Людина Любові і Світла

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Людина Любові і Світла 90 років від дня народження Любомира Гузара Біобібліографічна довідка

2023

Упорядник: О. Дачковська Комп’ютерний набір: О. Дачковська, бібліограф І категорії центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи

Блаженніший Любомир Гузар

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Народився

26 лютого 1933 року у м. Львів.

Священичі свячення

30 березня 1958 року із рук Преосвященного владики Амвросія Сенишина, екзарха Стемфордського.

Єпископська хіротонія

2 квітня 1977 року відбувалася таємно в монастирі Студійського уставу в м. КастельГандольфо, поблизу Рима (Італія).

Верховний Архиєпископ

26 січня 2001 року обраний Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.

Помер

31 травня 2017 року у с. Княжичі, поблизу м. Києва.

Дитинство та родина Народився Любомир Гузар 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар – священик УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомий за псевдонімом Василь Лукич). У 1944 році сім’я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбург продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 в США, закінчив середню освіту в Малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в м. Стемфорді (штат Коннектикут, США). Був членом «Пласту». Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у м. Елленвілі (штат Нью Йорк, США). Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 році здобув ступінь бакалавра.

Священиче служіння Богословські студії здобув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці. У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліцензіат богослов’я. 30 березня того ж року владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії. У 1958-1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США) як душпастир оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в м. Елленвілі (штат Нью-Йорк, США). З 1965 року – настоятель парафії Пресвятої Трійці в м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США). У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра. В 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив ступенем доктора богослов’я в 1972 році. У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія). У 1973-1984 роках викладав у Папському місійному університеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосифа Сліпого.

Єпископська діяльність 2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо, поблизу Рима, був висвячений Патріархом Йосифом Сліпим та співсвятителями – владикою Іваном Прашком, титулярним єпископом Зигрісу, та владикою Ісидором Борецьким, єпархом Торонтським, на єпископа. У 1978 році Патріарх Йосиф призначив єпископа Любомира Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України. З 1984 до 1991 року – протосинкел Львівської архиєпархії в Римі (Італія). У 1993 році разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата (Італія) повернувся на рідну землю. Владика Любомир Гузар, після повернення з довготривалої еміграції зі США, мешкав у передмісті Львова – селі Зимна Вода на вул. Сірка. У 1993-1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. У 1995 році спільнота осіла у своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині.

14 жовтня 1996 року, у зв’язку з поганим станом здоров’я Кардинала Мирослава-Івана Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнішого Любомира єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами. З 14 грудня 2000 (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов’язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом Української ГрекоКатолицької Церкви. 26 січня 2001 року Папа Римський Іван Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом Святої Софії на Віа Боччеа у м. Рим (Італія).

21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва, а титул Блаженнішого Любомира змінився на «Верховний Архиєпископ КиєвоГалицький».

10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. «Я не повинен бути провідником — настає час, коли потрібно передати важелі людям, у яких більше сили. Навіть фізичної. Вони повинні далі бачити», – заявив Блаженніший Любомир Гузар на прес-конференції у Києві, пояснивши свій крок станом здоров’я. Однак, і після свого зречення продовжив займатися активною громадською діяльністю, зокрема був учасником Ініціативної групи «Першого грудня». Блаженніший Любомир Гузар нагороджений чотирьма державними вищими нагородами: Орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та Орденом «За заслуги» III ступеня. Помер Блаженніший Любомир Гузар, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, 31 травня 2017 року у с. Княжичі, поблизу м. Києва. Похований у м. Києві в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового. У заупокійній Архиєрейській літургії взяли участь понад 600 священнослужителів з різних єпархій України, а також з-за кордону.

Найкращі вислови і цитати Любомира Гузара 1. «Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільним – це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи, але насправді боїмося її.»

2. «Серед нас дуже багато хороших людей. Але мало бути хорошим – треба робити добро. Якщо хочете жити в нормальній державі, передати її дітям і онукам – робіть добро!»

3. «Проблема інтернету в тому, що ми не можемо визначити, що це: інформація чи формація? Сьогодні навіть діти володіють великою кількістю інформації, знають ті речі, про які я в дитинстві навіть не підозрював. Але вони не знають, що з цим усім робити.»

