Page 1

Кам’янець-Подільська МЦБС Міська центральна бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Михайло Грушевський: історик і будівничий нації з нагоди 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського Біобібліографічна довідка

2016


Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф І категорії міської центральної бібліотеки імені Костя Солухи О.В. Дачковська


«... треба боротися за весь український народ, за всю Україну, за її визволення, незалежність, самостійність» М. Грушевський Україно моя! Ти не символ, а доля. Доля надто гірка, доля дуже солодка. Смерть Івана Сірка, Каземат Полуботка, Соловки і поразка Мазепи, І козацькі хрести На могилах в степу, І стрілецькі тіла Біля Бродів у полі, І вояки УПА, Що померли за волю. Берестечко, Базар, Бережани і Крути – все це доля твоя – Нам цього не забути.


Через тюрми ГУЛАГУ На кривавій Голгофі Пролягав хресний шлях Молодих патріотів. Україно моя, ти не символ, а доля. Сьогодні ми відзначаємо 150-ти річчя від дня народження видатного українського історика, громадськополітичного і державного діяча, голови Української Центральної Ради Михайла Сергійовича Грушевського. Історія була жорстокою з Україною. Протягом багатьох століть український народ не раз піднімався на боротьбу з поневолювачами. Море крові пролили наші предки, щоб повернути втрачену державність і невмирущу славу Київської Русі. У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків, як і не можуть зламати їх кайдани можновладців. До таких велетнів української національної культури, політичної думки і дії останніх двох століть безперечно належить Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло Грушевський. Але якщо постаті Тараса Шевченка й Івана Франка, хоч і в заідеологізованій ретуші в цілому не підлягали забороні, то Михайла Грушевського, якщо і згадували, то неодмінно з негативними ярликами. Його наукова, культурницька, педагогічна, громадська та політична діяльність неодмінно подавались у викривленому віддзеркаленні. Протягом десятиліть геніального вченого і відомого політичного діяча неодмінно зображували буржуазним націоналістом. Безцінні наукові праці М. Грушевського було вилучено з усіх бібліотек республіки, а їхні бібліографічні раритети поховано у спецсховищах. У листопаді 1991 р. в уже незалежній Україні почався процес повернення його імені українському народові, вітчизняній науці, всьому світові.


І сьогодні Михайло Грушевський - гігант української історіографії, автор неперевершеної «Історії України – Руси», творець найбагатшої наукової спадщини, є гідним символом української науки, культури, державності. Хто ж він такий – Михайло Сергійович Грушевський? Яким маємо сприймати ми? Біографія Народився М. Грушевський 29 вересня 1866 року в невеликому місті Холмі (тепер Холм на території Польщі), де його батько вчителював у греко-католицькій гімназії. Мати – Глафіра Опакова – також походила з родини служителів культу. 1896 року трьохрічний Михайло разом з батьками переїздить на Кавказ. Жили Грушевські у Ставрополі, Владикавказі й Тифлісі. Мандруючи з батьками просторами Російської імперії, Михайло часто приїжджав в Україну, подовгу гостював у свого діда священика в селі Лісники під Києвом. Велична українська природа,славна історія, висока культура і традиції рідного народу залишили в душі хлопчика незнищені враження. Тільки тут він посправжньому почувався вдома. Здобувши домашню початкову освіту, 1880 року Михайло був зарахований до третього класу Тифліської гімназії. Навчався він легко, встигав з усіх предметів. Дуже приваблювали його українська історія та література. «Тут я з запалом читав все, що міг дістати з історії літератури й етнографії України», - згадував Михайло Сергійович. До грузинського періоду належать перші літературні спроби майбутнього історика українською мовою. Одне з його юнацьких оповідань «Бех – аль- Джугур», на сюжет із добре знайомого йому по Кавказу східного життя в 1885 році надруковане у львівській газеті «Діло». 1886 році Михайло, закінчивши гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. В університеті обдарований юнак під керівництвом одного з найвизначніших істориків того часу професора Антоновича робить свої перші кроки в праці.


