Скоропадський Павло Петрович (1873 – 1945) –визначний український державний і політичний діяч, воєначальник,останнійгетьманУкраїни(1918р.).
Походив із старовинного українського козацькошляхетського родуСкоропадських. Народився Скоропадський у м. Вісбаден (Німеччина).
Дитячі роки провів у родинному маєткууТростянці,щонаПолтавщині.Десятирічниймайбутній генерал пройшов домашній курс навчання, а після передчасної
смерті батька вступив до Пажеського корпусу в СанктПетербурзі. Цей закритий учбовий заклад, доступний лише для дітей вищих кіл аристократії, давав курс знань не тільки за середню школу, але й вищу освіту. Навчання військовій справі
танаукампоєднувалосьізпридворноюслужбою.
Військова кар'єра П. Скоропадського складалася вдало –молодий гвардієць отримував чергові звання. Але настав 1904 рік, а з ним і російсько-японська війна на Далекому Сході. Під час війни П. Скоропадський вирушив на фронт на чолі сотні Читинського козачого полку, а повернувся полковником і
флігель-ад'ютантом, нагородженим золотою шаблею за хоробрість (1905 р.). На початку Першої
війни він був удостоєний Георгіївського хреста IV ступеня (1914 р.). Невдовзі
отримав чин генерал-лейтенанта
світової
командиром
гвардійськоїкінноїбригади,азгодом8-гоармійськогокорпусу.
КоливідбуласяЛютневареволюція1917р.,вінкомандував34-м армійським корпусом на Волині. Влітку того ж року розгорнулася українізація військових частин, якої
П. Скоропадський не підтримував, побоюючись, що вона негативно вплине на особовий склад армії. Однак, на вимогу уряду та командування, українізував свій корпус і домігся
виведення його в тил на переформування. Так 34-й армійський
корпус залишився чи не єдиною дисциплінованою і боєздатною частиною, яка стримувала наступ більшовицьких військ на Україну.
Секретаріат військових справ Центральної Ради призначивП.Скоропадськогокомандуючим усімаукраїнськими частинами на Правобережжі. До того ж генерал був і наказним отаманом Вільного козацтва, створення якого розпочалося влітку1917року.
Безлад, який панував у країні, викликав негативне ставлення до Центральної Ради з боку її союзників – німців та австрійців, котрі сподівалися, що цей уряд забезпечуватиме їх продовольством, а тому й підтримували його. Зростало незадоволення і селянських мас. За обставин, що склалися, громадськістьпочаласхилятисядовстановленнясильноївлади.
29 квітня 1918 року П. Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили у підтримці Центральній Раді та її Раді Міністрів, тому переворот пройшов без пострілів та крові. Того
самого дня в Софіївському соборі архієпископ Никодим
благословив нову владу, а на Софіївському майдані було проведеномолебень.
Гетьманська держава здобула широке міжнародне
визнання, встановивши
дипломатичні зв'язки з Австро-
Угорщиною,Болгарією,Туреччиною,Данією,Персією,Грецією,
Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а
загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись
на відновлення
«єдиної і неділимої» Росії, не визналаГетьманськудержаву.
З ініціативи української громадськості та за підтримки гетьмана протягом 1918 р. були створені Українська Академія наук (що існує й донині, першим її президентом став В. Вернадський), засновані два державні українські університети –в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурнізаклади.
Потребувало вирішення земельне питання. Гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їх викупу та розподілу між селянами так і не вдалося виконати. Невизначеність становища селян та поміщиків викликала невдоволення з обох боків. Крім того, до своїх маєтків поверталися російські поміщики, відбираючи у
селянземлюзадопомогоюзбройнихзагонівгетьмана.Водночас через залежність гетьманської влади
від Німеччини та
посилення невдоволення
АвстроУгорщини, куди вивозилася величезна кількість українського зерна, м'яса та цукру, відбувалося
українськогонаселення,представниківрізнихполітичнихпартій діями П. Скоропадського.
