ЦентральнаміськабібліотекаіменіКостяСолухи
Упорядник: бібліографІкатегоріїцентральноїміської
бібліотекиім.КостяСолухиО.Дачковська
Комп’ютернийнабір: О.Дачковська
Професія«бібліограф»
Бібліограф(відгрец. biblion –книга, grapho –пишу) –
1) фахівець, який готуєбібліографічну інформаціюта
надаєїїкористувачамбібліотеки;
2)суб’єктбібліографічноїдіяльності.
Визначення «бібліограф»урозумінні «переписувачкниг»
з’явилося у Стародавній Греції ще у 5ст. до н.е. В ті часи всі книжки були рукописними і саме «бібліограф» був головним
виробником книг. З плином часу, занепадом давньогрецької
цивілізації це поняття вийшло із вжитку, принаймні, воно не
згадується в документах аж до 17ст., коли відбулося його
відродження, проте зі зміною значення. У цей час у Франції поняття «бібліограф»
стосувалося осіб, які вивчають книжки з метою орієнтування серед них і вміння їх використовувати. Оскільки більшість книг у 17ст. ще залишались рукописними,бібліографупотрібно було добре розумітися на манускриптах, вміти їх описувати і відшукувати потрібні.Бібліографвже не переписував книги, а описував їх, у т.ч. у списках. Згодом об’єкт діяльностібібліографа поширився
інадрукованівидання,кількістьякихшвидкозростала.
У «Словнику»
французької Академії наук (1762, 4-те
видання) зазначено: «Бібліографія – наука бібліографа»;
«Бібліограф – найменування того, хто займається
розшифруванням стародавніх манускриптів і хто вельми
досвідчений у знанні всіх книг, як друкованих, так і
рукописних». Авторство цього визначення належить Жану
ФрансуаНедеЛяРошелю(J. F. Ne de La Rochelle) –паризькому
бібліотекарю та історику книгодрукування, якого вважають
першим у світі теоретиком бібліографії. У 1782р. Не де Ля
Рошель опублікував «Розправу про науку бібліографію та
обов’язки бібліографа» як додаток до 10-го тому «Бібліографії
інструктивної» Ґільома Франсуа де Бюра (G.F. de Bure). У цій
праці Ж.Ф.НедеЛяРошель подає ознаки «справжнього
бібліографа», який повинен бути різнобічно освіченою людиною, комунікабельною (здатною до спілкування), добре ознайомленою з усіма книгами і здобутками науки свого часу, здатноюдопомогтибудь-якомушукачевізнань.
Працеюбібліографа займались бібліотекарі, видавці, книготорговці, а також окремібібліофіли, шанувальники літератури,наукиівчені.Професійнихознак,тобтонапостійній основі і оплачуваною практична бібліографічна
діяльністьнабула починаючи з другої половини 19ст. Поряд з
цією діяльністю й дотепер залишається поширеною
непрофесійна бібліографічна діяльність, коли створенням та розповсюдженням бібліографічної
інформації займаються
науковці, інтелігенція, шанувальники книги тощо. Термін
«непрофесійний бібліограф» не повинен сприйматися в
негативному чи якомусь іншому якісному сенсі. Якість
бібліографічної інформації найчастіше залежить від власної
обізнаностібібліографа–якпрофесіонала,такінепрофесіонала.
Питання щодо кваліфікаційних вимог до
професійногобібліографа, якими знаннями і навичками він має
володіти, вивчались багатьма відомими вченими (О.Коршунов, В.Леонов, І.Моргенштерн, А.Чачкота ін.), здебільшого
контексті визначення змісту навчання у ВНЗ майбутнього
спеціаліста. Періодично погляди на сутність, особливості
професії Бібліографа, уявлення про його професіограму
зазнаютькоректив,спричинюючивідповіднізміни унавчальних
планахіпрограмах,узмістітаформахпідготовкиБібліографів.