У студентські роки Грушевський глибоко вивчає історію Середньої Наддніпрянщини доби Давньої Русі, а також середньовічну історію України загалом. По закінчені університету Грушевський захистив як кандидатську дисертацію докладну й концептуальноноваторську роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV століття», в якій, спираючись на численні джерела, обґрунтував ідею про те, що Батиєва навала, за всіх її тяжких наслідків для Русі, аж ніяк обірвала лінію історичної наступності на території середньої Наддніпрянщини. 1894 році Михайло Грушевський очолює щойно утворену кафедру всесвітньої історії у Львівському університеті. Того ж року вчений у великому залі університету Святого Володимира блискуче захищає магістерську дисертацію. Роки професорства у відомому В Європі Львівському університеті стали для Грушевського школою змужніння і як талановитого викладача історії України та ряду інших дисциплін, і як глибокого дослідника історії свого народу. Тут же виявляються неабиякі його здібності як громадського діяча. Переїхавши до Львова, М. Грушевський співпрацює в Науковому товаристві Імені Шевченка, активно залучає до нього талановитих студентів, учителів, молодих науковців. Мабуть, одному вченому ніколи не вдалося б видати понад 100 томів «Записок Наукового товариства імені Шевченка», якби він не згуртував навколо себе талановитих молодих дослідників. Незважаючи на підступи ідейних противників польського шовіністичного бюрократичного апарату, наукових недоброзичливців, діяльність могутнього тандема Івана Франка та Михайла Грушевського дає надзвичайно плідні результати. Виходить ряд літературних та публіцистичних часописів, постійними авторами яких стають Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй –Левицький, Ольга Кобилянська.


1898 року з’являється перший том фундаментальної «Історії України – Руси», невдовзі виходить друком том другий, 1990 року – третій. Але царські власті не дозволили розповсюджувати ці томи ні на Слобітській, ні на Наддніпрянській Україні. 1894 році М. Грушевський переїхав до Львова. У Львові, що здавна вирізнявся напруженими міжнаціональними відносинами, вчений швидко зближується із представниками галицької демократичної громадськості. Тісні дружні стосунки зав’язалися в нього з І. Франком. У житті й побуті І. Франко й М. Грушевський багато часу проводили разом. Існувала між ученими й спільність на ідейному ґрунті, однакове бачення перспектив національного відродження в ділянці культури й політики. У Львові поряд із продуктивною лекційною роботою Грушевський займається науковою діяльністю. Викладацьку, дослідницьку, редакторську й науковоорганізаційну роботу Грушевський успішно поєднував із політичною діяльністю. Початок першої світової війни застав Грушевських у Карпатах. Шлях додому виявився складним і небезпечним – через Відень, де були давні знайомі й друзі. Вони допомогли родині перебратися в Італію, яка на той час ще не знала, на чийому боці вона воюватиме. Звідти через Румунію, яка приєдналася до Антанти, в 1916 році повернувся в Київ. Та місцева влада зустріла приїзд історика холодно і з недовірою. На підставі наклепницького звинувачення у «симпатіях до Австрії» його було заарештовано й ув’язнено в Лук’янівську в’язницю. Щоправда під тиском масових протестів у Києві, Петрограді і навіть Нью-Йорку власті зрештою звільняють видатного вченого з тюрми. Лютнева революція 1917 році звільнила М. Грушевського з – під нагляду царської охранки. Він повертається на Україну і поринає в політичне життя. Із представників українських соціалістичних партій і близьких до них громадських організацій Центральна Рада заочно


обрала його головою. Вступ на цю почесну і відповідальну посаду привселюдно закріпив лідерство Грушевського в українському демократичному русі. Розібратися в тому, що відбувається,побачити перспективи дальшого розвитку України було надзвичайно важко. 1918 році було прийнято Конституцію УНР і земельний закон, а Михайла Грушевського обрали Президентом України. Однак ці акції були швидше символічними й не могли вплинути на подальший перебіг подій. У квітні 1918 року німецькі окупанти розігнали Центральну раду,поставивши на чолі України гетьманом російського генерала Павла Скоропадського, який узяв на себе тимчасово «усю повноту влади». Увесь період Гетьманщини професор перебував у підпіллі. Ще раз його побачити 22січня 1919 року на Софійській площі, де урочисто проголосили акт злуки УНР і ЗУНР. Але вже 6 лютого війська Директорії, яка постала замість Гетьманщини, здали Київ Червоній Армії. В останні дні свого перебування на Україні Грушевський пробував створити Директорії опозицію, якою мав стати Комітет захисту республіки. Опинившись перед загрозою арешту, М. Грушевський їде до Станіслава (тепер Івано-Франківськ), а звідти - до Праги, потім який час жив у Берліні, Відні, Женеві, а 1924 році оселився в Бадені. Ще восени, 1919 – го він заснував український соціологічний інститут, налагодив видання журналу «Борітеся – поборете», створив бібліотеку рідкісних книг. Водночас Грушевський фактично очолював Закордонну делегацію УПСР, члени якої уважно стежили за розвитком подій в Україні. В еміграції Грушевський, у свою чергу, мав можливість переконатися в байдужості керівників європейських країн до українських подій. Тому не дивно,


