Л. С. Мацієвич, І. І. Кревецький, Г. М. Швецова-Водка – українські бібліогра

Кам’янець-ПодільськаМЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Л. С. Мацієвич, І. І. Кревецький, Г. М. Швецова-Водка – українські бібліографи-ювіляри 2023 День бібліографії

2023

Упорядник: бібліограф І категорії центральної міської бібліотеки ім. Костя Солухи О. Дачковська Комп’ютерний набір: О. Дачковська

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ № з/п

Час проведення

1

1100–1110

2

1110–1200 00

30

3

12 –12

4

1230–1330

5

1330–1400

Назва заходу Там, де живе мудрість – екскурсія до бібліотеки Професія «бібліограф» Г. М. Швецова-Водка І. І. Кревецький Л. С. Мацієвич

Категорія користувачів 11 кл.

11 кл.

11 кл.

11 кл.

11кл.

Професія «бібліограф» Бібліограф (від грец. biblion – книга, grapho – пишу) – 1) фахівець, який готує бібліографічну інформацію та надає її користувачам бібліотеки; 2) суб’єкт бібліографічної діяльності. Визначення «бібліограф» у розумінні «переписувач книг» з’явилося у Стародавній Греції ще у 5 ст. до н. е. В ті часи всі книжки були рукописними і саме «бібліограф» був головним виробником книг. З плином часу, занепадом давньогрецької цивілізації це поняття вийшло із вжитку, принаймні, воно не згадується в документах аж до 17 ст., коли відбулося його відродження, проте зі зміною значення. У цей час у Франції поняття «бібліограф» стосувалося осіб, які вивчають книжки з метою орієнтування серед них і вміння їх використовувати. Оскільки більшість книг у 17 ст. ще залишались рукописними, бібліографу потрібно було добре розумітися на манускриптах, вміти їх описувати і відшукувати потрібні. Бібліограф вже не переписував книги, а описував їх, у т. ч. у списках. Згодом об’єкт діяльності бібліографа поширився і на друковані видання, кількість яких швидко зростала.

У «Словнику» французької Академії наук (1762, 4-те видання) зазначено: «Бібліографія – наука бібліографа»; «Бібліограф – найменування того, хто займається розшифруванням стародавніх манускриптів і хто вельми досвідчений у знанні всіх книг, як друкованих, так і рукописних». Авторство цього визначення належить Жану Франсуа Не де Ля Рошелю (J. F. Ne de La Rochelle) – паризькому бібліотекарю та історику книгодрукування, якого вважають першим у світі теоретиком бібліографії. У 1782 р. Не де Ля Рошель опублікував «Розправу про науку бібліографію та обов’язки бібліографа» як додаток до 10-го тому «Бібліографії інструктивної» Ґільома Франсуа де Бюра (G. F. de Bure). У цій праці Ж. Ф. Не де Ля Рошель подає ознаки «справжнього бібліографа», який повинен бути різнобічно освіченою людиною, комунікабельною (здатною до спілкування), добре ознайомленою з усіма книгами і здобутками науки свого часу, здатною допомогти будь-якому шукачеві знань. Працею бібліографа займались бібліотекарі, видавці, книготорговці, а також окремі бібліофіли, шанувальники літератури, науки і вчені. Професійних ознак, тобто на постійній основі і оплачуваною практична бібліографічна діяльність набула починаючи з другої половини 19 ст. Поряд з цією діяльністю й дотепер залишається поширеною непрофесійна бібліографічна діяльність, коли створенням та розповсюдженням бібліографічної інформації займаються науковці, інтелігенція, шанувальники книги тощо. Термін «непрофесійний бібліограф» не повинен сприйматися в негативному чи якомусь іншому якісному сенсі. Якість бібліографічної інформації найчастіше залежить від власної обізнаності бібліографа – як професіонала, так і непрофесіонала.