Разом з тим у суспільстві сформувався певний
психологічний чи стереотипний образБібліографаяк людини, яка«знаєвсе», «ерудита», «ходячоїенциклопедії».Такийпогляд має певні підстави і пояснюється даний образ (імідж) не лише тим, щоБібліографмає демонструвати обізнаність з усіма
науками, а й тим, що він повинен вміти орієнтуватися в системі
знань, що існує у суспільстві, вірно сприймати різноманітні
інформаційні запити користувачів бібліотек, швидко знаходити
потрібну документну інформацію, джерела про неї, або
допомагати користувачу в його пошуках інформації, її сприйняттітарозумінні.
Професійнапрактичнабібліографічнадіяльність і вимоги
доБібліографаможуть диференціюватисязарізнимипроцесами, напрямами, завданнями. Так, відБібліографа, який займається
головним чином підготовкою (створенням) бібліографічної
інформації, вимагаються такі риси, як посидючість, акуратність, здатність до логічного мислення, аналізу і синтезу знань, уважність.Бібліографа, який займається бібліографічним обслуговуванням користувачів, потрібні такі психологічні характеристики, як доброзичливість, комунікабельність, врівноваженість, вміння виокремити у запиті користувача
найсуттєвіше, швидко перемикатися з однієї теми на іншу,
здатністьдоасоціативногомислення.
Від особистісних
бібліографічної
Головною
характеристик суб’єкта практичної
діяльності значноюмірою залежить її результат.
професійною рисоюБібліографа є усвідомлення своєї
місіїіздатністьбутиефективнимкомунікаційнимпосередником між документами і споживачами інформації (читачами, користувачами).
Як суб’єкт,Бібліографохоплює всі види бібліографічної
діяльності: практичну, науково-дослідну, педагогічну, управлінську. Передусім термін «бібліограф» притаманний
суб’єктупрактичноїбібліографічної діяльності, тобто тому, хто
створюєтарозповсюджуєбібліографічнуінформацію.
Суб’єктнауково-дослідноїдіяльності, яка спрямована на
вивчення теоретичних і практичних питань бібліографії, тобто суб’єкт бібліографознавства, характеризується як «бібліографознавець».
Суб’єктомпедагогічноїбібліографічної діяльності є
викладач спеціальних бібліографічних дисциплін, якого теж
традиційно називаютьБ., хоча практичною бібліографічною
діяльністювін,якправило,незаймається.
Бібліограф як суб’єктуправлінськоїбібліографічної діяльності – це організатор, керівник бібліографічної справи, менеджер. Організаційно-управлінську діяльність у галузі бібліографії виконують, наприклад, директор бібліотеки, завідувачі відділами, насамперед спеціальними
функціональними підрозділами, що займаються
бібліографуванням та бібліографічнимобслуговуванням
Швецόва(Швецόва-Водка)ГалинаМиколаївна
до 80-річчя від дня народження бібліографа
Швецόва (Швецόва-Водка) Галина Миколаївна
(1.12. 1943 р., с.Анаш Новоселівського р-ну Красноярського краю рф) – вчений в галузі бібліографознавства, книгознавства, документознавства, доктор історичних наук (2002), професор (2005).
Закінчила в 1966р. бібліотечний факультет СхідноСибірського державного інституту культури (м.Улан-Уде), у 1971 р. – аспірантуру Ленінградського державного інституту культури (нині – Санкт-Петербурзький державний університет культури і мистецтв) за спеціальністю «Бібліотекознавство і бібліографія».
У 1966–67 рр. та 1971–79 рр.працювала викладачем, ст. викладачем, доцентом кафедри бібліографії Східно-Сибірського державного інституту культури. З року заснування (1979) працювала в Рівненському державному інституті культури на посаді доцента кафедри бібліографознавства. У 1987–93 рр. –зав. кафедри бібліографознавства, з 1995р. – професор кафедри бібліографознавства, з 1998р.– професор кафедри
бібліотекознавства і бібліографії. З вересня 1999р. Рівненський
державний інститут культури припинив існування, оскільки
ввійшов до складу Рівненського державного
гуманітарного
університету. З 1999р. Галина Миколаївна працює на посаді
професора кафедри
бібліотекознавства і
бібліографії
Рівненськогодержавногогуманітарногоуніверситету,з2015р.–професор кафедри документальних комунікацій і бібліотечної справи.