Врешті-решт, невирішеність аграрного питання, присутність в Україні іноземних військових частин, відсутність власної боєздатної армії, разом з поразкою
державцентральногоблокупризвелидокрахуГетьманату.
Цим скористалися більшовики і за допомогою політичних
демаршів та відкритих воєнних дій майже всі національні сили, що сконсолідувалися, примусили П. Скоропадського зректися
гетьманства.
Після вступу військ Директорії до Києва Скоропадський
деякий час перебував у місті, але невдовзі таємно виїхав до
Німеччини. Протягом двох років жив у Швейцарії. Згодом
поселився у м. Ванзеє біля Берліна. Був співорганізатором
численних філій гетьманських осередків у багатьох країнах
світу. Зусиллями П. Скоропадського у 1926 р. створено
УкраїнськийнауковийінститутприБерлінськомууніверситеті.
Помер Павло Скоропадський у квітні 1945 року
умістечкуМеттені, похований у м.Оберстдорфі(Баварія)в сімейномусклепіСкоропадських.
Здобутки і помилки Павла Скоропадського
За твердженням історика Павла Гай-Нижника, П.П.Скоропадський очолив Україну в дуже складний період її
історії(29квітня - 14січень1918р.).В умовах австро-німецької
військової присутності в Україні уряд УНР і Центральна Рада
демонстрували повну нездатність до ефективного управління.
Нескінченні дискусії та внутрішньопартійні суперечки
Центральної Ради приводили до безупинної втрати авторитету
української влади, коли Україна та її столиця жили «абсолютно різнимижиттями».
У таких умовах виникла небезпека ліквідації німцями України як суб'єкта і перетворення її в банальну колонію. Скоропадський тоді очолив опозиційну до Центральної Ради організацію «Українська Громада» і 29 квітня 1918 рокудержавнийпереворот,якийбувпідтриманийнімцямиідозволив зберегтиукраїнськудержавність.
В цілому це був мудрий крок Скоропадського, який в умовах, коли Німеччина і Австро-Угорщина програвали Першу світову війну, дав можливість отримати перепочинок від військового вторгнення більшовицької росії, щоб створити незалежну
українськудержавуібоєздатнуармію.
За часів правління гетьмана Скоропадського був
здійснений цілий ряд кардинальних реформ у багатьох
сферах, покликаних закріпити незалежність молодої
Українськоїдержави:
було прийнято більше 400 державних актів, що закріплювали
незалежністьУкраїни;
відновлено право приватної власності. Дозволялося вільне
підприємництво. Розвивалася торгівля. Голодні місяці кінця 1917 року, і особливо часів більшовиків, пішли в минуле. Магазини були заповнені товарами, Україна перетворилася на
острівдобробутувморізлиденноїпостреволюційноїросії;
встановлено державне регулювання промисловості, транспорту, торгівлі з метою боротьби з анархією на місцях. Нарешті в країні з'явився господар, і стало ясно, хто і за що відповідає;
удосконалено грошову системи, сформовано державний бюджет,почаливиплачуватипенсії;
прийнятий закон про загальний військовий обов'язок, формувалися українські збройні сили (повинні складатися з 8 армійських корпусів), розпочато розвиток українського
морськогофлоту,національноїавіації;
створенаукраїнськаполіція - гетьманськаварта;
налагодженароботапоштиізалізниці;
прийняті закони про українську державну символіку
українськегромадянство;
створювалися українські початкові школи, відкрито 50 нових українських середніх шкіл, 150 українських гімназій, відкривалися курси української мови для педагогів, видавалися
величезнимтиражемукраїнськіпідручники;
відкритодваукраїнськіуніверситети - вКиєвітавКам'янецьПодільському. При цьому російські університети продовжували своюроботу;
заснованаУкраїнськаакадеміянаукіНаціональнийархів;
збільшилася кількість українських театральних закладів, музичнихікультурнихустанов;
покладено початок Української Автокефальної Православної
Церкви;
Українську державу офіційно визнали майже тридцять країн світу;
підписаний мирний договір з Радянською Росією, що забезпечиломирнасходікраїни;
визначеніі,щоголовне,визнанідержавнікордониУкраїни.
