Отаман вільного козацтва 150 років від дня народження Павла Скоропадського Рекоменf your publication

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

2023

Отаман вільного козацтва 150 років від дня народження Павла Скоропадського Рекомендаційний список літератури

2023

Матеріал підібрала і підготувала бібліограф О. В. Дачковська

Скоропадський Павло Петрович (1873 – 1945) – визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, останній гетьман України (1918 р.). Походив із старовинного українського козацькошляхетського роду Скоропадських. Народився Скоропадський у м. Вісбаден (Німеччина). Дитячі роки провів у родинному маєтку у Тростянці, що на Полтавщині. Десятирічний майбутній генерал пройшов домашній курс навчання, а після передчасної смерті батька вступив до Пажеського корпусу в СанктПетербурзі. Цей закритий учбовий заклад, доступний лише для дітей вищих кіл аристократії, давав курс знань не тільки за середню школу, але й вищу освіту. Навчання військовій справі та наукам поєднувалось із придворною службою. Військова кар'єра П. Скоропадського складалася вдало – молодий гвардієць отримував чергові звання. Але настав 1904 рік, а з ним і російсько-японська війна на Далекому Сході. Під час війни П. Скоропадський вирушив на фронт на чолі сотні Читинського козачого полку, а повернувся полковником і

флігель-ад'ютантом, нагородженим золотою шаблею за хоробрість (1905 р.). На початку Першої світової війни він був удостоєний Георгіївського хреста IV ступеня (1914 р.). Невдовзі отримав чин генерал-лейтенанта і був призначений командиром гвардійської кінної бригади, а згодом 8-го армійського корпусу. Коли відбулася Лютнева революція 1917 р., він командував 34-м армійським корпусом на Волині. Влітку того ж року розгорнулася українізація військових частин, якої П. Скоропадський не підтримував, побоюючись, що вона негативно вплине на особовий склад армії. Однак, на вимогу уряду та командування, українізував свій корпус і домігся виведення його в тил на переформування. Так 34-й армійський корпус залишився чи не єдиною дисциплінованою і боєздатною частиною, яка стримувала наступ більшовицьких військ на Україну. Секретаріат військових справ Центральної Ради призначив П. Скоропадського командуючим усіма українськими частинами на Правобережжі. До того ж генерал був і наказним отаманом Вільного козацтва, створення якого розпочалося влітку 1917 року. Безлад, який панував у країні, викликав негативне ставлення до Центральної Ради з боку її союзників – німців та австрійців, котрі сподівалися, що цей уряд забезпечуватиме їх продовольством, а тому й підтримували його. Зростало незадоволення і селянських мас. За обставин, що склалися, громадськість почала схилятися до встановлення сильної влади.

29 квітня 1918 року П. Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили у підтримці Центральній Раді та її Раді Міністрів, тому переворот пройшов без пострілів та крові. Того самого дня в Софіївському соборі архієпископ Никодим благословив нову владу, а на Софіївському майдані було проведено молебень. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Австро-

Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу. З ініціативи української громадськості та за підтримки гетьмана протягом 1918 р. були створені Українська Академія наук (що існує й донині, першим її президентом став В. Вернадський), засновані два державні українські університети – в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади. Потребувало вирішення земельне питання. Гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їх викупу та розподілу між селянами так і не вдалося виконати. Невизначеність становища селян та поміщиків викликала невдоволення з обох боків. Крім того, до своїх маєтків поверталися російські поміщики, відбираючи у селян землю за допомогою збройних загонів гетьмана. Водночас через залежність гетьманської влади від Німеччини та АвстроУгорщини, куди вивозилася величезна кількість українського зерна, м'яса та цукру, відбувалося посилення невдоволення українського населення, представників різних політичних партій діями П. Скоропадського. Врешті-решт, невирішеність аграрного питання, присутність в Україні іноземних військових частин, відсутність власної боєздатної армії, разом з поразкою держав центрального блоку призвели до краху Гетьманату. Цим скористалися більшовики і за допомогою політичних демаршів та відкритих воєнних дій майже всі національні сили, що сконсолідувалися, примусили П. Скоропадського зректися гетьманства. Після вступу військ Директорії до Києва Скоропадський деякий час перебував у місті, але невдовзі таємно виїхав до Німеччини. Протягом двох років жив у Швейцарії. Згодом поселився у м. Ванзеє біля Берліна. Був співорганізатором численних філій гетьманських осередків у багатьох країнах