що, не знайшовши підтримки на Заході, він із 1920 року шукає шляхів зближення з більшовицьким керівництвом України. Багато українських діячів, котрі опинилися разом з ним в еміграції не підтримували бажання вченого повернутися на Батьківщину, де хазяйнували більшовики. Тяжкий моральний стан Грушевського диктувався й матеріальними проблемами. Наприкінці 1922 році Грушевський із родиною виїхав із Відня до Києва. Михайло Сергійович повертався вже як визнаний лідер в історичній науці. Його обрали академіком Української академії наук. Знову, як і раніше у Львові, навколо вченого гуртувалися молоді, талановиті вчені. Визнанням великих заслуг Грушевського вченого стало обрання його 1929 року дійсним членом Академії наук СРСР. Проте, невдовзі ситуація змінилася. Навколо Грушевського створено атмосферу недовіри, а то й ворожості. Діяла опозиція з числа політичних діячів та вчених, до якої ввійшла навіть частина із його найближчого оточення. Він відчував, що його постійно пильнує Державне політичне управління. Але попри все, то були плідні для нього роки. Виходять чергові томи його фундаментальних досліджень, з’являються нові покоління істориків. Визнанням світового значення його наукової діяльності було святкування 60-ти річчя вченого – енциклопедиста в жовтні 1926 р. З цієї нагоди на адресу М. Грушевського надійшли поздоровлення з наукових центрів США, Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі й інших країн, від різних установ Росії й України, приватних осіб. Не було лише вітання від офіційних властей. У березні 1931 року Михайло Сергійович Грушевський змушений був залишити Київ і переїхати до Москви. Під час відрядження М. Грушевського було заарештовано. Вченого звинуватили в тому, що він очолював Український національний центр. Попри погане самопочуття Михайла Сергійовича, його допити тривали з


28 березня по 3 квітня 1931 року. На завершальному етапі слідства він відмовився від вирваних під тиском показань і був звільнений з –під варти. Грушевський опинившись на волі, був знятий з усіх посад і змушений жити в Москві під наглядом НКВД. Незабаром до нього перебралися дружина Марія Сильвестрівна і дочка Катерина. Академік тихо жив у столиці, намагаючись знайти віддушину в науковій праці. Його нерідко можна було зустріти в московських архівах і бібліотеках. Восени 1934 року дружина історика Марія Сильвестрівна домоглася дозволу на короткочасну поїздку до Кисловодська, щоб трохи підлікувати чоловіка. Під час перебування в санаторії для вчених М. Грушевський раптово помер. Обставини його смерті й досі остаточно не з’ясовані. Тіло покійного перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі. То була велика втрата для історичної науки, історичної культури України. По собі М. Грушевський залишив величезну творчу спадщину. Він є автором близько двох тисяч друкованих праць із різних галузей українознавства. Колосальна працездатність, велика ерудиція, універсалізм дали йому можливість однаково плідно працювати і в історії, літературознавстві й фольклористиці, археології й соціології. Праці Михайла Сергійовича Грушевського оцінювала громадськість європейських країн в той час, як радянська історична наука фактично забороняла вивчення його творчої спадщини. В Україні за роки Радянської влади виросли цілі покоління фахівців – істориків із вищою освітою, які й у вічі не бачили опального академіка . Метою всього життя Михайла Грушевського, для досягнення якої він поклав всі свої сили, було доведення законного права українського народу на власну історію, культуру і відведення йому належного місця у всесвітньоісторичному процесі. І це завдання ним було виконано. Тому Україна сьогодні гідно оцінила його внесок. Важко


оцінити однозначно, ким він був більше – ученим чи політичним діячем. Грушевський писав так: «Я сам прийшов у політику через історію і цей шлях вважаю нормальним..» Нині ім’я М. Грушевського носять інститут української історіографії і джерелознавства НАН України, а також одна з центральних вулиць Києва. В сучасній Україні науковець отримав не тільки державну, а й достатньо виразну політично-партійну характеристику.


Твори М. С. Грушевського Грушевський М. С. Твори: у 50 т. / редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; гол. ред. П. Сохань. – Львів : Світ, 2002. Т. 1 : Суспільно-політичні твори (1894–1907). – 2002. – 529 с. Цим томом започатковується видання творів видатного історика і громадсько-політичного діяча Михайла Грушевського (1866–1934). У першому томі вміщено статті історіософського характеру, які визначали напрям і діяльність національно-визвольного руху наприкінці XIX – на початку XX ст., а також публіцистику вченого 1894–1907 років, що друкувалися переважно в журналі «Літературно-науковий вісник». Т. 2 : Суспільно-політичні твори (1907–1914). – 2005. – 704 с. 2 том є продовженням серії «Суспільно-політичні твори» 50томного зібрання праць М. С. Грушевського. У ньому вміщені публіцистичні статті вченого, що друкувалися у 1907–1914 рр. у журналі «Літературно-науковий вісник». Т. 3 : Суспільно-політичні твори (1907 – березень 1917). – 792 с. 3 том серії «Суспільно-політичні твори» 50-томного зібрання праць М. С. Грушевського хронологічно пов'язаний з попереднім томом. У ньому вміщені статті історика, друковані в періодичних виданнях від 1907 р. до початку Української революції (березень 1917 р.). Сюди увійшли публікації з «Ради», «Діла», «Села», «Засіву», «Украинской жизни» та ін., а також низка маловідомих публіцистичних праць, виявлених під час упорядкування тому. Т. 4. Книга 1 : Суспільно-політичні твори (доба Української Центральної Ради, березень 1917 – квітень 1918). – 2007. – 432 с. Перша книга 4 тому 50-томного зібрання праць М. С. Грушевського продовжує серію суспільно-політичних творів і вміщує публіцистичний доробок видатного історика й