Викладала навчальні курси: «Загальне
бібліографознавство», «Організація та методика бібліографічної
роботивбібліотеці»,«Документознавство»таін.
Наукові дослідження вченого присвячувалися питанням
історії та типології книгознавчих періодичних видань, типології
книги, класифікації
бібліографічних посібників, типології
документа як об’єкта бібліографії, теорії документа і документознавства. Її науковий доробок нараховує понад 300 наукових, навчальних та навчально-методичних праць, у
томучислі4монографії(зних2 –успівавторстві),2авторських збірники статей, 13навчальних посібників. Створила власну наукову школу як науковий керівник шістьох кандидатських
дисертацій,захищениху2010 2015 рр. Нагороджена премією Міністерства культури російської Федерації за підсумками конкурсу на кращу наукову роботу з актуальних проблем бібліотекознавства і бібліографознавства у складі авторського колективу бібліографічного посібника «Земля Иркутская»(1989); Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України за вагомий особистий внесок у становлення і розвиток національної освіти(2002); Почесною відзнакою Української бібліотечної асоціації за внесок у розвиток бібліографії та бібліографознавства(2003); нагрудним знаком «Відмінник освіти» Міністерства освіти і науки України (2014).
Загальне бібліографознавство : Основи теорії
бібліографії : навч. посіб. для студ. ін-тів культури / Г.М.Шевцова-Водка ; Рівнен. держ. ін-т культури. – Рівне : РДІК,1995.– IV, 183 с.:іл.
Загальне бібліографознавство : навч.-метод. посіб. для студентів спец. 029 «Інформ., бібл. та архів. справа» / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – 2-ге вид., випр. та допов. – Київ : Кондор, 2018. –202с.
Типологія документа : навч. посіб. для студ. ін-тів культури / Г.М.Швецова-Водка. – Київ : Кн. палата України, 1998. – 79 с.
Типологіякниги : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. культури і мистецтв / Г.М.Швецова-Водка ; Рівнен. держ. ін-т культури.–Київ:Кн.палатаУкраїни,1999.– 68 с.
Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика : навч. посіб. / Г. М.Швецова-Водка ; Рівнен. держ.гуманіт.ун-т.–Рівне:РДГУ,2000.– 205 с.
Документ і книга в системі соціальних комунікацій : [монографія] / Г.МиколаївнаШвецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт.ун-т.–Рівне,2001.– 437 с. : іл.
Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Г.М.Швецова-Водка; Рівнен. держ. гуманіт.ун-т.–Київ:Кондор,2004.– 217 с.
Документознавство : навч. посіб. / Г.М.ШвецоваВодка. – Київ : Знання, 2007. – 398 с. – (Вища освіта XXI століття).
Документознавство : слов.-довід. термінів і понять : навч. посіб / Г.М.Швецова-Водка. – 2-е вид. – Київ : Знання,2012.–320с.
Теорія, історія, організація та методика бібліографії : вибр. пр. / Г.М.Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. –Рівне:ППДятликМ.С.,2011.– 495 с.
Загальна теорія документа і книги : навч. посіб. / Г.М.Швецова-Водка. – Київ : Знання, 2014. – 405 с. – (Вища освітаXXIстоліття).
Загальне бібліографознавство. Бібліографічні ресурси
України :навч.посіб.длястудентівспец.029 «Інформ., бібл. та архів. справа» / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т.–Київ:Кондор,2017.–219с.
Публікації узбірникахтаперіодичнихвиданнях
БездрабкоВ.В.
Документознавчі погляди Г.М.Швецової-Водки//БездрабкоВ.В. Історіографічніескізиз документознавства або персональний текст про персональні тексти / В.В.Бездрабко ; Київ. нац. ун-т культури і
мистецтв.–Київ:Четвертахвиля,2010.–С. 168-195.