світу. Зусиллями П. Скоропадського у 1926 р. створено Український науковий інститут при Берлінському університеті. Помер Павло Скоропадський у квітні 1945 року у містечку Меттені, похований у м. Оберстдорфі (Баварія)в сімейному склепі Скоропадських. Здобутки і помилки Павла Скоропадського

За твердженням історика Павла Гай-Нижника, П.П.Скоропадський очолив Україну в дуже складний період її історії (29 квітня - 14 січень 1918 р.). В умовах австро-німецької військової присутності в Україні уряд УНР і Центральна Рада демонстрували повну нездатність до ефективного управління. Нескінченні дискусії та внутрішньопартійні суперечки Центральної Ради приводили до безупинної втрати авторитету української влади, коли Україна та її столиця жили «абсолютно різними життями». У таких умовах виникла небезпека ліквідації німцями України як суб'єкта і перетворення її в банальну колонію. Скоропадський тоді очолив опозиційну до Центральної Ради організацію «Українська Громада» і 29 квітня 1918 року державний переворот, який був підтриманий німцями і дозволив зберегти українську державність. В цілому це був мудрий крок Скоропадського, який в умовах, коли Німеччина і Австро-Угорщина програвали Першу світову війну, дав можливість отримати перепочинок від військового вторгнення більшовицької росії, щоб створити незалежну українську державу і боєздатну армію. За часів правління гетьмана Скоропадського був здійснений цілий ряд кардинальних реформ у багатьох сферах, покликаних закріпити незалежність молодої Української держави:  було прийнято більше 400 державних актів, що закріплювали незалежність України;

 відновлено право приватної власності. Дозволялося вільне підприємництво. Розвивалася торгівля. Голодні місяці кінця 1917 року, і особливо часів більшовиків, пішли в минуле. Магазини були заповнені товарами, Україна перетворилася на острів добробуту в морі злиденної постреволюційної росії;  встановлено державне регулювання промисловості, транспорту, торгівлі з метою боротьби з анархією на місцях. Нарешті в країні з'явився господар, і стало ясно, хто і за що відповідає;  удосконалено грошову системи, сформовано державний бюджет, почали виплачувати пенсії;  прийнятий закон про загальний військовий обов'язок, формувалися українські збройні сили (повинні складатися з 8 армійських корпусів), розпочато розвиток українського морського флоту, національної авіації;  створена українська поліція - гетьманська варта;  налагоджена робота пошти і залізниці;  прийняті закони про українську державну символіку і українське громадянство;  створювалися українські початкові школи, відкрито 50 нових українських середніх шкіл, 150 українських гімназій, відкривалися курси української мови для педагогів, видавалися величезним тиражем українські підручники;  відкрито два українські університети - в Києві та в Кам'янецьПодільському. При цьому російські університети продовжували свою роботу;  заснована Українська академія наук і Національний архів;  збільшилася кількість українських театральних закладів, музичних і культурних установ;  покладено початок Української Автокефальної Православної Церкви;  Українську державу офіційно визнали майже тридцять країн світу;  підписаний мирний договір з Радянською Росією, що забезпечило мир на сході країни;

 визначені і, що головне, визнані державні кордони України. Дізнавшись, що Центральна Рада на переговорах у Бресті відмовилася від Криму, Скоропадський сказав: «Україна не може існувати без Криму - це буде якийсь тулуб без ніг». Однак у політиці гетьмана важко не помітити і численні помилки, наприклад: 1. Повернення поміщиків у свої маєтки і репресії по відношенню до селян. У результаті на селі почався потужний повстанський рух. Цим відразу ж скористалися більшовики для своєї антиурядової агітації.

2. Зосередження в своїх руках майже диктаторських повноважень. Заборона діяльності партій та фактична ліквідація українського парламентаризму.

3. Аграрне питання на практиці залишився невирішеним. Селяни, які складали переважну більшість населення України, так нічого і не отримали.

4. Збільшення тривалості робочого дня до 12 годин в умовах, коли більшовики в Росії обіцяли лише 8. Відповідно, росло соціальне невдоволення. Заборона страйків викликала опір робітників.

5. Зайняття чиновницьких посад переважно російськими фахівцями, які ставилися до української справи досить нещиро.

6. Орієнтація тільки на заможні верстви населення, нехтування інтересами бідноти і середнього класу. В умовах постреволюційної дійсності така політика призводила до невдоволення.

7. Повна залежність від німецько-австрійської військової адміністрації. Передача їй багатьох урядових функцій, наприклад, дозвіл на здійснення військово-польових судів над українськими громадянами. В результаті, втративши німецьку підтримку, гетьманський уряд не зміг втримати владу і дуже швидко пав.