4. «Єдність – це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть – нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене.»

5. «Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного –тільки вбити.»

6. «Релігія – це не знання про Бога. Релігія – це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста. Чи може бути справжньою зустріч в Інтернеті чи, скажімо, по телефону? Ні. Зустріч – це коли особи зустрічаються фізично, особисто. З Господом Богом все так само. Спілкування з Ним не має бути механічним, масовим.»

7. «Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо.»

8. «Культурною ми називаємо особу, яка вміє з повагою ставитися до інших людей. Культура такої людини полягає не в її вмінні творити гарні речі, а в якості її стосунків з іншими людьми.»

9. «Батьки мусять ставитися до своєї дитини, як до людини. Завдання дуже складне. Але знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях.»

10. «Нам не вистачає старання допомагати один одному. Чи не було б добре заохочувати до того громадян?! Подивіться навколо себе: чи немає поруч людини, яка голодна? Якщо ви маєте хоча б маленьку владу, якщо ви – підприємець, вмієте щось організувати, ви можете допомогти. Ми не сміємо бути байдужими до того, що відбувається з іншими людьми.»

11. «Еліта – це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і знайти швидко рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед. Треба дивитися далі, значно далі вперед, щоб розуміти наслідки власних рішень. Той, хто дивиться далеко, насамперед зберігає головне – людську гідність.»

12. «Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб.»

13. «Пам’ятайте, що любов – це основа всього на світі. Давайте будувати оазиси любові.»

14. «Бог випробовує нас в силу різних обставин. Якщо ми поставимо його на першому місці, будемо жити по Його законах і будемо Йому довіряти, то можемо мати виправдану надію на Його допомогу.»

15. «Головне завдання жінки – виховання дітей. Доручати цю справу іншому – недобре. Мати – це та особа, яка відповідає за майбутнє щастя своїх дітей. Скільки вона присвятить уваги і любові своїм дітям визначає, якими людьми вони підуть у життя.»

Література книги Гузар Л. Про гріхи і чесноти / Л. Гузар. – Харків : Фоліо, 2019. – 144 с. Гузар Л. Роздуми Блаженнішого Любомира Гузара над молитвою св. Єфрема / Л. Гузар. – 2-ге вид., випр. – Львів : Свічадо, 2018. – 112 с. Великий піст із Блаженнішим Любомиром. – Львів : Свічадо, 2020. – 62 с. Гнатишин О. Думки у спадок. Блаженніший Любомир / О. Гнатишин. – Львів : Свічадо, 2019. – 112 с. Климончук О. М. Любомир Гузар / О. М. Климончук. – Харків : Фоліо, 2020. – 121 с. – (Знамениті українці). Щеткіна К. Любомир Гузар. Хочу бути людиною / К. Щеткіна. – Київ, 2017. – 213 с.

Бабинський А. На захисті людської гідности // А. Бабинський Історія УГКЦ за 90 хвилин. – Львів : Свічадо, 2019. – С. 137-144. Осадчий В. Українські кардинали Римської церкви // В. Осадчий Католицька церква в Україні : істор. нарис. – Luceoria Books, 2001. – С. 87-95.

Публікації в періодичних виданнях Власюк Т. Від нас пішов Любомир Гузар : [предстоятель УГКЦ] / Т. Власюк // Порадниця. – 2017. – 8 черв. – С. 16. Іванов М. Любомир Гузар – назавжди : [архієпископ УГКЦ] / М. Іванов // Літ. Україна. – 2017. – 15 черв. – С. 4. Лебідь Н. «Не майте страху. Творіть добро!» : [помер Блаженнійший Любомир кардинал Гузар] / Н. Лебідь // Україна молода. – 2017. – 2-3 черв. – С. 4. Моїсеєва Т. Бути собою – це єдиний гідний шлях : [Любомир Гузар – предстоятель УГКЦ] / Т. Моісеєва // Уряд. кур’єр. – 2017. – 2 черв. – С. 3. Пастернак Н. Коріння : [рід Любомира Гузара] / Н. Пастернак // Культура і життя. – 2017. – 8 верес. – С. 10-11.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net