Питання щодо кваліфікаційних вимог до професійного бібліографа, якими знаннями і навичками він має володіти, вивчались багатьма відомими вченими (О. Коршунов, В. Леонов, І. Моргенштерн, А. Чачко та ін.), здебільшого у контексті визначення змісту навчання у ВНЗ майбутнього спеціаліста. Періодично погляди на сутність, особливості професії Бібліографа, уявлення про його професіограму зазнають коректив, спричинюючи відповідні зміни у навчальних планах і програмах, у змісті та формах підготовки Бібліографів. Разом з тим у суспільстві сформувався певний психологічний чи стереотипний образ Бібліографа як людини, яка «знає все», «ерудита», «ходячої енциклопедії». Такий погляд має певні підстави і пояснюється даний образ (імідж) не лише тим, що Бібліограф має демонструвати обізнаність з усіма науками, а й тим, що він повинен вміти орієнтуватися в системі знань, що існує у суспільстві, вірно сприймати різноманітні інформаційні запити користувачів бібліотек, швидко знаходити потрібну документну інформацію, джерела про неї, або допомагати користувачу в його пошуках інформації, її сприйнятті та розумінні. Професійна практична бібліографічна діяльність і вимоги до Бібліографа можуть диференціюватися за різними процесами, напрямами, завданнями. Так, від Бібліографа, який займається головним чином підготовкою (створенням) бібліографічної інформації, вимагаються такі риси, як посидючість, акуратність, здатність до логічного мислення, аналізу і синтезу знань, уважність. Бібліографа, який займається бібліографічним обслуговуванням користувачів, потрібні такі психологічні характеристики, як доброзичливість, комунікабельність, врівноваженість, вміння виокремити у запиті користувача

найсуттєвіше, швидко перемикатися з однієї теми на іншу, здатність до асоціативного мислення. Від особистісних характеристик суб’єкта практичної бібліографічної діяльності значною мірою залежить її результат. Головною професійною рисою Бібліографа є усвідомлення своєї місії і здатність бути ефективним комунікаційним посередником між документами і споживачами інформації (читачами, користувачами). Як суб’єкт, Бібліограф охоплює всі види бібліографічної діяльності: практичну, науково-дослідну, педагогічну, управлінську. Передусім термін «бібліограф» притаманний суб’єкту практичної бібліографічної діяльності, тобто тому, хто створює та розповсюджує бібліографічну інформацію. Суб’єкт науково-дослідної діяльності, яка спрямована на вивчення теоретичних і практичних питань бібліографії, тобто суб’єкт бібліографознавства, характеризується як «бібліографознавець». Суб’єктом педагогічної бібліографічної діяльності є викладач спеціальних бібліографічних дисциплін, якого теж традиційно називають Б., хоча практичною бібліографічною діяльністю він, як правило, не займається. Бібліограф як суб’єкт управлінської бібліографічної діяльності – це організатор, керівник бібліографічної справи, менеджер. Організаційно-управлінську діяльність у галузі бібліографії виконують, наприклад, директор бібліотеки, завідувачі відділами, насамперед спеціальними функціональними підрозділами, що займаються бібліографуванням та бібліографічним обслуговуванням

Швецόва (Швецόва-Водка) Галина Миколаївна до 80-річчя від дня народження бібліографа Швецόва (Швецόва-Водка) Галина Миколаївна (1.12. 1943 р., с. Анаш Новоселівського р-ну Красноярського краю рф) – вчений в галузі бібліографознавства, книгознавства, документознавства, доктор історичних наук (2002), професор (2005). Закінчила в 1966 р. бібліотечний факультет СхідноСибірського державного інституту культури (м. Улан-Уде), у 1971 р. – аспірантуру Ленінградського державного інституту культури (нині – Санкт-Петербурзький державний університет культури і мистецтв) за спеціальністю «Бібліотекознавство і бібліографія». У 1966–67 рр. та 1971–79 рр. працювала викладачем, ст. викладачем, доцентом кафедри бібліографії Східно-Сибірського державного інституту культури. З року заснування (1979) працювала в Рівненському державному інституті культури на посаді доцента кафедри бібліографознавства. У 1987–93 рр. – зав. кафедри бібліографознавства, з 1995 р. – професор кафедри бібліографознавства, з 1998 р. – професор кафедри

