Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
Народився
Священичі
свячення
Єпископська
хіротонія
26лютого1933рокуум.Львів.
30березня1958рокуіз рукПреосвященного владикиАмвросіяСенишина,екзарха Стемфордського.
2квітня1977рокувідбуваласятаємнов
монастиріСтудійськогоуставувм.КастельГандольфо,поблизуРима(Італія).
26січня2001рокуобранийСинодом ЄпископівУкраїнськоїГреко-Католицької
Церкви.
Помер
31травня2017рокуус.Княжичі,поблизу м.Києва.
Верховний Архиєпископ
та родина
Народився Любомир Гузар 26 лютого 1933року вродині
Ярослава Гузара таРостислави Демчук уЛьвові, дезакінчив
народнушколутапершийкласгімназії.ПрадідомЛюбомирабув о. Дмитро Гузар– священик УГКЦ, парох умістечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира
Левицького(більшевідомийзапсевдонімомВасильЛукич).
У 1944 році сім’я його батьків виїхала до Австрії: умісті Зальцбург продовжив навчання в українській гімназії, апереїхавши у 1949вСША, закінчив середню освіту в Малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в м. Стемфорді (штат Коннектикут, США). Був членом «Пласту». Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) ум. Елленвілі (штат Нью Йорк, США). Студіював філософію
вКолегіїсв.Василіятав1954роціздобувступіньбакалавра.
Богословські студії здобув уВашингтонському католицькому університеті в Америці. У 1958 році, яквихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліцензіат богослов’я. 30 березня тогож року владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика
дляслужіннявСтемфордськійєпархії.
У 1958-1959 роках працював вчителем іпрефектом
уСтемфордській духовній семінарії святого Василія, а також
служив ум. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США) якдушпастир
оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної
оселі Спілки української молоді Америки в м. Елленвілі (штат Нью-Йорк,США).
З 1965 року – настоятель парафії Пресвятої Трійці
в м.Кергонксоні(штатНью-Йорк,США).
УФордгамському університеті Нью-Йорка продовжував
навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь
магістра.
В 1969 році переїхав до Рима для продовження
богословськихстудій,які завершивступенемдокторабогослов’я
в 1972 році.
У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора
(монахівСтудійськогоуставу)вГроттаферрата(Італія).
У 1973-1984 роках викладав уПапському місійному університеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення ПатріархаЙосифаСліпого.
2 квітня 1977року в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо, поблизу Рима, був висвячений
Йосифом Сліпим таспівсвятителями– владикою Іваном Прашком, титулярним єпископом Зигрісу, та владикою ІсидоромБорецьким,єпархомТоронтським,на єпископа.
У 1978 році Патріарх Йосиф призначив єпископа
Любомира Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, атакож відповідальним замонастирі Студійського уставу
замежамиУкраїни.
З 1984 до 1991 року– протосинкел Львівської архиєпархії вРимі(Італія).
У 1993 році разом зівсією спільнотою з м. Гроттаферрата
(Італія)повернувсянаріднуземлю.
Владика Любомир Гузар, після повернення з довготривалої
еміграції зіСША, мешкав упередмісті Львова– селі Зимна Вода
навул.Сірка.
У 1993-1994 роках служив
духовнійсемінаріїСвятогоДуха.
У 1995 році спільнота осіла усвоєму монастирі Святого
ТеодораСтудитавс.КолодіївканаТернопільщині.
14 жовтня 1996 року, узв’язку з поганим станом здоров’я Кардинала Мирослава-Івана Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнішого Любомира єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами.
З 14 грудня 2000 (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов’язки АпостольськогоадміністратораУГКЦ.
26 січня 2001року наНадзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом Української Греко-
Католицької Церкви.
21 серпня 2005року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова доКиєва, атитул Блаженнішого
Любомира змінився на «Верховний Архиєпископ КиєвоГалицький».
10 лютого 2011року напрес-конференції вКиєві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.
«Я неповинен бути провідником настає час, коли потрібно
передати важелі людям, уяких більше сили. Навіть фізичної.
Вони повинні далі бачити», – заявив Блаженніший Любомир
Гузар напрес-конференції уКиєві, пояснивши свій крок станом здоров’я.
Однак, і після свого зречення продовжив займатися
активною громадською діяльністю, зокрема був учасником
Ініціативноїгрупи «Першогогрудня».
Блаженніший Любомир Гузар нагороджений чотирьма
державними вищими нагородами: Орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня таОрденом «Зазаслуги»IIIступеня. Помер Блаженніший Любомир Гузар, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, 31травня 2017року у с. Княжичі, поблизу м. Києва. Похований ум. Києві вкрипті Патріаршого собору Воскресіння Христового. Узаупокійній
Архиєрейській літургії взяли участь понад 600 священнослужителів з різних єпархій України, а також з-за кордону.
Найкращі вислови і цитати Любомира Гузара
1. «Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої
свободи,якБог.Алеминемаємовідвагибутивільними.Бобути вільним – це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо
своєбажаннясвободи,аленасправдібоїмосяїї.»