БездрабкоВ.В. Концепція документознавства Г.М.Швецової-Водки: генеза і зміст / В.В.Бездрабко //
Бібліотекознавство.
Документознавство. Інформологія. –2009. –№ 1. –С. 52-71.
Галина Миколаївна Швецова-Водка : біобібліогр.
покажч. / укладач-бібліограф та авт. нарису В.І.Лутовинова ; наук. ред. В.О.Кононенко ; Нац. парлам. б-каУкраїни.–Київ:НПБУ,2004.– 58 c..
Корифею українського бібліографознавства – 70! : [до ювілею Галини Миколаївни Швецової-Водки] // Вісн. Кн. палати.– 2013. –№12.–С. 35-37.
ЛутовиноваВ. Покликання – бібліографія / В.Лутовинова//Вісн.Кн.палати.– 2004. –№ 4. –С. 44-48.
Швецова (Швецова-Водка) Галина Миколаївна // Українські бібліографи : Біографічні відомості. Професійна
діяльність.Бібліографія/Нац.парлам.б-каУкраїни;авт.-уклад.: Р.С.Жданова, Н.І.Абдуллаєва, В.О.Кононенко. – Київ : НПБУ,2010. –Вип. 2. –С. 201-204.
Швецова-ВодкаГалинаМиколаївна // Від пошуку – до
визнання : наук. та навч.-метод. пр. викл. Рівнен. держ. ін-ту культури : біобібліогр.покажч., присвяч. 20-річчю Рівнен. держ. ін-ту культури / Рівнен. держ. ін-т культури ; ред.: В. Д. Ясьмо (голов. ред.), І. В. Мілясевич, Г. М. Швецова-Водка. – Рівне : РДІК,1999.–С. 32-43.
Швецова-Водка Галина Миколаївна // Покликання –бібліотекар : до 40-річчя вищої
бібліотечної освіти у Рівному /І.В.Мілясевич, В.М.Жук, Г.М.Швецова-Водка, В.Д.Ясьмо;Рівнен.держ.гуманіт.ун-т,Ф-тдокум.комунікацій та менедж., Каф. бібліотекознавства і бібліогр.– Рівне: [РДГУ], 2011. –С. 187-224.
Швецова-Водка Галина Миколаївна : біобібліогр. покажч. / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т, Наук. б-каРДГУ. – Рівне: РДГУ,2012.– 179 с.
КревецькийІванІванович (1883–1940)
до 130-річчя від дня народження історика, бібліотекаря та книгознавця
Українській історичній науці, а також сучасним культурологам, журналістам, книгознавцям маловідомою є постать визначного галицького історика ІванаКревецького, представника державницького напряму української історіографії. Узв’язку з пануванням радянської ідеології
вукраїнському суспільстві його ім’я, як і багатьох інших відомих науковців, було незаслужено забуте. Ітільки в 1990-х роках вперше з’явилися короткі біографічні дані про І.Кревецького, які разом із бібліографією його праць подав український учений-історик і теоретик української літератури та етнокультурВолодимирКачкан.
Для української громадськості, насамперед Львівщини, ім’я
І.КревецькоговідкрилаІваннаКіхтан,якавпершечерез50років післяйогосмертів1990р. проклаластежкудойогомогили,яку розшукала на цвинтарі в Роздолі. Саме Іванна Кіхтан, голова
РоздольськогоосередкуВсеукраїнськоготовариства«Просвіта», була ініціатором й активним учасником різних заходів, присвячених ушануванню І.Кревецького та підготувала брошуру про нього. Багато аспектів його життя й творчості як
науковця не досліджено, проте громадсько-культурна діяльність
І.Кревецького як великого патріота й українця є прикладом для
активнихтворчихпошуківсучасногопокоління.
