в автоцентрі.


А що отримує клієнт, обслуговуючись у професіоналів? Якісну і професійну автохімію, бо ми зацікавлені у тому, щоб клієнт повертався до нас ще і ще, отримуючи красивий зовнішній вигляд автомобіля завдяки правильно підібраним засобам для миття, що використовуються в нашій роботі; професійну мийку спеціалістом, який за роки роботи уже набув досвіду і знає усі «підводні камені» у вимиванні найскладніших і найзадавненіших забруднень; економію часу, оскільки спеціаліст зробить це удвічі швидше, ніж непідготовлена людина. Клієнт має час посмакувати кавою і перекусити в кафе з Wi-Fi, поки виконують усі роботи. А також наші спеціалісти можуть надати кваліфіковану консультацію щодо додаткових

послуг, які покращать зовнішній вигляд автомобіля і які можна отримати у нас на місці: зняття смоли з лакофарбового покриття; нанесення захисних полімерів на кузов, таких як антидощ та NANO-ceramic; виконання послуг з хімчистки усіх типів оздоблення салону автомобіля; полірування кузова автомобіля. «Автоцентр «Циклон» – це не тільки мийка, це місце, де можна отримати весь комплекс робіт з обслуговування автомобіля, починаючи з мийки авто, отримуючи додаткові послуги у автостудії, плавно переходячи у сезон зміни шин на шиномонтаж, та виконати планове технічне обслуговування на нашій сервісно-технічній станції з можливістю купівлі запчастин у нас за найкращими цінами у стислі терміни.

Для перевізників комерційного автотранспорту ми готові 24 години на добу надавати увесь спектр послуг із зовнішньої та внутрішньої мийки великогабаритних автобусів і тягачів з н/причепами та н/цистернами, видалення задавнених забруднень з алюмінієвих баків і дисків, комплексної хімчистки салонів тягачів та автобусів, мийки двигунів автомобілів. Тому, якщо в загальному порівнювати обслуговування транспортних засобів для людей, які миють приватні автомобілі у професійному автоцентрі та мийці самообслуговування, то ми підходимо до цього питання у комплексі, тому що надаємо клієнту можливість отримати максимальну кількість послуг у нас, не змушуючи перебігати з одного місця на інше, шукаючи, де певний вид робіт можна зробити кваліфіковано. Плюс приємною несподіванкою для наших постійних клієнтів є бонусні програми, такі як «Кольорова автомийка» та «Картка постійного клієнта», де кожна 10 повна автомийка безкоштовна. Це реально дозволяє максимально заощаджувати свій час та гроші. Ми працюємо 24 години на добу.

Ті, хто з нами, – завжди у виграші ! м. Львів, вул Городоцька 355/6 тел. (097) 507 5858

ві дпочинок | 53


Подружіться зі своїми ворогами – це гарне правило як для бізнесу, так і для життя.

© Р. Бренсон


Мужній інтер’єр. Який він?

У цьому розділі ми часто розповідаємо про новинки техніки та різноманітні ґаджети, які покликані робити наше з вами життя легшим. А якщо не легшим, то однозначно цікавішим. Але основою хорошого самопочуття і натхнення до життя першочергово є дім. Місце, де ми проводимо більшість вільного часу, відпочиваємо та набираємося сил. Тому ми вирішили розповісти про кілька принципів, якими варто керуватися для облаштування лігва справжнього чоловіка. Щоб інтер’єр був комфортним, затишним, проте обов’язково показував характер, і, що дуже важливо, стать його власника, у ньому повинні бути враховані такі принципи:

1. Нейтральні кольори Так, кольорові акценти важливі, але загалом чоловічий інтер’єр повинен бути нейтральним. Спокійні, неяскраві відтінки допоможуть створити максимально комфортні умови для відпочинку, а нейтральні тони налаштують на спокій і якісний пасивний відпочинок. Найкраще для цього підходять відтінки коричневого, сірого, синього, бежевого.

дрібниці жит тя | 55


2. Різноманітні матеріали Це одна з найяскравіших ознак чоловічого інтер’єру, адже сьогодні дуже легко забезпечити стильні поєднання різних матеріалів і отримати від цього максимальну естетичну та функціональну вигоду. Це можуть бути пластик, дерево, метал, шкіра, скло та різноманітні за фактурою тканини.