бібліотекознавства і бібліографії. З вересня 1999 р. Рівненський державний інститут культури припинив існування, оскільки ввійшов до складу Рівненського державного гуманітарного університету. З 1999 р. Галина Миколаївна працює на посаді професора кафедри бібліотекознавства і бібліографії Рівненського державного гуманітарного університету, з 2015 р. – професор кафедри документальних комунікацій і бібліотечної справи. Викладала навчальні курси: «Загальне бібліографознавство», «Організація та методика бібліографічної роботи в бібліотеці», «Документознавство» та ін. Наукові дослідження вченого присвячувалися питанням історії та типології книгознавчих періодичних видань, типології книги, класифікації бібліографічних посібників, типології документа як об’єкта бібліографії, теорії документа і документознавства. Її науковий доробок нараховує понад 300 наукових, навчальних та навчально-методичних праць, у тому числі 4 монографії (з них 2 – у співавторстві), 2 авторських збірники статей, 13 навчальних посібників. Створила власну наукову школу як науковий керівник шістьох кандидатських дисертацій, захищених у 2010—2015 рр. Нагороджена премією Міністерства культури російської Федерації за підсумками конкурсу на кращу наукову роботу з актуальних проблем бібліотекознавства і бібліографознавства у складі авторського колективу бібліографічного посібника «Земля Иркутская» (1989); Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України за вагомий особистий внесок у становлення і розвиток національної освіти (2002); Почесною відзнакою Української бібліотечної асоціації за внесок у розвиток бібліографії та бібліографознавства (2003); нагрудним знаком «Відмінник освіти» Міністерства освіти і науки України (2014).

Твори Загальне бібліографознавство : Основи теорії бібліографії : навч. посіб. для студ. ін-тів культури / Г. М. Шевцова-Водка ; Рівнен. держ. ін-т культури. – Рівне : РДІК, 1995. – IV, 183 с. : іл. Загальне бібліографознавство : навч.-метод. посіб. для студентів спец. 029 «Інформ., бібл. та архів. справа» / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – 2-ге вид., випр. та допов.

– Київ : Кондор, 2018.

– 202 с. Типологія документа : навч. посіб. для студ. ін-тів культури / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Кн. палата України, 1998. – 79 с. Типологія книги : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. культури і мистецтв / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. ін-т культури. – Київ : Кн. палата України, 1999. – 68 с. Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне : РДГУ, 2000. – 205 с. Документ і книга в системі соціальних комунікацій : [монографія] / Г. Миколаївна Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне, 2001. – 437 с. : іл. Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Г. М. Швецова-Водка; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Київ : Кондор, 2004. – 217 с. Документознавство : навч. посіб. / Г. М. ШвецоваВодка. – Київ : Знання, 2007. – 398 с. – (Вища освіта XXI століття). Документознавство : слов.-довід. термінів і понять : навч. посіб / Г. М. Швецова-Водка. – 2-е вид. – Київ : Знання, 2012. – 320 с. Теорія, історія, організація та методика бібліографії : вибр. пр. / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне : ПП Дятлик М. С., 2011. – 495 с.

Загальна теорія документа і книги : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Знання, 2014. – 405 с. – (Вища освіта XXI століття). Загальне бібліографознавство. Бібліографічні ресурси України : навч. посіб. для студентів спец. 029 «Інформ., бібл. та архів. справа» / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – Київ : Кондор, 2017. – 219 с.

Публікації у збірниках та періодичних виданнях Бездрабко В. В. Документознавчі погляди Г. М. Швецової-Водки // Бездрабко В. В. Історіографічні ескізи з документознавства або персональний текст про персональні тексти / В. В. Бездрабко ; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – Київ : Четверта хвиля, 2010. – С. 168-195. Бездрабко В. В. Концепція документознавства Г. М. Швецової-Водки : генеза і зміст / В. В. Бездрабко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2009. – № 1. – С. 52-71. Галина Миколаївна Швецова-Водка : біобібліогр. покажч. / укладач-бібліограф та авт. нарису В. І. Лутовинова ; наук. ред. В. О. Кононенко ; Нац. парлам. б-ка України. – Київ : НПБУ, 2004. – 58 c.. Корифею українського бібліографознавства – 70! : [до ювілею Галини Миколаївни Швецової-Водки] // Вісн. Кн. палати. – 2013. – № 12. – С. 35-37. Лутовинова В. Покликання – бібліографія / В. Лутовинова // Вісн. Кн. палати. – 2004. – № 4. – С. 44-48. Швецова (Швецова-Водка) Галина Миколаївна // Українські бібліографи : Біографічні відомості. Професійна діяльність. Бібліографія / Нац. парлам. б-ка України ; авт.-уклад.: Р. С. Жданова, Н. І. Абдуллаєва, В. О. Кононенко. – Київ : НПБУ, 2010. – Вип. 2. – С. 201-204.