державного діяча доби Української Центральної Ради. Статті, промови та звернення М. С. Грушевського, видруковані на сторінках періодичних видань упродовж березня 1917 р. – квітня 1918 р., а також ширші праці, що вийшли окремими брошурами, стали вагомим внеском у розробку концепції Української революції та залишилися важливим джерелом для вивчення й осмислення бурхливих поточних подій зазначеного історичного періоду. Т. 4. Книга 2 : Суспільно-політичні твори (листопад 1918 р. – жовтень 1926 р.). – 2013. – 576 с. Друга книга 4 тому 50-томного зібрання праць М. Грушевського завершує серію суспільно-політичних творів і вміщує публіцистичний доробок вченого і політика 1918-1926 рр. Основний масив праць – це публіцистика еміграційного періоду історика. Діяльність М. Грушевського на чолі Закордонної делегації Української партії соціалістів-революціонерів, його політичні погляди початку 20-х років відображені в численних публікаціях вченого на сторінках заснованого ним журналу «Борітеся – Поборете!», які становлять окремий тематичний розділ книги. Цінним джерелом вивчення голоду 1921–1923 рр. в Україні стала низка листів М. Грушевського до американських та канадійських українців із закликом складати пожертви на підтримку земляків, відомостями про діяльність очолюваного ним Союзу «Голодним України». Т. 5 : Історичні студії та розвідки (1888–1896). – 2003. – 592 с. 5 том зібрання праць М. С. Грушевського у 50-ти томах розпочинає нову серію «Історичні студії та розвідки». У ньому вміщені статті, джерелознавчі розвідки та науковоінформаційні публікації, які друкувалися в журналах «Киевская старина», «Чтения ИОНЛ», «Правді», «Записках НТШ» протягом 1888–1896 рр. Т. 6 : Історичні студії та розвідки (1895–1900). – 2004. – 696 с. 6 том зібрання праць М. С. Грушевського є другим томом серії «Історичні студії та розвідки» і охоплює період 1895–1900 рр. У ньому вміщені публікації документів, джерелознавчі розвідки і передмови, історичні статті та науково-інформаційні матеріали.


Т. 7 : Історичні студії та розвідки (1900–1906). – 2005. – 792 с. 7 том зібрання праць М. С. Грушевського продовжує серію «Історичні студії та розвідки» і охоплює період 1900–1906 рр. У ньому вміщені археографічні публікації, передмови, історичні статті, огляди, рецензії та некрологи пам'яті видатних постатей того часу. Т. 8 : Історичні студії та розвідки (1906–1916). – 2007. – 776 с. 8 том зібрання праць М. С. Грушевського продовжує серію «Історичні студії та розвідки» і охоплює період 1906–1916 рр. У томі вміщені численні історичні статті, огляди, рецензії, археографічні передмови та публікації вченого, некрологи й посмертні згадки про істориків, суспільних діячів – сучасників Грушевського. Т. 9 : Історичні студії та розвідки (1917–1923). – 2009. – 592 с. 9 том зібрання праць М. С. Грушевського продовжує серію «Історичні студії та розвідки» і охоплює період 1917–1923 рр., а також містить додатки за роки 1908–1916. У томі вміщені історичні статті, огляди, науково-популярні праці вченого. Т. 10. Книга 1 : Історичні студії та розвідки (1924–1930) / упоряд. О. Юркова. – 2015. – 600 с. Перша книга 10 тому 50-томного зібрання творів М.Грушевського продовжує серію «Історичні студії та розвідки». У книзі вміщені 28 статей з історії України, української історіографії, соціології та етнології, що були написані визначним українським істориком у 1924–1930 рр. в радянській Україні та опубліковані у виданнях Всеукраїнської академії наук та за кордоном. Статті, надруковані М. Грушевським вперше іноземними мовами, подаються у книзі у перекладі на українську та мовою оригіналу. Т. 10. Книга 2 : Історичні студії та розвідки (1930–1934) ; Рецензії та огляди (1924–1930) / упоряд. О. Юркова. – 2015. – 552 с. Друга книга 10 тому 50-томного зібрання творів М.Грушевського містить праці визначного українського історика, об’єднані у двох серіях – «Історичні студії та розвідки» і «Рецензії та огляди». У першій з них представлено шість останніх статей М. Грушевського, написаних упродовж