4. Функціональність Вона іде нога в ногу з сучасністю. Досить часто холостяцькі квартири не такі вже й великі, тому все там повинно бути практичним і максимально функціональним. Техніка – тільки потрібна і багатофункційна. Меблі – лише якісні та справді необхідні. Елементи декору – практичні, які разом з прикрашальною роллю можуть мати реальне застосування.

56 | дрібниці жит тя

3. Сучасність Сучасність – те, без чого просто не може обійтися помешкання чоловіка. Якщо дамі цілком комфортно буде в позачасовому «Провансі» з красивими квіточками, то нам потрібні нові технології, цікаві девайси, нестандартні дизайнерські рішення. Все повинно бути практичним, стильним і новим. Навіть якщо в інтер’єрі присутні антикварні елементи.

5. Темні кольори Акценти або великі предмети, підлога – це все легко може бути чорним або темно-коричневим. Чоловіки не сприймають ці кольори як натяки на сум чи похмурість. Мужчини набагато частіше вдягають чорне, і цей колір може бути дуже важливою і практичною частиною оселі. Лаконічність, стриманість і функціональність – ось переваги, які легко забезпечить його використання.


6. Геометричність Її можна об’єднати в один принцип зі строгістю. Справжній чоловічий інтер’єр – витриманий і трохи суворий. Строгі лінії, кути, квадратні та прямокутні форми. Тут не дуже бажані розмиті фігури та плавні лінії. Тільки чіткість, лаконічність, геометричність та певна штивність. Дім чоловіка повинен свідчити про непохитність його характеру та мужність.

7. Мінімалізм Нічого зайвого. Кожна деталь у інтер’єрі повинна працювати. Кожен елемент повинен мати своє застосування, і разом з тим їх не повинно бути забагато. Насправді, якщо подумати, то для затишку нам треба не так багато. Якщо це кімната, то ліжко, диван чи крісло, кілька джерел світла, стіл, книжки, мінімальний набір техніки, меблі для одягу – ось досить повний перелік необхідного. Від всього іншого можна відмовитися, або «оснастити» оселю багатофункціональними елементами, не переобтяжуючи загальний вигляд. При облаштуванні лігва справжнього чоловіка рекомендуємо послуговуватися правилом «Іноді менше – це більше», і тоді точно не помилитеся.

Петро Малечко

дрібниці жит тя | 57


З давніх давен справжні чоловіки обирають все якісне та добротне: хороший і практичний одяг, перевірених друзів, ситну та смачну їжу. Коли вони збираються дружною компанією, то говорять на різні теми і займаються різними активностями, але незмінними є дві речі: справжні мужчини люблять якісний одяг від італійського чоловічого бренду Primo Emporio та правильно просмажені стейки від ресторації «Чесне М’ясо».

На Ярославові: Cорочка - 2590грн Штани - 3190грн Взуття - 5590грн На Мар’янові: Сорочка - 2590грн Штани - 2590грн Взуття - 5590грн

58 | дрібниці жит тя


На Назарові: Сорочка - 2590грн Штани - 3190грн Взуття - 5590грн На Олегові: Сорочка - 2490грн Ремінь - 1390грн Штани - 2990грн Взуття - 5590грн


На Мар’янові: Піджак - 5590грн Сорочка - 2490грн Штани - 2990грн Взуття - 5590

На Олегові: Сорочка - 2590грн Піджак - 5390грн Штани - 2990грн Взуття - 5590грн


На Олегові: Сорочка - 2590грн


На Ярославові: Сорочка - 2890грн Піджак - 5590грн Штани - 2790грн На Мар’янові: Сорочка - 2790грн Пальто - 7990грн Штани - 2790грн

62 | дрібниці жит тя


Фотограф: Олександра Крупська Моделі: Ярослав Ткач (Bravo models), Мар’ян Гринишин (Bravo models) Назар Бенч (Bravo models) Олег Перетятко (Bravo models) Візаж: Уляна Леміш

Монобрендовий бутік італійського чоловічого одягу Primo Emporio ТЦ “Форум”, вул. Під Дубом, 7а

Концепт-стор італійського чоловічого одягу Impero Uomo ТЦ “Роксолана”, вул. Соборна, 14, 2 поверх