2. «Серед нас дуже багато хороших людей. Але мало бути хорошим – треба робити добро. Якщо хочете жити в нормальній державі,передатиїїдітяміонукам–робітьдобро!»
3. «Проблема інтернету в тому, що ми не можемо визначити, що це: інформація чи формація? Сьогодні навіть діти володіють
великою кількістю інформації, знають ті речі, про які я в дитинстві навіть не підозрював. Але вони не знають, що з цим усімробити.»
4. «Єдність – це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть – нехай цілий світ зміниться, але не примушуйтемінятисямене.»
5. «Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодногобунту.Боголодногоможнакупити,авільного –тільки вбити.»
6. «Релігія – це не знання про Бога. Релігія – це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста. Чи може бути справжньою зустріч в Інтернеті чи, скажімо, по телефону? Ні. Зустріч – це коли особи зустрічаються фізично, особисто. З Господом Богом все так само. Спілкування з Ним не має бути механічним,масовим.»
7. «Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно,жититворчо.»
8. «Культурною ми називаємо особу, яка вміє з повагою ставитися до інших людей. Культура такої людини полягає не в
її вмінні творити гарні речі, а в якості її стосунків з іншими людьми.»
9. «Батьки мусять ставитися до своєї дитини, як до людини.
Завдання дуже складне. Але знехтувавши ним, можна поставити дитинунафальшивийшлях.»
10. «Нам не вистачає старання допомагати один одному. Чи не
було б добре заохочувати до того громадян?! Подивіться
навколо себе: чи немає поруч людини, яка голодна? Якщо ви маєте хоча б маленьку владу, якщо ви – підприємець, вмієте щось організувати, ви можете допомогти. Ми не сміємо бути байдужимидотого,щовідбуваєтьсязіншимилюдьми.»
11. «Еліта – це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і знайти швидко рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед. Треба дивитися далі, значно далі вперед, щоб розуміти наслідки власних рішень. Той, хто дивиться далеко, насамперед зберігаєголовне–людськугідність.»
12. «Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо
лишепрозадоволеннявласнихпотреб.»
13. «Пам’ятайте, що любов – це основа всього на світі. Давайте
будуватиоазисилюбові.»
14. «Бог випробовує нас в силу різних обставин. Якщо ми поставимо його на першомумісці, будемо жити по Його законах
і будемо Йому довіряти, то можемо мати виправдану надію на Йогодопомогу.»
15. «Головне завдання жінки – виховання дітей. Доручати цю справу іншому – недобре. Мати – це та особа, яка відповідає за майбутнє щастя своїх дітей. Скільки вона присвятить уваги і
любові своїм дітям визначає, якими людьми вони підуть у життя.»
книги
Гузар Л. Про гріхи і чесноти / Л. Гузар. – Харків : Фоліо, 2019. –144с.
Гузар Л. Роздуми Блаженнішого Любомира Гузара над
молитвою св. Єфрема / Л. Гузар. – 2-ге вид., випр. – Львів : Свічадо,2018.–112с.
Великий піст із Блаженнішим Любомиром. – Львів : Свічадо, 2020. –62с.
Гнатишин О. Думки у спадок. Блаженніший Любомир / О.Гнатишин.–Львів:Свічадо,2019.–112с.
Климончук О. М. Любомир Гузар / О. М. Климончук. –Харків:Фоліо, 2020. –121с.–(Знамениті українці).
Щеткіна К. Любомир Гузар. Хочу бути людиною / К.Щеткіна.–Київ,2017. –213с.
Бабинський А. На захисті людської гідности // А. Бабинський Історія УГКЦ за 90 хвилин. – Львів : Свічадо, 2019. –С.137-144.
Осадчий В. Українські кардинали Римської церкви // В. Осадчий Католицька церква в Україні : істор. нарис. –LuceoriaBooks,2001. – С.87-95.
періодичних виданнях
Власюк Т. Від нас пішов Любомир Гузар : [предстоятель
УГКЦ] /Т.Власюк//Порадниця.– 2017. –8черв.–С.16.
Іванов М. Любомир Гузар – назавжди : [архієпископ
УГКЦ] /М.Іванов//Літ.Україна.– 2017. –15черв.–С.4.
Лебідь Н. «Не майте страху. Творіть добро!» : [помер Блаженнійший Любомир кардинал Гузар] / Н. Лебідь // Україна молода.– 2017. – 2-3черв.–С.4.
Моїсеєва Т. Бути собою – це єдиний гідний шлях : [Любомир Гузар – предстоятель УГКЦ] / Т. Моісеєва // Уряд. кур’єр.– 2017. –2черв.–С.3.
Пастернак Н. Коріння : [рід Любомира Гузара] / Н.Пастернак//Культураіжиття. – 2017. –8верес.–С.10-11.
Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл.,
м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48
Е-mail : k-pmcbs@ukr.net