Швецова-Водка Галина Миколаївна // Від пошуку – до визнання : наук. та навч.-метод. пр. викл. Рівнен. держ. ін-ту культури : біобібліогр. покажч., присвяч. 20-річчю Рівнен. держ. ін-ту культури / Рівнен. держ. ін-т культури ; ред.: В. Д. Ясьмо (голов. ред.), І. В. Мілясевич, Г. М. Швецова-Водка. – Рівне : РДІК, 1999. – С. 32-43. Швецова-Водка Галина Миколаївна // Покликання – бібліотекар : до 40-річчя вищої бібліотечної освіти у Рівному / І. В. Мілясевич, В. М. Жук, Г. М. Швецова-Водка, В. Д. Ясьмо ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т, Ф-т докум. комунікацій та менедж., Каф. бібліотекознавства і бібліогр. – Рівне : [РДГУ], 2011. – С. 187-224. Швецова-Водка Галина Миколаївна : біобібліогр. покажч. / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т, Наук. б-ка РДГУ. – Рівне : РДГУ, 2012. – 179 с.

Кревецький Іван Іванович (1883–1940) до 130-річчя від дня народження історика, бібліотекаря та книгознавця Українській історичній науці, а також сучасним культурологам, журналістам, книгознавцям маловідомою є постать визначного галицького історика Івана Кревецького, представника державницького напряму української історіографії. У зв’язку з пануванням радянської ідеології в українському суспільстві його ім’я, як і багатьох інших відомих науковців, було незаслужено забуте. І тільки в 1990-х роках вперше з’явилися короткі біографічні дані про І. Кревецького, які разом із бібліографією його праць подав український учений-історик і теоретик української літератури та етнокультур Володимир Качкан. Для української громадськості, насамперед Львівщини, ім’я І. Кревецького відкрила Іванна Кіхтан, яка вперше через 50 років після його смерті в 1990 р. проклала стежку до його могили, яку розшукала на цвинтарі в Роздолі. Саме Іванна Кіхтан, голова Роздольського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта», була ініціатором й активним учасником різних заходів, присвячених ушануванню І. Кревецького та підготувала брошуру про нього. Багато аспектів його життя й творчості як

науковця не досліджено, проте громадсько-культурна діяльність І. Кревецького як великого патріота й українця є прикладом для активних творчих пошуків сучасного покоління. Народився Іван-Мар’ян Іванович Кревецький 14 жовтня 1883 р. У вчительській сім’ї в селі Іванівці Жидачівського повіту на Львівщині. Початкову освіту отримав у Роздолі, а середню у Львові в Українській академічній гімназії. У 1907 р. закінчив навчання на філософському факультеті (історична група) Львівського університету. Ще до закінчення навчання, у 1905 р., став членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові та відразу почав брати активну участь у його роботі. Він близько 25 років керував бібліотекою Товариства, а в 1909 р. став секретарем історико-філософської секції бібліотеки НТШ. Уся подальша багатоаспектна діяльність І. Кревецького тісно пов’язана з НТШ. Потрібно звернути увагу на те, що І. Кревецький перебуваючи на посаді директора бібліотеки НТШ налагодив обмін друкованими виданнями з українськими науковими установами й організаціями не тільки в Україні, а й за кордоном. Так, списки українських закордонних товариств і редакцій, які обмінювалися з НТШ літературою, охоплюють 28 аркушів. Про широкомасштабні міжнародні зв’язки НТШ з багатьма українськими організаціями й установами в різних країнах світу свідчать і листи про обмін виданнями з Канади, Бразилії, Німеччини, США, Польщі, Франції, Чехословаччини, Австрії, Бельгії, Великобританії, Аргентини, Мексики, Перу, Уругваю, Болгарії, Єгипту, Нідерландів, Угорщини, Ватикану, Латвії, Швейцарії, Румунії, Італії, Швеції, Югославії, Естонії. На всі листи, які надходили на адресу бібліотеки НТШ у Львові, відповіді давав її директор Іван Кревецький. Іван Іванович Кревецький не був кабінетним ученим. Упродовж життя він постійно перебував у центрі громадськополітичних подій Галичини, оперативно й гостро відгукувався на актуальні проблеми свого складного часу публіцистичними виступами в різних часописах. Під час перебування у Києві у