Дізнавшись, що Центральна Рада на переговорах у Бресті
відмовилася від Криму, Скоропадський сказав: «Україна не можеіснуватибезКриму - цебудеякийсьтулуббезніг».
Однак у політиці гетьмана важко не помітити і численні помилки,наприклад:
1. Повернення поміщиків у свої маєтки і репресії по відношенню до селян. У результаті на селі почався потужний повстанський рух. Цим відразу ж
більшовики для своєїантиурядовоїагітації.
2. Зосередження в своїх руках майже диктаторських
повноважень.Заборонадіяльностіпартійтафактичналіквідація українськогопарламентаризму.
3. Аграрне питання на практиці залишився невирішеним.
Селяни, які складали переважну більшість населення України, такнічогоінеотримали.
4. Збільшення тривалості робочого дня до 12 годин в умовах, коли більшовики в Росії обіцяли лише 8. Відповідно, росло соціальне невдоволення. Заборона страйків викликала опір робітників.
5. Зайняття чиновницьких посад переважно російськими фахівцями,якіставилисядоукраїнськоїсправидоситьнещиро.
6. Орієнтація тільки на заможні верстви населення, нехтування інтересами бідноти і середнього класу. В умовах постреволюційної дійсності така політика призводила до невдоволення.
7. Повна залежність від німецько-австрійської військової адміністрації. Передача їй багатьох урядових функцій, наприклад, дозвіл на здійснення військово-польових судів над українськими громадянами. В результаті, втративши німецьку
підтримку, гетьманський уряд не зміг втримати владу і дуже швидкопав.
8. Ухвалення П. Скоропадським Акту про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією в останні дні свого
правління. Тим самим перекреслені
шляхудержавногобудівництва.
головні
досягнення на
Пропонуємоознайомитисязлітературоюнаданутематику Гуржій О. І. Павло Скоропадський / О. І. Гуржій, О. П. Реєнт ; гол. ред. Р. Стасюк. – Київ : Арій, 2013. –384 с. – (Гетьмани України та їхня доба).–Книгапереверт. У книзі через призму однієї гетьманської родини розглядаються долі представників політичної еліти України XVIII – початку XX ст., які відіграли важливу роль не лише у вітчизняній, а й у світовій історії. Для
істориків, викладачів та всіх, хто цікавиться минулим
українськогонароду.
Гуржій О.
І. Іван Скоропадський /
О. Гуржій. – Київ : Альтернативи, 2004. – 309, [1] c. : іл. – (Особистість і доба).
Постать Івана Скоропадського донині
залишаласямалодослідженою увітчизняній та зарубіжній історіографії. В ній переважали здебільшого суб’єктивно-
негативні оцінки його суспільно-політичної
діяльності. В цій жепраці зроблено спробупевної "реабілітації"
гетьмананаґрунтібільшглибшогоаналізутогочаснихджерел,а також вивчення внутрішньої ситуації в країні крізь призму
зовнішніх факторів, що її зумовлювали. Вперше розглянуто
питання про формування державної ідеї у свідомості вищої
посадової особи в Гетьманщині початку XVIII ст. Показано, якими методами І. Скоропадський прагнув зберегти автономію
великого регіону та його територіальну цілісність. Характеризується міжнародна діяльність володаря булави за тяжких тоталітарних умов царату, участь у війнах і походах на чолі козацьких загонів проти військ Польщі, Туреччини, Кримського ханства та Швеції. Висвітлено трагічні сторінки взаємовідносин Петра І, І. Скоропадського та запорожців. Для науковців, викладачів і студентів вузів, усіх, хто цікавиться
історичнимминулимУкраїнитаїївизначнимидіячами.