Народився Іван-Мар’ян Іванович Кревецький 14 жовтня
1883р.Увчительськійсім’ївселіІванівціЖидачівськогоповіту на Львівщині. Початкову освіту отримав у Роздолі, а середню у Львові в Українській
академічній гімназії. У1907 р. закінчив навчання на філософському факультеті (історична група) Львівського університету.Щедозакінченнянавчання, у1905р., став членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові та відразупочав брати активну участь у його роботі. Він близько 25 років керував бібліотекою Товариства, а в 1909 р. став секретарем історико-філософської секції бібліотеки НТШ. Уся подальша багатоаспектна діяльність І. Кревецького тісно пов’язаназНТШ.
Потрібнозвернутиувагунате,щоІ.Кревецькийперебуваючи
друкованими виданнями з українськими науковими установами
йорганізаціяминетількивУкраїні,айзакордоном.Так,списки українськихзакордоннихтовариствіредакцій,якіобмінювалися зНТШлітературою,охоплюють28аркушів.
Про широкомасштабні міжнародні зв’язки НТШ з багатьма українськими організаціями й установами в різних країнах світу свідчать і листи про обмін виданнями з Канади, Бразилії, Німеччини, США, Польщі, Франції, Чехословаччини, Австрії, Бельгії, Великобританії, Аргентини, Мексики, Перу, Уругваю, Болгарії, Єгипту, Нідерландів, Угорщини, Ватикану, Латвії, Швейцарії, Румунії, Італії, Швеції, Югославії, Естонії. На всі листи, які надходили на адресу бібліотеки НТШ у Львові, відповідідававїїдиректорІванКревецький. Іван Іванович Кревецький
1907 р., допомагав М. Грушевському у підготовці видання
«Літературно-науковий вісник», співпрацював із виданнями
«Українсько-руський архів», «Життя і знання», «Галицький голос», «Діло», «Неділя», «Громадський вісник», «Нова Зоря», «Рада», «Історичний вісник», «Бібліологічнівісті», «Українське книгознавство»таін.
Учений започаткував популярний історичний журнал НауковоготоваристваіменіТ.Шевченка«СтараУкраїна».
У 1919–1921 рр. під керівництвом Ю. Меженка працював
бібліотеці Української
військовоїісторіївУкраїнськомутаємномууніверситеті.
книгозбірнею
українськихкниг,часописівтарупкописівусвіті–налічуваладо 300тисячкнижоктарукописів.
Сфера наукових зацікавлень І. Кревецького дуже різноманітна. Він вивчав проблеми української історіографії. У дослідженні історії української культури І.Кревецький велику увагу приділив княжій добі. Зокрема, писав про першу бібліотеку при соборі св. Софії 1037 р. у Києві, яка проіснувала до 1240 р. Науковець проаналізував свідчення чужинців про
Українутазауважив,щокультуравУкраїнізакняжихчасівбула вищою, ніж у тодішній Франції й Німеччині, хоча пропало більше, ніж збереглося. Як історичне джерело І.Кревецький
використав літопис Нестора 1037 р. і Збірник князя Святослава 1076 р. На основі їх аналізу історик наголосив на особливому ставленнідокнижкинаРусі.
Іван Кревецький досліджував також історію книгодрукування в Україні. Зокрема, йому належить стаття про першу друковану книжку, видану українцем за кордоном, автором якої був Юрій Дрогобич, де вчений–книгознавець і культуролог прослідкував бібліографічнийпроцеспоявикнижкивдрукованихвиданняхяк закордонних, так і вітчизняних. Особливу увагу приділяв
дослідженню діяльності Івана Федорова у Львові 1574 р.,
заснування ним друкарні, видання перших друкованих книжок «Апостол»і«Буквар»тадолюйогонадгробногокаменя. І. Кревецький окреслив розвиток і української мемуаристики, відзначив спільні й відмінні ознаки мемуарів, літописів та історії, здійснив типологію мемуарів, виділивши спомини, автобіографії й подорожні записки. Найстарішим українським мемуаром він вважав спомин Нестора-літописця про перенесення мощей засновника Києво-Печерської лаври св. Феодосія. Першою українською автобіографією назвав «Повчаннядітям»ВолодимираМономаха. Йомутакожналежатьстаттіпро російськумемуаристикувідХІІ до початку ХХ століття, де він аналізував описи, мемуари, записки, щоденники російських князів, царів і цариць, послів, духовенства,декабристів,селян,поетів,письменників,істориків. Творчість Івана-Мар’яна Івановича Кревецького багатогранна
і відзначається високою професійністю й українознавчим характером. Як науковець він виявив себе в різних галузях
знань.Вивчавактуальніймаловідоміфактиз історії української культури різного періоду, написав чимало наукових і науковопопулярних праць, більшість з яких, в основному історичних,
залишилися,нажаль,неопублікованими. Іван Іванович Кревецький відійшов у вічність у 1940 році 27 червня.Похованийвс.Роздолі.