1930—1934 рр. і присвячених історії України, українській історіографії та історії української літератури. Остання велика студія – «Историограф Малой России» (1934) – Друкується вперше. У другій серії публікуються 60 рецензій та рецензійних оглядів, підготовлених вченим у 1924–1930 рр. (у 1931–1934 pp. М. Грушевський рецензій не писав), дев’ять з них також друкуються вперше. Т. 10. Книга 3 : Серія «Історичні студії та розвідки» – очікує фінансування До 10 тому Книги 3 включені написані автором передмови до перших томів часописів, що він започатковував у 1920-х рр., та творів інших вчених; редакційні статті до тематичних випусків наукових журналів; рецензії на праці українських та іноземних вчених; мовознавчі замітки та інформаційні повідомлення. Т. 11 : Літературно-критичні праці (1883–1931), «По світу». – 2008. – 784 с. Том 11 зібрання праць М. С. Грушевського у 50-ти томах відкриває серію «Літературно-критичні та художні твори», до якої увійшли статті, виступи, передмови та рецензії Грушевського на літературні теми. Тексти, написані упродовж 1883–1931 рр., окреслюють читачеві позицію вченого щодо цілої низки літературних явищ і постатей кінця XIX–початку XX ст., визначають його роль у тогочасному літературному процесі. Також у томі опубліковане культурологічне есе «По світу», в основу якого покладені враження від подорожей найвизначнішими містами Італії. Т. 12 : Поезія (1882–1903). Проза, драматичні твори, переклади (1883–1886) – 2011. – 544 с. У 12 томі 50-томного зібрання праць М. Грушевського, який продовжує серію «Літературно-критичні та художні твори», представлена рання літературна творчість М. Грушевського періоду його навчання у гімназії (1882–1886): поезія, проза, драматичні проби, переклади. Ці твори мають свою літературну вартість, доповнюють наші уявлення про великого вченого і політика, а також цікаві як документи доби.


Більшість із них за життя автора не була опублікована, тому в т. 12 подаємо їх за архівними рукописами. Т. 13 : Серія «Літературно-критичні та художні твори (18871924)» / Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка ; упоряд., комент. Г. Бурлака. – 2012. – 591 с. Останній з трьох томів серії «Літературно-критичні та художні твори» умістив завершені літературні тексти і фрагменти 1887—1924 років. Представлені оригінальні прозові й драматичні твори М. Грушевського, а також низка перекладів. Частина матеріалів публікується вперше. Т. 14 : Рецензії та огляди (1888–1897). – 2008. – 432 с. Том 14 розпочинає нову серію повного зібрання творів М. С. Грушевського в 50 т. – «Рецензії та огляди». Видатний історик написав упродовж свого життя близько 700 рецензій, оглядів, бібліографічних заміток на історичну тематику, фактично започаткувавши українську рецензійну школу. Його публікації в цьому науковому жанрі є вагомим внеском в українську історіографію. Т. 15 : Серія «Рецензії та огляди» (1898-1904) / упоряд.: В. Шульга, В. Тельвак ; передм. В. Тельвак. – 2012. – XXIV, 550 с. 15 том повного зібрання праць М.Грушевського продовжує серію «Рецензії та огляди» і містить рецензії, огляди та замітки вченого, опубліковані в «ЗНТШ» протягом 1898–1904 рр. Ці публікації стосуються проблем археології, антропології, етнографії, давньої історії слов’ян, українського середньовіччя і завдяки своїй жанровій специфіці є важливим джерелом визначення професійних орієнтирів історика та окреслюють коло завдань, які стояли перед українськими істориками наприкінці ХІХ – на початку XX ст. Т. 16 : Серія «Рецензії та огляди» (1905-1913) / упоряд., передм., комент. М. Капраль, А. Фелонюк. – 2012. – XXII, 249 с. 16 том 50-томного зібрання творів М.Грушевського продовжує серію «Рецензії та огляди» й охоплює період 1905–1913 рр. У томі вміщено 155 рецензій, 6 заміток та 1 огляд, опублікованих