Осауленко Л. М.
Гетьман України Павло Скоропадський. 29 квітня 1918 року - 14 грудня 1918 року / Л.Осауленко,В.Засєкін.–Луцьк: Волин.обл.друк.,2003.–Кн.1.–2003. –587,[1]c.:іл.
У
пропонованій читачам книзі волинських авторів Л. Осауленка і В. Засєкіна висвітлюється мало вивчена доба боротьби українців за свою державність у 1917–1919 роках XXстоліття.
У цей короткий період виринула, немов метеор, і погасла
УкраїнськаДержавагетьманаПавлаСкоропадського.Цяпостать в українській
табуїзована…
історії найменше вивчена і найбільше
За минулі 85 років не помічено жодної спроби за кордоном, ні
тим більше в нас, в Україні написати про останнього гетьмана
Павла Скоропадського більш-менш розгорнутий літературний твір. Це перша спроба згаданих авторів у публіцистичнохудожній формі висвітлити життя П. Скоропадського у
найскладнішийперіодйогожиття.
Реєнт О. Павло Скоропадський / О. Реєнт. – Київ : Альтернативи, 2003. –304с.
«Узагальнений історичний нарис про політичного і військового діяча, гетьмана Української Держави (29.04.1918 – 14.12.1918) Павла Петровича Скоропадського. Він відіграв особливу і помітну роль у новітній історії України, залишивши у ній неповторний слід. Блискучий військовий, який пройшов шлях від
кавалергарда до генерал-лейтенанта у царській армії, Павло
Скоропадський у буремні 1917–1918 рр. втілив на практиці
споконвічну ідею української державності. Історичний портрет
одного з видатних діячів української історії XX століття
гетьмана Павла Скоропадського створено на основі вивчення
сучасних вітчизняних і зарубіжних праць. Книга розрахована на широкеколочитачів.«
Савченко В. Павло Скоропадський / В. Савченко. –
Харків:Фоліо,2015.–62,[1]с.
Павло Скоропадський (1873–1945) – останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Він активно сприяв розвитку економіки, науки, культури та освіти в Україні, виступав за відродження гетьманської держави. ПротейогоборотьбазавільнуУкраїну позначена багатьма трагічними подіями. Лев Троцький називав Скоропадського українським Бонапартом, генерал Денікін –другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасниківподій.
Скоропадські : родинний альбом /упоряд.:Т.Осташко, Ю.Терещенко. – Київ : Темпора, 2014. – Кн. 1. –495с.:фот.
Книга1
Пропоноване видання – це історія славетного
українського козацько-
старшинського роду Скоропадських у світлинах.
Поряд із унікальними
фотографіямичленівродиниостанньогогетьманаУкраїниПавла Скоропадського публікуються знімки осіб зі споріднених аристократичних родів Дурново, Кочубеїв, Олсуф’євих, Білосельських-Білозерських та інших. В альбомі вміщено фото інтер’єрів міських помешкань і маєтків Скоропадських і Дурново дореволюційної доби, які оповідають про їх побут і
звичаї,атакожприватніфотографіївсіхчленівродини,близьких та друзів. Зображення у всій повноті розкривають життєву
історію цієї знаменитої сім’ї. У книзі вперше публікуються світлини з приватної колекції гетьманівни Олени ОттСкоропадської, архівів Східноєвропейського дослідного
інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії (США), Української вільної академії наук у США і Центрального
державного історичного архіву України у м. Київ. Видання
розраховане на всіх, хто цікавиться історією України.