Вибраніпраці
Київське історичне товариство Нестора-літописця // Літературно-науковийвісник.– 1904. –Т.28.
Кревецький І. Аграрні страйки і бойкоти у Східній Галичині//І.Кревецький//Діло.– 1906. –№135-136.
Кревецький І. П’ятнадцять літ існування Записок Наукового Товариства ім. Шевченка / І. Кревецький // Літературно-науковийвісник.– 1907. –Т.40.–Кн.40.
КревецькийІ. Перша газета на Україні / І. Кревецький ; Укр.наукін-ткнигознавства.–Київ:б.в.,1927.– 15с.
Кревецький І. Початки преси на Україні, 1776-1850 / І.Кревецький.–Львів:Здрук.Наук.т-ваім.Шевченка,1927. 26с.:іл.
Кревецький І. Справа поділу Галичини в рр. 1846–50 / І.Кревецький//Літературно-НауковийВісник.–Т.52.–№10.–Кн.10.
Кревецький І. Часописи Галицького Поділля: іст.бібліогр.матеріялизp.p.1882-1927/І.Кревецький;Вінниц.філ. Всенар. б-ки України при Укр. акад. наук.– Вінниця : Віндерждрук. ім. Леніна, 1928.– 21 с.– (Матеріяли до історії друкутабібліографіїПоділля;т.1,зошит3).
Руська самооборона на галицько-угорськім пограничу 1848-1849. –Львів,1912.
Цуцилівська тривога в 1848р. (причинок до історії останніх днів панщини в Галичині) // Наук. зб., присв. професорові Михайлові Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої праці в Галичині (1894-1904). –Львів,1906.
Публікації узбірникахтаперіодичнихвиданнях
Дорошенко В. Пам’яті товариша : у другу річницю смерті Івана Кревецького / В. Дорошенко // Наші дні. – Львів, 1942. Історіяукраїнської бібліотечної справи в іменах (кінець
ХІХ ст. 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / авт.-уклад. Л.В.Гарбар; відп. ред. Л.А.Дубровіна; НАН України, Нац. бка України ім. В.І.Вернадського, Ін-т рукопису.– Київ : НБУВ, 2017. –С.233-234.
Качкан В. «Реальні образи сумної правди» (основні
консеквенції у діяльності Івана Кревецького) // В. Качкан Хай
святитьсяім’ятвоє.–Львів,1998.–С.189–205.
Стеблій Ф. Іван Кревецький – вчений і бібліотекар / Ф. Стеблій // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка : книгиілюди:матер.круглогостолу.–Львів,1996.–С.86–102.
Стеблій Ф. Іван Кревецький – історик / Ф. Стеблій // Михайло Грушевський і українська історична наука : матер. наук. конф., присв. Михайлові Грушевському, Львів, 24-25 Україна-Європа-Світ жовтня 1994 р. – Харків, 1996. – С. 206224.
Стеблій Ф. Кревецький Іван Іванович //Енциклопедія
історії України: у 10 т./ редкол.:В.А.Смолій(голова) та
ін. ; ІнститутісторіїУкраїниНАНУкраїни. –Київ : Наук.думка, 2009. –Т. 5 :Кон–Кю. С. 311. – 560 с.:іл.