у «Записках Наукового товариства ім. Шевченка» та «Літературно-науковому віснику». Т. 22 : Серія «Монографічні історичні праці» / упоряд. І. Гирич, В. Кавунник. – 2015. – 568 с. У томі 22 Творів М. Грушевського у 50-ти томах уміщено в українському перекладі працю «Очерк истории украинского народа», яку історик опублікував у 1904 р. За життя автора книга була перевидана у 1906,1911 і 1913 рр. «Очерк...» призначався для російськомовної української інтелігенції та росіян і знайомив з тисячолітньою історією українського народу від доісторичних часів і князівського періоду до доби новітнього українського відродження у XIX – на початку XX ст. Крім «Ілюстрованої історії України» – це єдина суцільна політична історія України від найдавніших часів до модерного часу. До тому увійшли «Додатки», які розкривають історію створення книжки та рецепцію суспільства на неї. Т. 23 : Серія «Монографічні історичні праці» / упоряд., передм. : Мирон Капраль, Андрій Фелонюк. – 2014. – 602 с. 23 том 50-томного зібрання творів М. Грушевського містить чотири популярні нариси з історії України, які призначалися для широкого загалу. На початку XX ст. вони відіграли важливу роль у процесі становлення української модерної нації, так як представляли новий погляд на історичний розвиток України. Т. 46. Книга 2 : Рецензії на праці Михайла Грушевського (1915–1938) / упоряд. В. Тельвак. – 2015. – 512 с. Том містить рецензії на праці вченого авторства визначних українських, польських, російських, німецьких та ін. істориків. Ці публікації дозволяють реконструювати полеміку, котра точилася довкола історіографічних ідей М. Грушевського в науці його часу. Завдяки своїй жанровій специфіці опубліковані рецензії є важливим джерелом пізнання українознавчих дискусій кінця XIX – першої третини XX ст.


Вибрані твори Грушевський М. Як жив український народ / М. Грушевський ; худож. Ю. Кудя. – Київ : Веселка, 1992. – 110 с. Грушевський М. С. Всесвітня історія в короткім огляді : у 6 ч. / М. С. Грушевський. – Київ : Українознавство, 1996. Грушевський М. С. Духовна Україна : збірка творів / М. С. Грушевський. – Київ : Либідь, 1994. – 560 с. Грушевський М. С. Із літературної спадщини / М. С. Грушевський. – Нью – Йорк; Київ, 2000. – 416 с. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський. – Київ : Наук. думка, 1992. – 543 с. Грушевський М. С. Історія України, приладжена до програми початкових і нижчих класів шкіл середніх / М. С. Грушевський. – Київ : Академія, 1994. – 256 с. Грушевський М. С. Історія України – Руси : в 2 т. 12 кн. / М. С. Грушевський. – Київ : Наук. думка, 1992. – Т. 2. – 633 с. Грушевський М. С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя / М. Грушевський. – Київ : Наук. думка, 1991. – 560 с.– ( Пам’ятки історичної думки). Грушевский М. Очерк истории украинского народу / М. Грушевский. – Київ : Вища школа, 1990. – 397 с. Грушевський М. Предок : із белетристичної спадщини / М. Грушевський. – Київ : Веселка, 1990. – 245 с. Грушевський М. Про батька козацького Богдана Хмельницького / М. С. Грушевський. – Дніпропетровськ : Січ, 1993. – 53 с. Грушевський М. С. Про старі часи на Україні : коротка історія України / М. Грушевський. – Київ : Обереги, 1991.– 104 с. Грушевський М. Про українську мову і українську школу / М. Грушевський ; передм. Я. Гоян. – Київ : Веселка, 1991. – 45 с. Грушевський М. Розвідки про церковні відносини на Україні-Русі 16-18 ст. / М. Грушевський, О. Левицький. – Київ : Меморіал, 1991. – 154 с


Книги про життєвий і творчий шлях М. Грушевського Винар Л. Михайло Грушевський – історик і будівничий націй / Л. Винар. – Київ : Фундація О. Ольжича, 1995. – 302 с. Михайло Грушевський : фотоальбом / авт. тексту Л. В. Решеть. – Київ : Україна, 1996. – 140 с.: іл. 100 найвідоміших українців. – Київ : Автограф, 2005. – 640 с. Верстюк В. Ф. М. С. Грушевський: коротка хроніка життя та діяльності / В. Ф. Верстюк, Р. Я. Пиріг. – Київ : Либідь, 1996. – 144 с. Верстюк В. Ф. Діячі Української Центральної Ради : біогр. довідник / В. Ф. Верстюк, Т. Осташко. – Київ : Наук. думка, 1998.– 254 с. Пристайко В. Михайло Грушевський. Трагічне десятиліття: 1924-1934 / В. Пристайко , Ю. Шаповал. – Київ : Україна, 1996. –335 с. Винар Л. Михайло Грушевський – історик і будівничий нації: статті і матеріали. – Київ : Нью – Йорк. Торонто, 1995.– 304 с. Великий українець : матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – Київ : 1992. – 551с. Публікації про життєвий і творчий шлях М. Грушевського Козловський І. 150-річчя М. Грушевського відзначають у Польщі / І. Козловський // Голос України. – 2016. – 28 верес. – С. 6. Мельниченко В. Як Михайло Грушевський зустрів свій 50-річний ювілей / В. Мельниченко // Слово Просвіти. – 2016. – 22-28 верес. – С. 10–11. Шпак В. «…доконала його Москва» : [150 років з дня народження Михайла Грушевського] / В. Шпак // Уряд. кур’єр. – 2016. – 24 верес. – С. 8.