Скоропадські : родинний альбом / упоряд.: Т. Осташко, Ю.Терещенко. – Київ : Темпора, 2014.– Кн.2.– 495 с. Книга 2
Пропоноване видання це історія славетного
українського
аристократичного роду Скоропадських уфотографіях.Порядізунікальнимисвітлинами гетьманатайогооточенняу1918р.,атакожвеміграціївміщено знімки членів родини. Приватні фото висвітлюють їх побут та звичаї, розкривають громадську і політичну діяльність, оповідають про близьких та друзів. Фотографії альбому дозволяють у всій повноті показати життєву історію кожного представника цієї знакової родини: гетьмана Павла Скоропадського, його дружини Олександри Петрівни Скоропадської (уродженої Дурново), гетьманівен Марії, ЄлизаветитаОлени,атакожгетьманичаДанила.Укнизівперше публікуються світлини з приватної колекції гетьманівни Олени Отт-Скоропадської, архівів Східноєвропейського дослідного
інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії (США), Української вільної академії наук у США і Центрального
державного історичного архіву України у м. Київ. Видання
розрахованенавсіх,хтоцікавитьсяісторієюУкраїни.
Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918 / П. Скоропадський ; упоряд. І. Гирич ; післям. Я. Пеленського, І. Гирича, Г. Папакіна. – Київ : Нашформат,2016. - 474,[1]с.
Йшов четвертий рік світової війни. Втомлений подіями генераллейтенант російської імператорської армії Павло Петрович Скоропадський, нащадок старовинної старшинської фамілії, ще не знав, що стане гетьманом
незалежноїУкраїнськоїДержави.
Епоха змін, яку
самовбивчо наближали революціонери всіх
мастей,перетвориласянаапокаліпсис,війнувсіхпроти всіх,але Скоропадському стало духу взяти на себе невдячну ношу державного будівництва. Спроба
закінчилася цілковитим
очікуванимпровалом,алеокреміпочинаннягетьманадотривали до наших днів: саме йому Україна завдячує, наприклад, Академієюнаук.
Яневський Д. Проект «Україна», або
СпробаПавлаСкоропадського/ Д. Яневський, Д. Тесленко. – Київ : Нашформат, 2020. –288с.
Книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є черговою
частиною навчального посібника для
політиків, журналістів, політологів та
любителів з написання, переписування
та удосконалювання Конституції
України. На сторінках цієї книги автор
намагається сформувати цілісне, несуперечливе, ясне уявлення
про феномен Української гетьманської держави 1918 року. На
його думку, багатьом
публіцистам та історикам, які
досліджувалицютему,поприїхтривалійвпертізусиллябракує об’єктивності. Він не зміг утриматися від спокуси
сформулюватисвійваріантвідповідінапитання:якоюбачивцю
українськудержавуїїзасновник–ПавлоСкоропадський?Якими були політична форма та зміст цієї держави? Та чому загинуло
це, за словами автора, «єдине державне утворення на території
сучасної України, яке мислилося його фундаторами та
будівникамиякправоветадемократичне»?
Статтізперіодичнихвиданьпрожиттяідіяльність
ПавлаСкоропадського
Скринченко В. Останній гетьманат, його уроки та наслідки : [до 100-річного ювілею Гетьманату Павла Скоропадського] / В. Скринченко // Слово Просвіти. – 2019. –13-19черв.–С.6.
Федеративнаграмота ПавлаСкоропадського:внутрішні
та зовнішні чинники її проголошення // Культура і життя. –2018. –23листоп.–С.5.
Папакін Г. Павло Скоропадський : перші роки на
еміграції / Г. Папакін // Культура і життя. – 2018. – 2 листоп. –С. 2-3.
Павло Скоропадський : коротка хроніка життя (18731945) // Культура і життя. – 2018. – 26 жовт. – С. 5. ; 19 жовт. –С.3.
Павлишин М. Дещо з життя і діяльності Павла Скоропадського та його родини в еміграції / М. Павлишин // Культураіжиття.– 2018. –5жовт.–С.2-3.
Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48
Е-mail : k-pmcbs@ukr.net