Ресторація Чесне М’ясо пл. Ринок, 28 068 439 439 6 098 778 43 07 На Олегові: Пальто - 6990грн Сорочка - 2690грн Ремінь - 1590грн Штани - 2490грн На Назарові: Жилетка - 6990грн Футболка - 1290грн Джинси - 3490грн

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки модельній агенції Bravo Models Management, ресторації “Чесне м’ясо” та магазинам італійського чоловічого одягу Primo Emporio та Impero Uomo

На Ярославові: Піджак - 5690грн Футболка - 1290грн Джинси - 2790грн Взуття - 5590грн На Назарові: Піджак - 4390грн Футболка - 1290грн Штани - 2490грн Взуття - 5590


64 | дрібниці жит тя


СЕКС-ТУРИЗМ:

відпустка з бонусами Буває, настає момент, коли розумієш, що кохання – це, звичайно, приємне і, мабуть, важливе переживання, але кожен розуміє його настільки особисто, що просто сил уже немає притиратися, шукати компроміси і нескінченно когось розчаровувати. Тобі набридає жити так, ніби тебе розглядають крізь збільшувальне скло і вирішують, чи варто насміхатися над твоїми бажаннями, чи слід засуджувати тебе за розбещеність і незвичайні пристрасті. Все це стає безглуздим, тому що у тебе вже не так багато часу, щоб вирішувати, чи готовий ти відповідати чиїмось очікуванням. Тобі хочеться легкості, веселощів, щастя. І сексу. Самого лише сексу – без жодних моралей, без наслідків, без докорів і обмежень… Тоді заради конфіденційного задоволення сексуальних потреб багато чоловіків (зрештою, як і жінок) вдаються до подорожей. Подалі від рідної домівки. А ще краще – в іншу країну, де зможеш реалізувати свої навіть найпотаємніші сексуальні бажання та фантазії. Бо всі вже давно зрозуміли, що сексуальна карта світу змінилася. Традиції облізли та зруйнувалися. Так, вони все ще стоять такими собі мальовничими руїнами, але це вже тільки спогад про часи, знайомі нам із підручників і настанов наших бабусь. До біса романтику та всі пов’язані з нею комплекси. Романтика – це лише сублімація такого сексу, про який ми мріємо. А чоловіки, які уявляють себе в ролі незламних суперменів, такі ж

«романтичні», як і панянки, які весь час плачуть у хусточки. Вони всього лише грають нав’язані суспільством (і дешевими романами) ролі, відступити від яких страшно хоча б тому, що тоді не знатимеш, якою дорогою тобі йти. Але всі розуміють: товктися прокладеним маршрутом дуже-дуже нудно. Адже все цікаве починається лише тоді, коли ми збиваємось зі шляху… Бо секс – це сюрприз! Іноді це просто спосіб перейти певні межі. А у деяких випадках – можливість вийти за рамки. Чому люди організовують для себе секс-тури? Тут потрібен індивідуальний підхід. Важко категорично говорити про потреби кожного, хто їде кудись за сексом. У декого спрацьовує момент збудження від певних рас, народів, тобто зовнішнього вигляду. Наприклад, чоловіки, які люблять філіппінок, поїдуть за сексом тільки туди, скільки б їм це не коштувало. А деякі просто не можуть здійснити свій сексуальний задум вдома – це люди, які хочуть чогось такого, що суспільство поки не сприймає через певні стереотипи. Більшість їде просто подалі від рідних і знайомих. По-перше, це гомосексуалісти. Вдома вони не можуть реалізувати себе під тиском соціуму, релігії. Через це їдуть закордон, і там вже вибирають хлопчики хлопчиків, а дівчата дівчат. Серед гетеросексуалів це або затяті холостяки (вони воліють часто змінювати сексуальних партне-

дрібниці жит тя | 65


рів і навіть чути не хочуть про серйозні стосунки), або багаті зрілі люди. Саме вони і складають основну частину секс-туристів серед українців. Для них це певний драйв і атракціон – оплачувати або, як то кажуть, «знімати» дівчаток/хлопчиків на території іншої країни. Це їх збуджує, це як свого роду «Віа гра» і, в кінцевому підсумку, це енергія грошей. Вирішальну роль відіграє соціальне становище. Вони наче колекціонують свої подорожі. Просто не існує українців, які мало заробляють вдома, а закордоном можуть спокійно завести курортний роман. Все ж, це досить витратне задоволення. Де найчастіше закордоном шукають сексу українські чоловіки? Під одну гребінку всіх не підведеш. Для