Мельниченко В. Михайло Грушевський і Тарас Шевченко: цікаві віртуальні перетинання. 10 історичних мініатюр / В. Мельниченко // Слово Просвіти. – 2016. – 8–14 верес. – С. 10–11. Каракура Я. С. Михайло Грушевський – фундатор історіографічних досліджень : [до 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського] / Я. С. Каракура // Укр. іст. журн. – 2016. – № 3. – С. 4–17. Панькова С. М. Творча майстерня вченого : [до історії написання 3-го тому «Історії України – Руси» М. Грушевського] / С. М. Панькова // Укр. іст. журн. – 2016. – № 3. – С. 18–46. Мельниченко В. Як Михайло Сергійович і Олексій Максимович готували книгу про Україну і Московщину : [2016 – рік М. Грушевського в Україні] / В. Мельниченко // Слово Просвіти. – 2016. – 21–27 лип. – С. 10–11. Мельниченко В. Михайло Грушевський : Москва впаде, Україна встане…» / В. Мельниченко // Слово Просвіти. – 2016. – 23–29 черв. – С. 6–7. Шелудякова Н. А. М. Грушевський-колекціонер : [до 15-річчя від дня народження] / Н. А. Шелудякова // Укр. іст. журн. – 2016. – № 2. – С. 69–86. Тельвак В. В. П’ять ювілеїв Михайла Грушевського : [до 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського] / В. В. Тельвак // Укр. іст. журн. – 2016. – № 2. – С. 4–50. Гирич І. Б. П’ятдесятитомник творів Михайла Грушевського: концепція, здобутки, перспективи / І. Б. Гирич // Укр. іст. журн. – 2016. – № 2. – С. 51–68. Мельниченко В. Михайло Грушевський: «Шевченка признає пророком вся Україна» : [популяризація Кобзаревого життєвого шляху] / В. Мельниченко // Слово Просвіти. – 2016. – 21–27 квіт. – С. 10–11. Грушевський М. С. Степ і море в історії України. Кілька слів щодо пляну і перспектив сього досліду / М. С. Грушевський // Укр. іст. журн. – 2016. – № 1. – С. 176–194. Мельниченко В. Михайло Грушевський: «Так відбувся мій поворот на рідну землю…» : [рік М. Грушевського] /


В. Мельниченко // Слово Просвіти. – 2016. – 24–30 берез. – С. 13. Мельниченко В. В ім’я українського слова : [до 150річчя з дня народження Михайла Грушевського] / В. Мельниченко // Слово Просвіти. – 2016. – 14–20 січ. – С. 10– 11. Ясь О. В. «Колективний чоловік» на авансцені: соціологізація минувшини в дослідницьких практиках М. Грушевського / О. В. Ясь // Укр. іст. журн. – 2014. - № 6. – С. 123–148. Гавришко М. «Його довго допитував слідчий Южний. Погрожував, що зашле дочку на Соловки» : [Михайло Грушевський] / М. Гавришко // Країна. – 2014. – № 46. – С. 54– 57. Панькова С. Київські приватні книгозбірні М. Грушевського: історії та долі / С. Панькова // Пам’ятки України. – 2013. – № 10. – С. 46–55. Кондаурова Г. Те, що залишається за кадром : [фотодокументи М. Грушевського] / Г. Кондаурова // Пам’ятки України. – 2013. – № 10. – С. 56–67. Мельник О. Київ Михайла Грушевського / О. Мельник // Пам’ятки України. – 2013. – № 10. – С. 16–29. Панькова С. Садиба Грушевських на Паньковській – «Український П’ємонт» у центрі Києва / С. Панькова // Пам’ятки України. – 2013. - № 10. – С. 30–45. Турченко Ф. Г. Михайло Грушевський vs Микола Міхновський (дискусія сучасників : погляд через сторіччя) / Ф. Г. Турченко // Укр. іст. журн. – 2013. – № 2. – С. 74–94. Бурлака Г. Історична тематика в літературній творчості Михайла Грушевського / Г. Б. Бурлака // Дивослово. – 2011. – № 12. – С. 51–54. Ткаченко І. В. Науково-видавнича діяльність М. Грушевського під наглядом органів влади Російської імперії (1907-1914 рр.) / І. В. Ткаченко / Укр. іст. журн. – 2011. – № 6. – С. 55–67.