8. Ухвалення П. Скоропадським Акту про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією в останні дні свого

правління. Тим самим перекреслені головні досягнення на шляху державного будівництва.

Пропонуємо ознайомитися з літературою на дану тематику

Гуржій О. І. Павло Скоропадський / О. І. Гуржій, О. П. Реєнт ; гол. ред. Р. Стасюк. – Київ : Арій, 2013. – 384 с. – (Гетьмани України та їхня доба). – Книга переверт. У книзі через призму однієї гетьманської родини розглядаються долі представників політичної еліти України XVIII – початку XX ст., які відіграли важливу роль не лише у вітчизняній, а й у світовій історії. Для істориків, викладачів та всіх, хто цікавиться минулим українського народу.

Гуржій О. І. Іван Скоропадський / О. Гуржій. – Київ : Альтернативи, 2004. – 309, [1] c. : іл. – (Особистість і доба). Постать Івана Скоропадського донині залишалася мало дослідженою у вітчизняній та зарубіжній історіографії. В ній переважали здебільшого суб’єктивнонегативні оцінки його суспільно-політичної діяльності. В цій же праці зроблено спробу певної "реабілітації" гетьмана на ґрунті більш глибшого аналізу тогочасних джерел, а також вивчення внутрішньої ситуації в країні крізь призму зовнішніх факторів, що її зумовлювали. Вперше розглянуто питання про формування державної ідеї у свідомості вищої посадової особи в Гетьманщині початку XVIII ст. Показано, якими методами І. Скоропадський прагнув зберегти автономію великого регіону та його територіальну цілісність. Характеризується міжнародна діяльність володаря булави за тяжких тоталітарних умов царату, участь у війнах і походах на чолі козацьких загонів проти військ Польщі, Туреччини, Кримського ханства та Швеції. Висвітлено трагічні сторінки взаємовідносин Петра І, І. Скоропадського та запорожців. Для науковців, викладачів і студентів вузів, усіх, хто цікавиться історичним минулим України та її визначними діячами.

Осауленко Л. М. Гетьман України Павло Скоропадський. 29 квітня 1918 року - 14 грудня 1918 року / Л. Осауленко, В. Засєкін. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – Кн. 1. – 2003. – 587, [1] c. : іл. У пропонованій читачам книзі волинських авторів Л. Осауленка і В. Засєкіна висвітлюється мало вивчена доба боротьби українців за свою державність у 1917–1919 роках XX століття. У цей короткий період виринула, немов метеор, і погасла Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського. Ця постать в українській історії найменше вивчена і найбільше табуїзована… За минулі 85 років не помічено жодної спроби за кордоном, ні тим більше в нас, в Україні написати про останнього гетьмана Павла Скоропадського більш-менш розгорнутий літературний твір. Це перша спроба згаданих авторів у публіцистичнохудожній формі висвітлити життя П. Скоропадського у найскладніший період його життя.

Реєнт О. Павло Скоропадський / О. Реєнт. – Київ : Альтернативи, 2003. – 304 с. «Узагальнений історичний нарис про політичного і військового діяча, гетьмана Української Держави (29.04.1918 – 14.12.1918) Павла Петровича Скоропадського. Він відіграв особливу і помітну роль у новітній історії України, залишивши у ній неповторний слід. Блискучий військовий, який пройшов шлях від кавалергарда до генерал-лейтенанта у царській армії, Павло Скоропадський у буремні 1917–1918 рр. втілив на практиці споконвічну ідею української державності. Історичний портрет одного з видатних діячів української історії XX століття гетьмана Павла Скоропадського створено на основі вивчення сучасних вітчизняних і зарубіжних праць. Книга розрахована на широке коло читачів. «

Савченко В. Павло Скоропадський / В. Савченко. – Харків : Фоліо, 2015. – 62, [1] с. Павло Скоропадський (1873– 1945) – останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Він активно сприяв розвитку економіки, науки, культури та освіти в Україні, виступав за відродження гетьманської держави. Проте його боротьба за вільну Україну позначена багатьма трагічними подіями. Лев Троцький називав Скоропадського українським Бонапартом, генерал Денікін – другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.

Скоропадські : родинний альбом / упоряд.: Т. Осташко, Ю.Терещенко. – Київ : Темпора, 2014. – Кн. 1. – 495 с. : фот.