Стеблій Ф. Початки державницького напряму
української історіографії : Іван Кревецький / Ф. Стеблій // Україна: культурна спадщина, національна свідомість,
державність : зб. наук. праць на пошану професора Юрія
Сливки.–Львів,2000.–Вип.7.–С.300-310.
Стеблій Ф. Іван Кревецький– історик-державник. / Ф.Стеблій.– Львів : Інститут українознавства НАН України.–2003. –40с.
Стеблій Ф. Кревецький Іван-Мар'ян
Іванович // Енциклопедія сучасної України: у 30 т./ ред. кол. : І.М.Дзюба[та ін.] ; НАН України, НТШ. –Київ: [б. в.], 2014. –Т. 15 :Кот - Куз.– 711 с.
Хроніка Наукового Товариства ім. Шевченка. – Львів, 1906–1930. –№25-70.
Хроніка Наукового Товариства імені Шевченка. –1935–1937. –№73.
Черниш Н. Кревецький – книгознавець, видавець, бібліограф
// Українська
періодика: історія і сучасність / Доп. та
повід.шостоїВсеукр.наук.-теорет.конф.11–13трав.2000р./за ред.М.Романюка.–Львів,2000.–С.460–468.
Шанковський Л. Нарис української воєнної
історіографії / Л. Шанковський // Українськийісторик. – 1973. –
№3–4.
ЯворськаУ. Бібліотечно-бібліографічна діяльність Івана
Кревецького:автореф.дис.наздобуттянаук.ступенякандидата іст. наук: спец. – 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство»/У.Яворська.–Київ,2008.–21с.
ЛевСтепановичМаці вич 180 років від дня народження українського бібліофіла
Лев Степанович Маці вич (2 березня 1843– 17 листопада 1915) – український бібліофіл, джерелознавець, історик, літературознавець. Почесний член Бесарабського церковного історико-археологічного товариства, чинний членОдеського бібліографічного товариства при Новоросійськомууніверситеті.
ЗакінчивКиївську духовну академію (1863), магістр богослов'я (1870). Викладав латинську мову вКишинівській (1870-1884) таОдеській духовній семінарії (1885-1898). Автор ряду праць з української історії, фольклору, книгознавства. Досліджував старовинні пам'ятки, зокрема церковні та монастирські.
У 1891р. до журналу«Київська старовина»подав документальні докази того, що місцем народження й охрещенняТараса Шевченкає селоМоринціЗвенигородського повітуКиївськоїгубернії(ниніЧеркаськоїобласті).
Від 1898 – у відставці за станом здоров’я. Збирав укр. фольклор, матеріали передавав О. Потебні, який використав їх у
своїх працях. Товаришував з І. Нечуєм-Левицьким, підтримував
контактизкиївськимиісториками(М.Петровимтаін.),постійно надсилав цінні предмети та рукописи до Церк.-археол. музею. 1913 віднайшов список т. зв. Архангелогород. літопису (Устюз. літопис.звід),якийпередавдоС.-Петербур.АН(знахідкависоко оціненаО.Шахматовим).
Досліджував історію православної церкви, у працях вміщував біографії її вищих ієрархів, був співзасновником
церковноїархеологіївУкраїні.
Література
Маці вич Л. Поляки и русины // Кіевская старина. –1882. –№ 2. –С.301-312.
МузичкоО.Є. МацієвичЛевСтепанович // Енциклопедія
сучасної України/ ред. кол.:І.М.Дзюба[та ін.] ; НАН
України, НТШ. –Київ : Ін-т енцикл. досліджень НАН України, 2001-2022.
Маці вич Лев Степанович // Шевченківська
енциклопедія: у 6 т./ гол. ред. М. Г. Жулинський. – Київ: Ін-т
літературиім.Т.Г.Шевченка,2013.– Т.4:М-Па.–С. 122.
Музичко О. Є. Мациєвич Лев Степанович // Одес. історики.–Одеса,2009.–Т.1.
Наша адреса: Україна 32302, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3
Тел. : (03849) 7-43-48, 7-40-87
Е-mail : k-pmcbs@ukr.net