1907 р., допомагав М. Грушевському у підготовці видання «Літературно-науковий вісник», співпрацював із виданнями «Українсько-руський архів», «Життя і знання», «Галицький голос», «Діло», «Неділя», «Громадський вісник», «Нова Зоря», «Рада», «Історичний вісник», «Бібліологічні вісті», «Українське книгознавство» та ін. Учений започаткував популярний історичний журнал Наукового товариства імені Т. Шевченка «Стара Україна». У 1919–1921 рр. під керівництвом Ю. Меженка працював у бібліотеці Української академії наук над каталогізацією її фондів. У 1921–1925 роках керував семінаром з української військової історії в Українському таємному університеті. Перед Другою світовою війною бібліотека НТШ, під керівництвом Кревецького, стає найповнішою книгозбірнею українських книг, часописів та рупкописів у світі – налічувала до 300 тисяч книжок та рукописів. Сфера наукових зацікавлень І. Кревецького дуже різноманітна. Він вивчав проблеми української історіографії. У дослідженні історії української культури І. Кревецький велику увагу приділив княжій добі. Зокрема, писав про першу бібліотеку при соборі св. Софії 1037 р. у Києві, яка проіснувала до 1240 р. Науковець проаналізував свідчення чужинців про Україну та зауважив, що культура в Україні за княжих часів була вищою, ніж у тодішній Франції й Німеччині, хоча пропало більше, ніж збереглося. Як історичне джерело І. Кревецький використав літопис Нестора 1037 р. і Збірник князя Святослава 1076 р. На основі їх аналізу історик наголосив на особливому ставленні до книжки на Русі. Іван Кревецький досліджував також історію книгодрукування в Україні. Зокрема, йому належить стаття про першу друковану книжку, видану українцем за кордоном, автором якої був Юрій Дрогобич, де вчений–книгознавець і культуролог прослідкував бібліографічний процес появи книжки в друкованих виданнях як закордонних, так і вітчизняних. Особливу увагу приділяв дослідженню діяльності Івана Федорова у Львові 1574 р.,

заснування ним друкарні, видання перших друкованих книжок «Апостол» і «Буквар» та долю його надгробного каменя. І. Кревецький окреслив розвиток і української мемуаристики, відзначив спільні й відмінні ознаки мемуарів, літописів та історії, здійснив типологію мемуарів, виділивши спомини, автобіографії й подорожні записки. Найстарішим українським мемуаром він вважав спомин Нестора-літописця про перенесення мощей засновника Києво-Печерської лаври св. Феодосія. Першою українською автобіографією назвав «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Йому також належать статті про російську мемуаристику від ХІІ до початку ХХ століття, де він аналізував описи, мемуари, записки, щоденники російських князів, царів і цариць, послів, духовенства, декабристів, селян, поетів, письменників, істориків. Творчість Івана-Мар’яна Івановича Кревецького багатогранна і відзначається високою професійністю й українознавчим характером. Як науковець він виявив себе в різних галузях знань. Вивчав актуальні й маловідомі факти з історії української культури різного періоду, написав чимало наукових і науковопопулярних праць, більшість з яких, в основному історичних, залишилися, на жаль, неопублікованими. Іван Іванович Кревецький відійшов у вічність у 1940 році 27 червня. Похований в с. Роздолі.

Вибрані праці

Київське історичне товариство Нестора-літописця // Літературно-науковий вісник. – 1904. – Т. 28. Кревецький І. Аграрні страйки і бойкоти у Східній Галичині // І. Кревецький // Діло. – 1906. – № 135-136. Кревецький І. П’ятнадцять літ існування Записок Наукового Товариства ім. Шевченка / І. Кревецький // Літературно-науковий вісник. – 1907. – Т. 40. – Кн. 40. Кревецький І. Перша газета на Україні / І. Кревецький ; Укр. наук ін-т книгознавства. – Київ : б. в., 1927. – 15 с. Кревецький І. Початки преси на Україні, 1776-1850 / І. Кревецький. – Львів : З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1927. — 26 с. : іл. Кревецький І. Справа поділу Галичини в рр. 1846–50 / І. Кревецький // Літературно-Науковий Вісник. – Т. 52. – № 10. – Кн. 10. Кревецький І. Часописи Галицького Поділля: іст.бібліогр. матеріяли з p. p. 1882-1927 / І. Кревецький ; Вінниц. філ. Всенар. б-ки України при Укр. акад. наук. – Вінниця : Віндерждрук. ім. Леніна, 1928. – 21 с. – (Матеріяли до історії друку та бібліографії Поділля ; т. 1, зошит 3). Руська самооборона на галицько-угорськім пограничу 1848-1849. – Львів, 1912. Цуцилівська тривога в 1848 р. (причинок до історії останніх днів панщини в Галичині) // Наук. зб., присв. професорові Михайлові Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої праці в Галичині (1894-1904). – Львів, 1906.