Книга1 Пропоноване видання – це історія славетного українського козацькостаршинського роду Скоропадських у світлинах. Поряд із унікальними фотографіями членів родини останнього гетьмана України Павла Скоропадського публікуються знімки осіб зі споріднених аристократичних родів Дурново, Кочубеїв, Олсуф’євих, Білосельських-Білозерських та інших. В альбомі вміщено фото інтер’єрів міських помешкань і маєтків Скоропадських і Дурново дореволюційної доби, які оповідають про їх побут і звичаї, а також приватні фотографії всіх членів родини, близьких та друзів. Зображення у всій повноті розкривають життєву історію цієї знаменитої сім’ї. У книзі вперше публікуються світлини з приватної колекції гетьманівни Олени ОттСкоропадської, архівів Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії (США), Української вільної академії наук у США і Центрального державного історичного архіву України у м. Київ. Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією України.

Скоропадські : родинний альбом / упоряд.: Т. Осташко, Ю.Терещенко.

– Київ : Темпора, 2014. – Кн. 2. – 495 с.

Книга 2 Пропоноване історія

видання це славетного українського аристократичного роду Скоропадських у фотографіях. Поряд із унікальними світлинами гетьмана та його оточення у 1918 р., а також в еміграції вміщено знімки членів родини. Приватні фото висвітлюють їх побут та звичаї, розкривають громадську і політичну діяльність, оповідають про близьких та друзів. Фотографії альбому дозволяють у всій повноті показати життєву історію кожного представника цієї знакової родини: гетьмана Павла Скоропадського, його дружини Олександри Петрівни Скоропадської (уродженої Дурново), гетьманівен Марії, Єлизавети та Олени, а також гетьманича Данила. У книзі вперше публікуються світлини з приватної колекції гетьманівни Олени Отт-Скоропадської, архівів Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії (США), Української вільної академії наук у США і Центрального державного історичного архіву України у м. Київ. Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією України.

Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918 / П. Скоропадський ; упоряд. І. Гирич ; післям. Я. Пеленського, І. Гирича, Г. Папакіна. – Київ : Наш формат, 2016. - 474, [1] с. Йшов четвертий рік світової війни. Втомлений

подіями

генерал-

лейтенант російської імператорської армії

Павло

Петрович

Скоропадський, нащадок старовинної старшинської фамілії, ще не знав, що стане гетьманом незалежної Української Держави. Епоха змін, яку самовбивчо наближали революціонери всіх мастей, перетворилася на апокаліпсис, війну всіх проти всіх, але Скоропадському стало духу взяти на себе невдячну ношу державного будівництва. Спроба закінчилася цілковитим і очікуваним провалом, але окремі починання гетьмана дотривали до наших днів: саме йому Україна завдячує, наприклад, Академією наук.

Яневський Д. Проект «Україна», або Спроба Павла Скоропадського / Д. Яневський, Д. Тесленко. – Київ : Наш формат, 2020. – 288 с. Книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є черговою частиною навчального посібника для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На сторінках цієї книги автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе, ясне уявлення про феномен Української гетьманської держави 1918 року. На його думку, багатьом публіцистам та історикам, які досліджували цю тему, попри їх тривалі й вперті зусилля бракує об’єктивності. Він не зміг утриматися від спокуси сформулювати свій варіант відповіді на питання: якою бачив цю українську державу її засновник – Павло Скоропадський? Якими були політична форма та зміст цієї держави? Та чому загинуло це, за словами автора, «єдине державне утворення на території сучасної України, яке мислилося його фундаторами та будівниками як правове та демократичне»?

Статті з періодичних видань про життя і діяльність Павла Скоропадського Скринченко В. Останній гетьманат, його уроки та наслідки : [до 100-річного ювілею Гетьманату Павла Скоропадського] / В. Скринченко // Слово Просвіти. – 2019. – 13-19 черв. – С. 6. Федеративна грамота Павла Скоропадського : внутрішні та зовнішні чинники її проголошення // Культура і життя. – 2018. – 23 листоп. – С. 5. Папакін Г. Павло Скоропадський : перші роки на еміграції / Г. Папакін // Культура і життя. – 2018. – 2 листоп. – С. 2-3. Павло Скоропадський : коротка хроніка життя (18731945) // Культура і життя. – 2018. – 26 жовт. – С. 5. ; 19 жовт. – С. 3. Павлишин М. Дещо з життя і діяльності Павла Скоропадського та його родини в еміграції / М. Павлишин // Культура і життя. – 2018. – 5 жовт. – С. 2-3.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net