Корольов І. О. Ідея Чорноморської Федерації у поглядах Михайла Грушевського / І. О. Корольов // Укр. іст. журн. – 2011. – № 6. – С. 68–79. Заброварний С. І. Економічні погляди М. С. Грушевського / С. І . Заброварний // Укр. іст. журн. – 2009. – № 6. – С. 47. Цибенко І. Михайло Грушевський та міжнаціональні бібліографічні зв’язки / І. Цибенко // Вісн. кн. палати України. – 2009. – № 10. – С. 29–31. Музиченко Я. Рада з Грушевським : якою перший президент бачив нашу державу і яким його пам’ятаємо сьогодні? / Я. Музиченко // Україна молода. – 2009. – 17 берез. – С. 11. Тельвак В. В. Життєвий і творчий шлях М. С. Грушевського в ювілейних оцінках 1926 р. / В. В. Тельвак // Укр. іст. журн. – 2008. – № 6. – С. 111–125. Янкова Н. «Повернув …мільйонам «непомнящих» їхню пам’ять…» : шкіц до портрета Михайла Грушевського / Н. Янкова // Київська старовина. – 2007. – № 6. – С. 163–171. Ващенко В. В. «Історія як фізика»: М. Грушевський у пошуках універсальних законів історичної дії / В. В. Ващенко // Укр. іст. журн. – 2007. – № 4. – С. 138–152. Пиріг Р. Я. Ідейно-політичні підстави компромісу Михайла Грушевського з більшовицькою владою : [до 140-річчя від дня народження] / Р. Я. Пиріг // Укр. іст. журн. – 2006. – № 5. – С. 4-19. Гирич І. Б. М. Грушевський і І. Франко : [до історії взаємин] / І. Б. Гирич // Укр. іст. журн. – 2006. – № 5. – С. 35–67. Масненко В. В. Формування образу М. С. Грушевського в масовій свідомості сучасного українського суспільства // В. В. Масненко // Укр. іст. журн. – 2006. – № 5. – С. 19–34. Шаповал Ю. І. Загадка смерті Михайла Грушевського / Ю.І. Шаповал // Укр. іст. журн. – 2006. – № 5. – С. 83–98. Тельвак В. В. Постать Михайла Грушевського в польській історіографії (кінець ХІХ-ХХ) / В. В. Тельва // Укр. іст. журн. – 2006. – № 5. – С. 67–83.


Михайло Сергійович Грушевський : укр. вченийісторик, академік, дослідник історії України і Поділля // Кам’янець-Подільський державний університет в особах. – Кам’янець-Подільський, 2005. – Т. 2. – С. 646–654. Грушевський Михайло Сергійович // Завальнюк О. М. Українська еліта і творення національної університетської освіти: фундатори і будівничі (1917-1920 рр.). – Кам’янецьПодільський, 2005. – С. 5–20. Шаботенко Є. Михайло Грушевський – наш перший президент / Є. Шаботенко // Україна. – 2005. – № 8–9. – С. 11– 14. Пиріг Р. Я. Проблеми підготовки наукової біографії Михайла Грушевського / Р. Я. Пиріг // Укр. іст. журн. – 2005. – № 4. – С. 178–189. Дзюбан Р. Львівські адреси Михайла Грушевського / Р. Дзюбан // Пам’ятки України. – 2005. – № 1. – С. 123–131. Ткаченко І. Видавнича діяльність М.С. Грушевського в Києві (1907-1914 ) у документах Київського Тимчасового комітету у справах друку / І. Ткаченко // Бібл. вісн. – 2005. – № 2. – С. 39–42. Заруба В. М. Василь Горинь. Вілла Михайла Грушевського у Львові / В. М. Заруба // Укр. іст. журн. – 2003. – № 3. – С. 152. Михайло Грушевський 1866-1934 // Розстріляне відродження : Антологія 1917-1933: Поезія-проза-драма-есей. – Київ : Смолоскип, 2002. – С. 917-938. Жуковський А. Політична і публіцистична діяльність М. С. Грушевського на еміграції 1919-1924 рр. / А. Жуковський // Укр. іст. журн. – 2002. – № 1. – С. 97. Шаповал Ю. І. М.С. Грушевський у дзеркалі справиформуляра / Ю. І. Шаповал // Укр. іст. журн. – 2001. – № 4. – С. 140–160. Гошуляк І. Діяльність М. Грушевського наприкінці 1918 – початку 1919 рр. / І. Гошуляк // Пам'ять століть. – 2001. – № 5. – С. 3. Владовська Т. Видавнича діяльність М. Грушевського / Т. Владовська // Дивослово. – 2001. – № 2. – С. 22.


Северинюк В. М. Історія і політика в публіцистиці М. С. Грушевського / В. М. Северинюк // Укр. іст. журн. – 2000. – № 5. – С. 18–31.


Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел. : (03849) 2-44-52 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net

М грушевський 2016  
М грушевський 2016  
Advertisement