Публікації у збірниках та періодичних виданнях Дорошенко В. Пам’яті товариша : у другу річницю смерті Івана Кревецького / В. Дорошенко // Наші дні. – Львів, 1942. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. бка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ : НБУВ, 2017. – С. 233-234. Качкан В. «Реальні образи сумної правди» (основні консеквенції у діяльності Івана Кревецького) // В. Качкан Хай святиться ім’я твоє. – Львів, 1998. – С. 189–205. Стеблій Ф. Іван Кревецький – вчений і бібліотекар / Ф. Стеблій // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка : книги і люди : матер. круглого столу. – Львів, 1996. – С. 86–102. Стеблій Ф. Іван Кревецький – історик / Ф. Стеблій // Михайло Грушевський і українська історична наука : матер. наук. конф., присв. Михайлові Грушевському, Львів, 24-25 Україна-Європа-Світ жовтня 1994 р. – Харків, 1996. – С. 206224. Стеблій Ф. Кревецький Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2009. – Т. 5 : Кон – Кю. С. 311. – 560 с. : іл. Стеблій Ф. Початки державницького напряму української історіографії : Іван Кревецький / Ф. Стеблій // Україна: культурна спадщина, національна свідомість,

державність : зб. наук. праць на пошану професора Юрія Сливки. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 300-310. Стеблій Ф. Іван Кревецький – історик-державник. / Ф.Стеблій. – Львів : Інститут українознавства НАН України. – 2003. – 40 с. Стеблій Ф. Кревецький Іван-Мар'ян Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ : [б. в.], 2014. – Т. 15 : Кот - Куз. – 711 с. Хроніка Наукового Товариства ім. Шевченка. – Львів, 1906–1930. – № 25-70. Хроніка Наукового Товариства імені Шевченка. – 1935–1937. – № 73. Черниш Н. Кревецький – книгознавець, видавець, бібліограф // Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11–13 трав. 2000 р. / за ред. М. Романюка. – Львів, 2000. – С. 460–468. Шанковський Л. Нарис української воєнної історіографії / Л. Шанковський // Український історик. – 1973. – № 3–4. Яворська У. Бібліотечно-бібліографічна діяльність Івана Кревецького : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата іст. наук: спец. – 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / У. Яворська. – Київ, 2008. – 21 с.

Лев Степанович Маці вич 180 років від дня народження українського бібліофіла Лев Степанович Маці вич (2 березня 1843 – 17 листопада 1915) – український бібліофіл, джерелознавець, історик, літературознавець. Почесний член Бесарабського церковного історико-археологічного товариства, чинний член Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті. Закінчив Київську духовну академію (1863), магістр богослов'я (1870). Викладав латинську мову в Кишинівській (1870-1884) та Одеській духовній семінарії (1885-1898). Автор ряду праць з української історії, фольклору, книгознавства. Досліджував старовинні пам'ятки, зокрема церковні та монастирські. У 1891 р. до журналу «Київська старовина» подав документальні докази того, що місцем народження й охрещення Тараса Шевченка є село Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаської області). Від 1898 – у відставці за станом здоров’я. Збирав укр. фольклор, матеріали передавав О. Потебні, який використав їх у

своїх працях. Товаришував з І. Нечуєм-Левицьким, підтримував контакти з київськими істориками (М. Петровим та ін.), постійно надсилав цінні предмети та рукописи до Церк.-археол. музею.

1913 віднайшов список т. зв. Архангелогород. літопису (Устюз. літопис. звід), який передав до С.-Петербур. АН (знахідка високо оцінена О. Шахматовим). Досліджував історію православної церкви, у працях вміщував біографії її вищих ієрархів, був співзасновником церковної археології в Україні. Література Маці вич Л. Поляки и русины // Кіевская старина. – 1882. – № 2. – С. 301-312. Музичко О. Є. Мацієвич Лев Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ : Ін-т енцикл. досліджень НАН України, 2001-2022. Маці вич Лев Степанович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / гол. ред. М. Г. Жулинський. – Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. – Т. 4 : М-Па. – С. 122. Музичко О. Є. Мациєвич Лев Степанович // Одес. історики. – Одеса, 2009. – Т. 1.

Наша адреса: Україна 32302, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел. : (03849) 7-43-48, 7-40-87 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net