66 | дрібниці жит тя

когось важлива емоційність: вони люблять східних жінок/чоловіків або блондинок чи, наприклад, темношкірих. Але є і певні країни. Для українських чоловіків це першочергово Таїланд. Там є легалізовані готелі, ресторани, де мають місце різноманітні форми сексуальної розкутості. Ходять легенди і про Кубу та кубинок. Жінки там – це втілення сексу, вони «пожирають» чоловіків з надією полетіти з ними кудись назавжди. Це дорожчий сектор, але в сексуальному плані на острові набагато «брудніше». Геї зазвичай їдуть до Нідерландів, любителі повій – також. У принципі, всі секс-туристи рано чи пізно відвідують Нідерланди, оскільки там дозволено практично все. Зараз серед наших

жінок дуже модно їздити до Грузії. Там українки отримують те, чого не можуть мати зі слов’янським чоловіком – романтику. Грузин для неї робить все: доглядає, піклується та мало не носить на руках. У тамтешніх чоловіків правильне залицяння, яке подобається слов’янським жінкам, правильна подача, вони досить сексуальні. Але в усьому цьому є парадокс: «грузин прекрасний тільки один раз». Коли українська жінка туди їде вперше – все прекрасно. Але коли повертається до того ж чоловіка знову, він вже сприймає її як свою дружину. Це вже зовсім інші відносини. Уже панує не романтика, а принцип «ти моя власність». А слов’янка хоче драйву завжди.


Українські секс-туристи – це частіше чоловіки. Вони їдуть у пошуках сексу закордон. Цей стереотип є виправданим. Українські жінки зазвичай воліють віддаватися іноземцям, надаючи послуги секс-туризму тут. Парадоксально, але вони частіше готові лягати в ліжко з іноземцями, ніж зі своїми співвітчизниками. Як секс-туризм впливає на шлюб? В основному шлюби «тріщать по швах» десь на 14 та 21 рік існування. У такі періоди секс-туризм, підкреслюю, за взаємної згоди, може зцілити союз і знову розпалити вогонь між чоловіком і жінкою. В Україні пари швидше розпадаються не через такий туризм, а через відсутність сексу. Цифри взагалі приголомшують. Середньоста-

тистична сім’я займається сексом не більше двох разів на місяць! У нас найчастіше поміж 40-річних звучить фраза: «Все, давай будемо спати». В Україні часто серед чоловіків можна спостерігати «комплекс Мадонни». Це коли мужчина починає сприймати свою дружину як бога, і до неї руками торкатися не можна. Якщо говорити за стереотипами, то чоловік перетворюється на жінку, і для нього важливішим стає побут: затишок, тиша, спокій, телевізор. У мужчини виникає страх перед жінкою і сексом. Такий психосексуальний комплекс можна спостерігати тільки серед слов’ян. Це результати нових досліджень. Отож, як варіант, аби зміцнити свій шлюб або просто задля пригоди

українці подорожують світом у пошуках сексу. Але не секрет, що наша держава також стала чек-пойнтом для секс-туристів... Сюди приїздять заради легкого сексу турки, вірмени, азербайджанці, грузини, французи, поляки. Українки самі по собі є красивими й екзотичними для арабів. У країнах Близького Сходу сексуальне життя у жінок приглушеніше. Чоловіки не задовольняють свого лібідо. До того ж чоловік-араб не може займатися сексом, поки не одружиться. Наші жінки дуже сексуальні. Але, хоч як це не парадоксально, їх дуже сильно мотивують гроші, бо життя з телевізора та журналів привчає їх сидіти і чекати принців на білих конях. Бажання фінансової стабільності провокує укра-

дрібниці жит тя | 67


їнську жінку до сексуальної розкутості. А якщо чоловік буде вкладати в неї гроші, вона ставатиме ще сексуальнішою. Іноземці знають про це, тому їх фінанси творять тут дива. Але самі ж українки кажуть, що найкращими коханцями є слов’янські чоловіки, а найвитривалішими – араби та чорношкірі. Секс-туризм дуже часто поєднують з різного роду сексуальними збоченнями. Найвищий їх рівень однозначно в Китаї, там населення найбільш збочене. Наприклад, є певні місця, куди охочі приходять подивитися. Дівчат поміщають у скляні кулі, чоловікам видають фалоімітатори. Кожна куля має багато отворів, і вони цими фалоімітаторами намагаються потрапити дівчатам у піхву або в анальний отвір. Це їх дуже збуджує. Також у китайців є кафе-метро або кафе-тролейбуси, куди всі заходять дуже великими натовпами і починають один одного торкатися, тертися. Таким чином вони збуджуються. Рівень сексуальних пер-

68 | дрібниці жит тя

верзій у них досить високий, для них навіть реальне секс-шоу, де повністю видно проникнення, – це лише квіточки. У Пекіні в деяких місцях дівчаток просто привозять, прив’язують, і всі можуть робити з ними, що хочуть. Чіпати, гладити, цілувати, торкатися до сосків, роздягати, вершками мазати – але в цьому випадку дозволено все, крім проникнення. Найдивніша з форм секс-туризму, про які доводиться іноді чути, – це практика деяких африканських племен. Приїжджий турист вибирає будьяку жінку, в тому числі й заміжню. Якщо він з нею спить, то це означає автоматичну повагу до її сім’ї. Тому, якщо іноземець обрав у цьому племені саме цю жінку, значить, вона чогось варта. Її тоді дуже обожнюють, крім того наділяють повагою її законного чоловіка за те, що у нього така дружина. Це є дуже цікавим і дивним для європейця. Слід пам’ятати, що секс-туризм може бути й небезпечним. Фізіологічні небезпеки – це, по-перше, венеричні захворювання. Крім того, в міста, де


добре розкручена сексуальна тематика, приїжджають не тільки за сексом... Часто там багато кишенькових злодіїв, так званих клофелінщиків. Туди ж їдуть з грошима. В цих містах багато злочинів на сексуальному ґрунті. Вберегтися від неприємностей можна. У будь-якій країні є секс-гіди, які супроводжують тури і дають настанови. Вони на цьому заробляють, організовуючи групи людей (15-20 осіб) і супроводжуючи їх до закладу, де буде організовано секс-сесію. Вони підказують, хто серед публіки займається проституцією. Також серед своєї ж групи іноземців люди можуть зацікавитися одне одним. Наприклад, у Таїланді поряд з деякими готелями є заклади, де проходять сексуальні ігри. Там, на місці, вже все налагоджено. Коли людина їде нецілеспрямовано, непідготовлено, а спонтанно приїжджає в іншу країну, гуляє, починає шукати наживу, удачу – це найнебезпечніше. Як влаштовувати секс-туризм правильно? Перше – готуватися заздалегідь, збирати інформацію ще в Україні. Не дешевити з готелями – це

однозначно. Тому що з дешевих готелів вас привезуть у дешевий сектор послуг. Друге – не на шкоду своїм відносинам. Я прихильник того, щоб це проходило за згодою обох партнерів. А щоб одружені чоловіки не їхали шукати сексу за тридев’ять земель, нашим жінкам слід змінити поведінку. У нас чоловіки виховані мамами. При цьому синів завжди ростять в авторитеті, в більшій любові. Дівчат ми виховуємо якось строго, а хлопців занадто обласкуємо. Можна з впевненістю сказати: до яких жіночих рук потрапить чоловік, таким він і буде. В українських жінок дуже сильно розвинене материнське его – ось прямо як мамки всі. Йдуть заміж і при цьому стають мамками. Запам’ятайте: якщо жінка перестає бути матір’ю для свого чоловіка, а просто поводиться як жінка, то у нього все точно вийде. Чим більше жінка дає мужчині, тим більше він буде віддавати. І тоді у нашої нації все вийде. Олесь Гарджук Роман Іваницький, андролог

дрібниці жит тя | 69


Simon R Leach / United Kingdom / Evening surf

Фотографії з колекції Міжнародного Салону-турне художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

70 | дрібниці жит тя


дрібниці жит тя | 71


72 | дрібниці жит тя




Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.